Jurn2007_3 by Gbook Lviv

Äîðîãèé íàø Âëàäèêî!

Âëàäèêà Ñîôðîí Äìèòåðêî, ×ÑÂÂ

Ðåäàêö³ÿ ÷àñîïèñó ùèðî â³òàº Âëàäèêó Ñîôðîíà Äìèòåðêà ç 90-ë³òòÿì! Çíàºìî, ùî Âè óïðîäîâæ öèõ äîâãèõ òåðíèñòèõ ðîê³â æèòòÿ ³ ñëóæ³ííÿ Áîãîâ³ çóì³ëè çáåðåãòè â Ñâî¿é äóø³ Ëþáîâ, Íàä³þ ³ Â³ðó â Áîæå Ìèëîñåðäÿ äëÿ Óêðà¿íñüêî¿ Ãðåêî-Êàòîëèöüêî¿ Öåðêâè. Òîæ íåõàé Âàø³ ðóêè, íà ÿêèõ óïðîäîâæ äåñÿòèë³òü ñâÿùåíè÷îãî ñëóæ³ííÿ ïîñò³éíî íàðîäæóâàâñÿ ªâõàðèñò³éíèé ²ñóñ, íàäàë³ áëàãîñëîâëÿþòü Áîãà, Óêðà¿íó òà ñâ³é íàðîä! Íåõàé Íàéñâÿò³øå Ñåðöå ²ñóñà òà Íåïîðî÷íå Ñåðöå Ìàð³¿ çàâæäè ñóïðîâîäæóþòü Âàñ íà äîðîç³ â³ðè äî äæåðåëà âîäè æèâî¿. Ìíîãàÿ Âàì ë³ò!

Õóäîæí³ ðîáîòè Îðåñòà Ìàíþêà, ì.Ëüâ³â

Íà 4-³é ñò. îáêë. îáðàç Ìàòåð³ Áîæî¿ Íåðóøèìî¿ Ñò³íè ó Ñòðàä÷³, õóä. Þë³àí Ñàâêî, 2007. Íà 17-18-³é ñò. ñâ³òëèíè ä³òåé ç ñ. Óëàøê³âö³ ×îðòê³âñüêîãî ð-íó Òåðíîï³ëüñüêî¿ îáë. Ïåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìàº ïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè.

3 2007 Ð Å Ë ² Ã ² É Í È É ÆÓ Ð Í À Ë Õ Ð È Ñ Ò È ß Í Ñ Ü ÊÎ ¯ ÐÎÄ È Í È Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці

ЗМІСТ 1. Сторінка головного редактора с. Євгенія Равасіо Отець говорить до Своїх дітей ............................. 2

Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979

2. Святині Галичини Володимир Гіщинський Архикатедральний собор Св. Юра у Львові .... 3

Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ

3. Розповідь Для Бога і для людей ...................................................................... 7

Редакційна колегія: єп. Софрон ДМИТЕРКО, ЧСВВ єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК єп. Роман ДАНИЛЯК о. Петро ГЕРИЛЮККУПЧИНСЬКИЙ, ГСД Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Ольга ЛОЗА Коректор Галина СКІРСЬКА Художній редактор Олена ШАХОВСЬКА Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2007 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, факс: (032) 261-55-74 e-mail: gbook@mail.lviv.ua gbook@ukrpost.ua web: www.gbook.lviv.ua Магазин:вул. Куліша, 22/3а, м. Львів, 79058 тел.: (0322) 72-69-72 Друк: СПД Брошко, інд. 2581115876

4. Очима дітей Що таке Хресна Дорога? .............................................................. 11 5. Історія навернення Дивні діла Твої, Господи! ............................................................... 14 6. На дорозі до Бога Мар’ян Ковтко Оберіг .................................................................... 19 7. Голос Марії о. Любо Куртовіч Поки Я з вами – це час ласки для вас .................. 21

8. Поетична сторінка Ігор Шевченко Вірю Богові ............................................................. 24 Віра Посікіра Збираймо чесноти .................................................... 25 Марія Мазурик “Я серцем молюся до Бога...” ................................ 26 Ірина Пашкуцька “Святий Ангелику, Божий світильнику...” .......... 2, 27 Роман Ковтун Молюся до Тебе, мій Боже єдиний... ........................ 34 9. Нам пишуть Листи читачів .............................................................................. 28 10. Проповідь о. Олександр Прожегач Про самозречення....................................... 31

СТОРІНКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА

ÎÒÅÖÜ ÃÎÂÎÐÈÒÜ ÄÎ ÑÂÎ¯Õ Ä²ÒÅÉ ...Моєму Вікарію, Найвищому Священику, Моєму Намісникові на Землі, Я сповістив, що найбільше уподобав в апостоляті місії в далеких краях. Особливо великий запал необхідний для поширення по цілому світі набоженства до Найсвятішого Серця Мого Сина Ісуса. Тепер доручаю йому справу, яку Сам Ісус прийшов сповнити на Землі: любити і почитати Мене, даючи Мене пізнати таким, яким є, що Я, власне, сказав усім людям, Моїм дітям, Моїм створінням. Коли би люди могли розгадати Серце Ісуса з усіма Його чеснотами і Його славою, пізнали би, що Його найпалкішим прагненням є прославлення, поклоніння і вшанування Отця, Того, Хто Його послав і насамперед віддання Отцю слави нечасткової, як це робили донині, а слави повної, яку людина може і повинна віддавати Йому як Отцю, Сотворителю, а ще більше як Творцю Відкуплення. Домагаюся від людини того, що може Мені жертвувати: довіру, любов і вдячність. Прагну бути знаним, вшанованим і любленим не тому, що маю потребу в Моєму створінні або його прославленні. Опускаюся до його рівня тільки тому, що хочу його спасти і зробити учасником Своєї слави, бо Моя Доброта і Любов спостерігають, що більшість істот, яких Я витягнув з убогості й уважаю правдивими дітьми, впадають у вічне нещастя з демонами, не осягаючи мети свого створення, втрачаючи свій час і свою вічність. Якщо чогось і прагну тепер, то хіба що більшої ревності зі сторони праведних, великої простоти в наверненні грішників. Бажаю навернення щирого і тривалого, навернення марнотратних синів до батьківського дому, а особливо євреїв і всіх інших Моїх створінь і Моїх дітей: схизматиків, єретиків, масонів, нещасних святокрадців та членів різних тайних сект. Прагну, щоб цілий світ, хоче він того чи ні, знав, що існує Бог і Сотворитель, Той Бог, який постійно промовляє до їхньої необізнаності та неусвідомленості. Не знають, що Я – їхній Отець... (уривок з книги

¹3, 2007 2

сестри Євгенії Равасіо “Отець говорить до Своїх дітей”). *** ²ðèíà Ïàøêóöüêà

Яке то щастя вмитися ранковими сльозами В обіймах Батька, Предвічного Отця. З любов’ю пригорнутися серцями, Бо нас Отець покликав із небуття в буття. Твори добро, дитино мила, Та пам’ятай про Заповіт, Іди стежками Правди і Любові Аж поки не скінчиться твій похід.

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ

ÀÐÕÈÊÀÒÅÄÐÀËÜÍÈÉ ÑÎÁÎÐ ÑÂ. ÞÐÀ Ó ËÜÂÎÂ² Історичні джерела засвідчують, що перший дерев’яний храм, присвячений св. Юрію, заклав 1280 року князь Лев Данилович. Поруч із церквою було збудовано Василіянський монастир із дерева. У 1340 році польский король Казимир ІІІ із численним військом захопив м. Львів. Ченці разом з львів’янами героїчно, до останнього

подиху боронилися, захищаючи монастир. Та сили були нерівні. Церква св. Юрія і монастир, як і весь княжий град Львів, були спалені. Лише наступного року завдяки старанням ігумена монастиря о. Євтимія, споруджено нову дерев’яну церкву, відбудовано монастир. Нову муровану церкву, архітектором якої був Доре, о. Євтимій розпочав будувати лише 1363

Великодній Юр, худ. Орест Манюк, 2007

¹3, 2007 3

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ року. Її будівництво завершено вже при ігуменові о. Лаврентію 1437 року. Монастирську церкву св. Юра оголошують катедральною 1539 року, бо Святоюрська василіянська обитель стає осердям галицько-львівських єпископів. Монастир неоднарозово перебуває у вирі історичних подій Галичини: на площі коло катедри 1655 року розташувався табір Б. Хмельницького, а в 1672 і 1695 роках монастирські приміщення були зруйновані під час турецько-татарських нападів. Єпископ Йосиф Шумлянський 1673 року переніс у Святоюрську катедру із Теребовлянського василіянського монастиря ікону Пресвятої Богородиці, яка неодноразово прославилася чудотворними дійствами. Коли до катедри прибудували каплицю Покрови Пресвятої Богородиці, сюди перенесли 1700 року Теребовлянську чудотворну ікону Божої Матері й віддали під опіку святоюрським монахам-василіянам. 1 липня 1700 року у Святоюрській катедрі на єпархіальному Соборі проголошено акт з’єднання Львівської Архидієцезії з Апостольським Престолом. Теперішній архикатедральний собор св. Юра було збудовано за проектом добре відомого на той час архітектора Бернарда Мереттінера. Новий величавий храм побудували на місці середньовічної Святоюрської церкви протягом 1744 -1760 років. 5 вересня 1760 року відбулося освячення і підняття хреста на купол храму, що було відзначено салютами із гармат. Фактично будівництво собору св. Юра було завершено 1764 року, але декоративні роботи тривали аж до 1780 року. Величний вівтар у соборі св. Юра створив скульптор Себастьян Фесінгер. Різьбярські роботи в інтер’єрі храму виконав май-

стер М. Філевич. Авторами величних композицій були такі відомі художники: Юрій Радивилівський, Франциск Смуглевич, Лука Долинський, Ерзам Фабіянський. Складовими компонентами Святоюрського архітектурного ансамблю є митрополичі палати, зведені в 1760-1762 роках за проектом К. Фесінгера, капітульні будинки, збудовані в 1738 -1866 роках, а також дзвіниця (у ній є дзвін, вилитий ще у княжі часи), збудована у 1828 році за проектом архітектора Гаєка. Протягом усього часу існування собору св. Юра у ньому проведено реконструкційно-реставраційні роботи в 1850, 1866, 1911, 1933, 1950, 1987, 1996 роках. Після відновлення Галицької митрополії 1808 року Святоюрський собор став Архикатедральним, тому 1817 року рішенням церковних властей святоюрські ченці-василіяни переселилися в іншу обитель – Святоонуфріївський монастир, ЧСВВ. Після так званого Львівського псевдособору (березень 1946 року), Святоюрський архітектурний комплекс тривалий час був підпорядкований Російській Православній Церкві. 19 серпня 1990 року Архикатедру св. Юра повернули Українській Греко- Католицькій Церкві. У палатах Святоюрського комплексу 25-26 червня 2001 року приймали Папу Римського Івана-Павла II, коли він перебував у Львові під час свого візиту в Україну. Крипта Архикатедри св. Юра є усипальницею ієрархів Української Церкви, її видатних діячів: Андрея Шептицького, Йосифа Сліпого, Івана Любачівського, Володимира Стернюка, Сильвестра Сембратович та ін.

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ (Богородиця Одигітрія, перша половина XVII ст.) Теребовлянська чудотворна ікона Божої Матері міститься сьогодні у Львівському Архикатедральному соборі св. Юра. Під час свого візиту в Україну, перебуваючи у Львові, перед нею молився Папа Римський Іван-Павло II. 25 червня 2001 року Святіший Отець коронував Тере-

¹3, 2007 4

бовлянську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці. Теребовлянська чудотворна ікона Божої Матері – одна із найстаріших “плачучих” ікон України. Спочатку ця ікона була в монастирській церкві Василіянської чернечої обителі Преображення

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ

Чудотворна ікона Теребовлянської Матері Божої (м. Львів, собор Св. Юра)

Господнього. Перша письмова згадка про Теребовлянський василіянський монастир датується 1650 року. Монастир був не в самій Теребовлі, а на пагорбі біля с. Підгіряни (Підгора), що за два кілометри від міста. Ймовірно, що чернече життя вирувало тут ще в княжі часи. У свій час в монастирі була велика бібліотека. Монастир був також осередком василіянських філософсько-богословських студій. Він проіснував до 1783 року. Щодо походження ікони Пресвятої Богородиці, то можна стверджувати одне: вона з давніх часів належала родині Римбалів, яка з покоління в покоління успадковувала священичий сан у Теребовлі, як Терлецькі при церкві св. Юра в Дрогобичі або Попелі при церкві св. Івана Хрестителя в Городку. Перші історичні повідомлення про цю ікону Божої Матері свідчать, що вона спочатку була у світській церкві, парохом

якої був Григорій Римбала, а пізніше – у монастирській Святопреображенській церкві василіянської чернечої обителі. У теребовлянській судовій книзі під 1663 роком записано, що вперше “образ Пречистої Діви плакав у четверговий день перед українським Великоднем...” Удруге занотовано, що ця ікона Пречистої Діви Марії “ревно плакала, змінившися” у Великодню Суботу. Оповідь про плач Теребовлянської ікони Пресвятої Богородиці подає в своєму творі “Небо новоє” й Іоникій Галятовський. Очевидцями цього чудотворного дійства Теребовлянської ікони Божої Матері була козацька сотня на чолі з сотником Іваном Суловським, а також багато людей як духовного, так і шляхетного стану, міщан і простих людей, які засвідчили це під присягою. До речі, серед очевидців чуда були представники різних церковних обрядів і конфесій. Згодом історичні джерела засвідчили, що 1651 року лише завдяки чуду, яке сталося за посередництвом молитви до Теребовлянської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, жителі краю оборонили теребовлянський замок від турків і татар. Саме завдяки Божому Провидінню і заступництву Пресвятої Богородиці теребовлянський замок витримав облогу багатотисячного турецького війська, яка тривала з 29 вересня до 6 жовтня 1673 року. Під час цієї облоги турки намагалися підірвати замкові мури з допомогою великої кількості вибухівки. Бачачи, що турки задумали вчинити, захисники замку, не маючи найменшої надії на поміч війська зі сторони, і зазнавши великих втрат від безперервних атак ворога, звернулися із щиросердечними молитвами до Пресвятої Богородиці, з вірою благаючи порятунку в Небесної Заступниці. Вибух... Сталося велике, нечуване чудо. Не завдавши шкоди замковим мурам, вибухова хвиля величезної сили вдарила по турецьких військах, внаслідок чого вони зазнали дуже великих втрат. У момент вибуху, за свідченням очевидців, вони бачили на мурах замку Пречисту Діву Марію в сліпучо-білій одежі... Цю чудотворну ікону Божої Матері 1673 року перенесли у теребовлянську міську церкву св.

¹3, 2007 5

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ Миколая. Цього ж року, відповідно до подання Духовної комісії єпископської консисторії, рішення якої базувалося на зізнаннях очевидців про чудотворні дійства, підтверджені під присягою, а єпископ Йосиф Шумлянський проголосив Теребовлянську ікону Пресвятої Богородиці чудотворною. У 1674 році, зважаючи на близькість Теребовлі до Кам’янця-Подільського, звідки турки здійснювали свої численні грабіжницькі напади на галицькі землі, за рішенням єпископа Йосифа Шумлянського Теребовлянську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці урочисто перенесли до Львівського архикатедрального собору св. Юра. З часом для ікони побудували каплицю Покрови Пресвятої Богородиці, в якій її поставили на гарно прикрашеному престолі. Сьогодні Теребовлянська ікона Пресвятої Богородиці знаходиться у Архикатедрі св. Юра, в кивоті під склом у південній (лівій) стіні нави. На ній – срібні позолочені карбовані шати, які справив ігумен о. Діонісій Олександрович 1718 року. Згідно з документальними даними, Мати Божа двічі під час битв із турками – 1676 року біля Жванця і 1683 року біля Відня – в чудесний спосіб відвернула загрозу смерті від єпископа Йосифа Шумлянського. Йдучи у військові походи проти турків, єпископ завжди щиро молився перед Теребовлянською чудотворною іконою Пресвятої Богородиці (він брав участь у походах як дорадник польського короля Яна Собеського). Коли шведи обступили Львів і взяли його в облогу 1704 року, Пречиста Діва, до якої молилися львівські міщани перед Теребовлянською іконою, врятувала місто від розорення шведськими військами. Більше того, міський хроніст писав, що “Мати Божа в тій іконі розплакалася, і Своїми сльозами спонукала шведського генерала Штембока зректися величезної контрибуції з львів’ян, надалі її не домагатися і залишити місто в спокою”. У 2000 – 2001 роках Теребовлянську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці було реставровано. Реставраційні роботи виконали Ярослав Мовчан та його син Данило. І, що цікаво, серед тих, хто засвідчив під присягою чудотворні

¹3, 2007 6

дійства Теребовлянської ікони Божої Матері в далекому 1663 році, теж були Мовчани – Іван та Самуїл. Якщо колись богомольці йшли на прощу в Теребовлю до чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, то тепер вони йдуть до львівського собору св. Юра. Особливо багатолюдним є відпуст на свято Покрови Пресвятої Богородиці. Люди приходять сюди, щоб поручитися своїй Небесній Матері, яка з давніх-давен покривала й покриває нас Своїм омофором, берегла й береже, опікувалася і надалі опікується нашим багатостраждальним народом. Джерела 1. Лужницький о. Григорій. Словник Богородичних ікон в Україні // INTREPIDO PASTORI (науковий збірник на честь блаженнішого патріарха Йосифа Сліпого в 40ліття вступлення на Галицький престіл. 1.11.1944 р.). – Рим, 1984. – С. 1844. 2. Богун о. Дам’ян. Чудотворні ікони Божої Матері в Україні // Поклін Марії. –Мюнхен, 1947. – С. 42-43. 3. Ваврик о.Михайло. Василіянські монастирі на Галицькому Поділлі // Теребовлянська земля. Історикомемуарний збірник. – Нью-Йорк,1968. – С.256-257. 4. Мельник о. Андрій. Мати Марія –Матінка Наша. – Рогатин, 1947. – С.135-138. 5. Вояковський о. Миколай. Шляхами наших прочан. – Львів, 1998. – С.160-164. 6. Петрушевич А. Сводная Галицко-Русская льтопись. – Львов, 1874 (під роками-1651, 1673, 1676, 1683). 7. Щурат В. Маріинський культ на українських землях давньої польської держави. –Львів, 1910 – С. 11. 8. Чудотворна ікона Божої Матері Теребовлянської // Теребовлянська земля. Історико-мемуарний збірник. – Нью-Йорк,1968. – С.172-178. 9. Чудотворна ікона Божої Матері Теребовлянської // Теребовлянщина в спогадах емігрантів. – Тернопіль, 1993. – С. 76-83. 10. Половко о. Петро. Теребовлянська Богородиця // Джерело життя. – №1, 1997. – С. 24-25. 11. Заплакана Подільська Мадонна посміхнулася Папі Римському // Високий Замок. – 2001, 29 червня. 12. Вуйцик В. Чудотворна ікона Богоматері Теребовлянської // Галицька Брама. – №8. – 1999. – С.20. 13. Akta grodzkiei ziemskie. – Lwow, 1868. Т.ІІ.-S.66. 14. Zubrzycki D. Kronika miasta Lwowa. – Lwow, 1844.S.456. 15. Fridrich o. Al. Historye cudownych obrazow Najswietszej Maryi Panny w Polsce. – Krakow, 1904. – Т. ІІ. – S.11.

Âîëîäèìèð Ã³ùèíñüêèé

РОЗПОВІДЬ

ÄËß ÁÎÃÀ ² ÄËß ËÞÄÅÉ І Ця розповідь про Славіка Крашеннікова (народився 22 березня 1982 року в м. Юрга Кемеровської області) – надзвичайного хлопчика з дивовижним даром від Бога. Із семи з половиною років Слава вже служив Богу і людям. Вони ж зверталися до нього зі своїми проблемами й у школі, й на вулиці, проте ворог роду людського не дрімав… Хлопчик надавав допомогу і мусульманам, і католикам – усім, хто до нього приходив. Тваринам і пташкам також допомагав. Без причини не зривав ні квіточок, ні листочка. Намагався не ходити по траві, аби її не зім’яти… Ті дива, які Бог творив для людей через підлітка Славіка по великій своїй милості та людинолюбству, належать Богові, а нам, людям, слід пам’ятати про те, хто ми, аби не суперечити Господу. Якось Славік сказав: “Коли ви дізнаєтесь, хто я насправді, то насамперед злякаєтеся того, що так запросто поводилися зі Мною, а згодом – думатимете. За свідченням його мами, Валентини Афанасіївни, під час чергової сімейної відпустки Славік прийняв хрещення у м. Тайга Кемеровської області. Батюшка дозволив йому вибрати для себе натільний хрест. Хлопчик вибрав найбільший – не дитячий. Найперше, що Славік сказав після хрещення, було: “А знаєш, мамочко, Бог є!” Відійшов убік, по-

вернувся і знову повторив: “А Бог і правда є!” Минуло чимало часу, поки вона зрозуміла, що він читає і знає думки людей… Під час закордонного відрядження (батько хлопчика, Сергій Крашенніков був військовослуж-

бовцем), Славік упав з невеликого дерева, його відвезли у госпіталь. Крім легкого струсу мозку, рентгенівський знимок нічого не показав, проте його стан погіршився, і лише згодом він повернувся до звичного стану.

¹3, 2007 7

РОЗПОВІДЬ Навчаючись у школі, Славік відразу почав розповідати дітям про Бога. Якось, сидячи на уроці, хлопчик тихенько сказав своїй першій учительці, що бачить у неї на животі маленьку дівчинку. Вона не повірила, однак лікарі підтвердили її вагітність. Відтоді по школі поширювалися різні чутки. Мама хлопчика змушена була звернутися в церкву м. Міасса до священика о. Володимира Землянова. Отець Володимир “про щось” порозмовляли зі Славіком біля ікони Божої Матері, мамі ж слухати не дозволили. Якось вона запитала сина: “Що ж мені робити з тобою, з твоїм даром?” Славік відповів, що йому потрібне благословення у монастирі м. Загорська (перейменоване на Сергіїв Посад), адже там – більше святості. Валентина Афанасіївна і Славік поїхали в аеропорт м. Челябинська, проте квитків на літак не було. Однак хлопчику вдалося переконати працівників вокзалу, що їм вкрай потрібні квитки, продіагностувавши усіх, хто там перебував. У Лаврі Сергієвого Посаду зустріч зі старцем теж здавалася неможливою,протехлопчиксказав о.Науму,котрийпроходивмимо,що у нього є “дари від Бога”. Через деякий час до них підійшла монахиня,сказавши,щоо.Наумхочепорозмовляти з підлітком. Так відбулася віч-на-віч довга розмова зі старцем, після якої незабаром до Славіка почалось справжнє паломництво страждальців, праця для Бога і людей. Хлопчику не вистачило п’яти днів до 11 років. Він сказав: “Бог

¹3, 2007 8

скоротив мій вік тому, що люди швидко відвертаються від Нього, і я не встигаю вирости, а інакше був би спочатку лікарем, а згодом – монахом”. І ще він сказав, що чимало людей злитимуться через йогопророцтва,коливонипочнуть збуватися, і назвуть його злим чаклуном… Хвороба не дала цьому світлому молільнику дожити до семінарії, про яку так мріяв… Слава не журився, а думав лише про людей. До кінця достойно терпів хворобу, не нарікав, а лише горював, як він постане перед Богом з діркою в животі (йому робили лапароскопію)… Діагноз хлопчику лікарі так і не поставили… ІІ Дар передбачення У Слави в кімнаті був куток з іконами, які він дуже любив. Добре знав про життя усіх святих, багато читав й особливо любив цілителя Пантелеймона та Серафима Саровського. До самої смерті багато молився. А коли одна старенька зі села, помираючи, віддала йому дві старовинні ікони Божої Матері та Дванадцяти празників, був дуже їй вдячним. Він і мати відмили, очистили їх, і їхні лики засяяли. Зі зворушенням цілував ці подарунки старенької Ксенії, тепер ці ікони дивним способом відновилися. Слава постійно читав Євангелію, багато молитов знав напам’ять, а Біблійна енциклопедія була його настільною книгою. Будь-яку людину бачив наскрізь. Міг сказати, скільки гріхів у неї, проте ніколи і нікого не осуджував. Усіх жалів.

Основним призначенням Славіка була боротьба зі злими духами. Інколи він просив свою маму, щоб його не турбувала, бо йому потрібно відпочити й набратися сил. Згодом кілька годин лежав нерухомо, після чого вставав дуже втомленим, наче після важкої довготривалої роботи, і просив поїсти. Чимало дивного й незрозумілого відбувалося з ним. “Якось ми сиділи на кухні й пили чай, – розповідає Валентина Афанасіївна. – Раптом мої скроні пронизив біль і відразу зник. Славік пояснив: “Мамочко, це злі духи атакують людину зверху. Бісівська енергія у вигляді чорних згустків постійно рухається з великою швидкістю, намагаючись втілитися у людину, пробити її, а коли це не вдається, то людина все одно відчуває різкий біль будь-де у своєму тілі, інколи й у скронях, як зараз у тебе”. Ще він сказав, що невдовзі всі біси вилізуть на поверхню землі разом із дияволом, і в пеклі якийсь час буде спокійніше, ніж на землі, оскільки біси, що залишилися, не надто добросовісно виконуватимуть свою роботу. За передбаченням Славіка, на Чорному морі відбудеться гігантський вибух, бо у морі залишився невеликий шар води, а під ним лазять якісь організми, схожі на черв’яків, які виділяють сірководень. Увесь цей підводний простір вибухне, і вибух сягне верхніх шарів атмосфери, де по вині людини скупчилась велика кількість хімічних речовин та інші рештки. Усім здаватиметься, наче горить вода, земля і небо. Місто Одесу врятує те, що про-

РОЗПОВІДЬ рветься трубопровід прісної води. Гаряче місто заллє прісна вода, й тому багато-хто врятується… А у Прибалтиці піднімуться величезні хвилі й змиють узбережжя; у Башкирії утворяться великі й глибокі провали землі, їхнє дно буде сухим. Люди, котрі потраплять у них, бачитимуть високо над собою клаптик неба і каміння, яке наче падає з неба. Дехто підставлятиме свої голови під це каміння, бо спасіння від цієї пастки не буде. Велика катастрофа охопить Сибір. Зупиняться й опустіють Челябинські заводи, потім вони провалюватимуться під землю. Люди, котрі залишаться, потерпатимуть від холоду і спраги. Вода ж ставатиме густою, смердючою і червоною, схожою на кров померлої людини. Не ростимуть рослини, не буде ні вітру, ні дощу. Усяка гидота вилізе з-під землі. Із зіпсутих водоймищ вийдуть дуже великі створіння, схожі на черв’яків… Славік казав, що коли сам диявол буде творити неправдиві дива і казати, що він – Бог, то християни бачитимуть у ньому Ісуса Христа, мусульмани – Магомета, а буддисти – Будду. А скільки довкола нього буде бісів! Люди ж бачитимуть у ньому Бога, до того ж, кожний – свого, а біси здаватимуться їм Ангелами. Від диявола поширюватиметься сильний сморід, проте люди цього не відчуватимуть. Тих, хто буде вірним Богові, Господь охоронятиме з такою силою, що ці люди, живучи невеликим поселенням, будуть недоступними для злих сил. Їх просто не побачать. Усі ворота будуть зачинені наглухо.

З приходом Господа земля очиститься й буде прекрасною, хоча – іншою. Ангели носитимуть великі куски землі у повітрі й закидатимуть провали, що утворилися на її поверхні. Отож напередодні нового віку з Господом земля буде практично рівниною… За свідченням Н.А. Пономарьової, інколи Слава, лікуючи її, говорив про те, що відбувати-

меться у майбутньому, коли його вже не стане. Вона пригадала, як у грудні 1991р. він сказав їй, що на Кавказі розпочнеться війна – жорстока, кривава та нескінченна, – яка зруйнує міста: загине багато мирних жителів, падатимуть й розбиватимуться літаки. Хлопчик передрікав, що будуть сильні землетруси та з-під землі з’являтимуться динозаври. Також він

¹3, 2007 9

РОЗПОВІДЬ передбачив, що у Москві провалюватимуться й руйнуватимуться будинки; що у Росії нарешті з’явиться правитель, котрий скаже правду про Горбачова та Єльцина, і весь народ жахнеться. На якийсь час розпочнеться покращення життя, буде багато продуктів. Однак знову з’являться нові спокуси… Усіх людей перенумерують, а через деякий час ставитимуть на них три шестірки. На багатьох поставлять ці сатанинські знаки, а хто відмовиться, той не зможе купувати продукти. Мало людей вистоять перед цим випробуванням. Багато-хто погубить свої душі. Деякі підуть у ліси й житимуть тим, що самі вирощуватимуть, проте не піддадуться звіру. Ще Славік передбачив те, що на Далекому Сході Росії обезлюдніють міста, особливо військові містечка, люди виїжджатимуть звідти, оскільки не буде електроенергії та тепла, а китайці, корейці та в’єтнамці розпочнуть масово заселяти цю територію і почуватимуться, як удома. Тоді вибухне страшна війна з Китаєм… І ще одне свідчення Ольги Патрушової (м. Чебаркуль), котра, розмовляючи зіСлавіком,називала його фантазером. Вона не могла й уявити, що з часом усе, про що він їй говорив, здійсниться. Жінка пригадує, як хлопчик сказав, що розмінюватимуть гроші, що появиться єдина валюта – євро, а також що вибухне війна між мусульманами і православними, а потім жовта раса (китайці) завойовуватимуть землю. Вони будуватимуть свої буддистські храми. Ще Славік говорив, що війна йтиме не всюди, просто люди прокидати-

¹3, 2007 10

муться, а навколо будуть китайці. І тоді вони покинуть свої помешкання і підуть у ліс. О. Патрушова пригадує, як підліток розповідав їй про війну в Ізраїлі, голод на землі та як тріскатиме земля від того, що майже не падатимуть дощі. Розповідав він також про голод, штучно створений, і про те, що всі продукти будуть заховані під землю, а люди вмиратимуть. І ще розповідав, що всі забуті хвороби до кінця сторіччя відновляться (тиф, холера, проказа) і що люди будуть глупішати й у них не буде сил… Чимало очевидців, котрі знали за життя Славіка – добродушного, веселого, щедрого, – підтвердили його надзвичайні здібності, зокрема, дар передбачення. Декому з них хлопчик розповідав, що люди навчаться виліковуватися від раку, що настане час, коли почнуть підвищувати ціни й зарплати, а за півтори-два роки до голоду зарплату залишать високою, а ціни на товари, особливо на продукти, різко понизять. Спочатку товари будуть низької якості, а потім їхня якість підвищиться. Людям дадуть трохи пожити добре, проте потім почнеться голод. Буде одна хвороба без назви, від якої з’явиться багато трупів на вулиці, й їх ніхто не ховатиме… Ліки будуть дорогими, поганої якості, а згодом ними будуть травитися, у деяких випадках – на смерть… За передбаченням хлопчика, у ті часи в деяких місцях діти вмиратимуть від голоду, а Москва житиме святково, а згодом почне провалюватися під землю. Коли Ісус Христос ступить на площу, тоді рештки Кремля із зіркою остаточно проваляться. Керів-

ництво до того часу перебереться наче б до Бонну і звідти керуватиме народом. Славік сказав, що сатана хоче розпалити війну між мусульманами і християнами, проте Бог не допустить Світової війни між ними. Спочатку Росія примириться з Америкою. Почнуть завозити американські товари в Росію, буде усе американське, навіть кіно. Коли ж американці з китайцями перебуватимуть на межі війни, то американці в останній момент злякаються й натравлять їх на росіян… Китайці вбиватимуть чоловіків і хлопчиків й стерилізуватимуть населення. Згодом американці – вперше у світі – застосують до китайців нову психологічну зброю, яка подіє лише на цю расу, й прогонить їх назавжди; проте дія цієї зброї буде такою, що навіть у себе, в Китаї, вони вже ніколи не зможуть бути нормальними… Ось такими є передбачення юного Славіка Крашеннікова, яким, звичайно, не хочеться йняти віри. Однак у січні 2003 року збулося одне з передбачень: у Свердловській області провалилась під землю ріка, жителі кількох населених пунктів залишились без води… Слід ще сказати таке: хлопчик до останнього подиху проповідував Пресвяту Трійцю. Благав людей ходити до храму, по можливості поститися і якнайбільше молитися. Коли люди робили це, він дуже радів і молився за них… Çà ìàòåð³àëàìè âèäàâíèöòâà “Âàëäèñ” (Продовження у наступному номері)

ОЧИМА ДІТЕЙ

ÙÎ ÒÀÊÅ ÕÐÅÑÍÀ ÄÎÐÎÃÀ? (Закінчення. Початок у №2, 2007)

VIII стація Ісус втішає гурт єрусалимських жінок Ідучи, Ісусе, Твоєю Хресною Дорогою, зупиняюся на восьмій стації. І моє серце зворушують Твої слова: “Не плачте наді Мною, але ридайте над собою і своїми дітьми.” Цими словами Ісус хотів сказати нам те, що потрібно виховувати дітей. Адже за гріхи батьків, які кидають своїх дітей, за гріхи дітей, які не слухають своїх батьків, Він поніс Хрест. Гірка ця чаша! У наш час найбільшого болю Ісусовому Серцю завдає молодь, поринувши в нечистоту, приймаючи наркотики, спиртні напої, шукаючи щастя в зовсім іншому – там, де його нема. А Ісус не зважає ні на що! Він такий милосердний, що любить нас такими, якими ми є. Господь бачить, що гріхи віддаляють людину від Бога, і тому дає нам Святу Тайну Покаяння – сповідь. Кожний християнин повинен завжди пам’ятати, що Ісус чекає на навернення Своїх овечок. Правдиве щастя людини – тільки в Ісусі Христі. Людина має часто приступати до

Святої Тайни Покаяння – сповіді й приймати Святе Причастя. Щоб Серце Ісуса завжди раділо, а Пречиста Діва Марія, наша Небесна Матінка, ніколи не плакала. Оля Кудрявцева, 16 років IX стація Ісус втретє падає під тягарем Хреста Мій любий Спасителю! Ти втретє падаєш під Хрестом через мій гріх, який придавлює Тебе. Невже через мене терпиш такі страждання? Ти мусиш померти

за мене, щоб я жила. Господи, прости мені, що я відверталася від Тебе, не приймала Твоєї допомоги, адже лише вона потрібна людині. Як часто не можемо піднятися зі свого гріха, а потопаємо в ньому. “О, Ісусе, чому люди так знущаються над Тобою, плюють, копають, обзивають найбрутальнішими словами? Прости їм, Ісусе. Прости і мені, бо знаю, що Ти любиш мене. У цьому сучасному світі молодь відвернулась від Тебе, але не вся! Ми молитимемося за чистоту душі, пам’ятатимемо про Твої Рани, цілуватимемо їх, Ісусе. Хочу допомогти Тобі підвестися, але не можу – гріхи не пускають. Однак Ти, Господи, підводишся і допомагаєш мені встати! Прошу, не дозволяй мені більше падати, не дозволяй забути Твої Страсті. Господи, Твої терпіння вчать мене, що в будь-якому упадку в житті маємо підвестися і йти за Тобою. Прошу Тебе за молодь: запали наші серця любов’ю, розтопи байдужість. Навчи нас прощати і любити”. Вероніка Дубенюк

Хресна Дорога у Погоні

¹3, 2007 11

ОЧИМА ДІТЕЙ X стація Ісус на горі обнажений і жовчю напоєний Великий жаль проймає моє серце, коли постає перед очима побите Тіло Ісуса: одяг прилип до Ран, губи потріскали. Кати б’ють Ісуса, прагнучи бачити Його страждання, проте Він з покорою зносить це. Він зводить очі до Неба, ніби хоче розгледіти обличчя Свого Небесного Батька, Який віддав Його на муки заради нас. Які пекучі гріхи! Але Ісус жертвує Свій біль, який спричиняють людські безсоромність, підлість, зрада. “Ісусику! Прости всіх людей, зігрій нас Своєю Любов’ю і ніжністю. Навчи жити так, щоб не було соромно за свої дії. Керуй нашими думками. Кожна людина може помилитися у житті, зійти з вірної дороги. Але Ти, Ісусе, врятуй кожну душу, виведи на шлях правди, милосердя і віри”. Юлія Грабовецька XI стація Ісуса розпинають на Хресті Вічне питання людства: чому людина народжується на цей світ, а потім помирає? Так було і так буде. Ісус не хоче, щоб для людини смерть була дамокловим мечем. Усю страхітливість смерті Господь забрав на Себе: прибиття до дерева найсвятіших Рук, потім Ніг і щонайболючіше – відчуття самотності у зраненому Серці. Важко, боляче і сумно уявити, як кати буденно беруть молоток і… Неймовірний біль, а ще гірше – біль, спричинений людською неміччю, яка вважає себе більшою від Бога, а це і є обличчя гордості. Гляньмо на покірного Ісуса. Глибока любов до катів ! Саме любов додавала Ісусові сили нести Хрест. Нам важко зрозуміти, як можна любити своїх катів,

¹3, 2007 12

кого Посту, але протягом усього року, бо це – дорога нашого спасіння. Ілона Дяченко

але саме цьому варто повчитися! Кожна людина несе свій хрест у житті, часто нарікаючи на Бога, немовби цей хрест їй не під силу. А Христос терпить біль з покорою. Насправді Бог не хоче наших страждань і ніколи не дає людині більший тягар, ніж їй під силу. Зрозуміймо, що без страждання немає співчуття, любові до терплячих. Ми – грішні, й тому потребуємо постійного вдосконалення. Всі труднощі даються людям лише для того, щоб ми чогось навчилися, зробили відповідні висновки і не нарікали на Бога, а дякували Йому за все, що маємо. Хресну Дорогу Христа треба згадувати не тільки під час Вели-

XII стація Ісус умирає на Хресті Роздумуючи над дванадцятою стацією Хресної Дороги, неможливо зрозуміти та відчути, наскільки страшний та нестерпний біль терпить наш Спаситель. На мою думку, ми не заслужили на те, щоб Ісус заради нас і заради нашого спасіння пожертвував Собою. Кати мучили Христа без жодної поваги. І ось Він повис на Хресті. Уже на відстані від Своїх мучителів. Ще мить, і Він полине до Отця. Але ще прощає, помирає і просить Отця за Своїх мучителів. А як страждає Пречиста Діва Марія! Для неї усе – немов страшний сон… Стражденна Мати хоче, щоб цей сон швидше закінчився. Та Вона думає ще і про нас! Кожна мати хоче бачити свого сина здоровим, а не розп’ятим, а Марія жертвує Свої страждання за нас. Смерть Ісуса тривожить наші серця і в якусь мить змушує задуматися і молитися, бо в молитві можемо перепросити Господа. В покаянні – шлях до відкриття наших сердець Ісусові. Тож покаймося. Полюбімо один одного і – спасемося. Іванюк Марія

ОЧИМА ДІТЕЙ XIII стація Ісуса віддають Матері багатостраждальній А як Ісус помер, тоді Пречистій Матері віддали Пречисте Тіло, мов у сні Матуся любить і страждає, До Свого Серця пригортає Свого Синочка у журбі…

Цей біль відчула кожна мати, яка втратила дитину. Підійдімо до Пречистої Діви Марії, поцілуймо Її ноги. Цілуймо Христа і просімо: “Христе, пробач нам, ми любимо Тебе. Амінь”. Любов Іванюк XIV стація Тіло Ісуса вкладають до гробу Хресна Дорога – це наше спасіння. Через неї ми очищаємося від гріхів. Через нас Ісус терпів муки. Ми повинні задуматись. Просімо прощення. Чотирнадцять стацій… Щирість Його Серця не має меж! Найсвятіше Тіло вкладають до гробу. Треба бути гідним честі називатись Божою дитиною. Шлях Ісуса – це великий шлях терпіння. Христос любить усіх, нікого не опустить, усіх пригорне до Свого Серця. Ісус є з нами, і ми хочемо бути з ним навіки. Амінь. Христина Жарська

“Він був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його Ранами ми вилікувані” ( Іс. 53, 5 ). Любі друзі, ось ми з вами завершили похід тим страсним шляхом, назва якого – Хресна Дорога. У кожного з нас з’явилися сльози болю, співчуття… Нам, простим людям, інколи так важко зрозуміти біль, страждання, які, як не прикро, трапляються з нами чи не щодня. Але Ісус учив нас приймати всі падіння спокійно, розсудливо. Та і наші клопоти – це ніщо в порівнянні з тими муками, які довелося терпіти Христу. Тож, дорогий християнине, зупинись на хвилинку, обдумай всі

свої вчинки. Подумай про те, що кожним своїм гріхом ти завдаєш нового болю Ісусові. Зараз чи не найкраща пора виправитись, навернутися до Бога, адже це – передвеликодний час, час, коли душа потребує очищення, оновлення. Тож відкрий її – піди висповідайся, звільнися від поганих думок, намірів. Почни усе заново, як кажуть – з чистого аркуша. І намагайся заповнювати його якомога правильніше, без помилок. “Я – воскресіння і життя. Хто в Мене ввірує, той навіть і вмерши – житиме!” – так каже Христос (Ів. 11, 25). Тож нам залишається вирішити самим, чого ми хочемо. Наша доля в наших руках. Юлія Семенюк Молитва до Анни де Гвіньє Люба маленька Анно! Ми тішимося, що Ти є в Н ебі поряд з нашим Улюбленим Ісусом і Його Найсвятішою Матір’ю – Пречистою Дівою Марією. Ти славиш Бога разом з усіма святими. Просимо Тебе: молися за нас, щоб ми були добрими дітьми, схожими на Тебе. Ми дуже любимо Тебе! І тут, на землі, ми будемо надіятися на Твоє заступництво в Небі. Амінь.

¹3, 2007 13

ІСТОРІЯ НАВЕРНЕННЯ

ÄÈÂÍ² Ä²ËÀ ÒÂÎ¯, ÃÎÑÏÎÄÈ! Історія душі, яка через пристрасть до горілки втратила ласку Божу, а згодом, перенісши параліч ніг, спромоглася на щире покаяння й була навернена з допомогою Божою, є вражаючою і глибоко повчальною. Пропонуємо нашому читачеві цю просту, не видуману розповідь молодої людини, п. Володимира Ганця. У наш час коїться дуже багато зла. Особливо наша молодь зазнає його руйнівного впливу від пропаганди на сторінках газет, журналів, екранів телебачення розпусти, насилля, ідей самодостатності, “солодкого життя”! Молодь ще не знає, що лукаві думки походять не від Бога і що Його, як найвище своє Добро і Красу, потрібно шукати у простоті свого серця. Колись ще св. Катерина Сієнська запитала у Господа: “Як можна з’ясувати, чи у парафії діє Святий Дух, чи злий?” І Спаситель відповів, що коли у парафії панує мир, злагода, братня любов, терпимість, взаємоповага, то там є Святий Дух. Якщо ж панує гордість, самолюбство, злоба, розкол, обмовляння, ненависть, помста, то там Святого Духа нема. Кожна людина повинна знати, що провідником ласк між Небом і людьми у парафії є священик. Там, де панують плоди Святого Духа, там священик сіє добро, мир, любов, милосердя, терпимість, взаємопрощення, лагідність… Де священик розколює громаду, ділить її, там панують плоди злого духа. Це ж саме відбувається і в душі кожної людини. Якщо людина кається, очищається, перемінюється, то це означає, що вона стала на вузьку дорогу до Неба, якщо ж ні, то вона йде по широкій дорозі до пекла, устеленій приємностями і насолодами, гонитвою за оманливим багатством, славою… Ось чому у нас з’явилося дуже багато лживих “духовних провідників” серед світських людей. Вони утворюють навколо себе групи, заманюють туди багато тих, хто в житті потерпів або терпить справжнє пекло у сім’ї та не знає, як з цього вийти. Однак

¹3, 2007 14

Храм бл. Миколая Чарнецького та всіх мучеників українського народу (с. Підгірці Бродівський р-н Львівська обл.)

справжнім виходом з такої драматичної ситуації є лише особисте сильне каяття та віддання себе в руки Ісуса та Марії, щоденне читання та пізнання Бога у Святому Письмі, часта Сповідь та прийняття живого Ісуса до свого серця. Тож, дорогий читачу, нехай Ісус та Марія стануть твоїми єдиними Учителями у житті, як це сталося і з п. Володимиром. *** Працюючи на фермі, я почав випивати, перестав ходити до церкви, опустив ранішні та вечірні молитви через лінь. Коли колгосп

ІСТОРІЯ НАВЕРНЕННЯ розлетівся, я переїхав до Золочева, але моя залежність від алкоголю ще більше зросла. На одній роботі я довго не затримувався. Через п’янство мене звільняли, а я вже не міг нічого з собою зробити. Моє здоров’я стало різко погіршуватися, і незабаром я потрапив до лікарні у безпритомному стані. Коли отямився, то усвідомив гірку правду: я став калікою з паралічем ніг та пальців рук. Лікарі сказали, що у мене алкогольний поліневрит, більше виражений у ногах, цироз печінки і ще цілий букет інших недуг… Пройшовши безрезультатно курс лікування, я попросився додому. І мене на носилках принесли до моєї рідної хати. Я зовсім не відчував сили у тілі. Через довге лежання я вже не міг розігнути колін. Якось мене потягнуло до Біблії. Вона лежала на столі позаду мене. Я став читати Новий Завіт і роздумувати над Христовими страстями. Сусідка принесла мені декілька релігійних книжок. Я перечитав їх усіх і почав усвідомлювати, що неправильно жив, що моє життя – це яма без світла Божого. І тоді на мене найшов щирий жаль. Я став каятися за кожний свій гріх, за кожне своє погане слово. Я зрозумів, наскільки сильно гнівив Бога, як безжалісно розпинав Його своїми гріхами, вбиваючи у Нього свої цвяхи. Сльози каяття пробудили в мене бажання висповідатися. Це було в обід. Я попросив маму, щоби вона привела до мене священика. Коли до мене після обіду прийшов о. Атанасій із монастиря Отців Василіян, я щиро розказав йому про своє грішне життя і бажання виправитися. Мені наче камінь з душі звалився. Отець мене запитав, чи не бажаю я, аби він приходив до мене раз на місяць, а потім додав – два рази на місяць. Звичайно, що це мене дуже втішило, і я погодився. Два тижні пролетіли швидко. Я з нетерпінням очікував на прихід священика, однак його чомусь не було. Це викликало в мене хвилювання. Під час розмови з мамою я крикнув на неї. Саме тоді зрозумів, що важко згрішив. Мені стало соромно за цей проступок. Я сів на табуретку, відчувши невеличкий приплив фізичних сил в своєму організмі. З особливою, невідомою силою мене потягло до церкви, бо там перебуває живий Ісус,

мій Спаситель. Так, сидячи на табуретці, я поскакав до церкви. Назад мене вже відвезли люди. Наступного дня це непереборне бажання змусило мене викликати таксі й поїхати до храму. Після кількох таких відвідин люди почали самі возити мене до церкви, а згодом й по інших чудотворних місцях. Якось члени “Молитовної Сторожі” з Золочева взяли мене до Підгірець, до о. Самуїла. Він довго молився наді мною і сказав: “Сьогодні, брате, ти приїхав до мене на табуретці, але вдруге приїжджай уже без неї”. Так невдовзі й сталося. Якось моя сусідка принесла мені книжечку “Страдч: Хресна Проща”. Про Страдч я до того ніколи нічого не чув. Я прочитав книжку і почав відмовляти Страдецьку Хресну Дорогу щотижня у середу і п’ятницю, і щоразу відчував полегшення, приплив сили у душі та тілі. У січні 2007 року я вперше побував у Страдчі, а перед тим попросив у Господа: “Ісусе, допоможи мені пройти цю Хресну Дорогу, щоби я не завдавав нікому клопоту”. Добрі люди допомагали мені. На XIV стації я зустрівся з людьми із Страдча. Вони завели мене до печери. Там о. Іван правив Службу Божу для прочан. Він дуже довго молився наді мною, а люди в той час співали вервичку. По дорозі додому я дуже хотів плакати. Сльози котилися по моєму обличчі. Проте це вже були сльози духовної радості, особливого піднесення. Через десять днів я знову був у Страдчі, але вже не на візку, а на милицях. Більшу частину Хресної Дороги я вже пройшов сам. На третій прощі всю Дорогу я пройшов з паличкою. На четвертій прощі вже спокійно пройшов Хресну Дорогу, лише трохи налягаючи на праву ногу. У квітні наша група поїхала до Джублика (Закарпаття) до Матері Божої. Там я відклав у бік свою паличку, і з допомогою Божою та Діви Марії повернувся додому зцілений. Свою паличку я поклав у своїй кімнаті, аби вона мені постійно нагадувала про моє минуле грішне життя і була мені пересторогою у теперішньому. Колись я не знав, що таке молитва на вервиці. А тепер я відмовляю багато вервичок. Особливо помічною є молитва на вервиці за душі в Чистилищі, а також акафіст до Всецариці. Упродовж сорока

¹3, 2007 15

ІСТОРІЯ НАВЕРНЕННЯ

днів я відмовляв цей акафіст і намащував ноги посвяченою олійкою. І знаєте, мені це дуже допомогло, але, звичайно, насамперед потрібно повірити в допомогу Бога й Матері Божої… Колись я думав, що в горілці є щось добре. Тепер можу ствердити, що в ній є лише прірва, загибель, прокляття, погані слова, зрада… Зараз я зовсім по-іншому сприймаю життя, своє зцілення, свою хворобу. Особливо важливою у нашому житті є молитва до Матінки Божої. Марія є дуже доброю, Вона є нашою співчутливою Матір’ю. Матір Божа переживає за всіх нас, Вона хоче всім допомогти, тому закликаю всіх до глибшого почитання Марії. Тепер я дякую Господу Богу за свою хворобу, яка допомогла мені духовно прозріти, навернутися і перемінитися. Дякую всім священикам і братам із Золочівського монастиря Отців Василіян, членам “Молитовної Сторожі”, о. Самуїлу, о. Атанасію, о. Олексію, диякону Павлові та всім іншим людям доброї волі, які під час моєї хвороби робили все, щоби я одужав. Хочу, щоб цю мою розповідь люди читали не з цікавості, а з довірою до Господа Бога та Пречистої Діви Марії. Молитва Не покинь мене, Господи, мій Боже! Поглянь з висоти Своєї на мене, грішного і нікчемного раба Твого. Ось я стою перед Тобою на колінах – порох і прах, смертна людина. Пропащий я на цьому світі, бо згрішив перед Тобою. Господи, важко згрішив, і свідомий того, що очікує мене за гріхи мої. Совість моя вже мене судить. Отож, поки б’ється моє серце і промовляють мої уста, каюся перед Тобою, Господи! Прости мені, Боже, що

¹3, 2007 16

образив Тебе – свого Батька і Творця! Я був сліпим рабом гріха і думав, що то – свобода. Сліпі провадили мене в прірву, ще й навчали, що то – правдивий шлях. А я нещасний йшов за ними, шукаючи щастя на цій долині сліз. Нарешті впав, розбитий паралічем своїх гріхів. Застогнала від болю моя покалічена душа й оніміла… Очі не висихали від сліз, а змучене серце розривалось у грудях, не витримуючи підлості зрадливого світу. Я став, мов той звір, загнаний у клітку, всі друзі й знайомі дивились на мене, як на непотрібного пса, і лукаво посміхалися, а злі люди тішились моїм горем. Чорна пелена накрила мої очі. Серед білого дня я не бачив сонця. Тільки вночі виходив у поле і падав на коліна, і молився просто неба. А молитвою моєю були важкий стогін і ридання. Лише два слова міг вимовити: “Боже, допоможи!” У розквіті літ я відчув, що душа моя – спалена, а життя – прожите. Безодня відкрила свою пащу переді мною, і я чекав кінця… Та раптом, серед цієї тьми, я побачив промінь світла – промінь, який осінив мій розум. Затріпотіло моє серце й ожила моя душа. Мій добрий Ісусе! Я впізнав Тебе! Це Ти, Господи, прийшов до мене, найостаннішого грішника на цьому світі, подав мені руку помочі й витягнув мене з прірви. Тоді, коли світ засудив мене на погибель, Ти, Милосердний Боже, дав мені право на життя. Ти обтер мої сльози і вилічив зранену душу. Ти подав мені цілющу воду і підняв мене на ноги. Чим я віддячу Тобі, мій добрий Спасителю, за Твою безмірну ласку! Мій любий Ісусе! Візьми моє життя, мої душу й тіло! Віднині моє серце належить тільки Тобі, єдиному! Наповни все моє єство любов’ю до Тебе – Правдивого Бога! Не покидай мене ніколи, бо загину без Тебе! Зішли на мене силу Духа Святого, аби я йшов у світ апостольською дорогою, рвав пута диявола і сіяв, Господи, Твою Істину, Твою Правду і Любов. Ти бачиш, Всемогутній Боже, що сонечко, місяць і зірочки світять для Твоєї слави. Тож дай і мені, Господи, таку тверду віру та велику любов, такий життєвий шлях, щоб і я світив для Твоєї слави, Господи! Амінь. Ìàòåð³àëè ï³äãîòóâàâ Éîñèô Âîðîáåöü

Ä²ÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ

Áàðàí Ðîìàí

Â³â÷àðèê ²ííà

Ñâÿòî â Óëàøê³âöÿõ

Ïóëÿê Ëþáîìèð

×åïèø Ìàð³ÿ

Áàãð³é ²âàí òà ²ííà

Îáðàç Ìàòåð³ Áîæî¿ Íåïîðî÷íîãî Çà÷àòòÿ

Îáðàç Íàéñâÿò³øîãî Ñåðöÿ ²ñóñà

(öåðêâà Ñâ. Îíóôð³ÿ ÎÎ Âàñèë³ÿí, ì. Ëüâ³â)

Îáðàç Ìàòåð³ Áîæî¿ Íåïîðî÷íîãî Çà÷àòòÿ

Îáðàç Íàéñâÿò³øîãî Ñåðöÿ ²ñóñà

(öåðêâà Ñâ. Îíóôð³ÿ ÎÎ Âàñèë³ÿí, ì. Ëüâ³â)

Ä²ÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ

Áàðàí Ðîìàí

Â³â÷àðèê ²ííà

Ñâÿòî â Óëàøê³âöÿõ

Ïóëÿê Ëþáîìèð

×åïèø Ìàð³ÿ

Áàãð³é ²âàí òà ²ííà

Н А ДОРОЗІ Д О Б О Г А Нарешті здійсниться моя давня мрія: я їду на море. Прихопивши потрібні речі, я поспішив на автостоянку, де вже чекав красень-автобус. Зручно вмостившись на м’якому кріслі, я оглянувся. Поруч зі мною сиділа ще досить молода жінка, років тридцяти п’яти. Її довге, кольору стиглої пшениці волосся, розсипалось віялом по відкритих плечах. – Ви самі? – ввічливо запитав я. – Я розлучена, – перебивши мене, коротко відповіла вона. Мене це трохи спантеличило, і я замовк. Автобус запихтів, вивергнувши клуби їдкого диму і, ніби неохоче, вирушив у далеку дорогу. Меніхотілосьтрохипоговорити з сусідкою, та вона почала дрімати, і я не посмів її більше тривожити. Тоді я почав оглядати салон автобуса, в якому їхала “різношерстна публіка”. Кожен був чимось зайнятий. Особливо кинулась мені у вічі вже не молода жінка з малим хлопчиком. Вона читала молитвеник, щоразу хрестячись. Хлопчик, наслідуючи її, теж хрестився. Досить розв’язано поводив себе якийсь чиновник, напевно, депутат районного значення. Поруч з ним сиділа симпатична дівчина. “Мабуть, секретарка”, – подумав я. Раптом заграла музика, і “депутат” підніс “мобільник” до вуха. – Так, так, люба! Я вже в дорозі, не переживай, все в порядку! – поінформував він, мабуть, свою дружину і, лукаво підморгнувши, усміхнувся до своєї пасії. Досить некультурно поводили себе якихось двоє молодиків. Вони голосно розмовляли, п’ючи пиво з бляшанок. Це виглядало не дуже етично, і жінка з хлопчиком жартома звернула їхню увагу на це.

ÎÁÅÐ²Ã (Бувальщина) – Не впивайтесь, хлопці! А то в морі потонете! – А вам, бабцю, море по коліна! – зареготали вони. “Бабця”, зніяковівши, замовкла. Мені набридло все це спостерігати, і я, вийнявши вервичку,

почав молитися. Тут моя сусідка відкрила очі й, глянувши на мене, з цікавістю запитала. – Що це?! Дивно, невже вона не знає, що це, – подумав я, але спокійно відповів: – Вервиця. – А що таке “вервиця”? – допитувалась вона, вдаючи, що не знає, а може, бажаючи продовжити розмову. – Моя покійна бабуся називала це “чотками”. Я почав здалеку: – Шнурок, на якому нанизані зернятка-бусинки, по-церковному називаються “верб”, то й цю в’язку називаємо вервицею. Навіть Тарас Шев-

ченко, – продовжував я, – у своїй поемі “Чернець” теж згадує про неї. А ще треба пам’ятати, що вервиця – це усна молитва, під час якої ми роздумуємо над таїнствами з життя Ісуса й Марії. Їй, мабуть, сподобалась моя розповідь, і вона знову запитала: – Скажіть, а як з нею молитися? – Беремо в руки вервицю, цілуємо хрестик, робимо на собі знак св. Хреста та молимося, – коротко пояснив я. Уже хотів, було, розповісти, які саме молитви ми повинні мовити, та вона, чемно подякувавши, поправила золотий хрестик на грудях. “Ангеле Божий, хоронителю мій святий, даний мені на охорону. Щиро благаю тебе: просвічуй мене сьогодні, хорони від усього злого, заохочуй мене до добрих діл і провадь на спасенну дорогу. Амінь”, – завершив я молитвупрохання і почав молитися на вервиці. Майже всі пасажири, схиливши голови, дрімали. Лише жінка з Юрасиком продовжувала читати молитвеник. Монотонно гуділи мотори. Це ще більше навіювало сонливість. Почало темніти – наближався вечір. Автобус увімкнув фари, вихопивши з темряви сіре полотно асфальту. Важко, з напруженням, піднімався він у Кримські гори. Дедалі частіше повороти ставали крутішими. Мене й самого потягло на сон, і я почав позіхати. Задрімав, не випускаючи вервиці з рук. Раптом,

¹3, 2007 19

Н А ДОРОЗІ Д О Б О Г А крізь сон, я почув якийсь страшенний гуркіт – все враз кануло в небуття. “Що це? Невже аварія?!” – майнула думка. Я відкрив повіки. Наш автобус лежав перевернутий на бік, в кюветі. Чувся стогін поранених. Несподівано нізвідки появились якісь люди – чи санітари, патрульна служба. Двоє здоровенних викидайл з носилками підбігли насамперед до “місцевого депутата”. Узявши за руки й ноги, вони почали відчайдушно його трясти. – Що це вони з ним роблять? – прийшовши до тями, запитала моя знайома. – Трясіть його добре, та так, щоб витрясти з нього душу! – кричав грубим голосом старший санітар. Незабаром над нещасним появилась якась біла хмаринка, схожа на привид. “Санітари” швиденько схопили її, зв’язали, поклали на носилки, і чимдуж побігли кудись униз. Незабаром повернулися і теж саме почали робити з двома молодиками. Один з них ніяк не хотів випустити з рук пляшчину. – От нахаба! – вилаявся один із санітарів. – Беріть його разом з пляшкою! – гримнув кучерявий, наче циган, наставник. Потім підійшли до “бабці”. Бабуся закричала словами зі Святого Письма: “Проч від мене, сатано!” Вони, мов навіжені, відскочили від неї. – Я не твоя! – гукала їм услід бабуся, притискаючи до себе малого Юрасика. – Добре, добре – не наша! – і вони попрямували в мій бік. Та, уздрівши у моїх руках вервицю, з острахом відскочили. – Що там таке?! – вишкіривши зуби, мов вепр, гаркнув нечистий.

¹3, 2007 20

– Та в нього оберіг! – А в неї?! – Хрестик на грудях! – заледве спромігся вимовити другий санітар. Від усього цього жахіття я знепритомнів, а коли відкрив очі, то не повірив сам собі. Ми лежали на березі моря, на золотистім пісочку. Навколо панувала тиша й спокій, лише десь неподалік дзюркотів струмок. – Де ми? – спитала здивована сусідка. – Читай! – перейшовши на “ти”, я показав рукою на рекламний щит (і тут всюдисуща реклама!). – Це – острів “Вічної молодості”, – процитувала вона. – Хіба таке можливе? – збентежено стала допитувати. І я почав розповідати, що ще давним-давно люди шукали ці загадкові острови, де можна б було, напившись цілющої води, одержати вічну молодість. – І що, знаходили їх? – зацікавилась вона моєю розповіддю. Тоді я задав їй зустрічне запитання. – Пригадай популярний колись лозунг: “Солнце, воздух и вода – наши лучшие друзья!” Ось де запорука довголіття й молодості! Вона лишень загадково похитала головою, і ми зняли свої теніски. Ласкаве сонячне проміння та морський обриз ніжно лоскотали наші напівоголені тіла. – Чому б нам не напитися ще й водички з цього потічка? – провокаційно запитала вона. “Ще вам зарано!” – застеріг напис на щиті. От благодать! Нам би тут бути й бути, хвалити Творця й насолоджуватись життям, – думали ми. Так і хочеться вголос вигук-

нути слова зі Святого Письма: “Господи, нам добре тут бути!” “Це треба ще вам заслужити!” – побажав новий напис. Я хотів, було, з радості щось шепнути на вухо Алісі (так вона себе назвала), та в цей момент мене хтось сильно вдарив по обличчі. – Та вони живі! – почув я голос миловидної жінки в білому халаті, яка схилилась над нами. – Вони лежать собі, наче Ромео й Джульєтта. Нам допомогли піднятися. Нас оглянули. Позаяк ми відбулися незначними подряпинами, то нас відпустили. Ми попрямували до автобуса, який стояв поруч. Назустріч нам йшов якийсь чоловік – не то монах, не то священик. – Куди поспішаєте? Сідайте, поїдемо разом з нами. – Ні, ні, я –туди! – я показав рукою на перекинутий автобус. – Хочу змовити молитву за упокій загиблих у катастрофі. – Запитайте його, чому ми потрапили в аварію, адже ми – віруючі, – прошепотіла Аліса. Священик почув це і по-філософськи відповів, що праведник сім раз падає й встає, а безбожник гине на місці. Я хотів, було, його ще щось запитати, та водій прокричав: – Сідайте, сідайте! Відправляємось! – Почекайте! – гукнув я у відповідь. – Ось іде ще бабуся з онуком. Ми посідали. Автобус м’яко рушив, набираючи швидкість, і поїхав до місця нашого призначення. По дорозі я домовився ще раз зустрітися з Алісою, аби навчити її молитися на вервиці. Ìàð’ÿí Êîâòêî

ГОЛОС МАРІЇ

ÏÎÊÈ ß Ç ÂÀÌÈ – ÖÅ ×ÀÑ ËÀÑÊÈ ÄËß ÂÀÑ Любі діти, через піст і молитву ви зміцнитеся у вірі! Від цілого серця хочу подякувати вам за жертву посту. Хочу спонукати та закликати вас і надалі притримуватися його. Через піст та самообмеження ви, Мої любі діти, зміцните свою віру. Через щоденну молитву ви знайдете правдивий спокій. Я – з вами, Я – невтомна. Хочу всіх вас привести за Собою у Небо, тому щодня робіть крок назустріч святості. Дякую, що слідуєте за Моїм покликом! 25 березня 2007 р. Марія, Цариця Миру, дякує нам як мати за наші самозречення під час посту. Дякує нам, бо любить. Лише те серце, яке сповнене любов’ю, є вдячним серцем. Ми ж маємо дякувати Їй за те, що Вона закликає нас, любить нас і є нашою заступницею перед Своїм Си-

ном. Вона наповнює нас бажанням дотримуватися посту й обмежень. Говорить нам про це і закликає нас до цього заради нас самих, нашого щастя і нашої радості. “Через піст і самообмеження ви зміцните свою віру, любі діти”, – каже нам Марія. Піст і самообмеження є корисними умовами здобуття Божої ласки. Наші обмеження – наче ємкість, в яку Господь вливає Свою любов. Блаженна Мати Тереза сказала: “Слід бути цілком порожнім, аби Господь міг наповнити нас”. Піст і обмеження є нашим вкладом у “працю” віри. Св. Августин сказав, що Господь сотворив нас без нашої участі, але без нас Він не зможе спасти нас. Під час посту ми повинні обмежуватися і покутувати так, наче наше спасіння залежить тільки від нас самих і є в наших руках, моління є нашим спасінням, а все інше – у Божих руках. Моління без самообмеження – наче шлях, пройдений наполовину, наче плавання на човні, міцно прикріпленому до берега. Ми ніколи не зрушимо з місця, якщо не відчепимо його. Ми не в змозі викорінити гріх із наших тіл і з середовища, в якому ми живемо, але ми у змозі протистояти йому, і тоді він не матиме влади над нами. Самозречення є смертю для гріха. Коли Марія говорить нам про обмеження, Вона не має на увазі

лише тілесну покуту, а натякає нам про духовну покуту і зречення. Тілесна покута і піст не є достатніми, вони можуть викликати в нас пихатість і фарисейство. Вони приведуть нас до бажання похизуватися власними силами, а не до повної залежності від Божої Волі. Тому Богородиця каже нам у Своєму посланні: “Любі діти, нехай піст стане вашою звичкою, яку ви ніколи не покидайте. Постіть серцем”. Піст і любов взаємопов’язані між собою. Без любові постити неможливо, а без посту ми не здатні любити. Ці слова потрібно сприймати у широкому значенні, а не у вузькому. Молитва є нашою відповіддю на любов Божу. Піст і молитва взаємопов’язані. Піст без молитви – це лише спосіб похудання. Піст без молитви – це коло навколо себе. Піст зрушує всі наші духовні сили з

¹3, 2007 21

ГОЛОС МАРІЇ

глибини серця і веде нас до Бога! Час посту не повинен завершуватися Великоднем. Прийняти рішення і жити постом – означає боротьбу за свободу. Не має змісту відмовлятися від своїх недоліків тільки на період посту. Це самозречення означає самообман. Людина може казати собі: “Я сильна, я можу це”. Тому час посту стає паузою у залежності, а людина від того зовсім не змінюється. Піст і самозречення означають не демонстрацію власних сил, а покору перед Божою Волею. Найплодовитішим і найкращим самозреченням є самообмеження самого себе. Ісус каже нам: “Коли хтось хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого” (Мк. 8, 34). Блаженна Діва Марія приходить до нас і промовляє

¹3, 2007 22

до нас не для того, щоб чогось позбавити нас, применшити нашу радість у земному житті, а навпаки, щоб зробити нас щасливими, вільними у Бозі. Дякуймо ж щиро Марії, бо Вона – невтомна. Тож нехай і ми будемо невтомними щодня, відгукуючись на заклик нашої Небесної Матері. “Любі діти! І нині закликаю вас до навернення. Розкрийте свої серця. Це – час ласки. Поки я з вами, скористайтеся цим. Скажіть: “Це – час для моєї душі”. Я – з вами і люблю вас безмежною любов’ю. Дякую, що слідуєте за Моїм покликом!” 25 квітня 2007 р. Благословенна Діва Марія, Цариця Миру, і нині закликає

нас у Своїх посланнях до навернення. Це – важливе послання, яке відлунням відбивається всюди. Це відлуння слів Ісуса з Євангелії. Марія бажає сказати нам те, що сказав нам Ісус. Вона приходить не для того, щоб передавати нам нове вчення, а для того, щоб пробудити нас, аби ми почули слова Ісуса і сприйняли їх серйозно та втілили у своєму житті. Присутність Богородиці, Її прихід та послання, які Вона дає нам у цей час, є великою ласкою Божою. У житті часто трапляється так, що ми починаємо цінувати щось лише після того, як його втратимо. Так само і зі здоров’ям. Ми цінуємо його тоді, коли починаємо серйозно хворіти. Бого-

ГОЛОС МАРІЇ родиця ж не хоче, щоб ми засумнівалися, не скориставшись цим часом ласки. Ми живемо у час, коли ласка дана нам, вона плине і тягне нас за собою вперед. Тому час – дорогоцінний, і його слід наповнити чимось. Час може бути змарнований, а може бути і наповнений змістом. Ти можеш провести день у ваганнях, поверхневих справах, задоволеннях, після яких наступає лише порожнеча. Так, як ти проведеш цей час, таким буде і твоє майбутнє. Час – ніби посудина, яка дана тобі. Якщо ти наповнятимеш цю посудину добрими справами і молитвою, які звільнятимуть тебе від депресій і страху, тоді твій час наповнюватиметься світлом і добром, які зроблять безпечним твоє майбутнє. Жити і сковувати себе лише тим, що було негативним і поганим – не-

вірно. Багато людей, замислюючись над своїм минулим, так навантажують себе страхом перед майбутнім, що ніколи не живуть теперішнім. Сьогодні ти можеш вирішити і зробити щось добре для себе і для своєї душі. Нині ти можеш розпочати свою молитву, віру у Бога, віддати себе у Його руки і покластися на Його Волю у своєму житті. Сьогодні заверш ту працю, яку не хотів докінчити або якої побоювався. Нині можеш заглянути у своє серце і десь глибоко у ньому відчуєш спрагу і тугу за Господом. Нині ти у змозі збагатити час і світ, в якому живеш. На цій землі ми живемо раз, і живемо, як на сцені. Цей день даний тобі лише раз. Він ніколи більше не повториться. Те, що цього дня ти відклав на потім, ти вже не зможеш надолужити. Долю вічності ми вирішуємо сьогодні,

а не після своєї смерті. Якщо нині ми обираємо Бога, справедливість і добро, тоді насолоджуватимемося вічністю! Час є ласкою, якщо ми наповнюємо його тим, що Бог передбачив для нас. Наша Небесна Мати хотіла б, щоб ми пізнали і зустріли Її Сина Ісуса, Який дарує нам правдивий мир і радість. Мати Марія прожила Своє земне життя, будучи завжди вірною Богові. Вона була такою ж людиною, як ми, але трудилася і прагнула, щоб і ми були там, де перебуває Вона. Її серце – для людей і Бога. Вона є і не може знайти спокою, наполегливо кличе нас, відгукується на нашкрикпродопомогуіпрохання про заступництво перед Небесним Отцем. Вона приходить як Мати і подруга, піклується про наші рани, і веде до Свого Сина. î. Ëþáî Êóðòîâ³÷

¹3, 2007 23

ПОЕТИЧНА СТОРІНКА

Â²ÐÞ ÁÎÃÎÂ² Ігор Трохимович Шевченко із того краю, де витає вільний козацький дух, де просякнута кров’ю земля пам’ятає звитяги й поразки наших славних предків, де ще живуть пісні, перекази та легенди нескореного народу. Козак з дідапрадіда пише, як велить душа і підказує совість. Поезія його рясна і барвиста, напоєна живучими соками рідного Придніпров’я, яке не дає забути, хто ми є й чиїх батьків ми діти. У листі до редакції він пише: “Не дивуйтеся, коли я скажу, що для мене Західні землі – це Велика Україна. Ця, тутешня, – агломерат з уламків чужого. Я почуваю себе тут полоненим, колонізованим. Цявкає чужа мова, барабанять у вухах чужі пісні. Я по кілька разів умираю від цього хаосу. Тільки поезія рятує мене від цього сатанинського торнадо… Хочу вам прочитати свої думки про рідний край, Україну”. Ігор Шевченко Вірю Богові Я вірю Богові, людині – ні. Вона у хитрощі, в лукавство убагнилась, Життя її проходить у тіні, Під сяйвом сонячним вона завжди безсила. Все тіньове у ній від сатани, Від нього тягнуться усі пороки. Бог дав їй розум, Всесвіту – лани, – Живи, радій, твори у праці без мороки. Та розум їй – цей Божий диво-дар Не став корисним у священних добрих справах, Вона увесь земний важкий тягар Закарбувала в бісівську брудну оправу, Із неї вийшли війни і розбрат, Людська нерівність, пиха, злість, хижацький норов, І вже ти їй – не Богом даний брат, А лиш – в її тлумаченні – підступний ворог. Чесноти, доброта – це для неї крам, Їх можна купувати, хлюскать батогами, Бо звикла ця істота квітку брать У квітнику, де все проціджено трудами. Не заздрю, Боже, я людині цій. Хіба вона живе? Вона довічно в путах.

¹3, 2007 24

*** Раніш виводили на огляд кобилиць, Тепер на шоу міс–оголених дівиць, Відібраних на око і зі смаком Для задоволення розпусника-гуляки. Яка гидота! Цілувать бурбонів, Висіти на плечах дядьків гидотних І відчувати їх тіла на дотик. Жура Чом веслуєш вітре? Чом жури не зітреш? Ти – прудкий і дужий… Чом мені не служиш? Чом на Україні Поламав калину? Що посієш, вітре, На земній палітрі? Кукіль? Не дай, Боже! Жити ми не зможем. Принеси зернину Нової калини, Хай ростуть онуки – Щастя-плід без муки. Пересторога українцям Чого вам треба, українці, Свободи чи чужого канчука? Одне взяли ви, мов гостинці, А друге виплете чужа рука. Схотілось вам зазнать чужого, І ви одержите його вповні, Якщо позбудетесь, лукаві, свого! Тож нехай вшкварить вас по спині. Хіба ви розум розгубили?! Хіба спустошився багатий край?! Хіба ви надірвали сили І вам потрібен став чужий нагай? Вам Богом дані благодаті, Талан широкий і жагуча кміть, Творіть – і будете багаті, І вам до ніг простелиться весь світ.

ПОЕТИЧНА СТОРІНКА

ЗБИРАЙМО ЧЕСНОТИ Серце людини стає щедрою нивою тоді, коли падає і приймається зерно вічності, а душа – коли поле зацвітає. У якийсь час вдруге народжуємося з Вишнього. І той, хто бажає вдихати аромат Христового Воскресіння, повинен бути живим, адже наше життя – Бог, Який зігріває нас для чеснот, які є привабливіші й величніші за все. Дякую Богові й Небесній Матері за можливість висловити щиру подяку працівникам редакційного колективу журналу “Діти Непорочної” за видання моїх духовних творів на сторінках цього журналу. Бог Миру хай буде з усіма вами. Віра Посікіра Збираймо чесноти Розкидані чесноти по землі, Спльондровані наругою земною, І те, що рятувало чистотою, Тепер покрито мороком лахміть, І божевільний дух оголеного тіла – Тепер на троні… Очі опускаю.., бо жінка й я, Нестерпний біль цей душу розсікає, Бо на тім троні – донечка чиясь Сором’язливість лагідну знімає, І сатана вже руки потирає: “В багнюку цвіт…” І долар упаде – і тіло затремтить, І скорчиться в агонії гріха Незайманість наругою розп’ята, І стіл весільний в самоті брехливій Прикрашений букетиком троянд, Що ріжуть душу… О, свята годино! Покрита мороком ця днина, Якщо весільна зрада кожний день У попіл перетворює дітей В диявольських в’язницях із амурних стріл, Де всі чесноти є порізані, як сир, Що сохне на диявольськім столі…

О, схаменіться люди! Благайте Небо, Щоби свавілля душ Не відродили мудрість у тілах, Що з папірців складають лише прах, Що налипає на розпучливих руках В’язницею земною… Молімось разом: тільки чистотою Ми порятуємо жінок від хибних чар, Що гинуть у багатті всіх держав, Де воскресає Єва для потіхи, А разом з нею у пекельні ріки Пливе життя яке чатує смерть… Благослови нас, Боже, вже тепер, Хай стане мудрості донести Божу славу За всю жіночу непокірливу державу, Щоб відновити лоно святості й дарів Всіх матерів, що на землі зросив ІСУС Для вічного життя. Усіх чекає Батьківська правиця Чому не просиш ти життя у Бога, А стигнеш у обіймах сатани?! Чом путами покручена дорога Й гріхи повиростали, як дуби?! Безсилий і сліпий найманцю, Ти у Святій державі вбивця є чи кат?! Мордуєш рідних, матір, Бога, Але запам’ятай: спливає час, І свічечка згасає мимоволі, А з нею – твої воля і життя, Бо нині ти – копач своєї смерті. Вже руки потирає сатана! Вставай, Дитино, поки є ще сили, І сатанинську зброю поскидай, І не копай живий собі могилу, Бо Батько твій – в печалі через край, Бо Він за тебе терпить і страждає, Зійшовши на розп’яття за життя. Ти поспішися, бо Його правиця Тебе чекає в світлі цього дня.

¹3, 2007 25

ПОЕТИЧНА СТОРІНКА

“Я СЕРЦЕМ МОЛЮСЯ ДО БОГА…” Іноді отак ходимо по вулиці й не задумуємось, який дар отримали від Господа – маємо можливість спілкуватися, навчатися, любити... просто жити. Та не цінуємо цього... І ось у такі моменти зустрічаємо людей, через яких починаємо розуміти свою мізерність, але і свою значимість. Вони живуть серед нас зі своїми проблемами, але радіють життю... Саме такі люди вчать нас жити, любити і цінувати те, чому ми ніколи не надавали належної уваги – цінувати власне життя... Не навчилися довіряти, віддавати своє життя всеціло Тому, Хто знає кожен наш помисел, учинок, знає наше серце й опікується нами... Цій дівчинці Бог дарував особливий талант – ділитися і підтримувати інших, хоч у самої життя нелегке. Саме в неї слід учитися оптимізму, любові до життя, вчитися просто жити, не нарікаючи на те, що нам чогось бракує. Ми маємо надто багато і, зрештою, не цінуємо цього. Маємо безліч талантів, та не розвиваємо їх, маємо міцне здоров’я, батьків, друзів, кохану людину, а все ж не навчилися дякувати за ці дари, які послав нам Господь. Вона ж навчилася жити зі своїми проблемами, змирилася, а навіть більше... сприймає своє життя, як дар... А її вірші, як, властиво, і саме життя – це вдячність, молитва, щира надія на Господа і любов до ближнього... Дивно, але читаючи її вірші, починаєш оцінювати своє життя. Читаєш, перечитуєш – і це, її життя, раптом стає твоїм... Отож бажаю і вам перейнятися світом МАРІЇ МАЗУРИК, якій Бог дарував особливий талант – ділитися і підтримувати інших. Марія Мазурик народилася 11 листопада 1983 року в с. Старий Кропивний Дрогобицького р-ну. Зараз проживає в м. Дрогобичі по вул. Зварицькій 194/2 разом зі своєю матір’ю, братами та сестрами. Батько помер 2 квітня 2006 року. З 1991 по 2001 рік Марія навчалася в Бориславській спецшколі-інтернаті, яку закінчила з відзнакою, а з 2001 по 2004 рік навчалася в Самбірському швейному училищі-інтернаті, яке теж закінчила на відмінно. Зараз планує поступати у Львівську Богословську Академію. Після смерті батька талант до писання віршів забив з новою силою (одного дня написала 15 віршів – 2 квітня 2006 року).

Марія Мазурик Терпіння Моє терпіння – Богом даний хрест. Чому? За що? Сама не знаю. Душа болить, тріпоче дух і серце завмирає! О Господи, скажи, чому Терпіння шлеш на мене?

¹3, 2007 26

Я прийму його з Твоїх рук І пригорнуся знов до Тебе. Молитва Я серцем молюся до Бога, Коли не моляться уста, Коли весь світ – пересторога, Коли вже сил не вистача, Коли у смутку серце плаче, Благаю: “Господи, прости!” Я в небеса лечу неначе: “Помилуй, Боже, пом’яни”. Я дякую, Боже, За ласку кохання. Я дякую, Боже, За ласку страждання, Я дякую, Боже, За ласку життя. То ж прошу, будь-ласка, Прийми каяття. Христе Розп’ятий Христе Розп’ятий – скінчилася мука, Христе Розп’ятий – врятуй від розлуки, Христе Розп’ятий – благаю Тебе, Христе Розп’ятий – не кидай мене. Христе Розп’ятий – шепоче душа, Христе Розп’ятий – злечу в небеса, Христе Розп’ятий – лише одна мить, Христе Розп’ятий – так серце щемить, Христе Розп’ятий – хай кров Пресвята Зігріє холодні наші серця. Христе Розп’ятий – Ти чудо з чудес, Христе Розп’ятий – прийди із небес. Христе Розп’ятий – о Тайно Свята, Воплочене Слово від Бога-Отця. Христе-Боже, Царю слави Христе-Боже, Царю слави, Ти до нас прийди, І своїм святим натхненням Душі обійми. Розігрій серця остиглі, Ласкою, теплом, Надихни уми ти наші Своїм Божеством. Христе-Боже, Царю слави,

ПОЕТИЧНА СТОРІНКА Просимо Тебе, – Хай любов Твоя небесна Всіх нас обійме. Відпусти моє серце Відпусти моє серце, нехай не вмирає, Відпусти моє серце, бо кров’ю стікає,

Відпусти моє серце, любове єдина, Відпусти моє серце, лиха вже година. Настала хвилина і серце конає, Що в смутку Тебе воно лиш чекає. Та в тебе на серці сумління весняне, Як ти зрозумієш – мене вже не стане.

“СВЯТИЙ АНГЕЛИКУ, БОЖИЙ СВІТИЛЬНИКУ...” Ірина Пашкуцька Святий Ангелику, Божий світильнику, В опіку душеньку тобі даю, Ти борони мене, ти хорони мене Від злого ворога, що жде мене. Від злого ворога, від злого, лютого, Що хоче душеньку мою згубить, Ти борони мене, ти хорони мене, Вкажи мені Господню путь. Святий Ангелику, Божий світильнику, Тобі я рученьку свою даю, Через життя моє, Веди, веди мене До Бога Вишнього, що жде мене.

З кивота на мене Ісус споглядає, І радо приймає Молитву мою. Він щиро мене Благословляє І ніжно шепоче: “Тебе я люблю”. Прийдімо до Ісуса, Відкриймо серденька: Хай ласка Господня З любов’ю зійде І Всесвіт Христовий Із квітів любові У душах наших Хай вічно цвіте.

*** Я закликаю Вас усіх: Вбачайте образ Божий в ближніх, Бо то є щастя на землі І слава Богові во Вишніх. Я дуже прошу вас: мовчіть, Уста закривши молитвами, Коли спокуса нелюдська Прийде знущатися над вами, Коли образа серце їсть, З очей видушуючи сльози, Ви боржникові все простіть: Йому ж бо засуд вже готовий.

*** Я образ Божий пригортаю, З Ісусом любим розмовляю, Тулюся серцем і устами: “О мій Ісусе, Боже милий, Ти всі віки є милостивий, Прости гріхи мої, благаю, Життя нове я починаю”. “О Мати Божа, рідна нене, Поглянь ласкаво Ти на мене, Почуй мольби мої В часі покутного страждання”. Як легко й мило мені стало: Любов’ю серце запалало, Відкрилася душа для Бога, Де смуток був й одна тривога. Я образ Божий пригортаю, До нього серцем припадаю, Як те ягня, що віднайшлося, Й у руках Божих лиш спаслося.

Прийдімо до Ісуса До храму Святого Я тихенько ввійду, Впаду на коліна, Зронивши сльозу. Відкрию серце Й долоні складу, І щиро промовлю Молитву святу.

¹3, 2007 27

НАМ ПИШУТЬ

ËÈÑÒÈ ×ÈÒÀ×²Â Шановна редакціє журналу “Діти Непорочної”! Пише вам студент Харківського Національного університету внутрішніх справ Іван Кріцак. Оскільки зараз триває рік Григорія Савича Сковороди, українського філософа, поета XVIII ст., надсилаю уривок своєї курсової роботи, яка є дослідженням його життя і творчості. Чому нас незмінно приваблює ця постать? На мою думку, Григорій Сковорода був носієм суто української ментальності, наділений вольнолюбством, надзвичайним талантом і глибокою вірою. Зараз я – харків’янин, хоча мої дитинство і юність пройшли на Івано-Франківщині в селі Бабче Богородчанського району. Змалечку ходив до церкви, уважно слухав проповіді, налаштовував себе на те, щоб у житті робити добрі справи. З дитинства був оточений любов’ю і опікою найрідніших людей. Кожний ділився зі мною своїм теплом, особливо мама, яка скеровувала мене на стежку віри, але без допомоги і настанов батька я би навряд чи вивчився і став людиною, ну а без брата дитинство було б сірим. Проте мені здається, що найбільше мене любили бабуся і дідусь, які так і називали мене “любимчиком”. Після школи в 2003 році вирішив вступити до Харківського Національного університету внутрішніх справ, хоча уявити собі тоді не міг, що буду навчатися далеко від дому і рідних, оволодіваючи такою престижною спеціальністю. Я не ставлю собі за мету прославитися. Головне – займатися улюбленою справою, приносити користь рідній державі, мати вірних друзів, дружну родину і разом відвідувати церкву. Навчання в університеті почалося непогано, мабуть, ще й тому, що я вирішив не занедбувати віру, а поєднати її з навчанням. Це мені дуже допомогло, я почав навчатися краще. Відвідую рідну греко-католицьку церкву в селі Покотилівка, щонеділі буваю на Службі Божій. Знаю, що мене чекають випробування, бо живу в оточенні людей здебільшого невіруючих, хоча і дуже гарних. Але я зрозумів, що навіть найкраща людина без Бога може легко зійти на манівці. І ось тепер я готуюся до останнього семестру, до захисту диплому, до повністю дорослого життя. Хочеться працювати на повну силу, з повною віддачею, щоб домогтися успіху для себе та забезпечити гарне життя людям, які будуть мене оточувати.

¹3, 2007 28

Чудово, якщо я зможу створити дружну міцну родину, завжди знати, що поруч є вірні друзі й прожити життя так, щоби послужити спільному добру. Треба сподіватися на краще, але не боятися гіршого. Проте людині з Богом в серці не страшні найважчі випробування, тому що вона віднайшла в цій земній долині ключі від Царства Небесного. Релігійно-філософські погляди Г.С. Сковороди та їх сучасне значення (із курсової роботи)

Царство Боже всередині нас. Щастя – в серці, серце – в любові. Любов же – в законі вічного. Філософія, як королева наук, гармонійно обіймає світогляд, поезію, віру, все найвище, найкраще і найсвятіше в людині. Слугою цієї королеви був у XVIII ст. видатний представник філософської думки, великий філософ і богослов – Григорій Савич Сковорода. Він цілком свідомо обрав собі шлях мандрівного філософа, бо горів прагненням навчати мудрості інших людей. Міряв ногами безмежність українських степів від села до села, від хутора до хутора, щоб звіщати правду. Чому люди знову і знову повертаються до постаті Григорія Сковороди? Таємниця особистості генія, мабуть, не піддається вичерпному розумінню. Духовні цінності цієї постаті настільки великі, що в філософії, творчому спадку українського філософа ми прагнемо знайти духовну опору і сьогодні, в непростий час бурхливого розвитку науки, соціальних та економічних потрясінь. Творчість Григорія Сковороди, цього глибокого національного мислителя, є відбиттям світогляду, стилю і способу мислення українського народу, його живої душі, або, як тепер кажуть, ментальності. Тому і сьогодні дуже багато людей черпають наснагу в його творчості. Метою даної роботи є дослідження релігійних поглядів Г. Сковороди, а також спроба з’ясувати, що ми, “люди XXI ст.”, можемо взяти від цієї видатної людини. Велике значення в творчості Г. Сковороди займає людина. Для чого вона живе в цьому світі? Чи є “вища сила”, яку людина не може побачити, відчути, але може в неї вірити? Г. Сковороду не задовольняли матеріальні потреби. Він шукав великий скарб у невмирущому,

НАМ ПИШУТЬ нетлінному – у тому, що існувало завжди. І я вважаю, що він його знайшов. Щасливі ті, які не бачивши, увірували (...), що Ісус-Христос – Син Божий, а увірували – щоб мати життя в Його ім’я. Григорій Сковорода був віруючою людиною. Він уважно читав Біблію, щоб зрозуміти її глибоку суть. Для нього Біблія – це найголовніша з книжок, це – сам Бог, Який веде розмову з людьми. Інші науки й книжки Г. Сковорода поважав: “Вони усякої краси й вжитку повні, але Біблія має велику перевагу над ними, бо вона навчає найголовнішого – богосвідомості. І через те кожен чоловік повинен бути немов богословом”. Чому ж саме Біблія? Тому, що саме ця книга містить те невмируще, нетлінне, що людина не може бачити, але в що може вірити. Люди нашого часу більшого значення надають іншому сприйняттю інформації: телебаченню, інтернету, сучасним книгам, журналам, іграм тощо. І тільки невелика кількість людей може пізнати великі цінності Біблії. На мій погляд, Біблія, Свята Євангелія – основа життя людини. Григорій Сковорода мандрував Україною в простому вбранні, з Біблією і сопілкою в торбі, оповідав та співав на прицерковних майданах і базарах. Він їв раз на день – пізно увечері, м’яса і риби не вживав, а тільки городину, пив молоко, спав не більше 4-х годин на добу, був завжди веселий, бадьорий, усім задоволений, сердечно любив друзів, був побожним. “Мандрівний філософ” – так ми сьогодні називаємо Григорія Сковороду. “Український Сократ” – ось чи не найвлучніша характеристика першого фундатора української філософії. Чому ж Г. Сковорода був убогою людиною? Тому, що він добре знав Закон Божий, а Євангелія від св. Матвія стверджує: “Блаженні вбогі духом, бо,їхнє Царство Небесне”. Ми знаємо, що згідно з церковними заповідями, об’їдання є гріхом, а Сковорода їв раз на день, пізно увечері. Чому? Я думаю, що коли людина насичена, їй нічого не хочеться, окрім побільше поспати, розслабитися. Що ми спостерігаємо сьогодні? Більшість людей тільки і дбає про служіння своєму шлунку та задоволенню своїх пристрастей. Сьогодні людині, як і від грошей, так і від їжі відмовитися нелегко. Утім ми повинні пам’ятати церковну заповідь: “Установлені пости постити”, бо піст і молитва приведуть до зцілення душі й тіла. Що ми спостерігаємо сьогодні? Люди тільки заздрять одні одним, стараються зробити зло

ближньому. Проблеми людського серця, яке потребує ласки та допомоги, стали другорядними. Г. Сковорода і сам переживав такі періоди в житті: “Сірість цього не розуміє й у всьому бачить лише погане. І тому час над часом ставить народ вище народу, невдоволений ні своїм станом, ні віком, ні країною, ні долею, ні хворобою, ні здоров’ям, ні смертю, ні життям, і коли щастить, то шугає до небес, а у відчаї падає у безодню. Скільки вміємо? Що ми можемо? Але при всьому цьому, здається, чогось найбільшого не вистачає. Я наук не ганю і найдрібніше ремесло хвалю. Однак те ганебно, коли покладаючись на них, зневажають найціннішу науку – віру Христову, до якої відчинені двері кожного століття, в кожній країні й у різному званні, в кожній статі й віці, і такого, крім неї, про жодну з наук сказати не можу”. Григорій Сковорода був побожним, але без марновірства. Він проживав у монастирях, у священиків, переходив з одного села в інше, любив жити самотньо, без прислуги, на пасіках, у садках, де писав свої філософські твори, співав і грав на декількох інструментах. Сам складав музику для церковних концертів, псалмів і духовних пісень. Зовсім відмовився від грошей. У своїх творах Г. Сковорода сповідував християнську віру. Християнство він сприймав без догматики й образів, або, як він говорив, без церемоній. Навіть Таїнства він розумів як символи. Для нього віра була філософією, а філософія – вірою. Г. Сковорода провіщав про два начала в світі – вічне і тлінне. Вічність – це сам Бог, Ісус Христос, Богочоловік. Утім люди часто віддають перевагу тлінному над вічністю. У людині повинен царювати її дух, думка, а не тіло. Вона повинна жити задля самосвідомості й Богосвідомості. Людина може знайти Бога у самій собі, для цього тільки потрібно шукати правду розумом. Але потрібна і віра: де закінчується межа розуму, там починається віра, вона одна тільки бачить Світ, який світиться у стихійній темряві, бо мудрість цього світу перед Обличчям Бога є ніщо. Г. Сковорода переживав хвилини глибокої самотності й переслідувань, адже його підозрювали в належності до маніфейської секти. Він виступав проти сект, його власні погляди були ширші за сектантські. Він бажав, щоб філософські й богословські погляди ширилися серед суспільства, тому що проповідував людям нове слово, яке по-новому мусило збудувати їхнє життя.

¹3, 2007 29

НАМ ПИШУТЬ Отож він і живим словом, і листами, і рукописними творами, і що найважливіше, власним прикладом упроваджував свої думки, свою філософію у життя народу. Про нього розповідали різні побрехеньки, наводили наклепи, робили з нього єретика. Він мусив давати привселюдні пояснення і робив це спокійно, гідно. Спростовував брехню, але жодного із своїх поглядів не відкинув, не зрікся і не заперечив. Г. Сковорода мав природну схильність до містики. Ось як він описав один із пережитих ним екстазів: “... встав я рано і пішов до саду пройтися. Перше почуття, яке я пережив своїм серцем, було немов якесь звільнення із тенет, свобода, бадьорість, надія із здійсненням. Увівши в такий стан духу всю волю і всі свої бажання, я відчув в собі незвичайний підйом і рух, що наповнював мене таємною силою. Нагло якесь ізілляння сповнило мою душу, від чого все моє нутро розгорілося вогнем, і мені здавалося, що полум’яна течія кружляє в моїх жилах. Я почав не ходити, а бігати, ніби мене ніс якийсь порив. Я не відчував у собі ні рук, ні ніг і був немов увесь утворений з вогню, що носився в просторі кругобуття. Цілий світ зник предо мною. Одне лиш почуття любові, благонадійності, спокою, вічності оживляло мою істоту. Сльози полилися із моїх очей ручаями і розлили премилу гармонію в усе моє буття. Я приник до себе, відчув синівське запевнення любові й відтоді присвятив себе синівській слухняності Божому Духові”. Дослідник О.Я. Єфименко сказала про нього, що це був самостійний філософбогослов, духовний моноліт, себто камінь, вироблений з єдиної скелі. Г. Сковорода був справжнім філософом і релігійним мислителем. Він вважав, що немає нічого солодшого від правди. Тільки у правді живе те, що для нас приємне, і тільки вона робить живим наше серце, яке володіє тілом. Не кожен може стати священиком, ченцем, але спасіння душі потрібне всім. Він не відкидав справжнє чернецтво, але дуже гостро виступав проти святош, які вдають із себе людей побожних. Філософія Г. Сковороди була така: Царство Боже в нас самих. Пізнавши себе, ми знайдемо в собі душевний спокій і сердечну радість. “Світ ловив мене та не спіймав”, – сказав про себе філософ. Сьогодні можна стверджувати: “Він світ ловив і спіймав”. Г. Сковорода мав глибокий вплив на весь подальший розвиток української філософії. Основні ідеї його вчення знайшли відображення і розвиток у творчості

¹3, 2007 30

багатьох українських мислителів, тому його слово і його ідеї потрібні й сьогодні. Іван Кріцак, м. Харків *** Слава Ісусу Христу! Шановна редакція! Звертається до Вас християнка греко-католицької церкви Оксана. Я є постійною читачкою вашого журналу, дуже люблю його читати. Дуже цікавими є розповіді про з’яви Божої Матері, а також розповіді про Кінець Часів. Взагалі цікавими і повчальними є всі сторінки журналу. Я є грішною людиною, якщо дивитися назад, то прожила життя неправильно, як це тепер розумію, але прожите не повернеш. У минулому дуже мало знала про Бога, мене тягло до церкви, але я не ішла, не розуміла, що то таке Служба Божа. Я працювала, чоловік працював, діти вчилися в школі, будували хату. Але не так сталося, як ми хотіли. Захворів чоловік і до місяця помер, почалися страшні проблеми з свекрухою, з будинком ще незакінченим, але з Божою допомогою я все пережила, діти виросли, одружилися, є внуки. Я стала глибоко віруючою людиною, зрозуміла, що не все щастя в достатках. Багато хто мене не розуміє, а є такі, що і сміються. Та я не ображаюся, а стараюся молитися за своїх “ворогів”. Я була в багатьох чудотворних місцях: у Погоні, Зарваниці, Гошеві, Страдчі, на Закарпатті біля Джублика. Як прекрасно бути серед побожних людей, душа відпочиває. В нас у селі є також досить побожні люди, але їх небагато. Стидно зізнатись, що люди в церкві можуть говорити, шуміти, та й до церкви ходять небагато. Всі ми потопаємо в гріхах: п’янство, розпуста, пекельна мова, жорстокість, і так хочеться звернутися до всіх людей: “Люди добрі! Опам’ятаймося, поки є ще час, навертаймося, повернімося серцем до Бога, до ближнього. Господь чекає на кожного грішника, через його рани можна випросити неможливого.” Я давно збиралася написати до Вас, щоб подякувати св. Тадеєві за безчисленні ласки, якими мене обдарував св. Тадей з волі Божої, а все відкладала, чи то якась сила все старалася мені не дати написати подяку, чи може я сама винна, але хочу перепросити св. Тадея і всі небесні сили, Пресвяту Богородицю, Господа Ісуса Христа, св. Бенедикта, св. Анну, св. Йосифа, св. Миколая Чернецького і всіх святих в Небесному Дворі, що я так довго відтягувала цю подяку. Ç ïîâàãîþ Îêñàíà

ПРОПОВІДЬ

ÏÐÎ ÑÀÌÎÇÐÅ×ÅÍÍß Проповідь, виголошена на свято Воздвиження Чесного Хреста у церкві Святого Архистратига Михаїла. Мукачево, 2006.

Вшанування Святого Хреста є для нас дуже важливим. Але сьогодні звернімо радше увагу на те, щоб часом у нашому житті не трапився парадокс. Коли кланяємося Святому Хресту, щоб ми не забули пораду Ісуса Христа – нести свій щоденний хрест, а не лише покланятися. Може так статися, що ми будемо співати в Церкві “Хресту Твоєму покланяємось, Владико...”, а у своєму житті не будемо любити свій власний хрест, уникати його, нарікати на нього, втікати від нього, будемо самі себе заспокоювати, що ми – християни, а уподібнюватися своєму Учителю у нас не буде великого бажання. Слід пам’ятати, що без хреста християнин не є послідовником Ісуса. Про це сказано в Євангелії від Матвія: “Коли хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде слідом за Мною”(МТ. 16, 24). Ці слова ми не раз чули, але життєва суєта може настільки нас захопити, що ми забуваємо ці дуже важливі слова нашого Господа. А в цих словах Христос говорить про умови, які ми повинні виконати, щоб бути здатними йти за Ним. Отже, перше, що каже Христос: “Коли хтось хоче йти за мною...” Він не примушує нас йти за Ним. Все залежить від нашого бажання. Отже, якщо у вас є це бажання, що ви повинні зробити? Насамперед, ви повинні зрозуміти, що будь-яка справа вимагає підготовки. І на наше ходіння за Ісусом нам теж потрібно налаштуватись. Яким способом? Виконавши деякі умови. Які ці умови? Треба зректися себе і взяти свій хрест. Лише тоді людина може йти за Христом. Отож скрупульозно з’ясуємо ці умови. Насамперед, ми повинні відкинути себе, зректися себе раз і назавжди. Людина, яка хоче слідувати за Христом, повинна забути про себе, ніколи більше в житті за себе не пам’ятати. Що це означає на практиці? Часто, коли нам важко, ми починаємо жаліти себе, розмірковуючи над тим, як нас не розуміють, чому нас принижують, зневажають, переслідують. Ми дивуємося, чому все це з нами відбувається.

Дивуємося лише тому, що ми забули про головну умову нашого бажання слідувати за Христом Ісусом: “Зречися себе.” Отож, якщо ми це виконаємо, якщо зречемося себе, відкинемо себе, своє власне “Я” напочатку нашої подорожі за Христом, тоді нас більше ніколи не буде дивувати, чому нас не розуміють, сміються з нас, зневажають, нехтують нами, переслідують нас. Ці питання ми більше ніколи не будемо ставити собі лише при одній умові: якщо ми помремо для себе, для свого власною спокою. Без самовідречення цього не відбудеться. Без самовідречення людина завжди буде триматися за щось своє: свою посаду, свою думку, свій будинок, своє майно. І оце тримання у своїх руках чогось свого не дозволить людині взяти свого хреста, бо руки завжди будуть зайняті. Точніше, серце буде заповнене “своїм”, а для Христа місця в ньому не знайдеться. Усім, хто хоче бути подібним до свого Учителя, треба зрозуміти, що якщо ти вирішиш бути справжнім Його послідовником, то тут, на землі, тебе очікує мало доброго. Навпаки, Христос попереджає Своїх послідовників: “У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ” (Ів. 16,33). Непорозуміння з боку людей, осудження і приниження, нерідко самотність – все це невід’ємні складові життя представника Ісуса в цьому світі. Христос так висловився про самозречення: “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне”. Стати злиденним духовно – означає не вбачати за собою ніякої побожності, натомість усвідомлювати свою гріховність. Той, хто вбогий духом, будь-яку людину вважає вищою, кращою, побожнішою за себе, а себе вважає достойним будь-якого осудження, висміювання, приниження від людей. Утім, так думати може лише той, хто під впливом Святого Духа бачить свої гріхи. Навіть більше: не тільки бачить, але й відчуває той біль, який ці гріхи спричиняють Ісусу. Під впливом таких думок людина починає зрікатися себе, бо розуміє, що за свої гріхи вона не гідна ні

¹3, 2007 31

ПРОПОВІДЬ спокою, ні доброго ставлення до себе з боку інших людей, ні співчуття. Сама собі людина каже: “За свої гріхи я заслуговую ще гіршого”. Це називається смиренномудрістю. Після неї народжується самозречення. Такий християнин сам себе засуджує. Він не покладається вже на свій власний життєвий досвід, бо бачить багато помилок у своєму житті. Все це призводить до того, що людина у своїх очах стає духовним жебраком – убогим духом, і в такому жалюгідному стані вона звертається до Бога: “Слово Твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці” (Пс. 118, 105). Людина, як дитина, починає слідувати за своїм Батьком – Ісусом, який Своїм Словом освічує її життєвий шлях. А тепер поставмо собі таке запитання: чому важко християнинові щокроку, що треба свідчити про Ісуса, наприклад, в автобусі, електричці, в колективі, чому людині важко сказати слово про Христа і Його науку? Відповідь: тому, що християнин соромиться. Чому соромиться? Тому, що він думає, що скажуть люди, як сприймуть. Чим зумовлені такі думки у християнина? Самолюбством. А самолюбство живе у християнина лише тому, що він не виконав першої умови, коли прийняв рішення йти за Ісусом. У когось може виникнути думка, що свідчити – це ходити від хати до хати і говорити людям про Ісуса. Зовсім ні. Свідчити – це насамперед означає не перетворюватися на хамелеона, який змінює колір шкіри в залежності від обставин. Для християнина свідчити – це означає бути однаковим у поведінці й у словах як у Церкві, так і в товаристві. Свідчити – це означає говорити, пояснювати людям систему євангельських цінностей, а саме: не суди і тебе не осудять, прощай, сповідайся, чини каяття, нікого не засуджуй, молися, ходи до Церкви, коли хтось хоче стягти з тебе сорочку, віддай Йому і плащ, коли хтось вдарить тебе у ліву щоку, підстав і праву, не відповідай злом на зло. Поводься з людьми так, як хочеш, щоб вони поводились з тобою, не бреши, тримай своє тіло і душу в чистоті, вір, надійся, люби. Думки про репутацію не дозволяють багатьом людям бути твердими християнами. Ісус не вимагає, тільки пропонує: “Зречися себе”.

¹3, 2007 32

Чому християнин іде в суд? Чому тримає образу в серці? Чому не хоче віддати верхньої одежі, коли просять сорочку? Чому не підставляє правої щоки, коли б’ють у ліву? Чому не хоче позичати? Чому осуджує? Чому так трясеться над тим, що заробив, придбав, збудував? Відповідь одна: або він ніколи не читав Слова Божого і не знає, що так треба робити, або він думає, що існують якісь інші речі, виконавши які, він отримає право і можливість іти за Христом, знехтувавши порадами про самозречення і хрестоносіння. Так, ми можемо брати до рук молитовник, виконувати різні християнські практики, але підпорядковувати себе порадам Божого Слова у нас не має особливого бажання. На жаль, дуже часто християни дурять самі себе. Вони закривають очі на євангельську науку, яка каже: “Зречися себе”, а натомість думають замінити самозречення і хрестоносіння обрядовістю або добрими справами. Ніхто не заперечує потреби добрих справ, але якщо людина не зрозуміла головного у християнстві, то ці її добрі діла лише будуть підігрівати її честолюбство і гординю. Отож потрібно і молитися, і постити, і милостиню давати, але все це повинно бути лише для того, щоб вимолити собі у Господа дух сокрушення і покірне серце. “Я віддам Тобі, Боже, все. Тільки свою честь, своє добре ім’я, свої звички я мушу зберегти. Тому я вимушений грішити. Але я побудую лікарню, я буду вночі молитися, я буду постити. Тільки зректися себе і всього того, в чому не має Тебе, Ісусе, вибач мені, не можу”. Щось подібне було в часи Ісуса Христа, коли одному іти за Ісусом заважала дружина, іншому – воли, третьому – поле (Лк. 14, 16-24). Спільним для всіх у цій притчі було ввічливе: “Вибач мені, не можу прийти”. Незважаючи на цю “ввічливість”, ніщо в отих запрошених не в змозі виправдати в очах Божих. Бог пропонує: “Зречися себе”. Все своє життя віддай, щоб сповнювати Євангелію, бо це – Воля Божа. Не переймайся тим, що буде з тобою. Помри для себе. І коли ти помреш для себе самого, тоді ти воскреснеш для Христа. Св. ап. Павло так каже про це у посланні до Римлян: “Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Ним” (Рим. 6, 8).

ПРОПОВІДЬ Отже, той буде жити з Христом, хто разом з ним помер для себе і світу. Тільки щоденне помирання для себе і світу робить нас здатними йти за Христом. Тепер стає зрозумілим, чому св. апостоли спокійно сприймали, коли їх переслідували, піддавали побоям, вбивали, коли терпіли голод і холод: вони самі для себе померли перед тим, як іти проповідувати. Спіймавши одного християнина, комуністична влада запропонувала йому співробітництво через зраду Бога. Коли він відмовився співпрацювати з нею, вона пригрозила йому, що вб’є його. У відповідь християнин сказав: “Ви трохи спізнилися, бо я помер для себе набагато раніше”. Сьогодні, якщо ви будете намагатися жити за Євангелією, то для вас так само знадобиться рішення про самозречення, як для цього християнина. Отже, зректися себе нам необхідно, щоб взяти на себе свій хрест. Доки ми не зречемо себе, ми ніколи не зможемо прийняти свого хреста. Бо любов до себе, співчуття до себе не дадуть нам такої можливості. Поглянувши на свій хрест, ми будемо його страхатись, казати собі: “Який важкий”! Тому християнин, який має в житті хрест, але не відрікся від себе, відчуває себе пригніченим, і каже: “Господь покарав мене. Всі люди якось живуть, а я бідую. Чому?” Бо він відкинув себе. Тепер не може зрозуміти, для чого цей хрест йому даний. Лише тоді, коли відбудеться самозречення, людина зможе сприйняти свій хрест, як своє спасіння. Лише тоді вона сприйме його з подякою. Тому немає нічого важливішого для християнина, ніж самозречення. В Євангелії від Луки читаємо: “Якже ішла з Ним народу превелика сила, Він обернувсь і мовив до них...”(Лк.14, 25) Значить, людей було дуже багато, напевно, декілька тисяч. І ось Ісус використовує цю нагоду, щоб сказати прихожанам, які прийшли його послухати, оздоровитись, дуже важливі слова. Цими словами Ісус доніс до людей правила, за якими Він обирає Собі учнів. Христос сказав: “Коли хтось приходить до Мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем. Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за Мною – не може

бути Моїм учнем” (Лк. 14, 26 – 27). Хочу звернути вашу увагу на те, що ці слова Христа були адресовані не тільки тим, хто хоче бути священиком чи монахом, а кожній людині, яка хоче називатися християнином. Любов до паління й алкоголю, дискотек і кінофільмів, моди і романів є не тільки гріховною любов’ю, а є просто несумісною з духом наведеної цитати, в якій сказано, що той, хто не йде слідом за Ісусом, не може бути Його учнем. І підтвердженням цього є такі слова, записані євангелістом Лукою: “Так і кожен з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути Моїм учнем” (Лк. 14, 33). Сказано чітко: не може. Так, це правда: будь-хто може виявити бажання бути християнином. Утім Христос Своїми учнями вважає тільки тих, хто виконав попередні умови. Ці Слова були сказані великій кількості людей. Чому? Бо Ісус, коли обирав Собі послідовників, не радів з того, що бачив велику кількість людей, які йдуть за Ним. Для нього було важливо те, чи згідні вони слідувати за Ним на Його умовах. Ось тому Він ці умови й озвучив. Сьогодні наші храми переповнює багато прихожан. Сотні й тисячі християн. Ісус учора, сьогодні і навіки – той Самий (Євр. 13, 8). Сьогодні Ісус говорив би до нас те ж саме, що тоді, коли до Нього прийшло багато людей. Сьогодні Ісус кожному, хто називає себе християнином, пригадав би ті умови, які Він сказав тим, хто приходив до Нього під час Його перебування на землі. Цікаво, скільки сьогодні знайшлося б тих, які бажають слідувати за Христом на Його умовах? Для всіх – єпископів, священиків, монахів, звичайних віруючих – прозвучали одні й ті ж самі умови. Одного разу, хочемо ми того чи ні, але нам доведеться зустрітися з Ісусом віч-на-віч. І єпископам, і священикам, і монахам, і вірним – усім доведеться подивитися у вічі Христа і почути запитання: “Як ти Мене представляв у світі? Чи виконав ти умови, за якими я набирав Собі учнів?” Гарні храми. Багато в них людей. Чудові хорові співи. А скільки в тих храмах було справжніх учнів Ісуса? Про це довідаємось згодом. Зачекаємо. î. Îëåêñàíäð Ïðîæåãà÷

¹3, 2007 33

ПОЕТИЧНА СТОРІНКА

ÌÎËÞÑÜ ÄÎ ÒÅÁÅ, Ì²É ÁÎÆÅ ªÄÈÍÈÉ... Роман Ковтун *** Молюсь до Тебе, мій Боже єдиний, Царю Небесний, очисти сумління моє. Дай щастя прозріти душі тій ранимій Й повік прославляти лиш ім’я Твоє. *** Да освятиться ім’я того, Хто щедрістю душі багатий.

Чи зможеш ти не відчувати каяття Чи зможеш не захоплюватись дивом Чи в стані божевілля тамувати почуття І в дні негоди відчувать себе щасливим Чи зможеш життя ти без фальші прожити Чи зможеш і добрих і злих ти любити Чи можеш про Вічність у Неба молити Сіять добро. І не тужити...

*** Іду до тебе, неба – небокрай, Немов сирітська доля поміж люди, Обшарпана життям і змучена украй. Іду, впокорений, а там уже як буде. Іду через роки, ранкову провесінь, І юності літа, що мчали без зупину, І зрілості пору – сріблясту в скронях осінь. Зігнувшись від буття, бреду у вічну зиму. Іду до тебе, Небо. На сповідь йду... *** Чи знаєш ти душі моєї біль Чи знаєш як ридає серце Чи відаєш як пережить кохання хміль І запах цвіту райського деревця Чи знаєш що таке печаль и мариш болем в сновидіннях ночі Чи бачиш як стражда скрипаль Й клубляться сльози зрошуючи очі

Художня робота Романа Петрика

До уваги читачів! У нашому видавництві нещодавно вийшли друком такі книжки: “Хліб мій щоденний” (Антоній Й. Паун, Т.І., короткий виклад духовного життя для щоденного читання, розважання і молитви); “Любім Ісуса!” (о. Арсеній Лозинський, ЧСВВ, книжка набоженств для перших п’ятниць або неділь місяця); “Духовні реколекції з св. Катериною з Сієни” (Шанталь ван дер Плянке, Андре Кнокерт, 15 розважань про духовність святої Катерини з Сієни допоможуть читачеві глибше пізнати не лише любов нашого Господа, але й самого себе).

¹3, 2007 34

Äîðîãèé íàø Âëàäèêî!

Âëàäèêà Ñîôðîí Äìèòåðêî, ×ÑÂÂ

Õóäîæí³ ðîáîòè Îðåñòà Ìàíþêà, ì.Ëüâ³â