Ми щиро вдячні Богові за всю працю, що Господь благословив зробити нам спільно! Попри всі труднощі та негаразди Господь з ласки Своєї дозволив нам не тільки продовжувати друкувати газету «Відродження», але й збільшувати її тираж, додавати нові сторінки, а цього року також друкувати «Відродження» і в Україні. Як ви бачите, газета «Відродження» носить чисто духовний характер. Жодних комерційних реклам від початку її друку (а власне тому й комерційної підтримки) не існує. Але ми щиро вдячні Богу і всім вам, дорогі читачі, що не тільки через вас ми могли друкувати газету, але й спільно чинили добродійство для обездолених дітей та інвалідів. Також ми разом підтримували місіонерську працю, дітей-сиріт, центри реабілітації для алко- і нарко- залежних людей та інвалідів. За це щира подяка вам, а Богові вічна слава! Ми раді, що (не дивлячись на різноманітні негаразди) ми сьогодні можемо друкувати газету «Відродження» у нашому краї! Тому просимо усіх читачів підтримати нас молитвою до Бога, щоб газета «Відродження» й надалі не втратила свого початкового євангельського напрямку. Нехай з кожним новим днем знову й знову в наших серцях запалювалося щире бажання ставати кращими, оновленими та окриленими щирим бажанням допомогти іншим в їхніх нуждах, скорботі, щоб нам досягти єдиної цілі віри нашої: бути з Господом у Його вічному Царстві. Якщо на сторінках «Відродження» ви знайшли для себе підтримку і новий запал духовних сил, передайте цю газету іншим. Надсилайте нам свої відгуки, свідчення. Нехай межі Божого царства розширяються ще в багатьох нових серцях для Божої слави та спасіння людства. Рясних вам Божих благословень на сторінках газети «Відродження» та у вашому житті! З повагою, редакція газети «Відродження».
Cтор. 2
АКТУАЛЬНО та ВАЖЛИВО!!!
Коли починається людське життя?
У світі вважається, що мільйони дітей, вбитих при абортах, ще не «розвинулися» і не стали справжніми людьми. Але давайте подивимося: як насправді розпочинається життя? І це є переконливим обвинуваченням і вироком усім, хто вважає, начебто ненароджена дитина це ще не справжня людина. Господь говорить: «Ще поки тебе сформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе!» (Ієрем.1:5).
Зачаття - початок життя!
Життя розпочинається в момент запліднення, злиття двох клітин. Коли ти був такою клітиною, то все: стать, група крові, колір очей, розмір ноги, таланти, смак, інтелект (і навіть будова всіх білків організму в майбутньому), усе це було записано на генетичному коді твоїх 46 хромосом. Далі ти тільки ріс і розвивався, одержуючи кисень і харчування від матері. Тобі було визначено жити близько 9 місяців в утробі матері і потім декілька десятків років (можливо ціле століття!) поза утробою матері. Коротше кажучи, з моменту зачаття ти – істота, що ніколи раніше не існувала в історії і не повториться ніколи знову! З моменту зачаття ще ненароджена дитина контролює тіло матері на час вагітності. Тепер ми повертаємося до початку. Хіба ще ненароджена дитина не є живою людиною? Ми повинні відповісти на це запитання.
6 тижнів: може бути зафіксована робота мозку.
Трьома тижнями раніш серце (що належить самій дитині!) почало працювати і перекачувати кров. Воно навіть може мати групу крові, відмінну від матері. Під мікроскопом видно, що в кожній клітинці, у цієї маленької дитини, є 46 типових людських хромосом, що ясно показує: це людина. За допомогою енцефалографа можуть бути записані її мозкові імпульси, що є юридичним доказом того, що людина – жива істота. Це неймовірно важливе відкриття! Ми визначаємо кінець людського
життя припиненням функції мозку. Чому ж не відзначати і початок життя тим же самим способом?
7 тижнів: може вдарити ніжкою.
Семитижнева дитина вільно плаває в навколоплідній рідині. Якщо полоскотати її ніс і рот, вона відкине голову. У цьому віці маленька дитина починає робити точні рухи. Кожен може почути серцебиття дитини.
9 тижнів: дитина хапає ручкою.
Протягом останніх років ультразвукові дослідження дають можливість довідатися багато чого з життя ненародженої дитини. Бачити свого сина чи доньку, що рухаються в утробі мами, за допомогою УЗД – це радісне переживання для батьків. Вони можуть, наприклад, бачити як їхній син чи дочка, ссе палець. Якби ти доторкнувся яким-небудь предметом до руки дитини, вона схопила б його. А якщо предмет колеться – дитина швидко відсмикує руку, показуючи, що вона відчуває біль. Але саме в цей період вагітності робиться найбільше абортів!
10-11 тижнів: дитина відчуває дотик.
Зараз вона може ковтати навколоплідну рідину, у якій плаває. Через канал шлункової кишки всмоктує їжу. Дитина мочиться, і її кишечник скорочується. У Росії дитина такого віку вбивається методом хірургічного аборту!
11 тижнів: усі системи органів починають працювати.
Маленькі людські ніжки цілком сформовані. Незважаючи на те, що дитина могла б стояти на мізинці матері, у неї вже є: віки, нігті, відбитки пальців, вона остаточно сформована (кістяк, нерви, кровообіг, дихання тощо). Починаючи з цього віку, йде тільки ріст і розвиток вже існуючих внутрішніх органів. Усі системи органів почали функціонувати!
14 тижнів: чудо розвитку!
У цей час серце немовляти перекачує 24 літра крові в день.
ЧИ ПОТРІБНО
СПОВІДУВАТИСЯ?
Редакція газети отримує різноманітні запитання на духовні теми, які стосуються устрою християнського життя та церкви. Одним з таких запитань є питання про сповідь в церкві: «Чи вона важлива і чи потрібна взагалі в духовній практиці?» На це запитання дав відповідь служитель церкви м. Пирятин (Полтавщина, Україна) Володимир Бобик. — Що таке сповідь? Чи вона потрібна? Якщо так, то для кого і для чого? — Євангелія Ісуса Христа особливе світло проливає на сповідь, в якій має потребу кожна людина. Чому? Тому що ми всі згрішили і позбавлені Божої слави (Римлян, 3:23, 5:12). Притча про блудного сина — найяскравіший приклад, як визнавати свій гріх (Луки,15:11-32). З нашою нечистотою порядок може зробити тільки Отець Небесний. Це великий сміливий вчинок для людини, якій в житті набридло перебувати в темноті, і вона хоче йти до світла. А якщо вона прагне вийти на Боже світло, відповідно вона хоче відкрити таємні моменти свого життя, які їй заважають, гальмують, приносять дискомфорт. Сповідь — це не просто якийсь ритуал, це означає відкрити всю свою нечистоту (життєві помилки) аби отримати новий спосіб життя. — Чи сповідь сама по собі може дати прощення людині? — Ні, прощення гріхів сама сповідь не дає. Сповідь — це інструмент, щоб відкрити свій гріх. Прощення гріхів дає Ісус Христос, адже Він узяв усю нашу нечистоту і вину на себе. Він – автор нашого нового життя, але як добре, що блудний син використав цей інструмент: він повернувся до батька, зробив вірну оцінку свого стану, осудив себе, розповів про рішення, які він прийняв в домі рабства. Результат цього: він прийняв усі послуги, запропоновані йому самим Отцем. — До кого саме людина має йти для сповіді? — Як добре, що блудний син сповідувався саме перед батьком, а не перед старшим братом! Тоді б він мабуть ніколи не дізнався про прощення (яка це радість бути прийнятим у рідному домі). На сьогоднішній день є різні думки (до кого йти з сповіддю), але, насамперед, служителю, який приймає сповідь, потрібно направити людину до Бога, адже кожного грішного сина
18 тижнів: дитина цілком сформована!
І це чарівне немовля в материнській утробі може бути вбите на підставі існуючих законів!!!
.............................................
Дослідження показали, що ненароджені діти відчувають біль, дотик, світло, тепло, шум. Ціль диявола – руйнування і смерть. Він приходить до людей під багатьма масками, але його ціль завжди однакова – руйнування і смерть творіння Божого. Сатана одягнув маску еволюції Дарвіна, щоб обдурити мільйони людей і змусити їх повірити, начебто ненароджені діти – це ще не люди. Хоча наприкінці свого життя Дарвін покаявся перед Богом за свою диявольську теорію. Деякі люди легко обманюються диявольськими вивертами, тому що не знають Бога і Його Слова, але (подібно Єві) піддаються спокусі лукавого, коли той запитує: «Чи істинно сказав Бог?» Але Бог говорить: «Не убивай!». Біблія стверджує: «Ось спадщина від Господа: діти; нагорода від Нього – плід утроби» (Пс.126:3). «Він неплідну в домі садовить за радісну матір дітей! Алілуя!» (Пс.112:9). Отже, нехай ці науково доведені свідчення переконають вас відмовитися від смертоносної диявольської теорії еволюції і направлять вас до животворного Слова Божого про творіння. Настане судний день, коли всі абортовані діти повстануть і будуть живими свідками проти тих, хто зробив чи схвалював аборти. Якщо ви коли-небудь були байдужні до німого крику мільйонів ненароджених дітей, то зараз той самий час визнати свій гріх перед БогомТворцем. Зверніться до Христа, покайтеся у своєму гріху і прийміть Його, як Свого Спасителя і Господа (Рим.10:13, 1Ін.1:9, Ін.1:12). Життя, вкладене в нас, є дорогоцінним дарунком від Бога! Не знищуйте його, які б обставини не штовхали вас на це. Бог сховав дитину в найбезпечніше місце (утробу матері), але лікарі і батьки убивають її прямо в утробі. «Благаємо, Господи, прости нас і дай нам прозріння, щоб не загинути нам у вічності за наші злодіяння перед Тобою».
чекає Отець Небесний. Наш Бог — ревнитель, тому не можна людину прив’язати до себе. Варто пам’ятати: коли грішник кається, усе небо радується. Є благочестиві служителі, які готові бути нашими духовними батьками, які зможуть нас прийняти, зрозуміти, понести нашу проблему. Вони завжди допоможуть, нададуть корисні поради. — Це має бути служитель помісної церкви, чи він може бути з іншої церкви? — Я визнаю за краще йти до свого служителя, але буває й так, що людині дуже соромно (може служитель — родич), тому вона йде до іншого служителя. Добре буде, коли про це рішення така людина завчасно повідомить свого служителя. Якщо це є все щиро, то Бог звільнить від того гріха, який мучить людину. Для мене, як служителя церкви, не так важливо, кому людина сповідувалась, я не хочу стати старшим братом з притчі, який заздрить (що не до нього прийшов, а до батька). Я щасливий, що він це сповідання зробив, і він більше не буде жити в страху та темноті, в рабстві гріха. — Від чого себе потрібно берегти в момент сповіді? — Від непослуху і впертості. Не похитатися в рішенні, яке ми прийняли, бути щирим, відвертим, важливо відкинути страх. Не жалкуй про своє свиняче корито, пам’ятай: тебе чекає гарний стіл, замість твоїх свинячих стручків ти отримаєш чудові наїдки з кухні Отця Небесного! — Яку силу має сповідь? Що вона дає людині? — Усякий гріх — це темнота. Гріх, який відкривається на сповіді, це подібно тому, як ми нашу темряву заносимо в світло. Що станеться з темрявою? Вона зникне: «Усе ж те, що світлом докоряється, стає явне, бо все, що явне стає, то світло. Через це то й говорить: Сплячий, вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе!» (Єф. 5:13-14). Людина часто бореться з гріхом без Слова Божого. Це подібно тому, як боротися з темрявою без світла. Слово, яке ми почуємо під час сповіді: ти був мертвий і ожив, це слова нашого виправдання. Ти виправданий! Отець не докорить, Він приймає таким, який ти є. Твоє життя наповниться змістом і великою радістю. — Як часто потрібно сповідатися? — Для блудного сина вистачило одного разу. Є люди, які один раз сповідалась і їм цього досить, щоб подолати гріх на все життя. Але є й такі, яким потрібно робити це декілька раз, щоб остаточно вирішити свої проблеми. Багато залежить від віри людини. Тобто людині не вистачає віри, що їй прощає Бог, і тому вона йде знову на сповідь для подолання сумнівів.
ВІДРОДЖЕННЯ
№26, січень - лютий, 2014 р.
Youth Page
Cтор. 3
Why Isn’t the American Church Experiencing revival?
While the church is growing at a record rate in Africa and Asia, churches are stagnating in the United States. We look at why America isn’t experiencing revival. Revival is not when the top blows off but rather when the bottom falls out.» Those words were spoken to me several years ago when I asked the late Leonard Ravenhill to define revival. According to him, most religious activity in the United States does not resemble true revival. We know only a cheap imitation. We schedule popular speakers and the best musicians and set aside a week for special meetings. We call that revival. Our meetings are set up by organizers, not agonizers. We have reduced a move of God to a method. Yet the Bible says God is looking for a man. John Knox, the founder of the Presbyterian Church, prayed continually, «God, give me Scotland or I die!» He said this while he was chained deep inside the hull of a French ship off the coast of his country. He prayed desperately for seven years that God would send revival to his beloved Scotland. God works only within those who are desperate. Ravenhill also used to say, in reference to revival, that we would either «end up with prison camps or with Pentecost in the prison camps.» The apostle Paul either had riots or revival, and at times both. Yet the American gospel does not seem to produce either. A Chinese Christian recently visited the United States and toured churches here. At the end of the trip he was asked what he thought about American spirituality. He answered, «I am amazed at how much the church in America can accomplish without the Holy Spirit.» We have large buildings and many programs but still no move of God. We have more trained ministers and more Bible colleges than any other nation but no revival. We have seminars on revivals and huge campaigns to promote our meetings. But where is the revival? We have spotless theology but no doxology. We have no song in our hearts. We have replaced true experience with hyperactivity. Our theologians sit in swivel chairs in ivory towers and hand out edicts to those down below. As a church, we are power-hungry and covet top positions as if we are climbing a corporate ladder. We place value on large churches with even larger programs and budgets. Those who are invited into leadership positions are the rich and the influential. We forget that spiritual authority is not given to the savvy businessman or the sports hero but to those who have carried the burden of the Lord. Where are the brokenhearted believers who weep through the night over our spiritual bankruptcy? A true move of God makes you utterly dependent upon Him. The touch of the Father was never designed to touch you just once. It was designed to leave you feeling helpless unless you receive the daily infilling of the Holy Spirit. A true revival brings us to the end of ourselves. It takes us to the foot of the cross where we lay down our hopes, dreams and ambitions. History is replete with those who have given their all to see God move.
Lost Missionary Zeal
Missionaries John Paton and Adoniram Judson both served the Lord in hostile areas, and they both buried their wives and children on the mission field. Through brokenness and humility, they saw the Lord touch those who had never heard the message of redemption. When Paton first entered his field of work, the locals were filled with demons. When he left, all on the island had become Christians and had renounced the practice of headhunting. Where is the God of Elijah today? And where is this missionary passion and sacrifice? Our doctrine has changed. Today the church teaches that we are too important to the kingdom of God to lay our lives down. It claims that a good ministry must last a long time. Neither John the Baptist nor Jesus subscribed to this egocentric American gospel. Both John and Jesus gave their lives as martyrs. Yet we have removed martyrdom from our vocabulary. People often warn me not to take the ministry too seriously. Perhaps because I spend a lot of time preaching in war-torn nations and dangerous areas where Christians are persecuted, some believers tell me to stop being so radical. Perhaps when we express passion and fervor for the gospel, complacency is exposed. John the Baptist said that Jesus must increase while he must decrease (see John 3:30). Yet today ministers are promoted to places of power and prominence that were unheard of in years past. Pastors have become celebrities. The halls of their palatial offices are filled with pictures of themselves. It would seem that these ministers are increasing while Jesus is decreasing! Instead of begging God for a move of His precious Holy Spirit, we waste countless hours begging the flock to give money so the work of God will continue. What we need to do is prostrate ourselves and
beg God to strip us of the power-hungry spiritual veneer that has encrusted our souls. God is moving in powerful ways in the developing world. How is it that God can visit a mud hut in the middle of Africa yet bypass the comfortable sanctuaries we created for Him in our country? Ravenhill answered it this way: «God does not answer prayer; He answers desperate prayer». Jesus comes to those who are desperate for Him. The reason I believe that most of us never experience a move of God is simply that we are content to live without it. In the West, we now have the money but no longer the power to speak to a paralyzed world. The song in our hearts is gone, as well as our desire for Him to rule at the center of our hearts. We quickly point to our blessings (which are almost always of the material variety) and claim that our overabundance is due to God’s favor. But isn’t the ultimate sign of God’s favor converted souls and a sovereign move of God? A Chinese Christian who spent more than 26 years in a tiny prison cell was asked upon his release how he handled confinement. His answer rocked me to the core. He said it was like a honeymoon with Jesus. Why are other nations experiencing revival and we aren’t? Could it be that calamity clarifies while comfort confuses? Calamity is an excellent teacher. It shows us in an instant what is truly important. When we become desperate, the mortgage is no longer important, nor the lawn care. When calamity strikes, it is people that are important to us, not things. While persecution purifies, prosperity often pollutes. Our materialism leaves us content without God.
The Cry of the Persecuted
I was working with persecuted Christians in Eritrea when our director there was arrested in front of our house. He was snatched and taken in the back of a truck to be interrogated because of his Christian activities. Currently more than 400 believers in Eritrea are being detained in shipping containers and holes in the ground for telling others about Jesus. After hearing of our director’s capture we gathered our team and began praying. As in the book of Acts, a miracle happened, and he was released within a few hours. But not all believers are spared like this. While traveling through Eritrea, we met a believer who had been held captive in a hole in the ground for four months. His only crime was telling others about Jesus. As he shared his testimony he washed my feet and sang a hymn in his local tongue. The church in Eritrea has exploded in growth while its leaders have been in prison. Laypeople have taken up the call to evangelize, and nothing will stop them. The Puritans had an old proverb that said, «Either the love of Christ will draw you to His breast or the wrath of God will drive you to His breast». What we see clearly is that God is more concerned with our holiness than our happiness. I believe God has withheld a move of His Spirit in the United States because He knows we would prostitute it and use His gifts to our own advantage. God loves us too much to allow us to be lifted up in pride. Suffering works out a type of redemption that the West doesn’t understand. To say the name of Christ in an Islamic country, where Christ is not welcome, means identifying with the cross. Jesus warned that people would hate us because we follow Him. America, when will we learn that no cross means no crown? When I was preaching in Vietnam I asked believers who have suffered for Jesus what prayer requests we could take back to America on their behalf. We asked if they would like us to pray for opened borders so they could evangelize without persecution. Their immediate response was that they would rather have open heavens than open borders. The refugee camps and the restricted-access countries of the world are experiencing a refreshing move of God. Yet the paradox is that they lack the buildings, money and expertise we possess in the West. Could it be that they have discovered the true treasure of Christ’s kingdom? When I was ministering to persecuted Christians in Sudan, Sudanese helicopter gunships attacked my team and me. Several people were killed as we fled for our lives. After escaping and hiding in the rocks, I sat with a pastor who had lost everything. His village had been attacked and his church was burned to the ground. All his possessions were lost and he, like me, had nothing but the shirt on his back. People from his church had been killed and now he was on the run. I asked him if during his suffering he was ever tempted to doubt God’s love. His reply hit me like a brick to the side of my head. «I am most aware of God’s presence when I am suffering», he told me. In the West, our blessings have left us content without revival. If a man can live without revival, then he will be content without it. But when he is desperate for a touch
ВІДРОДЖЕННЯ
from heaven, then God will bring brokenness--and he will no longer trust in the arm of the flesh. More than anything today in America, we need humility. Leaders who are pompous and have an overstated importance need to humble themselves. No longer should our first question be, «How big is your church?» but rather, «What is the spiritual condition of the members?» Christian superstars who jam the airwaves are not the answer for a move of God. We need those who will walk in humility, cry aloud and rend their hearts so that God will receive the glory He alone is due. Kevin Turner is an evangelist who ministers primarily in regions of the world where the gospel is restricted. He is director of Strategic World Impact in Bartlesville, Oklahoma. You can learn more about his unique ministry at www.swi.org.
«Wait...»
Desperately, helplessly, longingly, I cried; Quietly, patiently, lovingly, God replied. I pled and I wept for a clue to my fate... and the Master so gently said, «Wait». «Wait? you say wait?» my indignant reply. «Lord, I need answers, I need to know why! Is your hand shortened? Or have you not heard? By faith I have asked, and I’m claiming your Word. My future and all to which I relate hangs in the balance and you tell me to Wait? I’m needing a ‘yes’, a go-ahead sign. Or even a ‘no,’ to which I’ll resign. You promised, dear Lord, that if we believe, We need but to ask, and we shall receive. Lord, I’ve been asking, and this is my cry: I’m weary of asking! I need a reply». Then quietly, softly, I learned of my fate as my Master replied again, «Wait». So I slumped in my chair, defeated and taut, and grumbled to God, «So, I’m waiting...for what?» He seemed then to kneel, and His eyes met with mine... and He tenderly said, «I could give you a sign. I could shake the heavens and darken the sun. I could raise the dead and cause mountains to run. I could give all you seek and pleased you would be. You’d have what you want, but you wouldn’t know Me. You’d not know the depth of My love for each saint. You’d not know the power that I give to the faint. You’d not learn to see through clouds of despair; you’d not learn to trust just by knowing I’m there. You’d not know the joy of resting in Me when darkness and silence are all you can see. You’d never experience the fullness of love when the peace of My spirit descends like a dove. You would know that I give, and I save, for a start, But you’d not know the depth of the beat of My heart. The glow of My comfort late into the night, the faith that I give when you walk without sight. The depth that’s beyond getting just what you ask From an infinite God who makes what you have last. You’d never know should your pain quickly flee, what it means that My grace is sufficient for thee. Yes, your dearest dreams overnight would come true, but oh, the loss if I lost what I’m doing in you. So, be silent, my child, and in time you will see that the greatest of gifts is to truly know me. And though oft My answers seem terribly late, My most precious answer of all is still «Wait».
№26, січень - лютий, 2014 р.
Cтор. 4
МІСІОНЕРСЬКІ ПОЛЯ
Запрошуємо до місіонерської школи!
Розпочинається місіонерська школа, м. Рівне, ХММ «Добрий Самарянин». Навчання буде продовжуватися протягом трьох місяців. У школі будуть студенти, які мають досвід місіонерської праці, а також християни, які ще не були на місії. Для проживання і харчування студентів і оплати викладачів
Хто піде для нас??? Україна – це велика країна… Фактично Україна – центр Європи! В Україні проживає понад 46 млн. людей, але чи набереться серед них хоча б 1 млн. глибоко віруючих людей? Україна називається християнською державою, але, на превеликий жаль, багато її жителів, які називаються християнами, не знають Ісуса Христа. 7 червня 2014 року християнська місія «Добрий Самарянин» буде згадувати і дякувати Богу за 25 років плідної праці на теренах України та за її межами. Щороку в місії проводяться місіонерські школи, в яких щоразу навчалося в середньому по 20 осіб. Але в 2013 році ми не змогли набрати бажаючих іти і проповідувати Євангелію, хоч було багато закликів в багатьох церквах, на різних конференціях, але ніхто так і не відгукнувся на цей заклик. Аналізуючи ситуацію, що склалася на даний час в нашій країні, ми бачимо, що люди стривожені,
необхідні кошти. Не кожен студент в силах самостійно це зробити, тому ми просимо: якщо ви можете профінансувати хоч одного зі студентів, будьласка, зробіть це в ім’я Господа Ісуса. Вартість на одного студента складає 500 $. Якщо ви не можете внести повну суму, то хоча б частково надішліть вашу пожертву з позначкою «Школа місіонера». Нехай Господь вас рясно поблагословить.
налякані і не знають, що буде завтра. Беззаконня та жорстокі вбивства, які чиняться в Україні, змусили стати на ноги не тільки українців, а також Європу та багато інших країн. Але чому ж люди мовчали (і продовжують мовчати до цього часу), коли щоденно тільки в Україні від алкоголю, наркотиків та через аборти гинуть тисячі людей? Чому ніхто не говорить про те, що це також вбивство, що це гріх, а плата за цей гріх смерть? Дякуючи Богу, цього року (3 березня) ми таки-плануємо з Божою допомогою відкрити місіонерську школу, в якій буде навчатися 20 молодих людей, переважно з яких – сестри. Я хотів би звернутися до усіх тих, які не байдужі до людського горя й біди (так само – до смерті): ЧОМУ ВИ СТОЇТЕ ОСТОРОНЬ і не хочете відізватися на Божий поклик – іти і проповідувати Євангелію? Дорогі батьки, якщо ви не благословили своїх дітей для Господа і не хочете віддати їх на служіння Ісусу Христу – чи можуть вони бути благословенними в житті, не проповідуючи Божого Слова? Хто сьогодні піде проповідувати Євангелію? Чи ти готовий іти сьогодні? Якщо не сьогодні – то коли ж? Якщо не ти – то хто ж? Кожен день надходять до нас десятки дзвінків з різних країн Європи
Про що просив Христос молитися учнів? Сьогодні ми в молитві нашій складаємо масу прохань перед Богом, але гарантія на те, що наша молитва буде почута, полягає в тім, що на те буде воля Божа і якщо ми просимо згідно Його слова. Отож, якщо ми будемо просити про те, що хотів сам Христос (щоб ми просили), є гарантія на те, що молитва буде прийнята. А тепер задаймо собі запитання: як давно ми просили Бога, щоб Він вислав працівників на ниву Його? Христос, звертаючись до учнів, казав: «Жниво справді велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав» (Мт. 9:37-38). Сьогодні, як ніколи, є в цьому велика потреба. Чи чують наші діти ці прохання в нашій молитві, щоб самим запалитися бажанням трудитися на ниві Божій чи ми самі готові бути відповіддю на прохання Христа?
із закликом приїхати проповідувати Євангелію. Під час місіонерських поїздок до Індії місцеві служителі нас благають: «Дайте ваших місіонерів, люди гинуть, щодня тисячі людей ідуть, прощаючись з життям, на вічні муки!» Україна, Росія кличе: «Дайте місіонерів!!!» Хто ж піде проповідувати і спасати сьогодні людство? Шановний читачу, я звертаюся до тебе: не будь байдужим! Ти кажеш: не можу іти проповідувати, мій час вже можливо пройшов... Якщо твій час пройшов, то стань в проломі за свій край, молися, щоб Господь вислав Своїх працівників на жниво. Ісус Христос сказав Сам, що «жниво дозріло, а працівників так мало…» (Мт.9:38, Лк.10:2). Я звертаюся до всіх служителів і до всіх членів церков: не будьмо байдужими до тих людей, котрі не знають Ісуса, але носять звання християнина. Хай Господь дасть покаяння для нашого краю, для України. Нехай Він Сам заговорить до кожного християнина, щоб кожен зрозумів своє покликання. Сам Ісус Христос сказав: «Ось я, Отче, пошли Ти мене!» і віддав Своє життя до останнього подиху і краплі крові, щоб врятувати і спасти мене й тебе. Нехай Бог усіх Вас рясно благословить! Не будьте байдужими, відгукніться на поклик Ісуса Христа! Ростислав Боришкевич, директор місії «Добрий Самарянин».
Дорогі брати та сестри!
Місія «Добрий Самарянин» ось уже більше 20 років звіщає про спасіння в Ісусі Христі. Радіє і тішиться наше серце, коли молоді люди відгукуються на поклик Божий до праці і щиро виконують Його повеління благовістити Євангеліє усім людям. Та поле велике, трудівників треба все більше і більше, про що ми і молимо Господа і радіємо за тих, хто відгукується на Його поклик. Просимо вас підтримати молитовно й матеріально молодих місіонерів Павла і Анастасію, які вирішили створити місіонерську сім’ю, щоб уже разом продовжувати звіщати Добру Новину. Весілля відбудеться 27 квітня 2014 року. Вони будуть мешкати у селі Піски Бродівського району, Львівської області. Там є потреба у приміщенні для дому молитви, а також для житла місіонерів. Нехай Господь благословить щире бажання цих молодих людей трудитися на ниві Божій. А усіх, кому не байдужа доля не спасенних людей і тих місіонерів, які (залишивши тепло і затишок батьківських осель) присвятили себе благовістити людям спасіння Христове, просимо: нехай буде і ваша лепта у цій скарбничці. Хай Бог благословить вашу щедрість! З усіма питаннями звертайтеся, будь-ласка, до директора місії «Добрий Самарянин» (м. Рівне) Ростислава Боришкевича за телефоном: (0362) 22-34-40. Якщо ви хочете підтримати цих місіонерів, надішліть на адресу місії «Ebenezer» вашу пожертву, вказавши їхні імена.
ВІДРОДЖЕННЯ
№26, січень - лютий, 2014 р.
СВІДЧЕННЯ СПАСЕННИХ
Cтор. 5
«Мені залишилося жити усього три дні, а я для Бога нічого ще не зробив!...»
Володимир Гладкий, м. Глухів, Сумщина, Україна. E-mail: vologlad@gmail.com, тел. +3 8 066-51-50-333.
М
ені зараз 45 років. Я народився 17 квітня 1969 р. в місті Івано-Франківську в сім’ї робітників. З дитинства виховувався в релігійній сім’ї. Моя бабуся була членом грекокатолицької церкви. Вона мала на мене сильний вплив, я знав багато молитов напам’ять, майже завжди відвідував з нею службу в храмі. Батьки цьому не ставали на перешкоді. Взагалі батьки готували мене до вступу в богословську семінарію. Після моєї демобілізації з строкової служби в армії я з другом готувався до вступу до Загорської семінарії. Моє серце мало відгук до цього. Хоч дивлячись сьогодні на мій тодішній духовний стан, можу сказати, що фактично був номінальним християнином. Я читав українську Євангелію (в обкладинці з Букваря), яку хтось подарував моїй мамі. Я майже нічого не розумів з прочитаного, але Слово Боже мало на мене вплив. Після армії я вже серйозно почав читати Біблію. То був 1989 рік і вже були слухи, що Україна стане незалежною державою і в Івано-Франківську відкрилася католицька семінарія, тому я змінив своє рішення їхати до Москви, а вирішив йти до місцевої семінарії. Але мені потрібні були кошти на навчання, і я став заробляти з напарником через купівлю і продаж золотих виробів. Але нас кинули на гроші. Дійшло до того, що мене почали розшукувати, мені довелося тривалий час переховуватися. Як не дивно це звучить, але в цьому я вбачаю також провидіння Боже, це було складовою частиною мого богошукання. Ці складні й небезпечні обставини мого життя сприяли тому, що я навчився молитися, бо розумів, що мені може допомогти лише Господь. Я міг молитися 15 хвилин безперервно, і це мені здавалося подвигом, але потім
я вже міг молитися декілька годин. І більше того – в молитві я знаходив насолоду для душі! Хоч мої молитви більше складалися з завчених слів, але я повторював Слово Боже (більшість молитов в католиків складені з цитат Євангелії) і це так само мало вплив на моє духовне становлення. В час таких молитов у мене визріло бажання піти в монастир і не тому, щоб заховатися від тих, хто шукав мене за борги, а тому, що я пережив насолоду в єднанні з Богом. Греко-католицька церква ділиться на декілька напрямків служіння. Один з них був служіння в монастирі. Я подружився з монахами і побачив, що це найкраще служіння. Я думав, що вісім годин я зможу вільно молитися, і мене ніхто не буде чіпати. Монахи вісім годин моляться, вісім годин працюють фізично і вісім годин вділяють на сон. В той самий час я мав спілкування з євангельськими християнами… До речі, питання з боргами так само вирішилося. Спочатку мене викупили батьки, спродавши частину власного майна. Потім я поїхав до Чехії. Заробив гроші і віддав батькам. Хоч це все умовно, бо батьки мені багато допомагали й допомагають. Я серйозно навернувся до Бога в 1993 році. Я приходив в монастир і хотів спілкуватися з ігуменом, але він не вділив мені часу. Це відштовхнуло мене не тільки від греко-католицької церкви, а й від рішення йти в монастир. Я прийшов на богослужіння до церкви п’ятидесятників і на моє здивування мене дуже люб’язно прийняли, вислухали, дали відповіді на мої численні запитання, дали багато порад згідно Слова Божого. Таким чином своїм відношенням вони «купили» мене для Бога, а католики – відштовхнули. То був період мого деякого розчарування в моєму богошуканні. Я відійшов від католицької церкви, почав вести гріховне життя. Але одного разу я прийшов на богослужіння до
протестантської церкви, там був призив до покаяння, хоч я був напідпитку, але відгукнувся на цей заклик і щиро покаявся. Більше того я був хрещений Духом Святим. Що цікаво: я знав, що значить бути хрещеним Духом Святим і хотів отримати саме цей дар (у католицькій церкві є віруючі харизматичного руху, які сповідують дари Духа Святого, я мав з ними тісне спілкування), але Дух Святий мене докорив в гріху: як я, будучи нерозкаяним грішником, можу взагалі просити про це? Тому я покаявся, а потім був хрещений Духом Святим. Перед цим священнослужитель церкви сказав, що в залі є людина, яка хоче покаятися. Я хотів, щоб хоча б хтось підняв руку і я зміг би за тією людиною повторити молитву покаяння (я був так навчений в католицькій церкві і не знав, як одразу молитися своїми словами). Але ніхто не підняв руки. І тоді пастор почав молитися вголос молитвою покаяння. За ним повторював увесь зал і я в тому числі. Не знаю, як для кого, але ті слова молитви були саме для мого серця. Я думаю, що навіть пастор церкви тоді не розумів, що ті всі його слова і дії були саме для мене. Відтоді моє життя кардинально змінилося. Через короткий час я вже молився про те, щоб Господь направив мене на місіонерське служіння. Для мене було два відкриття від Бога стати місіонером. Одного разу мені приснився сон, що мені залишилося жити усього три дні, а я для Бога ще нічого не зробив. Це було настільки вражаючим, що я прокинувся, а Дух Святий продовжував турбувати моє серце, що я для Бога нічого не зробив, а час такий короткий! Іншим разом я стояв на молитві і явно відчув
голос в серці: «Кого Мені послати?» Я вже вголос промовив: «Пошли мене, Господи!» Відтоді я знав, що поїду на місію і вже заздалегідь сказав братам, щоб шукали мені заміну в служінні в церкві, де я був (що на вул. Мочульського в Івано-Франківську). Саме тоді відкрилася місіонерська школа в Луцьку, закінчивши яку в 1999 році, я поїхав на місію. Спочатку я приймав участь у відкритті церкви в Кролевці (Сумщина), а потім переїхав до сусіднього міста Глухова, де й одружився на дівчині Галі, яка стала одним із перших членів новоутвореної місцевої церкви ХВЄ. До цього часу я тут живу і тепер несу пасторське служіння в церкві (розповідь про церкву і напрямки служіння потребує окремої сторінки…).
«Бог стукав до мого серця, коли я була ще підлітком…»
У кожної людини своя життєва дорога. Ми самі обираємо на що будемо витрачати наші дорогоцінні роки – чи на добрі чи на марні справи. Адже Бог дав для людини право вибору. Важливим є не помилитися і вибрати вірну дорогу. Місіонерка Леся Палік поділилася свідченням того, як вона зрозуміла і відчула у своєму серці поклик до служіння на місіонерській ниві. Коли Леся була ще підлітком, у її серці зародилося бажання працювати для Господа. Вона щиро хотіла зробити щось для Бога, а не для слави людської і не ради того, щоб похизуватися перед людьми. Молода дівчина постійно говорила: «Боже, використай мене! Я не знаю скільки ще буду жити тут на цій землі, але я хочу принести Тобі добрий плід». «Бог стукав до мого серця, коли я була ще підлітком, і я молилася, щоб Бог відкрив моє покликання, показав де Він хоче бачити мене» – розповідає Леся. У своїй помісній церкві вона працювала з дітками недільної школи, і відчувала, як Господь їй допомагає і благословляє. Одного разу Леся потрапила на Полтавщину. Там вона проживала у будинку разом з місіонерами. Леся розповідає, що їй дуже сподобалося. І вона відчувала, що саме те, що їй потрібно. Але продовжувала будувати свої плани. Вирішила, що побуде деякий час тут, а потім повернеться до додому. Бог же готував для Лесі зовсім інше. Їй запропонували попрацювати з дітками, бо не було сестри, яка цим займалася. Впродовж 2 наступних років Леся залишалася разом з місіонерами
на Полтавщині, не жаліючи про свій вибір. Вона не знала, що попереду буде ще багато праці на ниві Господній, а просто щиро віддавала свій час і сили для людей, які потребували утіхи і допомоги. Леся відчувала, що їй потрібно вчитися, тому що не все знала і розуміла. Вона мала бажання ще більше духовно зростати у служінні. Її подруга розповіла про місіонерську школу, яку організовувала місія «Добрий Самарянин» у м. Рівне. За декілька днів до навчання Леся таки приїхала у Рівне, щоб навчатися. Саме під час місіонерської школи вона зустріла свого чоловіка Андрія, разом з яким продовжили працю. Зараз вони всією сім’єю несуть служіння у с. Каштанове (Крим).
ВІДРОДЖЕННЯ
Леся, як дружина і мама, відповідально ставиться до своєї праці. Вона вважає своїм головним завданням приймати тих, хто приходить до них – чи то алкозалежний, чи то безхатченко, чи то бідна сирота, чи їхні друзі. Її серце відкрите допомагати людям. На літо місіонери планують провести дитячі табори у цій місцевості. Проводять заняття із підлітками. Окремо працюють із глухонімими людьми. І вже є одна така сестричка, яка хоче вступити в завіт з Богом через водне хрещення. Праці дійсно багато, тому сім’я Палік готова нести світло Христа, там де Його не знають. Це лише одна історія того як Бог міняє серця молодих людей, готуючи їх до праці на Своїй ниві. Насправді їх дуже багато. Леся розповіла нам, що одного разу почула як місіонерів порівняли із Рут, яка збирала колоски на полі Вооза. Вона не пішла на інше поле, але саме туди, куди направив її Бог. Всі ми знаємо, яким благословінням була Рут для тих людей, які були біля неї. Кожна людина, яка зустрілася і прийняла у своє серце Ісуса Христа має бути Його послідовником, щоб нести Добру Новину усім людям. Адже Господь сказав: «Ви – світло для світу…. Так нехай світить світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла й прославляли Отця вашого, Який на небі» (Мт. 5:14, 16). Хочеться сказати всім, хто сьогодні вагається у своєму серці. Якщо ви відчуваєте цей поклик, скажіть Ісусу: «Ось я – візьми мене!». Для вас готова нива. Ідіть, не вагайтеся! Підберіть кожен колосочок! Записала Тетяна Сорочук.
№26, січень - лютий, 2014 р.
ДИТЯЧА СТОРІНКА
Cтор. 6
Чудеса Божого творіння. Бджола.
Бджола – маленька комаха, але вчені все більше дивуються її високій організації буквально в усіх проявах її короткого життя. У вулику може бути до 120.000 бджіл, але там все злагоджено до дрібниць. Не вистачить багатотомної праці, щоб описати всі чудеса, що стосуються устрою бджоли і всього, що з нею зв’язано. Наприклад, візьмемо солодкий мед, який виробляють бджоли. У чому ж зберігають бджоли мед? Це так звані медові стільники у формі високих шестигранників. У них зберігаються запаси їжі і розвиваються молоді бджоли. А стільники бджоли будують з воску. Як же бджоли виробляють віск? Вони тримаються разом 18 годин, допоки температура у вулику не досягне 27 Сº – тоді з їх ґландів на їх животиках з’являються воскові грудочки. Вони зшкрябують їх лапками, пережовують в м’які воскові шарики, розміщуючи їх в основі стільників. Після чого інша бджола починає його розтягувати. А третя закінчує процес. Дивовижно те, що вся робота проходить по всьому вулику, в абсолютній темряві, причому бджоли знаходяться вниз головою чіпляючись за сусіда зверху! Дві сторони основи стільника будуються окремо працюючими командами, але при цьому кінцевий восковий продукт має форму шестигранника. Це оптимальний дизайн для утримання максимальної кількості меду. І хоча товщина стінок стільників всього 0,06 мм, їх міцність така, що один кілограм бджолиного воску, який вміщує близько 105 000 стільників може утримувати 22 кг меду! Інженери й дизайнери товарів все більше й більше усвідомлюють те, що бджоли знали завжди: формування навіть дуже тонкого матеріалу, на зразок бджолиних стільників з шістьма сторонами, робить його набагато міцнішим, ніж це було б, якби його формували в будь-яку іншу форму. Не дивно, що люди беруть приклад з цього Божого творіння. Древній муж віри Йов колись сказав: «Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість… Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?» (Йов. 12:7-9). Навіть в таких звичайних речах, як ці шестикутні чашечки, які ми бачимо в бджолиних стільниках, проявляється мудрість Творця. Хоча товщина воскових стінок дорівнює всього лиш одній третій міліметра, вони надзвичайно міцні і можуть витримувати навантажування, яке в 30 разів перевищує їхню власну вагу. Ця міцність може бути використана у машинобудуванні, авіації, будівництві та багатьох інших сферах людської діяльності. Однак проста бджола не знає усього цього, тому що в неї немає інженерної освіти. Вона просто щоденно звершує роботу з тією мудрістю, якою її наділив Творець.
Чудеса Божої природи.
Незвичайний водоспад Бога: чудо природи Ісландії.
Водоспад Годафосс – один з найкрасивіших і відомих водоспадів Ісландії. Як і вся природа цієї дивовижної північної країни, водоспад Годафосс славиться своєю кришталевою чистотою і багатством фарб навколишнього ландшафту. Свою назву (guð foss) Годафосс отримав більше тисячі років тому. За однією з версій, жителі Ісландії, що прийняли в 999-1000 році християнство, скинули у водоспад язичницьких ідолів, яким раніше поклонялися. Незважаючи на свої незначні габарити (12 м. у висоту і 30 - у ширину), водоспад помітний з великої відстані, завдяки хмарі пилу з води, що високо піднімається навколо. Годафосс утворює річка з дивною назвою Скьяульфандафльоут, води якої падають півколом в ущелину з базальтовими колонами. Водоспад має незвичайну форму, він розділений на декілька симетричних потоків. Геометрична строгість рідко зустрічається в природних утвореннях, що надає Водоспаду Бога додаткову чарівність. Годаффос є одним з найбільш відвідуваних туристами водоспадів Ісландії. На каменях, розташованих поряд з ним, можна із зручністю розташуватися і насолодитися красою не тільки потоків падаючої води, а й краєвиду.
Поводитися так, як Ісус.
«А хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він» (1Ін.2:6).
Ми – люди і спосібні помічати негативне більше, ніж позитивне. Одна мама свідчила, що вона почала старатися помічати лише позитивні прояви у свого сина і звертати на це його увагу, кажучи сину, що ось тут він вчинив так, як Ісус. Після цього вона стала помічати радикальні зміни в його поведінці та відношенні її сина до домашніх. Щоразу він ще більше старався поводитися так і навіть краще. Як важливо шукати ключі до серця дітей, щоб досягнути в їхній поведінці позитивних результатів!
СТ УКІТ СЕРЦЯ
«Тож приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, кропленням очистивши серця від порочної совісті» (Євр. 10:22).
Ви ніколи не слухали в стетоскоп своє власне серце? Дивно чути постійну ритмічну роботу цього органу, що почав свою справу ще до того, як ви народилися, і буде її продовжувати, поки ви не вмрете. Одна медсестра дитячого відділення часто дозволяла своїм маленьким пацієнтам послухати своє серце. І одного разу, коли вона обережно вставила трубки стетоскопа до вух чотирирічного хлопчика, медсестра сказала йому: «Слухай. Як ти думаєш, що це таке?» Він глибоко задумався, насупивши брови, а потім радісно посміхнувся і запитав: «Це Ісус стукає?» Облишимо фізіологію. Повчимося в цього хлопчика. Він був абсолютно правий з погляду духовного здоров’я і вічної долі. Ісус Христос, розп’ятий Спаситель і воскреслий Господь слави, дійсно лагідно стукається в двері кожного людського серця. Серце – це центр нашого життя, командний пункт, де приймаються рішення і робиться вибір (Одкр. 3:20). Чи попросили ви Ісуса стати вашим Спасителем, простити ваші гріхи й очистити ваше серце? (Ін.3:1-16; Євр.10:22). Чи запросили ви Його у своє життя, щоб Він керував ним, як Господь, керуючи вами в прийнятті рішень і в усіх ваших справах? Він стукає і хоче ввійти Духом Святим до вашого серця.
ЗДОРОВЕ СЕРЦЕ Б’ЄТЬСЯ ЛЮБОВ’Ю ДО ІСУСА! «Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме» Послання ап. Павла до Римлян, 1:20.
Любі діти!
до потрібного місця, куди протискається вся і стрибає на інший бік. Ніхто не вчив її такій майстерності. Напишіть нам про ваші історії, а ще краще – підкріпіть вашу розповідь фотографією. Якщо ти не бачив дива Божого, то піди і подивись – на асфальті, біля кіоску, пробивається берізка… Отож, ми чекаємо на ваші листи, які, сподіваємося, будуть опубліковані в наступному випуску газети! До зустрічі!
Подивіться навколо! Можливо біля вашого дому чи у вашій місцевості є таке чудо, про яке ви хотіли б розповісти усім читачам газети «Відродження». Що цікаве з природи, на що приїжджають дивитися інші люди, є у вашій місцевості? Можливо ви знаєте якусь цікавинку про вашого домашнього вихованця (тваринку чи пташку, чи іншу живу істоту)? Наприклад, у мого сусіда є маленька собачка, яка перелазить через паркан. Паркан – металевий і вона досить майстерно перебирає лапками по металевих прутах
До уваги батьків! Спонукайте ваших дітей побачити чудеса Божі в природі навколо і творінні Божому, чекаємо ваших спільних листів і фотографій.
ВІДРОДЖЕННЯ
№26, січень - лютий, 2014 р.
1. Доле Гурт «Крила віри» Моя
КНИЖКОВА СКАРБНИЦЯ Свидетельство. Юрий Боразенко.
«Сирота», аудіо-диск. Збірка пісень про дітей-сиріт.
2. Спасе Мій
$ 10 each
3. Прагну на небеса
$6
$10 $10
$10 «И свет во тьме светит...» Аудио-диск. Светлана Старикова.
4. Йди до Ісуса
СБОРНИК молодёжных и детских песен.
«Посібник для вчителів»
God Knows My Size!
Початкова недільна школа. Три томи (по 52 лекції кожен том).
Raised in communist Romania, Silvia Tarniceriu struggled to believe in God. But His direct answer to her earnest prayer convinced Silvia that God is real, and that He knows all about her.
$10
Сборник христианских песен
$ 15 each
$15
Русско-украинский сборник песен с аккордами.
«Буду згадувати ласки Господні!»
A Small Price to Pay
Living in the Soviet Union under cruel, atheistic communism and growing up during World War II, Mikhail Khorev saw suffering and death. Often homeless and near starvation, he struggled to believe in God’s love. He came to realize that everything we can give to Christ is still, a small price to pay.
$15
They Would Not Be Moved
More true stories about Christians who did not lose courage under the cruel hand of communism. Encouraging stories to help you be stronger in your faith in the Lord and more thankful for freedoms in our country.
Cтор. 7
Григорій Філімончук був відомий далеко за ме$6 жами Волині. Особливий дар віри і помазання Духа Святого він проніс через все життя, служачи цим даром тисячам віруючих та невіруючих людей. Книга, яка пропонується читачеві, — це спогади Григорія Івановича, які він власноруч писав уже в похилому віці. Писав по-простому, без особливих прикрас, так, як запам’ятав і переніс ці події серцем, не приписуючи собі ніякої слави чи похвали.
У країні сонця Друзі Без Бога на світі Повісті відомої словацької письменниці Христини Рой.
$15
$15
Школа хорового співу, 1 клас, є методичним посібником у практичній роботі з організації навчання хору. Ми обмежимось вивченням назви нот, їх довжини та азами елементарної теорії музики (для стар- $ 36 шого покоління), щоб хоч якось налагодити взаєморозуміння між керівником та учасниками хору і тим самим полегшити працю обох сторін, а для дітей та молоді бажано проходити повний курс навчання.
ПРОБУДЖЕННЯ ХРИСТИНА РОЙ
Повість розповідає про життя словацького села початку ХХ століття. Після отримання словаками певних політичних свобод Біблія стає доступною кожній людині. Письменниця на тлі зворушливих життєвих історій змальовую внутрішнє пробудження своїх героїв, які вперше почули живе Слово Боже.
«Вы - соль земли!»
Сборник популярных христианских молодёжных песен с аккордами для аккомпанемента.
Кристины Рой (1860-1937)
известные широкому кругу читателей. Постоянный интерес к ним обусловливается тем, что они объединяют в себе реальное описание судеб простых людей, измененных к лучшему благодаря вере в Бога и интересным сюжетам, иногда прогнозируемым, а иногда совсем неожиданным.
Бачення! Благодать! Дія! Джордж Вервер
Школа співу.
1 клас для дітей/ сольфеджіо, ноти, пісні + СД-фонограми/ Б. Луцик, Н. Середюк.
$8
Книга розповідає про те, як багато християн вважають, що місіонерське служіння це не їхня справа, і мають нереалістичне, відірване від життя уявлення про місії.
$7
«Без Бога на свете», «В стране солнца»
Геть із зони комфорту!
Elena
After losing her father, young Elena was sent to a state boarding school where she suffered loneliness and abuse. Her grandmother’s Christian teaching faded away as she focused on becoming the fastest runner in Romania. Then the Lord’s call changed her course! Helping in His work, she faced harassment from authorities and later, prison.
$7
$8
УВАГА!
Виручені фінанси використовуються для підтримки місіонерської діяльності та служіння милосердя. Щоб зробити замовлення, надсилайте чек або мані-ордер:
Christian Mission “EBENEZER” PO Box 12050 Lexington, KY 40580-2050
Дорогі друзі, наша “Книжкова скарбниця” має багато іншої християнської (художньої та публіцистичної) літератури, аудіо СD та відео DVD. За довідками звертайтеся по тел.:
(859)312-4344.
ВІДРОДЖЕННЯ
$8
«З ним був Бог» / Хлопчик-рибалка
В оповіданні «З ним був Бог» оживають герої біблійної історії про Йосипа та його братів. «Хлопчик-рибалка» відбуваються в Галілеї за часів Ісуса Христа. Автор змальовує картини з життя перших християн, розповідає про ставлення звичайних людей до Ісуса та Його проповіді.
$4
Не забудьте додати за пересилку: Перша Послідуючі Kниги $4.00 $1.00 CD/DVD $3.00 $1.00 №26, січень - лютий, 2014 р.
Cтор. 8
НАШІ ПОДЯКИ
Ми щиро вдячні всім, хто відгукнувся, щоб «Отче Наш». Також були куплені солодощі для поїздки стариків. Де вони? Неважко здогадатися. Тому кожпідтримати нас з різдвяними подарунками. з ляльковим спектаклем, адже в попередньому листі- на поїздка в подібні заклади унікальна. Для покаяння проханні я писав, що готуємося до Різдва і при церкві потрібно всього п’ять хвилин, але людина може йти до Ось деякі відгуки, подяки та фотофакти: діє ляльковий театр. Цього року спектакль можна подивитися в Ютубі на моєму каналі Volodymyr Gladkyy. Це частина нашої виїзної програми. Ми побачили, що на даному етапі – це ефективний засіб для масових євангелізацій, тому що досягаються Працівники відділу служіння дітям місії «Добрий тисячі сердець в простій для сприйняття формі. Хоча Самарянин» (м. Рівне) проводять щорічні різдвяні зустрічі. Із Доброю Новиною про народженого Спасителя світу вони 11 і 12 січня відвідали чотири села у Костопільському і Дубровицькому районах. Ось уже четвертий рік поспіль відбуваються такі заходи для дітей у різних місцевостях. Віктор Маринич розповідає: «Мета таких зустрічей з дітьми найперше – це євангелізація. Ми хочемо доступними і зрозумілими
Скарб, який не заховаєш
методами донести до них, Яким є Ісус Христос, щоби дітки більше дізналися про Нього». 11 січня було проведено зустрічі у селах Старий Берестовець і Головин Костопільського району. На них побувало майже 150 дітей. У Дубровицькому районі заходи відбувалися у селах Крупове і Мочулище. Там зібралося близько 80 діток. Назва цьогорічної програми звучить так: «Скарб, який не заховаєш». Молоді люди підготували насичений і цікавий сценарій зустрічі. Діти мали можливість взяти участь у іграх, після яких отримували гарні подарунки. Також команда показала тематичну виставу про народження Спасителя згідно євангельської оповіді. Діти з великою цікавістю спостерігали за тим, що відбувалося на сцені. Адже гарні костюми і декорації, добре зіграні ролі сприяли тому, що діти зрозуміли, який скарб для них є найдорожчим. Ним є Ісус Христос, Який народився для того, щоб дати вічне життя кожному, хто прийме Його у своє серце. Часто людина думає, що може досягнути чогось завдяки своїй мудрості чи винахідливості, своєму таланту чи здібностям. І навіть, коли досягає, то ці досягнення не мають твердої основи. Лише коли Господь благословляє добру справу, то вона має справжній успіх. Команді, яка провела і ще будуть проводити різдвяні зустрічі хочеться побажати наснаги і натхнення від Бога, Який може дати набагато більше ніж ми просимо. Віримо, що ще багато дітей зрозуміють і знайдуть дорогоцінний скарб, який неможливо заховати та приймуть Ісуса у своє серце.
Різдвяне вітання з Глухова!
Вітаю вас, дорогі брати і сестри, всі працівники місії «Ebenezer»! Хочу подякувати Господа за ваше відкрите і присвячене серце у справі євангелізації та благодійності! Завдяки вашим пожертвам цього Різдва наші вдови і сироти отримали продуктові набори. Також були подаровані християнські перекидні календарі на 2014 рік і плакатні календарі з молитвою
цього моменту все життя і ці хвилини (дякуючи милосердному Ісусу Христу) для багатьох стариків настали саме в домах престарілих. Ми роздали християнські газети, молилися, бесідували про Бога. Через три дні з групою молоді ми знову мали поїздку в Сорочинці, в будинок інвалідів, щоб вже гуртом привітати його мешканців і працівників з Різдвом і заспівати різдвяні пісні і вручити невеличкі подарунки кожному мешканцю інтернату (і обслуговуючому персоналу також, які запрошують нас приїжджати частіше). В Сорочинцях для нас відкриті двері до лікарні (яка має аж три поверхи!) і дитячий туберкульозний інтернат. 8 січня 2014 р. ми відвідали декількома ініціативними групами з церкви Миргорода 24 вдови – членів церкви м. Миргород (декілька з них не в змозі самостійно пересуватися), заспівали святкові різдвяні пісні, привітали з Різдвом, звершили молитви, вручили подарунки. Також з групою молоді ми відвідали Лохвицю, щоб підтримати там місіонера. У Лохвиці організовується нова церква. Місіонеру Ігорю Унтило були передані кошти від місії на різдвяні подарунки для дітей церкви і сиротам, а також була надана окрема допомога на лікування його 6-місячної дитини, яка потребує тривалого лікування в Києві. У 2014 році ми відновили в Лохвицю постійні щотижневі поїздки, не зважаючи на дуже розбиту дорогу, яку здається не ремонтували з часів СРСР. Мав поїздку маршруткою в м. Пирятин. По проханню ст. служителя Володимира Бобика передав кошти від жертводавців одній молодій сім’ї місіонерів, яка має хвору дитину. Звичайно, це все витрати, тому я від імені всіх служителів Полтавщини щиро дякую місії «Ebenezer», всім жертводавцям, за виділені кошти на різдвяні подарунки дітям-сиротам та на справи милосердя. Слава Богу за усіх жертводавців, що вже багато років підтримують працю багатьох місіонерів на Полтавщині й Україні! З групою молоді з церкви Пирятин відвідали неврологічний інтернат з с. Грабарівка, де проживає декілька десятків хворих і самотніх людей, більшість
буває закрадаються думки, що це марна трата часу. Але Господь кожного разу нас підбадьорює, і цього року ми мали кілька свідчень, що і ця постановка торкалася сердець. А здавалося б, від чого Богу діяти таким чином, адже це театр? Де в Писанні про це йде мова? Але Господь говорить здавна і багатьма способами, як написано у Євр.1:1. І такі свідчення для нас чути важливо! Ми щороку намагаємося оновлювати наші постановки. Хоч у нас все кустарно, тому що ми все робимо самі: ляльки, музика, тексти, декламації, декорації. Каркас для ширми, наприклад , зробили з торгового намету. А всі наші лялькарі – місіонери і пенсіонери (найстарішому ляльководу 75 р.). Хотілося б задіяти більше молодих людей, але на практиці ми переконалися, що звільнені від основної денної роботи тільки пенсіонери. Ми вже проїхали багато інтернатів, шкіл, дитячих садків, притулків. Тисячі дітей (і не тільки дітей!) почули таким чином євангельську звістку. Хоча вже Різдво давно позаду, а нас все одно запрошують з Різдвяним спектаклем майже до весни. І шкільні актові зали наповнюються дитячим щирим вигуком: ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО! А є такі місця, де таке вітання в цих залах звучить вперше і в єдино можливий спосіб. І кожен раз (коли десятки і навіть сотні дітей) одночасно повторюють за мною слова сповідання, покаяння і подяки, то щось-таки відбувається в цих серцях. Хоч я бачу, що не всі говорять це свідомо, але ми віримо, що праця Господня не марна! Так що прошу й вас, дорогі брати, трудівники місії, згадуйте в молитвах цих дітей і нас, адже вони – частина і вашого служіння перед Богом! З вдячністю і молитвами Гладкий Володимир, з яких сироти від народження, покинуті своїми батьа також церква м. Глухова «Віра. Надія. Любов», ками через вроджені фізичні вади. Молодь показала Сумщина. різдвяну сценку мешканцям інтернату, вручили подарунки. Потім мали спілкування і знайомства. Ніде так охоче не приймають нас, як у подібних закладах. Мені вже декілька раз телефонують звідти і запрошують приїхати знову. Я познайомився там з християнкою Ось і в нашій місцевості проминули святкові дні Мариною (на фото з мікрофоном), яка увірувала в Бога Різдва та Нового Року. Ці дні пройшли дуже швидко, бо через слухання християнських радіопередач, почала були насичені різноманітними євангелізаційними захо- складати вірші про Бога. До 16 років вона не вміла ні дами. 6 січня я відвідав (з однією сім’єю, що служила читати, ні писати (вона – сирота, в інтернаті з народавтомобілем) три села (с. Декабристи і хутір Підруда, ження, інвалід, пересувається на інвалідному візку). де живуть самотні старенькі вдови, члени церкви м. Марина навчилася читати від подруги в інтернаті лише Миргород), а також будинок інвалідів в тому, що стала складати вірші про Бога, яких накопис. Великі Сорочинці. Там проживає са- чилося дуже багато і вона захотіла їх записувати в зомотня вдова, член нашої церкви, тому ми шит. Вона мені телефонує і так запросто запитує: «Брат періодично намагаємося її відвідувати. У Гена, коли ви приїдете до нас?!» Коли ж я кажу, що з цьому будинку нас чекають щодня! Мені порожніми руками їхати якось незручно, треба привеззараз соромно, що ми рідко туди їздили ти хоч якісь подарунки, то вона плаче і каже, що нікому раніше. Ходив по кімнатах, де живуть з них не потрібні ніякі подарунки, вони чекають нас. інваліди (деякі не можуть встати з ліжок), Любі друзі, брати та сестри в Господі, нехай Господь співав під гітару пісні, аж трохи захрип. рясно благословить вас за ваші молитви, відкриті й Одна бабця на костурах стрибала за нами жертовні серця і воздасть з подостатком зі Своєї щедрої увесь час по всіх кімнатах, заглядаючи руки в лоно ваше: «Хто милостивий до вбогого, той мені в буквальному змісті до рота, інша позичає для Господа, і чин його Він надолужить паралізована жінка почала співати з нами йому» (Притч. 19:17). «Отож, брати любі мої, будьте (хоч я думав, що вона й говорити не по- міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господтягне голосу). Деякі ліжка пусті, хоч ми- ньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у нулого разу, коли ми були в цьому будинку, Господі!» (1Кор.15:58). з тих ліжок на нас дивилися благальні очі З любов’ю, Геннадій Андросов, Україна.
Епізоди Різдва на Полтавщині!
ВІДРОДЖЕННЯ
№26, січень - лютий, 2014 р.
НАШІ ПОТРЕБИ
Навесні, у березні, з ласки Божої в м. Винники відкрив свої двері дім милосердя опікунства для людей похилого віку.
ПРОХАННЯ ДОПОМОГИ.
Українська християнська місія відродження і милосердя «Добрий самарянин» у Львові у березні 2014 року відкриває у своєму «Домі милосердя» (м. Винники, на околиці Львова) стаціонарний притулок для знедолених та незахищених людей похилого віку. Притулок розрахований на проживання та всебічне забезпечення 30-ти осіб – у 13-ти кімнатах, серед яких 5 кімнат (на 4 особи кожна), з туалетом, умивальником та душем; і 8 кімнат (на 1 або 2 особи кожна), з туалетом та умивальником (окремі душові кімнати – поруч). Обслуговуючий персонал – 6 осіб. Орієнтовна вартість проживання в притулку – 100 $ щомісячно. Ми молимося про Боже благословення кожної милосердної та доброзичливої людини, організації, місії чи церкви, які відгукнуться про надання нам матеріальної допомоги у здійсненні цієї богоугодної програми. З повагою та любов’ю Ваш брат у Христі В. Боєчко, єпископ, пастор місії «Добрий самарянин».
Cтор. 9
м. Львів-10, Україна. 79010. Тел.: (0322) 76-08-33, тел./факс: (0322) 76-95-97. Е-mail: gsamaritan@i.ua Р. S. Якщо у вас є рідні в Україні чи хтось знайомий, за ким нема кому доглядати, ви можете звернутись за поданою інформацією. Якщо ви бажаєте надіслати ваші пожертви для функціонування цього притулку, надішліть вашу пожертву, вказавши «Дім милосердя, м. Винники».
Координати місії: Українська Християнська Місія відродження і милосердя «ДОБРИЙ САМАРЯНИН» церкви ХВЄ «Воскресіння», вул. Пекарська, 59,
ЗАПРОШУЄМО В КРИМ!
7-16 січня відбулася поїздка в Крим. Гурт братів з Америки спільно з групою братів з західних областей України розпочали будівництво дому молитви у селі Каштани Бахчисарайського р-ну (з ласки Божої і при благословенні всіх, хто прийняв участь у цій праці!). На сьогодні уже зведені стіни дому молитви. Сподіваємося, що скоро буде вкритий дах, але це тільки половина дороги. Зусиллями місцевих місіонерів та братів з заходу України праця продовжується, але зараз виникла серйозна затримка через брак фінансів на купівлю будматеріалів. Якщо ви можете благословити завершення цієї праці, ми будемо щиро вдячні вам. Влітку (в серпні-місяці) ми плануємо провести там літні табори для дітей, а також допомогти в будівництві цього дому молитви. Якщо в вас з’явиться можливість, дайте нам знати про це. Ви можете також поїхати разом з нами. Телефонуйте нам: # 859-494-5279 (Alex). Якщо ви можете підтримати будівництво дому молитви фінансово, надішліть вашу пожертву з поміткою «с. Каштани, дім молитви».
БОЖА ЛІКАРНЯ
Усі ми знаємо, що життя людини швидкоплинне. Кожен з нас дбає про його якість так, як може, і старається зберегти своє здоров’я. Серед нас є й ті люди, котрі воліли б дбати за собою самостійно, але через певні фізичні вади їм це не вдається. Саме з метою допомоги таким людям був створений у 2003 році християнський медико-реабілітаційний центр. Окрім сприяння у фізичній реабілітації хворих, з порушенням опорно-рухового апарату, ушкоджених після переломів, травм, автокатастроф, а також дітей з церебральним паралічем, їм надається можливість пізнати Істину. У нашому місті центр відомий під назвою «Божа лікарня», яку дали відділенню самі жителі Нововолинська. Оскільки усі процедури для хворих надаються безкоштовно, церква виділяє чималі кошти на функціонування центру. Безумовно, основною нашою ціллю є розповсюдження євангельської звістки людям, які не можуть відвідувати доми молитви, чи храми, проте вагоме значення має й
рівень лікувальної допомоги, яку ми хочемо надавати й надалі, адже Слово Боже навчає нас показувати ділами нашу віру: «Якщо брат чи сестра не мають засобів для щоденного прожитку, а хто-небудь з вас не дасть їм необхідного для тіла: яка користь?» Для того, щоб забезпечити хворих належним рівнем реабілітації, потрібне якісне обладнання. На даний момент особливо гостро стоїть саме це питання. За час існування центру частина тренажерів вийшла з ладу, інша – знаходиться у дуже плачевному стані. Найбільш витривалим виявився радянський велоергометр (1985 р. випуску), який активно використовується з моменту відкриття центру. Але навіть і цей тренажер останнім часом доводиться часто ремонтувати. Значною є потреба в масажних апаратах і обладнанні для медичної фізкультури, які ми не в змозі придбати без сторонньої допомоги. Для того, щоб хворі були пристосовані до життя після інсульту, потрібно встановити тренажер METOMED, який має активну і пасивну реабілітацію, тобто, якщо пацієнт не здатен працювати кінцівками самостійно, то тренажер виконує ці
функції автоматично. METOMED істотно впливає на спроможність ходити. Також рекомендовано у початковий період реабілітації для таких хворих апарат Електросон і апарат Магнітотерапії, що застосовується для зменшення болю, сприяє покращенню кровообігу і збільшує рухомість суглобів після травм, а також забезпечує процес оздоровлення організму. Для дітей з церебральним паралічем необхідні великі гімнастичні м’ячі для розробки суглобів, бігова доріжка, спортивні килимки. За весь період існування центру понад 1500 пацієнтів пройшли курс реабілітації. Ми віримо, що ще не одна людина матиме змогу отримати безкоштовний курс лікування у нашому центрі. Ми щиро дякуємо тим, хто сприяє розвитку праці християнського медико-реабілітаційного центру. Нехай Господь щедро воздасть Вам за молитовну й матеріальну підтримку! УВАГА! Якщо ви бажаєте підтримати розвиток цієї справи, можете надіслати ваші пожертвування з позначкою «Медичний центр, Нововолинськ».
Нововолинськ, реабілітаційний центр для інвалідів.
ВІДРОДЖЕННЯ
№26, січень - лютий, 2014 р.
Cтор. 10
ВАРТО ЗАДУМАТИСЯ! Для Бога, як для Бога? Чи людям, як для Бога?
У 25 розділі Євангелія від Матвія записана історія про те, як Христос розповів про останній суд. Особливість суду в тому, що як праведним, так і неправедним, були поставлені одні й ті ж самі вимоги і як одні, так і інші відповіли, що вони не бачили Його, щоб зробити чи не зробити добро Йому. Але разом з тим одні вчинили добро, а інші – ні. Відмінність в тім, що якби наперед було всім відомо, що це добро для Бога, то всі б зробили його. Але Бог хоче, щоб ми (не дивлячись ні на що) робили добро людям, як для Бога. Бог хоче, щоб ми любили один одного, а це – доказ любові до Нього.
«Вибух євангелізації»
Саме таку назву має Всеукраїнський міжконфесійний проект однієї з «незалежних» церков в Україні. Довелося чути, як один з її представників з Черкас у зверненні до церкви ХВЄ в Миргороді відзначив, що важливо, щоб у серці кожного християнина відбувся такий вибух. При цих словах я згадав, що саме прихильники теорії еволюції стверджують, що стільки-то мільярдів років тому відбувся великий вибух, і з’явилося життя. Прихильники ж Біблії категорично заперечують подібний початок, приводячи для порівняння інший приклад: це якби в друкарні відбувся могутній вибух, вогонь і дим розсіявся і з’явився великий енциклопедичний словник. Теорія великого вибуху абсурдна і не витримує жодної здорової критики. Вибух не несе життя, не приводить до порядку, організації. Вибух несе руйнацію, безладдя. Схоже, що сучасні «незалежні» і «вільні» християни стали на бік еволюціоністів, раз так стверджують. Якщо в серці людини відбудеться «великий вибух», то там буде хаос, безпорядок. Я скоріше погоджуся, що саме ворог людської душі (диявол) сьогодні робить у розумі і серцях багатьох людей подібні вибухи, і вони не знають що робити, як жити, люди втрачають здатність відрізняти добро від зла, геть-чисто не розуміють науки Ісуса Христа. Праця євангеліста порівнюється (відповідно до здорової науки Ісуса Христа) із працею плугатаря (Лук. 9:62). Це кропітка праця: неспішно, але з зусиллям, орач йде по полю і прокладає борозну за борозною. А тут пропонують спростити цю працю і закласти на поле динаміт і рвонути так, щоб усі в окрузі почули. Саме такі бучні євангелізаційні компанії сьогодні популярні, коли зчиняється багато шуму, але який результат: посередині поля величезна яма, яку потрібно потім простим трудівникам-орачам довго і з неймовірними зусиллями зарівнювати. Якщо грішник кається це не означає, що в його серці раптом відразу щось вибухнуло (чи була суцільна темрява і миттєво увімкнулося яскраве світло). Покаяння скоріше порівнянне зі світанком, коли світло Євангелія поступово освітлює серце людини. Сучасна світська реклама пропонує все відразу: ось прийми цю таблетку і будеш здоровий. Банки пропонують: ось ти можеш узяти який завгодно кредит і одержиш бажане. Щоб покаятися, людині потрібно можливо всього п’ять хвилин, але до цих п’яти хвилин Дух Святий веде когось 20 років, когось 40, а когось усе життя. У когось тільки на лікарняному ліжку, у важкій хворобі, настає така просвіта. Багато днів, місяців, років (борозна за борозною) готується в серці бідного грішника потрібний ґрунт, промінь за промінчиком освітлюється Євангелієм темрява його неуцтва і настає просвіта. Людина кається в гріхах і знаходить спасіння. Це важка праця, відразу непомітна, але така вже праця євангеліста. А молодим і заповзятим хочеться все відразу і вмить – це одна з багатьох причин: чому в нас так багато біблійних навчальних закладів, а так мало євангелістів на місцях. Тому й сьогодні актуальні слова Христа: «Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав» (Мт. 9:37-38). Геннадій Андросов.
Хотів зробити добро, але вийшло лихо.
Чому так часто ми зустрічаємо труднощі тоді, коли здається маємо тільки позитивні наміри? Чи не зустрічали ми людей, які уже втомилися робити добро і зупинилися в цьому? І вони мають на це масу причин. Ми не можемо забувати, що всяке добро приходить згори, від Бога (навіть думки), але в цьому існує постійна протидія. Тому апостол Павло пише. Щоб в чиненні добра ми не занепадали духом: «А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо» (Гал. 6:9). Бо існує протидіюча сила! Ті, хто бажають жити побожно, будуть переслідувані – так застерігає нас Слово Боже: «Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані» (2Тим.3:12). Отже, забуваючи те, що позаду, будемо спішити вперед, до вищого поклику в Ісусі Христі: «Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі» (Флп. 3:13-14).
ЗРАДА.
Дуже прикро, коли ми чуємо про подружню зраду. Не настільки боляче, коли це виявляється одразу, але вкрай болюча зрада, яка приховується протягом багатьох років. Проходить час і раптом це відкривається. Як неприємно навіть чути про такі факти, не говорячи про те, щоб самому пережити щось подібне. Уявіть собі на мить: роками ти любив жінку, довіряв їй, дбав про неї, щоб у домі був достаток, комфорт, а тут виявляється, що протягом років тобі казали, що так само тебе люблять, а в той же самий час насправді зраджували, хоч і таємно. Чи можна знести такий удар? Чи можливо простити? Людині зробити це важко, майже неможливо. Коли зраджують людині, вона про це не знає, аж поки не відкриється. Але Бог знає про зраду ще в людських думках і знає весь процес відступництва людини. Бог не раз довго чекає, аж доки людина не насититься своїм гріхом і навіть тоді, коли вона наїсться свого блуду, Бог ще не раз дає їй шанс повернутися. Хто може вмістити таку любов Божу, Його довготерпіння, силу прощення? (Євр. 3:12-14, 22). Бог, звертаючись до нас, каже, щоб ми тільки визнали свою вину. Тож яке у нас, християн, відношення до Бога? Чи не зраджуємо ми Йому? Чи не зводиться наша любов до прикладу однієї молодої пари? Після весілля молода жінка звернулася до чоловіка: — Я дякую, що ти запропонував мені шлюб. Ми мали гарне весілля, гостей, все було чудово, а тепер відвези мене додому. — Так ми ж їдемо до нашого дому. — Так, я розумію, але я хочу до свого дому! — Але ж ми одружилися?! — Так, це добре. Ти приїжджай до мене у вихідний день, ми будемо разом... Чи можна це назвати справжнім шлюбом? Якщо ми пообіцяли Богу добру совість, але спільність з Ним маємо в церкві лише один раз в неділю? А потім – в інші дні тижня – живемо так, як хочемо… Чи це не зрада? Життя з Богом це не присутність в церкві один раз на тиждень, а щоденне життя по Божому Слову! Якщо ти, друже, знайшов в цих алегоріях себе, у тебе ще є шанс повернутися до щоденного життя з Богом. Лише визнай свою вину…
ВИДЕЛКА.
Голос Марти на іншому кінці телефону завжди викликав посмішку на обличчі пастора. Вона була найстарішим членом християнської громади, і, звичайно ж, найвідданішим. Здавалося що «тьотя Марта» (як усі її з любов’ю називали) була невичерпним джерелом віри, надії і любові. Однак цього разу у її голосі пролунав якийсь незвичайний тон. «Пасторе, не могли б ви зайти сьогодні до мене на хвилиночку? Мені треба з вами поговорити» — сказала вона. Звичайно ж, він зайшов. Йому не знадобилося багато часу, щоб довідатися про те, що він щойно відчув у її голосі. Вона повідомила йому новину про те, що лікар сьогодні вранці знайшов у неї неоперабельну ракову пухлину. «Він сказав, що жити мені залишилося зовсім небагато: шість-сім місяців». Вона говорила дуже серйозно, але з абсолютним спокоєм. «Я так шкодую, що ...», — пастор не зміг закінчити думку, вона перервала його. «Не шкодуйте ... усе під контролем Господа. Він дав мені прекрасне довге життя. І я готова повернутися до Нього. Ви ж знаєте про це, пасторе». «Так» — прошепотів він, а вона продовжувала: «Узагалі ж я хочу поговорити з вами про мій похорон. Я довго думала і хочу щоб (коли моє тіло буде лежати в труні) у мене в руках були дві речі. В одній руці – Біблія, а в іншій – виделка». «Виделка?» — здивувався пастор. «Так» — підтвердила вона. «Я згадувала всі церковні обіди і вечері, на яких я побувала за багато років мого членства в церкві, і є одна річ, що не виходить у мене з голови. Під час цих дружніх зустрічей (коли обід уже закінчувався і починали збирати брудний посуд) хто-небудь обов’язково говорив: «Тьотя Марто, ви можете залишити вашу виделку». І це означало – на нас чекав десерт! І не просто морозиво чи пудинг (тому що тоді не потрібна була б виделка), а один із найсмачніших тортів з численними шарами, кремом, шоколадом і фруктами. Тому щоразу (чуючи фразу «ви можете залишити вашу виделку») я знала, що краще буде попереду. Тому я й хочу, щоб люди на моєму похороні говорили саме про це. Коли вони побачать моє тіло в труні в гарному блакитному платті, я хочу, щоб вони обернулися до вас і запитали: «Пасторе, чому виделка?» І тоді ви повинні будете сказати, що я тримаю мою виделку, тому що краще очікує мене попереду».
Погана погода в твоєму житті.
Сірі будні, зима, дощ, зима, шторми в природі – це невід’ємні речі. А як на рахунок поганої погоди в нашому житті? Нерозуміння цього може призвести до духовної засухи, якщо не буде дощу. Шторми роблять нас витривалими та укоріненими. Катастрофа, якщо не буде зими в природі. Це дисбаланс. Це призводить до розмноження різноманітних бактерій, шкідників. Отже, наші негаразди – це наші вчителі. Умови, в яких ми переплітаємося, не раз вказують нам, хто ми є насправді. Бог говорить, що для Ізраїлю Він дав пустиню, щоб випробувати, що в серці його (пустиня була й у Христа). Давайте приглянемося до нашого життя і зрозуміймо, що на все є причина. Не будемо звинувачувати когось, але задумаймось: чим корисна для нас та чи інша ситуація? Росіяни кажуть: «Нету худа без добра, и добра без худа». А Писання каже: «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Рим. 8:28).
ВІДРОДЖЕННЯ
№26, січень - лютий, 2014 р.
НОВИНИ СВІТУ
Cтор. 11 На узбережжі Галілейського моря знайдено місто часів земного життя Христа.
Події в Україні за останні три зимові місяці стали трагічними і водночас доленосними, що (сподіваємося) докорінно змінить подальший розвиток України (вперше - за всю її історію!). Все почалося з того, що Янукович (вже колишній президент України) відмовився від підписання договору про Європейський союз. Щоб висловити незгоду, на центральний майдан в Києві вийшли демонстранти, здебільшого студенти. І можливо вже мітинг розійшовся б, але був даний наказ владою жорстоко розігнати мітингуючих. Декілька осіб були вбиті. Багато поранено. Це не привело до розгону майдану, як сподівався Янукович, а спричинило нову хвилю мітингувальників. Фактично був оголошений безстроковий мітинг, доки не відбудуться докорінні переміни у владі. Янукович не збирався йти на жодні поступки, лише тягнув час, щоб знайти спосіб знову розігнати євромайданівців. Мітингарі перетерпіли великі морози, але постійно перебували на майдані. 18 лютого був «чорний вівторок», коли було вбито найманцями (зокрема підрозділу «Беркут») декілька десятків осіб, сотні були тяжко поранені. Зусиллями опозиції було оголошено перемир’я, але зранку, 19 лютого, снайперами від влади було розстріляно майже сто невинних мирних громадян (навіть з медпорсоналу, що надавали допомогу всім пораненим). Так само був підпалений найманцями від Януковича будинок профспілок, де був штаб мітингувальників і перебували тяжко поранені (досі точно невідомо скільки осіб згоріло в огні). Після цього люди не розбіглися. А навпаки: консолідувалися ще більше. Як зазначив предстоятель української православної церкви старець Філарет: «Люди на майдані перемогли страх смерті, таких людей перемогти неможливо!» По багатьом містам України пройшли мітинги в підтримку мітингувальників на Майдані в Києві, так само в більшості країн пройшли мітинги, зокрема особливу активність проявили вихідці з України, українська діаспора. Фактично – український народ повстав проти свавілля чинної влади, більшість будинків обласних рад були захоплені народом. Влада, яку називали не інакше, як «банда Януковича», усіляко чинила опір і за гроші наймала так званих «тітушок», переважно кримінальних елементів, яких відправляли до Києва чинити диверсії, безлад. Але народ України консолідувався, багато міліціонерів, військових почали переходити на бік Майдану. Янукович вимушений був піти на поступки і погодився повернутися до Конституції 2004 року і на перевибори президента. Події ж 21-22 лютого розвивалися стрімко. Стався злам у суспільстві. Прибічників режиму Януковича охопила паніка і страх. Це відчувалося не тільки в Києві, а в інших містах і селах. Регіонали (партія Януковича) почали масово виходити з провладної партії, чиновники (винуватці багатьох смертей простих людей, корупції та безчинства) повтікали з країни (багатьох з них ловлять загони самооборони на кордонах і відправляють під варту). Нарешті, рішенням депутатів 22 лютого о 16 годині Янукович був позбавлений президентства через те, що втік у невідомому напрямку. В цей же день до його резиденції в Межигір’я, яка була в поспіху залишена, потяглася вервечка екскурсантів, де також були виявлені страшні докази його безчинства і самодурства. Вибори нового президента призначені на кінець травня, зараз обране тимчасове керівництво (здебільшого з представників опозиції). В цей же день була звільнена Юлія Тимошенко. Сепаратисти зі сходу (Харкова і Криму) мали намір від’єднати схід України і приєднати до Росії. Ще 20 лютого керівники Харкова (вже колишні) кричали про це, а 22 лютого вони накивали п’ятами з Харкова до Росії. План Путіна (президента Росії) провалився. Більшість політологів стверджують, що московський Кремль назавжди втратив Україну. Фактично це був сценарій Кремля (Янукович – ставленик Москви і в усьому слухався Путіна). Тепер цей сценарій провалився. Але за свободу України заплачена висока ціна – понад сто осіб заплатили за це своїм життям, сотні покалічених, поранених, побитих, катованих режимом Януковича. З часів Богдана Хмельницького Україна перебувала в залежності від Московії. Невже тепер нарешті зблиснуло світло надії й для багатостраждального народу України? У ці дні по містах і селах пройшла хвиля ленінопаду, нарешті (з запізненням на 23 роки) пам’ятники тирану українського народу Леніну руйнують і скидають з постаментів (навіть у Харкові). Зараз пропонують взагалі розпустити комуністичну партію. Головна деталь подій (яка невідома й невидима для багатьох її учасників): християни України й світу (зокрема в діаспорі країн Заходу, США, Канади та інших) усі ці дні молилися до Бога за мир і розв’язання цього конфлікту. Лилася безперервна молитва й піст. Такий злам і переміна у суспільстві могли відбутися лише завдяки відповіді Божій, дії Господнього Духа. Є надія для України! І є свобода... А вона лише в Ісусі Христі! Не варто християнам розслаблятися, ворог причаївся і виношує нові підступні плани, щоб знищити усіляке свобідне волевиявлення українського народу. Ми плачемо за невинно убієнних і молимося, щоб до влади стали не просто нові обранці, а люди, які матимуть страх Божий в серцях, мудрість і совість, очищену й освячену Духом Святим.
Стародавнє місто, що існувало понад 2000 років тому, було виявлено археологами на північно-західному узбережжі Галілейського моря в долині Гіносар в Ізраїлі. Знайдене місто може бути древнім поселенням з назвою Далманута (Dalmanutha), описаним в Євангелії від Марка як місце, куди Ісус приплив після чудесного насичення 4000 чоловік помноженими кількома рибами і шматками хліба. Таку думку висловив Кен Дарк з університету Рідінга у Великобританії, команда якого виявила це місто під час польових археологічних пошуків. Археологи також пов'язують з новознайденим містом широко відомий в наукових колах старовинний човен, що датується часом приблизно 2000 років тому, знайденим у 1986 р. біля берегової лінії цього виявленого поселення. Про знахідку човна повідомили вже давно, але тепер відкриття міста надає нову інформацію про цей артефакт.
У Північній Кароліні тренеру заборонили молитися зі школярами.
Місцеві жителі міста Муресвіль та учні середньої школи заступилися за футбольного тренера Хела Каппс (Hal Capps), якому заборонили публічно молитися з учнями до або після футбольних матчів. Вони заявили, що тренер нікого не змушував молитися і має повне право публічно заявляти про свої переконання. «Він давав нам право вибору. До того ж, для нас він більше, ніж просто тренер. Він багато робить для своїх учнів і суспільства, і намагається допомагати нужденним сім’ям. Він допоміг нам стати не тільки хорошими футболістами, але справжніми чоловіками», - сказав один з футболістів шкільної команди. Як повідомляє Christian Post, деякі жителі міста навіть звернулися до ЗМІ, щоб висловити своє обурення щодо заборони на молитву. Але представники фонду «Freedom From Religion Foundation» заявили, що питання про заборону на молитву в школі можна вважати закритим, оскільки вчитель пообіцяв, що він більше не буде це робити. Заборона на молитву була після того, як батьки деяких учнів написали скаргу до фонду. Представники фонду написали листа директору школи, зажадавши заборонити тренеру молитися публічно і долучати до молитви учнів.
Більше року чоловік поневірявся в океані і дивом вижив!
Хосе Сальвадор Альваренга більше 13 місяців дрейфував у Тихому океані на некерованому човні. Пережити це випробування йому допомогла віра в Бога. Коли йому поставили запитання: «Як він зміг пережити таке, звідки брав сили?», він вказав вгору і сказав: «Господь
... Моя віра в Бога». Подолавши декілька тисяч миль, його човен нарешті наштовхнувся на віддалений кораловий атол на Маршаллових островах, де його й знайшли місцеві жителі. За словами Альваренги, всі 13 місяців своєї вимушеної подорожі він харчувався рибою, черепахами і пив дощову воду. Сальвадор говорить, що провів у морі більше року, після того, як зазнав аварію корабля біля берегів південної Мексики, за тисячі кілометрів на схід від того місця, де був знайдений. Деякі скептики спочатку піддавали сумніву правдивість його розповіді. З наукової точки зору все це здається неможливим. Але багато фактів говорять на користь Сальвадора. Журналісти мексиканської газети відвідали місце, звідки він відплив на риболовлю, і місцеві рибалки розповіли їм, що відмінно пам’ятають Альваренгу і той день, коли він вийшов у море і не повернувся. Всі човни тоді вийшли в море шукати його, а влада відправила на пошуки літак. «Всі мої колеги-рибалки були просто в захваті – бо це ніщо інше, як диво. У мене немає слів, щоб передати радість, яку я відчув, коли дізнався, що він вижив!» – сказав в інтерв’ю CNN господар човна, на якому пішов у море Альваренга. Він сказав, що човен був оснащений системою GPS і радіозв’язком, але обидві системи вийшли з ладу, коли човен потрапив в шторм. Так само й рідні з радістю підтвердили його особистість.
Бог передбачив. Жінка залишила офіціанткам по $ 5 тис. чайових.
Одна з відвідувачок невеличкої закусочної в американському штаті Іллінойс залишила кожній з трьох офіціанток чайові по п’ять тисяч доларів. При цьому щедра жінка заявила, що Бог передбачив так, що вона прийшла саме в цю закусочну, щоб допомогти їм. «Візьміть чеки і скористайтеся ними. Бог дозволив мені бути тут, щоб допомогти вам», - сказала жінка, ім’я якої власник закусочної пообіцяв не розголошувати. За словами офіціанток, 25-річної Емі, 28-річної Амбер і 23-річної Сари, вони розмовляли між собою і говорили про свої фінансові труднощі. Незнайома жінка, яка зайшла в закусочну, мимоволі почула їхню розмову. Після цього вона покликала їх до себе і запитала імена офіціанток, щоб виписати кожній з них чек. «Ми просто займалися своєю роботою, говорили про свої проблеми, оплаті рахунків за навчання, дороге медичне обслуговування, і вочевидь вона вирішила нам допомогти», - заявила одна з офіціанток в інтерв’ю для місцевого телеканалу. Власник закусочної Matt Nebiu підкреслив, що за 30 років роботи він вперше побачив таку щедрість: «У нашій закусочній такого ще не було. Я чув про подібні випадки, але не в нашому місті і не в цьому районі».
ВІДРОДЖЕННЯ
№26, січень - лютий, 2014 р.
Cтор. 12
МИ ЗА МИРНИЙ ПРОТЕСТ!
Коли ситуація в країні загострюється і приходить неспокій, грабіж і насильство – це ознака того, що намножилися безбожні люди (Притч. 29:2). Коли ж множаться праведні – радіє народ, коли ж панує безбожний – то стогне народ. Отже, ситуація викликає дію до змін. Інколи ми, як християни, списуємо це на політику і залишаємося до цього цілком непричетними. Ще гірше – коли проявляємо цілковиту байдужість. Може виникнути питання: а що ми можемо і маємо робити? Власне, тому при світлі Слова Божого ми повинні віднайти правильну реакцію та дію на обставини, що склалися. Не просто обурення і гнів на владу (суспільство, окремих осіб, які поступають негідно та безчинно), але тверезе осмислення власного стану і нашої реакції в правильному напрямку. Христос говорить: «Ви – сіль землі!» (Мт. 5:13). Отже, ми повинні розуміти, що від послідовників Христа (християн) навколишнє середовище повинно змінюватися. Так, ми за протест проти зла і насильства, але за мирний і правильний протест (згідно Слова Божого)! Зміна влади (економіки, політики) не може до кінця гарантувати вирішення тієї чи іншої ситуації. Христос стверджує, що із серця людини походить все зло (Мрк.7:21). Тому саме зміна серця (внутрішнього чоловіка – 2Кор.4:16) – гарантія до кращих змін. З чого (чи з кого) ж починати? Кожен сам із себе! Ось що радить нам Господь (2 Хронік, 7:14): «…і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я З минулого літа ми мали унікальну практику, коли молодь (переважно сестри) поїхала до України (хто на 2-3 тижні, а хто на 2 місяці). Кожен член цієї групи місіонерів був максимально завантаженим в праці з дітьми (в літніх таборах). Особливість цієї практики полягала в тому, що ці молоді люди заздалегідь планували цю поїздку. Вони домовились з відповідальними по проведенню таборів в Україні і узгодили деталі по підготовці програм. Місіонери розбилися по 2-3 чоловіка, таким чином доповнили команду місіонерів в Україні і мали змогу провести багато зустрічей з дітьми. Сотні дітей почули Слово Боже і на сьогодні ми вже маємо відгуки, що після цих заходів деякі батьки почали відвідувати богослужіння, а деякі вже й пока-
Подвиг віри заради Христа!
Під час ІІ світової війни Ірина Сендлер отримала дозвіл працювати в Варшавському гетто сантехніком. Але вона мала інші мотиви. Ірина підпільно вивозила єврейських немовлят в подвійному дні свого ящика для інструментів. Також у своєму вантажному автомобілі вона тримала мішок для більших дітей. З нею була собака, яку вона натренувала, щоб та гавкала, коли вона проїжджала через нацистську прохідну. Звичайно, що солдати не хотіли мати справи з псом, який люто гавкав (тим самим прикриваючи шум чи плач дітей). Упродовж часу її праці в гетто відважній дівчині вдалося вивезти 2500 дітей та немовлят. По
«ВІДРОДЖЕННЯ»
№26, січень-лютий, 2014 р.
Засновник: Християнська місія «Ebenezer». Газета друкується на добровільні пожертвування і розповсюджується безкоштовно. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій і залишає за собою право на коректуру, скорочення тощо.
вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!». Ось це правдивий і вірний підхід до вирішення складної ситуації! 1. Змиритися (не нарікати, що хтось винний). 2. Молитися (це мирний протест). 3. Шукати Божого лиця (вірити, що тільки Бог – порятунок). 4. Відвернутися від злих своїх доріг (а їх побачиш тільки тоді, коли виконаєш попередні 3 пункти). І коли це буде виконане – Бог гарантує вирішення питання зі Свого боку. «Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею» (Притч. 16:7). Господь завжди шукає людей – хто б заступився, став у проломі стіни. Чи ти зайняв достойне місце згідно звання християнина? Місце, де б Господь міг вжити тебе і помилувати наш край? Ось приклад чоловіка Божого, який (розуміючи складність ситуації власного народу) став на сторожу і почав молитися та сповідувати гріхи, і Господь вступився і дав розв’язку (Неєм. 1:5-11). А також пророк Йоіл закликає (2:12-27) до правильних дій. Отже, не будьмо байдужними, і Господь порятує нас і дасть нам мир. ***
Враховуючи особливі обставини і зміни в Україні (те, що багато людей постраждало) просимо вас: якщо у вашому серці зародилося бажання допомогти постраждалим людям в Києві і Україні, ви можете передати вашу пожертву з поміткою «Постраждалим в Україні».
ялися в гріхах. Слава Богу! Отже, якщо ви бажаєте відвідати Україну не заради «фану», а щоб потрудитися для Господа, у вас є унікальний шанс для цього. Як дасть Бог, цього літа так само планується така поїздка. Ми просили сестер, що декілька років працюють в цьому напрямку, щоб вони стали координаторами цього служіння. Ви можете зателефонувати їм і поцікавитися персонально, почути свідчення, а також записатися до групи бажаючих відвідати Україну. Важливо заздалегідь узгодити питання щодо вашої участі, щоб мати змогу ретельно підготуватися до цієї відповідальної праці в місіонерському проекті «Літо для Господа». Координатори: Мар’яна, сel. 502-5981586; Катя, сеl. 859-539-3356.
анонімному доносу її все ж таки впіймали і жорстоко мордували. Нацисти поламали обидві її руки та ноги. Ірина мала списки з даними про всіх вивезених нею дітей і закопала ці списки під деревом у садку в скляній банці позаду власного будинку. Не зважаючи на причинені їй тортури і засудження до страти, Ірина Божим дивом залишилася живою. Після війни вона розшукала тих батьків, які змогли вижити і повертала їм дітей. Більшість із них прийшлося вгадувати, бо вони не пам’ятали своїх імен та батьків. Решта дітей були адаптовані в інші сім’ї. У 2007 році Ірина була кандидатом на Нобелівську премію, але її не обрали з-за того, що цю премію призначили політику Альберту Гору за показ програми по глобальному потеплінню. А пізніше інший політик Барак Обама був удостоєний того ж звання. Таким чином Ірина Сендлер не отрима-
НАШІ КОНТАКТИ:
Адреса: Christian Mission “Ebenezer”
PO Box 12050 Lexington, KY, 40580.
Тел.: 859-5520596. E-mail: info@cmebenezer.com
www.cmebenezer.com
Підготовка полягає в тім, що ви ознайомлюєтеся з програмою місіонерської праці, знаходите собі підходящу роль і готуєтеся до виконання. Також важливо підготувати необхідні матеріали для проведення таборів: рукоділля, м’ячі, іграшки, подарунки, канцелярські набори, які не в силах місіонери на місцях самі придбати. А тут можна все це знайти по доступній ціні і заздалегідь відправити до України. Якщо Господь торкається вашого серця для праці в цьому напрямку, потелефонуйте координаторам, або ж (якщо ви хочете просто благословити це служіння матеріально) вашу пожертву надішліть на нашу адресу з поміткою «Літні табори». Рясних вам Божих благословінь.
ла значних почестей від людей, але в пам’ять про неї було розіслано мільйони листів електронною поштою, щоб людство не забуло про те, що тут (на землі) був голокост і щоб він більше ніколи не повторився.
Представник «Відродження» в Україні: ХММ «Добрий Самарянин». Адреса: ХММ «Добрий Самарянин», вул. Уласа Самчука, 32-А, м. Рівне, 33003. Тел.: (0362) 22-34-40. E-mail: gsamaritan@ukr.net www.gsmrivne.org