Стор. Стор. 5 Варто задуматися!
Стор. 9 Ніхто не може зробити вам зло! «Завтра» може бути пізно!
Новини
Стор. 11
світу
«Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, Він же Христос Господь!» – так вітав Божий Ангел пастухів, яких огорнув великий страх, коли вони стояли на сторожі коло своїх отар вночі, та почули це надзвичайне привітання. «Ходімо до Віфлеєму та подивимося на ту подію, що Господь об’явив нам» – вирішили вони після того, як вислухали надзвичайний спів великої сили небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: «Слава в вишніх Богу й на землі мир, людям Його вподобання». Сьогодні Бог каже кожному із нас: «Не бійтесь... Не бійтесь, коли чуєте про землетруси, про стихійні біди, про невиліковні хвороби, про фінансову кризу... Не бійтесь, коли в ваше життя приходять багато невирішених питань і ви спробували уже все, що могли, а вони не вирішуються, а ще й далі погіршуються. Не бійтесь, коли в вашій сім’ї є неслухняні діти і ви вже втомилися взивати до Господа, щоб Він їх навернув... Не бійтесь, коли здається, що Бог вже вас не чує і ви один на один в вашій боротьбі... Не бійтесь... Господь є твердий (вірний) в Своїх обітницях! Він знає, що робить. В Нього немає невирішених питань, в Нього немає безвихідних ситуацій, Він ніколи не спішить і ніколи не запізнюється – Він все робить вчасно. Він все робить правильно, навіть і тоді, коли ми цього зовсім не розуміємо. Наш Господь вже не є тим маленьким Немовлятком, Яке поклала Марія в яслах Віфлеєму. Він є Великий, Всемогутній, Той, Який сидить по правиці Отця Свого, Чудесний Порадник, Сильний Бог, Отець Довічний, Князь Миру. Нам треба тільки одне – бути вірними Йому до кінця, щоб коли прийде та довгоочікувана мить зустрічі з Ним, Він сказав кожному із нас: «Добрий та вірний раб,… увійди в радість пана твого!»
Possess Remember and Beware Стор. 2 Beware, in case your hearts become proud, and you begin to say, “We're doing pretty good. The economy is bad, but we work harder than those Americans, so we get hired. Mom and dad don’t have an education, but I’m going to college, I’m getting this figured out. I’m going to the next level. Those first Ukrainians had nice cars, but they were all salvaged. I’m going to get a new one. I’m going to have a degree. I’ve got it all figured out. I’m in the land, and I love the land.” You aren’t going to believe this, but I think God knows where you live, and He’s got your number. I think God is trying to tell you guys something. Those gray heads have been tested, but you have a harder trial. Its going to be harder for you to get into the Kingdom than it is for a camel to enter the eye of a needle. Your parents were poor, but you are rich. God’s going to test you; you will be tried by riches and blessings. It doesn’t say don’t be rich. There's a lot of places in the Bible that tells rich people how to live: to be generous, not to love money, to be quick to give it away, and bless the people who need it.
№ 17, 2011 р.
CTOP. 2 Blessed be the Word of the Lord. I think I’m supposed to be here tonight and I think I have a word for you. I might have shared this with you before, but this always comes to me when I think of you, and I think about you a lot. I want to look at three words in Deuteronomy 8. In verse 1, there’s the word, “possess”; verse 2, the word “remember”; and in verse 11, “beware”. The word possess appears 60 times in this one book of Deuteronomy. The people of God have just come through the desert, the wilderness. They’re getting ready to go in and take the land, and Moses, their leader, gives them his last instructions. 60 times he reminds them that they will possess the land; to go in and destroy what's there, and set up their house. You possess this land. You came in, destroyed the old piece of junk that used to stand here, and built a house of God. That’s what God does. When He first started this whole thing, He said to Adam: you’re the only man down there, and you can’t have babies. So I’m going to give you a woman so you can reproduce. And with those babies, you will fill the land, possess it, and organize it the way I want you to organize it. That’s what God wanted to do. But things didn’t work out so He came up with another plan. There was a guy named Abraham. God told him that he will have lots of babies, fill the earth, have a family that is very blessed, and he should take that family and bless the rest of the world with it. That’s the way God is, and here we are, several hundred years later, in Deuteronomy, when Abraham's family has grown from 1 to 3 million people, and God says, "now, I want you to go take that land, get rid of everything that opposes Him, and possess the land. Make it ours; it belongs to us." I want to tell you something. I believe that by the Spirit of God, He sent you Ukrainians here to the United States and told you to possess this land. How many of you believe that? It’s a shame that most of you don’t believe it. In Luke there's a story where a master leaves, and tells his servants, “occupy till I come”. That’s the same God who is telling you: occupy until I come. Over in Matthew 16, Peter says, “Thou art the Christ, the Son of the Living God”. And Jesus says “flesh and blood have not revealed this to you, but my Father which is in heaven. And upon this rock I will build my church, and the gates of hell will not prevail against it.” It doesn’t say that you will have strong doors, so that the devil cannot get in. But it says that the gates of hell cannot prevail against us, the house of God. We are here to possess this land, occupy it, and the gates of hell cannot prevail against us. Praise God! A lot of people want to hold out until Jesus comes back. That’s not God’s heart. We are to come against the gates of hell, and that’s why God brought you here. Thank you for being obedient. But in Deut. 8:2 it says “Remember that the Lord your God led you on the entire journey these forty years in the wilderness, so that He might humble you and test you to know what was in your heart, whether or not you would keep His commands.” God called you to possess the land, but don’t forget all you’ve been through to get here. He wants to bless you personally. If you look down on verse 7, He brought you into a good land. Are you in a good land? Are you in the land of brooks and waters? A land of plenty? Yes, God has brought you to a good land – He brought
Possess Remember and Beware you here, and He wants to bless you. But you have to remember: before you got here, God had to do something. He had to lead you through tough times, and you know why He led you through tough times? Verse 2 “…to humble you and test you to know what was in your heart, whether or not you would keep His commands.” I want you to look at the gray-haired older brothers. God tested them; He tried them to see what was in their heart, and He liked what was in their hearts. They were faithful, served God, and loved His Word. And He said "come on, I am taking you to a good land; I want to bless you, give you children, and fill the earth with your offspring. But don’t forget – I had to test you, I had you tried to see if you’re going to live by bread alone, or if you’re going to live by faith. If you were going to trust me." If things get hard, if you’re going to live by God’s Word, and His call on your life, you will be found faithful. But don’t forget where He brought you from. There's another scripture which I think is very interesting, over in Joshua 4:21-22: “…When your children ask their fathers in the future, 'What is the meaning of these stones?', you should tell your children…” Do you understand that? God knows kids, and that they’re going to say, “Why are those rocks there, dad?” Give them an answer. And here's what you should tell them, “God brought us through that river, He brought us out of bondage, and God taught us to trust Him, and son, you have got to trust God, you can’t trust the bread of this land. Yes, God has brought us here and blessed us, gave us a home, but my son, let me tell you, we were tried, and we were faithful to the Word of God, and you’ve got to do the same, but your trials will be different.” Third word: “beware”. In Deut. 8:11, “Be careful that you don’t forget the Lord your God by failing to keep His command – the ordinances and statutes – I am giving you today.” How can that happen? How could you all of a sudden not keep His commands? Beware, in case your hearts become proud, and you begin to say, “We're doing pretty good. The economy is bad, but we work harder than those Americans, so we get hired. Mom and dad don’t have an education, but I’m going to college, I’m getting this figured out. I’m going to the next level. Those first Ukrainians had nice cars, but they were all salvaged. I’m going to get a new one. I’m going to have a degree. I’ve got it all figured out. I’m in the land, and I love the land.” You aren’t going to believe this, but I think God knows where you live, and He’s got your number. I think God is trying to tell you guys something. Those gray heads have been tested, but you have a harder trial. Its going to be harder for you to get into the Kingdom than it is for a camel to enter the eye of a needle. Your parents were poor, but you are rich. God’s going to test you; you will be tried by riches and blessings. It doesn’t say don’t be rich. There's a lot of places in the Bible that tells rich people how to live: to be generous, not to love money, to be quick to give it away, and bless the people who need it.
I would like to share my testimony on how God made a miracle in my life. In the spring of 2011 I got the stomach flu and shortly afterwards, I got strep throat. I felt weaker and more fatigue as the days went by. I had an abnormal thirst so I would drink a lot each day. I lost a great amount of weight. I did everything in my power to avoid the doctor because I was afraid of needles. On May 18, I drank 2 gallons of apple juice in the middle of the night. The following day I gave in and went to the doctors. My mom and I went to a family clinic. The doctor took a blood sample and diagnosed me with Type 1 diabetes. When he measured my blood glucose level, he could not read a number because his machine only read to 500. Diabetes is when your pancreas stops producing insulin. Normal blood sugar levels vary from 80-120. I was transferred to the ER. The nurse at Metro took some blood samples and checked my sugar. My blood sugar level was 810. At this stage many people lose consciousness, so only God's mercy kept me from falling into a coma. It took two days for the nurses to bring my sugar levels below 500. It was really painful when they would poke me to check my sugar and when they injected insulin every two hours. Doctors say there is no cure to diabetes. They say "Many people have this disease. Its no big deal, you will adapt to it." As a Christian, I did not see why I had to be a prisoner to this disease. I worried about taking too much insulin because that lowers your sugar levels rapidly, which can lead to falling into a coma. An example of this happened not too long ago. I usually feel certain symptoms when my sugar is falling, but one night as I was about to go to sleep, a voice spoke to me and said check your sugar. I checked my sugar level and it was 70. If
You are at a unique crossroads; those first kids who came over with you are now beginning to lead the church. And it’s a whole different story now. We used to share a church – we were all poor. It would be nice to say look what we’ve done, and let’s enjoy this, and spend it on us. But you younger people, let me tell you, God called your parents here so you could be here. And they are going to win this city through your life. I’m going to tell you, a transition is coming, and you’re going to get out of these walls, and you’re going to do it through these young men and women, if they guard their hearts, because out of that are the issues of life. I’m glad our temptation was poverty. But you guys have a harder job – you’ve got to take the blessing and not use it on yourself, but spend it for one thing – to possess the land. God called you here through your parents to change this city. This city is in trouble. God needs to possess it, and you’ve got a decision to make: are you going to live the big dream, or are you going to give it up in service to the King? What warning did Moses give to the children of Israel? Be careful when you go in, because when everything gets good, and the blessing comes, you will begin to think that my work, my labor, my abilities, will get this for me. But the theme tonight is faith. Faith is when you trust God, and you do what seems impossible. You choose to live a certain way that won’t get you ahead. The works of faith are when you trust God, and do what He’s called you to do, even when it doesn’t look like what everyone else is doing. Now I’m not accusing anybody – I love you guys, and think you all are awesome – but I also know what the Bible says. It will be harder for you guys than it was for your parents. It can all look great on the outside, but deep inside, you can be trusting in what you’ve got instead of God. I’m not worried about anyone, and I didn’t come here thinking, “Oh they’re all loving their money.” But the Bible says to be careful and beware. It's harder for you to get into heaven than for a camel to go through the eye of a needle. So then who can be saved? If the people who are doing well can’t be saved, then who can be saved? Jesus said, “With men this is impossible, but with God all things are possible.” Your parents believed God for a miracle, and God granted them their miracle. You have a different miracle to believe God for, and you have to do it by faith; that in the midst of God’s blessings, He will save you. Poor people live by faith, and rich people have to live by the same faith. And God CAN keep you and bless you; bless you with more and more, as long as you don’t let that blessing own you. So you take this blessing, and use it to possess this land. This city belongs to you because God gave it to you. Pray that God shows you how, and gives you the strength, and that He will bring you into your inheritance. Everyone I know that knows you is praying for you, because you have something that we don’t have, and it needs to fill our cities. So search your hearts, keep them pure, and possess this land. Pastor Bill Henderson preaching in Ukrainian Pentecostal Church of Lexington, KY
I would have went to bed and ignored that voice, my sugar would have dropped to 40 and I would have fallen into a coma. While the devil tried to persuade me that diabetes was adaptable, I had faith that God had other plans for me. On October 8th, I went to the Chicago regional youth prayer. I wanted the church leaders to pray for my healing with oil. My sister asked the brother to pray for me, but she did not mention the oil. Before I knew it, he was on stage and he said "Brothers and sisters, there is a girl here who wants us to pray for her. She came to the front with faith and she called for the members of the church to pray for her so we will anoint her with oil in the name of the Lord." I rejoiced when I heard the scriptures recited. Not long after the prayer, I was attacked with thoughts from the devil saying its not your time to be healed, check your sugar and you will have your proof. I knew better than to live by sight. Then the Lord reminded me of a prayer that I prayed as a child. I said “ Lord, I want to grow in faith. Give me a miracle." This is my miracle. I am healed!! Praise God. October 8th was the last time I took insulin. I want to thank all of you who prayed for me. I would like to remind you that God hears your prayers that you made in the past and He will answer them in His own timing. God's love is greater than we can understand. He wants to heal us more than we want to be healed. He wants to bless us more than we want to be blessed. May God's name be glorified and praised! Aliena Kutsar, Broadview Hts, Ohio.
№ 17, 2011 р.
CTOP. 3 Соломон не мог не знать того, что было сказано в возможно оттого, что кто-то будет распоряжаться законе по поводу избрания царя и правил, которые всем этим так, как ему заблагорассудится? царь должен исполнять. Возьмѐм несколько из этих Чтобы лучше понять причину печали Соломона, повелений, записанных во Втор. 17:14-20. размышляющего о своѐм отходе, давайте внимательно — Дабы не умножал себе коней; (16 ст.) прочитаем отрывок из Екл.2:4-10, где 22 раза — Чтобы не умножал себе жѐн, дабы не встречаются слова: я, себе, меня, моею. "Вот Я сделаю по слову твоему: вот, Я даю тебе
Потускневшая Мудрость Соломона
сердце мудрое и разумное, так что подобного тебе не развратилось сердце его; (17 ст.) — Чтобы серебра и золота не умножал себе было прежде тебя, и после тебя не восстанет чрезмерно; (17 ст.) подобный тебе; и то, чего ты не просил, Я даю тебе: и — Должен списать для себя список закона сего... и богатство, и славу, - так что не будет подобного тебе пусть читает его во все дни жизни между царями во все дни твои; и своей..., чтобы не уклонялся он если будешь ходить путями Моими, от закона ни направо, ни налево... сохраняя уставы Мои и заповеди (18-20 ст.). Мои, как ходил отец твой Давид, Я Из Библейского повествования о продолжу и дни твои." (3Цар. 3:12) Так ответил Бог на правильный выбор Соломона, царя Израильского, который имел возможность просить у Бога, чего бы он ни пожелал. Сделать правильный выбор на ключевых пунктах нашей судьбы— великое дело. Но разве менее важны наши решения, принимаемые на повседневном уровне? Ведь иногда ряд решений приня ты х по, казало сь бы , незначительным вопросам, могут изменить курс всей жизни человека. Не так ли произошло и с Соломоном? Начало 1. Соломон избран Богам. Состарившись, Давид говорит: «Из всех сыновей
моих — ибо много сыновей дал мне Господь—Он избрал Соломона, сына моего, сидеть на престоле царства Господня над Израилем» (1Пар. 28:5; 29:1). Оказывается, что из всех многих сыновей Давида, Бог избирает Соломона быть последующим царѐм над Израилем, открыв свою волю царю Давиду. 2. Был мудрым. К тому времени как Соломон был поставляем на царство, он был далеко совершеннолетним человеком, обладавшим мудростью, что явствует из завещания Давида Соломону: — Поступи по мудрости твоей (3Цар. 2:6)
—Ты же не оставь его безнаказанным; ибо ты человек мудрый, и знаешь, что тебе делать с ним...
(3Цар. 2:9). 3. Был скромным. Соломон говорит Богу о себе: "И ныне, Господи,
Боже мой, ты поставил раба твоего царѐм вместо Давида, отца моего; но я, отрок малый, не знаю ни моего выхода, ни входа… Даруй же рабу твоему сердце разумное, чтобы судить народ твой и различать, что добро и что зло; ибо кто может управлять этим многочисленным народом Твоим?" (3Цар. 3:7-9). Так рассуждать о себе может лишь человек скромный, который невысокого мнения о себе. Господь, испытав Соломона, одобряет его выбор и наделяет его особой мудростью, богатством и при условии правильного хождения обещает продлить и дни его жизни. Что ещѐ лучшего можно пожелать? Соломон, будучи скромным и мудрым, определѐн Богом быть царѐм над Его народом — Израилем. Продолжение жизни Начало скромного и мудрого царя, сделавшего угодный Богу выбор, попросив себе мудрости, достойно подражания. Но, исследуя историю жизни царя Соломона, мы видим, что конец его среди противников, гневящих Бога.
«И разгневался Господь на Соломона за то, что он уклонил сердце своѐ от Господа, Бога Израилева, который два раза являлся ему» (3Цар. 11:9).
Что привело мудрейшего человека, когда-либо жившего на планете, к такому бесславному концу? Давид, отец Соломона, завещает: «И храни завет
Господа, Бога твоего, ходя путями Его и соблюдая уставы Его, и заповеди Его, и определения Его, и постановления Его, как написано в законе Моисеевом, чтобы быть тебе благоразумным во всем, что ни будешь делать, и везде, куда ты ни обратишься» (3Цар. 2:3).
А также Господь, явившийся Соломону дважды, говорит: “И если будешь ходить путем Моим,
сохраняя уставы Мои и заповеди Мои, как ходил отец твой Давид, Я продолжу и дни твои‖ (3Цар. 3:14).
жизни Соломона становится очевидным, что Соломон пошѐл путѐм нарушения всех вышеперечисленных указаний закона Моисеева один за другим.
1. Умножает коней. —И было у Соломона 40 тыс.
«Я предпринял большие дела: построил себе домы, посадил себе виноградники, устроил себе сады и рощи и насадил в них всякие плодовитые дерева; сделал себе водоѐмы для орошения из них рощей, произращающих деревья; приобрѐл себе слуг и служанок, и домочадцы были у меня; также крупного и мелкого скота было у меня больше, нежели прежде у всех бывших меня в Иерусалиме; собрал себе серебра, и золота, и драгоценностей от царей и областей; завѐл у себя певцов, и певиц, и услаждение сынов человеческих — разные музыкальные орудия. И сделался я великим и богатым больше всех, бывших прежде меня в Иерусалиме; и мудрость моя прибыла со мною. Чего бы глаза мои ни пожелали, я не отказывал им, не возбранял сердцу моему никакого веселия, потому что сердце моѐ радовалось во всех трудах моих, и это было моею долею от всех трудов моих».
стойл для коней колесничных и 12 тыс. для конницы (3Цар.4:26). Складывается впечатление, что большие дела, —Коней приводили Соломону из предпринятые Соломоном, были совершены не для Египта и из всех земель Бога и Его народа, но для себя, царя Соломона и (2Пар.9:28). 2. Умножает жѐн.
личной славы. Не является ли результатом этих неправильных мотивов постигшая царя Соломона —И было у него (Соломона)семьсот жѐн и триста депрессия, проявившаяся в словах, записанных в наложниц; и развратили жѐны его сердце его Екл.3:18-21? (3Цар.11:3). «Сказал я в сердце своѐм о сынах человеческих, 3. Умножает серебра и золота себе без меры. чтобы испытал их Бог, и чтобы они видели, что они —Собрал себе Пс.118:165 А в сами по себе животные; Потому что участь сынов жизни же Соломона проявился величайший грех человеческих и участь животных — участь одна: как непослушания Богу и для многих он послужил те умирают, так умирают и эти, и одно дыхание у преткновением. всех, и нет у человека преимущества перед скотом, Представьте себе тысячи строителей, строящих потому что всѐ суета! Всѐ идѐт в одно место: всѐ храмы Астарте, Милхому, Хамосу и Молоху по произошло из праха и всѐ возвратится в прах. Кто повелению царя Соломона. Не являлись ли они знает: дух сынов человеческих восходит ли вверх и соучастниками грехов Соломона? Да ещѐ и множество дух животных сходит ли вниз, в землю?» жрецов, которые должны были совершать храмовые Какие душу потрясающие сомнения! Поистине служения языческим богам, получая зарплату из правдивы слова Священного Писания: «Сеющий в царской казны, собранной за счѐт Израильского плоть свою, от плоти пожнѐт тление, а сеющий в дух народа. Таким образом, весь народ был втянут в от духа пожнѐт жизнь вечную» (Гал.6:8). идолопоклонство. И неудивительно, что израильский Когда человек сеет в дух, то он переживает народ, обращаясь к Ровоаму, сыну Соломона, говорил: духовный подъѐм, сердечную радость — «Отец твой наложил на нас тяжкое иго, ты же облегчи свидетельство Божьего одобрения. А сеющий в свою нам жестокую работу отца твоего и тяжкое иго, плоть может переживать то, что и Соломон — которое он наложил на нас, и тогда мы будем служить депрессию и разочарования. тебе» (3Цар.12:4). Как печально, что человек, возлюбленный и Внимательно рассмотрим духовное состояние царя избранный Богом, имевший скромность и мудрость, Соломона и особенно во второй половине его заканчивает свою жизнь в рядах противников Божьих, царствования. Для этого обратимся к книге вызвавших Его гнев на себя и на Израиль. Екклесиаста, написанной царѐм Соломоном под конец Ни великая мудрость, ни обширное знание не его жизни, когда храм и царский дом были обезопасили от падения царя Соломона, а, может быть построены, на что ушло около 20 лет (Екл.2:4). Да и и наоборот, способствовали этому. Так, как однажды начал-то строительство храма Соломон не сразу, но уже случилось с Херувимом осеняющим, который лишь на четвѐртом году своего царствования. Итак, был «печать совершенства, полнота мудрости и венец послушаем Соломона, чтобы узнать что в сердце его красоты» (Иез.28:12). — ибо от избытка сердца говорят уста его (Лук.6:45). «От красоты твоей возгордилось сердце твоѐ, от
«И возненавидел я весь труд мой, которым трудился под солнцем, потому что должен оставить его человеку, который будет после меня. И кто знает: мудрый ли будет он или глупый? А он будет распоряжаться всем трудом моим, которым я трудился и которым показал себя мудрым под солнцем. И это суета! И обратился я, чтобы внушить сердцу моему отречься от всего труда, которым я трудился под солнцем, потому что иной человек трудится мудро, со знанием и успехом, и должен отдать всѐ человеку, не трудившемуся в том, как бы часть его. И это – суета и зло великое!» (Екл.2:18-21).
тщеславия твоего твою» (Иез.28:17).
ты
погубил
мудрость
Мудрость, оторванная от Даятеля мудрости, может привести к падению любого, кто будет обладать ею. Да и она перестаѐт быть мудростью Божьей, а оказывается, как указано выше, погубленной мудростью. Погубленная мудрость свойственна бывшему Херувиму осеняющему — Диаволу. Эта мудрость: земная, душевная, бесовская (Иак.3:15). Эту мудрость используют для того, чтобы распространить своѐ влияние, завоевать авторитет и популярность. Она работает на человеческое «ЭГО», что противно Что беспокоит Соломона и что он называет «злом Богу. Помните обращение Иисуса Христа к Отцу: великим»? «Славлю тебя, Отче, Господи неба и земли, что Ты Почему он сожалеет о том, что должен оставить утаил сие от мудрых и разумных и открыл младенцам. кому-то то, над чем он трудился? Разве это плохо, что Е й , Отче! ибо таково было Твоѐ твой труд не пропадѐт даром, и кто-то будет им благоволение» (Лук.10:21). пользоваться; особенно если это твои родные дети? Итак, что же: иметь мудрость — это плохо? Не просматривается ли в этих словах неприкрытый Почему же просьба Соломона, иметь мудрость, эгоизм? Особенно когда Соломон подчѐркивает, что была угодной Богу? этим трудом он:— показал себя мудрым под солнцем Дело в том, что когда молодой Соломон просил у (Екл.2:19). Бога мудрости, то он имел совершенно правильные Здесь уже речь идѐт о своей собственной персоне, мотивы:— чтобы судить народ Твой и различать, что прославленной успешными делами. И опять печаль в добро и что зло; ибо кто может управлять этим словах: А он будет распоряжаться всем трудом многочисленным народом Твоим (3Цар.3:9). моим… т.е. не чьим-то трудом, но моим. А разве это Но впоследствии, полученная от Бога мудрость, твоѐ, Соломон, разве это не мудрость Божья дала тебе становится для Соломона чем-то, что заменило успех и благословение? Не было ли привязано сердце Самого Бога. Мудрость помогла ему стать Соломона к земному, если ему так печально оттого, Продовження на стор. 10 что он должен оставить всѐ это, а ещѐ печальней
№ 17, 2011 р.
CTOP. 4
Діти, не обкрадайте батьків! «Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали: Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають. А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого? Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злословить батька чи матір, хай смертю помре. А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові, то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово. Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...» (Мт. 15:1-9). «Хто батька свого й свою матір грабує і каже: Це не гріх, той розбійнику друг» (Притчі, 28:24). Щоб стало ясніше, я одразу поясню значення слів: «передання» і «заповіді» з такого прикладу. Якщо я повідомлю жінку, що через півгодини заведу гостей до хати, то вона стане хвилюватися, бо нема що поставити на стіл. По суті це не так, бо їсти є що, але український менталітет такий: якщо стіл не ломиться від їжі, то гостей не саджають за стіл. Це передання. Руські люди мають інше передання, наприклад, вони можуть тебе одним чаєм напоїти, а якщо знайдуть цукерку чи цукор, то це вже справжнє свято для них. А заповідь Божа каже: якщо ворог твій голодний – накорми його, якщо оголений – вдягни його… Це вже не передання українців, росіян чи білорусів, а це – Заповідь Божа. Отже, якщо ти бачив людину в нужді і не допоміг, то ти не передання українське-російське порушив, а – заповідь Божу. У фарисеїв на той час у них було передання, щоб мити руки перед обідом, над цим вони дуже уважно пильнували, за те Ісус їм дорікнув, що вони тримаються передання, а найважливішого в законі Божому не дотримуються, те, що передавалося з покоління в покоління: «Шануй свого батька та матір свою, як наказав був тобі Господь, Бог твій, щоб довгі були твої дні, і щоб було тобі добре на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!» (Повт. Зак. 5:16). Щоб обминути цю заповідь фарисеї знайшли хитрий трюк у відносинах з батьками: подарунок Богові те, чим би мої батьки від мене користалися. Тобто поставили людське передання вище Божої Заповіді. Передання є в кожному народі і поколінні. Одразу зауважу, що наше покоління у відносинах зі своїми батьками жили в одних переданнях, а наші діти у відносинах з нами мають вже інші передання. Наше покоління потрапило на гребінь хвилі, коли тоне наше українське передання і хвиля підхоплює інше передання – так зване американське, те, чому вчаться наші діти. І вийшло так, що тут зустрілися дві протилежності. Можливо, якщо Бог продовжить час, нашим дітям буде легше у відносинах зі своїми дітьми в їхніх переданнях. Ви не задумувалися: як би виглядало в наш час передання фарисеїв: я подарую Богові те, чим би могли від мене скористатися батьки? Приблизно так: 1) «Сину, що ти робиш?» «На комп’ютері працюю!» «Будь ласка, покоси біг-ярд». «Чи ти не бачиш, що я зайнятий, я складаю проповідь, яку буду в цю неділю проповідувати!..» 2) «Дочко, що ти робиш?» «З подругами їду на співанку!» «Але ж я просила тебе раніше, щоб помила посуд!» «Я запізнюся на співанку, а нас суворо попередили, щоб не запізнювалися, якщо запізнимося,
то ми – недбалі християни!» Що важливіше? Помити посуд і запізнитися на співанку чи залишити його брудним, але встигнути на репетицію? Бог ніколи не зрадіє твоїй богословській проповіді, якщо ти відмовляєшся допомагати батькам, бо тобі потрібно робити якісь церковні справи. У Старому Заповіті ми прочитали, що хто обкрадає батьків, той спільник грабіжникам, тобто злодій. Як же можна обкрадати батьків? Я не маю на увазі прямий злочин, коли син чи донька залазить в гаманець батьків і краде гроші. В колишньому СРСР, де ми жили, принцип відносин у сім’ї був такий, що хто де не заробив з дітей, все зносили до батьківської хати, і батько і мама вирішували яким чином витратити те все. Було так, що діти до самого одруження всі зароблені гроші віддавали татові і мамі, а батьки робили їм весілля. Коли ж син відходив від батьків, жив окремо, то тоді вже мав право розпоряджатися заробленими грошима. Також батько і мама роками відмовлялися від чогось добренького (наприклад, цукерок) аби дітям було. Коли ми були малі ми так і думали, що мама не любить цукерки, або не хоче спати, бо пізно лягає і рано встає. Це зараз ми розуміємо, чому вона так робила і для нас це є дорогоцінністю, ми вдячні батькам за їхню жертовну любов. Мама ніколи не здавалася перед труднощами, хворобами заради дітей. Відносини в сім’ї були побудовані на строгій економії всього. Ми не можемо і не маємо права ці принципи відкинути чи висміяти, для нас вони святі. З такими принципами ми приїхали до США, де стиль життя інакший. Ми дивувалися і дивуємося: американець пропрацював вісім годин, так як і я, потім пішов в ресторан і проїв сто доларів. Невже ж то треба було цілий день працювати, щоб фактично (на нашу думку) викинути гроші на вітер. Ми в ресторан йдемо лише на свято, або ж (якщо йдемо) не в такий, де 70 доларів, а сім доларів (в буфет). Погляд на життя нам не дозволяє чинити інакше. Не тому, що не хочеться відпочити чи посидіти в доброму ресторані, але моральна вихованість, бажання дітям дати краще не дозволяє нам чинити інакше. Ми лягаємо і встаємо з однією думкою: аби нашим дітям було краще, ніж нам. А що ж діти? Виходить наступне: мама економічно підходить абсолютно до всього: до придбання речей, продуктів тощо. До всього мама готує вдома економно. Наприклад, зварить смачного супу – рідку їжу їсти корисно. Не лягає спати, сама не їсть, чекає дитину. Пізно ввечері її син приїхав додому (на татовому авто), мама запитує: «Де ти був?» «На молодіжному зібранні». «Супчик їсти будеш?» «Не хочу!» Мама починає хвилюватися: може її дитина захворіла, що відмовляється від їжі, апетит пропав? Але вона не знає, що її дитина після молодіжного поїхала разом з іншими друзями до дорогого ресторану і добре повечеряла дорогим стейком. Але мамі то її син не сказав, бо якось ще соромно було. Син пішов до кімнати і пепсі колу п’є, а мама дякує Богу, що її син благополучно повернувся додому і сідає їсти той супчик і їстиме його декілька днів з ціллю економії, аби синові було щось. А її син їздить по дорогих ресторанах і розкидає гроші направо й наліво, не задумуючись, що тим самим він обкрадає тата і маму. Якщо ти бачиш, що твої батьки економлять, то не будь нахлібником, людиною, яка не має совісті, будь чесним з батьками! Батьки носять туфлі потоптані, одежу, яка декілька разів уцінена, вони економлять
Cell Phone vs. Bible ================== I wonder what would happen if we treated our Bible like we treat our cell phones. What if we carried it around in our purses or pockets? What if we turned back to go get it if we forgot it? What if we flipped through it several times a day? What if we used it to receive messages from the text? What if we treated it like we couldn't live without it? What if we gave it to kids as gifts? What if we used it as we traveled? What if we used it in case of an emergency? What if we upgraded it to get the latest version?
для дітей. Я не можу дозволити собі дорогого одягу, бо я хочу, щоб мої діти жили добре. Але по мірі того, як діти ростуть, поступово починають наступати на батьківську жертовність і розтоптувати її, то Біблія каже, що то гріх! Нажаль, багато дітей не знають, як поважати батьків, як ділитися, як поступитися своїм для блага іншого (в даному випадку батьків). Вони звикають лише брати, користатися, а не віддавати, жертвувати. Коли ми відпускаємо дітей в сімейне життя, то вони не підготовлені до того, як правильно скласти сімейні відносини, бо не звикли до жертовності. Ще один приклад помилки батьків: батьки працюють і діти працюють, але батьки працюють для дітей, а діти – на свій гаманець, а батьки в той час платять їм за навчання, за авто тощо і не навчають їх платити самостійно. Діти дожили до 20-22 років, і розуміють, що все, що вони отримали (як свій заробіток) то для вітру (тобто, більше тижня у них кошти не тримаються – вітер все виносить), а все, чим вони користуються в домі батьків, то для них, як дарунок батьків для них. Але батьки не можуть постійно задовольняти примхи дітей, які з кожним днем зростають. А діти не навчилися правильно до життя підходити. Кожна дитина вимагає окрему кімнату, але вони не знають, що та кімната гріється грошима тата і мами. Вода також біжить за гроші батьків. І для багатьох молодих мама прибирає в їхній кімнаті і навіть ліжко застеляє, бо мама жаліє дитину, щоб та трохи довше поспала. Ці речі варто мамі робити, коли дитині два рочки, але коли 22… Трохи є різниця. Чи не так? Дорогі діти, життя справедливе і Бог справедливий. Якщо поважаєш і шануєш батьків, Бог поблагословить тебе до самої старості. Але коли ти не шануєш батьків, зневажаєш їхню працю, жертовність і святість, Бог не похвалить тебе за це, життя не похвалить тебе і люди навколо тебе не зрозуміють, бо ти не є вихований. Для батьків болюче вислуховувати, коли її дитина заявляє, що в неї (порівняно з друзями) найгірший автомобіль чи якісь речі. Не можна порівнювати себе з іншими. В кожної сім’ї різний достаток і можливості. Для батьків буде подарунком, коли дитина, яка проживає в батьківській хаті, буде проявляти ініціативу, щоб в чомусь допомогти батькам. Якщо ти почав працювати і заробляти гроші, не всі гроші твої, певну суму ти повинен внести в батьківську казну, бо ти з ними живеш. Дорослих дітей треба вчити, щоб вони платили за квартиру (якщо вони проживають з батьками), з кожним роком збільшуючи цю суму. Потім син нарешті одружується, хоч всі ті роки можливо нарікав, що приходиться плати за хату батькам, а коли настало його весілля, батьки зробили йому подарунок: «Сину, ми не жили так, як в американських сім’ях, у нас багато дітей, і ти мусив платити за квартиру, за ці роки ти виплатив 15 тисяч доларів, ось вони тобі з жінкою, як наш подарунок на весілля, щоб ти мав на початку чим заплатити вже за свою квартиру!» Тому наше завдання, дорогі батьки, не тільки накормити і зодягнути дітей, не тільки навчити їх англійської мови, зробити їх медбратами і медсестрами, наша головна задача: виховати їх не злодіями, котрі обкрадають своїх батьків, а порядними людьми, християнами, які вміють жертвувати, підтримати, себе розділити з ближнім. Такі люди будуть мати і повагу і благословення. Аркадій Олеш.
What if we made sure it was plugged in so we wouldn't run out of power? What if stores had to put up signs saying, "No Bible reading while at the cash register”? What if states had to pass legislation saying, "You must listen to the Bible on CD or cassette because too many people are having accidents while reading their Bible while driving"? This is something to make you go...hmmm...where is my Bible? Also, what if establishments put up signs with a picture of the Bible with a red circle around it with a line through it that meant "No Bibles"? What if? www.MountainWings .com
№ 17, 2011 р.
НАШІ ПОТРЕБИ ХТО ВИТРЕ СЛЬОЗИ СИРОТІ? Наприклад, минулого місяця в м. Торчин молода 24 -річна мама відійшла в вічність, залишивши четверо дітей (найменшій дитинці усього 8 місяців). На Рівненщині нещодавно помер тато, залишивши сім’ю з п’ятнадцятьох дітей (дев’ятеро з яких прийомні). Найменшій дитині шість років. Певно, що біль втрати і неспроможність допомогти в біді тяжким вантажем лягає на плечі вдови чи вдівця. А скільки сьогодні круглих сиріт або ще більше – сиріт при живих батьках, які розміняли своїх дітей на алкоголь чи наркотики! Але разом з тим ми дякуємо Богові за те,
що Він не забув про нас і вчить нас пам’ятати про інших. Кожного року ми були благословенні тим, що могли прийняти участь в такому добродійстві, щоб подарувати нужденним дітям-сиротам, вдовам радість Різдва Ісуса Христа і втерти сльозу з очей сироти, щоб і вони знали, що є на небі Отець сиріт, Який дбає про них. Але це все ми не зробили самі, але дякуємо Богові, що Він відкрив ваші серця і ми разом змогли втерти сльози сироті. Хто втре сльози сироті цього року? Так, ми можемо це зробити разом! Нехай і надалі Господь благословить кожного з нас відкривати свої серця на
Трудімося так, щоб діти знали: «Різдво – це не казка, це народження Спасителя світу» Різдвяні свята існують не лише для того, щоб ми відзначали їх у церкві. Різдво – це, насамперед, нагода засвідчити про Спасителя саме тому, хто знаходиться поза церквою. Принаймні так вважають працівники місії «Добрий Самарянин». «Під час Різдвяних свят ми проводимо різдвяні вистави та зустрічі для того, щоб ненав’язливо засвідчити людям про Ісуса Христа, - говорить координатор дитячого служіння Сніжана Денисовець. – Про святкові заходи, які ми організовуємо, люди дізнаються із запрошень, розклеєних по місту, і без вагань приходять подивитися на святкове дійство та приводять сюди своїх дітей. Заради того, щоб донести Слово до невіруючих людей, ми проводимо подібні служіння поза церковним приміщенням». Організацією таких заходів займаються місіонери, які закріплені за певними населеними пунктами. Часто такі заходи є місцем, де про Господа дізнаються не лише діти, але й дорослі. Зрештою, побачивши на власні очі, що з Благою Вісткою місіонери прийшли у їх край і несуть вчення Христове, вони починають більш лояльно ставитися до них. Тож коли місіонери запрошують дітей у недільну школу, батьки вже не чинять опору. Різдвяні служіння місіонери стараються провести при кожній існуючій місіонерській точці. Приходить свято – і будинки культури, дитячі садки, школи повняться дітьми, які прийшли на урочисте дійство. Нажаль, буває й так, що організація подібних заходів на такому урочистому рівні є непосильною, оскільки не вдається зібрати необхідної суми коштів для підготовки до свята та для закупівлі потрібної кількості подарунків. Щорічно різдвяні зустрічі проводяться у Житомирській області та у АР Крим. Так, у 2011 році місіонерами проведено більше 10 різдвяних зустрічей у таких регіонах: с. Ільпибоки, с. Рудка, с. Берестовець, с. Княгинине, що на Рівненщині; с. Духове, с. Новаки, с. Вищий Булатець, що на Полтавщині, у с. Щуровичі, що на Львівщині, у селах, що на Житомирщині – смт Народичі, с. Куліши, а також у АР Крим. Такі святкові зустрічі, в першу чергу, спрямовані на досягнення дітей із невіруючих сімей, хоча учасниками свята є також діти членів помісних церков. Діти задоволені виявленою увагою та подарунками. Задоволені також і батьки, а ще більше керуючі дитячими дошкільними закладами, на базі яких проводилася різдвяна вистава. Ось як про це написала завідуюча дошкільним закладом Яна Винник: «Коллектив дошкольного учебного заведения «Березка» Плодовского сельского совета выражает вам сердечную благодарность от сотрудников, родителей и воспитанников за содержательное представление и заботливое
CTOP. 5 допомогу ближньому в його нужді, щоб нашими спільними зусиллями місіонери могли з подарунками відвідати сім’ї вдів в своїх селах, щоб групи молоді могли завітати в інтернати і розказати вихованцям сирітських будинків, що є на небі Отець, Який їх любить і чекає. Ваші пожертви надсилайте на нашу адресу з поміткою «Різдвяні подарунки». З Різдвом Христовим! Merry Christmas!
отношение к нашим детям. Мы все получили огромное удовольствие от общения и подготовленных вами рождественских подарков, которые были вручены шестидесяти трем воспитанникам». За турботу і увагу також дякують жителі та завідуюча клубом у с. Дубровка та жителі інших сіл, що в Криму. Тут зібралося 80 діток, кожному з яких також було вручено різдвяний подарунок. У с. Куліши, що на Житомирщині, на свято Різдва прийшло 62 дітей та вчителі. У проведенні свята допомагала молодь церкви «Жива надія» (с. Оженіно Острозького району) та молодь церкви с. Розваж. Учасники всіх вітали зі світлим народженням Христа, співали пісні, розповідали про мету приходу Ісуса Христа. Хорошим результатом свята стало те, що покаявся 16-річний юнак, який хоче трудитися для Бога і нині допомагає місіонерам у проведенні дитячих таборів. Серед дітей зустрічаєш і таких, для яких цукерки – це рідкість, тому отриманий різдвяний пакунок, з якого так і виблискують кольорові обгортки, ще більш підсилює святковий настрій і робить зустріч незабутньою. Іноді на свято приходить небагато дітей, як от у с. Щуровичі, однак коли ти бачиш вогники в очах таких небагатьох, коли бачиш промінчики щастя, то розумієш, що навіть заради цього варто було шукати кошти і витрачати час на підготовку. З розповідей місіонерів, один хлопчик навіть ніколи не чув, що Різдво – це святкування народження Ісуса Христа, і вперше про це дізнався під час проведення свята. Навіть заради такого одного варто проводити подібні заходи. «Нехай Божа милість і благодать завжди наповнює ваші серця, - свої побажання для тих, хто жертвує на цю справу, висловлюють місіонери з с. Щуровичі. – Пам’ятайте, ваш труд не є даремним перед Богом. Рясних вам Божих благословінь!» Окрім того, що такі заходи організовують місіонери, проводяться також і спеціальні виїзні зустрічі за участю команди, яка трудиться в дитячих таборах. 2011 рік став початком проведення виїзних зустрічей, перша з яких була проведена у с. Комарівка, що на Львівщині. У шкільне приміщення прийшло 38 дітей та 8 дорослих. Усім присутнім сподобалося свято, звучали хороші відгуки. Деякі діти почали навідувати недільну школу. Однак перешкодою став католицький священик. Він забороняв дітям приходити і намагався всіляко зашкодити тому, аби люди відвідували зібрання. Та незважаючи на це, цього року в дитячому таборі побувало близько 60 дітей. Цього року знову плануємо провести виїзну зустріч у цьому селі, а також у с. Щуровичі. Також на Рівненщині – у с. Вовковиї, с. Берестовець, та в с. Користь. Віримо і прагнемо, аби світлий день Різдва Христового став початком зародження віри в Живого Бога у серцях тих, хто Його ще не знає. Сійте разом з нами! Поливайте ревними молитвами, а Господь буде зрощувати. Як дітки, так і ті, хто їм служить, потребують найперше вашої молитовної підтримки. Якщо ж у вас є бажання благословити цю справу фінансами, будемо вам щиро вдячні.
№ 17, 2011 р.
CTOP. 6
Ми з Юлькою
Придбаючи pіздв’яні диски кошти ідуть на різдв’яні подарунки для дітей сиріт на Україні.
Сімнадцять оповідань для дітей. Тематика і спрямування збірки заохочення дітей різного віку до читання і вивчення Слова Божого і застосування його в усіх сферах практичного життя. Книга стане добрим порадником як для дітей, так і для дорослих
$7
Дитячі оповідання
Різдвяні диски $10 ea + S/H Володарі Землі Ця книга — яскрава, захоплююча та переконлива розповідь про життя місіонерів серед новогвінейських людожерів. Дон Річардсон — місіонер, учитель, антрополог, будівельник і письменник. Він, та його дружина Керол, починаючи з 1962 року, працювали серед первісних племен Іріан Джая. Відверто описуючи процес євангелізації жителів племені яли, він не приховує тих поразок, з $12 якими довелось зустрітись місіонерам на цьому нелегкому шляху.
Люди высокой цели
$5
В этой книге собрано одиннадцать биографий замечательных людей, которые пережили чудо обращения к Богу. Нам, живущим в XXI веке, есть над чем подумать. Недостаточно информации о товаре?
Не забудьте додати за пересилку: Перша Наступні Kниги $4.00 $1.00 CD/DVD $3.00 $1.00
Колокола свободы События повести развиваются во времена Крымской войны 1854-го года, когда Российская империя противостояла Англии, Франции и Турции. Раненный молодой русский ефрейтор Владимир Петров, подобранный на поле боя британскими солдатами волею провидения попадает в военный госпиталь, расположенный в Турции в прибережном местечке Ускударе. Окруженный любовью и заботой Петров быстро пошел на поправку и вскоре был отправлен на родину Даже то обстоятельство, что он на всю жизнь останется хромым, не смогло угасить его радости от предстоящей встречи с родными и горячо любимой невестой. Но Владимир еще не знал, какие тяжелые испытания веры ждут его впереди. Перед ним лежал скорбный, тернистый путь следования за своим Господом...
$8
$8 Дитяча Біблія у 365 оповіданнях
Усі 365 розповідей цієї книги (по одній розповіді на кожний день) — це переказ Біблії, яка містить у собі шістдесят шість книг і створювалася різними людьми протягом століть. Усе написане в Біблії неможливо вмістити в цю книгу, тому автор вибрав найбільш цікаві та захоплюючі історії. Навіть якщо й здається, що Біблія схожа на якусь дивну й складну суміш різних книг, її окремі частини підходять одна до одної, немов кубики, з яких можна скласти цілу картину.
$18
$10
Українськi та російскі букварі $ 10
УВАГА! Виручені фінанси використовуються для підтримки місіонерської діяльності та служіння милосердя. Щоб зробити замовлення, надсилайте по такій адресі: Christian Mission EBENEZER PO Box 12050
Lexington, KY 40580
Замовлення по телефону: 859-312-4344. Славік.
№ 17, 2011 р.
СТОР. 7
Друзі В одному дитсадочку було троє друзів: Василько, Петрик і Владик. Все вони робили разом, гралися разом, іграшки прибирали разом, із кубиків місто будували разом, але й шкоду робили теж разом. Для виховательки ці хлопчики були цілою бідою. Вона не знала, як з ними справитись. Але одного разу хлопчики повністю змінилися. Тепер вони допомагали скрізь, де тільки могли. Вихователька не знала, що думати, але з плином часу переконалася, що хлопчики щирі у своїх пориваннях робити добро, і навіть тоді, коли у них щось не виходило, вони, не втрачаючи надії, знову починали все спочатку. А сталося ось що. Чудового недільного дня хлопчики побували на дитячому зібранні їхньої церкви, і там віддали свої серця на служіння Господу Ісусу. - Тепер ви вівці Ісуса, а тому повинні бути слухняні, -сказав тато Владика хлопчикам, - особливо в дитсадочку, щоб всі побачили, як ви любите Господа. - Дядю Володю, але ж у нас не зразу все вийде, сумно зітхнув Василько, - слухатись набагато важче, ніж не слухатись, а тим більше чинити добро. - Звичайно, -усміхнувся дядя Володя, -навіть апостол Павло казав, що хоче робити добре, але виходить погане. Але ви знаєте, що сила в Ісуса. Він вас любить і допоможе. Хлопчики старалися зі всіх сил, і дійсно добре виходило, вони навіть отримали подяку від виховательки, і це їх ще більше підбадьорило.
Але в Петрика справи були не такі успішні, як у друзів. Його іграшки не слухались зовсім і не хотіли гарно складатися. Дуже часто хлопчик втрачав терпіння і все розкидав. - Петрику, а ти старайся зробити якнайкраще, заспокоював його Владик. - У мене не виходить добре, то хай буде погано, я взагалі не буду їх складати, - гнівався хлопчик. - Ти, друже, роби добре, а погане само вийде, тихо сказав Владик і пішов, спотикаючись об розкидані іграшки. Петрик задумався, але ж це справді так, те що не хочеш - робиться, а що хочеш - ні. Погане не треба робити навмисно, воно саме виходить, а от добре?! Хлопчик обдивився своє поле битви, закидане іграшками і усміхнувся. З того часу все змінилося. Хлопчики отримали перемогу. І, наслідуючи доброго Спасителя, скрізь чинили добро.
Прибрати! У Іринки було багато чудових іграшок, але вона не піклувалася про них. Після гри дівчинка не складала їх на свої місця, а лишала аби де. Вони були у неї скрізь: на підлозі, на підвіконні, на сходах, в садку, на подвір’ї… А між іншим, у неї була власна шафа, куди б вона могла вмістити усі свої речі. На Різдво Іра отримала від своєї тьоті в подарунок іграшковий фарфоровий посуд. У гарній коробці красувались шість білих чашок, вазочка для цукру, глечики для кави і молока. Якось до Іринки в гості прийшла її подруга. Мама дала їй цукор, булочки, молоко. І вони чудово гралися цим посудом. На підвіконні Іра готувала їжу, а подруга з ляльками гралася в к і м н а т і . Iринка подала на стіл. Діти їли, пили, наливали… і все починалося спочатку. Швидко збіг час, і подружка змушена була йти додому. Іринка не хотіла цього і дуже образилась. Вона взяла м’яч і пішла у двір, а посуд лишився на підвіконні. До кімнати зайшла мама, щоб хоч трішки прибрати. Коли вона відчинила двері, вітер 1. зачинив вікно, і з посуду 8. лишилися дрібні шматочки. Іринка, почувши брязкіт, прибігла 2. 3. до кімнати. На очах у дівчинки з’явилися сльози. Шкода було чудового посуду до болю. "Ось бачиш, - сказала 4. мама, - ти сама себе покарала". З тих пір Іринка 5. 6. навчилась прибирати за собою. І більше не лишає своїх речей, а ретельно складає їх у шафу. 7.
№ 17, 2011 р.
CTOP. 8
ПРОЕКТ «ГАНА» ЗАВЕРШУЄТЬСЯ! Дякуємо Богу і всім церквам та кожному – зокрема тим, хто прийняв участь у проекті «Гана»! Ми раді повідомити вам, що запланована праця завершується. І певно, що на цей час (коли ви читаєте цю газету) дах будівлі церкви, на перекриття якої збиралися кошти, вже повністю накритий. На фото ви можете побачити процес перекриття. Воно завершене і метало-черепиця має бути вже встановлена на дах. Ми дякуємо Богові і вам, що близько 500 дітей уже цього року навчаються в школі при цій церкві. Ми сподіваємося, що наступного року учнів у цій школі буде ще більше. По завершенню повного ремонту вчителі зможуть використовувати загальний зал під учнівські класи. Також ми раді, що 9 грудня брати Сашко та Ігор Коцюби разом з Іваном Шкіндером з Олбані (штат Нью-Йорк) їдуть в Гану, щоб відвідати цю церкву і доставити усі інші наші пожертви для церкви і брата Яв Овису. Вони на власні очі переконаються в практичному виконанні цього проекту і його подальшому використанні. Дякуємо усім, хто переживав за цю справу і молився разом з нами, хто писав нам листи та застереження. Нехай Господь усіх вас рясно благословить і допоможе й надалі бути добрим знаряддям в Його руках і для Його слави. Ми надішлемо персональні подяки усім жертводавцям, як тільки отримаємо фотографії завершеного будівництва даху. Бажаємо усім Вам рясного Божого благословення у святкові дні Різдва Христового! Нехай Христос перебуде у вашому житті і ваших добрих справах! Амінь.
ПОЛТАВЩИНА — ДЛЯ ХРИСТА! Вже багато років брати та сестри церков з слов’янської діаспори в США через місію «Ebenezer» допомагають розповсюдженню Євангелії на Полтавщині. Зокрема місія «Ebenezer» регулярно вділяє певну суму коштів на проведення євангелізаційних заходів, щорічне проведення дитячих літніх таборів, придбання подарунків на Різдво, в дитячі інтернати, школи. Надають окрему адресну допомогу нужденним сім’ям, одиноким людям, а також допомогають декотрим місіонерам та їх сім’ям, що трудяться по організації нових церков в Полтавському регіоні. Завдяки допомозі й місії «Ebenezer» в Полтавщині видається євангелізаційна газета ―ЖИВА НАДІЯ‖, яку широко використовують в організації церков місіонери Полтавщини. *** Інтернат в Полтаві для дітей сиріт і позбавлених батьківської опіки ім. Крупської вже декілька років регулярно відвідують представники церкви і проводять заняття, в яких напрямок роблять на Євангелію. На свята намагаються скрасити життя сиріт святковими подарунками, зокрема свято Різдва
– одне з найбільш радісних і пам’ятних для дітей, тому що для дітей члени церкви проводять ціле святкове різдвяне дійство, показують театральні сценки на різдвяну тематику, співають пісні, розповідають вірші, проводять конкурси і вікторини. А що найбільш подобається дітлахам – це звичайно подарунки. Організатори свята так продумують усі аспекти свята, що намагаються включити до подарунків не лише солодощі, а речі, які необхідні дітям в побуті (наприклад, теплі панчохи). Приємно, що й місія "Ebenezer" вже декілька років приймає участь у цьому служінні дітям-сиротам, вділяючи певну суму коштів для організації різдвяних свят і для придбання подарунків. Молодь церкви «Нове життя» з міста Полтави декілька років опікується інтернатом для дітей – інвалідів з міста Нові Санжари. Там проживають понад 100 дівчаток-інвалідів з різними ступенями інвалідності. Щороку для них проводять святкові різдвяні зустрічі, які звичайно в дитячому розумінні невід’ємні від подарунків. Місія «Ebenezer» неодноразово приймала участь в допомозі дітямінвалідам цього закладу. *** Нехай Господь благословить усіх учасників праці на Божій ниві на Полтавщині, які молитовно і матеріально приймають участь у розповсюдженні
Реаб. Центр, м. Нововолинськ. Щиро дякуємо Вам, що впродовж усього періоду існування християнського медично-реабілітаційного центру Ви не були осторонь, а завжди допомагали нам виконувати цю працю, яка, ми віримо, є цінна перед нашим Господом. Ми надіємося на подальшу з Вами співпрацю у цьому напрямку. ХРИСТИЯНСЬКИЙ МЕДИКО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР існує уже 9 років. Лише за 10 місяців 2011р у цьому центрі була надана безкоштовна медична та морально-психологічна допомога 149 хворим, з них: 79 осіб з групами інвалідності, 26 діти-інваліди дитинства, а також була надана допомога потребуючим пенсіонерам. Пропонуємо вам фото і свідчення людей, які проходили курс лікування в медично-реабілітаційному центрі. ***
тут Євангелії. Завдяки Божому благословенню через вас, дорогі наші друзі, праця на Полтавщині значно розширилася, щороку засновуються нові церкви, будуються доми молитви, поселяються в містах і селах молоді місіонери, які працюють завдяки вашій підтримці. Слава Богу! Дорогі наші співпрацівники, нехай милосердний Господь благословить вас і надалі вас відкривати серця для благословення Полтавщини і здійснити до кінця святу Заповідь Христа: йти і проповідувати Євангелію усьому створінню! (Мрк. 16:15).
Мене звати Наталя. Я мама п’ятирічної дівчинки Насті, у якої ДЦП. Ми проживаємо у Турійському районі. На лікування нас запросив Роман Миколайович. Так як Нововолинськ - моє рідне місто і у нас тут є родичі, нас повністю влаштовував денний стаціонар. За 5 років ми з Настею об’їхали багато лікарень і санаторіїв по усій Україні, але якихось видимих результатів покращення стану здоров’я дитини я не бачила. Не з особливою вірою ми їхали до Нововолинська. Турбувало, що не змогли взяти із собою дитячого возика, так як Настя не могла багато ходити сама, а носити її вже надто важко для мене. Центр сподобався з першого дня. Здивувало, що нічого не потрібно платити (у санаторіях практично всі масажі платні), персонал до нас ставився привітно і з турботою; забирали і відвозили додому. Через кілька днів помітила, що Настя менше стала втомлюватися, ходила сама і ніжки менше стали зачіплятися. За період лікування ми й не згадували про возика!!! Ходили самі, навіть на довші дистанції. У центрі ми отримали чудову допомогу, вдячні його персоналу і маємо надію незабаром ще сюди потрапити! З повагою, Наталя.
Якщо ви маєте намір допомогти в якомусь проекті місії, вказаному вище, то надішліть вашу пожертву на адресу місії з поміткою, відповідною тому чи іншому проекту (бланк блакитного кольору для заповнення на ост. стор. цієї газети). Якщо у вас виникнуть запитання, телефонуйте за номером: 859-552-0596, бр. Павло. Будемо раді поспілкуватися.
№ 17, 2011 р.
CTOP. 9
Ніхто не може зробити вам зло! «І хто заподіє вам зле, коли будете ви оборонцями доброго?» (1 Петр. 3:13). Найбільше зло Бог може повернути в добро і славу Свого Імені. Зрада Юди Сина Божого, звірині знущання і ганебна смерть Ісуса на хресті – усе це Бог повернув на спасіння всього людства. Згадайте трьох ізраїльських юнаків (Сидраха, Мисаха і Авденаго), їхня кара залишилася маяком вірності істинному Богові і Його славі. Якщо ти робиш добро і служиш Богові – не бійся ніякого зла! Якщо ж і трапляється щось незрозуміле (на перший погляд) у твоєму житті, то дивися на Бога, а Він Той, Хто поверне тяжкі обставини твого життя добром тобі. «Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь» (Рим. 12:19).
Я к и й Хоче ш в е л и к и й знати? Хочеш знати правду твій Бог? п р а в е д н і сптрь о?
«Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти» (Псалом 39:6). Чи твій Бог такий, що ти Його можеш вмістити у своєму розумі і свідомості? Чи Він більший за твою проблему? Чи ти згідний з словами автора псалму? Якщо «ні», приглянься до свого життя – як ти дивно створений! Бог завжди поряд, але чи ти бачиш Його? Він у дрібницях твого життя, і Він часто робить спроби заговорити до тебе через Своє творіння. Чи ти знаєш характер Божий? Він смиренний, Він голосно не кричить про Себе, але завжди поважає і благословляє тих, хто бачить Його в дрібницях свого життя. Будь вдячний Богові і прослав Свого Творця! Від того, який великий твій Бог – така твоя Йому пошана, страх перед Ним та благочестя. Якби ми насправді усвідомлювали, який великий Бог – ми говорили б мало і то – пошепки.
«Завтра» може бути пізно! Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні. У цьому на власному негативному досвіді переконався місіонер, який трудиться у Криму, - Андрій Герасимчук. - Будучи відповідальним за місіонерську працю в Криму, я розумію важливість свого покликання. Коли Ісус кликав людей на служіння, не всі відразу йшли. Деякі відказували, що ще хочуть провідати матір чи батька, у інших – ще якісь справи. Господь же сказав, що людина, яка озирається назад, тобто дивиться у минуле і жалкує за ним, - бо там було щось цінне і дороге для неї - є неблагонадійною для Царства Божого. У місіонерській праці можна простежити щось подібне. Трапляється, що ті чи інші клопоти заглушують і перешкоджають нам йти на поклик Божий і чинити те, що Він сьогодні хоче від нас. Ось і я у своєму житті мав дві яскраві ситуації, які показали, що відкладаючи на завтра те, що Господь хоче від нас сьогодні, ми можемо дорого поплатитися і зазнати втрат. Ми жили на квартирі у будинку, в якому на поверх нижче жила одна жіночка. Її син свого часу покаявся. Пізніше покаялася і вона. Ми знали, що ця жінка хворіє, і у моєї дружини було сильне бажання провідати її. Але через щоденні клопоти, домашні справи ми ніяк не могли це зробити. «Ну, ще встигнемо!» - думали ми. Впродовж двох днів думка про те, що треба відвідати сусідку, не покидала моєї дружини Наталії, але вона це все якось заглушила у собі. І, зрештою, через ці ж два дні дружина дізналася, що сусідка померла.
Теологическое доказательство существования Бога. Существует много форм теологического доказательства, и самая известная из них восходит к предложенной Уильямом Пэйли (Paley) “аналогии с часовщиком‖. Поскольку каждые часы созданы своим часовщиком, а мироздание устроено гораздо сложнее, чем часы, отсюда следует, что у мироздания должен быть свой Создатель. Говоря вкратце, в телеологическом доказательстве из наблюдаемой устроенности мироздания выводится существование его Устроителя: 1) Всякому устройству требуется тот, кто его устроил. 2) Мироздание характеризуется величием своего устройства. 3) Следовательно, должен существовать Великий Устроитель мироздания. Всякий раз, когда мы видим сложное устройство, мы знаем из предыдущего опыта, что оно порождено разумом его создателя. Часы напоминают нам о своѐм часовщике, здание – о своѐм архитекторе, картина – о художнике, а закодированное сообщение – о существовании его разумного отправителя. Далее, чем величественней устройство, тем величественнее его создатель. Бобры устраивают плотины из брѐвен, но им никогда не создать ничего подобного мосту «Золотые ворота». Тысяча обезьян, усаженных за пишущие машинки, не напечатает случайным образом текст «Гамлета» и за многие миллионы лет. Шекспир создал его с первой попытки. Чем сложнее вещь, тем больше разума требуется для еѐ создания. Важно отметить, что под «сложностью устройства» мы подразумеваем специфическую сложность. Структура кристалла, например,
У в а ж н о п р о ч и т а й послання ап. Павла до Римлян і підкресли слова «праведність» і його аналоги і ти побачиш чудову картину про праведність від Христа і її дію. Хочеш знати про віру? Уважно прочитай євангеліста Івана. Підкресли слово «віра» і його синоніми і переглянь підкреслені місця. Хочеш знати характер Божий і його природу? Досліджуй Писання і уважно слідкуй за своїм ходженням і ти побачиш Бога в своєму житті.
Пригадую ще одну подібну ситуацію. Одна жінка, якій ми свідчили про Господа, пережила інсульт. Дружина також збиралася її провідати. Минув вже місяць, але задумане ніяк не вдавалося здійснити. Увесь час якісь справи, робота, біганина. Ну, нарешті визначила окремий день, домовилася із ще однією сестрою, скупила необхідні продукти і наступного дня планувала йти до хворої жінки. Але не сталося…Ще до обіду того призначеного дня мою дружину засмутила вістка про те, що жінка вже померла. Не встигла… Хочу звернутися до тих, хто працює на ниві Божій, хто трудиться місіонерами, знайте: завтрашній день не в нашій владі і ми можемо просто не встигнути, тому трудімося, щоб кожен день ми могли використати для слави Божої.
«Я б хотів, щоб ці слова почув кожен місіонер, кожен служитель Божий, звертає увагу директор місії «Добрий Самарянин» Ростислав Боришкевич. Завтра – це не наш день, цей день нам невідомий. Бог каже: «Сьогодні – час благоприємний, сьогодні день спасіння». Тому, що можна зробити сьогодні – ніколи не відкладайте на завтра, бо завтра може бути пізно.
характеризуется спецификой, но не сложностью. В ней, как и в снежинках, нескончаемо повторяется один и тот же узор кристаллической решѐтки. Случайные полимерные цепочки, напротив, характеризуются сложностью, но не специфичностью. Однако в живой клетке есть и специфика структуры, и сложность. Такого рода сложная структура никогда не возникает вследствие чисто естественных причин. Это всегда результат деятельности разумного существа. Именно такого рода сложность встречается в человеческом языке. Буквенная последовательность из четырѐх символов генетического алфавита – это всѐ равно что слова в нашей письменной речи. Причѐм объѐм сложнейшей информации даже в простом одноклеточном организме больше, чем еѐ содержание в полном словаре Вебстера. Стоящий на агностических позициях астроном Карл Саган непреднамеренно обнаружил даже более убедительный пример. Он подсчитал, что объѐм генетической информации в человеческом мозге, выраженный в битах, сравним с полным числом связей между нейронами – а это около 100 триллионов, то есть 1014 бит. Если записать еѐ, допустим, на английском языке, эта информация заполнит добрых 20 миллионов томов, столько, сколько хранится в крупнейших библиотеках мира. Эквивалент этих 20 миллионов томов содержится в голове у каждого из нас. «Мозг – это огромный мир в компактной упаковке », - говорит Саган. Дальше он отмечает, что «нейрохимия мозга удивительно функциональна, конструкция этой машины более совершенна, нежели все, созданные человеком». Но если всѐ это так, то можно ли утверждать, что для человеческого мозга, в отличие даже от простейшего компьютера, не требовался разумный Создатель?
№ 17, 2011 р.
CTOP. 10
«Моє життя в руках Божих!» Мене звати Браїн Отієно Овіно. Я народився і виріс в Найробі – столиці Кенії. Наша сім’я велика: шестеро сестер і двоє братів. Я – четвертий в сім’ї. Моя мама померла, коли мені було лише чотири роки. Останні троє дітей народились від мачухи. Мій тато мав добру роботу – був інженером. Перед тим, як мама померла, ми жили дружно і щасливо, як добра сім’я. Після смерті моєї мами наш тато знову одружився, і наша мачуха відправила нас (всіх дітей) в школуінтернат. Я там вчився п’ять років, а потім повернувся додому і закінчив навчання в публічній школі. Коли я знов опинився вдома, то побачив велику зміну в сім’ї. Тато почав сильно випивати і дуже рідко бував вдома, і мачуха була дуже агресивною пиячкою, і в хаті не було миру і радості, як було раніше – коли мама була ще з нами. Я пам’ятаю один випадок, коли мачуха прийшла додому пізно ввечері, сильно п’яною. Тата не було вдома, ми рідко його бачили, тому що він проводив багато часу в барах. Мачуха почала кричати на сусідів, потім зайшла до хати, де я з братами і сестрами вечеряли. Вона почала на нас кричати і розкидати всі речі по хаті. Зі столу, де ми їли, почала розбивати посуд. Наступного ранку вона не пам’ятала, що це вона зробила таку бучу в хаті і почала сварити нас, що ми такий безпорядок зробили в хаті. Ми не могли їй сказати, що це вона те зробила, бо вона стала б ще більше сварити нас. Це один із багатьох випадків, які траплялися в нашому домі. Мій батько почав випивати після смерті моєї мами. Він дуже рідко бував вдома. Він багато свого часу витрачав в барі, випиваючи з своїми друзями. Мій батько не був в дружніх стосунках з нами. Він ніколи не цікавився нашим життям. Він дуже грубо до нас відносився, казав мені (і моїм братам і сестрам), що ми ніколи не будемо успішні в житті і що ми нерозумні і нікому не потрібні. Ми дуже боялися свого батька і старались якомога менше спілкуватися з ним. На сьогоднішній день він перестав пити через проблеми зі здоров’ям. Але мачуха все одно дуже сильно випиває. В школі я займався спортивними іграми, які допомагали мені весь біль виливати. Я грав в регбі, цей спорт вимагав битися сильно і мені від цього ставало легше. Вся образа, переживання і злість вдома заставляли мене сильно битися і змагатися в спорті. Я ніколи не звертався до алкоголю або наркотиків. Мені вистачало занять в регбі, щоб заспокоїти біль серця. Я не мав багато друзів у школі, я був дуже грубим і з-за цього з мене сміялися. Після того, як я закінчив школу, я мав велике бажання продовжити навчання в іншій країні, далеко від дому. Я хотів вивчитись в іншій країні, щоб навчитися іншої культури, але найбільша причина цього була в тім, щоб поїхати десь далеко від важкого життя вдома. Десь я прочитав про інститут в Україні і одразу вирішив записатися туди, навіть не
знаючи де Україна знаходиться. Через короткий час я вже мав готовий квиток для вильоту в Україну. В день мого відльоту я повинен був зранку прийти до офісу і заплатити за свій квиток. Я прийшов до тата і попросив його дати грошей на квиток, але він мені сказав, що не має таких коштів. Я перелякався і почав дуже переживати. Я не знав, що робити і до кого звертатися. Мій батько порадив мені пошукати дешевший білет, але я не міг знайти. Час йшов, а я не міг заплатити за білет. Я прийшов знову до тата і він одразу дав мені гроші, і я побіг до офісу, щоб заплатити. Потім прибіг додому і почав складати свої речі в сумки і згадав, що в Україні зима, а я не маю зимового одягу. Мої сестри швиденько збігали в магазин і купили мені теплий одяг, я попрощався з родиною і полетів до України того самого вечора. Я прилетів в Україну, нам оголосили, що наша подальша дорога до Кракова буде коштувати 200 доларів. Якщо ми не маємо грошей, то нас одразу відправлять назад додому. Я мав трохи більше 200 доларів, що родина мені подарувала перед моїм від’їздом. Я не мав більше ніяких грошей на життя! Я заплатив за дорогу і поїхав до Кракова. Коли ми туди приїхали, нам заявили, що треба також заплатити за кімнату, щоб переночувати. Я заплатив і це були мої останні гроші. Потім тато вислав мені гроші на перший квартал навчання, але коли прийшов час платити за другий, він сказав мені, що не має грошей. І також мені треба було заплатити за візу, щоб продовжити навчання, тому що мене би одразу депортували до Кенії, якщо віза прострочена. Поліцаї мене шукали цілий місяць, і я ховався, аж доки тато нарешті вислав кошти за візу і наступний квартал навчання. На наступний квартал тато вислав дуже мало коштів, я пізніше дізнався, що в мого брата виявили складну хворобу і його лікування потребувало багато коштів. Мені терміново були потрібні кошти, і я не знав, до кого звертатися. Я довго думав і вирішив вислати електронного листа всім своїм родичам, розказуючи свою потребу. Я помолився Богові, щоби Він мені допоміг. За день перед тим, як мені треба було заплатити за візу і навчання, Бог вийшов назустріч у моїй потребі. Що сталося в цей день – для мене було просто чудом! Господь показав мені, що Він дбає про мене і проявляє Свою велич в найкритичніші обставини нашого життя. Подзвонила моя тітка з Уганди, якої я ніколи в житті ще не бачив. Вона прочитала мого листа і хотіла мені допомогти. Я їй подякував і сказав, що мені терміново потрібні кошти, тому що вже завтра треба заплатити. Вона одразу переслала мені кошти. Через півгодини подзвонила моя двоюрідна сестра, яка також мала бажання мені надіслати гроші. До ранку в мене були кошти для навчання, для візи і для проживання на цілий рік! Я почував себе дуже щасливим і дякував Богові за те, що Він піклується про мене. Через рік я прийняв водне хрещення і був задіяним в праці місцевої церкви. Я грав і співав в музикальному служінні, а також працював в організації для студентів по всій Україні (Кампус крусейд для Христа). Через короткий час мене вибрали президентом цієї організації. Я був дуже
(Закінчення, початок на стор. 3) говорил и о животных, и о птицах, и о знаменитым и известным, вызвав восхищение у пресмыкающихся и о рыбах» (3Цар.4:33). окружавших народов и их царей. До всего Соломону было дело, и почти обо всѐм он «И приходили от всех народов послушать рассуждал. Многое испытывал и экспериментировал мудрости Соломона, от всех царей земных, которые того, чего бы мы ни желали для наших детей. слышали о мудрости его» (3Цар.4:34). Например: Вздумал я в сердце моем услаждать вином Стечение людей из всех народов! Какая прекрасная тело мое и, между тем, как сердце мое руководилось возможность для евангелизации и принятия другими мудростью, придержаться и глупости, доколе не народами Бога Соломона! Бога, обладающего такой увижу, что хорошо для сынов человеческих, что мудростью, и дающего еѐ людям. Соломон, говорил должны были бы они делать под небом в немногие ли ты приходившим людям о Создателе? Была ли эта дни жизни своей (Екл.2:3). тема для тебя главной, какой она была для твоего Также говорил Соломон и о многих Божественных отца, царя Давида? И сколько людей каялось в своих истинах. Но изменили ли они его до той степени, грехах, получали прощение и спасение от твоих чтобы он мог оставаться в полной зависимости от проповедей? Возрастал ли народ духовно от Бога и в старости? Мы видим, что так не случилось. мудрости твоей, Соломон? Принесена ли Но подобно как в случае с Херувимом осеняющим, практическая польза сынам Израилевым, кроме так и к Соломону пришло чувство своей значимости повышенных налогов (тяжкое иго) и жестоких работ, и независимости от Бога, что и повлекло за собой возложенных тобой на них? последующее падение. Уместно привести Давайте посмотрим, куда распространялась удивительный текст из Священного Писания, мудрость Соломона: который говорит, в чѐм заключается мудрость и «И говорил он о деревах, о кедрах, что на Ливане, разум: до иссопа (пучка травы) вырастающего из стены; «Итак храните и исполняйте их (постановления и
зайнятий в праці цієї організації, що не помітив, як прийшов час обновити візу. День перед тим (як мені треба було заплатити за візу) я був на молитві з студентами і дуже переживав за завтрашній день. Мої друзі помітили мій сум, я розказав їм про свої переживання, один друг дав мені потрібні кошти і сказав мені, що їх йому віддавати не потрібно. Це для мене було ще одне чудо. Це лише деякі події, в яких Бог чудним чином виходив назустріч в моїх проблемах. Те, що для мене здавалось неможливим, Бог зробив можливим. Знов і знов Бог показував мені, який Він всемогутній і як Він дбає про кожну деталь мого життя. Протягом п’ятьох років мого проживання в Україні Бог змінив мене в багато чому. В будь-якій ситуації Він мене навчив повністю залежати від Нього, довіряти Йому все своє життя, що Він мене проведе краще, ніж я сам. Все, що я повинен був зробити: послухатись Його і повністю довіритись центру Його волі для мене. Бог дійсно мене благословив і через ці труднощі змінив мене. Я твердо вірю, що все в нашому житті (погане воно чи добре) стається для певної цілі. Як написано в Біблії: «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Рим. 8:28). В четвертому році мого проживання в Україні, я познайомився з місіонерами з Америки. Ціллю їхньої місії була праця з старими та бідними людьми, сиротами. Вони розповідали їм про Бога і допомагали їм матеріально. Два місяці я був у них перекладачем мови. Працюючи з ними, я навчився просто служити людям від щирого серця. Я побачив так багато потреб в людей, стільки роботи є на ниві Божій! Протягом цих двох коротких місяців я був свідком того, як багато людей прийняли Ісуса Христа в свої серця і їхнє життя змінилося. Я отримав велике благословення і радість в своєму серці, коли ми побачили плоди своєї праці. І звичайно, кожна подорож має свій кінець. Я закінчив своє навчання в інституті в липні 2010 року з освітою: бакалавр економіки. Я переселився з гуртожитку в інституті до квартири Михайла Рєзніка (директора місіонерської школи «Серце Допомоги»). Я працював з ним декілька місяців, допомагаючи з різними християнськими проектами. Мій термін вже закінчувався по візі, і я мав три вибори щодо подальшої праці. Я міг залишитися в Україні, щоб навчатися в біблійній місіонерській школі, або продовжити навчання по економіці в Іспанії або повернутися додому, в Кенію. Я вирішив повернутися додому, але я не мав коштів на квиток. Пройшло три тижні, як моя віза стала простроченою. Подзвонив мені мій пастор і здивовано запитав, чому я ще в Україні, якщо моя віза вже закінчилась? Я йому відповів, що не маю грошей на білет, і він запевнив, що знайде мені квиток і відправить мене додому. Так і сталося. Сьогодні я можу сміливо сказати, що кожна деталь мого життя мала свою ціль і зробила мене тим, ким я є нині. Зокрема, якщо б я не був в Україні, то не познайомився з Михайлом Рєзніком. Я вірю, що Бог привів мене до цієї місії. Я багато в чому можу зрозуміти людей, з якими працює місія, тому що я також із багатодітної сім’ї, в якій батьки є пияками. Даруючи їм надію і розказуючи їм добру новину про спасіння в Ісусі Христі, я навчився бути вдячним Богові за все і в усьому. Я маю міцну надію, що Господь завжди поряд і піклується про кожного із нас (1 Петр. 5:10).
законы), ибо в этом мудрость ваша и разум ваш пред
глазами народов, которые, услышав о всех сих постановлениях, скажут: только этот великий народ есть народ мудрый и разумный» (Вт.4:6).
Много сегодня христиан желающих иметь мудрость и познание, чтобы этим выделится из общей среды и прославиться. Некоторые идут на жертвы, обучаясь в Библейских школах, приобретают познание, чтобы стать пасторами и учителями. И многих это приводит к гордости и независимости не только от братьев и сестѐр, но и от самого Бога. Но всѐ гораздо проще. Всѐ заключается в любви к Богу, в неукоснительном соблюдении Слова Божия, в ежедневном послушании истине и водительству духом Святым. Как написано: «Но кто любит Бога, тому дано знание от Него» (1Кор.8:3). Итак, важно обрести милость в очах Господних, который Один силен сохранить и: представить вас
святыми и непорочными и неповинными пред Собою. Кол.1:22. Александр Борисенко
10-03-2010г.
№ 17, 2011 р.
CTOP. 11
Населення Землі розміняло восьмий мільярд Про те, що це Малюк Петро Ніколаєв. трапиться, генсек ООН Пан Гі Мун попереджав жителів Землі не раз. І це справді відбулося – 31 жовтня чисельність населення планети переборола демографічний рубіж: сім мільярдів. Не дужето зрозуміло, чи потрібно радуватися тому, що нас тепер так багато, але дещо відзначити дійсно варто – зрештою, сьогодні день народження малюка, що став семимільярдним жителем планети Земля. От тільки де саме народився цей "ювілейний" малюк, не зовсім зрозуміло. У понеділок, коли прийнято починати нове життя чи ще що-небудь не менш неможливе, по усьому світі повинні народитися близько 350 тисяч дітей. У кожного з них є повне право на одержання дуже умовного титулу семимільярдного жителя Землі, однак уже зараз багато дітей (самі того не відаючи) вступили в боротьбу за звання людини номер 7 000 000 000. Ранком 31 жовтня російські ЗМІ повідомили, що семимільярдною дитиною став народжений у 0 годин 2 хвилини (у 1:02 по Москві) у Калінінграді Петро Олексійович Ніколаєв (вага 3 кілограми і 600 грамів, ріст – 50 сантиметрів). До речі, новонароджений хлопчик одержав шанс стати семимільярдним землянином не в останню чергу завдяки нововведенню зі скасуванням зимового часу, адже якби не це скасування, Петро народився б на годину раніш. Насправді представники ООН у цей день устигли поздоровити не тільки Петра Олексійовича, але декого ще. Наприклад, маленьку Даніку Май Камачо, що народилася в столиці Філіппін, Манілі. По зведеннях AFP, поздоровити новонароджену і її батьків прийшли високопоставлені співробітники ООН, що принесли дівчинці і її мамі з татом торт. Місцеві ж чиновники подарували дівчинці грант на одержання освіти, а її батькам – засобу на відкриття власного магазину. Гарольд Кемпинг покаявся і приніс вибачення за псевдовчення Біблійний учитель зізнався, що був неправий у пророкуванні пришестя Христа, і сказав, що Бог не припинив спасати людей, повідомляє CNL-NEWS з посиланням на The Chrіstіan Post. У своїй мові, що пролунала невиразно і з труднощами, засновник і голова Famіly Radіo Statіons Іnc. Гарольд Кемпинг нещодавно звернувся до радіослухачів із приводу своїх несправджених пророкувань про пришестя Христа, зокрема 21 жовтня. Після декількох десятиліть помилкових пророкувань Кемпинг зізнався, що був неправий і шкодує про свої неправильні вчинки. Крім спроби виправити своє помилкове вчення про підхоплення і Судний день над світом, 90-літній Кемпинг також мимохідь зізнався, що він неправильно заявив, що Бог припинив спасати людей після 21 травня - дати, коли мав наступити згідно його лжевчення так званий духовний суд. Це, безсумнівно, радикальний крок для Кемпинга, що непохитно заявляв з 1992 року, що він відкрив особливу систему чисел у Біблії, що дозволяє йому вирахувати точну дату визначених подій, таких як Великий потоп, розп'яття і повернення Ісуса Христа на землю. Кемпинг помилково пророчив кінець світу 6 вересня 1994 року, потім знову 21 травня 2011 року і, нарешті, 21 жовтня 2011 року. Коли останнє пророкування Кемпинга про судний день не збулося, Famіly Radіo незабаром видалило із сайту його вчення про підхоплення 21 травня, де також було заявлено, що Бог припинив спасати людей після цієї дати, і що світ направляється до остаточного суду 21 жовтня.
Американському подружжю дали шість років ув’язнення за лікування сина молитвами. Суд округу Клакамас в американському Орегоні Подружжя Хікманів у залі суду. ш т а т і присудив більш ніж до шести років ув’язнення подружжя, визнаних винними в ненавмисному убивстві власної новонародженої дитини, повідомляє AP. Батьки входять у місцеве відділення "Церкви послідовників Христа" (Followers of Chrіst Church), що не визнає офіційну медицину і практикує зцілення молитвами. Як повідомлялося раніше, Шеннон Хікман (Shannon Hіckman) народила сина вдома у 2009 році. Малюк, що з'явився на світ на два місяці раніше терміну з недорозвиненими легенями, страждав внутрішньоутробною стафілококовою інфекцією. Його батько Дейл (Dale Hіckman) заявив, що молився про видужання сина. Молитви виявилися неефективними, і менш чим через дев'ять годин хлопчик помер. На думку медичних експертів, при своєчасному зверненні за медичною допомогою в дитини були практично 100-процентні шанси вижити. У силу цього Хікманів визнали винними у ненавмисному вбивстві дитини і присудили до 75 місяців тюремного ув'язнення. Це стало найбільшим суворим покаранням для батьків-сектантів в історії штату Орегон. До 2011 року в штаті діяв закон, що зм'якшує покарання для віруючих, по якому за аналогічний злочин покладалося не більше 18 місяців в'язниці і 250 тисяч доларів штрафу. P.S. Ми живемо в світі, коли по таких випадках ми можемо побачити, як збуваються слова ап. Павла, що цей світ має перевернутий розум (Рим.1:28). Сьогодні проходять мільйони абортів — це пряме вбивство, і це навіть схвалюють, бо на цьому лікарі мають матеріальний зиск, а у випадку з Хікманами батьки бажали зберегти недоношену дитину, а їх так суворо покарали, побачивши в цьому злочин. Якого ж тоді покарання достойні ті, що свідомо чинять масові вбивства беззахисних немовлят?! Просимо молитися віруючих за цю родину.
Стан здоров`я Тимошенко погіршується Медики досі не встановили діагноз експрем`єру. Захист продовжує напоглягати на негайній діагностиці та обстеженні Тимошенко у будь-якій лікарні. Втім, усі клопотання ігноруються. Нині Тимошенко двічі на день лише колять знеболюючі препарати. У такому стані її відвідують слідчі податкової. Утім, доньку до Юлії Тимошенко учора не пустили. Сергій Власенко, захисник Юлії Тимошенко: "Станом на вчора Тимошенко не пересувалась по території слідчого ізолятору, за станом на учорашній день Тимошенко уже 10 днів лежала прикута до ліжка, за станом на учорашній день жодної медичної допомоги вона не отримувала, жодної діагностики вона не отримувала".
В Україні після аборту, зробленого на п'ятому місяці вагітності, плід вижив! Дівчинка пережила клінічну смерть і без жодної емоції, буквально, як рослина, два роки жила в інфекційному відділенні, доки не знайшлися прийомні батьки. Лікарі вмовляли родину не брати на себе тягар - мовляв, дитина не буде ні ходити, ані говорити. Лікарі назвали дівчинку Богданою. Богом дана дитини тепер живе у прийомній родині. Богдану додому забрали з вагою в 6 кг. Потихеньку навчили їсти не через катетер – як у лікарні, ходити і говорити. Усі страшні діагнози з дівчинки зняті. Тепер вона цілком здорова дитина, яка хоче все знати. Зараз Богдані - 5. Сестри навчили рахувати і потихеньку опановують букви. Про прийомних дітей у цій родині понад усе мріяв батько, бо його мати виросла в дитячому будинку. А після дивовижної історії з Богданою, Євген розпочав кампанію проти абортів. Про наслідки аборту біологічна мама дізналася, коли Богдані оформлювали свідоцтво про народження. У шоковому стані вона все ж відмовилась від дочки. Утім, Марина сподівається, коли в дівчини з’являться бажані діти, вона обов’язково згадає про Богдану.
Жителька ефіопського села Омо двічі воскресла Ж и т е л ь к а ефіопського села Омо Амареч Амече, що Амареч Амече хвора СНІДОМ, двічі воскресла, - повідомляє Християнський Мегапортал Іnvіctory.org з посиланням на Assіst News. Перший раз жінка померла 21 вересня від зупинки серця. Тоді члени церкви, що вона відвідувала, стали готуватися до похорону, а лідери церкви – молитися за померлу сестру. Проминула друга година після смерті – і вона воскресла. Більш 60 чоловік стали свідками її відродження. "Я знаю, що була мертва кілька годин", говорить Амече. 24 вересня серце Амареч Амече знову зупинилося. У цей раз вона була мертвою 4 години, потім знову воскресла. Амареч Амече розповіла своє свідчення жителям села: "Господь додав дні до мого життя... Я знала, що ніхто не міг мені допомогти, але Бог явив чудо. Молиться, щоб я жила життям, бажаним Господу, і щоб Він постачав мене їжею". Парафіянка Айеле Адоре відзначила, що це чудо стало свідченням для невіруючих людей, і багато хто з них сказали, що будуть слідувати за "Богом, що дає життя". Вона також розповіла, що жителі села Омо дуже бідні. Тут немає чистої води. Район страждає від посухи, тому існують проблеми з їжею. В окрузі з населенням у 200 000 чоловік розташовані тільки один медичний центр і кілька маленьких клінік. Тут немає навіть лікарні. Багато хто вмирають до того, як добираються до медичних установ.
Біллі Грему 7 листопада виповнилося 93 роки.
Нещодавно вийшла автобіографічна книга Біллі Грема "Наближаючись додому" (тридцята по рахунку), у якій автор ділиться особистими міркуваннями про літній вік, повідомляє Ден Вудінг із ASSІST Mіnіstrіes. "Усе життя мене вчили, як померти гідно християнина, але ніхто ніколи не вчив мене, як жити в похилому віці, - написав містер Грем. - Я б хотів поділитися з іншими своїм досвідом про цю пору життя, тому що процес старіння - це те, що більшість із нас має пережити". Працюючи протягом року над книгою, що займала дуже багато часу, містер Грэм усе-таки знаходив час для спілкування з членами родини вдома на Монтрит, Північна Кароліна, зустрічаючись з дітьми, онуками, правнуками, і призиваючи інших робити те ж у своїх родинах. "Найбільша спадщина, яку можна передати дітям і онукам, - це не гроші чи інші матеріальні блага в житті, а спадщина характеру і віри", - додав він. Прес-реліз від A. Larry Ross Communіcatіons повідомляє, що "Коли за 60 років служіння євангеліст на практиці показує те, що проповідує: проводить якнайбільше часу зі своєю родиною. Іноді містер Грем зустрічається з друзями і християнськими лідерами, яких він знає вже багато років. Містер Грем цікавиться подіями у світі і щодня переглядає заголовки новин, обговорює статті в газетах із співробітниками, родиною і друзями. Пріоритетом для нього є щоденне читання Біблії і молитва, його регулярно відвідують пастори для спільної молитви й обговорення біблійних уривків і духовних питань. Частина дослідження містера Грема присвячена майбутнім проектам і перспективам додаткових публікацій чи можливості служіння через Інтернет. "Я здивований чудесами технології, і я вдячний за те, як ми можемо поширювати Євангеліє по світі, - говорить містер Грем. - Я з нетерпінням чекаю, коли побачу, як Бог може використовувати мене для служіння Йому в ці останні роки".
№ 12, 17, 2010 2011 р.
CTOP. 12 Цього року була погода дуже посушливою, а так як індіанці живуть високо в горах, то ні кукурудза, ні квасоля не вродили. Ситуація з продуктами була дуже складною. Ми розуміємо, що порівняно наша допомога досить мізерна, але головне, що вона була вчасною. Наша молодь оперативно розподілила обов’язки: частина їздила в гори, щоб роздати продукти і одяг, частина працювала в притулку: провели електрику в 10 кімнат притулку, добудували 2 туалети і душову кабінку, провели воду. Також молодь провела три євангелізаційні служіння в парку міста, а увечері відвідували школу, де зустрічалися з дітьми віком 12-18 років, яким змогли засвідчити за Христа. Багато дітей в молитві покаяння просили Ісуса Христа за прощення їхніх гріхів – за що слава Господу! Хоч поїздка була досить виснажливою, але разом з тим – цінною і завантаженою (як-то кажуть – по повній програмі). Ми віримо, що ця поїздка
послужила рясним благословенням багатьом індіанцям і мексиканцям. Ми мали зустріч з адміністрацією міста, де нам надали список людей (самотніх, старих, вдів). Пізніше дружина мера міста взяла цей список із 40 осіб і брат Рикардо (разом з нею) мають відвідувати цих людей. Разом з невеликою допомогою продуктами Рикардо зможе мати можливість засвідчити їм про Христа. Ця зима певно що буде тяжкою для індіанців. Ми хотіли б ще направити туди найнеобхідніші продукти харчування. Для них це рис і квасоля. Ці продукти можна купити тут (в США) і це буде дешевше для нас, ніж ті ж продукти купувати в Мексиці. Якщо Бог покладе на ваше серце допомогти в цьому напрямку, то надішліть вашу пожертву з поміткою «Для таламарів» – тобто індіанців, і ми постараємося відправити їм цю допомогу (рисом і квасолею).
Праця у притулку
Якщо Ви бажаєте персонально отримувати газету ―Відродження‖, заповніть цей бланк і відішліть нам.
ПІДПИСНИЙ БЛАНК
Так, я бажаю отримувати ―Відродження‖
Пишіть англійською мовою:
FIRST NAME: ____________________________ LAST NAME: ____________________________ ADDRESS: ____________________________ _____________________________ TEL: ( )_________-___________
$ ____ Висилаю мою пожертву на ―Відродження‖ Ваші запитання, пропозиції, відгуки надсилайте на нашy адресy.
Вишліть це разом з Вашою пожертвою
ВАШІ ПОЖЕРТВИ!!! Для таламарів...$ __________ Різдвяні подарунки...$__________ Реаб. Центр м. Нововолинськ...$__________ Сироти...$__________ Де найбільш потрібно…$__________ ВІДРОДЖЕННЯ...$__________ Місіонери...$__________ім’я Місіонера___________________________ Бажаю щомісячно підтримувати вказане служіння. Відповідальний за випуск: Павло Чубарук, тел. (859)552-0596. Відповідальна за розповсюдження: Людмила Леськів, тел. (859)421-6185. Коректура: Геннадій Андросов, тел.: (704)303-9453, e-mail:giva.nadiya@gmail.com Дизайнер: Алекс Чубарук e-mail: alex@cmebenezer.com