Газета християнської місії милосердя «EBENEZER»
№33, 2015 р.
I know that my Redeemer lives! Youth Page #
3
ПРАКТИЧНЕ ХРИСТИЯНСТВО
Стор.4 СВІДЧЕННЯ СПАСЕННИХ
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС! «Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!... Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою! Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон. А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав. Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!» 1 Кор. 15:51-58
Правозахисний рух християн за еміграцію з СРСР Стор.7 Сто КНИЖКОВА СКАРБНИЦЯ
Книга найкращий подарунок до свята!
Стор.8
НОВА УКРАЇНСЬКО-АНГЛІЙСЬКА БІБЛІЯ! Для вашої уваги ми пропонуємо п’ять зразків нової українсько-англійської Біблії меншого формату. Господь дав нам ласку не тільки випустити першу українсько-англійську Біблію, але й поблагословив цей випуск так, що ми в змозі були ще надрукувати три тисячі п’ять різних видів меншого формату Біблії. Слава Богу! А також ми вдячні Богу, що через перший випуск Біблії були благословенні місіонери, сироти, біженці і вирішено багато інших нужд в Україні, а також були благословенні діти Божі в інших країнах.
Отож, кожна замовлена ваша Біблія – це не тільки надбання для вас, але й благословення іншим. Ми раді, що Господь дав нам звершити таке прекрасне діло! Ви можете також зробити подвійне благословення: благословіть своїх дітей, онуків, а також можливо когось з невіруючих цією Біблією, а ми зі свого боку зможемо зробити більше добрих справ в Україні. Ви можете замовити цю Біблію на сайті: https:// squareup.com/market/cme-book-store
ДИТЯЧА СТОРІНКА
НАРОДЖЕННЯ ЗГОРИ
Стор.6
НАШІ Н АШІ П ПОТРЕБИ ОТРЕБИ
Запрошуємо християнську молодь до подорожі в Україну!
Стор.9 ВАРТО ЗАДУМАТИСЯ
ЧИ ІСНУЄ ВОСКРЕСІННЯ? Стор.10
Cтор. 2
СПРАВЖНЄ ВОСКРЕСІННЯ 2 Кор. 5:15 «А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес!» Ів. 14:19 «…бо живу Я і ви жити будете!» Воскресіння Ісуса Христа – це не просто історичний факт, це діюча сила. Він помер, щоб ми жили! Але ж і ті, хто не повірили у воскресіння Ісуса Христа, у воскресіння живуть – можна так сказати і це правда. В чім тоді полягає суть слів Христа: ви будете жити. Дивлячись неозброєним оком, можна сказати, що невіруючі люди ще краще живуть і це теж правда – власне тому, що Христос не говорив про фізичне життя, а життя духовне – з правильною ціллю, напрямком. Коли ж у цьому не розібратися, можна кульгати на два коліна. Христос прийшов, щоб ми народилися згори і почали жити новим життям – вже не для самих себе. Ап. Павло, звертаючись до коринтян, пише, якщо ми надіємось на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші люди в цьому світі. Отже, суть у тому, щоб жити так тут на землі, щоб жити з Богом вічно. А суть цього вже полягає в тім, щоб жити не для самих себе, а для Того, Хто за нас був умер і воскрес. Ми хочемо на декількох живих прикладах (які є реальні свідчення) показати, як насправді можливо бути і цим живуть справжні християни. І це не тільки в цих місцях, з яких є ці свідчення, але й усюди, де живуть справжні християни, де діє воскресіння Ісуса Христа. Вони живуть для інших і це свідчить про те, що Христос воістину воскрес. Інакше би ніхто не посвячував свого життя для інших – безнадійних людей.
Свідчення про Руслана Філіпсонова
Дорогі брати і сестри, співробітники місії «Ebenezer». Дякуючи всім добрим жертовним людям, вдалося хоч трохи допомогти важко пораненим хлопцям із зони АТО, котрі зараз лікуються у Львівському шпиталі. Свої короткі розповіді розпочну із вже знайомого вам Руслана Філіпсонова, котрому недавно виповнилося 25 років. На лінії вогню він пробув не повних 2 місяці, як лейтенант запасу командував взводом солдат. Підрозділ Руслана перебував на одному з блок-постів, котрі розміщені практично на всіх дорогах у зоні бойових дій і створюються для стримування просування противника. Як правило, вони розташовані за 2 км. один від одного. Руслан розповідав, коли почався обстріл реактивними установками «Град», то двох його командирів відразу поранило, і він кинувся витягати їх з лінії вогню. Двох командирів і трьох солдатів витягнув і коли повзком тягнув четвертого, йому в спину попав великий осколок, вирвав із його тіла всі нутрощі, утворилась така діра, що можна було просунути в спину кулак і витягнути його зі сторони знівеченого живота, а дрібні осколки прошили обидві ступні ніг. Ще там на місці його перев’язали і 4 довгих дні він чекав, поки приїдуть за всіма пораненими. В маленькому містечку Лутугіно йому зробили першу операцію і літаком відправили до Києва. На борту літака він пережив першу клінічну смерть, а пізніше, уже в Києві, коли робили другу операцію, яка тривала понад 12 годин, вдруге пізнав клінічну смерть. Але видно, Бог ще має свої вічні плани для цього гарного хлопця, його страдницька дорога триває уже сім довгих місяців, наповнених нескінченним болем і такою ж нескінченною надією. Віримо, що надія переможе і колись переросте в віру і справжню любов до свого Творця,
котрий двічі не дав жалу смертіі вирвати ще одну не спасенну душу із цього світу. Завдяки вашим пожертвуванням, дорогі друзі, наші сестри можуть готувати їсти родичам цих важкопоранених хлопців. Деколи ці матері приходять до нашої церковної їдальні, щоб поїсти гарячої їжі, а деколи вони настільки розбиті станом своїх синів, що треба принести їм їжу і добрим словом чи співчутливою молитвою знову повертати їх до життя, до боротьби. Тепер вже, після тривалого безсловесного милосердя, їхні серця уже відкриті, і наші брати і сестри смиренно сіють у цей добрий грунт добірне зерно Божого Слова. Давно закінчилися різдвяні вертепи-карнавали і ці зболені люди бачать, що до них продовжують ходити лише не дуже люблені ними спочатку «баптисти». Тому щирий уклін усім жертводавцям, разом з вами ми звершуємо велику справу благовістя Христового. Руслан уже переніс 42 операції і лише Бог святий знає, скільки їх ще попереду... Дорогі друзі, моліться за цього молодого юнака і нехай милосердний Господь благословить Вас і ваші сім’ї. Олександр Боєчко, м. Львів
чекали на машину. Поранених положили у якомусь гаражі. На другий день очікування звідкись прилетіла ракета і, не розірвавшись, встряла в землю зовсім близько від Андрія, обпаливши в двох місцях неушкоджену праву ногу... Здавалося б, інший кричав би і проклинав усіх навколо і підіймав би у гніві кулак і сварився би з Богом, але цей молодий мужчина, якому щойно минуло 30, має велике серце і стійко переносить все, що випало на його долю. На другий день приїхала велика бортова машина і в кузові, при страшній трясці, почалася його «дорога життя». Цілу ніч, під суцільним обстрілом, їх вивозили у безпечне місце. З липня-місяця Андрій перебуває на лікуванні у Львівському військовому шпиталі. За цей час йому зробили пересадку шкіри на лівій руці, вставили металеву пластину в ротову порожнину і через деякий час будуть формувати кістку лівої нижньої щелепи. Я перепрошую,що ось так в подробицях описую всі митарства цих хлопців, але це зараз їхнє життя,тому від їхнього імені звертаюсь до добрих людей, котрі мають можливість пожертвувати фінансово: допоможіть цим хлопцям Хтось може сказати – та це солдат стати на ноги, повернутися до нормальноі взагалі йде війна, політика, але за цим го життя, а Бог відплатить Вам сторицею. душа і як брат Олександр свідчить: Друзі, ми живемо в особливий час, коли при таких обставинах, попри будь-яку збуваються слова Христа: «І вернувся логіку, людина залишається жити. той раб і панові своєму про все розповів. Для чого? Дякувати Богу, що є і в таРозгнівавсь господар тоді, та й сказав кий спосіб можливість засвідчувати і до свого раба: Піди швидко на вулиці та словом і ділом. Ще одне свідчення долі на завулки міські, і приведи сюди вбогих, людської, що стала жертвою війни, про і калік, і сліпих, і кривих. І згодом раб якого так само пише брат Олександр повідомив: Пане, сталося так, як звелів Боєчко. Чомусь згадуються апостоли: ти, та місця є ще» (Лук. 14:21-22). чому Господь послав Петра до сотЧас, коли Царство Боже наповнюється ника? Він же діючий офіцер римської душами людей, взятих Богом з самоармії! Але Бог не дивиться на чини, пого дна суспільства і це говорить про ложення, Він бажає спасти душу. силу справжнього воскресіння Христа. Христос воістину воскрес! Коли ті, які Свідчення про Андрія Усача нікому не були потрібні, які зробилися сміттям для світу, але Бог через Ісуса Христа воскрешає їх до нового життя.
Свідчення Жені
Андрій і Світлана Усач (разом із двома донечками) проживали в Березному Рівненської області. Коли почалися бойові дії на сході України, Андрій пішов добровольцем, попав у 80 аеромобільну львівську бригаду і через короткий час їхній підрозділ направили захищати Луганський аеропорт. Він прослужив неповний місяць на новому місці дислокації свого підрозділу, коли потрапив під шквальний вогонь «Градів». Він був за кермом військової машини, коли навколо почали рватися снаряди. Усі солдати вистрибнули з машини і поховались по окопах. Андрій зупинив машину на обочині і побіг також до окопу, як раптом, йому здалось, що спіткнувся, бо упав, як підкошений. Каже, що в той момент не відчував болю, був оглушений виттям снарядів, що літали і рвалися навколо. Лише подумав: «Зараз перевернуся на бік, упруся на ліву руку і встану». Перевернувся і зрозумів, що рука більше його не слухається, глянув і побачив, що осколок відірвав частину м’якої тканини біля ліктя так, що оголилася кістка. «Нічого» подумав собі, - «треба вставати на ноги», спробував опертися на ліву ногу і знову впав від нестерпного болю. Не вірячи сам собі, подивився на те місце, де ще декілька секунд тому була нога і побачив там лише шматки скривавленого тіла, болісно подумав: «Тепер доведеться жити без ноги і не знати ще, чи руку спасуть»... Шок тривав лише якусь мить, правою рукою хотів витерти піт з чола, бо був липень, середина літа і оторопів - нижньої лівої частини щелепи не було... рев яза зали ли і дві д і доби дв д би до Усіх поранених перев’язали
Мене звати Женя. Зараз я знаходжуся в реабілітаційному центрі с. Грибовиця. За це я дуже вдячний Богові і радий, що є тут. Раніше про Бога я чув багато, бо моя сестра і мама віруючі, та на це не звертав ніякої уваги. Моє життя було складне: я мав сім’ю – дружину і сина, але ми розійшлися, бо я випивав. Згодом випивки перейшли у звичку, і щораз я все більше і більше пив. Дійшло до того, що почалися запої по 2 – 3 тижні. Багато разів лікувався від алкоголізму, але все це даремно. Я допився до того, що були спроби самогубства. Декілька разів травився таблетками, різав вени, та Господь являв мені милість – рятував мене від смерті і лікарі врятовували мене. Ще три рази вішався, але й тут Божа рука була надо мною. Тільки насаджував шнурок на шию, відразу з’являвся хтось з родини. Три роки назад розбився в автомобільній аварії мій менший брат, тоді мені було 33 роки, а через рік померла мама. Потім знову через рік помирає батько. А я від горілки так і не відмовився, почав пити ще сильніше і допився до білої гарячки. Одного разу я почув від товариша, що є центри, в яких за допомогою Бога можна звільнитися від алкоголю і служити Йому. І тут я задумався: чи справді Бог може мене звільнити від шкідливих звичок і прийняти до Себе? Я раніше в таке не дуже вірив і дав собі слово, що виконаю прохання товариша. Але мене щось тримало, бо тільки я надумаю їхати в центр реабілітації, в мене завжди ставалися різні причини. Довго з цим мучився і знову дав сам собі слово, що як погано мені не було б після п’янки, я нікуди не піду шукати горілку, а поїду в центр. Попросив свою ррідну рі д у се дн сест сестру, стру ст руу, во вона н віруюча, щоб взнала на
про реабілітаційні центри. Вона взнала і повідомила мені, що є місце. Я був дуже радий. І тепер, дякуючи Богу, я знаходжуся в центрі. Мені зараз 36 років і в мене таке відчуття, що я вдруге народився на світ. Бог звільнив мене від спиртного, сигарет, від поганих слів, Він дав мені нове життя і нові погляди на життя. Мої рідні сестри дуже радіють за мене, бо скільки я не лікувався і не кодувався, мені нічого не допомагало. По молитвах моєї матері та сестри я прийшов до Бога, покаявся і став радіти життю. Я завжди хочу бути з Богом, бо тільки Він мене може зберегти від гріха. Слава Богу за нове життя! P.S. Брат Женя готується вступати в Заповіт з Господом через святе водне хрещення. Він всім свідчить, що зробив Господь в його житті.
Свідчення Валерія
Меня зовут Валера, сейчас мне 52 года. Из них алкоголем и сигаретами я стёр из жизни 16 лет. Сейчас нахожусь в реабилитационном центре села Грибовица, за что я благодарен Богу нашему Иисусу Христу. Слава Ему! У меня раньше было всё: семья, дети, квартира, но не было Бога. Дьявол забрал у меня всё, довёл до того, что я развёлся с женой. После развода начал жить по подвалам и стал бомжом. Приходилось жить в лесу, побирался по помойкам. В одно время я встретился с верующими, и они помогли мне попасть в центр реабилитации в с. Замосты. Там пробыл три месяца и ушёл. Стал пить ещё больше, потерял связь с детьми, терялось здоровье. Но всётаки меня оберегал Бог. Были такие моменты, что от могилы оставался один шаг. В один момент я снова напился, как говорят «до чёртиков», и не понял, как очутился в лесу. Когда очнулся, то подумал, что это уже конец моей жизни. От страха я упал на колени и начал молиться Богу. И тогда мне ослышались такие слова: «Встань и иди!» Чудом выбрался с этого леса. Я вспомнил, что где-то недалеко открылся реабцентр. Бог привёл меня в реабилитационный центр с. Грибовица. Там я нахожусь уже 5 месяцев. Тут Господь меня очистил от греха, освятил Святым Духом. Я готовлюсь принять святое водное крещение. То, чего у меня раньше не было (радости, любви, мира), то сейчас всё имею в Иисусе Христе. Я счастлив, что ко мне потихоньку возвращается моя семья. Да прославится имя нашего Господа! Ему слава за всё! В.І.Грицак: «Брат Валерій в реабілітаційному центрі вже служить для інших братів. Його поважають, слухають. Він гарно веде господарство. Хлопці доглядають свині, кури. Мають свій город, на якому самі садять картоплю, сіють буряк. Взимку, коли немає городніх робіт, вони заготовляють дрова, бо газу немає. Гріються від грубки, яка опалюється дровами. Хочуть розвести ще вівці. Дійсно, це тільки Бог може міняти так людей. Дякуємо вам за підтримку цього центру!». Ці живі свідчення говорять нам про те, що воскресіння це найбільше чудо на землі, заради якого Христос помер, щоб нас воскресити до нового життя. Колись ми співали пісню: «Тот, кто спасён, призван спасать. Этот закон нам дала благодать» І це правда. Ми раді, що Господь подбав про все і дає нам можливість не бути лише спостерігачами жнив Господніх, але стати активними учасниками. Отже, коли Господь відкриває ваше серце в якийсь спосіб підтримати ту чи іншу потребу, надішліть її відповідно, означивши для кого (чи чого) саме ваша пожертва. Ми будемо раді передати ваші пожертви для підтримки такої важливої праці, яка відбувається у нашому краї.
Христос воістину воскрес і ми свідки Його славного воскресіння! Маранафа!
№33, березень - квітень 2015 р.
Cтор. 3
Halfway Christians
Solomon compartmentalized his life; half for God and half for his pleasure. The word of God halfway convicted him. He experienced halfway sorrow, halfway repentance - with halfway changes! I don’t know what happened, when Solomon got halfway convicted about his heathen wife living in the holy place near the ark, so he decided to move her out - halfway across town! “Solomon brought up the daughter of Pharaoh out of the city of David unto the house that he had built for her: for he said, my wife shall not dwell in the house of David… because the places are holy, whereunto the ark of the Lord had come” (2 Chronicles 8:11). The truth was that Solomon did not want to give her up! He knew in his heart it was all wrong and it was nagging him on the inside. I can almost hear him saying, “Yes, I’ve got to do something about this. I’m going to show the Lord I want to do the right thing.” But did he ship her back to Egypt? Our churches today are full with halfand-half Christians - halfway convicted by the Word and half way repentant, making
halfway changes in their lives. There is little of “trembling at the Word.” I hear so many that are still living in blatant sin, still doing the deeds of an unrepented person. They say, “God knows I mean to do well. He sees my heart. I really love the Lord. I’ve made some changes, and I’m doing better.” It’s not enough to mean well. We must put it into action! Solomon built the temple and had finished all his building projects. but he was still living in disobedience in other areas, seeing no danger in it. Yet, God was so merciful that He continued answering his prayers. Solomon still went up three times a year to offer sacrifices and was joyful and glad in the presence of the Lord. I believe this is one of the most dangerous positions a Christian can be in: his prayers are getting answered and there is joy and gladness. In the meantime there remain areas of disobedience where the Word is not the absolute authority, and the believer is blind to the deterioration taking place. God again appeared to Solomon with a powerful word, “Walk in integrity. Obey my Word.” All the while, Solomon was slipping away from God, growing hard and insensitive; blinded by His blessings and mercies. How many Christians get blessed, feel God’s Spirit, rejoice in Him, and say things like “Everything’s alright because God is blessing me”?
Night Sky One thing I always find interesting about the stars is that they’re always out, even though we only notice them at night. Everytime you look up they’re there; they don’t change but our perspective of them does. When they’re given the black background of the night sky, they shine, they shimmer, and they glow. It’s as if there is this particular glory that only emanates when darkness shows up. It’s as if sometimes, there are things we can only see in the dark. The dark reveals this beauty that we wouldn’t have been able to see otherwise. Maybe that’s God. Maybe instead of cursing the wilderness in the dry season, or thinking that something is wrong with us, maybe instead, we look up and see His glow. Maybe He has a special a special display for us at night, and maybe He shines even brighter when we feel like everything is going wrong. And maybe, all we have to do is keep looking up… See, God - He’s the focal point. He’s this unchanging bright star, and He calls us to stare, to look, to behold. Especially when it feels like everything is spiraling out of control. Because if you think about it, one thing we all know is that sometimes, if you really want to see the stars in all their glory, you have to go out into the wilderness.
№33, березень - квітень 2015 р.
Cтор. 4
ЦНОТЛИВІСТЬ Галина Бєлоконь
Цнотливість – одне із самих забутих понять сучасного світу. Тема цнотливості не модна і їй не надають належної уваги. Ми почнемо з самого поняття цього слова. Згідно з тлумачним словником «Норинт» за 2000 р. цнотливість означає: високу моральність, чистоту, невинність, незайманість. Під цим словом в Біблії розуміється цілісність характеру і чистота рушійних мотивів і почуттів, а в більш вузькому сенсі – засноване на цьому обмеження тілесних потягів і, перш за все, в статевому житті. В Старому Завіті (Бут. 39:7-12; Лев. 20:10-23; Йов. 31:1), замість слова «цнотливість» використане слово «чистота» (Пс. 50:12). Слово «цнотливість» з’явилося лише в Новому Завіті через переклад різних грецьких слів. Грецькі слова «гагнос, гагнотес, гагнидзо і гагнейа» означають перш за все моральну чистоту, чесноту і непорочність (Як. 3:17, 4:8; 1Петр. 1:22, 3:2; 1Ін. 3:3; 2Кор. 6:6; Флп. 4:8; 1Тим. 4:12,5:2,22; Тит. 2:5; Словник Брокгауза). Цнотливість (1Тим. 2:9,15; 3:2; 2Тим. 1:7; Тит. 1:8; 2:2,5,6,12) в оригіналі означає: суворість, самодисципліна, неушкодженість (Словник Вихлянцева). Цнотливість – питання не лише моралі, а й майбутнього здоров’я сім’ї і нації. Ця Божа вимога передбачає подвійну користь для людини: духовну і фізіологічну. Духовний сенс цієї вимоги передбачає моральну чистоту людей, яка може створити справжній, міцний, щасливий, благословенний, непохитний союз чоловіка і жінки. Моральна чистота є підґрунтям того, коли двоє стають одним тілом. Іншими словами, цнотливість нареченого і нареченої до шлюбу і в процесі шлюбу – запорука і гарантія справжньої гармонії і щастя сім’ї. Лише у цьому випадку сім’я буде повноцінною, міцною, єдиною, неушкодженою суперечками і розлученням. Лише така сім’я може задовольнити повністю чоловіка і жінку, не кажучи вже про дітей, які від руйнування сім’ї страждають найбільше. Зараз половина дітей зростає в т. зв. неповних сім’ях, багато з них не знають свого батька. Є діти, які взагалі не знають жодного зі своїх батьків – це залишені діти. Якими членами суспільства вони стануть? Що знатимуть про цнотливість? Що вони знатимуть про справжню сім’ю, про щасливе дитинство, чисту піднесену любов, про ніжність і батьківську лагідність? Це не просто обкрадені діти, а матеріально і духовно пограбоване покоління. Руйнація сім’ї несе психологічні травми, депресії та ін. Ось чому такими модними стали нині психологи. В наш час антиморальної революції поняття про цнотливість потоптане і забуте. Для цього покоління саме це слово стало архаїзмом, не кажучи вже про поведінку. Суть цієї революції прикрита поняттям «свобода особистості» – повного задоволення її фізіологічних бажань і пожадливостей. Високе поняття любові між чоловіком і жінкою знецінене, замінене тваринним фізіологічним актом. І про це говорять цілком відкрито, вільно, безсоромно. Те, що раніше було потаємним, інтимним, тепер відкрите й спрощене до акту прийому їжі, причому не лише між чоловіком і жінкою, а й між людьми однієї статі. Звідси недалеко до злягання дітей і тварин. Хоч це ще вважається незвичним і протизаконним, та при існуючому «векторі свободи» цей вид спілкування скоро визнають нормальним. Нині «духовність» людей практично всюди (Інтернет, ТV, кіно, театр, література, мода і поведінка) спрямована на рекламу пропозиції і продажу свого тіла – фізіологічного задоволення. Нецнотлива поведінка в особистому житті веде до недбалості в політиці, у виробничих
і соціальних стосунках. Вона деформує і руйнує досягнуті раніше моральні статути і принципи, веде до деградації і руйнування націй і держав. Духовна нецнотливість знищує не лише окремі особистості, але й суспільство в цілому. Цнотливість, як непорочність, крім духовного, має велике біологічне і фізіологічне значення. Перш за все, цнотливість – це ознака людини. На відміну від усього тваринного світу тільки в людському біологічному виді вона виділена явно. Відомо, що вагітність і пологи в ранньому віці шкідливі, як для матері, так і для дитини. Ні біологічно, ні тим більше, соціально, дівчинка в 12-15 років ще не готова бути мамою. Тому, на думку вчених, крім виховних мір повинен бути ще й біологічний запобіжний механізм. Ним у Ноmо Sаріеns (людина розумна) вважається дівоча пліва. Це болісний запобіжник жіночого організму від ранніх статевих зв’язків. І не тільки це. Виявляється, існує ще й таке біологічне поняття, як телегонія. Сьогодні про неї заговорила російська православна церква (див. «Целомудрие и телегония» видавництва «Псалтир» 2005 р.). По її даним поняття телегонії до теперішнього часу трималося в таємниці. Відомості про неї взяті з книги сучасника Ч. Дарвіна – Фелікса Лендантека «Индивид. Эволюция. Наследственность и неодарвинисты. М. 1899 г.» 24 розділ цієї книги має назву «Телегония или влияние первого самца» (стор.244)... Тепер можна собі уявити, яке майбуття приготувало собі людство, зробивши революцію у стосунках між людськими статями. Минуле покоління цивілізованого суспільства дуже відповідально і прискіпливо ставилося до шлюбу. Втрата дівоцтва була суспільною ганьбою! Після шлюбу демонстрували його ознаки. Сім’я прискіпливо вирішувала, з яким родом зріднитися. І це були не просто кастові ознаки, а обличчя благородства нащадків. Наші предки знали, що від гулящої дівчини не може бути добрих нащадків. Уважно і прискіпливо велася генеалогія. Навіть практикувалося утримування дівчат вдома і багато іншого для запобігання від випадкових зв’язків. У Біблії старого видання перші сторінки були призначені для цього. Моральна людина цікавилася і знала, з якого вона роду і племені. Біблійні проповіді не повинні обходити етичний бік Євангелія. В цьому питанні помітна прогалина в сучасній проповіді. Треба більше звертати увагу на етичну сторону благовісту, на сильні й глибокі душевні конфлікти в області характеру, любові, шлюбу і сім’ї, бо звідси висвітлюються всі інші сторони практичного людського життя. Цнотливість розуміється не як утримання від шлюбу, а як збереження моральної чистоти в дошлюбному і сімейному житті. Цнотливість охоплює всі сторони моральності й чистоти людини. Моральність – це правила, які коригують поведінку. Духовні і душевні якості людини необхідні як для неї самої, так і для спілкування з іншими людьми. Дотримання цих правил обов’язкове для людини. Ці правила написані в Слові Божому. Хто читає і виконує Слово Боже, «той розсудливий і поміркований у своїх вчинках і не буде терпіти втрати ні на землі, ні у вічності». «Він буде ходити в своїй невинності й перебувати в помешканні Господа і жити на Його святій горі». Щоб ми, «відкинувши нечестя і світські похоті, цнотливо, праведно і побожно жили в нинішньому віці» (Тит. 2:12). Зберегти цнотливість в наш розбещений час важко, але можливо. Ап. Павло пише: «Усе можу в Ісусі Христі, Який мене зміцнює» (Флп. 4:13). Диявольське лжевчення говорить, що, начебто, поводитися цнотливо в усьому неможливо, воно дозволяє не приймати духовних настанов про стриманість, і це приводить людей до падіння й загибелі. Диявол використовує людей, які в цьому питанні занурилися в розбещеність. Щоб оправдатися, вони посилаються на загальносуспільну розбещеність, кажучи, що в наш час неможливо жити святим життям побожності і цнотливості. Коли люди говорять це, – вони говорять про себе, їх легко впізнати за їхніми вчинками. Зміни пройшли від страху Божого, який мали віруючі в минулому, до «великої свободи». Християн, які дотримувалися закону Божого, тепер змінили християни «беззаконні». Суворий закон викинули за борт. Велика кількість людей в християнських церквах не мають ні страху перед Богом, ні поняття про Божу святість і Божий суд. Вони жертвують дружиною (чоловіком, дітьми, церквою), а потім цинічно заявляють: «Я знайшов собі жінку для життя». Результат: зруйновані сім’ї, поранені серця, нещасні діти. Зрада в християнстві – не рідкість. Ізраїльський цар Давид для нас є яскравим прикладом. Він пішов по дорозі подружньої зради і потім
скуштував її наслідків. Почалося з того, що Давид відступив від Божого веління (Повт. Зак. 17:17) і почав примножувати собі жінок. І понад тих, які в нього вже були, він вирішив взяти дочку царя Гесурського. В характері Давида вже тоді розвився небезпечний паросток аморальності, з якого дозрів «багатий врожай» подружньої зради і пролиття невинної крові. Гіркі наслідки цього цар був змушений нести до кінця свого життя. Меч не відступав від дому Давида (2Сам. 12:10). Ми знаємо, що сталося з царем і його домом. Бо «що посіє людина, те і пожне». Століттями існувала християнська етика – вчення про мораль. Наступ на моральну етику Божі вороги вели у всі часи, починаючи від лібертинців (Дії 6:9) до Вольтера, Маркса, Ніцше, Леніна, Сталіна й ін. Постійно знаходилися люди, які християн «обстрілювали», але саме через це вони проти своєї волі довели важливість цього питання. Бо якщо ворогам Бога дуже противна християнська мораль, то вона важлива для Нього. В Біблії описаний вічний Божий порядок. Закон Мойсея має в собі чисельні Божі заповіді для чистого життя в шлюбі, в сім’ї, суспільстві. В Псалмах, Притчах, Пісні Пісень яскраве світло падає на порядок і норми поведінки, на обіцяну радість і любов у шлюбі по волі Божій. Але вже в стародавні часи пророки говорили народу Ізраїльському про порушення цих норм, це було особливо помітно в часи духовного падіння. Наш час ще більше сповнений нечистотою. Сьогодні можна почути голос невпевнених сучасників: «Чи існують взагалі ще діючі норми? Чи прислуховуються ще до Божих заповідей?» На перших сторінках Біблії ми читаємо, як наші пращури Адам і Єва пізнають шлях, на який вказують Божі застереження спочатку в Едемі, а потім і за його межами. Етичні вимоги Бога до людей до гріхопадіння висловлюються в поведінці по відношенню до Бога. Бог є паном людини. Порушення Божих норм тягло за собою важкі наслідки. Через удавану скромність християни (в усі часи) не піднімають питання про цнотливість. Батьки мовчать про це у сім’ях, вчителі мовчать у церкві, і веління Бога, щоб вчити молодь, забуте. Диявол же в цій області має великий успіх. Молоді люди, які своєчасно не навчені, а залишені самі на себе, не можуть правильно зорієнтуватися в питаннях цнотливості, і тому багато хто впадають в гріх. Нестача знання про цнотливість позбавляє їх не тільки земного благополуччя, але й неба. Ап. Павло перерахував нецнотливі діла плоті і попередив: ті, хто так чинить, Царства Божого не успадкують (Гал. 5:19-21). Ці слова зобов’язують в першу чергу батьків і служителів, а також кожного члена Церкви Христової, вчити і застерігати молодих, щоб мали ясний розум, зберігаючи себе чистими посудинами Божими, гідними на всяке добре діло. Найбільше підпадає під ці небезпеки молодь, яка не знає Слова, мало буває наодинці з Богом, і, непросвітлена духовно, піддається усякого роду звабам і помилкам. Ап. Павло пише до Коринтян: «Бо я турбуюся про вас ревністю Божою: тому що я заручив вас єдиному мужу, щоб представити вас Христу чистою дівою. Але боюсь, щоб, як змій хитрістю обманув Єву, так і ваші уми щоб не пошкодились...» (2Кор. 11:2-3), «бо ми члени тіла Його, від плоті Його і від кісток Його» (Єф. 5:30). Маючи таку спільність з Христом, ми повинні зберегти цнотливість нашої внутрішньої людини. «Більше за все бережене бережи серце твоє, тому що з нього джерела життя» (Пр. 4:23). Наша внутрішня людина дуже тісно пов’язана з зовнішньою. Один з найбільших ворогів цнотливості – наш язик. Але є ще Церква Христа, яка готує себе для неба і не піддається диявольській спокусі. зовнішній образ, такий і внутрішній чоловік. А що Бог не дивиться на зовнішність – то мається на увазі те, що Бог безсторонньо справедливий, але Він ніколи не був байдужим до зовнішнього прояву людини. «Те, що виходить із людини занечищує людину», – сказав Ісус Христос. Якщо душа чиста і цнотлива, то зовнішні прояви людини теж будуть чисті у всьому: мова, зовнішність, одяг. В серцях спасенних повинно бути Боже Царство, а не світський дух. Християнин не повинен бути засліпленим богом цього віку, бо він є новим творінням і спадкоємцем Божої природи. Якщо він живе переможним життям, то виконує волю Небесного Отця. Якщо ж його дух перемагається тілом, то християнин стає нездатним з’єднатися з небом. Новий Завіт не знищує вимог морального життя Старого Завіту. В цьому сенсі ці два Завіти єдині. Благочестива поведінка, норми побожності, претензії Бога на святу поведінку не скасовані, а перенесені в часи Нового Завіту. З журналу «Любовь Божья» №38/2013 р.
№33, березень - квітень 2015 р.
Cтор. 5
«А роблячи добре, не втомлюймось» Гал. 6:9
Уже більше року в Україні триває неоголошена війна. Кожного дня гинуть люди, руйнуються міста і села, збільшується кількість сиріт і вдів. Ми, як християни, не повинні стояти осторонь того, що відбувається. Добре, коли ми молимося, щоб Господь дав Свій святий мир. А ще краще, коли молимося й допомагаємо тим, хто постраждав через цю війну. Як написано у Євангелії: «Так нехай світить світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла й прославляли Отця вашого, Який на небі» (Мт. 5:16). Християни із Західної України активно допомагають тим, хто залишився без даху над головою, хто ховається у підвалах та погребах, солдатам на блокпостах, а також біженцям зі Сходу України. Спільними зусиллями люди збирають і відправляють гуманітарну допомогу, а саме – теплий одяг, продукти харчування, засоби гігієни та багато іншого. Розповідає Ростислав Боришкевич, директор місії «Добрий Самарянин» (м. Рівне): «Будучи християнами, ми намагаємося допомагати нужденним людям. А тим паче нині, коли у нашій країні така складна ситуація, то ми допомагаємо тим людям, які опини-
лися в скрутних умовах через війну на Сході України. Перший гуманітарний вантаж (30 тонн допомоги) був відправлений нами до звільненого Слов’янська. Це були продукти, одяг та найнеобхідніші речі повсякденного вжитку. Від першого вантажу і донині уже відправлено в східні області 74 (вщерть заповнених) вантажних автомобілів. П’ять з них були завантажені покрівельними та будівельними матеріалами, які були необхідні для того, щоб відбудовувати зруйновані будинки. Ще два – медич-
ними препаратами та інструментами». Апостол Павло написав у своєму посланні до Галатів: «А роблячи добре, не втомлюймось, бо свого часу своє жатимемо, якщо не ослабнемо. Тому-то, поки маємо час, робімо добро всім, а найбільше своїм по вірі» (Гал. 6:9-10). Нехай ці слова нагадують кожному з нас про те, що ми маємо бути милосердними і наскільки можемо – д у допомагати усім.
Christian Mission Ebenezer!
I would like to thank you for contributing to the well being of a little girl in Kenya. Roselyn Ongachi is a 6 year old little girl that would not have had an opportunity to obtain any education. Her single mother can barely make ends meet, and having a little girl that is mute is an even greater responsibility. With the provided funds she is able to get the attention she needs and is also given much better chance at a life that wouldn’t have been there without partners like you. May God bless all the volunteers at Christian Mission Ebenezer to continue to impact the lives of people and be devoted to communicating the Gospel to a lost world. Sincerely, Olga Kalinyuk
МІСІОНЕРСЬКА ПРАЦЯ В С. БОКІЙМА Cелище Бокійма, Млинівського району, Рівненської області – це красиве велике село, в якому розпочинається євангелізаційна праця місіонерів місії «Добрий самарянин», м. Рівне. Проблема місцевих жителів, як і більшості українців, полягає в тому, що називаючи себе православними християнами, вони не знають Бога і як наслідок – гинуть у гріхах. 5 березня 2015 року саме в цьому селі, працівниками відділу служіння дітям спільно з місіонерами місії було проведено тематичний захід євангелізаційного характеру в сільській школі. Згідно розповіді, подібний захід тут відбувався вперше, тому даючи дозвіл на проведення, попри дозвіл сільського голови, директор школи ставився до нас насторожено. Однак на зустріч зібрались близько 110 дітей та 10 вчителів. Годину нашої зустрічі, яка на думку присутніх пройшла дуже швидко, діти і вчителі були дуже уважні, вони з захопленням слухали Слово Боже та брали участь у різних конкурсах. Спостерігаючи за тим, що відбувається, ми переконуємось, що Бог досягає своєї цілі в цих людях, про що свідчить їхня вдячність та запрошення від директора та вчителів приїжджати до них з подібними заходами ще. Отже, ми віримо, що Слово Боже не залишиться безплідним.
Приветствую вас, дорогие братья. б Мы получили от вас 500 долларов США, да благословит вас Господь Бог. В феврале-месяце часть полученной суммы вошла в общую сумму, которая была распределена на семь церквей, которые находятся в районах, где нет пенсий, социальных выплат и зарплат. Общее количество человек, получивших материальную помощь, 977, которые получили по 170 гр. на человека. Это небольшая сумма, но когда нет ничего, это тоже деньги, за которые покупают самое необходимое. Другая часть пошла на закупку и доставку продуктов в разрушенный город Первомайск, где вообще нет никакого снабжения, и люди страдают от голода. Завтра уезжаю на ополченские территории по церковным вопросам, молитесь, пожалуйста, чтобы Бог благословил и всё было хорошо! Как приеду, думаю, буду иметь более подробную информацию о положении на «тех территориях». Да благословит Вас Господь Бог! С уважением, Виталий Беляев, Донбасс
ХВАЛА БОГУ ЗА ЖЕРТОВНІ СЕРЦЯ!
Про потребу місіонерів у с. Бокійма читайте на стор. 9
Дорогі друзі, брати та сестри в Господі, Бог дав чудову нагоду через доброту та щедрість ваших сердець стати учасниками в багатьох напрямках служіння на Україні. Не вистачає місця, щоб помістити усі подяки, але, разом з тим, як у Львові чи Маріуполі, Луганську і інших містах ми могли допомогти, щоб благословити нужденних та донести їм вістку про Ісуса Христа – Спасителя. Ще раз щиро дякуємо вам та висловлюємо перед величчю Господа нашого Ісуса Христа і віддаємо Йому всю славу. Він недаремно прийшов та помер і воскрес. Тільки через Нього кожен з нас робить те, що може. Ваші менші - «Ebenezer»
№33, березень - квітень 2015 р.
Cтор. 6
ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ 1. Що робить кров Ісуса Христа? Очищає Обливає Зберігає
3. Скільки років прожив Ісус на цій землі? 25 33 1/2 40 4. На який день Ісус воскрес? 5 3 4
2. Що їв Ісус (після воскресіння), щоб довести, що Він не дух? Хліб 5. Хто сказав, що не Рибу та мед повірить, аж поки не М’ясо побачить? Хома Петро Іван
6. Хто відвалив каменя? Солдати Цар Ангел
7. Хто перший побачив пустого гроба? Марія Учні Хома 8. Коли Ісус помер, як довго була темрява? 3 дні 3 години 3 секунди
ЯКА ВІДПОВІДЬ ПРАВИЛЬНА? НАРОДЖЕННЯ ЗГОРИ
Найглибший зміст воскресіння Ісуса Христа полягає у вічному житті, яке Він дарує усім Своїм послідовникам, що непохитно вірять не тільки в те, що Христос воскрес, але й вірять у своє майбутнє воскресіння для вічного життя. Христос називає щасливими тих, хто не бачили особисто Ісуса Христа по Його воскресінню, але увірували в цю новину. «Ісуса Христа, Котрого, не бачивши, любите, і в Котрого віруєте, хоч донині не бачили, і радієте радістю невимовною і преславною, досягаючи вірою вашою спасіння ваших душ» (1Петр.1:8).
Про що довідались жінки, коли вони прийшли до гробу? 6
16 18
11 2
Одного разу, пізно вночі, чоловік, на ім’я Никодим, прийшов поговорити з Ісусом. Коли Ісус говорив з ним, він сказав щось, що Никодим не зрозумів. Він сказав Никодиму: «Ніхто не може побачити Божого Царства, якщо не народиться згори». Ця історія записана в Євангелії від Іоанна, в третьому розділі. Никодим був справді здивований тим, що сказав йому Ісус. Він просто не міг зрозуміти, як хтось може народитися згори. Він подумав, що це мабуть потрібно йому знову народитися. Та ж він вже такий старий! Хіба це можливо? Але Ісус говорив не про фізичне народження. До цього часу багато людей не можуть зрозуміти, про яке саме народження говорить Ісус Христос. Як же це може статися? Сьогодні вранці я приніс дещо, що може допомогти нам зрозуміти, що мав на увазі Ісус. Я приніс метелика. Просто подивіться на мого метелика! Хіба це не чудово? Я думаю, що метелик – одна з найкрасивіших речей, яку Бог коли-небудь ство-
рив, але він не завжди був такий красивий. Як ви, напевно, знаєте, життя метелика складається з декількох етапів. Спочатку воно починалося у вигляді пухнастої гусениці. Тепер деякі люди можуть подумати, що гусениці милі, деякі можуть подумати, що вони смішні, але точно ніхто би не сказав, що вони красиві. Гусениця – черв’як, а черв’як такий бридкий! Потім, одного дня, гусениця плете кокон навколо себе і залишається там протягом декількох тижнів. Всередині того кокона проходять неймовірні зміни. Коли вона звідти вилізає через деякий час, це вже не гусениця! Вона чудесним чином перетворюється на прекрасного метелика! Бог не просто взяв гусеницю і причепив крила на неї і розфарбував ті крила в різні кольори. Коли кокон відкривається, то звідти з’являється цілком нове творіння: метелик. А гусениця зникла! Гусениця перетворилася в метелика. Це яскрава ілюстрація, приклад того, що мав на увазі Ісус, коли він сказав, що ми повинні
5
8 10
13
7 3
1
15 12
14
17 4
9 19
20
Вибери слова у кружечках відповідно до чисел, вписаних у квадратиках, й ти прочитаєш вірш із Біблії.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _, _ _ _ _ _ _ _ _ ___ _____ __________ _ _ _. _ _ _ _ _ _ _ _ _, _ _ _ _ _ _ _______ ____ _______ _ _ _ _ _. _ _ _ _ _ _:_-_
Склала Рут Чубарук
бути «народженими згори». Біблія говорить: «Якщо хтось у Христі, він є нове творіння! Древнє минуло, тепер все нове». Коли ми запрошуємо Ісуса увійти в наше серце, ми стаємо новим творінням. Бог не просто очистить, він робить нас новою людиною. Чим ви хотіли бути? Черв’яком чи метеликом? Ісус зробить вас новим творінням, якщо ви запросите
Його в своє серце.
«Дорогий Господь, ми дякуємо Тобі, що Ти віддав Свого Сина Ісуса, щоб Він помер на хресті, щоб ми, як метелики, могли стати новим творінням. Ми просимо Тебе змінити нас і зробити нас новим творінням. Амінь».
№33, березень - квітень 2015 р.
Християни в Радянському Союзі Правозахисний рух християн за еміграцію з СРСР В кінці 70-х років ХХ ст. стало очевидним, що рух християн за еміграцію з СРСР від самого початку набув широкого розголосу і отримав схвалення серед простого населення великої країни. Тому що це був рух простих мас пригноблених християн за свободу і відкрите виявлення віри в Бога мирним шляхом. Перш за все це були мирні заяви лояльних громадян тієї країни, в якій влада посилено і активно придушувала будь-яке інакомислення і християнство. Особливо сильно викорінювався прояв віри в Бога, яка офіційно заборонялася, а замість віри в Бога активно впроваджувалася пропаганда невіри та атеїзму і це всіма шляхами заохочувалося. Державний атеїзм насильницьким шляхом насаджувався скрізь – на підприємствах, заводах, фабриках, у вищих навчальних закладах, у державних школах (приватні заборонялися), де діти з перших класів повинні були носити особливі металеві значки, що прикріплювалися на одязі в області серця: зірочки з портретом Леніна, дітей молодших класів називали жовтенятами, тобто послідовниками ідеї Жовтневої революції, потім піонерами, а в старших класах діти повинні всі бути членами комсомольських організацій – тобто спадкоємцями комуністичної партії. Рух християн за еміграцію з СРСР фактично був мирним актом опору тоталітарному режиму СРСР. При цьому слід пам’ятати, що все населення величезної країни було дуже залякане існуючими репресіями, які періодично проводилися в країні протягом всієї 70-річної історії радянської імперії. Перші сотні християн-п’ятидесятників спочатку подавали свої заяви голові Президії Верховної Ради СРСР Л. Брежнєву з лаконічними вимогами: «Просимо вас відпустити нас в будь-яку не комуністичну країну...». До проблеми еміграції з СРСР з релігійних мотивів підключився правозахисний рух в СРСР. Особливо ефективною була робота новоствореної Міжнародної групи сприяння виконанню Хельсінських угод. Це вони висвітлили міжнародній громадськості важке становище наших п’ятидесятників. Ось як писав у той час відомий правозахисник і безпосередній виконавець групи сприяння виконанню Хельсінських угод Аркадій Поліщук: «Протягом 1977 року за дорученням групи сприяння я підтримував тісні контакти з представниками цілого ряду громад, які вирішили залишити Радянський Союз. По ряду причин цей звіт далекий від повноти і не документований. 26 липня 1977 р. п’ятидесятники і баптисти відправили п’яту заяву голові Президії Верховної Ради СРСР Л. Брежнєву. «Якщо дух Хельсінкі не обман, це не жалюгідний клаптик паперу, – йдеться там, – тоді нехай вийде Ваша висока вказівка всім виконавчим органам та інстанціям більше не мучити нас, а відпустити з миром, прибравши всі бар’єри і всі перешкоди для нашого виїзду з країни». Кількість віруючих, бажаючих емігрувати з СРСР через смертельну небезпеку вільно сповідувати свою релігію, зростала з кожним днем. Якщо в четвертій заяві (кінець травня) говорилося про 1800 людей, то в п’ятій вже названо 3500. Особливістю боротьби за виїзд з СРСР п’ятидесятників, а також баптистів, поки що було прагнення подавати заяви на еміграцію єдиним списком, єдиною групою, вимога випускати вірних не окремими родинами (як це практикується владою, коли йдеться про євреїв, німців, вірменів та інших категорій емігрантів), а цілими групами і навіть церквами, громадами, сформованими на місцях їх розселення. Тут варто зазначити, що така, раніше небачена, особливість має духовні, соціальні, історичні та психологічні причини. Чимало заяв було подано в травні-липні, і крім цього списку – з Находки, Магадану, Владивостоку, Батумі, з України, з Киргизії, Литви; в липні зросла кількість заяв баптистів з Латвії та Естонії, які відкрито заявили про своє бажання емігрувати». Наші віруючі, побачивши масовість емігрантського руху, набували внутрішню свободу і, долаючи страх, стали більш природно висловлюватися і про інші аспекти радянського життя, більш вільно висловлювали солідарність іншим людям, які страждали під п’ятою тоталітарного режиму. Але страх перед тоталітарним режимом в СРСР в загальній масі насе-
Cтор. 7 лення був ще дуже великий. Рух християн за еміграцію з СРСР хоча і був мирним актом, але фактично являв собою величезний виклик тоталітарному режиму, тому що наполягав на виконанні одного з найбільш фундаментальних прав людини і, як такий, являв собою, звичайно, і правозахисний рух (хоча деякі з наших провідних служителів, особливо в офіційних реєстрованих церквах, не любили таке визначення).
Підготовка до Московської Олімпіади
У червні 1977 року в 5-му управлінні КДБ СРСР був утворений 11-й відділ, завданням якого було здійснення оперативно-чекістських заходів по зриву підривних акцій ворожих елементів в період підготовки і проведення літніх Олімпійських ігор у Москві. Було вжиті заходів щодо обмеження в’їзду людей в Москву в період Олімпіади – обмежена кількість відряджень до Москви, скасовані всі екскурсії до Москви з інших міст країни, був обмежений в’їзд до Москви на особистих автомобілях, потяги прямували по об’їзних маршрутах. За 101-й кілометр від столиці вислали осіб з кримінальним минулим і «антигромадські елементи», до списку яких потрапили і багато дисидентів. У липні 1980 року оперативники МУРу затримали двадцять відомих московських «злодіїв у законі» і кримінальних «авторитетів», які на автобусах були доставлені в будівлю МВС СРСР. З ними зустрівся міністр внутрішніх справ Микола Щолоков, який висловив вимогу «позбавити столицю від небажаних ексцесів в період олімпіади».
1977-1978 роки репресій
Тим часом, як планувалося в головних силових структурах країни Рад, посилилися оперативно-чекістські заходи з зачистки країни від проявів так званої буржуазної пропаганди серед населення. У головному управлінні КДБ на порядок денний ставилося питання про те, які заходи вжити, щоб зупинити масовий рух християн, які виступають за еміграцію з СРСР. Усі ми, перші християни-емігранти, добре пам’ятаємо, що для залякування населення спеціальними органами були використані всякі методи: лестощі, підкуп, вмовляння, залякування, доходило до фізичного усунення невинних жертв. Були й Іуди в народі… Так на Тернопільщині були по-звірячому задушені дві сім’ї. Лише на третю добу було знайдено тіло Льоні Тимощука в цистерні з під солярки зі слідами побоїв і тортур. Ще раніше, на святі жнив, було одкровення Льоні про те, що він піде під жертовник. Він відповів, що знає про це, бо Господь йому вже повідомляв це. Набагато пізніше, в Америці, я зустрівся з його дружиною, і ми згадали про долю Льоні. Також в іншій родині, в Тернополі, сталося так, що жінка пішла до родичів, а вдома залишався її чоловік з матір’ю. Коли ж вона повернулася додому, то знайшла їх бездиханними, усадженими за столом в загазованій кухні з відкритим вентилем від балону з газом. Вони сиділи за столом, мовби вони самі схилилися і задихнулися газом. Тільки звідки на їхніх тілах з’явилися сліди насильства? Ніяка судово-медична експертиза над ними звичайно не проводилася і судового розгляду не було. У місті Жданові були замучені Голояд Надія з її чоловіком Михайлом. Це були прекрасні християни, які ревно домагалися виїзду з СРСР з релігійних мотивів. Сестра Надія вийшла заміж тільки півроку тому і з чоловіком поїхала на проживання в м. Жданів, де Михайло працював шахтарем. До свого виїзду в Жданів с. Надя проживала в Городниці, а працювала в Тернополі. Членом церкви була в Тернополі на «Дружбі», де був молитовний дім. Через Надю було пророче слово від Бога, були одкровення і видіння. Були й одкровення про еміграцію, що вона є в плані Божому і що вона незабаром здійсниться. Сестра Надія була однією з перших, хто подав заяву Радянському уряду на виїзд з СРСР в будь-яку не комуністичну країну з релігійних мотивів. Вона вірила в пророче слово, яке було сказано Богом через її вуста, що еміграція буде. Знали про це і в органах КДБ.
Арешт Миколи Куниці
Незабаром після цього, в м. Дубно заступник начальника місцевої міліції Князь пригрозив Миколі Миколайовичу Куниці розправою, якщо він не відмовиться від виїзду. Міліцейський наряд став постійно чергувати з одного й іншого кінця його вулиці, ведучи спостереження за його будинком. Од-
ного разу, в 1978 р., Микола Куниця вийшов з дому і пішов разом з двома жінками до зупинки автобуса, щоб їхати на залізничний вокзал. Коли ж він вийшов з автобуса, то побачив, що його там вже чекають гебешники. Він сів знову в автобус, щоб їхати далі до Сергія Свінтозельського, який також подав заяву на еміграцію. Коли ж він вийшов з автобуса на іншій зупинці, то побачив брата А., який під’їхав «Жигулями» і зупинився біля нього. Микола Куниця попросив брата А. підвезти його до Сергія Свінтозельського. А той відповів, що не може, бо його чекали люди на полі. Він підвіз його тільки до залізничного вокзалу. Там його вже чекали люди в цивільному, які одразу підійшли до нього, почали штовхати його і звинувачувати, що він вкрав у когось гаманець з грошима. Він голосно протестував, але підійшов третій міліціонер і запитав: що сталося? «Та, ось гроші вкрав». «Ну, підемо в дільницю, і там розберемося». Так Миколу Куницю заштовхали в міліцейську машину і повезли прямо в суд. У Дубно, в суді, все було заздалегідь приготоване, суддя і прокурор йому одразу ж зачитали вирок і дали термін два роки в’язниці. Після цього, на інший день, його перевезли у Рівне, в обласне управління КДБ, і там він сидів сім діб, відмовляючись від прийому їжі. Про цей арешт ми писали, як Миколу Миколайовича Куницю після 7 діб оголошеного голодування, випускали з підвалів обласного управління КДБ м. Рівне, побоюючись, що на восьму добу він може померти. А цього управління КДБ вже ніяк не могло допустити, щоб не «прославитися» на весь світ.
Сімейна делегація в міліцію
Дружина Миколи Куниці Люба нічого не знала про арешт чоловіка. Вона тільки молилася, бо в серці була тривога за чоловіка. Він їхав у Вільнюс по телеграмі, яку, як виявилося, спеціально прислали з міліції, щоб заарештувати Миколу. На сьому добу вона разом з дітьми пішла в міліцію із заявою про зникнення чоловіка. У міліції її відправили в міськвиконком, заявивши, що вони нічого не знають про її чоловіка. У міськвиконкомі також нічого не знали і направили її до начальника міліції. До начальника міліції її не пропускали. Але Люба сама пішла на другий поверх: відкриваючи двері різних кабінетів, вона потрапила до когось і сказала: «Я прийшла до вас, я хочу знати, де ви поділи мого чоловіка?» Той чоловік сказав, що нічого про це не знає, а начальника міліції зараз немає, він буде після обіду. Він запитав: — А звідки ви знаєте, що ваш чоловік у нас? Любов Гордіївна відповіла: — Все дуже просто: ваш міліцейський наряд перестав постійно чергувати з одного й іншого кінця нашої вулиці та знято спостереження за нашим будинком. Начальник взяв телефон і почав кудись дзвонити і потім каже: — Він заарештований за замах на співробітника міліції. Любов Гордіївна розсміялася і каже, що її чоловік ніколи ні з ким не бився і не був хуліганом, і не може ним бути, та й нема причини, щоб йому робити замах на співробітників міліції. — Ну, приходьте після обіду, і начальник міліції вам все розкаже, де ваш чоловік, тільки не беріть дітей з собою. Вона з дітьми так і залишилася чекати начальника в приймальні. Він прийшов і попросив Любов зайти в кабінет. Вона пішла вперед, а її старша дочка Надя прочинила двері і направляла дітей по одному за мамкою в кабінет. Там співробітники міліції кажуть: — Ось, дивіться, як ви налаштували ваших дітей. А Любов Гордіївна каже: — Це не я налаштувала, а ви, тому що ви забрали батька від дітей. А тут Надя відгукнулася: — Так, ви забрали від нас батька, а тепер хочете ще й маму закрити, ми її не залишимо, а хочемо бути разом. Начальник міліції сказав, що чоловік Люби незабаром повернеться додому, бо прокурор опротестував рішення суду і таким чином він повернеться додому. А в цей час Микола Куниця проходив медичну перевірку в казематах Рівненського обласного управління КДБ після семи діб голодування. Після медичної перевірки лікар сказав, що він восьму добу голодування вже не витримає, і Миколу Куницю змушені були відпустити з-під арешту. Незаконне рішення суду про два роки таборів владі довелося терміново скасувати. Так Микола Куниця переміг всесильне зловісне відомство, і ця перемога дала іншим надію на майбутнє. (продовження в наступному випуску газети)
№33, березень - квітень 2015 р.
Cтор. 8
5A-$79
4A-$79
$8 еа 1A-$49 $13
$12 На круги своя
$ 10
$ 10 Небо и земля
Сборник поэзий, автор Виталий Полозов В. Борщ Первый сборник повестей и рассказов автора на христианские темы: 1. На круги своя 2. Легенда о голубке 3. А кто отречется от меня… 4. Я воззвал к Тебе 5. Горбушка хлеба 6. Птичка Божья 7. У Тебя не водворится злой
$12
Геть із зони ком«Ложный свет» форту! Бачення! Благодать! Дія! Джордж Вервер Книга розповідає про те, як багато християн вважають, що місіонерське служіння - це не їхня справа, і мають нереалістичне, відірване від життя уявлення про місії.
повесть Герцена, которую он с любовью и надеждой посвящает своим дочерям.
$10 еа
$10
Укр./ Рос. Букварі для дошкільнят і першокласників
«Дорога додому» Ольга Лазарук, збірка віршів
$13
$9 Зіронька
Оповідання для дітей
$9 Поезія Ольги Лазарук
«Від Господа і для Господа!» 231 стор.
свідчень християн і за християн. Тут Ви знайдете для себе розмаїту палітру творів: об’ємних і коротких, $6 прозаїчних і поетичних, історичних і ліричного спрямування, а також головних Стихи Тамары Виль- персонажів: минулих віків гельм «Подготовка і часу теперішнього, добре відомих і зовсім невідомих, к взлёту» 81 стр. представників інтелігенції і простих робітників, здорових і інвалідів, з різними долями і характерами, здається, зовсім не схожих один до одного. Але всі вони об’єднані вірою р в Ісуса у Христа. р
$7
$7
«Вчора, сьогодні й навіки!» - збірка
Зернятко добра «Жизнь под Бо«3» Людмили Ганже- жьей милостью» люк - це навчально-методичний посібник для соціальних педагогів, психологів, вчителів етики, біблійних шкіл, студентів, вихователів, батьків.
Автор Павел Романчик, документальная повесть - свидетельство автора о Божьей славе в его жизни и его родственников. На русск. языке.
Садок Іванки Оповідання серії «Друг дітей»
$15 $10
Встань, спящий Збірка поезій Віктора Борща
УВАГА!
$10
$10
Автор документальной повести «Один из сонма» Николай Никитович Сизов (1933-2003 г.г.) приглашает читателя пройти с ним по вехам его жизни, начиная от рождения в Кулундинской степи в голодные годы и до последних лет в эмиграции. Книга будет интересна и полезна всем, интересующимся историей евангельского движения в Советском Союзе и жизнью верующих во времена гонений.
В 2003 году исполнилось 100 лет со времени выхода в свет Библии на украинском языке. Ныне осуществляется четвёртый полный перевод Священного Писания. В предлагаемой книге «Краткая история переводов Библии на украинский язык», изданной Украинским Библейским Обществом в 2003 г., кратко и в доступной форме излагается история всех четырёх переводов. Книга на русском языке (176 стр.) рассчитана на широкий круг читателей.
Christian Mission “EBENEZER” PO Box 12050 Lexington, KY 40580-2050
Виручені фінанси використовуються для підтримки місіонерської діяльності та служіння милосердя. Щоб зробити замовленДорогі друзі, на цій ня, надсилайте чек або сторінці представлена мані-ордер:
$10 2A-$85 22A A-$85 -$$85 85
$9 Дарси
Джони Эрэксон Тада рассказывает о девочке-инвалиде Дарси, которая с Божьей помощью находит место в жизни. Автор повести сама села в инвалидную коляску, когда ей исполнилось 17 лет.
лише маленька частина “Книжкової скарбниці”. Ми маємо багато іншої християнської (художньої та публіцистичної) літератури, аудіо СD та відео DVD.
За довідками звертайтеся по тел.: (859)312-4344
CD Христос воскрес!
Збірка християнських пісень гуртів «Авен Єзер», «Вефіль», «Крила віри».
CD Мамочка моя
Збірка християнських пісень З про маму. 19 пісень на диску
Свирепый моряк
$9
«Если бы Бог любил меня, то разве бы Он допустил, чтобы я так страдал? - с горечью говорил Джон. - Он забрал бы меня с этого ужасного корабля сразу же, когда я впервые попросил Его об этом». Тогда же Джон решил, что будет жить иначе: он будет таким же грубым и жестоким, как другие моряки! Джон Ньютон стал жестоким и своенравным человеком. Он решил, что сам будет руководить своей жизнью. Но Бог многие годы трудился в его сердце, пока Джон не смирился перед Ним и не признал Его своим Господом.
Не забудьте додати за пересилку: Перша Послідуючі Kниги $4.00 $1.00 CD/DVD $3.00 $1.00 №33, березень - квітень 2015 р.
Cтор. 9
Я дуже дякую Господу, що зберіг моє життя! Я, Корнійчук Сергій Михайлович, 1972 року народження. До 31 травня 2004 року жив без Ісуса Христа і не знав Божої благодаті. В цей чудовий день Господь торкнувся мого грішного серця, і я покаявся. Сам я родом із села Гряди, це приблизно 6 км. від Нововолинська, там проживаю і до сьогодні. Раніше, коли був ще неодружений, я жив із старенькою мамою, яка мене дуже любила, незважаючи на те, що я багато курив та ще й був алкозалежним. Мама завжди заступалася за мене, хоч я робив їй багато прикростей. Бувало так, що вона не мала куди очей подіти перед людьми, через те, що її син був алкоголіком. І ось одного разу вона зустрілась на базарі з однією віруючою жінкою, яку знала ще змолоду, це тьотя Тані Нестерук, яка переїхала до США. Вона почала питати мою маму про її життя. Мама розповіла про біду, яку мала зі мною, про те як я сильно п’ю. Тьотя Таня сказала моїй мамі, щоб ішла в церкву, покаялася і молилася за мене. «І тоді Господь дасть покаяння твоєму сину!» - сказала та жінка. Мама послухала пораду і пішла до церкви «Свята Трійця», що у Нововолинську. Вона покаялася, прийняла святе водне хрещення і разом з церквою молилася за моє звільнення. Згодом мама
захворіла і її приходили провідувати віруючі. Одного разу, коли я вже зібрався іти на похорон до свого двоюрідного брата, до нас постукали в двері. Це були двоє віруючих братів, теперішні диякони Праслов Владік і Гринюк Юра, вони прийшли помолитися за маму. Я також залишився на молитві. Саме на тій молитві тоді я відчув, що я такий нікчемний і мізерний, а Бог такий Великий і через людей сіє Своє Слово. Після молитви я пішов на той же похорон і задумався над тим, куди пішла душа мого брата, який також був алкозалежним. Коли ж я прийшов додому, то сказав мамі, що більше не буду пити, але вона, як завжди, не повірила моїм обіцянкам. І ось настала
неділя… По мою маму приїхав брат Владік Праслов, щоб забрати на зібрання. Але вона не мала сили їхати, бо так і далі хворіла, вона попросила, щоб я поїхав. Мені незручно було відмовляти і я погодився. Я пам’ятаю той день, як наш пастор Грицак Володимир проповідував і читав слова Христа від Матв. 11:28: «Прийдіть до Мене усі струджені та знеможені і Я заспокою Вас…» В той час у мене спокою не було. Через два тижні я покаявся. Мама з радості плакала. У 2005 році вона відійшла у вічність. Після покаяння Господь відразу мене звільнив від алкоголю, а от щоб розпрощатися з куривом прийшлося прикладати зусилля. Церква постійно за мене молилася і в 2006 році я прийняв Святе водне хрещення. На той час я вже був одружений. Мені прийшлося пройти випробування, бо дуже проти була моя дружина. Не знаю, щоб я робив без Ісуса Христа і Його церкви. Можливо вже б і в живих мене не було, якби не милість Божа. І ось знову проходжу випробування. 6 лютого 2015 року я поїхав в ліс по дрова. Коли повертався додому, звернув трохи з дороги, щоб ще добрати дров. Коли
БУДИНОК ДЛЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ЗІ СХОДУ УКРАЇНИ «…Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки…, бо повстане народ на народ, і царство на царство» (Мат. 24р.) – такими були слова Ісуса Христа на запитання учнів про кінець світу. Спостерігаючи за подіями останнього часу, ці слова особливо є актуальними сьогодні. Наш український край за останні два роки багато зазнав горя й біди. Тисячі невинних людей загинули – якщо не від куль автоматів, так від голоду та холоду. Деякі населені пункти Східного регіону України майже стерто з лиця землі. Щоденно десятки сімей, втікаючи від лютої війни, шукають захисту на західній території України. Хто їм допоможе? Хто готовий прийняти бодай одну людину у свій дім, рятуючи не тільки життя, а й душу? За всі роки незалежності Бог рясно благословляв український народ, а особливо тих, хто служить Йому віддано і з щирим серцем. Ніхто не чекав, що в Україну нагряне страшна війна… Але, по великій милості, наш край є бе-
реженим Господом. А чи це не для того сам Бог це допустив, щоб випробувати наші серця, щоб перевірити, наскільки ми готові віддати себе, свої надбання чи фінанси заради благополуччя інших людей? Ми розуміємо, що всіх людей забезпечити житлом чи їжею ми неспроможні, але ж намагаємося робити все можливе з нашого боку, щоб хоч якась частинка людей змогла знайти захист для себе та для своїх сімей. В селі Бокійма, Млинівського р-ну, продається великий будинок, який на даний час просто пустує. А він міг би послужити тимчасовим місцем проживання одночасно для десяти сімей! Ми звертаємося до всіх християн, які є небайдужими до людської біди і горя, щоб допомогли нам у придбанні даного приміщення, а також там необхідно зробити ремонт, щоб можна було тимчасово
Контейнер допомоги
Готується контейнер до відправки на Україну. Хочемо допомогти, чим можна, в особливій нужді на даний час. Є ті, хто в лікарнях, хто постраждав в зоні АТО від бомбардування, цивільні люди а також солдати. Ось невеличкий перелік необхідних речей: Перев’язочні бинти, пластир, джгути, медичні інструменти, системи для крапельниць, непромокаючі підстилки для хворих, памперси
заселити сім’ї біженців. Нехай Господь наділить всіх вас мудрістю та благословить кожного, хто має щире та відкрите серце, щоб допомогти нужденному, щоб коли ми прийдемо перед лице Боже, Він не відповів: «Я прийшов до Своїх, а Свої мене не прийняли…». P.S. А також, якщо в майбутньому Господь продовжить життя, цей будинок стане прекрасним Домом молитви. Саме в цьому селі місіонери розпочали працю (читайте свідчення на стор. 5). Вашу пожертву можете надіслати з поміткою «Дім, с. Бокійма»
для дорослих, а також дітей, котелки, електро-коляски для інвалідів, сухі продукти, олія, білизна для постелі, сушені фрукти, чай, кава, мобільні матраци, взуття, одяг, також генератори. Будь-ласка, не висилайте нічого з м’ясних продуктів! На даний час готується на заході України декілька команд молоді, щоб їхати на схід. Планується поставити біля Маріуполя величезний намет, де можна було б приймати людей, надавати їм першу медичну допомогу, кормити, а також проповідувати їм Боже Слово. Тому (як на передовій, так і в тилу) є багато праці, через яку можна свідчити живу Євангелію. Тобто ці продукти і речі будуть вкрай необхідними для проведення духовної праці. Будь-ласка, надішліть вашу допомогу або ж передайте через тракістів. В разі, якщо у вас немає можливості заплатити за пересилку, складіть в ящики, зважте, щоб знати їх вагу. Ми зможемо надіслати вам електронною поштою UPS-наклейки і ви надішлете ці ящики нам.
зупинив коні і сходив з підводи, раптом вистрибнув заєць із-за кущів, коні злякалися і сильно рвонули, я не втримався і впав прямо під колеса. По мені проїхала підвода з дровами, я втратив багато крові. Але люблячий Бог зберіг моє життя і в той час Його великою милістю було те, що я не втратив свідомості. З великими зусиллями я зміг вийняти телефон і зателефонувати дружині. «Швидка допомога» приїхала не скоро. Коли мене привезли в лікарню, то лікар сказав: «Якби ще півгодини я там полежав, мене би не спасли». Але це ще раз свідчить, що наш Бог ніколи не запізнюється. На сьогодні я вже 28-й день в лікарні, вставати мені не можна, у мене вибиті 4 ребра і компресійний перелом хребта. Було побите лице, але вже зажило. Я дуже дякую Господу, що зберіг моє життя. Дякую Церкві, всім братам і сестрам, які допомагають мені матеріально і моляться за мене. Лікування ще буде довгим, тому прошу молитовної і по можливості матеріальної підтримки, бо грошей на лікування зовсім не маю. Була одна теличка, яку дружина продала за 2 тисячі гривень, це рівнозначно вартості ліків на один день. Я надіюсь на Господа. Бажаю всім Божих благословінь! P.S. Вашу пожертву надсилайте з позначкою «Для Сергія Корнійчука»
Поїздка до України
Молодь місцевої церкви з Лексінгтону (штат Кентаки) та інших церков збираються цього літа поїхати в Україну на місіонерську працю. Як ніколи раніше, попри надзвичайний стан в Україні, можливостей для євангелізацій неймовірно багато. Це допомога біженцям, відвідування поранених солдат, а також постраждалих від війни в госпіталях та надання їм допомоги і разом з тим свідчити про Христа, допомога у відбудові постраждалих районів від війни, проведення літніх таборів для дітей (це особливо ефективний спосіб євангелізації сьогодні), приготування обідів для переселенців в їх тимчасових місцях перебування. Власне тому ми звертаємося до вас підтримати ці місіонерські подорожі цих молодих людей. Ми хочемо поділитися з вами деякими заходами, якими займається наша молодь, щоб назбирати необхідні кошти для поїздки, а також для того, щоб допомогти там, як вони поїдуть. Ось перелік деяких заходів, які ви можете організувати у вашій церкві і надати допомогу Україні. 1. Молитва і піст 2. Bake sale – молодь та старші печуть пиріжки, торти, печиво і запрошують американців. Вони купують і виручені кошти ви маєте на поміч. 3. Гурт людей готує обід в неділю між зібраннями. Бажаючі залишаються на обід в церкві. За умовлену ціну обідають і таким чином ви не витрачаєте на обіди в ресторанах, а допоможете на потреби. 4. Car wash – миття автомобілів. Молодь миють машини, при цьому вони повідомляють водіїв на яку саме потребу вони збирають кошти в Україну. 5. Оголошують в церкві, щоб члени церкви принесли в умовлений час і місце непотрібні їм речі, які ще добрі для вжитку. Далі організовують гараж-сейл або продають на Craigs list. 6. Хто має трачка, об’являють: хто має металолом вдома (непотрібний холодильник чи плитку, чи запчастини до машин), нехай здають на металолом і таким чином виручені кошти маєте на потреби. Ще є ряд інших заходів. Наприклад, можна зібрати людей і розповісти про те, що ми робимо для України і вони також можуть бути учасниками цієї доброї справи. Якщо у вас буде можливість і бажання провести один із цих заходів і ви б хотіли підтримати наших місіонерів, надішліть вашу пожертву з позначкою «На місіонерську подорож». Усі, хто готуються до поїздки, їдуть за свої кошти. Якщо ви бажаєте поїхати до України, прилучитися до групи місіонерів, звертайтеся до президента місії «Ebenezer» за тел. (859) 494-5279
Наша адреса: 1092 Hawthorne LN Lawrenceburg KY 40342.
№33, березень - квітень 2015 р.
Cтор. 10
Чи існує воскресіння?
«Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!» (1 Кор. 15:13) «Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре» (1 Кор. 15:36). В рослинному світі, якщо насіння не вмре, то залишається одне старе. Якщо ж вмирає, то приносить плід – тобто воскресає. Ісус Христос для того й помер і воскрес! Його воскресіння принесло плід спасіння нашим душам. «Промовив до неї Ісус: Я воскресіння й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити» (Ів. 11:25). Бог – автор воскресіння. Його можна побачити в природі: як в порах року щовесни, в насінні рослин, дерев, в комахах (як з гусениці виходить чудовий метелик). У Бога величезний набір різних воскресінь, але особливий вид – це воскресіння мертвих. Ісус Христос – первенець, який своїм воскресінням відкрив дорогу спасіння, дорогу до вічності з Богом. Отож, чи ми віримо ми в це, чи ні, нам усім прийдеться одного разу бути не тільки свідком воскресіння, але й самому воскреснути. Лиш питання: для якої вічності? Бо їх існує дві: одна з Богом і друга – без Нього. Отож, Ісус прийшов, помер за наші гріхи, воскрес, щоб нас оправдати. Чи ти віруєш цьому? «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне!» (Ів. 3:16). Отож, покайся, прийми Ісуса Христа в своє серце і живи з Ним тут, на землі, і в вічності.
«Християнам нічого не можна» Таке
твердження
часом ми можемо чути від інших людей, наших дітей, молоді та інших. Чи правда це? Чи ні? Інколи, чуючи такі речі, певні аргументи, можна інколи й погодитися з цим. У Едемському саду змій задавав запитання Єві: чи правду Бог сказав, щоб не їсти з дерева пізнання добра і зла? Посіяний сумнів у серці народив недовіру Божому слову, і Єва повірила дияволу, що вони не помруть. Бо так би мовити Бог щось сховав від вас і спеціально вас обмежив. Не все, що не можна, то це погано, а на те є вагомі причини: чому не можна і для чого? Нам кажуть: пізно не гуляй, швидко не їзди, з тими не дружи, не пий пива, не кури, не ходи в кінотеатр, не сиди в Інтернеті. І ще багато інших речей справді не можна, але ж у чому суть і де правда? Хочеться дати правильну відповідь тим, хто ставить такі питання, або ж навіть самому собі вияснити основу своєї точки опори, коли я хитаюсь в певних речах і чи мені можна. Ап. Павло в посланні до Коринтян (1 Кор. 10:23) пише: «Усе мені можна, та не все на пожиток , усе мені можна, та будує не все!» Або 1 Кор 6:12: «… Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно!» Інше питання: а кому не можна? Мимоволі згадуєш дитинство: там не йди, того не чіпай, не лізь, не кричи, не ганяй, не сварись, не вимазуйся, не зобижай і не ображайся і т.д. Друзі, чи не залежить у якому віці ми чи ті, хто питають? На якому духовному рівні і на кого схожі?
Ти не маєш права боятися нікого й нічого, окрім Бога живого! Цей світ та наше життя переповнене різними страхами. Ніхто не може запобігти собі, щоб не злякатися, але боятися у нас немає права ні на що, крім Бога живого. «Господа Саваота Його свято шануйте, і Його вам боятись, Його вам лякатись!» (Іс. 8:13). Чому таке особливе застереження від Бога народу Ізраїлю? Певно що й нам сьогодні це застереження актуальне. Якщо прочитати Іс. 40:12-31, можна легко прийти до висновку, що нікого й нічого рівного Богу немає, а тому нічого боятися. А якщо боятися, то так, як дитина у тата на руках і кричить, що її з’їсть миша. У Новому Заповіті ми читаємо про те, як ап. Павло каже: якщо Бог за нас, то хто проти нас? Отже, залишається перевірити: на чиєму ми боці і наскільки ми віримо Божій охороні? А без віри Богу догодити неможливо.
«А
ми проповідуємо Христа розп’ятого!» 1 Кор. 1:23
Як часто проповідники люблять акцентувати увагу саме на цій фразі, роблячи зауваження іншим. Але чи розуміємо ми цілком, що означає проповідувати Христа розп’ятого? А це, в першу чергу, передбачає страждання, смиренність, приниження, терпіння, розп’яття і смерть. «А ті, що Христові, розп’яли вони тіло з пожадливостями та з похотями» (Гал. 5:24). «Бож ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом» (Кол.3:3). Як вам така проповідь? Що шукають сучасні прихожани в церквах? Ми читаємо: «Бо юдеї жадають ознак, греки шукають мудрості! А ми проповідуємо Христа розп’ятого!»(1Кор.1:22-23). Звичайно ж для таких «шукачів Бога за своєю подобою» така проповідь здасться безумством, бо таке Євангеліє передбачає хрест, страждання, умертвіння плоті: «Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження... Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст. Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками, та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її»(Кол. 3: 5-10). Хрест – місце, де розпинають тіло, грішна плоть повинна померти – не буквально, а всі її гріховні нахили і пристрасті. А плоть страждати добровільно не хоче, тим більше – помирати. Тіло бажає задоволення потреб, жадає розваг, задоволень. Чи не тому нині церкви перетворюються на свого роду клуби по дозвіллю, де по суті люди тілесно і душевно розважаються. Це легке християнство, але не проповідь Христа розп’ятого. «Ти з нами Бог!» – саме така популярна пісня серед молоді в сучасних церквах. Але питання в іншому: «Чи з Богом ми?» А це розуміється лише на практиці і тоді, коли приходять страждання, коли нам болить, коли здається, що небо мовчить і відповіді немає. А я добровільно йду на хрест...
Кожна наша жертва Богові повинна бути солоною!
«…кожна жертва посолиться сіллю» (Мрк. 9:49). З багатьох толкувань цього місця Святого Писання, варто подумати над тим, що згідно наказу Господа євреям була така заповідь: «І кожну жертву, жертву хлібну, посолиш сіллю. І хлібної жертви твоєї не позбавиш солі заповіту Бога твого, на кожній жертві твоїй принесеш солі» (Лев.2:13). Яке це відношення має до сучасних поклонників Богу? Пряме відношення. Сучасні християни так само повинні приносити Богу жертву, яка повинна бути солоною. Чи не зауважували ви, що піт і сльози солоні на смак? Поливайте вашу жертву Богові в ревній молитві рясно потом і сльозами, і саме це буде Богові до вподоби. Таку солону вашу жертву Господь обов’язково прийме. Можливо для цього потрібно багато ваших зусиль і часу, щоб ваша жертва достатньо просоліла.
«Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй?»
Ці слова належать жінці Йова, яка була під гнітом неймовірного горя. Мало того, що одного дня був втрачений ними увесь маєток, але найгірше – загинули всі їхні десятеро дітей. А тут ще інша біда: її чоловіка вдарила страшна проказа. І після всього цього жінка Йова бачила, що її чоловік все ще міцно тримається Господа, шанує його і ходить в страху перед Ним. Для жінки Йова (після всього, що сталося) не зосталося жодного сенсу шанувати Бога. Коли в наше життя приходять важкі випробування, труднощі, причину яких важко пояснити, чи ми знаходимо причину й далі служити Богу, як це робив Йов? Ви батько і втратили своє дитя? Йов був так само батьком, який втратив не одну дитину, а сімох синів і три доньки! І на відміну від нас, у нього не було ні закону Божого, ні Нового Завіту, але він міцно тримався Господа та вірив Йому.
Закопане спасіння
«Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився!» (Єф. 2:8-9). Ісус привів притчу про таланти, які дав Бог (як Божий дар через віру, а не за вчинки). Бог безумовно дав нам дар спасіння, але як ми поводимось з ним? Що зробив ти з цим талантом спасіння? «Щоб ви йшли та приносили плід!» - саме так заповів Христос і апостоли. Що ж сталося з тим чоловіком, який закопав даний йому талант? Він розумів, що цей талант потрібно зберегти, бо з Господарем жартувати не можна. Але він упустив дуже важливу істину: йому варто було примножити талант, а він цим злегковажив, за що йому був визначений суворий присуд. Висновок: ти не можеш зупинитися на думці, що ти спасенний і тобі більше нічого робити не потрібно. Чоловік з одним талантом був упевнений, що він про все подбав і ретельно закопав талант, який сподівався повернути в цілості господарю. Але він не зрозумів (чи не захотів зрозуміти і просто зігнорував наказ господаря), для чого саме йому той талант був даний. Він думав, що не постане перед господарем з порожніми руками і поверне йому збережений талант, але цього було мало. Чим же займався той чоловік в той час, коли інші примножували дані їм таланти? Так, він просто жив для себе. Він закопав свій талант (іншими словами: закопав своє спасіння).
№33, березень - квітень 2015 р.
Cтор. 11 Пастор Кент Ховінд, ви – великий учений, але тепер – простий американський в’язень!
Н а у к о в и й євангеліст, який спростував теорію еволюції і баптистський священик, а нині вже вісім років простий американський ув’язнений, тепер знову бореться проти нового обвинувачення, яке тягне на «довічне». Кент Ховінд був поміщений до в’язниці в 2007 році більшою мірою за несплату податків. Він розглядав своє служіння як церковне, а церкви звільнені від сплати податків відповідно до законодавства країни. Але службовець в Християнському Коледжі Пенсаколи (Pensacola Christian College) заявив на Ховінда в Податкову Службу (IRS), яка прийшла до висновку, що «креаційний Науковий Євангелізм» (саме таку назву має служіння Ховінда) технічно не може розглядатися як служіння церкви. Держава теж не повірила Ховінду, коли він сказав, що ті, хто служив разом з ним, були місіонерами, а не просто співробітниками. Ховінд також заявив, що особисто не отримував ніякої компенсації від свого служіння. Але він був визнаний винним і у січні 2007 року був засуджений до 10 років позбавлення волі. Суспільна реакція з цього приводу була неоднозначною, захисники Ховінда вважали, що він був поміщений у в’язницю неправомірно, і його покарання занадто суворе. До цих пір проводиться онлайн-компанія на його захист, під назвою «Свободу Кенту Ховінду», щоб допомогти звільненню «ворога еволюції». Але тим, хто бореться за його звільнення, доведеться посилити свій заклик підтримати Ховінда, бо тепер він обвинувачується в шахрайстві за використання поштової служби пенітенціарної системи, щоб оскаржити право утримання податків на своє особисте майно. Якщо його визнають винним, Ховінду загрожує від 20 до 100 років в’язниці. В новому суді Ховінда головуватиме суддя Маргарет Кейсі Роджерс, яка розглядала його перші справи в 2006 році. «Суддя Роджерс, людина антихристиянського ухилу, вона оформила постанову суду в районну школу утриматися від дозволу на релігійну діяльність у формі молитви на шкільних заходах», - говорить Руді Девіс із компанії «Свободу Кенту Ховінду». Суддя Роджерс також заявила, що злочини д-ра Ховінда «гірші, ніж зґвалтування». Є свідчення від осіб, які особисто чули ці слова в залі суду. У Пенсаколі зараз йде компанія в підтримку Кента Ховінда під назвою «Boots on the Ground for Kent Hovind». Захід включає в себе молитовний мітинг і марш на підтримку Ховінда.
Суд підтвердив право іудеїв молитися на Храмовій горі
Іудеї мають право перебувати і звершувати молитви на Храмовій горі в Єрусалимі. Таке рішення виніс окружний суд Єрусалима у відповідь на позов рабина і правозахисника Йехуди Гліка. Судді відхилили поліцейську заборону на відвідування Храмової гори, яка обґрунтовувалася тим, що рабин відкрито помолився в святилищі, і це призвело до жорстоких сутичок з мусульманами, пише religion.ORF.at. Суддя Малка Авів постановила, що заборона відвідувати Храмову гору є протизаконною. Вона присудила виплатити позивачеві відшкодування в сумі еквівалентну 112 тис. євро і відшкодування судових витрат в 33500 євро. Завдання поліції – зробити можливим безперешкодний доступ євреїв на Храмову гору, постановила Авів.
Нік Вуйчич готується стати батьком вдруге!
на своїй офіційній сторінці в Facebook. Під фотографією, де їхній старший син одягнений в кофту з написом «Самий чудовий старший брат», Нік підписав: «Дійсно, Кійоші буде найдивовижнішим старшим братом!» Відразу після цього він повідомив радісну новину своїй п’ятимільйонній аудиторії передплатників: «Ми приблизно на 12-му тижні вагітності! Дякую Тобі, Боже, за цей дорогоцінний і дивовижний дар і благословіння! Спасибі всім вам за вашу любов, молитви і підтримку», - написав він.
Історія Ніка Вуйчича, відомого всьому світу проповідника без рук і ніг, надихає багатьох людей не зневірятися в труднощах і в усьому довіряти Богу. Незважаючи на свої фізичні вади, Нік активно служить Богу, подорожує, займається спортом, пише книги, знімається в кіно тощо. У 2012 році Вуйчич одружився на Канае Міахаре. Через рік у пари народився син Кійоші Джеймс Вуйчич. Ще до його народження Нік писав про те, що вагітність його дружини проходила добре, і УЗД показало, що дитина цілком здорова.
вважає, що в Америці інші релігії починають відтісняти християнство. Про це він заявив під час випуску новин на каналі WNCN, куди був запрошений прокоментувати недавню відмову керівництва Університету Дьюка від азана (заклик до молитви в ісламі), використовуючи при цьому каплицю. Служитель заявив, що США – це нація, «заснована на християнських принципах, і американцям потрібно рахуватися з цими принципами». «Я не проти різноманітності, але чомусь виходить так, що всі ці релігії витісняють християнство – а ми знаходимося в більшості, – сказав він. – Ця країна була заснована на християнських принципах, її заснували чоловіки і жінки, які вірили в Бога і Його Сина Ісуса Христа. Ми – найбільша велика нація в історії. І ми не були
засновані мусульманами або кимось ще». Франклін Грем також підкреслив, що останні 10 років весь світ бореться з тероризмом, безпосередніми учасниками якого є «люди, які сповідують іслам». Крім того, він зауважив, що тільки мусульмани, які проживають в США, виступають проти тероризму. «У нашій країні є служителі, які засуджують подібні акти. Але мулли в Саудівській Аравії, Єгипті, Іраку або Сирії ніяк на них не реагують», – сказав син Біллі Грема. «І ось в чому причина, – продовжив він. – Коран вчить цьому. І тому, якщо вони будуть засуджувати те, що відбувається, вони будуть засуджувати Коран». За словами Грема, Коран схвалює рабство, а також вбивство євреїв і християн.
українського поета Тараса Шевченко заявив, що «Кобзар» є другою за значимістю для українців книгою після Біблії. Літературна спадщина Шевченка, центральну роль в якому грає поезія, зокрема збірник поезій «Кобзар», вважається основою сучасної української літератури і багато в чому – літературної української мови. «Кобзар для нас, українців, став найважливішою після Біблії книПрезидент України Петро По- гою. Шевченко завжди буде сирошенко в день народження лою, яка змушує рости», - сказав
П. Порошенко. З нагоди 201-ї річниці з дня народження Шевченка Порошенко, разом з дружиною, взяв участь у церемонії покладання квітів до пам’ятника поетові в Києві, повідомляє прес-служба президента. Разом із главою держави у церемонії також взяли участь прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк, голова Київської облдержадміністрації Володимир Шандра, члени уряду, депутати Верховної Ради, представники громадськості, діячі культури і мистецтв.
Проповідник без рук і ніг Нік Вуйчич зі своєю дружиною Канае готуються стати батьками вдруге. Про це Нік написав
Франклін Грем: інші релігії в США витісняють християнство
Франклін Грем, голова служіння «Сумка самарянина» і син відомого служителя Біллі Грема,
Президент України відвів «Кобзарю» друге місце, перше – Біблії!
Християни Заходу не помічають гонінь християн на Близькому Сході Саме так стверджує Джонні Мур, євангельський автор і колишній віце-президент християнського навчального закладу «Liberty University». Він пише, що християни в Західному світі не приділяють належної уваги проблемі серйозних утисків християн терористичною організацією «Ісламська держава» на Близькому Сході, повідомляє Християнський Мегапортал invictory. com з посиланням на Сhristian Рost. «Я впевнений, що християни на Заході не дуже активно підтримують християн на Сході не тому, що їм байдужа ця ситуація, а тому, що вони закривають на неї очі, - зазначив Мур у своєму інтерв’ю The Christian Post. - Це несуттєво для них. У кожного є своє життя, свої проблеми, своя робота, свої діти і так далі». «Ми стаємо свідками зникнення давніх християнських церков на Близькому Сході, історія яких
налічує більше 2000 років, - пояснив Мур. - І все це відбувається на очах у Заходу та інших країн». Він стверджує, що відповідати за це перед Богом будуть і християни Заходу. Автор також припускає, що християни на Заході не дуже стурбовані ситуацією на Сході через те, що засоби масової інформації недооцінюють загрозу, яку для християнства представляє «Ісламська держава». «До того, як були обезголовлені християни в Лівії, засоби масової інформації майже не висвітлювали цю тему, хоча проблема існує з 2003 року, і продовжує збільшувати свої масштаби», вважає Джонні Мур. Сирія: Ісламські терористи здійснили страхітливі вбивства в християнському вірменському селі Кессаб. Захід мовчить? Джонні Мур частину провини за події покладає і на лідерів церков на Заході. На його думку, вони рідко акцентують увагу на тому, як терористичне угруповання може вплинути на майбутнє християнства в цілому. «Кожна церква в Америці щонеділі повинна молитися за цю проблему, - сказав Мур. - Не при-
святивши одну неділю молитві за переслідуваних християн, а стояти в проломі регулярно». І хоча багато християн в Америці не розуміють, як на них вплине катастрофічне зменшення кількості віруючих на Близькому Сході, Мур стурбований тим, що якщо не зупинити терористів в Іраку і Сирії, то зовсім скоро члени цього угруповання будуть орудувати в Америці. «У книзі я написав про те, що вже зараз ця організація розгортає свою роботу саме в багатьох розвинених країнах Заходу. І вона набуває саме серед жителів Заходу багато прихильників», - поділився автор.
№33, березень - квітень 2015 р.
Cтор. 12
Думи мої, думи, реферати, горе мені з вами!
Навчання в біблійних закладах - добро чи зло? Чи варто молодим проповідникам Євангелії звернути увагу на навчання в біблійних закладах? Де знаходиться проблема і відповідь, щоб церква була та, яка навчилась і вчить? Роздумами про це ділиться Володимир Бобик, євангеліст з Полтавщини. Перша думка. Місцеві служителі помісних Богу! Найважливіша професія на землі бути церков, нажаль, більше критикують навчан- кваліфікованим служителем Ісуса! Зацікавте і ня аніж заохочують, і часто не бачать смислу благословіть ваших дітей. Можливо спочатку від навчання. Якщо молодь піде вчитися в вам будуть співчувати, мовляв, куди ви дитибіблійні заклади, безперечно, що для церкви ну послали… Повірте, прийде час, коли вам це буде благословенням, адже це майбутні будуть заздрити, коли Бог вашу дитину почне пресвітери, диякони, євангелісти. Наведу про- використовувати і піднімати. стий приклад: коли ми захворіли і йдемо в Третя думка. Коли Ісусу було дванадцять лікарню, то ми хочемо, щоб нас прийняв добре років, то батьки привели його в храм. Пробувкваліфікований лікар чи навіть професор. А ши лише пару днів в храмі, а як йому там споякщо ми маємо хворобу, зайшли в поліклініку, добалось - про це навіть не знали його батьки. заходимо в кабінет, а нам говорять: «Я само- Відповідь на запитання (чому він залишився в учка, але то нічого, ми зараз розберемося з ва- храмі?) повинна бути нашим девізом, нашого шою бідою…». Скажіть, то правда, що в нас навчання в біблійній школі: «Мені потрібно прийде сумнів, що ця людина щось добре знає бути при справах мого Отця». Дорога молодь, про нашу хворобу, і ми навряд чи ввіримо себе відвідайте хоча б раз біблійний навчальний затакому лікарю. Лікар має справу з нашим тілом, клад, і ви самі приймете рішення на користь наа проповідник має ще більшу відповідальність, вчання в біблійному закладі. Коли сьогодні мобо він має відношення до нашої вічної душі. лода людина пережила народження згори, вона Працювати з людьми – це є дуже відповідальна говорить до Господа, як колись апостол Павло: справа. Час змінився, сьогодні, як ніколи, «Що повелиш мені робити?» На своє запитанбуло би добре, щоб ініціатива щодо навчання ня вона може отримати особисту відповідь від християнської молоді йшла від пастора. Коли Господа під час навчання. Не відкладайте Його він бачить обдарованого брата чи сестру, варто запрошення на пізніше. Зробіть досконалим одразу порекомендувати молодим йти вчитися. своє покликання через навчання і перебування Друга думка. Є батьки, яким Бог подарував в Слові Божому. Біблійна школа – це не є «ноги дітей, вони бажають бачити свою дитину слу- Гамаліїла», які дають нам знання про релігію, жителем в церкві, але чомусь не посилають це щось більше. Це діло Боже, де нас Ісус роїї в біблійну школу. Батьки більше зацікавлені бить ловцями людей і женцями, які збирають віддати свою дитину на навчання в держав- плоди для вічного життя. Я бачу випускника ний світський заклад, щоб їхня дитина от- Біблійного навчального закладу людиною, яка римала освіту лікаря, вчителя чи бізнесмена. найперше навчилася від служителів, які їм Це не є погано, але десь в глибині нашого викладали правильну поведінку в Церкві, порозуміння ми підносимо дітям: ось це – справ- друге, це є та особа, яка через навчання набуває жня професія, а бути служителем церкви не є прекрасні знання для подальшої праці з людьпрестижним. Батьки, не умаляймо служіння ми. Я раджу почитати автобіографічні книги,
більшість благословенних служителів, яких Бог по особливому вживав, навчалися в біблійних школах. Мої побажання нам усім: зверніть увагу на те, скільки раз наш Ісус говорив: «навчіть і навчіться від Мене». Навчання – це не просто прийшов і слухаєш, це щось більше: роздумувати, вникати, перебути в словах Божих. Це не прості слова, в них є дух і життя. Доки ми на землі, варто вчитися, корегування нам не зашкодить, до уваги візьмемо не наш вік, а нашу працю, яку ми виконуємо. Пам’ятаймо побажання ап. Павла, яке він залишив Тимофію: «Уважай на самого себе і на науку, тримаймося цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе і тих, хто тебе слухає!» (1 Тим. 4:16).
МІСІОНЕРСЬКА ШКОЛА ПОТРЕБУЄ ВАШОЇ ДОПОМОГИ!
Понад двадцять студентів на даний час навчаються на місіонерських курсах. Це не просто нові люди, молодь, які хочуть себе спробувати в місіонерстві, але багато із них уже побували на місіонерських точках певний час вдалині від рідного дому. Вони спробували що це таке і відчули, що це їхнє покликання. А зараз потрібно їм поповнити рівень знань. І через декілька місяців вони знову стануть до праці. Кваліфіковані вчителі, євангелісти-практики, пастори, місіонери викладають їм уроки. Ми молимося, щоб ці молоді люди могли стати справжніми воїнами Христовими, щоб через їхню працю розширялися межі Божого царства та поширювалася Господня слава. Але весь навчальний процес вимагає зусиль, часу і значних фінансів. Як сказав один з братів: бо це ж не дух, а тіло. Студентам потрібне щоденне повноцінне харчування, умови для відпочинку, поточні витрати. Тому ми звертаємося до вас: якщо ваше серце тривожить Дух Святий, щоб допомогти у цьому напрямку, надішліть вашу пожертву з позначкою «Місіонерська школа». Ваш внесок буде особливо необхідний і також буде значним вкладом не тільки для цих студентів, а загалом для поширення Царства Божого і наблизить прихід Ісуса Христа. Нехай Господь Ісус вас рясно поблагословить! Нещодавно стало відомо, що була продовжена квота для еміграції з України в Америку. Якщо ви маєте прямих родичів в Україні, тобто тата, маму, сина, доньку, брата, сестру і ви б хотіли їх викликати в Америку, то для вас є така можливість. У даний час до 15 вересня 2015 р. була продовжена програма Лаутенберга, яка дає можливість викликати своїх прямих родичів з України для возз’єднання родини. Тому, якщо ви бажаєте викликати своїх рідних, ви маєте заповнити певні аплікації і персонально віднести до локального рефюджі-офісу. Деяку інформацію та зразки аплікацій ви можете знайти через Інтернет за таким посиланням: http://www.cmebenezer.com Роздрукуйте ці аплікації, заповніть і віднесіть до локального рефюджі-офісу. В деяких штатах, як і попередньо ставалося, вам можуть відмовити та сказати, що така програма вже закрита, але доки інформація є з достовірних джерел. Так що потрібно наполегливо просити, щоб вони ще раз перевірили дану поновлену інформацію і прийняли від вас аплікації, бо вони мусять бути надіслані через локальний рефюджі-офіс. Якщо у вас виникнуть запитання, після того, як ви відкриєте через Інтернет дану інформацію, ви можете телефонувати Ярославу Шостаку (859-779-0774).
Дорогі читачі, газета «Відродження» друкується лише завдяки Вашим добровільним пожертвам! Якщо Ви вважаєте, що це видання корисне для людей, наближає їх до пізнання Божої правди, то візьміть у цьому служінні посильну участь своїми коштами, пам’ятаючи слова Євангелії: «Кожен нехай дає, як постановив у серці своєму, не з жалем і не з примусу, бо Бог любить того, хто дає охоче» (2 Кор. 9:7). Добровільні пожертвування на газету надсилайте на вказану нижче адресу (НАШІ КОНТАКТИ). Щира подяка Богові за християн, які жертвують кошти на друк газети «Відродження»! Нехай милосердний Господь рясно поблагословить кожного жертводавця, хто молиться за друк і розповсюдження газети!
«ВІДРОДЖЕННЯ»
№33, березень - квітень 2015 р. Засновник: Християнська місія «Ebenezer». Газета друкується на добровільні пожертвування і розповсюджується безкоштовно. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій і залишає за собою право на коректуру, скорочення тощо.
НАШІ КОНТАКТИ: Адреса: Christian Mission “Ebenezer”
PO Box 12050 Lexington, KY, 40580. Тел.: 859-494-5279 E-mail: info@cmebenezer.com
www.cmebenezer.com
Представник «Відродження» в Україні: ХММ «Добрий Самарянин». Адреса: ХММ «Добрий Самарянин», вул. Уласа Самчука, 32-А, м. Рівне, 33003. Тел.: (0362) 22-34-40. E-mail: gsamaritan@ukr.net www.gsmrivne.org