ÑÂßÒÀ ªÂÀÍÃÅË²ß ВІД
ÌÀÐÊА Автором Євангелія від Марка історики вважають Івана, якого називали ще Марком (Дії 12:12). Він виріс в Єрусалимі і належав до першого покоління християн. Він був безпосереднім учасником унікальних месійних подорожей трьох апостолів Нового Завіту: Петра (1Петра 5:13), Павла (Дії 13:1-13; Кол.4:10; Флм.24) і Варнави. (Дії 15: 39). Згідно свідчень отців ранньої Церкви Марко написав цю Євангелію для віруючих римлян завдяки спілкуванню з Петром. Це були 50-60 роки. У ці роки багатьох віруючих піддавали тортурам і страчували за наказом римського імператора Нерона. Згідно переказів, в цей час були страчені в Римі також апостоли Петро та Павло. Іван-Марк був нáтхнений Духом Святим написати цю Євангелію як пророцьке передбачення та відповідь проповідника на переслідування того часу. Він мав намір укріпити віру в Римі і, якщо виникне потреба, надихнути віруючих на страждання за Євангелію, об’являючи їм про життя, страждання, смерть і воскресіння їхнього Господа - Ісуса Õðèñòà. У розповіді, в якій швидко розгортаються події, Марко описує Ісуса як Сина a%›%ã%, як Месію. Це - Євангелія діянь! Він записує 18 чудес і лише чотири притчі. Через те, що ö Євангелія для римлян, в ній пропускається вся юдейська генеалогія (родовід) та розповіді про народження, перекладаються арамейські слова і вживаються латинські терміни, один епізод швидко змінюється іншим, використовуючи багаторазово прислівник «негайно»! Бо ця Євангелія була негайно потрібна людям. Можливо, що це перша з чотирьох Євангелій.
1
1 Ïî÷àòîê ªâàíãå볿 ²ñó ñà Õðèñòà, Ñèíà Áîæîãî. 2 ßê ïèñàëè ïðîðîêè: «Îñü ß ïî ñèëàю Мого àíãåëà ïåðåä Òîáîþ, ÿêèé ïðèгоòóº äîðîãó Òîá³». (Мал.
ùîá õðèñòèòèñÿ â³ä íüîãî ó ð³÷ö³ Éîðäàí³, âèçíàþ÷è ñâî¿ ãð³õè. 6 ²âàí íîñèâ íà ñîá³ îäÿã ç âåðá ëþжî¿ шåðñò³ ³ ï³äïеð³çóâàâсÿ шê³ ðÿíèì ïîÿñîì; ¿æею éîãî áóëà ñó øåíà ñàðàíà* òà äèêèé ìåä. (Ëåâ³ò
3:1),
3 òà: «Ãîëîñ, ÿêèé çàêëèêຠâ ïó ñòèí³: ãîòóéòåñü äî çóñòð³÷³ Ãîñïî äà, ïðÿìèìè çðîá³òü äëÿ Íüîãî ñòåæêè». (²ñ.40:3) – 4 òî òàê і ñòàëîñÿ: ç ïóñòåë³, ïðî ïîâ³äóþ÷è õðèùеííÿ ïîêàÿííÿ çàäëÿ ïрîщеííÿ ãð³õ³â, ïðèéшîâ ²âàí Õðèñòèòåëü. 5 ² ïîòÿãëîñÿ äî íüîãî áåçë³÷ íà ðîäó ç óñ³º¿ Þäå¿ òà ªðóñàëèìà,
11:22).
7 В³í ïðîïîâ³äóâàâ, êàæó÷è : «Çà ìíîþ ³äå Ñèëüí³øèé â³ä ìåíå, ó Нüого ÿ íеäостоéíèé, íàõèëèâ øèñü, ðîçâ’ÿçàòè ðåì³íö³ íà âçóòò³ Éîãî. 8 ß õðèùó âàñ ó âîä³, à ³í õðèñ òèòèìå âàñ у Äóñ³ Ñâÿòîìó». *6. Çà ³íøèìè äæåðåëàìè: áîáè äèêî¿ àêà ö³¿ (locust).
51