ПЕРША КНИГА
ЦАРІВ У двох книгах Самуїла започатковано історію ізраїльської монархії, а в книгах Царів розповідається про послідовний її розвиток, розпад і занепад. Увесь час (бл. 400 років) панування царів в історії Ізраїля можна поділити на три періоди: а) царювання Соломона, 973-922рр; б)розпад Ізраїльського царства: здобуття Самарії, столиці Ізраїля,Салманасаром V та Саргоном ІІ, 721р. в)історія малого царства Юди, до падіння Єрусалима за Навуходоносора, 587р. У двох книгах Царів автор описує не тільки історію кожного царя, але й історію релігії, зокрема, збереження поклоніння єдиному Богу Ягве. Оцінку кожному цареві дається з погляду його ставлення до правдивої віри. Докладно описано релігійну реформу царя Йосії, яскраво змальовано пророчу діяльність Іллі та Єлисея, цілковито спрямовану на боротьбу з поганськими домішками (санкретизмом). Автор показав, що коли Ізраїль тримався Угоди, укладеної з Богом, і правдиво поклонявся Йому в Єрусалимській святині, то Бог благословляв його, і народ жив щасливо. Коли ж народ спроневірювався, Бог віддавав його на поталу ворогам або ж карав Сам. Стиль і думки книг дуже споріднені з думками Єремії, проте автор залишається невідомим. Можна з певністю лиш сказати, що автор книг був великим Єрусалимським патріотом, який не бачив нічого доброго в поведінці ізраїльських царів.
445