No 23

Літо Господнє? Наступило літо - чудова пора! Голова роїться думками про відпочинок. Тепло навколо, краса, все квітує, росте - в природі особливий час. Прекрасні умови, але для природи це не час відпочинку, це особлива пора, коли рослини використовують все для того, щоб принести плід, а звіри, комахи як, наприклад, мурашки, дбають про те, щоб запастися на зиму (Пр.

30:25). Коли ж наступає літо Господнє? Це час, коли Господь дає можливість принести духовний плід і запастися ним для вічності. Інколи ми забуваємо, що життя - дуже короткий час, і потрібно замолоду встигнути вивчитися, одружитися, знайти працю, а пізніше - сім'я, діти, треба хату, машину... А там діти підросли, треба видати їх заміж, женити, допомогти... А там онуки... А тут старість, нема колишнього здоров'я. Час пройшов, совість догризає, що нічого не зробив для Господа, страшно помирати. Коли ж те літо Господнє, щоб не пропустити? Слово Боже каже сьогодні: "І знову призначає якийсь день - сьогодні, - кажучи через Давида по багатьох роках те, про що раніше йшлося: Сьогодні, як почуєте його голос, не робіть

закам'янілими ваших сердець!" (Євр.

4:7). У цьому розділі говориться про відпочинок, в який має увійти народ Божий. Наше життя 60-80 років - порівняно зовсім ніщо з вічністю. Чи ж не варто посвятити долю наших років, часу, фінансів, нашого відпочинку, щоб досягти того, що неминуще. Щоб щось набути, ми мусимо щось втратити. Щоб здобути нас, Христос залишив славу неба. Щоб досягнути царства Божого, треба прикласти зусилля: "Закон і пророки були до Івана. Відтоді благовіститься Боже Царство і кожний його здобуває силою!" (Лук. 16:16). Щоб відірвати від себе те, що його так нам хочеться. Насіння мусить померти, щоб вродити плід. Цей приклад природи вчить нас, щоб рясно зародити для вічності, а для цього треба вмерти для земного. Хто спроможний на це? Сьогодні день благоприємний! Сьогодні - день спасіння! Нехай і цей час, це літо стане можливістю для нас, щоб зародити добрими плодами для Господа. Божих благословінь вам, щоб ви були плідні та соковиті на славу Бога Отця в ім'я Господа нашого Ісуса Христа.

№ 23, 2013 р.

CTOP. 2

ЗНАЙДИ СВОЮ ПРАЦЮ В ЦЕРКВІ БОЖІЙ, ПРИЗНАЧЕНУ ТОБІ БОГОМ! Як важливо кожному члену Церкви Ісуса Христа розуміти своє місце, своє призначення, свою працю на Божій ниві! Як у пісні співається: «Світи у куточку, там де ти є». Але нам інколи не хочеться залишатися в куточку, а хочеться бути публічними людьми (на виду у всіх), щоб нас помічали, нам хочеться бути в центрі уваги, красуватися за кафедрою з мікрофоном. Інколи (не знаючи розміру свого взуття) ми падаємо. Одного разу Бог промовив до пророка Єзекіїля так: «Сину людський, ось Я візьму від тебе несподіваним ударом утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза твоя. Стогни собі тихо, жалоби по померлих не роби, прикрасу голови своєї обвий на себе, а взуття своє взуй на ноги свої…» (Єз. 24:15-16). Сімейні люди знають таку ситуацію, як маленька донька обминає своє взуття, а взуває мамине. Зробить декілька кроків, падає, буває, що й синця наб’є. Плаче, а потім знову взуває не своє взуття. Дитині так хочеться це робити! Я веду до того, що в нашій духовній праці ми повинні знати, де саме наше взуття: «Боже, покажи мій розмір взуття!». Я пригадую, як був молодим і поїхав до Німеччини, там був на богослужінні російськомовних німців, саме читали місце Писання (1Петр. 4:15): «Ніхто з вас хай не страждає, як душогуб, або злодій, або злочинець, або ворохобник». Мене також запитали сивочолі брати, як я розумію це місце. Німці проповідують російською і «ворохобник» російською мовою звучить так: «Только бы не пострадал кто из вас, как посягающий на чужое». Я набрався сміливості і сказав: якщо я знайшов чужу річ, гаманець чи щось інше, і нічого не зробив для того, щоб повернути ту річ її власнику – це значить, що я посягнув на чуже. Вони погодилися. «А ще?» – запитали. «Якщо до пресвітера хтось прийшов зі сповіддю, відкрив наболіле, сокровенне, а назавтра про це знає вже хтось інший, то той пресвітер посягнув на чуже». Брати також погодилися. З німецької мови це місце Писання звучить так: «Посягающий на чужой пост». Нині я хочу об’єднати це і інше місце з Біблії, сказане Богом до пророка Єзекіїля: «Взуття своє взуй на ноги свої» (Єз.

24:15-16). Багато життєвих, щоденних прикладів можна привести з цих місць. Добре, коли я чітко розумію: оце є моє, а оце – чуже. Колись ми робили євангелізації в Володимирці, то коли приходили гості на служіння, ми знали, що саме брат Віктор зустріне їх якнайкраще: ніхто так не посадовить, не скаже, не заспокоїть людину, яка вперше прийшла до церкви. Це було «взуття по його розміру». Пробували інші це саме робити, але так добре у них не виходило. Коли цар Саул в Гілгалі чекав пророка Самуїла, а филистамляни наступали: мала бути серйозна війна. Були тривога і напруга. Саул чекав сім днів, а потім не витримав і взявся робити не свою справу: «І чекав він сім день умовленого часу, що призначив Самуїл, та Самуїл не прийшов до Ґілґалу, і народ став розбігатися від нього. І сказав Саул: Приведіть до мене призначене на цілопалення та мирні жертви. І він приніс цілопалення. І сталося, як скінчив він приносити цілопалення, то ось приходить Самуїл…» (1 Сам. 13:810). Декілька годин не вистачило у нього терпіння дочекатися пророка. Самуїл його докорив, бо Саул

ЧИ ТИ МУДРИЙ РАБ? "Хто ж є вірним і мудрим рабом, що його поставить пан над своєю челяддю, щоб давати їм їжу вчасно? Щасливий той раб, якого пан, прийшовши, знайде при роботі; Щиру правду кажу вам, поставить його над усім своїм маєтком. А коли скаже той злий раб у своїм серці: Мій пан бариться, і почне бити своїх товаришів, їсти та пити з п'яницями, то прийде пан того раба в день, у який не очікує, і в годину, якої не знає; розітне його навпіл і призначить долю йому з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів" (Мт. 24:45-51). Добре знайоме місце з Нового Заповіту, але якщо серйозно вникнути, то це місце напряму стосується проповідників Євангелії, служителів, пасторів церкви. Якби з повною відповідальністю брат, який стає до проповіді, розумів ці слова Христа, то

посягнув на чужий пост, царство було забрано від нього. Ще згадаю про царя Уззійю. Йому було 16 років, і його вибрали на царство. Уявіть собі, що то значить 16 років юнакові, а треба керувати країною! Коли цей юнак прибігав до Бога, то Бог йшов йому назустріч, і державна справа йшла успішно. Коли ж він став сильним, то його серце зіпсувалося: «А як він зміцнів, запишалося його серце аж до зіпсуття, і він спроневірівся Господові, Богові своєму. І ввійшов він до храму Господнього, щоб кадити на кадильному жертовнику. А за ним пішов священик Азарія, а з ним Господні священики, вісімдесят хоробрих мужів. І стали вони проти царя Уззійї та й сказали йому: Не тобі, Уззійє, кадити для Господа, а священикам, синам Аароновим, посвяченим на кадіння... Вийди зо святині, бо ти спроневірився, і не за честь це буде тобі від Господа Бога! І розгнівався Уззійя, а в руці його була кадильниця на кадіння. А коли він розгнівався на священиків, то на чолі його показалася проказа, перед священиками в Господньому домі, при кадильному жертовнику... І глянув на нього первосвященик Азарія та всі священики, аж ось він прокажений на чолі своїм!

І вони поспішно вигнали його звідти, та й сам він поспішив вийти, бо вразив його Господь! І був цар Уззійя прокажений аж до дня своєї смерті, і сидів в осібному домі прокажений, бо був вилучений від Господнього дому» (2 Хронік, 26:16-21). П’ятдесят років Уззійя служив Богові і подумав, що йому вже все дозволено, і зробив гріх: посягнув на чуже (те, що було священникове, взяв за своє). Коли проказою він був вдарений, то напевно зрозумів, що взявся не за свою справу. Брати та сестри, біймося такої популярності! Апостоли і Христос ніколи не шукали популярності, вони були в опозиції. Їх переслідували, гнали, а Ісуса Христа розп’яли. Так само і всі апостоли фізично постраждали. Якщо ми шукаємо популярності, щоб бути на виду у всього народу, шукаємо визнання від людей, то чи не є така дія, коли ми беремося за чужу справу? Воєначальник Неєман прибув до Ізраїлю, щоб отримати зцілення від прокази. Він їхав і надумав свій план, як все це мало б відбутися. Коли ж до нього вийшов не пророк Єлисей, а його слуга і сказав, щоб Неєман занурився сім раз в Йордан, то високий воєначальник розгнівався (2Цар.5:1). Чому ж пророк не вийшов до Неємана? Коли ми читаємо Новий Заповіт, то бачимо, як Христос казав прокаженим показатися священикам. З прокаженими мали справу священики. А Єлисей був пророк Божий, він мав передати Неєману лише волю Божу. Він боявся переступати Божу волю, боявся посягнути на чуже. У нас в церкві є одна сестра, коли вона виходить

значно менше було би охочих ставати за кафедру. А якщо б і ставали, то відносилися до цього значно серйозніше: "Брати мої, не багато-хто ставайте учителями, знаючи, що більший осуд приймемо" (Як. 3:1). Кожен проповідник в тій чи іншій мірі вчитель. А Яків каже: нехай таких вчителів буде небагато, а скільки? Мало. З одного боку - добре, коли всі брати можуть проповідувати (і то - добре проповідувати), але, з іншого боку, наскільки важливіше бачити в цьому відповідальність перед Богом. Якщо в цьому служінні злегковажиш, то можеш потрапити в категорію лицемірів, участь яких в озері вогненному. У чім легковажність?

1. Не давав їжі вчасно. Тобто не давав потрібну духовну поживу церкві вчасно. А щоб таку поживу дати, треба взяти її у Бога, а це серйозний і досить важкий труд. Якщо цілісінький день на

співати, то всі (м’яко кажучи) опускають голови. Але з дітьми в недільній школі вона працює добре. Я грав на духових інструментах, на трубі. Я знав чоловіка, який півтора року промучився в музичному училищі, намагаючись освоїти гру на трубі, але так нічого у нього не вийшло. Коли ж його перевели грати на ударних інструментах, справа пішла добре. Нам дуже важливо на ниві Божій знайти свою стежку. Було весілля і одна молода пара стала співати під фонограму. Стали співати в іншій тональності, ніж у фонограмі. Я думав, що можливо з другого куплету увійдуть в правильну тональність, але вони до кінця з щасливими лицями співали в іншій тональності, напевно вважаючи, що все добре… Напевно, кожен з нас може привести багато прикладів, коли хтось береться не за свою справу, взуває чуже взуття. Коли цар Саул дав згоду, щоб Давид йшов проти Голіафа, то Давид зодягнувся в царські військові обладунки і взяв царського меча. Походив трохи і зрозумів, що то не його – чуже йому. Він то все зняв з себе (1Сам.17:39-40). «І взяв він кия свого в свою руку, і вибрав собі п'ять вигладжених камінців із потоку, і поклав їх у пастушу торбу, яку мав, та в торбину, а його праща у руці його. І він пішов до филистимлянина…». Часто люди осуджують когось, що хтось робить не так, як треба, і буває, що кажуть: «От, якби я був на його місці, то зробив би краще!». Вийшов за кафедру, розгубився і не може ніяк закінчити промову. Пошукай себе в чомусь іншому. Одного разу в нашій церкві один брат казав, щоб його поставили дияконом, бо він казав, що зробить краще за того служителя, що був. Але брати його не поставили, бо знали того брата, що то не його справа. Хтось інший каже, якби він був пресвітером, то справа Божа велася б у церкві краще. Хтось так само говорить про регента. Але не так все просто і не так легко. «І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво, то виконуй його в міру віри, а коли служіння, будь на служіння, коли вчитель – на навчання, коли утішитель – на потішання, хто подає – у простоті, хто головує, то з пильністю, хто милосердствує, то з привітністю!» (Рим.12:6-8). За часів Апостолів були вибрані диякони, які були поставлені на справу опікуватися столами, а Апостоли робили свою справу: перебували в Слові і молитвах (Дії, 6:2). Як добре знати своє конкретне призначення в ділі Божому, а не спішити братися за все одразу, не братися за ту справу, що тобі не призначена Богом! Є така російська пісня: «Я трудился, рвенья полный, строил дом, пахал поля, но мой дом размыли волны, не дала плодов земля». Ми іноді трудимося, а воно ніяк не виходить так, як слід. Тому важливо ревно помолитися і запитати у Господа: «Яка моя нива, моя праця, щоб я знав своє взуття і не посягав на чуже?» Великий апостол язичників Павло фактично заклав теоретичну основу Церкви Христової, і він залишив такі слова для нас: «Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая, щоб ніхто не сказав, ніби я охрестив був у ймення своє. Охрестив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я». В житті апостола було декілька таких обставин, що він мусив надати декілька хрещень, а далі він каже: «Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа» (1Кор.1:14-17). І апостол Павло це чітко розумів і він йшов, насаджував церкви, потім йшов повторно, навчав, бо його Христос поставив благовістити. Когось поставив на іншу працю. Нехай нам усі ці приклади послужать на серйозні роздуми, щоб Бог давав нам рясне благословення в тому, де наш уділ, наше покликання і призначення.

виробництві, в Біблію ні разу не заглянув, перед Богом не молився за проповідь (не оросив сльозами молитов цю поживу), не роздумував над Словом, яке справді отримав від Духа Святого, а ввечері за кафедру - то це лицемірство, балаканина.

2. Той раб почав бити товаришів. Тобто він не готував потрібну церкві духовну поживу, і щоб не показати свою неміч, гострим словом, як мечем, не щадив стада, докоряв, бив духовним мечем усіх без розбору. Не дав нічого потрібного для овець, не накормив, не полюбив, не пожалів, а лише вимагав, стояв високо над іншими, кафедра ж така висока...

3. Пішов пиячити... Тобто не став шукати Божих інгредієнтів для приготування потрібної поживи для стада, злегковажив цим, понадіявся на свій талант, знання, хист проповідника, а

пішов до іншої поживи, яка не насичує. По суті - займався світськими справами, дивився те, що не личить дивитися служителю церкви, пішов туди, куди не пристойно ходити рабу Господньому. Р.

S. Проповідники часто безпосередньо за п'ять хвилин до служіння просять милості Божої, щоб Господь зглянувся на їхні немочі і благословив служіння. Варто так молитися, але в тому випадку, коли ти готувався, зробив все належне для того, щоб бути в числі вірного і мудрого раба. Але коли (як то кажуть) пальцем не поворухнув у цьому напрямку, а просиш благословення, то це зухвале лицемірство. Отож, візьмемо належні уроки з науки Христової і будьмо вже нині слухняними Своєму Господу, ревно намагаючись в усьому догодити Богові. Амінь.

№ 23, 2013 р.

CTOP. 3

I Got an iPhone Infection

My iPhone had grown on me — literally. It was attached to my hand, clinging to me like a localized infection I didn't want to cure.

I thought I would never purchase an iPhone. I figured I didn't need it since I had a perfectly functional cell phone, and I was afraid if I got one, I would end up like those annoying iPhone users who were constantly checking their phones like they were looking for their own vital signs. But it was the camera that got me.

I was tired of using a substandard cell phone camera to capture my daughters' unexpected adorable moments. I figured if those memories were priceless, then — you know, maybe $250 wasn't too much to pay for a cell phone.

The next thing I knew, I was signing a two-year contract for a phone I had once shunned as unnecessary.

When I held it for the first time — appreciating the simple, sleek design — I felt proud. After all the years of owning dumb-phones, it felt good to finally own the best of the best — but what I didn't expect was that it would end up threatening to own me.

Exposed to the Virus It took a while before I noticed my growing attachment to the phone. I certainly knew I was spending a lot of time staring at that glowing rectangular screen, but I told myself I was just exploring how it worked. The problem was that there was always something new to explore — a new app to download, a new text to answer, a new photo to edit.

"You're starting to get like Carly with that phone," my wife said one day. Our friend Carly was perpetually glued to her smartphone, totally unaware of how rude she was being to everyone around her.

"No, I'm not," I said, telling myself that Carly was an iPhone addict — unlike me. I just used mine to get directions, check the weather, keep to-do lists, browse the Internet, post witty status updates on Facebook, check my email, read the Bible, listen to music, post photos on Instagram, and respond to important texts — all day long.

I didn't want to admit it, but I wondered if she was right.

A Family Pandemic The first of several wakeup calls happened when my wife, kids and I traveled home to be with my family for Thanksgiving. Not only did I find myself increasingly disengaged as I Instagrammed and Facebooked every other moment on the trip, I noticed my family was checked out too, because for the first time, almost everyone had a smartphone.

Toward the end of the week, I realized I'd never seen so much of the tops of everyone's heads. Our collective smartphone attachment was requiring us to look down all the time as we texted, played games, Facebooked, watched videos and used the Internet. It was like the smartphone had become the newest, most interesting member of our family.

And although I wanted to believe everyone else was more attached to their phones than me, deep down, I knew better.

My iPhone had grown on me — literally. It was attached to my hand, clinging to me like a localized infection I didn't want to cure. I knew it, and I wanted to change, but not enough to do anything about it.

The Cost of Sickness One day, I was needlessly composing a text when I realized that my little girl was on the floor repeatedly saying, "Daddy, look at me. Look at me." I meant to look at her, but I just needed a few more seconds to finish my text.

Are you really ready for marriage?

T

he first step in the process of moving toward mar-

riage is to evaluate yourself spiritually. One of our guiding principles is that we are trying to be (or prepare to be) a godly spouse even as we try to find a godly spouse. All singles who profess Christ and aspire to marriage — even as a possibility — have this responsibility (even outside this area of life, we should all be trying to grow in Christ).

Are you a Christian? If you’re already sure of that basic

By the time I finally looked up, I had missed it, whatever it was. I felt a twinge of regret, realizing that I was on my way to being remembered by my children as the dad whose head was perpetually bowed before his iPhone in reverent, glassy-eyed meditation — the dad who was there, but not present. I tucked the moment away in my mind and began to recognize that the stakes had been raised in the war for my attention.

Not long after that, at the urging of my wife, I went on a one-day silent retreat put on by a local ministry. They asked that we not bring our electronic devices, which unnerved me a little bit. I didn't like the thought of an unanswered text message just sitting there in my phone all day, much less the thought of someone calling and not getting an answer. But the rules were the rules, so on the day of the retreat, I drove up, checked Facebook one more time, left my cell phone in the car, and locked the door.

As the hours rolled on that day, I was pleasantly surprised by what a relief it was to be separated from my phone, to get still and listen for something other than the sound of a new text message. As I silently meditated on Scripture during the retreat, the Lord was able to speak to my heart in a profound way He hadn't in many years.

That wouldn't have happened if I'd had my phone on me that day. God would've gotten the same treatment as my daughter, and once again, I would've missed out.

I knew that I had to change, and I actually wanted to — not because I was trying to be a good Christian user of my iPhone, but because I wanted to live again, to be able to feel connected without the help of a machine.

Rehab I'm not going to lie: I never seriously considered getting rid of my iPhone altogether.

It was too helpful of a tool in my life to do that. Instead, I prayed for grace to break my iPhone attachment, and decided to place a couple of manageable restrictions upon my cell phone use.

For one, I committed not to check Facebook while in the presence of my family (as a father of clingy toddlers, this had the practical effect of cutting my Facebook usage down by about 70 percent). I also decided to stop using the iPhone as a time-killer when I was in line at the store or in an elevator. Instead, when I had time to kill, I would use the Bible app to read the Bible in Spanish (I'm a Spanish-speaker who's always looking for opportunities to practice and — what do you know — it was right there in the palm of my hand).

My techno-reboot definitely reduced my level of engagement with social media while increasing the amount of time I was spending with my family. In the meantime, I began discovering new things in Scripture, improving my Spanish vocabulary, and feeling generally more present in the moment and less tied to that little cigarette-pack-shaped telephone.

Growing Up In the midst of all this, the Lord began speaking to me about a number of areas in my life through 1 Corinthians 13:11, which says, "When I was a child, I spoke like a child, I thought like a child, I reasoned like a child. When I became a man, I gave up childish ways" (ESV).

As I applied it to my smartphone usage, I came to see that God wasn't calling me to be an ascetic who never tweeted or posted a photo on Instagram. He was calling me to grow up and use the phone like a man, to own my iPhone, rather than let it own me.

By Joshua Rogers

answer, are you a growing and mature Christian? Are you generally humble and teachable, and do you respect authority? As a practical matter, are you responsible and holy in the way you possess your own spirit, mind and body?

As you begin to seriously consider marriage generally or a particular relationship, your first step should be to soberly reflect, before God, on your own spiritual walk and maturity in Christ. If you aspire to be a godly wife someday, what have you done and what are you doing to prepare for that ministry? Second, are you at a place in your life at which you are ready and able to marry?

“Practice” and “recreation” are not good reasons to date.

Dating is for the purpose of finding a marriage partner. In

Intimate Friends

Y

You're going to miss it, I said to myself, but I kept texting anyway.

ou can say there are three levels of friendships: acquaintances, companions and intimate friends. Men and women cannot sustain an intimate friendship without one or the other harboring romantic expectations. She therefore recommends that men and women avoid being intimate friends outside of courtship and marriage. Companions, she says, generally spend less than two hours together a week. When a man indicates he would like to see the woman more than that, but claims they are “just friends,” he sends a mixed message. One party can selfishly enjoy all the benefits of a relationship, the warmth and relief from loneliness, the satisfaction of the attention that feeds the ego — all without the accompanying commitment.

One party luxuriates, while the other party feels cheated and is left with deep unsatisfied longings.

I’ve recently observed several non-dating relationships that seem to fall into the “intimate friends category. In every case, it is the woman who is paying the price emotionally. Why? When a guy starts investing his heart, he can do something about it by making a move. And if the girl rejects him, the friendship ends or changes significantly. A woman, however, can hang on in this kind of relationship indefinitely, hoping the guy will eventually share her feelings. She makes herself available to him as a “friend,” all the while hoping the friendship will blossom into something more.

A woman should not assume that a guy friend she’s spending time with is: a) just too shy to make a move; b) thinking she’s the woman of his dreams but the timing isn’t right;

my view, if you can’t happily picture yourself married within a year, you’re not in a position to date. Third, once you decide that you are ready to date, look to God’s Word to decide the kind of person to date, and evaluate potential dating partners on those criteria, rather than relying primarily on the world’s treatment of ideas like “attraction” and “chemistry.”

In short: pick a potential dating partner with an eye toward godly manhood and womanhood — with an eye toward who would make a good husband or wife, defined by those characteristics God esteems in His Word, not the ones Hollywood likes.

c) in denial of God’s will that they be together. A woman loves to read into a guy’s every action. That’s her relational crime. But the guy does her a disservice by allowing her to be his “buddy girl” — a female friend who provides the relational benefits without the commitment.

Men defraud their sisters when they indulge in this type of relationship. Simply put, a man defrauds a woman when, by his words or actions, he promises the benefits of marriage to a woman he either has no intention of marrying, or if he does, has no way of finally knowing that he will. Single men and women are failing each other. Uncommitted intimate friendships may satiate immediate needs, but they lead to frustration and heartache. Not to mention, for singles ready for marriage, these “friendships” waste time and energy. Men and women who find themselves in a dead-end friendship should take responsibility. A woman is responsible to be wise with her heart. Solomon said, “Above all else, guard your heart, for it is the wellspring of life” (Proverbs 4:23). If a woman feels her heart longing for a man who’s not pursuing her, indulging those feelings is unwise. Song of Songs puts it this way: “Do not awaken love before it so desires.” As a generation of women drunk on chick flicks, we want romance to happen so badly we allow ourselves to fantasize about relationships that have no founding. Ecclesiastes croons, “There is a time for love.” If you are indulging in an intimate friendship with a man who is not pursuing you, you are accepting a cheap imitation of love. And by spending all your time with a guy who will never put a ring on your finger, you may miss a potential suitor. Above all, if you find yourself in an intimate friendship with someone of the opposite sex, ask the Lord for wisdom and discernment. When it comes to male-female relationships, lacking intent, the buddy system is a bad idea.

№ 23, 2013 р.

CTOP. 4

Родители и дети Президент США А. Линкольн сказал однажды: “Всем я обязан моей материангелу…всем, кем я стал и кем буду.” Прекрасны эти слова президентамученика, идеалиста и христианина. Во время Гражданской войны Линкольн часто переживал трудные моменты. Один из генералов поздно вечером пришёл в его квартиру с важной вестью. Служанка сказала вежливо: “Президент уже спит.” “Но я слышу его голос”, - возразил генерал. Когда он осторожно приоткрыл дверь в комнату президента, тот стоял на коленях, общаясь с Богом в молитве. Президент не забыл завета материмолитвенницы. Бог обильно благословил деятельность президентахристианина. Да, мама – великое имя, но оно ещё выше, если мама – христианка и с юных лет учит своё дитя повиноваться Богу. *** Несколько лет тому назад одно судно отплыло из Ливерпуля в НьюЙорк. Однажды, когда все спали,

поднялась на море сильная буря. Корабль заливало волной и бросало во всех направлениях сильными порывами ветра. Всё в каютах срывалось, падало и разбивалось. Восьмилетняя дочь капитана, пробуждённая от сна происходившим, плакала от страха. “Что случилось?” – спрашивала она. Когда ей рассказали о буре, она спросила: “А где мой папа?” После того, как ей сказали, что её папа на палубе у руля, она опустила свою голову на подушку и опять спокойно уснула. Дети Божьи! Можем ли мы страшиться, когда Капитан нашего спасения у руля? Не будем впадать в отчаяние при бурях в этом грешном мире. *** К императору Наполеону пришла мать одного солдата, осуждённого им на смерть, и просила о помиловании. “Он осуждён по справедливости”, сурово сказал император. “Я пришла просить не справедливости, а милости.” “Ваш сын не заслужил милости.” “Государь, - тихо сказала мать, милость не заслуживается, а её оказывают… Поэтому я и прошу о помиловании.” Эти слова глубоко тронули сердце Наполеона, и преступник был прощён. *** В одном индейском племени получение так называемого “аттестата зрелости” заключалось в том, что молодой человек должен был провести ночь в диком лесу. В сумерках отец отвёл сына в лес. Тёмная ночь, вокруг вой диких зверей. Страх заставлял бодрствовать. Наконец забрезжил рассвет. Молодой человек выдержал испытание. Но он не знал, что за стволом большого дерева всю ночь бодрствовал и его отец. Он был готов прийти на помощь в любую минуту. ***

“Вы пробовали когда-нибудь написать книгу?” – спросила молодую мать её соседка. “Да, - ответила она, - я пишу две книги в настоящее время.” “Две книги сразу? Не может быть!” – воскликнула соседка. Как вы их назвали?” “Иван и Мария, - ответила мать. – Моё дело писать на сердцах моих детей все те важные жизненные уроки, которые им нужно запомнить на всю жизнь.” У этой матери было ясное представление о том, что поручил ей Бог. Она была уверенна в своём призвании не менее пастора или миссионера, твёрдо уверенного в своём избрании. А вы уверенны в том, для чего призвал вас Бог? *** Несколько лет тому назад прочёл я о случае, который сильно тронул меня. Группа учёных-натуралистов занималась исследованием некоторых малодоступных мест в Альпах. Искали новые, ещё неизвестные виды цветков. Однажды учённые увидели в бинокль неоценимый для науки редкостный цветок. Но находился он в довольно глубоком ущелье, сжатом со всех сторон отвесно поднимающимися скалами. Чтобы добыть цветок, надо было спуститься вниз. Вблизи учённых оказался мальчик из местных жителей, с любопытством наблюдавший за пришельцами и тем, что они делали. Один из них предложил мальчику: “Мы дадим тебе пять фунтов стерлингов, если ты спустишься на верёвке в ущелье. Там ты сорвёшь цветок, и мы снова вытащим тебя наверх.” Мальчик глянул в ущелье и сказал: “Подождите, я сейчас вернусь.” И он убежал. Вернулся он в сопровождении седого сутуловатого человека. Мальчик сказал: “Я готов достать цветок, но только если вот этот человек будет держать верёвку. Он мой отец…” Лишь на этом условии мальчик готов был спуститься в ущелье. Дорогой читатель, научились ли вы так доверяться Господу, как верил своему отцу этот мальчик? Ведь он в сущности сказал: “Если верёвка будет в чужих руках, я не стану рисковать!” Дал бы Господь каждому из нас веру этого мальчика! *** Дети, заболевшие корью, спали в одной комнате: одному было 9 лет, другому 7 лет. В тёмной уже комнате подслушали их разговор: “Я охотно бы верил в Бога, но я не могу понять Его,” – говорит старший младшему брату. “А ты думаешь, я понимаю это? – ответил младший, - ничего не понимаю. Но вообрази себе какой-нибудь большой предмет и маленький мешочек. Если тебе не удастся этот большой предмет всунуть в этот маленький мешок, несмотря на все твои старания, неужели же ты скажешь, что этот большой предмет не существует? Твоя голова – это маленький мешок, а Бог – велик. Если Он не вмещается в твой маленький мешочек, то это не значит, что Он не существует.” Маленький философ скоро уснул… Иисус сказал: “Славлю Тебя, Отче, Господи неба и земли, что Ты утаил сие

от мудрых и разумных и открыл то младенцам” (Мат. 11:25). *** Одна молодая мать-христианка, получив на руки своего первого ребёнка, с глубоким благоговением дала обет Богу воспитать его с раннего детства в учении и наставлении Господнем. Каждый вечер, приготовив малютку к ночи, мать преклоняла свои колени для молитвы и в это время, как она держала в одной руке обе ручки ребёнка, второй рукой прикрывала малютке глазки и молилась, чтобы Господь, Который любит детей, сохранил бы и благословил её дитя. Когда малютка достаточно окреп, мать сажала его на постельку и прижимала его щеку к своей, всегда прикрывая одной рукой его глазки, в то время, как другая рука держала ручки ребёнка. И так она молилась постоянно. Через некоторое время ребёнок сильно заболел. Мать, доктор и все родные прилагали все усилия, чтобы сохранить ему жизнь. Он был ещё слишком мал, чтобы сказать, где и что у него болит. И, когда, спустя некоторое время, он успокоился, доктор сказал: “Я думаю, что опасность миновала, и, если ребёнок теперь уснёт, то природа сделает всё остальное.” Но глазки ребёнка всё чего-то искали, и ручонки протягивались вперёд. Мать наклонилась к нему и спросила: “Чего ты хочешь, моя крошка?” Тотчас обе ручки очутились в материнской руке, головка прижалась к её щеке, а глазки закрылись. На мгновение все затихли, потому что мать думала, что неудобно будет молиться в присутствии доктора. Но голубые глазки ребёнка снова открылись, ручонки его крепко ухватились за руку матери и оживлённый лепет приятного детского голоска прервал молчание. “Он что-то хочет, сказал доктор, - вы не знаете чего?” Тогда мать со слезами вспомнила обет, данный ею Богу. Она, не стыдясь, преклонила колени и произнесла несколько кратких молитвенных слов, после чего ребёнок тотчас уснул. У стоящего тут доктора на глаза навернулись слёзы, и, положив свою руку на голову молящейся матери, он сказал: “Я бы желал, чтобы каждое дитя возрастало так, как ваш ребёнок.” О, как велико благословение, когда матери при воспитании своих детей дают обет Богу воспитывать их по Слову Божьему!

Заметив недостатки детей, обрати внимание и на свои поступки, на свои слова и действия. Обнаружив недостатки и ошибки в своей жизни, старайся исправиться, а затем уже исправляй детей. Помни, что то, что окружает тебя, есть часто ничто иное, как отражение твоего внутреннего “я”. Если ты ежедневно ищешь у Господа очищения путём покаяния и молитвы, то ты ежедневно пребываешь в общении с Ним, а вместе с тобою и твои дети. Если в повседневной жизни Господь руководит тобою, то и дети тем охотнее будут подчиняться твоему руководству. Чем послушнее ты будешь Господу, тем больше послушания будут оказывать тебе твои дети. Как только воспитатели начинают пренебрегать общением с Господом, так и в детях начинает укореняться небрежность к наставлениям и советам родителей. Всякая преграда между воспитателями и Господом есть большой вред для духовного развития детей. Пример жизни родителей без разумной любви к детям подобен свету луны, которая, хотя и светит, но не греет. Пример же соединённый с сердечной любовью в Духе Святом к детям, подобен свету солнца, которое и светит, и греет, и делает жизнь исполненной чистой и святой радости. *** В одной семье все дети в раннем возрасте обратились к Господу, и когда проповедник церкви спросил мать обращённых детей о секрете, почему её дети так рано пришли к познанию истины, мать сказала в ответ: “Когда мои дети были ещё маленькими, и я их по утрам купала, я направляла своё сердце в молитве к Богу, чтобы Он очистил их Кровью Сына Своего и сохранил их от всякого греха. Когда я их одевала, я просила Бога, чтобы Он одел моих детей в одежды праведности Своего Сына. Когда я им давала кушать, я молилась, чтобы Он кормил их Своим хлебом жизни. Вечером, укладывая их спать, я вручала их милостивой охране Божией. Когда в воскресные дни я одевала их, чтобы вести в собрание, я просила Бога, чтобы Он сделал их обиталищем Святого Духа. Когда я посылала их в школу, я сопровождала их молитвою, чтобы Господь направлял их путями истины, которые приводят к жизни вечной. Так я постоянно носила своих детей на руках моей молитвы, и Господь позаботился о них. Это не мой труд, это – Божий труд.” Дорогие родители, молитесь ли вы так о ваших детях, как молилась эта мать?

СОВЕТЫ РОДИТЕЛЯМ ПРИ ВОСПИТАНИИ ДЕТЕЙ: Будь сам тем, чем желаешь, чтобы стали дети твои. Чего требуешь от детей, то делай сам. Что запрещаешь детям, откажись от того и ты. Будь примером для детей не только тогда, когда они видят или слышат тебя, но и в их отсутствии.

№ 23, 2013 р.

CTOP. 5 де вона розпочала працю. Просимо молитися за цю сім'ю. Літом (з 25 червня) ми плануємо поїхати туди, а також провідати інші місіонерські точки, які підтримують наші спонсори (на Полтавщині, Чернігівщині, Житомирщині, Криму). А також у нас є бажання вділити деякий час для завершення дитячого будинку для сиріт в м. Великі Мости (Львівщина). Ви можете приєднатися до нас! Можете молитися за цю поїздку, а також благословити фінансово, вказавши на "Дитячі стежини", м. Великі Мости. Або ж вкажіть на що інше: у чому саме ви вбачаєте найбільшу потребу. З повагою, Павло Чубарук, тел. 859-552-05-96.

МІСІОНЕРСЬКА ПОЇЗДКА. ЧЕРКАСИ. Бажаємо просити вас підтримати нас в молитві за місто Черкаси. Це велике місто на річці Дніпро. Там проживає 286 000 осіб на даний час. У Черкасах тільки одна п'ятидесятницька церква. Наше бажання заснувати нову місіонерську точку в районі міста, де немає церкви. На даний час туди уже направили молоду місіонерську сім'ю, Last summer, I had the opportunity to go to Ukraine on a mission trip. When I came back to America, I realized that I really wanted to go back again because it had been such an amazing experience. This summer, God has granted me the opportunity to go back, but this time for a longer period of time. I have decided to dedicate this summer to Him and His work.

There is so much do to out there and the field is ready.

Are we ready to go out and work in His field?

The main purpose of our mission trip this summer, will be to help out at kid’s camps that are organized by local missionaries for children who are mostly from unchristian families. Our group, which consists of 8-9 people as of right now, will be divided into smaller groups throughout Ukraine so that more work and hearts could be reached. If you have a desire to go and do something for God this summer, there is still an

opportunity to join us. The dates of July 25th- Aug 8th, a group will be in Chernihivska oblast and surrounding areas. The 2nd week will be spent in Veluki Mosti helping out with construction. Therefore, if you are interested please let us know. You may reach us at (859) 552-0596. We hope to hear from you soon.

For those of you reading this and not being able to come help us physically, you may uphold us spiritually through your prayers, as well as financially. Your money will go towards buying gifts for the children attending the camps as well as for other people we will see in need. In the memo: Summer camps 13.

Праця на ниві Божій продовжується.

його завершити, ще потрібно: замінити підлогу, стелю, двері, вікна, поштукатурити стіни. І для повного завершення ремонту потрібно зробити усі зовнішні роботи. У селі Щуровичі, що на Львівщині, вже понад 4 роки ведеться місіонерська праця. Майже на початках там придбали власний будинок, але ще до цього часу там не завершено ремонт. На сьогодні ще залишився не поштукатуреним ззовні буди­нок, нема опалення і

У 2010 році у с. Духове (Лубенський р-н, Полтавщина), було придбано приміщення під дім молитви, розміри якого складали 7x10 м. У результаті будівельних робіт розміри змінилися на 10x10 м. Зроблено новий дах, замінено усі

вікна та вхідні двері. Для повного завершення ремонту ще потрібно зробити внутрішні роботи, а саме: штукатурка, фарбування, замінити двері та провести опалення. У 2011 році у с. Вищий Булатець, (Лубен­ ський р-н, Полтавщина), було придбане приміщення колишньої бригадної хати під дім молитви, розмірами 12.40 х 9.20 м. Будино к з наход ивс я в аварійному стані. Тому, насамперед, було укріплено фундамент. Всередині зроблено нові перестінки, у молитовній кімнаті замінили підлогу, зробили стелю, поштукатурили та пошпаклювали стіни. Також підключено електрику та проведено воду. В житлових кімнатах, де проживають місіонери, зроблено косметичний ремонт, але щоб повністю

Thank you and may God bless you.

води. В Криму, с. Каштани, Бахчисарайського району, влітку 2012 року було придбано житлевий будинок розміром 7,10 х 7 м. За цей час там провели воду, поміняли всю сантехніку та змінили старі вікна та двері. Молоді брати допомогли зробити ремонт однієї

кімнати, залу та кухні, поклали у ванній кімнаті плитку. На даний час там вже заселилася молода сім’я Андрія та Лесі Палік зі своїми двома дітками. Але ще потрібно провести опалення, зробити стелю, пофарбувати стіни, утеплити будинок ззовні і замінити старі ринви, які протікають. Також разом із будинком в одному дворі куплено літню баню, яку місіонери хочуть переробити під класи недільної школи.

У селі Лучин, Попільнянського району, Житомирської області, придбали будинок, який раніше використовувався під сільську баню,

розміром 12 х 14 м. На даний час там вже завершили штукатурку всередині будинку, а також закупили вікна, двері і дерево для того, щоб замінити дах. Потрібно ще придбати покриття на дах, утеплити і поштукатурити ззовні будинок, а всередині провести опалення, воду, пошпаклювати і пофарбувати стіни, стелю та підлогу. Крім цього, потрібно завершити оформлення будинку. Шановні читачі, перед нами невеличкий перелік тих місць, де розпочата та продовжується місіонерська праця впродовж років. Церкви, які щойно утворились в невеличких поселеннях на ентузіазмі місіонерів, молодих братів та сестер, віддалених від обжитих їхніми батьками місць. І вони продовжують проповідувати, а також і будувати доми молитви. Не раз хотілося б якось ефективніше сприяти тому, щоб у кожному місті, селі була заснована жива церква, але поодинці зробити це не під силу. Коли ж кожен член церкви хоч трохи допоможе (хоча б 10 $), це стає реальністю і ми свідки цього і хотілося б, щоб у цих селищах ця розпочата праця завершилась успіхом на славу Божу. Якщо у вашому серці є бажання і хоч маленька фінансова можливість, ми разом можемо допомогти, щоб ці доми молитви були завершені. Вашу лепту можете передати через нас, виславши вашу пожертву з позначкою "На дім молитви". Можете вказати і назву конкретного селища, куди буде ваша пожертва. На останній сторінці заповніть відривний листок і надішліть нам за нашою адресою, що в кінці газети.

З повагою працівники місії "Ebenezer". Будьте благословенні!

№ 23, 2013 р.

CTOP. 6

ЗАГАДКИ Хто в зоопарку вище всіх? Впізнати її нам легко, Впізнають її не раз: Висока вона зростом Та бачить супер-клас. *** Влітку медом ласував, досхочу малини мав. А як впав глибокий сніг, позіхнув і спати ліг. Бачив чи не бачив сни, а проспав аж до весни. *** Довгі вуха, куций хвіст, невеликий сам на зріст. На городі побував, нам капусту попсував. Довгі ноги - скік та скік… Ми погнались, він утік...

Чи знаєш ти?

А чи знаєте ви, діти, Хто створив птахів і квіти, Сонце, місяць, небо, зорі, Ріки та струмки прозорі? Хто про все оце подбав? Хто нам все подарував? Хто підніс високо гори, Океану дав простори, Відокремив день від ночі? І чиї пильнують очі, Аби справно дні минались І ніщо не руйнувалось? Бог створив цей світ і нас. Він із нами повсякчас!

I can be a missionary now. I don't have to wait until I'm grown.  Pray morning and night  Dress nicely  Be an example of hard work

 Make some cookies for a friend

 Ask someone to play with you at home

 Write a letter to a faraway friend

 Smile at your new friend  Play with someone new at recess

Кросворд «Літо»

 Dare to be a friend  Share your lunch  Call your friend on the phone

 Say “hello” to someone new  Write a note to your friend  Fast as a family

не вибіжить.

3. Крил не має, скрізь літає, та ще й куряву здіймає.

1. Червоне коромисло через річку повисло.

4. Мене частенько просять, ждуть, а тільки покажусь — ховатися почнуть.

2. Тече-тече — не витече. Біжить-біжить —

Це зробила маленька 9-річна дівчинка,

ЩО ЗРОБИВ ТИ? Рейчел Беквіс народилася 12 червня 2002 року в Сієтлі. Коли їй виповнилося 9 років, вона умовила батьків не запрошувати нікого на її день народження, а попросила своїх друзів перерахувати гроші (які пішли б їй на подарунки) на її сторіночку в Інтернеті. Там вона збирала кошти для буріння колодязів, щоб забезпечити жителів Африки, страждаючих від браку чистої питної води. Як виявилось, на такий крок вона пішла після того, як церква, в яку ходили її батьки, вирішила надати підтримку фонду «Сharity: water», що забезпечує чистою водою жителів Африки. Дівчинка дізналася, що 4,5 тисяч африканських дітей щодня гинуть від страшних хвороб, вживаючи воду з брудних калюж і заражених небезпечними мікроорганізмами боліт. Метою дівчинки було зібрати суму в 300 доларів, яка, по розрахунках фонду, змогла б врятувати життя 15 дітей. Раніше Рейчел також займалася добродійністю, двічі відрощуючи і зістригаючи своє волосся, з тим, щоб віддати їх на парики для дітей, що втратили волосся від онкологічних захворювань. Проте дівчинці удалося зібрати лише 220 доларів. Через півтора місяці з моменту відкриття добродійної сторінки сталася трагедія: на шосе в Сієтлі зіткнулися одночасно 13 автомобілів. Єдиною жертвою цього ДТП стала Рейчел Беквіс. Підключена до апаратів життєвого забезпечення, дівчинка не приходила в свідомість. Шукаючи спосіб подати підтримку, родичі, друзі сім'ї або просто знайомі стали жертвувати невеличкі суми грошей на сторінку Рейчел, що була на сайті добродійної організації «Сharity: water». Сума пожертвувань почала нестримно зростати, привертаючи увагу громадськості. Після того, як стало зрозумілим, що Рейчел до свідомості не прийде, апарат життєзабезпечення був відключений. Вчинок Рейчел і її трагічна доля викликали великий резонанс серед американської громадськості. У жовтні 2011 року, коли акція по збору засобів була закінчена, з'ясувалося, що 31 997 чоловік зі всього світу пожертвували 1 265 823 долари. Цих грошей повинно було вистачити, щоб вирішити проблему чистої води більш ніж 60 тисяч людей. Те, що Рейчел не змогла зробити за життя, стало можливим після її смерті. Вона прожила порівняно дуже і дуже мало, але її життя і смерть принесли добрий плід для порятунку багатьох інших дітей. Мама Рейчел, Саманта Пол, продовжує справу своєї дочки — збирає пожертвування для буріння колодязів в країнах Африки.

ІСУС ЗАХИЩАЄ! Олена Мікула Рома, Наталка, й Олег гралися в парку. Набігавшись, вони сіли на лавку поруч зі стареньким дідусем, котрий сидів, спираючись на парасольку, і сумно дивися вдалечінь. Діти підсунулися ближче до нього.

-Добридень, дідусю!привіталася Наталка. – Ми вам не заважаємо?

-Та ні, - відповів дідусь.

-Сьогодні чудова погода, правда?

– спробував зав'язати розмову Рома.

-Погода як погода. У моєму віці в будь-яку погоду кістки ламає,пробурчав дідусь і закашлявся. Діти помовчали. Потім Наталка запропонувала: -А хочете, ми вам принесемо малинового варення? Воно від кашлю допомагає.

-Дякую, у мене є.

-І ще кашель лікують липовим чаєм,- продовжила Наталка. Дідусь усміхнувся: -Дякую, люба. Та хіба ж лихо в тім, що в мене кашель?

-А в чому?- запитала дівчинка.

-Старий я. Життя пройшло, от і сумно мені. Маленьким був, прибіжу до мами, сяду їй на коліна, і всі біди зникають. А зараз нема до кого бігти.

-А хіба ви не знаєте про Ісуса? – запитав Олег.

-Чув, та що мені до цього? Він далеко, на небесах. А я тут, на землі цій грішній. Не дістатись до Нього... Не добігти.

 Read your scriptures  Invite a friend to a church and/or activity

 Invite a neighbor or friend to family home evening

 Pray for the missionaries

-До нього не треба бігти, Він тут,усміхнулася Наталка. Дідусь похитав головою: -Щось я Його тут не бачу.

-А Його й не треба бачити, треба лише вірити, що Він поруч, що завжди можна прийти до Нього й Він захистить від усякого лиха,сказав Рома.

-Дайте-но мені вашу парасольку на хвилинку, будь ласка,- попросила Наталка. Розкривши її на головою, вона промовила: -Ісус захищає мене у випробовуваннях, як ця парасолька захищає від дощу та пекучих променів сонця. Рома підвівся з лавки й також став під парасольку,а слідом- Олег: -І ми під захистом Господа! Дідусь трошки поміркував і вимовив: -Я б теж хотів бути під його захистом. Ви розповісте мені докладніше, що я маю для цього зробити?

-Звісно,розповімо!

– зраділа Наталка. – Ходімо з нами!

№ 23, 2013 р.

СТОР. 7 Journey to Joy The communist government system has devastated Ukraine; Galina is no stranger to hunger, suffering, and hardships. She finds herself caught up in a futile war effort, but eventually comes to recognize a war within her as well. She decides she will do anything to find God and experience the joy she craves. An inspiring story of courage and grit in the face of wars within and without.

$14

Heart Bridge Johnny and Ruth Miller were tata and mama to 53 precious children at the Nathaniel Christian Orphanage in Romania.

Touching stories of the Millers' first year in Romania.

Краплини з джерела

$12

$20

Збірка віршів Любові Омельчук Укр. / Рос. Вірші 340 ст

$10 Иерусалим CD Константин Лысенко

Свидетельство, Сергей и Леся Счастливые, Руслан и Оксана Калиновские, Лада и Женя Шмель и служение реабилитации г. Буча.

З темряви до світла Прозріння Гурт Авен-Єзер 2 диски DVD

The Long Road Home To young Pablo, moving to Costa Rica was one big adventure. But his innocent adventures took a darker turn down a lonely and increasingly wicked path.

Inside, a Voice was calling, but Pablo, hungry for excitement, wasn't ready to listen. Would his parents' prayers and the gentle promptings of the Spirit bring him back home?

$18

A Good Different Surely nothing short of a miracle could redeem the shattered lives of this Kenyan couple, but a miracle is exactly what you will read about in this story. And not just one miracle, but many miracles. This book will make you marvel anew at the redemptive love of God that heals the brokenhearted and gives beauty for ashes.

$16

Vera, The King's Daughter Abuse, a crippling accident, and years of despair and loneliness made Vera’s early life miserable indeed. But her despair turned to irrepressible joy when she came to know Jesus, the King. In spite of her abject poverty and crippled body, Vera finds herself a treasured princess and her home a castle where Jesus lives with her. The story of this unlikely princess, set in the plains of central Ukraine, will inspire all who meet her through the pages of this book.

$14

Діти виконують християнські пісні та фонограми на іншому диску

Самые счастливые DVD

$20

$15

$10

З темряви до світла Леонід Якобчук Книга є збірником теологічних лекцій. У них автор, спираючись переважно на біблійні тексти, розглядає низину богословських питань, а також засади суспільного, релігійного та особистого життя, принципи духовного служіння.

$15

Покликання і праця проповідника

Фред К. Смольчук Золоте Зерно Фред К. Смольчук У цій книжці ви знайдете не одну, а три книги “Бог у трьох особах”, “Важливі духовні питання”, “Божий кінцевий план”.

$5

$5

Мед із скелі Фред К. Смольчук Збірка конспектів 133 проповідей

$5

Бесіди Івана Землероба.

"Истинные герои, или Люди, которые изменили наш мир". Харольда Сейлы

Ч. Сперджен.

Сто поучительных историй из жизни необычных людей. В ней мастерски обрисованы образы подлинных героев и те качества, которые их характеризуют.

$15

Книга являє собою збірку коротких духовно повчальних бесід на різні життєві теми, свого роду коротких проповідей благословенного служителя церкви і відомого християнського проповідника Ч. Х. Сперджена. У ній ви знайдете безліч мудрих порад, повчальних прикладів, викладених доступним виразним стилем з чималою часткою тонкого англійського гумору.

$8

Стихи, Любовь Васенина.

- Вечный Свет $16 - Встречный ветер $16 - К Богу за милостью $16 - Признание $16 - О сокровенном $16 - Любить и верить $16

Buy 1 FR all EE

«Помни весь путь, которым вёл тебя Господь, Бог твой!» Это

интересная, богатая на события, биографическая книга, в которой автор подробно повествует о том, как Бог хранил верных Своих детей в период гонений и преследований. П. Г. Извук.

Псалмоспіви

$10

$6

Один из сонма Николай Сизов

$12

Автор рассказов приглашает читателя пройти с ним по вехам его жизни, начиная от рождения в Кулундинской степи в голодные годы и до последних лет эмиграции. Книга будет интересна и полезна всем, интересующимся историей евангельского движения в Советском Союзе и жизнью верующих во времена гонений.

Не забудьте додати за Пересилку: Kниги CD/DVD

Перша $4.00 $3.00

$28

$15

Наступні $1.00 $1.00

Григорій Філімончук був відомий далеко за межами Волині. Особливий дар віри і помазання Духа Святого він проніс через все життя, служачи цим даром тисячам віруючих та невіруючих людей. Книга, яка пропонується читачеві, — це спогади Григорія Івановича, які Біблійне він власноруч писав уже в похилому віці. Писав Пророцтво, просто, без особливих прикрас, так, як Доктор Стенлі запам’ятав і переніс ці події серцем, не М. Гортон приписуючи собі ніякої слави чи похвали.

$5

Christian Mission “EBENEZER” PO Box 12050 Lexington, KY 405802050 Якщо є які запитання, можете телефонувати по номеру: (859)312-4344

2 выпуск 3 выпуск $18

В сборнике

$6

Сборник молодёжных и детских песен.

Пой Аллилуйя Господу!

УВАГА!

Виручені фінанси використовуються для підтримки місіонерської діяльності та служіння милосердя. Щоб зробити замовлення, надсилайте чек або мані ордер:

Песнь Возрождения 3400 Минск

$17

представлены разнообразные христианские песни. Часть из них хорошо известна христианскому миру, другая – новые произведения 2010-2011 Біблійні гг. Но вы легко сможете выучить их, т.к. оповідання $6 укр./рос к сборнику прилагается диск, где Біблійні малюнки для мелодии предложенных песен розфарбовування $4 укр./ рос. исполнены под гитару.

№ 23, 2013 р.

CTOP. 8

БОЖИЙ ДАР* Матьора Іван Маркович, м. Кагарлик, Київщина. Мені 82 роки, народився в далекому 1930 році. Від самого народження довелося пройти тяжкі випробування, зокрема пережити голодомор 1933 року. Бог нас тоді врятував. У нашій сім'ї була лише одна коза, але її молока нам вистачало аж на сімох! Таким чином ми не померли з голоду. Під час німецької окупації нашого села також було важко, я і моя мама в один день захворіли тифом (при відступі нас заразили цією хворобою окупанти). За десять днів мама перестала говорити. А в мене була висока температура, шкіра облізла на ногах і все волосся випало. Чотири дні мама не говорила, а потім у неї з'явилася мова, вона покликала мене і сказала: «Я вже, сину, йду до Господа, а тебе віддаю в Його руки. І скільки ти будеш жити на землі, ти повинен допомагати людям, сиротам, вдовам, приходькам, яких зустрінеш у своєму житті. Щоб ти їх ніколи не залишив голодними. І ділився всім тим, що матимеш сам». Відтоді Бог мене береже. Я закінчив усього два класи початкової школи, більше у мене не було можливості вчитися. Я пішов до голови колгоспу, і він виділив мені півбуханки хліба і літр молока, щоб я пас овець. Я пам'ятав мамин заповіт і хотів знайти людей, які вірують у живого Бога. Я про це просив у Бога, і Він показав мені церкву. І я почав в юних роках ходити до баптистської церкви. Там мені один дідусь подарував Євангелію. Але невдовзі пресвітер дуже просив мене, щоб я не ходив до них, бо якщо влада дізнається, що я, такий молодий, ходжу до них, то йому дадуть не менше семи років ув’язнення. Та я не послухав його і продовжував ходити з паличкою, бо в мене в 15річному віці стався інсульт. І досі одне око не розплющується так, як слід. За своє життя я мав багато хвороб, але завжди бачив допомогу Божу. Одного разу до нас приїхав чоловік, який відсидів сім років за віру в Христа. Він запитав у місцевих віруючих, у кого є яка потреба. Я відізвався і сказав, що хочу прийняти водне хрещення, бо, як хрещуся, то Бог мене зцілить (у мене була така віра). Пресвітер баптистської церкви не дозволяв, щоб у нашому селі я приймав водне хрещення. Тому я з тим служителем пішов у напрямку сусіднього села за 9 км. Коли ж прийняв водне хрещення, то скинув з себе всі пов’язки і став здоровим! Коли мені виповнилося 16 років, то мені сказали, що повезуть на навчання до залізничного училища, але завезли на шахту, де я змушений був ставити стойки в забої. Одного разу чотири години простояв під холодним дощем, тяжко захворів і мене поклали лікуватися в тубдиспансер. Я тільки риб’ячим жиром вилікувався. Потім мене забрали служити до армії. В моїх призовних документах написали, що я – дезертир, бо ж віруючий. Через це мене спочатку дуже переслідували. Нарешті начальник штабу особисто викликав мене, щоб дізнатися хто ж я такий. Я сказав, що шаную Отця Небесного в ім'я Ісуса Христа і через це терплю утиски. А він зізнався, що в нього мама теж віруюча і направив мене в полкову школу. Я звідти вийшов старшиною і три роки командував взводом. Але в армії не залишився, не хотів легкого хліба, тому поїхав працювати до колгоспу. Одного разу у відрядженні дуже захотів пити, не попильнував і через вживання брудної води заніс собі лямблії до печінки. П'ять разів зондувався і на шостий раз лікарі сказали: «Хто буде його лікувати? В нього вже одна нога в могилі стоїть!» А я сказав: «Крім вас є ще Господь Бог!» Я попросив у них довідник терапевта, пішов від них і весь час молився. І Господь через об’явлення показав мені всі трави, які потрібні для мого лікування: «Ти себе будеш лікувати і людей будеш лікувати. Тільки знай, дарма отримав - даром і давай...». Це було дивовижне об’явлення від Бога! Трави зрощує Бог і всяка трава від Бога, і лікування травами – від

Бога. Будь-яку хворобу можна вилікувати за допомогою певних трав, тільки важливо знати точний діагноз і які саме трави вживати і в яких пропорціях. Ми, коли читаємо Біблію, то розуміємо, що перший чоловік, який переніс операцію – це Адам, якому Бог вирізав ребро. Перший лікар-хірург – це Сам Бог. Зараз багато різних лікарів, я нікого не осуджую і ні на кого не нарікаю. Одне скажу: лікувати, бути лікарем – це дар від Бога. Якщо хто має такий дар від Бога, той – справжній лікар. Через віру в Бога мене неодноразово викликали в райком, запитували: де твій Бог? Я ж запитував їх, чи й вони хочуть знайти Бога, якщо запитують мене – де Він є?.. З роботою у мене завжди були проблеми, викликали на бюро, а я кажу: «Хіба ви не знаєте, що я віруючий? То ж як можуть дві несумісні організації бути на бюро?» Але мене все одно садовили на стільці, потім випроваджували, коли складали протокол... Я одружився і в мене народився єдиний син. Нажаль, на нього значно вплинула радянська школа атеїзму. Коли йому виповнилося 18 років, то він подав заяву для вступу в комуністичну партію, перейнявшись ідеями марксизму-ленінізму, та й при тодішньому режимі неможливо було зростати по службовій драбині без партквитка. Він поїхав в Харківський інститут, але через два роки повернувся і з досадою докорив мені, щоб я не ходив до церкви, бо його через це виганяють з інституту. Я йому сказав: «Їдь в Харків, сідай на лавку навпроти інституту і до тебе підійде ректор і скаже, щоб ти йшов на заняття». Так і сталося. Коли ж син закінчив інститут, то його послали в Київ на посаду заступника прокурора. Хтось доніс на сина, і він мусив зізнатися, що в нього батько віруючий, через що мав зайвий клопіт. Одного разу приїхав до мене. Майже одночасно з ним приїхав один майор дякувати мені за зцілення дружини. Його дружина приїжджала раніше. В неї був гепатит. Я дав їй ліків із трав і вона повністю вилікувалась. І вони приїхали мені дякувати. Я сказав, Кому треба дякувати і той майор дуже дякував Богу. Це почув син, він був засоромлений. Син одного разу йшов і раптово в нього підвищився рівень цукру. Де він тільки після цього не лікувався, нічого не допомогло. І тоді я сказав йому: «Синку, прийми Бога. Досить вже тобі противитися». І тоді він нарешті погодився і сказав: «Молись за мене і нехай церква молиться. Я хочу бути з Господом!» Йому зробили операцію. За нього молилась церква, і Бог його зцілив. І після того він дав обітницю служити Богу. Крім прийому хворих на дому, я займаюсь лікуванням в наркоцентрі в Кагарлику. У всіх наркоманів пошкоджена печінка, ноги гниють. Вони до мене приїжджають групами. Приїздять до мене різні люди, професори, доктор медичних

наук приїжджав на консультацію. Буває такий наплив відвідувачів, що ніколи поїсти. Одного разу приїхали до мене кореспонденти з Києва. Хотіли побачити, як я лікую людей. Я кажу: «Підіть до усіх моїх сусідів і спитайте їх». То вони пішли до одного, а той розповів, як хворів на гепатит і пішов до лікарів, а вони тільки гірше йому зробили. Тоді він пішов до мене, і я дав йому ліки. Він їх пив, а потім прийшов до мене і каже, що все пройшло, нічого вже не болить. Інша сусідка каже, що в неї була алергія, та завдяки травам вона видужала. І так репортери всіх випитали... Бог дає здатність розуміти, в кого яка хвороба. У мене дуже багато медичної літератури, також книг по лікарських травах. Я дві години читаю Біблію, а потім дві години медичну літературу. Зараз мені досить тяжко працювати, зокрема у зв'язку з поважним віком. Молюся зранку, Бог дає силу для праці, зокрема в заготівлі лікарських трав. Я за літо заготовлюю сто видів трав. Сподіваюся й цього літа заготовити. Рясного Божого благословення усім вам, дорогі друзі. Здоров'я фізичного, а головне – духовного! Усе це може дати лише Господь, не людина. Маючи Божий дар, ми лише Божі слуги, а податель усіх благ – Ісус Христос.

* це свідчення записане зі слів Івана Марковича під час його відвідин церкви ХВЄ м. Миргорода восени 2012 р.

БОЖИЙ ДОМ Слова Веры Кушнир. В нашей жизни, где столько труда и усталости, Столько боли в груди, столько слёз на очах, Для усталой души одно место осталось, Это Божьего Дома уютный очаг. В этом месте, где слышится весть о спасении, Возвещается смело Христа благодать, Ещё слышны молитвы и дружное пение, Ещё, падая, люди умеют вставать. В этом месте поныне душой сокрушаются, И ещё не забыли о слове «прости», Ещё в память о Господе хлеб преломляется И погибшему можно спасенье найти. Здесь далёкое прошлое с тайнами вечности Сочетается просто в прозревших сердцах, Люди помнят о дружбе, любви, человечности, Ещё к Богу поднять не стыдятся лица. После мира, в котором невольно вращаешься, Так ценить начинаешь собранье святых, Смыслом Божьего слова сильней наслаждаешься, Смыслом вечным, глубоким глаголов простых. И все наши болезни, паденья и слабости Так ничтожны в сравненье с недугом мирским, есть так много ещё утешенья и радости, И внимания чуткого к душам людским.

3. В это место, под тихие своды церковные, Я люблю приходить, как зимой к очагу. Только здесь забываю я тучи греховные, Только здесь отдохнуть я душою могу. И на сердце так мирно в духовном общении, так тепло, что всех хочется крепко обнять. О, как много дано нам в Христовом общении! О, как много дала нам Его Благодать! Пусть вся жизнь будет радостным благодарением, Каждый день, каждый час, каждый прожитый миг За то самое сладкое в мире общение В Церкви Божьей, собранье Христовых святых.

Земная жизнь христианской поэтессы Веры Кушнир закончилась в 2011 году в возрасте почти 85 лет.

№ 23, 2013 р.

CTOP. 9

Життя - це пазл. Це чудова картина, яку сформував сам Господь - розрізав на кусочки днів нашого життя. В монотонних буднях нашого життя нам здається, що всі дні схожі і ми не бачимо кінцевого результату. Наші дні здаються однаковими, мовби кусочками чистого неба на картині, які всі подібні один до одного. Але як важливо всі дні нашого життя скласти в одну картину (до останнього дня (пазла)). Якщо їх усіх не покласти на призначене їм місце, ніяк не вийде прекрасна картина, яку задумав Бог.

Коли запалюється твоя ревність по Богу? Чи тоді, коли хтось поруч з тобою в молитві сповнюється Духом Святим? Чи коли всі моляться в силі Духа? Чи як іде пророцтво? Слово Боже каже, що Ілля був подібний до нас (Як. 5:17), але у нього ревність запалилася, коли жертовники були зруйновані, пророки забиті. Іншими словами: в час великого відступництва в Ілії Божого чоловіка - сильно запалилася ревність по Богу. Що ж відбувається в твоєму серці, коли навколо себе ти бачиш відступництво від Бога? Можливо ти нарікаєш на все і всіх, стогнеш? А напевно варто, як Ілля, запалитися ревністю за Господом.

Будь щасливий! Багато людей шукають щастя і не можуть знайти. Одні думають, що в матеріальному достатку щастя, але скільки в світі багатих і водночас нещасливих людей! Інші думають, що щастя буде тоді, коли знайдеш любов і одружишся. Але скільки таких, які казали, що знайшли любов, а за короткий час розлучилися. Інші думають, що в доброму здоров'ї щастя, але разом з тим скільки тих, хто досягли вершин у спорті, знайшли себе на вершині слави одинокими і нещасними. В чому ж тоді щастя!? Я бачив сліпих, але щасливих, німих, але радісних, паралізованих калік, але вони підбадьорювали цілком здорових людей. У чому ж тоді щастя? Щастя - це не те, що ти маєш, не те, чим ти володієш, це не стан твого здоров'я, чи становища в суспільстві. Але це те, хто живе в твоєму серці і якщо це Господь Ісус Христос, то у тебе більш чим достатньо причин для того, щоб бути щасливим. Тож будь ним!

Чи спосібний ти бачити план та дію Божу в твоєму житті? "І провадив я вас сорок літ пустинею, не зужилися одежі ваші на вас, а чобіт твій не зужився на твоїй нозі" (Повт. Зак.

29:4). А чи вважали євреї це чудом? Як часто в нашому житті те, що в нас є: здоров'я, хліб на столі, одягу доволі, з-за бажання мати ще більше, заважаємо нам побачити чудо Боже в тім, що ми маємо. Сядь, опиши своє життя в деталях і ти побачиш картину Божого почерку і прославиш Його.

Як ти цінуєш той дар, що дав тобі Бог? Чи ми подарували б цінну річ тому, хто недбало віднісся до неї? Чи ми подарували б щось тому, хто невдячний? Бог дасть кожному, хто просить, і кожному, хто прагне. Але Бог бажає, щоб ми цінували тим, що Він дає. Бог наперед знає, чи ми будемо дякувати чи ні. Уявіть: комусь зробиш незначну добру річ, і він вдячний, а іншому зробиш багато добра, і він тим не цінує. Чи часом ми не в категорії цих, останніх людей? Як ми вдячні Богові за невимовний дар Його любові і силі благодаті, яку Він нам вилив силою Духа Святого? Він же добрий до невдячних та злих.

Інший Дух. Вони люди іншого Духа. Ця особливість притаманна людям, що мають Дух Святий. Це ті, що готові на друге поприще. Це погляд на речі та обставини людей очима Бога, як дивилися Ісус Навин та Халев. Вони, на відміну своїх товаришів, замість велетнів та укріплених міст могли бачити сильного Бога Ізраїлю. Халев не просив по дружбі кращого (а отже легшого в обробці) наділу землі в Ісуса Навина, але він просив гори та фортеці. Він знав свого Бога. Чи живе в твоєму серці Бог Даниїла, Мисаїла, Дух сили, любові, цнотливості та здорового глузду.

ВИПРОБУВАННЯ ІСУСА Ісус Христос був ведений Духом Святим у пустиню для випробування від диявола (Мт. 4:1, Лк. 4:1). Похіть, зачавши, породжує гріх. Все починається з думки, бажання. Гріх - це пожадливість тіла, очей і гордість життєва. На бажання тіла Ісусу був запропонований хліб. На бажання очей були запропоновані вся слава землі і влада. Для гордості життєвої було подано Писання. Це ж має діяти! Так написано, використовуй це. Все було відображено Писанням (це єдиний вірний спосіб). "Закінчивши всі спокушування, відійшов від нього до часу. Ісус повернувся в силі Духа до Галилеї" (Лк. 4:14). Дух Святий поведе до випробувань - без випробувань ти не будеш сильний. Він проведе і буде поряд у випробуваннях, дасть Свою силу при виснаженні всіх своїх сил (щоб не надіятись на тіло). Віра випробовується в труднощах, що немає надії на свої сили чи поміч людей (праведний вірою жити буде!). Повна довіра Богу. Не жаліти себе. Доведе до точки, коли ти зрозумієш. що своїми силами ти тут нічого не зробиш.

2. Що вся слава належить Богу, все володіння Йому. Ти нічого не хочеш собі, а лише Йому. Щоб коли в житті Бог і буде робити через тебе, ти будеш знати, що це зробив не ти і що вся слава належить за це Йому. Ти працюєш на Його авторитет, Його славу. Як Бог говорив до Ізраїлю: "Я вибрав тебе не тому, що ти був кращий, не тому, що ті були грішніші і їх винищив Господь, а все, що Він робив, то робив заради Свого Імені. Суть повної залежності формується глибоко в душі людини. Це напрямок твоїх думок, твого ставлення до інших і Бога в середині серця. Якщо в середині вас все правильно, не треба лицемірити. Християнами нам бути не тяжко - грати роль християнина тяжко. Якщо ти ним не є, не потрібно представляти себе ним. Гордість життєва навіть тоді, коли здається що так би мало бути, бо так написано. Інколи ми проходимо випробування, щоб повністю довіритись Господу. Інколи треба уступитись і тим правом, що можна було б скористатись ним. Коли ми переходимо випробування, ми зодягаємося в силу Духа. Наше бажання - це про інших їхній добробут і їхнє спасіння. Коли на тобі Дух Господній, твої думки про спасіння інших, як їм допомогти. Також нездатність нашу, всі наші намагання, самотужки досягнути чогось, закінчаться нічим. Обов'язково допоможе, але щоб ми розуміли, що зробили це чи інше, тільки дякуючи Богу, щоб уся слава належала Йому, бо все, що Він робить. то заради слави Його Імені.

Чи ти знаєш? Що Іван Хреститель був сповнений Духом Святим ще з утроби матері? (Лук. 1:15). Що Ісус Христос був ведений Духом Святим у пустиню для випробування від диявола? (Мт. 4:1).

Вклонятись в дусі і правді.

Хто кому допомагає? Коли просимо в молитві: "Господи, допоможи!", то чи не виглядає це так, що ми робимо, а Бог допомагає? Але якщо згадати те, що ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо (Дії, 17:28), то певно все, що ми робимо, робить Він. Як один чоловік сказав: "Господи, допоможи мені не заважати Тобі!" Добре знайти своє положення.

Вклонятись - це значить - особливо вшановувати. Не потрібно особливих, видатних пошан, поклонів, постів, нарядів, місць. В середині серця висока пошана, що випливає назовні, від надлишку серця говорять уста. По правді - це правильне життя згідно слова Божого. Пророк Даниїл сказав: "Царю, повіки живи. Я не перед Богом, не перед тобою не вчинив зла". Іншими словами: "Я глибоко шаную і вклоняюсь Богу праведним життям". "Я не зроблю вам зла!" - каже Йосип, коли помер батько, бо Йосип боявся Бога, висока пошана до всевидющого і всезнаючого Бога була в ньому. Я так не можу вчинити, а ті, що Його бояться, кажуть: "Знає Господь!"

№ 23, 2013 р.

CTOP. 10

«Я не зможу віддати свого єдиного сина… » «Так-бо Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Єдинородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Івана, 3:16). Слава Богу! Вітаю вас любов'ю Господа нашого Ісуса Христа – мир вам! Вітають вас місіонери Віталій та Інна Оніщенко з Чернігівщини, де ми трудимося в Срібнянському районі, село Дігтярі-Іванківці ось уже сьомий рік. На серці маю таке бажання засвідчити, розповісти, як Бог навчав, як Бог вів, як Бог хотів, щоб серце належало Йому.

«Ми чекали всього доброго, але Бог зробив по-Своєму…» Ми приїхали на місіонерську працю 7 років назад. У нас було бажання трудиться саме в Чернігівській області. У перші дні, коли ми тільки приїхали, для нас усе було новим, дивним, цікавим; перші молитви, перші бажання і перші уроки. До нас мала приїхати група «Авен-Єзер», щоб підтримати і провести євангелізаційне зібрання. На сьомий день нашого проживання у селі і трапилася ця подія. Ми чекали гостей, щоб організувати зібрання, обійшли села, роздали запрошення і готувалися – фарбували, прибирали у будинку; чекали всього доброго, хорошого, Божого, так як ми його і уявляли. А Бог зробив по-Своєму. Коли ми фарбували вікна, так сталося, що розлилася фарба. І ми взяли розріджувач для фарби, щоб витерти ним. І так залишили цей розріджувач на підлозі. У нас був хлопчик, син, йому було трохи більше року. І він побачив розріджувач, взяв його і подумав, що то вода, перевернув і випив. І в той момент Бог повернув мої очі прямо на нього, щоб я побачив, як він це робить. Хлопчик набрав дуже багато цієї небезпечної речовини і просто ковтнув її. Я побачив таке вперше у своєму житті і не знав, що мені робити. Я взяв воду, вилив йому в обличчя, думав трохи щось поможе. Руки, ноги трусяться, дитя кричить, серце болить, а що робити — ми не знали. Викликати швидку? Якось спочатку навіть думка не прийшла. Але ми стали молитися. У нас були друзі, була молодь в гостях і вони теж почали молитися. А я і ще один мій товариш залишилися з хлопчиком. Ми давали йому пити воду, але він нічого не пив. Один

«Христос вивів мене з вогню…» Свідчення Ірина Нелюбіна, 23 р., смт. Чорнухи, Полтавщина Лише сім років тому я нарешті ввірила своє життя у надійні Господні руки, хоч починалося моє знайомство з Богом ще з дитинства. Воно пройшло в мальовничому курортному містечку Судак на південному березі Криму. Мій батько хоч і не заперечував існування Бога, проте був байдужим до віри в Ісуса Христа. А тим часом на Рівненщині за нашу сім'ю постійно молилася бабуся (мама моєї мами). Приїжджаючи до неї на канікули, я чула розповіді про невідомого мені Бога, разом з бабусею ходила на богослужіння, проте не приймала Ісуса до свого серця. Роки йшли, я підростала. Моє дитинство було непростим, бо тато зловживав алкоголем. Я і мій молодший братик виростали у постійному страху, що батько нап'ється знову. Я швидко подорослішала, знайшла собі друзів на вулиці і вже у десятирічному віці спробувала цигарки, а потім ці ж самі друзі запропонували мені спиртне… Так помалу світ мене поглинав і тягнув у пекельну безодню гріха. А на Рівненщині за мене і мою сім'ю продовжували возноситися до Божого престолу молитви моєї бабусі. І вони були почуті нашим люблячим Творцем… У грудні 1999 року Господь явив до нас Свою безмірну любов і милість, вивівши нас вночі неушкодженими з палаючого будинку. Від запаху диму і тріскоту шиферу прокинулася моя бабуся (мама батька) і збудила тата. Батьки зреагували

раз ми заставили випити його трішки кефіру. А в шлунку цієї маленької дитини був ацетон. Коли я це зрозумів, у мене погасла уся віра на те, що його можна врятувати.

«Мій син помирав у мене на руках…» І через 40 хвилин, коли він був у мене на руках, скінчилися всі його сили і він почав втрачати свідомість, став дуже тяжкий. Неможливо передати, неможливо розказати, коли твоє дитя на твоїх руках помирає. Ти любиш його і зробить нічого не можеш. Я плакав, молився і казав: «Синок, не закривай очі». Дитятко помирає, тато боїться – це тяжкий, страшний стан, коли ти нічого не можеш зробити. Молюся і як стіна стоїть. І коли він уже закрив свої очі, я виніс його надвір. Була майже ніч. Надворі було холодно, бо це трапилося осінню. І цей холод, ця ніч, темне небо, і син на руках – це найтяжче, що приходилось в житті пережити. Я розумів, що мій син помирає у мене на руках.

«Я не зможу віддати свого єдиного сина!» Мені прийшла думка, що ми ж місіонери, приїхали трудитися для Бога. І я сказав такі слова: «Господи, завтра все село скаже, що ми його принесли в жертву. І та група, яка приїде на євангелізацію, буде проводити похорон. Ми поїдемо із соромом із цього села і ніколи не знайдемо собі місця. Ні в якій церкві ми не знайдемо спокою, тому що ми їхали на Твою працю, ми їхали проповідувати Євангеліє людям, а таке сталося...». Я просто закричав в небо. Я сказав: «Боже, Ти це все бачиш, Ти це все контролюєш, Ти все можеш. Чому так сталося у моєму житті? Я хотів служити Тобі. Ти ж все міг зупинити, Ти все можеш зробити. Але, Господи, я не можу розлучитися із своїм дитям. У мене один єдиний син. І Ти його в мене забираєш? В мене один єдиний син…». І коли я ці слова сказав, всередині свого серця почув голос. Я знав, що то Божий голос. Коли я кажу: «Боже, він в мене один», я чую слова: «Один, кажеш? І в мене був Один». Спокою не було, але прийшла радість, що зі мною говорить Бог. Я просто сказав: «Боже, я розумію, що в Тебе теж був один Син, але я свого не віддам. Я не зможу… Я не віддам… Не можу…». І знову я почув прості слова: «А Я віддав… Тепер ти бачиш скільки ти коштуєш? Тепер ти бачиш, що ти проповідуєш?». І коли я почув ці слова, в моє серце прийшов спокій. Чому, не знаю? Але він прийшов. Я взяв дитя, мені швидко і вже через декілька хвилин ми з братиком, перелякані і роздягнені, але закутані в ковдри, стояли на вулиці, з жахом споглядаючи на палаючий будинок. Ця картина, напевно, залишиться у моїй пам'яті на все життя… Тоді я образилася на Бога, бо своїм дитячим розумом не могла зрозуміти, чому з нашою сім'єю трапилася така біда! Тільки зараз я розумію, що через цей пожар Господь ще більше звузив нашу дорогу, щоб спрямувати наше життя до пізнання Божої правди і таким чином відвести нас від вічної загибелі, де пекельне полум’я ніколи не згасне (Мрк. 9:43-48). Краще постраждати так, ніж отримати вічні пекельні страждання. Ця подія сприяла тому, що ми виїхали жити на Рівненщину. Бог поклав бажання у наші дитячі сердечка покинути тепле море і поїхати жити у село, і нам вдалося вмовити й тата. Це було досить непросто, оскільки тато родом з Уралу, і перспектива їхати жити туди, де всі розмовляють українською, його лякала. Через півтора року після нашого переїзду у с. Ільпінь Здолбунівського району мама почала відвідувати богослужіння місцевої церкви і невдовзі покаялася. Я пішла до церкви слідом за нею. Пройшло ще три роки, доки я повністю відкрила Господу своє серце. Саме тоді я зрозуміла: все, що довелося пережити нашій сім'ї – це Божий план нашого спасіння. Слава Йому за це! Господь явно працював і над серцем мого батька: після переїзду він з легкістю покинув палити цигарки, хоч почав курити ще з юначих років. Для всіх це було просто дивовижним. У липні 2007 року я заключила з Господом заповіт і пообіцяла, що все своє життя буду служити лише Йому одному. Півроку потому Бог хрестив мене Духом Святим. Ось, здавалося б, і все, я тепер

ніхто нічого не говорив, мені ніхто нічого не обіцяв, я просто знав, що він буде жити. Я відніс його в хату, поклав, став і помолився простою молитвою, як люди моляться перед сном: «Боже, втомився…» – кажу – Боже, благослови». Впав і заснув. Проснувся вранці, і проснувся мій син, обійняв мене і сказав такі слова: «Тато». Тато… Бог – Він є для нас тато. Йому приємно чути, коли ми так говоримо. Для мене це були золоті, найпрекрасніші слова, які я чув, коли моє дитя заговорило до мене після цього всього. Зараз уже нашому хлопчику 8 років. У цьому році Бог хрестив його Духом Святим. Ми радіємо, Бог нам подарував тут ще п'ятьох діток. За кожним із них було багато переживань, але всі вони живі, здорові, гарні, прекрасні діти, які моляться разом з нами, люблять Бога так, як вони можуть, як вони вміють. І я маю велике бажання в серці, щоб і ми і наші дітки були посвячені Господу. Тому що Бог в той момент хотів посвячення серця. Бог хотів розказати скільки ми коштуємо. Хотів сказати, що ми проповідуємо. Я бажаю для кожного, хто читатиме це свідчення, щоб він зрозумів ціну, яку Бог заплатив за нашу душу. Написано: «Бо так полюбив Бо світ, що віддав Сина…». А я Йому сказав, що не віддам, бо не можу. А Він дав Сина, щоб ми жили і розуміли ціну спасіння. Хай благословить кожного Господь і прославиться в нашому житті. Амінь.

Свой крест нести... Когда идешь долиной смертной тени И ужасы встречаешь на пути, То знай: сам Бог шагает рядом с теми, Кто до конца готов свой крест нести. Хоть нету силы есть желанье в сердце. Упал. Лежишь. Но сердцем ты идешь. На то зовут ее долиной смерти, Чтоб понял там: без Бога не пройдешь. Бог, победивший смерть, и нам победу Дарует с Господом Христом, Нас пронесет сквозь горести и беды, Внесет на крыльях веры в Отчий дом. Наступит время всем войти в долину, Но выход из нее всем не найти. Лишь тех сам Бог поднимет на вершины, Кто до конца готов свой крест нести. спасенна і можна жити, прославляючи Бога і бути впевненою у блаженній вічності з Богом. Але я постійно щось шукала, мене переслідувало відчуття, що я роблю дуже мало для Бога. Я вважала, що можу і повинна зробити значно більше. З такими думками я прожила цілих сім років і у 23-річному віці чітко відчула у серці поклик Божий до Його праці в християнській місії. Я вирішила, що моє життя не належить мені, воно належить Тому, Хто живе в ньому (І Кор. 6:19:20). Христос вивів мене з вогню, дарував нове життя! Чи ж я можу тепер легковажити своїм життям? Ні! Я повинна ще й іншим людям розповісти про Спасителя Ісуса Христа! Я молилася: «Ісусе, тепер вже не я живу, а Ти живеш в мені. Я хочу виконати волю Божу, пошли мене туди, куди Ти хочеш…». Дякуючи Богові, сьогодні я – місіонерка, труджуся для слави Божої у с. Білоусівка Чорнухинського району. У церкві м. Чорнухи несу служіння вчителя недільної школи. Це лише початок, а попереду багато праці, планів, мрій… Але у мене одне головне бажання, аби все робити згідно Божої волі, бо ми не знаємо, що краще для нас. Виявляється, навіть пожар може сприяти тому, що наше життя зміниться на краще. Якби ми залишилися в Криму, хтозна чи стала б я віруючою, чи пізнала б Бога? Тому слава Господу за все! Дорогий читачу, можливо ти думаєш про те, що щось у твоєму житті не так, і щось потрібно радикально змінювати, але не знаєш як? Звернися до Бога у простенькій молитві і попроси у Нього допомоги. Ти будеш бачити Божу славу і силу у своєму житті. Немає прекраснішого шляху у житті, ніж той, який пропонує Христос! Він має для кожного з нас щедре благословіння і щасливу долю, а все, що залишається нам – прийняти цей дар від Отця Небесного. (газета «Жива

надія», № 2 (71), 2013 р., Полтавщина, Україна)

№ 23, 2013 р.

CTOP. 11

Некролог.

28 квітня перестало битися серце працівника на ниві Господній Олександра Григоровича Ізвука, або ж, як його кликали в народі брата Сяньо. Багато десятків років він трудився для Господа. Звичайно він невідомий як єпископ чи пастор, чи навіть місіонер, але хто читав книгу його друга Григорія з с. Хопнів "Згадуючи ласки Господні", де він описує про брата Сяня (бо він був набагато молодший від Григорія), що ще з восьми років Бог вживав Сяня, відкриваючи таємниці Божі. Довгий 82-річний шлях брата був нелегким, тяжкі хвороби обрушилися на молодого юнака. 3/4 шлунка ще замолоду було у нього видалено. Але в такому тілі, знайомого з хворобами, Господь звершив багато Своєї праці. Брат Сяньо ніколи не одружувався, але певно сотні матерів можуть засвідчити про те, що, дякуючи Богу, через руки

1025-річчя хрещення Київської Русі святкуватимуть на державному рівні Президент України доручив Кабінету Міністрів активізувати роботу центральних та місцевих органів виконавчої влади з підготовки та відзначення в Україні 1025річчя хрещення Київської Русі. Про це йдеться в Указі Президента України від 21 січня 2013 року № 34/2003. З метою ефективної організації святкування, яке заплановане на липень 2013 року, Уряд повинен забезпечити перегляд складу Організаційного комітету та плану організаційних заходів. Глава держави пропонує передбачити додаткові заходи щодо збереження об'єктів культурної спадщини, пов'язаних із християнством, а також широке залучення громадськості до реалізації плану урочистих заходів. На виконання цього Указу у місячний строк Кабмін повинен внести пропозиції щодо проведення в липні 2013 року у місті Києві урочистих заходів. При цьому урядовцям належить вирішити питання стосовно фінансування усіх організаційних заходів. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям Президент також доручив переглянути перелік підготовчих і святкових заходів. Крім цього, місцева влада повинна сприяти об'єднанням громадян і релігійним організаціям у їх діяльності щодо відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі. На останок Міністерство закордонних справ України зобов’язано вжити заходів щодо залучення до участі в урочистостях представників іноземних держав, у тому числі дипломатичного корпусу. Заходи з нагоди 1025-річчя хрещення Київської Русі сприятимуть консолідації українського народу, піднесенню його історичної свідомості. Це святкування Глава держави планує на найвищому рівні.

Індійські євреї повертаються на батьківщину

брата Сяньо вони благополучно народжували своїх синів та дочок здоровими. Багато жінок, які роками не могли завагітніти, почали народжувати дітей. Бог дав особливі відчуття у руки цього працівника, він через дотик міг визначити хворобу. Він робив правильний діагноз навіть тоді, коли лікарі з усіма своїми пристроями не могли визначити. Що не міг визначити через руки, то віддавав все в руки Божі в молитві, і Господь звершав Свою славу. Не один хребець був вправлений, переломи та вивихи правильно направлені. Сяньо надав сотні різних корисних порад своїм відвідувачам і те, що здавалося було неможливим для лікарів, Господь давав можливість їм отримати, вирішити. Отримавши пораду, молитовну підтримку, багато людей побачили милість Господню в своєму житті. Чи всі вони були оздоровлені фізично? Певно, що ні. Та всі були задоволені. Бог Своєї слави нікому не дасть - ні тому, через кого робить, ні тим, що про них Слово Боже вчить, що нічого не сталося, щоб сталося без Нього, через Нього та для Нього. Як важливо, щоб в нашому житті чи смерті бачити Бога та Його славу. Бо що є людина в порівнянні з тим, що Бога не вміщає всесвіт? Але разом з тим, Він Сам став людиною і використовує людей для звершення Свого діла і як приємно усвідомлювати те, коли Бог рахується з нами, людьми. Як же ми повинні рахуватися один з одним!? Ви можете замовити книгу "Згадуючи ласки Господні!" за тел. 859-312-43-44.

Американець дасть $10 тис. за спростування Книги Буття. Американський креаціоніст дасть 10 тисяч доларів людині, що спростує події Книги Буття, що стосуються божественного походження світу і людини. За його словами, аргументи "повинні бути об'єктивними, достовірними, надійними і підтвердженими фактами". Процес надання доказів повинний відбуватися в присутності судді, помічника шерифа і стенографа. "Еволюціоністи повинні добре розуміти, що в них немає наукових доказів, які можна пред'явити в залі суду", - говорить доктор Джозеф Мастропауло. Він викладає біомеханіку і фізіологію в Університеті штату Каліфорнія протягом 25 років. За його словами, "у Вселенній немає нічого, що еволюціонує: усе руйнується, усе рухається в зворотному напрямку", передають Вести.Ru. За матеріалами: Вести.ru

У США проходить 90-годинний марафон читання Біблії У США стартував 24-й щорічний марафон читання Біблії. Пастор Майкл Хол, що очолює проведення цієї події разом зі своєю дружиною уже 20 років, наголосив, що Писання буде читатися безупинно й голосно "без коментарів" вірш за віршем, починаючи з книги Буття до книги Відкриття. "Ми робимо це, тому що віримо у важливість Біблії, - сказав Хол. - Ми віримо, що це непогрішне Слово Боже. Ми віримо, що це – основа цієї країни, закони і наставляння й усе виходить з Біблії. Тому ми читаємо її посвячено, і також розуміємо, що стояти на сходах Капітолію, де проходила інаугурація президента, і читати Біблію голосно – це свобода, яку небагато людей мають в інших країнах". Християни, що приїжджають до Вашингтона з інших країн, де менше релігійної свободи, часто вражаються тим, як учасники заходу можуть виражати свою віру і вільно збиратися, говорить Хол. Тому що люди з усього світу відвідують це місце, організатори заходу передбачили переклад на інші сто мов. Хол говорить, що від 500 до 600 волонтерів-християн різних професій - законодавці, юристи, домогосподарки, поліцейські, теслі - будуть читати Біблію на щорічному заході, що проходить з 1990 року. Діти з християнських шкіл також візьмуть участь, і більшість людей будуть читати уривки від 5 до 15 хвилин. "Це дуже впливає на людей, вірять вони в Бога чи ні, - сказав Хол. - Іноді до нас підходять атеїсти і говорять – ми не згодні з вами, але ми аплодуємо вам, як ви використовуєте це право". Інформаційне Агентство CNL-NEWS

Ціле єврейське село, жителі якого вважаються нащадками племені біблійних часів, повернулося до Ізраїлю після 5 тисяч років вигнання. Вони живуть на північному сході Індії і вважають, що походять від євреїв. Незважаючи на довгий відрив від рідної культури, вони як і раніше сповідають іудаїзм і дотримуються всіх обрядів. У 2005 році головний рабин Ізраїлю навіть визнав їх загубленим коліном Ізраїлевим. Близько 1700 жителів селища уже репатріювалися в Ізраїль раніше, але процес був призупинений у 2007 році після того, як уряд країни зажадав доказів приналежності до єврейського народу. Однак нещодавно влада дала дозвіл на в'їзд решти 7200 представників громади. "Після тисяч років чекання наша мрія збулася", - сказала одна жінка, що переселилися, яка прибула в Ізраїль разом з чоловіком і восьмимісячною дочкою. Інформаційне Агентство CNL-NEWS

Столітній невропатолог розкрив секрет довголіття.

4 травня відзначив свій віковий ювілей харків'янин Панас Перепелиця – невропатолог, кандидат медичних наук. Він розповів, чим пояснює своє довголіття. "Я закінчив інститут, почалася війна. Через п'ять днів опинився в зоні бойових дій. Офіцерам давали цигарки, тютюн, але я ніколи не курив. Обоє моїх дідів не курили. У селі робота дуже важка – спочатку на себе, потім у колгоспі. Я ніколи не пив алкогольні напої. Будь-які. Це отрута для печінки. Лягаю спати в той самий час. Ніколи не переїдав, навіть корисні продукти. Адже як прийнято харчуватися? Чоловік встає ранком. Перекусив чи ні – відправляється на роботу. Удень обідав чи ні – неважливо. А приходить додому і ввечері наповняє шлунок вщерть. Це найгірший спосіб харчування. Модно перекушувати. Але часті "подачки" шлунку приводять до його розладу. Потрібна перерва між їжею: п'ять-шість годин. Ідеальна форма харчування – два капітальних прийоми їжі на добу. Останній прийом їжі за три години до сну. І вечеря легка, краще, якщо це буде найменша порція за день. Намагайтеся уникати жирних сортів м'яса, особливо свинини. Тваринні жири шкідливі для печінки і судин. Різні дослідження показують, що найкращий для людського організму білок знаходиться в курячому яйці. Рослинні жири краще тваринних. Величезне значення у формуванні мого способу життя зіграло те, що я народився в родині віруючих – адвентистів сьомого дня. У кінцевому рахунку тривалість нашої земної дороги залежить від Бога. Я дякую Богу, що Він беріг моє життя".

Учені з'ясували, що піст продовжує життя. Американські дослідники проаналізували реакцію людського організму на зниження калорійності і зміну раціону харчування, що притаманні релігійному посту. Виявилося, що перехід на пісну їжу може істотно продовжити життя. Зниження кількості спожитих калорій провокує корисний для організму стрес. Цей струс має тонізуючий ефект, що приводить до зміцнення здоров'я.

В Узбекистані стало небезпечно тримати в себе вдома Біблії У столиці Узбекистану почастішали нальоти з обшуками з боку співробітників правоохоронних органів на будинки християн і штрафи, що пішли за цим, у розмірі 100 мінімальних окладів на кожного присутнього за вилучені духовні книги. Незважаючи на те, що самі по собі ні Біблія, ні інша література не входять у список забороненої літератури, експертиза з боку Державного комітету зі справ релігій Узбекистану незмінно виносить той самий вердикт: дозволено для місцезнаходження винятково на території церкви. Так уже влада Узбекистану без суду засудили протестантів Ашрафа і Нагрісу Аширових до штрафу в розмірі сотні мінімальних місячних зарплат за виявлені в них вдома в Ташкенті релігійні книги. 18 березня співробітники відділу по боротьбі з тероризмом МВС Узбекистану ввірвалися в житло і знайшли там християнську літературу. Няньці дитини, що знаходилася в будинку в цей момент, був виписаний точно такий же штраф, незважаючи на те, що вона не є християнкою. Заяви Ашрафа і Нагрісу про те, що коли вони зняли цей будинок, у ньому вже знаходилися книги, були зігноровані. Знайомі протестантської пари розповіли "Форуму 18", що влада не пред'явила ордер на обшук, не було суду, а накладені штрафи були "неймовірно високими". Місцеві джерела повідомляли про подібні інциденти в лютому і березні, коли члени християнської громади були оштрафовані в Самарканді і Нукусі. Інформаційне Агентство CNL-NEWS

№ 23, 12, 2013 2010 р.

CTOP. 12

ТИ МОЖЕШ ЗАМОВИТИ СВОЮ УКРАЇНСЬКО-АНГЛІЙСЬКУ ПАРАЛЕЛЬНУ БІБЛІЮ!

First of all, we want to thank all of you who have participated in the fundraising for this project. We appreciate all the calls and emails we received for suggestions and the blessings we received to bring this project to the place where we are today. This is an update on the status of the English - Ukrainian Bible project. We have completed the typeset and proofreading of the Bible. We received our samples for approval a few weeks ago, and we are in the printing stage. The Bibles are scheduled to be printed and ready to ship to USA is by the end of August. We estimated the printing to be complete much earlier; however, we ran into a couple of issues along the way, and we apologize for any inconveniences.

We are including the images of the sample Bibles that were sent to us. We want to share with you the types of Bible covers and binding we will be offering:  All the Bibles will be the same size: 9.25” x 6.5” x 1.73” and 2304 pages.

1

2

Насамперед, ми щиро дякуємо усім вам, хто брав участь у зборі коштів для цього проекту. Ми цінуємо всі ваші відгуки, дзвінки та електронні листи. Завдяки вашим пропозиціям ми отримали рясне благословення, щоб довести цей проект до завершального етапу. Вже закінчений набір і коректура тексту Біблії. Щойно ми отримали готові зразки для остаточного схвалення. Планується, що Біблії, які вже друкують, в кінці серпня будуть у повному обсязі готовими для транспортування в США. Ми планували закінчити друк Біблій значно раніше, але впродовж праці, нажаль, зіштовхнулися з декількома проблемами, і ми вибачаємося за будь-які незручності, спричинені вам. На цій сторінці зображення зразків Біблій для друку, які ми отримали. Отже, ми пропонуватимемо вам наступні види Біблій: Увага: всі Біблії будуть одним і тим же розміром: 9.25” x 6.5” x 1.73” і на 2304 сторінок.

1. Black; Hard Cover with sewn binding, the edge will be white and will contain 2 bookmarks. Will have the A cover design.

1. Чорна і тверда палітурка з прошитими нитками блоками листів, зріз буде білим і міститиме 2 закладки. Така Біблія буде тільки Апроекту.

2. Black; Bonded Leather with sewn binding, the edge will be gold with thumb indexes and will contain 2 bookmarks; will have an option of A and B Cover design.

2. Палітурка чорного кольору, шкіряна, з прошитими нитками блоками листів, зріз золотого кольору, з пальчиковими індексами книг, містить 2 закладки; має вибір: А і Б - проекти.

3. Black; Bonded Leather with zipper, sewn binding, the edge will be gold with thumb indexes, and will contain 2 bookmarks; will have an option of A and B cover design.

3

4. Duotone; Brown; leatherette straight stitched sewn binding, the edge will be gold with thumb indexes, and will contain 2 bookmarks; will have the A cover design.

5. Duotone; Brown; leatherette curved stitched sewn binding, the edge will be gold with thumb indexes, and will contain 2 bookmarks; will have the A cover design.

In the past year, we offered to donate for the UkrainianEnglish parallel Bible. The Premium Bible we are offering is option #3. If you would like a different option, please contact us by email: info@cmebenezer.co m

A-design

4. Палітурка комбінована, коричневого кольору, зі штучної шкіри, з'єднання якої прошито прямо, зріз Біблії золотого кольору, з пальчиковими індексами книг, містить 2 закладки; має лише проект - А.

4

5

call Alex at 859-494-5279.

ВАШІ ПОЖЕРТВИ!!!

Вишліть це разом з Вашою пожертвою

Дитячі стежини...$ __________ На дім молитви...$__________ Літні табори...$__________ Сироти...$__________ Реаб. Центри .......$ __________ Де найбільш потрібно…$__________ ВІДРОДЖЕННЯ...$__________ Місіонери...$__________ім’я місіонера___________________________ Так, я бажаю щомісячно підтримувати вказане служіння. Так, я бажаю персонально отримувати газету “Відродження” Ім’я…………………………………….

5. Палітурка комбінована, коричневого кольору, зі штучної шкіри, з'єднання якої прошито півколом, зріз Біблії золотого кольору, з пальчиковими індексами книг, містить 2 закладки; має лише проект - А.

У минулому році ми запропонували читачам пожертвувати на друк українсько-англійської паралельної Біблії. Ми пропонуємо вам преміум-Біблію! Є варіант №3. Якщо б хотіли інший варіант, будь ласка, зв’яжіться з нами по електронній пошті: info@cmebenezer.com або по телефону 859-494-5279 Алекс

OR

B-design

3. Палітурка чорного кольору, шкіряна, із застібкою - блискавкою, з прошитими нитками блоками листів, зріз золотого кольору, с пальчиковими індексами книг, містить 2 закладки; має вибір: А і Б - проекти.

Тел.:……………………………..

Не відкладайте замовлення своєї українсько-англійської паралельної Біблії на завтра, замовляйте сьогодні! Тираж обмежений. Заповніть відривний бланк нижче. Поставте відповідні позначки і надішліть до редакції разом з чеком про оплату.

If you would like to pre-order your Bible today you can do that by filling out this form: Name:_______________________________________ Address: _____________________________________ _____________________________________ Phone: _______________________________________ Please fill in Quantity: Будь ласка, вкажіть кількість: ___ Hard Cover; A design #1 $ 49 ___ Тверда палітурка; А-проекту №1 $ 49 ___ Bonded Leather #2 $ 85 ___ Синтетичної шкіри № 2 $ 85 (Circle one) A Design — B Design (Обведіть вибір) А—Б проекту ___ Bonded Leather; zipper, #3 $ 95 ___ Синтетичної шкіри ; із (Circle one) A Design — B Design застібкою, № 3 $ 95 (Обведіть вибір) А—Б проекту ___ Duotone Leatherette Straight Stitched A design #4 $ 79 ___ Двоколірної шкіри, прошитої, прямий дизайн № 4 $ 79 ___ Duotone Leatherette Curved ___ Двоколірної шкіри, прошитої, Stitched A design #5 $ 79 вигнутий дизайн № 5 $ 79 Total: $ _________ plus Shipping $7 Разом: $ _________ плюс доставка each; additional Bibles: $1 $7 кожен, додаткові Біблія: $ 1 Grand Total $ __________

Разом $ __________

Please send your checks or Money Orders along with this form to: Відповідальний за випуск: Павло Чубарук, тел. (859)552-0596. Відповідальна за розповсюдження: Людмила Леськів, тел. (859)421-6185. Дизайнер: Алекс Чубарук e-mail: alex@cmebenezer.com Коректура та дизайн: Геннадій Андросов, тел.: (704)303-9453, e-mail:giva.nadiya@gmail.com

Christian Mission EBENEZER PO Box 12050 Lexington, KY 40580

Thank you for all the support - financially and spiritually.

May God bless you and your family.