1 Самуїлова

ПЕРША КНИГА

САМУЇЛА Книга Самуїла описує радикальний поворот в ізраїльській історії від правління суддів до правління царя. Книга демонструє невідповідність між бажанням народу царя (деспотичного правителя) і Божим взірцем теократії, де Господь виступає його Царем. Книга чітко показує, що непокора Саула Богові і порушення ним вимог теократії змусили Бога відкинути та усунути його від царювання. Перша книга Самуїла зосереджує увагу на трьох перших національних лідерах: Самуїлові, Саулові і Давидові. Самуїл мудро направляв Ізраїль до відродження правдивого поклоніння, заклав основу належного місця пророків у Ізраїлі, чітко встановив монархію як теократичне царювання. По важливості Самуїлове служіння як духовного лідера Божого народу в час великих змін в історії Ізраїля поступається лише Мойсеєвому служінню.

Народження і посвята Самуїла 1 Жив один чоловік на ім’я Єлкана з Раматаїм-Цуфіма на Єфремовій горі. Єлкана був сином Єрохама. Єрохам був сином Ілія, Ілій був сином Тоха, а Тоха був сином Цуфа, єфремлянина, левіта.

2 У Єлкани було дві жінки. Одну звали Анна, а другу – Пеніна. У Пеніни були діти, а в Анни не було дітей.

3 Щороку Єлкана ходив із свого міста в Силом поклонятися і приносити жертву Всемогутньому Господу. В Силомі священниками Господніми були два сини Ілія – Офні та Пінхас.

4 Кожного разу, коли Єлкана приносив жертви, він віддавав своїй дружині Пеніні та її дітям, синам та дочкам, частини від жертви.

5 Анні Єлкана давав вдвічі більше, бо любив її, не дивлячись, що Господь не дав їй дітей.

6 Через те, що Анна не могла мати

1

369

дітей, Пеніна завжди принижувала її.

7 Так повторювалось з року в рік. Кожного разу, коли сім’я ходила до Господнього дому в Силом, Пеніна допікала Анні. На цей раз, коли Єлкана приніс жертву, опечалена Анна заплакала і нічого не стала їсти.

8 Єлкана запитав її: «Анно, чого ти плачеш та нічого не їси? Про що сумує душа твоя? Хіба я тобі не дорожчий за десятьох синів?»

9 Після того, як вони поїли та попили, Анна тихо встала і вийшла помолитися Господеві. Ілій, священник, в той час сидів при вході в храм.

10 І молилась Анна в своїй журбі Господеві і плакала гірко.

11 І склала таку обітницю перед Богом: «Господи Всемогутній, зглянься наді мною в горі моєму! Згадай про мене і не забудь: якщо Ти даси мені сина, то я віддам його Тобі на всі дні його життя. І бритва не торкнеться його голови».

І САМУЇЛА 1-2

12 Коли ж вона так молилася тривалий час, Ілій став слідкувати за її устами.

13 Але як вона молилась в серці своєму, нечутно, тільки ворушила устами, то Ілій подумав, що вона п’яна.

14 Тому сказав їй: «Ти багато випила! Іди витверезись!»

15 Анна відповіла: «Ні, пане мій! Я нещасна людина. Я не пила ні вина, ні п’янкого напою, я виливаю душу свою перед Господом.

16 Не вважай мене негідною, Я молюсь через велику печаль та журбу».

17 Тоді Ілій сказав: «Іди з миром, і нехай Бог Ізраїлів дасть тобі те, що ти благала в Нього».

18 Анна відповіла: «Ой, коли б то з твоєї ласки збулись ці слова!» І, повернувшись до свого чоловіка, їла там і пила. І не була вже такою сумною, як до цього.

19 Назавтра, рано-вранці, поклонившись Господеві, сім’я повернулась додому в Раму. Коли пригорнувся Єлкана до дружини своєї, то згадав про неї Господь, 20 і вона завагітніла. Як надійшла пора пологів, Анна народила сина і назвала його Самуїл (жаданий від Бога).

21 Наступного року Єлкана знову вирушив зі своєю сім’єю в Силом, щоб принести жертву та виконати обітницю.

22 Але Анна не пішла цього разу, а Єлкані сказала: «Коли відлучу дитя, тоді я сама приведу його перед лице Господнє і там залишу його назавжди».

23 Єлкана, її чоловік, сказав: «Роби, як вважаєш за краще. Залишайся дома, поки не підросте хлопець та не стане 370

їсти тверду їжу. Дай тільки, Господи, щоб збулося Твоє слово».

24 Коли хлопець підріс і став їсти тверду їжу, Анна відвела його в дім Господній в Силом. Вона взяла з собою трирічного бичка, біля 18 літрів муки і бутель вина.

25 Коли вони прийшли перед лице Господнє, Єлкана заколов бичка і приніс жертву. Тоді Анна віддала хлопця Ілію 26 і сказала: «Нехай пробачить мені мій пан, але я та жінка, яка при тобі стояла і молилась Господеві 27 про цього хлопчика, і Господь виконав моє прохання: Він дав мені це дитя.

28 Оце ж я віддаю його Господеві, щоб він служив Йому все своє життя». І поклонилась Господеві.

2

Подяка Анни. Пісня

1 І сказала Анна: «Радіє серце моє в Бозі! Бо сили в Ньому набула. Щаслива я, бо в перемозі над ворогами верх взяла.

2 Немає більше так святого, як наш Господь, лиш Він є Бог! Він наша скеля і опора, Він нас веде до перемог!

3 Тепер я більше не почую нахабних пліток, різких слів, бо мій Господь завжди зі мною, завжди додасть для мене сил.

4 Лук сильним конче поламає, Він слабим сили добавляє.

5 Той, хто раніш розкошував, тепер сам хліб роздобуває. А хто раніш голодував, Той зараз вдосталь їжі має. Та жінка, що була безплідна,

І САМУЇЛА 2

тепер сімох синів вродила, багатодітна ж знемагає, бо тих, що мала, вже не має.

6 Бог може смертю наділити або життям нагородити; одних в безодню поміщає, а інших до життя вертає.

7 Людину може збагатити, або ж з торбиною пустити: 8 Він бідних з пороху підносить, біля вельмож їх садовить і, щоб їх спадком наділить, їх троном слави наділяє. Він Землю за кінці тримає і Всесвіт у руках держить.

9 Святих Він завжди захистить, не дасть в дорозі оступитись. Безбожний же в пітьмі конає, Повік не зможе сам звільнитись.

10 Хто може стати проти Бога? Хіба не буде той розбитий? Достатньо грому прогриміти, як того нападе тривога. Бог судить світ, а для царя, Свого помазанця святого, дасть силу й міць піднести рога!

11 Анна повернулася додому в Раму, а хлопчик залишився служити Господеві при священникові Ілії.

12 Сини ж Ілія були негідними людьми і недбалими у служінні Господеві.

13 Ось що повинен робити священник: кожного разу, коли хтось приносив жертву, він повинен був положити м’ясо в казан з киплячою водою. Потім помічник священника приносив спеціальну вилку з трьома зубцями; 14 цією вилкою він діставав трохи м’яса з казана, і священник брав собі тільки те м’ясо, яке накололось на вилку. Такий був закон.

371

15 Але сини Ілія цього не робили. Навіть тоді, коли ще не згорів жир на жертівнику, слуги священника говорили людям, які приносили жертву: «Дай священнику м’яса, щоб спекти його. Священник не візьме в тебе вареного мяса, а тільки сире».

16 Якщо люди відмовлялись і казали: «Спаліть раніше жир, потім візьмете своє», то слуги відповідали: «Якщо зараз не дасте, ми візьмем в тебе силою!»

17 Таким чином Офні і Пінхас зневажливо ставились до жертвоприношення, а це був великий гріх!

18 Самуїл же допомагав священникові і носив на собі єфод.

19 Кожного року мати Самуїла шила йому ще й верхній одяг і приносила його, коли приходила з чоловіком в Силом приносити жертву.

20 Ілій благословив Єлкану з його жінкою Анною і сказав: «Нехай тобі Бог дасть ще дітей від Анни. Вони займуть місце хлопця, про якого молилась Анна і якого ви віддали Господеві».

21 Господь був добрим до Анни, і вона народила ще трьох синів і дві дочки. Самуїл же підростав при Господеві. Ілій втратив контроль над своїми грішними синами 22 Ілій уже був дуже старою людиною і постійно чув, як негідно поступають його сини з народом в Силомі. Він чув і про те, що його сини сплять з жінками, які приходять до входу в Скинію зборів.

23 Тому докоряв їм: «Діти мої, навіщо ви поступаєте так, що соромно слухати від людей. Чому ви дозволяєте собі робити зло?

І САМУЇЛА 2-3

24 Недобрий поговір про вас іде. Ви розбещуєте Господній народ.

25 Якщо чоловік згрішить проти іншого чоловіка, то Бог може ще заступитися за нього. Але якщо чоловік згрішить проти Господа, то хто заступиться за того чоловіка?» Та сини не слухалися батькового слова. Господь тоді призначив їх на смерть.

26 Тим часом молодий Самуїл мужнів і радував Господа та людей. Страшне пророцтво проти дому Ілія 27 Одного разу прийшов чоловік Божий до Ілія та й сказав йому: «Так говорить Господь: «Твої предки були рабами в домі фараона. Але Я відкрився домові батька твого, 28 і з усіх Ізраїлевих поколінь Я вибрав твій рід Собі в священники, щоб вони при Моєму жертівнику запалювали фіміам і ходили в єфоді. Я давав твоїй родині м’ясо від усіх жертв, які народ приносив Мені.

29 Чому ж тоді ти із синами своїми не шануєте ці жертви і дарунки? Ти даєш перевагу своїм синам переді Мною і жирієш від кращих частин м’яса, яке народ Ізраїля приносить Мені».

30 Ось як говорить Господь, Бог Ізраїлів: «Я обіцяв, що родина твого батька буде служити перед Моїм лицем повіки». Але тепер так говорить Господь: «Цього більше не буде. Я прославлю того, хто прославляє Мене, а хто зневажає Мене, той буде відкинутий!

31 Надходить час, коли Я вкорочу віку твого і роки нащадків твоїх, так що ніхто з них не доживе до старості.

32 Ізраїль процвітатиме, а ти побачиш нещастя дому свого, жоден не доживе до похилого віку.

372

33 Лише одного залишу служити священником при Моєму жертівнику. Він доживе до глибокої старості, поки його очі не стануть бачити і сили не стане в його тілі. Твої ж нащадки загинуть від меча.

34 І ось тобі знамення: обидва твої сини, Офні і Пінхас, помруть в один день.

35 А Я поставлю вірного священника, який слухатиметься Мене і поступатиме згідно Мого бажання. Я зроблю його рід сильним, і він вічно перебуватиме перед помазанником Моїм (царем).

36 Той, хто уціліє з твоєї родини, прийде і буде кланятися перед цим священником та просити гроша на скибочку хліба. Він скаже: «Прийми мене на любу роботу при священникові, аби мені мати що їсти».

3

Бог ставить Самуїла пророком 1 Юнак Самуїл служив Господеві при Ілії. Це був час, коли Господнє слово рідко промовлялося до народу та й видіння мало хто мав від Господа.

2 Якось вночі Ілій лежав у постелі. Його очі були настільки вже ослаблені, що він майже нічого не бачив.

3 Самуїл в той час знаходився в храмі Господньому, де перебував ковчег Завіту, і спочивав, але світильник Божий ще не був погашений.

4 Раптом Самуїл почув голос: «Самуїле! Самуїле!» Той відповів: «Ось я!»

5 Самуїл подумав, що це кличе його Ілій, тому побіг до нього і сказав: «Ось я! Ти кликав мене?» Але Ілій відповів: «Ні, я не кликав тебе. Іди до себе і лягай». Самуїл пішов і ліг спати.

І САМУЇЛА 3-4

6 Господь же озвавсь знову: «Самуїле! Самуїле!» Самуїл піднявсь з постелі та й знову побіг до Ілія сказати: «Ось я! Ти мене кликав?» А Ілій сказав: «Я не кликав тебе, іди лягай!»

7 Самуїл ще не знав Господнього голосу, бо йому Він ще не відкривавсь.

8 Господь втретє звернувся до Самуїла, і Самуїл і на цей раз побіг до Ілія, щоб сказати: «Ось я!» Тоді Ілій зрозумів, що хлопця зве Господь.

9 Ілій сказав хлопцеві: «Піди назад і лягай, а коли голос ще раз покличе тебе, скажи: овори, осподи, Твій слуга слухає Тебе! Самуїл пішов і ліг.

10 І прийшов до нього Господь, як і перед цим, та й промовив: «Самуїле! Самуїле!» Самуїл відповів: «Говори, Господи, Твій слуга слухає Тебе».

11 Господь сказав: «Я незабаром в Ізраїлі дещо звершу, від чого в кожного, хто почує, задзвенить у вухах.

12 Я виконаю над Ілієм і його домом все те, що обіцяв, від початку до кінця.

13 Я об’явив йому, що покараю його родину назавжди за те, що він знав, як його сини грішать, але не зупиняв їх.

14 Я присягаюсь, що ні жертвоприношення, ані хлібні дари не загладять гріхів сім’ї Ілія».

15 Так Самуїл пролежав у постелі до ранку, а коли встав, відчинив двері дому Господнього. Але піти розповісти Ілію про своє видіння боявся.

16 Та Ілій сам позвав його і сказав: «Самуїле, сину мій!» Той відповів: «Я слухаю, пане мій!»

17 Ілій запитав: «Признайся мені, що Господь сказав тобі? Не втаюй нічого з того, що тобі було сказано, бо інакше Господь покарає тебе».

373

18 Самуїл розповів Ілію про все і нічого не втаїв з того, що чув. Ілій сказав: «Він – Господь, нехай робить те, що Йому до вподоби».

19 А Самуїл підростав, і Господь був з ним. Господь же не дав жодному з тих слів упасти на землю.

20 І довідався весь Ізраїль, від Дана до Вірсавії, що Самуїл став Господнім пророком.

21 Після об’явлення Самуїлові Господь і далі являвся словом в Силомі.

4

Війна з філистимлянами 1 І розповсюдилось це слово про Самуїла по всьому Ізраїлю. Ізраїльтяни сприйняли це як заклик виступити проти філистимлян. Вони негайно отаборилися в Авен-Єзері, у відповідь філистимляни розкинули свій табір біля Афека.

2 Коли розпочалася битва, сили виявилися нерівними: ізраїльтяни втратили біля чотирьох тисяч вбитими і побігли з поля бою.

3 Тоді ті, хто уцілів, повернулись в табір і з старійшинами стали радитись: «Чому Господь дав філистимлянам побити нас? Давайте візьмемо Господній ковчег Завіту в Силомі, і коли він буде посеред нас, ми конче поб’ємо наших ворогів!»

4 І послали вони людей взяти ковчег Завіту, на вікові якого були херувими, подібні до трону, на якому перебуває Господь. Ковчег супроводжували двоє синів Ілія, Офні і Пінхас.

5 Коли ковчег Завіту Всемогутнього Господа прибув у табір, ізраїльтяни зняли такий крик, що задрижала земля.

6 Філистимляни, почувши такий крик, запитали: «Що сталося, що в із-

І САМУЇЛА 4-5

раїльському таборі так голосно кричать?» І дізналися, що в табір ізраїльтян прибув ковчег Завіту Господнього.

7 Філистимляни злякались і сказали: «Бог прийшов до них у табір! Горе нам! Такого раніше не було! Горе нам! Хто врятує нас від цього сильного Бога? Це ж той Бог, Який страшно покарав єгиптян в пустині.

9 Та ви не опускайте рук і будьте мужні! В минулому юдеї були нашими рабами. Тож без страху виступайте, інакше вам доведеться служити ізраїльтянам, як вони служили вам!»

10 Філистимляни кинулись у бій і знову здобули перемогу над ізраїльтянами. В результаті битви полягло тридцять тисяч ізраїльтян, рештки війська розбіглись по домах.

11 Крім цього філистимляни захопили ковчег Завіту і вбили двох синів Ілія, Офні і Пінхаса.

12 Того дня з поля бою втік в Силом один веніамінець. Він розірвав на собі одяг і посипав голову порохом, щоб показати, що сталася трагедія.

13 Ілій сидів біля міських воріт і поглядав на дорогу; його серце не знаходило спокою від переживання за ковчег Господній. Коли веніамінець прибіг в місто і розповів про те, що сталося, весь народ голосно заридав.

14 Почувши голосіння, Ілій запитав: «Чого знявся такий плач?» А було Ілієві уже 98 років, і він сам не міг розгледіти.

15 Тоді той чоловік підійшов та й став розповідати: 16 «Я тільки що прибув з табору і прибіг з поля бою!» Ілій запитав: «Що трапилось, сину мій?»

17 Втікач став розповідати: «Ізраїль не вистояв перед філистимлянами. Бу374

ло вбито дуже багато ізраїльтян. Твої обидва сини теж убиті, а ковчег Завіту захоплено в полон».

18 Коли почув він про ковчег Божий, то звалився зі стільця біля воріт, зламав собі шию та й помер, бо він був уже старий і важкий. Це сталося на сороковому році його суддівства в Ізраїлі.

19 Невістка Ілія, жінка Пінхаса, була вагітна, і їй надійшов час родити. Коли вона почула про втрату Господнього ковчега та що її свекор і чоловік мертві, в неї розпочались роди.

20 Вона була вже при смерті, коли жінки, які допомагали їй, сказали: «Ти народила сина! Тримайся!» Та вона нічого не відповідала і не звертала уваги на новонародженого.

21 Вона тільки назвала дитину: «Іхавод», що означає «безчестя, неслава», бо думала про втрату свекра і чоловіка та про захоплений Божий ковчег. Це було безчестям для всього Ізраїля, 22 тому і промовила: «Відійшла слава Ізраїлева, забрано Божий ковчег».

5

Кара філистимлянам за захоплення ковчега

1 Після того, як філистимляни взяли ковчег Божий, вони перенесли його з Авен-Єзера в Азот.

2 Там вони ковчег внесли в храм Дагона і поставили його біля статуї Дагона.

3 Наступного ранку жителі Азота встали і побачили, що Дагон лежить, уткнувшись лицем в землю перед ковчегом Господа. Вони взяли Дагона і поставили на попереднє місце.

4 Але вранці наступного дня вони знову знайшли Дагона, уткнутого обличчям вниз перед ковчегом Господ-

І САМУЇЛА 5-6

нім. На цей раз голова і руки Дагона повідпадали і лежали на порозі. Тільки тулуб його залишився цілим.

5 Ось чому і по сьогоднішній день Дагонові жерці і всі в Азоті, хто заходить в храм, не ступають на поріг.

6 І була тяжкою рука Господня на жителях Азота та на його околицях. Господь поразив їх болючими наростами.

7 Побачивши таке, мужі азотські сказали: «Ковчег Бога Ізраїля не може залишатися в нас! Він приносить горе нам і Дагону, богу нашому!»

8 Вони скликали всіх філистимських правителів і сказали: «Що нам робити з ковчегом Бога Ізраїлевого?» Правителі порадили перенести ковчег Бога Ізраїлевого в Гат. Філистимляни так і зробили.

9 Але після того, як вони перенесли його в Гат, Господь вдарив болячками жителів і Гата; від малого до великого Він поразив їх наростами.

10 Тоді філистимляни відіслали ковчег в Екрон. Та коли його принесли в Екрон, жителі запротестували: «Для чого ви принесли нам ковчег Бога Ізраїлевого? Щоб умертвити нас і народ наш?»

11 І зібрали вони всіх філистимських правителів і сказали їм: «Відправте ковчег Бога Ізраїлевого назад. Нехай він вертається на своє місце, поки не вигубив нас і весь наш народ!» – так налякалися жителі Екрона. Бо життя їхнє стало жахливим.

12 Багато людей вмерло, а ті, хто не вмер, були вражені наростами. І голосіння в місті здійнялось аж до неба.

375

6

Ковчег Завіту повертається додому 1 І пробув ковчег у філистимському краї сім місяців; їхня земля за цей час наповнилась безліччю мишей.

2 Тоді вони скликали своїх жерців та віщунів і сказали: «Що нам робити з ковчегом Господнім? Скажіть нам, як повернути його на своє місце?»

3 Ті відповіли: «Якщо ви хочете відправити назад ковчег Бога Ізраїлевого, то не відправляйте його без нічого. Ви конче мусите відправити його з дарами, тоді Бог Ізраїля перестане карати вас, і ви зцілитесь».

4 Філистимляни спитали: «Які ж дари ми повинні принести Богу Ізраїлевому, щоб Він простив нас?» Жерці і віщуни відповіли: «Тут є п’ять філистимських правителів (по одному з кожного міста), бо у вас і у правителів одна й та ж біда. Тому ви повинні зробити п’ять наростів із золота і пять мишей золотих.

5 А коли зробите подобу ваших болячок і подобу мишей, які спустошують вашу землю, то віддайте це золото Богу Ізраїля. Може, тоді Він змилується і перестане карати вас, ваших богів і вашу землю.

6 І не упирайтеся, подібно фараону і єгиптянам, які тільки після страшного покарання Божого відпустили ізраїльтян.

7 Ви ще повинні зробити новий віз і запрягти в нього дві корови, які ще не ходили в ярмі і які тільки що отелились. Їхніх же телят заберіть від них, і хай вони не йдуть за матерями.

8 Після цього поставте ковчег Гос-

І САМУЇЛА 6-7

подній на віз, а золоті дари, які ви принесете як жертву Богові, щоб Він вам простив гріхи ваші, покладіть поруч з ковчегом.

9 Коли ви їх відпустите, дивіться: якщо віз з ковчегом піде у Бет-Шемеш (Вефсаміс), на Ізраїльську землю, то це Господь послав нам горе. Якщо ж корови не підуть туди, то це покарання не від Бога Ізраїлевого, все це трапилось випадково, само собою».

10 Філистимляни зробили так, як їм сказали жерці та віщуни. Вони знайшли дві дійні корови, запрягли їх у віз, а телят відправили додому; 11 потім поставили на віз ковчег Завіту Господнього, а поруч – ящик із золотими мишами та вилитими із золота наростами.

12 Корови пішли прямо до Бет-Шемеша. Вони дорогою ревли, але не звертали ні направо, ні наліво. Правителі філистимлян супроводжували їх дорогою до самого Бет-Шемеша.

13 Жителі міста в цей час саме жали пшеницю в долині. Коли вони угледіли віз із ковчегом, що наближався, то дуже зраділи і побігли зустріти його.

14 Віз доїхав до поля Єшуї, вефсамітянина, і зупинився там біля великого каменя. Жителі Бет-Шемеша розкололи віз на дрова, а корів принесли Господеві в жертву всепалення.

15 Левіти зняли ковчег Господній і ящик із золотими речами в ньому та й поклали на той великий камінь. Жителі Бет-Шемеша приходили і приносили цілий день свої жертви для Господа.

16 І бачили це всі п’ять філистимських правителів, а відтак вернулись назад в Екрон.

376

17 Отож, філистимляни своїми золотими дарами стали учасниками жертви за свої гріхи перед Господом. Кожний золотий нарост приносився за одне з філистимських міст: один за Азот, один за Газу, один за Гат, один за Аскалон і один за Екрон.

18 А золоті миші приносилися за числом міст і сіл, які належали п’ятьом філистимським правителям. Камінь, на який жителі Вефсаміса поставили ковчег Господа, лежить на полі Єшуї, вефсамітянина, і по цей день.

19 Сімдесятьох* же жителів Бет-Шемеша, які прояляли непристойну цікавість до ковчега, Господь умертвив.

20 Тоді заплакали жителі Бет-Шемеша і сказали: «Де взяти священника, який би потурбувався за ковчег і сказав, куди нам його помістити?»

21 І послали вони до мешканців Кіріят-Єаріма до священника сказати: «Філистимляни повернули нам ковчег Господній. Прийдіть та візьміть його до себе».

-------------*19 У списках 50 070. Це загальна кількість загиблих: і філистимлян, і ізраїльтян. З них очевидно 50 000 філистимлян, і 70 жителів Вефсаміса.

Перемога Ізраїля 7 1 Жителі Кіріят-Єаріма прийшли, взяли ковчег і принесли його в дім Авінадава, який жив на горбі. Після цього його синові Єлеазару було доручено доглядати Господній ковчег та навчено, як поводитися біля нього.

2 І простояв ковчег в Кіріят-Єарімі двадцять років. І повернувся народ Ізраїля знову до Господа.

3 Самуїл сказав до всього народу: «Якщо ви справді хочете служити Го-

І САМУЇЛА 7-8

сподеві, повикидайте від себе чужоземних богів та бовванів Астарти, а прихиліться всім серцем вашим до Господа, Йому одному служіть, тоді Він визволить вас від гніту філистимлян».

4 Народ послухався Самуїла і повикидав статуї Ваалів та Астарт і став служити одному Господу.

5 Далі Самуїл наказав: «Зберіться всі в Міцпу, і я помолюсь за вас Господеві».

6 Вони взялись черпати воду і виливати її перед Господом (це означало початок посту). Того дня вони не тільки постились, але й визнавали свою вину: «Ми винуваті, ми відступили і не слухались Господа». Самуїл же прийняв у Міцпі суддівство на себе.

7 Коли довідались філистимляни, що народ Ізраїля зібрався в Міцпі, то стали готовитись до нападу. Довідавшись, ізраїльтяни дуже налякались 8 і стали просити Самуїла: «Не переставай молитися за нас Господу, Богу нашому, хай Він спасе нас від філистимлян».

9 Самуїл взяв молочне ягня і приніс його в жертву всепалення Господеві. І молився Самуїл за Ізраїль, і його молитва була почута і прийнята Господом.

10 Коли філистимляни наблизились, щоб розпочати бій, Господь спалахнув сильним громом над головами філистимлян і привів їх у замішання. З цього почалась перемога: 11 народ кинувся з Міцпи на філистимлян і гнав та нищив їх до самого Бет-Хорона.

12 І взяв тоді Самуїл камінь і поставив його між Міцпою та Сеном. І назвав цей камінь Авен-Єзер, що озна377

чає: «До цього місця допоміг нам Господь!»

13 Відтоді, поки жив Самуїл, філистимляни більше ніколи не ступали на Ізраїльську землю, бо Господь заступався за неї.

14 Ще до цього філистимляни забрали в Ізраїля міста від Екрона до Гати. Але ізраїльтяни повернули собі всі ці міста з прилеглими до них землями. Між Ізраїлем і амореями теж встановився мир.

15 І судив Самуїл весь Ізраїль на протязі всього свого життя.

16 Щороку він обходив всю країну, Вефіль, Галгал, Міцпу і судив ізраїльський народ.

17 Але кожного разу він повертався в Раму, де він народився й жив. Звідти він судив Ізраїль і там же збудував жертівник для Господа. Ізраїлеві захотілося царя 1 Коли Самуїл постарів, то поставив суддями над Ізраїлем своїх синів.

2 Старшого сина звали Йоіл, а ім’я молодшого було Авія. Вони судили в Вірсавії.

3 Але сини Самуїла не йшли дорогою свого батька. Вони брали хабарі, йшли на підкуп і спотворювали суд.

4 Тоді зібралися всі старійшини Ізраїлеві і прийшли до Самуїла в Раму.

5 Там вони сказали йому: «Ти постарів, а сини твої ведуть неправедне життя. Постав над нами царя, нехай він править нами, як це прийнято в інших народів».

6 Самуїлові не сподобалось те, що вони вимагають поставити над собою царя, і став молитися до Господа.

7 А Господь йому відповів: «Зроби так, як просить у тебе народ. Вони від-

8

І САМУЇЛА 8-9

кинули не тебе, вони відкинули Мене! Бо не хочуть, щоб Я царював над ними.

8 Вони поступають так само, як поступали тоді, коли Я вивів їх із Єгипту. Вони покинули Мене й служили іншим богам. Так тепер поступають і з тобою.

9 Послухайся їхнього голосу і зроби те, що вони просять. Тільки попередь їх і розкажи їм про владу та права царя, який буде царювати над ними».

10 І переказав Самуїл всі Господні слова народові, який жадав від нього царя.

11 Він сказав: «Ось які права буде мати цар, який царюватиме над вами: він забере ваших синів і заставить служити собі; він приставить їх до колісниць і зробить їх вершниками свого війська; вони побіжать перед його колісницями.

12 Деяких він поставить начальниками над тисячею воїнів, а деяких над п’ятдесятьма. Одних заставить обробляти для нього поля і збирати врожай, інших – виготовляти зброю та обладнання до колісниць.

13 Цар забере ваших дочок, щоб вони виготовляли для нього предмети розкоші, варили їжу і пекли хліб.

14 Цар забере ваші кращі поля, виноградники та оливкові сади і віддасть своїм урядовцям.

15 Десяту частину вашого врожаю з ваших полів та садів ви віддасте йому на утримання прислуги.

16 Ваших рабів і рабинь, кращих юнаків ваших та ваших ослів він використає для своїх потреб.

17 Він візьме десяту частину вашої дрібної худоби, та й самі ви станете його рабами.

378

18 Ви тоді гірко заплачете, але Господь не дасть відповіді для вас».

19 Народ знехтував словами Самуїла і наполягав на своєму: «Ні! Ми таки хочемо царя, який би царював у нас!

20 Ми станемо, як усі інші народи: наш цар буде судити і буде водити нас на війну».

21 Самуїл вислухав усі слова народу і переказав їх Господу.

22 А Господь відповів: «Послухайся їхньої вимоги і постав їм царя!» І сказав Самуїл народу Ізраїля: «Гаразд, буде у вас цар! А тепер розходьтеся по своїх домах». Саул

9

1 Кіс був знатним чоловіком з Веніамінового роду. Він був сином Авіїла, Авіїл був сином Церона, Церон був сином Бехората, Бехорат був сином Афія - веніамінця.

2 У Кіса був син на ім’я Саул. Він був молодим, красивим і на голову вищим від усіх чоловіків серед свого народу. Красивішого за Саула не було в Ізраїлі.

3 Якось у Кіса пропали ослиці. Кіс сказав своєму синові Саулу: «Візьми одного слугу і піди, пошукай».

4 Вони пройшли через Єфремові гори, через володіння Шаліша, але ослиць не знайшли.Тоді пішли вони землею Шааліма, але і там нічого не знайшли. Не знайшли вони своїх ослиць і на Веніаміновій землі.

5 Коли вони підходили до міста Цуф, Саул сказав слузі: «Вертаймось назад, бо мій батько перестане думати за ослиць, а переживатиме більше за нас».

6 Але слуга відповів: «В цьому місті є Божий чоловік (пророк). Люди поважають його, бо все, що він скаже, збу-

І САМУЇЛА 9

вається. Може він нам порадить, куди йти далі».

7 Саул сказав слузі: «З чим ми підем до цього чоловіка? Нам нема чого дати Божому чоловікові. У нас навіть закінчився хліб, наші сумки пусті».

8 Слуга відповів: «Поглянь, у мене є четвертина шекеля срібла (3 грами). Я віддам його Божому чоловіку, а він нам покаже дорогу».

9 Саул сказав:«Гаразд, твоє слово слушне, ходім!» І пішли вони в місто, де був Божий чоловік.

10 Коли вони піднімались в місто, то по дорозі зустріли дівчат, які йшли брати воду, і запитали у них: «Чи є у вас провидець?»

11 Раніше пророків називали «провидцями», і якщо хотіли запитати щось у Бога, то казали: «Ходімо до провидця».

12 Дівчата відповіли їм: «Так, він саме зараз тут. Тільки пройдіть ще трохи. Він прийшов сьогодні в наше місто, щоб принести жертву з людьми, які зібрались на горбі.

13 Вам треба поспішити, поки він ще не піднявся на місце поклоніння. Люди не починатимуть їсти, поки він не прийде і не поблагословить жертву. Поспішіть же, то ще застанете його».

14 Як тільки Саул і його слуга ввійшли в місто, то побачили Самуїла, який ішов їм назустріч дорогою, що вела на горб.

15 А за день до цього Господь сказав Самуїлу: 16 «Завтра в оцій порі Я пришлю до тебе чоловіка з Веніамінового роду. Ти помажеш його на володаря Мого народу. Він спасатиме Мій народ від філистимлян, бо Я побачив страждання Мого народу і почув його плач».

379

17 Коли зустрів Самуїл Саула, Господь сказав йому: «Оце той чоловік, про якого Я говорив тобі. Він буде управляти Моїм народом».

18 Саул підійшов до Самуїла біля воріт і запитав: «Скажи мені, де тут живе провидець?»

19 Самуїл відповів: «Я провидець, іди поперед мене на узгір’я – ти і твій слуга будете сьогодні їсти разом зі мною. А на ранок я відпущу тебе додому і дам відповідь на те, що в тебе на серці.

20 За ослиці, які пропали три дні тому, не переживай, бо вони знайшлись. Тепер же весь Ізраїль очікує на тебе. І не тільки на тебе, але і на весь дім твого батька».

21 Саул сказав: «Але я з найменшого Веніамінового племені в Ізраїлі. І родина моя – найменша серед усіх родин Веніаміна. Чому ти так промовляєш до мене?»

22 Самуїл взяв Саула і його слугу та й завів їх у кімнату, де зібралось біля тридцяти запрошених гостей, і посадив їх на саме почесне місце за столом.

23 Самуїл сказав повару: «Принеси те м’ясо, яке я дав тобі, щоб ти його відклав у себе».

24 Повар приніс стегно і поклав його перед Саулом. Самуїл сказав: «Їж це м’ясо, бо ми його берегли для тебе на цей час». Того дня Саул обідав разом із Самуїлом.

25 Після цього вони спустились з горба в місто, і Саулові постелено було постіль у верхній кімнаті будинку, де він ліг і заснув.

26 На другий день рано-вранці Самуїл позвав Саула: «Вставай, я проведу

І САМУЇЛА 9-10

тебе в дорогу». Саул встав і вийшов із дому разом з Самуїлом.

27 Наблизившись до виходу з міста, Самуїл сказав Саулові: «Пошли слугу вперед, а сам зупинись, бо я маю відкрити тобі Боже слово».

10 1

Помазання Саула на царя пахощами, ви їх на Саула, і : «Ось Гос на . Ти будеш управляти народом Господнім і спасеш його від оточуючих його ворогів. І ось тобі знак на підтвердження того, що це правда: 2 коли ти сьогодні вийдеш від мене, то зустрінеш біля могили Рахілі в Целцасі на Веніаміновій землі двох чоловіків, які скажуть тобі: «Знайшлись ослиці, яких ти шукав. Але батько тепер переживає більше за тебе, ніж за ослиць, і питає: «Що з моїм сином?»

3 Коли ж підеш далі і прийдеш до великого дуба в Фаворі, то зустрінуть тебе троє чоловіків, які направляються у Віфлеєм поклонитись Богові. Один нестиме троє козенят, другий – три хлібини, третій бурдюк вина.

4 Вони привітають тебе і дадуть тобі дві хлібини.

5 Ти візьми ці хлібини і піднімись на Божий горбок біля філистимського укріплення. Коли зайдеш в це місто, тобі зустрінеться декілька пророків, що спускаються з горба. Вони будуть пророкувати в супроводі арф, гуслів та сопілок.

6 І зійде на тебе Дух Господній, і ти станеш, як і вони, пророкувати – так ти станеш іншим чоловіком.

380

7 Коли це відбудеться, тоді роби, що задумаєш, бо з тобою буде Бог.

8 Іди в Галгал раніше мене. Я прийду туди, щоб принести жертву всепалення та мирну жертву. Ти чекатимеш сім днів. Я прийду і скажу тобі, що маєш робити далі».

9 Ще тільки Саул обернувся йти від Самуїла, як Бог дав йому нове серце, і всі ознаки над ним збулися того самого дня.

10 На узгір’ї, куди Саул піднявся з слугою, їх зустріли пророки. І зійшов на Саула Дух Божий, і він став між ними пророкувати.

11 Всі, хто знав його раніше, як побачили, що він разом з іншими пророками пророкує, стали запитувати один одного: «Що то сталося з Кісовим сином? Невже і Саул став пророком?»

12 А один із присутніх запитав: «А хто ж то його батько?» І народ взяв за приповістку це слово: «Невже і Саул серед пророків?» Саул повертається додому 13 Після цих подій Саул повернувся додому.

14 А там дядько його запитав: «Де ви були?» Саул відповів: «Ми шукали ослиць, але як побачили, що їх нема, то зайшли до Самуїла».

15 Дядько попросив його: «Розкажи мені, що сказав вам Самуїл».

16 Саул відповів дядькові: «Самуїл сказав нам, що ослиці знайшлися». Про те, що Самуїл говорив про царство, Саул не признавсь.

17 Тим часом Самуїл зібрав весь ізраїльський народ до Господа в Міцпу.

18 І звернувся Самуїл до народу:

І САМУЇЛА 10-11

«Так говорить Господь, Бог Ізраїля: «Я вивів Ізраїль з Єгипту і визволив його з руки єгиптян та інших царств, які утискували вас».

19 Але сьогодні ви відкинули Бога вашого, Який був рятівником вашим в усіх ваших бідах та нещастях. Ви сказали: «Постав над нами царя!» Отож ставайте перед Господом племенами вашими і родами».

20 З усіх племен Ізраїлевих, які стояли перед Господом, було вибране плем’я Веніаміна.

21 Тоді Самуїл звелів цьому племені підходити родами. І був вибраний рід Матрі. Далі Самуїл наказав підходити окремо кожному чоловікові з цього роду. І вибраний з них був син Кіса Саул. Та коли стали його шукати, то не знайшли.

22 Тоді запитали Господа: «Чому нема Саула?» Господь відповів: «Ось він ховається між возами».

23 Люди побігли, витягли Саула звідти і поставили його перед народом. Він був вищим на цілу голову від усіх інших.

24 І сказав Самуїл до всього народу: «Дивіться, кого вибрав Господь. Нема йому рівного серед усього народу». Тоді весь народ вигукнув: «Хай живе цар!»

25 Самуїл виклав перед народом царські права і записав їх у книгу. Він поклав її перед Господом, а відтак розпустив народ по домівках.

26 Саул також пішов додому у свою Гіву. Разом з ним пішли найхоробріші, чиїх сердець торкнувся Господь.

27 А деякі з негідних сказали: «Чи йому управляти нами?» І не сприйняли його, і не піднесли йому дарів. Але Саул нічого не сказав.

381

Жорстокість Нахаса, аммонітського царя 1 Нахас, цар аммонітський, поневолив жителів Гада і Ревуїма і кожному з них виколов праве око. Ніхто не міг допомогти їм. Нахас також осліпив на праве око кожного ізраїльтянина, який проживав на схід від річки Йордан. Але сім тисяч ізраїльтян втекли в Явіс галаадський. Перша перемога Саула Через місяць після цього виступив Нахас і обложив Явіс галаадський. Жителі Явіса сказали Нахасу: «Склади з нами угоду, і ми будемо служити тобі».

2 На це аммонітянин Нахас відповів: «Я складу з вами угоду тільки тоді, якщо виколю у кожного з вас праве око. Щоб Ізраїлю було стидно».

3 Вожді Явіса сказали Нахасу: «Дай нам сім днів строку. Ми розішлемо послів по всій землі ізраїльській, і коли ніхто не відгукнеться, щоб допомогти нам, тоді підкоримось тобі».

4 Коли посли прийшли в Гіву, де жив Саул, і переказали ці слова, то весь народ голосно заплакав.

5 Саул в цей час повертався з худобою додому. Він запитав: «Що трапилось? Чому народ плаче?» І переказали Саулу те, що говорили посли Явіса.

6 Коли він почув про це, Дух Божий зійшов на нього, і Саул запалав гнівом.

7 Він узяв дві корови, розрубав їх на частини і порозсилав ці частини в усі кінці ізраїльської землі. Крім цього наказав через послів об’явити: «Так буде з худобою тих, хто не піде за Саулом і Самуїлом, щоб допомогти їм».

11

І САМУЇЛА 11-12

На народ напав страх Господній, тому повиходили всі, як один чоловік.

8 Саул зібрав народ у Везеці: триста тисяч чоловік з Ізраїля і тридцять тисяч чоловік з Юдеї.

9 І сказав послам із Явіса: «Передайте жителям Явіса галаадського, що завтра опівдні прийде для них допомога». Посли передали ці слова, і жителі Явіса дуже зраділи, 10 а Нахасу-аммонітянину сказали: «Завтра ми вийдем до вас, і ви поступите з нами, як забажаєте».

11 Наступного ранку, ще до сходу сонця, Саул розділив своє військо на три загони і на світанку, коли мінялася сторожа, несподівано напав на ворожий стан. Вони так нищили аммонітян, що ще до обіду було з ними покінчено, а ті, що уціліли, так порозбігалися, що не знайти було двох разом.

12 І сказав народ до Самуїла: «Де ті, хто не хотів Саула царем? Приведіть їх сюди, і ми повбиваємо їх!»

13 Але Саул заперечив: « Ні! Сьогодні нікого не убивайте! Сьогодні Господь спас Ізраїль».

14 Тоді Самуїл звернувся до народу і сказав: «Підім у Галгал і ще раз проголосимо Саула царем!»

15 І вирушив весь народ до Галгалу, і там перед Господом Самуїл проголосив Саула ще раз царем. І принесли мирні жертви перед Господом та веселилися Саул і весь ізраїльський народ. Самуїл застерігає Ізраїля 12 1 І промовив Самуїл до всього народу: «Я виконав вашу волю в усьому і поставив над вами царя.

2 У вас тепр є цар, який поведе вас. А я постарів і посивів, і тільки сини мої 382

можуть бути з вами. Я провадив вас, починаючи з молодих моїх років. Та й по цей день я не полишав вас.

3 А тепер перед Господом і помазанником Його ви маєте сказати, що я зробив не так. Чи взяв я у кого корову чи осла? Чи кривдив я кого або обманював? Чи брав я у кого хабара або хоч пару сандалів? Скажіть, то я все те поверну».

4 А народ відповів: «Ні! Ти нам ніколи не робив поганого. Ти нас ніколи не кривдив і не обманював, і нічого не забирав!»

5 Самуїл сказав ізраїльтянам: «Сьогодні Господь і вибраний Ним цар – свідки. Вони чули, що ви сказали: ви нічого не знайшли за мною». Народ відповів: «Так! Господь свідок!».

6 Тоді Самуїл сказав народу: «Господь свідок, що Він вибрав Мойсея та Аарона і вивів предків ваших із землі Єгипту.

7 А тепер послухайте мене, я нагадаю вам про всі ті благодійства, які Господь явив для вас і для батьків ваших.

8 Коли Яків прийшов у Єгипет, а єгиптяни стали пригноблювати батьків ваших, то вони звернулись до Господа і благали Його про допомогу. Господь послав для них Мойсея і Аарона, і вони вивели їх з Єгипту і оселили на цьому місці.

9 Але ваші батьки забули Господа, Бога свого. Тоді Господь віддав їх у руки Сісарі, воєначальнику хацорському, а той віддав їх в рабство філистимлянам і царю моавському, які воювали проти них.

10 І заголосили ваші батьки до Господа і сказали: «Згрішили ми, бо відвернулись від Господа, а стали слу-

І САМУЇЛА 12-13

жити Ваалам і Астарті. Визволи нас тепер від ворогів наших, і ми будем служити Тобі!»

11 І Бог послав Єроваала (Гедеона), Варака, Єффая і Самуїла і визволив від оточуючих ворогів, і ви жили в безпеці.

12 Але побачивши, що Нахас, цар аммонітський, іде проти вас, ви сказали, що хочете царя, який царюватиме над вами, хоч ви мали царя – Господа, Він ваш цар!

13 Тож, коли ви домагались і обрали царем іншого, не думайте відкидати Господа.

14 Ви повинні перше всього шанувати Його, служити і підкорятися Йому. Ви і цар ваш повинні йти за Господом, Богом вашим, і тоді Він спасе вас.

15 Коли ж ви не будете слухатись голосу Його, не виконуватимете повелінь Його, то і Він буде проти вас, як було з батьками вашими.

16 А тепер станьте та погляньте на діло, яке Господь зробить перед вашими очима.

17 Зараз настала пора жнив пшениці (сухий сезон). Я помолюсь Господеві, і Він пошле грім та зливу, щоб ви дізнались, який великий гріх ви зробили перед Господом, поставивши для себе царя».

18 Самуїл підніс свій голос до Господа, і того ж дня стався грім і злива. І весь народ злякався Господа та Самуїла.

19 І стали благати: «Помолись Господеві, Богу твоєму, за нас, рабів твоїх, щоб нам не померти. Бо ми до всіх наших провин добавили ще й цей гріх: попросили собі царя».

20 Самуїл сказав: «Не бійтеся грому і 383

зливи, а бійтеся того, щоб не відступити від Господа! Хоч ви й згрішили, та тепер служіть тільки Йому від щирого серця.

21 І не робіть із нікчемних речей ідолів, від яких нема ні користі, ні спасіння, бо вони – ніщо!

22 Господь не покине Свого народу, хоча б заради великого імені Свого. Бо Його воля була, щоб вас зробити Своїм народом.

23 Я не візьму на себе перед Господом гріха, щоб не молитися за вас. Я буду продовжувати наставляти вас на добру та вірну дорогу.

24 Але для цього ви повинні шанувати Господа, щиро служити Йому від усього вашого серця, пам’ятаючи великі діла, які Він зробив для вас.

25 Бо коли ви будете опиратись та не слухатись, то загинете разом з вашим царем». Саулів непослух

13

1 Саул почав царювати в 30-річному віці і царював в Ізраїлі 42 роки.

2 На другий рік свого царювання він відібрав для себе 3000 ізраїльтян; з них 2000 були в Міхмасі на горі Вефіля, а 1000 була з Йонафаном, сином його, в Гіві Веніаміновій, решту війська він розпустив по домівках.

3 Йонафан же пішов і знищив табір філистимлян в Гіві, і філистимляни дізнались про це. Тоді Саул наказав трубити в труби по всій землі ізраїльській, промовивши: «Хай чують всі ізраїльтяни».

4 Коли ж стало відомо їм, що Саул знищив сторожову заставу, то сказали: «Тепер філистимляни розізляться на нас!». Тому весь народ зібрався до Саула в Галгал.

І САМУЇЛА 13-14

5 А філистимляни й справді пішли війною проти Ізраїля. У них було три тисячі колісниць (у давньоізраїльському тексті – 30 000) і шеститисячна кіннота, а пішого народу – як піску морського. Вони розкинули свій табір у Міхмасі, зі східної сторони Бет-Авена.

6 Коли ізраїльтяни побачили, що попали в безвихідне становище, то розбіглись по печерах, ущелинах, поховались в хащах, баштах і навіть колодязях, 7 а деякі переправились через Йордан в землю Гадову і Галаадську. Саул все ще перебував у Галгалі, і народ, який був при ньому, перебував у великому страху.

8 Самуїл сказав, що зустрінеться з Саулом в Галгалі через сім днів. Саул прождав сім днів, але оскільки Самуїл не приходив, а воїни стали розбігатися, 9 то Саул сказав: «Принесіть мені все те, що приготовлене для жертви всепалення та для мирної жертви, я її принесу сам».

10 Як тільки Саул закінчив приносити жертву, з’явився Самуїл. Саул вийшов йому назустріч, щоб привітати його.

11 Але Самуїл запитав: «Що ти зробив?» Саул відповів: «Коли я побачив, що народ розбігається від мене, а ти не приходиш в назначений час, і філистимляни уже в Міхмасі, 12 то подумав: «Філистимляни прийдуть в Галгал і нападуть на мене. Я ж не попросив ще Господа про допомогу. Тому я змушений був принести жертву всепалення!»

13 Самуїл сказав: «Ти поступив безглуздо! Ти не послухався Господа, Бога свого. Якби ти виконав повеління 384

Господнє, твій рід царював би над Ізраїлем вічно.

14 А так твоє царювання вкоротиться. Господь знайшов чоловіка, який буде підкорятися Йому».

15 Самуїл встав і пішов із Галгала в Гіву Веніамінову. Туди ж вирушив з рештками свого війська і Саул, де мав зустрітися з ворогом. Було при ньому всього шістсот чоловік.

16 Разом із Саулом та його людьми пішов у Гіву Веніамінову і його син Йонафан. Філистимляни, табір яких знаходився в Міхмасі, тим часом розбилися на три загони 17 і вирушили спустошувати ізраїльську землю. Один загін пішов дорогою на Офру, в землю Шуал, 18 другий – на Бет-Хорон, а третій – в східному напрямку до долини Цевоїм, біля пустині.

19 В Ізраїльській землі на той час не було жодного коваля, який міг би робити вироби з заліза. Філистимляни навмисне не вчили цьому ізраїльтян, щоб ті не робили собі мечів та списів.

20 Коли хтось хотів нагострити лемеша, сокиру чи серпа, то мусив звертатися до філистимлян.

21 Філистимські ковалі брали 12 г срібла, щоб заточити леміш чи заступ, сокиру чи серп.

22 Тому у всього народу, який був із Саулом, не було ні меча, ні списа. Тільки Саул та його син Йонафан мали залізну зброю.

23 Група філистимських воїнів охороняла гірську переправу до Міхмаса.

14

Йонафан атакує філистимлян 1 Того дня син Саула Йонафан сказав своєму зброєносцеві: «Ходімо та пере-

І САМУЇЛА 14

йдемо на другу сторону гори до табору філистимлян». Про свій намір Йо нафан не сказав своєму батькові.

2 Саул в цей час знаходився в Гіві і сидів під гранатовим деревом, на току; при ноьму було 600 чоловік-воїнів.

3 Там перебував і священник Ахія, син Ахітува, брата Іхавода. Іхавод був сином Пінхаса, а Пінхас був сином Ілія, який раніше був священником в Силомі. Воїни теж нічого не знали, куди пішов Йонафан.

4 Пробратися в табір філистимлян можна було через ущелину, що проходила між двома скелями. Одна з них називалася Боцец, а друга – Сене.

5 Одна скеля височіла з північної сторони ущелини, навпроти Міхмаса, а друга – на південній стороні, навпроти Гіви.

6 Йонафан промовив до свого зброєносця: «Коли проберемось у філистимський табір, Господь через нас поразить цих людей, бо для нього немає значення кількість людей».

7 Зброєносець відповів йому: «Роби, як вважаєш за потрібне. Я з тобою душею і серцем».

8 Йонафан сказав: «Ми покажемось філистимській сторожі; 9 коли вони скажуть нам: «Не рухайтесь, ми самі підійдемо до вас!», то ми зупинимось і почекаємо їх.

10 Коли ж вони скажуть, щоб ми підійшли до них, то це буде ознакою того, що Господь віддає їх у наші руки».

11 Коли Йонафан і його зброєносець показались філистимлянам, сторожа засміялась: «Погляньте, євреї самі вилазять з ущелин, де ховались!»

12 А до Йонафана і його зброєносця закричали: «Гей! Підходьте сюди! Ми вас навчимо дечому!»

385

13 Йонафан сказав слузі: «Іди за мною! Господь віддає їх Ізраїлеві в руки».

14 Чіпляючись руками й ногами за скелю, Йонафан і зброєносець стали видиратися вгору. Вони напали на філистимлян і з першої ж атаки виложили стільки філистимлян, що на половині поля, яке виорюють парою волів за день, можна було нарахувати до 20 чоловік вбитими. Йонафан ішов попереду, а зброєносець позаду добивав поранених.

15 Філистимських воїнів в таборі і на полі та на тих, що знаходились в укріпленні, напав такий жах, що самі сміливі затремтіли!

16 Варта Саула в Гіві Веніаміновій побачила, що філистимляни розбігаються в різні сторони, повідомила про це Саула.

17 Тоді Саул наказав перевірити, хто з його людей покинув табір. Виявилось, що нема Йонафана і його зброєносця.

18 Він сказав Ахаї: «Принеси сюди ковчег Господній!» А ковчег того часу перебував з ізраїльтянами.

19 Поки Саул говорив із священником, очікуючи відповіді від Бога, паніка серед філистимлян наростала. Тоді Саул сказав священнику: «Досить! Опусти твою руку і зупини молитву!»

20 Саул поспішив зі своїм військом, яке було при ньому, і бачить на полі бою: серед філистимлян велике замішання – кожен з них підняв меч один на одного.

21 Тоді ізраїльтяни, які пристали до філистимлян і ходили з ними всюди в походи, перейшли на сторону Саула і Йонафана.

І САМУЇЛА 14

22 Також і ті, хто поховався в Єфремових горах, почувши, що філистимляни тікають, кинулись самі переслідувати філистимлян.

23 Того дня Господь дарував велику перемогу ізраїльтянам. Поле бою простягнулось аж за Бет-Авен. Тепер у війську Саула нараховувалось до десяти тисяч чоловік. Бої йшли в кожному місті гірського краю Єфрема. Друга помилка Саула 24 Та Саул знову допустився помилки. Ізраїльтяни були виснажені боєм, а Саул взяв з народу клятву: «Хто з’їсть що-небудь до вечора, поки я не розіб’ю своїх ворогів, той буде покараний». Тому ніхто з воїнів на протязі всього дня не вживав їжі.

25 Коли під час битви люди переходили ліс, то там знайшли стільниковий мед.

26 Люди хоч дивились на той мед, але через закляття ніхто не доторкнувся до нього.

27 Йонафан же не знав і не чув про цю клятву. Тому він простягнув кінець палиці, вмокнув у медові стільники і спробував меду. Коли він з’їв цей мед, він відчув прилив сил.

28 А один з воїнів сказав Йонафану: «Твій батько закляв народ, щоб ніхто сьогодні нічого не їв. Тому знесилився народ».

29 Йонафан сказав: «Мій батько замість радощів влаштував сум. Погляньте, наскільки мені стало краще після того, як я спробував меду.

30 Тим більша була б поразка філистимлян, коли б сьогодні люди добре поїли з усього того, що здобули!»

31 А битва цього дня простягувалася від Міхмаса до Аялона. Народ стомився і зголоднів.

386

32 Ізраїльтяни забирали у філистимлян овець, корів, телят і були так голодні, що різали худобу на землі і тут же їли м’ясо, в якому була ще кров.

33 Саулу донесли: «Люди грішать перед Господом. Вони їдять м’ясо з кров’ю». Саул промовив: «Так, люди допустили невірність! Прикотіть сюди великий камінь!»

34 І наказав Саул: «Нехай кожен приведе до мене свого бика чи вівцю і заріже тут, а тоді хай їсть обезкровлене м’ясо і не грішить». І приводив кожен свою тварину та й різав там.

35 І спорудив Саул жертівник Господеві – перший жертівник при його житті.

36 І сказав Саул: «Цієї ночі будемо гнатися за філистимлянами та нищити їх так, щоб до ранку не залишилось і ноги від них!» Люди відповіли: «Роби, як вважаєш за потрібне». Але священник попередив: «Давайте звернемось до Бога».

37 І запитав Саул у Господа: «Чи гнатися мені за філистимлянами? Чи зможемо ми їх перемогти?» На це Бог нічого не відповів Саулу.

38 Тоді Саул наказав: «Приведіть сюди начальників, і нехай вони пошукають, хто сьогодні згрішив.

39 Заприсягаюсь перед Господом, Який врятував Ізраїль: якщо навіть мій син допустився гріха, він повинен померти». З усього народу ніхто не сказав ні слова.

40 Тим часом Саул продовжував: «Нехай народ стане по одну сторону, а Я і мій син, Йонафан, – по другу. Народ відповів: «Роби, як знаєш!»

41 Тоді сказав Саул: «Господи, Боже Ізраїлів, чому ти не відповідаєш Твоєму рабу? Якщо я або син мій згріши-

І САМУЇЛА 14-15

ли, то подай Урім, а якщо народ ізраїльський згрішив, то подай Туммім»*. І вказані були Саул і Йонафан, а народ вільний.

42 Тоді Саул сказав: «Тепер подай знак і вкажи, хто з нас винуватий: я чи мій син Йонафан». І випав жереб на Йонафана.

43 Тоді Саул звернувся до Йонафана: «Розкажи мені, що ти зробив?» Йонафан відповів: «Я попробував меду з кінця моєї палиці, а тому готовий померти».

44 Саул сказав: «Я заприсягнув, і якщо я не виконаю присяги, то всі ми будемо покарані, тому ти один мусиш померти!»

45 Але народ сказав Саулу: «Йонафан одержав для Ізраїля велику перемогу, то чому він має помирати? Не бути цьому! Клянемося, що ні один волос не впаде з голови Йонафана! Сам Бог допоміг йому битися один на один з філистимлянами!» Так народ заступився за Йонафана.

46 Саул же не став переслідувати філистимлян, а народ розпустив по домах. Саул - цар 47 З цього часу Саул утвердив свою владу над Ізраїлем і воював з усіма навколишніми народами: з Моавом, аммонітянами, з Єдомом, з царями Цови і філистимлянами. В усіх походах і всюди Саул перемагав ворогів.

48 Він був хоробрим воїном і не раз ----------------*41 Священники використовували Урім і Туммім, щоб отримати відповідь від Бога на їхні запитання. Їх використовували як жеребок – каміння, палочки або кості. Багато з цих віршів відсутні в давньоізраїльських текстах, але збереглись в давньогрецьких перекладах.

387

рятував Ізраїль від грабіжників, він розгромив навіть Амалика. Саулова родина 49 В Саула були сини: Йонафан, Ішві та Малхісуа. Він також мав дві дочки. Старшу звали Мерав, а молодшу – Мелхола.

50 Жінку Саулову звали Ахіноама. Вона була дочкою Ахімааца. Військо Саула очолював Авенір. Він був сином Ніра, дядька Саулового.

51 Кіс, батько Саула, і Нір, батько Авеніра, були синами Авіїла.

52 Найзапеклішими ворогами Ізраїля були філистимляни. Саул вів з ними війни все своє життя. Своє військо Саул формував із сильних та хоробрих людей.

15

Саулів гріх - непослух

1 Самуїл нагадав Саулу: «Був час, коли Господь доручив мені помазати тебе царем над Його народом Ізраїлем. Тепер же вислухай наступне повеління Господа для тебе.

2 Так говорить Господь Всемогутній: «Я бачив, що робили амаликітяни та як вони намагались зупинити ізраїльтян, коли ті виходили з Єгипту.

3 Ти повинен тепер піти війною на амаликітян і повністю винищити їх разом з усім їхнім майном. Не май пощади ні до чоловіків, ні до жінок, ні до дітей і навіть до немовлят. Убий всіх корів і овець, всіх верблюдів і ослів».

4 Саул зібрав своє військо в Телаїмі числом у 200 тисяч піхотинців та 10 тисяч чоловік з Юдиного племені 5 і підійшов до головного міста амаликітян. Там він закріпився в долині

І САМУЇЛА 15

6 і послав сказати кенеянам: «Відокремтесь і покиньте амаликітян, щоб я не знищив вас разом з ними, бо ви були прихильні до ізраїльтян, коли вони виходили з Єгипту».

7 Саул розгромив амаликітян і гнав їх від Хавіли до Сура, що на границі з Єгиптом, 8 а Агага, царя амаликітян, взяв у полон; весь же його народ знищив.

9 Однак Саул і народ змилувався над Агагом і залишив його живим. Також пожаліли і залишили собі все найкраще та найвгодованіше з худоби, великої та дрібної; тільки все маловартісне знищили.

10 І було до Самуїла слово Господнє.

11 Господь сказав: «Саул відвернувся від Мене, і Я шкодую, що настановив його царем. Він не виконав Мого наказу». Гірко було чути це Самуїлові, і він благав Господа всю ніч.

12 Рано-вранці наступного дня Самуїл пішов зустрітися з Саулом. Але Самуїла сповістили, що той пішов у юдейське місто Карміл, щоб поставити собі пам’ятник, а звідти має повернутись в Галгал.

13 Коли Самуїл прийшов до Саула, той привітав його і сказав: «Хай благословить тебе Господь! Я виконав слово Господнє».

14 Самуїл сказав: «Ти виконав? А що то за ревіння та мекання худоби доноситься до моїх вух?»

15 Саул відповів: «Народ відвоював овець та корів у амаликітян і все найкраще хоче принести в жертву Господеві, Богу твоєму. Але все решта ми знищили-таки».

16 Самуїл сказав: «Облиш! Послухай, що Господь сказав мені вночі!»

388

Саул відповів: «Гаразд, кажи!»

17 Самуїл став говорити: «Раніше ти знатним не був, але Господь поставив тебе царем над Ізраїлем, і ти став володарем його.

18 Господь послав тебе і наказав: «Іди і знищ Амалика! Не милуй тих, які згрішили переді Мною! Воюй з ними, поки не винищиш їх повністю!»

19 Але ти не послухався Господа! Ти кинувся на здобич і зберіг її. Ти зробив зло перед Господом!»

20 Саул сказав: «Я послухався Господнього повеління! Я пішов туди, куди послав мене Господь, і винищив амаликітян! Я привів тільки одного живого чоловіка – їхнього царя Агага.

21 Народ же взяв все краще з худоби, щоб принести в Галгалі жертву Господеві, твоєму Богові».

22 Самуїл відповів: «Що більше подобається Господеві: цілопалення чи послух Його слову? Покора краща за жертви, і слухняність ліпша за баранячий жир.

23 Непокора – такий же гріх, як чаклунство, а спротив і самовілля те саме, що ідолопоклонство. Ти відкинув і не підкорився Господньому слову, тому Господь відкинув і тебе, щоб ти не був царем».

24 І сказав Саул Самуїлові: «Я згрішив, не підкорившись Господеві, не виконавши Його повеління. Я боявся народу і зробив так, як він сказав.

25 А тепер прости мій гріх і йди зі мною, щоб я міг поклонитися Господу».

26 Самуїл відповів: «Я не піду з тобою, тому що ти зневажив повеління Господнє, і Господь відкинув тебе, щоб ти не був царем Ізраїля».

І САМУЇЛА 15-16

27 Коли Самуїл повернувся, щоб іти, Саул ухопив його за край одежі і відірвав її.

28 Самуїл сказав: «Як ти оце відірвав край моєї одежі, так Господь сьогодні відірвав твоє царювання над Ізраїлем і віддав його одному з твоїх близьких, який слухняніший за тебе.

29 Господь, Який є славою Ізраїля, не скаже неправди, бо Він не чоловік, щоб міняти Своє рішення».

30 Саул відповів: «Так, я згрішив, але вернись зі мною тепер і вшануй мене перед старшими мого народу та перед народом Ізраїля, і я поклонюся Господеві, Богу твоєму!»

31 Самуїл пішов разом із Саулом, і коли Саул поклонився Господеві, 32 Самуїл сказав: «Приведіть до мене Агага, царя амаликітян». Агаг радо підійшов до Самуїла, хоч був зв’язаний ланцюгами, бо думав, що і цього разу обмине його смерть.

33 Та Самуїл проговорив: «Як ти своїм мечем лишав матерів дітей, так і твоя мати лишиться зараз свого сина», – і розрубав Агага на куски перед Господом у Галгалі.

34 Після цього Самуїл пішов у Раму, а Саул вернувся додому в Гіву.

35 І не бачився більше Самуїл із Саулом аж до дня своєї смерті, та все ж оплакував Самуїл Саула, тому що Господь пожалкував, що поставив його царем над Ізраїлем. Самуїл помазав Давида на царство 1 І сказав Господь Самуїлові: «Доки ти ще будеш побиватися за Саулом, якого Я відкинув, щоб він більше не царював над Ізраїлем? Наповни свій ріг олією і йди у Віфлеєм. Там Я ви389

16

брав новим царем одного із синів Єссея.

2 Але Самуїл сказав: «Якщо я піду, Саул довідається про це і вб’є мене». Господь відповів: «Візьми з собою теля і скажи, що ти прийшов, щоб принести жертву Господеві.

3 На це жертвоприношення запроси Єссея. Там Я вкажу тобі, кого помазати на царя».

4 Самуїл зробив так, як наказав йому Господь. Коли Самуїл прибув у Віфлеєм, його зустріли занепокоєні старші міста й запитали: «Чи твій прихід віщує нам добро?»

5 «Так! – відповів Самуїл, – я прийшов, щоб принести жертву Господеві. Освятіться, бо й ви приймете участь в жертвоприношенні». Самуїл освятив Єссея і його синів і запросив їх до споживання жертви.

6 Коли посходилися сини Єссея, Самуїл побачив Єліава і подумав: «Очевидно, це той, кого вибрав Господь».

7 Але Господь сказав Самуїлові: «Не дивись на вроду та на високий зріст. Господь дивиться не так, як чоловік. Люди дивляться на лице, а Господь дивиться на серце. Єліав – не той чоловік».

8 Єссей позвав другого сина, Авінадава. Авінадав підійшов до Самуїла, але Самуїл сказав: «Ні, не цього вибрав Господь».

9 Тоді Єссей привів Шіммея, але Самуїл сказав: «Ні, і не цього вибрав Господь».

10 Так Єссей підводив по черзі всіх сімох синів, та Самуїл об’явив Єссеєві: «Нікого з них не вибрав Господь».

11 Тоді Самуїл спитав Єссея: «Чи всі твої сини тут?» Єссей відповів, що є ще один син, але він пасе овець. І зве-

І САМУЇЛА 16-17

лів Самуїл Єссеєві: «Пошли за ним і приведи його сюди. Ми не сядемо їсти, поки він не прийде».

12 Єссей послав за найменшим сином, і коли його привели, Самуїл побачив вродливого юнака, з гарними очима та красивим станом. Господь сказав Самуїлу: «Встань і помаж його, бо це той, кого Я вибрав!»

13 І взяв Самуїл рога з олією та й помазав його серед братів його. І злинув на Давида Дух Господній і з того дня постійно перебував на ньому. Самуїл же вернувся додому в Раму. Давид у Саула 14 А від Саула відступив Божий Дух. Та став непокоїти Саула злий дух, насланий від Господа.

15 Слуги Саула сказали йому: «Це злий дух від Бога непокоїть тебе.

16 Накажи, і ми пошукаємо чоловіка, який вміє грати на гуслях. Коли тебе стане турбувати злий дух від Бога, музика буде заспокоювати тебе».

17 Саул сказав слугам: «Пошукайте такого чоловіка і приведіть його до мене».

18 Один із слуг сказав: «Я знаю одного Єссеєвого сина, який живе у Віфлеємі і гарно грає на гуслях. Він хоробрий, має надзвичайну силу, розумний і вродливий. І Господь з ним».

19 Тоді Саул відправив послів до Єссея сказати: «Відпусти мені свого сина Давида, який пасе овець».

20 Єссей взяв осла, трохи хліба, бурдюк вина та козеня і все це віддав Давидові в подарунок Саулу.

21 Коли Давид прибув, то Саулові Давид так сподобався, що той негайно взяв його зброєносцем.

22 І послав Саул сказати Єссеєві: 390

«Нехай Давид служить у мене, він мені подобається».

23 Тепер кожного разу, коли на Саула сходив злий дух від Бога, Давид брав гуслі і грав. Тоді злий дух покидав Саула, і йому ставало краще. Давид перемагає Голіафа 17 1 І сталося: філистимляни зібрали своє військо в юдейському місті Сохо і вийшли воювати проти Ізраїля. Вони розташували свій табір між Сохо і Азеком, в Єфес-Даммімі.

2 Саул та ізраїльське військо зібралися в долині Дуба (Іла) і там розкинули свій табір.

3 Таким чином, філистимляни стали на горі по одну сторону долини, а ізраїльтяни – по другу.

4 І виступив із табору філистимлян на поєдинок Голіаф, воїн з Гата, ростом мало не три метри.

5 На голові у нього був мідний шолом, а сам одягнений в лусковидний панцир вагою біля 57 кілограмів.

6 На ногах він мав мідні наколінники, а за плечима – списа з бронзовим вістрям.

7 Держак його списа був таким товстим, як ткацький навой, з бронзовим наконечником вагою десь біля семи кілограмів. Його супроводжував зброєносець, який ходив попереду Голіафа і носив перед ним його щит.

8 Кожного разу Голіаф виходив і кричав до ізраїльських полків: «Ви, раби Саулові! З ким ви, ізраїльтяни, зібралися воювати? З філистимлянами? Тоді виставте на поєдинок проти мене одного вашого.

9 Якщо він уб’є мене, філистимляни стануть вашими рабами, а якщо я

І САМУЇЛА 17

уб’ю його, то ви станете нашими рабами і будете служити нам».

10 І продовжував кричати філистимлянин: «Сьогодні я вкрию ганьбою ізраїльські полки! Давайте швидше мені вашого чоловіка, і я буду битися з ним!»

11 Почувши слова філистимлянина, Саул і всі ізраїльтяни дуже полякались. Давидова родина 12 А жив у Віфлеємі юдейському єфратянин Єссей. У нього було восьмеро синів і за правління Саула це вже був досить поважного віку чоловік.

13 Троє старших синів Єссея пішли з Саулом на війну. Найстаршого з них звали Єліав, другого сина звали Авінадав, третього – Шіммей. Давид був наймолодшим серед них.

15 Коли брати пішли у військо, Давид повернувся від Саула додому, щоб доглядати батькову отару.

16 Тим часом філистимлянин уже на протязі 40 днів кожного ранку і кожного вечора виходив і ставав перед ізраїльтянами.

17 Сталося так, що Єссей звелів своєму синові Давиду: «Візьми єфу (22 л) пряженого зерна і десять буханців хліба та й, не гаючись, віднеси братам у табір.

18 Візьми також десять кусків сиру, щоб дати тисячнику, та довідайся, що брати роблять і які їхні потреби.

19 Зáраз вони із Саулом та з усією ізраїльською армією знаходяться в долині Дуба і готуються до битви з філистимлянами».

20 На ранок Давид зібравсь, доручив овець іншому пастухові і відправився зі своєю ношею в дорогу, як йому наказав батько. Він прийшов у табір, ко391

ли військо зайняло бойові позиції і з гучним криком готовилось до битви.

21 Лави ізраїльтян і філистимлян вишикувались одна проти одної.

22 Давид свої гостинці передав обозному, а сам побіг туди, де стояли воїни, щоб побачитись з братами.

23 Поки він розмовляв зі своїми братами, Голіаф, філистимський велетень з Гата, виступив наперед і став кричати ті самі слова, що і раніше. Їх почув Давид.

24 Побачивши цього велетня, ізраїльтяни жахалися і тікали від нього.

25 А один із воїнів сказав: «Погляньте на цього чоловіка. Це ж вкотре він виходить і поносить Ізраїль. Хто уб’є цього чоловіка, одержить велику нагороду від царя: Саул видасть за нього свою дочку, а сім’ю його батька зробить в Ізраїлі вільною від податків».

26 Давид перепитав тих, які стояли біля нього: «То що буде тому, хто уб’є цього філистимлянина і зніме ганьбу з Ізраїля? Цей же філистимлянин, необрізаний, а так ганьбить військо Бога живого!»

27 Вони йому повторили сказані слова, ще й добавили: «Саме так буде тому, хто вб’є його!»

28 Почув цю розмову з воїнами Єліав, старший брат Давидів, і розсердився на нього. Він запитав Давида: «Для чого ти сюди прийшов і на кого ти залишив тих небагатьох овець в пустині? Я знаю твою хвалькуватість та твоє горде серце. Ти прийшов сюди, щоб тільки подивитись на битву».

29 Давид відповів: «А що я зробив поганого? Я тільки розмовляю».

30 І, повернувшись до других людей, задав те саме питання. Вони відповіли, як і раніше.

І САМУЇЛА 17

31 Сказані Давидом слова були негайно передані Саулові, і той послав за ним.

32 Давид сказав Саулу: «Хай народ не падає духом із-за цього філистимлянина. Раб твій піде і вб’є цього велетня».

33 Саул відповів: «Ні, ти не можеш виступити проти філистимлянина, бо ти всього лише юнак, а Голіаф – воїн з ранніх літ».

34 Тоді Давид сказав Саулу: «Твій раб доглядав батькову отару, і коли нападав лев чи ведмідь на стадо, 35 то я гнався за ним і віднімав вівцю із його пащі. А якщо він нападав на мене, я хватав його за гриву і вбивав.

36 Ні лев, ні ведмідь не міг вирватися з моїх рук – раб твій убивав їх. Те саме буде з цим необрізаним філистимлянином, який насміхається над військом Бога живого.

37 Господь, Який спасав мене від лева і ведмедя, спасе мене і від руки цього філистимлянина». Тоді Саул сказав: «Іди, і хай Господь буде з тобою!»

38 Саул дав свій одяг Давиду, одягнув на нього панцир, а на голову його поклав бронзовий шолом.

39 Давид підперезався мечем і спробував пройтись.Та не сподобалось Давидові це важке озброєння. Він сказав Саулові: «Я не піду в цьому одязі, бо я до нього не звик», – і познімав із себе весь цей облаштунок.

40 Він узяв у руку лише свою звичну палицю, вибрав у струмку п’ять гладеньких камінців і, поклавши їх у пастушачу торбину, з пращею в руці вийшов назустріч філистимлянину.

41 Філистимлянин повільною ходою, не поспішаючи, наближався до Дави392

да. Попереду Голіафа йшов його зброєносець і ніс його щит.

42 Коли Голіаф розгледів Давида, що він молодий, хоч і статний та красивий собою, 43 то з презирством сказав Давиду: «Що ти йдеш на мене з києм, наче на собаку?», – і прокляв Давида своїми богами.

44 А далі сказав: «Підійди сюди, і я віддам твоє тіло птахам небесним та польовій звірині!»

45 Давид відповів філистимлянину: «Ти вийшов проти мене з мечем, списом і щитом, а я іду проти тебе в ім’я Господа Всемогутнього, Бога війська ізраїльського, Якого ти зневажаєш.

46 Сьогодні Господь видасть тебе в мої руки, і я уб’ю тебе! Я зніму твою голову і віддам твій труп і трупи філистимського війська на їжу птаству небесному і звірам польовим.Так дізнається вся земля, що є живий Бог в Ізраїлі!

47 І побачать всі люди, присутні тут, що не мечем і списом спасає нас Господь, але з Його волі ви опинитеся в наших руках!»

48 Коли філистимлянин став наближатись, Давид також кинувся йому назустріч.

49 Він на ходу дістав камінь з торбини і щосили метнув його із пращі. Камінь влучив Голіафу прямо в лоб і врізався так глибоко в голову, що філистимлянин мертвим повалився на землю.

50 Тоді Давид підбіг, наступив ногою на філистимлянина, вихопив у нього меч і відтяв йому голову. Так всього лиш каменем із пращі, без меча, Давид подолав цього велетня.

І САМУЇЛА 17-18

51 Філистимляни, побачивши, що їхній герой залишився без голови, кинулись тікати.

52 Тим часом ізраїльські та юдейські воїни осміліли і з переможним гуком побігли за філистимлянами. І переслідували їх до входу в Гат та до воріт Екрона. Вся дорога до Шааріма, до Гата і до Екрона була усіяна трупами філистимлян.

53 Після погоні ізраїльтяни повернулись назад і пограбували філистимський табір.

54 Давид взяв голову Голіафа і заніс її в Єрусалим, а його зброю поклав у себе в наметі.

55 Ще тоді, як Саул побачив Давида, що йшов проти філистимлянина, то запитав у Авеніра, свого воєводи:«Цей юнак, чий він син?» Авенір відповів: «Клянусь життям, мій царю, цього я не знаю!»

56 «Тоді взнай, хто його батько», – сказав цар.

57 Коли ж Давид вернувся після перемоги над філистимлянином, Авенір взяв його і привів до Саула. Давид ще тоді тримав голову Голіафа в руках.

58 Саул запитав його: «Юначе, чий ти син?» Давид відповів: «Я син твого раба, Єссея із Віфлеєма». Давид і Йонафан 18 1 Коли закінчилась розмова з Саулом, то прихилилося серце Йонафана до Давида так, що він полюбив його, як свою душу.

2 А Саул з цього ж дня взяв Давида до себе і більше не відпускав його до батьківського дому.

3 Йонафан же став для Давида побратимом і так здружився з ним, 393

4 що віддав йому навіть свій верхній одяг, віддав військове вбрання, свій меч, лук і пояс.

5 Давида скрізь супроводжував успіх, куди б Саул не посилав його. Тому він поставив Давида головним воєначальником свого війська, і це сподобалось як народові, так і чиновникам Саула.

6 Коли ж вони повертались додому після перемоги Давида над філистимлянином, жінки з усіх ізраїльських міст виходили назустріч царю з піснями і танцями, з бубнами та цимбалами.

7 Танцюючи, вони співали: «Саул побив тисячі, а Давид – десятки тисяч!»

8 Слухати таке Саулові було дуже прикро, і це злѝло його. Він подумав: «Коли Давидові приписують десятки тисяч, а мені тисячі, то йому не вистачає тільки царства!»

9 З цього часу Саул став ревниво слідкувати за Давидом.

10 Наступного дня злий дух від Бога напав на Саула, і той зробився несамовитим. Давид, як завжди, в цей час грав на гуслях.

11 Саул слухав, тримаючи в руках списа. Він подумав: «Приб’ю зарáз Давида до стіни», – і в ту ж мить метнув списа. Але Давид двічі ухилився від нього.

12 З цього часу Саул став боятися Давида, бо Господь був з ним, а від Саула Господь відступив.

13 Тоді Саул віддалив Давида від себе і поставив його начальником над тисячею воїнів. Але і тепер Давид був на виду у своєму служінні народові, 14 бо поступав Давид розумно на всіх своїх дорогах, і Господь був з ним.

І САМУЇЛА 18-19

15 Саул, дивлячись на такі успіхи Давида, все більше проймався страхом.

16 А вся Юдея та Ізраїль любили Давида за його відвагу в походах.

17 Якось Саул сказав Давиду: «Ось перед тобою моя старша дочка Мерова. Я тобі даю її за дружину, тільки служи мені вірно і веди хоробро війни Господні». Насправді ж Саул мав підступну думку: «Хай не моя рука буде на ньому, а рука філистимлян!»

18 Давид відповів: «Я і моя родина недостатньо знатні в Ізраїлі, щоб мені бути зятем царя!»

19 Коли ж прийшов час віддавати за Давида Мерову, дочку Саула, то її віддали заміж за Адриїла з Мехоли.

20 Та полюбила Давида друга дочка Саулова, Мелхола. Коли Саулові повідомили про це, він дуже зрадів, 21 бо подумав: «Я віддам її за нього, і вона стане для нього пасткою. Тепер він конче загине від рук філистимлян». А Давидові сказав: «У тебе появилася ще одна можливість женитись на моїй дочці».

22 І переказав Давиду через своїх слуг: «Передайте Давидові начебто велику таємницю: «Цар прихильний до тебе, і всі чиновники люблять тебе. Не відмовляйся стати зятем царя».

23 Слуги передали Давидові слова Саула, на що Давид відповів: «Надто складно бути зятем царя. Бо, по-перше, я бідний і незнатний чоловік, а подруге, мені нічим заплатити за царську дочку!»

24 Слуги донесли Саулові слова Давида, 25 Тоді Саул сказав: «Передайте Давиду, що цар нічого не вимагає за наречену, окрім сотні філистимських 394

шкі рок крайнього обрізання, щоб відомстити його ворогам».

26 Коли слуги передали ці слова Давидові, він погодився на таку умову.

27 Давид і його люди пішли і вбили двісті чоловік філистимлян і принесли цареві крайні обрізання ще раніше призначеного строку. Саулові прийшлось видати свою дочку Мелхолу за Давида.

28 Коли Саул побачив, що Господь з Давидом і що Мелхола любить його, 29 то став ще більше боятися Давида і зробився йому ворогом на все своє життя.

30 Тим часом філистимські воєводи продовжували воювати з ізраїльтянами, і Давид діяв проти них завжди успішніше від інших воєначальників. Тому Давид набував все більше і більше слави в народі.

19

Саул відкрито ворогує з Давидом

1 І об’явив Саул своїм урядовцям та своєму синові Йонафану, що Давида потрібно вбити. Але Йонафан дуже любив Давида, 2 тому негайно сповістив йому: «Будь обережний! Батько мій Саул шукає нагоди, щоб убити тебе. Завтра вранці сховайся і перебудь в потайному місці.

3 Я вийду з батьком в поле і буду недалеко від твого сховища. Я поговорю з ним про тебе, і коли дізнаюсь про його наміри, то перекажу тобі.

4 І говорив Йонатан батькові гарні слова про Давида, промовляючи: «Хай не грішить цар проти свого раба Давида, бо він перед тобою нічим не завинив, і те, що він зробив для тебе, дуже корисне.

І САМУЇЛА 19

5 Він наражав своє життя на смертельну небезпеку, коли виступав проти філистимлянина. Господь через нього дав велику перемогу для Ізраїля. Ти сам бачив це і радів. Навіщо ж тобі грішити проти невинної крові, намагаючись без причини вбити Давида?»

6 Саул вислухав сина і поклявся: «Живий Господь, Давид не помре!»

7 Йонафан зустрівся з Давидом і переказав йому всю розмову з батьком. Після цього він привів Давида до Саула, і між ними встановився мир.

8 Невдовзі філистимляни знову пішли війною на ізраїльтян. Давид вирушив проти них у відкрите поле і там наніс їм такий удар, що вони кинулись тікати хто куди.

9 Та напав на Саула злий дух від Бога. І коли Саул сидів у своєму домі зі списом в руках, а Давид грав на гуслях, 10 Саул метнув спис з наміром прибити Давида до стіни, але Давид встиг відсторонитися. Спис врізався в стіну, а Давид утік; так він спасся і тієї ночі.

11 Тоді Саул послав людей до дому Давида, щоб підстерегти його там і вбити. Але жінку Давидову Мелхолу попередили, і вона сказала йому: «Якщо ти сьогодні не втечеш з дому, ти не врятуєшся, тебе вранці вб’ють».

12 І спустила Мелхола Давида через вікно, щоб він непомітно покинув дім.

13 Тим часом Мелхола взяла домашнього ідола, поклала його в постіль і накрила одягом. В головáх ще поклала козячу шерсть.

14 Коли прийшли Саулові люди, щоб взяти Давида, Мелхола сказала їм, що він хворий.

395

15 Але Саул відіслав людей назад з наказом: «Принесіть його до мене разом з постіллю, я тут сам його вб’ю!»

16 Та коли люди зайшли в дім, щоб взяти його, то побачили, що то ідол лежить в постелі, з козячою шерстю в головáх.

17 Саул сказав Мелхолі: «Для чого ти так поступила? Ти відпустила мого ворога, щоб він утік». Мелхола відповіла йому: «Давид сказав, що вб’є мене, якщо я не допоможу втекти йому!» Давид тікає в Раму 18 Коли Давид таким чином врятувався, він пішов до Самуїла в Раму і розповів йому все, як поступив з ним Саул. І пішов Давид із Самуїлом в Найот, і залишався там.

19 Коли Саулові донесли, що Давид знаходиться в Найоті, біля Рами, 20 то негайно послав туди людей, щоб взяти Давида. Та коли ці люди прийшли і зустріли там пророків, які пророкували разом із Самуїлом, то Дух Божий зійшов на слуг Саула, і вони стали пророкувати.

21 Саулу донесли про це. Тоді він посилає інших людей, але і вони стали пророкувати. Саул втретє відправляє людей, але і ті стали пророкувати.

22 Нарешті сам Саул зібрався в Раму. Коли він дійшов до колодязя в Сеті, запитав: «Де тут Самуїл і Давид?» Йому відповіли: «В Найоті, в Рамі».

23 І пішов він у Найот в Рамі, але і на нього зійшов Дух Божий, і він ішов дорогою і пророкував, поки не прийшов у Найот в Рамі.

24 Тут Саул зняв з себе одяг і став перед Самуїлом пророкувати. Він упав і пролежав голий весь день та

І САМУЇЛА 19-20

всю ніч. В народі ж стали говорити: «Ти диви, вже і Саул в пророках?»

20

Клятва Йонафана 1 Давидові прийшлося тікати з Найота в Рамі. Він прийшов до Йонафана і сказав йому: «Що я зробив і в чому моя вина та гріх перед батьком твоїм, що він хоче вбити мене?»

2 Йонафан відповів йому: «Ні! Ти не вмреш! Мій батько не робить ні малої справи, ні великої, не виявивши спочатку мені. То чому він мав би втаювати від мене, що хоче вбити тебе? Ні, це неправда».

3 Давид заприсягнув і сказав: «Твій батько добре знає, що ти прихильний до мене, тому й має на думці: краще хай не знає Йонафан про це, бо він допомагає Давиду. Але так певно, як живий Господь і жива душа твоя – поміж мною і смертю один тільки крок!»

4 І сказав Йонафан Давиду: «Я зроблю все, що ти забажаєш».

5 Давид попросив: «Завтра свято Нового місяця, і я повинен сидіти за столом разом з царем. Ти ж відпусти мене, і я перебуду в полі до вечора третього дня.

6 Якщо твій батько побачить, що мене нема, то скажи йому: «Давид відпросився в мене, щоб піти йому в своє місто Віфлеєм, де збереться вся його рідня для річного жертвоприношення.

7 Коли він скаже: «Гаразд!», то мені нічого не загрожує, а якщо розгнівається, то знай: він задумує проти мене зло.

8 Ти ж зроби милість своєму слузі, бо ми з тобою уклали союз перед Господом. Якщо в тому є моя вина, то вбий 396

мене сам! Для чого тобі вести мене до свого батька?»

9 Йонафан сказав: «Не бути цьому! Якщо мені достеменно стане відомо, що мій батько виношує зло проти тебе, я дам тобі знати».

10 Давид запитав: «Як ти попередиш мене, якщо твій батько дасть сувору відповідь?»

11 Йонафан сказав: «Давай підемо трохи в поле!» Поки вони йшли, 12 Йонафан сказав Давиду: «Клянусь перед Господом, Богом Ізраїля: ще завтра я виясню наміри свого батька щодо тебе. А коли виясню, що він мирно налаштований, то через три дні дам тобі знати на цьому полі.

13 Якщо ж мій батько замишляє проти тебе зло, то і про це дам тобі знати, щоб відпустити тебе з миром.

14 Але і ти не відмов в милості Господній, поки я живий. Коли б я помер, 15 обіцяй, що повік не віднімеш своєї милості від мого дому, навіть коли Господь викоренить із землі всіх твоїх ворогів».

16 Так Йонафан уклав договір з домом Давида і сказав: «Хай Господь помститься над ворогами твоїми».

17 Йонафан знову поклявся в своїй любові до Давида, бо любив його, як свою душу.

18 А відтак сказав: «Завтра під час святкування Нового місяця будуть про тебе питати, бо твоє місце пустуватиме.

19 А ти через день піди на те місце, де переховувався раніше, і чекай біля каменя Азел.

20 Я випущу туди три стріли, начебто по мішені.

21 Потім я пошлю хлопця знайти ці стріли. Якщо все добре, то я скажу йо-

І САМУЇЛА 20

му: «Ти шукаєш занадто далеко! Стріли лежать ближче до мене. Вернись і візьми їх!» Тоді ти можеш вийти з укриття до мене, тому що, клянусь Господом, тобі нічого не загрожує.

22 Та коли я скажу хлопцеві: «Стріли лежать далі!», то ти повинен тікати, Господь відсилає тебе.

23 Щодо нашої угоди, то ти не забувай про неї – Господь свідок між мною і тобою навіки!» І заховався Давид у полі.

24 Настало свято, і Саул сів обідати 25 на своєму звичному місці біля стіни, Йонафан сів навпроти нього. Авенір сидів поруч з Саулом, а місце Давида залишилось пустим.

26 Того дня Саул нічого не сказав, бо подумав: «Очевидно, Давид не очистився».

27 А на другий день свята Саул звернув увагу, що місце Давида пустує, і запитав свого сина Йонафана: «Чому це Єссеїв син ні вчора, ні сьогодні не приходить на свято?»

28 Йонафан відповів: «Давид попросив мене відпустити його у Віфлеєм.

29 Він сказав: «Відпусти мене, бо в моєму місті збирається моя родина на жертвоприношення, і брат мій зобов’язав мене бути там. Якщо я твій друг, відпусти мене побачитись з братами». Тому він не прийшов до столу царя.

30 Саул запалав гнівом і сказав Йонафану: «Ти син неслухняної та впертої рабині! Я знаю, що ти на стороні Давида на сором собі і на сором матері твоїй!

31 Поки син Єссея буде жити на землі, не бути тобі царем і ти ніколи не матимеш свого царства! А тепер пош397

ли за ним і приведи його до мене, бо він приречений на смерть!»

32 Йонафан запитав батька: «За що він повинен померти? Яка його провина?»

33 Але Саул кинув у нього списа, щоб убити його. Тоді Йонафан переконався, що його батько збирається вбити Давида.

34 І встав Йонафан з-за столу в великому гніві, і не їв нічого того другого дня через жаль до Давида та що його самого перед усіма осоромив батько.

35 На другий день вранці Йонафан вийшов у поле, як і домовився з Давидом, і взяв з собою хлопця.

36 Йонафан сказав йому: «Біжи, будеш підбирати стріли, які я пускаю!» Хлопець побіг, а Йонафан пустив стрілу далі за умовлену ціль.

37 Коли хлопець добіг до вказаного місця, Йонафан крикнув йому: «Стріла лежить далі від тебе!»

38 Потім знову крикнув: «Швидше біжи і не гайся!» Хлопець підняв стрілу та й приніс своєму панові.

39 Хлопець нічого з того не зрозумів, тільки Давид і Йонафан знали, що відбувається.

40 Йонафан віддав хлопцеві свою зброю і сказав: «Віднеси це все в місто!»

41 Коли хлопець пішов, Давид вийшов із свого укриття, яке було з південної сторони горба, і тричі поклонився Йонафану лицем до самої землі. Потім поцілувались і обидва заплакали. Давид плакав більше, ніж Йонафан.

42 Йонафан же сказав Давиду: «Йди з миром! А щодо того, що ми заприсяглись іменем Господнім, то хай Гос-

І САМУЇЛА 20-22

подь буде між мною і тобою, і між моїм потомством і твоїм навіки!»

43 Давид встав і пішов, а Йонафан повернувся в місто.

21

Давид у священника Ахімелеха

1 Давид прийшов у Номву до священника Ахімелеха. Той здивовано зустрів Давида і запитав: «Як це ти так прийшов, що нікого нема з тобою?»

2 Давид відповів священнику Ахімелеху: «Цар дав мені наказ і сказав: «Ніхто не повинен знати, куди я тебе послав і що доручив тобі робити». Тому я сказав своїм людям, де вони мають зустрітися зі мною.

3 А зáраз дай мені п’ять хлібин або що в тебе є під рукою».

4 Священник відповів: «У мене немає простого хліба, є тільки священний. Твої люди можуть їсти цей хліб, якщо вони стримались від жінок».

5 Давид відповів: «З нами не було жінок, відколи ми вийшли, і посуд слуг твоїх чистий. Тому хоч вони і в дорозі, але хліб залишиться чистим в посуді».

6 Тоді дав йому Ахімелех священного хліба. Це був хліб, який щоденно клали на святе місце перед Господом і який потім забирали, щоб положити на його місце свіжий хліб.

7 Але того дня був перед Господом один із слуг Саула, Доег-ідумеянин. Він був старшим над Сауловими пастухами.

8 Ще запитав Давид у Ахімелеха: «Чи не знайдеться в тебе якого списа або меча? Я не взяв з собою ні меча, ні іншої зброї, бо доручення царя було спішним».

9 Священник відповів: «Є тільки меч 398

Голіафа, філистимлянина, якого ти вбив у долині Дуба. Він стоїть за єфодом, загорнутий в одяг. Якщо він тобі підійде, можеш взяти. Іншого в мене нема. Давид сказав: «Нема подібного до нього, дай його мені». Давид тікає в Гат 10 Того дня Давид, тікаючи від Саула, дістався до Анхуса, гатського царя.

11 Але слуги Анхуса запідозрили і сказали царю: «Хіба це не той Давид, воєначальник ізраїльської землі, про якого співали: «Саул убив тисячі, А Давид – десятки тисяч!»?

12 Давида насторожили ці слова, і він злякався царя гатського.

13 Тоді Давид прикинувся перед Анхусом і його слугами, наче він не сповна розуму, і став плюватись на двері та пускати по бороді слину.

14 Анхус сказав слугам: «Заберіть цього чоловіка! Він же біснуватий! Для чого ви привели його сюди?

15 Хіба мало в мене таких! Заберіть його звідси, щоб він не юродствував переді мною, і більше не пускайте його в мій дім!» Давид шукає притулку 22 1 І вийшов Давид звідти і заховався в Адуламській печері. Брати та родичі, довідавшись, що він там, пішли туди побачитись з ним.

2 Стали до Давида сходитись бідові люди, різні боржники та незадоволені життям, і набралось таких біля 400 чоловік. Давид став їхнім ватажком.

3 Звідти Давид пішов у Міцпу і сказав царю Моава: «Дозволь моєму батькові і матері залишитись у тебе, поки не дізнаюсь, що зробить зі мною Господь».

І САМУЇЛА 22

4 І привів він батьків до моавського царя, і вони разом з Давидом жили там.

5 Але пророк Гад сказав Давиду: «Не залишайся в сховищі, а збирайся і йди в землю Юдину». І пішов Давид звідти, і прийшов у ліс Херет. Саул знищує всю сім’ю Ахімелеха 6 Коли Саул сидів під дубом на горі в Гіві із списом у руці в оточенні своїх слуг, йому сповістили про Давида та його людей.

7 Тоді Саул звернувся до своїх слуг і сказав: «Слухайте, Веніамінові сини! Невже ви думаєте, що син Єссея дасть вам поля і виноградники, що він вас поставить тисячниками і начальниками над сотнями?

8 Тоді чому ви змовились і не сповістили мені, що мій син Йонафан вступив у зговір та побратимство з сином Єссея? Чому не сказали мені, що Йонафан підбурював Давида напасти на мене, як це він робить тепер?»

9 Стояв там між слугами і Доег-ідумеянин, він сказав: «Я бачив, як син Єссея приходив у Номву до священника Ахімелеха, сина Ахітува.

10 Ахімелех молився Господу за Давида, дав йому харчів і навіть меч Голіафа-філистимлянина».

11 Тоді цар звелів привести до нього священника Ахімелеха і всіх його родичів, які були священниками в Номві. Всі вони з’явились перед царем.

12 І промовив Саул: «Послухай, сину Ахітува!» Той відповів: «Слухаю, мій пане».

13 І сказав йому Саул: «Чого-то ти змовився з сином Єссея проти мене? Чому ти дав для нього хліб, меч і молився за нього Богові? Ти знаєш, що 399

він повстав проти мене і вижидає, щоб напасти?»

14 Ахімелех відповів: «Давид дуже відданий тобі. Він відданіший за любого з твоїх слуг: він твій зять і начальник твоїх охоронців, та й вся сім’я твоя поважає його.

15 І хіба я раніше не молився Богові про нього? Не звинувачуй мене і моїх родичів. Ми – слуги твої, і я не знаю, що тут між вами відбувається».

16 Але Саул сказав: «Ахімелех, ти і всі твої родичі мусите вмерти!», – 17 і наказав охоронцям, що стояли біля нього: «Ідіть і повбивайте священників Господніх, бо вони теж на стороні Давида. Вони знали, що він утік, і не сказали мені!» Але слуги царя відмовились підняти руку на священників Господніх.

18 Тоді цар сказав Доегу: «Іди і повбивай священників!». Доег-ідумеянин пішов і сам став убивати священників. Того дня він убив 85 чоловік, які носили лляний єфод.

19 Та й Номву, священницьке місто, вигубив мечем: чоловіків і жінок, дітей і немовлят, повбивав їхніх корів, ослів і овець.

20 Але Авіафар, син Ахімелеха, сина Ахітува, врятувався і приєднався до Давида.

21 Авіафар все розповів Давидові про те, як Саул розправився зі священниками Господа.

22 Давид сказав Авіафару: «Я бачив того дня там Доега-ідумеянина і догадувався, що той може донести Саулові. Я винуватий в смерті сім’ї твого батька!

23 Той чоловік, який хоче вбити тебе, також хоче вбити і мене. Залишай-

І САМУЇЛА 23

ся в мене і не бійся. Тут тобі нічого не загрожує». Давид в Кеїлі 23 1 І повідомили Давида: «Філистимляни напали на Кеїлу і граблять токи».

2 Давид спитав у Господа: «Чи йти мені битися з філистимлянами?» Господь відповів: «Іди і побий філистимлян, так спасеш Кеїлу».

3 Але люди Давида заперечили: «Ми боїмося навіть тут, в Юдеї, а ти хочеш ще іти на філистимлян! Чи ти подумав, що буде з нами?»

4 Тоді Давид знову запитав у Господа, і Господь відповів йому: «Іди в Кеїлу, і Я допоможу тобі розбити філистимлян».

5 Давид вирушив зі своїми людьми в Кеїлу і напав на філистимлян. Вони легко розбили їх, а їхню худобу забрали собі. Так Давид допоміг жителям Кеїли.

6 Ще коли Авіафар, син Авімелеха, тікав до Давида, то взяв із собою єфод.

7 Саулу донесли, що Давид перебуває в Кеїлі, і сказав: «Бог видав його в мої руки, бо, ввійшовши в місто з ворітьми та засувами, Давид сам себе замкнув!»

8 Саул віддав наказ готовитись в похід на Кеїлу, бо думав, що там вдасться оточити Давида і його людей.

9 Коли Давидові стало відомо про цей лихий задум Саула, то сказав священникові Авіафару: «Принеси сюди єфод».

10 І молився Давид: «Господи, Боже Ізраїлів! Я дізнався, що Саул збирається вирушити на Кеїлу і знищити через мене це місто.

11 Чи буде це так? Чи прийде сюди Саул? Господи, Боже Ізраїлів, дай від400

повідь твоєму рабу!» Господь відповів: «Прийде!»

12 Давид знову запитав: «Чи видадуть жителі Кеїли в руки Саула мене і моїх людей?» Господь відповів: «Видадуть».

13 Тоді Давид і його люди, а їх було біля 600 чоловік, покинули Кеїлу і ходили, кожного разу міняючи місцеперебування. Коли Саулу донесли, що Давид залишив Кеїлу, то відмінив похід. Саул переслідує Давида 14 А Давид пішов у пустиню і переховувався в неприступних місцях, потім перейшов у гори пустині Зіф. Саул же постійно шукав його, але Господь не видав Давида в руки Саула.

15 Давид, перебуваючи в горах пустині Зіф, дізнався, що Саул не припиняє шукати його душі.

16 Та син Саула Йонафан прийшов до Давида в Хореш і укріпив його надію на Бога.

17 Він сказав йому: «Не бійся, мій батько не в змозі тобі заподіяти щось лихе. Ти станеш царем Ізраїля, а я буду другим після тебе. Навіть мій батько знає про це».

18 І тут вони перед Господом підтвердили свій союз. Йонафан пішов додому, а Давид залишився в пустині.

19 Зіфеяни тим часом прийшли до Саула в Гіву і сказали: «Давид ховається у нас в неприступних місцях на вершинах Гахіла, що на південь від Єшимона.

20 Приходь, царю, коли забажаєш, і ми видамо його в твої руки».

21 Саул відповів їм: «Нехай поблагословить вас Господь за те, що ви допомагаєте мені.

І САМУЇЛА 23-24

22 Ідіть же і розвідайте детальніше про його сховище і донесіть, де ступає нога його, бо мені кажуть, що він дуже хитрий.

23 Вивідайте всі місця, де він переховується, а тоді скажете мені про все. Я піду з вами, і якщо Давид там, то я знайду його, навіть коли прийдеться шукати його в усіх сім’ях Юдеї».

24 Зіфеяни повернулись в Зіф раніше Саула. Давид же зі своїми людьми перейшов у пустиню Маон, на південь від Єшимона.

25 Коли Саул вирушив на пошуки, то Давида попередили, і він перейшов до скали в пустині Маон. Дізнавшись про це, Саул погнався туди за Давидом.

26 Саул ішов по одну сторону гори, а Давид і його люди – по другу сторону. Давид намагався уникнути Саула, а Саул зі своїми людьми намагався оточити Давида та його людей.

27 Та несподівано прибув посланець до Саула з поганою звісткою: «Негайно приходь, бо на нас напали філистимляни!»

28 Саул припинив переслідування Давида і рушив проти філистимлян. Те місце так і назвали «скеля розділення».

24

Саул в руках Давида

1 І вийшов звідти Давид і перебував у неприступних місцях Ен-Геді.

2 Коли Саул вернувся з погоні за філистимлянами, йому сказали: «Давид в пустині Ен-Геді».

3 Відібрав тоді Саул 3000 воїнів з усього Ізраїля і кинувся переслідувати Давида і його людей біля скель, де можуть ходити лише дикі кози.

401

4 І прийшов Саул до овечих кошар, а недалеко від дороги була печера, і зайшов у неї справити нужду. Давид і його люди в цей час ховались в глибині печери.

5 І сказали люди Давидові: «Ось той день, про який казав тобі Господь: «Я видам твого ворога в руки твої, і ти зробиш з ним, що забажаєш!» Давид непомітно підкрався до Саула і відрізав шматок його поли.

6 Та Давид перед своїми людьми докорив себе, що відрізав полу Саулової одежі, 7 і сказав: «Я думаю, Господь не дасть мені ще однієї нагоди причинити подібне своєму володареві. Саул – вибраний Богом цар. Я не повинен був піднімати на нього руку, бо він помазанник Господній!»

8 Цими словами він стримав своїх людей і не дав розправитись з Саулом.

9 Потім Давид вийшов з печери та й гукнув услід Саулові: «Володарю мій, царю!» Саул оглянувся. Давид поклонився йому до самої землі 10 і сказав: «Чому ти слухаєш людей, які намовляють тебе, наче я задумую проти тебе зло?

11 Сьогодні ти сам побачив, що це не так. Господь віддавав тебе в мої руки в печері, щоб я тебе вбив. Але я пощадив тебе і сказав: «Не підніму руки своєї на володаря мого, бо він цар, вибраний Господом!

12 Поглянь на шматок тканини в моїй руці – він від твого одягу! Чи не міг я при цьому вбити тебе? Але я цього не зробив. Зрозумій, що я не маю на тебе зла, хоч ти і бігаєш за мною, щоб мене вбити!

13 Нехай Господь розсудить нас! Хай

І САМУЇЛА 24-25

Господь відомстить тобі за все те зло, яке ти спричинив мені! Моя ж рука не зачепить тебе!

14 Мудрість говорить: зло походить від злочинця. Не підніметься моя рука на тебе, щоб і я став злочинцем!

15 Подумай сам: проти кого вийшов ізраїльський цар? Кого переслідує? Пса, блоху.

16 Господь розсудить нас і покаже, що я правий! Господь конче врятує мене від твоєї руки!»

17 Коли Давид закінчив говорити, Саул запитав: «Чий то я чую голос? Чи не твій, сину мій, Давиде?» І Саул голосно заридав.

18 І сказав Саул: «Ти правий, а я ні! Ти був добрим до мене, а я платив тобі злом.

19 Ти доказав це сьогодні, поступивши зі мною милостиво. Господь віддавав мене в твої руки, але ти не вбив мене.

20 Хіба чоловік може, зустрівши свого ворога, мирно відпустити його?

21 Тепер я знаю, що ти будеш царем і що твоєю рукою укріпиться царство Ізраїля!

22 Поклянися ж мені Господом, що ти не вигубиш нащадків моїх після мене і не знищиш мого імені в народі моєму».

23 Давид в цьому поклявся Саулові. Тоді Саул пішов додому, а Давид з людьми своїми піднявся в укріплення.

25

Давид і Навал

1 Самуїл помер, і весь Ізраїль оплакував його. Поховали Самуїла в його домі в Рамі, а Давид перейшов у пустиню Маон.

402

2 В Маоні жив один дуже багатий чоловік. У нього було три тисячі овець і тисяча кіз, а кошари свої тримав у Кармілі; в цей час він був на стрижці своїх овець.

3 Звали того чоловіка Навал, він походив з роду Халева. Жінку Навала звали Авігея. Це була розумна та красива жінка, а Навал був жорстокою і злою людиною.

4 В пустині Давид почув, що Навал стриже своїх овець.

5 Він послав до нього десять юнаків і сказав їм: «Підіть у Карміл, зайдіть до Навала і привітайте його від мене.

6 Скажіть йому так: «Мир тобі, твоїй сім’ї та всьому, що належить тобі!

7 Я чув, що в тебе зараз стрижка овець. Коли твої пастухи були з нами в Кармілі, ми не кривдили їх і нічого в них не забирали.

8 Запитай у своїх людей, і вони підтвердять, що це правда. Тепер же, у святковий час, будь і ти щедрим до цих людей і дай їм та твоєму синові Давиду те, що зможе рука твоя».

9 І прийшли Давидові люди до Навала і передали йому слова Давида.

10 Навал на це відповів: «Хто такий Давид і хто такий Єссей? Тепер багато стало рабів, які тікають від своїх панів.

11 У мене є хліб і вода, у мене є м’ясо, але все це я приготовив для стрижіїв овець. То невже я маю віддати все те людям, які поприходили невідомо звідки?»

12 І повернулися люди Давида ні з чим і передали слова Навала.

13 Тоді Давид віддав наказ: «Підпережіться кожен мечем своїм!» Всі 400 чоловік взяли свою зброю і пішли за

І САМУЇЛА 25

Давидом, а 200 чоловік залишились при обозі. Авігея відводить біду 14 Тим часом один із слуг сказав жінці Навала, Авігеї: «Давид присилав з пустині послів привітати нашого пана, та він обійшовся з ними грубо.

15 А ці люди були привітні до нас і нічим не кривдили нас, поки ми з ними були в полі разом.

16 Вони були нашою охороною і вдень і вночі, весь час, коли ми пасли отари поблизу них.

17 Зараз подумай і виріши, як поправити Навала, бо він поступив глупо! Тепер він накликав страшну біду на себе і на весь дім і даремно про це з ним розмовляти».

18 Недовго роздумувала Авігея, а взяла швиденько 200 буханців хліба, два бурдюки вина, п’ять приготовлених овець, п’ять мірок (36,3 л) пряженого зерна, сто пучків родзинок і двісті в’язок фіг, і все те нав’ючила на ослів.

19 І звеліла слугам: «Ідіть попереду мене, а я піду слідом». Але чоловікові вона нічого не сказала.

20 Коли Авігея, сидячи на ослі, спускалась з гори, Давид і його люди вже піднімались їй назустріч – так вони зустрілись.

21 Перед тим, як зустріти Авігею, Давид говорив: «Даремно я оберігав у пустині майно цього чоловіка, щоб у нього нічого не пропало. А він тепер мені платить злом за добро.

22 Нехай покарає мене Бог, якщо я до завтрашнього ранку залишу живим хоч одного чоловіка в сім’ї Навала».

23 Коли побачила Авігея Давида, то поспішно злізла з осла і впала перед 403

ним, поклонившись обличчям до землі.

24 Вона впала до ніг Давида і сказала: «Пане мій! Хай вина за те, що трапилось, буде на мені одній і нехай пан вислухає рабиню свою.

25 Я не бачила людей, яких ти присилав. А на того злого чоловіка нехай пан мій не звертає уваги, бо яке його ім’я, такий він і сам. Не даремно ж його звуть Навал (глупий).

26 Тепер, мій пане, як живий Господь і як ти живий, так хай Він зупинить тебе від кривавого гріха і стримає свою руку від помсти. А всі вороги твої і всі, хто замишляє проти тебе зло, стануть, як Навал.

27 Дозволь мені, невільниці твоїй, віддати дари твоїм людям, які в поході з тобою, 28 і прости мені вину мою. Я знаю: Господь зробить твій рід сильним, бо ти ведеш Господні війни. В тобі не знайдеться кривди повік!

29 Коли б хтось став переслідувати, щоб знищити тебе, Господь, Бог твій, врятує твоє життя. А життя ворогів твоїх кине, як камінь з пращі!

30 Як Господь обіцяв зробити добро моєму панові, так Він і виконає. Він поставить тебе володарем Ізраїля!

31 Тільки хай не буде на твоїй совісті вбивства невинних людей. Коли ж Господь пошле тобі успіх, згадай невільницю твою».

32 Давид відповів Авігеї: «Благословен Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе сьогодні назустріч мені!

33 Благословенна і ти, і розум твій, що зупинила мене від пролиття крові, від помсти за себе власною рукою!

34 То правда, як живий Господь, як-

І САМУЇЛА 25-26

би ти не поспішила і не вийшла назустріч мені, то ні один чоловік в сім’ї Навала не дожив би до завтрашнього ранку».

35 І прийняв Давид із рук Авігеї дари, і сказав: «Іди додому з миром. Я вислухав твоє прохання і зроблю так, як ти просиш». Смерть Навала 36 Коли повернулась Авігея додому, вона застала там бенкет, подібний царському: Навал гучно веселивсь і був дуже п’яний. Авігея нічого йому не говорила до самого ранку.

37 А вранці, коли Навал протверезився, вона розповіла йому все. Він завмер, і відібрало в нього мову.

38 Минуло з того часу десять днів, і Господь поразив Навала - він помер.

39 Коли почув Давид про смерть Навала, то сказав: «Благословен Господь, що відплатив Навалу за наругу. Господь стримав мене від злочину і обернув злобу Навала на його ж голову!» І послав Давид сказати Авігеї, що хоче взяти її собі за дружину.

40 Слуги прийшли в Карміл і сказали Авігеї: «Давид послав нас за тобою. Він хоче, щоб ти стала його жінкою».

41 Авігея вклонилась лицем до землі і відповіла: «Я готова бути служницею і обмивати ноги слуг мого пана».

42 Вона спішно зібралась, сіла на осла і в супроводі п’яти служанок прибула з послами до Давида. Так Авігея стала Давидовою жінкою.

43 До цього Давид мав уже жінку Ахіноаму із Ізрееля. Тепер у нього стало дві жінки.

44 Давид був жонатим ще і на Мелхолі, дочці Саула. Але Саул відняв її у нього і віддав Фалтію, синові Лаїша з Галліма.

404

26

Саул продовжує переслідувати Давида 1 Тим часом зіфеї знову прийшли до Саула в Гіву і сказали: «Давид ховається у нас на горі Гахіла, навпроти Єсимона».

2 Саул взяв із собою три тисячі чоловік, вибраних з усього Ізраїля, і спустився в пустиню Зіф шукати там Давида.

3 Для цього він розкинув свій табір на вершині Гахіла, недалеко від дороги на Єсимон. Давид побачив появу в пустині якогось війська.

4 Він вислав розвідників і дізнався, що дійсно туди прибув Саул.

5 Тоді Давид вирішив таємно пробратися в табір, до того місця, де мав спати Саул і його воєначальник Авенір, син Ніра. Те місце знаходилось в центрі табору, навколо якого розташувався його народ.

6 Давид звернувся до Ахімелеха-хетеянина та до Авісая, сина Церуї, брата Йоавового: «Хто піде зі мною до Саула в табір?» Авісай відповів: «Я піду з тобою».

7 Вночі Давид з Авісаєм таємно пробралися в табір і бачать: Саул спить, а його спис встромлений в землю біля його голови; Авенір та його люди лежать і сплять навколо Саула.

8 І сказав Авісай Давидові: «Сьогодні видав Господь в твої руки твого ворога! Дозволь, я пришию його до землі списом – і не повторю удару!»

9 Але Давид стримав Його: «Не вбивай! Бо хто підніме руку на помазанця Господнього, той не залишиться без покарання.

10 Як живий Господь, Він скарає Саула: Саул або сам помре свого дня, або піде на війну і загине в бою.

І САМУЇЛА 26-27

11 А мене хай береже Бог, щоб я підняв руку на Господнього помазанника. Ти ж візьми списа і посудину з водою, які в головáх Саула, і підем звідси».

12 Давид забрав списа і посудину з водою в головáх Саула і з Авісаєм покинули табір. Ніхто не знав і не бачив, що сталося, і ніхто не проснувся, бо всіх обійняв сон від Господа. Давид знову осоромив Саула 13 А Давид перейшов на другий бік долини і став на вершині гори навпроти табору Саула. Відстань між ними була достатньою, щоб перегукуватися.

14 Давид закричав народу і Авеніру, синові Ніра: «Відповідай, Авеніре!» Авенір відповів: «Хто ти такий, що смієш кричати цареві?!»

15 Давид гукнув Авеніру: «Ти вважаєш, що тобі нема рівного в усьому Ізраїлі! Але як то ти стережеш свого пана-царя? Хіба ти не бачиш, що вночі приходили убити володаря твого?

16 Як живий Господь, ти і твої люди заслуговуєте на смерть, бо не стережете пана свого, вибраного Господом царя! Поглянь! Де спис і посудина з водою, які були в головáх Саула?»

17 Саул впізнав голос Давида і сказав: «Чи не твій, Давиде, я чую голос?» Давид відповів: «Так, царю, ти чуєш мій голос!»

18 Ще сказав Давид: «Чого це ти бігаєш за своїм рабом? Скажи, що я тобі зробив і яка моя вина?

19 Нехай же мій пан-цар вислухає тепер слова свого слуги: якщо Господь викликав у тобі злобу проти мене, то нехай Він і бере мене в жертву! А якщо люди зробили це, то нехай вони прокляті будуть перед Господом! Во405

ни вигнали мене з землі, яку дав мені Господь, ще й промовили: «Іди, служи чужим богам!»

20 Але не бути тому, щоб моя кров пролилася на землю далеко від Господа! Тому даремно цар Ізраїля бігає за блохою, як мисливець* за куріпкою в горах».

21 І відповів Саул: «Згрішив я. Вернись додому, сину мій, Давиде! Я не буду більше робити тобі зла, бо сьогодні я побачив ще раз, що тобі дороге моє життя. Нерозумно я поводив себе і визнаю свою вину!»

22 Давид відповів: «Ось спис царя. Нехай слуга прийде і забере його.

23 Господь кожному заплатить згідно діл його. Він винагородить того, хто поступає справедливо, і накаже того, хто робить зло. Сьогодні Господь віддавав тебе в мої руки, і я не вбив тебе тільки через те, що ти – помазанник Господній!

24 Тому і дороге твоє життя для мене! Нехай таким дорогим буде і моє життя в очах Господніх, і нехай Він визволить мене з усякого нещастя!»

25 І сказав Саул Давидові: «Благословенний ти, сину мій Давиде! Ти багато зробиш і матимеш успіх у всіх твоїх ділах!» І вернувся Саул додому, а Давид пішов своєю дорогою. Давид живе серед філистимлян 27 1 Давид подумав: «Попаду я таки колись в руки Саула. То чи не краще мені зáраз піти до філистимлян? Тоді Саул перестане шукати мене по всій --------------*20 Коли полюють на куріпок в горах, їх переслідують до тих пір, поки вони від втоми не попадають. Тоді їх підбирають.

І САМУЇЛА 27-28

землі ізраїльській, і я врятуюся від його руки».

2 І відправився Давид з шістьма сотнями чоловік, які були з ним, до Анхуса, сина Маоха, царя гатського.

3 Там у Анхуса в Гаті Давид та його люди зі своїми сім’ями і оселилися. З Давидом були дві його жінки: Ахіноама із Ізрееля та Авігея із Карміла, колишня жінка Навала.

4 Коли Саулу донесли, що Давид втік у Гату, він перестав його шукати.

5 Давид сказав Анхусу: «Коли ти прийняв мене до себе, то дай мені місце в одному з невеличких твоїх міст. Я лише твій слуга і не повинен жити в царському місті, разом з тобою».

6 Анхус дав йому місто Ціклаг. Тому Ціклаг належить юдейським царям і по цей день.

7 Давид прожив на філистимській землі один рік і чотири місяці. Давид обманює Анхуса 8 З цього міста Давид робив походи і нападав на гесурян, гірзеян і амаликітян, які здавна населяли цю землю, яка простягалася від Сура до Єгипту.

9 Нападаючи на ті землі, Давид не залишав живими ні чоловіків, ні жінок, забирав їхні вівці, корови, осли, верблюди та все майно і вертався із здобиччю до Анхуса.

10 Інколи Анхус цікавився у Давида, де він воював і звідки приніс усе це. Давид відповідав йому, що нападав на південні землі Юдеї, або на південну сторону Єрахмеїла, або на південну частину Кенеї.* 11 Давид ніколи не залишав живими ні чоловіків, ні жінок і не приводив нікого з них в Гату, бо думав: «Якщо я залишу когось живим, то він донесе 406

Анхусу». Так він поступав весь час, поки жив у філистимському краю.

12 Анхус вірив Давиду, бо думав: «Давида зненавиділи в Ізраїлі, тому тепер він буде мені слугою повік».

--------------*10 Всі ці землі належали Ізраїлю. А говорив Давид так, щоб Анхус думав, що Давид воює проти свого народу.

28

Філистимляни готуються до війни з Саулом 1 В цей час філистимляни зібрались воювати з Ізраїлем. Анхус сказав Давидові: «Знай, ти підеш також із своїми людьми зі мною».

2 Давид відповів: «Безумовно! Тепер ти сам побачиш, на що здатний твій слуга!» Анхус сказав: «Дуже добре, тебе я зроблю своїм охоронцем на все життя». Саул звертається до ворожки 3 Коли помер Самуїл, весь Ізраїль плакав за ним. Похоронили Самуїла в його рідному місті Рамі. Саул же повиганяв з Ізраїля всіх ворожбитів та віщунів.

4 І виступили філистимляни й розкинули свій табір в Сунемі. А Саул із своїм військом отаборився в Гільбоа.

5 Коли Саул побачив табір філистимлян, здригнулося його серце.

6 Він молився Господеві, але Господь не відповідав йому ні в снах, ні через священників, ні через пророків.

7 Тоді Саул наказав своїм слугам: «Знайдіть мені жінку-ворожку, щоб мені піти і запитати. І відповіли йому слуги: «Тут в Ен-Дорі є така жінка».

8 Саул зняв свій царський одяг і одягнувся в інший, щоб його ніхто не впізнав. Вночі він і двоє його провід-

І САМУЇЛА 28-29

8 ників прийшли до тієї жінки, і Саул сказав їй: «Я хочу, щоб ти викликала мені духа чоловіка, якого я тобі назву».

9 Але жінка відповіла: «Ти знаєш, що зробив Саул. Він вигнав з країни всіх гадалок та віщунів. Ти прийшов не інакше, як вбити мене».

10 Саул поклявся Господом: «Живий Господь! Не буде на тобі вини!»

11 Тоді жінка запитала: «Кого тобі викликати?» Саул відповів: «Виклич Самуїла».

12 Коли жінка побачила Самуїла, то голосно скрикнула: «Для чого ти обманув мене? Ти – Саул!»

13 Цар сказав: «Не бійся! Кого ти бачиш?» Жінка відповіла: «Я бачу духа, який виходить із землі».

14 Саул запитав: «Який він на вигляд?» Жінка відповіла: «Він похожий на старого чоловіка в довгому одязі». Тоді Саул зрозумів, що то Самуїл, та й припав лицем до землі в поклоні.

15 А Самуїл запитав Саула: «Чому ти тривожиш мене? Для чого визвав сюди?» Саул відповів: «Я у великій біді! Філистимляни виступили проти мене, а Бог відвернувся і не відповідає мені ні через пророків, ні через сон. Тому я звернувся до тебе, щоб ти порадив, що мені робити!»

16 Самуїл сказав на це: «Якщо Господь відвернувся від тебе і став твоїм ворогом, то ти даремно прийшов і турбуєш мене!

17 Господь зробить тепер те, про що говорив через мене: Він відніме царство з твоїх рук і передасть його ближньому твоєму, Давиду.

18 Ти не виконав наказу Господнього: не винищив амаликітян і не показав, якою великою була на них лю407

тість Господня. Тому тепер ти маєш те, що маєш: 19 Господь сьогодні дасть філистимлянам розбити тебе і ізраїльське військо. А завтра ти і твої сини будете тут зі мною!»

20 Саул раптом повалився на землю, розтягнувшись на весь зріст, бо дуже злякався, а до того ж обезсилів, бо не їв нічого весь той день та всю ніч.

21 Жінка, побачивши це, підійшла до Саула і сказала: «Ось твоя служанка послухалась голосу твого, ризикуючи своїм життям, виконала волю твою.

22 Тепер послухай і ти невільниці твоєї. Встань, поїж, тоді відновиш сили, щоб міг вирушити в дорогу».

23 Але він відмовився і сказав: «Ні, я не буду їсти». Тоді слуги Саула разом із жінкою стали вмовляти його поїсти. Він піднявся з землі і сів.

24 У жінки дома було вгодоване теля. Вона швиденько заколола його, взяла муки та й спекла прісних коржів.

25 Все це вона поставила перед Саулом і його слугами. Коли вони поїли, то тієї ж ночі встали і пішли. Давид не може йти воювати з ізраїльтянами 1 Філистимляни зібрали свої війська в Афеці, а ізраїльтяни розташувались біля джерела в Ізреелі.

2 Коли філистимські князі прийшли зі своїми сотнями та тисячами, то після Анхуса прийшов і Давид із своїми людьми.

3 Філистимські князі запитали: «Що тут роблять ці юдеї?» Анхус відповів їм: «Це ж Давид, слуга Саула, царя ізраїльського. Він при мені уже більше року, і з тих пір, як він відкинувся від

29

І САМУЇЛА 29-30

Саула, я не знаходжу в ньому нічого поганого».

4 Але філистимські князі запротестували і сказали Анхусу: «Відправ цього чоловіка назад! Нехай іде в те місто, яке ти йому дав, і на війну хай не йде з нами! Якщо вони залишаться тут, то ми будемо мати ворога у власному таборі. Чим він здобуде ласку у свого володаря, як не головами наших людей?

5 Це ж той Давид, про якого співали в хороводах: «Саул убив тисячі, а Давид – десятки тисяч!»

6 Тоді Анхус позвав Давида і сказав: «Живий Господь! Ти чесний, і я хотів би, щоб ти служив у моєму війську. З тих пір, як ти прийшов до мене, я не помічав за тобою нічого поганого. Але філистимські командири проти тебе.

7 Тож іди з миром і не дратуй філистимських князів».

8 Давид запитав Анхуса: «Що ж я зробив такого і яка моя вина, що ти не дозволяєш мені піти на війну проти ворогів мого пана, царя?»

9 Анхус відповів: «Я знаю, що ти для мене, як ангел Божий. Але філистимські командири сказали: «Давид не повинен іти з нами на війну!»

10 Отож, завтра вранці встань із своїми людьми і, поки розвидниться, покиньте табір».

11 Давид встав рано і зі своїми людьми вернувся в філистимську землю. А філистимляни пішли війною на Ізреель.

30

Амаликітяни спалили Ціклаг

1 На третій день Давид і його люди прийшли в Ціклаг, але на місці Ціклага залишилось одне згарище: ама408

ликітяни напали і спалили місто дотла.

2 Вони забрали в полон всіх жінок та всіх чоловіків від малого до великого; і хоч нікого не вбили, але нікого і не залишили – всіх погнали з собою.

3 Коли ж Давид і його люди побачили, що місто спалене, а жінок, синів та дочок їхніх нема, 4 то голосно заридали, і плакали, поки не залишилось сили більше плакати.

5 В полон були забрані і обидві жінки Давида: Ахіноама із Ізрееля і Авігея, вдова Навала.

6 Народ від втрати синів і дочок впав у такий розпач, що готовий був кинутися і побити камінням Давида. Але Давид знайшов силу в своєму Господі.

7 Давид звернувся до священника Авіафара і сказав: «Принеси єфод». Коли священник приніс єфод, 8 Давид запитав у Господа: «Чи доганяти мені цих грабіжників, які забрали наші сім’ї та все майно, і чи наздожену я їх?» Господь відповів: «Доганяй, бо доженеш і віднімеш полонених!»

9 Давид взяв із собою шістсот чоловік і пішов до потоку Бесор (Восор). Двісті чоловік з його людей залишились там, бо дуже потомились і не в силах були перейти потік.

10 А чотириста чоловік на чолі з Давидом продовжили переслідування.

11 По дорозі трапився їм один єгиптянин. Його привели до Давида, напоїли його і дали йому їжі: 12 частину в’язки сушених фіг та дві в’язки родзинок. Він поїв і відчув себе краще, бо перед цим три дні і три ночі нічого не їв і не пив.

13 Давид запитав єгиптянина: «Чий ти і звідки ти?» Він відповів: «Я єгип-

І САМУЇЛА 30-31

тянин, раб одного амаликітянина. Три дні тому я захворів, і мій хазяїн покинув мене.

14 Ми напали на південну частину Керету, на Юдину землю і на південну частину Халева, а Ціклаг спалили».

15 Давид запитав його: «Ти можеш довести нас до тих людей, що забрали наші сім’ї?» Єгиптянин сказав: «Поклянись Богом, що ти не вб’єш мене і не віддаси мене моєму хазяїну. Тоді я приведу тебе до тієї орди». Давид визволяє полонених 16 Єгиптянин повів Давида, а коли привів, то ось: амаликітяни розбрелись по всій тій окрузі, їдять, п’ють і святкують з нагоди великої здобичі, яку вони набрали у філистимському та юдейському краї.

17 Давид зненацька напав на них і нищив від світанку до вечора наступного дня. Ніхто з амаликітян не врятувався, окрім чотирьохсот юнаків, які скочили на верблюдів і втекли.

18 Давид, таким чином, вернув обох своїх жінок та все, що забрали амаликітяни.

19 Нічого у них не пропало від найменшого і до найстаршого: ні синів, ні дочок, ані чогось іншого, що було загарбане амаликітянами.

20 Крім цього Давид взяв багато здобичі: овець, рогатої худоби, – і люди погнали все це окремо перед собою, бо говорили: «Це здобич Давида!»

21 І вернувся Давид до тих двохсот, що не могли перейти потік Бесор через свою немічність та втому. Вони вийшли назустріч Давидові та до людей і привітали їх.

22 Але знайшлися між людьми Давида такі, що стали говорити: «Через те, що вони з нами не ходили, не дамо їм 409

нічого з тої здобичі, яку набрали, крім їхніх жінок та дітей. Хай беруть своє і йдуть».

23 Але Давид сказав: «Ні, брати мої! Не робіть такого після того, як Господь дав нам перемогу і захистив нас, віддавши в наші руки грабіжників.

24 Не варто слухатись таких слів! Ті, хто залишався при обозі, повинні одержати таку ж долю здобичі, як і ті, хто ходив у бій».

25 Це правило Давид зробив законом, і він існує в Ізраїлі по сьогоднішній день.

26 Давид прийшов у Ціклаг і частину здобичі послав прихильним до нього громадським мужам у Юдеї. При цьому він сказав: «Оце вам подарунок із здобичі, взятої у Господніх ворогів».

27 Так само послав і тим, які у Вефілі, в південному Рамоті, в Яттірі, 28 в Ароері, в Сіфмоті, в Естемоа, 29 в Рахалі, в містах єрахмелитян і в містах кенеїв, 30 в Хормі, і в Хорасані, і в Атасі, 31 і в Хевроні – скрізь, де блукав Давид зі своїми людьми. Смерть Саула і його синів 1 І воювали філистимляни з ізраїльтянами, і останні вистояти не змогли. Багато ізраїльтян полягло на горі в Гільбоа.

2 Філистимляни з усіх сторін насідали на військо Саула. Ось уже вбиті його сини: Йонафан, Авінадав і Малхісуа.

3 А битва проти Саула ставала все запеклішою. Ось уже стрільці з лука стріляють і по ньому, і він весь в ранах.

31

І САМУЇЛА 31

4 Стікаючи кров’ю, він промовив до свого зброєносця: «Заколи мене своїм мечем, щоб ці необрізані не змогли знущатись наді мною». Але зброєносець не посмів цього зробити. Тоді Саул сам кинувся на свій меч і помер.

5 Зброєносець, побачивши, що Саул мертвий, проколов себе мечем і впав мертвим поруч із Саулом.

6 Так Саул, три його сини та все його оточення загинули в один день. Філистимляни святкують перемогу 7 Коли ізраїльтяни, які жили за Йорданом, побачили, що ізраїльське військо тікає, а Саул і його сини мертві, то залишили свої міста і повтікали. А філистимляни прийшли і стали жити в їхніх містах.

8 На другий день філистимляни прийшли грабувати вбитих. Між ними

вони знайшли Саула і його трьох синів, які загинули на горі Гільбоа.

9 Вони відтяли йому голову, зняли зброю і розіслали гінців по всій філистимській землі, щоб звістити про це всьому народові та в храмі перед своїми ідолами.

10 Зброю Саула вони поклали в храмі Астарти, а тіло його повісили на мурі Бет-Сана.

11 Коли жителі Явіса галаадського почули, як філистимляни поступили з тілом Саула, 12 то всі, хто хоробрий, піднялись і йшли всю ніч до Бет-Сана. Вони зняли з муру тіло Саула, взяли тіла його синів і повернулись в Явіс. Там жителі Явіса спалили їх.

13 Потім взяли їхні кості і поховали під дубом в Явісі, а на протязі семи днів постились та сумували.

__________

410