«...і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість» Puм. 12:2.
Грудень-лютий 2008 № 1
“Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру” (Іс. 9:5).
СТОР. 2
ГОТОВНІСТЬ ПЕРША ЗАПОВІДЬ
Шановні наші друзі, улюблені Господом брати та сестри!!! З особливим почуттям радості та натхнення ми вітаємо Вас словами:
“Христос народився!!! Славімо Його!!!”
СТОР. 3
Нехай знову зрадіє серце ваше про народження Дивної Дитини Ісуса! Радість про спасіння, що Він прийшов на землю заради кожного з нас, нехай супроводжує вас усюди і завжди! Нехай серця наші переповнюються великою подякою вічному Богу Отцю за те, що Він з великої Своєї любові до усього людства на землі, не пожалів Свого Єдинородженого Сина, віддавши Його за нас (грішних і недостойних людей) на цю скорботну землю. Віра, надія та любов нехай помножиться в ваших ділах, в пізнанні Його Святої волі в ці останні часи! Життя наше нехай ще більше збагатиться Його плодами. Нехай серця наші будуть чистими, з яких будуть виливатися щирі бажання любити Бога та ближнього, поклонятися Йому в Дусі та Правді. Нехай молитви наші будуть щирими, на які Бог не запізниться дати відповідь. Отже, давайте всі разом приєднаємося до хору Ангелів, які співали на полях Вифлиєму: «Слава в вишніх Богові і на землі мир!»
Сві
дче
СТОР. 4
ння
Новини з місіонерських полів. СТОР. 5
З Різдвом Христовим та благословенного 2008 Року!!!
Скарбниця духовної пісні СТОР. 8
А ЩО БУДЕ ДАЛІ ? Те, що сьогодні відбувається в Америці, насторожує серце правдивих християн. І ми не можемо бути байдужі, просто спостерігати за тим, що відбувається. І якщо колись необхідно було молитися за цей край, то сьогодні (по ОСОБЛИВОМУ) тим більше. Америка – це країна, яка була заснована християнамипротестантами, які, втікаючи від переслідувань католицької церкви в Європі, залишили рідні місця і приїхали в цей край, щоб вільно служити Богу. Від найпершого президента, від першого закону про утворення цієї країни все було засновано на законі Слова Божого. І Господь рясно благословляв цей край. Протягом 2–ох сотень років ця країна не знала війни, тисячі місіонерів з Америки були відправлені в усі куточки планети Земля. З початку 60-х років 20 ст. ворог почав хитрий наступ на народ Божий. Найперше – це відділення церкви від держави, усунення Біблії і молитви зі шкіл, витіснення всіх християнських програм із суспільства. Цей наступ з кожним роком набирав зросту і розширяв свої кордони. І те, що відбувається сьогодні, жахає не тільки християн, але нормальну здорово-мислячу людину. Беззаконня затверджується законом. А це наслідки масового відступлення від істин Слова Божого. Сьогодні ворог (якщо би міг) витер би кожне слово і знак, що нагадує про Бога, і багато чого йому все-таки вдається (дуже часто саме через пасивність Божого народу). Свято народження Ісуса Христа
Грудень-лютий
спочатку тільки затіньовувалося Дідом Морозом і іншими можливими речами, а на сьогодні це реальна заборона: не вітати людей “З різдвом Христовим”. Обмежені, і майже усунені ці слова із вітальних листівок, їх замінили словами “Веселих Свят”. І це не все, ворог на цьому не зупиниться, і тому народу Божому є над чим задуматися. Ворог хоче забрати у нас те, що по праву належить нам у цій країні. Друже, яке положення ти зайняв? Спостерігача? Можливо втікача? А можливо Їфтаха, який сказав: Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.(Книга Суддів, 11:24). Сьогодні християнам треба стати на молитовну сторожу! Це ти можеш зробити. Так, молитва — це найсильніша зброя християнина. Не соромся привітати людей “З Різдвом Христовим”, це наше життя. Якщо ми посоромимося Його в роді цьому перелюбному, то Він посоромиться нас перед Своїм Отцем. Сьогодні час стати в проломі за діло Боже! Якщо Бог з нами, то хто проти нас? Сіль має велику силу, але непомітну для людського ока, але осолює все. Ви — сіль землі. Так, можливо ти непомітний, але осолюй те місце (де ти живеш) слізьми, молитвою та свідченням, своїм життям, а деколи й словом. Бо від благополуччя і миру того краю, де ти живеш, залежить і твій мир. “Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його! Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви
Дитяча сторінка
СТОР. 7
Большая любовь
стати проти хитрощів диявольських. Бо ми не маємо боротьби проти крові та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби. Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати. Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведності, і взувши ноги в готовість Євангелії миру. А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже. Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих, і за мене, щоб дане було мені слово відкрити уста свої, і зо сміливістю провіщати таємницю Євангелії, для якої посол я в кайданах, щоб сміливо про неї звіщати, як належить мені.” (Єфес.6 :10-20). Не залежно від того, як ворогу вдається вести бій проти народу Божого, пам’ятай: він вже переможений Кров’ю Агнця, але він ще старається протистояти дітям Божим. Але не здолати йому тебе, коли ти будеш правдивим християнином, озброєним згідно Божого слова. Нехай вас рясно благословить Господь, дасть вам об’явлення Своєї волі, щоб нам не загинути. “Чем ночь темней, тем ярче звёзды, чем глубже скорбь, тем ближе Бог”. А після ночі буде ранок. Христос Гряде! Алілуя!
2008 № 1
СТОР. 2
Похорон Церкви
МОЛОДІСТЬ-ХРИСТУ Пишу вам, юнаки, бо перемогли ви лукавого. 1 ІВАНА 2:13 До мудреця й учителя любові підійшов якось один з його учнів і почав просити, щоб той йому дозволив іти до поган та проповідувати їм нову науку життя. — Гаразд, - сказав учитель, але, збираючись готувати людей до нового життя, чи готовий ти сам до нього? Ось ти збираєшся йти до чужих тобі людей. Вони грубі й жорстокі своєю поведінкою, можливо, вони не зрозуміють сенсу твоїх слів. Вони будуть сміятися з твоїх найсердечніших намірів. Що ти будеш думати про них? — Я буду думати,- сказав учень, - що вони надзвичайно добрі люди, вони б могли лаяти мене, а вони тільки сміються. — Ну, а якщо вони справді стануть тебе лаяти за твоюпроповідь правди?
— Я буду думати: “От добрі люди, вони мене тільки лають тоді, коли б могли і побити, якби захотіли. — Може й це статися. Не збентежений їхньою лайкою, ти будеш далі робити свою справу. Вони ж, розлючені, будуть бити тебе палицями, кидати в тебе камінням. Яке тоді буде твоє ставлення до них? — Я з любов’ю буду їм дякувати. Вони ж могли б колоти мене списами, рубати мечами, могли б мене вбити, а вони тільки побили мене. — Жди й того. Злість і лютість людей не знає міри. Чим більше люди хворі на очі, тим більш неприємним стає для них світло сонця. Багато великих пролляли кров за чисту любов до людей. Те ж
Я довго добирала слова, якими можна було б розпочати цю розповідь. Слова, якими можна було б висловити те почуття, що наповнює моє серце. Це почуття – безмірна, трепетна, свята любов до батьків. Батько і мати – найрідніші у світі люди. Вони стоять на початку всіх наших доріг, усе життя дивляться нам услід, бажають добра і щастя, а найголовніше – вдень і вночі піднімають нас на руках молитви перед Всемогутнім Богом. Мої батьки, Сад Віталій Іванович та Валентина Миколаївна, подарували мені життя у 1971 році і назвали таким чудовим українським ім’ям – Оксана. У мальовничому селищі Володимирці, на Рівненщині минули мої дитячі роки. То були чудові незабутні роки з веселими забавами, безтурботними іграми. Тоді здавалося, що дитинство буде вічним. Пам'ятаю сильні руки батька, які високо підкидали мене до неба, а впіймавши, міцно притискували до грудей, і в тих обіймах почувалося так безпечно. Взимку він катав нас з гірок на санчатах. Улітку водив до місцевого ставу купатись, весною робив безліч паперових корабликів, і ми з задоволенням пускали їх за течією по канаві, що була поруч з нашою вулицею. Ввечері, коли приходили до хати, на столі стояла смачна вечеря, приготовлена мамою. Після вечері тато вів нас усіх до найкращої в хаті кімнати. Там схилялись на молитву, а потім лягали спати. В моїй уяві спливає лагідне, ніжне обличчя мами. Часто, засинаючи, я бачила, як вона входила в кімнату і обережно, щоб не розбудити, кожному поправляла ковдру і лагідно усіх цілувала. Від того поцілунку я вмить засинала. Мамині руки вміли так ніжно пестити і обіймати дитину. Непомітно спливали роки, змінювались
Грудень-лютий
саме може спіткати й тебе. Що ти тоді скажеш? — Я з вдячною молитвою зверну очі свої до неба та й скажу: “Боже, Ти кличеш негідного слугу до Себе! Кров, пролита тут за Твою правду, хай зійде в серця цих людей любов'ю і пізнанням істини”. Обняв тоді мудрець учня, благословив і сказав: — Іди, мій сину! Якщо сам готовий до нового життя, ти приготуєш і інших… Із збірника “Світло з темряви” Від редакції: Якби по вищезгаданому тесту перевірялися всі місіонери, євангелісти, та інші працівники на ниві Божій, наскільки менше та нива була б потолочена!
обставини. Пригадую роки, проведені далеко від дому, проводжання, прощання на пероні, зустрічі. Перед першим моїм самостійним від'їздом з дому, тато подарував мені Біблію. Ця Свята Книга, щирі молитви неньки й батька супроводжували і оберігали мене в роки моєї юності. Сьогодні я дякую Господу за свою маму, що вона в мене така вродлива, чуйна, добра. Дякую їм обом за те, що з першого дня мого життя вони завжди були поруч. Кожної миті були готові допомогти, підтримати, захистити. Дякую за те, що з дитинства виховали в мені свідоме ставлення до всього, навчили не боятися будь-якої роботи і поважати чужу працю. От тільки соромно стає, коли згадую, що так часто примушувала їх хвилюватися і навіть страждати через мої нерозсудливі вчинки. Найбільша ж їхня заслуга в тому, що навчили мене молитись, привели до віри в Бога, прищепили любов до ближнього. Я виросла християнкою, і це найцінніше, що я маю в цьому світі. Адже я знаю свого Спасителя і через Голгофську жертву маю вічне спасіння у Христі Ісусі. Я не раз думала, чи можу я чимось заплатити за материнську усмішку, недоспані ночі, за її турботи, за батьківські сильні руки, мудрі настанови, справедливі покарання? Усе це безцінне. Мені залишається тільки сказати: “Дорогі мої, я люблю вас, я дякую вам! Яке то щастя, що ви у мене є. Нехай береже вас Господь від лиха, живіть довго і щасливо!” Як би я не намагалася вкласти у слова цієї своєї сповіді найщиріші почуття, однак вони не зможуть передати безмежну любов до найпрекрасніших
В одному селищі пастор церкви після багатьох намагань та переконань , щоб прихожани відвідували церкву, вирішив зробити таку річ. На наступну неділю він об'явив, що відбудеться похорон церкви. Це надзвичайне об’явлення швидко облетіло все селище. На н а с т уп н у н е д і л ю ц е р ко в н е приміщення було переповнене людьми. Біля кафедри стояла домовина. Пастор провів служіння, а в закінчення він запропонував усім по черзі попрощатися з церквою. Він відчинив кришку домовини і кожен мав можливість підійти і подивитись туди. На дні домовини лежало велике дзеркало. Кожен, хто підходив, дививсь у середину і бачив своє відображення. Так, церкву поховати неможливо, але залишаючи її, ми хоронимо себе. Ап. Павло пише до Євреїв 10:25: “Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той”.
людей у цілому світі – до моїх батьків. Нині в цьому світі відчувається брак поваги і любові до батьків. Прикро, що навіть серед християнської молоді можна почути слова “старий”, “стара”, “предки”. Хочеться благати: друзі, не робіть цього, шукайте найкращі, найвищі слова для цих людей. Повірте, все, що вкладають у вас батьки, зігріватиме і підтримуватиме вас у подальшому житті. Прийде час – ви неодмінно в цьому переконаєтесь. Батьки – найдорожчі у світі люди, але усвідомлення цього приходить, на жаль, з роками або з якоюсь трагедією. Для всіх, у кого ще живі батьки, у моєму серці є одне побажання: стараймося проводити своє життя так, щоб батьки могли пишатися нами, адже вони бажають, щоб їхні діти жили серед людей гідно, творили добро на землі, зберегли святу віру в Ісуса Христа. Цінуймо батьків! Виконуючи першу заповідь з обітницею, що записана в посланні до Єфесян 6:1-2, будемо щасливі. “Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею, щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!” Нехай допоможе нам Господь!
2008 № 1
СТОР. 3
Merry Christmas and a Happy New Year! Грудень-лютий Грудень-люутий
2007 № 2 №1 2008
СВІДЧЕННЯ
СТОР. 4
Слава Богу, брати та сестри, хай Бог благословить нас. Я дякую Богові, що Господня кров зріднила нас. Може, хтось дивується: як може циган називатися братом? Так, брат у Христі Ісусі, амінь! Я дякую Богові, що любов Господня зріднила нас. Перед тим як засвідчити про своє життя, хочу нагадати слово Господнє. Це записано 1 Івана 5:10: «Хто вірує в Божого Сина, той свідчення має в собі». Брати та сестри, цим свідченням хочу поділитися з вами. Я 9 років як увірував в Господа, як Господь знайшов мене. Я з Закарпаття, біля Ужгорода в таборі живу. Я не знав Господа – Господь знав мене. Алілуя! Я жив своїм життям. У вашій місцевості теж бувають цигани, і ви знаєте їхнє життя. Поки ви не увірували, у вас була д ум к а о д н а : п о б у д ув а т и будинок, купити машину. У мене, на жаль, не так було. У мене була думка побудувати будинок і мати багато коней. Написано в Біблії: «Бо ваші думки – не Мої це думки…» Пройшов час, я оженився, сім’я з’явилася, і я почав займатися цією справою: міняти коней, продавати. І в мене це виходило. Я не раз казав: «Слава Богу, це Бог дає такий талант». Браття і сестри, чи дає Бог талант, щоб обманювати людей? Ні, це не Бог давав. Я міняв коней, за день міг обміняти 10-15, і сам себе хвалив: «Миколо, ти молодець! Нема такого цигана, як ти, ти — справжній циган!» Люди проклинали мене за те, що обманював їх, а я сам себе хвалив. Та настав час, коли жінка м е н і
сказала: «Знаєш, добре було б покаятися!» Вона бачила, як мій брат покаявся і як прекрасно у нього в сім’ї: він не п’є, мир в родині. А я ж циганом був, міняв коней. А коли міняєш, то могоричі п’єш. І ті могоричі били дуже жінку. Всі знають, що робить п’яний чоловік, коли приходить додому, а ви уявіть, що цигани буйні, коли тверезі, а якщо циган п’яний… І я уявляю тепер, я співчуваю, як було важко моїй жінці зносити мене. Коли їй казали: «Твій чоловік іде п’яний» – вона не знала, куди подітися. Я наживався і думав, що це дуже добра робота, мав гроші, але я не мав з цих грошей благословення, бо ці гроші йшли на горілку. Але Бог почув ті слова, які сказала моя жінка: «Знаєш, чоловіче, було б добре
мені не було ні подряпини. Підвода залізна зламалася, коняка там залишилася, а я встав живий. І я дякую Богові, бо це зробив Христос! Він показав мені: «Дивися, циганська кров не спасає – спасає Христова кров!» Я взяв дитя своє на руки, почав кричати: «Люди, допоможіть, поможіть дочці моїй!» Думав, якщо я загину, хоч би дочка спаслася. Люди підійшли, кажуть: «Не переживай, дочка твоя жива, з нею нічого не сталося. Ти як сюди потрапив?» Я показав вгору: «Звідти». Вони кажуть: «Ти що? Звідти впасти – неможливо залишитися живим». Я кажу: «Я звідти впав». – «Як це так! Ти в сорочці народився!» Але це неправда, діти не родяться в сорочці – це Бог спасає. Я побачив там, що є
«Дивися, циганська кров не спасає – спасає Христова кров!» покаятися». Я їй перший раз відповів: «Не смій мені навіть говорити, щоб покаятися. Я монахом не буду – я циган, і я повинен бути циганом і робити те, що роблять цигани». Я не знав, що я говорю, не розумів того. Одного разу я поміняв коня і їхав додому, радіючи: обманув чоловіка, гроші в кишені, добра коняка в підводі… Їду і сам х в а л ю с я : «Н у м о л о д е ц ь , Миколо: у тебе гроші, у тебе краща коняка». Та не довго я себе хвалив, недалеко я поїхав. Була дочка зі мною 6-річна в підводі, ззаду сиділа. Ми їхали в горах. Кінь перестав слухатися мене і повернув прямо в обрив зі мною. Обрив був високий – більше як 50 метрів, а внизу – річка й каміння. Я в той час не знав, як кликати до Бога, лише заплющив очі; було прикро, що дочка зі мною на підводі, гине за мої гріхи. Я падаю в цей обрив з підводи, і Бог показав мені: «Бачиш, не може тебе кров циганська спасти – спасає Моя пронзенна рука за тебе». Я впав у цю річку, і Бог явив там мені чудо, показав, що є живий Господь, Який є зі мною. Я впав на те місце, де не було каміння, і дочка впала мені на груди. На
живий Бог, я побачив руку Божу, і я схилив у цій річці коліна і став перед Богом: «Боже, я хочу Тобі служити, але я не знаю як». Я не вмів читати, я не вмів писати, я не вмів молитися, я не знав, як звертатися до Бога – я вмів лише міняти коней. Мені вже не треба були ті гроші, що в кишені лежали, я забув свою гордість, я забув, що я циганської крові, я забув все. З опущеною головою, зі сльозами прийшов додому з дочкою – без підводи, без коняки. Жінка каже: «Що з тобою?» А я в сльозах стою і не можу нічого сказати – лише плачу і дивлюся на неї. Дочка каже: «Ми з татком упали в річку, і люди допомогли нам вибратися з тієї річки. І коняка там залишилася, і підвода – все». Я кажу: «Слухай, ти говорила, що треба покаятися, – я відразу покаявся». Тієї ночі я не спав – я звертався до Господа, але я не знав як. Я казав жінці: «Я хочу Богові служити, ми будемо Богові служити, але я не знаю як». Та Бог нас навчить! Я схилився перед Богом і молив: «Боже, вкажи мені шлях». Я майже до ранку молився, а вранці трохи
заснув і побачив сон. Бог показав мені уві сні молитовний будинок і село, де я ніколи не був. Я почав питати людей, де поблизу є віруючі, молитовний будинок. Один брат каже: «Є, тут недалеко, за лісом, я тобі покажу». Настала неділя, і я йшов з цим братом у дім молитви. Коли я йшов туди, я бачив ті самі місця, які я бачив уві сні. І коли я йшов у цей дім молитви, Дух Святий сказав: «Дитя Моє йде сюди», і люди вже чекали, але вони не знали, що йде циган. Після проповіді брат закликав до покаяння, і я сказав, що хочу покаятися і прийняти водне хрещення. І я почав відвідувати зібрання у п’ятидесятників, як вказав мені уві сні Господь. Одного разу я прийшов на з і б р а н н я , і Д ух С в я т и й заговорив до мене: «Сину Мій, я вибрав тебе, щоб ти був служителем і світлом в таборі, проповідував слово Моє». Я подумав: «Сестра не знає, що я неграмотний, мабуть, від себе говорить. Як я можу проповідувати, я ж неграмотний». А Дух Святий відразу заговорив: «Чому ти сумніваєшся? Хіба Я не можу настановити тебе? Я буду пробуджувати тебе і навчати». Часто ми, коли Господь щось каже, не розуміємо, а розуміємо потім, коли проходить час. Я думав, що Сам Господь прийде і буде вчити мене словам з Біблії. Я вставав увечері, молився і чекав, що прийде Господь і буде мене вчити. Жінка вже жалкувала, що сказала мені «П о к а й с я ». В о н а к а за ла : «Добре, що ти не п’єш, але я хвилююся, що в тебе з головою щось погано, бо вночі, сніг, мороз, ти стоїш на дворі і молишся, ждеш Бога». – «Так, я жду, бо Він обіцяв, і я жду Його». Але Бог не так зробив. Бог послав старенького 82річного брата з села, де він був один віруючий, і він читав мені день і ніч Біблію, він показував мені слова, букви. З цими словами я лягав і вставав, щоб не забути ці букви. Пройшов час, і збулися Божі слова. У нас є молитовний будинок, у нас віруючі не тільки з циган, але й українці. Слава Богу!
P.S. Це свідчення і ряд інших свідчень наших друзів, яким Господь явив свою велику милість в фізичному зціленні чи спасінні, ви також можете отримати на DVD (Жнива в Україні), замовивши в нас за тел. 859-312-4344 (Славік). Служіння, які проходять в с. Збуж Костопільського р-ну Рівненської обл., проходять раз у два місяці. Ви можете поїхати туди або ж побути на них, продивившись ці DVD “Жнива в Україні”. Це свідчення багатьох видатних та високих людей у цьому світі, яких різними шляхами Бог через своє милосердя покликав до Себе, а також свідчення колишніх наркоманів, людей гіркої долі, алкоголіків, таких, як Юрій Богачов і ряд інших. Як Господь зцілив відрізану ногу молодому хлопчикові косаркою та багато інших свідчень. Ви можете побачити на цих DVD. Виручені за ці DVD фінанси використовуються для підтримки місіонерської діяльності та служіння милосердя.
Понад 25 DVD
Грудень-лютий
2008 № 1
CTОР. 5
* Різдвяні подарунки*
Ти можеш подарувати ще неодну усмішку для сироти.
Незабутні ті моменти дитинства, коли на Різдво чи Новий Рік ми отримували подарунки. Як добре, коли хтось про нас потурбувався і ми такі були щасливі. А скільки сьогодні дітей, яких доля не тільки лишила можливості отримати подарунок, але вони позбавлені материнської ласки батьківського дому, доброго слова, уваги та турботи. Господь говорить: “Я — Батько сироти та вдови”. Але Господь не сходить з неба, щоб захистити їх, але через таких як ти Він робить це. Щороку під час різдвяних свят група молоді проводять різні євангелізаційні заходи в інтернатах і сирітських будинках в Волинській, Полтавській, Київській, Луганській та інших областях України. Разом з проповіддю Євангелії вони приносять подарунки, іграшки та цукерки обездоленим дітям. Через них це можеш зробити й ти, виславши свою пожертву за нашою адресою. $5– 3 подарунки, $25– 15 подарунків, $50– 30 подарунків “Сиротам батько й вдовицям суддя, - то Бог у святому мешканні Своїм!” (Пс. 67:6)
~*~* Новини з місіонерських полів *~*~ Працю на місіонерській точці в с. Іваничі Костопільського району, що на Рівненщині, розпочато в 2005 році. За цей час проминуло багато свят, а ще більше - буднів. Починати завжди тяжко, але приємно дивитися на плоди своєї праці. Важко було починати працю з дітьми, але незважаючи на перешкоди з боку батьків, учителів, православного священика, сьогодні діє недільна школа: більше десяти дітей відвідують навчання. Постійно проходять зібрання, які відвідують невіруючі люди. Успіхів, як і свят, серед буднів небагато, але найбільше свято для місіонера – бачити, як Господь спасає грішників для життя вічного. Згадую свого друга Івана, а тепер і брата в Ісусі Христі. Його раніше боялися, бо всі проблеми він вирішував за допомогою кулака, і від таких дій ставало ще більше проблем. У нього була лише одна розмова: бійка, служба в армії, пиятика. Перед тим як покаятися, Іван відрізав три пальці на правій руці, і це спонукало його задуматися над життям. Порушивши лише одне правило техніки безпеки, він жорстоко поплатився. «А що буде зі мною, коли життя на землі закінчиться? Порушуючи Євангельські заповіді, чи не поплачуся я навіки, коли вже нічого не можна буде поправити?!» – міркував він. Сьогодні Іван згадує про своє життя без Бога, як про страшний сон і дякує Господу, що прийшло пробудження і для нього. Він часто говорить: «Я втратив пальці, але знайшов Ісуса. Якби я був зі здоровою рукою, то обов’язково пішов би на військову контрактну службу, бо це була мета мого життя. Та бути в армії Христа, розповідати про любов Божу незрівнянно краще. Бо Ісус звільнив мене від страху, який переслідував, від ненависті. З Богом у серці і дні не такі, я ніколи не спав так спокійно, як зараз, Господь звільнив від кошмарів». В Ісусі життя молодого чоловіка набуло іншого змісту, сповнене благословенням Божим. Сьогодні друзі дивуються, що сталося з Іваном, а він проповідує їм про спасіння, молиться за них і запрошує на служіння. Батьки та рідні Івана побачили переміну в його житті, і хоча ще не прийняли Бога як свого Спасителя, вони є постійними відвідувачами зібрань, і ми віримо, що настане час, і вони також навернуться до живої віри. Господь наш і нині діє, слава Йому! Бабак Віталій, місіонер
По милості Божій я хочу засвідчити про себе. Мене звати Василь, народився 1990 року в селі Рудка Демидівського району на Рівненщині. Виховувався в православній сім’ї, та про Бога в нашій хаті говорилося небагато. Мої батьки рідко відвідували церкву, тому про Бога я більше дізнавався від своєї бабуся, яка вчила мене молитися та читати Євангелію. Коли мені виповнилося 14 років, мені запропонували бути прислужником у церкві. Я згодився без вагань. Спочатку мені подобалося, я відвідував кожну службу і був взірцем, бо старанно виконував свої обов’язки. У нашому селі майже не було віруючих, але настав час, коли Бог послав до нас братів та сестер, які закінчили місіонерську школу в місії «Добрий самарянин» в Рівному. Я їх зневажав, бо думав, що то якісь безбожники, єретики. Вони ходили по селу й запрошували людей на євангелізаційні зібрання, та я ставився до цього скептично. Однак моя менша сестра почала спілкуватися з ними, я часто докоряв їй за це, та вона мене не слухалася. І ось Бог почав мене зупиняти. На початку осені у мене на тілі з’явилися чиряки; я звернувся за допомогою до ворожки, на деякий час я відчув полегшення, та після того їх стало ще більше, вони мені завдавали сильного болю та спричиняли незручності. Потім я почав вживати ліки, але вони допомагали мені лише на короткий час. І я опинився в такому положенні, як та жінка, яка 12 років хворіла на кровотечу і багато натерпілася від багатьох лікарів і не мала з того ніякої помочі, а прийшла ще до гіршого стану (Мр. 5:25-26). Я зрозумів, що в цій ситуації у мене немає виходу, і тоді почав діяти Господь. Одного разу, потрапивши до місіонерів, перш за все я побачив їхню привітність, простоту і любов, і я одразу змінив думку про них. Коли я повертався додому, брат помітив мою проблему і, розпитавши, чому я кульгаю, запропонував мені поїхати в Костопіль до одного брата на молитву за оздоровлення. За згодою мами я поїхав з братом до Костополя, де наді мною помолилися, намастивши оливою. Після того я вперше потрапив на зібрання. Невдовзі по милості Своїй Бог мене повністю оздоровив, слава Йому! Через це зцілення Бог торкнувся мого серця, і я твердо вирішив йти за Ним. З того часу я почав постійно відвідувати зібрання. Я побачив Божу працю в собі. Після однієї зустрічі зі старшими братами Бог дав мені зрозуміти, що в моєму житті є речі, які заважають мені йти за Христом, і це, зокрема, телевізор. Тоді я вирішив позбутися його і, вибравши момент, коли нікого не було вдома, виніс телевізор з хати й розбив його. З того часу почалися насмішки з боку друзів і моральний тиск від рідних, а особливо від меншого брата. Але я молився за нього, і невдовзі він покаявся, і тепер ми разом славимо Бога і молимося за наших рідних. Василь, с. Рудка Демидівського р-ну Рівненської обл.
Грудень-лютий
* * * * *
2008 № 1
СТОР. 6
Земля Авраама, Исаака, и Иакова... (впечатления после поездки в Израиль.) «Ты соделал народ Твой, Израиля, своим собственным народом на век и Ты, Господи, стал Богом Его» (1 Пар. 17 : 22). По милости моего Господа и по сложившимся обстоятельствам мне предоставилась возможность быть в Израиле в 2005 году. Огромное желание увидеть своими глазами эту землю вынашивалось в моём сердце годами. Всё то, что я увидела и услышала об этой земле, будет сопровождать меня всю мою оставшуюся жизнь. Маленькая по размерам, 240 км. с севера на юг и 80 км. с востока на запад, эта страна была, есть и будет вожделенной для своего народа. Землёй, на которой Бог являл и являет Своё могущество, силу и власть на протяжении всех времён, а также и до настоящего времени. Первым местом, где мы приземлились, был г. Тель-Авив. Нас встретил красивый, просторный, модерный аэропорт. Оттуда мы поехали в г. Натанию, гостиницу Орли. На сердце спокойно и радостно. Слава Господу! Господь позволил нам ступить на Его землю! Обо всём не расскажешь. Но то особенное, о чём мы читали в Библии, а здесь услышали и увидели, помнится. Гефсиманский сад, Голгофа, Гроб Господен, Вифлеем, Назарет. В Гефсиманском саду сохранилось ещё несколько этих деревьев, которые были свидетелями Иисусовых молитв. Они в диаметре очень большие: 5-6 человек могут его обнять, взявшись за руки. Слушаю повествование нашего гида и всё это так близко сердцу! Меня переполняют чувства. Из глаз текут слёзы... Иисус среди этих маслин молился Отцу Своему... Отсюда берёт начало Его тяжёлый крестный путь. И сейчас мы можем проследить этот путь, идя по улице старого Иерусалима по Виа Долороса. Она не широкая, до 3-х метров, выстлана камнем, который очень отшлифовался. Когда идёшь по ней, воскресает в памяти Евангельское повествование: «И шло за Ним великое множество народа и женщин, которые плакали и рыдали о Нём. Иисус же, обратившись к ним, сказал: дщери Иерусалимские! Не плачьте обо Мне, но плачьте о себе и о детях ваших» (Луки 23:27-28). Храм Гроба Господня. Это самое святое место для евреев. Существует со времён Константина Великого (324 г.). Построен на месте распятия и могилы Иисуса, хотя это не совсем точно, т.к. в 70 г. Иерусалим был разрушен. Есть 2-я версия Голгофы, какую называют протестантскою. В 1883 г. британский генерал Чарльз Джордж Гордон был в
Грудень-лютий
Иерусалиме и остановился в самом высоком жилом доме. Оттуда он мог увидеть холм, обращённый к городу отвесным обрывом, высотой до 10-ти метров. Он был похож на череп человека. Там же находилась высеченная в скале могила. Её и восприняли как могилу Христа. И сегодня на этом месте, где могила, есть сад. Это место находится вне городских стен. Когда мы находились на Масличной горе (Елеонской), оттуда видно Гефсиманский сад, а также Золотые ворота в стене Иерусалима. Но их мусульмане замуровали в 16 веке для того, чтобы Мессия (так они думают), которого ждут евреи, не вошёл в Иерусалим. К тому же они захоронили перед Золотыми воротами своих лучших воинов, чтобы когда они воскреснут, первыми могли встать и преградить путь Мессии. Звучит абсурдно. Но когда диавол омрачает разум, нелепость выглядит как правдивость. В Кедронской (царской) долине недалеко от могилы Давида стоит колонна Авессалому, которую построил сам Авессалом. 2-я Царств 18:18. Мы посетили несколько городов, которые были свидетелями жизни Иисуса. Более чем в 100 км. севернее от Иерусалима, за Самарийскими горами, начинается эта холмистая область – Галилея. На склонах этих холмов и долин растут оливковые рощи и виноградники. Чтоб получить
половина – христиан. Здесь мы видели остатки синагоги, построенной на месте древней, куда часто приходил Иисус и учил народ. Также видели дом Петра. О городе Назарете. В списке городов Иосифа Флавия он не упоминается, значит он был маленьким – до 200 жителей. Здесь сегодня есть Церковь Благовещения. Сегод ня шний размер Цер кв и Благовещения - протестантского монастыря и есть площадь бывшего Назарета. Совсем недалеко – Кана Галелейская. Во времена Иисуса здесь проживало около 2000 жителей. В нём построен небольшой греческий монастырь, в котором стоят 2 каменных водоноса, из которых черпали воду, а она превращалась в вино – первое чудо, сотворённое Иисусом. К югу от Иерусалима в горах Иудейских стоит Вифлеем. Сегодня это Палестинская автономия. Живёт здесь больше арабов. Город выглядит как-то бедно, всё разбросано, почти нет зелёных насаждений. Но здесь есть Церковь Рождества, где рождён Младенец Иисус, Спаситель мира! Обычно в церкви создана атмосфера, соответствующая характеру того или иного евангельского события. Они, если так можно выразиться, «повествовательны», большие панно, (как картинки в детской книжке), рассказывают обо всём, что происходило в данном месте.
Готовится поездка в Израиль смотрите 8 стр. урожай пшеницы или винограда, надо обрабатывать землю со старанием, т.к. земля не очень плодородная. В окрестности Галилейского озера жарко и влажно. Соответственно здесь пышная и вечнозелёная растительность. Галилейское озеро. Генисаретское озеро – по-еврейски Кинерет. Ибо сверху оно похоже и на каплю воды, и на музыкальный инструмент царя Давида “Кинор”. А также его называют Тивериадское, изза названия города Тивериада. Это крупное озеро, поверхность его на 200 метров ниже уровня океана, из-за того, что оно находится в впадине. Сейчас оно пресное, но в 60-е годы оно было ещё солёным и горьким, т.к. оно в этом разломе. И тогда было принято решение исследовать его. Сотни аквалангистов опустились на дно, и обнаружили серные источники, которые были этой причиной. Подвели к ним трубы и вывели их. Сделали бетонный желоб и вывели серные источники, чтоб вода стала пресной. Сейчас в нём много разного вида рыб. Нельзя не удивляться водами Мёртвого моря. Самое солёное в мире. Довольно глубокое, до 800 метров ниже уровня океана. А солёное потому, что его дно состоит из солёных пластов и минералов. Как таковой жизни в нём нет. Но вода Мёртвого моря сильно отличается от всех других морей нашей планеты. Плотность её чрезвычайно высока: один литр воды – 420 гр. различных солей. Соли и грязи этого моря полезны для здоровья. В настоящее время – это всемирный курорт. Капернаум – город на берегу Тивериадского озера. В городе проживает половина мусульман и
Ещё мы поднимались на гору Фавор. На вершине этой горы Церковь Преображения. Красивая, впечатляющая. Иерусалим – это город из Библии. О нём говорить сложно и трепетно. Именно в нём происходили особенно важные моменты в жизни нашего Спасителя Иисуса Христа, которые повлияли на весь род человеческий. И вот, мы двигаемся к Иерусалиму вдоль границы с Иорданией. (нейтральная зона между границами заминирована). Едем (с севера) по Иорданской долине. Проезжаем города развития так их назвали, когда заселялись места новыми эмигрантами. С запада – горы Самарии, с востока – Галаад. На склонах этих гор живут бедуины. Они кочующие. Их сейчас в Израиле около 75 тысяч. Это бедуины с Аравии, с Синайского полуострова. Сохраняют племенной образ жизни, занимаются скотоводством. Хотя очень трудно понять, как это им удаётся. По склонам этих гор очень скудная растительность. Малое количество осадков, какое выпадает здесь, не позволяет возделывать почву. Долина продолжает Иудейскую пустыню. Пустыня здесь не из наших учебников. Это не песчаные барханы. Пустыня в Израиле – это каменистые склоны, изрезанные глубокими ущельями. Сколько видят глаза – жёлтокоричневая краска. Увидев один раз, никогда не забудешь. И стоит здесь жаркий зной. Вокруг видно много пещер. Изредка можно увидеть монастыри. И они располагаются там, где во время дождей наполняются ущелья водой. Вокруг таких мест создаются мини-оазисы. Теперь можно представить, где Давид мог прятаться от Саула, в какой пустыне
жил Иоанн Креститель. Приблизились к Иерусалиму. На сегодняшний день в Иерусалиме живёт 750 тысяч жителей. В нём больше евреев (2:1). Иерусалим – это город еврейской учености, где бурлит море идей. О Иерусалиме говорят такие слова: «Если десять мер красоты досталось земле, то девять из них – Иерусалиму». И это так. Он действительно своей белизной разит зрение. Город отличается от других городов своеобразием. Его архитектура восхищает взор. Много зелени. Ещё в апреле 1918 года был издан приказ об охране исторических и религиозных памятников, а также об обязательной облицовке местным известняком (иерусалимским белым камнем) всех строящихся зданий в городе. В этом городе есть синагоги, еврейские религиозные высшие учебные заведения. На горе Скопус – еврейский университет, действующий с апреля 1925 года. В кварталах нового города – общественные деловые здания. А такие, как Верховный Суд и гостиница «Дворец царя Давида» - достойны назваться шедеврами современной архитектуры. Храмовая гора. И сегодня это место одно из главных еврейских святынь. Здесь, перед Стеной Плача, евреи возносят свои молитвы к БогуИегове. Они обращаются к Нему с личными просьбами и благодарностями. Особенно много здесь ортодоксальных иудеев. Лица их сосредоточены в молитве. В руках они держат молитвенники. Их ревность заметна для посторонних. Даже их одежда говорит о скорби: чёрная цилиндрическая шляпа, черный фрак и такие же брюки. Они молятся и ждут Мессию. Много вопросов, впечатлений осталось в сердце, когда мы уезжали из этой страны. Можно много ещё говорить о ней. Всё в Израиле необычно. Его маленькие размеры и географическое положение. Часть территории Израиля находится в Сирийско-Африканском разломе (трещина в земной коре). И то, что через всю Иорданскую пустыню протекает река Иордан. Но т.к. она находится в такой глубокой впадине, её трудно использовать. Да и сама пустыня, не песчаные барханы. Но эта страна интересна для всех. Особенно для нас, верующих в Иисуса Христа, пришедшего на землю для искупления многих. Для нас, это “смоковница, которая уже распустила листья”. Израиль. Здесь сливается воедино прошлое и будущее, мечта и реальность. Эта земля столь важная во всём мире. Её история, а особенно история святого города Иерусалима, сложная и противоречивая, ещё продолжается. А нам дано повеление от Самого Господа: «Просите мира Иерусалиму: да благоденствуют любящие тебя!» (Пс. 121:6). Инна Чубарук
2008 № 1
СТОР. 7
Ви від Бога, дітки, і ви перемогли їх, більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі. 1 Івана 4:4 Ц Ю Ю Н Ш А І Р Ґ Г А Г М Р Щ Л О М Ф М Д Ю Ю Н Ш А І Д Ш Щ
Р І Р О Д В Ц Щ В О Г Й Ь Ю Є И Т Н Б П П Г В П Ь Ь В С А З
О Ж Є П Ц С Й Р І Ш Н Ц Т Б Г Р И Е Ь Р Р Р І С Т С І Ґ П Х
Ш Д Л П Й Ч Л О Ф Р П У И Ь О О У К Т М О Т Ф Ґ О И Ф І Р Ь
Щ Л О М Ф М Д Р Ґ Т О К П Т Т О Р С И И Г И Ґ І Л Н Ґ Н О Т
З О Р М Ґ И Є Ь Я Р П Е П И И Щ П Р А А Н П Я Н П Б Я Г Е И
Х Р Ш А А Т М П Ч Т Р Н А М М И О И Т Л Е Н Ч Г А О Ч П Ш М
Марія Йосип Ангол
Ь П П Р Р Р Т С Е Р П Ш С С С М А М И Т И Т Е П В Ж Е Р В П
Т А Н І О К Ь Ґ М Л С А Т Ч А С Л П Н И У М М Р П И М Л А Р
И В О Я Р О З І М Р Я П У Я В П В Р Ш О П О М Л Р Й М Б П К
М І Р К Щ А Ш Н А Р Ч Р Х И П Р Ь Т Р П Р О А Б Р Р А В Р Е
Віфлеєм Ірод Mудреці
П Ф П В О Р П Г Р Й О С И П Р Р Т И О М И Л О Ш Р Г Л І І Щ
Р Ґ Г А Г М Р П Щ Л С Р Р Ґ Г А Г М Р С М П Л А О П Ь Ф С М
В Я Е Р Н У Є Р Р П М И Р И Р Р Р Р Г П Р Щ Б П Т О Т Ґ У И
Ч Ч Г О Ш Д Ж Л А Д И М И Я П О О И Р Н С И И Р И Т И Я С Т
Ґ Е Ш Л А Р Ї Б В Р Е С С В Я Е Р Н У Є Р М С О П П М Ч Х Р
Єрусалим Син Божий Пастухи
Ф М И О П Е Х И Р О К Л Щ Й Ї Ю Ї А В М Ї Р Р Е Е Р Ш Е Р К
Й М П П Р Ц Т С Т Л Я Р Л К Х Б Ь Г Н Н Х Г О Ш О О М М И О
Ц А С М О І И Я О Ь М И Р П З Ь П Р З Г З Е Л Ь Л Н С М С А
У Н Ґ С Е Щ М Ч Л Д И И М Л Є Т А П Х В О Г Т Ь Д О П А Т У
Золото Ладан Смирно
Большая любовь
Перевір відповіді за минулий номер.
8М
А Р О Й Н
2Д 5Й
О В
3С
О О Л Ь С Е Й О 10А И М П О 12С А М С О Н 6А
А В Е И Д А
А М У Ї
Грудень-люутий Грудень-лютий
Е Ї Н Н Ж В Ф М П Ю А О Ш Д Д М О Ь Ь Г П О Ь И Д Р Н Л С Е
Н Л Г Є Б Ч Щ И М Т Р Р Ш А Л С Г Л Т И В Л Б М Ж О Е Д Л Н
Г С П М Ю І Р Т Т М А Р И Н В Я Е Р Н У Є Р Л Р Ж Щ П Т Ю Г
Ш М Р Р А В О Т Т А М С У О Ц Ю Ю Н Ш А І Р Ґ Г А Г М Р Ь Ш
Зоря Ісус Христос Еммануїл
Щ И Л Р Ш А В Ь Е О Н У Є Р Л Е Т Й И Х Ї Е Ь П Ж О П Т Т Щ
З Т Б В І Ф Л Е Є М Р Г Й Л Ь Н М В Т М Г Н Л А Г И Р Ь И З
Х Ь Д А Н Г В А П Р О Щ Ц Т Т Г Ч А С М И Р Н О П Ь О Л А Х
Ї Б Ж Н Р Н Ф Ш В Я Е Р У У Є Р Я П А С М Г Ь В М О Л Р П Ї
Є Ю Є Щ И К Ц Ю Ю Н Ш А І Р Ґ Г А Г М Р П Ф П В О Р Д Г Ґ Є
Ясля
- лихорадочно думал отец. Он быстро снял с себя бараний полушубок и что было сил швырнул его на поле. Голодные звери тут же накинулись на него и стали яростно рвать на клочья. Расправившись с полушубком, волки снова бросились за санями. Отец не знал, как спастись от хищников. "Надо отстегнуть одну лошадь,- подумал он.- Но как?" Сделать это на ходу было очень трудно. Стая голодных волков вот-вот нападет на них, медлить никак нельзя. - Держи! - скомандовал отец жене и сунул вожжи в ее дрожащие руки, а сам, держась за спины лошадей, стал пробираться вперед по оглобле. Гонимые страхом смерти, лошади неслись с неимоверной быстротой. Наконец отцу удалось перерезать упряжку одной лошади и отпугнуть ее. Она отскочила и провалилась в снег по самое брюхо. На нее тут же накинулась голодная стая. Благополучно возвратившись в сани, отец снова взялся за вожжи. - Волки отстали. Скоро мы будем дома, до деревни совсем недалеко! - утешил он жену и плачущих детей. Лошадь бежала изо всех сил, но чувствовалось, что она уже устала. Вдали показались обнадеживающие огни деревни. Спасение было близко, но... К своему великому ужасу, отец увидел, что наперерез саням приближается другая стая волков. Отец безжалостно хлестал лошадь, но она уже не могла бежать так быстро, как хотелось. Семье грозила смерть. Волки были так близко, что слышалось злобное щелканье их зубов. Отец решительно повернулся к жене, бросил ей вожжи и тут же, одним прыжком, выскочил из саней. - Прощайте!.. - Его голос утонул в душераздирающем крике жены и детей. Через несколько минут никем не управляемая лошадь забежала в деревню. Мать и дети были
Холодный зимний день. Крупными хлопьями на землю медленно падает снег. В домах в это время тепло и уютно. В одном из таких уютных домов собрались ученики воскресной школы. Их учитель - добродушный, богобоязненный, много знающий старец. В этот раз он хочет поведать детям удивительный рассказ. - Дорогие мои,- начал учитель,- сегодня мы будем рассуждать о самой большой в мире любви. Это Божья любовь. В Библии написано, что "Бог Свою любовь к нам доказывает тем, что Христос умер за нас, когда мы были еще грешниками". Когда я готовился к уроку, мне вспомнился один случай, говорящий о большой любви. Послушайте. Это произошло на Северном Урале. Однажды зимним вечером отец, мать и двое детей возвращались домой из соседней деревни. Сани, запряженные двумя лошадьми, легко и быстро скользили по заснеженной лесной дороге. Лошадьми управлял отец. Мать и дети, закутанные в большой тулуп, подремывали в санях. Когда выехали из лесу, лошади вдруг сбавили шаг и настороженно навострили уши. Отец привстал, но ничего подозрительного не заметил. Вокруг все было тихо и спокойно. А лошади зафыркали, захрапели и так рванули вперед, что отец едва удержался в санях. "Волки!" - понял отец и почувствовал, как по спине побежали мурашки. Он стал всматриваться в темноту и обомлел от того, что увидел. Справа, слева и сзади светились маленькие яркие огоньки. - Волки! - в отчаянии крикнул он. Жена ахнула. Дети в страхе еще теснее прижались к матери. Волки неотступно преследовали сани. Самые сильные старались обогнать лошадей. "Что делать? Ружья нет, защищаться нечем!.."
1А
К У І П Ш А П С Д Ж Р Т Р А Ж И Р И Щ З О Л О Т О П Т Т О К
4Е
Л 7Й
Н О Н А Х
9Н
О Й
11А
В Р А А М
РІЗДВО ХРИСТОВЕ Різдво для мене зовсім не ялинка, Не подарунки і не Дід Мороз. Різдво для мене – радісна новина: В цей день для мене народивсь Христос! Він народився не в царських палатах– В хліві, у яслах (вівці там були), Щоби до Нього не лише багаті, Але і бідні всі прийти змогли. І цей дарунок Бог нам дав із неба, Щоб „на Різдво” всі радісні були. То ж сумувати у цей день не треба – В Ісусі ж ми спасіння віднайшли. Для нас, людей, Різдво – це не ялинка, Не подарунки і не „Дід Мороз”. Найкращий подарунок – це новина: Для нас в цей день народжений Христос! Любов Журавльова, м. Рівне. спасены ценой жизни дорогого им человека. Учитель замолк. В классе стояла глубокая тишина. За окном кружился снег, одевая землю в белоснежный наряд. Но ребятам было не до красоты. Каждый думал о неизвестном отце. Сколько геройства в его поступке! Как любил он своих детей и жену! Учитель долго смотрел на задумчивых учеников, потом перевел взгляд на окно и с теплотой в голосе сказал: - У отца не было другой возможности спасти семью, и он отдал себя на растерзание,- учитель снова повернулся к детям.- Я думаю, мы все хорошо понимаем, что на эту жертву его побудила любовь к детям и к жене. Давайте посмотрим теперь на Божью любовь, которую невозможно сравнить с человеческой. Иисус Христос умер не за близких Ему людей, не за праведников, сделавших много доброго, а за грешников, за злодеев и обманщиков. Конечно, Иисус мог и не умирать. И тогда мы все были бы обречены на смерть, потому что грешники должны погибнуть. Но Бог так полюбил всех нас, что не захотел отдавать нас в волю беспощадного врага - дьявола. Бог послал на землю Сына Своего, и Он умер, чтобы избавить нас от смерти и подарить нам жизнь, вечную жизнь. Другого пути для нашего спасения не было. За грешных мог умереть только безгрешный, а таким был один Бог. И Христос пошел на смерть. Он перенес издевательства и унижения, претерпел позор и смерть, и все это из-за любви к нам, ради нашего спасения. На такую любовь невозможно не ответить взаимной любовью, правда? Дети переглянулись и некоторые счастливо улыбнулись в ответ. - А тех, кто любит своего Спасителя, ожидает вечное блаженство в неземном краю.
Хто найкраще розмалював малюнок з попереднього випуску? Марк Полковскій - 6 років (Whitesboro, NY) Катя Бут – 9 років (Binghamton, NY) Любомир Мацько – 12 років (Hartville, OH) Наступний конкрус у слідуючому номері.
2007 № 2 №1 2008
CTОР. 8
“Скарбниця духовної пісні” - це нотний збірник духовних хорових творів для мішаного хору. Том №1 містить в собі 165 пісень. Том №2, крім 112 українських пісень, містить 59 російських псалмів. 531 стор. Також можна застосовувати для ігри на піано та інших музичних інструментів. Тел. 859-312-4344 для замовлень. Та інша Християнська літаретура.
Увага! Увага! Увага! Ви можете прийняти участь у нашій газеті. Висилайте ваші вірші, свідчення, проповіді. Бажано в електронному форматі на наш e-mail: info@cmebenezer.com або ж за нашою адресою: PO Box 12050, Lexington, KY 40580-2050. Кращі з них в порядку черги ми будемо старатись публікувати. Наша ціль: донести Слово Боже до кожного серця, щоб це Слово збудувало і підтримувало вас, давало живі імпульси та натхнення в служінні Богу та зміцнило віру, оживляло та відроджувало ваше почуття в ревності служити Богу, поки є ще час. Будемо також раді чути ваші відгуки, зауваження, та пропозиції. Божих вам благословінь! Редколегія Щоб отримувати газету “Відродження”: Газета “Відродження” видається на добровільні пожертви читачів. Враховуючи високі ціни для пересилки, нам краще було б вислати посилкою на церкву чи декільком особам разом. Якщо ви бажаєте допомогти нам у цьому, щоб отримувати газети і роздати іншим, дайте нам про це знати. Якщо ви пожертвуєте $10 або більше, ми будемо раді вислати вам персонально протягом року . Нехай вас рясно благословить Господь!
Наша адреса: Christian Mission EBENEZER PO Box 12050 Lexington, KY 40580-2050 Email: info@cmebenezer.com
НОВИНИ ЗВІДУСІЛЬ Вифлиєм Вифлиєм – місце народження Ісуса Христа. Колись це місто було наповнене християнами. Але сьогодні християни складають лише 10-15 відсотків населення. «Християнський вихід» із Вифлиєму розпочався через переслідування. Розповсюдження екстремальної ісламської науки зароджує ненависть до християн та євреїв. Ця ненависть перетворюється в загрози для життя вифлиємських християн. Одну церкву палестинські терористи бомбили 14 разів і стріляли в пастора. Не зважаючи на ці загрози, ця церква продовжує існувати. Вифлиєм – це не тільки місце народження Христа – це місце, де страждають брати і сестри за Христа.
* * * * Україна 16-го грудня помер Григорій Нестор – найстарша особа в світі. Він народився 15-го березня 1891р. Григорій жив у селі, яке знаходиться у Львівській області. Він ніколи не одружувався, не хворів і не приймав медичних ліків. В своєму селі він прожив першу і другу світову війну. За своє життя Григорій любив співати і вивчати багато українських, російських, німецьких та польських пісень. У селі, де він працював пастухом, Григорій Нестор прожив 116 років.
* * * * В Дитячих книжках вимагають релігійну свободу У наш час, коли політично непристойно вживати ім'я Ісуса Христа, Lucille в голос говорить те, що більшість людей бояться говорити: «Будь ласка, не називайте Різдво день X-mas. Я не люблю, коли люди мене називають не моїм іменем і Ісус теж не любить».
ПОДОРОЖУЙТЕ РАЗОМ З НАМИ! Якщо дозволить Господь, в наступному році ми плануємо декілька поїздок. В березні-місяці – поїздка в Мексіку, щоб до по мо г т и за ве зт и пр оду кти харчування і провести Євангелізації серед бідного населення. Якщо ви бажаєте прийняти участь у цій поїздці, подзвоніть нам. Або ж ви можете фінансово підтримати цю поїздку. За кожний ваш пожертвуваний долар ви зможете завезти 10 паунтів продуктів. * * * * На початку літа планується місіонерська поїздка на Україну в Житомирську область разом з пастором Славіком Боєчко для проведення Євангелізації в районі села Хутір Мокляки, а також на один тиждень в Прикарпатті. * * * * На початку листопада намічається поїздка в Ізраїль на 10 днів. І якщо ви бажаєте зробити зупинку на тиждень в Україні та прийняти участь в євангелізаціях з співочим гуртом “АвенЄзер” і відвідати місця, де проводиться праця нашою місією. Це реабілітаційні центри для наркоманів, інвалідів та інші місця. Просимо молитися за влаштування цих поїздок, а також будемо раді вашій участі. Групи будуть обмежені, тому хто перший дасть знати, той перший має право на місце. Для більшої інформації дзвоніть по тел. (859) 552-0596 Павло Чубарук Відповідальний за випуск: Павло Чубарук, тел. (859)552-0596 Відповідальна за розповсюдження: Люда Леськів, тел. (859)421-6185 Коректура: Геннадій Андросов, тел. +3 8 (05355) 48556
Газета видається за рахунок добровільних пожертвувань читачів. Редакція не завжди поділяє погляди авторів і залишає за собою право відредаговувати подані сттеті.