No 38

Газета християнської місії милосердя «EBENEZER»

№38, 2016 р.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

«Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасенні ви благодаттю, і раВАРТО ЗАДУМАТИСЯ YOUTH PAGE НАШІ ПОТРЕБИ зом із Ним восЮТЬСЯ I WANT TO BE кресив, і разом із ПРОДА «НАДІЯ В ДІЇ» БАТЬКИ!

ENGAGED Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі, Стор. 5 щоб у наступних Стор. 4 Стор. 9 КНИЖКОВА СКАРБНИЦЯ віках показати ДИТЯЧА СТОРІНКА СВІДЧЕННЯ КНИГА НЕВИРАЗНІ КОЛИШНЬОГО безмірне багатНАЙКРАЩИЙ МУСУЛЬМАНИНА ЗОБРАЖЕННЯ ство благодаті ПОДАРУНОК НА СВЯТО! Своєї в добрості Стор. 8 до нас у Христі НОВИНИ СВІТУ Ісусі. Бо спасенні Стор. 6 Цей чоловік Стор. 7 врятував від ви благодаттю КАФЕДРА ПРОПОВІДНИКА самогубства НАШІ ПОДЯКИ через віру, а це Про важливість Стор. 11 400 людей не від вас, то дар посту і молитви НАОСТАНОК Божий, не від діл, Відкриті двері проповіді щоб ніхто не хвамусульманам Лист Л лився. Бо ми Його від місіонерки Стор.

10 Стор. 12 з Греції Стор. 2-3 твориво, створені в Христі Ісусі на Відродження – це коли ми починаємо думати, що все, що відбувається добрі діла, які Бог в нашому християнському житті, є наслідком страждань Ісуса Христа та Його воскресіння. Якщо Господь дозволив нам зробити щось доброго, наперед приготу- це тому, що Він воскресив нас та вселився в нас Духом Святим і діє чевав, щоб ми в них рез нас – і не тому що ми, а тому, що Він і для Його слави. Алілуя! Він є Альфа і Омега. Він – початок і кінець! перебували» Якби Христос не воскрес, ви б ніколи не бачили б цього і не До Ефесян, 2:4-10

чули того, що ви можете читати на сторінках цієї газети!

Cтор. 2

Як піст і молитва може змінити ваше життя...

«А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно…. А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мт. 6:3-5, 16-18). Наша бесіда буде саме про піст. До одного диякона однієї з емігрантських церков підійшла одна сестра і каже: «Брате, я так дивлюся за вашою сім’єю, дітками, і хотіла б спитати: що ви робили, як батьки, коли ваші діти переходили підлітковий вік? Як ви їх виховували і наставляли? Бо ми з нашими дітьми безсилі…». Він сказав їй так: «Сестро, я скажу правду: коли наші діти були віком до десяти років, вони нас слухали, ми їх просили, розповідали, переконували, з усього цього якийсь ефект був. Коли ж наші діти стали підлітками, ми стали повністю безсилими, і все, що ми робили – це був піст і молитва за наших дітей». І він сказав тій сестрі, що це в їхній сім’ї спрацювало. «Думаю, що саме піст і молитва допоможе й тобі, сестро!» – закінчив пораду той брат. Вона засмутилася і сказала, що це їй не підходить, бо вона ходить на роботу, де щодня перекуски, тістечка, кава. Їй незручно в колективі від усього цього відмовлятися і ставати так би мовити «білою вороною». Багато християн, нажаль, залежні від простої кави і тістечок зранку. Ми залежні від чаю, кави, їжі… Саме те, як ми відносимося до посту, виявляє цю нашу залежність.

Саме через цю залежність сатана візьме в повну владу людей, коли їм треба буде стати перед вибором приймати знака на руку чи чоло. При відмові від цієї мітки, вони не зможуть ні купляти, ні продавати. Якщо християни будуть залежними від їжі, то чи зможуть вони відмовитися від цього диявольського знаку? Взагалі, у багатьох із нас є панічний страх перед відмовою від їжі і питва. Мовби одразу не віриться в це, але практика показує, що так воно є. Я знаю, що перед проблемою з дітьми стають практично усі християнські сім’ї. В моїй сім’ї я також побачив цю проблему з дітьми. Головне, що важливо зрозуміти батькам: корені цієї проблеми не у вихованні чи нашій культурі. Я почав говорити декілька раз зі своїми дітьми, але побачив наступне: це все стоїть не на рівні вихованості, а стоїть на рівні духа. Тому-то не допоможуть просто вмовляння чи інші зовнішні моменти, тільки піст і молитва мають силу досягти бажаної мети: щоб наші діти служили Господу. До одного брата-пресвітера, у якого дев’ятеро дітей, підійшли брати і запитують: «Як вам вдалося, що всі ваші діти віруючі? Як ви зуміли цього досягти?» Він так поглянув на них, побачив їхню щирість і сказав: «Браття, нашої великої заслуги тут нема. Коли наші діти стали підростати, ми з дружиною зауважили, що нашого зусилля, інтелекту, розуму недостатньо, і ми пішли в систематичні пости і молитви за спасіння і благословення наших дітей, щоб вони всі були у вірі Христовій. І Бог по Своїй милості не відкинув нас». Написано: «І при тому дивлюсь Я на вбогого та на розбитого духом, і на тремтячого над Моїм словом» (Іс. 66:2). Отож, піст і молитва мають силу. Багато християн пам’ятають таку історію, яка була в 50-х роках минулого століття на Волині (про цю історію згадують брати Петро Ізвук, Григорій Філімончук). Було гарне зібрання в Човниці. Одна з сестер підійшла до братів і просить: «Прийдіть до мене в хату, помоліться за мою доньку, вона хвора». Брати погодилися, прийшли. Дивляться, лежить на постелі майже скелет, обтягнутий шкірою. Вони одразу подумали, що вже же

нема за що молитися. А її мати продовжує їх просити: «Браття, помоліться, підтримайте мене, я вже десятий день у пості. Вже не можу працювати, спотикаюся і падаю…». Браття стали на молитву, зійшов Дух Божий і було пророче слово, але не до дочки, смертельно хворої, а до її матері: «Так, як ти втомила Моє лице постами та молитвами, то Я змінюю Моє приречення: замість переходу даю ще тут життя». І кажуть браття: на страх їм, вони почули, як затріщали кості, підвівся череп, донька сіла на ліжко і попросила пити. Поступово вона поправилася, набрала вагу, доглянула матір до глибокої старості... «Так, як ти втомила Моє лице…». Ось що робить сила посту! В загальному через рікдругий наші діти зададуть нам питання: «Тато, мамо, а що таке піст?» Цю річ ми, нажаль, загубили. Чи в нас не стало запитань, які важливо, щоб Бог їх вирішив? Якщо є такі питання, то здорово мисляча людина задасться питанням, як їх вирішити. Коли в мене болить зуб, я йду до лікарястоматолога, коли я зламаю кістку, то негайно звернуся до хірурга чи травматолога. Коли ж у моєму житті виникають питання, які не підвладні лікарям, куди мені їх нести? Хто мені їх розв’яже? Мені треба звернутися до Бога. І саме піст і молитва є тими прямими шляхами на відповіді від Бога. Нажаль, ми загубили рішучу силу, через піст і молитву, яку дав нам Господь. Пригадую ще випадок: дватри роки назад у Молдовії збиралася невеличка група віруючих в селищі біля Кишинева. Вранці пресвітер прокинувся, йому голос від Бога: будеш йти в зібрання, візьми пляшечку з оливою. Він послухався, поклав у кишеню. Прийшов до церкви, подивився, мовби нікому ця олива не знадобиться. Пресвітер свідчить, що він все ж таки взяв Біблію і прочитав з послання Якова (5:14): «Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім’я…». Потім так сміливо запитав, чи є в кого нужда? І обізвалося молоде подружжя, що в них є семирічний син, який захворів на лейкемію (рак крові). Вони вже зверталися до всіх провідних спеціалістів Кишинева. Але що тут може зарадити людина? Тоді вони вирішили взяти сім днів посту і молитви за сина. На сьомий день посту вони приїхали саме в цю невеличку церкву. Логічно, їм було навідати велику церкву в Кишиневі, де гарно співають, де відомі проповідники, служителі, а вони прийшли в сільську церкву, де ледь збиралося сорок стареньких сестер ст ер р. Але Але тут туут діє д є не людина, ді люд дин ина, а,, стер.

а Бог! А у Бога Своя логіка. Пресвітер далі свідчить: він, підкріплений наказом Божим зранку щодо оливи, так впевнено помазав оливою того хлопчика в ім’я Ісуса Христа. Ті бабці поплакали перед Господом. І дитятко пішло на оздоровлення, вже минув третій рік, всі аналізи показали, що лейкоцити його крові в нормі. Бог живий! І піст, і молитва були, є і будуть вирішальною силою для вирішення наших (здавалося невирішених) проблем і труднощів. Слава Господу! Пам’ятаєте, як учні Іоанна задали питання Ісусу: «Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять? Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони» (Мт.

9:14-15). Учні тоді не постили, бо з ними був молодий (тобто Ісус Христос). То зараз жених з нами чи ні? Він на Небесах. А ми виконуємо те, що Він повелів? Це наш вибір. Якщо поставити питання категорично (як колись мене запитав один брат): коли я не пощуся – це гріх? Ну не гріх, але це недобре... Повертаюся до думки, що багато християн в панічному страху, коли треба брати піст, бо не можуть стримати забаганки тіла. Тіло ніколи не погодиться на те, щоб ми взяли піст. Як тільки ми вирішили взяти піст, ще ми тільки думаємо про це, як наше тіло вже «зрозуміло» це і починає нас «переконувати» без язика: тобі буде погано, ти не зможеш це перенести, у тебе тяжка робота, буде жарко, ти їдеш в далеку дорогу, водію не можна поститися. Але ви не погодилися з цими доводами тіла і таки пропустили сніданок. Ще й час обіду не прийшов, а у вас вже у шлунку смокче, а в очах темніє і голова болить. Це хитре тіло, запалене від думки сатани, хоче збити вас з вірної дороги. Через піст і молитву ви буквально стаєте на дорогу прямої відповіді від Бога, а ворог цьому протистоїть усіма силами. А його союзником є наше тіло. Як підтвердження сили посту і молитви, нагадую історію з Євангелії про юнака-сновиду, з якого учні Ісуса не змогли вигнати біса: «Тоді учні, приступивши до Ісуса, що був на самоті, сказали: Чому ми не змогли його вигнати?» (Мт.

17:19). Ісус дав відповідь: «Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом» (Мт. 17:21). Забігаючи наперед, задаю запитання: чи може Бог оберігати нас без нашого прохання, без нашого поста і молитви? Запитаю по-дитячому: невже ж так Бог тішиться, коли я не їм? Коли наша дитина од-

ного ранку зробить нам рішучу заяву, що вона не буде їсти, чи ми будемо з того тішитися? Навряд чи ми будемо радіти з того. Навпаки, ми тільки побачимо, що наш син погано поїв, ми вже стурбовані: чому він не доїв? Чи не захворів він часом? Нас, батьків, одразу стурбує, коли наша дитина стримається від їжі з якоїсь причини. Це я пояснюю ідею поста подитячому: Бог, бачачи, що Його дитина відмовилася від їжі, буде стурбований цим. Ми віримо, що всі продукти даються нам Богом. Чи не так? Проходить день, той хліб, що Бог нам подає, я не їм, те молоко, що Бог дає, не вкушаю. І Бог стурбований цим не менше, ніж ми нашими дітьми, коли вони відмовляються від їжі. Ми по натурі жорстокі батьки, але даяння благі нашим дітям можемо давати. Так написано? Так. А Бог люблячий… Ранок проминув, я не їм, обід пройшов, а я відмовляюся від їжі, вечір настав, а я до їжі й не приторкнувся. Бог одразу зацікавиться: у чому ж причина цього? А я тоді пояснюю: заради дитини, заради тієї чи іншої нужди, Боже, зглянься і дай відповідь, Батьку… «А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону!» (Лк. 18:7-8). Приведу ще один приклад: в Америці серед емігрантів жило одне стареньке подружжя 80-річних християн. У них двоє дітей: син в Україні, а 50-річна незаміжня донька живе з ними. «Господи, ми скоро відійдемо у вічні оселі, з ким вона в житті залишиться?» Так молилися батьки. 80-річна жінка заклала триденний піст за цю потребу, просячи супутника життя для своєї доньки. В третій день посту і молитви Бог дав відповідь: до їхньої оселі постукав брат-вдівець... Я був на тому шлюбі, і мої вуха чули молитву подяки нареченої. Ось яка сила посту і молитви! Дорогі брати та сестри, добре, що ми турбуємося за своїх дітей, збираємо їм гроші, дбаємо за них. Але ще є більш рясніше благословення, окрім грошей. Є речі, які не можуть дати батьки суто своїми зусиллями: це Боже благословення і Божий устрій, Божа милість і Боже провидіння. Амінь. І ми маємо право приступати до Бога з постом і молитвою за благословення наших дітей. Одного разу, років тридцять п’ять назад, мій тато приїхав з молитви, що була в Рівненській області, і каже мамі: «Було мені пророче слово, що ворог задумав зробити ущерб нашій сім’ї». Бог порадив йому усією сім’єю взяти триденний піст, щоб Божа охорона була над його домом. На той час у батьків було троє дітей (усіх Продовження на 3 стор.

№38, січень - квітень 2016 р.

Cтор. 3 Закінчення, початок на 2 стор.

нас дев’ятеро). Тато об’явив усім, що три дні вони не будуть ані їсти, ані пити. Пройшло три дні, нічого не стається. Пройшло ще два тижні. Нічого не стається... Одного разу (це було вже ранньою весною) мій старший брат повертався з Луцька. Зі своїм товаришем він сів на швидкісного мотоцикла Яву, щоб їхати додому. Чомусь йому прийшла думка одягти декілька штанів і аж дві курточки. Водій його запитав, як йому шину приторочити, брат каже, давай мені. Він її так на себе одягнув, влізши в неї. Ще й доброго шлема вдягнув. Через 20 км виїхав на зустрічну смугу Камаз і вдарив Яву. Мій брат вилетів з сидіння і поскакав по асфальту. Шлем розлетівся на дев’ять частин. Була пошкоджена нога, але він залишився живим. Хоч на такій швидкості і при такому зіткненні, подібні аварії завершуються смертельним результатом. Чи знав мій батько, що цей син, за кого він молиться і поститься, догледить його аж до смерті? Той же син і маму догледів до смерті. Той же син досі живе в батьківському маєтку. Сьогодні йому 50 років. Хвала Господу!

нулася його нога. Декілька днів син не приходив у свідомість, коли ж він відкрив очі, то батько побачив, що той одержимий демонами. Син був несамовитим, батько його вартував і вдень, і вночі. Батько заклав багатоденний піст. На сьомий день хтось з братів привіз до нього гостя-проповідника. Вони стали на молитву. І було пророче слово до батька: «Я побачив твоє велике смирення і глибоке переживання за свого сина. Через сім днів явлю милість». На сьомий день син прокинувся, як ні в чому не бувало. Той син не вів чесне життя, і сатана його зайняв. Але через молитву і піст тата Бог його звільнив. На сьогодні той син ходить до церкви і боїться Бога, має свою сім’ю і восьмеро дітей. Хвала вічному Богу! Коли вели Ісуса Христа на страту, Його зі слізьми проводили жінки Єрусалиму. Він спинився і сказав їм, щоб не плакали про Нього. «А про що ж нам плакати?!» «А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!» (Лук.

23:28). «Господи, то ж діти наші нагодовані, чисті, хороші, вони вдома, а ми прийшли тебе провести з плачем на Голго-

«Піст і молитва – це захист наших домів. Піст і молитва – це доля нашим дітям. Піст і молитва – це спасіння для наших дітей. Піст і молитва – це свобода нашим дітям. Врешті – піст і молитва – це наше здоров’я»

Ще один приклад: у штаті Вашингтон 17 років назад була така подія у сім’ї, де десятеро дітей. Батько цієї сім’ї особисто мені все розповів. Їхньою третьою дитиною був син, гарний, вродливий. Навколо нього завжди дівчата крутилися. Батько його перестерігав, щоб він припинив загравати з дівчатами. Але йому вже 17 років, і він казав батьку, що він знає, як краще. Вже сам за кермом, впевнений у собі парубок… Потім син свідчив, як він їхав по трасі, і раптом якась зірка вдарила прямо в лобове скло і далі він нічого не пам’ятає. Поліцейські ж передали інформацію, що вони побачили автомобіль, що стояв на обочині. Двигун працює, жодних слідів аварії нема, в середині салону хлопець без свідомості (на вигляд, як мертвий). Коли викликали батька, то він побачив мертвого сина. Потім він зауважив, як ворух-

фу…». Жінки, «коли бо таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?» (Лук. 23:31). Дорогі батьки, прийдуть дні… Поки що діти наші разом з нами, на церковних лавах. Але прийдуть дні… Скажіть, коли легше поститися і молитися: сьогодні, коли все добре, чи завтра, коли прийде виклик до поліції? Знаєте, у нас вибору немає... Приведу ще такий приклад зі Старого Завіту: скажіть, будь ласка, що найбільше Богові було до вподоби, коли Йому приносили жертву? Тобто: яка частина жертви найбільше була приємна Богові? Лій (тук, жир – рос.) «І спалять те сини Ааронові на жертівнику на цілопалення, що на дровах, яке на огні, це огняна жертва, пахощі любі для Господа» (Лев.

3:5). Так само і в новозавітній час у нас, батьків, є вибір: або ж у свій час свій жир спалити в постах і молитвах перед Богом

за наших дітей, або ж прийде час, коли ми спалимо свої нерви і життя. Сатана, як той лев рикаючий, ходить, щоб проковтнути наших дітей. Станьте супроти нього твердою вірою. Захист наш і спасіння в Ісусі Христі. І все це ми можемо зробити постом і молитвою. Ви погодитеся, що систематичні заняття найбільш корисніші, аніж один раз на рік. Тому коли мене запитують – як поститися, я відповідаю, що це потрібно робити регулярно і систематично. Тобто вибрати дні і часи, які ви для себе призначите днями посту і молитви. Пам’ятайте, що у цьому є мірка фарисейська: якщо наша праведність не перевищить праведності книжників і фарисеїв, то ми не увійдемо в Царство Боже. А фарисей молився так: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень…» (Лук. 18:11-12). То я впевнений, що фарисейський тиждень складався із сімох днів (чи може з сімдесяти?) А ми інколи, брати, як скритикуємо цього фарисея, на чому світ стоїть, і маємо право, бо живемо по благодаті. Але чи постимо хоча б по-фарисейськи? Ні. А як більше? Отоді перевищимо його праведність. Отож, систематичні пости найбільш корисні для вашого духа й тіла, і вашої потреби. Таки ще приведу один приклад. Це було у Північному Казахстані. Там була громада так званих крючковців (нереєстрованих баптистів). На їхнє зібрання прийшла жінка з німців і покаялася. З нею почала ходити в зібрання її донька-підліток. Чоловік невіруючий. Щось сталося з дитиною: різко захворіла, у неї жар. Лікарі не знають, що то в неї за хвороба така. Чоловік одразу докорив жінці: ото пішла до баптистів, таке й сталося. Брати-пресвітери прийшли до цієї сім’ї і попросили батька хворої дитини: дозволь нам молитися за твою доньку. Він дозволив. Три доби вони перебували в пості, не відходячи від цієї дівчинки. Почитають Біблію, помоляться, поспівають псалми, помоляться, і так безперервно. Пішла третя доба їхнього посту і молитви. А вони не відходять. І третього дня жар почав спадати. Потім вона підвелася, попросила пити… Та дівчинка виросла, вийшла заміж. Народила п’ятеро дітей, до сьогодні живе на Флориді. Живий Господь! Алілуя! У нас може одразу побігти «математика»: вони три дні не ходили на роботу, у них був час для посту… То я скажу, що у них були великі сім’ї, були роботи, але у них була нужда, вони так пройнялися цією потребою, що три дні присвятили для посту й молитви, щоб ублагати лице Господнє. Бог не міг не відповісти. Амінь. Отже, як в загальному по-

ститися? У наших церквах (і в євреїв також) то є так: від заходу до заходу сонця. З’являється перша зірка – це починається новий день (тобто доба). Євреї звечора помолилися, ніч пішла (вже в пості). Упродовж дня – в пості, і знов: зірка з’явилася, це вже пройшла одна доба. Це був добовий піст, який може бути без їжі і води. Може бути до трьох діб без води, якщо нормальні показники температури, тиску. Але не більше! Більше трьох діб пости проходять з уживанням перевареної теплої води (в міру). Написано в Євангелії, що Христос зголоднів (взалкал – рос.), але не написано, що Він захотів пити (возжаждал – рос.). На хресті Він сказав: «Прагну!» (Ін. 19:28). Тому воду потрібно пити, до семи діб максимально організм може витримати без води, потім йде безповоротне відмирання організму. Тоді людину дуже тяжко повернути до життя. Але багато християн навіть не спробували декілька днів посту. Запитаєте: чому? Тому що найтяжче перенести перший день посту. Тоді твоє тіло б’ється з тобою, як боксер на рингу, щоб вибити тебе в перший же день, щоб ти не пішов далі. Бо як ти підеш далі, то твоїм утриманням від їжі зацікавиться небесна канцелярія. Якщо ж ви перейшли перший день, то другий день вже буде легше. А в третій день посту наш шлунок «лягає спати», бо «зрозумів», що тебе вже не вмовити поїсти. Тіло змовкає. Після третьої доби дехто думає, що в нього не стане сили нормально працювати, ходити, їхати. Повірте: сила буде, тільки розмірена сила. Один брат, якого я знаю, поклав у своєму серці побути сім діб у пості. То він на сьомий день зрозумів, на здивування собі, що сьомий день для нього був легший, ніж перший. І він вирішив продовжити ще на сім діб. Коли ж він дійшов до 14-го дня, то побачив, що 14-й день легший, ніж 7-ий. І він вирішив продовжити піст ще на сім днів. Коли він дійшов до 21-го дня, то він побачив, що 21-й день легше, ніж 14-й. Саме тоді його жінка злякалася за життя свого чоловіка і вмовила його вийти з посту. Потім він ще другий раз був у такому ж пості. Він свідчив, що усі ті дні він працював, рухався, був у міру активним, ходив до церкви, проводив зібрання, і Бог давав йому силу, як фізичну, так і духовну.

Хвала Господу! Брати і сестри, в пості наші відповіді, наше смирення, наші відкриття, все в пості. Пророк Даниїл отримував найкращі відкриття саме в пості. Рекомендую: коли на п’ятницю, перед спомином, оголошують в церкві піст, то беріть ще суботу, а в неділю прийміть спомин і поступово виходьте з посту. Тут питання: як виходити з посту? В загальному так: скільки ти днів був у пості, стільки днів потрібно, щоб виходити з нього. Був три дні в пості – три дні виходь, п’ять днів – стільки ж і для виходу з посту і так далі. Я зустрів одного брата, батька великої сім’ї, пастора церкви. Він сказав, що практикує кожного року семиденний піст за Боже благословення своєї сім’ї, дому і душі. І він каже, що бачить, як Божа милість щороку йде з ним. Я був на шлюбі його першого сина. Він каже, що за устрій шлюбу його сина він сім днів був у пості. Щоб не було ніяких спотикань, спокус, нічого зі світу. І шлюб був добрий, я свідок цьому. Брати і сестри, Бог чує наші молитви і дає відповіді. Ще одна деталь: піст, як салат, з трьох компонентів: піст, молитва і милостиня. Дуже важливо день нашого посту притрусити милостинею. Тобто в день посту добре, наприклад, провідати хворого, або ж хоча б потелефонувати. Дехто ще робить добру практику: не снідав, не обідав, не вечеряв, а за сніданок, обід і вечерю по п’ять чи десять доларів точно набігає. І тому тридцять доларів він віддає на діло милосердя. А ще дехто робить так: за цілий день посту він віддає усю зарплату на милостиню. Можливо не в той самий день, але відкладається: тільки прийде ця потреба і при першому проханні я віддам її туди, де буде потрібно. Коли цього дотримуватися – приходить рясне Боже благословення. Ось про який піст записав пророк Ісая: «Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?» (Іс. 58:7). І якщо ти так будеш робити, то ще не встигнеш покликати до Бога, а Господь відповість, і скаже: «Ось Я!» (Іс. 58:9). Хвала Господу! Аркадій Олеш

«Через піст і молитву ви буквально стаєте на дорогу прямої відповіді від Бога!» №38, січень - квітень 2016 р.

Cтор. 4

I WANT TO BE ENGAGED

I want to be engaged this year. As of yesterday I’ve been on this earth for more than twenty-three years, and I think it’s about time for me to be engaged.

I’ve been asking people on my Home Team what one word they want to hold true for 2016, and when the question was finally reciprocated by my friend Sanford, I couldn’t come up with anything. I hadn’t found one that quite fit just yet.

I would say seemingly meaningful words aloud to see if their meanings would hold any significance for what I want this next year to be.

I rustled up words like depth or rest or value and announced them to myself in the car or in the shower or on my walk to work. Nothing was clicking.

Until I drove to Joshua Tree yesterday morning, and that’s when a word so unexpected was whispered into the silence around me: engaged.

And I know it’s the right word for this next year because it scares me to say it aloud. I knew as soon as I heard it that it wasn’t my idea- I’d never ask for something so radical.

But as I sit in this snowcovered coffee shop on the side of Bear Mountain, that word keeps repeating itself in my mind to the point that I can feel it making itself at home and warming everything in me

like the flat white in my coffee mug.

So for my twenty-fourth year of life I want to be engaged, but it’s probably not what you think.

I’m as single as a slice of American cheese right now, which is perfect for me and I prefer it that way.

But when I say I want to be engaged, I don’t mean I’m looking for a fiancé.

I mean I want to be engaged in the sense that I’m mindful of the people and surroundings and culture and the spiritual warfare around me.

I want to establish meaningful connections with the person on the other side of my coffee mug or in the booth across from me at dinner or in the passenger seat of my car.

I want to lean in and connect with the stories being told.

I want to actively console the sorrows being shared.

want I ddon’t on’t ’t wa ntt to go tthrough hroughh conversations absentmindedly anymore.

Because after two decades of being distracted by tomorrow and by my phone and by what’s happening in my peripheral, it’s about time I was engaged fully in these moments.

I just finished A Hobbit A Wardrobe and A Great War

by Joseph Loconte. It’s a book about J.R.R. Tolkien’s friendship with C.S. Lewis and how the events of WWI shaped their views on life, transformed their writing, and grew them together as best friends.

I came across a quote in one of the last chapters from Lewis about what true friendship is and he says, You will not find the warrior, the poet, the philosopher or the Christian by staring into his eyes as if he were your mistress: better to fight beside him, read with him, argue with him, pray with him.

I don’t think we’ll ever be fully engaged in the lives of others by staring at them through Instagram or Snapchat or by stalking their musical tastes on Spotify (all of which I’m fully guilty).

I think engagement happens when we turn off our phones and laptops and TVs and fight beside the people we love and want to know more.

It happens when we sit together in the silence of reading or doing a puzzle together or in the gentle murmur of prayer for one another.

I want to be engaged with this planet in my next year of life.

I’ve already explored some of

the most incredible landscapes in the past few months of living in California, but it’s only one state and I have the world at my fingertips.

So do you.

But if we never take the time to stick up for ourselves, to ask our employers for time away to rest and leave our cubicles and occupy our bodies and minds with the waterfalls and mountains and deserts and cobblestone streets of this planet, are we really living?

I want to engage in other cultures and environments and languages in this next year. I want to encounter more new places and faces than sticking to the social norms would allow.

More than that, I want to engage in the invisible war that’s taking place over the souls of the people around me.

I want to be locked and loaded with an arsenal of grace and truth and boldness to bring the good news of hope into the lives that intersect mine.

I want to be fully aware of God’s presence in every moment and not as much like Jacob who woke from his sleep and said, “Surely the Lord is in this place and I didn’t know it!”

John 1:10-11 says, “[Jesus] was in the world, and the world was made through him, yet the world did not know him. He came to his own, and his own people did not receive him”.

I don’t want to be one of His own who is too busy or distracted or preoccupied to recognize his presence in every

moment.

I heard a pastor once say, “The holiest moment in life is the one happening right now,” and I think he’s absolutely correct.

Because the enemy has quietly and viciously crept into this world and distracted us with empty connections and excuses of worrying about tomorrow.

C.S. Lewis portrays this in The Screwtape Letters.

The antagonist Screwtape maliciously states: The present is the point at which time touches eternity… It is far better to make [humans] live in the Future. Biological necessity makes all their passions point in that direction already, so that thought about the Future inflames hope and fear. Also, it is unknown to them, so that in making them think about it we make them think of unrealities.

If I want to be engaged in the holiest of moments, if I want to live fully aware of the battle taking place for the weary, helpless souls around me, tomorrow can (responsibly) worry about itself.

It’s a new year, I’m another year older, and I want nothing more than to be engaged.

Will you be engaged with me? Will you spend more time being present in the present and interacting with the current landscape and giving the enemy a good dose of his own fear as your heart and mind sync up with these points in time that touch eternity?

I think life looks better engaged, regardless of whether there’s a ring involved or not.

Because we have a God who’s engaged and none of us did anything to deserve his fullness in every moment.

Stop for just a second and hear Him gently whisper, “wake up to the life around you, my child.

Awaken your senses to the people and places and my presence in this life, and I will wrap you up in light”.

№38, січень - квітень 2016 р.

Cтор. 5

Міжнародна благодійна організація «НАДІЯ В ДІЇ»

Наша мета діяльності — об’єднання зусиль фізичних та юридичних осіб для здійснення благодійних програм, спрямованих на поліпшення соціальноекономічного становища найбільш нужденних у верст р населення.

Починаючи з 2002 року, нами було проведено більше 200 виїздів в різні регіони України, на яких більш ніж 50 000 громадян змогли отримати допомогу. Команда медичних працівників

((лікарів, і і медичних сестер, фельдшерів) разом із християнськими та соціальними працівниками надає безкоштовні медичні консультації, проповідує Слово Боже, проводить просвітницьку роботу щодо здорового способу життя, шкідливих звичок, та профілактики розповсюджених захворювань. По можливості організація доставляє гуманітарну допомогу малозабезпеченим сім’ям, дитячим притулкам, домам для пристарілих, а також населенню, що постраждало від стихійного лиха. Під час проведення благодійних акцій у населених пунктах, команда медпрацівників організовує медичноконсультативний прийом. Населення має можливість отримати консультації наступних спеціалістів: терапевт, кардіолог, сімейний лікар, педіатр, гінеколог, хірург, дерматолог, травматолог, невролог, окуліст, стоматолог. В арсеналі наших діагностичних засобів є все необхідне для постановки первинного діагнозу: електрокардіографія, ультразвукове дослідження, клінічна лабораторія, рентген, офтальмоскопічне обладнання. Наша команда працює

в тісному контакті із місцевою адміністрацією, працівниками сфери охорони здоров’я та помісною церквою. Після медичного обстеження кожен пацієнт за бажанням має можливість послухати проповідь Слова Божого, поспілкуватися із соціальним працівником, отримати безкоштовну літературу. Під час проведення благодійної акції, для дітей організовується дитяча програма, де дітлахи можуть прийняти участь у різноманітних іграх, конкурсах, вікторинах та в кінці отримати подарунок на пам’ять. МБО «Надія в дії» з радістю розгляне можливість проведення благодійної акції і у Вашому населеному пункті. Якщо у Вас є запитання або Ви хочете більше дізнатися про нашу діяльність, звертайтеся за телефоном: 067 656 10 99, Мирослав Гловацький. Також ви можете відвідати наш вебсайт: www.mobileclinic.in.ua По цій потребі надсилайте ваші пожертвування на адресу місії з поміткою «Мобільна клініка»

БУДІВНИЦТВО ДОМУ МОЛИТВИ В СЕЛІ КОРИСТЬ – СПРАВА БОЖА! Село Користь – одне з багатьох сіл Рівненщини зі своєю історією, своїми проблемами і особливістю жителів, як і інші села України, але саме сюди Бог дозволив місіонерам приїхати і тут працювати. Село налічує близько 1500 жителів і 150 дітей. Як не дивно, але в Рівненській області (яка славиться великою кількістю євангельських церков!) саме в Корецькому районі, в якому 50 сіл, тільки в трьох селах є невеликі церкви. Коли вісім років тому в Користь приїхали перші місіонери, тут була одна віруюча жінка. Люди насторожено сприймали нових людей в селі і нову науку, але з часом звикли і полюбили. Тепер багато хто з жителів Користі сприймають нас, як своїх, слухають Слово Євангелії. Живучи між людьми, ми стараємося, насамперед, допомогти їм практично, заприятелювати з ними і лише тоді говорити про Ісуса. Ми живемо в невеличкій найманій хатині без зручностей і належних побутових умов. Але саме в цій холодній хаті Бог давав нам переживати рясні благословення. Одна й та ж кімната служить і ночівлею для гостей, і класом для недільної школи, і домом молитви для дорослих , і для молодіжних зібрань. У 2010

році ми провели тут перший дитячий табір, на який прийшло 26 дітей і ніхто з батьків. Цього літа ми мали в таборі вже 150 дітей, а на вечірні зібрання прийшло 60 дорослих. Завдяки таборам почалося дитяче і підліткове служіння. Більшість дітей та підлітків з неблагополучних сімей, де панує алкоголь та інші пороки. Часто підлітки ночують у нас, інколи проводять канікули. І ми (і вони) розуміємо, що крім нас і Бога мало кому є до них діло, враховуючи навіть декотрих батьків. Декілька місцевих дівчат прийняли рішення служити Ісусу Христу, вони отримали духовне хрещення і мріють стати місіонерками. Багато благословень ми бачили (буквально щодня), хоч часто крізь сльози. За кілька років маємо п’ятьох членів церкви, яких Бог привів і порятував різними (але чудесними) шляхами. Живучи тут, мали гостру потребу у власному житлі (будинок, де ми зараз живемо, продається, але виставлена власниками ціна далека від реальності). Тому ми молилися й шукали... Пошуки тривали п’ять років. Хтось відмовляв у продажу, десь ми запізнювалися тощо. Коли вже, здавалося, не було виходу і навіть була

ймовірність лишити Користь, раптом знайшлася ділянка з хатинкою за нормальну ціну. Жити в тій хатинці було неможливо, тому на її місці ми почали будівництво нового Дому молитви і житла для нас — місіонерів. Будівництво для нас, молодих, нелегка справа. Нам прийшлося шукати спеціалістів, фінанси, доводилося брати на себе відповідальність і приймати важливі рішення по будівництву. У кімнаті, де ми поки що ще живемо, доводилося вміщати по 10-12 будівельників. Було складно, але, дивлячись на зроблену працю, можемо лиш сказати, що цей дім — пам’ятка Божої милості і щоденних відповідей на наші молитви. На сьогодні зроблено приблизно половину праці по будівництву, але ми віримо, що то справа, яку розпочав Бог і Він же доведе її до закінчення (і будову Дому молитви і будову живого й нерукотворного Дому зі спасенних людей в с. Користь). Просимо вашої молитовної підтримки, а також будемо вдячні Богу і вам за вашу фінансову підтримку на справу будівництва Дому молитви в с. Користь. Нехай усіх вас рясно поблагословить Господь!

Місіонери: Віктор Прохор, Таня Мигдал, Ріта Корольова

По цій потребі надсилайте ваші пожертвування на адресу місії з поміткою «Дім молитви, с. Користь»

сім’я молиться за автобус! Допоможіть придбати житло! Місіонерська Вас вітає Тоюнда Во- треба в автомобілі. І в 2013 треба для нас серйозна. Ми Слава Богу! Дорогі брати та сестри в Ісусі Христі! Пише до вас сім’я Палагей, Валентин і Юлія. Ми прийшли до Бога через працю місіонерів, які приїхали на труд у наше село. У серпні 2008

року прийняли водне хрещення. На той час у нас був один синочок Сашко. Але Бог змінив наші серця і наше життя. На даний час ми виховуємо семеро діток, чотирьох хлопчиків і двох дівчаток. Одна з доньок має групу інвалідності і потребує лікування. Я, Валентин, допомагаю у місіонерському служінні. Ми тривалий час молимося за власне житло, тому що зараз проживаємо в орендованій квартирі. Просимо Вас допомогти нам із придбанням власного житла. Наперед щиро дякуємо Вам. Хай Вас Бог рясно благословить! По цій потребі надсилайте ваші пожертвування на адресу місії з поміткою «Житло»

лодимир, місіонер із Демидівського району Рівненської області. Одружений. Дружина Надія і наших троє діток: Суламіта, Софія, Тимофій. Ми з дружиною віруючі з дитинства, з багатодітних сімей. Місіонерська праця – це моя мрія з самого дитинства. У 2007 році, у віці 19 років, Бог покликав мене до праці через місію «Добрий Самарянин». На даний час ми проживаємо в с. Лопавше Демидівського р-ну. У даному районі лише п’ять невеликих церков і тому тут багато праці. Я труджуся з підлітками, дітьми, молоддю. Окрім свого села я несу служіння в с. Русино-Берестечко (це 15 км від дому). Також підтримую служіння в селах Рудка, Ільпибоки, Княгинин, Перекалі – ці села в радіусі 15 км. Мені потрібно їздити і в інші села, в яких періодично проходять євангелізаційні служіння. А також мені потрібно відвідувати людей. У зв’язку з цим виникла серйозна по-

р. з допомогою одного брата ми придбали автомобіль марки «Жигулі» (одиничка) 1986 р. На сьогодні не вистачає місць в автомобілі, тому що в нас покаялись молоді дівчата, яких ми возимо в зібрання. Нам часто приходиться везти більше людей, ніж потрібно. Також на кінець січня 2016 р. ми чекаємо четверту дитину. Останнім часом часто «Жигулі» ремонтуємо, і ось зараз це авто потребує значного ремонту. Щоденно наші дітки в молитві просять «Боже, дай нам буса». Маленьку частину коштів ми вже зібрали своїми силами, але це (порівняно з ціною мікроавтобуса) майже нічого. Заробити такі гроші для нас просто нереально. І тому ми змушені звернутися до вас, дорогі християни, оскільки ця по-

щиро віримо, що наші прості сімейні молитви чує небо і ми чекаємо відповіді від Бога. Бажаємо вам рясних Божих благословінь та успіхів у духовній та земній праці. Щиро сім’я Тоюндів

По цій потребі надсилайте ваші пожертвування на адресу місії з поміткою «Авто місіонерів»

№38, січень - квітень 2016 р.

Cтор. 6

Невиразні р зображення р

Роксолана закрила вікна в автомобілі. Дощ стікав по склу, закриваючи пейзаж. «Двірники» ледь встигали витирати лобове скло.

— Мамо, коли перестане цей дощ? Ми не бачили сонця вже два тижні! — поскаржилася Роксолана.

— Я знаю, люба, — сказала мама, — сьогодні такий сильний дощ, я ледве бачу дорогу, — вона повернула на стоянку біля магазину і зупинилася. Роксолана вийшла з автомобіля і поперед себе побачила сліпого чоловіка з собакою-поводирем, який переводив його через дорогу. Вона відразу пригадала дівчинку з їхнього класу, яка не могла ходити і їздила на візочку.

Дорогі дітки. Ви добре знаєте різні малюнки з біблійними історіями. Напевно у вас є дитяча Біблія з картинками. Таких картин, малюнків, гравюр, скульптур на біблійні теми дуже багато. Кожен знаменитий художник вважав за честь для себе присвятити декілька своїх картин саме біблійній тематиці. На цьому малюнку ілюстрація з

ПАСХАЛЬНИЙ

ЧАЙНВОРД

— Мамо, в мене є запитання, — сказала Роксолана по дорозі додому. — Є дещо, пов’язане з Богом, чого я просто не розумію. Чому є сліпі і хворі діти? Або чому Бог допускає цей дощ? Це ж приносить проблеми для багатьох людей? Мама кивнула головою.

— Я також ставлю собі такі запитання. Я можу лише сказати, що такі речі пов’язані з гріхом у нашому світі. Але Бог може навіть найгіршу ситуацію повернути так, що вона принесе радість. Роксолана знизала плечима: — Все одно я не розумію. Я б хотіла краще розуміти те, що стосується Бога…

— Я також цього хотіла б, — погодилась мама, — але (вона показала на дощ, який стікав по вікнах) бачиш, як невиразно і туманно виглядає все крізь дощ? Роксолана кивнула.

— Наше розуміння Бога схоже на розглядання пейзажу через дощове скло. Але на небі ми зможемо побачити Бога виразно і зрозуміти Його велич. А поки що ми мусимо просто повірити в те, що Він нас любить і має на все Свої причини!

Чудoвий, pадісний pанок Чудoвий pанок, cонце cвітить, Лунaє пiсня дo нeбес, Pадіють вcі, – дoрослі й дiти, Xристос вoскрес! Xристос вoскрес! Який цe pанок уpочистий, Нe cтало cмутку, – cмуток щeз, I cкрізь лeтить тa cлавна вiстка: Xристос вoскрес! Xристос вoскрес! Нeхай ця вiстка cкрізь лунaє, Зaснулий cвіт звoрушивсь вeсь, Xай людям вcім pозповідає: Xристос вoскрес! Xристос вoскрес! Зa cмерть Xристову, зa cпасіння, Зa тe, щo Вiн зiйшов з нeбес, Нeхай в цe Свято Вoскресіння Cпівають вcі: Xристос вoскрес!

«Зараз ми дивимося ніби в потьмяніле дзеркало. Але потім подивимося лице в лице. Зараз мої знання часткові – тоді ж я знатиму досконало, як Бог пізнав мене» 1 Коринтян, 13:12, Переклад: UK_WBTC

гравюри німецького художника Карольсфельда, де зображені жінки-мироносиці, які прийшли в ранок воскресіння Ісуса Христа до гробу. Вони не знайшли там тіла Господа, їм з’явився ангел. А ви знаєте, яка біблійна ілюстрація найкраща? Та, що намалюєте саме ви. Почитайте в Євангеліях про події, які пов’язані з воскресінням Ісуса Христа. Те, що найбільше торкнеться вашого серденька, те й намалюйте. Можете розфарбувати ваш малюнок, а потім надіслати до редакції. Найкращі з них ми надрукуємо в одному з наступних випусків газети. Але обов’язково зробіть свій сюжетмалюнка, тобто не копіюйте чийсь малюнок. Зобразіть все так, як ви вважаєте це було. Бо усі картини відрізняються одна від одної, і часто не відповідають тому, що написано в Євангелії. Тому будьте уважні, підключіть вашу віру, попросіть допомоги у батьків. Отож, чекаємо вашу біблійну історію!

ПАСХА ХРИСТОС НАДІЯ Знайди у буквеному ланцюжку такі ЦЕРКВА РОЗП’ЯТИЙ ВІРА БОГ слова: НАДІЯ СВЯТИЙ ВЕЧІР СПАСІННЯ ВОСКРЕС НА С

Тому що є Бог! Коли ти дивишся на себе в дзеркало і бачиш свої очі, носик, уста, ти думаєш: чому я саме такий? Тому що є Бог, Який створив тебе на Свій образ і подобу.

Коли ти дивишся, як люди допомагають одне одному, ти запитуєш себе: чому вони це роблять? Тому що є Бог, Який кожного з нас покликав творити добро.

Коли вранці ти прокидаєшся, а ввечері знову лягаєш спати, ти запитуєш себе: як сонце знає, коли йому сходити? Чому є день і є ніч? Тому що є Бог, який усьому призначив свій час.

Коли ти дивишся, як малює художник, то дивуєшся: як це у нього виходить? Тому що є Бог, який кожному з нас дав особливий талант. Мар’яна Фляк

Коли ти розглядаєш букет квітів, то дивуєшся: звідки у природи стільки барв і відтінків? Тому що є Бог – найкращий художник. Коли тебе обіймає тато і ніжно гладить по голівці мама, ти запитуєш себе: чому вони так сильно люблять мене? Тому що є Бог – найбільша любов.

«...усе Він

прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...» Біблія, книга Еклезіяста, 3:11

№38, січень - квітень 2016 р.

ИСТИНА В ИИСУСЕ ХРИСТЕ!

Мне 24 года. Я – таджик. Родился в Душанбе. Моё рождение уже было чудом Божьим, потому что я не должен был появиться на свет. Мой отец ждал первенца – сына, но родилась дочь, после этого он настолько был огорчён, что два раза заставлял мою маму делать аборты. Когда она была беременна мной, она также пришла в больницу делать аборт, врач сказал, что у неё уже не будет детей, он советовал ей оставить ребёнка. И она решила не убивать меня. Когда отец узнал об этом, он стал избивать маму, чтобы вызвать выкидыш. Он не дождался моего рождения и оставил маму. В Таджикистане муж может без осуждения обществом оставить жену, если она не родила ему сына. Через его избиения я родился с искривлёнными ножками. Когда мне было четыре года, врачи выровняли мои ноги, сейчас я хожу нормально. Возможно то, что я имел вот такое увечное начало моей жизни, способствовало тому, что я с детства рос очень богобоязненным. Но так, как я родился в Исламе, я посещал мечеть, пять раз в день молился Аллаху. Для этого я вставал в четыре часа утра. После утренней молитвы я полтора часа изучал Коран. Я серьёзно относился к вере в Бога, не был номинальным мусульманином, как многие только называют себя мусульманами или христианами, а по сути живут мирской жизнью, не молятся Богу и не изучают Священное Писание. Я изучил многие суры Корана наизусть, и мне всё это нравилось, потому что я тогда понимал, что я на правильном пути и познаю единственно правильную истину. Христианство тогда для меня было неприемлемым. Когда я стал глубоко изучать Коран, у меня возник вопрос, на который я не мог дать ответ. Мне было всего 17 лет, но я задался вопросом: где я буду после своей земной жизни? Я знал, что есть ад и рай. Я нашёл интересное место в хадисах: когда пророк Мохаммед умирал, к нему пришли халифы

и спросили его, где он будет после смерти, то он ответил, что он не знает, это знает только Аллах. Пророк, чрез которого был дан Коран, не знал, где он будет после смерти! Это смутило меня. Я задал этот вопрос маме, она послала меня к учителю Корана. Он выслушал мой вопрос, но не дал на него ответ. Если мы последователи и рабы Аллаха, неужели он скрыл от нас этот наиважнейший ответ? Я не был удовлетворён этим и стал искать ответ. Я снова перечитал все хадисы, ответа не нашёл. Решил искать ответ в других религиях: изучил индуизм, буддизм, бахаизм, и даже немного иудаизм. Но никогда я не обращался к христианству, потому что оно было наиболее чуждо моему пониманию веры в Бога. В ту пору моего искания истины я познакомился с парнем, который сказал, что есть единственно верный путь, по которому можно обрести рай: джихад. Он советовал мне отдать свою жизнь за Аллаха, этим самым я приобрету билет в рай. Я тогда решил, когда мне исполнится 18 лет, я поеду исполнить миссию джихада. В это же время я узнал, что мои родственники, дядя и тётя, стали христианами. Это для меня был настоящий шок. Я сказал своей маме, чтобы они никогда не приходили к нам. Но однажды я вернулся домой и увидел свою тётю, она говорила моей маме и сестре о Христе. Я был настолько взбешён, что сразу взял её и насильно выкинул с нашей квартиры, при этом предупредил, что если ещё раз она придёт, я её убью. Прошло некоторое время, мама сообщила мне, что тётя приглашает нас к себе в гости на день рождения моего двоюродного брата. Я отказался идти, потому что они не только предали Ислам, я буду нечистым, если буду с ними вкушать пищу. Мама сказала, что если я её люблю, то пойду с ней. Я могу ничего там не есть, но я должен пойти – настаивала мама. Я пришёл к ним, сидел обособленно, никто ко мне не подходил, я просто ждал, когда смогу с мамой идти домой. Я так сидел-сидел, потом пошёл в туалет. Проходя мимо кухни, я увидел, как тётя (ей 55 лет) буквально прыгает от счастья, что я пришёл к ним домой, при этом она восклицала «Аллилуйя!». Это был второй вопрос, на который я не знал ответа. В туалете я задал себе вопрос: я считаю,

Cтор. 7 б сказала мне, чтобы я сделал омовение и пошёл в мечеть. Раньше она никогда этого не говорила, даже если я по какой-то причине не шёл с утра в мечеть. Но я полчаса назад, как покаялся! Я не мог идти в мечеть. Она так посмотрела на меня и спросила: не стал ли я христианином? Я вынужден был через два часа всё же признаться ей о своей вере в Иисуса Христа. Не знаю, что случилось с мамой (она не была рьяной мусульманкой), но она стала меня ругать и сказала, что я должен сделать выбор: или я отрекаюсь от Христа, или я должен оставить дом. «Пусть твой Иисус позаботится о тебе!» – решительно заявила мама. Но я не мог отречься, я два часа назад как покаялся. Я пошёл на автобусную остановку, без денег водитель автобуса довёз меня к церкви. Я прожил в доме молитвы шесть месяцев. Наконец, пришла моя мама. Я, радостный, шёл к ней навстречу, наивно думал, что она также уверовала. Но она спросила: нравится ли мне вот так жить, как бомжу? Она предложила мне ехать с ней домой, но перед этим мне нужно было отречься от Христа. Естественно, я не согласился. Тогда она поняла, что на меня ничего не подействует и сказала, чтобы я всё равно шёл домой. Дома было трудно: мама постоянно давила на меня, запрещала читать Библию, ходить в церковь, не разрешала молиться. Я не мог так долго оставаться, поехал

что пребываю в истине, обратился к Аллаху, потом но я такой несчастный, повернулся в сторону а моя тётя, как считал христианской церкви и я, не знает истины, а у сказал: «Иисус, если Ты – неё такая неподдельная Бог, хотя это чуждо моему радость... пониманию, моей семье, Дома я взывал к Богу. народу, если Ты мне Не находя покоя, я откроешь это, я обещаю сделал решительный следовать за Тобой!» шаг: сам пошёл к тёте. Я вышел из мечети, Она удивилась и сказала, неделю не посещал чтобы я пришёл в другой её, мой учитель меня раз, потому что дяди не встретил и сказал, чтобы было дома. Я сказал, что я немедленно пришёл в пришёл к ней. Я задал ей мечеть. Но я не пошёл первый вопрос: почему тогда. Думал, что пойду она была счастлива, утром. Утром проснулся, когда я пришёл к ней? сделал омовение и пошёл Она ответила, что её в мечеть. Открываю она дверь и вижу внутри Бог, Которому поклоняется, говорит ей, христианскую церковь, я чтобы она любила даже открыл ещё одну дверь, врагов своих, а я ей не сел на своё место, как враг. Она любит меня обычно. Потом я услышал любовью Иисуса Христа. шум, и дом заполнился Я возмутился: — Ты необычным светом, я считаешь, что Иисус – стал кричать и увидел Бог? возле себя только одного — А что в Коране знакомого парня: «Что написано о Библии? — произошло? Где все?» Я спросила тётя. И дала услышал: «Они со Мной!» ответ: «Кто ты?» – спросил я.

— Если мы что-то не «Я – Иисус!» «А почему знаем, чтобы спрашивали я не с Тобой?» «Но ты у людей Книги – т. е. же не принял Меня! Ты христиан. Если Коран получил ответ на свой говорит, что Библия вопрос?» Я ответил – истина, то всё, что утвердительно и спросил, написано в Библии – что мне сейчас делать? истина. Как мы можем Голос сказал: проснись. Я противиться этому? не хотел просыпаться, но Я ничего не мог проснулся. Это был сон, ответить на это. Сказал, но настолько реальный, что позже ей дам ответ. Я как будто всё происходило не нашёл ответ, пришёл наяву. Я ни разу в жизни второй раз к учителю, не видел, как каются он опять рассердился грешники. Но в тот на меня, не дав ответа. момент сказал: «Иисус, я Я также возмутился: он верю в Тебя и прости меня мой учитель, к кому мне за моё неверие и грехи». идти искать ответ, как не Я снова заснул. Через к своему учителю, не к полчаса меня разбудила христианам же мне мама и впервые в жизни идти? Я вынужден был снова пойти к тёте, и стал с ней спорить, но сам понял, что мои доводы беспочвенны. У меня возникло желание посетить христиан церковь и посмотреть, как они поклоняются своему Богу. Я увидел их церковь и удивился, потому что ожидал увидеть иконы, священника в ризах, кресты. Я рассчитывал, что увидев это, поймаю свою тётю на том, что они поклоняются не Богу, а изображению, идолу. Но ничего этого не было. Я Минулої осені Господь дав нам забился в уголок дома можливість поїхати з молоддю в Мекмолитвы и слушал сику, щоб довершити будівництво дому проповедника, к молитви в селі Шитаниші. На сьогодні своему удивлению планується поїздка до Мексики з 1 по 9 ясно понимал, о чём квітня для того, щоб звершити посвяон говорит. Но я осуждал себя за то, что чення цього Дому Молитви. Для цього я нечестно поступаю запрошені всі навколишні поселення хрив отношении Аллаха. стиян, зберуться пастори а також їхні Я потом пришёл в члени церков, для того, щоб зробити помечеть, сел и думал: свячення цього Дому Молитви, а разом з где же истина? И тим вони запросять і інших прийти на це мусульмане говосвяткове богослужіння. Традиційно щорят об истине, и року (приблизно о цій порі) саме в цьому христиане. Но истина селищі (так склалося географічно) місцеві должна быть единой! жителі проводять своє індіанське свято, пра р в? Я Кто жее прав?

в Сочи устраиваться на работу. Потом понял, что должен быть с мамой. Это – мой крест. Сейчас моя мама ещё не пришла к полному покаянию, но она уже мне не перечит. Даже благословляет меня в дорогу. Вот и сейчас благословила в эту поездку в Украину. Я верю, что скоро моё свидетельство дополнится тем, что моя мама всем сердцем примет веру в Иисуса Христа, как своего Спасителя. Я стараюсь каждый день служить Богу всем сердцем. Христос не сидел на месте, Он шёл и возвещал всем Евангелие. Уходя на Небеса, Он дал Своим последователям наиболее важное поручение: «Идите, научите все народы, крестя их во имя Отца и Сына и Святого Духа, уча их соблюдать всё, что Я повелел вам» (Мт.

28:19). Поэтому я закончил миссионерскую школу в Молдавии, чтобы стать миссионером. Недавно посетил Индию, где с другими молодыми миссионерами участвовал в служении Евангелия, мы помогали нуждающимся индийцам (тем, чем могли), даже трудились на строительстве католического храма. Мне не чужда никакая христианская деноминация, хотя я официально член церкви христиан-баптистов в Москве. В ближайшее время с Божьей помощью планирую открыть миссионерскую школу в Таджикистане. Парвиз Рахмонов

СЛОВО БОЖЕ ДІТЯМ ТАЛАМАРІВ У МЕКСИЦІ де і мають святковий д вони спілкуються і й обід. Тому цей час є чудовою можливістю провести там євангелізацію: роздати духовну літературу, привезти їм матеріальну допомогу (одяг та продукти, й товари першої необхідності). Тому ми звертаємося до вас: будь-ласка, якщо ваше серце лежить до продовження цієї праці, ви можете прилучитися до нас своїми молитвами, а також і фінансовою підтримкою. Моліться про те, щоб Господь поширював слово Євангелії серед таламарів (мексиканських індіанців), щоб Бог знайшов спосібних людей до проповіді Євангелії. А також ми плануємо (якщо Господь дозволить і буде достатньо бажаючих) провести ще одну літню місіонерську поїздку (в це ж поселення). Група буде розміщена на базі дому молитви, а звідти буде проводити подальші поїздки у віддалені куточки, щоб там проводити літні табори з дітьми таламарів. Ті віддалені поселення досить далекі від цивілізації, і тому будь-яка активна дія у відношенні дітей таламарів викликає у індіанців захоплення. З дітьми легко працювати і розказати їм про Бога. Діти охоче реагують на будь-яку гру, одразу усі збігаються. Разом з тим ми зможемо їм розказати про живого Бога. Ми плануємо завезти їм батут, намет, інші речі, необхідні для проведення дитячого табору. Якщо ваше серце відкрите для цієї місії, просимо надсилати ваші пожертви з поміткою «Мексика».

№38, січень - квітень 2016 р.

Cтор. р 8

Українсько-Англійська Біблія / Ukr.-Eng. Bibles

1A-$49

2A-$85

2B-$85

3A-$95

3B-$95

4A-$79

5A-$79 $37еа

Більш детальну інформацію про Біблії дивіться на нашому сайті: www.cmebenezer.com

З’їзд «Збуж» DVD № 59 - № 62 Якщо ви замовляєте №№59 - 62, то пересилка безкоштовна!

1DVD

$8

№ 59 (2 диска)- $15 № 60 (2 диска) - $15 № 61(2 диска) - $15 № 62 (1 диск) - $8

2DVD

$13

$15

Шелдон Ч.М.

«По Его стопам» Как бы поступил Иисус? Эта книга была написана по мотивам проповедей Шелдона и стала манифестом так называемого «социального» Евангелия, доктрины о социальной ответственности христиан перед местной общиной, в которой они живут.

$15

Укр./ Рос. Букварі

$16

$17

$10

$50

Моряки на море In Search of Home «Краткая история Библия с комменжизни If Zumrat accepted the переводов Библии тариями Джимми Это собрание Christian God, her family на украинский правдивых историй Сваггерта would disown her, her Предлагаемая вам м людей, встретивших язык» husband would despise her, and she might even be killed. The true story of a Muslim family’s miraculous conversion, followed by persecution and a grueling journey in search of a place to call home.

В доступной фор-ме излагается историяя всех четырёх перево-дов. Книга на русском м языке (176 стр.) рассчи-тана на широкий кругг читателей.

Библия с комментариями является одним м из самых уникальныхх изданий в своём роде. В нём использованы ы труды лучших знатоков еврейского и греческого языков наряду с личным опытом Джимми Сваггерта по исследованию Библии на протяжении шестидесяти лет. Текст Священного Писания написан чёрным шрифтом, а комментарии к нему - красным.

З темряви до світла ітла Прозріння

$45

Гурт Авен-Єзер 2 диски DVD

$15

За довідками звертайтеся по тел.: (859)312-4344

Спасителя Иисуса Христа. Из них видно, что Бог способен сделать для обычных людей в их повседневной жизни. На русском языке!

Садок Іванки

A Good Different

Surely nothing short of a miracle could redeem the shattered lives of this Kenyan couple, but a miracle is exactly what you will read about in this story. And not just one miracle, but many miracles. This book will make you marvel anew at the redemptive love of God that heals the brokenhearted and gives beauty for ashes.

Оповідання серії для дітей укр. мовою. Рекомендовано для недільних шкіл, дитячих закладів та сімейного читання.

$10

$7

Виручені фінанси використовуються для підтримки місіонерської діяльності та маленька частина служіння милосердя. нашої “Книжкової Щоб зробити скарбниці”. Ми маємо багато іншої замовлення, надхристиянської силайте чек або (художньої, мані-ордер: публіцистичної, Christian Mission поетичної) “EBENEZER” літератури, аудіо СD PO Box 12050 (з піснями христиLexington, KY ян) та відео DVD. 40580-2050

$9

$9

Дорогой ценой

Дорогі друзі, на цій сторінці представлена лише

$13 еа

для дошкільнят і першокласників

Христина Рой Укр./ Рос. Роман о пути людей к Иисусу Христу, к признанию Его своим Господом и Спасителем. На примере жизненных ситуаций автор показывает истинность евангельских заповедей $15 о любви к Богу и ближнему, о прощении и не101 любимая обходимости всегда и история из Биво всём обращаться в блии молитве к Богу и тольЗоря Спасіння Цветные иллюко в Нём искать утеше- Вірші (Олександр страции! Укр., Руск. ние и опору в жизни. Войтицький)

УВАГА!

Библейский справочник Геллея Укр., Pос. варіанти.

Библейская энциклопедия Брокгауза

Энциклопедия призвана помочь людям, читающим Библию, лучше понять библейский текст и содействовать его углубленному изучению. Настоящее издание является исправленным и дополненным. Все изменения и дополнения продиктованы стремлением издателей исправить замеченные неточности, сохранив при этом первоначальную форму и структуру словаря РиЦе ти ідеш Четверта авторська некера, и сделать максимально доступными збірка християнських для читателей теологивіршів укр. / рос. мо- ческие и исторические вами (Ольга Лазарук) сведения.

$13

«Прорив» - це правдива, захоплююча пригодницька розповідь зі стрімким плином подій, яку переповідають безпосередньо її учасники, про те, як чути Господа, як діяти за вірою та як здійснювати з неможливе. л В книзі йдеться про п те, що Бог знає, яка Бажаю славити д доля очікує кожну лю- Збірка віршів (Марія Марія ря д дину, яку Він створив Л цик) Луцик) тта призвав до служіння, якщо я тільки ця людина в віритиме та покорятиметься м Йому.

$9

Escape from Buchenwald

Biography of Grigoriy Zinchenko. His life in Ukraine during 1933 and living through the starvation time. His life in prison in Germany during the WWII and how he escape form Buchenwald Buche camp.

5 CD

$9

$40

Проповеди Дмитрия Беспалова в МР-3 форматі понад 199 проповідей на 5 дисках.

$18 Біблія в переказі для дітей, Старий і Новий Завіти

Не забудьте додати за пересилку: Перша Послідуючі Kниги $4.00 $1.00 CD/DVD $3.00 $1.00

№38, січень - квітень 2016 р.

Cтор. 9

Притча про три сита

Один чоловік запитав у Сократа: – Знаєш, що мені сказав про тебе твій друг?

– Зачекай, – зупинив його Сократ, – просій спочатку те, що збираєшся сказати, через три сита.

– Три сита?

– Перш, аніж що-небудь говорити, потрібно це тричі просіяти. Спочатку через сито правди. Ти впевнений, що це правда?

– Ні, я просто чув це.

– Значить, ти не знаєш, це правда чи ні. Тоді просій через друге сито – сито доброти. Ти хочеш сказати про мого друга щось хороше?

– Ні, навпаки.

– Виходить, – продовжував Сократ, – ти збираєшся сказати про нього щось погане, але навіть не впевнений в тому, що це правда. Спробуємо третє сито – сито користі. Чи так вже необхідно мені почути те, що ти хочеш розповісти?

– Ні, в цьому немає необхідності.

– Отже, – підсумував Сократ, – в тому, що ти хочеш сказати, немає ні правди, ні доброти, ані користі. Навіщо тоді говорити?

Християнське життя сповнене парадоксів:

• потрібно віддавати, щоб отримувати • потрібно зрозуміти, що ти сліпий, щоб побачити • потрібно стати простим, щоб придбати мудрість • потрібно бути останнім, щоб стати першим • потрібно померти, щоб жити

Краще горіти при житті для Бога! Ніж горіти після життя без Нього...

Одна мати може доглянути 10 дітей... Але найсумніше, що не завжди 10 дітей можуть доглянути одну матір…

Чи важко?

Друзі, чи важко сказати щирий комплімент людині, щоб їй було приємно? Ні! Ви підвищите її самооцінку. Чи важко з посмішкою притримати відчинені двері тій людині, яка йде за тобою? Ні! Ви піднімете їй настрій. Чи важко поступитися своїм місцем за касою тому, у кого ззаду вас значно менше продуктів у кошику? Ні! Але, ви зробите їй приємно. Чи важко допомогти людині донести її важкі сумки? Ні! Але після вашого вчинку вона повірить в те, що ще є добро на землі.

Продаються батьки…

Це було в Японії. Одна зі столичних газет в Токіо помістила оголошення наступного змісту: «Продаються батьки: батько 70 років, а мати 65 років. Ціна – 1000 ієн, жодної ієни менше!» Люди, що читали це дивне оголошення, дивувалися: «Ну і часи настали! Вже діти батьків продають». Інші додавали: «Як тільки влада таке допускає?!» Ну й галасу наробило це оголошення. Його обговорювали вдома і на вулиці, немов сенсацію. Газета з оголошенням потрапила в руки молодій сім’ї, яка нещодавно поховала своїх улюблених батьків, загиблих в автокатастрофі. Вони перебували в скорботі, і чиєсь бажання продати батьків виглядало для них блюзнірським. Вони уявили собі, що можуть відчувати нещасні батьки в цій ситуації. Чого їм чекати від таких дітей? Вони вирішили викупити стариків і оточити їх своєю любов’ю. Вони взяли потрібну суму і вирушили за вказаною адресою. Коли подружжя прийшло на місце, то побачили розкішну віллу, потопаючу в квітах. Вони подумали, що в оголошення закралася помилка, але все ж вирішили зателефонувати. Їм відкрив літній пан з приємною посмішкою. Вони розповіли про оголошення в газеті, про те, що втратили батьків і вирішили викупити престарілу пару. Вони просили вибачення, що потривожили пана, тому що, мабуть, помилилися адресою.

– Ні, ви не помилилися, заходьте! – Запросив схвильований старець. – Зараз я покличу дружину. Він швидко повернувся разом з дружиною і став пояснювати: – Бачте, ми власники цього будинку. Є у нас і інше цінне майно. У нас немає дітей, а нам хотілося б залишити все це багатство хорошим людям. Ось ми і дали таке оголошення. Вирішили, що на нього відгукнеться тільки гідна людина. Чесно сказати, ми сумнівалися, що знайдеться купець на такий товар. Ваше бажання вам робить честь, а нам – принесло радість. Ми впевнені, що ви і є ті люди, яким ми можемо залишити все нажите.

Притча про невіруючого перукаря

Жив-був один перукар. Якось, підстригаючи клієнта, він розговорився з ним про Бога: – Якщо існує Бог, то звідки стільки хворих людей? Звідки безпритульні діти і несправедливі війни? Якби Він дійсно існував, не було б ні страждань, ні болю. Важко уявити собі люблячого Бога, що допускає все це. Тому особисто

я не вірю в Його існування. Тоді клієнт сказав перукарю: – Знаєте, що я вам скажу? Перукарів не існує.

– Як це? – здивувався перукар. – Один із них зараз перед вами.

– Немає! – вигукнув клієнт.

– Їх не існує, інакше не було б стільки зарослих і неголених, як он той, котрий іде по вулиці…

– Ну, шановний, справа ж не у перукарях! Просто люди самі до мене не приходять.

– У тім-то й річ! – згодився клієнт. – І я про те ж: Бог є. Просто люди не шукають Його і не приходять до Нього. Ось чому у світі так багато болю і страждань.

№38, січень - квітень 2016 р.

Cтор. р 10

«Дитячі Стежини»

Дорогі друзі!

29 жовтня 2015 року відбулося офіційне відкриття ″Соціально-реабілітаційного центру опіки дітей «Дитячі Стежинки», що збудований силами БФ «Дитячі Стежинки» без залучення бюджетних коштів. Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей розрахований на стаціонарне проживання 32 дітей. Його головною метою є максимальне сприяння та практична реалізація державної політики у сфері соціального

захисту дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, шляхом надання дітям комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги спрямованої на корекцію, адаптацію, реабілітацію і розвиток дітей з повним дотриманням державних соціальних стандартів, які підвищують благополуччя дітей та спрямовані на подальшу реінтеграцію дітей в їх біологічні сім’ї або інтегрування дітей в прийомні

м’ї чи їх усиновлення, усиновлення як як припри пр и сім’ї клад успішного виконання завдань з реформування існуючої системи інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Перша дитина, яка поступила в наш центр, це Павло, позбавлений батьківської опіки. Це 13-річний хлопчик із складною долею. Від нього відмовилася мама. Він пройшов сім закладів різної форми влаштування. Ця дитина пережила зраду, неодноразову психологічну травму. Він був вороже налаштований до суспільства. Втікав з усіх закладів, в яких знаходився. Коли служба у справах дітей запропонувала взяти Павла в наш центр, я вагався, знаючи, що він є важкою дитиною. Але я прийняв позитивне рішення, сподіваючись на те, що Господь дасть сили та мудрості у вихованні Павла, тому що це служіння від Нього. Уже три місяці Павло проживає у нашому центрі. Я постійно спостерігаю зміни в його житті. Він ходить в школу (до того два роки він не навчався у школі). Павло розкривається, входить у довіру, змінюється на краще. Я дякую Богові за цю дитину та за інших дітей, які зараз зна-

наши милосердные поступки прославляется Христос и всё больше людей приближаются к Нему. Благодарим Бога за вас и прославляем Его Святое Имя! Надеемся на дальнейшее плодотворное сотрудничество! Братья и сёстры церквей Луганщины Адміністрація санаторно-оздоровчого центру соціальної реабілітації «Смарагдове місто» висловлює щиру подяку місії «Агапе», місії «Ebenezer» за надану допомогу для дітей-сиріт та дітей нашого центру, позбавлених батьківського піклування. Допомога була вчасною та необхідною. Вдячні всім, хто брав участь у підготовці допомоги. Сподіваємося на подальший взаємний зв’язок. В. Г. Романюк, в. о. директора СОЦСР «Смарагдове місто», с. Соснове, Краснолиманський р-н, Донецька обл. *** Миссии «Ebenezer» Администрация Краматорского дошкольного детского дома «Гайок» выражает Вам сердечную признательность за оказанную благотворительную помощь в виде развивающих игр, а также овощей и фруктов. Малыши от всех своих маленьких и горячих сердец благодарят вас за эти подарки! Большое спасибо за то, что вы находите возможность в это непростое время дарить детям-сиротам и детям, лишённым родительской

опеки, забо-ту и тёплоее отношение. Мы благо-дарим Вас заа состраданиее и милосер-дие, за не-равнодушиее сердец и те-плоту ваших х душ. Мы ы благодарны ы Вам за радость, доставленную нашим детям. С уважением директор детского дома Р. И. Мусиенко *** На полученные нами деньги от миссии «Ebenezer» были приобретены вещи и средства первой необходимости для детей-сирот приюта «Изумрудный город». Сердечно благодарим за оказанную материальную помощь для детейсирот нашего региона. Пусть Господь благословит вас за ваше доброе, чуткое сердце и трудолюбивые руки. А также побудит для ещё большего труда для нуждающихся людей, т.к. через

ходяться в нашому дитячому центрі. Друга дитина, яка поступила в наш заклад, це 4-річна дівчинка Лакома Настя. Вона переносила жорстокі знущання з боку батьків. У неї ще є троє братів, які знаходяться в державному закладі. Ми плануємо їх забрати після оформлення відповідних документів. Настя лише на шостий день (після прибуття в наш центр) дозволила мені взяти її на руки. Зараз вона біжить до мене і ще здалеку голосить: «Тато, тато…». Сльози навертаються на очі, коли бачиш радість і усмішку дітей. У нашому центрі є також п’ятеро дітей з однієї сім′ї. Сім′я Тімохиних «прославилась» на всю Україну. Їх показували в телепередачі «Стосується кожного», як одну з найпроблемніших сімей України. Сьогодні ці п’ятеро дітей у нашому центрі. Це прекрасні діти, які були приречені на жалюгідне існування. З Божої милості ми даруємо цим дітям любов, увагу та й усе необхідне для забезпечення їхніх життєвих потреб. На сьогоднішній день в соціально-реабілітаційному центрі опіки дітей проживає дванадцять дітей, з них семеро

– діти, позбавлені батьківського піклування та п’ятеро дітей з кризових сімей. Особисто для мене немає більшої радості, коли я бачу щасливих, усміхнених та радісних дітей, які ще донедавна терпіли зраду, психологічне та фізичне насильство. Дорогі друзі! Я дуже коротко описав нашу працю перед Господом. Перед нами є велика відповідальність за долю і майбутнє дітей, які є і будуть проживати в дитячому центрі. Ми не маємо постійних спонсорів для нашого служіння. До сьогоднішнього дня ми рухалися завдяки добровільним пожертвуванням, які нам надавали жертводавці з України та з-за кордону. Особливу підтримку під час будівництва нам надавала місія «Ebenezer». На сьогоднішній день наш бюджет складає мінімум 3000$ в місяць. З поступленням дітей, бюджет на утримання центру також буде збільшуватися. Звичайно, ми ні на що не претендуємо, а звертаємось до вас з вірою, як до друзів, братів і сестер в Господі. Попередньо дякуємо та бажаємо Вам рясних Божих благословень! Микола Шагаров, президент «Дитячі Стежинки»

ХРИСТИЯНСЬКИЙ ПРИВІТ З ІЗРАЇЛЮ!

Приветствую, братья и сёстры! Хотел поблагодарить всех, кто помог нам приобрести Библии для подростков на Иврите. Для них это очень хороший подарок на многие годы. У нас в служении 24 ребёнка. Из них 10 подростков, которые ходят на подростковое служение. Трое детей готовятся к подростковому возрасту. Поэтому мы купили на деньги, которые вы нам послали через Алекса Чубарука, 14 библий в кожаной обложке. Да благословит вас Господь! Израиль. Город: Пардэс-Хана. 18.01.2016. Роман Галис

Директору місії «Ebenezer» Олександру Чубаруку

ПОДЯКА

Шановний брат Олександр, шановні працівники місії, щиро вдячні Вам за р у допомогуу в сумі у матеріальну

1000 $ на різдвяні подарунки. За ці кошти ми змогли зробити подарунки дітям-сиротам, дітям з малозабезпечених сімей, дітям з міста, яких запрошували на різдвяну постанову, підготовлену нашою молоддю у палаці культурі

нашого міста. Також на Різдвяні свята відвідали з подарунками діток, чиї батьки загинули в АТО, або зараз перебувають на війні. Для тих, кому не було допомоги від держави, робили окремо ще й подарункові набори. Люди приймали з вдячністю, дякували Бога і тих, хто пожертвував на ці Різдвяні подарунки. І для дітей і дорослих це було приємно і принесло в серця радість. Дякуємо ще раз всім Вам за Вашу допомогу у звершенні соціального служіння. Таким чином проповідується Євангелія! В. І. Грицак, ст. пресвітер церкви «Свята Трійця», м. Нововолинськ

№38, січень - квітень 2016 р.

Cтор. 11 12 цитат відомого проповідника XIX століття Дуайта Муді

Про пошуки Бога «Хтось вважає, що Богу не подобається, коли ми турбуємо Його нашими нескінченними проханнями. Насправді, Бог починає турбуватися, якщо ми не приходимо до Нього взагалі». Про процвітання «Ми легше переносимо нужду, ніж процвітання, бо в процвітанні ми забуваємо Бога». Про послух «Всі жадають зробити для Бога щось велике, але лише

Цей чоловік врятував від самогубства близько 400 людей

Перше враження, коли бачиш це місце – ідилічний пейзаж на лоні природи. Але ж відомо: перше враження оманливе. Мис The Gap в Новому Південному Уельсі (Австралія) сумно відомий як місце самогубців. На щастя для багатьох людей, які вирішили звести рахунки з

Політкоректна Німеччина виступила проти пастора-ортодокса

За сміливі висловлювання можна поплатитися, особливо в країні, де безкомпромісна біблійна позиція багатьма сприймається як фанатична, людиноненависницька і навіть нехристиянська. У Німеччині, на батьківщині Реформації, стався конфлікт навколо позиції пастора, який дотримується суворого розуміння традиційних біблійних цінностей. Пастор Олаф Латцел піддається нападкам в засобах масової інформації, його обговорює місцева влада і навіть засуджують інші пастори. «Я всього лиш ясно

деякі хочуть вірно служити Йому в малому». Про успіх «Більш за все слід боятися не помилок, а успіхів там, де не варто їх домагатися». Про Біблію «Біблія не ставить собі за мету розповісти, які люди всі хороші. Її мета показати, як з поганих людей виходять гарні». Про вплив «Бог не засмучується через малу кількість. Там, де є Бог, маленьким вже назвати не можна». Про любов «Радість – це любов, що летить в висоті; мир – це любов в очікуванні; довготерпіння – це любов, здатна вистояти і витримати; милосердя – це любов до суспільства; благість – це любов у дії; віра – це любов на полі бою; лагідність – це любов у період навчання; а стриманість – це любов у період практики». Про небеса «Небеса завжди здаються нам чимось дуже далеким. Але для тих, хто належить їм, вони на відстані сказаного слова. Небеса – це підготовлене місце для підготовленого народу». Про Божі обітниці

«Бог ніколи не давав обіцянок, яким важко повірити». Про характер «Якщо я подбаю про свій характер, моя репутація подбає про мене». Про Біблію «Біблія утримає вас від гріха або гріх не підпустить вас до Біблії». Про молитву «Той, хто частіше за інших схиляється на коліна, міцніше всіх стоїть на ногах». Дуайт Муді народився в 1837 році. У 38 років почав свій перший євангелізаційний похід. У 1871 році він став молитися про прийняття хрещення Духом Святим і кілька днів потому пережив бажаний стан. Після проповідей Муді створювалися громади, де люди пророкували, говорили на інших мовах, молилися за зцілення і інші чудеса, хоча він і не ставив на цьому акценту. Проповідник є засновником видавництва Муді Паблишерз і Біблійного інституту Муді, які були і є дуже впливовими донині. Не менш актуальні і його роботи – біблійні уроки та твори, які він написав понад століття тому.

життям, через дорогу тут живе дивний чоловік на ім’я Дон Річі. Протягом півстоліття він врятував багато десятків життів, за що його навіть прозвали «австралійським ангелом-охоронцем». В цілому він вберіг від страшного вчинку понад 400 осіб. При цьому у нього немає спеціальних навичок, і Дон ніколи не звертався в поліцію за допомогою. Що ж він робить для того, щоб змусити людей змінити своє рішення? Дон вибрав своєю місією рятувати життя цих людей і регулярно прогулювався оглядовим майданчиком, відмовляючи від смерті потенційних самогубців. Він часто починав свою розмову зі звичайної фрази: «Can I help you in some way?» (Я можу вам якось допомогти?). Потім в процесі розмови Дон

запрошував тих, що вирішили покінчити з життям, до себе на чашечку чаю. Його успіх у тім, що він завжди тепло їм посміхається і його почуття щирі. І хоча врятувати всіх не вдається, Дон Річі докладає всіх зусиль, щоб загиблих було якомога менше. Донька Діани Геггінс також врятована Доном. Ось що говорить її мати: «Він просто ангел! Більшість людей нічого б не зробили, відвернулися б і просто пішли. А у нього вистачило хоробрості, мудрості і душевного тепла, щоб уберегти мою дівчинку від найстрашнішого. Це щастя, що він живе на цій землі!». Дон Річі рятував самогубців до 2009 року (до своїх 83-х років) і сам помер у віці 86 років. Про Річі в Вікіпедії є окрема стаття, його друге ім’я: «Angel of The Gap».

й чітко проповідую Євангеліє. Мій обов’язок – проповідувати так заради нашого Господа», - стверджує Олаф Латцел, пастор Євангелічної церкви св. Мартіна. У своїх проповідях Латцел виступає проти того, що він вважає «духом компромісу, який, схоже, охопив всю Німеччину і німецьку національну церкву». При цьому він викликав обурення німецької влади і багатьох інших німецьких пасторів. За словами Латцела, основна битва в Німеччині сьогодні йде за те, хто є Бог: «Кажуть, Аллах і наш християнський Бог, Ісус Христос – один і той же Бог. Але якщо ви запитаєте мусульманина «чи є у вашого бога син?», Він скаже «ні». А у нашого Бога Син є, Його звуть Ісус Христос. Значить, вони – не одне й те ж. Якщо ти голосно і чітко озвучиш біблійні істини, що є лише один шлях на небо, і цей шлях – Ісус Христос, є лише один Бог – Отець, Син і Святий Дух – і немає іншого Бога, крім Нього, то у тебе будуть проблеми, і не тільки в сучасній Німеччині», – стверджує пастор

Олаф. Цього року сімдесят німецьких пасторів зібралися в Бремені, щоб засудити Латцела. Прокуратура провела розслідування за звинуваченням пастора Латцела в пропаганді ненависті і зняла з нього обвинувачення. Парламент Бремена прийняв резолюцію, яка засуджує пастора. Повідомляється, що це перший з часів Другої світової війни випадок, коли німецький пастор був засуджений німецьким парламентом. Але Латцел не збирається відступати і каже, що реальна проблема в тому, що, за його оцінками, більшість пасторів в національній церкві Німеччини не народжені згори. «Думаю, більше 80% пасторів національної церкви Німеччини не є народженими згори, і це велика проблема. Тому вони складають власну доктрину. Біблія є Словом Божим, вона наш закон – кожен розділ, кожна книга, кожне речення, кожна буква», – стверджує пастор Латцел.

Місіонер, що загинув у Буркіна-Фасо, служив вдовам і сиротам

7 місіонерів нещодавно загинули в результаті теракту в Буркіна-Фасо. Бойовики «Аль-Каїди» напали на два готелі і кафе в столиці, убивши 29 чоловік. Серед загиблих – 6 канадських християн, які здійснювали гуманітарну місію. 4 з них були членами однієї сім’ї. Також був убитий американський місіонер Майк Ріддерінг. Цей 45-річний виходець з Флориди жив в Буркіна-Фасо протягом 5 років.

У закритих для християнства країнах запустять 10 проектів перекладу Біблії

У найближчий час 10 нових проектів з перекладу Біблії будуть розпочаті в країнах, де прийняття християнства карається смертною карою, повідомляється в прес-релізі Wycliffe Associates, однією з провідних організацій світу, що займаються перекладом Святого Письма. З міркувань безпеки не називаються які це країни. Переклад

Пробудження на Близькому Сході: Христос приходить до мусульман уві сні

Незважаючи на звірства ІГІЛ, все ж є надія для тих, хто живе в світі Ісламу. Християни в Курдистані розповідають дивовижні історії про надприродні зустрічі з Ісусом, що там відбуваються: «З одного боку згущується темрява, намагаючись вигнати світло, усувається «сіль», людей позбавляють життя, приносять їм стільки болю і страждань. Але з іншого боку ми бачимо розширення Божої присутності: поклоніння, молитва, люди знайомляться з Ісусом, відкривають для себе Євангеліє, пізнають Господа і слідують за Ним, навіть колишні

Роботі з вдовами та сиротами він присвятив себе цілком, що разюче відрізнялося від того, як він жив лише 10 років тому. Одного разу, перебуваючи за кермом свого пікапа, Майк Ріддерінг прийняв рішення жити для Христа. Його брат Джефф свідчить про те, як життя Майка радикально змінила любов до Бога: «Близько 11-ти років тому Майк прийняв рішення слідувати за Христом, Який змінив його життя. Він зустрівся з Богом у своєму пікапі. Одного разу він зателефонував мені і сказав, що зупинився на узбіччі. Він сказав: «Джефф, я думаю, що потраплю в пекло». Я сказав: «Ні, ти ж виріс у християнській родині... Ти впевнений?» І він відповів: «Ні, бо я не люблю Бога». Я запитав: «У чому ж справа?» Він сказав: «Думаю, я вже готовий любити Бога. Я тобі передзвоню». Таким чином, він тоді радикально змінився. Усі в церкві, вся його сім’я – всі знають, що сталося в тій вантажівці». буде здійснюватися силами місцевих фахівців, бо поява громадян західних країн може привернути увагу тих, хто переслідують християн. Для того, щоб прискорити процес перекладу, учасники проекту будуть навчені перекладацької стратегії, що дозволяє підготувати чорновий варіант перекладу Нового Завіту за один рік. Організація також забезпечить місцевих перекладачів усіма необхідними технологічними засобами для обміну інформацією, синхронізації проекту і забезпечення мобільності, так як вони часто залишають місця проживання через жорстокі гоніння, що там виникають. Усього Wycliffe Associates планує розпочати 80 проектів перекладу Біблії в регіонах, де переслідується християнство. мусульмани. Місцеві жителі знайомляться з Ісусом у снах і видіннях», - розповідає Фабіан, який очолює дім молитви в Курдистані. Такі божественні зустрічі відбуваються не тільки в районах, контрольованих ІГІЛ. Це явище охопило весь Близький Схід. Ось історії кількох іранців в Курдистані. Їхні особи приховані з міркувань безпеки. «Одного разу вночі, в ліжку, я побачила сон, - розповідає новонавернена християнка з Ірану Еббі. - Зі мною заговорило Світло – так само, як я розмовляю зараз з вами. Воно звернувся до мене по імені і сказало: «Прийди до Мене. Я врятую і буду тебе пильнувати». Але я одразу не зрозуміла, що це». Потім піти за Світлом зважилася також її мати: «Близько 7 місяців назад ми самі прийняли рішення слідувати за Ісусом усім серцем, - продовжує Еббі. - Коли ми сюди прийшли, нам розповіли про життя Христа і пояснили суть Царства Божого відповідно до Євангелія. Тут ми й зрозуміли, що мені тоді приснився Ісус. Він звернувся до нас, щоб подарувати нам спасіння, дати спокій і життя».

№38, січень - квітень 2016 р.

Cтор. 12

Служіння сиротам

Африки

Південно-Африканська Республіка (ПАР) – одна з бідних країн континенту Африка. Служитель тамтешньої церкви Сіпо Хаба декілька раз навідував наші церкви в США. Його служіння полягало в тім, щоб допомагати дітям вулиці, сиротам. Він свідчив, що близько ста дітей постійно збираються, він регулярно їм надавав безкоштовні обіди. Півтора місяці тому назад ми отримали тривожну звістку з Африки:

брат Сіпо Хаба потрапив в лікарню, і коштів на їжу для дітей не залишилося. Тоді ми вирішили відреагувати на цю потребу. Через те, що ця країна для нас була невідома, і служіння брата так само було нами не перевірене, тому ми вирішили поїхати туди, щоб на місці особисто побачити тих дітей і допомогти в служінні братові Сіпо Хаба. Отож, з 29 лютого по 5 березня ми перебували в ПАР. Коли ми

приїхали в село Осі-Звені, де проживає Сіпо Хаба, то одразу відвідали його в лікарні. Йому 57 років і він захворів на цукровий діабет. Він запізно звернувся до лікарів, коли хвороба вже сильно прогресувала. У його на ногах відкрилися рани, інфекція так сильно розповсюдилася, що лікарі (хоч і робили все можливе) нічим не могли зарадити. Вони не наважуються ампутувати його ногу, щоб не пішло зараження крові. Стан здоров’я брата Сіпо досить критичний: він між життям і смертю. Ми просимо молитися за його зцілення. Після цього ми приїхали в місцевість, де Сіпо Хаба годував дітей. Нас супроводжувала його друга дружина. Перша дружина, з якою він прожив усе життя, померла. По їхньому закону за цією дружиною залишається дім, в якому вони проживали. І цей дім перейшов в спадщину дітям дружини. У брата Сіпо 15 адаптованих ним дітей, якщо він помре, то ці діти залишаться на вулиці, без крівлі над головою. У нього є свій персональний будинок, але за нього потрібно виплатити значні державні податки. Навіть якщо ти не користувався електрикою,

але використані кіловати електроенергії розділені на всіх. Щоб повернути у власність цей будинок і землю, й оформити на другу дружину і 15 дітей, яких вони спільно виховують, потрібно близько 11 тисяч $. Тому ми знову просимо молитися про стан здоров’я Сіпо Хаба, щоб також продовжилася та праця, яку він виконував (спільно з церквою, в якій він служить). Ми бачили тих бідних дітей, вони приходять до брата, щоб хоч трохи підкріпитися. Бо це переважно діти вулиці, сироти, залишені напризволяще батьками. В тій хатині, де зараз живе Сіпо Хаба, немає місця, щоб прийняти усіх дітей, яких приходить до ста чоловік. Ми придбали за 600 $ невеличкий залізний будиночок, для того, щоб там могли спати хлопчикипідлітки. Ми його встановили, залишилося лише залити бетоном підлогу. Якщо Господь торкнувся вашого серця, і ви б хотіли разом з нами допомогти виплатити борги за будинок, щоб там надалі могла проживати сім’я Сіпо Хаба і вести служіння дітям, надішліть вашу пожертву з позначкою «Африка».

Алекс та Наталя Чубаруки біля хворого Сіпо Хаба в лікарні

Вагончик для ночівлі хлопчиків-сиріт

Будинок Сіпо Хаба, який потрібно викупити

P.S. Коли цей випуск готувався до друку, потелефонувала дружина Сіпо Хаба і повідомила, що її чоловік помер. Вдова покійного просить допомогти їм з фінансами для похорону. Всі вище згадані питання залишаються активними.

Відкриті двері проповіді мусульманам Лист від місіонерки з Греції Мілітару Думітріци

Як швидко лине час! Вже весна, ще трохи й настане літо. Це найкраща пора року для дітей, тому місіонери використовують цей унікальний час для євангелізацій і праці з дітьми. Вони організовують дитячі літні табори. Це чудовий спосіб (вже перевірений роками) для надбання дітей для Христа, а також їхніх батьків. У тій місцевості, де місіонери відкривають церкви, вони організовують такі табори. Це досить ефективно впливає на дітей, а пізніше вони приводять своїх батьків до церкви. Таким способом Слово Боже поширюється. На це літо для проведення літніх таборів ми хотіли б придбати намет на 200-300 місць, надувну гірку для дітей та голосову апаратуру. Намет коштує 3800 $, повітряна гірка – 5800 $, голосова апаратура – 1500 $. Зараз готується контейнер, у нас є нагода відправити все це до України за порівняно незначну ціну. Також збирається група молоді, яка хотіла б поїхати до України цього літа, щоб прийняти участь у цих служіннях. Якщо Господь торкається вашого серця, і ви б хотіли прийняти участь у цьому служінні, то, будь-ласка, надішліть вашу пожертву з позначкою «Літні табори». Також ми запрошуємо усіх бажаючих прийняти безпосередню участь у цих служіннях. Якщо у вас є можливість цього літа поїхати до України, то ви могли б бути разом з нами (тобто з основною групою), або ми вам знайдемо окрему точку, куди ви можете поїхати самі, або з іншою групою. Паралельно цьому ми плануємо відвідати дитячий будинок «Дитячі Стежини» у Великих Мостах та ще деякі інші місіонерські точки, які ми хотіли також поблагословити разом з вами. Нехай Господь вас рясно поблагословить. Якщо у вас є бажання, то телефонуйте на номер: (859)494-5279, Алекс Чубарук.

« ВІДРОДЖЕННЯ »

№38, січень - квітень 2016 р. Засновник: Християнська місія «Ebenezer». Газета друкується на добровільні пожертвування і розповсюджується безкоштовно. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій і залишає за собою право на коректуру, скорочення тощо.

«Враховуючи велике зростання небезпеки для іноземних місіонерів в Центральній Азії з 2014 року багато християнських місій припинили там свою діяльність. Деякі наші знайомі місіонери, друзі були там вбиті. Стратегія терористичних груп змінилася: їхньою ціллю стали іноземці та ті, хто мають з ними контакти. Через цю загрозу я не змогла повернутися в Центральну Азію на даний час. Але це не значить, що я не можу послужити жителям Афганістану, які так дорогі моєму серцю. Останніх чотири роки я мала можливість трудитися в регіоні, який відомий тим, що там через постійний неспокій багато жителів покинули свої місця і були змушені шукати притулку собі та своїм сім’ям в іншій місцевості та країнах світу. Мільйони з них скитаються по світу, як біженці, шукаючи безпечного притулку та надію на краще майбутнє для їхніх дітей. Греція та Італія

– це дві країни, що прийняли найбільшу кількість біженців з країн, що потерпають під гнітом мусульманського режиму. З Північної Африки та Центральної Азії 50 тисяч біженців (не емігрантів) прибули в Грецію в 2014 році. Через зростаючі воєнні конфлікти за останній рік це число біженців зросло в десятки разів. Переселенці з десяти країн просто наводнили Грецію, а найбільше її столицю – Афіни. Біженці, серед яких переважають саме афганці, шукають пристанища там, де прийдеться – в старих залишених будинках, по закутках, парках, просто неба, на вулицях.

благословення Боже через те, що я тепер бачу і вільно свідчу про Христа цим людям, за яких я молилася протягом 15 років. Раніше я свідчила їм підпільно, а тепер таке Боже чудо, коли ми в Греції проводимо публічні євангелізації та водні хрещення. Тут я маю групу мусульман, з якими я проводжу вивчення Біблії на їхній мові. Я бачу, які вони спраглі духовно і шукають Божу правду. Це благословенний час. Продовжуйте молитися за наше служіння серед афганців та інших біженців, в інших країнах, де вони знаходять притулок. Жниво справді велике й дозріло!»

люди, яких раніше практично неможливо було досягти проповіддю Євангелії, сьогодні відкриті для цього. Вони самі прибули до нас з закритих для християн країн, тікаючи від страхіття війни, шукаючи спокою, миру та надії на життя. Кожна історія біженців є особливою, кожна сім’я із власною історією переслідування, тортур, знущання, страху та втрат. Моя історія особлива також. Вона розпочалася понад 15 років тому з молитви за жителів Афганістану, коли Бог відкрив мені Свою любов до них. Після служіння в Азії я приїхала в Афіни. Протягом останніх місяців я ділюся з афганськими біженцями любов’ю Божою і надією на спасіння. Я переживаю

Р. S. Сестра Мілітару родом з Молдови. Вона закінчила біблійний коледж у Будапешті. Потім вона служила в місії, а пізніше була направлена до місії в Азію, де вона трудилася серед мусульман останніх 4 роки. Їхня місія припинила діяльність через зростаючу небезпеку. Дивлячись на її велике бажання трудитися серед мусульман, Бог дав їй виконати це бажання, і вона поїхала в Грецію, де вона трудиться саме серед мусульман-біженців. Якщо б ви бажали підтримати працю сестри-місіонерки Милитару Димитрице, надішліть вашу пожертву з поміткою «Греція». Якщо у вас виникли питання по цьому служінню, ви можете телефонувати нам, і ми вам надамо більш докладну відповідь.

Що ж це означає для нас, як церкви? Це означає, що

НАШІ КОНТАКТИ: Адреса: Christian Mission “Ebenezer”

PO Box 12050 Lexington, KY, 40580. Тел.: 859-494-5279 E-mail: info@cmebenezer.com

www.cmebenezer.com

Представник «Відродження» в Україні: ХММ «Добрий Самарянин». Адреса: ХММ «Добрий Самарянин», вул. Уласа Самчука, 32-А, м. Рівне, 33003. Тел.: (0362) 22-34-40.

E-mail: gsamaritan@ukr.net www.gsmrivne.org