ukr-journalistykoznavstvo

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Інститут журналістики Кафедра соціальних клмунікацій

«ЗАТВЕРДЖУЮ» ______________________ «____»____________20__ року

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Українське журналістикознавство для студентів напрям підготовки 030301 – Журналістика спеціальність 8.03030101 – Журналістика галузь знань 0303 – Журналістика та інформація

КИЇВ – 2014

Розробники: Трачук Тетяна Анатоліївна, к.філол.н., доцент кафедри соціальних комінікацій Обговорено та рекомендовано до видання Науково-методичною радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка Протокол від «____» _____________ 20___ року №___ Голова науково-методичної комісії ____________________

(

)

(підпис)

«_____» _________________ 20___ року

© Трачук Т.А., 2014 р. © Інститут журналістики, 2014 р.

2

ВСТУП Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни “Українське журналістикознавство” складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки магістр з журналістики (спеціальності) 8.03030101 – журналістика. Предметом вивчення навчальної дисципліни є журналістикознавчі праці українських науковців різних періодів (з кінця ХІХ ст. і до сьогодення). Міждисциплінарні зв’язки: “Історія журналістики”, "Теорія журналістики”. Програма навчальної дисципліни складається з двох змістових модулів: Перший модуль “Особливості зародження і становлення українського журналістикознавства” присвячено розгляду початкових етапів розвитку журналістикознавчих досліджень. Студентам пропонуються проаналізувати різні за методологією і методикою праці вчених-журналісткознавців. Першим їх пластом є висловлені із загальнодемократичних засад думки про зародження і характер української преси кінця ХІХ – початку ХХ століть. Хоч вони мали різне соціальне підґрунтя, їх об’єднувало спільне прагнення відстояти гідну, здатну згуртувати народ у боротьбі за незалежну Україну, періодику. Другий модуль “Етапи розвитку української науки про журналістику” присвячено аналізу науково-методичних розробок журналістикознавчого характеру в радянський і сучасний періоди.

1. Мета та завдання навчальної дисципліни 1.1. Метою викладання навчальної дисципліни “Українське журналістикознавство” є виробити на теоретичному і практичному рівні знання про систему українського журналістикознавства, шлях його розвитку в період з кінця ХІХ століття до сьогодення, процеси формування історико-журналістського і теоретико-журналістського напрямків, а також наукові здобутки українських журналістикознавців.

1.2.Основними завданнями вивчення дисципліни є – ознайомити студентів із процесом зародження і розвитку українських журналістикознавчих досліджень; – навчити студентів визначати головні періоди розвитку наукової думки про журналістику у її зв’язку із процесами суспільного життя, поступу чи деградації політичного мислення, концепцій і філософських уявлень суспільства; – показати діалектику взаємовідносин історико-журналістської і теоретичної думки у журналістикознавстві, процес формування певних поглядів на журналістику в цілому та окремі сторони журналістики як виду суспільно-політичної і професійної діяльності; – навчити аналізувати наукові праці українських вчених із історії та теорії преси; – сприяти вдосконаленню самостійних навичок роботи з науковими та навчальними джерелами; – стимулювати набуття уміння вести дискусію та збагачувати власний досвід участі в публічних обговореннях.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні: знати : – визначення таких понять, як журналістикознавство, історія, філософія і методологія журналістикознавства; – класифікацію наукових досліджень українських істориків і теоретиків журналістики; – основні наукові праці українських вчених з історії та теорії ЗМІ (наукові статті, кандидатські, докторські дисертації, навчальні посібники, підручники, монографії, брошури, курси лекцій з історії, теорії, практики журналістики); – основні періоди розвитку журналістикознавчих досліджень в Україні, їхні характерні ознаки й отримані наукові здобутки; уміти : – на основі вивчення фактологічного матеріалу, основних публікацій про журналістику, публіцистику характеризувати процес зародження і розвитку українських журналістикознавчих досліджень; – визначати головні періоди розвитку наукової думки про журналістику; – охарактеризувати найвизначніші досягнення окремих учених-журналістикознавців і творчих колективів в цілому; – зробити порівняльний аналіз теоретичних робіт українських і діаспорних дослідників. На вивчення навчальної дисципліни відводиться 144 години / 4 кредити ECTS. Зокрема: лекції – 34 год., семінарські заняття – 16 год., самостійна робота – 94 год.

3

2. Форма підсумкового контролю успішності навчання – іспит.

3. Засоби діагностики успішності навчання – нарахування балів на тематичних семінарських заняттях, виконання письмових завдань, тестів, завдань для самостійної роботи, модульних контрольних.

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Змістовий модуль 1. Особливості зародження і становлення українського журналістикознавства ТЕМА 1. Предмет і завдання курсу. Історіографія українського журналістикознавства (2 год.) Предмет і завдання навчального курсу «Українське журналістикознавство». Розгляд таких

понять

як

«журналістикознавство»,

«історія

журналістикознавства»,

«публіцистикознавство». Історія питання. Розгляд наукових робіт, в яких досліджується розвиток української науки про журналістику, аналізуються журналістикознавчі розробки, бібліографічні покажчики українських журналістикознавчих праць.

ТЕМА 2. Українське журналістикознавство в системі наукових дисциплін (9 год.) Журналістикознавство в системі інших наук (природничих, технічних і гуманітарних). Журналістикознавство, що має свою історію (українське журналістикознавство, або історія українського, вітчизняного, журналістикознавства; може бути історія зарубіжного, світового журналістикознавства), свою філософію й методологію. Історія журналістикознавства, як історико-філологічна наука: історія (історіографія українського

журналістикознавства),

журналістикознавства)

та

журналістикознавства).

Власне

(історія

журналістики),

філософію

методологію

(філософія

(методологія

журналістикознавство:

теоретичне

історії

історичне

журналістикознавство

історії

українського українського

журналістикознавство

(теорія

журналістики)

та

експериментальне (емпіричне) журналістикознавство (емпіричні дослідження, моніторинг ЗМК) (класифікація наук запропонована проф. В. В. Різуном).

Тема 3. Суспільно-політичні умови зародження і формування науки про журналістику (9 год.) Суспільно-політичні умови появи в Україні перших досліджень про пресу, наукова цінність яких зосереджується в їхній історико-систематичній частині, в фактичному матеріалі, скрупульозно зібраному і з бібліографічною ретельністю опрацьованому.

4

Особливості розвитку журналістикознавства в контексті розвитку науки в Україні. Еволюція наукової картини в українському журналістикознавстві. Внутрішньонаукова логіка розвитку наукових досліджень про журналістику.

ТЕМА 4. Журналістикознавчі погляди І. Франка (9 год.) Початкові розвідки про пресу, що носили синтетичний, історико-літературознавчий характер. Вивчення української журналістики двома шляхами – літературознавчим і історикожурналістським. Журналістикознавчі погляди І. Франка: теоретичні засади розвитку преси, створення концепції історії української журналістики. ТЕМА 5. Внесок М. Грушевського та С. Єфремова (9 год.) Питання теорії журналістики у працях науковців на початку ХХ ст. Внесок у розвиток вітчизняного журналістикознавства М. Грушевського та С. Єфремова. Редакційна діяльність М. Грушевського. Суть ідеологічного конфлікту між М. Грушевським і С. Єфремовим. ТЕМА 6. Історико-журналістські дослідження (О. Маковей, В. Ігнатієнко, І. Кревецький та ін.) (11 год.) Становлення журналістикознавства як самостійної наукової галузі знань. Розвиток історії української преси у працях науковців із кінця ХІХ ст. – до 30-х років ХХ ст. (О. Маковей, І. Кревецький, В. Ігнатієнко, В. Щурат, Б. Грінченка та ін.). Перша наукова дискусія з питань преси на сторінках журналу „Бібліологічні вісті”. З’ясування науковцями дати зародження преси в Україні, використовуючи територіально-етнографічний принцип, та час зародження української преси, керуючись україномовним та національно-тематичним принципами. Діяльність Українського наукового інституту книгознавства (УНІК). Завершення першого періоду становлення пресознавства як самостійної наукової галузі. ТЕМА 7. Концепції розвитку української науки про журналістику (9 год.) Журналістикознавство як форма пізнання й сфера творчої діяльності. Закономірності й тенденції розвитку українського журналістикознавства. Внутрішньонаукова логіка розвитку українського

журналістикознавства.

Еволюція

наукової

картини

в

українському

журналістикознавстві. Сучасні теорії журналістики. Поняттєво-термінологічний апарат українського журналістикознавства. Проблеми термінотворення.

5

Тема 8. Стимулювання розвитку науки потребами освіти (14 год.) Зародження журналістської освіти в Україні. Виникнення нагальної потреби у відповідній науковій та навчальній літературі у зв’язку зі створенням факультетів журналістики. Розвиток факультетів журналістики у Київському і Львівському університетах. Підготовка журналістських кадрів в Україні в радянський період. Науково-педагогічні кадри. Роль практиків-педагогів у підготовці журналістських кадрів і розвитку науки про журналістику. Освітні моделі журналіста. Навчальні плани й методичне забезпечення з журналістики. Створення нових навчальних закладів із підготовки журналістів у період незалежності України.

Змістовий модуль 2. Етапи розвитку української науки про журналістику ТЕМА 9. Розвиток історико-журналістських досліджень у радянський період (9 год.) Процес диференціації науки про журналістику (виокремлення історико-журналістського і теоретичного комплексів дослідження). Вироблення наукової періодизації історії української преси. Дослідження української преси дожовтневого періоду М. Бернштейном, П. Федченком, О. Деєм, В. Дмитруком, І. Дорошенком. Вивчення партійно-радянської преси України В. Рубаном, Л. Суярком, Й. Цьохом, Г. Вартановим. Замовчування в радянські часи діяльності редакторів, публіцистів із народовського чи москвофільського таборів, що діяли в Західній Україні, виключення з історичного процесу тих періодичних видань, якими керували люди з націоналістичними

поглядами.

Вивчення

історії

зарубіжних

періодичних

видань

І. Слободянюком, М. Шестопалом, П. Федченком. Характеристика навчальних посібників „Історія української дожовтневої журналістики” (колектив авторів, 1983 р.), „Історія партійно-радянської преси України” (колектив авторів, 1989 р.). Науково-статистичні довідники, каталоги з української преси. Питання методології і конкретно-наукового методу в історико-журналістських дослідженнях.

ТЕМА 10. Узагальнення практики української журналістики, формування її теорії (50–80ті роки ХХ ст.) (9 год.) Основні напрямки пошуків українських теоретиків радянського періоду. Умови й обставини творчої праці теоретиків журналістики. Конкретизація тематики досліджень. Розробка навчального курсу з теорії і практики журналістської творчості. Визначення поняття журналістики, її функцій та принципів, системи жанрів. Визначення основ журналістської майстерності.

6

Наукові

погляди

професора

А.

Москаленка

на

журналістику.

Довідник

Д. Григораша „Журналістика у термінах і виразах” (1974 р.). Журналістикознавчі праці Ю. Лазебника „Публіцистика в літературі. Літературно-критичне дослідження” (1971 р.), В. Здоровеги „Мистецтво публіциста: Літературно-критичний нарис” (1966 р.), „У майстерні публіциста. Проблеми теорії, психології публіцистичної майстерності” (1969 р.), „Слово тоже есть дело. Некоторые вопросы теории публицистики” (1979 р.), Д. Прилюка „Теорія і практика журналістської

творчості.

Методологічні

проблеми”

(1973

р.),

„Теорія

і

практика

журналістської творчості: Проблеми майстерності” (1983 р.).

ТЕМА 11. Розроблення теорії публіцистики українськими вченими (9 год.) Дослідження з теорії публіцистики. Визначення поняття публіцистики, з’ясування її об’єкта, предмета, суспільних функцій, методу, а також змісту і форми публіцистичного твору. Дискусії навколо визначення понять „публіцистика” і „журналістика”. Внесок у розроблення теорії публіцистики В. Здоровеги, Д. Прилюка, Ю. Лазебника. Визнання російськими вченими „української школи журналістики”. ТЕМА 12. Журналістикознавчі дослідження українських учених у діаспорі (9 год.) Емігрантський період у розвитку українського журналістикознавства. Діаспорні дослідження історії української преси і теорії журналістики. Значення цих робіт: трактування в них української преси у дусі демократичних традицій і надання належної ролі журналістики у національно-визвольній боротьбі. Варіанти періодизації історико-журналістського процесу в Україні, запропоновані А. Животком та Ю. Тернопільським. Фундатор світоглядної публіцистики М. Шлемкевич. Загальна характеристика колективної праці О.-І. Бочковського та С. Сірополка «Українська журналістика на тлі доби: (Історія, демократичний досвід, нові завдання)». ТЕМА 13. Методологія журналістикознавчих досліджень (9 год.) Методи дослідження. Журналістикознавча метрологія та кваліметрія. Діагностика і тестування в журналістикознавчих дослідженнях. Структура і логіка наукового дослідження. Класифікації методів наукових досліджень у журналістикознавстві. Вимоги до наукових методів. Описовий і природничонауковий підходи. Кількісний і якісний аналіз. Гіпотеза й об’єкт дослідження. Джерельна база. Наукові факти і їхнє представлення у роботі. Наукова аргументація й тези.

7

Тема 14. Розвиток українського журналістикознавства на сучасному етапі (9 год.) Українська школа журналістикознавства і теорії масової комунікації на сучасному етапі. Традиції в журналістикознавстві. Пріоритети української науки про журналістику. Зв’язок науки про журналістику з журналістською практикою. Ознаки нового періоду у розвитку журналістикознавства. Дослідницькі

роботи

В.

Різуна,

В.

Іванова,

Н.

Сидоренко,

М.

Тимошика,

Б. Чернякова, О. Пономарева, Н. Шумарової, Т. Приступенко, К. Серажим, О. Мелещенка, А. Бойко, М. Василенка, І. Мелеги, А. Мамалиги та ін. Представники

львівської

школи

в

українському

журналістикознавстві:

М. Присяжний, В. Лизанчук, Б. Потятиник, С. Кость, О. Сербенська та ін. Дослідження з історії, теорії і практики української журналістики, які ведуться представниками

Харківського,

Дніпропетровського,

Східноукраїнського,

Донецького

національних університетів. Система науково-дослідних закладів у галузі інформаційної індустрії України. Журналістикознавчі центри. Діяльність першого в Україні спеціалізованого закладу з вивчення історії журналістики – Науково-дослідний центр (НДЦ) періодики Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. ТЕМА 15. Періодизація української науки про журналістику (9 год.) Головні періоди розвитку наукової думки про журналістику у її зв’язку з процесами у суспільному житті, поступу чи деградації політичного мислення, концепцій і філософських уявлень суспільства. Діалектика

взаємовідносин

історико-журналістської

і

теоретичної

думки

у

журналістикознавстві, процес формування певних поглядів на журналістику в цілому та окремі сторони журналістики як виду суспільно-політичної і професійної діяльності. Наукові течії. Українське журналістикознавство в радянський період і на сучасному етапі: порівняльна характеристика. Періодизація наукових досліджень у галузі журналістикознавства: хронологічнотематичний і проблемно-регіональний принципи. ТЕМА 16. Українське журналістикознавство у дисертаційних дослідженнях (9 год.) Основні дисертаційні здобутки науковців у сфері журналістикознавства. Завдання української наукової школи журналістикознавства на сучасному етапі.

8

Рекомендована література:

Основна: 1. Різун В.В. Нарис з історії та теорії українського журналістикознавства: Монографія / В.В. Різун, Т.А. Трачук. – К., 2005. – 232 с.

2. Трачук Т.А. Українське журналістикознавство (історичний аспект): навчальний посібник / Т.А. Трачук. – К., 2013. – 240 с.

3. Михайлин І. Нарис з історіографії історії української журналістики: методологічні уроки Івана Франка / І. Михайлин // Українська періодика: історія і сучасність. Львів, 2002. – С. 30-36.

4. Романюк М. Українське пресознавство на порозі ХХІ століття / М. Романюк. – Львів, 2000. – 110 с.

5.

Українське

журналістикознавство.

Дисертаційні

дослідження,

1982-2000

рр.:

Бібліографічний покажчик / Укладач Б. І. Черняков. – К., 2000. – 63 с.

6. Різун В.В. Методи наукових досліджень у журналістикознавстві: Навчальний посібник / В.В. Різун, Т.В. Скотникова. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет».

– 2005. – 104 с. Додаткова: 7. Дмитрук В. Іван Франко – історик української демократичної журналістики // Іван Франко: Статті і матеріали / В. Дмитрук. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1960. – Зб. 7. – С. 174– 209.

8. Журналістикознавчі публікації у серіальних виданнях Київського університету імені Тараса Шевченка 1958–1998: Бібліографічний покажчик / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики; Укладач Б. І. Черняков. – К., 1999. – 32 с.

9. Коновець О. Ф. Просвітницький рух в Україні (ХІХ – перша третина ХХ ст.) / О.Ф. Коновець. – К.: Хрещатик, 1992. – 120 с.

10. Курганський І. П. Майстерність Франка – публіциста / І.П. Курганський. – Львів: Вища школа, 1974. – 148 с.

11. Михайлин І. Розвиток науки про соціальні комунікації в Україні: історія журналістикознавства [Електронний ресурс] / Ігор Михайлин. – Режим доступу: http://wwwhilology.univer.kharkov.ua/katedras/prof_sites/mykhajlyn/rozvytok.pdf.

12. Нечиталюк М. Ф. Зачинатель теорії публіцистики. Деякі питання теорії публіцистики в інтерпретації Івана Франка / М. Ф. Нечиталюк // Збірник праць кафедри української преси. – Львів: ЛНУ ім. Ів. Франка, 2000. – Вип. 3. – С. 211–219.

13. Нечиталюк М. Ф. Методологічні засади історико-журналістської науки / М.Ф. Нечиталюк // Українська преса. Хрестоматія. Том І. Преса Східної України 60-х років ХІХ ст. / За ред. д-ра філол. наук, проф. М. Ф. Нечиталюка. – Львів, 1999. – С. 8–17.

9

14. Нечиталюк М. Ф. Методологічні проблеми історико-журналістських досліджень / М.Ф. Нечиталюк // Українська періодика: історія і сучасність: Тези доп. і повід. Всеукр. наук.теорет. конф. 9–10 груд. 1993 р. – Львів, 1993. – С. 17–22.

15. Нечиталюк М. Ф. Оружием публициста: Вопросы теории, проблематики, идеологической функции, мастерства публицистики Ивана Франко / М.Ф. Нечиталюк. – Львов: Вища школа. Изд-во при Льв. ун-те, 1981. – 232 с.

16. Романюк М. Історія української преси: Проблеми періодизації / М. Романюк // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. – Львів, 1994. – Вип. 1. – С. 6–13.

17. Сербенська О. А. Мовна діяльність журналіста: Методологічні засади Івана Франка / О.А. Сербенська // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повід. восьмої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 24–26 жовт. 2003 р. – Львів, 2003. – С. 33–37.

18. Українське журналістикознавство в працях науковців Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, 1993 – 1998: Вибрана бібліографія / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики; Уклад. В. Ф. Іванов, Б. І. Черняков. – К.: Центр вільної преси, 1998. – 24 с.

19.

Шлемкевич

М.

Новочасна

потуга

(Ідеї

до

філософії

публіцистики)

/

М. Шлемкевич // Верхи життя і творчости. – Нью-Йорк; Торонто, 1958. – С. 109–146.

10