Íåâ³äîìèé àâòîð. Ìîë³ííÿ ïðî ×àøó (ê³í. XIX ñò. – ïî÷. XX ñò.). ªêàòåðèíáóðçüêà øêîëà æèâîïèñó, Ðîñ³ÿ. Ïîëü Äåëÿðîø (1797-1856), Ôðàíö³ÿ. ²ðîä³ÿäà. (²ðîä³ÿäà – íåçàêîííà äðóæèíà öàðÿ ²ðîäà Àíòèïè, ÿêà ñïîíóêàëà ñâîþ äîíüêó Ñàëîìåþ äî óñ³êíîâåííÿ Ãîëîâè ñâ. ²âàíà Õðåñòèòåëÿ.)
Íà 1-é ñò. îáêë. Îáðàç Ïðåñâÿòî¿ Ä³âè Ìà𳿠ï³ä ÷àñ ìîëèòâè. Íà 4-é ñò. îáêë. Äæóçåïïå ×åçàð³ (1568-1640) Ìàäîííà ç Äèòÿòêîì ²ñóñ òà ñâÿòèìè àïîñòîëàìè Ïåòðîì ³ Ïàâëîì. Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìຠïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº.
3(80) 2013 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979 Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ
ЗМІСТ 1. Сторінка головного редактора Роман Брезіцький Я живу на Твоїй долоні ............................................ 2 2. Приготуйте свої серця Оксана Береза Будьте невідступно зі Мною ........................................ 3 3. Святині Галичини Володимир Гіщинський Церква Різдва Пресвятої Богородиці ............. 4 Володимир Гіщинський Церква святих безсрібників Косми і Дам’яна ... 5 4. Свято марнотратства Наталя Назар Випускний бал чи перша “доросла” п’янка ............. 6 5. Освячені в істині Франко Адесса Марія засуджує масонство (закінчення) ................... 8
Літературний редактор
6. Двері Милосердя
Ольга ЛОЗА
с. Бенігна Консолята Ферреро Маленька секретарка Серця Ісуса ... 12
Обкладинка
7. З історії об’явлень П’єтро Зожа Таємниці Меджуґор’я (продовження) (продовження)...................... ...................... 14
Богдан СОЙКА Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ
8. Голос Марії
Комп’ютерний набір
о. Євгеній Сьпйолек Тепле проміння сонця .......................................... 19 о. Євгеній Сьпйолек Молитва є життям ............................................... 20
Ольга КОВАЛИШИН
© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2013 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, факс: (032) 261-55-74 e-mail: gbook@ukrpost.ua web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Куліша, 22/3а, м. Львів, 79058 тел.: (032) 272-69-72 Друк: ТзОВ “Часопис”, вул. Шевченка, 315, тел. (032) 239-57-60 Наклад: 1300 примірників.
9. Боротьба зі злим о. Феодосій Блаженні ті, що страждання зносять ............................ 22 10. Дорогами прочан Олег Гірний Уроки історії ................................................................... 25 11. Постаті Церкви Йоанна Оттеа Свята Катерина Сієнська ............................................ 31 12. Листи читачів Нам пишуть ...................................................................................... 34
СТОРІНКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА
Я живу на Твоїй долоні (Новела)
Я живу на Твоїй долоні. Такий маленький, що макове зернятко здається мені неприступною скелею. На Твоїй долоні є рубець, він був колись наскрізною раною від дуже великого цвяха. А тепер той рубець став довжелезним пасмом високих гір, яких ніколи не подолати такому малюкові як я. Я живу на Твоїй долоні. Ріка, що плине з-під пасма гір, чистіша від сліз, і хоч вона глибока, видно дно й найменший камінчик. Зсередини ріка світиться голубим світлом, що райдугою спливає на поверхню. Вода в ній дивовижна, будь-яку рану загоїть, – коли я вколовся колючкою троянди, кривавляча ранка миттю зникла від дотику маленької краплинки. А смак тієї водички неземний: припиняєш відчувати вагу власного тіла навіть від ковтка. Щоранку вода обмиває моє обличчя, ніби обціловує. Якось я захотів довідатися, куди ж плинуть води цієї незвичайної річки – і пустився в дорогу квітучим берегом. Я побачив безліч таких самих
№3(80), 2013 2
істот як я. Вони жили на берегах цієї ріки і перелітали одні до одних в гості на великих яскравих метеликах. Я іду по Твоїй долоні, не відаючи ні страху, ні втоми. Твій вказівний палець служить мені дорогою, а Твій зріст, коли я підходжу до краю долоні, назвати не можу. Звідси планета Земля, на якій я народився, трохи більша, ніж футбольний м’яч. Чомусь вона здебільшого якась темна, лише місцями блискають вогні. Ти кажеш мені самою думкою, що ті вогні, які ледь-ледь жевріють – то місця, де люди ще моляться і мають велику надію, що Ти ще увімкнеш цю чорну планету і вона засвітиться на цілий Всесвіт світлом Твоєї Любові. Я живу на Твоїй долоні. Я дійшов до кінця річки і тоді зрозумів: вона, річка, не має кінця. Огинаючи пучку Твого вказівного пальця, вода рине вниз, як водоспад, а дорогою розсипається на мільярди мільярдів крапель – і тоді на Землю падають дощі.
Тут, на Твоїй долоні, мене ніколи не мучив голод. Потреби в їжі не було цілком. Тіло насичувалося лише диханням, повітря входило в легені легко, ароматно, густо – водночас напій і їжа. Напевно, причиною цього були надзвичайно багато квітів, що наповнювали повітря своїми пречудовими запахами. Навіть дерева росли у вигляді гігантських букетів. У кроні таких дерев гніздилася велика кількість птахів з райдужними крильми. Їхнє пір’я було вельми барвистим – ніби то не птахи, а літаючі квіти. А небо! На Землі я ніколи не бачив такого неба. Істоти, котрі мешкали на Твоїй долоні, не знали ні хворіб, ні смерті. Вони просто переходили на вищий щабель свого розвитку. Коли підходив той Великий День Переходу (а він приходив до кожного зокрема), то мешканець Твоєї долоні ставав на самісінький краєчок Твоєї долоні і скидав із себе старий жовтий одяг – своє тіло – і жбурляв його на свою планету Земля. А люди на планеті вважали, що це зірки падають і згоряють то тут, то там. Це так захоплювало їх, що вони писали вірші про це видовище – чомусь здебільшого в контексті великого кохання. А на Твоїй долоні цілком роздягнуті душі, голі-голісінькі, ставали легкими, як дихання немовлят, й перелітали у райський сад, що лежав у самому центрі Твого серця. Це було великим щастям. Це означало: завершилася мандрівка на Землі – розпочалася у вічності. Роман Брезіцький
Дiти Непорочної
ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ
БУДЬТЕ НЕВІДСТУПНО ЗІ МНОЮ
Хуан де Хуанес (1507-1579). Іспанія. Тайна Вечеря
06.03.11 р. Ісус: Дитя Моє! Боляче Мені сповіщати, але прийде час, що не зможу приходити до вас у Пресвятій Євхаристії. Це буде для вас найважчий період, бо прикриваючись Моїм словом, потраплять у лоно Моєї Церкви лжепророки, котрі нечестивими діями унеможливлять Мій прихід під час Літургії. Та до кожного з вас, вірних Моїх дітей, Я все одно прийду. 22.01.13 р. Ісус: Мої уболівання про вас недаремні, бо надходить час, коли вам слід бути особливо готовими зустрітися з антихристом, котрий хитро буде заарканювати вас і змушуватиме підступно співдіяти і жити з ним. Дати йому згоду – це означає втратити шлях до істинного Дому. Пам’ятайте, ніколи в будьяких ситуаціях не панікуйте, бо Я завжди з вами. Не зосереджуйтеся на тому, що вас хтось може перемогти. Будьте невідступно зі Мною. Найважче людині зрозуміти, що смерть не є останньою точкою чи ноткою проспіваного життя. Ні. Вона є ви-
Дiти Непорочної
східною для життя, вічного життя! Християнин, вірний християнин, не помирає, а ЖИВЕ, продовжує жити, тільки в іншому житті, тому, що є первинним. Зокрема молоді люди через безпечність молодості вирішили, що весь час перебуватимуть тут, на Землі. Ні. Кожен з вас має свій час переходу, який відомий тільки Отцю нашому. І якщо вам про це хтось говорить, то не для того, щоб злякати чи надоїдливо попередити, а щоб застерегти заздалегідь, щоб ви мали час на переміни у собі, що буде просто знахідкою для тих, хто справді хоче жити вічно в молодості, красі і блаженстві. Не бійтеся слів смерть, а готуйтеся до неї з тієї миті, як народилися на цей світ, щоби зустріти її лиш як перехід, а не як смерть, що закриває перед вами життя з Богом. Смерть – це життя з антихристом. І саме цього слід боятися. Якщо ви даєте згоду на його різні спокусливі пропозиції і відкидаєте Мене, то, відповідно, отримуєте його “ласку” і “захист”, якщо це так можна назвати, які приведуть вас до загибелі,
тобто до смерті вашої душі, чого ви так боїтеся. Не вміючи пояснити, чого саме боїтеся, ви зупиняєтеся на думці про смерть тіла. Однак якщо ви виберете шлях зі Мною, то якби важко вам не було, не бійтеся, а довіртеся Мені для досконалого навернення і преображення вашої душі. І тоді, в майбутньому, коли Отець забажає вас прикликати, то безболісно здійсните перехід до свого рідного Дому. І цього слід не боятися, а РАДІТИ. Бійтеся лише занапастити свою душу та пропасти навіки! Що, дитя Моє, думають, що в тебе все в голові перекрутилося і ти не даєш спокійно усім тут жити? Помиляються, бо, власне, про їх спокій треба подбати ще тут, на Землі. Ні. Щохвилини думайте про те, що яка радість і ласка від Бога жити з Ним, насолоджуватися всім тим, що Він дарує, і надалі бути з Ним, бо Я воістину завжди з вами, лише довірливо відкрийте Мені серце своє. Довіртеся Мені, діти Мої, і дам вам відчути неповторне Світло Любові та радість небесну ще тут, на Землі. Хто бачить своє життя зі Мною, то в основі життя його Любов перебуватиме. Живіть у гармонії, а якщо схибили, то очищайтеся, щоби не втратити цієї гармонії та чистоти Любові. Люблю вас та обдаровую вас Любов’ю. 06.06.13 р. Ісус: Дитя Моє! Звертаюсь до вас з тим, щоб ви зрозуміли, що перебуваєте в Останніх Часах! Будьте пильні й обережні, а водночас нічого не бійтеся, а вперто і наполегливо тримайте свою чітку життєву лінію: будьте завжди зі Мною. І Я допоможу подолати труднощі та спокуси лихого. Люблю вас, діти Мої! Отримала і записала
Оксана Береза
№3(80), 2013 3
СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ
ЦЕРКВА РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ (с. Нестаничі Радехівський р-н Львівська обл.)
Церква Різдва Пресвятої Богородиці, с. Нестаничі Радехівський р-н Львівська обл.
Як свідчить народний переказ, ікона Матері Божої, що сьогодні є в церкві Різдва Пресвятої Богородиці, була ще в давній сільській церкві. Про факт існування дерев’яної церкви в с. Нестаничі ще в 1531 році, а воно знаходилося в місцевості, яка сьогодні називається Загірські поля, відомо з різних історичних джерел. Село, а разом з ним і церкву було спалено під час одного з численних набігів татар на Галичину. Багатьох селян тоді було або вбито, або забрано в полон. Церква згоріла до тла. На попелищі вцілілі мешканці села знайшли тільки ікону Пресвятої Богородиці. Вона була абсолютно непошкоджена вогнем, навіть не покрита кіптявою. Тодішній дідич села Станин, якому й належало с. Нестаничі, довідавшись про дивним способом уцілілу ікону, відразу ж прибув у спалене село. Знайшовши на згарищі церкви в попелі ікону Пресвятої Богородиці, він поклав її на віз, щоб відвезти у церкву с. Станин. Та коні
№3(80), 2013 4
навіть не могли з місця зрушити віз, на якому вона лежала. Деякий час коні стояли як вкопані. Потім самі рушили в сторону, де тепер знаходиться с. Нестаничі, і стали. Невдовзі на цьому місці селяни на кошти цього дідича збудували невеличку дерев’яну церкву, в якій і помістили ікону. Вони не стали селитися на згарищі, а водночас збудували собі нові житла по обидві сторони від церкви. У 1725 році на кошти місцевого дідича у Нестаничах було збудовано нову велику дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці, куди й перенесено чудотворну ікону Матері Божої. Тут ця ікона є й по нинішній день. Протягом трьох років – з 16 листопада 1838 по 8 квітня 1841 року – в с. Нестаничах парохом був греко-католицький священик, засновник і активний діяч “Руської Трійці”, духовний просвітитель українського народу о. Маркіян Шашкевич. Тут він у надзвичайно важких умовах, бу-
дучи важкохворим, позбавленим, за його словами, «всяких, навіть найконечніших засобів до життя та гноблений крайнім убожеством і нуждою», творить воістину величні своїм пафосом і натхненням “Псалми Русланові”. Цей твір має глибокий духовний зміст і є зразком релігійно-філософської лірики, його свідомо замовчували в радянський період. Тут мислитель і просвітитель помістив поезію «Слава Богу», здійснив поетичну інтерпретацію Євангелії від св. Івана. Окрім цього, Маркіян Шашкевич переклав українською мовою п’ять глав Євангелії від св. Матея. Поезії, уривки з яких збереглися, були високо оцінені дослідниками його творчості. Отець Маркіян також працював над граматикою української мови. У роки радянської комуністичної влади в Західній Україні церква Різдва Пресвятої Богородиці була зачинена, тривалий час тут діяла картинна галерея. Відпуст – 21 вересня Різдво Пресвятої Богородиці. Володимир Гіщинський
Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (Богородиця Замилування) (початок ХVІ ст.), с. Нестаничі
Дiти Непорочної
СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ
ЦЕРКВА СВЯТИХ БЕЗСРІБНИКІВ КОСМИ І ДАМ’ЯНА (с. Махнівці Золочівський р-н Львівська обл.)
Церква Святих безсрібників Косми і Дам’яна в Махнівцях
сПарафіяльна дерев’яна церква Святих безсрібників Косми і Дам’яна побудована 1697 року після того, як попередню церкву спалили татари під час чергового набігу на Галичину в 1675 році. Церква Косми та Дам’яна невисока, але простора. Церква має хрестоподібний план. Вівтар і нава завершені банями, а бокові крила і бабинець покриті трисхилими дахами, гребені яких мають маленькі бані. Цікава пластика верхньої частини церкви поєднується з незвичними зелено-білими кольорами стін. Глухі ліхтарі над верхами стін прикрашені художньою чеканкою на листовому залізі. Ще можна зауважити, що стіни (крім бабинця) з північної та південної сторін мають парні вікна. У XVIII ст. храм розширили. В інтер’єрі церкви переважає блакить, тому святі, особливо на іконостасі, куди з висоти вікон падає світло, здаються не суворими, а дуже добрими, якимись особливо близькими й зрозумілими. Останній раз церкву реставрували у 1970 році. Окрасою церкви є чотириметровий вівтар з прекрасною різьбою роботи Йова Кондзелевича, ченця Білостоцького монастиря, що неподалік м. Луцька, видатного іконописця кінця XVII ст. – першої половини XVIII ст. Вівтар створено на кошти внука Гетьмана України Івана Виговського, Єп. Луцького й Острозького Йосифа Виговського
Дiти Непорочної
приблизно у 1715-1720 роках. Це підтверджує напис над величавою рамою чудотворної ікони: «Цей св. вівтар прикрасив коштом своїм його милість Йосиф Виговський, Єпископ Луцький і Острозький, за відпущення гріхів своїх прабатьків і батьків написався рукою недостойного ієромонаха Йова Кондзилевича, інока монастиря Білостоцкого». Отож Єпископ Йосиф Виговський запросив цього відомого ієромонаха-іконописця, автора ікон монастирської церкви у Білостоці, вівтарів та іконостаса Загорівського монастиря, іконостасів у Городищі та Локачеві, Скиті Манявському (сьогодні більше відомий як Богородчанський іконостас) створити вівтар у церкві с. Махнівці. Це – одна з робіт пізнього періоду творчості цього майстра. Ікона ж, навпаки, створена раніше. За стилем вона належить до Волинської школи, а сигнатури на звороті – кінця XVIIпочатку XVIII ст. Невеличка за розмірами іконка Пресвятої Богородиці, яку тримають у руках ангелики, знаходиться за престолом у центрі вівтаря у надзвичайно вишуканій рамі розміром 6,2 на 5,4 сантиметрів. На одній стороні її – зображення Богородиці з Ісусом, на іншій – хрест із сигнатурами. Як припускають деякі мистецтвознавці, ця ікона може походити з іконостасу церкви Воздвиженського братства у Луцьку, членом якого був Іван Виговський. Інші фахівці схиляються до думки, що вівтар зробили спеціально для цієї двосторонньої іконки За народним переказом, це саме та ікона Пресвятої Богородиці, до якої молився гетьман Іван Виговський перед розстрілом 16 березня 1664 року. Слідства не було, суду – теж. Коли за Іваном Виговським прийшли, щоб вести на
страту, застали його за молитвою до Богородиці. У Чернігівському літописі під 1664 роком розповідається: «Тетера да Чернецкий и Маховский Ивана Виговского казал разстріляти, а он на той час в избі поклянувши, читал акафист Пресвятой Богородицы». Іконка, ймовірно, була родинною реліквією Виговських. Місцева народна традиція вважає її чудотворною. Церковна влада також визнала Махнівцівську ікону Пресвятої Богородиці чудотворною, а престол церкви – упривілейованим, про що свідчить відповідний напис у рамці на стіні. Відпуст було надано на Благовіщення Пречистої Діви Марії. Храмове свято відзначають 14 листопада на св. безсрібників Косми і Дам’яна. У роки радянського комуністичного режиму ікона підлягала знищенню, тому що була нагадуванням про українського гетьмана Івана Виговського, під командуванням якого козаки вщент розбили московське військо під Конотопом. Мешканці села тривалий час переховували її. Повернулася святиня на призначене для неї місце аж в 1992 році. Ікону реставрувала у майстернях Львівської національної галереї мистецтв художник-реставратор Віолетта Радомська. Володимир Гіщинський
Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці в Махнівцях
№3(80), 2013 5
СВЯТО МАРНОТРАТСТВА
ВИПУСКНИЙ БАЛ ЧИ ПЕРША “ДОРОСЛА” П’ЯНКА?
Ще трошки і пролунає останній дзвоник, хтось впустить сльозу: так швидко летить час… Пора випускних вечорів, чи як іще їх називають, балів уже ось-ось. Спостерігаючи й аналізуючи, як в рідній Галичині проходять випускні вечори, стає непросто говорити, що українці бідні. Кажуть, що українці погано живуть, що бідують, ВВП щороку падає… Хочеться трохи перефразувати відому приказку: чого бідний, бо не думає, чого не думає, бо п’яний. А чого п’яний, бо тато, мама так навчили, а вчителі нічого не говорили... Цар Давид у своєму псалмі хвалить той народ, який уміє веселитися і називає його двічі щасливим, тобто блаженним: “Блажен народ, що вміє веселитись; у світлі Лиця Твого, о Господи, він ходить (Пс. 88:16). Справді, виявляється веселитися треба вміти, це мистецтво. Одна моя знайома закінчила приватну школу в Ізраїлі. Мені дуже було цікаво, як там проходять випускні вечори. На запитання: “Чи був на випускних алкоголь?”, дівчина із здивуванням відкрила очі і сказала: “Ви що? Звичайно ні”. Коли вона розповідала, я заздрила мудрості євреїв і соромилась наших неязичників християн. Випускниця розповідала, що її випускний проходив скромно, одночасно вишукано, весело і в межах школи. А в нас усе за язичницьким обрядом. Звичайно, подекуди і Богові свічку ставлять, молебень замовляють, та чи з осмисленням? І взагалі, всім байдуже, що п’ятниця, що піст (часто Петрівка), і гайда в ресторан, поза межі школи. Ну треба ж ді-
№3(80), 2013 6
ткам по-дорослому розслабитися, вони ж 11 років гризли граніт науки, втомилися. Урочисту частину також бажано організувати по-крутому: шкільний зал – не зал, треба солідний, такий, щоб бідніші батьки “підтягувалися” до авторитетів і по кишені добре відчули, як то в пана бавитися. От і виходить, що на всі “фаньтіки-баньтіки” і запуск голубів в небеса, і ворота з надувних кульок (ну як це без воріт із надувних кульок?…) вже до 1000 гривнів з особи. Потім – забава аж до рання, опісля – зустрічати сонце, бо воно, якщо його не зустріти, може не зійти. Ну треба ж відчути повнокровне доросле життя. Чотири години випускного – це ж не випускний, це “по-дєцки”, треба цілу ніч, щоб молода людина відчула смак усього так, щоб уже у своїх 17 років могла сказати, що вона життя прожила… Щоб вигулялася так за ту ніч, як пес, що з ланцюга зірвався. Пригадую десять років тому одна колега розповідала, як вона своїх п’яних одинадцятикласників мусила по хатах відводити, бо більшість батьків була на заробітках, а ті, що були в батьківському комітеті, не здогадалися, що можна все скромно зробити, це виявилося вище їхнього кругозору. У ресторані – як у ресторані, все інтелігентно, все по секторах, ніхто ні на кого не дивиться, але всі все бачать: діти п’ють окремо, вчителі також, ну і батьки. Як ся бавити, то ся бавити. Перша “доросла” п’янка: п’ють всі! Як не парадоксально і як не гірко визнавати, але на теперішніх випускних вечорах в Україні, насамперед батьки і вчителі за один вечір перекреслюють
Дiти Непорочної
СВЯТО МАРНОТРАТСТВА все добре що, можливо, посіяли, забуваючи біблійні Істини: “Хто любить радість, той буде злиденним; хто любить вино та олію, той не розбагатіє”. (Прип. 21:17); “Не бувай з тими, що впиваються вином, ані між тими, що обжираються м’ясом, бо п’яниці й ненажери зубожіють, а довге спання їх вбирає у лахи”. (Прип. 23: 20-21). Випускний вечір стає школою марнотратства, п’янства та розпусти: дитина витрачає зі згоди батьків величезні гроші, яких ще не заробила в житті, дорослі брутально втягують своїх дітей у цей гріх, призвичаюють до того, що свято без алкоголю не свято. Дівчата одягнуті за принципом: чим вульгарніше, тим гарніше, тобто чим більше оголене тіло, тим краще. Це лише поверхово і без деталей. Звичайно, після такого випускного балу в неділю мало хто спішить на Службу Божу подякувати Богу, що дожив до закінчення школи. Треба справді бути дуже мудрими і мужніми, як батькам так і учням, щоб протистояти тиску класу, батьківському комітету, інколи, можливо, і класного керівника, щоб виявити своє ставлення до такого формату випускного вечера і не піти на нього. Батькам, учителям і учням хочеться побажати лише словами одного мудреця: не будьте, як всі, бо всі як-небудь. А християнам варто б пригадати слова апостола Павла, який зауважив, що коли б він і людям хотів подобатися, то не був би учнем Христа. Маймо відвагу, дорогі вчителі, запропонувати несміливим і розгубленим, а часто розбещеним батькам святкувати тверезо, скромно і з Богом, похристиянськи. Не в ресторанах з нічними силуетами п’яних постатей, а в стінах школи, актового залу. Даваймо учням приклад, що дорослість визначається відповідальністю, а не можливістю випити на випускний вечір поряд із сусіднім столиком, де сидять і п’ють батьки. Батьки, світ може валитися навколо, але
Дiти Непорочної
ваш приклад, ваша життєва позиція для ваших дітей є вирішальними. Не вимагайте, щоб ваші діти колись були тверезими, якщо ви не можете сісти до святкового столу без алкоголю. Не кажімо, що маємо погану молодь. Господь запитає у кожного батька, матері не те, чи ви пожертвували своїм дітям 5-7 тисяч на випускний вечір, а чи дали їм добрий приклад тверезого, праведного життя, вчителів запитає не лише, чи вони навчили табличку множення, а чи дали добрий переконливий приклад життєвої позиції. У древньому Римі рабів споювали і тоді насміхалися з них, отож не робімо з наших дітей рабів пристрастей. Учімо їх скромності, простоти, поміркованості, вмінню радіти малому. Дорога молоде, не бійся відстоювати свої здорові переконання і чинити опір засиллю зовні. У кого “Ой”, у кого “Ой, леле”? У кого сварка, у кого скарги? У кого рани без причини? У кого очі червоні? У тих, що біля вина засиджуються довго; у тих, що ходять смакувати вино пахуче. Не приглядайся до вина, яке воно червоне, як гарно виблискує у кубку, як лагідно ллється. Потім воно вкусить, як гадина, утне, немов зміюка. Тобі ввижатимуться дивні речі, серце твоє буде дурниці говорити; і будеш немов той, який дрімає серед моря, або як той, що вгорі лежить на щоглі. “Били мене, та мене не боліло, товкли мене, та не знав я нічого. Коли ж я прокинусь? Я буду знов того шукати!” (Прип. 23: 29-35). Завершимо тим, чим розпочали: “Блажен народ, що вміє веселитись; у світлі Лиця Твого, о Господи, він ходить (Пс. 88:16). Боже, дай нам мудрості у святкуванні й відваги казати “Ні” тому, що принижує гідність Твоїх дітей. Наталя Назар
№3(80), 2013 7
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ
МАРІЯ ЗАСУДЖУЄ МАСОНСТВО
(Закінчення, поч. у №6, 2012, №1-2,2013) Сьоме об’явлення Матері Божої 8 грудня 1634 року, о пів на дванадцяту ночі Мати Маріанна, як завжди, прийшла до святині на свої щоденні молитви. Виливаючи потоки сліз, вона представляла кожну свою монахиню Божественному В’язневі любові та Його Блаженній Матері, благаючи про щасливу смерть для них і для себе. Раптом вона відчула таку сильну Божу любов, що знепритомніла. Вона побачила перед собою Царицю Небес, чудову і захоплюючу, зі Своїм Пресвятим Сином на лівій руці та з жезлом у правій. З Нею були три архангели. Св. Михаїл був у білих шатах, прикрашених блискучими золотими зірками. Кожна частина його вбрання була оздоблена намистом з перлин, з-під яких звисав чудовий золотий хрест, оздоблений коштовним камінням. Посеред хреста блищала зірка, на якій були викарбувані імена: Ісус і Марія. Архангел Гавриїл тримав чашу з Кров’ю Відкупителя, чашу, сповнену Гостіями і велику в’язку Архангели Гавриїл, Михаїл, Рафаїл. Художня робота Йосипа Терелі білих ароматних лілей. Архангел Рафаїл мав дорогоцінний прозо- князя св. Михаїла розпочали спів краси і мають солодкий запах, бо є рий флакон з бальзамом, солодкий про небесну гармонію – один за платою за болісне Відкуплення. аромат якого витав у повітрі. Цей одним, аж до дев’ятого. Після Якби смертні могли оцінити запах очищав атмосферу, вводив тієї небесної симфонії Цариця час, що їм даний, і якби могли душу у стан блаженного спокою промовила: користуватися кожною миттю і величезної радості. Він також «Моя кохана донько, наречена життя – яким би іншим був світ! мав на собі фіолетові ризи, блиск досконалого Агнця, покинь ту Багато душ не пішло б на вічну яких засліплював, і золоте перо, землю – сумне місце вигнання для погибель! Тим часом, це основні на якому було вирізьблене ім’я праведних – і перейди у так жа- причини їхніх падінь. Донько, Марії. Усі три Архангели стояли дану вітчизну. Сувора зима твоєї будь милосердна до тих нерознавпроти своєї Владичиці, Яка смертної екзистенції завершуєть- судливих, грішних братів і плач на лівій руці тримала Царя Не- ся і для тебе розпочинається вічна над їхньою долею. Благай свого бес і Князя Вічності. Дев’ять весна, де під час життя на землі Бога та Відкупителя, щоб обдаруангельських хорів після знаку добрі вчинки є квітами рідкісної вав їхні душі особливою і дієвою
№3(80), 2013 8
Дiти Непорочної
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ благодаттю, щоб утримати їх від прірви гріха та брехні. Чи бачиш, що несуть архангели: св. Михаїл, св. Гавриїл та св. Рафаїл? Знай, що білі шати св. Архангела Михаїла призначені: – По-перше, Моїм вірним та ревним донькам, котрі житимуть у цьому монастирі впродовж віків – деяким, щоб зберегли свою невинність, дану під час хрещення, і іншим, щоб були очищені суворою покутою.[...] – По-друге, білі шати призначені також священикам та мирянам, котрі, люблячи Мого Пресвятого Сина і Мене Саму простим та праведним серцем, також любитимуть цей монастир. Не зважаючи на критику та погорду, допомагатимуть утримувати його і посвятять себе поширенню набожності до Мене, яка буде поживою та порятунком для віри у важкі часи майже цілковитого зіпсуття у XX столітті. Архангел Гавриїл тримає прекрасну чашу з Кров’ю Спасителя – це означає благодать Відновлення життя після смерті (у результаті гріха) й оздоровлення душ через Таїнство Покаяння,
яким щедро розпоряджаються слуги Мого Пресвятого Сина для повернення до життя душ, убитих сатанинською заздрістю пекельної потвори. Поглянь та задумайся над цінністю того зцілення і Таїнства, яке дає життя, яке забули та знехтували невдячні люди. У своїх шалених ілюзіях вони не усвідомлюють того, що є єдиним та надійним засобом, який дає спасіння після втрати невинності хрещення […]. Архангел Гавриїл, як бачиш, тримає у руці Чашу, наповнену Гостіями, – це означає чудесне Таїнство Євхаристії, яке уділяють Мої священики вірним, які належать до Католицької й Апостольської Церкви, видимою Головою якої є Папа – Намісник Бога на землі для християн. Його понтифікальну непомильність проголосить як догму той самий Папа1, котрий буде обраний до проголошення Мого Непорочного Зачаття. Його будуть переслідувати й ув’язнять у Ватикані в зв’язку з ліквідацією Держави Пап, що зумовлять неправедність, заздрість та скупість земного монарха2.
Поглянь на цю повну чашу і ти збагнеш величність цієї Таємниці і з якою повагою її мають приймати вірні. Це буде антидот на гріх, а також сильний і легкий під час споживання засіб для душ, щоб поєднатися з Богом та Відкупителем, Який з надміру Своєї любові приховується під виглядом білої Гостії, зараженої святотатством від своїх невдячних дітей. Спокутування за гріхи святотатства – це воістину роль душспоглядальниць, а особливо доньок Мого непорочного Зачаття. Хочу, щоб ти знала, що в таємниці Бога таке перепрошення, приховане і вільне, є Його образом у фундаменті того Згромадження, яке є для Нього дуже цінним. Надзвичайно запашні білі лілеї, які ти бачиш разом з чашею та дароносицею у руках Мого архангела Гаврила, – це черниці Мого Згромадження (їх буде дуже багато у Монастирях цілого світу). Кожна з них матиме свою місію й отримає потік благодатей з неба для її виконання. Раджу Своїм донькам зносити страждання, щоб уділення семи св. Тайн вірним було досконалим особливо
1
Найімовірніше тут йде мова про Папу Пія IX (1792-1878), за часів якого «непомильність Папи» була визнана догмою віри, а також було визнано догмою Непорочне Зачаття Марії – Її прихід у світ без первородного гріха.
2
XIX століття – це час великих народних рухів. Так у розділеній Італії починають дозрівати об’єднавчі ідеї, хоча спочатку – зважаючи на існуючі від початку регіональні поділи – політики висували ідею федерації. У цій атмосфері патріотичного піднесення на Апостольську Столицю був вибраний кардинал Джованні Марія Мастаї Феретті (Пій IX), якого вважали великим лібералом та прихильником об’єднання Італії на федеральних засадах. Пія IX настільки цінували, що навіть пропонували створити республіку з Папою – як її володарем. На жаль, об’єднавчий рух монополізувала савойська династія, яка панувала в Сардинії та П’ємонті, й антиклерикальні ліберали (Д’Азегліо, Ратацці, Кавур), яких не задовольняли сміливі реформи нового Папи. У 1848-49 рр. у зв’язку з цим виникли революційні заворушення – було зроблено замах на папського співробітника Пеллегріно Россі, а Пій IX був змушений покинути місто і сховатися в місті Гаеті (і лише інтервенція французького та австрійського війська повернула владу Папі). Про антицерковний характер об’єднавчого руху свідчили дії ліберальних політиків у П’ємонті і приєднаних провінціях: у Церкви відбирали права, переслідували духовних осіб, арештували і депортували Єпископа Турину, а далі провели ліквідацію Згромаджень і конфіскацію їх майна (це був найбільший в історії грабіж церковного майна). 20 вересня 1870 р. п’ємонтські війська під командуванням генерала Кадорна ввійшли в Рим через пролам у міських мурах біля брами Порта Піа. Пій наказав папським військам піддатися, щоб уникнути непотрібного кровопролиття. Так розпочалася окупація Риму, яка означала остаточний кінець Церковної Держави і мирської влади Пап. Святіший Отець проголосив себе в’язнем італійської влади і вирішив не покидати Ватикану, поки йому не повернуть основні права (зі статті «Papieskie państwo na Wzgórzu Watykańskim» тижневика «Niedziela»)
Дiти Непорочної
№3(80), 2013 9
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ Пресвятої Євхаристії, св. Сповіді та Священства. У коштовному флаконі у руках Мого архангела Рафаїла міститься дивовижний бальзам з приємним запахом, який витає у повітрі, очищаючи атмосферу, передає душам надприродне щастя і надзвичайний спокій. Це – алегорія монастирів, які є вибраними місцями, де існує щоденне вправляння в чеснотах: це Устави і суворі спокутування, яких дотримуються мешканці монастирів. Життя, в чистоті, що панує там – це наймиліший аромат: щасливі країни, які мають такі місця. Вони очищають атмосферу, зіпсовану тими, котрі поринають у збочення і найбезсоромніші пристрасті. Водночас вони наповнюють душі невимовною радістю і предивним миром, що схиляє грішників до навернення. Так відбувається через чесноту молитви, що возноситься з тих місць і вдень, і вночі. Через те, що руки Мойсея піднесені до Неба, душі ченців благають і покутують за навернення грішників і порятунок народів від повені, лихих звичаїв та збочень, що провокують страшні кари Божої справедливості. Лихо було б світові, якби в ньому не було монастирів! Та, на жаль, смертні цього не розуміють. Бо якби розуміли, то присвячували б свої багатства для збільшення їх кількості, через те, що вони є вирішенням усіх фізичних та моральних страждань. Пресвята Тройця і Я, Мати, – взірець для богопосвячених осіб, маємо найпалкіші почуття до тих домів. Я – канал дорогоцінних благодатей, які не розсилаються мирянам, бо лише в монастирях так Мене люблять: їхні мешканці прибігають до Мене з цілковитою довірою і такою любов’ю, якою
№3(80), 2013 10
діти обдаровують своїх люблячих матерів. У тих місцях Мене вшановують під різними титулами. Архангели збирають усі ті молитви, сльози, покути, зітхання та богопосвячене життя – це все жертвують Мені. А далі Я приношу їх до Божого Престолу для спасіння світу. Ніхто на землі не усвідомлює, хто здійснює спасіння душ, на-
Архангел Михаїл. Художня робота Йосипа Терелі
вернення грішників, зникнення великих стихійних лих, зумовлює плідність землі, кінець епідемії, завершення війн і згоду між народами. Це все відбувається завдяки молитвам, що возносяться з монастирів та інших чернечих Згромаджень. Численні палантини і фіолетові шати, які мав на собі архангел Рафаїл, блищали й освітлювали вівтар. Вони символізують ефективні дії та ревність добрих священиків, котрі працюють з великим самозреченням і забуттям, щоб наблизити людей до Ісуса Христа і до Мене.
Вірні місії, яку їм довірив Батько сім’ї, безперервно працюють у Господньому винограднику, щоб його обробляти, збільшувати урожаї і рятувати душі, відкуплені Кров’ю Відкупителя. Це – добрі та вірні працівники, котрі увійдуть у славу свого Господа. Золоте перо з Моїм іменем призначене всім священикам та мирянам, котрі пишуть про Мою славу та Мої турботи. Воно призначене також тим, котрі своїм писанням поширюють Марійську набожність у монастирі та житті, що, без сумніву, пов’язане з таким милим та втішним закликом. У XX столітті завдяки цій набожності будуть відбуватися чудесні події у духовній та світській сферах, бо Волею Божою було збереження того заклику і пізнання твого життя саме у той період, коли зіпсуття звичаїв буде майже повсюдним і безцінне світло віри згасне майже повністю! А тепер, Моя люба донько, ти розумієш значенні всіх тих речей, котрі бачила у руках Моїх святих архангелів: Михаїла (хто як Бог?), Гавриїла (Божа фортеця) і Рафаїла (Божі ліки). Кожен архангел виконує свою місію, допомагаючи людству, що прямує до занепаду. Навіть якщо людство забуде звертатися та вшановувати тих Князів, я прагну, щоб ти і твої теперішні та майбутні доньки робили це, щоб отримувати благодаті та матеріальні вигоди для себе, а також для монастиря. Я пильнуватиму, щоб Моя фігурка була завжди доглянута і Мій улюблений монастир був привілейований Божою добротою. Смерть Матері Маріанни Перші п’ять днів 1635 року Мати Маріанна почувалася дуже слабкою, її стан постійно погір-
Дiти Непорочної
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ шувався. На сьомий день вона почала непритомніти, та все ж, докладаючи багато зусиль, вона старалася рухатися і перебувати поміж Сестрами. 11 січня після Святого Причастя вона знепритомніла, і марно намагаючись звестися на ноги, попросила, щоб її віднесли у кімнату для хворих – надійшли останні дні. Вона знала, що завершить життя 15 січня. Мати Маріанна зустрічалася із Сестрами, з кожною особисто, і втішала їх. Потім висповідалася, взяла участь у Службі Божій, яку в її кімнаті відправив Єпископ, і прийняла Таїнство Єлеопомазання. Опісля вдарили в дзвін, щоб скликати Сестер на останню зустріч. Вона прочитала свій заповіт, прохаючи і доручаючи, щоб його виконували, передаючи з покоління в покоління, і щоб текст заповіту завжди був доступний для всіх. Потім брат, який був присутній при цьому, подав їй Розп’яття, а вона його поцілувала, взяла в руки і притулила до серця. Два потічки сліз потекли по її щоках, і вона віддала духа. Дзвін бив увесь цей час. Це була третя по обіді 15 січня 1635 року. Заповіт Матері Маріанни У своєму заповіті Мати Маріанна звертається до Господа Ісуса такими словами: “Мій найдорожчий, відчини мені брами Свого Царства так, як колись Ти відчинив мені блаженні двері монастиря моєї Непорочної Матері, де я освячувалася і виконувала святу Волю під Твоїм наглядом. Поглянь на мене, виснажену важким вигнанням смертного життя, тут, коли я страждаю в тиші та задля Твоєї любові виконую всі зречення, які Ти зсилаєш для мене.
Дiти Непорочної
Шлях був довгий, але я дійшла до кінця. Розпростри для мене Свої обійми, дозволь мені відпочити – схилити голову на гарячому вогні Твого Божественного Серця.[...] Приходжу з нетерпінням, до того, як увійду в Царство блаженної вічності, яку Ти мені обіцяв, де житиму під плащем моєї Непорочної Матері й поблизу мого
Архангел Гавриїл. Художня робота Йосипа Терелі
батька, Франциска з Асижа”. Та найбільшою турботою Матері Маріанни було навернення грішників. Вона показувала і рекомендувала засоби для реалізації цього: Наслідування лагідності та смирення Христа, а також єднання з Ним на Хресті, щоб Він завжди був готовий прийняти прохання в намірах душ, які потребують Божої помочі. Бачимо, яким важливим для Матері Маріанни було послання Матері Божої
цьому вбогому світу в зв’язку зі згасанням лампади в святині, на чому вона наголошує в останні хвилини життя. У своєму заповіті вона пише так: “Коли Божественний Учитель повис на тому ганебному ешафоті Хреста, занурений у страждання та безконечні муки, то залишив Свій завіт Відкуплення людства: дав нам Свою Матір як нашу. Тоді Він сказав: “Жінко, ось син Твій”, вказуючи на Свого вибраного учня, а йому сказав: “Ось Мати твоя”, – це ваша Небесна Мати – Марія Успіху. Вона завжди зсилатиме вам успіх. Обдаровуйте блаженну Діву великою любов’ю, наслідуйте Її чесноти, а особливо Її глибоке смирення, її гарячу любов до Бога і бідних грішників, її простоту та невинність. Щоб у ваших душах не було обману та відступництва, пильнуйте та пропагуйте набоженство до Матері Божої Успіху, бо через Неї отримаєте все, що попросите в Ісуса Христа… Ви повинні набожно зберігати той правдивий скарб і чинити так, щоб його пізнала якомога більша кількість душ. Переконуйте їх, що через це набожество вони завжди можуть бути впевнені в успіху тепер і у вічності... Прибігайте до Неї у своїх духовних та земних потребах. Коли ваша душа страждає через спокуси і коли вона сповнена болю, коли з Волі Божої зірка вашого покликання невидима вашій душі, звертайтеся до Неї з довірою такими словами: “Зірко моря, хай під час бур мого смертного життя Твоє світло завжди освітлює мене, щоб я ніколи не віддалявся від шляху, що веде мене до Неба”. Франко Адесса
Переклад Андрія Чорного За виданням Courier de Rome № 320, березень 2009 р.
№3(80), 2013 11
ДВЕРІ МИЛОСЕРДЯ
МАЛЕНЬКА СЕКРЕТАРКА СЕРЦЯ ІСУСА Сестра Бенігна Консолята Ферреро (1885-1916р.) – монахиня Чину Відвідин Пресвятої Діви Марії, прожила в монастирі неповних дев’ять років і дійшла у своєму духовному розвитку до вершин святості через почитання Найсвятішого Серця Ісуса. Сестра Бенігна продовжувала діло св. Марґарити Марії Алякок: записувала під диктовку Ісуса Його послання. Христос часто називав її “секретаркою Свого Серця”. Вона померла 1 вересня 1916 року, в першу п’ятницю місяця, о третій годині дня, як жертва за світ. Джерелом її святості стала безмежна любов і довіра до Серця Ісуса та глибока покора. Ця любов, довіра та покора були загартовані неустанною жертвою... Окрім особистої святості Ісус Христос призначив с. Бенігні прекрасну апостольську місію: записувати у щоденник Його послання до світу, щоб через терпіння наші очі піднеслися до висот небесних, розпалили вогонь Христової Любові, розбудили приспану надію у велич Божого Милосердя... З ПОСЛАНЬ ІСУСА С. БЕНІГНІ с. Бенігна: “Мій Ісусе, яка святість для Тебе наймиліша?” Ісус: “Бенігно Моя, Мені наймилішим є те, в чому найбільше є любові. Волію менше різкості, а більше любові, ніж менше любові, а більше різкості. Улюбленице Моя, ти повинна так любити умертвлення, що вважатимеш втраченою ту хвилину, в якій нічого не терпітимеш. Дуже люблю грішників! Хочу, щоб знали, як Я їх люблю...! Безперечно, що сто гріхів ображає Мене набагато більше, ніж один. Утім якщо цей один є гріхом недовір’я до Мене, то ранить Моє Серце більше, ніж сто інших, бо недовіра пронизує Моє Серце до самої глибини. Я ж так сильно люблю людей! Напиши, Бенігно Моя, посланнице Милосердя Мого, напиши те, що найголовніше, про що хочу, щоб було відомо, це те, що Я цілий є любов’ю, а найбільшою кривдою, завданою Моєму Серцю, є сумнів у Моїй доброті. Моє Серце не тільки співчуває, але навіть ще більше радіє від того, коли має більше зцілити, лиш би там не було злої волі...! Отож одна коротка молитва “Покладаюся на Тебе!” захоплює Серце Моє, бо в ній зосереджені довіра, віра, любов і покора... Акт довіри подобається Мені через те, що віддає честь Моїм найціннішим рисам: доброті та милосердю. О Моя Улюбленице, стань апостолкою Моєї Любові! Волай голосно, щоб тебе в цілому світі було
№3(80), 2013 12
с. Бенігна Консолята Ферреро (1885-1916 р.)
чути, що Я відчуваю голод, що прагну, що гину з пожадання, щоб Мої створіння приймали Мене, однак вони так мало переймаються цим. О, ти, принаймні, прийми Духовне Причастя, щоб нагородити те Сакральне Причастя, яке решта занедбує... Якби Улюблениця знала, що Улюбленець умирає з голоду, то пішла би жебрати. Бенігно Моя, шукай душі, котрі захочуть приступати до Святого Причастя! Чини в кожній ситуації так, що тоді, коли тіло може зазнати полегшення, аби мало терпіння, муку; потрібно призвичаювати його до життя, повного жертв, та енергійно відкидати його вимоги... перемогти або померти. Натура буде зломана, але дух – живий... Почуття переконує нас, зменшує заслуги віри... Пошукай жертви, які хотіли б присвятити себе хвалі Мого Серця... Чим більше душа упокорюється, тим більше наближається до Мене... Чим більше умертвлятимешся, тим глибше розумітимеш речі Божі... Правдива строгість будується на уярмленні натури через суворе умертвлення... Мало душ швидко іде дорогою любові, бо дуже мало тих, які чинять великодушний поступ дорогою посвячення, дорогою жертви... Якщо душа вагається у жертві, то вагається і в любові... Якщо є мало святих, то це тому,
Дiти Непорочної
ДВЕРІ МИЛОСЕРДЯ що є мало умертвлених... Умертвленням необхідно жити, як хлібом. Ісус займе місце у твоїй душі згідно здатності, яку в тобі знайде. Бенігно, коли мова йде про жертву, не говори ніколи “досить!” Хочу, аби ти постійно посвячувалася... Після найбільших добродійств, які можу уділити душі, є хрест... Пониження себе самого перед Богом є вершиною досконалості... Я перебуваю у багатьох серцях як плід без користі: посідають Мене, бо живуть у ласці, але не вміють Мене цінувати. Аби цьому задоситьучинити, жертвуй Мене часто Отцю Моєму Предвічному в намірі тих душ, які цього не чинять. Таємниця святості полягає ось у чому: бути таким, як хоче Бог, чинити те, чого Бог хоче, бажати те, чого Бог прагне. Проте цю таємницю знає незначна кількість вибраних. Ти, яка відкрила таємницю щастя, уділи її іншим. Скажи їм, що потрібно цілковито відмовитися від усього, аби бути щасливим; потрібно позбутися геть усього, бо ж коли Ісус побачить нас такими, то за мить наповнить нас Собою. Дав тобі пізнати всю твою вбогість, щоб ти повністю оперлася на Мене... Наскільки Мені довіришся, настільки тобі допоможу. Однак не проси любові у створінь... хоча би тобі дали її цілковито, не задовольнить тебе це... Ти потребуєш серця, яке би тебе любило, розуміло... потребуєш Серця Бога! Розмовляй зі Мною, немовби з приятелем земним, якому розказується все і перед яким немає таємниць. Якщо хочеш зауважити, що Ісус живе і царює в тобі, ти повинна завжди бути усміхнена, навіть тоді, коли жахливо страждаєш у душі. Хочу, аби ти була солодкою і сердечною для всіх, які стали причиною твоєї жертви і посвячення. Твоїм посланництвом є притягувати до Мене серця твоєю солодкістю. Хочу, щоб ти особливо посвятилася Моєму Божественному Серцю для спасіння бідних грішників. Говорю тобі це для того, щоб через тебе багато інших дізналося про те, що довір’я – це ключ, котрий відкриває скарби Мого Милосердя. Сильні цього світу прикладають багато зусиль... хоча єдине лікарство на важко хворе суспільство може вийти тільки з Мого Серця... Серце Моє опущене, але Воно не опускає нікого... Любов Моя так мало знана, що коли би люди могли вибирати, то з певністю воліли би вибрати матеріальну річ, а не Мене. Дивлюся на людей нещасних, сумних, тих, які вгинаються під тягарем життя, можу їх витягнути з цієї нужди, маю все, чого потребують, бажаю дати їм все, а тимчасом бачу, як Мене відпихають, як відсувають, як погорджують, тоді це про-
Дiти Непорочної
шиває Моє Серце. Не повинен би любити людей так, як Я їх люблю, не повинен був би за них померти. Люди є Моєю здобиччю... О, як Мені потрібна їхня любов, як сильно її прагну! Прагнення цієї любові є таким сильним, що коли знаходжу серце, котре Мені відкривається, то входжу в нього з усіма ласками. Ах! Мати невичерпне джерело ласк, могти залити ним цілий світ і бути змушеним їх приховувати... Коли б ти лише знала, як це болісно любити так гаряче і не бути коханим... Я не метаюся... Не припиняю просити про любов, але ніхто Мені її не дає... Шукаю завжди сердець, які Мене люблять, однак так легко мене опускають, шукаючи щастя там, де його нема. Коли душа жалує й оплакує цілим серцем свої гріхи, чи думаєш, що Я такий суворий, щоб їх їй не забути? Не знала би ти тоді Серця Мого, коли б так вважала! Моє Серце таке любляче, так гаряче прагне навернення душ, що під час їх першого звернення до Бога не може стримати Моєї радості... вибігаю на зустріч з ними... Не можеш осягнути радості, якої зазнаю від сповнення посланництва Спасителя, це – Моє найбільше задоволення, і з душ, які витягую з найглибшої прірви багна, створюю найпрекрасніше архиділо. Для душі відпущені гріхи стають джерелами ласк, бо є спонуканням до постійних упокорень... Усе служить для поступу душі, усе, навіть її недосконалості стають в Моїх Божих Руках неначе коштовне каміння, бо ж перемінюю їх в акти покори, які спонукають душі чинити їх... Коли б ті, що будують будинки, могли заміняти щебень і руїни на будівельні матеріали, якби вони сильно тішилися! Отож вірна душа може вчинити це за Моєю ласкою; а її провини, найтяжчі та найогидніші, перетворюються на наріжний камінь у будівлі її досконалості. Надзвичайно люблю бідних грішників! Хочу, щоб знали, як сильно їх люблю! Я дозволив, щоби на Голгофті прибили до Хреста Мої Руки, щоб через це не міг карати бідних грішників! Корона з терня стільки терпінь спричинила Мені. Кров заливала Мені Очі, Я не в змозі був їх навіть відкрити, проте час від часу споглядав на Своїх катів з великим співчуттям... Напиши про це, зробиш для Мене тим велику приємність. Я є Богом усякого Милосердя. Нічого так не прагну, як бути завжди милосердним! Для Мене застосувати справедливість – це немов би йти супроти течії, мушу чинити над Собою насильство. Двері Мого Милосердя стоять як віконний отвір, навіть мале дитя може їх відчинити, навіть старець, який втратив сили”. ... Маю Серце людське і люблю людей... с. Бенігна Консолята Ферреро
№3(80), 2013 13
З ІСТОРІЇ ОБ’ЯВЛЕНЬ
ТАЄМНИЦІ МЕДЖУҐОР’Я
(Продовження. Початок у №2, 2013) святити себе нашому Господеві, дякуючи Йому за все, що відбувається. Бог про це знає, а ти перебуваєш у стані спокою. Пізніше, якщо навіть, щось буде йти не так, не сумуй і не переживай, бо все відбувається з Волі Божої.
Об’явлення Марії в Меджуґор’ї. Художня робота Йосипа Терелі
Частина третя: Благодарення Завжди після хвилини тиші подякуйте Богові у спонтанній молитві. Дякуйте Богові за все. Ніколи не дякуйте за одну річ. Ми повинні дякувати Йому за все. Матір Божа говорить, що ми є людьми з такою ментальністю, яка не в змозі благодарити, бо вважаємо, що все належить нам... Утім це не так! Марія говорить, щоб ми дякували Богові за все, щоб ми мали серце, яке вміє дякувати навіть за те, чого ми не отримали. Тоді ми уподібнюємося Серцю Сина Божого, яке прийняло Отця, Який дає і забирає. Саме тоді таке благодарення стає молитвою, через яку можна бути звільненим, через яку можна цілковито по-
№3(80), 2013 14
Частина четверта: Благословенство У четвертій частині мова йтиме про молитву благословення. Якось Матір Божа пояснила нам, чому ми повинні молитися про благословення як після молитви, так і після Служби Божої. Марія сказала, що це (благословення) є ласкою від Бога, один із дарів, які Господь хоче нам дати. Богородиця пояснила, що момент благословення під час молитви про нього є дуже багатий на ласки, тобто правдивий у повноті, коли ми є цілковито відкритими і свідомими, бо коли просимо про Боже благословення, то просимо про дар Божий. Однак мусимо бути відкритими! Якщо годинами молимося устами, але не є відкритими, то тоді ми просто не в змозі усвідомити, що Бог уділяє нам ласку і саме тоді ми не готові прийняти її. Матір Божа сказала, що ми відповідальні за багато ласк, уділених нам у благословеннях, які пройшли повз нас. Говорила також про благословення після Служби Божої, а також про те, наскільки ми перебуваємо тоді у стані розпорошення. Ще до завершення Служби Божої ми вже готові вийти в поспіху або думаємо про те, що нас очікує після неї. Проблема полягає в тому, що не завжди ми є відкритими для Бога, Який нас благословляє. Марія пояснила нам значення благословення, а саме: це є сила, яка потрібна для подолання спокус. Ця сила товаришить нам після молитви під час наших щоденних обов’язків. Богородиця попередила, що з такою самою легкістю, з якою отримуємо ці ласки, можемо їх також утратити. Поповнюючи якийсь гріх, втрачаємо благословення Бога. Якщо одного дня відчуємо, що якимсь способом втратили приязнь з Богом, то повинні знайти час для молитви, щоб знову
Дiти Непорочної
З ІСТОРІЇ ОБ’ЯВЛЕНЬ отримати Його благословенство. Бог охоче уділяє нам його. Ми не повинні зупинятися у молитві, аби не впасти впродовж дня. Якщо навіть і поповнимо якийсь гріх, то Матір Божа просить, щоб ми не знеохочувалися, а знову просили Бога про ласку і прощення. Така молитва багато нам дає, насамперед тоді, коли молимося спільно. ... Матір Божа постійно взиває нас до молитви серцем, бо це – єдина молитва, під час якої ласки можуть торкнутися серця і душі. На жаль, тепер цілий світ є поглинутий галасом, що увійшов у наші серця, наші думки, наше ціле життя. І ми постійно кудись женемо, спішимо і ніяк не можемо позоставити для Бога трохи тиші, а Господь так хоче говорити з кожним зокрема, тож не загубімо себе в погоні за новинами, насолодами, матеріальним збагаченням будь-якою ціною... Молитва спонтанна Цю молитву провела Марія Дуґанджіч 2 січня 1988 року в малій капличці на цвинтарі у Меджуґор’ї... Початок: Читання Євангелії на цей день: “Свідчення Йоана Хрестителя”: “Того часу з’явивсь Йоан Хреститель і проповідував у пустині Юдейській. Він говорив: “Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство”. Це ж Той, що про Нього говорив пророк Ісайя: “Голос вопіющего в пустині: “Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки Його” (Мт. 3, 1-3). Тиша, щоб відчути, що стоїмо перед Ликом Бога (біля півтори хвилини). Молитва-прощення: “Господи, як правдивим є те, що можемо впізнати себе серед натовпу тих людей, які питали в Йоана: “Ким Ти є?” Достатньо зупинитися на хвилинку, щоб відчути, що кожен з нас багато разів у своєму житті запитував: “Ким ти є? Ким є той брат, котрий закликає мене до порядку у Своє Ім’я, котрий встановлює, що я змінюю своє життя. Ісусе, відчуваємо в собі ще сильніше, що ми є різними у своїх серцях, одна половина хоче Тебе наслідувати і бути Тобі послушною, а друга запитує: “Ким Ти є?” Прости нам зачерствілість наших сердець, через яку ми вже не в змозі відчувати Тебе як
Дiти Непорочної
Бога. Прости нам кожний гріх, котрий спричинився до втрати нашої віри, нашого довір’я до Тебе, миру, а потім з легкістю говоримо: “Ким Ти є?” Дозволяєш мені робити те і те. Можу чинити всі ті речі! Прости нам нашу гордість, нашу зухвалість, які відчуваємо щодо Тебе і тих, хто хоче нам допомогти, хто хоче нам сказати і допомогти зрозуміти, що Ти є Богом. Прости нам кожну нашу зраду! Насамперед прости нам те, що перебуваючи в цій ситуації, були самі й не благали у Тебе помочі. Молитва-просьба: “Господи, тепер бачиш, що наше прагнення пізнання Тебе як Бога, як Господа народжується в наших серцях. Очевидно, що це є дар, який тільки Ти нам даєш. Тому молимося до Тебе: візьми ціле наше єство і ціле наше серце і наповнюй їх вірою, любов’ю і цілковитим відданням Тобі, щоб ми вірили Тобі, щоб Твій Дух провадив нас у нашій вірі! І щоб кожного дня свого життя відповідали Тобі та самим собі: “Ісус є моїм Богом і моїм всім!” Дай нам силу віддати Тобі всі наші упередження, насамперед під час випробувань. Коли буде затримане наше мислення і наші відчуття, вчини, щоб наше серце ніколи не припиняло битися з вірою. Вчини, щоб кожний з нас дозволив Тобі охреститися Твоїм Духом. Вчини наше життя простим – таким, аби ми мали більше часу для Тебе, аби ми могли перебувати в тиші, в якій Ти зможеш промовляти через життя Марії повне чеснот. Дозволь відчувати себе Дитиною Божою”. (Коротка перерва на півтори хвилини). Молитва-благодарення: “Господи, дякую Тобі за те, що кожний, хто є охрещений, бере участь у Твоєму Хресті, Твоїм Духом задармо: є частиною Бога. Дякую Тобі за наш хрест, завдяки якому ми стали Твоїми приятелями, Твоїми братами. Дякую Тобі за те, що Ти дав нам Свого Духа у повноті, в Таїнстві Миропомазання. Дякую Тобі насамперед за те, що Ти є в нас щоразу, як тільки того прагнемо, бо Ти завше провадиш нас через Свого Духа, коли на це дозволяємо.
№3(80), 2013 15
З ІСТОРІЇ ОБ’ЯВЛЕНЬ
Перше об’явлення Діви Марії в Меджуґор’ї
Дякую Тобі, бо Ти провадив нас у нашому минулому житті особливим способом через наші хрести, наші труднощі, наш наші кризи, наші знеохочення і ніколи не покидав кид нас самих. Твій Дух завжди був з нами, очікуючи, що ми відкриємо Тебе. Дякую Тобі, бо ж Ти будеш далі нас провадити, а Твоє життя займе більше місця в нашому. Нехай наше серце стане Твоїм Серцем! Дякую Тобі, бо ж Ти перемінюєш нас у людей, в яких маєш правдиве уподобання, таких, яких потребуєш. Дякую Тобі, бо ж Ти даєш нам відвагу, щоб зробити крок уперед. Дякую Тобі, Господи, бо Ти появлявся у нашому житті стільки разів! Ти дозволив нам зустрітися з Тобою найрізноманітнішими способами, завдяки яким ми розпізнавали Тебе. Дякуємо Тобі (перерва біля 30 сек.). Молитва про Благословення: “Тепер молимося до Тебе про Твоє благословення. Влий
№3(80), 2013 16
у наші серця прагнення бути благословенними, бути наповненими Тобою, бути переміненими. Поблагослови все, що діється в серцях кожного з нас, навіть, якщо там є якась боротьба, якщо там є смуток чи радість, якщо там є добрий вибір чи слабкість у здійсненні його. Поблагослови все! Насамперед, нехай це благословення стане для кожного з нас охороною перед злом! У житті, в якому Ти помістив Свого Духа, вчини так, щоб і наше життя правдиво розвивалося і зростало аж до самого кінця. Поблагослови всіх, кого ми назвали у наших молитвах, наші родини, наших священиків. Поблагослови Святішого Отця, а також усіх – відповідальних за Церкву і “упосліджених” членів суспільства – наркоманів, алкоголіків – хворих і відкинутих суспільством. Господи, нехай у момент, коли попросимо Тебе про благословення, воно насправді сплине в наші серця. Нехай ласка Твоєї присутності в наших серцях принесе нам глибокий Мир, братню любов і повноту радості! Заспіваймо “Отче наш...” (Марія Джуганджич провадила молитву з лагідністю, спокоєм і тишею). Кінцеве благословення (Його уділяє священик, якщо він присутній.) Благословення Бога Всемогутнього нехай зійде на нас усіх, хто опускає це місце, котре Матір Божа назвала джерелом ласк, щоб ми могли занести це велике пізнання, яке отримали, з наших сердець у наші домівки, наші парафії, наші села та міста так, аби жодна з тих великих речей, які ми пізнали на цьому великому місці в останні дні, не зникла. Безперечно, ми не запланували їх, а вони були призначені нам Божим Провидінням. Нехай Боже Благословенна зійде на нас усіх і позостане з нами навіки! В Ім’я Отця, і Сина, і Св. Духа навіки віків. Амінь” (Пісня “Радуйся, Маріє, Мати Милосердя”). П’єтро Зожа “Меджуґор’є. Дорогі діти. Дякую, що відповіли на Мій заклик”, 1998 Переклад з польської Йосиф Воробець
Дiти Непорочної
IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
18
IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
Þíà ãóöóëî÷êà
Þë³ÿ Ãîëîâ÷èí
Ìàð³÷êà Êîöóðîâñüêà òà ²âàííà Êèñ³ëü
Äàðèíêà
Âîëîäÿ òà Ìèõàéëèê
²ðèíêà òà Âîëîäÿ
Äàíèëêî òà Þëÿ
Ñîô³éêà òà Ñëàâ÷èê
17
Îáðàç Íåïîðî÷íîãî Ñåðöÿ Ìàð³¿
Îáðàç Íàéñâÿò³øîãî Ñåðöÿ ²ñóñà
Îáðàç Íåïîðî÷íîãî Ñåðöÿ Ìàð³¿
Îáðàç Íàéñâÿò³øîãî Ñåðöÿ ²ñóñà
IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
18
IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
Þíà ãóöóëî÷êà
Þë³ÿ Ãîëîâ÷èí
Ìàð³÷êà Êîöóðîâñüêà òà ²âàííà Êèñ³ëü
Äàðèíêà
Âîëîäÿ òà Ìèõàéëèê
²ðèíêà òà Âîëîäÿ
Äàíèëêî òà Þëÿ
Ñîô³éêà òà Ñëàâ÷èê
17
ГОЛОС МАРІЇ
ТЕПЛЕ ПРОМІННЯ СОНЦЯ
“Любі діти! Моліться, моліться, тільки моліться, поки ваше серце розкриється у вірі так, як квітка розкривається в теплому промінні сонця. Це час благодаті, який Бог дає вам через Мою присутність, а ви далеко від Мого Серця. Тому закликаю вас до особистого навернення і сімейної молитви. Нехай Святе Письмо завжди буде для вас заохоченням. Благословляю всіх вас Своїм Материнським благословенням. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (25 квітня 2013 року). Уночі, у холоді, у темряві квіти, трави, зела схиляються і закриваються. Коли проміння сонця, що сходить, торкається їх – тоді розкриваються і випрямляються. Уже вранці молимося, щоб Бог промінням свого світла, тепла та любові будив наші серця та розум, зігрівав їх; наповнював надією, радістю, миром і прагненням життя. Oтець Славко Барбарич, розважаючи над посланням Цариці
Дiти Непорочної
Миру, поділився своїми міркуваннями, які виніс із зустрічі з психотерапевтом. Вона сказала, що з боку Матері Божої дуже мило те, що Вона приходить щодня, що є з нами так довго і говорить з нами простою мовою. Також вона додала: “Тут я висловлююсь як мама, бабця, психотерапевт. Під час своєї роботи я постійно зустрічаюся зі зраненими людьми. Найбільші рани в серці людини, які спричиняють страх, депресії, проблеми зі знаходженням сенсу життя спричиняє відсутність батьків, їхньої любові, турботи, дослівно, обіймів батька й матері, які б притулили до себе. Мати Божа хоче навчити нас, щоб ми перебували разом, щоб наші матері знову більше часу проводили зі своїми дітьми, аніж за машинами, на фабриках та в офісах”. Отець Славко, продовжуючи міркувати над посланнями, зауважує, що Мати Божа розважає про Своє Материнство в чотирьох вимірах: “Я з вами”, “люблю вас”, “благослов-
ляю вас” і “бажаю, щоб кожен з вас був у Моїх обіймах”. “Одна з візіонерок, – розповідає о. Славко, – сказала, що найприємніше, коли Мати Божа говорить “люблю вас”, бо відчувати, що Вона любить тебе і переживати Її любов, – це щось неймовірне. “Якби ви знали, як сильно Я вас люблю, то плакали б з радості”. Завдяки любові людина рятується від ненависті, яка знищує особистість і життя, від ненависті, джерелом якої є сатана – ворог Бога і людини”, – додає о. Славко. Надзвичайно важливо для дитини, щоб її обіймали. Це знають ті, котрі були цього позбавлені! Проте для людини, поки вона жива, потрібні саме такі зустрічі, вияв близькості. Марія як Матір хоче обійняти нас, і в цьому ми маємо глибоку потребу, бо цього потребує наша душа». Мамо, допоможи нам в особистому наверненні. Молися за нас, грішних. Ми живемо в часи великого поспіху. Пустель-
№3(80), 2013 19
ГОЛОС МАРІЇ ний пісок того поспіху засипає людину, сім’ю і цілі народи. Це приносить плоди неспокою. Не достатньо часу, щоб затриматися, щоб увійти в глиб своєї душі, де нас чекає Ісус. Сьогодні ми прийняли Тебе, Господи Ісусе, у Святому Причасті. Перебувай у нас, нехай Дух Святий пригадує нам про Твою присутність, щоб ми єдналися з Тобою, щоб ми думали про Тебе, дякували Тобі, розмовляли з Тобою, віддавали Тобі все, всі свої турботи. Твоя Мати приходить у світ, наповнений неспокоєм, з даром миру – лише мир, мир у серці. Господи Ісусе, тепер просимо, забери в нас усю отруту не спокою, нетерплячості, злості, необґрунтованого поспіху, забігання, отруту відсутності часу для найважливіших справ, для Тебе. Той неспокій та нетерплячість, та злість неодноразово стають другою природою людини. Господи Ісусе, зцілюй нас ліками Твого Миру Господа Воскреслого. Ти пройшов крізь зачинені двері, уділив мир і показав пробиті Руки та Бік, щоб показати шлях до миру. Допоможи, щоб ми вміли приймати з любов’ю протиріччя та страждання, жертвувати їх Тобі, вмирати для злих нахилів. Таким способом ми матимемо Твоє Воскресіння, Твій Мир. Господи, зцілюй і наповнюй нас миром, Твоїм Миром. Мамо, Ти закликаєш нас до сімейної молитви. Ти так довго перебуваєш з нами, щоб цілий світ почав молитися, молитися сім’ями, отож разом з дітьми. Мати Божа, молися з нами і за нас, щоб ми під впливом того послання молилися разом у сім’ях, разом з дітьми.
№3(80), 2013 20
Фігура Богородиці навпроти храму св. Якова у Меджугор’ї
Благословляю всіх вас Своїм Материнським благословенням. Слово, зроджене в любові та сказане з любов’ю, є словом благословення. Мати Благодаті Божої, Ковчегу Духа Святого і Царице родинних вогнищ – молися за нас. Амінь. МОЛИТВА Є ЖИТТЯМ “Любі діти! Сьогодні Я закликаю вас, щоб ви були міцні й рішучі у вірі та молитві, поки ваші молитви не стануть такими міцними, що відкриють Серце Мого коханого Сина Ісу са. Моліться, любі діти, моліться невпинно, поки ваше серце не відкриється Любові Божій. Я з вами і заступаюся за вас і прошу про ваше навернення. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (25 травня 2013 року). Упродовж цілого місяця ми звертаємося до цього послання. Адже Марія – наша Мати і Вчителька. Вона нас повчає та виховує. Сьогодні закликає нас, щоб ми були міцні й рішучі
у вірі та молитві, поки наші молитви не стануть такими міцними, що відкриють Серце Її коханого Сина Ісуса. Відкриваю Євангелію від св. Марка, щоб поглянути в ній на віру й молитву деяких людей, а також на відповідь Ісуса на ту їхню віру та молитву. Ось теща Симона лежить у гарячці. Про цю недугу повідомляють Ісусові, а Він підходить до неї, бере її за руку і зцілює. З настанням вечора до Ісуса приносять всіх хворих та біснувати, і ціле місто Капернаум збирається біля дверей. А Ісус відповідає на ту віру та прохання, зцілюючи багатьох і виганяючи багатьох злих духів. Ми бачимо в людей віру і дію, і наче не було молитви. Вона захована у вірі та дії. Такі рішучі віру та молитву ми бачимо також у прокаженого. Він приходить, хоч йому не можна було наближатися, падає на коліна і просить: “Якщо хочеш, можеш мене очис тити”. Така віра і молитва відкривають Серце Ісуса, бо читаємо, що «змилосердившись, Він протягнув
Дiти Непорочної
ГОЛОС МАРІЇ руку, торкнувся його і мовив йому: “Хочу очистися”. Нехай нас рішуче стрясе рішуча віра чотирьох чоловіків, які принесли паралізованого, але не змогли з ним дійти до Ісуса через натовп. Вони помолилися тоді “ідеєю” і руками, зробивши отвір у даху й одночасно влаштувавши незвичайне видовище для Ісуса та людей, коли той паралізований опинився таким способом перед Ним. Ісусові сподобалися рішуча, тверда віра і молитва без слів. Він назвав паралітика дитиною і простив йому гріхи. Забрав у нього параліч і дав потрібні сили, щоб узяв непотрібні більше ноші та йшов. Було на що подивитися. Цікаві були часи. З Ісусом ніхто не нудьгував, не позіхав, не дивився на годинник. І були натовпи чоловіків при Ісусові. Мати Божа звертається також до чоловіків і цілих сімей. Вона дуже лаконічна. Мати і Вчителька. Найважливішою є присутність. Присутність Бога
для нас. Присутність Марії для нас. І наша присутність перед Богом та Марією. Вона говорить нам: “Я – з вами і заступаюся за вас, і прошу про ваше навернення”. Можливо, просить, щоб у помешканнях, сім’ях допустили до слова чоловіків, батьків, дідів… Щоб, отримавши знову голос і значення, вони почали вести сімейну молитву і вголос читати всім удома Святе Писання. Я вже чую, як не одна сестра в Христі говорить: “Я дуже хочу цього, але мій чоловік навіть не бажає це чути”. Тому Мати Божа говорить нам про таку міцну молитву, що відкриє Серце Ісуса, тобто про молитву, занурену в Серце Ісуса Спасителя, Який віддає життя і прагне, щоб і ми віддали серце, життя, те, що болить. Щоб ми були жертовною любов’ю. А це не так легко, бо в нас є егоїстична любов. Тому наша Мати і Вчителька підказує нам: “Моліться невпинно, поки ваше серце не відкриється Любові Божій”.
Так довго, поки ваше серце не почне промовляти до Бога: “Віддаю Тобі моє життя, душу й тіло, розум і серце, радості й те, що болить”. Тоді ми відкриємося любові Божій і будемо молитися любов’ю Божою, що присутня в нас, а така любов відкриє Серце Ісуса, улюбленого Сина Марії. А тоді й чоловіки, і всі сім’ї почують слова нашої Матері: “Закликаю вас, щоб молитва була на першому місці у ваших сім’ях, щоб ви носили Слово Боже у своїх серцях та думках. Повчайте своїх дітей, але якщо не будете для них прикладом, вони стануть безбожниками. Нехай через молитву і читання Святого Писання у ваші сім’ї ввійде Дух Святий, щоб вас відновити. Таким способом ви станете вчителями віри у вашій сім’ї. Візьміть вервицю і зберіть біля себе дітей, ваші сім’ї. Давайте добрий приклад вашим дітям”. Я процитував фрагменти з різних послань Цариці Миру, бо наші сім’ї потребують рішучої віри та молитви. Ідеться про молитву життям: про цілковите віддання себе Богові. Також потрібна мужність і рішучість чоловікам та батькам у сім’ях, бо Марія зауважує: “У цей час сатана хоче впровадити безлад у ваші серця і ваші сім’ї.” Дякуємо Тобі, Мамо, що Ти з нами і заступаєшся за нас. Молімося, щоб ми ніколи легковажно не сприймали наступних послань, а приймали їх у серця і жили ними, особливо в сім’ї. Амінь. о. Євгеній Сьпйолек
Хрест на горі Кріжевач у Меджугор’ї
Дiти Непорочної
Переклад з польської Андрія Чорного
№3(80), 2013 21
БОРОТЬБА ЗІ ЗЛИМ
БЛАЖЕННІ ТІ, ЩО СТРАЖДАННЯ ЗНОСЯТЬ
Передмова Наша невеличка група прочан зі Львова 23 травня цього року вирішила знову здійснити прощу до Монастирка (Борщівський р-н Тернопільська обл.), щоб вкотре поклонитися великим українським святиням у церкві Воздвиження Чесного Животворящого Хреста: чудотворній іконі Матері Божої, чудотворному Розп’яттю; у печері – нерукотворному Ликові Ісуса Христа; праху тринадцятьох монахів Василіянського Чину на могилі біля церкви, які у XVII ст. прийняли мученичу смерть від турецьких загарбників; пройти Хресну Дорогу на високому березі могутньої ріки Серет; стати під “сльози Марії”, які скапують при вході у печеру і, звичайно, взяти участь у прекрасному вечірньому Богослужінні. Щочетверга на Літургію з оздоровчими молитвами, а після неї до о. Феодосія приїжджає дуже багато людей з різних куточків Західної України. І це не-
Церква Воздвиження Животворящого Чесного Хреста у Монастирку
№3(80), 2013 22
випадково, бо зустріч і спілкування з ним, сповідь у нього для багатьох людей стають справжнім порятунком, зціленням душі від різноманітного опутання злим духом. Напевно, не одна християнська душа, пізнаючи життя світу, бачить щораз більшу духовну пустелю, занепад віри, добрих традицій і задає собі питання, що породжує цю кризу? Відповідь, як і тисячу років назад, лежить на поверхні, бо кожна людина, яка свідомо не служить Богові, автоматично стає в більшій чи меншій мірі жертвою сатани. Злий дух є творцем фальшивих релігій, сект, ідеологій, політичних доктрин, філософії, течій у мистецтві та літературі, магії, усяких форм окультизму і спіритизму, якими неустанно годує та оглуплює мільйони людей. Ці нещасні через недостатність доброї волі або з вини інших не хочуть або не можуть наблизитися до віри в Єдиного і Правдивого Бога. Це – першопричина сучасної трагедії цілих народів, взаємної ненависті та будь-якої несправедливості, це пряме ділання сатани. Таке ділання злого духа проявляється, як писав ап. Яків, у тому, що “кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить. А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, – породжує смерть” (Як. 1, 14-15). Нехай же Господь обереже кожну людину від “смерті душі”! Нехай кожна людська душа не втрачає наприроднього життя у ласці Божій, бо саме відсутність життя внутрішнього є відсутністю життя ласки, без якої чинити добро ніхто не зможе. Дорогою до Монастирка ми відмовляли вервицю і не зауважили, як під’їхали до церкви. Монастирок
Дiти Непорочної
БОРОТЬБА ЗІ ЗЛИМ зустрів нас привітною усмішкою та добротою о. Феодосія. У нас було ще трішки вільного часу перед сповіддю та нічною Службою Божою, тому, не гаючи часу, наша невеличка група з о. Ярославом пішла у печерний храм, щоб там при свічках відправити молебень до Найсвятішого Серця Ісуса. Цей молебень надовго запам’ятається всім його учасникам, бо тут, у печері, відчувався подих нашої історії, подих княжих часів та перших християн, тужливий подих Чорного шляху, по якому турки гнали бранців у неволю. Після молебня ми пішли до храму Воздвиження Чесного Животворящого Хреста. Там і відбулася наша коротка бесіда з о. Феодосієм... Розмова з отцем Феодосієм – Отче Феодосію, Ви у своїй духовній практиці неодноразово зустрічалися з людьми, опанованими злою силою. Коли така людина сама починає усвідомлювати свій плачевний духовний стан, то дуже часто впадає у відчай, розпач, зневіру, глибоку духовну депресію від однієї лише думки, що Бог її покинув сам на сам зі злим духом. Як тоді людина повинна поступати? – Ніколи ми не повинні розчаровуватися в любові Божій, Його милосерді та помочі, бо Господь є Любов, Він ніколи на нас не ображається і не карає. Він тільки дає нам випробування, дає нам науку, через яку ми проходимо, бо в Своєму великому терпінні Господь ніби цю науку і заховував для того, щоб ми, пройшовши через неї, могли все зрозуміти. Ми мусимо пройти через страждання та терпіння, щоб щось зрозуміти. Тому Господь вибирає в сім’ї ту людину, яку найбільше всі люблять. І вибирає її, як Свою дитину. Чому ж Отець вибрав Сина Свого, Який за нас, грішних, поніс такі тяжкі випробування? Чому ж нам все простилося? Чому ж у сім’ях таке відбувається? От коли, наприклад, у людину входить нечиста сила. Вона входить не від того, що просто так зайшла. Це десь і велика Воля і Промисел Божий, закладений у тій родині, щоб, власне, не тільки та людина, але й ціла сім’я несли це терпіння і випробування. Це є допуск Божий для усвідомлення та навернення не тільки цієї людини, але й цілої сім’ї, щоб так не було, що сьогодні ми в Бога віримо, тому і сильні, а завтра щось сталося – і ми руки опускаємо. Саме тому Господь дає таке випробування, щоб ми укріплялися та подавали один одному руку допомоги. Це Бог дає хрест такій людині, щоб з’єдналася ціла сім’я, щоб поклалася на Господа, віддала все своє життя, ціле своє єство
Дiти Непорочної
Печерний храм у Монастирку
Спасителю, підтримала ту дитину чи людину, яка є хвора. Найчастіше нечистий входить до душі гордої, захланної людини, а також до тих, хто п’є чи вживає наркотики. Інколи Господь одним забирає розуміння, а іншим дає терпіння. Задля чого це все? Бог дає хрест на всю родину, і всі повинні подати один одному руки, не нарікати, не ображатися, а проявити любов. Господь це дає для того, щоб відкрилася та віра, бо Він знає, що ця сім’я через цю дитину, пройшовши через усі ці випробування, прийме Бога і зрозуміє, чому вона така? Ніколи не потрібно опускати руки, коли нам важко. Зрозумійте, що коли нам важко, тоді Господь є біля нас. Тоді Він нас учить і на це потрібно подивитися духовними очима свого серця... На жаль, ми не завжди спроможні на це. Недарма Ісус Христос сказав: “Не покладайтеся на людей світу цього, а покладайтеся на Мене. Прийдіть до Мене всі струджені, і Я вас заспокою, бо зі Мною ярмо Моє легке”. Тому і сказано, що кого Бог любить, того не наказує, а навчає. Оця хвороба чи біснування – усе це велика наука Бога, щоб ми могли пройти через це з достоїнством, з молитвою на устах, а працею в руках, завжди благословляючи і прославляючи Господа, щоб віднайти ту дорогу, по якій ми повинні йти. Ми повинні усвідомити, що в наших силах себе зцілити і в наших силах залишитися в тому стані, в якому ми перебуваємо. Однак знаймо, що зцілення опанованої людини може відбутися тільки через Церкву, бо Ісус для цього встановив Св. Тайну Священства, Св. Сповіді та Св. Причастя і дав владу священикам відпускати гріхи людини. Початком зцілення опанованої людини є щире покаяння у серці, сильне бажання розірвати зв’язок зі злим та прихід до священика на сповідь. Саме через священика Господь насиновляє людину, яка кається по-справжньому у своїх гріхах. Тож і нам усім необхідно навчитися з любов’ю ставитися до
№3(80), 2013 23
БОРОТЬБА ЗІ ЗЛИМ
Чудотворна ікона Монастирецької Матері Божої
ближнього. Тоді у нас не буде ні біснування, ні терпіння у випробуваннях. Але для того, щоб ми щось зрозуміли, ми повинні щось перейти, щоб наша віра укріпилася. Запам’ятаймо, що нічого випадкового нема у нашому житті. Усі терпіння та випробування Бог допускає для нашого добра. Нехай, дорогі браття і сестри, ваші душі та серця будуть завжди радісні! Пам’ятайте, що Господь завжди поряд з вами. Любе терпіння і випробування, хвороби, все, щоб не ставалося, Ісус дає, як науку. У цей час Він несе вас на Своїх руках і хоче, щоб ви Його любили, слухали та навчалися. Чи не належить нам зупинитися і подивитися, куди нам йти і що робити? Хай Господь буде поряд з нами, а любов у наших серцях! Післямова Уже після розмови з о. Феодосієм мені пригадалася історія однієї людини, яка перебувала у стані опутання злим духом. З її слів , якщо тільки людина
№3(80), 2013 24
запрагне вийти з цього стану, то вона перебуватиме у постійній внутрішній боротьбі. Зло намагається всіма своїми силами відволікти таку людину від молитви, посіщення Богослужінь, читання Святого Письма, особливо Сповіді, Причастя, постійно нав’язує думку, що тобі вже кінець, для тебе нема вже спасіння. За всі твої тяжкі гріхи Бог ніколи тобі не простить, тож будь вільним від будь-яких Божих заповідей, християнської моралі... Однак саме у цих важких муках Господь завжди посилає Свій промінчик милосердя і надії на те, що ще не все втрачено, потрібно порвати з гріхом, потрібно стати перед Богом на коліна і щиро покаятися зі сльозами у серці та очах, потрібно якнайшвидше піти до Сповіді. Зло буде чинити якнайсильніші перепони через нестерпні фізичні та духовні болі, щоб тільки християнська душа не переступила поріг церкви. Але якщо така душа лише стане на поріг церкви, то відразу ж відчує, що зло не таке вже всесильне, що в неї починає входити якась інша добра сила, яка кличе до сповідальниці, щирого і чесного зізнання у своїх гріхах. У такий важкий момент духовної боротьби треба зробити вибір, необхідно вибрати Бога раз і назавжди! До порогу храму, каплички, І-ої стації Хресної Дороги, клячання перед образом у хаті, взяття вервиці у руки зло буде чинити все, щоб не допустити душу до співучасті у Службі Божій, молебні, співпережиття у Муці Господній на Хресній Дорозі, молитви на вервиці, щирого каяття... Однак коли людина входить у святе місце, тоді здійснюється її вибір, тоді душа відкриває своє серце Ісусові, тоді під час Сповіді перед священиком Христос бере таку зболілу і розкаяну душу і кладе її на Своє Серце, тоді, власне, розпочинається екзорцизм... Дуже важливо, що, перебуваючи у такому стані, душа цілком по-іншому сприймає живе Слово Боже з Євангелії, піднесення Чаші з освяченою Частичкою, чи Гостією, прийняття Тіла і Крові Спасителя до свого серця. О, лише тільки тоді така душа починає усвідомлювати, який це великий та безкорисний Дар з Неба – Живий Євхаристійний Ісус, Який на кожній Службі Божій сходить у розкаяні серця людей. І як гірко, як сумно стає від того, що ми своє життя, цей другий великий дар від Бога, часто перетворюємо на мерзоту запустіння, погоню за багатством, славою, владою над іншими людьми, мудрістю земною, а не небесною, цілком забуваючи, що всі ми є дітьми Божими, що з гріха нас може піднести тільки Ісус Христос. о. Феодосій Записав Йосиф Воробець
Дiти Непорочної
ДОРОГАМИ ПРОЧАН
УРОКИ ІСТОРІЇ ПРАТУЛИН – ЗЕМЛЯ НАШИХ МУЧЕНИКІВ Наприкінці травня велика молитовна група прочан зі Львова вирушила на прощу до Фатіми (Португалія), Люрду (Франція), Гарабандалю (Іспанія). По дорозі наша група відвідала у Польщі велике святе місце для українців, греко-католицького віровизнання, у Пратулині. Тут, на цій святій землі, наші предки-українці загинули за католицьку віру від рук солдатів Царської Росії. Ця трагедія відбулася 24 січня 1874 року, а ще значно раніше 12 листопада 1623 року православні християни у Вітебську сокирами зарубали нашого Архієпископа – св. Йосафата Кунцевича. 14 листопада 1893 року містик Ванда Мальчевська отримала першу візію на свято свщмч. Йосафата Кунцевича під час Служби Божої. Після Піднесення їй об’явився Господь Ісус у природній поставі, багряниці, перев’язаній поясом, коли Його вели на розп’яття, в короні з терня, з Серцем відкритим, з якого плила Кров, з розкривавленими Ранами на Руках і Ногах, опертий на великий зламаний Хрест, на якому був виразний надпис: “Жиди Мені його витесали, а схизматики порубали”. Біля Господа Ісуса появилася Пресвята Діва Марія, дуже сумна, в темній, немовби жалобній, сукні, в очах Її було повно сліз; в руках тримала побиту фігурку Непорочного Зачаття з надписом: “Потовкли її схизматики”. Зворушена до глибини душі тим, що побачила, Ванда запитала з глибокою покорою: “Господи Ісусе! Що означають ті Святі Рани Твої... що означають сльози Матері Твоєї?” “Довідаєшся сьогодні після обіду на Адорації”, – відповів Господь Ісус. Голос Ісуса був таким жалібним, що я заплакала і схилилася до Ніг Ісуса, щоб їх поцілувати. Коли піднеслася, то видіння зникло. ... Надійшла спрагла хвилина, і я пішла до храму, а після прийняття Духовного Св. Причастя... побачила Господа Ісуса і Пресвяту Матір, як на Службі Божій. Біля Їхніх Стіп клячав св. Йосафат, Архієпископ Уніатський, замордований у Вітебську православними, 12 листопада 1623 року; біля нього клячало багато чоловіків, жінок і дітей, жахливо покалічених, а з іншої сторони лежало багато помордованих. Страхітливий це був образ. Св. Йосафат промовив: “Найвищий наш Пастирю, Христе Ісусе, представляю Тобі свою вівчарню, уніатів, покалічених, помордованих, які не хотіли розірвати єдності з Церквою Твоєю Вселенською і прийняти православну схизму. Наші католицькі святині забрали під православні церкви, хрести поламали, фігури Серця Твого і Непорочного Зачаття потовкли, парамани, вервиці та коронки понищили. Частину людей, які обороняли свою віру, заморозили в снігах, частину голодом заморили у тюрмах, частину розстріляли і батогами забили, частину заслали у Росію, в жахливі тюрми, де вмирають без Найсвятіших Таїнств. Навіть старцям і дітям не прощено.
Дiти Непорочної
Образ пратулинських Мучеників у храмі ап. Петра і Павла Петро Великий мордував на Білій Русі: у святині Василіян, у Плоцьку, власною рукою повбивав монахів, які не хотіли віддати йому ключі від Кивоту, дверцята відірвав і Найсвятіші Тайни висипав на землю і потоптав ногами. Далі мордувала цариця Катерина ІІ і її наступники. Позостала ще горстка уніатів у Королівстві Польському, але і цей теперішній імператор Олександр прирік їх на знищення. О Ісусе, Судде Справедливий! Споглянь на ті помордовані жертви, складені біля Стіп Твоїх... змилуйся над ними... усмири пиху і завзятість лютого тирана. Ті слова ціла громада живучих мучеників голосно зі сльозами повторила: “Упокори ворога, що протистоїть Закону Божому і природньому”. На ті скарги і просьби Господь Ісус відповів: “Діти Мої! Я з вами терпів і вливав у вас духа мучеництва і витривалості, як у мучеників перших віків. Наближається день Моєї Справедливості, той, хто видав накази вимордувати вас, недовго буде правити, його дітей і внуків ганебно вимордують його ж піддані, вороги Мого Хреста, його царство буде роздерте. Ваші брати, які полягли в обороні віри зі словами прощення ворогам, отримали вже нагороду в Небі. Прийде хвилина, коли Мій Намісник, який управляє Церквою, визначить один
№3(80), 2013 25
ДОРОГАМИ ПРОЧАН Ванда Мальчевська неодноразово отримувала у візіях пророцтва про те, що Польща відродиться як держава завдяки жертві наших братів-уніатів: “... Шувалов не буде довго керувати у Варшаві... Уряд царський впаде... Росія розсипеться... Росію чекає кара Божа за кров уніатів, яка через неї пролита і волає про помсту до Неба. Також її (Росію) чекає кара за переслідування набоженства до Серця Ісуса...” Стоячи тут, у Пратулині, перед могилою наших братів, які загинули за католицьку віру, роздумуючи про уроки нашої історії та наших сусідів, ми тихо молилися у своїх серцях до Бога за посередництвом наших мучеників про долю нашої України, нашої Церкви: “Господи Ісусе, замкни мене у Серці Своєму і дозволь терпіти з Тобою і для Тебе... дозволь зосередитися моїй душі, аби була готова прийняти Твій поклик за нашу віру та нашу Україну! Амінь”. Зі смутком у серці ми покидали Пратулин.
Братська могила пратулинських Мучеників день на вшанування пам’яті тих ваших братів, мучеників та визнавців. (Це пророцтво сповнилося 6 жовтня 1996 року, коли Папа Римський Іван Павло ІІ беатифікував 13 пратулинських мучеників. – Прим. Ред.). А ви, які ще живете, покриті ранами, витривайте у вірі та заохочуйте інших до витривалості і станете учасниками хвали ваших полеглих братів (Цар Олександр ІІІ помер у Лівадії загадковою смертю 1893 року, як п’яниця. Його син Микола ІІ не за свої провини, бо навіть надав свободу визнань у 1905 році, а за злочини своїх предків, які мордували уніатів, був сам зі своєю родиною замордований у дикий спосіб більшовиками у 1917 році). Коли Господь Ісус говорив, усі плакали, а Пресвята Матір сплітала віночки з білих та червоних троянд, принесених ангелами з райського саду. Далі за наказом Господа Ісуса ангели наклали ці віночки на голови мучеників і дали їм у руки пальми. До цих увінчаних Господь Ісус промовив урочистим голосом: “Встаньте, благословенні лицарі Мої, і увійдіть до хвали, приготованої вам від віків”. На ці слова усі – замучені, ті, які лежали як мертві, – повстали з пальмами у руках, оточила їх ясна хмаринка і вознеслися вони за Господом Ісусом і Пресвятою Матір’ю в простори небесні посеред ангельських співів: “Ті, які прийшли з великого терпіння й обмили шати свої у Крові Агнця, Богові віддали тіло своє на суворі тортури, через це заслужили мати корони вічної хвали і пальми перемоги над ворогами віри”.
№3(80), 2013 26
Чуда і ласки за заступництвом Блаженних Мучеників “У березні 1991 року захворів о. Ромуальд, родом з Пратулинської парафії. На шиї появилася пухлина, котра швидко збільшувалася. Лікарі визначили, що необхідне хірургічне втручання. Священик погодився на операцію, але від самого початку просив Бога про виздоровлення за заступництвом підляських українських Мучеників. Напередодні операції виявилося, що пухлина щезла”. “У 1998 році п. Гелена важко захворіла, не могла ходити. Згадала, що в неї вдома є земля з гробу Мучеників. Узяла її в руки, поцілувала декілька разів, далі поклала на ноги і ревно почала молитися за здоров’я. Коли вранці встала, то була цілковито оздоровлена. “На саркофагу з реліквіями пратулинських Мучеників лежить фотографія маленького Яся, який прийшов на світ чудесним способом за Їх посередництвом. Тепер уже молодий бізнесмен часто приїжджає до Пратулина, бо, за його словами, тут, на цій святій землі, він по-іншому дивиться на світ, тут набирається сил на щоденне життя, тут, від тих простих і святих Уніатів, людина вчиться жити”. ФАТІМА. ЗЕМЛЯ МАТЕРІ БОЖОЇ Фатіма зустріла нас прохолодною погодою, але ми були щасливі, бо приїхали у країну, яку ще називають “Землею Матері Божої”. Звичайно, сучасна Фатіма – це вже не те бідне маленьке село, яке колись займалося скотарством. Нині це сучасне містечко з прекрасними дорогами, зразковою чистотою, великим паломницьким центром. Про минуле і події, які пов’язані з цим місцем, нагадує хіба що маленький будиночок з каменю Люсії дос Сантос (22.03.1907 – 13.02.2005). Приємно кидається у вічі в Фатімі те, що люди там майже не курять. Завдяки об’явленню Діви Марії у 1917 році, це містечко перетворилася на святиню світового значення. У її центрі знаходиться велика красива площа з вівтарем на місці об’явлення Діви Марії. Через усю площу з мармуру ви-
Дiти Непорочної
ДОРОГАМИ ПРОЧАН
Санктуарій Діви Марії Фатімської мощена доріжка, по якій прочани на колінах ідуть до вівтаря. Саме від цього місця щовечора розпочинається процесія зі свічками та чудотворною фігуркою Матері Божої Фатімської, яку несуть тільки священики. Потім організатори цієї процесії оголошують про групи паломників, які прибули з різних країн, вітають їх і дуже радіють, коли вони приходять зі своїми національними прапорами. Під час процесії вервицю відмовлять різними мовами. Це дуже хвилюючий і радісний момент прощі. Однак якщо порівняти Фатіму з Люрдом, то у Люрді відчувається справжня атмосфера святості, Божої тиші, можливості буквально зануритися у свою душу, щоб там зустрітися з Богом. У Фатімі такої урочистої Божої тиші немає, тут панує світський “галас”, особливо нестримно поводять себе діти. Я був свідком того, як у храмі приїжджі школярі з Іспанії просто накинулися на одного молодого чоловіка, намагаючись взяти у нього автограф. Як виявилося, це був один із гравців “Барселони”. Прикро, що світ безцеремонно вривається туди, де приноситься Свята Велика Жертва Любові за всіх нас, де постійно перебуває Євхаристійний Ісус. У Фатімі є дві святині: перша – давніша – просто прекрасна, а друга, тобто так званий сучасний паломницький центр, радше подібна на величезний “кіноконцертний зал”, де є все, окрім святині. Утім це моя думка, і я її нікому не нав’язую. Окрім цієї сучасної споруди на великій площі стоїть металічний 38-миметровий Хрест, який скульптор зробив у неприйнятному для нас, християн, трактуванні: замість фігури Ісуса Христа прикріплено декілька металічних балок, які мають символізувати образ Розіп’ятого Спасителя. Наші прочани хрестилися перед цим Хрестом, але ніхто чомусь не виявляв бажання підійти і поцілувати його. Справжній релігійний дух, відчуття святості ми пізнали лише у старій святині, на Хресній Дорозі, де буквально з кожного образу, кожної фігури променіє ласка, бо їх створили глибоко віруючі художники, скульптори, архітектори. У Фатімі на Службі Божій нас очікував ще один “сюрприз”, яку відправляли семеро українських священиків, які проживають у цій країні та обслуговують
Дiти Непорочної
наших емігрантів. Коли наступив момент причащання вірних, ми всі, знаючи, що під час третього об’явлення Ангела дітям у 1916 році Посланець Божий показав Люсії, Франсишку та Жасинті, що у Небі приймають Святе Причастя тільки на колінах, також стали на коліна. Ніхто не міг навіть припустити, що наше просте і щире бажання наслідувати Ангела в такому святому місці може викликати такий “обрядовий протест” зі сторони наших пастирів. Як тут не згадати Тайної Вечері й делікатного, сповненого благородства поступку Ісуса Христа: Він встав із-за столу, зняв з Себе верхній одяг і, взявши рушник, підперезався, налив води в умивальницю, опустився на коліна і почав умивати ноги Своїм учням. Коли ж Ісус завершив це дійство, то знову возліг і запитав у них, чи вони зрозуміли, що Він зробив для них? А тоді їм Сам відповів, що якщо Він, як Господь і Учитель, умив їм ноги, то і вони повинні вмивати ноги один одному. Отож Христос показав апостолам, що Він прийшов на землю служити ближньому. У цьому полягала одна з Його місій. Вважаю, що і священики покликані служити ближнім і бути дуже делікатними стосовно щирих і смиренних бажань своєї пастви у такому святому місці, як Фатіма. Урешті один із семи зрозумів, узяв Чашу і запричащав нас. Ми всі у своїх серцях подякували Богові за добре та любляче серце пастиря. Звичайно, що будь-який паломник, коли збирається на прощу до Фатіми, у своєму серці задає собі питання: “Що
Пам’ятник Спасителю у Фатімі
№3(80), 2013 27
ДОРОГАМИ ПРОЧАН
У храмі Пресвятої Тройці (паломницький центр), Фатіма я знаю про ці події: три з’яви Ангела, шість об’явлень Марії, чудо сонця, пророцтва Матері Божої щодо Росії та світу, третю таємницю, обітницю Богородиці про почитання Її Непорочного Серця та перших п’ять субот?” Коротко подаю хронологію цих великих подій у Фатімі, пророцтво про подальшу долю людства і роль Росії у цій долі. Перша з’ява Ангела відбулася весною 1916 року перед ґротою на пагорбі в Кабесо, поруч з Алжустрелем. Ангел сказав: “Не бійтеся. Я –Ангел Миру. Моліться зі мною”. Ставши на коліна, він нахилився чолом до землі. Діти зробили так само і повторили слова, які промовив Ангел: “Мій Боже! Вірую, поклоняюся, уповаю і люблю Тебе. Прошу у Тебе прощення за тих, хто не вірує, не поклоняється, не уповає і не любить Тебе”. Повторивши цю молитву тричі, Ангел підвівся і сказав: “Ось так і моліться. Серця Ісуса і Марії почують голос ваших молитов”. Друга з’ява Ангела відбулася літом 1916 року над колодязем, біля будинку Люсії. Діти бавилися, коли несподівано з’явився Ангел і сказав: “Що ви робите?! Моліться! Моліться ревно! Найсвятіші Серця Ісуса і Марії хочуть проявити до вас милосердя. Неустанно заносьте Всевишньому молитви та жертви”. “Що ми повинні жертвувати?” – запитала Люсія. Усе, що можете, приносіть Богові як жертву за гріхи, якими люди Його ображають, з молитвою про навернення грішників. Таким чином здобудете мир для вашої країни. Я – Ангел-Хоронитель, Ангел Португалії. Особливо приймайте та переносіть зі смиренням ті страждання, які зішле вам Господь. Третя з’ява Ангела відбулася на початку осені 1916 року у ґроті Кабесо. Ангел тримав у руках Чашу, над якою була Ґостія, і краплі Крові спадали з Неї до Чаші. Залишивши Чашу та Ґостію немовби завислими у повітрі, Ангел розпростерся на землі поруч з дітьми. Він тричі повторив наступну молитву: “Пресвята Тройце, Отче, Сину і Духу Святий, поклоняюся Тобі з глибини душі
№3(80), 2013 28
моєї та жертвую Тобі Найдорожче Тіло, Кров, Душу і Божество Ісуса Христа, які перебувають у всіх Кивотах світу за винагородження всіх зневаг, святотатств і байдужості, якими ображають Його. Задля безмежних заслуг Його Найсвятішого Серця і Непорочного Серця Марії я благаю Тебе про навернення бідних грішників”. Потім, уставши з колін, Він знову взяв у руки Чашу та Ґостію, запричащав дітей та дав випити з Чаші. Ангел знову став на коліна і тричі повторив з дітьми молитву: “Пресвята Тройце, поклоняюся...” Перше об’явлення Марії відбулося 13 травня 1917 року в Кова-да-Ірія, неподалік від Фатіми. Діва Марія сказала: “Я з’явилася з Неба. Хочу вас попросити, аби приходили на це місце протягом шести місяців, тринадцятого числа кожного місяця, о тій самій годині. Хто Я і чого від вас жадаю, скажу потім. Тоді з’явлюся всьоме. Промовляйте щодня вервицю і з вдячністю приймайте усі терпіння, які зішле вам Бог”. Марія попередила дітей, що їм доведеться багато страждати, але благодать Божа зміцнить їх. “Моліться на вервиці щодня, щоб виблагати мир для світу і кінець війни”, –сказала на прощання Марія. Друге об’явлення Марії відбулося 13 червня 1917 року. Богородиця просила дітей через Люсію, аби вони приходили сюди кожного тринадцятого числа, щодня молилися на Вервиці та щоб Люсія навчилася читати. Марія сказала, що Франсишку та Жасинту швидко забере до Неба, а їй, Люсії, доведеться багато терпіти. “Ісус хоче, аби ти послужила Йому, допомагаючи людям пізнавати і любити Мене. Він хоче запровадити у світі почитання Мого Непорочного Серця”. Третє об’явлення Марії відбулося 13 липня 1917 року. Під час цього об’явлення Марія відкрила дітям таємницю. Перша частина – це візія пекла. Друга – це кара і засоби її уникнення. Третя частина – це криза Церкви. Марія сказала: “Ви бачили пекло, куди йдуть душі бідних грішників. Щоби спасти їх, Бог запровадить у світі почитання Мого Непорочного Серця. Якщо зро-
Доріжка на Молитовній площі до першого місця об’явлення у Фатімі
Дiти Непорочної
ДОРОГАМИ ПРОЧАН
Розп’яття Спасителя поблизу паломницького центру блять те, що Я вам скажу, – багато душ буде врятовано і наступить мир. Війна завершиться, але зневаги Бога не припиняться і при Папі Пію ХІ розпочнеться друга війна, ще набагато гірша. Коли ви побачите ніч, осяяну невідомим світлом, знайте, що це – великий знак (в ніч з 25 на 26 січня 1938 р. на небі появився знак Хреста), котрий Бог посилає, щоби повідомити вам про те, що цією війною, голодом, гоніннями проти Церкви і Святішого Отця Він покарає світ за його злочини. Щоби завадити цьому Я проситиму про посвячення Росії Моєму Непорочному Серцю і Причастя в першу суботу щомісяця за винагородження гріхів. Якщо на Мої просьби відгукнуться, то Росія навернеться і настане мир, якщо ж ні, то її помилки поширяться по цілому світі, сіючи в ньому війни і гоніння проти Церкви; праведники стануть мучениками, Святіший Отець дуже постраждає, багато народів буде знищено. Однак наприкінці Моє Непорочне Серце заторжествує. Святіший Отець посвятить Мені Росію, яка навернеться, і на деякий час світу буде дарований мир. У Португалії віра завжди буде нерушимою... Четверте об’явлення Марії відбулося 15 серпня 1917 року. Марія сказала: “Я хочу, щоб ви і надалі приходили в Кова-да-Ірія тринадцятого числа і продовжували молитися на вервиці щодня. В останній місяць Я зроблю чудо, аби всі увірували”. Наприкінці об’явлення Марія була сумною. Вона знову попросила практикувати умертвлення плоті, сказавши на прощання: “Моліться,
Дiти Непорочної
ревно моліться і складайте жертви за грішників, тому що багато душ піде в пекло, бо вони не мають нікого, хто би жертвував і молився за них”. П’яте об’явлення Марії відбулося 13 вересня 1917 року. Марія сказала: “Продовжуйте молитися на вервиці, щоби виблагати припинення війни. У жовтні також прийде наш Господь, та Я в образі Страждальної Матері та Матері Божої з гори Кармель, Святий Йосиф з Дитятком Ісус, щоби благословити мир. Бог задоволений вашими жертвами, але Він не хоче, щоби ви спали зі шнурком, носіть його тільки впродовж дня. Шосте об’явлення Марії відбулося 13 жовтня 1917 року. Марія сказала: “Я хочу, аби тут молилися на вервиці на Мою честь, бо Я – Богородиця Вервиці, яку ви повинні щоденно відмовляти. Війна завершиться і ті, які воюють, повернуться додому”. Перш ніж Пресвята Діва зникла в безкрайності неба, візіонери стали свідками трьох візій, перша з яких символізувала Радісні Таїнства Вервиці, друга – Страсні і, врешті, третя – Славні (тільки Люсія бачила три Таїнства, а Франсишку і Жасинта бачили тільки перші). Вони побачили, як збоку від сонця з’явилися Св. Йосиф з Дитятком Ісус і Богородиця Вервиці. Це була Свята Родина. Святий Йосиф благословив натовп, тричі зробивши над ним знамення Хреста. Дитятко Ісус вчинило те саме. Опісля наступила візія Богородиці Страждальної і Господа на Хресній Дорозі на Голгофу. Господь уділив народу Своє Благословення через знак Хреста. Тоді, коли відбулися ці візії, візіонери і натовп (від 50-ти до 70-ти тисяч) стали свідками чуда зі сонцем. Тринадцятого жовтня Матір Божа сказала, що через два тижні в Росії відбудеться військовий переворот, до влади прийде сатана і розповсюдить по цілому світу свої блуди: війни, революції, переслідування Церкви та християн. Ця безбожна влада проіснує 72 роки і 7 місяців і розвалиться на велике Господнє свято (це пророцтво повністю сповнилося: 25 жовтня в Росії відбулася так звана Велика Жовтнева соціалістична революція, але відлік часу потрібно розпочинати з 18 січня 1918 року, коли за наказом Леніна були розстріляні Надзвичайні збори; 19 серпня
Хресна Дорога у Фатімі
№3(80), 2013 29
ДОРОГАМИ ПРОЧАН
XII стація Хресної Дороги у Фатімі 1989 року на свято Преображення Господа Ісуса Христа в Радянському Союзі відбувся путч).Але Росія перебуватиме в стані пораненого звіра. А звір поранений набагато небезпечніший від здорового. І Росія зробить останню спробу стати над світом. Саме тоді Матір Божа просила, щоб Святіший Отець з усіма католицькими Єпископами в один день посвятив Росію Її Непорочному Серцю. Якщо би ця посвята була звершена до 25 жовтня 1917 року, то в Росії більшовики не перемогли б і світ не зазнав би цих жахливих потрясінь, війни проти Бога та Церкви. На жаль, прохання Матері Божої не відразу були переслані Святішому Престолу, Третя Фатімська таємниця не була відкрита. Після об’явлення Марії у Фатімі упродовж усіх цих десятиліть людство стає свідком трагічних уроків історії, яких би могло не бути, якби були виконані всі прохання Матері Божої. Хочемо ми цього чи ні, але від того, що відбувається в Росії, залежить доля людства, тому для роздумів кожного читача подаю декілька пророцтв самих росіян. Старець Серафим Вирицький: “Наступить час, коли Росію стануть роздирати на частини. Спочатку її поділять, а потім почнуть грабувати її багатства. Захід буде всіма способами сприяти руйнуванню Росії і віддасть на деякий час її східну частину Китаю. Далекий Схід будуть прибирати до своїх рук японці, а Сибір – китайці, які стануть переселятися в Росію, женитися на росіянках і в кінці кінців з допомогою хитрості та підступу заберуть територію від Сибіру до Уралу. Коли ж Китай забажає піти дальше, Захід протистане їм і не дозволить.” “... коли Схід набере силу, все стане нестійким. Кількість – на їх стороні, але не тільки: у них працюють тверезі і трудолюбиві люди, а у нас таке п’янство...” “Багато країн повстане проти Росії, але вона вистоїть, втративши більшу частину своїх земель. Ця війна, про яку говорить Святе Писання і пророки, стане причиною об’єднання людства. Люди зрозуміють, що не можливо жити так дальше, бо все живе загине, і виберуть єдиний уряд – це буде переддень приходу антихриста. Потім розпочнеться гоніння християн, коли будуть із міст від-
№3(80), 2013 30
ходити ешелони в глибину Росії. Потрібно спішити, щоб потрапити в число перших, оскільки багато з тих, хто залишиться, загине”. Отрок Славік Крашеніков: “... на Далекому Сході Росії спорожніють міста, особливо військові містечка, люди будуть виїжджати звідти, бо не буде світла і тепла. А китайці, корейці і в’єтнамці почнуть масово заселяти цю територію і будуть як у себе вдома. І розпочнеться жахлива війна з Китаєм. “... Армію швидко розвалять, а замість неї створять бригади швидкого реагування. Він (отрок Славік) так і назвав їх “бригадами швидкого реагування”), які перед приходом світового правителя будуть будь-який, навіть найменший вияв людського незадоволення, “гасити” своєю швидкою появою. І ці бригади уже є...” Протоієрей Микола Рагозін: “Буде війна з Китаєм, нападе Китай. Захопить Сибір і піде до Уралу. Тоді проти Китаю виступлять інші країни і почнуть Китай відкидати. Потім розпочнеться “каша” на нашій землі. Ось таке буде кровопролиття, а потім застосування атомної зброї.” “Ленін – це предтеча антихриста. Коли Леніна захоронять, невдовзі – прихід антихриста. “Мишка Меченый”переверне всю Росію, зробить перебудову, і в Росії не буде господара. Все розкрадуть. Буде безвладдя. Правити будуть масони.” Старець Кукша: “Битком будуть заповнені храми, але ні одного віруючого там не буде.” Старець Миколай Гур’янов: “Йшов 1997 рік... І тільки одна жінка з нашої групи запитала у старця не про своє особисте, а про нас. Відповіді о. Миколая потрясли нас. – Отче Миколаю, хто буде після Єльцина? Чого нам очікувати? – Після Єльцина буде військовий. – Чи скоро? – Влада його буде погонна. Але вік його малий, та і він сам. Будуть гоніння на чорноризців і Церкву. Влада буде, як при комуністах і Політбюро. – А що далі буде? – А після буде цар православний. – А ми доживемо? – Ви – так. Стариця Пелагія Рязанська: 1. Багаті священики розіп’яли Господа!.. 2. Багаті священики скинули царя!!. 3. Багаті священики приведуть нас до антихриста!!! Самі для себе зробіть висновок... Від’їжджали ми з Фатіми з радістю та смутком у серці, бо усвідомлювали важливість для кожної людини, цілих народів, усього людства закликів Матері Божої до молитви на вервиці за навернення Росії, самих себе, важливість правдивого покаяння, навернення, почитання Найсвятішого Серця Ісуса, Непорочного Серця Марії, аби злагіднити кару, яка нависла над світом... Олег Гірний Записав Йосиф Воробець
Дiти Непорочної
ПОСТАТІ ЦЕРКВИ
СВЯТА КАТЕРИНА СІЄНСЬКА
Свята Катерина Сієнська під час екстази. Худ. Помпео Батоні (1708 – 1787)
Якби св. Катерина зі Сієни... ...жила в наші часи, просякнуті духом раціоналізму, і якби розійшлася вістка про те, що вона має об’явлення і до неї промовляє Бог Отець, слід припускати, що її сприймали б зі скептицизмом та недовірою навіть віруючі. Очевидно доводили б, що такі речі неможливі. Її звинувачували б у психічних захворюваннях, у вдаванні та фантазуванні; а якби лікарські дослідження показали, що вона нормальна і здорова цілком – припускали б, що хтось складає її листи та писання. Вишукували б брехню, шахрайство і маніпуляцію. Можливо, її б обвинувачували в діяльності під впливом злого духа або через гординю говорили б, що такі речі від Бога нам не потрібні, бо ми все знаємо і розуміємо, бо нам достатньо Євангелії. У найкращому випадку її оминали б мовчанням через надмірну обережність, яка буває шкідливою, бо гасить Дух. Який це предивний парадокс... ...що говориться про Святого Духа, закликається Його, а коли Святий Дух справді діє, коли проливає на душу Свої Дари, уділяє якісь особливі харизми,
Дiти Непорочної
особливо у формі видінь та дару пророкування, негайно зводиться мур невірства й перепон. І хоча в Святому Писанні Старого та Нового Завітів заповідається ділання Духа Святого в різних формах, хоча Ісус дає нам вказівки, як відрізняти правдиві об’явлення від фальшивих, хоча св. Павло чітко навчає, як слід трактувати тих, що отримують особливі дари Духа Святого (1 Кор. 14), а Святе Писання заохочує, щоб «провіщати і прославляти діла Божі» (Тов. 12,7), більше зосереджуємося на людських ділах, ніж на ділах Духа Святого. Свята Катерина зі Сієни... ...є доктором Церкви. Як кожен з них, вона виконала умови, за які їй присвоїли цей титул. Залишила після себе справу, що відзначалася незвичайним знанням. Може зачудувати, що надзвичайні знання, офіційно підтверджені комісією, володіла людина, яка не мала жодної, навіть базової освіти. Свої листи, зібрані в кількох томах, молитви й основний твір “Діалог” вона диктувала своїм секретарям, часто перебуваючи в стані видінь, коли до неї промовляв Бог Отець. Читати вона навчилася, коли була вже доросла, а писати – лише наприкінці життя. Зачудовує також її багатоманітна діяльність серед людей, а також той вплив, який зробила для відновлення Церкви та деяких Згромаджень та проста дівчина, котра жила всього 33 роки. Здається, що вибираючи невчену Катерину, щоб «світила в Божій Церкві», Господь Бог бажав засоромити тодішніх достойних мужів та вчених, котрі не відзначалися ні духом смирення, ні ревністю в справі душ та Церкви. Там, де покладаються на втручання Бога, діяння Духа Святого, неможливе стає можливим. Троє дітей з Фатіми, ще не навчившись читати та писати, без людської допомоги здобули розуміння декотрих діянь і Правд Божих, перевершуючи рівень багатьох освічених людей. Свята Фаустина Ковальська ходила до школи тільки два з половиною роки, отож хоча в її записах є орфографічні помилки, її стиль, свобода у висловлюваннях про Божі діяння – зачудовують. Найделікатніші питання внутрішнього й надприродного життя вона обговорює з незвичайною ясністю. Отець Сопоцько, доктор богослов’я, даючи свідчення в інформаційному процесі, сказав, що жоден богослов після довгих років навчання не
№3(80), 2013 31
ПОСТАТІ ЦЕРКВИ зміг би навіть приблизно розв’язати ті труднощі, а сестра Фаустина робила це з легкістю. Папа Пій II у канонізаційній буллі від 1461 року підтвердив, що знання Катерини були влиті, не набуті. А коли вона стояла перед Папою Урбаном VI і його кардиналами, той, вислухавши її промову, промовив до оточуючих так: «Ця жінка нас засоромлює». Катерина народилася 25 березня 1347 року неподалік Сієни. Її батько займався фарбуванням вовни, і родина, хоч і численна, жила достатньо заможно. Катерина була 24-ою дитиною, після неї народилася лише ще одна дитина. Сім’я проживала біля підніжжя гори, на якій був монастир Домініканців і їхня церква, де Катерина часто бувала. Вона була чарівною дівчиною, сильною особистістю. З повідомлень її духівника, бл. Раймонда з Капуї, нам відомо, що всупереч спротиву родини, вона у 15 років обрізала волосся на знак того, що не бажає виходити заміж. Коли їй було 18 років, вона вступила до ІІІ Чину Згромадження Домініканців. За тодішнім звичаєм дівчина прийняла габіт, але проживала в домі батьків. Упродовж трьох років вона провадила відособлене життя у глибокому спогляданні та молитві, замкнена у своїй кімнаті. Виходила лише на Службу Божу. У той період розпочалися її містичні переживання. Коли їй було 21, вона почула внутрішній наказ приєднатися до своєї родини і розпочати активне життя серед людей. Її любов до Бога породила любов до ближніх і відданість у служінні бідним та хворим. Катерина почала працювати доглядальницею в будинках та лікарнях. Розшукувала покинутих і тих, які потребують допомоги. У себе вдома, оточена людьми, молилася з ними і навчала того, чого сама навчилася під час спілкування з Богом. Її містичний досвід посилювався. Катерина поєднувала життя в спогляданні з активним життям. Багатоманітність діянь вчинків, апостольська плідність, випливали з глибини її особистого контакту з Богом. Безсумнівним є той факт, що діялося це під особливим Божим впливом. Діла, які вона вчинила за своє коротке життя, неможливо пояснити суто природними силами. Катерина як особистість відзначалася великою простотою і духовним багатством. Вона сприймала дійсність з реалізмом людини цього світу, та водночас жила в надзвичайному зосередженні духа. Вона цікавилася не лише надприродними справами, але й буденністю.
№3(80), 2013 32
Свята Катерина Сієнська під час екстази. Худ. Помпео Батоні (1708 – 1787)
У 1374 році, під час чуми, вона, наражаючи своє життя на небезпеку, поспішала на допомогу хворим та вмираючим. Заохочувала до цього служіння інших людей, навіть свого духівника. Її жвавість, особистий чар, наполегливість і незалежність найімовірніше стали причиною того, що... ...вона стала посередницею в конфліктах та суперечках. Вона примирювала посварені роди Сієни, політичні партії, а потім опинилася в центрі важких конфліктів між італійськими містами, котрі бунтували проти розпоряджень папських легатів, котрі, відповідно, не завжди розважливо представляли в Церковній Державі владу далекого Папи, француза, Григорія XI, котрий перебував тоді в Авіньйоні. Катерина вела рішучу боротьбу зі злом. Відважно боролася за віднову Церкви, за поступ, але одночасно була вірною традиції. У ті часи, бурхливі для Церкви Флоренція відіслала її як посередницю до Авіньйона, де вона мала нагоду особисто рекомендувати Папі необхідність реформи Церкви і Його повернення до Риму.
Дiти Непорочної
ПОСТАТІ ЦЕРКВИ У січні 1377 року Григорій XI повернувся у Рим, але не встиг укласти мир з Флоренцією. Після вибору його наступника, Урбана VI, кардинали, під впливом французьких кардиналів, вибрали лжепапу, Климента VII, і таким способом розпочалася велика західна схизма. Вибухнув збройний конфлікт. Климент намагався заволодіти Римом, але безуспішно, і виїхав до Авіньйона. Тоді вважали, що молитви Катерини виблагали перемогу для Урбана VI. Проте Європа була поділеною, Франція, Шотландія та Іспанія визнали верховенство лжепапи і через це коло адресатів Катерини розширилося. Вона диктувала секретарям численні листи, які надсилала до місцевих влад, вождів, духовних осіб. Писала до кардиналів, які бунтували, і до монархів, котрі не визнавали істинного Папи. Одним пояснювала, інших напоумлювала, а Урбана VI – втішала. Фундаментальний твір “ДІАЛОГ”… ...повна назва якого «Діалог про Боже Провидіння або книга Божественного вчення», – це розмова Катерини з Богом. Вона запитує, Бог Отець відповідає. Особистий діалог Катерини призначений не лише їй. Це великий діалог Бога з людиною й актуальний у всі часи. Це великий твір. Він був написаний за пів-
Свята Катерина Сієнська
Дiти Непорочної
тора року до смерті Катерини. І “Діалог” і “Листи” Катерини містять глибоку богословську доктрину. Завдяки багатству думок “Діалог” відносять до класичних духовних творів. У своїх листах Катерина часто піднімає питання про засліплення розуму і відсутності розуміння Божих справ. Вона наголошує, що ми повинні прагнути до сердечних взаємин з Богом, що опираються на жертовну любов, і позбутися прислужницького страху. Твори Катерини – це копальня глибоких думок із сфери містичного богослов’я. Велика зацікавленість сучасних учених життям та справою Катерини підтверджує актуальність Божих слів, які вона передала нам. В Італії є два осередки, які студіюють життя та твори Катерини: “Сentro nazionale di studi Сateriniani”, а також “Іnstituto senese di studi Сateriniani” при Університеті в Сієні. Є багато літератури про життя та діяльність св. Катерини, вона охоплює понад тисячу різноманітних праць. Блаженний Раймонд з Капуї, її сповідник, вибраний Генералом Домініканського Ордену, продовжив справу Катерини й обійшов цілу Європу, відновлюючи домініканські монастирі. Учнями Катерини були бенедиктинці, картузіанці, францисканці, авґустинці. Своїми ділами й апостольською ревністю вона спричинила відновлення Церкви та монастирів. Останній період життя вона провела в Римі. Померла в квітні 1380 року. Проголошена святою у 1461 році, а у 1866 – її проголошено Покровителькою Риму. У 1939 році Святіший Отець Пій XII оголосив Катерину Покровителькою Італії разом зі св. Франциском. Титул Доктора Церкви надав їй Папа Павло VI 4 жовтня 1970 року. Як після Свого Воскресіння... ...Господь приєднався до учнів, які йшли в Емаус, і тлумачив їм Писання, так і сьогодні, впродовж останніх двох тисяч років, через Своїх обранців та містиків Він пояснює нам Святе Писання і пригадує віковічні Істини. Допомагає глибше зрозуміти Євангелію і жити нею. Промовляючи через слова, вибирає Своїм знаряддям слабких, щоб явити Свою Міць. Через неуків об’являє Свою Мудрість і завжди через Свої об’явлення виявляє Своє Милосердя і Свою Батьківську ніжність до кожного з нас. Бог хоче, щоб ми Його ліпше знали і більше любили. Він хоче, щоб ми вчилися і вміли розпізнавати Його голос навіть тоді, коли промовляє без слів. Йоанна Оттеа Підготував Андрій Чорний
№3(80), 2013 33
ЛИСТИ ЧИТАЧІВ Слава Ісусу Христу! Дорогий “Журнал Діти Непорочної”, хочу через Ваш часопис висловити подяки за всі отриманні ласки для мене і моєї сім’ї протягом усього нашого життя. (Юлія, м. Золочів, Львівська обл.). Слава Ісусу Христу! На сторінках вашого Марійського часопису хочу висловити подяку Матері Божій за отриману ласку зцілення від недуги на нозі. (Уляна, м. Львів).
**************************
РЕКЛАМА
**************************
Акафіст до Матері Божої Страдецької Нерушимої Стіни Книжечка о. Ярослава Масюка “Акафіст до Матері Божої Страдецької Нерушимої Стіни” присвячена прославі Пресвятої Тройці на Страдецькій горі та почитанню Улюблениці Духа Святого, Діви Марії, в образі Нерушимої Стіни… (Формат 100х140 мм, 32 с., 2013). Молитовник “Полум’я Божої Любові” Молитовник “Полум’я Божої Любові” стане прекрасним дарунком для всіх, хто прагне в усьому наслідувати Серце Ісуса, хто прагне духовної досконалості, хто прагне пізнати Любов Серця Ісуса щирим дитячим серцем та дякувати Йому за те, що лише Він дає справжнє життя в дусі та радості, дає силу душі протистояти злу, дає радість перебувати з Отцем та зберігати Йому вірність у житті. Друкується за виданням Марійського товариства “Містична троянда” у Львові 1999 року з незначними правками та доповненнями. Упорядник о. Йосафат Воротняк, ЧСВВ. (Формат 100х140 мм, 864 с., ISBN 978617-618-051-7, 2012). Дай мені своє зранене серце Книжка хорватського священика о. Славка Барбарича (1946-2000 рр.), Чину Отців Францисканців “Дай мені своє зранене серце” присвячена одній, дуже важливій темі в духовному житті кожної людини, а саме: це темі сповіді. Колись наш поет Іван Франко писав: “Книги – морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить”. Саме ця книжка з Меджуґор’я о. Славка Барбарича допоможе кожному християнину пізнати та винести ці дивні духовні перли Матері Божої на дорозі до Її Сина, Ісуса Христа, до життя вічного. (Формат 120х165 мм, 144 с., ISBN 978-617-618-060-9, 2013). Молитовник “Хліб душі” Молитовник “Хліб душі” – це ще одна дуже потрібна книжечка для всіх християн у боротьбі з різноманітними спокусами, чарами та поробленнями, щоб пам’ятали, що “цього роду бісів”, як сказав Ісус Христос, можна вигнати “тільки молитвою і постом” (пор. Мт. 17,21). У молитовнику зібрано молитви як для священиків-екзорцистів, так і для простих християн. Видання друге, доповнене. Друкується за виданням “Логос”, 1999 р.Б. Упорядники: прот. Ілля Галич, о. Юрій Савчук. (Формат 100х140 мм, 208 с., ISBN 978-617-618-059-3, 2013). Набоженство до бл. Йосафата Коциловського Книжечка о. Ярослава Масюка “Набоженство до бл. Йосафата Коциловського” присвячена прославі та почитанню слуги Божого Йосафата Коциловського (3.03.1876 – 17.11.1947 рр.), Єпископа Перемишльського, який вистояв у всіх тяжких випробуваннях долі. Помер у концтаборі за віру Христову, несучи всім світло Любові Ісуса: і католикам, і православним, і невіруючим в’язням... (Формат 100х140 мм, 24 с., 2013). Свідок Йосип-Яромир Тереля був справжнім Христовим воїном. Його життя можна окреслити трьома визначальними характеристиками: мужність, терпіння і жертва. Найпослідовніший борець за легалізацію Греко-Католицької Церкви, Йосип Тереля, починаючи з 1963 року по 1987 рік сидів у більше як 10 в’язницях за любов до України, до Католицької Церкви. Читаючи книгу-монолог, дивуєшся як звичайна людина могла витерпіти стільки наруги і катувань! Нехай читач сам пройдеться сторінками книги Йосипа Терелі. Буде непереливки від одного споглядання. Ця книга у скороченому варіанті друкувалася у нашому видавництві під назвою “Грушів”, українською мовою повністю друкується вперше. (Формат 145х200 мм, 344 с., іл., ISBN 978-617-618-055-5, 2013.).
№3(80), 2013 34
Дiти Непорочної
Íåâ³äîìèé àâòîð. Ìîë³ííÿ ïðî ×àøó (ê³í. XIX ñò. – ïî÷. XX ñò.). ªêàòåðèíáóðçüêà øêîëà æèâîïèñó, Ðîñ³ÿ. Ïîëü Äåëÿðîø (1797-1856), Ôðàíö³ÿ. ²ðîä³ÿäà. (²ðîä³ÿäà – íåçàêîííà äðóæèíà öàðÿ ²ðîäà Àíòèïè, ÿêà ñïîíóêàëà ñâîþ äîíüêó Ñàëîìåþ äî óñ³êíîâåííÿ Ãîëîâè ñâ. ²âàíà Õðåñòèòåëÿ.)
Íà 1-é ñò. îáêë. Îáðàç Ïðåñâÿòî¿ Ä³âè Ìà𳿠ï³ä ÷àñ ìîëèòâè. Íà 4-é ñò. îáêë. Äæóçåïïå ×åçàð³ (1568-1640) Ìàäîííà ç Äèòÿòêîì ²ñóñ òà ñâÿòèìè àïîñòîëàìè Ïåòðîì ³ Ïàâëîì. Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìຠïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº.