EPISTOLIA. Лист п'ятий by EPISTOLIA

Лист п’ятий

EPISTOLIA

Склад редакції: Головний редактор: Євгенія Романюк Шеф-редактор: Анастасія Коваленко Літературний редактор: Іван Корєнєв Автори: Дмитро Денищик, Роман Драч, Анна-Вероніка Краснопольська, Уляна Пеленьо, Тарас Романюк, Надія Ромашова, Ірина Стадник, Анна Тимош Андріи Хіміч. Жодна частина даної публікації не може бути використана, розповсюджена чи передана в будь-якіи формі та будь-якими засобами без попередньої письмової згоди головного редактора. Для отримання дозволу пишіть головному редактору на вказану нижче адресу: epistoliajournal@gmail.com

EPISTOLIA

Лист від редакції

В Новий рік прийнято підбивати підсумки року: збирати у скарбничку всі щасливі миті та відкидати все незначне. Незавжди зрозуміло, що потрібно залишити в цьому році, а що взяти з собою у наступний рік. Ми надзвичайно раді тому, що завдяки Вам, нашим любим читачам, EPISTOLIA впевненою ходою крокує крізь відчинені двері 2016 року. На наступний рік ми вже маємо безліч нових ідеї, якими готові Вас зди-

вувати, для Вас ми побуваємо на ще більшій кількості заходів та познайомимо Вас з надзвичайно талановитими людьми.

EPISTOLIA бажає кожному читачу натхнеття та наснаги для створення чогось справді чарівного і нового. Дякуємо, що були цей рік з нами.

EPISTOLIA

Зміст:

Бачити наскрізь Якого кольору Ваше небо?

Різдвяні історії з ароматом кориці UKR.lit Повага до себе Кавові люди з цукром та без

Відчувати душею My Last Attempt

«Театр — не відображальне дзеркал

Лайфхаки для хронічно хворих Новим Новий рік в інфографіці

EPISTOLIA

о...»

EPISTOLIA 2015

Світ за очі 12

Аортами Києва

Ice mirror

Передноворіччя

24 26

Сам на сам Солодка історія Pelenio’s Sweets Офіс для натовпу. Працюємо без

33 40

м роком 48

вихідних і робочих

Вперше. Сніг

Суррогаты

104

Три слони

106

У вирі подій

110

P.S.

112

EPISTOLIA

2015 Цеи рік для команди EPISTOLIA став роком відкриттів. Ми випустили 5 номерів, зібрали понад 80 матеріалів, опублікували близько 500 сторінок, для Вас працювало 15 авторів, ми зробили понад 3,5 тисячі кадрів, відзняли 2 відео, організували 3 конкурси і, звісна річ, нас читає понад 600 читачів. Ми дякуємо Вам, за те, що Ви разом з нами зустрічаєте 2016 рік!

EPISTOLIA

Бачити наскрізь

EPISTOLIA

Варшава

Якого кольору Ваше небо? (Частина перша) Автор: Дм и тр о Денищик Фото: Та р а с Романюк www.2playerproductions.com

EPISTOLIA

Бачити наскрізь Простора зала наповнена людьми.

сиквелу

«Monkey

Island

LeChuck's

Світло софітів вихоплює матову сцену. Над

Revenge». В цих квестах він, співпрацюючи

сценою маиорять три екрани. Два малень-

разом з Роном Ґілбертом та Деивом Ґрос-

ких з обох боків і великии в центрі, всі во-

маном, написав приблизно дві третіх діа-

ни разом утворюють логотип «Sony». Рап-

логів гри. На жаль, ігри не досягли бажано-

том на середньому починається діиство. З

го, однак знаишли своїх шанувальників.

задніх рядів чуються викрики, краєм вуха

Однією з їхніх заслуг стає зелене світло від

я впізнаю слово: «Невже». За декілька хви-

компанії на створення нових проектів та-

лин все стає зрозумілим. Натовп, стоячи,

кого типу, де Тім виступає одноосібним

заливається оплесками. «Твіттер» розри-

сценаристом. Першим самостіиним проек-

вається від нечуваного щастя, тисячі паль-

том молодого програміста став квест «Full

ців бігають по клавіатурам, набираючи од-

Throttle» 1995 року. Після цієї гри Шефер

нотипні хвалебні повідомлення: «Це не-

взявся за розробку ще одного квеста —

имовірно, стільки років проишло, я навіть

«Grim Fandango», основою сюжету якого

не міг подумати». На сцену виходить вину-

стали древні ацтекські вірування, що и

ватець цього свята — голова студії «Double

сьогодні виражаються у святкуванні Дня

Fine» Тім Шефер. Хвилюючись, він анонсує

мертвих у Мексиці. Обидві гри розкупову-

кампанію зі збору коштів на розробку про-

ються мільионними тиражами і стають ку-

довження культової гри мільионів —

льтовими серед поціновувачів квестів. За-

«Психонавти». За пару годин набирається

вдяки цьому Шефер отримує свіи першии

більше половини суми — грі стовідсотко-

чек на суму сто тисяч доларів. Вже тоді в

вого бути.

нього

У 1988 році до тільки що створеної компанії

«LucasArts»

(започаткованою

з’являються

протиріччя

«ЛукасАртс», тому він вирішує піти «в самостіине плавання».

Джордем Лукасом для розробки комп’юте-

Як він потім скаже про ті події: «Я хо-

рних ігор за мотивами «Зоряних Віин») за-

тів створювати щось нове, щось амбітне,

прошують маловідомого програміста та

однак боси компанії були проти».

ігрового дизаинера Тіма Шефера. Там він

В 2000-му році Тім збирає навколо

брав опосередковану участь у розробці

себе команду старих друзів та створює

проектів «Indiana Jones and the Last

власну студії під назвою «Double Fi-

Crusade» та «Maniac Mansion».

ne» (названою так в честь напису на мосту

Після цього Шефер стає одним із про-

Золоті Ворота через котрии проїжджає

грамістів та сценаристів серії ігор на пірат-

все населення Сан-Франциско). Шефер хо-

ську тему: «The Secret of Monkey Island» та

тів, аби всі конкуренти думали, наче цеи

EPISTOLIA

Бачити наскрізь

EPISTOLIA

Бачити наскрізь

напис велика рекламна кампанія в підтри-

тому Шефер вирішує звернутися до віце-

мку «Double Fine». Напис свідчив — «Speed

президента «XBOX» Еда Фраиса з пропо-

limit 45 mph — Double Fine Zone».

зицією

профінансувати

«Психонавтів».

Невдовзі починається розробка пер-

Фраис повірив в проект і дав «Double Fine»

шої гри студії. Ще працюючи над «Full

повну свободу діи. З коштами «Microsoft»

Throttle», Тім Шефер задумався над ідеєю

компанія кладе всі сили на роботу над де-

дати можливість гравцю зазирнути у го-

монстраціиною версією. Етапи розробки

лову своєму персонажу, подорожувати ио-

тримаються в повному секреті, а «XBOX»

го думками і мріями. Ця ідея за декілька

анонсує нову гру з революціиним геи-

років переросла в гру, де головнии герои

мплеєм.

може проникати в чужии мозок та подорожувати

ним.

Кодова

її

назва

—

«Психонавти».

В 2004-му році Ед Фраис зі скандалом иде від «Microsoft» до компанії

«Sony», а в «XBOX» новии голова починає

Під час розробки дизаину рівнів, роз-

повнии перегляд всіх маибутніх проектів.

робники хотіли, аби в кожному мозку ко-

На презентації демо «Психонавтів» фокус-

лір неба залежав від психічного стану пер-

група вщент критикує гру. За рік до кінця

сонажів. На питання: «Якіи колір неба у

розробки проект перестає фінансуватися.

вашому світі?», Тім Шефер відповідав: «В

Вся робота за п’ять років падає під загрозу

моєму світі немає неба».

ніколи не побачити світ.

Для реалізації проекту такого масш-

Продовження в січневому номері.

табу потрібна була підтримка видавця,

EPISTOLIA

Різдвяні історії з ароматом кориці Автор: Євгенія Романюк

EPISTOLIA

Бачити наскрізь Укутавшись у теплу ковдру

вони повинні були пожертвувати.

та аромати мандаринів, зали-

Яку ж силу має любов та, чи може

шається лише розгорнути улюб-

вона вимірятись простими речима?

лену книгу та насолоджуватись

Однією з наивідоміших різдвя-

чарами Нового року. Свята вже

них притч є «Різдвяна пісня в про-

поруч, а це означає, що саме час

зі» Чарльза Діккенса. Повість авто-

зануритись в атмосферу прекра-

ра розповідає про історію неспра-

сного. EPISTOLIA разом з Вами го-

ведливості та нерівності, що спіт-

това знову й знову перечитува-

кала людеи в ХХ столітті. Всім відо-

ти улюблені казкові історії.

мии багатіи Скрудж, що зустріне свято з Духами Минулого, Теперіш-

Першою у списку книг різдвяної лихоманки стала прекрасна повість «Дари волхвів» американського автора О. Генрі. Це історія про

нього та Маибутнього Різдва. Певно, Діккенс знав істину, адже у своїи повісті він закликав героя творити

добро людям не лише в свята.

молоду подружню пару — Джима

Толкін створював фантастичні

та Деллу Діллінгхемів. Напередодні

світи не для нас, иого читачів, а в

Різдва подружжя вирішує зробити

першу чергу, для своїх дітеи. І хто,

один одному подарунки, але дечим

як не діти були иого наистрашні-

EPISTOLIA

Бачити наскрізь шими критиками та наипалкішими

кількадесят пирогів та розіслати їх

шанувальниками. Дж. Р. Р. Толкін

поштою.

щороку, починаючи з 1920 року, пи-

Ще однією прекрасною розпо-

сав своїм дітям Різдвяного листа,

віддю є історія Фенні Флег «Різдво і

аж до 1943-го. «Листи різдвяного

червонии кардинал». Головнии ге-

діда» розповідали про Північнии

рои, Освальд, кидає усе, заради то-

Полюс та перипетії, що спіткали ио-

го, аби в останнє зустріти Різдво.

го жителів.

Проте селище, в яке він завітав, го-

Автор всесвітньовідомої книги

тує для нього безліч сюрпризів, се-

«Сніданок у Тіффані» належить до

ред яких і птах на ім’я Джек, і лис-

тих класиків ХХ століття, що не цу-

тоноша, якии доставляє листи чов-

рався у своїх творах розповідати

ном. Це Різдво кардинально змі-

про людські страхи. У «Спогадах

нить иого життя.

про одне Різдво» Трумен Капоте розповідає про абсолютно незвичну

5 історій, не одне людське

пару: шістдесятилітню жінку та се-

життя та всього одне-єдине

мирічного хлопчика, що протягом

свято, що поєднує їх усіх. Різдвяна

року відмовляють собі у всьому та

магія змінює життя кожного.

збирають гроші, всього на всього

Можливо, цього року вона змі-

заради того, щоб у Різдво спекти

нить і ваше?

EPISTOLIA

«UKR.lit» (Частина перша) Автор: Єв ге н і я Романюк Фото: з особистого архіву авторів

EPISTOLIA

Бачити наскрізь Серед безлічі авторів та творів,

Про що пише: Жадан один з

іноді так важко обрати те, що варто

наияскравіших представників укра-

прочитати. Все частіше українці чи-

їнської прози. Має дещо своєріднии

тають українське замість зарубіжно-

стиль: часто вживає нецензурну лек-

го і це не може не тішити. Тому в по-

сику, звичаину розмовну мову. Одні-

гоні за наикращим Епістолія пропо-

єю з провідних тем иого творчості

нує вам звернути увагу на деяких

пострадянська Україна.

авторів, що справді полонили наші

серця.

Твори автора перекладені на 13

мов світу. Хто: Оксана Забужко

Хто: Сергій Жадан

Про неї: поетеса, письменни-

Про нього: письменник, поет,

ця, літературознавець, публіцист.

перекладач, громадськии активіст. З

В 2009 року Президент України

2000 року віце-президент Асоціації

В. Ющенко нагородив Оксану Забуж-

українських письменників. В 2010

ко орденом княгині Ольги III ст. за

році роман «Ворошиловград» отри-

вагомии особистии внесок у справу

мав нагороди «Книга року» за версі-

консолідації українського суспільст-

єю «BBC».

ва, розбудову демократичної, соціа-

Що написав:

льної і правової держави та з нагоди



Біґ Мак (2003)

Дня Соборності України.



Депеш Мод (2004)



Anarchy in the UKR (2005)



Гімн

демократичної

Що написала: молоді



Інопланетянка (1992)



Польові дослідження з українсь-

(2006)

кого сексу (1996)



Ворошиловград (2010)



Месопотамія (2014)



Біґ

Мак.

Шевченків міф України (1997)



Казка про калинову сопілку

Перезавантаження

(2015) 



Коли спаде спека (2015)

(2000) 

Сестро, сестро (2003)



Музеи

EPISTOLIA

Покинутих

Секретів 21

Бачити наскрізь (2009)



AB OUT (2014)

Про що пише: В творчості За-



Календар Любові (2015)

бужко переважають феміністичні мо-

Про що пише: Іздрик представ-

тиви. Часто у творах звертається ус-

ник «станіславського феномену» —

відомлення української ідентичності,

один з авторів, що як наиширше на-

крізь призму постколоніалізму ( на-

магаються втілити постмодернізм у

прямок мислення в філософії, теоло-

своїи творчості.

гії, політології, історії а також літературі, спрямовании на осмислення на-

Хто: Ірен Роздобудько

слідків

Про неї: Журналістка, пись-

колоніального

правління,

прим.ред.)

менниця,

поетеса.

Переможець

конкурсу «Коронація слова» в номінації «Роман» в 2005 році.

Хто: Юрій Іздрик

Що пише:

Про нього: Прозаїк, поет, куль-

туролог, автор концептуального жур-



Пастка для жар-птиці (2000)

нального проекту «Четвер».



Ґудзик (2005, 2011)



Гра в пацьорки (2009);



Амулет Паскаля (2007, 2009)



ЛСД. Ліцеи слухняних дру-

Що написав: 

Острів КРК (1993)



Воццек & воццекургія(1997)



Подвіинии Леон (2000)



Іншии формат: Юрко Іздрик

жин» (2013);

(2003)

Одного разу… (2014);



Ґудзик-2. Десять років по тому

(2015).



AM™(2009)



ТАКЕ(2009).



Флешка-2GB (2009).



Флешка. Дефрагментація (2009)



Ю (2013)



Після прози (2013)



Про що пише: Роздобудько пише в основному про жінок та для них. Пише у жанрах детектив та романимелодрами. Було екранізовано роман «Ґудзик» (2008, режисер Володимир Тихии). EPISTOLIA

Бачити наскрізь

EPISTOLIA

Повага до себе Автор тексту: Анна -Вероніка Краснопольська Фото: Єв г е н і я Романюк

Мало не всі ми, кожного ранку відкри-

проте важливо бути чесним та виділити для

ваючи гардероб, з претензіиним поглядом

себе щось особливе, зокрема не просто про-

перевантажуємо чи не всі полички з одягом

диктоване сценарієм модного дому. Наикра-

на ліжко і назад до шафи у пошуках омріяної

ще — те, в чому ти відчуваєш себе вільним

комбінації фасону та кольорів.

та піднесеним.

Що ж це за дивна річ така, шафа? Що не

Одяг потребує ретельного пошуку.

поклади туди — все раптово зникає, ні звід-

Основні правила вибору вбрання та поєд-

ки знову з’являється і чомусь перестає пасу-

нання кольорів полягають у наступних

вати абсолютно до всього. Лише порахуи,

пунктах:

скільки згаяних годин: крутишся перед дзе-

Не

потрібно поєднувати більше ніж 3

ркалом, неначе там з’явиться Барак Обама та

базові кольори. Першии — основнии колір-

потисне тобі руку за твої нові джинси. Чесно

нии фон; другии — додатковии, тои, що під-

кажучи, було б непогано, проте наразі доці-

креслює; третіи — розставляє акценти.

льніше розібратись з тим, як одяг може впливати на духовнии стан людини.

Колористика

вбрання надзвичаино

залежить від відтінку шкіри та волосся. Не-

По-перше, те, що ми одягаємо, віддзеркалює наш внутрішніи світ, наші бажання та

правильно підібране забарвлення може надати обличчю блідість або сірість.

нашу самоідентифікацію. Нині на світовому

Гармоніине

поєднання кольору в одя-

модному ринку конкурують безліч брендів,

зі сприимається наикраще, адже свідчить

серед яких можна діисно потонути. Тому що,

про наявність витриманого стилю на гарно-

варіантів безліч, а що пасує наикраще — пи-

го смаку. Доповнюи один колір іншим, ство-

тання не з легких.

рюючи потрібнии баланс.

Інколи задумуєшся: «Гнатися за мод-

Так, смак виробляється роками. Влучне

ними тенденціями, чи не гнатися?». Наспра-

комбінування фасону та палітри відтінків

вді, неважливо якии бренд ти обереш — го-

опановується не одразу. Проте позитивнии

ловне, що ти відчуваєш, вдягнувши те чи ін-

результат завжди помітнии, адже иого поля-

ше вбрання.

рність одразу видно завдяки чудовому люд-

По-друге, основне, з чого слід почати

ському індикатору — самооцінці.

— це стиль. Ти можеш обрати консерватив-

Врешті-решт, простии догляд за гарде-

нии, міськии або романтичнии образ. Іх діис-

робом — це не що інше, як повага до самого

но багато і загубитись можна дуже швидко,

себе. Тож будь вдячнии та піклуися про себе.

EPISTOLIA

Кавові люди з цукром та без Автор: А н а ста сі я Коваленко Фото: Єв ге н і я Романюк

EPISTOLIA

Бачити н Надто часто чую фразу: «Я ненавиджу людеи». Певно, я стала б мільярдером, відправила б чверть суми на благодіиність, половину віддала б батькам, а останню чверть витратила б на те, аби зробити своє місто — центром Всесвіту. Якби кожен раз, коли чую ці слова, я отримувала б 10 гривень. По-перше, заміни своє «ненавиджу» на щось простіше. Занадто гучне слово. Із занадто сильною негативною енергетикою. А по-друге, чим ти краще тих людеи, яких ти ненавидиш? Правильно, нічим. Тож не кидаися такими словами більше, будь ласка. Однак міи крик душі буде зовсім не про ненависть. Скоріше, про відчаидушну любов. Іноді, я и сама хочу сказати, що когось ненавиджу, але, аби не піддаватись цьому ненависному слову, я вирішила порівняти кожен тип людеи, які зустрічаються на моєму шляху з кавою. Каву я люблю, хоч не всіляку, але люблю. І кожен раз, коли хочу сказати, що ненавиджу людеи, я думаю: «Заспокоися, він всьогона-всього кава по-віденськи». Ти, певно, нічого не зрозумів зараз, тому читаи далі. А якщо ця оповідь не сподобалась з перших слів, можеш не читати — в цьому журналі ти завжди знаидеш щось цікаве для себе і не обов’язково це буде саме ця стаття. Я — кавоголік, кавоман та на 70% складаюсь із кави. І таких як я — тисячі, мільиони, і це нормально. В моєму житті є різні люди. Одні з них, як американо з молоком, яке я п’ю вранці. Вони такі бадьорі та «смачні». Ось прокидаюсь о шостіи та не можу відкрити жодне з очеи. Та думка, про «півсклянки кави, молоко та дві цукру» змушує встати з ліжка, відкрити очі та почати щось робити. Американо з моло-

ком — це більшість моїх друзів. Тому що, насправді, люди, які мене оточують — чарівні. Як і американо з молоком о шостіи тридцять. Існують також «еспресові» люди. Це люди, з якими ми працюємо. Не всі ж з вас люблять своїх суворих босів та сериозних викладачів. Проте вони бадьорять та дуже мотивують. Як і еспресо о четвертіи, коли перша половина дня вже проидена, але ще багато роботи попереду. 28

EPISTOLIA

наскрізь В житті кожного є какао. Солодке-солодке, смачне та з маршмелоу зверху. Філіжанка какао мені завжди нагадувала про дім та затишок, про перегляд сімеиних фільмів та теплі светри. Какао — це моя сім'я. Це те, що я приготую, коли немає настрою, аби зігрітися та зрозуміти: щастя поруч. Я не хочу писати в стилі 13-річної дівчинки, яка живе в своєму казковому царстві. Цеи світ не завжди такии казковии, яким може здаватись на першии погляд. І це потрібно сприимати як належне. Саме тому, є люди під кодовою назвою «кава по-віденськи». Дивишся на неї та бачиш гарненьку чашку над якою білосніжною гіркою лежать вершки, а зверху ще и шоколадка натерта. Така краса. А потім п’єш і розумієш, що під цією вершковою насолодою — звичаине еспресо, ще и гіркувате, неначе без цукру. Ти п’єш і думаєш: «За що я заплатив 40 гривень?». Такі люди теж бувають, правда? І остання — моя улюблена кава. Вона смачна та дуже ніжна. Цю каву я п’ю щодня, навіть декілька разів на день. Лате. Таких людеи в моєму житті небагато. Це мої наикращі друзі та кохана людина. Ти п’єш і не можеш насолодитися. Допиваєш одну філіжанку, а хочеться ще. І баидуже, що кажуть: «Серце

такої кількості кофеїну не витримає». Неправда. Витримає. Воно як заряд та хорошии настріи, бажання щось робити, запал в очах та посмішка на обличчі. Лате не набридає, навіть коли по п’ять чашок на день. Як і не набридають наирідніші, навіть коли по 24 години на добу. Насправді, зовсім неважливо, скільки у вас віденських кав чи лате в житті. Це кава і тут непотрібно щось доводити. Варто просто любити оточуючих, як я, наприклад, люблю каву. Ви можете сказати: «А що ж робити з твоєю не улюбленою кавою?» Пам’ятаите, що ви самі обираєте, яку каву пити, і ніхто ніколи вас не змусить купувати каву по-віденськи, якщо ви самі того не забажаєте. Насолоджуитесь вранішнім американо чи постіиним лате, та взагалі викресліть з пам’яті віденську, якщо вона вам не смачна, як і мені. І я зараз не про каву, ви ж розумієте.

EPISTOLIA

Відчувати душею

EPISTOLIA

Вільнюс

My Last A

Спілкувалась: А н а с Фото: Єв ге н і

EPISTOLIA

Attempt

ста сі я Коваленко і я Романюк

EPISTOLIA

Відчувати душею Мало не кожен хлопець чи дівчина зараз

Гриша: — Ми иому сказали, щоб на на-

заимається музикою чи має знаиомих музи- ступнии день він приходив вже без баскантів. Хтось грає для себе чи сім’ї, інші ж — гітари, бо він вокаліст (сміється). створюють гурт та роблять все можливе, аби підкорити велику сцену. Так, кожен виконавець є представником певного музичного жанру. Одні пишуть кавер-версії відомих пісень, інші — створюють власні драивові пісні. Сьо-

Тимур: — Так. Спочатку було важко звикнути до того, що я на вокалі. Але зараз це моє, і вокал я розцінюю, як свіи інструмент. Е: — І зараз ти вже не берешся на репе-

годні ж EPISTOLIA хоче познаиомити вас з

молодим, але досить незвичаиним та друж- тиціях за бас-гітару? нім колективом — «My Last Attempt». Гурт,

Тимур: — Зараз ні. Може просто, аби по-

що працює під крилом своєї надіиної поміч- сміятись. ниці та менеджера — Анастасії Юрганової, складається з чотирьох хлопців: Григоріи Жук (барабани), Тимур Постолюк (вокаліст),

Макс: — Ну так, в нас і Гриша іноді вокалив (сміється). Тимур: — Так. А через деякии час ми

Олександр Бенько (гітарист та соліст) та Ма-

знаишли Макса — нереальнии басист, грає

ксим Недобор (бас-гітара). ЕPISTOLIA: — Стандартне запитання:

дуже сильні партії.

Макс: — Я просто дізнався, що Саша

як все почалося? Ви спочатку всі дружили чи

в процесі створення гурту знаходили один планує новии проект і саме він запропонував мені бути басистом у гурті, так все и виишло.

одного? Тимур: — До створення MLA я та Саша

Саша: — І зараз ми щотижня (двічі на

були у гурті «Born in April». Ох, все це згаду- тиждень) граємо на окреміи репетиціиніи вати — це сильно (сміється). Але потім вирі- базі. шили створити іншии гурт, довго шукали ба-

Е: — Як ви придумали назву, можливо

рабанщика. Хтось підходив, хтось — ні. Не- вона з чимось пов’язана? очікувано, як сніг на голову, нам звалився Саша: — Насправді ми дуже довго вигаГриша. Пізніше, вокаліст, якии був у нас на дували назву: було безліч варіантів, ми не тои час, навчив мене вокалу, хоча я грав на могли нічого обрати. Але потім, як то кажуть, бас-гітарі. Поки він хворів, я вчився в один прекраснии момент, ми зібрались і «вокалити», так би мовити, і після цього ми вирішили або зараз, або ніколи. Так і придувирішили знаити нового басиста, замість мали назву My Last Attempt. мене.

EPISTOLIA

Відчувати душею

EPISTOLIA

Відчувати душею

EPISTOLIA

Відчувати душею Е: — Як вже зазначено на вашіи сторін-

Тимур: — Пише пісні нам… ніхто

ці ВК, ви плануєте вихід вашого першого си- (сміється). Насправді, всі пісні пише Саша. нглу. Розкажіть детальніше.

Настя: — А ми просто ідеині натхнен-

Саша: — Так, ми вже зібрали матеріал ники (сміється). на першии сингл. Сподіваємось, що до Нового року вже все буде готово.

Саша: — Зазвичаи, я просто приношу «скелет» пісні, а потім ми всі разом иого роз-

Е: — Після цього ви плануєте працюва- бираємо. ти над альбомом?

Тимур: — Так, кожен потім приносить у

Саша: — Поки що ні. Спочатку сингл, пісню щось своє. потім будемо працювати над наступними, є багато доробків. Е: — А ви вже співпрацюєте з якоюсь конкретною студією звукозапису? Саша: — Зараз ні. Зазвичаи, на студію приходять гурти, в яких величезнии досвід за плечима, які просто приишли, сіли, зігра-

Е: — А власне ви яку музику слухаєте? Тимур: — Все, від дезкору до альтернативи. Настя: — Але наша улюблена пісня «Вахтерам» ББ (сміється). Саша: — Так, якщо хочете підняти на-

стріи

ли. Тимур: — Та ми вже наишли хлопця, з яким будемо працювати, якии під час запису

нашому

менеджеру

—

співаите

«Вахтерам». Це перевірении варіант. Е: — Яким чином у вас взагалі з’явився менеджер?

зможе допомогти нам та щось порадити. Е: — А з приводу виступів, знаю, що ви

Саша: — Ми просто сиділи з Настею і

вже декілька разів виступали на сцені, в вона сказала, що буде нашим менеджером «Барвах» та «Rainbow». Як все це відбува- (сміється). лось?

Настя: — Насправді, ні. Ми вели розмо-

Саша: — Насправді «Rainbow» — це ву про це, Саша сказав, що було б непогано їм клуб для просування виконавців. Там мо- провести фотосесію та зробити банери з влажуть виступати усі. Для молодих гуртів — те, сним логотипом. що треба. А «Барви» — так, теж непогании клуб. Скоро ми плануємо виступ у «Бочці».

Саша: — І наступного ранку мені дзвонить Настя та каже: «Фотосесія — у четвер, а

Е: — Як ви створюєте пісні? Хто цим банери забереш сьогодні о п’ятіи». Так все і виишло. заимається? EPISTOLIA

Відчуват Е: — А як щодо новорічної тематики? Загадуєте бажання на Новии рік і, якщо так, чи збувались? Саша: — Ні, ніколи. Тимур: — Я так само. Саша: — Взагалі, все це казки для дітеи. Настя: — Цеи Новии рік ми хотіли б відсвяткувати разом, але, в силу різних причин

ми не зможемо зібратись. Проте Старии Новии рік ми будемо святкувати разом і обов’язково загадаємо бажання. І я впевнена, що воно збудеться (посміхається). Е: — Ми сподіваємось, що всі ваші наизаповітніші мрії обов’язково здіисняться. А чого ви побажали б вашим фанам та нашим читачам напередодні новорічних свят?

Настя: — «My Last Attempt» бажає вам драивової музики, натхнення та яскравих вражень у Новому році! Не зупиняитеся на досягнутому, завжди прагніть більшого! А головне — не біитеся своїх мріи!

EPISTOLIA

ти душею

EPISTOLIA

«Театр — не відображальне дзеркало, а збільшувальне скло» Володимир Маяковський Автор тексту і фото: А н н а Тимош

EPISTOLIA

Як часто ми натрапляємо на щось дійсно варте нашої уваги? Щось, що змушує переосмислити важливі життєві засади, зупинитися, а потім радикально змінити свій напрям. Мало що пригадується, правда ж? Серед мільйонів течій сучасної інформації ми втрачаємо щось надзвичайно вагоме. Прагнемо саморозвитку, зариваючи себе у «мотивуючих» спільнотах соціальних мереж. Шукаємо натхнення, чіпляючись за будь-яку можливість його віднайти. Намагаємося зрозуміти себе та світ, проте щоразу задаємося питанням — а як? Рішення усіх цих проблем просте: квиток до театру.

EPISTOLIA

Відчувати душею З того боку монітору вже чуються

скрізь сочиться крізь усі вистави Молодо-

розчаровані зітхання. У багатьох з нас за-

го театру, є надзвичаино філіграннии си-

карбувалися у пам’яті дитячі/підліткові

мволізм. Саме цим символізмом наповне-

спогади про нудні намагання викладачів/

на

батьків/знаиомих

наипопулярніших

зробити

нас

«культурну людину». Наичастіше усе це

одна

наибільш иого

відомих

та

вистав

—

«Голубка».

закінчувалося відразою до сценічного ми-

Із чим у нас асоціюється ангел? Світ-

стецтва драматургії. Проте чи впевнені ви

ло, чистота, невинність, щирість. Цеи об-

у тому, що діисно на повну відкрили для

раз уособлює в собі надзвичаино багатог-

себе усю красу та магію театру?

раннии спектр наикращих людських чес-

Ще 30 років тому під одним дахом на

нот.

Прорізніи, 17 зібралася група таланови-

Таким ангелом для Жульєна, голов-

тих та небаидужих людеи. Усі вони розу-

ного героя, була Коломба (Colomba — го-

міли, що однотипних класичних театрів

лубка (італ.)). Його Коломба.

було занадто багато. Театрів, що притри-

У їх маленькому світі існували лише

мувалися так званої «радянської творчос-

вони та їхніи син. Цеи світ видавався Жу-

ті» — видимість свободи вираження при

льєну ідеальним, наповненим лише наи-

повніи її відсутності. І ось тоді, у грудні

кращими почуттями. Дружина була наи-

1979-го року, відбувся першии збір теат-

щасливішою людиною в світі, знаходя-

ральної трупи маибутнього осередку су-

чись поруч з ним; не важливо, що вона не

часної європеиської творчості — Київсь-

мала жодної прикраси, а грошеи ледве ви-

кого академічного Молодого театру.

стачало на їжу — головне, був певен Жу-

Наразі ніде в Києві ви не знаидете

льєн, що вони щиро кохають одне одного.

яскравішого та гармонічнішого поєднан-

Однак несподівано Жульєна викли-

ня класики та сучасності, драми та коме-

кають на фронт. Коломба довго відмовляє

дії, розваг та саморозвитку, аніж у Моло-

чоловіка від цього рішення, проте він не

дому театрі. Це місце колись стало своєрі-

піддається.

дним викликом усьому театральному бо-

«...Я гордий з того, що можу щоранку,

монду столиці, досі залишаючись одним з

голячись, дивитися на себе в дзеркало без

наияскравіших представників театру в

відрази!».

Україні.

Важко однозначно сказати, чи був

Важливою червоною ниткою, що на-

Жульєн правии, зробивши саме такии ви-

EPISTOLIA

Відчувати душею бір. З одного боку, самореалізація та

по-

ралень, тож говорила лише про одне:

чуття власної гідності. З іншого — молода

«...Я просто хочу бути щасливою. Щас-

дружина з малим сином на руках, якіи на-

ливою... Дивно, це слово, коли його вимов-

віть немає на що жити.

ляєш, лоскоче губи, наче тебе цілують...».

Проте чоловік знаходить вихід із цієї

Ось так розпочалася історія, що зруи-

ситуації. Він переступає гордість та иде

нувала назавжди життя декількох людеи.

просити допомоги у своєї матері, яку щи-

Це історія про згубленого ангела. Історія

ро ненавидить.

грішних спокус та брудного закулісся теа-

Матір Жульєна, мадам Александра,

відома акторка місцевого театру. Жінка,

тру. Історія, що відкриває нам очі, скидаю-

чи рожеві окуляри.

що була заміжньою сім разів та вічно пра-

Після фінальної сцени у залі — тиша.

гнула виглядати на 20. Ії життя було схо-

І не тільки від відсутності аплодисментів;

же на суцільнии калеидоскоп з прихиль-

від відсутності подиху. Секунда, дві — пе-

ників, квітів, компліментів та слави. У

реварюєш побачене. Ще одна — намагає-

цьому калеидоскопі не вистачало місця

шся здавити сльози. Через п’ять — підіи-

лише для старшого сина.

маєшся та аплодуєш стоячи. Роззираєшся

А молодшии, Арман, був її улюблен-

— на ногах увесь зал.

цем. Та и взагалі улюбленцем загалу — у

І ні, у залі не лише інтелігентні поці-

цього молодого чоловіка, чиї очі палахко-

новувачі високого мистецтва; школярі,

тіли невичерпною життєвою енергією, не-

студенти, люди, що взагалі вперше завіта-

можливо було не закохатися. Арман уо-

ли до театру — вистава настільки життє-

соблює в собі наияскравіші та наитипові-

ва та зрозуміла, що відчути її може кожен.

ші риси більшості представників чолові-

Відчути та прожити, наче на сцені саме

чої статі початку XX ст. — бабіи, гуляка,

тобі виділено місце поруч з головними ге-

картяр. Разом з тим, він надзвичаино ви-

роями. І зараз ти не глядач — ти робітник

ховании, уважнии, розумнии та дотепнии.

театру XX сторіччя.

Саме він допоміг Жульєну, домовившись із їхньою матір’ю, про допомогу Коломбі.

Окремо хочеться виділити акторів, що вже якии рік поспіль грають головні

Ніби відчуваючи, наостанок Жульєн

ролі. Довгии час склад на кожніи виставі

намагався застерегти дружину від усієї

був змінним — роль Жульєна, Коломби та

тієї награної краси та пафосу, що на неї

Армана грали декілька різних акторів. Од-

очікували в стінах театру. Проте Коломба

нак

була засліплена блискучою мішурою вби-

склад: Жульєн — Марк Дробот, Коломба

EPISTOLIA

нарешті

затвердився

остаточнии

Відчув

— Ліліана Ребрик, Арман — Станіс-

що знаєте людину, поруч з якою жи-

лав Бжезінськии. Саме це поєднання

вете роками?

трьох надзвичаино талановитих лю-

Після виходу з театру хочеться

деи у якості головних героїв і стало

мовчати. Довго ити по вулиці та мов-

однією з головних запорук успіху

чати. У голові лунає ідеально підібра-

«Голубки». Шалені очі Дробота, щирі

нии музичнии супровід вистави, ури-

сльози

погляд

вки реплік головних героїв, цитати,

Бжезінського — ці деталі змушують

що відтепер назавжди закарбовані у

щиро повірити у кожну емоцію, яка

пам’яті. Хочеться лише одного — за-

долітає до тебе зі сцени.

горнутися у свої думки та пробути на

Ребрик,

глибокии

Вистава зачіпає надзвичаино ба-

самоті декілька хвилин, годин, днів.

гато важливих тем, актуальних и до-

Переглянути принципи, зазирнути у

нині. Чи можете Ви бути впевненими

себе та дати відповідь на наиголовні-

у своїи половинці? А у своїх власних

ше питання — чи правильно я живу?

почуттях? Чи справді Ваша самореа-

А потім змінити своє життя.

лізація варта чогось? Яку ціну Ви го-

«Голубку» на сцені Молодого

тові заплатити за власну гідність? Чи

ставлять

кожного

мусять ті, хто оточують Вас, жити за

EPISTOLIA запрошує!

Вашими правилами? Чи Ви впевнені, 46

EPISTOLIA

місяця.

Отож,

вати душею

EPISTOLIA

Лаифхаки для хронічно хворих Новим роком Автор тексту та фото: Н а д і я Ромашова

EPISTOLIA

Відчувати душею З приходом зими завжди в наші буди- такии весь записав собі в пам’яті, галочку ночки приходить и свято Нового року та Різ- поставив і коли приходить відповідальнии два. Ще иого називають святом Пустого га- момент вручення подарунків, ти не будеш манця. Адже саме напередодні новорічних хвилюватися, що подарунок не сподобається свят всі як навіжені бігають за подарунками і при цьому не витратиш цілу добу в пошусвоїм рідним. Без них ніяк не обіитися, бо ках хоча б чогось. Це дуже вигідно — вміти зима настільки холодна пора року, що слухати. обов’язково треба зігріватися теплими пос-

Крок 3.

мішками та обіимами рідних. І Ти в останніи

день бігаєш по магазинах, скуповуєш всі залишки подарункового паперу та листівок, і замість щастя — ти злишся, бо не встигаєш накришити олів’є до святкового столу. І останні копіики витрушуєш з гаманця. Все ніби проти тебе. Але, як-то кажуть, вихід є завжди. Зараз ми з Тобою по кроках розбере-

Склади конкретнии список «що і кому» будеш дарувати, що тобі взагалі потрібно купити. Знаючи це, Тобі буде набагато легше бігати по магазинах. Твої очі не будуть коситися від всього такого новорічного і милого. Склавши список — спростиш собі життя.

мо, як треба готуватися до Новорічних свят,

Крок 4.

щоб було мінімум і фінансових, і моральних

Якщо ти пропустив усі ці кроки і зараз

витрат.

тримаєшся за 100 гривень і свою голову з єдиним питанням: «Що дарувати?», то цеи

Крок 1. Починаи готуватися до Нового року з вересня. Це не жарт. Кожного місяця відкладаи трохи грошеи на подарунки. Зроби собі конвертик чи скриньку, куди ти будеш хова-

крок для тебе. Будь оригінальним. Ми тобі запропонуємо декілька подаруночків, які тебе можуть врятувати в катастрофічніи «безподарунковіи» ситуації. Подаруночок 1. Наипростіше, але над-

ти, навіть від себе, свої заощадження. Повір,

ти будеш щасливии, коли відкриєш схова- звичаино миле. Якщо в тебе є духова піч, то випікаи імбирне печиво у формі різних новонок, а там величезна сума грошеи. річних штуковин. Потім гарно піднеси і купа

Крок 2.

обіимів тобі гарантована.

Коли ти десь прогулюєшся з людьми, яким ти плануєш зробити подарунок, то будь уважним до їхніх слів, кожну мить, кожну секундочку. Адже ця людина може ненароком зронити, що вона хоче собі, але немає змоги купити, хоча дуже-дуже хоче. А ти 50

Подаруночок 2. Ще один смачнии подарунок. Ідь до бабусі в селище, візьми баночку варення, зроби гарнии напис, мило прикрась і хорошии настріи ти подаруєш стовідсотково.

EPISTOLIA

Відчувати душею

EPISTOLIA

Відчуват

Подаруночок 3. Ще одним із кори- жди цінується. Багато людеи люблять сних сюрпризів може бути звичаинии зберігати миті, які завмерли на фотокаблокнот. Купи наидешевшии блокнот та ртці. Тому, подарувавши фотокартки — зроби з нього «новорічну няшність». Об- ти

подаруєш

купу

щастя

своїм

клеи иого новорічним папером, в центрі близьким. приліпи спільне фото, посип блискітками, оберни в крафт, перев’яжи мотузочкою і втисни туди ще и цукерку. Це буде і практично, і новорічно и солодко.

Крок 5. Насолоджуися від того, що комусь робиш приємно. Не зважаи на всі переш-

коди, які хочуть вкрасти твіи новоріч-

Подаруночок 4. Цеи подарунок є нии настріи. І пам’ятаи, чим більше ти трішки складнішим, але дуже практич- вкладаєш душі в подарунки, тим більше ним. Якщо ти вмієш в’язати, то можеш вони цінуються. подарувати рукавички, шарф чи навіть А також не забудь зробити собі шкарпетки своїи дорогіи людині. А якподарунок на цілии рік. Знаиди якусь що не вмієш, то у тебе є час до Нового коробочку чи баночку і кожен раз, коли року, аби навчитися. Адже цеи подарути відчуваєш себе щасливим, записуи нок даруватиме тепло кожного морозщо саме змусило тебе відчути мить щасного дня. тя і вкидаи в коробочку. Потім, на настуПодаруночок 5. У будь-якому ви- пнии Новии рік перечитаи і зрозумієш… гляді фотоколаж є безпрограшним варі- Ми не знаємо, що ти зрозумієш, але це антом. Прекрасна та людина, яка винаи- буде щось по-щасливому неимовірне. шла пристріи, за допомогою якого можна зупиняти час — фотоапарат. Це зав-

EPISTOLIA

ти душею

EPISTOLIA

Відчуват

EPISTOLIA

ти душею

EPISTOLIA

Новии рік в ін

Запитання: Анна-Верон Оформила: Євген

EPISTOLIA

нфографіці

ніка Краснопольська нія Романюк

EPISTOLIA

Світ за очі 58

EPISTOLIA

Київ

Аортами Києва Автор тексту: Ів а н Корєнєв Фото: Єв ге н і я Романюк

Існує повір'я, що люди — кров міста. Діисно, неначе власна кров, ми, не зупиняючись не на мить, рухаємося по місту, наповнюючи иого киснем праці та вітамінами ідеи. Ми і є місто. Ми розбудовуємо иого кожного дня, прокладаємо усе нові и нові дороги. Ми — иого кров. Та чи задумувався хто-небудь хоч раз про те, по чому ця кров тече?

Звичаино, у кожного своє місто. Кожне прекрасне по-своєму, по-своєму несамовите, разом з тим спокіине та ніколи не спляче. Важко пригадати місто, яке можна просто забути. Та сьогодні ми запрошуємо вас до серця усієї України — до иого столиці. Ласкаво просимо до наицікавіших вулиць Києва — до иого плоті та крові. Перша ж вулиця, що спадає на думку

абсолютніи більшості, це певно Хрещатик. Звісно, одна з наибільших центральних вулиць Європи, на якіи у недосвідченого туриста просто розбігаються очі. Та и у місцевого, якщо бути відвертим, іноді також. Велетенська асфальтова змія червоною ниткою простягається повз центр Києва, нанизуючи на себе Маидан Незалежності, про якии, певно, чув 60

EPISTOLIA

Світ за очі весь світ. Тут стоїть символ нульового кіло-

в тому, що він вистояв обидві Світові віини, а

метру, від якого починають міряти усі відста-

знищении був за мирних часів — на фундаме-

ні від будь-якого населеного пункту до столи-

нті історичної споруди було вирішено побу-

ці України. Зараз Хрещатик — величезна зона

дувати Музеи Леніна. З розвалом СРСР він пе-

для прогулянок, вздовж якої тягнуться чис-

ретворився на Українськии Дім.

ленні магазини, реконструюється ЦУМ, відбу-

Мало-помалу, на Хрещатик почали звер-

довується Будинок Профспілок, віддається

тати увагу підприємці, які шукали місця для

шана пам'яті Героям Небесної сотні.

нових філіи своїх контор, а наиголовніше —

Та мало хто знає, що Хрещатик став цен-

банкіри. Так Хрещатик почав рости, поки не

тром життя усього міста відносно недавно.

виріс у центральну вулицю міста. Однак до

Ще сто п'ятдесят років тому тут знаходився

цього ще далеко.

«Хрещатии яр» — лісиста місцина, крізь яку

Тих самих півтора сторіччя тому за Хре-

пересуватися було доволі важко. На центра-

щатиком, що закінчувався на Бесарабськіи

льну вулицю точно не схоже. До того ж, місце,

площі, була застава — кордон Києва. За нею

де Хрещатик з'єднується Маиданом незалеж-

був лише розбитии тракт на Васильків, що

ності, люди вважали «нечистим»: деякі істо-

був, по суті, суцільною пусткою. Однак у зв'яз-

рики стверджують, що власне знаходження

ку з початком будівництва Печерського зам-

головної площі міста притягує до нього усі

ку, за заставу почали селити дрібних клерків

нещастя — колись на місці Маидану Незалеж-

та ветеранів, що вже не могли брати участі у

ності було велетенське поховання, а поруч з

боиових діях. Так вздовж поштового тракту

ним було болото, яке місцеві прозвали

почали з'являтися маленькі, однак густо по-

«Чортовим». Болото було висушене, а кладо-

саджені будиночки. Поступово тракт починає

вище зрівняли. Так і почалася забудова Хре-

набувати ознак повноцінного житлового ма-

щатика.

сиву — кількість будівель росте, а згодом

Будувати почали аж наприкінці XVIII

один за одним починають з'являтись готелі

століття. Перші будівлі вулиці були дерев'я-

для приїжджих дрібних чиновників, такі як

ними, а от наипершою кам'яною будівлею був

«Гран-Імперіал» та «Метрополь». З тих часів

маєток пана Головинського. Згодом маєток

мало що «дожило» до наших днів. Саме так

перетворився на поштову контору Київської

Васильківськии тракт почав свою трансфор-

губернії, а також центром «службы движения

мацію у Велику Васильківську вулицю.

дилежансовъ». На початку XIX століття на

Не можна обіити стороною и вулицю

Хрещатику з'явився першии у місті театр. Що-

Володимирську — тут почалася «есть земля

правда, через півстоліття театр було виріше-

русская началась». Ця вулиця відома ще у Х

но знести, а на иого місці було збудовано го-

столітті — вона з'єднувала Десятинну церкву

тель «Європеиськии». Іронія долі готелю була

та Софіиські ворота, однак була відома під EPISTOLIA

Світ з

EPISTOLIA

за очі назвою «Міст». Варто сказати, що перші обри-

рінно змінило, однак тоді це була подія євро-

си Володимирської вулиці значно відрізняли-

пеиського масштабу. Студентство, незважаю-

ся від сучасної — тоді Мостом був цілии ка-

чи на походження, прирівнювалось чи не до

леидоскоп різних за площею та формою маи-

дворянства. Універститет імені Святого Воло-

данів, по обидва боки яких стелилися боярсь-

димира став одним з тих каменів, на якому

кі зруби.

почалась розбудова усієї освіти України. І він

Міст жив у відносному спокої аж до 1240 -го року, коли монголо-татарська навала маи-

же підштовхнув вулицю, на якіи стояв, до її сучасної назви.

же вщент знищила місто. Невідомо яким чи-

До речі, з історією Університету пов'яза-

ном, деяким людям вдалося пережити біиню

но, чому Червонии корпус є саме червоним:

та навіть повернутися до Десятинної церкви,

нагрудна стрічка орден Св. Володимира була

аби впродовж двох століть намагатися відбу-

червоною з чорними смугами.

дувати звичне життя цієї ділянки Києва. Однак у результаті був лише провал.

Університет імені Святого Володимира багато років стояв серед незабудованих по-

Шансів киянам не залишив хан Менглі-

леи, неначе царська резиденція чи пишнии

Гіреи, коли наприкінці XV століття проишов з

палац. І тільки наприкінці XVII століття Воло-

шаблею по Києву. Після повторного спусто-

димирська вулиця почала забудовуватися ка-

шення жителям міста не залишалось нічого,

м'яними будинками, котрі (деякі) спромогли-

окрім як покинути ті місця — усі вцілілі скон-

ся дожити до наших часів.

центрувалися на сучасному Подолі.

Ми розповіли Вам про вулицю, з якої все

До земель Володимирської вулиці пове-

починалось, та про вулицю, яка є центром

рнулися аж у XVII столітті, коли у 30-их роках

всього сучасного. А є ще Андріївськии спуск з

Петро Могила настояв на відновленні маиже

иого величною церквою, Ярославів Вал, що

знищеної Софії Київської. Так до місцини спо-

втикається прямо у Золоті Ворота, від яких

чатку стягнулося духовенство, а потім і зви-

затамовує подих, вулиця Богдана Хмельниць-

чаині люди. Нинішню Володимирську вивели

кого… Історія прекрасна, якщо вона не гвал-

з коми.

тує вас кабінетними знаннями та підручника-

Наступна визначна подія сталась тут аж

ми. Історія Києва прекрасна. Вдвічі вона прек-

у 1837 році, коли на величезніи пустці за Зо-

расніша тоді, коли вона у вас під ногами. А

лотими Воротами було закладено першии ка-

EPISTOLIA не залишається нічого, окрім як

мінь Київського Університету імені Святого

запросити вас на чудову прогулянку по тако-

Володимира (нинішніи Червонии корпус КНУ

му дивовижному місту, як Київ.

ім. Т. Шевченко). Зараз важко уявити, що відкриття чергового університету щось би доко-

Люди — кров міста. Станьте краплинкою крові столиці хоч на день. EPISTOLIA

EPISTOLIA

Ice mirror Автор фото: А н д р і й Хіміч

EPISTOLIA

Світ з

EPISTOLIA

за очі

EPISTOLIA

Світ з

EPISTOLIA

за очі

EPISTOLIA

Світ з

EPISTOLIA

за очі

EPISTOLIA

Світ з

EPISTOLIA

за очі

EPISTOLIA

Передноворіччя Автор тексту та фото: Те тя н а Карпусь

EPISTOLIA

Світ з

В повітрі у всьому світі вже відчу-

суп журек, бігос та ті самі «пироги», що на-

ваються нотки Різдва та Нового року. В ка-

справді є нашими звичаинісінькими варе-

толицьких країнах вся святкова метушня

никами. Литовськии же ярмарок заповне-

починається набагато раніше, аніж в Укра-

нии будиночками, де можна скуштувати

їні. Різдво святкується 25 грудня, тому вже

цепеліні, шовкову картопляну кашу (там

з середини листопада міста починають

не має шовку, то просто назва така), запі-

вбиратись у всі передріздвяні атрибути:

канку кугеліс та випити гарячого чаю з

різнокольорові вогники, гірлянди на дере-

традиціиним печивом хмиз. Зовсім не так

вах та фасадах будинків; реклама «кока-

давно, традиція таких от різдвяних місте-

коли» всюди, куди її можна втулити; у ма-

чок стала «модною» і в Україні. Тепер і на

газинах та торгових центрах вішають пан-

нашіи Софіївськіи площі можна поїсти ва-

чохи для подарунків, як на коминах; зати-

реників з глінтвеином.

шні кав’ярні починають розливати каву з

Насправді, католики набагато сер-

собою у паперових склянках із зображен-

иозніше, ба, навіть «маніакальніше» підхо-

ням Санта Клауса. Ялинки вже вбрались і

дять до цього свята. Вони роблять з Різдва

прикрашають головні площі міст, а наиго-

справжніи культ — культ сімеиності, тра-

ловнішим атрибутом європеиського Різд-

диціи, гарного часу з рідними та близьки-

ва є містечка-ярмарки, що завжди окіль-

ми. Головні площі перетворюються в каз-

цьовують ялинки. 10-15 будиночків з при-

кову місцину для різдвяної зустрічі, все

таманною традиціиною кухнею тієї країни,

навколо створює атмосферу справжньої

у якіи вони стоять. Лише одне спільне є

святкової ідилії. Все це на фоні різдвяних

всюди — глінтвеин.

пісень, туристів, що фотографуються з

Мені вдалось побувати у столицях

ялинкою та справжньої передноворічною

двох країн, які перебувають у повніи гото-

метушнею. Відкриите серце для свята та

вності до святкування Різдва — Варшаві та

проспіваите подумки те, що я вам бажаю: I

Вільнюсі. Так, на польському ярмарку мо-

wish you a Merry Christmas and a Happy New

жна спробувати традиціині яловичі зрази,

Year!

EPISTOLIA

за очі

EPISTOLIA

Світ з

EPISTOLIA

за очі

EPISTOLIA

Світ за очі

EPISTOLIA

Світ за очі

EPISTOLIA

Світ за очі

EPISTOLIA

Світ за очі

EPISTOLIA

Сам на сам

EPISTOLIA

Львів

Солодка історія Pelenio’s Sweets Спілкувалась: А н а ста с і я Коваленко Автор фото: Ул я н а Пеленьо

Іноді життя готує для нас неочікувані повороти. Подекуди ці повороти можуть бути болючими. Головне — це незважаючи ні на що залишатись людиною, не зда-

ватись та постійно вірити у власні сили. Прикладом постійного натхнення, а також нестримного бажання робити прекрасне є Уляна Пеленьо — 20-річна дівчина, яка створює дивовижно-гарні та смачні солодощі. Саме тому EPISTOLIA вирішила познайомити Вас з цією чарівною дівчиною та розповісти Вам цікаву історію того, як завдячуючи підтримці рідних та власному бажанню щось творити, можна відкрити власну онлайн-цукерню.

EPISTOLIA

Сам на сам EPISTOLIA: — Як довго ти захоплює-

знали лиш близькі — вони и просили мене

шся створенням печива, тортиків тощо? З

щось приготувати, тому я часто радувала їх

чого взагалі все почалося, що першим при-

різноманітними солодощами.

готувала та з якої нагоди?

Е: — А що наибільше любиш готува-

Уляна: — В шкільні роки я була баи-

ти: печиво, капкеики, тортики?

дужою до кулінарії, але полюбляла готувати шарлотку, рецептом якої зі мною поділилась мамуся. В мої 18 вона відіишла до кращого світу — мені довелось більше часу

проводити на кухні, і я навіть не встигла отямитись, коли раптом шалено полюбила готувати. А через деякии час зустріла кохану людину і ці стосунки стали моєю музою саме в кулінарніи справі. В мені зародилось шалене бажання дивувати і дарувати щастя, а потім воно розрослось до таких масштабів, що я стала залежною від щирих посмі-

У: — Мені складно виділити щось одне, бо кожен вид випічки по-своєму особливии та цікавии. Чесно кажучи, наибільше я люблю етап оздоблення виробу і в це вкладаю дуже багато зусиль, творчості, натхнення. Виишла така собі доволі специфічна можливість реалізувати свої художні навички, оскільки ще з дитинства я професіино заимаюсь образотворчим мистецтвом та маю червонии диплом з художньої школи.

шок близьких людеи. І, ось так, рівно рік на-

Е: — Як довго онлаин-цукерня була

зад напередодні новорічних свят в мене ви-

мрією до того, як ти створила сторінку, при-

никла трішки божевільна ідея (принаимні

свячену їи та власні буклети?

такою її всі визнали) — я напекла близько

У: — Ще з новорічних свят 2015 року

ста капкеиків та більше двохсот штучок пе-

більшість моїх друзів почали час від часу

чива. Почала прикрашати їх цукровими олі-

вмовляти мене почати продавати випічку.

вцями протягом двох тижнів, не розрізняю-

Але я досить скептично ставилась до цього.

чи, де закінчувався день і починалась ніч.

А на моє 20-річчя (30-го жовтня) подруга

Чесно, в шоці були всі, а особливо я — ре-

надарувала цілу гору всяких посипок на

зультат насправді був вражаючим, оздоб-

кондитерські вироби і коробочку капкеиків.

лення виишло доволі достоиним. Ось тоді

В тои день у мені щось перемкнулось і я ви-

все и почалось.

рішила кинути собі виклик та все ж спробу-

Е: — Чи були замовлення до того, як

вати реалізувати себе в ціи сфері. Моєю мрією була не онлаин-цукерня, а можли-

створила цукерню? У: — Так, у мене замовляли декілька тортиків. Але загалом про моє захоплення

вість дарувати людям щось позитивне, викликати емоції щастя. В кінцевому результаті моя цукерня стала втіленням цієї мети.

EPISTOLIA

Сам на сам

EPISTOLIA

Сам на сам Е: — З якої нагоди наичастіше замов- сунки, роботу та навчання, але за цим всім ляють (День народження, Новии рік, 8 бере- елементарно забуваюсь, або ж не знаходжу зня, наприклад)?

час, щоб поїсти чи поспати. Коли я в на-

У: — Я працюю лиш першии місяць, він випав на грудень, тому в мене здебільшого замовлення до новорічних свят та днів народжень.

тхненному пориві, то потрапляю в якусь умовну зону, де не звертаю увагу ні на час, ні на власні потреби. Але мені там надзвичаино комфортно, цілковите моральне піднесення. Я дуже щаслива, що можу иого

Е: — Чи є в планах відкрити цукерню знаити в цих трьох гранях мого життя. (не в Інтернеті, а затишну кав’ярню, наприЕ: — Чи маєш якиись секретнии інгклад)? редієнт для смаколиків? У: — Зізнаюсь, онлаин-цукерню я роУ: — У кожен свіи виріб вкладаю дузцінюю першим кроком на шляху до такої шу і любов. Чесно кажучи, іноді трішки намети. Справа в тому, що колись давно в мене віть забагато (сміється). Сама з собою сваз мамусьою була мрія — відкрити затишну рюсь, кажу: «ну не будь ти така скрупульозцукерню-кав’ярню, де можна було б не лише на, не трясись над кожнісіньким міліметвідпочити і поласувати смаколиками, а и ром» і далі роблю те саме. Надто сильно люзнаити натхнення, душевну гармонію. Коли блю я викладатись для людеи на повну. Тамами не стало, я поставила чітку ціль — реаке вже в мене хобі — збираю позитивні емолізувати нашу спільну мрію. Правда тоді я ції і щире захоплення. А щоб отримати це, ще не уявляла як це робитиму. Але, як бачитреба діисно постаратись. мо, все в житті не спроста і тому не дивно, що зараз я приишла до відкриття такого он-

Е: — Тепер трішки до новорічної те-

лаин-сервісу — коли є мета, то десь на свідо- матики. Чи загадуєш ти бажання у новорічмому рівні ми діємо в її напрямі, навіть не ну ніч, чи збувались вони, якщо так) Та и зразу вбачаючи в своїх діях цілеспрямовані взагалі, чи віриш у дива? кроки.

У: — Нещодавно задумувалась над

Е: — Чи не заважає цукерня навчан- таким питанням і зрозуміла, що ніколи не ню, стосункам (в тому плані, як багато заби- загадувала бажання в новорічну ніч. Навіть рає часу)?

сама здивувалась, чесно кажучи. Просто в

У: — По своїи натурі я максималістка і часто переоцінюю свої можливості. Це виражається в тому, що я находжу час на сто-

цеи час стається стільки чарівностеи і див, що навіть совість не дозволяє бажати чогось більшого. Єдине, що діисно прошу весь час — здоров’я для близьких. А в дива вірю.

EPISTOLIA

Сам на сам

Більше того, я живу у світі чарів — мене ото-

щоб були. Не біитесь про наслідки, не думаи-

чують настільки прекрасні люди, що склада-

те про думку оточуючих. Радіите на повну,

ється відчуття, наче я в казці! Я засинаю з

шаленіите,

посмішкою на обличчі, прокидаюсь посміха-

емоціями. Живіть так, як інші бояться. Жи-

ючись, а в серці завжди сяє наияскравіше та

віть так, щоб душа сповнювалась океаном

наитепліше сонечко, яке надихає мене. Це

прекрасностеи. І наиважливіше — ніколи-

все і є сенсом життя, це викликає шалене ба-

ніколи не забуваите жити.

жання творити та ділитись тією любов'ю, що переповнює кожну клітинку мого тіла.

наповнюитесь

різнобарвними

EPISTOLIA, у свою чергу, бажає Вам чудово провести новорічні свята у колі наи-

Е: — Чого б ти побажала нашим чита-

рідніших для Вас людеи.

ча напередодні свят?

А створити посмішку на об-

У: — Хочеться побажати читачам EPISTOLIA в новому році наиміцнішого здоров'я та душевної гармонії. Знаидіть своє рідне, фундаментальне щастя Вашого власно-

личчі Ваших рідних можуть чудові капкейки від Pelenio’s Sweets. Якщо Ви бажаєте ще більше ознайоми-

го світу, яке збагачує життя чарами. А якщо

тись з смаколиками від Улі чи вже

таке вже є, то бережіть иого усім своїм сер-

зробити замовлення, заходьте на

цем. Ще бажаю заповітних мріи. Не обов’яз-

сторінку

ково, щоб вони здіиснювались, головне —

pelenio_sweets.

EPISTOLIA

ВКонтакті:

vk.com/

Сам на сам

EPISTOLIA

Офіс для натовпу. Працюємо без вихідних і робочих Автор тексту: І в а н Корєнєв Фото: Єв ге н і я Романюк

Наш дім — найбільша зона комфорту у нашому житті. Вдома тепло, безпечно та затишно. Натомість хвилюванню та дрібному тремтінню перед тим жахливим словом «дедлайн» нам, навпаки, хочеться закутатись в сім піжам, взяти до рук горнятко кави та забути про те, що за вікнами взагалі існує Всесвіт. Можна подумати, що наша домівка — найкраще з усіх можливих робочих місць. За винятком того, що воно найгірше.

EPISTOLIA

Сам на сам Дев'яносто відсотків людеи, що хоч

до того ж, відволікаючи вас хрустінням

раз намагалися працювати вдома, скажуть

пальців. Вихід один — втратити здоровии

вам, що це під силу лише шаолінським мо-

глузд.

нахам: потрібна залізна воля та витримка,

Та якщо ми не можемо працювати

аби декілька годин просидіти за написан-

вдома через звичаину лінь, а також не мо-

ням коду до саиту, маючи під рукою холо-

жемо трудитися в офісі через невідповідну

дильник та можливість переглянути ще

атмосферу, які в нас варіанти? Насправді

одну серію улюбленого серіалу. Погодьте-

варіант лише один. Даваите поговоримо

ся, пакет цукерок не піднімає вашу праце-

про коворкінг.

здатність. Увага розсіюється, пальці відмовляються танцювати по клавішам, а мозок виходить на перекур, залишаючи за головного мавпочку з тарілками. Вихід один — ити до офісу.

Почнемо з визначення. Коворкінг — це модель організації людеи з різним типом заинятості у межах єдиного робочого простору. Іншими словами, це колективнии офіс для всіх охочих. Учасники мають

В звичному для нас офісі (такому, де

право спілкуватися між собою та вносити

працюють рівні між собою клерки) немає

ідеї, при цьому заимаючись абсолютно різ-

кабінетів. Більше того, перегородки, що

ними проектами та творити у зовсім різ-

зроблені мало не з картону, вважаються за

них сферах мозкової активності.

розкіш. Для кращого пізнання «принад» офісу змоделюємо ситуацію: Ви — письменник, творча натура, що відкидає будьяку працю у колективі, а також ненавидить роботу за схемою «з дев’ятої до шостої». Ваше робоче місце — це парта серед велетенської аудиторії, вщент забита такими ж як Ви. Все, що Ви маєте, це маленькии старии комп'ютер, надании Вам фір-

мою, а все, що Ви чуєте — лише цокання стрілки у велетенському годиннику, якии через дві години та сорок дві хвилини сповістить Вас про обідню перерву. Цок. Цокцок. Для драматичнішого ефекту додамо важке дихання колеги, що стоїть над Вами та чекає на те, коли Ви завершите частину,

Історія коворкінгу починається у 2005-му році, коли молодии ІТ-спеціаліст Бред Ньюберг постав перед проблемою подальшого розвитку своєї кар'єри. Бреду довелося вибирати між затиснутою в рамки офіціальності роботою в офісі та дистанціиною, незалежною, однак дещо одинокою працею вдома. Зламавши правило дилеми, Ньюберг винаишов третіи варіант — він поєднав офіс з домівкою. В результаті виишов офіс, де б Бред міг поспати годинку, годинку пограти в XBOX, а потім знову повернутися до своїх прямих зобов'язань, пам'ятаючи, що він, врешті-решт, знаходиться в офісі.

EPISTOLIA

Сам на сам Ідея швидко розлетілася по світу: те-

буде плавати на межі в 100 грн.

пер коворкінг-центр можна знаити мало не в кожному великому місті світу. Правду ка-

Отож, задля чого місце у коворкінгу саме Вам? Варіантів як мінімум три:

жучи, це зручно не лише працівникам, але и компаніям. Дозволяючи своїм співробітникам працювати у коворкінгах, а також оплачуючи їхні робочі місця, вони можуть не витрачати куди більші гроші на оренду або будівлю власне нового офісу.

1. За символічну плату ви отримуєте свіи персональнии офіс, у якому єдинии начальник — це, власне, Ви і є. Зазвичаи ключі від коворкінгу видаються цілодобово, тому ваша зміна нормована лише Вашим натхненням.

Якщо казати простіше, то коворкінгцентр — це антикафе для роботи. Ви також можете відволіктися на відпочинок чи ігри, однак за єдиним «але»: усі тут налаштовані на роботу, хоч і без перевтоми. До того ж, кожен має змогу попросити або дати поради, а також дізнатися думку «зі сторони» — того, хто заробляє кардинально іншою справою.

2. Надовго орендуючи місце у респектабельному коворкніг-центрі, Ви отримуєте гідне робоче місце з зоною відпочинку, а також вашого персонального секретаря (яким може бути адміністратор центру): ця людина зможе сповістити Вас про нову пошту, а також підказати Вашим клієнтам у тому, в котрі дні та години Вас можна за-

стати.

Якии же зиск з того власникам таких «ігрових офісів»? А зиск у тому, що місячна оренда робочого місця у подібному закладі складає приблизно 200-350$. Компаніям вигідно, що їхні співробітники не мають чекати побудови нового офісу або їхати сотні кілометрів; співробітникам вигідно, адже вони не замкнені в «сухі» правила; власни-

кам вигідно, адже це все ж бізнес. В Україні коворкінг також функціонує — при бажанні, такии центр можна знаити маиже у кожному великому місті України. У Києві, до прикладу, таких «ігрових офісів» можна знати щонаименше з десяток. Щодо місячної оренди потрібно оговорювати, а

3. Коворкінг — ідеальне місце для «відведення очеи». У такому офісі ви спокіино можете приимати партнерів та вести переговори, говорячи про те, що «Ви — сериозна компанія», не втрачаючи при цьому довіри. Навіть якщо Ви «компанія однієї людини», коворкінг — гідна база, аби розпочати свіи стартап. У сфері фрілансингу так багато робочого простору. І завжди так не вистачає геніальних проектів! Можливо, саме Ваш стане наступним? Залежить лише від Вас. Однак є дещо, що може Вам допомогти. І це — коворкінг.

от ціна на денне робоче місце в середньому 94

EPISTOLIA

Сам на сам

EPISTOLIA

Вперше. Сніг Автор фото: А н д р і й Хіміч

EPISTOLIA

Сам н

EPISTOLIA

на сам

EPISTOLIA

Сам н

100

EPISTOLIA

на сам

EPISTOLIA

101

Сам н

102

EPISTOLIA

на сам

EPISTOLIA

103

Суррогаты Автор: Дм и тр о Денищик Ілюстрація: Kenichi Hohine

104

EPISTOLIA

Сам на сам

Творчество обрастает грибком. Мы все дети одного поколения, люди одинаковои литературы, кино и музыки. Каждая наша мысль

вторична. Она циклично гниет в чертогах разума и, в итоге, достигает своего незримого конца, воплощая миллиарды таиных мечтании о самоутверждении среди таких же «великих» творцов. С самого зарождения жизни, человек стремится быть ведомым чужим мнением. Благодаря доступности информации, эта аксиома достигает невероятных масштабов. Мы вероломно занимаемся собирательством, выдавая чужеродные мысли за труды собственного мира, постепенно лишая себя возможности созидать. Само понятие искусства уже не поддается никакои критике, ведь каждыи псевдо-мыслитель пытается выдать свои каракули на полях школьнои тетради за нечто гениальное, вдохновляясь такими же паразитами общества. В таком мире краине сложно отделить зерна от плевел. Но среди мрака всегда наидется лучик надежды.

EPISTOLIA

105

Наш світ — далеко не найкраще місце.

Хоча, ми самі у цьому винні. Ми повільно, але впевнено деградуємо. Я навіть висуну теорію, що тепер наш світ стоїть на трьох слонах: гроші, влада і хтивість. Майже усі наші вчинки йдуть поруч з цими бажаннями, що виходять на волю в день, який зустрічають всі люди світу: Новий рік.

Три слони Автор: Р о м а н Драч Ілюстрація: Nickie Zimov

106

EPISTOLIA

Сам на сам Перший

залежить від офіціанта, адже не він готує їжу.

Джеремі не був заможнім. Він не мав га-

Типова помилка, але чи важливо це для відві-

рної освіти. Він був не красенем, але и не був

дувачів? У всьому вина офіціанта — така вже

страшком. Мати — вчитель початкової шко-

робота. В новорічнии вечір маиже всі клієнти

ли з мізерною зарплатнею, батька навіть не

напиваються до такого, що навіть не можуть

знав. Нічого в житті Джеремі не отримував

встати, та покричати на офіціанта вважають

задарма: одяг чи їжа, робота чи чаиові. Він

своїм обов’язком. В подібні свята Джеремі з

працював офіціантом у престижному ресто-

легкістю міг «почистити» кишені п’яних

рані бізнес-центру. Хлопець вважав, що замо-

клієнтів, чим він час від часу и заимався. Че-

жні клієнти принесуть иому хороші чаиові…

рез те, що у товстосума зникне заива сотня,

Але виявилось, що це не так. Більшість бізне-

совість Джеремі мовчала.

сменів — наибільші у світі скнари. Вони мо-

— Егеи! Пацан, ти що робиш з моїм паль-

жуть дозволити собі дорогу каву, але не зали-

то?! — вигукнув якиись нетверезии відвіду-

шать офіціанту и п’яти баксів. Та на свята всі

вач.

ці багатії злітались як мухи на солодке. Новорічні корпоративи. За одну ніч Джеремі міг заробити більше, аніж за два місяці.

— Вішаю, сер. Воно впало. — виправдався Джеремі. — Я бачив. Гик! Ти рився в ньому!

— Джеремі, четвертии столик чекає на

«Капрезе». В темпі.

— Сер, вам здалося. — Що ти мені втираєш? Я тобі зараз…

— Так, бос. Начальник Джеремі, Віктор Волт, був

— Заспокоитесь, сер. Заберіть руки.

власником трьох ресторанів, і з’являвся він в

Прямии удар в ніс і клієнт вже на підлозі.

них не так часто. Однак коли він приходив, то

— Ах ти... Аааа!!! Ти зламав мені носа, ні-

вважав, що неодмінно має керувати кожним процесом. Віктор був тим босом, якии не допоможе справі, але сто разів нагадає тобі про твої обов’язки. — Чого так довго, геи, хлопче, даваи вже неси все! — Так, сер. Зачекаите ще декілька хвилин і все буде.

кчема! — В тебе тільки 200 баксів. Тримаи 20 на чаи, козел. Ти б мені і стільки не залишив.

— Джеремі, що тут трапилось?! — втрутився Віктор. — Нічого. Але четвертии стіл чекає закусок, Вікторе. Поспішіть. З цими словами він пішов.

— Ледащо! Клієнти ніколи не розуміють, що не все

— Нову роботу тепер потрібно шукати... Чорт забираи, але початок року непогании, —

EPISTOLIA

107

Сам на сам запалюючи цигарку, мовив Джеремі.

— Так-так. Робота перш за все.

Другий

Після декількох пляшок Рік ледве три-

Рік Моріс був типовим керівником відді- мався на ногах. Алкоголь така річ, до якої полу. З дитинства він був тихим ботаніком, з трібно звикати. Відчувати міру. Та це було не якого частенько знущались однокласники. про Моріса. Потім иого чекав університет: чотири роки

— Хлопці, а чому би не перенести вечір-

проишли без особливих змін. Дім — навчан- ку куди-небудь звідси? Зараз і дівчат виклиня — дім. На вечірках иому ніколи не талани- чемо. Тільки піду за телефоном… — Моріс піло. Виходило тільки напиватись.

днявся з крісла і почовгав за пальто.

Потім робота. Більшість людеи вважа-

— Моріс повнии виродок.

ють, що робота дрібним менеджером у фірмі — тимчасова. Але для Моріса вона була новим етапом в житті. Через рік він став вже головним менеджером. Спочатку, маленька

— Якщо не поїдемо з ним, Дерек, то ще місяць будемо з ніг до голови завалені новими паперами...

доля влади нічого не змінила. Десяток підле-

— Що там за шум? — озирнувся Дерек.

глих. Нескладна робота. Через півроку Рік

— ...Пробачте, сер. Ми зараз же викличе-

Моріс почав свіи маленькии акт терору по мо швидку! — схвильовано говорив власник відношенню до працівників. Ще через рік ресторану. підвищення до голови відділу. Після цього Моріс

почав

упиватися

владою,

яка

«дозволяла» иому погрожувати молодшим

— Ви за це мені заплатите! Мені зламали носа! — Ми зробимо вам 50% знижку на ваше

співробітникам, навіть домагатись жінок. І новорічнии корпоратив не став винятком.

замовлення!

— Офіціант. Горілки. Росіиської даваи.

— Босс, що трапилось? — співробітники Моріса вже стояли поруч.

— Так, сер.

— Офіціант лазив по нашим речам і

— Нам, напевно, вже час… — ніяково на-

магались попрощатись жінки, що сиділи по- крав, а потім вдарив мене і втік. руч з Морісом.

— Потрібно викликати поліцію! Боюсь,

— Крісті, Міра, може залишитись ще на влаштувати продовження не вииде. — підопічні вже з полегшенням знаишли собі при-

годинку? — Ще потрібно дописати контракт для

від не їхати з босом.

«Реинард і со.»!

108

— Ось тобі і Новии рік. EPISTOLIA

Сам на сам Третя

— Замовкни і роби те, за що тобі запла-

Еріка Хадсон, або Ліліт — її ім.’я в ескорт тили. Чи ти хочеш більше грошеи? послугах. Немає ніякої сумної історії про пога-

Еріка заїхала в иому в пах з коліна.

не дитинство. Еріка з хорошої сім'ї. Перша

— Ах ти ж....

красуня в школі, з наикращими оцінками. Потім коледж, сестринство, вечірки, купа хлоп-

Потім вибігла на вулицю.

ців. Після університету — безліч співбесід, але

— Козел! Щоб я хоч ще один раз погоди-

жодної роботи. Нелегко знаити роботу, коли лась їхати до цього… все студентське життя замість навчання — ти — Лярва, ти куди зібралась!

відвідувала вечірки. Тому Еріка пішла в ес-

— Геи, мужик, заспокоися! — Гаррі зупи-

корт послуги. Спочатку довелось нелегко, та нив високии хлопець. потім їи навіть сподобалось. Батькам Еріка — А ти хто такии? Забираися звідси! стала брехати, що знаишла хорошу роботу.

Прямии удар в ніс.

Грошеи на все вистачало. Ескорт — це все таки послуги не з дешевих. Еріка могла дозво-

— Ти зламав мені носа, козел!

лити собі гарну квартиру, навіть хорошу ма-

— Другии за день. Правду кажуть: як Но-

шину. Бо ніколи не нехтувала роботою, навіть вии рік зустрінеш, так і проведеш. — Дякую… — сказала Еріка.

в новорічні свята.

— Джером, — відповів хлопець.

— Ліліт, клієнт на Холл-Стріт, 21.

— А я — Ліліт. Точніше, Еріка. Називаи

— Знову Стівенсон?

мене Еріка.

— Ти ж знаєш: він полюбляє тебе.

— Дуже приємно, Еріка.

— Океи, вже збираюсь.

— Джером, не хочеш випити кави?

Гаррі Стівенсон був не наикращим клієнтом. Постіино напивався і принижував дівчат

— Боюсь, кава з такою красунею мені не по кишені. — Пробач?

з ескорту. На иого виклики маиже ніхто не

— Ти ж…

погоджувався їхати, але гроші є гроші.

— А, так. Але, думаю, на сьогодні міи ро-

— Ліліт! Я вже думав, ти не приїдеш.

бочии день закінчився. Дозволь пригостити

— Вибач, нелегко знаити таксі в Новии тебе чашкою кави. рік.

— Я би не відмовився, та тільки не в — Скидаи з себе пальто. Я вже не можу «Трьох слонах». Ненавиджу тои ресторан.

чекати.

— Чесно кажучи, я також.

— Так, полегше. Мені боляче, Гаррі. Припини! EPISTOLIA

109

У вирі подій

110

EPISTOLIA

Київ, безперечно, не відстає від інших європейських столиць. І, аби Ви на сто відсот-

ків впевнились в цьому, редакція журналу підготувала для Вас список столичних заходів, на будь-який смак, що відбудуться найближчим часом : 1. Концерт гурту «Three Days Grace». «Three Days Grace» — одна з наипопулярніших груп сучасності у жанрі альтернативного року. Канадські музиканти з TDG, котрі є постіиними учасниками численних хіт-парадів, вперше приїздять до України. Місце проведення: Stereo Plaza; Дата проведення: 29 січня; Ціна: від 500 до 1800 грн. 2. Концерт гурту «My Last Attempt». Четверо хлопців виконують свої авторські пісні у стилі «metalcore». Місце проведення: арт-паб «Бочка на Подолі»; Дата проведення: 27 грудня; Ціна: вхід вільний. 3. Свято новорічної іграшки. Свято з розвагами для дітеи та дорослих, читанням казок та виготовленням ялинкових прикрас. Гостеи заходу чекає величезна колекція старовинних і сучасних авторських ялинкових прикрас, живопису, традиціиної різдвяної атрибутики, а також 40 маистер-класів створення ялинкових іграшок. Місце проведення: Центр Української Культури та Мистецтва; Дата проведення: з 5 грудня до 19 січня; Ціна: вхід вільний; (Ціна за відвідування маистеркласів: дітям до 14 років — безкоштовно; для дорослих — 30 грн.) 4. «Зимова країна». Зона зимових розваг, яка об’єднає кращі забави холодної пори року. Тут побудували наибільшу льодову арену (4000 кв. м.) і крижані гірки заввишки 12 метрів, відкрили Резиденцію Діда Мороза та влаштували

ярмарок. Працює велетенська кількість фудкортів, а також дитячии павільион та аніматори. Зона розваг відкрита щодня з 10:00 до 23:00 (у вихідні — до півночі). Місце проведення: Національнии комплекс «Експоцентр України»; Дата проведення: з 10 грудня; Ціна: 25 грн (у вихідні — дитячии квиток 40 грн, дорослии — 70 грн). Квитки на спецподії — від 100 до 200 грн. 5. Художня виставка Володимира Бовкуна «Інша реальність». На виставці відомого художника представлені різноманітні живописні та скульптурні об’єкти. Згідно задуму автора, представлені роботи не вивішені, а «вмонтовані» в інтер’єри залів — подібно до того, як монтуються вікна і двері. Місце проведення: галерея «Art 14»; Дата проведення: з 11 грудня по 24 січня, з 12:00 до 19:00 (крім понеділка та вівторка); Ціна: вхід вільний. 6. Виставки «LITHO» та «Різдвяні історії». Галерея «Парсуна» завершує 2015 рік персональною виставкою літографіи та емалеи видатної української художниці Оксани Стратіичук, а також традиціиною новорічно-різдвяною виставкою авторських ляльок. Місце проведення: галерея «Парсуна»; Дата проведення: з 18 грудня по 16 січня, з 11:00 до 17:00 (крім неділі та понеділка); Ціна: 10 грн.

EPISTOLIA

111

P.S. Дякуємо за співпрацю

112

EPISTOLIA

113

KYIV 2015

114

EPISTOLIA