No 07

Молодіжна Сторінка

Старість!?!?

Друге Поприще Мої батьки померли, коли мені ледве виповнилося дев’ять років. Я змушена була стати нянею у чужій родині. Та не тільки нянею. У новому домі на мої плечі лягла турбота про дітей і все господарство. Продовження на стор. 4

ВОIСТИНУ ВОСКРЕС ! ПАСХА НАША – ІСУС ХРИСТОС! У ці дні християни відзначають свято Пасхи. Для дітей Божих це свято, насамперед, поєднується не з обрядами, не зі святковим столом, а з величною подією в історії людства – воскресінням Ісуса Христа. Продовження на стор. 2

P.O. Box 12050 Lexington KY 40580

ХРИСТОС ВОСКРЕС !

Christian Mission EBENEZER

Квітень–Червень 2009 № 7

Інтерв’ю. СТОР. 10 Старість... Так багато людей чомусь бояться цього слова. Можливо тому, що приходить кінець земного, фізичного життя. І для людей, які не знають Бога, це є чимось страшним, але не для християн. Ми твердо віримо, що й цей період життя людини, визначений Богом, благословенний, якщо людина в близьких стосунках з Богом. Як і Давид у своїх Псалмах сказав: “Вони і в старості

будуть плодовиті і свіжі” (Пс. 91:15).

СТОР. 12

Термінове Попередження

ДИТЯЧА СТОРІНКА

Від Давида Вілкірсона!

CTОP. 5 СТОР. 7

ПОТОМУ ЧТО СО ХРИСТОМ

Місіонерська Пошта

Новини

С БОГОМ ВОЗМОЖНО НЕВОЗМОЖНОЕ! В на ше й г азе те читатели имели возможность познакомиться с людьми, имеющими существенные физические недостатки, но которые живут полноценной духовной жизнью и более того – обогащают других! В этом номере представляем Вам удивительного человека – Тони Мелендеса. Хотя он не имеет обеих рук, но виртуозно играет на гитаре ... пальцами ног, сочиняет песни, в которых прославляет Бога. СТОР. 2

CTОP. 11

Свобода Християн в Америці під загрозою!!! Квітень–Червень

Я не герой, я преступник. СТОР. 8

Свідчення Я ж прийшла до Господа через тяжкі випробування, та й зараз ці рядки пишу не я, а моя сестра в Господі, бо я не можу писати через інвалідність. Так, тепер, оглядаючись на своє минуле, я можу відверто сказати, що саме завдяки своїй хворобі я знайшла Ісуса Христа. СТОР. 10

СТОР. 3

2009 № 7

CTOP. 2

ПАСХА НАША – ІСУС ХРИСТОС!

Одразу зауважу, що дехто з віруючих взагалі не зважає ні на які дати, свята, мотивуючи тим, що неможливо точно вирахувати до одного дня, коли саме відбувалася та чи інша біблійна подія дві тисячі років тому. Я не переслідую цілі бути скрупульозним в часі визначення свят, це не головне. Важливо те (якщо ми християни), щоб ми згадували головні біблійні події, свята, і не просто свято для свята, а щоб взяли для себе науку, духовний урок, ще ближче наблизилися до Бога, укріпилися у вірі, надії та любові. Слово «Пасха», з єврейської мови «песах», що означає «обминути», «пройти мимо». Хто ж мимо кого проходив у цей день? І яке взагалі для нас, християн, має значення Пасха? Безсумнівно, Пасха – найбільше християнське свято, свято світлого Христового Воскресіння, коли Ісус Христос здобув перемогу над гріхом, пеклом і смертю. І ми щороку вітаємо один одного на Пасху: «Христос воскрес!» І одразу ж лунає відповідь: «Воістину воскрес!» Це привітання сповнює радістю наші серця, тому що це є радісною звісткою для нас. Свято Пасхи – найвеличніше з усіх християнських свят! Дійсно це так, але ж тут потрібно звернути увагу на те, що це свято відзначалося ще задовго до Воскресіння Ісуса Христа. Цікаво, як воно тоді проходило без живого, сповненого радістю привітання: «Христос воскрес!», і яке воно взагалі мало значення? Читаючи Євангеліє, ми бачимо, що Христос перед Своїми стражданнями сказав: «Через два дні

буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття» (Євангеліє від Матвія, 26:2). Коли настало це свято, то відбулися найбільші за значенням і впливом події в історії людства. Ісус Христос, Син Божий, страждаючи, помер у тяжких муках на Голгофському хресті, де Він шість годин висів під пекучим сонцем Палестини; після смерті Ісус був похований у гробі й на третій день воскрес із мертвих, смертю смерть подолавши. Чому ці події найважливіші — ми бачимо сьогодні, дивлячись на наслідки воскресіння Ісуса Христа. Третя частина жителів нашої планети сьогодні сповідує християнство. І незабаром настане час, коли перед Ним вклониться всяке коліно. Що ж це за свято Пасхи, яке невипадково з'єдналося з такими важливими подіями? В Біблії записана добре відома історія виходу ізраїльського народу з-під влади Єгипту. Бог через Свого слугу Мойсея посилав різні покарання на єгипетський народ, який противився Його волі і не хотів відпустити євреїв із рабства. Найбільш кульмінаційне – десяте покарання, про яке ми читаємо у 12 розділі книги Вихід, Господь звелів Мойсею сказати єврейській громаді, щоб увечері чотирнадцятого дня першого місяця кожна родина заколола ягня. Взявши його крові, окропила у своїх оселях обидва бокові одвірки і одвірок верхній, а м'ясо спекла і з’їла тієї ж ночі. «А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха це для Господа! І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї і повбиваю в єгипетській землі кожного перворiодного від людини аж до скотини. А над всіма єгипетськими богами вчиню Я суд. Я – Господь! І буде та кров вам знаком на тих домах, де будете. І як побачу ту кров, обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я каратиму єгипетський край» (Вихід 12:11-13). Отже, ми бачимо, що постанова щодо Пасхи походить від самого Бога. Після десятого покарання фараон відпустив єврейський народ. Таким чином Бог знаменнями й чудесами вивів їх із єгипетського рабства і повів у землю обіцяну – Ханаан (нинішній Ізраїль). Це є початком свята Пасхи. За 1500 років до народження Ісуса Христа Бог дав повеління для єврейського народу відзначати це свято щороку. Пасха – це єврейське свято, і євреї із покоління в покоління згадували його. Вони згадували про вихід з Єгипту, про рятівну Божу руку, про знамення й чудеса, через які

Тони Мелендес родился в Никарагуа в 1962 году без обеих рук, потому что его мать, будучи беременной, принимала препарат талидомид, прописывавшийся врачами для облегчения недомогания во время беременности, но потом выяснилось, что он вызывал у детей врождённые дефекты... В детстве он не мог понять, почему он без рук, а другие дети имеют обе руки. Это сильно ранило его сердце, но отец его всегда подбадривал и говорил, чтобы Тони не сдавался, не впадал в уныние. Мальчика привезли в ЛосАнджелес, чтобы сделать ему протезы. Он носил протезы до 10 лет, а потом отказался от них. «Мне было неудобно в протезах, - написал Тони на своем вебсайте (http://www.tonymelendez.com) – Ногами я могу делать гораздо больше…». Его умение пользоваться своими ногами удивляет и поражает! Он самостоятельно ездит на машине, живёт в этом сложном мире, он женился, усыновил со своей женой Линн двух детей. Но самое удивительное – это музыкальное служение этого христианина. Тони Мелендес поёт Господу хвалебные песни, играет ногами на гитаре. Многие люди имеют руки, но не имеют желания славить Бога. Тони Мелендес имеет желание славить Бога, имеет желание играть на гитаре, хотя не имеет рук. Он начал с клавиш органа, затем в средней школе стал играть на гитаре и гармонике, начал писать ногами свои собственные песни. В детстве гитара для него была больше игрушкой, он никогда не думал, что эта отцовская гитара заиграет по настоящему. Тони заметил, что именно Бог дал ему силу и мужество. Вера в Бога помогает ему почувствовать себя нужным

людям. «Ты – мой Бог и камень, на котором я стою!» - именно такие главные строки в одной из песен Тони Мелендеса об Иисусе Христе.

15 сентября 1987 года в Лос-Анджелесе Тони Мелендес играл на гитаре перед огромной аудиторией, где присутствовал глава католической церкви Папа Иоанн Павел II. После исполнения песни «Never Be The Same» Павел II подошел к Тони и сказал: «Я желаю Вам, продолжать Ваше дело, это даст надежду многим людям». Это вдохновило Тони на дальнейшее творчество. С тех пор Тони объездил с концертами многие страны. Но самое удивительное – даже не его песни, а надежда, которую получают люди, присутствующие на встречах с братом Тони. Когда-то он мечтал стать католическим священником, но его не взяли, потому что для этого нужно было иметь как минимум большой и указательный пальцы руки. Но он в своём служении Богу вполне успешно справляется и без католической мантии. Люди часто спрашивают у Тони: «Тони, а что такое чудо для тебя?», и он всегда им отвечает: «Когда я вижу, что вы поднимаете свои руки, для меня это и есть настоящее чудо». Тони Мелендес также говорит: «Бог всегда в моей жизни, Он говорит мне: «Тони, ты должен работать, ты должен петь, ты должен помогать, ты должен быть моими ногами и возможно руками». Я начал путешествовать и разговаривать с молодыми людьми по всему миру. Я вижу людей, у которых есть руки, ноги, у которых есть всё и они говорят: «Я не могу, я не могу», на что я им отвечаю: «Вы можете! Вы можете!» Пожалуйста, не говорите мне, что вы

Квітень–Червень

Бог врятував їх від єгипетського рабства. І як завжди, на це свято у кожному єврейському сімействі заколюється пасхальний агнець, якого їдять з прісним хлібом. Це – Пасха Господня. Як же свято Пасхи пов'язане з життям Ісуса Христа? Проходило багато століть до тієї пори, доки Ісус Христос прийшов на цю землю. Він Духом Святим втілився в лоно богобійної єврейської дівчини Марії. І вона народила Ісуса. Коли Йому виповнилось 30 років, Ісус прийняв хрищення від найбільшого пророка того часу Івана Христителя. Побачивши Христа, Іван виголосив: «Оце Агнець Божий, що бере на Себе гріх світу!» Слова, які відкрили велику істину: «Оце Агнець Божий! Агнець, Який прийшов у цей світ на заколення, на страждання і на смерть». Біблія сповнена духовних прообразів, які вказували і вказують на великі події в майбутній історії. Бог установив свято Пасхи за 1500 років до народження Ісуса і заколене ягнятко було прообразом майбутньої жертви – Агнця Ісуса Христа, який через довгі століття вказував на жертву Христа за гріхи людства. Тому, Старозавітна Пасха – заколений агнець – великий прообраз Новозавітної Пасхи — Ісуса Христа. Первосвященики та фарисеї не хотіли, щоб Ісус Христос був розп'ятий на свято Пасхи. Проте саме в той час, коли євреї відзначали це свято, заколюючи тисячі пасхальних агнців – Агнця Божого Ісуса Христа також вели на заколення, і на вершині гори Голгофи Він помирав у тяжких муках, прибитий до хреста. «.. бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений» (1 Кор. 5:7). Отже, кров ягняти на одвірках дверей домівок ізраїльтян була особливим знаком для Ангелагубителя, який обминав, проходив мимо, і в цьому було спасіння для євреїв. І ця кров ягняти вказувала на кров Ісуса Христа, як непорочного й невинного Агнця. І якщо хтось сьогодні «помаже нею косяки дверей свого серця», то Ангелгубитель пройде мимо – у цьому наше спасіння – від гріха, від суду Божого і вічної загибелі. Кожен християнин повинен мати внутрішнє засвідчення, що кров Ісуса Христа – Агнця Божого – обмила його серце. Це буде знаком (Пасхою) для Ангелагубителя пройти мимо. У цьому наше спасіння!

Нехай справжня Пасха буде в кожному домі, а Пасха наша – Христос! Амінь. Геннадій Андросов.

не можете, потому что вы можете намногонамного больше!» Ты славишь Господа за здоровье? Ты прославляешь Господа за всё, что имеешь? Ну, так смотри и учись мужеству, смотри и ревнуй о деле Божьем! Видео клип о жизни и служении Тони Мелендеса можете посмотреть, например, на сайте: http://www.ng-most.at.ua/publ/1-1-0-9

2009 № 7

CTOP. 3

Україна, Грудень 2008 - Січень 2009 Під час Різдвяних свят група з 12-ти чоловік із США (і одна сестра із Києва) мали нагоду поїхати в місто Джанкой Автономної Республіки Крим. Головною ціллю нашої поїздки була праця з дітьми-сиротами. Інтернат, куди ми приїхали для праці, виявився не одним з кращих, туди потрапляють найбільш неперспективні діти Криму. Це діти, які позбавлені батьківської опіки, або діти, які взагалі не мають жодного з батьків (круглі сироти), або діти, які мають одного з батьків (напівсироти). Один із хлопчиків поскаржився, що він “не везучий”, тому що його покинула мама. Ми могли спостерігати, як кожен із них бажає розповісти про своє горе, щоб відчути і побачити якесь співчуття. Ці діти, як і всі інші, хочуть уваги і любові від старших, у кожного з них є душа, яка томиться і знемагає від жорстокості життя, з якою вони зустрічаються щодня. Кожен із цих дітей живе за принципом “потрібно вижити, незважаючи ні на що”, і це робить їх жорстокими один до одного. Але там ми також зустрічали дітей, які в тайнику своєї душі вірять в Бога і нишком моляться, ховаючись від інших. Найбільша потреба в цих дітей — заповнення духовного і душевного вакууму. Ніякі матеріальні подарунки не можуть задовольнити душу людини, яка потребує Бога і Його любові. Ми бачили, що цим дітям необхідна віра в Бога, і в те, що Він їх любить і не забув. Можливо відразу не видно ніяких плодів, але пізніше, в далекому чи б л и з ь ко м у майбутньому,

“Я був голодний і ви нагодували Мене...” М о т и в у ю ч и с ь цими словами, 7 місіонерів із різних Слов’янських церков позачерговий раз навідали острів Гаїті. Основною метою в цей раз було спасати людей від голодної смерті — в буквальному розумінні цього слова. Минуло п’ять місяців відтоді, коли жахлива природна стихія несподівано нахлинула на острів, завдавши колосальних збитків в промисловій, житловій та побутовій галузі життя. Із розповідей очевидців найстрашнішим було те, коли вода хлинула несподівано, забираючи життя тисяч людей, котрі старалися спастись, добираючись на гори. Тi, котрим вдалось спастись, по цей день не можуть віднайти своїх рідних, дітей, батьків. Велика територія густонаселеного міста Гонаїв по сьогоднішній день залишається під водою, де знаходяться тіла загиблих. За цей час люди змучені і виснажені голодом, керуючись і нст инк том в б оро тьб і за виживання, стали жорстокими і твариноподібними. Проїжджаючи

Місіонерські Поїздки Кінець травня 2009 року — Киргизстан (2 тижні)

В. Лавришин 25 травня — 13 червня 2009 — Нижній Новгород, Росія (3 тижні)

В. Висоцький

6-20 липня, 2009 — Сумська обл., Україна (2 тижні — Євангелізація)

В. Селепина 26 липня — 9 серпня — Дитячий Будинок «Рідна Оселя» Кіровоградська обл., Микільське, Україна (2 тижні)

Р. Паращак Вересень 2009 — Європа, Франція (2 тижні)

О. Якобчук Наступна регіональний молодіжна молитва буде в суботу, 25 квітня 2009 в Erie, PA. Офіційний розклад дня Президента Обами можна знайти на www.whitehouse.gov/agenda. Перевірте його ціль у відповідності з “Civil Rights” та “Women”. Американська Асоціація Сім'ї закликає до бойкоту Pepsi за їхню роль у підтримці HRC і PFLAG. Більш детальна інформація доступна на www.afa.net.

CitizenLink завжди має кілька петицій для підпису на capwiz.com/fof/home.

"40 днів на життя" починається 25 лютого. Більш детальна інформація доступна на www.40daysforlife.com.

вони згадають, що їм хтось розповідав про живого Бога, Котрий чує молитви і допомагає в біді. Люди в Джанкої живуть дуже бідно, а тепер ще й (на превеликий жаль) У к р а ї н а переживає тяжку фінансову кризу. Багато людей, які втратили роботу, переживають критичні моменти в їхньому житті. По направленню місцевого пастора Павла Федорука ми мали можливість навідати декілька малозабезпечених християнських сімей, і допомогти їм матеріально і фінансово. Також місцева церква мала велику потребу в більшому приміщенні, і ось нещодавно вони придбали будинок під Дім Молитви, який потребує значного ремонту. У зв'язку з цим ми надали їм матеріальну допомогу. Місцевий пастор і брати щиро дякували і благословляли жертводавців за їхню участь у благородній справі. По милості Божій поїздка була успішною. Разом з Апостолом Павлом ми можемо сказати: “Бо діло служіння цього не тільки виповнює недостачі святих, але й багатіє багатьма подяками Богові. Досвідченням цього служіння вони хвалять Бога за послух Христовій Євангелії, що ви визнаєте її, та за щирість учасництва з ними й усіма, вони за вас моляться й тужать по вас із-за дуже великої Божої благодаті на вас” (2 Кор 9:12-14). Роман Лавришин.

цими місцями, ми старалися навідувати церкви і якомога більше допомогти своїм по вірі. Разом з тим неможливо було проїхати місцями, де люди (дорослі і малі) бігли за машиною, простягаючи кістляві руки, благальними очима просили милостині. Спостерігаючи цей досвід, коли людина (вінець Божого творіння) опускається на рівень нецивілізованого первісного дикуна, серце розривалося від болю, і я заплакав. З ласки Божої і Вашої щедрості було розвезено близько 20-ти тон продуктів, із них 13 тон рису. Також була надана фінансова допомога на потреби святих. А ми — раби нікчемні — зробили те, що повинні були зробити. Богові слава, а Вам подяка! З повагою, Ваш брат Василь Лaвришин.

Mission Trips End of May 2009- Kyrgyzstan (2 weeks)

V. Lavrishin May 25-June 13, 2009- Nizhniy Novgorod, Russia (3 weeks)

V. Vysotsky July 6-20, 2009- Sumshchina,Ukraine (2 weeks- Evangelization)

V. Selepina

July 26- August 9- Дитячий Будинок "Рідна Оселя" Кіровоградська обл., Mikilske, Ukraine (2 weeks)

R. Parashchak September 2009- Europe- France (2 weeks)

O. Yakobchuk

The next Regional Youth Prayer will be Saturday, April 25, 2009 in Erie, PA. President Obama's agenda for office is available at www.whitehouse.gov/agenda. Check out his goals under "Civil Rights" and "Women."

The American Family Association has called for a boycott of Pepsi for their role in supporting the HRC and PFLAG. More information is available at www.afa.net.

Focus on the Family's CitizenLink always has several petitions to sign at capwiz.com/fof/ home .

"40 Days for Life" begins Feb. 25. More information is available at www.40daysforlife.com.

SFG Bible School 2009 will be in Rochester, NY, (June 22- August 23) and students may contact Petr Yevchik at (585) 317-7468 or Volodymyr Silkovskyy at knyjnyk@yahoo.com or (585) 698-0960. For more information, videos, and pictures, check out www.sfgschool.org, which is currently being updated for next year. $900 tuition.

SFG Біблійна Школа 2009 буде в місті Rochester, NY, (22 червня - 23 серпня), і студенти можуть звертатися до Петра Євчика (585) 3177468 або Володимира Сільковського: knyjnyk@yahoo.com або (585) 698-0960. Для отримання додаткової інформації, відео і фотографій, перевірте www.sfgschool.org, який в даний час оновлюється на наступний рік. $900.

Квітень–Червень

2009 № 7

CTOP. 4

Друге Поприще Мій господар працював машиністом паровоза, а господиня – прачкою. Він був дуже спокійний і мовчазний, а вона – повна протилеж ність: завжди неспокі йна і роздратована. Господиня часто чіплялася до чоловіка через будь-яку дрібницю. Що б він не зробив, їй усе було не до душі. Він не пив, не курив, ніколи не сварився, був добрим і навіть люблячим. Від неї ж я жодного разу не чула ласкавого слова у відповідь на його піклування та увагу. Правда, господиня любила своїх дітей. Вона часто пестила їх і майже завжди схвалювала їхні вчинки. Їй ніколи не могли догодити лише я та господар, якого вона так не любила! Спочатку я думала, що неприємності трапляються через мене, що я тут зайва, але потім переконалася, що це зовсім не так. Уся біда полягала в тому, що господиня була невдоволена своєю долею. Хоча й невиразно, але все ж я пам’ятала, як було в домі моїх батьків. Мама любила тата. Я звикла до добрих взаємин і думала, що так живуть усі родини. Однак, тут було інакше: наслідуючи приклад матері, діти принижували батька. Я кілька разів збиралася піти з сім’ї, що дала мені притулок, але не знала куди. Від цього кроку мене стримували страшні драми, свідком яких доводилося бути. Вночі (а інколи і вдень) до нас прибігали то одна, то інша сусідка. З дітьми на руках, вони шукали захистку від своїх озвірілих чоловіків, які гналися за ними з ножем або сокирою. Як я боялася цих людей! Мій господар ховав нещасних жінок на горищі або в повітці. Тоді, втішаючи себе, я часто говорила: “Кращих людей мені ніколи не знайти. І хоча буває важко, буду терпіти!” Сім років я прожила в цій родині. Діти підросли, і я подорослішала разом з ними. Я звикла до них і полюбила їх так, що готова була залишитися в цьому домі назавжди. Але так не сталося. У шістнадцять років зовсім несподівано для всіх мене паралізувало, і я опинилася в лікарні. Перший час господиня часто навідувала мене, цікавилася здоров’ям. Але, дізнавшись, що моя хвороба швидко не вилікується і, можливо, минуть роки, доки не підведуся, вона стала навідуватися рідше і скоро взагалі перестала приходити. Якось я випадково почула розмову чергових медсестер: “А ще віруюча!.. Їм же не можна забувати сиріт, а вона покинула хвору напризволяще”. Я здогадалася, що мова йде про мою господиню. Значить, вона віруюча! Я цього навіть не знала. Правда, кожного ранку у неділю господиня кудись йшла, але куди — я не мала поняття. Мене охопив невимовний відчай. Перед очима з усіма подробицями промайнуло нелегке життя. І ось я приречена на сумну самітність... Протягом трьох діб я не могла ні їсти, ні спати. Мені здавалося, що я не знесу усього цього і збожеволію. Думки, важкі, як непосильний тягар, довели мене до жахливого стану: мені захотілося покінчити життя самогубством. І я б зробила це, якби могла ходити. На щастя, я була прикута до ліжка. Минуло багато часу, доки я зрозуміла, що очі невідомого мені Бога слідкували за мною. Воістину, Він і лише Він — Батько сиріт! У Нього завжди були, є і будуть люди, через яких Він здійснює Свої наміри. Я навіть не підозрівала, що знаряддя, через яке Бог хотів зробити мені благо, знаходилося зі мною в одній палаті. Якось до мене підійшла літня жінка. Вона довго розпитувала, як і де я жила, потім, схилившись, ніжно поцілувала і сказала: “Не впадай у відчай, доню, Бог любить тебе! Сьогодні мене випишуть з лікарні, і ми заберемо тебе до нас”.

Квітень–Червень

Цей материнський дотик зняв з моєї душі важкий тягар самотності. Завдяки втішним словам цієї жінки до мене повернулося бажання жити. У глибині серця раптом усе перемінилося: невже мене ще хтось любить? Невже я комусь потрібна? Я ніяк не могла в це повірити. Серце наповнювалося якимось блаженним чеканням. А чого чекала – я й сама не знала. Після обіду двері палати беззвучно відчинилися і до мого ліжка підійшли санітари з носилками. “Клара, за тобою приїхали, – сказав один з них. – Внизу на тебе чекає машина”. Я ледве вірила тому, що відбувається. Проводжаючи мене, медсестра прошепотіла: “Ти їдеш до хороших людей. Вони – місіонери”. Я не розуміла значення слова “місіонер”, але була безмежно рада, що можу залишити лікарню. З машини, що під’їхала до самого порогу, вийшов благородний чоловік років п'ятдесяти і

словом “доню”. А я одразу стала називати своїх добродійників мамою і татом. Ці слова самі злітали з моїх вуст, не дивлячись на те, що в домі колишніх господарів я не могла змусити себе їх вимовити. Багато пізніше я зрозуміла, що ними керувала любов до Христа, Спасителя усіх людей. Через них Він торкнувся моєї (зраненої скорботами) душі і потурбувався про моє спасіння. Його дотик приніс мені мир і спокій. Його любов вселила почуття причетності до великої святої сім’ї Божих людей. З перших днів, як я з’явилася в їхньому домі, мама почала читати мені Євангеліє. З любов’ю, просто і зрозуміло вона пояснювала незрозумілі мені місця, і її слова на багато літ лишилися в моїй пам’яті. Щодня я спостерігала за своїми новими батьками і переконувалася, що моя присутність їх не обтяжує. Тато намагався усунути все, що могло порушити мій спокій або призвести до ускладнення хвороби. Він ретельно обклеїв вікна, тому що було зима, до дверей прибив шматок гуми, щоб вони не стукали. Для гостей мої батьки купили декілька пар кімнатних капців на м’якій підошві... О, як мене розчулювало усе це, особливо в ті хвилини, коли я усе більше й більше усвідомлювала свою ницість! Біля нашого будинку проходила автотраса. З ранку до вечора по ній гуркотіли машини. Іноді навіть будинок тремтів і скло у вікнах дзвеніло, оскільки від постійного руху транспорту на дорозі утворилося багато вибоїн. Тато і мама звикли до цього шуму і не звертали на нього уваги. Але як тільки я з’явилася в їхньому домі, тато вирішив усунути цей гуркіт. Він запропонував сусідам разом відремонтувати дорогу, але вони відмовилися. Тоді тато позичив грошей і найняв робітників, які заасфальтували дорогу напроти нашого будинку. Проте позбавитися шуму було не так просто, і дорогу довелося ремонтувати на відрізку у двісті метрів. За декілька днів на трасі навели лад, і настільки добре, що машини мчали повз будинок майже безшумно. Здавалося, що дім стоїть десь на тихій околиці, а не біля траси. Багато пізніше я прочитала в Біблії слова, які так сильно пасували моєму татові: “...я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного… Очима я був для сліпого, а кривому – ногами я був. Бідарям я був батьком...”. Дивлячись на життя моїх батьків, я зрозуміла істину, записану в п’ятому розділі Євангелія від Матвія: “І хто буде змушувати тебе йти з ним поприще, йди з ним два” (Мт. 5:41).

допоміг санітарам покласти мене на сидіння. Ми попрощалися з нянями і поїхали. Біля воріт невеликого будинку нас зустріла вже знайома мені жінка. Коли мене занесли до кімнати і поклали в білосніжну постіль, вона, як і в лікарні, схилившись, ніжно поцілувала мене. Її лагідний погляд і люб'язне ставлення розтривожили мою душу. Не витримавши величезної радості, що нахлинула, я розридалася. А мої нові господарі, витираючи сльози, схилилися на коліна. Спочатку молився він: “Господи! Прости мене за те, що я неохоче відправляв дружину в лікарню. Тепер мені зрозуміло, для чого Ти її туди послав. Дякую Тобі за цю душу, яку Ти привів в наш дім. Прошу Тебе, благослови її тут! Амінь”. Потім молилася вона: “Дякую Тобі, Боже, за Твоє дивне керівництво і милість. Прости, що я була невдячна, не розуміла Твоїх дій. На мою хворобу, виявляється, була Твоя воля. Ти привів мене до цієї бідної овечки, котру терзає зла сила. Слава Тобі, що тепер вона у нас. Амінь”. М е н і здавалося, що я Любовь - не счастливые речи счастливых б а ч у влюбленных. прекрасний сон Не шепот признаний под яркой луной. і я тільки Любовь - это куча нестиранных детских прокинуся – пеленок, Молящийся муж над больною женой. все зникне. Адже не може Любовь - не мечты и не ласки добрачных бути, щоб чужі прогулок. люди з такою Не радость счастливых и праздничных дней. л ю б о в ’ ю А тот неизвестный, для каждой семьи піклувалися закоулок про каліку! Где вместо упреков - слова понежней. Мене звали Любовь - не дворцы нарисованных мыслей в Кларою, однак полете, з приходом у А самый обычный и будничный дом. цей дім моє Не легкое счастье, а счастье рожденное потом, ім’я рідко Улыбка рожденная тяжким трудом. вживалося, Не запах пьянящий от первой подаренной тому що було розы. з а м і н е н е л а г і д ни м

Далі буде...

Не только лучи, но и время дождей. Любовь - это слезы, обычные женские слезы И запах от милых головок детей. Не только цветы, но и осени желтые листья. Не вечный покой, но и бури невзгод. И вместе над милым ребенком склоненные лица И вместе прожитый еще один год. Не то белоснежное платье, фата и наряды, А тот полинявший от стирок халат... Любовь – это к небу совместные взгляды И вместе пережитый трудностей ряд. Не пышный обед, а кусок зачерствелого хлеба Без колких упреков, и мелких обид. Любовь - это в жизни святое присутствие Бога И вечно довольный обоих и радостный вид! Дорогій подрузі Ані від Олі

2009 № 7

CTOP. 5 Приветствую Вас, дорогие братья и сестры во Христе, любовью Господа нашего Иисуса! Мир и благодать Вам! Большое спасибо за помощь, которую Вы оказали для нашего служения и вместе с нами послужили детям. Спасибо Господу Иисусу, что через Вас ответил на наши молитвы. Приближались праздники Рождества, и мое сердце переживало о том, как мы поздравим деток? Слава Иисусу Христу, что Он никогда не опаздывает. Господь – скорый помощник в нужде. Пусть Бог благословит Вас и восполнит Вам во сто крат! Будем очень благодарны, если Вы и дальше сможете быть участниками этого служения.

С любовью во Христе Анжела и весь наш (пока что небольшой) коллектив «Служение детям-сиротам».

от 5 до 25 лет. Общее количество девочек – 82 человека. Собираемся в актовом зале. Нам приводят девочек, которые могут быть с нами – 41 человек, остальные 20 девочек лежат и 21 – находятся в закрытом помещении из-за неадекватного поведения. Они очень любят петь, слушать Библейские истории, играют в игры. Некоторые из них очень талантливые – вышивают картины, поют, проводят день именинника (делают для именинников концерты). Здесь служение проходит каждую субботу в 10.0012.00 или в 14.00-16.00. Воспитатели открыты и доброжелательны к нам. Бог делает свою работу в детских сердцах. Слава Ему вовеки! Вот так и проходят наши служения Богу через служение этим деткам, девочкам и мальчикам. Теперь хочу поделиться с Вами о расходах и затратах этого служения. Осуществляется оно за наши пожертвования, немного церковь и некоторые пожертвования Бог дает и с других источников. Например, на Рождество 2008 года Бог благословил нас через брата из Западной Украины. Нас и на это Рождество 2009 года Бог благословил через Вас. Слава Ему и Вам спасибо. А так затраты делаем (по минимуму), исходя из возможностей. Например, на проезд в пгт. Новые Санжары в две стороны: туда и обратно — 15 грн. 1 раз в неделю, 4 раза в месяц. Едет на служение 3 человека — 45 грн. плюс по 1-3 конфеты на девочку — 15-35 грн. Т. е. месячные расходы на дорогу в интернат пгт Санжары составляют около 30-50 $. Раз в месяц (последняя среда месяца) — день именинника. Раньше церковь давала 150 грн. – это приблизительно по 15 грн. на один подарок. Смотрим по количеству детей. Теперь пока церковь из-за нехватки финансов в этом не участвует. На Рождество дарили девочкам фотоальбомы — 18 грн., носки — 6 грн., набор для вышивки — 7 грн. (той группе, которая шьет), альбомы для рисования — 2,50 грн., карандаши — 3,80 грн., фломастеры — 2,70

Напишу немного о служении, которое мы несем в г. Полтава и области. Началось это служение в г. Полтава в сентябре 2007 года. Бог открыл двери интерната №2 им. Крупской (дети – круглые сироты), расположил сердце директора и нам дали дошкольное отделение. Складывается оно из 5 групп, 1 класс, 2 класс, 3 класс, старшая группа 4-5 лет, спецгруппа — которая складывается из детей разного возраста 4-10 лет, объединяет их болезнь ВИЧ. Из-за нехватки воспитателей, детей на день сводят вместе: 1-3 классы, спецгруппа и старшая группа. Наша команда состоит из пяти постоянных и 5-6 помощников (непостоянных). Мы делимся на 2 группы и проводим занятия. Приходим каждый вторник. Нам дали время находиться с детьми с 17.00 до 18.00. Мы играем, рассказываем Библейские истории, учим золотые стихи. Все это проходит в спальне, игровой или коридоре (где разрешат). Общее количество детей – 33 человека. Служения проходят регулярно, не считая двух недель зимой 2008 года, когда школу закрыли на карантин (была эпидемия гриппа). Каждый из нас работает. Бог так устроил, что нас отпускают на 1,5 часа раньше с работы во вторник. Второе служение началось в марте 2008 года в грн., конфету — 1 грн., мандарину, пакет — 0,80 грн. пгт. Новые Санжары в доме-интернате детейВ Полтавский интернат каждый вторник ездит 5-6 инвалидов. Там живут девочки разного возраста из человек, проезд 2 грн. на одного, 1,5 кг конфет разными физическими и умственными отклонениями (иногда шоколадные) 28-30 грн. для спецгруппы,

Мир вам, дорогі брати та сестри, співпрацівники на ниві Божій. Дякую Господу за привілей бути трудівником в Його винограднику. Хочу для спільної радості в Господі поділитись Його милостями в нашому житті. Мене звати Андрій. На даний час служу Господу зі своєю сім’єю в Криму, а саме: в Бахчисарайському районі, в чотирьох селах: Каштани, Шевченкове, Отрадне, Кочергіно. Живемо і трудимося на землі Кримських татар, які переживши депортацію в 1944 році, повернулися на землю своїх предків уже озлобленими, та побачивши, що ці землі зайняті іншими людьми, ще більше розлютились. І на кого ви думаєте? На християн. Але, незважаючи на озлобленість та ненависть до християн, Бог допомагає нам досягати цих людей, цю націю Божою любов’ю через проповідь живого і діючого Слова Божого (Євр 4:12). Коли ми служили в м. Бахчисарай, Бог поклав нам, місіонерам, на серце розділити біль цього народу. В травні-місяці ми поставили палатку, виготовили плакати на їхній кримсько-татарській мові, на яких були написані слова приблизно такого змісту: “Зібрання віруючих християн сумує разом з Вами”, “Тільки Всевишній Бог в силі зцілити і загоїти Ваші рани та вгамувати Ваш біль”.

Квітень–Червень

фрукты: апельсины, яблоки, виноград, бананы, киви, гранат. Опять же – все зависит от текущей возможности, наличия средств. Для таких деток (ВИЧ инфицированы) необходимы фрукты. Нас об этом просили воспитатели. На один раз идет где-то 10-25 грн. Ну и конечно разный инвентарь: белая ксероксная бумага для поделок, для распечатанных с дисков уроков (для тех, кто ведет урок), цветная бумага, клей, карандаши, фломастеры, скотч, нитки, материя, скрепки, шарики, блестинки и много другого материала, который можно использовать для детских поделок. Также выезжаем группами на машинах для проведения концерта. Например, на это Рождество было два микроавтобуса и две машины. Ездили служители, молодежь, дети. На бензин на одну машину ушло 40-50 грн. - 170 грн. Иногда делаем фото, потом дарим детям (одна фотография 1 грн.). У детей есть фотоальбомы и они с интересом сохраняют свои фотографии в альбомах. Я недавно общалась с детьми на тему общих прогулок по городу (это еще в планах). Надо все согласовать с директором. Они очень этого хотят, а еще очень хочется брать одного или двух детей на выходные (директор сказала, что подумает по этому поводу). Некоторые дети совсем не представляют, что такое семья. Есть мечта взять на воспитание деток (у нас с мужем пока своих нет). Но снова надо возможности и условия (чтобы были для детей), иначе опекунский совет не дает добро. У нас есть нужда в компьютере (ноутбуке). Я пока пользуюсь компьютером по возможности на работе (работаю в рекламном агентстве), но времени у меня для этого очень мало, потому что работа есть работа, также есть нужда в фотоаппарате, чтобы больше делать фотографий и фиксировать все моменты. Его я тоже (правда очень редко) прошу на работе. Хочется также больше времени уделять этому служению, но пока нет возможности, надо за что-то жить. Но я доверяюсь Господу, и Он заботится о нас и все устроит. На этом буду заканчивать свое письмо. Передаю привет Всем, кто читает это письмо и кто участвует в этом служении, молитвами, временем, финансами, да благословит Вас всех Господь Бог во Имя Иисуса Христа. Аминь. С уважением сестра Анжела Мизик – ответственная за служение в интернатах в Полтавской области.

P.S. Якщо ви хочете прийняти участь у цьому служінні, дзвоніть нам: 859-552-0596.

Ми дякуємо Богу, Який чує молитви церкви зростить. нині. За часів апостолів, коли воїни стерегли Тож підтримайте наше служіння Вашими апостола Петра, церква ревно молилася Богу, і Бог молитвами. звільнив Петра. Господь не змінився. Він продовжує Будемо вдячні Вам за це! відповідати на молитви церкви. Слава Йому! З любов’ю, місіонер Андрій. До палатки приходили сотні людей, зв’язані гріхом, злобою та невірою. Картина, яку я спостерігав, мимоволі викликала сльози, і я думаю, вона надовго залишиться в моєму серці. Люди, які були вороже налаштовані проти християн і християнства, ставали в чергу, щоб взяти Новий Заповіт, Забур, Книгу пророків на їхній кримськотатарській мові. Ось який вплив може мати на людей Боже Слово. Хоча деякі молоді люди обурювались тим, що ми роздаємо християнську літературу кримським татарам, вимагали, щоб ми припинили це робити, бо вони вірять в Аллаха і пророка Мухамеда та читають Коран. Та Бог дивно втрутився в цю ситуацію через деяких старійшин із кримських татар. Вони заспокоювали обурених земляків, які намагалися спровокувати конфлікт і говорили: “В нас є голова і розум, і ми самі хочемо розібратись та прочитати про Іса Мешиаха (тобто Ісуса Христа)”. Слава Богу! Слово Його було посіяне, але це слово P.S. Якщо Ви хочете спонсорувати одного з ще потрібно поливати. І ми віримо, що Бог його місіонерів, дзвоніть нам: 859-552-0596.

2009 № 7

СТОР. 6

Наші потреби, над якими ми працюємо. Потребуємо фінансової та молитовної підтримки. Понад 20 місіонерів, котрі працюють в різних місцях України та Росії, потребують фінансової підтримки. Потрібні спонсори на $50, $100, $150 в місяць.

Нововолинськ — центр реабілітації для інвалідів. 15 чоловік за два тижні проходить тут курс лікування. $500 щомісячно потрібно для утримання медичного персоналу (з них 300 маємо, а 200 ще потрібно).

Сотні тисяч наркоманів та алкоголіків гинуть в рабстві гріха. Понад 100 чоловік протягом 3-ох, 6-ох місяців проходять реабілітацію в наших центрах реабілітації на Волині, Львівщині, Житомирщині та Київщині. Потрібні спонсори на $50, $100, $150 в місяць.

с. Воловин, Львівська обл. Цей будинок на околиці без електропостачання, але там живуть 10 реабілітантів. Багато жінок також хотіли б пройти реабілітацію та не мають місця, де б могли зупинитися. Потрібно щонайменше $4500, щоб придбати хатину під центр реабілітації у цьому ж селі. Її можна купити в кращому місці з електропостачанням.

Служіння серед дітей в інтернатах, сиротинцях. Декілька працівників майже зовсім без підтримки. $450 щомісячно потрібно, щоб утримувати три сім’ї, що працюють у цьому напрямку.

Більше 20 студентів на даний час проходять 3-ох місячні курси місіонерів (м. Рівне), на дорожні витрати вчителів та харчування студентів потрібно щонайменше $1000.

За більш детальною інформацією звертайтеся по тел.: 859 552 0596 (Павло Чубарук) Моліться за нашу спільну працю! Нехай Вас Бог рясно благословить у Вашому житті!

НІ НАРКОТИКУ! - ПОТРЯСАЮЧІ СВІДЧЕННЯ! Якщо у вас діти або ж знайомі чи друзі залишили Бога і пішли по широкій дорозі і ви продовжуєте молитися за них, ви можете скористатись цим матеріалом для укріплення вашої віри, а також подарувати тому, хто знаходиться в тяжкому положенні без Бога. Це свідчення Божої милості в долі тих людей, які були на дні беззаконня і гріха, та Бог через велике милосердя звільнив їх. Ті, котрі були залежними рабами наркотиків 16-18 років, сьогодні славлять Бога. Він їх зробив спосібними проповідувати Євангелію, створювати сім’ї, народжувати дітей. Це чудо Боже наших днів. Слава Йому! Замовивши ці CD чи DVD (чи книгу) Ви підтримаєте служіння серед таких же душ, що нині гинуть, але отримають спасіння через проповідь Євангелії!

Для Вас чи в подарунок для Ваших близьких, знайомих Ви можете замовити CDдиск з Пасхальними піснями у виконанні гуртів:

Авен-Езер, Вефіль та Крила Віри.

«Свідчення 2001-2006 років». Перші кроки навернення, є над чим задуматися тим, хто грається з гріхом.

«Тюремне служіння». Унікальне свідчення навернення Віталіка Левінець до Бога через тюрму та інших, хто трудиться в цьому служінні.

«Самые счастливые». Сім’ї, котрі створив Господь — це колишні наркомани. Тепер щасливі тато, мама та діти.

Щоб замовити, дзвоніть: 859-312-4344, Славік В селі Стара Гута (Малинський р-н Житомирська обл.) брати з центру реабілітації взяли в оренду великий ставок, в який хочуть запустити рибу, щоб її вирощувати. Це їхній сільськогосподарський центр, де вони мають городи, парники, звідки й годують інші центри в м. Бучі, с. Оливі, м. Пилиповичі та інші. І зараз, коли економіка ще швидше пішла вниз, виникла потреба в допоміжних коштах, щоб виживати за 800-1200 доларів. Вони планують вичистити той ставок, нагорнути дамбу, щоб спускати воду для відлову рибу і запустити малька (молоду рибу) декілька бочок. Будь ласка, допоможіть. Ваша пожертва через літо виросте (як дасть Бог) на багато більше. Вашу пожертву помітьте в графі на відривному листу “на рибу”. Унікальна збірка, що містить у собі 25 весільних розповідей. Понад 20 розповідей, які цікаво прочитати самому (чи для дітей), а також їх можна легко вивчити групою і декламувати в церкві. 9 сюжетів Люби Ричко з Полтавщини, яка хоч сама інвалід, але щиро трудиться для Господа. Ви з захопленням прочитаєте їх, а також ця сестра написала 6 сценок для дітей, які можна виконати з ляльками, як театральний твір. Цю унікальну збірку ми будемо раді подарувати Вам за пожертвувані 5 або більше доларів для служіння нашої місії. Нехай Вас рясно благословить Господь! ___ Так, вишліть мені, будь ласка, збірку сценок та сценаріїв. Я висилаю вам мою пожертву в сумі $ ____ дол. Моя адреса: _______________________ _______________________ _______________________

Квітень–Червень

2009 № 7

CTOP. 7

Был летний день, и всё утопало в запахах. Недавно было скошено сено, и поля начали желтеть. Хозяин смотрел на свои угодья и радовался сеном, только что высушенным и ароматным. Наемный раб отник Матиас хорошо пообедал и чувствовал себя очень уставшим. Он лежал и курил. До конца обеда оставалось ещё пол часа, и разморенный Матиас уснул. Через некоторое время он проснулся от запаха дыма и тревожного крика кур. Он удивился – откуда это? И тогда понял – окурок упал на сено, и огонь начал уже свою губительную работу. Сено горело. Пламя приближалось к курятнику и жилью. Матиас побежал изо всех сил. Надо срочно вызвать пожарных. Было ясно, что сеновал спасти уже невозможно. Он прямо влетел в дом и Христос воскрес! – співає небо. позвонил в пожарную службу: Христос воскрес! – Радіти треба. Сегодня самый светлый праздник, — Приезжайте быстрее! – Христос воскрес! – птахи співають. Сегодня всё во мне поет. кричал он. — Дом находится от Христос воскрес! – Обличчя сяють. Весенний ветерок-проказник вас в пяти к илометрах по І радість наших голосів Мне шепчет: «Иисус живёт!» большой дороге! Вливається в небесний спів. Матиас повесил трубку, и тут Христос воскрес! – Ось перемога! Христос живой! Христос воскрес! он увидел лицо хозяина, которое Христос воскрес! – Прийдіть до Бога. Улыбчивые лица. Христос воскрес! – Спасенним – жити Христос воскрес! – мне машет лес, было с испугу совершенно белым.

— Сеновал уже полностью І вічно Господа любити. Выводят трели птицы. сгорел, — сказал он наемному Христос воскрес! – Нам є надія! Христос воскрес! – Земля радіє. Смотрю я в синь святых небес, р а б отник у, — на очереди Христос воскрес! – Всі Божі діти Где Он царит во славе. курятник и наш дом. Открой все Несуть цю радість всьому світу. Христос воскрес! Христос воскрес! ворота! Выгони всех кур! А я Ми в Церкві Божій підростаєм И Он придёт за нами! займусь гидрантом! І теж Ісуса прославляєм. Мужчины вместе боролись с огнем. Лица у них стали чёрными, скоро также их волосы и брови Якщо ти на всі питання відповіси были опалены. Часть дров правильно, прочитаєш сгорела. Хозяйка вынесла из дома у рожевих клітинках 8 ребенка, а после стала спасать Великоднє привітання. имущество.

2 3 Приехала пожарная машина.

4 Тушение пожара заняло немного времени. Сеновал и склад для 10 зерна сгорели полностью, но 1 5 7 13 курятник и дом остались целыми.

6 9 12 Хозяйка занесла ребёнка и вещи обратно и приготовила усталым 11 14 пожарным чай. Матиас ушел, не ожидая, когда начнут спрашивать о причине пожара. Хозяин пошёл накормить кур. Он пересчитал их. Оказалось, что одной “семьи” нет — белой курицы с цыплятами. Куда они могли пропасть? Цыплята были совсем маленькие. И он стал их искать. В каменном

Спасенним – жити Христос воскрес!

1. Що принесли жінки до гробу, щоб намастити тіло Ісуса? (Мр.16:1).

2. “Бо Він знав, що Його через ______ видали первосвященики’’ (Мр. 15:10).

3. Слово, яке промовив Ісус на хресті перед смертю (Ів. 19:30).

4. Місце, де Ісус молився востаннє (Мр. 14:32).

5. Ім’я учня, котрий тричі відрікся від Ісуса (Мт. 26:69-75).

6. “Нема Його тут, бо __________, як сказав” (Мт. 28:6).

7. Великдень.

8. Хто підбурював народ відпустити Вараву? (Мт. 27:20).

9. Місце, де був страчений Христос (Мт.27:31- 33).

10. Символ християнства.

11. Ім’ я первосвященника, до якого привели Ісуса вночі (Мт.26:57).

12. Ісус помер за наші ____________.

13. Ім’я одного з двох учнів, що йшли в Еммаус.

14 “І вони йому виплатили тридцять ____________ ” (Мт. 26:15).

Квітень–Червень

ограждении было трое ворот, которые открывались на поле. Хозяин вышел через главные ворота и осмотрел всё вокруг. Он искал их в саду, и даже в пруду. Он не обнаружил ничего и вернулся к сгоревшим строениям. И вдруг остановился. Он увидел в дверях курятника: с обгоревшими крыльями лежала на земле белая курица. Она умерла, хотя могла и спасти себя! Почему она осталась в горящем помещении? Хозяин поднял курицу и увидел маленьких цыплят. Их было девять, все были живы. Хозяин собрал их в свою шляпу и отнёс в дом, на кухню. Маленькая его дочурка, семилетняя девочка, стала расспрашивать: — Курица могла же себя спасти, правда, папа? Но цыплята были слишком маленькие, чтобы бежать быстро. И наверное они не видели сквозь дым куда нужно идти… Но курица знала, что самое хорошее место под её крыльями. Она, наверное, раскрывала крылья и звала цыплят. Она умерла из-за них. Она ведь такая хорошая была, правда, папа? Отец кивнул головой.

— У меня нет времени на воспитание такой оравы цыплят, — сказала мама. Но семилетняя девочка опустила голову к шляпе, тихо приговаривала: — Дверь была открыта и ваша мама могла себя спасти, но тогда бы умерли вы. Ой, цыплята вы мои, я так рада, что вы послушались маму, когда она вас звала. Иначе бы вы все умерли. Теперь я – ваша мама, цыплятки! *** Иисус был безгрешным. Он мог пойти в небеса и без смерти на кресте. Но тогда Он ушёл бы туда один. Мы навечно остались бы, отлучёнными от Бога, из-за наших грехов. Поэтому Иисус выбрал смерть ради нас, чтобы мы пришли к Нему в жизнь вечную. Он умер и воскрес, чтобы подарить нам Жизнь.

«Любовь познали мы в том, что Он положил за нас душу Свою: и мы должны полагать души свои за братьев» (1 Иоанна 3:16 ).

Бог є любов.

2009 № 7

CTOP. 8

ПОТОМУ ЧТО СО ХРИСТОМ, или интервью за колючей проволокой. На юге Калифорнии (ставшей сказочной Эльдорадо) для многих поколений иммигрантов из разных стран, недалеко от уютного городка с фривольным французским названием Лемур, на улице, носящей гордое название Королевское авеню, расположено далеко не самое романтическое сооружение – тюрьма строгого режима Коркоран. Всем своим суровым видом она призвана служить грозным напоминанием о неизбежной расплате за совершенные преступления. Здесь, как нигде более, отчетливо осознаешь, что в этом мире идет извечная борьба добра и зла, светлого и темного, возвышенного и низменного... И проигравший в этой жестокой битве оказывается по ту сторону железного забора с колючей проволокой под высоким напряжением. В аду. В земном аду, где находятся пять тысяч особо опасных преступников, совершивших зверские убийства и другие не менее тяжкие преступления. Их охраняют две с половиной тысячи надзирателей, то есть один охранник на двоих заключенных. Многие узники этой тюрьмы никогда (подумайте только: никогда!) не выйдут на свободу. Они осуждены пожизненно. Один из них наш соотечественник, 22-летний Михаил Мархасев, который находится здесь уже четыре года.

Из судебного протокола.

16 января 1997 года было совершено одно из самых дерзких убийств в Америке. Погиб единственный сын известного американского комедийного актера и телеведущего Билла Косби — 27-летний Эннис, студент Колумбийского университета в Нью-Йорке. Его убили в Лос-Анжелесе на одной из скоростных магистралей, где он остановился, чтобы поменять спущенное колесо на автомобиле марки «Мерседес» стоимостью 130 тысяч долларов, принадлежащем его матери. Нападавший не взял ничего. Ему нужна была только какая-то сумма на очередную порцию наркотиков. Через два месяца был арестован и заключен в тюрьму 18-летний иммигрант из Украины Михаил Мархасев. Это был один из самых громких судебных процессов, о котором писали многие американские газеты, включая русскоязычную прессу. Общественное мнение и юристы склонялись к мысли о невинности Мархасева. Отец погибшего требовал для подсудимого высшей меры наказания. Но у суда не было достоверных доказательств вины Мархасева, а у него, в свою очередь, не было стопроцентного алиби. Мархасев, который вел себя на суде дерзко и вызывающе, не признал своей вины. Тем не менее суд признал доводы защиты не убедительными, и Михаил получил пожизненное заключение без права выхода на свободу.

Из семейного архива.

Михаил Мархасев родился 8 декабря 1978 года во Львове. Рос без отца. Его воспитанием занимались в основном мать и бабушка. В 1989 году, спасаясь от потрясений, вызванных перестроечным процессом и начинающимся развалом Советского Союза, они эмигрировали в США. Но жизнь в таком огромном бурлящем котле, как Лос-Анджелес, спокойствия и счастья не принесла никому. Район, в котором они поселились, преимущественно населен выходцами из Мексики и других испаноязычных стран. Можно сказать, это один из худших районов мегаполиса. Вскоре Михаил познакомился со сверстниками, живущими в округе, и уже в двенадцать лет попал в уличную банду подростков. Преступная жизнь захватила его сомнительными удовольствиями, легкими деньгами… И как следствие – тюрьма для подростков. Впервые он оказался там в пятнадцатилетнем возрасте. После выхода на свободу – снова тот же круговорот: преступления, наркотики, грабежи... И наконец — это громкое убийство и пожизненное заключение. Рано или поздно это должно было произойти: не здесь, так в другом месте, не в восемнадцать, так может быть, в двадцать лет. Это была как бы очередная дьявольская ловушка на ступеньках лестницы, ведущей в бездну.

Из истории нашего знакомства.

Мы познакомились с Михаилом благодаря одной верующей женщине из Лос-Анжелеса, которая написала в офис миссии «Свет на Востоке» в Калифорнии письмо с просьбой подписать Михаила на христианские журналы и послать ему кое-какую духовную литературу. Мы начали посылать ему журналы с осени 1998 года, хотя не были уверены в том, что он захочет их читать, так как его поведение во время суда и в тюрьме показывало озлобленного и обиженного на весь мир человека, заявляющего протест всем — суду, обществу, Богу. Как впоследствии оказалось, мы были недалеки от истины.

Квітень–Червень

До мая 2000 года мы не получили от него ни одного отклика. И вдруг совершенно неожиданно пришло письмо. Это было как гром среди ясного неба, потому что это письмо верующего человека, возрожденного христианина. В нем не было никаких жалоб на судьб у, на якобы несправедливый приговор, в общем, всего того, о чем обычно пишут заключенные. Его письмо было проникнуто духом любви, оптимизма и надежды. Более того, Михаил просил нас написать о том, чем он может быть полезен нашей миссии, и, что самое трогательное, прислал чек на 90 долларов для поддержки миссионерского служения. С этого момента завязалась наша переписка и одновременно возникла мысль о посещении его в тюрьме. Получить разрешение на посещение оказалось довольно длинным и сложным процессом. Для начала нужно было заполнить специальные анкеты, отослать их в тюрьму, а затем ждать ответа в течение двух месяцев. Первые анкеты, которые выслал Михаил и которые мы заполнили, где-то затерялись. Нужно было начинать все сначала. Все это растянулось на добрых полгода. Наконец мы получили долгожданное разрешение и могли ехать. И вдруг новая сенсация, о которой сообщили практически все информационные агентства Америки.

Покаяние.

В феврале 2001 года Михаил послал открытое письмо семье Косби, в котором признал себя убийцей их сына Энниса. Он написал, что глубоко раскаивается и сожалеет о содеянном и просит прощения у родных своей жертвы. Он также заявил, что отказывается от дальнейших апелляций, а это означает, что его дело никогда ни при каких условиях не будет пересмотрено. По его мнению, он должен понести наказание за совершенное преступление в полной мере. Адвокат и даже судья, который вел дело Мархасева, были поражены. Такого еще не случалось в их практике. Его поступок необъясним с точки зрения людей, причастных к этому процессу. В его письме была знаменательная фраза: «Я не могу молчать, это мой долг, я должен это сделать, как христианин».

Первая встреча.

Мы приехали к Михаилу месяц спустя после опубликования его письма. Пройдя коридор из нескольких рядов колючей проволоки, мы попали в железобетонное помещение, где подверглись самой тщательной проверке, выложив все вещи, документы, ручки, записные книжки и даже сняв обувь. Перед нами — маленькая кабинка с массивной металлической дверью с одной стороны и бронированным стеклом — с другой. Наконец привели Михаила в наручниках, в сопровождении охраны. Впустив его в кабинку, защелкнули дверь, затем через небольшое отверстие в двери сняли наручники. Мы увидели высокого обаятельного молодого человека. Очень худого, подстриженного наголо, в комбинезоне оранжевого цвета. Длинные тонкие пальцы, виновато улыбающиеся глаза. Впереди у нас час свидания. Разговор — через стекло по телефону. Нам хотелось узнать о нем все, а самое главное — о его пути к Богу. Он рассказал, что до своего обращения никогда не читал духовную литературу и вообще не интересовался религией. А получая по почте журналы «Вера и жизнь», «Менора», газету «Наши дни», даже не раскрывая пакеты, выбрасывал их в мусор. И вот однажды в мае 1999 года на одном из христианских телевизионных каналов он увидел передачу под названием «Переживание у порога смерти». Один человек, переживший клиническую смерть в результате автомобильной катастрофы, рассказывал, что в это время вдруг почувствовал, что куда-то проваливается. Но это не было полетом вверх, к яркому всеобъемлющему свету, как об этом говорят некоторые люди, испытавшие подобное. Это было падением в бездну. И далее он свидетельствовал о том, что неожиданно для себя осознал реальность Бога, вечности, ада и понял, что на этом его жизнь не кончается. Это побудило его в дальнейшем принять совершенно неожиданное для него решение — покаяться и стать верующим человеком. Эта передача произвела на Михаила неизгладимое впечатление. Он вдруг представил себя на месте этого человека и совершенно ясно увидел себя грешником, осознал реальность и присутствие Бога, необходимость Покаяния. Прямо там в камере он упал на колени и обратился с мольбой о прощении к Господу. С того мгновения Господь начал Свою работу в его душе. Мы были поражены его быстрым духовным ростом, прекрасным знанием Библии, способностью разбираться в различных деноминациях, учениях,

лжеучениях и т. д. И это все произошло в полной изоляции, без личных встреч с хр ист иана ми . Мы бы ли первыми из верующих, с кем Михаил встретился после своего обращения к Господу. Для нас было совершенно неожиданно услышать из его уст такое признание: «Братья, поверьте, я говорю правду: я очень рад, что я нахожусь здесь, что я живу и знаю Бога, и я совершенно уверен, что это Его план для моей жизни». И это не просто слова. За ними стоит огромное желание служить Богу, помогать людям, быть кому-то нужным. Как и многих новообращенных, его переполняют чувства большой любви к ближним. А самым ближним для него в данных условиях является его сокамерник, 24-летний иммигрант из СанСальвадора Даниил Ривера, также отбывающий пожизненное заключение за убийство. Благодаря свидетельству Михаила, он тоже уверовал в Господа. Кроме того, Михаил ведет переписку с некоторыми верующими, пытается оказать посильную помощь детям-сиротам и одной слепой женщине в Украине, серьезно думает о возможности водного крещения… Но что он может сделать в одиночку, в заключении, в карцере, оторванный от всего мира?! К тому же Михаил серьезно болен: у него гепатит С — страшная разрушительная болезнь печени. И это тоже — результат беспечной жизни. Он заразился в самом начале своего заключения, используя чей-то грязный шприц для приема наркотиков. По человеческим меркам, он обречен. В этом контексте почти нереально и фантастически звучат его слова: «Братья, поверьте, я рад, что я здесь». И все-таки это действительно так. Поистине, в этой ситуации, как никогда, актуальны слова, которые в свое время сказал Давид: «Боже мой! На Тебя уповаю, да не постыжусь вовек...» (Пс.24:2).

Прощание

Мы вовсе не собираемся делать из Михаила какуюто особую, исключительную личность. Нет. Мы прекрасно понимаем всю полноту его ответственности за содеянное. Мы ни в коей мере не хотим его оправдать или вызвать к нему сочувствие. Да он и сам это прекрасно осознает. Он даже просил нас: «Я очень не хотел бы, чтобы из меня делали героя. Я не герой, я преступник. И за свое преступление должен нести наказание. Я должен пожать то, что посеял. И еще у меня просьба. Когда будете рассказывать мою историю в прессе, пожалуйста, напишите, что по своей натуре я трус и негодяй. Сам я никогда не смог бы написать открытое письмо семье Косби. Я полтора года шел к этому решению после моего обращения. С точки зрения окружающих меня людей, мой поступок граничит с безумием, но я благодарен Богу, что Он, и только Он, помог мне сделать это». Наша встреча подошла к концу, но у нас оставалось еще много незаданных вопросов. В заключение мы попросили его что-то пожелать нашим читателям, особенно молодежи. Он задумался. Надолго. Потом сказал: «В книге пророка Исаии (45:22) написано: «Ко Мне обратитесь, и будете спасены, все концы земли, ибо Я Бог, и нет иного», и добавил: «Самый большой дар – это жизнь. О Сыне Человеческом Иисусе Христе сказано, что Он трости надломленной не переломил и льна курящегося не угасил. Я лишил человека жизни, забрал самое ценное, что могло быть у него и у его родителей. Мой призыв ко всем: цените дар Божий – жизнь. Обратитесь к Господу и посвятите вашу жизнь Тому, Кто дал вам этот дар». Мы помолились на прощание. Он встал, подошел к железной двери, повернулся к ней спиной, на его запястьях снова защелкнулись наручники. Он улыбался, и это было так необычно на фоне серых стен камеры, бронированного стекла, вышек с охраной… Это была улыбка, которая отражала его внутреннее состояние — глубокий мир с Богом и примиренную с Ним совесть. Позади нас открылось и закрылось несколько дверей. Мы снова вернулись в привычную для нас обстановку, где нет охраны, где не слышен лязг металлических замков, где всё кажется таким устроенным и стабильным. Но мы смотрели на окружающий нас мир иными глазами. Мы вдруг отчетливо осознали, что в этом так называемом свободном мире многие люди продолжают оставаться несчастными и несвободными. Потому что без Бога. И в это же самое время молодой узник Михаил Мархасев, закованный в наручники, в карцере, осознавший глубину своего падения и совершенного преступления, покаявшись пред Богом, может чувствовать себя свободным и счастливым. Потому что со Христом.

2009 № 7

CTOP. 9

„Я була американкою, але зрозуміла, що моє місце саме в слов'янській церкві!” Документальне свідчення сестри Сусанни Палмер (Susanna Palmer), що проживає в США: Syracuse, NY. E-mail: susannahtsl@hotmail.com Я давно шукала Бога, але лише в 1982 році Він уперше виразно ввійшов у моє життя. У той час я була людиною, що хоче вірити, але не хоче мати близьких стосунків з Богом. Тоді моє життя було важким. Я закінчила вищу школу бібліотекарів, але довго не могла знайти роботу. Розіславши близько 400 аплікацій із проханнями про роботу бібліотекаря, я не одержала жодної відповіді. Одного разу, коли я була сама в кімнаті, я раптом зрозуміла, що не можу контролювати своє життя. Я заплакала й зненацька відчула дотик Святого Духа й підсвідомо зрозуміла те, що Бог знає про мене все. Він знає, як улаштувати моє майбуття! У радості серця я почала дякувати Богові, довіряючи Йому своє життя! І Господь почав працювати в мені. Протягом тижня я знайшла високооплачувану роботу - і це було чудом для мене, адже я тільки закінчила навчальний заклад і зовсім не мала досвіду праці бібліотекарем. Проте Бог мав плани для моєї зарплати, адже свою зарплату я також довіряла Богові. Одна третя її йшла на сплату податків, ще одна третя - на мої потреби, а ще третя частина присвячувалася мною для праці на Божій ниві. Я тоді жила в штаті Каліфорнія. Потім переїхала в штат Нью-Йорк, щоб жити поруч із батьком. Кілька місяців я не мала можливості знайти підходящу церкву, щоб була «точно» для мене. У грудні 1999 р. я молилася Господу, щоб Він допоміг мені знайти таку церкву. Я навіть не уявляла собі, що саме в цей самий час сестра Надія Кас’янова, член Слов'янської Церкви Повної Євангелії м. Syracuse, не здала іспит на громадянство в Америці й молилася, щоб Господь послав американку в їхню церкву для допомоги їй у підготовці до здачі іспиту. Через кілька днів після цього я була в продуктовому магазині й почула, як мама зверталася до своїх дітей російською мовою. Я зраділа: «О, ви розмовляєте російською? Я так хочу з ким-небудь поговорити російською!» Я мала теоретичні пізнання російської мови й читала наукові російські журнали, але рідко мала випадок з ким-небудь говорити. Ми довго стояли й розмовляли. Чоловік цієї жінки Лідії, що також був там, раптом відчув, як Господь сказав йому: «Це важливо. Підійди до неї й запроси в церкву». Степан підійшов до мене й сказав: «Сусанна, якщо ти хочеш чути російську мову, приходь до нас у церкву в наступну неділю». Коли я прийшла в ту церкву, то раптом зрозуміла, що Бог знайшов для мене мою церкву. Хоча я не розуміла в точності сказаного проповідниками. Я могла лише здогадуватися про зміст сказаного. Я була американкою, але зрозуміла, що моє місце саме в слов'янській церкві. Мені відразу полюбилися гімни, які співають члени церкви. А найбільше я була вражена тим, як усі щиро молилися – ніде й ніколи серед американців я не чула такої ревної молитви! Присутні в сльозах славословили Бога Небес, а я представляла цих людей, ще недавно позбавлених волі, гнаних за Слово Боже на своїй батьківщині. Після служіння до мене підходили люди, вітали й запрошували відвідувати їхню церкву. Брат Степан подарував мені книгу гімнів російською мовою. У той же день я молилася моєму Богові: “О, Господь, це все, що я шукала. Дякую Тобі за цю прекрасну церкву”. Наступного тижня я знову пішла в

Квітень–Червень

російську церкву й почула, як сестра Надія дякувала Господу за те, що Він відповів на її молитву й привів американку в церкву, щоб допомогти їй зі здачею екзаменів на громадянство. Я підготувала Надію й вона успішно здала іспит на громадянство. Слава Богові нашому! Протягом шести років я перебуваю в цій церкві. Зростаю духовно, труджуся для слави Божої й люблю брати участь у вирішенні всіх церковних потреб. На відкритті Першої Української Церкви П'ятидесятників у м. Syracuse дочка пастора американської церкви, який спонсорував біженців з України й Росії в 1989 р., сказала: “Коли росіяни-християни ввійшли в нашу американську церкву, я зрозуміла, що їх Бог призвав бути місіонерами в Америці. Їхня віра набагато міцніша нашої. Ми повинні багато в чому навчитися від емігрантів”. Вона немов повторила мої думки. В американській церкві, де я зростала, всі члени церкви сиділи тихо й слухали пастора про те, як християни повинні служити Богові. Ісус Христос був для нас недосяжним ідеалом. Церква для нас була місцем проведення бесід або зустрічей людей, які хочуть себе показати й побачити інших. Нікому не приходило на розум, щоб розповісти про можливості сповнення Духом Святим і хрещення вогнем! Усе змінилося, коли я прийшла в слов'янську церкву. Слава Богові! Повнота віри - повноцінність в житті християнина. Коли я готувалася до водного хрищення, то вивчала Біблію, як ніколи раніше. Під час хрищення в одному із прекрасних місцевих озер, мені здавалося, що сам Ісус Христос дивився з висоти небес на всіх нас, що хрестилися. Потім, місяця через два, я відвідала слов'янську конференцію церков східного узбережжя США й коли я там стояла й молилася, раптово Дух Святий наповнив мене і я почала говорити на інших мовах. Мою душу наповнило світло, здавалося, що я не встою на землі – так мене тягла вгору сила Духа Святого. Я вдячна місіонерам в Америці й нашій церкві, які допомогли відкрити мені очі, щоб пізнати істину. Дух Святий наповнює нашу церкву. Наприклад, коли я познайомилася з Лідією в магазині, вона почувала себе дуже хворою. Лікарі хотіли робити їй операцію. Ми молилися й Бог зцілив її. Слава й хвала Йому! Пам'ятаю, декілька сестер у нашій громаді мали деякі захворювання, наш пастор зробив молитву з помазанням єлеєм і на наступну неділю п'ять жінок стояли й дякували Господу за зцілення від хвороб. Слава Богові! Одна жінка мала ракове захворювання й була направлена в госпіталь на складну операцію. Операція повинна була проходити в понеділок. А в неділю пастор звершив молитву з помазанням єлеєм, церква гаряче молилася й хвора відчула, що Господь зцілив її. У призначений день вона приїхала в госпіталь і наполегливо просила взяти в неї повторні аналізи. Але лікарі більше покладалися на свій досвід, ніж на її прохання. Коли ж вони відкрили місце передбачуваної хвороби, то були вражені, що не знайшли навіть і сліду тієї хвороби. Бог робить чудеса! Слава Йому! Зараз я на пенсії, і Бог чудово розпорядився моєю пенсійною платнею. Він спонукує мене, щоб я допомагала нашій церкві, місіонерам у колишньому Радянському Союзі й в усьому світі. Коли наш пастор відвідав Україну в 2001 р., я дала йому деяку суму грошей для нужденних людей, щоб Бог указав йому на цих людей. Пастор запитав мене: “Як я довідаюся, що Бог мені скаже?” Я показала йому записну книжечку, що мені дісталася від моєї прабабусі. Її душа мовби пов'язана з моєю. Я успадкувала віру в Господа від неї. Як сказано в 2Тим. 1:3-5: “ Дякую Богові, Якому служу від предків чистим сумлінням, що тебе пам'ятаю я завжди в молитвах своїх день і ніч. Я бажаю побачити тебе, пам'ятаючи сльози твої, щоб наповнитись радістю. Я приводжу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй...”. Мій прадід і прабаба

були місіонерами в Індії в 1880 році. Прадід помер там молодим від серцевої хвороби. А прабаба залишилася самотньою вагітною вдовою, позбавленою всякої медичної допомоги. Вона посилено молилася до Господа, щоб Він підтримав її в родах. Бог почув її молитву. На іншому кінці земної кулі християнка Харіет, за професією акушерка, також сумлінно молилася Господу про водійство Духа Святого в її житті. Вона жила в Бостоні. Бог запитав її: “Чи ти можеш поїхати в Індію?” “Так, я поїду, але я не маю грошей на квиток, щоб поїхати туди”. У найближчу неділю один багатий чоловік прийшов на молитву в церкву Харіет. Він сказав пасторові: «Я молився, і Бог мені повелів дати сестрі Харіет гроші». Так Харіет купила квиток на корабель до Індії. Вона ще не знала, що Бог хотів з нею робити там. Коли вона прибула в Бомбей, то відвідала одну англійську сім’ю. Їй сказали: “Там є жінка з-за кордону, вона чекає дитину й не має нікого, хто б допоміг їй”. Нарешті, після двомісячної подорожі через океан, сестра Харіет зрозуміла Божий план стосовно неї. Вона пішла до моєї прабаби, прийняла пологи й залишилася з мамою й дитиною ще на цілих шість місяців. Тією дитиною була моя бабуся... Коли я читаю свідчення моєї прабаби в записній книжці, я знаю, що Бог укаже нашому пасторові на необхідні потреби в Україні. Коли він був у Харкові, він почув про духовне пробудження в місцевій в'язниці. Він навіть не знав тоді, що свобода для проповіді Євангелії досягла в'язниці. Він відвідав в'язницю й побачив, що в'язніхристияни голодують. Частина моїх грошей пішла на їхню підтримку. Я одержала гарячу подяку від дружини одного з ув'язнених. Вона багато свідчила мені про пробудження у в'язниці й у серці її чоловіка. Бог допоміг і мені відвідати Україну! Я там познайомилася із Владиком Труновим і тепер ретельно підтримую його місіонерську працю серед тих, хто стали християнами у в'язниці. Також я намагаюся допомагати студентам коледжів дізнатися про живого Бога й надаю посильну допомогу старим людям... Недавно я йшла по своєму саду, що просипався після зими, і раптово зупинилася перед кущем ліщини. Промінь сонця впав на туго зв'язану бруньку. Я звернула на це увагу, вирішивши, що Бог хоче мені цим щось сказати. Я дивилася й дивилася на цю руду оболонку бруньки на тлі сірих хмар. Я зрівняла з нею своє життя. Перед тим, як я пішла на пенсію, мій стиль життя був подібний до безжиттєвої оболонки цієї бруньки. Але під цією безжиттєвою оболонкою, глибоко всередині, був захований новий, свіжий листочок! Настане весна, пройде м'який теплий дощ і воскресить той листочок до нового життя! “Дитя моє, адже це все відбувається так само й з тобою!” — я відчула в дусі, як Бог сказав мені ці слова. “Але це тільки початок”. Як Бог оживляє цю бруньку й листок розпрямляється й приходить в повну силу, так буде й зі мною з Божою допомогою! Я бачу попереду новий, прекрасний світ у спілкуванні з Господом й у праці на Божій ниві. Геннадій Андросов (підготував свідчення і фото).

2009 № 7

CTOP. 10

Через страждання до Бога

Я завжди радію, коли читаю свідчення людей, котрі, будучи відносно здоровими фізично, прийшли в покаянні до Господа Ісуса Христа, до пізнання Божої правди. Я ж прийшла до Господа через тяжкі випробування, та й зараз ці рядки пишу не я, а моя сестра в Господі, бо я не можу писати через інвалідність. Так, тепер, оглядаючись на своє минуле, я можу відверто сказати, що саме завдяки своїй хворобі я знайшла Ісуса Христа. Зараз мені 38 років. Я жила, як більшість людей. У свій час вийшла заміж, народила трьох чудових доньок. Але після третіх пологів я тяжко захворіла, мені був поставлений страшний діагноз: розсіяний енцефаломієліт. З 2000 року я маю 1 групу інвалідності.

Інтерв’ю. Ми запросили сьогодні декількох братів, щоб вони поділилися з нами своїм християнським досвідом та пережитим з Господом. Надіємось, що це послужить благословінням і для вас. Сьогодні у нас в гостях Іван Миколайович Швець, брат Нафан Чубарук і брат Павло Грищук. Іван Швець, 72 роки, народився в християнській сім’ї, ріс без батька, хрищений Духом Святим. Ніс пресвітерське служіння в с. Биківці Шумського р-ну. У нас з дружиною 8 дітей, семеро віруючі, хрещені Духом Святим, а один син полюбив цей світ і залишив Бога. Нафан Чубарук, 73 роки, народився в християнській сім’ї на Волині, Маневицький р-н., с. В и ш н і в к а. В 1 9 5 2 р о ц і п ер е ї ха л и н а Дніпропетровщину, там мене Бог христив Духом Святим. У 1990 році переїхали в США, м. Сіракуз, штат Нью-Йорк, де ніс дияконське служіння. Сім’я – 5 дітей, всі віруючі, хрищені Духом Святим. Павло Грищук, 71 рік, народився в Ровенській обл., Костопольський р-н, с. Постійне. Сім’я — 12 дітей. В 1994 році приїхали до Америки в шт. Вашінгтон. Пізніше переїхали в шт. Кентаки, де і проживаємо на даний час. Запитання: Декілька десятків років життєвого досвіду лежить за вашими плечима, як ви думаєте, що важливо знати віруючим в останні дні свого життя? Ів. Шв.: Саме головне і цінне — бути впевненому і довіреному в Слові Божому, довірятися Йому. І коли ми дали обітницю Богу служити, то дотримуватися цього. А також дуже важливо бути в єднанні з Господом і знати, що твоє ім’я записане в Книзі Життя. Я в цьому впевнений. Запитання: Як ми уже згадували на початку місце Писання: “Вони і в старості будуть плодовиті і свіжі”. Як Ви можете пояснити це місце із слова Божого? Ів. Шв.: Плодовиті і свіжі в старших роках, це коли людина старається дотримуватися чистого євангельського вчення, постійно бере участь в зібранні, доброзичлива, бере участь в усіх церковних заходах. Н. Ч.: Коли люди ходять в благоговінні перед Богом, то вони будуть плодовиті і свіжі (сочны — рос). Будуть заносити щирі молитви за сім’ю, родину, за діло Боже, за церкву. Запитання: Ми знаємо, що в старості батьки благословляють своїх дітей. Яке на вашу думку ставлення до дітей правильне? П.Гр.: Ну, звичайно, благословляти дітей, а не проклинати. Н.Ч.: Безумовно — щиро благословляти наших дітей. Бо Слово Боже нас учить благословляти навіть і ворогів наших. Ів. Шв.: В якому би стані не були батьки, то їхнє благословіння є дуже цінним. І молоді люди повинні в

Квітень–Червень

Повертаючись до свого духовного стану (ще до мого захворювання) відверто зізнаюсь, що була запеклою атеїсткою. Навколишній світ я сприймала тільки як матеріальну реальність. Коли ж захворіла, то мала безліч запитань, але не до всемогутнього Бога, а до смертних людей, лікарів. Та вони лише розводили руками, мовляв, медицина нічого допомогти не в силі. Мені було дуже важко змиритися з тим, що залишатимусь паралізованою завжди, ніколи не зможу обійняти своїх донечок. Мені не хотілося взагалі жити, але людина до всього звикає, навіть до страждань… Якось у 2005 році до нас у гості завітав давній товариш мого чоловіка Женя. Під час спілкування ми помітили, що він якийсь не такий: він не хотів розмовляти про буденні речі, а все повертав на духовну тему. Потім він зізнався, що повірив у Бога. Спочатку ми сприйняли цю звістку з насмішкою, подумали, що він попав під вплив «віяння моди». Я не могла зрозуміти, навіщо йому молодому, здоровому здалася ця віра в Бога? Але мене вразив його погляд, його щасливі очі, впевненість у його словах. Він переконував мене, що світ виник не просто так, а над усім є Всемогутній Творець, є Божий задум творіння всесвіту, людини. Саме тоді я вперше в житті поглянула

свою чергу шанувати батька і матір і буде їм в усьому добре вестися на землі. Із свого особистого життя можу лише засвідчити про ту велику милість Божу, яку Він давав для моєї сім’ї. У нас із дружиною восьмеро дітей. Бог не обминув їх Своєю ласкою. В житті моєму було багато випадків, я б сказав: випадків просто наче фантастичних. Одного разу стався такий випадок: в організації, де я працював, по два-чотири місяці не давали зарплату. Вдома не було ні копійки, було якесь свято, ми знаходилися на робочому майданчику, але не працювали. Я відійшов від бригади і мандрував понад озером, обдумуючи стан, в якому опинився із сім'єю, і ось у воді занесені гряззю я замітив наче гроші, і правда, коли я помив, то було 5 карбованців, зовсім поряд ще витягнув 25 крб. А це вже була милість Божа. Одного разу, ідучи вночі з молитви, я помітив, що вітер розносить якісь папірці, а це були гроші. Я й по сьогодні не пам'ятаю скільки їх назбирав. Третій випадок (це було зимою): я побачив, як кінь запряжений у сани робить величезні кола, час від часу виходить на дорогу, і ось в одному із таких поворотів я помітив, як щось із саней упало в сніг, не придавши тому значення я підійшов до коня, звільнив віжку, бо вона була натягнута туго, тому-то і кінь кружляв. Коли незабаром я пішов по воду до криниці і поцікавився, що то могло впасти з саней. Розгорнувши сніг, я підняв сумку в якій нарахував 28.878 крб. А того часу за ті гроші можна було купити 5 автомашин марки “Жигулі” 05 моделі. На другий день цей чоловік, що був на санях і ще з одним ходили і щось шукали. Я вже знав, що вони шукали. Сусід мій, який мав з ними розмову, пояснив мені, що загублена сумка з грошима. Я звичайно ту сумку з грошима віддав, а той другий чоловік, що допомагав шукати, і каже власнику тих грошей: “Дякуй Богові, що сумку знайшов віруючий, бо якби хтось із наших її знайшов, то ти ніколи б не побачив тих грошей”. Запитання: Вам напевно доводилося бути свідком смерті віруючих людей, готових до переходу (а може й не готових). Чим ви могли б поділитися з пережитого? Ів.Шв.: В моєму житті були просто дивні випадки, коли віруючі люди відходили з цього життя. Моя мама (як мала померти), то сказала до моєї дружини: “Іра, вкрий мене, бо більше ти мене вкривати не будеш”. І до ранку мама відійшла. Ще один випадок: моя старша сестра Оленка, коли її відвідали в неділю після ранкового зібрання і сказали, що домовились на другу неділю звершити хліболамання, а вона сказала, що на другу неділю вона придасть їм клопоту. І правда, на другу неділю її поховали. Також був такий випадок: одна сестра, старша за віком, була хвора і переказала, щоб брати прийшли і звершили по Слову Господньому помазання оливою. Я з одним братом не вийшли із села, як та сестра відійшла у вічність.

навколо якимось новим поглядом, піддавши сумнівам свої атеїстичні погляди. Женя поїхав, а я залишилася наодинці зі своїми спантеличеними думками. Я навіть не могла спокійно спати. Думала, а що як справді мені колись прийдеться давати відповідь перед Богом за своє життя, за свої вчинки? Потім я знову мала зустріч з Женею, у мене накопичилося багато запитань про віру в Бога, на які Женя давав мені відповіді. Мого чоловіка, на жаль, наша розмова не торкнулася. Потім Женя запросив нас до церкви і ми однієї неділі відвідали їхнє богослужіння. Я познайомилася з багатьма людьми, мене вражала якась внутрішня єдність присутніх на зібранні, я побачила особливе ставлення тих людей одне до одного, мені також здавалося, що кожного з них турбував духовний стан моєї душі. Я не довго вагалася і покаялася у своїх гріхах і надбала в серці такий спокій та мир, про який не могла раніше навіть мріяти. Я відчула присутність самого Господа! Я безмежно вдячна Спасителю Ісусу Христу за Його велику любов і милість до мене, за те терпіння, що Він виявляв до мене в усі роки мого невір’я. Ісус Христос не лише прощає нам наші гріхи, а й цілком змінює наші серця і кожне життя для вічної слави. Амінь.Тетяна Сорока, с. Новороманівка, Знам’янський р-н, Кіровоградська обл., 27452. Тел.: +3 8 067 38 99 566.

Запитання: Кажуть, що буває таке: людина не може померти тоді, коли в неї в житті ще не все впорядковано? Ів.Шв.: Просто скажу із пережитого: коли я ще ніс служіння в с. Биків ці, то був такий випадок, в тій церкві було дві сестри Ганна та Явдошка. Коли Ганна важко захворіла, то зійшлася уся родина, помолились, попрощались, а сестра Явдошка не повністю примирилась з сестрою Ганною, хоч вони були в родинному відношенні. І ось вдома Явдошка розказала чоловікові про свій стан і він (як служитель) каже: “Ану вставай і збирайся”. Вони вночі пішли до Ганни і закінчили справу примирення. Чоловік з Явдохою ще додому не дійшли, як Ганна відійшла у вічність. Ще один приклад пам'ятаю: один відступник, коли він помирав, то не міг померти. Хто тільки що казав над ним робити, дійшло до того, що над ним хотіли стелю зривати, бо дуже довго мучився. Віруючі люди, як правило, тихенько з усмішкою відходять, бо ідуть до свого Господа. Запитання: Як правильно закладати фундамент, щоб не прийшлося пожинати погані плоди? Ів.Шв.: Один чоловік подав запитання вихователю дітей: з якого часу потрібно починати виховувати дитину? І він почув зворотнє запитання: А скільки років вашій дитині? Відповідь: 3 роки. Вихователь каже: ви запізнилися на цілих три роки і дев'ять місяців. Тоді чоловік знову говорить: адже моїй дитині всього три роки. Вихователь каже: і це є так насправді. Ще з початку зачаття дитини потрібно піклуватись через маму про її стан, тобто щоб майбутня мама постійно була спокійною, не дратувати її, не перевантажувати роботою тощо. Чого в людей (особливо в наш час) дуже бракує. Від неправильних стосунків між подружжям буває дуже часто діти не такі, яких би ми хотіли б бачити. А тому Писання вчить нас, щоб ми пильнували всякого часу і тоді Бог миру буде з нами. Запитання: “І буде останніми днями, говорить Господь, Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, - і будуть пророкувати сини ваші та доньки, юнаки ж ваші будуть бачити видіння, а старим вашим сни будуть снитися” (Дії Ап.2:17). Ів.Шв.: Щодо злиття Духа Святого, то потрібно молитись, щоб Бог послав ревність про Дари Духовні та Хрещення Духом Святим. Це я б сказав так: як для риби потрібна для життя вода, так для християнина потрібне Хрещення Духом Святим. Щодо видінь, то потрібно молитися, щоб видіння були ясними. Щоб той, хто бачив видіння, міг пояснити його значення, а інакше будуть непорозуміння. Щодо снів то в наш час я помітив, що на них навіть не звертають уваги.

Продовження на стор. 11

2009 № 7

CTOP. 11

Свобода Християн в Америці під загрозою!!! Як ніколи раніше, християни в Америці змушені відстоювати свої права. Це щось страшне, але це реальність. Сьогодні є такі люди, котрі хотіли б забрати усе святе і те, що тільки навіть нагадує про Бога. Це про щось говорить усім нам, християнам. Необхідно об’єднатися в боротьбі за право вірити та служити Богові в цьому краю вільно. Америка по праву називається християнською державою, її закон та конституція були засновані згідно Закону Божого, і це ворог хоче забрати у нас сьогодні. Твій час стояти в боротьбі за право служити Богу. Що ти можеш робити, це найперше молитися, поправити своє життя перед Богом. Молитись за тих, хто стоять в боротьбі перед лицем держави за права християн. Це ACLJ (американський центр закону та правосуддя). Для тих, хто має доступ до комп'ютера, ви можете відвідати їхній сайт ACLJ. Org. Підписати петицію в підтримку їхньої боротьби, або подзвонити: 1877-989-2255, щоб

підписати петицію. Чим більше людей підпишеться, тим більше права голосу вони мають перед законом.

Focus on the Family Action (фокус на сім’ю). Організація заснована Dr. James Dobson. Відвідавши їх сайт, також можна підписати петицію. Молитись за їх служіння. Ми не говоримо про політику, мова йде за виживання. Колись суддя Ізраїльський Їфтах сказав до Аммонових синів (Суд.11:24): “Те, що нам дав наш Бог, по праву належить нам”. А також ми знаємо, коли Ізраїль був легковажний і не завоював свій уділ дарований їм Богом, так і залишились ті землі за тими народами на їхню ж біду. Минулого року весною ми просили підписатися на петицію за свободу проповіді по радіо, і сьогодні хочемо дякувати Богу за даровану допомогу, де 26 лютого в Сенаті було проголошено проти закону, який би обмежував проповідь Євангелія в Америці. “За” — 87, “Проти” — 11. Слава Богу! Але це не кінець, вороги шукають різні “лазейки” для того, щоб знайти спосіб заглушити голос Євангелії, і за це треба молитись. Приводимо декілька явних фактів, які повинні заставити нас зрозуміти, що сьогодні час бити тривогу в небо. Це сталося протягом тільки декількох останніх місяців.

1. Під час служіння застрілили баптистського пастора в штаті Алабама.

2. Гомосексуалісти вриваються в церкву, зривають зібрання і насміхаються над віруючими. Влада не вступилася, ЗМІ мовчать про це.

3. Вчителі, які говорять (чи навіть згадують) про Бога в школі, втрачають працю.

4. Інші ж безбожні вчителі насміхаються над вірою в Бога і їм за це ніхто не має права зробити зауваження.

5. Атеїстичні лозунги (що нема Бога) і безбожні заклики з'являються все частіше в рекламі в наших містах.

6. Безбожники стараються зняти навіть історичні пам’ячники, які є в публічних місцях і нагадують про Бога: 10 заповідей, постаменти хреста і багато інших речей.

7. Студенти, які приносять в школу речі, що нагадують про Бога (або ж коли студенти десь збираються для молитви), притягаються до адміністративної чи судової відповідальності.

8. B декількох штатах піднімається питання за вживання спільного туалету (це деградація суспільства).

В свою очередь, те гомосексуалисты, которые находились в здании церкви, поднялись со своих мест и начали громко кричать, прерывая служение. После этого они сорвали пожарную сигнализацию и выгнав 9 ноября банда из 30 гомосексуалистов напала на из-за кафедры пастора, развернули флаг с радугой и христианскую церковь в городе Лэнсинг, штат надписью “IT’S OKAY TO BE GAY!” (Быть геем это Мичиган, США, - сообщает Христианский нормально!). Мегапортал invictory.org со ссылкой на Christian TeleГомосексуалисты всячески пытались graph и Baptist Press. спровоцировать христиан на негативную реакцию, Некоторые из них прошли в здание церкви, как чтобы заснять ее на камеру. Зданию церкви был обычные прихожане, остальные были одеты в нанесен ущерб. Спустя час после акции охрана обнаружила пару гомосексуалистов, которые розовое и черное и собрались возле здания церкви. занимались сексом в общественном туалете в церкви. Во время служения гомосексуалисты возле здания Стоит отметить, что полиция их даже не задержала. Настоящая проблема здесь состоит в том, что церкви начали бить по ведрам и кричать в мегафон: «Иисус был геем». При этом они несли перевернутый СМИ отказались освещать эту историю, которая, на организованная группа ненавистников геев напала на самом деле является самой тревожной и гомосексуальную церковь, об этом узнали бы не розовый крест и раздавали прохожим буклеты. возмутительной за весь 2008 год. Если бы только в каждом штате Америки, но и по всему миру.

Банда гомосексуалистов напала на церковь в США

Археологи обнаружили т е а т р библейского царя Ирода Группе ученых из Еврейского университета

в Иерусалиме удалось обнаружить театр царя Ирода. Особую ценность находке придают прекрасно сохранившиеся фрески на стенах «царской ложи» театра.

обнаруженный образец фигуративного искусства, относящийся к правлению Ирода Великого. Раскопки на территории Иродиона ведутся с 1956 года. В мае 2007 года экспедиция под руководством Эхуда Нетцера обнаружила Пока археологи полностью открыли лишь предполагаемое место захоронения царя Ирода. одну из стенных росписей в «царской ложе», на Христианское новостное агентство на которой изображены олень, собака и полубог у www.invictory.org алтаря. По словам ученых, фреска — первый

Чорне море, що ізольоване землею навкруги, в східній Європі збирає нечистоти з 17 європейських країн через річки. Води, переповнені нечистим воднем. Але якщо вибрати водень із вод моря — це буде не тільки очищення водоймища, а також величезна маса чистої енергії. Але для того, щоб перевести це в реальність, вченим ще потрібно багато попрацювати. Щоб відділити водень — це досить складний електрохімічний та фотохімічний процес при температурі 800-1500 градусів по Цельсію. Саме так виділяється водень. Ми надіємося, що дослідники винайдуть метод видобування цієї чистої енергії. Взято з National Geographic News Продовження з Стор. 10 Запитання: Кажуть, що в для збору людей терміни або слова наукові, це перша відхилялись ні наліво ні направо від Євангельської с т а р о с т і п р и х о д и т ь с я ознака про наявність в тієї людини гордості, такі люди науки та від простоти Христової. Не зважати ні на пожинати багато того, що посіяв у молодості? уникають від спілкування з простими людьми. Такі обставини, які можуть дуже скоро мінятися, ні на Н. Ч.: Так, це безумовно так є, до 50 років ми люди (як правило) важкі на виправлення, а це вже добробут, а бути істинними та достойними учнями сіємо, після 50 починаємо пожинати. проблема. Слово Боже учить нас, щоб ми понижували Ісуса Христа. Ів. Шв.: Для прикладу, я запитав одного брата, що самих себе. Запитання: З якими рисами характеру найбільше це таке, що твої діти так вийшли з під контролю? А Запитання.: Переступивши поріг біблійного віку, приходиться боротися? він каже: це я пожинаю свої плоди. Це я таким був... доходячи до глибокої старості, що б ви хотіли Ів. Шв.: Спостерігаючи за людьми і за собою, Що я сіяв в молодих роках, пожинаю в своїх дітях. побажати тим, котрі йдуть за вами? найбільш важко боротися з непослухом і впертістю. Запитання: На які життєво-важливі сторони в Н.Ч.: Щоб Слово Боже досліджували і Запитання: Що ви можете порадити тим, хто в житті людини варто звернути увагу? виконували. старості залишається одинаком: вдівцем чи вдовою? Ів. Шв.: Дуже важливо звертати увагу на те, щоб Ів.Шв.: Тим, котрі йдуть за нами мої побажання: Ів. Шв.: У нас на Україні були два старички, не ображатися, а завжди й з усіма бути в мирі. щоб строго виконували Слово Боже, і щоб їхнє життя один невіруючий, а другий віруючий, і обидва в 72 Розпрощатись із власною впертістю, непослухом. відповідало написаному в Слові. Запитання: Чи бувають в старості проблеми з Запитання: Які були помилки, чи можна їх роки залишилися вдівцями. При зустрічі (як з одним, так і з другим) по їхній розмові я зрозумів, гордістю? уникнути, як це вам вдавалось? Н.Ч.: Так, і з цим треба боротися. Бо чоловік думає П. Гр.: Помилки звичайно були. Один вихід: що дуже важко залишатися одинокому. Молоді люди, наші діти у них свої турботи, свої погляди на про себе: я багато прожив, багато знаю. Тому треба покаятись і більше не повторювати. трудитись над собою, і це стосується і проповідників, Ів. Шв.: Всі люди можуть помилятися. Найбільша життя, а старим здається, що на них ніхто ніякої і служителів. із помилок: це коли допускаєш невір’я в серце і цього уваги не звертає, а ворог душ людських тут як тут, він має що піднести не тільки молодим, а й старим, і П.Гр.: Є написано, що початком падіння людини є можна уникнути тільки через піст і молитву. гордість. І це такий гріх, що за нього ніхто не карає, а Запитання: Ми розуміємо, що Бог піклується про тому-то бувають непорозуміння. А нам (старшим) його треба викорінити. кожне покоління, що б ви хотіли побажати тим, кому треба більше й більше смирятися під міцну руку Божу. Ів. Шв.: Якщо людина, будучи в старшому віці і понад сорок років? Інтерв’ю провела Оля Єпік. на бесіді (чи навіть у проповіді) вживає незрозумілі Ів. Шв.: Моя порада ще раз у тім, щоб не

Квітень–Червень

2009 № 7

CTOP. 12 Будучи натхнений Духом Святим, я хочу сповістити це тривожне повідомлення для всіх братів і сестер у Господі. ЗЕМЛЕ, ПОТРЯСАЮЧЕ ЛИХО НАСТУПАЄ! ВОНО БУДЕ ТАКИМ СТРАШНИМ, ЩО МИ ВСІ БУДЕМО ТРЕМТІТИ – НАВІТЬ Давид Вілкерсон САМІ ПОБОЖНІ СЕРЕД НАС. Протягом останніх десяти років я застерігав про тисячі пожарів, які повинні прийти на New York City. Вони захоплять всі околиці, в тім числі і New Jersey і Connecticut. Великі міста по всій Америці відчують паніку і палючі вогні – такі, як ми колись бачили в Watts, Los Angeles, декілька років назад. Будуть паніки і вогні по містах всього світу.

Гость

— Здравствуй, я к тебе.

— Здравствуй… Тарасова Наталия — Не узнала?

— Что-то не припомню.

— А ведь я твой близкий друг.

— Мой друг? Смешно. Я хорошо знаю всех своих друзей, а тебя, похоже, вижу впервые.

— А ведь мы провели вместе много времени. И это было особое время для тебя.

— Особое время? О чем это ты?

— Хорошо, я тебе напомню. … Тебе семнадцать, ты сидишь на подоконнике в своей комнате, тебе плохо. Родители тебя не понимают, друзья оставили, и жизнь кажется никчемной, пустой. Тогда, глядя в звездное небо, ты произносишь…

Цікаво знати. Америку населяють 303 млн. жителів. Із них:

Будуть злодійства – включаючи Times Square, New York City. Те, що ми переживаємо зараз, не відступлення, навіть не депресія. Ми є під Божим гнівом. В Псалмах (11:3) написано: “Як основи зруйновано, - що тоді праведний зробить?” Бог судить люті гріхи Америки і інших націй. Він руйнує світські засади. Пророк Ієремія умовляв нечестивих Ізраїльтян, “… Так говорить Господь: Ось готую лихе проти вас, і задумую задум на вас, - верніться ж ви кожен з дороги своєї лихої, і поліпшіть дороги свої й свої вчинки! Та вони відказали: “Пропало! Бо ми будемо ходити за своїми думками, і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого” (Ієремії, 18:11-12). В Псалмі (10:6) Давид перестерігає: “Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, вогонь і сірку, і вітер гарячий, - це частка їхньої чаші” Чому? Давид відповідає: “Бо Господь справедливий” (7 вірш). Це є справедливий суд – подібно судам Содоми і Гоморри і в дні Ноя. ТО ЩО ПРАВЕДНИМ ЛИШАЄТЬСЯ РОБИТИ? Насамперед, я даю вам практичне слово, яке я одержав для особистої вказівки. Якщо можливо,

зробіть собі запас продуктів на 30 днів, які не швидко псуються, приготуйте інші необхідні речі. У великих містах продуктові магазини спорожнюються протягом години, коли є загроза якоїсь небезпеки. А що стосується до духовного, то ми маємо два вибори. Це написано в Псалмів, 10: “Відлітай ти на гору свою, немов птах...”. Або, як Давид каже в 4-му віршу: “Господь у святім Своїм храмі, Господь – престол Його на небесах, бачать очі Його, повіки Його випробовують людських синів!” “Я надіюсь на Господа...” (1 вірш). Я скажу до своєї душі: Не треба втікати... не треба ховатись. Це є справедливе Боже діло. Я зверну очима на Господа, Який ніжним і ласкавим оком спостерігає над кожним кроком моїм – довіряючись, що Він визволить Своїх дітей навіть через потопи, пожари, катастрофи і різні випробування. Примітка: Я не знаю, коли це все має трапитись, але я знаю, що це буде незабаром. Я виклав мою душу перед вами, а як ви приймете це повідомлення, вже від вас залежить. Нехай вас Бог благословить. Ваш брат в Господі, www.davidwilkerson.org

— Бог, если Ты есть, то откройся мне… Да, я хорошо помню тот вечер. Сколько лет прошло!

— А вот еще один момент - тяжесть греха давит тебя, и ты плачешь. Кажется, что ты летишь в огромную пропасть, черную пропасть, и спасти тебя некому…

— Я видела огонь ада, мне было так плохо. Но Иисус помог мне, протянул Свою руку, подхватил меня, спас. Да, ты действительно много знаешь обо мне.

— Говорю же, я - твой близкий друг. Я прихожу в особое время, важное время. Вот совсем недавно, когда спали дети и твой муж, мы снова были вместе. Не помнишь?

— Помню, мне не спалось, я не знала почему. Дети так сладко сопели в своих кроватках, за окном была метель. Я долго смотрела на ночной город, а потом молилась, разговаривала с Богом, даже пела…

— Ну и ?

— Да, я узнала тебя. Узнала по тихим шагам и мягкому голосу, по горечи и боли, которую ты часто приносишь в мое сердце. Ты - мое ОДИНОЧЕСТВО.

— Да это я.

- Но почему ты приходишь ко мне? Почему Бог допускает это?

— Чтобы Его голос ничего не заглушало, чтобы его Слово было острым, словно меч, а утешение нежным, чтобы ты остановилась среди суеты и …

— Чтобы я думала о небесном больше, чем о земном, чтобы я училась прощать тех, кто причинил мне боль…

— И просто, чтобы ты побыла наедине со своим Отцом, любящим Отцом.

— Ну что же, тогда добро пожаловать… ОДИНОЧЕСТВО.

Сенат складається з 100 членів, серед них по одному сербу, ліванцю, негру, китайцю, японцю, мексиканцю. По 2 поляка, кубинця, грека, 3 італійця, 4 німця, 6 ірландців, 12 євреїв, 64 англоамериканці (включаючи 1 шотландця).

38 мл. – афроамериканців; 12 млн. – американців азіатського походження, із них: 3 млн. – китайці; 3,5 млн.- араби; 42 млн. – латиноамериканці (іспаномовні). Останні 200 млн. - білі, із них: 48 млн. вихідці із німців; 44 млн.- ірландці; 37 млн.- англо-американці, із них 5 млн. шотландці та вихідці з північної Ірландії, Уельсу і т.п.

26 млн.- італійці; 10 млн.- поляки; 6 млн.- євреї; 5 млн.- українці; 5 млн.- росіяни; 4,5 млн.- голландці; 1 млн. з плюсом - греки; 14 м лн. всіх інших різних національностей.

44 президента, із них 35 англійців, із них 5 шотландців, включаючи Д. Вашингтона, 3 ірландці, 3 голландці, 2 німці, 1афроамериканець. Найбагатші люди Америки — 358 мільярдів, із них: 1 мільярдер на 800 тисяч населення.

213 – англо-американці, із них 10 шотландців; 108 євреїв; 7 – італійців; 5 – німців; 4 – китайці; по три грека і ліванці. По 2 голландці, індуси, араби, мексиканці. По одному вірмену, персу, угорцю, корейцю, кубинцю, ірландцю, афроамериканцю.

Якщо Ви бажаєте персонально отримувати газету “Відродження”, заповніть цей бланк і відішліть нам.

ПІДПИСНИЙ БЛАНК

Так, я бажаю отримувати “Відродження”

Пишіть англійською мовою:

FIRST NAME: ____________________________ LAST NAME: ____________________________ ADDRESS: ____________________________ _____________________________ TEL: ( )_________-___________

$ ____ Висилаю мою пожертву на “Відродження” Ваші запитання, пропозиції, відгуки відсилайте на нашy адресy. Увага! Щоб отримувати “Відродження”, Ви не мусите висилати пожертву.

Наша адреса: Christian Mission EBENEZER PO Box 12050 Lexington, KY 40580-2050 Email: info@cmebenezer.com

Please visit our website www.cmebenezer.com you can buy online and get more Information.

Вишліть це разом з Вашою пожертвою

ВАШІ ПОЖЕРТВИ!!! Місіонерська Школа..............$ ___________ с. Новоукраїнка, сироти.........$ ___________ Місіонери………………...…..$___________ Діти-сироти………………….$___________ Тюремне служіння..…..……..$____________ Медичний Реаб. Центр……...$___________ Нарко-Алко Реаб. Центр…....$___________ Де найбільш потрібно……….$___________ ’’ВІДРОДЖЕННЯ’’……........$___________ На Рибу....................................$ ___________ Бажаю щомісячно підтримувати вказане служіння.

Emergency List Якщо Ви бажаєте отримувати персонально пошту від нашої місії в разі різних екстремальних нужд, де трапляються нещасні випадки і потрібна термінова поміч, вишліть нам свою адресу з поміткою: “Поставте мою адресу на EMERGENCY LIST” і Ви зможете прийняти участь в найскрутніших випадках (в різних місцях та обставинах). Це Ви можете зробити поштою, використавши наш зворотній конверт або ж вишліть нам E-mail нa info@cmebenezer.com Відповідальний за випуск: Павло Чубарук, тел. (859)552-0596. Відповідальна за розповсюдження: Людмила Леськів, тел. (859)421-6185. Коректура: Геннадій Андросов, тел. +3 8(05355)4-85-56.

Газета видається за рахунок добровільних пожертвувань читачів. Редакція не завжди поділяє погляди авторів і залишає за собою право редагувати подані статті.