Якщо ми померли з Христом, то віримо, що й будемо жити з Ним, знаючи, що Христос, вставши з мертвих, більше не вмирає (Рим 6, 8"9).
Возлюблені в Христі Брати і Сестри! Божа Любов, яка дала початок Усесвіту й увінчала творіння людською істотою; яка, незважаючи на гріхопадіння людини, ніколи її не покидає; ця Любов явилася вповні в Ісусі Христі, Божому Синові, Котрий в чудесний спосіб, прийнявши людське тіло і пройшовши через безліч страждань, увесь світ обійняв, прибитими до хреста руками. І ця безмежна всеперемагаюча Любов подолала смерть і принесла світові відкуплення. Стаючи ж нині перед порожнім Гробом Господнім, не шукаймо Живого серед мертвих, не припадаймо зором до гробової темряви дочасності та марноти цього світу. Христос бо воскрес, і всі, хто християни – тобто Христові, мають шукати горішнього. Нехай же Всемогутній Бог Отець обдарує всіх Вас Своєю благодаттю, нехай Воскреслий Господь Ісус осяє Вас радістю Своєї перемоги і нехай Святий Дух ще дужче розпалить у Ваших серцях вогонь Божої Любові! Єпископ Маркіян Трофим’як Великдень 2012, Луцьк
Ñòðàæäàëüíà Ìàò³ð Áîæà. Õóä. Êàðëî Äîëü÷³ (1616-1686)
Äî óâàãè ÷èòà÷³â íàøîãî ÷àñîïèñó! ³äíåäàâíà Âè ìàºòå çìîãó ïðî÷èòàòè àáî çàâàíòàæèòè óñ³ íîìåðè íàøîãî æóðíàëó ç 2000 ðîêó â ³íòåðíåò³ çà àäðåñîþ www.gbook.lviv.ua. À òàêîæ, ïðîñèìî Âàñ íàäñèëàòè äî ðåäàêö³¿ ïîøòîþ àáî íà åëåêòðîííó ñêðèíüêó gbook@ukrpost.ua ÿê³ñí³ ñâ³òëèíè ³êîí, îáðàç³â, ïàðàô³ÿëüíèõ õðàì³â, ä³òåé (ðóáðèêà “Ä³òè Óêðà¿íè”) ³ ò.ä., íàéêðàù³ áóäóòü íàäðóêîâàí³ íà ñòîð³íêàõ ÷àñîïèñó. Íà 4-é ñò. îáêë.: Ãîðîäîöüêà ÷óäîòâîðíà ³êîíà Ïðåñâÿòî¿ Áîãîðîäèö³. Áîãîðîäèöÿ Îäèã³òð³ÿ, 1764 ð., ñ. Ãîðîäîê Çàë³ùèöüêèé ð-í Òåðíîï³ëüñüêà îáë., ôîòî Ð. Òîìïàëüñüêîãî. Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìຠïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº.
2(73) 2012 Р Е Л І Г І Й Н И Й ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979 Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК
ЗМІСТ 1. Наперекір усьому Маріанна Іванець Війна проти раку... (закінчення) .................................... 2 2. Святині Галичини Володимир Гіщинський Городоцька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці ................................................................... 7 3. Пізнання істини Микола Бердяєв Про гідність християнства і негідність християн .... 9 4. Історія ікони о. Микола Агафонов Сповідь фронтовика .................................................. 14
єп. Роман ДАНИЛЯК
5. Голос Марії
Неоніла СТЕФУРАК
Nuccio Quattrocchi У Богові мир і радість життя ................................... 19
Відповідальний секретар
6. Хліб Неба
Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Ольга ЛОЗА Оксана ПРИЙМАК-ВАСЮТА Обкладинка Богдан СОЙКА Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН
© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2012 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, факс: (032) 261-55-74 e-mail: gbook@ukrpost.ua web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Куліша, 22/3а, м. Львів, 79058 тел.: (032) 272-69-72 Друк: ПП “Добрий друк”, ЕДРПОУ 35444562, Свідоцтво СВС ДК №3096, тел. (032) 220-15-76 Наклад: 2000 примірників.
о. М. Петровський Біблія – Священна Книга одкровення Завіту .... 21
7. Поетична сторінка Радісний день Воскресіння ............................................................... 24 8. Освячені в істині Наталя Назар Сестра Аліція Поппе: життя для Бога і України ..... 26 9. Між добром і злом Редакційна “Щоб перед Іменем Ісуса всяке коліно приклонилося...” (закінчення) ..................................... 29 10. Живий діалог Редакційна Молитва за душі у Чистилищі ........................................ 31 11. Притча Марія Павлюх Усмішка ......................................................................... 33 До уваги читачів нашого часопису! Віднедавна Ви маєте змогу прочитати або завантажити усі номери нашого журналу з 2000 року в інтернеті за адресою www.gbook.lviv.ua А також, просимо Вас надсилати до редакції поштою або на електронну скриньку gbook@ukrpost.ua якісні світлини ікон, образів, парафіяльних храмів, дітей (рубрика “Діти України”) і т.д., найкращі будуть надруковані на сторінках часопису.
НАПЕРЕКІР УСЬОМУ
ВІЙНА ПРОТИ РАКУ... (Закінчення. Початок у №1, 2012)
Моя перша перемога 25 серпня 2010 р. ми були в лікарні. Насправді, це день моєї першої перемоги над собою. Хірург сказав, що випише нас через один-два дні. Але знову ж таки став описувати нашу сумну перспективу, чи то радше сумний кінець. Казав: “Ну не виростуть у нього крила, як у рекламі “Red Bull”. Реальність диктує інші правила. Ми, лікарі, і ви, близькі, повинні створити для нього оптимальні умови, щоб він якомога спокійніше дожив свої дні”. Свідчу всім, що в тій хвилі, у мене не відреагувала жодна нервова клітиночка. Жоден м’яз на обличчі не сіпнувся. Відчувала абсолютний спокій і мир в серці. Посміхнувшись, я відповіла: “Нічого з того, що ви говорите, не буде. Абсолютно нічого!” Я запитала, чи вірить він в Бога? Сказала, що є сильніший Лікар від усіх на світі. На що хірург відповів, що я маю право вірити, але так як я кажу – не може бути. Я сказала, що не тільки вірю, але й знаю що кажу, бо Господь - Лікар мій. “А Ісус же їй: “Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги” (Мр. 5:34). Він здивовано подивився мені вслід. А я подумала: “Нехай буде мені, Господи, по вірі моїй.” Це був той момент, коли питання “як повернутися спиною до хвороби” чи “як твердо стояти в вірі” – відпали. З тієї хвилини, з 25 серпня 2010 р. моя віра стала непохитною. Мій старший син каже, що віра моя в татове одужання була наче молоток. Можливо, і так. Дякую за це і славлю Господа кожного дня. А в той день Дух Святий зійшов і оселився в мені. Я відчувала Його присутність. Сама б ніколи не пережила це і не поборола. Я лише дозволила Ісусові діяти через мене. Ми дякуємо Господу за нашого священика кожного дня та молимося за нього. Через два дні Тарас був удома, важив 50 кг. Проте живий і вдома… Відвернувшись спиною до хвороби – стій твердо в вірі! Живий, але ще не цілий. Віра була сильна, проте лукавий теж не дрімає. А лише ще більше атакує, коли ми на дорозі до пізнання Бога. Через тиждень виникла друга непрохідність, яка перебігала ще агресивніше. Ми вчетверте повернулись до лікарні, в якій нас уже всі знали. Була страшна рвота і спазми. Причому я чула, що рвати він не зможе, адже
№2(73), 2012 2
Маріанна Іванець з чоловіком Тарасом
блювотні рефлекси йдуть від шлунка, якого в Тараса, за земними мірками немає. Ледве тримаючись на ногах, чоловік дійшов до палати. Наш хірург сам вже не знав, що нам втішного сказати. Питання третьої операції він навіть не піднімав. Тарас просто не витримав би. Сил абсолютно не було. Вени сколоті настільки, що кров на аналіз взяти було неможливо. Очі запали так, здавалося пів’яйця туди покласти можна. З 78 кг Тарас схуд до 48. Обидві мами впали у відчай. Але не я … Господь допомагав і тримав мене у вірі. Тепер, думаю, людині дійсно своїм розумом не осягнути такого. Це тільки Дух Святий тримав мене в спокої. Тепер вже я заспокоювала маму. Ніхто не розумів, яким чином я стала така впевнена. А я була переконана, що Тарас – вже зцілений. Просто наші очі ще того не бачать. І не сумніваючись, твердо стояла у вірі й дякувала Богу. Неіснуюче мало стати існуючим (Рм. 4:17).
Дiти Непорочної
НАПЕРЕКІР УСЬОМУ “Ім’ям Моїм виганятимуть демонів...” Проте дійсність поки що не відступала. До пізньої ночі ми з братом були в лікарні. Всі друзі наполягали на тому, щоб терміново забирати Тараса або в Київ, або в Австрію. Що тут йому ніхто вже не допоможе. Вперше Тарас вирішив сказати і своє слово. Він однозначно був проти. Казав, що нікуди не поїде. Практично не вагаючись, я підтримала чоловіка і сказала друзям, щоб не піднімали більше цю тему. Ставало зрозуміло, що маємо самі справитись з цією хворобою, що лікарі, вже дійсно нічого не можуть зробити ні тут, ні в Австрії, ані деінде. Молячись біля Тараса, ми просили Бога не залишати нас, бути поруч, і дати зрозуміти, що маємо робити далі. Лише на Нього покладались, лише Йому вірили. З цією думкою я поїхала додому. Наступного дня зранку я зателефонувала отцю Олегу. Розповіла про останні невеселі наші події. Просила приїхати до нас у лікарню. Але він не міг, так як їхав на весь день у Зарваницю. Сказав, що буде там молитися за Тараса, щойно повернеться – обов’язково приїде. А ще сказав, що вже “впав в нерви”. Священик? В нерви? Саме так. Я лежала на ліжку з заплющеними очима і весь час думала над цим. І здається, почала розуміти. Отець давно в молитвах наказував тій хворобі забиратися геть, а вона ніяк не залишала мого чоловіка. Ці думки не давали мені спокою. І якоїсь миті в голові виразно прозвучало: “Вставай! Вставай! Вcтавай і йди сама! Борися за нього!” Схопившись з ліжка, відчула, як наповнююся неймовірною фізичною силою, навіть агресією, та злістю. В голові тепер лунало: “Ах ти, нечисть! Я не віддам тобі чоловіка!” Хотілося це кричати на всю квартиру, але я лише пошепки це повторювала раз у раз. Відчуття було таке, наче в обох руках по мечу і я вся озброєна з ніг до голови. Залишивши дітей самих удома, через десять хвилин я була біля лікарні. Вже тоді, чітко усвідомлюючи те, з чим іду боротись, відчула, що готова битися на смерть. Страшно не було зовсім. “Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любові, і здорового розуму”(2Тм. 1:7). Тому, правдиво люблячи свого чоловіка, отримавши неймовірну силу та чітку послідовність від Святого Духа, я впевнено йшла боротись за чоловікове життя. За наше життя… Я дійсно кріпилась в Господі та в могутності Його сили. Проекцією своєї віри озброїлась з ніг до голови Словом Божим,
Дiти Непорочної
щоб дати відсіч хитрощам диявола. Господь почув мене і дав зрозуміти, що “треба “ боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в небесних просторах” (Еф. 10:12). Поки лікарі боролися з тілом, з коренем хвороби і всіма проблемами, що звідси випливали, прийшло розуміння, що боротися треба не так, не з тим, і не лікарям. Боротися треба мені… Тому, міцно взявши в руки меч духовний, тобто Слово Боже, а також будучи впевненою, що це не я дію, а Бог в мені,- я зайшла до лікарні. “Бо то Бог діє у вас і хотіння і діяння за Своїм благоволінням” (Фл. 2:13). Мої кулаки були стиснені так, що здавалось, я б могла метал в тій хвилі зігнути. Підійшовши до палати, де лежав чоловік, ще раз попросила Ісуса, щоб був зі мною. Мені не вдавалось навіть глибоко вдихнути. Таке враження, що я все це робила на одному подиху. Ввійшовши, попросила сусіда по палаті вийти. А сама розклала на столі шість-сім книг. Це були духовні книги, молитовник та Біблія, які тепер завжди носила з собою. Мовчки поклала на живіт чоловікові вервичку і попросила нічого не питати. Тоді я глибоко вдихнула, хоч говорити було важко, сльози застилали очі. Але я кріпилась, і ….. розпочала! В той момент дійсно відчувала неймовірну злість на ту хворобу, на ту нечисть, яка не відпускала чоловіка, а міцно сиділа в ньому. Тому, я стала проголошувати і наказувати хворобі в Ім’я Ісуса Христа: “Забирайся геть від мого чоловіка! Він тобі не належить! Він Богом даний мені чоловік! Він давно зцілений Ісусом Христом та омитий Його святою Кров’ю!” В Ім’я Ісуса Христа я наказувала забиратися геть і вказувала пальцем на двері. Чоловік дивився на мене здивованими очима і плакав. А я продовжувала: “З цієї хвилі я зв’язую себе кожною клітинкою з чоловіком. Відтепер мого здоров’я, віри і сили вистарчатиме на нас двох. В Ім’я Ісуса Христа я розв’язую цю проблему, цю хворобу.” Вже на той час, знаючи майже всі місця в Святому Письмі про зцілення, я зсилалась на них (Мт. 8:17, 18:18-19, Мр. 11:23, Рм. 8:11, 1Кор. 10:4-5, Еф. 6:10-17, і т.д.). Наостанок, сказала, щоб демон раку забирався геть і що з моєю вірою він не поборе нас. Потім видихнувши нарешті, опустилась на ліжко біля чоловіка і вже спокійно продовжувала. Але моя розмова була вже з Богом… Взявши чоловіка за руки, щиро дякувала в молитві Богу за
№2(73), 2012 3
НАПЕРЕКІР УСЬОМУ підтримку, сміливість та безмірну велич Його сили в мені (Еф. 1:19). Через два дні я забрала Тараса додому. Прохідність вдруге відновилася. “...на хворих кластимуть руки і стане їм добре” Проте хірург не поспішав виписувати Тараса, тому що існувала ще одна нерозв’язана проблема. Була дірка в животі після дренажної трубки, з якої відходили залишки гною з підпечінкового абсцесу. Понад два місяці з неї текло. В ті часи, як були вдома, постійно їздили на перев’язування. А потім я робила їх сама. З невідомих для лікарів причин дірка розміром як десять копійок не затягувалась. З неї текло і вдень, і вночі, причому навіть більше, ніж раніше. Я змінювала постіль практично кожного дня. Наш хірург схилявся до думки, що, найімовірніше, онкологія таки прогресує. Після першої операції минуло три місяці, метастази могли вже проявитися. Тому він відправив нас на томографію. Півгодини очікування я з посмішкою повторювала сотні разів: “Тарас зцілений”, “Господь мій помічник і я не злякаюся поганих новин.” І я не злякалася. Тому що їх не було! Нічого підозрілого томографіст не побачив. Питання онкології відпало. Тому наш хірург вирішив відправити нас на консультацію до професора, що в лікарні швидкої допомоги по вулиці Мазепи. Спочатку там зробили УЗД: з’ясувалося, що збільшених лімфовузлів вже теж немає. А може, й не було? Рідина була. Але її при мені відсмоктали великим шприцом безпосереднього крізь живіт. Аналіз якої нічого особливого теж не показав. Звідти ми вийшли без всіх тих смертельних висновків, про які мені говорив лікар УЗД в медінституті. Слава Богу!!! Професор порадив нашим лікарям запустити в дірку контрастний розчин. Водночас, треба було ще його й випити. Та рідина, пройшовши по всіх кишках, та через дірку ззовні – буде світитися на рентгені яскравою лінією. Це мало дати відповідь на питання, де саме відбувається нагноєння і який його шлях до дірки на ззовні. Рентген показав, що рідина, яку Тарас випив, з’єдналась суцільною лінією з тією, яку запустили крізь живіт ззовні. Це означало, що в Тараса в кишці з’явилась дірочка, через яку просочується неперетравлена їжа в черевну порожнину. Там вона нагноюється і витікає крізь дірку на ззовні. Для того щоб мати чіткішу картину, лікарі попросили приї-
№2(73), 2012 4
хати на другий день і ще раз зробити рентген. Ніхто нам не озвучував, чим це загрожує. І так все було зрозуміло – без операції дірка не затягнеться. Проте мене це вже не турбувало. Я подякувала Господу, що показав нам ту дірочку. Тепер знатиму, до чого саме мені треба звертатися в молитві. А ще подумала, що в даній ситуації, це мабуть остання спроба лукавого похитнути мою віру. Остання спроба таки ввести мене в паніку та страх, посіяти сумнів, завдяки чому він зможе вкрасти здобуту мною віру. Раніше це йому дуже добре вдавалося. По суті, страх має руйнівну дію, тому що є потужною духовною силою сатани. Натомість вірою – ми робимо нереальне реальним. Це велика духовна дія самого Бога. Отже, страх – руйнує, а віра – будує. “Істинно кажу вам, коли матимете віру й не завагаєтесь, зробите не тільки з смоковицею, але коли й горі цій скажете : двигнись і кинься в море! – воно станеться. І все, чого проситимете в молитві з вірою, – одержите” (Мт. 21:21). Тому й не сумнівалась, що вогненну стрілу лукавого ми згасимо щитом віри (Еф. 6:10-17). Що дірку в кишці, яку він зробив – ми “заштопаємо” Словом Божим. Чітко розуміла, що тепер – це виключно наша з ним боротьба. Лікарі, родина, ніхто не розумів що насправді відбувається. А в мене було відчуття абсолютної перемоги. Ввечері ми з чоловіком молились. Ні агресії, ні злості я вже не відчувала. Лише спокій та мир в серці, безмежна вдячність Богу та любов, яку важко описати. Я ніколи не була така спокійна. В молитві я зачитала слова з Євангелія від Марка 16:17-18:“І ось знаки, що будуть супроводжувати тих, які увірують: Ім’ям Моїм виганятимуть демонів, говоритимуть новими мовами, братимуть гадюк руками і хоч би випили що смертельне, не пошкодить їм, на хворих кластимуть руки, і їм стане добре.” Тому я поклала свої руки Тарасові на живіт і попросила Бога, щоб вилив через них на нього свою Божу ласку. Я вірю, що це Дух Святий в мені діє. Тому що ми з чоловіком віримо Господу і кожному Його слову, яке написане в Біблії. Іменем Ісуса Христа я наказувала тій дірочці затягнутися. В Ім'я Ісуса Христа просила Бога дати Тарасу новий шлунок. Потім ми дякували Ісусу за те, що пролив за нас Свою Святу Кров, за те, що відкупив нас від гріха, за те, що ми тепер усі праведні в Ньому. Дякували Богу, що відпустив Свого Сина на Хрест, на такі тяжкі
Дiти Непорочної
НАПЕРЕКІР УСЬОМУ Муки заради нас. За те, що зійшов мені допомагати силою Святого Духа. Іменем Ісуса ми вже гнали духа хвороби. “Істинно, істинно говорю вам: Хто в Мене вірує, той так само діла робитиме, що їх Я роблю. А й більші від них робитиме, – бо Я вже йду до Отця Мого. І все , що попросите в Моє Ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився” (Ів. 14:12-13). Навіть не сумнівалася, що на завтрашньому рентгені лікарі дірки в кишці вже не побачать. На повторний рентген Тарас пішов сам, а я поїхала купувати йому новий спортивний костюм - на два розміри менший. Через годину зателефонував Тарас і сказав, що лікарі нічого не розуміють. Кажуть, що це не “по-медичному», але лінія на рентгені не з’єдналася і дірки немає. А я, подякувавши Богу, прославила Його ще раз за те, що Він вірний. Ми повернулись додому, щоб більше не повертатись назад. Період з першого червня по 15 вересня 2010 р. ми провели в лікарнях. У нас на руках п’ять виписок. Для мене цей час, напевно, був тією “пустелею”, про яку йдеться в Біблії. На другий день дірка повністю затягнулася, на її місці утворився струп. Ще через день струп відпав. За три дні дірка, яка не гоїлася два місяці, з якої витік не один літр рідини, чудом затягнулася і повністю зажила. Тарас почав гігантськими кроками одужувати. Не все навіть потім було легко. Але ми і надалі стоїмо у вірі. Перемігши, стоїмо. Лукавий може намагатися знову нав’язати хворобу, і якщо віра слабне – з цим важко буде боротися. Тому треба вірити, і ні я в якому разі не приймати в серці сумніви і страх, що йде від лукавого. Тарас вже набрав 15 кг. До осені, впевнені, з Божою поміччю він буде у своїй звичній ваговій категорії. Молитвою ти з люблячим Батьком розмовляєш… Тепер ми з чоловіком спільно молимося ввечері і дякуємо Богу за Його присутність в нашій сім'ї, за наше зцілення, за новий шлунок, який Господь дарував Тарасу, за нове життя, яке тепер маємо. За те, що мітку «прокажені» – Він переписав в моєму серці на «Богом вибрані». «Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і настановив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб ваш плід тривав, і щоб усе , що б ви не просили у Отця в Моє Ім’я, дав вам» (Ів. 15:16). Дякую Господу, що загоїв мої душевні рани, не залишивши жодного рубця. Ні болю, ні сумніву, ні тим паче страху чи невпевненості після
Дiти Непорочної
пережитого немає. Тому, при потребі, ми долучаємось до спільної молитви з отцем чи Мар’яною. Так само і вони приєднуються до нас. Як молитись, щоб Господь нас чув? А немає чіткої формули, немає стандартної молитви. Тобто вони є, в багатьох молитвенниках є тексти молитов на всі випадки життя. Це можуть бути і такі молитви. А може бути молитва до Господа своїми словами. В обох випадках це має бути вголос проголошена молитва від душі, від серця. Так, наче ти з люблячим Батьком своїм говориш. Я, наприклад, дійсно говорю з Батьком, який мене дуже любить і все може зробити для мене. Така молитва торкається кожної клітинки мого тіла, кожного сантиметра моєї душі. Інколи уявляю, що Ісус поруч зі мною і все чує,навіть тут, у нашій кімнаті. Недавно їхала на обстеження в жіночу клініку, – тоді за мене молився вже Тарас. Мені попередньо поставили діагноз фіброматоз, що загрожувало в майбутньому фібромою (доброякісна пухлина). Чоловік став на коліна і просив Бога про моє зцілення, про те, щоб в мене нічого виявили. Коли я заплющила очі, то побачила Ісуса, який стояв над ним, поклавши Свою руку чоловікові на голову. Він був дуже високий. Це робить молитву реальною. Обстеження показали, що я абсолютно здорова. Все, що Бог обіцяв – Він виконує. Ми свідчимо всім, кому це потрібно, про наше зцілення, про те, що Ісус подарував чоловікові новий шлунок і нове життя. Отець Олег давно просив написати свідчення. Та мої думки ніяк не складались в одне ціле. Не знала з чого почати і як саме донести все пережите до людей. Згодом, священик познайомив мене з паном Михайлом, який запропонував надрукувати моє свідчення в газеті. Тому й пишу, відкриваю свою душу… для прослави Господа нашого і для того, щоб люди почули, і, може, для когось, кому вкрай потрібно, це буде першою зерниною Божої правди, посіяною в його серці. Подяка Ось така дивовижна історія з щасливим кінцем. Але насправді, не кінцем, а лише початком нового життя нашої сім’ї. Життям, в якому назавжди Ісус є в нас, а ми – в Ньому. І кожна з Божих Осіб присутня в нашому житті. Господь опікується нами у всіх сферах нашого життя. Тому що ми бажаємо Його присутності у всіх наших справах. Ми залучаємо Його до вирішення всіх сімейних
№2(73), 2012 5
НАПЕРЕКІР УСЬОМУ питань. На Нього покладаємо своїх дітей, свої успіхи, досягнення, навіть матеріальні справи. Робимо Його реальним в нашому житті. Він завжди присутній у нашому домі та в нашому серці. Як дитинка, поранивши коліно, біжить до батька за допомогою, так і я біжу до свого Небесного Батька, який завжди був, є і буде на цьому світі. Для Якого час непідвладний, і Якого не бачачи – дуже люблю. А Він хоче бачити нас здоровими та успішними. Такими, що прийняли Боже благословення. Складовими якого саме і є здоров’я, достаток та життя вічне. І це лише перше наше свідчення, після якого в нашій сім’ї відбулося вже не одне зцілення. Зцілення не лише тіла, але й душі. Тому ми з чоловіком намагаємось допомагати важко хворим. Молимося за них та розказуємо наш досвід, наш шлях до пізнання нашого Батька, нашого Творця. Хочу подякувати всій нашій великій родині, моїй дорогій сім’ї, всім нашим друзям, близьким та рідним за підтримку та всі молитви за здоров’я Тараса. Хочу подякувати всім лікарям, які робили свою роботу. Особливо нашому хірургові Огорчаку М. А., і навіть лікареві, що робив УЗД і виніс нам той смертельний вирок 23 серпня. Без такого падіння - я б не піднялася. Особливо хочу подякувати нашому дорогому отцю Олегу, неймовірно хорошому та доступному, без якого тепер не уявляємо нашого життя. Отець був справжнім посередником між Богом і мною. Ми спілкуємося з ним і зараз. Відчуваю себе його духовною дочкою. Мар’яна стала для мене духовною сестрою. І ще хочу подякувати пану Михайлу, якого Господь теж послав на моєму шляху. Ми спільно тепер робимо добру справу. За всіх цих духовних людей ми дякуємо Богу. Відчуваємо себе однією Божою родиною. А ще хочу подякувати Роману, який у важкі хвилини підтримував мене, його теж Господь дав нам на шляху, але вже для земної підтримки. А найбільше – дякую Богу, для спілкування з яким – в посередниках тепер немає потреби. І звичайно, Матінці Божій, що оберігала і заступалася за мене, особливо в нелегкий період мого життя. Кожного ранку славлю Бога, дякую Йому, а в складних ситуаціях завжди повторюю в молитві ці слова з Писання: “Ні про що не журіться, але в усьому виявляйте Богові ваші прохання молитвою й благанням з подякою. І мир Божий, що вищий над усякий розум, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі” (Фл. 4:6-7). Лютий 2011 року
№2(73), 2012 6
*** …. Минуло більше року. Тарас живий і здоровий, працює на новій роботі, катається знову на лижах. На останньому УЗД, лікар в медінституті засумнівався, чи взагалі рак мав місце в історії Тараса. Казав, що всі органи в чоловіка чудово працюють, а відсутності шлунка він не помітив...!!! Лише спитав, чи була в чоловіка виразка? Отже чудо створення нового шлунка правдиве! Тому я відповіла, що було все набагато складніше, але це вже немає жодного значення. Тому що мій чоловік – нове творіння у Христі Ісусі. Ранами Його зцілений і біда вже ніколи не вернеться! Слава Богу! Усе можливо тому, хто вірує! (Мр. 9:23). Без духовного наповнення ми тепер не можемо жити. Тому разом ходимо на спільноту “Благословення” – віднова у Святому Дусі. Пройшли курс Альфа при парафії святих Володимира та Ольги. Дякую Богу, що ми є свідками такого відродження церкви в цілому. Як казав Ісус:“Жнива великі, а працівників мало”. Тому наше життя докорінно змінилось. Тепер хочемо всім розказувати і нести добру звістку про Христа. Тепер більше намагаємось віддати аніж отримати. Стоїмо в молитві за хворих людей і є свідками багатьох чудесних зцілень. Вірте Господу! Кожен з нас однаково дорогий Йому. Він так нас полюбив, що Сина Свого віддав на Хрест, щоб ми мали з вами життя вічне. І всі наші хвороби Ісус давно забрав на Хрест. Прийміть цю правду вірою в серці.. Не намагайтеся заслужити своє зцілення. Це неможливо. Це треба прийняти від Бога як дарунок, по благодаті. Для Бога немає таких добрих справ на землі, які б перевищили значимість Крові Ісуса Христа, якою ми всі омиті. Ніякими іншими ділами не вгодиш Господу без віри в Ісуса, в Його Кров, та відкупительну її силу. Березень 2012 року Маріанна Іванець
Дiти Непорочної
СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ
ÃÎÐÎÄÎÖÜÊÀ ×ÓÄÎÒÂÎÐÍÀ ²ÊÎÍÀ ÏÐÅÑÂßÒÎЇ ÁÎÃÎÐÎÄÈÖ² Богородиця Одигітрія, 1764 р.
На початку XIX cт. значимість Городка для довколишніх сіл змістилася у духовну площину після того, як до церкви Архангела Михаїла (збудована 1799 р.) було перенесено із сусіднього с. Кулаківці чудотворну ікону Божої Матері. Ця ікона Пресвятої Богородиці належить до плакучих ікон. Її намалював у 1764 р. народний художник Андрій із Вовківців, над Дністром, на замовлення мешканця с. Кулаківці Миколи Балабанюка. Селянин подарував її місцевій парафіяльній церкві. У суботу 16 вересня 1777 р. о дев’ятій годині ранку ця ікона засяяла предивним світлом. Через деякий час із правого ока Пресвятої Богородиці покотилися рясні сльози. Таке незвичайне явище відбувалося з деякими перервами протягом трьох тижнів у присутності великої кількості прихожан. Після короткої перерви сльози на лиці Пресвятої Богородиці відновилися і тривали безперервно ще протягом двадцяти шести тижнів. Незабаром у с. Кулаківці Митрополит Лев Шептицький направив відповідну духовну комісію, яку очолив адміністратор Львівської Єпархії о. Петро Білянський. Комісія під присягою перепитала 11 свідків цих надзвичайних явищ і визнала їх надприродними.
Дiти Непорочної
Церква св. Архистратига Михаїла, с. Городок Тернопільська обл.
Граф Дунін Борковський під присягою засвідчив, що на власні очі бачив сльози на лиці Пресвятої Богородиці. 5 серпня 1779 р. адміністратор Львівської Архідієцезії Єпископ Петро Білянський видав Декрет, яким проголосив Кулаківцівську ікону чудотворною. За рішенням церковних властей, щоб належно звеличити Пресвяту Богородицю в цій іконі, 21 вересня 1904 р. урочистою процесією було перенесено її з дерев’яної церкви в с. Кулаківці до нової мурованої церкви в с. Городок, де вона є й до сьогодні. За Понтифікату Святішого Отця Пія Х, Папи Римського, 16 вересня 1906 р. Апостольська Столиця видала Декрет, відповідно до якого чудотворну ікону Кулаківцівсько-Городоцької
Божої Матері було короновано. Папа Пій Х надав відпуст на Різдво Пресвятої Богородиці Городоцькій церкві Архистратига Михаїла. Кулаківцівсько-Городоцька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці прославилася багатьома чудами. Про це свідчать численні дари-воти, які прикрашають ікону. Ікону було реставровано 1990 р. за кошти Йосифа Зольковського. Городоцька церква Архангела Михаїла перебуває під юрисдикцією УГКЦ. Молитва до Пресвятої Богородиці, прославленої в Городоцькій чудотворній іконі Пресвята Діво Маріє, наша Царице Небесна і Ласкава Ма-
№2(73), 2012 7
СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ 1799 р. за кошти графа Юрія Борковського. Іконостас та вівтар належать до другої половини ХІХ ст. Відпуст: на свято Різдва Пресвятої Богородиці. Місце знаходження: парафіяльна церква Архангела Михаїла, с. Городок Заліщицького району Тернопільської області.
Городоцька чудотворна ікона Матері Божої (див. на 4 ст. обкл.)
ти, Ти від віків виявляєш до нас, дітей, які Тебе люблять, Свою ніжну Материнську любов, огортаючи ласками і заступництвом усіх християн. Пресвята Діво Маріє, наша Царице Небесна і Ласкава Мати, Тобою радуються, Благодатна, всі християни тисячі літ, які біля Твоїх чудотворних ікон та у місцях з’явлень Твоїх черпають віру і силу, щоб зносити тягарі життя. Пресвята Діво Маріє, наша Царице Небесна і Ласкава Мати, Ти завжди радо вислуховуєш молитовні прохання всіх християн, що прибігають під Твій Материнський Покров. Ти єдина знаєш, як найкраще в біді допомогти, в сумнівах порадити, у журбі потішити. Пресвята Діво Маріє, наша Царице Небесна і Ласкава Мати, і нині молимо Тебе: о Божа Мати, рятуй наші душі, подай потіху і розраду Своїм милосердям у наших журбах і бідах.
№2(73), 2012 8
Пресвята, Пречиста, Преблагословенна, Пренепорочна Діво Маріє, о Милосердна Мати, цю покірну молитву Своїх дітей прийми та випроси в Христа Бога нам ласки і дари, а ми будемо Тебе, наша Небесна Царице, любити і прославляти на віки вічні. Пресвята Діво Божа Мати, за поміч духовну і ласки благодаті за Твоїм Материнським посередництвом під Твоєю чудотворною іконою отримані, складаю подяку Отцю, і Сину, і Святому Духу. Амінь. ГОРОДОК. ЦЕРКВА АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА Перша писемна згадка про с. Городок датована 1418 р. Тоді Городок був важливим оборонним пунктом і мав замок із земляними укріпленнями. Внаслідок частих нападів турків і татар поселення занепало. Сучасну муровану церкву Архангела Михаїла збудовано
Джерела і використана література 1. Центральний державний історичний архів в м. Львові. – Ф. 159. Оп. 9. Спр. 675.- Арк.1-20. 2. Центральний державний історичний архів в м. Львові. – Ф. 146. Оп. 13. Спр. 8381. – Арк.1-47. 3. Національний музей у Львові, відділ рукописів та стародруків. Ркл. 11. – Арк. 288 зв. – 289. 3. Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника Національної Академії наук. Відділ рукописів. – УК – 46. – Оп. 10. – Арк. 808-809. 4. Лужницький о. Г. Словник Богородичних ікон України // Interpido Pastori (науковий збірник на честь блаженнішого Патріарха Йосифа Сліпого в 40-ліття вступлення на Галицький престіл. 1.11.1944 р.). – Рим, 1984. – C. 161. 5. Fridrich o. Al. Historye cudownych obrazow Najswietszej Maryi Panny w Polsce. – Krakow, 1904. – T. II. – S. 25-26. 6. Щурат В. Маріинський культ на українських землях давньої польської держави. – Львів. 1910. – С. 16-17. 7. Мельник о. А. Мати-Марія – Матінка Наша. – Рогатин 1926. – С. 88-89, 112. 8. Шематизмъ всего клира грекокатолицкой єпархіи Станиславовской на рокъ Божій 1896. – Станислав, 1896. 9. Коцик Р., Кушей С. Городок // Історично-меморіальний збірник Чортківської округи: повіти Чортків, Копиченці, Борщів, Заліщики. – Нью – Йорк – Париж – Сідней – Торонто, 1974. – С. 776-777. 10. Сіреджук П. Першовитоки. Нариси історії заселення Заліщанщини від найдавніших часів до наших днів. – Київ. 1994. 11. Жбанова-Гуменюк М., Олійник В., Уніят В. Городок // Тернопільський енциклопедичний словник. – Тернопіль, 2004-2010. – Т. ІІ, 2005. – С.402-403.
Володимир Гіщинський
Дiти Непорочної
ПІЗНАННЯ ІСТИНИ
ÏÐΠòÄͲÑÒÜ ÕÐÈÑÒÈßÍÑÒÂÀ ² ÍÅòÄͲÑÒÜ ÕÐÈÑÒÈßÍ Микола Бердяєв – відомий російський релігійний філософ, представник екзистенціалізму, народився у Києві, помер у Франції в еміграції. Автор відомих філософських праць: “Філософія свободи” (1911), “Духовні основи російської революції” (1917-1918), “Російська ідея” (1946) та ін. І У Боккаччо є оповідання про єврея, котрий має друга християнина, що вмовляє його прийняти християнство. Проте, перш ніж зважитись на такий крок, єврей вирішує поїхати в Рим, щоб зблизька побачити людей, які стоять на чолі Католицької Церкви, Папу і Кардиналів, хоч друг не радить йому це робити, щоб не розчаруватись у християнстві… І ось єврей повертається з Риму, а християнин з острахом запитує, які ж враження у нього залишилися від усіх безчинств, якими на той час повнився Рим. Відповідь була несподіваною, але глибокою за змістом. Якщо християнська віра змогла витримати не лише всі оті безчинства, а ще й укріпилась та поширилась у світі, то така віра справжня. Єврей відкинув усі сумніви щодо християнської віри і став християнином. Що саме мав на увазі Боккаччо, коли писав своє оповідання, достеменно не відомо, але в цьому оповіданні вказано справжній шлях захисту християнства. Сьогодні найбільшим запереченням християнства є самі християни. Вони спокушають тих, котрі прагнуть навернутися до християнської віри, і цим аргументом супроти християнства особливо зловживають в наші часи. Про християнство міркують за вчинками християн – тоді, як і в інші часи, в часи віри, про християнство робили висновки насамперед з його вчення, його вічною істиною та його заповітами. Проте наші часи наче поглинуті людиною і людським. Погані християни заступили собою християнство. Безчинствами християн, їхнім спотворенням християнства, їхнім насиллям цікавляться більше, аніж самим християнством, його величною істиною. Тож і про саме християнство чимало людей сьогодні роблять висновки із вчинків християн неправдивих, поверхневих, звироднілих. А хіба можуть злість і ненависть таких християн свідчити про релігію любові? Чи насилля, які вони чинили упродовж століть, свідчити про релігію свободи? Такі християни можуть лише компрометувати християнство, спокушаючи душі малі. Опоненти християнства нерідко вказують на те, що представники інших релігій – буддисти, мусульмани, євреї – досконаліші за християн, бо досконаліше виконують заповіді своїх релігій. Стверджують, що навіть
Дiти Непорочної
Микола Олександрович Бердяєв 6 березня 1874 – †24 березня 1948
серед атеїстів і матеріалістів бувають досконаліші за християн, більші ідеалісти в житті, більше здатні на пожертву. Однак уся негідність християн виявляється в тому, що вони не виконують заповітів християнства, зраджують їм і перекручують їх. Про мізерність християн роблять висновки за величчю християнства, невідповідністю цій величі. Проте хіба можна засуджувати християнство через негідність християн, засуджуючи самих християн за те, що вони не відповідають гідності християнства? Такі переконання побудовані на явному протиріччі. Зрештою, якщо послідовники інших релігій ліпше виконують заповіти своїх релігій і через це начебто досконаліші за християн, то відбувається це тому, що заповіти інших релігій виконати легше через виняткову піднесеність християнства. Легше бути мусульманином, аніж християнином. Але якщо християнин буде таким, як мусульманин, якого ставлять за взірець християнину, то він буде поганим
№2(73), 2012 9
ПІЗНАННЯ ІСТИНИ християнином, бо не виконуватиме заповітів Христа. Мабуть, таки справді найважче втілити в життя релігію любові, але від цього сама релігія любові не втрачає своєї істинності й піднесеності. Хіба є провина християнства в тому, що правду його не приймають і не втілюють у життя? Христос не винен, що Його заповіти зневажать. Віддані своїй вірі євреї стверджують, що їхня перевага – у виконанні заповітів їхньої віри. Єврейська релігія справді більш пристосована до людської природи, у земному житті її легше втілити. Адже вона вимагає менших жертв. Найважчою, найнездійсненнішою на земному рівні, найнесуміснішою з людською природою і такою, що вимагає непосильних жертв, є християнська релігія. Через це представники єврейської релігії вважають християнство непридатною для життя релігією мрійників, а отже, шкідливою. Люди часто роблять висновки про моральні якості інших за тим, яку віру вони сповідують і які мають ідеали, тож якщо матеріаліст, згідно зі своїм світоглядом, є доброю, відданою своїй ідеї і здатною задля неї на жертву людиною, його часто підносять на п’єдестал і ставлять у приклад іншим. Однак християнинові значно важче стояти на висоті своєї віри, свого ідеалу, бо він має любити своїх ворогів, нести свій хрест і мужньо протистояти спокусам світу, тоді як від матеріаліста, мусульманина чи єврея цього ніхто не вимагає. Християнство скеровує наше життя на шлях найбільшого опору, тому життя кожного справжнього християнина є добровільним розп’яттям. ІІ Часто кажуть, що християнство не склалось, не реалізувалось в історичному житті. І вважають це аргументом супроти християнства. Проте не тільки християни компрометують християнство, його компрометує історія християнства, історія Церкви. І треба сказати правду, що читання книг з історії Церкви може бути спокусливим для маловірних, бо в цих книгах розповідається про боротьбу людських пристрастей та інтересів в християнському світі, про перекручення та спотворення християнської правди в свідомості грішного людства. На сторінках цих книг історія церковного життя дуже нагадує історію держав, дипломатичних взаємин, війн тощо. Зовнішня історія церковного життя викладається і сприймається легко, у доступній для кожного формі. Натомість про внутрішнє духовне життя Церкви, навернення людей до Бога, досягнення святості розповісти важче – воно наче заховане за зовнішнім, притлумлене ним. Чомусь погане люди легше зауважують, ніж добре. Зовнішні прояви життя їм зрозуміліші, ніж внутрішні. Здебільшого ми цікавимося зовнішнім: торгівлею, політикою, стосунками в родині чи суспільстві. Як інші люди моляться, яким є їхнє духовне життя, їхня духовна боротьба зі своєю гріховною природою, навернення до світу Божественного – про це ми часто не знаємо нічо-
№2(73), 2012 10
го або знаємо тільки про тих, хто особливо близький нам, кого ми любимо й не оминаємо увагою. У житті зовнішньому, відкритому для всіх, ми легко розпізнаємо вплив гріховних пристрастей, але що приховано за цим життям, які змагання духу, злети і пориви до Бога, намагання осягнути Христову правду – про це ми не знаємо або не хочемо знати. Нам заповідано не засуджувати ближніх, але ми постійно їх обмовляємо, зважаючи на зовнішні прояви їхнього життя, навіть не намагаючись проникнути у внутрішні. Як про історію життя однієї людини, так і про історію життя християнського людства не можна міркувати за зовнішніми діями, гріхами і пристрастями, що спотворюють образ християнства. Не треба забувати, які труднощі довелося долати християнським народам в їхній історії, з якими зусиллями перемагати свою гріховну старозавітну природу, своє вкорінене поганство, своє задавнене варварство і свої напівзвірячі інстинкти. Християнству доводилось переробляти матерію, а матерія завжди чинить опір духові. Нелегко виховувати в любові тих, хто звик керуватися інстинктами жорстокості й насилля. Однак Христос прийшов зцілювати хворих, а не здорових, навертати грішників, а не праведників. І рід людський, хоч і християнський, але досі хворий і грішний рід. Однак Церква Христова не покликана до зовнішньої організації життя і зовнішньої, насильницької перемоги над злом. Вона покладається на внутрішнє, духовне преображення, на взаємодію людської свободи і Божої ласки. Згідно зі своєю природою християнство не може насильно знищити зло людської природи, бо визнає свободу людини. Соціалісти-матеріалісти особливо часто наголошують на тому, що християнство себе не виправдало, бо не створило Царства Божого на землі. Ось уже дві тисячі років, як у світ прийшов Спаситель, а зло продовжує існувати у світі і його стає все більше, світ корчиться в муках, страждання не зникло, хоч спасіння звершилось. Соціалісти-матеріалісти обіцяють без Бога і без Христа втілити те, що не вдалося здійснити християнству – братерство, справедливість і рівність, тобто «Царство Боже на землі», як вони люблять говорити. Проте єдиний досвід реалізації матеріалістичного соціалізму – російський – не підтверджує цих сподівань. І річ навіть не в досвіді. Обіцянки матеріалістичного соціалізму встановити правду на землі, знищити зло і страждання базуються на тому, що це здійснюватиметься не через свободу людини, а через насилля над свободою шляхом створення такої насильницької соціальної організації, яка повинна вчинити зло зовні неможливим, примушуючи людей до правди і добра. У цьому велика відмінність від християнства. Так звана «поразка християнства в історії» – це поразка, пов’язана з людською свободою, зі спротивом людської свободи Христовій правді, спротивом злої волі, яку зовні упокорити і присилувати до добра
Дiти Непорочної
ПІЗНАННЯ ІСТИНИ християнська релігія вважає неможливим, бо сама християнська правда передбачає свободу й очікує внутрішньої, духовної перемоги над злом. Держава може зовні, силою влади покласти край проявам злої волі, й вона покликана до цього, але внутрішнє зло і гріх таким способом перемогти неможливо. Однак цього питання не існує для матеріалістичного соціалізму, для нього взагалі не існує питання про гріх і зло, про внутрішнє духовне життя – для нього існує тільки питання страждання і соціальної несправедливості, зовнішнього соціального благоустрою життя. Бог не прагне насилля, зовнішньої перемоги правди – прагне свободи людини. Тому, якщо можна так сказати, Бог терпить зло, не знищує його насильно, лише використовує його для утвердження добра. Власне встановити Христову правду насиллям неможливо. Комунізм хоче встановити свою правду шляхом насилля, заперечує свободу духу, бо заперечує дух, і тому йому легше здійснити свою правду. Ось чому не переконує аргумент проти християнства, який базується на поразці християнства в історії. До Царства Божого неможливо присилувати, без духовного переродження втілити його неможливо, бо воно завжди передбачає свободу духу. Християнство – це релігія Хреста, воно бачить сенс у стражданні. Христос закликає нас взяти свій хрест і нести його, тобто нести тягар і ярмо грішного світу. Втілення Царства Божого на землі, земного щастя і земної справедливості без хреста і страждання – це велика облуда для християнської свідомості, одна зі спокус, яку Христос відкинув у пустелі, коли ворог людства показав йому царство світу цього і пообіцяв зробити володарем цього царства, якщо Христос поклониться йому. Зрештою, християнство взагалі не сподівається на своє втілення і свою перемогу на землі. Христос навіть сумнівається, чи знайде віру, коли вдруге прийде на землю, передрікаючи вигасання любові в людських серцях. Л. Толстой вважав, що заповіді Христа здійснити легко, що для цього достатньо тільки усвідомити їхню правдивість. Утім це була помилка його надто поміркованої свідомості, для якої були закриті й тайна свободи, і тайна Божої ласки. Це був оптимізм, що суперечив глибокій драматичності й навіть трагічності життя. Апостол Павло каже: «Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені» (Рим. 7: 19-20). Ось свідчення одного з найбільших християн, який відкриває нам глибину людського серця. Отже, «поразка християнства» є людською, а не Божою поразкою. ІІІ В історії християнського людства відбулася потрійна зрада християнства. Спочатку людство спотворювало християнство, абияк його втілювало, потім від нього відпало і, врешті-решт, що було найогидніше, почало
Дiти Непорочної
проклинати християнство за те зло, яке саме ж і чинило в християнській історії. Відомо, що критика християнства тягне за собою критику гріхів і вад християнського людства, невиконання і спотворення Христової істини людиною. Але ж саме через гріхи, вади і спотворення людство відпало від християнства. Людина спочатку спотворює християнство, щоб потім повстати проти цього спотворення, як проти самого християнства. У словах Христа, Христових заповідях, Святому Письмі та Святому Переданні, в житіях святих і вченні Церкви ви не знайдете всього того, проти чого виступають критики християнства. Можна захищати комунізм, стверджуючи, що він був спотворений і практично не здійснився – як, зрештою, і християнство. Комуністи ішли до своєї мети шляхом кровопролиття, брехні й насилля. Проте і християни проливали кров, застосовували брехню і насилля задля осягнення своєї мети. Порівнювати на цій підставі комунізм і християнство було би великою помилкою. Порівнювати можна лише ідеальне з ідеальним, реальне з реальним, а не навпаки. І Євангеліє, і заповіді Христа, і вчення Церкви, і життєписи святих сповнені благовісті про прихід Царства Божого, заклику до любові, покори, самопожертви, служіння ближньому, чистоти серця – і жодного заклику до ненависті, помсти, користолюбства. Однак у натхненника комунізму – Маркса, в його теорії та ідеології є чимало закликів до насилля, ненависті, помсти, класової боротьби за свої інтереси – і ні слова про любов, самопожертву, упокорення, духовну чистоту. Християни в історії також шукали власної вигоди, вдавалися до насилля і помсти, прикривалися йменням Христа, але в жодному з цих випадків не виконували Його заповітів. Існує думка, що криваві насилля християни чинили, щоб захищати християнство і поширювати християнську віру. І це правда, але чинили вони так тому, що ними володіли пристрасті, що природа їхня не була просвітлена, що своєю гріховністю вони спотворювали найсвятішу справу і не розуміли, якого вони духу. Коли Петро, прагнучи захистити Ісуса, вихопив меча і відтяв вухо рабові первосвященика, то мовив до нього Ісус: «Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, – від меча і загинуть» (Мт. 26: 52). Божественна істина християнства спотворюється гріховною природою людини, її обмеженою свідомістю. Християнське одкровення і християнське релігійне життя, як, зрештою, кожне одкровення і кожне релігійне життя передбачають не лише буття Бога, але й буття людини. І ось людина, хоч і просвітлена Богом, світло Бога сприймає згідно з будовою свого духовного ока, намагаючись утиснути Божественне одкровення в межі своєї природи, своєї свідомості. Бог відкривав Себе єврейському народові, і про це розповідається в Біблії. Проте гнів, лють, ревнощі, помста, які проявляє Бог-Ягве в Біблії, насправді не властиві Богові – це лише образ Бога, трансформова-
№2(73), 2012 11
ПІЗНАННЯ ІСТИНИ ний свідомістю єврейського народу, спосіб сприйняття Бога народом, якому були притаманні гнів, лють, ревнощі, помста. Християнська істина не лише обмежено сприймалася людьми, але й спотворювалась. Спотворювалось і вчення про Бога, Який ототожнювався зі східним деспотом, монархом, а вчення про спасіння сприймалося, як судова справа, порушена ображеним і розгніваним Богом за переступ Його волі супроти людини. І це спотворене, обмежене розуміння християнських догматів спричинило відречення від християнства. Спотворювалось і саме поняття Церкви. Церкву ототожнювали з ієрархією, обрядом, гріхами християн-парафіян, вбачаючи в ній насамперед установу. Більш глибоке, внутрішнє розуміння Церкви як духовного організму, як Містичного Тіла Христа (визначення апостола Павла) відсувалося на задній план, було зрозуміле не багатьом. Літургію, таїнство сприймали як зовнішній обряд і ставилися до нього, як до обряду. Глибокий, таємний зміст Літургії залишався прихованим для зовнішніх християн. І тому вони легко покидали Церкву, спокусившись вадами духівництва, недоліками церковних установ, що нагадували державні установи, поверхневим ставленням до віри парафіян, показним благочестям. Треба завжди пам’ятати, що в Церкві є Божественне і людське, що життя Церкви – це боголюдське життя, взаємодія Божества і людства. Божественність Церкви вічна і безгрішна, свята і чиста, її неможливо спотворити, і ворота пекла не здолають її. Божественність Церкви – Сам Христос, її Голова, висока моральність євангельського вчення, підвалини нашої віри, догмати Церкви, Таїнства, дія ласки Святого Духа в Церкві. А от людська сторона Церкви мінлива і схильна до гріха, тож у ній, у самому церковному людстві можуть бути спотворення, хвороби, помилки, збайдужіння – як і поступ, розвиток, збагачення, відродження. Гріхи церковного людства, церковної ієрархії не є гріхами Церкви в її Божественній сутності та цілком не применшують її святості. Християнство чинить опір людській природі, вимагає її просвітлення і преображення, але й людська природа чинить опір християнству, намагається спотворити його. Відбувається постійна боротьба між Божественним і людським, і в цій боротьбі то Божественне просвітлює людське, то людське спотворює Божественне. Християнство підносить людину, ставить її в центр світу. Син Божий став людиною і таким способом, втілившись, освятив природу людини. Християнство показує людині найвищу мету життя, розповідає про високе походження людини і її високе призначення. Утім, на відміну від багатьох інших учень, християнство не лестить людській природі в стані її гріховності, а вимагає від людини мужнього самовизначення. Людська природа, вражена первородним гріхом, дуже мало може вмістити. Їй важко вмістити Боже-
№2(73), 2012 12
ственну істину християнства, боголюдську правду, яку провістила з’ява Христа-Боголюдини. Христос навчає любити Бога і ближнього свого, тобто людину. Любов до Бога і любов до людини, до живої людської істоти, пов’язані нероздільно – через Бога, через єдиного Отця ми любимо братів наших, ближніх, і через любов до братів, до ближніх відкривається нам любов до Бога. «Коли один одного любимо, то Бог в нас перебуває, а любов Його в нас удосконалилась» (1 Ів. 4:12). Христос був Сином Божим і сином людським, це Він відкрив нам досконалість єднання Бога і людини, людяність Бога і Божественність людини, але природній людині важко зрозуміти усю повноту любові Боголюдини. Ми сприймаємо істину не цілісно, а частково, обертами. То повертаємося до Бога і відвертаємося від людини, тобто прагнемо любити Бога, але до людини ставимося з нелюбов’ю, жорстокістю, байдужістю (так було в середньовіччі) – то повертаємося до людини, прагнемо любити людину і служити їй, але відвертаємося від Бога і змагаємося проти самої ідеї Бога, вважаючи її шкідливою і такою, що суперечить добру людини. Відтак, розірвавши Боголюдську істину, відірвавши любов до людини від любові до Бога, ворогуємо з християнством, звинувачуючи християнство в тому, в чому винні самі. ІV Нетерпимість, фанатизм і жорстокість, які нерідко проявляли християни в історії, були наслідком нездатності людської природи вмістити повноту християнської істини про любов і свободу. Людина привласнила собі частку християнської істини і зациклилась на ній, тоді як повнота істини, повнота світла виявились доступними не багатьом. Людина має здатність усе спотворювати, навіть найвищу істину, перетворюючи її на знаряддя своїх пристрастей. Навіть апостоли, котрі перебували в промінні світла свого Божественного Учителя, спотворювали християнство, сприймаючи істину Христову надто палко, по-людськи, накладаючи на неї обмеження свого єврейського світовідчуття. Коли засуджують християнство середньовіччя, дорікають християнській вірі вогнищами інквізицій, насиллям над совістю, фанатизмом і нетерпимістю, жорстоким ставленням до людини, здебільшого добре не розуміють, що ж, власне, засуджують, за що дорікають. Констатація незаперечних, хоч інколи й перебільшених фактів не може бути звинуваченням середньовічного християнства, хіба що звинуваченням за негідні вчинки середньовічних людей – тобто християн, а не християнства. Люди, врешті-решт, самі ж на себе нападають. У середньовіччі панував помилковий теократичний принцип, згідно з яким Католицька Церква ототожнювалась з державою і прагнула до панування над світом. Однак не Католицька Церква винна у середньовічній жорстокості й нетерпимості,
Дiти Непорочної
ПІЗНАННЯ ІСТИНИ а варварська природа людини. Світ середньовіччя був варварським світом, переповненим жорстокими і кривавими інстинктами. Церква намагалася організувати цей варварський, схильний до анархії світ, пом’якшити його жорстокі інстинкти, християнізувати його, але Церкві це вдавалося не завжди, бо опір непросвітленої людської природи був дуже великий. Середньовіччя лише формально вважалося християнським, насправді ж було напівхристиянським і напівпоганським. І провини християнства в цьому не було, бо воно не могло насильно християнізувати світ. Сама церковна ієрархія в більшості своїй була гріховною, вносячи в життя Церкви людські пристрасті і своєю любов’ю до влади спотворюючи Христову Істину. Проте в цьому знову ж таки не Христова Істина була винна. Це була провина християн, а не християнства. Божественна основа Церкви залишалася недоторканою, не спотвореною – вона і в ті часи просвітлювала людей. Євангельський голос Христа звучав з первісною чистотою. Без Церкви, без християнства, варварський і жорстокий середньовічний світ міг захлинутися кров’ю, потопивши рештки духовної культури. Адже антична, греко-римська культура у найвищих своїх досягненнях була збережена Церквою і передана в нові часи. Ученими, філософами, культурними діячами середньовіччя були переважно ченці. Навіть лицарство постало в середньовіччя завдяки християнству, яке пом’якшило й ушляхетнило варварські нахили людини. Зрештою, органічне варварство середньовічної людини іноді було ліпше за автоматизм сучасної цивілізованої людини. Така історична правда Католицької Церкви, хоч, з православної точки зору, і в її організації, і в богословському вченні було допущено ряд помилок. На відміну від Католицької Церкви Православна не знала ні інквізиції, ні фанатизму, ні насилля в справах совісті і віри. Історичним гріхом Православної Церкви (з її людського боку) була надмірна підпорядкованість державній владі, яка переважно і спричиняла насилля. Що ж до людських гріхів і спотворень, то вони були і в Католицькій, і в Православній Церквах. Утім недоліки християнства у світі завжди були недоліками християн, недоліками людськими, а не Божими, поразка християнства була поразкою людською, а не Божою. Адже, якщо ви не живете згідно з правдою чи спотворюєте правду, то винні в цьому ви, а не правда. Люди вимагають для себе свободи, їх не присилуєш робити добро. Проте за наслідки безмежної свободи, яку вони отримали від Бога, відповідати не хочуть – у всьому звинувачують Бога. Хто ж насправді винен у тому, що людське життя наповнене злом? Християнство? Христос? Але ж Він ніколи не вчив робити те, за що християнство не люблять, критикують і відкидають. Якби люди виконували настанови Христа, то не було би в християнському світі того, за що християнство відкидають.
Дiти Непорочної
В Уельса є діалог між людьми і Богом. Люди скаржаться Богові, що життя повне зла і страждань, війн і насилля, що його вже не в змозі терпіти. Бог відповідає людям: не робіть те, що вам не подобається. І ця проста розмова дуже повчальна. Однак не тільки людське зло, але й надлюдське повсякчас чинить опір християнству. Проти Христа і Його Церкви змагаються сили пекла, і діють вони не лише зовні Церкви і християнства, але й всередині, щоб руйнувати Церкву і спотворювати християнство. Пустка і занедбаність – на місці святім, але це не применшує його святості. Якби люди мали духовний зір, вони б змогли побачити, що, спотворюючи християнство, зраджуючи йому і проклинаючи його за те зло, в якому християнство не винне, вони розпинають Христа. Христос вічно проливає Свою Кров за гріхи світу, гріхи тих, хто Його відкидає і розпинає. Не можна судити про істину за тим, що роблять люди, зокрема гірші з-поміж людей. Треба подивитися в очі Істині, щоб побачити світло, яке вона випромінює. Що ж стосується людей, то лише вчинки найкращих з-поміж них, апостолів, мучеників, подвижників, святих, можуть свідчити про християнство – а не величезна кількість напівхристиян-напівпоган, які роблять усе, аби спотворити образ християнства у світі. Два великих випробування мало християнське людство – випробування переслідуванням і випробування перемогою. Перше християни витримали ще на зорі християнства, коли зазнавали переслідувань з боку римської імперії, і ці переслідування дали чимало мучеників та подвижників. Витримали вони його і в наші дні, зазнаючи переслідувань з боку комуністичної влади. Але значно важче витримати випробування перемогою. Коли імператор Костянтин схилився перед Хрестом і християнство стало релігією панівною, державною, почався тривалий період випробування перемогою. І це випробування християни витримали гірше, ніж випробування переслідуванням. Нерідко вони самі з переслідуваних пе ретворювалися на переслідувачів, спокушались царством світу цього, владою над світом. Це й породило спотворення християнства, які почали свідчити проти самого християнства. І християнство знову ж таки не винне у тому, що люди не змогли почерпнути радості з його перемоги у світі й перемогу цю перетворили на спотворений образ християнства. І вкотре розпинали Христа ті, хто вважав себе Його слугами на землі, й не розуміли, якого вони духу. Микола Бердяєв Переклад з російської Неоніли Стефурак. Перекладено за виданнями: Варшава, «Добро»,1928; Париж, «YMCA-Press», 1928 Продовження в наступному номері
№2(73), 2012 13
ІСТОРІЯ ІКОНИ
ÑÏβÄÜ ÔÐÎÍÒÎÂÈÊÀ
Образ Матері Божої Нерушимої Стіни. Страдч. Худ. Василь Яремин
Школу я закінчив до війни. А коли почалася війна, відразу ж пішов записуватися добровольцем у військкомат. Мене скерували на пришвидшені офіцерські курси артилеристів. А через півроку одягли лейтенантські петлиці – й на фронт. Під час Сталінградської битви я вже був командиром батареї у званні капітана. Гарячий був час: сьогодні ти командуєш підрозділом, завтра – ротою, а післязавтра... один Бог знає. Наш артилерійський полк стояв трохи вище Калача-на-Дону, коли ми оточили армію Паульса. Німці завзято намагалися прорвати нашу лінію оборони. Наводку для нашої батареї нам передавали зі штабу полка телефонним зв’язком. У розпалі бою отримую зі штабу координати наводки прицілу: “Трубка мінус п’ятнадцять”. Шарахнули з усіх гармат. Через п’ять хвилин на зв’язку сам командир
№2(73), 2012 14
полку, криє мене триповерховим матом: “Ти що, – каже, – сучий сину, – під трибунал захотів? Тож не діждешся. Я зараз сам приїду й тебе шльопну”. – Що трапилось, товаришу підполковнику? – кричу я в трубку. – Ти ще, суче вим’я, питаєш, що трапилось? – Ти ж залпом накрив обидва наших взводи піхоти. Я передав командування заму й бігом до зв’язківців у штаб полку. У голові запаморочилось, біжу, наче п’яний. Влітаю до зв’язківців, а там сидять дві молодесенькі дівчинки – одна грузинка, друга росіянка – й правлять теревені з двома бійцями. А за інструкцією, під час бою у приміщенні зв’язківців строго-настрого заборонено бути стороннім. Вигляд у мене й направду був скажений. Цих обох бійців наче вітром знесло. Дівчатка ледь живі сидять, на мене очі витріщили. Я запитую їх: – Яку мені останню наводку передали? – Трубка мінус п’ятнадцять, – кажуть вони. – Ой, – скрикнула грузинка, – пробачте, помилились: не мінус п’ятнадцять, а плюс п’ятнадцять. – Ох, ви ж, негідниці, це ж півтора кілометра різниці. Через те, що ви тут шури-мури та амури крутите, я наших бійців поклав. Закидую свій автомат, пересмикую затвор і чергою обох... Досі бачу, як вони відчайдушно свої руки простягли уперед, немовби намагались відсторонитися від куль. Кинув автомат поряд з ними. Вийшов, присів на ящик з-під снарядів, і тут мене така безтямна байдужість охопила. Сиджу, дивлюся на довкілля, як у заповільненій зйомці. Схопили мене, повели на військовопольовий суд. Тоді ці справи швидко вирішувались. Переді мною судили двох дезертирів, тож їм відразу лопати видали, щоби могили собі копали. Мені ж лопати не дали, тільки підійшов один із трійки військово-польового суду і зірвав з мене капітанські петлиці. Подумав: “Нехай зриває – головне, що не розстріл”. Словом, при-
Дiти Непорочної
ІСТОРІЯ ІКОНИ судили мені штрафний батальйон, практично та ж смерть, та все ж у бою. Тут, у штрафбаті, я і познайомився з лейтенантом Скорнєєвим Сергієм Вікторовичем. Він у нас був командиром роти. Якщо ми, рядові смертники, були із засуджених за різні провини, то офіцери, що нами командували, не були зі штрафників. У цей час готувалась грандіозніша з битв в історії людства – битва на Курській дузі. Нашій роті доручили, за всяку ціну, утримати одну висоту в районі Прохоровки. Окопались ми на висоті й чекаємо фріців. Унизу нас чекають свої ж загони. Висота панівне становище займає, та ще й справа від нас артилерійська обслуга розташувалася. Для подальшого наступу ця висота німцям ще й як потрібна. Кинули вони на нас свої відбірні сили. Не пригадую, скільки атак нам довелося відбити. Хто б що не казав, але німці – добрі вояки, хоробрі й дисципліновані. Нелегко нам довелося. Атака за атакою. Та й бійців у нас майже не залишилось, проте ми якимось дивом продовжували триматись. Накінець, з цілої роти залишилось тільки троє: наш лейтенант Сергій Вікторович та ще нас двоє на кулеметному розрахунку. Перший номер – колишній підполковник, а я у нього – другий. Цей підполковник до штрафбату за п’янку залетів. Щось натворив у частині. Сам він мені розповідав, що бабу з одним штабним вони не поділили, ось той його і підставив. Сидимо, очікуємо останню атаку. Німці відчули, що у нас уже не залишилося бійців, і з відновленою силою в атаку поперли. Ми їх підпустили поближче й дали їм прикурити з кулемета. Залягли вони й давай нас із гармат довбити. Матінко рідна, усю землю поряд переорали снарядами, а ми, слава Богові, живі. Я під час бою оглядаюся назад, бачу – стоїть жінка з піднятими руками. “Ось тобі й маєш, – думаю, – що за мана, звідкіля тут жінка, чи не мариться це мені?” Знову оглянувся – стоїть. Однак не звично стоїть, а неначе своїми долонями, повернутими до ворога, невидиму стіну звела. Начебто німці на цю стіну наштовхуються й відкочуються.
Дiти Непорочної
Образ Матері Божої Нерушимої Стіни. Страдч. Худ. Юліан Савко
Батарея, що стояла від нас праворуч, затихла. Очевидно, побили всю артилерійську обслугу. А тут “тигри” пішли, праворуч і ліворуч висоту обходять. З лівого боку наші Т-34 вискочили. Що тут почалося – такого на фронті я ще не бачив. Наші танки з ходу на таран “тигрів” пішли. Залізо на залізо. Довкола горять танки, а люди, наче живі факели, з них вистрибують, по землі котяться. Вже не зрозуміти – де наші, а де німці, усе перемішалось. Однак їхній наступ на лівому фланзі захлинувся. А праворуч “тигри” продовжують обходити, прямуючи у тил наших позицій. Я кажу: “Товаришу лейтенанте, давайте зробимо ривок до батареї, може, там якась гармата уціліла?”. Він каже: “Ти що придумав? Нам наказано тут на смерть стояти, ще подумають, що ми відступаємо, свої нас же й уб’ють”. Оглянувся я, а жінка, котра стояла за нами, вправо від нас перемістилася, ближче до батареї. Тут лейтенант каже: – Пішли, хлопці, хай там що буде.
№2(73), 2012 15
ІСТОРІЯ ІКОНИ Рвонули ми в сторону батареї. Прибігаємо туди, а там уже німці господарюють. Ми на ходу – на них. Спочатку чергою з автоматів, а потім врукопашну побили. Несподівана мить зіграла свою роль. Хоча їх утричі більше було, проте всіх поклали. Саме тут я взяв ініціативу в свої руки, адже лейтенант – не артилерист. Розвертаємо одну уцілілу гармату – і збоку по “тиграм”. Ті також розгубилися, адже їм доповіли, що артилерію противника знищено. Троє “тигрів” нам вдалося підбити відразу. Четвертий шарахнув на нас. Мене контузило й легко поранило в ліву руку. Дивлюсь, моєму першому номеру осколком голову зрізало: жахлива, скажу я, картина. Лейтенантові Сергію Вікторовичу осколком перебило ногу. Лежить зблідлий, від болю землю зубами гризе. “Тигр” прямо на нас суне. Ну все, думаю, кінець. Ухопив протитанкову гранату й чекаю. Оглянувся, стоїть та Жінка над нами, мені легше на душі стало. Звідкись узялася упевненість, що це ще не кінець. Я підвівся, кинув гранату в “тигра”, під гусеницю попав. Завертівся танк довкола. А тут уже й наші “тридцятичетвірки” поспіли. Із госпіталю лейтенанта комісували додому, ногу довелося відрізати. А для мене – реабілітація. Адже у штрафбаті – тільки до першої крові. Звання, звичайно, не повернули, тому рядовим до Берліна й дійшов. А після війни вирішив розшукати свого лейтенанта. Та все якось відкладав з року в рік. А тут, думаю, вже й відкладати нікуди, серденько стало нагадувати, що недовго залишилось по землі ходити. Минулого року знайшов його адресу через ветеранські організації. Списались і вирішили зустрітися 9-го Травня. Як бачите, не діждався мене Сергій Вікторович. Зайшов у ваш храм, поглянув на ікону, а на ній – та ж Жінка, котра нас під Прохорівкою врятувала. Як виявилось, це – Матір Божа. Я, до речі, тоді ще про це подумав. Ну, мені вже час, піду потихеньку на поїзд. Спасибі Вам велике, молодий чоловіче. Дасть Бог, наступного року приїду на річницю Сергія Вікторовича. Наступного року я так і не побачив Миколу Івановича у нашому храмі. Мабуть, двоє
№2(73), 2012 16
фронтових товаришів зустрілися, але вже не у цьому світі. Відтепер щоразу, коли проходжу мимо ікони Божої Матері Нерушимої Стіни, зупиняюся перед нею й молитвенно поминаю всіх воїнів, що постали нерушимою стіною на шляху ворога нашої Вітчизни під благодатним Покровом Цариці Небесної. Самара, листопад 2003 р. о. Микола Агафонов Переклад з рос. Галини Скірської
Додаток до історії про ікону Матері Божої Нерушимої Стіни Ікону Божої Матері, названу “Нерушимою стіною”, прославило видіння старця Гавриїла Спасо-Єлеазарової пустелі. Він побачив на горизонті місто, куди йому було потрібно йти, до міста вела широка дорога, якою вверх легко піднімалися люди. Над ними – страшний, дуже високий гігант, голова якого впиралася в небо, у його руках були сіті, які він накидав на перехожих і захоплював їх. Старець замислився, як можна пройти до Великого міста, і раптом помітив справа високу, аж до неба, стіну, на ній – вузеньку, круту стежину, що теж вела до міста. Цією стежиною йшли поодинокі подорожні. Великан бачив їх, кидав на них сіті, але вони, вдарившись об стіну, відскакували, не захоплювали перехожих, і подорожні продовжували свій шлях. І от старцю почулись слова, які містяться в одному з Акафістів до Пресвятої Богородиці: “Радуйся, Царства Нерушима Стіно...”, і збагнув старець, Хто створив цю стіну для вибраних подорожніх. Звернув він з просторого шляху на цю стежину. Сіті чудовиська неодноразово пролітали над ним, проте він, притискаючись до стіни, дійшов до міста, а там... краса, світло, квіти, пахощі – усе в благоговінні й радості... дійшов він до самого Престолу Великого Царя. А як би він зміг тут опинитись, якби не відгородила його Нерушима Стіна? Святкування ікони відбувається у неділю Всіх Святих.
Дiти Непорочної
IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
http://happyfamily.inf.ua
Ðîäèíà ìåðà ì. Ëüâîâà Àíäð³ÿ Ñàäîâîãî
18
17
Îáðàç Ñòðàæäàëüíî¿ Ìàòåð³ Áîæî¿
ϳºòà (Îïëàêóâàííÿ). Õóä. ³ëüÿì Áó´åðî, 1876
Îáðàç Ñòðàæäàëüíî¿ Ìàòåð³ Áîæî¿
ϳºòà (Îïëàêóâàííÿ). Õóä. ³ëüÿì Áó´åðî, 1876
IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
http://happyfamily.inf.ua
Ðîäèíà ìåðà ì. Ëüâîâà Àíäð³ÿ Ñàäîâîãî
18
17
ГОЛОС МАРІЇ
У БОГОВІ МИР І РАДІСТЬ ЖИТТЯ “Дорогі діти! У цей час особливо взиваю вас: моліться серцем. Любі діти, багато говорите, а мало молитеся. Читайте, розважайте Святе Письмо, і нехай слова, які в Ньому записані, стануть для вас життям. Заохочую вас і люблю, аби ви у Богові знайшли свій мир і радість життя. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (25 лютого 2012 р.). *** Уже триває Великий Піст, чи період літургійного року, коли Церква єднається з Таємницею Господа Ісуса на пустині (пор. ККЧ, С.540). І власне у цей час Марія особливим способом взиває нас до молитви серцем. Цим часом не можна легковажити, бо це час, під час якого зосереджуємося на Таємниці нашого Відкуплення, Таємниці Муки, Смерті, Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Не йде мова тільки про те, щоб освячувати пам’ять тих подій, лише, насамперед, про їхнє внутрішнє переживання. Недостатньо тільки “щось робити”, відректися від чогось, бо тоді у нашому житті нічого особливого не зміниться. Невелика ціна жертвам, котрі не приносять навернення. Марія говорить з докором: “Діти, багато говорите, але мало молитеся”. Запрошує нас, аби ми читали
Дiти Непорочної
і розважали Святе Письмо, аби Ним жили. Ще раз мова йде про внутрішнє сприйняття, а не формальне: тобто Святе Письмо як джерело життя, а не як інформація: нехай слова, в Ньому записані, стануть для вас життям. Недостатньо прочитати про Життя Ісуса, якщо це нічого не змінить у нашому житті. Можемо знати про Ісуса дуже багато, але ці знання будуть безплідними, якщо наше серце позостане замкненим. “Нехай слова, в Ньому записані, стануть для вас життям”, – говорить Матір Божа. Її напімнення буде важливим, якщо ми всерйоз зважимо на нього, бо тоді переміна нашого життя перейде наші найсміливіші уявлення.
“Отож кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума, запаморочені умом, далекі від життя в Бозі із-за свого неуцтва, що в них, та через зачерствілість свого серця. Вони, очманівши, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть. Та ви не так Христа вивчили, як це про Нього чули й навчилися у Нього, як справді є в Ісусі. А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, а відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди” (Еф.4, 17-24).
№2(73), 2012 19
ГОЛОС МАРІЇ Це дійсність, яку Ісус здобув для нас через Своє Життя, Смерть і Воскресіння. Тепер кожен з нас може уподібнитися Христові, в кожному з нас Бог Отець може розпізнати правдиве дитя Боже, в Ісусі, Його Сині Єдинородному. Ця дійсність, неймовірна для юдеїв, однак доступна для кожної людини. Маємо все, щоб ми могли нею жити; маємо Таїнства, щоб цю дійсність защепити у нашому житті, щоб її віднайти, якщо позбавилися її через гріх. Маємо Марію, яка любить нас і взиває, щоб ми в Богові знайшли свій мир і радість життя. Нехай Марія товаришить нам на дорозі Великого Посту, а мир і радість, які так важко нині віднайти, будуть жити в нас і за нашим посередництвом будуть доходити до всіх, хто захоче їх
№2(73), 2012 20
прийняти. Мир вам і радість в Ісусі та Марії! Nuccio Quattrocchi Телеграма-молитва до св. Йосифа (цю молитву можна відмовляти вранці, в обід і ввечері для виблагання швидкого порятунку. Якщо вкрай необхідно, то можна відправити це набоженство під час наступних трьох годин). Святий Йосифе, жертвую Тобі любов Ісуса і Марії до Тебе, якою живу. Жертвую Тобі величання, почитання, подяки та жертви, які Тобі склали вірні впродовж віків аж до цієї хвилини. Віддаю себе й усіх дорогих моєму серцю назавжди під Твою Святу опіку. Благаю Тебе задля любові Бога і Пресвятої Діви Марії, Твоєї Улюблениці, зволь нам
виєднати ласку остаточного спасіння, а також усі ласки нам потрібні, особливо цю велику ласку... (назвати намір). Поспішися мені на порятунок, св. Патріарше, і потіш мене у цьому нещасті. О Св. Йосифе, Приятелю Серця Ісуса, вислухай мене! Отче наш... Богородице Діво... Слава: І нині: Отче Предвічний, жертвую Тобі Пренайсвятішу Кров, Серце, Лик Твого Єдинородного Сина, усі чесноти і заслуги Матері Пресвятої та Її Пречистого Улюбленця, св. Йосифа, а також усі скарби Церкви Святої для виєднання ласки остаточного спасіння і ласк, нам потрібних, особливо цієї... для... О св. Йосифе, спасай нас у житті, смерті, кожній годині! Амінь.
Дiти Непорочної
ХЛІБ НЕБА
Á²ÁË²ß – ÑÂßÙÅÍÍÀ ÊÍÈÃÀ ÎÄÊÐÎÂÅÍÍß ÇÀ²ÒÓ (Закінчення. Початок у №1, 2012)
Зцілення Перед тим, як піти до Грота Об’явлень, Каррель ще раз оглянув Марі. Вона перебувала в агонії. Лікар не погоджувався з тим, щоби її забрали у Грот, проте не був у змозі відмовити помираючій. Каррель і двоє лікарів пішли разом з нею. Дівчину не занурили у воду з Джерела, а лише покропили й поклали біля входу в Грот. Її обличчя було смертельно блідим, з-під ковдри стирчав величезний живіт. Дивлячись на неї, лікар помолився: “О Свята Діво, якби я хотів повірити, що Чудотворне Джерело – це не витвір нашої фантазії! Вилікуй цю бідну дівчину. Дай їй життя, а мені – віру!” Почалося Богослужіння. Священик просив, щоби всі молились за зцілення душі від невіри, гріха і зречення від Бога, яке веде до вічної смерті. Просив також молитися за зцілення від тілесних недуг згідно з Божою Волею. Каррель поглянув на Марі, що лежала, й помітив, як її щоки рум’яніють, обличчя оживає, а живіт зменшується. Лікар не вірив своїм очам, напружено стежачи за тим, що відбувається. На запитання “Як ти себе почуваєш?” дівчина відповіла, що відчуває одужання. Вона випила склянку молока й самостійно підвелася. Каррель онімів від подиву. Відбулося щось незрозуміле, він став очевидцем моментального чудесного зцілення дівчини, котра помирала. Він одразу ж звернувся до Бюро Медичних Висновків у Люрді, щоби розповісти про те, що бачив, а згодом повернувся в готель, аби оглянути Марі. Дорогою він бачив хворих, які не зцілились, проте були щасливими, змирившись із Божою Волею і жертвуючи своє страждання за спасіння світу. Дівчина сиділа й усміхалась. “Лікарю, я цілком здорова”, – звернулась вона до лікаря, котрий після пильного обстеження й сам зробив такий висновок. Її тіло стало гладеньким і пласким, без сліду недавньої хвороби. Цілковите одужання Марі підтвердили двоє інших лікарів. Ні у кого не було сумніву, що вони стали очевидцями великого чуда. Звернення Очевидне диво стало для Карреля духовним та інтелектуальним приголомшенням. Він зрозумів, що існує дійсність, яка недоступна для вивчення
Дiти Непорочної
методами природніх наук, але яку можна пізнати вірою. У смиренні Алексіс Каррель молився, звертаючись до Божої Матері: “На мій атеїзм Ти відповіла надзвичайним чудом. Я не можу зрозуміти, що відбулося з хворою, і припинити сумніватись. Утім моє найбільше бажання полягає у тому, щоби увірувати без дискусії та критики”. Те, що лікар до цього часу вважав абсурдом, стало дійсністю, його теорії розпорошились. Паломники, що молились, вже не видавались йому жалюгідними фанатиками. Адже їхня молитва дозволяє їм відкривати всемогутність Божу! Однак Каррель не міг відразу зректися атеїзму. У його серці розпочалася боротьба віри з атеїзмом. Спадала думка, що він міг помилитись, поставивши діагноз, що усе це було тільки ілюзією й обманом. Проте зцілення відбулось, і він сам був його свідком. Було очевидно: небесні сили існують. Однак виникало запитання: як сприймати духовну дійсність, як зрозуміти те, що недоступне науковим знанням? ““Немає Немає свідчень, що Бога не існує, – роздумував Каррель, – і що Свята Діва – це витвір нашої уяви. Мені важко довести, що Бог є, але точно також важко довести й протилежне. Чому деякі визначні вчені, наприклад Пастер, можуть примирити віру в силу науки з вірою в Бога?”
№2(73), 2012 21
ХЛІБ НЕБА
Каррель довго сидів перед Гротом Об’явлень. Урешті-решт він рішився увійти до церкви, сповненої паломників. Став на коліна біля старого селянина й почав благати: “Свята Діво, я не можу дати пояснення тому, що трапилося на моїх очах. Відтепер я хочу увірувати всіма силами своєї душі. Прийми мене, грішного, вимученого гонитвою за помилковими ідеями. За моєю інтелектуальною гординею приховується найпрекрасніше бажання: увірувати в Тебе і любити Тебе так, як люблять Тебе монахи чистою душею”. Помолившись, він відчув незвичайний спокій і упевненність, що є Бог, Який його любить. Каррель писав: “Якщо душа звернеться до Бога, то матиме спокій. Вона поселиться у Бозі, а Бог поселиться в ній. Бог перебуває поза усяким знанням і розумінням. Однак те, що недоступне розуму, доступне любові”. Це був вирішальний момент у його житті. Він збагнув, що найбільший скарб людини – це віра в Бога, Котрий у Христі став людиною, і віра у велике чудо Воскресіння Ісуса Христа. Віра – це дар; щоб його отримати, потрібно щоденно молитись. Каррель увірував, що Христос справді присутній в Євхаристії, що Він є Єдинородний Син Отця, друга Особа Святої Трійці, що Він воскрес із мертвих і царює в Католицькій Церкві, навчаючи, зцілюючи, звільняючи від гріхів усіх, хто прийме дар Його Милосердя в Таїнстві Покання. Людина, яка щиро звертається до Бога, в усьому виявлятиме послух Христу. Каррель писав: “Я вірю в усе, чому навчає Католицька Церква, і це не становить для мене труднощів, бо я не знаходжу протиріч між її вченням та науковими фактами”. Пізнавши свою залежність від Бога, він цілком підкорився Його Святій Волі. З того часу в запис-
№2(73), 2012 22
ках Карреля збереглась така молитва: “Господи, Ти керуй моїм життям, я ж сам загубився у темряві. Боже мій, як мені шкода, що нічого у житті я так і не збагнув, намагаючись зрозуміти речі, які людина даремно намагається зрозуміти. Життя полягає не в тому, щоби його збагнути, а в тому, щоб любити, допомагати ближнім, молитися і трудитися. О Боже, вчини так, щоби я ще встиг зробити усе це”. Переглядаючи документи Бюро Медичних Висновків, Каррель побачив там прізвища лікарів, своїх колег і знайомих, котрі ніколи не зізнавались, що побували у Люрді. Вони побоювались, що виглядатимуть перед суспільством, як фанатики або ж безглузді люди. Для Карреля його віра і те, що трапилося в Люрді, також могло б виявитися перешкодою для кар’єри, проте він був готовим свідчити про побачене, про правду, незважаючи ні на що. Переконаний у своїй правоті, він підписав медичний висновок, де описано зцілення двадцятиоднорічної Марі Байллі. Повернувшись додому, він опублікував декілька статтей на цю тему. На нього відразу ж накинулись антиклерикальні газети та університетські професори. Його безпосередній начальник пригрозив йому звільненням з роботи, якщо він не зречеться всього, що написав про зцілення у Люрді. Однак лікар Каррель вирішив перервати наукову кар’єру, але не зрікся правди. Еміграція Карреля звільнили з університету. Через декілька місяців, у травні 1904 року, він виїхав до Канади. У 1906 році переселився в Нью-Йорк, де у Рокфеллеровському інституті невдовзі став одним з видатних учених. Він проводив досліди на тваринах, розробляючи нові методи проведення операцій і досягаючи чудових успіхів, займався пересадкою органів у тварин. Завдяки його експериментам у медицині відбувся переломний етап, який дозволив надалі здійснювати трансплантацію людських судин. За успіхи в галузі медицини Алексіс Каррель у 1912 році отримав Нобелівську премію. У міру можливостей він здійснював паломництва до Люрда, щоби там молитись, дякувати Богові за дар віри, а також досліджувати таємничі зцілення. У 1910 році він був очевидцем ще одного чуда: сліпа від народження дитина прозріла. Того ж дня, увечері, йдучи на молитву, він упізнав у натовпі молоду, красиву жінку, що турбувалась про сліпого хлопчика. Тридцятип’ятирічна пані де ля Мейрі була
Дiти Непорочної
ХЛІБ НЕБА аристократкою, котра після смерті чоловіка виховувала маленького сина й займалась благодійністю. Їхнє знайомство невдовзі переросло в більш глибше почуття й вони уклали таїнство шлюбу. Після початку І Світової війни у 1914 році подружжя повернулось до Франції й отримало розподілення у санітарній службі на фронті. Каррель був шокований варварством, яке там побачив. Він писав у одному з листів: “Необхідно, щоби нейтральні держави знали, яку культуру Німеччина несе світові. Німецька армія творить жахливі, непростимі злочини. Я просто вражений, бачачи, як ця країна, ученими котрої я так захоплююсь, поєднує в собі великий інтелектуальний розвиток з мораллю примітивного варвара (6.06.1915р.)”. Каррель бачить смерть величезної кількості людей, викликану гангреною та заразними захворюваннями. Він хоче допомогти хворим. Разом з професором хімії винаходить новий антисептик, який допомагає в лікування інфекцій та ран. Їхній метод швидкого поширився у світі й сприяв зменшенню кількості ампутацій. Після війни Каррель повернувся в інститут Рокфеллера, де впродовж п’яти років разом з Чарльзом Лінбергом конструював перше штучне серце, яке під час операції зберігало при житті органи, відокремлені від організму. У цей час він також написав книгу “Людина – це невідоме”. На порозі вічності Лікар й учений, Каррель був переконаний, що сучасна цивілізація втратила духовні цінності й тому не приносить людям щастя. Щоби не допустити самознищення, люди повинні відкрити свої серця Сущому, Який є джерелом усього, тій силі й могутності, яку християнські містики називають Богом. Він застерігав: “Віруючі люди повинні вести себе відповідно до норм християнської моралі, невіруючі повинні бути підпорядковані таким же нормам, бо вони є обов’язком кожної істоти, наділеної розумом, здатної замислюватись над тим, як влаштовано світ”. Останню свою книгу, написану перед смертю в 1944 році, Каррель присвятив силі молитви. Він писав, що з допомогою молитви людина здатна з’єднатися з Богом у любові, що дає людині велику життєву енергію. Кожний, хто прищепив собі звичку регулярної ґрунтовної молитви, відчуває, що його життя докорінно змінюється. Звичка молитися
Дiти Непорочної
відбивається на всій нашій діяльності та поведінці. Людина починає бачити свої помилки, починає відчувати, яке нерозумне її самолюбство, яка пуста її самовпевненість, даремні примхи, дріб’язкові турботи і неспокій. У людині розвивається почуття моральної відповідальності та смирення. Розпочинається її шлях до Джерела благодаті. Повне підкорення Богові у житті Карреля виявилось у його щоденній молитві, постійній сповіді, частому причащанні та служінні ближнім. Він готувався до зустрічі з Богом, яка відбувається в час смерті, знаючи, що кожного з нас очікує Суд і вічність у пеклі або раю і що кожного стосуються слова Святого Писання: “Не обманюйтеся, – Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне” (Гал. 6, 7-8). Алекссіс Каррель помер у Парижі 5 листопада 1944 року. Чудесне зцілення, очевидцем якого був, він сприйняв як знак, який закликає до навернення і підтверджує існування Бога. Безстрашність у пошуках і чесність ученого зумовили, що він зрікся атеїзму й увірував у Христа. Кожній людині Бог подає знаки, щоб вона була в змозі увірувати і прийняти дар життя вічного. Бог нікому нічого не нав’язує. Зіткнувшись з чудесними, незбагненними явищами, зі знаками, що походять від Бога, людина залишається вільною, бо в них завжди присутні й аргументи на користь віри, і незбагненність, якою можуть скористатись ті, котрі не хочуть увірувати. Людина може сказати Богові “ні”, проте на Суді вона не зможе виправдатися, якщо свідомо і добровільно зреклася благодаті віри і вічного життя. о. М. Петровський Переклад з російської Галини Скірської
№2(73), 2012 23
ПОЕТИЧНА СТОРІНКА
Ðàä³ñíèé äåíü Âîñêðåñ³ííÿ Великодній настрій Ой, багато скільки сонця, Квіти пахнуть і цвітуть. Вишня в новенькій сукенці Йде у білу каламуть. Вже весна, а, значить, — свято, День, коли Христос воскрес. Ах, як радості багато Бог дарує із небес. Він дає нам сонце з неба, Пестить маминим теплом. Як же хороше у Тебе, Боже, під Твоїм крилом. Дай мені слухняність нині, Мамі, татові, Тобі, Щоб іскрились воскресінням Мої очі голубі. Юрій Вавринюк Христос воскрес! Христос Воскрес! Усе радіє, Сміється сонечко з небес, Прозора річечка леліє – Христос Воскрес! Христос Воскрес! В траві фіалочки зітхають І пролісок тремтить увесь, Розквітла яблунька аж сяє – Христос Воскрес! Христос Воскрес! Дзвенять пташки у полі, в лісі; І дзвін співає до небес, Де білі хмарки розплилися – Христос Воскрес! Христос Воскрес! M. Верес Христос Воскрес! Весняне сонечко з небес — О, незабутній нині час: Христос воскрес! Христос Воскрес! Це Той, хто любить нас, Дарує нам життя нове,
№2(73), 2012 24
Достойне похвали, У серці нашому живе, Щоб вічно ми жили. Попри наруги всі і зло, І біль нестерпний свій У смерті вирвав Він жало, Щоб врятувати світ. Отож, хвала Йому і честь, Уклін низький до ніг. Христос воскрес! Христос воскрес! Для кожного, для всіх. Сергій Рачинець *** Привіт, горобчику! Ти знаєш – Христос воскрес?! Ця звістка райдужно лунає Аж до небес! Привіт, кульбабко! Знаєш ти – Смерть переміг Ісус?! Немає влади в темноти, Я Богові молюсь! О сонечку, привіт, привіт! Зі мною порадій! Любов’ю викупив наш світ Господь, Спаситель мій! Співають небо і земля, Луна хвала над світом, Бо кожне серце промовля: Воскрес наш Викупитель! Зоряна Живка
Дiти Непорочної
ПОЕТИЧНА СТОРІНКА *** Займався схід рожевою зорею, Стрічали ранок радісні поля, І дихала вологою своєю Святково вбрана квітами земля. А навкруги природа вся співала, Злітала пісня в голубінь небес. І небо землю радісно вітало, Бо сталось диво — Божий Син воскрес! Він з гробу встав, порвав тенета смерті І сили зла навіки переміг, Щоб ти, мій любий друже, після смерті Навіки з Ним у небі жити зміг. Нехай в цей день із уст хваління ллється Христу, що з мертвих задля нас устав. Нехай бринить подяка в кожнім серці За радість ту, що нам Господь послав.
Голгофський подвиг буде вічно жити — До нього й зараз тисячі ідуть. І Кров свята, яка з Хреста стікає, Душі дає спасіння та життя. Вона єднає, милує, прощає І відкриває світле майбуття. Хто не знайшов ще стежки до спасіння, Чия душа страждає і болить, Хто вже немає сили і терпіння — Ви до Хреста Голгофського прийдіть. Голгофа сили нові подарує Очистить душу і зніме тягар… Душа воскресне й на собі відчує Голгофський подвиг як Господній дар. Олександр Войтицький
Всміхалось сонце золотим промінням, Щось вітер квітам шепотів в полях. Співала пісню торжества спасіння В весняні шати прибрана земля… Тарас Вихованець
Радіє світ Радіє світ — Христос воскрес! Його у гробі вже немає. Завершивши чудо із чудес, У Небі Він перебуває.
Голгофський подвиг Голгофський подвиг житиме повіки, Його століття з пам’яті не струть, Його не може темрява покрити — Від нього ріки прощення течуть.
Ворожі сили не змогли Христа у темряві тримати. Дні хвилювання відійшли, Не треба плакати й ридати.
Він, як маяк, нам вказує дорогу, Яка веде в блакитні небеса, З душі знімає смуток і тривогу, Дає прозріння, творить чудеса. Із ним боролись, міфом називали, А щирих послідовників Христа Томили в тюрмах, звірам віддавали, Жорстоко розпинали на хрестах.
Скрізь вістка радісна летить — Світає лик мойого краю. Уже гряде спасіння мить, Для всіх відкриті двері раю. Перед Лицем ясним Христа Пора покаятись в провинах. Ця вістка радісна, свята Й до твого серця хай долине.
Пилати, іроди і нерони жорстокі Вели запеклу з Богом боротьбу, Та благодаті Божої потоки Дощем зливали істину святу.
І для Христа, Творця чудес, Із твого стомленого серця Пасхальний спів: «Христос воскрес!» В блакить небесну понесеться. Олександр Войтицький
Любові Божої не можна загасити, Її великі води не заллють.
За матеріалами http://vavrynyuk.com.ua
Дiти Непорочної
№2(73), 2012 25
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ
СЕСТРА АЛІЦІЯ ПОППЕ: ЖИТТЯ ДЛЯ БОГА І УКРАЇНИ бур’яном, на фоні постійно зростаючої кількості забігайлівок з більш «вишуканою» назвою «бар», яку ще в дитинстві ми читали і прочитували ззаду наперед і виходило щось з пророчим змістом та пересторогою, над якою, на жаль, ніхто не хоче задумуватися: раб… Так було часто в нашій історії і хтось хоче, щоб так було! Бо з заручниками барів, тобто з рабами, немає про що говорити і ними легко управляти, їм «всьоравно» (байдуже) щодо всіх сфер, навіть спасіння власної душі. Хтось хотів утекти з цього корабля «Україна», який постійно тоне та який завжди між двома силами, одна з яких уперто хоче його потопити та іншою, яка наполегливо прагне його врятувати. Щоправда, були і такі, які не покидали його навіть у найважчі хвилини, хоч могли. Це були справжні сини та доньки твої, Україно. Були ще одні, подиву гідні, ті, в жилах яких текла не українська кров, але вони полюбили цей сліпий і бідний народ і вирішили не демагогією, а щоденною працею перев’язувати його рани, вести до Бога, жити серед цього народу і серед нього вмирати. Саме про таку людину наша розповідь.
с. Марія-Єлизавета (Аліція Поппе) 9.03.1884 (Льокерен, Бельгія) – 10.12.1970 (Львів, Україна)
«Боже, нехай буде Воля Твоя. Все можу в Христі, Котрий мене кріпить, у Нім моя сила.» Життя сповнене парадоксів… Хтось мріє про те, щоб, відкривши візу, покинути рідну землю назавжди у пошуках кращого життя. Таких мільйони. Хтось, перемігши прив’язаність до рідної землі та доброботу, їде туди, де панують злидні. Таких одиниці. Мало що приваблює українців на рідній землі: відсутність підприємств, чорноземи, зарослі
№2(73), 2012 26
«Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене стежкою рівною, ради моїх ворогів!» (Пс.26:11). Юна Аліція довірила Божим очам вибрати для неї життєву дорогу і дозволила себе нею вести протягом довгої мандрівки. З вісімдесяти шести років життя, які їй подарував Творець, сорок чотири роки с. МаріяЄлизавета поклала на вівтар служіння Україні. Батьки Аліції виховували своїх чотирьох дітей насамперед своїм добрим прикладом, тому не дивує, що дві дочки вибрали шлях богопосвяченого життя. Особливо дітям прищеплювалася любов до правди. 14 квітня 1906 року. Аліція переступила поріг Конґреґації Сестер Милосердя св. Вінкентія в бельгійському Дельзе, щоб посвятити свою душу і серце Богові, а руки – найубогішим. Вірна і ретельна ще з дитинства у виконанні найдрібніші обов’язків, молода фламандка не
Дiти Непорочної
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ підозрювала, що через двадцять років Господь доручить їй інше завдання, і вона, загартована вірністю щоденним дріб’язкам буденності, виявиться готовою взяти тягар служіння іншому народу, де найубогіших виявилося набагато більше, ніж у маленькій Бельгії. Далеко від батьківщини, не знаючи ні мови, ні звичаїв, однак покохавши очима серця дороги Господні, вона їде в Україну, щоб звершити місію св. Вероніки, витираючи спотворений Лик Христової Церкви в особі найубогіших галичан: хворих, сиріт, обездолених, безпритульних. Україна міжвоєнного періоду в 20-ті роки ХХ століття. Отець Йосиф Схрейверс (віце-протоігумен Отців Редемптористів), вболіваючи над недолею українського народу, виголошує у своїй батьківщині, Бельгії, по монастирях та церквах заклик допомогти матеріально і духовно українцям. Особливо щедро відреагували на ці просьби Сестри Милосердя Св. Вінкентія, пожертвувавши велику суму грошей. Отець Йосиф прийняв це як особливий знак Неба, що стало для нього натхненням просити Сестер про місійну діяльність на теренах Галичини. Митрополит Андрей Шептицький, який завжди був налаштований на розвій чернечих Згромаджень в Україні для духовного піднесення свого народу, цю ініціативу радо підтримував і офіційно запросив Сестер Милосердя в Україну. Так він заснував українську вітку цього Згромадження у східному обряді, тим більше, що під час свого перебування у Бельгії мав нагоду ближче познайомитися і приглянутися до діяльності цієї Конґреґації. Українські дівчата, кандидатки до Згромадження, 1923 року вирушили до Бельгії, настоятелькою для них призначили Аліцію Поппе – с. Марію-Єлизавету. У 1926 році на запрошення Митрополита Андрея Шептицького вона приїхала в Галичину, спочатку у Станіслав (Івано-Франківськ), а 1929 року – у Львів. Погляньте в її очі. Вони наче прорізують поглядом занавісу невідомого, цілком не для пустої цікавості, яка так часто тривожить людське серце, щоб дізнатися, а що там… Ці очі наче тримаються за якийсь невидимий якір надії та спокою – Серце Бога. Ця надія і спокій були їй так необхідні, їй, якій довірено було стояти у стерна цілого Згромадження Сестер Милосердя св. Вінкентія в Україні протягом довгих і неспокійних сорока чотирьох років радянського режиму і терору. Ті, які бачили її обличчя
Дiти Непорочної
строге, наче в капітана корабля, що чітко знає мету подорожі й усвідомлює особисту відповідальність за тих, хто на кораблі, насправді знали: за цією зовнішньою, навіть якоюсь чоловічою суворістю, насправді приховується жіноче серце матері. Ким вона була? Висловимося лаконічно по-фламандськи: гармонією строгості й доброти. Сестри любили її, бо її очі, на яких спочивав Святий Дух, проникали насамперед у глибини Божого Серця, а вже потім, зачерпнувши там Божественного знання, дивилися у глибини їхньої людськості, слабкості, страху із розумінням, співчуттям і бажанням допомогти. Могла повторити за псалмопівцем: «Моє серце бринить добрим словом, проказую я: Для Царя мої твори, мій язик мов перо скорописця!» (Пс.44:2). Так, її язик був мов перо скорописця, що передавав думки Господні. На похороні сестри у 1970 році Владика Рафаїл Криницький зізнався, що відчував трепет при розмові з покійною. Її мудра порада була підтримкою не лише для Сестер, але для духовних отців переслідуваної УГКЦ. Після урочистого відкриття Народної Лічниці (шпиталь ім. А. Шептицького) 1938 року її першим адміністратором стала Настоятелька Згромадження с. Марія-Єлизавета. У лічниці панував дух порядку і чистоти, а не лише медичної стерильності… Деколи, чергуючи біля важкохворих, вона проводила безсонно ніч, не дозволяючи собі після цього навіть у день на перепочинок, однак постійно дозволяла це втомленим співсестрам. Після радянської окупації черницям заборонили з’являтися на роботу у монашому одязі. Мати-настоятелька підбадьорювала Сестер, щоб не падали духом через це, але зберігали вірність Христові та своєму покликанню, носячи світський одяг. Була людиною постійної молитви, а тому Бог дав їй ласку вдячності, бо любила повторювати: «Діти, кого Бог любить, того досвідчує, се знак, що Господь про нас пам’ятає». Попри дуже благеньке здоров’я, а радше без огляду на хворобливість, кожного дня брала участь у Божественній Літургії. Радянська влада намагалася «дати про себе» знати різноманітними способами: крім загальної конфіскації майна і ліквідації монастиря, Сестер переселили у приміщення старої інфекційної лікарні на вул. Рапопорта, де умови життя були нестерпними. У результаті, виснажені важкою працею й умовами життя в лікарні, 15 Сестер захворіли на
№2(73), 2012 27
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ туберкульоз, а сама сестра Єлизавета – на інфаркт міокарда. Саме тоді вона чи не вперше скористалася перевагами свого бельгійського походження та особисто звернулася до консула Бельгії в Москві. У відповідь прийшла телеграма про особисте бажання консула зустрітися з Сестрами. Однак цей візит так ніколи і не відбувся. Проте радянська влада таки виявилася «співчутливою», бо у 1954 році Сестер переселили на вулицю Куйбишева 12/12а (тепер вул. Огієнка) у будинок, який за польських часів був конюшнею. Це так подібне на Містерію Різдва! Саме цей будинок став головним домом Згромадження аж до 1992 року і тихою пристанню для чисельного духовенства підпільної УГКЦ. Звичайно, ця тиха пристань завжди залишалася під пильним оком КДБ. Тут с. Єлизавета відновила підпільний Новіціят Сестер, адже з 1944 до 1956 року дівчат у Згромадження не приймали з огляду на відомий перебіг подій. За благословенням сестри Марії-Єлизавети тривала переписка між ісповідником віри Патріархом Йосифом Сліпим, який перебував у вісімнадцятирічному засланні та сестрою Марією-Євтимією (Меланією Куциною). Завдяки цій переписці існував зв'язок між Пастирем Переслідуваної Церкви та її вірними. Сестри Милосердя також намагалися всіляко допомогти цьому праведнику, зокрема пересилаючи необхідні речі. Ще на початку сорокових років ХХ ст., бажаючи позбутися «ворога народу», радянська влада попросила с. Єлизавету повернутися у Бельгію. Це ж пропонували їй і бельгійські настоятелі Згромадження, щиро турбуючись про її безпеку. Однак її серце вже вросло в Україну, а її кредом в очі загроз було: «Все можу в Христі, котрий мене кріпить, у Нім моя сила». Вона хотіла спочити на українській землі, серед того народу, який полюбила, мову якого вивчила і для добра якого не жаліла ні сил, ні жертв. А ті, що бажали потопити цей кораблик Згромадження, думали, що так і буде. Проте «у серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній» (Пр. 19:21). І задум Господній виповнився. Згромадження Сестер Милосердя Св. Вінкентія – єдине згромадження, яке діяло в час комуністичного режиму «відкрито», ніколи не припиняючи своєї діяльності: практично всі Сестри працювали в Народній Лічниці (Третя міська лікарня м. Львова), надаючи медичну і духовну
№2(73), 2012 28
допомогу недужим, серед яких нерідко траплялися родичі працівників «органів», які також потребували священика для Сповіді й уділення інших Святих Таїнств. Монахині вірно виконували своє завдання: опікуватися не лише тілом, але і душею тих, кого Господь поставив на їхній дорозі. Серце сестри Марії-Єлизавети, виснажене працею і довготривалою важкою недугою, перестало битися10 грудня 1970 року. Усі, хто був свідком її переходу у вічність, підтвердили: відходить свята. За кілька днів до смерті слуга Божа склала свій лист-заповіт, де нагадувала Сестрам про те, що метою чернечого життя є цілковита служба Богові, а також простила всіх тих, хто завдавав їй терпіння, зазначаючи, що завжди молилася за них «Тебе Бога хвалимо». Тіло праведниці спочиває на Янівському цвинтарі у Львові. Її очі споглядають на нас із Небес. Вона могла б повторити за Св. Терезою з Ліз’є: «Скільки милостей я вимолю для вас, коли буду на Небі. О, я буду так надокучати Всеблагому Богу, що навіть якби Він спочатку хотів відмовити мені, то моя наполегливість змусить Його виконати мої бажання. Ця історія описана в Євангелії». Молімося у своїх особистих та спільних потребах до Господа за посередництвом сестри МаріїЄлизавети Поппе, щоб отримати необхідні ласки для вічного та дочасного добра і щоб таким способом пришвидшити радісний день, коли ціла Христова Церква зможе урочисто закликати: Блаженна сестро Маріє-Єлизавето, заступайся за нас! Дуже просимо: про отримані ласки за посередництвом с. Марії Єлизавети Поппе повідомите в редакцію журналу або на електронну скриньку hrystmajdan@ukr.net. Молитва за прославу Пресвята Тройце, дякуємо Тобі за дар життя та служіння сестри Марії-Елизавети, якій було довірено величне і нелегке завдання – зорганізувати життя східної вітки Згромадження Сестер Милосердя Святого Вінкентія в Україні. Зволь же, Господи, прославити її славою святих Твоїх, бо ж вона прославила Тебе своїм життям, і через її заступництво даруй нам ласку, яку благаємо у Тебе (вказати ласку) на Твою славу Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь. Наталя Назар
Дiти Непорочної
МІЖ ДОБРОМ І ЗЛОМ
“ÙÎÁ ÏÅÐÅÄ ²ÌÅÍÅÌ ²ÑÓÑÀ ÂÑßÊÅ ÊÎ˲ÍÎ ÏÐÈÊËÎÍÈËÎÑß...” (Закінчення. Початок у №1, 2011 р.)
“Відмінність між життям духовним і життям світським кидається в очі, бо зумовлює її саме молитва. Коли хтось хоча би раз під солодким впливом ласки віддасться життю молитви, то невдовзі вона матиме над ним таку силу, що перемінить його в цілком нову людину. Така людина, переконавшись, що молитва є її життям, врешті молиться безперервно. Її життя стає неустанною молитвою. Повторюю, що неустанною, але не щодо різноманітних способів розумової чи механічної молитви, а неустанною як певний внутрішній стан, силою якого всі його зовнішні ділання і терпіння стають живою молитвою. Отож життя молитви, яке є ознакою життя надприродного, базується на неустанній молитві. Однак що ж означає молитися неустанно? Що розумів під цим Божественний Спаситель? Молитися неустанно – це постійно відчувати солодку потребу в молитві, молитовний голод. Під час молитви ласка стає очевидною, інколи видимою. І тут нічого дивного немає, бо з нею міцнішає наша віра і розпалюється наша любов. Найболіснішою стороною важкої праці є неможливість віддавати себе молитві, а також втома, яка підкошує наші сили, допоки не настане час для молитви, бо сили фізичні дуже потрібні, щоб молитися добре. У результаті, потяг до молитви зумовлює вироблення
Дiти Непорочної
звички постійно посвячувати визначений час на молитву контемпляційну чи просту. Цей на вик постійного звернення до молитви сам собою ще не створює людину молитви. Все ж і Бог не зішле Свого вогню, допоки ми не здобудемося на щось жертовне. Насамперед, ми повинні засвоїти для себе стрілисті акти та мати приготовлені певні зітхання, не занедбуючи при цьому спонтанних молитов, котрі виринають з наших гарячих сердець до Неба впродовж дня. Зрештою, з часом в душі утворюється неначе тяжіння думки до Бога, яке народжується з любові, а також постійної пам’яті про Божу присутність, а назовні з’являється молитва, яка переходить від просьби до благодарення, від благодарення до улюблення, від улюблення до заступництва за інших, відповідно до різних станів душі,
без будь-якого замішання чи свідомого зусилля” (о. Фрідерік Вільям Фабер). Дорогий читачу, ми не випадково використали уривок про молитву із прекрасної статті о. Фрідеріка Фабера “Поступ душі чи зростання у святості”, щоб ще раз привернути увагу кожного християнина до дуже важливої проблеми, яка сьогодні хвилює практично майже всіх, а саме: що робити людині, яка постійно перебуває між Добром і Злом? Як вийти з цього важкого духовного стану, щоб в душі знову запанував Божий мир та радість від нього. У попередній статті “Щоб перед Іменем Ісуса всяке коліно приклонилося” (№1, 2011) йшла мова про те, як злий дух спокушає людину, як він постійно намагається відвести людину від почитання Бога. Про цей важкий і духовний стан людства Ісус Христос неоднора-
№2(73), 2012 29
МІЖ ДОБРОМ І ЗЛОМ
зово говорив о. Оттавіо Мічелліні у Своїх посланнях. Так, у посланні “Темрява над світом” від 29 листопада 1977 року Ісус говорить: “Хочу, аби ти усвідомив для себе, якою великою є глупота людей, які не хочуть слухати Бога, люблячого Отця, що взиває з наполяганням, аби вони знову ступили на правдиву дорогу. Люди не слухають Бога, Який із-за їхньої глупоти вимушений вдатися до суровості, щоб пробудити їх зі сну смерті. Із-за цього великі повені, землетруси та багато інших нещасть. Це – плоди глупоти людської, яка ні на що не зважає. Зверни ще увагу на величезні переслідування, які диявол збурює супроти тих, котрі залишилися вірними Богові. Можеш ще більше переконатися в активній силі неприятеля Мого, вашої та цілої Церкви. Сину, подумай і розваж про неусвідомленість людей і багатьох вибраних щодо голошення правди. Замість того, щоб бути палаючим світлом, щоб освітити темряву, самі стали мороком. Мають вони очі, але не бачать, мають вуха, але не чують про
№2(73), 2012 30
багато злих речей, про котрі говориться. Пояснити це можна тільки особистим діланням сатани і його негідних товаришів. Диявол є творцем усіх спокус і змов, котрі зростають під його пекельним впливом. Сучасні сліпці не бачать, оточені темрявою, того, що ранить Церкву, а з нею і людей землі. Дика тиранія сатани доходить уже до максимальних меж, котрі переступити не може. Завжди Я говорив те, що не хочу зла, бо є Богом, є Любов’ю! Бог є нескінченною досконалістю, а зло завжди є недосконалістю. Допускаю зло, бо воно є зачином добра!” У всі часи були люди з особливим духовним баченням, які дивилися на світ не фізичними, а духовними очима. Для цих старців-провидців не було перепон і термінів ні у просторі, ні у часі. Перед ними відкривалися таємниці Неба і землі. Одним із таких духовних отців-провидців був о. Микола Рагозін (18981981), який неодноразово попереджав своїх духовних дітей про те зло, яке насувалося на Росію та цілий світ. Він говорив, що
Ленін – це предтеча Антихриста, і коли його тіло захоронять у землю, тоді прихід Антихриста уже не за горами, але спочатку буде великий голод, а потім Третя світова війна. Китай нападе на Росію і забере Сибір. Це буде жахлива війна. Християни повинні духовно готувати себе до цих часів. Єдиною зброєю, єдиним захистом у цих важких останніх часах буде дуже сильна щира молитва. Отець Микола Рагозін передбачав розпад Радянського Союзу і говорив, що він розвалиться тоді, коли до влади прийде “Мішка Мєчєний”. У Церкві відбудуться великі негативні зміни. Коли до влади прийде Антихрист, то більшість єпископів та одружених священиків поклоняться йому. Дуже багато духовно непідготовлених християн сліпо підуть за такими пастирями і стануть жертвами Антихриста. Усі віруючі повинні уважно стежити за змінами у Церкві, бо коли буде змінено тексти молитов “Вірую...”, “Отче наш...” та з престолу забрано Кивот з Найсвятішими Тайнами, тоді до такої Церкви ходити вже не можна буде. Це вже буде Церква не Ісуса Христа, а Антихриста. Антихрист почне чіпувати людей. Хто прийме цей мікрочіп, назавжди відійде під владу сатани. На VIII Соборі Церкви відбудеться висвячення Антихриста. У цей час гонінь уже не можна буде дивитися програм по телебаченню. Лише ревна та щира молитва, часте прикликання Імені Ісуса та Марії стануть єдиним порятунком для горстки християн. Редакційна
Дiти Непорочної
ЖИВИЙ ДІАЛОГ
МОЛИТВА ЗА ДУШІ У ЧИСТИЛИЩІ “Шановна редакціє, я сама родом з Івано-Франківська. Недавно була на прощі у Страд чі, бо зараз Великий Піст. На Хресну Дорогу я пішла з великою групою прочан, яку провадив один священик з сестрами-монахинями. Імені його, на жаль, не знаю. Та і не в цьому суть. Проща вдалася, але мені чомусь у душу закралися деякі сумніви щодо окремих тверджень священика: він сказав, що самої назви “Чистилище” нема у Святому Письмі, що це люди дали таку назву, а друге твердження я почула від іншого священика вже біля церкви, що душі з Чистилища, за яких ми молимося, не можуть за нас заступатися перед Маєстатом Божим. Невже це так? Мені ще покійна мама читала з молитовника “Християнська Родина”, 1917 року видання, м. Жовква, де чорним по білому написано в розділі “Молитви за душі в Чистилищі”: “Передусім молися за них, а молися щиро і постійно. Знай, що своїми молитвами ти як вже не увільниш, ті муки будуть для них зноснійші. А як душа, яка за твоїми молитвами піде скорше до Неба, буде вона вставлятись за тобою у Господа Бога. Вона буде просити Бога о ласку для тебе, аби ти так жив, щоби ти не дістався до того
Дiти Непорочної
страшного місця. Молися, отже, за душі в Чистилищі. Жертвуй Господу Богу за них всі свої терпіння, прикрости, а й всі свої радости жертвуй в тім намірі, аби через те Бог умилосердився над душами в Чистилищі. Давай милостиню за душі в Чистилищі. Наді все жертвуй за них Служби Божі, виключно на упрошенє ласк душ у Чистилищі” (C. 345-347). Допоможіть мені з’ясувати це все. І взагалі, чому духовні особи з нашої Церкви таке стверджують на Страдецькій святій горі й вносять у свідомість людей замішання, непорозуміння. Невже Церква змінила своє вчення про душі з Чистилища? Марія
*** По-перше, давайте не будемо плутати саме поняття “Свята-Церква” з думкою деяких сучасних священиків. Це цілком різні речі. Церква як Містичне Тіло нашого Господа Ісуса Христа була, є і буде завжди святою і непомильною і в науці про душі в Чистилищі нічого не змінювала. По-друге, слово “Чистилище” у Святому Письмі дійсно не вживається, хоча у І Листі до Коринтян (3, 15) ап. Павла говориться про очищальний вогонь для душ, які пройдуть крізь нього. У Євангелії від ап. Матея (12, 31-32) сказано: “Що стосується невеликих провин, то треба вірити, що перед судом існує вогонь очищення, бо так твердить Той, №2(73), 2012
31
ЖИВИЙ ДІАЛОГ Хто є Правдою...”. Свята Церква на Соборах у Флоренції та Триденті назвала це очищення Чистилищем і це стало правдою віри. По-третє, щодо твердження, що душі у Чистилищі не в змозі заступатися за нас перед Маєстатом Божим, якщо ми тут, на землі, молимося за них, дуже дивне і неправильне, бо у новому Катехизмі Католицької Церкви, виданому у 2002 році та підписаному Папою Римським Іваном Павлом ІІ та Верховним Архієпископом, Владикою Любомиром Гузаром, чітко сказано: “Визнаючи від самого початку співпричастя, яке існує всередині цілого Містичного Тіла Ісуса Христа, Церква-паломниця з перших часів християнства оточила великою шаною пам’ять померлих, приносячи також за них молитви; бо “молитися за мертвих (...) – це свята й благочестива думка (...), щоб вони звільнилися від гріха” (2 Мак. 12, 44-46). Наша молитва за них може не лише допомогти їм, а й зробити успішним їхнє заступництво за нас” (ККЦ § 5, р. ІІ, с.238). Тому бережіть цей мамин молитовник, як зіницю свого ока, бо бачите самі, що часи, в які ми всі живемо, непрості. Світ перебуває у стані кризи віри. Кожний християнин повинен бути духовно пильним, щоб не дати себе ввести в оману, бо наступили часи, в яких люди стають підступними і дволичними, затем-
№2(73), 2012 32
неними матеріалістичними поняттями життя. Папа Пій ХІІ під час однієї із візій отцю Оттавіо Мічелліні так про це сказав: “Людина женеться за щастям і шукає його скрізь, отож навіть досвіду багатьох поколінь не вистарчило би, щоб її переконати, що щастя, задля якого вона була сотворена, не знайде на землі. Людину Бог сотворив для щастя в Небі, для щастя вічного. “Душі померлих не можуть
усунути вашої вільної волі, але коли ваша віра і взивання звертаються до них, то тоді вони є біля вас і допомагають у боротьбі з дияволом”. А тому священику-“науковцю”, який у вашій душі породив сумнів щодо вставляння душ з Чистилища за нас перед Богом (за умови, якщо ми молимося за них, жертвуємо за них), простіть і помоліться за нього до Божого Милосердя... Редакційна
Дiти Непорочної
ПРИТЧА
ÓÑ̲ØÊÀ
Маленька Усмішка з торбинкою сміху за плечима мандрувала світом. Вона була такою маленькою, що людське око не могло її побачити. Але коли вона приходила до людей, то людське обличчя ставало осяйним. Людина ставала дуже щаслива і все навколо неї раділо. Дітвора заливалася щирим сміхом, дорослі раділи життю, а знедолені дякували Богові за їхні випробування. Каліки усміхалися, щиро усміхалися життю, забуваючи про свої немічні тіла. Усмішка заглядала у вікна людей і намагалася подарувати їм щасливі хвилини радості, котрими бажала поділитися з кожним. Вона виганяла сум, журбу і депресію із людських сердець і вони наповнювалися вірою, надією та любов’ю. Розцвітали на морозі замерзлі квіти, співали радісно пташки. Життя поверталося до жвавого ритму. Одного разу Усмішка побачила засмучену, заплакану дівчину, котра ридала і здавалося, що ніщо не в змозі її розвеселити. Тоді Усмішка витягнула свій мішечок сміху, щоби дівчина засміялася, та дівчина далі залишалася сумною. Усмішка з наполегливістю намагалася розвеселити дівчину, але усе було марним, сльози навіть не висихали на молодому свіжому личку. І Усмішка наважилася стати більшою, щоб дівчина її розгледіла і поговорила з нею. Зрештою через кілька хвилин Усмішка виросла до людського зросту і запитала у дівчини: – Чому ти плачеш, люба дівчино? – Тому що мені гірко від мого життя, – відповіла дівчина ледь стримуючи сльози. – Тобі гірко? Але ж ти така молода! Що могло тебе так вразити? – перепитала здивовано Усмішка. – Скільки людей я зустрічала, але ще не бачила такого суму. – Мені сумно від того, що в нашому людському світі нема справедливості та доброти. Коли ти намагаєшся комусь зробити щось добре, то обов’язково тобі помстяться. Адже роблю добро безкорисливо і не чекаю нічого у відповідь. А тут помста, злість, підступність. Це все, що я отримую за своє намагання робити благородні вчинки. Так завжди трапляється зі мною. – А що ж трапилося? – перепитала Усмішка.
Дiти Непорочної
– Люди вважають мене поганою лиш тому, що я маю руде волосся і добре вчуся, та не маю грошей чи багатих покровителів, за те, що я бережу свою дівочу цноту. Ніхто не хоче зі мною спілкуватися, бо у мене хвора мама, а ще тому, що я не хочу кривдити тих, кого принижують. Невже я і справді така погана людина і така потворна на вроду? – захлиснулася плачем дівчина. – Люба дівчино, ти так все близько приймаєш до серця, бо воно у тебе дуже глибоке і щире. Твої знайомі досить поверхові люди і прикро, що вони стають поганими людьми. У їхніх, ще молодих серцях, уже панує злість і велика пиха, котрих у тебе нема. Ти маєш красиву, незаплямовану душу. – То що мені робити, коли я не така як усі – біла ворона? – запитала дівчина. – А чому ти хочеш бути такою як усі? Невже ти хочеш бути такою гордою, пихатою, зарозумілою як вони, лише тому, щоб їм подобатися? Ти краща за них тим, що можеш глибоко думати над своїм життям і переживати його ціннісно. А твої знайомі дуже поверхові. Ти ж маєш у своєму серці Бога. І хоч твоє серце невелике, Бог, котрий у ньому живе, дуже великий. – Чому ж Бог допускає, щоб мене невинно, несправедливо кривдили ті, котрі у своєму серці не
№2(73), 2012 33
ПРИТЧА мають Бога, не живуть праведно? Невже Він мене зовсім не любить? – Люба, Він любить тебе. Просто вимагає від тебе більшого, бо хоче, щоб ти берегла скарби своєї багатої душі, щоб ти не втратила прекрасні риси свого характеру. Життя жорстоке і воно інколи ламає навіть найкращих людей, потім вони втрачають людську подобу. Знаєш, легко бути святим у монастирі, серед хороших, добрих людей, але важче бути такою людиною тут, на землі, серед таких несправедливих. – Бог хоче, щоб я була сильною? – Звичайно. Це твоє велике випробування на міцність. Маєш сильну віру. Але що то за віра, котра ніколи і ніяк не випробовувалася. Бачиш, Бог сильно любить усіх. І ті, хто тебе кривдить теж Його діти, і попри всі гріхи, Він їх любить. Ти маєш велике, оригінальне покликання – силою своєї любові і незламного характеру навертати людей до Бога, тому й потрапляєш у такі неприємні ситуації. Але бути сильною це не така легка справа. Інколи це так важко, що майже неможливо. Тобі, мабуть, не спадало на думку, що тобі заздрять? – Мені заздрять? – здивовано запитала Усмішку дівчина. – Звичайно. Бо Бог подарував тобі надзвичайну, оригінальну, неповторну зовнішність, а твоя душа є її прекрасним доповненням. Тому тобі мстяться лиш за те, що ти краща, добріша. Розумієш, багато з твоїх кривдників вже не здатні на такі великі почуття любові, не можуть любити так як ти, по-справжньому, жертовно, не можуть радіти життю, не можуть дружити. У них з кожним днем їхня людина всередині вмирає і стає черствою. А ти з кожним днем тільки квітнеш. Подивися, на твоєму обличчі нема жодної зморшки і зморшок не буде. Твоє лице буде свіжим і привабливим, бо світло, котре є в твоєму серці стримуватиме старість, а фізична чистота і дівочість тільки прикрашатимуть тебе перед Богом. Невже це тебе не тішить? Дівчина усміхнулася. – Неси радість і сміх до людей! Ти це можеш зробити, бо ти сильна! – сказала Усмішка. – Але як я нестиму сміх, коли стільки виплакала сліз. Невже це можливо? – перепитала дівчина. – Звичайно, що можливо. Ти думаєш, що твої сльози даремні, що ти ніколи не отримаєш нагороди за свої страждання? Твої сльози – це прекрасні діаманти!
№2(73), 2012 34
– Діаманти! Ніколи не думала, що сльози можуть бути діамантами. А що, це так насправді? Усмішка простягнула свої руки до неба. І згори прилетів прекрасний білий ангел, несучи великий глек. – Хто це? Це ангел? – запитала дівчина. – Так. Твій ангел, котрий тебе охороняє! Подивився на його глек, у ньому твої сльози. Ангел підійшов до дівчини і простягнув їй переповнений глек. – Люба дівчино, це твої нагороди перед Богом. Це твої щирі, невинні сльози. Я збираю їх кожен раз у цей глек твого життя, щоб показати їх Богові, за які Він тебе винагородить. Тримай його міцніше. Дівчина невпевненими руками взяла глек від ангела. – А тепер запитай Бога про свій глек життя! – звелів ангел-охоронець. – Боже, прошу скажи мені про мій глек життя! – попросила Бога дівчина. – Люба Моя зранена дитино, – почувся голос з небес. – Скільки часу Я спостерігаю за твоїм життям і як стискається Моє Батьківське Серце, коли ти невинно терпиш. Ти не знаєш, як обливається Моє Батьківське Серце, коли ти страждаєш, Моя дитино. Я попросив ангела, щоб він зібрав твої сльози у глек твого життя, щоб Я міг рано чи пізніше тебе винагородити. Заглянь у глек! Дівчина поглянула і усміхнулася. Із глека, в котрому були сльози її життя, посипалися діаманти. – Твої сльози для мене прекрасні діаманти твоєї душі, твій найбільший скарб. Але ще більшим твоїм скарбом є твоя велика віра у людину і радість. Подаруй людям своє велике серце! – Але ж, Боже, що я можу їм подарувати, коли у мене нема матеріального багатства і грошей. – Подаруй їм мене! – сказала Усмішка. – І це буде найкращим твоїм вчинком! – Але як я можу подарувати Усмішку, коли мені часто боляче, а життя таке до мене несправедливе? – спитала дівчина. – А ти частіше усміхайся життю і рано чи пізно воно щирою усмішкою посміхнеться тобі у відповідь! – промовили Бог, ангел та Усмішка. І дівчина нарешті щиро засміялася. *** Життя почуло цей щирий, добрий сміх і усміхнулося дівчині у відповідь щастям. Марія Павлюх
Дiти Непорочної
Якщо ми померли з Христом, то віримо, що й будемо жити з Ним, знаючи, що Христос, вставши з мертвих, більше не вмирає (Рим 6, 8"9).
Возлюблені в Христі Брати і Сестри! Божа Любов, яка дала початок Усесвіту й увінчала творіння людською істотою; яка, незважаючи на гріхопадіння людини, ніколи її не покидає; ця Любов явилася вповні в Ісусі Христі, Божому Синові, Котрий в чудесний спосіб, прийнявши людське тіло і пройшовши через безліч страждань, увесь світ обійняв, прибитими до хреста руками. І ця безмежна всеперемагаюча Любов подолала смерть і принесла світові відкуплення. Стаючи ж нині перед порожнім Гробом Господнім, не шукаймо Живого серед мертвих, не припадаймо зором до гробової темряви дочасності та марноти цього світу. Христос бо воскрес, і всі, хто християни – тобто Христові, мають шукати горішнього. Нехай же Всемогутній Бог Отець обдарує всіх Вас Своєю благодаттю, нехай Воскреслий Господь Ісус осяє Вас радістю Своєї перемоги і нехай Святий Дух ще дужче розпалить у Ваших серцях вогонь Божої Любові! Єпископ Маркіян Трофим’як Великдень 2012, Луцьк
Ñòðàæäàëüíà Ìàò³ð Áîæà. Õóä. Êàðëî Äîëü÷³ (1616-1686)
Äî óâàãè ÷èòà÷³â íàøîãî ÷àñîïèñó! ³äíåäàâíà Âè ìàºòå çìîãó ïðî÷èòàòè àáî çàâàíòàæèòè óñ³ íîìåðè íàøîãî æóðíàëó ç 2000 ðîêó â ³íòåðíåò³ çà àäðåñîþ www.gbook.lviv.ua. À òàêîæ, ïðîñèìî Âàñ íàäñèëàòè äî ðåäàêö³¿ ïîøòîþ àáî íà åëåêòðîííó ñêðèíüêó gbook@ukrpost.ua ÿê³ñí³ ñâ³òëèíè ³êîí, îáðàç³â, ïàðàô³ÿëüíèõ õðàì³â, ä³òåé (ðóáðèêà “Ä³òè Óêðà¿íè”) ³ ò.ä., íàéêðàù³ áóäóòü íàäðóêîâàí³ íà ñòîð³íêàõ ÷àñîïèñó. Íà 4-é ñò. îáêë.: Ãîðîäîöüêà ÷óäîòâîðíà ³êîíà Ïðåñâÿòî¿ Áîãîðîäèö³. Áîãîðîäèöÿ Îäèã³òð³ÿ, 1764 ð., ñ. Ãîðîäîê Çàë³ùèöüêèé ð-í Òåðíîï³ëüñüêà îáë., ôîòî Ð. Òîìïàëüñüêîãî. Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìຠïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº.