№ 9–10 (104) вересень–жовтень 2017 Тема номера: УКРАЇНСЬКА АВСТРАЛІАНА
Антиквар
Часопис про мистецтво та колекціонування
DR. FISCHER Аукционы искусства
Аукцион 259
Русское искусство и иконы 8 ноября 2017 Ценная икона с подписью Василия Гурьянова в серебряном басменном окладе работы Ивана Хлебникова. Ок. 1900
Рукоять зонта работы Михаила Перхина. Золото, эмали, камень. Санкт-Петербург. 1896–1903
Монументальная ваза из рубинового стекла по проекту Ивана Иванова. Императорский стеклянный завод. 1830–1840. Выс. 91 см
Elbingerstraße 11, 74078 Heilbronn·Германия Тел.: ++49 71 31 - 15 55 70, Факс: ++49 71 31 - 15 55 720 info@auctions-fischer.de, www.auctions-fischer.de
Федор Сычков (1870 - 1958), 1939
от редакции
Україну і Австралію розділяють майже 15 тисяч кілометрів, кілька морів, материків, а також Індій ський океан. Проте цю неблизьку відстань наші співвітчизники успішно долали ще у XIX столітті. А 2017 року ми відзначаємо 70 річчя постійного поселення українців на п’ятому континенті та 25 річчя встановлення дипломатичних відносин між Австралією і Україною. «УКРАЇНСЬКА АВСТРАЛІАНА» — тематичний випуск «Антиквара», підготовлений у партнерстві з Музеєм української діаспори і Бережанським краєзнавчим музеєм за підтримки Посольства Австралії
в Україні та Союзу українських організацій в Австралії до відкриття масштабного виставкового проекту «Художники-амбасадори». Для нас це не просто можливість познайомитися з життям і творчістю австралійських митців — вихідців з України, а й привід розповісти читачам про досі маловідомі сторінки української історії та культури. Користуючись нагодою та службовим становищем , хочеться нагадати і давнім і майбутнім друзям про те, що журнал «Антиквар» ось вже 11 років залишається єдиним в Україні спеціалізованим друкованим виданням про мистецтво та колекціонування. І саме зараз час оформити передплату на 2018 рік. З метою популяризації культурно-історичної та мистецької спадщини видавничий дім «Антиквар» власним коштом забезпечує передплату на часопис всім художнім та історичним музеям, науковим і спеціалізованим бібліотекам України. Культурномистецькі заклади та численні передплатники отримують його в усіх регіонах країни; ми також маємо своїх читачів у Франції, Німеччині, Великій Британії, Польщі, Чехії, Італії, США, Ізраїлі, Канаді, Литві, Росії, Білорусі, Молдові, Вірменії, Узбекистані, а тепер і в Австралії… Якщо ви ще не є передплатником «Антиквара», звертайтесь у будь-яке поштове відділення або до редакції! Ганна Шерман, головний редактор
Часопис про мистецтво та колекціонування
Часопис видається з жовтня 2006 року Видання зареєстровано у Міністерстві юстиції України Свідоцтво про реєстрацію: КВ №15001-3973ПР від 25 березня 2009 року
Директор ВД «Антиквар» та головний редактор часопису: Ганна Шерман shermanna@gmail.com тел.: +380 (67) 445-66-82
Представник часопису в США : Лариса Вульфіна vulf@antikvar.kiev.ua тел.: +380 (50) 698-41-12, (267) 690-22-28, Philadelphia, USA
Науковий та літературний редактор: Тамара Васильєва vasylieva.tamara@gmail.com
ISSN 2222-436X
Засновник та видавець ТОВ «Видавничий дім „Антиквар“» Адреса редакції та видавця вул. Володимирська, 5, оф. 6, Київ, 01001 Тел./факс: +380 (44) 278-39-28 antikvar.info@gmail.com http://antikvar.ua
Арт-директор: Михайло Воронков Коректор: Світлана Школьник Головний редактор сайту: Анна Терлецька lasteann@gmail.com Контент-редактор сайту: Яків Кіпніс antikvar.info@gmail.com Головний бухгалтер Світлана Гетьман getman-8@ukr.net тел.: +380 (97) 474-98-95 Розповсюдження та передплата: Альона Максимова antikvar.info@gmail.com тел.: +380 (98) 849-08-66
II
АНТИКВАР
Усі права на матеріали, опубліковані у часопису «Антиквар», належать ТОВ «Видавничий дім „Антиквар“». Передрук без письмової згоди редакції заборонений. При використанні матеріалів посилання на «Антиквар» обов’язкове. Усі права застережено. Матеріали з позначкою публікуються на правах реклами. Редакція не несе відповідальності за достовірність інформації, що міститься в рекламних матеріалах. Надіслані тексти не рецензуються та не повертаються. Думки авторів статей, розміщених на наших сторінках, можуть не збігатися з позицією редакції. Надруковано у ТОВ «Вістка» пер. Новопечерський, 5, м. Київ, 01042. Тел. +38 (044) 583 50 94 Наклад 1500 прим. Ціна договірна. Підписано до друку 11.09.17 © «Антиквар», 2017
| № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
На обкладинці:
Володимир Савчак. Сіднейська опера. Полотно, олія. 52 × 62 см Бережанський краєзнавчий музей
события 2
Живе спілкування долає стереотипи Тимчасовий повірений у справах Австралії в Україні Брюс Едвардс
8
«Там де український дух, там є Україна» Голова Союзу українських організацій в Австралії Стефан Романів
88 Галина Алавердова «Будьмо знайомі — Австралія!» Эпистолярная одиссея Петра Кравченко
14 «Terra incognita, яку ми тільки-но почали освоювати» Директор Музею української діаспори, мистецтвознавець Оксана Підсуха
48 Оксана Підсуха, Ганна Лексіна Художники-амбасадори Масштабний виставковий проект представляє українську австраліану
20 Наталія Бойко, Надія Голод «Про нас знають, до нас їдуть, з нами консультуються» Бережанський краєзнавчий музей
60 Наталія Бойко, Надія Голод Маестро з Синіх гір Володимир Савчак прославив Бережани 68 Оксана Підсуха Він знайшов свою Україну Художник Леонід Денисенко, який ніколи не ступав на українську землю
94 Ганна Лексіна Загадка Мессака Тимофій Мессак залишається однією з найзагадковіших постатей серед українськоавстралійських художників
100 Оксана Підсуха Козаки та бандикути Світлани Солдатової На зв’язку з дитинством і з батьківщиною 104 Сергій Гірік Спадок «третьої хвилі» Австралійська україніка як об’єкт колекціонування 110 Валерій Гайдабура Парабола життя: Україна — Австралія Театральний феномен повоєнної української діаспори
26 Алексей Зотиков Рука об руку с Антиподами Ukro-Australia Incognita
74 Ганна Лексіна Театр і живопис Степана Хвилі Про майстра сцени і пензля
122 Екатерина ЛавриненкоОмецинская «Белый лебедь» Сиднея Архитектурный символ Австралии 132 Олег Сидор-Гібелинда Австралія в Італії: погляд здалеку Австралійці на Венеційській бієнале
38 Станислав Цалик Пятый континент под синежёлтым флагом 70 лет украинской диаспоры в Австралии
82 Ганна Лексіна Петро Кравченко. Київ — Сідней Графік, скульптор, живописець
142 «Австралийцам ничего не приходится возрождать, поскольку они ничего не теряли…» Художник, этнограф, краевед, коллекционер и меценат, винничанин Владимир Козюк
№ 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
| А Н Т И К В А Р
III
события
«Гений и море. Традиции, поиски, открытия»
И. Айвазовский. Берег моря. 1861. К., м. 20 × 25 см
И. Айвазовский. Афинский Акрополь. 1883. Х., м. 74,5 × 63,5 см
IV
АНТИКВАР
| № 9 –10 (10 4) ве р е с е н ь – ж овт е н ь 2 017
В Национальном музее «Киев‑ ская картинная галерея» проходит выставка, посвящённая 200‑летию со дня рождения Ивана Айвазовского. Знаменитого художника, родившего‑ ся и умершего в Феодосии, в первую очередь знают как создателя морских пейзажей, что вполне закономерно. Пожалуй, никто другой не мог пока‑ зать море таким живым, изменчивым и многоликим, написать его столь вдохновенно и с таким мастерством, как он. Может показаться удивитель‑ ным, но Айвазовский практически не работал с натуры: «Сюжет картины слагается у меня в памяти, как сюжет стихотворения у поэта; сделав набро‑ сок на клочке бумаги, я приступаю к работе и до тех пор не отхожу от по‑ лотна, пока не выскажусь на нём моей кистью». Стоит, однако, напомнить, что он был не только блестящим ма‑ ринистом и основоположником это‑ го жанра в отечественной живописи, но и мастером «сухопутного» пейзажа, писавшего крымские степи и горные ландшафты, архитектурные памят‑ ники Греции и итальянскую природу, египетскую пустыню и дополненный жанровой сценой вид на Каир… Не‑ большая, но разнообразная музейная коллекция, в которую входят 18 жи‑ вописных и графических работ, по‑ зволила показать многогранность таланта Айвазовского и, вероятно, изменить несколько однобокое пред‑ ставление о нём как художнике одной темы. Интересно и то, что произведе‑ ния мастера «вписаны» в художе‑ ственный контекст эпохи, показаны в окружении работ его предшествен‑ ников, современников и учеников, точно так же увлечённых морской стихией, крымской природой, пу‑ тешествиями по дальним странам. Именно поэтому в экспозицию вклю‑ чены картины и графические работы Ж.‑Б. де ла Траверса, Н. Ге, Л. Лаго‑ рио, А. Боголюбова, Р. Судковского, К. Богаевского, М. Волошина и др. А исторический контекст помогли
события
Предметы из коллекции Музея Шереметьевых
воссоздать подлинные предметы середины — второй половины XIX века, предоставленные Музеем Шереметьевых: мундир и головной убор морского офицера, кортик, подзорные трубы, бинокль, навигационные приборы, использовавшиеся на военных судах, которые так часто писал Айвазовский — академик и почётный член Императорской Академии художеств,
почётный член Академий художеств в Амстердаме, Риме, Париже, Флоренции и Штутгарте, живописец Главного Морского штаба, участник ряда военных походов и манёвров, свидетель грандиозных сражений, ареной которых становилось его любимое море… До конца октября
К. Богаевский. Пейзаж. 1908. Б., акв., пастель № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
| А Н Т И К В А Р
V
события
Юбилейные торги в Дюссельдорфе Торжественное празднование 10‑летия аукционного дома «Харгесхаймер» продолжается на осеннем аукционе произведений русского искусства, русских и греческих икон. Богоматери. Реалистично выполненную живопись дополняют великолепные серебряные оклады, декорированные эмалевыми узорами с геометрическими и растительными мотивами (стартовая цена € 800). В важнейших иконописных центрах России — Палехе и Мстёре — были созданы миниатюрные иконы, впечатляющие не только своеобразием живописного стиля и качеством исполнения, но и редкостью сюжетов. Примером может служить икона «Притча о богаче и убогом Лазаре, с приписными святыми на полях», на которой изображены сцена пира в доме богача и бедный Лазарь, лежащий у ворот его дома; богач в адском пламени и душа Лазаря на лоне Ав раамовом; Моисей и пророки с пятью братьями богача и Христос, рассказывающий притчу своим ученикам (стартовая цена € 1 200). Ценителей живописи определённо заинтересуют картины Николая Богданова-Бельского (1868–1945) и Адольфа Баумгартнера-Стойлова (1850–1924) — австрийского живописца болгарского происхождения,
Мадре делла Консолационе (Богоматерь Утешение). Иконописец Николаос Дзафурис. Крит, конец XV в. Дерево, яичная темпера. 51,4 × 40,7 см. Стартовая цена € 3 000
10 и 11 ноября мы вновь станем центром международных торгов с более чем 2 000 позициями икон, картин русских мастеров, выдающихся образцов прикладного искусства. К числу топ-лотов относится ценнейшая икона «Мадре делла Консолационе» (Богоматерь Утешение) критского иконописца Николаоса Дзафуриса (ок. 1455–1501), написанная в конце XV века. Несомненно, стоимость этого экспоната музейного уровня намного превзойдёт весьма умеренную стартовую цену в € 3 000. Любителей искусства порадуют многочисленные иконы в серебряных позолоченных окладах, украшенных эмалью и жемчугом, а имена их создателей — прославленных ювелиров Ивана Хлебникова и Павла Овчинникова — усладят слух знатоков подобно музыке. Особое внимание стоит обратить на две иконки с изображениями Христа Вседержителя и Иверской
VI
АНТИКВАР
| № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
Притча о богаче и убогом Лазаре. Палех, ХІХ в. Дерево, яичная темпера; оклад: медь, позолота. 31,3 × 27,2 см. Стартовая цена € 1 200
события учившегося в 1880‑х годах в Петербургской Академии художеств. Н. П. Богданов-Бельский профессиональное образование получил в Москве и Санкт-Петербурге, совершенствовался в частных студиях Парижа. В 1905 году ему было присуждено звание академика живописи, в 1914‑м он стал действительным членом Петербургской Академии художеств. В 1921 году Богданов-Бельский переехал в Ригу, где прожил до 1941 года. В основном писал жанровые картины и пейзажи. Кроме того, в разные годы им было создано немало портретов, в том числе Николая II, императрицы Марии Фёдоровны, Сербского патриарха Варнавы, Ф. Шаляпина, К. Коровина и др. Участникам предстоящих торгов предлагается впечатляющее полотно с изображением заснеженного сада (стартовая цена € 15 000). Стоит также обратить внимание на превосходные изделия из серебра. Такие, к примеру, как произведение поставщика императорского
Николай Богданов-Бельский (1868–1945). Улица в зимнем саду. 1920–1930. Холст, масло. 55 × 75 см. Стартовая цена € 15 000
двора Ивана Хлебникова — набор из девяти предметов с подносом, братиной, черпаком и шестью стопками в оригинальном ящике (стартовая цена € 2 000).
Поэтому мы говорим: «На здоровье!» и пьём за 10‑летний юбилей «Харгесхаймера» и захватывающий 80‑й аукцион!
№ 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
| А Н Т И К В А Р
1
Живе спілкування долає стереотипи Про те, що допомагає нашим співвітчизникам більше дізнатися про Зелений континент, ми говоримо з Брюсом Едвардсом, колишнім тимчасовим повіреним у справах Австралії в Україні (з квітня 2016 по травень 2017 року).
What helps Ukrainians learn more about the Green Continent? We are now talking with Bruce Edwards, the former Chargé d’Affaires of Australia in Ukraine (April 2016 — May 2017).
Live communication overcomes stereotypes 2
АНТИКВАР
| № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
— Посольство Австралії у Києві — одне з наймолодших дипломатичних представництв в Ук раїні. Коли воно з’явилося і за яких умов? — Австралія відкрила своє Посольство у Києві 2014 року у відповідь на трагічне збиття літака рейсу MH17, а також як прояв підтримки України після незаконної анексії Криму і конфлікту, що триває з Росією і підтриманими нею сепаратистами. Посольство Австралії залишається твердим прихильником України.
ності Посольства Австралії в Україні і про проекти, що втілювалися за його підтримки у сфері культури. — Австралія, як і багато інших країн, цього року відзначає 25‑річчя встановлення дипломатичних відносин з Україною. Ми почали святкувати трохи раніше: ще торік восени Україну відвідала видатна австралійська флейтистка Ана де ла Вега, яка зараз мешкає в Європі. Ана дала концерт у Національній філармонії України разом з ансамблем солістів «Київ ська камерата», у Львові вона виступала в рамках міжнародного фестивалю сучасної музики «Конт расти» з Академічним камерним оркестром «Віртуози Львова». Наступного року Ана повернеться в Україну з новою концертною програмою, що стане чудовим завершенням наших ювілейних заходів.
— Яку роль відіграє українська діаспора в Австралії? — Цього року відзначається 70‑річчя постійного поселення українців в Австралії. Сьогодні українська громада є однією з багатьох активних діаспор: близько 40 тисяч австралійців вважають себе етнічними украАвстралійська флейтистка Ана де ла Вега їнцями. У такій багатокультурній країні, однак, важко визначити їхню окрему роль, оскільки разом з іншими австралійськими громадами вони працюють над спільними цілями. — Розкажіть, будь ласка, про основні напрямки діяль-
— The Australian Embassy in Kyiv is among the “youngest” of the foreign diplomatic missions in Ukraine. When did it appear and under what conditions? — Australia opened its Embassy in Kyiv in 2014, initially in response to the tragic downing of flight MH17, but also as a tangible demonstration of Australia’s support of Ukraine following the illegal annexation of Crimea and the ongoing conflict with Russia and Russian-backed separatist forces. The Australian Embassy remains a steadfast supporter of Ukraine. — What is the role of the Ukrainian diaspora in Australia? This year we celebrate the 70th anniversary of Ukrainian permanent settlement in Australia. Today, the Ukrainian community is one of many active diaspora communities in Australia, and about 40,000 Australians consider themselves to be ethnic Ukrainians. As such a diverse multicultural country, however, it is difficult to single out their separate role, as opposed to working with various other Australian communities towards common goals.
— Could you tell us about the main activities of the Embassy of Australia in Ukraine and about the cultural projects that were implemented with its support. — This year Australia, like many other countries, celebrates the 25th anniversary of the establishment of diplomatic relations with Ukraine. We started our celebration a little earlier: last autumn, an outstanding young Australian flautist — Ana de la Vega, who is now based in Germany, toured Ukraine. Ana performed at the National Philharmonic of Ukraine with the “Kyiv Camerata” ensemble of soloists, and with the Academic Chamber Orchestra “Virtuosy Lvova” in Lviv at the international festival of contemporary music “Contrasts”. Coincidentally, next year Ana will return to Ukraine to complete a new program of concerts, which will № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
| А Н Т И К В А Р
3
Ще одним нашим проектом стала цього року виставка «Старі майстри — видатні австралійські художники, що малювали на корі». Цю прекрасну міжнародну пересувну виставку було влаштовано завдяки Міністерству закордонних справ і торгівлі Австралії та Національному музею Австралії. Посольство надзвичайно раде можливості познайомити українську аудиторію з традиційним мистецтвом найстарішої у світі неперервної культури. Свою подорож Україною виставка розпочала з Києва 25 січня 2017 року, напередодні нашого національного свята — Дня Австралії, згодом відвідала Львів і Харків. Наприкінці березня її експонували
у Краматорську — у новому хабі для громадських ініціатив та в загальноосвітній школі № 12, а у квітні — в Історичному музеї Покровська. У краматорській школі під час відкриття виставки відбулася скайпконференція з головою Союзу українських організацій в Австралії Стефаном Романівим, який розповів про історію українського поселення в Австралії та про сучасне життя австралійських українців. У здійсненні нашої програми заходів в Україні Посольству щедро допомагала Австралійська федерація українських організацій. Така підтримка є не оціненною і демонструє наші тісні зв’язки з громадою української діаспори в Австралії. У рамках Програми
Пересувна виставка «Старі майстри — видатні австралійські художники, що малювали на корі». ІВЦ «Бузок», Харків, 2017
provide a great bookend to our anniversary program of events. Another of our projects this year has been the “Old Masters — Australia’s Great Bark Artists” exhibition of Aboriginal art. This wonderful international traveling exhibition has been made possible thanks to the Department of Foreign Affairs and Trade and the National Museum of Australia. Introducing to Ukrainian audiences this outstanding traditional art form produced by the world’s oldest continuing culture has been a highlight and an absolute joy for the Embassy. The exhibition started its journey in Ukraine on 25 January 2017 in Kyiv, on the eve of our national holiday — Australia Day, then moved to Lviv and Kharkiv.
4
АНТИКВАР
| № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
In late March, the exhibition was displayed in Kramatorsk in a new community hub, as well as in the secondary school № 12. In April, the exhibition was also displayed in the History Museum of Pokrovsk. Coinciding with the exhibition opening at school № 12 in Kramatorsk, the school held a Skype conference with the head of the Australian Federation of Ukrainian Organisations Stefan Romaniw. During the teleconfe rence Stefan spoke to the school students and visiting Kramatorsk citizens about the history of Ukrainian settlement in Australia, and the modern life of Ukrainian Australians. Implementing our program of events in Ukraine, we have benefited greatly from generous assistance
прямої допомоги (DAP) Уряду Австралії, наше Посольство підтримало створення трьох хабів на Донбасі — таких, як щойно згаданий у Краматорську. Основною метою хабів, заснованих Форумом НДО в Україні разом з місцевими активістами, є сприяння інтеграції внутрішньо переміщених осіб у місцеві громади. Крім того, вони можуть стати місцем проведення різноманітних освітніх, культурних і розважальних заходів, особливо важливих для організації дозвілля молоді. DAP є гнучкою програмою малих грантів, що охоплює низку галузей — таких, як освіта, охорона здоров’я та охорона довкілля, водопостачання і санітарія, підтримка людей з обмеженими можли-
востями, продовольча безпека тощо. У 2016–2017 роках Посольство Австралії підтримує сім проектів DAP у різних регіонах України (зокрема, у Донецькій, Луганській, Київській, Дніпропетровській та ІваноФранківській областях) і втілює їх, залучаючи широке коло партнерів. У жовтні минулого року Посольство сприяло гастрольним виступам української піаністки Світлани Гололобової, яка 2015 року здобула гран-прі на міжнародному конкурсі Джуліана Кочрана. Сам конкурс проходив у Польщі, проте його засновник Джуліан Кочран є відомим австралійським композитором і математиком.
На відкритті виставки «Старі майстри...» у краматорській ЗОШ № 12. Фото учениці 8 класу Світлани Бриль
provided by the Australian Federation of Ukrainian Organisations. This kind of support is invaluable and demonstrates the close ties we maintain with the Ukrainian diaspora community in Australia. As part of the Australian Government’s Direct Aid Program (DAP), the Australian Embassy has supported various local projects, including the creation of three community hubs in Donbas, such as the one in Kramatorsk mentioned above. The objective of such hubs — developed by the NGO Forum Ukraine and local partners — is to facilitate the integration of internally displaced people into the local community. Moreover, they can become the venue for a variety of educational, cultural and entertainment events, which are
particularly focused on providing opportunities for local youth. DAP is a flexible program of small grants, covering a number of areas such as education, health environmental protection, water and sanitation, support for people with disabilities, food safety and so on. In 2016–2017, the Australian Embassy has supported seven DAP projects in various regions of Ukraine (including Donetsk, Luhansk, Kyiv, Dnipropetrovsk and Ivano-Frankivsk regions) and implements them with the support of, and in cooperation with, a wide range of partners and activists. Last October, the Embassy also promoted the tour of the Ukrainian pianist Svitlana Hololobovа, who won the grand prix at the International Cochran Piano № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
| А Н Т И К В А Р
5
Посольство підтримувало передпоказ фільму «Лев» в Україні. Так само у Харкові — концерт українського молодіжного симфонічного оркестру «Слобожанський», яким керував австралійський диригент Володимир Фаншиль. У лютому він виступив з Національним одеським філармонійним оркестром, а в червні диригуватиме виставою Одеського театру опери та балету. Цікаво, що Володимир родом саме з Одеси, звідки у п’ятирічному віці разом з батьками емігрував до Австралії. Відтоді він у рідному місті не бував аж до минулого року. Планується, що наступного року відомий диригент дасть ще кілька концертів в Україні. Наступна важлива для нас подія відбулася 25 квітня цього року, коли в Україні вперше відзначили день АНЗАК. Понад 60 українських посадовців
і військовослужбовців, послів, співробітників дипломатичних місій та військових аташе зібралися, щоб вшанувати пам’ять усіх чоловіків і жінок, які загинули на війні та під час служби. У цей день згадують про висадку Австралійського і Новозеландського армійського корпусу (АНЗАК) на узбережжі Галліполі у Туреччині 25 квітня 1915 року, під час Першої світової війни. Понад 8 тисяч австралійських і майже 3 тисячі новозеландських солдатів загинули в ході тієї кампанії, і ще 25 тисяч дістали поранення. Серед перших військ АНЗАК, що прибули на півострів 25 квітня, були й троє українців. Ще понад 130 австралійських українців були залучені під час Першої світової війни до Австралійських імперських сил. Вони ризикували життям на чужині, щоб захистити цінності та ідеали свого нового дому.
Відзначення дня Австралійського і Новозеландського армійського корпусу в Україні
Competition in 2015. The competition was held in Poland, but its founder, Julian Cochran, is a well-known Australian composer and mathematician. The Embassy also supported the premiere screening of the film “Lion” in Ukraine. Similarly, we also supported a concert in Kharkiv by the Youth Symphony Orchestra “Slobozhanskyi”, conducted by Australian Vladimir Fanshil. In February, Vladimir also performed with the Odesa Philharmonic Orchestra, and in June, he will conduct the performance of Odesa Opera and Ballet Theatre. Vladimir is originally from Odesa, but prior to this past year he had not visited the city since he was five, when his family emigrated to Australia. It is expected that next year the renowned conductor will give several concerts in Ukraine. Another important event for us earlier this year was held on 25 April, when an ANZAC Day dawn
6
АНТИКВАР
| № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
— Зазвичай українці асоціюють Австралію з кенгуру та коалами, а австралійці Україну — з Чорнобилем і вишиванками. Як подолати ці стереотипи? — Так, багато хто згадує Ук раїну через Чорнобиль, хоча останнім часом це вже не зовсім
ceremony was held in Ukraine for the first time. More than 60 Ukrainian officers and soldiers, foreign ambassadors, members of diplomatic missions and military attaches gathered to honor the memory of all men and women who have died in war and in active service. Commemorations on this day mark the first lan dings of the Australian and New Zealand Army Corps (ANZAC) at Gallipoli in Turkey on 25 April 1915 during World War One. More than 8,000 Australian and nearly 3,000 New Zealand soldiers died during the campaign, and another 25,000 were wounded. Three Ukrainians were among the very first ANZAC troops who landed on the peninsula on 25 April. A further 130 or so Australian Ukrainians were also enlisted in the ranks of the Australian Imperial Force during WWI. They risked their lives in a foreign country to protect the values and ideals of their new home. — Usually Ukrainians associate Australia with kangaroos and koalas, and Australians associate Ukraine with Chernobyl and vyshyvanka. How these stereotypes can be overcome?
так. Приміром, у нас добре знані українські спорт своє майбутнє молодь обох країн. Ця невелика подія, можливо, навіть більше за будь-яку іншу, найсмени та спортсменки, особливо після переконливої ліпшим чином демонструє, як завдяки справжньому перемоги українських тенісисток над австралійками спілкуванню, через культурний обмін, через еконоу відбірковому раунді Кубка Федерації на початку мічні і політичні контакти долаються стереотипи, цього року. Існують також і менш відомі факти. Напро які ви говорили. Мій останній візит був до шкоприклад, в унікальному австралійському футболі був ли поблизу Києва в рамках програми GoGlobal’s знаменитий гравець українського походження, а теGoCamp 2017, який так само показав істинну цінпер є гравець, мати і батько якого — аборигенного та ність створення справжніх зв’язків, особливо з моукраїнського походження відповідно. лоддю. Посольство Австралії робить усе можливе, Нещодавно чимало австралійців разом з іншими щоб забезпечити розвиток і зміцнення стосунків між відкрили для себе вашу країну та її пам’ятки завдяки нашими країнами, і для мене було привілеєм і велипісенному конкурсу «Євробачення». Багато іноземців, кою честю просувати ці зусилля під час своєї роботи які уперше відвідали Київ, побачили красиве неотут, в Україні. класичне місто, безсумнівно, європейську столицю з видатною культурною спадщиною. Австралію на конкурсі представляв 17‑річний співак Айзая Файрбрейс, Спілкувалася Ганна Шерман який увійшов у десятку кращих виконавців. Під час його переУчасник «Євробачення-2017», австралійський співак Айзая Файрбрейс бування в Україні Посольство провело австралійську вечірку та влаштувало зустріч Айзаї з українськими школярами. Айзая відвідав київську школу № 155, поспілкувався з однолітками. Вони швидко знайшли спільну мову і говорили про те, яким уявляє
— Yes, many know about Ukraine because of Chernobyl, although this is less the case more recently. Ukrainian sportsmen and women are well known (even moreso following Ukraine’s convincing defeat of the Australian women’s tennis team in the Federation Cup qualifying tie earlier this year!). There are also some lesser-known connections. For example, in the unique game of Australian Rules football there was a famous player of Ukrainian descent, and in modern times, a player whose mother and father were of Aboriginal and Ukrainian descent respectively. More recently, many Australians — along with many others- have discovered Ukraine and its sights thanks to the Eurovision Song Contest. Many foreigners visiting Kyiv for the first time saw a beautiful neo-classical city, undoubtedly a European capital with an outstanding cultural heritage. Australia was represented at Eurovision by 17‑year-old singer Isaiah Firebrace, who finished among the top ten contestants. During his stay in Ukraine, the Embassy held an Australian party and arranged a school visit for Isaiah with Ukrainian schoolchildren. Isaiah visited Kyiv school № 155, where he talked with young students roughly his age. They
quickly found common language and talked about their respective experiences and how the young people of both countries imagine their futures. This small event — perhaps even more than any other — demonstrated best how, through genuine communication, through cultural exchange, and through economic and political contacts, the stereotypes you mentioned are being overcome. My recent visit to a school just outside Kyiv as part of GoGlobal’s GoCamp 2017 program was similar in demonstrating the true value of making genuine connections, especially with young people. The Embassy of Australia is doing everything possible to ensure that relations between our countries develop and strengthen, and it has been an absolute privilege and honour for me to advance those efforts during my time here in Ukraine. Interview by Hanna Sherman № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
| А Н Т И К В А Р
7
«Там де український дух, там є Україна»
Важко перелічити всі напрямки громадської діяльності Стефана Романіва: він — голова Союзу українських організацій в Австралії, з 2008 року — генеральний секретар Світового конгресу українців, голова комісії з визнання Голодомору геноцидом проти українського народу, голова Проводу ОУН(p). Крім того, пан Стефан є виконавчим директором «Community Languages Australia» — організації, що забезпечує можливість вивчення в австралійських школах 69 мов, на яких говорять мешканці країни. 8
АНТИКВАР
| № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
— П а н е С т е ф а н е , хо т і л о ся б розпочати нашу розмову про «українську австраліану» саме з сьогодення, дізнатися, що змінилося у стосунках між українською діаспорою Австралії та Україною за часи незалежності? — Цього року ми відзначатимемо 70‑річчя поселення українців в Австралії. Наші батьки почали приїжджати сюди в кінці 1940‑х, і ми хочемо вперше віддячити їм за те, що вони зуміли організувати тут таку міцну спільноту. Нагадаю, що було кілька хвиль української еміграції; остання почалася приблизно 10 років тому. Згідно з переписом населення, зараз в Австралії проживає 38 тисяч українців, з-поміж яких 11 тисяч прибули сюди вже після того, як Україна стала незалежною. Ці молоді ініціативні люди відіграють важливу роль і в розвитку контактів між діаспорою та Україною, і у збереженні національних традицій, і у популяризації сучасної культури. Тут, у Києві, я спілкувався з групою студентів і пояснював їм, що до 1991 року діаспоряни фактично були послами тієї самостійної України, про яку всі ми мріяли. Скажімо, Світовий конгрес українців (перша назва — Світовий конгрес вільних українців) було створено 1967 року, і це насправді була організація вільних людей. Наші батьки, не знаючи анг лійської, дуже швидко адаптувалися й почали впливати на австралійський уряд. Вони розповідали правду про СРСР, про знущання над Україною, прагнули оборонити національні та людські права своїх колишніх співвітчизників. А коли Україна стала незалежною, нашим першим завданням було, щоб Австралія визнала її дипломатично.
Австралійські українці небайдужі до того, що відбувається на їхній історичній батьківщині. Вони не раз виступали спостерігачами на виборах, були на Майдані під час революцій. У часи президентства Януковича висвітлювали проблеми і сприяли тому, щоб австралійці зрозуміли українську ситуацію. Брали вони участь і в розслідуванні збитого над Донбасом літака рейсу MH17. Кілька років тому ми лобіювали відкриття посольства Австралії в Україні, а останнім часом доводили необхідність його існування, завдяки чому роботу дипмісії у Києві продовжено на два роки. Крім того, ми стараємося працювати над іміджем України: нам треба переконати австралійців, що Україна — це не тільки Чорнобиль, війна та корупція. — І в цьому аспекті дуже велику роль відіграють культура і мистецтво. — Так, але не менше значення мають економічні взаємини, над розвитком яких працює Союз українських організацій Австралії і створена ним австралійськоукраїнська Торговельна палата. Ми намагаємося впливати на австралійсько-українську парламентську групу дружби, на наших міністрів, щоб допомогли Україні у важкий для неї час. Адже війна на Сході — це не тільки внутрішня проблема країни. Ми вважаємо, що Україна може стати для Австралії важливим стратегічним партнером у різних галузях, зокрема у сфері культури. В Україну вже не раз приїжджали з концертами наші мистецькі колективи. Ці поїздки збагачують їх враженнями та знаннями, але, я гадаю, подібні контакти цікаві й місцевій публіці, бо для неї трохи дивно, що за 15 тисяч кілометрів від України так гарно співають українські пісні, так майстерно виконують українські танці… А от до іванофранківського музею ми якось привезли писанку, зроблену дівчиною японського походження, одруженою з українцем.
Українці припливають до Австралії. Мельбурн, 1951
На новому помешканні — таборове життя в Австралії
Ми бачимо, що вже друге, третє покоління австралійських українців об’єднують традиційні танці та співи, традиційні види художньої творчості. Але люди, які є носіями цих традицій, старіють і вмирають, а нам дуже важливо не втратити те, що протягом 70 років берегли наші батьки. І ми робимо для цього все, що можемо. Так, нещодавно при українській греко-католицькій церкві було відкрито курси вишивки: 67 дітей та їхніх мам під керівництвом фахівців опановують це давнє мистецтво.
— Наскільки часто приїжджають до Австралії митці з України? — Не так часто, як хотілося б, але приїжджають. Якраз сьогодні я маю зустрітися з міністром культури Євгеном Нищуком: проситиму його, щоб на фестиваль, який відбудеться у липні з нагоди 70‑річного ювілею, до Австралії «відрядили» виконавців з України, бо український уряд фактично жодного разу це не робив… Певен, що таке живе спілкування, живі творчі контакти, живі враження потрібні не тільки нам.
№ 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
| А Н Т И К В А Р
9
Пам’ятаю, в українській школі, де я вчився, була така пані Лідія Гаєвська, котра постійно казала, що український народ не має границь: «Там де український дух, там є Україна», — твердила вона. Ми прагнемо донести цю думку до своїх дітей та онуків, намагаємося підтримувати духовний зв’язок з Україною. А те, що відчуття єдності справді є,
було добре видно і під час недавніх революційних подій, і тепер, коли діє започаткована СКУ програма допомоги нашим бійцям «Захист патріотів»… Богу дякувати за ті стосунки, що ми маємо з австралійським посольством у Києві та з українським посольством у Канберрі, тому що стратегічно ми йдемо у правильному напрямку.
Перша Національна конвенція в Канберрі 25 січня 1950 року. На фото: міністр імміграції Гаролд Голт (зліва), Калина Фриз, Юрій Денисенко, Сара Голт
Українці марширують вулицями Сіднея у День Австралії 1951 року
10
АНТИКВАР
| № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
— Зазвичай українські громади за кордоном сконцентровані на збереженні традиційних видів національної культури, на її популяризації, сказати б, у фольклорному варіанті. Але ж є і культура сучасна, є сучасні міждержавні стосунки, є велика Австралія і велика Україна. Чи не здається вам, що на цьому рівні — міждержавному, міжнаціональному — могло би бути більше значущих подій? — Безсумнівно. Але хочу вам навести красномовний приклад. Щороку в Мельбурні відбувається один з найбільших у світі українських фестивалів. І ми домовляємося, щоб у ньому взяла участь театральна група з Канади, виступ якої віддзеркалює події Майдана. Згадаю і фестиваль короткометражних фільмів на тему «Я — українка, я — українець», що також проводився в Австралії. Нас цікавить сучасне мистец тво і нас хвилюють актуальні проблеми. У серпні, наприклад, коли буде відзначатися 50‑річчя Світового конгресу українців, плануються виступи і класичних, і фольк лорних, і модерних колективів. Та й
Пластовий табір «Верховина». Мельбурн, 1955
репертуар перших аж ніяк не обмежується гопаком і «Як умру, то поховайте»… — І все‑таки представлення у світі нашого сучасного мистецтва має бути активнішим, адже сьогоднішній позитивний імідж України багато в чому формується саме завдяки йому. — Так, політика політикою, але спорт, культура, мистецтво — це те, де ви не можете програти, а тільки виграти. Тому ми докладаємо чимало зусиль для популяризації української культури в Австралії. У Мельбурні, приміром, є музей, влаштований священиком української греко-католицької церкви. Навесні в ньому відкрилася виставка писанок і великодніх листівок, потім буде експозиція, присвячена іншій темі. Чудовий музей має Союз українок
Урок з писанкарства під час виставки зразків українського народного мистецтва у Джилонзі. Березень 1972 р.
Зустріч представників української громади Австралії з владикою Любомиром Гузаром. Фото 2000 року № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
| А Н Т И К В А Р
11
Українські творчі колективи Австралії
12
АНТИКВАР
| № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
Виступ колективу «Брати Козаки» (Мельбурн) на Першому Міжнародному фестивалі українського танцю та культури. Львів, липень 2016 року. Фото Євгенія Кравса
в Аделаїді… Ми прагнемо привернути увагу до цих осередків української культури і зробити так, щоб вони потрапили до списку музеїв даного штату. — У наших музеях — і державних, і приватних — зберігаються мистецькі твори й артефакти, що свідчать про багату національну культурну спадщину, яка є частиною спадщини світової. Чи було б цікаво прийняти в Австралії великий виставковий проект, де були б представлені український іконопис, класичний і сучасний живопис, такі «брендові» імена, як, скажімо, Олександра Екстер або Марія Примаченко? — Це було б чудово, однак великі проекти потребують великого фінансування, і це вже проблема… Поки що на честь 70‑річчя українського поселення в Австралії ми хочемо влаштувати виставку, але не як зав жди — в Українському народному домі, а зробити її пересувною, мандруючою. Таким чином нам вдасться подолати певну «герметичність» у житті спільноти, а головне — привернути увагу до України, до її культури, історії та сьогодення. Спілкувалася Ганна Шерман № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
| А Н Т И К В А Р
13
«Terra incognita, яку ми тільки-но почали освоювати» Про підготовку виставки «Художники-амбасадори. Українська австраліана» та виклики, пов’язані з поверненням і збереженням української культурної спадщини, розповідає директор Музею української діаспори, мистецтвознавець Оксана Підсуха.
14
АНТИКВАР
| № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
В. Савчак. Семафорський пляж. 1953. ДВП, олія. Музей української діаспори № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
| А Н Т И К В А Р
15
— Оксано, розкажіть, як виникла ідея цієї виставки. — Ідея виникла досить давно. Вивчаючи фонди музею, художні цінності, передані в Україну в часи незалежності, ми зрозуміли, що володіємо унікальною колекцією творів австралійських українських художників. Мало хто знає про цю колекцію і мало хто бачив самі роботи, тому ми вирішили показати їх широкому загалові. Паралельно почали пошук інформації та наукові розвідки, у ході яких з’ясувалося, що ці митці мають фантастичні долі, гідні окремого роману.
16
АНТИКВАР
А безпосереднім приводом і поштовхом для виставки стали два ювілеї: 70‑річчя перших масових поселень українців в Австралії та 25‑річчя встановлення дипломатичних стосунків між нашими країнами. Отже, за сприяння посольства Австралії в Україні, у партнерстві з Бережанським краєзнавчим музеєм і журналом «Антиквар» ми приступили до реалізації цього проекту. — Ви згадали про повернення художніх і культурних цінностей з-за кордону в Ук раїну. Я так розумію, що цей
| № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
напрямок вважається стратегічним у діяльності музею? — Так. Зокрема, працюючи над цим проектом, ми усвідомлювали, що колекція творів та архівні матеріали, які є в нашому розпорядженні, — крапля в морі порівняно з тим, що залишилося за кордоном, а саме в Австралії. Власне, на виставці ми можемо представити тільки шістьох українських австралійських митців, хоча були й інші, теж дуже цікаві. Приміром, Михайло Кміт. Австралія визнає його як художника, який вплинув на розвиток їхнього мистецтва в цілому. Певний час Кміт жив в Америці, але кращі роботи були створені саме в Австралії. Його картини 1950‑х років і тепер сприймаються як абсолютно сучасний живопис. І це не єдиний приклад. Мені видається, що Україна більше за Австралію потребує збереження і дослідження цієї спадщини, бо вона є доробком художників, що зберігали в своїй творчості українську ментальність. Це невід’ємна частина нашої історії і культури, нашої художньої традиції, яку було перенесено на інший ґрунт. Тому так важливо зібрати докупи і з’єднати всі елементи цього величезного мистецького «пазлу». У процесі підготовки проекту ми прагнули розшукати нащадків героїв виставки, налагодити зв’язок із Спілкою українських образотворчих митців Австралії, щоправда, вже не такою активною, як колись. Утім, є там людина, котра зберігає пам’ять про українську мистецьку еміграцію, архівні документи. Це Павло Кравченко — син одного з представлених на виставці художників. Ми контактуємо з Павлом, а також спілкуємося з дітьми інших митців і пропонуємо їм передавати до України і власні архіви, і твори мистецтва. Але Австралія — тільки один з напрямків нашої діяльності, який зараз вийшов на перший план завдяки виставці. Насправді, український світ безмежний. На всіх континентах є потужні українські громади, зокрема мистецькі. Отже, тут роботи непочатий край. Звісно,
п’ятеро науковців нашого музею не в змозі охопити все. Але ми намагаємося адресно працювати з різними країнами і з різними людьми з метою повернення в Україну культурної спадщини наших колишніх співвітчизників. — Чи є перешкоди на цьому шляху, і як ви їх долаєте? — Перешкод дуже багато. Усе це — завдання для піонерів, які нічого не бояться і яким ніхто не допомагає. У 1990‑ті роки працювала Національна комісія з питань повернення в Україну культурних цінностей, яку очолював видатний мистецтвознавець Олександр Федорук. Потім він був головою Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України і зумів підняти роботу цього органу на дуже високий рівень. Його зусиллями нашій країні було передано й оці австралійські роботи. На сьогодні держава цим питанням системно не займається і ми почуваємося практично як «один у полі воїн». Передусім нам треба відшукати тих, хто, сказати б, чимось володіє. Зрозуміло, що йдеться не про закордонні музеї чи архіви, а про приватних осіб, найчастіше — нащадків українських митців. Треба визнати,
що діти, а особливо онуки емігрантів з України не так часто виявляють інтерес, а тим більше ініціативу в цьому питанні. Як правило, вони вже асимілювались і проблема збереження української культурної спадщини для них не є першорядною. Водночас, завдяки сучасним технологіям вдається знайти людей, з якими ми і не мріяли познайомитися. Приміром, мені пощастило поспілкуватися в Америці з правнуком Давида Бурлюка, теж Давидом Бурлюком, архітектором за освітою. Серед великої кількості нащадків славетного художника — а їх досить багато — він один із тих, хто намагається щось робити для збереження пам’яті та примноження слави свого прадіда. Я мала з ним зустріч у Нью-Йорку. Пан Бурлюк знає, що його прадід родом із Сумщини, однак сам він ніколи в Україні не був. І все‑таки гени даються взнаки: молодший Бурлюк одружився з кримчанкою і тепер вона вчить його української та російської мови. Ми говорили з паном Бурлюком про перспективи передання нашому музею родинних документів, а також мистецьких робіт видатного українця, однак поки не досягли позитивного результату. Нове покоління нащадків митця у своїх рішеннях більше керується комерційними інтересами, а в музея можливості придбавати твори, вочевидь, немає.
Т. Мессак. Пейзаж з хижою. 1951. ДВП, олія. Музей української діаспори № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
| А Н Т И К В А Р
17
Отже, перша проблема — знайти. Друга — подолати певну недовіру до нашої країни. Річ у тім, що в 1990‑ті роки, коли Україна стала незалежною, діаспоряни відкрили свої серця, почали активно допомагати батьківщині, вкладати сюди свої гроші. На жаль, багатьох з них спіткало розчарування. На те були різні причини. Зараз, приміром, багато хто побоюється дарувати успадковані або власні твори через вій ну. Кажуть, що, знаючи історичні реалії та імперські амбіції Росії,
не певні в тому, що східний сусід «відчепиться» від України. А тому і не поспішають щось сюди везти, — «а раптом що». На щастя, оптимістів, які вірять у майбутнє незалежної України, значно більше. Третє питання — фінансове. Адже для того, щоб забрати роботи і привезти їх сюди, потрібні шалені гроші. Держава не компенсує ані найменших наших витрат і не фінансує наших проектів. Ми розуміємо, що в неї безліч інших проблем. Втім, у кожного
С. Хвиля. Моя бандура. 1991. ДВП, олія. Музей української діаспори
18
АНТИКВАР
| № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
болить своє… Нам болить те, що архіви третьої хвилі еміграції зникають разом з представниками цієї хвилі. Сумно про це думати і говорити, але безцінні для нас фотографії, листи, книжки та навіть мистецькі твори можуть бути втрачені, опинитися на смітнику. Доб ре, якщо нащадки митців живуть у великому місті, де є українські музеї та діаспорні спільноти і де знають ціну цим архівам, — тоді є шанс, що вони потраплять до якихось культурних установ. Але були випадки, коли значущі для України мистецькі твори та документи просто викидалися на вулицю. — Невже за останні роки нічого не вдалося змінити в цій ситуації? — Насправді не все так погано. Є в нас і значні досягнення. Майже рік у музеї триває виставка, присвячена видатному авіаконструкторові Ігорю Сікорському. Відкрилася вона як тимчасова, але згодом переросла в постійну. Ми підтримуємо зв’язки з американським Фондом Сікорського, з нащадками авіаконструктора, які взяли участь у підготовці нашої виставки. Оригінальних експонатів музею вони поки що не надали, натомість поділилися великим електронним архівом. До речі, сьогодні я відчуваю більшу приязнь з їхнього боку, ніж на початку спілкування. Можливо тому, що вони бачать, як багато ми зробили власними силами. Зокрема, знайшли меценатські кошти, на які збудували масштабні моделі літальних апаратів — першого гелікоптера та літака BIS-2, створених Сікорським на початку ХХ століття на батьківщині. Ми хочемо продемонструвати українцям і світові, що все, чого геніальний Містер-гелікоптер досягнув в Америці, пішло звідси, з Києва, з його будинку на Великій Підвальній (тепер Ярославів Вал). Нас пов’язує щира дружба з представницею династії Кричевських, художницею Катрусею Кричевською-Росандіч. За два з половиною роки нашого спілкування вона передала Україні (до нашого музею або з добродійною метою)
Л. Денисенко. Чайка. 1999. Папір, перо, туш. Музей української діаспори
понад 100 різноманітних творів, серед яких є і невеличкі етюди, і більш масштабні роботи. Щоправда, у неї майже нічого не лишилося зі спадку найзнаменитіших Кричевських — Федора Григоровича та Василя Григоровича, які були її дідами. Тобто йдеться про доробок другого і третього покоління художньої династії, але це аж ніяк не применшує цінності подарунків. Нещодавно нам передав 21 графічну роботу художник Михайло Глейзер, колишній киянин, який вже багато років живе в Америці. Цікаво, що всі подаровані композиції на теми єврейського життя були створені ним саме у київський період. Зараз я веду перемовини з донькою та онуком Бориса Крюкова, учня Федора Кричевського. Він цікаво працював у 1920-х — на початку 1930-х років, але в умовах жорстких ідеологічних утисків був змушений дещо «згорнути» свою творчу діяльність як живописець і зосередився на роботі декоратора в Київському оперному театрі та ілюстратора дитячих книжок. В 43‑му році виїхав з СРСР, дістався Аргентини й уже там остаточно сформувався як художник. Частина його спадщини знаходиться у Мюнхені, де живуть донька і онук митця; деякі з ранніх робіт зберігаються в НХМУ та інших вітчизняних музеях. Я говорила з онуком Крюкова, який, до речі, чудово
володіє українською. Він каже, що хоче передати в Україну роботи діда, але з умовою, аби в разі зміни політичного устрою країни або її кордонів мав змогу забрати їх назад. Тема повернення української спадщини є вкрай актуальною і болючою, бо зараз поступово відходить одна з найпотужніших — третя хвиля еміграції, яка була дуже організованою і національно свідомою. Творчість цього покоління, а це не лише образотворче мистецтво, але й література і музика, є важливою ланкою в історії вітчизняної культури. За кордоном українські митці середини ХХ століття зберігали і плекали національний дух, тоді як в радянській Україні національна ідея ледь-ледь жевріла в середо вищі дисидентів. Вводячи твори діаспорних художників третьої хвилі до контексту українського мистецтва, ми бачимо продовження традиції, закладеної митцями «розстріляного відродження». Власне, великою мірою завдяки їм ця традиція не була перервана. Це цікава, різноманітна і, на жаль, мало знана сторінка української культури. Для нас вона ніби величезна Terra incognita, яку ми тільки‑но почали освоювати. Спілкувалася Ганна Шерман № 9 –10 (10 4) ве р е с е нь – ж овт е нь 2 017
| А Н Т И К В А Р
19
ера:
итва.
Антиквар Журна л об искусстве и коллекционировании
Дарственное и именное оружие из коллекции Александра Фельдмана
96
А нтиквар Журна л об искусстве и коллекционировании
№ 5–6 (96) май–июнь 2016 Тема номера:
Город без архитектора
А нтиквар Журна л об искусстве и коллекционировании
97
2016
ости
Искусство Киева от оттепели до перестройки
98
А нтиквар Журнал об искусстве и коллекционировании
№ 9–10 (98)
сентябрь–октябрь
2016
Тема номера: Ревитализация культурного наследия
А нтиквар Журнал об искусстве и коллекционировании
Ганс Крелль (?). Битва под Оршей 1514 г. (фрагмент). Между 1524 и 1530 г. Дубовая доска, темпера. 165 × 262 см. Национальный музей, Варшава
А нтиквар Журна л об искусстве и коллекционировании
июль–а вг ус т 2016
м а й–июнь 2016
А. Маневич (1881–1942). Зимний пейзаж (фрагмент). Холст, масло. 74 × 69 см. Частное собрание, Киев
м а р т–а пре ль 2016
тябрь
ера:
янва рь–февра ль 2016
92)
ных ий. вий
№ 7–8 (97)
июль–август
Тема номера:
Антиквар
2016
Антиквар
Журна л об искусстве и коллекционировании
март–апрель
Тема номера:
Антиквар
Тема номера: Культура и СМИ. Выбор как приговор
№ 3–4 (95)
Антиквар
Антиквар
2016
сентябрь–ок тябрь 2016
абрь
№ 1–2 (94)
январь–февраль
Антиквар
(87)
94
оф. 6,
Историко-культурный комплекс
«Замок-музей Радомысль»
В. Цаголов. Эскиз к картине «Цветы зла» (фрагмент) из серии «Лебединое озеро». 2010. Холст, масло. 100 × 150 см. Коллекция Татьяны и Бориса Гринёвых
Иосиф Островский. Человек с книгой (фрагмент). 1983. Холст, масло. 65 × 61 см
Журнал об искусстве и коллекционировании
№ 5–6 (102)
травень–червень
2017
Тема номера: 100-ліття Данила Лідера
103
Антиквар
Часопис про мистецтво та колекціонування
Юрий Химич. Яркий катер (фрагмент). 1969. Бумага, гуашь. 50 × 74 см
Передплата журналу «Антиквар» на 2018 рік:
Ціна річної передплати на 2018 рік
600 гривень
№ 7–8 (103)
липень–серпень
2017
Антиквар
Книги и судьбы
102
А нтиквар
лип ень–серп ень 2017
Журнал об искусстве и коллекционировании
№ 3–4 (101) март–апрель 2017 Тема номера:
Антиквар
Украина — Финляндия. Код Независимости
101
А нтиквар
тра вень–ч ервень 2017
2017
Тема номера:
Антиквар
Журнал об искусстве и коллекционировании
№ 1–2 (100)
январь–февраль
м а р т–а пре ль 2017
Украинская иудаика
100
А нтиквар
ноябрь–дек а брь 2016
Антиквар
2016
Тема номера:
Антиквар
№ 11–12 (99)
ноябрь–декабрь
янва рь–февра ль 2017
99
Тема номера: Князі Острозькі. Європейський вимір української історії
Антиквар
Часопис про мистецтво та колекціонування