Свято Трійці — одна з найвеличніших подій, яку згадують християни всього світу. Ця подія знаменує сходження Духа Святого на землю, зокрема — на апостолів, учнів Ісуса Христа, які молитовно чекали Божої обітниці. Народилася Церква Ісуса Христа. Насамперед, ця подія завершує увесь попередній період історії, декілька тисячоліть очікування людства, коли стало можливим те, що Дух Святий прийшов. Для цього мало настати виповнення часу, про яке пише апостол Павло (Гал. 4:4). Народився Христос як людина. Пройшов земний шлях до Голгофи, страждав, помер, заплатив за наші гріхи Своєю святою кров’ю. Ця ціна крові Сина Божого стала єдиною і повною платою для вимоги святості і справедливості Отця Небесного. Жертвою Христа була зруйнована перешкода між святим Богом і грішними людьми. І таким чином відкрилися двері для вільного злиття Духа Святого на грішну землю, бо всі перешкоди завдяки жертві Ісуса Христа усунені. Нині на землі працює в повноті Дух Святий — третя особа Божества. «А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, — казатиме, і що має настати, — звістить вам» — саме так прорік Ісус Христос про дію Духа Святого (Ів. 16:13). Дух правди вже прийшов! Чи ти прийняв Його? Так само нині збулася інша обітниця і пророцтво Ісуса Христа Своїм учням: «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 1:8). Інше питання: якщо ти учень Христа, чи ти прийняв Духа Святого? Свого часу апостол Павло зустрів учнів Христа та запитав їх: «Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?» А вони відказали йому: «Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!» (Дії 19:2). Тож не будьмо такими учнями. Усі перепони для прийняття Духа Святого знищені! Єдина перешкода — наше невірство. Є категорія людей, які мовби називають себе віруючими, але не вірять у дію Духа Святого, у силу Духа Святого, у божество Духа Святого. І нині Бог Дух Святий Той Самий, як про Нього написано в Діях апостолів! Рясного благословення тобі, дорогий читачу, в прийнятті сили Духа Святого! Саме Дух Святий попровадить тебе до повної правди! «…І пізнаєте правду, — а правда вас вільними зробить!» (Ів. 8:32). Вільними від гріха, від тілесних пожадливостей, вільними для вільного входу в Царство Отця Небесного завдяки силі і дії Духа Святого у твоєму серці. Амінь. Ми живемо у вік інформації, яка широким потоком ллється на нас. Важко розібратися в тому чи іншому життєвому питанню, зокрема проблематично одразу розібратися в питаннях віри, хоч на ці запитання важливо кожній людині мати ясні відповіді. Наші читачі мають багато запитань духовного змісту щодо віри в Бога, служіння Богу в церкві і життя християн нина. Тому пропонуємо рубрику «Духовні запитання» в газеті і «Відродження», в якій надалі хотілося б розглядати різнобічні запитання духовного змісту. Наприклад, такі: Що таке покаяння? Навіщо каятися? Чи всі люди грішні? Чи можливо жити святим життям? Яка церква істинна? Що означає народження згори (рос. – свыше)? Якими повинні бути церковна музика та спів? Як повинен вдягатися християнин? Чи можна християнину вживати алкоголь? Запитань духовного змісту дуже багато. Ви можете задавати ваші запитання і ми постараємося дати об’єктивні відповіді згідно Біблії, вчення Ісуса Христа. Якщо ж ви маєте готові стислі відповіді на важливі й актуальні духовні запитання, надсилайте їх до редакції. Цим самим ви допоможете вести цю рубрику.
З нагоди Свята Трійці читайте відповідь на запитання:
«Керівництво Духа Святого у житті християнина»
Стор. 2
Cтор. 2
Керівництво Духа Святого у житті християнина У Посланні до Римлян (8:14) апостол Павло говорить нам: «Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі». Перефразовуючи ці слова, можна сказати, що християни повинні у своєму повсякденному житті керуватися Святим Духом. Практично в житті кожного християнина відбувається боротьба і вибір: як саме правильно повестися в тій чи іншій ситуації, як вірно прийняти те чи інше рішення? Християнин, як і кожна людина, доки живе й дихає, залишається в тілесній храмині (його дух в душі, а душа в тілі). А людське тіло тяжіє до земного, тобто гріховного. І тому важливо мати керівництво Духа Святого, щоб не йти на приводу тілесних пожадливостей: «Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом – про духовне. Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна – життя та мир, думка бо тілесна – ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може. І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові» (Рим. 8:5-8). І далі апостол підкреслює головну думку (принцип життя християнина): «Ви живете не за тілом, а за духом, тому що Божий Дух живе у вас» (Рим. 8:9). Настільки це має важливе значення для кожного християнина, що апостол наголошує: «А коли хто не має Христового Духа, той не Його!» Ознакою присутності Христового Духа в дусі християнина є плід Духа Святого, виявлений в його житті. Коли ми приходимо в покаянні до Ісуса Христа, то ми приймаємо Ісуса Христа в своє серце. Починається цілком нове життя. Але ж Христос не фізично входить у нашу грудну клітину, а Дух Божий (Дух Святий) з’єднується з духом віруючої людини. Він відтворює в людині життя Ісуса. Це поступовий процес, який сприяє виявленню в житті християнина плоду Духа Святого. У житті того, хто народився
згори і прийняв Духа Святого, відтворюється і зростає плід Духа Святого: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, стриманість (самовладання) (див. Галатам, 5:22-23). Якщо ж цeй плід тривалий час не виявляється, то яким би духовно зрілим християнин себе не вважав, його віра залишається в початковій стадії тілесного християнства, він не має духовного зросту: «бо ви ще тілесні. Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не по-людському робите?» (1 Кор. 3:3). Усі християни в своєму житті (як і всі люди) стикаються з тими чи іншими труднощами, і щоб подолати їх і вибрати правильне рішення, важливо мати керівництво Духа Святого. Перші священнослужителі (апостоли) Церкви Христової мали керівництво Духа Святого. Вони мали відвагу заявляти так: «Сподобалося Святому Духові і нам не накладати на вас ніякого тягарю, окрім цього необхідного» (Дії 15:28 ). То було дуже сміливе твердження – вони сказали, що їхня думка збігається з волею Бога – Святого Духа: «завгодно Духові Святому і нам»! Ви можете запитати також: якщо це завгодно Святому Духу, то яке значення має думка апостолів? Але вони були удостоєні партнерських відносин з Богом. Вони мали вибір: прислухатися до Святого Духа чи ні. Вони могли ухилитися і не прийняти волі Духа Святого і могли підкоритися Його керівництву і вчинити так, як бажав Він. У кожного християнина є свобода вибору: можливість діяти з благословіння Святого Духа, або ж зіткнутися з
проблемами, які б виникли в результаті якогось іншого рішення. Дух Божий всюдисущий, а людина короткозора, нед а л е ко гл я д н а , тому важливо прийняти думку Духа Святого, бо Бог завжди нам бажає добра і знає, як саме нас попровадити до цілої правди. Важливо не тільки прислухатися до Духа Святого, а й довіряти Йому. Апостоли у своєму щоденному житті, пов’язаному з проповіддю Євангелії, керувалися Духом Святим: «А що Дух
Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську. Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів» (Дії 16:6-7). У житті християнина його егоцентрична тілесна природа повинна маліти, а Дух Ісуса Христа повинен зростати. Це тривалий процес. День за днем Дух Божий повинен зростати в нас. Якщо ж вперто не покорятися волі Духа Святого, або ж переривати процес керівництва Духа, то це (як вже було зазначено) ознака духовної незрілості, тілесного християнства.
Ким є для тебе Дух Святий? «На мені Дух Господній!» — з такими словами розпочалася земна місія Ісуса Христа (Лк. 4:18). Християни не часто говорять про ті добрі досягнення, які вони пережили у своєму житті виключно завдяки Духу Божому, а без Духа Святого вони не були б самодостатніми. Історичні відомості про видатних Божих сподвижників, які написали чудові музичні чи поетичні твори, побудували прекрасні храми, що відносяться до чудес світу, свідчать нам про те, що це все вони змогли звершити завдяки дії Духа Господнього, Котрий надихав їх. Окремі особи і цілі народи отримували особливу жертовність і любов одне до одного завдяки дії Духа Святого. На цій землі ми бачимо матеріальний світ (видимий), але нам слід пам’ятати, що є ще й духовний світ, який хоч і невидимий фізично, але так само реальний. Духовний світ складається з Небесного Царства, в основі якого Дух Божий, і духовний світ має ще й піднебесну складову, яку наповнюють «духи злоби піднебесної» (Єф. 6:12). Часто ті люди, які не мають Божої премудрості і сили, плутають ці два духовних світи, і користуються силами духів злоби піднебесної. Про них говорив Христос, що вони помиляються, бо не знають ані Священного Писання, ані сили Божої (Мт. 22:29). Отже, Небесне Царство наповнене Духом Божим, про це нам так багато говорить Євангелія. Хто ж може нам надати достовірну інформацію про боже-
ственну особу Духа Святого? Саме завдяки дії Духа Святого в єднанні з нашим духом приходять до нас сила, відвага, мудрість, чудеса, розуміння Слова Божого – Євангелії. Найкраще про дію Духа Святого засвідчив сам Ісус Христос. Як людина, Ісус був сином земної жінки Марії. Але, як Бог, Він був зачатий Духом Святим. Під час хрещення у річці Йордані Дух Святий злинув на Ісуса в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!» (Лук. 3:22). Перемогу над спокусами від диявола Ісус отримав завдяки Духу Святому. В служінні людям, в проповідях, в чудесах та знаменнях Ісус вбачав працю Духа Святого.
Ще одна досить важлива складова у розумінні керівництва Духа Святого: Дух Святий ніколи не буде суперечити Біблії – Слову Божому, вченню Ісуса Христа та апостолів, переданому нам на сторінках Євангелії, Нового Завіту Господа Ісуса Христа. Це важливо знати й дотримуватися цього, тому що нині, як ніколи раніше, є багато віруючих, які стверджують, що керуються Духом Божим, але вони потрапили в духовну оману і знаходяться під впливом зовсім не Божого Духу, тому що їхні твердження і поведінка (плоди також) цілком суперечать Євангелії і Заповідям Ісуса Христа: «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослужіння, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього» (Гал. 5:19-21). А там, де керівництво Духа Святого, там не буде хвальби людської, а буде в усьому виявлятися слава лише Богові! Де Дух Божий, там буде скромність, не буде чванливості, гордості, а буде смирення, лагідність. По цьому дуже легко визначити, який дух наповнює людину. Якщо людина запальна й швидка до суперечок, сварки, легко сприймає образи і сама ображає, не прощає образи, а мстива, то це природа тілесна, земна, яка не має керівництва Духа Святого. «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож, прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» (1 Кор. 6:19-20). Геннадій Андросов
Коли Син Божий помирав на хресті заради спасіння грішних людей, бо така була воля Отця, то був залишений Отцем Небесним. Але Він не був залишений Духом Святим! Він був з Ним, коли Його тіло було мертве і на третій день Ісус був воскрешений Духом Святим! Син Людський (як себе називав Христос) ніколи не відчував себе самотнім, Дух Святий був в Ньому, а Він в Дусі Святому. По вознесінні на Небеса Христос просив від Отця найдорожчого подарунка для людини. Що саме? Дар Духа Святого. Ісус Христос одного разу звернувся до простої жінкисамарянки і сказав: «Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води!» (Ін. 4:10). Божественний вчитель Ісус Христос навчав Своїх послідовників, щоб вони просили Отця Небесного Духа Святого, щоб Він був наданий їм. Сам Ісус пообіцяв, що це обітниця для всіх дітей Божих. А апостол Петро, коли сповнився Духом Божим, то прорік для нас такі слова: «Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви отримаєте! Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш» (Дії, 2:38-39). Не так важливо яке в тебе віросповідання і який ти відвідуєш храм, церкву. Якщо ти справді християнин, Учитель наш Христос бажає, щоб ти пережив присутність, наповнення, дію і силу Духа Святого у своєму житті вже сьогодні...
№28, травень - червень 2014 р.
Cтор. 3
Religious people have no need in the baptism of the Holy Spirit God is just a religion for religious people. They believe in Him, but they consider that service to Him is following the responsibilities of a Christian: attending church, tithing, and doing good deeds. A person who lives for God, searches to have a true connection with Him, to enter His presence and feels a great desire to glorify the Lord. This is where one encounters the problem: having a lack of words with which one can glorify Him. This is one of the reasons why God has sent us the Holy Spirit, to help us glorify God. It is written «Open thy mouth wide, and I will fill it.» Psalm 81:10 and only through the Holy Spirit you can call Jesus Lord. «Likewise the Spirit also helps in our weaknesses. For we do not know what we should pray for as we ought, but the Spirit Himself makes intercession for us with groanings which cannot be uttered.» Romans 8:26.
Discomfort that the Holy Spirit creates How do we feel when someone tells us that we have sat in the wrong seat? How important is it for us to be in the correct spot before the Lord? The Holy Spirit can guide us with the latter. It is written that the Holy Spirit will «...convict the world of sin, and of righteousness, and of judgment» John 16:8 In order to cure a disease we need to know the correct diagnosis and the corresponding treatment. Even though we often do not want to take stronger medication, we agree to take it in hopes of getting better. This is even more prevalent in our
spiritual life. Oftentimes we may not agree with what the Holy Spirit or the Word of God points out in our lives, but for the sake of salvation it is worth our attention. This is all the work of the Holy Spirit. It creates discomfort but it is for our benefit.
Jesus calls the Holy Spirit «Comforter» People who have no needs, no sorrow, no grief, and are not persecuted have no need in a Comforter. When Jesus said that He will send a Comforter, He knew that the road of a Christian will not be easy. Therefore if you have no need in the Holy Spirit then you maybe need to analyze your life and see if you are on the path to salvation.
The joy that you receive by serving others is irreplaceable No matter what it may be: helping out physically, talking to someone, or doing anything to make someone’s day better; especially if it is for the Lord and His glory. Oftentimes we get so busy with our everyday lives that we forget to take a minute to speak with and serve the people around us. There are people who are constantly serving others; they have given up their lives in order to live for others. Although they have chosen this path, they still have the needs we all have. To meet their needs, they need finances. So, we turn to you and ask that you help someone financially. It might be $5, $10, $40... whatever the Lord lays on your heart. This will be another form of serving others. There are many missionaries out there who have no financial support. They are hoping and praying that God will provide them with a sponsor. I believe that this isn’t a coincidence that you are reading this, but the Lord is tugging at your heart to help out someone who has devoted their life to serving God by serving others. You may send a check or donate through our website. You can find our mailing address and website info on the last page of this newspaper. May God bless your decision.
№28, травень - червень 2014 р.
Cтор. 4 З МІСІОНЕРСЬКОЇ ПОШТИ
Дорогі друзі, браття та сестри. Вже понад сім років як ми з дружиною приїхали в с. Новаки Полтавської обл. Дякую Богові за те, що Він вклав в наші серця бажання трудитися на місіонерській ниві. Прийнявши Христа в своє серце, ще перебуваючи на військовій службі, я зрозумів, що кар’єра офіцера не співпадає з Божими планами. У 2003 році в 30-річному віці я з дружиною розпочали нове життя в служінні Христу. Спочатку Бог довірив служіння сторожа та кочегара в помісній церкві м. Лубни. Я також проповідував в місцевій і ще в одній сільській церкві. Пізніше Господь провів нас через місіонерську школу «Добрий Самарянин» в м. Рівне. З подякою згадую прекрасні дні навчання, керівників та працівників місії, через яких Господь допоміг мені ще більше зрозуміти ціль нашого земного життя. Після завершення навчання ми переїхали в с. Новаки Полтавської обл., в якому з Божою допомогою розпочалася духовна праця. За минулі роки було багато Божої милості явлено в нашому селі. Яке ми з дружиною дуже полюбили. Бог звільняв людей від алкогольної та інших гріховних залежностей. Суттєво змінилася духовна атмосфера в селі і була утворена церква. На сьогодні Бог відкрив нам двері в школу і два дитячі садочки, в яких сестри-місіонерки (Люба Журавська, Богдана Кірічик) регулярно проводять тематичні заняття з дітками села. За останні роки люди жителі селища почали охоче та сміливіше йти на розмови на духовні теми. Наша місіонерська команда має однодумність. Нас об’єднують одні цілі і бажання. Ми молимося за духовне пробудження села.
Усі ці роки ми з дружиною мали серйозне випробування в вірі, житті та в служінні. Наш старший син мав хворобу, яка зупинила його розумовий розвиток на першому році життя. Усі 16 років його життя нам постійно приходилося бути біля нього, впродовж цих років він був двічі паралізованим. Важко було нам і стороннім людям зрозуміти шлях, яким вів нас Господь. Дякую Богу, що Він ніколи не допускав в наші серця нарікання. Не раз приходила думка, що так хочеться трудитися, йти, проповідувати, а я часом не можу вийти з дому. Але у Бога на все Свій час. 29 квітня, після 16 років страждань і сліз, серце нашого сина зупинилося і він перейшов у вічність. Під час похоронного служіння біля гробу сина ми з дружиною багато чого зрозуміли. Коли ми доглядали його, це бачив Бог і бачили люди. Коли на подвір’ї зібралося багато людей, сусіди, вчителі, люди різних віросповідань, прийшли навіть ті, що були раніше досить агресивно до нас налаштовані. Ми зрозуміли, що всі ці роки Бог працював не лише в наших серцях, а й у серцях цих людей. Скрізь сум і сльози по-
ПАЛКИЙ ПРИВІТ від МІСІОНЕРІВ з РОСІЇ! Олег Бричка, Віра Бричка, смт Лісогірськ, РОСІЯ
Вітаємо Вас, дорогі наші брати та сестри, працівники місії, наші жертводавці і спонсори. З великою вдячністю звертається до вас християнська сім’я Олега та Віри Брички, а також наші дітки. Шлемо вам щирий християнський привіт і найщиріші вітання миру, любові з далекого краю зі сходу Росії, поселення міського типу Лісогорська. Тут населення складає близько 5 тисяч жителів. Ми переїхали сюди з сусіднього містечка, районного центру Чунського, до якого від нас усього 10 км. Там населення складає близько 14 тисяч. Місцеві це поселення й місцевість називають Чуна, така ж назва й місцевої річки. Ці поселення почали масово заселятися одразу після війни 1941-45 р.р. розробниками тайги, будівельниками БАМу, нафтопроводу. В останні роки у зв’язку з демографічною ситуацією в Росії і віддаленістю кількість населення Лісогорська і Чуни значно скоротилася. Ми знаходимося між двома великими містами: до Іркутська 770 км, 510 км до Красноярська. А до Києва, столиці України, від нас більше 5 тисяч км. Від думок про Україну аж серце щемить, але Бог покликав нас трудитися саме тут, на Далекому Сході найбільшого материку планети Земля за назвою «Євразія». Насамперед, ми хочемо вам від
усього серця щиро подякувати за те, що ви підтримуєте нашу сім’ю матеріально. Ми молимося за вас, щоб ні в чому ви не мали нестатку, а Господь щоб завжди і у всьому був з вами. Нехай Божий мир і любов завжди наповнюють ваші серця, щоб всі люди, з якими ви зустрічаєтеся та спілкуєтеся, бачили у вас прояви Божої любові. Тепер хочу трошки розповісти про нашу працю. Як я вже написав, ми зовсім недавно усією сім’єю переїхали в Лісогірськ з поселення Чунського, де ми раніше проживали й трудилися. Наш переїзд є ознакою того, що праця на євангельській Божій ниві розширяється! Слава Господу! Чотири роки тому ми придбали в Лісогірську будиночок, в якому тільки-но зараз завершили ремонт. В цьому ж поселенні два рази на тиждень ми проводимо богослужіння, моя дружина проводить з дітками недільну школу. Збираємося на квартирі. За період нашого служіння тут вже покаялося 10 людей. Ми не залишили працю в Чунському, там щонеділі ми також проводимо богослужіння. Саме з цього поселення і розпочалася місіонерська праця українських місіонерів. Разом із братом Романом, з яким ми удвох розпочинали євангельське служіння в цьому краї, а також за підтримки небайдужих людей до місіонерського служіння, Господь
допоміг нам придбати будинок в Чунському, який ми повністю реконструювали під дім молитви. Там також моя дружина веде уроки недільної школи для діток. За весь період праці в поселенні Чунський церква Божа виросла до 30 чоловік, хоча щонеділі церкву відвідує близько 40. Віримо, що Слово Боже, яке засівається в серцях цих змучених гріхом людей, у свій час проросте і принесе рясний плід. Переважна більшість населення Красноярського краю страждає від алкоголю, але ми є свідками того, як Господь звільняє людей від цієї страшної гріховної залежності і дарує спасіння та нове й щасливе життя. Наскільки можу допомагаю фізично ще й самотнім та стареньким бабусям та дідусям, свідкую їм також про Господа. Разом з дружиною ми ще займаємося благоустроєм дому молитви в Чунi. Будь-ласка, моліться за наше служіння, щоб Господь давав нам більше сили трудитися, щоб ми були світлом для цих людей і ніколи не занепадали духом. Ми дуже потребуємо цього! А ми в свою чергу будемо молитися за вас, щоб Божі благословіння завжди в усьому супроводжували вас! З любов’ю та вдячністю до вас сім’я Олега та Віри Бричок, Росія.
хоронного служіння я бачив, як це служіння раптово перетворилося на євангелізаційне, і десятки людей слухали живе Боже Слово. Господь влаштував приїзд співочого гурту «Світло правди» з Рівненщини, служителів церков, керівництва місії «Добрий Самарянин». Життя нашого старшого сина було коротким, але плідним для нас. Через його життя і страждання Христос привів нашу сім’ю не тільки до покаяння, але й багато чому навчив. Сидячи біля труни я відчував, як моє серце сповнене подякою Ісусу за кожен день цих 16 років випробувань нашої батьківської любові, віри. Я подумав, що мій Сашенька прийшов на цю землю і виконав те призначення, що визначив йому Творець. І Бог забрав його до Себе. Дорогий читачу, чи сьогодні ти виконуєш своє призначення і служіння, яке поклав на тебе Христос? Комусь Бог дав 16 років, а скільки років відміряні тобі? Р. S. Хочемо разом з дружиною Марійкою та всіма нашими дітками висловити щиру подяку Богу за всіх людей, братів, сестер, служителів, елів, які всі ці роки не раз підтримували и нашу сім’ю в молитвах, словом м і ділом. Щиро вам дякуємо, запрошуємо до співпраці і в гості. Рабовлюк Вячеслав, с. Новаки, Лубенський р-н, Полтавщина, Україна. Тел. 097-04-22-025, 050-160-29-09.
Весняний випуск 2014 р. місіонерської школи місії «Добрий Самарянин»
25 травня 2014 року при місії «Добрий Самарянин» завершилося навчання 22 братів та сестер, які вирішили посвятити своє життя на місіонерське служіння. Упродовж трьох місяців ще досить юні, але щиро віддані Богові, молоді люди отримували необхідні знання для успішної і плідної праці місіонера, а вже з червня-місяця вони підуть самостійно нести вістку Євангелії жителям нашої рідної України. Звертаємося до вас, шановні читачі, підтримайте цю молоду армію Ісуса Христа у своїх молитвах, щоб Бог через їхнє життя та служіння зміг завершити ще багато Своєї праці. А якщо ви особисто зацікавилися кимсь із цих місіонерів і бажаєте більше знати про його (її) працю, служіння, чи навіть підтримати когось з місіонерів матеріально – звертайтеся за адресою редакції газети. Нехай Господь благословить вас рясно! Ростислав Боришкевич, директор місії «Добрий Самарянин»
Світлана Бабак Павло Дімітров
Алла Кусік
Руслан Лесюта Людмила Самойлюк Вадим Селевчук
Володимир Чугай Ірина Ясинська
Давид Мігдаль
№28, травень - червень 2014 р.
Cтор. 5
Быть там, где хочет видеть тебя Бог!
Инна Миронюк, г. Снежное, Донецкая обл., Украина. Тел. +38 097 176 99 44.
Я родилась в городе Костополе, на западе Украины. Наш дом находился возле самого леса, и я часто выходила поутру на качели, прислушивалась к пению птиц и шелесту листвы. Местная природа меня всегда восхищала своей красотой. Я понимала, что есть Творец, Который это всё создал. Моя бабушка говорила, что есть Бог на небе. Она посещала каждое воскресенье православную церковь и иногда брала меня с собой. Своим детским разумом я тогда ещё не понимала, что Бог на небе, а не на иконах. Ложась спать, я молилась выученными с бабушкой молитвами, также я знала молитву «Отче наш». Мои родители жили плохо. Их отношения с каждым днём ухудшались, и это привело к тому, что наша семья была разрушена. В то время мне было около девяти лет, а моей сестрёнке полтора года. Нам пришлось переехать в город к маминым родителям, на восток Украины в город Снежное. Я перестала молиться, часто замыкалась в себе. Я всё больше удалялась от Бога, хотя и начинала Его искать. Так бежал год за годом. Я достигла подросткового возраста. Мне всё было не так, я не хотела слушаться маму, отказывалась посещать музыкальную школу, и даже жить мне не хотелось. Я не могла понять смысла своей жизни. Вокруг видела только
зло и неправду, у меня не было никакой радости. Когда и бывали счастливые моменты, они как-то быстро растворялись в жизненной суете. Юношеский период жизни у меня был духовно очень тяжёлым. Возникало ещё больше вопросов, на которые я не могла найти ответ. Я искала выход, но не могла понять, где он. На моём пути встречалось много огорчений и разочарований. Я поступила в университет, но интереса и удовлетворения от жизни у меня не было, всё оставалось по-прежнему. Летом я часто приезжала в гости в Костополь. Я очень любила этот город и люблю до сих пор. Однажды родственники пригласили меня поехать на съезд церквей в селе Збуж, и я нехотя согласилась. Мы приехали на место служения, подошли ближе к сцене. Я слушала об исцелениях, о чудесах Божьих в жизни многих людей, о том, как Бог выводил людей из самых тяжёлых тупиков жизни, что человеку такое совершить невозможно. В подсознании я всё-таки понимала, что это всё делает Вседержитель Бог. Когда стали призывать к покаянию, я решила, что мне нужно покаяться, в моём разуме шла война, я осознавала свою греховность, но выйти вперёд я так и не смогла. Собрание продолжалось, я слушала свидетельства и сопоставляла их со своей жизнью. На сердце становилось всё тяжелее и тяжелее. И вдруг я услышала одно свидетельство о группе байкеров, которые пришли на богослужение, но не приняли слово Божье о покаянии и, уходя, посмеялись над этим призывом. Но конец их был печальным: они попали в страшную аварию. Я ужаснулась: мне ведь не известно, как дальше пойдёт моя жизнь. А если со мной что-то случиться, где я окажусь? Служение подходило к завершению, и мы продвигались ближе к своей машине. И я опять услышала слова призыва к покаянию. Но теперь я уже не раздумывала о том, покаяться мне сегодня или нет, — решительно повернулась и направилась к месту, где совершали молитву. Пока я шла вперёд, к алтарю, всё больше осознавала свою греховность. После молитвы покаяния я явственно ощутила, что Иисус меня простил и освободил от грехов-
ного груза. Меня уже ничего не смущало и не могло остановить, потому что Бог даровал мне покаяние! Я твёрдо решила посвятить себя и свою жизнь служению Богу и людям. Я никогда раньше не испытывала такого покоя в сердце! Божественный мир наполнил мою жизнь. А самое главное — я испытала на себе прикосновение Божьей любви, которую не сравнить ни с чем другим. Я поняла ценность своей жизни пред Богом. Иисус Христос благословил меня, и я приняла святое водное крещение. Жизнь моя стала новой, исполненной впечатлений. Я даже не могла представить, что Бог может совершенно изменить всё вокруг, но самое главное, что Бог изменил моё сердце. Я начала петь в молодёжном хоре, участвовала в декламации стихов, с молодёжью из церкви мы посещали немощных и больных, соседние общины. В сердце я желала трудиться больше, но не могла понять, где ещё меня хочет видеть Господь. Однажды к нам в церковь приехала группа миссионеров, на вечернем собрании они свидетельствовали, пели, говорили о трудностях, которые приходится переносить во имя Господа. После собрания мы задавали много вопросов о миссионерском служении, они искренне делились своими переживаниями и чудными делами Божьими в их жизни. Я понимала, что их жизнь всецело принадлежит Богу! Та искорка желания полностью посвятить жизнь Господу возгорелась во мне ещё сильнее. Я понимала, что из-за некоторых обстоятельств я не могла пойти учиться в миссионерскую школу. Вернувшись домой, я склонила колени и искренно рассказала о своём желании моему Другу — Иисусу. До сих пор помню эту молитву. Я доверила эту нужду Богу. После я не молилась об этом. Я продолжала жить в том же ритме. Прошло около полугода, мне нужно было переехать в Донецкую область, но я не хотела этого. Я не знала, как мне поступить. Мне очень не хотелось покидать свой любимый город Костополь, в котором я провела своё детство. Там я обрела спасение во Христе и друзей. Я взвешивала. На одну чашу весов я положила то, что оставлю в Костополе, где всё мило моему сердцу: хор, молодёжь, большая церковь, природа, общения, друзья. На другую чашу я положила то, что ждёт меня в Донецкой области: маленькая церковь, в которой очень нуждаются в Божьих тружениках, мои родственники, не служащие
Богу. Тогда меня посетила мысль, что я взвешивала, где мне будет легче и лучше, а нужно думать о том, где меня хочет видеть Бог. И я осознала, что в Костополе я живу для себя, а в Донецком регионе я нужна Господу, чтобы совершить Его дело. Смирившись и покорившись воле Божьей, я приехала на Донбасс. В церкви города Снежное я начала заниматься с детками в воскресной школе, петь с молодёжью и сольно. Я делала в церкви всё, что требовалось. Параллельно Бог трудился над моим сердцем, переплавляя его. Это было очень тяжёлое для меня время. Меня очень влекло назад в Костополь, но я понимала, что всё не просто так. Я долго не могла понять, почему мне так бывает тяжело, иногда приходили сомнения, что я зря уехала. Я молилась и спрашивала у Бога. И Бог дал мне ответ. Я вспомнила ту молитву, когда сказала, что хочу трудиться для Бога больше. И тогда мне стало всё понятно. Я поняла, что Бог меня проведёт чрез все испытания. Ведь важно то, что я в центре Его воли, — значит, я на верном пути. Бог очищал моё сердце, удаляя различные пороки и греховность. С разных сторон были испытания: на работе, дома, в церкви. Но Бог через Своё Слово говорил, что любящим Его всё содействует ко благу. Я смиряла своё сердце и искала Господа. Только в Нём я находила покой и утешение, это придавало мне новых сил. Я искала поддержки только у Господа. Бог приблизил меня к Себе. Я научилась слышать Его голос и видела, как чудно Он меня поддерживал. В дальнейшем Бог дал мне ещё труд: я стала посещать тюрьмы, исправительные колонии, реабилитационные центры, детские дома. Я несла туда истину и прославляла святое имя Иисуса Христа. Через год я стала петь в региональном хоре Донецкого округа. За всё слава единому Богу! Он всё знает, где мы наиболее нужны и полезны, чтобы прославилось Его имя. Главное — научиться слышать голос Божий, чтобы быть там, где Он нас хочет видеть. Я очень благодарна Господу, что Он даровал мне покаяние, прощение и спасение во Христе Иисусе. Бог изменил мою жизнь настолько, что раньше я даже не могла об этом помыслить. Я нашла то, что искала, сама того не подозревая. Это — Иисус!!! Он — жизнь моя, в Нём я обрела радость и спасенье!
Средь суеты, томления земного, Когда нет сил вмещать, нести любовь, Спешу к ногам Иисуса дорогого: Душа желает обновленья вновь.
Его спасительной святой любовью Согрета буду я в безсилья час. И всё, что предназначил Бог судьбою, Пройду я с Ним, и скорби, что сейчас…
Нам легче с Богом в этой земной жизни Идти вперёд, где ждёт покой сердцам. Все силы приложу, идя к Отчизне, Блаженство получу я только там.
Я вижу, как бессилье поражает: Не видно ни начала, ни конца. Лишь нитка веры со Христом соединяет. Дай, Боже, не порвалась чтоб она.
Они во благо мне, и это слово Не раз звучало для моей души. А в совести звучало очень строго: «Скорее к совершенству поспеши.
Ведь только там покоя сердца сладость, И только там я буду отдыхать, Только туда, где ждёт спасенья радость, Где вечно дух мой будет ликовать. Инна Миронюк
Хоть слаб мой дух, спешу я на колени, Склонить главу перед Царём царей, Произнести то робкое моленье Перед Владыкой, Другом поскорей.
Хоть трудно на пути, ты не сдавайся. Иди вперёд — нет времени стоять. За веру в Бога жертвой подвизайся. Не стой в беспечии, не нужно унывать.
Я пред Всевышним сердце открываю, И все грехи, падения свои Я у креста Голгофы оставляю: Иисуса жертвою они мне прощены.
Ты всё пройдёшь, прославишь имя Бога, «Благословен Господь», — как Иов скажешь ты».
Хоть трудно мне, это моя дорога, Дорога в небеса, там все мои мечты.
№28, травень - червень 2014 р.
Cтор. 6
АНГЕЛ - ХРАНИТЕЛЬ ДІТЕЙ
—Ти зараз підеш спати. Послухай, як дме вітер і сипле лапатий сніг у шибки. Холодно, а твоє ліжечко тепле й м’яке. — Я з радістю йду спати! — вигукує Карпуша. — А ти, мамо, прийдеш зі мною молитися? — Звичайно, моє дитя, але поспішай, тому що у мене сьогодні ще багато справ, перш ніж я зможу спочити. Мама пішла продовжувати роботу – вона щойно вийняла з печі рум’яний духмяний хліб. Жили вони на самотньому хуторі і годувалися, обробляючи шматок землі. Карпуша сам роздягнувся і пішов до ліжка, що стояло біля великої печі, тепло якої було таким приємним. — Мамо, я вже роздягнувся. Ти прийдеш зі мною молитись? Мама підійшла і почула благоговійну молитву сина: — Люблячий Ісусе, Спасителю! Ти любиш маленьких діточок, зроби мене мудрим і слухняним. Благослови мою любу матусю і сестричку і пошли ангела-хранителя, щоб він цієї ночі беріг мене. Амінь. Мама обійняла своє дитя, поцілувала його і пішла на кухню закінчувати свою роботу. Залишившись сам у темній кімнаті, хлопчик раптом закричав: — Мамо, мамо, йди мерщій, мій ангел стоїть ось там і знаком руки кличе мене! — Ти дрімаєш, Карпуша, і тобі сниться. Спи спокійно і більше мене не клич.
Хлопчик намагався заснути, та незабаром він знову покликав матір: — Мамо, я запевняю тебе, ангел кличе мене знову! — Коли він тебе ще покличе, — то йди до нього і візьми його за руку. — Вона думала, що син зі своєю живою уявою шукає, як відігнати сон. Мама вийшла до сараю набрати сирих дров, щоб підсушити їх, поклавши на ніч у піч, з якої щойно вийняла хліб. А Карпуша подивився знову туди, де він бачив ангела. Раптом ангел з’явився знову і втретє поманив його рукою. Без затримки Карпуша виліз з ліжка і побіг назустріч ангелу, котрий простяг до нього обидві руки. Як тільки він наблизився до нього, той зник, а в кімнаті пролунав оглушливий гуркіт, і Карпуша зі страху закричав. Велика стара піч, не витримавши перегріву, повністю розвалилася і засипала ліжечко хлопчика розпеченою цеглою. — Дитя моє! Мій бідний хлопчику! — вигукнула жінка у розпачі, вбігши до хати. — Він похований під розпеченою цеглою! — Ні! Ні, мамо! — вигукнув Карпуша, котрий встиг заспокоїтись і прийти до тями від пережитого страху, і побіг назустріч мамі, — я не постраждав. Ангел мене втретє покликав, і я зразу ж побіг до нього. І тільки-но я залишив ліжко, як піч одразу ж завалилася! — Дякую Тобі, мій Боже! — вигукнула мати зі сльозами радості на очах і міцно обійняла своє дитя. Тепер вона на власні очі переконалася, що
Дорогі діти! Найдорожче, що ми маємо у цьому житті – це наші батьки! Вони єдині для нас, рідні, дорогі. Біблія говорить, що коли ми їх будемо шанувати, тобто слухатися і берегти їх, то сам Господь благословить наше земне життя. Цінуйте своїх батьків, вони віддають вам своє життя!
Мої батьки
Поглянь на пророслу малу зернинку. Її паросток надто ніжний та тендітний, беззахисний, але цілеспрямований. Спочатку він зародився в серці (середині) насінини, потім пробився крізь її стінки назовні і почав рости. Він мріє стати дорослим колосом, прожити з радістю своє коротке життя і принести користь людям. Його ціль – нагодувати людину. А тепер подивися на себе. В тебе є ручки, ніжки, голова, тулуб. Проте спочатку ти був не таким. У глибині своєї матері, в її утробі ти зароджувався Богом. У вас з матусею все було спільним: тепло, їжа, музика. Ти слухав розмови дорослих, дивився на світ її очима, був схожим до тендітного паростка, котрий щодня ріс. Коли твоя ручка чи ніжка випростувались, то вони торкалися внутрішніх стіночок маминого животика, і вона гадала, що б це могло бути? Тато з мамою підбирали тобі імена, кажучи при цьому: «Якщо народиться дівчинка, назвемо її Олечкою, якщо ж хлопчик, то Максимком». Вони чекали на тебе дев’ять довгих місяців і готувалися до зустрічі з тобою, як до найбільшого свята. Бог дарував тобі батьків. Шануй їх своїм життям, ніколи не осором, слухайся їх, дбай про них, бо мама з татом віддають тобі все, що мають.
«Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі…» Книга Вихід 20:12
Господь дійсно послав ангела для того, щоб врятувати її сина. Потурбуйтеся, дорогі діти, про те, щоб ваш ангел також вас охороняв. Не засмучуйте його непослухом, і коли вас лукавий штовхатиме на гріх — моліться.
У БАТЬКА НА РУКАХ Автор: Хлопчик намагався забратися по високому кам’янистому схилу. Він знав, що там нагорі стоїть дім, в якому тепло, є світло і їжа. Там затишно і безпечно. Там чекає його батько. Хлопчик дуже жалкував, що не послухався батька і втік так далеко від дому. Він видирався вгору, падав, його руки і ноги були в синцях. Він замерз, втомився і в кінці-кінців зрозумів, що ніколи не зможе підійнятися на цю гору. Він заплакав і у відчаї почав кликати батька: «Тату! Тату!» Батько почув голос сина, спустився вниз, узяв хлопчика на руки і почав підійматися на гору. Хлопчик зігрівся, заспокоївся, а потім запитав батька. Хлопчик: Ти пробачив мене за те, що я пішов один без тебе? Батько: Так, пробачив. Хлопчик: Я ніколи більше не піду від тебе. Ми завжди будемо разом, я завжди буду хорошим і добрим. Автор: Батько все вище і вище піднімався по кам’янистому схилу. Хлопчикові знову стало страшно. Хлопчик: Я боюся. Батько: Я міцно тримаю тебе. Хлопчик: А ти не впустиш мене? Батько: Ніколи. Хлопчик: А тобі не важко? Батько: Ні. Хлопчик: Я хочу допомогти тобі нести мене. Батько: Спробуй. Хлопчик: Я говоритиму тобі, куди йти. Батько: Але я сам знаю дорогу. Хлопчик: Тоді я підстрибуватиму в такт твоїм крокам. Батько: Цим ти більше заважатимеш, ніж допоможеш. Хлопчик: Я перебиратиму ногами, ніби теж йду. Батько: Така допомога скоріше схожа на обман. Хлопчик: Відпусти мене на
землю, я піду сам. Автор: Батько поставив сина на ноги, та хлопчик відразу ж посковзнувся і трохи не впав. Батько встиг підхопити його. Батько: Цей схил не переборний для тебе. Хлопчик: Але що я можу зробити, аби тобі було легше нести мене? Батько: Подумай. Хлопчик: Я не знаю. Автор: Батько із сином на руках продовжували підніматися вгору. Хлопчик поглянув у очі батькові і сказав: Хлопчик: Я так люблю тебе! Батько: Дякую, це саме та допомога, якої я потребую! Автор: Ісус зробив все для того, щоб ми були щасливі. Якщо ти прийняв Його в своє серце, Він обов’язково доведе тебе до тих небесних осель, де ти навіки будеш із Ним. Ми нічого не можемо додати до того, що зробив для нас Ісус. Ми можемо лише дякувати і любити Його.
№28, травень - червень 2014 р.
Cтор. 7
ХРИСТИЯНСЬКИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР м. СОСНІВКА Лист до редакції Луцика В. П., відповідального за служіння в реабцентрі м. Соснівка
12 травня 2014 р. Слава Ісусу Христу! Перш за все, прошу вибачення за те, що з таким запізненням дякую за допомогу, яку надала місія «Ebenezer» нашому ребцентру. Отримані кошти в сумі 1200 $ за 2013 рік і в лютому 2014 р. 1110 $. Кошти за 2013 р. пішли на будівництво. Ми постійно щось будуємо. Також закупили каченят, гусят, поросят. Придбали бак-ємкість для душу. Залили фундамент під літню кухню і вимурували грубку. Ми також придбали п’ять вуликів з повними бджолосім’ями. Вулики старенькі, але сім’ї в них сильні. Вийшов вже один рій і ми зробили ще окремі нові сім’ї. Придбали вощину, наробили рамок і ще всього іншого – що потрібно для пасіки. За зиму плануємо зробити корпусні вулики і причіп для перевезення вуликів. Докупили ще одну вівцю з двома ягнятами. На зиму у нас вже буде 10 самок і тому ми будемо будувати кошару для овець. Трохи матеріалу для цього вже маємо. Закупили 30 курей-несучок, маємо ще докупити гусенят. На полях вже засіяли і засадили своїми силами. У центрі зараз 5 чоловік. Хлопці постійно допомагають у селі, здебільшого старим людям. Ріжуть, рубають дрова, пасуть корови, працюють у полі. Коли кличуть на обід, то горілки не ставлять, бо молитися не будуть. Ось так за роботою в селі свідчать про Господа. Люди і грішми розплачуються за роботу і продуктами. Раз на тиждень робимо у ребцентрі зібрання. Приїжджають з сусіднього села Яструбовичі троє молодих у вірі людей. Деколи привозять когось з села. Сіється Слово, а воно дарма не посилається. Висилаю свідчення двох вихідців з реабцентру. Один працює у нас в церкві, другий у Великих Мостах, у сиротинці. Щиро дякуємо місії за допомогу. А Бог хай зробить значно більше над усе, чого просимо або думаємо (Єф. 3:20)
Свідчення реабілітанта Сергія Кузміча
Мене звати Сергій. Вже півтора року я з Богом. Покаявся в червні 2012 року, в липні 2013 р. вступив в Завіт через водне хрещення. Мені 1 рік. До 39 років я не знав Бога, вів гріховний спосіб життя. Коли я потрапив в реабцентр, то не рахував себе грішником. Не крав, у тюрмі не сидів. Але коли я відкрив Біблію, то Бог помаленьку почав відкривати мої духовні очі, і тоді я зрозумів, який я негідник. Диявол мене так обікрав, обдурив, я був його рабом, а з його рабства самому не вийти. Я тільки зараз зрозумів, що Божа рука завжди була зі мною. Сам я сирота. Батько наклав на себе руки,
маму вбили. Нас, дітей, було троє, нас виховувала бабуся. З восьмого класу я почав курити, вживати алкоголь. Не було батьківського контролю, бабусю обманював. Дід пиячив. Вже в 16 років мене сестра знімала з петлі – так не хотілося жити. В 18 р. мене мали посадити в тюрму, але забрали в армію. Думав, що армія змінить мене, але цього не сталося. Після армії женився. Родився син і через п’ять років розвівся. Знову хотів покінчити життя самогубством. Влив у вену сірчану кислоту. Після того, як вколовся, мені на очі потрапила Євангелія від Марка. Не пам’ятаю, як її читав, але після цього почав сильно волати до Бога, бо захотів жити. І Бог тоді почув мене, але я не розумів цього. В останні роки жив у сестри в Нововолинську. До мене приходили свідки Ієгови. Я розумів, що є Бог, і тому цікавився питаннями про Бога. Але вони мене вчили не по Біблії. Я тепер зрозумів, чому не зміг знайти Бога через їхні брошури. У 2012 р. померла моя сестра. Вона теж вела грішний спосіб життя. На її похороні я сказав, що обов’язково прийму хрещення. Чому я так сказав? Не знаю. Ворог хотів мене погубити. Я будував плани, як мені померти, але племінниця принесла телефон і мене запитали, чи я поїду в реабцентр? Я сказав, що так. А у мене в думці було: ось переночую, вип’ю і потім викинуся з 5 поверху. Але зранку я ще не прокинувся, як за мною приїхали. Люблячий наш Бог! Я вже двома ногами був в пеклі, а Він люблячою рукою витягнув мене з безодні, поставив на дорогу, що веде в вічне життя. Коли я приїхав в реабцентр, то не міг ходити, боявся людей. Коли ж визнав і сказав: Господи, я дійсно великий грішник, прости мене, то Він почув мене. І Бог звільнив мене від всякої гріховної залежності. Зараз Бог дав мені роботу, до якої треба йти 9 км, і я ходжу майже щодня. За ці півтора року Бог багато зробив для мене. Повернув сина, подарував внучку, бабуся моя хоче мене бачити. Дякую Ісусу Христу, що Він помер за мене, щоб я жив і мав прощення гріхів. Він відкрив мені дорогу, яка веде до Його Небесного царства.
Свідчення реабілітанта Олександра Ніколаєва Слава Богу! Пише це свідчення людина, яка колись була дуже далеко від Бога. Моя мати гадала на картах, батько був комуністом, хоч батьки подеколи ходили до православної церкви. Я був на вихованні бабусі. З 9 річного віку вже мене поставили на облік до міліції. Я не знав різниці між гріхом і правдою. Горілка, а потім і наркотик, знайшли мене дуже швидко і зробили свою чорну справу: три рази я відбував покарання, де провів більше 10 років. Саме у тюрмі, в 2004 р., мені вперше потрапила до рук Біблія, яку я прочитав як художню книжку. Звільнився, мати померла, (батько ще раніше помер), своєї сім’ї не було, а старі друзі лишилися, тож все почалося спочатку. Але Боже зерно в мені вже було посіяно (це я розумію тепер), бо коли мені запропонували їхати в реаб-
центр, я не відмовився, поїхав. Чуда там зі мною не сталося, бо я не шукав Бога, а шукав, як покурити, випити. Але Бог мав на мене плани і нарешті через одну сестру привів мене в Соснівку, до церкви, а звідти в реабцентр м. Соснівка, де я пробув 5 місяців, де й почав по справжньому пізнавати живого Бога. Сатана шипів мені, що я все знаю, зможу й сам жити нормально, без реабцентру. Але я не піддавався його наущанням. Бог продовжував працю наді мною. Коли мене збила машина, я лежав на витяжці, лікарі вимагали гроші, щоб робити операцію, інакше я буду інвалідом на все життя. Я ж у молитві волав до Бога. І Господь допоміг. Після лікарні я не повернувся до ре-
абцентру, а пиячив, скочувався до безодні, де плач і скрегіт зубів. Одного разу мені все це так надокучило, що я став перед вибором: або повернутися в реабцентр, або ж в тюрму. І я повернувся в центр в 2012 р. Господь невідступно смиряв моє серце і дуже скоро я щиро покаявся, наступного року я прийняв водне хрещення. Бог почав відкриватися мені в Слові. Бог дозволив мені працювати на будові сиротинця у Великих Мостах, де я нині й живу. При нагоді усім свідчу про Боже чудесне спасіння. Я щиро дякую Богу і всім тим, через кого Господь робив Свою роботу в моєму серці. Я дуже жалкую, що лише в 45-річному віці пізнав Божу силу і славу. Хай святиться Ім’я Його.
№28, травень - червень 2014 р.
Cтор. 8
Формальність чи свято душі?
Літнє сонце щедро пригрівало крізь маленьке віконечко літака, в салоні ще снували пасажири з валізами, а я, сівши у м’яке крісло та заспокоївшись, поринула в роздуми. Нарешті літак могутньо розрізав хмари і підійнявся у височінь. Безкраї простори неба милували око і мої вуста мимоволі шепотіли: “Господи, Ти – великий Творець! Ти гармонійно і прекрасно створив Всесвіт! Ти живеш на висоті небес, а також у смиренному серці. Якщо така Велич вибрала за оселю для Себе серце людини, тоді у ньому завжди повинно бути свято, але чи так воно є завжди?” Я ще раз поглянула у вікно і несподівано для себе подумала: “Нарешті я зможу морально відпочити від співанок та репетицій, побути наодинці з Господом і просто насолоджуватись зібраннями там, у церкві з братами, в селі”. Подумала і сама злякалась своєї думки. Моє сумління завзято відганяло її від себе і в мисленні відбувалась боротьба. Десь глибоко в душі я знала, що не повинна так думати, а навпаки – повинна трудитися на повну силу. Та я не могла зрозуміти: чому так хотілось душевного спокою та морального відпочинку? Ось і мальовнича Волинь, співуча та до болю рідна земля. Україна зустріла мене теплим сонечком і свіжим запахом спілого жита й золотих хлібів. В неділю я переступила поріг церкви, де виросла. Погляд упав на потерту підлогу біля столу, місце, де колись стояла і заливалась слізьми радості від того, що отримала хрещення Святим Духом. Саме тут пережила перші пориви до Бога, відчула смак Господньої благодаті та отримала зразок здорової науки. Трепет пройняв усю мою внутрішність... Брати та сестри, один за одним, сходились у дім молитви. Все було так, як колись, у роки мого дитинства. Сестричка оголосила номер пісні з українського пісенника і всі дружно заспівали: “Дорогі нам хвилини Господь дарував, любі браття і сестри в Христі. Сам Господь з нами є, як Він нам обіцяв. Йому даймо в серці простір”. Дружно й голосно співали діти, мелодійно й впевнено співали батьки, а тремтячий голос стареньких бабусь додавав мажорного тону, свідкуючи про те, що тут все залишилося в тій же простоті у Христі Ісусі і для Нього тут справді є простір. Важко описати мої почуття, але від чудової гармонії псалму з очей потекли рясні сльози, яких стримати мені ніяк не вдавалося. Мою свідомість гострою стрілою пронизувала гірка правда: “Формальність, ось що втомило мене! Саме вона виснажує мої духовні сили. Програми, підготовки, оголошення, подяка людям, похвала і просто форма, обряд. А серце так прагне простоти і тужить за нею. Як тут все просто й спокійно. Я можу насолоджуватись перебуванням в оселях Господніх і відпочивати душею”. З юності я закарбувала в серці одну істину Слова Божого: “Коли йдеш у Дім Божий, то будь більш готовий до слухання, аніж до жертвоприношення”. Людина, яка виконує якесь служіння в церкві, може настільки ним відволіктись, що перестане помічати все навколо себе і забуде навіть Того, ради Кого несе це служіння. Можна багато чого робити формально, машинально і без особливого почуття чи сенсу. Часто доводиться чути, що ми на
високому рівні, у нас багато хорів, ми процвітаємо, у нас чудовий вигляд, особливо в святкових формах. Можливо на перший погляд у нас справді є чим пишатися, але чи це вимірює наш духовний рівень? Як часто ми сходимо на гору Фавор і слухаємо, що скаже Бог? Страшним є те, що багато працівників знемагають у труді на ниві Божій і так мало отримують підтримки зі сторони народу. Іноді приходить таке відчуття, ніби в залі сидить публіка і вимагає хліба та видовищ, але тільки диригенти знають, скільки хористів є ненародженими згори, не враховуючи те, що значна кількість з них не розуміють того, що співають, так, як не вміють читати рідною мовою, адже багато молодих співають в хорі з примусу батьків. А чому б нам не заглянути у корінь, якого потрібно поливати, обробляти, аби потім з нього виросло дерево і принесло добрі плоди? Насправді, наші хористи є чудовими людьми і кожна душа – дорогоцінна перлина, яка потребує особливої уваги, тому хочеться, щоб попри всі святкові зібрання ми мали підготовку наших сердець: бесіди з тими, хто потребує виправлення, лікування тим, хто втомився від душевного болю, строгість до тих, хто постійно проявляє непослух, лагідність до обділених увагою та любов’ю, настанови для тих, хто гине від недоліку духовного бачення. Після такої підготовки у нашій церкві дійсно відбудеться свято душі. Ми часто прикрашуємо наші зібрання, але рідко бачимо свій істинний стан. Ми настільки заклопотані підготовками та репетиціями до наших зібрань, що не маємо часу побути наодинці з Господом. Кожне свято ми самі для себе перетворюємо в марноту: сестри всю ніч проводять на кухні, молодь до ранку прикрашує залу, хтось недосипає, аби зробити зачіску і вранці всі поспішають у дім молитви. Проповідник урочисто і натхненно закликає народ до молитви але... нажаль, ми підготувались для тіла, а для душі не вистачило часу, тому для неї свята сьогодні й не буде. Всі втомлено зітхають і чекають благодаті, але у залі так мало людей, які дійсно підготували себе до цього. Ми не здатні насолоджуватися святом у призначений день, тому що підготовка до нього відібрала у нас всі сили і сам святковий день тепер втратив своє значення. Готуючись до чергового пасхального зібрання по-
чула від одної з піаністок запитання: “Коли ж то у нас буде справжня Пасха, і я буду насправді насолоджуватись святом, співати загальним співом і не буду думати ні про яку програму? Руслано, скажи, щоб відмінили все і просто провели загальне зібрання, як в роки нашого дитинства. Я так втомилася від формальності...” – зітхнула сестра. І тут прийшли на пам’ять слова брата Івана Лебідь: “Вместо штабного совещания случилось молитвенное собрание”. Дорогі читачі, я хочу, щоб ви зрозуміли мене правильно: я не маю на увазі, що ми не повинні мати святкових зібрань і готуватися до них, навпаки, все це повинно мати місце, адже Бог не любить лінивих рабів і хоче, щоб у всьому був порядок, тому ретельна підготовка до зібрань необхідна. Моя ціль надихнути нас на те, щоб ми заглянули дещо глибше і побачили себе у світлі Слова Божого. Чому б нам час від часу не призначати піст і молитву, скасовуючи всілякі заходи та репетиції, адже тоді у нас буде час переглянути себе і досягнути тих, хто лише ззовні виглядає гарно, а в середині має порожнечу і цим спричиняє дисгармонію в хорі, де співає. Багато молодих людей не навчені елементарним речам, не говорячи про повне та серйозне розуміння відповідальності служіння левітів. Коли ми підлікуємо корінь – плоди будуть соковитими і наші диригенти не будуть витрачати дорогоцінний час на вичитування моралі і наведення дисципліни, адже від цього опускаються руки і керівники хору остаточно виснажуються через високу стресову напругу та переживання. Чи знаходимося ми у правильному положенні, коли диригент, йдучи на співанку, думає: “А як буде сьогодні? Чи вдасться вивчити те, що потрібно?” Батьки радіють, бачачи своїх дітей в хорі, але ніколи не цікавляться, як вони там себе ведуть. Реальність прикривається формальністю і люди на все дивляться поверхнево. Один лише диригент знає, як важко дається навіть найменший псалом і проблемою не є особлива нотна складність, а проблематична пунктуальність хористів. А слухачі потребують гарного, нового, та чи можливо набрати води з порожнього посуду? Але попри всі негаразди у наших хорах є брати і сестри, які сумлінно посвячують себе для співу. Дивлячись на них, підіймаються опущені руки, це наша радість, наше благословення і саме через них Бог допомагає нам ру-
хатися далі. У цьому видна невтомна праця батьків та служителів. Щопонеділка наша молодь проводить зібрання і нерідко звучить знайома фраза: “Заспівайте щонебудь, бо немає програми”. А що, це відбувальщина? Це говорить про нашу духовну бідність і показує, якими порожніми люди приходять в зібрання. А зі сцени лунають оголошення, що так пасують для концертного залу: “Отже, наступний номер нашої програми – пісня у виконанні гурту…”. А чи подобається це Господу? Не раз запитую у молоді: який псалом вони хотіли б заспівати і у відповідь чую одні і ті ж три пісні. Стає зрозуміло, що запас їх дуже бідний, вони порожні, хоча й виростали в церкві. Біблія каже: “Коли ви сходитесь, то в кожного з вас є псалом, наука, мова, відкриття, тлумачення, - все це хай буде для збудування” (1Кор.14:26). Отож, кожен з нас повинен виношувати це в серці протягом дня, приносити в зібрання і ділитися з іншими, тоді всі будуть будуватися та зростати духовно, а до молитви не потрібно буде спонукати, вона поллється, мов фіміам. Спільність – це значить ділитися спільним добром, у цьому й полягає суть наших зібрань. Диригенти не зможуть виховати дітей, які вже дорослими приходять в хор, це все повинно починатися з дому. Тільки Дух Святий здатний змінити їх через молитви і працю батьків та служителів. Коли духовність співаків є на належному рівні, одразу відчутні зміни під час співанок та зібрань. Ми переживаємо особливі благословіння і бачимо руку Божу над нами після хорового посту та молитви з служителями. Нажаль, через деякий час все знову сходить з правильної колії і так мало тих, хто бачить у цьому проблему. Нещодавно мені довелось бути на молитві і Дух Святий говорив: “Діти мої, Я не потерплю формальності! Деxтo даремно топчe подвір’я Дому Мого. Не потерплю форми”. Ці слова спонукали мене написати ці свої роздуми і поділитися тим, що роками не дає мені спокою. Бог любить простоту і відкритість, тож давайте не будемо прикривати свої недоліки гарною формою, а виправляти їх для спільного добра. Молодий автор псалму написав: “Я не хочу полуправды, я не хочу полуцели. Пусть порываются струны, лишь бы недаром звенели!” Коли струни не настроєні правильно, по них можна вдарити, але звук буде неприємним і нікому не принесе радості й насолоди, це буде просто формальністю. Для того, щоб гітара звучала чітко й правильно, потрібно підтягнути кожну струну окремо і перевірити, чи вона видає правильний звук, тоді поллється чудова мелодія і нотки, з’єднавшись, будуть формувати милозвучні акорди. Чому б і нам, залишивши формальність, не визначити, яка струна є напівправдою та звучить неправильно і не підтягнути її до належного рівня, аби в наших зібраннях звучали арфи і небесні акорди створювали святкову атмосферу для душі, а з вуст лилися слова: “Як приємно нам бути із вами брати і забувши тривоги земні веселитися разом у Дусі Святім з Ісусом, як нарід один”. Руслана Кот
№28, травень - червень 2014 р.
Cтор. 9 Як поклонятися Богові, славити Його? Певно, що в поклоніння Богу і прославлення Господа входить музика та спів. Чи всяка музика є чистою перед Богом і прийнятною для християн? Насамперед, християнська музика повинна відповідати принципам Слова Божого. Розглянемо основні елементи музики (мелодія, ритм, гармонія, темп, артикуляція, динамічні та агогічні відтінки). Усі ці елементи виражають характер музики. Мелодія, як вираз музичної думки, є найголовнішою в музиці. Мелодія являє собою взаємозв’язок звуків різної висоти, тональності. І неоднозначну роль тут виконує ритм. Музика пливе в часі і саме ритм дає можливість нам це відчути. Музика має метр, чергування сильних і слабких долей, а також – ритмічний малюнок, від якого дуже багато залежить. Якщо ми маємо одну комбінацію музичних звуків, і раптом змінимо ритмічний малюнок, характер музики буде зовсім інший. Якщо ми додамо туди ще й різні штрихи, виконаємо її різними музичними інструментами, це ще більше змінить характер музики. Сама послідовність звуків дає нам можливість відчути лише ладово-тональну характеристику. Гармонія – це колоритм музичного твору, тобто ми гармонізуємо мелодію, і якими акордами ми це зробимо, такий характер буде мати наша мелодія. По ритму музику розподіляють на танцювальну, маршову та вокальну. Інструментальна ж музика є різного характеру. Музика викликає у нас відповідні відчуття. Вона чіпляє наші нервові рецептори, і в такий спосіб людина реагує на почуту музику. Ще в 1560 році Афанасій Кірхер вказав на вісім основних афектів, або емоцій, які здатна збудити музика. Це бажання, сум, відвага, захоплення, помірність, гнів, величність, і найголовніше – святість. Бог встановив певні правила і принципи для музики. «Допевняйтеся, що приємне для Господа» (Єф. 5:10). Певно що це стосується й музики. Тому музика в церкві повинна бути благотворна, спокійна, вона повинна бути як проповідь (тобто надихати й будувати нашу внутрішню духовну складову). Музика несе певне повідомлення, що визначає стиль музики. Віддаючи перевагу певному стилю музики, людина сама про себе говорить, хто вона є по суті, чим вона захоплюється. Як кажуть в народі: скажи мені хто твій друг, і я скажу тобі – хто ти. Так і про музику. Скажи мені: що ти слухаєш, і я скажу тобі – хто ти. Стиль музики вказує людям, як себе поводити, як відноситися до інших, як співати цю музику, як реагувати на її ритм. Це все психологічна складова музики. Вибраний вами стиль буде підказувати вам, як думати. Слухаючи неправильну музику, ви будете думати неправильно і навпаки: слухаючи хорошу музику, ваші думки будуть відповідними музиці. Змінивши стиль класичної християнської музики, зміняться і ваші відчуття. Як часто ми можемо тепер зустрітися з тим, що класичні псалми виконують в іншому виконанні: в так званій сучасній обробці. І це вже є зовсім інша музика і відповідно сприймається інакше. Людині хочеться творити щось нове, але якщо воно не Богом натхненне, воно псує те, що було створено Богом раніше. Надто голосна музика призводить до змін свідомості людини і подібно, як алкогольне чи наркотичне сп’яніння, гучна музика призводить до залежності. У сучасному світі примітивна поп-музика – це добре спланована диявольська акція. З низьким художнім рівнем, зі штучними звуковими підсилювачами, технічними ефектами. Це як легкий допінг, наркотик. Це є звуковим «героїном», який руйнує нашу душу, тіло. Поп-музику не можна навіть назвати культурою. Люди слухають таку музику і їхні мізки «промиваються» нею. Така музика робить їх музичними зомбі. Вони не мають своєї волі. Вони, як сліпі кошенята, йдуть туди, куди їх веде така музика. Зараз багато молоді слухають музику в навушниках. Це шкодить організму. Наші вуха природно розраховані на те, щоб слухати музику на певній відстані, а не вкладати звукові хвилі в саме вухо. Від таких коливань барабанна перетинка втомлюється. У вусі є багато волосинок, які від такого звукового навантаження можуть зламатися. Людина, яка тривалий час була під атакою таких звукових коливань, просто стає неспроможною слухати нормальну музику. Це страшний діагноз: людина мовби не глуха, але не все чує так, як слід. Силу звуку вимірюють в децибелах (дцб). При 20 дцб людина говорить пошепки. То при тих же 20 дцб в музиці починається больовий бар’єр, коли починають боліти вуха. А коли слухають рок-музику, то вона має не менше 150 дцб. Висновки зробити нескладно: які травми приносить подібна музика нашому здоров’ю. Хвиля музичного звуку має ще й певну частоту, амплітуду. Вона мовби пливе хвилями: вверхвниз, вверх-вниз. Вона також стимулює наші нервові клітини. Частота коливань, які ми чуємо, і які вловлює наше вухо, лежать в межах від 20 до 20 тис. Герц. Все, що понад 20 тис. Герц, людське вухо не сприймає. Ми неспроможні проаналізувати такий
звук. Але підсвідомо наш мозок сприймає ці коливання і відповідно реагує на них. Отже, звук вищий 20 тис. Герц – ультразвук, а нижчий 20 одиниць – інфразвук. Низькі частоти звуку дуже шкідливі для нас: вони викликають неспокій, роздратування, порушують концентрацію, викликають тривогу, галюцинації, паніку. Потім батьки дивуються: чому діти такі неспокійні, знервовані, неслухняні. Це наслідок впливу інфразвуку, який входить в резонанс з нашим мозком: людина мовби заколихується, отримує своєрідне задоволення (як кажуть у світі – отримує кайф). Це звукові наркотики, які є найсильнішими з усіх інших звукових хвиль. В навушниках людина зазвичай кожним вухом чує різні частоти (одним – високі, другим – низькі). Саме ця різниця частот виробляє в людині гормон задоволення, який потім вона знову й знову хоче отримати. Таким чином людина потрапляє в залежність від так званого звукового героїну. У співака з Росії Стаса Михайлова поцікавилися його успіхом, і спеціалісти прийшли до висновку, що він далеко не кращий за інших музикантів, але секрет його успіху саме в тих домішках, що привносили звукові оператори в його музику еквалайзерами. Саме це призводило до того, що слухачі хотіли знову чути подібну музику, бо така музика створювала штучний ефект задоволення. Один фізик-вчений інкогніто пішов до Стаса Михайлова на концерт з спеціальними вимірювальними пристроями, які показали в його музичних композиціях наявність інфразвукових коливань, які періодично лунали в динаміках в різних частинах залу. Жінки найбільш вразливі на інфразвуки. Це подібне до чадного газу, який ніяк не відчувається одразу, але він вбиває людину. Так і ці інфразвуки вбивають нервову систему. Коли ритм бубна співпадає (резонує) в такт з мозком людини, такий слухач входить в стан трансу. Це називається шаманством, спілкуванням з духами. Шамани знали, як для цього використовувати бубна. Вони вірили в те, що при таких звуках духи входять в них, і вони починають з ними спілкуватися. Цю техніку використовують в сучасній музиці через барабани. Це окультизм. Зараз стало модним ритмічне багаторазове повторення мелодій, а саме в такий спосіб шамани викликали духів. Якщо християни використовують в музиці подібні способи, то кого вони прикликують? А нам, християнам, потрібно бути якомога ближчими до Бога, і чим подалі – від нашого ворога – сатани. Музика формує характер і смак людини. 80 % подразнень мозку приходить до людини саме через слухові рецептори! Одразу здається, що через зір більше, але насправді значно більше мозок подразнюється саме через слух. І тому, те, що ми слухаємо і чуємо, контролює нас найбільше. Ми під контролем того, що ми чуємо. Ще одна цікава властивість нашого мозку. Ми багатозначно віддаємо перевагу словам в музичних творах християнського змісту. Це справді має величезне значення, але хитрість вокальної музики в тому, що перш ніж мозок опрацює логічно зміст слів, музика позасвідомо вплине на мозок. У цьому найбільша пастка музики. Слухаючи християнську музику, але з ворожим характером супроводу, перш ніж людина опам’ятається, що з нею діється, у неї пройде практична реакція, тобто вона отримає негативний ефект від прослуханої музики. І слова вже ніяк не матимуть належного позитивного впливу. Важливо пам’ятати: слова пісні проходять через свідомість, осмислення. А музика – поза свідомістю. І саме музика впливає швидше, ніж слова, які затримуються в мозку для аналізу, а музичні хвилі йдуть практично одразу. У нашому мозку звуки рок-музики матеріалізуються в еротичні форми. Не в форми подяки Богові, величності, любові, а саме – еротики. Рок-музика викликає еротичні почуття – спочатку хвилювання, а далі – звикання. Тобто людині хочеться все більше саме такої музики. А Слово Боже вчить нас не слухати неправдивого. «Тож віра від слухання, а слухання че-
рез Слово Христове» (Рим. 10:17). Добре слухати Боже Слово, богонатхненні музичні твори, але недобре слухати сучасні пісні з диявольськими домішками. Слова бувають хорошими, але музичний супровід практично руйнує душі. Якщо ви прослухали музику, і у вашій душі зародилися світлі почуття Божої любові (згідно 1 Кор. 13:4-8), не сумнівайтеся – така музика справедливо християнська. Музика, яку називають рок-музикою, таких почуттів аж ніяк не викликає. Не стосуйтеся до того, що в світі. Саме про це застерігає Слово Боже. Ми повинні знати, що стиль музики передає її зміст. І музика несе в собі мораль. На превеликий жаль, сьогодні практично стерлася межа між християнами і світом. І однією з головних причин цьому є саме сучасна християнська музика (зокрема так званий християнський рок). Саме така музика наповнює наші автомобілі, домівки, церкви через фонограми, записані і складені далеко не християнськими фахівцями, які вкладають у ці фонограми свій (світський) характер. І потім цей характер передається нам, християнам, якщо ми слухаємо пісні під такі фонограми. Слухаючи сучасну християнську музику, діти змінюють відношення до батьків і далеко не в кращий бік. Коли ж вони перестають слухати християнський рок, вони повертаються назад – обличчям до своїх батьків і починають їх поважати, у них відновлюються добрі християнські якості, які вкрала сучасна (мовби християнська) музика. Ритм рок-н-ролу, репу викликає і спонукує потяг до насильства, до незаконного сексу. Старші християни дивуються: як таке може бути – християни, відвідують богослужіння, приймають участь у заходах церкви, а раптом потрапили в гріховну халепу. А не важко здогадатися, що результатом цього стало прослуховування саме таких стилів музики. Неважливо який цей рок: важкий, легкий, солодкий, головне те, що в кожному стилі року присутній такий ритм, який підштовхує слухача робити те, що бажає тілесна людина (від земного), а не духовна (від Божого). Ритм року бере верх над свідомістю людини. Це найсильніший наркотик у світі. Бог – Бог порядку, Він створив нас так би мовити симетричними, а рокмузика порушує цю симетрію, призводить до дисбалансу, порушує гармонію. Прихлопування, погойдування, пританцьовування створюють штучний ефект присутності Бога. А сам стиль такої музики закликає до перелюбу. Неспівпадання метру і ритму в музиці згубно впливає на організм і розладжує нервову систему людини. Саме таке неспівпадання – фішка рокмузики. Музика не буває нейтральною. Це універсальна мова, яка зрозуміла усім, незалежно від знання конкретної мови народу. Вона не має кордонів, а об’єднує людей. І знову ж таки – у цьому простежується план диявола призвести людей до одного управління, до однієї контрольованої церкви. Саме музика в цьому має суттєвий вплив. Є така притча: сатана зібрав консиліум. Демони задалися питанням: «Що робити з цими християнами, ніщо їм не заважає славити Бога: ні гоніння, ні репресії…». Нарешті один бісівський дух сказав: «Нам потрібно йти в церкву і славити Бога: слова будуть християнськими, але стиль і манера виконання будуть повністю нашими, таким чином ми візьмемо контроль над свідомістю християн, вони стануть нашими». І певно що саме цей диявольський задум сьогодні широко практикується в церквах. Наш дух реагує на мелодію. Наш розум реагує на гармонію. А наше тіло реагує на ритм. Оскільки усі ці три складові людини складають одне ціле, нам важливо досягати правильної співзвучності в музиці для корисного сприймання людиною музики. Ритму в музиці повинно бути небагато. Це, як сіль: пересолиш, не захочеш їсти. І саме ритму забагато в сучасній музиці. Любителі сучасної музики звикають до занадто ритмічної музики, як звикаєш до солоної їжі, і вже нормально посолена їжа здається недосоленою. Так само і в музиці: ті, хто звик до надмірного ритму, не можуть сприймати нормальну музику. Молодим людям важко розібратися в цих духовних речах. Вони приходять до церкви, щоб отримати духовне збудування, лікування душі, звільнення від гріхів, коли ж там звучить рок-музика (чи інші стилі світської музики), то вони не отримають бажане, а підуть з церкви ще в більшому розбитті, не розуміючи чому вони не можуть отримати звільнення від внутрішніх проблем. Богонатхненний християнський спів заохочує слухача до вузького Божого шляху, смиренності, до послуху й упокорення Богу й Божому Слову, святості та освячення. Богонатхненна музика викликає у нас бажання молитися й спілкуватися з Богом. Саме така музика є приємними пахощами перед лицем нашого Бога. Нехай Господь поблагословить церкви, служителів, музичних керівників обирати для християнських заходів, служінь саме таку музику – натхнену Духом Божим, духом святості, чистоти, миру, любові та спокою.
№28, травень - червень 2014 р.
Cтор. 10
Життя з надлишком
ВІРА В БОГА
перемагає фізичні закони!
«А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю. Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрахалися та й казали: Мара! І від страху вони закричали... А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь! Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді. А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса. Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!... І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чому засумнівався?» (Мт. 14:25-31). У цій євангельській історії ми бачимо результат абсолютної довіри словам Ісуса Христа – Петро йде по воді. Тобто істинна віра в Бога перемагає фізичні закони! Хоч Сам Бог встановив духовні й фізичні закони, які повинні працювати і справджуватися абсолютно точно, але тут ми бачимо, що фізичні закони не спрацьовують, відступають, коли приходить істинна віра. Христос без зволікань каже Петрові просто й ясно – «Іди!», і Петро пішов по воді. Коли ж приходить сумнів – віра тоне. Висновок: Чи ми часто просимо Бога, щоб нам піти по воді? Навряд. Зазвичай ми просимо за речі, які підвладні фізичним законам. Якщо Бог так просто відмінив Свій же фізичний закон, повелівши Петрові йти по воді, то чи не допоможе нам так само просто в наших проханнях? Не дивіться на зовнішні обставини! Вони можуть бути несприятливими, «море життєвих обставин» хвилюється, розум каже, що це неможливо, але згадайте Петра, який так просто пішов по воді. Бог хоче й тобі сказати – йди, лише не сумнівайся! «А оце перемога, що світ перемогла, віра наша» (1Ін. 5:4).
Дике чи культурне?
Щоб виросло гарне плодове дерево, груша чи яблуня, і принесло добрі плоди, садівник бере дичку і до неї прививає пагінець (чи бруньку) з культурної рослини. Для цього садівник всю дичку фактично обрізує майже під самий корінь і під кору прививає маленьку бруньку з культурної груші чи яблуні. Якщо порівняти з нами, то те, що культурне – то не наше. А наше – дике, яке потрібно обрізати під самий корінь. До «нашого» відноситься сварливість, образи, гордість, злоба, непримиренність, жадібність і тому подібне. Садівник же бажає нам привити культурне: лагідність, прощення, примирення, смирення, покору, стриманість, терпіння, щедрість… Щоб виросло культурне, потрібно обрізати дике. А нам воно болить і буває, що ми не згоджуємося його обрізати. Скільки часу й праці на то йде у Садівника Христа! Нарешті привилося культурне, але так само скільки часу потрібно, щоб маленька брунька прижилася і потім розвилася у гіллясте дерево! А ще ж потрібно, щоб і добрі плоди колись дозріли! Чи розуміємо ми, що це важливо і потрібно кожному, хто вважає себе християнином? Що на все це потрібно багато часу, зусиль і щоденного упокорення Ісусу Христу і Його Слову?
Робімо добро не за гроші!
Одного вечора, у п’ятницю, їхав молодий чоловік з роботи додому на своєму автомобілі. Була весна, на вулицях міста прогулювалися відпочиваючі. Раптом перед його машиною щось промайнуло і він відчув сильний удар. Водій різко дав по гальмах і вискочив з машини. Від того, що він побачив, у нього запаморочилося в голові... Під колесами лежав хлопчик років десяти. Тут же зібрався натовп, хтось оглянув дитину і сказав, що та жива, але її якомога швидше треба везти в лікарню. Лікарня була за рогом, щоб не втрачати часу на виклик «швидкої», чоловік обережно поклав хлопчика в салон і рвонув до лікарні, де дитину переклали на носилки і занесли в приймальне відділення. У лікарні водій знайшов лікаря і швидко розповів йому про трагедію. Але лікар не поспішав оглянути пацієнта. Він відвів водія вбік і сказав, що не буде нічого робити, доки той не заплатить. Лікар написав на клаптику паперу потрібну суму. Хлопець подивився і відповів, що негайно принесе ці кошти, тільки нехай доктор ані секунди не чекає і рятує дитину, і побіг за грошима... Лікар криво посміхнувся і пішов у своїх справах. Через півгодини водій був уже в лікарні, знайшов лікаря і віддав йому потрібну суму грошей. Виявилося, що лікар досі навіть не оглянув хлопчика. Але як тільки взяв гроші, тут же заметушився і підбіг до дитини, що сиротливо лежала на ношах. Коли лікар став оглядати хлопчика , було вже пізно... Він помер. Лікар подивився в обличчя хлопчика і ужахнувся ... це був його син...
Ви вірите, що завтра день почнеться зі сходу сонця? Логічно припустити, що ви вірите, що завтра знову настане новий день. А чому? Бо вже багато днів у нашому житті (всі, як один) починалися зі сходу сонця і наставав ранок. Висновок: якщо одне й те ж явище відбувається часто, постійно, однаковим чином і в один і той же час – дуже легко вірити, що так буде й завтра. І в цьому немає жодних сумнівів! Урок: практикуй частіше молитву, читання та дослідження Слова Божого, перебувай у спілкуванні з Богом, приймай участь у богослужіннях, в житті церкви – постійність у всьому цьому сприятиме тому, що твоя віра зростатиме, ти не матимеш сумнівів.
Заради Христа!
«Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них!» (Мт. 18:20) Переклад Рафаїла Турконяка подає ці слова Ісуса Христа так: «Бо де зійшлося двоє або троє, зібрані заради Мене, там і Я серед них!» Зауважте: ми зібралися ради Христа! Чи справді ми збираємося заради Христа? Збираємося церквою, щоб догодити, насамперед, Ісусу Христу! Саме Христос – центр нашого зібрання, служіння! Усе заради Нього! Ніхто й ніщо не повинно затьмарювати особи Ісуса Христа в наших зібраннях! Якщо навіть якесь святкове служіння (пасхальне, наприклад), то не свято і не наші діти, які підготували святкову програму, повинні бути в центрі, а Христос! Варто завсіди пам’ятати: для Кого ми збираємося і ради чого?
«Та за словом Твоїм…»
В Євангелії від Луки, 5 розділ з 3 вірша, записана історія про те, як Ісус Христос навчав народ з човна Симона. «А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід. А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода». Чи вірив Симон, що він щось зловить? Навряд. Багаторічний досвід рибалки, практика підказували йому, що вдень неможливо щось зловити. Врешті: вони всю ніч (при сприятливих умовах для риболовлі)намагалися хоча б щось зловити, але все марно, і невже тепер, коли піднімалася спека, щось можна зловити? Симон не вірив в успіх, але сказав, що закине невода по слову Ісуса Христа. І який був результат? «А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись. І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати» (Лк. 5:6-7). Урок: Неважливо, що ти відчуваєш, що підказує твій розум, твій досвід, важливо послухатися того, що каже Євангелія. Важливо вчинити так, як каже Ісус Христос. «Я все зробив по Слову твоєму!» - свого часу сказав пророк Ілля (1Царів 18:36). Можливо в мене й віри ще нема, але так написано в Слові Божому, і я зроблю так, як написано в Євангелії. Христос відповідальний за Слово Своє. Зроби по Слову Христа і чекай відповіді.
«Я прийшов, щоб ви мали життя, і з подостатком щоб мали» (Ін. 10:10). Ці слова Ісуса Христа про життя з надлишком (рос. – избытком) добре відомі християнам, про цей «подостаток» є багато різнопланових думок у проповідників. Про який же конкретно надлишок йде мова? Є одне пояснення згідно Слова Божого, яке на сто відсотків вірне, найголовніше і найважливіше в розумінні слів Христа про життя з подостатком. В Євангелії від Івана (7:37-38) записані слова Христа: «Коли прагне хто з вас, нехай прийде до Мене та й п’є! Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його». Тобто віруючий в Ісуса Христа наповнюється водою, яку дає Христос, і ця вода тече вже з нутра того, хто її напився. Це надлишок? Безперечно, що так. Про яку ж воду йде тут мова? Наступний вірш Єв. Івана (7:39) дає на це чітку відповідь: «Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений». Божий Дух з’єднується з нашим духом і виливається через край. Тобто християнин сам стане джерелом потоку живої води, з його серця потечуть ріки води живої (Духа Святого). Напевно, що саме про цей надлишок варто думати, дбати і набувати кожному християнину. Дорогий християнине, яке б становище ти не займав у суспільстві чи в церкві, чи ти молодий, чи старший, бідний чи матеріально багатий, освічений чи без освіти, чи ти маєш таке життя з надлишком, коли Дух Святий наповнює твоє серце, виливається через край і стає благословенням для інших? Чи маєш ти цей надлишок? Якщо немає такого життя з надлишком, все інше не має значення.
Колючки чи троянди?
Двоє хлопчиків їли виноград. Один з них сказав: «Який солодкий!» «Ну й що, що солодкий? — відповів інший. — Зате кісточок багато». Потім вони зайшли до саду, і перший хлопчик вигукнув: «Дивися, які великі та гарні жовті троянди!» Другий пробурчав: «А колючок на них скільки!» День був жаркий, і вони купили по пляшці напою. Зробивши декілька ковтків, другий хлопчик пожалівся: «В мене лишилося тільки півпляшки». А перший сказав: «А в мене цілих півпляшки!» Багато людей схожі на другого хлопчика з цієї історії, які дивляться на життя і, насамперед, бачать у ньому лише темні сторони. Через це вони більше нарікають на життєві обставини чи на інших людей, яких звинувачують у своїх невдачах. Зауважте: двоє хлопчаків дивилися на одну й ту ж річ, але один бачив плюси, а інший – мінуси. Один радів, а інший сумував і нарікав. Як важливо в тому чи іншому, що трапляється у нашому житті, насамперед, побачити світлі сторони, відмітити плюси. Як важливо в чомусь (можливо незначному на перший погляд) побачити милість Божу і навчитися дякувати Богові за незначні речі. Якщо ти не навчився дякувати Господу за мале (незначне), то як отримаєш велике? Бурчати, скиглити, нарікати можна відучитися. Ким би ви не були, та в які б тісні обставини не потрапляли, завжди є за що дякувати Богові. Подумайте, як Бог вас любить! Будьте Йому вдячні за турботу про вас. І тоді ви будете не дутися на колючки, а милуватися трояндами. Урок: Будьмо щирими й чесними: ви скаржитеся на те, що не маєте того, що хотіли б, але чи ви справді того заслуговуєте? Скільки людей живуть значно гірше, ніж ви, перебувають у набагато складніших обставинах. Хіба ви кращі за них?
№28, травень - червень 2014 р.
Cтор. 11
Креаціоністи США зібрали гроші на ковчег Ноя
Керівництво «Музею Творіння» (Creation Museum) в Кентуккі оголосило 27 лютого про початок будівництва копії ковчега Ноя в натуральну величину. Вже зібрано достатню кількість коштів для запуску проекту. Відзначається, що для першого етапу будівництва потрібно близько 73 мільйонів доларів. Офіційно початок будівництва призначено на травень 2014 року. Очікується, що до літа 2016 р. ковчег Ноя буде завершений, передає Associated Press. Копія ковчега Ноя довжиною близько 150 метрів буде побудована в місті Williamstown у штаті Кентуккі. Це стане головною визначною пам’яткою парку атракціонів, який з’явиться навколо ковчега Ноя. Організатори зберуть там живих тварин, а деяких, описаних у Біблії, замінять механічними копіями. Товариство «Відповіді в Книзі Буття» вперше заявило про намір побудувати парк атракціонів навколо копії ковчега Ноя в 2010 році. Тоді повідомлялося, що на реалізацію проекту буде потрібно 150 мільйонів доларів. Оскільки приватних пожертвувань було недостатньо, тепер проект буде здійснений завдяки фінансовій допомозі міста Williamstown. «Музей Творіння» був відкритий у 2007 році. За минулі шість років його роботи цей музей відвідали близько двох мільйонів чоловік. Музей присвячений біблійній історії створення світу. Наукове співтовариство критикувало організаторів музею за заперечення теорії еволюції.
Комуністичний Китай, незважаючи на переслідування християн, перебуває на шляху до перетворення на державу з найбільшим числом християн у світі. До 2030 року число послідовників Христа в країні Сонця може перевищити аналогічний показник американських християнських громад. Офіційно Китайська Народна Республіка є атеїстичною країною. Чисельність християнських громад тут виросла після смерті Мао в 1976 році і в зв’язку з закінченням так званої «Культурної революції». У 2010 році в Китаї було більше 58 млн. протестантів, у порівнянні з 40 млн. в Бразилії і 36 млн. в Південній Африці, констатує Pew Research Centre. Це число може збільшитися приблизно до 160 млн. у 2025 році, і Китай залишить позаду США, де в 2010 році налічувалося близько 159 млн. протестантів. До 2030 року загальна кількість християн різних конфесій в Китаї може перевищити 247 млн. Тоді Китай випередить Мексику, Бразилію і США як найбільші християнські держави у світі. Недавнє дослідження показало, що онлайн-пошук слів «християнське зібрання» і «Ісус» далеко перевершують за чисельністю запитів такі слова як «комуністична партія» і ім’я будь-якого комуністичного лідера Китаю (сучасного чи історичного).
20-22 травня 2014 року у місті Рівне, на базі «Церкви Святої Трійці» відбувся звітно-виборний з’їзд Церкви християн віри євангельської України. Форум такого рівня в Україні проходить один раз на 4 роки. Цього разу на нього прибули понад 600 делегатів з усіх регіонів України та десятки гостей з-за кордону. Відкриваючи урочисте зібрання, старший пресвітер Рівненської обл. Віктор Боришкевич говорив про значення слів, які лягли в основу з’їзду: «Ви – сіль землі і світло для світу». Ст. єпископ ЦХВЄУ Михайло Паночко сказав про найбільш актуальне: «Сьогодні наша країна, як ніколи, потребує людей віри, які мають вплив і не дають суспільству псуватися та деградувати». Думку про те, що саме люди, які бояться Бога, можуть позитивно вплинути на суспільство, підтримав гість з’їзду, міський голова Рівного В. Хомко. Заступник ст. єпископа ЦХВЄУ Микола Синюк зачитав лист-привітання, надісланий в.о. Президента України Олександром Турчиновим. Зі щедрими словами наставлення на з’їзді виступили також зарубіжні гості, зокрема Леонід Якобчук, Джордж Давидюк (США), Свеноке Далквіст (Швеція), Бернард Коккер (Великобританія), Віктор Павловський (Молдова), Сергій Цвор (Білорусь) та інші. Склад керівництва ЦХВЄУ одноголосним рішенням делегатів залишився без змін, тобто старшим єпископом ЦХВЄУ залишився Паночко М. С., його першим заступником - Синюк М. П.
Жити поновому!
Як відомо, через військове втручання Росії, цієї весни Крим був анексований, тобто відділений від України і приєднаний до Росії. На цьому агресія Московського кремля не припинилася. На схід України, зокрема в її східні регіони, Луганську та Донецьку обл., постійно проникають озброєні терористи з Росії і спільно з місцевими сепаратистами захоплюють адміністративні та інші державні установи, висуваючи владі в Києві свої вимоги. В Україні була організована Національна гвардія, силами якої чиниться спротив формуванням терористів в Луганському та Донецькому регіонах. Щоденно в цих областях, зокрема в районі Слов’янська, чутно стрілянину. По суті розпочалася громадянська війна на сході України. Жертв з обох боків уже не десятки, а сотні. Спричинена значна матеріальна шкода державі, яка вираховується сотнями мільйонів доларів. І схоже, що чинний президент Росії Путін не збирається залишити Україну в спокої, а продовжує чинити тиск на Україну. Завдяки облудній брехні проросійських ЗМІ Кремлю вдалося ввести в оману жителів Росії, які вважають, що в Україні до влади прийшли «бандерівці», які вбивають направо і наліво. Жорстока брехня, на яку повелися жителі Росії, що слухають і дивляться проросійські ЗМІ. Багато жителів Криму, Донеччини, Луганщини втікають не до Росії, а на захід України, до «бандерівців», якими так лякають російські ЗМІ. Сепаратистами чиниться тиск і агресія на церкви, які не висловлюють своєї підтримки політиці Путіна. Бандити руйнують храми, доми молитви, вбивають і захоплюють в полон заручників, чинять тортури полоненим. Національна гвардія України не може на повну силу провадити антитерористичну операцію, бо сепаратисти прикриваються мирним населенням. Невідомо, коли закінчиться ця агресія і чим все закінчиться. Просимо церкви в Америці продовжувати ревні молитви за мир в Україні, щоб припинилася агресія України проросійськими банд-формуваннями.
Нік Вуйчич починає унікальний захід під назвою «Стій міцно» в Нью-Йорку на площі Таймс Сквер. Автор бестселерів і мотиваційний спікер буде обіймати людей, щоб підтримати свою кампанію проти залякування та з метою залучення уваги до своєї книги на цю тему. Нік має намір обійняти 10 тисяч осіб. До недавніх пір він був володарем рекорду Гіннеса по найбільшому числу обіймів за одну годину – 1749. Вуйчич народився без рук і ніг і є засновником і президентом некомерційної організації «Життя без кінцівок». У дитинстві над ним часто сміялися, і він намагався вчинити самогубство. У підсумку, його віра і рішучість допомогли йому подолати глузування і послужити для багатьох людей рясним Божим благословенням. Нік побував у багатьох країнах світу з проповіддю Євангелії, своїм прикладом показуючи, що можна жити щасливо й з радістю, будучи інвалідом. Нік виступав у 54 країнах світу, несучи Добру Новину приблизно 400 мільйонам чоловік. Його попередні книги були перекладені на 32 мови світу.
Верховний суд США захистив християнську молитву Верховний суд США підтвердив конституційність відкриття засідань місцевих органів самоврядування християнськими молитвами. П’ять суддів проголосували за це рішення, четверо – проти. Згідно з думкою більшості, конкретний зміст молитов не має значення за умови, що вони не принижуватимуть релігійні погляди іновірців. Більшість суддів погодилися, що видалення з молитов згадок про Ісуса Христа і інших найважливіших осіб християнства означало б перетворення народних депутатів у цензорів.
«Жити по-новому!» – саме такий простий девіз агіткампанії був у Петра Порошенка – кандидата в президенти України. Інші найближчі кандидати в президенти вибрали агітацію нападів на інших претендентів, обливаючи брудом (зокрема Юля Тимошенко почала сильно нападати на Порошенка, і це по суті відштовхнуло від неї більшість тих, хто раніше їй симпатизував). Інші кандидати обіцяли й гарантували, люди ще не видихали попередніх «гарантів», тому такі обіцянки кандидатів ніяк не сприяли їхньому успіху. Петро Порошенко нікого брудом не обливав і особливо не обіцяв і не гарантував. Так само попри інших кандидатів, він має ще чисту політичну і особисту біографію. Як і очікувалося, найбільшу кількість голосів виборців серед понад 20 кандидатів зайняв саме Петро Порошенко. На 2-му місці зі значним відставанням від лідера Юлiя Тимошенко. Більшість політологів вважають, що великий плюс для України, що вибори пройшли в один тур, це зекономило значні кошти платників податків і час (цілих три тижні!) для непотрібних словесних баталій між конкурентами для початку другого туру виборів, якщо б такі відбулися. Ті, хто голосував раніше за Тимошенко, цього разу свідомо віддали перевагу Порошенку, не сказати, щоб на всі 100 % вони симпатизують «шоколадному королю» (зараз важко комусь, після всього пережитого, переконати людей, що він буде за народ, а не за свою кишеню), але більшість виборців, насамперед, бажають, щоб скоріше все закінчилося і можна було включитися в повну стабілізацію в економіці, інших сферах, в налагодженні добрих стосунків як в середині України, так і з сусідами. Представники більшості церков України напередодні виборів спільно молилися за мир і спокій в країні, за стабілізацію в країні (за присутності в.о. президента Турчинова). Усі жителі України бажають стабільності, миру, спокою, щоб скоріше закінчилося протистояння, ворожнеча, недолугі смерті. Саме обрання нового президента включає сподівання багатьох, що цей процес стабілізації прискориться. Мером Києва обраний Віталій Кличко, колишній чемпіон боксу. Саме він поступився своєю кандидатурою президента на користь Порошенка. Є сподівання, що нова команда нового президента буде жити й працювати по-новому, так, щоб це не суперечило Заповідям Ісуса Христа.
№28, травень - червень 2014 р.
Cтор. 12
ПРОХАННЯ про ДОПОМОГУ
ТИ МОЖЕШ ЗАМОВИТИ СВОЮ УКРАЇНСЬКО-АНГЛІЙСЬКУ ПАРАЛЕЛЬНУ БІБЛІЮ!
$85 2B
$85 2A
$49 1A
$95 3A
$79 4A
$95 3B
УВАГА! Щоб зробити замовлення, надсилайте чек або мані-ордер на адресу: Christian Mission “EBENEZER” PO Box 12050 Lexington, KY 40580 Дорогі друзі, наша «Книжкова скарбниця» має багато іншої християнської (художньої та публіцистичної) літератури, аудіо СD та відео DVD. За довідками по придбанню українськоанглійської Біблії та іншої літератури, аудіо-
Редакційне звернення
«І ви тіло Христове...»
1 Кор. 12:27
Шановні читачі, брати та сестри, служителі Церкви Ісуса Христа! Божий мир вам нехай примножиться! Ми призвані в одному Тілі до миру (Кол.3:15), а також, як члени Тіла Ісуса Христа, тобто Його Церкви, ми призвані служити один одному тим даром, що кожен з нас має осібно (Рим.12:4). Читаючи Дії Апостолів, ми бачимо, що спочатку в народженій Духом Святим Церкві Ісуса Христа учні Христа ретельно служили один одному не лише молитовно, а й матеріально: «Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили, та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав» (Дії 4:34-35). Ми не призиваємо продавати ваші доми, маєтки, але служити один одному ми зобов’язані. Ми повинні не тільки молитися, а й жертвувати свої фінанси, служити при нагоді й фізичною працею для потреб всіх нужденних, а насамперед, згідно наказу Святого Письма – для своїх по вірі: «Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!» (Гал. 6:10). Якщо хто стверджує, що він молиться за когось, але ніколи ні в чім не надавав ніякої іншої допомоги, не поклав жодного долара в церковну скарбницю, чи цеглини в будову дому молитви, не приніс кусня хліба для потреби голодного, тобто не послужив матеріально чи фізично, є великий сумнів в тім, що такий християнин справді молить-
«ВІДРОДЖЕННЯ» №28, травень-червень 2014 р. Засновник: Християнська місія «Ebenezer». Газета друкується на добровільні пожертвування і розповсюджується безкоштовно. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій і залишає за собою право на коректуру, скорочення тощо.
Я, Кушнерук Наталія Степанівна, виховую Bible ONE size: 9.25” x 6.5” разом із чоловіком двох синочків. Нещодавно ми взяли в свій дім двох дівчаток: Дану 10 років x 1.73” and 2304 pages. і Софію 8 років. Це діти моєї однокласниці Тетяни Дмитрук. Тетяна вживає алкоголь, захворіла на 1A- Hard Cover туберкульоз, перенесла важку операцію. Останній час вона майже рік пролежала в лікарні, а дітей 2A/2B- Bonded Leather здала в Згорани, до санаторію. Там вони були не доглянуті, ніхто за ними не дивився. Я знала про це і постійно їздила їх відвідувати. Коли Таня виходи3A/3B- Bonded Leather w/ ла з лікарні, то забирала їх до себе в село, але там zipper ще гірші умови, взагалі немає нормальних умов для життя дітям. Таня не може доглядати за своїми 4A- Duo Color leatherette доньками, і коли я забрала її з дітьми до себе, вона straight stitched мала вагу 37 кілограм на ріст 155 см. На даний момент я не отримую від держави ніякої допомоги, 5A- Duo Color leatherette за те, що доглядаю дітей, тому що діти на мене не Curve stitched оформлені. Якщо вони залишаться сиротами, так як стан Тані вкрай важкий і вона знову лягатиме в лікарню, я цих дівчаток офіційно оформлю. А зараз я б не хотіла травмувати їхню психіку, тому що потрібна офіційна відмова матері від них, а я сама росла сиротою і знаю, як це важко знати, що рідня мати зреклася тебе. Яка вона не є, але це їхня матір. На сьогодні я приписала Таню з дітьми в Нововолинську, влаштувала дітей в спеціалізовану школу, а також вони відвідують недільну школу, ходять зі мною в зібрання. Щоденно з цими дітьми я маю спільність, головне – вони при мені. Я стараюсь виховувати їх згідно напоумляння Господнього, вчити, привести до Бога. Якщо у вас, шановні працівники місії, є можливість допомогти нам, я $79 буду дуже вдячна. Щиро дякую, що ви не байдужі до наших нужд і виявляєте свою турботу про нас. 5A Знаємо, що Бог є Батько сиріт і через Своїх дітей допоможе нам.
дисків звертайтеся по тел.: (859)312-4344. Ваше замовлення ви також можете залишити, написавши на наш e-mail: info@cmebenezer.com Відвідайте наш сайт: www.cmebenezer.com На сайті ви зможете знайти більш докладну інформацію щодо укр.-англ. Біблії, а також багато іншої інформації. ПАМ’ЯТАЙТЕ! Виручені фінанси за літературу використовуються для підтримки місіонерської діяльності та служіння милосердя.
ся і такі його «молитви» до вподоби Богові. Є тенденція, що декотрі віруючі, чи точніше прихожани церков, лише користуються працею інших, чекають від інших любові. Кожен з нас призваний в Церкву не брати, а віддавати. І навіть якщо ти матеріально бідний, повір, у тебе є що вділити іншому на благо йому. Ти можеш послужити ближньому тим даром, що ти маєш від Господа!
Ніхто з віруючих не скаже, що він нічого не жертвує на справи милосердя, не надає допомоги в якійсь потребі церкви, фактично кожен щось вділяє, але статистичні дослідження свідчать про те, що процентне відношення витрат християн на те чи інше, на що взагалі не слід витрачатися, далеко обігнали церковні пожертвування. Це спонукує до серйозних роздумів, висновків: ми ще далеко не так жертвуємо й допомагаємо, милосердствуємо, як то робили перші учні Христа, або ж Сам Христос (взірець, Той, з Кого ми повинні брати приклад). На що ж більше йде напрямок нашого сучас-
НАШІ КОНТАКТИ: Адреса: Christian Mission “Ebenezer”
PO Box 12050 Lexington, KY, 40580. Тел.: 859-5520596. E-mail: info@cmebenezer.com
www.cmebenezer.com
ного християнства? На особисті тілесні потреби, розваги чи служіння ближньому? Жертовність чи егоїзм? Якщо серйозно й відверто визначитися, то кожен з нас знайде в собі значні мінуси свого доброчинства, служіння ближньому. Якби кожен з нас був на належному місці в Тілі Христа, згідно визначення волі Божої, то вже б і Царство Боже настало. А так воно лише наближається. Сподіваємося, що наближається завдяки й нашим зусиллям, які напевно треба збільшити. Так склалося, що наша газета має пріоритетний напрямок служіння милосердя, доброчинності, матеріальної допомоги місіонерам. Ми вже зобов’язані продовжувати цю працю, яку (віримо) на нас поклав Дух Святий. Просимо всіх небайдужих християн, членів Тіла Христа, виконати своє призвання й обрання: служити один одному. Брате, сестро, ти думаєш, що можеш мало, але саме однієї твоєї краплини не вистачає для завершення великої справи, яку вершить Бог - Дух Святий! Отож, шановні читачі, ми звертаємося до вас, зокрема до служителів церков! Якщо вам відомі кричущі нужди і ви можете нам подати інформацію про них (лист та фото) д ми будемо раді розглянути їх і при нагоді опублікувати їх в нашій газеті або ж допомогти з наших ресурсів. Таким чином спільними зусиллями ми зможемо швидше виконати доручення Господа нашого Ісуса Христа. Будемо разом. Ми єдині в Тілі Ісуса Христа.
Представник «Відродження» в Україні: ХММ «Добрий Самарянин». Адреса: ХММ «Добрий Самарянин», вул. Уласа Самчука, 32-А, м. Рівне, 33003. Тел.: (0362) 22-34-40. E-mail: gsamaritan@ukr.net www.gsmrivne.org