Прот. Андрій Дудченко "Сповідь і Причастя" by Duh Litera

Протоієрей Андрій Дудченко

Сповідь і Причастя: практичні поради Як підготуватися до сповіді і Причастя? Що робити, коли гріхи повторюються? Як часто сповідуватися та причащатися?

УДК 271-54 Д 815

Андрій Дудченко, протоієрей Сповідь і Причастя: практичні поради. – К.: QUO VADIS, ДУХ I ЛIТЕРА, 2016. – 112 с. Видання друге, оновлене. ISBN 978-966-378-414-4

Сповідь і Причастя – найсерйозніша і найважливіша річ. Це те, заради чого варто приходити до храму. Сам Господь Ісус Христос Свою проповідь почав зі слів: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне». Він також говорив, що вічне життя матимуть лише ті, хто споживатиме Його плоть і питиме Його кров. Про те, як саме підготувати себе до цих великих Таїнств, щоб прийняти їх на зцілення душі й тіла, і будемо говорити у цій невеликій книзі

Літературне редагування та коректура: Ганна Куземська, Наталія Жищенко Комп’ютерне макетування: Вячеслав Горшков Дизайн обкладинки: Ірина Пастернак На обкладинці: Богослужбове Євангеліє (Львів, 1722) з колекції Музея Митрополита Володимира (Сабодана). Київ, Спасо-Преображенський собор. Фото Сергія Гаджилова. © Дудченко А.В., 2016 ISBN 978-966-378-414-4

ЗМІСТ До читача . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Як підготуватися до сповіді? . . . . . . . . . . 11 Сповідь: про важливе і несуттєве . . . . . . 24 Святість чи безгрішність? . . . . . . . . . . . . 29 Християни – «народ святий» . . . . . . . . . . 32 Віра святих грішників . . . . . . . . . . . . . . . 36 До якого роду передаються гріхи?. . . . . . 42 Причастя: що це та як до нього підготуватися? . . . . . . . . . 47 Митрополит Каліст (Уер): «Особисто я схвалюю регулярне причащення». . . . . . . . . . . . . . 61 До суперечок про регулярне причащення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73 Вечірнє причащення: думки з приводу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84 ДОДАТОК 1 Насолоджуйтесь усі! Про Причастя на Пасху . . . . . . . . . . . . . . 91 ДОДАТОК 2 Про вечірнє служіння літургії Передосвячених Дарів та про євхаристійний піст . . . . . . . . . . 101

З молитвою про єдину Помісну Церкву

До читача Друже! Ви замислюєтесь над тим, щоб піти на сповідь, але поки що не наважуєтесь це зробити? Вас бентежить, що ви не знаєте, як правильно підготуватися до сповіді та Причастя? Ви губитеся серед кількості порад, що їх дають «воцерковлені» знайомі? Чи, може, ви вже сповідалися та причащалися, але не знаєте, чи варто робити це знову, якщо повторюються ті самі гріхи? За допомогою простих порад із цієї книжки ви зможете зробити перші кроки до того, щоб регулярно та свідомо брати участь у головному таїнстві Церкви – Божественній Євхаристії, або Причасті Тіла і Крові Христових. Сповідь і Причастя – найголовніша і найважливіша річ. Це те, заради чого варто приходити до храму. Сам Господь Ісус Христос Свою проповідь почав зі слів: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне». Він також говорив, що вічне життя матимуть лише ті, хто споживатиме Його плоть і питиме Його кров. Про те, як саме підготувати себе до цих великих Таїнств, щоб прийняти їх на зцілення душі й тіла, і будемо говорити в цій невеликій книжці.

Сповідь і Причастя: практичні поради

Найкращим та найнеобхіднішим засобом підготовки до Причастя, крім сповіді, завжди лишається повсякденне християнське життя. Коли ми згадуємо про Бога та про Його заповіді лише під час підготовки до сповіді, при відвідинах церкви чи під час молитви, ми – погані християни. У книзі Буття про старозавітних праотців – Єноха, Ноя та Авраама – говориться, що вони «ходили перед Богом» (Бут. 6:9). І автор біблійних Псалмів співає: «Ходитиму перед лицем Господнім на землі живих» (Пс. 114:9). Постійна пам’ять про Бога, про Його всюдисуще буття, та внутрішня зверненість до Господа, що поєднані з радістю про Його любов до нас та про Воскресіння нашого Спасителя – це те, що дає нам сили триматися у вірі та жити відповідно до неї.

***

Одна з заповідей Господа нашого Ісуса Христа – це збиратися разом для переломлення хліба. Євангеліст Лука описує вражаючу історію, що сталася в Емаусі. Двоє учнів не впізнали Ісуса дорогою, коли Він пояснював їм Святе Письмо, хоча в цей час у них вже «палали серця». Кульмінація розповіді: учні впізнають Ісуса після того, як вони умовили Його залишитися з ними на вечерю та відпочинок: «І коли Він возлежав з ними, то, взявши хліб, благословив, переломив і подав їм» (Лк. 24:30). Це ті самі слова, що описують дії Ісуса на Тайній вечері!

До читача

І далі Лука пояснює: «Вони впізнали Його у переломленні хліба» (Лк. 24:35). «Переломлення хліба» – це апостольський термін для Євхаристії, причащення. Те ж саме відбувається і у нас за Божественною літургією. Але перед тим, як показати це в літургії, повернемось до євангельської історії. Поки учні йдуть з Ісусом, Той, «почавши від Мойсея, з усіх пророків пояснював їм сказане про Нього в усьому Писанні» (Лк. 24:27). Вивчення Святого Письма – найважливіше заняття для учнів Ісуса Христа! До того ж у Євангелії показано важливість для християн саме Старого Завіту: Закону, Пророків та Писань. Адже Новий Завіт, зрозуміло, тоді ще не був написаний. Тому вивчення не тільки Нового, а й Старого Завіту дуже важливе для християн. Тепер ми чітко бачимо структуру літургії: Вивчення переломлення – Святого Письма хліба Тобто: Літургія Слова – Євхаристія

Божественна літургія у нас починається трьома антифонами – це від константинопольського звичаю перед літургією на свята збиратися в одному місці, і потім під спів псалмів переходити через усе місто в той

Сповідь і Причастя: практичні поради

храм, де буде відправлено літургію. Тобто, це подорож. Як і учні йшли до Емауса! Далі – літургія Слова: читання Апостола та Євангелія, і проповідь, що пояснює прочитане. Маємо свідчення, що в давнину за літургією читали ще й уривок зі Старого Завіту. Тепер, сама Євхаристія теж відповідає діям Ісуса, Який: Взяв хліб – приготування хліба і вина перед літургією та перенесення приготованих дарів на престол під час Великого входу, коли співають Херувимську пісню. Благословив [воздавши хвалу (Лк. 23:19)] – подячна молитва анафори. Не треба думати, ніби благословив – це перехрестив чи щось на кшталт цього! У юдейській та християнській культурі благословити когось чи щось – це означає насамперед благословити Бога. Таке благословення промовлялося перед їжею над хлібом: «Благословен Бог, Цар всесвіту, що вирощує хліб із землі». Це подяка Богові за дари, які Вин подає нам. У Євхаристії це подяка за Ісуса, Який був посланий заради нашого спасіння, був розіп’ятий та помер, воскрес із мертвих і знову прийде у славі. Переломив – приготування Святих Дарів для причащення. І сьогодні священик переломлює Тіло Христове перед тим, як причаститися самому та винести Чашу для причащення вірян. І подав їм – причащення усіх вірян. Заради цього і відбувалося усе попереднє.

До читача

Чи треба пояснювати, що в усіх цих діях, починаючи з приготування хліба і вина, передбачається наявність учасників, а не глядачів? Євхаристія відправляється для вірних, а не напоказ. Усіх запрошують до Трапези Господньої. Наш послух Ісусу Христу – це коли ми розділяємо з Ним трапезу. Саме тоді ми можемо і впізнати Його, як впізнали Клеопа та його супутник у Емаусі. Якщо ж ми навчимося впізнавати Ісуса у вивченні Святого Письма та переломленні хліба, нам стануть не так вже й потрібні інші очікування. Ми вже будемо з Ним. Царство наблизилось. Воно вже посеред нас.

***

Свої роздуми автор присвячує світлій пам’яті протопресвітера Олександра Шмемана, видатного пастиря й богослова, який навчив вже не одне покоління християн любити літургію та бачити в ній осереддя усього церковного життя. Дякую також настоятелеві Ставропігійного Спасо-Преображенського собору Української Православної Церкви у Ліко-граді в Києві митрополиту Переяслав-Хмельницькому і Вишневському Олександру за проповіді про значення Причастя та ревність до відродження євхаристійного життя, що стали джерелом натхнення для укладання цієї збірки. Більшість статей, з яких складено цю книгу, початково було опубліковано на

Сповідь і Причастя: практичні поради

різних інтернет-сайтах, і ці публікації ставали приводом до жвавих дискусій. Автор буде вдячний за будь-які зауваження та пропозиції, які можна надсилати електронною поштою: a.dudchenko@gmail.com, або писати у мережі Фейсбук: facebook.com/a.dudchenko

Як підготуватися до сповіді?

повіддю називають таїнство примирення з Богом, коли людина, що кається у присутності свідка-священика, відкриває Богові свої гріхи й обіцяє не повторювати їх, а священик молиться за прощення її гріхів. Той, хто кається, завдяки сповіді отримує прощення гріхів (не тільки названих, але й забутих або не усвідомлюваних), якщо навмисно чогось не приховує. Від сповіді слід відрізняти довірчу бесіду зі священиком, де можна обговорити деякі подробиці свого життя й одержати відповіді на запитання. Звичайно, якісь питання можна з’ясувати й під час сповіді, але якщо питань багато або їх обговорення потребує чимало часу, то краще попросити священика призначити окремий час для бесіди. Що необхідно зробити перед тим, як прийти на сповідь? 1. Усвідомити свої гріхи. Ви задумалися про сповідь – отже, ви визнаєте, що у своєму житті щось робили не так, як слід. Саме з усвідомлення власних гріхів і починається покаяння. Що є гріхом, а що ні? Гріх – це все, що суперечить Божій волі,

Сповідь і Причастя: практичні поради

або, інакше кажучи, задумові Бога щодо світу й людини. Задум Божий про світ відкривається у Святому Письмі – Біблії. Частковим, найбільше «стислим» вираженням задуму Божого щодо практичного життя людини є заповіді – знамениті Десять заповідей, дані Мойсеєві на Синаї. Суть цих заповідей Ісус Христос звів до наступного: «Люби Господа Бога всім серцем своїм» і «люби ближнього свого як самого себе». Перед підготовкою до першої сповіді корисно перечитати Нагорну проповідь Спасителя (глави 5–7 Євангелія від Матфея) і притчу про Страшний суд (Мф. 25:31–46), де Ісус Христос говорить, що життя наше буде оцінене на підставі того, як ми ставилися до своїх близьких. 2. Попросити прощення у тих, перед ким згрішив, та простити кривдників. «Прощайте – і будете прощені», – говорить Господь. – «Яким судом судите, таким судитимуть і вас». І ще сильніше: «Якщо ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш там дар твій перед жертовником, і піди спочатку примирись із братом твоїм, і тоді приходь і принось дар твій». Якщо ми просимо прощення у Бога, то самі маємо перед тим попросити прощення у тих, перед ким згрішили, та простити своїх кривдників. Зрозуміло, бувають ситуації, коли попросити прощення безпосередньо у людини неможливо фізично, або це призведе до загострення і без того складних стосунків. Тоді важливо, принаймні, простити зі

Як підготуватися до сповіді?

свого боку та не мати в серці нічого проти ближнього. Коли ж ми сповідуємо гріхи проти ближнього, то перш ніж просити прощення у Бога, треба попросити прощення безпосередньо в тих, перед ким ми завинили. Це дуже важливо, проте, на жаль, про це часто забувають. Але приклади з Євангелія свідчать: просити прощення потрібно перш за все в того, перед ким винен. Якщо згрішив проти ближнього – спочатку попроси прощення у нього та додай усіх зусиль, щоб він тебе вибачив, і вже тоді проси прощення у Бога. Показова історія навернення Закхея (глава 19 Євангелія від Луки). Цей єрихонський «начальник митарів і чоловік багатий», що нажив велике майно способом «узаконеного грабунку» своїх співбратів, коли приймав у своєму домі Христа, почув заслужені дорікання: мовляв, невже в Єрихоні не знайшлося когось, хто був би більш гідний прийняти Христа? І саме в цю мить Закхей вирішує: «Половину свого майна я роздам убогим, а кого скривдив чим – поверну вчетверо». Звернімо увагу: вчинивши гріх перед ближніми, мешканцями свого міста, він не поспішає просити прощення у Христа, але перш за все старається загладити власні гріхи перед тими, кому завинив, щоб люди його пробачили. І коли так вирішив, чує від Спасителя: «Ось тепер прийшло спасіння домові цьому...» І протилежний приклад: Юда. Розкаявшись у тому, що «згрішив, зрадивши кров неповинну», він іде до священиків і вертає

Сповідь і Причастя: практичні поради

отримані за зраду срібники. «Що нам до того? Сам дивись», – чує у відповідь. Та й справді: не перед ними згрішив Юда, а перед Ісусом, якого зрадив. Однак, саме перед Ісусом Юда не кається, не просить у Нього вибачення, і нарешті доходить до сумного кінця (коїть самогубство). 3. Не використовувати «списки гріхів». Останнім часом серед вірян (як кажуть, «воцерковлених», тобто більш обізнаних у церковній традиції, а на практиці – і в навколоцерковному марновірстві) поширені різного роду «списки гріхів». Підготовці до сповіді вони скоріше шкодять, тому що дуже успішно допомагають перетворити сповідь у формальне перерахування «того-що-є-гріхом». Насправді сповідь у жодному разі не повинна бути формальною. Крім того, серед «переліків гріхів» трапляються й зовсім курйозні зразки, так що подібні брошури краще взагалі не брати до уваги. Єдиним винятком може бути найкоротша «пам’ятка» про основні гріхи, які часто не усвідомлюють за такі. Приклад такої пам’ятки: а. Гріхи проти Господа Бога: – невіра в Бога, визнання будь-якої значимості за іншими «духовними силами», релігійними доктринами, крім християнської віри; участь в інших релігійних практиках або обрядах, навіть «за компанію», жартома та ін.;

Як підготуватися до сповіді?

– марновірство – досить розповсюджене явище серед вірян: віра в забобони, у різні прикмети, зокрема пов’язані з церковними таїнствами й святами; – віра номінальна, тобто така, що ніяк не виявляється у житті; тобто – практичний атеїзм (можна визнавати розумом існування Бога, але жити, мов людина невіруюча); – творення «кумирів» (ідолів), тобто винесення на перше місце серед життєвих цінностей будь-чого, крім Бога. Кумиром може стати що завгодно, чому реально «служить» людина: гроші, влада, кар’єра, здоров’я, знання, захоплення, – усе це може бути й гарним, коли посідає відповідне місце в особистій «ієрархії цінностей», але, стаючи на перше місце, перетворюється на ідола; – звертання до різного роду ворожок, чаклунів, екстрасенсів та ін. – спроба «підкорити» духовні сили магічним шляхом, без покаяння й особистого зусилля до зміни життя відповідно до заповідей Божих. б. Гріхи проти ближнього й самого себе: – зневага людьми, що виникає від гордині й егоїзму, неувага до потреб ближнього (ближній – не обов’язково родич або знайомий, це кожна людина, яка опинилася поруч із нами у певний момент); – осуд і обговорення недоліків ближніх («Від слів своїх будеш виправданий й від слів своїх будеш осуджений», – говорить Господь), підозрілість щодо інших у

Сповідь і Причастя: практичні поради

можливих провинах. Той, хто осуджує ближнього, сам закриває для себе можливість одержати прощення від Бога, тому що Ісус Христос прямо сказав: «Не судіть, і не будете осуджені, бо яким судом судите, таким будете суджені; і якою мірою міряєте, такою й вам будуть міряти» (Мф. 7:1-2); – різноманітні блудні гріхи різного роду, особливо перелюб (порушення подружньої вірності), несумісний з перебуванням у Церкві. При сповіданні подібних гріхів не слід заглиблюватися в подробиці; по можливості, досить визнати і назвати коротко, не вдаючись у детальний опис сексуальних сцен. Варто пам’ятати, що зареєстрований, але невінчаний шлюб не можна розцінювати як блуд, і він не є перешкодою для перебування в Церкві; – аборт – позбавлення життя людської істоти, по суті, вбивство. Слід каятися навіть у тому випадку, якщо аборт зроблено за медичними показниками. Варто пам’ятати, що причиною внутрішньоутробної загибелі плоду можуть стати захворювання, що передаються статевим шляхом, і в такий спосіб блудні гріхи можуть спричинити ще важчий гріх убивства. Великим гріхом є навіть просто порада жінці зробити аборт (з боку чоловіка, наприклад). Покаяння в цьому гріху означає, що людина більше ніколи свідомо не повторить його; – нехтування батьківськими обов’язками, недбалість у вихованні дітей, небажання приділяти їм час для спільних занять, прогулянок, ігор, довірчих бесід, прагнення

Як підготуватися до сповіді?

«відкупитися» від дітей подарунками; покарання дітей зопалу, не розмірковуючи; – легкодухість, небажання брати на себе відповідальність за своє життя і вчинки, прагнення перекласти відповідальність на інших людей, зокрема й на священика; – привласнення чужого майна, відмова від оплати праці інших людей (наприклад, безквитковий проїзд), утримання заробітної плати підлеглих або найманих робітників, несплата боргів, суворість до стягнення боргів з інших; – різноманітна неправда, особливо – наклеп на ближнього, поширення пліток (як правило, ми не можемо бути впевненими у правдивості чуток), недотримання слова; – пияцтво та всілякі залежності, що позбавляють людину волі: пристрасть до наркотиків, тютюну, азартних ігор, інтернету тощо. Залежність – це не тільки гріх, але й важке захворювання, що руйнує особистість. Втім, з кваліфікованою лікарською допомогою і твердою надією на Бога її під силу здолати; – жадібність, скупість, зокрема на милостиню (слід жертвувати з розважливістю, спостерігаючи, щоб милостинею не провокувати гріхи й асоціальний спосіб життя); – заздрість – скорбота від успіхів ближнього, небажання радіти надбанням і досягненням інших, що може привести навіть до злодіянь проти ближнього; – зневага до здоров’я власного і навколишніх людей, відмова від необхідної

Сповідь і Причастя: практичні поради

медичної допомоги, застосування засобів, які руйнують здоров’я; – лінощі та розслабленість волі, відсутність чітких цілей у житті, прагнення «плисти за течією», неорганізованість, звичка спізнюватися; – бажання «красивого життя», надмірної вишуканості, розкоші, любов до дорогих дрібничок – витрата коштів на «дорогий бруд» замість допомоги нужденним; – байдужість до інших людей, відсутність бажання допомогти (зрозуміло, поміч не слід нав’язувати, особливо, якщо від неї відмовляються), зокрема байдужість до гріхів інших людей, відсутність спроб зупинити їх і відвернути від згубного шляху; – небажання змінювати своє життя й боротися з гріхами, апатія до духовного життя. Це приблизний перелік не всіх, але найпоширеніших гріхів. Ще раз підкреслимо, що подібними «списками» не варто захоплюватися. Найкраще при подальшій підготовці до сповіді використовувати десять заповідей Божих і прислухатися до власної совісті. 4. Говорити тільки про гріхи, до того ж власні. Говорити на сповіді треба про свої гріхи, не намагаючись применшити їхнє значення або показати вибачливими. Здавалося б, це очевидно, але як часто священики, приймаючи сповідь, чують замість сповідання гріхів життєві історії про всю рідню, сусідів і знайомих. Коли на сповіді

Як підготуватися до сповіді?

людина розповідає про заподіяні їй образи, вона оцінює й засуджує ближніх, по суті виправдовуючи себе. Часто в подібних розповідях власні гріхи передають у такім світлі, що, здавалося б, їх зовсім неможливо було уникнути. Але гріх – це завжди плід особистого вибору. Украй рідко ми потрапляємо в такі колізії, коли змушені вибирати між двома родами гріха. 5. Не вигадувати особливої, штучної «церковної» мови. Говорячи про свої гріхи, не варто перейматися тим, як би «правильно» або «по-церковному» їх назвати. Треба називати речі своїми іменами, звичайною мовою. Ви сповідаєтеся Богові, Який знає про ваші гріхи навіть більше, ніж ви самі, отже, називаючи гріх таким, як він є, Бога ви ним точно не здивуєте. Не здивуєте ви й священика. Часом людині буває соромно назвати священикові той або інший гріх, або є побоювання, що священик, почувши гріх, засудить вас. Насправді священику за роки служіння доводиться вислухувати дуже багато сповідей, і здивувати його непросто. А крім того, усі гріхи не є оригінальні: вони практично не змінилися упродовж тисячоріч. Будучи свідком щирого покаяння в тяжких гріхах, священик ніколи не засудить, а зрадіє наверненню людини від гріха на шлях праведності. 6. Говорити про важливе, а не про дрібниці. Не треба починати сповідь з переліку таких гріхів як порушення посту, невідвідування храму, робота у свята,

Сповідь і Причастя: практичні поради

перегляд телевізора, вбрання/невбрання у певний одяг тощо. По-перше, це точно не найважчі ваші гріхи. По-друге, це може й зовсім не бути гріхом: якщо людина протягом довгих років не приходила до Бога, чи варто починати каяття з визнання у недотриманні посту, коли самий напрямок життя був скерований не в той бік?.. По-третє, кому потрібно нескінченне копирсання в повсякденних дрібницях? – Адже Господь очікує від нас любові й цілковитої віддачі серця, а не дріб’язкового переліку другорядних провин. Головну увагу слід приділити ставленню до Бога та ближніх. Причому ближні, згідно з Євангелієм, – це не тільки люди, нам приємні, але й усі ти, кого ми зустріли на життєвому шляху. Хоча, насамперед – члени нашої родини. Християнське життя для сімейних людей у родині починається і перевіряється, власне, родиною. Саме тут – найкраще поле для виховання в собі християнських чеснот: любові, терпіння, прощення, прийняття. 7. Розпочати змінювати життя ще до сповіді. Покаяння грецькою мовою звучить як «метанойя», буквально – «зміна розуму». Недостатньо визнати, що за життя встиг завинити у тому чи іншому. Бог – не прокурор, і сповідь – не явка з повинною. Покаяння має бути зміною життя: той, хто кається, має намір не повертатися до

Як підготуватися до сповіді?

гріхів і всіма силами намагається утримати себе від них. Таке покаяння починається за якийсь час до сповіді, і прихід у храм до священика вже «закарбовує» зміну, що сталася в житті. Це дуже важлива річ. Якщо людина має намір продовжувати грішити й після сповіді, то, може, зі сповіддю варто почекати? Потрібно зауважити, що коли ми говоримо про зміну життя й відмову від гріха, зазвичай, маємо на увазі, насамперед, так звані «смертні» гріхи, за словом апостола Іоанна. Тобто, несумісні з перебуванням у Церкві. Такими гріхами християнська Церква здавна вважала три: 1) зречення віри, 2) убивство й 3) перелюб. До таких гріхів можна зарахувати і крайній ступінь інших людських пристрастей: злобу на ближнього, злодійство, жорстокість тощо, – тобто те, що може бути припинено раз і назавжди зусиллям волі, що поєднується з допомогою Божою. Стосовно дрібних гріхів, так званих «повсякденних», то вони багато в чому будуть повторюватися й після сповіді. І до цього треба бути готовим, сприймаючи смиренно і з вдячністю – як свого роду щеплення проти духовного звеличування: досконалих серед людей немає, безгрішний лише Бог. Кілька практичних порад. Перш ніж ви прийдете сповідатися, непогано було б заздалегідь дізнатися, коли саме в церкві сповідують. У багатьох церквах правлять не тільки по неділях і святах, але й по суботах, а у більш великих церквах

Сповідь і Причастя: практичні поради

і монастирях – щоденно. Найбільший наплив людей до сповіді буває під час Великого посту. І це зрозуміло, бо великопісний період – це, насамперед, час каяття. Але для тих, хто приходить на сповідь уперше або після тривалої перерви, краще вибрати час, коли священик буде не так завантажений. Може статися, що в церкві сповідують у п’ятницю ввечері або ранком у суботу – в ці дні людей буде напевно менше, ніж під час недільної служби. Добре, якщо у вас є можливість особисто звернутися до священика й попросити, щоб призначив вам зручний час для сповіді. Є певні молитви, що виражають покаянний «настрій». Їх добре прочитати напередодні – безпосередньо перед сповіддю. Покаянний канон Господу Ісусу Христу надрукований практично в кожному молитовнику, крім найкоротших. Молитися можна не тільки церковнослов’янською, а й українською мовою. Під час сповіді священик може призначити вам епітимію: утримання на певний час від причастя, читання особливих молитов, земні поклони або справи милосердя. Це не покарання, а засіб для того, щоб викорінити гріх і одержати нарешті прощення. Епітимію може бути призначено й у випадках, коли священик не бачить з боку того, хто кається, належного покаянного ставлення до тяжких гріхів, або, навпаки, коли бачить, що у людини є потреба в конкретних практичних діях для «викорінювання» гріха. Епітимія не може бути

Як підготуватися до сповіді?

безстроковою: її призначають на певний термін, і потім припиняють. Як правило, після сповіді віряни причащаються. Хоча сповідь і Причастя – два різних таїнства, підготовку до першої сповіді краще одразу з’єднати з підготовкою до Причастя. Якщо священик не давав вам із цього приводу конкретних порад, найкраще – постувати принаймні три дні, утримуючись від будь-якої їжі тваринного походження, посилити в ці дні молитву (прочитати молитви перед Святим Причастям, які є практично в кожному молитовнику), а в самий день причастя прийти на службу натщесерце (прокинувшись, нічого не їсти, не пити і не курити). Більш детально рекомендації з підготовки до Причастя викладено в одному з наступних розділів. Якщо ці невеликі поради допомогли вам у підготовці до сповіді – слава Богу. Не забувайте, що це таїнство має бути регулярним. Не відкладайте наступну сповідь на довгі роки. Сповідь не рідше разу на місяць допомагає завжди бути «в тонусі», уважно й відповідально ставитися до свого повсякденного життя, в якому, природно, і має втілюватися наша християнська віра.