Не завжди так буде, як сьогодні. Може бути, що воно не повториться більше. У нас є можливість, давайте нею скористаємось. Ти можеш прийняти участь в жнивах Господніх, які закінчуються. На сьогодні багато нових місіонерських точок відкрито і там ти можеш допомогти, щоб Євангелія проповід увалася. Цього літа організовується збір групи молоді для допомоги місіонерам у проведенні літніх таборів для дітей та підлітків в населених пунктах, де працюють місіонери, а також для проповіді Євангелії усім людям на вулицях і дітям в інтернатах.(Продовження на 5 стор.)
Шановний читачу! Воскресіння Ісуса Христа – це не просто історичний факт і початок нової ери, але це постійно діючий факт, який відбувається в серцях людей. І сьогодні кожен, хто вірує в Сина Божого і приймає Його, як особистого Cпасителя, покаявшись в своїх гріхах перед Ним, воскрес разом з Ним для нового життя. Христос воскрес! Чи ти можеш сказати, що Він воістину воскрес? І ти разом з Ним воскрес для нового життя? Якщо ні, то я хочу тобі сказати добру новину, що Він живий і хоче, щоб ти жив. Бог сильний воскресити тебе до нового життя. Лише прийди до Нього в молитві покаяння, визнавши свої провини перед Ним і прийми Його в своє серце, як особистого Cпасителя, і радість Його воскресіння стане просто тепер і твоєю радістю! Якщо Ісус живий для тебе, поспіши поділитися цією унікальною радістю з іншими.
Христос воскрес! Він воістину воскрес!
СВІДЧЕННЯ ПРО ВОСКРЕСЛОГО ХРИСТА У ВАШОМУ ЖИТТІ «І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!» (Дії 4:33). Свідчення про воскресіння містить у собі не просто повідомлення про те, що Христос воскрес, а засвідчення того, що воскреслий Христос зробив особисто в моєму житті. Те, що я пережив, чому я – свідок! Я не стояв у хреста, як мати Ісуса, чи як учень Іоанн. Я не був у пустому гробі, де поклали тіло Ісуса, як апостол Петро. Я не зустрів воскреслого Христа, як Марія Магдалина. Але я особисто пережив таке, що можу з упевненістю сказати: безсумнівно, Христос живий! Він воскрес! Вже 20 років минуло відтоді, коли я вперше почув проповідь Євангелії про те, що Христос – живий Бог, що віра в Бога – не релігійні обряди, а живе спілкування з Ісусом Христом. Тоді я задав собі запитання: «Якщо все, що написано в Біблії – правда, то невже ж я такий безумець, що залишуся осторонь цієї правди?!» Я мав сумнів: як Бог почує мене серед мільйонів інших людей на землі? Але одного разу вночі на кухні я схилив свої коліна і в молитві звернувся до незнаного й невидимого Бога з проханням, щоб Бог відкрився мені. І сталося чудо! Продовження на стор. 11
«Якщо ти покликаний бути місіонером, ти залишишся вірним до кінця. Навіть якщо ти й покинеш, завжди відчуватимеш якусь нестачу і неповноту аж до тих пір, поки знову не повернешся до свого покликання!». Ці слова промовив на м і с і о н е р с ь к і й конференції місії «Добрий Самарянин» в червні 2012 р. (м. Рівне) Олег Гайдаров, замісник директора місії «Добрий Самарянин», відповідальний за місіонерське служіння. Буквально через півроку після цієї конференції Бог покликав Олега Гайдарова до Себе.
Продовження на стор. 8
№ 22, 2013 р.
CTOP. 2
Роздуми над спірними питаннями Біблії.
Дорогі друзі, спірні питання чи питання, які неоднаково розуміють віруючі, пояснити не так-то й просто. Звичайно, є люди, які вимагають, щоб ми давали пояснення саме так, як вони розуміють, не інакше, або ж зовсім не торкатися спірних питань. Але вимагати легше, а що робити нам, працівникам журналу, якщо серед читачів, членів церкви ХВЄ, є люди одного й іншого розуміння? Чи маємо ми право відмовляти в публікації матеріалів, над яким людина працювала тривалий час? І чи будемо ми праві перед Богом, якщо одним будемо відмовляти, а іншим – дозволяти? Або ж будемо замовчувати те чи інше питання з нашого християнського життя, нікому не даючи дозволу про це говорити? Кожен християнин, вихований у дусі Євангелії, скаже, що так робити не варто. Знову ж таки: чи зможемо ми утримувати заборону, якщо б навіть дуже цього хотіли? Тому варто навчитися вислуховувати й такі думки, з якими ми не згодні. Причому, жодної шкоди від дискусії над спірними питаннями не буде, а користь може бути неабияка, тим більше, що в цій статті матеріал пояснює бакалавр богослов’я, євангеліст і вчитель, тобто людина, яка протягом багатьох років систематично займається вивченням Слова Божого.
Місце вечері Господньої Чміль Степан Якович. На цю тему було багато сказано й написано. Мені також довелося чимало про це говорити. Після тривалих молитов і уважного дослідження Слова Божого, Дух Святий поклав мені на серце поділитися з вами тим, що мені стало зрозумілим і ясним з опису цієї події в Слові Божому. Насамперед, хочу розподілити розгляд цього питання на три частини: 1. Вечеря з омовінням ніг учням, коли в Юду увійшов сатана і він пішов до первосвящеників. 2. Приготування Христа і учнів до Вечері Господньої, опрісноків. 3. Сама Вечеря, опрісноки, пасха, звідки Христос пішов до Гефсиманського саду, куди потім прийшов Юда. Стосовно омовіння ніг варто зазначити, що це було здійснено не на останній вечері, де була дана заповідь спомину смерті Христа, а за декілька днів раніше. Розглянемо це в Євангеліях по порядку. 1. ПЕРЕД ПАСХОЮ. Матвія, 26 розділ: 1. І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням: 2. Ви знаєте, що через ДВА ДНІ буде Пасха, і Людський Син буде виданий на розп'яття. 3. Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою, 4. і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити. 5. І вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась.
Далі читаємо з 14-го вірша:
14. Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників, 15. і сказав: Що хочете дати мені, і я вам Його видам? І вони йому виплатили тридцять срібняків. (Отже,
попереду ще були дні для цієї зради).
А тепер розглянемо, що говорить про це євангеліст Марк. Марка, 14 розділ: 1. За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити. 2. Вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась (те ж саме, що й у Матвія). 10. Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати. 11. А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його (І тут попереду ще є дні
для зручного часу зради Ісуса).
Прослідкуємо Євангеліє від Луки. Луки, 22 розділ: 1. НАБЛИЖАЛОСЯ ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься. 2. А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу... 3. Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох. 4. І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його. 5. Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків. 6. І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу... (і тут ще є попереду дні для
вибору часу для зради).
У цьому уривку ми отримуємо важливу інформацію про те, що в Юду увійшов сатана, після чого він пішов до первосвящеників, щоб домовитися з ними про ціну зради Ісуса. Але КОЛИ ж в Юду увійшов сатана? Коли ж саме він пішов до первосвящеників? Коли ж саме були ці дні для зручного часу?
Розглянемо ці факти в Євангелії від Івана. Івана, 13 розділ: 1. ПЕРЕД СВЯТОМ ПАСХИ Ісус, знаючи, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх. 2. Під час же вечері (тобто на одній з вечерь перед святом Пасхи), як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріоту, щоб він видав Його (зауважмо, що в Юду сатана ще не увійшов, а лише вклав йому думку зрадити Христа. Він все ще планує зраду, але не вирішить, як це зробити), 3. то Ісус, знаючи те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить, 4. устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується. 5. Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний. 15. Бо то Я вам приклада дав (не заповідь!), щоб і ви те чинили, як Я вам учинив. 16. Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його. 17. Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините! 18. Не про всіх вас кажу. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збулося Писання: Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту свою! 19. Уже тепер вам кажу, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я. 21. Промовивши це, затривожився духом Ісус, і освідчив, говорячи: Поправді, поправді кажу вам, що
цих подій підтверджують також інші євангелісти: Мт. 26:30: "А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли" (після Вечері Господньої). Мрк. 14:26: "А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли". Лк. 22:39: "І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його". Із всіх Євангелій ми бачимо, що Христос після Вечері пішов на гору Оливну, в Гетсиманський сад. І нікуди Він більше заходив на шляху до саду. Усі наставляння Христа і Його первосвященицька молитва, про що оповідають 14-17 розділи Євангелія від Іоанна, відбувалися ПІСЛЯ омовіння ніг. 2. ДЕНЬ ПРИГОТУВАННЯ ПАСХИ. Яким чином було звершено служіння в останній вечі р, пі д час УС ТАНОВЛ ЕННЯ В ЕЧЕР І ГОСПОДНЬОЇ, тобто в час опрісноків, свята Пасхи? Розглянемо місця Писання, що оповідають про ці події. Матвія, 26 розділ: 17. А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі? 18. А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе. 19. І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати (це було в перший день опрісноків, очевидно з
самого ранку. Пасху євреї споживали ввечері. Все, що потрібно для вечірньої трапези, готувалося вдень).
Що розповідає про це євангеліст Марк? Марка, 14 розділ: 12. А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити? 13. І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним. 14. І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: Учитель питає: Де кімната Моя, в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху? 15. І він вам покаже велику горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас. 16. І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, і зачали вони пасху готувати (і тут така ж
картина: учні все приготували вдень для вечірньої трапези). один із вас видасть Мене!... 22. І озиралися учні один на одного, непевними бувши, про кого Він каже. 23. При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус. 24. От цьому кивнув Симон Петро та й шепнув: Запитай, хто б то був, що про нього Він каже? 25. І, пригорнувшись до лоня Ісусового, той говорить до Нього: Хто це, Господи? 26. Ісус же відказує: Це той, кому, умочивши, подам Я куска. І, вмочивши куска, подав синові Симона, Юді Іскаріотському!... 27. За тим же куском тоді в нього ввійшов сатана (до
цього моменту тільки думка про зраду була вкладена дияволом в його серце. Ін. 13:2). А Ісус йому каже: Що
ти робиш роби швидше... 28. Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чого сказав Він йому. 29. А тому, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі думали, ніби каже до нього Ісус: Купи, що потрібно на свято для нас (отже, свято було ще попереду і можна було щось купити і приготуватися до нього), або щоб убогим подав що. 30. А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч (він пішов до первосвящеників домовитися про
остаточну зраду (видачу) і взяти у них гроші. Про це розповідається конкретно в раніше згаданих цитатах Писання. В Лук. 22:3-4 ми вже читаємо: "Увійшов сатана в Юду" і він пішов і говорив з первосвящениками і начальниками, яким саме чином видати Його їм).
31. Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: Тепер ось прославивсь Син Людський, і в Ньому прославився Бог. Ісус веде бесіду з учнями. яка продовжується в 14 розділі. В кінці цього розділу (в 31 вірші) Христос промовляє: "Уставайте. підемо звідси". Це значить, Ісус пішов ще кудись із Своїми учнями, можливо. в інший дім. Там Він продовжує розмову про виноградну лозу (15 розділ), про Дух Святий, про молитву (16 розділ). Тут же Він підносить Свою первосвященицьку молитву (17 розділ). У 18 розділі, з першого вірша, Іоанн вводить нас в русло подій, що мали місце в останній вечір перебування Ісуса Христа на землі разом з учнями (до смерті), до закінчення Вечері Господньої, не розподіляючи події конкретно по дням. Іоанна, 18 розділ: 1. Промовивши це, Ісус вийшов із учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та учні Його. 2. Але й Юда, що видав Його, знав те місце, бо там часто збирались Ісус й Його учні. 3. Отож Юда, узявши відділ війська та службу від первосвящеників і фарисеїв, приходить туди... Порядок
Що говорить Лука? Луки, 22 розділ: 7. І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало. 8. І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми. 13. І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху (тут ще більш точно сказано:
Ісус посилає Петра й Іоанна приготувати все, що необхідно для вечірнього служіння. Пасхальний стіл накритий!). 3. ВЕЧЕРЯ ГОСПОДНЯ Матвія, 26 розділ: 20. А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл. 21. І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене... 22. А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи? 23. А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене. 24. Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився! 25. Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав...
Тут Христос вдруге говорить про зраду. Юда також присутній на цій вечері разом з іншими учнями, хоч вже декілька днів назад взяв гроші у первосвящеників за свою зраду і тепер шукає зручного моменту для цього. Див. Мт. 26:14-16, Мар. 14:10-11, Лук. 22:2-6. Вечеря Господня в Євангелії від Марка. Марка, 14 розділ: 17. А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма. 18. І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, який споживає зо Мною, видасть Мене... 19. Вони зачали сумувати, і один по одному питати Його: Чи не я? 20. А Він їм сказав: Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною... 21. Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!...
Продовжується трапеза.
25. Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім!
(продовження на стор. 11)
№ 22, 2013 р.
CTOP. 3
The Modern Day Gentleman Noblesse Oblige – with nobility comes obligation – a French term intended to convey that those who posses strength, intelligence or wealth are responsible to use such privileges to serve the common good. It was out of this term that the concept of a gentleman sprang forth. A gentleman was a man who took care to serve and protect those weaker than him – either physically, mentally, or financially – a man who showed respect and consideration for others both by courteous manners and good grooming. It is for this man, or should I say, his modern day equivalent, that I am an advocate today. The gentleman has all but disappeared in our day, and it is high time we brought him back. In my studies I have found the most neglected aspect of gentlemanly behavior is that of male interaction with the fair gender – in modern English: what it means to be a gentleman toward a lady. Narrowing my subject to this aspect I will also focus, though to a lesser extent, on the responsibility of the ladies to respond to and encourage the proper behavior of the gentleman in their lives, and finally, on both the gentleman and the lady in their responsibility towards God in this area. Is Chivalry Dead? For decades gentlemanly behavior has experienced decline. Not only are men becoming less apt to offer service, but ladies are much more likely to refuse it. A man gives up when his assistance is consistently shunned and so does the poor lady left sitting in the car waiting for a gentleman to open the door. In an attempt to remedy this sad situation I could, as many do, lay out the rules of basic etiquette, encompassing the obvious doors, chairs, boxes, bags, and other such practices. Yet while all of these now uncommon courtesies are admirable they are merely signs that one is a gentleman or lady, not the means of becoming one. And as such a mere review of the appropriate actions is unlikely to cause lasting change. You see, gentlemanly behavior is an attitude of heart, not a set of rules. Once the proper mindset is attained opening doors, offering chairs, carrying baggage, and the like become merely the predictable consequences of the changed attitude, and become voluntary rather than compulsory. The New Attitude To begin, the change in attitude is this – and I am speaking now to the gentlemen – the change in attitude is simply a decision to put the ladies first; their needs and their comfort comes before yours. That is all there is to it. Now the reason that this change in attitude causes such a huge revolution in someone’s actions is because this mindset is the motivation behind every gentlemanly action. When you offer your chair to a standing lady you are putting her comfort before your own. It is exactly the same with carrying baggage. Opening doors is putting them first by letting them go first. Name any gentlemanly behavior, and I guarantee you will find this mindset there in some shape or form. When a man puts the needs and comfort of women ahead of his own, he is well on his way to becoming a gentleman. In
fact, he has already arrived and has only to allow consistency to establish his reputation. Our Greatest Enemy So, you might be asking, if it’s all so simple why don’t we all experience this wonderful transformation? If this is all it takes why don’t we see gentleman popping up like daisies all around us? The answer, unfortunately, is that we all contain within ourselves a deeply entrenched root of self-centeredness. Selfcenteredness is the antithesis of what makes a man a gentleman. And until it is overcome, consistency in gentlemanly behavior is impossible. While self-centeredness might not cause you to consciously choose not to open a door, it will instead keep you from even noticing that the door needs to be opened! Selfcenteredness blinds you to the standing female and the woman burdened with her heavy boxes because if your mind is absorbed with how to make yourself more comfortable, how to satisfy your own needs, it cannot at the same time be focused on serving others. So, while self-centeredness looks to serve oneself, a gentleman looks for opportunities to be helpful to others. While self-centeredness attempts to avoid inconvenience, a gentleman is quick to deny himself and accept interruption of his own plans and interests. He is willing to be “put out” and inconvenienced in order to serve others. Our Primary Battleground For many of us young men this attitude will mainly be seen in our interaction with our sisters and mothers. They are not guinea pigs or practice dummies! They are the real deal, the main event. Instead of viewing your mother and sisters as some vague exception to the status of ladies, consider them the primary battleground on which you conquer your self-centeredness and lay hold of the calling of a gentleman. Nowhere else do your true colors wave so brightly, and nowhere else is your gentlemanly behavior more deserved or more commendable. Brothers, serve your sisters. Sons, serve your mothers. Be quick to come to their aid, to offer them your chair, to open the door for them. Ask how you can help them and do it. Think sisters and mothers, then others. My father once told me that the way I treat my sister and my mother now is the way I’ll treat my wife some day when I’m married. Once the honeymoon is over and the glamour has worn off, the relationships my marriage will most closely resemble will be the ones I have now towards my sister and my mother. If I really think that I can treat my mother and sister terribly now and then suddenly turn self-centeredness off and turn kindness on — and keep it on — once I get married, then I’m only fooling myself. And if you think that you can do the same your hope is equally false. An Appeal to the Ladies
A Life Full of Christ “But according to the Holy One who has called you, you also become holy in all conduct, because it is written, ‘Be holy, for I am holy”’ (1 Peter 1:15-16). There is a disturbing trend of looseness in Christian society. We know that we are sinners and that we are sinners to the core, and that we can’t stop sinning, and we use this as justification for our sins. However, Christ calls us to be holy. He also has promised us that He will not give us anything that is above our strength. How is it, then, that we can be holy? The Bible teaches us to be holy as He is holy. Christ says to be perfect, because He is perfect. Christ calls us to be the light as He was the light. He calls us to make the same sacrifices He made during His short life on earth. Yet, we are only humans— sinners. How is it that we can be holy? Yes, though the Bible calls us to be the light as He was the light, we cannot do anything unless we live by faith. I read a story about a young woman who bought one of those fish symbols to place onto cars. She hesitated to put it on because she knew what it meant and what others would see. She knew she must always strive to represent her Lord and Savior. After she did put it on, a trial came along in the first week. She pulled up to a car parked illegally in front of a mailbox and was tempted to get behind it and honk at the driver. However, she remembered the little symbol and parked in a different place, walked to the mailbox and squeezing between the car and the mailbox, she was able to place her mail in the box. The driver in the car began glaring at her and shouting profanities. The author writes that her inner man wanted to lash back and say a few words of her own, yet she again remembered the little symbol and bit her tongue. After telling the story to her family, she was reminded by her aunt, “You must always remember that you represent Christ at all times; not only when you’re driving.” There is another story about a girl who worked in a restaurant. She said that on Sunday afternoons, the worst customers were those people having lunch after church. She wondered how it could be that these were so-called Christians. She wondered, “What happened to the message you just heard?”
Now, I appeal to the ladies, and especially to my sisters in Christ. If you don’t embrace your role as the recipient of our consideration we cannot act effectively as the gentlemen. You can show your care and serve your brothers by making it possible for us to become the kind of men God wants us to be. Give us opportunities to do the right thing. We may need subtle hints such as, “Will you open the door for me please?” You know we need to be reminded sometimes. And when you can see us trying, please encourage us and allow us to serve you. If our actions are made from a servants-heart don’t take it as implying that we don’t think you can open the door or carry the box. You may not need our help, but we need to help. Please don’t take your side of this process lightly, your response is just as important, as our initiative. Unique and Critical Roles Men and women have unique responsibilities. Both are necessary and both are sorely lacking in our society today. We live in a society where chivalry has all but died, where the common man has become the common person, and any differences in gender roles are downplayed. Yet among God’s people I will say that gentlemanly behavior should not be dead, that differences in roles are not discriminatory but complementary; conveying value and purpose for both man and woman. “Among God’s people we understand that a man is to protect a woman; to protect a women’s honor; to protect a woman’s heart; to protect a woman’s reputation; sometimes even to protect a woman’s health, her safety. Guys, that’s our job, God gave it to us. Woe unto the man who fails in that responsibility.” Among God’s people we must understand that the woman is called to be supportive of godly manhood and her role is integral to the process by which men fulfill their responsibilities as men. Gentlemanly behavior is a training ground of Christian character for both men and women. Depending on each other’s actions we will either succeed or fail in fulfilling our responsibilities. We must refuse to treat this issue just like another lifestyle option! In reality, it is a requirement made for us by God – and by God’s grace we can succeed. Closing Thoughts Just as with anything else worthwhile the fulfillment of our responsibility to be gentlemen comes at a price. Girls, you may be inconvenienced at first as you allow the guys to get on their feet. Guys, the price that you will have to pay will be your self-centeredness, your convenience, your comfort – in a thousand little ways – in order to put the ladies first, to ensure their convenience, their comfort, and God’s favor. We are either part of the problem or part of the solution. By holding faithfully God’s plan for men and women, let us make this transformation.
And how true this is for us also. We must live a life full of Christ. In one of the epistles we are called to be “clothed in Christ.” This is an interesting way of saying it, because if we think of it literally, it puts Christ between us and the outside world. If we are clothed in Christ, the world can see nothing but Christ. He stands as the one we are representing in this world. “Even the righteousness of God through the faith of Jesus Christ, toward all and upon all those who believe. For there is no difference, for all have sinned and come short of the glory of God, being justified freely by His grace through the redemption that is in Christ Jesus; whom God has set forth to be a propitiation through faith in His blood, to declare His righteousness through the passing by of the sins that had taken place before, in the forbearance of God; for the display of His righteousness at this time, for Him to be just and, forgiving the one being of the faith of Jesus. Then where is the boasting? It is excluded. Through what law? Of works? No, but through the law of faith. Therefore we conclude that a man is justified by faith without the works of the Law” (Rom 3:22-28). So what does faith have to do with this? If we try to just do good, not do evil of our own strength, we will achieve nothing; because only through faith in God we are able to live. It all begins with faith. Or faithful representation of Christ comes from abiding in Him and knowing Him completely enough to be led by His Spirit to act like Him. Our salvation is by faith and not by works. By faith we are justified and made righteous. And yet, faith itself must come from something. In the epistle to the Hebrews we read that faith comes from the Word of God and the Word of God from listening. Therefore, we must listen and understand and abide in the Word for it to bring forth fruit in our lives. And only when we have faith, when we say to God, “Lord, show me what to do today,” we can faithfully represent Him at all times. “But without faith it is impossible to please Him, for he who comes to God must believe that He is and that He is a rewarder of those who diligently seek Him” (Heb 11:16).
№ 22, 2013 р.
CTOP. 4 Дорогі брати та сестри в Господі місії “EBENEZER”, щиро вітає вас любов’ю Господа нашого Ісуса Христа сім’я місіонерів з України. Ми вже 6 років живемо на Україні, працюємо в двох маленьких церквах. З початку нашого перебування на Україні було легше, а зараз трудніше (я маю на увазі матеріальний бік). Ми жили 5 років в США, а потім повернулися в село підтримувати вимираючі церкви. В одній церкві 30 бабусь, а другу починаємо в нашому селі. Цей рік ми дійсно потрудилися, зробили літній табір для дітей (приходило 50 діток), провели три євангелізації з друзями, яких запрошували. Була одна команда з української діаспори США. Вони допомогли в проведенні євангелізації і в цьому році у нас прийняли хрещення дві душі. Уже з нашої родини виросло 17 дорослих членів церкви і в цьому році ми хочемо зареєструвати церкву в нашому селі, яка буде складати 17 членів без діток. Труд іде, але є одна матеріальна нужда. Спочатку чоловік мав бізнес: рихтував автомобілі і було все добре. Змінилася влада, бізнес закрили і нам дуже сутужно вижити в селі. Бог знає наші наміри працювати в церкві, але диявол хоче все зруйнувати. Незважаючи на ці проблеми, ми рухаємося далі і просимо молитися за нас і нашу сім’ю. Живучи тут шість років, ніколи не просили допомоги у людей (тільки у Бога), але зараз вимушені звертатись до людей за допомогою, бо Біблія каже: просіть і буде дано. Уся наша сім’я: троє діток, я (дружина) і чоловік просимо вас матеріальної підтримки. Якщо можливо з вашого боку – підтримайте наше служіння і нас. Чучмай Оксана Панкратівна. Хай Бог благословить вас і дасть вам розуміння і через вас підтримає наші нужди. Ми щиро вдячні вам. Якщо є якісь питання, ви можете дзвонити по тел.: 0953284406 Оксана. Хай мир Божий наповнить ваші серця. З Богом. Якщо ви можете підтримати цю сім’ю в їх служінні, або ж стати їх спонсором, надішліть вашу пожертву з позначкою «Сім’я Чучмай» в графі місіонерів на відривному блакитному бланку на останній сторінці газети. Якщо ви бажаєте стати спонсором, позначте, що щомісяця будете підтримувати це служіння.
Сім’я Чучмаїв, Черкащина.
Вже десятий місяць я живу в Африці, в Кенії, місті Кітале. Місіонерська праця продовжується так само, як я писала в минулому звітному листі. Я продовжую працювати в школі щодня, а також працюю з молодими мамами... Є в нас деякі зміни. Діти, які колись жили в дитячому будинку, живуть тепер з нами, в нашому домі. Тепер в нас 13 дітей. З часом буде більше, коли буде більше можливості на це. На початку січня 27 дітей із нашої школи здали іспити і поступили в перший клас! Ми їм купили уніформу, взуття, сумки, книжки, і все необхідне для навчання в державній школі. Один з випускників був хлопчик Браян, якому 9 років. Він 3 роки тому сильно захворів малярією і довго не лікувався, тому ця хвороба пошкодила його розум. Після того, як він оздоровився, його потрібно було все з самого початку вчити. Він приходив до нашої школи довший час, але не міг сидіти в класі зі всіма дітьми. Не міг запам'ятовувати все, що ми навчали дітей. Його мама і всі знайомі люди говорили, що йому нічим вже неможна допомогти. Але я не могла з цим згодитися. Цей хлопчик дуже запав в моє серце і я не могла просто погодитися з тим, що він буде виростати без цілі і без науки в житті. Я молилася довго за нього і через деякий час я поговорила з однією місцевою вчителькою, і вона розказала мені, що є школа в місті, яка можливо зможе йому допомогти. Через короткий час я знайшла спонсора для його навчання із Сполучених Штатів, це молода сім’я, нехай Господь воздасть їм за їхнє щире серце. І в січні-місяці цього року він пішов до школи. Я щонеділі ходжу його провідувати, і він просто міняється на очах. Для мене це є чудо! Я вдячна Богові, що цей хлопчик зможе мати такі самі можливості, як і всі здорові діти. І я вірю в те, що наш Бог може повністю його розум зцілити. Я знаю, що невипадково я з ним познайомилася і не просто так, а Бог вклав це бажання в моє серце. Коли я спілкуюся з цим хлопчиком, я реально відчуваю Божу любов, коли в його очах бачу радість! І не тільки цей хлопчик Браян. Всі діти в нашій школі дуже щасливі і радісні. Спілкуючись з
Наближається літо – гаряча пора для активних євангелізацій. Ряд служінь, за які ми б просили вас молитися за них. Якщо можливо допомогти фінансово, ви також можете зробити це через нас, надіславши вашу пожертву, вказавши відповідний напрямок.
Наметове служіння – це прекрасний спосіб для євангелізацій. Утворення нових місіонерських точок, а також для більш масових євангелізацій, для укріплення існуючих церков в селах та містах, пов’язано з витратами для переїзду з місця на місце, реклами, електрики тощо.
Наше прохання молитися за пастора індіанців в Мексиці бр. Мігеля і його служіння, щоб з його церкви могла розпочатися проповідь Євангелії в околицях їхнього поселення, а також, щоб Господь послав туди місіонерів, які б могли допомогти в становленні нових церков. Так, я хочу взяти спонсорство бр. Мігеля! Потрібно $150 щомісяця. Ви можете підтримувати частково, якщо вся сума не під силу. На місяць: $ 25 $ 50 $ … Так, я бажаю пожертвувати на потреби індіанців в Мексиці! $ 50 $ 100 $ 150 $ …
Літні табори
Обов’язково надішліть нам заповнений бланк на Багато більших церков здатні самотужки вказану потребу, або ж напишіть конкретно, вказавши проводити літні табори для дітей, запрошуючи потребу, яку ви хочете підтримати. невіруючих дітей для того, щоб розказати їм Так, я бажаю підтримати дане служіння про спасіння. Але це не під силу здійснити одноразово: новоутвореним маленьких церквам, або ж місіонерам, які Наметове служіння щойно розпочали працю на новому місці. Але при нашій Літні табори допомозі вони б змогли провести такі табори для дітей і $ 50 в своїх селищах. Але знову ж таки це пов’язано з $ 100 витратами для проведення (щоб закупити матеріали для $ ..… практичних занять, подарунків, літератури, продуктів, Так, я бажаю щомісяця підтримувати інших необхідних предметів).
Моліться за бр. Рікардо, який трудиться по облаштуванню притулків для індіанців в Мексиці. *** Моліться за молодого бр. Маріо, щоб в його серце Господь поклав стремління досягнути його одноплеменців Євангелієм. ними щодня, я отримую велике задоволення. Не раз бували важкі дні, коли мені просто хотілося усамітнитися і поплакати, бо зустрічаються різні переживання і проблеми. Коли ж я сіла на траву, до мене прибігли всі діти і оточили мене, почали мене обнімати і заглядати в мої очі з великою любов'ю і співчуттям, запитуючи: чому я плачу? І коли я так сиджу серед них, то реально відчуваю, як Божа рука мене обіймає, я відчуваю Божу любов через цих дітей. Я настільки реально можу побачити Бога в очах цих дітей, що ніколи в житті такого не бачила. Ці діти для мене є великим благословенням, вони навіть не усвідомлюють цього. Домашні групи з молодими мамами є також дуже благословенними. Є чому навчитися з їхніх свідчень. Під час таких зустрічей всі присутні мають можливість поділитися своїми переживаннями із свого особистого життя. І мене захоплює те, що для них є свідчення, що вони благополучно прожили тиждень і вони живі! Вони і їхня сім’я здорова, і ніяких проблем не було. Навіть кожен день, прожитий благополучно, викликає щиру подяку Богові. Наскільки більше нам потрібно дякувати Богові за життя, за здоров'я, за мир і свободу… На даний час моя молитва за те, щоб цей лист, це свідчення про працю на ниві Божій, дало натхнення для моїх братів і сестер активно включитися до праці. Щоб Господь надихнув вас до служіння, щоб багато молодих відчули у своєму серці поклик. Адже Ісус повелів, щоб ми ішли і проповідували Євангелію по всіх краях землі. Де б це не було, Бог посилає місіонерів у різні місця. Найважливіше є те, щоб ми почули Його поклик і підкорилися Його голосу, навіть якщо ми одні, без особливої підтримки друзів. Багато людей вважають місіонерів якимись особливими людьми, або як великих героїв. Але насправді це не є так. Місіонери – це люди, які просто покорилися Богові, і намагаються робити те, що Він хоче, що Він повелів робити Своїм послідовникам. І це не завжди легко, але радість, яка наповнює серце, коли ти виконуєш Божу волю, варта того. Оля Леськів.
протягом місяців: з травня по жовтень включно в сумі: $ 25 $ 50 $ 100 $…..
Потрібен спонсор! В одній африканській сім'ї, яка складається з п'ятьох дітей, народилась дівчинка-інвалід. Вона не може розмовляти (тільки звуки робить). Коли щось хоче, то може показати руками, рухами. В деякій мірі розумово і фізично відстала. Коли вона народилась, то батько покинув сім’ю, не захотів виховувати дитину-каліку. Мама мусить справлятися із сім’єю і хворою дитиною сама. Держава ніякої допомоги не надає інвалідам. Мама хотіла б, щоб ця хвора дівчинка Roselyne Ongachi, якій вісім років, навчалась у школі для інвалідів, таких як вона, німих. Бо в загальному вона розумна дівчинка, вчитися може, і чим може — старається допомогти, фізично. Я поцікавилася: скільки потрібно коштів на навчання у цій спеціальній школі, бо всі школи тут в Африці є платні, і ця сума становить 400 доларів на один рік навчання. За ці гроші вона отримає матрац і спеціальну сітку над ліжком, яку тут вішають, щоб не кусали малярійні комарі, уніформу — це шкільна одежа, і їх там годують і навчають, і все це становить 400 дол. Я буду навідувати її кожного тижня і буду інформувати про її прогрес у школі тих, хто згодиться її спонсорувати. Нехай Господь Вас рясно поблагословить. «Поправді кажу вам:що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили» Мт. 25:40. Якщо ви бажаєте поблагословити цю дитину, надішліть вашу пожертву з позначкою «Roselyne Ongachi» з купоном з останньої сторінки або ж надішліть записку про це.
№ 22, 2013 р.
CTOP. 5 Ми організовуємо невеличкі групи по декілька осіб, щоб можна було на кожній точці допомогти місіонерам, а коли потрібно – зібратись декільком групам в одну для більш масштабної праці. Якщо у вас є можливість, ви можете поїхати на ціле літо на місію. Особливо запрошуємо братів-проповідників, сестер, що співають. Нехай Господь поблагословить у вашому рішенні для слави Божої. Впродовж усього літа у вас є можливість вжити себе для слави Божої. Запросіть своїх друзів, які серйозні у своїх намірах трудитися для Господа. У вас є унікальний шанс потрудитися з повною віддачею для Господа і за одне літо зробити стільки, скільки можливо хтось не зробить за все життя. Також ми розпочинаємо працю в новому місті – Черкасах, і там з квітня-місяця сподіваємося, що будуть трудитися місіонери. А влітку ми хочемо провести там ряд євангелізацій, також допомогти (при можливості) в м. Великі Мости у праці по завершенню будівництва сиротинця і провести ряд євангелізацій по різних місцях, починаючи з 25 липня по 7 серпня. Для кожного (при його щирому бажанні і здібностях) є нагода потрудитися для Слави Божої. Якщо Господь кличе вас до цієї справи і серйозно бажаєте потрудитися цього літа для Господа, дзвоніть нам: 859-552-0596 або ж: 859-258-9094. Це може бути ваш (life changing moment) переломний момент у всьому вашому подальшому житті. Прочитайте свідчення сестри Каті про поїздку групи молоді. Минулого року вони вперше поїхали лише на місяць часу, а цього року вони вже взяли квитки з розрахунку бути на місії ціле літо.
America, but as soon as we stepped outside the airport, our amazing unknown journey began. The first few days, I just wanted to go home. It was hard for me to get used to the lifestyle, the culture, and everything. It was all so new considering was born in the US, and this was my first Ukraine visit. To me, it was such a drab, ugly place. After a few days, my thoughts changed, and I knew that this was what I was supposed to be doing; I was in the right place. This country was my motherland, and this was where I needed to be.
обходит.” (Love when people get in your way, love when others do not understand, love when others fail you, love when others pass you by.) It was amazing that they could sing about love when that was the last thing they had gotten from everyone who should have loved them.
This passion that the kids had made me feel something I had never felt before. It’s something I can’t even put into words. This trip was truly a life-changing experience. It brought me closer to God, it lifted my spirits, it showed me how amazing and big our God’s love was, and it The first 2 weeks were very tiring. Almost everyone was made me have an even bigger desire to serve people who up around 6:30-7:00 every morning for Bible reading are in need of this love- the love and joy that only our and prayer- a definite necessity for blessed day and to God can give. Share that love with someone around you serve the people with God’s light shining through us. It today. Be blessed. K.Korchuk gave the security of God’s protection and blessing. Kitchen duty was the main part of my time there, but spending time with the kids was where the true missionary work was. You got to see how much they appreciated gestures such as hugs or kind words. This was where the true blessing was.
Experiencing firsthand what the lives of orphan children are like, made me so thankful that I was blessed with parents who take care of me. The fact that we are able to expect a kind word, to feel the enduring love they have for us, to support us, uplift us, and bless us are beyond what we deserve. Those first two weeks, I learned many things, but one stands out- a person who gives their life When my friends and I first started talking about it at the beginning of the year to serving others is always a joyful, abundantly blessed person. The ones who receive that love will never know (2012), it was something we were all really looking forward to. Amidst all the anything greater with the exception of God’s love. Those planning and discussion, it never really hit me that I was actually going to do kids showed me what it meant to be happy and have this. None of us really knew what to expect, so the anticipation was overwhelming. When there was only about a month left, we were all counting down great faith even though their world was already crumbled around them. the days until it was time for us to go on this long awaited mission trip. And finally, it was time. I will never forget one song that they sang to us. When Once we were gathered at the airport in New York, this little seed of fear began they sang it, they sang with such enthusiasm and passion. The words were “Люби, когда другой тебя толкает, to grow in my heart. Our first thoughts were “Why are we doing this?” and Люби, когда другой не понимает, Люби, когда “Let’s go home!” Of course we did so; this is what we had been waiting for. другой тебя подводит, Люби, когда другой тебя When we got to Ukraine, the airport didn’t feel so different from the ones in Growing up, I often heard stories about missionaries and how hard their lives were, how much they went through, but also, how wonderful it was to give your life to serving God. My older sister had always wanted to go on a mission trip before she got married, but that never happened. Her strong desire made me want to go as well. When the opportunity for me to go on a mission trip came up, I thought “This is it! This is my chance to experience something amazing.”
Роздумуючи над поезією “Прийди до мене, Господи…” Прийди до мене, Господи, в цю мить, Коли від сліз душа стає волога, Коли пече у грудях і болить, Проймає раптом острах і тривога. Ти й справді йдеш, спішиш мені навстріч, Вже зовсім поруч впізнаю Твій голос, Схиляюсь на колінах і всю ніч Душа стражденна порятунку молить. А потім ранок ніжно-голубий Мої невиспані торкає очі… О, що було б, питаюся, якби Не Ти, Господь, прийшов цієї ночі? Ти запалив в душі моїй вогонь Не іскрою, а дивовижним словом! Хто зможе загасить, скажіть, його, Коли у ньому полум'я любові? І в тім вогні згорить моя журба, І стихне біль, що викликає сльози, Неначе віск, розплавиться злоба, Прийде нове народження у Бозі. Як важко нині (й легко водночас) Тебе збагнути для життя нового. Та доки ще горить моя свіча – Молитись буду праведному Богу.
Сергій Рачинець.
Цей вірш написав християнський поет Сергій Рачинець. Минуло вже майже 12 років з того часу, як я отримала в подарунок дві збірки його віршів. Через всі роки чомусь саме ці рядки залишились в моїй пам'яті. У мене народились деякі думки, які відкрили великий зміст, вкладений в ці слова, велику таємницю, що криється за ними. Також я знайшла велике підтвердження цьому у Слові Божому, і саме цими думками хочу поділитись з вами, дорогі читачі. Насамперед, давайте звернемо увагу на слово «прийди». Коли ми вживаємо його у повсякденному житті? Трапляються різні ситуації, складаються деякі обставини, в яких використовується це слово. Буває, запрошуємо когось до себе на гостину, і звичайно так і
починаємо: “Приходь, будь-ласка, до мене в гості!” Або ж: “Запрошую вас на обід, приходьте, будь-ласка!” Сподіваюсь, що всі роблять це щиро. Коли давно когось не бачили, хочеться мати спільність з ними за святковим столом. Нам приємна присутність тієї особи, яка для нас дорога, або кому ми є щиросердечно вдячні. Знаходимо в тому задоволення, що служимо тій людині нашою оселею, та можемо почастувати смачними стравами, чи не так? Та це не все. Є інші ситуації, коли говорячи «прийди», чекаємо на чиюсь допомогу і вже на чиюсь підтримку. Життєві обставини, які склалися, не дають можливості нам прийти і в той час потребуємо, щоб до нас хтось прийшов. Наприклад, старенька одинока бабуся може задзвонити онучці: “Прийди, дитино, допоможи мені по господарству, бо я вже декілька днів нездужаю”. Буває, що молода сім’я просить когось прийти подивитись за дітьми в той час, як мамі десь потрібно відлучитись. Більш ніж впевнена, що кожен із нас був тим, хто приходив і тим, хто просив прийти. Це є благородно з людської сторони прийти на чиєсь прохання, а для тих, хто просив – це велика підтримка. Розумієте, чиєсь серце не залишилось байдужим до прохання, чиїсь руки протягнулись допомогти! Тепер хотілося б розглянути все сказане з духовної точки зору, як це працює у нашому християнському житті. Прочитавши цей вірш, бачимо, що він був написаний у час переживання і тривоги, душевного болю і неспокою. Автор виражає прохання: “Прийди до мене, Господи…”. Чи не здаються вам ці слова близькими? Кожен з нас вимовляв їх, або чув, як говорили інші. Пропоную вам розглянути декілька місць Слова Божого, які так конкретно про це говорять. Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе.(Мт. 9:18). Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!(Ів. 4:49). Чи не виникає в вас думка: чому вони просили “прийди”? Було ж багато таких, які самі йшли, розслабленого несли четверо, до Віфезди Ісус зайшов Сам! Чому ці люди просили так щиро і настирливо: “Прийди!” Навіть сама для себе не до кінця знаходжу пояснення цьому, але маю деякі думки, що вважаю є дуже близькими до відповіді. Христа завжди оточували натовпи людей. Згадайте, як тяжко було дістатись до Нього. Хтось настільки потребував Його, що друзям не залишилось нічого, як відкривати покрівлю дому, де знаходився Ісус. Жінка протискалась крізь натовп з
одним бажанням приторкнутись… Очевидно, що діти цих батьків, які просили Христа прийти, були в такому безнадійному стані, що їх неможливо було навіть підняти з постелі, на якій вони лежали. Напевно, вже догорала свіча життя і ледь-ледь було чути подих у грудях, а тіло лежало нерухомо. Смерть так близько. Допускаю, що цей батько думав: я ж її не донесу, вона ледве жива, піду скоріше кликати Ісуса, нехай Він прийде скоріше Сам! Безсумнівно, ними керувала віра, Ісус може зцілити, Він може! Бо недарма начальник виголосив: «поклади на неї руку твою і вона буде жива». Ще пригадую Марфу та Марію, які посилали за Ісусом, коли їхній брат Лазар захворів. “Сёстры послали сказать Ему: Господи! Вот кого Ты любишь, болен”. Тут ніби й не бачимо, що вони конкретно просили прийти, але зміст речення наводить на думку, що прохання продовжується. Вони тільки сповістили, що Лазар хворий, але всередині було бажання, яке означало щось більше. “Прийди, ми чекаємо на Тебе, уздоров його!” Сестри дійсно чекали Ісуса, бо потім казали Йому: «Господи, якщо б Ти був тут, не вмер би брат мій». Друзі, за цими словами криється велика таємниця і розв'язка для багатьох наших проблем і питань. Є багато тих, хто опустив свої руки в безсиллі, не в змозі більше нести свою потребу. Хтось стомився в боротьбі, бо довгий час не приходить відповідь. Можливо такі обставини, що ти соромишся з'являтись на люди, будучи змучений якоюсь хворобою. Ти неспроможний вийти з власного будинку і твоя територія страждань – це твій дім. Не падай у відчай! Є такий вихід, про який ми читали в Слові Божому. Ти маєш повне право просити: “Прийди до мене, Господи!” Коли ти втомився нести свій тягар і не можеш змінити обставин, в яких знаходишся, проси: “Господи, прийди в мій дім!” Він прийшов до Марфи і Марії, прийшов в дім Яіра і там було чудо. Ті, які просили, тепер могли святкувати воскресіння і життя! Господь не ігнорує наші прохання, інколи тільки бариться, щоб випробувати нашу віру. І на закінчення хочу ще підмітити, аби ми кликали до Господа не тільки у скрутну хвилину, але й тоді, коли все гаразд. Прикликаймо Божу присутність у наше життя, маймо спільність з Ним повсякчас. Хай завжди на устах і в серці буде одне бажання: “Прийди до мене, Господи!” Немає значення: чи то час благополуччя, чи час випробувань, чекаймо на Нього, кличмо Його: “Прийди до мене, Господи!...” Ольга Єпик.
№ 22, 2013 р.
CTOP. 6
Українська АудіоБіблія
Старий і Новий Завіт Переклад Івана Хоменка 4 диски в МР-3 аудіо
$10
$10
Самые счастливые DVD
Свидетельство, Виталий Левенец и служение реабилитации г. Буча.
ЗБІРКА ПАСХАЛЬНИХ ПІСЕНЬ Аудіо
$10
$10
Сирота
$30
И свет во тьме светит Аудио Диск
Аудіо-диск. Збірка пісень про дітей-сиріт
Светлана Старикова
$25
$6
God Knows My Size! Raised in communist Romania, Silvia Tarniceriu struggled to believe in God. But His direct answer to her earnest prayer convinced Silvia that God is real, and that He knows all about her.
Кого мне бояться?
$15 Сборник христианских стихов для детей
In Search of Home
If Zumrat accepted the Christian God, her family would disown her, her husband would despise her, and she might even be killed. The true story of a Muslim family's miraculous conversion, followed by persecution, and a grueling journey in search of a $17 place to call home.
В память о Клаудине и всех верных мучениках, живших на протяжении столетий и победивших кровию Агнца, не возлюбивши души своей даже до смерти. Христианская
Поэзия
Чистый ручей $ 9 Дзвінкий Струмок $ 8
Листая памяти страницы... книга о жизни, богатой событиями, встречами и расставаниями, печалями и радостями.
More true stories about Christians who did not lose courage under the cruel hand of communism. Encouraging stories to help you be stronger in your faith in the Lord and more thankful for the freedoms in our country. $15
$9
Когда сердца касается Бог. Книга 1- $10 и 2 - $9 Письма и свидетельства
$37
В книгу вошли письма и свидетельства, присланные в редакцию журнала "Вера и жизнь".
Escape from Buchenwald
Biography of Grigoriy Zinchenko. His life in Ukraine during 1933 and living through the faimne. His life in prison in Germany during the WWII and how $10 he escape form Buchenwald camp.
Each
Библейский справочник Геллея Укр., Pос.
$20 A Small Price to Pay
$12
$15
$15
Українські нотні співники Пісні Радості Євангельські мелодії
Elena After losing her father, young Elena was sent to a state boarding school where she suffered loneliness and abuse. Her grandmother's Christian teaching faded away as she focused on becoming the fastest runner in Romania. Then the Lord's call changed her course! Helping in His work, she faced harassment from authorities and later, prison.
$12
Стихи, Раиса Безверхая.
They Would Not Be Moved
Living in the Soviet Union under cruel, atheistic communism and growing up during World War II, Mikhail Khorev saw suffering and death. Often homeless and near starvation, he struggled to believe in God's love. He came to realize that everything we can give to Christ is still . . . a small price to pay.
Новий заповіт з додатком Псалмів і Притч Переклад Г. Деркача.
Симфония средний формат, мягкий переплёт, 1500 стр. И.С. Проханов
Ложный свет. Повесть
Эльвира была счастлива, как ещё никогда в жизни. И только опущенная голова отца и слезинки в глазах матери несколько омрачали её радость. $9 Но вот прошли долгих 25 лет. Сегодня они с Анатолием должны бы праздновать серебряную свадьбу, а вместо этого — похороны...
Познавая Безначального
$15
УВАГА!
Виручені фінанси використовуються для підтримки місіонерської діяльності та служіння милосердя. Щоб зробити замовлення, надсилайте чек або мані ордер:
Christian Mission “EBENEZER” PO Box 12050 Lexington, KY 40580-2050
Якщо є які запитання можете задзвонити по тел.: (859)312-4344
$15
Each
101 любимая история из Библии /цветные иллюстрации Укр., Русск., Не забудьте додати за Пересилку: Перша Наступні Kниги $4.00 $1.00 CD/DVD $3.00 $1.00
Сборник стихов Л. Лазько. Стихи на русском и украинском языках.
$9
«Помни весь путь, которым вёл тебя Господь, Бог твой!» Это
интересная богатая на события биографическая книга, в которой автор подробно повествует о том, как Бог хранил верных Своих детей в период гонений и преследований. Петро Г. Извук
№ 22, 2013 р.
$7
СТОР. 7 Паличники - справжні майстри у грі в схованки серед комах. Якщо тобі пощастить побачити їх у живій природі, то пам'ятай, що тобі пощастило. Адже зовні паличників легко переплутати з гілками, листям, корою! Крім бездоганного маскування, ці істоти вміють змінювати забарвлення залежно від освітлення та набувати найвигадливіших поз... Якщо ти захочеш піймати паличника за лапку, то це пуста справа: він просто відкине її, як ящірки відкидають хвоста. І він не дуже перейматиметься, адже його нога швидко виросте знову!
Чи ви знали?
Хвала Воскреслому В цей день радіє вся земля, Пташки пісні свої співають. Долини, гори і поля, Хвала Воскреслому співають. Син Божий пекло переміг, І з душ розвіявши тривогу, Він знищив темряву і гріх, Відкрив до неба нам дорогу. Нехай же в цей чудовий день, За дивний подвиг воскресіння, Під звуки радісних пісень, Христа прославить все творіння.
Росичка круглолиста є з родини росичкових, яка росте на торф'яних болотах. Її листочки вкриті довгими червоними війками, а на кінцях війок поблискують, як росинки, крапельки липкого соку. Захоче комарик або мушка покуштувати крапельок, забруднить свої лапки липким соком і не зможе полетіти... За кілька годин листок росички згорнеться, і... немає безглуздої комашки. А листок тим часом виділить рідину, дуже схожу на шлунковий сік, і розчинить м'які тканини комахи. Виявляється, росичка - це рослина-хижак! От біда! А здавалася такою безпечною і привабливою.
1. Знаряддя страти Ісуса Христа. 2. Цар що прийняв царство Валтасара. 3. Другий цар Ізраїлю. 4. Мати Івана Хрестителя. 5. Невістка Ноомі. 6. Пророк, який перебував у череві риби. 7. Син Давида який переслідував його. 8. Що розірвалося в храмі після смерті Христа? 9. Учень Ісуса якого називали "Камінь". 10. Автор одного з Євангелій. 11. Місто, у якому Ісус зцілив чоловіка, котрий хворів 38 років.
12. Пророк, який перебував у лев'ячій ямі та залишився живий. 13. Перша книга Біблії. 14. Що приніс Ной Богу після потопу? 15. Хазяїн ослиці, котра промовляла людською мовою. 16. Поняття протилежне любові. 17. Двоє учнів Ісуса носили таке ім'я. 18. Учень Ісуса, якого ще називали Натанаїлом. 19. Жінка з Нового Заповіту, яка шила одяг для бідних. 20. Країна, в якій Йосип був другим після правителя. 21. Ім'я чоловіка, котрий був і пророком і суддею.
Пам’ятний вечір Вітер б’є дощем у вікна. Надворі темно й холодно. Але у великій чистій кімнаті бабусі тепло й затишно. Горить лампа, що стоїть на круглому столі біля дивану. Тихо жевріє лампадка перед великим розп'яттям, що висить у кутку. Розп’яття старе, зроблене з цільного куска дерева. Від часу воно почорніло. Рівне світло лампади м’яко пробігає по фігурі Розп’ятого й висвітлює Його голову. - Бабусю, - кажу я, - адже це Христос розп'ятий? - Так, Христос, - відповідає бабуся, яка сидить на дивані й в’яже шкарпетки на зиму. Вона на мить підводить погляд на розп’яття й знову поринає у свою роботу. - Як же Він розп’ятий? Розкажи мені, бабусю, що значить – розп’ятий? - Це значить, що Його до хреста прибили цвяхами. - Як - цвяхами? - Воїни, котрі розпинали Його, приклали до дерев’яного хреста Його руки, у кожну руку забили цвях молотком. Цвяхи пробили руки наскрізь і ввійшли в дерево. Потім склали Йому ноги й крізь них убили великий цвях у дерево. Хрест закопали в землю, і так висів Він на цьому хресті, поки не помер. Моя уява намалювала весь жах страшної кривавої страти. - Бабусю, адже Йому було дуже боляче? - запитав я, не вірячи почутому. - Так, дуже боляче. - Навіщо ж це з Ним зробили? Хіба Він був злим, поганим? - Ні, Він був добрим і дуже хорошим. Він був добрішим за всіх людей. Він приніс нам любов - Ту, яка ніколи не проходить, тому що Він був не тільки людиною, Він був Сином Божим. - Навіщо ж Його вбили? - Його вбили, бо Він усім бажав добра. Ісус ходив по землі, зцілював хворих,
робив багато добрих справ, і безліч народу ходило за Ним. А злі люди заздрили Йому, бо Ісус Христос викривав їхню заздрість, злі справи. І за це вони Його схопили й розіпнули на хресті. - І за це їм нічого не зробили? - обурився я, а на мої очі накотилися сльози. Я б їх усіх прибив цвяхами... - і я стиснув свої невеличкі кулаки. - Навіщо ж? - сказала бабуся. - Ти вчинив би дуже погано. Своїм учинком ти зробив би тільки зло. Ніколи не треба платити злом за зло, але треба зло перемагати добром. Це говорив Він - Христос. І, помираючи на хресті, Він молився за всіх людей за добрих і злих... Я довго дивився на розп’яття, на похилену голову Ісуса Христа, на стражденне обличчя, на напіврозкриті вуста, які, здавалося, шепотіли молитву й повторювали найбільше вираження любові до людини: "Отче, пробач їм..." - Бабусю, - сказав я нарешті, - я буду добрим, я любитиму всіх - і добрих, і злих. - Так, - сказала вона, - будь ласкавий і люби всіх людей. Якщо ти любитимеш усіх, то виконаєш те, що заповів нам наш Небесний Батько. Ти робитимеш так, як робив Він Христос. І вона, пильно подивившись на мене, легким і ласкавим рухом прибрала волосся з мого чола, перехрестила мене й, поцілувавши, з тихою молитвою поглянула на розп'яття. Жевріє лампада. Світло, затишно й тепло у великій бабусиній кімнаті. А вітер б’є дощем у вікна. Надворі темно й холодно. З того пам’ятного вечора минуло багато років. Згодом я більше довідався про те, як Ісус був розп’ятий і чому. Господь призвав мене на шлях спасіння, бо того, хто приходить до Нього, Він спасає. Усяке траплялося на цьому шляху... Але мене завжди підтримували слова, колись уперше почуті в пісні: "Приходь частіше на Голгофу, тут бере початок життя твоє". І я думав про Того, Хто перетерпів над Собою таку наругу, і це надавало мені сили йти шляхом спасіння. Я вдячний Ісусові Христу за Його жертву, принесену для мого спасіння, за Його любов, яка покликала мене до життя.
№ 22, 2013 р.
CTOP. 8 Навіть тоді, коли ми втрачаємо найближчих друзів або ж рідних нашому серцю, ми не втрачаємо надію на радісну зустріч біля ніг Ісуса Христа, бо смерть переможена воскресінням нашого Господа! Улюблені Господом брати та сестри! Сердечно вітаємо вас зі світлим християнським святом Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа! Воскресіння Христове – це перемога над гріхом, над стражданнями і смертю. Ісус Христос помер за нас, на третій день воскрес і до цього часу кличе всіх до Себе, щоб подарувати вічне життя кожному, хто тільки визнає Його своїм Спасителем. Воскреслий із мертвих Христос-Спаситель дарував По людському міркуванню це сталося раніше, ніж думалося усім нам. Праця на ниві Божій ще не завершена, у брата Олега було багато планів, бажань, запланованих місіонерських поїздок…, залишилася молода дружина (тепер вдова) з двома дітками — меншій дитинці усього рік… Але Божі плани не наші… (Іс. 55:8). Ось рядки з листа-співчуття до дружини Олега Лєни від місії «Ebenezer», від її президента Павла Чубарука: «Якою б міцною не була наша віра, але час розлуки завжди непередбачуваний, тяжкий. Для нашого дорогого брата Олега настав той завітний час його заповітної мрії: зустрічі із своїм Спасителем, чому ми в глибині наших сердець щиро заздримо. Він вже вдома, а ми ще в дорозі. Отже, нехай Сам Господь, як Володар нашого життя, буде міцною вашою опорою в час цієї розлуки. Тільки Він міг сказати слова: «Я батько сиротам і вдовам!» Отже, будьте міцні! Ми не прощаємося, ми кажемо: «До побачення у ніг Ісуса, дорогий брат Олег». Так іноді нам здається, що можливо інакше було би краще, але ми переконані в істинності слів нашого Господа: «Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію» (Ієр. 29:11). *** Життя Олега Гайдарова — яскравий приклад того, як Бог може докорінно змінити людину: з колишнього злодія, наркомана, з того, кого світ викинув на звалище, як непотріб, помістив до в’язниці, як небезпечний і шкідливий елемент для суспільства, Дух Святий звершив дивне чудо й показав славу Свою, зробив придатним для Себе вповні. Образно кажучи: з каменю Бог створив діамант! І це сталося з серцем Олега Гайдарова. Як розбійник на хресті, так і Олег зустрівся з Господом, відбуваючи покарання, тільки не на хресті, а у в’язниці. Він вірив, що Бог існує, та це не заважало йому тяжко грішити, робити зло людям. І саме у в’язниці Господь дав йому шанс, заговорив до нього через Біблію, яка, здавалося, зовсім випадково потрапила до рук в’язня. Він свідчив (це уривок зі
свідчення Олега Гайдарова, надрукованого в журналі «Благовісник», №1, 2012 р.):
«Мені так пекли руки, що я зрозумів: Біблія не проста книга!» Один чоловік, який приїхав із в’язниці суворого режиму, привіз із собою якусь книгу. «Слухай, де ти взяв цю книгу?» — запитую. Раніше я вважав, що Євангелія зберігається або в музеях, або у священиків у храмах. Я навіть ніколи не думав, що в мої руки може потрапити ця книга. «У ту в’язницю, де я перебував, приходили віруючі. Вони й принесли Євангелію», — відповів той чоловік. «Дай мені її почитати», — попросив я. А він: «Я можу тобі її навіть подарувати, у мене є ще одна». Взявши Євангелію, я чимшвидше взявся її читати. Вона так пекла мої руки, що я зрозумів: це не проста книга. Ця книга дійсно свята. Подумати б тільки — свята книга у моїх забруднених гріхом руках! Від цієї думки мені було якось ніяково, але все одно я читав її. От тільки зрозуміти нічого не міг. Тоді я знову зустрівся з тим чоловіком, який дав мені Біблію, і запитав: «Чи ти розумієш, що написано в Євангелії?». — «Розумію», — відповів. — «А чому я не розумію?» — запитав. Він же пояснив, що Біблія — Божа мудрість, зрозуміти і вмістити яку може лише той, кому Господь відкриє розум і очі. А тому перед читанням Слова Божого треба завжди молитися, чого я ніколи не робив та й не вмів. Тоді я попросив свого друга, щоб він написав мені на листочку слова молитви. А той несподівано для мене запитав: «Ти мав у дитинстві велосипед?» Я на мить подумав, яке ж відношення має велосипед до Бога, проте смиренно відповів: «Так, мав». А він: «А де ти його взяв, хто тобі його купив?» «Тато», — відповів. «А як це було? Ти що, підійшов до мами і сказав, що хочеш, щоб тато купив тобі велосипеда? І не знаючи, як висловити своє прохання татові, попросив маму написати тобі на листку паперу слова прохання, щоб ти міг вивчити й проголосити?» Не розуміючи до кінця, до чого він веде, відповідаю: «Ні, все було не так. Я підійшов до тата. Смикнувши його за рукав, кажу: «Тату, купи мені велосипед». Я був ще маленьким, і він мені його купив». Тоді мій співрозмовник каже: «Ну, Бога за рукав смикати не треба. А якщо ти щось хочеш попрости у Нього, схились на коліна. Хочеш їсти — скажи, що голодний.
нам Своїм воскресінням благодатну можливість і радість постійного спілкування з Ним. Тому нехай у ці святкові дні наші серця будуть наповнені радістю, миром, подякою за Його безмежну любов до кожного із нас і надією на вічне життя з Ним. Бажаємо вам постійно йти правильним шляхом, триматися міцно Господа, щоб гідно прожити земне життя і отримати нев’янучий вінець, коли Він знову прийде, щоб забрати нас до Себе. Благословінь вам у всьому, успішної праці на ниві Божій! З любов’ю
та повагою до вас, Ростислав Боришкевич, директор християнської місії милосердя "Добрий Самарянин".
Якщо тобі холодно — скажи, що не маєш у що зодягнутися. А якщо ти нічого не розумієш у цій Книзі — то ти скажи: «Господи, це Твоя мудрість, відкрий її мені, відкрий, що Ти хочеш мені сказати». «Я ховав Біблію у звалище газет, а вона дивним чином опинялася у моїй шухляді». Порада друга стала для Олега відкриттям. До цього він не знав, що Господу можна так просто про все розповісти і так просто про щось попросити. Тепер перед читанням Євангелії він молився — і подіяло. Перша біблійна історія, яка привернула увагу, — це була історія про юнака, який прийшов до Христа і впав на коліна. «У цьому юнакові я впізнав себе, — зізнається Олег. — Різниця була лиш у тому, що він багатий, а я нижчий за статусом. Усі відмовилися від мене — і друзі, і рідні. Лише одна мама пам’ятала про мене». «Господи, що мені робити, щоб мати життя вічне?» — це юнакове запитання було співзвучним з тим, що переживав Олег. Адже він також не знав, що робити. Тоді Господь почав відповідати рядками біблійної історії: «Виконай заповіді». Не відразу збагнув, які саме заповіді. Тоді Христос почав називати: не вкради, не вбий, не чини перелюбу, шануй батьків. Олег, немов ковтаючи, читав ці рядки і розумів, що жодної із них не виконував. «Ні, ця книга не для мене, — подумав він, — адже моє життя зовсім не відповідає написаному. Я відклав Книгу і більше не читав». Але диво! Кожного разу, коли він відкривав тумбочку, його погляд постійно прикипав до Євангелії. Вона наче притягувала до себе. Нібито якийсь внутрішній голос говорив: «Бери і читай». Щоб Книга не заважала жити, як жилося до цього, Олег заховав її у звалищі журналів та газет. Та вона дивним чином опинилася в шухляді. Тоді Олег вдруге спробував закидати Книгу горою журналів, але не вийшло. Вона знову опинялася на виду. «У цьому щось є, — подумав чоловік. — Це точно непроста книга. Значить, Бог щось від мене чекає». Олег вирішив провести останній експеримент: поклав Євангелію під банку з варенням. І вирішив слідкувати, якщо вже і звідти та Книга вилізе і опиниться деінде, тоді й справді Господь хоче цим щось сказати. «Відкриваю тумбочку в черговий раз і бачу, що Біблія лежить зверху на банці, — розповідає. — Тоді у мене начебто мурашки по спині побігли. Я остаточно зрозумів: усе це неспроста». А в Бога і направду випадковостей не буває. Річ у тім, що до тумбочки, у якій лежала Книга, мав доступ лише товариш Олега, теж грузин за національністю. Саме його і зацікавила Євангелія. Він читав її потай від Олега. Почитає трішки — і знову кладе на місце. Ніхто й здогадатися про таке не міг, але Господь усе передбачив. У той час, коли Олег вбачав у цьому знамення, його друг-земляк щораз більше і більше захоплювався читанням Слова Божого. «Моє життя проходило перед моїми очима». Тож оповита таємничою появою книга знову прикувала до себе увагу Олега. Перечитуючи Божі заповіді та настанови для святого життя, він, як і раніше, ніяк не міг повірити, що ці заповіді можна виконати. Оглядаючись на минуле, Олег вважав, що життя згідно зі Словом на цій землі просто нереальне. Якось він прочитав у Євангелії: «Не журіться про життя, — що ви будете їсти, і ні про тіло, — у що ви зодягнетеся. Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу… Шукайте ж найперш Царства Божого, а все це вам додасться» (Лк. 12:22-31). Ці слова і стали відповіддю, як, виконуючи заповіді, можна прожити на землі. Бог ще багато-багато говорив, і Олег зрозумів, що йому треба змінювати своє життя, треба каятися, але це було так тяжко зробити. «Я був ладен залишити будь-який гріх, але єдиний гріх, який дуже мене вабив, — це наркотик. Вже тоді я почав молитися і просити в Бога допомоги. Я не знав, яким чином Господь відповість мені, бо гадав, що лише чергова доза наркотику стане моєю поміччю. І ось серед ночі я почув, як тихенько прочиняються двері камери. Усі мої друзі спали. Моє серце забилося. Черговий передав мені пакунок і зачинив за собою двері. Тремтячими руками я почав його розкривати. У пакунку було багато газет, серед яких лежала Євангелія. Подумав: хто б її міг сюди передати? Відклавши її вбік, я почав розкривати наступний пакунок, шукаючи наркотик. Оглянувши все, я знайшов лише коробку з чаєм, більше нічого не було. Я ще раз переглянув все, погортав Біблію, думав,
може, там що знайду, але наркотику не було. Ображений, я звернувся до Бога: «Господи, я просив у Тебе про допомогу, як мені допоможе ця Євангелія?» І Бог проговорив до мого серця, я почув голос Божий: «Бери і читай!» Я розгорнув Євангелію і, як зараз пам’ятаю, прочитав слова з Книги Дій святих апостолів: «Отож залишивши часи незнання, Бог сьогодні дає повеління усім людям на землі покаятись» (17:30). Це був голос Божий до мене. Я просто впав на коліна і став просити в Бога прощення. Плакав і каявся… Моє життя проходило перед моїми очима, наче кіно на картині. Картина за картиною. Я бачив, як робив людям біду. Я просив: «Господи, прости мені, я був негідник. Господи, я не вартий життя, прости мені». А ось і ще одна картина. Переді мною стояла мама, якої вже не було на землі, вона відійшла у вічність, так і не попрощавшись зі мною. Вона чекала цієї зустрічі, але через хворобу її життя обірвалося. Однією із причин її недуг був я, мій брат і тато, який частенько випивав і ображав маму. Я згадував, як вона плакала, приїжджаючи до мене на побачення. Я старався її заспокоїти, мовляв, мамо, все буде добре — я звільнюся, почну нове життя. Але, виходячи із в’язниці, я знову і знову повертався до минулого — і нічого не міг із собою вдіяти. Ця молитва стала переломним моментом мого життя. Першим чудом було те, що ломка (яку відчувають наркомани) у мене зникла. Я став вільним і більше ніколи в житті не торкався наркотику, не курив і не вживав алкоголю. Прийшла свобода від Господа! З 1993 року я живу в мирі з Богом! Емоційне переживання радості я виспівую словами пісні: «Я свободен, я свободен от греха, Иисус нашёл меня, разорвал все узы зла, полон я теперь небесной радости…». Р. S. Тепер Олег справді сповнений небесної радості буквально, бо він вже навіки з Господом на Небесах. В одному з останніх інтерв’ю журналістам брат Олег з сумом зауважував, що у 2012 році стало значно менше бажаючих серед молоді навчатися в місіонерській школі, а також трудитися на місіонерській Божій Ниві. Збуваються слова Ісуса Христа: «Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало…» (Мт. 9:38). Тож наша справа, а Божа воля, молитися до Господа, щоб Дух Святий вклав ще багатьом молодим місіонерам незламне бажання трудитися на великій Божій ниві: «Тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав!» (Мт. 9:38). Брат Олег своє призначення і покликання виконав вповні і тепер отримує від Господа нагороду… Що отримаємо ми, коли постанемо на суд Христів? (Рим. 14:10). А щоб була повна радість та нагорода, потрібно сьогодні вибирати євангельські пріоритети свого щоденного життя. Трудімося для Господа щиро вже сьогодні, не завтра!.. Геннадій Андросов.
№ 22, 2013 р.
CTOP. 9
Пізнавай Господа на усіх дорогах своїх! Бог по суті Своїй всюди присутній. Чи ми Його бачимо? Рим. 1:20: "Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання". Ап. Павло пише, що думанням про творіння Господнє речі стають видимими. Ми часто ліниві, навіть думати про Бога. Чи бачити Бога: в пелюстках троянди, сході, заході сонця, дощу, снігу та росі; у своїх руках, ногах, очах, слухові, нюхові, розумі, відчутті смаку, голосі; в благоустрої, мирі, праці, здоров'ї, в церкві, браті, сестрі, місіонерстві, ознаках останнього часу. Чи ти бачиш Бога, діючого в твоєму житті та житті церкви - знову Грядущого? Можливо нам потрібно скористатися порадою Ісуса Христа в Об'явленні Ів. Богослова про очну мазь.
Два особливо небезпечних вороги. Той, кого ти вважаєш найближчим другом, може виявитися ворогом. Ти ніколи не сподіваєшся від нього зла, не запідозрюєш від нього жодної небезпеки, бо він близький тобі. Ти ділишся з ним усім. Він знає усі твої слабкі сторони. Тому удар від близької людини найдошкульніший, бо несподіваний. У нашому житті є два гріха, які, якщо стають нашими "друзями", то, по-перше, роблять нас ворогами Богу, і, по-друге, в кінцевому результаті обов'язково завдадуть нам дошкульного удару. Гордість і образа (обида - рос.) - гріхи, які не мають почуття вини. "Бог гордим противиться!" (Як. 4:6, 1 Петр. 5:5). Гордість через почуття своєї правоти заглушує почуття вини і так само образа часто ходять в парі. "Як це так?! Зі мною несправедливо повелися, хіба я заслужив на таке відношення?!" Ці гріхи так маскуються. що людина й не запідозрює, що пригріла біля свого серця ворога. Найгірше з цього те, що якщо вчасно (за життя) не виявити цих гріхів, вони нанесуть непоправного удару на порозі вічності.
Твоя проблема може бути славою Божою. Голіаф був страхом і проблемою Ізраїлю, але як тільки знайшовся чоловік, який через це побачив славу Божу, все змінилося. Ми співаємо пісню – немає проблем, які б Бог не вирішив. Насамперед, потрібно відірвати свій погляд від проблеми і перевести на Бога. Давид сказав: «Я йду на тебе в ім’я Господа Ізраїлю, якого ти поносиш!» Якщо ти відірвеш свій погляд від того, що є твоєю проблемою, глянеш на Бога, Він дасть тобі перемогу. Якщо твоя проблема – Інтернет, відірви свій погляд від нього. Це означає – потрібно покаятися. Звести свій погляд – це означає взяти зброю, якою перемагав тебе твій ворог, як Давид взяв меч Голіафа і відсік йому голову. Якби кожен християнин, що піддався впливу технологій, почав використовувати цю зброю проти ворога, сьогодні мільйони людей побачили б славу Божу. Візьміть і свій Face Book зробіть полем євангелізацій. Розкажи, що Бог зробив з тобою. Розпочни розсилати свідчення, Слово Боже. Так ти можливо втратиш своїх друзів, але разом з тим, зможеш надбати нових і привести до спасіння. Молись і проси у Господа, щоб Він тобі дав мудрість та силу використати ту зброю, що була проти тебе для поразки ворога і його царства. Бо у нас є обітниця, що ніяка зброя, що була зроблена проти тебе, не встоїть (Іс. 54:17). Твоя хвороба, твоя проблема може бути славою Божою. Відірви свій погляд від проблеми, розпочни дякувати Господа і Він дасть тобі вихід і явить Свою славу. Усі чудеса Божі – це рішення проблем.
Нема сили, щоб стерпіти себе. Як часто важко признатись собі, що ми бачимо себе в наших дітях. Легко прийняти те добро, що в наших дітях і не раз ми
Електронний МОЗОК сучасності Хтось сказав, що ми живемо в час розумних телефонів і нерозумних людей. Дивлячись на те, як сучасні люди захопилися комп’ютерами, телефонами, Інтернетом та телебаченням (поневолені ними), то цей вислів має рацію, бо така ситуація не є ознакою здорового глузду. Апостол Павло зазначив: «Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно!» (1 Кор. 6:12, 10:23). Сучасний світ занадто захопився електронікою, яка вже стала повністю оволодівати людиною. Один брат свідчив: «На прийомі у лікаря я спостерігав таку картину: усі, хто чекав в черзі прийому лікаря, і старші і діти, були зайняті своїми телефонами. Я міг спостерігати по обличчях їхнє повне занурення у інший світ – поза екраном. Час від часу хтось на мить відривав свої очі від монітору телефону і поглядав на мене, як на якогось дивака, що може просто так сидіти і не клацати на телефоні». Ми живемо в суспільстві, спілкування в якому прийняло, нажаль, цілком нових форм. Очевидець розповів про двох жінок, які сиділи в ресторані за одним столом, перед кожною був включений Laptop і вони спілкувалися одна з одною через Інтернет (Facebook), не підозрюючи, що вони одна від одної на віддалі простягненої руки. Зазначу, що ми живемо в переддень приходу антихриста. Для тотального панування йому необхідно знати про тебе все! Якщо ти спілкуєшся по електронним технологіям, там відображається усе твоє «спілкування»: хто твої друзі, інтереси, бажання, де ти живеш, що робиш, про що думаєш. Уся твоя «візитна картка» представлена в Інтернеті. Співпрацівникам антихриста легко визначити, хто ти: ворог чи друг. Ціль повної (тотальної) електронізації (комп'ютеризації) суспільства насправді не для того, щоб задовольнити наші потреби, а мати повний контроль над кожним жителем планети Земля, щоб керувати і направляти людей по бажанню антихриста. Інша причина цього: забрати (вкрасти) увесь твій час, щоб ти не тільки не мав часу помолитися і Біблію почитати, але щоб не мав часу й для звичайного (живого) спілкування.
Нехай прийде Царство Твоє! Одного разу мій син запитав: "Тату, чому ми молимось молитвою "Отче наш"?" Що б ти відповів? Інколи через відповідь Своїм дітям Господь говорить до нас. Як часто в нашій молитві ми використовуємо ті терміни, які звучать в молитві "Отче наш". Чи справді наше бажання є в тім, щоб прийшло Царство Його? Чи ми, крім молитви "Отче наш", молимось, щоб була Його воля. Чи ми живемо лише так, щоб Господь виконував тільки наші бажання? Чи прощені наші гріхи, якщо ми не простили комусь? Справді, у цій невеличкій за об'ємом молитві зібране найдорогоцінніше, від чого залежить наш добробут, наше життя, наша вічність. Як би хотілося, щоб з наших вуст линула не завчена молитва, як ритуал, а проникнуте до глибини нашого серця бажання, висловлене словами молитви "Отче наш"!
кажемо, що це моя дитина, вона вдалася в мене. Коли ж з дитиною відбувається щось погане, чи ми визнаємо, що це також ми? Гірше того, нам годі стерпіти себе і ми не раз шукаємо винних. Це жінка, чи чоловік, чи буває ми винуватимо дітей чи їхніх друзів – кого завгодно, тільки не себе. А що, якщо прислухатись до тих слів, що говорить пророк Ієремія: «Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій» (Плач Ієр. 3:39). Зайняти позицію упокорення і спробувати зрозуміти, що цим Господь хоче навчити мене. Можливо, це новий етап у вихованні нас Богом, де ми можемо побачити результат
прожитих років і побачити свої недоліки в собі через дітей. Через те, від чого ти замолоду не хотів зректися, перемінитися, перейшло в твоїх дітей. Певно, що щире визнання своєї вини перед Богом і свіже бажання в тому, що ще не все втрачено, що ще є шанс поправити. Деколи ми не задумуємося, що власне через наших дітей ми можемо побачити себе і добре, коли ми займемо правильну позицію по відношенню себе і своїх дітей. «Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний!» (Прип. 28:13).
Н и н і с ус п і л ь с т в о д е г р а д ує в геометричній прогресії. З'явилася нова хвороба: депресія, сезонне знесилення. Це не дивина: якщо людина відірвана від живого спілкування, від Бога, від церкви, неодмінно приходять депресії, душевне й духовне знесилення. Людина впадає в смуток, і ще більше починає «спілкуватися» в Інтернеті, по телефону, наповнювати свій мозок електронікою, який врешті втрачає здатність тверезо мислити. Людина шукає вихід з депресії, і ще більше впадає в неї. Через це в сучасному світі стало більше самогубств, тому що людина приймає не ті «антидепресанти», які пропонує Слово Боже та Ісус Христос, а ті, що пропонує диявол, який прийшов лише для того, щоб вкрасти, вбити і погубити (Ін.10:10). Слово Боже застерігає: «Дорожіть часом, дні бо лукаві!» (Єф. 5:16). «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха!» (1 Ін. 1:7). Звичайно, ця спільність і спілкування не є через Інтернет, а живе спілкування в церкві, один з одним, обличчям до обличчя. Коли ти бачиш вживу співрозмовника, його очі, ти не скажеш тих речей, що можеш написати в Інтернеті, ти контролюєш ситуацію. В Інтернеті ти не побачиш реакції людини, чи вона зніяковіла, образилась, чи засмучена. Не зважаючи на більшу видиму відвертість (а по суті – розв'язаність), спілкування в Інтернеті сильно замасковане, воно приносить шкоду співрозмовнику, бо не вирішує проблеми. Люди залишаються зі своїми тягарями, якщо хтось не сподобався, сказав чи написав неприємність, його одним порухом «мишки» виключають (блокують, «викидають в корзину»). Тобто інтернет-спілкування не дисциплінує людину, не призводить до честі, обов'язку, гідності, не виховує терпіння (як обов'язковий елемент виконання Божої волі – Євр. 10:36), по суті ні до чого не зобов'язує. Це так само негативно впливає й на подружні відносини. Саме молодь заразилася Інтернетспілкуванням, потім молоді одружуються і швидко розлучуються, бо у них вже сформований неправильний характер, викривлене мислення щодо життя, подружніх відносин, сімейних обов'язків. По суті, інтернетспілкування – це прихований удар ворога по Слову Божому, по найкращому творінню Божому – людині, щоб знівечити, спотворити те природне, поставлене від початку Творцем, споганити, зробити все штучним,
несправжнім. Щоб людина стала не людиною, а маріонеткою, якою антихристу буде легко управляти, смикаючи за відповідні мотузки, які тягнуться саме через засоби сучасної електроніки. Статистика промовисто свідчить, що двоє з трьох людей після спілкування через Facebook отримують значне погіршення настрою, самопочуття (ніж того, що було до цього). Після провадження часу в мережі Інтернет, «подорожуючи» по світським сайтам «спілкування», людина стає роздратованою, злою, агресивною. Одностороннє спілкування, без близьких почуттів, поглядів, спілкування з мертвою буквою, фактично вбиває людей. Люди втрачають здатність тверезо мислити, оцінювати реальність, втрачають здоровий глузд, здатність сприймати науку Ісуса Христа, Євангелію. Через Інтернет ти не бачиш справжніх людей, а лише те, що тобі подають (пропонують). Бувають випадки, коли хлопець видає себе за дівчину (або навпаки), підліток – за дорослого чоловіка, і співрозмовник навіть про це не здогадується. Сидить поважний брат перед монітором, обважнілий клопотами, хворобами через малорухливість, контактує без розбору, «друзів» собі понаписував декілька сотень (з якими ніколи не зустрінеться, яких ніколи не знатиме насправді) і уявляє себе таким собі супергероєм, якому море по коліно і гори по плече. Сучасна церква також стає на рейки Інтернету і вже пропонує онлайн-сповідь. Так само деякі «круті» церковні діячі впроваджують церковні служіння через Інтернет, організовується така собі віртуальна церква. Людина сидить (або лежить) у себе вдома, на канапі, а уявляє, що вона в церкві. Дякуючи Богу, що Він не приймає тексти електронних меседжів, хоч багато людей посилають Богові подібні електронні тексти, напевно уявляючи Його, як електронного боса, який сидить так само перед головним комп'ютером і тримає мобільний телефон. Молодь відключається від реальності за допомогою Інтернету, обираючи віртуальну реальність, але вічність не буде віртуальною, а справжньою. І цей вибір потрібно зробити вже зараз. Для цього потрібне тверезе мислення, не опоганене брудними технологіями Інтернету. Будьмо уважні, пильнуймо, не дозволяймо ворогові звести вас з істинного євангельського шляху. Не йдімо на поводу цього світу, який йде своїм широким шляхом в погибель (Мт. 7:13, 2 Петр. 2:1-22). Ворог пильнує цілодобово, тому не забуваймо, що він легко вичислить нас, на чиєму ми боці, саме завдяки тому, де ми «ходимо» за екраном моніторів.
№ 22, 2013 р.
CTOP. 10 Звичайно, були в мене й запитання: «Господи, за що? Чому? Що це і як Свідчення Наталії Дьоміної, м. Одеса,. довго протриває?» Я читала книги про Е-maіl: natvov57@maіl.ru інвалідів, спілкувалася з деякими з них. Їхні страждання викликали в Я описую свій життєвий шлях для того, щоб ще раз моєму серці співчуття, мені хотілося їм допомогти, якось утішити. І от – я нагадати усім про любов нашого Небесного Отця! Довший час у моєму житті все було так, «як у сама інвалід і опинилася зовсім до людей», доки мій чоловік не став зловживати цього не готовою, хоч Дух Святий спиртним. Після цього наше життя перетворилося на мене попереджав про те, що може суцільний жах! Я не знала, що робити. Як це все трапитися. Господь дав мені мудрість зупинити? Кодування проти алкоголізму не побачити в усьому, що відбулося зі допомогло. Мені в голову приходила настирна мною, не злий жарт долі, а волю Божу. думка: потрібно вмерти й усе закінчиться! Але Бог Але це прийшло потім, а поки я мене бачив і знав, що зі мною відбувається. У той щоночі чекала відповіді на свій німий час я часто ходила по вулицях Одеси одна, пізно лемент, але нічого не чула. Слава ввечері повертаючись з роботи. Людей навколо не Богу, що Бог дав мені чоловіка, що все було, я спрямовувала очі до неба і зверталася до уміє робити сам: уколи, масажі, невідомого мені Бога вголос: «Допоможи!». І в клізми, компреси. Завдяки догляду нашому житті стали відбуватися (як тоді мені чоловіка, я лежала в лікарні п’ять здавалося) випадковості, які стали тим ланцюжком, місяців без душу і ванни, завжди була що привів нас до Бога. Спочатку я «випадково» чистою, на чистій постелі. Повірте побачила в газеті оголошення про центр анонімних мені, небагато хто зараз можуть цим похвалитися. алкоголіків «Ступені», але я чомусь вирішила знову Мій зір відновився, я могла бачити й читати Слово закодувати чоловіка. Це був 1992 рік і «фахівців», Боже. З лікарні ми поїхали в санаторій – там я побачила які пропонували подібні послуги, на той час стільки горя, що моє власне вже не здавалося мені розвелося дуже багато. Але знову трапилася таким страшним. У лікарні я була одна така, а в «випадковість»: я сіла в трамвай, щоб їхати в кабінет санаторії нас було багато. Увесь час я молилася з кодування, а він попрямував по іншому маршруті і Богу, щоб Він дав мені сили витерпіти болі, привіз мене прямо до центру «Ступені». Я вирішила, молилася й дякувала Богові за чоловіка… Це був що це неспроста і відкрила двері центру. Там важкий час, але Бог нас зміцнював. Я поступово побачила людей, які щиро хотіли нам допомогти, та звикала до свого нового стану. Пройшов майже рік, ще й безкоштовно! То справді були люди від Бога! Зі як я почала своє третє життя, життя інваліда. слів керівника центру ми вперше почули зрозумілою Людина недосконала, якщо вона не одержує того, мовою звістку про Ісуса Христа. Нам пояснили, що що хоче, вона впадає в депресію. Я не була крім Спасителя Христа ніхто нашу проблему не виключенням. Але Господь був поруч, хоч я Його вирішить. Ми почали читати Біблію й ходити до церкви, де не свічки ставили, а слухали проповіді перестала відчувати, занурившись у своє горе з Слова Божого. Усе більше дізнаючись про Божу головою. Тепер Він вирішив поговорити зі мною любов, ми відчули себе грішниками, тому через книгу. Є така християнка Лінда Ділоу, вона покаялися, а через два роки я, мій чоловік і наша пише чудові книги – це дар від Бога. Описуючи своє дочка прийняли святе водне хрещення, обіцяючи життя, складні ситуації, у які потрапляли інші люди, служити Богу допоки нашого життя. Це був кінець вона намагається допомогти, за допомогою Божою мого старого життя і початок цілком нового, знайти вихід, щоб люди, що потрапили в подібні сповненого радості та щастя. Ми з чоловіком випробування, залишалися вірними Богові. отримали мир з Богом, спокій, про що раніше не Сподівалися тільки на Його допомогу, зміцнювали могли й мріяти. Мій чоловік з Божою допомогою свою віру і любов до Небесного Отця. Я стала дивитися на свою перестав вживати алкоголь, ми знайшли нових хворобу, приймаючи до уваги друзів, яких називали нашими братами і сестрами по вічність, а не тільки земне життя. вірі. У нас з’явилося також багато друзів з різних Тут мені відкрився вірш із книги куточків землі. Наш дім був завжди відкритий для Ісаї: «Я Господь, Бог твій, що всіх гостей, що часто приїжджали до нашої церкви. навчає тебе корисному, ведучий То були найщасливіші роки нашого життя… тебе по тому шляху, по якому Настало нове тисячоліття… 12 лютого я лягла в повинно тобі йти» (48:17). Так лікарню з діагнозом: гострий приступ міркуючи, я почала звільнятися остеохондрозу. Я сподівалася швидко підлікуватися і повернутися додому. Але не так сталося, як від жалю до себе і зміцнюватися гадалося. У результаті недбалості лікаря, в думці, що все можу в Ісусі неправильно призначених і введених ліків, у мене Христі, Котрий зміцнював мій почалися раптові ускладнення, мене паралізувало від дух. Так, я все можу перебороти грудей до п’ят, я оглухла, очі переставали бачити. за допомогою Того, хто дає мені Лікар, як зазвичай в таких випадках буває, був Свою силу! Заново переглянула невинуватий. Я погано пам’ятаю подробиці тих днів. свій стан. Знайшла його не таким Я нічого не чула, тільки бачила очі мого чоловіка. уже й поганим і почала активно трудитися. Слава Потяглися довгі дні мого лікування за наш рахунок. Богу, я вже перестала бути сумним інвалідом, я Ми журилися, де взяти кошти, яких потрібно було горіла бажанням жити і радувати свого Творця слухняністю і любов’ю до Нього і людей, що мене дуже багато. Усі ті дні ми оточували. Пройшов рік, за молилися і просили Бога про цей час я частково вийшла з допомогу. І почали паралічу, я посилено відбуватися дивні речі. Потренувала своє тіло, багато перше, в мене був внутрішній чого вже могла робити мир, я вибачила свого лікаря і самостійно, а значить уже не тримала на нього образи. мала потребу в меншій опіці. По-друге, до мене в палату Я навчилася пересуватися за почалося справжнє допомогою ходунків. Слух не паломництво. Приходили усі: відновився, але я до цього родичі, друзі, брати та сестри вже звикла і навчилася в Христі, навіть люди, яких я розуміти співрозмовників по раніше ніколи не знала. В губах. Дуже дошкуляє один із днів було 20 постійний біль, особливо по відвідувачів. У лікарні ночах, але й до цього можна звикнути. Я їжджу в дивувалися: «Хто це така?» А люди йшли постійно, санаторій і лікування благотворно на мене діє. Я ми отримали від них все необхідне. За незначний заспокоїлася і тепер кожен свій день вручаю термін часу у нас набралася потрібна для мого Господові, усі свої «завтра» я також віддаю в руки лікування сума грошей. Цілий день я спілкувалася зі Тому, Кому вони вже відомі наперед. Богу відомо своїми дорогими відвідувачами і це зміцнювало мої сили: духовні й фізичні. Ми з чоловіком мали все, що зі мною відбудеться і я знаю, Він зможе і спілкування з християнами різних конфесій, усі вони хоче мені допомогти в будь-якій ситуації. Головне: підносили до Бога про мене молитви. Я так залишитися до кінця вірною Богові! Уже 12 років продовжується моє життя інваліда. У потребувала підтримки, і отримала її! Слава Господу відношенні здоров’я мало що змінилося, але за таке чудо! змінилася я. Не скажу, що кожен мій день однаково
ТРИ МОЇХ ЖИТТЯ
наповнений радістю і щастям, усяке буває, але все-таки радості більше, ніж суму. Друзі відвідують мене, допомагають духовно й підтримують матеріально. Моляться за мене, передають привіти. Це дуже цінне для людини, що відрізана від спілкування. Моєму чоловіку Бог дає сили доглядати за мною. Моїй доньці дає заробіток, щоб нам допомагати. Я ще жива і продовжую хворіти, ліки, що мені виписують, тільки дорожчають. Якби не милість Божа і любов, я не мала б нічого цього. Але в Господа немає нічого неможливого! Мені тепер ніколи себе жаліти, весь день заповнений до краю. Я знайшла місце в цьому житті, щоб бути комусь корисною і служити для слави Імені Господа нашого. За ці роки я займалася багато чим. Був час, писала вірші по милості Божій. Я і раніше писала вірші, але це було більше схоже на сплеск емоцій. Після паралічу я не могла римувати ні рядка і думала, що з віршами покінчено, як і зі співом. Але в Господа на цей рахунок очевидно Свій план. Я знову стала писати вірші, у яких відбивалися мої молитви, роздуми, спогади, спостереження. Я активно листуюся зі своїми друзями, яких у мене тепер дуже багато, посилаю їм книги, свої вірші. Багато хто щось знаходять у них для розради. Слава Богу! І тільки Йому! Один час я вишивала вірші з Біблії на подарунки, шила речі для дітей з бідних родин. Потім Господь послав нам засоби на покупку комп’ютера і моє спілкування розширилося. Слава Богу за всі Його милості! Його рука не зубожіє давати дітям Своїм усе необхідне. Я цілком забезпечена з Його допомогою. Держава платить мені пенсію, дає безкоштовні путівки в санаторій. Усе це одне велике чудо, що створив Господь для мене й моєї родини. Я так вдячна Йому, моїм рідним, моїм братам і сестрам у Христі, що вони розкрили свої серця і дали Господові волю виявити Свою любов до мене через них. Я не часто відвідую Церкву, але кожне відвідування – свято. Мене відвідує щомісяця диякон нашої Церкви, і я маю можливість брати участь у Спомині. Це таке щастя! Бути часточкою Тіла Господа нашого Ісуса Христа! Чому я так докладно описую усе, що відбулося зі мною? Тому що людина дуже часто зневажає тим, що має з дитинства. Це я пишу про себе, але так само й для усіх. Зупиніться! Подумайте! Яким багатством ви володієте! Ногами, якими можете йти куди хочете, руками, що роблять для вас усе, що хочете, слухом, можна чути увесь світ! Як добре, коли людина дякує щодня Творцеві не тільки за їжу, але й за те, що так дивно створена! Я не стала б так докладно описувати своє життя, воно нічим не примітне, але я хочу, щоб ви, мої дорогі друзі, на хвилину задумалися: «А що, якщо я опинюся в подібній ситуації?». Я ніколи про це не думала, тому виявилася неготовою до такої зміни в моєму житті. Я вже писала, що нікого не збираюся вчити. Я просто хочу, щоб ви пам’ятали не тільки про смерть (вона не страшна для віруючої людини), але й про можливість абсолютної зміни у вашому житті, причому не в кращу сторону. Так, усі ми знаємо, що за все потрібно дякувати Бога, і повірте мені, я Йому дякую від усього серця. Але я тепер знаю, як важко дякувати, коли ти глуха, паралізована, і потребуєш постійної допомоги. У кожного з нас свої проблеми, може для когось параліч не такий страшний, як п’яний чоловік і діти – наркомани. Я з цим згодна, але тепер я твердо знаю, за все треба дякувати і радуватися, що Бог нас любить. Це моя точка зору. Я не знаю до кінця: чи буде в мене четверте життя, чи наступить зцілення тут, на землі, чи це відбудеться вже у вічності? Я твердо знаю одне: у вічності мене очікує життя, повне здоров’я, любові, радості, щастя, тому що про це ясно говорить у Біблії мій Отець Небесний, а я Йому вірю! Скільки до цього треба терпіти? Я не знаю. Але з Божою допомогою, набравши сил з Його джерела, хочу залишитися вірною Йому до кінця! Амінь!
№ 22, 2013 р.
CTOP. 11
Помер "батько євангелізації" Томмі Лі Осборн. 14 лютого на 90-му році життя помер всесвітньо відомий проповідник Томмі Лі Осборн, - повідомляє іnvіctory.org. Перед смертю він звернувся до Господа зі словами: "Візьми мене додому". "Мій улюблений тато, якого багато хто називають "батьком євангелізації", увійшов до вічного спокою. Він пішов, не випробовуючи біль – Бог просто забрал його до Себе. В останні хвилини життя мій батько був в оточенні люблячих його родичів. Зараз він з Господом, Якому вірно служив протягом 77-ми років", - написала в Facebook дочка Томі Лі Осборна – ЛаДонна Осборн. Завдяки служінню Томмі Лі і Дейзі Осборн, а також їхньої дочки ЛаДонни Осборн – мільйони людей із різних країн прийшли до Господа й одержали зцілення від хвороб. Томмі Лі Осборн народився 23 грудня 1923 р. на маленькій фермі неподалік штату Оклахома. Коли Томмі було 15 років, Бог призвав його стати проповідником. У 1939
Здатність пробачати корисна для серця Уміння прощати захищає людину від сплесків артеріального тиску і знижує ризик гіпертонії, серцевого приступу й інсульту. Про це заявили вчені з Університету Каліфорнії в Сан-Дієго за підсумками нового дослідження. У дослідженні брали участь понад 200 добровольців, яких попросили кілька разів згадати ситуації, коли вони почували себе ображеними на свого друга. Половину учасників попросили згадати випадок, коли вони простили образу. Спеціальні прилади фіксували кров'яний тиск і серцевий ритм учасників. Експеримент показав, що в добровольців, що згадали образу, яку не змогли пробачити, відзначене найбільше підвищення артеріального тиску. Пробачення образ може бути ефективним методом профілактики ризику гіпертонії, вирішили дослідники.
На Челябінськ впав метеорит У небі над Челябінськом 15 лютого стався вибух. За даними МНС РФ, над регіоном пройшов метеоритний дощ. Прилади космічного моніторингу перед вибухом зафіксували активність у нижніх шарах атмосфери. У МНС уточнили, що метеорит згорів у нижніх частинах атмосфери: "Його незначні осколки впали на малозаселені ділянки місцевості в районі міста Сатка Челябінської області". За останніми даними, метеорит впав на території цинкового заводу в районі міста Сатка, який знаходиться між Челябінськом і Уфою. Даних про потерпілих звідти не надходило. Завод частково зруйнований. Метеорит, що пройшов над територією Челябінської області, впав у водойму в 1 км від міста Чебаркуль. Про це повідомили у прес-службі губернатора регіону. Своєю чергою, у прес-службі уряду Челябінської області з посиланням на інформацію Головного управління МНС Росії по Челябінській області повідомили, що в небі над Челябінськом з'явився об'єкт, який пролетів повітрям з великою швидкістю, залишаючи слід. Через 2 хвилини було чути послідовно три стуки. Утворену в результаті ударну хвилю відчули на собі мешканці обласного центру та прилеглих міст. Всі оперативні служби були спрямовані в місця передбачуваного падіння об'єкта, однак на землі жодних слідів помічено не було. За попередньою інформацією, в нижніх шарах атмосфери, дуже близько до Землі, пролетів астероїд 2012 DA 14, діаметром 45 м і масою понад 130 тис. т.
році закінчивши 8 класів, Осборн став допомагати євангелісту Діллардсу (E. M. Dіllard) і відповідав за проведення вечірніх молодіжних служінь. Осборн женився на Дейзі в 1942 році. Спочатку родина служила в селах Оклахоми, після чого переїхала на два роки в Каліфорнію. А в 1947 році Бог призвав їх місіонерами до Індії. Коли Осборн зрозумів, наскільки сильно Бог любить його і що в Нього є план для його життя, тоді його відношення до служіння змінилося – він бажав прославляти тільки Христа. Відтоді Божі чудеса і зцілення з великою силою виявлялися через служіння родини Осборнів. З 1950 по 1964 рік вони побували в 40 країнах, проповідуючи Євангеліє і проводячи служіння зцілення. У 1953 році Осборн заснував Assocіatіon of Natіve Evangelіsm, щоб навчати пасторів. За час свого служіння родина Осборнів підтримала 30 тисяч пасторів і допомогла поширенню Євангелія в 50 тисячах сіл Таїланду. Потім Осборни перенесли свій головний офіс у Талсу, штат Оклахома, і продовжили служити Господу там. Їхні книги видані на 132 мовах. Відеозаписи служінь, на яких Бог виявляв чудеса, переведені на 67 мов. Після смерті дружини у 1995 р. Томмі Лі продовжував нести міжнародне служіння і підтримував місії по усьому світі.
Преса повідомила про порушення свободи віросповідання в США. А м е р и к а н с ь к и й ур я д о б м е ж ує с в о б о д у віросповідання. Приклади численних порушень опублікувала газета The Washіngton Tіmes з посиланням на Forbes, - повідомляє іnvіctory.org. Католицькі агентства по усиновленню були змушені закрити двері в Іллінойсі, Массачусетсі і Вашингтоні, округ Колумбія, тому що їхні постанови про шлюб були визнані неприйнятними для США. Аспірантка в штаті Мічиган була виключена з програми консультування, тому що її думки про шлюб, засновані на християнстві, були визнані неприйнятними адміністрацією школи. Фармацевту-християнину в штаті Іллінойс рекомендували освоїти іншу професію, тому що його релігійні переконання щодо того, коли починається життя, були визнані неприпустимими з боку держави. Євангелічний пастор Луї Джильо, що повинен був читати заключну молитву на церемонії інаугурації президента США Барака Обами, відмовився це робити, оскільки його традиційні переконання про шлюб були визнані неприйнятними адміністрацією Обами.
У Ніка Вуйчича народився син Син Ніка Вуйчича. Фото з facebook.com Євангеліст і мотиваційний спікер Нік Вуйчич оголосив про народження сина, повідомляє CNL-NEWS з посиланням на ChrіstіanToday. Учора увечері Вуйчич оголосив на сторінці Фейсбука для своїх послідовників. Кійоші Джеймс Вуйчич – їхня перша дитина з Канає Міяхара. Вуйчич надихає людей в усьому світі своєю особистою історією, як він народився без рук і ніг, а нині живе повним і щасливим життям. Він подорожує по усьому світі, підбадьорюючи людей, особливо підлітків, не здаватися перед важкими обставинами і розвивати позитивний погляд на життя, незалежно від того, з чим приходиться зіштовхуватися. Нік відкрито говорить про те, що обмірковував самогубство у віці 8 років і скаржився Богу про свої обмеження перед тим, як він довідався, як бути вдячним і використовувати те, що в нього є, для слави Божої і для блага інших. Нік і Канає одружилися торік. Повідомляючи про народження Кійоші, він сказав: "Дякую Тобі, Ісусе!"
(продовження, початок на 1 стор.) Я пережив такий доторк благодаті (про яку оповідають Апостоли), що впродовж наступних днів мовби й землі не торкався – так легко й приємно було мені. Коли я ледь згадував ім’я Ісуса (лише подумки), тепла хвиля цієї благодаті огортала мене всього, до мозку кісток. Христос мовби говорив мені: «Ти сумнівався, чи Я почую тебе, але ось Я тут - з тобою, Я тебе чую й оберігаю!» Я розумів, що мені потрібно покаятися, бо так заповідав чинити Христос і Апостоли (Мт. 3:2, Дії 3:19). На одному з богослужінь у мене було відчуття, що якщо я нині не покаюсь, то вийду з цього зібрання і впаду мертвим. Я встав і сказав, що не хочу жити так, як жив раніше, хочу, щоб Ісус Христос змінив моє життя, простив мої гріхи. Мені важко було сказати ці слова, але сталося чудо: усі присутні на тому служінні стали молитися, я ж став сильно плакати, так продовжувалося декілька хвилин і нарешті я пережив таке полегшення, мовби важкий тягар спав з моїх плечей. Я явно відчув, як Христос знімає гріховний тягар! Тоді мені було 27, зараз 47, але так чітко й яскраво стоять ті події у моїй
пам’яті. Потім були нові переживання: хрещення Духом Святим, водне хрещення, явні відповіді Божі на ті чи інші потреби. Душа моя заспівала римами в прямому змісті. Я складав вірші і співав їх на власні мелодії. Воскреслий Ісус Христос воскресив мою душу до нового життя! Справжнього життя, наповненого істинним змістом. Заради цього варто жити й боротися! Я розумію, що ці мої слова не всім зрозумілі, хтось можливо вважатиме це безумством, сектантством, фанатизмом. Кожен має право думати так, як хоче, але я тоді пережив реально живого Бога і мені вже не потрібно було, щоб хтось мені говорив про Бога, я сам пересвідчився в тім, що Христос – живий Бог! По наївності своїй я тоді думав, що усі люди навколо стануть віруючими, християнами, такими, як я, або тими, хто переживуть благодать Божу значно більшу, ніж я. Бо ж так вільно скрізь стало звіщатися Слово Боже (часи атеїзму й духовного невігластва минули), всі можуть почути й прийти до Христа! Але не так сталося, як думалося. Нажаль, дуже мало людей серйозно відгукуються на Божий поклик. Це ще більше
приводить мене до почуття глибокої вдячності Богові, що Він покликав саме мене, бо я ж нічим не кращий за інших людей, а Господь мені відкрився! А стільки розумних і мудрих людей навколо живуть і роки їхнього життя швидко збігають до кінця, а вони не поспішають робити кроки віри до Христа. За 20 років я не знайшов якоїсь хиби чи брехні у вченні Ісуса Христа, щодня пересвідчуюсь, що в Біблії написана щира правда для людей, щоб вони дізналися про правду, вірували в правду і жили цією правдою. Я щиро дякую Богові, що Дух Святий вдихнув в моє серце віру, я не шукав Бога, а Він знайшов мене. І дав чудову нагоду реалізувати Божий талант (потенціал віри) в служінні Богові і людям. Геннадій Андросов, редактор г-ти «Жива Надія».
(продовження, початок на 2 стор.) Розглянемо ще одне свідчення. Луки, 22 розділ: 14. А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним. 15. І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму. 16. Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона. 17. Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою. 18. Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не
прийде. 21. Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника. 22. Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає! 23. А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити? 29. і Я вам заповідаю Царство, як Отець Мій Мені заповів, 30. щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.
ВИСНОВОК. Отже, ми побачили із наведених вище місць Писання, що омовіння ніг і Вечеря Господня відбувалися в різні дні, а якщо це так, то омовіння ніг не могло бути частиною Вечері Господньої. Це дві різні події, віддалені в часі. Думаю, що в цьому лежить одна з причин, чому про омовіння ніг нічого не говориться в Діях Апостолів, Посланнях. Якщо хто думає інакше, прошу надати мені свої твердження згідно Слова Божого. Взято з журналу “ВИФАНИЯ”, 2000 p. Переклад з рос. мови Г. Андросова.
№ 22, 12, 2013 2010 р.
CTOP. 12 Хто не бачив це, тому важко повірити й уявити, що в наш час люди живуть без електричного світла, перуть одяг без пральної машинки, готують їсти на багатті з дров, в зібранні можуть дві і більше годин просидіти просто на землі. Основна їжа таких людей квасоля і кукурудза. Кіньми працюють на городах, щоб хоча б щось виросло на їхній глинястій кам'янистій землі. Їхні городи розміщені високо в горах, де завжди великий дефіцит води. Але разом з тим ми знайшли спасенних щасливих людей. Бо життя людини не залежить від її матеріального достатку - так сказав Господь Ісус Христос (Лк.12:15). З 19 по 24 лютого групою з 4 чоловіків ми відвідали Мексику. Те, що ми бачили цього разу (хоч я був там не вперше), сильно вразило нас. З бр. Рікардо, який зустрів нас і провіз через гори до віддалених індіанських поселень. Ми могли бачити Божу славу серед бідноти та злиднів. Однією із ознак виконання слів Христа про те, що буде проповідувана Євангелія всім, ми бачили по тому, як у найвіддаленіші райони в горах прокладається дорога і таким чином у нас з'являється ще більше можливостей досягнути ще не д о с я г н у т и х Євангелією. Таламари (саме так називають індіанців в штаті Чівава - Chihuahua). Їх нар ахо в ують близько 100.000, вони розмовляють своєю мовою. У них відсутній власний алфавіт. Більшість із них не читають і не пишуть. Держава робить спроби допомогти їм, тому їхніх дітей беруть до шкіл, щоб там вони могли опанувати іспанську мову. Дехто з них розуміє іспанську мову. Брат Рікардо уже більше 10 років працює з індіанцями, створивши для них притулок в місті Хоарес. Жителі гір приходять до притулку, де можуть безкоштовно спочивати, поїсти, отримати допомогу, а разом з тим — почути звістку про спасіння. Таким чином дехто з них, прийнявши Ісуса Христа, повернулися в гори і там уже утворилося декілька церков, які ми вирішили відвідати. По дорозі ми зупинились в місті Чувава, де був колись католицький притулок для індіанців. Там проживає 25 сімей індіанців. Монахиня, яка жила в притулку, померла і тепер там немає нікого, хто б відповідав за нього. Підлітки швидко вчаться від однолітків з вулиці поганих звичок (нюхають клей тощо). Просимо молитися за цей притулок, щоб Бог дав нам можливість послужити цим людям для спасіння. Це б була добра точка для євангелізації. Також ми відвідали притулок, який допомогли облаштувати 2 роки тому в місті Ноноава. Там ми зустріли молодого
індіанця Маріо. Йому 18 років, тато помер 2 роки тому. Зараз Маріо навчається в училищі. Ми просили його, щоб він молився про те, щоб після закінчення навчання він міг проповідувати Євангелію своїм людям. Майже ніхто з індіанців читати не може, ми шукаємо людей, які могли б пізнавати Слово Боже і нести його своїм землякам. Ми дуже просимо допомоги в молитві з бр. Маріо, щоб Господь запалив в його серці бажання до благовістя. Брат Рікардо засвідчив, що Маріо — здібний хлопець і допомагає йому в притулку і також проповідує. Ми проїхали декілька поселень і нарешті дібралися до поселення Ромігарамі, де пастором брат Мігель. Він один з тих, хто покаявся в притулку м. Хоарес. Раніше він дуже противився Євангелії, називав себе сином диявола, пізніше він поламав ногу. Йому сказали, що потрібно відрізати ногу, але бр. Рікардо шукав лікаря для Мігеля. Один з лікарівхристиян погодився його оперувати. Операція пройшла успішно. Після цього Мігель почав серйозно шукати Господа, він покаявся. Він виявив здібність до проповіді, самостійно навчився грати на скрипці. Протягом декількох років він був служителем в притулку. Пізніше вирішив повернутися до свого поселення, де почав проповідувати. Спочатку зазнав гонінь від одноплеменців, але пізніше повернулися два його племінники з сім'ями, які також увірували в притулку Хоареса. Таким чином утворилася невеличка церква, яку відвідують до 24 сімей. Читати уміють лише Мігель та його дружина, тому основний вантаж праці лежить саме на них. Вони молились, щоб Бог когось послав до них допомогти. Коли ми приїхали, вони дякували Богові за почуту молитву. Ми запропонували брату Мігелю йти з проповіддю Євангелії в сусідні села. Ми купили для цього йому коня. Просимо молитися за бр. Мігеля, щоб Господь допоміг йому нести вістку спасіння в сусідні поселення. Бр. Мігель розпочав школу для дітей. Тепер туди приїжджає вчитель і вчить дітей грамоти. Ми сподіваємося, що скоро там виростуть молоді місіонери. Звичайно, найбільша потреба в спасінні людських душ. Просимо, щоб Бог послав когось з наших людей, з тих, хто знає іспанську мову, для допомоги там - особливо в настанові щодо здорового євангельського вчення. У них багато різних запитань щодо шлюбу, хрещення, вечері Господньої та інших запитань. Вони стоять на межі
ВАШІ ПОЖЕРТВИ!!! Вишліть це разом з Вашою пожертвою Наметове служіння ...$ __________ MEXICO ...$__________ «Roselyne Ongachi» ....$____________
Літні табори...$__________ Сироти...$__________ Реаб. Центри .......$ __________ Де найбільш потрібно…$__________ ВІДРОДЖЕННЯ...$__________ Місіонери...$__________ім’я місіонера___________________________ Так, я бажаю щомісячно підтримувати вказане служіння. Так, я бажаю персонально отримувати газету “Відродження” Ім’я…………………………………….
Тел.:……………………………..
Відповідальний за випуск: Павло Чубарук, тел. (859)552-0596. Відповідальна за розповсюдження: Людмила Леськів, тел. (859)421-6185. Дизайнер: Алекс Чубарук e-mail: alex@cmebenezer.com Коректура та дизайн: Геннадій Андросов, тел.: (704)303-9453, e-mail:giva.nadiya@gmail.com
утворення і становлення в вірі, було б дуже добре допомогти їм протягом декількох місяців. Вони дуже прислухаються до думки білих людей. Можливо Господь промовляє до вашого серця про це? Дайте нам знати про це. Моліться за цю важливу потребу. На початку квітня молодь нашої церкви має бажання поїхати туди, щоб допомогти індіанцям перекрити дах в притулку Хоариса, бо дах провалився і тече. Є потреба в таких речах, як сонячні батареї ($ 300). Можна купити батарею, щоб освітити школу або одну для церкви. Для проведення євангелізацій потрібен генератор, прожектор, щоб можна було прокрутити фільм "Ісус". Якщо у вас є laptop, яким ви вже не користуєтеся, а також DVDплеєр, ви можете надіслати нам на нашу адресу чи передати нам, це все також можна використати для євангелізації у вузькому колі. Ви можете пожертвувати нам Біблії іспанською мовою, надіславши на нашу адресу.
Якщо ви бажаєте пожертвувати нам на ці нужди, надішліть вашу фінансову пожертву з позначкою "На Мексику" і можете вказати на котру саме річ ваша пожертва. Щиро просимо молитися за служіння бр.
Прохання молитися за молодого Вадима Стремінського. Йому 12 років. Минулого року його збила машина, коли він їхав на велосипеді. Він сильно постраждав, особливо обличчя. На даний час він потребує пластичної операції. Він залишився без кінчика носа, носові проходи постійно заростають, це дуже складна операція, на даний час готуються необхідні документи для проведення цієї операції в Америці. Сам він з Камінець -Подільського. Його мама навернулась до Бога декілька років тому, тато ще невіруючий. Будь ласка, підтримайте нас в молитві, у підготовці документів, успішній операції та навернені до Бога тата Вадима, а також його фізичному та духовному здоров’ї. Дякуємо.