Чарльз Тейлор. Етика Автентичності by Duh Litera

Чарльз Тейлор

ЕТИКА АВТЕНТИЧНОСТІ

СПІЛЬНИЙ ВИДАВНИЧИЙ ПРОЕКТ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ БІЗНЕС ШКОЛИ ТА ВИДАВНИЦТВА «ДУХ I ЛIТЕРА»

Charles Taylor

The Ethics of Authenticity

Harvard University Press Cambridge, Massachusetts and London, England

Чарльз Тейлор

ЕТИКА АВТЕНТИЧНОСТІ

Дух I лIтера Київ

Києво-Могилянська БІЗНЕС ШКОЛА ЦЕНТР ЄВРОПЕЙСЬКИХ ГУМАНІТАРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Книга Чарльза Тейлора «Етика автентичності» – одна з найпомітніших аналітичних праць кінця другого тисячоліття, в яких сучасна філософська думка прагне окреслити характер модерної епохи. Тейлор осмислює відомі «хвороби сучасності» – індивідуалізм, експансію інструментального мислення і втрату індивідуальної свободи. При цьому він намагається уникнути як апологетики згаданих рис сучасної культури, так і їх тотального осуду. Він звертається до ідеалів, з якими пов’язана специфіка модерної людини як моральної істоти. У центрі уваги Тейлора – уявлення про особисту автентичність. Згідно із цим уявленням, кожен із нас має свою власну моральну конфігурацію, свій особливий спосіб бути людиною, що тільки кожному індивідуально властиві. Автор детально досліджує витоки ідеї автентичності та її розвиток, а також розглядає крізь призму цієї ідеї відомі занепокоєння критиків модерного суспільства.

Відповідальні за випуск: Костянтин Сігов та Леонід Фінберг Переклад з англійської і загальна редакція: Андрій Васильченко Літературне редагування: Петро Кравчук Коректура: Наталія Анікєєнко Науковий редактор: Костянтин Сігов Художнє оформлення: Іван Григор’єв та Олександр Ходченко Комп’ютерна верстка: Вадим Залевський Т30 Тейлор Ч. Етика автентичності /Пер. з англ. – Вид. друге. – К.: Дух I лIтера, 2013. – 128 с. На обкладинці використано фрагмент картини Казиміра Малевича «Жіноча голова» УДК 17.033 ISBN 978-966-378-309-3

ЗМІСТ Розділ 1. ТРИ ХВОРОБИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 Розділ 2. МОВЧАЗНА СУПЕРЕЧКА . . . . . . . . . . . . 16 Розділ 3. ДЖЕРЕЛА АВТЕНТИЧНОСТІ . . . . . . . . . . 26 Розділ 4. НЕМИНУЧІ ГОРИЗОНТИ . . . . . . . . . . . . . . 31 Розділ 5. Потреба у визнанні . . . . . . . . . . . . . . 40 Розділ 6. СПОВЗАННЯ ДО СУБ’ЄКТИВІЗМУ . . . 50 Розділ 7. La Lotta continua . . . . . . . . . . . . . . . . 63 Розділ 8. ВИТОНЧЕНІШІ МОВИ . . . . . . . . . . . . . . . . . 72 Розділ 9. “Залізна клітка”? . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82 Розділ 10. Проти фраГментації . . . . . . . . . . . . . . 96 Примітки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107 А. Васильченко. Автентичність і традиція. Післямова до українського перекладу “Етики автентичності” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114 Бібліографія книг Тейлора . . . . . . . . . . . . . . . 125

Розділ 3

ДЖЕРЕЛА АВТЕНТИЧНОСТІ Етика автентичності – явище відносно нове, характерне саме для сучасної культури. Народжена наприкінці вісімнадцятого століття, вона спирається на ранні форми індивідуалізму, такі як індивідуалізм звільненої раціо нальності, започаткований Декартом, згідно з яким особа усвідомлює власну відповідальність за себе, або політичний індивідуалізм Лока, що прагнув поставити особу та її волю над соціальним обов’язком. Проте автентичність також певною мірою суперечила цим раннім формам. Це дитя періоду Романтизму, який критично ставився до звільненої раціональності та атомізму, що не визнавали уз спільноти. Розвиток етики автентичності можна описати, пов’язавши її відправний пункт із уявленням вісім надцятого століття про те, що людські істоти наділені моральним почуттям, яке дозволяє їм інтуїтивно відрізняти правильне від хибного. Ця доктрина виникла у боротьбі з іншим поглядом, який стверджував, що знання про добре і погане є питанням підрахунку наслідків, зокрема, тих, що стосуються Божественної винагороди та кари. Нова ідея полягала в тому, що розуміння добра і зла не є питанням сухого підрахунку, а вкорінене у наших почуттях. Мораль певною мірою є внутрішнім голосом20. Уявлення про автентичність розвивається зі зміщення морального акценту у цій ідеї. За оригінальною точкою зору, внутрішній голос є важливим, бо він говорить нам,

Розділ 3. Джерела автентичності

як правильно чинити. Зв’язок із нашими моральними почуттями тут має значення як засіб для досягнення мети чинити правильно. Те, що я називаю зміщенням морального акценту, відбувається, коли цей зв’язок набуває незалежного і вирішального морального значення. Він стає чимось, чого ми повинні досягти, аби бути справжніми і повноцінними людськими істотами. Щоб зрозуміти, що в цьому нового, мусимо розглянути аналогію з ранішими моральними поглядами, де зв’язок із певним джерелом – скажімо, Богом або ідеєю Добра – вважався суттєвим для повноцінного буття. Тільки тепер джерело, з яким ми маємо сполучитися, перебуває глибоко всередині нас. Це частина важливого повороту сучасної культури, нова форма спрямованості всередину, з якої ми починаємо вважати себе істотами із внутрішньою глибиною. Спочатку ідея, що джерело перебуває глибоко в нас, не виключає нашого зв’язку з Богом або Ідеєю; це джерело можна вважати нашим справжнім шляхом до них. Певною мірою цю ідею можна бачити як продовження і розвиток починання святого Августина, який вважав, що шлях до Бога проходить крізь наше власне рефлексивне самоусвідомлення. Перші варіанти цього нового погляду були теїстичними або, принаймні, пантеїстичними. Тут можна згадати ЖанЖака Руссо – найвидатнішого із філософів, який допоміг викликати це зрушення. Я вважаю Руссо непересічним не тому, що він розпочав цю зміну; скоріше, я переконаний, що його велика популярність частково викликана тим, що він артикулював речі, які вже були присутніми в культурі. Руссо часто представляє проблему моральності як проблему нашого слідування голосу природи всередині нас. Цей голос найчастіше глушать пристрасті, спричинені нашою залежністю від інших, з яких головною є «amour propre» або гордість. Наше моральне спасіння залежить від відновлення автентичного морального контакту із со-

Чарльз Тейлор. ЕТИКА АВТЕНТИЧНОСТІ

бою. Руссо навіть уводить назву для цього внутрішнього контакту із самим собою: «le sentiment de l’existence», почуття існування21. Це почуття суттєвіше за будь-які моральні погляди, воно складає джерело радості і задоволення. Руссо також переконливо висловив іншу тісно пов’язану із цим ідею. Це є уявлення про те, що я пропоную назвати свободою самовизначення. Згідно з цим уявленням, я вільний, коли я сам для себе вирішую, що саме стосується мене, замість того, щоб бути орієнтованим зовнішніми впливами. Ясна річ, що такий стандарт свободи виходить за межі негативної свободи, при якій я вільний робити, що хочу, без втручання інших, оскільки це не суперечить моїй орієнтованості суспільством і залежності від суспільства та його законів, які вимагають від мене підпорядкованості. Свобода самовизначення вимагає, щоб я розірвав пута усіх таких зовнішніх нав’язувань і самостійно приймав свої рішення. Я зазначаю це тут не тому, що це суттєво для автентич ності. Очевидно, ці два ідеали є відмінними. Але вони розвивалися поряд, інколи у працях одних і тих самих авторів, і їхні відносини були складними: інколи вони суперечили один одному, інколи тісно перепліталися. Відтак – їх часто змішували, і це було, як я покажу далі, одним із джерел спотворених форм автентичності. Пізніше я до цього повернусь. Свобода самовизначення була ідеєю, що отримала надзвичайну владу в нашому політичному житті. У Руссо вона набуває політичної форми у понятті про державу суспільного договору, засновану на всезагальній волі, яка саме через те, що вона є формою нашої спільної свободи, не може дозволити існування жодної опозиції в ім’я свободи. Ця ідея була одним з інтелектуальних джерел сучасного тоталітаризму, що починається, як можна показати, з якобінців. І хоча Кант заново проінтерпретував

Розділ 3. Джерела автентичності

таке поняття свободи із суто моральнісної точки зору як автономію, з Геґелем та Марксом воно повністю повертається до політичної сфери. Але повернімося до ідеалу автентичності: він стає гранично важливим завдяки розвитку, який відбувається після Руссо і який я пов’язую з Гердером, ще одним, скоріше, важливим раннім інтерпретатором, аніж творцем цього ідеалу. Гердер висунув ідею, що кожен із нас має свій власний спосіб бути людиною. Він висловив її таким чином: кожна особа має свою власну «міру»22. Ця ідея дуже глибоко увійшла в сучасну свідомість. Вона також є новою. До завершення вісімнадцятого століття ніхто не вважав, що відмінності між людськими істотами мали подібне моральне значення. Є певний спосіб людського буття, який є моїм. Я покликаний прожити своє життя у цей сп+осіб, не уподібнюючи його до чийогось іншого. Проте це надає нового значення поняттю чесності щодо самого себе. Якщо я нечесний, я втрачаю сенс свого життя, я не знаю, що ж для мене означає бути людиною. Цей могутній моральний ідеал дійшов до нас. Він надає визначального морального значення певному контакту із собою, зі своєю власною внутрішньою природою, яка перебуває у небезпеці втрати, частково завдяки тиску зовнішніх обставин, що вимагають підпорядкування, але також і тому, що, стаючи на інструментальну позицію щодо самого себе, я можу втратити можливість чути цей внутрішній голос. І тому ідеал автентичності надзвичайно підносить важливість цього контакту із собою, вводячи принцип самобутності: кожен із наших голосів має щось своє, а саме – має що сказати. Я не лише не повинен пристосовувати своє життя до вимог зовнішнього підпорядкування, я не можу навіть знайти поза своєю особистістю взірець, за яким жити. Я його можу знайти лише у глибині свого єства.

Чарльз Тейлор. ЕТИКА АВТЕНТИЧНОСТІ

Бути чесним із собою – означає бути чесним зі своєю самобутністю, яку лише я можу артикулювати й відкрити. Висловлюючи самобутність, я також визначаю себе самого. Я реалізую потенціал, що належить виключно мені. Саме ця ідея лежить в основі сучасного ідеалу автентичності й мети здійснення себе або самореалізації, в якій він, зазвичай, втілюється. Саме ця ідея надає моральної сили культурі автентичності, включно з її здеградованими, абсурдними та тривіалізованими формами. Вона надає сенсу уявленню про те, що можна «робити свою справу» і можна «відбутися».

125

Бібліографія книг Тейлора The Explanation of Behaviour (London: Routledge and Kegan Paul, 1964). The Pattern of Politics (Toronto: McClelland and Stewart, 1970). Erklдrung und Interpretation in den Wissenschaften vom Menschen. Vorwort von Garbis Kortian (Frankfurt: Suhrkamp, 1974). Hegel (Cambridge: Cambridge University Press, 1975). Hegel and Modern Society (Cambridge: Cambridge University Press, 1979). Social Theory As Practice (Delhi: Oxford University Press, 1983). Human Agency and Language: Philosophical Papers 1 (Cambridge: Cambridge University Press, 1985). Philosophy and the Human Sciences: Philosophical Papers 2 (Cambridge: Cambridge University Press, 1985). Negative Freiheit? Zur Kritik des neuzeitlichen Individualismus. Nachwort von Axel Honneth (Frankfurt: Suhrkamp, 1988). Sources of the Self: The Making of the Modern Identity (Cambridge: Harvard University Press, 1989). The Malaise of Modernity (Concord, Ontario: Anansi, 1991). Republished as The Ethics of Authenticity (Cambridge: Harvard University Press, 1992). Multiculturalism and ‘The Politics of Recognition’, Amy Gutmann, ed. (Princeton: Princeton University Press, 1992). Rapprocher les solitudes: crits sur le fйdйralisme et le nationalisme au Canada, Guy Laforest, ed. (Sainte-Foy, Les Presses de l’Universitй Laval, 1992). [with Vitit Muntarbhorn] Roads to Democracy: Human Rights and Democratic Development in Thailand (Bangkok and Montreal: International Centre for Human Rights and Development, 1994). Philosophical Arguments (Cambridge, Mass: Harvard University Press, 1995). Identitet, Frihet och Gemenskap: Politisk-Filosofiska Texter (Gцteborg: Daidalos, 1995). La libertй des modernes. Essais choisis, traduits et prйsentй par Philippe de Lara (Paris: Presse Universitaires de France, 1997). A Catholic Modernity? Charles Taylor’s Marianist Award Lecture, with responses by William M. Shea, Rosemary Luling Haughton, George Marsden, and Jean Bethke Elshtain, James L. Heft, ed. (Oxford University Press, 1999). Forthcoming: Living in a Secular Age (The Gifford Lectures for 1999).

Видавництво «ДУХ I ЛIТЕРА» пропонує: Чарльз Тейлор Секулярна доба. - К.: ДУХ I ЛIТЕРА, 2013. Книга «Секулярна доба» є головною працею видатного канадського філософа Чарльза Тейлора – одного з беззаперечних лідерів сучасної світової філософської думки. Саме за цю працю він отримав найпрестижнішу в світі премію фонду Темплтона. Головні питання цієї книги – як історично сформувався той сучасний стан західної культури, що визначає нашу добу як «секулярну», і якими є його справжні істотні ознаки (духовні, суспільні, філософські, світоглядні, ідеологічні тощо). Автор розглядає ці питання, щедро ділячись із нами надзвичайно багатими пізнаннями у таких галузях як історія філософських та богословських ідей, суспільствознавство, історія західної культури (від середньовіччя до сучасності), історія літератури та громадської думки. Але з докладно проаналізованих Тейлором незліченних фактів постає струнка загальна картина, яка є для автора (і безумовно стане для читача) матеріалом для плідних роздумів та глибоких запитань. Серед найцінніших рис цієї книги можна назвати те, що вона дає читачеві змогу наново визначити власну духовну позицію в тій складній та багатогранній будові, яку автор описує як «секуляризовану» культуру нашого сьогодення. Чарльз Тейлор дивує рідкісним талантом діалогічної уваги до поглядів, не схожих з його власними: він чітко заявляє власну світоглядну позицію як людини та вченого, але всіляко утримується від подання інших світоглядних настанов як за визначенням хибних, обмежених, або якимось чином нижчих за його власну. Натомість автор приділяє найбільшу увагу визначенню таких духовних викликів сучасності, перед якими у різний спосіб опиняються і віруючі, і невіруючі. Ба більше: з його роздумів випливає, що ці різні світоглядні позиції конче необхідні одна одній, бо носії кожної з них можуть краще висвітлити у наших спільних духовних проблемах щось таке, що менш виразно бачать їхні опоненти. Що може сказати сучасній культурі (й про сучасну культуру) енциклопедично обізнаний, щирий та глибокий філософ-християнин – чи не найкращу відповідь на це запитання читач знайде саме в цій книзі.

Книга Чарльза Тейлора «Етика автентичності» – це надзвичайно актуальне нагадування сучасній людині про обмеженість інструментального мислення і небезпеку втрати індивідуальної свободи. Вона вчить нас відважного віднайдення самого себе і своїх цінностей, як первинної основи будь-якої ціле спрямованої взаємодії людей і культур. Це звернення особливо цінне у світі, в якому відчувається брак фундаментальних, стратегічних ідей для уможливлення якісних змін. * * * Партнер видання, Києво-Могилянська бізнес-школа [kmbs], школа для лідерів, налаштованих на якісні зміни – в собі, своїх компаніях, країні, світі. Заснована 1999 року при Києво-Могилянській академії – одному з найстаріших університетів Східної Європи, kmbs відома у міжнародній спільноті бізнесу та бізнес-освіти як самобутня школа думки для управлінської еліти. Ми впевнені, що проривний розвиток учасників наших програм – відкритих, творчих, наполегливих і відпові дальних управлінців − приведе до якісного стрибка у розвитку їхніх компаній, а отже – і нашої країни та світу в цілому. Сhange yourself, change your company, change the world

З ПИТАНЬ ЗАМОВЛЕННЯ ТА ПРИДБАННЯ ЛІТЕРАТУРИ ЗВЕРТАТИСЯ: Видавництво «ДУХ I ЛIТЕРА» 04070, Київ, вул. Волоська, 8/5 Національний університет “Києво-Могилянська академія” корпус 5, кім. 210 тел.: +38 044 425 60 20 моб. +38 050 425 60 20 E-mail: duh-i-litera@ukr.net – відділ збуту litera@ukma.kiev.ua – видавництво http://www.duh-i-litera.com Надаємо послуги «Книга – поштою»

Друк та палітурні роботи:

м. Київ, вул. Виборзька 84, тел. (044) 458 0935 e-mail: info@masterknyg.com.ua Свідоцтво про реєстрацію ДК № 3861 від 18.08.2010 р.