No 32

Газета християнської місії милосердя «EBENEZER»

№32, 2015 р.

Не кожен може побудувати дім самотужки, але разом – це стає реальністю та під силу нам. Отож, спільно та разом, з Божою допомогою, ми можемо зробити багато праці в новому 2015 році!

НАШІ ПОДЯКИ

НОВІ ПОЧАТКИ

«А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав. Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!» (1 Кор. 15:5758). На порозі Нового року часто люди (особливо християни) стараються, аналізуючи минуле, розпочати новий рік з певними кращими цілями в новому році. Довелося чути бажання однієї молодої людини - в цьому році приблизитися до Господа. Часто нам здається, щоб приблизитися до Бога щоб стати ближче, нам щось потрібно зробити особливе, і часто в праці дня ми забуваємо про Нього. Якщо твоя ціль - прочитати Біблію за рік – це добра ціль, але Христос каже: «Досліджуйте Писання…». Варто не просто прочитати Біблію, а читати для того, щоб пізнати Бога і приблизитися до Нього. Важлива істина: чим ближче ми підходимо до Господа, тим більше знаходимо себе грішними. Не дайте себе звести думкою, що стати ближче таким чином ви віддаляєтеся від Бога! Ви просто наблизилися до Світла і побачили при Господньому світлі те, чого в вас не було видно, коли ви були далеко – тоді ви не зауважували на те. Бог святий і Він бажає, щоб ми були святими! В Об’явленні Іоанна сказано, що святий нехай ще освячується (Об. 22:11). Коли святий може бачити потребу в освяченні – тоді він більше наближається до Бога. Свята людина не пишається своєю святістю (бо вона не її, а Господня!). Тільки самоправедністю можуть пишатися люди. А це страшно. Допоможи нам, Господи, приблизитися до Тебе!

Youth Page # 3 HOW TO BE A MISSIONARY ON CAMPUS

КАФЕДРА ПРОПОВІДНИКА

Стор.2 «Дякуємо вам, що не залишили нас без свята!» Стор.4-5 С

ЖЕРТВА чи ДАЯННЯ? Увага! Важлива інформація для тих, хто бажає викликати рідних з України в Америку

Стор.12 НАШІ ПОТРЕБИ

Стор.9

МІСІОНЕРСЬКІ ПОЛЯ

ХТО ТВІЙ БЛИЖНІЙ? Стор.7 ДИТЯЧА СТОРІНКА Д

СТВОРЕННЯ СВІТУ Стор.6 ХРИСТИЯНСЬКІ НОВИНИ

ВАРТО ЗАДУМАТИСЯ

ПРИЧИНА твого НАРОДЖЕННЯ

Стор.10 С

НА ВІЙНІ МОЛЯТЬСЯ Стор. ВСІ

11

Cтор. 2

ЖЕРТВА чи ДАЯННЯ?

Вітаю Вас, дорогі брати і сестри. Мир Божий Вам і Вашим серцям. 12 розділ до Римлян апостол Павло розпочинає в благальному форматі і звертається до церкви. Я хотів би ці слова переадресувати кожному із нас: «Отже, благаю Вас, браття, щедротами Божими, повіддавайте тіла Ваші, як жертву живу, святу, угодну Богові; бо це розумне служіння Ваше». Я хотів би сказати кілька думок на рахунок жертви, таких як розумне служіння. Тільки я буду говорити про жертву не як ритуальний обряд, а як добровільний дар, або самопожертва. Звичайно, піднімаючи таку тему, я розумію що вона торкається безпосередньо кожного особисто. Я знаю, що більшість церковних аналітиків визнають, що ми живемо в час Лаодикійської церкви. Пам’ятаєте: «будь ревний і покайся»? Що це означає? Приблизно це означає, що церква ввійшла в таку собі фазу полярної довгої темної ночі. І Ви знаєте, що в цей час усі тварини залазять глибоко в свої нори і занурюються в довгий глибокий сон. Піднімаючи такі теми, можна натрапити на неприємність: когось розбудити. Але, брати і сестри, я би хотів в такому ж благальному тоні говорити на цю тему про жертву. Брати і сестри, кожне наше розумне служіння Богу обов’язково пов’язане з жертвою. Із самого початку, починаючи від Каїна, від Авеля, богослужіння було пов’язане із жертвою. В даному випадку апостол Павло говорить про вищу міру жертви, коли він говорить: повіддавайте тіла ваші в жертву. Як правило, ми жертву вимірюємо якимись грошовими одиницями. Але, в даному випадку, говориться про вищу міру жертовності. Він тут каже: повіддавайте тіла ваші в жертву. Ми чули, що в Україні йде війна, і весь народ став на захист своєї держави. Пенсіонери, старі, молоді жертвують на військових, на всі ці військові дії, вони жертвують фінансово, продуктами, своїм власним одягом. Не тільки це все йде з державного бюджету, але і простий народ власними коштами підтримує військо. Це називається жертвою, правильно? Але деякі із них сказали: «Нам цього мало!» І серед них є добровольці, які не просто жертвують своїми фінансами чи продуктами, а йдуть добровільно і підставляють себе, власне своє життя, йдуть на передову, утворюють добровольчі батальйони і там воюють. Тому є різниця між людьми, які воюють, самі себе віддають на цю жертву і між людьми, які просто підтримують вояків матеріально. Так от, є різна міра жертовності. В даному випадку говориться про вищу міру жертовності. Правда, ще є найвища міра жертовності. Пам’ятаєте, апостол Павло каже про те, що готовий за братів своїх, рідних йому по тілу, бути відлученим від Христа. Це є вища міра жертовності. Цей чоловік за свій народ, за свою націю готовий бути відлученим від Христа. А пам’ятаєте, ще один чоловік з національною такою свідомістю і патріотизмом сказав, що якщо Бог готовий вигубити мій народ, то викресли й моє ім’я з Книги Життя. Всі Божі люди ставали на захист свого народу. Вони завжди заступались за народ. Я не розумію таких людей, які поносять свій народ, відрікаються від своєї нації. Цар Давид говорив, що нехай його язик прилипне до піднебіння, якщо він забуде про Єрусалим. Ці люди завжди ставали на захист свого народу. Я недавно чув проповідь в одному місті: проповідник, сповнений такою собі духовністю і ревністю казав, що, мовляв, подивіться, що робиться за межами дому молитви, чому Бог не карає, чому не виливає свій гнів? Ісус би відповів на такі запитання: «Не знаєте якого ви духа». Божі люди заступались за народ. Ми знаємо історію про Йова. Друзі говорили йому, що Бог справедливий, і Він його справедливо покарав. А Йов сказав, що Бог його несправедливо карає. Чим же закінчилась ця історія? Бог каже, що вони не так правильно говорили про Нього, як Йов. Брати і сестри, заступатися – це благородно. А викликати гнів на людей – це не є дух Христів. Як Він каже: «Не знаєте якого ви духа!» Тому апостол Павло в даному випадку говорить про жертвенність: повіддавайте тіла ваші в жертву. Як я сказав, завжди розумне служіння супроводжувалось жертвою. Був Каїн і був Авель, і вони приносили жертву. Пам’ятаєте, Бог випробовував Авраама також на жертвенність: «Віддай Мені в жертву свого сина». Це неймовірно велика жертвенність. Але Бог саме цього забажав. У Новому Завіті Ісус Христос сказав наступне: «Хто хоче бути учнем Моїм і слідувати за Мною, якщо він не зненавидить батька і матір, дружину і своїх дітей, і навіть власне своє життя і не візьме свого хреста і не буде слідувати за Мною, той не може бути учнем Моїм». Це жертва. А що це означає? Ви знаєте, з самого початку християни були озброєні цією думкою, щоб слідувати за Христом і бути Його послідовниками,

учнями. Це означало взяти хрест свій. Що означало в той час, коли Ісус сказав взяти хрест свій і йти слідом за Ним. Звичайно в наш час хрест іноді асоціюється з куполами в церкві і золотими хрестиками на шиї. В той час хрест – це було (не що інше) як знаряддя страти, на якому розпинали людей. І коли Христос сказав взяти хреста свого, то це означало – озбройтесь цією думкою, що якщо ви слідуєте за Мною, рано чи пізно вас будуть розпинати на цьому хресті, якого ви несете на собі. І між іншим, всі апостоли якраз саме так закінчили своє життя. В тому числі й Іван був засланий на острів Патмос і там вмирав, як мученик Ісуса Христа. Це люди, які були озброєні цією думкою, щоб віддавати тіла свої в жертву. Слухайте, а що це означає: зненавидіти свою родину, своїх близьких заради Христа? Там в оригіналі так і написано – зненавидіти. Є переклад – хто полюбить батька і матір. Але в Євангелії від Луки в оригіналі написано – хто зненавидить. Так от, що це означало? Це так само, в буквальному розумінні, коли людей виводили в амфітеатри за часів Нерона і інших імператорів. Батько з матір’ю і дітьми стояли перед звірами, і люди їм казали, що вони ненавидять своїх дітей. Це була ненависть заради Христа. По відношенню любові до Бога це була ненависть навіть до своїх рідних. Я пам’ятаю недалеке своє дитинство. З такою свідомістю жили християни в недалекому минулому. І навіть скажу, по сьогоднішній день в таких країнах як Китай, Індія (я очевидець і знаю про що говорю) люди живуть з цією свідомістю повіддавати тіла свої в жертву. Вони свої тіла поставили на жертву. Ми належали колись до одної підпільної церкви в Україні. Мій батько був проповідником. Йому часто потрібно було виїжджати, бо він проповідував в інших містах і селах. Іноді звершував вечерю Господню. Він також зберігав церковну касу вдома. В той час не можна було тримати в банку ці гроші, це була кримінальна справа. І от, я пам’ятаю, в нас у шафі стояла така невелика сумочка, і батьки нею ніколи не користувалися. Ми спитали якось маму, чому вони не користуються цією сумочкою, що там є взагалі? А там була білизна, спідня одежа для тата. Вона сказала, що там одежа татова лежить. Ми випитували: для чого вона там лежить? Вона сказала, що нашого тата можуть арештувати в будь-який час. Тому на всяк випадок вона спакувала одяг, щоб тато міг взяти з собою. А якщо читати між рядками, то це означало, що люди в той час арешт сприймали як щось нормальне, з радістю (хоч вони не жили в патологічному страху арешту). Вони несли свій хрест і ставили своє життя на жертву. Вони готові були віддати своє життя. Так люди жили в недалекому минулому. Коли ми сьогодні говоримо про жертовність – це таке далеке. Для нас цей вірш як якась реліквія. Але люди по сьогоднішній день живуть і для них це є реальністю. Завжди жертовність була чимось таким, що ти відриваєш від себе. Це для тебе повинно щось коштувати. Якщо у Старому Завіті говорилося про десятину – це ніколи не була жертва. Десятина завжди називалась десятина. Це була дань. Все що поверх, то жертва. Мені часом здається, що ми іноді просто їдемо на якихось регулярних даяннях, церковні внески робимо, платимо за

електрику. А чи є в нас жертовність? Нехай кожний собі відповість: «А скільки я приношу жертви для Господа?» Пам’ятаєте цю історію, коли цар Давид прийшов до одного чоловіка по імені Ор, зайшов на його територію і сказав, що тут на цьому місці йому треба принести терміново жертву для Бога. Коли Ор побачив царя, та ще почув, що тут хочуть принести жертву для Бога, то він розчулився і сказав: «Царю, бери все, що бажаєш для жертовника і тварин моїх бери». Але Давид сказав, що не хоче приносити в жертву те, що нічого йому не буде коштувати. Він знав, що жертва це те, за що він повинен заплатити ціну. Брати і сестри, сьогодні ми маємо спільний жертовник з вами. Скажіть, будь-ласка, яку ціну ви заплатили за сьогоднішню жертву? Я іноді потерпаю, коли чую в останній час, коли стало прийнято називати людей, які приходять до церкви, прихожанами. В нас сьогодні поступово переходять наші богослужіння на православний стиль. Якщо у вас не було ніякої плати, то не чекайте вогню. Вогонь сходив на жертовник тільки тоді, коли на ньому була жертва. Кожного разу коли ми виходимо з богослужіння чимось незадоволені, з гіркотою, то, як правило, це результат того, що Бог не прийняв нашу жертву. Бо коли Господь приймає твою жертву і Його блага воля до тебе, ти обов’язково будеш виходити з цього місця задоволений, з миром і спокоєм, радістю. А коли не прийнята жертва, то ти стаєш на місце Каїна і дуже часто такі люди починають звинувачувати Авеля – поруч сидячого чоловіка – той винуватий, той, інший. Ти помиляєшся. Не звинувачуй Авеля в тому, що в тебе агресія після служіння. Скоріше всього це в тебе не прийнята жертва. Тому в тебе гіркота, образа, злоба. Пам’ятаєте, що зворушило Ісуса Христа? І завжди серце Боже зворушувала жертовність. Коли Він стояв у храмі і спостерігав, як в храмову казну кидали великі суми. А Він зауважив жертовність. Він побачив вдовину лепту, яка була для неї всім її пожитком. Це була не десятина, а це була жертва. Якщо ти є успішним бізнесменом, і ти на рівному місці легко заробляєш гроші і можливо на церкву віддаєш тисячі, то запам’ятай, Бог дивиться не на твої тисячі, не на твою суму, а дивиться на твою жертовність, скільки там є жертви в цьому всьому. Якщо гроші легко приходять, то ти легко їх кидаєш до церковного кошика. В одній церкві був організований гурток благодійності та милосердя. Вони допомагали своїм членам церкви, котрі в нужді. В якогось чоловіка померла дружина, а в нього було багато дітей. І от цей гурток вирішив їх навідати, можливо щонеділі приносити якісь продукти, харчі. І от одна дорога сестра дуже щиро прийняла це, як власне служіння. Вона багато готувала, все спакувала, потім власноручно привезла і віддала цій родині. Пізніше цей гурток звертався ще до одних людей, щоб ті приєднувалися до них і допомагали привозити продукти нужденним сім’ям. Але їм відповідали, що у них немає часу. Ті люди були багаті, вони сказали: «Ось вам 50 доларів, закупіть продуктів в українському магазині». Це нормально, брати і сестри. Але можливо це просто даяння. А скільки там було вкладеного твого серця? Яка різниця між даянням і жертвою? Пам’ятаєте жіночку, яка принесла алебастровий збаночок миру, котрий коштував триста динарів. Це річна середня зарплата того часу. І коли побачили таку велику трату, то люди були дуже здивовані. Але ця жертва зворушила Господа. Він сказав, що не треба ганити її, про неї будуть згадувати через дві тисячі років. Іноді молоді люди запитують в мене: чи ми можемо молитися в туалетній кімнаті чи в душі? Я думаю: чому задають такі запитання? Який їхній мотив? Як правило, такі питання задають ті люди, які не мають іншого часу для молитви, як тільки в душі, які можуть тільки на ходу служити Богу. Одна жіночка запитує: чому Бог не хрестить мене Духом Святим? Коли мию посуд – я молюся, на городі – я молюся, їду в дорозі – я молюся. А питання – чи є в тебе посвячений час для Господа, коли ти вже нічого не робиш. Жертва – час для Господа. А ми звикли служити Богу на ходу. Яку ціну сьогодні заплатили ви? Я знаю, яку ціну заплатив я. Коли в мене маленькі діти, а мені треба готувати проповідь. Я плачу ціну. Це в мене забирає не одну годину мого сну. Вночі я готую проповіді. Але я не жалкую про це. Це найкращі години мого життя, спілкування з Господом. Це є моя ціна. А яка твоя ціна за сьогоднішню жертву? Якщо немає жертви на цьому жертовнику, то не чекай вогню. Амінь. Василь Лавришин

№32, січень - лютий 2015 р.

Cтор. 3

HOW TO BE A MISSIONARY ON CAMPUS

Ever since I was a little girl, I’ve loved coming home from school and telling my parents all about my day. In high school, I would give them every last detail – from gushing about how delicious lunch was to complaining about the number of hours my homework would take. Now that I’ve graduated college, I still love calling them to tell them good news about a job opportunity or finding a beautiful budgetfriendly wedding dress.

If you think about it, we are all good messengers. We love to share the latest news with our friends and we want to tell our families when great things happen. As a Christian, it is an amazing privilege to be a messenger of the greatest news ever — the Good News of Christ!

We are called to be messengers to those around us — to share our faith and to lift up God’s powerful name. The importance of being a messenger is provided in Jesus’ Great Commission: Therefore go and make disciples of all nations, baptizing them in the name of the Father and of the Son and of the Holy

Spirit, and teaching them to obey everything I have commanded you. And surely I am with you always, to the very end of the age.” -Matthew 28:19-20 College is such a wonderful opportunity to reach out to those who do not know God because everyone is trying to figure out who they really are, what they are passionate about, and what their next few years of school and adulthood will look like.

Being a missionary on campus is both exciting and challenging as you step outside your comfort zone and reach out to new people. It is also rewarding for you and even more so for God, as His name is glorified through the sharing of your faith.

Today, I would like to share practical ways to be an oncampus missionary, drawn from my personal experience in college.

Be fully committed to Christ in your daily life.

When you are completely giving everything you have to God every day, others will notice.

People will see a spark in you that is so uncommon in the world, especially in the collegeage scene. Your devotion to your King will cause curiosity as others seek to know your reason for always being joyful regardless of the circumstances in your life.

Plus, being committed to your faith allows you to stay humble and to continue learning more about Jesus every day. You will be more able and willing to focus on others if your own relationship with Christ comes before anything else, because you will view others from His perspective rather than from a limited human perspective.

Be a missionary on campus through relationships with others.

Obviously it’s college and you will probably have a bunch of new friends within the first few weeks as you test out what college is all about. But having shallow relationships instead of meaningful, Christ-centered ones will not draw others closer to God. Evangelism begins through genuine relationship building.

If you are able to share your story of how you met Christ or be open and honest about your struggles through your journey with Christianity, others will be able to open up to you and trust you with their thoughts and questions.

Genuine relationships start with honesty and trust. My suggestion is to be involved at your school: join a Bible study and share your faith with the group, arrive to class a few minutes early and make small talk with your classmates, join a field hockey team or women’s club basketball or curling (Is that even a sport in college…?).

You never know when a simple “Hello!” can turn into a deeper

relationship with someone who needs Jesus in his/her life.

Most of your classmates probably do not know what a healthy relationship looks like.

Some of them may have never heard of Jesus Christ, while others may have forgotten about Him. That’s one reason why it’s extremely important to find ways to be a blessing to others. Simply sitting by a girl who is alone in the dining hall or helping a friend on crutches make it to class on time can make a world of difference.

Helping and loving others is our calling. If you can find ways to be like Jesus to people, the more likely they will desire the kind of relationship you have with your Savior.

Being a blessing can come in so many different forms. I’d like to encourage you to find a volunteer position around your school or draw encouraging verses on the sidewalk with sidewalk chalk. It’s an incredible faith-builder knowing you can make someone’s day without even realizing it.

Making sure you’re committed to Christ, building genuine relationships, and being a blessing to people are just a few of the many ways to be a missionary on campus.

My prayer for you is that this school year will be a period of spiritual growth that will cause you to fall even deeper in love with Christ. I pray that you find encouragement in pouring into others by imitating God’s love for you. Remember that we are part of the greatest story ever told, and that our role is to be Christ’s ambassadors! Be blessed!

“When we get tested, at times we immediately pray for the test to be over.

Instead, ask God to show you what you’re supposed to learn from this test & stop running from your development! That’s why you keep going around that same mountain!

Everybody is shouting for a breakthrough but nobody is willing to be broken”

№32, січень - лютий 2015 р.

Cтор. 4 Письмо-обращение к труженикам христианской миссии «Ebenezer» Вот закончился четырнадцатый год двадцать первого столетия. Для Донбасса Украины он был особенным. Год, который показал разницу между мирной жизнью и войной. Ещё рвутся снаряды на украинской земле, и горе посещает дома людей, но жизнь в военное время продолжается. Многодетная семья Кириленко из города Луганска, что на Донбассе, пережила в этом году очень большие потрясения. Полностью нарушен

Господь царствует! Брат Юрій з Донбасу, свідчення якого ви читали в минулому випуску газети «Відродження», знову приїхав на Полтавщину, по дорозі в Диканьку на різдвяне богослужіння він відвідав нашого кореспондента в Миргороді, щоб особисто передати через місію «Ebenezer» щирий християнський привіт і подяку братам і сестрам в діаспорі США за надану допомогу церквам на Донбасі. Читайте нижче його розповідь. «Только благодаря спонсорской помощи извне Донбасс сегодня выживает. На линии фронта особенно тяжело. Например, я знаю, когда обычную питьевую воду там меняют на солярку (1:1). Привёз двести литров воды, взамен двести литров солярки. Людям нечего пить, есть, много случаев голодной смерти, дистрофии. Последние месяцы я вынужден был жить в Запорожье и видел, когда привозят туда беженцев из Донбасса, то они хлеб просто разрывают на куски и тут же едят. Положение действительно бедственное. Благодаря постоянной помощи жителей западных областей Украины, из-за рубежа, люди на Донбассе не умирают с голоду. Когда приходит с западной Украины фура с помощью, её содержимое разгружается на территории Украины, вблизи линии фронта, а потом легковушками братья по чуть-чуть развозят груз по церквям, по точкам, где есть нужда. Я очень благодарен за помощь, которую постоянно собирают и передают из многих церквей Украины на Донбасс. Также я весьма благодарен за оказанную помощь вашей миссией. И надо сказать – своевременную. Когда была особая нужда на одной из зон в Енакиево, для пожизненно заключённых, эта колония в буферной зоне и практически лишена помощи извне. Часть средств мы передали именно туда, братьям. Мы продолжаем тру-

обычный уклад жизни. После боевых действий в том районе, где проживает семья, разрушен их дом, как и большинство других домов. Но благодаря вашей отзывчивости, дорогие друзья, вашей финансовой поддержке стены дома и крыша восстановлены до морозов и теперь зима со своими морозами и разрушительным льдом не страшна для строения. К слову сказать, в этом посёлке восстановлен пока только один дом. Дом многодетной верующей в Господа Иисуса Христа семьи, дом Кириленков. Для мира это есть огромное свидетельство заботы Божией. И Ваша помощь и помощь местных братьев и сестёр во Христе с дружной работой на стройке разрушенного дома, с мирным стуком молотков, с мирным шумом работы бетономешалки, с пением христианских псалмов во время работы, приводило неверующих людей в это страшное военное время в великое умиление и явилось истинным свидетельством любви Божией. Слава великому Богу! Ещё много нужно средств и сил, чтобы восстановить жилую пригодность дома. Капитальное строение отремонтировано, но внутренние работы пугают своей реальностью. В доме, который был на линии огня во время боевых действий, прятались водиться в зонах и оказывать посильную помощь поместным церквям. Трудности есть постоянно, я внесён в «чёрные списки», но, несмотря на это, вот через несколько дней поеду в Запорожье, где меня ждёт жена, и уже мы вместе повезём гуманитарный груз, собранный поместными церквями в Запорожье, на Донбасс. Бог мне открыл, что можно ехать. В каждый пакет мы положим Евангелие и будем раздавать жителям Донбасса. Планируем посетить Пески, Авдеевку, там особенно тяжело, идёт постоянная бомбёжка. Если даст Бог, ещё сделаем там фотографии и вам пришлём. Молимся, верим, что Бог нас сохранит. Молитва решает все проблемы. Четырнадцать внуков там у меня молятся, братья на зонах молятся, в церкви, в реабцентре молятся. Говорят мне: приезжай, хватит быть в отпуске! Ну, а если Бог и допустит смерть, на всё воля Божья, это лучшая участь. Хочется, конечно, ещё потрудиться для Господа здесь. Страшно ли мне ехать? Страшновато, но, а что делать? Я посмотрю на месте, как нам дальше быть, хочеться верить, что скоро будет развязка в сложившейся ситуации на Донбассе, если же не будет возможности мне вернуться домой и остаться там, то буду переселяться сюда, на Полтавщину, вот, например, мне понравился посёлок, что мы проезжали по пути к вам, если там нет церкви, то, даст Бог, будем трудиться, если примете меня здесь. Хочу заметить, что, несмотря на неимоверные трудности, в каждой зоне Бог сегодня пробуждает духовно народ. На каждом воскресном служении по 4-5 человек каются, даже знаю, когда 12 человек сразу покаялось. Братья стараются оказывать помощь в колониях, что остались на оккупационной территории. Один брат Володя из Енакиево открыто ездит на бусе ярко-красного цвета с надписью спереди: «Господь царствует!» На одном из блокпостов эта надпись задела дээнэровцев, его арестовали, бус конфисковали. Когда решали его вопрос, то за него вступился российский офицер, говорит, что вы вцепились в эту надпись, если Господь царствует, кто

оружённые люди, которые стреляли в своих противников, противоположная сторона стреляла в них: и со стрелкового оружия, и работала артиллерия. Когда убирали мусор, вынесли огромное количество стреляных гильз, осколков от мин и снарядов. Во дворе не было ни одного «живого» места, всё было иссечено осколками и пулями. Но прошло время и уже стоят отремонтированные стены и крыша радует своей новизной, и на этом месте будет жить и славить Господа многодетная семья Кириленко Виктора, служителя местной христианской церкви. Сейчас они рядом, сейчас они отстраивают свой дом. Дорогие друзья, просим Вас, поддержать финансовое участие для ремонта внутреннего помещения дома. Да благословит Вас Великий Бог! Поздравляем Вас со светлым праздником Рождества Христова и Новым Годом. Желаем всем мирного неба и счастливых и уютных домов, в которых будут жить ваши семьи и любовь Божия! Гарбузюк Василий, епископ ХВЕ в Луганской области Беляев Виталий, пресвитер ХВЕ, г. Северодонецк

Дорогие друзья, приветствуем Вас всех любовью Господа нашего Иисуса Христа!!! Примите сердечные поздравления со светлым праздником Рождества Христова. Бог мира и благодати да пребудет в Ваших сердцах, Ваших домах и семьях. Пусть Бог в эти праздничные дни особо благословит Вас своим Божественным присутствием , наполнит Вас радостью и любовью. Благодарим Господа и Вас за ту помощь, которую Вы оказали семье нашей сестры Ирины Гонтарь. Из предыдущего письма Вы знаете, что воды не было даже во дворе, воду носили из колодца на улице. Те-

Приветствуем Вас, дорогие братья и сестры в Господе Иисусе Христе, работники миссии "АвенЕзер". Поздравляем Вас и Ваши семьи с Рождеством Господа и Новым Годом. Желаем Вам обильных Божьих благословений, мирного неба и угодных в жизни плодов нашему Господу. Пересылаем Вам фото отремонтированных стен и крыши дома Кириленко Виктора, а также состояние дома внутри. Мы и семья Кириленко очень благодарны Господу и Вам за оказанную помощь! Благодарственные письма тут же. Да благословит Вас Господь Бог! С уважением, Виталий Беляев

перь рядом с домом пробили новую скважину, установили станцию, сделали сливную яму. В доме есть вода, семья продолжает делать ремонт, оборудовать ванну. Денег хватило не только выполнить эти работы, но и Бог так устроил, что семья приоб-

рела корову по очень сходной цене и сено. Теперь дети обеспечены ещё и молоком. Семья очень довольна таким устройством. Просят передать благодарность всем, кто пожертвовал средства на их нужды. Александр Семененко, пастор церкви пос. Тошковка против этого? Его отпустили. Он так и продолжает ездить с этой надписью. Вот недавно посетили 52-ю колонию, братьев с особого режима, привезли

им продукты, провели богослужение. Вам передают привет. Когда приеду домой, лично тебе позвоню, расскажу, как доехал».

№32, січень - лютий 2015 р.

Cтор. 5

Дякуємо вам, що не залишили нас без свята!

Для церкви в Полтаві свято Різдва – добра нагода розповісти про Ісуса Христа, для чого Він народився, яке відношення Його народження має до кожної дитини, з якою члени євангелізаційної групи мали зустріч впродовж святкових днів. Ми з сестрами та братами нашої церкви заздалегідь готувалися до зустрічі з дітьми. Писали сценарій, шили костюми та молилися, щоб Бог дав нам добру нагоду і можливості потрудитися в ці різдвяні дні. Ми молилися й просили на добро, а якщо просити на добро, то Слово Боже запевняє, що дасться вам (Як. 4:2). Бог відповів, за що вся слава Господу! Щиро дякуємо Богові за отримані кошти від вашої місії, на які ми змогли придбати необхідні подарунки дітям-сиротам. Бог дав можливість нашій групі у 5 районах провести свято Різдва: смт. Чутово, с. Кротенки, с. Макухівка, в будинку-інтернаті для дітей-інвалідів в смт. Нові Санжари, в Полтавському інтернаті.

На цих святкових зустрічах побувало багато дітей і дорослих також. Щоб не бути голослівною, я спеціально запитувала в дітей та дорослих про їхні враження. Ось декілька відповідей. Підходжу після програми до хлопчика Сашка, йому 9 років, запитую: «Сашко, що тобі сподобалось на святі?» Відповідає: «Ігри, подарунки, різдвяна історія». «А що ти навчився сьогодні?» «Навчився говорити з Ісусом, знаю, що Він мене чує і мені відповідає!» «А що ж Він тобі говорить?» Сашко каже: «Ісус відповідає, що Він завжди зі мною, і мені допоможе». Погодьтеся, що заради такої однієї відповіді варто провадити такі заходи. Дивлюсь у коридорі, біля дверей, чекає дитину мама, підходжу: «Доброго дня, у вас дуже приємний і привітний син, дякую, що привели його на свято». «Це я вам дякую, що зробили свято для наших діток, їм так потрібно знати про Бога...» відповідає мама, а голос тремтить від

хвилювання. О, як потрібно знати про Бога й дітям і дорослим! Ми віримо, що Слово Боже, яке сіється в дитячі серця, проросте і принесе плід і для їхніх батьків. В одному районі клуб здали в оренду під тренажерний зал, телефоную до завклубом, пропоную: «Давайте проведемо у вас в клубі різдвяне свято, багато ж дітей в районі». Відмовив, бо тренажери ніхто пересувати не буде... І тоді ми вирішили заходити в будинки, де є діти. Для багатьох дітей той вечір справді був святковий, коли їх вітали з Різдвом і вручали подарунки. Декотрі батьки тих дітей уже відпочивали, бо «зелений змій» їх дуже втомив, а діти були залишені самі на себе (і це практично кожна друга сім’я!). Слава Господу, що Він не обійшов цих дітей стороною... В іншому районі ми вже домовилися провести свято в клубі, а там проживають багато циган. Там сім’ї дуже бідні та багатодітні, для них у цьому році навіть державна соціальна служба ніяких подарунків не виділила. Приїхали до клубу, ставимо апаратуру, готуємося, підійшов час проведення свята, дітлахів як горохом до клубу насипало, йдуть і йдуть. Дивишся в їхні очі і розумієш, що для них це справді свято, як світло в кінці тунелю, і нехай це Світло засяє спасінням їхніх душ! Щиро дякуємо Богу, що дав нам потрудитися для Його слави! Ось ще декілька відгуків дітей: «Мене звати Сніжана, мені 8 років. Я дуже рада, що на зимових канікулах до нас у село приїхали дуже добрі люди, які розповіли нам про Різдво.

РІЗДВО ДЛЯ ДІТЕЙ-СИРІТ в СОРОЧИНЦЯХ Щиро дякуємо усім братам та сестрам, церкві Христовій, хто прийняв участь у ці святкові дні Різдва Христового у служінні дітям-сиротам, дітям з малозабезпечених сімей, вихованцям інтернатів. Завдяки коштам, що надала місія «Ebenezer», були придбані чудові різдвяні подарунки і проведені святкові заходи в дитячих закладах Полтавщини. Зокрема дирекція Великосорочинської загально-освітньої санаторної школи-інтернату висловлює щиру подяку усім жертводавцям за отриману допомогу. У школі нині навчається 152 дітей з малими і неактивними формами туберкульозу, які проживають в неповних та малозабезпечених сім’ях, діти з не-

ПОДЯКА ВДОВИ

Дорога місія «Ebenezer», мир вам. Брати і сестри у Христі Ісусі. З великим християнським привітом до вас сестра Вікторія і мої діти: Андрій, Євгенія, Вася. Ми дуже вдячні всім вам, дорогі, за вашу фінансову підтримку, яку ви нам надали. У Біблії написано: «А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком…» (2 Кор. 9:8). «А Той, Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу, нехай дасть і примножить ваше насіння, і нехай Він зростить плоди праведности вашої, щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку»(2 Кор.

9:10). Я, коли прийшла до Бога і прийняла Його в своє серце, зі мною в житті багато чого почало відбуватися. Бог багато в чому почав змінювати мене зсередини. З Наталією, сестрою мого покійного чоловіка, через телефонний зв’язок близько години часу ми щовечора молимося, читаємо Біблію,

благословляємо одна одну, наші родини, інших братів і сестер. Одного разу Господь поклав на серце Наталії через Духа Святого про те, щоб ми помолилися з нею за наш дім. Ми читали місця Писання з Біблії, де написано, що Отець Небесний – Бог і суддя вдовам і сиротам, що Він дає доми, яких ми не будували, сади, яких не садили, колодязі, яких ми не копали, поля, які не засівали – тим, хто з вірою приходить до Нього і з подякою. «Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі! Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них» (Мт.

18:19-20). А без віри догодити Богові неможливо. Ми щодня дякували нашого Отця Небесного за дім, якого ще не було і по молитві нашій дім тепер у нас є. Наша сім’я щодня дякує (і будемо дякувати!) Богові за ваше насіння, яке ви посіяли нам. Нехай вони вам повернуться в 30, 60, 100-кратних розмірах від вашого даяння. Миру вам, благодаті, любові! Божих благословень у ваших домах. Подяка нашому Отцю за ремонт цього дому, віримо і

Раніше я думала, що це свято святкують тільки дорослі люди, а після свята я дізналась, що це свято для всіх людей, це день народження Ісуса Христа - і ми всі, я і мої друзі, разом робили листівку, подарунок для Ісуса». «Добрий день. Мене звати Василь, мені 11 років. Я дуже дякую всім добрим людям, які приїхали до нас в с. Макухівка і провели для нас свято Різдва. Для мене воно було особливим. Я дізнався, що Різдво – це не накритий стіл і не подарунки, це день народження Ісуса Христа – Сина Божого. Тепер я точно знаю, що це дуже велике свято для всіх людей». «Я – Аня, мені 9 років. Мені дуже сподобалось свято, яке нам проводили добрі люди в нашому клубі с. Макухівка. Для мене це свято відкрило багато таємниць – народився наш Спаситель». А ось відгук однієї мами: «Від імені всіх мам нашого села хочемо подякувати всім людям, які зробили для нас і наших діток свято. І по-дитячому змогли їм розповісти про день народження Ісуса Христа, що Ісус – Спаситель всього людства. У нашому селі багато українців, циган, мадяр, всі ми зібралися в клубі, раділи, як діти, разом з нашими дітьми грали в ігри, дивилися Різдвяну постановку, робили привітальну листівку нашому Імениннику – Ісусу. Поспілкувавшись з цими віруючими людьми ми всі зробили висновок, що ми завжди можемо спілкуватися з Ісусом через молитву. А нам, як мамам, є за кого молитися, бо маємо багато дітей. Щиро дякуємо, що не залишили нас без свята». Анжела Мізік, відповідальна за організацію різдвяних свят для дітей, м. Полтава

благополучних сімей. Відповідно, ці діти потребують значної допомоги, тому що при сучасній ситуації, що склалася в Україні, зокрема у зв’язку з воєнними діями на Сході України, матеріальне забезпечення інтернатів бажає кращого. Школа виживає переважно за рахунок спонсорської допомоги. Ось цитата з подячного листа директора школи-інтернату с. Великі Сорочинці: «Ми щиро, від усієї душі, вдячні за отримані різдвяні подарунки (дитячі речі, миючі засоби) від вашої місії, передані через церкву м. Миргорода. Ви виконуєте дуже потрібну місію, допомагаючи дітям у цей складний час. Ми завжди раді бачити Вас у нашій школі, завжди чекаємо Вашої допомоги. Хай благословить Вас Бог за милосердя, небайдужість, за добро!»

дякуємо, що гроші у нас є, вони приходять до нас на всяке добре діло і на те, що ремонт буде повністю закінчений. Багато сусідів у нашому селі питали, де ми беремо гроші на все? Я відповідаю: Бог дав! Дякую Тобі, Отче, за всі фінанси, які були виділені на нашу сім’ю. Спасибі вам всім величезне, що ви є, Божа дружна сім’я! З Різдвом вас Христовим! Христос народився! Славімо Його! Ми всі чекаємо це свято. Просимо всіх вас, щоб помолилися за нашу сім’ю, за моє здоров’я. 5 січня мені в Полтаві будуть робити операцію з видалення фіброми гортані. Я вірю у зцілення й одужання. Слава Богу! Алілуя! Віддаємо славу нашому Господу, бо Він гідний хвали. Спасибі Отцю Небесному за всіх братів нашої церкви, хто взяв участь у ремонті нашого будинку. Особливо братові Геннадію, який приділяв особливу увагу у розпорядженні фінансами на покупку всього, що купили в наш дім і в ремонті. Будьте всі благословенні, в своїх оселях, Ангелами - хранителями у всіх дорогах ваших, при вході і виході, благословенні ваші гаманці та комори. Слава Отцю і Сину і Святому Духу. Амінь.

№32, січень - лютий 2015 р.

Cтор. 6

ДОСКОНАЛЕ ТВОРІННЯ

– Природознавство – справді захоплююча наука, – сказав Костик. Він розмальовував макет риби для наукового ярмарку у школі. – А знаєш, що риба може жити на великiй глибині тому, що тиск всередині її тіла такий самий, як і тиск всієї маси води? – запитав він.

– Це справді дивовижно, – погодився тато.

– Мій вчитель називає це дивами природи, – додав Костик.

– Це частина природи, і справді диво, – погодився тато, – але зовсім не в тому значенні, яке має на увазі ваш вчитель. Бог, творець природи, все це уважно запланував саме таким чином. Може, ти знайдеш спосіб продемонструвати це у своєму науковому проекті?

– А як я зможу це зробити? – запитав Костик. Тато хвилину подумав, а потім взяв відро з кубиками і подав його Костикові.

– Висип на підлогу, – наказав тато.

– Висипати Оленчині кубики? – здивувався. – Ну, гаразд. Кубики безладно посипалися на підлогу. Тато подивився на них.

– Недобре, – сказав він, зібрав кубики знову у відро і подав Костикові, – ось, зроби це ще раз. Костик знову висипав кубики на підлогу. А потім ще раз, ще і ще раз. Кожного разу тато хитав головою, збирав кубики і просив повторити процедуру.

– Скільки ще ми будемо займатися цим?

– Розумієш, я хочу, щоб кубики склалися в замок, – пояснив тато, знову збираючи кубики, – з баштами і підвісним мостом.

– Тату! – вигукнув Костик. – Викресли мене з цього проекту. Цього ніколи не станеться!

– Чому? – запитав тато.

– Це просто неможливо, – відповів Костик, – кубики треба акуратно скласти, щоб вийшов замок, і навіть тоді я не впевнений, що з цього ми зможемо зробити башточки і підвісний міст.

– Звичайно, ти правий, – усміхнувся тато, – дивись, навіть для того, щоб створити щось просте, треба все уважно спланувати. Подумай, як досконало треба було все спланувати, щоб створити цілий світ, зірки, ріки...

– І океани, і цих риб, правильно? – продовжив Костик. Він відклав свою намальовану рибу. – Можна я візьму ці кубики завтра до школи? – запитав Костик. – У мене виникла нова ідея для наукового ярмарку.

БАЖАННЯ Слово Господнє читаю щоденно. Як же без нього я? Навіть не мислю. В грішному світі, що є коло мене, Хочу, щоб серце було моє чисте. Часто стаю на коліна й молюся, Скільки дано і на наснаги, і хисту. Душу свою довіряю Ісусу Хочу, щоб серце було моє чисте. Може, я лан засіватиму житом? Стану пілотом, а може, й дантистом?... Буду добро на землі я творити. Хочу, щоб серце було моє чисте.

«І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив» (Буття 2:2).

КРОСВОРД «СТВОРЕННЯ СВІТУ»

ЩО ДУМАЄШ ЄШ ТИ?

Може, твій шкільний ий вчитель думає, що Біблія – це просто итель казка? Може, твій вчитель або твої друзі вірять, що цвіт виник внаслідок еволюції? Є багато фактів, що заперечують еволюцію. Піди у церковну бібліотеку, або звернися до свого пастора, і ти знайдеш щось, що допоможе тобі поділитися правдою зі своїми друзями.

1

2 3

4 5

6

7

8

9

«Він (тобто Бог - ред.) над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив!» (Біблія, книга Йова, 26:7) 10

ПО ГОРИЗОНТАЛІ: 3. І створив Бог ………………. великі (Буття 1:21) 6. І створив Господь Бог людину з пороху ………… земного (Буття 2:7) 7. І назвав Бог твердь «…………….», і був вечір, і був ранок (Буття 1:8) 8. І ……………………. життя вдихнув у ніздрі ії (Буття 2:7) 9. І Він відпочив у дні ……………….. від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив (Буття 2:3) 10. На початку Бог створив небо та землю. А земля була ……………….. та порожня (Буття 1:1-2) ПО ВЕРТИКАЛІ: 1. І сказав Бог: «Створімо ……………….. за образом Нашим, за подобою нашою» (Буття 1:26) 2. Нехай земля вродить ………………. , ярину, що насіння вона розсіває (Буття 1:11) 4. Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай ……………….. на землі (Буття 1:22) 5. І вчинив Бог світила …………………………. (Буття 1:16)

№32, січень - лютий 2015 р.

Cтор. 7

ХТО ТВІЙ БЛИЖНІЙ?

«А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо. Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро...» Гал. 6:9-10 «А ви, браття, не втомлюйтеся, коли чините добре!» 2 Сол. 3:13 На тлі воєнних подій, що проходять нині в Україні, створилися нові умови для євангелізаційної, благодійної праці церкви. Сотні і тисячі поранених бійців перебувають на тривалому лікуванні в багатьох лікарнях і госпіталях України. Так, як це переважно молоді хлопці, біля них тривалий час (по декілька місяців) перебувають їхні матері в умовах, які бажають кращого. В Україні значно погіршилася економічна інфраструктура, триває масове зубожіння населення. Держава через воєнні витрати і значний спад економіки перебуває на грані дефолту. Інтернати, сиротинці, школи, лікарні, одинокі престарілі люди, інваліди залишені на самовиживання. Хто, як не церква, потурбується й проявить милосердя таким людям? Принаймні це її завдання, Заповіт Ісуса Христа для кожного, хто носить звання християнина. Ось розповідь служителя церкви зі Львова, Олександра Боєчка, про те, як в сьогоднішніх умовах можна служити Богу і людям.

Ще в 2000 році ми розпочали у Виниках будівництво і реставрацію приміщень колишньої розформованої військової частини. Спочатку планували ті приміщення суто для дітей, тільки-но підготували кімнати належним чином, як почалися трагічні події на сході України. До Львова спочатку потягнулися біженці з Криму, а потім з Донбасу. На даний момент у нас тут проживає близько 80 осіб, крім цього у цьому християнському комплексі проходять реабілітацію колишні алкоголіки та наркомани. Тепер є плани закінчити ремонт ще одного будинку, тоді ми зможемо туди поселити ще 30 осіб. Це один напрямок праці нашої церкви. Інший з’явився у Львові. Наш дім молитви знаходиться так само на території колишньої військової частини. І там поряд військовий госпіталь, де зараз перебувають на тривалому лікуванні тяжко поранені бійці з зони АТО. Ми знаходимося найближче до цього госпіталю і мусимо приймати активну участь у лікуванні, я би сказав – в подальшій долі поранених солдатів. Ми прийняли це, як наказ Ісуса Христа. Зазначу наступне: спочатку ми потрапили у відділення реанімації. Ми не казали, якої ми віри, не питали дозволу молитися, ми запитували головного лікаря: які потреби? Там лежали солдати між смертю і життям. Там було 15 таких поранених. Щоб ця дитина вижила, їй потрібно не менше 3000 гривень на день на всі препарати. До нас часто приїжджають гості з-за кордону, я одразу прошу: «Браття, якщо маєте пару лишніх грошей, допоможіть врятувати ще одне життя». Таким чином ми надали допомогу декілька раз, після цього лікарка, зав. відділенням реанімації, десь після наших третіх відвідин розповіла про те, як вона знайшла дорогу до Бога. У них лежав декілька днів хлопчина на межі смерті, як лікар, вона розуміла, що ніякі ліки, операції йому не допоможуть, а їй його було так шкода, що вона зробила те, що не робила раніше: вона стала кликати до Бога, хоч раніше ніколи не вміла молитися. Вона просила Бога залишити цього хлопчика при житті, і він не помер. І лікарка зрозуміла, що Бог справді є і відповідає на молитви. Коли ми попросили у неї дозволу помолитися, вона дозволила і потім сказала: «Не знаю якої ви віри, але я так само молюся, як і ви, тому ходімо зі мною, будемо молитися, у нас ось ще один поранений хлопець в комі, який може не дожити до ранку…». Через два дні вона потелефонувала нам і сказала, що наш Бог робить чудеса: той хлопець

(Саша Мичковський з міста Бердичева) не просто прийшов до тями, а відкрив очі, сів на постелі і попросив їсти. Його перевели у відділення нейрохірургії. Тепер ми постійно його навідуємо і надаємо допомогу, як матеріальну, так і духовну. Насамперед, ми віримо Богу, не гроші, а щира молитва залагодить ці болі. А там тяжко страждають. Наприклад, один герой України, Руслан Філіпсонов, родом із села Жовтанці,

у нього під ногами розірвався снаряд, який він фактично накрив своїм тілом. Він увесь нафарширований осколками. Ноги нижче колін у нього без тканини, самі кістки. Він так кричить від болю, що моторошно чути: знеболюючі не допомагають. Другий солдат Сергій Загасайло з міста Добротвір, отримав поранення установкою «Град», такий отвір у спині, що кулак можна пропхати, а спереду снаряд розірвав всю черевину. Дивно, що він залишився живим. Він вже переніс близько 40

операцій, ще мабуть потрібно зробити десять. Йому ще треба ламати ноги і руки, тому що раніше не могли робити операцію, а чекали, щоби зажили нутрощі. Як тільки у нього відновиться травлення, тоді йому почнуть складати ноги і руки.

Ще інший хлопець Ігор Гордійчук отримав страшні поранення, єдиний залишився живим, всі інші члени його групи (19 бійців) загинули. Його мама каже, що він буває в страшній депресії, картає себе, задаючи запитання: чому саме він залишився жити, а всі інші загинули? Напевно, що у свій час при слушній нагоді ми зможемо дати йому відповіді. Такі ось діти в цьому госпіталі з тяжко пошматованими тілами, так само й душами. Ми пройшли вже всі палати, не було байдужих. Біля тих солдатів сидять матері (декотрі вже по півроку), сплять на розкладачках. Ми плануємо вже ось зараз допомагати їм і хоча б надавати раз на день гарячий обід при нашій церкві, бо ті ж матері не на балансі госпіталю. Ось нещодавно до нас приїхали брати-поляки. Я запропонував їм відвідати госпіталь. Вони побачили то все і запитали: чим вони можуть допомогти? Вони мали сумнів, чи пожертвувані ними кошти підуть по призначенню. Раніше я приводив одного француза, також свого старшого брата, ті без зайвих запитань просто віддали кошти завідуючій реанімацією. Тоді лікарка повела тих поляків до аптеки, показала книгу, пояснила, що ось вони беруть ліки в борг, бо треба негайно лікувати, а коштів на ліки нема, тому в аптеці видані ліки записують у боргову книгу. Потім вони шукають волонтерів, щоб хоча б частково покрити ті борги. Аптекарка відкрила книгу і пояснила, що на сьогодні боргу реанімації 18 тисяч гривень. Вона запитала поляка: скільки він хоче внести коштів? «Ну, двісті злотих…» (це приблизно 1000 гривень). Вона закреслила три препарати на цю суму, пробила на касовому апараті цю суму і віддала тому поляку офіційний чек. Він збадьорився і сказав, що хоче докладно в Польщі розповісти, як саме працює волонтерська служба в Україні. Потім я відвіз того поляка Зеника у Виники. Він став свідком, як декілька людей (як то кажуть волонтери з вулиці) принесли продукти. На запитання, як вони опинилися тут, вони сказали, що одного разу вони підвезли переселенця, який тут проживає, і він розповів, що тут живуть такі люди і діти, які потребують допомоги. Так, буквально упродовж години, той поляк у двох випадках побачив, як працює волонтерська служба в Україні. І що ж ви думаєте? Виявляється той брат у Польщі не на

останньому місці в братстві церкви адвентистів сьомого дня. Він зібрав братів і вони вирішили цілою групою приїхати до нас вже з конкретною допомогою: їхня церква готова взяти на довготривалу підтримку п’ятьох важкопоранених солдатів. Ось так буває, що одне вчасно сказане слово відкриває суттєві канали Божої допомоги. Бог посилає конкретних людей, з нашого боку треба то побачити. Коли весною минулого року Львівська обласна адміністрація оприлюднила список героїв Львівщини, що загинули на Майдані в Києві, я побачив там свого односельця (село Сокільники): молодого чоловіка Андрія Дигдаловича. Він відважно надавав допомогу пораненим на Майдані, коли він повз з носилками до одного пораненого, куля снайпера влучила йому в голову. Бог поклав мені бажання допомогти вдові Наталі, дружині Андрія. Я сказав братам у церкві, ми зробили церковний збір і ті гроші я віддав вдові. Вона мені потім розповідала, що спочатку дивилася на нашу допомогу з недовірою. Родина Андрія походила з греко-католиків. Вони ставилися до нашої церкви з упередженням. Потім я їй приніс ще продуктову допомогу, вітаміни. Наталя була дуже виснаженою і потребувала вітамінів. Потім її дітям ми знайшли спонсора в Канаді, і її діти почали отримувати щомісяця великі пакунки продуктів. Вдова Наталя свідчила, що через її хату пройшли десятки обіцяльників, які багато чого обіцяли, але по суті саме наша церква стала першою, хто їй реально допоміг. Хочу зробити маленький висновок: йдіть, навіть якщо немає коштів, немає з чим в руках йти до нужденних, але головне, щоб було у серці. Якщо щире серце, наповнене любов’ю Христа, спішіть робити сьогодні добро. Погляньте навколо, ви обов’язково побачите того, хто потребує саме вашої допомоги. Потім Бог відкриє двері в багатьох напрямках і надасть необхідні кошти. Післямова: Нещодавно головний лікар у Львові попросив нас: «Чи не можна в стінах вашої церкви зробити нараду лікарів по наданню першої допомоги?» Ми погодилися. Вони провели все, що потрібно було. Тепер для нас фактично відкриті двері в будь-яку лікарню міста. Варто не стояти осторонь, таким собі спостерігачем і духовним критиком, боячись торкнутися нечистого, як фарисей, а варто самому шукати ближнього в нужді, подібно доброму Самарянину, шукати усі прийнятні засоби, щоб Бог відкрив двері до людей, для проповіді Євангелія.

Р. S. Перечитуючи інтерв’ю нашого кореспондента з О. Боєчко, мимоволі напрошується запитання, як у Ігоря Гордійчука: а чому він залишився живим, а інші загинули? Якщо комусь і даний ще шанс жити, то чи не для того, щоб ми могли піти і засвідчити цим людям про вічне життя та спасіння. Хто це зробить? Хто може допомогти, щоб це стало можливим? Щоб не тільки словом, але й ділом можна було сказати, що їх полюбив Бог і дав ще шанс. Шановний друже, чи у твоєму місті немає тих, хто поранений, інвалід, вдова, сирота? Дозволь Богу через тебе обійняти таких, допомогти їм втерти їхні сльози. Війна – це страшна річ, і нам на землі ніколи не розібратися в цьому хаосі, але разом з тим це той час, коли люди зовсім інакше дивляться на своє життя і вічність. Коли Бог кличе нас через це свідчення до праці, нехай ніколи наше серце не буде черствим до Його поклику. Будьте благословенні!

№32, січень - лютий 2015 р.

Cтор. 8

Укр.-Англ. Біблія / Ukr.-Eng. Bibles 5A-$79

4A-$79 1A-$49

2A-$85

3A-$95

2B-$85

3B-$95

$15

Більш детальну інформацію про Біблії дивіться на нашому сайті: www.cmebenezer.com om

$10 $13 Строчки на белом листе

$10

$13

CD Мамочкаа моя

$10

Збірка християнських их пісень проо Извлекая Драгоценное из ничтожного маму. 19 пісень на диску ку В сборнике «Извлекая драгоценное из ничтожного» описаны события и свидетельства братьев-узников, которые были и происходили в 1940-85 годах. Если бы записать всё, что они рассказывали и свидетельствовали, была бы о каждом из них толстая книга! Многие умерли и полезные уроки жизни унесли с Сирота CD D собой! Если бы остались Аудіо-диск. записаны эти уроки жизни, Збірка пісень про дітей ей -сиріт -сиріт -си -с испытаний и искушений и победы во Христе! Это было бы очень полезно для современного молодого поколения прочитать и изучить эти уроки! Не только побед во Христе, но и уроки искушений и поражений! Чтоб не повторять ошибок старых поколений, нужно учиться на ошибках других! Некоторые пустыни искушения в этом сборнике вкратце записаны!

Проповідник Полум’яні серця справедливості Історії про ціну Сборник стихотворедокументальний Сборник стихотворе- ний Веры Кушнир віри восьми жінок із Це біографічний роман суний Веры Кушнир підпільної церкви. часного українського письменника Сергія Порфировича Рачинця про його земляка, видатного українця зі світовим іменем, пастора Олексу Гарбузюка.

Погасшая свеча

$10

$15

$15 Дорогой ценой Христина Рой Укр./ Рос.

Роман о пути людей к Иисусу Христу, к признанию Его своим Господом и Спасителем. На примере жизненных ситуаций автор показывает истинность евангельских заповедей о любви к Богу и ближнему, о прощении и необходимости всегда и во всём обращаться в молитве к Богу и только в Нём искать утешение и опору в жизни.

$15 «Истинные герои,, или Люди, которыее изменили наш мир»

Харольда Сейлы Сто поучительныхх историй из жизни не-обычных людей. В ней й мастерски обрисованы ы образы подлинных геро-ев и те качества, которыее их характеризуют.

$7

Помни весь путь, которым вёл тебя Господь, Бог твой

$9 Чудова зірка Вірші для дітей

Збірка християнськихх віршів та віршованих зага-док для дітей молодшого таа середнього шкільного віку

УВАГА!

Это интересная богатая на события биографическая книга, в которой автор Пётр Извук подробно повествует о том, как Бог хранил верных Своих детей в период гонений и преследований

Elena

$17

After losing her father, young Elena was sent to a state boarding school where she suffered loneliness and abuse. Her grandmother’s Christian teaching faded away as she focused on becoming the fastest runner in Romania. Then n In Search of Home the Lord’s call changed d her course! Helping in Hiss If Zumrat accepted the work, she faced harassmentt Christian God, her family from authorities and later,, would disown her, her prison. husband would despise her, and she might even be killed. The true story of a Muslim family’s miraculous conversion, followed by persecution and a grueling journey in search of a place to call home.

$13 На круги своя

Виталий Полозов Первый сборник повестей в и рассказов автора т на христианские ттемы: 1. На круги своя 22. Легенда о голубке 33. А кто отречется от м меня… 4. Я воззвал к Т Тебе 5. Горбушка хлеба 66. Птичка Божья 7. У Тебя не водворится злой Т

$25 Скарбниця духовної пісні 1 та 2 том (Укр. та Рос. нотні співники) $25 за два тома

Только семь дней Сиренко, И. М. Шелдон

4 аудіо-диска $ 35 1 MP-3 $15

История Исто Ис тор ори рия о богаче, рия богаче котобог бо рому Бог открыл, что ему осталось жить всего семь дней. За эти дни его жизнь полностью изменилась.

Christian Mission “EBENEZER” PO Box 12050 Lexington, KY 40580-2050

Виручені фінанси використовуються для підтримки місіонерської діяльності та служіння милосердя. Щоб зробити замовленДорогі друзі, на цій ня, надсилайте чек або сторінці представлена мані-ордер:

лише маленька частина “Книжкової скарбниці”. Ми маємо багато іншої християнської (художньої та публіцистичної) літератури, аудіо СD та відео DVD.

За довідками звертайтеся по тел.: (859)312-4344

$5

SALE $7 $5 Не забудьте додати за пересилку: Перша Послідуючі Kниги $4.00 $1.00 CD/DVD $3.00 $1.00 №32, січень - лютий 2015 р.

Cтор. 9

Новий рік, нові початки, нові резолюції і нові плани Ми, люди, як правило, будуємо нові плани і робимо нові резолюції на початку кожного року. З наших власних зусиль, більшість часу наші нові плани і резолюції не здійснюються. Але з керівництвом Бога у нашому житті, ми можемо будувати плани і ставити резолюції, які приносять щастя нам і нашим родинам. Можливо однією з ваших резолюцій цього року заплановано щось зробити для Ісуса? Бог дав нам ці спокійні дні у США, щоб прославити Його через наші добрі вчинки. Сьогодні є дуже багато потреб в Україні. У вас є можливість прийняти участь в наданні гуманітарної допомоги жителям Сходу України. Так само конче необхідна допомога для солдатів, які повернулися додому інвалідами, допомога для людей на Заході України, які прийняли біженців зі Сходу.

Шановні друзі! На початку Нового року хочемо підкреслити певні потреби (нужди) і напрямки (плани), в яких ми продовжуємо допомагати в Україні та інших країнах. Ми віримо, що з Божого благословення та ваших молитов та пожертв ми зможемо надалі звершувати Божу справу на Його славу та спасіння людей.

Підтримка місіонерів

Саме сьогодні у нас є можливість, щоб піти і допомогти цим понівеченим війною душам і розповісти їм про Спасителя нашого Ісуса Христа. Я хотів би запросити вас, брати та сестри, щоб до-

Євангелізаційні служіння. Наметове служіння

Завершення будівництва амбулаторного центру для дітей – сиріт та дітей батьків, позбавлених батьківських прав для адаптації в християнські сім’ї. Документація інспекції і реєстрація. Внутрішні роботи.

помогти нам у цій праці. Може ви не в змозі поїхати до України або допомогти фінансово, але є одна річ, яку ви можете зробити: насамперед, я прошу вас молитися за тих, хто ще не прийняв Ісуса Христа, як свого Спасителя, до свого серця. Давайте у цьому новому році разом працювати так, щоб (коли ми прийдемо до престолу в небі) Ісус міг нам сказати: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу: Бо я голодував , і ви дали мені їсти; Я прагнув і ви напоїли Мене; Я був мандрівником, і ви прийняли Мене; Я був нагий, і ви одягнули Мене; Я був хворий, і ви відвідали Мене; Я був у в’язниці, і ви прийшли до Мене» (Мт. 25:34-36 ). Нехай Господь Бог благословить вас і ваші родини! Щиро, з любов’ю, Алекс Чубарук, директор місії «Ebenezer»

Праця з наркоманами та алкоголіками. Чоловічі та жіночі ребцентри.

Доставка продуктів, гуманітарних ліків в зону АТО.

Газета «Відродження» в США та Україні, Канаді та Аргентині

Місіонерська школа. Підготовка місіонерів Допомога сім’ям біженців з Донбасу

Підтримка служіння дітям-сиротам, проведення чистої води для пиття

Праця з дітьми – сиротами. Сиротинець сімейного типу «Щаслива родина» та інші сім’ї, що утримують сиріт та праця в державних сиротинцях, інтернатах з дітьми з неблагополучних сімей.

Служіння літніх таборів, праця з невіруючими дітьми

Допомога постраждалим на сході України. Відбудова домів молитов та житла

Служіння милосердя. Підтримка поранених солдатів, відвідування їх в лікарнях, підтримка їхніх матерів, свідчення їм

Служіння індіанцям в Мексиці. Підтримка місіонерів, доставка продуктів, речей

Служіння через радіо

№32, січень - лютий 2015 р.

Cтор. 10 Ти народився, щоб бути у блаженній вічності з Ісусом Христом!

Маленька донька задала батькові запитання: «Навіщо я народилася?» «Щоб славити Бога!» – відповів батько і додав: «Щоб вічно перебувати з Господом в Його Царстві!»«А чому саме я?» – запитала донька. «Чому саме ти?» Дорогий друже, чи задавав ти собі це запитання? Чи це справді так, що саме ти? Бог настільки всемогутній, просто важко одразу вмістити в наш обмежений розум велич і безмежність Творця: обмежене не може вмістити неосяжне, склянкою не вичерпаєш океан. Але це справді так, що саме для тебе Богом передбачено окреме місце в Його царстві. Як кожна клітинка в тілі має своє особливе місце і призначення, так і людина передбачена Богом з моменту її зачаття, народження саме для того, щоб вона була у спільності з Творцем у Господньому Царстві. Ти народжений для Божої слави! Мільярди зірок наглядно свідчать нам про Божу всемогутність, велич, славу. Не варто сумніватися в цьому: «Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я, були й ви» (Ін. 14:1-3). Не просто у Отця багато осель, а для кожного з нас своє особливе місце. Як кожна людина – індивідуальна, особлива, унікальна, так само для кожного Свого створіння у Господа Ісуса Христа є особливе місце. Трагедія людства в тім, що багато людей відділили себе від спільності з Творцем, піддавшись омані диявола, присвячуючи свою безсмертну душу не спільності з Богом, а усіляким безбожним справам. Дорога душа, живи так, як передбачив для тебе Творець, май вже зараз тісне спілкування з Ним, готуючись до блаженної вічності. Повір, що саме це передбачено Богом з початку твого народження, а не щось інше. «Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було…» (Пс. 138:16).

Чи немічна плоть?

«Пильнуйте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу; бо дух бадьорий, а тіло немічне!» Принаймні в двох Євангеліях записані ці слова Ісуса Христа: Мт.

26:41, Мрк.14:38. Одразу випливає думка, яку часто подають проповідники, або ті, що хочуть виправдати свої тілесні слабкості, що дух бадьорий, а тіло немічне. Мовляв, що ж тут поробиш: як не крути, а тіло немічне, приходиться йому годити. Але тіло немічне лише в тому випадку, коли дух бадьорий. А сама по собі плоть сильна. Коли дух немічний, то тіло буде диктувати свої умови. Годі сподіватися, що своїми силами вдасться приборкати тілесні забаганки. Один шлях перемогти плоть – підкріпляти дух. Шлях для цього – молитва (Лук.18:1), молитва духом (Єф.6:18), сповнення Духом (Єф.5:18), постійне вживання й дослідження Слова Божого, перебування в науці євангельській (Ін.5:39, 1Тим.4:16), постійна участь в житті церкви, регулярне відвідування зібрань (Євр.10:25), живе спілкування з віруючими, в церкві (1Ін.1:7), праця для Господа, труд на місіонерській Божій ниві (1Кор.15:58, Євр.6:10), особисте свідчення про Христа (Одкр.12:11, Мрк. 5:19). Важливо шукати єдності в молитві, однодумності, спільності між віруючими (Фил.2:2). Саме в цьому застава духовного успіху, присутності Ісуса Христа: «Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі! Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них» (Мт. 18:19-20). Так само ці слова Христа інколи трактують так, що Христос присутній там, де зібрані двоє чи троє людей в Його ім’я. Присутність Христа, насамперед, результат того, що ці двоє чи троє осіб мають єдність, згоду, однодушність.

Робімо добро!

У нашому житті ми часто сконцентровані на собі, не звертаючи уваги на інших. Одного разу, коли дружина з хворими дітками залишилась вдома, я вийшов в коридор після закінчення зібрання і відчув себе самотнім – я поспішив додому. А як на рахунок тих, хто нещодавно втратив свого чоловіка чи дружину? Або вже роками є самотнім? Хто потішить їх? Хто підтримає? Просто посидить з ними, скаже тепле слово? У них нема до кого бігти. Так, ми скажемо, що є Господь – батько сиріт та вдів. Але Господь бажає, щоб тепле слово, увага були виявлені самотній душі саме через тебе. Отож, будьмо уважні! Моліться, щоб Господь міг нас використати тоді, коли Він забажає. Р. С.

Які ми різні – Бог та ми...

Ми шукаємо Божого – але не Бога. Бог шукає нас, а не нашого. Ми готові віддати наше, не себе. Бог віддав Себе за нас, щоб дати нам будучність і надію. Бога ми шукаємо, коли нам щось потрібно: хворі, грішні, проблеми. Бог полюбив нас, коли ми були грішні, шукає нас, коли ми про Нього навіть не думали.

Чи Господь змінює нас?

Так, Господь завжди бажає змінювати нас, якщо ми Йому це дозволяємо. Насправді, це Божа ціль: змінити нас з земних на небесних, з грішних на праведних, з нечистих на святих. Я пригадую, коли я не любив зиму і не раз нарікав на холодну або дощову погоду, аж поки в моїй свідомості не прийшло розуміння, що я тільки думаю про власний комфорт. Зима – це час відпочинку природи, холод – це дезінфекція природи. Тепер, коли я помітив, що посеред зими довший час було тепло і бруньки на деяких кущах почали розпускатися, я почав молитися, щоб Господь послав холод, щоб уникнути катастрофи в природі. Коли ми тільки думаємо про себе і свій комфорт, добробут нам не видно потреби інших, але коли Господь відкриває наші очі і ми дивимося Його зором навколо нас, ми починаємо переживати про добробут та спасіння інших. Р. С.

Чи ти потішаєш сиріт та вдів?

Ви - світло для світу!

«Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці і до Тебе прийшли?» (Мт. 25:37-39). Ці запитання Господу говорять нам про те, що праведники робили добрі справи, як звичайні речі, як те, що їм природнє. Вони особливо на тому не зациклювалися, тобто вони не могли зробити інакше, вони робили добро, не придаючи тому значимості, без пафосу, не хвалячись цим, навіть не думаючи, що за цю буденну справу (яку вони звикли робити можливо щодня) вони ще й нагороду отримають від Бога. Це урок для нас, як ми повинні відноситися до чинення добрих справ. По-перше, не варто тій чи іншій добрій справі, що ми зробили, придавати значимості в наших очах, не потрібно хвалитися нею перед іншими людьми, і, по-друге, не треба думати: «ось я зробив цю справу і за це обов’язково отримаю нагороду від Господа» або «це ж я поклав собі в небесну скарбницю ще одне добре діло!». «Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували» (Єф. 2:10).

Коли дуже темно, люди шукають світла. Там, де світло, там тепло. Люди шукають: де би посидіти біля світильника, погрітися біля вогню. Сьогодні, як ніколи раніше в світі, темрява згущується. Люди світу цього перебувають у темряві, але навіть підсвідомо люди будуть тягнутися до світла, бо в цьому потреба кожної душі. Саме в ці дні призначення християн посилилося. «Ви - світло для світу!» - ці слова Ісуса Христа Своїм учням сьогодні особливо актуальні (Мт. 5:14). Отож, дорогі християни, світіть, робіть добро, допомагайте тим, хто прагне, страждає, потерпає нестатки, допомагайте нужденним, тим, хто знеміг, тим, хто перебуває в темряві – покажіть їм світло Ісуса Христа!

№32, січень - лютий 2015 р.

Cтор. 11 На війні моляться всі, навіть ті, хто вважав себе атеїстом

Близькість смерті змінює сприйняття реальності, кажуть військові і священики. Навіть затятий атеїст стає на війні віруючою людиною. Постійна небезпека смерті, відповідальність за свого бойового друга заставляють переосмислити життєві цінності. Двічі побував у зоні бойових дій мобілізований львів’янин Юрій. Чоловік втратив багатьох своїх побратимів, але його кулі оминали. Смерть бачив зблизька, що цілковито змінило його ставлення до життя. Тепер цінує кожен подарований йому день, кожну усмішку своєї хворої донечки. Юрій прийшов в армію, вважаючи себе віруючою людиною, але війна, каже, докорінно змінила не лише його, але й офіцерів, які були далекими від віри. Вони сивіли на очах. Юрій свідчить: «На війні моляться всі, навіть той, хто ніколи цього не робив і вважав себе атеїстом. У нашій військовій частині були російськомовні люди. Так вони казали, що до релігії байдужі. Але потрапили в зону АТО, почули запах смерті вживу, і це змінило їхню свідомість. Смерть ходить від життя недалеко, вона зовсім поруч. Лише у світському житті ми цього не бачимо, не задумуємось. А коли все відчуєш на власний присмак, на власні очі побачиш, відчуєш кожною клітиною свого тіла, з яким відбуваються на війні страшні речі, то цілком змінишся. На війні є дві крайності – життя і смерть, починаєш вірити лише у Бога, бо крім тебе і Бога ніхто тобі не допоможе…». http://www.radiosvoboda.org

Археологи довели історичність держави царя Давида

Археологи знайшли вагомий доказ того, що царі Давид і Соломон були реальними історичними персонажами і правили Ізраїльським царством саме в IX-X століттях до нашої ери (згідно традиційної біблійної хронології). На схід від Гази вчені розкопали шість глиняних печаток, які свідчать про існування держави в цьому регіоні. Результати розкопок представлені в журналі Near Eastern Archaeology, а коротко про них повідомляє Daily Mail. Булли (відбитки на глині) знайшли в Хірбет-Сумейлі, на схід від Гази (південь Ізраїлю). За словами професора Джиммі Хардіна (Jimmy Hardin), ці об’єкти виконували ту ж функцію, що і воскові печатки, тобто для скріплювання офіційної кореспонденції. На одній з булл зберігся отвір, крізь який пропускали шнурок. Виявлення печаток в такому маргінальному районі вказує на те, що ця територія перебувала в зоні впливу державотворення. Більш того, це єдині відомі науці булли, що датуються X століттям до нашої ери. «Багато хто не вірить, що в ранньому залізному столітті тут могли існувати держави. Але сам факт того, що на периферійній сільської території ми знайшли печатки, якими скріплювали грамоти, вказує на певний рівень адміністративної організації », - заявив Хардін. Ще одним аргументом на користь існування Давида є напис на стелі з Тель-Дані (IXVIII століття до нашої ери). Стела з написом арамейською мовою поставлена в місті Дан одним з царів Арама на честь перемоги над царем Ізраїлю. У тексті стели згадується дім Давида.

Українське Біблійне товариство на другому місці у світі по розповсюдженню Святого Письма

17 грудня 2014 року відбулося засідання центрального правління Українського Біблійного Товариства, що проходило у м. Києві по вул. Баумана, 18. Присутні вислухали звіти про роботу керівництва УБТ за 2014 рік. Понад 240 тисяч Біблій, Євангелій та іншої духовної літератури було розповсюджено в Україні, а у світі всього - 118 мільйонів Біблій. Приємно було почути, що Українське Біблійне товариство займає друге місце у світі (перше Бразилія) по розповсюдженню Святого Письма. Також було наголошено про підтримку різних проектів УБТ християнськими церквами різних конфесій. На прохання Світового Біблійного товариства (UBS) члени УБТ допомагали утворенню Біблійного товариства в Узбекистані, Азербайджані та в деяких країнах Східної Європи. Робота правління пройшла у дружній братерській атмосфері, а також з усвідомленням того, що тільки Слово Боже може змінити серце людини. Є велике бажання і надалі докладати зусиль, щоб свята Євангелія мала потужний вплив на свідомість українського народу. http://www.chve.org.ua/

Складено рейтинг країн з високим рівнем гонінь на християн

Міжнародна благодійна правозахисна християнська організація Open Doors опублікувала список під назвою World Watch List, що представляє собою рейтинг країн відповідно до ступеня свободи віросповідання в цих країнах. У той час, як 2014-й увійде в історію, як рік з найвищим рівнем гонінь на християн в сучасний час, нинішні умови показують, що найгірше ще попереду. Розглянуто 50 країн, де найбільш небезпечно і важко бути християнином. Цього року бар’єр потрапляння в список для країн був вищим, вказуючи, що в усьому світі рівень переслідування християн зріс. На І місці в списку 2015 13-й рік поспіль перебуває Північна Корея. Найшвидше зростання переслідувань християн припадає на Африку. На Близькому Сході йде цілеспрямована атака на християнство, в результаті якої відбувається масова міграція християн. Близько 100 млн. християн зазнали переслідувань по всьому світу, що робить християнство однією з найбільш переслідуваних релігійних груп світу. «Навіть держави з більшістю християн відчувають безпрецедентний рівень відчуження, дискримінації та насильства. У 2015 World Watch List показує, що величезна кількість християн стали жертвами нетерпимості та насильства через свою віру. Вони змушені приховувати свою віру», - сказав президент і головний виконавчий директор Open Doors США Девід Каррі. Переслідуванням християн називають будь-яку ворожість в результаті ідентифікації людини з Христом. Переслідування включають тюремне ув’язнення, тортури, обезголовлення, зґвалтування і втрату будинку і майна. У той час, як насильницьке переслідування найбільш часто висвітлюється в засобах масової інформації, ненасильницьке переслідування також на підйомі. Такі форми переслідування різко зросли в Іраку, Сирії та Нігерії, але християни і в інших країнах відчувають переслідування в особистому житті через сім’ю, громаду і національні сфери життя. Християни часто піддаються остракізму з боку сім’ї, втрату роботи або навіть відторгнення суспільством.

Зло породжує зло: теракт у Парижі

У Парижі, 7 січня, було скоєно збройний напад на редакцію сатиричного тижневика «Charlie Hebdo». В результаті стрілянини загинули 12 людей, ще 11 отримали поранення. Цей теракт став найбільшим за кількістю жертв у Франції за останні 50 років. Правоохоронні органи Франції продовжують пошуки злочинців. Найбільш вірогідною на даний момент вважається версія їхньої приналежності до угруповань радикальних ісламістів, оскільки журнал публікував карикатури на пророка Мухамеда. Учасники руху «Божа воля» провели акцію протесту в Москві біля посольства Франції, звинувачуючи уряд Франції в тому, що він не захищав почуття віруючих. Лідер руху «Божа воля» написав: «Журналісти видання Charlie Hebdo не просто ображали мусульман, провокуючи їх на насильство, а й страшно зневажали Ісуса Христа, Діву Марію і Пресвяту Трійцю. Кожен богохульник за рішенням суду гідний вищої міри покарання. Ми не схвалюємо ісламізм, але ми свідчимо, що справжніми терористами є подібні карикатуристи». http://www.invictory.com Р. S. Цей теракт спричинив серію відповідних терактів: спроб нападів на мусульманські мечеті у Франції. Наприклад, біля мечеті на сході Франції, в місті Вільфранш-сюр-Сон, 8 січня стався вибух, повідомляє французький портал 20minutes.fr. Тим часом в районі міста Монруж, що неподалік від Парижа, темношкірий чоловік обстріляв поліцейських. Злочинець, що відкрив по патрулю вогонь з автоматичної зброї, втік з місця злочину. Співробітниця муніципальної поліції, яка постраждала в результаті обстрілу, померла від отриманих поранень.

В Ізраїлі розкопали синагогу, в якій міг проповідувати Ісус Христос

У ході археологічних розкопок на західному узбережжі Галілейського моря була виявлена синагога, побудована на початку І ст. нашої ери, повідомляє Haaretz. Археологи вважають, що є велика ймовірність того, що саме в ній колись проповідував Ісус Христос. «Це перша з розкопаних синагог, куди входив і проповідував Ісус», - вважає отець Імон Келлі з католицької організації Легіон Христа. Назвавши подію «провидінням», він додав, що це дуже важлива подія для християн та іудеїв. Імон зазначив, що думаючи про Ісуса, люди зазвичай згадують Віфлеєм або Єрусалим, але вони забувають, що Христос провів майже все своє земне життя на території сучасного північного Ізраїлю. У І ст. люди не тільки молилися в синагогах, а й проводили там зібрання. Експерти підтвердили цю думку і сказали, що дійсно є велика ймовірність того, що Ісус Христос колись проповідував у знайденій синагозі.

№32, січень - лютий 2015 р.

Cтор. р 12

Виписи з листів до редакції

Святкове вітання

Працівників місії “Ebeneser” та читачів газети «Відродження» вітаємо з новим 2015 роком і святом Різдва Христового. Бажаємо Божих благословінь, продовжуйте проповідь Євангелії Христа та діла милосердя найменшим цього світу. Син бо людський прийшов, щоб спасти те, що загинуло (Мт. 18:11). В подарунок прийміть жменю колосків з ланів Біблії, яких назбирали в минулому 2014 році. «І сказав Бог – і сталося так … І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно!» (Буття 1розд.). Нехай буде так та вельми добре в житті та служіння усіх працівників місії “Ebeneser” і читачів газети «Відродження». Церква має великі обітниці пастиря Христа: «І ото Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку» (Мт. 28:20). Ап. Павло пам’ятав цю обітницю і скрізь її проповідував. Христос

має безпосереднє священство і може завжди спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступатися (Євр. 7:22-26). Християни можуть у спокої душі переступити поріг Нового року, бо з нами є віра, надія, любов (1 Кор. 13:13). Вітаємо також братів та сестер вашої помісної церкви. Рівно ж запрошуємо разом зі мною привітати і помолитися на поромі Нового 2015 року за братерство України Західного братерства, а також Східного братерства. За порадою Ап. Павла будемо триматися віри, надії та любові, батьків наших.

З найкращими побажаннями в любові братерській Антон і Лідія Горошко, м. Клівленд.

Дорогі працівники місії “Ebeneser”. Я щиро вітаю вас іменем нашого Спасителя Ісуса Христа. Я щиро вдячна усім вам за газету «Відродження», завдяки якій ми можемо дізнатися про велику працю на ниві Божій та про братів і сестер, які трудяться для Господа, щоб вістка про спасіння розповсюджувалася по всій землі. Хай сам Бог допомагає вам у цьому нелегкому труді, щоб ваші руки ніколи не опускалися, а ми разом з вами будемо молитися за цей труд і благати нашого Господа, щоб Він надіслав робітників на Його ниву, яка так сильно уже дозріла. Шановні, у мене до вас буде прохання: якщо можливо, надсилайте газету «Відродження» моїй мамі, яка живе в Україні на Закарпатті. Їй 83 роки. Вона дуже любить читати. Моліться також за мою сім’ю. Щирого вам Божого благословення. З Богом. Сестра Юля

Запрошуємо на навчання до місіонерської школи Запрошуємо молодь з США (перевага тим, хто добре володіє англійською мовою) на трьохмісячні місіонерські курси з перспективою подальшої праці – проповіді Євангелії в Україні та Європі. Вимоги до абітурієнтів: - бути членом церкви (обов’язково); - знати своє покликання на служіння; - мати бажання служити Господу. Навчання проходитиме на базі місії «Добрий самарянин» м. Рівне. Попередня дата початку курсів з березня 2015 року (в разі швидшого набору абітурієнтів навчання буде розпочинатись раніше). Деталі за телефонами: в Україні +3 8 067 36 09 119, в США (859) 494-5279. Шановні читачі, дорогі брати та сестри в Господі! Ми щиро вдячні Богові за усіх вас, що ви приймаєте активну участь у служінні милосердя, вділяєте кошти на потреби народу Божого по силі і понад силу. Ми отримали багато листів з подяками за отримані кошти. У цьому випуску ми помістили виписи з листів, і так само надруковані деякі подячні листи – результат р у вашої допомоги. Уся слава Господу! Нехай Бог рясно поблагословить вас упродовж новогоо 2015 року робити добрі справи для слави Божої. «Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!» (1 Кор. 15:58).

«ВІДРОДЖЕННЯ» №32, січень - лютий 2015 р. Засновник: Християнська місія «Ebenezer». Газета друкується на добровільні пожертвування і розповсюджується безкоштовно. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій і залишає за собою право на коректуру, скорочення тощо.

Ми дуже вдячні вам за ваші газети і також ми хочемо разом з вами працювати і допомагати тим, чим можемо молитвою, а також фінансово. Я, коли роздаю газети, то нагадую, що в кожній газеті є конверт, але не знаю, хто може щось покласти (а хто – нічого), бо я просив церкву, щоб пожертвували і надсилаю чек. Я не вказую куди саме – ви краще знаєте потреби. І ще прошу (як будете надсилати газети) написати церкві подяку, щоб я міг зробити звіт про фінанси. Хай Бог вас благословить у вашій праці. З повагою Володимир, Небраска. Шановна місія «Авен-Езер». Вас сердечно вітають ваші друзі Серафім і Ніна. Бажаємо вам успіху у праці, щастя, здоров’я і радості у Дусі Святому. Вітаємо всіх працівників на славній ниві Божій, які від усього серця трудяться, щоб розширялося Царство Боже ще тут, на землі. Вітаємо вас з Різдвом Христовим і також з Новим 2015 роком. Нехай Син Божий пошле Свої легіони ангелів, щоб зберігати вас і всю Україну, щоб не було війни в Україні та Ізраїлі.

Нещодавно стало відомо, що була продовжена квота для еміграції з України в Америку. Якщо ви маєте прямих родичів в Україні, тобто тата, маму, сина, доньку, брата, сестру і ви б хотіли їх викликати в Америку, то для вас є така можливість. У даний час до 15 вересня 2015 р. була продовжена програма Лаутенберга, яка дає можливість викликати своїх прямих родичів з України для возз’єднання родини. Тому, якщо ви бажаєте викликати своїх рідних, ви маєте заповнити певні аплікації і персонально віднести до локального рефюджі-офісу. Деяку інформацію та зразки аплікацій ви можете знайти через Інтернет за таким посиланням: http://www.cmebenezer.com Роздрукуйте ці аплікації, заповніть і віднесіть до локального рефюджі-офісу. В деяких штатах, як і попередньо ставалося, вам можуть відмовити та сказати, що така програма вже закрита, але доки інформація є з достовірних джерел. Так що потрібно наполегливо просити, щоб вони ще раз перевірили дану поновлену інформацію і прийняли від вас аплікації, бо вони мусять бути надіслані через локальний рефюджі-офіс. Якщо у вас виникнуть запитання, після того, як ви відкриєте через Інтернет дану інформацію, ви можете телефонувати Ярославу Шостаку (859-770-0774).

Дорогі читачі, газета «Відродження» друкується лише завдяки Вашим добровільним пожертвам! Якщо Ви вважаєте, що це видання корисне для людей, наближає їх до пізнання Божої правди, то візьміть у цьому служінні посильну участь своїми коштами, пам’ятаючи слова Євангелії: «Кожен нехай дає, як постановив у серці своєму, не з жалем і не з примусу, бо Бог любить того, хто дає охоче» (2 Кор. 9:7). Добровільні пожертвування на газету надсилайте на вказану нижче адресу (НАШІ КОНТАКТИ). Щира подяка Богові за християн, які жертвують кошти на друк газети «Відродження»! Нехай милосердний Господь рясно поблагословить кожного жертводавця, кожного, хто молиться за друк і розповсюдження газети!

НАШІ КОНТАКТИ: Адреса: Christian Mission “Ebenezer”

PO Box 12050 Lexington, KY, 40580. Тел.: 859-494-5279 E-mail: info@cmebenezer.com

www.cmebenezer.com

Представник «Відродження» в Україні: ХММ «Добрий Самарянин». Адреса: ХММ «Добрий Самарянин», вул. Уласа Самчука, 32-А, м. Рівне, 33003. Тел.: (0362) 22-34-40.

E-mail: gsamaritan@ukr.net www.gsmrivne.org