Розвиток творчих здібностей by Anastasiya

Горобець А.А.

Міністерство Освіти і Науки України

«Розвиток творчих здібностей учнів на уроках інформатики».

Вчитель інформатики Кам’янець-Подільського НВК №17 Горобець Анастасія Анатоліївна

Кам’янець-Подільський 2014р. 1

Горобець А.А.

Епоха, що настала, - епоха змін, інновацій, епоха інтелекту, – диктує свої умови життя, висуває нові вимоги до людини. Якісно нові зміни в суспільстві переконують, що найбільшою цінністю є неповторна людська особистість з її нахилами, вподобаннями, обдаруваннями. То ж виявлення розумової обдарованості (інтелектуальної і творчої), спеціальних здібностей у дітей, їх розвиток і реалізація є однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики. Обдарованість – складне, багатогранне явище. Кожна обдарована дитина – індивідуальність, що потребує особливого підходу. Саме тому навчання і виховання обдарованих учнів необхідно здійснювати з опорою на наступні дидактичні принципи: * індивідуалізації і диференціації навчання; * довіри і підтримки; * залучення обдарованих учнів до участі у житті школи. Важливою практичною проблемою є виявлення потенційних можливостей розвитку учня. Система роботи з виявлення обдарованих дітей, що включає в себе: * попередню діагностику сформованості інтелектуальних умінь; * спостереження за роботою учнів на уроках; під час позакласних заходів; * аналіз результатів виконання самостійних, творчих робіт; * аналіз результатів участі учнів в олімпіадах, інтелектуальних змаганнях тощо. Як відомо, обдаровані діти виділяються рядом характерних особливостей: * обдаровані діти мають добру пам’ять, особистий світогляд; * в обдарованих дітей добре розвинута свідомість; * обдаровані діти, як правило, дуже активні і завжди чимось зайняті; * вони настирливі в досягненні результату у сфері, яка їх цікавить, для них характерний творчий пошук; * вони хочуть вчитися і досягають у навчанні успіхів. Навчання дає їм задоволення; 2

Горобець А.А.

* вони вміють критично оцінювати навколишню дійсність і прагнуть проникнути у суть речей і явищ, вміють фантазувати; * вони з задоволенням виконують складні і довгострокові завдання; * вміють розкривати взаємозв’язки між явищами і сутністю, індуктивно і дедуктивно думати, маніпулювати логічними операціями, систематизувати, класифікувати і узагальнювати їх. Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової, розвиваючої, творчої діяльності. При роботі з ними можно використовувати безліч форм та методів навчання. За В.І. Андрєєвим “Творчість — цей стан гармонії душі і любові до того, що робиш з особливим ентузіазмом. Творчою вважається будь-яка дія, яка ефективно і викликає здивування.” [1, с.167]. Наука і практика послідовно збирала й узагальнювала передовий досвід пошуку найефективніших шляхів розвитку творчих здібностей на уроках інформатики. Серед відомих дослідників цієї проблеми можна назвати Виготського І.С., Давидова Є.В., Ельконіна Д.Б., Карпову Г.Ф., Андрєєва В.І., Богоявленську Д.Б., Дубова В.М., Пономарьова Я.А., та багато інших. Сучасне суспільство ставить перед школою задачу підготовки випускників, здатних: • орієнтуватися в змінних життєвих ситуаціях, самостійно добувати необхідні знання, застосовувати їх на практиці для вирішення різноманітних ситуацій, здійснювати навчання протягом всього життя; • самостійно критично мислити, бачити виникаючі проблеми і шукати шляхи раціонального їх рішення, використовуючи сучасні технології; • чітко усвідомлювати, де і яким чином набуті ними знання можуть бути застосовані; • бути здатними генерувати нові ідеї, творчо мислити; • активно використовувати знання і навички в практичній або науковій діяльності. При традиційному підході до освіти виникають труднощі у вихованні такої 3

Горобець А.А.

особистості, яка задовольняє перерахованим вимогам. Одним із способів розвитку творчості школярів є використовування сучасних інформаційних технологій. Комп’ютер як новий засіб навчання, розкриває в належній мірі свої можливості, коли він орієнтований на розвиток духовно багатої, творчої особиcтості, її образного мислення, уяви, фантазії, емоційної сфери. Сьогодні все більше і більше комп’ютер входить в наше життя. На жаль, в більшості діти бачать в ньому тільки засіб для розваг. Вони грають, слухають музику, дивляться фільми. Але використання комп’ютера повинне бути направлено на розвиток творчих здібностей особиcтості, на активізацію пізнавальної діяльності. Перед вчителем ставиться основна задача – донести дітям в доступній формі, що комп’ютер – це засіб, за допомогою якого навчання може стати більш цікавим, швидким, простим. Методична література в даний час активно пропонує підходи і практичні рекомендації по розвитку творчих здібностей учнів. Але у всьому різноманітті представлених методик, на жаль, дотепер немає єдиної обґрунтованої технології розвитку творчих здібностей учнів на уроках інформатики. Таким чином, актуальність дослідження визначається необхідністю розвитку творчої, всебічно-гармонійної особистості. Саме тому, враховуючи актуальність проблеми я працюю над темою: «Розвиток творчих здібностей учнів на уроках інформатики». Об’єкт дослідження – процес навчання інформатики в сучасній середній школі. Предмет дослідження – творча дяльність учнів на уроках інформатики. Метою – є дослідження теоретичних питань організації творчої діяльності на уроках інформатики. Відповідно до об’єкта, предмета та мети дослідження визначено основні його завдання: 1. На основі аналізу наукових джерел з теми розкрити поняття “ творчість”, “творча діяльність”, “риси творчої діяльності” “творчі здібності”. 2. Дослідити питання професійно-педагогічної діяльність вчителя по розвитку творчих здібностей школярів; 4

Горобець А.А.

3. Проаналізувати ефективність використання проектів, інтерактивних методів та графічних редакторів, для розвитку творчих здібностей школярів; Для вирішення поставлених у дослідженні завдань, було застосовано комплекс методів педагогічного дослідження: 1. Аналіз науково – методичної літератури з названої теми з метою визначення основних теоретичних питань; 2. Бесіди з вчителями-предметниками; 3. Систематизація, співставлення здобутих фактів для відбору фактичного матералу; 4. Узагальнення результатів дослідження для підбиття підсумків проробленої роботи. У національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті зазначено: «Головна мета української системи освіти - створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України...», а Закон України «Про загальну середню освіту» стверджує: «Завданням загальної середньої освіти є формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдарувань». Нові завдання шкільної освіти в Україні, що спрямовані на гуманізацію та демократизацію всього навчального процесу в школі, визначають нові пріоритети навчання і виховання, потребують формування ініціативної особистості, здатної до раціональної творчої праці. Ми живемо у третьому тисячолітті, у час комп'ютеризації та інтенсивного розвитку всіх галузей науки та виробництва, і глибоко усвідомлюємо незворотність демократичних змін, що відбуваються у суспільстві і освіті зокрема. Тому ми не повинні забувати про те, що сучасні діти не такі, якими були ми, отже, вони потребують від сучасного навчання чогось нового. Те, що було гарним учора, не є актуальним сьогодні. Формування пізнавального інтересу - необхідна умова шкільного навчання. Не випадково, інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, з ферментом, що дає змогу учням асимілювати основами наук. З перших днів дитини у школі треба вірити в розум дитини, її можливості, в її право здобувати знання з радістю. Розвиток психологічних 5

Горобець А.А.

чинників навчальної успішності, внутрішні функціональні зміни в структурі пізнавальної сфери учня, динаміка інформаційної ваги психічних функцій навчальної успішності молодших школярів залежать від ефективності розвитку їх пізнавальних інтересів. Стійкий пізнавальний інтерес - ознака готовності дитини до навчання в школі. Він є основою всієї навчально - виховної роботи з дітьми в період їх підготовки до школи. Знання сприяють виникненню, розширенню і поглибленню зацікавленості до дійсності. Важливо збуджувати пізнавальну активність учня, що виявляється у запитаннях, діях. Маючи сформовані пізнавальні інтереси, дитина успішно навчатиметься, в неї з'явиться зацікавленість до навчальної діяльності. Пізнавальна активність учня початкових класів виявляється в навчальній діяльності. Молодший школяр застосовує набуті в дошкільному дитинстві знання й активно діє, робить відповідні висновки, здатний виконувати складні розумові операції. Найголовнішим завданням педагога на кожному уроці є активізація пізнавальної діяльності. Тому щоразу, обдумуючи урок, учитель має спочатку розв'язати принципове завдання, як найдоцільніше організувати передачу нового матеріалу - повідомлення, евристична бесіда, відкриття, роздум, розв'язання проблеми, самостійна робота тощо. Необхідно перетворити кожний урок на урок спілкування, мислення, де істина постає як суперечка про істину, як діалог. З метою активізації пізнавальної діяльності, я на кожному уроці застосовую елементи інтерактивних технологій, творчі проблемні завдання, що забезпечують розвиток тих здібностей і якостей, які перебувають у стадії формування. Оновлення змісту освіти сприяє трансформації її технологій, надає їй особистісної сформованості. Слово «технологія» - грецького походження й означає «знання про майстерність». За визначенням ЮНЕСКО, технологія - це «системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів у їх взаємодії, що своїм завданням уважає оптимізацію форм освіти». Інноваційна освітня технологіясукупність форм, методів і засобів навчання, виховання і управління, об'єднаних 6

Горобець А.А.

єдиною метою, добір операційних дій педагога з учнем, у результаті яких суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу. В наш час широкого використання для роботи з обдарованими учнями набули інтерактивні методи. Під інтерактивними методами ми розуміємо систему правил взаємодії вчителя та учнів у формі навчальних ігор та ситуацій, що забезпечує педагогічно ефективне пізнавальне спілкування. Даний метод дозволяє розв'язати одразу кілька завдань: розвиває комунікативні вміння й навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечує виховне завдання, оскільки змушує працювати в команді, прислухатися до думки кожного. Використання інтерактиву знімає нервове напруження, дає можливість змінювати форми діяльності, переключати увагу на основні питання. Інтерактивне навчання - це, насамперед, діалогове навчання, під час якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Інтерактив - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, одним із завдань якої є створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність. Пізнавальний інтерес - це один із важливих мотивів навчання школярів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального навчання робота навіть у слабких учнів відбувається продуктивно. Пізнавальний інтерес за умов правильної організації педагогічної діяльності учнів та системності повинен впливати на розвиток дитини. Пізнавальний інтерес - це міцний засіб навчання. Класична педагогіка минулого стверджувала «Смертельний гріх учителя - бути нудним». Тому потрібно надавати перевагу тим методам, що передбачають залучення учнів до активного здобування знань. Дослід чи проблемне навчання не можна протиставляти інформаційним методам або репродуктивному засвоєнню знань. Тільки вміле їх поєднання дає можливість підвищити ефективність навчання. Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних 7

Горобець А.А.

прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей. Інтерактивні технології та методи навчання: «Асоціативний кущ» На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім - другорядні. Учитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається». Цей метод універсальний, адже може використовуватися під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уроку. На уроках читання побудова «асоціативного куща» може бути схемою, що поступово складається учнями під керівництвом учителя. На уроках мови побудова «асоціативного куща» також може бути схемою, що поступово складається учнями під керівництвом учителя. «Мікрофон» Технологія «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію. Правила проведення: - говорити має тільки той, у кого є «символічний» мікрофон; - подані відповіді не коментуються і не оцінюються; - коли хтось висловлюється, решта не має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця. Робота в парах Роботу в парах можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. 8

Горобець А.А.

Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують значної витрати часу. Серед них можна назвати такі: - обговорити текст, завдання; - узяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до будь-якої навчальної діяльності; - зробити аналіз чи редагування письмової роботи одне в одного; - проаналізувати разом проблему, вправу; - протестувати її оцінити одне одного; - дати відповіді на запитання вчителя; - порівняти записи, що зроблені в класі. Робота в групах Робота в групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рішення, узгодження різних поглядів). Роботу в групах слід використовувати тоді, коли необхідно розв'язати проблему, з якою важко впоратись індивідуально та коли одним із очікуваних результатів є набуття навичок роботи в команді. Під час створення груп рекомендується об'єднувати в одній групі учасників із різними рівнями підготовки та досвіду з питання, що розглядається, оскільки в різнорідних групах стимулюється творче мислення, інтенсивний обмін ідеями, проблема може бути розглянута з різних боків. Методична література містить сформульовані на основі досвіду інтерактивного навчання загальні правила роботи в групах: - кожний учасник за бажанням має можливість висловитися; - усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними; - обговорюються ідеї, а не люди, що їх висловили; - усі учасники роблять зауваження стисло й по суті; - усі конфлікти, що виникають, розв'язуються мирним шляхом із урахуванням інтересів учасників і правил роботи; 9

Горобець А.А.

- усі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу; - після завершення групової роботи її результати повинні бути презентовані іншим групам. Наприклад, на уроці з інформатики групову роботу можна організувати таким чином. Учні об'єднані у З групи: 1 група - поети; 2 група - художники; 3 група - ерудити. Завдання: 1 група – скласти і надрукувати за допомогою текстового редактора WordPad віршик про Україну; 2 група - намалювати за допомогою графічного редактора Paint малюнок за темою «Моя Батьківщина»; З група - розгадати кросворд. Групування учнів класу. Групування - це метод створення пар або підгруп для дискусій, «мозкового штурму», рольових ігор, розв'язання проблем або іншої подібної діяльності під керівництвом учителя. Групування може мати сенс у будь-який момент під час уроку. До того ж, ця діяльність допоможе отримати задоволення від роботи, створити дружні стосунки та додати учням енергії. Привітання: запропонуйте кожному з учнів пригадати цифру - один, два, три, - яка кому подобається. Нехай не називають її решті. Тепер нехай знайдуть своїх «нумерологічних «духовних» братів і сестер»: нічого не кажучи, нехай потиснуть одне одному руки. («Якщо моє число один, я тисну вашу руку один раз» тощо.) Ті, у кого однакове число, об'єднуються і продовжують шукати інших людей із таким самим числом. Нумерація: запропонуйте дітям перерахуватися, використовуючи стільки номерів, скільки груп ви хочете утворити. Це найшвидший спосіб об'єднання в групи. 10

Горобець А.А.

Групування за ярликами: учитель роздає дітям заздалегідь підготовлені номери (набори двійок, трійок, четвірок та ін.). Учням пропонують знайти товариша або підгрупу з такими самими, як у нього (у неї) ярликами. Відомі персонажі: перед заняттям учитель обирає відомі всім групи персонажів і записує імена відповідних героїв на картках, які навмання роздаються дітям. Тоді кожен учень шукає інших персонажів зі своєї групи. Правила групової роботи: - кожен учасник має можливість висловитися, якщо в нього є бажання; - усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними; - обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, які їх висловили; - усі учасники роблять суттєві зауваження коротко; - кожен учасник, навіть, захищаючи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників; - усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв'язуються мирним шляхом, з урахуванням інтересів учасників і правил роботи. - усі учасники намагаються створити відкриту, ділову, дружню атмосферу. Під час роботи в малій групі з п'яти осіб учасники можуть виконувати такі ролі: - ведучий (посередник-організатор роботи групи); - секретар (записує результати роботи); - доповідач (представляє результати роботи групи решті груп); - спостерігач (аналізує індивідуальну поведінку членів групи, визначає, як члени групи можуть упоратися з проблемами, що виникають під час роботи); - хронометрист (стежить за часом, призначеним для групової роботи). Правила роботи в групах: - перед початком роботи розподілити ролі. - уважно читати завдання-інструкцію(слухати). - говорити по черзі, не перебивати одне одного. - дотримуватися відведеного часу. 11

Горобець А.А.

- презентувати роботу може командир групи. - давати можливість презентувати дослідження всім членам групи. - дотримуватися правила піднятої руки. -пдрацювати так, щоб не заважати іншим. Саме на одному з інтерактивних методів для розвитку творчої особистості, слід зупинити увагу. Мозковий штурм — це ефективний і добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення. Він спонукає учнів проявити уяву і творчість, відверто висловлювати думку, відшукувати кілька рішень конкретної проблеми. Метод "мозкового штурму" ще називають "мозковою атакою", маючи на увазі атаку на завдання. Для проведення мозкового штурму вчителю необхідно: 1. Запропонувати учням сісти так, щоб вони почувалися зручно і невимушено; 2. Визначити основні правила; 3. Повідомити їм проблему, яку треба розв'язати; 4. Запропонувати учасникам висловити свої ідеї; 5. Записувати їх в міру надходження, при цьому не вносити в ідеї жодних коректив; 6. Спонукати учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої власні; 7. Намагатися уникати глузування, коментарів або висміювання будь-яких ідей; 8. Продовжувати доти, доки надходитимуть нові ідей; 9. Наостанок обговорити та оцінити запропоновані ідеї; Доцільно ознайомити учнів із правилами проведення мозкового штурму: -

під час висування ідей не пропускайте жодної (якщо Ви оцінюватимете їх

під час висловлювання, учасники зосередять більше уваги на захисті своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові й досконаліші);

Горобець А.А.

необхідно заохочувати всіх до висловлення якомога більшої кількості

ідей. Варто заохочувати навіть фантастичні ідеї (якщо підчас мозкового штурму не вдасться отримати низку ідей, це можна пояснити тим, що учасники піддають свої ідеї самоцензурі —двічі подумають, перш ніж висловитись); -

потрібно якомога більше ідей. Зрештою кількість породжує якість

(у

разі висування великої кількості ідей учасники зможуть надати простір своїй уяві); - спонукайте всіх учасників розвивати та змінювати ідеї інших, оскільки зміна раніше висунутих ідей часто зумовлює висування нових, які перевершують попередні. «Мозковий штурм» є відмінним методом для використання досвіду учнів із метою розв'язання проблем та розробки ідей. Є, однак, дуже специфічні правила й основні принципи для «мозкового штурму», яких потрібно дотримуватись. «Мозковий штурм» найкраще спрацьовує в групах у кількості 5-7 осіб. Основні ознаки: - чітко визначте проблему або тему для «мозкового штурму». Працюйте в колі. - оберіть лідера, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей. Він повинен заохочувати кількість, а не якість ідей. - щоб збільшити появу нових ідей, ви можете надати учням певний час на роздуми і після декількох хвилин розпочинати знову. Правила «мозкового штурму»: - жодної критики! - запозичення інших ідей є нормальним явищем. - бажаною є велика кількість ідей. - оцінювання відбувається згодом. Щоб удосконалити якість ідей, надайте дітям час для того, щоб вони написали свої ідеї спочатку індивідуально. Діліться ідеями циклічно, коли окремі учасники або групи розповідають про одну ідею по черзі та ідеї не повторюються.

Горобець А.А.

«Мозковий штурм» може бути проведений у двох групах - тоді кожна група поширює список, який складається зважаючи на списки інших. «Мозаїка» Учням пропонується самостійно опрацювати матеріал (кожному різний) і законспектувати його в один із розділів таблиці за певний час. Після цього діти по черзі ознайомлюють свою групу з конспектом, а члени групи повинні за ним занотувати до таблиці ті самі нотатки. Наприкінці спілкування в усіх членів групи повинна бути заповнена таблиця. Цей метод можна застосовувати під час вивчення теми «Таблиці в Word» на інформатики у 8 класі. На початку уроку дітям необхідно чітко поставити завдання про те, що вони повинні занотувати. Разом слід накреслити таблицю, яку діти заповнюватимуть під час опрацювання своєї статті та обміну інформацією. Кінцевий результат цього уроку - складена таблиця в кожної дитини. Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їхня перевага полягає в тому, що учні засвоюють рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінювання), у класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію у засвоєнні знань, зростає їхній інтерес у сприйманні знань. Значно підвищується особистісна роль учителя - він є лідером, організатором. Але необхідно зазначити, що проектування і проведенням уроків за інтерактивними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях учителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями. У сучасному навчально-виховного процесу притаманні переважання вербальних методів навчання і виховання, недооцінка значення спілкування школярів для розв'язування провідних задач і завдань на уроках інформатики, відсутність цікавих для учнів форм та методів організації навчальної діяльності тощо. Тому нагальною потребою сучасної системи освіти при викладанні інформатики - є впровадження нових форм та методів навчання і виховання, що 14

Горобець А.А.

забезпечують розвиток особистості кожного школяра. В умовах становлення інформаційного суспільства навчання розглядається як засіб розвитку учня. Головні завдання школи: дати знання, створити стійку мотивацію до навчання, спонукати дітей до самоосвіти, яка пов'язана з розвитком їхнього творчого мислення. Жоден педагог не буде заперечувати важливість контролю якості знань, умінь та навичок учнів. Але як проводити урок, щоб учні працювали із задоволенням та застосовували якомога більше характеристик якості знань, як-от: повнота, систематичність, гнучкість, глибина, узагальненість тощо. Для цього доречно використовувати кросворди як один із засобів контролю знань учнів. На початку своєї педагогічної діяльності я сама складала кросворди або користувалася тими, що були надруковані в газеті «Інформатика». Діти із задоволенням розгадували їх, знаходили ключові слова, зайві літери тощо. Зараз я пропоную старшокласникам самим скласти кросворди за заданою темою. Ця ідея знайшла відгук у школярів, і вони із задоволенням складали та складають різноманітні кросворди. Учні не обмежені у виборі типу кросворду: одним подобаються класичні, іншим японські, комусь угорські... Який би тип кросворду не обрав учень, робота над ним спонукає його мислити, ще раз опрацьовувати тему, шукати щось цікаве в додатковій літературі для того, щоб кросворд був найкращим. Учні знають, що такі кросворди використають для перевірки знань інших школярів у цьому або наступних роках. Кросворди можна використовувати як на стандартних, так і нестандартних уроках, на позакласних заходах. Найголовнішою проблемою сьогодення є розвиток творчого потенціалу особистості людини. Від того, як ми зуміємо змінити підхід щодо його формування, залежить прогрес і майбутнє народу й держави. Зміни в суспільному житті України потребують переорієнтації середньої освіти згідно із сучасними тенденціями духовного, економічного та соціального розвитку країни. Не можна не погодитися з Е.С.Полат у тому, що творче мислення дозволяє людині прогнозувати розвиток тих чи інших явищ, подій, генерувати власні ідеї, 15

Горобець А.А.

шукати аргументи щодо підтвердження власної позиції, екстраполювати отриманні знання на нові ситуації, явища, моделювання ситуацій [1, с.6]. Методична література в даний час активно пропонує підходи й практичні рекомендації щодо розвитку творчих здібностей учнів (В. І. Андрєєв, Д. Б. Богоявленська, І. С. Виготський, Є. В. Давидов, В. М. Дубов, Д. Б. Ельконін, Г. Ф. Карпова, Я. А. Пономарьов та ін.), але у всьому різноманітті представлених методик, на жаль, дотепер немає єдиної обґрунтованої технології розвитку творчих здібностей учнів на уроках інформатики. Педагогічні дослідження та власний педагогічний досвід свідчить, що діти здебільшого комп’ютер використовують як засіб для розваг: грають в ігри, слухають музику, дивляться фільми, спілкуються у соціальних мережах тощо. Отже, у такій ситуації вчителям інформатики, у першу чергу, необхідно спрямовувати свої зусилля на розвиток творчих здібностей учнів, на активізацію пізнавальної діяльності, знайомлячи їх з широким спектром можливостей комп’ютера в освіті, побуті, творчості, естетичному розвитку, профорієнтації тощо, через виконання певних навчальних проектів (практико-орієнтованих, творчих, дослідницьких, інформаційних, ігрових). Сучасний проект учнів - дидактичний засіб активізації пізнавальної діяльності, розвитку креативності й одночасно формування певних особистих якостей [2]. У проектній діяльності дитина найбільш яскраво проявляє свої здібності, розкриває своє світовідчування, відкриває для себе щось нове. У той же час, широкі можливості сучасного програмного забезпечення дозволяють підходити до роботи творчо й нестандартно. З впровадженням проектного методу в навчання, у основі якого лежать дослідницька й творча діяльність, з’являється можливість на уроках інформатики, поглиблювати й закріплювати знання, отримані з інших предметів. Проектна робота формує в учнів цікавість, постійну потребу в творчих пошуках. Теми проектів можуть бути обрані, як на розсуд учителя, так і на вибір 16

Горобець А.А.

учнів. Наведемо приклади тем проектів для різних вікових груп, які можуть бути використані на уроках інформатики. Так, наприклад, учням 5–6 класів на своїх заняттях ми пропонуємо виконати проекти засобами графічного редактора Paint: “Листівка мамі”, “Ялинкова іграшка”, “Мої літні канікули” тощо. При вивченні базового курсу (7–9 класи) у проекти учнів потрібно додавати дослідницьку діяльність, тому під час навчального заняття дітям я пропоную створити проект-презентацію на одну з тем: “Моя сім’я”, Мій клас”, “Моя школа”, “Улюблене місто” тощо. У 10–11 класах (профільний етап навчання) учні виконують проекти за наступними темами: “Сімейний бюджет” (виконується в засоби програми MS Excel); “Бізнес-план фірми” (MS Excel, Word, PowerPoint), “Домашня бібліотека” (MS Access) тощо. Захист проектів, відповідно до класу, проводиться учнями у формі лекцій, презентацій, виступів, фотовиставок тощо. Використання методу проекту на уроках інформатики сприяє глибокому усвідомленню, засвоєнню базових знань учнів, розвитку їх творчих, комунікативних, організаторських здібностей, здібностей працювати в групах, навиків самоконтролю, самооцінювання, практичної діяльності. Проведені дослідження показують, що раннє включення учнів в посильну для їх віку творчу діяльність є важливою умовою всебічного розвитку школярів. Більшість психологів (Б.Г.Ананьев, Д.Б. Богоявленський, П.Я. Гальперін, Л.С. Виготській, О.Н. Кабанова-Меллер, А.Н. Леонтьєв, В.Ф. Паламарчук, Я.А. Пономарьов, С.Л. Рубінштейн, Ю.А. Самарін, В.І. Слободчиков, С.Д. Смірнов) вважають, що творчість - це продукт розумової діяльності, причому результатом творчого мислення є відкриття чогось нового [21, 23,4]. Принципове значення для розкриття проблеми творчої діяльності школярів має вислів Л.С. Виготського про те, що “творчість існує не тільки там, де вона створює великі історичні твори, але і скрізь там, де людина уявляє, комбінує, змінює і створює що-небудь нове”[4, с. 9]. 17

Горобець А.А.

Критерієм творчості, по Пономарьову Я.А., є рівневий перехід: потреба в новому знанні складається на вищому структурному рівні організації творчої діяльності, засоби задоволення цієї потреби складаються на низьких структурних рівнях. Ці засоби включаються в процес, що відбувається на вищому рівні, що призводить до виникнення нового способу взаємодії суб’єкта з об’єктом і виникнення нового знання. Тим самим творчий продукт припускає включення інтуїції і не може бути отриманий на основі логічного висновку”[21]. Енциклопедичний словник пропонує наступні визначення поняття “творчості”: Творчість - це діяльність, що породжує щось якісно нове і відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю [20]. Творчість – мислення в його вищій формі, що виходить за межі відомого, а також діяльність, що породжує щось якісно нове. Остання включає постановку або вибір задачі, пошук умов і способу її рішення і в результаті – створення нового. Творчість може мати місце в будь-якій сфері діяльності людини: наукової, виробничий – технічної, художньої, політичної і інших [18]. Творчість є явищем, що відноситься, перш за все до конкретних суб’єктів і пов’язане з особливостями людської психіки, закономірностями вищої нервової діяльності, розумової праці [18]. Американський психолог Фром запропонував наступне визначення поняття: “Це здатність дивуватися і пізнавати, уміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, це націленість на відкриття нового і здібність до глибокого усвідомлення свого досвіду”. Іншу точку зору на творчість виказує Ємельянова Є.М., вважаючи, що творчість є інтегральною якістю особистості. Більш того, вона затверджує, що великі інтелектуальні здібності не завжди відповідають високому рівню творчості. Для творчості, на її думку, необхідна підвищена інтелектуальна пізнавальна активність, внутрішня потреба в нових знаннях і в перетворюючій діяльності по удосконаленню сущого на їх основі; свідома постановка мети, витікаючої з усвідомлення суперечності, проблеми; бачення шляхів їх досягнення; наполегливість; працездатність; уміння відмовлятися від невірних рішень; 18

Горобець А.А.

загальна спрямованість, установка на самостійну активність в подоланні виникаючих труднощів[10]. Стосовно процесу навчання Дубов В.М. визначає творчість в учбовому процесі як форму діяльності людини, направлену на створення якісно нових для нього цінностей, що мають суспільне значення, тобто важливу для формування особистості як суспільного суб’єкта [9]. Зелінська Т.Я. стверджує, що невід’ємною характеристикою розвитку особиcтості є творчість, що розглядається як один з видів діяльності, направленої на вирішення протиріч (творчих задач), результат яких володіє новизною і оригінальністю [12]. В роботах І.С. Якиманської мовиться про те, що творча діяльність є найважливішою умовою побудови розвиваючого навчання, і вона робить позитивний вплив на розвиток всіх психічних функцій. Організація розвиваючого навчання припускає створення умов для оволодіння школярами прийомами розумової діяльності. Оволодіння ними не тільки забезпечує новий рівень засвоєння, але і дає істотні зміни в розумовому розвитку дитини. В навчанні інформатики на уроках і позаурочний необхідно створювати атмосферу творчого пошуку, що допомагає школяреві якомога більш повно розкрити свої здібності. Для цього на уроках необхідно використовувати елементи розвиваючого навчання: проблемні ситуації, творчі завдання, застосовувати проектний метод, привертати школярів до самостійної науково-дослідної діяльності. Проектне навчання допомагає сформувати так званий проектний стиль мислення, який сполучає в єдину систему теоретичні і практичні складові діяльності людини, дозволяє розкрити, розвинути, реалізувати творчий потенціал школярів. Робота з графікою найбільш ефективно і цілеспрямовано розвиває наочнообразне мислення, дуже важливе в будь-якому творчому процесі, оскільки будьяке нове рішення звичайно предстає перед уявним поглядом у вигляді картин, схем, моделей. В процесі оволодіння даною темою також удосконалюється 19

Горобець А.А.

продуктивна і репродуктивна уява, що виявляється в створенні об’ємних образів реального світу. Безперечний інтерес представляє той факт, що перераховані інтелектуальні операції носять універсальний характер і можуть бути застосований в інших формах і видах діяльності. Курс “Компютерна графіка” є і загальноосвітнім в тому значенні, що він розвиває просторове, логічне, абстрактне мислення, творчі якості особистості, спостережливість, увагу, формує просторову уяву. Поєднання декількох технологій, використаних вчителем на уроці, дозволяє зробити кожний урок захоплюючим і неповторним. Використовування даних елементів в навчанні істотно підвищує рівень знань по інформатиці, творчу і пізнавальну активність школярів. Суспільству майбутнього потрібні люди з актуальними знаннями, гнучкістю і критичністю мислення, творчою ініціативою, високим адаптаційним потенціалом. Не менш важливими будуть такі їх якості, як висока моральність, особистісна відповідальність, внутрішня свобода, налаштованість на максимальну самореалізацію, здатність досягати високої мети раціональним шляхом і коректними засобами. Система освіти як частина суспільної системи перебуває під впливом багатьох сил, одні з яких потребують структурних змін у ній, інші - змістових, технологічних. Сучасний етап системи освіти не задовольняє багатьох, хто в ній працює. Неабиякі можливості для якісних змін в освіті пов'язані з інтенсивним розвитком засобів комунікації та Інформаційних технологій. Особливо значущим с формування компетентності педагога, його особистісно-професійних якостей, здатності жити і працювати в інноваційному режимі: прийняти і зрозуміти нове, опанувати інноваційну ситуацію. Професіоналізм педагога і входження його в інноваційний режим роботи неможливі без творчого самовизначення, в якому провідну роль відіграє його налаштованість на самовдосконалення, самоосвіту, саморозвиток, без чого неможливим є забезпечення нової якості освіти.

Горобець А.А.

З точки зору інноваційної педагогіки, новою якістю освіти є належна якість не лише навчання, а й виховання, ступінь розвиненості особистості людини, яка навчається, її підготовленості до продовження навчання, самостійного життя. Оптимальним є цілісний погляд на освіту як на головний механізм соціального кругообігу якості. - Якість особистості людини (те, що закладає педагог у самовиховання й виховання дитини) - Якість життя - Якість культури - Якість виробництва - Якість культури екологічного середовища (залежить від культури застосувань знань) Динаміка сучасного розвитку цивілізації, прогнозування його перспектив наводять на думку, що освітня система, навчальний заклад, педагогічний колектив, педагог, які ігноруватимуть у своїй діяльності інноваційний чинник, не лише відставатимуть від суспільних процесів, тенденцій, а й спричинятимуть формування особистості, покоління, заздалегідь запрограмованих на аутсайдерські інтелектуальні, духовні, соціальні позиції. Педагог із зашкарублими знаннями, байдужий до пізнання й використання у своїй діяльності нового, формуватиме подібні комплекси й у своїх вихованців, з яких мало хто може стати успішною особистістю. Із розвитком цивілізації постійно оновлюються вимоги до якості освіти, одним із найважливіших засобів забезпечення якої є інноваційність освітнього пошуку. Інноваційність розглядають не тільки як налаштованість на сприйняття, продукування і застосування нового, а насамперед як відкритість. Щодо особистісного чинника педагогічної діяльності це означає: - відкритість вихователя до діалогічної взаємодії з вихованцями, що передбачає рівність психологічних позицій обох сторін;

Горобець А.А.

- відкритість культурі й суспільству, яка виявляється у прагненні педагога змінити дійсність, дослідити проблеми та обрати оптимальні способи їх розв'язання; - відкритість свого «Я», власного внутрішнього світу, тобто організація такого педагогічного середовища, яке сприяло б формуванню і розвитку образу «Я». Інноваційність як принцип педагогіки забезпечує умови розвитку особистості, здійснення її прана на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку. Розвиток інноваційних процесів в освіті на сучасному етапі є об'єктивною закономірністю, що зумовлюється: інтенсивним розвитком інформаційних технологій у всіх сферах людського буття; оновленням змісту філософії сучасної освіти, центром якої став загальнолюдський цілісний аспект; гуманістично зорієнтованим характером взаємодії учасників навчально-виховного процесу; необхідністю підвищення рівня активності та відповідальності педагога за власну професійну діяльність, спрямовану на формування творчої особистості вихованця, готовності до сприйняття та активної діяльності у нових соціально-економічних умовах. У зв'язку з цим винятково важливого значення набуває інноваційна діяльність педагога. Головними особливостями інноваційної педагогічної діяльності є особистісний (спрямованість на особистість, гуманістична природа), творчий підхід, дослідно-експериментальний характер, стійка мотивованість на пошук нового в організації навчально-виховного процесу. Залучення педагога до інноваційної діяльності може бути наслідком дії різноманітних чинників. Часто до неї спонукає їх невдоволеність методиками, результатами особистої праці, освоєння нових знань, особливо у суміжних сферах, осмислення та якісно нове бачення особистої життєвої місії, іноді - творче осяяння, яке, як правило, є результатом тривалого пошуку й аналізу здобутого на цьому шляху. Найвиразнішою ознакою українського освітнього сьогодення є вихід на цінності компетентнісно орієнтованої освіти. Основна мета реформування полягає 22

Горобець А.А.

в запровадженні компетентнісного підходу до навчання , який передбачає формування у школярів комунікативної компетентності. Упровадження нових освітніх технологій особистісно орієнтованого навчання на уроках, на мою думку, - це передумова активної пізнавальної діяльності учнів: нестандартна, цікава, творча робота, що пробуджує у дітей інтерес до знань і сприяє емоційному, духовному та інтелектуальному розвитку школярів. Однією з інноваційних технологій, що допомагає учневі не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення. Розвиток критичного мислення стає дуже актуальним під час інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного розв'язання проблем, значну частину яких неможливо передбачити. Саме тому очевидною є життєва необхідність критичного мислення для вітчизняної освітньої системи. Лише таким чином можна міркувати про розвиток демократії відповідно до вимог світового суспільства. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має перебувати учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми. Розвиток критичного мислення - це дуже важливий аспект не лише у навчанні, а й у повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки - це твої дії та дії твоїх дітей. Навчити дітей мислити критично - означає правильно поставити запитання, спрямувати увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення. Для того щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідним є розумне керівництво з боку вчителя. Моя мета: створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини; надати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зрости в умовах успіху; дати відчути радість від здолання труднощів; допомогти зрозуміти, що задарма в житті 23

Горобець А.А.

нічого не дається, завжди необхідно докласти зусиль. І тоді успіх супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності, виникає почуття компетентності. Наведу деякі прийоми створення «ситуації успіху»: 1. «Радість класу» - емоційний відгук оточуючих на успіх учня класу, констатація будь-якого, навіть незначного, позитивного результату діяльності, навіювання дитині віри у себе. 2. «Ліній горизонту» - перший успіх дитини одразу підхоплюється вчителем, пропонується повторити завдання на складнішому рівні, наче «відсуваючи» лінію горизонту. 3. «Авансування» - учитель підчас індивідуальної роботи виконує з учнем завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі дає аналогічне завдання, що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх. Кожна дитина має до чогось певні здібності. Наше завдання - відшукати найменші пагінці таланту, розвивати їх. Адже в майбутньому трудовому житті стануть у пригоді міцна пам'ять, гостре око, гарний смак, образне мислення. На уроці важливо використовувати проблемні завдання, що викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків певних висновків. «Роби, як ми, роби краще нас!» - ось девіз уроків із використанням технології критичного мислення. Створення ситуації успіху, віра в дитину та врахування її індивідуального стилю діяльності найпродуктивніше впливає на мотивацію навчальної діяльності учнів, які згодом діють за сценарієм «переможця». А саме: «Я сьогодні кращим, ніж учора!» Лише таким чином можна забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості, формування в неї творчого критичного мислення. Навчання - основна форма розвитку пізнавальної активності молодших школярів. З одного боку, підчас навчального пронесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній світогляд, а з другого боку - у процесі активної пізнавальної діяльності розвішаються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нові, задовольняючи свої потреби в пізнанні. Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках я будую у такій послідовності: цікаво - знаю - вмію. Я 24

Горобець А.А.

намагаюся зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. «Важких наук немає. Є лише важке викладання». Дитині має бути зрозумілою мета завдання, і тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи. Чим молодший вік, тим цікавіші слід давати завдання. Найцікавішим є те, що максимально розвиває самостійність дитини, збуджує її думку. Викладання повинно бути захоплюючим таким є один із принципів методики сучасного уроку. Однак, інтерес не має нічого спільного з розважальністю, що не містить пізнавальної мети. Кожне заняття повинно мати пізнавальний характер і водночас захоплювали як своїм змістом, так і способом викладання. За роки навчання в школі у дітей виробляється звичка задовольнятися матеріалом підручника, а це недостатньо забезпечує розвиток пізнавальної діяльності учнів. Матеріал підручника не може постійно стимулювати самостійну творчу діяльність та осмислення певних явищ, оскільки не асоціюється з реальними життєвими враженнями. Потрібно вивчати навколишній світ, види трудової діяльності, явища суспільного життя, події, що характерні для місця проживання дітей. До уроків інформатики я добираю вправи стимулювання пізнавальної активності учнів. При цьому даю дітям можливість вільно висловлювати свої припущення, а потім критично аналізувати і відбирати правильні відповіді. Головне - не кінцева відповідь, а сам процес розумової роботи, різні варіанти досягнення результату. Природа пошуку в усіх випадках одна: дати відповідь на питання «як?», «чому?», виявити допитливість. Критичне мислення починається з питань й з'ясовування проблем, які необхідно розв'язати. Складність навчання критичного мислення полягає в тому, щоб допомогти учням роздивитися безкінечну різноманітність проблем, що нас оточують. «Лише коли б'єшся з конкретною проблемою, відшукуючи власний вихід зі складної ситуації, учень дійсно мислить». Дуже важливим є стимулювання пізнавальної діяльності учнів на уроках інформатики. Пріоритетним напрямом у моїй роботі є розвиток логічного мислення. Для вдосконалення обчислювальних навичок намагаюся добирати 25

Горобець А.А.

цікавий і пов'язаний із життям матеріал, що спрямований на формування життєвих компетенцій учнів, а саме: - дидактичні та сюжетні ігри; - задачі у віршах; - задачі-жарти; - ребуси; - ігрові та цікаві ситуації; - корисні вправи «Цікава інформатика». Усі ці нестандартні завдання передбачають оригінальне розв'язування, вибір раціональних способів дослідження, порівняння, а також потребують від кожного учня вищого ступеня творчої активності, гнучкості мислення. Критичне мислення прагне до переконливої аргументації. Кожна аргументація містить у собі три основних елемента: - твердження; - доводи; - докази. Це мислення соціальне. Коли ми дискутуємо, читаємо, обмірковуємо, обмінюємося думками, ми уточнюємо і поглиблюємо свою класну позицію. Тому я, працюючи в руслі критичного мислення, на уроках інформатики приділяю значну увагу інтерактивним формам. Клас не є однорідною безликою масою з єдиною думкою та однаковим світосприйняттям. Клас - це тимчасовий колектив особистостей, неповторних індивідуальностей, тому необхідно, щоб учитель був гарантом права маленької людини на індивідуальність. Такий підхід, що виражений терміном «особистісно орієнтоване навчання і виховання», є компонентом педагогічної ідеї В. О. Сухомлинського - ідеї гуманізації школи. Ця ідея є особливо актуальною сьогодні - у непростих умовах техногенного та інформаційного перевантаження і ринкового середовища, де часто втрачається, губиться гуманне, людяне, духовне. Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень повинен володіти певними якостями: 26

Горобець А.А.

- гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях; - самостійно і критично мислити; - уміти бачити і формулювати проблему, знаходити шляхи раціонального розв'язання; - усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в навколишньому середовищі; - бути здатним генерувати нові ідеї; - творчо мислити; - уміти працювати з інформацією; - бути комунікабельним, контактним, уміти працювати у колективі, різних ситуаціях; - уміти самостійно працювати над розвитком власного інтелекту. У своїй роботі я намагаюся дотримуватись принципів диференціації та індивідуалізації навчання. На моє переконання, позитивних результатів у втіленні ідеї гуманізації навчання і виховання, розвитку творчих здібностей учнів на основі особистісно орієнтованого підходу можна досягти лише за таких умов: - застосування інновацій у навчально-виховному процесі; - психолого-педагогічний моніторинг із метою вивчення інтересів, стану здоров'я дітей; - індивідуальний вибір обсягу розумового і фізичного навантаження; - комплексне використання індивідуальних і групових форм впливу на особистість. Ураховуючи принципи особистісно орієнтованого навчання, я розподіляю учнів на різнорівневі групи, в яких діти мають можливість працювати на тому рівні, який для них сьогодні є можливим і доступним. На уроках інформатики я враховую такі фактори: - загальний рівень класу; - рівень кожного учня; - сприйняття матеріалу класом в цілому та кожним окремо.

Горобець А.А.

Урахувавши ці фактори, я намагаюсь добирати такі дидактичні методи і прийоми, що є найоптимальнішими для цього класу, а також для кожного учня окремо. Важливою педагогічною умовою формування критичного мислення учнів є створення зацікавленості та доброзичливої співпраці на уроці, активне залучення до парної та групової роботи . Вже починаючи з дитячих років дитину необхідно привчати формулювати свої думки, оцінні судження, переконання, незалежно від інших. Тобто, мислення може бути критичним лише тоді, коли воно має індивідуальний характер. Для розвитку позитивної самооцінки учня надзвичайно важливим є відчуття, що вона в результаті самостійного пошуку дійшла висновку, який сприймається як правильний іншими членами колективу та вчителем. Технологія формування та розвитку критичного мислення є однією з інноваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам Національної доктрини розвитку освіти України щодо переходу до нового типу гуманістичноінноваційної освіти, увага переноситься на процес набуття школярами знань, умінь, навичок, життєвого досвіду, які трансформуються в компетенції. Системне запровадження цієї технології в школі сприяє тому, що учні поступово опановують її не лише як навчальну технологію, вміння самостійно вчитися, критично мислити, але й використовувати свої знання у повсякденному житті. А саме початкова ланка є фундаментом формування критичного мислення як пріоритетного напрямку виховання особистості сучасної молодої людини.

Горобець А.А.

ВИСНОВКИ На основі узагальнення теоретичного матеріалу можна зробити висновок, що в умовах оновлення змісту і структури сучасної освіти проблема розвитку творчих здібностей учнів набуває нове звучання і вимагає подальшого осмислення. Наш час – час змін. Комп’ютер сьогодні проникає у всі сфери життя, стаючи інструментом вирішення багатьох проблем. Зараз нашій країні потрібні люди, здатні ухвалювати швидкі нестандартні рішення, що уміють творчо мислити. Творчість - це діяльність, що породжує щось якісно нове і відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Творче навчання як і будь-який процес навчання вимагає дотримання певних правил і створення необхідний умов для його реалізації. В даний час проводиться 29

Горобець А.А.

апробація і упровадження психодидактичного підходу до розвитку творчих здібностей загальноосвітніх шкіл, учнів. Кажучи про розвиток творчих здібностей школярів, визначальним чинником є особові характеристики учнів, які в рамках освітнього процесу, побудованого на основі зовнішньої сфери взаємодії особистості, можуть підривати будь-які спроби для побудови цілеспрямованого процесу розвитку цих здібностей. На підставі цього можна зробити висновок, що перетворення процесу навчання, в якому учні діляться на групи, кожний представник якої є особою з своїми особливостями, буде найефективнішим при самореалізації учнів. Для забезпечення такого перетворення процесу навчання доцільно перейти до організації особистісно – орієнтованого підходу до навчання. При організації цього підходу можна виділити загальні характеристики творчої діяльності. Ґрунтуючись саме на особових характеристиках, а також на соціальному прояві творчості. Сама наявність таких характеристик дозволяє перейти до побудови цілеспрямованого творчого процесу через аналіз і зіставлення характеристик творчості з освітньою метою. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Андрєєв В.І. Діалектика виховання і самовиховання творчої особистості: Основи педагогіки творчості. – Казань, 1988. – 237 с. 2. Апатова Н.В. Інформаційні технології в шкільній освіті. – М., 2002. – 180 с. 3. Барташнікова І.А., Барташніков А.А. Вчитися граючись. – Харків, 1997. – 284 с. 4. Богоявленська Д.Б. Психологія творчих здібностей. – М., 2002. – 260 с. 5. Бочкін А.І., Гордєєва З.Ю. Інформатика: від ремесла – до технологій і творчості // Інформатика і освіта, 2004. – №1. – C. 12 – 14. 6. Виготській, Л.С. Уява і творчість в дитячому віці.– М.: Наука, 1967.– 93 с. 7. Гузєєв, В.В. Метод проектів як окремий випадок інтегрованої технології навчання М.: Знання, 1995.– 86 с. 8. Давидова Є.В. Розвиток дослідницької творчості учнів 10 – 11 класів // 30

Горобець А.А.

Інформатика і освіта, 2003 – №7. – С. 9 – 13. 9. Дубов В.М. Розвиток творчих здібностей старшокласників на уроках інформатики // Профільна школа, 2006. – №6. – С. 15 – 18. 10. Ємельянова Л.М. Творче єство людини. – К., – 2002. – 28 с. 11. Залогова Л.А. Практикум по комп’ютерній графіці. – М.: Лабораторія Базових Знань, 2001 – 287 с. 12. Зелинска Т.Я. Прикладна спрямованість шкільного курсу інформатики і шляхи її реалізації // Педагогічна інформатика, 1999. – № 2. – С. 3 – 10. 13. Лапчик А.М. Методика викладання інформатики. – М., 2001– 724 с. 14. Лернер І.Я.Проблемное навчання - М., 1974 - 364 c 15. Молочков В.П. Наочність як принцип навчання // Інформатика і освіта, 2004. – № 3. – С. 15–16. 16. Пакліна Є.П. Вправи при навчанні інформатиці. Від педагогічної теорії до реального уроку. // Газета Інформатика – 2002 – №44. – С. 42 – 43. 17. Пахомова Н.Ю. “Педагогічні знахідки. Дев’ять граней досвіду вчителя інформатики”, К., – 1994 – 496 с. 18. Педагогічний енциклопедичний словник гол. ред. Б.М. Бім-Бад; М.М. Безруких, В.А. Болотов, Л.С. Глєбова М.: Велика рос. енцикл., 2002.– 528 с. 19. Підкасистий, П.И. Мистецтво викладання – М., 1998.– 202 с. 20. Полат Є.С., Бухаркіна М.Ю., Моїсєєва М.В., Петров А.Є. Нові педагогічні і інформаційні технології в системі освіти: Освіта. – М., 2001. – 156 с. 21. Пономарьов, Я.А. Психологія творчості.– М.: Наука, 1990.–150 с. 22. Роберт І.В. Сучасні інформаційні технології в освіті: дидактичні проблеми, перспективи використання. – М., 1994. – 167 с. 23. Рубінштейн, С.Л. Основи загальної психології - Пітер, 2006.– 713 с. 24. Шауцукова Л.З. Технологія підготовки і рішення задач на комп’ютері // Інформатика і освіта – 1999 – №1. – С. 12 – 14. 25. Интернет в гуманитарном образовании: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. Е. С. Полат. – М. : Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 2001. – 272 с. 31

Горобець А.А.

26. Зелінська Т.Я. Прикладна спрямованість шкільного курсу інформатики і шляхи її реалізації / Т. Я. Зелінська // Педагогічна інформатика. – 2000. – № 2. – С. 3 – 10.__ 27. Вукіна Н.В., Дементієвськаа Н.Л., Суизенко І. М. Критичне мислення: як цього навчити: Науково-методичним посібник / За наук. ред. О. 1. Пометун. -Х„ 2007.-190 с. 28. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології.- К.: Академвидав,2004. 29. Евдокшюв В.И., Олейник Т.А., Горькова С. А. Практикум по развитию критического мышления.- X.: Торнадо,2002,- 144 с. 30. Тягло О. В. Критичне мислення,- X.: ВГ «Основа», 2008,- 190 с. 31. Савченко О. Я. Сучасний урок у початкових класах. - К.: Магістр-5,2007.255 с. 32. Сучасний урок у початковій школі. 33 уроки з використанням технології критичного мислення / Упор. Г. О. Ярош, Н. М. Седова.- X.: ВГ «Основа»,2005.Автор: Юріна О. А., учитель початкових класів, Шепетівський НВК № 2 Хмельницької обл.