Газета християнської місії милосердя «EBENEZER»
«Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» Дії, 1:8
№39, 2016 р.
Кафедра проповідника
Керівництво Духа Святого у житті християнина
Стор. 2 Youth Page
«Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш!» Дії, 2:39 Наші подяки
Наші потреби Сиротинець «Дитячі стежини»
Стор. 4 Свідчення
Стор. 5, 12 Подяка Богу, що Євангелія поширюється серед д таламарів! Стор. 3 Книжкова скарбниця
Дитяча сторінка
Той, Хто переміг смерть
« Чудо Боже в моєму житті! …» Стор. 7 Варто задуматися
Стор. 6 Стор. 8
Новини світу
Відгукнися на потребу ближнього!
Життєві уроки
«Аби лиш встигнути...» Нік Вуйчич назвав 12 правил, які складають формулу щастя
Стор. 10
Стор. 11
Стор. 9
Cтор. 2 Ми живемо у вік інформації, яка бурхливим потоком ллється на нас. Важко розібратися в багатьох життєвих питаннях. Чому? Тому що можна почути багато відповідей, які спростовують іншу і суперечать одна одній. Спробуй розберись – як воно правильно, коли один каже одне, а інший зовсім інше. Найголовніше й найважливіше питання в житті людини – питання віри в Бога, в якому так само проблематично одразу розібратися, хоч на запитання віри в Бога важливо кожній людині мати ясні й чіткі відповіді. Наші читачі мають багато запитань духовного змісту: щодо віри в Бога, служіння Богу в церкві, устрою життя християнина. Тому пропонуємо рубрику «Духовні запитання» в газеті «Відродження», в якій надалі хотілося б розглядати різнобічні запитання духовного змісту. Наприклад, такі: Чи всі люди грішні? Що таке покаяння і навіщо каятися? Чи можливо жити святим життям? Що таке церква? Яка церква істинна? Що означає народження згори (рос. – свыше)? Що таке хрещення Духом Святим? Якими повинні бути церковна музика та спів? Як повинен вдягатися християнин? Чи можна християнину вживати алкоголь? Чи дозволяється християнам розривати шлюб? Запитань духовного змісту так багато, що неможливо їх розглянути в повному обсязі в одній газеті, але варто ці питання все ж таки піднімати. Ви можете задавати ваші запитання і ми постараємося дати об’єктивні відповіді згідно Біблії, вчення Ісуса Христа. Наголошуємо, що еталоном розуміння істини, віри в Бога ми беремо суто Біблію, Новий Завіт Господа нашого Ісуса Христа, а не інші джерела. Важливо орієнтуватися саме на Слово Боже, передане нам на сторінках Біблії, Євангелії, щоб не заблукати в духовних лабіринтах, яких так багато намножилося в сучасному світі. Якщо ж ви маєте готові стислі відповіді на важливі й актуальні духовні запитання, надсилайте їх до редакції. Цим самим ви допоможете вести цю рубрику. З нагоди Свята Трійці (Злиття Духа Святого) нижче читайте статтю про важливість керівництва Духа Святого в житті християнина.
Керівництво Духа Святого у житті християнина У Посланні до Римлян (8:14) апостол Павло говорить нам: «Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі». Перефразовуючи ці слова, можна сказати, що християни повинні у своєму повсякденному житті мати водійство (керівництво) Святого Духа. Практично в житті кожного християнина відбувається боротьба і вибір: як саме правильно повестися в тій чи іншій ситуації, як вірно прийняти те чи інше рішення? Християнин, як і кожна людина, доки живе й дихає, залишається в тілесній храмині (його дух в душі, а душа в тілі). А людське тіло тяжіє до земного, тобто гріховного. І тому важливо мати водійство Духа Святого, щоб не йти на приводу тілесних пожадливостей: «Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом – про духовне. Бо думка тілесна то смерть, а
думка духовна – життя та мир, думка бо тілесна – ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може. І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові» (Рим. 8:5-8). І далі апостол підкреслює головну думку (принцип життя християнина): «Ви живете не за тілом, а за духом, тому що Божий Дух живе у вас» (Рим. 8:9). Настільки це має важливе значення для кожного християнина, що апостол наголошує: «А коли хто не має Христового Духа, той не Його!» Ознакою присутності Христового Духа в дусі християнина є плід Духа Святого, виявлений в його житті. Коли ми приходимо в покаянні до Ісуса Христа, то ми приймаємо Ісуса Христа в своє серце. Починається цілком нове життя. Але ж Христос не фізично входить у нашу грудну клітину,
Жили свято і Святого Духа отримували
Після війни в колгоспах України платили селянам за важку працю дуже мало, тому багато колгоспників змушені були красти. Хоч колгосп – це мовби колективне господарство, але, по суті, воно було державним підприємством, а колгоспники – найманими робітниками, які за свою важку працю отримували, може бути, тільки десяту частину заробленого. Але і в цих умовах віруючі села Савинці Київської області
нічого не крали. Якось новий запопадливий голова колгоспу почав у кінці робочого дня перевіряти, що колгоспники несуть додому з поля, саду, ферми, а потім викритих у крадіжці штрафував у п’ятикратному розмірі. Звичайно, начальство виписувало собі в колгоспі за копійки все, що хотіло. Так ось цей голова дивувався, що віруючі ніколи нічого не брали без дозволу. Віруючі, незважаю-
чи ні на що, залишалися чесними, і Бог благословляв помісну євангельську церкву. Тоді вони й почули про необхідність хрещення Духом Святим. Першим з села Савинці отримав духовне хрещення Григорій Васильович Давиденко, він познайомився з п’ятидесятниками у Києві, а потім запросив в Савинці проповідників Володимира Бойка, Петра Губанова, Бориса Зубицького. На першому зібранні з їх участю в домі Григорія Давиденка Бог хрестив Духом Святим з десяток молодих християн. Мій батько Мойсей, пастор євангельської церкви села Савинці, дізнавшись про це, перевірив все за Святим Письмом і в молитві попросив Бога, що якщо таке хрещення необхідно, то нехай хрестить Духом Святим спочатку його дружину, щоб він побачив, що сталося, а потім вже і його самого. І ось прийшли вони на зібрання в дім Григорія Давиденка, і якраз вчасно – встигли до молитви.
а Дух Божий (Дух Святий) з’єднується з духом віруючої людини. Він відтворює в людині життя Ісуса. Це поступовий процес, який сприяє виявленню в житті християнина плоду Духа Святого. У житті того, хто народився згори і прийняв Духа Святого, відтворюються і зростають дев’ять ознак плоду Духа Святого: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, стриманість (самовладання) (див. Галатам, 5:22-23). Якщо ж ці ознаки тривалий час не виявляються, то яким би духовно зрілим християнин себе не вважав, його віра залишається в початковій стадії тілесного християнства, він не має духовного зросту: «…бо ви ще тілесні. Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не по-людському робите?» (1 Кор. 3:3). Усі християни в своєму житті (як і всі люди) стикаються з тими чи іншими труднощами, і щоб подолати їх і вибрати правильне рішення, важливо мати керівництво Духа Святого. Перші священнослужителі (апостоли) Церкви Христової мали водійство Духа Святого. Вони мали відвагу заявляти так: «Сподобалося Святому Духові і нам не накладати на вас ніякого тягаря, окрім цього необхідного» (Дії 15:28). То було дуже сміливе твердження – вони сказали, що їхня думка збігається з волею Бога – Святого Духа: «завгодно Духові Святому і нам»! Ви можете запитати також: якщо це завгодно Святому Духу, то яке значення має думка апостолів? Але вони були удостоєні партнерських відносин з Богом. Вони мали вибір: прислухатися до Святого Духа чи ні. Вони могли ухилитися і не прийняти волі Духа Святого і могли підкоритися Його керівництву і вчинити так, як бажав Він. У кожного християнина є свобода вибору: можливість діяти з благословення Святого Духа, або ж зіткнутися з проблемами, які б виникли в результаті якогось іншого рішення. Дух Божий всюдисущий, а людина короткозора, недалекоглядна, тому важливо прийняти думку Духа Святого, бо Бог завжди нам бажає добра і знає, як саме нас попровадити до цілої правди. Важливо не тільки прислухатися до Духа Святого, а й довіряти Йому. Апостоли у своєму щоденному житті, пов’язаному Опустилися на коліна поруч з Костею Литвином, який вже молився на інших мовах, і майже відразу ж моя мама почала не просто молитися, а співати духом. Батько благав ще гаряче: «Господи, не проходь повз мене! Хрести і мене Духом Святим!» І одразу почав молитися іншою мовою. Мені було тоді 11 років, і я бачив, як змінилися на краще мої батьки, якою силою наповнилися їхні молитви. Разом з тим прийшли гоніння на хрещених Духом Святим, які вже збиралися тільки по домівках, тому що їм заборонили відвідувати Дім молитви. Моїх батьків не раз штрафували, обіцяли вислати з села, погрожували посадити до в’язниці і відібрати у них дітей. Але Бог нашу сім’ю захистив. Пам’ятаю, як Бог за молитвами мого батька через мою тітку Марію чітко вказував, де буде безпечно провадити наступне зібрання... Вирушаючи в таку домівку, ми знали, що будемо там перебувати під Божою охороною, і ніхто нас не
з проповіддю Євангелії, керувалися Духом Святим: «А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську. Дійшовши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів» (Дії 16:6-7). У житті християнина його егоцентрична тілесна природа повинні маліти, а Дух Ісуса Христа повинен зростати. Це тривалий процес. День за днем Дух Божий повинен зростати в нас. Якщо ж вперто не покорятися волі Духа Святого, або ж переривати процес керівництва Духа, то це (як вже було зазначено) ознака духовної незрілості, тілесного християнства. Ще одна досить важлива складова у розумінні керівництва Духа Святого: Дух Святий ніколи не буде суперечити Біблії – Слову Божому, вченню Ісуса Христа та апостолів, переданому нам на сторінках Євангелії, Нового Завіту Господа Ісуса Христа. Це важливо знати й дотримуватися цього, тому що нині, як ніколи раніше, є багато віруючих, які стверджують, що керуються Духом Божим, але вони потрапили в духовну оману і знаходяться під впливом зовсім не Божого Духу, тому що їхні твердження і поведінка (вчинки) цілком суперечать Євангелії і Заповідям Ісуса Христа: «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього» (Гал. 5:19-21). А там, де керівництво Духа Святого, там не буде хвальби людської, а буде в усьому виявлятися слава лише Богові! Де Дух Божий, там буде скромність, не буде чванливості, гордості, а буде смирення, лагідність. По цьому дуже легко визначити, який дух наповнює людину. Якщо людина запальна й швидка до суперечок, сварки, легко сприймає образи і сама ображає, не прощає образи, а мстива, то це природа тілесна, земна, яка не має керівництва Духа Святого. «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож, прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» (1 Кор. 6:19-20).
потурбує. Віруючі в безперервній молитві дякували Богу за всі милості й охорону кілька годин. І пророцтва отримували, і хрещення Духом Святим. І ось я і мої двоюрідні сестри Люба, Надія і Віра, скориставшись тим, що всі дорослі зібралися на спомин смерті Господньої в нашому домі, почали в домі тітки Марії молитися, щоб Бог і нас Духом Святим хрестив. І коли ми отримали благодать Господню, і Дух Святий наповнив нас, ми почали співати Духом, забувши про час. Так і застали нас дорослі після закінчення богослужіння. І ми дякували Бога разом з дорослими, а в школі намагалися ще краще поводитися і вчитися, час від часу перевіряючи, чи не загубилася у нас здатність молитися на інших мовах. По всіх предметах я встигав. А ось ботаніку, потім зоологію, нам викладала дружина директора школи. Вона не любила віруючих і завжди ставила мені двійки.
Коли приїхав до нас єпископ Яків Приходько, і я молився біля нього на інших мовах, то він витлумачив, про що молився мій дух. Виявилося, що мій дух просив допомоги в пізнанні ботаніки, зоології та хімії, які викладала дружина директора школи. Звичайно ж, брат Яків сам не міг знати, що у мене виникли проблеми з вивченням цих предметів. І таке у мене бажання з’явилося ці науки осягнути, що вчителька була змушена ставити мені найвищі оцінки. В кінці 60-х років XX століття молодь, хрещена Духом Святим, яка жила в нашій місцевості, кожен недільний вечір проводила своє молодіжне служіння, хоча доводилося іноді пішки ходити 25 і більше кілометрів, а потім повертатися назад. Найчастіше ми збиралися в Рокитному, Синяві, Жітнєгорах і Сухолісах. Петро Саєнко
№39, травень - червень 2016 р.
Подяка Богу за Мексику!
Cтор. 3
Дім молитви, побудований місіонерами
З 1-го по 9-те квітня відбулася місіонерська поїздка в Мексику. Молодь та служителі церкви ХВЄ міста Лексінгтон (а також ще дві сестри з Атланти), відправилися в Мексику, щоб довершити працю, яку розпочали в минулому році. Тоді був збудований дім молитви. Цього разу нашою задачею було встановлення печі для опалення дровами дому молитви та кухні, а також ми встановили сонячні батареї для освітлення церкви, а також виконали ще деякі побутові роботи. Але в основному, поїздка полягала в тому, щоб разом з індіанцями мати урочисте служіння посвячення дому молитви. Це була унікальна поїздка. Понад сотню індіанців з різних поселень, церков, а також гості з інших регіонів, приїхали для того, щоб прийняти участь у посвяченні. Служіння було досить унікальним, незвичайним і для нас. Розпочалося служіння о 19-00, перші дві години ми проводили служіння, як представники української церкви, звершували молитву, співали пісні і свідчили. А пізніше вже самі індіанці, з різних церков, продовжували це служіння, яке велось аж до сьомої години ранку. Цікаво було б зауважити великий прогрес в самому служінні індіанців. Практично майже від кожної церкви були представники з числа молодих людей, які навчилися грати на музичних інструментах (гітарах, скрипках і т. д.). Тобто вони від кожної церкви по черзі виконували пісні і дякували Богу, говорили свідчення. Так само неможливо було б не помітити те, що вони приїхали сім’ями з дітьми, і практично всю ніч розмістились (хто як міг) на лавках, на підлозі. Хтось пильнував увесь час, а хтось вже й дрімав, але вони варили каву, кашу. А вже на ранок вони мали сніданок – зварили м’ясо з кіз, яких зарізали. Вранці у нас була можливість для пасторів, служителів, представників п’яти церков того регіону роздати одежу, а також продукти, які вони могли привезти для жителів своїх поселень. Також прийшли на
це свято і деякі з мексиканців, які були начальниками в людей з цієї церкви, які працюють на фермі. Взагалі, індіанці по натурі трохи подібні до циган, і абиякий порядок вони не дотримують. Один мексиканець свідчив про те, що він помітив велику переміну в житті цих індіанців, що його зацікавило, і він приїхав, щоб подивитись на відкриття церкви. Останніми роками він помітив, що з цього поселення люди тримають в чистоті кімнати, в яких живуть. Коли він раніше бачив ці кімнати, то він би не наважився в них зайти, але зараз готовий навіть сам спати в них. Він був сильно здивований тим, що тут посеред гір був збудований такий гарний будинок Дому молитви, і він сказав, що пожертвує гарні сорти кукурудзи для індіанців. Також ми зустріли представників з іншої місії, які живуть в Мексиці – дехто з них біля десяти років, і так само трудяться з індіанцями. Самі вони за фахом медики і їхня місія заключається в тому, щоб допомагати цим індіанцям в горах. Вони мають свою базу, приблизно в три години їзди від того місця, де ми побудували церкву. Отримавши запрошення, вони приїхали з представниками з Сполучених Штатів, також з Німеччини. Вони були приємно вражені тією працею, яка була звершена тут для цих індіанців. Вони раділи разом з нами, дякували Господу, підкріпляючи нас (а ми їх) добрими словами. Ми могли мати приємну зустріч, бачити те, що Бог звершує серед цих таламарів, індіанців, щоби слово Боже, Евангеліє, проповідувалось. Так само наступного дня у нас була можливість поїхати в поселення індіанців, де практично нікого з віруючих немає. І ми досить були благословенні в тому, що коли ми приїхали туди і запросили людей, то вони активно зібралися. Було понад сто осіб (дітей, а також дорослих). Ми думали, щоб просто їм роздати продукти та одежу, але побачили, що їх так багато прийшло, і ми вирішили провести євангелізацію. Наша
молодь для дітей провела біблійні уроки, роздала їм подарунки. Потім коротенько ми так само співали, були досить приємно вражені тим, що побачили як самі індіанці мають досить гарні певні навики у проведенні євангелізації. Вони так само могли грати на гітарі, скрипці, співати і розказувати їм про Бога на їхній мові. То ми просимо всіх молитися, бо ми бачимо, що Господь дійсно веде цю працю спасіння серед таламарів, і ми бачимо прогрес, де самі індіанці вже спроможні робити багато певних речей, щоби поширювати слово Євангелія, вістку спасіння. Дякую усім, хто відгукнувся і благословив нас на цю поїздку. А також просимо молитися за те, щоб поширювалось слово Євангелія. Надіємось, що в майбутньому ми зможемо направити людей, які б навчили їх Слову Божому. Назад ми направились іншою дорогою, і нас зустріли неприємні пригоди. По дорозі нам зустрілися бандити, які зупинили нас, але (дякувати Богу!) все обійшлося благополучно. І вони, побачивши, що ми люди віруючі, відпустили нас. Після того ми заїхали в сиротинець, в якому ми були приблизно вісім років тому назад. Це місто Кила, воно постраждало від наркодилерів, які повбивали багато людей і через це сам сиротинець поповнився багатьма дітьми за останні роки. Також ми відвідали Голландську місію, де побачили наскільки Господь розширив служіння цієї місії. Вона започаткована близько 20-ти років назад, і також поширює Слово Боже серед таламарів.
Встановлення сонячних батарей на Домі молитви
Богослужіння під час відкриття Дому молитви Проведення євангелізації з місцевим населенням
Діти на біблійному уроці
Гуманітарна допомога розподілена на п’ять церков. Відповідальні пастори стоять за кожною купою гуманітарки
№39, травень - червень 2016 р.
Cтор. 4 When we get tested, at times we immediately pray for the test to be over. Instead, ask God to show you what you’re supposed to learn from this test and stop running from your development! That’s why you keep going around that same mountain! Everybody is shouting for breakthrough but nobody is willing to be broken! Heather Lindsey
The one concern of the Devil is to keep the saints from praying. He fears nothing from prayerless studies, prayerless work, prayer-less religion. He laughs at our toil, mocks at our wisdom, but trembles when we pray.
But are you sure you’re a Christian?
23 rd Psalm The Lord is my Shepard – That’s relationship! I shall not want – That’s supply! He maketh me to lie down in green pastures – That’s rest! He leadeth me beside the still waters – That’s refreshment! He restoreth my soul – That’s healing! He leadeth me in the paths of righteousness – That’s guidance! For His name sake – That’s purpose! Yea though I walk through the valley of the shadow of death – That’s testing! I will fear no evil – That’s protection!
For Thou art with me – That’s faithfulness! Thy rod and Thy staff they comfort me – That’s discipline! Thou prepares a table before me in the presence of mine enemies – That’s hope! Thou annointest my head with oil – That’s consecration! My cup runneth over – That’s abundance! Surely goodness and mercy follow me all the days of my life – That’s blessing! And I shall dwell in the house of the Lord – That’s security! Forever – That’s eternity! Amen
Before you speak to me about your religion, first show it to me in how you treat other people. Before you tell me how much you love your God, show me in how much you love His children; Before you preach to me ooff yyo our ur ppassion assion as on me your for your faith, teach me about it through your compassion for your neighbors. In the end, I’m not as interested in what you have to tell or sell as I am in how you choose to live and give. Cory Booker
No Ongoing Pattern of Sin The Book of 1 John, to me , is the ultimate test for those who claim to be a Christian but really are just false converts. Many profess to be Christ’s but do they really belong to Christ? Apparently John had been dealing with a lot of false converts and even today there are tares mixed in with the wheat and it’s hard to tell the difference by looking at them, but there are ways to tell. John gives us help by writing that “Whoever says ‘I know him’ but does not keep his commandments is a liar, and the truth is not in him” (1 John 2:4) and “Whoever says he is in the light and hates his brother is still in darkness” (1 John 2:9). John makes it clear that “Everyone who makes a practice of sinning also practices lawlessness” (1 John 3:4) since “No one who abides in Him keeps on sinning; no one who keeps on sinning has either seen Him or known Him. Little children, let no one deceive you. Whoever practices righteousness is righteous, as He is righteous. Whoever makes a practice of sinning is of the devil, for the devil has been sinning from the beginning” (1 John 3:6-8). In other words, if someone claims to be a Christian yet makes a practice of sinning, they are lying to you and to God and are, in reality, “of the devil.” No Christian is sinless though we do try to turn away from sin; however those who continue to sin have neither seen God or known God. Read more: http://www. w h a t c h r i s t i a n s w a n t t o k n o w. com/7-signs-of-a-trueconversion/#ixzz46w04yE79
№39, травень - червень 2016 р.
Cтор. 5
Шановний директор місії «Ebenezer»! Вітаємо Вас любов’ю Господа нашого Ісуса Христа! Служителі чоловічого реабілітаційного центру «Еммануїл» с. Грибовиця висловлюють Вам свою щиру вдячність за систематичну фінансову підтримку нашого служіння. Молимося за Вас, щоб Господь рясно благословив і віддав
Своїми милостями і щедротами кожному, хто жертвував на розвиток Божої справи. Ваша підтримка і участь дуже важливі для нас. Центр реабілітації функціонує вже більше двох років, за цей час було надано допомогу близько 50 алко- та нарко- залежним людям, більшість з яких здобули свободу від своєї залежності і стали повноцінними чле-
нами суспільства. і На сьогоднішній день реабілітацію в центрі проходять 9 осіб. Центр має своє господарство: гуси, кури, 4 свині, кролики. На полях засіваємо городину: картоплю, моркву, огірки, буряки і т. д. для прожитку реабілітантів, а також харчування тварин. Хлопці заготовляють в лісі дрова і навесні березовий сік. Усе це продаємо і гроші йдуть на потреби центру. Нажаль, в центрі досі немає світла, автономне живлення – за допомогою акумулятора. Плануємо провести в центрі електрику, розширення будинку, будівництво лазні та літньої кухні, а також гаража і робочої майстерні, в якій реабілітанти будуть опановувати професію автомеханіка, щоб мати можливість після проходження реабілітації заробляти собі на життя. Отож, проведення електрики для нас на даний час є невідкладною та важливою потребою. Ми звернулися до державної установи ПАТ «Волиньобленерго» з про-
Подяка за Крим Щиро вдячний усім жертводавцям,
21 березня 2016 року, трапилася трагедія, яка сколихнула всіх, хто знав полтавського місіонера Петра Пелепюка. Троє братів: Петро Пелепюк, Сергій Мельник та Павло Шерело поверталися вночі з Луганщини, куди неодноразово їздили з ціллю допомогти людям, постраждалим внаслідок війни, продуктами харчування та іншими необхідними речами. Трагічна аварія сталася на трасі «ПолтаваКиїв» о 2 годині ночі. Для Петра й Павла смерть настала миттєво, а Сергій з травмами залишився живим. У 2008 році молода сім’я Пелепюків була направлена на місіонерське служіння в с. Малютинці, Полтавської області. За роки праці з Божою допомогою у цьому селі утворилася церква і був збудований Дім молитви. Проводжати Петра в останню дорогу вийшло багато місцевих жителів, яким місіонер жертовно допомагав. Також приїхали місіонери й служителі з Чернігівщини, Рівненщини, Буковини, Полтавщини, Житомирщини і навіть з Криму. Служив співом на похоронному зібранні гурт «Авен-Єзер», а музичний супровід вів оркестр з церкви с. Борбин, Рівненської обл. Знайомі та друзі покійного мали змогу сказати слова співчуття й розради для дружини Діни, батьків та родичів. Ім’я місіонера, який поклав своє
і життя для служіння людям за покликом Ісуса Христа, вперше ввійде в історію Церкви ХВЄ Полтавщини. Ми просимо вас підтримати молитовно дружину Петра – Діну, яка залишилася з 5 дітками (старшій донечці 7 років, а меншій – 9 місяців) та батьків, що свого часу посвятили єдиного свого сина на місіонерську працю. Також моліться за брата Сергія, який крім тілесних травм зазнав більшої втрати – втрати друга-місіонера, з яким багато років трудився заради спасіння людей Полтавщини. Дружина Павла, Тетяна, для якої втрата чоловіка й батька двох синів – непосильний тягар, потребує також вашої підтримки. Вони лише минулого літа переїхали з Луганщини в село Духове, Полтавської області. Похорон бр. Павла по проханню родичів пройшов в Попасній, що на Луганщині. Нехай ваші уста звертаються в молитві до Господа, щоб Він продовжив розпочату справу в Малютинцях й покликав на дорогу спасіння всіх жителів села та Полтавщини.
Якщо ваше серце Дух Святий спонукує зробити свій внесок для допомоги вдовам, ви можете надіслати ваше пожертвування на місію з поміткою «Вдови Полтавщини»
які відгукнулися на наш лист, який ми персонально розсилаємо кожному, хто отримує газету «Відродження». Якщо ви ще не отримували від нас персонального листа, а хотіли б отримувати, то, будьласка, надішліть вашу адресу з поміткою, щоб ми вас включили в абоненти на такі листи. Коли ми будемо їх розсилати, то обов’язково надішлемо вам, щоб ви знали про наші екстремальні потреби. Отже, в Криму праця приходить до завершення головного залу Дому молитви. Ми раніше просили жертводавців, щоб допомогли фінансово. Для того, щоб закінчити приміщення, потрібно було 6 тис. $. Ми дякуємо Богу, що ми отримали більше, як половину пожертвувань. Хай Господь вам віддячить, благословить кожного, хто
ханням забезпечити наш центр електрикою. Нам надійшла відповідь, що все це можна зробити: необхідно зробити проект, поставити трансформатор і провести в землі кабель до будівлі. Всі ці роботи будуть коштувати 3000 $. Звертаємось до Вас в надії на те, що Ваша місія зможе допомогти нам вирішити цю нагальну проблему. Центр реабілітації – це служіння, в якому бачимо Божу милість і сприяючу благодать! Дякуємо Господу за всі Його милості і за жертовних і небайдужих людей, які сіють фінанси на розвиток і підтримку цього служіння. Нехай благословить вас Господь! З повагою, служителі центру: Федюк Євген, Сорока Юрій, Сардах Микола і відповідальний за центр Сахарчук Валерій Ст. пресвітер Церкви Володимир Грицак
Ваші пожертви на реабцентр можете надсилати на адресу місії з поміткою «Реабцентр»
відгукнувся на цю потребу. Сподіваємося, що вже дуже скоро ми зможемо побачити на кримському півострові діючий Дім молитви. Божих вам благословінь, моліться про працю в Криму, а також про мир в Україні.
Ваші пожертви на Дім молитви в Криму можете надсилати на місію з поміткою «Крим»
Сиротинець «Дитячі стежини» «Тато, де ти був?»
З таким запитанням прибігла до мене 4-річна Юля, дитина, позбавлена батьківського піклування. 14 березня 2016 року на підставі висновку служби у справах дітей Сокальської райдержадміністрації в cоціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі cтежини» були направлені четверо дітей, позбавлених батьківського піклування – Шумило Назар, Дмитро, Оля та Юля. Це діти з однієї сім’ї. Їх життєва історія вражає до глибини душі, неможливо стримати сліз, коли чуєш про те, що
пережили ці діти. Вони проживали разом з татом і мамою в Сокальському районі, село Трудолюбівка. Старшому – Назару 10 років. Дмитру – 9 років. Олі – 7 років, а Юлі 4 роки. У великій бідноті та занедбаності проживала ця сім′я. Причиною такого жалюгідного матеріального становища була алкогольна залежність їх батька та неспроможність мами втримати ситуацію у своїх руках. Чому я так кажу? Тому що сам народився в багатодітній сім′ї, в якій виховувалося 13 дітей. Мій батько також був в алкогольній залежності. Завдяки моїй мамі, яка була сильна духом і мала міцну волю, ми виросли доглянутими та забезпеченими у повному розумінні цього слова. До речі, у 2007 році Президент України Віктор Ющенко нагородив мою маму медаллю «Мати Героїня». Це велике звання та честь перед державою для жінки. Нажаль, два роки тому вона відійшла у вічність. Отже, крім алкогольної залежності у батька сім′ї Шумило була ще інша серйозна проблема – жорстоке ставлення до своїх дітей та жінки. Старшого сина Назара, якому лише 10 років, батько закрив на дві доби в хліву разом із домашньою худобою, прив’язавши його металевим ланцюгом. Важко уявити, що пережила дитина за ці дві доби. Читайте далі статтю про сиротинець «Дитячі стежини» на стор. 12
№39, травень - червень 2016 р.
Cтор. 6
ДУХ СВЯТИЙ
Йду вперед я стежкою земною, Та панує мир в душі моїй, Бо не сам я, поруч йде зі мною І мене тримає Дух Святий. В небеса показує дорогу, До осель небесного Отця, Над гріхом дарує перемогу, І вогнем запалює серця. Той вогонь мою холодну душу, Зігріває полум’ям святим, Наче землю у серпневу сушу, Він струмочком зрошує живим. Цей струмок святої благодаті, Сил духовних додає мені, Я радію, хочеться співати, Забуваю труднощі земні. Дух Святий! Живи в мені постійно, Піднімай тоді, коли впаду, Вірю, що з Тобою неодмінно Я осель небесних досягну. Підкріпляй тоді, коли безсилий, Щоб я віру до кінця зберіг, Проти ворога боровся сміло, І його нападки переміг. Як зустріти труднощі прийдеться, На дорозі важкій і сумній, Більше й більше сповнюй моє серце, Я живу Тобою, Дух Святий! Олександр Войтицький
Той, Хто переміг смерть
Того вечора Сергійко ніяк не міг заснути. Він крутився на ліжку, і все думав, думав… Його непокоїло дуже важливе питання. «Що станеться зі мною, коли я помру? – схвильовано запитував сам себе хлопчик. – Невже мене просто не стане? Невже я щезну, як безслідно щезають злі герої у казках? Але як це – мене не буде?» Сергійко намагався собі уявити життя без самого себе, але у нього це не виходило. Нарешті він піднявся з ліжка і потупцяв на кухню, щоб попити води. На кухні була мама. Вона здивувалася, побачивши Сергійка. — Ти ще не спиш? — Та… я… води хочу. Сергійко зробив один ковток і поставив кружку на стіл. — Мамо… я хотів у тебе щось запитати… А це правда, що мене не стане, коли я помру? Мабуть, мама не очікувала почути від свого дев’ятирічного сина таке запитання. — Іди у ліжко, я зараз прийду до тебе. Через хвилину мама вже сиділа біля Сергійка. — Синку, ти ж знаєш, що смерті не уникнути. Людське тіло старіє і помирає. Але кожна людина має ще й душу, яка безсмертна. Твоя душа – це і є ти. Навіть якщо помре твоє тіло, душа твоя продовжуватиме існувати. Тому ніхто після смерті не щезає безслідно. — Я боюся помирати, мамо… — Сергійку, пам’ятаєш, нещодавно ми читали у Біблії про Божого Сина Ісуса Христа? — Пам’ятаю, – відповів Сергійко. – Там ще було написано, що Він постраждав і помер за наші гріхи. — Так. А що з ним сталося потім, на третій день після смерті?
— Воскрес! — Правильно, Ісус Христос воскрес. Смерть не змогла втримати його у могилі. Він воскрес, і це значить, що Він сильніший за смерть! А ще згадай, Христос сказав, що кожний, хто вірує у Нього, матиме вічне життя. — Мамо, якщо я вірую в Ісуса, Він зробить так, що я ніколи не помру? — Він зробить так, що помре тільки твоє тіло, а душа буде жити з Ним вічно. «Значить, я не щезну», — з полегшенням подумав Сергійко. — А як Він це зробить? – вже сонним голосом запитав він. — Завтра договоримо, синку. А зараз на добраніч, бо ти вже засинаєш. — На добра…ніч… Сергійко заснув. І наснився йому дивовижний сон. Ніби він стоїть у величезному темному залі перед високий троном. А на троні – якась страшна довготелеса істота, уся в чорному, з косою… «Смерть», – одразу здогадався Сергійко. Він не бачив її обличчя, але підозрював, що воно потворне. З-під опущеного на обличчя каптура почувся скрипучий голос. Здається, Смерть зверталася саме до Сергійка. — Ти мене боїшся?! Правильно! Бійся! Я завжди поруч, і в будь-який час можу з’явитися несподівано! І тоді ти щезнеш! Щезнеш назавжди! Сергійко відчув жах, який почав сковувати руки й ноги. Він хотів побігти, але не міг і поворухнутися. — Мамо! – закричав він. Але зрозумів, що мама його не чує. «Треба кликати Того, Хто сильніший за смерть», – згадав Сергійко. — Ісусе! Ісусе! Допоможи мені! – з усієї сили вигукнув він. Раптом звідкись з висоти крізь темряву прорвався білосніжний сяючий промінь. Він, наче блискавка, вдарив ту, яка сиділа на троні, і… вона щезла! Просто щезла, розчинилася у повітрі, як злий герой у чарівній казці… А на троні замість неї з’явився Чоловік у білій одежі. Вся Його постать сяяла так, що Сергійкові було боляче дивитися на Нього. — Не бійся, Я – воскресіння й життя. Хто вірує у Мене, хоч і помре, буде жити, — промовив Він до Сергійка. Як тільки Сергійко почув ці слова, дивний солодкий спокій наповнив його серце. «Це ж Ісус! – подумав він. – Ісус, Який переміг Смерть!» Від страху не залишилося й сліду. Сергійко розплющив очі і побачив безхмарне ранкове небо. Весняне сонячне тепло лагідно торкалося Сергійкового обличчя. Починався новий день.
Найрідніший … телевізор
Вчителька початкових класів якось попросила дітей написати твір про те, що б вони хотіли, аби Бог зробив для них. Коли вона перевіряла ввечері учнівські роботи, один твір її прикро вразив. До кімнати увійшов її чоловік і побачив, що вона плаче. — Що трапилося? — запитав він. — Читай, — відповіла вона, простягнувши твір одного хлопчика. «Господи, сьогодні прошу Тебе про щось особливе: перетвори мене на телевізор. Я хочу зайняти його місце. Хочу жити, як живе телевізор в нашому домі. Хочу мати особливе місце і збирати всю сім’ю навколо себе. Щоб мене слухали, не перебивали і не задавали запитань, коли я щось кажу. Хочу бути в центрі уваги. Хочу, щоб мною займалися, як займаються телевізором, коли він перестає працювати. Хочу бути в товаристві тата, коли він, втомлений, повертається додому. Щоб моя мама, замість того, аби ігнорувати мене, йшла до мене, коли залишається сама і сумує. Хочу, щоб хоч інколи мої батьки залишали все і проводили хоч трохи часу зі мною. Боже, я не прошу багато... Я лише хочу жити, як живе будь-який телевізор». — Жах! Бідний хлопчик! — вигукнув чоловік вчительки. — Що ж це за батьки такі? Вона зі слізьми на очах відповіла: — Це твір нашого сина...
Вчителька каже дітям: «Діти, кричіть в небо – Бога немає!» Раптом помічає, що хлопчик-єврей стоїть мовчки. Вона йому: «Чому ти мовчиш?» Він відповідає: «Якщо там нікого немає, то навіщо кричати? А якщо там хтось є, то навіщо псувати відносини?»
Мудрість дається людині з дитинства! Розфарбуй!
Малюк з дитячого будинку намалював маму на асфальті і ліг в її обійми. З поваги до мами він навіть зняв взуття.
№39, травень - червень 2016 р.
Cтор. 7
«БУДУ ЗГАДУВАТИ ЛАСКИ ГОСПОДНІ…» Іс. 63:7 На самому заході України, на Буковині, (на кордоні з Румунією) в с. Кам’янка, є чудова церква християн віри євангельської п’ятидесятників, яка має давню історію. Кожен член цієї громади має особисті (живі та реальні) переживання благодаті Божої. Багато спогадів слави Божої мають старші члени громади, які пережили тяжкі випробування, але пронесли віру в Господа Ісуса Христа через усе своє життя завдяки силі Духа Святого. Ось декілька свідчень старших членів цієї церкви. Микола Загарюк: «Я народився в Кам’янці. Коли навчався в 7 класі, то увірував в живого Бога і отримав хрещення Духом Святим. Водне хрещення прийняв уночі, тому що тоді за це влада дуже карала, особливо якщо хрестилися молоді люди. В армії я також намагався не поступатися християнськими принципами. Одного разу командир полку заставив сержанта просити у мене прощення за те, що той наді мною знущався за мою віру, бо командир мене поважав. Не всі представники влади були однаковими, хоч більшість робили віруючим усілякі утиски. Було тяжко проводити зібрання. У радянської влади для віруючих в Кам’янці навіть електроенергії не вистачило – від дому молитви відрізали електричні дроти. Лише через декілька років дозволили поставити одну лампочку. Ми й цьому були дуже раді. Ми мали гарячі зібрання, і Дух Святий сильно діяв, бо Божий народ того сильно прагнув. У 1966 році працівники КДБ захотіли нас, трьох братів Загарюків, засудити і для цього розробили злочинний план, завдяки якому нам хотіли приклеїти тавро вбивць, що мовляв ми принесли в жертву одну молоду жінку. Влада поширювала в ЗМІ статті, що ми – вбивці. Довго вели слідство, але їм не вдалося приклеїти нам тавро вбивць. Але все одно мого брата Василя КДБ десь забрав і його більше ніхто не бачив. Один колишній кедебіст мені пообіцяв знайти відомості про мого брата, але так нічого й не дізнався. Тяжко було те все пережити, але Бог допоміг і дарував силу Духа Святого всі труднощі здолати, зберегти віру в Бога і славити Бога аж до цього часу». Марія Баланюк: «Я мала усього два місяці від народження, коли мого батька Івана Воробця забрали до в’язниці через віру в Бога. Хоч ми жили досить бідно, але кадебісти все одно прийшли до нас і нагло пограбували, забравши останнє. Через п’ять з половиною років тато повернувся. Був дуже худий і змучений. Але, дякуючи Богу, залишився живий. Із трьох сестер я була найстаршою, то мені приходилося виконувати основну працю по господарству. З дитинства моя мама виховала мене в страху Божому. Віру в Бога я мала з дитинства. Потім вийшла заміж, і у мене народилося 7 дітей. Усі вони зараз служать Богу! Одного разу я тяжко захворіла: не могла ходити, рука повністю відмовила. Але за мене молилися брати, і одного разу мені Господь сказав через одну сестру на цій молитві: «Вставай і ходи!» Я встала і стала ходити. Ще хотіла сказати за своїх батьків. Мій тато залишився з дитинства без батька, мама мого тата потім увірувала, і він також у 16-річному віці прийняв водне хрещення. Мою маму завезли комуністи аж до Сибіру. Там вона тяжко працювала в шахті, де її явно зберіг Господь. Одного разу вона хотіла йти в шахту, але вперед її попросилася йти інша дівчина і їх
привалило. То та дівчина була мертвою, а мама живою, вона казала, що то мусила бути її смерть. Потім шахта згоріла і згоріли всі мамині документи. То вона звідти втекла і прийшла пішки додому аж із самого Сибіру. Потім вона повірила Богу, одна з усієї сім’ї. Потім вона познайомилася з татом і вони одружилися». Георгіна Шмідт: «Я стала віруючою з юності. Протягом свого життя бачила багато милості Божої. У 1979 р., коли у мене було 4 дітей, я раптово захворіла тяжкою формою дифтерії. Я буквально помирала. Мене відвезли з районної лікарні в Чернівці, а церква молилася за мене. Було відкриття від Бога, що то Господь випробовує мою віру. Лікарі сказали, що в мене вже агонія. Хоч я схудла на 14 кг, але стала здоровою. Потім мені сказали, що хоч я не померла, але серце у мене не буде здоровим, але, слава Богу, до цього часу моє серце здорове. Коли у мене було 8 дітей, я знову тяжко захворіла, але на молитві за зцілення так само відчула явне оздоровлення». Меланія Буждуга: «Я потрапила в онкологічне відділення з діагнозом рак. Лікарі хотіли мене оперувати, при благополучному результаті гарантували 10 років життя. Але мій чоловік мав відкриття від Бога, щоб мене не допустити до операції. Він мене забрав з лікарні, хоч працівники лікарні перешкоджали цьому. Більше я не йшла в лікарню і до цього часу живу, вже набагато більше 10 років, що мені тоді вділили лікарі». Дмитро Буждуга: «Коли я був малим, то пам’ятаю, як румунські жандарми забрали мого тата, а потім маму за віру в Бога. Ми, четверо малих дітей, залишилися вдома самі, без засобів існування, але Бог нас зберіг. Хоч румунська влада над нами дуже знущалася, але радянська влада перевершила румунів. Та, дякуючи Богу, ми пережили й радянських комуністів. Коли в церкві пророкували, що Євангелія буде проповідуватися відкрито, я не йняв віри. Думав, що комуністи ніколи не допустять до цього. Але якщо робить Бог, то ніщо й ніхто не може стати на перешкоді. Тепер настала нечувана свобода для того, щоб багато людей увірували в Господа! Я прожив нелегке життя. Тяжко працював звальщиком лісу. Моя бригада була передовою. Через те мене хотіли зробити членом комуністичної партії, коли ж я відмовився, то мене звільнили з роботи. Але Бог турбувався за мене все моє життя. Тепер я став старим, скоро помирати, але маю тверде запевнення, що коли помру, то буду з Богом в Його Небесному Царстві!» Лікер’я Гаврилович: «Я народилася в Кам’янці, мої батьки стали віруючими, коли ще були молодими. Нас було у батьків 9 дітей, і ми жили досить тяжко. Я закінчила лише чотири класи школи, бо більше не мала нагоди вчитися. Але я добре навчилася читати Біблію. Коли мого тата Тодера Гавриловича перший раз арештувала румунська влада, то думали, що його розстріляли, бо так прилюдно грозилися жандарми. Але він повернувся через рік. Потім його забрали на війну комуністи, він повернувся й звідти, хоч став інвалідом, потім його засудили на 10 років в Сибір за віру в Бога. Він повернувся й звідти, через п’ять років. Комуністи не зупинялися ні перед чим. Ще й возом приїхали до нас наше майно конфісковувати, хоч брати не було чого. Ми жили тяжко, але
у нас не було нарікань на Бога, у нас була Божа любов, ми дякували Богу, коли з’являлася хвилина схилити свої коліна для молитви і заплакати перед Богом. Ми знали, що так ми повинні служити Богові і приймали труднощі, як належно». Степан Федорюк: «Куди я йду, скрізь свідкую, що Бог зробив зі мною. Я тяжко працював, і від цього у мене з’явилася хвороба. Коли мені було 58 р., у мене в нозі обірвався тромб. Були сильні болі. Нога стала синьою. Хірург зробив мені укол, щоб не допустити проходу тромбу до серця. Тромб не пішов у серце, а в легені. Я не міг нормально дихати. На той час прийшли брати та сестри і молилися, було Слово Духом Святим, що смерті не буде. Але лікарі чекали іншого. Вони думали, як не сьогодні, то завтра я помру. Я пролежав місяць у реанімації. Потім мене відправили в обласну лікарню. Я тоді не міг ходити і говорити. Віруючі приходили до мене, їм дозволяли заходити в реанімаційне відділення, бо думали, що я все одно помру. Коли ж я йшов додому, то лікарі визнали, що Бог мені допоміг. Моє перебування в лікарні не пройшло даремно, бо двоє людей увірували в Господа». Фільо Баланюк: «Коли я мав 18 років, то простудився (спав на сирій землі) і в мене став боліти хребет. Лікарі думали, що у мене радикуліт і стали гріти хворе місце, а в мене був туберкульоз кісток. При цій хворобі категорично забороняється прогрівання. Після того я два роки пролежав у гіпсовому ліжку, жодного разу не став ногою на землю. У мене два хребці (8 і 9-й) повністю розсмокталися, а замість них виріс один,
новий. Професори сказали, що такого вони ніколи не бачили. Мене виписали з лікарні і дали 1 групу інвалідності. Коли закінчився перший термін інвалідності, я так і не пішов на перекомісію, бо Бог мене зцілив. Я потім працював на лісовозі, механіком на електростанції, можу піднімати важкі предмети». Василь Заренко: «Я корінний житель Кам’янки, зростав у невіруючій сім’ї. Хоч я вважав себе невіруючим, але в армії молився до Бога, як умів, тому що смерть не раз дивилася мені в очі. І Бог мене зберіг. Я повернувся з армії і забув про милості Божі. Але настав час, і совість моя заговорила. Коли мені було 28 років, я вирішив йти до церкви каятися, але для мене досить тяжко було те зробити. Мені було соромно. Я боявся, що мене хтось побачить із знайомих. Я думав, що вони подумають, що мовляв, я прийшов до церкви, тому що женитися не можу. Але Бог зробив так, як я не думав. Я вийшов на покаяння, коли було євангелізаційне зібрання, в яке прийшло найбільше невіруючих, моїх знайомих. І саме тоді я відчув таку сильну потребу в покаянні, що вже не зважав на те, чи хтось дивиться, хоч би все село зійшлося. Бог не раз являв свої чуда в моєму житті та моїй сім’ї. Коли у нас народилася третя дитина, у неї була від народження цілком викручена ніжка. Ми не могли нічого зробити, не помогли ніякі лікарські засоби. Але ми молилися, і вся церква молилася за нас. Одного разу брат Денис Воротняк молився за мою доньку і йому було відкрито Духом Святим, що Бог її зцілив. Він сказав дружині, щоб розмотала дитину і подивилася, вона подивилася й сказала, що змін нема, тоді він знову сказав їй подивитися і вона скрикнула, бо побачила, що ніжка стала нормальною». Підготував Геннадій Андросов
Чудо Боже в моєму житті! Я поїхала в гості в село Краснік Верховинського району в Карпатах зі своєю подругою. У суботу нам треба було повертатися додому. Сусід господарів, де ми гостювали, саме їхав своїм автомобілем до тещі і нас з подругою зголосився підвезти. Ми поїхали в дорогу після обіду, але проїхали всього вісім кілометрів, як бурхливий потік перегородив наш шлях. У той день зранку ми молилися і постили за Боже благословення нашої дороги – аж до третьої години дня. Але я чомусь молилася за те, щоб Господь мене приготував до зустрічі з Ним. Я дуже сильно молилася духом, не знала причини того, про що просить Дух Святий, але розуміла, що щось важливе має статися... Ми спробували шукати дорогу, але скрізь, куди б ми не рушали, була вода. І вона все прибувала. Мовби море було навколо. Ми зупинилися на якомусь горбочку. На наших очах поряд було село і ми бачили, як всі будинки забрала вода. Міст, через який ми хотіли їхати, на наших очах був вщент зруйнований. Смеркалося. Нам нічого не залишалося робити, як виїхати трохи вище в гори і ночувати в автомобілі. Наш шофер був невіруючий і він почав нас запитувати про Бога, ми йому свідчили про живого, реального Бога. Він слухав з непідробною цікавістю. У такі хвилини, коли навколо гримить, йде дощ, стугонить бурхлива вода, і не знаєш, що тебе чекає в наступну мить, людська душа особливо відчутна до голосу Духа Святого. На ранок вода не спала, а піднялася ще більше, вже дійшла до автомобіля, де ми були. Нам нічого не залишалося робити, як спробувати добратися пішки до села, з якого виїжджали в дорогу. Навколо все дуже змінилося: навіть стовпи високовольтної електромережі попадали. Ми переступали дроти, нам було трохи страшно. Мені не хотілося вертатися, хотілося лише плакати до Бога. Ми пройшли десь зо три кілометри, я йшла перша, позаду – шофер з моєю подругою. Я побачила кусок дороги та через декілька метрів дороги знову не стало, але попереду у воді було велике каміння, і я подумала, що можливо можна пройти. Був такий шум води, що за два метри ми не могли чути один одного. Я ненароком ступила у воду, яка обпекла мою ногу (така була крижана), я одразу ступила назад, і тут (не знаю як) я побачила, що шофер опинився попереду і ступив у воду. Я кричала йому, щоб не йшов вперед, там пройти неможливо, він не почув і ступив крок-другий і раптово його збила з ніг хвиля набіглого Продовження на стор. 10 потоку.
№39, травень - червень 2016 р.
Cтор. 8 Занимательная Библия $15
Библейский тематический словарь $15
Кротко, удобно, доступно. 1800 тем. 10.000 ссылок
Эта книга призвана послужить подспорьем руководителям молодёжи и учителям старших групп «воскресных школ». Она поможет вам в организации молодёжных служений и христианского досуга. Разделы «500 вопросов и ответов» и «Игры» помогут разнообразить молодёжные общения, подготовить интересную программу для проведения браков, дней рождений и т. д.
Все, кто устал спотыкаться об один и тот же грех; все, кто измотан не отстающей от них плохих привычкой; все, кто вопиет к Господу, прося избавить от дьявольских козней; все, кто обессилел, устал и отчаялся бороться с искушениями, - могут вздохнуть с облегчением.
Портер и её героиня, согревает душу и увлекает. Отнюдь не сентиментальность, поверхностный оптимизм или невнимание к проблемам, которые ставит перед человеком жизнь, стали причиной создания образа «вечно радостной» девочки; как говорила сама Портер: «Я никогда не считала, будто нам следует отрицать существование трудностей, страданий и зла. Я только думала, что гораздо лучше приветствовать неизвестное бодро и радостно».
2A-$85
2B-$85
3A-$95
Це збірка теологічних лекцій доктора Леоніда Якобчука. У них автор, спираючись переважно на біблійні тексти, розглядає низку богословських питань, а також засади суспільного, релігійного та особистого життя, принципи духовного служіння.
Господь зовёт в дорогу $10
И свирель и набат $12
Стихи Тамары Вильгельм
Стихи Виктора Борщ
3B-$95
4A-$79
5A-$79
Більш детальну інформацію про Біблії дивіться на нашому сайті: www.cmebenezer.com Только семь дней 4 аудіо-диска $ 35 1 MP-3 $15 Сиренко, И.М.Шелдон Это история, произошедшая в жизни реального человека. Богатый фабрикант Роберт Гарди считал себя бистинным христианином и образцовым семьянином. Но так ли это было на самом деле? Во сне Бог открыл этому человеку, что жить ему осталось всего лишь 7 дней. С этого момента начался крутой поворот в жизни Роберта Гарди.
Вы - свет мира Выпуск 1 $7
Сборник христианских молодёжных песен
УВАГА!
Виручені фінанси використовуються для підтримки місіонерської діяльності та служіння милосердя.
Щоб зробити замовлення, надсилайте чек або мані-ордер: Christian Mission “EBENEZER” PO Box 12050 Lexington, KY 405802050
мусульманин у пошуках істини $8
З темряви до світла
Українсько-Англійська У ї Біблія / Ukr.-Eng. Bibles
1A-$49
«До світла» Молодий
$15
Поллианна $15
Друг дітей $10 Збірка оповідань.
Совершилось! Побеждая грех изо дня в день $10
Извлекая Драгоценное из ничтожного $15 В сборнике описаны события и свидетельства братьев-узников, которые были и происходили в 1940-85 годах. Если бы записать всё, что они рассказывали и свидетельствовали, была бы о каждом из них толстая книга! Многие умерли и полезные уроки жизни унесли с собой! Если бы остались записаны эти уроки жизни, испытаний и искушений и победы во Христе! Это было бы очень полезно для современного молодого поколения прочитать и изучить эти уроки! Не только побед во Христе, но и уроки искушений и поражений! Чтоб не повторять ошибок старых поколений, нужно учиться на ошибках других! Некоторые пустыни искушения в этом сборнике вкратце записаны!
Скарбниця духовної пісні 1 та 2 том (Укр. та рос. нотні співники) $25 за два томи
Строчки на Белом Листе $13 Сборник стихотворений Веры Кушнир
Вы - друзья мои Выпуск 2 $7 Дорогі друзі, на цій сторінці представлена лише маленька частина нашої “Книжкової скарбниці”. Ми маємо багато іншої християнської (художньої, публіцистичної, поетичної) літератури, аудіо СD (з піснями християн) та відео DVD.
За довідками звертайтеся по тел.: (859)312-4344
У дитинстві Стівен хотів бути правовірним мусульманином. Він вивчав Коран. Він слухав учителів. Він навіть випробував свою віру, намагаючись ходити по воді! Але все це не задовольнило його, і він ступив на довгий і важкий шлях до істини за будьяку ціну. Він розповідає історію своїх пошуків істини доступною і простою мовою, що робить його книгу привабливою для всіх читачів незалежно від віку і рівня освіти.
Вы - соль земли Выпуск 3 $7
Вы - письмо Христово Выпуск 4 $7 Сборник христианских молодежных песен с аккордами
Ханси. Повесть $10
Духовная Война $14 «Духовная война» - одна из лучших аллегорий Джона Буньяна. Книга разбирает внутреннюю борьбу духа с плотью и действия, проистекающие из этой борьбы, насколько она может влиять на душевный мир и счастье человека в его жизни. Этот поучительный рассказ - прожектор человеческого сердца в духовной анатомии души.
Настоящая книга является автобиографической по- И свет во тьме светит вестью, в которой автор от- $10 Аудио-диск, автор Светлана Старикова кровенно и ясно раскрывает события, происходившие во время Второй мировой войны на Не забудьте додати территории Чехии. В жизни юной Перша Ханси было всё: и любовь, и трудовой лагерь, и многочисленные Kниги $4.00 разочарования, и трудные послеCD/DVD $3.00 военные годы...
за пересилку: Послідуючі $1.00 $1.00
№39, травень - червень 2016 р.
Cтор. 9
Мовою притчі
Жінка вийшла зі свого дому й побачила на подвір’ї трьох старців з довгими білими бородами. Вона не впізнала їх. Вона сказала: — Напевно, ви мені не знайомі, але ви мабуть голодні. Будь-ласка, заходьте в дім і поїжте. — А чоловік удома? — запитали вони. — Ні, — відповіла вона, — його немає. — Тоді ми не можемо увійти, — відповіли вони. Увечері, коли її чоловік повернувся додому, вона розповіла йому про те, що трапилося. — Негайно йди і скажи їм, що я вдома і запроси їх! — сказав чоловік. Жінка вийшла і запросила тих старців, які так само були на подвір’ї. — Ми не можемо піти в дім разом, — відповіли вони. — Чому ж? — здивувалася жінка. Один з них пояснив: — Його звуть Багатство, — сказав він, вказуючи на одного зі своїх друзів, і сказав, вказуючи на іншого: — А його звуть Удача, а мене звати Любов. Після чого додав: — Зараз йди додому і поговори зі своїм чоловіком про те, кого з нас ви хочете бачити в своєму домі. Жінка пішла і розповіла чоловікові про те, що почула. Її чоловік зрадів. — Як добре! — сказав він, — Якщо вже треба зробити вибір, давай запросимо Багатство. Нехай увійде і наповнить наш дім багатством! Але його дружина заперечила: — Дорогий, а чому б нам не запросити Вдачу? Їхня донька слухала суперечку між батьком і матір’ю, сидячи в кутку. Вона підбігла до них зі своєю пропозицією: — А чому б нам краще не запросити Любов? Адже тоді в нашому домі запанує любов! — Давай погодимося з нашою дівчинкою, — сказав чоловік дружині. — Іди і попроси Любов стати нашим гостем. Жінка вийшла і запитала трьох старців: — Хто з вас Любов? Заходьте в дім і будьте нашим гостем. Старець на ймення Любов пішов у напрямку дому. Двоє інших старців пішли за ним. Здивована жінка запитала Багатство й Удачу: — Я ж запросила тільки Любов, чому ви також йдете? Старці відповіли: — Якби ви запросили Багатство або Вдачу, інші два з нас залишилися б на вулиці, але ви першою запросили Любов, а куди йде Любов, то ми завжди йдемо слідом. Там де є Любов, завжди є і Багатство й Удача!
Відгукнися на потребу ближнього!
Один успішний молодий чоловік їхав в машині останньої моделі і радів життю, коли відчув удар об дверцята своєї улюбленої іграшки. Він тут же загальмував, вискочив з салону і побачив, що кинутий кимось камінь залишив подряпину на його новенькому автомобілі. Не витрачаючи часу, він скочив у машину і розвернув її на сто вісімдесят градусів, вирішивши повернутися і знайти місце, звідки був кинутий камінь. Чоловік був у сказі. Знову вискочивши з машини, він кинувся до хлопчика, який був винуватцем події, схопив його за худенькі плечі, штовхнув до ка-
поту і закричав: — Ти що наробив, негіднику? Ти розумієш, що накоїв? Це нова машина, і камінь, який ти кинув, дуже дорого тобі обійдеться! Навіщо ти це зробив? — Будь-ласка, вибачте, пане! Будь-ласка! Я не знав, що робити! Я кинув камінь тому, що ніхто не зупинявся! — Сльози текли по щоках хлопчика, він вказував рукою кудись убік. — Там мій брат! Він випав зі свого інвалідного візка, а я не можу його підняти... Він такий важкий, а я занадто маленький. Я хотів попросити допомоги! — Схлипнувши, він запитав у власника автомобіля: — Ви не могли б допомогти мені посадити його в коляску? Будь-ласка. Він сильно вдарився ... Зворушений до глибини душі, молодий чоловік підняв підлітка-інваліда з землі, посадив в коляску, витягнув свою шовкову хустку і постарався промокнути подряпини, обтрусив пилюку. Коли він переконався, що все більш-менш в порядку, подивився на хлопчика і на подряпину на його машині. Той вдячно посміхався, в його усмішці було стільки ніжності й любові, що теплішало на серці. — Пане! Щиро Дякую! Чоловік бачив, як хлопчина з труднощами штовхав перед собою коляску, він поступово віддалявся у напрямку до бідненького будинку. Власник новенького авто так і не полагодив дверцята своєї машини, залишивши ту подряпину спеціально, щоб завжди пам’ятати — не можна так безтурботно нестися по життю, щоб іншим не довелося кидати каміння, привертаючи до себе увагу. Іноді нам достатньо шепоту, щоб наші серце і душа відгукнулися на потребу ближнього. Але іноді для цього в нас повинні влучити каменем. Тож чи варто ображатися, якщо в тебе потрапив камінь?
Ви щасливі, якщо...
Тобі є за що дякувати Богу:
Якщо сьогодні зранку ви прокинулися здоровим, ви щасливіші, ніж один мільйон людей, які не доживуть до наступного тижня.
†...За дітей, які шумлять вдома: це означає, що у тебе є сім’я. †...За посуд, який потрібно мити: значить, у тебе є їжа. †...За килими, які треба пилососити, вікна, які треба мити...: значить у тебе є житло. †...За промоклі від дощу черевики: значить, ти ще здатний ходити і тобі є, що взути. †...За пробки на дорогах: значить, у тебе є автомобіль. †...За уроки та іспити, до яких потрібно готуватися: значить, у тебе є можливість отримувати освіту. †...За начальника, який робить зауваження: значить у тебе є робота. †...За гору прання: значить, у тебе є одяг. †...За сльози і посмішки: значить, ти ще можеш відчувати. †...За тих, хто заподіює тобі біль: значить, ти можеш зрозуміти, як не потрібно чинити і подарувати у відповідь прощення і любов. †...За втому в кінці дня: значить, ти ще можеш активно працювати. †...За будильник, який будить вдосвіта: значить, Бог розбудив тебе до нового дня.
Якщо ви ніколи не переживали війну, самотність тюремного ув’язнення, агонії тортур або голод, ви щасливіші, ніж 500 мільйонів людей у цьому світі. Якщо ви можете піти в церкву без страху і загрози ув’язнення або смерті, ви є щасливішими, ніж 3 мільярди людей в цьому світі, які переживають гоніння через свою віру. Якщо у вашому холодильнику є їжа, ви одягнені та взуті, у вас є дах над головою і постіль, ви багатші, ніж 75% людей у цьому світі. Якщо у вас є рахунок в банку, гроші в гаманці і трохи дріб’язку в скарбничці, ви належите до 8% забезпечених людей в цьому світі. Якщо ви читаєте це, ви не належите до тих двох мільярдів людей, які не вміють читати.
Почніть дякувати Богу за те, що у вас є, і Він дасть вам саме те, чого вам дійсно бракує.
Цінуй те, що маєш! Дякуй Богу частіше – адже багато хто мріє про таке життя! ПОСІЄШ ДУМКУ – ПОЖНЕШ ДІЮ;
ПОСІЄШ ДІЮ – ПОЖНЕШ ЗВИЧКУ; ПОСІЄШ ЗВИЧКУ – ПОЖНЕШ ХАРАКТЕР; ПОСІЄШ ХАРАКТЕР – ПОЖНЕШ ДОЛЮ! vvvvvvvvvvvvvvvvvvvv
№39, травень - червень 2016 р.
Cтор. 10
« Аби лиш
встигнути... » Свідчення з реального життя
До міста лишалось усього півкілометра. Дорога, огорнена зимовими сутінками, миттєво вкривалась намерзлою кіркою льоду і сильно ковзала під колесами автомобіля. Ігор старався їхати обережно, машину весь час заносило в бік. Поряд у «жигулях» сидів Андрій, неголосно наспівуючи християнський гімн, що лунав з касети. Він ще не встиг закінчити фразу, як злякано запнувся на півслові від раптового гучного сигналу КАМАЗа, який йшов попереду них. Потім почувся різкий скрип гальм і страшний жіночий крик. Чоловіки зрозуміли: сталася аварія. Серце Ігоря забилося. «Аби тільки встигнути...» Ні миті не вагаючись він вискочив з машини. Картина була жахливою: попереду, за пішохідним переходом, хтось стояв на колінах в снігу й намагався підвести лежачу в калюжі крові людину.
«Ти нічого не розумієш...»
Незалежно від обставин чоловік завжди дорікав дружині: «Ти зовсім нічого не розумієш!» Дружина не мала вищої освіти, а лише середню освіту, не цікавилася політикою, не читала газет. Лише опікувалася дітьми, прала, куховарила, доглядала курей, працювала на взуттєвій фабриці. Якщо виникала
дискусія у родині, чоловік одразу, не вважаючи за доцільне будь-що з нею обговорювати, стверджував: «Ти нічого не розумієш!» Коли дружина намагалася спільно з ним вирішити важливі питання, що стосувалися грошових витрат, канікул дітей чи успішності їхнього навчання, відповідь чоловіка завжди була тією самою, категоричною: «Ти нічого не розумієш!» Одного вечора, коли транслювали важливий футбольний матч, згасло світло. Чоловік, як завжди, почав бурчати, а потім вирішив піти у потемках у підвал, щоб перевірити, чи, бува, не треба замінити запобіжники. «Візьми свічку!» - порадили дружина. Чоловік за своїм звичаєм відповів: «Ти нічого не розумієш! Я добре знаю дорогу!» Однак того ве-
Чудо Боже в моєму житті! Закінчення, початок на стор. 7 Це сталося за якусь долю секунди, так швидко, що не встигаєш щось подумати. Його вода накрила з головою, потім він виринув, протягнув до мене руку, я змогла його вхопити своєю рукою. Але що я могла зробити? Шофер потягнув і мене в той потік... Я опинилася посередині річки Черемошу, яка розлилася тоді більше, ніж на 500 метрів. Потік, перемішаний з ґрунтом, піском, камінням, деревами, був настільки сильним, що я не могла ніяк йому противитися. Я раптом ясно зрозуміла, що моє життя закінчується. Хоч у серці страху не було. Я також зрозуміла, чому була та молитва зранку у суботу. У воді я одразу молилася не за себе, а за шофера Володю, щоб Господь його порятував, щоб він примирився з Богом. Також я згадала про маму, як-то вона переживе мою смерть? Свідомість я не втрачала, тільки швидко втрачала силу. У холодній воді я вже не відчувала свого тіла, також дуже побилася об каміння. І тоді я зрозуміла,
«Швидку», - викличте «швидку» - гукали перелякані свідки. «Він помирає... допоможіть…» - істерично кричала літня жінка. - Сину мій, Васильку, не помирай!» Доки всі чекали «швидку», Ігор вирішив не втрачати жодної секунди, підбіг до потерпілого і почав говорити: «Чоловіче, послухай, Бог зараз присутній тут, Йому не байдужа ваша душа, і Господь хоче її спасти. Божий Син - Ісус Христос віддав Своє життя на Голгофському хресті за всіх, щоб ми могли уникнути смерті. Чи бажаєте ви, щоб Він простив усі ваші гріхи і став для вас Спасителем? Він любить вас, Василю, не відвертайтеся від Христа, бо це дуже важливо, де буде у вічності ваша душа!» - Ігорю,ти що? - Андрій відтягнув його в бік. - Це ж не час і не місце для проповіді, невже ти не розумієш? Що люди подумають?! Але Ігор різко відкинув його руку і ще палкіше мовив до чоловіка: - Василю, дозвольте мені помолитися за вас, тільки, доки ще не пізно, не відкидайте Боже прощення». Нарешті, чоловік через силу відкрив очі й жадібно хапаючи повітря ледь прошепотів: «Прости мені Господи, спаси мене... Допоможи мені вижити... «. Мати почула ці слова і теж кликала до Бога. Ігор полегшено зітхнув, підвів залите слізьми лице до неба: «Помилуй, Господи, цю стражденну душу. Тепер вона Твоя». Нарешті прибула «швидка», швидко забрала потерпілого.»Дякую, Господи, що ти дав мені ще один шанс…» - шепотів із вдячністю Ігор. «Що це на тебе найшло?! Вибрав час, коли помирала людина…» - ніяк не міг заспокоїтись Андрій. - Кажеш зараз не час говорити про спасіння?! А коли по твоєму час? Може тільки з кафедри чи коли у нас все добре і спокійно в житті?.. Я розповім тобі, як мене життя вчило проповідувати в екстремальних умовах. Десь років сім тому ось так само повертався автобусом з Одеси. Через туман дорогу погано було видно. Пасажири, задоволені покупками, дрімали, водій зі своїм напарником перекидались анекдотами. Ніхто навіть не підозрював, що має статися горе... Раптом в автобусі за-
глух двигун. Обидва водії вийшли з автобуса, не звернувши уваги, що фари були заляпані брудом. Десь хвилин через десять почулося ревіння якоїсь вантажівки, яка швидко наближалася, й ми відчули сильний поштовх ззаду. Почувся нелюдський крик. Він і досі стоїть у моїх вухах. Я перший вибіг з салону й побачив таку картину: водій завантаженого автомобіля «ЗІЛ», що їхав на швидкості, не помітив в тумані автобуса, врізався в нього, перерізавши навпіл обох наших водіїв… Усе було залито кров’ю, частини чоловічих тіл лежали під колесами й корчилися в передсмертних конвульсіях. Один з них помер відразу, інший в агонії кликав маму і так жалібно дивився в мої очі і просив про допомогу... Я відчував, що сам зараз втрачу свідомість, і в цю мить хтось наче казав до мого серця: «Скажи йому про Христа. Ти зможеш! Обов’язково скажи йому...». Я розумів, що це Дух Святий підказував, але мій язик чомусь не слухався мене. Той голос знову повторив: «Скажи йому про Ісуса, не мовчи...». Але я стояв, скам’янівши, а в голові думки: «Йому вже не до Христа, не треба нічого казати... Це все рівно не допоможе... Не треба... «. - Боже мій, мені так погано, я не можу, - виправдовувався я перед Господом. Так я тому нещасному і не розповів про спасіння. Ігор дістав з кишені носовичок і витер сльози з очей. Він помер рівно через 5хвилин, як тільки я відійшов від нього. І ось, вже минуло чимало років, а я, скільки живу, стільки мучуся в своїй душі, що не послухав тоді Божого голосу, а пожалів себе. А все через те, що ось так, як ти сьогодні, я тоді повірив диявольському обману: мовляв незручний час, і не ті обставини, і взагалі - страшно і соромно говорити про Бога. А людська душа гине в тебе на очах назавжди! Ти це розумієш?! Назавжди! Хіба ж я міг зараз лишитися байдужим і жити далі ще з одним тягарем на серці? Вони з Андрієм ще довго не сідали в автомобіль, стояли мовчки і спостерігали за «швидкою», що віддалялася за місто, за переляканими перехожими і за густим падаючим снігом, який засипав ще свіжу, криваву пляму на дорозі».
чора йому не пощастило. Він послизнувся і, падаючи, вдарився головою об стіну. Закривавлений, із багатьма переломами, він був у тяжкому стані. Після інтенсивного лікування невдаху врятували від смерті. Коли ж, нарешті, через чотири дні, він прийшов до тями, то побачив біля себе заплакану та стурбовану дружину. Увесь цей час вона не відходила від нього ні на мить. Удень і вночі вона була біля свого чоловіка, сповнена любові, молилася за його одужання. Через два тижні перебування в лікарні, коли чоловік нарешті зміг прошепотіти кілька слів, зі сльозами на очах мовив: «Я справді дурний. Ніколи не вірив, що ти мене так сильно кохаєш!» А вона зі своєю доброю усмішкою відповіла: «Ти зовсім нічого не розумієш!»
що мій Бог живий, реальний. Я звернулася до Нього: «Господи, спаси мене!» Хоч не розуміла, як це могло бути. І сталося справді чудо: я відчула, як хтось мене штовхає проти течії до берега. Я дуже нахапалася води з піском, живіт у мене був роздутий, як у вагітної жінки. Мене побачили люди, що були біля річки і витягли на берег. У той момент я кричала, що там шофер потопає. А потім побачила, що він також врятувався. Я згадала, що у воді залишилася сумка і попросила, щоб подивилися, де вона. Люди говорили, що неможливо знайти сумку – цілі будинки потонули, а то якась маленька сумка… А я сказала, що там Біблія і сумка десь повинна бути. І справді та сумка якимось чином зачепилася за гілку дерева. Я й зараз користуюся тією Біблією, що була в тій сумці. У мене тіло було дуже розпухле, руку я взагалі не відчувала, вона була чорною, ноги також порозпухали. Нам допомогли добратися до місця, де ми гостювали. Там ми були ще деякий час, але я сказала своїй подрузі, що до се-
З Богом можливо неможливе! Можна безліч слів за день сказати Та у них немає глибини. Можна гарні квіти дарувати Та тримати зло до сивини. Можна не подумавши вчинити, Потім шкодувати все життя. Можна почуття комусь розбити – І картати себе все життя. Можна бути вдома серед рідних, Почуватися однак чужим. Можна довго жити серед бідних, І не стати в майбутті скупим. Можна бути у літах похилих Та душа, мов ангел, молода. Можна слухати поради інших, Вчинки їх на практиці — біда. Можна міркувати так: «Я зрячий» І однак лишатися сліпим. Можна погляд бачити гарячий Та ніколи не зігрітись ним.
реди ми вже будемо вдома. Я так вірила. Уже у вівторок вся вода і пісок вийшли з моїх легень. Я стала ходити. У середу ми вирішили 30 км йти пішки з Божою поміччю до Верховини, хоч дороги не було. На півдороги ми побачили батька моєї подруги, який виїхав нам назустріч, хоч він не знав, де нас шукати. Потім я спитала його про це, то він сказав, що у вівторок увечері Дух Святий дав йому вказівку в якому напрямку їхати нам назустріч. Вдома мене одразу хотіли покласти в лікарню. Але я не лягла, а вирішила до кінця довірятися лише Богу. У неділю в зібранні я молилася: «Ісусе, скажи тільки слово, і я буду здорова!» У понеділок я зробила перевірку в діагностичному центрі. Лікар, що хотів мене покласти в лікарню, довго переглядав результати аналізів і не вірив, що можливе таке моє швидке зцілення. Але ми віримо в живого Бога, Який може робити те, що неможливо людям. Переживши таке надзвичайне ви-
Можна прощення не раз просити Та не щирі ті слова… Можна смуток у собі носити, Але згодом в серце знов прийде весна. Можна суперечки обійти, Показавши тихо правоту. Можна святість в діях донести, Хтось відчує в серці теплоту. Можна тілом у служінні бути, І однак дружити із гріхом. Можна проповідь, пророцтва чути, Але йти неправильним шляхом. Варто зрозуміти, що ми люди, Ідеальних тут не віднайти. Грішникам властиві пересуди, Лише Бог святий (чи знаєш ти?) В Нього попроси про неможливе, І скажи Йому: «Це не моє». Якщо маєш серце терпеливе — В Бозі, друже, все для тебе є! пробування і чудо, я більше оцінила життя, дане Богом. Я переконалася, що у Бога є план для кожного життя, і ми не знаємо, коли Богом визначено нас забрати: молодими чи старшими, тому як важливо бути завжди бути готовими до зустрічі зі Своїм Творцем. Оля Ротар, с. Кам’янка
№39, травень - червень 2016 р.
Cтор. 11 Королева і Король, Якому вона служить
Королева Єлизавета II в новій книзі, яка вийде напередодні її 90-річчя, розповіла про центральну роль Христа в її житті і назвала Його Королем, якому вона служить. Книга «Працівниця королева і Король, Якому вона служить» вийде в світ у квітні цього року, незадовго до 90-го дня народження королеви Єлизавети II. У передмові королева написала: «Я була і
Нік Вуйчич назвав 12 правил, які складають формулу щастя
Нік Вуйчич – усесвітньо відомий проповідник без рук і ніг. Його формулу щастя можна вмістити в 12 правил, вистражданих за 33 роки його життя місіонера, у якого навіть немає відбитків пальців. 1. Не втрачай надію, вона перемагає смерть Раніше я турбувався, що у мене ніколи не буде дружини, що я ніколи в житті не зможу мати дітей. Але зараз у мене є дружина Канае і є два чудових сина, одному три роки, другому – вісім місяців. Старший син вже вищий за мене. Раніше я переживав, що ніколи не зможу тримати за руку свою дружину, що не зможу обійняти своїх дітей, коли їм буде погано. Але зараз син обіймає мене. Він каже «дай п’ять» і вдаряє мене в плече. Зараз я розумію, що не важливо, чи можу я тримати за руку Канае, головне, щоб я завжди тримав її серце. 2. Не виходить – спробуй знову. Роби все, що можеш Одного разу я займався серфінгом на Гаваях. Усі на пляжі дивилися – людина без рук, без ніг хоче кататися! Я лежав на дошці, і люди мене штовхали на хвилю. Друзі поклали стопку рушників на дошку, щоб я міг на них опертися і піднятися. Раз 15 я пробував встати. І у мене нічого не виходило. Але батьки вчили мене: щось не виходить, спробуй знову. Якщо щось не виходить, це не означає, що ти невдаха. Якщо оточуючі бачать твою невдачу, не принижуй себе. Нічого страшного, якщо ти щось не можеш зробити. Нічого страшного, що ти не володієш всім. Але ти можеш до цього прагнути. І я пробував знову і знову встати на дошку. І знаєте, коли я нарешті встав, я подумав: «О, Боже, що ж мені тепер робити!?». 3. Не обмежуй сам свою радість Багато людей не радіють життю, просто тому що вони обмежують радість. Я люблю жартувати в літаках. Іноді прошу покласти мене на полицю для ручної поклажі. А одного разу я взяв костюм пілота у свого друга, який працює в комерційній авіакомпанії, і зустрічав у цьому костюмі пасажирів. Треба було бачити їхні обличчя! Пам’ятайте, іноді обставини диктують
залишаюся вдячною вам за ваші молитви і Богу – за Його незмінну любов. Я дійсно бачила Його вірність». Вона зазначила, що масштаби і темпи змін, які їй довелося спостерігати за час свого правління, були «справді дивовижними», це були і перемоги, і трагедії, а зараз світ переживає «жахливі страждання безпрецедентного масштабу».
вам, що у вас є, але те, що у вас є, не повинно визначати радість всередині вас. Не дозволяйте думкам інших людей або якихось подій принижувати вас. 4. Не бійся важкої праці Мені кажуть – ти з Австралії. Але й там не все вимощено золотом. Коли мої батьки переїхали з Югославії, у них був тільки одяг. Тільки те, що було на них. Вони старанно працювали. І мені завжди говорили це робити. Мені не давали бути «поганим» хлопчиком. Мені не давали грошей на іграшки. Мені доводилося їх заробляти. Я пилососив дім за два долари на тиждень. І далі був вільний вирішувати, що робити з цими грошима – купувати іграшки або віддавати бідним. 5. Будь вдячний за те, що у тебе є Бути вдячним своїй сім’ї – це тільки початок. Я дуже люблю свою «ногу». Те, що у мене немає рук і ніг – не означає, що я можу впадати в зневіру. Завдяки своїй маленькій нозі я можу плавати, я займався дайвінгом. Я навіть стрибав з парашутом. Так, коли я ходив в школу і мене всі дражнили, було дуже важко бути вдячним. Але потім я зрозумів, що у всіх є проблеми. І, можливо, батько-алкоголік це страшніше, ніж не мати рук і ніг. Ми повинні дякувати за те, що у нас є, і молитися за тих, хто цього не може. 6. Ударяй м’яч, поки він не вдарив тебе Якось я грав зі своїм другом в футбол. Він попередив мене, що буде зараз штовхати, щоб я встиг приготуватися. І ось я бачу, що м’яч летить на мене. І я не знаю, як відбити. Я хочу вдарити м’яч, поки він не вдарив мене. Думаю – головою, але для голови занадто низько. Штовхнути? Але я не дістану. І тоді все було, як в «Матриці» – ефект slow motion. Я стрибаю, відбиваю м’яч і сильно пошкоджую свою ногу. Три тижні не міг пересуватися. Коли лежав на ліжку, дивився в стелю, тоді вперше подумав: «Так ось, як почувають себе інваліди». 7. Іди до мети Було двоє людей, що надихнули мене на виступи. Перший – Філіп, він не міг ходити і говорити. У нього був остеомієліт (це коли тіло відключається по частинах). Йому було 25 років, коли ми зустрілися. Він робив веб-сайт і намагався надихнути людей, повернути їм віру в життя. А друга людина – прибиральник в школі. Він сказав: «Ти будеш оратором і розкажеш людям свою історію». Я хочу, щоб ви знали: це був літній чоловік, і я поважав його. Але у мене і в думках не було стати оратором. Я збирався стати бухгалтером. Але він щодня протягом трьох місяців говорив мені це. Зрештою, я погодився виступити. Тоді я зрозумів, що можу теж надихати людей. Не важливо, хто ти, можеш ти ходити або говорити – в твоєму житті є мета. 8. Не вкладай щастя в тимчасові речі, інакше воно буде тимчасовим Батько казав – ти повинен працювати. Але старайся, щоб і люди працювали на тебе. Тобі доведеться платити їм за те,
США: В автомобілі, що згорів, уціліла тільки Біблія
Біблія, що лежала на передньому сидінні автомобіля, охопленого
Для обслуговування копії ковчега Ноя в США наймуть тільки християн
Християнський тематичний парк Ark Encounter відкриє свої двері для відвідувачів 7 липня у невеликому містечку Уільямстаун на півночі штату Кентуккі. Головним атракціоном парку стане 47-метрова копія ковчега Ноя. Для його обслуговування планують найняти близько 400 осіб персоналу. Всі потенційні кандидати на будь-яку посаду в парку повинні бути християнами і підписати заяву, в якій говориться, що вони сповідують Христа своїм Спасителем. Це обов’язкова умова, без виконання якої кандидатура щоб вони за тебе робили те, чого ти не можеш. У тебе є відповідальність за самого себе. І я відчуваю цю відповідальність. Я завершений, у мене є руки і ноги, я знаю свою мету. У мене є мир, сила і істина. Мені не потрібні гроші, влада, наркотики, алкоголь і порнографія, щоб відчувати себе щасливим. Це тимчасові речі і щастя від них не може бути довгим. 9. Приймай себе таким, який ти є Дівчата, вам не потрібна нова пара взуття, щоб бути щасливими. Вам не потрібен хлопець, щоб бути щасливими. Шукайте чоловіка, який буде вас любити, і, коли почнуться труднощі, він не піде від вас. Хлопці думають, що іноді потрібно почати матюкатися, щоб стати крутим. Або накачати великі біцепси. Але у мене були настільки великі біцепси, що вони відвалилися. Зрозумійте, біль і невдоволення, які ви відчуваєте, від диявола. Але навіть з ваших осколків Бог може зробити щось прекрасне. Головне – прийміть себе, зрозумійте, хто ви є і чого ви хочете. 10. Мрій і мрії стануть реальністю Якщо ми не віримо в щось, це не означає, що його не існує. Але якщо ми ніколи не думаємо про щось, то ми цього не шукаємо. Якщо ж не шукаємо, то й не знайдемо. Значить ніколи не отримаємо. Все просто. Мрії стають реальністю, чудеса стають реальністю. Я не кажу, що все просто. Я, наприклад, ніколи не стану футболістом. Але я можу бути щасливою людиною. Щастя було прописано
вогнем, чудесним чином вціліла. У неділю в Мемфісі, штат Теннессі, чоловік на трасі зіткнувся з джипом, після чого його власний позашляховик не впорався з керуванням, вилетів з шосе і загорівся. Офіцер поліції і водії інших автомобілів допомогли постраждалому водію вибратися з палаючої машини. Вони розбили вікно і витягли чоловіка з позашляховика. Його відвезли в лікарню з незначними травмами. Дивно, але Біблія, що лежала на передньому сидінні, виявилася єдиним предметом, що не постраждали від полум’я в вигорілій машині. навіть не розглядатиметься. Про це оголосив Кен Хем, засновник служіння Answers in Genesis («Відповіді в Бутті»), ініціатор будівництва цього тематичного парку. Він пояснив, що федеральний закон дозволяє релігійній групі висувати релігійні вимоги до своїх потенційних працівників. При цьому Кен Хем уточнив, що ніяких конфесійних обмежень не буде. На роботу братимуть християн з різних деномінацій, без вказівки на те хто вони: католики, протестанти, баптисти, пресвітеріани або хто-небудь ще. У січні цього року федеральний суддя Грег Ван Татенхов ухвалив, що служіння Answers in Genesis має право висувати релігійні вимоги до своїх співробітників, навіть незважаючи на надану штатом податкову пільгу, посилаючись на Закон про цивільні права від 1964 року. Група активістів руху за відділення Церкви від держави зажадала від влади штату оскаржити рішення федерального судді. Але губернатор штату Метт Бевин, консервативний християнин, заявив, що влада штату не має наміру подавати апеляцію. в моєму майбутньому. Я в це вірю. 11. Зосередьтеся на тому, що ви можете зробити Я питав у дев’ятирічних дітей: «У вас коли-небудь був стрес?». І вони говорили – так. Тяжка домашня робота, поганий учитель. Я питав у 13-річних. Вони говорили, що їх все дратує – друзі, батьки, їх власне тіло. У 17 років мені говорили, що відчувають стрес через закінчення школи. «Якщо я вступлю до ВНЗ – все буде добре», – говорили вони. Але нічого не змінювалося. Потім вони будуть говорити: «Якби я тільки знайшов роботу...». А на роботі їх буде дратувати начальник. Всі незаміжні і неодружені думають, що вони нещасливі, тому що повинні знайти чоловіка або дружину. «Коли я знайду собі чоловіка – все буде прекрасно!». Та ж ні! Якщо ви нещасливі без чоловіка, то і з ним не будете щасливі. Зосередьтеся на тому, що у вас є вже зараз. На тому, що ви можете робити вже зараз. Не чекайте чоловіка, роботу, кінця іспитів, щоб робити те, що допомагає вам бути щасливим! 12. Робіть правильний вибір, він дає добрі плоди Рішення, які я приймав раніше, мене робили нерухомим. Я думав: «У тебе немає рук і ніг, ніхто, крім твоїх батьків, не любить тебе, ти тягар для всіх, у тебе не буде роботи, дружини, цілі». Але вірте, у Бога є план щодо вас. Якщо у Нього є план щодо безрукого і безногого Ніка Вуйчича, то, будьте впевнені, він є і щодо вас.
№39, травень - червень 2016 р.
Cтор. 12 Закінчення. Початок на стор. 5
Це неймовірний стрес для дитини, який міг би закінчитися психічною травмою. Але дякувати Господу, нервова система дитини не дала збою. Олю, якій усього 7 років, він бив три доби до нестями. Причина банальна – вона не знала букв. Таку відповідь він дав на телепередачі «Стосується кожного», яка транслювалася 28 березня 2016 року на телеканалі Інтер. Дитина на диво вижила, хоча були відбиті нирки та усе тіло було чорне від синців. Жорстоке поводження по відношенню до своєї доньки Олі стало причиною втручання відповідних служб, які підняли питання про позбавлення батьківських прав тата і мами вище згаданих дітей. Батьків на підставі рішення суду позбавили батьківських прав. Батька, через жорстоке ставлення до своїх дітей, ув’язнили на два роки. Крім цих 4 дітей у них було ще двоє малолітніх дітей, яким немає ще й трьох років. Вони зараз проживають у будинку малюка м. Львова. Коли їм виповниться три роки, ми зможемо їх забрати у наш дитячий центр. «Тато, де ти був?» З таким запитанням прибігла до мене Юля на другий день після влаштування у наш центр. Навіть зараз, коли я пишу цю статтю вона сидить у мене на колінах, обнімає, цілує та говорить: «Ви – мій тато, я вас дуже сильно люблю». Діти, які на сьогоднішній день живуть у нашому центрі (а їх зараз 20) пережили різноманітні фізичні та психологічні травми. Найбільша їх потреба – це любов та увага. Окрім матеріального забезпечення, колек-
тив со ціально і реабі біліта і ційн ій ого це ентру р соціально-реабілітаційного центру опіки дітей «Дитячі стежини» надає їм саме необхідне, першочергове – любов та увагу. У нас працюють позмінно шість вихователів. Один із них старший вихователь, також є практичний психолог – моя дружина, двоє кухарів, три працівники котельні, головний бухгалтер, та я – керівник закладу. У працівників, які мають пряме відношення до виховання дітей є вища педагогічна освіта. Вони усі мають певний досвід праці з дітьми в державних, чи благодійних закладах. Також дехто з них несе служіння з дітьми у помісних церквах нашого району. При підборі працівників я керувався одним важливим фактором, а саме: наскільки людина є посвяченою на служіння дітям і Господу. Чи правильні взаємостосунки людини з Богом? Для мене було важливо знати, чи людина хоче працювати заради заробітної плати, чи для неї першочерговим питанням є служіння дітям. Дякуючи Богові, який дав мені мудрість при підборі працівників, у нас сформувався колектив людей посвячених Господу, та професійних у сфері праці з дітьми. Через збільшення кількості дітей, ми зобов’язані добирати працівників для успішної та ефективної праці з дітьми. На сьогоднішній день наш бюджет складає близько 3500 – 4000 доларів США в місяць. Це великі витрати. У нас є постійна потреба у фінансуванні. Цю потребу Господь дивним шляхом задовольняє. Я не знаю звідки прийдуть кошти на наступний тиждень, чи місяць. Але у молитві кажу: «Господь, фінанси – це не моя проблема, а Твоя». Він дивним шляхом, та інколи через невідомих людей, їх дає! У 17-річному віці, коли я тільки починав служити Господу, я запитав Його: «Яке моє покликання?». Через певний, короткий час на одній із нічних молитов, коли я був у своїй «зачиненій кімнаті», прийшов Господь і почав говорити до мене. Він говорив не фізичним голосом, а ніжним, тихим голосом до серця. Господь сказав: «Твоє покликання – служити дітям-сиротам. Прийде час, коли Я покличу тебе до цього служіння. Ти
поб будуєш сиротинець і будеш будеш служислужи побудуєш ти обездоленим дітям». Я прийняв це слово як відкриття від Господа вірою. Через певний період часу Господь покликав мене до цього служіння. На сьогоднішній день є збудоване велике приміщення, майже 1000 м. кв., яке розраховане на стаціонарне проживання 32 дітей. Також збудована господарська будівля майже 250 м. кв. Є велика територія 5427 кв. м., яка була рекультивована нашими зусиллями при фінансовій підтримці жертводавців. Більше 500 вантажних машин прийшлося завезти землі, щоб впорядкувати територію. Діти – це найважливіше, що на сьогоднішній день доручив нам Господь. Перед заснуванням нашої благодійної організації я окреслив дві цілі: 1) Вказати дітям, з якими ми будемо працювати, стежинку до Бога. 2) Як ми попередньо зазначили, уже в жовтні-місяці, минулого року, «Дитячі стежини» відчинили свої двері для дітей-сиріт, а також для дітей з неблагополучних сімей. З жовтня-місяця, на сьогодні цей будинок поповнився 20 дітьми. Це різні розбиті долі, дитячі сльози, горе та страждання. Дехто з них нарешті відчули себе так, як вдома, в місці, де їх люблять і турбуються, де Господь особливо торкається цих дітей. Дякуємо Богу за унікальну можливість, що Він допомагав нам упродовж усього будівництва цього дому для дітейсиріт, і сьогодні ми бачимо реальну працю, яка функціонує. Разом з тим ми розуміємо, що існування цього будинку і цієї праці тісно залежить від належного фінансування. Так, це є неприбуткова організація, християнська, то в даному випадку державна підтримка мінімальна. І тому ми звертаємось до вас, можли-
Місіонерська поїздка до України
Надувна гірка для дітей З 1 липня по 5 серпня група молоді з церкви ХВЄ м. Кентаки планує відвідати Україну (вже придбані білети на літак). Ціль запланованої місії: проведення літніх таборів для дітей, а також декількох акцій милосердя в різних місцях України. Місія «Ebenezer» запрошує усіх бажаючих
приєднатися до цієї групи молоді в цій подорожі. Ще є час! Якщо у вас є це бажання і можливість, будь ласка, дайте нам знати до 1 червня. Зараз готується програма цієї місії, тому, щоб ви мали можливість підготуватися, потрібно невідкладно повідомити нас про це. Ви можете зателефо-
« ВІДРОДЖЕННЯ »
№39, травень - червень 2016 р. Засновник: Християнська місія «Ebenezer». Газета друкується на добровільні пожертвування і розповсюджується безкоштовно. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій і залишає за собою право на коректуру, скорочення тощо.
нувати по тел. 859-494-5279 і внести вашу пропозицію. Для проведення літніх дитячих таборів, як ми писали в попередньому номері газети, ми відправили до України велику надувну гірку, намет, а також апаратуру. Бажаємо провести євангелізації на Львівщині, де не так просто провести подібні заходи через особливу набожність її жителів. Крім цього плануються євангелізаційні заходи на Волині, Тернопільщині і на Рівненщині. Ми також запланували відвідання госпіталів у Львові, де перебувають на лікуванні поранені солдати, які стали інвалідами внаслідок війни, що відбувається на сході України. Бажаємо хоч трохи облегшити їхні страж-
во Господь заговорить в вашому серці, про те, щоб прийняти участь у спонсоруванні праці для дітей притулку «Дитячі стежини». Практично майже 4000 доларів обходиться функціонування цього будинку. Отже, найперше просимо усіх вас щирої молитви про цю працю серед дітей. Хай вас Господь благословить. Якщо Ваше серце відкрите, і ви б хотіли підтримати, будь-ласка, надішліть пожертвування, будь-ласка, зазначте на конверті суму, яку б ви могли регулярно (кожного місяця) жертвувати.
Ваші пожертви на притулок можете надсилати на місію з поміткою «Дитячі стежини»
дання, помолившись за них і засвідчивши їм про Ісуса Христа. У Великих Мостах плануємо відвідати дитячий притулок «Дитячі Стежини», де нині перебуває 22 дитини. Хочемо провести декілька днів занять з цими дітьми. Наша ціль і бажання, щоб через дітей, з якими ми будемо зустрічатися в дитячих таборах, донести звістку спасіння для людей, які ще не знають Бога. Цей спосіб упродовж багатьох років показав на практиці свою ефективність. Тому якщо у вас є бажання і можливість, ви можете також прилучитися до цієї місії. Навіть якщо у вас не виходить поїхати на цей час, ви можете повідомити нам заздалегідь про ваше бажання послужити дітям України. Також ми можемо приєднати вас до інших
НАШІ КОНТАКТИ: Адреса: Christian Mission “Ebenezer”
PO Box 12050 Lexington, KY, 40580. Тел.: 859-494-5279 E-mail: info@cmebenezer.com
www.cmebenezer.com
Влаштувати їх у сім′ю, яка буде турбуватися про них, забезпечуючи їхні важливі життєві потреби. Дякую нашому Господу, що дозволив нам сьогодні виконувати це важливе служіння! З любов′ю Микола Шагаров
груп чи євангелізаційних точок в Україні, де ви змогли б реалізувати своє служіння Богові. Отже, що ви конкретно можете зробити у цій місії? 1) Допомогти у молитві, щоб Бог нас благословив у цій поїздці і відкрив серця людей для слухання і сприйняття Євангелії. 2) Ви можете безпосередньо прилучитися до нашої групи і поїхати разом з нами, або ж ми можемо допомогти вам реалізувати своє бажання послужити в тій чи іншій місіонерській точці в Україні. 3) Ви можете послужити вашими фінансами, щоб підтримати це служіння. Отже, якщо ваше серце відкрите для цього служіння, ви можете надіслати ваші фінанси на адресу місії з поміткою «Літні табори, Україна».
Представник «Відродження» в Україні: ХММ «Добрий Самарянин». Адреса: ХММ «Добрий Самарянин», вул. Уласа Самчука, 32-А, м. Рівне, 33003. Тел.: (0362) 22-34-40. E-mail: gsamaritan@ukr.net www.gsmrivne.org