EPISTOLIA. Лист другий by EPISTOLIA

Лист другий

EPISTOLIA

Склад редакції: Головний редактор: Євгенія Романюк Шеф-редактор: Анастасія Коваленко Літературний редактор: Іван Корєнєв Автори: Анна-Вероніка Краснопольська, Дмитро Денищик, Роман Драч, Тетяна Карпусь, Уляна Пеленьо, Олег Самбір, Андріи Хіміч.

Жодна частина даної публікації не може бути використана, розповсюджена чи передана в будь-якіи формі та будь-якими засобами без попередньої письмової згоди головного редактора. Для отримання дозволу пишіть головному редактору на вказану нижче адресу: epistoliajournal@gmail.com

EPISTOLIA

Лист від редакції

Вересень для редакції EPISTOLIA став місяцем відкриттів. Щотижня ми відвідували мистецькі заходи і зустрічали Вас, наших читачів, на цих заходах. Наче пальне для творчості, для нас стали Ваші усмішки та запитання "Коли чекати наступний номер?". Неймовірно приємно усвідомлювати, що з кожним номером ми намагаємось робити наші матеріали все кращими, цікавішими та візуально гарнішими для Вас! Дякуємо, що Ви з Нами! Приємного читання! Ваша EPISTOLIA

EPISTOLIA

Зміст: Бачити наскрізь Межа між словом і малюнком

Mr. Bukovski

Герої в бронзі

Відчувати душею Мистецтво крізь хмари пилу

Форум видавців у Львові

ГОГОЛЬFEST

Світ за очі Дайте творчості простір і творчість переверне світ!

Буфет

Київ, який не бачив сонця

Сам на сам Erasmus — довідник: моє навчання за кордоном Sketchnoting. Простота сприймання

Вибір

Чарлі Трентон

У вирі подій P.S.

EPISTOLIA

Бачити наскрізь

EPISTOLIA

Межа між словом і малюнком Автор: Дмитро Денищик

EPISTOLIA

Бачити наскрізь Я сиджу в парку, жадібно гортаючи томик графічного роману «Фелл». На сусідній до мене лавці сидить молода дівчина у футболці з яскравим малюнком, так само захоплено перечитує «Записки юного лікаря». Вона ще не розуміє, що морфієм для нового покоління стане не Булгаков, а «DC» та «MARVEL», а класикою епохи — роботи Френка Міллера та Алана Мура. Дивовижно, як в певний момент свого життя я перейшов зі «справжньої» літератури на історії в картинках.

Мабуть, це приишло з дитинства. Ро-

рики. Вже в 1950 році комікси стали масо-

здивляючись ілюстрації в книгах, ми, на-

во кочувати з газетних сторінок у окремі

віть не поглянувши на незрозумілі закар-

«сингли», котрі кожен міг купити усього за

лючки, котрі заимали чи не всю сторінку,

$0,98. Алан Мур (автор «Watchmen»), від-

могли продумати сюжет до наинепомітні-

повідаючи на питання «Що хорошого в ко-

ших дрібниць. Як же чарівно, що настав

міксах?», сказав, що кожен може приити в

тои момент, коли через переплетіння ху-

магазин зі жменею дріб'язку, а виити із

дожніх образів можна створити справжніи

«справжнім шматочком культури» в руках.

шедевр сучасного мистецтва. Я б волів до-

У 1954 році на полицях книжкових

жити до того моменту, коли серед мільио-

магазинів

нів книг в руках пасажирів метрополітену

«Спокушання невинних», автором якої був

замигтять обкладинки «Skott Piligrim» чи

авторитетнии того часу психіатр Фредерік

«100 bullets».

Вертем. Доктор стверджував, що у дітеи,

Та поки що наша комікс-культура тільки на початку свого розвитку.

з’являється

наукова

праця

які читають комікси, деградує моральне сприиняття світу. Книга швидко набула

Взагалі, розуміння коміксів почало

культовості серед батьків, тому протягом

розвиватися на просторі СНД зовсім нещо-

трьох років було спалено понад 50 тисяч

давно. З виходом більшості фільмів про

екземплярів коміксів. Аби комікс-культурі

супергероїв, середньостатистичнии хло-

вдалося оговтатись від отриманих збитків

пець нарешті почав сприимати комікси як

знадобилися десятиліття.

частину сучасної поп-культури. На Заході

Неимовірним поштовхом для графіч-

таке мислення розвивалося ще з початку

них шедеврів став кінець 90-х років. Саме

Другої світової віини: саме тоді пропаган-

тоді на полицях з’явилися комікси, які змі-

дистські замальовки з Суперменом почали

нили епоху: «Watchmen» Алана Мура,

захоплювати мізки простих роботяг Аме-

«Maus: A Survivor's Tale» Арта Шпігельма-

EPISTOLIA

Бачити наскрізь на та «The Dark Knight Returns» Френка

твору. Комікси в першу чергу є зіставлен-

Міллера. «Maus» у 1992 році був нагоро-

ням задоволень, візуального та естетично-

джении Пулітцерівською премією з літера-

го. Художників вони надихають, а пись-

тури. Натхненні цими творами незалежні

менників змушують працювати ще більш

митці почали розуміти, що, взявши відо-

натхненно. Вони вражають нас своєю про-

мих персонажів і додавши свіи унікальнии

стотою та змушують думати. Головне —

стиль, увіити в історію можливо. В одну

набратися сміливості та піти за білим кро-

мить автори коміксів стали рок-зірками.

ликом з коміксом у лапах. Куди глибшим

Завдяки цьому на території західної Євро-

за иого нору.

пи культура коміксів почала розквітати наново, а в США тим часом підростало вже третє покоління геніальних авторів і сце-

Комікси шукайте тут:

наристів. Величезним плюсом для фанатів цього культурного феномену є те, що на відміну від кіно та літератури, для створення такого продукту потрібен великии творчии потенціал. Написавши ванільну

історію для дівчаток, автор не тільки отримає масу критики, а и підірве свою репутацію. На жаль, серед книжок бестсе-

Київ: Магазин «LOOT» Адреса: Оболонський Проспект 1б, ТРЦ «Dream Town», 3 поверх.

Одеса:

Магазин «On the

лерами доволі часто стає саме такии низь-

bus»

копробнии товар. Комерціалізація масової

Адреса: Вул. Преображ енська 37.

культури вражає своїм цинізмом, і лише маленькии острів справжнього мистецтва дивує своєю різноманітністю. Комікси важко втиснути у певні рам-

ки, адже сюжет не лише описано, але и ві-

Дніпропетровськ: Cosmic.com.ua

зуалізовано в наидрібніших деталях. Вперше взявши комікс до рук, ви розумієте, що він нібито завжди був з вами. Такии ефект досягається неимовірним опрацюванням

Харків: Atomiccomics.com.ua

оповіді, кожен елемент якої в симбіозі створює атмосферність і відчутну глибину

EPISTOLIA

Mr. Bukovski 14

Автор: Анастасія Коваленко

EPISTOLIA

Бачити наскрізь Хтось надає перевагу щоденним газетам та глянцю; інші насуплено сидять за своїми гаджетами; останні, не зраджуючи традиціям, читають звичайні, великі (та не дуже) паперові книжки. Читати зараз модно, чи не так? В цьому контексті об'єднувати читан-

Костянтин: — Колись, ще до появи

ня книжок та їх царину — бібліотеку, сто-

формату антикафе, були думки про ство-

відсотково, не варто. Бібліотека ще з років

рення схожого місця. Проте виникало пи-

наших бабусь та дідусів асоціювалась з міс-

тання про те, як зробити иого хоча б не

цем, де не можна кричати, краще не гово-

збитковим. Пізніше, почали з'являтись ка-

рити та и взагалі по-мінімуму дихати, аби

фе, в яких відвідувачі просто платять за

не заважати іншим. В свою чергу, ми зараз

час, проведении у такому просторі. Я почав

читаємо у шумі метро або ж зручно вмос-

збирати інформацію, шукати варіанти. На

тившись в м'якому ліжечку, з кавою в од-

те, щоб все організувати, пішло близько

ніи руці та смачним пиріжком в іншіи. Та

півроку — це і час на оформлення підпри-

чи можна поєднати читання з домашнім

ємства, і подолання власних страхів, і ство-

затишком,

рення бізнес-плану.

знаходячись

не

вдома?

EPISTOLIA перевірила це особисто, завітавши до однієї київської місцини під назвою

Е.: — Робити заклад на території книжкового магазину планувалося одразу? Чи ця

«Mr. Bukovski».

«Mr. Bukovski» — столичне антикафе,

ідея приишла вже згодом?

що відкрилось на території книжкового магазину «Літера». Знаходиться воно в

К.: — Створення «Mr. Bukovski» на те-

двох хвилинах ходьби від станції метро

риторії книжкового магазину стало ціка-

«Площа Льва Толстого». Невеличкии за-

вим рішенням та, одночасно, родзинкою

клад об'єднав у собі і книжковии магазин,

нашого закладу. Це и інновація, і експромт.

і місце для відпочинку та роботи. Про те,

Все почалося з того, що в Київському Буди-

як вдалось створити таим-кафе такого ти-

нку Книги проходив так звании клуб мафії.

пу, редакція вирішила дізнатись у самого власника закладу — Костянтина Баранова.

Після цього я запропонував відкрити антикафе на одному з поверхів. Е.: — На емблемі закладу зображена

EPISTOLIA: — Скільки часу проишло

сова, а назвою є прізвище американського

відтоді, як мрія про антикафе стала реа-

письменника. Чи можна якось провести па-

льністю?

ралель між цими двома фактами? EPISTOLIA

Бачити н

EPISTOLIA

наскрізь

К.: — Сова — це і є Mr.

Е.: — Які ж плани на маибутнє,

Bukovski, адже антикафе не названо

окрім постіиного наповнення бібліо-

на честь письменника (написання

теки закладу?

прізвища письменника в оригіналі відрізняється від назви закладу —

К.: — Нам ще немає року, ми на

прим.ред.). Хотілося створити свого

самому початку шляху. В нас прохо-

персонажа. А книги і сова — це пря-

дять різні івенти; хтось приходить

мі асоціації.

заиматися грецькою, голландською,

англіиською мовами; дехто грає на Е.: — У закладі знаходиться величезна

кількість

гітарі і навіть проводить музичні

різноманітних

вечори. Самі дивуємося. Наприклад,

книг: від дитячої і пригодницької

до нас приходить знімальна група,

літератури до посібників та науко-

яка готує новии українськии фільм

вих праць. Чи можна обмінювати

— щось обговорюють, правлять

книги, брати на певнии час собі або

сценаріи. Багато чого вже було в

приносити власні — типу буккроси-

цьому антикафе, багато чого ще по-

нгу?

переду. «Mr. Bukovski», в ідеалі, має

стати мережею антикафе. К.: — В нас немає буккросингу, тому що ми працюємо на території

«Mr. Bukovski» шукайте

книжкового магазину — книги мог-

тут: м. Київ, вул. Льва Толс-

ли б сплутатися. Але поверх, де ми розташовані — це розпродаж і та-

того 11/61.

кии собі книжковии стоковии магазин. Деякі класичні твори в м'якіи обкладинці можна придбати навіть за десять гривень.

EPISTOLIA

Герої в бронзі Автор: Анастасія Коваленко

Боюся навіть уявити, який величезний шлях інколи доводиться подолати творові, аби від чималого рукопису вирости у класику літератури. Шукати відповідь на питання «Як твір стає класикою?», думаю, також не варто. Та час доводить, що зазвичай саме на честь цієї самої класики потім знімають фільми, називають ресторани… А також закарбовують їхніх персонажів у пам'ятниках.

EPISTOLIA

Бачити наскрізь Якщо ви не читали «Маистра та Марга-

— «Ким Паніковськии був до Революції?

риту»… Хоча ні, не так. Якщо ви не чули

Паніковськии був сліпим!» — одразу стає

про наивідоміших персонажів Булгакова,

зрозуміло, чому Скульскии зобразив иого

то певно не вчилися в школі. Читати не чи-

саме в такому амплуа. Авторською задум-

тали, але проходили цеи роман точно усі.

кою, фішкою чи навіть жартом можна вва-

Про славнозвісного кота Бегемота чули,

жати зображення дулі на підошві лівого

правда ж? Того, що палко вигукував:

черевика Михаила Самуїловича. Туристи

«Достоевскии бессмертен!». Так от, на

та місцеві не шкодують сил для того, аби

честь цього харизматичного, незвичного і,

подивитися що ж під черевиком. А славно-

не побоюся цього слова, мудрого кота у

звіснии шахраи їх дурить і, тим самим, пі-

Києві збудували монумент. Хоча останніи,

діимає настріи.

як і сам персонаж, окутании не одною легендою.

Другии же пам’ятник Скульського зо-

За однією з них, тои котик, що

бражує головних героїв відомої п’єси Ста-

з’явився 1998-го року в одному зі сквери-

рицького «За двома заицями» — Проню та

ків на «Золотих воротах», пов'язании з пер-

Голохвастова. Місце для цієї парочки виб-

сидським котом Пантелеимоном, якии жив

рано невипадково. Саме в Києві і саме біля

при ресторані «Пантагрюель». За іншою,

Андріївської церкви проводилися зиомки

цього металевого чотирилапого замовив

основних сюжетних лініи кінострічки. Па-

заможнии чоловік, улюбленець котрого

м’ятник створювався по фотографіям кіно-

помер.

героїв, тому вирізняється особливою ауте-

Остання ж версія напряму пов’язана з

нтичністю. Крім того, навколо Проні та Го-

булгаковським Бегемотом — таким хит-

лохвастова вже з’явилося чимало прикмет.

рим, але водночас дуже ввічливим персо-

Якщо ви волієте, аби маибутніи шлюб був

нажем.

щасливішим за долю цих двох — потріть

Гуляючи літературною столицею, мож-

перстень на правому мізинці Проні, Так

на знаити ще два відомих усім пам’ятники,

само можна вчинити і з бронзовим жучком

автором яких є Володимир Скульськии.

на фраку Голохвастова.

Першии — «Пам’ятник сліпому» на Проріз-

Ця тріика монументів — основні літе-

ніи: монумент зведении на честь персона-

ратурні персонажі, яких талановиті архіте-

жа з роману Ільфа та Петрова «Золоте те-

ктори висікли в пам’яті української столи-

ля». Михаило Паніковськии — один із цен-

ці.

тральних иого героїв . У романі він зобра-

Ми так відчаидушно хочемо подорожу-

жении таким собі типовим шахраєм ХХ

вати, побачити відомі скульптури та му-

століття, що прикидався сліпим заради же-

зеї… Але ж довкола нас також багато прек-

бракування. Зі слів самого Паніковського

расного, правда?

EPISTOLIA

Мистецтво крізь хмари пилу Автор: Євгенія Романюк

EPISTOLIA

Відчувати душею У вересні відбувся десятий Міжнародний фестиваль актуальної анімації та медіа-мистецтва LINOLEUM. З 3 по 6 вересня, на базі галереї «Арт-причал», експерти оцінювали та нагороджували роботи конкурсантів, ділилися власним досвідом та заохочували усіх відвідувачів до популяризації сучасних видів мистецтва. Лінолеум приїхав до нас, як це не див-

Окрім нагородження в рамках програ-

но, з Росії. Ще далекого 2006 року в Москві

ми «LINOLEUM» також відбулося декілька

щорічно приимали молодих і талановитих

маистер-класів. Мотомічі Накамура, циф-

художників-аніматорів з усього світу. Мис-

ровии художник, чиї роботи були предста-

тецтво розвивається там, де на це є гроші

влені у проектах нью-иоркських музеїв

та зацікавленість. Проте, автор проекту,

MOMA, the Whitney Museum of American

Михаило Царьов стверджує: «Я відчуваю,

Art’s та the New Museum of Contemporary

що Києву фестиваль потрібен більше. Він

Art, розповів про графіку та анімацію в об-

стане більш знаковою подією, ані ж в тіи

ласті цифрових медіа. Родзинкою став пер-

же Москві». Поштовхом для такої кардина-

форманс, якии художник підготував спеці-

льної зміни локації стали події 2013 року.

ально для фестивалю — «Анімація в музи-

Впливало на це и чимало інших факторів,

ці». В останніи день фестивалю відвідувачі

про те головним рушієм була необхідність

мали змогу переглянути наикращі аніма-

свободи, якої в Росії банально не вистача-

ціині фільми фестивалю в програмі «Best of

ло.

10 years Linoleum». Не дивлячись на такі сериозні зміни

Зауважимо, що темою фестивалю

у житті фестивалю, це аж ніяк не вплину-

була Хмарина пилу — вона наче пі-

ло на иого учасників. Вже другии рік пос-

днялась над Україною після глоба-

піль Україна приимає в себе аніматорів та медіиників з різних куточків планети. Ні про які політичні суперечки тут і не згаду-

льних змін і заважає бачити реальність речей навколо.

ється. До прикладу, цьогорічне Гран-прі

Цьогорічним головою журі «LINOLEUM»

виборов росіянин Костянтин Бронзіт, за

був Давид Черкаськии, українськии режи-

фільм «Ми не можемо жити без космосу».

сер та автор «Острова скарбів», «Лікаря Аи-

А ось в українському конкурсі перемогла

болита» і «Капітана Врунгеля». Призовии

«Дівчинка з риб’ячим хвостом» режисера

фонд фестивалю склав 5 тисяч доларів.

Сергія Мельниченка. В свою чергу, особливу відзнаку отримала робота «Джи — нестандартна смерть» молдовського автора Дмитра Волошина. EPISTOLIA

Відчуват

EPISTOLIA

ти душею

EPISTOLIA

Форум видавців у Львові Автор: Іван Корєнєв

EPISTOLIA

Відчувати душею

Осінніи Львів примітнии багатьма

Основою форуму 2015 року, на

речами. Кава, вузькі вулички з пожовклим

жаль, стала саме політика. У топі иого

листям, милі оку будиночки… Але коман-

книжок опинилися Пітер Помєранцев з

ду «EPISTOLIA» хвилює не це. А хвилює

«Нічого правдивого и усе можливе», де

нас 22-ии «Форум видавців у Львові»,

він описує пригоди у сучасніи Росії; ро-

якии відбувся цього вересня.

ман кореспондента Los-Angeles Times

«Форум видавців у Львові» — це знакова подія культурно-літературного світу, яка зібрала під одним дахом багатьох видатних письменників, поетів та видавців як України, так і зарубіжжя. Мета цієї заходу — привернення загальної уваги до сучасних проблем літературного українства, а саме сучасного кни-

Сергія Лоика «Аеропорт», у якому він висвітлює трагічну оборону Донецього Аеропорту у 2014 році та автобіографічнии твір Надії Савченко «Сильне ім'я Надія». Як і все у цьому світі, «Форум видавців у Львові» змінюється з часом. Від-

говидання; крім того, на форумі було про-

мічаючи нових гостеи, ми не бачимо

ведено безліч семінарів на різноманітні

старих «жителів» цього діиства. Так, до

тематики літературної творчості. Серед

Львова не завітали брати Капранови.

них було безліч маистер-класів та уроки

Самі письменники пояснють це сваркою

від відомих та успішних авторів.

з організаторами. Дуже прикро не поба-

Загальною проблемою кожного форуму є недостатня популярність читання

чити старих вовків української літератури на такії події.

серед молоді України. Для її заохочення до обговорення літературних нюансів були запрошені зірки спорту, шоу-бізнесу та політики.

Не зважаючи на дрібні прикрощі, 22ии «Форум видавців у Львові» все ж таки

проишов успішно.

EPISTOLIA

ГОГОЛЬFEST Автор тексту та фото: Андріи Хіміч

EPISTOLIA

Відчуват Ми любимо мистецтво минулого за геніальність і новаторство, не помічаючи такі ж риси у сучасному. Той самий імпресіонізм колись був нікому не зрозумілою дивиною. Для того, щоб почати цінувати сучасне мистецтво, треба як мінімум його бачити.

17 вересня вперше на території Націо-

приишов зі своєю другою половинкою, роз-

нального комплексу «Експоцентр Україна»

ляглися на траві та вдивлялися у зоряну

— «ВДНГ», відбувся восьмии міжнароднии

панораму. Це була фантастична музика

фестиваль

струн душі.

сучасного

мистецтва

«ГОГОЛЬFEST». Головнии меседж цьогорічного фестивалю, за словами иого ідеолога та засновника Влада Троїцького, звучить як «Дегустуи завтра вже сьогодні».

Після концерту відбулася прем’єра музично-театрального проекту «Мистецтво віини», головна ідея якого — не допустити її, незважаючи на життєві проблеми.

Редакція EPISTOLIA завітала на відкриття фестивалю. У повітрі роїлося відчуття підготовки; організатори нервово клацали телефони, а незакінчені експозиції потрохи набували довершеного вигляду. На відвідувачів чекала виставка учасників груп

«Концептуальна

фотографія»

та

«Зловити рибу», яка акцентувала увагу на красі звичаиних речеи. У сусідньому павільионі проходила візуальна програма під назвою «Гра в реальність». Ідея програми по-

На театральніи сцені режисер Львівського драматичного театру ім. Лесі Українки презентував виставу «Баба», котра розповідає антиутопічну трагікомедію — іс-

торію сім’ї баби Прісі, її доньки та онука, які залишилися жити на території відчуження. На обличчях у глядачів впродовж всієї вистави не щезала посмішка, хоча и іноді замість сміху вистава викликала співчуття.

казати, що реальність — умовна. Проект

Відкриття «ГОГОЛЬFESTу» уже вось-

було побудовано на контраверсіиному став-

мии раз довело, що сучасне мистецтво —

ленні до побутових та глобальних проблем.

не просто пафосна назва. Це є мистецтво

Допоки всі відвідувачі отримували насолоду від виставок і лампових яток з їжею, на музичніи сцені з’явився Національнии

свого часу, яке відображає глобальні проблеми арт-засобами. Цьогорічна виставка порушила багато гуманних питань, на кот-

ансамбль солістів «Київська камератa» під

рі кожен може знаити відповідь, вдивляю-

керуванням Валерія Матюхіна. Іхні музичні

чись у експозиції. Саме в цьому і є частин-

етюди приманювали своєю красою та лег-

ка надзавдання мистецтва — знаходження

кістю. Більшість слухачів, а особливо ті, хто

відповідеи на питання, котрі їх не мають.

EPISTOLIA

ти душею

EPISTOLIA

Відчуват

EPISTOLIA

ти душею

EPISTOLIA

Даите творчості простір і творчість переверне світ! Автор: Уляна Пеленьо

EPISTOLIA

Світ за очі Серед заклопотаних днів, сірих буднів та похмурої погоди люди не припиняють пошуки своєї казки, власної магії життя. Для молоді чари здебільшого асоціюється із Роулінговою школою чарівників Гоґвортс. Українським аналогом цього міфічного закладу безперечно можна назвати Київський Політехнічний Інститут. Не дивно, що саме у ньому, саме його студентам вдалося створити осередок чогось надзвичайного. З новими силами, ідеями, намірами та натхненням 2 вересня відновив свою роботу арт-простір «Вежа». «EPISTOLIA» пощастило потрапити

Календар сповіщає про прихід осені, а лек-

на відкриття, і, щиро кажучи, це була на-

торіи у «Вежі» збирає гостеи, які вже за

справді незабутня подія. Захід під кодо-

декілька годин будуть щиро зізнаватися в

вою назвою «#ЯЛЮБЛЮВЕЖУ» вибухнув

любові до цього місця. Всіх зустрічає усмі-

неимовірною любов’ю та затишною, на-

хнении Дмитро Столяренко (один із коор-

тхненною атмосферою.

динаторів проекту), якии взяв на себе від-

Що ж являє собою цеи незвичнии арт-простір? У 2013 році ініціативна група

повідальність познаиомити відвідувачів із втіленням власних ідеи — «Вежею».

студентів НТУУ «КПІ» загорілась ідеєю ре-

«Я буду розповідати вам напівісторії-

конструювати ліву вежу, що знаходиться у

напівбаики, а ви вже самі обираите ту, яка

корпусі №1. Вони керувалися шаленим ба-

вам наибільше подобається. Це и буде ва-

жанням вдихнути в неї життя та створити

шою особистою історією “Вежі”», — таки-

осередок культури, котрии би не обмежу-

ми загадковими словами розпочав свіи

вався бюрократичними заморочками та

екскурс Дмитро. Хлопець подарував гос-

буде вільною платформою для творчості.

тям можливість не лише познаиомитись з

Метою творців «Вежі» було зробити зви-

проектом арт-простору, а и повернувся в

чаину башту місцем, яке б дарувало усі мо-

часи, коли була закладена перша цеглинка

жливості для реалізації мріи та ідеи. Деві-

споруди.

зом даного проекту став вислів «Даите творчості простір і творчість переверне

«...Отож, ми знаходимося у

світ!». Отож, у дусі заданої «поттерівської» тематики, скористаємось часоворотом і

лівій башті головного корпусу Київського Політехнічного Інститу-

повернемося у незвично спекотнии, але

ту, яка побудована у 1901-1902 ро-

безумовно особливии вересневии день.

ках...»

EPISTOLIA

Світ за очі Як виявилось, права вежа, яка зараз

ською поліцією барикадні бої. Так от, усе

порожніє в напіврозваленому вигляді, бу-

це закінчилось тим, що студенти врешті-

ла збудована першою. Студент зізнався,

решт заспокоїлись, а царська поліція, в

що їхню групу ініціаторів буквально що-

свою чергу, з того часу не могла заходити

дня засипають питаннями на кшталт «Ну

ні на територію КПІ, ні на територію ін-

що ви там, у другіи вежі арт-простір вже

ших навчальних закладів. Саме тоді и по-

робите?». Багатьох засмучує відповідь,

будували вежу, як об’єкт для оглядання та

але, на жаль, вона залишається чіткою:

охорони території. Парк КПІ тоді ще був

«Ні, не робимо. По одніи простіи причині

полем, і тому башта дозволяла повністю

— права башта була водонапірною. Там

оглянути простір навколо. Яка версія з цих

стояв великии бак, якии забезпечував во-

трьох вам більше подобається — я не

дою увесь КПІ». Згідно версії Дмитра, дру-

знаю. Обираите будь-яку. Конспірології і

га вежа була побудована для симетрії. Че-

міфів я туди наміксував однаковою мірою,

рез її виключно зовнішню функцію, башта

але звучало красиво, погодьтесь», — пос-

була порожньою.

міхнувся Дмитро.

Є іншии варіант історії, більш доку-

«Коли ми сюди приишли у 2012 році,

ментально підтверджении, якии говорить

башта була в жахливому стані: сходи були

про те, що у вежі заимались студенти полі-

закинуті, місцями не вистачало перил; сті-

техніки. «Уявіть, що ви вступили до КПІ у

ни по плече пофарбовані, а зверху побіле-

1902 році і у вас є певні досліди, які потре-

ні, все обсипалось. Всюди лежали якісь

бують великої протяжності в горизонта-

дрова та металолом… До дванадцятого ро-

льному площині. В такому випадку вихо-

ку у КПІ діяло вже багато різних проектів

дьте до коридору, якии иде з крила в кри-

— «радіо КПІ», газети факультетів. Усі усіх

ло (1,5 км — прим. ред.). А для проектів,

знали. У 2011 році радіо подалося на гранд

які потребують висоти, була збудована

«Nescafe.ua». Тоді ми зрозуміли, що вигра-

вежа. Ії висота до оглядового маиданчика

ти сто тисяч гривень насправді реально.

становить приблизно 18,5 м», — поділився

Об’єднавши команду та перебравши варіа-

з нами Дмитро.

нти, зіишлись на вежі. І виграли. Та наигір-

Третя версія створення «Вежі» —

ше, з чим нам довелось зіткнутись — бо-

Дмитро

ротьба з адміністрацією. Знаєте, бюрокра-

продовжив: «Як ви знаєте, в 1905 році від-

тія — жахлива річ, але тут ми зіткнулись з

булася революція. Студенти КПІ брали в

її проявом не те що в кубі, а у десятіи сте-

ніи активну участь, буквально вели з цар-

пені,— з усе відвертішою іронією в голосі

конспірологічно-революціина.

EPISTOLIA

Світ за очі продовжував Дмитро, — до речі, зверху є

У «Вежі» можна організовувати різні

кімнатка з телескопом. От на неї взагалі

заходи. Ні для кого не секрет, що це про-

було поставлене табу. І балки ніхто ніколи

блема нашого часу. Дмитро зізнався, що

не пилятиме, і сходи туди не проведуть.

дана ситуація иого дуже розчаровує.

Про що ви кажете? Забудьте!… Але все ж

«Потрібна одна службова записка, друга,

таки гарно там зробили. Сходіть, подивіть-

дозвіл третьої, узгодження на четверте…

ся!».

Так було втрачено дуже багато ініціатив. Група ініціаторів, які виносили ідею з

Чесно, жаль. Нам же нічого не треба, ви

«Вежею», боролася не дарма. Сьогодні арт-

просто приходите і кажете: “Хочу організу-

простір став справжньою колискою куль-

вати концерти Джастіна Бібера”. І ми такі:

турного розвитку молоді. Якщо раніше та-

“Без питань”, даємо вам приміщення — і

лановиті художники організовували свої

ви організовуєте концерт. Ну це звісно жа-

виставки на так званіи «КПІ-стіні», то те-

рти, але сам факт. Тобто, будь-яка така ак-

пер вони можуть «переїхати» у башту. Різ-

тивність, яка потребує схожої платформи

ниця в тому, що раніше про ті виставки

— це до нас».

ніхто и не знав, а тепер з їхньою творчістю

На ціи позитивніи ноті організатор

щодня можуть ознаиомитись як студенти

оголосив конкурс, і вже через декілька

КПІ, так і всі бажаючі. Виставки випускни-

хвилин

ків фото-школи КПІ теж тепер «житимуть» у

«#ЯЛЮБЛЮВЕЖУ», якии прикріплювався

«Вежі». Дмитро зазначив, що вони відкри-

до фотографіи, текстових трансляціи та

ті для всіх.

інших цікавих постів соцмереж. Того вечо-

Якщо хтось має свою повноцінну виставку — може написати організа-

Інтернет

заповнив

хештег

ра кількість відвідувачів переросла рекордну межу в півтори сотні.

торам, її без проблем організують.

Чарівнии день завершився не менш

Друге приміщення башти перетвори-

магічною подією — о 20:00 гості диви-

ли в робочии простір. Він відкрився значно

лись «Гаррі Поттера». Як зазначив Дмит-

пізніше та діє лише півмісяця. Зате тепер у

ро, «Ми де? Ми ж у Гоґвортсі!». А після

«Вежі» можна повноцінно працювати.

того посмішка вже не сходила з иого об-

Третє приміщення — Лекторіи. Тут

личчя. Хлопець не міг натішитись кілько-

відбуваються наирізноманітніші заходи:

сті відвідувачів, неимовірніи атмосфері

від лекціи художників-фотомитців до се-

та всьому, що було навкруги, лише мовч-

мінарів бізнесменів. Ось такі три магістра-

ки посміхався. І справді: іноді слова прос-

лі роботи башти.

то заиві.

EPISTOLIA

Буфет Автор: Євгенія Романюк

EPISTOLIA

Світ за очі Гуляючи околицями Одеси, EPISTOLIA завітала в, можливо, трохи непримітне, проте по-домашньому привітне кафе. «Буфет» обережно заховався за Театром музичної комедії, на Пантелеймонівській. Він радий прийняти в себе гостей з усіх куточків країни, й головне, зустрічати їх як старих друзів. Заклад знаходиться в підвально-

Особливо тішить оформлення карти

му приміщенні. Інтер’єр спеціально

страв, в якому наочно можна побачи-

створює враження «недбалості», наче

ти, які зі страв клієнти вподобали

Ви справді приишли додому до коле-

наибільше, які радить заклад, а які пі-

жанки. На стінах наклеєні ретро-

дходять для вегетаріанців. Варто та-

афіші різними мовами: тут і анонс

кож зауважити, що у більшості страв є

оперет у Римському театрі, і запро-

два варіанти подачі: мала та велика

шення на виставу в Лондоні; постери

порції. Коли команда EPISTOLIA замо-

з паризьких балетів та багато чого ін-

вила собі по великіи порції пасти з со-

шого. На ціи же стіні кожен відвідувач

усами Карбонара та Болон’єзе, ми не

може залишити щось своє — послан-

могли уявити, що нашими порціями

ня на згадку чи навіть повноціннии

зможемо нагодувати ще 4 чоловік. То-

відгук про кафе. В куточку поживає

му, обираючи страви в «Буфеті», будь-

піаніно, на якому поселилось безліч

те впевнені, що за лояльну ціну Ви

речеи: пляшки з листами, годинник,

отримаєте смачну та ситну трапезу.

різні «домашні» дрібнички. На кожно-

Заклад був відкритии ще в дале-

му столі стоять вазочка з квітами та

кому 2009 році. Якщо говорити про

маленькии світильник, що додає ат-

відвідувачів «Буфету», то це люди,

мосфері інтимності.

що приходять сюди як додому. Вони

Обслуговування гостеи відбува-

не «постіині клієнти», як би могли

ється на високому рівні. Працівники

ми їх назвати — це справжня родина

закладу не лише привітно відгуку-

цього кафе. EPISTOLIA радить усім

ються на кожне запитання, але и чу-

хоч раз побувати в цьому чудовому

дово орієнтуються в меню і можуть

місці та отримати цю любов, що її

порадити страви на будь-якии смак.

відчули ми.

EPISTOLIA

Світ з

Киї в, якии ніколи не бачив сонця Автор: Іван Корєнєв У місті залишилося не так багато місцин, де б ми не змогли його відчути. Дихання найбільшого з монстрів пост-модернізму. Немає значення, величезні черевики на ваших ногах чи легенькі капці — його рівномірний гуркіт пройде крізь ваші стопи, по ва-

шим кісткам й одразу до самого мозку. Величезна химера, яка щоденно поглинає та випльовує понад три мільйони сонних тіл. Воно хропить, та ніколи не спить. Київськии метрополітен народився з

Маиже двадцять років потому, уже за

п'ятої спроби. Вперше, ще далекого 1884, ио-

влади СРСР, розмови про метро у Києві знову

го представив до розгляду Міської управи

стали ширитися. У 1936 році до Президії Киї-

керівник Південно-Західних залізниць Дмит-

вради потрапила дипломна робота одного

ро Андрієвськии. За иого планом, лінія пі-

талановитого студента Московського інсти-

дземного трамваю мала ити від Дніпровсь-

туту інженерів транспорту на прізвище

кої пристані до залізничного вокзалу. Про-

Папазов. Роботу розглянули, Папазова пох-

ект було відхилено.

валили. Ще и виділили премію у цілу тисячу

Осінню

1916

року,

Росіисько-

Американська торгова палата запропонувала міськіи раді проект повномасштабного метро. Проект було відхилено.

карбованців. Варто відзначити, що приблизно у тои самии час було опубліковано план метрополітену міста Києва, автором якої стали співробітники Інституту траснпортної механіки Академії Наук УРСР. Цілих три лінії,

Усього через два роки, 1918, останніи гетьман Павло Скоропадськии започатку-

загальна довжина шляхів маиже півсотні кілометрів — словом, краса.

вав концепцію розбудови Звіринцю. Там

мав з'явитися новии центр уряду, а також метрополітен, що пов'язував життєво важливі точки міста. Плани Скоропадського того ж року зруинував прихід Директорії до влади. Зважаючи на наслідки, буремним

Чии саме проект було взято Президією — невідомо. А відомо те, що у 38-му кияни

почали закладати проектну основу свого метро. Робота ишла за гарного темпу, однак, вже 41-го року увесь Союз зовнішні проблеми почали цікавити трохи більше, аніж внут-

державотворцям стало якось не до метро-

рішні. Проект було… не вгадали, замороже-

політену. Проект було… ну, ви зрозуміли.

но.

EPISTOLIA

за очі До підземного трамваю повернулися у

«Гідропарк», «Лівобережна» та «Дарниця». На

1944-му, коли стало зрозуміло, що червона на-

Дарниці, до речі, було побудовано перше стале

вала потужніша за коричневу. Тому, коли бої

депо.

точилися вже далеко за Дунаєм, будівництво

«Комсомольську»

ожило. Для иого реанімації Наркомат СРСР ви-

«Чернігівську». 1971-го року було запущено

ділив ні багато ні мало один мільион рублів.

три

Папазов, напевно, довго сміявся. Або плакав.

«Жовтнева» («Берестеиська»), «Нивки» та

Потім

станції

поміж яка

них

встромили

переродилася

мілкого

закладання:

Трохи прояснимо картину: як такого, у

«Святошино». Будівництво червоної лінії про-

1944-му році будівництва не було. Були тільки

довжувалося аж до 2003 року, поки, станція за

напрацювання 1938-го року, і ні ямкою біль-

станцією, метрополітен не діишов до кордону

ше. П'ять років усім миром багатостраждаль-

областю.

Останньою

стала

станція

нии проект народжувався, деталі відточува-

«Академмістечко». Але поки це ще у далекому

лись, і лише у 1949-му діишли до того, що

маибутньому.

створили відповідне бюро — «Київметробуд».

1971 рік був надважливим для Київського

У тому ж році, милістю останніх, будівництво

метрополітену. Саме 1971-го почалося будів-

було розпочато.

ництво другої, «синьої» гілки. Того ж року за-

Метро, врешті-решт, а власне перша гілка (частинка гілки, будьмо чесними), народжува-

лась в муках. 1954-го, заради збільшення фі-

гальнии обіг пасажирів київського метрополітену перебільшив один мільярд.

Взагалі, у багатьох виникає питання:

нансування на освоєння цілинних земель, руб-

«Чому

лепровід до Києва перекрили. Будівництво за-

Червоноарміиською?"». Питання логічне, адже

тягнулося на десятиліття. Не будемо вдавати-

метро через Куренівку не пролягає. Річ у тому,

ся в деталі того, скільки ще проблем було у

що зараз не проходить. А от по проекту дядь-

«метробудівців», скільки тисяч тон бетону та

ків зі схемами проходила. За планом, туди ма-

мармуру перевели, аби потім все переробити

ли тягнути гілку зі станцією «Заводська», яка б

та скільки конкурсних робіт переглянули, аби

стояла замість «Тараса Шевченка». Однак це

вибрати кілька дизаинів для станціи. Скажімо

не означало, що Шевченка у метро не було б

лише, що 6 листопада 1960 року ділянку

взагалі. На площі Шевченка «Київметробуд»

«Вокзальна» — «Дніпро» було відкрито.

хотів побудувати станцію з дуже оригіналь-

Рік за роком, усе так само в муках, наро-

синя

гілка

“Куренівсько-

ною назвою… «Площа Шевченко».

джувалися нові станції. Спочатку, 1963-го, бу-

Варто сказати, що синя гілка зробила свіи

ло відкрито дві станції: «Політехнічнии інсти-

внесок навіть у вивчення древнього міста: під

тут»

(нинішня

час риття котловану для «Червоної площі», що

«Шулявська»). Згодом, гілку дотягнули до Лі-

згодом стала Контрактовою, будівники відко-

вого

пали залишки величезної древньої садиби. Ар-

та

«Завод

берега.

"Більшовик”»

Були

збудовані

станції

EPISTOLIA

Світ з

хеологи все заморозили та почали розкопки, тому першу частину гілки було здано аж 1976 року. До неї входили

«Площа Калініна» (вона ж «Площа Жовтневої Революції», вона ж «Маидан Незалежності»), «Поштова Площа» та вже відома нам «Червона Площа». Синя гілка поволі розросталася. До фінальних «Теремків» у 2013-му було ще багато часу, тому «Київметробуд» знаишов сили та наснагу для третьої лінії. У 1981 році почало будівництво Сирецько-Печерської лінії метрополі-

тену. Перші дві станції були пересадочними: «Золоті Ворота» та «Палац спорту». Після них було побудовано станцію

«Мечнікова»

«Дружби

(«Кловська»).

Народів»,

«Видубичі»,

«Печерська». Здавалося, що проект Київського метро нарешті набував того грандіозного вигляду та монструозного розмаху, якии усі бачили на планах та проектах. Однак, звичну нам зелену гілку не добудували до цих пір. Ще дві станції

чекають

свого

часу:

це

«Львівська Брама» та станція метро «Теличка».

EPISTOLIA

за очі

Одним з наидивніших планів минувшини була кругова гілка метро. Ідея виникла ще у шістдесятих роках. Коло мало б з'єднати усі гілки та на-

чебто полегшити рух киян, однак влада зрозуміла, що це лише ускладнить усю систему та зруинує баланс шляхів. Тому, від цієї ідеї було вирішено відмовитися. Іншою задумкою «Київметробуду», яка існує и понині, є четверта гілка метро. Апогеи цього витвору інженерної фантазії ви можете бачити перекинутим через Дніпро. Металевии містмонстр на Троещину все ще будується. І, на жаль, такими темпами буде будуватися довго. Однак, влада не відкидає ідею четвертої гілки і вперто иде до реалізації цієї, безумовно, світлої мети. Світла вона для як мінімум півмільиона киян, що зараз відрізані від загальної схеми метро. Сподіваємось, що скоро и до них метро дотягне свої довжелезні кінцівки. Як ви бачите, метро діисно ідеальне серце міста. Як і місто, воно ніколи не завмирає та ніколи не перестає рости.

EPISTOLIA

Світ з

EPISTOLIA

за очі

EPISTOLIA

Erasmus — довідник: моє навчання

за кордоном Автор: Тетяна Карпусь

EPISTOLIA

Сам на сам Щодня, на вулицях міста ми

чальних закладів та 33 країни світу. Але,

бачимо безліч рекламних щитів,

звісно, не Україну. Ми маємо лише догово-

оголошень та флаєрів, які пропонують освіту за кордоном. На-

ри між університетами, та офіціино це називають "студенти за обміном". Тут є як плюси, так і певні мінуси:

справді, поїхати навчатись в іншу країну простіше, аніж Ви можете собі уявити.

По-перше,

«Еразмуси»

зобов'язані

платити за гуртожиток, в тои час як студенти за обміном — ні. По-друге, «Еразмуси»

У кожному університеті є «міжнароднии

отримують повну стипендію (близько 250-

відділ», що заимається співпрацею між Ва-

350 євро); студенти за обміном — «усього»

шим навчальним закладом та навчальни-

59 євро. По-третє, за кредитною системою

ми закладами зарубіжжя. Тут Вам нада-

«Еразмуси» мають «набрати» дисциплін на

дуть інформацію про усі існуючі міждержа-

мінімум 30 кредитів. Студенти за обміном

вні договори. Виходячи з Вашої успішнос-

— здебільшого, лише 15.

ті, активності та знання мови, Ви обираєте

Dormitory. Усіх «Еразмусів» та студен-

те, що вам підходить. Також Вам повідом-

тів за обміном заселяють в один гуртожи-

лять, які документи необхідно приготува-

ток та намагаються розселити по кімната-

ти для закордонного навчання. Крім того,

ми так, аби студенти з однієї країни не по-

потрібно поцікавитися умовами прожи-

трапили до однієї кімнати. Те саме стосу-

вання на час навчання, а також розміром

ється тих, хто теоретично може знати одну

реєстраціиного збору.

мову (країни-сусіди або ж країни СНД).

Навчатися за кордон щороку вируша-

Ціль розселення — зробити так, аби студе-

ють дедалі більше українських студентів.

нти добре підтягнули свою англіиську та

Мотиви різні — від кар'єри до поглиблено-

завели купу нових знаиомств. Все це є ве-

го вивчення мови. Так поїхала і я. Так я по-

личезним студмістечком, на території яко-

трапила у Вільнюськии національнии уні-

го близько півтора десятка будівель, в

верситет. Саме тут почалось моє справжнє

яких живуть більш ніж дві с половиною

студентське життя. Більшість європеись-

тисячі студентів. Таких студмістечок у Ві-

ких студентів навчаються в інших країнах

льнюського університету три.

за програмою "Erasmus" — це некомерціи-

Трохи про умови проживання: вони

на програма Європеиського союзу по обмі-

не такі європеиські, якими могли бути, і не

ну як студентами, так і викладачами. Існу-

такі розкішні, як норвезькі в'язниці. Однак

ючи з 1987 року, програма збільшила кіль-

про навколишнє середовище ти думаєш

кість учасників маиже на 2,2 млн студен-

лише першу добу. Потім ти просто порина-

тів. Програма охоплює чотири тисячі нав-

єш у цю неимовірну атмосферу щохвилин-

EPISTOLIA

Сам на сам ного нового знаиомства. Та ще и якого!

дили на предмети, які нам були до вподо-

Вранці на кухні — дівчина з Нідерланів, а

би за назвою та коротким описом на саиті

вже по обіді — хлопець з Нової Зеландії. І

університету. Потім з них ми обирали те,

всі надзвичаино різні, цікаві, відкриті для

що нам сподобалось наибільше. Але наиго-

спілкування. Ти идеш коридором — і ніби

ловніше те, що і свіи розклад ми складали

мандруєш всім світом: з кожної кімнати

теж так, як нам буде зручно. Більшість пар

лунає різна мова; на кухні весь час готу-

у «timetable» розбиті на декілька годин:

ються різні (і дуже смачні) національні

наприклад, є лекція на 9:00, 11:00 та 13:00.

страви; у кожного свої звичаї, традиції та

Це одна и та сама лекція, але на яку годину

звички — дуже цікаво щоразу спостеріга-

ити ти обираєш сам.

ти за цим. А що відбувається в гуртожитку в п'ятницю навіть сенсу немає розповідати — це потрібно бачити. Зі мною в кімнаті живе італіика та іспанка, в сусідніи — студентки з Франції та Німеччини. Уявіть здивування, коли дізнаєшся, що італіика вчиться на росіиськіи філології! До речі, студентів, що обрали курс росіиської цього року набагато більше, ніж минулого — так

нам сказали викладачі. Не будемо про політику, та варто відзначити, що кожен, хто дізнається, що я з України, вважає за свіи обов'язок запитати про те, що в нас коїться і які політичні та територіальні пробле-

Люди. У Литві справді дуже привітнии та гостиннии народ. Кожен студент по обміну

ляться, переживають та співчувають Україні.

свого

координатора

—

«mentor» (це студенти того ж університету). Вони зустріли нас в аеропорті, заселили в «dorm», зводили до університету; разом з нами в перші дні навчання шукали аудиторії та допомогли освоїтися в чужіи країні. Історично склалось, що більшість людеи у Литві старші за 25 років знають росіиську. А от молодь спілкується виключно литовською та англіиською мовами. Фільми у кінотеатрах тільки англіиською з субтитрами.

ми ми маємо. І в якіись мірі справді приємно, що іншим не все одно — вони цікав-

має

Університет. Коли наші ментори вперше повели нас до Вільнюського університету, ми навіть уявити собі не могли иого розміри. Без перебільшень, він має безліч

Навчання. Окремо хотілось би за-

корпусів та відділень — гуляючи Вільню-

значити організацію навчального процесу

сом, через кожні 5-7 будівель ти знову чи-

у Європі — це сподобалось мені чи не наи-

таєш "факультет Вільнюського університе-

більше. Я думаю, усі чули, що дисципліни

ту" і просто не можеш збагнути, скільки ж

тут обирає сам студент — це абсолютна

людеи тут навчається. Засновании у 1579

правда. Більше того — все зроблено задля

році, сьогодні університет налічує 22 тися-

Вашої зручності. Першии тиждень ми хо-

чі студентів та більш ніж 1 300 викладачів.

EPISTOLIA

Враховуючи те, що усе населення Вільнюсу — 300 тисяч, це місто и справді можна назвати студентським. Головна будівля університету вражає своєю красою та історією. Не варто и казати про могутню технічну базу, чотири бібліотеки, музеи та капличку на території. Взагалі, навчатись в історичному центрі — це дивовижно! Коли идеш на навчання цими вулицями, площами, скверами, парками, пронизаними історією, подіями та особистостями — відчуваєш себе якоюсь частиною цього вихору. Та и просто спостерігаючи таку красу навколо, отримуєш культурно-архітектурнии оргазм. І на пари ходити хочеться, і вчитись цікавіше, і час летить непомітно. Вже місяць, як я поїхала навчатись за кордон. І безсумнівно, порадити можу тільки одне: якщо коли-небуть вам випаде можливість навчатись за обміном — не маите жодних сумнівів. Використаите цю перспективу на всі сто!

EPISTOLIA

SCETHNOTING. Простота сприймання Автор тексту та малюнків: Анна -Вероніка Краснопольська

Популяризація

скетчноутингу

за

відь на питання: «Чому текст краще запам’я-

останні декілька років, відбулася надзвичаи-

товується із різноманітними малюнками?»,

но стрімко. Новии підхід в обробці інформа-

дуже проста. Сенс полягає у візуальному та

ції спричинює шквал позитивних відгуків не

вербальному сприинятті. В такому випадку

тільки від студентів, а и від представників

текст стає у два рази більше асоціативно на-

сфер реклами, бізнесу та маркетингу. Здава-

вантаженим.

лося б, маленькі прості закарлючки та текст — нічого особливого, а стільки галасу.

Формат сучасного інформаціиного суспільства диктує нам шалении ритм життя,

Так звані скетчі (англ. sketch — ескіз,

якии вимагає блискавичної реакції на певну

начерк) — це різні візуальні нотатки, які

дію. Тож, одним із новітніх продуктів сього-

складаються з рукописного тексту, ескізів,

дення стала прискорена та якісно нова обро-

схем та зображувальних елементів. Відпо-

бка інформації.

Ми всі звикли до аскетичної текстуальної маніпуляції з матеріалу. Слухаємо — записуємо. Дивимося на слаиди — не усвідомлено занотовуємо. А потім, перечитуючи, дивуємось, чому за нашим конспектом, австралопітеки, виявляється, живуть у V сторіччі нашої ери, а готи, це не славнозвісні давньогерманські племена, а всім відома молодіжна субкультура. Удосконалення навичок — справа свідома, важка, але цікава. Тож, якщо ти вирішив змінювати орієнтири та метод сприимання даних, трошки порад не завадить. 58

EPISTOLIA

Сам на сам Cкетчноутинг передбачає фантазування без меж та кордонів, якщо тільки обмеження не стосуються кінця аркушу. Краще практикуватись у не розграфленому нотатнику, а в

Не завадить озброїтись

альбомі або ж скетчбуці. Якщо заві-

різнокольоровими

тало натхнення, не стискай себе не-

ручками

та маркерами, аби мати змо-

потрібними рамками.

гу виділяти назву, тему, заголовок, цитати чи особливі ремарки.

Якщо ти вважаєш, що тільки Пікассо або Мікеланджело в змозі провести рівну лінію на папері, не переймайся. Все набагато простіше. Необхідно пам’ятати: будьяка схематично зображена фігура складається з п’яти компонентів: коло, трикутник, квадрат, лінія та крапка. Тому боятися що малюнки вийдуть не гарними, це — зайві турботи. З будь-чого можливо створити шедевр.

Не бійся робити помилки.

Закреслення,

штрихування та неправи-

льні лінії створюють особливу треба

композицію. виривати

Не пів-

листка, через не правильно намальовану крапку. З цієї цяточки може вийти нова лінія або фі-

Уявляй, втілюй та надихайся створеним. Твої майбутні скетчі — великий скарб, який не тільки допоможе у навчанні чи роботі, а й бу-

гура.

Усі

недоліки,

за

звичкою, компонуй у велику перевагу.

де запорукою твого позитивного духовноемоційного стану.

Пам’ятаєш, як тобі заборонялося малювати у зошитах на уроках? Згадуєш незадовільні записи у щоденнику від викладачів про баидикування на заняттях? Посміхаєшся? Правильно. Посміхаися та радіи, бо кордонів не існує. Твіи розум вільнии та спроможнии робити все, на що тільки вистачить відваги. EPISTOLIA

Вибір Автор: Роман Драч

Хто ми такі? Що робить нас тими, ким

Свіи вибір я зробив у «Великому яблу-

ми є? Наш вибір. Ті рішення, що ми їх прии-

ку», у Нью-Йорку. О восьміи годині ранку я

маємо за свого життя. Кожне з них будує

мав бути на співбесіді, аби отримати роботу

нашу долю, наше життя. Деякі з них є пра-

своєї мрії. Свіи ідеал. О 6:30 я вже був на

вильними, інші — ні.

Франклін-авеню, спускався до метро. Коло

Для себе я поділив життя на три шля-

входу у підземку грав вуличнии музикант. Я

хи, три пошуки: ідеальна робота, ідеальне

не був вражении иого грою, але все одно

хобі та ідеальна друга половинка. Кожен

кинув п'ять баксів. В дитинстві я грав на бас

наш вибір є шляхом до цих ідеалів. Звичаи-

-гітарі. Завжди мріяв пограти на великіи

но, не кожен з них вкаже дорогу до заповіт-

сцені. Тои запитав мене, чи не хочу я замо-

ного. Можливо, ми взагалі навіть не набли-

вити пісню?

зимось до жодного. Та маленьку долю щас-

тя ми все ж таки можемо урвати.

Я замовив «Don't Stop Believin». Присів

коло нього. Ми розмовляли. Потім я сам

Ці стежки настільки заплутані, що часто

зіграв декілька пісень. Дізнався, що иого

заважають одне одніи. Робота, наприклад,

звуть Джо. Він грав у боиз-бенді. Ім якраз

не дає змоги бути з рідними, а віддаючи

не вистачало гітариста. Ввечері ми пішли

увесь час хобі, ми забуваємо про дітеи та

до бару. Він познаиомив мене зі своєю гру-

друзів. Але іноді вони, навпаки, допомага-

пою: барабанщиком Діном, та солістом —

ють одне одному: на роботі ми знаходимо

Аланом. Ми добряче напилися. Я пообіцяв

свою другу половинку, хобі перетворюємо

заити до них на репетицію.

на кар'єру своєї мрії. «Шляхи Господні незбагненні» (Від Павла 11:33).

Після того ми грали в різних забігаилівках. Нам платили небагато, але всім виста-

Наше життя також починається з вибо-

чало. Я завжди прокидався у ліжку з дівчи-

ру, хоч навіть і не нашого, а батьків. Вони

ною, а то и двома. Через деякии час нас по-

вирішили одружитись, народити дитину.

мітили продюсери і почалося справжнє

Від них так само залежить наші маибутні

життя. Концерти, фанати, і, звісно, нарко-

рішення: школа, друзі, професія… Так бага-

тики. Ми пішли у відрив. Кожен концерт я

то шляхів, і кожен має свіи кінець.

відігравав як останніи. У 2012, після одного EPISTOLIA

Сам на сам з концертів, від мене залетіла фанатка. Ми

тешня і вже ввечері вона їхала додому. Од-

одружились, а міи бенд закінчив своє існу-

нак в неї ще є був час до від'їзду. Тому, не

вання. Все-таки я вірив, що кожна дитина

витрачаючи ні хвилини, я запросив Хоуп до

має виховуватись у родині. У нас народився

«Греис Папаї» на Вест-Саиді.

син. Крістіан. Спочатку все було добре, любов та злагода — і вже через два роки наро-

— Тут готують наикращі хот-доги в місті.

дилась дівчинка, Реичел. Моя люба Джесс потурала будь-яким моїм примхам. Та в нас

— Ну, зараз дізнаємось! – посміхнулася вона.

нічогісінько не виишло — ми розіишлись.

Ми говорили про все на світі.

Потім мої діточки повиростали і почали кля-

— Я приїхала на співбесіду... Та кому

нчити гроші. Колишня відібрала маиже все,

потрібна селючка, яка тільки и вміє, що пос-

тому довелось знову ити на сцену. Ми з хло-

міхатись?

пцями двічі проїхали туром по Штатах, і про-

— Не знаю, хто би відмовився від цього,

щальним по Європі. На концерті у Лондоні

але ця людина точно наибільшии ідіот у сві-

ми перебрали з «білим». В мене трапився

ті.

передоз. Справді, «прощальне турне». Я по-

Ії посмішка настільки мене зачарувала,

мер. Сорок три був ще не тим віком, аби пі-

що я пообіцяв неодмінно приїхати до неї на-

ти, та я хоча б мав змогу заиматись тим, що

ступного тижня. Не потрапивши на співбе-

мені подобалось…

сіду, я почав працювати в цьому же кафе,

Так би і склалось моє життя. Але я відповів, що не маю часу, і поїхав на співбесіду.

аби купити собі білет до Аидахо. І вже через шість днів я чекав на автобус до неї.

В метро навпроти мене сиділа наивродливі-

Батько Хоуп був фермером. Інших ді-

ша дівчина, яку я бачив за свого життя. Вона

теи, крім неї, в нього не було. Тому, звичаи-

була прекрасною блондинкою, з ледве помі-

но їм потрібна була допомога — робочих рук

тним ластовинням на обличчі та великими

було зовсім мало. Я залишився. Працював

блакитними очима. Вона читала Джека Лон-

старанно, швидко став новим членом роди-

дона, мого улюбленого письменника. Я зав-

ни. Джон, тато Хоуп, став для мене другим

жди боявся знаиомитись з дівчатами. Наче я

батьком. Свого я ледве пам'ятаю — тои пі-

можу просто підіити і сказати: «Привіт, я Рі-

шов від нас, коли мені ще и п'яти не випов-

чард». Чи так має починатись історія, яку

нилось. У 2006 ми з Хоуп одружилися. Весіл-

можна розповісти дітям? Типу «Знаєте, діти,

ля було невеликим, але повним веселощів. Я

ми познаиомились в метро». Але все ж таки

познаиомив Хоуп зі своєю матір'ю. Вони

я зробив свіи вибір — і підіишов до неї. Спо-

швидко знаишли спільну мову. То був один

чатку ми говорили про книги. Ії звали Хоуп.

з наикращих днів мого життя. Через два ро-

Так само, як і мою матір. Дівчина була не ту-

ки у нас народився хлопчик — Джон-

EPISTOLIA

Сам на сам молодшии. Ми назвали иого на честь бать-

правильнии вибір.

ка Хоуп. Дід дуже любив онука, та невдовзі

Так би все сталося, якби я не пішов на

помер, так і не дізнавшись, що в нього на-

співбесіду. Рівно о восьміи я вже був біля

родиться ще двоє: хлопчик — Ден та дівчи-

Всесвітнього торгового центру. Я приишов

нка — Вероніка. Хлопці були дебелі — піш-

раніше. Але, не чекаючи занадто довго, о

ли в діда, а ось дівчинка була такою ж яск-

8:38 я вже проишов співбесіду. Все відбуло-

равою, як сонечко, з маленькими веснянка-

ся наикращим чином. Йдучи назад до мет-

ми, просто як у матері. Діти росли, і в них я

ро я був впевнении, що отримаю роботу

потонув. Вероніка дуже любила тварин, то-

своєї мрії. А потім пролунав вибух. Я відчув,

му ми з Хоуп взяли цуцика. Вероніка дала

як щось врізалось мені в спину. Перед очи-

иому ім'я Тревор. Я вчив Джона-молодшого

ма все померкло, були чутні лише крики

і Дена грати на гітарі.

людеи. Я прокинувся через два тижні і діз-

— Це просто магніт для дівчат. Запам'ятаите, хлопці.

нався, що трапився теракт. Мені «пощастило» вижити. Якби я виишов на хвилину пізні-

— Тату, а ти так і з мамою познаиомився?

ше, то швидше б за все загинув. Та було одне «але»: мене покалічило уламками. Після

Я засміявся.

сильного удару уламок скла пошкодив

— Ні. Ми познаиомились в метро.

спиннии мозок — мене паралізувало. Я бі-

Після

Джон-

льше ніколи не буду ходити. Єдине, що я

молодшии одружився і успадкував ферму, а

можу — це ледве рухати кінчиками паль-

Ден поїхав до міста навчатись та став юри-

ців. Країна почала виплачувати мені вели-

стом. Вероніка ж стала ветеринаром і знаи-

ку пенсію. Та все одно, моє життя — справ-

шла собі чудового чоловіка на ім'я Деив.

жнє пекло. Де б я не був, на мене дивляться

Ми з Хоуп жили неподалік від Джона в ма-

жалісливим поглядом. Я більше не можу

ленькому затишному будинку. На всі свята

грати на гітарі. Навіть випорожнитися мені

ми приїздили на ферму. У Джона вже п'яте-

допомагає доглядальниця. Я нічого не від-

ро дітеи: Річард, Тері, С'юзан, Джессіка та

чуваю нижче шиї, тому радості кохання з

Джун — мої любі онуки. У Вероніки близ-

дівчиною для мене більше не існує. Хоча,

нюки — Джеимс та Роберт, і вона вагітна

час від часу я замовляю повіи. Проишло

третьою дитиною. Кажуть, буде дівчинка.

вже чотирнадцять років. Я все ще не можу

Ден вирішив поки побути холостяком, та я

рухатись. Життя не стало кращим, але мені

впевнении, що такии виднии хлопець дов-

не вистачає духу покінчити з собою. Тому

го один не буде. Через 17 років потому я

усе своє життя я просто буду жалкувати

помер в оточенні дітеи та онуків, а також

про свіи вибір 11 вересня 2001 року.

закінчення

школи

моєї єдиної — Хоуп. Я був певен, що зробив 62

EPISTOLIA

Сам на сам

Редакція EPISTOLIA запрошує прозаїків до співпраці. Наша команда чекає на незвичайні та цікаві історії від молодих українських авторів. Надсилайте свої роботи з поміткою «Сам на сам» на пошту: epistoliajournal@gmail.com

EPISTOLIA

Чарлі Трентон Автор: Олег Самбір

— Вітаємо вас у Парижі. Наш літак при- родину. Ну, а вона, звісно ж її має. Ії чоловік, був до міжнародного аеропорту «Шарль де хоч і француз, цілком нормальнии хлопець. Голь». Сподіваємось, вам сподобався переліт. Гіиом — успішнии ресторатор та гарнии баДякуємо, що скористалися послугами нашої тько, але це не заважає мені кепкувати з иоавіакомпанії…

го національності.

Я ледве підвівся з крісла. Ноги понесли

Париж, як такии, мене цілком приваб-

мене до виходу. Ненавиджу перельоти, тим лює. Мені подобаються иого вулички, музипаче до Франції. Доводиться тут бувати че- ка, багети та настріи. Але от що бісить до рез сестру та племінника. Біля трапу мені сказу, то це власне французи, Еифелева вежа, (як і усім пасажирам) посміхнулась стюарде- Лувр та ці міми на вулицях. На цеи раз я приса. У відповідь я видавив з себе щось, що ма- їхав сюди, щоб відсвяткувати свіи день нароло б стати посмішкою, проте навряд чи мені дження. Краще я б зробив у старому доброму

це вдалось — чи то через тремтячі коліна, чи «У Ерні», у компанії хлопців з відділку. то через те, що я знітився.

Я виишов з таксі біля чотириповерхо-

— Вам вже краще, пане Трентон?

вого будинку, де на мене вже чекала моя ру-

— Без сумніву краще, дякую. — Тут я доволоса сестра. вже виструнчився, понизив тон голосу і вже — З Днем Народження, малии! не намагався кривити своєю мімікою в нала-

І це я-то малии? Вона підбігла до мене,

штуванні клятої усмішки. Тут, на землі, я вже поцілувала. Чомусь забрала мою валізу та був схожии на себе — дублінського поліцеи- потягла її самотужки. ського Чарлі Трентона.

— Привіт, сонце. Як твіи жабоїд?

Спіимав таксі, назвав давно вже знаиому адресу.

— Не називаи иого так. Прекрасно! Він на роботі. А Поль у бабусі, завтра вже буде.

Трохи про мою сестру. Я старшии за

— Ти ж знаєш, що я ніколи тобі не про-

Мег на 5 років, проте вона цілком вдало ви- бачу жаб'ячого імені мого племінника? конує роль мого вихователя, причому з нав’-

— Та ну тебе, дурник! — Мег потішила

язливою думкою влаштувати моє особисте моє вухо своїм дзвінким, нестриманим сміжиття. Бачте, у 32 роки треба вже заводити хом. 64

EPISTOLIA

Сам на сам Врешті-решт, свої речі я в неї забрав, адже ці французики думають, що милувати-

на тільки знала, як важко мені вдалося заснути.

ся сходами краще, аніж користуватися ліфтом. Звісно ж, Гіиом вирішив купувати квар-

— Даваи вставаи, тебе тут дехто хоче бачити.

тиру на останньому поверсі. Проте, дякуючи

Через кілька хвилин я спустився до ві-

цьому, моя кімната знаходилася на горищі з

тальні (Перед цим заскочив на кухню, аби

балконом.

запити похмілля ранковою кавою. Ну як ра***

нковою. Уже денною).

Як би я не намагався цього зробити,

— Дядьку Чарлі! З Днем Народження!

заснути аж ніяк не вдавалося. Лише опів на

— Привіт, малии!

третю вдалося покуняти. Але зачухався ніс і,

От ось про кого я забув, так це про мого

чорт забираи, знову очі навіть не заплющу-

любого племінника Поля. Я не приховував

вались.

посмішки. По-перше, я и справді люблю ио-

Я вирішив поголитися, а заодно і ви-

го. По-друге, мені приємно, що хаи він і напі-

пробувати машинку для гоління — подару-

вфранцуз, Мег постаралася, аби він доскона-

нок від сестри та зятя. У дзеркалі на мене

ло володів англіиською. Малии подарував

стомленими очима вирячилась бородата пи-

мені пакунок, якии мені так не хотілось від-

ка. На автоматі намочив обличчя, ще дві

кривати, що, аби спекатися цього процесу, я

хвилини насухо иого витирав. Хаи я і прибіч-

почав крутити малого вертольотом. Позаду

ник звичаиної одноразової бритви, ця ма-

мене роздалося доброзичливе белькотіння

шинка и справді хорошии подарунок. Пого-

мого зятя Гіиома. Я просто кивав і посміхав-

лився. Так і приємніше дивитись… напев-

ся. Потиснув иому руку, він мене обіиняв.

но… не знаю. І ось він — Чарлі Трентон —

Цікавии хлопець.

красень з карими очима, потужним підбо-

***

ріддям, прямим, але невеликим носом, руся-

На вітрині стояли манекени в чоловічо-

вим волоссям та мішками під очима. Мої за-

му вбранні. Не ділові костюми, але и не

паси вкраденого з літака алкоголю вже скін-

шмаття для 16-річних. Це було щось типу

чилися.

одягу для випускників Оксфорду, які полюб***

ляють грати в регбі чи заимаються греблею.

— Чарлі! Чарлі, прокидаися, сонько!

Я заишов всередину і одразу ж, за сміли-

Пора вставати! Тебе чекають.

вість, приємна дівчина нагородила мене по-

Міи вимучении стогін, видно, не пере-

смішкою. Вона була не з тих, хто презирливо

конав Меггі забратися з кімнати. Натомість,

поглядає на «неоксфордників», тому ніяко-

вона вмостилася на моєму ліжку, створюю-

вість одразу зникла. Та и привітала вона ме-

чи мені бісову купу незручностеи. Аби ж во-

не одразу англіиською. Мені було приємно,

EPISTOLIA

Сам на сам що мене сприимали не як місцевого.

моніторі свого ноутбуку, а з її зібраного во-

Пробігаючи по залу, я набрав з собою лосся, тим часом, на очі спадало два чорних декілька штанів, светрів та кілька пар взут- пасма, які вона навіть не помічала. Вона ситя. В процесі мірки до мене заишла та ж дів- діла боком до мене, тому я не міг розгледіти чина — спитати, чи потрібна мені допомога. колір її очеи. Але, хоч навіть якщо вони виУ відповідь, повністю червонии та по- являться різного кольору, не певен, що це хлоп’ячому посміхаючись, я сказав, що впо- хоч трохи її спотворить. Повними, невелираюсь сам. Розізлився через те, що вона ме- кими губами вона бубніла те, що читала. До не засоромила. А чого лізти взагалі? Що я, її столику підіишов офіціант, поставив їи блюдце з чашкою (скоріше за все, з кавою)

сам штани не вдягну? Все такии же червонии підіишов до каси, розплатився. Сума виявилася трішки зависокою, та все ж я міг собі це дозволити.

та шоколаднии кекс. Вона не звернула на офіціанта уваги — так само, як і я. Піднесла чашку до рота. Спробувала пригубити, але напіи був ще гарячии. Поставивши чашку на

Дитяча радість, спричинена новими місце, далі зосередилася на моніторі. Лише покупками, надихнула мене сходити пообі- за кілька хвилин вона зі стомленим, але задати не в паб, як зазвичаи, а в кав’ярню. По доволеним виглядом закрила ноутбук. Пердорозі до єдиного знаиомого ресторанчику, шии ковток кави вона зробила з заплющея ледве не розбив носа черговому вулично- ними очима. Один погляд потому, вона звему клоуну, та все ж стримався, і навіть ки- рнула на мене увагу. Як не дивно, я не відвів нув кілька монет у капелюх. Але тільки щоб очі, а продовжував дивитись на неї, п’ючи тои відчепився, а не за фокуси.

вже давно холодну каву. В її погляді не було

Замовивши бульион, все ту ж каву ніяковості, а, скоріше, цікавість з присмаком (тільки гидотнішу) та круасан, хаи иому питання. грець, я просидів близько години, дивля-

Хтось запитав мене, чи буду я ще щось

чись на місто. В суботу людеи було багато, замовляти. Я відмовив і попросив рахунок. та мене це не дратувало, як зазвичаи. Я ско- Розрахувавшись, я взяв усі свої пакунки з ріше дивився повз них, а не, за професіиною новим шматтям. Зробив крок, і побачив пезвичкою, вивчаючи кожного.

ред собою жінку у чорних джинсах та блаки-

Тим не менш, щось мені припало до тною сорочкою на випуск. ока. Щось було жінкою, яка сиділа на терасі кав’ярні навпроти. Вона була вдягнена у чо- ням. рні джинси та блакитну сорочку в клітинку на випуск. Сиділа у кріслі, підібгавши ноги під себе. Вона щось зосереджено вивчала у 66

EPISTOLIA

— Привіт? — чомусь це було питан-

— Привіт. —відповів я. Очі у неї були сірі….

Сам на сам

EPISTOLIA

Київ, безперечно, не відстає від інших європейських столиць. І, аби Ви на сто відсот-

ків впевнились в цьому, редакція журналу підготувала для Вас список столичних заходів, на будь-який смак, що відбудуться найближчим часом : 1. Щорічний форум художніх про-

ектів Art Kyiv Contemporary. Щороку форум демонструє проекти, які відбуваються в сучасному мистецтві. Місце

проведення:

Національ-

нии культурно-мистецькии та музеинии комплекс «Мистецькии Арсенал»

Ціна: від 60 до 210 грн. 4. Фестиваль «Ретро Круїз». Збір всіх поціновувачів пишних борід та вінтажних плать, в домішок з прекрасними ретро-велосипедам. Подія буде

цікава тим хто обожнює шарм ХХ сторіччя.

Дата проведення: з 22 вересня до 10 жовтня.

Місце

проведення:

Ботанічний

парк імені М.Гришка

Ціна: 50 грн.

Дата проведення: 4 жовтня. Ціна: 50 грн.

2. Фестиваль фантастики LiTerra Con. Вже другии рік поспіль тисячі

світів збираються під одним дахом.

5. Концерт української співачки

Марії Чайковської

Літературнии фестиваль запрошує де-

Місце проведення: «ATLAS»

сятки талановитих авторів, які готові

Дата проведення: 217 жовтня.

поділитися з вами своїм досвідом та

Ціна: від 120 до 350 грн.

унікальним баченням. Місце проведення:

Квест-центр

6. Концерт гурту «Vivienne Mort» Місце проведення: «CENTRUM»

«EXITGAMЕS» Дата проведення: 30 жовтня.

Дата проведення: 23 жовтня.

Ціна: від 100 до 200 грн

Ціна: від 150 до 800 грн.

3. Фестиваль-виставка японської

7. Концерт гурту «The Retuses»

культури « ЯпоноМания» .

Місце проведення: «ATLAS»

Місце проведення: «Нивки Холл»

Дата проведення: 24 жовтня.

Дата проведення: 3-4 жовтня.

Ціна: від 170 до 450 грн.

EPISTOLIA

P.S. Дякуємо за співпрацю

EPISTOLIA

KYIV 2015

EPISTOLIA