Ваше здоров'я № 9-10

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

№9-10 (1293-1294) 06.03.2015 НОВИНИ ДЕРЖАВА САМОУСУНУЛАСЬ ВІД КОНТРОЛЮ ЗА ЦІНОУТВОРЕННЯМ ЛІКІВ ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ НЕ ПЛАНУЄ ЛІКВІДУВАТИ КОРУПЦІЙНІ СХЕМИ В ДЕРЖЕКСПЕРТЦЕНТРІ КОШТИ НА РЕФОРМУ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УРЯДОМ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНІ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ

ЗАРПЛАТА ЛІКАРЯ ПЕРВИНКИ: ОБІЦЯНКИ ЗАМІСТЬ НАДБАВОК?

Винищувати українців група фармацевтичних компаній «Здоров’я» вчилася багато років і досягла статусу експерта з цього питання. В нинішній ситуації, за потурання вже нового Міністра охорони здоров’я, російський біз­ нес, окрім внутрішнього кодеїнового фронту, успішно воює з українцями ще й у зоні АТО: кошти, виручені за аптечні нарко­ тики, перетворюються на кулі та СТОР. гармати.

6

Нещодавно в Харкові відбулася спроба презентувати «Національну стратегію по­ будови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2025 рр.». Її дов­ го і за великі гроші (Міжнародний фонд «Відродження» виділив 150 тис. доларів!) готувала група міжнародних та національ­ них експертів у складі нібито 12 провідних фахівців з усіх основних галузей медици­ ни на замовлення Міністерства охорони здоров’я. Представив її медичній грома­ ді Міністр Олександр Квіташвілі, а саму презентацію провів Володимир Курпіта. Тому майже ніхто з при­ СТОР. сутніх нічого не зрозумів.

2-5 СТОР.

«СЛАБКІ ЛАНКИ» СИСТЕМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ — РЕСУРСИ ЧИ БЮРОКРАТІЯ?

11

ЧИ МОЖНА УКРАЇНУ ВБИТИ ДВІЧІ?

МЕДРЕФОРМА: НЕ ПЛУТАЙТЕ ТЕОРІЮ З ПРАКТИКОЮ?

СЕМЕН ГЛУЗМАН: «ПРИВАТИЗАЦІЯ НАШОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я СТАНЕ ЇЇ КІНЦЕМ»

Українським фахівцям не вистачає до­ свіду з реабілітації, та й самих фахівців обмаль, і на законодавчому рівні ці пи­ тання в Україні ніхто досі не врегульову­ вав. Тому Комітет Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю розпочав співпра­ цю з військовими Литви, Польщі, Чехії та Швеції, наголосивши на створенні робочої групи, яка напрацьовуватиме відповідні зміни до вітчизня­ ного законодавства. СТОР.

WWW.VZ.KIEV.UA

9

Реформа первинки супроводжувалася обіцянками гідної і справедливої оплати праці медиків, що беруть на себе 80% обсягу медичної допомоги. Тому надбавки за якість і обсяг роботи на первинці, впроваджені в пілотах, а згодом по­ ширені на інші регіони, сприймалися як до­ сягнення реформ. Однак, «золотий дощ» не вписався в прогнози. СТОР.

12

РЕКЛАМА ЛІКІВ СКАСОВУЄТЬСЯ — ВІДПОВІДАЛЬНЕ САМОЛІКУВАННЯ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ! «Самолікувати» можна лише легкі симпто­ ми. При цьому навіть лікар не завжди спро­ можний визначити, що криється за тим чи іншим «сигналом». Лише рек­ ламодавець завжди пропонує просте рішення. СТОР.

18

НОВИНИ Х Т О З А Х И С Т И Т Ь П А Ц І Є Н ТА ?

У ПЕРСПЕК Т ИВІ

ДЕРЖАВА САМОУСУНУЛАСЬ ВІД КОНТРОЛЮ ЗА ЦІНОУТВОРЕННЯМ ЛІКІВ

І

рина Спіріна, доктор медичних наук, Заслужений лікар, народний депутат ВР України VII скликання, звинуватила представників фармацевтичного бізнесу в бажанні заробити на здоров’ї громадян в умовах економічної нестабільності, а владу — в безхребетності. Повідомивши, що тільки за останні місяці ціни на деякі ліки зросли в 3 рази, а на ті, які проходять за

держпрограмами, — на 100%, вона заявила: держава самоусунулася від контролю за ціноутворенням, що є злочином у світлі останніх тенденцій. «Причинами стрибка цін є, поперше, послаблення національної валюти. По-друге, глибокі інфляційні процеси. По-третє, спекуляції та узгодження конкурентної поведінки між фармділками.

Обов’язкове медстрахування буде введено в 2018 році?

М

Вплинути на ситуацію зобов’я­зана влада, застосувавши системні та силові важелі. Один із таких важелів — державний контроль за ціноутворенням, який є звичайною практикою для високорозвинених країн. Немає жодної країни в ЄС, в якій було б відсутнє цінове регулювання лікарських засобів», — підкреслила І. Спіріна. За матеріалами ГолосUA

Р Е Ф О Р М И - 2 0 15

НОВА КОМАНДА МОЗ ВІДЧУВАЄ ВЕЛИЧЕЗНУ ПРОТИДІЮ «ЗАСЛУЖЕНИХ» ЧИНОВНИКІВ

З

аступник Міністра МОЗ Олександра Павленко в інтерв’ю програмі «Тема дня» (телеканал UBR) пояснила, що люстрація головлікарів буде відбуватися природним чином.

— У Грузії приватизовані майже всі лікувальні установи за винятком інфекційних і психіатричних лікарень. Чи буде те саме у нас?

— Повальна приватизація — не наш сценарій. Але ми б хотіли випустити державні

лікарні в ринок, надавши їм автономію, можливість самостійно управляти фінансовими потоками та здійснювати закупівлі. Втім, це не відбуватиметься в нинішньому році, 2015-й стане транзитним роком.

— Пацієнти найбільше бояться реформ саме в медичній галузі...

— Українські пацієнти, над якими поставлено стільки експериментів, вже, повірте, не бояться. А от головні лікарі страх дійсно відчувають. Маю на увазі тих керівників, яких влаштовує «система конвертів», те, що гроші обходять лікарню, не йдуть на її розвиток, на впровадження інновацій, на доплати кращим працівникам. Можна назвати лише кілька невеликих міст, де хазяйська рука керівника регіону або керівника лікарні тримала ситуацію під контролем.

— Ви натякаєте на необхідність люстрації головлікарів?

— Ні, «люстрація» відбудеться природним чином, коли ми переведемо лікарні в інший правовий статус, коли головлікар стане не приймальником «давальницької сировини», а управлінцем-розпорядником коштів.

Він повинен стати бізнесменом в хорошому сенсі цього слова, а не триматися за радянську роль розподільника фінансових державних вливань. До речі, наша команда, яка зайшла у систему МОЗ із бізнесу, відчуває величезну протидію бувалих чиновників. Поки в Міністерстві практично не було жодних звільнень, але ми до них вже впритул наблизилися, і, я думаю, незабаром з цього приводу пролунають досить гучні заяви.

— Гривня впала більш ніж в 3 рази, це означає, що в 3 рази менше імпортних ліків буде закуплено в цьому році?

— На жаль, ситуація в економіці країни безпрецедентна. Нещодавно ми провели розширену нараду з питань закупівель, де було заявлено, що нам доведеться переглядати угоди, які були підписані в кінці минулого року. Запропонувати ті самі умови постачальникам ми вже не можемо, оскільки контракти двомісячної давнини стають для них невигідними. За матеріалами телеканалу UBR

ПОВЗ К АСУ

ПАЦІЄНТИ ЗНОВУ ВИННІ МОЗ? М іністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі заявив, що від пацієнтів в кишені українських лікарів щорічно надходить 8-10 млрд дол. нелегальних платежів. «Дві третини коштів, які крутяться в системі охорони здоров’я, — це нелегальні платежі. Якщо бюджет МОЗ становить 3-4 млрд дол. на рік, то ще 8-10 млрд — це гроші, які йдуть у кишені лікарів і не повертаються в

2

систему охорони здоров’я», — повідомив Міністр. За його словами, найближчим часом МОЗ внесе законопроекти, які дадуть можливість легалізувати й повернути в систему охорони здоров’я невраховані гроші, збільшивши таким чином фінансування галузі. Тобто подяки пацієнтів лікарям стануть обов’язковими. Погана новина для тих пацієнтів, хто донині не вкладав «у кишені українських лікарів».

Але добра для МОЗ — його бюджет зросте в 2,5 раза. От тільки до чого тут «повернути в систему охорони здоров’я»? Невже МОЗ раніше забезпечувало пацієнтів грошима для хабарів лікарям? До речі, нагадаємо жебракуючому МОЗ: ті самі несумлінні пацієнти на його утримання щомісяця платять податки, а от як воно ними розпоряджається? За матеріалами сайту zn.ua

іністерство охорони здоров’я України розробило проект закону про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування (ЗМС). У законопроекті, що опублікований на сайті відомства для обговорення, вказується, що ЗМС стане складовою частиною системи загальнообов’язкового державного соціального страхування. Основними принципами ЗМС є солідарність і субсидування. Це означає, що умови страхування не залежать від стану здоров’я та доходів застрахованих осіб. До видів медичної допомоги, яка фінансується за рахунок ЗМС, зокрема, віднесені: медична допомога у зв’язку з хворобою, індивідуальною профілактикою захворювань, травм, отруєнь та інших розладів здоров’я, запобіганням загострення хвороби, переходом гострих захворювань або інших розладів здоров’я у хронічну чи більш важку стадію та у зв’язку з плануванням сім’ї; меддопомога у зв’язку з вагітністю, пологами та їх наслідками; послуги з видачі медичних документів. Конкретні види медичної допомоги, які фінансуються за рахунок ЗМС, визначатимуться окремим законом, що прийматиметься щорічно одночасно з прийняттям Держбюджету. Законопроектом також установлено перелік послуг, які не будуть надаватися за рахунок коштів ЗМС. Мова йде про послуги: з надання наркологічної та психіатричної медичної допомоги, діагностики та лікування ВІЛ/СНІДу та інших інфекційних захворювань, у тому числі тих, що передаються статевим шляхом; з трансплантації органів; з проведення судово-медичної експертизи; з надання екстреної медичної допомоги та інші. У МОЗ вважають, що законопроект повинен набути чинності з 1 січня 2018 року, припускають, що ЗМС буде здійснювати Фонд медичного страхування України. А розмір страхових внесків, згідно з проектом закону, встановлюватиметься Парламентом щорічно. За матеріалами Інформаційного агентства «ЛІГА:ЗАКОН»

! КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ЗВІЛЬНИВ ЗАСТУПНИКА МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЄВГЕНА МОРОЗА ТА ЗАСТУПНИКА ГОЛОВИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ АНДРІЯ ЗАХАРАША РОЗПОРЯДЖЕННЯМИ ВІД 18 ЛЮТОГО 2015 Р. За матеріалами Урядового порталу

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

6 березня 2015 року

МІНІ С Т ЕР С ЬК И Й С Т И М УЛ

ПОПРА ВК И

О. КВІТАШВІЛІ НЕ ПЛАНУЄ ЛІКВІДУВАТИ КОРУПЦІЙНІ СХЕМИ В ДЕРЖЕКСПЕРТЦЕНТРІ

М

іністр охорони здоров’я України заявив, що реєстрацією та контролем якості препаратів не буде займатися один орган, як це планувалося раніше. «Реєстрація та контроль якості лікарських засобів у жодному разі не повинні бути підпорядковані одній організації. Має бути агентство, яке реєструє, і агентство, яке контролює якість товарів», — сказав Олександр Квіташвілі в інтерв’ю газеті «Бізнес». Це означає, що функція реєстрації лікарських засобів залишиться за МОЗ, а контролювати якість та оборот медикаментів буде, як і раніше, Держлікслужба. «Нічого змінюватися не буде, нові структури не створюватимемо», — підкреслив О. Квіташвілі. Нагадаємо, на сайті МОЗ нещодавно був опублікований законопроект про зміни до Закону України «Про лікарські засоби». Проектом

?

закону пропонувалося передати функції реєстрації лікарських засобів та контролю у сфері обігу препаратів єдиному національному уповноваженому органу. З критикою цього нововведення відразу ж виступила Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА). У численних публікаціях в ЗМІ організація, що відстоює інтереси великого фармбізнесу, зверталася до Прем’єр-міністра із проханням не виносити документ на розгляд Кабміну. «Об’єднання цих двох стратегічно важливих функцій в нашій країні під керівництвом одного відомства може створити для нього монополістичні умови, що ймовірно спровокує появу нових корупційних схем. На тлі заяв Уряду про нульову толерантність до корупції такі кроки виглядають незрозумілими і непослідовними», — заявляли в ЄБА. Відзначимо, що реєстрацію препаратів, якою займається Державний експертний центр МОЗ,

називають чи не найприбутковішим шматком відомства, від якого ще не ризикнув відмовитися жоден Міністр охорони здоров’я. Саме з цим органом пов’язують численні факти корупції та махінацій у галузі. Передача цієї функції від МОЗ незалежному органу стала б початком істотних змін у профільному Міністерстві, на що покладали надії з приходом нового Міністра. Однак за ті кілька місяців, які Олександр Квіташвілі перебуває на посаді Міністра, тези про європейський вектор розвитку галузі, прозорість дій влади та Міністерства охорони здоров’я змінилися небажанням втрачати корупційні заробітки в Державному експертному центрі. Тож залишається незрозумілим: Міністром охорони чого є Квіташвілі — здоров’я громадян чи інтересів бізнес-структур? За матеріалами газети «Бізнес»

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПІДТВЕРДИВ ЗАКОННІСТЬ РОЗПОРЯДЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПРО ВІДСТОРОНЕННЯ ОЛЕГА МУСІЯ ВІД ВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЗА ЗРИВ ТЕНДЕРНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ЛІКІВ. ПІСЛЯ ЧОГО ОПАЛЬНИЙ ОЧІЛЬНИК МОЗ ЗВЕРНУВСЯ ДО СУДУ З МЕТОЮ ОПРОТЕСТУВАТИ УРЯДОВЕ РІШЕННЯ. За матеріалами агентства «Інтерфакс-Україна»

Д Е Ф І Ц И Т Л І К І В ТА І Н Ф О Р М А Ц І Ї

ОЧІЛЬНИК МОЗ УПЕВНЕНИЙ, ЩО ГРОШЕЙ НА ПРОВЕДЕННЯ ВАКЦИНАЦІЇ В УКРАЇНІ НЕ ВИСТАЧИТЬ

Г

оловна думка 20-хвилинної промови Міністра охорони здоров’я України в Українському кризовому медіацентрі 27 лютого 2015 р. полягала у зверненні до депутатів Верховної Ради з проханням терміново прийняти закон про закупівлі вакцин і ліків через структури ЮНІСЕФ, оскільки завдяки цьому «ми будемо отримувати препарати найвищої якості, в необхідній кількості і без затримок». При цьому Олександр Квіташвілі навіть не згадав про те, що у Верхов­ ній Раді вже зареєстровано декілька законопроектів на цю тему, а на відповіді журналістам він практично не виділив часу. За його словами, ситуація з вакцинами в країні вкрай важка. Запасів залишилося мало. Україна відчуває щорічну потребу в 10,8 млн доз вакцин, на які необхідно знайти 20-23 млн дол. «Не будемо забувати і про ті прогалини у вакцинації, які утворилися в останні 7 років», — додав очільник МОЗ. «Треба прийняти закон про закупівлі, щоб ми могли закуповувати вакцини та інші препарати через організації ООН, ВООЗ, ЮНІСЕФ за графіком, а не екстрено в кінці

року, — щоб відійти від корупційної складової. Якби ми здійснили ці закупівлі в минулому році, змогли б заощадити 1,5 млн дол. на кожному лоті», — заявив він. Міністр має намір сприяти компаніям ЮНІСЕФ, які завозять вакцини: «Ми повинні допомогти їм з реєстрацією, відкрити для них ринок». За його словами, сьогодні мова йде тільки про 4 вакцини від ЮНІСЕФ із 15-ти необхідних для держави. Що стосується інших 11-ти, то «ми будемо проводити тендери», які тепер, на думку Міністра, неодмінно стануть відкритими, прозорими, цивілізованими: «Для цього теж потрібні зміни, які вже готуються, але не на законодавчому, а на внутрішньоміністерському рівні». За його словами, якщо закон про закупівлі буде прийнятий в березні, ЮНІСЕФ знадобиться півтора місяці, щоб почати перші поставки вакцин. Міністр не став конкретизувати, про які саме вакцини йдеться. Вирішив він ухилитися і від відповіді на питання, які європейські виробники і з яких країн поставлятимуть ці імунні препарати, повторивши вже не раз сказане, що «ця організація закуповує вакцини для понад 100 країн, всі

постачальники перевірені та працюють багато років». У кращих традиціях казуїста відреагував він і на стурбованість одного з журналістів тим, що 80% вакцин БЦЖ ввозилися з Російської Федерації: «Природно, потрібно шукати альтернативу. Я ще не знаю, за якими стандартами проводилися закупівлі БЦЖ в Україні раніше, але впевнений, що альтернатива за якістю й ціною буде знайдена дуже легко». Абсолютно впевнений Квіташвілі і в тому, що коштів на проведення повноцінної вакцинації в Україні не вистачить, «але ми працюємо з міжнародними організаціями, сподіваючись вирішувати проблеми з їх допомогою. Наприклад, ЮНІСЕФ обіцяє завезти вакцини від поліомієліту на суму 3,5 млн дол. в якості гуманітарної допомоги». Що ж, Міністр, який декларує відкриті й прозорі методи роботи МОЗ, уже вкотре не може «відкрити» журналістам навіть найелементарнішу інформацію. Схоже, він вважає, що громадськості вистачає його відкритої душі, щиро закоханої в Україну. Роман БАРАШЕВ, спеціально для «ВЗ»

Кошти на реформу системи охорони здоров’я Урядом не передбачені

19

лютого 2015 р. на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я за участю представників МОЗ відбулося обговорення законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік». Члени Комітету не підтримали цей законопроект, а, за словами Голови Комітету Ольги Богомолець, зміни, які пропонує Уряд у частині, що стосується охорони здоров’я, катастрофічні. «Вони не просто не відповідають інтересам наших громадян — Уряд нічого не робить, аби захистити здоров’я українців, — сказала вона. — Кошти на реформу системи охорони здоров’я Урядом не передбачені. А якщо цього не зробити, як можна обрізати цю 20-ступінчасту гідру корупції?» Між тим щодо галузі охорони здоров’я проектом закону пропонується збільшити видатки загального фонду Державного бюджету МОЗ України на 1,2 млрд грн, зокрема на: забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру в сумі 907 млн грн; виконання боргових зобов’язань за кредитами, залученими ДП «Укрмедпостач» під державні гарантії, — 103,5 млн грн; діагностику і лікування захворювань із впровадженням експериментальних та нових медичних технологій у закладах охорони здоров’я, науково-дослідних установах і вищих навчальних медичних закладах МОЗ України на суму 39,5 млн грн; спеціалізовану та високоспеціалізовану медичну допомогу, що надається загальнодержавними закладами охорони здоров’я, в сумі 22,1 млн грн; санаторне лікування хворих на туберкульоз та дітей і підлітків з соматичними захворюваннями в сумі 0,8 млн грн. Але за висновком апарату Комітету, незважаючи на збільшення фінансування, потреби щодо виконання загальнодержавних програм покриваються лише на 50%. До того ж, МОЗ пропонує зменшити на 450 млн грн видатки, передбачені на виконання окремих загальнодержавних програм, для того щоб збільшити на 400 млн грн медичну субвенцію для забезпечення лікування хворих нефрологічного профілю, що потребують гемодіалізу, та 50 млн грн спрямувати на закупівлю обладнання для закладів охорони здоров’я. У свою чергу, медичні профспілки вимагають проведення індексації зарплати медпрацівників відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», яка не передбачена в законопроекті. А заступник Голови Комітету Верховної Ради Ірина Сисоєнко запропонувала впровадити субвенції місцевим бюджетам на часткове відшкодування вартості препаратів для лікування осіб із гіпертонічною хворобою на суму 191,6 млн грн. За її словами, війна, безумовно, змушує державу скорочувати видатки, але цього не можна робити наосліп. Подорожчання ліків зробило їх недоступними для соціально незахищених категорій пацієнтів. Враховуючи, що та ж війна змушує людей жити в постійному стресі, в даному разі економія на профілактиці призведе до більших витрат при амбулаторному лікуванні наслідків гіпертонічної хвороби, як то інфаркти та інсульти. За матеріалами прес-служби тижневика «Аптека»

3

НОВИНИ З Н О ВУ ФА Л Ь С ИФІК АТ

БЕЗКОНТРОЛЬНІСТЬ

ПСЕВДОЛІКИ ДЛЯ ДИТЯЧОГО ОНКОЦЕНТРУ

С

лужба безпеки України спільно з Прокуратурою Харківської області викрила злочинну групу, яка налагодила виробництво й реалізацію фальсифікованих медикаментів. Серед продукції — лікарські засоби, які підробляли під препарати для хіміотерапії при лікуванні онкологічних захворювань. Фальсифікаторам навіть вдалося укласти договір на поставку таких псевдоліків одному з дитячих онкоцентрів, але здійсненню угоди запобігли органи СБУ та Прокуратури. У ході розслідування встановлено, що організатор злочинної

!

групи, 40-річний харків’янин, розробив незаконну схему в змові з працівниками комерційної фірми, яка займається утилізацією препаратів із закінченим терміном придатності. Злочинці фасували в нові упаковки лікарські засоби, які надходили на це підприємство для знищення, штампували номери серій і «подовжені» терміни придатності. Підроблені препарати зловмисники збували на території України через аптечні мережі.

18 лютого 2015 р. організатор і активні учасники угруповання були затримані під час виготовлення

фальсифікованих лікарських засобів у виробничому цеху. Під час обшуків співробітники Служби безпеки України вилучили спеціальне фармацевтичне обладнання та обладнання для фасування препаратів, сировину, пакувальну тару, а також близько 10 тонн фальсифікованих медикаментів відомих українських та іноземних виробників. Згідно з попередньою оцінкою, вартість вилучених препаратів становить близько 20 млн грн. Слідство триває.

М

ихайло Риган, директор Департаменту охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації, несподівано пішов у відпустку. У зв’язку з цим в терміновому порядку у профільному Департаменті скасували традиційну щорічну колегію за підсумками роботи галузі за минулий рік, яка мала відбутися 26 лютого. До виконання своїх обов’язків Михайло Риган уже не повернеться. Причиною став конфлікт між ним і заступником мера столиці Михайлом Радуцьким, який, за словами інформованих джерел, «з’їв» підлеглого, виконавши волю бізнес-структур, котрим вигідно, щоб за кермом медицини Києва був менеджер, який уміє будувати бізнес, а не розвивати медицину.

За матеріалами прес-служби СБУ За матеріалами видання «Вечірній Київ»

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ СТВОРИВ КОМІСІЮ З РЕОРГАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ З КОНТРОЛЮ ЗА НАРКОТИКАМИ. ГОЛОВОЮ КОМІСІЇ ПРИЗНАЧЕНО НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛІННЯ ЛІЦЕНЗУВАННЯ КВОТ ТА ДОЗВОЛІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ З КОНТРОЛЮ ЗА НАРКОТИКАМИ ДЗІСЯКА ОЛЕГА ПЕТРОВИЧА. ЗГІДНО З РОЗПОРЯДЖЕННЯМ ВІД 18 ЛЮТОГО 2015 Р. НА РЕОРГАНІЗАЦІЮ ВІДВЕДЕНО ШЕСТИМІСЯЧНИЙ ТЕРМІН. За матеріалами Урядового порталу

ПАРТНЕРСЬКА ПІДТРИМКА

АМЕРИКАНСЬКА ДОПОМОГА УКРАЇНСЬКИМ СЛУЖБАМ ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ

М

іністерство охорони здоров’я України та Американський міжнародний альянс охорони здоров’я підписали Меморандум про співпрацю. Мета проекту — створити безпечний і здатний до самостійного існування механізм заготівлі донорської крові. Передбачається, що проект буде діяти як у національних, так і в регіональних закладах охорони здоров’я, освітніх та дослідницьких установах, зокрема, у Києві, Львові, Одесі, Рівному та Житомирі. Як зазначено в Меморандумі, на пер-

ший рік дії проекту заплановані такі заходи: проведення оцінки обласних станцій переливання крові та трансфузіологічних відділень лікарень; аналіз поточних нормативних документів у сфері безпеки крові та надання технічної допомоги з інтерпретації директив ЄС щодо встановлення стандартів якості й безпеки крові та її компонентів, гармонізація українських нормативних документів; технічна допомога із впровадження систем нагляду за безпекою переливан-

ня крові у визначених демонстраційних закладах. «Завдяки цьому проекту Україна зможе наблизитися до європейських стандартів якості та безпеки в роботі служб переливання крові, мінімізувати ризики зараження крові», — заявила заступник Міністра охорони здоров’я Альона Терещенко. Надання технічної допомоги передбачається до 31 березня 2018 року. За матеріалами Урядового порталу

В АТО СТВОРЕНО МОБІЛЬНИЙ ПУНКТ ДЕРМАТОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ З а ініціативи благодійного фонду «Довіра людей», Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, Української академії дерматовенерології започатковано проект із посилення медичної доомоги в зоні проведення АТО. У рамках ініціативи надається

дерматологічна допомога учасникам АТО, які перебувають у прифронтовій та фронтовій зонах. Для проведення благодійної місії було підготовлено та обладнано мобільний пункт із надання дерматовенерологічної допомоги. Лікарі — учасники поїздки про-

Формується чорний ринок ліків

Б

езліцензійна торгівля сумнівними ліками процвітає в Рівненській області. «Горе-бізнесмени їздять по селах області, пропонуючи людям медикаменти невідомого походження і сумнівної якості, продають їх «з коліс» або з розкладних столів на ринках. До того ж людям розповідають, мовляв, в аптеках не купуйте, тому що там фальсифікати», — повідомив Голова Державної служби з лікарських засобів у Рівненській області Сергій Лебедь. Такі випадки були зафіксовані в селах Рівненського та Радивилівського районів. Все це, на думку Сергія Лебедя, наслідки мораторію на перевірки бізнесу. За матеріалами сайту vse.rv.ua

В ЗОНІ ОСОБЛИВОЇ УВАГИ

4

У Київраді двом лікарям затісно?

вели індивідуальні консультації та огляди військовослужбовців, зокрема тих, хто мав обмороження кінцівок. Бійцям були надані необхідні лікарські препарати. За матеріалами прес-служби МОЗ України

«Кібер-клініка Спіженка» знову потрапила під підозру

Я

к стало відомо із джерел у Міністерстві охорони здоров’я, МОЗ підготувало проект постанови КМУ для отримання повноважень, необхідних для проведення перевірки дотримання ліцензійних умов ведення господарської діяльності з медичної практики «Кібер-клінікою Спіженка» (діючі нормативно-правові акти позбавляють МОЗ можливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності). Раніше в ЗМІ з’явилася інформація з посиланням на пацієнтів про те, що «Кібер-клініка Спіженка» нібито займається здирництвом, а також видає себе за філію ізраїльської клініки «Лісод», порушуючи принципи медичної етики і вводячи пацієнтів в оману. Насправді, у ліцензійному реєстрі МОЗ України приватна лікарня «Кібер-клініка Спіженка» позначена як ТОВ «Компанія «Адоніс», що здійснює діяльність за ліцензією від 24.01.2013 року. У період з 18 по 22 листопада 2013 р. МОЗ України вже проводило планову перевірку дотримання ліцензійних умов цією клінікою та виявило ряд порушень. Тоді Ліцензійна комісія МОЗ видала припис із вимогою усунути порушення в тримісячний термін. За матеріалами УНН

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

НОВИНИ

6 березня 2015 року

КО М У П О Щ АС Т И Л О ?

ПОР Т РЕ Т ГА Л УЗІ

МИТО НА ІМПОРТ (НЕ)ВДАРИТЬ ПО УКРАЇНЦЯХ

16

лютого 2015 р. законодавчо запроваджено імпортний збір на товари. Нагадаємо, що наприкінці минулого року Парламент у зв’язку з різким погіршенням фінансової ситуації в країні ухвалив Закон України «Про стабілізацію платіжного балансу України», який передбачає введення до кінця 2015 року додаткових 5-10% мита на весь імпорт, окрім критичного.

Уряд визначив, імпорт яких медвиробів буде звільнений від сплати додаткового збору. У затвердженому переліку (80 позицій медичних виробів) — переважно медичні вироби для проведення гемодіалізу та лікування онкологічних хворих. Відповідні ставки не застосовуватимуться до життєво необхідних товарів. До них належить і фармацевтична продукція, сполуки, що використовуються для її виготовлення,

але не виробляються в Україні. Від імпортного збору також звільняються лікарські засоби й медичні вироби, що призначені для використання закладами охорони здоров’я для надання медичної допомоги фізичним особам, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я в зоні АТО. За матеріалами Урядового порталу та прес-служби тижневика «Аптека»

ПОГЛЯД ЗСЕРЕ ДИНИ

СЕМЕН ГЛУЗМАН: «ПРИВАТИЗАЦІЯ НАШОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я СТАНЕ ЇЇ КІНЦЕМ»

В

ідомий правозахисник і лікар, президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман, характеризуючи роботу Олександра Квіташвілі в інтерв’ю УНН, заявив, що посадовцям МОЗ для самозбереження доводиться робити вигляд, що вони розумово відсталі.

— Яка ситуація склалася сьогодні в Міністерстві охорони здоров’я?

— Час іде. Новий міністр Олександр Квіташвілі досі не розподілив обов’язки між своїми заступниками. Як працювати людям? Раніше було хоч якесь чинне підпорядкування. А це марення, яке він запропонував по закупках ЮНІСЕФ?! Ні, звичайно, було б ідеально, але для цього потрібно змінювати закони. Поки цього немає, і я не розумію, як Квіташвілі спокійно отримує гроші і робить вигляд, що він Міністр.

— Тобто після Революції Гідності і призначення нового керівника МОЗ змін на краще не відбулося?

— Я можу сказати відверто — і маю право на людські емоції — чим далі відходить період Богатирьової в МОЗ, тим більше я шкодую, що її немає. Тому що те, що прийшло після неї, — це жахливо.

— Після Майдану Міністром призначили Олега Мусія. Йому вдалося щось налагодити в системі Міністерства?

— У МОЗ насамперед потрібно було міняти кадрову ситуацію. Ось що зробив Мусій, коли став Міністром? Ніде в світі немає окремої спеціальності лікаря-нарколога — це психіатрія. А у нас це традиція радянська. Дуже зручна для нарколога, тому що коли у клієнта психоз, він іде до психіатрів, а коли гроші збирають із наркоманів — це до наркологів. Олега Мусія я трохи знав, оскільки він при всіх Міністрах був Головою Громадської ради. Міністри завжди між собою ворогували, кусали один одного, але Мусій влаштовував усіх. Революціонер, розумієте?

— Ви тоді виступали публічно проти Мусія?

— Я виступав проти Мусія з деякими людьми відкрито. Знову ж таки, люди з його команди, які його знали, мені тоді говорили, що він став зовсім іншим, нічого не чує. Його все ж зняли. Скандал. Майже поставили Лазо-

ришинця. Однак він так і не був призначений. Ну, а потім з’явився варяг.

— Ви підтримували призначення на посаду іноземця?

— Коли прийшов грузин Квіташвілі, я думав, що ситуація зміниться на краще, оскільки це свіжа людина: він не пов’язаний корупцією з українськими центрами, з українськими фармацевтичними олігархами. І тому, коли прийшов іноземець, мені здавалося, що це порятунок. Адже, на мій погляд, найстрашніше — не корупція, пов’язана з медикаментами (ці прізвища відомі і за межами нашої країни). А от коли цих хлопців курують офіцери Служби безпеки, які повинні боротися з ними, — це вже стає невиліковним. Утім і це не найгірше. Найгірше — це система роботи Міністерства. Мають бути змінені функціональні відносини.

— Чи зможе, на вашу думку, Квіташвілі змінити систему на краще?

— Наш нинішній Міністр поки нічого не зробив. І не зробить. Зараз, коли я зустрічаюся з людьми з МОЗ, вони кажуть, що для самозбереження повинні робити вигляд, що вони розумово відсталі. Такого раніше не було. До речі, коли Квіташвілі призначили, у мене було кілька грузинських психіатрів, ми з ними працювали. І це не радянські грузини — це люди з європейською освітою. І коли я їм розповів про наше призначення, провідний психіатр цієї групи сказав, що це дуже дивно, адже Квіташвілі в Грузії нічим не відзначився. Ну, я так розумію, що це пан Саакашвілі свого товариша прилаштував, хоча не можу стверд­ жувати напевно.

— Ви зустрічалися із Квіташвілі?

— Мені не вдалося з ним зустрітися. Він не хоче зустрічатися, і не тільки зі мною. Але у нього свої ідеї. Одна з них мене просто лякає — це приватизація. Я розумію, чим усе скінчиться, якщо він приватизує нашу систему охорони здоров’я. Це буде її кінцем. Потім — реформи. Весь цивілізований світ знає, що реформи не проводять у столиці, їх спочатку треба провести в регіонах, адже там легше зробити це прозоро. І найголовніше — в цій країні живуть 46 млн. Звичайно, якщо не пояснювати людям, що з ними робитимуть, тоді краще не починати реформу. А новий Міністр нічого не пояснює.

— Чому, на вашу думку, новий Міністр не проводить реформ у Міністерстві?

— Квіташвілі не зробив і не зможе нічого зробити. І справа навіть не в тому, що в нього немає команди. Чому призначають тих, у кого свідомо її не буде, — це не до мене питання. Як мені передали, він скаржиться, що йому не дають. Щоб реально домогтися іншого ставлення до себе, потрібно говорити про це вголос. Вибачте, ми живемо не в тоталітарній країні. Ти можеш дати інтерв’ю або вийти на прес-конференцію і сказати все, що думаєш! А якщо не говориш — ти винен! І якщо Квіташвілі не звільняє тих, хто йому заважає, він винен, адже з ними працює! А те, що Міністр ходить по кабінетах і розповідає, що у нього не виходить, — ну, вибач, пожалійся послу Сполучених Штатів. До речі, мої шановні знайомі повідомили мені, що вже навіть посольство Сполучених Штатів намагається напоумити Петра Порошенка, щоб той займався і внутрішнім життям країни, а не тільки війною.

— І все ж, невже не було Міністра, який дійсно проводив реформи в Міністерстві?

— Розумієте, коли Микола Поліщук став Міністром, то зробив революцію. Він завжди призначав фахівців, виходив виключно з професійних критеріїв. І я брав участь у комісіях, коли будь-який журналіст міг прийти і поставити запитання. У нього була молода команда. Можливо, не все було добре і тоді, але, тим не менше, була атмосфера відкритості. Зараз ця атмосфера зникла. І Лазоришинець порівняно з Квіташвілі — геній менеджменту. Він знав систему, працював там. У мене претензії до Лазоришинця зовсім інші: він не чув нашої системи — психіатричної. Проте, ймовірно, це було б краще, ніж Квіташвілі.

— Чому сьогодні збільшився потік медичних працівників, які виїжджають за кордон?

— Західні фахівці вже відмовляються працювати в нас. І наші студенти, які навчалися за кордоном, повертаються в Україну і знову їдуть за кордон, оскільки бачать, що тут неможливо нормально працювати. І не дозволяє цього саме українська система охорони здоров’я. За матеріалами УНН

Корупція в медичних рядах

М

ВС Сумської області викрило діяльність лікаря-чиновника та його помічників, які брали на роботу й платили заробітну плату міфічним співробітникам. Правоохоронці повідомляють, що керівник однієї з медичних установ, переслідуючи корисливі цілі, з подільниками створили групу з посадових осіб, які брали на роботу, виплачували заробітну плату, лікарняні та відпускні людям, котрі насправді ніколи не працювали в цій установі. Як зазначили в МВС, «кримінальний квартет» діяв настільки винахідливо й обережно, що протягом п’яти років зумів украсти з Державного бюджету 445 тис. грн. Протягом усіх цих років кожен член групи прекрасно виконував свою роль і діяв чітко за інструкціями організатора, який, перебуваючи на високій посаді, мав усі важелі, щоб направляти і розподіляти виділені державою кошти на вигідні для нього і його пособників виплати. Викрити злочинців допомогли працівники медичного закладу, що виявили фінансово-звітні документи, де серед прізвищ реально працюючих фахівців фігурували прізвища родичів і близьких однієї з посадових осіб установи, що не пропрацювали тут і дня. Співробітники звернулися з колективною скаргою в обласне Управління охорони здоров’я. Затриманим покровителям «мертвих душ» загрожує від 7 до 12 років позбавлення волі з забороною обіймати певні посади протягом трьох років, а також конфіскація майна. Їх звинувачують у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 («Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем») і ч. 1 ст. 366 («Службове підроб­ лення») Кримінального кодексу України. За матеріалами прес-служби МВС у Сумській області

! РНБО ВНЕСЕ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ ЗАКОНОПРОЕКТ ПРО ЛІКУВАННЯ І РЕАБІЛІТАЦІЮ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ У САНАТОРІЯХ І ПАНСІОНАТАХ, ЯКІ ЗАЛИШИЛИСЯ У СПАДОК ВІД РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ. «ПЕРЕКОНАНИЙ, ЩО ВЕРХОВНА РАДА ПРИЙМЕ РІШЕННЯ, ЩОБ УСІ ОЗДОРОВЧІ УСТАНОВИ, ЯКІ НАЛЕЖАТЬ ПРОФСПІЛКАМ, БУЛИ ВІДКРИТІ ДЛЯ ВСІХ ПОСТРАЖДАЛИХ ПРИ ВИКОНАННІ ВІЙСЬКОВОГО ОБОВ’ЯЗКУ», — ЗАЯВИВ СЕКРЕТАР РНБО ОЛЕКСАНДР ТУРЧИНОВ. За матеріалами УНН

5

ДОСЬЄ

ЧИ МОЖНА УКРАЇНУ ВБИТИ ДВІЧІ? Ще у вересні минулого року в МОЗ відбулося перше й останнє обговорення можливості застосування санкцій до Російської Федерації у фармацевтичній сфері. Був навіть проведений круглий стіл «Санкції проти Російської Федерації: виклики чи перспективи для українського фармацевтичного ринку?», на якому чомусь жодного разу не згадувалося найбільше фармацевтичне об’єднання України — Група компаній «Здоров’я», контрольована російським сенатором-олігархом Олександром Шишкіним, який підтримав і анексію Криму, й інші, м’яко кажучи, недружні дії влади РФ. А згадати її було варто ще й тому, що ця корпорація є одним із головних виробників кодеїновмісних препаратів — аптечного наркотику №1 в Україні, який несе загрозу хімічного геноциду наших громадян.

Кому війна… Позиція МОЗ на проведеному заході була відстороненою й суто споглядальною. Заступник Міністра охорони здоров’я Наталя Лісневська, зрозуміло, наголосила на тому, що Україна має бути готовою до викликів, але потім… зняла з рідного відомства зобов’язання вжити будь-які заходи, додавши: справа МОЗ — аналізувати, адже «Міністерство не має права контролю за діяльністю суб’єктів господарювання України». Що ж тоді в його компетенції? Можливо, те, що з приходом до владних кабінетів екс-Міністра Олега Мусія і Голови Державної служби з лікарських засобів Михайла Пасічника ставлення до кодеїнової наркоманії змінилося з категоричного на лояльне? Коли було вирішено не ставити кодеїновмісні препарати на суворий предметно-кількісний облік, очільники галузі проявили й оперативність, і «державну мудрість». Недарма ж у вересні минулого року вище керівництво Держлікслужби відвідало з дружнім візитом саме виробника кодеїнових препаратів із російським капіталом — харківську Групу компаній (ГК) «Здоров’я». Ви, мабуть, впевнені, що в ході цього візиту піднімали болючі питання, шукали шляхи вирішення проблем із лікарським дефіцитом або висували

6

КОРОТКА ІСТОРІЯ САНКЦІЙ УКРАЇНИ ПРОТИ РОСІЇ 23 липня 2014 року Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк заявив, що Уряд України створив Комітет із запровадження персональних і секторальних санкцій проти РФ. У серпні Державна фіскальна служба (ДФС) провела перевірки всіх компаній, у структурі яких є частина російського капіталу і котрі працюють на території України, з метою виявлення спонсорів сепаратистів на Сході країни. В результаті перевірки служба склала список підприємств, щодо яких Україна може застосувати санкції. Голова ДФС Ігор Білоус повідомив, що в цьому списку виявилося «дуже багато» компаній, однак не уточнив їх кількості. «Сотні, якщо не тисячі», — сказав чиновник.

14 вересня в Україні набув чинності Закон про санкції, розроблений Урядом, ухвалений Верховною Радою і підписаний Президентом України. І хоч документ передбачає 24 види санкцій, що можуть застосовуватися до іноземних суб’єктів, РНБО, яка повинна дати «зелене світло» на їх застосування, жодного рішення поки що не прийняла.

4 лютого 2015 року 7 депутатів, що представляють «Народний фронт», «Батьківщину» і партію «Блок Петра Порошенка», запропонували заборонити державним підприємствам, компаніям із держчаст-

кою понад 50% акцій, органам державної та місцевої влади України обслуговуватися в банках з російським капіталом. А народний депутат-«ударівець» Юрій Соловей вніс на розгляд Верховної Ради законопроект про те, що всі компанії, які мають частку російського капіталу понад 50% та працюють в Україні, повинні сплачувати податок на потреби української армії. З трибуни Парламенту він наголосив, що такий податок має бути не менше 10%. Також народний обранець пропонує ввести заборону на транзит товарів навіть неросійського походження компаніям, що контролюються державою-агресором та її резидентами, фактично заблокувавши їх діяльність. «Низка країн ще півроку тому ввели економічні санкції по відношенню до Росії, а Україна досі цього не зробила. На полицях — тотально російська продукція, успішно працюють російські компанії та банки. Уряд, який з вересня місяця повинен був ввести санкції, досі жодного кроку в цьому напрямку не зробив», — заявив депутат. Також у лютому з’ясувалося, що Уряд ще не розробив переліку товарів критичної необхідності, щодо яких не будуть застосовуватися санкції, котрий має внести на затвердження Верховної Ради України.

пропозиції щодо санкцій і їх наслідків для пацієнтів? На жаль, жодної інформації про такі обговорення на офіційних сайтах МОЗ, Держлікслужби та компанії «Здоров’я» оприлюднено не було. Чим насправді був візит цієї представницької делегації? Та нічим іншим, як елементом грандіозної піар-кампанії ГК «Здоров’я», яка все друге півріччя 2014-го присвятила демонстрації не тільки своєї стрімкої модернізації (і це в найважчий для держави період затягування пасків), але й «великого патріотичного служіння». Керівники «Здоров’я» зробили все, щоб їх не пов’язували ні з російськими інвестиціями, ні з роботою на кишеню російської олігархії. Жодних згадок про російських акціонерів, навіть спроб спростування цієї інформації — така нинішня стратегія намісників РФ у Харкові. Якщо в 2011 році ГК «Здоров’я» займала 9-е місце в рейтингу найбільших виробників ліків в Україні з часткою ринку 2,76% та виручкою 77,3 млн дол. в оптових цінах (дані «Фармексперта», за повідомленням видання Gazeta.ua від 22 травня 2012 р.), то зараз за обсягом продажів посіла 4-е місце та є одним із лідерів з реалізації препаратів у РФ і країнах СНД. …Про те, що 3 роки тому власником української ГК «Здоров’я» став колишній депутат Держдуми й експрезидент далекосхідної компанії «Амурметал» Олександр Шишкін, на початку 2012-го вперше повідомила газета «Комерсант». За даними видання, вартість придбаних активів могла досягати 150 млн дол. На ресурсах, що колекціонують компрометуючі відомості, Шишкіна відносять до лідерів кемеровського організованого злочинного угруповання. Російський інтернет-ресурс «Компромат. Ру» 2000 року включив його до списку 240 кримінальних авторитетів. В українську фарму цей неординарний бізнесмен прийшов із російської металургії. Входив до рейтингу Forbes найбагатших росіян зі статком 2,3 млрд дол. Зараз — член Комітету Ради Федерації Росії з оборони і безпеки, представник правлячої партії «Єдина Росія». До цього «Здоров’я» пережило банкрутство та ліквідацію державного підприємства, приватизація держ-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДОСЬЄ

6 березня 2015 року

активів здійснювалася під керівництвом московського бізнесмена з гучним українським прізвищем Сало. Сьогодні фармацевтична корпорація об’єднує 3 підприємства в Харкові — «Здоров’я», «Здоров’я народу» і «Дослідний завод ДНЦЛЗ», а також київський завод «Фармекс» (колишній «Макс-Велл»). Вперше ім’я Ігоря Сало пролунало у зв’язку з рейдерським захопленням київського інсулінового заводу «Індар», акції якого в результаті хитромудрих комбінацій перетекли спершу в Белізький офшор, а звідти — під заставу ЗАТ «КБ «Російський міжнародний банк». Після чого в приватизаційні пастки Сало потрапили харківські фармацевтичні держпідприємства. Як повідомляла «Деловая столица» (09 червня 2009 р.), у 2007-му керівництво ДАК «Держмедпром» без відома МОЗ дало добро на продаж майна «Дослідного заводу Державного наукового центру лікарських засобів» (ДНЦЛЗ), яке повністю викупила однойменна, але приватна компанія — ТОВ «Дослідний завод ДНЦЛЗ». Засновниками останньої були Володимир Сало (син Ігоря Сало) та Олександр Доровський. За тією ж схемою в приватні руки перекочували потужності заводу «Здоров’я народу».

У дусі регіоналів Зараз Олександр Доровський — генеральний директор ГК «Здоров’я» (за його словами, він 26 років тому розпочав свою кар’єру механіком на фармацевтичному заводі «Здоров’я») і, як уже зазначалося, ігнорує всі відомості про те, що харківська компанія фактично є російською. Більше того, він активно позиціонує себе як патріот України, стверджуючи, що пожертвував для потреб АТО навіть власний джип. Втім, чого не зробиш, щоб діловий імідж був бездоганним? Однак, на жаль, фотодокази того, що Доровський дійсно переробив свій позашляховик на машину швидкої допомоги, не з’явилися ані в пресі, ані на його сторінці в соціальній мережі «Фейсбук». А там він висвітлював ледь не кожен крок своєї передвиборчої кампанії (минулого року бизнесмен брав участь у виборах до ВР). Та гучна історія «патріотизму» бере початок 18 серпня 2014 р., коли на сайті «Обозреватель» з’явилася стаття, в якій повідомлялося, що ГК «Здоров’я» відмовилася продати бійцям АТО анальгетики та кровоспинні препарати за собівартістю. У ГК «Здоров’я», з представником якої поспілкувався кореспондент видання, на умовах анонімності повідомили, що співробітники підприємства вкрай обурені такою позицією керівництва, але зробити нічого не можуть. «Власник цього бізнесу росіянин. Команда не продавати жодної таблетки для АТО без націнки — безпосередньо від нього. А всі просто тримаються за свої робочі місця», — пояснили працівники. Схоже, поширення цих чу ток не на жарт схвилювало керівника «Здоров’я», адже «на носі» були передвиборчі перегони. Так і народився міф про переобладнаний джип та, про всяк випадок, ще й казка про те, що очолювана ним фармацевтична

компанія безпосередньо допомогла українській армії більш ніж на 4 млн грн. МОЗ також вк лючилося в PRкампанію й повідомило 26 серпня 2014 р. на своєму офіційному сайті, що ГК «Здоров’я» надала Міністерству більше за всіх — 40% — гуманітарної допомоги (895 тис. грн). Решта фармвиробників (понад 10) були перераховані скоромовкою, проте їх сумарна гуманітарна та фінансова допомога обчислюється десятками мільйонів гривень. У відповідь на це обурені представники волонтерських організацій заявили, що «Здоров’я» поставляє в зону АТО тільки те, що «дешево і сердито», і просто робить піар, аби запобігти бойкоту російських товарів. А дійсно необхідні препарати знайти можна тільки на чорному ринку за великі гроші. Крім того, ГК «Здоров’я» — єдина компанія в галузі, що знайшла кошти на запуск телевізійного ролика з вихвалянням себе коханої, що не пок ладаючи рук надає допомогу військовослужбовцям. Ролик демонструвався по національному телебаченню, в тому числі у прайм-тайм. Пафосними статтями про патріотів зі «Здоров’я» заряснів і сайт галузевого тижневика «Аптека»: PR-кампанія набувала обертів. У вересні 2014-го ГК «Здоров’я» запрошує провідних працівників Міністерства охорони здоров’я на відкриття нових реконструйованих виробничих майданчиків. Серед гостей — і Голова Держлікслужби України Михайло Пасічник, і начальник Управління фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції МОЗ України Людмила Коношевич, яку називають довіреною особою компанії «Здоров’я» в МОЗ та людиною, що відповідає за «методичне забезпечення», вміло упаковуючи темні схеми в гарні обгортки. З гордістю повідомлялося, що «Здоров’я» для збільшення потужностей провела модернізацію та реконструкцію виробничих ділянок відповідно до вимог GMP. За словами генерального директора, «підготували ще 5 ділянок, і запуск нових майданчиків дозволить збільшити виробництво ампул з 8 млн до 15 млн од. на місяць, таблеток — з 80 млн до 160 млн шт. на місяць». Тут мимоволі спадає на думку приказка про тих, кому війна як рідна мати. Харківський мер Геннадій Кернес теж доклав зусиль, аби імідж управителя ГК «Здоров’я» був правильним: на початку серпня минулого року з його ініціативи рішенням міської ради Олександру Шишкіну було присвоєно звання «Почесного громадянина Харкова» нібито за спонсорську участь у будівництві харківських церков і реконструкції пам’ятників. Але це вже був перебір. Такий реверанс місцевої влади перед російським бізнесом обурив не тільки громадськість та політиків, а й перших осіб держави. У ЗМІ цей жест був названий спробою Кернеса подати знак вірності Кремлю, а Голова МВС Арсен Аваков написав у своєму блозі: «За допомогою членів Партії регіонів та інших посіпак присвоєно звання «Почесний громадянин Харкова» члену Ради Федерації Росії і путінської

«Єдиної Росії» Шишкіну Олександру. Сенатору Росії, який голосував за схвалення окупації Криму!» Тоді, від гріха подалі, в офіційних прес-релізах «Здоров’я» з’явився «європейський акціонер компанії Леонід Володимирович Огородніков», в планах якого — придбання європейських фармацевтичних активів, що «особливо актуально при ризику скорочення українського та інших ринків збуту» (саме так, дещо цинічно, заявляє акціонер). Також «Леонід Огородніков» наголошував, що «в цей дуже непростий час компанія зважилася інвестувати в розширення виробництва близько 20 млн дол.». До речі, є дані інтернет-видання Vlasti.net (стаття «Російський бізнесмен О. Шишкін рятує свої українські активи» від 19 серпня 2014 року), що російський олігарх веде переговори з відомою британською компанією Hanson Asset Management щодо передачі їй в управління активів харківської фармацевтичної групи «Здоров’я»: «Таким чином, О. Шишкін намагається убезпечити свій прибутковий актив, адже, коли санкції набудуть чинності, він утратить можливість вести будь-яку бізнес-діяльність на території України».

«

ПІСЛЯ ПЕРЕВЕДЕННЯ «ТРАМАДОЛУ» НА ПРЕДМЕТНОКІЛЬКІСНИЙ ОБЛІК КОМПАНІЯ ОПИНИЛАСЯ СЕРЕД ЛІДЕРІВ «КОДЕЇНОВОГО НАРКОТРАФІКУ» І ЩОРІЧНО ЗАПУСКАЄ НОВІ БРЕНДИ АПТЕЧНИХ НАРКОТИКІВ, У ТОМУ ЧИСЛІ БЕЗРЕЦЕПТУРНІ («КОДЕТЕРП», «КОДЕФЕМОЛ®», «ПЕНТАСЕД»). ОТЖЕ, ВИНИЩУВАТИ УКРАЇНЦІВ ГК «ЗДОРОВ’Я» ВЧИЛАСЯ БАГАТО РОКІВ І ДОСЯГЛА СТАТУСУ ЕКСПЕРТА З ЦЬОГО ПИТАННЯ

«

Що стосується виборчої кампанії О. Доровського (яка з тріском провалилася), то ще 22 жовтня 2014 року на сайті Рharma.net.ua було опубліковано цікаве розслідування (з фотота відеодоказами) під промовистим заголовком «Гендиректор фармкомпанії «Здоров’я» викритий у підкупі виборців: російський бізнес замінив безкоштовні продуктові пайки на лікарські». З’ясувалося, що люди Доровського масово роздавали виборцям пакети з символікою фармкомпанії, в яких знаходилися фармацевтичні препарати: диклофенак, панкреатин, мукалтин, дротаверин та ін. До того ж компанія «Здоров’я» випустила для виборців Доровського дисконтні картки з 20-відсотковою знижкою на всі препарати ГК. Але згідно із Законом України «Про вибори народних депутатів України» проводити передвиборчу агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, інших матеріальних цінностей, забороняється. Така передвиборча агітація є непрямим підкупом виборців. Але що таке українські закони для російського бізнесу? До речі, лобіювати інтереси російських господарів підприємства через Верховну Раду України Олександру Доровському не довелося — він посів на виборах лише третє місце.

«Кодеїновий наркотрафік» російського виробництва Та харківське «Здоров’я» відомо не тільки одіозним власником, наближеним до Володимира Путіна, але і продажем аптечних наркотиків. До речі, 2007 року саме ця фармацевтична компанія засвітилася у зв’язку з проблемою безконтрольного розповсюдження аптечного наркотику «Трамадолу», котрий так само, як і кодеїнові препарати зараз, можна було придбати без рецепта. У тому, що на харківських фабриках можуть штампувати не тільки легальний, але і «чорний» — неврахований «Трамадол», фармацевтів звинувачував керівник обласного Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Олег Алешко. Піс ля переведення «Трама долу» на предметно-кількісний облік компанія опинилася серед лідерів «кодеїнового наркотрафіку» і щорічно запускає нові бренди аптечних наркотиків, у тому числі безрецептурні («Кодетерп», «Кодефемол®», «Пентасед»). Отже, винищувати українців ГК «Здоров’я» вчилася багато років і досягла статусу експерта з цього питання. В нинішній ситуації, за потурання вже нового Міністра охорони здоров’я, російський бізнес, окрім внутрішнього кодеїнового фронту, успішно воює з українцями ще й у зоні АТО: кошти, виручені за аптечні наркотики, перетворюються на кулі та гармати, які позбавляють життя наших солдатів і мирних мешканців Сходу України. Невже проголошені санкції проти країни-агресора так і не будуть введені й капкан жадібності не зачиниться? Богдан КОНОВАЛОВ, спеціально для «ВЗ»

7

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

МОЗ НА ШЛЯХУ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ: ПЕРШІ УСПІХИ ТА НЕБЕЗПЕЧНІ ПРОВАЛИ

Бюджет 2015 року — найпроблемніший за всю історію незалежності України. Про це свідчить не тільки те, що він був відкликаний відразу ж після подання, але й те, що вже менш ніж через два місяці Уряд взявся його виправляти. Документ був прийнятий у результаті довгих дискусій та обговорень, о пів на п’яту ранку 28 грудня 2014 року. Як виявилося пізніше, парламентарі у напівсонному стані проголосували за «чистий аркуш паперу» і фактично надали можливість Кабміну самостійно вписати до кошторису будь-які цифри на свій власний розсуд. Усі додатки, в котрих було прописано основні показники Бюджету, в тому числі й розміри податків та зборів, були опубліковані лише після новорічних свят, що позбавило суспільство можливості дати справедливу оцінку асоціальній політиці Уряду.

Тетяна БАХТЕЄВА, член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

С

кажу відразу: на мою думку, весь Проект Бюджету 2015 року та зміни, які запропонував внести Уряд, — це катастрофа й геноцид власного народу! Той факт, що залишаються без змін, порівняно з минулим роком, розміри мінімальної заробітної плати (1 218 грн), мінімальної пенсії (949 грн), прожиткового мінімуму (1 176 грн), свідчить про одне: влада прирікає народ України на бідність та безвихідь. Адже необхідно розуміти, що реальна купівельна спроможність цих грошей знизилася більш ніж утричі. У Проекті змін до Бюджету, який запропонував нам Уряд, погіршується прогноз щодо рівня ВВП з 4,3% до 5,5%. Курс долара закріплюється на рівні 21 грн за долар (було 17 грн/дол.). Це означає, що влада сама не вірить у свою здатність стабілізувати економіку. Тепер розглянемо питання фінансування. Той факт, що внесеним Проектом пропонується додатково виділити 1 млрд грн на потреби медицини, — добре, проте цих грошей катастрофічно недостатньо! На засіданні парламентського Комітету з питань охорони здоров’я я наполягла на необхідності підняти рівень матеріального забезпечення медичних працівників не менше ніж на 500 грн на місяць, аби дати їм можливість сплачувати хоча б за комунальні послуги. Моя пропозиція була підтримана всіма без винятку членами Комітету.

8

Хочу зазначити, що питання, яку суму коштів виділити, безумовно, важливе, але куди важливіше, щоб дані кошти не були розкрадені. У цьому ключі варто підкреслити значний внесок у децентралізацію Міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі, який запропонував передати кошти від МОЗ до місцевих бюджетів. Міністр Квіташвілі зробив перший крок до ефективного та раціонального використання державних коштів. Наступним кроком могла б стати передача державних закупівель від МОЗ до спеціалізованої міжнародної організації. Сьогодні в Парламенті зареєстрований Законопроект №2150, однак запропонований варіант дуже неякісний, адже не відповідає ані українським реаліям, ані світовій практиці, ані здоровому глузду. Проект Закону №2150 не вирішує основної проблеми проведення державних закупівель лікарських засобів — не передає функції від Міністерства охорони здоров’я до ЮНІСЕФ або аналогічних структур. У той же час Програмою діяльності Уряду чітко визначено: «Усунення корупційних схем під час проведення тендерних закупівель у системі охорони здоров’я, передача функції державних закупівель від Міністер­ ства охорони здоров’я, зокрема до міжнародних організацій (20152016 роки) шляхом закупівлі вакцин та інших груп спеціальних медичних препаратів через міжнародні організації системи ООН та інші міжнародні організації і фонди». Відповідно до пункту 8 вказаної Програми передбачається «закупівля вакцин та інших груп спеціальних медичних препаратів через міжнародні організації системи ООН та інші міжнародні організації і фонди», а не через «міжнародні організації», як це передбачено Законопроектом №2150. Законопроект лише залучає до проведенн я мі жнародні зак у півельні організації, а головний розпорядник лишаєтьс я той самий — Міністерство охорони здоров’я. Функції МОЗ України як головного розпорядника бюджетних коштів не передаватимуться міжнародній організації, яка лише надаватиме профільному Міністерству послуги з

організації та проведення закупівлі ліків та/або інші послуги, пов’язані із закупівлею (митного оформлення, доставки кінцевим одержувачам тощо). Кілька місяців тому я зустрічалас я з Головою представництва Все­­світньої організації охорони

«

ВСІ ПРЕКРАСНО РОЗУМІЮТЬ, ЩО КРИЗА ВИМАГАЄ ВІД ВЛАДИ СУВОРОЇ ЕКОНОМІЇ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ. АЛЕ КОЛИ ЙДЕТЬСЯ ПРО ЗДОРОВ’Я ЛЮДЕЙ, ТЕРМІН «НЕДОФІНАНСУВАННЯ» МОЖНА ПРИРІВНЯТИ ДО ТЕРМІНІВ «НЕ ВИЛІКУВАЛИ», «НЕ ЗАБЕЗПЕЧИЛИ ЛІКАМИ», «НЕ ВРЯТУВАЛИ». «НЕДОФІНАНСУВАТИ» МОЖНА БУДІВНИЦТВО ДОРІГ І ПАМ’ЯТНИКІВ, ЗАКУПІВЛЮ АВТОТРАНСПОРТУ ДЛЯ ЧИНОВНИКІВ І Т. Д. АЛЕ ЕКОНОМИТИ НА ЗДОРОВ’Ї ЛЮДЕЙ — ЦЕ ЗЛОЧИН ПРОТИ ВЛАСНОГО НАРОДУ І ЙОГО МАЙБУТНЬОГО

«

здоров’я в Україні Доріт Ніцан Калускі, яка запевнила мене в тому, що ВООЗ готова взяти на себе функцію проведення державних закупівель медичних препаратів для України. Виключно ВООЗ може проводити дану роботу, адже має величезний успішний досвід такої діяльності у Грузії, Молдові та країнах Африки. Я впевнена, що проведення держзакупівель виключно через ВООЗ дозволить подолати корупцію в системі охорони здоров’я та закупівлі медичних препаратів. У запропонованому Законопроекті №2150 некоректним є і визначення «міжнародні закупівельні організації» в Законі України «Про здійснення державних закупівель», при цьому відсутні посилання на Закон України «Про міжнародні договори України». Запропонований механізм залучення до проведення державних закупівель міжнародних закупівельних організацій також передбачає укладання міжнародного договору (угоди) відповідно до чинного законодавства. Надання Міністерству послуги з організації та проведення закупівлі ліків та/або інших послуг, пов’язаних із закупівлею (митного оформлення, доставки кінцевим одержувачам тощо), ймовірно потребуватиме оплати зазначених послуг. Чи було підраховано їх вартість? Зазначена вартість таких послуг має бути внесена до витратної частини Державного бюджету України. Розширення кола учасників у наданні Міністерству послуги з організації та проведення закупівлі ліків та/або інших послуг, пов’язаних із закупівлею (митного оформлення, доставки кінцевим одержувачам тощо), від ЮНІСЕФ, ВООЗ до міжнародних закупівельних організацій несе загрозу участі закупівельних організацій, які не спеціалізуються на постачанні лікарських засобів відповідно до рекомендованих ВООЗ протоколів, що гарантують ефективність, якість та безпеку. Тому запропонований Проект №2150 необхідно відхилити і зібрати робочу групу для розробки нового документу, але вже за участю не лише українських фахівців, а й міжнародних експертів, зокрема ВООЗ.

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

6 березня 2015 року

МЕДРЕФОРМА: НЕ ПЛУТАЙТЕ ТЕОРІЮ З ПРАКТИКОЮ? Нещодавно в Харкові відбулася спроба презентувати «Національну стратегію побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2025 рр.». Її довго і за великі гроші (Міжнародний фонд «Відродження» виділив 150 тис. доларів!) готувала група міжнародних та національних експертів у складі нібито 12 провідних фахівців з усіх основних галузей медицини на замовлення Міністерства охорони здоров’я. Представив її медичній громаді Міністр Олександр Квіташвілі, а саму презентацію провів Володимир Курпіта, Голова тієї самої експертної ради Стратегічної дорадчої групи з питань реформування системи охорони здоров’я. Тому майже ніхто з присутніх нічого не зрозумів.

«С

тратегія — не талмуд, це принципи розвитку національної системи охорони здоров’я народу України, на підставі яких буде розроблено ряд регіональних програм. Ми не збираємося руйнувати досягнення, а хочемо залучити місцеві медичні громади до покращення власної діяльності, що націлено на підвищення якості медичних послуг для населення та власного рівня життя, — зазначив Міністр О. Квіташвілі. — В принципі, реформи дуже прості: плануємо збудувати фінансову систему так, щоб гроші самі йшли за пацієнтом і в нього був вибір — до якого медичного закладу піти; щоб лікарні мали автономію в розпорядженні своїми коштами; щоб легалізувати доходи, які сьогодні приховані, але де-факто існують; щоб інвестори отримали можливість вкладати в розвиток системи охорони здоров’я».

медичні заклади; знизити ціни на ліки й фармацевтичну продукцію шляхом лібералізації ринку та реімбурсації.

Чи будуть зміни до Конституції? Варто зупинитися лише на одному конкретному пункті запропонованого проекту — зміни у Конституції, — бо саме він став каменем споти-

кання для МОЗ. Проте «національних стратегів» він не спинив — реформі бути! «Експертна група особливу увагу звернула на ст. 49 Конституції України стосовно безоплатної медичної допомоги і проведення реформ у рамках цієї статті, — сказав Володимир Курпіта, — оскільки вона фактично забороняє скорочення комунальних та держав-

Захмарні цілі Після гучних промов очільника МОЗ слово взяв В. Курпіта. Спочатку, як і належить, Голова експертної ради Стратегічної дорадчої групи з питань реформування системи охорони здоров’я озвучив проблеми сучасної української медицини, виявлені під час аналізу понад 90 звітів про реформу, проведену попередниками, вивчення досвіду ВООЗ і передових європейських країн та перегляду національних бюджетів на охорону здоров’я, які щороку готує Інститут стратегічних досліджень МОЗ. Далі на слайдах було продемонстровано основні цілі: створити конкурс на ринку медичних послуг (теза «гроші ходять за пацієнтом»); дати хворому право вибору надавача цих послуг; за рахунок конкурсу підтримати надходження інвестицій у галузь; розробити механізм надання базової медичної допомоги незахищеним верствам населення. Певно і самі творці «Стратегії» помітили, що цілі занадто розпливчасті, тому спробували конкретизувати результати, які сподіваються отримати через 10 років. Індикатор контролю — кожні 2 роки. Але план 2015-го, стартового, розписано по місяцях, про що мова піде дещо пізніше. Та спробувати — не означає отримати. Результати також виглядають загальними тезами: розмежувати обов’язки між державою, громадськістю та громадянином; запровадити принципи солідарної відповідальності за здоров’я; визначити категорії незахищених верств населення і принципи надання їм державою фактичного доступу до медичної допомоги; оптимізувати (не скоротити й не закрити!)

Олександр КВІТАШВІЛІ, Міністр охорони здоров’я України

Володимир КУРПІТА, Голова експертної ради Стратегічної дорадчої групи з питань реформування системи охорони здоров’я

Пiд час прес-конференцiї в Харковi. Схоже, Міністр зробив для себе чимало відкриттів!

Усі втомилися. Деяких навіть зморив сон

них закладів охорони здоров’я. Ми переконані, що навіть у рамках цієї статті діючої Конституції реформи проводити можна й потрібно! Але в перспективі нам необхідно відійти від декларативних речей, приведених у ст. 49, і перейти до ст. 95, котра наголошує, що видатки держави визначаються не нашими побажаннями, а Державним бюджетом». І все це було сказано після того як присутнім у залі продемонстрували слайд «Безоплатна медицина — це міф». Хто з цим не згоден? Тож будемо і надалі підтримувати міф? Адже доповідач сам зазначив, що Світовий банк протягом наступних двох років прогнозує Україні економічну кризу й депресію. І як збирається МОЗ втілювати в життя наміри свого Міністра щодо переведення лікарняних закладів із комунальних та державних у статус приватних, а також введення офіційних платних послуг уже в квітні нинішнього року, про що О. Квіташвілі оголосив того ж дня в Харкові? Виходить, не тільки Конституція, але й здоровий глузд не указ «творцям».

Стратегія й тактика Квіташвілі Стратегія складається із 6 великих блоків. Найбільший — сфера надання медичних послуг. Нічого нового, крім додання до відомої моделі трирівневої медицини системи стоматологічної допомоги, чого добивалися самі стоматологи. Можливо, у перспективі будуть конкретизовані механізми фінансування, принципи управління, кадрова та інформаційна політика галузі, доступ до технологій, вакцин і ліків, але поки що — самі декларації. Щоправда, надію вселяє наступна заява В. Курпіти: «На підставі стратегії у 2015 році буде внесено розроблені експертною групою закони про заклади медичної допомоги, громадське здоров’я, державні закупівлі, професійну відповідальність та самоврядування в медицині — усього 5, надалі буде ще ряд законодавчих змін. Але щоб не плодити їх, слід створити єдиний базовий закон про охорону здоров’я, такий, як у багатьох країнах».

А гроші де? У рамках існуючого законодавства доцільно зберегти загальне оподаткування галузі, вважає експертна група. Але в принципі необхідно диверсифікувати джерела постачання, в тому числі запровадити нові спеціальні податки на товари, які шкодять здоров’ю, щоб спрямувати отримані кошти на розвиток медичної галузі. Друга сфера фінансування: отримання коштів завдяки розподілу функцій замовника, надавача послуг і платника (щоправда, не пояснили, як саме буде здійснено цей розподіл). І третя: медичне страхування. «До моменту впровадження загального обов’язкового соціального страхування держава має забезпечити розвиток добровільного медичного страхування, — акцентував доповідач, але не роз’яснив, як саме це здійснюватиметься. — Слід визначити два ключових пакети: так званий нестраховий пакет послуг першого рівня, що гарантує базову невідкладну медичну допомогу всьому населенню; та державний страховий пакет послуг закладів другоготретього рівнів — для тих верств населення, які не зможуть самостійно оплачувати страховку. Забезпечені громадяни страхуватимуться добровільно, але лише за умови сприяння держави розвитку страхових агенцій». Скільки коштуватиме такий страховий договір? Ціну озвучив сам Міністр: «За 150 доларів цілком реально придбати медичну ПРОДОВЖЕННЯ С. 10

9

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ ПОЧАТОК С. 9 страховку, я щодо цього говорив з українськими страховиками. До кінця року ми повинні дати можливість увійти страховій медицині на вітчизняний ринок. Вона сама запрацює, коли для цього буде підґрунтя: коли лікувальні заклади правильно вибудують фінансову модель, яка дозволить їм нормально функціонувати». Ще одним джерелом «збагачення» як медиків, так і медичних закладів є, на думку Міністра, лікарі. «Сьогодні середня зарплата лікаря складає 150 доларів. Усі знають, що є й інші неофіційні джерела надходження коштів. Слід дати медикам можливість чесно й офіційно заробляти гроші та вкладати їх у систему. Не думаю, що декларована безкоштовна медицина в Україні є соціально орієнтованою та допомагає бідним. Якщо ми спроможемося побудувати нову систему, що допоможе малозабезпеченим людям, а всім іншим надасть доступ до якісної медицини — це стане першим кроком», — зауважив О. Квіташвілі. Акумуляція коштів і їх розподілення будуть дещо іншими, ніж зараз. Механізми витрат у системі перейдуть від постатейного бюджету до оплати за надані медичні послуги. Відійдемо й від практики традиційного фінансування за кількістю ліжко-місць.

Що буде з медициною до кінця нинішнього року Цей розділ презентації «Національної стратегії побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2025 рр.», напевне, найконкретніший. У березні буде завершено реформування Міністерства охорони здоров’я. До початку квітня закінчиться аудит загальнодержавних програм, із тим, щоб згодом лікарні отримали генеральні плани, які будуть фактичною оцінкою їх потужностей в регіонах та прив’язкою до географічного розташування. На їх підставі медзакладам належить створити власні плани реформування. До цього ж часу має бути здійснений і переданий до медзакладів розрахунок вартості їх послуг, а також розширена реімбурсація ліків у негоспітальному секторі, щоб згодом перейти на європейську модель фінансування галузі. У травні відбудеться спрощення отримання дозволів, скасування непотрібних статистичних звітів та відміна зайвих ліцензій.

У червні-липні згідно з підготовленими вже сьогодні законопроектами міжнародні організації залучатимуться до здійснення загальнодержавних закупівель вакцин, медикаментів та медичних товарів. У цей же період будуть введені правила добровільного медичного страхування за державної підтримки. У червні буде введена автономність медзакладів. У жовтні здійснять перехід від ліцензування за дозвільним типом до ліцензування за декларативним. Також буде визначено типи соціальних груп малозабезпечених верств населення і складено пакет із переліком безкоштовних медичних послуг. Лікарні, вже з отриманими від МОЗ генеральними планами, розпочнуть створення власних програм реформування. Автори проекту запевнили, що віднині вони прийматимуть будь-які запитання, проводитимуть широку роз’яснювальну кампанію в усіх регіонах України, працюватимуть безпосередньо з виконавцями, навчатимуть їх, удосконалюватимуть проект. Але у присутніх — на презентацію були запрошені представники науково-практичної та військово-медичної регіональних шкіл, керівники обласної й міської влади, комунальних і приватних медичних структур, активісти волонтерських організацій та журналісти — так само залишилося безліч запитань. Один із представників ЗМІ звернувся до Міністра з питанням, яке хвилювало всіх, але не кожен наважився його задати: «Пане Міністре, скажіть відверто, коли наприкінці року я прийду до свого дільничного лікаря, чи застану його на місці?» Міністр відповів жартом: «Особисто вам особисто вашого лікаря особисто я — залишу!»

Сам склав, сам напам’ять вивчив Якщо трохи перефразувати це прислів’я, вийде принцип, за яким харків’яни отримували відповіді на свої запитання від Олександра Квіташвілі, — сам запитав, сам собі відповів. Першою право поставити запитання Міністру отримала очільниця міської системи охорони здоров’я, заступник Харківського міського Голови з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення Світлана Горбунова-Рубан: «Нас дивує, чому блок законодавчих змін опинився на останньому

місці в експрес-презентації «Національної стратегії», адже ми стали заручниками старих нормативів та наказів МОЗ. Зокрема, міськздороввідділу передано відомчі медичні заклади «Укрзалізниці», а в бюджет не внесено жодних змін щодо їх фінансування. Ваш заступник уже на двох селекторних нарадах відповідав, що слід брати кошти з медичних субвенцій для Харкова, але ж це — у збиток для інших лікарень. Як ви ставитеся до цієї ситуації? І як зміни в законодавстві допоможуть нам розвиватися та приймати самостійні рішення?» «Відверто кажучи, я не знаю, чому так сталося з пакетом нових законів. Сьогодні вже внесено на обговорення закон про державні закупівлі вакцин, — почав відповідь О. Квіташвілі й одразу ж перейшов до аналізу стану вакцинації населення. — ООНівські організації підтримали наші ініціативи щодо реформ, і це дає підстави радіти. Про відомчу медицину одразу скажу: в країні не повинно бути кілька медичних систем. У нас було понад 90 відомчих закладів, залишилося 73. За яким принципом змінювали їх статус — не можу відповісти, адже рішення приймалося на початку грудня минулого року. Це зроблено необдумано. Зміни в Бюджетному кодексі будуть, але поки що їх немає. Щиро намагатимуся вам допомогти». Професора Харківського медичного університету Тетяну Бєздєтко цікавило, яким чином здійснюватиметься оптимізація ліжкомісць у спеціалізованих медзакладах та за якими принципами будуть оптимізовувати перелік медичних спеціальностей? Оптимізацію ліжкового фонду Міністр знову ж таки пов’язав зі свободою лікарень незалежно від їх спеціалізації, а от про скорочення переліку фахів зауважив: «Давайте погодимося, що нічого нового тут шукати не варто! В Європі все вже зроблено, будемо наслідувати приклад систем, які добре працюють для лікування голландців, німців, хорватів, поляків. Упевнений, що у нас в три-чотири рази більше спеціальностей». Доля системи післядипломної освіти та безпосередньо Харківської медичної академії післядипломної освіти турбує її співробітників. Міністру поставила запитання професор цього закладу Віра Цілуйко. Та навряд чи стурбованість викладачів зникла після почутої відповіді: «Ніде, окрім України, Білорусі та

Болгарії, вже не залишилося пострадянської системи післядипломної освіти. Я не вірю в таку систему, коли хірург, який виконує 300 операцій на рік, має кожні 5 років підвищувати кваліфікацію. Він мусить це робити щодня — вивчати іноземну спецлітературу, брати участь у міжнародних конференціях, але не покидаючи робочого місця. Сьогодні ми міркуємо, не як зберегти існуючу систему, а як зробити її якісною. Резидентура повинна бути лише при університетських сучасних високотехнологічних клініках. Обіцяю, що такі клініки будуть при всіх медичних навчальних закладах України». Із Головою Харківської обласної організації профспілок працівників охорони здоров’я Альоною Благовещенською Міністр певний час не міг порозумітися у питанні, де знай­ ти кошти на стимулювання праці сімейних лікарів на селі та хто мусить цим займатися: сільрада, облздороввідділ чи МОЗ? О. Квіташвілі зазначив, що гроші, які виділяє сьогодні держава на 46 млн населення, слід витрачати на 15 млн бідних людей, а вони здебільшого живуть у сільській місцевості. Хоча і в містах таких вистачає. Але як у село заманити молодого лікаря, випускника вишу? Зрештою, Альона Вікторівна відповіла сама собі: «Отже, держава буде забезпечувати сільського лікаря і роботою, і зарплатнею, і житлом», на що Олександр Квіташвілі втомлено погодився. Від презентації програми реформ стомився не лише Міністр, а й слухачі, бо вона була досить тривалою, напруженою і жодного з присутніх не залишила байдужим. Хто б як не розумів те, що намагалися донести харків’янам члени команди Олександра Квіташвілі, але висновок беззаперечний: зміни у системі охорони здоров’я вкрай потрібні.

«2015-й стане роком фундаментальних змін, і вони вже розпочалися,— звернувся Міністр до своїх колег-медиків. — Гальмування може призвести до колапсу в нашій галузі, часу ми вже не маємо. До кінця нинішнього року буде закладено підґрунтя для створення в Україні справедливої системи охорони здоров’я, що задовольнятиме кожного громадянина якісними медичними послугами». Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ», м. Харків

КОМЕНТАРІ

Світлана ГОРБУНОВАРУБАН, заступник Харківського міського Голови з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення

Н

а превеликий жаль, від МОЗ ми ніяк не можемо отримати роз’яснення щодо нововведень. І сьогодні теж не одержали. Тому я вважаю, що слід розділити функції конкретної групи експертів та Міністерства. Оскільки там не завжди продумано й відпрацьовано важливі моменти нинішнього періоду діяльності медзакладів. Взяти хоча б Бюджетний кодекс, в який не вписуються реалії життя. Документ поставив нас у ситуацію, коли потрібно лавірувати між міською та державною програмами медичного обслуговування населення. Недаремно Міністр заговорив про вакцинацію, бо тендери так і не проведені. Це стосується і життєво необхідних лікарських засобів, які знову включено в централізовані закупівлі. Де ж тут свобода місцевих органів системи охорони здоров’я? Ми не може-

10

мо самостійно забезпечити людей ліками, хоча теоретично маємо таку можливість. Одразу після презентації програми я зателефонувала заступнику Міністра А. Терещенко, яка відповіла, що ми можемо придбати ліки. А наші економісти та юристи показали нормативні акти МОЗ, де чорним по білому написано протилежне! А як бути з лікарнями «Укрзалізниці», переданими місту без погоджень? Вони залишилися в уставному фонді АТ «Укрзалізниця», ми ж мусимо витрати на них сплачувати з міського бюджету. Така лікарня, як ЦКБ №5, працює за принципом страхової медицини, жителі міста там ніколи не обслуговувалися безкоштовно, і фінансування йшло зовсім за іншими принципами. Там на 700 ліжок персоналу більше, ніж у нас на 1000 в лікарні екстреної медичної допомоги. Це ми розраховували все по мінімуму, а у них все було по максимуму. То для них реформа — руйнівна?! Харківська міська рада багато зробила для покращення системи охорони здоров’я, і ми вважаємо, що слід дуже обережно ставитися до таких гострих проблем, аби не зруйнувати збудоване. Тому працюємо з МОЗ у двох напрямках. Перший — на перспективу. Другий —

вирішення проблем, створених необдуманими кроками чиновників. Деякі їх рішення потрібно буквально розшифровувати, щоб виконати ті «нововведення», котрі нам уже запропонували.

Віктор СЛИШ, виконуючий обов’язки Голови Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області

З

апитав Міністра О. Квіташвілі про реформу на селі, бо наш район — один із найвіддаленіших, належить до депресивних. Він почув мою пропозицію, що в Україні реформу слід проводити у двох напрямках, — міста-мільйонники з їх супутниками (як Харків і Покотилівка, Високе, Зміїв) та віддалені райцентри з селами. Це абсолютно різні реалії життя. Наприклад, у нашій районній лікарні закрили ряд відділень, у тому числі пологове, і закріпили нас за лікарнею у Волчанську, куди їхати розбитими дорогами майже 3 години. Торік навесні жінка

народила дитину в дорозі, у машині швидкої допомоги! То чи будуть люди задоволені такою «оптимізацією»? Ми з нашими медиками уважно прослухали презентацію «Національної стратегії», будемо вдома її вивчати, запрошувати до себе представників з області, радитися зі своїми фахівцями, щоб виправити ті помилки, яких уже припустилися. Мені дуже імпонують слова Міністра про свободу і самостійність усіх, навіть таких невеликих, як наша, лікарень. Але ж одна справа — розвиток сімейної медицини, підвищення зарплати сімейних лікарів, а інша — закриті по факту хірургічне, пологове, інфекційне відділення, за умови, що доріг узагалі немає і швидка до нас просто не може дістатися. Якби ми самостійно обирали, то приєдналися краще до Чугуївської лікарні — туди хоча б дорога є. І ще одне зауваження: ми сьогодні дуже багато говорили про структурні та фінансові аспекти і мало — про покращення якості медичних послуг, насамперед на селі. Як і про підготовку лікарів, котрим належить покращувати цю якість. У «Національній стратегії» про це взагалі нічого немає, самі лише слова Міністра…

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ

6 березня 2015 року

«СЛАБКІ ЛАНКИ» СИСТЕМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ — РЕСУРСИ ЧИ БЮРОКРАТІЯ? Бойові дії на Сході України оголили найболючіші проблеми вітчизняної системи охорони здоров’я, які не вирішувалися роками або взагалі вважалися другорядними. До таких належить реабілітація хворих, а нині — ще й потерпілих у зоні АТО. Про актуальність проблеми та шляхи її вирішення йшлося на круглому столі в Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, який був присвячений питанню надання медичної допомоги учасникам антитерористичної операції.

Завдання — повернути до життя В обговоренні нагальних проблем надання медичної допомоги потерпілим під час бойових дій взяли участь народні депутати України, представники Міноборони та МОЗ України, вчені, практикуючі лікарі, члени громадських об’єднань та волонтерських організацій. Адже завдання, які постали сьогодні перед суспільством, можливо вирішити лише за системного й комплексного підходу. Питання своєчасної евакуації поранених з місця бою, надання їм спеціалізованої меддопомоги у військових шпиталях та інших лікувальних закладах країни, підготовка кадрів, що спроможні надавати таку допомогу, об’єднання всіх ресурсів, спрямованих на виконання цих завдань, законодавча підтримка й усунення бюрократичних перешкод на шляху до мети — лише основні напрямки, на які звернули увагу учасники заходу. І наразі проблем тут безліч. Зокрема, під час огляду військових медзакладів країни виявлено недостатню кількість броньованого медичного спецтранспорту, обладнання й лікарських засобів. Відсутня послідовна та врегульована система надання медичної допомоги на місцях, яка мала б бути розподілена між військовими та цивільними медичними закладами. Але чи не найбільшою прогалиною ланцюга надання меддопомоги учасникам бойових дій є система подальшої реабілітації, а точніше, її відсутність. Мало врятувати бійцю життя, вивізши його з поля бою, надавши першу медичну допомогу і навіть прооперувавши у кращій клініці. Потрібно повернути його до повноцінного життя. А, враховуючи особливості уражень у нинішній війні (фізичні й психологічні травми), зробити це неможливо без реабілітаційних заходів за світовими стандартами. Всі учасники круглого столу наголошували: українським фахівцям не вистачає досвіду з реабілітації, та й самих фахівців обмаль, і на законодавчому рівні ці питання в Україні ніхто досі не врегульовував. Тому можна лише вітати ініціативу Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю, члени якого зустрічалися з представниками посольства Ізраїля, щоб проаналізувати законодавчу базу у цій сфері. Також Комітет розпочав співпрацю з військовими Литви, Польщі, Чехії та Швеції з метою вивчення і запозичення їх досвіду. Про це присутнім повідомив Голова Комітету Олександр Третьяков, зокрема наголосивши на створенні робочої групи, яка напрацьовуватиме відповідні зміни до вітчизняного законодавства.

А поки що реалії української системи реабілітації невтішні. Що маємо сьогодні? Відсутність протоколів лікування або їх невідповідність сучасним методикам, що часто призводить до надмірної кількості призначень пораненим. Відсутність можливості отримувати достовірні первинні дані про обсяги та якість медичної допомоги на рівні регіонів. Невідповідність розподілу повноважень на рівні медичного менеджменту. Приміром, відповідальність за прийняття управлінських рішень (як стосовно фінансових, так і щодо кадрових питань) зазвичай покладається на головного лікаря закладу, натомість рішення щодо спрямування фінансів залишається за департаментом охорони здоров’я чи казначейством. Ці та інші типові проблеми вітчизняної галузі охорони здоров’я, котрі раніше сприймалися як безлад, нині ведуть до трагічних наслідків, зауважив член Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю Гліб Загорій. Окрім того, традиційний перелік доповнився новими проблемами, спричиненими особливостями лікування поранень від сучасної вогнепальної зброї, масовими політравмами, необхідністю кваліфікованої психологічної реабілітації учасників АТО тощо.

Хто, де, коли? Відтак виникають запитання, відповіді на які потрібні невідкладно. Хто здійснюватиме психологічну реабілітацію бійців АТО? Волонтери? Психологи? Психіатри? На жаль, не кожен цивільний психолог чи психіатр здатний працювати із пораненими військовими — через відсутність досвіду роботи із вкрай важкими травмами. Спеціаліст, який ніколи не бачив на власні очі жахливих подїй, часто-густо не сприймається самим бійцем. До того ж психологічна допомога не має обмежуватися лише роботою з постраждалими у військових шпиталях. Європейська модель психологічної підготовки військових та їх реабілітації включає чіткі алгоритми. По-перше, військовослужбовці проходять курс психологічної підготовки на тренувальних базах, аби бути максимально готовими діяти на полі бою чи в зоні АТО. Проте учасники круглого столу наголошували, що далеко не всі задіяні в АТО бійці виявилися психологічно готовими до цього, — нині 650 воїнів перебувають у психіатричних лікарнях із гострими розладами. По-друге, психологічна робота з військовими має проводитися безпосередньо в зоні АТО під час бойових дій. Від цього залежить не лише успішність воєнної операції, а й життя бійців.

По-третє, психологічна допомога вкрай необхідна пораненим і членам їх сімей під час лікування та реабілітації. Ще один важливий напрямок — робота з членами родин загиблих. На превеликий жаль, в Україні не налагоджена система такої всеохоплюючої психологічної підтримки. Кричущі факти: сьогодні в шпиталях Харкова, Запоріжжя, Одеси, Тернополя немає ані психіатра, ані психолога, ані психотерапевта! До того ж в Україні відсутня спеціальність «Фізична та реабілітаційна медицина». Помічник Міністра оборони України, доктор медичних наук Всеволод Стеблюк заявив, що наші фахівці не можуть навіть говорити «спільною мовою» із зарубіжними колегами, яким незрозуміло, хто такий лікар-фізіотерапевт. Він запевнив, що в Україні достатньо ресурсів для підготовки фахівців з реабілітаційної медицини, однак для цього потрібно внести зміни до класифікатора медичних спеціальностей, горезвісного 33-го наказу і посадових інструкцій, а також розробити відповідні навчальні програми. Всеволод Стеблюк анонсував зміни до штатного розкладу військових шпиталів — у кожному буде передбачено посади психіатрів, медичних психологів та психотерапевтів. Але де їх навчатимуть? Більшість фахівців в Україні нині не готова до такої роботи. Наступне питання: де має відбуватися така реабілітація? Адже єдиної системи в державі й досі не існує. Ліжко-місця знаходяться в підпорядкуванні різних відомств України. Приміром, санаторно-курортна мережа містить 3 817 реабілітаційних ліжок різного профілю ПАТ «Укрпрофоздоровниця», 8 915 — налічується в санаторіях обласного та місцевого підпорядкування, 1 644 ліжка є в реабілітаційних відділеннях інших відомчих закладів. А ще існують фізіотерапевтичні лікарні, заклади відновного лікування тощо. Не існує тільки єдиного центру управління цим господарством — як і механізму взаєморозрахунків між реабілітаційними закладами тих чи інших відомств. Виходить, що пролікувати військового в цивільному санаторії необхідного профілю можна лише за путівкою повної вартості. Якщо такі розбіжності не узгодити на законодавчому рівні, то це буде прикладом цинічного ставлення до бійців, які рятують країну ціною власного здоров’я. Наша держава багата на природні лікувальні ресурси, але в ній не менше бюрократичних перепон, які суперечать елементарній логіці. Один із таких фактів озвучила Світлана Хотіна, директор Департаменту медичної допомоги МОЗ України: Міністерство готове передати в зону АТО 7 автомобілів, але механізм передачі дуже забюрократизований. Вона також звернулася

до депутатів із проханням виділити додаткові кошти на лікування поранених. Нині на забезпечення медикаментами 1-го бійця на добу передбачено лише 40 грн, тож про яку медичну реабілітацію може йти мова?

На кого рівнятися Успішне відновлення пораненого бійця на 80% залежить від ефективності процесу реабілітації. Чи можливо досягти її в Україні? Якщо здійснити низку важливих кроків — так. Крок перший — учитися. Враховуючи відсутність належного досвіду у фахівців (адже реабілітація такого спрямування, як і кількість людей, що її потребує, — небачена й неочікувана для нашої держави), потрібно вибрати вірні орієнтири перебудови існуючої системи надання медичної допомоги. Маємо вчитися у армій тих країн, які вже пройшли шлях становлення у цьому напрямку. Крок другий — застосувати власні резерви. Зокрема, учасники заходу зауважили, що в Україні недостатньо використовуються можливості протезування бійців АТО, які втратили кінцівки. За кошти, що витрачаються на протезування за кордоном (а якщо це первинне протезування, то через півроку його слід проводити повторно і знову витрачати велику суму), можна зробити авто зі зручним керуванням, повну адаптацію житла потерпілого та місця його роботи. Вітчизняні виробники заявляють про готовність «тримати марку» якості протезів. На жаль, за останні роки вітчизняний продукт не затребуваний в Україні, хоча 50% виробів експортують як дешеві та якісні. Для реалізації державної політики в цій сфері необхідно розширити програми з протезування, залучити найсучасніші технології, щоб принаймні більшість потерпілих отримували якісні послуги саме в Україні. Водночас треба ширше використовувати можливості біотехнологічної реабілітації поранених зі складними травмами кісток, а для цього спростити затверджений законодавством порядок забору трансплантатів. Крок третій — кардинальні зміни. У Держбюджеті 2015 року закладено 2 програми: соціально-професійної адаптації (передбачено 27 млн грн) та психологічної реабілітації (50 млн грн). Від того, наскільки ефективно використають ці кошти, залежатиме перспектива реабілітаційного напрямку в охороні здоров’я країни. Однак марно розраховувати на успішну реалізацію цих програм за відсутності протоколів і стандартів психологічної реабілітації, єдиного реєстру тих, хто потребує реабілітації, і, зрештою, самої системи й центру управління нею. Також має бути взаємозв’язок між різними міністерствами та відомствами в Україні. На новий закон про реабілітацію покладаються особливі надії. Наскільки документ врахує всі проблеми, що накопичувалися роками? Чи спроможна держава віддячити тим, хто захищає її ціною власного здоров’я? Озвучені під час круглого столу питання можна вирішити, якщо об’єднати зусилля на всіх рівнях. Демонстрацією готовності взяти на себе відповідальність за важливий напрям роботи було рішення Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я та Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю провести спільне засідання. Його мета — розробка заходів щодо удосконалення й адаптації нормативно-правової бази з питань надання своєчасної та якісної медичної допомоги в умовах бойових дій, забезпечення ефективної системи реабілітації учасників АТО. Покрокова реалізація такого плану, підкріплена законодавчими нормами, чіткий контроль за ситуацією неодмінно дадуть позитивні результати уже найближчим часом. Наталія ВИШНЕВСЬКА, спеціально для «ВЗ»

11

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

ЗАРПЛАТА ЛІКАРЯ ПЕРВИНКИ: ОБІЦЯНКИ ЗАМІСТЬ НАДБАВОК? Реформа первинки супроводжувалася обіцянками гідної і справедливої оплати праці медиків, що беруть на себе 80% обсягу медичної допомоги. Тому надбавки за якість і обсяг роботи на первинці, впроваджені в пілотах, а згодом поширені на інші регіони, сприймалися як досягнення реформ. Однак, «золотий дощ» не вписався в прогнози.

Сергій МАЛОВИЧКО, заступник Голови з правової роботи Донецької обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України, адвокат

О

станнім часом ідеологи експериментів із реформування медицини намага лис я розширити коло своїх прихильників за рахунок працівників закладів охорони здоров’я, винаходячи стимули для нових умов їх праці. Зокрема, у ст. 10 Закону України від 07.07.2011 р. «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінниць-

12

кій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» (з 01.01.2015 р. Закон утратив чинність) було визначено, що умови оплати праці працівників закладів охорони здоров’я, які є учасниками пілотного проекту з реформування (у т. ч. і порядок установлення заохочувальних виплат за обсяг та якість виконаної роботи), визначаються Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї вимоги Закону 5 березня 2012 року Кабмін прийняв Постанову №209 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров’я, що є учасниками пілотного проекту з реформування системи охорони здоров’я», встановивши надбавки за обсяг та якість виконаної роботи лікарям загальної практики-сімейної

медицини, дільничним педіатрам і терапевтам, медичним сестрам ЗПСМ та дільничним медсестрам. У той час галопуючими темпами створювалися центри первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) і в непілотних регіонах країни (без підбиття підсумків запровадженого експерименту), що також потребувало поширення стимулюючих виплат на більше коло працівників первинної ланки. Тож із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2013 р. №977 (далі — Постанова №977) набув чинності новий, більш реальний Порядок встановлення надбавок за обсяг та якість виконаної роботи медичним працівникам закладів охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу. Документ почав застосовуватися з 1 лютого 2014 р. у пілотних регіонах і з 1 жовтня 2014 р. мав поширитися на інші. Але принцип «для людей за рахунок людей», на жаль, усе ще блукає коридорами влади і час від часу знаходить відображення у певних нормативно-правових актах. Така доля спіткала і зазначений Порядок встановлення надбавок медпрацівникам первинки за обсяг та якість роботи. Його «перекреслила» Постанова Кабміну від 25.03.2014 р. №95 «Деякі питання оплати праці працівників закладів охорони здоров’я» (далі — Постанова №95), яка набула чинності вже 15 квітня 2014 року. В ній прописано, що до стабілізації економічної ситуації в країні та з метою економного і раціонального використання державних коштів виплати, встановлені працівникам закладів охорони здоров’я низкою Постанов Кабінету Міністрів України (від 20.03.2013 р. №174 «Деякі питання оплати праці працівників протитуберкульозних закладів», від 27.03.2013 р. №199 «Деякі питання оплати праці медичних працівників системи екстреної медичної допомоги» та згаданою вже Постановою №977), здійснюються за умови забезпечення у повному обсязі бюджетними коштами обов’язкових виплат із заробітної плати працівникам закладів охорони здоров’я. За вимогами ч. 2 ст. 4 Закону України від 24.03.1995 р. «Про оплату праці» (далі — Закон) джерелами коштів на оплату праці для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел. Тобто забезпечення у повному обсязі бюджетними коштами обов’язкових виплат із заробітної плати — це, по суті, обов’язок суб’єктів, які фінансують заклади охорони здоров’я. Ще один важливий аспект. З урахуванням рішення Конституційного Суду від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 за вимогами ч. 1 ст. 13 Закону оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів — у межах бюджетних

асигнувань та інших позабюджетних доходів. І вона не може бути обмежена лише актами Кабінету Міністрів (в межах бюджетних асигнувань), як це зазначено майже в усіх офіційних джерелах, де розміщено текст Закону (наприклад, на сайті Верховної Ради України). При цьому текст з де-юре в діючій редакції вказаної норми Закону звичайному користувачу недоступний. Таким чином надбавки за обсяг та якість роботи сімейного лікаря, дільничного педіатра тощо мають виплачуватися щомісяця — за результатами попереднього місяця, але кожного разу це може бути різна сума, або й взагалі така надбавка не буде нарахована, якщо лікар її не «заслужив» своєю роботою. Інша справа, коли така робота виконана, а лікарю не виплачують надбавку через те, що в установи недостатньо коштів і роботодавець вимушений застосувати Постанову №95. Якби ця надбавка виплачувалася постійно у вигляді певного відсотка всім працівникам та була продубльована в колективному договорі — тоді можна посилатися на Закон, який має більшу юридичну силу, ніж Постанови Кабміну, і говорити про те, що права працівників порушено. Тим більше, що про нові умови оплати праці чи зміну діючих умов у бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження (ст. 103 КЗпП України). Тож сказати, чи є порушення трудових прав працівників, яким не сплачена надбавка за обсяг і якість, можна лише розглянувши кожен конкретний випадок індивідуально.

Надія ПУЧКОВА, головний позаштатний спеціаліст Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської ОДА за спеціальністю «Загальна практика-сімейна медицина»

Т

ри роки поспіль, доки діяв пілотний проект із реформування охорони здоров’я у Донецькій, Дніпропетровській і Вінницькій областях, а також у місті Києві, медики первинної ланки, які працювали на цих територіях, отримували надбавки за якість та інтенсивність роботи. Кошти на це виділялися з Державного бюджету. В результаті середня заробітна плата сімейного лікаря на Дніпропетровщині зросла в середньому на 1000-2000 грн і сягнула 3500-4000 грн, а деякі лікарі отримували набагато більше. Починаючи з 2012 року, в області впроваджувалися нові механізми фінансування й оплати праці сімейного лікаря. Було відпрацьовано показники, за якими лікарі отримували надбавки за обсяги медичної допомоги. Якісні показники потребували неодноразової корекції, але зрештою було налагоджено виплату і цих надбавок. У 2014 році Закон про реформування в пілотних регіонах утратив чинність, а разом із ним припинилося і державне фінансування. Тож нині на території області медичні працівники первинки не отримують таких надбавок, працюють тільки «місцеві стимули». Розуміючи важливість під-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

6 березня 2015 року

тримки подальшого розвитку первинної медичної допомоги, органи місцевої влади Дніпропетровщини планують у подальшому здійснювати такі виплати, але які кошти на це буде виділено і коли, наразі невідомо. На жаль, поки що тих субвенцій із Держбюджету, які йдуть на місця на утримання медичних закладів, хоча би вистачило на виплату заробітної плати медичним працівникам. Тому поки що говорити про якісь доплати взагалі немає сенсу. Ситуація залишається вкрай невизначеною.

Віктор СЛИШ, виконуючий обов’язки Голови Нововодолазької РДА Харківської області

Я

вважаю, що цю важливу тему потрібно дещо розширити, не обмежуючи її питанням виплати надбавок до зарплати сімейним лікарям. Одразу скажу, що в нашому районі надбавки за обсяг і якість роботи працівникам первинної ланки медичної допомоги (згідно з Постановою КМУ №977) не виплачуються. Але це — наслідок іншої великої проблеми, яка виникла у системі охорони здоров’я України після недолугого її реформування. Коли розпочалася структурна перебудова первинної ланки охорони здоров’я, в нашому районі на базі поліклініки та районної лікарні створили комунальний заклад охорони здоров’я «Центр первинної медико-санітарної допомоги», однак він так і не став самостійним підрозділом. Можна назвати багато причин, через які на Постанову КМУ №977 взагалі не звернули увагу: змінилася влада, розпочалися бойові дії (наш район прикордонний з Росією), але факт залишається фактом. Втім суть реформ системи охорони здоров’я не лише в тому, щоб забезпечити високу зарплату лікарям, а передусім у тому, щоб вони працювали інтенсивно і надавали високоякісні послуги своїм пацієнтам. А цього, на жаль, немає. Немає за що нараховувати надбавки за якість та інтенсивність, бо частина керівників закладів і медпрацівників мислять старими категоріями і працюють за старими методами, не виходячи з кабінетів, обмежуючись лише прийомом пацієнтів. Зате підвищення доходів бажають усі без винятку. У згаданій уже Постанові №977 були запропоновані критерії розрахунку надбавок за якість та інтенсивність роботи працівників ПМСД. Їх мали б опрацювати головні лікарі на місцях — у кожному медичному закладі. А потім вже в межах фонду заробітної плати розподіляти кошти між тими, хто працює дійсно інтенсивно та якісно, позбавляючи відповідних надбавок тих, хто працює абияк і не користується популярністю серед пацієнтів. Але за старою звичкою, мовляв, нагорі все за нас зроблять, ці критерії так і залишилися непоміченими керівниками медзакладів на місцях. Існує ще одна важлива причина: фонд заробітної плати медпрацівників ледве дозволяє зводити кінці з кінцями. Добре, що 2014 рік у нашому районі завершили без боргів по заробітній платні медикам. Але годі було й думати про надбавки за міфічну інтенсивність і якість.

Я повністю підтримую нинішній напрямок реформ у медицині, який повинен підвищити якість послуг, дати можливість зацікавити кращих лікарів працювати інтенсивніше і, відповідно, отримувати більшу зарплатню, знищити зрівнялівку в медицині.

Ольга ЮРКО, головний лікар Комунального закладу «Дніпропетровський центр первинної медикосанітарної допомоги №8»

М

едичним працівникам нашого центру сьогодні виплачують усі доплати до заробітної плати, як і в 2014 році: за обсяг, за інтенсивну працю, за розширену зону, за кількість населення. Зарплати не зменшилися ані в лікарів, ані в медсестер, ані в молодших медичних працівників. З початку року всім вчасно виплатили зароблені гроші. Оскільки виплати нараховуються з міського бюджету, і він уже давно прийнятий, урізання заробітних плат ми не очікуємо.

Олександр АНДРІЙЦЕВ, головний лікар центру ПМСД Малинського району Житомирської області

П

итання оплати праці медпрацівників центрів ПМСД, зокрема виплати надбавки сімейним лікарям за кількісні та якісні показники, досить болюче. Ми готові були запровадити такі виплати, як і передбачала Постанова КМУ №997, адже вважаємо, що це великий стимул для сімейного лікаря. Проте, як завжди, коли йдеться про гроші, справа зупинилася на намірах. Минулого року ми підрахували, що для нашого центру на забезпечення цієї надбавки щорічно потрібно приблизно мільйон гривень. Але того ж таки минулого року з нашого фонду заробітної плати головний розпорядник коштів «зняв» 600 тис. грн, які передбачалися саме на надбавку за кількість та якість наданих послуг, оскільки на фінансування в повному обсязі центру ПМСД, стоматоб’єднання й міськрайонного ТМО коштів не вистачало. Відтак фінансової можливості виплачувати цю надбавку ми не мали. Так сталося і цього року: державної субвенції на охорону здоров’я в районі вистачить лише на заробітну плату працівникам центру ПМСД до середини листопада (якщо не буде додаткових субвенцій). Тож, на жаль, ні про доплати сімейним лікарям за кількість наданих ними послуг, ні про фінансову винагороду за якість цих послуг не йдеться. З розмов із колегами знаю, що в окремих пілотних регіонах згадана Постанова працює: лікарі сімейної медицини отримують до 6-10 тис. грн. Звісно, виникає питання: де там беруть кошти на її впровадження? Очевидно, справа у ставленні місцевої влади до медицини, до її потреб, у перерозподілі державних субвенцій між міськрайонним ТМО, ЦРЛ і первинним рівнем. Такий розподіл здійснює місцева влада, але вона теж керується показниками, які їй доводять. Очевидно, у пілотах центральні районні лікар-

ні вже не потребують стільки затрат, як у нас. І ось тут, наскільки я розумію, криється основна причина — в оптимізації вторинного рівня, яка до цього часу не відбулася по країні (в тому числі й у нашому регіоні). Саме з цим пов’язані конфлікти, які виникають в окремих районах, коли депутати міських рад пропонують… знову об’єднати центри ПМСД із ЦРЛ. Де ж логіка? Яке ж їх рішення було правильним: про відокремлення центрів ПМСД чи про приєднання? За цією логікою потрібно відмінити ще одне «помилкове» рішення депутатів — про відокремлення екстреної допомоги, адже тоді коштів для вторинного рівня буде ще більше. На моє глибоке переконання, повертатися до минулого стану системи охорони здоров’я, а відтак, витрачати гроші на ліжка, які не працюють, і штати, які їх обслуговують, — велика помилка. Звісно, мені можуть заперечити: мовляв, це справа вторинного рівня, але ж ідеться про зайві фінансові витрати (і немалі!), а коштів і без того не вистачає. І я вважаю абсолютно правильним розподіляти їх на рівні надання медичної допомоги за структурно-функціональною ознакою. Первинний рівень частково реформований і готовий надавати послуги й отримувати надбавки за їх кількість та якість. Вторинний же потребує оптимізації. Він тісно пов’язаний із первинним, і питання про об’єднання центрів ПМСД із ЦРЛ порушують тільки через те, що не вистачає коштів. От і пропонують… забрати їх з первинного рівня. Прикро, що брак фінансів для первинки спонукає до «задкування» в минуле (тим паче, що Житомирська область була піонером у впровадженні сімейної медицини). Адже якщо первинка надає допомогу 80% населення, то й отримувати вона має відповідну суму коштів. Я переконаний, що час розставить усе по своїх місцях: будуть прийняті відповідні закони, інші нормативні акти, які врегулюють ці відносини.

Микола ПОЛІЩУК, член-кореспондент НАМН України, професор

Б

езперечно, медичний працівник має бути мотивований до того, щоб працювати з повною віддачею і на високому професійному рівні. Однак жодні підвищення окладу чи доплати та надбавки не можуть бути повноцінними стимулами для цього. Спочатку, можливо, і будуть, але з часом людина звикає, що у неї більша зарплата, і як би ти не працював, вона залишиться незмінною, тож можна і розслабитися. І звітність будуть подавати таку, як треба для отримання гарних доходів. Найоптимальніший варіант для мотивації лікарів первинної ланки ефективно працювати — запровадження поосібного фінансування первинної допомоги, при якому сімейний лікар стане приватним підприємцем (працюватиме за контрактом із відділом чи управлінням охорони здоров’я) і фондорозпорядником цих коштів. Тобто лікар отримуватиме у своє розпорядження стільки коштів, скільки обслуговує пацієнтів, які його вільно вибрали (а не прикріплені згори). І чим більше вони

хворітимуть через його некомпетентність, недбалість, недостатню увагу до профілактики, тим менше коштів у нього залишатиметься. Що здоровіші будуть його пацієнти — то більше грошей залишатиметься у лікаря, в тому числі й у вигляді його доходів. А надбавки за кількість та якість роботи цю проблему кардинально не вирішать. На жаль, наші лікарі в цьому плані пасивні, вони бояться бути приватними підприємцями. Хоча на те є й об’єктивні причини — ради на місцях не створюють належних умов для такої практики, не заохочують лікарів. Так, це серйозна робота, але якщо на місцях цим не перейматимуться, ніяка вказівка МОЗ не працюватиме. Водночас потрібно подбати про те, щоб коштів, які будуть надані сімейному лікарю (в якості поосібного фінансування), вистачало для надання первинної медичної допомоги його пацієнтам. Для цього потрібно, щоб на первинну ланку було спрямовано не менше 30% від загальної суми, виділеної на охорону здоров’я, а не 5-10%, як це маємо нині. Держава повинна забезпечити фінансування первинної допомоги населенню за бюджетні кошти — незалежно від того, буде запроваджене загальнообов’язкове медичне страхування чи ні. Також вважаю нісенітницею ідею запровадження так званих легальних гонорарів лікарям. Хоча б тому, що це призведе до нерівності надання медичної допомоги пацієнтам. Лікарі будуть «орієнтуватися» лише на пацієнтів, які спроможні платити такі гонорари, а в тому, щоб пацієнт не хворів, взагалі ніхто не буде зацікавлений! У закладах державної та комунальної власності не можна допускати жодних гонорарів. Якщо лікар на них розраховує — нехай оформлює ліцензію і йде працювати на приватній основі. Пацієнт може подякувати медику, якщо бажає. Так само не на часі легалізація благодійних внесків у медичних закладах. Це доцільно робити лише тоді, коли у державі буде визначено базовий гарантований рівень медичної допомоги, а решта буде оплачуватися за рахунок пацієнта, спонсора тощо. Тоді ці кошти можна оформляти через бухгалтерію лікувального закладу. Друга умова запровадження такої ініціативи — лікувальні заклади будуть самостійними суб’єктами господарювання, тоді вони зможуть використовувати ці кошти ефективно. А якщо ми встановимо благодійництво за все, що заманеться, це не буде сприяти розвитку галузі. Я побував у багатьох медзакладах різних країн світу, але такої розкоші у вигляді телевізорів та холодильників там немає, бо у світі розуміють, що в лікарні лікуються, а не відпочивають.

НАСТУПНА ТЕМА Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення:

«Нова стратегія реформ: план виживання чи вимирання?»

Чекаємо ваших листів на адресу: 04211, м. Київ, а/с 138, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

13

CИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ЄДИНИЙ МЕДИЧНИЙ ПРОСТІР: ЯК СКЛАСТИ ПАЗЛИ?

Дорожня карта медичних реформ в Україні передбачає поетапність змін. Тож після трансформацій первинної ланки очікуємо перебудови на вторинному та третинному рівнях. Це буде простий поділ на госпітальні округи чи вдасться створити чітку і зрозумілу всьому світу модель єдиного медичного простору?

створення лікарень інтенсивного лікування першого типу. Там надається лише базовий пакет послуг: забезпечується невідкладна допомога, реанімація, хірургія й терапія основних захворювань і станів, але без складних технологічних втручань. Хворих, які потребують більш складних втручань, скеровують до багатопрофільної лікарні другого типу. Приблизно за такою ж схемою працюють у багатьох країнах світу. Костянтин НАДУТИЙ, начальник Управління реформ медичної допомоги МОЗ України

ВЗ Про госпітальні округи в Україні говорять давно, але моделювалися вони «віртуально» і тільки в пілотах. Які висновки?

— У цілому в країні існує повна інфраструктура вторинної медичної допомоги, її увінчує обласна лікарня, яка вирівнює строкатість решти закладів. На субрегіональному ж рівні лише поодинокі заклади відповідають європейським уявленням про багатопрофільну лікарню інтенсивного лікування, яка мала б стати центром госпітального округу. Змінити вивіску можна, а от забезпечити комплексність надання послуг у більшості закладів неможливо. Десь хороше урологічне відділення, десь — інфекційне, а от, приміром, стентування при коронарній патології (у світовій практиці сьогодні це вважається рутинним втручанням) у нас можуть провести, як правило, лише в обласних лікарнях. Наші обласні лікарні не можна повністю віднести до третинного рівня медичної допомоги, насправді вони виконують роботу вторинного рівня. Та навіть якщо обласна лікарня й наближається до рівня закладу інтенсивного лікування, вона — єдина в області, тобто для більшості населення є недоступною з точки зору своєчасності надання послуг, фізичної доступності тощо. Ми ж говоримо про те, що повна інфраструктура спеціалізованої медичної допомоги повинна забезпечуватися в межах госпітального округу. І що в кожному такому окрузі неодмінно має бути багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування, куди, приміром, доставлятимуть хворих із гострою коронарною патологією чи політравмою — у межах терапевтичного вікна чи «золотої години» (так звані лікарні інтенсивного лікування другого типу). А оскільки у нас є території з дуже низькою щільністю населення, для них запропонована ідеологія

14

ВЗ Чи відповідають наші уявлення про госпітальні округи європейському баченню цієї моделі?

— В Європі воно значно ширше. Тобто госпітальний округ у їхньому розумінні — це не лише мережа закладів із центром у вигляді лікарні інтенсивного лікування, а й забезпечення пацієнту можливості обирати будь-який заклад для лікування в межах певної території (приміром — області/регіону). У процесі відпрацювання проекту у Дніпропетровській області стало зрозуміло: окреслення меж госпітальних округів важливе лише з точки зору маршрутизації пацієнтів у екстрених випадках. Це вже дало свої позитивні результати — суттєво зменшилася летальність від окремих гострих захворювань і станів. Стосовно організаційно-функціонального об’єднання лікарень жодної спроби створити таку конструкцію не було. Якщо зважити на те, що кінцевою метою є забезпечення безперешкодного доступу пацієнтів до послуг кращої якості, напевно, це й добре. Бо якщо доступне лише «своє» організаційно-функціональне об’єднання, про який вибір і які ринкові регулятори якості можна говорити? Коли ж спеціалізована допомога (в тому числі й екстрена) буде фінансуватися з обласного бюджету, а громади на місцях або меценати дофінансовуватимуть «свою» медицину і десь зможуть залучити кращі кадри, закупити краще обладнання, пацієнти з інших адміністративних територій зможуть отримати медичну допомогу в тому закладі, де для цього існують найліпші умови. Якщо ж гроші «замикаються» на рівні госпітального округу, тоді пацієнти обмежені у фундаментальному праві на вибір адекватного лікувального закладу і лікаря. Вони, як і раніше, будуть прикріплені до певної лікарні, а місцевий розпорядник ресурсів охорони здоров’я буде зацікавлений утримувати пацієнтів і ресурси у своєму адміністративному (госпітальному) окрузі. Такий підхід — лише модернізація старої закритої системи.

Ще одна перевага єдиного медичного простору — він забезпечує маневр потужностями на території області в умовах надзвичайних ситуацій, коли в разі перенавантаження лікарень пацієнтів можна розподіляти в найближчі заклади. Важлива деталь — на рівні госпітального округу складно організувати кваліфікований контроль якості медичної допомоги. Це складна функція, яка потребує відповідного інституціонального та кадрового забезпечення тощо. Приміром, у Чехії цей контроль здійснюють земельні фонди, у Польщі — на рівні воєводства. Згідно з міжнародним досвідом функціонування таких контрольних інституцій ефективне лише у великих масштабах, подрібнення цієї функції негативно позначається на якості медобслуговування. ВЗ Трансформація має здійснюватися знизу вгору чи навпаки?

— Можливі два варіанти. Перший — з ініціативи місцевих громад або через розорення неефективних лікарень у ринкових умовах. Однак це тривалий процес із багатьма ризиками, в тому числі й соціально-політичними. А будь-які негативні явища в охороні здоров’я люди зазвичай приписують державній політиці, а не місцевій владі. Та й чи варто так експериментувати в наших умовах? Другий шлях — планова трансформація згори, через механізм поступового перенесення обсягів допомоги в більш ефективні установи, починаючи з маршрутизації пацієнтів при гострих станах (інфаркті, інсульті, політравмі, невідкладній хірургії) та пологах. До того ж це швидший процес, який мінімізує ризики і сприятиме досягненню очевидних результатів упродовж 1-2 років, зокрема зниженню смертності від гострих станів і важких патологій. Це прогнозована та передбачувана політика, яку можуть підтримати інвестори приватного сектору, міжнародних донорських організацій, що своєю чергою прискорить трансформацію системи. Більшість регіонів готові до цього. «Точки росту» визначено, маршрутизація спланована. Єдиний ризик — спротив керівників і персоналу закладів, які недоцільно трансформувати в лікарні інтенсивного лікування. Але уникнути його можна шляхом інформування і комунікації. ВЗ Як запобігти фрагментації бюджету вторинної медичної допомоги в умовах децентралізації?

— Це дійсно може стати суттєвим обмеженням. Екстрена медична допомога вже фінансується з обласного бюджету, тож швидка може везти пацієнта в кращу лікарню на території області. Однак така лікарня може не прийняти хворого, якщо не отримує на нього фінансування. І вирішити цю проблему можна лише через централізацію фінансування вторинної медичної допомоги на рівні області. Свого часу більшість країн пострадянського простору схилялися до максимальної децентралізації у фінансуванні та управлінні системою охорони здоров’я. Повноваження щодо фінансування закладів охорони здоров’я були передані до владних структур найнижчого рівня — райрад і навіть сільрад. Такий досвід виявився дуже невдалим: система надання медичних послуг занепала, її якість стала неконтрольованою. Тому почався зворотній процес — централізація фінансування та управління системою охорони здоров’я (з орієнтацією на висновки ВООЗ, дослідження Світового банку). Проблема децентралізації повноважень охорони здоров’я складна, її часто використовують у політичних цілях, не враховуючи можливих та доведених негативних наслідків. Світовий досвід переконує: децентралізація управління в деяких сферах (армія, медицина) неефективна. Водночас європейські моделі передбачають повноваження громад впливати на систему охорони здоров’я на місцях, а також додатково її фінансувати (понад держстандарту). Таким чином громади підвищують конкурентоздатність своєї соціальної сфери через зміцнення матеріально-технічної бази закладів та покращення їх кадрового потенціалу. Це збільшує привабливість проживання на даній території. ВЗ Чи вирішуватимуть місцеві громади долю відомчих закладів на своїй території?

— У разі формування єдиного медичного простору — так. Ми перейдемо до єдиних принципів організації медичної допомоги. Окремо існуватиме хіба що медицина силових структур (як це робиться у всьому світі) — там свої специфіка й завдання. Решта відомчих закладів інтегруються в єдиний простір, вони застосовуватимуть єдині стандарти, нормативи, фінансуватимуться на загальних принципах тощо. Тобто якщо на території округу знаходиться відомча лікарня, вона має бути трансформована в заклад, в якому є потреба (планового, інтенсивного чи відновного лікування). Рішення прийматиметься в загальному контексті з точки зору кадрового та матеріально-технічного потенціалу, розміщення такої лікарні, транспортного сполучення, маршрутів пацієнтів тощо. При цьому відомчі заклади повинні передаватися громадам цілісними майновими комплексами. Якщо ж передають тільки фінансування — це завуальована маніпуляція, а не створення єдиного медичного простору, оскільки громада не може трансфор-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

CИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

6 березня 2015 року

мувати лікарню у заклад того типу, який потрібен споживачам. ВЗ Дехто стверджує, що в Україні взагалі не потрібна класифікація закладів вторинного рівня, адже в Європі її не існує.

— Маємо дивитися не на назву, а на функцію. В усіх країнах є лікарні, які надають високо­спеціалізовану, високотехнологічну допомогу населенню великого регіону, або декількох регіонів, або навіть населенню всієї країни — це третинна допомога. Існують також інші лікарні, функцією яких є менш складне інтенсивне або відновне лікування, — по суті, це заклади вторинної допомоги. Можна подивитися глосарій ВООЗ, де представлені визначення видів медичної допомоги. Однак слід урахувати, що оптимізація та «кристалізація» мережі таких закладів у країнах Європи відбувалася протягом багатьох десятиліть. Сьогодні там сформувалася інфраструктура лікарень інтенсивного, планового, відновного лікування, хоспісів тощо. Це усталений європейський стандарт вторинної допомоги. В Україні ж ліжок для інтенсивного спеціалізованого лікування вкрай недостатньо, при тому що ми маємо вдвічі більшу мережу лікарень, ніж у Європі, яка переобтяжена слабкими неефективними закладами. Якщо будемо чека-

ти, що вони самі «відшліфуються», мине півстоліття. Чи є у нас час? І чому люди, які платять податки на охорону здоров’я сьогодні, повинні чекати роками, доки вона стане якісною? У чому тоді роль держави? ВЗ Чи буде створено єдиний медичний простір національного рівня?

— Такий простір утворюватимуть передусім центри третинного рівня, які надають високотехнологічну й дороговартісну медичну допомогу. Приміром, житель Київщини повинен мати право на отримання третинної допомоги будь-де в Україні, якщо необхідних послуг не надають заклади в його регіоні або їх якість пацієнта не влаштовує. Не в кожному великому місті або регіоні є повний комплекс високоспеціалізованих закладів чи підрозділів, оскільки потреба в такій допомозі невелика. Але доступ до неї має бути відкритим з усіх точок країни. Водночас третинна допомога наразі не отримала чіткого визначення. Шлях до цього — затвердження переліку захворювань і станів, які належать до компетенції третинного рівня. Тому сьогодні в закладі, що у нас традиційно класифікується як третинний, пацієнт (якщо дуже захоче) може вимагати прооперувати елементарний панарицій чи килу. Коли згаданий пе-

релік буде складено, ми зможемо чітко визначити обсяги третинної допомоги та сформулювати на неї замовлення. Заклади охорони здоров’я третинної допомоги мають фінансуватися з Державного бюджету. Напевно, окремі категорії населення (діти, вагітні тощо) повинні мати гарантований доступ до найсучаснішої, високотехнологічної допомоги за рахунок держави, інші — можливо, на умовах співоплати чи часткової оплати. ВЗ Як «вмонтується» в єдине поле приватна медицина?

— Без жодних проблем, якщо будуть прописані механізми укладання договорів на медичне обслуговування за бюджетні кошти. Замовник медпослуг визначатиме надавача цих послуг за критерієм ціна — якість. Якщо приватний постачальник послуг відповідатиме зазначеним критеріям і матиме переваги над комунальним чи державним постачальником аналогічних послуг, то послуги будуть закуплені у нього. Водночас усі ці моменти тісно пов’язані з необхідністю визначення гарантованого рівня медичної допомоги. При впровадженні страхової моделі, в основі якої — соціальне медичне страхування, людина і сама зможе обирати між приватним та державним закладом. А приватна

медицина добре адаптуєтсья до роботи в умовах конкуренції. ВЗ Наскільки реальні всі ці плани за умови нинішньої кризи?

— Криза якраз і спонукає до здійснення рішучих кроків. Нинішнє фінансування охорони здоров’я настільки недостатнє, що неефективне його використання та розпорошення недопустиме. Якщо зараз не сконцентруємо певні фінансові ресурси вторинки в найболючіших напрямках і не спрямуємо їх у найефективніші заклади, ми можемо остаточно втратити керованість галуззю. Керівники обласних управлінь охорони здоров’я усвідомлюють свою відповідальність та мають напрацьовані моделі змін маршрутів пацієнтів. Готова до цього й значна частина керівників лікарень. Якщо ми чітко сформулюємо та затвердимо плани, мінімізуємо суб’єктивні впливи, реалізувати ці плани нам можуть допомогти і зарубіжні партнери, і вітчизняний бізнес (на умовах державно-приватного партнерства). Втім, необхідну для цього прогнозованість трансформації системи може забезпечити тільки держава. Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

ТОЧКИ ЗОРУ

Ігор МАКЕДОНСЬКИЙ, в. о. директора Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської ОДА

Д

ніпропетровська область — одна з небагатьох в Україні, де успішно реалізувався пілотний проект із медичного реформування, завдяки чому відбулося розмежування рівнів системи охорони здоров’я при концентрації бюджету в одного розпорядника. Це було прогресивним кроком, завдяки якому медицина регіону витримала випробування 2014 року: ми знайшли кошти на лікування поранених у зоні АТО та переселенців. Єдиний медичний простір також було створено, і він функціонує. Щоправда, останнім часом виникли певні ускладнення. Мова йде про Закон України «Про Державний бюджет на 2015 рік» та медичну субвенцію. В області було створено госпітальні округи, що дозволило значно поліпшити рівень забезпечення медичної допомоги, оптимізувавши надання цілої низки послуг (акушерсько-гінекологічної, невідкладної, хірургічної допомоги). Наприклад, заклади інтенсивного лікування міста Павлограда надають медичну допомогу жителям п’яти навколишніх районів. А оскільки нині фінансування районів проводиться містами області, яким чином ці райони зможуть компенсувати Павлограду витрати на лікування своїх пацієнтів? Міста і райони можуть порізному розпоряджатися медичною субвенцією, при цьому не завжди враховуються потреби пацієнтів. Десь більше фінансують первинну допомогу, десь надають підтримку вторинці — оптимального механізму розмежування витрат на первинну і вторинну медичну допомогу наразі не існує. Це вносить певне сум’яття в роботу. Наприклад, у Кривому Розі первинна

медична допомога забезпечена на достатньому рівні, а от вторинка, яка тепер змушена виживати з місцевого бюджету, значно втратила у фінансуванні. Витрати на харчування на одного пацієнта зменшилися в 4 рази, на медикаменти — в 3 рази. Ми неодноразово звертали увагу міської влади на неприпустимість подібного перерозподілу медичної субвенції. Також розробляємо концепцію, яка дозволить повернути рівний доступ пацієнтів до медичної допомоги й рівномірне її фінансування. На жаль, медична субвенція, виділена Дніпропетровській області, недостатня — дефіцит сягає близько 800 млн грн, це фактично третина бюджету. Без фінансової підтримки міст і регіонів медицина області не зможе існувати в тому форматі, якого вона досягла. Місто Дніпропетровськ знайшло резерв для такого співфінансування, тобто зможе надавати кошти системі охорони здоров’я понад медичну субвенцію (приблизно 240 млн грн). Те ж саме потрібно було зробити й іншим містам та районам області. Якщо ми зможемо донести до керівників райдержадміністрацій та мерів міст важливість такої підтримки, то вдасться компенсувати дефіцит медичної субвенції. Хоча це не виключає певних заходів щодо економії фінансових ресурсів. Наприклад, у селищі міського типу Межова є 80 ставок медичних працівників, з яких зайняті лише 40. Там лікар-хірург може не зробити жодної операції упродовж кількох тижнів, при цьому він отримує надбавку за оперативну активність, за чергування та інші доплати. Виявляється, є фінансовий резерв для поліпшення системи охорони здоров’я! У зв’язку з тим, що досі незрозуміла взаємодія між районами і тими лікарнями, котрі були сформовані як регіональні центри невідкладної допомоги, для пацієнтів виникають певні труднощі. Тому зараз ми спрямовуємо всі зусилля для забезпечення рівнодоступності медичної допомоги. А співфінансування міст дозволить мати й медичну субвенцію, і додатковий ресурс для збереження системи охорони здоров’я на рівні 2014 року.

Віктор ЛИСАК, директор Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА, Заслужений лікар України, канд. мед. наук

В

ажливою умовою підвищення якості сучасної медицини є наявність єдиного медичного простору, коли пацієнти мають рівний доступ до медичних послуг та право вибору, де і в кого лікуватися. Підтвердженням може бути кілька прикладів із життя медицини області. У спадок від минулого Полтавщина отримала чотири залізничні відомчі лікарні. Всі вони (окрім Полтавської, яка мала ургентну службу) надавали пацієнтам лише незначну планову стаціонарну допомогу та здійснювали профілактичні огляди робітників. Тобто залізничні відомчі лікарні, послуги яких були іншими за якістю й доступністю, не забезпечували своїх підвідомчих пацієнтів повним спектром високоякісних медичних послуг (вторинного й третинного рівня). І ті йшли лікуватися до загальної мережі. До речі, зарплата лікарів у відомчих закладах була значно вищою, ніж у їх колег із комунальних закладів. А якщо порівняти, приміром, Гребінківську районну лікарню із залізничною, помітимо суттєву різницю: перша працює цілодобово й повністю забезпечує потреби населення в медичній допомозі; друга виконувала переважно функції планового лікування. Я жодним чином не принижую професіоналізму фахівців відомчих лікарень, але вважаю таку нерівність немотивованою. Тим більше, що сьогодні, в ринкових умовах, єдиним критерієм оплати праці лікарів має бути її якість та обсяг. Назву ще одну недоречність роз’єднання медичного простору за так званим відомчим принципом. Мешканцю райцентру Лубни нашої області, залізничнику за фахом, потрібно було їхати до Гребінки, щоб отримати там медичну

допомогу у відомчому закладі. Це незручно, нелогічно та економічно невигідно. Тому вважаю вірним рішення Уряду про скасування з нового року відомчих лікарень і створення в областях єдиного медичного простору. Однак, прийнявши ці лікарні, ми наштовхнулися на низку проблем. По-перше, матеріально-технічний стан останніх, м’яко кажучи, виявився далеким від задовільного. Нині виникають питання: де знайти гроші на їх опалення, ремонт, лічильники тощо — відомство не дуже переймалося цим. Ще одна кричуща невідповідність: філії Гребінківської залізничної лікарні виявилися на території... Чернігівської області. Юридично ми не можемо їх фінансувати, наші сусіди — також. Тож скажу відверто: рішення про скасування відомчих лікарень приймалося без відповідної підготовки. Всі ці моменти треба було узгоджувати раніше, чітко прописати механізм передачі, тоді б процес відбувався безболісно. Ми порушуємо ці проблеми перед МОЗ, на сесіях місцевих рад, і я сподіваюся, що все це з часом буде узгоджено. Маємо вирішити і наступне питання: як правило, пацієнти відомчих лікарень застраховані в компаніях, які уклали угоди з названими закладами. Страхувальники можуть переоформити угоди з нашими медичними установами, але щоб при цьому не погіршувалися умови лікування людей. Це головна мета. Створення госпітальних округів також має вибудовуватися як єдиний медичний простір. Хоча ці округи мають бути самостійними, жорстких меж між ними не повинно існувати. У разі потреби пацієнта мають спрямувати в той округ, де медична допомога, якої він потребує, є найкращою — сьогодні ми працюємо над цим. В області активно задіяний механізм трансферних розрахунків, що є першим кроком формування госпітальних округів і створення лікарень інтенсивного лікування. Їх кордони мають бути відкритими, і це ще раз підтвердить життєздатність та необхідність існування єдиного медичного простору не тільки в області, але й у масштабі всієї держави.

15

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ І В А Н О - Ф РА Н К І В Щ И Н А

ВІДОМЧИЙ МЕДЗАКЛАД — МІЖ ДВОМА «УСИНОВИТЕЛЯМИ» Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» медичні заклади «Укрзалізниці» мають бути передані на утримання місцевих рад. На Івано-Франківщині таких два, зокрема вузлова лікарня станції Коломия ДТГО «Львівська держзалізниця». Враховуючи обмеження, що заклад не може перейти до приватних рук, розглядаються різні варіанти підпорядкування та фінансування. Головний лікар Коломийської відомчої залізничної лікарні Володимир Федоришин разом із колективом мають своє бачення майбутнього і пов’язують його зі створенням центру відновного лікування, перш за все для поранених у зоні АТО.

Володимир ФЕДОРИШИН, Головний лікар Коломийської відомчої залізничної лікарні

лізниці мали істотні переваги — імідж закладу був достойним. В Івано-Франківську працювала відомча поліклініка, хоча стаціонар закрили ще п’ять років тому через аварійний стан. Станція Коломия — великий стратегічний вузол, тому тут є поліклініка й лікарня. Можна було б оптимізувати витрати, але все-таки залишити функцію лінійного обслуговування залізничників, передрейсові та післярейсові огляди, адже це запорука безпеки руху. Та зміни в законодавстві не залишають нам шансу — лікарня має перейти на фінансування з міського, районного чи обласного бюджету. Щоб її зберегти, пропонуємо перепрофілювати заклад на центр відновного лікування.

ВЗ Ви ініціюєте зміну профілю лікарні, а хто ж обслуговуватиме заліз­нич­ників?

— Коли торік у вересні начальник Головного управління медичних закладів «Укрзалізниці» Олександр Бабич представив мене колективу лікарні в статусі головного лікаря, то наголосив на тому, що за рішенням керівництва розпочато ремонт залізничної лікарні, а також виділено кошти для придбання сучасного медичного обладнання. Після оновлення заклад мав обслуговувати не лише залізничників, а й усіх мешканців Коломийщини. Досі робітники за-

ВЗ Чи відповідає цьому перепрофілюванню структура залізничної лікарні?

— Практично жоден медзаклад країни нині не відповідає державним нормам для інвалідів щодо освітленості, просторості. Але перевага нашої лікарні в тому, що вона вже частково підготовлена: під час капітального ремонту утеплили фасад, замінили на металопластикові вікна та двері, спорудили новий дах. Один із трьох корпусів зовсім новий, побудований 1991 року. Є автономне опалення. Заклад має поліклінічне відділення, терапевтичне на 45 і хірургічне на 25 ліжок, повний комплекс

для рентгенобстеження, повноцінну клінікодіагностичну лабораторію. Готовий проект її реформування зі збереженням структурності закладу й оптимізацією ліжкового фонду — з 70-ти на 60, у структурі хірургічного відділення заплановано 10 ортопедо-травматологічних ліжок. Залишається трохи змінити вже готовий проект реконструкції внутрішніх приміщень вузлової лікарні. Корекція не така витратна, як виготовлення нового плану. Медзаклад знаходиться в затишному районі Коломиї, має зручне транспортне сполучення. Налагодили співпрацю зі спортивним клубом, в якому йде реконструкція і передбачається спорудження басейну, встановлення кінезіотерапевтичних та реабілітаційних тренажерів. Це допоможе проводити реабілітацію травматологічних, неврологічних хворих, зокрема поранених бійців. Їх зараз дуже багато, з важкими травмами. ВЗ Що каже місцева влада?

— Коломийська влада в розрізі створення єдиного медичного простору бачить залізничну лікарню в структурі медзакладу госпітального округу, що в перспективі має формуватися навколо ЦРЛ. До нього має входити власне центральна районна лікарня як заклад інтенсивної терапії (клініка швидкої допомоги), поліклініка в форматі клініко-діагностичного центру й

центри первинної медико-санітарної допомоги. Наразі немає лікарні планового та відновного лікування. Вважаю, що розпорошувати ЦРЛ на два заклади з однаковими функціями нема потреби, тому на базі вузлової лікарні й доцільно створити центр відновного лікування. Я вже мав розмову з директором Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської ОДА Романом Мельником. Він побував у лікарні і сам бачив, що зроблено. Тут уже готова матеріальна база — значно краща, ніж в інших медзакладах області. Разом із нашими медиками я відвідав Львівський військовий госпіталь, там якраз йде робота над центром відновного лікування на 25 ліжок. Зрозуміло, що Коломия не зможе самотужки створити такий центр. Треба чимало коштів на внутрішній ремонт і закупівлю обладнання, адже апаратура для розробки кінцівок після поранення дуже дороговартісна. На це підуть мільйони гривень! Тому вважаю більш доцільним підпорядкування нашого закладу області. Івано-Франківськ єдине місто, яке не має військового госпіталю. На засіданні обласного Координаційного центру допомоги пораненим недавно обговорили необхідність створення реабілітаційного центру для учасників АТО та їхніх сімей. Нині на Прикарпатті налічується понад 200 поранених, майже 50 загиблих на Сході, 7 Героїв Небесної сотні та близько десяти зниклих безвісти. Постає проблема психологічної допомоги військовим, які повертаються із зони бойових дій. Увесь цей комплекс питань буде винесено на розгляд чергової сесії обласної ради. ВЗ А як щодо обладнання?

— Керівники медицини області вже звернулися за допомогою до закордонних колег — для забезпечення комфортних умов перебування поранених та придбання необхідного медичного устаткування. Зголосилися німецькі і польські партнери. Але донори хочуть бачити чіткий план дій, проект центру відновного лікування. Тоді вони готові допомогти не лише з обладнанням, а й із навчанням персоналу: психологів, психотерапевтів, реабілітологів. Людмила СТРАЖНИК, власкор «ВЗ», Західний регіон

ПРОЕКТ РЕКОНСТРУКЦІЇ СУЧАСНОЇ ВУЗЛОВОЇ ЛІКАРНІ ДТГО «ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖЗАЛІЗНИЦЯ» В КОЛОМИЇ З МЕТОЮ ПЕРЕТВОРЕННЯ ЇЇ НА ЦЕНТР ВІДНОВНОГО ЛІКУВАННЯ

16

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА В РЕГІОНАХ

6 березня 2015 року

К І Р О В О Г РА Д Щ И Н А

РЕОРГАНІЗАЦІЯ ЧИ ЗАКРИТТЯ? Після ухвалення Державного бюджету України на 2015 рік відомчі медичні заклади повинні були б перейти в підпорядкування органів місцевого самоврядування. Однак процедура їх передачі чітко не прописана, а в місцевих бюджетах на утримання цих закладів коштів не передбачено. Через це багато медичних працівників із січня залишилися без зарплатні, постало питання про реорганізацію закладів, що викликало в деяких регіонах хвилю невдоволення та протестів.

Євген ДУДА, Голова профспілкового комітету спеціалізованої медико-санітарної частини №19

Олег РИБАЛЬЧЕНКО, директор Департаменту охорони здоров’я Кіровоградської ОДА

З

окрема, на Кіровоградщині, де знаходиться п’ять подібних відомчих закладів, медики та пацієнти двох із них уже вийшли на акції протесту, адже ширяться чутки про ймовірне закриття двох шахтарських лікарень — у смт Смоліне Маловисківського району та в Кіровограді. Жителі Смоліного пояснюють, що у зв’язку з браком фінансування медико-санітарної частини, яка обслуговує не лише жителів селища, а й сусідніх сіл, нависла загроза її закриття. Така перспектива не радує місцеве населення, адже

найближча лікарня розташована за півсотні кілометрів. Після пікету почали шукати шляхи вирішення цього питання. Про ймовірне закриття медико-санітарної частини №19 м. Кіровограда говорять і медики, і пацієнти, хоча офіційно процес називають реорганізацією. У документах же це визначено дещо інакше. «Є п’ять пунктів, куди потрапляють Смолінсь­­ка медсанчастина, Кіровоградська, Помічнянсь­ ка і всі інші, що були на балансі Міністерства охорони здоров’я. Найгірша ситуація з Кіровоградською лікарнею. Якщо у Смоліному зали­ шають 20 стаціонарних ліжко-місць, поліклініку, проводитимуть медогляди працівників шахти і місцевого населення, то для нас написано так: «Державний заклад «Спеціалізована медикосанітарна частина №19 МОЗ України» рішенням Кіровоградської міської ради прийнято на баланс територіальної громади з наступною реорганізацією існуючого відомчого закладу шляхом ліквідації і створення амбулаторного підрозділу одного з комунальних міських цент­рів первинної медико-санітарної допомоги. Функцію проведення обов’язкових медичних оглядів працівників Інгульської шахти передати комунальному закладу «Поліклінічне об’єднання Кіровограда» на договірних засадах». І в примітках: «Функціонування стаціонарного ліжкового фонду в масиві міських і обласних медичних закладів, які існують на території Кіровограда, — недоцільно». Тобто медустанову хочуть «з’їсти»!

— каже Голова профспілкового комітету Інгуль-

ської шахти Анатолій Колінка. — Найцікавіше, що 31 грудня шахтарська лікарня ще була підпорядкована Міністерству охорони здоров’я, а 1 січня мала перейти в підпорядкування органів місцевого самоврядування. Але ж потрібні фа-хівці, котрі знають свій контингент, хворих. Щодо шахтарів — то в такої категорії пацієнтів інша специфіка, ці лікарі не знають, які навантаження отримують робітники, в яких умовах працюють». Незадоволений ситуацією щодо шахтарської лікарні і її головний лікар Олександр Барков. Він стверджує, що з урахуванням обставин, які склалися, реорганізувати медзаклад можливо, але потрібно прислухатися до пропозицій працівників: «Відтоді, як Україна стала незалежною, штат лікарні скоротили втричі. Виходить, що будівлю скоротити не можна, а от людей — будь ласка. Було і таке, що забрали майже половину населення, якому ми надавали медичні послуги. Нас і так уже оптимізували до неможливого мінімуму. Якщо закрити стаціонар, звичайно, штат залишається без роботи. Можливо, когось працевлаштують, але значна частина опиниться на вулиці! Реорганізацію можна робити, але в нас є пропозиції, щоб одночасно підтримати лікарню і зменшити навантаження. Наприклад, ми можемо перебратися в один корпус, а два корпуси передати іншим медзакладам». Баркова підтримує Голова профспілкового комітету спеціалізованої медико-санітарної час-

тини №19 Євген Дуда: «Більше сотні працівників, якщо так станеться, будуть викинуті на вулицю. Для них реформа — закриття, а ніяка не реорганізація. Люди обурені й готові вийти на мітинги протесту! Нам пропонують такий варіант: закрити стаціонарне відділення й відкрити поліклінічне. Це буде первинна ланка, де залишаться два терапевти. Хто їх буде фінансувати? Розпочнеться опалювальний сезон, і місцева влада скаже, що й тих не треба. Ми готові оптимізуватись, але нехай нас почують. Контингент, який ми обслуговуємо, — це робітники уранової шахти, їм потрібно постійно проводити моніторинг стану здоров’я. Якщо їх передадуть місту, то яким буде цей нагляд?» Яка ж подальша доля шахтарської лікарні Кіровограда? 24 лютого 2015 року на сесії Кіровоградської міської ради шахтарську лікарню прийняли до комунальної власності міста, що ймовірно призведе до скорочення бюджету установи і, відповідно, до реорганізації. «На даний час є Закон України «Про Державний бюджет на 2015 рік», згідно з ним всі п’ять спеціалізованих медичних закладів, які є в нашій області, будуть фінансуватися з місцевих бюджетів. Фінансування, що на них виділено, вистачає лише на обслуговування місцевого населення терміном на півроку. Зараз відбувається їх передача на баланс, і маємо визначити, в якому обсязі будуть утримувати ці медзаклади до кінця року, — зазначає директор Департаменту охорони здоров’я Кіровоградської ОДА Олег Рибальченко. — Ми знаємо лише те, що є надлишок ліжок, і сьогодні органи місцевого самоврядування повинні визначитися на місцях, яку їх кількість зберегти. Якщо вони потрібні для обслуговування шахтарів і мешканців території, то їх зможуть профінансувати. Якщо визначаться, що не потрібні, то їх оптимізують. Питання дійсно актуальне — потребує обговорення та підрахунків». Наразі працівники шахтарської лікарні, затамувавши подих, очікують обіцяної виплати заборгованості по заробітній платні, яку не отримують вже два місяці, а найбільше — деталей реорганізації, які місцева влада поки що не озвучила. Вікторія СЕМЕНЕНКО, власкор «ВЗ», м. Кіровоград

РІВНЕНЩИНА

ІСПИТ НА ВІДПОВІДНІСТЬ МІЖНАРОДНИМ СТАНДАРТАМ ЯКОСТІ ВИТРИМАНО 26 лютого 2015 року Рівненський обласний перинатальний центр (РОПЦ) став першим лікувальним закладом області, який отримав сертифікат відповідності міжнародним стандартам якості ISO 9001:2008, ДСТУ ISO 9001:2009.

С

имволічно, що саме в цей день два роки тому відбулося урочисте відкриття обласного перинатального центру після його реконструкції в рамках Національного проекту «Нове життя. Нова якість охорони материнства та дитинства». Час показав, що створення такого закладу було цілком виправданим, адже медикам вдалося знизити рівень перинатальних втрат і поліпшити якість надання медичної допомоги населенню. РОПЦ було визнано провідним в області щодо запровадження передових технологій та сучасних медичних напрацювань. Також цього року заклад підтвердив вищу атестаційну категорію.

Сертифікат відповідності міжнародним стандартам медикам вручив провідний аудитор органу сертифікації систем менеджменту ТОВ «Глобал Сертифік» Павло Підгаєць. Ця відзнака підтверджує, що РОПЦ впровадив і використовує згідно із законодавчими вимогами систему управління якістю у сфері надання допомоги вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим, гінекологічним хворим та в галузі медицини плода і репродуктивного здоров’я. Щоб довести це, обласний перинатальний центр витримав спочатку сертифікаційний аудит — перевірку системи організації надання послуг

у закладі. І хоч термін дії отриманого сертифікату становить три роки, втратити його доволі просто. «Видавши сертифікат, ТОВ «Глобал Сертифік» також бере на себе певні зобов’язання і несе відповідальність за заклад, — пояснив Павло Підгаєць. — Ми партнери, і наша співпраця мусить продовжуватися, якщо РОПЦ бажає підтримувати своє реноме. Для цього заклад повинен щороку проходити наглядовий аудит, інакше сертифікат буде анульовано. Тож не пізніше ніж у січні 2016 року в перинатальному центрі має відбутися чергова ресертифікаційна перевірка».

З грудня минулого року ТОВ «Глобал Сертифік» почало співпрацювати в напрямку створення системи управління якості ще з одним рівненським медзакладом — медико-санітарною частиною м. Кузнецовська. Вже влітку там сподіваються отримати сертифікат відповідності міжнародним стандартам якості. Дана РОМАНЮК, спецкор «ВЗ», м. Рівне

17

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

РЕКЛАМА ЛІКІВ СКАСОВУЄТЬСЯ — ВІДПОВІДАЛЬНЕ САМОЛІКУВАННЯ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ! Про хитрощі проникнення реклами ліків у нашу свідомість складено не один трактат. Від налякування людини до гикавки, щоб потім запропонувати препарат для її припинення, до солодких обіцянок панацеї від усіх хвороб. Чим більше «покладеш» реклами в мозок споживача — тим більше грошей виймеш із його кишені — безвідмовне правило, особливо коли втілювати його ніщо не заважає. А якщо заважає? Тоді змінюй тактику!

Мімікрія під невинне ягня Після підписання Коаліційної угоди в Парламенті, однією з вимог якої було «заборонити рекламу лікарських засобів», її лобісти вчинили саме так — змінили тактику, не міняючи стратегії. Якщо раніше вони виступали в ролі рятівників на зразок Чіпа і Дейла, котрі завжди поспішали на допомогу стражденним від нестерпного болю й діареї, то нині вони взяли на себе місію гуру в царині «медичної просвіти» населення. Мовляв, народ у нас темний і не знає, як рятувати себе від хвороб, тому часто-густо відволікає лікаря замість того щоб лікуватися самотужки та ще й авторитетно підказувати, який препарат із рекламованих учора по телевізору брати в тому чи іншому випадку. І називається все це — «відповідальне самолікування». У Києві навіть відбувся круглий стіл на тему: «Концепція відповідального самолікування та реформа у сфері охорони здоров’я», куди в якості експертів були запрошені окремі фахівці медичної і фармацевтичної галузей, а також ЗМІ (представників останніх була переважна більшість). Незважаючи на серйозність анонсованої теми, ґрунтовної розмови про реформу не вийшло: це був кукан для запрошених, щоб вилити душу, сповнену образами за посягання на «матір-годувальницю» — рекламу ліків. У руслі цих образ лунала й критика щодо ситуації у галузі охорони здоров’я — на горіхи дісталося й Уряду, і Парламенту, і МОЗ: мовляв, у них море роботи, нехай спочатку його вичерпають, а потім прийдуть (можливо) наводити лад у нашій річці. Такий собі відволікаючий маневр. Та оскільки конкретними пропозиціями щодо того, як галузі жити далі, спікери не запаслися, головний акцент круглого столу одразу змістився на рекламу ліків під соусом відповідального самолікування. Спочатку висувалися аргументи, що, на перший погляд, не мали б викликати сумнівів: в Україні процвітає безконтрольне лікування, і населення вживає «казна-що», люди не знайомі з новими можливостями сучасної фармацевтики, ніхто не розповідає українцям про те, як дбати про своє здоров’я і допомогти собі у разі нездужання. Сучасна людина, яка має

18

доступ до джерел інформації, повинна звідти черпати медичні знання. Все це так, але до чого тут реклама ліків, запитаєте ви. А до того, що, на думку її «адвокатів», саме реклама здатна успішно вирішити всі ці питання, саме вона є поводирем у сфері відповідального самолікування.

Дивись у корінь! У цивілізованому світі намагаються боротися з безвідповідальним вживанням ліків із боку пацієнтів різними методами, в тому числі й суворим контролем за рекламою та її обмеженням, а також підвищенням рівня освіченості самих пацієнтів. Відповідальне самолікування передбачає, що в окремих випадках, у разі необхідності, хворий може самостійно приймати ліки для полегшення свого стану — до моменту відвідання лікаря при наданні першої допомоги, з метою профілактики розвитку захворювання чи його рецидиву. Навряд чи було б розумним радити пацієнту терпіти зубний біль до ранку, доки відкриється стоматологічна клініка, чи не стримувати напад алергії вже відомими хворому засобами, рекомендованими йому свого часу фахівцем. Водночас розробники концепції відповідального самолікування акцентують увагу на важливих аспектах, які й роблять рішення пацієнта щодо самолікування дійсно відповідальним. Передусім «самолікувати» можна лише легкі симптоми. При цьому навіть лікар не завжди спроможний визначити, що криється за тим чи іншим «сигналом» — легке нездужання чи складна патологія. Лише рекламодавець завжди пропонує просте рішення: болить — випий, пече — намасти. По-друге, хворий має переконатися, що симптоми, які виникли у нього, не потребують обов’язкового відвідання лікаря. Пацієнт сумнівається? Тоді його легко переконає в цьому добрий лікар Айболить прямо з екрану телевізора. Навіщо шукати іншого? Згадана концепція також передбачає необхідність постійного самоконтролю стану: поліпшився він або погіршився? Натомість, керуючись путівником реклами, такий контроль «розмивається» — від того ж головного болю пропонується стільки засобів, що у пацієнта виникає ілюзія: не допо-

«САМОЛІКУВАТИ» МОЖНА ЛИШЕ ЛЕГКІ СИМПТОМИ. ПРИ ЦЬОМУ НАВІТЬ ЛІКАР НЕ ЗАВЖДИ СПРОМОЖНИЙ ВИЗНАЧИТИ, ЩО КРИЄТЬСЯ ЗА ТИМ ЧИ ІНШИМ «СИГНАЛОМ» — ЛЕГКЕ НЕЗДУЖАННЯ ЧИ СКЛАДНА ПАТОЛОГІЯ. ЛИШЕ РЕКЛАМОДАВЕЦЬ ЗАВЖДИ ПРОПОНУЄ ПРОСТЕ РІШЕННЯ: БОЛИТЬ — ВИПИЙ, ПЕЧЕ — НАМАСТИ могло одне, допоможе інше. Зрозуміло, що візит до лікаря знов і знов відкладається. Але це ще не найгірший варіант. Іноді під впливом реклами хворий «відміняє» навіть призначення лікаря, що здається йому не таким чудодійним, як препарати «з телевізора»! На тлі цього посилення «корисного приємним», тобто розрекламованим, без будь-якого уявлення, чи є сумісними ці ліки і чи не дублюють вони один одного, здавалося б дрібницею, якби не призводило до тяжких наслідків та навіть смерті. У рамках Концепції відповідального самолікування людині радять звернутися за «інформаційною підтримкою» бодай в аптеку, де від фахівця можна отримати поради щодо застосування лікарських засобів. І чомусь ніхто не пропонує включати телевізор із «рекламною паузою».

Відповідальний підхід до самолікування — це коли навіть безрецептурний препарат був уперше рекомендований фахівцем із медичною або фармацевтичною освітою. Саме такий фахівець, а не рекламна тітонька, враховує індивідуальні особливості пацієнта, його вік, стать, перенесені захворювання, ліки, які той уже приймає, тощо. Натомість у рекламі це — табу. Самолікування (яким би відповідальним воно не було) не рекомендоване вагітним, дітям до 3 років, літнім людям і пацієнтам зі складними хронічними недугами. А телевізор дивляться всі. Тому реклама ловить на живця: одна таблетка в однаковій дозі старому, малому, хворому, здоровому — і «переселення скасовується». Вочевидь інформація, яку має отримати людина, аби бути відповідальною за своє здоров’я і в жодному разі йому не нашкодити, діаметрально протилежна тій, що подається в рекламному ролику. Тож реклама і відповідальне самолікування у класичному його розумінні — речі несумісні.

Локшина на вуха Однак ті, хто відстоює рекламу ліків, вишукують безліч аргументів на її захист. Спробуймо розібратися, наскільки вони переконливі. Теза перша. Публікації на тему здоров’я є важливим джерелом інформації для широкої громадськості. Якщо яскраві рекламні блоки у ЗМІ для масового читача та ролики на ТВ, де впродовж однієї хвилини кільканадцять разів повторюють назву препарату, віднести до розряду «Публікації на тему здоров’я» і «Важливе джерело інформації», тоді зрозуміло, на який рівень «освіченості» населення розраховують рекламодавці. Не кажучи вже про достовірність поданої інформації, коли перераховуються лише переваги засобу, а його побічні дії замовчуються. Реклама, навіть якщо вона стосується якісного й дієвого препарату, не може бути об’єктивним джерелом інформації. До того ж серед розрекламованих багато таких ліків, ефективність яких взагалі не доведена (іноді доведена й неефективність), втім, це не стримує рекламодавців, у яких так болить серце за пацієнта. Дехто навіть висловив занепокоєння, що заборона реклами ліків в Україні призведе до «втрати цілого покоління», бо люди невідомо як житимуть, не знаючи, чим саме зняти головний біль або зупинити діарею! Не кривіть душею, панове! Єдина мета реклами — продати продукт. Якби рекламодавці були зацікавлені у просвітництві населення, то спонсорували б передачі на тему здоров’я, соціальну рекламу про здоровий спосіб життя — а цього на телеекранах і в пресі не знайти, як кажуть, і вдень із свічкою. Теза друга. Лікарі перевантажені, система не витримає, якщо кожен йтиме у поліклініку через дрібниці

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

6 березня 2015 року

(біль, лихоманку, нежить тощо). Все це — витрати, а бюджет не гумовий… І тут з’являється реклама, яка врятує пацієнта, вивільнить лікаря і збереже систему від колапсу! Дивна річ: тоді як у всьому світі (останнім часом і в нас) намагаються «заманити» пацієнта до лікаря — з метою контролю за здоров’ям, своєчасної діагностики й раннього виявлення хвороб, рекламодавці в Україні навпаки намагаються відбити таке бажання. Ще одна біда — виявляється, наші співвітчизники викидають на вітер 80% коштів, які витрачають на придбання ліків. Чи не тому, що вітер дув із телевізора? Теза третя. Реклама знайомить споживача з новинками ринку, а отже розширює його кругозір настільки, що він може обговорювати з лікарем шляхи лікування на рівних. Невже настирливий девіз: «Якщо хочеш добре как — не забудь про «Дуфалак®» спроможний перетворити хворого із закрепом на гастроентеролога? Хіба що такий лікар був двієчником і в школі, і в інституті. До того ж важко навіть уявити, скільки нових препаратів (у тому числі й безрецептурних) щороку з’являється на ринку України. Якби всі ці новинки стали предметом висвітлення реклами, то замість роликів ми б дивилися рекламні серіали, але цього не спостерігається. Реклама тому й дратує, що вона товкмачить одне й те саме, буквально зомбуючи пацієнта. Він має купити те, що осіло, а насправді засіло в пам’яті. Пацієнт, наче собака Павлова, слухняно вико-

нує команду й навіть інструкції до ліків не читає — вони стали близькими й рідними, як повітря в кімнаті. Та й чи є вибір у загнаного в глухий кут хворобою, безгрошів’ям і відсутністю належного рівня медичної допомоги пацієнта? Лише даровані рекламою ілюзії. Теза четверта. Заборона реклами фармацевтичних виробів не є стандартом Європейського союзу. А чи є таким стандартом статистика захворюваності населення на хронічні недуги, наявності задавнених стадій раку, туберкульозу, поширеності коморбідних станів, яка має місце в Україні? Чи відповідає вітчизняний рівень надання меддопомоги та її доступності євростандартам? І чи є у нас страхова медицина, яка контролюватиме процес лікування та поведінку пацієнта, в тому числі й стосовно того, де, як і чим він лікується і хто його до цього підштовхує? Один лише факт — останні 5 років в Україні продається вдвічі більше безрецептурних препаратів (в упаковках), ніж рецептурних, тоді як у країнах ЄС — навпаки.

Ціна довіри Теза п’ята. Заборона реклами ліків призведе до їх здорожчання, бо виробники, позбавлені можливості розширювати кругозір пацієнтів через рекламу, «перекинуть» ці бюджети на просування свого продукту в місцях продажу, на заохочення (читай — підкуп) лікарів тощо. А до цього часу, виходить, представники медфірм де-

сятою дорогою обминали аптеки й не намагалися відволікати перевантаженого лікаря «теплими бесідами» на тему фармакологічних засобів? До того ж приписи лікаря можна регулювати протоколами і стандартами, «пильним оком» страхових компаній тощо, а от довірливий пацієнт ніяк не захищений і, звісно, обходиться рекламодавцю значно дешевше. А хто пояснить пацієнту, чому розкручені рекламою лікарські засоби набагато дорожчі за їх аналоги, які не рекламуються? Щось тут з арифметикою негаразд. Можливо, механізм утворення й регулювання цін все ж таки лежить в іншій площині? Важко не помітити, що будь-які спроби навести лад на вітчизняному фармринку завжди наштовхуються на «безвідмовний» аргумент — не зачіпайте нас, бо ліки стануть недоступними (зникнуть, подорожчають і т. д.). Нарешті ми підійшли до головної тези, озвученої під час круглого столу, — вона розкрила всі карти. «Реклама лікарських засобів є важливим елементом економічної сталості журналів, які висвітлюють теми, пов’язані зі здоров’ям». Це рядки з листа Міжнародної федерації періодичної преси (FIPP), яка звернулася до Президента України, керівників Уряду й Парламенту і повідомила, що втрати від заборони легальної реклами ліків становитимуть до 15% доходів вітчизняних ЗМІ, внаслідок чого багато хто з них буде змушений припинити своє існування. Тож присутні на за-

ході представники медіа всіляко намагалися захистити право «золотої» рекламної рибки плавати там, де вона хоче, і право «рибаків» на три бажання — прибуток, прибуток і ще раз прибуток. Тільки чому пацієнт має платити за те, що — яку не дай назву — лікуванням все одно не є? Чому він має збагачувати фармбізнес і телемагнатів, котрі його дурять? Так, українці мають навчитися відповідальності за своє здоров’я. Але це можливо лише тоді, коли у нас буде доступний і відповідальний лікар, який призначатиме лише ефективні ліки. І відповідальні фармвиробники, які використовуватимуть в якості конкурентної переваги доведену ефективність і безпечність своєї продукції, а не римовані рядки, слогани та гучні обіцянки, схожі на рекламну локшину на вухах. Також потрібні відповідальні ЗМІ, для яких здоров’я і життя людей будуть не менш важливими, а бажано — й більш, ніж доходи. І відповідальна держава, яка проводитиме рішучу політику з викорінення всіляких зловживань, у тому числі й довірою простих людей. Лише поєднання всіх цих умов дозволить вживати термін «відповідальне самолікування» в європейському, а не суто українському тлумаченні, яке перетворило наших співгромадян у заручників реклами лікарських засобів. Олена ІВЧЕНКО, спеціально для «ВЗ»

19

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД Л АТ В І Я

УНІКАЛЬНА БАЛТІЙСЬКА РЕАБІЛІТАЦІЙНА ПЕРЛИНА Реабілітаційний центр «Яункемері» — головний багатопрофільний реабілітаційний центр Латвії, який має статус не санаторію, а медичного закладу. На практиці тут об’єднують сучасні реабілітаційні технології з традиціями курортного лікування. Незабаром «Яункемері» виповниться 50 років. Санаторій був кращим у радянські часи, потім вистояв у переломні 90-ті та кризові 2008-2009 роки. Більше того, сьогодні центр відповідає найвищим вимогам сучасної курортології та продовжує розвиватися.

Михаїл МАЛКІЄЛЬ, керівник центру, доктор медицини, хірург, спеціаліст з курортної реабілітації

Еластична підмога м’язам

Еліна МАЛКІЄЛЬ, керівник стаціонару, невролог, остеорефлексотерапевт

Система онкореабілітації Раніше основними пацієнтами реабілітаційного центру були люди, які страждають на захворювання серцевосудинної, центральної та периферичної нервової систем, опорно-рухового апарату, травного тракту, ревматологічні захворювання. А із січня 2015-го в санаторно-реабілітаційному центрі «Яункемері» відкрилося унікальне відділення онкореабілітації. «У нашій країні склалася просто драматична ситуація — зростає кількість злоякісних новоутворень і зменшується виживаність після них, — починає свою розповідь керівник центру, доктор медицини, хірург, спеціаліст з курортної реабілітації Михаїл Малкієль. — 2013 року зареєстрована рекордна кількість — 11567 хворих. Це найгірший показник у Європі. На жаль, Латвія переживає нині епідемію раку. Тому я вирішив: поки живий, поки міцно стою на ногах, зроблю все можливе й неможливе, щоб допомогти онкохворим. Ці люди не повинні бути за бортом, їм конче необхідно якісне відновлення. Тепер ми приймаємо хворих після операції, а також тих, хто проходить курс хімії або радіотерапію. «Яункемері» називають островом надії, бо сюди приїжджають люди, змучені болем і стражданнями, вже не розраховуючи на допомогу медиків. Для них залишається останнє — покластися на досвід і милосердя наших співробітників. Людині, що зіткнулася з діагнозом «рак», із перших днів необхідний правильний психологічний настрій. Саме з «перебудови мізків» та ставлення хворого до проблеми треба починати

20

вести боротьбу з раком! Тому кожна людина з онкодіагнозом, яка приїжджає до нас в «Яункемері», насамперед отримує допомогу кваліфікованого психотерапевта. Рак боїться гарного настрою й позитиву! Ми створили атмосферу любові й душевності, а чисте повітря, незаймана природа і Балтика довершили загальну картину. Наша гордість — відділення рейттерапіі. Це метод лікування і реабілітації, при якому використовують спеціально навчених коней. Ритмічні рухи тварини, тепло й приємні відчуття від контакту з нею — все це дає унікальний терапевтичний ефект. Крім онкологічних хворих, рейттерапію отримують пацієнти із захворюваннями центральної і периферичної, нервової, дихальної та серцево-судинної систем, опорнорухового апарату. Коні, на диво, добре розуміють свої терапевтичні функції і відчувають потреби кожної людини. Крім цього, для онкологічних пацієнтів розроблені системи харчування, згідно з їх проблемами та потребами. У нас працюють дієтологи, що спеціалізуються на онкології».

«БРУДНЕ» НАДБАННЯ Основна родзинка «Яункемері» і самої Юрмали — грязьові поклади, унікальні за своєю природою. «Колись на моє прохання ізраїльські фахівцібальнеологи взяли зразки кемерської грязі, досліджували їх фізико-хімічні та біологічні властивості і були в захваті, — розповідає керівник центру Михаїл Малкієль. — Нічого нового мені не повідомили: над кемерськими грязями не має переваги навіть знаменита мулова грязь Мертвого моря. Відповідно, показань для застосування в нашому випадку значно більше. В арсеналі маємо два види грязей — торф’яні та сапропелеві, що складаються з води, органічних, мінеральних речовин, для яких характерні пластичність, липкість, велика теплова ємність і мала теплопровідність. Унікальний склад грязей чинить протизапальну, протинабрякову, протиалергічну дію, до того ж покращує мікроциркуляцію і процеси ферментації та обміну речовин. Грязьові процедури підвищують імунобіологічні захисні функції організму, посилюють глюкокортикоїдну функцію надниркової залози, гормональну

діяльність щитоподібної, підшлункової та інших залоз, стимулюють обмін речовин, а також окислювальновідновлювальні процеси в тканинах. Якщо температурний режим, тривалість процедури та обсяг аплікацій адекватні стану хворого, то пелоїдна терапія зазвичай сприяє зменшенню запального або дистрофічного патологічного процесу. Ми застосовуємо грязі в декількох лікувальних формах. Основна — грязьові аплікації, для яких використовують природний неперероблений торф, очищуючи його від грубих домішок, зволожуючи мінеральною водою до тістоподібної консистенції. Аплікаційний метод не перенавантажує організм хворого, дозволяє одночасно проводити бальнеопроцедури, фізикальну терапію, фізіотерапію, масажі, ерготерапію та інші наші методики. Крім того, ми з успіхом застосовуємо грязьові тампони — як для лікування гінекологічних та урологічних захворювань, так і при безплідді. Кількість дітей, народжених після кемерської грязі, говорить сама за себе!»

Якщо уважно придивитися до пацієнтів «Яункемері», то на багатьох можна помітити різнокольорові смужки. У відповідь на запитання: «Чим обклеєні люди?» мене повели знайомити з яскравими тейпами. Тейпування м’язів і суглобів уперше було застосовано в 1984 році на Олімпіаді в Сеулі. Тоді було доведено, що роботі м’язів і суглобів може допомогти зовнішній фізичний вплив. Багато років цей метод реабілітації використовували суто в спорті, завдяки чому в збірних командах із баскетболу, волейболу, футболу та тенісу значно знизився травматизм опорно-рухового апарату спортсменів. До того ж підтримка травмованих м’язів і суглобів еластичними спортивними тейпами дозволяла гравцям не переривати виступи. Згодом тейпування почали впроваджувати в практику реабілітологів. «Еластичний фізіотейп істотно відрізняється від фіксуючого спортивного. Оцінивши стан пошкодженої ділянки, ми накладаємо стрічку двома способами, в нерозтягнутому або розтягнутому вигляді, — пояснює керівник стаціонару, невролог, остеорефлексотерапевт Еліна Малкієль. — У першому випадку перед накладенням тейпа пошкоджений м’яз і шкіра над ним розтягуються. А після накладення нерозтягнутого тейпа шкіра, м’яз і зв’язки скорочуються, повертаючись до початкового стану, що приводить до формування шкірних складок. Тоді шкіра піднімається над м’язами і зв’язками — саме це і створює додатковий внутрішньотканинний простір. Від функціональності м’язів, крім руху частин тіла, залежить венозний кровообіг та рух лімфи — при порушенні їх функцій погіршується і відтік лімфатичної рідини. Відповідно тиск лімфи впливає й на больові рецептори, які і передають у мозок сигнали дискомфорту (больові відчуття). Створюючи простір, ми покращуємо лімфодренаж. У другому випадку, коли зв’язки або м’язи травмовані й не здатні до розтягування, ми використовуємо спосіб накладення кінезіотейпа в розтягнутому стані. Еластичність тейпа створює додатковий тиск, і це рано чи пізно про-

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

6 березня 2015 року

вокує м’яз до скорочення. Поступово в «забитих», перенапружених м’язах поліпшується кровообіг і обмін речовин. Носити тейпи можна тиждень: спеціально розроблений клеючий склад не подразнює шкіру і відштовхує вологу. Маючи великий досвід використання фізіотейпів у реабілітації та мануальній терапії, ми також можемо коригувати тонус м’язів спини після процедури мануальної корекції викривлень хребта».

Висіти й одужувати Головні болі, проблеми зі спиною, опорно-руховим апаратом, спровоковані малорухомістю й напруженим повсякденним життям, сьогодні виникають майже у кожного. Один із сучасних методів, що дозволяє усунути такі проблеми, — терапія еластичними стрічками, або слінг-терапія (sling в перекладі з англійської «перев’язь, підвішувати») — нова концепція сучасної фізіотерапії, яка базується на активному лікуванні, гімнастиці та поліпшенні функціональності. «Історія слінгтерапії сягає корінням у часи Другої світової війни, коли почалася епідемія поліомієліту (дитячого паралічу) в Європі, — розповідає лікар Еліна Малкієль. — Її метою було проведення вправ без впливу сили тяжіння. З моменту купірування епідемії про метод забули. Але в кінці ХХ століття після винаходу в Норвегії обладнання для терапії зв’язок слінги пережили ренесанс. Сьогодні метод дуже популярний у Кореї та Японії. В Європі концепція

слінг-терапії активно підтримується Австрією, Німеччиною, Нідерландами, Італією, Іспанією, Швецією, Ізраїлем, Данією, Фінляндією, Чехією, Литвою, Естонією та Латвією. Ми застосовуємо метод із 2001 року, а в 2004-му кабінети слінг-терапії відкрилися по всій країні». Під час терапії тіло пацієнта підвішують на стрічках, які забезпечують свободу рук фізіотерапевта, щоб той міг краще коригувати і контролювати його рухи. Застосування еластичних стрічок зменшує навантаження, дозволяючи хворим із найменшими зусиллями прийняти безболісну позу й активно працювати. Використання еластичних стрічок дає змогу досягти максимальної релаксації та надає пацієнту додаткове відчуття безпеки.

Для кожного розробляється індивідуальна програма гімнастики відповідно до віку, рівня фізичної підготовки та діагнозу. «Під час діагностики фізіотерапевт визначає «слабку точку», — продовжує Еліна Малкієль. — Дослідження доведели, що стабілізуючі м’язи з появою болю можуть «вимикатися». Тому завданням фахівця є стимуляція нейромускулатури, щоб активізувати м’язи, збільшити руховий обсяг, поліпшити кровообіг, обмін речовин і зменьшити біль у суглобах. За допомогою слінгів можна стимулювати «сплячі» й неактивні м’язи до відновлення їх нормального функціонування без болю. Цей метод також застосовується для вивільнення стягнутих, хворобливих, укорочених м’язів та інших м’яких тка-

нин. За допомогою розтяжки зменшується компресійне навантаження на шийний і поперековий відділи, на плечові і стегнові суглоби. Під час терапії виключається вплив сил тяжіння, і пацієнти можуть успішно контролювати рух суглобів, діяльність м’язів, збільшуючи обсяг рухів. У медицині слінг-терапія застосовується в разі проблем з опорно-руховим апаратом, для пацієнтів після інсульту, травм та операцій. З профілактичною метою метод використовується для збільшення сили та витривалості м’язів, зміцнення глибокої мускулатури або розслаблення напружених м’язів, поліпшення стабільності в суглобах і стимулювання сенсорно-моторної системи. В результаті пацієнт відчуває покращення самопочуття, постави і ходи. Крім того, метод з успіхом застосовується в педіатріі — в якості ранньої стимуляції, що в першу чергу передбачена для передчасно народжених немовлят, а також для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату, яким вже з раннього віку необхідний регулярний нагляд лікаря. Заняття з дітьми включають багато ігрових елементів, що забезпечує радість маленьким гимнастам. При використанні «гойдалок» для ранньої стимуляції поліпшується зоровий контакт і комунікація дитини й дорослого, контроль голови, моторна база жування, ковтання та мовлення, також здійснюється корекція постави в позиціях лежачи на животі або сидячи». Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

УКРАЇНСЬКІ ЛІКАРІ ОПАНУЮТЬ НОВІ ПІДХОДИ У ЛІКУВАННІ ХВОРОБ НИРОК

Конференція відбудеться 13 березня 2015 року в приміщенні великого конференц-залу Національної академії наук України (м. Київ, вул. Володимирська, 55, ст. метро «Театральна»). Для зареєстрованих лікарів участь БЕЗКОШТОВНА. Реєстрація через інтернет: https://docs.google.com/a/ arena-cs.com.ua/forms/

Міжнародна конференція до Всесвітнього дня нирки дає медикам унікальну нагоду підвищити свою кваліфікацію та конкурентоздатність у кризових умовах.

13 березня 2015 року в Києві відбудеться Міжнародна науково-практична конференція «Здоров’я нирок для всіх», яка запропонує чудову нагоду для лікарів різних спеціалізацій розширити свої професійні знання і дізнатися про сучасні світові тенденції в зазначеній сфері. Конференцію приурочено до Всесвітнього дня нирки, до відзначення якого Україна приєднується вже всьоме. Її співорганізаторами виступають МОЗ України, Академія медичних наук України, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика та інші профільні організації. Учасниками заходу стануть понад 500 науковців і практиків з України та з інших держав. Ця конференція стане десятою — ювілейною, тому програма і склад спікерів особливі. «У нинішніх умовах складно продовжувати наукову й освітню діяльність, піднімати рівень українських медиків, — каже натхненник і організатор конференції Дмитро Іванов. — Ви ж самі бачите, що робиться в країні: війна, економіку лихоманить, найважча частина реформ іще попереду. Нам непросто організувати якісний захід, але ми це робимо і будемо робити, бо від результатів залежить здоров’я і життя українців. Зокрема, ми доклали всіх зусиль, щоб і нинішнього року запросити іноземних спікерів — і нам вдалося неможливе, вони будуть». Цей унікальний захід відкритий для фахівців усіх профілів. Представлена на конференції інформація знадобить-

ся медикам різних спеціалізацій, адже організм є цілісною системою. Особливо цікавою і продуктивною стане участь у події для фармацевтів, оскільки сьогодні активно розвивається та поширюється практика контролю хронічних хвороб нирок (ХХН) за допомогою медикаментів і комплекс- ного лікування. На відвідувачів чекає насичена програма, що розкриє актуальну проблематику профілактики й лікування ХХН та поглибить фахові знання учасників, а також розкриє можливості запобігання ХХН у сучасних умовах завдяки міждисциплінарним підходам для лікарів загальної практики-сімейної медицини, терапевтів, ендокринологів, кардіологів тощо. Для лікарів участь у конференції безкоштовна за умови реєстрації. Заповнити і відправити заявку можна вже зараз за посиланням: https://docs.google.com/a/arena-cs.com.ua/forms/ Хвороби нирок останнім часом стрімко набули небезпечного поширення і загрожують зрівнятися з гіпертонією та діабетом як головними «вбивцями». До того ж, нирки можуть втратити до 90% своєї функції без будь-яких зовнішніх проявів. Вважається, що хронічну хворобу нирок мають 8-12% населення, а у людей віком від 65 років на неї страждають до 30%. Саме тому актуальність теми важко переоцінити, адже можливість профілактики і своєчасне діагностування може суттєво вплинути на стан пацієнтів. Генеральний спонсор заходу — українська фармацевтична компанія «Мегаком», його проведення також підтримує компанія Wоrwag Pharma.

КОНТАКТИ: Юлія Гулевич, тел.: +38 044 587-87-50; +38 050 338-89-80; mice@arena-cs.com.ua

21

ОНКОЛОГІЯ

ЧИ МОЖЛИВЕ МАТЕРИНСТВО ПІСЛЯ РАКУ? Можливість материнства після раку для більшості жінок вважається дивом. Приблизно в однієї з 47 жінок до 40 років виявляється певний тип інвазивного раку. Враховуючи відносно високий відсоток захворюваності та поліпшення показника п’ятирічної виживаності, необхідно розглядати можливість збереження дітородної функції й настання вагітності після лікування онкологічних захворювань. Клініцисти мають відкинути старі шаблони і зрозуміти: молоді пацієнтки більше не турбуватимуться лише про збереження свого життя, а захочуть також і гарантовано стати матерями.

Ірина СУДОМА, професор, директор з наукової роботи і розвитку клініки «Надія», член Європейського товариства людини і ембріології (ESHRE)

Яна ГОНЧАРОВА, канд. мед. наук, акушер-гінеколог клініки «Надія»

Оцінка яєчникового резерву Дівчинка народжується приблизно з мільйоном примордіальних фолікулів, що є найбільшою кількістю, яку вона має протягом життя. До моменту настання менархе цей показник знижується до 180 тисяч, а до менопаузи їх залишиться близько 1 тисячі. У період дітородного життя жінки кількість фолікулів, що залишилися, як примордіальних, так і зростаючих, називається яєчниковим резервом. Саме цей показник надзвичайно важливо оцінити при виявленні онкологічного захворювання. «У пошуках обсягу яєчникового резерву репродуктологів цікавлять клінічні біопоказники, — розповідає професор, директор з наукової роботи і розвитку клініки «Надія», член Європейського товариства людини і ембріології (ESHRE) Ірина Судома. — Всі методи, які наразі використовуються, фактично надають непряме визначення пулу яйцеклітин, що залишилися.

22

У клінічній практиці високий рівень фолікулостимулюючого гормону (ФСГ) у крові на 2-3 день циклу (>15 МОд/мл) або низький рівень антимюлерового гормону (АМГ) (>1 нг/мл), як правило, пов’язані з малим яєчниковим резервом. Показником, що найчастіше використовується, є рівень сироваткового ФСГ, але він змінюється в широких межах упродовж менструального циклу. Визначення ФСГ зазвичай проводиться на 2-3 день менструального циклу, коли через негативний зворотний зв’язок очікується низький рівень естрогенів. Результати дослідження ФСГ необхідно поєднувати з рівнем естрадіолу, особливо в пацієнток із нерегулярним менструальним циклом або у випадках аменореї. Тест ФСГ вважається дійсним, якщо при цьому виявляється низький рівень естрогену. Два інші показники, що також введені у клінічну практику, — це концентрація АМГ і кількість антральних фолікулів за даними трансвагінального УЗД. АМГ виробляється клітинами гранульози зростаючих фолікулів. Оскільки його рівень є набагато стабільнішим протягом менструального циклу, ніж рівень ФСГ, вимірювати його можна в будь-який день циклу. В онкологічних пацієнток АМГ є особливо корисним для демонстрації ступеня пошкодження тканини яєчників внаслідок променевої або хіміотерапії та в оцінці резерву яєчників. Скорочення числа фолікулів зменшує вироблення АМГ, який практично не визначається в менопаузі. На жаль, достовірних провісників відновлення функції яєчників після променевої або хіміотерапії не існує, але визначення резерву яєчників до лікування має прогностичне значення».

Вплив хімії на яєчники Досягнення в галузі хірургії, променевої та хіміотерапії значно покращили прогноз для молодих пацієнток з онкологічними проблемами. Проте лікування раку часто призводить до дисфункції яєчників і передчасної менопаузи. Незворотна неплідність є найбільш драматичним наслідком. Низький рівень естрогенів також погіршує якість життя через психологіч-

ний вплив. Механізм дії хіміотерапії на функцію яєчників вивчений недостатньо. «Гістологічно хіміотерапевтичні препарати можуть призводити до атрофії яєчників, фіброзу строми, до виснаження запасу примордіальних фолікулів, зниження ваги яєчників і таким чином до їх дисфункції, — продовжує І. Судома. — Вік пацієнтки корелює з імовірністю пошкодження яєчників або, навпаки, стійкістю яєчників до хіміотерапії. Молоді жінки мають більше примордіальних фолікулів і після хіміотерапії вони стикаються з різким зменшенням їх оваріального резерву. Інші важливі чинники — тип і загальна доза цитотоксичних засобів. Існує шість основних класів хіміотерапевтичних препаратів: алкілуючі агенти, похідні платини, антибіотики, антиметаболіти, рослинні алкалоїди й таксани. Всі вони впливають на функцію яєчників, але алкілуючі агенти є найбільш гонадотоксичними. Алкілуючі агенти ковалентно зв’язують алкільні групи в молекулі ДНК і пригнічують реплікацію. В яєчниках вони безпосередньо пошкоджують незрілі яйцеклітини та спустошують фолікули, а також серйозно пошкоджують судинну систему яєчників, таким чином перешкоджаючи росту фолікулів. Їх руйнівний вплив на примордіальні фолікули залежить від дози й змінюється з віком пацієнтки на час лікування — старші жінки мають більшу ймовірність залишитися неплідними після нього. Циклофосфамід є алкілуючим засобом, що часто використовується для лікування важких проявів аутоімунних захворювань, таких як системний червоний вовчак, хвороба Бехчета, стероїд-резистентний гломерулонефрит та інші. Оскільки це може призвести до передчасного виснаження яєчників і неплідності, жінки, що отримують циклофосфамід із приводу аутоімунних станів, можуть також потребувати лікування, спрямованого на збереження дітородної функції». Фолікули яєчника також дуже вразливі до іонізуючого випромінювання, що призводить до атрофії яєчників та зниження фолікулярного резерву. Ризик викликаної променевим лікуванням неплідності

тісно пов’язаний із віком пацієнтки, фракціонуванням дози і величиною поля опромінення. Кожна пацієнтка має різну чутливість до променевого ураження, яка, ймовірно, є генетично обумовленою, але, схоже, що вік є найбільш важливим чинником. Дослідження Wo і Viswanathan, використовуючи математичну модель, розроблену Wallace, показали: чим старша пацієнтка, тим менша доза опромінення необхідна для порушення функції її яєчників. Іншим важливим чинником є зона опромінення. Опромінення тазу може бути необхідним при онкологічних процесах прямої кишки, шийки матки та при лімфомі. У цих випадках хірургічне виведення яєчників із зони опромінення може зменшити їх пошкодження внаслідок променевого лікування. Тазове опромінення також може зменшити об’єм матки, змінити її еластичність через фіброз біометрія, змінити васкуляризацію й товщину ендометрія. Ці зміни пов’язані з сумарною дозою, місцем опромінення та віком пацієнтки на момент лікування — більш вразливою до пошкодження є препубертатна матка. Крім того, опромінення може пошкодити судинну систему матки. Всі ці зміни можуть призводити до порушення реакції матки на інвазію цитотрофобласта і до зниження фетоплацентарного кровообігу, що ставить під загрозу ріст зародка й плода. У цьому випадку замінне материнство — єдиний метод можливості батьківства з використанням гамет подружжя.

Варіанти збереження дітородної функції Молоді жінки, у яких було виявлено онкологічне захворювання, можуть використати допоміжні репродуктивні технології, щоб залишити відкритою можливість мати дітей пізніше. «Один із підходів — забір яйцеклітин, запліднення їх in vitro і глибоке заморожування (кріоконсервація) отриманих зародків з метою подальшого розморожування й перенесення у порожнину матки пізніше, — розповідає акушер-гінеколог клініки «Надія» Яна Гончарова. — Крім того, можуть бути заморожені безпосередньо і яйцеклітини. Інший підхід — отримання й заморожування тканини яєчника. Якщо жоден із цих підходів не можливий, яйцеклітини отримують від донора. Не існує оптимальної кількості яйцеклітин, яка має бути отримана в таких пацієнток, але заморожування більшої їх кількості дозволяє виконати кілька спроб запліднення in vitro, що підвищує шанси на вагітність. Частота запліднення (що визначається як відношення загальної кількості зигот на стадії 2-х пронуклеусів до кількості запліднених яйцеклітин) з інтрацитоплазматичним введенням сперматозоїда становить 70-80%, тобто у середньому 7-8 із кожних 10 яйцеклітин зазвичай будуть запліднені. Частота імплантації (що визначається як відношення загальної кількості вагітностей до загальної кількості перенесених зародків) у

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua

ОНКОЛОГІЯ

6 березня 2015 року

середньому становить 40-50%, тобто лише половина перенесених зародків успішно імплантується і приводить до настання вагітності. Для того щоб отримати більш ніж одну зрілу яйцеклітину за один раз, пацієнтка має пройти контрольовану стимуляцію яєчників для досягнення мультифолікулярного росту. Протоколи стимуляції ґрунтуються на використанні гормонів гіпофізу, тобто аналогів гонадотропін-рилізинг гормонів (ГнРГ), як агоністів, так і антагоністів, рекомбінантного ФСГ або менопаузного гонадотропіну людини з метою сприяння розвитку фолікулів. Слід відзначити, що, по-перше, при своєчасному зверненні яйцеклітини також можуть бути отримані у нестимульованих (природних) циклах. Це дозволяє уникнути концентрації естрогенів вище фізіологічного рівня, але отримати більше однієї яйцеклітини за цикл неможливо. Пацієнтка (якщо дозволяє час) може пройти забір яйцек літин у декількох природних циклах, один за одним. По-друге, існують гнучкі протоколи стимуляції яєчників, початок яких не залежить від фази менструального циклу, що дозволяє розпочати стимуляцію в будь-який день і без значної затримки лікування онкологічної проблеми». Серйозні зусилля докладені для зведення до мінімуму впливу естрогенів під час контрольованої стимуляції яєчників. Розроблені й надалі розроблятимуться протоколи з використанням препаратів з антиестрогенним впливом. Тамоксифен, антагоніст рецепторів естрогену, який широко використовується в лікуванні раку молочної залози, також може бути застосований під час контрольованої стимуляції яєчників, тому що сприяє фолікулярному росту та індукує овуляцію. Встановлено, що вихід зародків був у 2,5 раза вищим у жінок із раком молочної залози, які отримували тамоксифен, ніж у ретроспективній контрольній групі, котру склали жінки з раком молочної залози, у яких яйцеклітини отримували в природному циклі.

Методи заморожування Сьогодні для заморожування яйцеклітин, зародків і тканини яєчників керуються двома основними протоколами: повільним заморожуванням і вітрифікацією. При методі повільного заморожування кріопротекторні агенти використовуються для витягування води з клітини, що підвищує внутрішньоклітинну в’язкість без внутрішньоклітинного утворення кристалів льоду (або з мінімальним утворенням), доки зразок повільно охолоджують у контрольований спосіб. Ці кріопротекторні агенти знижують точку замерзання розчину, що дає можливість більшого клітинного зневоднення при повільному заморожуванні. Вони також захищають клітинні мембрани, змінюючи їх фізичний стан з рідинного на частково сухий. Для уникнення надмірної деформації, що може пошкодити цитоплазматичні структури, кріопротекторні агенти додаються послідовно. Вітрифікація є більш сучасним методом з використанням вищих концентрацій кріопротекторів і миттєвого заморожування. Миттєве падіння температури переводить

цей висококонцентрований розчин в напівтвердий, аморфний стан, що не містить кристалів льоду, які є основною причиною пошкодження під час процесу. Оскільки більшість кріопротекторних агентів надзвичайно токсичні, необхідно мінімізувати час, упродовж якого яйцеклітини, зародки і тканина яєчника їм піддаються. «Згідно з протоколами Американського товариства клінічної онкології та Американського товариства репродуктивної медицини заморожування зародків є найбільш визнаним методом збереження репродуктивної функції з реальним успіхом, — продовжує Я. Гончарова. — За звичайною практикою яйцеклітини отримують після контрольованої стимуляції яєчників, а потім запліднюють in vitro. Після цього вони обробляються кріопротекторними агентами, заморожуються і зберігаються. На вимогу зародки розморожують та переносять до порожнини матки пацієнтки. Останніми роками значно підвищилася частота використання вітрифікації, оскільки показники виживаності зародків після відтанення й настання вагітності при застосуванні цього методу є вищими за повільне заморожування. Але, незважаючи на успіх, заморожування зародків має деякі важливі недоліки. По-перше, пацієнтка мусить бути репродуктивного віку й до того ж мати партнера або погодитися на використання донорської сперми. Подруге, більшості пацієнток необхідна контрольована стимуляція яєчників перед отриманням яйцеклітин, котра потребує певного часу і може дещо відтермінувати початок лікування раку, що не завжди є прийнятним. Крім того, високий рівень естрогенів сироватки, викликаний стимуляцією яєчників, може бути протипоказаний жінкам із деякими естроген-чутливими пухлинами». Заморожування яйцеклітин дозволяє уникнути необхідності використання сперми і, таким чином, може бути запропоноване більшій кількості пацієнток, ніж заморожування зародків. Також це може обійти етичні або правові аспекти, пов’язані із заморожуванням зародків, такі як право власності на репродуктивний матеріал. Проте заморожування яйцеклітин є дещо важчим. Дійсно, кристали льоду, що часто утворюються всередині і ззовні клітини, пошкоджують клітинну мембрану та веретено мейозу. У повсякденній практиці для заморожування використовують зрілі яйцеклітини в метафазі II — великі клітини, що містять ніжне веретено мейозу. До того ж, у них в цитоплазмі більше води, ніж в інших клітин, що може вплинути на їх життєздатність після заморожування й відтанення. «Експериментальним, але перспективним методом збереження репродуктивної функції є заморожування тканини яєчника, — зазначає Я. Гончарова. — Метод дозволяє уникнути необхідності гормональної стимуляції і відтермінування лікування раку. Заморожування тканин яєчника може бути єдиним варіантом для препубертатних дівчат, а також для жінок, у яких неможливо відкласти початок лікування онкозахворювання. Незважаючи на експериментальність, за допомогою цього

МЕТОДИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ФЕРТИЛЬНОСТІ КРІОКОНСЕРВАЦІЯ ЕМБРІОНІВ КРІОКОНСЕРВАЦІЯ ООЦИТІВ — ЗРІЛИХ ТА НЕЗРІЛИХ — З ПОДАЛЬШИМ IN VITRO ДОЗРІВАННЯМ КРІОКОНСЕРВАЦІЯ ЯЄЧНИКОВОЇ ТКАНИНИ АБО ЦІЛОГО ЯЄЧНИКА З ПОДАЛЬШОЮ ПЕРЕСАДКОЮ ЯЄЧНИКОВОЇ ТКАНИНИ ОПЕРАТИВНЕ ВИВЕДЕННЯ ЯЄЧНИКА ІЗ ЗОНИ ОПРОМІНЕННЯ метода вже отримані певні результати: після заморожування, відтанення й подальшого пересаджування тканини яєчника в те саме місце або в інше в деяких пацієнток тимчасово відновлювався менструальний цикл. А найголовніше, було досягнуто певну кількість природних і штучних вагітностей. Тканину яєчника для заморожування зазвичай отримують лапароскопічним шляхом, якщо у пацієнтки не передбачено відкритої операції з інших причин. Враховуючи те, що жінка віком до 30 років має близько 35 примордіальних фолікулів на 1 кв. мм тканини яєчників, 5 кубічних фрагментів шириною 5 мм може бути достатньо для отримання більш як 4 тисяч примордіальних фолікулів. У випадках, коли показана оваріектомія, заморожують лише фрагменти нормальної яєчникової тканини. Забір тканини яєчника також може бути виконано в дітей. Найбільш дослідженим методом заморожування тканини яєчника є метод повільного заморожування, але частота використання вітрифікації наразі збільшується. На жаль, у деяких ситуаціях при автотрансплантації існує високий ризик передачі метастатичних ракових клітин. Такі онкологічні процеси, як лейкемія і лімфоми, ймовірно, пов’язані з найвищим ризиком метастазування через пересаджування розмороженої тканини яєчника. Нейробластома та рак молочної залози мають помірний ризик метастазування в яєчники. Залучення яєчників надзвичайно рідко застосовують при пухлині Вільмса, остеосаркомі, саркомі Юінга та екстрагенітальній рабдоміосаркомі. Плоскоклітинний

рак шийки матки метастазує в яєчники у менш ніж 0,2% випадків, навіть у занедбаних стадіях. Для запобігання передачі раку запропонована гістологічна оцінка зразків тканини яєчника до пересаджування, проте це не нівелюватиме ризик повністю».

Транспозиція яєчників У тих випадках, коли жінці дітородного віку потрібне опромінення з приводу онкологічних процесів тазу, перш ніж почати процедури, слід взяти до уваги можливість транспозиції яєчників вище країв тазу і, таким чином, виведення їх із зони опромінення (oophoropexy). Транспозиція показана пацієнткам із виявленими злоякісними новоутвореннями, що вимагають опромінення тазу, але не видалення яєчників. Це може бути виконано під час хірургічного лікування пухлини або як окрема лапароскопічна процедура. Доза опромінення, отримана яєчниками після транспозиції, є значно меншою, ніж та, яку отримають яєчники, що залишаться на своєму місці. Лапароскопічна транспозиція яєчників досить ефективна. Проте, не можна недооцінювати ризики, пов’язані з самою операцією. Найбільшими ускладненнями є пошкодження судин, інфаркт фаллопієвих труб, утворення цист яєчників.

Фармакологічний захист Деякі препарати можуть викликати стан яєчникового спокою, схожий на менопаузу. Чи можуть вони використовуватися під час хіміотерапії для захисту яєчників, відновлення їх нормальної функції та природної фертильності після лікування раку і запобігання передчасному виснаженню яєчників? «Аналоги ГнРГ уповільнюють клітинну активність гонад, що теоретично робить їх менш чутливими до пошкоджень цитостатичними засобами, — наголошує професор І. Судома. — Спочатку вивільнення гонадотропінів стимулюється (flare-up effect), але після 10-15 днів настає пригнічення гіпофізарних рецепторів ГнРГ. Оскільки хіміотерапія вражає переважно клітини, що активно діляться, такі як зрілі фолікули яєчника, використання аналогів ґрунтується на припущенні, що при зниженні рівня ФСГ фолікули залишаться у стані спокою і їх чутливість до гонадотоксичного впливу хіміотерапії знизиться. У рандомізованому дослідженні 281 випадку з раннім раком молочної залози Del Mastro et al. повідомив про зменшення частоти виникнення ранньої менопаузи після року спостереження в тих пацієнток, що отримували аналоги ГнРГ під час хіміотерапії. Однак дебати про вплив аналогів ГнРГ на фертильність хворих на рак відкриті й потребують подальшого опрацювання цього питання. Останнім часом дослідження були спрямовані на новий потенційно захисний препарат іматиніб, але наразі використання аналогів ГнРГ не рекомендується поза клінічними дослідженнями та має бути запропоноване тільки після ретельного консультування щодо інших варіантів збереження репродуктивної функції». Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, спеціально для «ВЗ»

23

БІБЛІОТЕКА ЛІКАРЯ ТЕРАПІЯ

ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ

Н. М. СЕРЕДЮК. ГОСПІТАЛЬНА ТЕРАПІЯ ВИДАВНИЦТВО: ЗДОРОВ’Я РІК ВИДАННЯ: 2003 СТОРІНОК: 1189

(виходить із 1990 року)

Загальний наклад 30 200 Індекс 08198: для індивідуальних передплатників Індекс 60965: для підприємств і організацій Індекс 86181: пільговий для медичних працівників СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

ХІРУРГІЯ В. І. СУШКО, Д. Ю. КРИВЧЕНЯ, О. А. ДАНИЛОВ. ХІРУРГІЯ ДИТЯЧОГО ВІКУ ВИДАВНИЦТВО: ЗДОРОВ’Я РІК ВИДАННЯ: 2002 СТОРІНОК: 718

Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Головний редактор – БУРМАКА М. П.

Редакційна колегія БАХТЕЄВА Т. Д. – член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, Заслужений лікар України

АКУШЕРСТВО В. І. ГРИЩЕНКО, М. О.ЩЕРБИНА. ПІДРУЧНИК ВИДАВНИЦТВО: МЕДИЦИНА РІК ВИДАННЯ: 2009 СТОРІНОК: 410

ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В. Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ГАРНИК Т. П. – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Народна і нетрадиційна медицина» ЗАБОЛОТНИЙ Д. І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України

ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ Ж. І. ВОЗІАНОВА. ІНФЕКЦІЙНІ І ПАРАЗИТАРНІ ХВОРОБИ. НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК У 3-Х ТОМАХ ВИДАВНИЦТВО: ЗДОРОВ’Я РІК ВИДАННЯ: 2001/2002/2003 СТОРІНОК: 1 ТОМ — 856/ 2 ТОМ — 658/3 ТОМ — 848

ЗАГОРІЙ В. А. – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю. П. – професор, академік НАМН України КОВАЛЬ В. М. – Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України МІШАЛОВ В. Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П. Л. Шупика, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М. Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя МОЗ України, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, Заслужений лікар України ТРОНЬКО М. Д. – директор Інституту ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАМН України

ЩЕГЛОВ В. І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, професор, Заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії наук комплексної безпеки

Підручник підготовлено відповідно до нової програми з акушерства згідно з вимогами Болонського процесу. У виданні викладені основи організації акушерської допомоги в Україні з урахуванням наказів МОЗ України, клінічних протоколів, стандартів медичної освіти. Представлено сучасні досягнення вітчизняної і світової акушерської науки, розглянуто фізіологічні аспекти вагітності та пологів, основні чинники етіології, патогенезу, клініки, діагностики, лікування й профілактики захворювань під час вагітності, пологів і післяпологового періоду. Для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.

У виданні викладено сучасні уявлення про найпоширеніші інфекційні і паразитарні захворювання. Особливу увагу приділено тим, які зустрічаються на території України або можуть бути завезені з інших регіонів. Матеріал представлений у 3-х томах. У 1-му томі висвітлено загальні закономірності перебігу інфекційного процесу. Детально описані клініка, принципи діагностики, лікування та профілактики інфекційних хвороб переважно з крапельним і фекально-оральним механізмами передачі. У навчальному посібнику викладено відомості про інфекційні хвороби з трансмісивним і рановим механізмами передачі, що найбільш поширені в Україні або становлять реальну небезпеку щодо занесення їх на нашу територію. Також є докладна інформація про такі захворювання, як малярія, СНІД, лептоспіроз, — питання щодо них набувають усе більшої актуальності. Значну увагу приділено диференціальній діагностиці. Матеріал адаптовано до нових навчальних програм вищих медичних навчальних закладів, медичних академій післядипломної освіти, інститутів удосконалення лікарів.

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ЗАМІЩЕННЯ НАСТУПНИХ ПОСАД: Деканів факультетів: хірургічного (1 посада на 1 ставку), терапевтичного (1 посада на 1 ставку), педіатричного (1 посада на 1 ставку), медико-профілактичного і фармацевтичного (1 посада на 1 ставку), підвищення кваліфікації викладачів (1 посада на 1 ставку); Професора кафедри дерматовенерології (1 посада на 0,5 ст.); Доцентів кафедр: терапевтичної стоматології (1 посада

МЕДИЧНА ГАЗЕТА УКРАЇНИ

на 0,5 ст.), медицини невідкладних станів (1 посада на 1 ст.), акушерства, гінекології та перинатології (1 посада на 0,5 ст.); Доцентів кафедр: хірургії та трансплантології (1 посада на 0,5 ст.). Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9 Прийом документів — 30 днів з дня опублікування оголошення

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»............. ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Головний редактор..............МАРИНА БУРМАКА

ІНДЕКСИ 60965, 08198, 86181. ЦІНА ДОГОВІРНА

Спеціальний кореспондент......................СВІТЛАНА ТЕРНОВА

ВИДАВЕЦЬ: ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Випусковий редактор...........................СВІТЛАНА ЛАРІОНОВА

АДРЕСА: 04211, м. Київ, вул. Оболонська набережна, буд. 11, корп. 1

Редактор відділу наукової інформації............................ТЕТЯНА ПРИХОДЬКО

ДЛЯ ЛИСТІВ: 04211, м. Київ, а/с 138

Дизайн та верстка................АННА ПЕРЕВЕРТЕНЬ

ТЕЛ./ФАКС: (044) 485-00-96 E-MAIL: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

24

У посібнику на сучасному рівні представлено клінічну картину багатьох нозологічних одиниць, методи їх діагностики, тактики лікування, подано основи анестезіологічного забезпечення оперативних втручань у дітей різних вікових груп, особливості передопераційної підготовки й післяопераційного спостереження, реанімаційних заходів. Викладено основні вади розвитку та хвороби дітей, описані причини їх виникнення, клінічний перебіг, диференціальна діагностика, методи обстеження й лікування. Висвітлено питання гнійно-запальних хвороб, травматичних ушкоджень органів черевної порожнини та заочеревинного простору, доброякісних і злоякісних пухлин у дітей. Книга буде корисною студентам вищих медичних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, а також лікарям-інтернам, дитячим хірургам, педіатрам.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П. Л. ШУПИКА

УСІЧЕНКО І. Г. – президент Національного товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, Заслужений лікар України ЧЕКМАН І. С. – завідувач кафедри фармакології та клінічної фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, професор, член-кореспондент НАН і НАМН України

У підручнику викладено сучасні відомості щодо етіології, патогенезу, клініки, діагностики, лікування та профілактики захворювань внутрішніх органів, вивчення яких передбачено програмою з госпітальної терапії для студентів вищих медичних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації. Висвітлення питань з госпітальної терапії ґрунтується на основних положеннях фундаментальних дисциплін — анатомії, патоморфології, нормальної та патологічної фізіології, біологічної хімії. Усі розділи підручника розроблені з позицій фізіологічного підходу до клінічних проблем. Більшість способів та методів фармакотерапії найважливіших терапевтичних захворювань прописано з урахуванням завдань і головних принципів клінічної фармакології. Підручник є новим інформативним виданням, в якому поєднано ідеї класичної госпітальної терапевтичної клініки з сучасними діагностичними та лікувальними технологіями.

Відповідальним за випуск номера є головний редактор. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій. Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій. Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2.

Загальний наклад 30 200 Замовлення №30050 Віддруковано у ТОВ «Укрполiграфмедiа»: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 104 А

Літературне редагування та коректура..............................ТЕТЯНА НЕСТЕРЧУК Відділ реклами..................СВІТЛАНА КУРЧЕНКО

www.vz.kiev.ua тел.: (044) 485 00 96 vz@vz.kiev.ua