ПЕРША КНИГА
САМУЇЛА Книга Самуїла описує радикальний поворот в ізраїльській історії від правління суддів до правління царя. Книга демонструє невідповідність між бажанням народу царя (деспотичного правителя) і Божим взірцем теократії, де Господь виступає його Царем. Книга чітко показує, що непокора Саула Богові і порушення ним вимог теократії змусили Бога відкинути та усунути його від царювання. Перша книга Самуїла зосереджує увагу на трьох перших національних лідерах: Самуїлові, Саулові і Давидові. Самуїл мудро направляв Ізраїль до відродження правдивого поклоніння, заклав основу належного місця пророків у Ізраїлі, чітко встановив монархію як теократичне царювання. По важливості Самуїлове служіння як духовного лідера Божого народу в час великих змін в історії Ізраїля поступається лише Мойсеєвому служінню.
Народження і посвята Самуїла 1 Жив один чоловік на ім’я Єлкана з Раматаїм-Цуфіма на Єфремовій горі. Єлкана був сином Єрохама. Єрохам був сином Ілія, Ілій був сином Тоха, а Тоха був сином Цуфа, єфремлянина, левіта. 2 У Єлкани було дві жінки. Одну звали Анна, а другу – Пеніна. У Пеніни були діти, а в Анни не було дітей. 3 Щороку Єлкана ходив із свого міста в Силом поклонятися і приносити жертву Всемогутньому Господу. В Силомі священниками Господніми були два сини Ілія – Офні та Пінхас. 4 Кожного разу, коли Єлкана приносив жертви, він віддавав своїй дружині Пеніні та її дітям, синам та дочкам, частини від жертви. 5 Анні Єлкана давав вдвічі більше, бо любив її, не дивлячись, що Господь не дав їй дітей. 6 Через те, що Анна не могла мати
1
369
дітей, Пеніна завжди принижувала її. 7 Так повторювалось з року в рік. Кожного разу, коли сім’я ходила до Господнього дому в Силом, Пеніна допікала Анні. На цей раз, коли Єлкана приніс жертву, опечалена Анна заплакала і нічого не стала їсти. 8 Єлкана запитав її: «Анно, чого ти плачеш та нічого не їси? Про що сумує душа твоя? Хіба я тобі не дорожчий за десятьох синів?» 9 Після того, як вони поїли та попили, Анна тихо встала і вийшла помолитися Господеві. Ілій, священник, в той час сидів при вході в храм. 10 І молилась Анна в своїй журбі Господеві і плакала гірко. 11 І склала таку обітницю перед Богом: «Господи Всемогутній, зглянься наді мною в горі моєму! Згадай про мене і не забудь: якщо Ти даси мені сина, то я віддам його Тобі на всі дні його життя. І бритва не торкнеться його голови».