standarty-zmistu-nova-redakcia

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут журналістики

СТАНДАРТИ ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОМЕТОДИЧНОЇ ТА НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Київ 2014

2 Розпорядження «Стандарти змісту та оформлення навчально-методичної та наукової літератури» від 25.12.2013 (зі змінами від 5.11.2014)

Рекомендовано до друку Науково-методичною радою Інститут журналістики Протокол № 4 від 11.11.2014

Склад Науково-методичної ради Інститут журналістики Шевченко Вікторія Едуардівна – голова НМР, д. н. соц. ком., кафедра електронних видань і медіадизайну Крайнікова Тетяна Степанівна – заступник голови НМР, к. філол. н., кафедра видавничої справи та редагування Федорчук Людмила Петрівна – вчений секретар НМР, к. філол. н., кафедра телебачення і радіомовлення Члени НМР від кафедр: Гоян Віта Володимирівна – д. н. соц. ком., кафедра теле- і кіномистецтва Гридчина Вікторія Віталіївна – к. н. соц. ком., кафедра періодичної преси Желіховська Наталія Степанівна – к. н. соц. ком., кафедра історії журналістики Іщук Наталія Михайлівна – к. н. соц. ком., кафедра електронних видань і медіадизайну Ковтун Тетяна Валентинівна – к. філол. н., кафедра реклами та зв’язків з громадськістю Мариненко Ірина Олегівна – к. філол. н., кафедра мови та стилістики Нагорняк Майя Володимирівна – к. філол.н., кафедра телебачення і радіомовлення Ткачук-Мірошниченко Олена Євгенівна – к. філол. н., кафедра іноземних мов Трачук Тетяна Анатоліївна – к. н. соц. ком., кафедра соціальних комунікацій

© Інститут журналістики, 2014

3 Розпорядження Стандарти змісту та оформлення навчально-методичної та наукової літератури від 25.12.2013 (зі змінами від 5.11.2014) 1. Стандарти змісту та оформлення навчально-методичної та наукової літератури розроблено на основі положень законодавчих актів, норм та вимог Міністерства освіти і науки України: Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про авторське право і суміжні права», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про видавничу справу», Наказів Міністерства освіти і науки України № 486 від 18.04.2014 «Деякі питання скасування процедури надання Міністерством освіти і науки грифів навчальній літературі для вищих навчальних закладів» та від 9.09.2014 № 1006 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 17 червня 2008 р. № 537», постанов Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 № 1378 «Про вдосконалення роботи із забезпечення учнів і студентів навчальних закладів підручниками та посібниками», № 1/9-607 від 05.09.13 «Про використання навчальної літератури», методичних рекомендацій щодо структури, змісту та обсягів підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів (затверджено рішенням ВР НМЦ вищої освіти МОН України. Протокол № 7 від 29.07.05), Порядку надання рекомендацій навчальній та навчально-методичній літературі для отримання грифів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та друку видавничо-поліграфічним центром «Київський університет», ДСТУ 3017—95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення, ДСТУ 7157:2010 «Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості», державних освітніх стандартів з урахуванням вимог державних санітарних правил і норм та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність в сфері науково-методичного і матеріальнотехнічного забезпечення системи освіти. Мета документа — зорієнтувати авторів й укладачів на основні вимоги до навчально-методичних та наукових праць, яких слід дотримуватися при підготовці оригіналів до друку.

2. Навчальні, методичні та наукові видання викладачів Інституту журналістики можуть проходити процедури колегіального розгляду та схвалення на різних рівнях, отримуючи відповідні грифи: - Затверджено (рекомендовано) Вченою радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка; - Затверджено Вченою радою Інституту журналістики; - Затверджено кафедрою Інституту журналістики. Також автори й укладачі можуть випускати в світ підготовлені наукові та навчально-методичні матеріали без затвердження структурами Київського національного університету імені Тараса Шевченка, беручи на себе всю відповідальність за зміст та оформлення таких видань.

4 3. На затвердження Вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка подаються: підручники, посібники, хрестоматії, словники, практикуми, педагогічні програмні засоби. Затвердження Вченою радою Інституту журналістики потребують: монографії, посібники, методичні рекомендації, практикуми, навчально-методичні комплекси, хрестоматії, словники, енциклопедії, тексти лекцій, педагогічні програмні засоби. Кафедрою рекомендуються до друку: тексти і конспекти лекцій, словники, довідники, практикуми, альбоми, атласи, педагогічні програмні засоби, навчально-методичні комплекси, навчальні та робочі програми. Матеріали, які не відповідають нормативним вимогам до навчальнометодичних видань, не можуть бути затвердженими, а їх опублікування розцінюється як особиста ініціатива автора (укладача).

4. Навчальні, методичні, навчально-методичні, наукові праці, які рекомендуються і затверджуються Вченою радою Інститут журналістики, ОБОВ’ЯЗКОВО повинні відповідати видавничим та освітнім стандартам. Відповідність, згідно із встановленими процедурами, встановлюється: - рецензентами — у рецензії, що містить детальний аналіз авторського оригіналу та відповідний висновок щодо доцільності його опублікування (у виданнях, виданих з рекомендацією, на звороті титулу вказується номер протоколу затвердження, дата та прізвища рецензентів); - кафедрою — у витязі з протоколу засідання, що висвітлює публічне обговорення та ухвалу. Прийняття позитивного рішення рецензентами і кафедрою передбачає накладання на них відповідальності за типологічну відповідність, зміст, структуру, мовну культуру тощо схваленого авторського оригіналу.

5. Авторам, які друкують видання у видавничому центрі «Київський університет», рекомендується заключати договір. Додатки: - порядок подання навчально-методичних видань на розгляд Вченої ради Інституту журналістики (додаток А); - науково-методична картка видання (додаток Б); - визначення і структура навчально-методичних та наукових видань (Додаток В); - вимоги до оригіналу та рецензії (додаток Г).

Директор Інституту журналістики

проф. Різун В. В.

5 Додаток А ПОРЯДОК ПОДАННЯ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИХ ВИДАНЬ НА РОЗГЛЯД ВЧЕНОЇ РАДИ ІНСТИТУТУ ЖУРНАЛІСТИКИ 1. Для отримання рекомендації Вченої ради Інституту журналістики викладач має подати до Науково-методичної ради Інституту журналістики (В. Е. Шевченко — голова, Л. П. Федорчук — вчений секретар) повний пакет документів для затвердження: - заяву з проханням розглянути авторський оригінал наукової, навчальнометодичної (навчальної, методичної) праці; - роздрукований текст авторського оригіналу; - витяг із протоколу засідання кафедри з рекомендацією до друку і зазначенням прізвищ рецензентів від кафедри (2 особи); - рекомендацію відповідальної особи кафедри (0,5 сторінки); - затверджену навчальну робочу програму; - ксерокопію навчального плану з виділеною маркером назвою дисципліни і кількістю годин у навчальному плані; - науково-методичну картку видання. Термін розгляду навчально-методичних праць Науково-методичною радою — 3 тижні. Науково-методична рада має право додатково залучати фахівців для рецензування цієї літератури. У разі відповідності авторського оригіналу та супровідних документів вимогам МОН України, Науково-методична рада Інституту журналістики вносить пропозицію до Вченої ради Інституту журналістики рекомендувати працю до друку. Після розгляду Науково-методичною радою секретар НМР готує витяг із протоколу засідання Науково-методичної ради Інституту журналістики та передає весь пакет документів вченому секретареві Вченої ради Інституту журналістики або повертає автору на доопрацювання. Безпосередньо вченому секретареві Інститут журналістики потрібно приносити для затвердження на вченій раді тільки наукові праці (монографії).

2. На основі розгляду матеріалів Вчена рада Інституту журналістики ухвалює рекомендацію про публікацію та рекомендує авторський оригінал до розгляду Науково-методичною радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Для отримання рекомендації Вченої ради Університету викладач має додатково подати до Науково-методичної ради: - 3 зовнішні рецензії з печатками тих установ, де працюють рецензенти; - обґрунтування доцільності видання (місце в навчальному процесі, кількість годин, мета, актуальність, перелічити існуючі навчально-методичні розробки за останні 5 років із позначенням кількості сторінок); - довідку про автора.

6 Додаток Б НАУКОВО-МЕТОДИЧНА КАРТКА ВИДАННЯ Категорія Автор Назва Вид видання Рівень затвердження Спеціальність і дисципліна Термін викладання дисципліни

Обґрунтування доцільності видання

Обґрунтування виду видання Перелік умінь та навичок, на формування яких спрямовано видання

Статистична інформація

Зміст Прізвище, ім’я та по батькові автора (авторів) Повна назва праці Підручник, посібник, тексти лекцій тощо. Вчена рада ІЖ, Вчена рада Університету. Шифр і назва напряму підготовки, код і назва спеціальності, за якими проводиться підготовка студентів, рік навчання Менше 3, 3-10, понад 10 років. Висвітлити стан існуючого інформаційно-методичного забезпечення дисципліни, в тому числі за фондами Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка: які посібники та підручники є з даної тематики; чим пропонована праця відрізняється від наявних; яку якісно нову інформацію містить; чим зумовлена доцільність видання? Чому пропонована праця може бути віднесена до обраного автором виду навчальної чи наукової літератури? Чітко зазначити, на формування яких знань, умінь та навичок спрямоване видання, окреслити засоби, якими ці завдання будуть реалізовані. Відсоток навчальної програми, який охоплює посібник (детально, з розшифровкою тем навчальної програми і вказівкою на сторінки НП). Кількість годин у навчальному плані — аудиторні + години для самостійної роботи. Кількість знаків (з проміжками) та авторських аркушів рукопису (1 а. а. — 40000 знаків).

* — обсяг науково-методичної картки посібника (підручника) не повинен перевищувати 5000 символів із проміжками. За умови позитивного рішення НМР Інституту журналістики, науково-методична картка подається вченому секретареві ВР ІЖ не пізніше ніж за 10 днів до засідання, у кількості, достатній для розгляду членами Вченої ради Інституту журналістики (26 примірників).

7 Додаток В ВИЗНАЧЕННЯ І СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИХ ТА НАУКОВИХ ВИДАНЬ Доцільність випуску певного навчально-методичного (навчального, методичного) видання передбачає оцінювання авторського оригіналу за такими критеріями: - дотримання нормативних вимог до навчального видання; - опертя на сучасні педагогічні технології, методичні розробки; - наукова об’єктивність та оригінальність тексту; - забезпеченість навчальної дисципліни відповідною сучасною українськомовною літературою. Рецензований авторський оригінал повинен відповідати затвердженому навчальному плану навчального закладу, теми — текстологічно і за змістом збігатися з навчальною програмою, кожна тема дисципліни — містити посилання на список основної та додаткової літератури. НАВЧАЛЬНІ ВИДАННЯ Підручник Підручник — основне навчальне видання із повним та систематизованим викладом дисципліни, що цілком відповідає офіційно затвердженій навчальній програмі. Підручник вичерпно розкриває проблематику дисципліни, містить довідковий апарат, практичні завдання тощо. У викладі простежуються міжпредметні зв’язки. Випуск підручника передбачає обов’язкову апробацію. Апробацією підручника є: тексти лекцій, практикуми, навчальні посібники, наочні посібники, педагогічні програмні засоби. Структура НАЗВА підручника має відповідати назві навчальної дисципліни. ЗМІСТ (назви тем (розділів, параграфів)). Формулювання тем повинні точно відповідати темам навчальної програми дисципліни, затвердженому навчальному плану навчального закладу. ВСТУП (передмова) 0,1-0,2 а. а. (4000-8000 знаків або 2,5-4,5 сторінки). У вступній частині зазначається мета, завдання дисципліни, місце в навчальному процесі, зв’язок з іншими дисциплінами. ОСНОВНИЙ ТЕКСТ — це дидактично та методично оброблений і систематизований автором / авторами навчальний матеріал. Виклад повинен охоплювати результати сучасних наукових та практичних досліджень, приклади, що демонструють застосування теоретичних положень на практиці. Обсяги всіх тем повинні бути співмірними, подача матеріалів — уніфікованою. У кожній темі виділяють ОСНОВНІ ТЕРМІНИ та визначення, які підлягають засвоєнню студентами. Текст супроводжують ілюстраціями, які розкривають, пояснюють або доповнюють вербальну інформацію. Ілюстрації не повинні повторювати матеріал основного тексту або містити зайві дані. Вигляд ілюстрацій, схем, карт, креслень має відповідати когнітивному рівню студентів. Наочні елементи певного виду у підручнику виконуються за однією технікою та зразком. Кожну тему підручника завершує список ОСНОВНОЇ ТА ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

8 КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ, тести для самоперевірки забезпечують ефективне опрацювання студентом навчального матеріалу під час самостійної роботи. Їх розроблюють, маючи на меті як формування навичок теоретичного, логічного мислення, так і практичних умінь. Зазначені елементи розміщують наприкінці кожної структурної частини (розділу, глави) підручника. ДОВІДКОВО-ПОШУКОВА СИСТЕМА — колонтитули, зміст, рубрикація, виділення в тексті, примітки та покажчики, словники. До предметного покажчика включають основні терміни і поняття, вжиті в тексті; до іменного — прізвища та ініціали, псевдоніми осіб; до географічного — назви географічних об’єктів. У виданні поруч із кожним терміном (поняттям), прізвищем або географічним об’єктом зазначають сторінку (сторінки), де вжита назва. У покажчиках назви розміщують за абеткою. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ складається з двох частин: основної та додаткової літератури. Цитовані та рекомендовані праці повинні відображати сучасний стан наукових розробок, тож 50 % позицій у списку літератури — не старше 10 років. Необхідно використовувати лише доступні для студентів джерела та літературу, які є в наявності у традиційних та електронних бібліотеках. Основними елементами бібліографічного опису є прізвище та ініціали автора, назва твору, місце випуску, назва видавництва, рік видання, кількість сторінок. Приклади бібліографічного опису представлені у ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». ДОДАТКИ (не обов’язково): ілюстрації, тексти документів, приклади, додаткові тексти, зв’язані з основним текстом перехресними посиланнями. Додатки, на які немає посилань у тексті, не допускаються.

Обсяг підручника визначається за формулою: обсяг в авторських аркушах (1 а. а. = 40000 знаків) = 0,14* (кількість годин у навчальному плані для аудиторних занять + кількість годин для самостійної роботи). Наприклад, дисципліна за начальним планом розрахована на 72 години (2 залікових кредити) — 36 аудиторних і 36 самостійної роботи. Тоді обсяг підручника = 0,14*72 = 10,08 а. а. = 403200 знаків, або 224 сторінки (60 знаків у рядку, 30 рядків на сторінку). Список літератури, апарат для орієнтації та додатки в обсяг не входять. Посібник

Навчальний посібник — навчальне видання, яке доповнює або частково

замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певної дисципліни або її підрозділу. За наявності підручників із дисципліни навчальні посібники слід випускати, не вдаючись до дублювання,— як доповнення або заміну, зумовлену появою нових знань чи нових методичних підходів. Матеріали навчального посібника також можуть апелювати до інших навчальних курсів, встановлюючи міжпредметні зв’язки. Навчальний посібник повинен мати високий науковометодичний рівень, містити необхідний довідковий апарат. Навчально-наочний посібник — навчальне образотворче видання, яке містить ілюстративно-наочні матеріали, корисні для вивчення і викладання дисципліни, засвоєння її змісту. Навчально-методичний посібник — навчальне видання з методики викладання дисципліни, яке, окрім викладу навчального матеріалу, містить методичні вказівки і рекомендації щодо викладання дисципліни або організації самостійної роботи студентів, розвитку і виховання особистості.

9 Структура НАЗВА — відповідає назві дисципліни загалом або назві окремого навчального модуля, тематичного циклу. ВСТУП (передмова) 0,1-0,2 а. а. (4000-8000 знаків або 2,5-4,5 сторінки). Оскільки навчальний посібник зазвичай розкриває зміст певної частини навчального курсу, то у вступі пояснюють, які теми розкриті повністю, а які частково. Обов’язково зазначають мету, завдання дисципліни, місце в навчальному процесі, зв’язок з іншими дисциплінами. ЗМІСТ (назви розділів (тем) відповідно до затвердженої навчальної програми). ОСНОВНИЙ ТЕКСТ поділяють на розділи, параграфи, назви яких мають текстуально збігатися з відповідними темами навчальної програми. У кожній темі виділяють основні терміни та визначення, які мають засвоїти студенти. Навчальний посібник включає не тільки теоретичні матеріали, а й практичні завдання, пов’язані з відповідними теоретичними положеннями. З огляду на прикладну спрямованість, у тексті слід наводити та аналізувати приклади, описувати проблемні виробничі ситуації та шляхи їх розв’язання тощо. Також корисними можуть бути ілюстрації, що доречно доповнюють, роз’яснюють певні тези. Ілюстрації, схеми, карти, креслення не повинні містити надлишкових даних, а їх оформлення має бути зрозумілим та уніфікованим. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ, тести для самоперевірки наводять після кожного розділу (теми). ДОВІДКОВО-ПОШУКОВА СИСТЕМА: колонтитули, зміст, рубрикація, виділення в тексті, примітки та покажчики, словники. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ складається з двох частин: основної та додаткової літератури. Список основної літератури повинен містити не більше 10 джерел. Цитовані та рекомендовані праці повинні відображати сучасний стан наукових розробок, тож 50 % позицій у списку літератури — не старше 10 років. ДОДАТКИ (не обов’язково): ілюстрації, тексти документів, приклади, додаткові тексти, зв’язані з основним текстом перехресними посиланнями.

Обсяг посібника визначається за формулою: обсяг в авторських аркушах (1 а. а. = 40000 знаків) = 0,5-0,9 (частка навчальної програми, яку розкриває посібник)*0,14 * (кількість годин у навчальному плані для аудиторних занять + кількість годин для самостійної роботи). Лекційні матеріали Конспект лекцій — навчальне видання стислого викладу курсу лекцій або окремих розділів навчальної дисципліни. Обсяг конспективного викладу всіх тем має бути ідентичним; одна тема — 3000-5000 знаків. Тексти лекцій — навчальне видання викладу матеріалу певних розділів навчальної дисципліни. Подальше опрацювання й доповнення текстів лекцій може завершитися виданням курсу лекцій. Курс лекцій — навчальне видання повного викладу тем навчальної дисципліни, визначених програмою. Лекційні матеріали передбачають компетентний огляд теорій, концепцій, документів тощо; вони повинні бути зрозумілими, містити цікаві приклади, фактичний матеріал (можна подавати у вигляді ілюстрацій, таблиць тощо). У курсі лекцій важливим є розкриття всієї проблематики, причому в послідовності, визначеній навчальною програмою. Назви публікованих лекцій повинні відповідати назвам, зазначеним у програмі. Обсяги всіх лекцій мають бути ідентичними. До текстів та курсу лекцій доцільно подавати додатки, які допоможуть сту-

10 денту самостійно опрацьовувати матеріали. Ними можуть бути, наприклад, документи, які містяться в офіційних чи виробничих виданнях, соціологічні та статистичні дані та ін. Обсяг додатків може перевищувати обсяг лекції. Обсяг лекції – не менше 1 а. а. Структура Вступ. Зазначають мету, завдання дисципліни, місце в навчальному процесі, зв’язок з іншими дисциплінами. Навчально-тематичний план (теми, підтеми, кількість годин відповідно до навчального плану) Назва лекції План лекції Текст лекції (повний виклад лекційного матеріалу) Питання і завдання для перевірки знань Список літератури Додатки

Інші навчальні видання Хрестоматія — навчальне видання літературно-художніх, історичних, наукових, мистецьких чи інших творів або їх частин, які є об'єктом вивчення певної навчальної дисципліни або виховання особистості відповідно до офіційно затвердженої навчальної програми (різновид — книга для читання). Хрестоматія входить до традиційного дидактичного блоку «підручник — хрестоматія». Програмові твори, що інтерпретуються в підручнику, в хрестоматії стають доступними для безпосереднього прочитання, осмислення, опрацювання. Практикум — навчальне видання, що містить добірку практичних завдань і вправ, які сприяють засвоєнню набутих знань, умінь і навичок, систематизації та узагальненню, перевірці якості їх засвоєння. Збірник задач і вправ (тестових завдань), збірник текстів диктантів і переказів — навчальне видання, яке містить завдання для практичних занять і самостійної роботи. Матеріали розділів можуть охоплювати як одне практичне заняття, так і тематичний блок. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ВИДАННЯ Для методичних рекомендацій на титулі зазначається шифр і назва напряму підготовки, код і назва спеціальності (спеціалізації, навчальних курсів, спецкурсів, форм навчання тощо), для яких підготовлене видання. Навчальна програма — нормативний документ, який визначає зміст, обсяг і вимоги до вивчення певного навчального предмета, курсу, дисципліни, розвитку і виховання особистості відповідно до вимог державних стандартів освіти та навчальних планів. Робоча навчальна програма — нормативний документ вищого навчального закладу, що описує зміст навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення, вказує обсяг годин, відведених на заняття всіх видів, визначає форми та засоби поточного та підсумкового контролю. Методичні рекомендації (вказівки) — видання методичного характеру, що роз’яснює порядок, логіку і акценти викладання навчальної дисципліни.

11 Методичні рекомендації описують специфіку дисципліни, містять рекомендації щодо застосування педагогічних методик. У них зазначають підходи до проведення запланованих занять усіх видів, розгляду навчальних тем, рекомендують оптимальні форми і засоби виконання робіт, особливості виконання та оцінювання індивідуальних і самостійних завдань. Навчально-методичний комплекс (НМК) — видання, що описує цілісний навчальний процес із певної дисципліни, містить сукупність дидактичних і методичних матеріалів, спрямованих на її вивчення та засвоєння. Структура Вступ Навчальна програма дисципліни. Форми і види контролю знань студентів: (завдання для періодичного (модульного) контролю, екзаменаційні матеріали (білети, тести). Короткий зміст лекційного курсу. Інструктивно-методичні матеріали до практичних (лабораторних, семінарських) занять з критеріями оцінювання. Перелік практичних завдань. Завдання для самостійної роботи. Індивідуальні навчально-дослідні завдання. Контрольні питання і завдання для перевірки знань. Програма навчальної практики з дисципліни, якщо вона передбачена навчальним планом. Тематика курсових, якщо вони передбачені навчальним планом.

ЕЛЕКТРОННІ НАВЧАЛЬНІ ТЕКСТОВІ ТА ІЛЮСТРАТИВНІ МАТЕРІАЛИ Педагогічний програмний засіб — програмна продукція, яка використовується у комп’ютеризованих системах освіти як засіб навчання / виховання студентів. Відповідно до наказу від 01.10.2012 № 1060 «Про затвердження Положення про електронні освітні ресурси», відповідно до Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійнотехнічну освіту», «Про вищу освіту», «Про позашкільну освіту» та на виконання підпункту 48.1 пункту 48 розділу IV Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 187, Державної цільової програми впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків» на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 494, під електронними освітніми ресурсами (ЕОР) розуміють навчальні, наукові, інформаційні, довідкові матеріали та засоби, розроблені в електронній формі та представлені на носіях будь-якого типу або розміщені у комп'ютерних мережах, які відтворюються за допомогою електронних цифрових технічних засобів і необхідні для ефективної організації навчально-виховного процесу. Електронні освітні ресурси є складовою частиною навчально-виховного

12 процесу, мають навчально-методичне призначення та використовуються для забезпечення навчальної діяльності студентів і вважаються одним із головних елементів інформаційно-освітнього середовища. Метою їх створення є модернізація освіти, змістове наповнення освітнього простору, забезпечення рівного доступу учасників навчально-виховного процесу до якісних навчальних та методичних матеріалів незалежно від місця їх проживання та форми навчання. Як і друковані навчально-методичні видання, електронні мають відповідати вимогам стандартів і законів України, програмі з навчальної дисципліни; зображення і тексти не повинні порушувати авторські права. Структура ЕОР та вимоги до змісту не відрізняються від однотипних друкованих видань. ЕОР не потребують обов’язкового дублювання у паперовому варіанті. При розробленні ЕОР можуть бути використані довільні інструментальні програмно-технічні та апаратні засоби за умов дотримання вимог щодо створення і використання об’єктів авторського права і суміжних прав, які регулюються Законом України «Про авторське право і суміжні права» та іншими законодавчими актами України. Використання ЕОР у навчально-виховному процесі допускається після проведення науково-методичної експертизи та отримання відповідного документа згідно із Порядком надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 17 червня 2008 року № 537, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 липня 2008 року за № 628/15319. Зберігання, поширення, забезпечення доступу до ЕОР та їхніх описів здійснюється за допомогою їх тиражування на фізичних носіях інформації, а також шляхом їх розміщення в електронних депозитаріях, які надають вільний (у технічному та правовому планах) доступ до ЕОР усім учасникам навчально-виховного процесу, а також на інших локальних і мережевих інформаційних ресурсах. Порядок подання ЕОР на затвердження Вченою радою Інституту журналістики, кафедрами інституту не відрізняється від однотипних друкованих видань. Види електронних навчальних видань Електронний навчальний посібник — навчальне електронне видання, використання якого доповнює або частково замінює підручник. Електронний підручник — електронне навчальне видання із систематизованим викладом дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі. Електронні методичні матеріали — електронне навчальне або виробничо-практичне видання роз’яснень з певної теми, розділу або питання навчальної дисципліни з викладом методики виконання окремих завдань, певного виду робіт. Курс дистанційного навчання — інформаційна система, яка є достатньою для вивчення певних навчальних дисциплін за допомогою опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеці-

13 алізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психологопедагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій. Електронний лабораторний практикум — інформаційна система, що є інтерактивною демонстраційною моделлю природних і штучних об'єктів, процесів та їх властивостей із застосуванням засобів комп'ютерної візуалізації. Електронний аналог друкованого видання — електронне видання, що в основному відтворює відповідне друковане видання, зберігаючи розташування на сторінці тексту, ілюстрацій, посилань, приміток тощо. Електронні дидактичні демонстраційні матеріали — електронні матеріали (презентації, схеми, відео- й аудіозаписи тощо), призначені для супроводу навчально-виховного процесу. Комп'ютерний тест — стандартизовані завдання, представлені в електронній формі, призначені для вхідного, проміжного і підсумкового контролю рівня навчальних досягнень, а також самоконтролю та / або такі, що забезпечують вимірювання психофізіологічних і особистісних характеристик випробовуваного, обробка результатів яких здійснюється за допомогою відповідних програм. Електронний словник — електронне довідкове видання упорядкованого переліку мовних одиниць (слів, словосполучень, фраз, термінів, імен, знаків), доповнених відповідними довідковими даними. Електронний довідник — електронне довідкове видання прикладного характеру, в якому назви статей розташовані за абеткою або в систематичному порядку. Електронна бібліотека цифрових об'єктів — набір електронних освітніх ресурсів різних форматів, в якому передбачено можливості для їх автоматизованого створення, пошуку і використання. ДОВІДКОВІ ВИДАННЯ Словник — довідкове видання упорядкованого переліку мовних одиниць (слів, словосполучень, фраз, термінів, імен, знаків), доповнених відповідними довідковими даними. У ДСТУ 3017―95 йдеться про такі словники: мовний; тлумачний; розмовник; термінологічний. Енциклопедія — довідкове видання-зведення основних відомостей з однієї чи усіх галузей знання та практичної діяльності, викладених у коротких статтях, розташованих за абеткою їхніх назв або в систематичному порядку. Існують такі різновиди енциклопедії: універсальна (загальна); спеціалізована (галузева); регіональна (універсальна або спеціалізована). У викладі матеріалу зрозумілість має поєднуватися з науковою чіткістю. Неприпустиме недбале, наближене, однобічне висвітлення явищ і фактів, а також авторські інтерпретації фактів. Мові енциклопедії властиві стислість, чіткість, лаконічність формулювань, уникнення професійних жаргонізмів, розмовних і просторічних слів, вставних слів і зворотів, емоційно забарвлених оцінок, надмірної кількості скорочень. Довідник — довідкове видання прикладного характеру, побудоване за абеткою назв статей або в систематичному порядку. Містить упорядкований предметний матеріал, узагальнені, стислі відомості з певних галузей науки, професій

14 тощо. ДСТУ 3017―95 за цільовим призначенням розрізняє такі види довідників: науковий; громадсько-політичний; виробничо-практичний; навчальний; популярний; побутовий та ін. За характером інформації: статистичний; біографічний; бібліографічний та ін. Не допускається використовувати визначення з енциклопедії «Вікіпедія». НАУКОВІ ВИДАННЯ Монографія — наукове видання, що містить повне й всебічне дослідження певної теми, обґрунтовує оригінальний підхід до розв’язання важливої та актуальної наукової проблеми. Належить одному (самостійно виконана монографія) чи декільком авторам (колективна монографія). Структура монографії визначається авторською гіпотезою. Обсяг монографії — не менше 5 а. а. Оригінал монографії рецензують три зовнішні рецензенти — фахівці з відповідної проблематики. Автореферат — наукове видання у вигляді брошури, що містить складений автором реферат проведеного ним дослідження, представленого на здобуття наукового ступеня. Структура та оформлення автореферату визначається вимогами Державної атестаційної комісії. Автореферати та монографії (докторських дисертацій) оформлюються згідно з вимогами чинних нормативних документів для здобувачів і підписуються ученим секретарем Спеціалізованої Вченої Ради із захисту дисертацій та здобувачем. Рекомендації Науково-методичної ради не потребують.

15 ДОДАТОК Г. ВИМОГИ ДО ОРИГІНАЛУ ТА РЕЦЕНЗІЇ Стандартні вимоги до текстових оригіналів Авторський оригінал повинен мати такі елементи: - титульний аркуш; - зворот титульного аркуша із стандартними його елементами: бібліографічним описом, анотацією тощо; - зміст; - вступ (передмова); - основний текст; - висновки (післямова); - список літератури, підготовлений згідно з вимогами стандартів. Авторський оригінал складають гарнітурою Times New Roman, 14 кеглем, з інтервалом 1,5 і роздруковують на папері формату А4 (односторонній друк). Таблиці й ілюстрації нумерують і розміщують після посилань на них у тексті. Нумерація формул, таблиць і рисунків у кожному з додатків має бути самостійною. На титулі зазначають назву організації, де підготований оригінал видання (зверху), прізвище автора / авторів (більше трьох на титулі не зазначається), назву видання та місце видання, видавництво, рік видання (знизу обкладинки). На наступній сторінці подають бібліографічний опис видання, анотацію (реферат) до видання, індекси ББК, УДК, відомості про наукового редактора і рецензентів, відомості про затвердження (рекомендацію). Рекомендації до змісту рецензії Рецензія — це кваліфікований аналіз роботи, що передбачає об’єктивну, аргументовану оцінку та обґрунтовані рекомендації. Визначаючи якість праці, рецензент повинен оцінити: - актуальність, відповідність змісту сучасному рівню наукових знань; - оригінальність тексту; - логічність тематичної структури; - якість і доцільність зображальних елементів; зрозумілість таблиць, схем, графіків, діаграм тощо, міру їхньої пов’язаності з текстом; - новизну, актуальність і тематичну відповідність пропонованих джерел у списку літератури; - відповідність змісту та структури авторського оригіналу обраному виду (виконання вимог до підручників, посібників, текстів лекцій тощо); - відповідність навчальному плану та програмам; - рівень складності та ефективності питань і завдань для перевірки знань; - позитивні і негативні аспекти праці, що допоможе автору в її доопрацюванні. Примірники (передовсім видання, публікованого за кошти Університету) мають бути обов’язково передані до фонду Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

16 РЕКОМЕНДАЦІЇ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА МАТЕРІАЛАМИ: 1. Бюлетень Вищої атестаційної комісії України. — 2009. — № 6; 2011. — №11-12.

2. Державна цільова програма впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій «Сто відсотків» на період до 2015 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від13 квітня 2011 року № 494.

3. ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення», 4. ДСТУ 7157:2010 «Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості», 5. Закон України «Про авторське право і суміжні права» зі змінами на 2010 р.// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2011, № 32, ст.314.

6. Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 р. N 2984-III із змінами, внесеними законодавчими документами у 2010 р.// Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 2002, N 20, ст.134; зі змінами: Ресурс доступу: http://www.test.if.ua/wp-content/uploads/2011/01/ zakon_pro_vyschu_osvitu.pdf 7. Закон України «Про освіту».

8. Закон України «Про видавничу справу» зі змінами 2011 р.// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 32, ст.206; зі змінами N 3352-VI від 12.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.486.

9. Методичні рекомендації щодо структури, змісту та обсягів підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів (затверджено рішенням ВР НМЦ вищої освіти МОН України. Протокол № 7 від 29.07.05).

10. Наказ Міністерства освіти і науки «Щодо видання навчальної літератури для вищої школи» (зі змінами) N588 від 27.06.2008 р. (зміни до Наказу №588 від 27.06.2008 р. затверджені Наказом МОН №11 від 10.01.2009 р.)// Ресурс доступу: http://www.mon.gov.ua/index.php/ua/Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України // Ресурс доступу: http://www.mon.gov.ua/index.php/ua/.

11. Наказ Міністерства освіти і науки «Про використання навчальної літератури» № 1/9-607 від 05.09.13 року.

12. Наказ Міністерства освіти і науки від 01.10.2012 № 1060 «Про затвердження Положення про електронні освітні ресурси».

13. Наказ Міністерства освіти і науки України № 486 від 18.04.2014 «Деякі питання скасування процедури надання Міністерством освіти і науки грифів навчальній літературі для вищих навчальних закладів» 14. Наказ Міністерства освіти і науки України від 9.09.2014 №1006 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 17 червня 2008 р.№ 537».

15. Національний план дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 187, підпункт 48.1 пункту 48 розділу IV. 16. Порядок надання рекомендацій навчальній та навчально-методичній літературі для отримання грифів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та друку видавничополіграфічним центром «Київський університет».

17. Постанова Кабінету Міністрів України № 1/9-607 від 05.09.13 «Про використання навчальної літератури», методичних рекомендацій щодо структури, змісту та обсягів підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів (затверджено рішенням ВР НМЦ вищої освіти МОН України. Протокол № 7 від 29.07.05).

18. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 № 1378 «Про вдосконалення роботи із забезпечення учнів і студентів навчальних закладів підручниками та посібниками».