Курсова робота

Міністерство освіти і науки України Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

«ІС колективної обробки інформації» Курсова робота

Вчитель інформатики НВК№17 Горобець А. А.

м. Кам’янець-Подільський, 2013 р.

ПЛАН ВСТУП.....................................................................................................................3 Розділ 1. Інформаційні системи колективної обробки інформації.....................7 1.1 Поняття інформації, інформаційної системи (ІС) та інформаційної технології (ІТ)......................................................................................................7 1.2 Класифікація інформаційних систем.........................................................10 1.3 Структура інформаційних систем колективної обробки інформації......10 1.4 Забезпечення інформаційних систем колективної обробки інформації.11 1.5 Особливості інформаційних систем колективної обробки даних..........14 1.6 Основні підходи при створенні інформаційних систем колективної обробки даних....................................................................................................15 1.7 Принципи проектування інформаційних систем колективної обробки даних...................................................................................................................16 1.8 Етапи проектування інформаційних систем колективної обробки інформації...........................................................................................................18 Розділ 2. Застосування інформаційних систем колективної обробки інформації у податковій системі..........................................................................19 2.1 Характеристика податкової системи України з погляду обробки інформації...........................................................................................................19 2.2 Загальна характеристика АІС «ПОДАТКИ»..........................................21 2.3 Напрямки вдосконалення ІС «Податки»...................................................25 ВИСНОВОК.........................................................................................................28 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА...........................................................................29

2

ВСТУП Поняття інформаційної системи. Інформаційна система - система, яка організовує накопичення і маніпулювання інформацією щодо проблемної сфери.

3 позиції ділового бачення інформаційна система - це сукупність інформації,

апаратно-програмних

і

технологічних

засобів,

засобів

телекомунікації, баз та банків даних, методів процедур обробки даних, персоналу управління, які організовують процес збирання, передавання, оброблення і накопичування інформації для підготовки і прийняття ефективних управлінських рішень.

3 технічної точки зору інформаційна система визначається як набір взаємозалежних компонентів, що збирають, обробляють, зберігають і розподіляють

інформацію,

щоб

підтримувати

процес

прийняття

управлінських рішень і управління організацією в цілому. Із семантичної точки зору інформаційна система - сукупність різноманітних взаємопов'язаних або взаємозалежних відомостей про стан об'єкта управління та процеси, що відбуваються в ньому. Ці відомості виражені в показниках та інших інформаційних сукупностях, зібраних та оброблених за допомогою технічних (інформаційних і обчислювальних) засобів за визначеною методикою та заданими алгоритмами. Інформаційна система не тільки відображає функціонування об'єкта управління, а й впливає на нього через органи управління. Вона є сукупністю інформаційних процесів для задоволення потреби в інформації різних рівнів прийняття рішень. Її метою є продукування інформації для використання (споживання) нагромадження,

управлінським передачу,

апаратом.

Відповідно

вона

збереження,

оброблення

та

забезпечує узагальнення

інформації "знизу вгору", а також конкретизацію інформації "зверху вниз". Це відбувається на основі використання економіко-математичних методів, моделей, ЕОМ і засобів комунікації. АІС реалізує принципово нову платформу управління, що ґрунтується на інтеграції управлінської інформації 3

за допомогою механізму загального інформаційного зв'язку даних, які включають в оброблення з метою здобуття інформації для управління. Схема 1: Модель інформаційної системи

Характерною рисою ІС є те, що людина виступає активним учасником інформаційного процесу. Це виявляється в умовах функціонування АРМ, коли людина (користувач) здійснює введення інформації в систему, підтримує її в активному стані, обробляє інформацію і використовує отримані результати в управлінні. Інформація служить способом опису взаємодії між джерелом й одержувачем інформації. Найважливіша властивість ІС — єдність управлінської інформації, що визначає єдине інформаційне забезпечення системи управління. Вхідною інформацією користуються всі органи управління (її властивості наведено в таблиці 1). Місія інформаційних систем - це виробництво інформації, що і потребує організація для забезпечення ефективного управління всіма своїми

4

ресурсами,

створення

інформаційного

і

технічного

середовища

для

здійснення управління організацією. Таблиця 1. Властивості інформаційних систем Вид властивості

Характеристика

Організаційно-

Відповідає структурі системи управління.

структурна Організаційно-

Надійність - ступінь безперебійного функціонування.

економічна

Потужність - кількість операцій за одиницю часу. Пропускна здатність - обсяг інформації, що проходить за одиницю часу, та обсяг результатної інформації, яка видається за одиницю часу. Усталеність - здатність збереження ІС у заданих режимах. Економічність - собівартість операцій оброблення, термін окупності.

Функціональна

Ефективність - рівень комплексності, рівень автоматизації. Порядок функціонування, змінюваність у зв'язку з розвитком об'єкта

Споживча

управління, надмірність інформації. Порядок взаємодії зi споживачами інформації, своєчасність її доставки, взаємозв'язок і взаємозалежність елементів інформації.

Мета курсової роботи – дослідити основні принципи функціонування систем колективної обробки інформації. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:  Провести аналіз сучасних інформаційних систем колективної обробки інформації;  Охарактеризувати способи реалізації сучасних інформаційних систем; Об’єкт дослідження – особливості функціонування та технології систем колективної обробки інформації. Предмет дослідження – роль інформаційних систем колективної обробки інформації у розвитку інформаційних технологій. Інформаційною базою курсової роботи є дослідження та наукові публікації у сфері систем колективної обробки інформації. Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури.

5

Розділ 1. Інформаційні системи колективної обробки інформації.

1.1 Поняття інформації, інформаційної системи (ІС) та інформаційної технології (ІТ)

У

загальному

розумінні

інформаційними

(автоматизованими)

системами управління називають організаційні системи, в яких переробка інформації відбувається за допомогою засобів обчислювальної техніки. Для розв’язування

будь-якої

задачі

необхідно

створити

інформаційне

та

математичне забезпечення. Ключовим елементом є поняття інформації. Слово інформація походить від латинського слова informatio- виклад, роз’яснення, тлумачення, подання, поняття, обізнаність, просвіта. Інформація являє собою сукупність відомостей про факти, об’єкти, події та ідеї, які мають цілком певне значення, її можна створювати, передавати,

зберігати,

шукати,

приймати,

розмножувати,

обробляти,

знищувати. Водночас інформацію можна визначити як сукупність символів образів, які мають змістове значення. Вона є одним із видів ресурсів, які використовуються людиною в трудовій діяльності та побуту. Як ресурс вона має всі властивості: має ціну, коштує грошей, її можна продавати, купувати, загалом становить інтереси багатьох груп людей, бізнесу, може цікавити конкурентів, опонентів тощо. Єдиного загального визначення поняття інформації не існує. Досить часто її сутність розглядається через поняття ентропії. Ентропія – це міра безпорядку, що має місце в системі , міра невизначеності знань про внутрішню структуру системи. Вона пов’язана з інформацією тому, що вони характеризують реальну дійсність з точки зору хаосу і впорядкованості відповідно. Інформаційний ресурс – це особливий вид ресурсу, що ґрунтується на ідеях і знаннях, нагромаджених у результаті науково-технічної діяльності людей і поданих у формі, придатній для збору реалізації та відтворення.

6

Властивості

будь-якого

ізольованого

об’єкта

не

можуть

бути

дослідженими без урахувань властивостей його складових елементів, характеру їх взаємозв’язку та взаємодії. У даному випадку об’єкт розглядається як сукупність взаємозв’язаних та взаємодіючих елементів, що являють собою систему. Теорія систем - напрям науки, пов'язаний з розробленням та вивченням сукупності різних проблем аналізу та синтезу систем будь-якої природи. Визначимо основні її поняття. Система – існує як одне ціле, в якій функціонування кожного елементу підпорядковано необхідності збереження цілого. Підсистема – частина системи, для якої може бути сформульована її визначна роль у функціонуванні системи. Стан системи – впорядкована сукупність значень характеристик, які визначають хід процесів, які відбуваються в системі. Елемент системи - частина системи, яка розглядається в кожному конкретному дослідженні як найпростіша, що має зв'язок з іншими елементами, у тому числі й елементами того самого виду. Структура системи – однорідна частина системи, що має зв'язок з іншими структурами. Її стан характеризується визначеною сукупністю характеристик. Характеристика структури – кількісний або якісний показник, що визначає стан структури і хід процесів, які в ній відбуваються. Кінцева структура – умовне поняття, що означає структуру, яка вивчається

в

даному

конкретному

дослідженні

на

основі

зв’язків,

спрямованих на неї з боку інших структур. Зовнішнє середовище системи – сукупність факторів, що діють на систему зовні і впливають на характеристику її структур. Управління – зміна стану об’єкта, системи під дією деяких факторів, що призводять до зміни середовища.

7

Залежно від складності системи можна поділити на прості та складні. Під оцінкою складності розуміють показник, що характеризує кількість станів, в яких може знаходитися система. Система обробки даних (СОД) – це комплекс технічних та програмноматематичних засобів для вирішення проблем автоматизованим способом, тобто за допомогою засобів обчислювальної техніки. Основні функції СОД полягають у зборі, видачі, накопиченні, збереженні та обробці великих обсягів інформації. Інформаційна система – система обробки даних в будь-якій предметній галузі із засобами накопичення, збереження, оновлення , пошуку та видачі інформації. До ІС входять люди, обладнання, процеси, процедури , дані та операції. У США під ІС розуміють усі письмові й електронні форми поширення інформації, обробки даних та обміну ідеями. ІС характеризується наявністю функціональної та забезпечувальної частин. ІС

передбачають

використання

інформаційних

технологій.

Під

технологією в широкому смислі розуміють науку про виробництво матеріальних благ, яка має три аспекти: інформаційний (опис принципів та методів виробництва), інструментальний (знаряддя праці, за допомогою яких реалізується виробництво) та соціальний (кадри та їх організація). Будь-яка ІС характеризується наявністю технології перетворення вихідних даних у результативну інформацію. Такі технології називають інформаційними. В інформаційній технології можна виділити дві складові: •

здатність генерувати за запитом інформаційний продукт;

•

засоби доставки цього інформаційного продукту в зручний час і в

зручній для користувача формі. Кожна інформаційна технологія орієнтована на обробку інформації певних видів: даних, текстової інформації, статистичної графіки, знань, анімації, звуку і т. ін. Сучасний рівень розвитку інформаційної технології називається новою інформаційною технологією, ознаками якої є розвинута 8

комп’ютерна техніка, сучасне програмне забезпечення, надійні комунікації, діалоговий режим спілкування користувача з комп’ютером, можливість колективного формування та заповнення документів.

1.2 Класифікація інформаційних систем

Загальноприйнятої класифікації ІС досі не існує, тому їх можна класифікувати за різними ознаками. Найбільш поширеними протягом тривалого часу були такі класифікаційні угрупування систем: •

За рівнем або сферою діяльності: державні, територіальні

(регіональні), галузеві, об’єднань, підприємств або установ, технологічних процесів.

•

Залежно від засобів вирішення інформаційної проблеми: ручні,

механізовані, автоматизовані, автоматичні.

•

За виконуючими функціями: інформаційно-пошукові (довідкові)

системи, системи управління, системи моделювання (системи штучного інтелекту), навчальні та екзаменуючи системи, експертні системи.

•

Залежно від галузі застосування: медичні, економічні, соціальні,

лінгвістичні.

•

За

характером

перетворення

інформації

:

обчислювальні,

імітаційні, підтримки прийняття рішень.

•

За математичною суттю: прямого розрахунку, інформаційно-

пошукові, оптимізаційні.

•

За

можливістю

неформалізовані.

формалізованого

Розв'язування

перших

опису:

можна

формалізовані

описати

у

та

вигляді

математичних формул та залежностей, а щодо других цього зробити не можна.

•

За регулярністю розв'язування задачі: систематичні, епізодичні та

випадкові.

1.3 Структура інформаційних систем колективної обробки інформації

Комп'ютерні інформаційні системи належать до класу складних систем, які містять у собі багато різноманітних елементів, що взаємодіють. Згідно зі 9

стандартом РД 50-680-88 (Автоматизовані системи. Основні положення) при створенні ІС використовують поняття структури, що виражає характеристику внутрішнього стану системи та опис постійних зв'язків між її елементами. Виділяють функціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури. Функціональна структура - це структура, елементами якої є підсистеми (компоненти), функції ІС або її частини, а зв'язки між елементами - це потоки інформації, яка циркулює між ними під час функціонування ІС. Технічна структура - це структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів ІС, а зв'язки між елементами відображають інформаційний обмін. Під організаційною розуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв'язки між елементами інформаційні, субпідрядності та взаємодії. Документальна структура - це структура, елементами якої є неподільні складові і документи ІС, а зв'язки між елементами - взаємодії, вхідності і залежності. Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв'язки між алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів. У програмній структурі зв'язки між елементами також реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі. Інформаційна структура - це структура, елементами якої є форми існування і подання інформації у системі, а зв'язки між ними - операції перетворення інформації в системі. Елементами інформаційної структури можуть бути також інформаційні масиви, а зв'язками - операції роботи з масивами: введення, коригування, перегляду, знищення тощо.

1.4 Забезпечення інформаційних систем колективної обробки інформації

Автоматизована ІС складається з двох частин: функціональної та забезпечувальної, яка реалізує функціональну частину за допомогою програмно-апаратних засобів та інструментів.

10

Функціональна частина фактично є моделлю системи управління об’єктом і складається з функціональних підсистем, комплексів задач, автоматизованих робочих місць (АРМ). Функціональна підсистема – це самостійна частина системи, що виконує конкретні функції та завдання управління і характеризується відповідним цільовим призначенням , певною методикою проведення розрахунків економічних показників, підпорядкованістю та технологічними особливостями експлуатації. До неї належать елементи системи, що визначають її функціональні можливості , тобто що може система, її призначення, функції управління тощо. Функціональний підхід до структури ІС дає змогу відокремити підсистеми (компоненти). Перелік таких підсистем у різних ІС неоднаковий. Наприклад, в автоматизованій системі державної статистики (АСДС) передбачені функціональні підсистеми статистики промисловості, сільського господарства, капітального будівництва і т. ін. Як правило, ознаками для виділення функціональних підсистем можуть бути: •

етапи управлінського процесу - планування, моделювання, облік,

прогнозування, прийняття рішень; •

елементи виробничого процесу – особливості технології, потоки

товарно-матеріальних цінностей, фінансові розрахунки, збут продукції тощо; •

виконувані функції – функції, що виконуються на робочому місці

за груповою або індивідуальною ознакою, згідно з структурою установи та штатного розпису; •

елементи організаційної структури – поділ на відповідні

підрозділи, штатний розпис, посадові обов’язки тощо. Призначення будь-якої функціональної підсистеми ІС полягає в розв’язуванні економічних задач прийняття управлінських рішень, що базується на результатах обробки даних. На сучасному етапі створення та розвитку ІС у фінансових установах функціональна частина проектується у вигляді сукупності АРМ користувача. Наприклад, в банківських установах створені різноманітні АРМ які 11

утворюють програмний комплекс - операційний день банку ( ОДБ), що функціонує в операційний час банку і перш за все призначений для швидкого, сервісного та якісного обслуговування клієнтури. Для розв’язання за допомогою обчислювальної техніки будь-якої економічної

задачі

необхідно

створити

певні

умови.

Ця

проблема

вирішується розробленням і впровадженням різних видів забезпечення, визначених

державним

стандартом

з

упровадження

інформаційних

технологій. За час виникнення і розвитку ІС в економіці мали різну структуру цих компонентів, яка значною мірою залежала від техніко-експлуатаційних характеристик обчислювальної техніки, що в той чи інший період використовувалася для автоматизації економічних задач. Частина

забезпечення

складається

з

підсистем

технічного,

математичного, програмного, інформаційного, лінгвістичного, правового, організаційно-методичного та ергономічного забезпечення. Технічне

забезпечення

-

комплекс

технічних

засобів,

що

використовується для вводу, обробки, підготовки, збереження, використання та передачі даних; методичні та керівні матеріали; комплект технічної документації; персонал, що обслуговує технічні засоби. Математичне забезпечення - сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів розв’язування задач, які застосовуються в ІС; моделі та алгоритми, що входять до цього забезпечення як інструмент подальшого розроблення програмних засобів Програмне забезпечення являє собою сукупність програм постійного користування, що створюють бібліотеки програм, а саме системні програми, пакети прикладних програм, системи управління базами даних (СУБД). Воно являє собою сукупність програм на носіях даних і програмних документів, які призначені для налагодження, функціонування і перевірки працездатності ІС. Інформаційне забезпечення – сукупність даних та правил їх отримання, організації структури та зміст інформаційних сукупностей, зберігання та 12

оновлення даних, методи класифікації і кодування інформації, способи організації нормативно-довідкової інформації, побудови банків даних, зокрема побудови та ведення інформаційної бази і т. ін. Лінгвістичне забезпечення містить сукупність мовних засобів для формалізації мови опису інформації та інших елементів ІС. Правове забезпечення сукупність законодавчих актів, правових норм та нормативів, які регламентують правові відносини під час функціонування ІС та юридичний статус результатів такого функціонування. Організаційно-методичне

забезпечення

-

сукупність

правил,

документів, інструкцій та положень, які забезпечують створення системи та взаємодію її складових, описують технологію функціонування ІС, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів під час функціонування ІС. Ергономічне забезпечення

являє собою сукупність вимог, що

спрямовані на узгодження психологічних та фізіологічних особливостей людини з технічними характеристиками засобів обчислювальної техніки та параметрами

робочого

місця,

середовища,

а

також

створювати

найсприятливіші умови праці людини в ІС. Загалом робоче місце має відповідати нормативним значенням рівня освітленості, шуму, випромінення, температури, вологості.

1.5 Особливості інформаційних систем колективної обробки даних

Задачі, що розв'язуються в комп'ютерних ІС, мають ряд характерних особливостей, які впливають на технологію автоматизованої обробки даних. А саме: •

інформаційний взаємозв'язок. Він виявляється в тому, що

результати розв'язання одних задач є вхідними даними для розв'язування інших. Ця особливість впливає на склад та зміст інформаційної бази комп'ютерної системи, потребуючи також вибору способів і методів нагромадження та зберігання інформації в системі;

13

• економічні

масовість та груповий характер розв’язання. Як правило, розрахунки

виконуються

через

певний

термін,

причому

визначається не один, а група взаємозв'язаних економічних показників. Ця особливість впливає на структуру алгоритмів розв'язування задач, а також на склад та зміст програмного забезпечення систем; •

потреба багатоваріантного розв'язування. Це стосується задач

прогнозування, планування та прийняття рішень. Саме тому в комп’ютерній системі мають бути передбачені відповідні спеціальні інструментальні та апаратні засоби; •

чітко регламентовані терміни подання вхідних даних і результатів

розв'язування задач, а також вимоги до точності вхід¬них даних і результатів розв'язування задач. Тому при створенні комп'ютерної ІС необхідно вирішувати питання контролю інформації на всіх етапах її переробки (перетворення); •

постійні зміни складу економічних показників та методик їх

розрахунку. Ця особливість впливає на склад та зміст програмного забезпечення, особливо на прикладну його частину.

1.6 Основні підходи при створенні інформаційних систем колективної обробки даних

У теорії та практиці створення ІС виділяють три підходи: локальний, глобальний, системний. Локальний підхід полягає в тому, що ІС створюється послідовним нарощуванням

задач, що приводять до збільшення функціональних

можливостей. Він передбачає необмежений розвиток ІС. До позитивних сторін цього підходу можна віднести: відносно швидку віддачу, наочність задач, можливість розроблення ІС невеликими блоками, простоту керування створення системи. Недоліками є: дублювання інформації, неможливість забезпечення раціональної організації комплексів задач, постійна перебудова програм та організації задач, що приводить до дискретизації самої ідеї створення ІС.

14

При глобальному підході створюється проект системи в повному обсязі, а потім здійснюється її розроблення та впровадження. Як правило, цей підхід призводить до морального старіння проекту ще до його впровадження, оскільки час його впровадження може перевищувати період оновлення технічних, програмних та інших засобів, використаних у ньому. Системний підхід – це комплексне вивчення об’єкта автоматизації як одного цілого з представленням частин його як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємозв’язків між ними. Об’єкт розглядається як сукупність взаємопов’язаних елементів однієї складної динамічної системи, яка перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів. Він заснований на таких

принципах: кінцевої мети,

єдності, зв’язності, модульності, ієрархії, функціональності, розвитку, децентралізації, невизначеності. Характерними ознаками цього підходу є: •

однозначне охоплення проектуванням великої кількості задач;

•

максимальна типізація та стандартизація рішень;

•

багатоаспектне уявлення про структуру ІС як про систему, що

складається з кількох класів компонентів, та відносна автономна їх робота; •

ключова роль баз даних;

•

локальне впровадження та збільшення функціональних задач.

Завданням цього підходу до створення ІС є розроблення всієї сукупності методологічних та соціально-наукових засобів обстеження (опис, аналіз, синтез, реалізація) систем різного типу.

1.7 Принципи проектування інформаційних систем колективної обробки даних

При проектуванні ІС стандарти

–

принципи,

загальні

необхідно використовувати відповідні вимоги

та

нормативи.

Стандарти

проектування автоматизованих систем ґрунтуються на загальних принципах: •

системності,

що

забезпечує

встановлення

зв’язків

між

складовими структурними одиницями на базі системного підходу. Особлива увага приділяється інформаційним зв’язкам: установлюється їх кількість, виділяються та аналізуються ті зв’язки, які зумовлені метою вивчення систем, 15

а далі відбираються найперспективніші , які реалізують цільову функцію. Системний підхід дає змогу знаходити оптимальний варіант структури системи

і

таким

чином

забезпечувати

найвищу

ефективність

її

функціонування; •

порушення функціонування автоматизованої системи в цілому.

Принцип розвитку полягає в тому, що ІС створюється з урахуванням можливостей постійного поповнення й оновлення функцій системи і видів її забезпечення; •

сумісності

(демократизації),

що

дозволяє

створювати

ряд

інформаційних інтерфейсів, за допомогою яких автоматизована система може взаємодіяти з іншими ІС, залежно від технологічної необхідності; •

стандартизації

та

уніфікації,

що

забезпечує

використання

типових, стандартних та уніфікованих елементів і проектних рішень; •

ефективності, що ґрунтується на оптимальному співвідношенні

між витратами на створення, розвиток, експлуатацію ІС та ефективність від впровадження; •

єдиної інформаційної бази, що ґрунтується на використанні

єдиної системи управління базами даних, єдиної системи класифікації та кодування інформації; •

декомпозиції – використовується при вивченні особливостей,

властивостей елементів в цілому. Він ґрунтується на розподілу системи на частини, виділенні певних комплексів робіт, створенні умов для ефективного аналізу системи та її проектування; •

надійності, що забезпечує експлуатацію автоматизованих систем

у випадках перебоїв енергопостачання, виходу з ладу технічних засобів тощо; •

безпеки обробки інформації, що гарантує захист інформаційних

потоків у процесі обробки, збереження та обміну інформації; •

продуктивності, що ставить жорсткі вимоги до терміну та якості

обробки даних інформаційних процесів;

16

•

адаптації, що забезпечує придатність автоматизованих систем до

модифікації та розширення без втрат інформаційної бази; •

простоти та зручності експлуатації, що забезпечує простоту та

легкість у використанні користувачам ІС.

1.8 Етапи проектування інформаційних систем колективної обробки інформації

Держстандартом визначені такі основні стадії розроблення ІС: допроектну, проектну, впровадження та експлуатації. Допроектна стадія. Розробник спільно із замовником проводять організаційні заходи з підготовки об’єкта автоматизації до обстеження і створення інформаційної бази, складають техніко-економічне обґрунтування, постановку задачі і технічне завдання на розроблення системи. Визначаються очікувана ефективність системи та вартість робіт з проектування та розроблення системи. Всі документи на цій стадії затверджуються у двосторонньому порядку. Технічне завдання на розроблення автоматизованої системи складається на підставі техніко-економічного обґрунтування в цілому, з виділенням відповідних етапів і затверджується розробником та замовником. Проектна стадія. На цій стадії здійснюється розроблення технічного

та

робочого

проектів,

програмування

складових

частин,

налагодження та тестування програмного забезпечення. Підставою для розроблення технічного проекту системи є затверджене технічне завдання. Після затвердження технічного проекту розробляється робочий проект, що не затверджується.

Одночасно

з

розробленням

проектів

створюються

класифікатори та довідники інформації. Стадія впровадження. Система здається в дослідну та в промислову експлуатацію. Цей етап включає апробацію окремих елементів та впровадження проекту системи в цілому. Готовність системи і введення її в експлуатацію оформлюється відповідно укладанням актів завершення робіт, прийманням системи в дослідну і промислову експлуатацію тощо.

17

Стадія експлуатації. На цій стадії здійснюється супровід програмного та технічного забезпечення, виконання робіт щодо постійного введення

інформації.

Супроводження

програмного

забезпечення

здійснюється з метою внесення змін залежно від змін чинного законодавства, нормативів або процесу подальшого розвитку системи.

Розділ 2. Застосування інформаційних систем колективної обробки інформації у податковій системі 2.1 Характеристика податкової системи України з погляду обробки інформації

Податкова система України складається з системи оподаткування та податкової служби. Від правильності побудови системи оподаткування та рівня організації податкової служби держави, налагодженості податкової роботи залежать життєздатність і надійність роботи податкової системи. Система оподаткування - це комплекс чинних у державі законодавчо затверджених видів податків і платежів та механізм їх нарахування. Податки поділяють на прямі і непрямі, державні та місцеві, загальні та спеціальні. Нині існують понад два десятки загальнодержавних обов'язкових податків і платежів (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, плата за землю і т. ін.). Окрім того, запроваджено більш як десяток місцевих податків і зборів (податок з реклами, комунальний податок і т. ін.). Податкова служба - це сукупність державних органів, які організують і контролюють

надходження

податків,

податкових

і

окремих

видів

неподаткових платежів. Податкова служба України включає Державну податкову

адміністрацію

та

податкову

поліцію.

Державні

податкові

адміністрації функціонують починаючи з 1991 року згідно із Законом України «Про державну податкову і службу». Ефективне функціонування існуючої в Україні галузі оподаткування можливе лише за умови її глибокої модернізації, одним з найважливіших складників якої є впровадження сучасних інформаційних технологій на всіх рівнях ієрархічної структури галузі.

18

До складу податкової служби входять такі управління чи відділи (залежно від рівня ДПА): роботи з платниками, податків та зборів, обліку та звітності,

ведення

баз

даних,

комп'ютеризації,

аудиту,

локальних

обчислювальних мереж і електронної пошти, юридичних і фізичних осіб, контрольно-ревізійних перевірок, кадрів, бухгалтерія, склад і т. ін. Порядок

ведення

обліку

визначається

Державною

податковою

адміністрацією України. Його ведуть Державні податкові інспекції районного рівня, в яких безпосередньо перебувають на обліку як платники податків юридичні особи. Вищі податкові органи проводять облік надходжень платежів у цілому по областях та державі. Для забезпечення правильного зарахування податків та інших платежів податкові органи подають до кредитних установ перелік платників, перелік сплачуваних ними платежів із зазначенням, до якого бюджету і на які підрозділи бюджетної класифікації вони мають зараховуватися. Для ведення обліку розроблено ряд форм облікової документації та звітності. За підсумками зведених реєстрів кожна податкова адміністрація, на обліку якої перебувають платники податків, складає звіти про суми податків, що фактично надійшли, а також звіти про недоплату. Звіти відправляються вищим податковим органам для обліку надходжень платежів і недоплат у цілому по місту, області, а також у цілому по державі. Вирішення цього завдання ускладнюється нестабільністю податкового законодавства, частим внесенням змін до порядку нарахування та сплати основних видів податків, введенням нових видів платежів та зборів, недостатньою інформованістю платників із цих питань. Аналіз функцій районної ДПА показує, що їх реалізація значною мірою пов'язана з виконанням перелічених далі технічних процедур, які можуть бути автоматизованими: •

перевірка на правильність числових розрахунків документів

бухгалтерської звітності та документів, пов'язаних з обчисленням податків та інших платежів (камеральна перевірка); 19

•

ведення списків платників у кожному з підрозділів;

•

ведення журналів документальних та камеральних перевірок;

«обробка платіжних документів та занесення відповідної інформації до різних облікових документів («Особовий рахунок», «Реєстр надходжень та виплат», «Журнал недоплат»); •

ведення особових рахунків платників у розрізі платежів та

податків; •

формування статистичних звітних документів про результати

діяльності ДПІ.

2.2

Загальна характеристика АІС «ПОДАТКИ»

Ефективного функціонування існуючої в Україні галузі оподаткування можна досягти за умови впровадження сучасних інформаційних технологій на всіх рівнях ієрархічної структури галузі. Інформатизація ДПАУ - це об'єктивний процес, який має охопити галузь у цілому. Фундаментальною основою інформатизації є створення високоорганізованого середовища, яке, з одного боку, має включати й об'єднувати в рамках всієї податкової служби України інформаційне, телекомунікаційне, комп'ютерне, програмне забезпечення, інформаційні технології, мережі ЕОМ, бази даних і знань, інші засоби інформатизації, а з іншого - забезпечувати можливість створення і використання ефективного системно-аналітичного апарату, що дозволить на якісно новому рівні інформаційного обслуговування провадити як повсякденну оперативну роботу, так і системний аналіз стану та перспектив діяльності податкової служби в цілому; приймати науково обґрунтовані рішення щодо реалізації податкової політики України. Рівень інформатизації податкової служби України порівняно із західними країнами значно нижчий. На сьогодні проведено значний обсяг робіт із модернізації засобів автоматизації функцій районних, обласних і головної податкових адміністрацій. Створено й функціонує Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, де 20

під

час

реєстрації

в

Державному

реєстрі

кожній

фізичній

особі

централізовано надається єдиний ідентифікаційний номер. Розроблено АРМ, які забезпечують виконання обліково-розрахункових функцій практично в усіх підрозділах податкових адміністрацій. За їх допомогою автоматизовано найбільш рутинні процедури обробки даних. У кількох областях створюються локальні

мережі,

що

об'єднують

автономні

АРМ.

Впроваджена

й

експлуатується система зв'язку між районними, обласними і центральною адміністраціями в режимі електронної пошти з використанням комутованих каналів. В

управлінні

адміністрації

України

комп'ютеризації створюється

Головної й

Державної

послідовно

податкової

впроваджується

в

експлуатацію автоматизована інформаційна система (АІС) «Податки». Ця система централізовано поширюється в податкових адміністраціях районного рівня для зручнішого, оперативного та всеосяжного обліку нарахування, надходження податкових платежів та контролю за виконанням податкового законодавства в Україні. АІС «Податки» включає в себе функціональні підсистеми, комплекси задач, задачі та функції, які використовуються у структурних

підрозділах

ДПА

районного

рівня

у

вигляді

системи

взаємопов'язаних АРМ спеціалістів-податківців відповідних управлінь: •

АРМ інспектора з обліку ( реєстрація платників);

•

АРМ обліку надходжень до бюджету;

•

АРМ реєстрації бухгалтерської звітності;

•

АРМ складання звітності;

•

АРМ контроль та аудит;

•

АРМ «Податки в Україні» (чинні закони України);

•

АРМ «Валютна інспекція».

Основні функції АІС «Податки» такі: 1

Облік платників на підставі статутних документів (реєстрація,

перереєстрація, зняття з обліку і т. ін.).

21

2

Збір інформації про відкриття рахунків у банках платниками. Ця

функція виконується на підставі письмових повідомлень про відкриття та закриття рахунків, які надходять з банківських установ згідно з Інструкцією Національного

банку

України

«Про

відкриття

банками

рахунків

у

національній та іноземній валюті».

3 Отримання інформації про внесення та виключення платників і Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Ця інформація надходить з органів статистики, районної адміністрації та Арбітражного суду.

4 Збір інформації про економічну діяльність підприємств. Ці повідомлення формуються на підставі бухгалтерської звітності, яка регулярно надається підприємствами до податкової адміністрації.

5 Оперативне отримання даних про надходження грошових коштів про сплату податків. Ця інформація подається у формі платіжних повідомлень та реєстру надходжень з банківських установ.

6 Проведення перевірок правильності сплати податків згідно з планами перевірок та за замовленням.

7 Формування звітності до головної, міської та обласної податкової адміністрації.

8 Економічний аналіз діяльності податкової адміністрації та стану обслуговуваного району. Перелічені функції притаманні АІС «Податки» Державної податкової адміністрації районного рівня. У ній використано традиційну методику обліку надходжень до бюджету, а також визначено порядок розв'язання задач із застосуванням персональних комп'ютерів. Завдяки автоматизації наведених функцій, створенню на їх базі АІС «Податки» ДПА районного рівня можна вивільнити висококваліфікованих спеціалістів від виконання технічних функцій. Організація в рамках системи автоматизованих робочих місць для кожного фахівця ДПА дає змогу

22

останньому своєчасно отримувати достовірну та повну інформацію для виконання своїх функціональних обов'язків і забезпечує: •

вдосконалення оперативності роботи та продуктивності праці

податкових інспекторів; •

підвищення достовірності даних щодо обліку платників видатків і

ефективності контролю за додержанням податкового законодавства; •

оперативне отримання даних про надходження податків (за

кожним платником податків або їх групою, за кожним видом податку або групою) за запитом на будь-яку дату обліку на будь-яких вертикальних рівнях системи управління оподаткуванням; •

поліпшення якості та підвищення оперативності бухгалтерського

обліку; •

поглиблений аналіз динаміки надходження сум податків і

можливість прогнозування цієї динаміки; •

забезпечення повного й своєчасного інформування податкових

адміністрацій усіх рівнів про податкове законодавство на будь-яку дату обліку, починаючи з поточної і раніше; •

своєчасне

інформування

адміністрації

території,

яка

обслуговується ДПА, про надходження податків і додержання податкового законодавства; •

скорочення обсягу паперового документообігу;

•

підвищення оперативності та якості рішень, які приймаються

щодо керування оподаткуванням з метою підвищення ефективності його функціонування. Неодмінною автоматизованої

вимогою інформаційної

щодо

успішного

системи

«Податки»

функціонування є

забезпечення

конфіденційності інформації, її захисту від несанкціонованого доступу, умисного зруйнування та викрадення. Реалізація цих умов досягається системою організаційних, технічних і програмних засобів захисту.

23

На практиці функціонування системи АІС «Податки» додержується принцип децентралізованого збору та обробки інформації (на робочому місці співробітника), що дозволяє підвищити повноту, точність і актуальність документів, які готуються, прискорити їх підготовку. Продуктивність праці на рутинних операціях збільшується в кілька разів завдяки використанню на АРМ спеціального програмного забезпечення. Широко застосовується кожен із розвинених засобів електронних комунікацій (мережні засоби, електронна пошта і та ін.)

2.3 Напрямки вдосконалення ІС «Податки»

Інформатизація

податкової

служби

є

складником

Національної

програми інформатизації України. Тому при вирішенні будь-яких питань, що стосуються цієї проблеми, слід дотримуватися принципів сумісності об'єктів інформатизації ДПАУ та інших органів державного управління. Крім того, повинні враховуватися угоди України з зарубіжними країнами, особливо з країнами з питань оподаткування, а також враховуватися досвід інших країн у сфері інформатизації податкових служб. Основні завдання, вирішення яких покладається на автоматизовану інформаційно-аналітичну систему, такі: •

підвищення оперативності, достовірності та якості інформації,

яка використовується для прийняття рішень та забезпечення контролю за повним і своєчасним надходженням коштів до бюджетів; •

істотне підвищення продуктивності праці службовців державних

податкових адміністрацій внаслідок використання сучасних інформаційних технологій у роботі податкових служб на кожному з етапів: від введення первинних документів до аналітичної обробки інформації; •

аналіз економічного стану підприємств, регіонів, галузей у різних

аспектах для вироблення науково обґрунтованих рішень з питань податкової політики, розроблення рекомендацій для створення передумов для залучення «тіньового» грошового обороту до офіційного;

24

•

створення баз знань та даних на центральному і обласному рівнях

і забезпечення оперативного обміну інформацією по міжвідомчих системах зв'язку з митними, фінансовими органами, органами державної влади, статистики, іншими міністерствами та відомствами з метою посилення фіскально-регулювальної функції ДПА; •

реалізація принципово нової технології взаємодії між платниками

податків та податковою адміністрацією - «електронної звітності», що дозволить суттєво знизити витрати на перевірку звітних документів платників податків, значною мірою скоротити витрати часу платників податків на взаємодію з податковою адміністрацією, а також дозволить сформувати бази даних для аналізу господарської діяльності. Для вирішення широкого спектра проблем податкової діяльності необхідно вжити певних заходів щодо реформування галузевої інформатики. З метою забезпечення податкових службовців інформацією і, якість якої адекватна складності розв'язуваних задач, необхідно: •

створити на базі сучасних технологій розподіленої бази даних

Центральну базу даних (ЦБД) з можливістю постійного віддаленого доступу ЦБД з ДПА районного рівня для оперативного отримання інформації кожного із зареєстрованих платників; •

провести

істотну

«математизацію»

аналітичної

діяльності

різноманітних підрозділів податкових адміністрацій всіх рівнів, насамперед щодо діяльності центрального апарату, з широким використанням в аналітичних задачах сучасних методів математичної статистики; •

з метою переходу від одноманітного уніфікованого принципу

аналізу та формування керуючих впливів до диференційованого, згідно з особливостями економіки та «податкових параметрів» даної області, створити «інформаційні портрети» областей і регіонів, визначити впливові «податкові параметри»; •

розробити технологію нагромадження динаміки змін податкових

показників (звітність) та впровадити адекватні методи їх аналізу; 25

•

ввести принцип обґрунтування розроблення і впровадження

завдань статистичних звітів та аналізу з метою оцінювання їх доцільності та очікуваних економічних результатів; •

вирішити

проблему

ефективної

інформаційної

підтримки

діяльності податкової поліції, яка є важливою ланкою податкової служби, з урахуванням специфіки оперативної роботи, з максимальним задоволенням жорстких вимог до якості та режимів функціонування інформаційної системи ДПА (швидкодія, ступені захисту інформації і т. ін.); •

розробити й упровадити різноманітні засоби інформатики для

спілкування та виховання податкової дисципліни платників. Оскільки обсяги статичної, умовно-статичної та динамічної формації значні, необхідно опрацювати: •

рівні деталізації даних для кожного зі структурних рівнів ДПА:

район, область, держава; •

принципи побудови розподіленої інформаційної бази податкової

служби. Прикладне програмне забезпечення має розроблятися з використанням сучасних інструментальних засобів (наприклад, САSЕ-технологія), які дозволяють підтримувати єдину базу даних проекту, одночасну працю групи розробників, забезпечувати наскрізну підтримку життєвого циклу системи, підтримку візуальних засобів проектування, автоматизацію кодування, уніфікований

користувацький

інтерфейс,

інформаційне

забезпечення

розробників, документування проекту. Для забезпечення тісної взаємодії різних підрозділів податкової служби як у технологічному, так і в інформаційному плані необхідна комплексна автоматизація функцій кожного підрозділу.

26

ВИСНОВОК Викладене вище, показує велику роль систем колективної обробки інформації у забезпеченні ефективності економічної діяльності в Україні на прикладі ІС «Податки». Розглянуто еволюцію інформаційних систем, їх принципи, побудову та використання. Показано, що сучасні ІС колективної обробки дозволяють вдосконалити роботу підприємства чи державних установ, та допомагають спростити прийняття рішення у діяльності установи(підприємства). Підвищення функціональних можливостей сучасних інформаційних систем, обумовлене постійними змінами у юридичної, економічної сферах діяльність, вимагає підвищені вимоги до програмних засобів, що виявляється у забезпеченні швидкості і надійності передачі даних, надійності у збереження і зручності використання інформації. Від правильної побудови інформаційної

системи

залежить

ефективність

та

надійність

її

функціонування, отже, і функціонування самої установи(підприємства) як системи. Беручи до уваги, що на даний час життєздатність людської цивілізації залежить

від

стану

її

техносфери,

в

основі

якої

становлять

високотехнологічні виробництва та інформаційні системи. Розуміння цього наштовхує людство до розвитку інформаційної системи. З огляду на реалії сучасності, за умов швидко мінливих інформаційних технологій формуються довгострокові плани створення ефективних інформаційних систем.

27

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Васильків Н.М. Опорний конспект лекцій з дисципліни “Ефективність інформаційних систем” з освітньо-кваліфікаційного рівня “Спеціаліст” для спеціальності “Економічна кібернетика”. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – 98 с.

2. Автоматизированные

информационные

технологии

в

экономике:

учебник / под общ. ред. И.Т.Тибулина. -М.: Финансы и статистика , 2000.- 416с.

3. Береза А.М. Основи створення інформаційних систем: навч. посібник / А.М.Береза.- К.:КНЕУ,1998.-140с.

4. Закон України «Про Національну програму інформатизації»(74/98-ВР від 04.02.98) 5. Закон України «Про інформацію» №2567 від 02.10.92 Відомості Верховної Ради України.-1992.- №48.

6. Закон України «Про концепцію Національної програми автоматизації» (75/98-ВР від 04.02.98).

7. Информационные

системы

в

экономике

/

под.ред.

В.В.Дика.-

М.:Финансы и статистика,1996.- 272с.

8. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту: навч.посібник / С.В.Івахненков. -К.: Знання,2006.350с.

9. Інформаційні системи і технології в економіці: посібник / за редакцією В.С.Пономаренка. -К.: Видавничий центр «Академія», 2002.-544с.

10.Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах / Рогач І.Ф. та ін.- К.: КНЕУ,2001.- 324с.

11.Мельник Л.Г. Экономика информации и информационные системы предприятия:

учебн.пособие

/

Л.Г.Мельник,

С.Н.Ильяшенко,

В.А.Касьяненко.- Сумы: ИТД Университетская книга, 2004.-400с.

28

12.Мишенин А.И. Теория экономических информационных систем: М.: Финансы и статистика, 2000.- 240с.

13.Олійник А.В Інформаційні системи і технології у фінансових установах: навч.посібник /А.В.Олійник,В.М.Шацька.-Львів: Новий Світ-2000, 2006.- 436с.

14.Ситник В.Ф. та ін. Основи інформаційних систем: навч.посібник.К.:КНЕУ, 2001.-420с.

15.Шквір В.Д. Інформаційні системи і технології в обліку: практикум /В.Д.Шквір, Н.Г.Завгородній, О.С.Височан.- К.: Знання, 2006.- 429с.

16.Шквір В.Д. Інформаційні системи і технології в обліку: навч.посбник / В.Д.Шквір,Н.Г.Завгородній,О.С.Височан-Львів: Львівська політехніка, 2005.- 376с.

29