КНИГА ІОВА (ЙОВА) Книга Іова (тобто, відданого на поталу), високопоетичний твір Св.Письма, складається з трьох частин: прологу та епілогу, написаних прозою, і середньої частини, написаної віршем. Давньоізраїльська поезія не мала такого віршованого метру і ритму, як у нас, а складалася переважно з паралелей або ритму думок в синонімних або протилежно римованих двовіршах: сентимент одного рядка відлунювався в другому рядку. Іноді двовірші подвоювалися, потроювалися, а то й почетверювались, утворюючи два, чотири, шість або й вісім рядків. В перекладі Сімдесяти сказано, що Іов (Йовав, Йов) був другим царем Єдому (Буття 36:33). Назви міст і імена людей, подані в книзі, наводять на думку, що події, описані в книзі, відбувалися між нащадками Ісава (див. 2 розділ). В усякому разі книга описує ранній період історії і примітивне життя племен, нащадків Авраама, на північній границі Аравії, в той час, коли Ізраїль перебував у Єгипті. У пролозі автор виводить на сцену особу праведного Іова, який з родиною живе у великих статках. Та ось на нього раптово спадає цілий ряд нещасть, які позбавляють Іова дітей і всього його майна. На нього самого сатана («противник») насилає страшну хворобу, що робить його огидним для всього його оточення. Найзлиденнішим, найнещаснішим чоловіком на Землі стає Іов. Та навіть і в такому стані він не розлучається з своїми чеснотами і непохитно тримається своєї віри в Бога. Приходять до Іова троє його друзів: Єліфаз, Білдад та Зофар. Вони бажають його втішити, але між ними зав’язується суперечка про причини лиха, яке вразило Іова. Суперечка переростає у диспут про походження зла взагалі. По-старосвітському приятелі Іова твердять, мовляв, зло падає на людину за її гріхи. Та Іов твердить, що не почуває за собою ніякого гріха, а тому відкидає цю думку друзів. Зло і страждання можуть мати не тільки значення кари за гріхи, але і як випробування, пересторогу і заслугу (Дії 5:41). Ще в ранньому періоді свого існування людина зауважила страждання і несправедливість в своєму житті. Цілком природно, що чоловік, роздумуючи над цим, дивувався в своїй душі: чому добрий і справедливий Бог створив світ таким, де існує багато страждань і де терплять не тільки злі, але й добрі люди? Хоча ми не можемо зрозуміти суть людського страждання краще, ніж люди в дні Іова, нам легше примиритись з цим, тому що Сам Бог прийшов на Землю в особі Ісуса Христа і страждав за наші гріхи. Страждання Христа, Праведника, є доказом Божого страждання разом зі Своїм творінням. Хоч нам зараз неясна суть людських страждань, але ми мусимо вірити, що Бог в цьому має для нас якусь мету. Прийде день, коли всі наші життєві проблеми закінчаться на цьому світі - тоді ми не переставатимемо хвалити Бога за дане нам таке існування на Землі. За стародавніми ізраїльськими переказами книга Іова приписується Мойсею. Мойсей жив у Мадіанській долині (Вихід 2:15), яка межувала з Єдемською землею, і тут він міг почути оповідання про Іова, від його близьких нащадків. Також сам Іов міг ще жити і особисто розказати Мойсею про пережите, давши йому копію своїх родинних записів. Ось що про цю Книгу мовлено відомими людьми. Віктор Гюго:«Книга Іова, можливо, є найбільшим шедевром інтелектуального досягнення людини». Томас Карлейль:«Я вважаю цю книгу, не враховуючи всіх теорій про неї, однією з найбільш величних книжок, які будь-коли написані були. В цій книзі вперше в історії людства висловлене питання: яка мета людського життя на Землі, і які наміри Бог має для людини в цьому світі. Немає, на мою думку, нічого краще написаного в світовій літературі».
657