Пристосування і опір by Duh Litera

Анджей Фрішке

ПРИСТОСУВАННЯ І ОПІР Дослідження з історії Польщі 1945–1980 років

Київ

Andrzej Friszke

PRZYSTOSOWANIE I OPÓR Studia z dziejów PRL

Biblioteka “Więzi” Warszawa: 2007

Анджей Фрішке

Пристосування і опір Дослідження з історії Польщі 1945–1980 років Переклад Марти Боянівської

ÄÓÕ I ËIÒÅÐÀ

УДК 943.8«1945/1980» НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ» ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ЄВРЕЙСТВА ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКИХ ГУМАНІТАРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Ф 906

Анджей Фрішке. Пристосування і опір. Дослідження з історії Польщі 1945–1980 років. – Пер. з польськ. Марти Боянівської. – К.: Дух i Лiтера, 2017. – 456 с. (Сер. «БІБЛІОТЕКА СПРОТИВУ, БІБЛІОТЕКА НАДІЇ») ISBN 978-966-378-500-4

«Опір і пристосування – такі дві позиції формували поведінку поляків у всі періоди існування ПНР , – пише автор у вступному слові. І саме під таким кутом зору розглядає суспільні процеси, політичні концепції, опозиційні рухи в соціалістичній Польщі. Дослідження охоплюють період від 1945 року, коли країна опинилася в орбіті впливу СРСР, до 1980 року, коли після створення «Солідарності» та розгортання під її орудою широкого протестного руху комуністична влада запровадила воєнний стан. Порушена тут тематика мало відома українському читачеві, тож, очевидно, приверне увагу дослідників і, можливо, спонукає до порівняння з тогочасною ситуацією в Україні (дисидентський рух, поширення самвидаву, суспільні позиції пристосування до системи та опору їй). Для істориків, політологів, політичних і громадських діячів, студентів гуманітарних спеціальностей та інших зацікавлених осіб. Видання книжки стало можливим за підтримки Польського інституту в Києві та Посольства Республіки Польща в Україні. Переклад здійснено за підтримки Фонду Видавничих Проектів для Центральної та Східної Європи (CEEBP), Амстердам і Культурного Фонду Allianz, Берлін. Спільний видавничий проект Kиєво-Могилянcької Бізнеc Школи та видавництва ÄÓÕ I ËIÒÅÐÀ

Видавці: Леонід Фінберг, Костянтин Сігов Відповідальна за випуск: Науковий редактор: Літературний редактор: Коректор: Комп’ютерна верстка: Дизайн обкладинки: Дизайн серії:

Анастасія Негруцька Андрій Павлишин Валерія Богуславська Оксана Жмир Галина Лiхтенштейн Світлана Невдащенко Іван Григор’єв

На обкладинці використано фотографію зі страйку в Ґданську 1980 року

ISBN 978-966-378-500-4

ПЕРЕДМОВА ДО УКРАЇНСЬКОГО ВИДАННЯ Друга світова війна обернулася для Польщі переходом у залежність від СРСР, наслідком якої став накинутий країні устрій, а також територіальними змінами. Однак пощастило зберегти державність, а одержання західних земель дало змогу відновити елементарні умови існування суспільства, що під час окупації зазнало величезних втрат. Думки поляків щодо такого стану речей поділилися: про це йдеться в першому з уміщених у цій книжці текстів. Один з-поміж трьох напрямків мислення, що відкидав компроміс з неприйнятною дійсністю в ім’я обстоювання принципу державної незалежності, дав початок політичній еміграції, яка провадила жваву діяльність до 1990 року. Напрямок другий, що об’єднував некомуністичних прихильників компромісу з Москвою, був викреслений з публічного життя на зламі 1947– 1948 року. Напрямок третій утворила комуністична партія та її союзники (Об’єднана селянська партія і Демократична партія), що керували державою до 1989 року. На сторінках цієї книжки викласти всю цю історію неможливо, її відтворено в синтетичній праці «Polska 1939–1989. Losy państwa i narodu» («Польща 1939– 1989 років. Доля держави та нації»), виданої 2003 року. У виданні, запропонованому українському читачеві, я зосереджуюся на окремих епізодах, точках, що визначали еволюційні процеси в Польщі, починаючи від 1956 року, і на важливих етапах формування опозиції до тоталітарної системи. Вихідним пунктом змін стали події Жовтня 1956 року, коли внаслідок десталінізації та дедалі більшого збурення серед студентів, робітників 5

і пересічних громадян виникла глибока криза всередині керівної партії i настав злам, пов’язаний з обранням Владислава Ґомулки Першим секретарем Центрального Комітету. Ґомулка зміг подолати глибоку політичну кризу системи, повернути партії панівну позицію, відновити контроль над суспільством. Але Польща стала країною, що за кількома аспектами відрізнялася від совєтських зразків, і завдяки цьому влада домоглася легітимності в очах народу. Католицька Церква, знову здобувши незалежне становище, протягом наступних десятиліть була важливим осередком гуртування поляків, а також опорою для деяких низових ініціатив. Вирішальне значення для некомуністичного мислення про культуру та історію мали часопис «Tygodnik Powszechny» («Універсальний тижневик»), клуби католицької інтелігенції та єдиний недержавний Люблінський католицький університет. Досягненням Жовтня 1956 року було також широке поле творчої свободи для письменників, митців, науковців. Як наслідок, культурне та наукове життя розвивалося набагато жвавіше, ніж у будь-якій іншій комуністичній країні. Відмова влади від примусової колективізації села 1956 року дала змогу стати на інший шлях суспільного та економічного розвитку у сфері сільського господарства, ніж у країнах соціалістичного табору. За таких істотно змінених умов формувалися позиції поляків, які я характеризую як мішанину пристосування та опору. Переважало пристосування, воно мало різні відтінки, одначе неоднорідним був і опір, часто спрямований лише проти певних аспектів функціонування системи. Появу демократичної опозиції уможливило посилення опору; спочатку йшлося про індивідуальну відвагу, згодом – про опір цілих середовищ. Велику інтелектуальну та моральну підтримку поступово формованій опозиції надавав паризький еміграційний часопис «Kultura» Єжи Ґєдройця. Вміщена тут розвідка, що ґрунтується на листах Ґєдройця, відображає його наміри, надії та розчарування, пов’язані з заохоченням поляків динамічніше запроваджувати зміни у країні. Масові виступи новопосталої опозиції припали на березень 1968 року.

В березневих подіях можна виділити кілька шарів i фаз: опір інтелектуалів, бунт студентів, що поширився з Варшави на всі навчальні заклади i частково навіть на малі містечка (цю тему порушує відповідний розділ книжки), антисемітська кампанія ПОРП i пов’язані з нею чистки в партії. Кінець 14-річній епосі урядування Ґомулки поклав виступ робітників Узбережжя, що був криваво придушений і спричинився до відставки політика, на якого 1956 року покладали так багато надій. У сімдесяті роки дедалі більше переважали позиції пристосування, передовсім спричинені підвищенням матеріального добробуту часів Едварда Ґєрека. Це тривало доти, доки 1976 року не далася взнаки економічна, а слідом за нею політична криза, яка поглиблювалася аж до кінця існування системи. 1976 рік – це також дата виникнення організованої опозиції, і першою її дією стала кампанія проти поправок до Конституції, про які оголосила партія. Вони мали символічний характер: йшлося про відображення в Основному Законі керівної ролі партії та дружби з Совєтським Союзом. Незгода з внесенням до Конституції таких формулювань спричинила хвилю протестних листів, що наголошували на важливих для поляків цінностях. Вона також уможливила взаємодію людей, які кілька місяців по тому – у вересні 1976 року – створять Комітет оборони робітників (КОР). Багату на події історію КОР я викладаю в інших книжках, а в тексті, вміщеному тут, описую діяльність людей з КОРу, які видавали позацензурну газету «Robotnik» («Робітник»). Часопис відіграв важливу роль у пробудженні справжнього робітничого руху, визначенні його програмної мети, згуртуванні незалежних діячів у середовищі робітництва, до яких належав Лех Валенса. Статтю про «Tygodnik Solidarność» («Тижневик “Солідарність”») присвячено часописові, який був загальнопольським органом «Солідарності» і редакцію якого очолював Тадеуш Мазовєцький, провідний радник Профспілки, а вісім років по тому – перший прем’єр-міністр демократичної Польщі. Тижневик виходив заледве вісім місяців, допоки 13 грудня 1981 року не запроваджено

воєнний стан. А проте, то був перший незалежний часопис, що мав масовий наклад – 500 тис. примірників – і доходив до читачів на всій території Польщі. У цьому тексті я описую труднощі в досягненні компромісів з владою, наявні перешкоди та обмеження і боротьбу за їх усунення. Хоч редакція видання не плекала «революційних» намірів і лише хотіла поступово змінити ситуацію в Польщі, все ж, як засвідчують документи спецслужб, її діяльність вважали ворожою i «брали до опрацювання». Для автора цих слів згадана стаття має особливе значення, оскільки він від початку був редактором історичного відділу і членом редколегії часопису. В останніх статтях цієї книжки йдеться про польську політичну думку, передусім програму дій паризького часопису «Kultura», що допомогла б полякам шукати порозуміння з їхніми сусідами на сході, зокрема з українцями. Проект Єжи Ґєдройця та його найближчого однодумця, публіциста Юліуша Мєрошевського, надихнув демократичну опозицію в Польщі і вплинув на польську східну політику після 1989 року. Стаття, що порушує проблему незалежності Польщі в політичній думці демократичної опозиції від 1945 до 1980 року, аналізує ставлення кількох поколінь до цієї найістотнішої вимоги. Автор також звертає увагу на складні моменти в самому розумінні цього поняття (шанси на досягнення незалежності видавалися мінімальними), в різному акцентуванні, у поєднанні цієї великої цінності з реаліями опозиційної політики. Збірка праць закінчується статтею, в якій я намагаюся визначити найважливіші чинники змін у житті Польщі протягом понад 40 років, до моменту, коли країна знову здобула свободу та незалежність. Уміщені в цій книжці розвідки та нариси написано приблизно протягом десятиліття, між 1996 і 2006 роками. Їхню появу уможливило відкриття архівів колишньої керівної партії. Деякі дослідження спираються на перші знахідки в архівах спецслужб, виявлені невдовзі після 2000 року. Дві праці ґрунтуються на архівах, що їх зібрали Єжи Ґєдройць у Мезон-Ляфіт під Парижем і

Станіслав Стомма у Варшаві. Політичну думку я вивчав на підставі позацензурних видань тієї доби – преси та брошур. Від часу польського видання статей минуло десять років. Тож постає питання про актуальність викладених у них тез. Звісно, відтоді видано чимало книжок та інших публікацій, деякі сюжети я сам розвинув у своїх наступних працях. Попри те, вміщені тут розвідки та нариси й донині залишаються актуальними, а дальші дослідження не виявляють потреби піддавати верифікації викладені тези та характеристику ситуації. Можна лише додавати нові ланки до вже відтвореного ланцюжка фактів, причин, обставин. Усі ці праці виходять з однієї принципової дослідницької настанови, яку ми обговорювали i прийняли ще перед 1989 роком на опозиційних семінарах. Найчіткіше її кодифікувала проф. Кристина Керстен, найвидатніший серед нас історик. Йшлося про те, щоб на противагу накинутій з боку влади картині історії, оцінюваної за ідеологічними та політичними критеріями, подати якнайоб’єктивнішу картину, де взято до уваги часові обставини, особливості умов, ментальності, обмежень для людей і груп, що їх охоплювали наші дослідження. Нам не було байдуже, ми прагнули й собі докластися до наближення незалежності й демократії, і аналізували минуле, спираючись на ці цінності. Проте ми намагалися відтворити спосіб мислення також тих осіб, з якими ми не погоджувалися. Піддаючи осудові систему, ми виявляли обережність в осуді людей. Передусім нас цікавило «як воно було» i «чому так було», а не оцінювання, менторство, тим паче накидання на себе ролі прокурора. Пропонуючи цю книжку українському читачеві, я хотів би висловити вдячність моїм друзям за таку важливу для мене ініціативу i докладені до її здійснення зусилля. Приємно, що українські читачі матимуть нагоду ознайомитися з різними аспектами історії повоєнної Польщі, яка, попри сусідство з Україною, була від неї відрізана, а обмін думками – неабияк ускладнений. Українську тематику в ПНР, навіть якщо вона охоплювала лише культуру, піддавали суворій цензурі, а здебільшого в той період – узагалі

забороняли. На власному досвіді це відчула редакція католицького місячника «Znak» 1983 року, коли підготоване до друку українське число повністю конфіскувала цензура. Ще вищий і майже непроникний бар’єр у вигляді цензури був виставлений з совєтського боку кордону. Контакти між поляками та українцями могли відбуватися лише через еміграцію, тому настільки велике значення мала подвижницька праця Єжи Ґєдройця. Припускаю, українці не надто багато знали про ті події та проблеми сусідньої країни, які я тут описую. Якщо ця книжка сприятиме поглибленню знань у цій царині та кращому розумінню поляків, то своєї мети вона досягне. Анджей Фрішке

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

ААЛЦ – Архів Адама та Лідії Цьолкошів АС – Інформаційна агенція «Солідарності» БПІС – Бюро публічної інформації (BPI, Biuro Informacji Publicznej) ВЕШ – Вища економічна школа (WSE, Wyższa Szkoła Ekonomiczna) ВіН – об’єднання «Воля і незалежність» (WiN, «Wolność i Niezawisłość») ВПС – Вільні професійні спілки (WZZ, Wolne Związki Zawodowe) ГКНП – Громадський комітет національного порятунку (OKON, Obywatelski komitet ocalenia narodowego) ГМ – Громадянська міліція (MO, Milicja Obywatelska) ДіМ – неформальний дискусійний клуб «Досвід і майбутнє» («Doświadczenie i Przyszłość») ДП – Демократична партія (SD, Stronnictwo Demokratyczne) ЄЕС – Європейська економічна спільнота ІНП – Інститут національної пам’яті (IPN, Instytut Pamięci Narodowej) KКІ – Клуб католицької інтелігенції (KIK, Klub Inteligencji Katolickiej) ККК – Клуб Кривого Кола (KKK, Klub Krzywego Koła) КНП – Конфедерація незалежної Польщі (KPN, Konfederacja Polski Niepodległej) 450

КОР – Комітет оборони робітників (KOR, Komitet Obrony Robotników) КПП – Комуністична партія Польщі (KPP, Komunistyczna Partia Polski) КСС КОР – Комітет суспільної самооборони «Комітет оборони робітників» (KSS KOR, Komitet Samoobrony Społecznej «KOR») ЛКУ – Люблінський католицький університет (KUL, Katolicki Uniwersytet Lubelski) НДП – Національно-демократична партія (SND, Stronnictwo Narodowo-Demokratyczne) НКП – Національна комісія з примирення (KKP, Krajowa Komisja Pojednawcza) НРТ – Національно-радикальний табір (ONR, Obóz NarodowoRadykalny) НСПС – Незалежна самоврядна професійна спілка (NSZZ, Niezależny Samorządny Związek Zawodowy) ОСП – Об’єднана селянська партія (ZSL, Zjednoczone Stronnictwo Ludowe) ПАП – Польська агенція преси (PAP, Polska Agencja Prasowa) ПВО – Польська військова організація (POW, Polska Organizacja Wojskowa) ПКНВ – Польський комітет національного визволення (PKWN, Polski Komitet Wyzwolenia Narodowego) ПНП – Польське незалежницьке порозуміння (PPN, Polskie Porozumienie Niepodległościowe) ПНР – Польська Народна Республіка ПОРП – Польська об’єднана робітнича партія (PZPR, Polska Zjednoczona Partia Robotnicza) 451

ПРП – Польська робітнича партія (PPR, Polska Partia Robotnicza) ПСелП – Польська селянська партія (PSL, Polskie Stronnictwo Ludowe) ПСП – Польська соціалістична партія (PPS, Polska Partia Socjalistyczna) ПТКТ – Польське туристично-краєзнавче товариство (PTTK, Polskie Towarzystwo Turystyczno-Krajoznawcze) РВЄ – Радіо «Вільна Європа» РЕВ – Рада економічної взаємодопомоги РМП – Рух молодої Польщі (RMP, Ruch Młodej Polski) РНЄ – Рада національної єдності (RJN, Rada Jedności Narodowej) РОПЛіГ – Рух оборони прав людини і громадянина (ROPCiO, Ruch Obrony Praw Człowieka i Obywatela) СБ – Служба безпеки СБзаВіД – Спілка борців за волю і демократію (ZboWiD, Związek Bojowników o Wolność i Demokrację) СДКПіЛ – Соціал-демократія Королівства Польського і Литви SDKPiL, Socjaldemokracja Królestwa Polskiego i Litwy) СелБ – Селянські батальйони, підпільна збройна організація (BCh, Bataliony Chłopskie) СелП – Селянська партія (SL, Stronnictwo Ludowe) СПМ – Спілка польської молоді (ZMP, Związek Młodzieży Polskiej) ССілМ – Спілка сільської молоді (ZMW, Związek Młodzieży Wiejskiej) ССМ – Спілка соціалістичної молоді (ZMS, Związek Młodzieży Socjalistycznej) 452

ТНК – Товариство наукових курсів (TKN, Towarzystwo Kursów Naukowych) ТУНЄ – Тимчасовий уряд національної єдності (TRJN, Tymczasowy Rząd Jedności Narodowej) УБ – Управління безпеки УЛБ – Україна, Литва, Білорусь УР ОПС ЛКУ – Університетська рада Об’єднання польських студентів Люблінського католицького університету (RU ZSP KUL, Rada Uczelniana zrzeszenia studentów polskich Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego) ХСО – Християнське суспільне об’єднання (ChSS, Chrześcijańskie Stowarzyszenie Społeczne) AAN – Archiwum Akt Nowych (Архів нових актів) IPN – див. ІНП ODiSS – Ośrodek Dokumentacji i Studiów Społecznych (Осередок документації і суспільних студій) PZPR – див. ПОРП

453

ЗМІCТ

Передмова до українського видання ......................................... 5 Від автора........................................................................................11 Ялта і Потсдам у польських політичних концепціях (1945–1947) ........................................ 16 Польський жовтень 1956 року з п’ятдесятирічної перспективи ............................................... 5 2 Пристосування і опір. Міркування про суспільні позиції 1956–1970 років ........... 77 Рух протесту в березні 1968 року (у світлі рапортів мвс керівництву ПОРП) ............................ 101 Єжи Ґєдройць. Біля витоків (1956–1976)................................ 125 «Лист 15-х» щодо становища поляків у СССР...................... 162 Протести 1976 року проти поправок до Конституції ......... 169

Криза «нової суспільної угоди», зародження «незалежної» культури (1976–1980-ті роки) ......................... 207 Усе почалося від часопису «Robotnik» .................................... 236 «Tygodnik Solidarność» (1981) .................................................... 253 Сім років до Круглого столу. Примасівська громадська рада в часи воєнного стану.................................. 304 Між Німеччиною, Росією і УЛБ. Геополітична програма паризького часопису «Kultura» ................................................. 327 Проблема незалежності в повоєнній Польщі (1945–1980) .................................................................................... 346 Політична культура в ПНР 1948–1989 років ......................... 398 Покажчик iмен ............................................................................ 428 Перелік скорочень ...................................................................... 450

Києво-Могилянська Бізнес-Школа [kmbs] – школа для лідерів, що прагнуть змін – в собі, своїх компаніях, країні, світі. Заснована 1999 року при одному з найстаріших університетів Європи з майже 400-річною історією – Києво-Могилянській академії. kmbs створює умови для проривного розвитку учасни ків – відкритих, творчих, наполегливих і від повідальних управлінців, що приведе до якісного стрибка у розвитку їхніх компаній, а отже – і нашої країни та світу в цілому. www.kmbs.ua

ÄÓÕ I ËIÒÅÐÀ «Дух і Літера» – науково-видавниче об’єднання, засноване у 1992 році вченими гуманітаріями – співробітниками кількох дослідницьких центрів Києво-Могилянської академії. Друкує переклади світової літератури та тексти вітчизняних класиків з філософії, історії, право знавства, соціології, політології, літературознавства та мистецтво знавства, досягаючи творчого поєднання «наук про літеру» з «науками про дух». Випускає однойменний міждисциплінарний часопис «Дух і Літера», а спільно з Центром юдаїки Києво-Могилянської академії – літературно-мистецький часопис «Єгупець». вул. Волоська, 8/5, корпус 5, оф. 210, Київ, 04070, Україна Телефони: +38 (044) 425-60-20 +38 (050) 425-60-20 (Vodafone) +38 (073) 425-60-20 (Lifecell) Е-mail: duh-i-litera@ukr.net — відділ продажу litera@ukma.kiev.ua — видавництво Сайт та інтернет-книгарня: www.duh-i-litera.com Надаємо послуги: «Книга – поштою»

Друк та палітурні роботи:

м. Київ, вул. Виборзька, 84 тел. (044) 458 0935 e-mail: info@masterknyg.com.ua www.masterknyg.com.ua Свідоцтво про реєстрацію ДК № 3861 від 18.08.2010 р.