...і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість. Рим. 12:2.
№ 11, 2010 р.
Юрій Вавринюк
У тім, що сьогодні останній час, погодиться кожен християнин. Буквально до жодного слова збуваються слова Христа про ознаки останнього часу перед Його другим приходом. Зокрема це дуже сильно видно по стихійним лихам, особливо – землетрусам, яких стає з кожним роком все більше. Так само війни, голод, хвороби, примноження беззаконня, діти стають неслухняні батькам, розповсюдження безбожних релігій та наук. Можна продовжити перелік. Я би хотів зупинитися на ще одній ознаці останнього часу, коли Бог сьогодні по особливому говорить до усіх нас. Хочу нагадати притчу Ісуса Христа про звану в ечер ю (Л к . 1 4 :1 6 -2 4 ). Господар сказав до свого раба: «Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих» (Лк.14:21). Господар, Ісус Христос, через своїх рабів (проповідників Євангелії, усіх дітей Божих) сьогодні кличе на звану вечерю (в Царство Небесне). І зауважте кого? Або іншими словами: хто саме відгукується на заклик Христа? Вбогі,
P.O. Box 12050 Lexington KY 40580
До Тебе, Воскреслий, здіймаємо руки І просим в молитвах: зійди на наш край. Прийди до сердець, що в тенетах розпуки, Повій Святим Духом і щастя нам дай. Як учням зневіреним, кожній людині Новину чудову у дім принеси. Дай віру, надію і в день воскресіння Святі почуття у душі воскреси. Дай зцілення хворим, розбитим — надію, В камінних серцях спалахне хай вогонь, Й небесне проміння нам душі зігріє Теплом на Голгофі пробитих долонь. Твоє Воскресіння і нашим хай буде, Щоб жертвенна смерть не намарне була, Щоб дихали легко та радісно груди І спрагла земля від дощів ожила. До Тебе, Воскреслий, здіймаємо руки І просимо щиро: зціли Ти наш край. Уже над Вкраїною падають круки... О, Боже, прости нам і щастя подай!
ХРИСТОС ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОІСТИНУ ВОСКРЕС ВОСКРЕС!!
Christian Mission EBENEZER
ВЕЛИКОДНЯ МОЛИТВА
Дорогі брати та сестри, щиро вітаємо Вас зі святом усіх християн – світлим Воскресінням Ісуса Христа! Бажаємо Вам наснаги в труді на ниві Божій, щоб добрі плоди проростали у Вашому житті для слави Божої, щоб над кожним з Вас збувалися слова Євангелії: «А праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується!» (Одкр. 22:11) З повагою та любов’ю у Христі, працівники місії «Ebenezer»
каліки, сліпі, криві. Не здорові, не багаті, не заможні, не високо освічені, не люди високого положення в світі, а зауважте: ті, що в очах «світу цього» вважалися за ніщо. Наркомани, блудниці, алкоголіки, п’яниці, злодії сьогодні приходять в щ и р о м у п о к а ян н і д о Христа. В нашій газеті Вам доводилося неодноразово читати такі свідчення, наприклад, свідчення Ігоря Сидорова – колишнього наркомана і алкоголіка. Справді, це ознака останнього часу, коли збуваються слова Христа: «Поправді кажу вам, що митники та блудники випереджують вас у Боже Царство» (Мт.21:31). Так само особливою ознакою останнього часу є й те, що Господь говорить до цього світу через людейінвалідів: сліпих, глухих, люд ей бе з р ук , ніг. Наприклад, Ви вже чули (чи читали в нашій газеті)
свідчення Тоні Мелендеса, який не має від народження рук, але віртуозно грає за допомогою пальців ніг на гітарі, співаючи пісні для Божої слави. Вам також доводилося читати (чи чути) свідчення Ніка Вуджисіка, юнака, який народився взагалі без рук і ніг, але який славить Бога і більше того: їздить по всьому світу і свідчить про милість Божу! Нещодавно він відвідав з проповіддю Євангелії і Україну. І в цьому випуску газети Ви можете на другій сторінці прочитати свідчення молодого чоловіка-інваліда Віталія Черняхівського з Луцька. Певно, що кожному з нас варто серйозно задуматися, особливо тим, хто не має миру з Богом і вже багато років ігнорує запрошення «рабів» господаря прийти на звану вечерю, покаятися і відгукнутися на Божий заклик. А тим, хто вважає
себе вір ую чим, важливо переглянути своє життя і п о п р а в и т и світильники. А може в кого його світильник вже ледь жевріє? Сьогодні ще є ч а с Б о ж о г о змилування. Чуєш, дорогий друже?! *** «І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще. І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій» (Лк.14:23). Саме нині збуваються ці слова Ісуса Христа! Але не варто втішати себе тим, що «я ще встигну!» Господар сьогодні послав рабів шукати гостей на весільну вечерю на ледь помітних стежках (изгородях – рос.), де мало хто ходить. Не натовп, а поодинокі перехожі. Тому логічно припустити (та й події в церквах це підтверджують), що не так багато вже залишилося місць на весільній гостині. Коли увійде останній член до Церкви Христової? Може сьогодні?
Молодіжні Місіонерські подорожі Стор. 5
№ 11, 2010 р.
CTOP. 2
Не чекай, щоб Господь заговорив до тебе суворо! Cлава Богу! Мене звати Віталій Черняхівський (11.10.1985 року народження). Народився в с. Старики Горохівського р-ну Волинської обл., там пройшли дитячі, шкільні та юначі роки. Виростав в сім’ї невіруючих батьків. В школі також віруючих людей практично не було. Часом в дитинстві заходив в православну церкву, в якій мій дід був старостою. Коли мені було приблизно 10-12 років, моя мама дала обіцянку служити Богові через хворобу її доньки (моєї старшої сестри). Мама була близькою до Бога, а ця хвороба послужила для неї неабияким поштовхом. У тому ж році і я кілька разів відвідав служіння та виходив вперед каятися. Друзі, вулиця, школа зробили свою роботу. Не попильнувавши тоді, я втратив спасіння, відійшов від Господа. Відкладав своє служіння Богу на понеділок, на новий місяць, на новий рік… Я все думав, що покаюся пізніше. А пізніше я взагалі перестав думати про покаяння. Коли закінчував школу, то часто ходив з друзями на дискотеку. Робив багато інших гріхів, про які навіть не хочу згадувати. І саме це гріховне життя все далі і далі віддаляло мене від Бога. 11 жовтня 2006 року (саме на мій день народження) ми з мамою вибирали буряки в нас на городі, і мама, як завжди, говорила мені: «Примирися з Богом, служи Йому своїм життям» (і багато іншого говорила). Але мені було важко уявити своє життя без моїх друзів, дискотек, гулянок і тому подібного, та й взагалі, я не хотів думати про вічність. Я ще молодий (21 рік тільки настав), все життя попереду — думав я. До Бога встигну прийти в старості мого життя. Я полюбив розваги цього світу настільки, що в мене ніколи не знаходилося часу думати про Вічне Життя. Тоді я запитав маму: «А як же я буду без друзів, дискотек і всього цього?»… Я розумів, що якщо служити Богу, то потрібно зректися цих гріховних вчинків. «Господь дасть тобі нове життя і нових друзів» — сказала мама, та я все це не розумів. Цінуючи тлінним та тим, що вже давно стало дружбою з невіруючими друзями та зі світом, я втрачав Господній дар спасіння. Але Божа любов і милість більша від справедливості. Слава Йому! 14 жовтня 2006 року вранці до мене зателефонував мій друг Андрій і запропонував увечері поїхати на дискотеку в сусіднє село Перемиль (де 14.10 було свято Покрови). Я не відмовлявся. Був гарний сонячний день, я обірвав вдома виноград, яблука. До смерті мені залишалося менше 12 год. У мене були плани на завтрашній день, і навіть більше! Ніхто з нас не знає, що чекає нас в наступні кілька хвилин. Увечері Андрій приїхав до мене і ми сіли на мотоцикли моделі «Ява» і поїхали. Не доїжджаючи села Перемиль (десь о 12 год. ночі) нам назустріч їхали два автомобіля. В першому автомобілі (Lada 2106) їхала молодь (хлопці, дівчата) і їх наздоганяв Бабчук Ярослав – наш дільничний міліціонер (якому на той час було всього 24 роки) на автомобілі (Daewo Lanos). У той момент (коли ми порівнялися з першим автомобілем) Ярослав (який наздоганяв це авто) виїхав на зустрічну смугу руху, щоб обігнати Lady, і лоб в лоб зіткнувся з нами. Ми їхали 80 см від обочини дороги, та Ярослав не розминувся з нами. Мотоцикл відлетів на 40 метрів в поле, Андрій – на 30 метрів. (Андрій сидів позаду, а я за кермом). Я далеко не полетів, скотився на узбіччя (в кювет). Внаслідок цього удару мені повністю відірвало ліву ногу, викрутило та роздавило ліву руку, був розрив селезінки, внутрішній крововилив, травма головного мозку та величезна втрата крові (кров лилася з відірваної ноги дуже швидко). Коли Андрій прийшов до свідомості, він зателефонував нашому другу Олександру і сказав, що ми попали в аварію. Олександр подзвонив в «швидку допомогу» та моїм батькам. (Андрію розтрощило кисть на лівій нозі, дві тріщини в тазі та поламало кисть на лівій руці, струс мозку, шок. На сьогоднішній день у нього все в нормі. Десь через 30-40 хв. приїхала районна «швидка» з м. Горохова. Нас повезли в Горохівську районну лікарню. За цей час з мене стекла майже вся кров, гемоглобін опустився до 30,
надії на моє життя не було (один брат, якого товариш був тоді на зміні, казав мені, що на життя лікарі давали мені 2 %). Коли приїхала моя мама та батько, мене вивезли з операційної (де чистили рани від бруду та листя, також видалили руку). Мама казала, що моє лице та тіло було сіре, як суха земля, бо тіло було без крові (без життя). Рівно в 21рік та 3 дні я мав померти! Життя, яким я жив до аварії, було не угодне Богові (життя для задоволення тілесних пожадливостей). Душа моя повинна була потрапити прямо в пекло! Та Господь є добрий та милостивий. Слава Йому! Через 4 дні (в четвер увечері) я прийшов до свідомості. Усі ці дні за мене молилося дуже багато людей та мої батьки, рідні, ті, які знають Живого Бога, і Він дав відповідь. Коли я відкрив очі, до мене підійшли лікарі та батьки. Мама запитала мене чи я впізнаю її. Я відповів, що так. Таке саме запитання мені задавав і тато, питали як мене звати, скільки мені років, хто є у мене з рідних, як їх звати. (Перевіряли чи я не втратив пам’ять). Тоді лікар почав мені показувати пальці, щоб я порахував. На той момент я бачив трохи погано, оскільки був струс мозку та анізокорія. Мені двоїлося в лівому оці. Дуже сильно боліла голова. І коли мама запитала мене: «Що ти хочеш»? Чи їсти, чи пити, бо організм був обезводнений. Я попросив: «Давай помолимося, мені дуже сильно болить голова». Мама взяла руками мою голову і почала молитися (всі лікарі вийшли з реанімації) і головний біль вщух. Коли перестали молитися, голова знову починала боліти. Мама пізніше поставила цю нужду перед Богом, постилася і молилася, і, не дивлячись на те, що був струс головного мозку та крововилив, голова просто перестала боліти через декілька днів. Я навіть не замітив коли, і до сьогоднішнього дня головний біль мене не турбує. Дякую за це Богу. Того вечора, як я розмовляв з батьками, я пам’ятаю такі слова мами: «Сину, ти мав померти, але Господь дав тобі шанс покаятися, все в Його руках. Не впусти цю можливість, примирися з Богом, і Він в силі підняти і благословити тебе (навіть в такому стані)». Коли поїхали всі додому, я залишився сам в палаті і не міг спати (була третя година ночі). Я лежав і обдумував своє життя цілі ночі. Тоді я повністю усвідомив, що в мене немає ноги та руки, мені стало дуже боляче на серці, мені всього 21 рік, а я інвалід першої групи, і взагалі невідомо чи буду жити. Я (на декілька хвилин) впав у відчай і відразу підійшов сатана, він не підійшов в своїй страшній подобі, а підійшов просто думкою, яка пронизувала мене: «ти нікому не потрібний тепер, не варто жити далі, у тебе не буде майбутнього, не буде дружини, дітей, тебе ніхто не полюбить, хіба що до смерті тебе догляне батько й мати». Раніше сатана мене обманював, показував мені «весь світ», щасливе майбутнє, в розвагах, п’янстві, легких наркотиках і тому подібне. А тепер усе. Проте у Бога є свій план спасіння! Я почав обдумувати кожен гріховний крок свого життя, кожну недобру справу, я почав каятися, згадував усе зло, яке вчинив перед Його святим лицем, і каявся, плакав і каявся. Відчував незабутню легкість, спокій в душі, мені стало добре, я відчув прощення!!! Далі цілу ніч я роздумував над життям, дякував Богу, молився. І попросив у Бога: «Господи, якщо можна, то покажи мені де була б моя душа». (Я не кажу, що був перенесений в пекло, це скоріше відбувалося в моєму розумі). Спочатку я побачив дискотеку, я часто там бував, любив це. Господь показав мені до чого веде безтурботне і безцільно прожите життя. Далі я побачив три дуже страшні моменти з пекла, але ще страшніше було почути крик тих, хто потрапив туди. Від цього крику мені стало дуже страшно. Я закричав: «Все, Господи, вистачить, я більше не хочу!» І те, що я побачив, відійшло від мене. Ще пізніше мені було видіння. Я стояв у вогні, а навпроти мене стояв демон (бридкий і страшний), він тримав у своїх лапах ніби згусток синюватого світла, в якому час від часу виблискували яскраві краплинки світла. І він дивився мені в очі, а я йому, та раптом я побачив Чиюсь руку, яка забрала в нього цей згусток світла і він (демон) зник.
Господь вирвав мою душу прямо з пекла, прямо з рук диявола (це все відбувалося о першій годині ночі). Коли в п ’ я т н и ц ю вранці приїхали мої батьки, я попросив в мами Біблію. Мені дали велику Біблію, я відкрив її (тоді я й не знав, що і де шукати) і прочитав такі слова Євангелії Мт. 18:8: «Коли т і л ьк и р ук а твоя, чи нога твоя спокушає тебе, - відітни її й кинь від себе: Краще тобі війти в життя одноруким, або одноногим, ніж з обома руками чи ногами вкиненому в огонь вічний». Втративши руку і ногу, я знайшов вічне життя. Це мій хрест, моя дорога, за яку я щиро дякую моєму Творцю. Пройшло ще багато часу, я лежав у чотирьох лікарнях, багато чого ще довелося перенести. Були нариви в правій нирці, остеомеліт кісток, важко виліковні лікарняні інфекції, висока температура, низький тиск і багато іншого. Та з усього цього допоміг вибратись Господь. Зцілив, підняв і благословив. Слава Йому! На сьогоднішній день здоров’я мене не турбує. Маю нормальний зір, пам’ять, здорові нирки, не болить голова. Слава Богу! Господь дав мені чудову дружину Наташу. 18 березня 2010 року нашому синочку Максимчику виповниться один рік. Коли я попросив, то Христос ввійшов в моє серце і живе там дотепер. Якщо ви ще не примирилися з Господом, поспішіть, бо не знаємо, що може нас чекати. Завтрашній день може не настати в нашому житті. Ровесники, молодь, хлопці та дівчата, хай це свідчення буде вам пересторогою, не обманюйте себе, бережіть життя в чистоті, не проміняйте дар вічного спасіння на тимчасові потіхи. Смиріться перед Господом самі, щоб Йому не прийшлося вас смиряти. Усі батьки, в кого є діти, які ще не знають Бога, не переставайте молитися за них, не переставайте нагадувати дітям про Христа. Господь почує ваші молитви і дасть відповідь. *** Щиро дякую усім тим, хто молився за мене, хто допоміг у скрутну хвилину фінансами. Нехай усіх Вас рясно благословить Господь! Слава Йому!!!
Віталій Черняхівський, м. Луцьк.
―Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько! Хай безбожний покине дорогу свою, а крутій свої задуми, і х а й д о Го с п о д а звернеться, і його Він помилує, і до нашого Бога, бо Він пробачає багато!‖ № 11, 2010 р.
Місіонерська Сторінка
CTOP. 3
―Ідіть по всьому світу й проповідуйте Євангелію всьому творінню!‖ (Марка, 16:15) Це повеління Ісуса Христа — невід'ємна частина в житті кожного християнина. Можливо не кожний може проповідувати, співати (або ж бути місіонером), але кожний може ввійти в працю місіонерів. Сьогодні ми пропонуємо Вам декілька сімей місіонерів, які залишили обжиті місця, родини і поїхали в місця, де зовсім немає віруючих і розпочали там працю на ниві Господній. І Бог їх благословив, але разом з тим вони (як і всі ми) мають фізичні потреби для проживання. І чомусь мені звучить інше повеління Христа: ―Ви дайте їм їсти‖. Ось тому ми звертаємось до Вас: в міру Ваших можливостей прийміть участь у цьому благому ділі, щоб (коли прийде наш Господь) ми разом раділи з тими, хто сіяв, а хтось поливав. Якщо у Вас виникнуть запитання (чи Ви хотіли б знати більше інформації), дзвоніть, будь-ласка: (859)552-0596. Павло Чубарук.
* * *
Місія «Добрий Самарянин» (місто Рівне) щороку проводить трьохмісячну місіонерську школу, в якій навчається до 25 майбутніх благовісників. Це молоді брати та сестри, також молоді сім’ї, які є активними членами церков. Викладачами школи є богобійні вчителі й шановані служителі України та інших слов’янських церков. Після навчання місіонери направляються для праці по відкриттю нових церков в різні області України, республіку Крим, а також до Росії. Зокрема, тільки за минулий рік відкрито 7 нових місіонерських точок. Вже сьогодні ми бачимо результати праці молодих місіонерів, які закінчили школу і виїхали на місця. Зокрема, це Петро та Діна Пелепюки, які зараз мешкають на Полтавщині у селі Малютинці. За рік прийняли водне хрещення 9 людей, зроблено реставрацію приміщення під молитовний будинок, придбано житло для місіонерів. Також благословенно трудяться Іван та Діана Брички на Житомирщині у селі Лисівка, де придбане в центрі селища приміщення колишньої лазні – сьогодні це гарний молитовний будинок, і є вже більше 15 членів церкви. Ще одна зовсім молода сім’я Олега та Віри Брички поїхала працювати до Росії — на допомогу нашому місіонеру Роману Хомичу. За 2 роки там утворилася церква, в якій нараховується 25 членів. Ці місіонери трудяться в Іркутській області (селище Чунське). Ми назвали лише деяких місіонерів, але є ще багато наших братів та сестер, які закінчили місіонерську школу і зараз проповідують Євангелію по всій Україні. Місіонерська праця є благословенною працею, хоча вона й нелегка. Іти і проповідувати людям про Царство Боже – це повеління самого Ісуса Христа. Це найважливіше доручення нашого Господа, яке Він свого часу залишив учням. Тим більше справа проповіді Євангелії стосується сьогодні кожного християнина, бо прихід Господній вже близький. Що потрібно для того, щоб Царство Боже ширилося, що потрібно для того, щоб місіонери могли працювати? Звичайно, духовна підтримка церков, молитва за тих, хто посвятив себе на цей труд. Та найперше, щоб розпочати працю, потрібні кошти. Просимо всіх Вас: не забувайте про тих, які відгукнулися на поклик Ісуса Христа, прийняли рішення у своєму серці й хочуть звершити волю Господню у своєму житті. Не стійте осторонь, а моліться за тих молодих братів і сестер, які ще тільки навчаються, а також і за тих, які вже проповідують на теренах України та Росії. Ви можете сприяти поширенню Божого Царства, підтримуючи їхню працю молитовно та фінансово. Нехай Бог Вас благословить у цьому, і ми разом отримаємо нагороду від Господа, коли, виконавши волю Його, станемо перед Його лице. У даний час ще 21 місіонер навчається. Процес навчання так само потребує допомоги і фінансової підтримки. Якщо Ви бажаєте підтримати фінансово цю місіонерську школу, вишліть пожертву на адресу місії ―Ebenezer”.
Пелепюк Петро і Діна У 2006 році я вперше пішов на зібрання, того ж року покаявся та прийняв водне хрещення. Бажання стати місіонером виявив після молодіжної конференції, яка відбулася у м. Чернівці 2 роки тому, коли під час євангелізаційної частини зібрання учасники групи "Авен-Єзер" закликали молодих людей до благовісницької праці. Вже в кінці 2008 року закінчив місіонерську школу, після якої був направлений на місіонерство у с. Користь (Корецький район, Рівненська обл.). Через півтора місяця служіння відправився на труд у с. Лисівку (Житомирська обл.). Через деякий час одружився і разом з дружиною у листопаді 2008 року переїхав служити на Полтавщину в с. Малютинці.
Місіонерська точка: с. Малютинці, Полтавська область, Пирятинський район, вул. Чапаєва, індекс 37043. За 2009 рік проведено 2 масових євангелізаційних служінь, на кожному з яких в загальному побувало понад 50 людей. У вересні 2009 року організовано наметове служіння, на яке приїздили люди із сусідніх сіл, а саме: із Прилук, Березової Рудки та Пирятина, із самого села Малютинці на служінні було близько 20 людей. У кінці 2009 року ми завершили ремонт приміщення молитовного будинку. Наразі там проводяться регулярні загальні євангелізаційні зібрання щосереди та щонеділі.
Бричка Олег і Віра Я народився у християнській сім'ї. З дитинства відвідував церкву, а також мав бажання проповідувати про Христа. Одного разу в нашу церкву приїхала г р уп а місіонерів, які закликали молодь нашої церкви до місіонерської праці. Я відгукнувся на цей поклик, закінчив Місіонерську Біблійну школу в м. Рівне і на даний час (разом з моєю дружиною Вірою) несемо місіонерську працю в Росії. Місіонерська точка: Поселок Чунский, Чунский район, Иркутская область, ул. Кирова, 45, индекс 665514. На даний час маємо 15 членів церкви. Купили житловий будинок, в якому ведеться реконструкція під будинок молитви.
Устимчук Оксана Я дуже вдячна Богові за те, що народилася у християнській сім’ї. З моїх ранніх років я разом з батьками відвідувала богослужіння. Від самого дитинства Господь беріг мене, і я, не вагаючись, віддала своє життя і серце для Нього, а тому вже в 15 років прийняла святе водне хрещення по вірі. Проте я відчувала в своєму серці, що повинна щось робити більше для мого Господа, що не повинна жити ―як всі‖. Він не забарився з відповіддю і незабаром (на одному з богослужінь) до мого серця пролунали слова, які я чула раніше (навіть не один раз), але тоді, я впевнена, Господь Сам проговорив до мене: «І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас? А я відказав: Ось я, пошли Ти мене!» (Ісаї 6:8). Ці слова торкнулися мене і я вирішила у своєму серці погодитися з цим закликом і сказала: «Господи, веди мене, і я піду і буду робити Твою роботу!» Тепер я впевнено можу сказати, що це Господь вклав до мого серця бажання проповідувати усім людям про спасіння. Спочатку я поїхала в с. Рудку, де жили місіонери, щоб ознайомитися з цим служінням. Мені сподобалось життя місіонерів, хоч воно дуже нелегке. Я відчула, що моє життя також повинно бути таким, тому з радістю пішла вчитися в місіонерську школу в м. Рівне. Я дуже вдячна Богові, що саме Він мене вибрав і поставив на цей труд, адже я інколи думаю: ―А чим же я краща за інших?‖ Але Він з любові до мене відкрив мені свою волю і доручив таке важливе служіння – нести Вістку Євангелії тим, які блукають далеко від Бога в цьому світі. Місіонерська точка: с. Рудка, вул. Садова 33, Демидівський район, Рівненська область, індекс: 35221. До даної місіонерської точки приєднуються ще два села: Калинівка та Ільпибоки. Два рази на тиждень проводимо дитяче служіння, яке діти відвідують із задоволенням. Щосуботи та щонеділі служіння проходять в с. Рудка, в середу та в п’ятницю в с. Ільпибоки, а в четвер — у с. Калинівка. Часто проводимо євангелізації. Відвідуємо стареньких та одиноких людей, допомагаємо їм фізичною працею. Вони дуже люблять, коли ми співаємо про Бога. Вони дивуються, що ми, чужі для них люди, так про них піклуємося, приділяємо стільки уваги, і все це безкоштовно. Уже шестеро людей покаялися і прийняли водне хрещення.
Килюх Анатолій Я народився в християнській родині. В нашій сім’ї 10 дітей, як у Іова – 7 хлопчиків та 3 дівчат. Я вирізнявся тим, що дуже любив учити і розказувати довгі вірші. Один з них, мав такі слова: «Душа, как птица, ищет хлеба, а этот хлеб – Всесильный Бог. Одна дорога есть на небо, в погибель – тысячи дорог!» Такі місіонерські вірші я розказував з дитинства. Також наша сім’я ходила на ближні хутори, де жили самотні бабусі, яких ми відвідували, читали Біблію, співали. Так я підростав, учився, працював, але бажання трудитись для Бога завжди жило в мені. Одного разу почув про місіонерську школу в м. Рівне, в яку я і пішов вчитися. Закінчив її і посвятив своє життя Богу. Для мене – «жить для Бога — святое приглашенье, жить для Бога — долг души» – і я погодився з цими словами. Також я відповідальний за наметове служіння. Місіонерська точка: с. Лисівка, Попельнянський район, Житомирська область, індекс: 34364. Перший досвід моєї місіонерської праці був у с. Коростені, що на Рівненщині. І там були мої перші невеликі жнива. А потім я переїхав на Житомирщину. Працюючи у Лисівці, ми також відвідуємо ще два села: Королівку та Турбівку. На даний час закінчуємо реконструкцію молитовного будинку. Уже маємо вісім членів церкви, також є постійні відвідувачі (до десяти осіб). Велике пробудження серед дітей, з якими ведеться окрема праця.
Якщо Ви бажаєте підтримувати когось із цих місіонерів, напишіть чи подзвоніть нам (859) 552 0596 або ж вишліть Вашу пожертву, заповнивши відривний бланк (на останній сторінці), вказавши ім'я місіонера.
№ 11, 2010 р.
CTOP. 4
Сын, дочка, точка или... « Ко гд а п р и ш л а полнота времени, был рожден Иисус Хр и с т ос ». В Божьем плане существует определенное время для каждой вещи и каждого Его дела на земле. И рождение Иисуса было не раньше и не позже установленного срока. Вначале был послан ангел Гавриил к Захарии с вестью о предстоящем рождении Иоанна. В шестой месяц после этого тот же ангел был послан к Марии. Должен был сначала родиться Иоанн, а потом Иисус. Одна миссия была у Иоанна, другая у Иисуса. Попробуем нарисовать другую иллюстрацию: Елизавета не захотела бы рождать Иоанна в то время, а причин для этого было предостаточно — и государственный строй неправильный, и политическое состояние страны не соответствует, и налоги большие, да и финансовое положение может быть плачевное, и возраст такой, что люди смеяться будут. А у Марии так вообще масса отговорок могла быть. Она могла возразить: да в своем ли ты уме, Ангел, у меня образования еще нету, и жилищные проблемы не позволяют, да и молода я — дай пожить еще для себя, а в конце концов (что самое главное) — я еще пока не замужем. Но, слава Богу, что эти женщины пошли не на поводу своих амбиций. И ответила Мария ангелу: «Се, раба Господня; да будет мне по слову Твоему».
«Назначив предопределенные времена». Деяния 17:26. Для каждого человека есть свое время, как для рождения, так и для смерти, как продолжительность жизни, так и место, пределы обитания. Ученые мужи подсчитали, что только у одной супружеской пары может быть до двух миллионов вариантов детей. Бог в Своей совершенной воле избирает не только наше призвание в жизни, но созидает, планирует нас (и с физическими данными) еще в утробе матери. И тот же ребенок, например, что родился в 2001 году, не может уже родиться в 2010 — будет совершенно другой — как по физическим данным, так и по характеру. Мы даже до конца и не представляем, какие планы у Бога на наших детей. Когда я учился в школе, то много моих одноклассников жили на моей улице. Я всегда был рад, что хожу именно в этот класс, и я знаю, что Бог был и в той школе, и в том обществе. И это была возможность не только учиться, но и быть свидетелем. Если бы я родился на год позже, то у меня был бы другой круг общения, другой класс, совершенно другая биография. Но я благодарен Богу, что мои родители приняли меня как раз именно в то время. Семья Иисуса. В Матфея 13:55-56 повествуется, что у Иисуса было четыре брата и сестры, то есть, минимум две (потому что во множественном числе), хотя может быть и больше. Иисус был самым старшим в семье, состоящей минимум из семи детей, а может и больше. Многие люди говорят, что выходцы из многодетных семей необразованны, невоспитанны, порой даже отступники. Но Иисусу, воспитанному в такой семье, ничего не помешало стать пророком, учителем и царем. Да и Писание Он знал даже лучше, чем Его сверстники. Нам тяжело представить, что Иисус спал в одной комнате со Своими братьями, нянчил их, менял им одежду, мыл их, — но это так и было. Но не только Иисус вырос таким великим, быв богочеловеком, но и брат Его по крови, Иаков, был столпом Иерусалимской церкви (Гал. 1:19).
Современное время.
Сегодня дьявол выбрал путь невидимого уничтожения детей. Во времена фараона детей бросали в реку. Ирод убивал их мечем. Язычники бросали детей в огонь в жертву Молоху. А с начала XX века получили распространѐнные аборты. По мере развития технического прогресса прогрессируют и методы. Но мотив остается прежним. Мировые организации под прикрытием всемирного голода (и так далее) стараются регулировать человеческое население Земли, как будто бы всем не хватит места. Но если бы все это происходило только в мире, то оно и не удивительно — мир покорился под волю тьмы, но дьявол запустил свои щупальца в разум христиан, сыграл на их пороках (лени, эгоизме, жадности) и торжествует от этого. Мы слышим высказывания: «Бог дал нам мудрость и разум, зачем рождать так много?». Мы уже разучились распознавать: где же мудрость, сходящая свыше, а где мудрость земная, человеческая, бесовская. Однажды я присутствовал на лекциях, посвященных естественному планированию семьи, т. е. планированию не на основе таблеток и разных других видов контрацепции, а на подсчитывании дней, циклов, температуры. Лектор сказала присутствующим в церкви: «Если у вас не хватает веры, то это ваш метод, а если вы хотите жить по вере — то и рожайте по вере». Так мы еще верующие или уже неверующие? Верим ли мы во Всемогущего Бога или же надеемся на себя, на свои силы? Услышав об этом «замечательном», «не убийственном» методе, я обрадовался, что Бог в последнее время «открыл нам», «дал мудрость». Но вскоре Бог во сне дал откровение (хотя я обычно не помню снов). Все было так реально и сразу понятно, что за этим стоят демонические духи, а не мудрость. Со мной в аспекте семьи и детей произошло так, как было с Савлом после его встречи со Христом. Я начал смотреть не на методы (что-то более греховное, а что-то — нет), а на мотив. «Ибо слово Божье судит помышления и намерения сердечные». Я так рад, что Бог дал понимание, когда я был еще не женат. И сейчас, смотря на своих детей, я так счастлив, что они родились такими, какими Бог захотел, чтобы они родились, и во время, какое Он определил. Общаясь с некоторыми семьями, а иногда и случайно даже, узнаешь и удивляешься, какая тьма объяла нас, христиан. Люди используют разные способы, лишь бы достичь цели. Понимаешь, что людей гибнет больше, чем на войне. Но это незаметная война. И после этого мы думаем, а почему же не действует Бог в нас, почему нет свободы Духу Святому, почему наше христианство теряет свой свет и славу? Немного из медицины. Покупая любой продукт, мы обращаем внимание, а что же содержит этот продукт, в особенности если он содержит не натуральные, а химические вещества. B медицине существует правило: лечение начинается со вскрытия гнойников. Рассмотрим несколько из них: Презерватив. Люди, живущие с ним, могут вскоре развестись. «И прилепится муж к жене и будут двое — одна плоть». И это говорится буквально. А на резиновой основе не прилепляются. Жена в этом случае не получает семенной плазмы, которая, поступая в кровь, вырабатывает тестостерон, это как допинг для женщины. Также вырабатываются эндорфины — гормоны радости. Поэтому многодетные мамы, живущие полноценной семейной жизнью, имеют как физическое, так и эмоциональное подкрепление. Да и муж, смотря на такую жену, может как Адам воскликнуть: «Вот это кость от костей моих и плоть от плоти моей». И это буквально происходит и в наше время. И чем дольше живут, тем больше прилепляются. Поэтому презерватив — большой враг и разделитель семей, как на ранней стадии, так и в последующие годы семейной жизни. Спирали приводят к раннему абортивному действию. До 13 искусственных выкидышей, т. е. миниабортов, в год.
Многие разновидности таблеток и инъекций им ею т неск о л ьк о путей
предотвращения беременности, но один из них — н е д а ть о п л о д о тв ор е н н о й яй ц е к л е тк е присоединиться к стенке матки. Таблетки от «жизни» не могут быть лекарствами и не принесут здоровье и счастье для жизни. Противозачаточные таблетки и спирали не только предохраняют от беременности, но имеют множество побочных эффектов. Большой процент женщин, которые использовали эти средства, впоследствии получили рак груди или матки. Если система настроена рождать, а ее давят, она дает сбои. В контраст этому, женщины, родившие в среднем семь, восемь детей, нормально переносят 45-летний кризис. Бог все хорошо спланировал. Благословение. Богатство — это люди, это дети. Многодетные семьи в процентном отношении имеют минимум самоубийств. Не пугайся очередного ребенка, как будто он тебя ограбит или заберет твое личное счастье. Расширяй свои пределы не за счет квадратных метров, а наполняй святыми людьми эту землю и небеса. Людское мнение: не так важно родить — главное воспитать. Оно не правильное — главное и то, и другое. Попробуй роди, если Бог не дает, а мы только умны, когда мы здоровы, и Бог дает детей. *** Сын однажды поспорил с отцом, что у него больше веры. Отец спросил у него: «Сколько у тебя детей?» Он ответил: «Трое». Отец сказал: «А у меня двенадцать. Вот и подумай». Да, на все нужна вера. А она черпается из Божьих источников. Мы научились ездить, а не ходить, кушать, а не сеять, включить обогреватель, а не топить печку, но одно за нас никто не сделает — это искать Господа, укрепляться Его силой, получать веру от Него. Не ищи ответа в мире — там сатана предложит другое. Посвящай с рождения деток на служение Богу. Даже если и кто -то из них отступит от веры — Бог не даст им покоя и места в этом мире, ибо они Его. Все мы люди и все мы боимся боли и страданий, и может даже иногда уместна молитва Господня: «Если возможно, да минует Меня чаша сия, но не Моя воля, а Твоя да будет». Даже Христос, как человек, боялся боли и страданий, но принял волю Божью. Рождение и воспитание детей — это весьма нелегко. Но в этом венец, награда и триумф, когда мы встретим Его — так как это величайший труд в Его винограднике. И не надейся на себя, на свою мудрость и разумение. «Ибо все из Него, Им и к Нему».
В.В. Шишло Columbus, OH
«Вот наследие от Господа: дети; награда от Него - плод чрева» Пс.126:3 Познайомтесь: американська сім’я Дуггар, 19 дітей.
Подивіться сімейний сайт:
www.duggarfamily.com
№ 11, 2010 р.
CTOP. 5
Dates
Country City/Region
Goal of Mission
Contact Person
Phone No.
4/26-5/7
Haiti Port-au-Prince
Evangelism/Construction/Medical Veniamin Vysotsky
(717) 368-3056
5/30-6/15
Ukraine Chernihivshchina
Evangelism
Oleksiy Musiyaka
(859) 539-1821
6/9-6/26
Ukraine Sumshchina
Evangelism
Vitaliy Tkach
FULL GROUP
6/11-7/3
Russia Nizhniy Novgorod
Evangelism & Teen's Camp
Veniamin Vysotsky
(717) 368-3056
6/13-6/27
Ukraine Poltava Evangelism
Evangelism
Ruslan Yuzvak
GROUP FULL
6/14-6/27
Ukraine Kirovograd Orphanage
Evangelism
Ruslan Parashchak
GROUP FULL
6/25-7/9
Portugal Lisbon
Evangelism
Oleksandr Yakobchuk
GROUP FULL
Bible School will be in Cleveland, from June 21- August 13, 2010. Paper applications will be available soon. Applications may be submitted online at www.sfgschool.org. Tuition will be $900 before May 31 and $950 after June 1. The address will be: Church of Evangelic Faith 6227 Broadview Rd. Parma, OH 44134 Thank You and God Bless You, Vadim N. Levtonyuk, Esq. Cell 216-789-9539 Розклад місіонерських подорожей.
У серці стихії — незабутня подоріж молоді до Гаїті Слов'янське міжцерковне молодіжне служіння SFG направило в Гаїті у період з 2 по 13 січня 2010 р. місіонерську групу у кількості 49 чоловік, серед яких більшість — українці. Ми будували церкву в Bombard Рolis, яка була знищена бурею кілька років тому. У вівторок 12 січня, повертаючись, вся наша група вилетіла назад в Порт-о-Принс п’ятьма чартерними рейсами зі злітно-посадочної смуги в оточенні трави і пасовища для кіз, що в Молі Святого Миколая. Попередні чотири групи вже покинули аеропорт, поселившись в невеличкому будиночку, а я добирався до готелю з останньою групою (з 10 чоловік) та рештою багажу. Я перебував на задній частині кузова вантажівки, якою ми направлялися до готелю, сидячи на багажі спиною до кабіни. Водій зупинився і один гаїтянин, який їхав з нами, раптом підняв руку і з тривогою дивився на свій мобільний телефон. Я не мав поняття, що відбувається. Сумка піді мною зарухалась, але я навіть не звернув на це увагу, бо так було попередні декілька кілометрів внаслідок поганих дорожніх умов. Потім я почув страшний шум, але я не міг бачити, що викликає його. Через кілька секунд я побачив, як розвалився трьохповерховий будинок, що знаходився позаду нашої вантажівки. Спочатку я подумав, що це знесення відбувається у рамках підготовки до будівництва. Водій з'їхав з дороги, а я вискочив з кузова. І тут я помітив, що розвалився ще один трьохповерховий будинок вже перед нами. Він впав, вчинивши великий шум. Хтось з нашої групи крикнув: "Землетрус!", тоді я все зрозумів. Величезна хмара пилу піднялась у повітря. Ми всі прикрили наші носи чим тільки могли, щоб запобігти дихати пилом. Більшість із нас розгублено стояли і просто намагались зорієнтуватися. Тут з'явився чоловік на купі уламків будинку, що завалився позаду, покритий пилом і одягнений лише у нижню білизну. Він відкидав кавалки блоків, намагаючись пробратися до жінки, яка знаходилась під розвалинами, де раніше був третій поверх. Двоє з нашої групи забралися на той будинок і спробували допомогти йому, але не змогли нічого зробити, оскільки нижня частина її тіла була придавлена бетонною перегородкою. Ми були вже зовсім близько від готелю, де ми повинні були залишитися на ніч. Готель здалеку виглядав нормально, але коли ми пробрались туди, то побачили, що залишився тільки верхній поверх. Ми не знали, куди нам далі їхати. Одразу подумали: в аеропорт (бо ми всі планували вилетіти наступного дня, в середу), але вирішили спробувати спочатку добратися до того будинку, де перебувала більшість членів нашої групи. Однак, це виявилося майже неможливим. Дівчата залишилися сидіти у вантажівці, а хлопці, оточивши машину, пробували пересунути блоки та бетонні плити з дороги. Шлях був повністю заблокований. Після того, як ми втомилися штовхати цю вантажівку, очищаючи дорогу, вирішили залишити нашу машину і пішки занести наш багаж аж до того будинку. Ми пробиралися через розвалені стіни і повалені лінії електропередачі, щоб попасти на головну вулицю. Потім нам довелося йти вгору по дорозі, разом з масами жителів Гаїті, які були у великій паніці. Вигуки "Мерсі Ісус" і "Прийміть Ісуса" лунали скрізь, як ми проходили вулицями. Ми йшли більше години, поки добрались до призначеного місця. Цієї ночі ми спали на вулиці під відкритим небом, поряд з
багатьма гаїтянами. Ми відчували ще декілька поштовхів, в тому числі дуже сильний (близько півночі). Наступного ранку, на світанку, місіонери, які вилітали раніше, завантажили машину і поїхали в аеропорт. Ні вони, ні машина не повернулися до 8:00, а в нас не було жодних працюючих телефонів. Ми найняли ще дві вантажівки, щоб решту членів групи з багажем завезти в аеропорт. Коли ми приїхали туди, нас зустріли друзі з першої групи і розповіли нам, що аеропорт закритий і жодні польоти не здійснюються. Ми бачили збитки від землетрусу в аеропорті і на диспетчерській вишці. Вантажівка ООН і війська оточили аеропорт і охороняли його. Приблизно о 9:00 Генеральний Консул США Дональд Мур прийшов зі своїми співробітниками, щоб зареєструвати всіх громадян США і сказати нам, що ніяких комерційних рейсів не буде здійснено в той день. Пізніше він повернувся, щоб повідомити нам про єдиний варіант для нас: використати розвантажений літак США,
який доставив продукти та матеріали, щоб летіти у Домініканську Республіку. Однак, цей варіант нам не підходив, оскільки вони могли взяти лише громадян США, а серед нас були громадяни України. Ми розташувалися перед аеропортом, покладаючи надію на Бога, щоб благополучно повернутися додому. Під вечір, коли почав накрапати дощ, наша група зібрала валізи, і ми відійшли в бік, під зелене накриття. Ми вже готувалися до ночівлі, коли один з наших хлопців підбіг до мене і повідомив, що хтось може забрати нас з Гаїті. Один джентельмен потім підійшов до мене і спитав, чи я є керівником групи. Він сказав мені, що дає нам три хвилини для визначення, чи ми згідні скористатися літаком, що летить на Багамські острови, безкоштовно. Це прозвучало надто щиро, щоб ми повірили йому, хоча я побоювався, що він може захопити нас в заручники і десь буде тримати для отримання викупу (такі випадки вже бували в Гаїті). Наш керівник підійшов і почув ту ж саму інформацію, а потім ми сказали всій групі. Не дивно, що група в один голос заявила, що вони хотіли б виїхати зараз же. Відтак, нас посадили на літак компанії Iceland Air, який летів на Багамські острови. Як виявилось, він прилетів в Гаїті з Ісландії, щоб доставити пошуковорятувальну команду, і вже відлітав назад порожнім, пробувши одну ніч на Багамських островах, а потім зранку мав продовжити політ до Ісландії. На цей рейс до Багамських островів взяли близько 100 чоловік, в тому числі всю нашу група (49 осіб). Наступного дня у четвер 14 січня, завдяки телефонним дзвінкам і переговорам з авіакомпаніями, ми благополучно вилетіти назад додому. Протягом усіх цих подій я багато чому навчився. Найважливіше: якщо хтось із нас страждав від нестачі віри в Бога перед поїздкою, то тепер більше не страждає. Я пожартував (у перший день поїздки) з хлопцями, що
якщо вони не були чоловіками перед цією місією, то вони ними стануть після неї. Я думаю, що ми всі змінились. Милосердна Божа рука була дуже видимою над нашою групою. Місцевий супермаркет в Порт-о-Принс розвалився і в ньому загинули люди. Це саме по собі не дивно, але вражає те, що одна група з нашої команди покинула магазин до того, а друга група наближалася до цього супермаркету саме в той час, коли стався землетрус. За кілька хвилин до або після, і ми б не всі повернулись додому. Крім того, у тому нашому будиночку були люди, як на даху, так і в середині. Вони всі встигли вибігти чи зістрибнути з даху без яких-небудь серйозних травм. А н а ш а в а н т а ж і в к а з н а х од и л а с я мі ж д в о ма трьохповерховими будинками, що обрушилися. Декілька секунд пізніше або раніше, і ми могли б опинитися в руїнах. Крім того, сам факт, що ми благополучно вилетіли звідти – це вже диво, враховуючи те, що сотні громадян США зм ушені б ули залишитися біля аеропорту в цей день (без вра х ув а ння інших громадян), і тільки деякі з усіх змогли вилетіти. Протягом усього цього я задумався над тим, що як наша група прагнула повернутися додому, до наших рідних і близьких, так само багато гаїтян намагалися повернутися додому, але багато хто з них залишилися без даху над головою, багато хто залишилися сиротами або бездітними. Ми чули заклики прийняти Ісуса тоді, коли ми проходили вулицями до нашого будинку після землетрусу. Нажаль, для багатьох тисяч людей, це було вже занадто пізно. Бездушні тіла і трупи, які ми бачили, вже не могли прийняти Євангелію. Їх час закінчився. Мій дорогий друже, але ти ще маєш для цього час сьогодні! Була й одна приємна подія в той день, коли ми мали відлітати: місцевий чоловік, який прийшов до будинку, де ми ночували, плачучи, засвідчив, що хоче прийняти Ісуса. То ж не треба чекати трагедії, бо сьогодні ще є добрий час, щоб відкрити своє серце і прийняти Ісуса Христа як свого особистого Спасителя. ―Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною‖ (Об’явлення Ів. Богослова, 3:20). Хай Бог благословить Вас!
Вадим Левтонюк
№ 11, 2010 р.
CTOP. 6 Учасники місії в Мексиці (молодь міста Лексінгтон)
Автобус готовий для від’їзду на євангелізаційну акцію
Фасування продуктів для індіанців Часто місіонери ось так перевозять дітей таламарів
Група християнської молоді м. Лексінтон 2027 березня відвідала поселення Таламарів (мексиканських індійців). Уже вдруге наша молодь їздила до Мексики, щоб допомогти бідним таламарам продуктами і розказати їм про Бога. Наш провідник Рікардо Барон розповів нам про жалюгідне життя індійців важко доступних районів Мексики. Сам він очолює служіння, «Будинок для бідних Таламарів». Таламари не мають власної писемності, але для них в даний час перекладається Біблія на їхній діалект з використанням іспанського алфавіту. За останніх десять років таламарські поселення були досягнуті проповіддю Євангелії, але разом з тим ще тисячі поселень не досягнутих Євангелією індійців проживають в Мексиці в недоступних місцях. В даний момент будується дорога в штаті Чівава (Chihuahua). Брат Рікардо запропонував нам працювати в напрямку досягнення проповіддю Євангелії таламарів в цьому районі. Ми заохочуємо Вас молитися за таламарів та переклад Слова Божого на їхній діалект. Враховуючи недосяжність цих районів, ми б хотіли допомогти брату Рікардо з технікою, щоб проникнути в ці райони. Для цього необхідний трок 4х4. А також (якщо дасть Бог) ми б хотіли побудувати християнський центр в цьому районі для таламарів, щоб вони могли прийти туди отримати необхідну допомогу, а разом з тим почути Слово Боже. Брат Рікардо свідкує, що сотні таламарів були досягнуті Євангелією в такий спосіб. Таламари досить спокійні та врівноважені за натурою індійці (за винятком, якщо вони впадають під вплив алкоголю — тоді вони чинять непристойні речі). Бідність та важкі обставини для життя в цих районах дають можливість при допомозі продуктами, одягом і правильним відношенням донести світло Євангелії для таламарів. Ми щиро просимо молитися за цих людей і якщо Господь розположить Ваше серце, Ви можете прийняти участь у цій праці. Ми відкриваємо два банківські рахунки для цієї праці. Один рахунок для того, щоб надрукувати Євангелію для цих людей (в даний час текст Євангелії перекладений і проходить перевірку). Це буде для них підручник, щоб вони вчилися читати, а також (головне!) приймали Євангельську Звістку. Другий рахунок буде для побудови християнського центру для таламарів, а також для придбання троку 4х4 для брата Рікардо. Якщо Ви зацікавилися і бажаєте самі відвідати Мексику, то повідомляємо, що ми плануємо організувати туди ще декілька поїздок. Напишіть нам, щоб ми могли інформувати Вас про підготовку до подорожі. Вашу пожертву Ви можете відправити на адресу нашої місії. Для цього, будь-ласка, заповніть бланк для пожертвування (на останній сторінці газети). Рясних Божих благословінь! Працівники місії ―Ebenezer‖. Маєте питання дзвоніть 859-552-0596
У черзі за продуктами
Дитяча радість Євангелізація
Індіанка за рукоділлям Індіанки, які каються в гріхах
№ 11, 2010 р.
CTOP. 7
Камінці та гріх Таня їхала на велосипеді. Несподівано з-за рогу вискочив маленький хлопчик. Таня різко повернула руль. Велосипед вдарився об паркан, а дівчинка впала на землю. Через хвилину вона піднялася і почала уважно вивчати пошкодження. Велосипед був цілий. Але Таня поранила коліно. Маленькі кусочки гравію пробили їй шкіру і застрягли в ранці. Таня повільно завела велосипед в гараж. Свою маму вона знайшла на кухні. - Оглянь моє коліно, мамо, - попросила Таня, - воно болить. А все через Івана. Він перебігав дорогу просто перед моїми колесами. - Я впевнена, він не хотів, щоб ти впала, - сказала мама, оглядаючи коліно. – Знаєш що, - додала вона, - ми мусимо витягнути всі частки гравію з рани, щоб не було інфекції, інакше рана може запалитися. Мама дбайливо обробила ранку. Сльози стояли в очах у Тані, коліно боліло і пекло, але вона стиснула зуби і не скаржилась. Нарешті коліно забинтували. - Ніколи більше не гратимуся з Іваном, - заявила Таня, оглядаючи пов’язку, це він у всьому винен. - Будь уважна, - попередила мама, - не дозволяй болю і злості залазити в твоє серце. Вони – як гравій. - Що ти маєш на увазі? – здивувалася Таня. - Такі гріхи, як злість, лють, образа – ніби й не гріхи, і навіть називаються дрібними гріхами, але вони – як гравій в твоїй рані, - пояснила мама, - якщо ми будемо зважати на них, вони приведуть до більших, так само як бруд призводить до інфекції. Отже, коли ти грішиш, що треба робити? - Просити в Бога пробачення, - відповіла Таня, - а ще, треба попросити пробачення в тих, кого я поранила своїм гріхом. – Вона подивилася на маму. – Минулої суботи я сказала, що хвора, тому що не хотіла іти до бабусі допомагати їй мити вікна. Але насправді я не була хвора, і це гризло мою совість увесь тиждень, - зазначила Таня. - А як ти можеш позбутися цього гріха? – лагідно запитала мама. - Я попрошу пробачення в Бога, - сказала Таня, - і ще... О, я знаю! Я подзвоню бабусі і вибачуся за те, що не прийшла допомагати їй. А наступної суботи я піду і помию їй вікна.
благословення. А дорога безбожників дуже сумна. Володя: Так, це правда. Я буду слухати Бога. Серце: Молодець! У Біблії Диявол намовляє людей не сказано, якщо ти підкоришся слухати Бога. Ось як він спокушав Богові і не слухатимеш диявола, то хлопчика, нашіптуючи йому погані він утече від тебе.
СЕРЦЕ ВОЛОДІ
думки.
Володя: Як чудово: я знайшов годинник, який хтось із дітей залишив на лавці! Голос: Гей, хлопче, чому б тобі не заховати його в кишеню? Цей годинник може бути твоїм. Ти вже давно хотів мати такий. Володя: Я візьму його собі. Ніхто не знатиме. Я вже давно мріяв мати такий годинник. Голос: Ха-ха-ха. Зовсім легко цього хлопця намовити на гріх. Краще пі ду ког ось і ншог о пошукаю. Володя: Справді. Сьогодні мені пощастило. Який гарний годинник. Серце Володі: Володю! Володя: А-а-а-а-а!!! А ти хто?! Серце: Я – твоє серце. Послухай, невже ти хочеш забрати цей годинник? Він же не твій!.. Володя: Дай мені спокій. Коли не я візьму, то хтось інший забере. Серце: Володю! Пригадай: Ісус сказав, що ми повинні робити для інших так, як бажаємо, щоб вони чинили нам. Чи хотів би ти, щоб хтось присвоїв твою нову річ, яку ти загубив? Володя: Ні. Але цей годинник такий гарний. Мені дуже хочеться його мати. Серце: Розумію, але, вчинивши так, ти станеш грішником і втратиш Боже
(Вбігає схвильований хлопчик)
Хлопчик: Ти випадково не бачив тут, на лаві, годинника? Володя: Ось він. Хлопчик: Дуже дякую тобі. Я вже боявся, що загубив його. Ще раз дякую. До побачення.
ХРИСТОС ВОСКРЕС! Юний читачу, щиро вітаємо тебе із цим чудовим святом: Воскресінням нашого Спасителя Ісуса Христа! Бажаємо тобі зростати в послуху батькам, які навчають тебе любити Господа і Його Слово. Рости щасливим! Працівники місії
Тренування «Я просто невдаха, ось хто я, - думав Павло, повільно йдучи зі школи додому. – Коли Юрко запитав, чому я завжди ходжу до церкви, це був чудовий шанс сказати йому, що я християнин і що Ісус – а не церква – спас мене. Але я розгубився і змінив тему розмови. Я б хотів уміти говорити про Бога, але я ніколи не знаю, що сказати». Цього вечора Павло почув, що хтось говорить в кімнаті його брата. Він пішов подивитися, хто там є. - Що ти робиш? – запитав Павло, побачивши свого брата, який стояв перед дзеркалом і голосно говорив. Андрій повернувся і розсміявся. - Я тренуюся, - відповів він. – Пам'ятаєш, коли я вступив в клас ораторського мистецтва, я ненавидів його. Мені було страшно стояти перед класом, я відчував себе зляканим, невдахою. Але знаєш, що? Мені починає подобатися! - Ти більше не боїшся? – запитав Павло. Андрій похитав головою: - Боюся, але завдяки моєму вчителеві, вже не так сильно. Він
сказав, що для того, щоб навчитися співати чи грати на музичному інструменті, треба тренуватися. Так само треба тренуватися, щоб стати оратором. Він каже нам: «Тренуватися, тренуватися і тренуватися». Я так і роблю. Я тренуюся перед дзеркалом, щоб бачити, як я виглядаю і як жестикулюю, - пояснив Андрій, - не у всіх виходить однаково добре. Можливо, я ніколи не стану великим промовцем, але я вправляюся. Я можу краще висловити те, що хочу сказати. Андр ій глян ув на Павла, повернувся до дзеркала і почав свою промову від початку. «Тренування, думав Павло по дорозі до своєї кімнати, - це саме те, що мені потрібно». Коли Андрій проходив повз Павлову кімнату пізно ввечері, то побачив Павла, котрий стояв перед дзеркалом. - Я християнин, - сказав Павло, - і ти також можеш ним бути. – Він прокашлявся. – Я християнин, повторив він, - і ти також можеш бути християнином. – Він зробив паузу. – Біблія говорить... Андрій усміхнувся і пішов далі, а Павло продовжував тренуватися.
(Входить диявол)
Голос: Гей, хлопче! Чи не в тебе той годинник? Пригадуєш… ти його, здається, поклав у кишеню. Батько власника повідомив учителя про втрату, тепер шукають злодія. Володя: Ні, дияволе. Годинник не в мене. Я послухався Бога і віддав його власникові. А тепер я стою проти тебе, в ім'я Ісуса Христа, відійди від мене. Голос: О, я не люблю це ім'я. Треба втікати! Я втікаю! В о л о д я : Д я к ую т о б і з а допомогу, серце! Серце: Прошу, Хлопче, прошу. Із книги «Найкраще Творіння»
Ви можете придбати книгу ―Найкраще творіння‖ (дитячі оповідання) за $10 + SH ТЕЛ. 859-312-5634 № 11, 2010 р.
ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ
CTOP. 8
Не знаю, чи вірите ви в чудо? Є люди, які не вірять, але не вона. Кожного дня розплющуючи очі, вона бачила одну і ту ж берізку за вікном, ті самі фіранки, той самий стіл, завалений підручниками і журналами. Вона давно перестала радіти новому дню. Вона не пам'ятала, як її звуть. Просто нікому було її називати по імені. Вдома (після смерті мами) вітчим і його старенька мати кликали її як завгодно, лише не так, як робила це
її матінка… ―Ей, ти, винеси сміття!‖, ―Та щезни з моїх очей, дармоїдко!‖- і так зранку до вечора. Та й що з них взяти? Що в ній могли полюбити, по суті, чужі люди! Якби вона була голубоока, з рум'яними щічками і золотими кучерями, то все могло б бути інакше. А так – сіра зовнішність, бідна одежа, не за віком серйозні очі – чи можна це назвати мрією для 13літньої дівчинки? Усе, що колись було примітним, перетворилося на сіру тремтливу від страху Тінь. Її ніхто не помічав, не бачив і не чув. У школі у неї була одна подружка, але навіть та була тимчасовою і приходила ―дружити‖, коли сварилася з постійною подругою. Але вона їй все пробачала і ділилася мріями, читала свої дорослі вірші, а подруга сміялася і вважала її надто серйозною і дивною. Вона багато думала про життя, про смерть, про людей, про Бога, і це ще більше віддаляло її від інших людей. Надто дорослими і серйозними були її почуття та думки. Вона любила своє велике (і безглузде за ритмом життя) місто. Кожна вулиця, кожний скверик, як рідні, приймали її у свої обійми і дарували те, що не могли (чи не хотіли) дати їй люди. Тільки коли запалювалися ліхтарі і неоновий потік заливав усі вулиці, вона поверталася додому. Туди, де її ніхто не чекав. Колись давно мама розповідала їй про Бога. Дитяча пам'ять чітко закарбувала маму на колінах. Вона багато молилася за шалапутного вітчима (батько помер незадовго до її народження), за доньку. Але найчастіше вона просто розмовляла з Богом, черпала в Ньому сили для свого ослабленого тривалими хворобами тіла. Мама була дуже хворою. Але якою неземною силою і рішучістю сяяли її очі, коли вона розповідала про Христа! З Його Іменем на устах вона й померла. Здавалося, увесь світ завмер, проводжаючи її в обійми Небесного Отця. Коли мами не стало, дівчинці
довелося подорослішати. Вітчим дуже пив горілку, і увесь дім тримався на ній, доки не приїхала його старенька мати. Але й потім не стало легше. Можливо, саме тоді вона й потягнулася до Бога. Трепетне благоговіння виросло в усвідомлену любов і розуміння цілковитої залежності від Нього. Коли дівчинка почувалася особливо самотньою, вона зачиняла двері до своєї кімнати, вимикала світло і розповідала Богові про все, що тривожило її серце. І тоді ставало вже не важливо, що ніхто її не помічає. Вона була потрібна Йому, і це допомагало їй жити!.. Того дня її охопило дивне відчуття. Воно не минало і змушувало її серце битися тривожно. Вона пішла в парк, до озера. Дивний був цей день. Дерева злегка похитували верхівками, мовби кивали їй: ―Ми знаємо… Знаємо...‖. Усе трапилося якось раптово. Звідкілясь раптово з'явилася вантажівка на дорозі… Обличчя зляканого сусідського хлопчика. Крик жінки, що стояла на зупинці... Вищання гальм. Вона так і не зрозуміла, як встигла вихопити дитину з-під вантажівки. Потім біль, шум у вухах і світло... Багато світла... На похорон прийшли лише троє: мама того хлопчика, вітчим і його старенька сувора мати. Не було сліз, гірких голосінь і зворушливих слів. Тиша прозорим покривалом огорнула все кладовище, і тільки стук лопат, мов цокання якогось дивовижного годинника, нагадував присутнім, яке швидкоплинне і коротке життя. Метушливий і байдужий світ покинула ще одна Тінь, але лише для того, щоб яскравою зіркою засяяти на високих променистих небесах. У сліпучобілій сукні вона йшла назустріч Небесному Отцеві. А трохи далі стояла мама, і солодкі сльози щастя стікали по її рідному обличчю: ―Нарешті ти вдома!‖
Джон Бленчерд встав з лавочки, поправив свою армійську форму і почав пильно вдивлятися у натовп людей, що проходив через центральну привокзальну площу. Він чекав на дівчину, серце якої він знав, а обличчя ніколи не бачив. Він чекав на дівчину з трояндою. Усе почалося 13 місяців тому в одній із бібліотек Флориди. Його сильно зацікавила одна книга, але не тільки тим, що в ній було написано, як помітками, зробленими на полях. Почерк виказував вдумливу душу і проникливий розум. Доклавши всіх зусиль, Джон знайшов адресу колишньої власниці книги. Міс Голіс Мейнел жила в Нью-Йорку. Він написав їй про себе і запропонував листуватися. Наступного дня його призвали на фронт. Почалася Друга світова війна. Протягом наступного року вони добре знали одне одного за листами. Кожен лист був насіниною, що западала в серце, як у родючий грунт. Джон попросив її фотографію, але вона відмовила. Дівчина вважала, що коли його наміри серйозні, то те, як вона виглядає, не має великого значення. Коли настав день повернення Джона до Європи, вони призначили свою першу зустріч — о сьомій
годині на центральному вокзалі Нью-Йорка. ―Ти впізнаєш мене, – писала вона. – На моєму жакеті буде приколена червона троянда‖. Рівно о сьомій Джон був на вокзалі і чекав на дівчину, серце якої він гаряче полюбив, а обличчя ніколи не бачив. Ось що він сам написав про те, що відбулося далі. ―Мені назустріч йшла дівчина – я ніколи не бачив нікого вродливішого: струнка фігура, довге світле волосся хвилями спадало на її плечі, великі голубі очі... У своєму бліднозеленому жакеті вона нагадувала весну, що тільки-но повернулася. Я був такий вражений, побачивши її, що попрямував до неї, зовсім забувши подивитися, чи є в неї троянда. Коли між нами залишилося кілька кроків, дивна посмішка з'явилася на її обличчі. ―Ви заважаєте мені пройти‖, – почув я. І тут відразу за її спиною я побачив міс Голіс Мейнел. На жакеті її палахкотіла яскраво-червона троянда. Тим часом дівчина в зеленому жакеті відходила все далі й далі. Я подивився на жінку, що стояла переді мною. Жінку, якій було вже далеко за 40 років. Вона була не просто повна, а дуже повна. Старий, вицвілий капелюшок приховував тонке сіре волосся. Гірке розчарування наповнило моє серце. Здавалося, я розривався навпіл, таким сильним було моє бажання повернутися і піти за тією дівчиною в зеленому жакеті, і в той же час настільки глибокою була моя прив’язаність і вдячність цій жінці, чиї листи давали мені силу і підтримку в найважчий час мого життя. Вона стояла там. Її блідне обличчя виглядало добрим і щирим, її сірі очі світилися теплим вогником. Я не вагався. У руках я стискав маленьку синю книжечку, за якою вона повинна була впізнати мене.
―Я лейтенант Джон Бленчерд, а ви, очевидно, міс Мейнел? Я такий радий, що ми змогли нарешті зустрітися. Чи можу я запросити вас на вечерю?‖ На обличчі жінки з'явилася усмішка. „Я не знаю про що ти, синку?‖ – відповіла вона. – Але та молода дівчина в зеленому жакеті, яка щойно йшла тут, попросила мене приколоти цю троянду. Вона сказала, якщо ви підійдете і запросите мене на вечерю, то я повинна сказати вам, що вона чекає вас в сусідньому ресторанчику. Вона сказала, що це буде свого роду перевіркою...‖ Джон і Голіс одружилися, але на цьому історія не закінчується. Тому що це якоюсь мірою історія кожного з нас. Усі ми у своєму житті зустрічали таких людей, людей з трояндами. Непривабливих і забутих, неприйнятих і відкинутих. Тих, до кого зовсім не хочеться підходити, кого хочеться обійти чимшвидше. Їм нема місця в наших серцях, вони десь далеко в закутках нашої душі. Міс Голіс влаштувала Джону перевірку – тест на вимір глибини його характеру. Якби він відвернувся від непривабливого, він втратив би любов до всього свого життя. А це саме те, що часто робимо ми, – відкидаємо і відвертаємося і цим самим відмовляємося від благословінь Божих, затаєних в людських серцях. Зупиніться! Подумайте про тих людей, до яких нікому нема діла. Вийдіть зі своєї теплої і затишної квартири, поїдьте в дім престарілих, присядьте поруч зі старою жінкою і допоможіть їй донести ложку до рота під час їди. Сходіть в лікарню і попросіть медсестру привести вас до того, кого вже давно не відвідували. Вдивіться в непривабливе і забуте. Хай це буде вашою перевіркою. Пам'ятайте, що ті, кого зневажає світ, носять троянди.
ТІНЬ
БОГ НЕ ЗАПИТАЄ…. Бог Бог
не запитає тебе, яким ти автомобілем їздив, але скількох людей ти підвіз…
Бог не запитає тебе, яку площу мав твій дім, а скількох подорожніх ти в ньому прийняв…
не запитає тебе, як ти одягався, а запитає, скількох людей ти зодягнув…
Бог
не запитає тебе скільки грошей ти заробляв, але яким способом…
Бог не запитає тебе яку посаду ти займав, але чи ти працював
чесно і сумлінно...
Бог не запитає тебе, скільки ти мав друзів, але для кого з них був другом ти…
Бог
не запитає тебе, в якому оточенні ти жив, але як ти ставився до своїх сусідів…
Бог
Макс Лукадо.
разів ти говорив правду, але запитає скільки разів ти збрехав...
Бог не запитає тебе, чому ти так довго зволікав з покаянням і виправленням. Він з любов'ю запровадить тебе до твого небесного житла.
не запитає тебе, скільки
№ 11, 2010 р.
CTOP. 9
На шляху до нового життя! Час, в який ми живемо, молоді люди мають велику свободу робити все, що вони бажають, і ця свобода часто доводить їх до нехристиянської поведінки. Одна з великих проблем Слов'янських церков в Америці — залежність молодих людей від наркотиків та алкоголю. З кожним роком все більше та більше людей погрузають в цих тенетах, і церкви змушені організовувати реабілітаційні центри, щоб допомогти наркоманам та алкоголікам звільнитися від залежності. Група молоді з м. Колумбус штату Огайо в кількості 29 чоловік навідала один із таких центрів в місті Кабул (штат Міссурі). Реабілітаційний центр «Нове життя Америки», який розташований на горбистих, лісистих 100 акрах землі, працює вже більше 3 років. У цьому центрі звільнення від залежності основується на вірі в Ісуса Христа, фізичній роботі та строгій дисципліні. Певна частина цієї роботи складається з нагляду за господарством (тваринним та рослинним), очищенням території від непотрібних дерев та чагарників для будівництва нових об'єктів, впорядкування території. Реабілітанти також задіяні в праці по будівництву різних споруд з каменю, який вони видобувають власноруч. Вони виконують й інші роботи, які вимагають старанності і виснажливої праці. Молодь з Колумбуса привезла для членів реабілітаційного центру багато різних речей, зокрема: пральну машинку та сушку, кушетку, лопати, сокири, кувалди, пральний порошок, кухонне приладдя та інші речі
повсякденного вжитку. Протягом 3-ох днів перебування там, молодь проводила короткі зібрання вранці і ввечері, а також працювала разом з реабілітантами: хлопці очищали ділянки земель від дерев для майбутніх проектів, а дівчата збирали гній і розвозили його по площі для удобрення землі. У ці короткі три дні молодь Колумбуса подружилася з 11-ма реабілітантами, які проходили курс лікування, і багато дізналася про їхнє життя. Кожен із них прийшов до реабілітаційного центру з власної волі, і у кожного є бажання отримати нове життя. Слухаючи про минуле цих людей, можна було явно бачити позитивні зміни, які Бог робить над їхніми характерами, звичками, цінностями. Молодь свідчить, що ця поїздка була дуже корисною для них, тому що вони чули (і на власні очі бачили), що можуть зробити з життям людини наркотики і алкоголь. Ми не змогли зробити значної праці за ці три дні, які так швидко збігли. Адже ці люди (і сам реабцентр) потребують набагато більше духовної, моральної та матеріальної підтримки і правильного викладення Слова Божого. Для цього центру послужило б великим благословінням, якби більше служителів церкви навідувались до них і зміцняли їх в духовному зростанні. Якщо Ви маєте можливість або натхнення відвідати реабілітаційний центр «New Life USA», Ви можете звернутись до Євгенія Кирилова (417-967-1155).
Молодь міста Колумбус
Якщо Ви любите молитися –
приєднуйтесь! Багато молитви – багато сили, Мало молитви – мало сили, Нема молитви – нема сили. Це є дуже правдиві слова! В молитовному спілкуванні з Всемогутнім Богом ми одержуємо силу для боротьби з гріхом; сміливість йти і нести добру вістку тим, хто ще не знає Свого Спасителя. Сам Ісус Христос черпав сили в молитві. Після тяжкого дня праці з людьми Він йшов на гору і там молився цілу ніч, спілкуючись з Своїм Небесним Батьком. А зранку, наповнений силою, Він йшов до народу, щоб відкрити очі незрячому, зцілити прокаженого, воскресити сина Наїнської вдови, зайти в дім Закхея з миром і радістю, дати свободу тому, хто мав нечистого духа, втихомирити бурю… Якщо Він, Син Божий, мав потребу в спілкуванні с Богом, тим більше ми, Його послідовники, потребуємо постійно перебувати в молитві. Ми повинні нести один одного в молитві перед Богом, особливо тепер, в цей останній і такий непевний час. Ми нічого не можемо робити без молитви. А якщо і робимо, то не маємо успіху. Мені дуже запала в серце думка одного брата, якого Бог вживає в праці серед молоді. Він свідкував: ―Перед тим, як я хочу щось зробити або сказати, дати пораду або докорити, я іду на коліна перед лице Боже. Коли я відчую, що Бог мене почув, я маю відвагу йти і робити те, що треба. Бог іде поперед мене, а я тільки підкоряюсь Його волі‖. Отже, ми нічого не можемо робити без молитви. Впродовж майже 10-ти років в молоді нашого регіону якось поособливому загорівся вогонь до місіонерської праці. Бог знайшов ті душі, які не були байдужі до служіння Богові та до ближнього. Бог почав класти в їх серця бажання йти і говорити про Свого Спасителя — про те, що Він сильний спасати і в наші дні. Знаходячись на місіонерських точках, ми відчували велику потребу в молитві. Як нам хотілося знати, що хтось молиться за нас, особливо в складних ситуаціях. І було дуже
приємно почути голос рідних та церкви: ―Ми молимось за вас...‖ Серце переповнялось радістю і знов хотілося йти і щось робити для Бога. І ось одного разу, майже 7 років тому, мені подзвонили друзі і запропонували: ―Чи б ти не хотіла займатися молитовною групою?‖ Сама по собі я дуже люблю молитися. Я зростала в сім’ї, де люблять молитися. В нашій церкві люблять молитися. І я подумала: ―А може це є мій труд для Господа?‖ І я дала згоду. Спочатку нас було всього декілька людей, та ми не впадали в розпач. Я знала одне: якщо це діло від Бога – воно встоїть, якщо ні – зруйнується. Пізніше до мене почали дзвонити, підходити бажаючі бути членами молитовної групи. Моє серце раділо: ще одна душа хоче стати в ряди молитовників, стати в проломі за діло Боже. Радів також (я думаю) і Бог на небесах, що серед молоді є ще ті душі, яким не байдуже служіння перед лицем Божим, які хочуть нести тягар народу на своїх плечах. Минали дні, тижні, місяці... Ця група зростала все більше і більше. І росте до цього часу. На сьогоднішній день в цій групі понад 80 людей із 17 різних міст Америки. Потреби, за які ми молимось, дуже різні: за місіонерські точки, де ми колись трудились і тепер там засновані нові церкви; за малі народності, які на грані вимирання і ще не чули про Христа Спасителя; за нашу молодь і її керівників; за спасіння душ; за країни, в котрих ми живемо і колись проживали; за Ізраїль, вибраний народ Господній; за духовний стан рідних та друзів; за хворих, сиріт, вдів… Моє щире бажання, щоб ще багато молоді приєдналося до цієї, людьми непомітної, але дуже важливої праці перед лицем Божим. Це є дуже цінним в Його очах. Нам тільки треба пам’ятати, що у Бога нічого не пропадає, Він все бачить, перед лицем Його пишеться пам’ятна книга. Тому давайте разом працювати на ниві Божій, доки ще є час. Якщо Бог покладе в ваші серця щире бажання включитися в труд молитовника, ми будемо приємно схвильовані. Як це працює? Ви надсилаєте нам свою потребу (а потім і подяку), і я розсилаю всім ці потреби кожного тижня. Ви можете відіслати свою згоду приєднатися, або свою потребу на email: prayergroup01@gmail.com, або дзвоніть (859)552-0185.
Бажаю всім вам рясних благословінь від Господа! Лариса Чубарук.
№ 11, 2010 р.
СТОР. 10
Золоті правила в вихованні дітей. Те, що хочемо бачити в своїх дітях, роби сам. Якщо у вас нема згоди у вихованні дітей, ви не зможете їх виховати самотужки. Виключення: якщо ваша половина невіруюча, в такому випадку будьте живим прикладом своїй половині, спасетесь ви і ваш дім. Виховання дітей — нелегка праця, разом з тим — дуже відповідальна, і несе з собою наслідки: нагороду і радість в старості або ж горе, сльози та відчай. Перевірте себе згідно цих запитань, зробіть правильні висновки і поправте, якщо ще не пізно. Ти ображаєшся і захищаєш дитину, коли тобі зробили зауваження за неї. Ти караєш дитину згаряча, не пояснивши дитині її вини і не вгамувавши своїх емоцій. Твоя дитина має владу над тобою. Ти боїшся своєї дитини, у вас немає довіри один до одного. Ти не можеш переступити себе, щоб попросити пробачення в своєї дитини, коли ти несправедливо поступив з нею. Ти не говориш своїй дитині, що ти її любиш. Ти не цілуєш своєї дитини. Ваші діти знають, у кого з батьків можна отримати дозвіл на те, що їм дуже хочеться. Ви не молитесь разом з сім'єю хоча б один раз на день. Ви не перевіряєте сумки зі школи дітей і їхні власні речі та кімнати. Ви не контролюєте доступ до Інтернету і не перевіряєте сайти, які відвідують ваші діти. Ви не маєте права перевірити електронну пошту ваших дітей чи текст повідомлення. Ви не робите зауваження вашим дітям, коли вони образили батька (матір) чи говорять грубо з ними. Ви не вчите молитися дітей власною молитвою. Ви не знаєте з ким дружать ваші діти. Ви не контролюєте повернення додому ваших дітей до 11 години вечора. Ви дозволили мати мобільний телефон вашим дітям до 15 років. Ви не читаєте Слово Боже разом з вашими дітьми. Ви не стараєтесь самі читати Слово Боже щодня. Ви любите вашу дитину більш, ніж Бога і якщо б (не дай, Боже!) вона померла б, ви не пережили б цього. Ви не маєте згоди зі своєю ―половиною‖ в вихованні ваших дітей. Ваші діти не можуть сказати про вас (батьків), що ви любите один одного.
Якщо один із вище приведених пунктів говорить правду про вас, вам потрібно негайно виправитись у цій області.
Бог є любов – Він є джерелом любові. Любіть Господа і ви будете любити один одного. Сповняйтеся Духом, бо любов Божа виливається Духом Святим, даним нам. Читайте Слово Боже — це компас, і ви не зіб'єтеся з дороги. Завжди моліться і ви не ослабнете в дорозі. Шануйте один одного, і ваші діти будуть шанувати вас. Завдаток миру в домі — послух Слову Божому. Не відстоюй своєї правди і не буде сварки. Хочеш вирішити проблему, починай з себе і причину шукай, насамперед, в собі. Якщо твоя дружина неслухняна тобі і не поважає тебе, запитай себе: чи ти послушний Богу і поважаєш Його Слово? Для добрих відносин між вами, чоловіку потрібно: трохи розуміти жінку але багато — любити. Жінці потрібно: трохи любити чоловіка але багато розуміти.
Мисс - 31
Романович Михаил
На День Матери пастор говорил на тему: «Мисс - 31». Так оригинально звучало название его проповеди, основанной на 31-й главе библейской книги Притч, в которой повествуется о добродетельной и верной жене. Отметим, что всѐ, что мы имеем доброе в самих себе – происходит от Бога. И добродетель в том числе. И если человек осознаѐт это и развивает в себе добрые качества, он приобретает добродетельный характер. И напротив, тот, кто отвергает Бога, теряет и свои добрые качества. Библия предсказывает, что перед вторым пришествием Христа будет массовое отступление от веры, и, как результат, глубокий моральный упадок в народе, т. е. — всенародная потеря добрых качеств. В частности говорится, что люди будут горды, напыщенны, не примирительны и сребролюбивы. Казалось бы, в таком обществе о добродетели и говорить-то нечего. Засмеют! Это потому, что добрый человек в обществе эгоистов смотрится, как что-то инородное, как ненормальное явление. «Не от мира сего» — говорят о таких личностях. Вот поэтому добродетельная жена в книге «Притчи Соломона» сравнивается с драгоценной, редкой жемчужиной необычной красоты и достоинства. Жемчуга выделяются среди прочих вещей. Они употребляются для украшений. Так и
добродетельная жена является украшением семьи и общества. Многие из иммигрантов знают, что клюква — оригинальное средство в борьбе с гипертонией. Я принимаю еѐ в сыром виде и удивлѐн потрясающим эффектом. Но она не всегда бывает в продаже. Как-то я путешествовал по огромному торговому залу в поисках этой чудо-ягоды. Везде в зале сновали покупатели. Слышалась речь на многих языках мира. Среди этой бурлящей людской массы мне было приятно встретить члена нашей церкви. Я поведал ему о своей проблеме. Она (это была сестра Светлана) тут же проявила инициативу и спросила у работников магазина о наличии в продаже клюквы (crandberry). Они ответили, что ещѐ не завозили этот продукт. Со Светланой мы расстались, благословив друг друга добрыми пожеланиями. Уже приближаясь к выходу, я вдруг услышал своѐ имя. Обернувшись, увидел Светлану, спешащую ко мне. В руке она держала коробку с нужной мне ягодой. Что заставило эту женщину, мать с ребѐнком на руках, бежать за мной через весь супермаркет? Конечно же, преображенное Христом, исполненное Божьей любовью и добротой сердце. Кто-то может скептически заметить, что мол, нашѐл о чѐм писать. Подумаешь, подвиг. Да, подвиг! Подвиг доброты. Из таких вот негромких добрых дел складывается добродетельная биография христианки, отражается еѐ характер. Слава Богу за эту драгоценную жемчужину! Последуем же еѐ примеру, творя добрые дела всем, особенно своим по вере (Гал.6:10).
Хтось мабуть думав: «Знову Соловки!» Від слів «Випробування...» серце терпло. Одні батьки сідали в літаки, Везли дітей од бід у край далекий. А там, під демократії крило Сховавши їх, все починали знову; Робили (й тяжко), щоб усе було. Лиш до подушки – вже й зоря ранкова... Ті, що лишились, докладали сил, Перемагали працею нестатки. Спочатку дбали про щоденний хліб, Пройшли роки – і ось вже в них достатки. Такі ж доми і техніка в домах, Така ж одежа і автомобілі, На різних хоч живем материках, А навіть одинакові весілля. В дітей – освіта, родять вже своїх, Та потекли із сліз батьківських ріки: І тут, і там дітей вражає гріх, І там, і тут у світ відходять діти. «Та ж ми усе їм, що могли, дали! Чому ж вони шукають в світі щастя?...» Пройшли роки, поки вони росли, І за той час жертовники погасли. Жертовник Божий в домі – Бога план. Священик жертву за свій дім приносить: Провину власну сповідає там І за провини дому Бога просить. Опісля жертву вдячності несе, За те, чим Бог усіх благословляє, А ще – благає Господа за все, У чому кожен з них потребу має. Шукати Боже Царство і знайти – Всім християнам ціль першочергова, Самим зростати в Дусі і вести Дітей з собою, жити Божим Словом. Це занедбати лиш на кілька днів – Вуглинки згаснуть, попіл засивіє... А як жертовник упродовж років Домівку не освячує й не гріє?! По тілу – ситі, з голодом в душі Тоді ідуть чогось шукати в світі За тим, хто демонструє міражі, Не зрощені в пізнанні Бога діти. На Соловках туристи в наші дні Місцями заповідними гуляють І комерційні фірми у тайзі Вже технікою ліс заготовляють. Випробування – що шукали ми: Господнє Царство? Скарб легкозаймистий? – Довершується і перед дверми От-от ми станем неземного міста. Немає волі Божої у тім, Щоб хтось горів із тлінними скарбами. Батьки! Господь спитає: «Де ваш дім?» Зробіть усе, щоб ваші діти були з вами! Ольга Лазарук
«Батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» (Єф.6:4) № 11, 2010 р.
CTOP. 11
Золото чи Христос? На превеликий жаль, часто люди (навіть і християни) не раз думають, що причиною їхнього неповноцінного життя, їхніх невдач, смутку, хвороб, є недолік фінансів. І тому в погоні за золотим жар-птахом ми втрачаємо час, щоб подумати про головне: вічність, спасіння. В гонитві за мамоною втрачаємо здатність обирати вірні орієнтири і пріоритети в нашому житті. Один проповідник сказав такі слова: ―Якщо б гроші могли спасти світ, то Бог не послав би Свого Сина на землю, а послав би золото‖. Людина витрачає багато років свого життя в гонитві за тим, що в кінцевому результаті виявляється для неї неважливим чи зовсім непотрібним. Допитливий юнак запитав мудреця: ―Чи правда, що гроші (багатство) міняють людину?‖ Мудрець підвів юнака до вікна та спитав: ―Що ти бачиш на вулиці?‖ ―Бачу натовп людей‖ - відповів той. ―А тепер подивись у дзеркало‖ - продовжив мудрець - ―Що ти бачиш?‖ ―Бачу себе‖ - відповів юнак. ―Зауваж, юначе, що вікно та дзеркало виготовлені з одного й того ж скла, - сказав мудрець - Але достатньо додати трохи срібла, і ти вже бачиш тільки себе‖. А Ви згідні з мудрецем? Як на Вашу думку змінюють людину гроші та багатство?
Щоб бути щасливим, роби інших щасливими Щасливе життя не залежить від того, чи ми самотні, чи одружені. Щасливе життя залежить від того, як ми служимо для інших. Ісус Христос, коли Він жив на цій землі, був у цьому добрим прикладом. Він годував голодних, зціляв хворих, виганяв злих духів, давав прозріння сліпим, робив багато інших добрих речей; але Він сам навіть не мав де прихилити Свою голову (Луки 9:58). Скільки з нас так багато і безкорисно віддавали себе на служіння іншим людям? Хто може допомогти підняти тягар наших служителів і їхніх сімей (до того, як вони особисто попросять помочі)? Хто може послати вітальну листівку чи лист, чи провідати хворих і самотніх, читаючи для них, чи співати і молитись разом з ними? Хто може прихилити своє вухо до переживань людей у скорботі, печалі,
піднімаючи їхній дух підбадьорюючими словами, чи віршиком з Біблії, або улюбленою піснею? Хто може поділитися з біднішими в церковній громаді, допомагати їм із шиттям чи іншими справами? Хто згодиться провадити заняття недільної школи, якщо Господь наділив нас цим талантом? Хто готовий виконувати будь-яку роботу в церкві, коли є в тому необхідність? Хто є вільний і готовий поїхати на місію? Хто готовий поділитись грішми, які Бог дав йому заробити, з тими людьми, хто в нужді? Хто вділяє свій час, щоб допомогти старшим у їхніх похилих літах – бо вони уже не можуть так працювати, як колись. Хто готовий? Головне – щоб забути за себе, а подбати за інших. Повністю віддаймо себе для праці, яку ми робимо, бо це справа не для людей, а для Бога. Будь хто може послужити для Бога, але набагато простіше це зробити, коли ми неодружені, і не прив’язані до сім’ї усілякими
МІНІ-Проповідь. Ісаї, 40:25-31
Який великий твій Бог? Через пророка Ісаю (40:25) Господь запитує: ―І до кого Мене прирівняєте, і йому буду рівний?‖ Далі в 26 вірші Бог радить подивитись на зорі і все що Він створив. Хіба хтось чи щось може бути рівне такому Творцеві? Ні! Через те, що ми мало знаємо нашого БогаТворця, наша уява про Нього зовсім мізерна, через те ми часто більше довіряємо іншій людині, лікарям, адвокатам, суддям, професорам, вчителям. Не раз наші проблеми, хвороби, обставини виглядають більшими за нашого Бога. Тому Господь докоряє Ізраїлю в 27 вірші: ―Пощо говориш ти, Якове, і кажеш Ізраїлю: Закрита дорога моя перед Господом, і від Бога мого відійшло моє право?‖ Не Бог забув про нас, а ми — за Нього. Яке місце в твоєму житті займає Господь? Ти радишся з Ним у вирішенні твоїх проблем? Ти постійно довіряєш Йому свою дорогу? Ти віриш, що Він справді з тобою, як обіцяв? Святе Писання дає пораду: ―Пізнавай Господа на всіх дорогах своїх‖ (Пр.3:6). Чи ти можеш так сказати разом з автором 30 Псалма? Можливо
«ДЕЛАЯ ДОБРО…» «Ибо такова есть воля Божия, чтобы мы, делая добро,
заграждали уста невежеству безумных людей!» (1 Петр. 2:15). «Ибо что за похвала, если вы терпите, когда вас бьют за проступки? Но если, делая добро и страдая, терпите, это угодно Богу!» (1 Петр.2:20). «Итак, страждущие по воле Божией да предадут Ему, как верному Создателю, души свои, делая добро!» (1 Петр. 4:19). «Вы же, братия, не унывайте, делая добро» (2 Фесс. 3:13).
«Делая добро, да не унываем, ибо в свое время пожнем, если не ослабеем. Итак, доколе есть время, будем делать добро всем, а наипаче своим по вере» (Гал.6:9-10).
обов’язками. Але перед тим, як ми можемо бути справжньою поміччю для інших, ми повинні мати близькі стосунки з Богом. Щоб підтримувати ці стосунки, нам потрібно проводити час у дослідженні та вивченні Слова Божого і у молитвах перед Божим лицем. Нам потрібно просити Бога, щоб Він провадив нас на кожному кроці, а також йти з вірою, сподіваючись, що Він нам обов'язково своєчасно допоможе.
твій Бог великий тільки в твоїй уяві, а не на ділі. Чим більше ти будеш Його пізнавати, тим більше ти будеш Йому довіряти. Можливо не люди стоять проти тебе, а Бог? Можливо через твої труднощі (чи хвороби) до тебе говорить Господь, про Якого в марноті свого життя ти забув? Якщо твій Бог за тебе, тоді ти все зможеш. А якщо ні? Де Він? Ти погоджуєшся, що Бог тебе любить. А ти Його? Пізнавай свого Бога через Його Слово та молитву і з Ним ти все подолаєш і дійдеш до цілі Вічного життя.
Ізраїль Американський віце президент Joseph Biden нещодавно повернувся з Ізраїлю після переговорів з палестинцями та ізраїльтянами. Він не раз критикував розширення та нове будівництво ізраїльських поселень. Biden сказав, що це будівництво перешкоджає просуванню процесу примирення та створення окремої палестинської держави. Палестинці підтримують цю скаргу. Але ізраїльська влада каже, що вона не зупинить будівництво і, що палестинці самі затримують процес примирення, бо вони продовжують підтримувати терористів. http://www.cbn.com/cbnnews/insideisrael/2010/March/Biden-EndsControversial-Visit-to-Israel/
США Новий огляд 1005 американців показав цікаву (навіть дещо дивну) статистику. Менше половини відвідувачів американських церков планують запрошувати людей, які не ходять в зібрання, на пасхальне служіння; 67% опитаних сказали б, що Пасха — релігійне свято, але тільки 42% з'єднують Пасху з воскресінням Ісуса Христа. Молодше покоління, в порівнянні з старшим, менше називає Пасху християнським святом. Деякі навіть думають, що Пасха — це поганське свято або весни (3%), різдва Христового (2%), переродження Христа (2%), або другого приходу Христа на землю (1%). Цю статистику християнські аналітики називають тривожною. http://www.christianpost.com/article/20100315/1-in-3-churchgoers-plan-toinvite-unchruched-to-easter-service/index.html
№ 11, 2010 р.
CTOP. 12
Біда для наших дітей
Князь среди них
Марокко У північнозахідній країні Африки Марокко влада депортувала 40 християн-місіонерів, які працювали в сиротинцю Village of Hope. Сиротинець опікується 33-ома дітьми, в одної з яких церебральний параліч. Влада послала 60 охоронців з таємної служби, поліції, та армії, щоб арештувати працівників за те, що вони проповідували, що в Марокко являється незаконною дією. Місіонери дуже переживають за опіку дітей і просять, щоб їм дозволили повернутись. Депортація може бути пов’язана з посиленням радикального мусульманства, яке переслідує християн, яких вже приблизно 50.000 у Марокко. http://www.cbn.com/cbnnews/world/2010/March/ Christians-Expelled-from-Morocco-forProselytizing/
Нові дослідження показали, що діти витрачають понад 28 годин на тиждень біля екранів телевізорів, виключно за переглядом DVDелектронних ігор. Діти віком 6-11 років понад три години часу в день витрачають за екраном телевізорів. Це приблизно на 5 годин більше за тиждень, ніж 10 років тому назад. Дослідники стверджують, що ті діти, які витрачають понад 3 години в день біля телевізора, відповідно відстають в школі. Чому ж діти? Саме діти є центром уваги ворога, щоб дитяче серце занечистити, вкрасти дитинство, нормальний розвиток, час, а в кінцевому результаті: спасіння. Телевізор з'явився в 1939 році. Якщо в 1960 році приблизно 85% домів мали телевізори то в 1994 р. 99%.
Європа Європейський Союз створив комітет, щоб допомагати християнам, яких переслідують в інших країнах. В Китаї, Кубі, Північній Кореї та в мусульманських країнах не дозволяють християнам купувати Біблії, будувати церкви, та виходити на престижну роботу. Деколи їх б'ють і навіть вбивають. Ця комісія від ЄС планує вести діалог з посольствами цих держав та давати їм пораду, як змінювати політику у відношенні до релігійної свободи. http://www.cbn.com/cbnnews/world/2010/March/ European-Union-Growing-Ally-for-PersecutedChristians/
Росія У Москві здійснена м а с ш т а б н а терористична атака! 29 березня у час пік з інтервалом у 45 хвилин у Московському метро пролунали два вибухи. Перший вибух пролунав о 7.56 за московським часом на станції Луб'янка. Вибуховий пристрій спрацював у другому вагоні поїзда. Близько 8.40 ранку на тій таки гілці метро на станції «Парк культури» стався ще один вибух. Вибуховий пристрій спрацював також у другому вагоні поїзда, який їхав у тому ж напрямку. Схема підриву була аналогічна тій, яка була застосована на «Луб'янці». За попередніми даними спецслужб, вибухові пристрої привели у дію терористи-смертники. Загалом, за останніми даними, від обох вибухів померло 37 людей, ще 102 поранені. Але ці дані постійно оновлюються, адже 30 постраждалих - у важкому і дуже важкому стані. Деякі російські ЗМІ повідомили про третій вибух на станції Московського метро «Проспект Миру». Поки що офіційно інформація не підтвердилася. http://life.pravda.com.ua/problem/4bb07ad240ba2/
Україна Кабінет Міністрів України 24 лютого прийняв постанову, згідно з якою тарифи на централізоване опалення, постачання гарячої та холодної води для релігійних організацій встановлюються на тому ж рівні, як і для населення. Про це після засідання Уряду повідомив журналістам Міністр з питань житлово-комунального господарства України Олексій Кучеренко, передає Інститут релігійної свободи.
ПІДПИСНИЙ БЛАНК
Пишіть англійською мовою:
FIRST NAME: ____________________________ LAST NAME: ____________________________ ADDRESS: ____________________________ _____________________________ TEL: ( )_________-___________
$ ____ Висилаю мою пожертву на ―Відродження‖ Ваші запитання, пропозиції, відгуки відсилайте на нашy адресy.
Christian Mission EBENEZER PO Box 12050 Lexington, KY 40580-2050 Email: info@cmebenezer.com
Західна Україна. Війна. Долі людей у цей час перепліталися так неймовірно, що жоден автор не зміг би написати про це так, як написало життя. Молода дівчина Наталка, із села на Волині, рятує військовополоненого хлопця Ігоря. Ще зовсім молоді люди опинилися у самому вирії військових подій. Про те, як склалося їх життя, про любов, яка не згасає серед людської ненависті, та про всеперемагаючу віру в Бога оповідає ця повість. $10.00 В этой книге Вы найдете историю жизни человека, который позволил Богу использовать себя удивительным образом. А также действие Бога могущественное, великое и распространенное по всему миру. В прямом смысле слова чудесный и влюбленный в людей Бог Отец спасает, исцеляет и действует. Наряду с этим это описание отрезка истории живой церкви. Армянские христиане живут посреди мусульманского мира Турции. Там родились дед и отец Демоса Шекерияна. Полагаясь на пророчество, они эмигрируют в США и избегают таким образом турецкого геноцида. $9.00
Виручені фінанси використовуються для підтримки місіонерської діяльності та служіння милосердя. Щоб зробити замовлення, дзвоніть:
859-312-4344, Славік
Проблема глобального потепління, що терз ає останніми роками розум вчених і політиків, стала чи не найпопулярнішою серед екологічних проблем. Страшні прогнози про безповоротність процесу зміни клімату і про його страхітливі наслідки змушують всю світову громадськість не лише обговорювати цю тему при будьякій слушній нагоді, але і виділяти величезні кошти на боротьбу з ворогом людства номер один. Стала відомою громадськості секретна інформація університету Східної Англії, що займається проблемами зміни клімату. Виявилось, що це страшилка 21 століття, вона більше схожа на міф. Ні один із факторів про глобальне потепління не має підтвердження. Це всього на всього політичний трюк, щоб отримувати гроші певним структурам з державної казни на виконання своїх широкомасштабних програм, але на благо своїх кишень, а не народу. http://toronbud.com/
Так, я бажаю отримувати ―Відродження‖
Наша адреса:
С 1852 по 1943 год бесчисленный поток эмигрантов хлынул в гавань Соединенных Штатов Америки в надежде на свободу вероисповедания и с желанием обрести лучшую жизнь своим семьям. Более ста миллионов американцев ведут свой род от тех, кто был выброшен Старым Светом и стал пионером на новых землях.
Глобальне потепління брехня століття
Якщо Ви бажаєте персонально отримувати газету ―Відродження‖, заповніть цей бланк і відішліть нам.
$10.00
Ярл Миколайович Пейсті 8 березня 2010 року на 90 -році життя відійшов у вічність всесвітньо відомий радіопроповідник Ярл Миколайович Пейсті. З 40-х років ХХ ст. він розпочав проповідь Євангелії російською мовою. Я. М. Пейсті — батько шести синів та чотирьох дочок. Мільйони людей за ―залізним‖ парканом в час комуністичного режиму мали можливість чути живе Слово Боже через цього благословенного Богом проповідника. Детальну інформацію ви можете прочитати на сайті PCSEBA.org
Вишліть це разом з Вашою пожертвою
ВАШІ ПОЖЕРТВИ!!! Євангелія для Таламарів............$ _________ Центр для Таламарів та трок..ю....$ _______ Місіонери (ім’я та прізвище)…...$__________ Місіонерська школа…………...$__________ Медичний Реаб. Центр………..$__________ Нарко-Алко Реаб. Центр……....$__________ Де найбільш потрібно……...….$__________ ―ВІДРОДЖЕННЯ’’………........$__________ Бажаю щомісячно підтримувати вказане служіння. Відповідальний за випуск: Павло Чубарук, тел. (859)552-0596. Відповідальна за розповсюдження: Людмила Леськів, тел. (859)421-6185. Коректура: Геннадій Андросов, тел.: (704)303-9453, e-mail:giva.nadiya@gmail.com Дизайнер: Алекс Чубарук e-mail: alex@cmebenezer.com
Газета видається за рахунок добровільних пожертвувань читачів. Редакція не завжди поділяє погляди авторів і залишає за собою право редагувати подані статті.