No 05

Вересень – Листопад 2008 № 5

Трубіть трубою на Сіоні!

Зцілення сліпонародженого! Слава Господу! Я хочу розказати свідчення про милість, яку Господь виявив до моєї дитини, що народилася сліпою. Та спершу я пропоную звернути увагу на вірш, який записаний у книзі Йова 5:18: „Бо Він рану завдасть – і перев’яже, Він зламає – й вигоюють руки Його!” Дійсно, руки Господні вигоюють і допомагають. Я в цьому переконався. У моїй сім’ї сталася надзвичайна подія. Та все попорядку. Продовження на стор. 5

Ми закликаємо усіх у цей відповідальний час для цього краю, в якому ми живемо, коли політичні інтриги набирають усесвітнього розмаху, схилити свої коліна перед Богом, Який Всемогутній і у владі Котрого доля кожної людини та краю. У смиренні та покорі благати Його, щоб B. Obama беззаконня не мало сили зростати, і беззаконник не радів, але щоб J. McCain множились праведники на землі. Наш Бог Всемогутній, але Він завжди шукає тих, хто готовий стати у виломі стіни, тих, чиє серце вповні віддане Йому. Моліться про вибори президента,моліться за свободу проповіді Євангелії в Америці. Моліться щоб Бог дав мудрості правлінню цієї країни щоб неузаконювалося безаконня, шоб Бог беріг від стихій які обрушилися на Америку останім часом. Отже, не будьмо байдужі, бо горе безпечним на Сіоні. Сьогодні (зараз в молитві) і кожного разу моліться за благополуччя цього краю, бо у мирі цього краю і наш мир, так нас повчає Слово Боже. Хто, як не Бог, бажає кожного з нас бачити в рядах своїх воїнів, і якщо б ми (усі християни) стояли на сторожі, наскільки б більше праці Бог міг би звершати серед нас. Сьогодні твій час стати на сторожу! Нехай тебе благословить Господь. Шукайте Господа, коли можна знайти, призивайте Його, коли Він близько. З повагою, редколегія

Стор. 8

Бо ваші думки - не Мої це думки Я дуже не хотіла, щоб моя дочка в т а к о м у ранньому віці відмовилася від усіляких тілесних задоволень, почала ходити в довгих спідницях, в хустинці, перестала наносити косметику на обличчя і стала зовсім не привабливою для протилежної статі. А найбільше мене непокоїла думка, що вона ніколи не вийде заміж, тому що у тій громаді віруючих було мало хлопців, але багато дівчат.

Стор. 5

Стор. 11

Геннадія Андросовa 1,5

Палаткове Служіння Фото Г. Андросов

Дитячий Куточок Стор. 3

Слов'янська Школа Повної Євангелії

Тобі важко, ти втомився й не маєш сили, обставини стиснули твоє життя. Ти шукаєш вихід, надієшся на зміни. А можливо Бог хоче через все це змінити тебе? Нік багато років молився, щоб Бог дав йому руки та ноги. Ми, люди, часто думаємо, що будучи тільки повноцінними фізично можемо виконувати волю Божу. Але Бог через Ніка показує, що Він в усіх обставинах керує ними і робить все для Своєї слави там, де щось (як нам здається) зробити неможливо. Читайте репортаж на сторінці

Стор. 6

Юноши и девицы, будьте целомудренны!

Когда с молодыми людьми начинаешь говорить, подготавливая их к браку и задаешь им вопрос: «Что между вами было?» Они отвечают: «Было всё, кроме греха». Оказывается там уже много чего было, но только то, что было, они грехом не считают. А вы знаете, что поцелуй вне брака – это грех? А вы знаете, что прикасаться к девушке, которая тебе не жена – это предосудительно?

Вересень – Листопад

годинний дощ мав таку силу, що товстий шар асфальту потік різав, як папір, товстелезні дерева кидав, як сірники...

Стор. 7

В объятиях человека без рук и ног.

Стор. 4

Репортаж очевидця

Увага! Увага! Увага! Ви можете прийняти участь у нашій газеті. Висилайте ваші вірші, свідчення, проповіді. Бажано в електронному форматі на наш e-mail: info@cmebenezer.com або ж за нашою адресою: PO Box 12050, Lexington, KY 40580-2050. Кращі з них в порядку черги ми будемо старатись публікувати. Наша ціль: донести Слово Боже до кожного серця, щоб це Слово збудувало і підтримувало вас, давало живі імпульси та натхнення в служінні Богу та зміцнило віру, оживляло та відроджувало ваше почуття в ревності служити Богу, поки є ще час. Будемо також раді чути ваші відгуки, зауваження, та пропозиції. Божих вам благословінь!

2008 № 5

CTOP. 2 Читаємо з Євангелії від Матвія (25 розділ, 24 вірш і нижче): “... ото маєш своє...”. Ви з н а є т е притчу про таланти? П е р ш и й отримав 5, набув ще 5, 2, Пастор Василь Попудник другий набув ще 2, третій (що мав 1 талант) його закопав. Коли вернувся пан, цей (третій) талант відкопав і віддав те, що отримав – віддав без прибутку. Ми розуміємо, що пан – це Господь, раби – це ми (люди-християни), таланти – дари, служіння, Божі ресурси, які Він нам дав для користування на цій землі. Третій раб віддав панові те, що отримав. Віддав Богові Боже? – віддав. Чи задоволений Господь? Ні. Виходить: мало Боже Богові віддати – Бог ще дивиться з яким мотивом я Боже Богові віддаю. Можна віддати і не знайти благословення в Божих очах, Бог ще дивиться на серце і на мотив. Ісус казав: віддайте Богові Боже – навіть не наше, а Боже! Отже ми маємо щось Боже і маємо його Богові віддати. А що ж це таке? В одному місці Слова Божого написано: “Ви куплені і ви не свої.” Коли ми заплатили за щось в магазині – це річ наша і ми можемо що завгодно з нею робити, і Бог заплатив за нас дуже дорого, не сріблом чи золотом, а дорогоцінною кров’ю Христа, а ціна крові, ціна життя – це найвища ціна на землі. Але коли ми щось купуємо - ми можемо робити з цією річчю, що завгодно. Чи було так у вас: ви купили машину, повертаєте кермо вправо, а машина їде вліво, тиснете на гальмо, а машина їде скоріше і т.д. Автомобіль нас слухається, а от з нами інколи буває так, що Бог говорить нам “вправо”, а ми хилимо вліво, каже “вперед”, а ми стаємо. Чому? Тому що в нас є воля і вона не анулюється, хоча ми й куплені. Інколи ми включаємо нашу волю (ніби Божі), а робимо по своєму, хоч і належимо Богу, але робимо вибір не на користь Бога. Грішна людина не може віддати Богові Боже – тому що він сам не Божий і Божого не має, тільки дитина Божа може віддати Богові Боже. Багато разів ми знаходимо в Біблії, що Господь не приймав від Ізраїлю жертви через те, що життя не відповідало… Молитва беззаконника – гидота перед Богом, те, що відвертає. В 1 Кор. (9 розділ, з 16 вірша) розповідається про три принципи, чи людина віддає Боже Богові чи ні. Павло пише, якщо він звіщає Євангелію – то йому нема чим хвалитися. Цікаво. Ми інколи зробимо те, що маємо зробити і в нас є привід похвалитися. Христос казав: якщо зробите те, що належить, то кажіть: ми раби нікчемні, які зробили те, що мали зробити. Павло продовжує: “Це бо повинність моя і горе мені, коли я не звіщаю. Коли роблю добровільно, то буду мати нагороду, коли ж не добровільно - то виконую службу доручену”. Перший принцип: людина може Боже Богові не віддати. Бог покликав Павла, дав йому дари, ресурси, призначив його бути апостолом для язичників - і Мені Моє віддавай – проповідуй Євангелію для язичників, ти є моя вибрана посудина. І Павло каже: якщо він не проповідує (тобто Богові Боже не віддає), то йому горе. Ми інколи думаємо: християнство - це: хочу йду, не хочу – не йду. Але якщо ми діти Божі, на нас лежить відповідальність (і не мала!) і нам треба буде дати відповідь перед Богом... Чи хоче хтось мати горе? Не думаю, але часом Боже Богові не віддаємо... Другий принцип: коли це роблю не добровільно – не хочу, бажання нема, а мушу – вибору іншого немає, боюсь, бо пекло є, якби його не було, то жив би так, як хотів, але йду в церкву, молюсь, бо існує геєна огненна. З такими людьми (що не мають бажання) і Богу важко, і в церкві важко служителям, і в сім’ях, коли наші діти такі. Ці люди (що роблять щось без бажання) –

Вересень – Листопад

Віддав Богові Боже? – віддав. Чи задоволений Господь? Ні. Виходить: мало Боже Богові віддати – Бог ще дивиться з яким мотивом я Боже Богові віддаю. виконують доручену службу. Це вже краще ніж ніяк, але це ще не та ступінь, якої ми повинні досягати. Біблійний приклад про Йону. Чи хотів він іти в Ніневію? Таж ні! Він знав, що ніневітяни – то їхні вороги, якщо він їм буде проповідувати, а вони ще візьмуть і покаються - то Бог їх помилує, а він цього не хотів. Але ж від Бога не втечеш море, буря, побував в череві кита 3 дні (ніхто з нас певно туди не схотів би), каявся там, кит його виплюнув, приніс плід покаяння: що обіцяв - то виконаю... І знов Господь його посилає до Ніневії, а Йона вже знав, що є море, буря і є кит. Якщо втікати десь по суші - є інші тварини: леви, ведмеді тощо. Нема куди діватись – тільки йти в Ніневію. Ходив по Ніневії і проповідував: 40 днів, і Ніневія буде зруйнована. Він не був зацікавлений, щоб ці люди покаялися і навернулись - просто йому не було куди подітись. Чому так кажу? Бо коли вони постили і каялись Йона вийшов з міста і дивився, що Бог буде з містом робити. Бог нічого не зробив, і Йона розсердився. Не хотів, але пішов і був результат. Якщо людина щось робить не добровільно, то й судити її нема за що, але вона залишиться без нагороди. Біблія вчить, що Бог за добрі діла

буде давати нагороду. За діла, що ми робимо добровільно для Його слави, Господь дасть нагороду, а якщо не добровільно - нагороди не буде...

так, як я хочу. Ісус сказав: “Хто хоче йти за Мною — виконай умови — ось тобі стандарти і розміри — зречись себе, візьми хрест. А хто йде, а хреста не бере — той Мене не достойний”. Якщо людина хоче Богові Боже віддати- треба підкоритися Божій волі і робити так, як хоче Бог, а не я. Є сім речей, які ми повинні постійно робити і цим самим Боже Богові віддавати: 1) Молитва. Чи може бути християнин без молитви, щоб ніколи не молитися? Не може. Молитва належить тільки Богу і нікому більше - ні анголам, ні людям. Це Боже і я повинен Боже Богу віддати. І якщо я молюся то як? Не через сон, завчену молитву, не 2 рази „Отче Наш”, для певності. Інколи ми Богу обряд віддаємо. “Ось тобі Твоє — Твоя міна, Твій талант, на тобі молитву”. А Бог каже: “З яким мотивом, з якою ціллю?” 2) Біблія — Писання, Боже Слово. Написано: “Ця книга нехай не відходить від уст удень і вночі”. Нам би хоч Господь удень поміг читати, не кажучи за ніч. Інколи дні пролітають, а ми не заглядаємо у Слово Боже. Давид каже: “Люблю Закон Твій — весь день про нього роздумую”. “Блаженна людина, воля якої в законі день і ніч...” Як хліб, як вода, як сон — так повинно бути Боже слово для нашого внутрішнього чоловіка. 3) Церква. Написано: “Не залишайте збору вашого, як є в деяких звичай”. В неділю приходить більше людей на зібрання, серед тижня менше, на розбір Слова ще менше, на молитву ще менше. Десь, кажуть, зібрання роблять 1 чи 2 рази на тиждень. Чи не йдемо ми до того, що в неділю, чи на свята — Різдво, Пасха – наші доми молитви повні, а далі всі роз’їхались? Виникає питання: Для чого ми йдемо в церкву? Що нас тягне туди? Обряд? На Тобі, Боже, хоч раз в тиждень… Чи я розумію, що в церкві життя і приходжу раз в тиждень, маючи змогу приходити 4-5 разів, і ми інколи запитуємо: “Чому раніше діяла благодать, а зараз не діє?” Раніше йшли в 12 ночі на зібрання, а ранком в колгосп на роботу. То вони ще тільки поріг переступали, а благодать Божа вже сходила. А зараз треба сісти в машину і людина думає їхати, чи не їхати — я ж з роботи прийшов? І деколи, як кажуть, чекаємо з моря погоду. Ну звідки ж візьметься благодать? 4) Свідоцтво невіруючим людям. Свідкувати повинні не тільки служителі, а всі. 5) Наші добрі діла, які ми покликані робити всім. 6)Наша святість. Старайтесь мати мир зі всіма і святість, без якої ніхто не побачить Господа. 7) Знати своє служіння, своє місце в церкві і тим служити Богу. Ці речі ми повинні робити регулярно і систематично в нашому житті. І коли ми робимо і робимо якісно, ми Боже Богові віддаємо і будемо благословенні. Відредагував Віктор Москалюк

Третій принцип добровільності, за який будемо мати нагороду. (Малахія 1:6) “Шанує син батька, а раб свого пана. Якщо Я вам Пан – то де страх переді Мною?” - говорить Господь священикам, що погорджують іменням Його. Іншими словами: чому ви не віддаєте Боже Богові? Священики задають питання: Чим ми погордили іменням Твоїм? Тобто: як це ми Твоє Тобі не віддаємо? “Боже, ні, ми даємо, ми служимо в храмі, храм відбудований, служіння відновлене - як це не віддаємо?” І Господь показав у чому була проблема: на жертіник приносите хліб занечищений і кажете чим Тебе зневажили, тим, що кажете: трапеза Господня погорджена. І коли ви приносите в жертву сліпе - це не зле? І кульгаве чи хворе - чи це не зле? Принеси подібне своєму наміснику чи він вподобає? По закону в жертву приносилось найкраще. Але євреї приносили не кращу - худу, чи з вадами на жертву Богові, а добре лишали вдома. В нас навіть прислів’я є – на тобі, Боже, що мені негоже. І священики дозволяли чи допускали це робити. Бог це бачив і докоряв: “Хіба це служіння Мені?” Здається Боже Богу віддав, жертву приніс - і вже з чистою душею можу йти, але хіба Бог прийняв цю жертву? З яким мотивом ти її приніс, чи відповідає вона Божому Слову? Що ж конкретно ми повинні Богові віддавати? Уявіть собі, що вас прийняли на роботу, поставили за верстат, дали розміри Так кто же настоящий я ? робити деталі, а ви скажете: я за цими Где моё лицо? Где подлинная суть моя? Кто я в конце концов? розмірами робити не буду, буду так, як Я разобраться сам в себе пытаюсь по сей день. знаю і як хочу. Чи довго ви Что ближе для меня в судьбе - свет солнца или тень? протримаєтеся на тому місці? Ваш Нежданно лютый подлый грех ужалил словно змей, директор скаже: ти прийнятий на Исчезли песни, радость, смех, расплата у дверей. роботу і мені твого не треба — ти мені Вина вгрызалась словно зверь, в молитве Дух Святой молчал, давай те, що я від тебе хочу, якщо ж ні, Я о прощении молил, я Бога снова умолял, что если выживу – завтра можеш не приходити, я знайду Опять не буду жить, как раньше жил. И Бог пришёл и грех простил. Беда прошла, но как всегда – что обещал, то снова я забыл. собі того, хто мені моє буде давати і Так кто же настоящий я? моїм законам буде коритися. Ми це розуміємо добре в земних питаннях, Нежданно лютая болезнь меня свалила с ног. Печали, слёз не перечесть, помочь никто не смог. але, на жаль, в церкві розуміти не И смерть дышала мне в лицо, и в небо я кричал, хочемо. І часом каже людина: як

Кто я?

вмію, як знаю (і хочу), так Богові і служу. Чи це правильно? Ні, не так, як вмію, знаю чи хочу, а так, як Бог цього хоче, як написано. Якщо я хочу служити Богу, щоб Бог прийняв від мене те, що я маю Йому дати, то по Божому треба робити, а не

О милости Его молил, я снова Бога умолял – Что если выживу опять не буду жить, как раньше жил. И Бог пришёл и исцелил. Беда прошла но как всегда – Что обещал – то снова я забыл. Так кто же настоящий я ? Где моё лицо? Где подлинная суть моя? Кто я в конце концов? Я разобраться сам в себе пытаюсь по сей день. Что ближе для меня в судьбе - свет солнца или тень?

2008 № 5

CTOP. 3

ПЕРЫШКО АНГЕЛА Маленькое перышко легло на мою ладонь. Белый пух нежно касался руки, а Антошка, мой сын, заглянув мне в глаза, сказал: — Видишь, это ангел перышко обронил, а я нашел. Его глаза блестели, и губы он поджимал, как настоящий заговорщик. Он только что проснулся, и, найдя на подушке перышко, прибежал мне его показать. Он был уверен, что это тот самый ангел потерял, который ночью его оберегает. Ангел, который спас его, когда он еще не родился. Он любит слушать эту историю своего спасения. Часто, прижавшись щекой к моей руке, он просит: — Расскажи, как ангел меня спас. И я рассказываю ему эту историю, и верю в неё так же сильно, как мой маленький сынишка. У меня уже было трое детей, когда я узнала о четвертой беременности. Она совершенно не вписывалась в мои планы. Я работала, вечерами и в выходные дни занималась домом и детьми. Старшие мальчишки учились в школе, младшая Верочка собиралась в первый класс. Муж много работал, но на большую семью нам едва хватало денег. Словом, у нас не было возможности «заводить» нового ребенка, и я решилась на аборт. Тогда я не знала, что плод — так называют малыша, когда он еще не родился — на самом деле живой и всё чувствует. Я говорила Антоше,

Відгомін Андрійкової совісті. Андрійкові купили нового футбольного м’яча. Коли він вийшов на вулицю, то його оточили друзі. “Давай пограємо?”. “Добре, - погодився Андрій, тільки обережно, щоб не вцілити комусь у вікно”. З рахунком 8:3 Андрійкова команда програвала. Хлопці сердились і навіть ображали суперників. Сергій з усієї сили вдарив по м'ячу і – посипались шибки на першому поверсі . Футболісти принишкли і вже хотіли тікати, аж ось на балкон вийшла жінка з м’ячем і запитала: “Хто це зробив? Чий це м’яч? Андрійку, ти теж брав участь у цьому?” Тут хлопець пізнав мамину колегу Олену Ярославівну. Андрій мовчав. Жінка ще раз запитала, і знову відповіді не було. Олена Ярославівна викинула з балкону м’яча і почала збирати кусочки скла. Футбольний матч так і не закінчився. Вдома Андрійко навіть не вечеряв. Зіслався на головний біль. І сон до юного футболіста прийшов не відразу, але все-таки було дивовижне видіння. Йому приснилась дівчина. Біляве волосся спадало на плечі і переливалось сріблястим інеєм. Дівчина дивилась Андрієві прямо в очі і питала: “Знаєш, хто перед тобою? Твоя совість. Ти мовчав, а повинен був признатися. Чуєш, я – твоя совість. Тепер ти будеш чути мій відгомін, аж поки не виправишся”. До ранку Андрійко уже не спав. Наступного дня хлопець пішов до Олени Ярославівни, попросив пробачення за себе та за хлопців і розповів їй про свої душевні переживання. Мамина колега була рада чути таку відвертість. Вона пробачила Андрієві і на прощання благословила його такими словами: “Добре тому, хто має таку совість, як у тебе. Дай тобі, Боже, зберегти її на все життя”.

что мы с папой не знали этого, и потому мама пошла в больницу, чтобы «отказаться от нового мальчика». Но случилось чудо. Я сидела у кабинета и ожидала своей очереди, когда рядом со мной присел незнакомый мужчина. Он спросил меня, почему я здесь. Спросил с такой искренностью и участием, что я не нашла, что ответить. Тогда он коснулся моей руки, едваедва, и прошептал: — Не убивайте его! Бог сотворил его ЖИВЫМ! И сердце его уже бьётся. Я смутилась, ничего не успела ответить, потому что дверь в кабинет открылась, и меня вызвали на аборт. Я вошла в с в е р к а ю щ ую к а ф е л е м стерильностью комнату, а внутри меня звучал голос этого странного человека: «Бог сотворил его живым. И сердце его бьётся...» Сестра перекладывала инструменты. Их холодный металлический звон резал мне душу. Делайте то-то и то-то, сказал мне врач, но я не услышала его слов. Я посмотрела на него и вдруг спросила: — Его сердце уже бьётся? Врач не ожидал такого вопроса, и потому «Любовь познали мы в том, что Он положил за нас душу Свою: и мы должны полагать души свои за братьев» 1 Иоанна 3:16.

Присутність Одного вечора в кімнату Синок до тата попросивсь. Той відчинив, і син у кріслі Швиденько й зручно примостивсь - Дивись, як будеш заважати, Сказав йому суворий тато.

- Ні -ні, -у відповідь хлопчак (Бриніли сльози на очах), Я лиш в присутності твоїй Побути хочу, тату мій. І хоче син так не багато, Лиш відчувати поруч тата. Свята дитяча проста! І хто осудить ці вуста? Пройшла хвилина, друга, п'ята... Чому не чути вже хлоп’яти? Він засинав і вірив свято: Зі мною поруч любий тато. Христос давно колись промовив Й відкрив благословень умову: “Лиш там присутність є Моя, Де зібрані в Моє ім’я!” Як добре, Боже, що Ти поруч Вночі і в день, у всяку пору! Як добре знати, що Ти є І те, що я – дитя Твоє! Як би ж то ми, як той синок, Що дав нам приклад і урок, Навчилися, дорослі й діти, Цим привілеєм дорожити! В. Сад.

переспросил: — Что?

— Я спрашиваю, сердце моего малыша уже бьётся? Тот посмотрел в карточку, потом на меня: — Да, бьётся. Срок достаточный для этого. А что? Мне стало душно. Я вдруг поняла, что хочу погубить собственного ребёнка. Малыша, у которого уже бьётся сердце. Я и раньше знала об этом, но прежде я никогда не решалась остановить это сердце... Я вышла из кабинета, зная, что не дам в обиду моего крохотного сыночка. Он не бездушный плод, а маленький человечек внутри меня, и должен жить. Когда я вышла на улицу, солнце светило ярко и радостно. Я улыбнулась ему, и вдруг увидела на своем рукаве маленькое белое пёрышко. Этой руки, у дверей кабинета, коснулся незнакомец. Тог­да я поняла, что это был ангел. Бог послал ангела, который спас жизнь моему мальчику. А перышко — так это он обронил из своего крыла, когда улетал на небо. Светлана НЕСТЕРОВА

Дзеркало в світлій рамі Не обманюйтеся. – Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! (Галатів 6:7) Петрик досить підріс, щоб дотягнутися до столу. Чого тільки там не було! Правда, мама сказала, що чіпати нічого не можна, але Петрусю дуже захотілось побачити мамині речі. На самому краєчку стола було щось дивне з підставкою й у с віт лій ра мі . Хлопчик бачив, як мама іноді роздивлялась цю річ. Петрусь взяв у руки цей предмет, і на нього поглянув хлопчик, який був насуплений і незадоволений.

— Ти хто? – запитав Петя. – Я не дам тобі своїх іграшок і не проси. Це мені мама купила машинку, а ти що, хочеш у мене її забрати? Не вийде. Не б уд у д р уж и т и з т а к и м нехорошим. Петя показав хлопчику навпроти язика.

— Там, там недобрий

хлопчисько, – пожалівся син. – Він не хоче зі мною дружити і язика показує.

— Щось я не бачила, щоб до тебе хтось заходив, – сказала мама.

— Він сидить ось там, – і показав пальчиком на дзеркало. Мама засміялась, взяла в руки предмет у світлій рамі і сказала: — Ти можеш подружитись із цим хлопчиком, якщо будеш дружелюбним і приязним. Виявилось, що мама знала, як приборкати неслухняного хлопчиська у рамі, а ще п о я с н и л а Петрусеві, що в житті все так, як у дзеркалі, бо воно правдиво показує, які ми є насправді. Відносини з людьми є відголоском наших дій і розмов. Якщо ми жорсткі, неввічливі, непривітні, то не можемо чекати чогось доброго від інших. А щоб заслужити чиюсь прихильність, будьмо уважними, люблячими, милосердними, для того, щоб у відповідь ми отримали те ж саме. Пильнуй, щоб дзеркало твого життя було незаплямованим.

Библейские вопросы. У какого города длина, широта и высота – равны? Откр. 21:16. Мягкое, но ломает кость? Пр. 25:15. Какой корабль поднимался снизу вверх? У матери – две дочери с одинаковыми именами. Кто они? Пр.

30:15. Чего нет у Бога? Рим. 2:11. Какая роль Ангелов на земле? Евр.1:13-14. Могут ли ангелы грешить? 2 Петр.2:4. Что есть любовь к Богу? 1 Иоан. 5:3. На что похожа слава человеческая? 1 Петр. 1:24. Какой самый работоспособный член тела? Иак. 3:5.

Вересень – Листопад

2008 № 5

CTOP. 4

Юноши и девицы, будьте целомудренны! Продолжение. Начало в №4, 2008 Я хочу сёстрам передать одну мысль. Бог физиологически вас устроил так, что вы являетесь своего рода письмом. Письмо, когда его написали, помещают в конверт и запечатывают. И очень плохо, когда письмо адресовали вам, а его прочитал ваш друг или ваш знакомый. Сёстры, уловите мыль: Бог вас создал так, что Он вас, как письмо, запечатал. И вы, как письмо от Бога, предназначены не для всех, вы предназначены одному адресату, который от Бога вам определён и потому вы, как запечатанное письмо, не должны себя открывать для объятий всем, кому только захочется. Умейте сохранить себя запечатанным письмом и сказать: «Нет, я принадлежу одному, от Бога мне усмотренному». Я хочу, чтобы вы могли понять, молодые сестры, ваша честь в том, что вы можете смело сказать: «Меня никто не обнимал, меня никто не целовал, потому что я считаю, что принадлежу не всем, а только одному. Меня запечатал Бог, потому что адресовал одному. Я дождусь, когда он придёт в мою жизнь, и только ему откроюсь, для того, чтобы в браке он мог меня целовать и обнимать». Это относится также и к молодым братьям. Вы не призваны пробовать все письма: для меня или нет, для меня или нет? Нет, не для меня… не для меня… Ты призван не вскрывать конверты и заглядывать в содержание: для тебя или нет, а один раз сделать выбор – и на этом всё, без всяких экспериментов, без всякого практического опыта. Скажите, сёстры, что заставляет ваши щёки налиться краской оттого, что к вашей руке прикоснулись? Знаете что? Чувство стыдливости. Это чувство от Бога. Оно дано человеку для того, чтобы он мог правильно поступить тогда, когда не знает, как поступить. Простой тест. Я не видел в США на рекламных щитах обнажённых женщин. Представьте себе такую картину, что вы едете на автомобиле, поднимаете глаза и видите картину с обнажённой женщиной, то, если у вас чувство стыдливости не потеряно, вы, подняв взор, тут же его опустите вниз. Потому что чувство стыдливости побуждает вас к этому. А если чувство стыдливости потеряно, то ты будешь вести себя так: поднимешь глаза и... «ах…мммы...» и будешь впиваться туда глазами, оскверняя себя любострастием. Стыдливость – это данное Богом сильное чувство, толкающее нас к правильным и святым поступкам. Это чувство не надо у себя убивать. Его надо поддерживать, чтобы в нужной ситуации правильно поступить, не оскверняясь низменными и похотливыми грехами, которые есть в этом мире. Я хочу, сестры, чтобы вы могли знать себе цену. Я хочу, чтобы вы могли понять красоту и величие святого образа жизни. Поймите, тот, кто прикоснулся ко греху, уже потерял право высоко поднять голову, а, если ты сохранил свою честь, то ты имеешь право на похвалу. Ты имеешь право сказать, что тебя никто не целовал и ты никого не целовал. Ты знаешь себе цену. Я в США был свидетелем интересных вещей. Я слышал такие фразы о молодых людях: «Через полтора года у них свадьба». Для меня это странно. А что они эти полтора года будут делать, будучи женихом и невестой? Я хочу вам объяснить одну важную деталь. Когда молодой человек делает предложение девушке, и она ему отвечает согласием, то они стают под благословляющие руки Всемогущего Бога и начинают свою супружескую жизнь. (Послушайте очень внимательно. Это очень важно.) Бог людей на первый пери од и х совм ест н ой ж изн и н аде ляет влюбленностью. И это чувство влюбленности делает одного другому очень дорогим и ценным. Когда люди начали семейную жизнь, то они сталкиваются с реальностью. Когда вы начнёте, к примеру, обедать, то окажется, что ваш возлюбленный муж, когда кушает борщ, создает столько звукового эффекта... И если вы вступили в брак с чувством влюбленности, а оно Богом даруется на короткое время, может на пол года, то, когда вы слышите, как муж кушает, то говорите: «Кушай, мой миленький, кушай». Вас его звуковые эффекты не раздражают. Равно и наоборот, когда он в пору влюбленности увидел где-то у вас шрам на теле, то он скажет: «Ах, ты моя миленькая, тебе здесь было больно». Чувство влюбленности подталкивает к нежности. Я хочу, чтобы вы могли меня понять. Если молодые люди через полтора года наметили жениться,

Вересень – Листопад

т о под тополем они уже д а в н о перегорели. И того трепета и благорасположения уже нет. Даже после сочетания, когда они начнут семейную жизнь, как только у мужа появляются звуковые эффекты, то у нее начинает накручиваться пружина, и она готова сказать: «Да перестань ты чавкать. Что ты ешь, как свинья». Люди очень разные, разная культура, воспитывались по-разному. Если вы потеряете чувство влюбленности где-то еще под дубом или под тополем, когда прогуливались в ночном парке, то вы, вступая в семейную жизнь, не получите от нее ни капли восторженного наслаждения. Вы только будете друг друга терпеть, а не наслаждаться. Вот почему я говорю, что для христиан свидания не нужны, которые длятся полтора года.

Вопрос решается очень просто: ты ее полюбил, сделал предложение и через месяц-два у вас свадьба. Вы начинаете с трепетного, Богом данного чувства, с которым вы легко друг друга вмещаете со всеми вашими особенностями. И когда ночью вы проснетесь и от вашего мужа будет раздаваться здоровый крепкий храп, то вы при этом скажете: «Какой он у меня сильный». И будете благодарны Богу. А если вы уже перегорели и трепета уже в чувствах нет, то вы будете готовы своей подушкой скорее хлопнуть его по голове, чтобы он перестал шуметь. Один человек сказал интересную фразу в отношении храпа: «Сон без храпа – это свадьба без музыки».

Я хочу чтобы вы могли почувствовать прелесть прекрасного, возвышенного, святого хождения перед Богом. Хранить себя - это не унизительно. Не низко всем, кто протягивает руки, сказать: «убери руки». Это честь. Это как раз и есть то, к чему призвал тебя Бог. Грех всегда имеет последствия. И для того, чтобы, вступая в семейную жизнь, вы получили не 50% благословения, а все – 100%, надо уметь сохранить себя от греха. Есть люди, которые в молодости грех ко греху прибавляют, в т.ч. и с противоположным полом, а потом, когда вступают в семейный союз, наивно думают получить от Бога на семейную жизнь 100% благословения. Не получится. Ты его растратил, греша и ходя во тьме.

Когда они были женихом и невестой, то служителя не могли их оторвать друг от друга, потому что они так сильно любили друг друга, а как поженились, то братья-служителя не могут их сблизить друг с другом, потому что они уже друг от друга убегают. Когда ты молод, то грех атакует тебя, потому что он знает, если он тебя увлечет, то ты лишишься счастья. А вы и я должны знать, что за счастье надо сражаться. Борьба за счастье состоит в том, чтобы не поддаться осквернению, а сохранить себя от осквернения в мыслях, чувствах, в желаниях. Если ты себя сохранишь в чистоте и придешь под благословляющую руку Бога, то ты получишь не 50%, а 100% благословения на семейную жизнь и не будешь воздыхать: «Надо же – замуж вышла, одна беда... Лучше бы не выходила». Если ты хочешь, чтобы твой семейный союз звучал так, чтобы он услаждал слух твоих пастырей, твоих отцов, матерей, то в молодости не прикасайся ко греху, тогда, вступая в брак, получишь 100% благословения. Бог, как струну, настроит твой характер и характер твоего мужа, и вы будете звучать в унисон, один другого дополняя. Сладость от вашей семейной жизни будет доноситься всем, кто знает вас. Вот почему нельзя заигрывать со грехом. Нужно понять, что грех в молодые годы – это опасность. Ты можешь лишить себя благословения Божьего на семейный союз. Последняя мысль, которую я хочу сказать. В Писании есть такая фраза: «Добродетельная жена дается в удел боящемуся Бога». Сестры, вы хотите, правда же, достаться в руки богобоязненного мужа? Я знаю желание вашего сердца. Если ты добродетельна, то ты и достанешься боящемуся Бога. Тебе надо быть добродетельной. А у нас иногда получается так, что сестры, если и добродетельные, то только напоказ. Когда братья есть, то она может и пол протереть, и пыль вытереть, а когда дома никого из гостей нет, и мама попросит: «Доченька, помой посуду», - а доченька отвечает: «Мама, отстань. Твоя посуда мне уже надоела». И оказывается, что вся твоя добродетель напоказ. Давайте каждый для себя примем решение: «Я избираю чистоту. Чистоту в отношениях, в нравственности, в чувствах, в мыслях». Братья, имейте страх перед Богом и не экспериментируйте, чтобы узнать ваше это письмо или нет. Знай, что у тебя одно предложение для одной сестры. Тебе усмотрена Богом одна сестра, которая станет тебе женой. Мы не можем себе позволить жить как попало, а потом претендовать на счастье. Так не получится. Если ты хочешь счастья, умей за него заплатить цену. В период твоей юности убегай от греха. «Юношеских похотей убегай». Храни себя святым и неоскверенным, тогда от Бога получишь полное утешение и благословение всей семейной жизни, будешь жить и наслаждаться счастьем. На данный момент имеем такие семейные союзы, в которых жена провожает мужа и при этом радуется: «Фу...уф! Ушёл на работу». А когда тот возвращается с работы, то уже воздыхает с грустью: «Ах, возвращается снова...». Вот такие семейные союзы. Многие семьи сейчас просто штормит, чуть ли не девятым валом... На сколько же прекрасней, когда жена провожает с печалью, а встречает с радостью. Если у тебя так, то ты счастливый в своей жизни. Тогда и семья для тебя не тюрьма, а теплый очаг, где тебе рады, где тебя примут. Если ты хочешь быть в такой семье, чтобы это была твоя семья, не растрачивай себя, прикасаясь ко греху. Благослови вас Бог, дорогая молодежь. Поймите и оцените высокое и прекрасное право – жить без греха и созидать семейную жизнь, не прикасаясь к запретному. Это сладостно – уметь устроить свой семейный союз так, чтобы от Бога получить не часть, а полное благословение, начать жизнь счастливым и счастливым эту жизнь окончить. Я уверяю вас: у Бога есть для каждого из вас счастливый жребий. Его важно дождаться в уповании, в служении Господу, в святом хождении перед Его святым именем. Просите Бога, чтобы Он помог вам прочувствовать ценность жизни в святости, чтобы помог понять границы, в которых надо себя хранить для того, чтобы не оскверниться и получить всю полноту благословения на семейную жизнь. Игорь Азанов

2008 № 5

CTOP. 5

Зцілення сліпонародженого!

Свідчення Леоніда Хільчука, Рівненщина. ...На той час ми чекали четверту дитину. Третя ж, син наш, народився хворобливим, і лікарі робили йому декілька разів переливання крові. Я ж понадіявся на лікарів і повіз дружину в обласний пологовий будинок у місто Рівне, тому що і четвертій дитині, яка мала народитися, прогнозували також переливання крові. В лікарні, після консультації, дружині сказали, що необхідно робити кесарів розтин. На наступний день лікарі робили цю операцію. І коли вони вийняли дитину з утроби, вона була дуже жовтою. І їй відразу зробили переливання крові. Коли ми привезли нашого синочка додому, то його вроджені вади були дуже помітними: одне вушко було маленьке, друге – велике, на голові видніла червона гуля. Протягом двох місяців він не виявляв ніякої реакції ні на іграшки, ні на світло. Ми стали все більше до нього приглядатися і зрозуміли, що синочок не бачить. Коли прийшов наш місцевий фельдшер і оглянув сина, то сказав, що дитина є сліпою. На той час у нашому селі був ще один лікар, який також обстежив сина і виявив вроджену ваду серця. Він негайно направив нас в районну поліклініку. Там діагноз підтвердили: вроджена вада серця, ураження сітківки очей та порушення нервової системи, і направили нас в обласну лікарню. Та

ми поїхали на консультацію ще до одного відомого лікаря. Коли він обстежив, то вийшовши в коридор, сказав: “Я б хотів, щоб мій діагноз був неправдивий, але, на жаль, ваша дитина не зможе бачити, тому що це вроджене ураження сітківки і ніякі лікарі тут не допоможуть. Але ви можете поїхати в Рівне, може там щось порадять”. Ми вирішили не їхати наступного дня в Рівне, а повезти сина до брата Дмитра Березюка, щоб він звершив молитву. Під час молитви було слово від Господа, що коли наповниться чаша молитвами, то буде явлена милість над дитиною. Ці слова додали нам віри. Привізши дитину додому, ми стали за неї молитися і попросили про це молитися довколишні церкви. Якось навідав мене один брат і йому було видіння під час молитви: росте маленьке деревце, але великий чорний птах сів на гілку і надломив її. Та ось наближається садівник для того, щоб перев’язати її. Ми ще більше повірили в те, що наш син буде зціленим. Через два дні ми повезли дитину до брата Василя Кравчука на молитву з помазанням єлеєм. Під час молитви я тримав сина на руках, а він спав. Але під кінець молитви він відкрив очі і почав

дивитися на свою ручку, чого раніше не робив. Після молитви ми всі побачили, як він вертів перед обличчям своєю ручкою і розглядав її. На той час йому було 3 місяці. Як нам було сказано, що синочок наш буде повністю зціленим, так і сталося. Ми вірили Господу і Він звершив чудо. Слава Йому! Стала зникати гуля на голові, вушко почало вирівнюватися. Але так як в нас було

направлення в місто Рівне, то ми повезли туди дитину, та вже не на обстеження чи лікування, а для того, щоб засвідчити лікарям про милість Божу. Коли ми зайшли в кабінет до лікаря із направленням, він ознайомився з його змістом і, вдивляючись в наші сяючі від радості обличчя, сказав: “Я вас не розумію! Такий діагноз, а ви – бадьорі”. Ми не відповіли йому нічого. У наступному кабінеті дитину почали обстежувати. Я тримав на руках, а лікар, взявши прилад і піднісши до ока синочка, то подивиться, то відхилиться і так декілька разів. А потім як вигукне: “Слава Богу, ваш син бачить!” Ми відповіли: “Бог його зцілив!”. Потім лікарка розповіла нам, що чула про таких людей, які приходили із страшним діагнозом, навіть лікарі нічим не могли допомогти, а Господь зціляв. Вона там на місці прославила Господа. Потім ми повезли сина в діагностичний центр, щоб перевірити серце. Лікарі сказали нам, що дірочка в серці заростає і вже через 3 місяці дитина буде цілком здоровою. Через два місяці ми повезли знову дитину до лікаря, який одним з перших оглядав її і написав такий страшний діагноз. Ми засвідчили, що дитина вже бачить. Та він не повірив: “Що ви таке говорите! Я ж лікар, я його добре обстежував!” Тоді я став йому розповідати, що син вже грається, бере в руки іграшки. А він каже: “Та це так, реакція, інстинкт в нього виробився”. Та коли він почав перед очима сина водити своїм приладом, то син вихопив із його рук той прилад. Здивовано лікар сказав: “Я цього не розумію. Але в нього дійсно почалися зміни”. Зараз нашому синові чотири роки. Два місяці тому ми знову повезли його до цього ж лікаря, щоб він все ж таки переконався, що дитина бачить. Коли ми зайшли до нього, він нас відразу впізнав і запитав, чому ми довго не з’являлися. На це ми йому відповіли, що не було потреби, тому що син наш бачить. Лікар знову почав обстежувати і сказав: “У моїй 15-річній практиці такого ще не зустрічалося”. Та ми, віруючі у Бога люди, знаємо, що в Божій практиці таке є. І ми дякуємо Богові за таку велику милість. Слава Йому навіки!

Бо ваші думки - не Мої це думки

Поки я перебувала у лікарні в Києві, мені стало відомо, що моя єдина дочка Люба вийшла до покаяння в євангельській церкві. Ця звістка мене дуже засмутила, бо я вважала себе православною християнкою. Я плакала й запитувала Бога, чому вона таке мені зробила. Я й раніше знала, що донька відвідувала євангельську церкву, знала також і про її бажання служити Богу в тій церкві, але не сприймала це серйозно, вважала, що це її тимчасове захоплення. Я не хотіла вірити такій звістці, коли ж при зустрічі з донькою довідалася особисто від неї, що це правда, то в ту мить мені здалося, що моє життя закінчилося, я думала, що вона принесла нашій сім’ї ганьбу. Як тепер мені дивитися в очі родичам та сусідам? Я почала голосно верещати (може то був плач), але я поводилася несамовито. Дочка, побачивши, що зі мною відбувається, також почала плакати, але вже по тій причині, що не розуміла, що зі мною сталося. Я рвала на голові волосся, думаючи, що це якось вгамує мою нервову систему. Нічого не допомагало, я навіть простягнула руки до моєї дочки і нагримала на неї. Від моєї ганебної поведінки вона залилася плачем і почала втрачати свідомість. Я полила її водою, тому що сама вже злякалася. Таким був перший день, відколи я дізналася правду про свою дочку Любу. Наступного дня (донька потім мені розповіла)

Вересень – Листопад

вона побачила єдиним рішенням конфліктної ситуації: не припиняти молитися і взяти піст. Іншого виходу не було, як тільки кричати до Бога, аби Він втрутився і зробив Своє чудо. Щоправда, так і сталося. Бог працював наді мною і я підійшла до своєї дочки зовсім із іншим настроєм. Я зрозуміла своє погане поводження перед нею, тому вирішила дещо поправити та внести свою пораду. А порада моя звучала ось так: «Гаразд, ти вже зробила свій найгірший вчинок, то ж тепер більше не повторюй подібного. Я прошу, щоб ти не приймала водне хрещення». Звісно, я сподівалася у відповідь отримати бодай щось втішне для себе, але ж ні. Дочка пояснила, що покаяння без прийняття водного хрещення, це наче незавершена справа, так зробив Ісус і вона хоче піти Його слідами. Так як наша розмова була спокійною і проходила мирно, то я подумала, що дочка згодом зрозуміє свою помилку, адже вона ще досить молода і життя тільки починається, тому вона прислухається до мене і не змарнує його. Пам’ятаю, що я навіть телефонувала її світським друзям, запрошувала їх до дочки в гості аби тільки вона не стала віруючою. Я навіть дозволяла їй ходити на нічні дискотеки та не поспішати додому. Я ладна була піти на все задля того, щоб дочка не дружила з «штундами». Коли їй дзвонив хтось із віруючих однокласників, то я голосно кричала на неї, що їй

було соромно продовжувати розмову з ними через мою поведінку і їй доводилося припиняти розмову. Мене тоді втішало моє старання і я бачила себе успішною в цьому. Хоч дочці більше не хотілося ходити на дискотеки, а також товаришувати з однолітками, погляди яких зовсім відрізнялися від її нових переконань. Вона таки справді вирішила не змарнувати свого життя дочасною світською радістю. Бо диявол пропонує цукерку, обгортка якої виграє різнокольоровими фарбами, та всередині цієї яскравої обгортки знаходиться не цукерка, а справжня отрута. Не потрібно купуватися на його гарну обгортку, тому що сатана – ворог людини і він ніколи не зробить нас по-справжньому щасливими. Тільки Бог ніколи не обманить того, хто з щирим серцем приходить до Нього. Тільки тоді я цього не розуміла. Хоч я не розуміла тоді правди Божої, але таки побачила, що моя дочка змінилася на краще і до мене потроху почало доходити, що вона прийшла не до нової релігії, а повірила живому Богу, Який повністю змінив її, подарував нове життя. У її очах був блиск і щира любов до людей, було помітно, що в ній живе Бог. Мені також захотілося вірити в такого Бога, але я дуже не хотіла, щоб моя дочка в такому ранньому віці відмовилася від усіляких тілесних задоволень, почала ходити в довгих спідницях, в хустинці, перестала наносити косметику на обличчя і стала зовсім не привабливою для протилежної статі. А найбільше мене непокоїла думка, що вона ніколи не вийде заміж, тому що у тій громаді віруючих Продовження на стор. 6

2008 № 5

CTOP. 6 було мало хлопців, але багато дівчат. Тому я й просила її не поспішати, а бодай спершу вийти заміж, а потім уже робити те, що сама бажає. Але секрет полягав у тому, що їй не хотілося заміж за невіруючого хлопця, а ще більше, щоб вінчання у православній церкві проходило мертвим ритуалом і формальністю, як це є у багатьох молодих пар. Я вимагала свого, але так як вона пішла за Богом, то Він усе впорядковував по Своїй волі і сильно благословляв мою дочку. Одним із її неймовірних бажань було таке: щоб я та мій чоловік були присутніми на її водному хрещенні. Бог почув її молитви. У той час уся наша сім’я знаходилася далеко один від одного. Дочка – вдома на навчанні (вона навчалася в університеті), чоловік – на заробітках (моє лікування коштувало багато грошей), а я – в Києві у лікарні. Час швиденько пройшов, моя рана заживала і до дня водного хрещення мене

виписали з лікарні, і я саме в день водного хрещення приїхала з чоловіком, щоб привітати дочку з її святом. Донька раділа і була щасливою. А я дивувалася, як дивно Бог усе впорядкував, що я швидко одужала і змогла приїхати, щоб на власні очі побачити щасливу дочку, як вона урочисто обіцяє Богу усе життя служити добрим сумлінням. Я раділа за неї, хоча в мене й думки тоді не було про те, щоб самій так вчинити. Але як виявилося пізніше, моє покаяння перед Богом стало другим бажанням у молитвах до Бога моєї дочки, яке також виповнилося. Бог посоромив мої думки й щодо неможливості заміжжя моєї доньки. Восени вона вийшла заміж, і я (весела та щаслива) приїхала з чоловіком на її весілля. Я раділа за її і своє життя і дякувала Богу, що Він так дивно все вчинив. Віруючі люди кажуть, що зазвичай після великих

В объятиях человека без рук и ног. Тысячи тернопольцев с зонтиками старались подойти как можно ближе к сцене. Шел дождь. Но их, видно, не пугала непогода, ведь Господь имел для них Свой план. План постучать в сердца и открыть Свою любовь. Тысячи учились жить без ропота и в любых обстоятельствах оставаться счастливыми. …А на сцене – казалось бы, небольшой человечек, которому Бог почему-то дал меньше, чем большинству. Он не дал ему… рук и ног. Но перед тысячной аудиторией стояла личность, которая наперекор дождю и нелегким условиям живет, безгранично радуется и за все благодарит Своего Творца. Именно через него, 25-летнего Ника Вуджисика из США, Бог обращался 26 июля к жителям Тернополя. Утром Ник встретился со священнослужителями города и области. «Если вы устали, а я очень часто устаю, - признался спикер, - то хочу вас ободрить: у нас будет целая вечность, чтобы отдохнуть!» «Четыре года назад, когда я увидел видеосвидетельство Ника, я был шокирован. Его пример до сих пор вдохновляет жить», представил Ника Вуджисика на прессконференции один из организаторов Иван Мудрый. «Да, я таким родился: без рук и ног. Ни один врач не мог объяснить, почему так случилось. Тяжелее всего мне было в 8 лет. Я всерьез хотел закончить жизнь самоубийством. Но Господь не дал мне сделать такую ошибку, - рассказывал Ник удивленным журналистам. – Я научился плавать, набирать на компьютере 43 слова в минуту, самостоятельно чистить зубы. И продолжал молиться о чуде, прося Бога о руках и ногах. Но Бог не дал мне чуда. И тогда я понял, что именно в таком виде я являюсь чудом для других людей. Сейчас я езжу по миру со служением «Жизнь без ограничений». Есть много людей с руками и ногами, но они инвалиды в разуме. Им нужно помочь найти правду и счастье». На вопрос одной из журналисток, часто ли он бывает дома, Ник Вуджисик ответил: «Я 40 недель в год проповедую, а шесть недель дома». «Жизнь ранит – Бог исцеляет!» - такой слоган выбрали организаторы акции с участием всемирно известного спикера Тернопольский миссионерский институт «Сердце помощи», международный благотворительный фонд «Стефан» и общественная организация «Ответ». Эти слова были написаны на огромном баннере на сцене городского Певучего поля. Они эхом отражались и в голосе Ника Вуджисика, и в сердцах людей. С приветственным словом выступил пастор местной церкви «Возрождение» Богдан Мудриевский. Он поблагодарил организаторов и спонсоров. «Я никогда не видел такого количества людей под зонтиками, - признался Ник, - я благодарю Бога за дождь. Без дождя не было бы жизни,

Вересень – Листопад

правда?» - подбадривал он мокрых, но искренне желающих послушать. Дождь сближал народ, и даже чужой зонтик становился защитой от ливня. «Так, падают холодные капли, а я без рук и без ног, но зато Бог среди нас!» - в ответ на эти слова радостные улыбки осияли лица. Лилась искренняя молитва Богу за погоду. «Я часто повторял Богу: «если Ты дашь мне руки и ноги, то я пойду по всему миру». А вы б сегодня подумали, что это все шутка, если бы вам по видео показали, каким я был. И сказали б точно – монтаж! Теперь я стою перед вами как чудо Божье. Думаете, если бы у меня были руки и ноги, я бы стоял тут? Нет! Как прекрасен Божий план! И вы не скоро меня забудете», - уверял главный спикер. «Представьте себе, когда я родился, моим родителям сказали: ваш сын не будет ходить, писать, он вообще ничего не сможет делать! Но я умею все это, и еще больше могу. Только Бог мог сделать такое чудо, не правда ли?» - спрашивал он, тем самым побуждая искать глубоко в сердцах ответ, и признать, что на самом деле Бог есть. Проповедник призвал присутствующих искать Бога, молиться, читать Библию: «Возможно, вы в разбитом браке, или доме, или теле, но я хочу сказать, что Бог может использовать вас больше, чем меня. Я хочу особенно ободрить тех, кто на колясках. Бог любит вас!» Особенные слова у Ника были к украинской молодежи. Он сделал ударение на том, что все наслаждения мира временны. «Вы попробуйте когда-нибудь спросить пьяного парня, счастлив ли он, -с иронией в голосе предложил Ник и продолжил, - Согласитесь, даже если он и ответит «да», то это будет неправда». От всего сердца он просил молодежь не сдаваться, уверенно говорить алкоголю, наркотикам «нет!» И главное – жить с Богом. Еще обратился ко всем девушкам: «Ты красавица, твой Отец – Царь, и поэтому ты принцесса». И парням: «Принцы, не слушайте мир, слушайте Бога!» «Вы боитесь прийти к Богу такими грязными от грехов? А разве вы идете в душ чистыми? Нет, вы идете грязными, чтобы стать чистыми. Так и с Богом», - метко сравнил Ник. Дождь заметно стихал, зонтики закрывались, и сердца наполнялись благодарностью. «Закройте глаза. Бог на этом месте, - призвал тихим голосом проповедник. – Он хотел, чтобы вы услышали эту проповедь. Лишь Он знает ваше сердце. Часто ли вы не можете заснуть, думая о своих проблемах или плохих поступках? Что бы это ни было – Бог тут, и Он хочет изменить ваше сердце. Он готов простить». Поднятые вверх руки свидетельствовали о желании покаяться, о необходимости молитвы. «Я благодарю, что Ты – Бог чудес. Прошу, чтобы Ты разбил цепи депрессии, обстоятельств. Мы просим Тебя об исцелении физическом и духовном», - помолился Ник. «Благодарите Бога, даже если Он не изменит ваши обстоятельства. Благодарите Бога за свою

випробувань грядуть великі благословення від Господа. Я в цьому переконалася на своєму досвіді. Ще навесні я мріяла аби самій підвестися на ноги, а Бог дозволив статися не тільки цьому, але звершив найбільші бажання мого серця. Як написано в Біблії: «Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив» (Псалом 20:3). І не тільки це, сьогодні я радію своїми онучками. Вони такі прекрасні і стільки втіхи мені приносять! Я дякую Богу, що Його любов і милість до мене настільки велика, що найзаповітніші мої мрії здійснилися. Скільки дасть ще Бог життя – не знаю, але знаю, що кожен мій день відтепер впорядкований Богом і кожного дня я маю за що Йому дякувати. Щербань Марія Іванівна, с. Кам’янка, Глибоцький р-н, Чернівецька обл.

инвалидную коляску!», - призывал уникальный гость. Слезы благодарности сменяли капли дождя. Пастора местных церквей с радостью пообщались с новообращенными, молились о них, дарили книгу «Ощути силу перемен» со свидетельствами, приглашали на богослужения. Но самые волнующие моменты были впереди. Кто бы мог подумать, что парню, у которого нет рук и ног, захочется каждого из присутствующих обнять? «Как этот маленький мужчина выдержит объятия почти пяти тысяч людей? Это невозможно!» - скажете вы, если вас там не было. «Все возможно!» - говорит Господь, а поэтому и Ник. «Я люблю вас, - на украинском языке признался тернопольцам американец со славянскими корнями. – И я хочу со всеми вами познакомиться». «Я благодарю Бога за тебя», - говорил он больным и скрюченным на колясках, пожилым, детям и молодым. «Ник, мы тебя любим!» кричала благодарная толпа, провожая автомобиль, который направился в столицу. «Я безгранично счастлив – Бог открылся мне», - звучала песня группы «Новый город», которая продолжила спич Ника Вуджисика концертом. Возможно, какая-то сотня этих людей под зонтиками стала счастливой. Возможно, кто-то из них впервые в жизни нашел надежду. А Бог – добрый и праведный, чтобы провести вперед. Ник же едет дальше, в его планах на следующие полгода – четырнадцать стран, знакомство с более чем полутора миллионами людей. И всем им этот счастливый парень расскажет о чудесном Творце, Который никогда не ошибается и учит всегда радоваться… Илона Бойчук, Светлана Кучеренко, ProChurch.info, У нас в місії є проповідь на DVD свідчення Ніка Вуджисік, коли він проводив євангелізаційне служіння в м. Рівне на стадіоні. Ви можете замовити у нас, цим самим підтримавши діло Боже. Дзвонити по тел.:(859) 312-4344, Славік.

2008 № 5

CTOP. 7

Vasiliy Lavrishin 2500 Nelson Blvd.

Parma, OH 44134 vasiliy1978@yahoo.com (440) 336-1567

Матвія 28:19-20 “Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь”.

2 Тимофія 2:2 “А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити”.

15-го дня 6-го місяця о 9-й годині зібралось 20 студентів в «Ukrainian Pentecostal Church» міста Lexington, Kentucky. З урочистим хвилюванням кожен задавався питанням: «Як проходитимуть заняття?» і «Де ми будемо проживати?», адже ж все нове та незнайоме. Учнівський колектив зібрався із шести штатів Америки: Ohio, Pennsylvania, Illinois, Kentucky, Georgia і Tennessee. Між студентами були керівники молоді, регенти хору, музиканти та проповідники. Заняття проходили у такому регламенті: щоденно чотири години біблійних лекцій та науки. По обіді, після миття посуду, студенти мали можливість застосовувати свої знання на практиці, набираючись навиків проповідування, перекладання та хорового співу. Незабутнім для всіх учасників залишиться загальний аналіз та щира нелицемірна критика співкурсників. Після критики кожен розумів свої недоліки і знав над чим мусить

працювати, щоб більш ефективно передавати Боже Слово. Студенти також перекладали, усно та письмово. Усний переклад давав можливість двом студентам послужити. Один проповідував, а другий перекладав. Цей курс був надзвичайно важливий. На сьогоднішній день наші слов’янські церкви в США повинні готувати перекладачів. Ми зобов’язані проповідувати тим людям (котрі оточують нас) на зрозумілій для них мові. На жаль, підростаюче покоління в слов’янських церквах не розуміє рідної мови. Ми повинні враховувати цей важливий фактор в проведенні наших богослужінь. Письм о вий переклад надавав можливість дослівно вивчати біблійну мову та складні юридичні терміни на кількох мовах. Нам надавалась можливість приймати активну участь в богослужіннях місцевої церкви. Часті виїзди в сусідні церкви регіону допомогли нам звикнути до різних аудиторій та багаточисленної публіки. В програмі школи включена тижнева подорож автобусом по церквах штатів Ohio, Pennsylvania, New York, і Massachusetts, в котрій прийняло участь понад 40 чоловік. Вадим Левтонюк

Слов’янська Школа Повної Євангелії – це не тільки учбовий заклад, де учні збагачуються знанням про Бога і Його Слово, але це школа, яка заохочує студентів до персонального богопізнання й виховує тверде переконання в віковічних божественних істинах. Сюди з’їжджаються люди з різних міст для посвячення двох місяців літнього часу особистому духовному збагаченню. людей. Що може бути кращим від яскравого проміння сонця на кришталевих Можна погодитися, що літній сезон є найкращим періодом у житті молодих хвилях теплого океану? Це час для відпочинку від давно набридлої шкільної парти та вчителів. Для інших, руки яких не привикли до безділля, – це економічно вигідний період для поповнення опустілого гаманця. Але мабуть не знайдеться жодного студента, котрий при закінченні біблійної школи був невдоволений даремно проведеним часом. Здається навпаки, учні дуже позитивно відгукуються про літню школу з найкращими спогадами. Для деяких - це найкраще проведений час у їхньому житті. Життя у двохмісячній школі навчає студентів суворої дисципліни. Кожен знає своє доручення і старається його сумлінно виконувати. Учні знаходяться під чуйним керівництвом досвідчених вчителів, проповідників, євангелістів, музикантів та перекладачів, які обов’язково залишать свій добрий слід в пам’яті молодих людей. Для практики набутих знань студенти беруть участь в різних служіннях місцевої церкви, а також відвідують інші церкви, де вони проповідують, співають, розказують вірші та декламації в сердечній простоті, завжди перебуваючи в молитві. Дивлячись на випускників Слов’янської Школи Повної Євангелії, не зразу можна побачити радикальні зміни у їхньому житті. Але вірячи Божому Слову, зерно, котре сіється у відкрите людське серце, ніколи не залишається безплідним. Воно неодмінно проросте в правильний час і дасть свій плід, як не в сто, то бодай в тридцять крат! Славік Рутковський

Вересень – Листопад

2008 № 5

CTOP. 8

Палаткове Служіння Є розповідь про одного умілого коваля, який жив в середні віки. Сталося так, що він потрапив за щось у в’язницю. Будучи скованим кайданами, він все-таки почав роздумувати про втечу. Якось сидів і уважно розглядав свої ланцюги, намагаючись знайти в них слабке місце. Та з жахом побачив на них своє клеймо. Кайдани були його власноручної роботи, а товар коваля тим і славився, що виготовлених ним ланцюгів ніхто не міг розірвати... Подібно до цього виглядає справа з кожним грішником. Сам він виковує собі ті гріховні кайдани, які тримають його у в’язниці гріха, кайдани, які неможливо розбити ніякими людськими зусиллями. То невже ж нема порятунку? Є! Слава Богу, є! Є тільки один-єдиний шлях визволення – це Господь Ісус Христос, Син Божий, Який має силу розірвати будь-які гріховні кайдани і випустити змучених на свободу. Він віддав Своє життя, щоб спасти нас. З метою того, щоб сповіщати людям про Христа, Який спасає з гріховного рабства, дає радість нового життя, прощення та зцілення, і було організовано місією “Добрий Самарянин”, що у м. Рівне палаткове служіння. Що ж це за служіння? Розповісти про нього я попросила директора місії Ростислава Боришкевича. Р.Б: – Вже більше семи років місія проводить палаткове служіння, як в містах, та і в селах. Воно є, свого роду, сезонним, тобто, розпочинається у травні і триває десь аж до середини жовтня. Це звичайне євангелізаційне служіння з використанням великого намету, який розрахований приблизно на тисячу сидячих місць. Автомобілем доставляється намет на місце призначення. Відповідно для цього необхідний не тільки транспорт, а й люди, які б уміли все гарно влаштувати, поставити намет так, щоб не завалився при поривах вітру. З нашої практики знаємо, що такі служіння є особливо ефективними, коли вони проводяться на одному місці хоча б тиждень. Кор. – Ви ставите палатку в тих містах і селах, де є церкви? Р.Б. – Раніше ми більше проводили це служіння там, де є церкви, щоб направляти в них людей, які покаялись і віддали своє життя Христу. Зараз ми більше практикуємо розміщувати палатку в місцях, де немає церков. А після проведення євангелізаційної кампанії залишаємо там місіонерів, які продовжують працю з людьми на місцях. Так утворюються нові церкви. Кор. – Як організовуєте людей на подібні заходи? Р.Б. – Практикуємо різні форми і засоби, щоб зацікавити людей. Безумовно, роздаються запрошення, розклеюємо рекламні плакати, оголошення і просто йдемо від будинку до будинку, щоб особисто запросити людей. А ще, організували перед загальним зібранням служіння для дітей. Наприклад, на другу чи третю годину дня приходять діти, з ними проводяться ігри на біблійну тематику, також відбувається показ дитячих фільмів, вивчаються пісеньки та віршики. І це

Вітаємо вас, шановні брати та сестри! Протягом семи років молодь слов’янських церков нашого регіону навідує та підтримує відносини із християнами Гаїті. За цей час, із ласки Божої, спільними зусиллями нам вдалося залишити х о р о ш і результати у розвитку церкви Божої на острові. П і с л я чергової стихії 4 вересня 2008 року, церква Гаїті в особі пастора Капрі, звернулась за допомогою в цей критичний час. Смерч Густав, а також циклон Ганна принесли колосальний збиток не тільки для економіки найбіднішої країни світу, а також забрали життя багатьох людей, зруйнували будинки, фруктові дерева та городні ділянки, на яких вирощувалось саме необхідне. Між потерпілими є люди з добре знайомих нам євангельських церков, як написано: “Він посилає дощ на праведних і не праведних” (Мат.5:45). Час після катастрофи приносить свої труднощі в боротьбі за виживання. Бездомні та голодні люди стають жорстокими, неподільчивими та подібними

Вересень – Листопад

так подобається діточкам, що приходячи додому, вони просто в захваті розповідають про те, як їм було цікаво, і цим заохочують і спонукають батьків йти на вечірнє зібрання. Якщо, наприклад, місіонерам до проведення палаткового служіння вдавалося зібрати ледве до десяти дітей, то після таких служінь приходить більше двадцяти. Так часто через дітей навертаються до Бога і батьки. Кор. – Які регіони найбільше навідуєте? Р.Б. – Рівненська область, Полтавська, Чернігівська, Черкаська, Житомирська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська і Крим. Кор. – Чи бачите явний успіх цієї праці? Р.Б. – Так, успіх є. В деяких місцях на початку його не так вже було й видно. Але згодом посіяне

насіння Слова Божого проростає і дає плід. Люди навертаються до Бога, залишаючи гріховне життя. Так, як на місцях проведення палаткових зібрань залишаються місіонери, то вони, спілкуючись з наверненими, допомагають їм твердо стати на дорогу спасіння і рости в благодаті Божій. Багато людей змінили своє ставлення до віруючих, зокрема до місіонерів, і їм хочеться мати з ними зустрічі. Ми запрошуємо для участі у цих заходах кращі співочі групи: “Вічність”, “Салім”, “Крила Віри”, “Авен-Езер”, “Вефіль”, “Благовісник”. Хороші пісні, торкаючись людського серця, оживляють його, роблять лагідним, збадьорюють людський дух. Відповідальним за палаткове служіння є Микола Хочай, служитель із Чернігівщини, м. Прилуки. Палатка ж знаходиться на балансі місії. Отож, доводиться нам брати на себе відповідальність і в організації палаткового служіння та його фінансуванні, адже на транспорт, на доставку палатки, також співочих груп, забезпечення їх харчуванням, організацію людей, які б спочатку поставили її, а після закінчення кампанії, зібрали (бо не завжди є на місцях віруючі, які могли б допомагати безкоштовно) - на все це витрачається чимала кількість фінансів. Та молимося, рухаємося вперед, розраховуючи на Божу милість і благодать. Кор. – Чи виникають труднощі на цьому полі діяльності? Р.Б. – Так, без цього не буває. Старенький

до диких тварин. Найслабші між ними, особливо діти, стають жертвами насильства. Згадуючи попередній досвід у 2004 році після подібної катаклізми, нам довелось розвозити провізію потерпілим віруючим. Кожен не тактичний вчинок із нашого боку привертав увагу сторонніх людей і

транспорт, яким перевозиться палатка, потребує постійного ремонту. Отож, молимося про новий транспорт. Також маємо потребу в людях, які б жертовно служили Богу. Не завжди вдається все зробити, так би мовити, гладко. Особливо на Житомирщині, де проживають люди з різних регіонів Чорнобильської зони, процвітає пияцтво, явно виражена байдужість до життя і спустошеність. Та молимося, щоб Бог дав прорив. Правда, в Лисівці на півдні Житомирщини, уже є певні результати. Кор. – А чи є вже хрещені люди саме після палаткових служінь? Р.Б. – Так, безумовно. Зокрема, на Полтавщині в с. Вороньки, потім в с. Новаки Лубенського району, де не було взагалі жодного віруючого. У цьому році будемо хрестити людей, які покаялися під час проведення палаткового служіння в Лазірках Полтавської області. І звичайно, є багато тих, які покаявшись і охрестившись, пішли в місцеві церкви. Кор. – І, насамкінець, ваші побажання. Р.Б. – Звичайно, хотілося б, щоб було більше навернених до Христа і спасенних. Тому просимо усіх, хто довідається про це палаткове служіння: якщо вам не байдужі долі українських людей, долучіться до справи євангелізації (як молитвами, так і пожертвами). Та й самі приїжджайте, запрошуємо вас, щоб взяти безпосередню участь в проведенні подібних зібрань. Кому що по силах робити, та коли все разом з’єднати, так би мовити, в букет, – це буде великою справою спасіння багатьох на славу Богу. Слава Господу за дорогоцінний час свободи в Україні, за Його благословіння і підтримку! Щира вдячність усім, хто молиться і жертвує на справу благовістя. Нехай Бог усіх вас рясно благословить! Для викуплення роду людського Отець Небесний вибрав і віддав найдорожче – Свого улюбленого Сина, Якого “дав у жертву примирення в крові Його через віру” (Рим. 3:25). Тільки Він, Страждалець-Христос, став дверима нашого спасіння. Ап. Петро також свідчить що “... немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б нам спастися” (Дії, 4:12). Зверніться до Нього й ви, любі, у ваших потребах. Дозвольте Христу бути Господом вашого життя. А ставши Його чадом, словом та ділом сповіщайте про Його Ім’я, в Якому – спасіння! Хай допоможе вам у цьому Сам Бог! Записала інтерв’ю Валентина Нагулко

Веніаміном Висотським ( Lancaster, PA), Володимером Паньковим (Lexington, KY) та Василем Лавришиним (Cleveland, OH). Якщо у вас виявиться бажання при можливості приєднатися в молитві та фінансовій підтримці, просимо вас надсилати чеки з поміткою “Haiti Relief Fund” на таку адресу: SFG Youth Ministries 2500 Nelson Blvd.

Parma, OH 44134 Наперед дякуємо за вашу довіру та співпрацю. З повагою, оргкомітет “Haiti Relief Fund”.

ставав загрозою не тільки для продуктів харчування, привезених для церков, але й для нашого життя. Та радісні обличчя, просвітлілі очі повні надії на Божу милість компенсували фізичну втому, небезпеку та голод, які зазнали ми протягом усієї поїздки. Не маючи морального права залишитись байдужими до людського горя, ми вирішили відіслати зібрану матеріальну допомогу з любими нашими братами: Олександром Мелещуком (Columbus, OH), Олексієм Черевком (Hartville, OH),

2008 № 5

CTOP. 9

“Дослідіть Писання, бо ви думаєте через них життя вічне мати, а вони свідчать про Мене”.

Все они – иудеи. Михаил Романович. В народе существует понятие, что простое бывает гениально. Так и в Библии, простые истины иногда не заметны и на них мало кто обращает внимание. А они, порой, имеют в себе ключ к открытию духовных сокровищ Священного Писания. После Своего воскресения Иисус Христос повелел ученикам не отлучаться из Иерусалима, потому что через несколько дней после Его вознесения они будут крещены Духом Святым. Ученики не имели понятия, что значит быть крещеным Духом Святым, потому что доселе не происходило ничего подобного. Тем не менее, апостолы проявили организованность и послушание Христу и, подыскав подходящее помещение, постоянно находились там и молились. 14-й стих первой главы Деяний апостолов говорит, что с молящимися находилась мать Иисуса, а также и Его братья. Их молитвенное собрание быстро увеличивалось числом, и ко дню праздника Пятидесятницы в горнице их уже было около 120 человек. Все они усердно молились и вдруг с необычными внешними эффектами, сошел на них Дух Святой, и они заметили, что речь у них поменялась. Они стали говорить непонятные им слова и целые монологи, переходящие в выступления. На великие праздники иудеи имели обычай собираться в Иерусалиме из всех стран, где они проживали. Особенно те, кто родились за пределами Израиля, стремились побывать в Иерусалиме. На праздник Пятидесятницы

таковых в столице Израиля было великое множество. Одни приехали из Месопотамии, другие из Египта и Ливии, были представители из Крита, Рима и других стран и городов. Все они, как показывает пятый стих второй главы книги Деяния апостолов, принадлежали к одной национальности – иудейской. И, конечно же, все они владели родным национальным языком, хотя в совершенстве знали и языки тех стран, в которых они проживали. Гости Иерусалима были очень удивлены, что малообразованные галилейские рыбаки, из группы молящихся лучше их говорят на наречиях тех стран, откуда они прибыли. Съехавшиеся на праздник иудеи изумлялись, слыша учеников Христовых величающих Бога на многих языках мира. Тысячи любопытных не понимали, что происходит, а некоторые даже презрительно насмехались над молящимися. Поэтому апостол Петр пояснил им ситуацию, основываясь на предсказаниях Иисуса Христа и пророка Иоиля

(Иоиль 2:28-32). В наши дни разноречивых мнений по поводу сошествия Духа Святого на апостолов не стало меньше. Находятся люди, которые утверждают, что говорение на иных языках в день Пятидесятницы было вызвано необходимостью. Потому что в Иерусалиме в те дни собрались люди из разных стран и им, как считают некоторые, надо было проповедовать на их языках, что, по мнению современных верующих, и делал Дух Святой через апостолов. Но давайте еще раз прочтем пятый стих второй главы: «В Иерусалиме же находились ИУДЕИ, люди набожные, из всякого народа под небесами». Обратим внимание, как четко и ясно в этом стихе повествуется, что все, посетившие Иерусалим – иудеи. В городе не было массы людей из других народов и национальностей. Язычники из

Месопотамии, Ливии или из Крита не поедут на еврейский праздник, потому что они почитают других богов. Следовательно, никого, кроме евреев, не было в Иерусалиме. Коль в городе все иудеи, то была ли надобность апостолам говорить на разных языках? Была ли потребность у иудеев, прибывших из других стран, слушать проповеди на языках народов, среди которых они живут? Конечно, нет. Все иудеи достаточно хорошо владели своим родным языком, даже те, которые родились за пределами Израиля. Все они общались на иврите. Следовательно (повторяюсь), не было нужды говорить к ним на языках народов языческих стран. Нигде мы не найдем подтверждения теории, что Дух Святой, якобы имел цель проповедовать иудеям на разных языках. Тем более Бог не делал «Шоу» из крещения апостолов. Так почему же тогда апостолы, исполненные Духом Святым, говорили на разных языках? Да потому же, как и теперь, в наши дни, верующие говорят на иных языках, когда сходит на них Дух Святой, как на апостолов в День Пятидесятницы. В дни апостолов было начало сошествия Духа Святого на землю (Деян. 11:15). Излияние Духа продолжается и происходит в наши дни (Деян.2:39) в различной по степени силе и с разными внешними эффектами. Это чудо Божье! Это дар Божий верующим! Это знамение для неверующих (1Кор.14:22). Что же было в День Пятидесятницы? Произошло рождение Церкви, сопровождаемое крещением Духом Святым со знамением иных языков. Я надеюсь, что моя заметка побудит читателей еще раз внимательно пересмотреть вторую главу Деяний Апостолов и обратить особое внимание на (с виду неприметное) сообщение в 5-м стихе.

Якщо у Вас існують якісь біблійні питання, на які Ви шукаєте відповіді, напишіть нам, ми постараємося зв’язати Вас з кимось, хто би міг Вам допомогти у цьому або ж ми висвітлимо це питання та відповідь у наступному номері. ЖИЗНЬ – ЭТО БОРЬБА. Вся наша жизнь есть поле битвы, Когда воюем со грехом. Но нет успеха без молитвы, И без совета со Христом. Крепись, мой друг, и в битву с верой, Взирая на Христа, крепись душой. И завершишь ты путь с победой, Тебе поможет Кормчий твой. Уж скоро явится Звезда рассвета, И светом разорвёт нечестья тьму. А тех, кто был огнём Его согретый, Он подведёт к престолу Своему. Подымем, друг, свой взор взирая, И за Христом с победою – вперёд. Он заведёт в блаженство Рая, Нас, Свой искупленный народ. Степан Силюк

Вересень – Листопад

2008 № 5

CTOP. 10

До вашої уваги церква Cortland, NY

Після закінчення Біблійної Школи “SFG Bible School”, студенти-випускники, а також випускники двох минулих років, мали можливість навідати сім церков Північно – Східного регіону Америки. Навідуючи церкви, ми мали можливість задати кілька запитань пасторам цих церков, щоб більш детально ознайомитися з обстановкою. Перше коротеньке інтерв’ю ми пропонуємо з пастором Михайлом Марчук, Cortland, NY. — Скажіть, будь ласка, скільки років існує ваша церква?

— Тринадцять років.

— Розкажіть, хто був засновником вашої церкви або стисло розкажіть історію вашої церкви.

— Раніше, як ми приїхали сюди в 1989 році, у цьому регіоні була церква лише в Binghamton, куди ми їздили майже шість років, з 1989 по 1995. А потім (коли віруючих збільшилося в Кортланді), то Бінгамтон був згідний і ми заснували філіал або другу церкву. Браття з Бінгамтону благословили нас і з 1995 року ми вже почали збиратися в Американській церкві, ми знімали їхній спортивний зал і так збиралися. В 1996 році Бог дав нам можливість купити дім, який мали баптисти, він був старий, але ми відремонтували його і там пробули ще 5 років. І виросли настільки, що не вміщалися, настільки було тісно, що мусіли шукати нове місце, і знайшовши це місце, нас Бог благословив і так побудували дім. Так що засновником був батько мій Василь Марчук, який на той час взяв на себе відповідальність, бо постало питання, коли брати приїхали, хто візьме на себе відповідальність. Так кожен відмовлявся, бо ж все таки незнайома країна. А батько сказав: якщо нема нікого, то я візьму. На Україні він був дияконом, а потім тут рукопоклали його через рік на пресвітера і батько був пастором аж до 2000 року. Я був на дияконському служінні, вибраний ще в Бінгамтоні, а оскільки я був на іспитовому терміну, і тут зараз відкрилася церква, так що я зразу в 2000 році був поставлений на пресвітера так аж до сьогоднішнього часу. Церкву побудували нову, ви були і бачили, Бог поміг і в цьому.

— Скільки у вашій церкві членів?

— На даний час 148 чоловік.

— Із них молоді?

— Приблизно 50.

— Чи є в вас хори? І які?

— Є два хори; є старший хор, який десь приблизно має в середньому до 30 братів і сестер. І молодіжний

* * * *

хор, майже вся молодь входить туди, і вже напевно більше трьох років діє цей хор.

— Які основні ділянки праці активно працюють в вашій церкві?

— Ну, з старшими людьми багато напрямків не візьмеш, ми турбуємось, щоб їхній духовний стан був належний. А для молоді дуже хотілося (і ми молимось), щоб Бог дав їм бажання, щоб вони їхали на місіонерську працю, правда, було, що наш брат їздив туди в сирітський дім, де раніше була поїздка (місіонерська поїздка в Крим в січні 2008р. з Олегом Сільковським зам. від авт.) і в Аргентину також їздили. Ще й такий ми маємо напрямок: виїжджали в Нью-Йорк на євангелізацію. Зараз є бажання приготуватися, щоб в будинок престарілих піти, щоб молодь могла засвідчити. А так ми мали такий захід, що запрошували наших сусідів і робили такі служіння спеціальні, молодь вела на англійскій мові ціле служіння. Ну, а так хотілося, щоб молодь їхала й трудилася там, де тільки може, тому що це їхній зріст духовний.

— Яку ціль переслідував Бог, коли переселив таку кількість слов’ян в Америку?

— Я думаю, що в Бога є завжди декілька планів, я не можу сказати, що Він переслідує одне щось, так я думаю. Бог привів для того, щоб ми своїм життям могли засвідчити, тому що ці люди молилися свого часу про нас, так що перше: показати приклад. Друге: самі американці (коли ми приїхали) багато казали, бо ми приїхали в італійську церкву, таку церкву, де вони ще трималися досить доброї лінії, то вони казали, що Бог їм говорив, що ми приїдемо і ми допоможемо їм жити в трудний час, коли прийдуть трудні часи в Америці, це те, що я бачу. Вони казали: “Ви покажете нам, як жити, коли прийдуть труднощі. Коли скрутний момент фінансовий буде, що ви жили в таких умовах, то ви зможете показати прикладом, як виживати в таких часах, коли будуть переслідування”. Вони нас завжди називали місіонерами, які приїхали до них. А третє: це відносно дітей. Так як вже бачите, що Господь послав багато місіонерів з нашої молоді, це (я думаю) також праця.

— Яке бачення ви маєте на майбутність, для церкви і також для молоді в Америці?

— Для молоді, якщо будемо трудитися над

молоддю, і те, що ви (тобто SFG Bible School - зам. від авт.) робите, то я думаю, що майбутність буде в цьому, що вони зможуть трудитися. Ми будемо підтримувати, бо ми вже багато не потрудимося. Ми можемо життям своїм свідчити (скільки можемо) десь на праці можливо, але в своїх можливостях. А так працюємо для дітей, щоб діти знали Слово Боже, щоб знали свою рідну мову, бо хто знає: може Господь покличе і в такі місця, де вони зможуть говорити на тій мові, на якій ми розмовляємо. Так що я бачу цю місіонерську працю через молодь.

— Як ви вважаєте: чи потребує Америка місіонерів?

— Я так думаю, тільки питання: як? Я не знаю наскільки свобода є тут стати на вулиці і говорити, але життям то можна говорити завжди. Люди розпитують, як ти живеш, а чого ви телевізора не маєте, чого ви не дивитесь те і друге, третє, і ти розказуєш. Так, Америка потребує місіонерів.

— Яка найбільша проблема сьогодні в наших слов’янських церквах?

— В загальному: так це проблема єдності між церквами і братствами. Я вважаю, що для молоді, для дітей наших, дуже важко вирішувати конкретно: а все ж таки де правда, хто правий. Так що єдність — це першочергова задача. Якщо буде єдність, то це буде набагато краще для наших дітей, щоб працювати і спілкуватися. От маємо такі прості приклади на скільки це є важко, наша церква припустімо тримається такої лінії і ми спілкуємося з братами з другої церкви і їдемо туди, а там це дозволено, а в нас не дозволено, і мовби спільність маємо, а для молоді це дуже важко вирішити, я вважаю, що це є проблема.

— Зараз організовується слов’янський дистрикт в Асамблеї Божої, як ви думаєте, чи це допоможе в досягненні єдності?

— Якщо на це питання сказати відверто, то я не думаю, що це допоможе, але я не маю повної інформації про це все, ми не вникали в це дуже сильно. Ми виростали в американській церкві, так що бачили все це і я не думаю, що це допоможе. Хіба що: може “допоможе” в гіршу сторону.

— Чи потрібна така Біблійна Школа, яка вас сьогодні відвідала?

— Я думаю, що тільки так, потрібно, щоб вчились, і школа могла давати знання.

— Щиро дякуємо за ваш час і за те, що ви дали можливість провести це коротеньке інтерв’ю. Інтерв’ю провели

Дякуємо Богу за цей урожай душ для Божої слави!

Cleveland, OH Пастор Є. Пилипів

Columbus, OH Пастор А. Олеш

* * * *

Cleveland, OH Пастор Б. Мальський

Lexington, KY Пастор С. Боєчко

Якщо ви бажаєте поділитися новинами з вашої церкви, вишліть ваші фото та інформацію на наші е-маіl: info@cmebenezer.com.

Вересень – Листопад

2008 № 5

CTOP. 11 Думаю, що кожен житель України чув про трагічні події, що сталися в західній Україні. Мені довелося бути в Чернівцях і селищі Кам’янка саме в час стихійного лиха. У селищі пройшов 1,5 годинний дощ, внаслідок чого утворилися потоки води, які наробили багато шкоди практично в кожній оселі жителів Кам’янки. На місці струмка, який протікав через село і в цей час повністю пересихав, утворилася широка бурхлива гірська ріка, яка знесла два бетонних мости. Такого стихійного лиха не пам’ятають 80-річні бабусі. Коли на власні очі побачив наслідки стихії, то одразу пригадав два місця Писання: «Таж народи як крапля з відра, а важать як порох на шальках! Таж Він острови підіймає, немов ту пилинку!» (Іс.40:15). «Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього? Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!» (Псалом 143:3). У неділю, 26 липня, в церкві ХВЄ с. Кам’янка було заплановане водне хрещення, але цю подію через стихію (яка сталася в суботу) перенесли на пізніше. Пресвітер церкви Іван Величко запропонував християнській громаді допомогти тим членам церкви, хто постраждав найбільше. А для двох сімей церква вирішила спільними зусиллями допомогти побудувати нові оселі на новому місці, тому що їхні будинки стали непридатними для проживання внаслідок стихії. Пастор Величко разом з церквою звершив подячну молитву за те, що Господь зупинив стихію, наслідки якої могли би бути значно трагічнішими. Цілий тиждень церква щовечора потому провадила спільну молитву, благаючи милості у Господа для церкви і усіх жителів Кам’янки та області. Це лихо знайшло відгук у серцях багатьох жителів України, так само оперативно зреагували й церкви. Зокрема на Буковині зробили по усіх церквах збір коштів для допомоги потерпілим. Директор місії милосердя «Єдина Надія» Сергій Сіппа мені повідомив, що вони залучили кожну церкву області для допомоги. На зібрані кошти були закуплені продукти, предмети першої необхідності, засоби гігієни. Були організовані оперативні групи допомоги, які були направлені в райони стихійного лиха. Найбільш постраждав на Буковині Новоселицький р-н, і саме там була найбільше надана допомога церквами ХВЄ. Директор місії наголосив, що вони допомагали всім, без винятку, хто тільки мав потребу, чи то постраждалі – члени їхньої церкви, чи якоїсь іншої, чи взагалі невіруючі. Так само керівництво церкви ХВЄ Буковини вже реалізовує прийняте рішення допомогти побудувати нові будинки для 4 сімей, які втратили житла внаслідок стихії. Ця подія спонукала християн згуртуватися в щирій молитві до Бога. Заповідь Господа пильнувати щоденно в молитвах стала особливо зрозумілою (Мт. 24:42). Ми не знаємо скільки саме часу нам визначено Богом прожити на цій скорботній землі. І треба щоденно бути готовим. На жаль, декілька випадків наглих смертей у ці дні в зоні лиха наштовхують саме на такі думки. Пресвітер церкви з Кам’янки Іван Величко зауважив, що жителі Кам’янки могли переконатися, як в лічені хвилини все їхнє добро «пішло» за водою. Тому як важливо шукати те, що на небі, збирати скарби небесні і не приліплюватися до земного. Не треба нарікати і звинувачувати когось у тому, чому так сталося, а дякувати Богу, що не сталося гірше й просити милості у Бога. Геннадій Андросов.

Зруйнований міст

Затоплені хати

Брак чистої питної води

Враховуючи жахливі наслідки повені та становище потерпілих сімей, ми звертаємося до всіх (чиє серце не байдуже) відгукнутись на це нещастя, щоб допомогти — принаймні хоча б своїм по вірі, як каже нам Слово Боже. Ми маємо довірених людей, які готові доставити наші пожертви в найнеобхідніші місця. Нехай Вас Господь рясно благословить! Висилайте ваші пожертви на нашу адресу, чек пишіть на (Christian Mission EBENEZER) з поміткою на “Повінь”.

У листопаді -мі сяці , видатний американський євангеліст, Білі Грейм, відмітить своє 90-річчя. Вважається, що він проповідував найбільшому числу людей понад 210 мільйонів, більше як в 185 країнах світу. Неодноразово відвідував країни колишнього союзу.

ІНДІЯ

Християни, сільські жителі, несуть свої речі, втікаючи в напрямку до більш безпечніших штатів в Phulbeni. З 27 серпня 2008 р. насильство індуських екстремістів схвилювало околиці Orissa. Зруйновано близько сотні домів. Індуси-екстремісти бажають вигнати усіх християн, щоб припинити проповідь Євангелії.

Вересень – Листопад

Айк залишив без світла з Texas до New York біля 4 мільйонів людей. Ураган Айк в суботу 13 вересня зі швидкістю 110 миль вдарив береги Texas (категорія 3) загинуло 34 чоловіка. Евакуовано 1 мільйон. на півострові Bolivar до 80% будинків зруйновано. На 22 мілярди доларів нанесано пошкоджень що зробило цей ураган третеім за величиною.

2008 № 5

CTOP. 12

Ізраїль 1948-2008 60-РІЧЧЯ

Останній шанс,

щоб поїхати з нами в Ізраїль та Єгипет цієї осені! Залишилось небагато місць, щоб доповнити нашу групу. Якщо Ви бажаєте, якомога швидше зателефонуйте нам, у Вас ще є шанс. З 9 по 21 листопада, Ізраїль та Єгипет. Дзвоніть (859) 552-0596 Павло Чубарук. Пройтись своїми ногами по тих місцях, де ходили ноги Господа нашого Ісуса Христа, це мрія багатьох християн, використай цей шанс.

Щоб отримувати газету “Відродження”: Газета “Відродження” видається на добровільні пожертви читачів. Враховуючи високі ціни для пересилки, нам краще було б вислати посилкою на церкву чи декільком особам разом. Якщо ви бажаєте допомогти нам у цьому, щоб отримувати газети і роздати іншим, дайте нам про це знати. Якщо ви пожертвуєте $10 або більше, ми будемо раді вислати вам персонально протягом року . Нехай вас рясно благословить Господь!

Ми отримали багато нової літератури. Ви можете відвідати наш website www.cmebenezer.com щоб замовити Біблії, словники, енциклопедії, співники та вірші, та багато іншої християнської літератури. Ми також маємо українські та російські букварики. Щоб замовити дзвоніть: 859-312-4344, Славік. Щось більше, ніж кохання. Жодна книга з питань шлюбу не запропонує вам такого розмаїття порад для щасливого сімейного життя. Книга “Щось більше ніж кохання” задумана як порадниця, покликана допомогти вам зробити ваш гарний шлюб ще кращим. Ця книга насичена практичними таємницями, які зможуть запалити іскорку стосунків на все ваше життя. Одним словом, якщо ви сказали *так* під час церемонії одруження, то ця книга для вас. Шлюб з небес. Подружнє життя складніше від гірських подорожей, космічних польотів чи операцій хірурга-кардіолога. Навіки з’єднати людські серця може тільки Той, Хто створив їх. Біблійна сім’я це неповторна клітина суспільного організму, що уособлює земну модель відносин Христа та Церкви. Найбільшою прикрасою шлюбної кімнати повинна стати Біблія, головна реліквія сімейного храму. Навіть у нелегких випробуваннях сімейної недолі, віруюча людина дивиться на свої життєві проблеми очима переможця. Чи можна розлучатися? Скільки дітей має народжуватися? Ключ благословіння для шлюбного життя? Ці та ряд інших глибоких питань в світлі Божого Слова глибоко висвітлені довгорічним служителем церкви В.М. Боєчком. Ця книга — найкращий подарунок для молодої сім’ї, а також добрий підручник впродовж усієї життєвої подорожі.

Якщо ви бажаєте персонально отримувати газету “Відродження”, заповніть цей бланк і відішліть нам.

Господи, зміни мене! Перемінитися? Невже Бог прагне, щоб я змінилася так само яскраво і наочно, як Він на горі Переображення? Тепер зміна — це постійний процес у моєму житті. Господь замінює мою самотність Своєю присутністю, мою слабість — Своєю силою, мою хворобу — Своїм зціленням, мій відчай — Своєю надією, мій неспокій — Своїм миром, моє обурення — Своєю любов’ю, мої страждання — Своєю благодаттю, мій смуток — Своєю розрадою. Змінююся, коли прошу про це Бога.

ПІДПИСНИЙ БЛАНК Так, я бажаю отримувати “Відродження” Пишіть англійською мовою: FIRST NAME: ____________________________ LAST NAME: ____________________________ ADDRESS: ____________________________ _____________________________ TEL: ( )_________-___________ $ ____ Висилаю мою пожертву на “Відродження”

Увага! Щоб отримувати “Відродження”, ви не мусите висилати пожертву. Ваші запитання, пропозиції, відгуки відсилайте на нашy адресy. Наша адреса: Christian Mission EBENEZER PO Box 12050 Lexington, KY 40580-2050 Email: info@cmebenezer.com

Please visit our website www.cmebenezer.com you can buy online and get more Вишліть це разом з вашою пожертвою

ВАШІ ПОЖЕРТВИ!!!

Aдресний бланк:

Місіонери…………………..$____________ Ім’я: _____________________ Діти-сироти………………...$____________ Повінь………………..……..$____________ Адреса: _____________________ _____________________ Медичний Реаб. Центр…...$____________ Палаткове Служіння...........$____________ Нарко-Алко Реаб. Центр…$____________ Вишліть пожертву на адресу: Де найбільш потрібно……..$____________ ’’ВІДРОДЖЕННЯ’’……….$____________ CME P О ВOX 12050 Різдвяні подаруки................$ ___________ Lexington, KY 40580-2050 Щомісячно вказане служіння. Відповідальний за випуск: Павло Чубарук, тел. (859)552-0596. Відповідальна за розповсюдження: Людмила Леськів, тел. (859)421-6185. Коректура: Геннадій Андросов, тел. +3 8(05355)4-85-56.

Газета видається за рахунок добровільних пожертвувань читачів. Редакція не завжди поділяє погляди авторів і залишає за собою право редагувати подані статті.