No 29

Газета християнської місії милосердя «EBENEZER»

Боже передбачення Як часто ворог людських душ може обманювати нас: «А що, якщо Бог не вибрав тебе? Даремні твої старання…». Читаючи Рим. 8:30 «А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив», не раз виникає думка, що Бог вибрав певних людей, і ми не знаємо про це і що якщо я не вибраний. Інколи ми думаємо про Бога як людину, але Його можливості далеко і недосяжно більші наших. Характерну істину про Бога ап. Павло зауважує у попередньому вірші Рим. 8:29: «Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його». Так, Бог може передбачити з точністю в 100% на тисячі років вперед і це Його характерна риса. Але спішу відразу остерегти, що від цього знання у Бога з нас ніхто не знімає відповідальності бігти до кінця. Якщо Бог знає, що ти добіжиш, то це не означає, що ти можеш не бігти. Хочу запевнити згідно Ів. 3:16, що Бог полюбив увесь світ, отже абсолютно у кожного є шанс. В іншому місці каже Господь, щоб до Нього звернулися всі кінці землі і будуть спасенні. Але друга половина вірша Ів. 3:16 говорить уже про нас, щоб кожен, хто вірує, мав вічне життя. Отже, не всі повірили. Це можна порівняти в формі одруження молодих людей. Якщо вам запропоновано любов, то це вже ваше рішення чи відповісти взаємністю. Мало того ап. Павло говорить, що Бог довів Свою любов до нас тим, що віддав Сина Свого. А тепер Він чекає від нас нашого доказу любові до Нього: не на словах, а

на ділі. Тому ап. Павло закликає нас: «Біжіть так, щоб одержали ви!» (1 Кор. 9:24). Справді, Бог знає наперед, хто добіжить, але чи Христос не казав, що Царство Боже силою береться? «Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його»(Мт. 11:12). Бог не лицемірний, безкорисливий, милостивий і справедливий. Він допоможе кожному добігти, але Він нікого не може і не хоче примусити це зробити. Якщо віруєш від усього серця, то можна добігти до мети. Чи люблю я Бога так, як Він полюбив? Любити ніхто не може примусити. Але любити кожен може. Ми любимо те, що бачимо, але тільки через Боже Слово ми можемо побачити Бога , Його велич і красу. Те, що не можна побачити фізичним оком і безмежно закохатися в Його і тієї любові в нас уже ніхто ніколи не забере. Це вічна любов, безмежна любов. Бог вибрав тебе, але чи ти вибрав Його?

Боротьба між світлом і темрявою

На превеликий жаль, багато християн стали жертвами політичних амбіцій лиш тільки тому, що не тримаються основоположних істин. Наше царство не від світу цього. Наша боротьба не проти тіла та крові. Наше покликання жити у світлі Слова Божого і інших вести до нього. Робити добро усім – і ворогам також. Тільки це та зброя, якою ми маємо право воювати. Ніяка влада не може змінити суспільство, якщо не буде переміни серця. Тут, на землі, це царство диявола та його слуг, і ми покликані бути світлом незалежно з якого боку барикад ми опинилися. Хотілося, щоб кожен християнин тверезо віднісся до свого стану і перевіряв себе і ставив себе на дорогу істини згідно Божого Слова.

Стор.

12

Михайло Подворняк

№29, 2014 р.

Cтор. 2

Про достойність і недостойність

Проповідь Павла Ковалишин в церкві м. Лексінгтон, пастора церкви з м. Миргород, Полтавщина Ми часто оцінюємо себе: то вважаємо достойними, а то – недостойними. Нагадаю біблійну історію про те, як Давид переміг Голіафа, він повертався з іншими воїнами і з царем Саулом до Ізраїлю, і написано, що їх зустрічали жінки: «І викрикували ті жінки, що грали, та й казали: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої!» (1 Сам. 18:7). Саул чув ці похвали, які були адресовані не йому, а якомусь невідомому пастушку Давиду. Ізраїльтяни святкували перемогу, всі були радісні й задоволені, окрім Саула. Читаємо: «І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприємна йому» (1

Сам. 18:7). Саул вважав, що це несправедливо, не по етикету – віддати перевагу в похвалі невідомому пастушку, а царя так при всьому народі принизити. Нагадаю іншу історію: сірійський воєначальник Неєман наближався до пророка Єлисея, а той навіть не вийшов його зустрічати, а послав назустріч свого слугу. Людина, яка не має влади, на неї можуть плюнути. Вона обітреться і піде далі, інша справа відбувається з людиною, яка звикла бути при владі. Як не по її волі, то буде образа. Неєман, почувши слова слуги пророка, не казав: нехай буде воля Господня. Якби він зробив так, як він спочатку надумав, то він би так і залишився в проказі: він спочатку розгнівався і в цьому гніві вже мав намір повертатися додому (2 Цар. 5:11-12). Якби не його мудрі слуги, що дали йому вчасну пораду, то він би залишився в проказі. Неєман вважав себе недостойним такої зустрічі, такого прийому. Нагадаю ще одну історію про пророка Йону, як він нарешті прийшов до Ніневії, зробив те, що мав зробити згідно волі Божої (проповідував

декілька простих фраз), потім вийшов з міста і сів чекати: «І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що буде в місті» (Йони, 4:5). Коли ми читаємо книгу пророка Йони, мовби стає незрозумілим: чому Йона втікав від Господа й не хотів йти до Ніневії згідно веління Божого? Він знав, що Бог милостивий і може помилувати поганський народ – жителів Ніневії, які зробили так багато зла для Ізраїлю. Йона ніяк не хотів цього. Бог його навчив через кущ (Йони, 4:9). Ми часто в молитві кажемо, що ми недостойні, але буває, що серце віруючої людини наповняє інакше почуття недостойності. Коли прийде чоловік чи люди, які поведуться не так, як би нам хотілося і нам стає гірко: ми кажемо, що ми не заслужили такого відношення. Коли прийде хтось в ім’я Господнє, або пророк Господній і скаже, тоді ми кажемо, що ми не заслужили, ми недостойні. Або Господь допустить щось, нам стає гірко, як стало гірко Йоні. Але є час і Бог трудиться над нами і робить нас достойними: одного разу Ізраїль увійшов в Ханаан, то там був такий стіл, за столом (чи точніше – під столом) був один чоловік: колишній цар і він казав слова: я достойний. У нього бракувало чотирьох пальців, і він збирав крихти, що падали зі столу. Коли він доносив крихту хліба до рота, то казав, що він достойний. Він сказав, що колись був царем, і під його столом збирали крихти так само, як він нині, сімдесят царів, яких він взяв у полон. І сказав Адоні-Безек: «Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!» (Суд. 1:7). Над тим серцем царя попрацював Бог, його чомусь не знищили, а він певний час повзав під тим столом і зробив правильний висновок. Слава Богу за Його працю: коли людина каже, що вона таки достойна, щоб з нею так вчинив Господь! Молився колись Даниїл і казав, що вони достойні прийняти це покарання від Бога, бо не слухали Божі заповіді і Боже Слово. Правильно, що нас спонукало таке покарання. Недарма ми сидимо в Вавилоні, ми достойні цього… Я був не на одній молитві в Україні, коли починали молитися і казали: ми винуваті, ми достойні того, що сталося, ми не славили ім’я Твоє, ми не так чинили. Духом Святим в Україні було сказано: «Якби народ Мій вчинив інакше, то і Я би вчинив інакше!». І не на одній молитві люди в сльозах кажуть, що перше всього ми винуваті,

Яке твоє призвання?

Двоє апостолів йшли в день воскресіння Господа Ісуса Христа з Єрусалиму в село Емаус. Чому вони йшли? Тому що втратили надію. Власне й надія їхня була лише на те, що Ісус буде царювати в Ізраїлі, а вони разом з ним. Ще декілька днів тому, коли Ісус входив в Єрусалим, вони, разом з іншими учнями, радісно вигукували «Осанна»! Тепер же їхні сподівання на земне царювання зникли, і вони поверталися до старої батьківської хати. По суті вони тепер поверталися до старого життя. Подібно цим двом учням апостол Петро так само одного разу повернувся до старого заняття, яке він раніше робив найкраще:

ми позасинали, ми достойні. Є такий час, коли Бог трудиться над нами по –особливому. І людина в біді, в сльозах, можливо, як той цар, з обрубаними пальцями, підіймаючи крихту хліба, вже не маючи жодного достоїнства (не так, як Саул, що каже, що з ним не так повелися), як останній жебрак, під столом, без обурення, без образи (бо її нема), в повному смиренні каже, що вона достойна прийняти таке, що з нею сталося. Блаженні ми, коли ми відчуваємо себе саме такими достойними, які відчував Адоні-Безек. Йшов Давид, втікаючи, а до нього виходить «чоловік з роду Саулового дому, а ім’я йому Шім’ї, син Ґерин. Він ішов і все проклинав. І він кидав камінням на Давида та на всіх рабів царя Давида,

хоч увесь народ та всі лицарі були на правиці його та на лівиці його» (2 Сам.

16:5). Давид мав силу, щоб знищити того зухвальця, але Давид сказав, що він достойний таке отримати. То Бог Шім’ї повелів так чинити… Дяка Богу, що в покаранні Божому ми кажемо, що достойні цього покарання. Слава Богу, що Бог нас ще раз робить недостойними. Коли ми недостойні, тоді стаємо достойними, а тоді Бог нас знову робить недостойними, і за це слава Богу! Повертався Яків до батьківського дому, коли він почув, що Ісав вийшов йому назустріч з воїнами, то Яків розділив своїх жінок, дітей, слуг. Все зробив, а потім перейшов потік. Він почав молитися. І найперше сказав: «Я не вартий (рос. – недостоин) усіх отих милостей, і всієї вірності, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори» (Бут.

32:10). Раніше Яків так не молився. А тут він казав, що він недостойний. Коли приходить ось така недостойність (на зразок, як у Якова), то Бог удостоює. І Бог дав Якову нове ім’я: Ізраїль. Йде жінка і кричить, щоб Ісус зглянувся, а Він мовчить. Вже й учні почали Йому казати, щоб зупинився і

він пішов ловити рибу (Ін.21:3). Разом з ним пішли ловити рибу ще шість інших апостолів. Ці приклади багато кажуть нам: коли розбиваються надії, втрачається віра, ми повертаємося до старого життя, до колишніх занять. Христос сказав Петрові, щоб він облишив ловити рибу, а йшов за Ним, і Він зробить його ловцем людей (Мт. 4:19). Таке було Боже призвання Петрові: набувати душі для Божого царства, а не дбати про земні речі. Яке твоє призвання, дорогий християнине? Чи тебе призвав Христос у свій виноградник? На Божу ниву? Кожен християнин безперечно має призвання від Бога, але скільки християн так непомітно, поступово, крок за кроком, повертаються до старого життя, втрачаючи вірні орієнтири, забуваючи для чого вони в церкві, яке їхнє призначення, як віруючих. Треба ж працювати, дбати за родину! Треба, але не це головне. Шукати найперше Царства Божого і правди

допоміг тій жінці. Аж нарешті Христос зупинився і підійшла жінка. А що ж вона почула на своє уклінне прохання? А Він відповів і сказав: «Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...» (Мт. 15:26). Він прирівняв її до щеняти, але вона смиренно відповіла: «Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті крихти, що спадають зо столу їхніх панів». Вона просила, щоб він дав їй, як тій собаці, крихту Свого благословення. Тоді відповів і сказав їй Ісус: «О, жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш!» Браття, сестри, коли ми відчуваємо себе достойними звання щеняти, на зразок тієї жінки, тоді Бог нас удостоює звання Неба. Алілуя! Блудний син повертався до батька і планував, що він скаже йому. Часом ми на листочку пишемо, що маємо сказати, а він в пам’яті все тримав. І знаєте, що він сказав? «Недостойний я вже зватись сином твоїм!» (Лук.

15:19). Іншими словами він казав, що він достойний того лахміття, в якому був, того жалюгідного стану, в якому він перебував, все це він отримав по достоїнству. І батько уважив на це, і дав йому достоїнство синівства, а не наймита. Якщо ми відчуваємо, що нас образили, не віддали нам належної пошани, навіть не побачили, не приділили уваги, Бог буде над нами працювати. Для Саула в кінцевому результаті це закінчилося трагедією, для Неємана, якби не розумні слуги, так само могло б закінчитися печально. Для Йони Бог подав глибокий урок. Якщо ми вважаємо себе достойними, то нам потрібно глибоко змиритися. І коли нас образять, як нам здається, незаслужено, варто подумати, що можливо я достойний цього. Можливо і я поступав так само колись? А тепер це сталося зі мною. Легко й доступно пробачити брата, що наніс образу, коли відчуваєш себе достойним образи, пониження. Треба перетерпіти і йти далі. По ділах своїх я недостойний пити з Господньої чаші… Коли ти так молишся, приходить голос, що ми надіємося й очікуємо праведності від віри. І нас, що були колись чужими й далекими, Бог з’єднав і зріднив, і удостоїв кров’ю Агнця. Алілуя! Ми в останньому положенні недостойності, але Бог, повний милості, робить нас достойними Своєї благодаті. Амінь.

Його (Мт.6:33) – ось що головне для кожного християнина. «Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці. Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі» (Кол. 3:1-2) – ось що головне. «І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» (Мрк. 16:15) – ось це головне. Звичайно, що не всім бути євангелістами, але які наші пріоритети? Що переважує в нашій щоденній вірі? Земні речі чи небесні? Якщо ми не маємо повноти радості, а щоденні клопоти займають увесь наш час, ми забули, коли останній раз свідчили комусь про живого й воскреслого Ісуса Христа, Того, Котрий прощає гріхи, то напевно ми подібні до тих двох учнів, які сумні й зажурені поверталися до старого укладу життя. Нам варто не тільки згадати, для чого нас призвав Христос, а головне – зустрітися з воскреслим Ісусом і отримати живу надію на спасіння, на вічне життя.

№29, липень - серпень 2014 р.

Cтор. 3

PRAYING WITH PURPOSE “I’ll be praying for you.”

The sentence has left my lips more times than I care to count. I mean well, attempting to comfort those who are hurting, and somewhere deep down, I truly believe I will pray. But often, the needs that get brought to my attention never in fact get prayed for at least by me.

In our Christian culture today, this overused expression has become a go-to response when we don’t know what to say or feel helpless in a situation. In our hearts, we understand that the need can only be met by our great God. The problem occurs when we play down God’s greatness by not bringing it before His throne in intercession.

When I started to realize who God is and what He is doing in my life, I wanted to acknowledge Him more.

For years, I lived in a routine prayer life, offering prayers before I ate, before I taught or led in a ministry setting, and at the beginning and end of my day. My prayer life was dull and lifeless.

It was a ritual. My heart and my words didn’t match. Prayer wasn’t changing my life or anyone else’s that I knew. It was just something I was “supposed” to do.

This apathetic attitude overflowed into my prayer life for other people. Daily, I learned about a situation or a specific need someone had – something I could not help with on my own. There were no words or advice I could give to change or help the situation, so I did the only thing I knew to do: tell them I’d pray. I would then walk away, feeling good about myself, but completely neglecting to do the very thing I said I would.

The idea of prayer changed for me when my walk with the Lord began flourishing in new ways.

Prayer is simply a conversation between Creator and His creation.

When I started to realize who God is and what He is doing in my life, I wanted to acknowledge Him more.

I was challenged to begin recording what God was doing in my own life through the form of a prayer journal.

I began writing my requests, both for myself and others, and often went back to those prayers I penned in order to see how God had intervened in the situations.

To my surprise, this opened up a brand new door into prayer that I had never stepped through before. Seeing

how God had answered my prayers, often not in the way I had expected Him to, led me to see His plans and timing are truly the best.

The way the Lord answered these requests was always for good and for His glory. It also added greater depth and trust to my personal relationships. Reminding myself about the needs of others, helped me follow up with people, which helped them see that I truly cared and loved them. Partnering with these individuals in prayer made our prayers take on new life.

Partnering with these individuals in prayer made our prayers take on new life.

Since the revelation of my shortcomings, in interceding for friends and loved ones though prayer, the ultimate blessing I have received has been greater intimacy with the Holy Spirit.

Often, the Spirit has prompted me to pray for the person in the moment they offer up a request. Praying out loud was not a natural thing for me to do at first, and my prayers seemed trite at times. But with some practice, praying out loud has become one of the most comfortable things to me.

It has been beautiful to watch God bond me with sisters in Christ through the power of prayer. It knits our hearts together in a way few things can.

We live in a day and age where the needs are great and the intercessors are few. Prayer is powerful and lifechanging, as long as we tap into its authority.

Apostle Paul often writes about the power of prayer throughout his epistles to the early churches. Prayer at its core is articulating our needs to God, acknowledging that He is the only one who has the ability to fix our situations.

“Therefore I exhort first of all that supplications, prayers, intercessions, and giving of thanks be made for all men.” - 1 Timothy 2:1

I encourage you to stop thinking about praying and start DOING it.

The blessings are abundant when we lift each other in prayer. God is so glorified by the intercession by and for those who love and trust Him. He “is able to do exceedingly abundantly above all that we ask or think, according to the power that works in us” (Ephesians 3:20).

We are a force to be reckoned with when we ask of the One who gives in abundance. We serve a mighty God who will do what is asked of Him in faith. Let’s join together and lift up each other in our times of needs for His glory.

Never say or think negative things about yourself, such as, “I never do anything right.

I’ll never change. I’m ugly. I look terrible. I’m dumb. Who could ever love me?” Matthew 12:37 says, “By your words you will be justified…and by your words you will be condemned.” Proverbs 23:7 (KJV) says, “As [a man] thinketh in his heart, so is he.” In other words, the way we talk and think about ourselves reveals how we feel about ourselves and has an effect on our lives.

№29, липень - серпень 2014 р.

Cтор.

C тор. 4

Наметове євангелізаційне служіння «Літо-2014» на Чернігівщині

Чернігівщина — перший регіон в Україні, де на початку цього літа слугував місіонерам євангелізаційний намет місії «Добрий самарянин». Відповідальний за цей регіон Мирослав Капарчук, якому 30 років. Наш кореспондент мав з ним телефонну розмову. Нижче читайте запис цієї розмови.

— Чи вперше у вас цей намет?

— Другий рік поспіль у нас ведеться служіння в наметі, який нам люб’язно надає місія «Добрий самарянин». Минулого року ми недостатньо уваги приділили дітям, тому цього разу ми приготували спеціальну дитячу програму. Враховуючи те, що навчальний процес у школах триває, ми запропонували дітям приходити на 14:30. Біля намету поставили два батути, де діти могли цілком безкоштовно пострибати. А на 18:00 запрошували усіх бажаючих. У селах до намету приходило близько 30—40 діток, а у м. Варва до 90 дітей.

— Як ви справлялися з наметом?

— Ми вже навчилися ставити намет за дві години гру-

пою з семи чоловік. З місії нам залишили автомобіль, яким ми перевозили намет і лаштунки до нього. Ось ставили намет, а така хмара насунула, і вже мав іти дощ, а цілих дві години Бог стримував, і щойно закінчили роботу — як пустився дощ…

— До намету приходило багато дітей? Можливо, ви їх привабили батутом?

— Звичайно, що спочатку батутом. А потім уже цікавими уроками, рукоділлям, сценками. Ще були різні вікторини та спортивні змагання, за участь в яких діти отримували призи. Усе це досить зацікавило дітей.

— Скільки всього братів та сестер було задіяно у вашій команді?

— 14 осіб. Ми всі разом переїжджаємо із села в село. У Варві намет був поставлений 25 травня в центральному парку міста, тому дуже багато людей змогло бути на служінні.

— А як щодо дозволів на проведення подібних заходів? Чи було складно домовитися з владою?

— Ніяких проблем не виникало. Я у Варві вже 12 років. І представники влади дуже добре ставляться до нас. Говорять, аби тільки ми щось робили, щоб діти були задіяні. Нас добре знають і не дивляться як на секту. Влітку ми проводимо стаціонарний християнський табір у школі. Так само плануємо й цього літа, я вже домовився з керівництвом школи.

— Наметова євангелізація аж на два тижні — досить дорога справа; я розумію, що місія «Добрий самарянин» надала намет і транспорт безкоштовно, а інші поточні витрати хто оплатив?

— Так, звичайно, витрати були чималі. Але все це не можна навіть порівняти з цінністю людської душі. Усі витрати лягли на моїх рідних та друзів. Вони просили не

називати їхніх імен. Уся слава Богові!

— Чи були діти, які прийшли вперше?

— Служіння відвідували дітки, яких ми вже знали, бо вони були раніше або в недільній школі, або в наших літніх таборах, але десь 80 % складали новачки. Тому ми сподіваємося, що ці дітки, які були вперше, будуть відвідувати недільні школи.

— Як батьки поставилися до такого наметового служіння?

— Вони дуже дивувалися, що батут у нас був безкоштовний. Але за диваків нас не приймали! І саме це їм сподобалося і відкривало серця. Вони уже знайомі з нами, тому що тут є наші місіонерські точки. До речі, позитивний відгук у слухачів викликало те, що наші наметові вечірні зібрання супроводжувалися молитвою за Україну. Ми зробили великий плакат з призовом до молитви за нашу країну.

— Зважаючи на витрачені кошти і час, чи варто цю справу продовжувати і наступного року?

— Так, безсумнівно. Ми бачимо втішні результати. Деякі люди вже приходили на зібрання.

— Твоє побажання місіонерам.

— Варто робити Боже діло. Хоча інколи воно нелегко дається. Особливо зараз, коли всі зайняті своїми справами. Завжди будуть ті, кому щось не подобається. Але ми робимо все щиро, від серця. Можливо, хтось опонує, що наші методи не цілком євангельські, — я з цим не погоджуся. Ми бачимо позитивні результати, як діти та їхні батьки відкривають свої серця до сприйняття Слова Божого, каються в гріхах. А почалося, можливо, для когось все просто — з нагоди безкоштовно пострибати на батуті.

Є надія і майбутнє для України!

Другим регіоном України, куди перекочував намет місії «Добрий самарянин», стала Полтавщина, де впродовж місяця місцеві євангелісти проводили щоденні зустрічі з дітьми та дорослими. Саме на Полтавщині від місії «Добрий самарянин» трудяться 28 молодих місіонерів. Наш кореспондент записав розмову з Володимиром Бобиком — відповідальним за організацію наметового служіння місії. Володимир Бобик: Розуміючи важливість духовної праці і цінність людської душі, я просив намет для Полтавщини і на цей рік, р незважаючи на значні

матеріальні витрати. У середньому витрати становили близько 1000 грн. щоденно. За місяць набігає значна сума — 30 000 грн. А щоб ці наметові євангелізаційні заходи відбулися на належному рівні, важливо запросити до участі в служіннях відомих євангелістів, співочі гурти, досвідчених солістів-виконавців пісень. Гарні пісні у хорошому виконанні дуже запам’ятовуються слухачам, які приходять на служіння до намету. Наприклад, у Великій Кручі мене запитували, чи буде виступ гурту «Авен-Єзер», бо мешканцям селища минулого року сподобалися їхні пісні.

Цей рік тривожний для країни, тому наметові заходи ми проводили під девізом «Молитва за Україну». Люди, стривожені воєнними подіями на сході України, потягнулися до намету. Подібні служіння варто проводити не тільки в тій місцевості, де місіонери розпочали працю з організації нових церков, а й у тих селах, де ще немає віруючих, — саме там дуже чекають цього намету. Діти сприймають християнський табір як свято, пам’ятають його цілий рік і чекають наступного літа, коли вони знову зможуть бути тут. Діти на наших таборах не скучали. Вони лише висловлювали жаль, що ці дні так швидко проминали. У селі Велика Круча було зареєстровано сто двадцять дітей, а відвідали табір більше. Один чоловік минулого року в цьому селі чинив нам значні перешкоди, умовляв дітей не приходити до намету, обіцяв їм цукерки, казав, що він також привезе безкоштовні батути, аби тільки вони не йшли до нашого табору. Та він був осоромлений, бо ніхто з дітей не спокусився

на його обіцянки. Селищна рада надала нам місце біля їхньої контори, щоб цього року не було непорозумінь з вороже налаштованими жителями. Секретарка селищної ради, відвідавши наші служіння, сказала, що після таких заходів їй хочеться жити і робити добро. До нас у намет також приїздили представники телебачення з Пирятина, задавали дітям питання, і вони відповідали, що їм подобаються не лише ігри та батут, але й цікаво слухати саме євангельські розповіді про Бога. Цього року було багато дітей разом з батьками. Якщо б вони побачили небезпеку, то вже на другий день не прийшли б і дітей не пустили. Але, навпаки, наступного дня людей приходило ще більше. Через дітей Бог відкриває серця батьків. Я побачив, що завдяки таким таборам жителі селищ, де ми ставили намет, позбулися поняття «секта», яке нав’язують українцям деякі релігійні діячі. Увечері на служіння приходили не тільки дорослі, а й деякі діти, що були вдень. Вже вечоріло, а старші діти просто не хотіли

йти додому, готові були всю ніч сидіти з нами в наметі. Звичайно, їхня зацікавленість, крім всього, обумовлена ще й тим, що в селі взагалі немає ніяких організованих заходів для дітей та молоді, а тут таке спілкування — то ясна річ, що їм хотілося бути з нами. До речі, саме в цей час у школах проходили шкільні табори, але батьки просили вчителів, щоб відпустили дітей у наш християнський табір, і вчителі погоджувалися. Багато відгуків батьків та дітей ми записали на відео, яке можна переглянути в Інтернеті. Вперше ми побували з наметом у Нових Мартиновичах — великому селищі, де мешкають переселенці з чорнобильської зони. Плануємо там відкривати євангелізаційну точку. Ми ставили за мету заохотити дітей до пізнання Бога, до вивчення Євангелії, до молитви. І нам це, дякуючи Богові, вдалося. Діти поверталися додому, наспівуючи ті пісні, що вони розучили в наметі. Вони цитували вірші із Слова Божого. На заняттях з малювання діти вибрали тематичні сюжети саме з Біблії, Нового Заповіту. Це радує і вселяє надію, що є майбутнє для України.

«Безпечна подорож» до села Берестовець

«Безпечна подорож» — саме такою була назва програми дитячого табору, який відбувся з 25 по 29 червня на Рівненщині у с. Берестовець. Наше життя подібне до подорожі, і для того, щоб воно було успішним, потрібно обрати правильний шлях і триматися його, долаючи труднощі. Тому теми окремих днів були тісно пов’язані з правилами дорожнього руху. Наприклад, першого дня діти вивчали знак STOP — проїзд без зупинки забороне-

но, відповідно й тема називалася «Зупинка на шляху». Учасники табору були об’єднані у групи за віком, які мали різні цікаві назви: ДТП, «Веселі за кермом», AUDI тощо. Протягом 5 днів діти побували на пізнавальних біблійних уроках, відвідували гуртки рукоділля, спорту, драми, співу, спілкувалися у групах, брали участь у загальнотабірних іграх. Також інструктори провели з ними профілактичні бесіди на теми про важливість послуху, шкідливість поганих звичок тощо. Вечірнє зібрання останнього дня за участю співочого гурту мало євангелізаційне спрямування. Були запрошені батьки, а діти підготували пісеньки та сценки. Зі словом звернулася до присутніх одна з мам. Її слово було сповнене тривогою, але вона висловила надію на краще: «Я на такому заході вперше. Мені в душі сьогодні болить, як матері і як громадянці України. Я почула про те, чим тут займалися наші діти, бо мої діти також були в цьому таборі. Я почула оті молитви, які ви возносите до Бога за нашу Україну. Це, напевно, мені найбільше болить. Болить через те, що тринадцять хлопців із нашої сільської ради зараз у небезпечних точках України. Болить за те, що вони там оберігають нас, оберігають так, щоб ми могли зібратися і просто поспілкуватися разом. Нагадали мені також про

те, що таке є духовність, що таке є добро, любов і правда, що таке є віра і що таке є Бог. Напевно, ми за нашими турботами і суєтою життєвою досить рідко звертаємо на це увагу, але сьогодні я звертаюся до вас, шановні батьки: оцей табір, що був тут, і що наші дітки тут займалися — це, напевне, не випадково. Не випадково через те, що оті зерна правди і любові, які в них посіялися за ці п’ять днів, — вони не пропадуть дарма, і ми надіємося, що збережемо їх до наступного року, щоб їм далі проростати. А також я надіюся, що з оцих діток, які перебували в таборі, виростуть достойні люди, які можуть любити, шанувати, які можуть цінувати дружбу і з повагою ставитися до всіх навколишніх людей. Тому я дякую від імені батьків усім тим, хто був організатором цього табору. Дякуємо за ваше терпіння. Дякуємо вихователям, поварам — усім, хто долучився до цієї гарної справи. Хочеться побажати всього вам найкращого. Моліться й надалі, шановні. І ми, батьки, давайте будемо більше уваги приділяти духовності сім’ї. Бо нам їх ростити, нам з ними жити». Наприкінці зібрання була звершена молитва за тих тринадцятеро юнаків, що перебувають на Сході, а всі діти отримали гарні подарунки на згадку.

№29, липень - серпень 2014 р.

Бог є любов! Я

народилася і виховувалася в християнській сім’ї. З раннього дитинства мені прищеплювали віру в Бога. «Бог є любов!» – це перший золотий вірш із Біблії, який я вивчила з бабусею (1 Ів. 4:8). Упродовж усього подальшого життя я жила з розумінням того, що Бог дуже сильно і по-особливому любить кожну людину, незалежно від її віку, статусу. Коли в нашому житті все добре, то тоді легко вірити, що Бог є любов. Коли ж настають тяжкі випробування, і життєві негаразди навалюються горою, тоді наша віра в Богалюбов хитається… На початку року у мене почала сильно боліти голова, щодня біль посилювався. Я звернулася до лікарів в Тернопіль. Лікарі поставили мені невтішний діагноз, наполягаючи на терміновій операції, тому що за лівим вухом у мене вже гнила кістка. Були ще й інші фізичні проблеми. Морально я була неготовою до усього цього. Але повертатися додому з таким болем я також не могла… Я не стільки хочу розповісти про свої болі і хвороби, як про те, який важливий урок Божої любові я отримала, доки перебувала в обласній лікарні. Вже з перших днів, як мене стали готувати до операції, християни передали один одному звістку про це. Мене почали масово відвідувати брати та сестри по вірі в Ісуса Христа. Були дні, коли до мене приходило більше двадцяти осіб. Медичний персонал дивувався і запитував мою маму (яка деякий час була біля мене),

Cтор. 5 хто ми такі, що нас так багато людей відвідує? Мама відповідала, що ми віруючі і ми любимо один одного, як Христос заповідав. До мене також приходила група молоді з церкви Тернополя і співала християнські пісні. На спів приходили не тільки хворі з інших кімнат, а й збігався увесь медперсонал. Усім так подобався спів, що медичні працівники запрошували молодь приходити ще. Я майже нікого не знала з тих, хто мене відвідував, бачила вперше. Як якійсь близькій родичці, незнайомі мені люди приносили продукти, давали гроші, хоч я ні про що не просила. За моє оздоровлення молилися не тільки в церквах Тернополя і області, а в багатьох інших церквах України, і навіть за кордоном. Не раз мені телефонували на мобільний незнайомі люди, цікавилися здоров’ям. Їхні слова про те, що за мене моляться, були для мене найкращими ліками. Слава Богу за таку любов! Рік тому у мене не стало батька, якого я дуже любила і не уявляла свого життя без нього. Я переживала, як буду далі жити без нього. Через цю хворобу Бог показав мені, що хоч я й залишилася без земного батька, але не стала самотньою. Я безмежно вдячна моєму Небесному Отцю, що на лікарняному ліжку я переживала Його любов, яку Господь виявляв до мене через Своїх дітей. Хочу звернутися до всіх, хто читає ці рядки: не втрачайте надії! Якщо вас покинули друзі, можливо навіть найближчі родичі забули до вас дорогу, знайте, що є живий, реальний, усемогутній Бог! Він любить тебе незмінною Любов’ю. Дорогий друже, довірся

Ісусу Христу та Його Слову усім своїм серцем і побачиш допомогу, про яку раніше й не мріяв. Я знаю, що і в труднощах, і в радощах, Божа любов незмінна, Ісус Христос завжди є Богом любові.

Якби не Ти, Господь… Якби не Ти, мій Господи, якби не Ти, Хто б сил давав мені, щоб далі йти? Якби не Ти, мій Господи, якби не Ти, Я б не змогла життєвий хрест нести. Якби не ти, Господь, якби не Ти, То не змогла б я серед бур іти. Якби не Ти, Господь, якби не Ти, Хто б поспішив мені допомогти? Якби не Ти, Ісус, якби не Ти, Я б у гріхах тонула назавжди. Якби не Ти, Ісус, якби не Ти, Не було б сили, щоб до пристані плисти. Якби не Ти, Творець, якби не Ти, В сльозах, в тузі, не мала б сил іти. Якби не Ти, Творець, якби не Ти, В житті не було б цілі і мети. А так все Ти зробив для мене. Ти Навчив любити і життя хреста нести. Боюсь подумати, що було би якби… Якби не Ти, Ісус Христос, якби не Ти! Оксана Гудзь, Тернопільщина

Не по делам нашим воздал нам Господь, а по Своей великой милости! СВИДЕТЕЛЬСТВО Зои Бондаренко (беженки из г. Снежное, Донецкая обл.) в церкви «Жива надія» г. Миргород.

убедилась лично в том, что Бог являет милость, дарует покаяние, открывает истину, спасает «не по делам нашим, но по Своему изволению и благодати, данной нам во Христе Иисусе прежде вековых времён» (2 Тим. 1:9). Мне сейчас всего 44 года, но по моим делам я бы уже давно была в могиле. Последние три месяца я живу на Полтавщине. Я не имею здесь своего жилья, но на улице не была ни одного дня, имею достаточно пищи, одежду и кров над головой.

Я

В данный момент нахожусь в Миргороде, санатории соцобеспечения «Слава», присматривая за женщинойинвалидом. Очень надеюсь, что, наконец, настанет мир на Донбассе и у меня появится возможность вернуться домой. Я вспоминаю своё детство. Моя мать знала, что есть Бог, но она не знала Его лично и она не читала Евангелия Иисуса Христа. Соответственно она свою жизнь строила по своему усмотрению, а не так, как учит Христос. Она посещала Православную церковь, куда и меня иногда приводила. Но, к сожалению, я не стала на путь веры в Бога. В детстве со мной произошёл неприятный случай, после чего я сказала, что Бога нет, я напрочь отвернулась от Него и стала вести непутёвый образ жизни. В шестом классе я стала курить, в седьмом – употреблять спиртные напитки, а потом и инъекционные наркотики. Многие люди говорят, что после первой рюмки не станешь алкоголиком, к сожалению, со мной это произошло сразу. Я буквально с первой сигареты стала курильщицей, потом алкоголичкой и наркоманкой. У меня была такая сильная

Краплі Слова Божого оживили мою душу!

Володимир Ткаченко, 37 р., м. Миргород Коли мені було 23 роки, я увірував в живого Бога. Одного разу, ще я тільки невпевнено робив перші кроки віри на шляху до пізнання Божої правди (напевно це було десь у 2000 році), увечері, у четвер, я слухав радіопередачу «Жива надія». Я уважно прослухав проповідь, в

зависимость от этих пагубных привычек, что я была обречена на скорую смерть и погибель. Три раза я отбывала наказание в тюрьмах и колониях. Никто не верил, что из меня может быть что-то путёвое, многие люди, которым я досадила, желали мне смерти, и моя смерть была вопросом ближайших нескольких лет. Имея тяжёлые разочарования в жизни, невообразимую пустоту в душе, не имея цели и смысла жизни, ещё не начав жить, а устав от неё, я два раза была в состоянии клинической смерти. Первый раз я напилась таблеток, решив свести счёты с жизнью, ещё в седьмом классе. Бог тогда миловал меня и меня вовремя откачали. Второй раз я умирала от передозировки наркотиками. Тогда также по милости Божьей я не умерла. Все мои бывшие друзья по прошлой греховной жизни уже умерли. Не умерли только те, кто обратился в покаянии к Богу. Обратилась и я. Это произошло в колонии, где я впервые взяла в руки Новый Завет. Одна женщина, такая же заключённая, как и я, на свидании рассказывала моей матери об Иисусе Христе. Я тогда предупредила свою мать, чтобы та не слушала её,

потому что она рассказывает о Боге, а сама смотрит в сумку с продуктами. Я тогда не верила, что кто-то может бескорыстно делать, кроме что-либо моей матери. Та женщинахристианка тогда мне сказала, что она будет так сильно за меня молиться, что я очень скоро покаюсь. Также обо мне молилась и мать, она заходила в разные церкви, независимо от деноминаций, и просила священнослужителей молиться обо мне. И дейст-вительно, через несколько месяцев я всем сердцем обратилась к живому Богу, покаялась в грехах и приняла верой спасение во Христе Иисусе. Я крестилась ещё до своего освобождения прямо в колонии (тем самым исполнив Заповедь Иисуса Христа согласно Евангелия от Марка, 16:16: «Кто будет веровать и креститься, спасён будет»). Сегодня есть много разных чудес, о которых свидетельствует история и люди, но нет большего чуда, чем человек, который не знал Бога, совершенно ничего не понимал о Боге и евангельской истине, и вдруг стал верующим, напрочь освободился от греховной зависимости (алкоголизма,

кінці програми було оголошення: якщо хто хоче отримати християнську літературу, а також касету з піснями християнського гурту «Авен-Єзер», то для цього мені треба зробити замовлення, написавши на радіопередачу і тоді мені надішлють це все безкоштовно. Я сказав, що дуже хотів би отримати християнські пісні, але чомусь посоромився написати. Мої слова почула одна жінка, яка також слухала цю програму, і вона написала замість мене. І невдовзі я отримав касету з піснями і там ще була книжечка про життя засновника радіопередачі Івана Зінчика. Я одразу включив касету і першою залунала пісня «Научи меня, Господь, волю исполнять лишь твою!» Саме ця пісня дуже сильно торкнулася мого серця, я сидів і просто плакав. Я був ще немовлям у Христі, не знав, як саме правильно йти за Ісусом Христом, як служити Богові і виконувати Божу волю. У тій пісні ще є слова: «Научи меня среди тысячи голос слышать лишь Твой…». Мені також дуже хотілося не помилитися, а вірно розуміти де саме правда Божа і як чути голос Божий. Я жив тоді в селі Дібрівка неподалік від

курения, наркомании, сквернословия). Именно такое чудо произошло со мной. По сути, я не искала Бога. Но и тут сбылось пророчество Божие: «Я открылся не вопрошавшим обо Мне; Меня нашли не искавшие Меня!» (Ис. 65:1). Люди, окружающие меня, видели, что без наркотического допинга я не могла прожить и дня, они говорили моей матери, что я пропащая. Но я нашлась, и нашёл меня по милости Своей Иисус Христос! Слава Ему! И вот я стою перед вами в церкви, в здравом разуме, и со всей ответственностью заявляю, что Бог живой, реальный, Он отвечает на молитвы народа Своего. Продолжайте верить и молиться! Если вдруг вам кажется, что как будто нет ответа и видимых положительных перемен в людях, о которых вы взываете к Господу, это не значит, что Бог не трудится над этими сердцами. Я не берусь судить о временах и сроках. Всему своё время. Но моя новая жизнь во Христе Иисусе – живое свидетельство того, что Бог отвечает. Что невозможно людям, то возможно Богу! (Марк. 10:27).

Миргорода. Одного разу йшов по центральній вулиці міста і побачив оголошення церкви «Жива надія». Така сама назва, як і радіопередачі «Жива надія». Я зацікавився, як саме там відбуваються богослужіння, які співають псалми. Зараз я усміхаюся, але тоді мені хтось казав, що до цієї церкви приїжджають багаті люди. Мені стало цікаво побачити таких людей, як вони поклоняються Богу. Але в церкві я побачив звичайнісіньких людей, молодших і старших, які нічим не відрізнялися від мене. Я трохи запізнився на початок служіння, коли ж зайшов, то усі присутні саме співали псалом «Великий Бог!» Коли я слухав, мені здавалося, що не люди її співають, а ангели. Так я й залишився у цій церкві. Ось так, крапля по краплі, мою душу зрошувало Слово Боже, і я нарешті ожив для пізнання Божої правди, покаявся у своїх гріхах, до цього часу стараюся щиро служити Богові. Я вдячний Богові, що Дух Святий привів мене на істинний шлях, і я не загинув у гріхах.

№29, липень - серпень 2014 р.

Cтор. 6

НОВА ЗЕМЛЯ

Люба дитино! Поглянь навколо себе, де ти живеш, і ти побачиш, як скрізь гарно: квіточки, травичка, над ними тішаться метелики. У блакитному небі яскраво світить сонечко. А в лісах та садах весело виспівують птахи. Вдивляйся в красу, яку створив Господь, милуйся нею – і ти відкриєш для себе світ доброти. Твоє серце сповнюватиметься радістю й добротою, бо в усьому ти пізнаватимеш красу Творця, Його велич і силу.

Наша земля тепер уже не така гарна, як була раніше. Люди не оберігають її, і тому вона почала швидко старіти. Дуже багато дерев знищено, зрубано, річки та озера забруднені. А що робить ваша мама, коли ваш одяг такий зношений, що його вже не можливо випрати? Вона купує новий, а старий спалює або викидає. Ви, звичайно, любите усе нове – іграшки, взуття, шапки. Прийде час, і Господь обновить і нашу землю. Все старе, зношене, буде спалене, і Господь почне творити все нове.

Зі скарбниці Божого Слова Господи, Боже мій, Ти вельми великий, Зодягнувся Ти в велич та в славу! Землю Ти зміцнив на основах її, Щоб на вічні віки вона не захиталася, Безоднею вкрив Ти її, немов шатами… Ти джерела пускаєш в потоки, Що пливуть між горами, Напувають вони всю звірину… Які то незчисленні діла Твої, Господи, – Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творіння повна земля! Із 104 розділу Книги Псалмів

Хто придумав оцей світ? А чи знаєте ви, ді д діти, і Хто створив птахів і квіти,, Сонце, місяць, небо, зорі, Ріки та струмки прозорі? Хто про все оце подбав? Хто нам все подарував? Хто підніс високо гори,

Океану дав О д простори, Відокремив день від ночі. І чиї пильнують очі, Аби справно дні минались І ніщо не зруйнувалось? Бог створив цей світ і нас. Він із нами повсякчас!

Мене зовуть Ягнятко. Я пасуся на зелених лугах своєї рідної землі. Розфарбуй мене.

№29, липень - серпень 2014 р.

Cтор. 7

Ситий голодному не вірить

Дорогі християни!

Апостол Яків звертається до усіх віруючих такими словами: «Яка користь, браття мої, коли хто каже, що віру має, та діл не має? Чи може віра спасти його? Коли ж брат або сестра нагі, та не мають щоденного прожитку, а з вас хто-небудь скаже їм: «Ідіть з миром, грійтеся і годуйтеся», а не дасть їм потрібного для тіла, то яка з того користь? Так само і віра, коли діл не має, – мертва сама по собі» (Як. 2:14-17). Якщо ми тільки на словах християни, то ми обманюємо самих себе і тих, хто нас слухає. Напевно, останні події в Україні змусили серйозно задуматися над своїм життям багатьох людей. Коли було мирно і спокійно, ніхто не міг передбачити, що одного дня у нашій країні почнуться рватися снаряди, лунатимуть постріли, будуть гинути люди. А це чиїсь сини, дочки, матері та батьки. Мешканці східних областей України переживають справжній жах війни. Їм, як ніколи, сьогодні потрібна наша дружня рука допомоги. Ми просимо усіх небайдужих християн відгукнутися і допомогти людям, які постраждали внаслідок воєнних дій. Нехай наша віра поправді буде не тільки на словах, але найперше – на ділі. Надсилайте свої пожертвування на адресу редакції з поміткою: «Для постраждалих мешканців Східної України».

Ніхто не може так поспівчувати голодному, як той, хто пережив голод. Ніхто не може так оцінити волю, як той, хто побував у неволі. Ніхто не може так поспівчувати тим, хто потрапив у біду, як той, хто пережив біду, а особливо – війну. Я вдячний Богові за всіх братів і сестер, до яких ми звернулися, що відгукнулися, щоб допомогти тим, хто перебуває в гарячих точках Сходу нашої країни. Це Донецька область, Слов’янськ та інші прилеглі містечка: Миколаївка, Краматорськ, Святогірськ. Тільки ми зробили заклик і буквально за один день люди відгукнулися (переважно це християни двох районів – Костопільського та Рокитнівського), і в понеділок ми вже завантажили гуманітарними речами та продуктами дві фури ще й бус. Брати і сестри Рівненщини

зібрали 27 тонн продуктів, а ще 3 тонни речей першої необхідності надали місії «Добрий самарянин» та «Глорія». Спочатку здається, що ми зібрали багато, та для такої великої кількості людей, що мають потребу в негайній допомозі, це мовби крапля в морі. Але я дякую всім братам і сестрам, які відгукнулися, і ми разом могли нагодувати тих бідних, нещасних, знедолених людей, які залишилися без притулку. Одна справа — почути, а інша — побачити. Неможливо передати почуття, коли я особисто побачив, що пережили мешканці Слов’янська! Хай Господь збереже нашу Україну, хай Бог не допустить, щоб далі це зло, насильство поширювалось. Це десятки й десятки цілком зруйнованих будівель, де жили колись люди, зараз не можна назвати це житлом — лише купи сміття. І багато чого іншого побаченого

Лист сестри Вікторії Я живу в селі Попівка, Миргородського району,

вул. Калініна, 6. Я рано овдовіла і залишилася з трьома малолітніми дітьми на руках. Не тільки з Біблії дізналася, але переконалася особисто, що Господь не залишить ні сироти, ні вдови, ні каліки. Слава нашому дорогому Отцеві навіки, амінь! Хочу трохи розповісти про себе. Сама я виховувалася в інтернаті м. Полтави. Батьків у мене немає. Заміж вийшла по любові в 18 років. Зі своїм покійним чоловіком прожила майже 25 років. Бога ми знали, але прийняти в серце не наважувалися. Чоловік був військовим, прапорщиком. Він служив у Чехословаччині, і я була з ним. Потім війська вивели, чоловік демобілізувався, і ми переїхали на постійне місце проживання в село, де раніше жив чоловік. Працювали обоє в колгоспі: він – трактористом, я – дояркою і телятницею. У 1989 році у нас народилася дочка Маргарита. Мій чоловік дуже пив, було багато скандалів в сім’ї через те, що ми обоє любили випити і покурити. У 2000 р. у мене народився син Андрій, в 2004 – дочка Євгенія, в 2005 – син Василь. Наталія, сестра мого чоловіка, проживає в Полтаві. Шість років вона молилася за нас, щоб ми покаялися і навернулися до Бога. У Слові Божому написано: «Наблизьтеся до Мене і Я наближуся до вас». І ось як це сталося. У 2004 р. загинула моя перша дочка Маргарита. Її вбило електрострумом на фермі в трансформаторній будці. Ми пережили це горе, чоловік і я на деякий час кинули пити, але це було недовго. У 2011 р. у нас народився син Даня, але він помер від вродженого пороку серця, не доживши два дні до семи місяців. А в 2013 р. захворів мій чоловік Вася. Ми його возили, де тільки могли, але лікарі сказали, що йому залишилося недовго: у нього виявили IV стадію раку стравоходу. Коли він був у лікарні (якраз напередодні Різдва) ми покаялися перед Богом, але до церкви ще не ходили. Ми не знали куди йти. І ось сестра мого

й почутого торкнулося не тільки мого розуму, а й мого серця, мого духу. Хочеться кричати на весь світ: «Люди, зупиніться, не робіть насильства!» Бо диявол прийшов вкрасти, вбити і знищити, а Христос прийшов, щоб знайти й порятувати те, що загинуло. Почувши з перших вуст про те, що довелося пережити мешканцям Слов’янська, хочеться сьогодні звернутися до всіх християн: стійте в проломі за наш край, за Україну, постійно молячись до Бога, щоб Він зупинив це насильство й беззаконня. І якщо ви справді співчуваєте бідним, голодним, то коли знову почуєте заклик, що потрібно допомагати (а там вже потрібно допомагати), не стійте осторонь! Хай Господь благословить кожного, хто сьогодні може щедро відкрити свою руку для того, щоб благословити ближнього. Бо Христос сказав: «Що ви зробили одному з найменших цих — те ви Мені зробили». Хай Бог благословить усіх жертводавців; я також дякую моїм братам, які разом зі мною були в цій поїздці. Ми хвилювалися в дорозі, але Господь благословив, і ми благополучно добралися туди, звершили справу, для якої ми їхали, і повернулися додому. Дякую всім! Рясних вам всім Божих благословінь! Ростислав Боришкевич чоловіка дала нам адресу церкви, але я саме туди ще раніше пішла з дітьми. Чоловік тоді вже не міг ходити, він помирав у лікарні, не встаючи з ліжка. Він не хотів помирати у свої 45 років. Я попросила пастора церкви прийти до нього в лікарню, щоб помолитися за нього, щоб у нього не було страху перед смертю. Брати приїхали до нього і помолилися. Вася каявся за всі гріхи, слава Богу! Чоловік помер 22 січня у свій день народження. Дякую Господу, що Він прийняв Васю до Себе. Без чоловіка погано. Мені і дітям так його не вистачає. Наша хата в аварійному стані, ремонту практично не підлягає, бо все вже прогнило. Стеля протікає, але дах неможливо замінювати, тому що всі крокви і балки прогнили. Ми всі вдячні Богу за те, що Він своїми ангелами-охоронцями оберігає нашу хату і нас в ній, коли спимо. У деяких місцях стеля тримається на підпорках, щоб не впала. Ми вдячні Богові, що ми живемо, рухаємося й існуємо тільки Богом. Без Бога і мене вже не було б на світі. А так, завдяки Господу, я жива і в 2013 р. прийняла водне хрещення. Щонеділі з дітьми приїжджаю до Миргорода, в церкву, на богослужіння. Два дні тому сестра з церкви приїхала до нас у село, щоб відпочити і допомогти нарвати вишень. Зайшла до нас і стала плакати, нарікаючи, мовляв, як ми можемо жити в такій халупі, та ще з трьома дітьми. Вона запитала, чому я не прошу допомоги в церкві? Але ж я прийшла до церкви не за матеріальною допомогою, а щоб покаятися у своїх гріхах і щоб тепер послужити нашому Богу живому! Я так вдячна Господу, що Він прийняв мене такою, якою я є, звільнив мене від алкоголізму, куріння, прикликав мене, полюбив, cлава Богу! Я вдячна Богу за всіх братів і сестер, які благословляють нашу сім’ю, спасибі вам за вашу підтримку і благословення. Ми будемо за вас молитися Богу. Нехай вас Бог благословить на всіх шляхах ваших, благословить вас при вході і виході. Благословенні хай будуть ваші житниці, комори, ваші руки, ноги, ваші справи, дії. Нехай вас Бог благословить в 100-кратному розмірі від того, як ви

Брати та сестри у Христі!

Слава Всемогутньому Богу за даровану Ним свободу для благовістя Євангелія в Україні! Щира вдячність Йому за усіх спасенних людей і тих, хто покаявся завдяки діючій Божій благодаті. Нам, як послідовникам Ісуса Христа, потрібно завжди пам’ятати і виконувати Його доручення: «Ідіть по всьому світу й проповідуйте Євангеліє всьому творінню» (Мр. 16:15). У наш час ми маємо багато методів благовісття, які охоплюють велику кількість людей майже одночасно. Зокрема – це засоби масової інформації, які мають великий вплив у сучасному світі. Ось уже понад 20 років в ефірі Першого каналу українського радіо звучить передача «Добра Новина» Християнської телерадіомовної компанії. Звучить вона і на хвилях радіо FM 104,6 на Хмельниччині. А тепер Бог дає чудову можливість трансляції на радіо FM 104,0 щосуботи о 18:15 в ефірі «Радіо-Березне». Ми віримо, що коли Господь відкриває двері, то ніхто не зможе їх закрити. Ми звертаємося до вас із проханням молитовної та фінансової підтримки цього проекту. Якщо ви маєте бажання підтримати радіоблаговістя фінансово, то надсилайте пожертвування на адресу редакції, з поміткою: «На радіопередачу «Добра Новина».

допомагаєте іншим. Нехай у ваших сім’ях буде мир, любов, терпіння, віра, процвітання, у всіх сферах ваших діянь буде Боже благословення. Якщо можна, помоліться за моїх дітей і мене. З повагою до вас сестра Вікторія. 6. 07. 2014. Дорогі брати та сестри! Ми вирішили допомогти сестрі Вікторії з її трьома дітьми у придбанні житла в селі Попівка, де вона нині проживає в старій хатині батьків чоловіка, яка не придатна до ремонту через те, що дерево, з якого будувалася хатина сто років тому, цілком згнило. Стеля в багатьох місцях тримається на підпорках. Щовечора сестра молиться, щоб стеля не впала на голову. Більш-менш нормальне житло в цьому селі коштує від трьох тисяч доларів. А кращий варіант (з побутовими умовами) вдвічі дорожче. Якщо ви вирішили пожертвувати, надсилайте кошти з написом: «Вдові Вікторії».

№29, липень - серпень 2014 р.

Cтор. 8 $12

$9

$10

$17 In Search of Home

If Zumrat accepted the Christian God, her family would disown her, her husband would despise her, and she might even be killed. The true story of a Muslim family’s miraculous conversion, followed by persecution and a grueling journey in search of a place to call home.

$12 Небо и земля

Встань, спящий

Збірка поезій Віктора Борща

Збірка поезій Віктора Борща

«Дорога додому» Ольга Лазарук, збірка віршів

«Це Ти ідеш» Ольга Лазарук, збірка віршів

$4

$7

$10

$4 У світлі Слова Божого Духовні вірші відомого Ханси Память Новое сердце Повесть, Мария-Анна Хиршукраїнського автора ОлекСтихи и песни на библейские Христианские рассказы для манн. темы. Автор: Голубок А.Ф. сандра Войтицького. детей. Сборник.

$16 Why I moved to the west Book 1 The author, Konstantin Ivanovich Vladianu, was born on May 18, 1938, in the village of Pinzarani, Falesti region, Moldavia. His life has been full of testing and tribulations. After his daughter Natasha received a vanccine from a nurse, she sickened and died in the hospital.

The KGB and doctors blamed her parents for her death, claiming that she was used as an offering to God. Because of this constant persecution due to his faith, Konstantin felt he had no choice but to leave for Canada in 1979.

Настоящая книга является автобиографической повестью, в которой автор откровенно и ясно раскрывает события, происходившие во время Второй мировой войны на территории Чехии. В жизни юной Ханси было все: и любовь, и трудовой лагерь, и многочисленные разочарования, и трудные послевоенные годы. Но, оглядываясь назад, она видит на всём протяжении жизненного пути руку Бога, к Которому и приходит за помощью.

Книга «Память» написана автором для детей и молодёжи, а также хорошие уроки для себя извлекут из книги и взрослые. Все проверят свою память на знание Божиих героев веры, говорящих из книг Старого и Нового заветов Библии.

$13 $10 each

Есть Царство Небесное 1 и 2т. Назидания для детей Юст Мюллер-Бон И в этой книге подобраны назидательные и поучительные рассказы.

Запашність поля

Biography of Grigoriy Zinchenko. His life in Ukraine during 1933 and living through the starvation time. His life in prison in Germany during the WWII and how he escape form Buchenwald camp.

$9

Євангелист Іван Онищенко

$13

Escape from Buchenwald

В этой книжке пойдет речь о новом сердце, которое Бог дает верующим в Него. Это совсем не тот комочек, что бьется в груди у каждого из нас. Все люди рождаются с грешным сердцем. В нем живет зло, непослушание, гордость. Оно всегда влечет ко греху: побуждает обманывать, ссориться, обижаться. Для того, чтобы жить с Богом, чтобы быть с Ним на небе, необходимо новое сердце. Новым оно становится только тогда, когда Иисус Христос Своей Кровью очищает его от всякого греха и поселяется в нем. Что для этого нужно сделать вы узнаете, прочитав сборник рассказов «Новое сердце».

Автор: Михайло Подворняк.

Вражаючий художній опис реальних подій робить кожну з розповідей унікальною і дозволяє пережити разом з героями радість, біль і надію, які відчуває людина, йдучи своїм життєвим шляхом, по якому її веде сам Господь.

УВАГА! Виручені фінанси використовуються для підтримки місіонерської діяльності та служіння милосердя. Щоб зробити замовлення, надсилайте чек або мані-ордер: Christian Mission “EBENEZER” PO Box 12050 Lexington, KY 40580-2050 Дорогі друзі, наша “Книжкова скарбниця” має багато іншої християнської (художньої та публіцистичної) літератури, аудіо СD та відео DVD.

Життя і служіння Івана Оніщенко. Самий початок пробудження в Україні. Оповідання про реальні події починається з 1848 року.

$12 Садок Іванки Оповідання серії «Друг дітей»

За довідками звертайтеся по тел.: (859)312-4344

Не забудьте додати за пересилку: Перша Послідуючі Kниги $4.00 $1.00 CD/DVD $3.00 $1.00 №29, липень - серпень 2014 р.

До волі чи неволі?

Паління сигарет нині завдає значно більшої шкоди, ніж 60 років тому, зокрема через те, що тепер до вмісту сигарет додають аміак. При кожному вдиху аміак сприяє утворенню вільного нікотину, який швидко потрапляє у мозок, і людина, яка почала курити, скоріше потрапляє до нікотинової залежності. Зараз додають до складу сигарет нові речовини (цукор, ментол, левулінову кислоту) для зменшення гіркоти і пом’якшення перших затяжок, що вже сприяло широкому залученню до когорти курців нових верств населення: жінок і молоді. Крім цього нині провідні компанії по випуску сигарет стали ще й вирощувати генетично модифіковані сорти тютюну, щоб контролювати вміст нікотину й підтримувати його на заданому рівні протягом усього виробничого процесу і тим самим ще більше посилити прив’язку споживачів. Курці сподіваються, що фільтр сигарет якось затримує шкідливі рештки сигаретного диму, пом’якшує дим. Але це не так. У результаті курець робить більш глибокий вдих, і «рак» пускає коріння ще глибше в його легені і бронхи. Запам’ятайте: крім вас, ніхто не буде турбуватися про ваше здоров’я! Владі, бюджету, чиновникам потрібні кошти для функціонування, а курці дають значний прихід цим коштам. Тому ніхто серйозно з можновладців не схопить вас за руку і не скаже: викинь цигарку. Курці зазвичай кажуть, що ось вони знають діда, який прожив чи не сто років і курив усе життя. Це байка для немовлят, а не для дорослих людей. Я ж знаю не байки, а факти. Мій батько покинув курити, коли йому поставили смертельний діагноз: рак легень. Але вже було занадто пізно. І що цікаво: він покинув цигарки курити і вуха «не

Cтор. 9 пухли», як зазвичай мотивують курці, що не бажають покинути курити. Серце батька ще б працювало можливо й до ста років, але внаслідок багаторічного куріння більшість його внутрішніх органів (насамперед, легені) були цілком знищені ядучою отрутою, з якої складається дим від тютюну. Він не дожив до 68 років. Мій тесть так само покинув курити, але також вже було занадто пізно (скільки разів, посміхаючись, він казав, що не може викинути цигарку, бо «вуха пухнуть»). Хвороба «рак», що виникла внаслідок куріння, призвела його до передчасної смерті. Моєму сусіду ампутували ногу через закупорку вен, яка виникла внаслідок куріння. Він не взяв належного уроку, а продовжував курити, сидячи на інвалідному візку. Нещодавно був його похорон. Скільки мільйонів людей вкоротили собі життя через куріння! А скільки молодих людей сьогодні (дівчат і хлопців) курять прилюдно, в громадських місцях, навіть не соромлячись. Доки молодий, то не хочеться й думати про якусь там шкоду від маленької сигаретки, здається, що будеш здоровим усе життя. Але з кожною викуреною сигаретою здоров’я курця поступово знищується. Треба подивитися трохи вперед, що очікує курців. Взявши до уваги фатальний досвід інших, можна дуже легко подивитися вперед на двадцять чи навіть тридцять років (більше навряд чи знадобиться, бо курці довго не живуть). Наприклад, багатьом запам’яталися круті ковбоїздоровані, що рекламували сигарети американської компанії «Мальборо», але майже всі вони померли від раку легень. Виробники сигарет не скажуть вам про це, а будуть демонструвати яскраві образи крутих чоловіків і стильних жінок з сигаретами в зубах. Ніхто з власників фабрик по випуску сигарет не покаже вам жахливих наслідків, до чого саме призводить куріння і вживання алкоголю. Сьогодні в Інтернеті стали нав’язливо демонструвати ефективні відеоролики пивної реклами. Якщо хто й не вживав пива, то після перегляду такої реклами,

Проблема алкоголізму та тютюнопаління за останні роки не стала меншою, тому редакційна рада звертає увагу громадськості на цю важливу тему. Я отримав легкий шок, коли довідався про таку статистику: в Україні на душу населення припадає по 12 літрів алкоголю в рік. Ці показники мені б мало що сказали, але є інші цифри: згідно з міжнародними стандартами, вимираючою вважається нація, яка вживає понад 9 літрів чистого спирту на душу населення в рік. В Україні вживають – 12 літрів… Якщо взяти причину виникнення алкогольної залежності, легко зрозуміти, що все починається з пива. Одного разу в поїзді поряд зі мною сиділа молода мама, яка замовила в провідниці вагону пляшку пива, пила сама і налила склянку 3-річному синові. На моє зауваження вона сказала, що нехай звикає. Звикає до алкоголю? Чи можливо та мама думає, що в її сина таким чином виробиться щось на зразок імунітету проти алкоголю? Нажаль, у дитини швидше виникне алкогольна залежність, а не імунітет. Ось ще одна цитата фотолюбителя з Росії, який виставив в Інтернеті фото свого маленького сина, як той смакує пивом. Татусь так любить свого синочка Колю, що ніжно зве його Колясіком: «Пол стакана, Колясик, влупил не по-детски, выпил бы весь, но отняли, чтобы к пиву не привыкал! Мы ему иногда позволяем немного свежего пивка...». Лише на одному любительському сайті фотографів я знайшов десятки фотографій, де батьки, хвалячись, виставили фотографії своїх дітлахів, які смакують спиртними напоями.

***

По статистиці, алкоголіком стає кожний десятий українець. Щороку від алкоголю вмирає понад 40 тисяч українців. Офіційно на обліку в медичних закладах перебувають до 1 млн. хворих на хронічний алкоголізм. Проте, вважає експерт, реальна кількість залежних у декілька разів більша. Щороку в Україні гине від алкоголю та наркотиків майже 380 тис. осіб, а понад 30% чоловіків не доживають до пенсійного віку. Але ж спиртне не тільки убиває дорослих! Пияцтво батьків в третині випадків є причиною народження дітей з патологічними відхиленнями здоров’я, а то й з хронічним алкоголізмом. Окрім того, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, Україна стала лідером з-поміж 40 країн Європи за кількістю підлітків, які регулярно вживають алкоголь. Нині це роблять майже 40% дітей віком від 14 до 18 років. Підлітковому алкоголізму, насамперед, сприяє вживання дітьми пива. За останнє десятиліття в нашій країні з’явився новий термін мови: пивний алкоголізм. Кількість пивних алкоголіків у країні за останні 10 років збільшилася удесятеро.

УСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ПИВА

Алкоголіками не стають за один день або навіть місяць. Дуже часто ґрунт для майбутнього розвитку алкоголізму створюють слабоалкогольні спиртні напої, котрі нашим суспільством зовсім не сприймаються як алкоголь. Те ж пиво (а його зараз п'ють навіть для того,

щоб угамувати спрагу) останнім часом перетворилося у фактор розвитку алкоголізму. Але ж пляшка пива (навіть слабоалкогольного) має такий же вплив на організм, як 60 мл горілки. Проте багато молодих людей вважають, що пляшка пива їм ніяк не зашкодить. У нас відбувся справжній вибух пивного алкоголізму: якщо 15 років тому хворих з такою залежністю було один-два на 100 алкоголіків, то зараз більше десятка. Наркологи стверджують, що пивний алкоголізм розвивається непомітно, але потім відразу переходить у важку форму і дуже важко лікується. У жінок (при регулярному споживанні цього напою) алкоголізм може розвитися вже через півроку. У дітей – за лічені місяці.

АЛКОГОЛЬ – ЦЕ БІДА!

Насамперед, що говорить про алкоголь та п’яниць Біблія: «Вино то насмішник, напій п'янкий - галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий» (Притч.

20:1). Біблія називає п’яницю нерозумною людиною. Мені доводилося бачити п’яну людину, яка робить недостойні, брудні вчинки, про які, коли протверезіє, не пам’ятає. Коли розповідаєш цій людині про те, що вона робила, їй стає соромно. Це говорить про те, що ця людина була «несповна розуму». У підручнику 6-го класу автор називає алкоголь – викрадачем розуму. Народна мудрість говорить: «Горілка без вогню розум спалить», «П’яниця пропиває не лише одяг, але й розум», «В горілці розум втопив» – це є правда, взята з життя. Слово Боже говорить так про наслідки впливу алкоголю: «В кого «Ой!», в кого «Ай!», в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні? У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного. Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келиху й рівненько ллється, кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка, пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі...» (Притч.

23:29-33).

33) 3)).

потягнеться за пляшкою пива, бо воно ж так іскриться в бокалі. Там ні слова немає про ту колосальну шкоду організму, яку спричиняє вживання пива, бо за цим усім стоять надприбутки магнатів. А навпаки: рекламодавці асоціюють пляшку пива зі спортом, наприклад, з чемпіонатом світу з футболу в Бразилії, що по суті є абсурдом, але, нажаль, досягає мети: нові й нові жертви потрапляють у пастку алкоголю. І від чого саме хочеться плакати: диявол, який стоїть за курінням і вживанням алкоголю (пива так само), насамперед, наносить свій головний удар до нашим дітям. Генофонд Росії й України значно знищений саме через тютюнопаління і вживання алкоголю. Це спосіб можновладців тримати цілі народи в поневоленні, щоб можна було управляти масами, як маріонетками. Лише сунь сигарету і кружку пива й роби, що завгодно: просувай будь-які брендові (читай – бредовые) ідеї, прокурений і п’яний народ особливо пручатися не буде. Якщо ж розум не задурманений нікотином, наркотиками, алкоголем, то значно важче поневолювати народ. Україна зараз бореться за самостійне волевиявлення, але її свобода не буде повною, якщо буде відкритою пропаганда алкоголю, куріння, якщо наші діти будуть вільно курити сигарети, вживати пиво. Воля для куріння і вживання пива – це неволя в усьому іншому.

P. S. Ще в 2010 р. в Україні прийняли закон про обмеження куріння і вживання алкоголю (зокрема пиво включили в розряд алкогольних напоїв), але, по-перше, цей закон досить лояльний до курців і пияків, і, по-друге, на цей закон мало хто звертає увагу. Справді, дивлячись на сьогодення, на рекламу пива, як вільно продаються алкогольні напої і сигарети, як повсюдно скрізь курять і вживають пиво, можна зробити невтішний висновок, що цей закон по суті залишився на папері чи можливо вже й той папір використаний на сигарети. Геннадій Андросов Мені багато в чому до болю незрозумілі наші, так звані, українські традиції. Народилася дитина – на столі алкоголь, сповнився рік – алкоголь. Свято у дітей, а батьки п’яні. Чому? Пізніше батьки плачуть і не можуть зрозуміти, чому син чи дочка стали залежні від алкоголю. Я дам вам відповідь – вони не призивали Божих благословінь у родину, не вчили жити (і самі не жили) по Слову Божому. Спиртне було на першому місці в сім’ї. Батьки! Ви відповідальні за ваших дітей! Усі християнські свята в переважній більшості сімей – Різдво, Паска, Трійця та інші – це привід для застілля, яке не обходиться без горілки, і ці люди часто називають себе християнами. Я упевнений, що Ісусу Христу неприємно, що так святкують Його День народження. Я декілька років жив у Болгарії, там футбольні фанати співають пісню, в якій є слова: «І да падне, і да бієм пак штє сє напієм» – чи виграємо, чи програємо, все одно нап’ємося: виграємо – з радості, програємо – з горя. Мені здається, що людині головне – мати привід. «Була б горілка, а привід ми знайдемо!» – кажуть охочі Я розповім одну історію, яка трапилася на Полтавщині і це далеко не поодинокий випадок. В одному селі, в колгоспі (як у нас говорять) «загнали» пару мішків корму. Звичайно, що розрахунок – самогон. Хлопці понапивались, ще й лишили на ранок, щоб похмелитись. Усі розійшлися, а одному з цієї групи здалося мало – він повернувся, щоб «добавити». Після чого він додому не дійшов – замерз (була зима). Більше всього мене вражає (і я не можу зрозуміти це), що після похорону на столах стоїть «вбивця» – самогон, який п’ють, говорячи: «За Царство Небесне». Яке Царство Небесне? Коли Слово Боже говорить зовсім інше: «п’яниці … Царства Божого не успадкують!» (1 Кор. 6:10); «...п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не успадкують вони Царства Божого!» (Гал. 5:21). Вибір за людиною: погодитись з поганськими традиціями, чи жити згідно Слова Божого, яке часто люди не читають. Образливо те, що це заохочується декотрими священиками, які дають у цьому поганий приклад. Багато що хочеться сказати про наслідки вживання алкоголю, куріння, наркоманії – це діти-сироти (часто при живих батьках), сльози батьків, дружин, ближніх. Можливо мій погляд не сучасний, тоді як більшість вживають спиртні напої, але я маю трьох благословенних синів, дружину, яка не проливає сліз, чисте сумління, не обтяжене гріховною залежністю, а головне: мир Божий, який наповнює моє серце і це незрівнянно краще за будьякий «кайф». Одного разу, маючи спілкування з одним міліціонером, я розповів, що не п’ю, не пив і не знаю, як це бути п’яним. Насамперед, він не повірив, а потім сказав: «А варто набратися» – я не чекав такої відповіді... «Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке! Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим! Горе тим, що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п’янкого напою» (Іс. 5:20-22). Ігор Фень

№29, липень - серпень 2014 р.

Cтор. 10

Знайшли Закон Божий

Ради Імені Свого!

2 Хр.34:14-19

Вважаймо на минулі часи, коли не було друку Слова Божого, як сьогодні, і копії Слова Божого переписувалися від руки. Тому цих копій не було багато, а через їх брак було розповсюджено масове незнання Слова Божого. А незнання Слова Божого стало причиною відступлення від Божого Закону. Сьогодні в нас вдома може бути декілька примірників Біблії, але чи ми знайшли Слово Боже для себе особисто серед звалища різної інформації, суєти, нашої зайнятості тощо? Коли останній раз, читаючи Біблію, ти плакав, розуміючи, який скарб ти тримаєш у своїх руках і як далеко відступив від істини Слова Божого? Чи ти це не знайшов ще? «Я можу йому написати Закон Свій хоч тисячу разів, як чуже пораховане буде!» (Ос. 8:12). Якби нам запропонували хоч 1000 пар взуття, але якщо нам воно не підходить чи не подобається, за чуже пораховане буде. Якщо Слово Боже нам не стало нашим, то хоч 1000 разів нехай буде написано (і в якій то б не було формі: притчі чи докору), не дасть нам жодного ефекту, якщо воно не наше. Слово Боже підходить всім, хто його сприймає за своє, а якщо ви його під себе підлаштовуєте, то воно ніколи не підійде.

Ярмо Моє любе,

а тягар Мій легкий

Певно що жоден тягар не є легким, а ярмо не є зручним. У чому ж полягає секрет слів Христа – Мт.

11:30? Хто може сказати, що підіймати штангу легко? Але штангіст це робить з задоволенням. Щоденно він втілює в життя свою мету – стати чемпіоном. «Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його» (Об. 3:21). Християнство тяжке для тих, хто не є справжнім християнином, а все інше – це лиш перешкоди, які ми долаємо з радістю на шляху до цілі: «Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали» (Як. 1:2-4).

Довіра Богу видаляє

«ІІ ббудуть ознаки на сонці, і і місяці, і і і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться» (Лк. 21:25). Щось

Ми з легкістю довіряємо іншим людям. Наприклад, сідаючи в автобус, поїзд, літак, ми довіряємо своє життя водію транспортного засобу, навіть зовсім не знаючи тієї людини. Так само, купуючи їжу, ми довіряємо своє здоров’я магазину і виробнику продуктів, що купуємо. Щоденно наше життя і життя наших дітей проходить на рівні нашої довіри іншим людям, з якими ми навіть незнайомі. Йдучи до лікаря, ми довіряємо йому своє здоров’я. Ті ліки, що він виписує нам, ми купуємо в аптеці і віримо, що саме ці таблетки нам допоможуть. Ми довіряємо банкам свої зароблені кошти. Отож, люди шукають заспокоєння і вирішення своїх проблем і насущних нужд у інших людей, не зважаючи на те, що часто приходиться чути, як ті ж люди нарікають чи то на лікарів, чи на виробників ліків (продуктів, речей) чи на банківську систему, що їх часто обманюють. Знову й знову люди, як то кажуть, наступають на ті ж самі граблі, тобто продовжують довіряти тим же лікарям, банкірам, виробникам, водіям. І невтямки тим же людям, що є Особа, Котрій справді варто довіряти, бо ця Особа не обманює, а виконує дану обіцянку на сто відсотків. Ця божественна особа – Ісус Христос. Він призиває людей: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт. 11:28). Значно логічніше людям довіритися Богу, але на превеликий жаль, більшість людей не звертаються до істинного Джерела вирішення їхніх життєвих і насущних проблем, а продовжують робити масу зусиль і непотрібних витрат, довіряючи і ввіряючись іншим людям, таким же недосконалим та обмеженим, як і вони самі. Парадокси сьогодення: легше і логічніше довіряти Богу, а люди зі значно більшою легкістю довіряють іншим людям, а Богу ніяк не наважаться довіряти. Послухайте, що каже Слово Боже: «Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказав і не зробить, чи ж Він говорив та й не виконає?» (Числа, 23:19). А Ісус їм у відповідь каже: «Майте віру Божу!» (Мрк. 11:23). Висновок: як важливо у нашому щоденному житті вчитися довіряти наші проблеми, нужди, наше життя та здоров’я Богу, а не людям! подібне наближається й відбувається нині у світі, що супроводжує людей тривогою, збентеженням, панікою, страхом від чекання нових потрясінь і катаклізмів. Але це відбувається з невіруючими людьми, які не мають живої надії на Ісуса Христа. Христос заздалегідь знав про те, що буде в світі в останні дні. Він попереджує так само й Своїх учнів: «Нехай серце вам не тривожиться!..» (Ін. 14:1). Якщо не буде віри в Бога на рівні повної довіри, обов’язково прийде тривога. Тому Христос наступним реченням наставляє: «Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!» (Ін. 14:1) Це не означає, як дехто витолковує, що Бог одно, а Христос дещо інше. «Ви вірите Богу, вірите у все те, що написано в Біблії?! Тож віруйте і в Мене, бо Писання говорить саме про Мене! Це Я – Той, Хто з Неба зійшов! Я – Той Бог, про Якого ви читаєте в Біблії (в законі Мойсея, пророках)». Бога не бачив ніхто, лише Ісус Христос явив нам Бога. Сам Бог взяв на себе людське тіло, щоб ми мали здатність зрозуміти Бога. Один чоловік намагався попередити мурашок про небезпеку. Чи вони щось зрозуміли, хоч він намагався кричати й жестикулювати? Ні. Тому чоловіку потрібно усього-на-всього стати мурашкою, і тоді мурашки дуже легко все зрозуміють. Тому Бог став людиною. І це ще не все. Головне, що Він обіцяє тим, хто увірували в Нього: «Багато осель у домі Мого Отця!» (Ін. 14:2) А це означає наступне: «Я

Не силкуйтеся зрозуміти: чому це Господь зробив? Бо багато чого (а можна сказати: все) Він робить ради Імені Свого. Часто ми заздримо комусь, як брати заздрили Йосипу, але Йосип і сам не знав значення снів, які йому снилися, але Бог задумав справу… Ми інколи думаємо, що Бог покарав його, як думали друзі Йова, але пізніше були змушені йти до Йова, щоб він помолився Богові за них. Інколи ми думаємо, що Бог несправедливий, як думали працівники в винограднику, що з ними вчинили несправедливо, виплативши їм по динарію за день праці, як і тим, що працювали тільки годину. Але відповідь була: «Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?» (Мт. 20:15). Благодать – це закон милості, який не має обмежень. Благодать Божа безмежна і не силкуйся вмістити її у свій розум, бо вона перевищує людське розуміння. Отож, не будь нерозумний і не заздри комусь, бо тільки Бог знає, що Він робить ради Імені Свого (Іс. 48:11, Єзк. 36:32, Пр. 16:4, Пс. 22:3).

ЗСаменами Бог! така фраза досить широко розповсюджена в колах загарбників. Небезпека агресорів полягає в тому, що вони знаходять, як на їхню думку, «вагомі аргументи» для виправдання своєї агресії. Обов’язково в таких випадках проголошується лозунг «З нами Бог!». Саме така фраза широко розповсюджена зараз в Росії, як знак виправдання свого військового втручання в Україну. Декілька тисяч років тому премудрий Еклезіяст сказав: «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...» (Екл. 1:9). Сімдесят років тому (ще живі очевидці!) німецько-фашистські загарбники на чолі з Гітлером так само проголошували, що з ними Бог і саме їх обрав Бог для особливої місії. І ось тепер ця ж історія (з точністю до дрібниць) повторюється знову в колах агресорів з Росії. Справді, не може ж людина (навіть неадекватна) просто так вбивати і знущатися з іншої людини, мусить бути у неї хоч якийсь «аргумент» для виправдання її насильницьких дій. І найперше, що люди чинять в таких випадках: усю відповідальність за свої насильницькі дії вони звалюють на Бога, що мовляв їх Бог благословляє на війну, на вбивства, щоб справедливість восторжествувала. Але людська справедливість короткозора і не може бути істинною справедливістю без прийняття Божої справедливості (правосуддя). Ісус Христос справедливий, це навіть визнавали його опоненти (Мт. 22:16). Якщо ми називаємося християнами (неважливо якої конфесії), то кого християни повинні насамперед слухатися? Саме Ісуса Христа і Його настанов дотримуватися. А Христос дав повеління Своїм учням таке: «Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть!» (Мт. 26:52). Заподіяння смерті іншій людині не може бути виправдане ніякими аргументами справедливості, правосуддя, торжества законності. Лише Бог дає життя і переривати життя ніхто з людей не має права. Це гріх. заберу вас до Себе, щоб де Я, були й ви» (Ін. 14:3). Це повинно вселяти надію, видаляючи тривогу, збентеження, сумніви. Бог не грішна людина, щоб обманювати. У нещодавній передвиборчій кампанії доводилося бачити величезні біг-борди обабіч доріг з черговими обіцянками кандидатів в президенти. Хто з людей може дати обіцянку і водночас дати повну гарантію, що все зробить на сто відсотків так, як обіцяє? Ніхто. Ми ж наївно віримо іншим людям, кампаніям, довіряючи їм чи то гроші, чи своє здоров’я, то чи не логічніше вірити й довіряти Богу?

№29, липень - серпень 2014 р.

Cтор. 11 Погляди усієї світової громадськості прикуті до трагічних подій, що розвиваються на сході України, зокрема в Донецькому і Луганському регіонах. Це протистояння сприймається в значно глибшому розумінні: наступ на демократію, на свободу волевиявлення. Нажаль, саме сучасна влада Росії виступає в ролі агресора і спонсора тероризму. А коли сепаратисти зі сходу України збили літак міжнародних авіаліній Малайзії з 298 особами на борту, які всі загинули, то світова спільнота нарешті стала прозрівати і називати сепаратистів і так званих ополченців терористами.

Події на Донбасі створили серйозну загрозу демократичному розвитку суспільства в усьому світі. Терористи особливу увагу приділяють християнським церквам і фактично знищують їх. Саме це показує, що за цими силами стоїть ворог людини і Бога – сатана. Нижче читайте короткий огляд подій на Донбасі лише за червень-місяць, де подані скорочено новини, взяті з Інтернет-видань, як сепаратисти глумляться над церквами і віруючими. Це все ми друкуємо тут не для того, щоб ви, дорогі християни, лише ознайомилися з

політичними новинами, а, насамперед, щоб посилили молитви до Бога за мир в Україні і в усьому світі! Лише Господь може о е зупинити зу усе це зло, коли ми однодушно піднімемо голос до Бога в плачу і покаянні (так, як молився праведник Даниїл за свій народ – читайте про це книгу Даниїла, 9 розділ).

ХРИСТИЯНИ ДОНЕЦЬКА І ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ - ПІД ПРИЦІЛОМ БОЙОВИКІВ Протягом усього червня терористи захоплювали будівлі християнських євангельських церков та реабілітаційних центрів. Забирають в полон пасторів, їхніх дружин і дітей, парафіян. Знущаються над тими, хто потребує лікування (колишні нарко-, алкозалежні). Громлять і грабують майно церков, а також служителів. Від осколків снаряда бойовиків загинув пастор церкви в Маріуполі. Нижче - огляд гонінь на християн з боку бойовиків на Донбасі.

у церкві «Преображення» і відвезли в колишнє СБУ Слов’янська», - сказано в повідомленні. Згідно з даними слов’янського пастора Петра Дудника, прямо з території церкви «Добра вість» сепаратисти «стріляють важкими снарядами». Як повідомив 7 червня в фейсбуці міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков, прихожан із зав’язаними очима прив’язують поруч як «живий щит».

17 червня бойовики в Донецьку захопили реабілітаційний центр «Вечірнє світло». 27 осіб терористи за-

з затриманими не було. Пізніше пастор Сергій Косяк у своєму акаунті в facebook опублікував останню інформацію про брали в полон, а також захопили керівника те, що відбувається у християнському центру та його помічника. За словами реабілітаційному центрі «Скала порятунпастора Сергія Косяка, у міській раді ку». «Згідно інформацїі, що надійшла в зв’язалися з начальником УВС Донецька першій половині дня, прийшли предСелезньовим, який пообіцяв допомогти у ставники ДНР і дуже ввічливо попрозвільненні незаконно затриманих мирних сили виділити під їх потреби частину жителів, половина яких хворі й потребу- приміщень. Після недовгих переговорів представників реабілітаційного центру та ють щоденного лікуванні. бойовиків ДНР, досягнуто двосторонню Горлівка, Донецька область 19 червня о 8:00 захопили церкву Слов’янськ, Донецька область Сепаратисти «націоналізували» «Слово Життя» у м. Торез. Ця церк- угоду про взаємне співіснування. За цен6 червня представники «ДНР» тром збереглися господарські споруди і пограбували дитячий притулок протестантську церкву в Горлівці. ва входить в об’єднання Протестантських частина комплексу, а представники ДНР 16 червня озброєні ДНРовці, при- церков України єпископа Сергія Яковлєва. «Вітрила Надії» в Слов’янську. розквартирувалися в невеликій будівлі на йшовши під час молитовного служіння, Озброєні люди з шевронами «Козацька повному самозабезпеченні». Люди у військовій формі забрали матраци, подушки і ковдри. «За останні «націоналізували» церкву «Слово жит- Гвардія» увірвалися в будівлю церкви: 26 червня, о 10 ранку терористи наказали вивозити меблі і забиратися, мо- ДНР взяли пастора з Дружківки і його 15 років служіння сиротам це вперше у тивуючи це все тим, що ці церкви вони дружину в полон. Як повідомив Сергій дітей-сиріт забрали останнє. Діти з цьовважають сектами і будуть їх знищувати. Косяк в ФБ, група озброєних людей в го притулку (а це 50 сиріт) були раніше Людям, які перебували в будівлі, пригро- масках увірвалася в приміщення церкви виселені, а сепаратисти обрали цей дім зили розстрілом, якщо вони навколо цього «Переможців» Дружківки і наказали висвоїм укріпленням, прямо звідси вели інциденту будуть піднімати шум. сильний обстріл української армії, через кликати «батюшку». Сестри, які чергу21 червня терористи захопи- вали, подзвонили пастору Павлу Ліську, що українські військові мусили стріляти у ли храм протестантської церкви який через деякий час приїхав з дружиною Василиною. Озброєні бойовики за«Слово життя» в Шахтарську. брали гроші, документи з сейфа, офісний тя». Сама церква вже виселена з будівлі, комп’ютер і разом з пастором і його друі тепер там буде штаб самооборожиною відвезли в штаб бойовиків, що ни. Ополченці заявляють, що будівля базується в будівлі близько Дружківської більше місії не належить, - повідомляє міської ради.

06242.com.ua. Вже 27 червня вранці бойовики взяли Раніше тут розташовувалася Церква з собою незаконно затриману дружину Христова та Біблійний інститут Беар пастора Василину і разом з нею приїхали Веллі. Як повідомили представники Під час захоплення будівлі був також в їх квартиру, де провели обшук. Вилучивідповідь. Будівля майже повністю розби- ополчення, у «ДНР є тільки одна релігія, взятий в полон пастор церкви Микола ли особисті речі, документи, оргтехніку і та. Усі вікна вибиті й діри в даху, стінах. і це православна віра». Калініченко. Пізніше пастора відпустили, відвезли назад у місце полонення (будівля 8 червня під час святковоДонецьк, Донецька область відібравши у нього автомобіль. Також те- колишньої позавідомчої охорони, близьго богослужіння в День Трійці 14 червня проїжджаючи поруч з рористи оголосили пастору, що якщо він ко Дружківської міської ради). Пастора проросійські терористи викра- машиною, начиненою вибухівкою, буде продовжувати займатися релігійною Павла і Василину утримують окремо ли прихожан церкви «Преобра- був убитий осколком пастор діяльністю, то його розстріляють. одне від одного в різних камерах. Павження» в охопленому боями місті 25 червня бойовики ДНР захопи- ло має проблеми зі здоров’ям і тому Слов’янську Донецької області. маріупольської церкви «Оновленпостійно потребує ліків, які не отримує. Про це в Twitter повідомляє Тетяна Лисен- ня» Сергій Скоробогач. У нього зали- ли реабцентр «Скала порятунку» У будівлі його церкви зараз живуть ко. «Рувим Павенков, Альберт Павенков, шилася дружина і діти. У його автомобіль в Донецьку. Як повідомляє сайт Grehu. біженці, і цей факт ставлять йому за злоВітя Бродарський, Вова Величко - цих «Хонда» потрапив один із снарядів, випу- net, всіх служителів закрили в кімнаті та чин. Так само звинувачують у співпраці братів щойно забрали прямо зі служіння щений терористами. нікого не випускали, мобільного зв’язку з американцями. ідеї православ’я у власних інтересах дійшли вже до того, що голова фракції Компартії у Держдумі заговорив про У державі, яка воює з ідеологію “православного МОЛІТЬСЯ ЗА МИР В ІЗРАЇЛІ! Україною, набирає обертів комунізму”, мотивуючи це «православний комунізм». тим, що нібито Ісус Христос «Наше завдання - поєднати був першим комуністом, бо православ’я і комунізм». Це не захищав бідних. Тепер же це жарт. Це цитата з виступу садике поєднання комуністичної мопроголошеного «губернатоідеології з православ’ям нара Донбасу» Губарєва. магаються насадити і на українському сході. У ДоСьогодні стосовно найманців iз РФ, які воюють на нецьку сепаратисти використовували поряд два Донбасі, російська пропаганда творить міф, що вони прапори: Комуністичної партії України і прапор iз борються за православ’я і захист російського світу. зображенням Ісуса Христа. І частина людей на тлi Основна маса ідеологічних течій у РФ - незалежЗа чотири дні операції «Незламна стіна» по Ізраїлю но від їх формальних назв - насправді є російським своєї неосвіченості не заперечує проти цього дикого з сектора Гази було випущено 2000 ракет і мінометних шовінізмом, але з різними відтінками. Основна його поєднання. Цікаво буде знати, що так званий міністр оборони снарядів, повідомляє «Курсор». Це приблизно третина ідея висловлена ще в XV столітті: “Москва - Третій «ДНР» «Стрєлков» вважає себе воїном Христовим. вогневого потенціалу, яким володіє ХАМАС в анклаві. Рим, а четвертому не бути”. Ось таке гіпертрофоване Джерело в ЦАХАЛі, яке повідомило ці дані, також уявлення про своє місце у світі й проповідують Навколо нього є певна кількість людей, які готові возазначило, що в основному терористи застосовують російські ідеологи під тим чи іншим соусом. Вони ювати у так би мовити «православній армії», один ракети малого та середнього радіусу дії. Разом з тим ще й намагаються переконати всіх, що Росія - месія, батальйон якої вже сформували. Комуністичні тоталітарні режими ХХ століття нав їх розпорядженні все ще знаходяться ракети R-160 “свята Русь”, яка несе світло світовi, що потопає у і «Фаджр-5» іранського виробництва, здатні вражати гріхах. На цьому й базується штучна концепція “Ру- зивали себе антифашистськими, хоча за суттю і мецілі на відстані до 200 км. ского мiра”, членом якого був той же Губарєв. Тео- тодами нічим не різнилися, а в дечому були гіршими Паралельно палестинці повідомили про свої втра- ретично це - концепція міжнародної трансдержавної від нацистської Німеччини. Бо в Радянському Союзі ти. За даними палестинських медиків, за чотири дні і трансконтинентальної спільноти, яка на практиці вбивали передусім власний народ, а не ворогів. Виоперації в Газі вбито 100 людей, близько 700 отримали передбачає контроль Москви над колишніми ра- користання антифашистських гасел ідеологами Росії поранення. Також повідомляється, що 45 убитих - це дянськими республіками. Цю ж концепцію активно чітко відстежується саме щодо України: “фашистсьжінки і діти. ка київська хунта”, “бандерівці - фашисти” тощо. пропагує й Російська Православна Церква. Для порівняння: в операції «Литий свинець» втрати “Свята Русь” - це політичний неологізм, введений Тобто це - кліше, яке вписується у вислів колишньопалестинців склали 1166 чоловік убитими, з яких 709 у ширвжиток нинішнім патріархом РПЦ Кирилом. го прем’єра Великобританії Вінстона Черчiлля про були терористами. В операції «Хмарний стовп» за- Чим вона свята, якщо Росія - це країна масового на- те, що “фашисти майбутнього будуть називати себе гинули 167 палестинців, з яких 69 були бойовиками сильства, алкоголізму і жорстокостi, ніхто не зможе антифашистами”. екстремістських організацій. Ірина КОВАЛЕНКО, газета «Експрес» до ладу пояснити. Спроба використати Кремлем

По Ізраїлю випущені 2000 р р д ракет за чотири дні

ПРАВОСЛАВНИЙ КОМУНІЗМ

№29, липень - серпень 2014 р.

Cтор. 12 ЛИСТ ДО РЕДАКЦІЇ Дорогие в Господе Иисусе Христе братья и сёстры!

Сегодня, в этот дождливый субботний день хочу написать вам несколько строк относительно обстоятельств нашей жизни в Мариуполе. Нам предстоит вспомнить 4 братьев из пятидесятнической церкви города Славянска - замечательных братьев, служителей, диаконов церкви, которые верно служили Господу. Именно этих братьев я лично не знал особенно близко, однако помню, что встречался с ними на братских конференциях в Донецке и Киеве. Они были похищены террористами в праздничный день Троицы после утреннего богослужения в церкви. Долгие дни и недели их родственники, друзья, братья и сестры из церкви ничего не могли узнать об их судьбе, невзирая на все старания. Теплилась надежда, что их поместили в каком-то подвале и держат в качестве заложников, как и многих других мирных людей в Славянске. Надежда умирает последней. После освобождения Славянска украинской армией от бандитской власти террористов были найдены многочисленные могилы людей, которых они расстреляли и замучили за это время. К сожалению, надежда увидеть наших братьями живыми оборвалась несколько дней тому назад. Вначале средства массовой информации сообщили, что в одной из таких могил найдены тела 4 священников, однако не сообщалось, к какой именно церковной деноминации они относились. Затем братья сообщили мне, что это тела наших, уже опознанных братьев – похищенных и замученных боевиками. Террористы убили их, обвинив в том, что они, имея связь с Америкой (некоторые их родственники действительно в прошлые годы эмигрировали в США) и, в том, что братья, будучи американскими шпионами, помогали украинской армии. Мы ещё не знаем точно, в какой день и как именно их убили. Возможно, что этого мы так и никогда не уз-

наем на земле... Пересылаю вам их фотографии. Они были очень молодыми – и останутся молодыми вовеки (ред.– у Віктора Бродарського залишилося троє малолітніх дітей, у Володимира Величко – восьмеро, найменшій дитині – 1,5 р.). Ещё одна трагическая новость: пастор другой пятидесятнической церкви Мариуполя и мой друг Сергей Петрович Скоробогач был убит диверсантами 14 мая. Он также был президентом пасторского совета нашего города. Он – врач по профессии... На прошлой неделе я был на его могиле. И ещё одно трагическое объявление... Дорогие мои друзья во Христе! Для меня великая боль и печаль моего сердца сообщить вам, что добрый друг нашей семьи из Славянской Пятидесятнической церкви в Австралии Виктор Орешкин был на борту того самого, сегодня печально известного на весь мир самолета рейса Малазийских авиалиний MH17, который был сбит смертоносной

ракетой под Торезом в четверг (ред.–загинуло 298 осіб). Это произошло на расстоянии 150 км от Мариуполя – и я в своё время неоднократно бывал в этих хорошо мне знакомых местах. В молитвенном единении стоим мы сейчас со многими плачущими людьми среди многих народов мира в эти скорбные дни, в это трудное время. Мы понимаем, как глубоко ранены сегодня сердца людей в Малайзии, в Великобритании, в Голландии и других странах, где люди потеряли своих родных и близких. Однако, скорбя вместе с ними и с народом Австралии, потерявшим своих граждан, оплакивающем своих 23 сынов и дочерей, мы также думаем о нашем дорогом брате Викторе. Я вспоминаю его как тихого и спокойного молодого брата, обычное служение которого было за пультом акустической системы в церкви города Сидней. Я знал его, как христианина, глубоко посвященного Господу, преданного служению церкви, активного участника молодёжных служений в Австралии. Ему еще не было 30 лет, он ещё не успел жениться... Я встречался с ним в Сиднее, он был очень приветлив и добр ко мне... Он хотел однажды приехать в Украину и побывать в нашей церкви – и наверное, это бы случилось... Однако он умер в тот роковой день – именно в Украине, недалеко от Мариуполя... Вам нетрудно представить себе наше шоковое состояние, нашу печаль об этой новой потере. И, конечно же, сколь велика эта страшная потеря для родителей Виктора, его братьев и сестер, его родных и близких, его церкви в Сиднее. Пожалуйста, поддержите их молитвенно! Как христианин, я глубоко верю, что Господь Иисус Христос всё обращает ко благу христиан и всё содействует ко благу любящих его (Рим. 8:28). Я не всё понимаю, но я в это непреклонно верю. И я не сомневаюсь в том, что Бог никогда не делает ошибок. Нам следует в полном доверии принять его благую волю... И ещё мы не скорбим, как люди, которые не имеют надежды, ибо надежда от Господа пребывает в наших сердцах – и утешает нас (1Фес.4:13-18). И потому скорбь наша не о потерянных жизнях наших братьев – ибо они живы со Христом! – а о наших собственных временных потерях общения с ними. У нас есть благословенная надежда, которая укрепляет душу. На Господа уповаем! Владимир Франчук, г. Мариуполь

ПОДІЇ РОЗВИВАЮТЬСЯ ШВИДШЕ, НІЖ ВИХОДИТЬ ГАЗЕТА В персональних листах ми уже зверталися за допомогою для біженців в Україні і щиро вдячні усім, хто відгукнувся персонально чи церквою на допомогу. Ми також використали наші місійні ресурси на допомогу і таким чином ми змогли допомогти у Львові для біженців: 30 дітейсиріт зі сходу, а також сім’ям з Криму. Євреям, татарам. Церква м. Соснівка має літній табір в Прикарпатті, який віддали для розміщення біженців. Ми допомогли їм продуктами. У м. Но-

воволинськ прийняли дітей-сиріт Розвантажені продукти у таборі для біженців, з м. Маріуполя. Діти, які мають м.Святогірськ значні вроджені чи набуті проблеми зі здоров’ям, з пам’яттю, проходять реабілітацію в центрі для інвалідів. На Волині, в с. Дерни, добудували дім для сиріт, куди так само заселяли біженців. Міста: Миргород (Полтавщина), Рівне, Великі Мости, ряд інших міст та сіл, прийняли біженців. Ми мали нагоду допомогти їм у сумі понад $15.000. Як тільки місто Слов’янськ заЯкщо Бог турбує ваші серця, щоб допомогти в лишили сепаратисти, церкви цей нелегкий час для нашого краю, ви можете зроЗаходу відгукнулися надан- бити це через нас, або ж якщо у вас є інші шляхи, ням гуманітарної допомоги зробіть це в Ім’я Господа та Його Слова. Декілька для потерпілих. Таким чином років назад Господь Духом Святим говорив, що з Рівненщини та Волині було прийде час, і Він випробує нас біженцями. Не відправлено близько десяти ван- знаємо, чи це буде ще щось подібне у нас, в США, тажних автомобілів з продук- але в даний час це є в нашому краю. тами, одягом, речами першої Висилаючи вашу пожертву, будьУ м. Маріуполі був організований християнський табір необхідності. $2000 ми допомог- ласка, позначте в якому напрямку ви для біженців під ініціативою братів-баптистів. На даний ли на бензин, щоб завезти цю до- хотіли б її направити! час там існують певні потреби в одязі, продуктах, речах помогу. Але разом з тим, потреба Висилаю свою пожертву: першої необхідності. Якщо можна допомогти, ви можете для біженців на Сході значно більша, аніж можна було надіслати вашу пожертву. Означте вашу потребу, вказавши для продуктів та гум. допомоги в зоні АТО «Табір біженців, Маріуполь». Для отримання додаткової б її задовольнити. На даний час - для будівельних матеріалів в зоні АТО інформації, безпосередньо по табору, можете зв’язатися по декілька бригад будівельників з - на доставку продуктів в зону АТО телефону з відповідальним братом з Маріуполя. Тел.:+38 Рівненщини відправились допома096-13-37-600, бр. Тимофій. АТО - антитерористична операція гати в м. Слов’янськ.

«ВІДРОДЖЕННЯ» №29, липень-серпень 2014 р. Засновник: Християнська місія «Ebenezer». Газета друкується на добровільні пожертвування і розповсюджується безкоштовно. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій і залишає за собою право на коректуру, скорочення тощо.

НАШІ КОНТАКТИ: Адреса: Christian Mission “Ebenezer”

PO Box 12050 Lexington, KY, 40580. Тел.: 859-5520596.

E-mail: info@cmebenezer.com

www.cmebenezer.com

Представник «Відродження» в Україні: ХММ «Добрий Самарянин». Адреса: ХММ «Добрий Самарянин», вул. Уласа Самчука, 32-А, м. Рівне, 33003. Тел.: (0362) 22-34-40.

E-mail: gsamaritan@ukr.net www.gsmrivne.org