Filoteya francysk 2017 wwb

Св. Франциск Салезький

ФІЛОТЕЯ

ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

Релігійне видавництво “Добра книжка” Львів – 2017

За дозволом Церковної влади УДК 27-14 ББК 86.37-4 С 16

Св. Франциск Салезький С 16 Філотея. Шлях до набожного життя життя.. – Львів: Добра книжка, 2017. – 216 с.

ISBN ISBN 978-617-618-093-7 Книжка св. Франциска Салезького “Філотея. Шлях до набожного життя” – це неповторний путівник духовного життя, який з плином століть стає все актуальнішим. У своїй книзі св. Франциск Салезький вчить, як потрібно молитися, щоб не остигнути у взаємовідносинах з Богом; як сповідатися; як часто приступати до Св. Причастя; як постити і умертвлятися; як уникати спокус і як з ними боротися… Незважаючи на чотириста років після написання цієї книжки, вона і надалі служить кожному, хто прагне іти до досконалості та святості… УДК 27-14 ББК 86.37-4

Видання книги св. Франциска Салезького “Філотея. Шлях до набожного життя” виходить повністю і виключно завдяки щедрій матеріальній пожертві “Товариства Марії Ґоретті”, Енгельбертштрасе, 21, Мюнхен, Німеччина, D-81241 Die Herausgabe des Buches “Franz von Sales. Philotea. Anleitung zum frommen Leben” wurde durch die großzügige Spende von Freundeskreis Maria Goretti e.V., Engelbertstraße 21, D-81241 München, ermöglicht und unterstützt.

ISBN ISBN 978-617-618-093-7

© А. Чорний, переклад, 2016 © Релігійне в-во “Добра книжка”, 2017

Про автора Франциск де Буазі народився 21 серпня 1567 року в родовому маєтку – в Сальському замку біля Торенса, у Савої. Він був найстаршим з тринадцяти дітей. Спершу навчався у Роші, потім – в Аннесі та Парижі. Батько Франциска мріяв про високі посади для свого багато обдарованого сина і відправив його у 1588 році продовжувати освіту в Падуанський університет. Франциск вивчив там богослов’я і право. У 1593 році він був рукоположений у священики. Його єпископ, монсеньйор де Гран’є, дав молодому священику важку місію: проповідувати в області Шаблс, де поширився кальвінізм. Декілька разів кальвіністи організовували замах на життя о. Франциска, але Провидіння берегло його. У той період (1594-1598) він опублікував трактати про Церкву, які стали дуже відомими. У 1599 році Франциск був призначений помічником єпископа Женевського, а в 1602 році успадкував його кафедру. У 1610 році він разом з Св. Йоанною Шантальською і групою її духовних доньок заснував новий монаший орден “Ordo Visitationis Mariae”1 як спомин про відвідини Божою Матір’ю Св. Єлизавети. Незважаючи на свою широку діяльність як єпископа Женеви, Св. Франциск, загалом, залишився для нащадків духовним керівником, чим і пояснюється його величезна переписка і впорядкування двох праць, що увіковічили його ім’я: “Філотея, або шлях набожного життя” і “Трактат про Божу любов”, написаний для душ, котрі вже мають досвід духовного життя. Франциск Салезький помер 28 грудня 1622 року в Ліоні. Він був проголошений блаженним у 1661 році і причислений до лику Святих у 1665 році.

1

Орден відвідин Пресвятої Діви Марії – Орден Візиток.

4

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

Апостольське послання Папи Павла VI про Св. Франциска Салезького З нагоди ювілейних торжеств, 400-річчя від дня народження Франциска Салезького, котрі повинні були відзначати у 1967 році, папа Павло VI надіслав апостольське послання духовенству Франції, Швейцарії та П’ємонта. Починається воно словами: “Перлина Савойї та Швейцарії”. У цьому посланні описана духовна і пастирська постать Св. Франциска, вплив котрого поширився далеко за межі його батьківщини та епохи. Цей вплив проявився в діяльності Св. Вінсента де Поля і великого італійського Святого – Дона Боско, котрий назвав салезіянським орден, котрий заснував на спомин про Св. Франциска. Бажаючи вказати на актуальність настанов Св. Франциска, Павло VI стверджує, що ніхто з останніх учителів Церкви так не передбачив наперед рішення II Ватиканського Собору, як він. У Св. Франциску щедрі природні дари поєднувалися з дарами благодаті в гармонійний синтез. Визначальними рисами Св. Франциска Павло VI вважає проникливість розуму, смиренність, спокійну ревність, силу характеру і любов до Бога і душ, яка перевищує все. Згадавши про те, що Женевський єпископ заснував новий монаший орден Візиток Павло VI наголошує на ролі святості в істинній церковній реформі. Одна з великих заслуг Св. Франциска в тому, що він пригадав усім християнам – монахам, священикам чи мирянам, – що вони покликані до святості. Актуальність діяльності Св. Франциска полягає і в тому, що він зумів виразити традиційне вчення сучасною йому мовою. У сфері екуменізму він зумів поєднати любов до ближнього з любов’ю до істини. Уникаючи будь-якої полеміки, він боровся з оманливими поглядами, люблячи введених в оману. У цьому сенсі, каже папа, Св. Франциск – предтеча II Ватиканського Собору й істинного діалогу з людьми інших християнських віросповідань.

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

5

Він був постійним у любові, молитві й учительській діяльності, поступово спрямовував людей до пізнання істини. Франциска Салезького слід також ушановувати як талановитого письменника, який захоплює, повчає і зворушує читачів. Папа називає його покровителем католицьких письменників та журналістів як автора першого періодичного видання, котрий вирізнявся своєю безкорисливістю, любов’ю до Христа й істини. Можна сказати, що він уже втілював ті директиви, котрі II Ватиканський Собор постановив щодо цих питань.

Молитва, в якій автор присвячує свій твір Божественному Спасителю O Ісусе найсолодший, Господи, Спасителю і Боже мій, ось я опускаюся до ніг Твоєї Величі, жертвуючи і присвячуючи цю книжечку Твоїй славі. Оживи своїм благословенням кожне слово в ній, щоб душі, для котрих я її написав, читаючи, досвідчували святі натхнення, яких їм бажаю. Особливо ж бажаю, щоб разом зі мною благали Твоє безмежне Милосердя, щоб, вказуючи іншим шлях набожності в цьому житті, я сам після смерті не був відкинутим і зганьбленим навіки. Аби разом з ними, у постійному славоспіві перемоги, міг повторювати вигук, який тепер возношу цілим серцем на знак вірності поміж змінних шляхів цього смертного життя: “Хай живе Ісус, хай живе Ісус!” Так, Господи Ісусе, живи і володарюй у наших серцях у всі віки. Амінь.

ПЕРЕДМОВА Дорогий Читачу, забажай прочитати цю передмову для нашої взаємної втіхи. Відома квітникарка Глікерія вміла вправно урізноманітнити добір і композицію квітів, з одних і тих самих видів складати дуже велику кількість букетів, котрі відрізнялися між собою підбором кольорів так, що художник Павсаній, бажаючи її наслідувати, не зміг дорівнятися їй багатством ідей. Він не вмів надавати своїм полотнам стільки різноманіття, як Глікерія своїм букетам2. Так і Дух Святий навчає набожності через вуста і пера своїх слуг. Зміст навчання завжди є незмінним, хоча й виклад його завжди інший, залежно від різних способів сприйняття його предмета. І я не можу і не бажаю, а також не повинен писати у цьому “Шляху до набожного життя” щось інше, окрім того, що дотепер мої попередники повідомили на цю тему. Тому це будуть ті самі квіти, які я Тобі подаю, дорогий Читачу, проте букет, в який я їх уклав, матиме відмінний уклад квітів від тих, котрі зв’язали інші письменники. Ті, що дотепер писали про набожність, майже всі прагнули навчати людей, котрі живуть далеко від світу, або принаймні навчали такої набожності, що провадила до такого цілковитого усамітнення. Я, натомість, маю намір промовляти до людей, які живуть у містах, у сімейному колі, при дворах; до людей, котрих умови існування й обрана професія змушують вести зовні звичайне життя. Такі бо досить часто навіть не бажають думати про набожне життя з огляду на те, що це ніби-то неможливо чинити. Вони переконані, що як жодна тварина не наважується скуштувати зерна з рослини, яка називається “Palma Christi”3, так і не повинен прагнути пальму християнської набожності 2 3

Plinius: Historia naturalis, I. 21. С. 2. Рицина ((Ricinus Ricinus communis L. L.)) – олійна рослина з родини молочайних. Тут гра слів: Palma Christi – Пальма Христа – пальма християнської набожності.

8

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

показала їх одному ченцю, що відзначався вченістю і набожністю8, котрий, вважаючи, що цими моїми зауваженнями можуть скористатися також багато інших душ, посилено заохочував мене опублікувати їх. їх. Йому не було важко переконати мене в цьому, бо його дружба мала великий вплив на мою волю, а його думка була дуже важливою для мого судження. І для того, щоб ці повчання могли принести більше користі і читалися з більшою приємністю, я ще раз переглянув їх й об’єднав, додавши ще інші вказівки та пояснення, що відповідали моїм намірам. А на все це я майже не мав вільного часу. Тому ти тут не зауважиш жодної точності, а матимеш перед собою лише збірку уважних спостережень, котрі я подаю простими і зрозумілими словами, або принаймні прагну так учинити. Про гарні вислови я і не мріяв, маючи достатньо інших завдань. Свої слова я адресую “Філотеї”. Прагнучи на користь багатьох душ перемінити те, що я спочатку написав лише для однієї, я називаю збірним іменем усіх, хто горнеться до набожності. Філотея – це “та, яка любить Бога”. Завжди пам’ятаючи про душу, котра через набожність бажає осягнути любов Божу, я поділив цей “Шлях до набожного життя” на п’ять частин. У першій, з допомогою деяких напоумлень і вправ, я намагаюся перетворити просте прагнення Філотеї в постійну постанову служити Богові, що вона щиро зобов’язується чинити в окремому акті після загальної сповіді з цілого життя. Потім приймає Святе Причастя, щоб, віддаючись своєму Спасителеві, одночасно прийняти Його – і так щасливо проникнутися Його любов’ю. Щоб вона зробила поступ, далі я вказую їй два дієві засоби щораз тіснішого єднання з Божественною Величчю 8

Це був о. Йоан Фур’є, кузен блаженного Петра Фур’є, богослов Ісусового товариства, в той час ректор чернечої колегії у Шамбрі. Його знання та чесноти викликали велику повагу у Св. Франциска Сальського, котрий вважав його своїм великим другом обрав своїм духовним керівником. Йоан Фур’є помер у 1636 році.

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

9

Спасителя: приймання Таїнств, через які добрий Бог приходить до нас, і святу молитву, якою Він притягує нас до Себе. Це зміст другої частини. У третій я поясню Філотеї, як вона повинна вправлятися в деяких чеснотах, що більш сприяють її поступу. Тут я зупиняюся на деяких порадах, котрі вона не знайде легко в іншому місці й не почерпне у своє натхненні. У четвертій частині я відкриваю їй декілька ворожих пасток і повчаю, що вона повинна з ними чинити і як іти далі обраною дорогою. Урешті, в п’ятій частині я кажу їй спрямувати себе до усамітнення, щоб освіжитися, набрати духу і відновити сили для бадьорішого поступу на шляху до набожного життя. Вік, в який ми живемо, дуже дивакуватий. Тому я передбачаю, що знайдуться люди, котрі будуть стверджувати, що такий детальний опис шляху до набожності є лише для ченців і людей, відданих набожному життю; що цей вид праці вимагає більше вільного часу, ніж його може мати єпископ, обтяжений таким тягарем, як управління моєю єпархією; і що таке заняття лише відриває розум від важливіших справ, яким повинен віддаватися єпископ. Однак я, дорогий Читачу, повторюю за великим Св. Діонісієм9, що передусім єпископи повинні вдосконалювати душі, тим більше, що вони, через свою посаду, поставлені на найвищий щабель поміж людей так, як серафими займають перше місце серед ангелів. Тому я не вважаю, що вони можуть використати свій вільний час доцільніше, ніж це вчинив я. Давні єпископи та Отці Церкви були такою ж мірою, як і ми, прив’язані до свого уряду, та все ж не занедбували окремі душі, які горнулися під їхню опіку, як свідчать їхні послання. У цьому вони наслідували апостолів; послані на вселенські жнива, вони з особливим уподобанням збирали найбуйніше колосся. Хто ж не знає, що Св. Тимофій, Тит, Філемон, Онисим, Текля, Апія були улюбленцями великого Св. Павла, як Марко і Петронелла – духовними дітьми Св. Петра.

9

De ecclesiastica hierarchia. С. 5, §§ 6, 7.

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

11

сконалішим – навчати інших. Часто буває – зазначає Св. Авґустин у листі до набожної Флорії15, – що той, хто навчає, має можливість учитися. Олександр Великий наказав незрівнянному Апелесові намалювати портрет милої його серцю Кампаспи. У міру того, як Аппелес, змушений довгими годинами вдивлятися в цю жінку, переносив її риси на полотно, його серце запалювалося щораз жвавішаю любов’ю до неї, врешті він так закохався в неї, що Олександр, зауваживши це і змилосердившись над дорогим художником, дозволив йому взяти її за дружину, віддаючи те, що було для нього (імператора) найдорожчим у світі. “Цим, – говорить Пліній,16 – він проявив таку великодушність, як під час отримання перемоги”. Отож мені здається, дорогий Читачу, що Бог бажає, щоб я, як єпископ, прищеплював людським серцям не лише звичайні чесноти, але й набожність, яка дорога Йому і яку Він любить. Я, натомість, охоче беруся за це завдання, як з послуху і щоб виконати обов’язок, так і з надією, що, коли прищеплюватиму набожність серцям інших, можливо, вона заполонить і мене. А якщо Бог Всевишній зауважить, що я гаряче полюбив її, тоді повінчає мене з нею навіки. Коли прекрасна чиста Ревекка напувала верблюдів Ісаака, то була призначена йому дружиною й отримала від нього золоті сережки і нараменники17. Так і я, завдячуючи безмежній доброті Бога, переконую себе, що, коли вестиму дорогих йому овечок до спасенних вод набожності, то Він зробить мою душу своєю нареченою, вкладаючи в мої вуха золоті слова своєї святої любові, а в мої руки – силу, потрібну для їх втілення. Бо саме в цьому полягає суть правдивої набожності, про яку я благаю Божественну Велич для себе й усіх дітей Його Церкви. І цій Церкві я назавжди підкоряю свої писання, вчинки і слова, свою волю і свої думки. Аннесі, в день Св. Маґдалини 1609 року 15 16 17

Epistoła 266, § 1.

Plinius: op. cit., I. 35. – С. 10 Бут. 24, 20-22.

ЧАСТИНА ПЕРША в котрій містяться поради та вправи, потрібні душі, щоб перейти від первинного пожадання до рішучої постанови набожного життя РОЗДІЛ I Опис правдивої набожності Ти прагнеш осягнути набожність, наймиліша Філотео, бо як християнка знаєш, що ця чеснота дуже подобається Божественній Величі. Та через те, що ти можеш обрати не належний шлях і дрібні помилки, які є на початку кожної справи, зростають до безмежності, аж поки врешті не стають такими, що їх не можливо виправити, то тобі передусім потрібно знати, що таке чеснота набожності. Існує бо лише одна справжня набожність, а безліч – брехливих і марнославних. Тому, якщо ти не пізнаєш, яка є правдива, то можеш заблукати і поринули в якусь невідповідну і забобонну набожність. Усі обличчя на портретах Аврелій малював подібними до облич жінок, яких він любив18. Так і кожен уявляє собі набожність відповідно до своїх схильностей та мрій. Хто відданий постам, той вважатиме себе набожним завжди, як тільки буде постити, а серце його буде сповнене ревності. Не сміючи через стриманість зволожувати свій язик ані вином, ані навіть водою, він, проте, не вагатиметься занурювати його у кров ближнього через омовляння та глузування. Хтось інший вважатиме себе набожним, бо щодня відмовляє велику 18

Plinius: op. cit. I. 35. – С. 10.

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

13

кількість молитов, хоча поза молитвою використовує свій язик для прикрих, зухвалих і образливих слів на адресу своїх рідних та сусідів. Ще інший охоче дає милостиню вбогим, але взагалі не може знайти у своєму серці достатньо лагідності, щоб пробачити своїм ворогам. Ще інший пробачатиме своїм ворогам, але що, коли він не віддає боргів, хіба під тиском суду! Усі ці люди вважають себе набожними, та цілком не є ними. Коли слуги Саула шукали Давида в його домі, Міхол одягнула божка в одяг чоловіка і, поклавши його на ліжко, вдавала, що це ніби-то сам Давид лежить хворий19. Так і багато людей створює видимість набожності деякими зовнішніми вчинками, а світ вважає їх істинно набожними та духовними, тоді як насправді це тільки фігури й тіні набожності. Істинна та діяльна набожність, дорога Філотео, народжується з любові Божої, ба, навіть за своєю суттю є нічим іншим, як правдивою любов’ю Бога, і то не будь-якою. Через те, що любов Божа оздоблює душу, вона називається благодаттю, що робить нас приємними Богові. А тому, що дає нам силу чинити добро, називається дієвою любов’ю. Коли вона доходить до того рівня досконалості, що не лише допомагає нам чинити добро, але й діє так, що ці добрі вчинки ми робимо старанно, часто й охоче, тоді називається набожністю. Страуси ніколи не літають, кури рідко, обважніло і низько, голуби та ластівки літають часто, швидко і високо. Так і грішники ніколи не злітають до Бога, але завжди ходять по землі й для землі працюють. Люди праведні, котрі ще не осягнули набожності, возносяться до Бога своїми вчинками, проте рідко, повільно та обважніло. Набожні особи натомість злітають до Нього часто, охоче й високо. Отож набожність – це тільки життєва й дієва духовність, завдяки якій любов діє в нас або ми через неї охоче й від щирого серця. Як вірність спонукає нас зберігати всі Божі заповіді, так набожність чинить, що ми виконуємо їх охоче й ревно. Тому того, хто не дотримується всіх заповідей Божих, не 19

Цар 19, 11-16.

14

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

можемо вважати ні добрим, ні набожним, бо для того, щоб бути добрим, потрібно мати любов, а щоб бути набожним, окрім любові треба бути дуже діяльним і мати запал до добрих учинків. Через те, що побожність є високим ступенем досконалої любові, то вона не лише робить нас готовими, швидкими і ретельними у дотриманні всіх заповідей Божих, але й спонукає нас охоче й ревно чинити якнайбільше добрих учинків, навіть якщо їх ніхто не наказує чинити, а лише радить, або вони натхненні благодаттю. Як людина, яка недавно видужала, ходить на ногах стільки, скільки їй потрібно, до того ж повільно і важко, так і грішник, який вилікувався зі свого беззаконня, крокує стежкою заповідей обважніло й поволі, поки не дійде до набожності. А людина повністю здорова вже не тільки пересувається, а біжить і підстрибує “дорогою Божих вимог20”, і більше того, з розбігу кидається на стежки небесних порад і натхнень. Між любовним та набожним запалом немає більшої відмінності, ніж між вогнем та полум’ям, бо як тільки любов, що є видом духовного вогню, сильно розгориться, ми називаємо її набожністю. Набожність не додає нічого до вогню любові, окрім полум’я, яке робить її охочою, рухливою і ревною не лише у дотриманні заповідей, але крім того, як я сказав вище, у виконанні порад і натхнень Божих.

РОЗДІЛ II Прикмети і велич набожності Ті, що намагалися відмовити ізраїльтян від походу в Обіцяну землю, говорили їм, що це країна, котра “пожирає своїх мешканців”, тобто, що там надзвичайно смертоносне повітря, що довге життя там не можливе, а крім того, мешканці там такого 20

Пс 119, 32.

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

27

подібні до дів, яким дошкуляють різні оманливі видіння, котрі, хоч і не хворіють серйозно, проте у всьому поступають, як хворі люди. Їдять без апетиту, неспокійно сплять, сміються без радості й радше волочаться, ніж ходять. Також душі, опановані різновидом духовного безвладдя, яке позбавляє їхні добрі вчинки краси, є нечисленними і дають мало плодів.

РОЗДІЛ VIIІ Спосіб того другого очищення Першим засобом осягнення того другого очищення є живе і сильне відчуття величезного зла, яке завдає нам гріх, що спричиняє виникнення глибокого і живого жалю. Адже скруха, хоча й невелика, якщо вона правдива і поєднана з силою святих Тайн, достатньо то очищає нас від гріха, отож, коли глибока й жива, то звільняє нас від усіляких гріховних прив’язань. Ненависть або образа, поки вони легкі та слабкі, наповнюють нас лише огидою до того, кого ми ненавидимо, і наказують нам уникати його товариства. А якщо ненависть бурхлива й смертельна, то ми не тільки уникаємо того, кого ненавидимо, і він нам гидкий, але цю огиду ми поширюємо також на його родичів, підлеглих та друзів, навіть на його образ і все, що його супроводжує. Так і той, хто покутує, якщо ненавидить гріх лише слабкою та ретельною скрухою, то вирішує більше не повертатися до нього. Проте якщо ненавидить гріх сильною та потужною скрухою, то не лише гидує ним, але й усіма прив’язками до нього й усім, що до нього провадить. Тому потрібно, Філотео, відповідно до своїх сил збільшувати свій жаль і скруху, щоб вони поширювалася на все, що перебуває в будь-якому зв’язку з гріхом. Так і Марія Маґдалина у своєму наверненні до такої міри втратила потяг до гріха та його насолод, що більше про них не думала. А Давид клявся, що не лише ненавидить беззаконня, але й усі шляхи

28

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

та стежки, що провадять до нього53. І в цьому полягає омолодження душі, яке цей же пророк порівнює з відновленням орла54. А щоб дійти до такої ненависті до гріха і такої скрухи, потрібно, щоб ти ретельно вправлялася в наведених нижче розважаннях. До глибини переймаючись їхнім змістом, з поміччю Божої благодаті, ти викорениш з серця і гріх, і головні прив’язки до гріха. Саме для цього я склав ці розважання. Проводь їх одне за одним у поданому порядку, не більш ніж одне на день, найкраще вранці, бо цей час найвідповідніший для розумових вправ, і протягом дня ти думкою переживатимеш те, про що розважала вранці. А якщо ти ще не вмієш розважати, спочатку прочитай навчання про розважання, що в другій частині цієї праці.

РОЗДІЛ IX Розважання 1. Про сотворіння Приготування 1. Думкою перенесися у присутність Бога.

2. Попроси у Нього натхнення. Розважання 1. Задумайся над тим, що кілька років тому тебе ще не було, а твоя сутність була справжнім нічим. Де, душе моя, ми були в той час? Світ існував уже здавна, а про нас не було й слуху.

2. Бог вивів тебе з нічого, щоб зробити тим, чим ти є, але діяв не з потреби, а лише з доброти.

3. Розважай, яким буттям обдарував тебе Бог. Людина є найдосконалішою істотою видимого світу, яка може жити вічно і досконало з’єднатися з Божественною Величчю.

53 54

Пс 119, 104, 128. Пс 103, 5.

30

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

Закінчення 1. Подякуй Богові. “Благослови “Благослови душе моя Господа, і все, що в мені, святе Його Ім’я60. Бо Його доброта витягнула мене з небуття, і сотворило мене Його милосердя”.

2. Жертвування. “О Боже мій, жертвую Тобі існування, яке Ти мені дав, разом з цілим своїм серцем. Усе віддаю і присвячую Тобі”.

3. Прохання. “О Боже, укріпи в мені ці почуття й постанови. Діво Пресвята, віддай їх милосердю Твого Сина, а також усіх тих, за котрих я повинна молитися”. “Отче наш”, “Радуйся Маріє”. Завершуючи молитву, склади малу духовну в’язку з думок та почуттів, отриманих під час розважання, щоб протягом дня впиватися їхнім ароматом.

РОЗДІЛ X Розважання 2. Про мету, для якої ми створенні Приготування 1. Постань перед Богом.

2. Проси Його про світло. Розважання 1. Бог покликав Тебе до існування не для жодної своєї потреби, а щоб явити тобі Свою доброту, обдаровуючи тебе благодаттю та славою. Для того Він дав тобі розум, щоб ти Його пізнавала, пам’ять, щоб про Нього пам’ятала, волю, щоб Його любила, уяву, щоб пригадувала собі Його щедроти, очі, щоб споглядала чуда Його діл, язик, щоб Його прославляла. Таке ж призначення мають решта сил душі та тіла.

60

Пс 103, 1.

38

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

3. “Вирішую приготуватися до цієї години і докласти всі можливі старання, щоб забезпечити собі щасливий перехід в інший світ. Хочу відповідно до своїх сил забезпечити стан свого сумління і впорядкувати своє життя, усуваючи з нього ті чи ті помилки”. Закінчення Дякуй Богові за ці постанови, на які Він тебе надихнув. Склади їх у жертву Його Величі. Знову благай Його про щасливу смерть через заслуги смерті Його Єдинородного Сина. Прибігай під Покров Пресвятої Діви і Господніх Святих. Отче наш, Радуйся Маріє, Слава Отцю. Сплети в’язку мира.

РОЗДІЛ XIV Розважання 6. Про суд Приготування 1. Постань у Божій присутності.

2. Благай Бога про світло та натхнення. Розважання 1. Коли врешті мине час, який Бог призначив світові, тоді після багатьох знаків та заповідей, від яких “люди “люди божеволітимуть від страху”65 і тривоги, вогонь впаде з неба, як потоп, спалить і перетворить у попіл цілу поверхню землі, не щадячи нічого з тих речей, які ми на ній бачимо.

2. Після того потопу полум’я та громів усі люди воскреснуть, за винятком тих, кого Бог уже воскресив, і зберуться на голос 65

Лк 21, 26.

40

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

Почуття та постанови 1. Затремти, душе моя, під час спогаду про цей суд. О Боже, хто схоронить мене в той день, у котрім “стовпи небесні” затрясуться від жаху68?

2. Зненавидь свої гріхи, бо лише вони можуть погубити тебе того страшного дня.

3. “Уже тепер я хочу судити саму себе, щоб не бути засудженою69, хочу досліджувати своє сумління і проклинати себе, обвинувачувати себе і виправлятися, щоб Суддя не засудив мене в той день, повен жаху. Посповідаюся, піду по пораду до сповідника”. Закінчення 1. Дякуй Богові, що дав тобі спосіб убезпечитися на той день суду, а також час для того, щоб чинити покуту.

2. Жертвуй Йому своє серце, готове взятися за ту покуту.

3. Проси Його про благодать, яка потрібна, щоб добре її відбути. “Отче наш”, “Радуйся Маріє”, “Слава Отцю”. Склади духовну в’язку.

РОЗДІЛ XV Розважання 7. Про пекло Приготування 1. Постань у Божій присутності.

2. Упокорися і проси Бога про поміч.

3. Уяви собі темне місто, опалене сіркою і смородом смоли, повне мешканців, котрі не можуть з нього вийти.

68 69

Йов 26, 11.

1 Кор 11, 31.

42

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

РОЗДІЛ XVI Розважання 8. Про небо Приготування 1. Постань у Божій присутності.

2. Попроси в Нього помочі. Розважання 1. Уяви собі чудову, погожу ніч і подумай, як прекрасно глядіти в небо, всіяне такою безліччю і таким розмаїттям зірок. Далі подумки поєднай ту нічну привабливість з красою чудового дня так, щоб яскравий блиск сонця не затьмарював вигляд зірок і місяця. І, дивлячись на цю картину, сміливо скажи собі, що всі ці чари є нічим у порівнянні з чарівністю небесного раю. “Яке жадане і миле це місце перебування, яке неосяжне це місто Боже!”

2. Порозважай про достоїнство, красу і велику кількість мешканців цієї блаженної країни, ці мільйони ангелів, херувимів і серафимів, ці юрби апостолів, мучеників, сповідників, дів і святих жінок. Це – незчисленна юрба. “А яке щастя панує в цьому товаристві! Найменший з небесних мешканців, є вродливішим, ніж цілий світ, а якою буде краса всіх, об’єднаних разом? – О Боже, які вони щасливі! Безперервно співають солодкий гімн вічної любові, палають вічною радістю, обдаровують один одного невимовними насолодами і живуть у непорочній утісі, яку спричиняють щасливе і спільне співжиття”.

3. Наприкінці порозважай, яким великим для всіх добром є вічно перебувати з Богом, Котрий обдаровує їх своїм милим поглядом, і через те напуває їхні серця неосяжною насолодою. “Яке щастя назавжди поєднатися зі своїм Початком! Блаженні як щасливі птахи, витають і невпинно співають в атмосфері Божества, яке оточує їх звідусіль насолодами, які неможливо

56

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

Малі діти пристрасно бігають за метеликами і ніхто не дивується, бо діти є діти. Та хіба не смішно, або радше жалюгідно, коли дорослі люди пропадають за такими марними дрібницями, як ті, що я перерахував вище, і котрі, окрім того, що не становлять цінності, ще й наражають нас на небезпеку безладу та сум’яття, коли ми ганяємося за ними? Тому застерігаю тебе, дорога Філотео, що слід очиститися від цих уподобань. Бо хоча використання цих речей не завжди протистоїть набожності, однак замилування ними завжди приносить шкоду.

РОЗДІЛ XXIV Про потребу очищення душі від негативних нахилів Ми, Філотео, маємо ще деякі вроджені нахили, котрі, не походячи з наших гріхів, властиво не є гріхами – ні смертними, ні щоденними – і називаються недосконалостями, а вчинки, які вони спричиняють – вадами та дефектами. Св. Паула, як розповідає Св. Єронім82, мала велику схильність до смутку й туги, таку, що під час смерті дітей та чоловіка вмирала від жалю за ними. Це була недосконалість, а не гріх, бо це відбувалося всупереч її волі та бажання. Є люди, які від природи легковажні або черстві, є люди вперті, неприступні або такі, які не зважають на думку інших. Одні схильні до обурення, інші – до гніву, а ще інші – до закоханості. І загалом, є мало людей, в котрих не можна було б зауважити якихось недосконалостей. Отож ті вади є неначе вроджені та притаманні кожному з нас, проте працею і зусиллями для досягнення протилежної чесноти їх можна послабити і виправити, ба навіть визволитися від них. І кажу тобі, Філотео, що це слід зробити.

82

Epistoła 108 ad Eustochium. Epitaphium Paulae, § 20.

ЧАСТИНА ДРУГА що містить різні вказівки, як слід возносити душу до Бога через молитву і Таїнства РОЗДІЛ I Про потребу молитви 1. Через те що молитва поміщає наш розум у ясне світло Боже, а нашу волю – у полум’я небесної любові, то ніщо ліпше не очищає наш розум від несвідомості чи нашої волі до підступних нахилів. Молитва – це вода блаженства, яка, проливаючись на душі, живить і розвиває до цвітіння паростки наших добрих прагнень, промиває серця від недосконалості й охолоджує їх від жару пристрасті.

2. Тому передусім рекомендую тобі розумову, внутрішню молитву, особливо ту, яка зосереджена навколо життя та страстей нашого Господа. Часто вдивляючись в Ісуса через розважання, твоя душа наповниться Ним. Ти навчишся чинити так, як Він, і будеш брати з Нього приклад у своїх вчинках. “Він світло світу”84, тому в Ньому, через Нього і для Нього ми повинні бути освітленими і сяючими. Він – дерево прагнення, в тіні якого ми повинні шукати прохолоду85. Він – жива “криниця Якова”86 для омивання всіх наших нечистот. Та, врешті, як діти, які через постійне слухання своїх матерів і щебетання з ними навчаються їхньої мови, так і ми, перебуваючи поруч зі Спасителем у розважанні й вникаючи в Його 84 85 86

Йо 8, 12. Пісня пісень 2, 2. Йо 4, 6.

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

71

жертвування та прохань, котрі можна висловити протягом розважань. Бо як не можна стримувати інші почуття, так і ці не слід стримувати, хоча на завершення розважання треба буде їх позбирати і повторити. Що, натомість, стосується постановлень, їх слід робити після почуттів і перед завершенням цілого розважання. Бо під час складання постанов ми мусимо пригадувати собі детальні предмети і поточні справи, якби ми займалися цим під час пробудження почуттів, а це могло б ввести нас у сум’яття. Почуття та постанови добре переплітати зі святими розмовами і звертатися до Господа Ісуса, Ангелів, людей, які належать до тих тайн, котрі ми розважаємо, або до Святих і самих себе, свого серця, грішників і навіть нерозумних сотворінь, як це вчинив Давид у своїх псалмах, а інші Святі у своїх розважаннях та молитвах.

РОЗДІЛ IX Про сухість, що досвідчуємо під час розважання Якщо, Філотео, ти не відчуватимеш жодного смаку і не досвідчуватимеш жодної втіхи в розважанні, тоді, дуже прошу тебе, взагалі не переймайся цим, але час від часу молися усно: скаржся на себе Господеві, визнавай свою недостойність, проси Його про допомогу, поцілуй Його зображення, якщо маєш, і звертайся до Нього словами Якова: “Не пущу тебе, хіба що поблагословиш мене”108; або словами жінки-хананянки: “Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх”.109 Іншим разом візьми книжку і уважно читай її, поки твій розум не прокинеться і не почне розважати. Іноді розбуджуй своє серце, приймаючи скромнішу й набожнішу позу, падаючи на землю, 108 109

Бут 32, 26. Мт 15, 27.

72

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

кладучи руки на хрест, обнімаючи розп’яття, звісно, лише тоді, коли ти на самоті. Якщо після всього того не отримаєш утіхи, взагалі не турбуйся про це, якою б великою не була твоя духовна черствість, а перебувай у набожній поставі перед Ликом свого Бога. Скільки дворян входить сотні разів протягом року в кімнати князя, без надії порозмовляти з ним, лише для того, щоб звернути на себе його погляд і віддати йому шану. З таким настроєм і ми, дорога Філотео, повинні йти на молитву лише для того, щоб віддати Богові шану і виявити Йому свою вірність. Якщо Божественна Велич зволить промовити до нас через святі натхнення та внутрішні втіхи, це буде для нас, без сумніву, великою честю і пресолодким щастям. Та якщо Він не зблаговолить обдарувати нас такою ласкою і не зверне на нас увагу, наче нас не бачить і ніби ми не перебуваємо в Його присутності, тоді ми все ж не повинні переривати молитву, а навпаки, далі бути в присутності цього найвищого Добра в набожній та спокійній поставі. Він, безперечно, прийме нашу терплячість і зауважить нашу витривалість, отож іншого разу, коли ми знову постанемо перед Ним, Він виявить Свою симпатію нам й обдарує нас Своїми втіхами, даючи нам відчути солодкість святої молитви. Проте якби навіть того не вчинив, утішаймося, Філотео, думкою, що для нас уже є надто великою честю те, що ми можемо поставати перед Ликом Бога і Його очима.

РОЗДІЛ Х Ранкові вправи Окрім тієї молитви в розумі, повної і сформованої, окрім інших усних молитов, котрі ти повинна відмовити раз на день, існує ще п’ять інших видів молитви, значно коротших. Вони є

74

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

служіння Йому. Цю жертву вчини в дусі цими або подібними словами: “Господи і Боже мій, ось серце моє, бідне і нужденне, котре, завдяки Твоїй доброті, сповнилося добрими прагненнями. Та, на жаль, воно надто слабке та вбоге, щоб здійснити добро, якого я прагну, якщо Ти даси йому своє небесне благословення. Благаю Тебе, Отче предобрий, благослови мене через заслуги страстей Твого Сина, Якому я присвячую сьогоднішній день і решту свого життя”. Приклич також Пресвяту Діву, Ангела Хоронителя та Святих Господніх, щоб підтримували тебе своїм заступництвом. І хоча всю цю духовну практику ти повинна відбути коротко і жваво, до того, як вийдеш з кімнати, якщо це можливо, щоб через неї прикликати Боже благословення на всі денні справи. І прошу тебе, Філотео, щоб ти ніколи не відкидала цю практику.

РОЗДІЛ XI Про вечірню практику та іспит совісті Як перед обідом, зробленим для тіла, ти зміцнюєш свою душу розважанням, так і вечерю ти повинна випереджувати малою вечерею або принаймні набожним духовним підвечірком. Постарайся мати вільну хвилину безпосередньо перед вечерею і, впавши на коліна перед Богом, збери свої думки біля ніг Ісуса Розіп’ятого, пригадавши Його з допомогою короткого внутрішнього заглиблення в себе, і розпали наново в своєму серці полум’я ранкового розважання. Можеш це зробити або кількома палкими зітханнями, актами покори і любові, які адресуєш Божественному Спасителю своєї душі, або ж пригадуванням тез ранкового розважання, які тобі більше сподобалися, або, врешті, збуджуючи акти набожності якимсь новим предметом, на твій смак. Стосовно іспиту совісті, який ти завжди повинна проводити перед сном, кожен, мабуть, знає, як його треба робити.

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

83

Отож у цьому частому відриванні серця від зовнішнього світу й у вправлянні в стрілистих молитвах полягає таємниця великої справи набожності. Цими практиками можна замінити всі молитви, але недогляд у застосуванні їх неможливо відшкодувати нічим. Без них не можливо провадити досконале життя в богомислії, активне життя також буде шкутильгати. Без них відпочинок – байдикування, а праця – клопіт. І тому дуже прошу тебе, Філотео, щоб ти цілим серцем полюбила ті практики і ніколи їх не відкидала.

РОЗДІЛ XIV Про Службу Божу і спосіб її слухання 1. Я ще не говорив тобі про сонце духовних вправ, пресвяту і найдостойнішу Жертву і Таїнство Служби Божої. Вона є осередком християнської релігії, душею набожності, неоціненною таємницею, яка є пристанню любові Божої, в якій Бог, насправді сходячи до нас, уділяє нам з чудесною щедрістю свої ласки та дари.

2. Молитва, відправлена з цією Божественною жертвою, є надзвичайно могутньою. Через цю жертву, дорога Філотео, у душу стікають небесні дари, наче вона оперлася на Коханого136, котрий так щедро напоює її духовним ароматом та солодкістю, що вона стає подібною до струменя диму з пахучих речей, мирри та кадила, і всілякого аптекарського порошку, як сказано в Пісні пісень137.

3. Тому не шкодуй жодних зусиль, щоб щодня перебувати на Службі Божій і разом зі священиком приносити цю пресвяту жертву Спасителя Богу Отцю за себе та цілу Церкву. Задля вшанування цієї тайни там завжди присутні юрби ангелів, як говорить Йоан Золотоустий138. І якщо ми єднаємося з ними в цьому намірі, то не може бути, Пісня пісень 9, 5. Пісня пісень 4, 6.

138 De sacerdotio I. 6, § 4.

136 137

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

85

“Отче наш” до Причастя пробуджуй у серці тисячі найгарячіших прагнень, щоб назавжди злучитися і поєднатися з нашим Спасителем у вічній любові140. Від Причастя аж до кінця Служби Божої дякуй Богові за Його воплочення, життя, страждання, смерть і любов, які виявляються нам у цій Святій Жертві141. Благай Його, щоб завжди був милостивим до тебе, твоїх родичів, друзів та цілої Церкви. І впокорюючись у глибині серця, набожно прийми Боже благословення, яке тобі вділить Господь наш Ісус Христос священичою рукою Свого слуги. А якщо ти хочеш під час Служби Божої провести розважання про тайни, до яких дійшла черга, то можеш опустити детальні акти, описані вище. Достатньо спочатку зробити загальний намір, що через свої розважання та молитву ти хочеш вшанувати і пожертвувати цю Святу Службу, бо в кожному розважанні ми здійснюємо ці акти або чітко, або приховано.

РОЗДІЛ XV Про інші публічні та спільні практики Окрім того, Філотео, ти повинна брати участь у вечірнях та інших набоженствах Церкви в неділі та свята, наскільки тобі дозволятиме час та обставини. Це дні, присвячені Богові, тому тоді слід чинити більше діл на Його славу та честь, ніж у звичайні дні. Тоді ти досвідчиш безліч духовних утіх, як колись Св. Авґустин, котрий розповідає у своїй “Сповіді”, що коли на початку свого У наш час, коли практика частого, навіть щоденного Святого Причастя дуже поширена, побожна душа нехай спершу пробуджує в собі гаряче бажання поєднатися з Ісусом у Таїнствах, а тоді хай просить Його про небеснес єднання з Ним.

141 Після прийняття Святого Причастя слід спершу подякувати за найлагідніший прихід Спасителя, а потім – за всі інші Його дари.

140

86

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

навернення слухав церковні набожества, то його серце занурювалося в солодкі почуття, а очі заливалися слізьми. Зрештою, кажучи раз і назавжди, більше користі та втіхи є в публічних набожествах Церкви, ніж в особистих молитвах. Бог так розпорядився, що спільнота була над усе те, що відокремлене. Охоче записуйся в місцеві братства, особливо ті, практики яких приносять більше плодів та служать збудуванню. Це буде певний вид послуху, дуже приємний Богові. І хоча Церква не зобов’язує нас перебувати в братствах, усяк їх рекомендує, бо вона обдаровує їх ласками відпустів та іншими привілеями, щоб показати, наскільки бажає, щоб якнайбільше людей брало в них участь. Окрім того, співпраця з іншими для здійснення їхніх добрих намірів завжди є виявом любові. Справді осібно так само добре, як і в братстві, а може, з більшою для себе втіхою можна робити добрі вчинки, проте Богові більшу славу приносить наше єднання в добрих учинках із громадою ближніх братів. Те саме я кажу про різноманітні моління та публічні набожества, які ми в міру наших сил та можливостей повинні освячувати своїм добрим прикладом для збудування ближніх та виявлення нашої дбайливості про славу Бога і спільні справи.

РОЗДІЛ XVI Слід шанувати та закликати святих Часто Бог посилає нам натхнення через Своїх Ангелів, тому варто, щоб і ми слали Йому свої прагнення та зітхання якомога частіше через цих же посередників. Святі душі померлих, які перебувають у Небі з Ангелами і, як казав Христос142, рівні та подібні до ангелів Божих, служать нам таким самим способом, 142

Мт 22, 30.

90

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

приклад, життя Св. Терези Авільської, незрівнянне в цьому аспекті, життя перших єзуїтів156, Св. Карла Боромея архієпископа Мілану, Св. Людовика, Бернарда, “Хроніки Св. Франциска” тощо. Є й інші життя, достойні радше подиву, ніж наслідування, як життя Св. Марії Єгипетської, Симеона Стовпника, Катерини Сієнської, Катерини Генуйської, Ангели з Фоліньйо й інші котрі все ж своїм загальним змістом запалюють нас до святої Божої любові.

РОЗДІЛ XVIII Як слід приймати натхнення Натхненнями ми називаємо різноманітні внутрішні побудження і зворушення, пригадування і докори, просвітлення та повчання, які Бог чинить у нас, “випереджаючи наше серце своїми благословеннями”157, з батьківською турботливістю та любов’ю, щоб розбудити нас, зворушити, підігнати і притягнути до святих чеснот, небесної любові, добрих постанов; до всього того, що веде нас до вічного щастя. Саме це Божественний Наречений називає “стуком у двері”158 і “промовлянням до серця нареченої”159, “пробудженням сплячої”160, “криком за відсутньою”161, “запрошенням її на щільник меду”, “зривати яблука і збирати квіти у своєму саду”162, а також закликає її, “щоб своїм солодким голосом розвеселила вуха нареченого”163. Див. Бадені: “Життя Св. Ігнатія Лойоли”. Шурхаммер: “Св. Франциск Ксаверій”. Коморовський: “Св. Петро Канізій”.

157 Пс. 21, 3.

158 Пісня пісень 5, 2.

159 Іс. 2; Ос 2, 14.

160 Пісня пісень 5, 12.

161 Пісня пісень 2, 10. 13.

162 Пісня пісень 5, 1; 6, 1.

163 Пісня пісень 2, 14.

156

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

93

справжньої чесноти. Бо дозволяти у серці, а не реалізовувати у вчинку – це те саме, що посадити виноградник і не бажати з нього вина. Цьому всьому чудово служить виконання ранкової вправи і часта внутрішня зосередженість, про яку я говорив. Цими засобами ми не лише пристосовуємося до добрих учинків загалом, але більше того – до конкретних актів чесноти.

РОЗДІЛ XIX Про Святу Сповідь Наш Господь залишив своїй Церкві Таїнство Покаяння, Св. Сповідь, щоб у цьому Таїнстві ми завжди обмивали всі наші злочини, як тільки ними забруднимося. Не допускай, отже, Філотео, ніколи, щоб твоє серце довгий час було заляпане гріхом, коли ти маєш таке легке і доступне лікарство. Левиця, до якої наближався леопард, відразу біжить до води, щоб змити з себе той смердючий запах, який залишився на ній від тієї зустрічі, бо не хоче наразитися на гнів та обурення лева168. Душа, яка допустила гріх, повинна мати огиду до самої себе та якнайшвидше очиститися заради поваги, яка належить Богові, Який на неї дивиться. Чому, отже, ми вмираємо духовною смертю, коли маємо проти неї таке надійне лікарство? Покірно і набожно сповідайся щотижня, а якщо можна, перед кожним Св. Причастям, навіть коли сумління не докоряє тобі за жоден важкий гріх. Через сповідь ти отримуєш не лише відпущення визнаних щоденних гріхів, але також велику силу уникати їх у майбутньому, щедре світло належно їх розпізнавати в майбутньому і рясну благодать виправити втрати, яких вони тобі завдали. Також ти будеш вправлятися у чесноті покори, послуху і 168

Пліній: op. cit., I. 8. С. 16.

ЧАСТИНА ТРЕТЯ Містить деякі поради про те, як слід вправлятися у чеснотах РОЗДІЛ I Про вибір чеснот, в яких слід особливо вправлятись Цариця бджіл не вилітаєв поле без оточення свого дрібного люду. Так і любов: щоразу, як тільки входить у серце, приводить зі собою цілий почет інших чеснот, як вождь своїх солдатів, вправляючи їх і даючи їм роботу. Щоправда, не спонукає їх ані відразу діяти, ані в однаковій мірі, ані щомиті, ані всюди. Праведник – немов дерево, посаджене над потоками вод, котре дає плід своєчасно178, бо любов, зрошуючи його душу, породжує в ній діла чесноти, кожне в свою пору. Музика, приємна сама собою, під час жалоби – як повість не впору, говорить Мудрець179. Дуже помиляються ті, котрі, бажаючи вправлятися в якійсь чесноті, вперто за кожної нагоди намагаються виконувати акти тієї чесноти і раді були б за прикладом давніх філософів180 або постійно плакати, або невпинно сміятися. Вони поступають ще гірше, коли критикують і ганять тих, котрі без упину не вправляються в тих чеснотах, що й вони. “Радійте з тими, що радіють, і плачте з тими, що плачуть”, – говорить апостол Пс 2, 3. Сир 22, 6.

180 Геракліт і Демокріт.

178 179

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

109

РОЗДІЛ II Продовження про вибір чеснот Св. Авґустин робить досконале зауваження, кажучи191, що той, хто є початківцем у набожності, допускає деякі помилки, які достойні осуду з точки зору суворих правил досконалості, попри те, однак, вони теж достойні похвали, якщо зважати на майбутню досконалість набожності, запорукою якої вони є і до якої пристосовують людину. Така приземлена і загальна боязнь, яка породжує надмірну дріб’язковість у душах, які щойно визволилися з гріха, є рекомендованою на початку навернення і своєрідною провісницею майбутньої чистоти сумління. Однак та сама боязнь є достойною догани у тих людей, які зробили значний поступ вперед на шляху набожності, бо в їхніх серцях уже повинна панувати любов, що поступово витісняє той рабський страх. Св. Бернард відразу192 був твердий та суворий стосовно тих, які ввірялися його керівництву. Він відразу повідомляв їм, що вони повинні покинути тіло і прийти до нього лише з самим духом. Слухаючи їхню сповідь, він ганив тих бідних новиків з надзвичайною суворістю за всілякі, навіть найдрібніші помилки, і приспішував їх до досконалості так ретельно, що радше відбивав у них охоту до цього. Їм не вистарчало серця і духу, щоб так раптово підніматися на ту стрімку гору. Як бачиш, Філотео, це була надто гаряча ревність в осягненні досконалої чистоти, яка радила великому святому такий спосіб дій. Ця полум’яність була великою чеснотою, хоч і заслуговувала осуду. Тому сам Бог вилікував його з неї у святому видінні, вливаючи в нього дух лагідності, солодкості, лагідності та ніжності. Перемінений таким чином в іншу людину, він звинувачував себе 191 192

Sermo 20 in Пс 119, § 1.

Vita 1-a S. Bernardi I. 1. Сc. 4, 6 (Patrol, lat. t. 185).

112

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

слави на платить Своїм слугам за вартість їхньої служби, а за рівень любові та покори, з якими вони їх виконували. Саул, шукаючи ослів свого батька, знайшов ізраїльське царство196. Ревекка, напуваючи верблюдів Авраама, стала його невісткою197. Рут, збираючи колоски за жниварями Вооза і лягаючи в його ногах відпочивати, була покликана йому за дружину198. Без сумніву, старання про величні, надзвичайні дари наражає великою мірою на омани, ошуканство та сприймання брехні за правду. І часто трапляється, що ті, котрі вважають себе ангелами, ще навіть не є добрими людьми і в них більше поверхневих слів та речень, ніж величних почуттів та істинно великих учинків. Не слід, однак, нічим гордувати і судити про все надто сміливо, а благословити Бога за возвеличення інших. Дотримуймося покірно свого шляху, нижчого, але надійнішого, менш величного, але такого, який більш узгоджується з нашою недовершеністю і мізерністю. Якщо будемо йти ним покірно і вірно, Бог піднесе нас до найвищих вершин.

РОЗДІЛ ІІІ Про терплячість “Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю”, обітницю”, – говорить апостол199. Істинно так, бо вже наш Спаситель сказав: “Вашим стражданням ви спасете душі свої” 200. Осягнути свою душу, Філотео, це – велике щастя для людини. А чим досконаліша терплячість, тим досконаліше ми посідаємо свою душу. Часто пригадуй собі, що Ісус Христос Царів 9, 10. Буття 24, 44.

198 Рут 2-4.

199 Євр 10, 36.

200 Лк 21, 19.

196 197

138

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

Однак якщо чиєсь серце не піддавалося таким лагідним упімненням, тоді слід застосовувати тверді та суворі докори та вмовляння, щоб зворушити його аж до глибокого засоромлення. У будь-якому випадку, після такого суворого картання нашого серця потрібно дати йому полегшення і перейти від жалю і святого гніву до солодкої та святої довіри Богові за прикладом того великого каяльника, котрий своє засмучене серце підносив такими словами: “Чом побиваєшся, душе моя, і тривожишся в мені? Надійсь на Бога, бо я ще буду Його прославляти, Спасителя обличчя мого і мого Бога”233. Отже, коли твоє серце зазнає падіння, солодко піднось його, глибоко впокорюючись перед Богом, бачачи свою нужду і цілком не дивуючись своєму падінню, бо немає в тому нічого дивного, що крихкість є крихкою, слабкість слабкою, а злиденність злиденною. З усієї душі зненавидь образу, завдану Богові, і з великою відвагою та довірою до його милосердя повертайся на дорогу чесноти, з якої ти зійшла.

РОЗДІЛ X Слід ретельно робити справи, але без надмірного поспіху та неспокою Уважність і старанність, які ми повинні прикладати до своїх справ, це – щось інше, ніж клопотання, неспокій і надмірний поспіх. Ангели піклуються про наше спасіння й турботливо дбають про нього, та все ж роблять це без заклопотаності, неспокою та гарячковості. Старанність і уважність є привілеями їхньої любові, а заклопотаність, неспокій та гарячковий поспіх зовсім не узгоджуються з їхнім блаженством. Адже старанність і уважність 233

Пс 43, 6.

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

143

такий послух завжди називається добровільним, бо підставою для нього є наша воля і наш вибір. Слухати слід усіх своїх настоятелів, кожного у сфері його влади над нами. Отож у речах, які стосуються публічного ладу й управління країною, потрібно слухати тих, котрі панують, у справах церковних – духовних настоятелів, у домашніх справах – батька, чоловіка, а в справах особистих, душі – духовного керівника та сповідника. Проси свого духовного отця, щоб призначив для тебе набоженства та набожні вчинки, які тобі слід виконувати, бо так вони будуть досконалішими і матимуть подвійну цінність і заслугу: з одного боку, як самі собою вчинки набожні, з іншого – з послуху, який їх наказав і силою якого вони будуть виконані. Блаженні слухняні, бо ніколи Бог не допустить, щоб вони зблудили.

РОЗДІЛ XII Про потребу чистоти Чистота є лілеєю чеснот, вона робить людей рівними Ангелам. Усе, що красиве, є красиве завдяки чистоті, а краса людей – це чистота. Чистоту називають чесністю, а її дотримання честю. Її називають бездоганною, а її порушення – зіпсуттям. Словом, чистота має свою особливу хвалу як красива, ясна чеснота душі й тіла. Ніколи не можна послуговуватися тілом жодним способом для будь-якої тілесної насолоди, за винятком подружжя, святість якого може достатньо винагородити за втрати, завдані чуттєвій насолоді. У подружжі слід дотримуватися чесного наміру, аби, коли є щось непристойне у насолоді, лише чесність керувала волею. Чисте серце – як мушля, що породжує перли, яка не приймає в себе жодної краплі води, лише ту, що з неба. Поза подружжям

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА що містить вказівки, як поводитися у звичайних спокусах РОЗДІЛ І Не слід зважати на те, що говорять люди світу Як тільки світські люди помітять, що ти хочеш вести побожне життя, відразу почнуть закидати тебе тисячами стріл жартів та обмовлянь. Найзлостивіші тавруватимуть спосіб твого життя як оману і хитрий підступ. Скажуть, що світ відвернувся від тебе і через те, що він неприхильний до тебе, – ти навертаєшся до Бога. Друзі твої засиплять тебе градом застережень, які, на їхню думку, дуже розсудливі та приязні. Вони скажуть, що ти впадеш у меланхолію, втратиш значимість і вагомість у світі, станеш нестерпною, постарієш завчасу, через що постраждають твої домашні справи, а на світі, мовляв, треба жити так, як усі живуть на світі, можна ж спастися і без стількох важких засобів, і наплетуть тобі тисячі подібних дурниць… Дорога Філотеє, всі ті “поради” – дурна і марнославна балаканина. Тим людям байдуже як твоє здоров’я, так і твоя користь. Якби ви були від світу, – каже Спаситель, – то світ любив би те, що його; але ви не зі світу, тому світ вас ненавидить264. Ми бачили панів і пань, котрі всю ніч або навіть багато ночей підряд грали в шахи або карти. Чи може бути сумніший, насупленіший і пригніченіший духовний настрій від такого напруження уваги?

264

Йо 15, 19.

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

163

в ритмі відмови, можемо бути впевнені, що в нас є любов, котра є життям нашої душі, і що в тій душі перебуває Спаситель наш Ісус Христос, хоча й глибоко сокритий. Відтак – з поміччю належного вправляння в молитві, приймання Таїнств та довіри до Бога, – ми відновимо сили і будемо жити повним і благим життям.

РОЗДІЛ VI Як спокуса та вподобання в ній може перерости в гріх Княжна, про яку мовилося раніше, не несе жодної відповідальності за нікчемну пропозицію, яку було зроблено їй, бо, як припускаємо, сталося це всупереч її волі. Якби однак, вона дала привід для такої пропозиції, заохочуючи всіляко того, хто до неї залицявся, то, без сумніву, була б винна в тому кроці спокусника. І хоча б потім навіть передумала, все ж таки заслуговувала б на кару та догану. Так, отже, іноді трапляється, що сама спокуса вводить нас в стан гріха, бо ми є її причиною. Якщо, наприклад, я знаю, що під час гри легко впадаю в гнів і блюзнірство, то грішу і стаю винним у всіх спокусах, котрі досвідчую під час гри. Так само, якщо я знаю, що якесь товариство наражає мене на спокуси і падіння, а я все ж таки шукаю того товариства, я, без сумніву, винен у всіх тих спокусах, які притім влучать у мене. Якщо можна уникнути вподобання, що походить зі спокуси, і тим уникнути гріха, то прийняття такого вподобання завжди буде гріхом: більшим або меншим – залежно від того, чи вподобання та його прийняття є більшим або меншим і чи триває довше чи коротше. Тому й згадувана княжна заслуговувала б на догану, якби не тільки слухала брудну і непристойну пропозицію, а й знайшла в ній уподобання, роздумуючи про неї з внутрішнім задоволенням. І хоча б і не бажала виконати того, до чого її намовляли, дозволила,

168

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

РОЗДІЛ IX Про засоби проти дрібних спокус Що ж стосується спокус марнославства, підозріння, насупленості, заздрості, ревнивості, залицянь і подібних до них оман, котрі, наче мухи та комарі пролітають перед нашими очима, жалять нас то в щоку, то в ніс, і від настирливості яких нам неможливо ніколи цілковито звільнитися, то найдієвіший опір їм – це взагалі не перейматися ними. Всі ті спокуси, хоч і докучливі, не можуть зашкодити нам, якщо ми безнастанно перебуваємо в постанові служити Богові. Гордуй, отже, тими дрібними напастями і навіть не задумуйся над ними. Нехай бринять навколо твоїх вух, скільки забажають, нехай крутяться навколо тебе, як мухи, а коли тебе навіть і вжалять, не входячи, однак, до твого серця, просто зганяй їх, наче відганяєш мух. Не борися безпосередньо з ними і не відповідай їм, але пробуджуй будь-які протилежні їм дії, будь-які дії Божої любові. Якщо бажаєш слідувати за моєю порадою, не докладай зусиль, щоб відбити спокусу протилежною їй чеснотою, бо це була б наче розправа зі спокусою, але, сповнивши дію чесноти цілком протилежної, якщо тобі вдалося легко розпізнати спокусу, звернися серцем до Ісуса Розіп’ятого і з любові до Нього поцілуй святі рани Його ніг. Ось найкращий спосіб перемагання ворога як у дрібних, так і у великих спокусах. Бо любов Божа, що має в собі всі досконалості інших чеснот, до того ж більша, ніж самі чесноти, є також найвправнішим лікарем від усіх вад. Розум твій, звикнувши прибігати у всіх спокусах до того вогнища та джерела всіх чеснот, не буде потребувати роздивлятися і досліджувати, яка спокуса докучає йому. Але, відчувши в собі неспокій, без труду заспокоїться тим великим ліком, котре, окрім того, є таким страшним для сатани, що коли він бачить, що його спокуси побуджують нас

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

169

до дії любові Божої, перестає спокушати нас. Ідеться про дрібні, але часті спокуси. Хто би бажав боротися з кожною зокрема, той намарно би борюкався і нічого б не вдіяв.

РОЗДІЛ X Як укріплювати своє серце проти спокуси Час до часу задумайся, які пристрасті найсильніше напастують твоє серце. Відкривши їх, обери спосіб життя, цілком протилежний їм у думках, словах та вчинках. Якщо, наприклад, ти схильна до марнославства, часто роздумуй про марноту земного життя і про те, як ті марноти будуть терзати твою совість у день смерті, які вони недостойні благородного серця і які у суті своїй є дуже пусті. Віддавайся таким і подібним до них думкам. Часто вголос висловлюйся проти марнославства, а якщо б це завдало тобі труднощів, щиро гордуй ним, бо так ти зобов’яжешся до протилежної чесноти під карою засоромлення. Часто говорячи проти чогось, ми змушуємо себе ненавидіти це і звикаємо до такої дії, навіть якщо спершу відчуваємо схильність до того. Сповняй діла упокорення якомога частіше, навіть якщо досвідчуєш в тому труднощі, бо так матимеш навики до смирення і ослабиш своє марнославство, тож коли надійде спокуса, ти матимеш більше сили побороти її. Якщо ти схильна до жадібності, часто розважай над дурістю того гріха, який чинить нас рабами тих речей, що створені лише для того, щоб служити нам. Задумайся над тим, що зі смертю твоє майно опиниться в руках людей, котрі розтринькають його або перетворять на власну погибель та прокляття. Можеш віддаватися також іншим думкам. Голосно виступай проти жадібності, з запалом вихваляй гордування світом, змушуй себе до частішого давання милостині та діл милосердя, а також позбувайся нагод примноження свого маєтку.

170

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

Якщо ти схильна розважатися, часто думай про те, якими небезпечними є забави – як для тебе, так і для інших, та яка це негідна річ – безчестити і розтринькувати заради пустого забавляння найблагородніше почуття нашої душі, і як сильно та вада заслуговує на догану і свідчить про легковажність розуму. Часто вихваляй чистоту та простоту серця і ділами твоїми стверджуй, що це згідне з твоїм внутрішнім переконанням; тому уникай будь-якої легковажності та флірту. Одне слово, в час спокою, коли спокуси до гріха не є настирливі, – вправляйся в протилежній чесноті. Так ти озброїш своє серце проти спокус ще перед їхнім приходом.

РОЗДІЛ XI Про неспокій Неспокій у суті своїй не є спокусою, а джерелом, з якого і через яке зроджується багато спокус. Тому скажу про нього кілька слів. Смуток є не що інше, як тільки духовний біль через зло, що перебуває в нас всупереч нашій волі; чи то через зовнішнє – вбогість, хворобу, знехтування; чи через внутрішнє – сліпота, сухість, огиду або спокусу. Коли, отже, душа відчуває в собі якесь зло, їй це болить, і звідси зроджується смуток. Вона негайно хоче звільнитися від того зла і знайти для нього якесь рішення, і в тому має рацію, бо – за природою – кожна людина прагне того, що добре, і втікає від того, що видається їй злом. Якщо душа шукає способів позбутися того, що їй докучає, заради любові Божої, вона шукатиме їх терпляче, сумирно, покірно і внутрішньо спокійно, очікуючи свого визволення радше від доброти та Провидіння Божого, ніж від власних зусиль, заходів і старань. Якщо ж шукає звільнення від зла через мотиви егоїстичної любові, то шукатиме спосіб гарячково, поспішно,

182

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

РОЗДІЛ XIV Про сухості та стани внутрішнього полишення Чини, отже, дорога Філотеє, під час духовних утіх так, як я щойно тобі вказав. Той погожий час, такий приємний для душі, не триватиме вічно; ба, що більше, часто може бути так, що ти взагалі позбудешся відчуття побожності, а твоя душа здаватиметься тобі пустою землею, без плодів, неродючою, в якій ти не бачитимеш ні стежки, ні путі, що веде до Бога, ані вод благодатей302, які би зрошували її, бо вся вона посушлива. Істинно, душа в такому стані гідна жалю, особливо коли це страждання раптове. Тоді так само, як Давид, споживає вона сльози день і ніч, а ворог тисячами атак насміхається з неї, бажаючи довести до розпачу. Тож разом із Давидом взиває вона злиденно: Коли оли бо прийду й побачу обличчя Боже? 303. На якій дорозі Його тоді знайдеш? Хто поверне тобі веселість Його святої благодаті? Що, отже, чинитимеш у таких випадках, мила Філотеє? Передовсім зверни увагу, звідки походить це зло. Часто ми самі є причиною нашої зачерствілості та внутрішньої пустоти.

1. Як мати не дає цукру дитині, яка має глисти, так і Бог забирає нам утіхи, коли ми маємо в них марне вподобання і в нас розмножується хробацтво зарозумілості. Добре мені, що був упокорений, поки я не був іще упокорений, блукав я 304.

2. Якщо ми не збираємо насолоди і втіхи Божої любові, коли на те є сприятливий час, не цінуємо їх, – тоді Бог забирає їх, щоб покарати нашу недбалість. Ізраїльтянин, котрий рано-вранці не назбирав манни, не міг зробити цього, як зійшло сонце, бо тоді вона вже розтанула305. Пс 63, 3. Пс 42, 3.

304 Пс 119, 71, 67.

305 Вих 16, 21.

302 303

ЧАСТИНА П’ЯТА що містить вправи та вказівки щодо відновлення душі і утвердження її в побожності РОЗДІЛ I Слід щороку відновлювати добрі постанови з допомогою таких вправ: Передусім слід добре зрозуміти потребу i значущість цих вправ. Наша людська природа легко охолоджується в своїх добрих прагненнях через слабкість тіла, яке обтяжує душу і завжди притягує її до землі, якщо душа часто не злітає вгору розмахом мужніх постанов, так як і птахи відразу падають на землю, якщо припиняють підтримувати свій лет рухом крил. Тому, дорога Філотеє, потрібно тобі теж відновлювати і дуже часто повторювати добрі наміри служити Богові, щоб ти не повернулася до свого попереднього стану, а то й далеко гіршого321. Духовним падінням притаманне те, що вони завжди скидають нас набагато нижче, ніж ми піднялися на висоти побожності. Немає такого доброго годинника, якого не треба було б накручувати, крім того, його іноді треба повністю розібрати, щоб почистити від іржі, полагодити погнуті та зношені частини. Подібно і з тими, хто дбає про своє серце. Вони бо повинні вранці і ввечері підносити його до Бога вище вказаними вправами і дуже часто оглядати його стан, випрямляти його і навертати. І хоча б раз у рік потрібно “розібрати” своє серце і ретельно переглянути всі його коліщатка та закутки, тобто всі його почуття та пристрасті, 321

Лк 11, 26.

192

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

щоб виправити всі недоліки, що є в ньому. І як годинникар змащує оливою коліщата, пружини і все, що рухається в годинникові, щоб його рухи були плавнішими й іржа не могла легко дістатися досередини, – так і побожна людина, “розібравши” своє серце, повинна змастити його Таїнствами Сповіді і Причастя, щоб відновити його,. Такі вправи покріплять твої сили, поточені часом, наново зігріють твоє серце, відсвіжать твої добрі наміри і забезпечать розквіт твоїх чеснот. Колись християни робили це в річницю Хрещення Господа Ісуса. В той день, як свідчить святий Григорій, єпископ Назіяну322, вони відновлювали сповідування віри і обітниці, дані під час Хрещення. Ідімо й ми за їхнім прикладом, дорога Філотеє, охоче готуючись до тих актів і відбуваючи їх зі святим благоговінням. Обравши, отже, за порадою свого духівника, відповідний час і, віддалившись на духовну та зовнішню самоту на трохи довший час, ніж зазвичай, зробиш одне, два або три розважання над предметами, що подані нижче, тим способом, який я тобі вказав у другій частині книги.

РОЗДІЛ II Розважання на підставі поданого вище зобов’язання про благодать, яку дарував нам Бог, кличучи нас до служіння Йому 1. Детально розваж своє зобов’язання, що ти покинула і зненавиділа всякий смертний гріх і зріклася його назавжди. Водночас ти віддала і посвятила душу, серце і тіло з усім, що їм належить, на службу Богові і Його любові. Якби ти допустилася якогось поганого вчинку, ти відразу встанеш з падіння з допомогою Божої благодаті. Чи не є ці постанови чудові, слушні, достойні і благородні? Добре розваж у своєму серці, яким святим, розумним і бажаним є це зобов’язання.

322

Oratio 39 et 40.

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

201

РОЗДІЛ IX Розважання, що служать відновленню добрих постанов Закінчивши такий іспит совісті і порадившись з добрим духовним провідником щодо своїх недоліків і як їм зарадити, ти розпочнеш такі розважання. Щодня відбудеш одне у звичайний час, призначений для молитви, зберігаючи завжди той самий вступ і той самий спосіб викликати в серці відповідні почуття, який ти використовувала у розважаннях першої частини. На початку розважання пам’ятай про Всюдисущого Бога і проси, щоб Він утвердив тебе Своєю благодаттю у любові та службі Йому.

РОЗДІЛ X Розважання перше: про благородність наших душ Розважай про чеснотливість і достойність своєї душі. Вона обдарована розумом, який може пізнавати не лише весь видимий світ, а й Ангелів та Небо. Вона пізнає, що існує Всевладний Бог, благий і невимовний; що існує вічність. Пізнає також, що є необхідне для доброго життя на світі та як заслужити собі товариство Ангелів в Небі та віковічне споглядання Бога. Твоя душа, окрім того, має благородну волю, здатну полюбити Бога, але за природою своєю неспроможну ненавидіти Його. Поглянь на своє серце, яке воно благородне. Як бджоли не сідають на те, що гниє, а лише на пахучі квіти, – так серце твоє може знайти відпочинок лише в Богові, а жодне інше створіння неспроможне наситити його. Сміливо пригадай собі найулюбленіші забави, які колись впоювали твоє серце, і щиро визнай, що вони

208

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

заступництво Пресвятої Діви Марії, святого Ангела Хоронителя, святого Людовика та інших Святих. З цим настроєм серця піди до свого духовного отця, розкажи про свої головні провини, які ти вчинила від часу останньої загальної Сповіді, і прийми відпущення гріхів таким самим чином, як під час Першої Сповіді з усього життя. Віднови перед сповідником своє власне зобов’язання і підпиши його власноруч. Врешті, йди і поєднай своє відновлене серце з Творцем і Спасителем у Пресвятому Таїнстві Причастя.

РОЗДІЛ XVI Про почуття, в яких слід тривати після завершення тих вправ Протягом дня, коли ти зробиш це відновлення, і в наступні дні ти повинна часто повторювати серцем та устами слова святого Павла, святого Августина, святої Катерини з Ґенуї та інших Святих: “Уже не належу собі. Чи живу, чи вмираю, належу моєму Спасителеві. Вже не володію собою і нічим своїм. Моє “я” – це Ісус; все, що маю, – Його власність”. О світе, ти завжди живеш для себе, і я досі була зайнята лише собою. Відтепер усе буде по-іншому. Ми не будемо більше служити власному “я”, бо вже змінилося наше серце, а світ, що зводив нас стільки разів, тепер розчарується в нас. Бо відразу не помічаючи нашої зміни, він ще вважатиме нас за Ісавів, – тимчасом як ми вже будемо Яковами. Плоди всіх тих вправ повинні спочити глибоко в серці. Після таких розважань слід повернутися до занять і до товариства спокійно і з великою самостриманістю, щоб пахучий напій наших постанов не розлився. Він бо повинен всмоктатися і проникнути якнайглибше до всіх клітин нашої душі.

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

209

РОЗДІЛ XVII Відповідь на два докори, які можна було б виставити проти такого “шляху побожного життя” Світ скаже, дорога Філотеє, що вправ та порад у цій книжці є так багато, що якщо б хто хотів їх дотриматися, не міг би вже займатися нічим іншим. Це – правда, дорога Філотеє! Якби ми не чинили нічого іншого, того вже було б досить, бо ми б вчинили те, що є нашим обов’язком на цьому світі. Та невже ти не бачиш підступу в тому докорі? Якби треба було робити всі ті вправи щодня, тоді вони дійсно б забирали весь наш час. Проте цього не потрібно робити, достатньо присвячувати кожній вправі відповідний час і належне місце. Скільки ж вимог містить в собі кодекс законів, яких слід дотримуватися! Але ж кожен закон ми виконуємо лише за потребою та обставинами, а не всі разом щодня. Та й, зрештою, цар Давид, заклопотаний численними і важкими справами, проводив набагато більше вправ, ніж ті, які я призначив для тебе. Святий Людовик, король, гідний подиву і на війні, і під час миру, котрий з незрівнянною старанністю розсуджував справедливо і керував країною, щодня був на двох Службах Божих, відмовляв Вечірню і молитву на завершення дня зі своїм капеланом, проводив розважання, відвідував лікарні, сповідався і бичував себе щоп’ятниці, дуже часто слухав проповіді та відбував духовні наради. І притім не опускав жодної нагоди щоб послужити загальному добру. Тому й двір його яснів більшою величчю, ніж за правління його попередників. Отож сміливо виконуй ті вправи так, як я тобі їх подав, а Бог дасть тобі достатньо часу та сили для вирішення решти справ, навіть якби Йому довелося затримати рух сонця, так як Він це вчинив для Ісуса Навина339. Ми завжди все встигаємо, коли Бог працює разом з нами.

339

Ісус Навин 10, 12-14.

ЗМІСТ Про автора.................................................................................................... ....................................................................................................3 Апостольське послання Папи Павла VI про Св. Франциска Салезького ... ...4 Молитва, в якій автор присвячу присвячує свій твір Божественному Спасителю ..... .....5 ПЕРЕДМОВА ............................................................................................. .............................................................................................6 ЧАСТИНА ПЕРША ПЕРШ в котрій містяться поради та вправи, потрібні душі, щоб перейти від первинного пожадання до рішучої постанови набожного життя ...................................................................................... ......................................................................................12 РОЗДІЛ I Опис правдивої набожності ................................................... ...................................................12 РОЗДІЛ II Прикмети і велич набожності............................................... ...............................................14 РОЗДІЛ III Набожність пасує всіляким покликанням та станам ........ ........17 РОЗДІЛ IV Потреба мати провідника, щоб стати на шлях набожності і зростати на ньому ........................................................................ ........................................................................19 РОЗДІЛ V Слід розпочати з очищення душі .........................................22 ......................................... РОЗДІЛ VI Першим очищенням є омивання з тяжких гріхів .............. ..............24 РОЗДІЛ VII Другим очищенням є позбавлення з прив’язаності до гріха .................................................................25 ................................................................. РОЗДІЛ VIIІ Спосіб того другого очищення ......................................... .........................................27 РОЗДІЛ IX Розважання 1. Про сотворіння ............................................ ............................................28 РОЗДІЛ X Розважання 2. Про мету, для якої ми створенні .................. ..................30 РОЗДІЛ XI Розважання 3. Про Божі добродійства ............................... ...............................32 РОЗДІЛ XII Розважання 4. Про гріхи..................................................... гріхи.....................................................34 РОЗДІЛ XIII Розважання 5. Про смерть ................................................ ................................................36 РОЗДІЛ XIV Розважання 6. Про суд ......................................................38 ...................................................... РОЗДІЛ XV Розважання 7. Про пекло ...................................................40 ................................................... РОЗДІЛ XVI Розважання 8. Про небо ....................................................42 .................................................... РОЗДІЛ XVII Розважання 9. Про вибір між небом і пеклом ............... ...............44 РОЗДІЛ XVIII Розважання 10. Про вибір набожного життя................ ................46

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

213

РОЗДІЛ XIX Як слід сповідатися з цілого життя життя.................................. ..................................48 РОЗДІЛ XX Урочисте засвідчення, котрим душа зобов’язується служити Богові й закриває покутні вправи ................................. .................................49 РОЗДІЛ XXI Завершення першого очищення ....................................... .......................................51 РОЗДІЛ XXII Потрібно очиститися від прив’язаності до щоденних гріхів......................................................................... .........................................................................52 РОЗДІЛ XXIII Про потребу очищення душі від прив’язаності до непотрібних та небезпечних речей .......................................... ..........................................55 РОЗДІЛ XXIV Про потребу очищення душі від негативних нахилів ..56 ЧАСТИНА ДРУГА ДРУГ що містить різні вказівки, як слід возносити душу до Бога через молитву і Таїнства ............................................... ...............................................58 РОЗДІЛ I Про потребу молитви .............................................................. ..............................................................58 РОЗДІЛ II Короткий спосіб розважання. Постання в Божій присутності як перша підготовча дія ...........................................61 ........................................... РОЗДІЛ III Про заклик на допомогу як другу частину приготування ... ...64 РОЗДІЛ IV Про уявляння собі тайни, над котрою маємо розважати, як третьої частини приготування.................................................. ..................................................65 РОЗДІЛ V Про розмірковування як другу частину розважання .......... ..........66 РОЗДІЛ VI Про почуття та постанову як третю частину розважання ..... 67 РОЗДІЛ VII Про завершення розважання і духовну в’язку ................. .................68 РОЗДІЛ VIII Декілька дуже корисних зауваг про об’єкт розважання 69 РОЗДІЛ IX Про сухість, що досвідчуємо під час розважання............. .............71 РОЗДІЛ Х Ранкові вправи ....................................................................... .......................................................................72 РОЗДІЛ XI Про вечірню практику та іспит совісті .............................. ..............................74 РОЗДІЛ XII Про духовну самотність .....................................................75 ..................................................... РОЗДІЛ XIII Про тугу за Богом, стрілисті акти і добрі думки ............78 ............ РОЗДІЛ XIV Про Службу Божу і спосіб її слухання ............................83 ............................ РОЗДІЛ XV Про інші публічні та спільні практики ............................. .............................85 РОЗДІЛ XVI Слід шанувати та закликати святих ................................. .................................86 РОЗДІЛ XVII Про спосіб слухання та читання Слова Божого ............88 ............ РОЗДІЛ XVIII Як слід приймати натхнення .........................................90 ......................................... РОЗДІЛ XIX Про Святу Сповідь ............................................................ ............................................................93 РОЗДІЛ XX Про часте Святе Причастя .................................................96 ................................................. РОЗДІЛ XXI Як слід приймати Святе Причастя ................................. .................................101

214

ФІЛОТЕЯ. ШЛЯХ ДО НАБОЖНОГО ЖИТТЯ

ЧАСТИНА ТРЕТЯ ТРЕТ Містить деякі поради про те, як слід вправлятися у чеснотах....... .......104 РОЗДІЛ I Про вибір чеснот, в яких слід особливо вправлятись ........ ........104 РОЗДІЛ II Продовження про вибір чеснот .......................................... ..........................................109 09 РОЗДІЛ ІІІ Про терплячість ..................................................................112 .................................................................. РОЗДІЛ IV Про зовнішню покору ........................................................ ........................................................116 РОЗДІЛ V Про глибшу внутрішню покору.......................................... ..........................................119 19 РОЗДІЛ VI Смирення милується у своєму приниженні..................... .....................124 РОЗДІЛ VII Як слід зберігати добре ім’я, вправляючись у смиренні ............................................................128 ............................................................ РОЗДІЛ VIII Про солодкість і сумирність у поведінці з ближнім і про ліки від гніву ....................................................................... .......................................................................132 РОЗДІЛ IX Про ніжність до самих себе ..............................................136 .............................................. РОЗДІЛ X Слід ретельно робити справи, але без надмірного поспіху та неспокою ...................................138 ................................... РОЗДІЛ XI Про послух .......................................................................... ..........................................................................141 РОЗДІЛ XII Про потребу чистоти ........................................................143 ........................................................ РОЗДІЛ XIII Поради для вдів ...............................................................147 ............................................................... РОЗДІЛ XIV Слово до дів ..................................................................... .....................................................................152 ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА ЧЕТВЕРТ що містить вказівки, як поводитися у звичайних спокусах ......... .........153 Розділ І Не слід зважати на те, що говорять люди світу.....................153 ..................... РОЗДІЛ II Про потребу мужності та відваги....................................... .......................................156 РОЗДІЛ III Про природу спокус і про різницю між їх досвідченням і дозволянням на них .............................. ..............................157 РОЗДІЛ IV Два чудові приклади .......................................................... ..........................................................160 РОЗДІЛ V Полегшення для душі, якій дошкуляють спокуси ............162 ............ РОЗДІЛ VI Як спокуса та вподобання в ній може перерости в гріх ....163 .... РОЗДІЛ VII Про ліки проти тяжких спокус ........................................ ........................................165 РОЗДІЛ VIII Треба опиратися дрібним спокусам ...............................166 ............................... РОЗДІЛ IX Про засоби проти дрібних спокус .................................... ....................................168 РОЗДІЛ X Як укріплювати своє серце проти спокуси .......................169 ....................... 69 РОЗДІЛ XI Про неспокій....................................................................... .......................................................................170 РОЗДІЛ XII Про смуток ........................................................................173 ........................................................................ РОЗДІЛ XIII Про духовні та чуттєві втіхи і як з ними поводитися ..... .....175

СВ. ФРАНЦИСК САЛЕЗЬКИЙ

215

РОЗДІЛ XIV Про сухості та стани внутрішнього полишення ........... ...........182 РОЗДІЛ XV Чудовий приклад як підтвердження та пояснення того, що ми вже сказали........................................................................187 ........................................................................ ЧАСТИНА П’ЯТА П’ЯТ що містить вправи та вказівки щодо відновлення душі і утвердження її в побожності ............................................................. .............................................................191 РОЗДІЛ I Слід щороку відновлювати добрі постанови з допомогою таких 3вправ 3вправ........................................................... ...........................................................191 РОЗДІЛ II Розважання на підставі поданого вище зобов’язання про благодать, яку дарував нам Бог, кличучи нас до служіння Йому..................................................192 .................................................. РОЗДІЛ III Дослідження, чи наша душа поступає в побожності ...... ......194 РОЗДІЛ IV Іспит стану душі щодо Бога ..............................................196 .............................................. РОЗДІЛ V Іспит стану душі щодо самих себе.....................................197 ..................................... РОЗДІЛ VI Іспит стану нашої душі щодо ближнього ........................ ........................198 РОЗДІЛ VII Іспит почуттів нашої душі ...............................................199 ............................................... 199 РОЗДІЛ VIII Почуття, які слід у собі розбуджувати після іспиту совісті ...................................................................... ......................................................................200 РОЗДІЛ IX Розважання, що служать відновленню добрих постанов ........................................................................... ...........................................................................201 РОЗДІЛ X Розважання перше: про благородність наших душ .......... ..........201 РОЗДІЛ XI Розважання друге: про благородність чеснот .................. ..................202 РОЗДІЛ XII Розважання третє: про приклад Святих .......................... ..........................203 РОЗДІЛ XIII Розважання четверте: про любов, якою обдаровує нас Ісус Христос ...............................................204 ............................................... РОЗДІЛ XIV Розважання п’яте: про предвічну любов Бога до нас ..... .....206 РОЗДІЛ XV Загальні почуття як плід попередніх розважань і закінчення цієї вправи ............................................................... ...............................................................207 РОЗДІЛ XVI Про почуття, в яких слід тривати після завершення тих вправ ............................................................ ............................................................208 РОЗДІЛ XVII Відповідь на два докори, які можна було б виставити проти такого “шляху побожного життя” .................................... ....................................209 09 РОЗДІЛ XVIII Три останні важливі вказівки ...................................... ......................................210 10