ЄВРЕЙСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ ОКСФОРДСЬКИЙ ПІДРУЧНИК
З ЮДАЇКИ У 2-х томах Том ІI
Київ 2012
THE OXFORD H ANDB O OK OF
J E W I SH STUDIES Edited by
M A RT I N G O O D M A N Associate Editors
JEREMY COHEN and DAVID SORKIN
OXFORD UNIVERSITY PRESS
ЄВРЕЙСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ ОКСФОРДСЬКИЙ ПІДРУЧНИК
З ЮДАЇКИ Том II За редакцією
М АР ТІН А Ґ УД МЕН А Співредактори: ДЖЕРЕМІ КОГЕН, ДЕВІД СОРКІН Редактори українського видання: МАРГАРИТА ЄГОРЧЕНКО, ЛЕОНІД ФІНБЕРГ
ÄÓÕ ² ˲ÒÅÐÀ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ» ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ЄВРЕЙСТВА ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ВИВЧЕННЯ ГОЛОКОСТУ ТКУМА
УДК 930.85(=411.16)(0.75.8) ЄВРЕЙСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ. Оксфордський підручник з юдаїки. Том ІІ. За ред. Мартіна Ґудмена. У 2-х тт. Пер. з англ. – К.: ÄÓÕ I ËIÒÅÐÀ, 2012. – 560 с.
ISBN 978–966–378–244–7 Книга «Єврейська цивілізація. Оксфордський підручник з юдаїки» є перекладом The Oxford Handbook of Jewish Studies. Це – унікальне для української гуманітаристики видання, в якому представлено історію науки про єврейство від її зародження до сьогодення. Перед читачем відкривається весь обшир «єврейської цивілізації»: історія громад у різних регіонах (мусульманські країни, християнський Захід, Центрально-Східна Європа та ін.) та за різних часів (талмудичний період, Середньовіччя, модерна доба, новітні часи). Книга знайомить з історією єврейських мов, розмаїттям літератури, єврейським містицизмом, теологією, бібліїстикою. У виданні представлено статті з історії єврейського мистецтва, кіно та музики, соціології, демографії, ґендерних студій та інших дисциплін, які об’єднує юдаїка. Видання адресовано викладачам та студентам гуманітарних факультетів, а також усім, хто цікавиться єврейськими історією та культурою.
Рекомендовано до друку Вченою радою НаУКМА 23. 02. 2012 р. Видавці: Костянтин Сігов та Леонід Фінберг Редактори українського видання: Маргарита Єгорченко та Леонід Фінберг Наукові рецензенти: Вадим Скуратівський та Наталія Риндюк У редагуванні окремих розділів брали участь: Степан Захаркін, Олексій Панич, Олексій Сінченко Редактори висловлюють подяку за консультації: Едуарду Ґрінберґу, Михайлу Ґольду, Велвлу Черніну, Ларисі Фіалковій, Тетяні Литвиновій ВИДАННЯ КНИГИ СТАЛО МОЖЛИВИМ ЗА ПІДТРИМКИ: GENESIS PHILANTHROPY GROUP В МЕЖАХ БЛАГОДІЙНОЇ ПРОГРАМИ CAF РОССИЯ ЕВРЕЙСКИЕ СООБЩЕСТВА БЛАГОДІЙНОГО ФОНДУ ДАР ЄВРАЗІЙСЬКОГО ЄВРЕЙСЬКОГО КОНГРЕСУ АМЕРИКАНСЬКОГО ЄВРЕЙСЬКОГО РОЗПОДІЛЬЧОГО КОМІТЕТУ ДЖОЙНТ КОНФЕРЕНЦІЇ З МАТЕРІАЛЬНИХ ВИМОГ ЄВРЕЇВ ДО НІМЕЧЧИНИ ГОЛЛАНДСЬКОГО ЄВРЕЙСЬКОГО ГУМАНІТАРНОГО ФОНДУ
На обкладинці – гравюра худ. Лева Філатова «Жезл Мойсея» © ÄÓÕ I ËIÒÅÐÀ, 2012 Original edition © The Oxford Handbook of Jewish Studies. Martin Goodman, Jeremy Cohen and David Sorkin, eds. (Oxford University Press, 2002) ISBN 978–966–378–244–7
Том ІІ
ЗМІСТ Розділ 21. ҐЛЕНДА АБРАМСОН Модерна івритська література Переклад Ярослави Стріхи.......................................................................................561 Розділ 22. СЕСИЛЬ КУЗНІЦ Їдишезнавство Переклад Ярослава Карп'юка .................................................................................. 586 Розділ 23. ОРА (РОДРІҐЕ) ШВАРЦВАЛЬД Дослідження єврейсько-іспанської мови Переклад Ярослава Карп'юка ...................................................................................618 Розділ 24. ДЖЕФРІ ХАН Єврейсько-арабська та єврейсько-перська мови Переклад Ярослава Карп'юка ...................................................................................648 Розділ 25. ІЛАН СТАВАНС Інші літератури єврейської діаспори після 1492 року Переклад Ярослави Стріхи.......................................................................................668 Розділ 26. Б. С. ДЖЕКСОН, Б. ЛІФШИЦ, А. ҐРЕЙ, Д. Б. СИНКЛЕР Галаха і право Переклад Ярослави Стріхи...................................................................................... 690 Розділ 27. МАЙКЛ ФІШБЕЙН Тлумачення Біблії Переклад Ярослави Стріхи.......................................................................................731 Розділ 28. ФІЛІП С. АЛЕКСАНДЕР Містицизм Переклад Наталії Комарової .................................................................................. 756 Розділ 29. ЛОУРЕНС А. ГОФМАН Єврейська літургія та єврейська наука: метод і космологія Переклад Наталії Комарової .................................................................................. 785 Розділ 30. ПАУЛЬ МЕНДЕС-ФЛОР Єврейська філософія та теологія Переклад Наталії Комарової .................................................................................. 810 Розділ 31. ТАЛЬ ІЛАН Єврейські жіночі студії Переклад Ярослави Стріхи...................................................................................... 824
Розділ 32. СЕРДЖІО ДЕЛЛАПЕРҐОЛА Демографія Переклад Наталії Комарової ...................................................................................851 Розділ 33. ЛІ І. ЛЕВАЙН Мистецтво, архітектура та археологія Переклад Наталії Комарової .................................................................................. 880 Розділ 34. ФІЛІП В. БОЛЬМАН Музика Переклад Наталії Комарової ................................................................................. 908 Розділ 35. АГУВА БЕЛКІН, ҐАД КАНАР Єврейський театр Переклад Наталії Комарової .................................................................................. 927 Розділ 36. МОШЕ ЦИМЕРМАН Єврейське та ізраїльське кінознавство Переклад Наталії Комарової ...................................................................................971 Розділ 37. ВОЛЬФҐАНҐ БЕНЦ Дослідження антисемітизму Переклад Ярослави Стріхи.....................................................................................1005 Розділ 38. ҐАЛІТ ХАЗАН-РОКЕМ Єврейський фольклор та етнографія Переклад Наталії Комарової .................................................................................1018 Розділ 39. ГАРВІ Е. ҐОЛЬДБЕРҐ Модерне єврейське суспільство та соціологія Переклад Наталії Комарової .................................................................................1039 ГЛОСАРІЙ ......................................................................................................................1067 ПОКАЖЧИК ...................................................................................................................1079
ВСТУПНЕ
СЛОВО
ВИЗНАЧЕННЯ напрямів опису юдаїки було складним, але повчальним завданням. Коли видавництво Oxford University Press вперше звернулося до нас із пропозицією написання цього підручника, ми розробили попередній план його змісту, аби видавництво надіслало його своїм консультантам. Цей план приблизно відповідав звичній класифікації дисциплін юдаїки, яку використовують на конференціях по всьому світу. Більшість консультантів видавництва з великим ентузіазмом сприйняли саму ідею видання такого підручника, але супроводили свої відгуки численними чітко сформульованими і переконливими рекомендаціями щодо належної класифікації різних царин юдаїки й розстановки в підручнику належних акцентів. Проблема полягала в тому, що багато які з цих рекомендацій були взаємовиключними. Питання, що виникли у зв’язку з цими суперечливими порадами і стосувалися самої суті поточних дискусій довкола предмета юдаїки, були обговорені в липні 2002 р. експертами та іншими учасниками конгресу європейських асоціацій з юдаїки в Амстердамі. На цьому конгресі стало очевидним, що загальної згоди щодо точного опису поточного стану наукових досліджень у галузі юдаїки годі й сподіватися. І ми не розраховуємо на те, що впоралися з цим завданням. Навпаки – маємо надію, що цей підручник стане спонукою до подальших плідних дискусій. Для того, щоб цей підручник взагалі став реальністю, нам довелося прийняти кілька прагматичних рішень, і тут, мабуть, буде доцільно пояснити принципи, за якими було сформовано цю книгу. Призначення підручника – дати «моментальний знімок» поточного стану юдаїки. Він не дає прогнозів на майбутнє, хоча окремі автори й робили припущення щодо можливих майбутніх напрямів розвитку галузі. Тому ми виділили місце для тих чи інших тем, керуючись масштабами та актуальністю поточних наукових дискусій у відповідних царинах, а не прагненням віддзеркалити кожен напрямок у межах юдаїки. Одним із наслідків такого підходу стало те, що нам довелося обмежитися лише побіжним обговоренням деяких сфер, які заслуговують на ширшу увагу, ніж теперішній інтерес із боку вузького кола науковців. Ми також не заохочували авторів розділів, присвячених центральним галузям юдаїки, про які
12
ВСТУПНЕ СЛОВО
багато писано, але мало дискутовано, виходити за межі обсягу, потрібного для висвітлення поточного стану дискусії. Прагнучи дати огляд лише сьогоднішнього стану галузі, ми відмовилися також від подання в підручнику нових визначень підгалузей юдаїки, які з часом цілком можуть набути визнання в академічних колах. Наприклад, «дослідження єврейського жіноцтва» колись, мабуть, матимуть ширший діапазон і перетворяться на «єврейські ґендерні студії», а вивчення проблем антисемітизму набуде точнішої назви «досліджень стосунків між євреями та неєвреями». У листах до науковців із запрошенням до співпраці у створенні цього підручника ми назвали їхню потенційну роботу «міцвою» – доброю справою заради майбутнього юдаїки. Ми дуже вдячні численним колегам, які долучилися до створення цієї книги. Особливо дякуємо тим науковцям (зокрема, Філіпу Александеру та Сесиль Кузніц), які зуміли достатньо швидко написати розділи замість тих, хто планував, але зрештою відмовився від участі у проекті. Структура цього підручника мала наслідком розпорошення по різних розділах таких важливих тем, як манускрипти й архіви, та бібліографічні дослідження. Ми радимо читачам підручника звертатися до предметного покажчика, який ми намагалися зробити якомога повнішим. За впорядкування покажчика висловлюємо подяку Розмарі Дір. Подібні підручники найбільш цінні, коли містять найновішу інформацію, тому колектив видавництва Oxford University Press доклав чимало зусиль для забезпечення винятково швидких темпів обробки та публікації отриманого матеріалу. Ми вдячні Геленнан Френсіс за роботу з підготовки матеріалів до редагування, а викладацько-дослідницькій групі з гебраїстики та юдаїки Оксфордського університету й Оксфордському центру гебраїстики та юдаїки – за щедре фінансування цієї роботи. Ми особливо вдячні Джефові Нью за його фахове та швидке редагування тексту такого великого обсягу. Залишається висловити подяку видавництву Oxford University Press, й особливо відповідальному редактору Гіларі О’Ші, за їхню ініціативу щодо написання такого підручника та її реалізацію. Мартін Ґудмен, Джеремі Коген, Девід Соркін Оксфорд, серпень 2002 р.
П ЕРЕДМОВА
ДО УКРАЇНСЬКОГО ВИДАННЯ
ШАНОВНИЙ ЧИТАЧУ! Ви тримаєте в руках першу в українській культурі системну, майже енциклопедичну працю, що репрезентує історію та духовні надбання єврейської цивілізації. В текстах понад п’ятдесятьох учених – провідних науковців світу – представлено: початки і розвиток бібліїстики та юдаїки; історію євреїв періоду Другого Храму і талмудичного періоду; тексти рабиністичної літератури; середньовічну єврейську історію та взаємини юдеїв, мусульман і християн за тієї доби; особливості історії та культури різних єврейських спільнот у різні історичні періоди; історію євреїв Західної, Центральної та Східної Європи від модерної доби до сьогодення; новітню історію, включно зі створенням і становленням держави Ізраїль; дослідження мов іврит, їдиш і ладіно й літератур цими мовами; тлумачення Біблії; єврейське право, містицизм, філософію, теологію, демографію, ґендерні студії; історію та сьогодення єврейської музики, архітектури, театру, кінематографу, фольклору, етнографії та соціології… Словом, важче назвати сфери досліджень єврейської історії та духовності, не представлені у книзі, ніж описати розмаїття тем і текстів пропонованого видання. *** «Про все вже написали, дякувати Богові, не про все подумали», – писав Станіслав Єжи Лец, скептично оцінюючи чималу частку текстів людської цивілізації. Оксфордський підручник з юдаїки наче приймає цей виклик письменника, демонструючи майже в кожному розділі аналіз матеріалу на рівні сучасних знань та новітніх методологій досліджень. Читачеві запропоновано історію розвитку досліджень кожної теми, делікатно та шанобливо розглянуто науковий внесок попередників. І віртуальні спільноти наче об’єднуються – ті, що жили століттями раніше, та наші сучасники. Вражають масштаби доробку дослідницької спільноти. Наприклад, книги й рукописні тексти середньовічної івритської літератури видано та прокоментовано в десятках багатотомних антологій, вивчено зв’язки цієї літератури з єврейською традицією, християнською та мусульманською літературами тих часів. У розділі, присвяченому Шоа, читаємо: дослідження з історії Голокосту налічують понад 20.000 монографій. І ще приклад: щорічні біблійні конференції збирають тисячі дослідників. Порядок денний забезпечує синхронну роботу близько ста секцій, а обсяг «брошур» – програм конференції – сягає 400–500 сторінок (про це йдеться в розділі 27 «Тлумачення Біблії»).
14
ПЕРЕДМОВА ДО УКРАЇНСЬКОГО ВИДАННЯ
Характерною ознакою переважної більшості текстів «Єврейської цивілізації» є системний аналіз обраної проблематики. Завжди подано джерельну базу дослідження, характеристики історико-культурного середовища та його впливи на події, соціально-економічні умови часу, віддзеркалення подій у текстах сусідніх культур і цивілізацій… До аналізу самого феномену – будь то історична подія чи духовна течія – залучено численні сучасні дослідницькі методи. У книзі можна побачити практично весь спектр методологій гуманітарних дисциплін. Хотів би як приклад навести розділ 11 «Дослідження середньовічної івритської літератури: основні напрями і завдання» авторів Тови Розен та Елі Ясифа. Зверніть увагу на цей текст, навіть якщо ви мало знайомі з його тематикою. Справляє враження все: описуваний зв'язок середньовічної івритської літератури з текстами ТаНаХу й Талмуда; дослідження впливів арабської культури, зокрема запозичення арабської системи віршування, тематичних жанрів та поетологічних принципів для івритської поезії; географія феномену – від Палестини до Іраку, а далі – до країн Західної Європи; історія становлення єврейських поетичних шкіл, зокрема іспанської; структуризація жанрів тогочасної івритської прози і багато іншого. У розділі подано феномен як у контексті логіки й досвіду досліджень теми, так і з урахуванням новітніх тенденцій розвитку літературознавчих наук та суттєвих змін наративів у сучасних роботах про історію євреїв. Перед читачем постає низка велетнів духу, які передають один одному естафету досліджень від перших монографій середини ХІХ століття (Цунц, Штайншнайдер та інші) до розквіту науки на межі ХІХ та ХХ століть (Броді, Девідсон) і аж до сьогодення, позначеного активністю провідних дослідників історії та культури Середніх віків. Представлено тексти авторів, які вивчають історію літературних осередків; компаративістські студії (порівняння з арабською та романською літературами); роботи, що аналізують естетику й поетику текстів; найновіші розвідки, в яких автори використовують сучасні теорії нової критики, структуралізму, когнітивної теорії тощо. *** Майже всі тексти побудовано діалогічно, і жоден не претендує на остаточні відповіді – автори подають сьогоднішнє бачення об’єктів досліджень, означують перспективи подальших студій, формулюють питання, що потребують відповідей (характерно, що часто це – звернення до студентів, бо саме їх автори підручника закликають продовжити дослідження). Для прикладу, хочу звернути увагу читачів на надзвичайно глибоку статтю Марка Р. Когена «Середньовічне єврейство в мусульманському світі» (розділ 9). Автор стверджує: «Майже не викликає сумнівів, що своєю появою іслам завдячує впливам юдаїзму і що розвинений іслам багато в чому подібний до
ПЕРЕДМОВА ДО УКРАЇНСЬКОГО ВИДАННЯ
15
рабиністичного юдаїзму». І далі: «Не викликає сумнівів і те, що зріле мусульманство, своєю чергою, вплинуло на юдаїзм». Аналізуючи взаємини громад, автор доводить, що в середньовічних суспільствах толерантність чеснотою не була, а монотеїсти вважали інших монотеїстів ледве не язичниками. Далі він аналізує низку факторів, які пом’якшували нетолерантність. У ті часи практика недотримання приписів законів була набагато більш впливовою, ніж дотримання правових норм у новітні часи європейської історії. Автор розповідає про участь євреїв у мусульманській економіці, основною характеристикою якої була цінність рівноправності взаємин, що зменшувала і релігійну зневагу до іновірців. Марк Р. Коген звертає увагу на культурні взаємовпливи мусульманського та юдейського світів за Середньовіччя, які проаналізовано у численних ґрунтовних дослідженнях останніх десятиліть. А на завершення статті він пропонує колегам – науковцям і майбутнім ученим (сьогоднішнім студентам) – програму перспективних досліджень. Особливої уваги, на його думку, заслуговують матеріали з Каїрської ґенізи. Вчений закликає колег долучитися до укладання повної бази даних розшифровок історичних документів з Ґенізи, до створення систематизованих каталогів колекцій та електронних зображень рукописів. Студентам автор пропонує долучатися до найбільш важливих, з його точки зору – Прінстонського проекту та Проекту Ґенізи Фрідберґа. *** Суттєвою ознакою цієї книги, що позитивно вирізняє її серед багатьох інших, є те, що єврейську історію та духовність розглянуто не ізольовано, а як складові загальнолюдської цивілізації. Якщо розділ присвячено історичній тематиці, то подано загальний контекст доби та регіону; якщо темою розділу є містика, то її розглядають у взаєминах і взаємовпливах з містичними вченнями інших народів; якщо автор розглядає літературу чи фольклор, то названо зовнішні та внутрішні джерела жанрів, форм, стилів тощо. Характерний у цьому сенсі й розділ 25 про літературу єврейської діаспори, який починається фразою, дуже важливою для загального розуміння: «Вигнання євреїв з Іберійського півострова 1492 р. та їхнє подальше розсіяння Європою, Північною Африкою, Азією, Близьким Сходом та обома Америками призвело до постання літератур не лише такими новочасними єврейськими мовами, як їдиш, іврит та ладіно, й такими діалектами, як єврейсько-італійські та єврейсько-арабські, а й більшістю основних західних мов – від англійської, російської та німецької до італійської, французької та іспанської. Звісно, ці чужомовні літератури належать до відповідних національних канонів: португаломовні єврейські автори зробили внесок до португальської літератури, польськомовні – до польської тощо. Відтак, першими твори цих письменників читають носії відповідної мови як зразки
16
ПЕРЕДМОВА ДО УКРАЇНСЬКОГО ВИДАННЯ
меншинної літератури, наділеної певним етнічним колоритом; і лише потім, через переклад, читачі всього світу знайомляться з цими авторами радше як з єврейськими письменниками, ніж як із представниками конкретної країни. Визначальна подвійна ідентичність таких авторів (наприклад, єврейськобританські письменники) дає підстави зарахувати їх до міжнаціонального єврейського літературного канону». Узагальнюючи тему, Ілан Ставанс пише, що народ Книги є, насправді, народом книг, написаних різними мовами. І далі автор статті цитує близьке йому означення Бааля Махшовеса: «Багато мов, одна література». Слідом подано огляд цієї літератури на п’яти континентах, об’єднаної тими чи іншими ознаками єврейської історії та культури. Імена ж авторів відомі в усьому світі: від Хаїма Нахмана Бяліка до Шмуеля Аґнона; від Шолом-Алейхема до Шауля Черняховського; від Гайнриха Гайне до Айзека Дізраелі; від Франца Кафки до Бруно Шульца; від Ісаака Бабеля до Урі Цві Ґрінберґа, від Анни Франк до Елі Візеля, від Альберто Ґершунова до Сола Белоу, від Бернарда Меламуда до Філіпа Рота… Як на мене, ця концепція допомагає краще зрозуміти феномен літератур, які належать одночасно кільком культурам (інколи – цивілізаціям). І стосується це не лише єврейської, а й великої кількості літератур сучасного світу. *** Ще одну тенденцію простежуємо в текстах книги – відмову від «священних корів кожної культури, кожної спільноти – національно-романтичних версій історії». Так, С. Ілан Троен, автор розділу про поселення й державність у Землі Ізраїля (розділ 18) з іронією пише про традиційні тексти, що подають історію кібуців і починаються з історичного і природничого опису місця, де було створене поселення[…], відтак констатації, що це поселення було започатковане давніми євреями. […] Із залученням якомога більшої кількості біблійних, рабиністичних й археологічних джерел. […] Після зруйнування Другого Храму практично нічого не фіксувалось упродовж тривалого періоду мусульманського завоювання і контролю. Розповідь швидко жвавішає з прибуттям перших сіоністських піонерів, хоч би коли вони тут оселилися – чи у 1880-х, чи у 1950-х рр. Саме від того моменту множаться сторінки з історіями окремих людей і подій. Таким є «панівний наратив», до якого сучасні вчені ставляться з великим скепсисом. Троен узагальнює: «сіоністська академічна історіографія зазвичай схилялася до уславлення радше колективних, ніж індивідуальних досягнень у великій драмі Повернення до Сіону». Натомість дійсність полягала в тому, що більшість євреїв, вихідців із середнього класу, прагнули жити й жили у містах, де з часом створили унікальні явища Тель-Авіва, Єрусалима, Хайфи… Ґрунтовно та безкомпромісно автор статті висвітлює проблеми та протиріччя розвитку сучасного Ізраїлю. Суспільство розривають суперечності
ПЕРЕДМОВА ДО УКРАЇНСЬКОГО ВИДАННЯ
17
між спільнотами, що походять з різних регіонів світу, між релігійними та світськими громадами, між арабами та євреями, між людьми різних поколінь і різних статків… Словом, замість здорового й цілісного соціуму, який пророкували засновники сіонізму, перед нами постають держава і суспільство, які не уникнули протиріч світу та ще й додали до них специфічні проблеми арабо-ізраїльського геополітичного протистояння. *** Зрозуміло, що чимало сторінок підручника присвячено дослідженням Біблії. Автор розділу «Тлумачення Біблії» Майкл Фішбейн так окреслює тему: «Класична і традиційна єврейська культура є засадничо книжною – сформованою, наповненою і трансформованою Письмом (єврейською Біблією) та його інтерпретаціями. Біблія завжди окреслювала правничі та інтелектуальні горизонти, хоча її прямі настанови були обмеженими, а подальші уточнення і коментарі – дуже розгалуженими. Відтак, Письмо є визнаним і безсумнівним осердям традиційного юдаїзму, а всі його частини визнано богоданими і священними». Автор подає дуже стислу, але надзвичайно цікаву версію значення й інтерпретації Біблії в історії євреїв. Оцінюючи внесок учених ХХ століття він пише: «Протягом багатьох століть тлумачення єврейської Біблії передбачали роз’яснення, переклад, інтерпретацію та використання Письма всередині єврейської спільноти на різних історичних етапах; вони передбачали як розуміння тексту в межах його власної системи понять, так і його актуалізацію для потреб народу і його ідентичності. Життя, право, апологетика спиралися передусім на Письмо; його нові інтерпретації пропонували як знання про минуле та ідеали, так і надію на теперішнє й майбутнє. Отже, Біблійні інтерпретації формувалися для потреб євреїв та юдаїзму, а не були низкою документальних пам’яток з історії давнього Ізраїлю та Близького Сходу». У цій статті подано юдейські інтерпретації «Книги книг». Проте у підручнику докладно представлено тенденцію наближення одне до одного сучасних юдейських та християнських академічних досліджень Святого Письма. Біблійні теми є практично наскрізними для «Єврейської цивілізації» – від історичних текстів про відповідну добу до аналізу практично всіх теологічних тем, літератури, сучасного мистецтва… *** Певен, що українського читача особливо зацікавить розділ «Поселення й державність на Землі Ізраїля». Автор починає розділ з опису концепцій колонізації Палестини. Конфлікт навколо цих ідей стимулював появу багатьох видань про єврейську та арабську Палестину, які містять дослідження історичних та юридичних прав на ці землі, а також оцінки економічного потенціалу освоєння країни. Значна
18
ПЕРЕДМОВА ДО УКРАЇНСЬКОГО ВИДАННЯ
частина цих праць – міжнародні дослідження, які перебували в центрі уваги світової спільноти напередодні рішення про створення Держави Ізраїль. У статті проаналізовано ідеології та практики дій єврейських партій і рухів, інституційного розвитку, стану соціальних та економічних проблем країни, динаміки арабо-ізраїльського протистояння. Окрему увагу приділено численним біографіям батьків-засновників країни, які успадкували давню заповідь, за якою царям належало бути книжниками й писати тексти – авторські версії подій. Проте набагато більш інформативними та об’єктивними є зібрані й надруковані документи сіоністських рухів майже з усіх країн Європи та Північної Америки. Окремо подано огляд історії імміграції, яку розглянуто не тільки і не стільки як суто романтичну ідею, а як важкий та непересічний, а часом і трагічний досвід низки поколінь. Доповнено картину оглядом антропологічних та соціологічних джерел з вивченням становлення окремих сіл і міст нової країни. Йдеться також про специфічний досвід адаптації в новій державі різних субетнічних груп як європейських, так і вихідців з Африки чи країн Близького Сходу. Надзвичайно цікаво читати про історію кібуців, які еволюціонували від етапу втілення соціальної утопії до періоду кризи. Мовиться і про інституційну неконкурентноздатність кібуців у сучасній світовій економіці, і про нездатність кібуців сприяти становленню впевнених у собі, компетентних, незалежних особистостей, конкурентних у світі ХХІ століття. У статті подано огляд інституційної розбудови ізраїльської івритомовної освіти, формування сучасної літератури та культури. Окремо досліджено творення національних міфів та співвідношення їх із подіями, що стали основою національної ідеології – Масада, історія Голокосту тощо. Як і в багатьох інших розділах «Єврейської цивілізації» важливою складовою статті є огляд критичних та ревізіоністських концепцій теми. Автори цих публікацій наголошують на недостатньому осмисленні арабської складової історії країни, докладно аналізують основні протиріччя і конфлікти розвитку ізраїльського суспільства. Надзвичайно важливий для українського читача і розділ 20, що розповідає про відродження івриту як розмовної світської мови в Державі Ізраїль. Спостерігаючи чергову кампанію, спрямовану на русифікацію України, вкотре переконуєшся, що досвід інших народів, зокрема (а може, й особливо) єврейського, треба вивчати і знати. Адже івритом, який протягом багатьох століть був лише мовою спілкування з Богом, сьогодні говорить увесь Ізраїль. І так не сталося само собою – це переможний результат спочатку піонерів, згодом – однодумців, а потому і всієї нації. *** Окремо хотілось би звернути увагу на додатки до розділів – анотовані списки рекомендованої літератури. Інколи мені здавалося, що їх варто
ПЕРЕДМОВА ДО УКРАЇНСЬКОГО ВИДАННЯ
19
було б видати і окремо – як авторські бібліографічні посібники для всіх зацікавлених юдаїкою. Це тільки здається, що сьогодні потреба в таких списках мінімізується («Інтернет знає все») – найкращі експертні рекомендації переоцінити неможливо. Саме вони представлені у книзі. А інколи ще й так переконливо, що хочеться цитувати. Так, рекомендована література до розділу 2 «Бібліїстика та юдаїка» починається такими характеристиками: «Чудове потрактування зіткнення Гаскали з біблійною критикою можна знайти у Breuer (1996). У Carmy (1996) міститься цікаве обговорення останніх спроб ортодоксальних науковців упритул підійти до біблійної критики. Книга Фішбейна (Fishbane 1985) належить до класики біблійних студій; у ній доведено, що процеси тлумачення, характерні для постбіблійної літератури, можна виявити й у самій Біблії. Блискучий вступ до критики джерел написано Фрідманом (Friedman 1987). Чудовою антологією наукових есеїв є видання Greenberg (1995), а Greenberg (1984) – прекрасна збірка наукових статей на тему єврейської освіти. У Hayes (1999) містяться стислі біографії видатних бібліїстів та огляди головних тем у сфері тлумачення Біблії. Holtz (1984) – це популярний вступ до «великих книг єврейської традиції»; я, зокрема, рекомендую такі нариси: J. Rosenberg, «Biblical Narrative» (31–38); E. L. Greenstein, «Biblical Law» (83–103); M. H. Lichtenstein, «Biblical Poetry» (105–127); E. L. Greenstein, «Medieval Bible Commentaries» (213–259). Усі ці нариси містять вичерпну бібліографію. JPS Torah Commentary (1989–1996) – це відома серія коментарів до Тори, призначених для широкої єврейської аудиторії; вони синтезують традиційне вчення з сучасною наукою». *** «Єврейська цивілізація» виходить українською мовою в часи плідного етапу розвитку української гуманітаристики. Та я певен, що серед блискучих чи просто добрих книг як вітчизняних авторів, так і перекладів останніх років і десятиліть Оксфордський підручник не загубиться. Навпаки, пророкую цій книзі гідне місце в бібліотеках інтелектуалів. Адже тема юдео-християнської цивілізації є однією з найважливіших у світі початку ХХІ століття. *** І насамкінець: велика подяка всім, хто працював над книгою і зробив можливим її видання, в першу чергу, моїм колегам: Маргариті Єгорченко, Наталії Риндюк, Валерії Богуславській, Світлані Невдащенко. Леонід Фінберг Київ, квітень 2012 р.
ISBN 978–966–378–243–0 ЄВРЕЙСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ. Оксфордський підручник з юдаїки.
Том І. За ред. Мартіна Ґудмена. У 2-х тт. Пер. з англ. – К.: ÄÓÕ I ËIÒÅÐÀ, 2012. – 560 с. ISBN 978–966–378–244–7 ЄВРЕЙСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ. Оксфордський підручник з юдаїки.
Том ІІ. За ред. Мартіна Ґудмена. У 2-х тт. Пер. з англ. – К.: ÄÓÕ I ËIÒÅÐÀ, 2012. – 560 с.
Літературний редактор: Валерія Богуславська Комп’ютерна верстка: Світлана Невдащенко Дизайн обкладинки: Ірина Пастернак, Світлана Невдащенко Коректор: Тетяна Шкарупа
З питань замовлення та придбання літератури звертатися за адресою: ВИДАВНИЦТВО «ÄÓÕ ² ˲ÒÅÐÀ» Національний університет «Києво-Могилянська академія» вул. Волоська, 8/5, кімн. 210, Київ 70, Україна, 04070 Тел./факс: +38(044) 425-60-20 E-mail: duh-i-litera@ukr.net (відділ збуту); litera@ukma.kiev.ua (видавництво) Надаємо послуги: «Книга – поштою»