27 danila

КНИГА ПРОРОКА

ДАНИЇЛА Ця історико-пророча книга є старозавітним Апокаліпсисом, тобто, об’явленням Божим про долю світу, про перший прихід Христа та про закінчення людської історії. Нема причини дошукуватися, хто і коли її написав - достатньо того, що Сам Господь Ісус Христос в Євангелії від Матвія 24:15 назвав її автора - пророк Даниїл. А пророк Єзекиїл тричі згадує про“праведного та мудрого Даниїла” (Єзек.14:14, 20 і 28:3). Більшість його пророцтв уже збулась. Цей провісник Божий був посланий не тільки до Ізраїля, але і до всього світу. Вічносущий Бог відкриває Себе через Свого слугу язичникам, серед яких знаходиться його народ, і провіщає знищення їхнього правопорядку. Бо не люди, а Всемогутній Бог керує долею людства і веде все і всіх до наміченої цілі. Видіння Даниїла показують образно виникнення, розвиток і кінець світових держав. Призначення книги Даниїла - найперше утвердити в свідомості вигнанців у Вавілонії, щоб вони покладали надію на промисел Божий при умові вірності Йому, як були вірні Даниїл і його троє друзів. Подана у видіннях історія світових країн наочно демонструє хисткість людських звершень: всі вони впадуть, а на їх уламках Бог установить Своє вічне царство. Якщо така повчальна мета книги, то чи доцільно обмежувати тлумачення видінь Даниїла про події останнього часу прообразом періоду сирійського царя Антіоха Єпіфана (169-164рр. до Р.Х.), або відносити пророцтво про Христа до юдейського первосвященника Онії ІІІ, відомого тільки тим, що його вбив його суперник? Якщо деякі критики Біблії відносять назву “помазанник” (гр.“христос”) до персидського царя Артаксерса (Кіра) на основі Ісаї 45:1, а “Святий святих”- до вівтаря, а не до Христа Спасителя, то всі ці упереджені тлумачення бліднуть і зникають перед смислом вірша 24 цього ж розділу, бо Кір не запечатав гріхів, не стер беззаконня і не приніс вічної правди на Землю. Це зробив Син Божий і Людський (Дан.7:13,14).

1

Даниїл при вавілонському дворі 1 На третьому році царювання Йоакима, царя юдейського, виступив Навуходоносор, цар вавiлонський, і взяв у облогу Єрусалим.

2 Господь видав у його руки Йоакима, царя юдейського, та частину посуду з дому Божого, і усе захоплене Навуходоносором було відправлене у землю Шінар (Сеннаар) в дім свого бога, наказавши помістити посуд в скарбницю свого бога.

3 Вавілонський цар òàêîæ наказав Асфеназові, старшому над своїми євнухами, привести із синів Ізраїлевих

юнаків з царського та княжого роду, 4 бездоганних тілом, вродливих на вид, кмітливих та гострих на розум, здібних до науки, здатних для служби ïðè царсьêîìó дворі та щоб навчив їх письму і халдейській мові.

5 І призначив цар для них щоденну їжу з царського столу і вино, яке сам пив, і звелів виховувати їх три роки, по закінченні яких вони могли б предстояти перед царем.

6 Так між ними опинилися сини Юди: Даниїл, Ананія, Мисаїл, і Азарія.

7 Старший над євнухами дав їм інші імена, Даниїлові – Валтасар, Ананії –

1127

ДАНИЇЛА 1-2

Седрах, Мисаїлові – Мисах, Азарії – Авденаго.

8 Даниїл же вирішив у серці своєму не осквернятися стравами із царського столу, а ні вином, яке пив сам цар, і просив старшого над євнухами, щоб не наполягав з їжею, яка сквернить.

9 І дав Бог Даниїлові здобути ласку та прихильність перед старшим над євнухами.

10 Але старший над євнухами сказав: «Боюсь я мого повелителя-царя, який сам призначив, що вам їсти і що вам пити. Коли ж він побачить ваші обличчя худішими, ніж у ваших ровесників, то чи не звинуватить він мою голову?»

11 Тоді Даниїл сказав наглядачеві, якого старший над євнухами приставив до Даниїла, Ананії, Мисаїла та Азарії: 12 «Зроби над рабами твоїми спробу: нехай на протязі десяти днів дають нам для харчування огородину і для пиття – воду, 13 а після цього з’являться перед тобою наші обличчя та обличчя тих юнаків, що харчуються з царського столу; коли оглянеш, то відповідно і поступиш з рабами твоїми».

14 Послухався він їхніх слів і погодився на таке випробування.

15 Як минуло десять днів, виявилося, що у них обличчя кращі і тілом вони справніші від тих юнаків, що їли з царського столу.

16 З того часу наглядач забирав від них царські страви і вино, а взамін давав рослинну їжу.

17 І дав Бог цим чотирьом юнакам знання та розуміння письма та всякої мудрості, а Даниїлові крім цього ще й розумітися на снах та видіннях.

18 Коли ж настав час для них, щоб з’явитися перед царем, старший над євнухами привів їх до Навуходоносора, 19 і той розмовляв з ними. І не знайшлося нікого серед представлених, хто б міг зрівнятися з Даниїлом, Ананієм, Мисаїлом та Азарією, тому вони були взяті на службу до царя.

20 В кожній справі, де вимагалося розуму і розсудливості, тепер цар звертався до них і знаходив, що вони вдесятеро перевищували мудрістю всіх віщунів та чародіїв, які були у його царстві.

21 І перебував Даниїл на службі аж до першого року царя Кіра.

2

Сон Навуходоносора, пояснення Даниїлом сну 1 Íà äругому році царювання Навуходоносора приснилися йому сни; і стривожився його дух, і сон покинув його.

2 Тоді цар наказав зібрати всіх віщунів, чародіїв та ворожбитів халдейських, щоб вони пояснили його видіння у сні. Коли ж вони предстали перед ним, 3 цар сказав: «Снився мені сон, і дух мій стривожився; бажаю знати той сон!»

4 Халдеї по-арамейськи відповіли цареві: «О, царю! Живи повік! Розкажи твій сон твоїм слугам, і ми пояс-

1128

ДАНИЇЛА 2

нимо його».

5 Цар промовив до халдеїв: «Ось слово царя: якщо ви мені не скажете сну і того, що означає той сон, – будете порубані на куски, а будинки ваші обернені на руїни!

6 Якщо ж розповісте сон і його значення, то одержите від мене щедрі подарунки, нагороду та почесті. Тому не гайтесь розповісти сон та об’явити його значення».

7 Вони звернулись до нього вдруге і сказали: «Нехай цар розповість сон своїм слугам, тоді ми його пояснимо».

8 Цар відповів:«Тепер я твердо знаю: ви хочете виграти час, бо почули мою постанову.

9 Але якщо ви не можете розповісти мій сон, то ви збираєтесь сказати мені щось підступне і пусте, тільки б минувся час. Я вважаю, що коли ви не скажете сну, то і значення його не поясните вірно».

10 Халдеї на це сказали: «Нема на світі такої людини, яка могла б відкрити те, чого вимагає від нас цар. Жоден з великих та сильних царів не вимагав такого від віщунів, чародіїв або халдеїв.

11 Вимога царева настільки важка, що її ніхто не в змозі розв’язати, крім богів, які не живуть серед людей».

12 Тоді запалав гнівом та люттю цар і наказав винищити усіх вавілонських мудреців.

13 Коли ж оголосили цей наказ про мудреців, шукали і Даниїла та його товаришів, щоб і їх побити.

14 Та Даниїл розважливо і мудро

звернувся до Аріоха, начальника царської охорони, якому доручалась розправа над вавілонськими мудрецями, 15 і обережно запитав: «З якої причини цар видав такий грізний наказ?» Аріох з’ясував Даниїлові всю справу.

16 Тоді Даниїл увійшов до царя і просив дати час, щоб об’явити йому таємницю сну.

17 А як повернувся до свого дому, то розповів усе Ананії, Мисаїлу і Азарії, друзям своїм, 18 і сказав, щоб вони просили у небесного Бога ласки про оцю таємницю, щоб не загинути Даниїлові і їм разом з усіма вавілонськими мудрецями.

19 І була відкрита таємниця Даниїлу у нічному видінні, а Даниїл прославив небесного Бога, промовляючи: 20 «Нехай благословенне буде ім’я Господнє од віку й до віку, бо в Нього мудрість і сила!

21 Він змінює часи і пори року, скидає царів і настановляє царів, дає мудрість мудрим і розуміння розумним.

22 Він відкриває глибоке та закрите, знає те, що в темряві, бо світло перебуває з Ним.

23 Тобі, Боже батьків моїх, я дякую і прославляю Тебе, що обдарував мене мудрістю та силою і відкрив мені те, про що благали Тебе: об’явив нам царську справу».

24 Тоді звернувся Даниїл до Аріоха, якому цар наказав вибити вавілонських мудреців, і попросив: «Не вбивай вавілонських мудреців, а представ мене царю, і я об’явлю йому сон і зна-

1129

ДАНИЇЛА 2

чення його».

25 Аріох негайно привів Даниїла до царя і сказав: «Я знайшов між полоненими синами Юдеї чоловіка, який може об’явити цареві значення його сну».

26 Цар звернувся до Даниїла, якого звали ще Валтасар, і промовив: «Ти справді можеш розповісти сон, який мені снився, та об’явити значення його?»

27 Даниїл відповів цареві: «Таємницю, про яку хоче знати цар, не можуть відкрити цареві ні мудреці, ні чародії, ні віщуни, ані звіздознавці.

28 Але є на Небі Бог, Який відкриває тайни, і Він попереджає царя Навуходоносора про те, що має статися у прийдешні дні. Сон твій і видіння голови твоєї на постелі твоїй були такі: 29 на думку тобі, царю, на постелі твоїй приходило, що буде потім, і Той, Хто відкриває тайни, показав тобі, що має статися у майбутньому.

30 І мені ця таємниця відкрита не тому, що я наче наймудріший серед усіх живих, але щоб відкрити значення думок серця царя.

31 Ти, царю, мав таке видіння: перед тобою постала величезна статуя людини. Велика-превелика була ця статуя і вельми блискуча! Вона стояла перед тобою, і вигляд її наганяв страх.

32 Голова її була з чистого золота; груди її і руки – з срібла; живіт і стегна – з міді; 33 коліна її – із заліза, а ноги складалися частково із заліза, частково із глини.

34 Поки ти дивився на неї – ось камінь, який відірвався від гори без допомоги рук, вдарив ту статую по залізних та глиняних ногах і розбив її.

35 Нараз все повалилося і змішалося: залізо, глина, мідь, срібло, золото – все стало, ніби полова на літньому току. Вітер, що налетів, розвіяв його так, що й сліду не залишилося. Камінь же, який вдарив статую, зробився великою горою і заповнив усю Землю.

36 Це сон. Скажемо царю і значення його.

37 Ти, царю, – цар над царями, і тобі небесний Бог дав царство, владу, силу і славу, 38 і всіх синів людських, де б вони не проживали, і звірів земних; і птаство піднебесне віддав Він у руки твої, і поставив тебе володарем над усіма. Золота голова – це ти.

39 Після тебе постане друге царство, менше за твоє, а пізніше – і третє, мідне, яке запанує над усією Землею.

40 Буде ще і четверте царство – міцне, як залізо. Подібно, як залізо, здатне розбивати і трощити все, так і воно розіб’є і потрощить усі інші царства.

41 Але як ноги та пальці, які ти бачив, були частково з глини, а частково з заліза, то і царство не буде цілим, а поділеним, хоч і матиме міцність заліза – це видно з того, що залізо змішане з глиняною землею.

42 І що пальці на ногах були частково з заліза, а частково з глини, то і те царство буде частково міцне, а частково крихке.

43 Те, що залізо змішане з глиною,

1130

ДАНИЇЛА 2-3

означає, що хоч вони змішаються через людське насіння, але ніколи не зіллються між собою, як не зливаються між собою залізо і глина.* 44 І поставить тоді Бог Небес царство, що не зруйнується повік, і не передасться воно іншому народові; воно повалить і зруйнує усі інші царства, а саме стоятиме вічно!

45 Та як ти бачив, що камінь відірвався** від гори сам, без допомоги рук, і потовк залізо, мідь, глину, срібло і золото – то так і Великий Бог показав цареві, що буде після нього. Правдивий це сон і правдиве пояснення його!»

46 Тоді Навуходоносор упав лицем до землі, вклонився Даниїлові і наказав принести Даниїлові подарунки та пахощі.

47 І сказав цар Даниїлові: «Справді ваш Бог є Бог над богами, Володар над володарями і Єдиний, Хто відкриває тайни, якщо ти зміг відкрити таку таємницю!»

48 Тоді цар підвищив Даниїла, дав йому численні подарунки і поставив його верховним над усім Вавілонським краєм та усіма вавілонськими мудрецями.

49 На прохання Даниїла цар також -------------*43 Змішаються - може бути вказівкою на міждинастійні шлюби між Селевкидами у Сірії і Птоломеями у Єгипті після падіння імперії Олександра Великого; але може стосуватись і значно віддаленіших часів - періоду правління так званої народної демократії. **45 Камінь відірвався - ìîâà ïðî Месіþ, царство Якого вічне.

настановив Седраха, Мисаха і Авденаго над справами Вавілонського краю. Сам же Даниїл залишився при царському дворі.

3

Троє Даниїлових товаришів вкинуто у вогняну піч 1 І звелів цар Навуходоносор зробити золоту статую, 60 ліктів висотою і 6 ліктів шириною, і поставити її на рівнині Деїр, поблизу Вавілона.

2 І наказав зібрати сатрапів, намісників, воєвод, радників, суддів, урядовців та обласних правителів, щоб прибули на відкриття статуї, яку поставив цар Навуходоносор.

3 І коли зібралися усі ці челядники та поставáли перед статуєю, яку установив цар Навуходоносор, 4 тоді оповісник гучним голосом об’явив: «До вас звертаюся, народи, племена і нації!

5 Як тільки зачуєте звук рога, труби, цитри, гусел, псалтирі, флейти та всякого іншого музичного інструменту, впадіть і поклоніться золотій статуї, яку поставив цар Навуходоносор!

6 Коли ж хто, впавши, не поклониться, – негайно буде вкинутий у піч, розжарену вогнем!»

7 Отож, коли почули усі народи звук рога, труби, цитри, гуслів, псалтирі, флейти та всіляких інших музичних інструментів, – негайно попадали з усіма народами, племенами і націями і вклонилися золотій статуї, яку поставив цар Навуходоносор.

8 Халдейські мужі не гаялись, щоб зробити на юдеїв донос.

1131

ДАНИЇЛА 3

9 Вони сказали Навуходоносорові: «Царю, повіки живи!

10 Чи не ти, царю, видав наказ, щоб кожен, хто почує звук рога, труби, цитри, гуслів, псалтирі, флейти та інших музичних інструментів, упав і поклонився золотій статуї?

11 А той, хто не впаде і не поклониться, чи не буде вкинутий у розжарену піч?

12 Та є юдейські мужі, яких ти поставив над справами вавілонського краю, Седрах, Мисах і Авденаго, які не тільки не звертають уваги на твій наказ, царю, не шанують твоїх богів, але й золотій статуї, яку ти поставив, не вклонилися».

13 Тоді Навуходоносор, розгніваний та розлючений, наказав привести Седраха, Мисаха та Авденаго. А коли привели цих людей, 14 Навуходоносор запитав їх: «Седраху, Мисаху і Авденаго, чи це правда, що ви моїм богам не служите і золотій статуї, яку я поставив, не вклонилися?

15 Отож, якщо ви готові це зробити, то, зачувши звук рога, труби, гуслів, псалтирі, флейти та інших музичних інструментів, впадіть і поклоніться. Якщо ж – ні, то ви негайно будете вкинуті в розжарену піч, і тоді який бог врятує вас із моєї руки?» (2:47).

16 І відповів Седрах, Мисах і Авденаго царю Навуходоносору: «Нам немає потреби тобі на це відповідати.

17 Але коли наш Бог, Якому ми служимо, врятує нас із розжареної печі, то Він врятує нас і з твоєї руки!

18 Та коли б і не так, то знай, царю,

що богам твоїм ми не служитимем і золотій статуї, що ти поставив, не поклонимося!»

19 Тоді Навуходоносор запалав люттю і перeмінився виглядом супроти Седраха, Мисаха і Авденаго. І наказав розпалити піч у сім разів дужче, ніж було розпалено.

20 Тоді звелів найдужчим воякам із свого війська зв’язати Седраха, Мисаха і Авденаго і вкинути в розжарену піч.

21 Їх тут же було схоплено і пов’язано у їхньому спідньому та верхньому одязі, разом із завоями на голові та іншому вбранні, і вкинуто у розжарену піч.

22 А через те, що наказ царя був грізним, і піч була розжарена більше від звичайного, то полум’я вбило тих вояків, які вкидали Седраха, Мисаха і Авденаго.

23 Ці ж троє мужів: Седрах, Мисах і Авденаго – впали у розжарену піч зв’язаними.

24 Цар Навуходоносор здивувався цьому і, спішно вставши, запитав своїх вельмож: «Чи не трьох зв’язаних ми вкинули у вогонь?» Ті відповіли цареві: «Так, царю!»

25 Тоді він сказав: «Чому ж я бачу чотирьох мужів незв’язаними, які непошкодженими ходять посеред вогню, і вигляд четвертого подібний до сина богів?»

26 Навуходоносор наблизився до жерла розжареної печі і заговорив: «Седраху, Мисаху і Авденаго, раби Бога Всевишнього, вийдіть сюди!» Сед-

1132

ДАНИЇЛА 3-4

рах, Мисах і Авденаго вийшли з вогню.

27 І сатрапи, намісники, воєводи, радники, судді, урядовці та обласні правителі, які зібралися, побачили тих мужів, перед якими вогонь виявився безсилим: не опалилося волосся на їхній голові, одяг не змінився і навіть запаху вогню не було чути від них.

28 Тоді Навуходоносор заговорив: «Благословенний Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, Який послав Свого ангела і врятував Своїх рабів, які надіялися на Нього. Вони не послухалися царського наказу і віддали свої тіла на вогонь, аби не служити і не поклонятися іншому богові, крім свого Бога.

29 Тому тепер оголошую наказ: кожен з народу, племені та нації, який скаже щось зневажливе на Бога Седраха, Мисаха і Авденаго, буде порубаний на куски, а дім його буде обернений на смітник, бо немає іншого Бога, Який би міг рятувати так, як рятує Оцей Бог!»

30 Тоді цар знову підвищив Седраха, Мисаха та Авденаго над усім Вавілонським краєм.

31“Цар Навуходоносор – до всіх народів, племен і наріч, які проживають на всій Землі: нехай добробут ваш побільшиться!

32 Знамення та чуда, які зробив наді мною Всевишній Бог, вважаю за необхідне об’явити.

33 Які великі Його знамення! Які могутні Його чуда! Царство Його – царство вічне, і Його панування – від роду й до роду!”

4

Сон про велике дерево

1 Я, Навуходоносор, жив спокійно в домі своєму і щасливо у палацах своїх.

2 Та приснився мені сон, який налякав мене, а від думок на постелі моїй та від видіння моєї голови я втратив спокій.

3 І виданий був мною наказ привести до мене всіх мудреців вавілонських, щоб розгадали значення того сну.

4 Тоді ввійшли чародії, заклиначі халдейські та віщуни, і я розповів для них свій сон, але вони не змогли розгадати його значення.

5 Наприкінці прийшов і Даниїл, друге ім’я якого Валтасар, що означає ім’я мого бога, я розповів і йому сон, бо в ньому був дух Бога Святого: 6 «Валтасаре, голово над мудрецями! Я знаю, що в тобі дух Святого Бога, і для тебе ніяка таємниця не важка. Поясни мені видіння, яке я бачив у сні.

7 А видіння моєї голови на моїй постелі таке: я поглянув, аж ось посеред Землі стоїть високе-превисоке дерево.

8 Воно було настільки велике та міцне, що своєю вершиною сягало аж до неба, а віття простягалося аж до краю Землі.

9 Серед його розкішного листя рясніли плоди для поживи, і у затінку його перебувала всяка звірина; на гіллі його кублилось птаство небесне, і усяке тіло могло живитися від нього.

10 І побачив я у видінні моєї голови на постелі своїй: ось зійшов з неба Той, Який пильнує, Святий, 11 і голосом гучним наказав: «Зру-

1133

ДАНИЇЛА 4

байте це дерево і повідтинайте його гілля, позривайте листя і порозкидайте плоди його; нехай звірина повтікає від нього, і птаство – з гілля його.

12 Але пенька з корінням його залиште в землі: нехай він в ланцюгах залізних і кайданах мідних серед трави польової мокне під росою небесною і разом з тваринами польовими від трави задовільняється часткою своєю.

13 Поміняйте йому серце людське на серце звіра, аж поки не пройде над ним семеро часів – 14 так постановлено радою Того, Який пильнує, і так призначено судом Святого, щоб знали живі, що Всевишній панує над людським царством і дає його, кому хоче, і ставить над ним найприниженішого між людьми».

15 Отакий-то сон приснився мені, Навуходоносорові, а ти, Валтасаре, скажи його значення, бо ніхто з мудреців мого царства не може пояснити його значення, а ти можеш, бо в тобі дух Святого Бога!»

16 Тоді Даниїл, друге ім’я якого Валтасар, закам’янів від цих слів та думок, що налягли на нього, і так стояв цілу годину, аж поки цар вдруге не заговорив до нього: «Валтасаре, нехай цей сон та видіння так не тривожать тебе!» Але Валтасар відповів: «Ох, пане мій! Нехай би цей сон був ненависникам твоїм, а ворогам – значення його.

17 Дерево, яке ти бачив, велике та міцне, що верхів’ям своїм сягало до неба, а віттям – до краю Землі,

18 з розкішним листям та рясними плодами для поживи, у затінку якого знаходила місце усяка звірина, а у гіллі його кублилось птаство небесне, і усяке тіло живилося від нього – 19 це ти, царю, що став великим та сильним, величчю сягнув аж до неба і владою – до краю Землі.

20 А що цар бачив Того, Хто пильнує, Святого, Який зійшов з Неба і наказав зрубати і знищити дерево, а пенька з його корінням залишити в землі, хоч і в залізних та мідних ланцюгах серед трави польової, щоб мокнув під росою небесною і з трави задовільнявся часткою своєю, аж поки не минеться семеро часів, – 21 то ось значення його, царю, і постанова Всевишнього, що прийде на пана мого: 22 тебе заберуть від людей, і ти житимеш із звіриною польовою, їстимеш траву, наче віл, і будеш мокнути під росою небесною, аж поки не пройде над тобою семеро часів, щоб ти зрозумів, що Всевишній панує над царством людським і дає його, кому хоче.

23 А як наказано було залишити пеньок із корінням від того дерева, то це означає, що коли визнаєш над собою владу Небес, твоє царство від тебе не забереться.

24 Тому, о царю, нехай порада моя буде тобі до вподоби: поламай свої гріхи справедливістю і перéступи твої – милосердям до вбогих, і твій мир буде ще тривалим».

25 Усе це збулося над Навуходоно-

1134

ДАНИЇЛА 4-5

сором.

26 Пройшло 12 місяців, і, прогулюючись по царських палацах у Вавілоні, 27 цар сказав: «Хіба не великий цей Вавілон, який я збудував для свого царювання превеликою силою своєю і на славу величі своєї?»

28 Ще слова були на царських вустах, як пролунав з неба голос: «До тебе, царю Навуходоносоре, кажу: «Царство твоє відійшло від тебе!

29 І тебе самого заберуть від людей, і житимеш з тваринами польовими; їстимеш траву, наче віл, аж поки не пройдуть над тобою семеро часів, тоді взнаєш, що Всевишній панує над людським царством і дає його, кому хоче».

30 Зараз же і збулось це слово над Навуходоносором: його забрано від людей, і він їв траву, наче віл, і роса з неба спадала на його тіло, так що волосся на ньому виросло, ніби на левові, і нігті його стали, наче кігті у орла.

31 «А при кінці тих днів я, Навуходоносор, підвів очі свої до неба, і мій розум повернувся до мене. Тоді я подякував Всевишньому, віддав хвалу та честь Живому повіки, влада Якого – влада вічна, і царство Його – від роду й до роду!

32 Усі, хто живе на Землі, – ніщо перед Ним. І Він, як поступає згідно волі Своєї з воїнством небесним, так поступає і з тими, хто живе на Землі. І нема такого, хто б міг зупинити Його руку і сказати: «Що Ти робиш?»

33 В ту хвилину повернувся до мене

не тільки мій розум, але й повернулась для слави мого царства моя врода та мій попередній вигляд. Мої радники і мої вельможі приступили до мене, і я був поставлений знову над царством своїм; віднині велич моя зросла ще більше.

34 Тепер я, Навуходоносор, славлю і величаю Небесного Царя, у Якого всі діла – справедливі, і всі дороги – правда. Він понижує тих, хто високо себе підносить». Бенкет; смерть царя Валтасара 1 Цар Валтасар справляв гучний бенкет для тисячі своїх вельмож і в їхній присутності пив вино.

2 Захмелівши, Валтасар наказав принести золотий та срібний посуд, який Навуходоносор, батько його, виніс із Єрусалимського храму, щоб із нього пити самому та його вельможам, жінкам та його наложницям.

3 Коли принесли золотий та срібний посуд, що з Єрусалимського храму Божого, та стали пити з нього цар, його вельможі, жінки, наложниці 4 і прославляти богів золотих, срібних, мідних, залізних, древ’яних та кам’яних,– 5 раптом з’явились пальці людської руки і стали писати навпроти свічника на побіленій стіні царського палацу. Цар побачив, як писала та кисть руки.

6 Тоді змінився вигляд обличчя його, думки стривожили царя, ослаб пояс на ньому, і коліна забились одне об одне.

1135

5

ДАНИЇЛА 5

7 І закричав цар щосили: «Приведіть чародіїв, халдеїв та віщунів!» І об’явив цар мудрецям вавілонським: «Кожен, хто прочитає напис на стіні і пояснить значення його, буде одягнений в пурпур, а на його шию даний золотий ланцюг. Такий стане третім правителем у царстві».

8 Та коли прийшли царські мудреці, вони не спромоглися прочитати написане і пояснити цареві його значення.

9 Тоді цар Валтасар ще більше злякався, змінився на виду, і вельможі стривожилися.

10 Та ввійшла в бенкетний зал цариця і сказала: «Царю, повіки живи! Нехай не тривожать тебе думки твої, і нехай не міняється вигляд обличчя твого.

11 Є в твоєму царстві муж, в якому присутній дух Святого Бога. Ще за днів твого батька в ньому перебував світлий розум і мудрість, подібна до мудрості богів. І батько твій, цар Навуходоносор, настановив його головою над мудрецями, чародіями, халдеями та віщунами.

12 В Даниїлові, якому цар дав ім’я Валтасар, перебуває високий дух і знанння, і розуміння пояснювати таємне та розплутувати зав’язане. Отож, нехай позвуть Даниїла, він і об’явить значення“.

13 Тоді представили Даниїла цареві, і цар запитав: «Ти Даниїл? Один із переселених синів Юдеї, якого ще батько мій, цар, привів тебе сюди?

14 Я чув про тебе, що в тобі перебуває дух богів, світлий розум і велика

мудрість.

15 Мої мудреці та віщуни, яких привели сюди, щоб прочитати оце написане і пояснити значення його, не можуть цього зробити.

16 А про тебе чув, що ти можеш відкрити таємницю і розплутати зав’язане. Отож, коли можеш прочитати оце написане і пояснити його зміст, то будеш одягнений в пурпур, і золотий ланцюг буде на шиї твоїй, і будеш третім правителем у царстві».

17 Тоді Даниїл відповів цареві: «Нехай дари твої залишаться при тобі і гостинці віддай іншому, а написане я і так прочитаю цареві і значення його об’явлю.

18 Всевишній Бог, царю, дав царство батькові твоєму, Навуходоносорові, і наділив його величчю, славою та могутністю, 19 від якої перед ним тремтіли та впокорювались усі народи, племена та мови. Бо він, кого хотів, убивав, а кого хотів – залишав живим; одних – підвищував, інших – понижував.

20 Та коли наповнилося серце його гордістю, а дух – пихою, то був скинутий з престолу царювання свого і позбавлений минулої слави своєї.

21 І забраний був він від людей, бо серцем порівнявся із звіром. Тому дали йому жити з дикими ослами, годуючи його, як вола, травою; тіло його мокло під росою небесною до часу, аж поки він не визнав, що над царством людським панує Всевишній Бог і ставить над ним, кого хоче.

22 І ти, Валтасаре, сину Навуходоно-

1136

ДАНИЇЛА 5-6

сора, не упокорився серцем своїм перед Ним, хоч і знав про те все.

23 Ти повстав проти Володаря небес, і з посуду дому Господнього, принесеного за наказом твоїм для тебе і вельмож твоїх, для жінок і наложниць твоїх, ви пили вино, вихваляючи богів срібних, золотих, мідних та залізних, дерев’яних та кам’яних, які не чують, не бачать і не знають, а Бога, в руці Якого твоя душа і всі дороги твої, ти не прославив.

24 Через те Він і послав оцю кисть руки і написав оцей напис.

25 Ось що тут написане: «МЕНЕ, МЕНЕ, ТЕКЕЛ і ПАРСІН» – 26 це означає: «мене» – Бог порахував дні царства твого і призначив йому кінець.

27 «Текел» – тебе поставлено на вагу, і ти виявився легким.

28 «Парсін» – твоє царство розпалось і віддане мідійцям і персам».

29 Тоді Валтасар наказав одягнути Даниїла в пурпур, а на шию дати золотий ланцюг. І проголосив його третім у царстві.

30 Тієї ж ночі Валтасар, цар халдейський, був убитий.

6

Даниїл у лев’ячій ямі

1 Дарій, мідієць, став царем у віці шістдесяти двох років.

2 Він задумав поставити над усім своїм царством 120 сатрапів, 3 а над ними – трьох головних. Даниїл був одним з тих, перед ким звітували інші. В результаті цар не за-

знавав ніякого ущербу.

4 Даниїл же перевищував усіх князів і сатрапів, бо в ньому був високий дух, і цар вирішив поставити його головним над усім своїм царством.

5 Тоді князі і сатрапи стали шукати зачіпку, щоб звинуватити Даниїла в царських справах. Але ніякої причини і вини не могли знайти, бо він був вірний і не було в ньому ніякої провини або недбальства.

6 І сказали ті люди: «Ми не знайдемо в цьому Даниїлові ніякої вини, якщо не скористаємось проти нього Законом його Бога».

7 Тож, коли придумали найвищі урядовці та сатрапи, то поспішили до царя і сказали: «Царю Дарію, живи повіки!

8 Всі найвищі урядовці твого царства, заступники та сатрапи, радники та інші сановники порадившись, ухвалили: нехай цар видасть постанову, щоб кожного, хто на протязі 30 днів буде звертатися з проханням до будьякого бога або людини, а не до тебе, царю, – того слід негайно вкинути в лев’ячу яму.

9 Отож, царю, видай таку постанову і підпиши наказ, аби він став непорушним, як непорушний закон мідійців і персів.

10 Цар Дарій підписав такий наказ і таку постанову.

11 А Даниїл хоч і знав, що виданий такий наказ, пішов у свій дім, вікна світлиці якого виходили на Єрусалим, і тричі на день, схиляючи коліна, молився та славив Бога, як це робив і до

1137

ДАНИЇЛА 6

цього.

12 Тоді мужі ввійшли натовпом і застали Даниїла за молитвою та благанням до свого Бога.

13 Негайно поспішили вони до царя і нагадали йому про його постанову: «Чи не ти, царю, підписав наказ, що кожний, хто на протязі 30 днів буде звертатися до будь-якого бога або людини, а не до тебе, царю, – буде вкинутий у лев’ячу яму?» Цар відповів: «Так, це слово в силі, як закон Мідії і Персії, що не відміняється».

14 Тоді вони сказали царю: «А Даниїл із переселених синів Юдеї не зважає ні на тебе, царю, ні на постанову, тобою підписану, але тричі на день підносить свою молитву до свого Бога».

15 Зачувши таке, цар дуже засмутився і став шукати спосіб, як врятувати Даниїла; такі свої намагання він не припиняв аж до заходу сонця.

16 Тоді ці мужі натовпом зайшли до царя і сказали: «Знай, царю, по закону мідійців і персів ніяка заборона або наказ, що їх видає цар, не може відмінятися».

17 Тоді цар наказав привести Даниїла і вкинути його в яму до левів. При цьому цар сказав: «Даниїле, Бог твій, Якому ти служиш постійно, врятує тебе».

18 І закрили яму плитою, і поставили царську печать та печать його вельмож, щоб нічого не було змінено в справі Даниїла.

19 Цар же пішов у свій палац і ліг спати, не вечерявши. Та сон утік від

нього.

20 На ранок цар встав і поспішив до лев’ячої ями.

21 Наблизившись, він жалібним голосом обізвався до Даниїла і спитав: «Даниїле, слуго Бога Живого! Чи зміг твій Бог, Якому ти ревно служиш, врятувати тебе від левів?»

22 Даниїл відповів: «Царю, живи повіки!

23 Бог мій послав ангела Свого і закрив пащі левам, тому вони не заподіяли мені ніякої шкоди. Бог визнав мене невинним перед Собою, та й перед тобою, царю, я не вчинив ніякого зла».

24 Цар дуже зрадів і наказав витягти Даниїла з ями. Коли ж підняли його на поверхню, на ньому не виявилося жодного пошкодження, бо він покладався на Бога.

25 Тоді цар звелів, щоб привели тих мужів, які обмовили Даниїла, і їх було кинуто в лев’ячу яму – їх, їхніх дітей і жінок їхніх. Не встигли вони впасти до дна ями, як накинулися на них леви і перетрощили всі їхні кості.

26 Тоді цар Дарій написав: «До всіх народів, племен і наріч, що проживають на всій Землі: мир вам нехай примножиться!

27 Від мене наказ: нехай у всіх краях мого царства бояться та тремтять перед Богом Даниїла, бо Він є Бог Живий і існує повіки! Його царство непохитне, а панування – до кінця віків!

28 Він рятує і визволяє, чинить знамення і чуда на небі і на Землі. Він врятував Даниїла від пащі левів».

1138

ДАНИЇЛА 6 -7

29 І залишився Даниїл при владі й надалі за царювання Дарія, а потім і за царювання Кіра Персидського.

7

Чотири звіри

1 Першого року царювання Валтасара, царя вавілонського, Даниїл мав сон і видіння голови своєї на постелі своїй. І він записав той сон, пояснивши значення баченого.

2 Розпочавши, Даниїл сказав: «Бачив я у нічному видінні: ось чотири вітри під небом розбурхали велике море, 3 і чотири великих звірі, не схожих один на одного, вийшли з моря.

4 Перший звір – наче лев з крилами орла. Я дивився, аж поки не були обірвані крила на ньому. Коли його підвели, він став на двох ногах, наче людина, і йому було дане серце людське.

5 Другий звір, схожий на ведмедя, став поруч з першим, і троє ребер застряли в зубах його пащі. Йому сказали: «Встань і їж м’яса багато!»

6 І бачив я ще: ось звір, подібний до леопарда; на плечах у нього четверо пташиних крил і чотири голови; і дана була йому влада.

7 Після нього я побачив у нічному видінні четвертого звіра – це був грізний, страшний і дуже могутній звір: він мав залізні зуби, якими все пожирав, трощив, а рештки топтав ногами. Він дуже відрізнявся від попередніх звірів, бо на ньому було ще десять рогів.

8 Я дивився на ці роги, аж ось між

ними піднісся ще один ріг, але менший, а три попередні були вирвані перед ним. І були у цього рога очі, як у людини, і уста, які говорили зухвало.

9 Накінець, я побачив ще престоли, на яких Давній днями посів Своє місце. Одяг на Ньому був білий, як сніг, а коси на голові – немов чиста вовна; престол Його світився полум’ям, і колеса престолу, як вогонь пломеніючий (Єз. 15:21).

10 Вогняна річка виходила і проходила перед Ним; тисячі тисяч служили Йому, і сила-силенна людей стояла перед Ним – це засідання суду, на якому розгорнуто було книги. (Об.20:4).

11 Тоді я побачив, що за ті зухвалі слова, які промовляв малий ріг, звір був убитий, і понівечене тіло його вкинуто у вогонь.

12 Також і інші звірі були позбавлені влади, а тривалість життя їхнього була установлена на відповідний час і годину.

13 Бачив я ще у видінні нічному ніби Сина Людського, що йшов з хмарами до Давнього днями.

14 А коли Він підійшов, Йому дана була влада, і слава, і царювання, щоб всі народи, племена і мови служили Йому. Його влада – влада вічна, яка не минеться, і царство Його не зруйнується повік!

15 Мені перехопило дух, і видіння голови моєї занепокоїло мене.

16 Я підійшов до одного з тих, які стояли, і запитав його про справжнє значення всього побаченого, і він, розмовляючи зі мною, став пояснювати.

1139

ДАНИЇЛА 7- 8

17 Ці великі звірі, яких четверо, означають царів, які ще постануть на Землі.

18 Після них царювання приймуть на себе святі Всевишнього, і їхнє царювання буде повіки і повік- віків!

19 Тоді я забажав пояснення про четвертого звіра, який дуже відрізнявся від решти звірів своїм грізним та страшним виглядом, зуби якого із заліза, а пазурі з міді; який усе пожирав, трощив, а рештки топтав ногами; 20 також і про десять рогів, що на його голові, та того іншого, що піднісся і перед ним упали три, який промовляв зухвало і здавався більшим від інших; 21 бо я бачив, як той ріг брав верх над святими і перемагав їх, 22 поки не прийшов Давній днями і не проголосив вирок на користь святих Всевишнього, бо прийшов час для їхнього царювання.

23 І продовжував той говорити, і сказав: «Четвертий звір – це четверте царство, яке буде на Землі; воно відрізнятиметься від усіх інших царств своєю ненажерливістю, жорстокістю та спустошеннями.

24 Десять рогів – то десять царів, які вийдуть з того царства, але піднесеться ще один, інший, який скине трьох царів.

25 Він буде злословити Всевишнього та пригноблювати святих Всевишнього і задумає навіть змінити час і закон; і будуть віддані в його руки святі на час, часи і півчасу.

26 Та відбудеться суд, і влада від

нього забереться на загибель та остаточне його знищення.

27 Царювання, і влада, і велич царств під усім небом буде віддана народові святих Всевишнього, царство Якого – царство вічне, і всі володарі будуть служити та схилятися перед Ним.

28 Тут закінчується моє слово, від якого мене, Даниїла, дуже стурбували думки мої, так що і вигляд змінився мій, але я зберіг слово в серці своєму.

8

Видіння про овна біля річки і про козла 1 На третій рік царювання Валтасара, царя, з’явилось мені, Даниїлові, видіння – інше, ніж те, яке я бачив раніше.

2 Дивлячись на це видіння, мені здалось, що я знаходжусь в Сузах, престольному місті, що в Єламському краю, і бачу в видінні, наче я стою біля річки Улай.

3 І коли поглянув, бачу: ось стоїть баран* біля річки з двома рогами, і роги в нього високі, а один вищий від другого. І вищий виріс пізніше.

4 І я бачив, як цей овен бив рогами на захід, і на північ, і на південь. І ніякий звір не міг вистояти проти нього. Він робив, що хотів, і ставав все сильнішим і сильнішим.

5 Я уважно спостерігав за ним. Та ось із заходу з’явився козел*, який -----------------*3 Овен (баран) - символ Мідо-Перської країни, яка стала набирати могутність при Кірі. Роги символізують владу у цій країні, яка розподілялась між Мідією і Персією; проте Персії (більший ріг) належала більша влада.

1140

ДАНИЇЛА 8

ішов по землі, ледве торкаючись її. У цього козла можна було побачити ріг між очима його.

6 Він загледів барана з рогами, який стояв над річкою, і кинувся на нього у великому бойовому запалі та роздратуванні.

7 Я бачив, як той розлючений козел наблизився до барана і вдарив його. І відломилися у барана зразу обидва роги його, і не вистояв він перед козлом. Поваливши його на землю, він топтав його, і не знайшлося того, хто б міг визволити барана від козла.

8 Тоді козел надзвичайно зріс у силі. Та коли досяг зеніту слави, – раптово у нього зламався великий ріг. І виросли замість нього чотири інші*, звернені на всі чотири сторони.

9 Від одного з них виріс ще малий ріг*, який дуже поширився на південь, на схід і до Прекрасного краю.

10 Він взяв гору над небесним воїнством і поскидав деяких з того воїнства та зір на землю і потоптав їх.

11 Він навіть піднявся проти Володаря воїнства, зупинивши щоденну ---------------*5 Козел - під цим символом виступає несподівана поява Олександра Македонського (336323 рр. до Р.Х.) і неправдоподібна швидкість його завоювань. Ніякий союзник або країна не могли спасти дворогого овна, бо під час свого панування Мідо-Персія потурбувалась про те, щоб не залишилося інших, хоч трохи сильних країн.*8 Великий ріг - Олександр Македонський; після смерті Ол. Македонського його імперія розпалась на чотири частини: Касандр тримав владу у Греції, Лисимах правив Анатолією, Сіро-Месопотамія була під владою Селевка, а Єгипет - Птоломея.

жертву та занапастивши місце святині Його.

12 А віддано було йому воїнство * разом із щоденними жертвами за безчестя; і повалив він правду в порох , і в усьому, що б він не робив, мав успіх.

13 І почув я голос святого, який промовляв до іншого, який запитав: «Як довго простягатиметься це видіння про щоденну жертву та про спустошливе безчестя, через яке святиня і воїнство будуть потоптані?»

14 А той відповів: «На 2 300 вечорів і ранків – тільки тоді святиня буде очищена».* 15 І коли я, Даниїл, побачив це видіння і став роздумувати над значенням його, раптом з’явився переді мною хтось, що мав вигляд мужа.

16 І почув я голос людський від середини річки Улай, який проговорив: «Гавриїле! Поясни йому це видіння».

17 Він підійшов, де я стояв, і коли наблизився, – я злякався і упав на обличчя своє, а він промовив: «Запам’ятай, сину людський, – це видіння стосується останнього часу».

18 Поки він так говорив до мене, я знепритомнів і лежав обличчям своїм до землі, та він доторкнувся до мене і ------------*9 Малий ріг - Антіох Єпіфан, запеклий ворог юдеїв. «Невеликий ріг» припинив щоденні жертви, скинув первосвященника («вождя воїнcтва»), і замінив тодішні жертви грецькими видумками; захопивши храм та пограбувавши його в 168 р. до Р.Х., Антіох встановив контроль. *13 Воїнство, небесне воїнство - народ Ізраїля. *14 Це відповідає 1150 дням, що менше 3,5 років, які згадані в Даниїла 7 (1278 днів).

1141

ДАНИЇЛА 8-9

поставив мене на ноги.

19 І сказав: «Я тобі відкрию, що буде в останні дні гніву, бо це видіння відноситься до кінця призначеного часу.

20 Овен, якого ти бачив з двома рогами, – це царі мідійський та персидський.

21 Козел кошлатий – то цар Греції, великий ріг між очима його – то перший її цар.

22 І як зламався ріг, а замість нього вийшло чотири інші, то це означає, що постануть чотири царі з того народу, але не з його силою.

23 Наприкінці їхнього царювання, коли грішники наповнять міру беззаконня, постане ще один цар – хитрий та підступний.

24 Його сила зросте, але не його старанням, тому він буде з успіхом чинити дивовижні спустошення: винищить сильних і нищитиме народ святих.

25 При його розумові ділам рук його сприятиме і підступ. Та, загордившись в серці своєму, продовжуватиме вбивати і в мирний час, і повстане навіть на Володаря володарів, але буде стертий і то не рукою.

26 Видіння про вечір і ранок, як було сказано, – правдиве видіння, і ти заховай його, бо воно відноситься до віддалених часів».

27 Я, Даниїл, знемігся і лежав безсилим декілька днів. А коли приступив до царських справ, все ще дивувався над тим видінням, хоч нічого не розумів з нього.

9

Видіння про 70 сімок

1 За часів царювання Дарія, сина Ассуїра-Ахашвероша (Ксеркса) з роду мідійців, який став царем над халдейським царством, а саме: 2 в перший рік його царювання, я, Даниїл, дослідивши з книг число тих років, яке Господь сказав до пророка Єремії, що 70 років мають пройти над руїнами Єрусалима, 3 я обернув лице своє до Господа Бога і приготовився до молитви та благання в пості, вереті та попелі.

4 І молився я до Господа, Бога мого, визнаючи гріхи та промовляючи: «Господи, Боже великий і дивний, Який зберігаєш завіт і ласку до тих, хто любить Тебе і виконує заповіді Твої.

5 Ми згрішили, поступали несправедливо, повстали і відвернулись від заповідей Твоїх та від постанов Твоїх.

6 Не прислухалися до Твоїх слугпророків, які говорили Твоїм іменем до наших царів, до наших князів, до наших батьків та до всього народу нашої землі.

7 У Тебе, Господи, правда, а у нас на обличчі сором, як це видно на мужах Юдеї, на мешканцях Єрусалима та на всіх ізраїльтянах, близьких і далеких, в усіх землях, куди Ти вигнав їх за їхнє віроломство перед Тобою.

8 Господи! У нас - у царів наших, у князів наших і в батьків наших на обличчі сором, бо ми згрішили перед Тобою.

9 А у Господа нашого – милосердя

1142

ДАНИЇЛА 9

і прощення. Ми збунтувалися проти Нього 10 і не слухалися голосу Господа, Бога нашого, щоб жити за Його законами, які Він давав через слуг Своїх, пророків.

11 Увесь Ізраїль переступив закон Твій, відвернувся, щоб не слухати голосу Твого. Через те і вилив Ти на нас закляте прокляття, написане в законі Мойсея, слуги Божого, бо ми згрішили перед Тобою.

12 І Ти виконав слово Своє, яке говорив для нас і для правителів наших, які управляли нами, і накликав на нас велике горе, якого не бувало під небесами, але яке сталося в Єрусалимі.

13 Що було написано в законі Мойсея, те і спіткало нас. Та ми не благали Господа, Бога нашого, не відвернулись від свого беззаконня, щоб набратися розуму в правді Твоїй.

14 А Господь не забув і послав на нас усі оті нещастя, бо Господь, Бог наш, справедливий у всіх ділах Своїх, які робить, – то тільки ми не зважаєм на попередження Його.

15 І тепер, Господи, Боже наш, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської сильною рукою і являєш славу Свою і по цей день, ми визнаємо, що ми згрішили і є винуватими перед Тобою.

16 Але нехай, Господи, за Твоїм великим милосердям відвернеться гнів Твій і Твоє обурення від міста Твого, Єрусалима, і від святої гори Твоєї, бо це за гріхи наші та провини батьків наших Єрусалим та народ Твій терпить наругу від усіх, що навколо нас.

17 І нині почуй, Боже наш, молитву слуги Твого та його благання, і нехай засвітиться лице Твоє над спустошеною святинею Твоєю заради Тебе Самого, Господи!

18 Прихили, Боже мій, вухо Твоє і вислухай, відкрий очі Твої і поглянь на руїни наші і на місто, де призивалося ім’я Твоє, бо ми приносимо до Тебе наші благання, покладаючись не на праведність нашу, а на Твоє велике милосердя.

19 Господи, почуй! Господи, прости! Господи, зверни увагу і допоможи не гаючись заради Себе Самого, бо Твоє ім’я кличеться в місті Твоєму і в народі Твоєму!»

20 І коли я так говорив і молився та визнавав гріхи мої і гріхи мого народу, Ізраїля, викладаючи мою молитву перед Господом, Богом моїм, і за святу гору Бога мого, – 21 то ще не закінчив молитви, як муж Гавриїл, якого я бачив раніше у видінні, прилетів і доторкнувся до мене, (а це був час вечірньої жертви), 22 і став навчати мене, промовляючи словами: «Даниїле! Я оце прийшов, щоб дати тобі розуміння баченого.

23 Ще на початку молитви твоєї вийшло від Бога слово, і я зійшов, щоб тепер об’явити тобі його, бо ти – людина бажання. Отож, вислухай уважно і збагни сказане.

24 Сімдесят тижнів призначено для твого народу і для твого святого міста, щоб покласти край беззаконню, запечатати гріхи і загладити вину; щоб установити вічну правду, підтвердити

1143

ДАНИЇЛА 9-10

видіння і пророцтва та помазати Святого над святими.

25 Отож, знай і розумій: від часу, коли вийде постанова про відбудову Єрусалима і до Месії Володаря пройде сім тижнів і 62 тижні. І вернеться народ, і відбудуються стіни та вулиці, хоч і у важкий час.

26 В кінці семи і шістдесяти двох тижнів буде вбитий Месія, і (другого) більше не буде. Місто і святиня зруйнуються народом князя, і руйнування його будуть, як від повені; війни і спустошення триватимуть до кінця.

27 А один тиждень утвердить Завіт для багатьох. В половині тижня скасується жертва і приношення; святиня стане занàпащеною пусткою. На кінець призначена загибель і самого спустошувача».

10

Видіння про ангелів

1 На третьому році Кіра, персидського царя, Даниїлові, який називався ще Валтасаром, було об’явлення. І це об’явлення було правдивим та сильним. Даниїл збагнув його і зрозумів це видіння.

2 «Був я, Даниїл, в жалóбі цілих три тижні.

3 Я не вживав ніякої смачної їжі, м’ясо і вино не входило в мої уста, і пахощами не користувався, аж поки не закінчились три тижні.

4 А на двадцять четвертий день першого місяця, коли я був біля великої річки, біля Тигру,

5 я підвів свої очі і побачив: ось муж у лляному одязі, стан якого підперезаний золотом з Уфазу; 6 тіло його – як топаз, а вид його сяяв, наче блискавка; його очі були, як палаючі світильники, руки його і ноги – як блискуча мідь, і голос його – як голос великої громади людей.

7 Тільки один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, що були зі мною, не бачили його, але страх великий напав на них, і вони втекли, щоб заховатись.

8 Я залишився один і поки дивився на це велике видіння, не стало сили в мене, і вид обличчя мого змінився до невпізнання від знемоги.

9 І почув я голос того мужа, а, почувши, знепритомнів і припав обличчям своїм до землі.

10 Та ось торкнулась мене чиясь рука і звела мене на коліна та на долоні моїх рук.

11 І обізвався він до мене, і сказав: «Даниїле, муже бажань! Стань на ноги свої і запам’ятай слова, які я тобі скажу, бо я посланий до тебе». Поки він говорив ці слова, я підвівся, все ще тремтячи.

12 І сказав він до мене: «Не бійся, Даниїле! Ще з першого дня, як ти прихилив своє серце, щоб одержати розуміння, і упокорився перед лицем Бога твого – почуті слова твої, і я оце прийшов заради твоїх слів.

13 Але князь персидського царства чинив мені опір на протязі 21дня, і ось Михаїл, один з перших князів, прийшов мені на допомогу, і я залишився при царях Персії.

1144

ДАНИЇЛА 10-11

14 Я прийшов відкрити тобі, що станеться з народом твоїм наприкінці днів, бо це видіння відноситься до них».

15 І як він говорив оці слова, я нахилив своє лице до землі і занімів.

16 Але хтось, подібний до людини, торкнувся моїх уст, і я заговорив до того, хто стояв переді мною: «Пане мій! Від цього видіння я так ослаб, що не перестаю тремтіти.

17 І як може слуга мого пана говорити з паном моїм, коли не залишилось сили в мені, і дух мій завмер в мені?»

18 Тоді знову хтось, подібний до людських синів, доторкнувся і додав сил мені, 19 і сказав: «Не бійся, муже бажань! Мир з тобою! Будь бадьорим і стань сильним!» І коли він так сказав, я зібрався з силами і промовив: «Нехай говорить мій пан, бо сили повернулись до мене».

20 А він запитав: «Чи знаєш ти, чого я до тебе прийшов? Я прийшов, щоб воювати з персидським князем, і коли я відійду, на моє місце прийде князь Греції.

21 Але я об’явлю тобі, щó написане в книзі правди. І нема нікого, хто б мене підтримав у цьому, крім Михаїла, князя вашого.

11

Пророцтва про царів наступних часів* 1 Я ще з першого року Дарія, мідійця, стояв, щоб допомогти йому стати сильним.

2 Отож, об’явлю тобі правду. Ще три царі постануть в Персії, з яких найбагатшим буде четвертий. Коли збагатиться він, почне підбурювати всіх проти царя Греції.* 3 Постане тоді ще один могутній цар, з необмеженою владою. Він поступатиме, як йому заманеться.

4 Та коли він досягне величі, неждано впаде його царство, і поділиться на чотири небесні вітри. Не дістанеться жодне з них для його нащадків, і не будуть вони настільки могутніми, як при тому цареві, бо царство його розпадеться і віддасться іншим.* 5 І посилиться цар південний, але один з його князів пересилить його, посівши більше царство (на півночі), і його панування буде могутнім*.

6 Через якийсь час вони укладуть між собою союз, і дочка південного царя вийде заміж за північного, щоб налагодити взаємовідносини. Але не вистачить сил ні у неї, ні могутності у того, хто її взяв. Вона, її чоловік, її діти і їхні прибічники, які виконували волю їхню, будуть убиті*.

7 Проте один із пагонів її кореня уціліє і займе місце своє, прийде в силу, і піде проти укріплень північного царя – розгромить їх і підкорить собі*.

8 Їхніх богів і ідолів з дорогоцінним посудом їхнім, срібним і золотим, захопить і відвезе в Єгипет.

9 Після декількох років миру північний цар спробує виступити проти південного, але змушений буде повернутися в свою землю.

1145

ДАНИЇЛА 11

10 І піднімуться сини його, і зберуть велике військо, і один з них розпросториться, наче повінь, атакуючи ворожі фортеці*.

11 В своєму гніві цар Єгипетський піде війною проти царя Сирії і переможе його велике військо.

12 Його серце наповниться гордістю від такої перемоги, та, незважаючи на те, що він винищить десятки тисяч, сильнішим від цього не стане.

13 Північний цар, повернувшись, збере ще більше військо, ніж до цього, і по деякому часі виступить уже з добре озброєним військом*.

14 Того часу й інші піднімуться проти південного царя, в тому числі і бунтівники з твого народу – так прискориться виконання баченого тобою, але спотикнуться.

15 І прийде північний цар, і зробить насип, і здобуде укріплене місто; тоді не встоять ні ноги півдня, ні його добірне військо.

16 Тепер цар Сирії (північний) чинитиме, як захоче, і ніхто не стане йому на заваді; у прекрасному краї він розкине табір свій і діятиме цілковито згідно сили своєї*.

17 Крім походів, він плануватиме й інші заходи для того, щоб знищити ворога. Він шукатиме союзу з ним, віддавши за нього свою дочку. Але такий його план не матиме успіху *.

18 Тоді він поверне своє обличчя до побережжя Великого моря і захопить його собі. Але один із вождів покладе край такому нахабству і поверне його ж підступ проти нього самого*.

19 А він візьметься за укріплення свого краю, де спотикнеться і впаде, і більше не встане.

20 Наступного царя будуть згадувати як царя-збирача податків з Ізраїля. Через короткий час він загадково помре, але не в бою і не під час бунту*.

21 На його місце стане мерзенний, якому не віддадуть царських почестей, але який тихцем і лестощами прийде до влади*.

22 Кожного, хто не підтримає його, навіть первосвященника Божого, він змете і погубить*.

23 Його угоди віроломні і за допомогою обману простого люду підсилиться і піде вгору.

24 Поступово він займе весь прекрасний край і зробить те, чого не робив ніколи жоден з його предків: розорить маєтки, загарбає багатство і пороздає його своїм, легко візьме укріплення і забере в полон, але все це – до часу.

25 Потім підніметься з великим військом і піде проти Єгипту; Єгипет виступить йому назустріч ще з більшим військом, але через зраду потерпить поразку*, 26 бо ті, які їли з ним за одним столом, погублять його; військо розбіжиться, але багато поляже на полі бою*.

27 В обох царів буде на серці підступ: за одним столом говоритимуть один одному неправду. Тому ні один з них не матиме користі від цього, бо кінець відкладено до часу.

28 І хоч він забере з собою велике

1146

ДАНИЇЛА 11

багатство, та не припинить проти святого завіту ворожих задумів, які йому вдасться здійснити, перш ніж повернеться в свою землю.

29 В умовлений час цар Сірії знову піде на південь, але цей похід буде не таким вдалим, як попередній*.

30 Туди одночасно прибудуть кіттімські кораблі і помішають йому. Не відважившись продовжувати похід, він повернеться назад з великим озлобленням на святий завіт і здійснить свій задум – стане знову умовлятися з відступниками святого завіту.

31 Для цього він введе військо в святиню і сплюндрує її; припинить щоденну жертву і поставить ідола (гидоту) в тій пустці.

32 Лестощами йому вдасться перетягнути на свою сторону служителів завіту, але щиро віддані своєму Богові вистоять і будуть діяти.

33 І розумні з народу навчать багатьох, хоч і самим деякий час доведеться потерпіти від меча, від вогню, полону та пограбування.

34 Та під час страждань матимуть і підмогу. Тоді до них приєднається багато інших, хоч і нещиро.

35 А зазнають розумні страждань для випробування, щоб очистити їх і вибілити для останніх днів.

36 І буде поступати той цар згідно своїх забаганок і підноситись вище всякого бога, навіть на Бога богів говоритиме зневажливе. А матиме такий успіх, щоб довершився гнів і конче звершилося призначене.

37 Не звертатиме уваги він ні на богів своїх батьків, ні на бога, якого бажали жінки*, і взагалі ні на якого бога, а звеличуватиме лише себе.

38 Але богові укріплень на його місці віддаватиме шану – богові, якого не знали батьки його, віддаватиме і золото, і срібло, і дорогоцінне каміння, і коштовні речі*.

39 І діятиме проти ворожих укріплень за допомогою цього бога. Хто визнаватиме його, того він осипле почестями, дасть їм владу над багатьма і землю в нагороду.

40 Та під кінець часу виступить проти нього південний цар. Північний же кинеться на нього, наче буря – з колісницями, вершниками, безліччю кораблів. Нападе він і на інші країни і, наче потоп, пройдеться по них*.

41 І ввійде він у прекрасну землю, і багато міст впаде від нього. Врятуються від його руки тільки Єдом, Моав і більшість синів Аммонових.

42 І простягне свою руку далі – не врятується і Єгипет.

43 Він заволодіє скарбами, золотом, сріблом і різними дорогоцінностями Єгипту, а лівійці і ефіопи підкоряться йому.

44 Але чутки зі сходу і півночі налякають його, і він, вертаючись, з великою люттю буде спустошувати та вбивати багатьох.

45 І розкине царські намети між морем і горою преславної святині.

---------------Примітки до слів, позначених (*) в 11-ому розділі, знаходяться в кінці 12-го розділу.

1147

ДАНИЇЛА 12

Та настане і йому кінець, і ніхто йому не допоможе.

12

Обітниця воскресіння

1 І прийде того часу Михаїл, князь великий, який обстоює твій народ. З його приходом настане такий важкий час, якого не було від початку. Того часу врятуються з твого народу всі, хто буде знайдений записаним в книзі.

2 Багато тих, хто спить у поросі земному, прокинуться – одні для вічного життя, інші – для вічної наруги та сорому.

3 А розумні будуть сяяти, як світила небесні, і ті, які навернуть багатьох до правди, – як зорі, – навіки, назавжди!

4 Ти ж, Даниїле, закрий ці слова і запечатай цю книгу до останнього часу. Ті, хто прочитає її, побільшать знання».

5 Тоді я, Даниїл, поглянув, - аж ось стоять два інших ангели, один на цьому березі річки, другий на тому березі річки.

6 І один з тих ангелів запитав мужа у лляному одязі, який стояв над водами річки: «Коли настане кінець цим див-

ним подіям?»

7 І я почув, як муж у лляному одязі, який стояв над водами річки, піднявши праву й ліву руку до неба, присягнув вічно Живим: «Це станеться через час, часи і півчасу. Коли повністю зламається сила святого народу, – все це збудеться».

8 Я слухав і не розумів. Тоді я запитав: «Пане мій, що ж буде після цього?»

9 Він сказав: «Іди, Даниїле, бо заховані і запечатані ці слова до закінчення часу.

10 Багато хто очиститься, відбілиться і переплавиться; нечестиві будуть поступати нечестиво і нічого не зрозуміють, а мудрі – зрозуміють.

11 Від часу припинення щоденної жертви і встановлення там ідола (гидоти) пройде 1290 днів.

12 Благословенний той, хто очікує і діждеться 1335-го дня.

13 А ти іди до закінчення днів своїх і спочинеш. Встанеш в кінці днів, щоб одержати свою частку»*.

----------------*13 Варіант перекладу:“А ти, Даниїле, будь вірним до кінця, тоді хоч і помреш, але встанеш, щоб одержати свою нагороду в кінці часу“.

1148

Примітки до 11-го розділу 11-ий розділ книги Даниїла має певні труднощі для розуміння.Тому, щоб полегшити сприйняття змісту, вважаємо за доцільне нижче подати коментарі у вигляді історичних довідок стосовно деяких подій:

*2 Це може бути династія великих царів: Дарія І, Артахшасти і Ксеркса, які управляли Персією. Четвертого царя визначити не легко. Очевидно Ксеркс І або Дарій ІІІ успадкують таку країну і багатство, що йому будуть заздрити народи. Пророцтво про те, що «почне підбурювати всіх проти царя Греції» має відношення до персидських воєн проти Греції до появи Олександра Македонського. *4 Царство Олександра розпалося і дісталося чотирьом його наступникам, з яких жоден не був законним спадкоємцем його країни і влади. *5 Південного царя ототожнюють з Птоломеєм І Сотером (305-285 рр. до Р.Х.), який взяв до себе Селевка (312-280 рр.), одного із своїх князів, і направив в Антіохію, де той домігся більшої влади і могутності, ніж сам Птоломей І. Селевк І дійсно захопив більшу частину території, що залишилася після смерті Олександра Македонського без правителя. *6 Біля 250 р. до Р.Х. Птоломей ІІ (285-246рр.до Р.Х.) віддав свою дочку Вероніку («дочка південного царя») в жінки Антіоху ІІ (267-241 рр.до Р.Х.). Але для того, щоб завершити цей політичний союз, Антіоху ІІ прийшлось позбутися своєї попередньої жінки Лаодикії. Через якийсь час Лаодикія стала знову жити із своїм чоловіком. Але отруїла його, вбила дитину Вероніки і, накінець, позбулася самої Вероніки. *7-9 Таку зраду неможливо було залишити без помсти. «Пагін від її кореня» - це брат Вероніки Птоломей ІІІ, який здійснив дуже вдалий похід на північ і захопив багато здобичі, в тому числі «богів їхніх і ідолів з дорогоцінним посудом їхнім, золотим та срібним». *10-12 Ці вірші стосуються подій при царюванні Антіоха ІІІ (223-187 рр. до Р.Х.), відомого

як Антіох Великий. Антіох, який задумав вирвати Палестину з-під влади Птоломеїв, вдерся в 219 р. в країну і мав великий успіх. Така загроза змусила Птоломея виступити і в 217 р. він розгромив Селевкідів при Рафії. І все ж слова нашого тексту «але від цього не буде сильнішим» тоже правдиві. Бо успіх справив на Птоломея таке сильне враження, що він не став розвивати його далі. *13-14 Через 14 років Антіох ІІІ реорганізував і перегрупував своє військо і знову виступив проти півдня «з добре озброєним військом». Тим часом після Птоломея ІV став бездарний Птоломей V, що спростило задачу Антіоха. Одночасно велись безперервні спроби скинути династію Птоломеїв, але безуспішно. *16 Антіох ІІІ виступив проти Птоломея в Палестині і в 198 р. до Р.Х. Палестина попадає під владу Селевкідів. *17 Антіох ІІІ приготувався кинути проти Єгипту всі свої сили, але через незрозумілі для нас причини, у 197 р. укладає мир з Єгиптом. Договір був скріплений шлюбом дочки Антіоха ІІІ Клеопатри з Птоломеєм V. Метою союзу було використати цей шлюб, «щоб знищити ворога», підкоривши Єгипет владі Селевкідів. Цього, однак, не сталося, бо Клеопатра захищала владу свого чоловіка і наполягала на укладенні угоди з Римом проти Сирії. Ось що мав на увазі автор під утаємниченою фразою «але не матиме успіху такий його план». *18-19 Антіох ІІІ, згоряючи від манії величі, розпочав серію походів з метою захопити побережжя (196-191 рр. до Р. Х.) Середземного моря. Кінцевою метою його було захоплення самої Греції, але і цей план не вдався. Римська країна рішуче вмішалась, і в битві при Фермопілах (191 р.), і при Магнесії (190 р. до Р.Х.)

1149

Антіох ІІІ був розгромлений. Він дійсно «спіткнувся і впав» - був убитий при спробі пограбувати храм Бела в Елимаїді. *20 Селевк ІV заступив на місце свого батька (187-175 рр. до Р.Х.), і його правління нічим не виділялось і, як висловився пророк, «загине, але не в битві, і не під час бунту». На це вказує історичний факт: Селевк був убитий своїм скарбником Іліодором. *21 Подаючи цілий ряд історичних подій, які в кращому випадку можна назвати сумною хронікою, і яка привела на сцену Антіоха ІV, автор звертається до головної ідеї свого бачення: апогею безчестя, яке проявилося в Антіоха ІV «мерзенний». Антіох ІV був молодшим від Дмитрія, сина Селевка ІV, і право наступника належало не для нього. Але хитрощами і лестощами він піднявся і захопив владу. *22-24 Не зовсім зрозумілий текст цих віршів, але всі сходяться на тому, що Антіох подавив всякий опір в Палестині, грабуючи та спаплюжуючи все і вся. В словах «але все це - до часу» звучить попередження Антіоху, а юдеям - обітниця, що його намірам призначений кінець. *25 Цим віршем розпочато розповідь про Єгипетські походи, започатковані Антіохом ІV. *26-27 Проблеми у відносинах між Єгиптом і Сирією розпочались в 172 р. до Р.Х., коли двоє придворних захопили владу в Єгипті і стали готовитись до нападу на Антіоха ІV. Вони напали в 169 р.до Р.Х., але битву виграв Антіох і зробив Птоломея VІ своїм васалом. Радники Птоломея «погублять» його. «В обох царів» Птоломея VІ і Антіоха ІV - які будуть «за одним столом говорити один одному неправду» успіху не буде. Бо ні в одному з них не буде щирого прагнення до миру і згоди: головна мета Антіоха - захопити і підкорити Єгипет, а у Єгипту були саме зворотні прагнення. Але не в їхніх руках перебуває кінцевий результат, тому «кінець відкладено до часу». *28 Повернувшись в Єрусалим, заворожений успіхом і з «великим багатством», Антіох виступив проти «святого завіту», проти віри юдеїв і пограбував святилище Храму. В Храмі було розміщене військо, все спаплюжене, і багато вбито юдеїв. Це сталося тому, що юдеї, одержавши неправдиве повідомлення про смерть

Антіоха в Єгипті, скинули Менелая, який замінив Ясона на посаді первосвященника. Повернувшись, Антіох поновив вибраного ним первосвященника і покарав бунтівників. *29-31 Відновивши вдома попереднє положення, Антіох повернувся в Єгипет для продовження завоювання. Але на цей раз успіху не мав («цей похід буде не таким вдалим, як попередній»). «Кораблі Кіттімські», насправді римські, під командуванням Попилія Лена примусили Антіоха повернути додому. Цей же «Кіттім» згадується в літературі рукописів Мертвого моря, де його тоже ототожнюють з римлянами. Страшні часи настали для юдеїв. Невдоволений невдачею претендент на світове панування зразу ж направив всю свою енергію на розв’язання внутрішньої задачі - інтеграцію юдейського народу і залучення його до грецького способу життя та звичаїв. Це рішення викликало повстання Маккавеїв. Крім цього, Антіох «лестощами перетягнув на свою сторону служителів завіту», які допомагали йому руйнувати юдейство. Воєначальник Апполоній з наказу із Антіохії, захопив Єрусалим, осквернив Храм і замінив звичайні жертвоприношення грецькими і літургією на честь ідола Зевса Олімпійського. *37 Бог, якого бажали жінки - Адоніс. *38 Богом укріплень міг бути і Юпітер Капітолійський, і Зевс Олімпійський - обох їх шанував Антіох у Єрусалимі. З допомогою одного з них він воював проти укріплень і успішно брав їх. *40-45 Автор передбачив ще один напад «південного царя», у відповідь на який «північний цар кинеться, як буря». Хоч тисячі поляжуть, Єдом, Моав і аммонітяни уникнуть кривавої різанини, яка заллє прекрасну землю. Цих троє традиційних ворогів Ізраїля, які символізують єретиків і перебіжчиків, яких цар буде захищати. Його влада розповсюдиться на обширні території: Лівію, Єгипет і Ефіопію. Він розкине намети між «морем» (Середземним) і «горою», тобто Храмом. І тут, як було провіщено (Єзек.

39,4; Зах. 14,2; Іс. 14,25), настане довго очікуваний його кінець: Антіох ІV в 165 р. до Р.Х. відправився на схід, у Парфію, де під час цього походу він захворів на якусь душевну хворобу і помер в 163 р. до Р.Х.

1150