Житія святих, укладені на Святій Горі Афон. Січень

автор-укладач ІЄРОМОНАХ МАКАРІЙ СИМОНОПЕТРСЬКИЙ Доповнений переклад з французької

Дух і літера Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира

Київ

ПЕРЕДМОВА ДО УКРАЇНСЬКОГО ВИДАННЯ «Житія святих – це не лише повернення уваги історичної науки до витоків Церкви; вивчення їх – не просто знайомство. Це наше залучення до житія та способу життя повсякчас тут присутнього друга Божого – такого, на якого його перетворила благодать Божа... Зрештою, для нас це певною мірою вступ до таїни та шлях до Первообразу, до якого здіймаються і любов, і пошана, і поклоніння наші», – так писав у передмові до французького видання Синаксаря ігумен афонського монастиря Симонопетра, шанований старець архімандрит Еміліан (Вафідіс). Представлена праця, яку здійснив насельник монастиря Симонопетра ієромонах Макарій, особлива, вона вирізняється серед інших агіографічних джерел. Автор опирається на грецьку православну традицію, зокрема на авторитетний Синаксар преп. Никодима Святогорця1. Але версія о. Макарія є вже одним із плодів Церкви XXI століття, звершеним через двісті років після Синаксаря преп. Никодима. Автор значно доповнив і переробив старовинні житія, зробив їх доступнішими. Окрім того, о. Макарій залучив до цього видання цілі сонми 1

Про зв'язок своєї праці із Синаксарем преп. Никодима у своій Передмові пише сам автор-укладач (див. далі).

9

С и н а кс а р святих – представників різних православних традицій. Тут є і пізньовізантійські та новогрецькі святі (мученики періоду Османської імперії), і святі, прославлені Церквами Румунії, Сербії, Болгарії, Грузії. Представлена також агіографія, яка раніше була доступна тільки давніми мовами східного християнства: сирійською, коптською, вірменською, арабською. Маємо також радість від того, що тут широко змальовані спільнохристиянські святі Західної Європи епохи нерозділеної Церкви, раніше маловідомі вітчизняному читачеві. Перше видання представленого Синаксаря вийшло французькою мовою, рідною для ієромонаха Макарія. Нині ці Житія святих вже перекладено англійською, новогрецькою, італійською, німецькою, російською та румунською мовами. Українська агіографічна традиція. Знайомство слов’янських народів із візантійською агіографією було одним із перших плодів місії свв. Кирила і Мефодія. А одразу після смерті Константина-Кирила († 869) та Мефодія († 885) їхні учні започаткували оригінальну слов’янську агіографічну традицію яскравими житіями самих святих перекладачів. Незабаром після Хрещення Київської Русі народжується й давньоруська агіографія. Уже у Повісті минулих літ (2-ї пол. ХІ ст.) преп. Нестор Літописець та його співавтори виступають як агіографи, ставлячи в один ряд із древніми християнськими святими своїх видатних співвітчизників: передусім преп. Антонія (це житіє не збереглося) та преп. Феодосія Печерських, а також перших руських страстотерпців свв. Бориса і Гліба та інших сучасних їм світських та релігійних діячів. У ХІІ ст. видатний твір релігійної літературної творчості – Києво-Печерський Патерик, – приєднуючись до Синайського, Єгипетського, Палестинського та інших отечників, 10

ПЕР ЕД М ОВА засвідчив як приналежність києво-руського християнства до всієї східнохристиянської традиції, так і неповторність, унікальність нашої святості. Хоч яким складним для християнської культури України був період після татаро-монгольської навали ХІІІ–ХV ст., та і в цей час поволі, але невпинно тривало входження християнських цінностей в життя суспільства. Суттєвим досягненням агіографії цього відтинка часу був рукопис Києво-Печерського Патерика від 1462 року (т. зв. Касіянівська редакція). Відтепер житія печерських святих циркулюватимуть у народі саме у цій версії. З ХVІ, а особливо з ХVІІ століття, завдяки зростанню культурних зв’язків як із грецькою православною традицією, так і з Європою, та поширенню книгодрукування, українське суспільство знайомиться зі значною кількістю нових житійних сюжетів. Святитель Петро Могила (митрополит Київський і Галицький у 1633–1646 рр.) одним із найважливіших завдань своєї просвітньої діяльності вважав організацію роботи з укладення та видання житій святих. Для цього на його прохання з Афону передали рукописи відомого агіографа Симеона Метафраста. Рано пішовши із життя, святитель заповів ідею публікації житій своєму учневі та спадкоємцю по архімандритству в Києво-Печерській Лаврі Інокентію Ґізелю. Згодом, у передмові до першого в Україні й у всій Східній Європі друкованого видання Житій (1689 р.), звершеному великим подвигом святителя Димитрія Ростовського, наступник Ґізеля архімандрит К.-Печерський Варлаам Ясинський відзначив і роль митрополита Петра Могили, й Інокентія Ґізеля. Саме «молінням» останнього вдалося отримати від Патріарха Московського Іоакима видатну рукописну працю ХVІ ст. – Четьї-Мінеї, написану під керівництвом 11

С и н а кс а р архієпископа Новгородського, згодом митрополита Московського свт. Макарія. У цих Четьях-Мінеях, крім традиційних житій давніх святих, були зібрані житія святих Північної Русі – Новгородських, Ростовських, Московських тощо. На основі рукописів Симеона Метафраста, Четьї-Мінеї святителя Макарія та латиномовних житій, виданих у Західній Європі, св. Димитрій звершив свою грандіозну працю (опублікована у 1689–1705 рр.). Його збірка житій на цілі віки стала настільною книгою освічених людей України, усієї Російської імперії, інших православних країнах. Саме незліченні приклади святості, викладені у Житіях свт. Димитрія – глибока самовідданість у служінні Богу, милосердя, смирення, ціломудріє та інші чесноти святих угодників – надихали діячів Церкви, творчих людей, щирих християн усіх соціальних станів на добрі справи, створення високих зразків літератури, художньої творчості та ін. Окрім Житій святих святителя Димитрія Ростовського, неодноразово перевиданих протягом XVIII–XIX ст., варто відзначити також і працю видатного історика Руської Церкви, богослова, св. Філарета (Гумілевського), архієпископа Чернігівського (†1866). Глибоко та всесторонньо дослідивши церковну історію та спадщину Отців Церкви у двох спеціальних працях, святитель підготував до публікації і чотирьохтомну збірку житій (вона була надрукована вже після його смерті, у 1885 р. і неодноразово перевидана). Безумовно, ця праця стала надбанням вітчизняної духовної культури. Уже в незалежній Україні слід відзначити працю знаного письменника та перекладача, знавця українського

12

ПЕР ЕД М ОВА середньовіччя Валерія Шевчука з перекладу Житій свт. Димитрія сучасною українською мовою2. Про дане видання. Творчий колектив, що готував до друку український переклад Синаксаря о. Макарія, враховував досвід наших видатних попередників, особливо в житіях святих Київської Русі. Великою підмогою нам був також російський переклад Синаксаря, виданий московським Стрітенським монастирем (2011–2012 рр.), в якому оригінальний матеріал уточнюється та доповнюється, особливо коли йдеться про святих Православної Русі. З цього видання безпосередньо перекладені житія святих, пов’язаних з Росією. Зі свого боку, наше українське видання значно доповнило житія тих святих, які жили і творили в Україні3. Спеціально для цієї книги було укладено цілу низку житій таких святих, як-от свт. Петро Могила, свт. Феофан Затворник, свт. Афанасій Мгарський, преп. Іона Київський тощо. З особливою науковою ретельністю, за допомогою спеціалістів-істориків, були відредаговані або переписані наново житія святих Києво-Печерських. У цей том увійшли й нові цікаві відомості про окремих православних святих різних країн від Британії до Грузії. Сподіваємося, що завдяки таким спільним зусиллям видавництв, які перекладають афонський Синаксар різними мовами, збагатиться весь православний світ. Розміщення днів пам’яті святих за місяцями відповідає православному календарю, який щороку видається, зокрема, Київською Митрополією УПЦ. Усі дати наведено 2 3

Публікувало видавництво «Свічадо» з 2007 р. Хоча деякі з них значну частину життя провели в Росії: у 1-му томі – це, наприклад, святителі Петро, митрополит Київський і Московський, Філарет Київський, Феофан Вишенський та ін.

13

С и н а кс а р за новим стилем4. Наприкінці кожного тому Синаксаря подається список скорочень та список основної використаної літератури. У додатку до першого тому опубліковано географічні карти, що допомагають сприйняттю житій. У передмові до першого видання Житій святителя Димитрія Ростовського (Туптала) архімандрит Києво-Печерської Лаври Варлаам Ясинський писав так: «Ти ж бо, благочестивий читачу, подякуй Богові в Трійці Святій єдиному, хваленому в святих Своїх, і тому, що уже зумів здійснити і друком видати книгу цю добро-потрібну житій.., і описані в них праці та подвиги святих прийми люб’язно й користуйся, намагаючись і собі наслідувати житіям святих, і хай сподобишся за життя своє боговгодне до вписання у книгу життя вічного та ликостояння зі святими на небесах». Будемо сподіватися, що і цей Синаксар, що його з великою любов’ю передали нам афонські іноки, стане світильником для нашого церковного благочестя.

4

Новий стиль – Григоріанський календар, запроваджений 1582р. і на сьогодні прийнятий у деяких Православних Церквах, включно з Елладською. Інші Православні Церкви, зокрема Українська, досі користуються більш давнім Юліанським календарем. Розбіжність між календарями становить 13 днів: наприклад, 1 січня за старим стилем відповідає 14 січня за новим стилем.

14

ПЕРЕДМОВА Хваліть Бога у святих Його! (Пс. 150:1) Піднесений в дусі до Престолу Божого, приготованого для суду над всім творінням наприкінці часів, апостол Іоан свідчить: І почув я ніби голос великого натовпу, і наче шум великої води, і мов голос громів гучних, що вигукували: Алілуйя, бо запанував Господь, наш Бог Вседержитель! Радіймо та тішимося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала! І їй дано було зодягнутися в чистий та світлий вісон, бо вісон то праведність святих (Одк. 19:6–8). І це має відбутися не лише на зорі Воскресіння: уже сьогодні свята Церква, Наречена Христова, вбрана, немов у порфіру та вісон, у кров мучеників, сльози подвижників, чистоту дів, проповідь апостолів, писання учителів Церкви, милосердя праведників... Її прикрашають усі ті чесноти й благодатні дари, що їх являв у святих Дух Святий на всякому місці й у всякий час. Хто міг би перелічити цю хмару свідків (Євр. 12:1), що оточує нас? Хто назвав би на ім’я кожного з тих живих, що з Христом, Христом і у Христі подолали смерть та наблизилися до Престолу Божого, тих, за кого Господь радіє (пор. Іс. 62:5) і в кому Він перебуває (Іс. 57:15)?

15

С и н а кс а р Вони стали співгромадянами ангелів та братами Христовими, Який, наче сонячне проміння у воді, являє Себе в них, єдиний і водночас різноманітний. Святі, що тепер перебувають у Небесному Ієрусалимі, у Землі Живих, місті великого Царя, є незліченними зірками на духовному небосхилі, осяяному Христом, Сонцем Правди (Мал. 4:2). Мнѣ же зѣло честни быша друзи Твои, Боже, – співає цар-пророк Давид, – зѣло утвердишася владичествїя ихъ: изочту ихъ, і паче песка умножатся (Пс. 138:17–18)1. Тисячі святих, згаданих усіма Синаксарями та Мартирологами Сходу та Заходу, – то лише маленька частинка цього великого зібрання (Пс. 39:10). Цих святих вшановують люди, але скільки ж більше тих, хто носили Господа в потаємних глибинах свого серця, смиренно лишившись незнаними для всіх та не зазнавши марної людської хвали! Вони були у всякому званні, на всякому місці та у всякий час: патріархи, пророки, апостоли, мученики, сповідники, єпископи, священики, диякони, монахи й монахині, чоловіки та жінки, старі й малі, бідні й багаті, правителі, блудниці й розбійники... Усі ті, хто з любові до Бога і ціною вільних страждань явили в нашій людській природі різноманіття плодів Святого Духа: Одному бо Духом дається слово мудрості, а другому слово знання тим же Духом, а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом, а іншому сили чудотворення, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому витлумачення мов. А все оце чинить 1

Цитата із Псалтиря наведена церковнослов’янською мовою, тому що цей текст точно відповідає грецькому тексту із Септуагінти (так називається переклад грецькою Старого Завіту з давньоєврейської мови, здійснений у ІІІ ст. до Р.Х. Cкор. – LXX), на який посилається автор.

16

ПЕР ЕД М ОВА один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче (1Кор. 12:8–11). Поєднавши у Своїй Іпостасі, через воплочення, нашу людську природу, смертну та грішну, зі Своєю Божественною природою, Господь Ісус Христос відкрив нам небеса і кличе нас туди за Собою, якщо ми явимо Його божественну славу в нашому житті, в тих обставинах, де Він призначив нам перебувати. Всіх християн покликано до святості, Христом і у Христі: будьте святі, бо святий Я, сказав Господь ще у Старому Завіті (Лев. 11:44; 1Пет. 1:16). Кожен християнин, народжений у хрещенні до нового духовного життя, має виконати те, до чого був покликаний Адам: воцарити на цій землі славу Божу. Ось чому не може бути на землі місця, якого не скропила б кров мученицька, не полили б сльози монахів, де не пролунало б євангельське благовістя. На всякому місці та у всякий час підносилася, підноситься та підноситиметься молитва святих за спасіння світу. Бо, за свідченням перших отців, молитвою християн стоїть світ2. Весь світ освячено, врятовано, викуплено присутністю святих, які, мов та закваска, що піднімає тісто (Мф. 13:33), готують людство до останнього явлення Господа Ісуса Христа. Він прийде у славі Своїй, щоб світло Його Божества засяяло, нічим не затьмарене, у Його Тілі – Церкві. Ось тоді буде явлений в усій повноті сонм святих, яким Бог судив з’явитися на землі, імена яких, записані в Агнцевій Книзі Життя, відомі одному лише Господу (Одк. 21:27).

2

«Хоч душа міститься в тілі, однак сама утримує тіло; так і християни, хоча і перебувають у світі, немов під сторожею, самі утримують світ». Послання до Діогнета, 6. 7 (SC 33bis). Пер. прот. О. Кожушного (Послання до Діогнета. – К., 2011).

17

С и н а кс а р Горішній світ наповниться3, а святі всіх часів стануть єдиним Тілом Христовим. Його союз із Нареченою-Церквою дійде повноти, а людство назавжди стане оселею Божою, Небесним Ієрусалимом (Одк. 22). Тоді Христос, Який зараз незримо перебуває у святих Своїх, засяє в них у всій Своїй славі, яку має одвіку з Отцем і Святим Духом: Щоб були всі єдине: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб єдине були в Нас і вони (Ін. 17:21), – говорить Той, Хто приносить Себе в жертву заради нашого спасіння. Але донині Дім Божий лише будується. Господь довготерпить, чекаючи, щоб усі святі долучилися до цієї будови, як камені живі (1Пет. 2:4), залучаючись, кожен у свою чергу, до Христа, наріжного Каменя (див. Іс. 28:16), за благодаттю та поданими їм дарами. Святість їхня водночас єдина та різноманітна, і кожен є так само незамінним у будові тіла Христового, як і інші члени. Їх можна також порівняти із золотом та коштовностями, які прикрашають вбрання Цариці, що стоїть праворуч від Господа, в ризи позолочені одягнена (Пс. 44:10). Подібно до діамантів та дорогоцінного каміння, розливають вони повсюди, як різнобарвні промені, єдине сяйво Троїчного Сонця. Але щоб стати прозорими для того світла, вони мали перш бути розрізані, розпилені, очищені від дебелості плоті під різцем та молотом страждань, гонінь та всякого лиха. Вони мали пройти, як неочищене золото, через горнило випробувань, щоб очиститися та засяяти у всій красі, як коштовні прикраси на вбранні Нареченої-Церкви. Святі, обожені благодаттю Святого Духа, сяють світлом Божим настільки, наскільки, у Христа хрестившись, вони у Христа зодяглися (Гал. 3:27). Наскільки вони, 3

Св. Григорій Назіанзин, Слово 38 на Богоявлення, 2 (SC 358, 107).

18

ПЕР ЕД М ОВА слідуючи Христу, несли свій хрест (Мф. 16:24), розпинаючи на ньому свою стару людину з її пристрастями, гріхами і нечистотою, настільки ж вони стануть причасниками слави Христового Воскресіння. Поєднавшись зі Страстями Христовими через мучеництво, подвижництво, сльози та виконання євангельських заповідей, святі подолали смерть разом із Ним. Тож вони живі у Бозі, бо Христос створив оселю Свою в них. Я розіп’ятий з Христом, – волають до нас вони. – І живу вже не я, а Христос проживає в мені... (Гал. 2:19–20). Христос вознісся на небо, але послав нам Святого Духа, що робить всіх святих христами, богами по благодаті. Труд Господа нашого Ісуса Христа, і навіть сама Його Боголюдська Іпостась, дією Духа Святого постійно відновлюються і продовжуються в житті святих у Церкві. Люди, серце і дух яких нечутливі до духовного життя, вважають записані житія святих нудними. «Там весь час ідеться про одне й те саме», – нарікають вони. Так, житія святих мучеників і сповідників, подвижників і дів, монахів і мирян, що жили у перші століття чи зовсім нещодавно, в Азії, Палестині, Єгипті, Італії, в Африці чи Америці, – дійсно завжди про одне й те саме. Всі вони мали серце, що палало любов’ю до Господа, і всі долучилися до Його жертви, вільно піддавшись смерті, аби увійти у Воскресіння. Всі вони хрестилися у Його смерть водою, кров’ю, слізьми, щоб нове життя, життя Духа, розпочалося в них і слава Божа, що осяяла лице Христове, перебувала в їхніх серцях і зійшла на їхні тіла. Святі живуть у Христі Ісусі і Христос живе в них. У святих Він невтомно відтворює незбагненне таїнство Своєї смерті – і Свого воскресіння, Божого воплочення – і людського обоження. На фресках мучеників та святих воїнів

19

С и н а кс а р часто помічаємо4, що попри всі розбіжності у фігурі, одязі та інших атрибутах святості, їхні обличчя мають щось дуже подібне, бо то є лице Христа. Святі й справді є подібними у Христі та безмежно різними в своїх особистостях, характерах та станах; всі вони відтворили той самий подвиг Спасителя – в різні часи й у різних місцях. Але це повторення святими Страстей Христових зовсім не є блідим наслідуванням. Воно є завжди новим, завжди особливим і неповторним, завжди живим, воно завжди додає щось своє у побудову Церкви первороджених. Господь Ісус відкрив путь, Він спас людську природу, умертвивши у Своєму тілі саму смерть, але тепер кожен особисто і вільно долучається до цього спасенного подвигу. ...Я радію в стражданнях своїх за вас, – пише апостол Павло, – і доповнюю недостачу скорботи Христової в тілі своїм за тіло Його, яке є Церква (Кол. 1:24). Цими словами апостол хоче сказати не те, що подвигу Христовому та нашому Відкупленню чогось бракує, а те, що кожен із нас має добровільно і по-своєму стати причетним до Його Страждання, аби мати частку в спадщині святих у світлі Божому (Кол. 1:12). Єдині з Христом по вірі і благодаті, святі чинять діла Його (Ін. 14:12). Сам Христос, Який живе у них Святим Духом, через них творить чудеса, навертає язичників, навчає премудрості духовної науки, замирює ворогів та дає тілам силу з радістю терпіти найстрашніші тортури. Тож Євангеліє й понині пишеться євангельськими діяннями святих5. Ось чому святі, і близькі й далекі, і давні й нові, є для нас вірними провідниками до Христа, Який живе в них.

4 5

Особливо на фресках деяких афонських трапезних.

Justin Popovitch. Avec tous les saits (вступ до його Синаксаря)// L’homme et le Dieu-Homme. Trad. J.-L.Palierne. – Lausanne, 1989. – P. 96.

20

ПЕР ЕД М ОВА Будьте наслідувачами мене, як і я Христа! (1Кор. 11:1) – кажуть вони разом із апостолом Павлом. Якщо ми хочемо, щоб образ Христа засяяв і в нас, ми маємо щонайчастіше спрямовувати свій погляд на святих, котрі являють собою живий та дієвий приклад того, який шлях для цього треба пройти. Якщо художник хоче написати портрет особи, якої не має перед собою, він послуговується її зображеннями, уважно розглядаючи їх, порівнюючи одне з одним та надихаючись ними. Так і нам треба дивитися на святих, читати їхні житія, порівнювати їх, щоб навчитися в них життю у Христі. Але, скаже дехто, як можна наслідувати мучеників, що зазнали жахливих тортур, адже зараз немає таких гонінь? Як слідувати за подвижниками, що йшли вглиб пустелі та піддавали своє тіло таким утискам, яких сьогодні ніхто не витримає? Це неможливо! Звісно, географічні, історичні, суспільні та інші умови нашого життя дуже відрізняються від тих, про які ми читаємо в численних житіях святих. Але чи є це вагомою підставою для того, щоб сказати, що святість сьогодні вже неможлива, і виправдати тим свою недбалість, або для того, щоб звести Євангеліє до рівня такого собі морального кодексу? Хіба Господь не сказав, що Царство Небесне силою береться, і ті, що докладають зусилля, здобувають його (Мф. 11:12)? Чи Хрест Його мудрість світу цього не змінив на глупоту (1Кор. 1:20)? Подібні аргументи, хоч би якими розважливими вони здавалися, чи не роблять безсилим хрест Христа (1Кор.

1:17), виправдовуючи нашу лінь та наші пристрасті? Подвиги мучеників та аскетів є частиною історії, славою та красою Церкви і видаються нам недосяжними або перебільшеними тільки через брак у нас самих віри та любові до Бога. Нам неважко слухати Євангельські читання, 21

С и н а кс а р бувати на Божественній Літургії, молитися у себе в кімнаті. Але чи віримо ми насправді, що Царство Боже не в слові, а в силі (1Кор. 4:20) і що благодаттю Божою наше людське єство може здійнятися вище себе і здійснити вчинки, що видаються неймовірними тим, хто перебуває в полоні світу цього? Читання житій святих веде до зневіри тільки гордіїв, що покладаються на власні сили; для смиренних же це можливість усвідомити власну неміч та, оплакуючи своє безсилля, благати Бога про допомогу6. Тож читаймо житія святих, співаючи з Давидом: Бог подиву гідний у своїх святих, Бог Ізраїля (Пс. 67:35). Точно як вони, ми маємо принести Господу лише власну неміч (2Кор. 11:30), – тоді Він Сам діятиме в нас і приведе нас до перемоги. Полонені марнославством світу цього докладають неабияких зусиль, щоб прикрасити свої домівки розписами, картинами та коштовностями, каже Іоан Золотоуст7. Тож і ми, сини Воскресіння, читаючи житія святих, маємо прикрашати дім своєї душі споминами про їхні страждання та подвиги, аби вона була готовою прийняти Христа та стати довіку оселею Царя Небесного. Уважно читаючи житія святих, проживаючи наше життя з усіма святими (Еф. 3:18), походжаючи кожного дня тим духовним садом, яким є цей Синаксар, ми з часом 6

«Дуже нерозумним є той, хто, почувши про надприродні чесноти святих, впадає у відчай. Навпаки, вони надають тобі одну з двох корисних настанов: або через святу мужність спонукають до ревності, або через трисвяте смирення – до усвідомлення природної немочі». Св. Іоан Ліствичник, Ліствиця, Слово 26.

125. Порівн. також препп. Варсануфій та Іоан з Гази, Питання 697.

7 Свт. Іоан Золотоуст, Похвальне слово всім святим мученикам 3 (PG 50. 712).

22

ПЕР ЕД М ОВА знайдемо святих, до яких відчуємо особливу симпатію, які викличуть у нас надзвичайне тепло і хвилювання. Вони стануть нашими близькими друзями, яким ми захочемо повідати наші радощі й жалі, яких ми особливо проситимемо про молитовну допомогу, життєписи яких ми станемо читати знову й знову; їхні тропарі ми співатимемо, їхні ікони шануватимемо найбільше. Ці близькі друзі стануть для нас надійною розрадою та вибраними провідниками на вузькій дорозі, що веде до Христа (Мф. 7:14). Ми не самотні на цьому шляху та в цій боротьбі, бо з нами наша Небесна Мати, Пресвята Богородиця, наш АнгелХранитель, наш святий, ім’ям якого звемося, та ці улюблені друзі, яких ми обрали серед великого зібрання свідків Агнця. І якщо ми спіткнемося, перебуваючи під дією гріха, вони простягнуть нам руку; і якщо відчай спокушуватиме нас, вони нагадають, що раніше за нас і більше за нас вони перетерпіли за Христа, тепер же насолоджуються вічною радістю. Так на тернистому шляху життя ці святі друзі відкриють нам світло майбутнього Воскресіння. Тож шукаймо в Синаксарі цих небагатьох близьких друзів і з усіма святими рушаймо до Христа. Колись один афонський монах, лагідний та простодушний, – один із тих, про кого Христос казав, що вони успадкують землю (Мф. 5:5), – готувався до звичної молитви святому дня, зі сльозами та багатьма поклонами. Але зібравшись зазирнути у календар, зрозумів, що загубив його, а тому не мав як дізнатися, пам’ять якого святого відзначається того дня. Тож він розпочав молитву словами: «Сьогоднішній святий, моли Бога за нас!». За мить потому святий явився ченцеві й назвав своє ім’я: Лукіліан [3 черв.]. Анітрохи не здивувавшись, старець продовжив молитву. Але, бувши глухуватим, імені святого він не 23

С и н а кс а р розчув як слід і промовив: «Святий Лукіане, моли Бога за нас!». Святий знову явився і докорив йому: «Я не Лукіан, а Лукіліан!» – і щез, лишивши старого спокійно закінчувати молитву8. Іншого афонця, отця Авраамія з Нового Скиту († 1989), один із братів спитав: «Отче, як ти не втомлюєшся неухильно читати Синаксар на кожен день?». Старець, усміхнувшись, відповів: «Сину мій, треба любити й шанувати всіх святих, особливо мучеників, бо “шаною, належною святим, є наслідування святих”9. Оскільки ж ми є слабкими та грішними і не можемо наслідувати їх, читаймо принаймні їхні житія, аби не гаяти час у марнослів’ї. Окрім того, читаючи їхні житія, ми наче привертаємо їх до себе, аби вони були нашими заступниками і помічниками, як тут, на землі, так і тоді, коли ми вирушимо до Бога. До того ж, читаючи житія святих, ми ясно бачимо пристрасті власного серця, тож маємо можливість боротися з ними саме тими способами, до яких вдавались і святі»10. Ці історії показують, наскільки просто ми можемо звертатися до святих, наскільки близькі вони самі до нас, як вони діють у нашому повсякденному житті, чують наші молитви, підводять нас у наших падіннях, численними знаками своєї присутності вказуючи нам, що наше життя 8

Розповів цю історію отець Паїсій († 1994), не сказавши, про кого тут ідеться, але вона є автобіографічною. (Див.: иером. Исаак, Житие Старца Паисия Святогорца. – Москва, 2006. – С. 274–276.)

9 Свт. Іоан Золотоуст, Похвальне слово всім святим мученикам (PG 50. 663).

10 Цей діалог був наведений у некролозі отця Авраамія, надрукованому в періодичному виданні монастиря Григоріу: Ὅσιος Γρηγόριος 14 (1989), σ. 86.

24

ПЕР ЕД М ОВА насправді не від світу цього, що ми живемо як чужинці й подорожні між небом і землею. У своєму житті ми можемо щоденно спілкуватися зі святими у три способи: співаючи гімни та правлячи їм служби, шануючи їхні ікони та читаючи їхні житія в Синаксарі. Тим, хто не живе в монастирі, буває важко щодня бути у церкві, щоб там прославити святих, але кожен християнин може вдома, наодинці чи разом із сім’єю, проспівати тропар сьогоднішньому святому, вклонитись його іконі, присвятити кілька хвилин читанню і перечитуванню його житія в Синаксарі. Однак щоденне читання цих коротких текстів принесе нам справжню користь тільки тоді, коли ми вдаватимемося до нього так, як наближаємося до ікони. Хоч би якими недосконалими вони були, розділи Синаксаря, як оповідь, є тим самим, чим є ікона в образотворчості: вони дають нам змогу відчути присутність святого і є такими ж благодатними, як і святі ікони. Все залежить від простоти нашого серця. Отже, хоч би де ми були, на якому б рівні духовного зростання перебували, хоч би яким було наше бажання присвятити своє життя Богові, в Синаксарі ми знайдемо підтримку і немовби передчуття вічного життя, де всі святі радіють разом із ангелами навколо Престолу Божого, співаючи: Свят, свят, свят Гос­подь Бог Вседержитель, Який був, є і гряде. (Одк. 4:8)

25

С и н а кс а р

СИНАКСАР У ЦЕРКОВНІЙ ТРАДИЦІЇ У перші століття існування Церкви, коли християни об’єднувалися в невеличкі місцеві спільноти, що незрідка мали переховуватися через переслідування, богослужіння не були ані такими численними, ані такими пишними, як зараз. Літургічне життя було зосереджене навколо щотижневого святкування Дня Господнього (неділі), коли всі ставали причасниками Святих Таїн. Також було заведено святкувати Євхаристію на місцях поховання мучеників, відомих у цій місцевості, у день їхнього небесного народження. Під час такого зібрання (синаксис) місцевий єпископ або єпископ якоїсь із сусідніх общин, відомий своєю красномовністю, виголошував похвальне слово – панегірик – святому. Якщо була така можливість, читали також акти судового процесу та страти мученика, а потім оповідали про посмертні чудеса святого, дбайливо зібрані докупи. Таким чином кожна місцева Церква склала свій власний літургічний календар, так званий Мартиролог. З часом шанування деяких святих вийшло за межі їхньої рідної Церкви – здебільшого завдяки чудесам, що відбувалися через їхні мощі. Останні приваблювали прочан, що, у свою чергу, заохочувало інші церкви теж вшановувати цього святого, аби заручитися його заступництвом, особливо якщо вдавалося здобути частки його мощей. Так з’явилися загальні мартирологи, спільні для великих церковних областей, які не скасовували місцевих мартирологів, а формувалися паралельно з ними і зрештою поглинули їх. У боротьбі з єресями з’явилися численні сповідники віри, до свят на честь мучеників додалися свята на честь святих єпископів чи священиків, що не шкодували свого життя задля відстоювання чистоти церковного вчення.

26

ПЕР ЕД М ОВА Общини більшали і вже не могли збиратися у приватних оселях, тож на місцях поховань мучеників почали будувати просторі храми, виник звичай збиратися не лише для вшанування певного мученика, а й на регулярні зібрання, щотижня або щодня. В IV столітті, після припинення гонінь та з легалізацією християнства у Римській імперії, ця літургійна традиція посилилася. Усюди почали з’являтися пишно прикрашені храми, розвивалася літургічна поезія, було встановлено й нові свята: Господські, Богородичні, загальновідомих святих та мучеників, так що невдовзі кожен день був днем пам’яті одного чи кількох святих (мучеників, сповідників, подвижників), що мали місцеве чи загальне поклоніння. Читання мученицьких Актів було винесене за рамки Літургії, його місце посіли гімни. При цьому наголос робився радше на тому аспекті літургічного зібрання, що був пов’язаний із Таїнством, богослужіння розглядали як небо на землі, передчуття Царства Небесного у цьому світі, величну мить примирення усього створеного світу в Тілі Христовому, яке приносилося у вигляді дорогоцінних євхаристичних Дарів. Вселенський та космічний вимір Церкви відтоді почав домінувати над локальним, над братською трапезою перших століть. Ось чому протягом усього візантійського періоду календар святих невпинно тяжів до уніфікації на основі календаря Великої Церкви (Святої Софії) Константинопольської, не втрачаючи однак остаточно відкритості для нових вшанувань та місцевих особливостей. Наприклад, до XV століття кожна церква і кожний монастир у Константинополі мали власний календар, в якому, однак, дні пам’яті найвідоміших святих збігалися із загальним календарем. У VIII та IX століттях прибічники іконоборчої єресі, засуджуючи поклоніння зображенням, узялися й до 27

С и н а кс а р боротьби з поклонінням святим і, ширше, з будь-яким посередництвом між Богом та нами. Натомість православні ще більше наполягали на шануванні святих. Коли єресь було подолано, стіни храмів буквально вкрилися іконами, про захисників Православія із захватом розповідали у довгих житіях, календар і богослужбові тексти було доповнено. Святі гімнографи зі Студійського монастиря (Феодор, Іосиф та ін.) надали богослужінню тієї форми, яку воно має і понині, тоді як агіографи переповідали давні житія, допасовуючи їх до сучасної ментальності. Це була епоха оновлення, коли з’явилося мінускульне письмо, призначене для читання вдома, розповсюджувалися словники та збірники відомостей із різних галузей знань. Саме в цей час виникають перші великі збірники агіографічних текстів, розташованих за календарним принципом, – мінології. Їх укладанням та переписуванням займалися такі видатні діячі Церкви, як, наприклад, свт. Мефодій Константинопольський. Цим же часом датується перша редакція Константинопольського Синаксаря. Створив її диякон Еварист близько 957–959 рр. на замовлення імператора Константина VII Багрянородного. Цей збірник містив короткі оповіді про святих, шанованих у різних церквах Константинополя, взяті з мінологіїв – наприклад, святого Симеона Метафраста [9 лист.], – що мали читатися на літургічних зібраннях (синаксисах). Цю працю було завершено десь у ХІ–ХІІ ст., і вона швидко розповсюдилася всією імперією, не втративши зв’язку з місцем своєї появи, завдяки чому шанування найвизначніших святих столиці поширилося всією Візантією11.

11

Про історію Константинопольського Синаксаря та його редакції див.: R. Aigrain, L’Hagiographie, сс. 69–83 та A. Luzzi, Studi sul Sinassario di Constantinopoli, Rome 1995, с. 5–13.

28

ПЕР ЕД М ОВА На замовлення того ж Константина Багрянородного було створено і перший авторський Мінологій, тобто такий, у якому всі тексти були написані або відредаговані одним автором. Це був Мінологій преп. Симеона Метафраста12 [22 лист.], що містив по одному тексту на кожен день церковного року і охоплював у восьми томах житія з вересня до січня. Ще два томи з текстами з лютого по серпень були укладені після того, як агіограф потрапив у немилість. Потому в ХІ ст. у Константинополі з’являються й інші авторські Синаксарі: Імператорський мінологій, Мінологій Іоана Ксифіліна, Мінологій Василія ІІ13. Нові агіографічні тексти пишуться й надалі, але мінології старого взірця – з текстів різних авторів – укладаються дедалі менше: їх витісняє Мінологій св. Симеона Метафраста. З появою стандартних богослужбових книжок короткі синаксарні глави почали включати до Міней, після шостої пісні ранішнього канону, як скромне нагадування про читання мученицьких актів на ранньохристиянських зібраннях. Разом із тим докладні розповіді про життя святих, їхні подвиги та чудеса, як і раніше, поширювалися у житіях з мінологіїв, а ще більше – у народних переказах, як воно є і понині в країнах православної традиції. Завдяки усним і письмовим переказам діянь та чудес святих і сама православна традиція, і культура жваво засвоювалися народом. З житій святих віряни дізнавалися про православні догмати, навчалися, як у різних обставинах має поводити себе учень Христа, як захищати та проповідувати свою віру, як керуватися духом Христовим у будь-яких ситуаціях: у наших думках, у родині, у роботі; яких звичаїв слід триматися, як читати, молитися, 12 13

Його прозвання походить від слова «метафраза» – «переказ». Зарахований до жанру мінологіїв помилково.

29

С и н а кс а р співати, споглядати природу, як користуватися досягненнями техніки задля слави Божої, а не на прислужництво князеві світу цього. Житія святих у церковній традиції – це не просто духовне керівництво, про яке ми казали вище: вони є справжньою «православною енциклопедією»14. Вони передають нам усі потрібні християнину знання: з богослов’я, філософії, етики, психології, світської та церковної історії, географії, апологетики, екзегетики Святого Письма тощо, і все це не в сухій академічній манері, а просто і наочно представляючи ці пізнання через життя та досвід конкретних людей, які сприйняли та засвоїли їх усією душею. Насправді житія святих нерозривно пов’язані з церковним Переданням – власне, вони і є цим Переданням. Однак житіє святого не є ані біографічною словниковою статтею, ані розділом з підручника історії Церкви: це словесна ікона святого, яка, безперечно, має адекватно відтворювати його реальну історію, дозволяючи однак здогадуватися і про приховане, про те, як діяла в людині благодать Божа. За зразком того, як пошанування ікони відбувається саме під час богослужіння, з належним настроєм та благоговінням, так і житіє святого має читатися в Церкві, і читатися очима віри, а не світської науки. Це вимагає не наївної легковірності, а духовної чутливості до таїнства присутності Христа в нас. Тут слід зазначити чудову врівноваженість православної традиції: відкидаючи у сердечній молитві будь-яку образність, бо та є для нашої ураженої гріхом природи джерелом внутрішнього розділення, вона все ж використовує всю дієвість зорового сприйняття та силу уяви, перетворюючи її – як в іконографії, так і в агіографії – на 14

Justin Popovitch, ibid. P. 100.

30

ПЕР ЕД М ОВА справжній шлях до єднання з Богом у святих Його. Те, що дехто називає «агіографічною легендою», є насправді правдивою історією людини в її стосунках із Богом – такою, якою її донесло церковне Передання властивими йому засобами і мовою.

ОСНОВНІ ЗАСАДИ ЦЬОГО ВИДАННЯ Синаксар дещо нагадує широкий і бурхливий потік, води якого несуть із собою мул, пісок, каміння, гілля, – усе, підхоплене його течією, і корисне, і непотрібне для людини. За свідченням св. Никодима Святогорця та інших отців, дотичних до традиції Синаксаря, чи, точніше, Синаксарів, немає, певно, церковної книги, більш плутаної, погано виданої та сповненої помилок, ніж ця. Але чи є це достатньою причиною, щоб не брати цієї води, коли ми відчуваємо спрагу? Чи належить чекати кращого видання, яке дало б відповідь на всі історичні питання щодо святих, згаданих у Синаксарі двічі або тричі, святих, оповідь про життя яких рясніє помилками, щоб тоді вже взятися до перекладу? Адже необхідно якнайшвидше дати нашим вірянам змогу користуватися скарбами Синаксаря та, як-от у даному виданні, виправляти його, доповнювати і навіть збагачувати його зміст у міру наших можливостей, у смиренному послуху духові Церкви. Саме це й робив святий Никодим Святогорець у XVIII столітті, коли він отримав доручення перекласти Синаксар сучасною грецькою мовою. Порівнюючи доступні йому афонські рукописи, залучаючи в міру можливості історичні джерела, не цураючись і критичного погляду, врівноваженого голосом совісті та повагою до 31

С и н а кс а р церковної традиції, він додав до списку святих із друкованого Константинопольського Синаксаря майже 650 святих, відомих на ім’я, і 59 148 безіменних. Софроній Євстратіадіс († 1947), в результаті ще більш широкого вивчення рукописів та передань місцевих церков, додав іще понад двісті святих. Наукові дослідження істориків та агіографів, особливо вчених-болландистів, що понад три століття тому почали грандіозне критичне видання всіх житій святих, постійно виявляють невідомі версії деяких житій і навіть відкривають житія святих, що тривалий час лишалися забутими. Якщо додати до цього святих, шанованих у різних місцевих церквах, а також західних святих, не згаданих у православних збірниках, матимемо кілька тисяч імен, які слід було б додати до Константинопольського Синаксаря, щоб мати цілісну картину православної святості. Новітні грецькі видавці агіографічних збірок (Дукакіс, Матфій Лангіс та інші), спираючись на працю святого Никодима, зовсім не беруть до уваги ані цих агіографічних досліджень, ані доповнень до Синаксаря. Замінивши, де мали змогу, скорочені оповіді більш докладними житіями (здебільшого новогрецькими перекладами святого Симеона Метафраста, зробленими за часів турецького панування), вони доповнили збірник житіями новомучеників та місцевошанованих грецьких святих, взятими з богослужбових текстів, що видавались окремими брошурами. В результаті з’явився Великий Синаксар15, що є, по суті, не чим іншим, як просто розширеною версією Константинопольського Синаксаря.

15

Μ. Λάγγης, Μέγας Συναξαριστὴς τῆς Ὀρθοδόξου Ἐκκλησίας, у 14 томах. – Афіни, 1980–1984.

32

ПЕР ЕД М ОВА Узявшись до французького видання Синаксаря, ми одразу зіткнулися з певною проблемою: з одного боку, Синаксар святого Никодима, що впродовж уже тривалого часу слугує духовною поживою для багатьох поколінь віруючих, є надто коротким і неповним; з іншого боку, Великий Синаксар – це досить важке читання для сучасної аудиторії, хоча, водночас, він так само неповний. Тож ми вирішили узятися до складання нового Синаксаря, який, зберігаючи структуру Константинопольського Синаксаря та беручи до уваги критичне видання І. Делеє16, явив би, в дусі святого Никодима, найширшу панораму православної святості. Отже, додаючи до святих візантійської доби житія новомучеників, святих усіх Помісних Церков (Руської, Сербської, Болгарської, Румунської, Грузинської тощо) та тих, кого було канонізовано зовсім нещодавно, ми також включили до цього славного собору – вперше у православній агіографічній літературі – цілу низку західних святих, які жили до розколу між Сходом і Заходом. Але з цим виникла дещо делікатна проблема: ми не мали офіційного православного списку західних святих. Сама по собі дата (1054 рік) не є достатньо надійною точкою відліку, оскільки певні розбіжності – як у богослов’ї, так і в уявленні про святість та духовне життя – з’явились уже задовго до розколу. За відсутності об’єктивних критеріїв та офіційної позиції Церкви щодо того, чи є той чи інший святий «православним», ми вирішили обмежити наш пошук періодом, що передував правлінню Карла Великого (ІХ ст.), оскільки саме тоді Захід починає претендувати на універсалізм як у політичній, так і в церковній царині. Звісно, це ніяк не означає упередженого ставлення до західних святих, які жили 16

H. Delehaye ed. Synaxarium Ecclesiae Constantinopolitanae, (Propylaeum ad Acta SS. Novembris). – Bruxelles, 1902.

33

С и н а кс а р між кінцем VIII та серединою XI ст., але остаточне укладання західного православного календаря, напевно, стане можливим лише після тривалого визрівання православної присутності на Заході та уважного знайомства з кожним із цих святих. Ми не мали такого наміру і таких можливостей, тож включили до цього Синаксаря тільки древніх та ранньосередньовічних західних святих, чия святість та вчення були загальновизнаними Церквою до розколу. До того ж, обмежені рамками календаря, ми мали вибрати з них тільки тих святих, шанування яких було дуже поширене на Заході, додавши, на свій вибір, великих монахів, місіонерів та засновників єпископських кафедр. Не маючи за мету створення наукового видання, ми прагнули скоріше запропонувати кожному читачеві, чи то дорослому чи дитині, простій людині чи інтелектуалу, щоденну духовну поживу, що дає змогу підготуватися до молитви через знайомство зі святим дня. Тому в цій версії Синаксаря більш вільне поводження з текстом, ніж у працях святого Никодима. Якщо не на рівні змісту, то на рівні викладу ми піддали редагуванню майже всі статті, аби запропонувати читачеві скорочене житіє кожного з цих святих, написане за найкращими з доступних джерел17, намагаючись висвітлити найхарактерніші риси, що могли б принести найбільшу духовну користь читачеві. Щодо постатей, які відіграли важливу роль в історії Церкви, ми послуговувались як стародавніми документами, так і сучасними дослідженнями, щоб якнайкраще підкреслити їхній внесок у 17

Ми доповнили або замінили надто короткі статті Константинопольського Синаксаря, звернувшись до оригінальних текстів, мученицьких Актів, докладних житій (див. BHG), церковних істориків (Євсевія, Сократа, Созомена, Феофана та ін.), cвятоотцівських проповідей та похвальних слів, соборних Актів тощо.

34

ПЕР ЕД М ОВА становлення Тіла Христового, принагідно надавши короткий опис історичної ситуації, в якій ці святі засвідчили незаперечну істину Євангелія. Розповідаючи про отців Церкви та церковних письменників, ми намагалися стисло переповісти зміст їхнього богослов’я та духовного вчення. Також ми досить повно викладаємо житія святих монахів, бо ці життєписи є справжнім духовним катехізисом. Що ж стосується численних мучеників та подвижників, про яких передання не надає достовірних історичних відомостей, ми або намагалися зосередитись на певних характерних рисах, розкиданих в обсяжних панегіриках та євлогіях на їхню честь, або принаймні вдавалися до біблійних та святоотцівських алюзій, аби достовірно передати колорит кожної особистості, як це робили агіографи давнини, уникаючи, однак, загальних місць та риторичних фігур, які майже нічого не говорять сучасному читачеві. Утім всі ці зміни та адаптації залишаються в межах святоотцівського вчення та церковної історії. Оскільки це видання має за основу Константинопольський Синаксар та його продовження, нас можуть звинуватити у бажанні еллінізувати відносно пізно християнізовані країни, розташовані на периферії візантійської ойкумени, або країни на взірець Франції, які мали багату традицію християнської святості ще до церковного розколу. З цього приводу слід зауважити, що універсальні агіографічні збірники завжди були зібранням місцевих синаксарів та мартирологів, святі яких, прийняті Вселенською Церквою, втрачали свій місцевий характер, набуваючи екуменічного виміру. Ці житія ставали прикладом для віруючих усіх народів та всіх часів, а особливо – для новонароджених Церков, які ще не мали власних місцевих святих.

35

С и н а кс а р Саме на грецькому Синаксарі століттями засновувалося шанування святих у всіх православних місіях (як, наприклад, на Русі), хоч із часом він поповнювався місцевими святими. У тих випадках, коли історія не зберегла відомостей про походження святого, агіографи нерідко пишуть, що він мав за батьківщину Небесний Ієрусалим, Бога – за отця, Богородицю – за матір, а ангелів та святих – за братів та сестер. І це не просто риторична фігура: святість дійсно не обмежується часом та місцем. Хоч би де і коли жили люди, для них Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий (Євр. 13:8), і хоч якими були зовнішні обставини, основні проблеми нашої гріховної та смертної природи лишаються тими самими, отже, однаковими є і способи зцілення та очищення нашої душі. У Христі святі досягли вічності та єдності, тому і сьогодні можна з користю для душі читати історію того чи іншого святого, жив він у IV, XII чи XVIII столітті, в єгипетській пустелі, руських лісах чи на грецьких островах. Тож, хоч би де ми були, ми можемо брати за приклад усіх цих святих, таких різних і водночас таких схожих, незалежно від того, місцеві це святі чи вселенські. Статті про слов’янських та грузинських святих складено на основі слов’янських джерел, завдяки братерській допомозі Жана Бесса та Бернара Ле Каро. У це друге видання ми не лише внесли численні виправлення та доповнення, а й змогли додати певну кількість східних святих, зокрема, з Антіохійської Церкви, житія яких досі лишалися неопублікованими, що стало можливим завдяки дослідженням Кирила Кайрали. Ми також висловлюємо вдячність усім щирим шанувальникам святих, що долучилися до роботи над цими недосконалими текстами, внесли свої зауваження та виправлення. Публікація мініатюр 36

ПЕР ЕД М ОВА з Мінологія Василія ІІ (код. Vat. gr. 1613) стала можливою завдяки люб’язному дозволу директора Відділу рукописів Ватиканської бібліотеки. Друге видання, з якого зроблено український переклад, зазнало значних виправлень і було доповнене іменами численних святих, канонізованих в останні кілька років, – деяких із них було включено вже у шостий том першого видання. За винятком певного числа давніх і сучасних святих, прославлених Константинопольським Патріархатом та Елладською Церквою, ці імена належать здебільшого святим, канонізованим Руською або іншими Церквами Центральної та Східної Європи після падіння там комуністичних режимів. Однак через надзвичайно велику кількість новомучеників та сповідників Руської Церкви, прославлених у ювілейному 2000-му році, пам’ять яких має відзначатися соборно в неділю після 25 січня, було неможливо присвятити окрему статтю кожному з них, тож вони були тільки згадані на ім’я кожен у день свого окремого поминання. У це видання ми також включили деяких місцевошанованих святих, житія яких становлять духовний інтерес. Пропонуючи читачеві це видання Синаксаря, ми доручаємо себе молитвам преподобного отця нашого Никодима Святогорця та інших святих агіографів, насмілюючись мовити разом із преподобним Нилом Сорським: «Молю, аби ті, хто прочитають це і отримають користь від читання, помолилися за мене, заради любові Божої, аби Господь помилував мене, бо цей великий труд я взяв на себе, як мені здається, заради заповіді про любов до Бога і ближнього. Отже, слухаючи житія дивних цих отців, наслідуймо їхні діяння, аби з ними життя вічне успадкувати. Бо в тому і є справжня любов до ближнього, щоб збудити 37

С и н а кс а р совість його до любові Божої, до виконання заповідей Його, щоб, наскільки це можливо, жити за істинними словами Його і за життям і вченням святих отців і таким чином спастися. Я ж, хоч і є грішним і недбайливим, і нічого доброго не вдіяв, але настійно бажаю ближнім спасіння»18.

Монастир Симонопетра Свята Гора Афон

18

Преп. Нил Сорский. Предисловие к Соборнику // Соборник Нила Сорского. Ч. ІІ. – М., 2002. – С.17.

38

ЗМІСТ Подяки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 Передмова Вселенського Патріарха Варфоломея . . . . . . . . . . . . . . . 7 Передмова до українського видання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 1 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41 Пам’ять святого мученика Воніфатія та святої мучениці Аглаїди римлянки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41 Пам’ять преподобного Іллі Муромця Печерського, що спочиває у Ближніх печерах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45 Пам’ять святих мучеників Іллі, Прова (або Прома) та Ариса . 48 Пам’ять святих мучеників Тимофія та Полієвкта, які загинули у вогні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49 Пам’ять преподобного Григентія, єпископа Сафарського . . . . 49 Пам’ять святителя Воніфатія Милостивого, єпископа Ферентійського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54 Пам’ять святих мучеників Євтихія, Фессалоніки та їхніх соратників, двохсот чоловіків та сімдесяти жінок, які загинули від меча . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54 Пам’ять святого мученика Трифона, повішеного на вербі . . . . 54 Пам’ять святого мученика Віктора Матвєєва (1936), святих священномучеників Миколая (Клементьєва), архієпископа Великого Устюга, Іллі Бенеманського, Іоана Миронського, Володимира Преображенського, пресвітерів (1937) та святої мучениці Віри Трукс (1942) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55

671

С и н а кс а р 2 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56 Передсвято Різдва по плоті нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56 Пам’ять святого священномученика Ігнатія Богоносця . . . . . . 56 Пам’ять святителя Філогона, архієпископа Антіохійського . . . 63 Пам’ять святого праведного Іоана Кронштадського . . . . . . . . . . 64 Пам’ять праведної Феоктисти Константинопольської, матері святого Феодора Студита, яка спочила в мирі за правління імператриці Ірини (797–802) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70 Пам’ять преподобного Ігнатія, архімандрита Печерського, у Дальніх печерах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71 Пам’ять святителя Даниїла ІІ, архієпископа Сербського . . . . . 71 Пам’ять святителя Антонія, єпископа Воронезького . . . . . . . . . 73 Пам’ять святого мученика Іоана кравця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74 3 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76 Пам’ять святої діви і мучениці Юліанії та з нею п’ятисот чоловіків і ста тридцяти жінок, що постраждали в Нікомідії . . 76 Пам’ять святого мученика Фемістоклея . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .78 Пам’ять святителя Київського і Московського Петра, всієї Русі чудотворця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81 Пам’ять святителя Філарета, у схимі Феодосія (1779–857), митрополита Київського і Галицького . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83 Пам’ять преподобного Макарія Посника, Георгія Писаря та Сави Хахульських . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95 Пам’ять святої благовірної Юліанії, княгині Вяземської . . . . . . 96 Пам’ять святого блаженного Прокопія Вятського, Христа заради юродивого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96 Пам’ять священомученика Михаїла Кисельова, протоієрея (1918) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97 4 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98 Пам’ять святої мучениці Анастасії Узорішительниці та святих мучеників Хрисогона, Феодотії з трьома її дітьми та святого Зоїла . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98

672

ЗМІСТ Пам’ять священномучеників Димитрія Кіранова і Феодора Поройкова, пресвітерів (1938) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104 5 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять десяти святих мучеників Критських: Феодула, Сатурнина, Євпора, Геласія, Євнікіана, Зотика, Помпія, Агафопода, Василіда та Євареста . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Нифонта, єпископа Константіанського в Єгипті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святителя Феоктиста, архієпископа Новгородського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Павла, архієпископа Неокесарійського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого рівноапостольного Наума Охридського, сповідника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого мученика Схінона, який загинув від меча . . . Пам’ять святого мученика Хрисогона, префекта Фесалонікійського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святих священомучеників Іоана (Смирнова), Макарія (Миронова), ієромонахів, та Василія Спаського, священика (1938) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого мученика Давида Двінського, Вірменського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять освячення Великої Церкви (Святої Софії) . . . . . . . . .

105

6 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Навечір’я Різдва Господа нашого Ісуса Христа . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святої преподобномучениці Євгенії діви, Прота і Якинфа, її служників, священномученика Филипа, батька Євгенії, а також святих мучениць Клавдії та Василли . . . . . . . . Пам’ять преподобного Миколая воїна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Антіоха, укладача книги Пандекти . . Пам’ять святих мучеників Соссія та Феоклія . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Вітимія, що подвизався у Скиті, в Єгипті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

121 121

673

105 107 113 114 115 119 119 119 119 120

121 127 128 129 129

С и н а кс а р Пам’ять святого мученика Ахаїка, який загинув від меча . . . . 129 Пам’ять преподобного Афродізія Палестинського, учня святого Сави Освяченого, спочилого в мирі . . . . . . . . . . . 130 Пам’ять преподобномученика Інокентія (Бєди), архімандрита (1928) та священномученика Сергія Мечева, пресвітера (1942) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 130 7 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Різдво по плоті Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа . . . Пам’ять пастирів, які бачили Господа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять поклоніння волхвів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

131 131 140 142

8 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146 Собор Владичиці нашої Пресвятої Богородиці . . . . . . . . . . . . . 146 Пам’ять втечі в Єгипет Пресвятої Богородиці . . . . . . . . . . . . . . 149 Пам’ять святого священномученика Євфимія Сардійського, сповідника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153 Пам’ять преподобного отця нашого Константина, наверненого юдея . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156 Пам’ять преподобного отця нашого Євареста, константинопольського монаха, який спочив у мирі . . . . . . . . 160 Пам’ять преподобного Никодима Тисманського . . . . . . . . . . . . 164 Пам’ять святого новомученика Константія Руського . . . . . . . 168 Пам’ять священномученика Ісаакія ІІ (Бобрикова), архімандрита Оптинського (1938) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169 НЕДІЛЯ ПО РІЗДВІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170 Пам’ять святого царя і пророка Давида, святого Іосифа Обручника та святого Іакова, брата Господнього . . . . . . . . . . . 170 9 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 180 Пам’ять святого первомученика і архідиякона Стефана . . . . . 180 Пам’ять святого Феодора Начертанного, сповідника . . . . . . . . 184 Пам’ять святителя Феодора, архієпископа

674

ЗМІСТ Константинопольського, що спочив у мирі . . . . . . . . . . . . . . . . . 187 Пам’ять преподобного Луки Триглійського у Віфінії, що спочив у мирі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188 Пам’ять святого священомученика Тихона Ніканорова, архієпископа Воронезького (1919) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188 10 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять двадцяти тисяч мучеників, спалених у своєму храмі в Нікомідії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святих нікомідійських мучеників: Домни, Індиса, Горгонія, Петра, Зинона, Дорофея, Мардонія, Мигдонія, Гликерія та інших, що постраждали поза церквою . . . . . . . . . . Пам’ять святого мученика Секунда, вбитого мечем . . . . . . . . . Пам’ять преподобного отця Вавили Тарсійського у Кілікії, який спочив у мирі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Симона Мироточивого, засновника монастиря Симонос Петра на Святій Горі Афон . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного отця нашого Нифонта Хіоського . . . . Пам’ять преподобного Ігнатія Ломського, Ярославського . . . Пам’ять преподобного Корнілія Крипецького . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого апостола від 70-ти Никанора . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять священномученика Никодима (Кононова), єпископа Бєлгородського, та Аркадія Решетнікова, диякона (1918), священномученика Александра Дагаєва, пресвітера (1920), священномучеників Феоктиста Хоперскова, Леоніда Вікторова, Миколая Родимова, пресвітерів (1937), священномучеників Арефи Насонова та Александра Цицеронова, пресвітерів (1938) . . . . . . . . . . . . .

189 189 192 196 196 196 200 202 203 203

203

11 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204 Пам’ять чотирнадцяти тисяч святих немовлят, убитих Іродом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204 Пам’ять преподобного отця нашого Маркела, ігумена обителі Невсипущих . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 206

675

С и н а кс а р Пам’ять преподобних Марка Гробокопателя (Печерника), Феофіла та Іоана, які спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 Пам’ять преподобного отця нашого Фадея Сповідника, Студійського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214 Пам’ять преподобного отця нашого Веніаміна Нітрійського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 215 Пам’ять усіх християн, які померли від голоду, жаги, холоду, меча та всілякої іншої наглої смерті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 216 Пам’ять преподобного Афінодора Єгипетського (учня преп. Пахомія Великого), який спочив у мирі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 216 Пам’ять преподобного Георгія Піснеспівця, єпископа Нікомідійського, який спочив у мирі (2-га пол. ІХ ст.) . . . . . . . 216 Пам’ять преподобного Василіска Сибірського . . . . . . . . . . . . . . 216 Пам’ять святого отця нашого Трофима, першого єпископа Арльського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220 Пам’ять преподобного Феофіла Омучського . . . . . . . . . . . . . . . . 221 Пам’ять священномученика Феодосія Бєлєнького, пресвітера (1938), мучениць Наталії Васильєвої, Наталії Силуянової, Євдокії Гусєвої, Анни Боровської, Матрони Наволокіної, Варвари Деревягіної, Анни Попової, Євдокії Назиної, Євфросинії Денисової, Агрипини Кисельової та Наталії Сундукової (1942) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221 12 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святої діви і мучениці Анісії із Салонік . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобної Феодори Кесарійської . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святителя Макарія, митрополита Московського . . . . Пам’ять святого Зотика, годівника голодних та служителя прокажених . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святих мучеників Філетера та його соратників – коміта Нікейського та шести воїнів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Лева архімандрита, який спочив у мирі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

676

222 222 225 226 230 233 235

ЗМІСТ Пам’ять святого новомученика Гедеона, монаха обителі Каракаллу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235 Пам’ять святої мучениці Марії Данилової (1946) . . . . . . . . . . . 239 13 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Віддання Різдва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобної Меланії Римлянки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святителя Петра (Могили), митрополита Київського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святителя Анісія Солунського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Геласія Палестинського, що спочив у мирі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святителя Феофілакта Охридського . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Кіріака Тазлеуського . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Кіріака Бісерічанського . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобної Сабіани Самцхетської . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять десяти святих дів Нікомідійських, мучениць, яким було проколото очі та боки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Гая, спочилого мирі . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святої мучениці Олімпіодори, що загинула у вогні . . Пам’ять святого мученика Гауденція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого сповідника Георгія Кіпрського . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого мученика Боа, що постраждав у Ієраполісі Фрігійському при Авреліані . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого мученика Петра Троїцького (1938) . . . . . . . .

240 240 240

14 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Обрізання по плоті Господа, Бога і Спаса нашого Ісуса Христа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святителя Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святої Емілії, матері святителя Василія, святителя Григорія Ниського, преподобної Макрини та святителя Петра Севастійського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

272

677

249 263 264 265 268 269 270 270 270 271 271 271 271 271

272 276 289

С и н а кс а р Пам’ять святителя Григорія, єпископа Назіанзинського й батька святителя Григорія Богослова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 289 Пам’ять святителя Афанасія Полтавського, Мгарського . . . . . 291 Пам’ять святого мученика Телемаха . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 296 Пам’ять святого мученика Феодота, що загинув від меча . . . . 297 Пам’ять преподобного Феодосія, ігумена Триглійського монастиря у Віфінії . . . . . . . . . . . . . . . . . . 297 Пам’ять святого мученика Петра Пелопоннеського, повішеного 1776 р. у Темісії (Мала Азія) за відмову поцілувати Коран . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 297 Пам’ять святого Фульгентія, єпископа Руспійського . . . . . . . . 297 Пам’ять священномучеників Платона (Кульбуша), єпископа Ревельського, і з ним Михаїла Блейве і Миколая Бежаницького, пресвітерів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 300 Пам’ять преподобномученика Єремії (Леонова), інока (1918), священномучеників Олександра (Трапіцина), архієпископа Самарського, а також Іоана Смирнова, Олександра Іванова, Іоана Сульдіна, Олександра Органова, Трофима М’ячина, В’ячеслава Інфантова, Василія Вітієвського та Якова Алферова, пресвітерів, які з ним постраждали (1938) . . . . . . . . . . . . . . . . . . 303 15 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого Сильвестра, папи Римського . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять кончини та другого віднайдення мощей преподобного Серафима, Саровського чудотворця . . . . . . . . . Пам’ять преподобного отця нашого Сильвестра Печерського, у Ближніх печерах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого мученика Феогена Парійського . . . . . . . . . . . . Пам’ять святої праведної Юліанії Лазаревської, Муромської . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого Феопемпта, який спочив у мирі . . . . . . . . . . . . Пам’ять святої Феодоти, що спочила в мирі, матері святих безсеребреників Косьми і Даміана Асійських . . . . . . . . . . . . . . .

678

304 304 308 320 321 324 327 327

ЗМІСТ Пам’ять преподобного Марка глухого, що спочив у мирі . . . . Пам’ять святого мученика Сергія, який загинув від меча . . . . Пам’ять мученика Феопіста, забитого камінням . . . . . . . . . . . . Пам’ять святителя Косми І, патріарха Константинопольського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого мученика Василія Петрова (1942) . . . . . . . . . Пам’ять святого мученика Георгія Грузина . . . . . . . . . . . . . . . . .

327 327 328

16 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого пророка Малахії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святої Геновефи Паризької . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого мученика Гордія Кесарійського . . . . . . . . . . . . Пам’ять блаженної Фомаїди Лесбоської . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять матері та двох її дітей, які прийняли смерть у вогні . Пам’ять преподобного Петра Атроанського, чудотворця . . . . Пам’ять преподобного Меліта (Мелітона), ігумена Лаври святого Сави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Фіндлугана Іслейського, ігумена Тамлагта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого Євфимія, чоловіка Божого . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Акакія Латрського, чудотворця, засновника Мирсинонської Лаври Божої Матері . . . . . . . . . . .

330 330 331 335 337 338 339

328 328 329

343 343 344 345

17 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 346 Собор сімдесяти апостолів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 346 Пам’ять святителя Євстафія І, архієпископа Сербського . . . . 352 Пам’ять преподобного Ахили, диякона Печерського, який спочиває у Дальніх печерах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 354 Пам’ять святих мучеників Зосими Монаха і Афанасія Коментарисія (наглядача в’язниці) . . . . . . . . . . . . . . . . 355 Пам’ять преподобного Євфимія, ігумена Ватопедського, кого було потоплено в морі за сповідання православної віри, та дванадцятьох його монахів, повішених на вербі після багатьох катувань під час вторгнення латинофілів на Гору Афон . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 356

679

С и н а кс а р Пам’ять преподобних Євагрія та Іллі диякона, учнів тринадцяти отців сирійських . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 356 Пам’ять преподобного Тимофія Кахухтського . . . . . . . . . . . . . . 357 Пам’ять святих мучеників Хрисанфа та Євфимії, шанованих у Константинополі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 360 Пам’ять шести святих мучеників, які перенесли тортури, а потім спочили в мирі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 360 Пам’ять преподобного отця нашого Феоктиста, ігумена Кукумського монастиря на Сицилії, який спочив у мирі . . . . . 361 Пам’ять преподобного Іоана Схоларія, учня преподобного Сави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 361 Пам’ять преподобного Євфимія Нового, мощі якого спочивали в церкві святого Мокія в Константинополі . . . . . . . 361 Пам’ять святого преподобномученика Онуфрія . . . . . . . . . . . . 362 Пам’ять святителя Симеона, митрополита Смоленського . . . 365 Пам’ять святих священномучеників Олександра Скальського, Стефана Пономарьова і Филипа Григор’єва, пресвітерів (1933), Миколая Маслова, пресвітера (1939) та Павла Філіцина, пресвітера (1941) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 366 18 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Святвечір Богоявлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобної Синклітикії Александрійської . . . . . . . . Пам’ять преподобного отця нашого Григорія Акритського . Пам’ять преподобної Аполлінарії діви, що подвизалася в Єгипті під іменем Євнуха Дорофея . . . . . . . Пам’ять святих мучеників Феопемпта і Феони . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Фостирія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного отця нашого Мини Синаїта . . . . . . . . . Пам’ять преподобномученика Романа Карпенісійського . . . . Пам’ять святого мученика Феоїда, якого кати затоптали ногами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого мученика Саїса, якого кинули в море . . . . . . . Пам’ять преподобної Домніни, яка спочила в мирі . . . . . . . . . .

680

367 367 367 373 374 377 378 379 380 381 381 381

ЗМІСТ Пам’ять преподобної Тетяни, яка спочила в мирі . . . . . . . . . . . . 382 Пам’ять святого мученика Іосипа Беспалова та з ним тридцяти семи мучеників (1921), мучениці Євгенії Доможирової (1933), священномученика Сергія Лаврова, пресвітера (1934), мученика Матвія Гусєва (1938) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 382 19 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 383 Святе Богоявлення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 383 Пам’ять святого мученика Асада Аль-Хайека . . . . . . . . . . . . . . . 392 Пам’ять святого мученика Романа Лакедемонського (Спартанського), який загинув від меча у Візантії 1695 року . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 393 Преставлення святителя Феофана, затворника Вишенського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 394 Пам’ять святого священномученика Андрія та його дочок мучениць Лідії, Домніки та Марії (1919) та святого мученика Іоана Любимова (1942) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 394 20 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 395 Собор святого славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 395 Перенесення чесних мощей (правиці) Іоана Предтечі з Антіохії до Константинополя за царювання Константина VII Багрянородного та Романа ІІ Лакапіна (956–957) . . . . . . . . . . 397 Пам’ять святого мученика Афанасія Атталійського . . . . . . . . . 398 Память святого священномученика Василія Архангельського, пресвітера (1939), святого мученика Іоана Малишева (1940) та святого мученика ченця Пафнутія Костіна (1938) . . . . . . . 399 21 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобної Домніки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Георгія Хозевіта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Григорія Печерського, чудотворця, що спочиває у Дальніх печерах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

681

400 400 404 408

С и н а кс а р Пам’ять іншого преподобного Григорія, затворника Печерського, у Ближніх печерах . . . . . . . . . . . . . . . . 408 Пам’ять святого мученика Або Тбіліського . . . . . . . . . . . . . . . . . 411 Пам’ять священномученика Картерія Кесарійського . . . . . . . . 414 Пам’ять святих мучеників Феофіла диякона та мирянина Елладія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 415 Пам’ять святителя Аттика, архієпископа Константинопольського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 416 Пам’ять святого Северина, просвітителя Норика . . . . . . . . . . . 417 Пам’ять святителя Кіра, патріарха Константинопольського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 420 Пам’ять преподобного Феодора, засновника монастиря Хора, що у Константинополі . . . . . . . . 421 Пам’ять преподобного Макарія Макриса, ігумена монастиря Христа Пантократора у Константинополі . . . . . . . . . . . . . . . . . . 422 Пам’ять священномученика Ісидора пресвітера та з ним сімдесяти двох мучеників, які постраждали в Юр’єві Ліфляндському . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 424 Пам’ять святителя Григорія, єпископа Охридського (1012) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 425 Пам’ять священномучеників Віктора Узова (1937), Димитрія Плішевського (1938), Володимира Пастернацького (1938), пресвітерів, святого мученика Михаїла Новосьолова (1938), і священномученика, сповідника Михаїла Розова (1941) . . . . . 425 22 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Іони Київського, чудотворця . . . . . . . . Память святого мученика Полієвкта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святителя Петра ІІ, єпископа Севастійського . . . . . . . Пам’ять святителя Филипа, митрополита Московського . . . . Пам’ять преподобного Євстратія чудотворця, ігумена Агаврського монастиря у Віфінії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святої мучениці Парфени . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого пророка Самея . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

682

426 426 444 448 449 451 455 457

ЗМІСТ Пам’ять святої мучениці Антонії Нікомідійської, потопленої у морі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 457 Пам’ять святого мученика Лаврентія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 457 Пам’ять святого священномученика Павла Нікольського, пресвітера (1943) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 457 23 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святителя Григорія, єпископа Ниського . . . . . . . . . . . . Пам’ять святої Феосевії, дружини святителя Григорія Ниського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святителя Феофана Затворника Вишенського, єпископа Тамбовського і Володимирського . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Дометіана, єпископа Мелітинського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Маркіана пресвітера . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Амонія, подвижника Нітрійського . . Пам’ять преподобних Максима і Дометія Скитських . . . . . . . . Пам’ять преподобного Антипи Мовчальника, Валаамського, Афонського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Павла Комельського (Обнорського) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Макарія, учня святого Павла Комельського й засновника Писемського монастиря . . . . . . . Пам’ять священномученика Анатолія, митрополита Одеського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святих священномучеників Петра Успенського, протопресвітера (1930), Зиновія Суторміна, пресвітера (1920), і святої мучениці Арсенії Добронравової, ігумені (1939) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

458 458 464 464 471 472 476 477 479 484 486 486

488

24 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 489 Пам’ять преподобного Феодосія Великого, спільного життя начальника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 489 Пам’ять преподобного Михаїла Клопського, Новгородського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 496

683

С и н а кс а р Пам’ять преподобного Феодосія Антіохійського . . . . . . . . . . . . 498 Пам’ять преподобного Федосія, ігумена монастиря Філофей та єпископа Трапезундського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 500 Пам’ять святого Феодора та святого Агапія, архімандрита . . 501 Пам’ять святого мученика Маїра, замордованого тюремниками . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 501 Пам’ять священномучеників Миколая Мацієвського, Феодора Антипіна, Володимира Фокіна, пресвітерів (1919), та святого Володимира Хіраско, сповідника, протопресвітера (1932) . . 501 25 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святої мучениці Тетяни Римлянки . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Сави, першого архієпископа Сербського і засновника Хіландарського монастиря . . . . . . . . Пам’ять преподобного Мартиніана Білозерського . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Галактіона, учня преподобного Мартиніана . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого мученика Мертія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного отця нашого Іллі Чудотворця . . . . . . . Пам’ять святого мученика Філофея Антіохійського . . . . . . . . . Пам’ять святого священномученика Василія Соловського та святого мученика Стефана Григонова із Саатсе, що в Естонії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять восьми святих мучеників Нікейських, що загинули від меча . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святої мучениці Євфазії, що загинула від меча . . . . . .

502 502

26 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять мучеників Єрмила і Стратоніка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Іакова, єпископа Нізібінського . . . . . . Пам’ять святого мученика Афанасія, що прийняв смерть від батогів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять мучеників Пахомія і Папіріна, втоплених у річці . . . . Пам’ять преподобного Максима Кавсокалива . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Іринарха Ростовського . . . . . . . . . . . . . .

519 519 521

684

503 511 513 514 514 515 517 518 518

523 523 523 528

ЗМІСТ Пам’ять преподобного Єлеазара Анзерського . . . . . . . . . . . . . . 530 Пам’ять святого Іларія, єпископа Пуатьє (Піктавійського) . . 532 27 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Віддання Богоявлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святої рівноапостольної Ніни, просвітительки Грузії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобних отців, убитих на горі Синай . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Феодула, сина по плоті преподобного Ніла Синайського . . . . . . . . . . . . . Пам’ять сорока трьох святих отців, убитих у Раїфі . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Стефана, засновника Хенолакського монастиря . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобносповідника Іоана (Кевролетіна) . . . . . . . . Пам’ять преподобного Кентіґерна (Мунго), покровителя Глазго . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святої мучениці Агнеси, вбитої у темниці . . . . . . . . . . Пам’ять святого Мелетія єпископа Рязанського, просвітителя якутів Сибіру (1900) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

536 536

28 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Павла Фівейського . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Іоана Кущника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святих Саломії Уджармської і Перожаври Сивнійської . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Мавра, учня святого Венедикта . . . . . Пам’ять святого мученика Пансофія Александрійського . . . . Пам’ять святителя Герасима ІІ (Палладаса), патріарха Александрійського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Гавриїла з Лєсновського монастиря . Пам’ять преподобного Прохора Пшинського . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святителя Нектарія, архієпископа Тобольського . . . . Пам’ять шести невідомих ченців, які мирно спочили у глибокій пустелі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

556 556 566

685

536 544 546 547 550 550 553 555 555

564 565 567 568 570 572 574 575

С и н а кс а р 29 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Поклоніння чесним веригам святого славного апостола Петра . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святих мучеників і братів по плоті Спевсипа, Єлевсипа, Мелевсипа та їхньої бабусі Неоніли . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святої мучениці Юніли . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного отця нашого Гонората Арльського, засновника Леринського монастиря . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого мученика Данакта читця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобномученика Дамаскіна Нового . . . . . . . . . . . Пам’ять святого праведного Максима, ієрея Тотемського . . . Пам’ять священномученика Іоанна Петтая . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого мученика Миколая Митіленського (1771 або 1777) . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

576

30 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного і богоносного отця нашого Антонія Великого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного отця нашого Ахили Скитського, який спочив у мирі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять благовірного царя Феодосія Великого . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного отця нашого Антонія Нового, який подвизався у Верійському скиту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять святого мученика Георгія з Яніни, який здобув мученицький вінець 1838 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Макарія (Калогераса) Патмоського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Антонія Краснохолмського . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Антонія Чорноєзерського . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Антонія Римлянина, Новгородського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Антонія, засновника Димського монастиря біля Новгорода . . . . . . . . . . Пам’ять преподобного Антонія Вологодського, наступника преп. Іосифа Волоцького . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

587

686

576 579 580 581 583 583 584 585 586

587 601 602 605 607 609 613 614 614 614 614

ЗМІСТ Пам’ять священномучеників Віктора Європейцева, пресвітера (1931) та Павла Уманського, пресвітера (1938) . . . . . . . . . . . . . 614 31 СІЧНЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 615 Пам’ять святителів Афанасія і Кирила, архієпископів Александрійських . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 615 Пам’ять святої мучениці Ксенії, яка прийняла смерть у вогні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 629 Пам’ять святого Єфрема, єпископа Мілассонського . . . . . . . . . 629 Пам’ять святителя Максима, деспота Сербського і митрополита Угорсько-Волоського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 629 Пам’ять святителя Іоакима І, патріарха Тирновського . . . . . . . 631 Пам’ять преподобного Афанасія, засновника Сяндемського монастиря . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 632 Пам’ять праведного Афанасія Наволоцького, Христа ради юродивого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 633 Пам’ять преподобного Єфрема Грузинського, філософа . . . . . 633 Пам’ять преподобного Олексія Теклатського . . . . . . . . . . . . . . . 635 Пам’ять преподобних схимонаха Кирила та схимонахині Марії, батьків преподобного Сергія Радонезького . . . . . . . . . . 637 Пам’ять священномученика Михаїла Каргополова, пресвітера (1919), священномученика Євгена Ісадського, пресвітера (1930), священномучеників Володимира Зубковича, Миколая Красовського, Сергія Лебедєва, Олександра Русинова, пресвітерів (1938) . . . . . . . . . . . . . . . . . . 637 Список скорочень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 639 Загальна бібліографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 643

687