Отець Предвічний: Дітоньки Мої! Відкрийте двері свого серця і прийміть Гостя щирого – Мого Сина, Ісуса Христа, котрий найцінніший Дар несе для вас від Мене – Любов Мою! Прийміть Її та, ввібравши Її, самі станьте Дарами для кожного, хто є поряд з вами – для ближнього свого, обдаровуючи і його Любов’ю, Добрими вчинками та Милосердям. Пам’ятайте, що Новий день принесе вам лише тоді переміни, коли ваша душа настирливо долучатиметься до здійснення позитивних перемін. Преображайтеся, несіть Добро та будьте Милосердними, поки не горітимете, не палатимете Любов’ю та цим вогнем Любові охопите все і всіх довкола себе! За Сонцем тягнеться уся природа. Так і ви піднімайтеся і прямуйте за Моїм Сином, бо істинний шлях – Син Мій, Ісус. Він є Сонцем для тих, хто потребує Світла і Тепла, Він є водою для тих, хто спраглий пізнати Істину і вважати її основою життя. Він – Любов, що є Джерелом життя. Ісус: Дорогі Мої дітоньки! Моє найбільше побажання – бачити вас усіх Добрими та Милосердними дітьми. Народився там, де ви перебуваєте тимчасово, щоб уподібнитися тілом і побутом до вас. Я пройшов ваш земний шлях разом з Матінкою Своєю так, як це повинна здійснити дитина істинна, вірна своєму Отцеві, і тим побудував вам шлях осяйний – шлях до Дому. Жив так, як цього би хотів Отець Небесний, до чого закликаю і вас – уподібнитися Мені, щоб душа ваша завжди була з трепетом спрагла приймати Мене у Пресвятій Євхаристії, як свого істинного найнадійнішого Друга, котрий ніколи не підведе, а стане навіки опорою, силою вашої Любові, такою силою, що є доконечно необхідна у вашому житті для створення гармонії як тут на землі, так і в особливий спосіб для Вічного Життя. Будьте Милосердні, як Я до вас Милосердний. Ваше Милосердя допоможе змінити світ. Коли ви усі проявите Милосердя один до одного, то відразу ж відбудуться превеликі зміни, такі, про які ваше серце мріяло завжди, починаючи від тої миті, коли ви народилися на світ земний! Виявляйте Милосердя та постановіть собі цього року навчитися бути Милосердними, слідувати Моєму прикладу в усьому. Тоді й відкриється для кожного з вас можливість за Моїм прикладом ступати до Воскресіння для Життя Вічного у Небесному Царстві, Домі Моїм. Мій Прихід – це ваша радість, ваше спасіння, спасіння душ, що завжди прагнули жити в Радості і Любові. Ті душі, які творили Радість і Любов на землі, й отримають радість – жити вічно у Любові. Спішіть завжди й у всьому проявляти Любов, Доброту, творити красу у стосунках, будуючи їх на терпеливості та на глибинній повазі у ставлені один до одного. Виявляйте повагу, Милосердя та Доброту один до одного, не стримуйте цих найсильніших почуттів. Дайте їм вихід, щоб атмосфера довкола вас поповнилася позитивом. І хай ті позитивні почуття єднаються, утворюючи Любов та захист від усякого злого тут, на землі, та готують вас до повернення в місце, що сповнене лише Любов’ю, для якої зсилаю вам Своє Благословення!!! Благословення !!! Та Любов повинна іскритися, палати у вас у душі й розпалювати вогнище Любові в серцях усіх, хто довкола вас. Люблю вас, діти Мої. Отримала і записала Оксана Береза
Худ. Олександр Охапкін. Свята Покрова
На 1-й ст. обкл. Худ. Олександр Охапкін. Богородиця з Дитятком Ісус. Фрагмент. На 4-й ст. обкл. Прочани зі Львова біля фігурки Матері Божої на території заповідника Марії в Ефесі. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.
6(95) 2015 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979 Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Ольга ЛОЗА Обкладинка Богдан СОЙКА Художнє оформлення Юліан С САВКО АВКО Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН
© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2015 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 e-mail: gbook gbook@ukrpost.ua, ukrpost.ua, gbooklviv@gmail.com web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, 261-55-74, (097) 67-67-725 Друк: ТзОВ “Часопис”, вул. Шевченка, 315, тел. (032) 239-57-60 Наклад: 950 примірників.
ЗМІСТ 1. Сторінка головного редактора Роман Брезіцький Каяття як засіб порятунку ............................................ 2 2. Проповідь Ісуса Христа Марія Вальторта “Прийняття Тайн нічого не дає, коли відсутня любов”... ................................................................ 3 3. Євангеліє на важкі дні о. Альфред Холєвінський Пророки Старого Завіту промовляють до нас (закінчення) ......................................... 5 4. Літературна сторінка Ярослава Павлюк ... І мама прийшла .................................................. 10 5. Дар Марії
о. Йосиф Будай, ЧСВВ Всесвітня сповідальниця .......................... 13
6. Сопричастя Святих о. Мар’ян Ґоса Молитва, яка була звершена в годині смерті .............. 16 7. Голос Марії
о. Євгеній Сьпйолек Затверділі серця .................................................... 19
8. У світлі Слова Ісуса Йосиф Воробець Слідами Апостолів .................................................. 21 9. Історія та час
Роман Дерев’янко Хресна Дорога Спасителя
на Високому замку .................................................... 27
10. Перемога світла Віктор Заславський Різдво Христове: земне і небесне коріння християнського свята .................................................. 31 11. Нам пишуть Петро Молодець Дар Божий на всі часи .................................................. 34 !!! УВАГА !!! Поспішіть передплатити журнал на 2016 рік. Індекс 23979. Повідомляємо, що на початку 2016 року роздрібна ціна на наш часопис буде складати 18 грн. Проте вартість передплати до кінця 2016 року буде без змін. Замовляйте наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua. Також повідомляємо Вас, що з 1 листопада 2015 року магазин видавництва “Добра книжка” працюватиме за адресою редакції.
СТОРІНКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА
ÊÀßÒÒß ßÊ ÇÀѲÁ ÏÎÐßÒÓÍÊÓ
Сучасній людині дуже важко перенести свою душу чистою крізь побут, інформаційне болото, особисті пристрасті й навіть дружні взаємини. Зі всіх сторін людська душа опанована демонічними нашіптуваннями, прямими висловлюваннями, докорами, неспокоєм у сім’ях, проблемами на роботі, безгрошів’ям, хворобами, гендерним безголов’ям тощо. А що вже говорити про телевізор –слів замало, щоб виразити, якої шкоди зазнає людська душа від цього ніби “безневинного дитятка цивілізації”. Головна мета сьогоднішнього телебачення цілком сатанинська: за будь-яку ціну відтягнути людську душу, думки і час від Бога. І цим можна будь-яку релігію зробити формальною, ритуальною, брехливою, бо в ній щезне Любов і залишиться тільки побутова обрядовість і егоїстична конфесійність, яка врешті-решт спричинить відступництво, яке можна порівняти хіба що з монголо-татарським нашестям. Щоб через усе це пройти достойно і переможно, треба руками і ногами триматися за Ісуса. Бо лише Він є Любов’ю, мужністю і надійністю, а також справжнім Другом: Ісус єдиний, Хто віддав Своє життя за мене.
№6(95), 2015 2
Досліджуючи останнє тисячоліття життя українців, можу зробити висновок: напевно жоден із народів не мав таких великих ласк, як українці. Так, ми довго не мали держави через багаточисельні зради, міжусобиці, безідейну політику гетьманів, які чинили особливо великий гріх, оплачуючи, наприклад, військову допомогу татар живим “ясиром” – молодими українцями, насправді продаючи їх у неволю. Напевно, лише через величезну кількість жертв, душі яких взивали до Бога, Господь зберіг Україну. Ох, як нам, сучасному українському народові, потрібне каяття за гріхи далекого і близького минулого. За сучасну безпринциповість стосовно розкрадачів України! Інакше нам знову не бачити здорової, сильної християнської України. Досить нам заганяти себе в економічно-політичні союзи Заходу чи Сходу, у нас своя дорога, свій орієнтир і вибір: Бог. А дорога до Бога лежить тільки через покаяння. Бо до Любові можна прийти лише з очищеною душею. Роман Брезіцький
Дiти Непорочної
ПРОПОВІДЬ ІСУСА ХРИСТА
“ПРИЙНЯТТЯ ТАЙН НІЧОГО НЕ ДАЄ, КОЛИ ВІДСУТНЯ ЛЮБОВ”, або відповідь усім тим, хто вважає, що Ісус створив тільки ті чуда, які подані у Біблії
Ісус каже: “Всіх стосується наука: Я вмію бути Господом зі справедливістю. Мене не вводять в оману і не підлещуються брехливими виявами пошани. Хто закриває серце своєму братові, закриває його і Богові, а Бог закриває для нього Своє. Це перша із Заповідей, о люди: любов і знову любов. Хто не любить, бреше у своєму визнанні, що він християнин. Нічого не дають прийняття тайн і участь у ритуалах, нічого не дає молитва, якщо відсутня любов. Вони стають формулами і святотатством. Як можете ви приходити до вічного хліба і ним насичуватись, якщо ви відмовили голодному в кусні хліба? Чи ваш хліб є коштовнішим за мій? Чи святішим?
О ви, лицеміри! Я не знаю міри в своїй самовідданості вашому убозтву, а ви, убогі, не маєте милосердя до убозтва, яке в очах Божих не так гідне відрази, як ваше; тому що те – нещастя, тоді як ваше – гріх. Занадто часто говорите ви до Мене: “Господи, Господи”, щоб зробити Мене прихильним до ваших інтересів, але ви не говорите це з любові до ближнього, бо ви не робите для ближнього нічого в імені Господньому. Гляньте: що принесли вам ваша брехлива релігія й істинна немилосердність у ваше суспільне життя і життя кожного зокрема? Відхід від Бога. Бог повернеться, коли ви навчитеся любити, як Я вас учив. Утім до вас, мала отаро тих, що терпите через свою доброту, Я скажу: “Ви ніколи не будете
Хуан де Хуанес (Вісенте Хуан Масіп)(1523-1579). Тайна Вечеря
Дiти Непорочної
№6(95), 2015 3
ПРОПОВІДЬ ІСУСА ХРИСТА сиротами. Ви ніколи не будете покинутими. Швидше Бог перестане бути Богом, аніж чогось забракне Його дітям. Простягніть руку: Отець дасть вам усе як “Отець”, отже, з любов’ю, яка не принижує. Висушіть свої сльози. Я приймаю вас і несу вас, тому що Я маю милосердя до ваших бід. Найулюбленіше із створінь – людина! Чи, може, ви думаєте, що Отець милосердніший до пташок, аніж до вірних людей? Той, хто поблажливий і до грішників і дає їм час і можливість прийти до Нього? О, якби світ міг усвідомити, що є Бог?” Ісус каже: “Коли Я відкриваю тобі невідомі сцени Мого громадського життя, тоді Я чую хор учених-критиків, які кажуть: “Але ця подія не згадується в Євангелії. Як може вона стверджувати: “Я це бачила?” Таким Я відповідаю словами Євангелія. “І Ісус пішов в усі міста і села і навчав у синагогах, проповідував Євангеліє Царства і зцілював усі нещастя і хвороби”, – каже Матей. І далі: “Ідіть і повідомте Йоанові, що ви бачите і чуєте: сліпі бачать, паралізовані ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, а бідним проповідується Блага Вість”. І далі: “Горе тобі, Хоразиме! Горе тобі, Витсаїде! Якби в Тирі і в Сидоні сталися чудеса, що сталися всередині вас, то вони давно б покаялися у мішковині й попелі... А ти, Капернауме, чи будеш ти, може, піднесений до Неба? Ти спустишся до пекла; бо якби в Содомі сталися ті чудеса, що сталися в тобі, то він би існував ще й сьогодні”. І Марко: “... і пішло за ним багато з Галилеї, Юдеї, Єрусалиму, Ідумеї та й геть із Зайордання. Такого з місцевості Тиру й Сидону прийшло до Нього люду, що почув про його діла...”. І Лука: “Ісус пішов у села і міста і проповідував, і провіщав Благу Вість і Царство Боже, і були з ним дванадцятеро і деякі жінки, що були звільнені від злих духів і хвороб!” І мій Йоан: “Потім пішов Ісус на другий бік Галилейського моря, і народ пішов за Ним, тому що бачив чудеса, які Він сотворяв на хворих”. А оскільки Йоан був присутній під час всіх чудес, які Я сотворив упродовж цих трьох років – які б вони не були – дає улюблений учень таке неоціненне свідчення: “Це учень, який бачив і записав ці справи, і ми знаємо, що його свідчення
№6(95), 2015 4
правдиве. Але є ще багато іншого, що зробив Ісус. Та якби хотів усе описати зокрема, то не вистачило б – думаю я – цілого світу, щоб вмістити книги, які мали б бути написані”. Що тепер говорять визначні учені? Якщо Моя доброта для того, щоб утішити ту, котра Мене любить, що для вас несе Мій Хрест, – вона взяла його в Мене з плечей, тому що вона Мене дуже любить, і радше померла б, аніж побачила Мене опечаленим, – якщо Моя доброта для того, щоб пробудити вас із смертельної летаргії, відкриває вам епізоди Моєї діяльності, то ви хочете цій доброті докоряти? Істинно, ви не заслуговуєте цього, цього подарунка і цього зусилля вашого Спасителя, який хотів би витягнути вас із трясовини, в якій ви перебуваєте. Та оскільки Я роблю вам подарунок, прийміть його і піднесіться. Це нові ноти в хорі, що співають Мої Євангелія. Якби вони принаймні послужили для того, щоб розбудити вашу уважність, тому що ви знаєте епізоди Євангелій дуже погано і читаєте їх, сповнені неуважності. Ви думаєте, що за три роки Я сотворив лише ці описані чуда? Може, ви думаєте, що були зцілені лише названі жінки? Якщо тіні Петра вже було досить, щоб зцілювати, то що тоді мала спричиняти Моя тінь? А Мій подих? А Мій погляд? Подумайте про кровоточиву жінку: “Якщо мені вдасться доторкнутися до краю одежі, то я буду зцілена”. І це сталося. Безперестанку виходили від Мене чуда. Я прийшов, щоб вести до Бога і відкрити шлюзи любові, що були зачинені від дня гріхопадіння. Століття стримуваної любові, як ріки, пролилися на малий світ Палестини. Вся любов Божа для людини, що нарешті змогла розкритися, як вона і прагнула, щоб спасти людей спочатку любов’ю, а потім кров’ю. Ви, можливо, скажете Мені: “Але чому ж вона, котра є таким жалюгідним створінням?” Я відповім вам, коли вона, яку ви так знаєте і яку Я так люблю, буде менш знесиленою. Ви заслужили б на мовчанку, яку Я беріг для Ірода. Але це Моя спроба спасти вас, вас, яких через гордість переконати найважче”. Марія Вальторта “Богочоловік”, Т. 5 С. 341-343;
Дiти Непорочної
ЄВАНГЕЛІЄ НА ВАЖКІ ДНІ
ПРОРОКИ СТАРОГО ЗАВІТУ ПРОМОВЛЯЮТЬ ДО НАС (Закінчення. Початок у № 4, 2015) 4. Плата за гріх – це смерть У наших трьох попередніх біблійних розмовах ми бачили пророка Амоса як хороброго критика суспільних гріхів Ізраїлю та його облудної побожності. Проте послання Амоса не обмежилося нещадним відслоненням правди. Найважливіше, що він повинен був сказати Ізраїлю в ім’я Бога, стосувалося чогось іншого – наслідків, які матиме для Ізраїлю його гріх. Його результатом є знищення Ізраїлю як держави, знищення, що вже безповоротно зумовлене Богом. Амос дізнався про це протягом останніх п’яти видінь, які Бог дозволив йому побачити, імовірно ще навіть до початку його пророчої діяльності. Зміст цих бачень є важливий. Вони дозволяють нам проникнути в таємниці Божого серця – в його терпіння і межі – і дізнатись дещо про внутрішнє життя Амоса: його стурбованість долею Ізраїлю і його любов до цього народу. У першому видінні Амос оглядає, як хмара сарани падає на поля, які зеленіють весною, і жадібно пожирає все, що повинно було стати запасами харчів на цілий наступний рік. Амос наляканий. Адже це означає, що у синів Якова, які звикли називатися синами Ізраїлю з півночі, відбирають матеріальну основу їхнього існування. Це – голодна смерть! З вуст пророка виривається стогін: “Господи
Дiти Непорочної
Худ. Гюстав Доре. Скрижалі Завіту
Боже, прости, будь ласкав! Як устоїться Яків? Таж він такий маленький” (пор. Aм. 7, 2) 2).. Заступництво Амоса, продиктоване любов’ю, було результативне. Бог відповів: “Не бути цьому” (Ам. 7, 3). Указ про знищення був відкликаний. Ізраїль, проте, надалі перебував у своєму грісі. Через деякий час Амос мав друге видіння. З неба
впав на землю вогняний дощ. Він був таким потужним, що висушив воду величезного підземного океану, який, відповідно до тодішніх космологічних уявлень, був джерелом всієї води, що наводнювала землю. Ізраїльські поля від жахливої посухи припинили давати врожаї. Амос, охоплений ще більшим жахом, закликав: “Господи
№6(95), 2015 5
ЄВАНГЕЛІЄ НА ВАЖКІ ДНІ Боже, припини, будь ласкав! Як устоїться Яків? Таж він такий маленький” ((пор. пор. Aм. 7,5 7,5). ). Благальна молитва пророка знову була вислухана. “І цьому теж не бути” ((пор. пор. Aм. 7,6), 7,6), – відповів знову Бог. Знищення Ізраїлю і цього разу було відкладено. Перед тим, як ми перейдемо до наступних видінь, зупинімося на хвилину над одним важливим роздумом. Згуба, що загрожує Ізраїлю, не є помстою Бога за образу, якої Він зазнав. Вона є звичайним і характерним результатом гріха, так нерозривно пов’язана з ним, що навіть Бог не може застосувати інший спосіб. Гріх і смерть (смерть, яка вчинена нормальному, щасливому життю) – це одне і те ж; або – висловімо це інакше – це дві сторони однієї й тієї ж медалі. Біблія спонукає нас переглянути наші погляди на природу гріха і покарання. Більш-менш свідомо ми всі вважаємо, що гріх сам собою є чимось добрим, приємним, що це – використання життя загалом. На жаль, Богові він не подобається і тому заборонений. Хто цієї заборони не дотримується, ображає Бога, що приходить із карою. Хіба не так ми мислимо про ці речі? У той же час, не може бути згубної помилки. Так поганські релігії розглядають питання гріха і покарання; Біблія – цей достовірний показник нашої віри – навчає чомусь цілком іншому. Гріх у своїй найглибшій природі є смертю, отрутою, що вбиває щастя людини – її внутрішню гармонію, радість, почуття змісту життя. Отрута, що притаманна природі гріха, проявляється в наших неврозах, нашому смутку,
№6(95), 2015 6
відчутті безглуздя і ненаповненості, звироднінні, що так часто зустрічається сьогодні в різних видах. Гріх тому забороняється, що Бог не хоче нашої смерті, не хоче, щоб ми були ходячими мерцями, позбавленими справжнього життя. Як вже згадувалося, навіть Бог не може змінити цієї природи гріха та вчинити, щоби він не був загибеллю для людини. Бог завдяки Своїй всемогутності може лише зробити так, щоби ця отрута гріха не відразу і не в повній мірі явила свою руйнувальну силу. Коли Бог робить так, говориться, що Він терплячий і чекає. На що? На навернення, яке все може змінити. Амос у своїх перших двох видіннях був свідком цього терпіння Бога. Незважаючи на те, що Ізраїль і далі виявляє впертість, Бог, з любові, відстрочує наступ винищення, яке незворотньо слідує за гріхом. Утім ось третє видіння. Бог показує в ньому Амосу каменярський прилад – свинець, підвішений на мотузці, який використовують для визначення того, чи мур будівлі прямовисний до терену, чи, можливо, нахилений. У видінні Амоса хтось тримає в руці повіс (висок) і перевіряє ним нахил муру, що валиться. Між Богом і пророком зав’язується короткий діалог. “Що ти, Амосе, бачиш?” – запитує Бог. Амос відповідає: Свинцевий повіс (висок)”. А Бог на те: “Ось я покладу повіс (висок) посеред мого люду Ізраїля, Я не прощу йому вже більше” ((пор. пор. Aм 7,8 7,8). ). Вимова цього видіння є зрозумілою. Ізраїль є немов нахилений мур. Свинцевий повіс свідчить про те, що його нахил дійшов
уже такої міри, що надається тільки для розвалу. Це означає, що міра гріха є достатньою. Бог дозволяє, щоб зло, якому Ізраїль так завзято віддається, вилило на цей народ силу своєї смертоносної отрути. Четверте видіння є підтвердженням цього вироку. Амос бачить у ньому кошик, повний стиглих літніх фруктів. З уст Божих виринає те саме питання: “Що ти, Амосе, бачиш?” “Кошик з літніми плодами”, – відповідає пророк. І Бог робить висновок: “Настав кінець Моєму народові Ізраїлю: Я не прощу йому вже більше” ((пор. пор. Aм 8,2 8,2). ). Діалектика цього бачення базується на грі слів. “Літні плоди” в івриті відображає те ж саме слово, що означає “кінець”. Коли Амос вимовляє це слово, Бог підхоплює і використовує його в цьому другому значенні: “Настав кінець Моєму народові”. П’яте видіння, яке ми знаходимо на початку останнього розділу книги Амоса, показує вже тільки те, наскільки тотальною буде смерть, як від неї ніхто не втече. Цей цілковитий і невідворотний кінець ізраїльської держави був головним повідомленням, яке Амос мав переказати від Бога своїм родичам. Це був постійний визначальний рефрен його промов: “Ворог обложить край, повалить у тебе твою потугу, пограбовані будуть твої палаци” (Aм. 3,11); 3,11); “Упала, більш не встане Ізраїлева діва! Лежить на власній землі навзнак, і нікому її підвести” (Aм. 5,2); 5,2); “По всіх майданах лемент буде, і по всіх вулицях будуть кричати: Леле, леле!” (Aм. 5,16) 5,16);; “Та ось, доме Ізраїлю, Я на вас підійму народ, і вас тіснитимуть” (Aм. 6,14); 6,14);
Дiти Непорочної
ЄВАНГЕЛІЄ НА ВАЖКІ ДНІ “І співи храму стануть того дня квилінням… багато трупів буде, на кожне місце кинуте буде мовчання!” (Aм. 8,3). 8,3). Такими та іншими оголошеннями, що описують кінець Ізраїлю, сповнена коротка книга Амоса. Його слово здійснилося. Сорок років пізніше, в 721 році до н.е., асирійський правитель Саргон II захопив столицю Ізраїлю – Самарію, а його населення переніс у Малу Азію. Держава Ізраїль припинила своє існування. Це основне послання пророка Амоса має узагальнене значення. Зупинімося трохи над ним, бо воно допоможе нам зрозуміти те, що є найважливішим у нашій християнській вірі. Гріх Ізраїлю є картиною нашого гріха. Усі повинні відшукати свої риси в портреті Ізраїлю, який нам залишив Aмoс: у гордості цього народу, відсутності любові й милосердя в ньому, його удаваному благочесті. Св. Павло написав у Посланні до Римлян: “... усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом” (Рим. 3,19). Перейдімо до наступного пункту “...Бо заплата за гріх – смерть” (Рим. 6, 23). Амос на прикладі Ізраїлю ілюструє істину цього короткомовного вислову Павла. Трагічний жереб, що випав Ізраїлю як тимчасовий, є образом того, що повинно було трапитися з кожним із нас – грішників. Гріх убиває в нас життя, роблячи нас назавжди нещасними. Біблія називає це вічною смертю. Вона б була призначенням кожного з нас, коли б не... Власне! У цей момент вам потрібно сказати найважливіше: якби не Ісус Христос. Це в кін-
Дiти Непорочної
цевому результаті в Його життя ввійшла жорстокість смерті, яку в таких реалістичних кольорах представляє Амос. Смерть Ісуса була також результатом гріха, тільки цей гріх був не Його, він був наш! А Ісус помер за нього. Христос дозволив Собі бути убитим через релігійність фарисеїв, жорстку й таку, яка виключає будь-яке нове втручання Бога; дозволив Собі бути убитим через компроміси Пилата, брехню лжесвідків, безглуздість натовпу, жорстокість вояків, боягузтво апостолів, зраду Юди. У цьому віялі людських гріхів, які зумовили смерть Ісуса, ми легко відшукаємо наші стосунки, якими ми щоденно вбиваємо в собі та інших справжнє життя. Ісус умирає під тягарем цього всього. Отрута нашого гріха показала всю свою смертельну отруйність на Ньому. Він погодився, щоб вона Його знищила. А було так, щоби ми не мусили вмирати, щоб ми могли жити новим життям, яке Бог знову прагне повернути нам у воскреслому Христі. І все це безкоштовно. Потрібно тільки єдине: щоб ми увійшли в цей новий вимір існування. Це називається перетворенням. До цієї теми, яку ми розглядатимемо найближчого тижня, пророк Амос впроваджує нас чудовим коротким закликом: “Бо так говорить Господь до дому Ізраїлю: Шукайте Мене, й житимете” (Ам. 5,4). 23 липня 1978 року 5. Шукайте Бога і житимете Ізраїль довершив міру свого зла, і Амос прийшов сказати
цьому народу, що наближається його кінець, що Бог вирішив, щоб отрута гріха, в якому цей народ тривав з такою завзятістю, спричинила його загибель. Ізраїль як держава мав уже безповоротно пораховані дні. Чи від цього призначення не було вже насправді жодного реального відступу? Для Ізраїлю як сукупності – ні! Це суспільство вже не було здатне на покуту. Проте поодинокі особистості, хоч з необхідності й будуть захоплені загальною катастрофою, мають можливість урятуватися, що для кожного людського життя є найважливішим. Що це за можливість? “Бо так говорить Господь до дому Ізраїля: “Шукайте Мене, й житимете. Бетелу не шукайте, та й до Гілгалу не ходіте, і в Версавію не проходьте, бо Гілгал таки піде в неволю, Бетел на ніщо зійде. Шукайте Господа, і житимете” (Aм. 5,4-6). Це – єдина можливість! Шукайте Бога, саме Його, Його Особу. Бетел, Гілгал, Беер-Шева – це назви відомих національних святинь та місць прощ. Не ходіть туди більше! Звідти не прийде для вас спасіння. Що це означає? Це означає, що в царині справ, які людина має з Богом, існує найважливіше – Сам Бог, Його Особа та ціла низка засобів, які повинні полегшити наше наближення до Нього. До них входять: святині, свята, прощі тощо. Це все також важливе, це також випливає з Божої Волі. Однак підступність раненої гріхом людської природи може вчинити так, що ці всі другорядні справи заслонять найважливіше – Бога. І тоді релігія
№6(95), 2015 7
ЄВАНГЕЛІЄ НА ВАЖКІ ДНІ
Худ. Гюстав Доре. Зривання колосків
стає знаряддям самозасипання сумління, відвертання уваги від моральних заповідей – засобом, завдяки якому людина виживає з допомогою Бога, знову шукаючи саму себе. Ця небезпека охопила Ізраїль. Амос прагне принаймні одиниці привести на правдивий шлях. Шукайте Бога і Його Особу. Це врятує вас; це зробить так, що ваше життя не буде програним життям, буде успішним, щасливим життям. Людина бо має таку природу, що без Бога для неї не можливе справжнє щастя. Існування людини, щоб бути успішним, по-
№6(95), 2015 8
требує такого вкорінення в Бозі, як дерево, яке не може жити, якщо його корені не вкоріняться в землі. Трагедією людства є те, що через первородний гріх і особисті гріхи ми всі вирвані з природного середовища, яким для нашої природи є Бог. Бог став для нас кимось далеким, абстракцією; кимось, про Кого ми тільки дізнаємося, але Якого ми вже не досвідчуємо. Його любов до нас припинила бути для нас відчутною стихією, доброзичлива присутність якої дає нам життя і відчуття безпеки. У глибинах нашого “я” ми почува-
ємося самотніми, приреченими на те, щоб узяти кермо свого життя виключно у свої руки. Наше крихке життя – це єдине, що ми маємо, – мусить, однак, опертися на щось, але цим опертям у конкретностях та реальностях нашого життя не буває Бог, а гроші, кар’єра, людське визнання, запевнення любові інших людей тощо. Ізраїль з часів Амоса не був винятком із цього правила, однак йшов і тому, щоб зустріти своє нещастя. Ізраїлю тих часів Бог казав: “Шукайте Мене, й житимете” (Ам. 5,4). Ці слова зберегли цілковиту злободенність також стосовно нас: “Шукайте Мене; поверніться до Мене, хай ваше життя знов укорениться в Мені, повірте в Мою Любов, шукайте особистий, інтимний контакт зі Мною, і ви житимете”. Чим є цей пошук? З чого він складається? Що ми повинні робити, щоб бути в змозі сказати, що ми шукаємо Бога? Відповідь на ці запитання дають нам останні вірші книги Амоса, вірші, які, правдоподібно, в текст книги були дописані пізніше, коли пророцтва Амоса здійснилися не тільки в Ізраїлі, але також і в південній державі юдеїв, яка існувала більше 150 років, але яка також, зрештою, загинула з тієї самої причини, що й Ізраїль: за гріхи його мешканців. У цій ситуації Бог утішив Ізраїль ось яким словом: “Того дня Я підведу розвалену Давидову халупу, поправлю в ній проломи, підійму її румовища. Я відбудую її, як була за днів донедавніх, щоб вони заволоділи останком Едома і всіма народами, що на них було
Дiти Непорочної
ЄВАНГЕЛІЄ НА ВАЖКІ ДНІ призване Моє Ім’я, – Слово Господа, який це зробить... Настане час, – Слово Господнє, – коли орач женця застане, а той, що топче грона, – того, що зерно розсіває. Гори точитимуть сік винний, і всі пагірки розтануть. Я відновлю Ізраїль, народ Мій, і вони відбудують спустошені міста й будуть у них жити. Насадять виноградники й будуть вино з них пити, і розведуть сади, і їстимуть плоди з них. Я посаджу їх на землі їхній, і їх не вирвуть уже з землі їхньої, що Я їм дав” (Aм. 9,11-15). Наше перше враження таке, що ці вірші не мають нічого спільного з пошуком Бога, про який ми говорили кілька хвилин тому. Це, однак, лише поверхневе враження. Ближче пригляньмося до цього слова. У ньому говориться про той день, про те, що прийдуть дні. Що це за дні? Це – останні дні, в які історія Спасіння, та, що була описана в Старому Завіті, дійде до своєї кінцевої точки. Цей день – це прихід Ісуса Христа, Його смерть і воскресіння, Його подальше життя в Церкві, Його другий прихід у славі. Отже, наведені вище слова описують ті майбутні події. Проте пророк говорить про них не безпосередньо, а переносно, так званою символічною мовою. Матеріал же для цих символів забезпечило йому минуле Ізраїлю, передусім ідеалізоване, а потім кинуте в майбутнє. Колись ізраїльтяни увійшли в обіцяну землю, в майбутньому Бог знову приведе їх туди, але це буде подія, блиск якої перевершить ту, першу. Ізраїльтяни в своєму минулому пережили
Дiти Непорочної
блиск Давидового царства, в майбутньому це царство знову буде відроджене, а його слава буде ще більшою. Власне остаточне пророцтво з Книги Амоса містить тільки ці два символи. Проте не потрібно сприймати його дослівно. Це – метафори, які хочуть щось розповісти нам про внутрішні виміри діла Спасіння, яке доконав Ісус Христос. Дім Давида, який упав і який Бог підніс, щоби повернутися, – це Церква, заснована Христом. Едом та інші люди, об’єднані з Ізраїлем в єдине Царство, це є заповідь вселенськості Церкви; багатство плодів землі, що визначає нові часи, є образом повноти Дарів Святого Духа, якого Бог виллє на віруючих. Найважливіше, однак, в усьому цьому є те, що це славне майбутнє залежатиме тільки від Бога: “(Я) відміню жереб Мого народу. Це Він все оце довершить”. Звернімо увагу на те, як часто Бог виступає тут як діюча особистість: “Я підніму занепалий дім; виправлю його щілини, підніму його руїни, відбудую його; відміню жереб Мого народу; засаджу їх на землі”. Цей новий етап Спасіння, як і всі попередні, є виключно Божою справою, Його даром, людина виконує в ній роль обдарованої. Св. Павло, коли писав християнам Ефеса, які жили за часів, в яких це пророцтво здійснилося, так нагадує їм про безкоштовність їхнього спасіння: “Бо ви спасенні благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий. Воно не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися” (Еф. 2,8-9). Тепер повернімося до нашої відправної точки. Шукайте Бога й жи-
тимете. Так, тільки пам’ятаймо про те, що нам говорять останні слова Книги Амоса. Справді Бог шукає нас; це Він нам будує дім, у який нас запрошує, щоб тільки ми дозволили себе туди ввести! Щоби тільки ми дозволили себе віднайти! Дати віднайти себе означає конкретно визнати, що наші зусилля, щоби побудувати собі щасливе життя, не стали дієвими, навпаки, в результаті спричинили страждання, смуток і переляк. Дозволити, щоби Бог нас знайшов, означає пережити мить, в яку на руймовищах наших життєвих планів у нашому серці народжується щире визнання: “Тільки Ти, Господи, правий; тільки в Тобі життя; увійди в моє існування і покеруй ним, як Тобі подобається”. Дати знайти себе Богові – це вхопитися за Його простягнуту до нас руку; а цією простягнутою до нас рукою Отця є Ісус Христос Воскреслий, який володіє могутністю, щоб преобразити наше нутро, відновити нашу впевненість, що Бог любить нас, зробити нас новим створінням, відродити для життя в цілковито новому вимірі. Дати знайти себе Богові – це повірити в силу Воскреслого Христа, в могутність, яку Він має над нашим життям. Ось надходять дні... Ці дні вже надійшли. Царство Боже вже серед нас. Бог шукає нас, щоб ввести нас у нові виміри християнства, щоб показати нам Його силу, Його красу, щоби ми розпочали жити усім цим. Чи дозволимо віднайти самих себе? 30 липня 1978 року о. Альфред Холєвінський Переклад Андрія Чорного
№6(95), 2015 9
ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА
... I ÌÀÌÀ ÏÐÈÉØËÀ Оповідання
Маленького Ромчика ніхто не заколисував. Він колихав себе сам. Досить було прикрити оченята, ручками обійняти свою голівку, поколихати її сюди-туди і тихенько прожебоніти, щоб у дитячій спальні групи №1 будинку маляти “Квіточка” сувора вихователька Люба не чула цієї колискової: Ма-ма, ди-ти-да; Ма-ма, ди-ти-да.. Довго кликала дитина маму. А якби був перекладач дитячої мови у два з половиною рочки, то ці склади вимовлялись би так: Мама, йди сюда, Мама, йди сюда! Це було зрозуміло тільки Ромчикові, біологічна мама якого відреклась від дитини ще у пологовому будинку. А тут, у “Квіточці”, він бачив, як
№6(95), 2015 10
приходили незнайомі тьоті до окремих малят, приносили їм цукерки, іграшки і виводили за ручку з групи у дворик, де росли дерева і квіти та манила пофарбована на червоно гойдалочка; гойдали своїх обранців, пригощали ласощами, і ті потім з сяючими очима повертались у групу. А Ромчик і його маленькі товариші з заздрістю поглядали на щасливчика. Змішане почуття дитячого горя, заздрості й нездійснених сподівань на свою маму переповнювало їх і нерідко викликало те, що дорослі називають дитячою істерикою. Доросле, недитяче горе на маленькому обличчі. І серденько, покликане любити, училось ненавидіти тих щасливчиків. Утім маленький Ромчик не відчував цього. Він сумував за своєю сусідкою по
ліжечку Олею, яку вчора забрала та, яку називали – мама. Ні ненависті, ні заздрості у нього не було, бо приходила добра тітка Маруся, сідала коло його ліжечка і тихенько приспівувала, коли не чули інші діти: Ходить Сонко по вулиці, Носить спання в рукавиці. А потім розповідала йому про доброго ангелика, який може знайти маму, тільки треба його добре попросити. Складала йому ручки на груденятах: вчила молитися до Бозі. А коли вона відходила, він сам тихенько заколисував себе, прикликаючи маму. І вона часом приходила вві сні. Ласкаво усміхалась, брала на руки, як Олина мама, і Ромчик щасливо усміхався. Та наступав ранок – і сон розвіювався. Дитина знову чекала тієї щасливої пори,
Дiти Непорочної
ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА
щоб появилася з’ява. Проте це було не завжди. Часом тьотя Люба, чуючи дитяче прохання, суворо підходила до ліжечка, била по ручках і примушувала їх закладати за голову і спати, спати. Тому дитина з нетерпінням чекала, коли чергуватиме добра тітка Маруся. Один з літніх днів виявився не схожим на інші. Як тільки дітей у його групі стали вкладати до післяобіднього сну, Маруся підняла його з ліжечка: – Ходи, Ромчику. Тебе кличе до себе завідуюча. – І його одягнули в новеньке убраннячко, причесали, ноги взули в біленькі капчики і повели до білих високих дверей. Стривожене серденько гучніше забилося у грудях. Що таке трапилося? Невимовлене запитання застигло в оченятах. Бо ще хлопченя не вміло добре розмовляти. Скрипнули двері – і він побачив незнайому тьотю, що сиділа біля стола, а за ним була сувора жінка в білому ха-
Дiти Непорочної
латі, яка інколи заходила в групу. Він завмер у чеканні того, що має тут зараз відбутися. А тьотя у білому підійшла до нього, погладила і сказала: – Покажи, Ромчику, де в тебе очка? А коли тицьнув пальчиками в оченята, почув: – Добре. А носик? І знов ручка потягнулась у потрібному напрямі, а потім –
до волоссячка. Це він знав, бо навчила вихователька Маруся. Ще й примовку чув: – Тут розум (це голівка). Тут очки – морочки. Тут носик – пан. А тут ротик – кашку гамгам. Дитина зрозуміла, що саме тепер ідеться про її дальшу долю. І заціпеніло мале в напрузі й очікуванні. Зацікавлений погляд спрямувало на обличчя жінки з добрими очима, у голубій сукні. А та підвелася з крісла, взяла його на ручки, пригорнула до грудей. Якби ж могла запам’ятати дворічна дитина, то не забула б ці вирішальні слова: – Ви ж бачите. Він признав мене матір’ю. Коли поставила Ромчика на підлогу, він гарячково вчепився рученятами за поділ її сукні, і заціпенівши не зводив нетерплячого погляду з її обличчя. І почув би він та запам’ятав на все життя слова виховательки:
№6(95), 2015 11
ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА
– Беріть цього хлопчика. Буде вам господарем. Коли вихователька за ручку випровадила його з кімнати, ті, хто залишився у ній, тільки могли догадуватися, що діялось у дитячому серденьку. Сонне видіння зійшлося з дійсністю. Те, про що просив у ангелика, прийшло до нього. Мама! Тепер з нетерпінням він чекав, щоб вона появилась знову. Не у сні, а наяву. Так і сталося. ... Мама переступила поріг дитячого притулку в тій самій голубій сукні, з тим самим сяючим обличчям, руки її були зайняті пакунками. Ромчик, затамувавши подих, кинувся назустріч. Мама! За якусь мить він уже був у неї на руках. В одній долоньці тримав мисочку з черешнями, а другою стискав іграшкову машинку, пофарбовану в червоний і зелений кольори. Радісно і переможно поглядаючи на дітвору, яка тіс-
№6(95), 2015 12
ним колом обступила їх, повторяв одне-однісіньке слово, мов молитву: “Мама, мама”. І при цьому не відводив захопленого погляду від її обличчя. Як небагато треба, щоб подарувати дитині радість, майнула у неї думка. Однак прочитати її Ромчик не зміг. Він упивався довго очікуваною з’явою, жив тільки цією блаженною хвилиною. А потім було її щасливе продовження у дворику. Знайома дитині гойдалочка підстрибувала вгору, як втіха і надія малого серденятка. Марення і сон ставали реальністю. Тільки затьмарювала її необхідність розлуки в кінці такого чудового дня. Чому так? Протестувало мале серденько. “Не хочу, не хочу, щоб мама йшла. Я ж на неї так довго чекав. А може, це сниться?” – схлипувализітхали малі груденята. А губенята завзято протестували: – Не хоцє, не хоцє!
Та приходила вихователька Люба і рішуче брала за ручку, відводячи до гурту. І чулось обом навздогін: – Не плач, Ромчику, я скоро прийду знову! Вона появилась через два дні. Її зустріла на порозі та сама вихователька Люба: – Ви знаєте, малий так звик до вас, що засинаючи довго ще лепетав: “Мама, мама дала!” Його пальчиків, якими він щосили стискав іграшку, що ви йому подарували, не можна було розімкнути. Треба швидше оформляти документи, бо дитину ці приходи і відходи травмують. Та нелегко було самотній жінці добитися дозволу на усиновлення. Проте воля і жагуче прагнення стати матір’ю для вимушеного сироти перемогли. І ось настав той щасливий і вирішальний день для малого Ромчика. Він із здивуванням побачив, як появились сльози в очах цієї, таким чудесним способом віднайденої, матері. “Тільки ж чому вона плаче? Та ж я тішуся, що вона одягнула мене в новеньке убраннячко й, очевидно, бере мене накінець зі собою. Тоді, під час прощань з нею, я плакав, а вона усміхалася до мене. Тепер я тішуся, а вона плаче. Хіба з радості плачуть?! Якби ж то тоді міг запам’ятати слова виховательки”. Однак їх на ціле життя запам’ятала його мама. – Ромчику! Ти вже більше в житті їх не побачиш. Па! Па! Помахай дітям ручкою. Ярослава Павлюк
Дiти Непорочної
ДАР МАРІЇ
ВСЕСВІТНЯ СПОВІДАЛЬНИЦЯ
Паломники з України в Меджуґор’є
Дорогий Читачу! Ти читатимеш статтю, в якій йдеться про місце об’яви Пречистої Діви Марії в маленькій балканській країні Боснія і Герцеговина. Подія сталася у Меджуґор’є. Вперше Діва Марія об’явилась тут 24 червня 1981 року. Й відтоді і до сьогодні Вона досить часто (декому щодня, іншим – один раз у місяць, а багатьом – двічі-тричі в рік) об’являється і дає Свої повчання про те, як ми повинні жити. Святий євангелист Йоан (Йо.19, 25-27) описує один важливий епізод із життя Богородиці: «А при Хресті Ісусовім стояла Його Мати, сестра його Матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус Матір і біля Неї учня, що стояв, – а його ж любив Він, – мовить до матері: «Жінко, ось син Твій».
Дiти Непорочної
А тоді й до учня мовить: «Ось Матір твоя». І від тієї хвилі учень узяв Її до себе». В особі апостола Івана Господь усе людство поручає Своїй Матері. Ми усі є Її дітьми. Вона нас любить, нами опікується, за нас молиться. Вона також нас повчає, як і кожна мама земна, вчить і виховує своїх дітей. Вона є Матір для усіх нас. У Меджуґор’є в особливий спосіб відчуваєш спокій і мир. Із перших днів з’яви й донині Пречиста Діва закликає до миру. Її тут так і називають: Цариця Миру Миру.. Про який же мир тут йде мова. Передусім про оцей духовний, святий, небесний. Диявол, гріх – зруйнували цей мир, мир між Богом і людиною, а також мир між окремими людьми та народами. Тому наша Небесна Матір
просить, наголошує, благає, щоб людство перестало грішити, ображати Бога – щоб знову наступив оцей райський період співжиття з Господом. Майже в кожному посланні Марія закликає до святості життя, до навернення, до безнастанного прагнення Бога. З огляду на це усі паломники, які сюди приїжджають, приступають до сповіді, дуже часто починаючи розмову від початку свого життя. Тому Меджуґор’є має ще іншу назву – всесвітня сповідальниця.. Це відповідь на заклик дальниця Івана Хрестителя, а потім і Самого Ісуса: «Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію» (Мр. 1, 15). Після Івана Хрестителя та Ісуса, ось уже тридцять чотири
№6(95), 2015 13
ДАР МАРІЇ
роки Богородиця у Меджуґор’є закликає Своїх дітей до покаяння, навернення, переміни життя. І в особливий спосіб наголошує на любові та вдячності Богові за Його щедрі ласки. Інший важливий чинник в Меджугор’є – це молитва молитва.. Ось як говорить Христос про Єрусалимський храм: «Дім Мій домом молитви буде зватись…» (Мт. 21, 13). Можна впевнено сказати, що усе містечко Меджуґор’є є одним великим храмом молитви. Куди не податися – до церкви, Гори Об’явлень, Гори Кріжевач (Хресна Дорога), Дорога), на вулицях міста, у готелях, паломницьких центрах – всюди люди моляться. Тут досить продумано організована вечірня програма. Влітку – під відкритим небом, а взимку – в храмі святого Якова. Розпочинається Богослужіння молитвою на вервиці – з 17 до 18 години – дві частини вервиці. Опісля – провадиться Свята Літургія. Вщерть заповнений храм паломниками з різних країн світу. Різні раси, народності, кольори облич. Є й досить численна група священнослужителів. Після Святої Літургії – продовження молитви на вервиці – третє таїнство. ««БоБогородице Діво» Діво» кожен молиться своєю мовою, а сестри-монахині
№6(95), 2015 14
виконують музичні вставки для більшої урочистості й полегшення молитовного ритму. Також у певні дні відбувається годинна адорація Святих Тайн. Це дійсно щось надзвичайно піднесене, душевне – і навчання, і молитва серця та душі, з коротенькими молитовними вставками священика, для духовного підсилення внутрішнього спілкування з Богом. Без цієї вечірньої програми Меджуґор’є не було би Меджуґор’єм. Ще один немаловажний елемент паломництва до Богородиці – піст на хлібі й воді. Досить часто Пресвята Богородиця запрошує і заохочує, щоб в Її наміренні паломники при-
носили свою жертву – піст піст.. Святі Отці й пустельники Святе Письмо і піст ставили нарівні молитви. З особистого досвіду розуміємо, що часто молитися набагато легше, ніж постити. Адже піст вимагає сильної волі та твердості духу. Але з іншого боку піст – це щось «солодке». Хто практикує піст на хлібі й воді, звільняється від спокуси пересичення, що тільки шкодить як тілу, так і душі. Коли постиш, то відчуваєш не тільки смак хліба й води, але й смак духовного піднесення в душі. Багато людей, повертаючись до своїх домівок, продовжують практику якщо не посту, то обмеження в їжі, відмови від м’яса і солодощів. Молитвою і постом можемо багато зробити – виганяти зло, гріх, диявола зі своєї душі, й душі цілого народу, зупиняти навіть війни. Молитва й піст оздоровляють націю. націю Важливо, що паломникам дають можливість зустрічатися у реабілітаційних центрах з узалежненими від наркотиків і алкоголю. Ці відвідини перетворюються у маленькі реколекції. Коли чуєш від молодого хлопця чи дівчини трагедію їхнього життя, історію духовного падіння, зневіри, існування в так званому ««темному темному тунелі тунелі», », довідуєшся про ту їхню боротьбу, яку доводиться вести, щоб навернутися
Дiти Непорочної
ДАР МАРІЇ і знову стати людиною – то усвідомлюєш: як тобі пощастило, що вдалося уникнути подібної духовної деградації. Їхні сумні, однак повчальні історії заохочують нас до ще більшого вдосконалення, до кращого ставлення до людей взагалі, а особливо до тих, яких цей світ покинув напризволяще. Ти готовий розпростерти свої обійми, відкрити серце, щоб обняти того брата-сестру, зігріти їх теплом своєї любові й милосердя. І постає запитання: якщо цей анонімний наркоман чи алкоголік усміхається та відчуває себе щасливим, адже він віднайшов себе і Бога, то чому я, що перебуваю, здається, духовно вище, є часто пригноблений, сумний, обтяжений тим земним життям. Тому такі зустрічі дають можливість по-новому огледітися довкола, осмислити своє життя, а якщо потрібно, то і спробувати змінювати його в кращий бік. Майже кожен прочанин замислюється: «Чому Пречиста Діва з’являється саме тут: у Меджуґор’є?» Меджуґор’є?» Відповідь на це питання дає одне місце, а саме – висока Гора Кріжевач, на якій встановлена Хресна на Дорога. Це щось унікальне! У світі є достатньо відомих Хресних Доріг: у Люрді, Фатімі, Сан-Джованні Ротондо, Єрусалимі, зрештою у нас в Україні – у Страдчі, Гошеві, на львівському Високому Замку, Крехові, Погоні, Крилосі, Зарваниці... Але Гора Кріжевач – це щось величне і неповторне! Це дійсно Хресний Шлях! Особливо це відчуваєш влітку, коли нестерпна спека: каміння так нагрівається, що йдеш по ньому босими ногами, як по розпеченому вугіллі. Крім цього, місцями ще трапляються різні колючки, які ранять голі п’яти. Тому часто можна побачити на гострих каміннях сліди крові. Цього разу з нами Хресний Шлях проходила молоде подружжя
Дiти Непорочної
підприємців із Червонограда. Чоловік залишив взуття в готелі, тому змушений був йти у два боки босоніж. Вгору рухатися було ще порівняно легко, а от на зворотньому шляху – це вже дійсно було боляче: ноги спухли, боліли немилосердно, два наступні дні чоловік майже не виходив з номера, тільки поволі ходив до храму на Богослужіння. І все-ж-таки найсвятішим місцем тут вважається Гора Об’явлень на Подбрдо. Особливо людно тут кожного другого числа місяця – в день появи Богородиці – візіонерці Миряні. Влітку гора перетворюється у великий людський мурашник. Ще з півночі люди сходяться – моляться, співають, мовчать, роздумують, щоб о дев’ятій годині ранку привітати Пресвяту Діву. Мальовничо і захоплююче Гора Об’явлень виглядає вночі – увесь шлях 15-ти таємниць життя Богородиці і Христа гарно освітлюється. Опріч цього, сотні маленьких ліхтариків у руках паломників мерехтять, вказуючи шлях. Група за групою, повільно прямуючи вперед на чолі зі священиком, у глибокому мовчанні замислюються над сенсом життя, роздумують про життя Діви Марії. Часто можна бачити як хтось годинами сидить десь у закутку,
мовчки споглядаючи за дійством зі сльозами на очах. Богородиця діє, перемінює серце, приготовляє до зустрічі з Богом. Хіба це можна описати словами?.. Повертаючись додому з паломницького шляху, кожен вірний відчуває неймовірне духовне піднесення, почуття вдячності та бажання змінити щось у житті. Ми, ще п’ять днів тому, такі чужі, зовсім незнайомі між собою, буквально за кілька днів стаємо міцною духовною родиною, об’єднаною з Марією біля Стіп Ісуса. Виникає спонтанне бажання поділитись враженнями з навколишніми, розповісти про те, що нам найбільше запам’яталось. Ділячись своїми думками, переживаннями, ми усі взаємно збагачуємось. Так із фрагментів складається мозаїка ікони, в яку кожен вкладає кілька своїх різнокольорових камінчиків. Це засвідчує, наскільки ми збагатилися духовно, обновилися і зросли в любові до Бога та людей. Саме у цьому мудрість Богородиці, мета паломництва до Марії. Ми віддаємось під Її Покров, а Вона навчає нас, як жити для Бога. Через Марію – до Христа і Отця. о. Йосиф Будай, ЧСВВ
№6(95), 2015 15
СОПРИЧАСТЯ СВЯТИХ
МОЛИТВА, ЯКА БУЛА ЗВЕРШЕНА В ГОДИНІ СМЕРТІ 26 липня 1990 року у лікарні на 76 році життя помер о. Ян Ратай, філіпінець зі Святої Гори… Хотів би поділитися пережиттям, пов’язаним зі смертю о. Яна. Цей священик з нашого Згромадження, провадячи реколекції та парафіяльні місії, а також закриті реколекції, котрі відбувалися в нашому монастирі на Святій Горі в Гостиню для всіх станів вірних і священиків, завжди пропагував молитву, котру щоденно відмовляв і змістом якої жив. Подаємо текст цієї молитви: О Мати Божа Неустанної Помочі, виєднай мені ласку отримання повного відпусту в хвилині моєї смерті. Найсвятіше Серце Ісуса, Непорочне Серце Марії, жертвую Вам цей день, як адорацію і винагородження – за гріхи мої і всіх людей. 3р. Богородице Діво… О Мати Пресвята! Хорони мене від гріха смертельного в дню нинішньому. Допоможи мені зберегти Ласку Освячувальну. Амінь. У день своєї смерті о. Ратай відправив Службу Божу об 11-ій годині. Під час благодарення йому стало погано. Проте адорацію все ж таки відправив. Це було немовби сповненням першої частини молитви: “Вам жертвую цей день, як адорацію і винагородження…”. У наступній частині молитви є дуже важлива просьба: “Хорони мене від гріха смертельного… допоможи мені зберегти Ласку Освячувальну”. Коли почав уділяти о. Яну Таїнство Намащення, то запитав його, чи потребує сповіді? У відповідь почув: “Я був два дні тому на сповіді й не відчуваю на совісті гріха”. Плодом ласки освячувальної є віра. Останнє слово, яке почув з уст о. Яна, було визнання віри, коли звернувся до нього зі словами з ритуалу: “У важливих хвилинах нашого життя відновлюємо віру, яка лучить нас з Богом від нашого хрещення”. Отримав чітку і випереджуючу відповідь: “Вірую!”. Більше вже не сказав нічого. І найважливіше. В один момент відкрився мені ритуал на сторінці 167, де є формула уділення повного відпусту: “Владою Столиці Апостольської…” У мене виникло враження, ніби це робила якась невидима рука. Вимовив цю формулу і подав хрестик для
№6(95), 2015 16
Чудотворна ікона Матері Божої Неустанної Помочі
цілування. Не застановлявся над цим більше. Коли я віднайшов молитву, котру розповсюджував о. Ян, то прочитав у ній слова: “О Мати Божа Неустанної Помочі, виєднай мені ласку отримання повного відпусту в хвилині моєї смерті”, то пригадав собі той момент і зрозумів, що відкриття ритуалу на молитві уділення повного відпусту було невипадкове. Це Матір Божа над цим чувала і заставила мене до нинішнього дня це робити, бо ж є місіонарем і часто уділяю це Таїнство людям у хвилині смерті. Мабуть, я був би про це забув, але Матір Пресвята не дозволила. Після уділенняТаїнства Намащення всі присутні біля ліжка вмираючого священика відмовили вервицю. Не забуду, як о. Ян Ратай схопив громницю і тримав її до кінця, хоча вже не реагував на нашу присутність. На четвертій Страсній Таємниці Вервиці завершив своє життя. о. Мар’ян Ґоса
Дiти Непорочної
СВЯТІ МІСЦЯ В МАЛІЙ АЗІЇ
СВЯТІ МІСЦЯ В МАЛІЙ АЗІЇ
Паломники з України поблизу храму Св. Софії в Стамбулі
На батьківщині Апостола Павла в Тарсі, Туреччина
18
Пергама. На фоні руїн амфітеатру
о. Володимир в печері Св. Симеона Стовпника
17
Худ. Олександр Охапкін. Благодатна тиша
Худ. Олександр Охапкін. Різдво. Святе Сімейство
Худ. Олександр Охапкін. Благодатна тиша
Худ. Олександр Охапкін. Різдво. Святе Сімейство
СВЯТІ МІСЦЯ В МАЛІЙ АЗІЇ
СВЯТІ МІСЦЯ В МАЛІЙ АЗІЇ
Паломники з України поблизу храму Св. Софії в Стамбулі
На батьківщині Апостола Павла в Тарсі, Туреччина
18
Пергама. На фоні руїн амфітеатру
о. Володимир в печері Св. Симеона Стовпника
17
ГОЛОС МАРІЇ
ЗАТВЕРДІЛІ СЕРЦЯ
“Дорогі діти! Я і нині молюся за всіх вас, особливо за всіх тих, серця яких затверділи на Мій заклик. Живете у днях ласки і не усвідомлюєте дарів, котрі вам Бог дає через Мою присутність. Кохані діти, виберіть також і нині святість і візьміть приклад зі святих наших часів й побачите, що святість є дійсністю для вас усіх. Кохані діти, радуйтеся в любові тим, що в очах Божих ви є неповторні та незамінимі, бо ви є Божою радістю на цьому світі. Свідчіть про мир, молитву і любов. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 жовтня 2015 року). Царице Миру, дякуємо Тобі за Твою присутність, за Твою Материнську опіку, і за те, що молишся за нас усіх. Багато
Дiти Непорочної
разів запевнюєш нас, що Ти є з нами і заступаєшся перед Богом за нас (25.08.2004; 25.07.2008; 25.05.2009). Ти проявляла Свою турботу про всіх тих, які не пізнали Любові Божої та просила про молитву в їхніх наміреннях (25.01.2004). Натомість нині говорили, що особливо молишся за тих усіх, серця яких затверділи на Твій поклик. Вислів “серця яких затверділи” вказує на процес, котрий наростав і уґрунтувався, а саме слово “затверділи” вказує ще на байдужість, знеохочення та відкинення. Але Ти не перестаєш за них молитися. Маріє, Твої слова хочуть нам відкрити очі і серця на велич дарів. Саме тому Ти багато разів нам говорила про Свою присутність та що це час ласки, напри-
клад: “Я є присутня тут для того, щоб вас провадити новою дорогою спасіння” (25.06.1992); “Бог посилає Мене, аби Я вам допомагала і провадила до Раю, котрий є вашою ціллю” (25.09.1994); “Я є вашою Матір’ю і люблю вас, саме тому прагну вам допомогти” (25.05.1995); “кохані діти, зрозумійте, що це – час ласки для кожного з вас, а зі Мною, любі діти, ви перебуваєте у безпеці” (25.06.2002). Про дари, котрі Бог дає через Марію в Меджуґор’є, промовляють свідчення паломників, навернення, переміна людських доль. Багато би вони про це розказали, коли б тільки могли промовити у конфесіоналах, церкві св. Якова, на Горі Об’явлень, Горі Кріжевач, також на сторінці інтернету www.medjugorje.hr
№6(95), 2015 19
ГОЛОС МАРІЇ можемо прочитати, що в липні роздано 195500 Св. Причасть, а в Службах Божих взяло участь 6117 священиків (197 щоденно). У серпні уділено 358760 Св. Причасть, а в Службах Божих взяло участь 7965 священиків (256 щоденно), а у вересні: 222040 Св. Причасть, також 4629 священиків (154 щоденно). Дякуємо також за звільнення, оздоровлення душі та тіла, збережені родини, благословенства, прощення, мир у серці з Богом та людьми. Цариця Миру взиває нас до святості і показує конкретну дорогу, наприклад: через зустріч з Богом під час Сповіді Святої покиньте гріх і виберіть святість. Вчиніть це з любові до Ісуса, Який усіх вас відкупив Своєю Кров’ю, щоби ви стали щасливими і жили у мирі” (25.02.2007); “кохані діти, ви є недостатньо святими і не живете святістю щодо інших, задля цього моліться, моліться, моліться і працюйте над особистим наверненням, щоби ви стали символом любові для інших, якої повинно прагнути кожне серце” (25.08.2009). “Нехай святість, кохані діти, завжди і в кожній ситуації буде на першому місці
№6(95), 2015 20
у ваших думках, у праці та мові. Практикуйте святість і поволі, крок за кроком, молитва і вибір святості проникне до ваших родин (25.08.2001). Пригадаймо також деякі послання, в котрих Марія взиває нас до наслідування Святих, наприклад: “Щоб ви вирішили йти дорогою навернення, для того моліться і просіть заступництво Усіх Святих, нехай Вони стануть для вас прикладом і стимулом, і радістю до життя вічного (25.10.2010). У найновішому посланні Марія говорить нам, аби ми брали приклад зі Святих наших часів. В очах Божих ми є неповторні та незамінимі. Марія говорить нам про це у багатьох посланнях, як-от: “Прагну, аби ви зрозуміли, що Бог вибрав кожного з вас, щоб використати кожного у великому плані Спасіння людства. Ви не в змозі зрозуміти, якою великою є ваша роль у плані Божому. Задля цього, дорогі діти, моліться, щоб ви могли зрозуміти план Божий щодо вас. Я є з вами, щоб вам допомогти втілити його в повноті” (25.01.1987); “відкрийтеся на план Божий та Його задуми, щоб
ви могли з Ним співпрацювати для миру і добра і не забувайте, що ваше життя не вам належить, а є лише даром, котрим маєте втішати інших і провадити їх до життя вічного” (25.12.1992). Царице Миру, допоможи нам давати свідчення власним життям, аби наш приклад був для інших знаком і заохоченням до навернення (25.02.2011). Допоможи кожному з нас бути радісним звістуном і свідком миру та радості в місцях, де живемо (25.10.2010). Аби ми своїм життям давали свідчення так, щоб кожне створіння відчуло Божу Любов (25.06.2009); щоб ми свідчили, що звичайна молитва може творити чудеса (25.10.2012). Любі! Цариця Миру часто просить нас, щоб ми пізнавали Її послання, жили ними і розповсюджували їх. Треба нам тривати в Її школі, для того в останніх розважаннях пригадуємо собі Її слова, щоб щораз повніше їх розуміти, застосовувати в житті та ділитися ними з іншими Царице Миру, молися за нас! о. Євгеній Сьпйолек Переклад Андрія Величка
Дiти Непорочної
У СВІТЛІ СЛОВА ІСУСА
Ñ˲ÄÀÌÈ ÀÏÎÑÒÎ˲Â
Прочани зі Львова у Нікеї
Наша проща слідами Апостолів Ісуса, слідами голошення Святої Євангелії в Малій Азії, на території сьогоднішньої Туреччини, розпочалася 22 жовтня цього року. Ми прилетіли літаком зі Львова в найбільше місто Туреччини – Стамбул. Місто зустріло нас дощем та холодним морським вітром. Увечері наша група, сівши на пароплав, здійснила морську подорож по Босфору. Це була вражаюча нічна морська прогулянка між двома берегами – Азією та Європою. Стамбул, в якому проживає понад 20 мільйонів людей, потопав у різнобарвній світловій ілюмінації, а два великих мости через протоку Босфор доповнювали цю дивовижну картину. З нами було два гіди: один – наш земляк з Кам’янець-Подільського Володя, другий – турок Халіт.
Дiти Непорочної
Володя-бей (так його ласкаво постійно кликав Халіт) розказував про Стамбул, трагічну долю колишньої православної Візантії, а Халіт-бей – про становлення Османської держави. Прикладка “бей” в перекладі з турецької мови означає наше шанобливе ставлення “пан”. Одним словом– наша вечірня мандрівка морем з видом на мавзолей Роксолани, Голубу мечеть, численні мінарети, розкішні палаци султанів з розповідями наших гідів врізалися в нашу пам’ять назавжди, як щось нове і незнане, що нам належало пізнати як фізично, так і духовно. Наступного дня, 23 жовтня, рановранці наша група вирушила у м. Тарс (сьогодні провінція Мерсин), в якому народився апостол Павло в сім’ї майстра з плетіння наметів. Перше знайомство з цим
містом розпочалося з Колодязя Ап. Павла, котрий зберігся ще з тих апостольських часів, як і цілюща вода. Підходимо до Колодязя Ап. Павла, набираємо воду і п’ємо її. Навіть не віриться, що в цій мусульманській країні збереглася пам’ять про цього великого Апостола всіх народів. Далі, за Колодязем Ап. Павла, зберігаються залишки фундаменту будинку, в якому народився і ріс майбутній Апостол. Саме в Малій Азії вперше зародився термін “християни”, саме тут відбулися перші Вселенські Собори в Нікеї, Константинополі, Ефесі, Халкедоні. Саме тут Ап. Павло заснував перші християнські спільноти: Ефеську, Смирнську, Пергамську, Фіатірську, Сардійську, Філадельфійську і Лаодікійську.
№6(95), 2015 21
У СВІТЛІ СЛОВА ІСУСА
м. Тарс. Біля Колодязя Ап. Павла
За залишками фундаменту, котрий зберігається під склом, нашій групі дозволили відправити першу Службу Божу під відкритим небом. Незвичайним було це Богослужіння, як і незвичайною була місія Ап. Павла, який своїм наверненим до Спасителя і цілим своїм життям зумів так глибоко і прекрасно проспівати “гімн Божій Любові”, що кожного разу перехоплює дух від слів, прочитаних у Листі до Коринтян(гл. 13), а саме: “Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радіє істині, усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить. Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне”. Так прекрасно написати про Любов Божу могла лише та людина, якій була відкрита небесна істина про неї. Це любов, до якої доходять через глибоку віру й героїчне пожертвування свого земного життя Господеві;та людина, яка була народжена згори від Святого Духа, яка стала справжнім послідовником Христа, стала новим створінням.
№6(95), 2015 22
З історичних джерел відомо, що Ап. Павло жив тільки за свої зароблені гроші: зранку до обіду він плів намети, а після обіду йшов до людей і проповідував Благу Вість Ісуса. Отож не дивно, що всі прочани на цьому місці почали відчувати присутність духа Ап. Павла, який до останньої хвилини свого життя відкрито і сміливо відстоював Божу Правду. Цей дух Апостола не покидав нас і на інших святих місцях, в яких перебували перші християни. І хоча ці місця практично знищені, проте ласка Божа на них витає і чекає свого часу на воскресіння. У Тарсі нам показали ще і ворота
Клеопатри, де єгипетська цариця зустрілася з Марком Антонієм. У Тарсі це єдина пам’ятка з тих поганських часів, яка дивом збереглася. 24 жовтня ми приїхали до Каппадокії. Посітили Ургюп, долину Пашабаг. Особливо нас вразила долина Пашабаг своїми дивовижними природніми кам’янистими стовпами у вигляді грибочків. У цій долині зберігається й донині святе місце для всіх християн – це стовпи Св. Симеона Стовпника (12 вересня 459). Цей Святий провів на стовпі 37 років у пості та молитві. За це він отримав від Бога дар зцілювати душевні та тілесні хвороби, передбачати майбутнє. Спочатку Св. Симеона похоронили недалеко від стовпа, до якого він подвизався; згодом на місці, де стояв стовп, побудували монастир. Четвертого дня після смерті тіло Св. Симеона поклали в гріб і перевезли в Антіохію. У цей день, у долині Пашабаг, падав дощ, а неподалік від цього місця зберіглася печера Св. Симеона, а в ній маленька церква. Там і вирішили провести Службу Божу, яку відправив о. Володимир Коріновський. Якась
м. Тарс. Служба Божа
Дiти Непорочної
У СВІТЛІ СЛОВА ІСУСА
Стовпи Св. Симеона Стовпника (зліва). У печерному храмі Св. Симеона Стовпника (справа)
особлива краса притаманна цим святим місцям перших християн, особливо тоді, коли на них вдається звершити Богослужіння, бо турки не всюди дозволяють це. Так було і в підземному місті, коли почали відправляти Молебень до Матері Божої, і в поганському Ефесі, де на місці руїн першої церкви на честь Богородиці не дали можливості провести Службу Божу. З 25 по 27 жовтня наша група відвідувала місця перших християнських спільнот, про які йде мова в Одкровенні Ап. Івана (2-3). Отож ми побували в Лаодікії, Сардісі, Філадельфії, Фіатірі, Пергамі, Смирні та Ефесі.
У Пергамі, цьому поганському місті, столиці Пергамського царства, зберігався престіл сатани, як про це сказано в Одкровенні: “… Знаю, де мешкаєш – там, де трон сатани, і держиш Ім’я Моє, і не зрікся віри Моєї, і в дні, у які Антипа – свідок Мій Вірний, був убитий у вас, де мешкає сатана” (Од. 2, 13). На місці, де було вбито Єп. Антипу, учня Ап. Івана, о. Володимир разом з групою відспівав Молебень до Матері Божої. Саме з цієї поганської столиці німецькі археологи Карл Хуман та Ернест Курціус у 1878-1886 й 1900-1906 роках вивезли до Німеччини престіл сатани, котрий і донині збері-
Прочани зі Львова в Корінті, на місці зруйнованого храму, де Ап. Павло проповідував Благу Вістку
Дiти Непорочної
гається в Берлінському музеї. До речі, мавзолей Леніна у Москві побудований також на зразок престолу сатани у Пергамі. 26 жовтня ми відвідали древнє поганське місто Ефес, де лунала жива, натхненна Святим Духом, проповідь Ап. Павла. Також тут, в Ефесі, Ап. Іван прожив свої останні роки. Як жили перші християни в поганському світі? Нам, християнам ХХІ ст., важко собі уявити, адже ж перші спільноти не мали ще храмів, не мали установлених статутів, не було ще правил керування церковною громадою, зате було щось інше. І це інше – це Дари Духа Святого, які звершувалися любов’ю. Це диво П’ятидесятниці надало всій апостольській добі духоносного наповнення, отож дари зцілення немічних та вигнання бісів проявлялися щодня. Це все творилося щиро й по-дитячому наївно, завдяки непохитній вірі, але саме це принесло перемогу християнам… Язичники були вражені цим чудом віри, цим новим мисленням, цією новою жертовністю, коли християни добровільно йшли на смерть лише заради того, щоб увійти в радість
№6(95), 2015 23
У СВІТЛІ СЛОВА ІСУСА
Зліва-направо: Залишки храму у Філадельфії, бібліотека Цельса та амфітеатр в Ефесі
Господа. Саме в Ефесі Ап. Павло написав свою “лебедину пісню” – Послання до Ефесян, які вчені називають заповітом цілій Церкві. На окраїні Ефесу знаходяться руїни першої церкви, названої на честь Пречистої Діви Марії. Саме у цій церкві, в 431 році зібрався Третій Вселенський собор, що проголосив визнання Діви Марії Богородицею.. У 1967 році це свяБогородицею те місце для всіх християн і Сходу, і Заходу посітив Святіший Отець Папа Римський Павло VI. Ще у ХІХ ст. Матір Божа сказала Ванді Мальчевській, що в усіх святих місцях, де колись стояли храми Божі, каплички, завжди біля престолів стоятимуть невидимі нам
Ангели і охоронятимуть їх, тому і не дивно, що кожен з нас відчував цю благодать Божу. Наша група дуже прагнула, щоб саме тут була відправлена Служба Божа, але як тільки о. Володимир приготував усе, що потрібно для відправи, немовби із-під землі виріс турецький охоронець і з криками заборонив Богослужіння. Правду кажучи, це трохи опечалило нас, однак невдовзі наш смуток перетворився на велику радість. Наш гід Володя повідомив нам, що Службу Божу ми зможемо відправити у каплиці біля Будиночку Марії.. Будиночок Матері Божої Марії насправді знаходиться неподалік від Ефеса на горі, оточеній густим
лісом. По дорозі в автобусі наш другий гід Халіт-бей розказав, що недавно представники двох ортодоксальних партій підпалили ліс біля підніжжя гори, де стоїть ця прекрасна маленька Марійська святиня, така дорога серцю кожного християнина. Жодні пожежні служби і їхні заходи боротьби з вогнем нічого не могли вдіяти. Вогонь безжалісно наближався до верхів’я гори. “Проте тут раптом сталося чудо, – так висловився Халіт-бей, – вогонь сам по собі погас”. І турки зробили висновок, що є якась сила, яка їм непідвладна! Це святе місце дуже добре описує бл. Анна Катерина Ем-
Паломники біля руїн першого у світі храму Матері Божої в Ефесі
№6(95), 2015 24
Дiти Непорочної
У СВІТЛІ СЛОВА ІСУСА
Вхід та вид ззовні Будиночка Марії поблизу Ефеса
меріх у книжці “Життя і Болісна Мука Господа нашого Ісуса Христа…” Ось що пише німецька візіонерка: “Поблизу Своєї оселі Матір Божа попросила поставити стації Святої Хресної Дороги. Спочатку Сама відправила цю Хресну Дорогу і відміряла всі особливі місця Мук Христа, згідно лічби кроків, котрі так часто лічила в Єрусалимі та вивчила їх напам’ять. Після відрахування кроків ставила відразу ж у відповідному місці камінь на пам’ятку про чергову стацію Свого Божественного Сина. Відразу ж записувала різцем на камені, скільки кроків є до цього місця і якої Муки пам’яткою є цей камінь. Якщо натрапляла на дерево, то на ньому записувала ці ознаки. Так позначила дванадцять стацій, поміщених переважно у зарослях. Святий Гріб знаходився у ґроті на пагорбі. Коли вже всі стації були позначені, Марія часто обходила цю Дорогу зі Своєю прислугою, розважаючи в тиші про Муку Господа. Біля чергової стації вони затримувалися, сідали біля каменю, роздумуючи над кожною
Дiти Непорочної
таємницею, і молилися. З часом ці стації були краще впорядковані. Іван очистив ґроту Гробу і перетворив її на зручне місце для молитви; замість тимчасового каменю поставив красиві камені з білого гладкого мармуру; помістив у більші або менші заглибини, котрі казав обсадити зеленню та квітами її опарканити. … Мені здається, що Гріб (Господній) існує ще під землею і люди колись його знову відкриють. Щоденно, зранку і ввечері, ці невісти відправляли Хресну Дорогу”. Дай, Боже, щоб це якнайшвидше сталося! Коли наша група ступила на територію цього святого місця, цієї гори, відомого під назвою Солов’їна,, то відразу ж вирушила Солов’їна до невеличкого будиночка, де три роки Свого земного життя провела Марія зі Св. Іваном. Сюди приїздив і Ап. Яків Старший (брат Ап. Івана). Тут йому Матір Божа відкрила таємницю Божу про його мученичу смерть у Єрусалимі, а також просила його, щоб він це прийняв зі смиренням як Волю Божу. Сам будиночок є невели-
ким, складається з двох кімнат. У тій кімнаті, де жила Марія, стоїть скромний престіл з фігуркою Богородиці. Це святе місце посітили Папи Павло VI (у 1967 р.), Йоан Павло ІІ (у 1979 р.) і Бенедикт XVI (у 2006 р.). Якась особлива атмосфера панує серед цього моря зелені та квітів. Виникає таке враження, що час тут зупинився і кожне місце, кожна квіточка освячена Духом Марії та Її ніжною Материнською Любов’ю. Нарешті нам дозволили відправити Службу Божу в капличці, що стоїть неподалік від Будиночка Марії Марії.. Думаю, що це Богослужіння та Святе Причастя назавжди запам’ятається всім членам нашої групи. Після відправи ми пішли до Джерела Марії, Марії, яке донині щедро дарує всім свою цілющу воду. До речі, Джерело це складається з трьох струмків: Джерела Здоров’я, Джерела Любові, Джерела Щастя. Далі за Джерелом Марії знаходиться Стіна бажань, бажань, де можна побажати чогось сокровенного і зав’язати хустинку. Якщо бажання, адресоване Марії, добре, то воно
№6(95), 2015 25
У СВІТЛІ СЛОВА ІСУСА
Паломники з України біля колишнього собору Св. Софії в Нікеї
обов’язково сповниться. До речі, на це святе місце Марії приїжджає багато жінок-мусульманок, у яких є проблеми з народжуваністю дітей. І Марія їм допомагає!!! Нічого дивного в цьому немає, бо це місце наскрізь пронизане духом простоти і святості. А відкрили це місце католицькі священики лише наприкінці ХІХ ст. Французький священик Гуйє дізнався про візії Анни Катерини Еммеріх і вирушив до Ефесу, щоб своїми очима переконатися у всьому. На своє велике здивування, на горі, неподалік від міста, він віднайшов невеличкий будинок, котрий чимось нагадував маленьку церкву. За зовнішніми даними і місцем розташування він цілковито відповідав описам Еммеріх. Отець Гуйє також довідався, що сюди вже давно прибувають християни. Саме місце було відоме посеред місцевого населення під назвою “Паная Капула” або “Ворота Діви”. У 1892 році Архиєпископ Смирни проголосив цей будиночок місцем паломництва. Так за Божим Провидінням було відроджено це місце. Тепер християнські святині в Туреччині поволі постають з попелу та руїн, як живі свідки Слова Божого, голошеного Апостолами: Павлом, Іваном, Филипом ( розіп’ятим у
№6(95), 2015 26
Фрігії), Варфоломієм, Андрієм, Петром... Вслід за Спасителем кожний з тих Апостолів Ісуса Христа в Малій Азії пройшов свою Хресну Дорогу аж до мученичої смерті, окрім Св. Івана Богослова. За Апостолами пішли своєю хресною дорогою перші християни, а за ними усі наступні покоління і, нарешті, ми, віруючі XXI ст., перед якими знову постає проблема вибору, як перед Апостолом Петром у момент відречення від свого Учителя. Ось як про це розповів Сам Спаситель Каталіні Рівас: “Провідник і Голова Церкви, який кілька годин раніше присягався іти за Мною аж до смерті, на просте питання, котре йому задають, і котре могло стати для нього нагодою дати свідчення про Мене, зрікається Мене. А через те, що в ньому підсилюється страх, на повторне питання відповідає, присягаючись, що ніколи Мене не знав ані не був Моїм учнем. Коли його запитали втретє, то відповідає страшними прокляттями. Мої малі діти... коли світ виступає проти Мене, звертаюся до Моїх вибраних душ. Відчуваю Себе опущеним і зрадженим. Чи знаєте ви, яким тоді є великий смуток і гіркота Мого Серця? Скажу вам так, як Петрові: душе, яку так сильно люблю, чи
не пам’ятаєш уже про докази любові, котрі тобі дав? Забуваєш, що багато разів ти присягалася Мені бути вірною і боронити Мене? Не довіряй сама собі, бо загинеш, але якщо звернешся до Мене з покорою і повним довір’ям, тоді не бійся нічого, бо Я тебе обережу і підтримаю. Душі, які живуть в оточенні стільки небезпек, не піддавайтеся нагоді до поповнення гріха з чистої цікавості, бо побачите, що впадете, як Петро. А ви, душі, які працюють у Моєму винограднику, якщо відчуваєте, що провадить вами цікавість або якась людська приємність, говорю вам: втікайте. Але якщо працюєте, спонукані послухом чи ревністю за душі та Мою Хвалу, не бійтеся, Я вас обороню і ви здобудете перемогу...” Не просто бути християнином у Туреччині! Ох, не просто! Наша група пересвідчувалася в цьому на кожному кроці, але ми дуже раді, що побували там, що поклонилися тим святиням,які там ще є, що відчули і пізнали дух Ап. Павла, Ап. Івана, Матері Божої, перших християн і повезли цей духовний скарб на Батьківщину. Йосиф Воробець
Дiти Непорочної
ІСТОРІЯ ТА ЧАС
ХРЕСНА ДОРОГА СПАСИТЕЛЯ НА ВИСОКОМУ ЗАМКУ Хресна Дорога Спасителя на Високому замку у Львові розпочалася відразу ж після виходу УГКЦ з підпілля. Отець Антоній Масюк, ЧСВВ разом з парафіянами церкви Св. Онуфрія поставили на Високому замку Хресну Дорогу в дерев’яних Хрестах – розпочалося відновлення тієї старої доброї католицької традиції, яка набула широкого розповсюдження в часи, коли Церквою управляли Митрополит Андрей Шептицький, Григорій Хомишин, Йосафат Коциловський. Згодом замість дерев’яних Хрестів поставили Хрести з барельєфами в бетоні під керівництвом о. Дам’яна Кастрана, ЧСВВ (2005), а невдовзі, впродовж 2010-2012рр., звели Хресну Дорогу в фігурах (скульптор Богдан Гретчак). Задля чого зводилася ця Хресна Дорога на Високому замку? Для того, щоб людина пізнала любов Ісуса і полюбила Його! Ось що на цю тему сказав Сам Ісус Христос Каталіні Рівас: “Моя доню, нехай огорне тебе найпалкіше прагнення, щоб усі душі прибули обмитися у воді покути… Нехай наповнить їх довір’я, а не страх, бо Я є Богом Милосердя, Який завжди готовий прийняти їх у Своє Серце. День за днем будемо йти вперед, злучені таємницею Моєї Любові. З малої іскри повстане велике полум’я. Однак правдива Любов сьогодні не є улюбленою! Посприяй, щоб люди Їй поклонялися. Утім перед тим проси, доню Моя, багато молитися за душі, посвячені Богові, які втратили ентузіазм і радість у своєму служінні. Молися за священиків, які на престолах звершують Найвище Чудо Чудо,, одночасно дозволяючи на ослаблення їхньої віри. Укрийся в Мені, як крапля води в океані… Коли Я тебе сотворив, то залишив на твоєму чолі поцілунок незвичного вибрання… Шукай душі, які Мене люблять, бо їх небагато, шукай душі і передавай їм візію болю, який Мене пронизує. Люди, не відаючи про це, готові прийняти великі дари. Я перебуваю з тобою, коли чиниш те, про що тебе прошу. Тоді ти заспокоюєш прагнення, яке Мене пронизувало на Хресті. Я буду присутнім щоразу, коли ти з любов’ю звертатимешся до Мене, споминаючи Мою Муку. Уділю тобі ласки для життя в єдності зі Мною у
Дiти Непорочної
терпінні, якого зазнав у Гефсиманії, пізнаючи гріхи всіх людей. Пам’ятай про це, бо ж небагато є створінь, покликаних до такої Муки. Жодне, однак, не відає, як виділив його, єднаючи зі Собою у найболіснішій годині Мого земного життя”. І далі Ісус Христос говорить Каталіні Рівас про приготування Себе, Свого Духа, Свого Тіла до публічної діяльності, до Своєї Муки, а саме: “Сорок днів, котрі провів на краю гори, були днями найбільшого душевного болю у Моєму житті. У цілковитій самотності готував Свого Духа до того, що мало здійснитися: переносив голод, спрагу, пригноблення і смуток. Знав, що люд Мене відкине і Моя Жертва буде для багатьох даремною. У самотності Я зрозумів, що ні Моя нова наука, ні посвячення і чуда не можуть спасти юдейський люд, який став людом боговбивчим. Незважаючи на це, Я мусив сповнити Своє завдання, тобто місію, довірену Богом. Я повинен був засіяти зерно і померти. Як це сумно з людської точки зору. Я також був людиною, яка відчувала біль і страх. Відчував Себе дуже самотнім. Умертвлював тіло постом, а Дух – молитвою. Молився за тих, які Мене зігнорують, які Мене стільки разів видадуть на смерть… Був спокушуваний, як кожний смертний. Сатана ніколи не відчував більшого зацікавлення, ніж тоді, споглядаючи того, Хто обрав таку велику самотність і безборонність.
№6(95), 2015 27
ІСТОРІЯ ТА ЧАС
Розважте про все, що Я мусив витерпіти, аби спасти людину, аби мати змогу царювати в її серці та уможливити їй входження у Царство Мого Отця”. Взагалі, місце, на якому зведена Хресна Дорога на Високому замку, є унікальним, бо, по-перше, неподалік від І-ої стації 30 листопада 1787 року о 12-й годині дня Пресвята Діва Марія об’явилася жовніру, який відпочивав у тіні старого кремезного каштана. Тоді тут забило джерело цілющої води, яке донині служить усім людям; по-друге, наприкінці 90-их років ХХ ст. Отці Василіяни побудували капличку, де кожного 13 числа місяця відправляються Богослуження з посвяченням води на джерелі на честь об’явлення Марії у Фатімі. На протязі липня-серпня 2005 року парафіяни церкви Св. Онуфрія спільно з усіма почитателями Матері Божої побудували цілий духовний комплекс на джерелі Марії: ґроту, плесо, а також встановили фігурку Непорочної, з рук Якої витікає вода (скульптор Юліан Савко). Савко).Можливо, Можливо, тільки майбутні покоління зможуть у всій повноті оцінити те, що зробили віруючі для Львова, незважаючи на нерозуміння та духовне обрядове обмеження у мисленні окремих осіб, які дуже переживають за те, що католицькі набоженства
№6(95), 2015 28
можуть чимось зашкодити нашому обрядові. Хоча всі прекрасно знають, що наша Східна Церква у свій час запозичила свято Різдва Господа нашого Ісуса Христа у Західної Церкви, і, навпаки, Західна перейняла для себе Йорданські свята у нашої, Східної. І як бачимо, що таке духовне взаємозапозичення тільки збагатило як наш східний обряд, так і латинський. Але якщо сучасна віруюча людина буде здивована “таким розумінням” Хресної Дороги, то, звернувшись до історії, зустріне таке ж саме трактування і в минулому. Про це все на початку ХХ ст. писав Єпископ Григорій Хомишин: “Візантійство отже орієнтальне є нашим найбільшим ворогом. Воно спричинило й спричиняє неоціненні шкоди для Церкви, віри й самого обряду. Воно через обман обрядовости нас усипляє і не допускає до пробудження і двигнення. Се візантійство орієнтальне старається усунути все, що може спричинити оживлення віри й культу релігійного, а також сильні почування й тісну злуку з Церквою Католицькою. І тому нехай буде слідуюче наше заключення: радо переймаймося католицькими набоженьствами і впроваджуймо їх у культ релігійний нашої Церкви, примінюючи сі набоженьства в дусі нашого обряду. Не кажімо, що вони є не наші, що вони є чужі й латинські. Ні! Вони є католицькі. Отже ми, як католики, не можемо й не сміємо їх відкидати”. Як глибоко і проникливо дивився справжній Пастир нашої Церкви вперед скрізь десятиліття, бо навіть і тепер, на жаль, ми зауважуємо такі ж думки, хоча Спаситель пройшов Свою Хресну Дорогу не в Римі, а в Єрусалимі – в центрі самого Сходу, тому будь-які звинувачення у латинізації нашого обряду Хресними Дорогами, вервицями в очах простих вірних виглядають незрозумілими і дивними… За свідченням самих прочан Хресна Дорога на Високому замку породжує особливий стан у душі християнина, викликаючи глибоке почуття покаяння за свої гріхи, пізнання жертовної Божої Любові та прагнення до злучення зі Спасителем, благодарення Ісусові за Його Жертву, духовні переміни у житті… Чим частіше ми ходимо на Хресні Дороги з почуттям провини за свої гріхи, з покаянням, терпеливим перенесенням скорбот, вірою в Бога та надією на Його Милосердя, тим швидше наш особистий хрест перемінюється на Хрест Ісуса, і через нього ми спасаємося. А це все рано чи пізно спричиняє те, що людина починає ясно бачити гріховність своєї
Дiти Непорочної
ІСТОРІЯ ТА ЧАС душі, що дуже важливо для духовного життя, бо лише тоді вона починає зростати і матиме змогу народитися згори від Святого Духа. Лише таке духовне народження допоможе їй пізнати Господа в істині, допоможе їй нести в життя світло від Бога. Один подвижник віри стверджував, що в скорботах, які переносимо з радістю і благодаренням Господеві, Який спасає нас через страждання, укрита радість духовна, радість сходження духовного від сили в силу. Тоді глибше зрозуміємо слова Апостола Павла до Ефесян: “Ось чому я згинаю свої коліна перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа, від Якого бере ім’я все отцівство на Небі та землі; щоб Він дав вам за багатством Своєї слави скріпитись у силі через Його Духа, на зростання внутрішньої людини, і щоб Христос вірою оселився у серцях ваших…” (Еф. 4. 14-17).Іншими 14-17).Іншими словами, щоб спастися, потрібно зі смиренням прийняти свої скорботи, бо Господь, люблячи нас, посилає їх нам. Якщо ж ми будемо вважати їх зайвимими, навіть пагубними для себе, то тоді ніколи не зрозуміємо, що вони є згубними не для нашої душі, а для нашої гріховної занепалої природи, вони є згубними для старої людини, людини, але спасенними для нової нової,, для зростання внутрішньої людини людини.. Окрім цього, на Хресній Дорозі кожний прочанин отримує можливість пережити разом зі Спасителем, Матір’ю Божою, в тісній злуці з Ними всю гіркоту Його Муки, самотності й опущеності Бога, а також хоча би трішки осягнути серцем, задля чого Ісус добровільно і свідомо пішов на таку велику Жертву, задля чого Отець Небесний послав Свого Улюбленого Сина на таку жахливу смерть?.. Чому Матір Божа не кричала, не кидалася на ворогів Свого Сина, не обзивала їх, не проклинала, а з такою мужністю і співчуттям стояла біля Хреста і духовно допомагала Ісусові перенести це пекло злоби та людської ненависті. О, Її Непорочне Серце, яке так любило Свого Сина і страждало разом з Ним, у цей момент благало в Отця, щоб Він дав Ісусові сили витримати, звершити Таємницю Відкуплення в усій повноті Волі Неба. Саме там, на Голгофі, Марія пожертвувала Свого Сина за спасіння всіх нас від трагічних наслідків первородного гріха Адама та Єви і цілковито розділила з Ним трагедію Його Муки та Жертви Агнця Божого. Марія знала, задля чого Ісус жертвує Себе.Отож, щоб зламати цю“заслону” поміж людиною і Отцем Небесним, котра постала через первородний гріх Адама і Єви та закрила вхід усім наступним поколінням до Раю,
Дiти Непорочної
Спаситель з любові до нас добровільно пішов на Голгофу, щоб звершити Діло Відкуплення. Згідно візії бл. Анни Катерини Еммеріх, коли Господа нашого Ісуса Христа повели на суд до Ірода, апостол Іван з Пресвятою Дівою Марією та Марією Маґдалиною обійшли всі місця, котрими проходив Спаситель. Матір Божа часто падала на землю і цілувала ті місця, на яких падав Її Син. Таким був початок Хресної Дороги і почитання Муки Господньої ще до того, як вона була звершена. Так Страждальна Матір відкрила Церкві нове джерело збирання заслуг Її Сина, неначе дорогоцінні перли чи найцінніші квіти, щоб жертвувати їх Отцю Предвічному за всіх людей. Цим джерелом є Хресна Дорога. У цей непростий, а інколи й трагічний час для нашої Вітчизни, християни своїми молитвами, жертвами, набоженствами, Хресними Дорогами, Святими годинами, Вервицями можуть дуже багато зробити для духовності України, для її становлення як християнської держави. Наведу лише декілька свідчень з різних куточків нашої планети про Україну, про те, що її чекає?
№6(95), 2015 29
ІСТОРІЯ ТА ЧАС Лорен Сендфорд: “…В України немає крові на руках. Я вірю, що Бог дав Україні спокутний дар. У фізичному світі дар духовності України полягає в тому, щоб стати засіками для світу, щоби годувати світ хлібом. … Я вірю, що Бог хоче виростити дерево життя у цій нації, щоби годувати світ. Корені пробудження вже розпускаються тут, але про це ніхто навіть і не знає. Бог плекає тут пробудження і має намір об’явити його цілому світові. … Тому в ці грядущі часи пильно тримайтеся за Хрест Ісуса. Зосередьтеся на Хресті, розважайте про Хрест, пийте з Хреста, тому що це знак безкорисливості. Власне у Хресті є все, що потрібно. Ціль християнства не в тому, щоб стати процвітаючими та багатими, а щоб уподібнитися Ісусові…”. Чак Пірс: “Слухай, Україно!!! Я називаю тебе “Домом Бога твого”. Я посилаю ангелів Своїх, які знищуть з Дому Мого насильників і грабіжників, чаклунів й ідолослужителів, брехунів і зрадників! Я вибрав тебе, народе Мій, щоби ти став плацдармом супроти духа Антихриста, який насувається і який буде діяти з оскаженілою затятістю. Але він не зможе прорватися, якщо ти будеш чистим і сильним! Я міняю роки і часи, ставлю і скидаю царів! Будь непохитним і не бійся! Не дозволь страхові та наріканню утримувати тебе в минулому! Послухай, ти не просто будеш будувати нову націю, нову державу, ти будеш будувати для Мене Дім, де Я перебуватиму. Ти (Україно. – Прим. Ред.) Ред.)увійшла увійшла в помазання царя Кіра! Сповнення пророчого слова близьке!
Багато вже сповнюється, багато ти ще не бачиш! Молитвенні чаші наповнюються і незабаром відбудеться виливання!!! Тоді не чекай, а дій, тому що Я діятиму швидко!!! Мені потрібні ті, хто рука в руку зі Мною будуть трудитися, щоби Моє Царство розповсюдилося не тільки по цій землі, але і по цілому світу! До тебе будуть стікатися у великій кількості, як до маяка, шукаючи спасіння. Вони будуть шукати мудрості у тебе, як цариця Савська у Соломона. Україно, це – твій час! Час для тих, хто почитає Бога, підсилитися і діяти!!!” Отож, дорогий паломнику Хресних Доріг (в Страдчі та Крилосі, в Крехові та Зарваниці, в Уневі та Гошеві, в Белзі та Кохавині, на Високому замку та Заглинній, Самборі та Турці),будь певним, що твоя співучасть у Жертві Спасителя на Голгофі ніколи не буде марною. Знай, що коли ти потішаєш Спасителя на Хресній Дорозі, то, за свідченням Габріелли Боссі, наступить такий духовний стан “коли любов Хреста входить до душі і закорінюється в ній, тоді вона живе в радості, якої не знає світ, котрий відає тільки приємності. Однак радість належить тільки Мені і Моїм послідовникам…” Отож, Хресну Дорогу на Високому замку у Львові звели вірні Церкви під проводом Отців Василіян (Протоігумен о. Пантелеймон Саламаха, Ігумен монастиря Св. Онуфрія у Львові о. Вінкентій Пелих, о. Корнилій Яремак, о. Йосиф Будай, брати Лаврентій, Боніфацій, бр. Павло, ІІІ Чин ЧСВВ, Кушла З.В.). Роман Дерев’янко
Список жертводавців, які дали кошти на Хресну Дорогу у місті Львові та на Печерний храм
Складаємо усім жертводавцям щиру подяку, а саме: (Управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС у Львівській області) Галазу Руслану Ігоровичу, Пісному Василю Михайловичу, Рудницькому Олегу Володимировичу, Сподаренко Сергію Валерійовичу, Кудлаку Андрію Богдановичу, Карапаті Мирону Григоровичу, Ільчишину Володимиру Дмитровичу, Онищинко Андрію Олексійовичу, Теслі Михайлу Миколайовичу, Полевому Петру Олександровичу. (Керівникам підприємств, приватним підприємцям, прочанам Страдецької Хресної Дороги) Заблоцькому Михайлу, Кушлі Зіновію Васильовичу, Кушлі Василю Зеновійовичу, Гоцу Івану Петровичу, Гоцу Володимиру Івановичу, Горбаню Роману Васильовичу, Левицькій Надії Іванівні, Посікірі Вірі Олександрівні, Бочуляк Вірі Ярославівні, Тринцолину Ярославу Івановичу, Свідраку Андрію Михайловичу, Футю Віктору Павловичу, Котеляк Лідії Леонідівні, Демському Михайлу Євстаховичу, Галушці Василю Павловичу, Крутю Ігору Михайловичу, Будинському Зеновію Казимировичу, Будинському Ростиславу Зиновійовичу, Макару Михайлу Ярославовичу, Гретчаку Богдану Ярославовичу, Сохнацькому Степану Степановичу, Брезіцькому Назару Романовичу, Данилківу Мирославу Івановичу, Пивоварнику Миколі Михайловичу, Кушніру Роману Федоровичу, Кузику Дмитру Васильовичу, Боньковському Олегові, Боньковській Марії, Сулимі Зеновію Ярославовичу.
№6(95), 2015 30
Дiти Непорочної
ПЕРЕМОГА СВІТЛА
РІЗДВО ХРИСТОВЕ: ЗЕМНЕ І НЕБЕСНЕ КОРІННЯ ХРИСТИЯНСЬКОГО СВЯТА Добрий вечір, тобі, пане господарю, Радуйся, ой, радуйся, земле, Син Божий народився! Застеляйте столи, та ще й килимами, Радуйся, ой, радуйся, земле, Син Божий народився! Колядки і щедрівки, вертепи і кутя, ялинка і подарунки, традиційна учта в родинному колі та Святкова Служба в церкві – всі ці атрибути нерозривно пов’язані, сплелись воєдино в уявленні та мисленні сучасних людей. Мабуть, жодне християнське свято не обросло такими світлими, радісними веселими традиціями, жодному християнському святу не присвячено стільки духовних пісень, гімнів. Однак водночас коріння жодного християнського свята так не губиться в безодні часу, як коріння Різдва, і з жодним святом не пов’язано стільки поганських традицій, як з Різдвом. Усі ці так звані щедрівки, славнозвісний дідух, а також безліч інших традицій не мають нічого спільного з євангельською історією, але водночас стали невід’ємною частиною Різдва. Та й походження цього свята, як не диво, є не цілком християнським. Саме так, адже точної дати народження Христа Біблія нам не подає. Це Великдень має точну історичну прив’язку до конкретної дати, а про Різдво нічого такого не занотовано. Відомо, що в той час пастухи тримали худобу в загонах, отже, тоді не було тепло, але це могла бути і осінь, і рання весна. У будь-якому випадку, ані
Дiти Непорочної
про 24 грудня, ані про 6 січня, коли християни здавна святкували свято Богоявлення, мова в Євангелії і не йдеться. Зате з 24-м грудня пов’язана інша дуже важлива подія – це зимове сонцестояння, найкоротший день у році. Після нього день збільшується, а ніч – скорочується. Отже, з давніх-давен, коли люди зауважили це астрономічне явище, цей день святкували як день народження сонця. А якщо зважати на те, що в більшості релігій сонце було одним з верховних божеств, то цілком логічно, що саме день Сонця був одним з головних релігійних свят – днем перемоги світла над темрявою, добра над злом. Отже, день Сонця – якщо не батько, то прадід нашого Різдва. І християнські місіонери, котрі пояснювали язичникам істини нашої віри, і апологети, які тлумачили суть християнства людям анти-
чного світу, часто-густо порівнювали сонце з Христом – звісно, на користь останнього. Мабуть, найкраще це зробив у V столітті св. Патрик – місіонер, котрий проповідував Євангеліє ірландцям: “Бо сонце, яке щодня сходить для нас за Божим велінням, цілком не править світом, і світло його аж ніяк не вічне, і на тих, хто поклоняється йому, чекає належна кара. Ми ж віримо і поклоняємось Істинному Сонцю, Яке ніколи не згасне. Так само і той, хто виконує Волю Христа, не помре, а житиме вічно – як і Христос перебуває вічно і править світом разом з Богом Отцем Всемогутнім, і з Духом Святим перед усіма віками, і зараз, і на віки вічні. Амінь”. Крім того, за часів Римської імперії, сім днів тижня були названі на честь відомих тоді семи небесних світил, котрі, в свою
№6(95), 2015 31
ПЕРЕМОГА СВІТЛА чергу, асоціювалися з античними богами: понеділок – на честь місяця (Діани), вівторок – на честь Марса, середа – на честь Меркурія, четвер – на честь Юпітера, п’ятниця – на честь Венери, субота – Сатурна, а неділя – на честь Сонця (Аполлона). У більшості європейських мов ця етимологія збереглась і донині. Звісно, з германським відтінком, адже римляни любили асоціювати чужих богів зі своїми. Наприклад, в англійській мові неділя – Sunday, день сонця, понеділок – Monday, день місяця, субота – Saturday, день Сатурна. Вівторок –Tuesday – названий так на честь германського бога Тиуса, покровителя війни, котрого римляни асоціювали з Марсом. Середа – Wednesday – названа на честь Водана або Одіна, римського Меркурія. П’ятниця – Friday – на честь богині Фреї, римської Венери. Як відомо, християни споконвіку збирались для молитви в день, який в єврейському тижні називався “йом-рішон”, тобто, перший день (з такою назвою він і потрапив у Новий Завіт), а в римському тижні – день Сонця. Чому? Тому що в перший день воскрес Христос. Отже, не дивно, що в уяві багатьох Христос асоціювався з сонцем, і Церква вирішила використати цей зв’язок, щоб ліпше пояснити людям значення Бога для них, а також, щоб тісніше пов’язати нову віру зі старою, традиційною культурою. Тому у IV столітті нашої ери день народження сонця було проголошено святом Різдва Христового. Водночас, перетворення дня народження сонця на день народження Христа стало для Церкви своєрідним вхідним квитком до народної культури тодішнього світу. Священики та єпископи, хоч і без великої симпатії сприймали всі народні традиції, пов’язані
№6(95), 2015 32
з днем сонцевороту, але чудово розуміли що забороняти їх буде повним безглуздям, бо силоміць Бога в серце не загониш, та й неможливо проконтролювати всіх. Тодішні церковні керівники, люди переважно інтелігентні, вміли відділяти форму від змісту, а також цінувати мистецтво, зокрема народне. Вони розуміли, що головний мотив цього сонячного свята – перемога світла над темрявою, добра над злом, то ж не так важко прив’язати значення цього свята до християнських правд. До такого кроку – поєднання християнського свята з язичницьким – можна поставитись порізному. Під час Реформації чимало протестантів заперечували святкування Різдва як язичницького свята. Окремі групи заперечують це ще й досі. З теологічної точки зору, можна багато сперечатись навколо цього питання, але історія розставила всі крапки над “і” – 25 грудня або 7 січня (після введення нового календаря) абсолютної більшості людей асоціюється виключно з Христом, а грецькі, германські, слов’янські боги остаточно перетворились на героїв легенд чи навіть коміксів. Нікому, крім десятка надто божевільних реконструкторів, не прийде в голову помолитись до Аполлона або принести жертву Одінові. Наприкінці XIX – на початку ХХ століття жив у Західній Україні священик Ксенофонт Сосенко. Його брат, Модест Сосенко, був відомим художником, картини якого прикрашають багато українських музеїв та церков. А власне отець Ксенофонт присвятив себе пастирському служінню, а ще – дослідженню народних обрядів, адже цей сільський парох був інтелігентною людиною та щирим патріотом свого народу. За свої
кошти він видав кілька праць, в котрих досліджував походження більшості традицій і звичаїв давніх слов’ян. Він чітко простежив походження Різдва від дня Сонця, вказав на значення сонячних культів у становленні численних християнських традицій – навіть до елементів церковного одягу. І немовби випереджуючи закиди з боку борців за чистоту обряду, отець наголосив на двох важливих моментах, не розуміючи яких неможливо зрозуміти самої сутності християнства. По-перше, протягом своєї довгої історії Церква використовувала деякі форми, котрі існували в різних народів, але завжди надавали їм християнського змісту. Цитую буквально пароха-етнографа: “Християнство прийняло готові релігійні рамки, імпонуючи стару форму і наповнюючи її новим глибоким духовним змістом”. І по-друге, наші предки вірили в перемогу світла над темрявою, добра над злом задовго до того, як до них дістались християнські місіонери. І почувши про Христа, греки і римляни, німці й кельти, скандинави і слов’яни просто дізнались про справжні імена світла і темряви. Отже, саме з прийняттям Христа всі урочистості на день Сонця отримали своє справжнє значення. Недарма в Євангелії розповідається, що троє мудреців зі Сходу прийшли і вклонились Христові невдовзі після Його народження – немовби вся земна мудрість вшанувала своє правдиве джерело. Історія довела правдивість висновків о. Ксенофонта. У радянські часи атеїстична влада, воюючи проти Христа, воювала і проти різдвяних колядок та вертепів. Учителів на Святий Вечір змушували патрулювати вулиці та зупиняти колядників. У колядках
Дiти Непорочної
ПЕРЕМОГА СВІТЛА слова “Син Божий народився” намагались замінити на “новий рік народився”. Отож люди, протестуючи проти такого маразму, боролись насамперед не за збереження автентичного тексту, а за свободу вільно сповідувати свою віру. Сьогодні в країни Європи й Америки наїхали мусульмани та псевдодемократи, бажаючи знищити християнство, а з ним – і цілу європейську цивілізацію, вони намагаються заборонити різдвяні ялинки і замінити Різдво на якийсь нейтральний зимовий фестиваль. Отже, коли вороги Христа наступають на Церкву, вони наступають і на Різдво. То ж на честь яких би богів не танцювали наші предки в день сонцевороту, але танцювали вони на честь добра і світла, хоча і не знали, яке істинне ім’я носить Добро і Світло. І вже більш ніж півтори тисячі років ціла Європа співає і танцює на честь Христа. Тому і ми, поєднавши у своєму серці любов до Бога, віру в Його перемогу над пеклом та смертю, перемогу світла і добра, яким ім’я Христос, над злом і темрявою, тобто гріхом і безвір’ям, з чистою душею можемо приєднатись до веселої пісні київських бурсаків часів Івана Мазепи та Григорія Сковороди: Христос родивсь, Мир звеселивсь! Сьогоднішні часи Для сих родин, Всяк христянин Вминає ковбаси. Баби, діди Пиво-меди, Горілку варену Кухликом п’ють, З книшами труть Свинину печену. Хлопці, дівки Навпередки
Дiти Непорочної
Бігають під хатки І, як вовки Або свинки, Скиргичуть колядки. Старенький біг На стіл ізліг І сам собі дума: «Празник душам. Тільки Адам Із Євою рюма». Важко здихнув, Потім кликнув Гаврила швиденько, Да й приказав, Щоб лист послав Адамові хутенько: “Чесний Адам, Що всім людям Праотець зовешся, Годі, не плач, От-от, як бач, Із пекла спасешся, Бо вже на світ, Як рожа-цвіт, Христос народився. Він ад стребить, Чорта смирить, Щоб той не гордився. Смерть – злу ягу – Зігне в дугу І зломить їй спину, Гостру косу І збрую всю Стре, як павутину” Болізнь забув, Хвабро скакнув Адам із полу, Надів сіряк І то сяк, то так Додибав до столу. На лавку сів Да і надів На ніс окуляри. Лист той хвата, З сміхом чита, Бо одійшли шпари. І увесь тут Загудів люд, Мов літом ті бджоли: Беруть жінок, Ведуть в танок,
Заткавши поли. Пророк Давид Там же сидить І в кобзу іграє, Пісню святу Спасу Христу З псалтирі читає. Чорнявий Хам Сидить теж там І ріже в сопілку, Сам добре п’є І всім дає Квартою горілку. Куці чорти, Мов ті хорти, Голоднії скиглять, Лапи гризуть І шкіру рвуть, Скрутились і пінять. Старший їх біс Нахнюпив ніс, Сидить у куточку, Скубе виски І на куски Шматує сорочку. Суціга-смерть Собі ж верть-верть, Ляп-ляп кіст[оч]ками, Біжить в куток, Бере мішок З косою, з ножами, Заступ хапа, Яму копа І все в ту поклала. Смерте, вгамуйсь! Тобі Ісус Дасть доброго драла! Наш Бог Христос Чортів, як ос, Подавить ногою, З твоїх кісток, Смерте, трісок Наробить і гною. Всіх вас у прах Потре і шлях Нам зробить до раю. Сим я Христом, Пани, з Різдвом Вас поздоровляю! Віктор Заславський
№6(95), 2015 33
НАМ ПИШУТЬ
ДАР БОЖИЙ НА ВСІ ЧАСИ Лікування п’явками Святий Іван Віаней стверджував, що кожне добре прийняте Св. Причастя має більшу цінність, ніж 20000 доларів, даних бідному. Ого! Одна особа хотіла переконатися, чи це правда, і попросила Євхаристійного Ісуса, щоб дозволив їй причащатися щодня, аби Він зробив велике чудо Божого Милосердя: її лікували п’явками безкоштовно, а вона жертвувала Св. Причастя за своїх добродіїв. І ось сталась справжня сенсація! Молитва була вислухана. Лідія Антонівна Куплевська, лікар вищої категорії, гірудотерапевт, яка написала прекрасну книгу “Застосування медичної п’явки”, дідусь в якої був священиком, радо погодилась. Святий Дух керував. Комп’ютерну діагностику по краплі крові провела пані Оксана. Нічого страшного не трапилось, Богу дякувати! Матінка Божа Милостивого Захисту помогла через золоті руки милосердної Лідії Антонівни та її милих і добрих сестер-помічниць: Галини, Оксани, Наталі та Іванни. Потрібно ще обов’язково додати, що під час лікування в церкві св. Юра правились Служби Божі за молитвами Митрополита Андрея Шептицького, а також в інших церквах. А ми знаємо, що без Божого Благословення марно трудяться люди. Тому Господь Бог щедро благословив за добре любляче материнське серце Лідію Антонівну і милосердних самарянок: Галину, Оксану, Наталю та Іванну! Вони так майстерно, унікально ставили п’явки на хворі місця, що це аж захоплювало подих і зовсім не було страшно, і менше пощипувало, як кропива. Вони справжні майстрині й Богом благословенні трудівниці. А треба ще слід додати, що не боялись лікуватись п’явками і священики, і сестри-монахині, і брати-монахи, і навіть маленькі діти! Вони вірили, що п’явки їм допоможуть. Згідно з їхньою вірою Бог робив чуда! Особливо легко було переносити випробування, коли людина сповідалась і причащалась, а також молилась за цих прекрасних представниць половини людства! Центр нетрадиційних методів лікування знаходиться на вулиці Лемківській, 15-А у Львові. Тел.: (032) 244-49-43, (066) 723-79-88, (097) 01-61-814. Медичні п’явки – це унікальний, просто феноменальний дар Божий! Це справжня сенсація для тих, хто вірить, що стане здоровим! Адже п’явки очищають й омолоджують організм, зміцнюють імунітет, попереджують інсульти, інфаркти міокарду, онкозахворювання тощо… Ласкаво запрошуємо всіх, хто хоче бути здоровим, хто вірить, що Господь Бог за молитвами
№6(95), 2015 34
Богородиці через Святі Тайни та унікальне лікування п’явками, яке здійснюють високообдаровані працівниці, пройти хоч би один курс лікування. Не пошкодуєте! Низький вам поклін, Лідіє Антонівно, і всім тим, хто з вами. Щастя, здоров’я, успіхів, взаємної любові і прощення, а колись – Царства Небесного з Ісусом! Нехай велика нагорода чекає вас у Небі! Щиро дякую! Для молитовної групи, яку дуже любить Бог, і для вас З нагоди нинішньої радісної події знайте, що за вас правляться безперервно Служби Божі. Пам’ятайте про це! Хай через них Господь Бог прощає вам усі гріхи, а ваша душа щосекунди величає Його за це. Вам залишається тільки теж прощати всім гріхи, як Бог, і хоч раз у місяць (можна і частіше) добре сповідатись. Особливо добре в сповіді казати ось це: щоб кривду терпеливо все зносити, образу з серця зразу прощати. Ось ці святі слова: “За ці й усі гріхи щиро жалую, особливо проти любові до Бога, ближніх, себе винною(им) відчуваю”. Обіцяю з Твоєю поміччю, Богородице, виправитись і більше їх не чинити. Допоможи мені, Божа Мати, робити тільки добро й оберігатися від зла, за Божими заповідями тільки жити. Хай Ангели-Хоронителі надихають нас на святі думки, а наші душі Бога за це прославляють. Закрий наші уста на замок, щоб ми не говорили чогось грішного, а всіх любили і прощали. Хто з нас без гріха? Насамперед, на себе гляньмо, бо за що іншого судимо, за те себе судимо. Хай спершу самі кращими ставаймо. А коли витягнемо зі свого ока колоду, тоді легше буде витягнути у винуватців скалку. Биймося щиро в груди. “Боже Милостивий, будь мені грішному(-ій), щоб я себе лише судив(-ла), а інших оправдував(-ла)”. Любов нехай покриє величину гріхів – ось Божа сила. Бо хто інших прощає, тому Бог прощає, хто інших любить, того Бог любить і тому помагає. Отже, навчи нас, Ісусе, під час усіх сповідей добре сповідатися. Наперед щиросердечно дякуємо. Також навчи добре причащатись, щоб наша совість більше нас ніколи не гнітила. Каймося, навертаймося, ходім на Службу Божу – спасаймося, щоб душа наша вічно жила! За це Тобі, Святий Духу, вічна слава! Дякую, що Ти після Св. Причастя з любові до ближніх дозволив ось це написати. Петро Молодець
Дiти Непорочної
Отець Предвічний: Дітоньки Мої! Відкрийте двері свого серця і прийміть Гостя щирого – Мого Сина, Ісуса Христа, котрий найцінніший Дар несе для вас від Мене – Любов Мою! Прийміть Її та, ввібравши Її, самі станьте Дарами для кожного, хто є поряд з вами – для ближнього свого, обдаровуючи і його Любов’ю, Добрими вчинками та Милосердям. Пам’ятайте, що Новий день принесе вам лише тоді переміни, коли ваша душа настирливо долучатиметься до здійснення позитивних перемін. Преображайтеся, несіть Добро та будьте Милосердними, поки не горітимете, не палатимете Любов’ю та цим вогнем Любові охопите все і всіх довкола себе! За Сонцем тягнеться уся природа. Так і ви піднімайтеся і прямуйте за Моїм Сином, бо істинний шлях – Син Мій, Ісус. Він є Сонцем для тих, хто потребує Світла і Тепла, Він є водою для тих, хто спраглий пізнати Істину і вважати її основою життя. Він – Любов, що є Джерелом життя. Ісус: Дорогі Мої дітоньки! Моє найбільше побажання – бачити вас усіх Добрими та Милосердними дітьми. Народився там, де ви перебуваєте тимчасово, щоб уподібнитися тілом і побутом до вас. Я пройшов ваш земний шлях разом з Матінкою Своєю так, як це повинна здійснити дитина істинна, вірна своєму Отцеві, і тим побудував вам шлях осяйний – шлях до Дому. Жив так, як цього би хотів Отець Небесний, до чого закликаю і вас – уподібнитися Мені, щоб душа ваша завжди була з трепетом спрагла приймати Мене у Пресвятій Євхаристії, як свого істинного найнадійнішого Друга, котрий ніколи не підведе, а стане навіки опорою, силою вашої Любові, такою силою, що є доконечно необхідна у вашому житті для створення гармонії як тут на землі, так і в особливий спосіб для Вічного Життя. Будьте Милосердні, як Я до вас Милосердний. Ваше Милосердя допоможе змінити світ. Коли ви усі проявите Милосердя один до одного, то відразу ж відбудуться превеликі зміни, такі, про які ваше серце мріяло завжди, починаючи від тої миті, коли ви народилися на світ земний! Виявляйте Милосердя та постановіть собі цього року навчитися бути Милосердними, слідувати Моєму прикладу в усьому. Тоді й відкриється для кожного з вас можливість за Моїм прикладом ступати до Воскресіння для Життя Вічного у Небесному Царстві, Домі Моїм. Мій Прихід – це ваша радість, ваше спасіння, спасіння душ, що завжди прагнули жити в Радості і Любові. Ті душі, які творили Радість і Любов на землі, й отримають радість – жити вічно у Любові. Спішіть завжди й у всьому проявляти Любов, Доброту, творити красу у стосунках, будуючи їх на терпеливості та на глибинній повазі у ставлені один до одного. Виявляйте повагу, Милосердя та Доброту один до одного, не стримуйте цих найсильніших почуттів. Дайте їм вихід, щоб атмосфера довкола вас поповнилася позитивом. І хай ті позитивні почуття єднаються, утворюючи Любов та захист від усякого злого тут, на землі, та готують вас до повернення в місце, що сповнене лише Любов’ю, для якої зсилаю вам Своє Благословення!!! Благословення !!! Та Любов повинна іскритися, палати у вас у душі й розпалювати вогнище Любові в серцях усіх, хто довкола вас. Люблю вас, діти Мої. Отримала і записала Оксана Береза
Худ. Олександр Охапкін. Свята Покрова
На 1-й ст. обкл. Худ. Олександр Охапкін. Богородиця з Дитятком Ісус. Фрагмент. На 4-й ст. обкл. Прочани зі Львова біля фігурки Матері Божої на території заповідника Марії в Ефесі. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.