No 30 by Christian Mission EBENEZER

Газета християнської місії милосердя «EBENEZER»

№30, 2014 р.

КАФЕДРА ПРОПОВІДНИКА

Стор.

Happy Thanksgiving

ДИТЯЧА Стор.

Не служіть створінню більше, як Творцю! Рим. 1:25

У цей подячний сезон хотілося б особливу увагу звернути на Творця і віддати Йому славу. За часів апостола Павла той час був особливим розвитком мистецтва, люди захоплювалися різними виробами мистецтва. Храми прикрашували різними скульптурами тварин, чоловіків та жінок і поклонялися витворам людського мистецтва. В наш час це відображається в іншому, але принцип той самий. Розвиток технологій привів до того, що все людство настільки захоплено цим, що зовсім не бачить Творця і не віддає Йому славу. Як колись мистецтво захоплювало, так і сьогодні захоплюють технології електроніки. Але задаймо собі запитання: звідки скульптори брали зразки для своїх шедеврів? Із творіння Божого. Майстри виготовляли статуї, копіюючи Боже творіння і робили собі славу, своє ім’я прославляли. Сьогодні технології електроніки звідки беруться? Зразки беруться з Божого творіння. Хто дасть відповідь: скільки мегабайтів пам’яті в ДНК людини і якого розміру той міні-чіп, що розміщений в яйцеклітині?

СВІДЧЕННЯ С В П А С Е Н Н И Х

До такого розміру вчені і за сто років аби зуміли дійти. Але разом з тим люди досліджують Боже творіння і на подобі його створюють певні речі і роблять собі ім’я, але не віддають славу Творцеві, що достойний її на віки віків. Хто задумується над тим, що смачне яблуко це також свого роду комп’ютер. Візьміть і дістаньте з нього насінину, покладіть його в землю, то ціла фабрика. І там не потрібно ні начальника, ні програміста, ні хіміків, ні станків, ні принтерів, але воно саме знає, як почати добувати з землі відповідні елементи і коли пускати пагінчик, коріння, листя, цвіт, яблука. Дерево знає, коли потрібно скидати листя (бо зима), і коли пускати бруньки, бо починається весна. Хто й скільки заклав інформації в насінину яблука і дав йому робити ці унікальні речі краще будь-якого 3D принтера? Це великий Творець, що достойний вічної слави. «Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!» (Пс. 135:1). «Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням!» (Пс. 2:11).

Хотів би розповісти про це. Ні в дитячих роках, ні в юначих я не чув про Бога. Мені було 25 років, я вже відслужив в армії. Потім поїхав на заробітки в Росію, там отримав травму руки, мене відправили додому без копійки грошей. Я приїхав додому, батько напідпитку неприязно зустрів мене і дорікнув, що я досі живу за його рахунок, і мені вже давно пора навчитися самостійно заробляти гроші. І я поїхав до Києва (з 12 гривнями в кишені) шукати щастя. Влаштувався охоронцем в кафе. Одного разу я повернувся на свято додому, прийшов по запрошенню свого друга на християнське свято в селі Яблунівка біля Прилук. Як побачив там бабусь стареньких, то одразу втік звідти. По дорозі зустрів молодих людей. Вони були добре вдягнені, але по них було видно, що вони мали досить тяжке життя. Вони запитали, де можна знайти віруючих. Я потім довідався, що ці молоді люди з реабілітаційного » центру з Бучі, що під Києвом...»

КОЛИ ПРИХОДИТЬ БОГ.... Стор. 5

ВАРТО ЗАДУМАТИСЯ

3D принтер –

новинка чи протез? Стор. 10 ЦІННІСТЬ

ЖИТТЯ

МІСІОНЕРСЬКІ

ПОЛЯ

СТАНЬТЕ

СПОНСОРОМ

МІСІОНЕРА! Стор. 7

Youth Page #3

Подаруй Біблію – благослови працю Господню! Ви не тільки зможете зробити приємний подарунок для своїх дітей чи онуків, але цими коштами ви благословите дітей в Україні подарунками на Різдво та задовольните інші потреби на ниві Господній...

Стор. 12

Cтор. 2

Бути вдячним – бути задоволеним

Чи ти задоволений? Що потрібно, щоб бути задоволеним і як цього навчитися? Ап. Павло пише: «…бо навчився я бути задоволеним із того, що маю» (Филип’ян 4:11-13). Ми можемо зустріти багатих людей, але незадоволених і зустрічаємо бідних, але щасливих. Є здорові люди, але не мають радості, а є хворі, але мають добрий дух. Виникає запитання: що ж є завдатком вдоволення? Хочу запевнити, що вдоволення не залежить від матеріальних речей. Христос каже: «Життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його» (Лук. 12:15). Ап. Павло нам вказує на точку опори: «А як маємо поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того» (1 Тим. 6:8). Отже, щоб бути задоволеним, не так вже й багато потрібно.

А тепер проаналізуємо: які твої мірки? Від чого і коли ти стаєш задоволеним? Можливо, твої мірки занадто високі і це призводить тебе до постійного незадоволення. Отже, напрошується висновок, що необхідно знати певні речі та й навчитися дечого, щоб бути задоволеним. Найкращим підручником для цього є святе Боже Слово. Якщо ти не будеш використовувати його в своєму житті як правило і стандарти, згідно яких ти живеш, хочу засмутити тебе: ти ніколи не будеш задоволений, як християнин! Люди, що Бога не знають, мають цілком інші причини для задоволення: це гріх, розваги, пожадливості, і власне тому віруючі люди часто бувають незадоволеними, бо порівнюють себе з тими, хто живе в світі і тому

відчувають себе нещасними. Друзі, я хочу, щоб раз і назавжди ми засвоїли істину: невіруючі люди не знають Бога і не вірують в Його Слово, тому їхнє життя – це життя тут, на землі, і вже від нього вони беруть все, що можуть, бо іншого життя вони просто не знають. У нас, віруючих, життя – це вічне життя, яке ми маємо досягнути, проживши земне життя. Чи ти зробив вибір? Яке життя ти вибрав: земне чи вічне? Яка величезна помилка тих, хто називає себе віруючими, а вибирають два шляхи: земний і небесний. Але це неможливо, як неможливо служити двом панам (Мт. 6:24). Чи не тому Христос (коли звертався до Своїх учнів) говорив: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе…» (Мт. 16:24). Отже, ми засвоїли важливу істину: «наше щастя заховане в Бозі, не в земному житті чи ділах, бо кується воно в перемозі, а все інше – це тління і прах». Саме такі слова однієї християнської пісні. Не можна святкувати перемогу, не добігши до фінішу. Якщо ми до кінця усвідомили, що наше життя – це дистанція, яку ми маємо пробігти, щоб жити вічно з Богом, тоді все змінюється. Ми тут, на землі, вже досягаємо цілі! Ап. Павло це висловлює так: «Але те, що для мене було за надбання, те ради Христа я за втрату вважав. Тож усе я вважаю за втрату ради переважного пізнання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа» (Флп. 3:7-8). Якщо християнин усвідомив, що він набув у Христі, то він просто не може бути невдячним Богу, а разом з тим задоволеним. Біда в тім, що ми часто забуваємо, що ми маємо у Христі. Маленький перелік цього: ми набули Царство Боже – а це праведність, мир і радість у Святому Дусі. Бог простив нас і ми отримали прощення – праведність. Ми маємо мир з Богом та людьми і як наслідок – радість. Це зараз уже, на землі! Для людей цього світу це

Великий же зиск — то благочестя Що ж таке благочестя? Благочестя — це істинна побожність, благоговійне визнання божественних істин і виконання їх на ділі. Як не дивно, благочестя може бути марним. Ось що про це говорить ап. Яків: «Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того!» (Як. 1:26). Благочестя (в укр. перекладі «любов») може бути також непостійним: «Бо ваша любов, немов хмара поранку, і мов та роса, що зникає уранці» (Ос. 6:4). Є люди, які відвідують церкву і ніби, на перший погляд, благочестиві, але насправді їхнє життя поза церквою: в домашніх умовах, в бізнесі, у стосунках з людьми не відповідає такому поняттю, як благочестя. Той же апостол Яків говорить про чисту й непорочну побожність: «Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу» (Як. 1:27). Отже, благочестива людина турбується про найбідніших та найнещасніших. І, по-друге, вона зберігає себе чистою та непорочною від грішного світу.

абсурд. Їм дай все пощупати, тоді вони вважають, що щось мають, бо не вірять, а тому вони по суті залишаються нещасними. Християнин – це віруюча людина. Без достатнього знання Божого Слова наша віра буде слабкою. Бо віра від слухання, а слухання від Слова Божого. Ап. Павло пише унікальні слова в посланні до Римлян (8:28): «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре». Уявіть собі молодого єврея Йосипа, який зраджений і проданий братами, але залишається вірним Богові і не втрачає страх перед Ним. Пізніше, спокушуваний жінкою, втікає від неї, за що несправедливо оскаржений і запроваджений в темницю. Роки в ув’язненні не стирають з серця молодої людини вірність Богу, за що й отримує нагороду. Лише людина, яка твердо вірить Богу, може впевнено переходити труднощі життя і залишатися Йому вірною. Ми знаємо згідно Писання, що наш Бог знає все наперед і те, що ми проходимо сьогодні, давно Йому відомо і якщо так, то Він в курсі всіх справ наших невдач, хвороб, спотикань, проблем і як написано, що не дасть нам більше наших сил. Що навчився Павло згідно Флп. 4:11? Бути задоволеним з того, що має. Бути впокореним в труднощах і 12-вірш: «умію й бути в достатку». Що особливого до вміння бути в достатку? Здавалося б кожен зміг би у достатку жити. На превеликий жаль, це те місце, де ми часто провалюємо екзамен. Коли Ізраїль терпів, він кликав до Бога, коли йому було добре, він відступав від Бога і Його забував. Як навчитись жити в достатку? Пам’ятай, що це від Бога. Не ти його заробив своїми силами, дякуй Богові за це. Коли в тебе достаток, пам’ятай, що треба ділитись з тими, що потерпають від бідності, щоб коли взавтра ти будеш в бідності, з тобою хтось поділився. Коли людина живе в достатку, вона дуже часто цього не визнає, їй здається, що це може бути краще, що хтось і краще живе і таким чином залишається незадоволеною і прагне більших достатків. Повторю: якщо маємо їжу

Таким чином, благочестя не лише в тому, щоб робити добро своєму ближньому, а й у тому, щоб зберігати самих себе в чистоті. Ми знаходимо не одну згадку в Біблії про благочестивих людей. «І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. І від Духа Святого йому було звіщено смерті не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього» (Лк. 2:25). Зауважте, цей чоловік був мужем праведним та благочестивим. І Господь виявив милість до нього, даючи можливість побачити Христа-Немовля і розпізнати у Ньому Месію. У Діях святих апостолів йдеться про сотника італійського полку Корнилія. «З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився» (Дії 10:2). Небагато чоловіків у нинішні часи можуть похвалитися тим, що їхні доми благочестиві і бояться Бога. Але Корнилій міг це робити, бо про нього сказано, що він боявся Бога з усім домом своїм. Він творив багато милості, завжди молився Богові — а це ознаки істинного благочестя. І коли йому явився ангел, то сказав: «Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися...». Біблія також свідчить, що є жінки, які присвячують

та одяг, будьмо задоволені з того. Мільйони людей цього не мають. Одного чоловіка запитали: скільки потрібно мати, щоб було достатньо? Він відповів: ще трішки. Це «трішки» безкінечне. Можемо мати мільйон і захочеться надбати ще один, бо хтось має п’ять. Отже, бути задоволеним в достатку, то не така вже й проста річ, як здається на перший погляд. Але в 13 вірші апостол дає відповідь: «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі». Висновок: без Ісуса Христа (чи в труднощах, чи в достатку) ми самі прожити правильно не зможемо. Я часто задаю собі запитання: чому більше труднощів в моєму житті? І розумію, що тільки Бог знає, в яких умовах мені краще жити і де я буду вірний Богові. У Господа є ціль і бажання, щоб спасти тебе, і Він проводить тебе земною дорогою життя так, щоб випробовувати тебе і приготувати тебе до життя в вічності з Ним. Повір, що шлях, по якому ти йдеш, це найлегший і максимально тяжкий, найоптимальніший шлях для тебе, власне такий, який в міру твоїх сил ти з Божою допомогою зможеш здолати і досягти Божого Царства. Коли ти будеш просити, щоб Господь відкрив твої очі, щоб ти Його міг бачити на всіх твоїх дорогах, ти зможеш навчитися з того, що Він тебе веде через усі обставини та будеш задоволеним і вдячним. Р.С.

себе благочестю. Є такі, які присвячують себе наклепам та обмовам, інші — вбранню та прикрашанню свого тіла, але все ж є на цій землі жінки, які присвячують себе благочестю. І для них є чудова обітниця: «…Мешкання праведних Він (Бог) благословить». Якщо ти хочеш, щоб твій чоловік, твої діти були благословенні, то ти маєш бути благочестивою, і в домі твоєму має панувати благочестя. Християнин і благочестя — ці поняття нерозривно пов’язані, і Бог дає нам сили досягати цього, бо «усе, що потрібне для життя та побожності, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою» (2 Петр. 1:3). Тож, якщо ми бажаємо бути благочестивими людьми і мати непорочну побожність, отримати це ми можемо лише через пізнання Христа Ісуса. Читай Біблію, молися — і ти побачиш, як закони благочестя почнуть діяти у твоєму серці. Апостол Павло радить Тимофієві: «Цурайся нечистих та бабських байок, а вправляйся в благочесті. Бо вправа тілесна мало корисна, а благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього» (1 Тим. 4:7-8). Благочестя дає змогу нам тепер насолоджуватися життям і сподіватися на щасливе майбуття у вічності. Віктор Куриленко

№30, вересень-жовтень 2014 р.

Cтор. 3

The Church today is... Abigail Van Buren once said, “The church is a hospital for sinners, not a museum for saints.” Today, many churches are not what they are supposed to be. They have become places of entertainment, social gatherings, and where people go to prove their self-righteousness. When a member of the church sins, they are looked down upon and judged instead of embraced with the love and forgiveness that Christ gave us when He died on the cross. It is written in Luke 19:10, “For the Son of man has come to seek and to save that which was lost.” God doesn’t want even one member of His flock to stray from His care. He will leave the ninety-nine in the pasture to go find the one that is lost. The church is meant to be a place of healing for the wounded, for those who have stumbled and fallen. Jesus says in Matthew 9:12, “They that be whole need not a physician, but they that are sick.” Every Christian is at a different stage in their journey with God. Some need more love and care than others. May we help one another heal, so that there wouldn’t be so many people in the Intensive Care Unit. Let us share His love so that the dying may find grace. Let our churches become a place where the lost can find Christ, the crucified One, and the fallen can find Christ the compassionate One.

#30

“I firmly believe that the moment our hearts are emptied of selfishness and ambition and self-seeking and everything that is contrary to God’s law, the

Holy Spirit will come and fill every corner of our hearts; but if we are full of pride and conceit, ambition and self-seeking, pleasure and the world, there is no room for the Spirit of God. I also believe that many a man is praying to God to fill him, when he is full already with something else. Before we pray that God would fill us, I believe we ought to pray that He would empty us. There must be an emptying before there can be a filling; and

when the heart is turned upside down, and everything that is contrary to God is turned out, then the Spirit will come.” DL Moody

“There are two kinds of people in the world— only two kinds. Not black or white, rich or poor, but those either dead in sin or dead to sin.” Leonard Ravenhil

Ми, люди, втратили цінність життя, цінимо смартфони, планшети, і не можемо собі сказати правду, що ми не помічаємо справжньої краси... Ми стаємо черствіші до навколишнього світу, мільярди

Not only does sin hinder prayer; prayer hinders sin. The two are always opposed. The more careless we are about sin, the less we will pray. The more we pray, the less careless we will be about sin. Both sin and prayer are powerful forces. Which one is moving you? Dr. Alvin Vander Griend людей захоплюються хтозна чим, відкривають роти і кажуть «вав», коли бачать презентацію нового Iphone, «ого», коли бачать знижки цін на літнє взуття. Та нам буває байдуже, що мільярди людей не знають про Ісуса. Ми не помічаємо посмішку ближнього, підтримку друзів, ми інколи думаємо, що весь світ проти нас. Ми перестали потискати руки знайомим, обіймати друзів. Ми чванимось усім, наприклад, телефоном і виймаємо його кілька разів за хвилину, коли не знаємо чим зайнятись, чи що сказати; хвалимося автомобілями і думаємо, що це успіх і в нас добре склалося життя. Ми одягаємось для того, щоб вразити людей, які нам байдужі… Коли ми останній раз спостерігали море кольорів прекрасної осені? Та годі! Ми ж фотографуємо і кажемо: «клас, як фоткає, супер – дисплей!» Та прикро, як ми по суті далеко від реальності, щоб помічати справжню (не цифрову) красу. Ми лайкаємо на картинки, які нібито нас захоплюють, хоча не помічаємо справжньої краси, яка за нашими вікнами, та врешті решт за нашими проблемами.... Бігом-бігом та нікуди не встигаємо, не можемо залишитись на п’ять хвилин на чашку чаю, а в «пробках» стоїмо годинами і всім добре. Не знаходимо часу помолитись за знайомих, та знаходимо час їх засудити. Ми не знаходимо часу відвідати друзів, хоча знаходимо час їм написати з того місця, де сидимо, на якому тратимо найцінніше – час... Двері наших домівок зачинилися для людей, ми не пригощаємо вдома, щоб ніхто не зіпсував наш комфорт... Народе, а по суті все має бути простіше, бо найголовніше – це люди, які поруч кожного з нас... Сьогодні ми мріємо про новий ноутбук, а в когось немає грошей навіть на хліб, нам набридли наші батьки, а хтось мріє все життя про сім’ю. Ми маємо залишатись людьми і бути вільними, свобода – це не вибір прального порошку, чи слухавок на свій телефон. Не про цю свободу писали, не за цю свободу вмирали, не таку свободу дарує Господь. «Бери се,, що що хочеш!» о е ! – це ц брехня, бре р , нее вірте р цій від життя все,

єресі... Багно нікому не потрібне, а в житті вистачає всього, запитайте старших... Справжня свобода – не брати від життя все, що заманеться (це капкан в раб-

ство), а справжня свобода – брати те, що потрібно для побожного життя. Помічайте ближніх, сходіть в гості до давно забутих друзів, обніміть своїх батьків. Пробачте ворогів, прощайте тих, хто вас образив (навіщо носити мішки різного мотлоху?). Помічайте фарби природи не пікселями, а своїми очима, захоплюйтесь усім тим, що дає нам Господь, кожного дня Він особливий. І ви почнете радіти життю тоді, коли розпочнете жити для когось – це справжнє буття! Що для нас цінне – вирішуємо ми самі. Все, що може сформувати правильний менталітет та пріоритет в нашому житті – це слово Боже, яке завжди актуальне. Воно хоч і давнє, та не пропаде ніколи, бо воно вічне; не зникне, бо за ним стоїть Бог і пильнує над Словом Своїм... Усім благословінь... Віктор Прохор

№30, вересень-жовтень 2014 р.

Cтор. C тор. 4

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТУ «УКРАЇНСЬКО-АНГЛІЙСЬКА БІБЛІЯ» ПРИНОСИТЬ ПЛОДИ! Минув рік відтоді, як з’явилася на світ Українсько-Англійська паралельна Біблія. Позаду багато переживань, труднощів, а сьогодні хочеться подякувати Богу за Його безмежну милість, яку Він виявив до нас у цьому проекті. Так, це був дорогий і не під силу нам проект, але з благословіння Господнього та вашої підтримки та довіри сьогодні це пройдений етап. Хочеться підмітити, що для тих, хто жертвував, передплачував свою Біблію, хто позичав нам фінанси, хто просто купував вже готову Біблію, все це дало плід для слави Божої. На сьогодні ми розрахувалися з усіма боргами, а те, що посіяно, приносить плід. Ми, як усі люди, не знаємо, що нас чекає попереду, але, дивлячись назад (як розвивалися події), хочеться зазначити, що у Бога усе сплановано наперед і ми є свідками Його чудес і унікальності. Ніхто не думав про раптові зміни в Україні і про ті крайні потреби у зв’язку з цими подіями, що повстануть перед нами. Але так виглядає, що саме кошти з Біблії послужили великим благословінням як для біженців, так і для надання гуманітарної допомоги в районах АТО.

Резонанс плоду, який принесла Біблія, був відчутний не тільки в Україні, але й у країні Малаї в Африці. Там були встановлені дві водяні колонки, через що близько 4000 людей матимуть чисту воду для пиття. Це коштувало 14.000 $.

Ми отримали тривожний сигнал з Південної Африки від брата Сіпо. Він доглядає понад 100 дітейсиріт, і він повідомив, що у них проблема з фінансами для купівлі продуктів харчування. Ми змогли одразу відреагувати, передавши необхідні кошти.

Вдячні всім жертводавцям, хто відгукнувся на потребу вдови Вікторії! Ми мали нагоду завезти персонально їй тіі кошти для М купівлі її майбутнього будинку. Зараз, нарешті, після декількох тижнів молитви, був знайдений належний дім для купівлі. Перший дім, що був на прикметі, і вже пастор церкви м. Миргорода домовився з господарями про купівлю, був ними проданий за значно більшу суму сім’ї переселенців з Донбасу. Але Господь передбачив кращий варіант для сім’ї сестри Вікторії. До будинку, що купується нині, проведений газ, на дворищі декілька капітальних цегляних будівель для ведення господарства (літня кухня, два гаражі, два сараї, вхідний погріб, сінник, колодязь), велика земельна ділянка (80 сотих). Дякуємо Богу й усім жертводавцям, хто прийняв участь у купівлі житла для вдови та її трьох дітей.

У м. В. Мости сиротинець «Дитячі Стежини» майже готовий, іде фінальна фаза. Викладаються бруківкою доріжки, йде фарбування, завозяться меблі. І також у цьому прийняли участь кошти із фонду Біблії. Ми щиро вдячні Богу за цей проект, бачачи його плоди.

Подаруй Біблію – благослови працю Господню! УВАГА! Ми ще маємо достатню кількість Біблій в наявності, хоч деякі формати є в обмеженій кількості, а тому, враховуючи, що підходять Різдвяні свята, ми думаємо, що це чудова можливість подарувати своїй дитині чи онукам цей унікальний варіант паралельної українськоанглійської Біблії.

Ви не тільки зможете зробити приємний подарунок для своїх дітей чи онуків, але цими коштами ви благословите дітей в Україні подарунками на Різдво та задовольните інші потреби на ниві Господній.

Якщо у вас виникли запитання, телефонуйте нам за тел.: 859-494-5279, Аlex №30, вересень-жовтень 2014 р. №

Cтор. 5

КОЛИ ПРИХОДИТЬ БОГ...

Я мав проблеми з житлом, і саме брати з реабцентру з Бучі допомогли нам з житлом і фінансами. Потім вони запросили мене на служіння до церкви при реабцентрі в Бучі. Я не хотів туди йти, але заради поваги до них прийшов. Я побачив, як каються і навертаються до Бога алкоголіки, наркомани. Але я таким не був (я навіть ніколи не курив!). Тому подумав: навіщо це мені здалося? Але я прийшов до правильного висновку, що Бог справді є. А як Він є, то Він все одно мене знайде, і я постану перед Ним і не зможу виправдатися. Мені прийшла думка, що краще домовитися з Богом заздалегідь. Я вирішив скласти з Ним своєрідну умову. Я звершив молитву своїми словами: «Боже, я знаю, що Ти є, що Ти керуєш Всесвітом. Я обіцяю, що коли постарію, то обов’язково прийду до церкви, а зараз я не роблю тяжких гріхів (не п’ю, не курю, не колюся), я молодий і переді мною таке яскраве життя, і я хочу влаштовувати його по-своєму, я не хочу вдягати на себе рясу побожності, я хочу врешті знайти собі гарну дівчину…». Я так говорив Богові, бо не мав і не відчував тоді гострої потреби в Бозі і каятися не збирався. Я вважав, що моя свобода буде обмежена, якщо я прийду до Бога. Я не розумів Євангелії, не розумів, що істинну свободу дає лише Христос, не розумів, що не я повинен ставити умови Богу, а є Божа умова Його відносин зі мною (як власне й з кожною людиною), яка вже давно визначена і незмінна. На той час багато моїх друзів покаялися і стали віруючими. Я ж не здавався. Одного разу вони повідомили мені, що їх запросили на християнське весілля аж на Західній Україні. Вони запропонували й мені їхати разом з ними, тим більше, що нас туди обіцяли безкоштовно відвезти автобусом. Я відмовився, бо думав, що це мене таким чином хочуть затягти в віру. Коли ж довідався, що це весілля буде без алкогольних напоїв (навіть без пива і вина), моя цікавість взяла верх, і я погодився їхати. Я вирішив їхати з другом, ми взяли літру горілки, думали, що зробимо весілля по-своєму. Але все склалося абсолютно не так, як я думав. Той друг в останній момент відмовився їхати. Ми приїхали в суботу, а весілля було призначено на неділю. І нас повезли на молодіжне зібрання в село Сопачі біля Кузнєцовська. Мені не було куди дітися, прийшлося йти з усіма. Ми зайшли до зали, повної людей, попереду великий хор молоді. Я запитав: а де ми будемо сидіти? Нам сказали, що в першому ряду. Я ж побачив, що там усі місця зайняті, я підійшов і сказав, що це місця для нас, звільніть, будь-ласка. Мене смикнули за рукав, щоб я не спішив, не цей перший ряд. Я обімлів, коли нас вивели на саму сцену і посадовили попереду всіх, як почесних гостей, обличчям до усього залу. Нас було семеро, шестеро вже покаялися, один я був, як біла ворона – в прямому змісті. Бо я був у білому піджаку. І мене посадили по центру, а переді мною поставили аж два мікрофони. Напевно всі вважали, що я також віруючий. Я був звідусіль оточений, нікуди було й тікати. Пройшла година, я був конкретно зніченим, сердився, що потрапив в таку халепу. Аж раптом почув голос (я чомусь абсолютно точно зрозумів, що то звертався до мене Бог): «Якщо ти зараз не встанеш і не попросиш, щоб за тебе помолилася уся церква, потім ти вже ніколи більше цього не зробиш». Мені стало страшно, я зрозумів, що це не жарти. Я думав, що може станеться аварія, чи ще щось, але я однаково не хотів каятися. Потім почув інший голос, який казав, що мене

візьмуть на кпини, засміють: «Ти – молодий хлопець і будеш тут перед усіма каятися?» Я думав, що це я сам думаю, а то був ворог, і я вирішив, що не буду каятися. Зібрання наближалося до кінця, я ж сидів, як приклеєний. Аж раптом знову слова, що чітко залунали всередині: «Не бійся, тільки віруй, вставай і плач!» Товариш поряд побачив, як я зблід, коли він довідався про причину, то запропонував мені написати слова на папірчику, бо я не знав що сказати. Я не погодився, але всередині не мав спокою, все клекотіло, нарешті я йому сказав, що таки хочу каятися. Він тоді, не довго думаючи, піднявся і сказав на всю церкву, що з ними є брат, тільки він поки що невіруючий, і він хоче покаятися. Мені нічого іншого не залишилося зробити, як підійти до мікрофону. Мовби вітер повіяв, за мить у мене зник усілякий сором, мені зовсім не було страшно. Уся церква молилася за мене. Усі сприйняли це по-живому, по-справжньому. Настільки я відчув внутрішні переміни, що навіть сказав в мікрофон, що хоч нікого тут не знаю, але всіх дуже люблю. Буквально в декілька хвилин зі мною пройшла така внутрішня переміна, про що раніше я не міг і уявити. Це було моє справжнє покаяння, дароване мені по милості Божій! Вже на весілля я прийшов, як віруючий, де свідчив про живого Бога, Котрий так чудово відкрився мені… Я продовжував працювати у Києві. Але у вільний час скрізь відвідував богослужіння: в Києві і інших містах. Потім я почув на одній християнській конференції в Ніжині, що в селі Парафіївка живуть три дівчинимісіонерки, яких місцеві хулігани ображають. Вони просили брата по вірі до помочі, але ніхто з присутніх на конференції не зголосився. Мені ж стало соромно, і я вирішив поїхати в те село. Спочатку я не думав, що також стану місіонером, я там лише допомагав по господарству. Саме серед цих сестер була та дівчина, яка згодом стала моєю дружиною. І вже разом з нею ми стали жити в цьому селі, де трудимося до цього часу.

Інна Оніщенко: Я родом з Рівного. Народилася і виховувалася в християнській сім’ї. Мені зараз 32 роки. З юності увірувала в Бога. Коли мені було 19 років, я дуже сильно захворіла. У мене визначили пневмонію, потім плеврит, почала набиратися рідина в легені. Мені сім разів робили пункцію. Останній раз зачепили спинний нерв, мене на декілька днів паралізувало. Увесь цей період (півроку) у мене була висока температура. Я сильно схудла. Важила 40 кг. Увесь час у мене боліла голова і були кровотечі з носа. Я втратила свідомість, коли ж зробили томографію мозку, то виявили злоякісну пухлину. Мене мали були оперувати в Києві в медичному інституті. У 12-річному віці у мене стався мікроінсульт, і в тому місці, де сталася кровотеча, виникла ця пухлина. Мої батьки категорично не погоджувалися робити мені операцію. Була зима. Я була знесилена, втомлена не тільки фізично, а й духовно. До всього, у мене почалися сильні болі внизу живота. Після обстеження лікарі виявили, що та рідина, що накопичувалася в легенях, якимось чином потрапила в статеві органи, які через це отримали опіки. По діагнозу лікарів у мене ніколи не могло бути дітей. Зараз навіть важко усвідомити, що невже все це одразу може так бути? І чи можливо все це витримати? Але так було буквально в піврічний період такого випробування в моєму житті. Звичайно, я постійно взивала до Бога, так само за мене ревно молилася церква, мої батьки. Мене відвідували віруючі, зокрема й гурт «Авен-Єзер» навідав. Ще раніше, до мого захворювання, мені було пророче слово, що я буду Божим свідком і скрізь, де поїду, буду свідчити про Божу славу. Коли ж я захворіла, то згадувала те пророцтво і думала: «Боже, яким свідком я буду, якщо мені вже дорога напевно лежить до смерті?» Одного разу мене відвідав тато, так сів напроти мене, сльози потекли по його обличчю. Потім він каже: «Збирайся, доню. Поїдемо додому». Тоді уся церква була в пості і молитві за мене, було пророче слово, щоб церква посилено молилася, бо на небі приймалося рішення, чи залишити мене на землі, чи забрати. Хоч у мене була підвищена температура, і лікарі не повинні були давати дозвіл на мою виписку, але я таки поїхала додому. Коли ми думаємо, що ситуація вже безвихідна, Господь промовляє, що у Нього є вихід: «Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!» (Марка, 10:27). Мої батьки вирішили мене повезти до Гриця Хопнівського. Ми приїхали до нього додому. Він вийшов на поріг, подивився і каже: «Нічого не кажіть. Господь відкрив мені причину. Ходімо, будемо молитися». Ми молилися, нічого такого особливого не було. Ми потім ще трохи поспілкувалися. Брат сказав, щоб я тільки вірила, і назавтра у мене вже спаде температура і все буде добре зі здоров’ям. Я справді повірила, що так буде. Вдома, вранці я спершу, що зробила, то взяла термометр, і вперше за півроку у мене була температура 36,7. Я кажу мамі, що в мене голова не бо-

лить. Мама в сльози. Більше головний біль до мене не повернувся. Так само зникли кровотечі. Я зрозуміла нарешті, що я таки буду живим свідком. З радістю я пішла до церкви «Святої Трійці» з наміром свідчити про зцілення. Коли я взяла мікрофон, я лише сказала «Слава Богу!». Більше нічого сказати не змогла, сльози градом покотилися по моєму обличчю. Але не від горя, від радості. Такі ми вже є: нам погано – ми плачемо, радіємо – також плачемо. Я пішла і сіла на своє місце. Але всі присутні все зрозуміли, уся церква встала і всі в одноголосній молитві дуже дякували Богові за моє оздоровлення. Це стало значним живим свідченням для церкви. Я прийшла одразу в обласну лікарню, до своєї лікарки Олени Дмитрівни, зав. відділенням пульмонології. Вона одразу мовби не впізнала мене, так встала і каже: «Інна, це ти?» «Я» - кажу. «Хіба тобі операцію не робили?» Вона сама давала мені направлення на операцію до Києва. «Ні» - кажу. Коли ж я їй сказала, що мене Бог оздоровив, вона так підійшла до мене (а вона такого ж зросту, як і я), обняла і дуже сильно заплакала. Їй тоді було 62 роки. Лікарка сказала, що за всю свою практику вона ніколи такого не бачила. Вона визнала, що мене справді Бог зцілив. Через два місяці мене і мою подругу запросили в гості на Чернігівщину. Мої батьки мене благословили. Я приїхала просто подивитися, допомогти на місії, але так і залишилася. Скрізь, де я буваю на богослужіннях, я свідчу про Божу славу, про своє зцілення. У Парафіївці ми зустрілися з Віталієм. Одружилися. Вже 11 років ми у шлюбі. У нас зараз вісім діток (остання двійня). Слава Богу! Алілуя! Віталій Оніщенко: Ми прожили три роки у Рівному, потім поїхали на місіонерську працю в село Дігтярі, на Чернігівщині. Там раніше були місіонери, але залишили працю, на їхнє місце приїхали ми. Ми там пробули всього декілька днів і нам повідомили, що гурт «Авен Єзер» по дорозі на Сумщину вирішив заїхати до нас, щоб підтримати нам руки. Ми чекали їх. До нас перед цим приїхав гурт молоді, які по селу розповсюдили запрошення на зустріч з гуртом «Авен Єзер». Ми вирішили зробити косметичний ремонт у місіонерському домі, дещо підфарбувати. На підлозі стояла відкрита пляшка розчинника для фарби. Усі були заклопотані в праці. Наш 1,5 річний син Богдан побачив цю пляшку, він її, перехилив і до рота. Я в той момент побачив, як вже він зробив ковток. Син почав кричати, ми всі злякалися. Намагалися одразу його напувати чистою водою, заливали силоміць, він випльовував. Кисляком заливали. Ми одразу стали дуже молитися, повідомивши всіх, кого можливо. Як не дивно, у ту першу годину мені не прийшла думка визивати «швидку допомогу». Я був мокрий від води, кислого молока, син також. Я побачив, як у нього западають очі, я трясу його, а він відключається. Син вже не плакав. У мене промайнула думка: завтра приїжджає гурт «Авен Єзер», сьомий день нашого перебування в селі. Чи не скажуть невіруючі жителі, що ми принесли дитину в жертву? У мене думка думку переганяє. Вже наставала ніч. Я взяв сина на руки. Вийшов надвір, небо було зоряне. І так підняв його на руки і просив слізно і спокійно Бога про милість. «Господи, невже Ти забираєш мого сина? У мене він один». І тут я почув у серці відповідь від Бога: «Один? І у Мене Один!» Я зрозумів, що Бог зі мною говорить, я не відкинений, Він все бачить і все під Його контролем. Я вхопився за це, як за нитку порятунку. Я в ту мить зрозумів, що я до того проповідував, але не Євангелію. Я отримав від Бога такий внутрішній спокій, що спокійно пішов до хати, поклав сина в ліжко і сам поряд заснув. Вранці син проснувся, підійшов до мене і сказав: «Тату…». Потім я дізнався, що з таким отруєнням не встигають навіть довезти до лікарні. Євангелізація за участю «Авен Єзер» відбулася по запланованому розкладу. Тільки слава Божа була поза розкладом! Слава Господу!

№30, вересень-жовтень 2014 р.

Cтор. 6

Подяка П о без кінця! Я вдячний Господу за хліб І за пшениці стиглий сніп. За літнє сонячне тепло І за водички джерело. За щедрий дощик і сніжок, За срібний місяця ріжок. За зорі ясні в небесах, Рум’яні яблучка в садах. Я щиро Господа хвалю За любу мамочку мою,

Працювати разом, як мурашки!

Кожен день, йдучи з мамою в садок, маленький Сашко розглядав квіти біля стежки, крапельки роси на них... І раптом він побачив маленьку гірку з прутиків і соломи, і крихітних комах, які метушливо бігали по ній. - Мамочко, а хто це? - Це мурахи, милий. І мама розповіла йому цікаву історію про дивовижний світ мурах, про їх працелюбність, про дивовижну силу, якою вони володіють завдяки своїй дружбі, взаєморозумінню. І тут Саша побачив рухому соломинку. Придивився - а під

нею багато мурашок, і всі разом так дружно несуть соломинку в свій будинок - мурашник. З кожним днем мурашник ставав все вищим і вищим. І Сашко завжди дивувався, - як таким маленьким істотам вдалося побудувати такий великий будинок! В черговий раз, йдучи з садка, він помітив у руках у мами важку сумку. - Мамо, давай я тобі допоможу, - разом зі мною тобі буде легше! А прийшовши додому, Сашко вирішив разом з мамою мою юп прири-

За тата і усю сім’ю Я тáкож щиро дякую!

бирати в будинку. І це було так весело і швидко. І мама багато посміхалася. - Ось які мурахи молодці, подумав Сашко, - разом же робити щось набагато простіше і приємніше.

І за бабусь, і дідусів, Моїх сестричок і братів... Я ще не все перелічив За що б я дякувать хотів! За óчки, вушка і вуста. За Сина Божого – Христа. Ісуса славлю за любов. За те що Він з небес прийшов Щоби простити людям гріх. За те, що смерть Він переміг! Зі мною, друже, ти ставай – Свою подяку починай. І хай лунає без кінця Хвал ла д ля Г оспода Отця! От тця! Хвала для Господа

Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя! 1 Хронік 16:34

1. Є у кошику суниці, І малина, й полуниці. Спробуйте слівце дібрати, Щоб разом усе назвати. 2. Ні гілка, ні листок, А на дереві росте. 3. Стоїть при дорозі На одній нозі. І шапочку має, Та нікого не вітає. 4. Тихо під листочком Синя ягідка сховалась. Ми її знайшли Та додому понесли.

5. Сини в шапках, А батько — ні. 6. Яскраві пелюстки І запах пречудовий. І хочеться усім Побачити їх знову. 7. Зимою і літом Одним цвітом. 8. У зеленім кожушку, В костяній сорочці. Я росту собі в ліску, Всім зірвати хочеться. 9. На літо одягається, А на зиму одежі цурається.

РОЗФАРБУЙ! №30, вересень-жовтень 2014 р.

Cтор. 7

Спонсоруй місіонера і ми подвоїмо твою пожертву!

Ми вдячні Богу за можливість мати певні кошти для підтримки місіонерів, але ми їх маємо за певної умови. Якщо ми знайдемо спонсора на певну суму, ми зможемо подвоїти вашу пожертву. Ми вдячні Богу за всіх спонсорів, які впродовж років продовжують підтримувати місіонерську працю і ми молимося, щоб ваші руки не опускалися. Але разом з цим праці так багато і є певні труднощі знайти бажаючих іти на місіонерське поле, а також знайти тих, хто підтримає їх. Але Христос запевнив нас, що Євангелія буде проповідувана по всій землі і тому ми упевнені, що знайдуться ті, хто піде, щоб звістити Євангелію ще сотням і тисячам жителів України, де ще не проповідувалася Євангелія. І знайдуться ті, хто підтримає

Опанасюк Віталій

їх! Так, інколи ми втомлюємося через певні труднощі, спокуси, дезінформацію, але ще ніхто не отримав доброго врожаю на городі, не працюючи на ньому. Тим більше на ниві Господній не реально очікувати врожай, не працюючи на ній. Це також велика духовна війна, через що ми закликаємо: доки у нас є можливість це зробити, то зробімо для слави Божої в ім’я Його. У нас ще більше десятка місіонерів, які потребують спонсорську підтримку в межах 150 $ на місяць. Якщо ви можете половину – 75 $ на місяць сьогодні почати спонсорувати, то ми додамо 75 $ і таким чином ви зможете повністю утримувати одного місіонера. Якщо вам затяжко 75 $, ви можете підписатися на будь-яку суму, посильну для вас. Ми будемо раді подвоїти її!

служінню євангелиста та проповідника, однак згодом зрозумів, що тих, хто найперш шукає Царства Божого, Господь наділяє можливостями та талантами для виконання дорученого завдання. Закінчивши місіонерську школу, я був направлений на місіонерські поля.

Мігдаль Давид

Киричік Богдана

Вступивши в заповіт з Господом, я стала шукати себе у служінні. Але, що б я не робила – мене нічого не радувало. Одного разу мене запросили поїхати відвідати місіонерську точку. Коли я побачила життя місіонерів, їхнє служіння, жертовність і віддачу – я відчула в душі поклик. І коли мене запитали, чи хочу я залишитися і працювати місіонером – я відчула радість в серці і зрозуміла, що це те, що я шукала і що саме цього хоче від мене Господь. Я зрозуміла, що коли я служу людям, то служу Богові і радую Його серце.

Мій віруючий дядько, який був місіонером, запросив мене до себе на літо допомогти у служінні на Полтавщині. Ми багато відвідували одиноких віруючих по хуторах, проводили євангелізації, свідкували. І так протягом трьох років на літо я їхала на працю. Але настав момент, коли я повинна була зробити вибір – трудитись для Бога повністю, чи жити як більшість. Я відчувала Боже покликання саме на цю працю, тому сказала Богу «так».

Заохочуємо усіх бажаючих на довгострокову місію в Україні! Ви можете не тільки підтримувати місіонерів фінансово, але й самі стати місіонерами. Якщо Господь вас кличе до такої праці, ми будемо раді допомогти вам і для вас завжди знайдеться дільниця для праці в Україні. Сьогодні, як ніколи, є можливість та потреба проповідувати Євангелію. І якщо ваше серце готове залишити комфорт світського життя і зануритися в боротьбу за спасіння людських душ, ми готові подати

Мій тато ніколи не був місіонером, але ще з раннього дитинства мені говорив, щоб я став місіонером. Тоді я не розумів, що це таке і навіть не хотів щось міняти в житті. Тато час від часу нагадував мені про це і одного разу я все ж таки вирішив послухатися його і поїхав на місіонерську точку в Демидівський район побачити хто ж такі місіонери і чому вони особливі. Я був вражений їхньою жертовністю і віддачею себе на служіння Богові. Там я побачив, що місіонери – особливі вибрані Богом люди. Десь після двох тижнів перебування в школі я зрозумів, що моє покликання — бути місіонером. Я ствердився у цій думці.

вам руку допомоги. Сьогодні, від Львівщини до Сумщини, місіонери були б раді, щоб хтось (хоч на деякий час) приїхав до них і підтримав їх, прийняв участь в їх труді. Ним можеш стати ти! Телефонуйте нам або ж напишіть нам на наш е-mail. Напишіть нам про своє бажання чи надішліть вашу пожертву. Ми постараємося вам якнайшвидше надіслати інформацію про місіонера або ж (якщо ви надішлете нам свій номер телефону) ми зможемо налагодити контакт з вами і вирішити по телефону цю справу. Якщо у вас виникли запитання, телефонуйте нам за тел.: 859-494-5279, Аlex

Мігдаль Таня

Устимчук Оксана

Я дуже вдячна Богові за те, що народилася у християнській сім’ї. З дитинства Бог беріг мене, не вагаючись, я присвятила своє життя для Нього, а тому вже в 15 років прийняла

Господь з дитинства готував мене до місіонерства. Я знаю, що це Він дав мені мрію бути місіонеркою, хоча тоді я не розуміла до кінця значення праці. Пізніше Бог дав мені сон, в якому я побачила поле і такі слова: «Праці багато, а женців мало». Це турбувало мене довгий час, я про це молилася і Господь направив мене в Рівне, де я закінчила місіонерську школу.

Шмига Володимир Михайлович та Шмига Альона Петрівна, молода місіонерська сім`я, члени Церкви ХВЄ смт. Чорнухи Полтавської області. Одружилися 30.09.2012р. та вже разом переїхали у с. Харсіки Чорнухинського р-ну, де до сьогоднішнього дня трудяться. У Церкві брат Володимир несе служіння проповідника; відповідального за відвідування старших та самотніх людей, а також членів Церкви, які не можуть бути в зібранні за станом здоров`я; займає посаду кочегара, зав-

госпа; несе місіонерське служіння у с. Харсіки, а також є відповідальним за місіонерську точку у с. Білоусівка. Дружина, сестра Альона, працює з дітьми, веде недільну школу у с. Харсіки. Є активними членами місіонерської команди Чорнухинського р-ну. Приймають участь в організації та проведенні дитячих літніх таборів, наметових євангелізаційних зустрічей, євангелізацій у школах, дошкільних закладах та сільських будинках культури. Беруть участь у постановках лялькових театрів та костюмованих спектаклів для дітей. Задіяні у всіх сферах діяльності Церкви у районі. Молода місіонерська сім`я має велику потребу у власному авто, оскільки для відвідування людей та проведення служіння у селах району доводиться долати понад 15 км пішки за відсутності маршрутних таксі. Ця обставина дуже обмежує можливості молодого місіонерського подружжя у праці на ниві Господній.

Нелюбіна Ірина

Покаявся у 20-річному віці, тоді ж прийняв хрещення. Щоб навернути мене на дорогу істини та правди, Господь проговорив до мене через сон, даючи настанови, як правильно діяти і де шукати істинну церкву. Увірувавши в Господа Ісуса Христа, я відчув у своєму серці бажання посвятити своє життя місіонерству. Таке рішення назріло, коли я, прочитавши місце з Біблії, почав розмірковувати про те, що людина, яка хоче слідувати за Господом, повинна взяти свій хрест і нести його. Відтоді я зрозумів, що у Господа для кожної людини є оригінальний план на життя, у виконанні якого і полягає наша місія на землі. Ось так Господь закликав мене до праці для Його слави. Спочатку переживав, чи відповідають мої здібності

святе водне хрещення по вірі. Проте я відчувала в своєму серці, що повинна щось робити більше для мого Господа, що не повинна жити „як всі”. Він не забарився з відповіддю і незабаром, на одному з богослужінь до мого серця пролунали слова, які, я впевнена, Господь Сам проговорив до мене: «І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас? А я відказав: Ось я, пошли Ти мене!» (Ісаї 6:8). Ці слова торкнулися мене і я вирішила у своєму серці погодитися з цим закликом і сказала: «Господи, веди мене, і я піду і буду робити Твою роботу!» Спочатку я поїхала в с.Рудку, де жили місіонери, щоб ознайомитися з цим служінням. Мені сподобалось життя місіонерів, хоча воно дуже нелегке. Я відчула, що моє життя також повинно бути таким, тому з радістю пішла вчитися в місіонерську школу в м.Рівне.

№30, вересень-жовтень 2014 р.

Cтор. 8

$13

$20 1001 удивительный факт о Боге, который следует знать

Книга «1001 удивительный факт, который следует знать о Боге» полна уникальных, важных и незнакомых фактов о Боге. Краткое и доступное изложение делает информацию в этой книге интересной и легкой для восприятия даже для занятого читателя.

Зіронька

Популярная библейская энциклопедия

$10 еа

Оповідання для дітей

300 статей. иллюстрации, карты и схемы. Книга «Популярная Библейская Энциклопедия» написана специально, чтобы помочь вам ступить из современного мира в мир людей, живших в библейскую эпоху. Эта энциклопедия поможет вам быстро понять все, что вы должны знать относительно библейских персонажей, мест, понятий, нравов.

$20 each

Жнива в Україні

Укр./ Рос. Букварі

З’їзд Збуж: DVD №54, №55, №56

$13 $45 1001 удивительный факт о Христианстве, который следует знать Библейская энциклопе-

Она представляет собой яркий дия Брокгауза калейдоскоп из впечатляющих, Энциклопедия призвана поудивительных и истинных фак- мочь людям, читающим Библию, тов о христианстве. лучше понять библейский текст и содействовать его углубленному изучению. Настоящее издание является исправленным и дополненным. Все изменения и дополнения продиктованы стремлением издателей исправить замеченные неточности, сохранив при этом первоначальную форму и структуру словаря Ринекера, и сделать максимально доступными для читателей теологические и исторические сведения.

$12

«1001 удивительный факт, который следует знать о Библии» освещает множество фактов и волнующих событий о самой влиятельной книге из всех написанных за историю человечества.

УВАГА!

$15

Фавор «Покликані перемагати»

Це лише частинка одинадцятирічної програми. Всі уроки поділені на частини, які пов′язані між собою. Ці частини допомагають учневі пригадати попередній урок, а також засвоїти та закріпити в пам′яті нові знання. Кожен урок має біблійну основу, один або кілька уривків Слова Божого, та мету, досягнення якої робить працю вчителя успішною.

$14 Духовная война Автор изображает душу верующего в виде укрепленного города, которым правит сам Бог. Этот город постоянно подвергается нападениям и осаде со стороны дьявола и его служителей. Каждый читатель сможет увидеть в книге свою собственную духовную жизнь.

Christian Mission “EBENEZER” PO Box 12050 Lexington, KY 40580-2050

Виручені фінанси використовуються для підтримки місіонерської діяльності та служіння милосердя. Щоб зробити замовлення, Дорогі друзі, на цій надсилайте чек або маністорінці представлена ордер:

Пособие для служителя В пособии представлены полезные советы для служителей поместных общин Церкви ХВЕ относительно совершения разных богослужений: водного крещения, Вечери Господней, благословения детей, брака и т.п. - на основе Священного Писания и согласно опыту, практики и понимания нашего братства. Представлены должностные инструкции служителя, темы, касающиеся его личной жизни и служения.

лише маленька частина “Книжкової скарбниці”. Ми маємо багато іншої християнської (художньої та публіцистичної) літератури, аудіо СD та відео DVD.

За довідками звертайтеся по тел.: (859)312-4344

З темряви до світла

Книга «З темряви до світла» є зірником теологічних лекцій доктора Леоніда Якобчука. У них автор, спираючись переважно на біблійні тексти, розглядає низку богословських питань, а також засади суспільного, релігійного та особистого життя, принципи духовного служіння.

Симфонія на книги Старого та Нового Завітів

Богослужебная практика Церкви ХВЕ Украины

$12 1001 удивительный факт о Библии, который следует знать

$18

$30

«Симфонія» допоможе читачеві за одним словом, що збереглося в пам′яті, знайти відповідний вираз чи речення, їх місце в Біблії. Ця книга стане в особливій пригоді духовним працівникам, проповідникам, викладачам та студентам при підготовці тематичних проповідей, рефератів та науково-бого словських досліджень.

Не забудьте додати за пересилку: Перша Послідуючі Kниги $4.00 $1.00 CD/DVD $3.00 $1.00 №30, вересень-жовтень 2014 р.

Cтор. 9 Християнські реабілітаційні центри за останні 20 років внесли суттєвий вклад у справу служіння на ниві Божій. Саме там проходять реабілітацію колишні наркомани, алкоголіки, в’язні, а головне - реабілітанти звільняються від гріхів і знаходять мир з Богом! Місія «Ebenezer» з вашою допомогою, шановні читачі, допомагає декільком християнським реабцентрам. Один такий реабцентр успішно функціонує в невеличкому селі Замостя, що на Волині. У кінці серпня директор місії «Ebenezer» Олександр Чубарук мав нагоду особисто відвідати цей реабцентр. Нижче читайте свідчення двох працівників цього центру. Якщо ваше серце спонукає Дух Святий пожертвувати на це служіння, надсилайте вашу пожертву з поміткою «На реабцентр, Замостя».

По милості Божій я не загинув

Дивлячись на своє життя, хочу похвалитися Господом: по милості Божій я не загинув. Мене звуть Саша, я родом з Хмельниччини. Я не знав Бога, чинив усілякі гріхи, у молодому віці став наркозалежним і алкозалежним. Мені сьогодні соромно про це згадувати. Моя мама була віруючою. Вона молилася за мене. Часто я прокидався вночі і чув, як вона молиться. Сьогодні я розумію, як їй було тяжко зі мною. Молячись, вона плакала і казала, що дуже втомилася… Настав час, і Бог її забрав до Себе. А мені прийшлося розплачуватися за свої гріхи: я залишився сам, ще раніше помер мій тато й старший брат. Я не був привчений до життя і праці. Я п’ять раз був у в’язниці. Батьківську

спадщину через свої гріхи втратив, продав великий двохповерховий дім, грошей було чимало, але їх вистачило ненадовго. Я залишився 25-річним бомжем на вулиці. В черговий раз я знаходився в слідчому ізоляторі, до мене підійшов ворог і почав нашіптувати, що я потраплю до в’язниці, передачі мені ніхто не привезе: «Ти тяжко хворий і ця хвороба не виліковується, ти нікому не потрібний, тебе ніхто не чекає, наклади на себе руки...». Я хотів повіситися, але поряд були інші люди, які перешкодили цьому моєму задуму. Я приховав лезо і наступної ночі, під ранок, коли всі заснули, я перерізав собі шию в декількох місцях. Накрився ковдрою з головою і чекав смерті. Я втратив свідомість. Через те, що я лежав на другому ярусі, кров протекла на сусіда внизу, він прокинувся і здійняв тривогу. Мене знесли в лікарню… Потім лікарі мені казали, що якби ще на дві хвилини пізніше, то мене не врятували б. То був Божий промисел, щоб залишився на життя. Молитви моєї матері не пройшли даремно. Я потім потрапив до колонії, де почав ходити в зібрання віруючих. Я багато чого не розумів, потім почав молитися своїми словами, і Дух Святий почав мені відкривати Боже Слово настільки явно, що, читаючи, наприклад, про те, як Ірод повбивав маленьких діток, я мовби

чув крик дітей і плач матерів. Господь прийшов в моє життя. Я згадав скільки раз Бог мене врятував від наглої смерті, топився, мене врятували, міліція переплутала мене з іншим злочинцем, вивезли ліс, жорстоко били, потім зрозуміли, що не того взяли і залишили помирати в лісі замерзати. Бог мене врятував. Господь показав мені все життя, усі мої гріхи, я покаявся в гріхах, Бог хрестив мене Духом Святим. Коли прийшов час залишати колонію, я думав, що ще досить слабкий вийти звідти і зустріти труднощі «свободи». Мені нікуди було їхати. Брати, що наставляли мене, заспокоїли мене, що я маю силу Духа Святого і повинен той дар розвивати в своєму дусі. Потім мені вони підказали, щоб я поїхав в реабілітаційний центр. Я нарешті зрозумів, що мені треба цілком себе присвятити на служіння Богові, працюючи з такими грішниками, яким був до недавнього часу я сам. Я постійно прошу Господа, щоб через мене жодна душа не постраждала, щоб кожному донести непошкоджене Слово Боже про спасіння в Ісусі Христі. Я нічого свого не маю. Але Бог вибрав бідних бути багатими вірою. І я вірю, що Бог і надалі влаштує моє життя і служіння. Я став молитися Богові, якщо Йому угодно, дати мені й свою другу половину до помочі в служінні.

— Розподіляємо без посередників, щоб НАШЕ ІНТЕРВ’Ю з Боришкевичем пересвідчитися, що вантаж потрапляє по Ростиславом Антоновичем, директором призначенню. Наперед маємо контакти з місії «Добрий Самарянин», м. Рівне: * — Одним із пріоритетних напрямків праці місії «Добрий Самарянин» є соціальне служіння. Що саме сюди входить? — Допомога усім верствам населення за межею бідності. Раніше ми більше допомагали дітямсиротам, зараз зубожіння декотрих верств населення збільшилося. Багато пенсіонерів, інвалідів не можуть вижити без сторонньої допомоги. У зв’язку з тим, що в Україні йде війна на Донбасі, ми активно включилися в допомогу переселенцям зі Сходу, багато людей звідти і там залишилися без житла, продуктів і одягу. Вже майже три місяці (щонайменше один раз на тиждень) ми споряджаємо великого трока, вщент завантаженого продуктами, одягом, предметами першої необхідності, і відправляємо його в міста Донецької і Луганської областей. — Хто саме збирає цю допомогу? — Слід зазначити, що саме церкви західних областей України збирають ці гуманітарні вантажі. Люди дуже жертвують, розуміючи, що це наша спільна справа і наш спільний біль. Ми не можемо бути осторонь, коли поряд страждають люди. Так само жертвують декотрі бізнесмени, віруючі з-за кордону, настільки їхні серця відкриваються, що вони оплачують усі дорожні витрати (а це значна сума). Люди закупляють продукти цілими лантухами, так вигідніше відправляти і менша ціна покупки. З церков звозять в точки, де усе це ми вантажимо в фури і одразу відправляємо на схід. Раніше допомагали мирному населенню, жителям тих регіонів, тепер також почали допомагати простим солдатам. Дуже багато синів з наших областей перебувають в тих гарячих точках. Нажаль, рядові солдати не забезпечені ні продуктами, ні обмундируванням, ні теплим одягом. Я на власні очі пересвідчився, як бідують солдати. Буквально сьогодні розвантажили фуру в Старобельську, Попасній, Дебальцево. — Як саме ви розподіляєте цю допомогу?

БОГ ПРОСТИВ МОЇ ГРІХИ!

Моє ім’я Василь. Я родом з Го- церква на той час вже молиларохова, жив у Луцьку. ся за мене і мене Бог зцілив. Я на радощах наобіцявся, що вже піду до Бога, але то була лише обіцянка нерозкаяного грішника. Я одразу забув про своє слово і став жити по-старому. Але далі я зламав хребет. І знову завдяки милості Божій по молитві церкви Бог ставить мене на ноги. Мені пропонували їхати в реабцентр, я погоджувався, але думав, що невже ж то я сам не зможу і тому не поїхав спочатку. Ще рік я боровся з Богом, але склалися такі обставини, що я змушений був Мої батьки невіруючі, мама поїхати до реабцентру. Я їхав вживала наркотики, вона не- сюди не шукати Бога, а заховаодноразово була у в’язниці. Бога тися від обставин, так би мовине знав, хоч мені раніше пропо- ти пересидіти до кращих часів. нували відвідувати церкву. Я ж Але Дух Святий торкнувся мого відмовлявся. Мав гроші, доста- серця саме тут. Я тут покаявся. ток, тому мене понесло, я вибрав Через місяць Бог хрестив Духом дорогу гріха, наркотики, нарешті Святим. Я зрозумів, що все те, за продав квартиру у Луцьку. Про- чим я гнався раніше, є ілюзією. гуляв усі гроші, вистачило ро- Лише Бог дає все в достатку і зуму купити житло на залишок задовольняє душевні потреби. Я коштів у Горохові. І там я мав бачу, як Бог дає відповіді вже й стосунки з віруючими, мені про- на мої молитви. Бог мене зціляє понували йти до церкви, я ж без хірургічного втручання. Славсе відмовлявся. Далі Бог почав ва Богу за все. Я молюся й за мене потроху бити: у мене утво- батьків, не тримаю образи на сворилася язва шлунку. Фактично го батька, якого не знав. Я прошлунок тріснув. Міг померти, щаю усім, як і Бог мене простив.

Реабцентр с. Замостя (має декілька будинків, на фото перша хатинка, після реконструкції, придбана для реабцентру)

відповідальними братами на місцях. Дізнаємося, що саме потрібно більше всього. Коли прибуваємо на місце, то розвантажуємо вже в мікроавтобуси і розвозимо по точках. Навіть допомагали неодноразово в лікарні, завозили медикаменти, медичне обладнання, інструменти. Допомагаємо, чим можемо і дуже дякуємо усім, хто жертвує на цю богоугодну справу: і церквам, і бізнесменам, і віруючим з-за кордону. Багато небайдужих людей, які відгукнулися, які показують Христа не на словах, а на ділі. Буквально позавчора ми закупили 500 теплих курток, спортивний теплий одяг, білизну. — Чи критикували вас? — Я не чув. Це наша спільна справа, у кого язик повернеться? Ми живемо в Україні і війна йде не десь, а в нас. Це стосується всіх і всім болить. Якщо ми не будемо допомагати, знаючи потребу, то чи не буде це гріхом для нас. Ми постійно молимося за мир, кожного дня окремими молитвами. Ми за мир, але ми не можемо стояти осторонь, хочеться хоч чимось допомогти нужденним. Наше серце болить, коли ми бачили, як люди вмирають з голоду. Нажаль, є старші немічні люди, інваліди, які не можуть себе обслуговувати, декотрі з них залишилися на самоті, ніхто не може їм подати й крихти хліба. В воєнній зоні багато людей сидять по підвалам, ховаючись від розривів бомб. Де вони візьмуть їсти? Є свідчення, що декотрі з них помирали з голоду. — Хто саме залишилися там? — Саме малозабезпечені, хворі, слабкі та немічні й залишилися, старші люди, які прив’язані до дому, яким нема куди їхати, і нема на чім їхати. Невже ж ми залишимо їх помирати? Багато старших людей з Донбасу дезінформовано через пропаганду російських ЗМІ, вони обмануті і отруєні усією тією брехнею, налякані, що тут мовби бандити. Так само дезінформовано багато вояків, які воюють на боці Росії. — А насправді все виявилося навпаки. Саме

ті, кого вони боялися, виявили на ділі бажання допомагати. І фактично допомогу, в якій задіяна ваша місія, можна прирівняти до рівня державної по масштабності? Чи це не чудо Боже? — Ми не хочемо хвалитися, робимо все, що можемо. Ми не робимо для реклами, а як для Бога. Ми одразу поїхали у перші міста, які були звільнені силами АТО, зокрема той же Слов’янськ. Там одразу було страшно дивитися: як все було поруйновано. Вже зараз картина змінилася на краще, багато відбудовано і в тому активну участь приймають бригади будівельників з наших церков: більше 30 бригад добровольців (по 10-15 осіб) приймали в тому участь. — Чи не було вам страшно? Чи легко вас пропускають на блокпостах? — Ми постійно молимося, надіємося на Божу охорону. Були неодноразово критичні ситуації. Навіть і наша фура потрапляла під обстріл. У всьому цьому ми бачимо охорону Божу. Ми проїхали певну місцевість, а буквально через п’ять хвилин там був шалений обстріл. Ось цього разу ми приїхали до Дебальцево, а там стріляють. Крім доставки гуманітарного вантажу ми забрали попутно одну сім’ю біженців. Ми буквально за півгодини розвантажили фуру, нам порадили не залишатися, бо за ніч з нашої фури могло бути «решето», і ми проти ночі поїхали через блокпости (нам повідомили паролі для безперешкодного проїзду). Їхали й по відкритій місцевості, де в будьякий момент з лісу могли відкрити вогонь. І добре, що ми не залишилися, нам повідомили, що під ранок там вже точився бій по всьому місті. Хто не байдужий, і ви хочете прийняти в цьому служінні участь, зверніться до нас, вказавши конкретно, на що ви хотіли б задіяти ваші кошти: на біженців (переселенців), на продукти, на медицину, на мирне населення, на армію (на продукти, одяг). *фотографії з гуманітарним вантажем дивіться на стор. 4

№30, вересень-жовтень 2014 р.

Cтор. 10

Бог не ідол

Бог не такий, як ми Його собі уявляємо. Але Він такий, як Він є. Ми не можемо зробити Його собі таким, яким хочемо. Багато людей мають уяву про Бога, що Він їх любить, жаліє, прощає їх прогріхи і це правда, але не все. Сонце – це тепло і світло, але якщо не вважати на це, то можна згоріти на сонці тощо. Бог дав нам Своє Слово, через яке Він виявляє нам Себе, Свої закони. Бог, як сонце! Це не лампочка, яку можна крутити як захочеш: включив, виключив. Сонце має свої закони і в точності виконує їх так, як Бог поклав йому по волі Своїй. Бог пильнує над Словом Своїм, щоб в точності все виконати. Тому, коли ми себе налаштовуємо згідно Слова Божого, то жити з ним будемо, а якщо Слово Його під себе підлаштовуємо, то обманемо самих себе. Багато людей думають, що те чи інше подобається Богу, бо воно подобається їм. Бог не людина і не думає так, як думаємо ми. Отже, звертаймося до Божого Слова, щоб пізнати Його волю.

Порядок в думках – порядок в житті

3D принтер – новинка чи протез?

Багато сенсаційних повідомлень останнім часом лунає про новинку технології «3D принтер». Це принтер, який має спроможності відтворити будьяку деталь. Вчені навіть говорять про можливість принтувати людські органи. На сьогодні такі принтери планують і починають використовувати в різноманітних галузях. Лунають прокламації, що це унікальна річ, але відкриймо очі і зрозуміймо, що це лише протез. Подивіться навколо себе, на дерева, на квіти – їхню красу. Який принтер виготував це? Уявіть маленьке зернятко, воно падає в землю і без нашої допомоги видобуває з ґрунту необхідні елементи для розвитку і зросту. Згідно тієї інформації, що закладена Творцем Всесвіту в малу зернину, вона розвивається в певну рослину і вже сама потім народжує нові зернятка, подібні до себе, щоб знову відтворювати цикл розвитку рослин, подібних собі. Ні один принтер це (й за наступних 100 років) не в змозі відпринтувати насіння, щоб воно проросло, бо на ньому лежить засекречений Богом код, якого ніхто із людей розшифрувати не може. Уявіть собі унікальний принтер: це жінка, що народжує без зайвих проблем дитину, подібну їй, навіть сама далеко не усвідомлюючи до кінця всього, що відбувається в ній. Це Божий принтер! Вибачте, жінки, що так кажу, але насправді, де б ви не глянули, то все навкруги нас наповнене принтерами Божого виробництва з особливими кодами. Давайте будемо Його прославляти і шанувати за все, що ми можемо від Нього навчитися та скопіювати.

Духовна гігієна Якщо ми дозволяємо собі думати що завгодно, то це є завдатком нашого лицемірного життя. Коли ж виправляємо себе в думках – нема потреби лицемірству, тому що які ми всередині – такі й ззовні. Саме це мав на увазі Ісус Христос, коли пояснював слухачам, що опоганює людину. Власне те, що виходить з уст (Мт. 15:18), те опоганює людину: «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги» (Мт. 15:19). Давид молився, щоб слова його уст та думки серця були благоугодні перед Господом. Чи ми осуджуємо себе за думки? Чи зупиняємо себе в думках? Чи просимо Бога прощення за лихі думки? Так, ми не можемо застерегти себе від думок, що приходять в наше серце, але ми повинні контролювати чистоту в серці і не давати місця дияволу. Як хтось сказав: ми не можемо заборонити пташкам літати над головою, але ми можемо не дозволити їм звести гніздо на нашій голові. Виправляй себе в думках і тоді непотрібно буде виправлятися перед людьми. Ап. Павло пише: «Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б!» (1Кор.11:31). Ап. Яків пише, що двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх (Як. 1:8). Особливо важливо пам’ятати, якщо ти хочеш жити з Богом (а Він є світло і для Нього все відомо): коли ми прийдемо в Царство Його, там усе в світлі. Тут, на землі, ми спілкуємося мовою через вуста, а там – думками. Ми будемо відкриті один перед одним. Тому вже тут, на землі, ми маємо готуватися до життя в небі, де не існує двох особистостей чоловіка (духовної і фізичної складової), а все в світлі. І думки наші відомі іншим. Чи ти готовий до такого неба? Власне тому Євангелія нас вчить про повну переміну душі та духа. «Будьте святі, бо Я святий!» – говорить Господь (1Петр.1:16).

Спробуйте уявити собі життя без дзеркала. Дзеркало – це прилад для догляду за собою, для перевірки зовнішнього вигляду, чистоти та охайності. Як ретельно і часто ми піклуємося про наш фізичний облік, а як справи на рахунок нашого вигляду перед Богом? Яке враження на нас справляє зовнішній вигляд бомжа?! Але чи не такими ми часто є перед Богом? Часто, тому що не дружимо з дзеркалом для душі (Як. 1:23-25, 2Кор. 3:18). Горе нам, коли ми дбаємо про нашу зовнішню чистоту, але ми подібні до людей, про яких говорив Христос: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди! Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні! Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости! Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!» (Мт. 23:25-28).

Слава Україні! Героям слава!

Багато нарікань можна почути в адресу патріотично налаштованих українців з боку християн, які розуміють, що славу потрібно віддавати тільки Богу і це правильно, бо написано: «Я – Господь! Оце Ймення Моє і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам» (Іс. 42:8). Але ж, перш ніж вказувати пальцем на когось, варто перевірити себе: чи не судимо ми інших, бо таким чином ми осуджуємо самих себе. Ми ревнуємо за Божу славу (це добре), але чи насправді це так? Колись, як віталися люди в Україні, то казали: Слава Ісусу Христу! Їм відповідали: навіки слава! Як заходили в церкву, храм Божий, то казали: слава Богу! Ти, що докоряєш іншого, перевір: кому славу даєш сьогодні, коли вітаєш один одного, чи коли заходиш до храму? Чому закрив свої вуста? Бог не змінився, Він достойний слави! Моя ціль – не просто докорити, але запалити ревність, щоб відродилося щире бажання – прославляти Бога, щоб, як написано, все ми робили (чи словом, чи ділом) для слави Божої (1 Кор. 10:31). А щодо слави України, то не хотілося б, щоб з нею сталося так, як зі славою СРСР. Не варто користуватися тими гаслами (наприклад, слава КПРС), які є утопічними. Це минуле, яке трагічно закінчилося з СРСР і їхньою славою. Якщо будемо шанувати Бога, Він вшанує нас. Погляньмо на історію країни, де люди служили Богу. Вони мали успіх і підіймались з руїн. Хотілося б, щоб у нашому краї не тільки повстало патріотичне відродження, але й духовне, щоб у всьому славився Господь і тільки тоді наш край розквітне. Слава Ісусу Христу! Навіки слава!

Вірні в великому та зраджуємо в малому... Унікальний і разом з тим жахливий приклад ми знаходимо в Біблії (1 Книга Царів 13-й розділ) про Божого чоловіка з Юди. Його можна назвати провокацією гріха. Цей безіменний чоловік дуже відважно і блискавично виконав волю Божу, не боячись гніву царського і пізніше так трагічно та безславно загинув. Це особливий приклад з Біблії і він характерний тим, що вказує на важливість вірності Богу на публіці і в приватному житті – вірності Богу в великих (по нашому) речах та малих. Бо у Бога вірність вимірюється інакше, ніж у нас і ось власне де ми грішимо – це у малих та простих речах, де часто гріх та диявол відловлює нас. Божий чоловік виконав ту частину волі Божої, що стосувалася інших. А ту, що відносилася до нього особисто, не виконав. Ми горимо на малих речах. Ісав за миску юшки продав первородство, Гієзій за одежу наслідував прокляття та проказу, Валаам також спокусився мамоною. Це ті приклади для нас, де люди не дотримали вірності Богові та Його Слову. Коли Петро на однині підійшов до Христа і запропонував Йому уникнути страждань, які мав прийняти Христос, то Господь чітко і категорично дав відсіч тому, хто використав Петра, як знаряддя для удару. Він сказав: «Відійди від мене, сатана!» (Мт.16:23). Петро був готовий померти за Христа і навіть підняв меч на Його захист, але ж приватному оточенні зрадив Йому. Ми повинні бути відмінними християнами не тільки на публіці, на видноті, але й у сім’ї, серед своїх друзів, у приватному житті, коли ніхто не бачить нас за комп’ютером, за селер-фоном. Ісус закликає нас бути вірними Йому в малому, щоб поставленими бути над великим.

№30, вересень-жовтень 2014 р.

Cтор. 11

В США надрукували Біблію, стійку до пошкоджень

Ізраїльські вчені: Стіна Плачу під загрозою обвалення А ця Біблія у вогні не горить, у воді не тоне. Фото з yvision.kz

В Америці видали в м’якій обкладинці бордового кольору так звану «Forever Bible» або «Вічну Біблію», повідомляє сайт kath.net. Надрукована книга на надміцному водонепроникному папері, що складається з крихітних синтетичних волокон, тому він в 24 рази міцніше звичайного паперу. Книзі не можна заподіяти шкоду, її сторінки не можна забруднити або порвати. Винахідником «надміцної» Біблії є Джаред Кейсі. Перші екземпляри «Forever Bible» будуть відправлені замовникам ще до Різдва.

Президент України та лідери церков взяли участь у молитві за Україну

Президент України Петро Порошенко взяв участь у молитві за Україну, яка відбулася в Софійському соборі в Києві. В соборі президент був зі всією сім’єю. Як передає УНІАН-релігії, на церемонії також були присутні екс-президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк, голова Верховної Ради Олександр Турчинов, члени Кабінету міністрів, народні депутати. До присутніх зі словами молитви звернулися керівники українських церков: предстоятель Української православної церкви Московського патріархату митрополит Онуфрій, глава Української православної церкви Київського патріархату патріарх Філарет, глава Української грекокатолицької церкви патріарх Святослав (Шевчук).

Араби-християни підтримали військову операцію Ізраїлю в Газі В ізраїльському місті Хайфа пройшла демонстрація ізраїльських арабів на підтримку операції в секторі Гази. Радіо станція «Решіт Бет» передає, що більше двохсот людей взяли участь у цій акції. Організатором демонстрації виступило об’єднання арабів-християн. У всіх країнах Близького Сходу християни зазнають переслідувань з боку радикальних ісламістів. Сьогодні ЦАХАЛ (армія Ізраїлю) вступив в сутичку з однією з подібних ісламістських організацій. З моменту приходу до влади ХАМАС (ісламістське угруповання) в секторі Гази були вбиті сотні християн, були зруйновані церкви і спалені цілі бібліотеки християнської літератури.

Недавнє дослідження показало, що одне з найсвятіших місць на землі - Стіна плачу, також відома як Західна Стіна Храмової гори Єрусалима, - знаходиться під загрозою обвалення, пише сайт cursorinfo.co.il. Певні частини стіни руйнуються швидше, ніж вважалося раніше. На деяких ділянках це відбувається в 100 разів швидше, ніж на інших, і це означає, що стійкість втрачає вся стіна. Понад 2000 років Стіна плачу залишається єдиною уцілілою частиною Храмового комплексу в Старому місті

Екс-президент Ізраїлю запропонував створити Організацію Об’єднаних Релігій

Екс-президент Ізраїлю Шимон Перес запропонував Папі Франциску під час їхньої зустрічі у Ватикані створити Організацію Об’єднаних Релігій. На його думку, так можна було б ефективніше протистояти терористам, які вбивають через релігійні переконання. Зміст своєї розмови з Папою Шимон Перес переказав у своєму інтерв’ю італійському

Статистика: 250 млн. християн сьогодні піддаються гонінням

Число християн різних віросповідань, переслідуваних за віру в різних частинах світу, оцінюється сьогодні, як мінімум, в 250 млн. чоловік. Такі дані наводить агентство KAI, пише сайт Католік.ру. Якщо послідовників Христа всіх конфесій (католиків, православних, англікан, протестантів та інших) проживає в нашому світі разом близько 2,2

Дослідники: розп’яття було ще боліснішим, ніж вважалося

Фахівці, що входять в Міжнародну групу дослідників, що займаються вивченням Туринської плащаниці, дійшли висновків, що смерть на хресті могла бути більш витонченою і болісною, ніж вважалося раніше, повідомляє кореспондент телеканалу Віра 24 з посиланням на regions.ru. Хоча зображення Христа на хресті з руками, горизонтально витягнутими по сторонам, закарбувалось в

Єрусалиму і до цих пір має найважливіше релігійне та історичне значення. Дослідники Єврейського університету в Єрусалимі зазначили, що розширення тріщин і щілин між камінням стіни, може бути, і корисно для тисяч туристів і відвідувачів, які вкладають «записки до Бога». Проте якщо у численних відвідувачів збережеться бажання продовжувати молитися тут ще 2000 років, то необхідно вжити термінових заходів, щоб зберегти всю структуру. «Дощова вода попадає в камені і сприяє їх розчиненню. Це схоже на те, що відбувається з шматочком цукру, коли його опускають в каву, - сказав доктор Еммануель виданню Times of Israel. - Камені, що складаються з дрібних кристалів, розсипаються набагато легше». Такі камені складають основу стіни, що оточувала Храмову гору, побудовану царем Іродом. Приблизно сім рівнів каменів, різних за віком, складають всю стіну. Чим вище рівень, тим новіший камінь, і це означає, що стіна слабшає знизу. Ізраїльські дослідники шляхом лазерного сканування створили 3D-модель стіни. «Схоже, що Ірод, можливо, став жертвою поганих підрядників» - сказав жартома доктор Еммануель. Він зробив висновок: щоб не втратити Стіну Плачу, необхідно терміново застосовувати методи збереження стародавніх споруд, які вже були використані на інших об’єктах історичної спадщини в Ізраїлі і по всьому світу. католицькому тижневику Famiglia Cristiana. «ООН вичерпала свої можливості. Те, що зараз дійсно необхідно - це Організація Об’єднаних Релігій », - підкреслив він. 91-річний екс-президент Ізраїлю, лауреат Нобелівської премії Миру, термін повноважень якого закінчився в липні цього року, висловив переконання, що потрібно створити Всесвітню Партію релігій: «Вона б проголошувала від імені всіх людей різних віросповідань, що насильство і масові вбивства не мають нічого спільного з релігією, - заявив він. - Сьогодні ми зіткнулися з сотнями, а може навіть тисячами терористичних рухів, які стверджують, що вони вбивають в ім’я Бога», - зазначив Шимон Перес. За словами ізраїльського екс-президента, саме Папа повинен стати на чолі Організації Об’єднаних Релігій - він нагадав, що Папа Франциск вже зіграв подібну об’єднавчу роль, запросивши в липні до Ватикану його і палестинського лідера Махмуда Аббаса на спільну молитву про мир на Близькому Сході. Папа Франциск уважно вислухав численні пропозиції Шимона Переса на благо світу і пообіцяв підтримку з боку Риму, не беручи, проте, на себе ніяких особливих і особистих обов’язків. млрд. (у тому числі трохи більше 1,1 млн. католиків), то це означає, що приблизно кожен дев’ятий з них ставав жертвою якихось великих або менших обмежень, репресій, чи інших труднощів у сповіданні своєї віри. Як відомо, переслідування за віру завжди мали місце в історії. Переслідування у великому масштабі охопили послідовників Христа ще в Римській імперії, втім до інших релігій Рим був толерантним. Християни не хотіли боготворити кесаря, тому понад три століття їх переслідували, ці криваві події дали Церкві тисячі мучеників. Але навіть після Міланського едикту 313 року, який зупинив репресії в імперії, вони продовжувалися в інших районах, куди добиралися християни, наприклад, в Персії, на території сьогоднішньої Центральної Азії, Індії та в багатьох інших місцях. Часи Середніх сторіч, Відродження, Великих географічних відкриттів також внесли свій «внесок» у ці сумні статистики, насамперед там, де основною релігією є іслам, а також буддизм та індуїзм, меншою мірою також і інші поганські релігії. свідомості віруючих, однак далеко не завжди страта засудженого до смерті проводилася саме таким чином. Нові дослідження Туринської плащаниці свідчать про іншу позу розп’ятої людини - не звичною Т-подібною, а схожою на латинську букву «Y». Ця позиція була більш жорстокою, оскільки людині, на додаток до всього, ставало важко дихати і врештірешт вона помирала від задухи. Аналогічні позиції застосовувалися при середньовічних тортурах, але з тією різницею, що жертву підвішували, прив’язуючи зап’ястя мотузками, а не прибиваючи цвяхами.

№30, вересень-жовтень 2014 р.

Cтор. 12

Чи ти дякував Богу за:

Впродовж останніх років в Америці особливої популярності набула «чорна п’ятниця». Усі жителі Америки відзначають Свято Подяки і варто було б святкувати і дякувати Богові за врожай, а хтось придумав, щоб з того вечора і ночі зробити особливий розпродаж в магазинах. Цей розпродаж розпочинався з п’ятниці зранку (з 5-00 АМ), але потроху це змінювалося і минулий рік «Wall Mart» уже розпочав свій розпродаж з четверга на п’ятницю (з 12-00 ночі). Здавалося б: що в цьому поганого? Справа в тім, що ті, хто бажали зробити покупки, йшли до магазину заздалегідь за декілька годин до його відкриття, щоб бути першими. Отже, щоб зробити вдалу покупку, потрібно було покупцеві пожертвувати своєю святковою вечерею (Thanksgiving day). Бо потрібно було піти й стати до черги на декілька годин. Як би хотілося, щоб «чорна п’ятниця» не затьмарювала Thanksgiving day, щоб це свято не стало чорним. Тому ми, як християни, насамперед, повинні правильно прийняти рішення про це, щоб мова про покупки на наступне свято Різдва (так би мовити плани про це: де, коли і що краще придбати) не затінили цього особливого дня і вечора, коли ми в подяці повинні предстати перед Богом з родинами та віддати Йому славу.

Купи Біблію і допоможеш на нужди народу Божого! Наближаються святкові дні Різдва Христового і певно час подумати про подарунки. Не може бути кращого подарунка, ніж Біблія, а особливо українсько-англійська паралельна Біблія. Вона унікальна тим, що в ній розміщені паралельно колонка напроти колонки (український з англійським текстами) і якщо ви хочете, щоб ваші діти могли краще розуміти, що читається в церкві, і також підтягнути знання української мови, це саме та Біблія, про яку можна мріяти для своїх дітей. Придбавши цю Біблію, ви суттєво допоможете на потреби місіонерів і дітям на різдвяні подарунки. Ви можете замовити прямо online, розрахувавшись кредитною карткою або ж потелефонуйте нам: # 859-494-5279 link: http://cmebenezer.com/english-ukrainian-parallel-bible

Мир Любов Хліб Воду Повітря Тата і маму Дружину чи чоловіка Дітей Сонце Місяць Зорі Друзів Здоров’я Пам’ять Зір Слух Нюх Відчуття дотику Ноги Руки Смак Красу лісів, полів, гір, річок, озер, пустель та океанів Пори року За спасіння, Слово Боже, Дух Святий, Ісуса Христа Прощення гріхів, обітниці Божі. Спробуй-но уявити своє життя без чогось з цього переліку (і це далеко не повний перелік!), що нам Бог дав. Але чи ми вдячні Богу за це?

Чи ти дякував Богові за те, що не сталося?

Дозвольте привести простий приклад: якщо у вас сильно заболить рука, ви помолитеся і вона перестане боліти, то звичайно ви будете дуже вдячні Богові. А якщо рука не болить, то ми не відчуваємо потреби дякувати Богові. Друзі, чи не подібні ми часто до дітей, які живуть у нашому домі, ми їх годуємо, вдягаємо, перемо білизну, платимо всі «біли»… Ось їм захотілося якусь дрібничку, і вони просять в нас: Тату, дайте гроші, і ми їм даємо. Тоді вони можуть нам подякувати, але разом з тим вони не помічають, що отримують в сотні разів більше і не відчувають потреби, щоб дякувати. Бог дає нам здоров’я, розум, пам’ять, певні здібності, посилає сонце, дощ, повітря, воду, очі, слух, нюх, і за це ми ніколи не платили, ми усім цим користуємося, але чи дякуємо Богу за це?! Як сталася аварія, ми дякуємо Богу, що залишилися живими й неушкодженими. А якщо їздимо роками і не було жодної аварії, чи дякуємо, що Він оберігав? Як приходять певні труднощі, ми просимо Бога, щоб допоміг і тоді дякуємо, а чи вдячні ми Богові, коли у нас все гаразд? Чи ми думаємо, що це ми такі розумні, здорові, вмілі господарі тощо? Будьмо вдячні Богові за те, що не сталося, щоб Йому не доводилося нам давати або повторювати уроки, щоб нам пам’ятати, що в Нім ми живемо і рухаємося і існуємо… (Дії 17:28).

БУДЬТЕ ВДЯЧНИМИ!

Ми живемо в останній час і в християн не повинні проявлятися ті негативні якості, які характеризують людей світу цього, про що написано в 2 Тим. 3:2-5: «Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися».

КУТОЧОК МУДРОСТІ «Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця...» (Пр. 17:5). «Багатий та вбогий стрічаються – Господь їх обох створив» (Пр. 22:2). «Бо не переведеться убогий з-посеред Краю…» (Повт. Зак. 15:11). Не ображай Бога – не смійся з убогого. Якщо Бог його створив, Він має для нього ціль. Краще бути бідним Лазарем, чим багачем безіменним. Якщо бачиш вбогого, не будь легковажним, бо ним тебе випробовує Господь. «Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь порятує його!

«ВІДРОДЖЕННЯ» №30, вересень-жовтень 2014 р. Засновник: Християнська місія «Ebenezer». Газета друкується на добровільні пожертвування і розповсюджується безкоштовно. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій і залишає за собою право на коректуру, скорочення тощо.

Серед цього переліку зазначена одна гріховна якість: невдячність. Аж ніяким чином це не повинно стосуватися християн останнього часу. Дуже добре, що християни усього світу восени мають окреме подячне богослужіння «Свято Врожаю», де складають подяку Богові за врожай. У посл. ап. Павла (1 Сол. 5:18) написано: «Подяку складайте за все…». Сюди входить й наша рясна подяка не тільки за плоди, що вродили на ланах, а й за всі інші милості Божі. Християни постійно дякують Богові, вони вдячні Творцю за все.

НАШІ КОНТАКТИ: Адреса: Christian Mission “Ebenezer”

PO Box 12050 Lexington, KY, 40580. Тел.: 859-494-5279 E-mail: info@cmebenezer.com

www.cmebenezer.com

Господь берегтиме його та його оживГ б й й лятиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на поталу його ворогам! На ложі недуги подасть йому сили Господь, усе ложе йому перемінить в недузі його» (Пс. 41:1-4).

Представник «Відродження» в Україні: ХММ «Добрий Самарянин». Адреса: ХММ «Добрий Самарянин», вул. Уласа Самчука, 32-А, м. Рівне, 33003. Тел.: (0362) 22-34-40. E-mail: gsamaritan@ukr.net www.gsmrivne.org