Отець Предвічний: Дітоньки Мої! Світло Моє спускається на вас і щедро обдаровує Теплом і Благословенням на Любов. Це – сходження спрямоване до кожної Моєї дитини, яка народжена для життя Вічного. Полюбивши вас, дарував вам життя і залишив печать Моєї Любові у вашім серці. А разом з тим залишив надію на те, що мудро скористаєтеся підказками Моєї Любові. І послав до вас Мого Сина, який і став Виразником Моєї Любові, а також Вірним Вчителем і Помічником вашим. Кожному з вас слід пройти шлях, який пропонує Мій Син, бо коли прикликав вас народитися на землі, то і закликаю вас народитися для Життя Вічного! Любов’ю ознаменуйте своє земне життя, на яке Я благословив вас, коли з рук Своїх випускав у світ. Серце Моє тремтить від радості вашого народження, але прагне вашого постійного єднання в Любові, щоби Нею ви звершили земне перебування і проклали своєю неустанною працею світлу дорогу Любові до рідного Дому. Ісус, Мій Син улюблений, є вашою надією та найбільшим виявом Моєї Любові, бо зіслав Його до вас, як Вчителя, Правдивого Вісника, котрий сповістив про істину вашого життя, про шляхи подолання вашої гріховності та вказав дорогу на прийняття тієї радісної бурхливої джерельної води, що гірським потоком пробивається до вас, щоби омити, очистити і освятити на Любов і Святість Моє дитя. Діти Мої! Як Батько, який з нетерпінням чекає на перші кроки своєї улюбленої дитини, так і Я, терпеливо чекаю на ваше прозріння, щоби дали згоду Моєму Синові бути вам за найближчого Приятеля. Він пройшов земний шлях разом з вами, застерігаючи вас від прогріхів і помилок, та вказав вірний шлях через глибинне покаяння до святості. І викупив вас Своєю смертю, і відкрив вам шлях до Воскресіння! Дітоньки Мої! Дарую вам час Мого Милосердя, кожну мить якого бажаю вам ревно працювати над станом душі своєї і дістати результат – люблячої та улюбленої дитини, котра, приходячи до Мене через Сина Мого, могла сповістити: “Я є Любов, Господи, і дякую Тобі за те, що Ти мене таким сотворив та допоміг воскресити мою душу для Життя Вічного”. Мій Син, Ісус – це нове ваше народження, це та Любов, яка необхідна вам для Преображення і Воскресіння вашої душі, Воскресіння вашої Доброти та Милосердя до ближнього свого, Воскресіння вашої Любові. Мій Син – це Воскресіння ваше для Життя Вічного! Хто уподібнеться Йому, той осягне Моє Милосердя і Ласку повернення до рідного Дому! Перед вами неустанна праця і підготовка до Дії повернення і вона має відбутися саме в цьому місці, куди з рук Своїх засилаю вас – на землі! Користайте, діти Мої, з того маленького відрізка часу, що дарую вам, не упускайте жодної миті, а, навпаки, наполегливо працюйте над собою, ретельно перевіряйте і те, що задавнене, та прощайте і просіть прощення, щоби і сліду не залишилося від незгод і негативу. Вчіться горіти Любов’ю та так, як Ісус повчає вас, – запалюйте Нею усіх, хто довкола вас. Це завдання справжнього християнина. Жити істинною Любов’ю і всіх ближніх запроваджувати у її обійми, щоби зростати істинними Моїми улюбленими дітьми. Діти Мої! Благословляю вас на Воскресіння вашої душі ще у земному світі, котре полягає в тому, щоби врешті прозріти духом, щоденно дбати про чистоту свого серця, виявляти Доброту і Милосердя до ближнього свого і врешті, щоб воскресла у вас думка: ““Господи, Господи, дякую Тобі, що Ти мене сотворив! Я є Твоє дитя і тим дорожу! Господи, я люблю Тебе всім серцем , всією душею і всіма помислами своїми!” Текст отримала і записала Оксана Береза
Амігоні Якопо (1675 - 1752) 1752).. Спас Нерукотворний
Видавництво “Добра книжка” дякує благодійним фондам “Благодійний фонд Миколи Іщука” та “Благодійний фонд “Справа Скарбека” за сприяння у виданні релігійного часопису “Діти Непорочної”
На 1-й ст. обкл. Карло Дольчі (1616 - 1686) 1686).. Благовіщення Пресвятої Діви Марії. Фрагмент. На 4-й ст. обкл. Микола Кошелєв (1840 - 1918). 1918). Ісус у терновому вінку. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.
2(97) 2016 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка”
ЗМІСТ 1. Сторінка головного редактора Місія порятунку .................................................................................... 2
Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979 Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Ольга ЛОЗА Перекладачі Андрій ЧОРНИЙ Андрій ВЕЛИЧКО Обкладинка Богдан СОЙКА Художнє оформлення Юліан С САВКО АВКО Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН
© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2016 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 e-mail: gbook gbook@ukrpost.ua, ukrpost.ua, gbooklviv@gmail.com web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, 261-55-74, (097) 67-67-725 Друк: ТзОВ “Часопис”, вул. Шевченка, 315, тел. (032) 239-57-60 Наклад: 900 примірників.
2. Освячені в істині о. Альфред Холєвінський Християнство знову відкрите .................... 5
3. Проблема сьогодення о. Гі Педжес Ісламізація – кара за віровідступництво .................... 10 4. Печать духа Арх. Йоан Сан-Франциський Слабкість і сила людини ....................... 13
5. Таїнство очищення о. Роман Гето Сповідь – найкращий екзорцизм ............................. 15 6. Голос Марії о. Євгеній Сьпйолек Зв’язок з Богом .................................................. 19 о. Євгеній Сьпйолек Розважання на вервиці ..................................... 21
7. Свідчення Алан Еймс Я був людиною, яка не вірила в Бога... ........................... 23 8. Послання любові Роман Дерев’янко Чудо в Ґарабандалі ................................................. 27 9. Дорогами паломників о. Славко Барбарич Хресна Дорога на Горі Кріжевач ........................ 30 10. Поетична Дух наш пречистий, дух наш народний... ....................................... 34 !!! УВАГА !!! Ви маєте можливість передплатити журнал до кінця 2016 року. Індекс 23979. Повідомляємо, що з початку 2016 року роздрібна ціна часопису в нашому магазині складає 18 грн. Проте вартість передплати до кінця 2016 року буде без змін. Замовляйте наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua.
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ
ХРИСТИЯНСТВО ЗНОВУ ВІДКРИТЕ
Хуан де Хуанес (1507 - 1579). Тайна Вечеря
1. Наскільки важливо відкривати сьогодні християнство? Пропонувати нашим слухачам цикл програм про християнство, його істотні зариси, його функціонування в нашому житті – здається, на перший погляд, горезвісним загальновідомим зважуванням відчинених дверей. Наше більше або менше невігластво може, справді, стосуватися інших релігій (таких як індуїзм чи іслам), адже свою кожен добре знає. Більшість із нас отримала у своїх сім’ях релігійне виховання, пізніше були лекції катехизису і так зване ходіння на уроки з релігії в шкільних
Дiти Непорочної
роках, чимось постійним стали в житті багатьох з нас недільні проповіді та щорічні реколекції у Великий Піст. Усього цього достатньо, щоб виробити собі детальну картину про те, чим є християнство. А все ж є підстави вважати, що наші погляди на християнство і наш християнський досвід викривлені, і то надзвичайно сильно. Якщо загалом наша релігія сприймається, з одного боку, як набір абстрактних мало зрозумілих і важких для втілення догм, а, з іншого боку, як каталог наказів і заборон, які часто, здається, неможливо втілити та які ускладнюють нам життя, то в
наш образ християнства мусили вкрастися якісь хибні риси. Святе Писання представляє релігію, яку започаткував Ісус Христос як Добру Новину, яку очікують від людини; також описує, як всі ті, які прийняли її з вірою, не могли стримати своєї радості й вважали себе найщасливішими людьми на землі. Вочевидь, вони знайшли в християнстві дорогоцінну, доти приховану перлину і без вагання покинули все, щоб придбати її (пор. Mт. 13, 45-46). Чому серед нас, сучасних християн, так рідко зустрічається ця радість? Хіба ми не бачили Доброї Новини вже в Євангелії Ісуса для нас?
№2(97), 2016 5
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ Чому ми сприймаємо її радше як якесь обтяжливе ярмо? По-друге, тривожним є те, що спонукає до обміркування: християнство не змінює нашого життя! Найчастіше наша відмінність від невіруючих полягає в тому, тільки що ми ходимо до церкви, бо на конкретні життєві проблеми ми маємо ті ж самі погляди, як вони, і керуємося тією ж самою шкалою цінностей. Як і всі інші, ми міцно тримаємося за гроші і віримо, що тільки вони забезпечать нам життя; як і інші, ми також повторюємо, що “нам з життя також щось належить” і в ім’я цього “святого” права скрізь шукаємо зручності, задоволення і спокою; як і всі інші, ми також утікаємо від страждань і хреста; як усі, ми завжди звалюємо провину за свої життєві невдачі на інших або на зовнішні обставини тощо. У всіх цих справах християнство немає щонайменшого впливу на наше мислення та вчинки. Водночас Біблія називає Євангеліє СИЛОЮ Бога для спасіння кожного, хто вірує (пор. пор. Рм. 1,16), 1,16), a спасіння в Божому Oб’явленні не доконується щойно після смерті, воно також є цілковитою зміною нашого мислення та життя вже на цій землi. Історія перших століть переповнена свідченнями саме такого впливу християнства. Послухаймо, наприклад, як описує життя тих, хто визнавав Ісуса, написаний у ІІ ст. після Христа: “Християни Християни нічим не відрізняються від решти людей: ані особливою територією, ані мовою, ані звичаями. Не проживають у
№2(97), 2016 6
якихось особливих містах, не використовують якусь спеціальну мову, їх спосіб життя цілком звичайний... В одязі, їді та інших речах пристосовуються до місцевих звичаїв, а все ж спосіб життя, якого прагнуть, є чудовий і, згідно з загальною думкою, надзвичайний. Кожен з них має якусь земну батьківщину, але почувається на ній немов чужеземець; вони не ухиляються від обов’язків добрих громадян і виконують усі громадські обов’язки, але роблять це так, ніби є тимчасовими гостями... Так само, як інші люди одружуються і виходять заміж, і мають дітей, але поважають зачате і народжене життя... Вони мають спільний стіл, але не спільне ліжко. Вони живуть у тілі, але не згідно з тілом. Їх життя спливає на землі, але вони почувають себе громадянами Неба. Вони підпорядковуються встановленим законам, але їхній спосіб життя свідчить, що вони вище будь-якого закону. Вони люблять усіх, а всі їх переслідують. Їх посилають на смерть, а вони в цьому знаходять життя. Вони є бідними, а збагачують багатьох... Їх зневажають, а вони вбачають у презирстві хвалу... Шпурляють у них образи, а вони благословляють; ставляться до них з презирством, а вони відповідають повагою; коли їм визначають кару, вони радіють, немовби їм хтось дає життя. Чи хтось, спостерігаючи за нами, християнами ХХ ст., міг би написати щось таке? Щось таке довелося б шукати сьогодні
зі свічкою. Однак, якщо християнство перебуває поруч з нашим життям, як дріжджі, не змішані з тістом, то нам потрібно співчувати. Ми є мільйонерами, але не знаємо про це, і живемо в злиднях! На тлі всього цього здається, що надзвичайно потрібно і нагально говорити про християнство, його корені й основні відгалуження. І саме для того, щоб відповісти на цю потребу, ми розпочинаємо сьогодні цей новий радіо цикл. У своїх наступних передачах ми прагнемо передусім показати правдивий портрет християнина і виділити ті риси, які є відмінними в порівнянні з образом людини, яка покладається сама на себе, ще не викуплена Ісусом. Ми потім замислимося над способом, яким Христос приносить нам спасіння, і на завершення темою наших розважань буде шлях, який провадить до того, щоб це преображення здійснилося в нашому конкретному житті, яке може і повинно спричинити християнство. Під час цього на кожному кроці нас супроводжуватиме Святе Письмо, бо тільки на його підставі ми можемо знати, як Бог уявляє Собі справжнього християнина та які шляхи передбачив, щоб людина могла стати ним. 12 липня 1984 року 2. Любіть один одного, як Я полюбив вас У сьогоднішній програмі ми намагатимемося відповісти на запитання: якою саме людиною потрібно бути, щоб ми могли
Дiти Непорочної
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ сказати: “Ось справжній християнин”. Через те, що тільки Бог може компетентно визначити ідеал справжнього християнина, ми звернемося за інформацією у цьому питанні до Святого Письма, Книги, написаної під Його натхненням, завдяки чому Він Сам є її головним автором. Як перший біблійний текст, що змальовує духовний образ християнина, напрошується уривок з Євангелія від св. Йоана, в якому сказано: “Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як Я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того усі спізнають, що Мої ви учні, коли любов взаємну будете мати ” ((пор пор.. Ів. 13, 34). Окрім цього тексту, можна процитувати багато інших, в яких основою християнської духовності є любов до ближнього. Найімовірніше, це не є новиною для будь-кого з нас. Хіба існує правда, яку б частіше повторювали в проповідництві, як цю, що заповідь любові до ближнього є основою християнства. Проте багато хто не знає або не усвідомлює собі виміри цієї заповіді. Адже християнська любов не є будь-якою любов’ю, її не можна ототожнювати з відомими нам з досвіду батьківською, подружньої, з любов’ю наречених, з любов’ю друзів. Її якість є цілком іншою; вона визначається любов’ю Христа до нас. “Як Я був полюбив вас, так любіте і ви один одного”. І, як Христос полюбив нас? На це питання кожен з нас хіба спонтанно відповів би: “Аж до смерті!”
Дiти Непорочної
Добра відповідь, але не достатня! У ній не вистачає найважливішого елементу: Христової Любові. Ісус полюбив нас, аж до смерті, так, ніби ми всі були відвернуті до Нього спинами. Давайте послухаємо уривок з Послання св. Павла до Римлян: “Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у Свою пору, помер за безбожних. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти... Бог же показує Свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками” (пор. Рм. 5,6-8). Ким власне є стосовно Бога грішник? Його ворогом! Кимось, хто Йому, своєму Творцеві, заподіяв найбільшу кривду. Через гріх ми позбавляємо Бога належної Йому шани, виявляємо Йому презирство, викидаємо Його із свого серця, в якому Він прагне перебувати, як у своєму найбільш улюбленому помешканні; через гріх ми вбиваємо Бога. У цій заяві немає жодного перебільшення. Ісус Христос, втілений Божий Син, був, зрештою, через нас осуджений на хресну смерть, і цей вирок було відразу виконано. Християнська догма стверджує, що Ісус помер за гріхи кожної людини, отож відповідальність за Його смерть є на кожному з нас. Усі, без винятку, вбили Бога, ми всі Його найгірші кривдники і вороги. І що Він каже на це? На нашу ворожість відповідає любов’ю та прощенням. Ісус з Хреста молиться: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять! ” ((пор. пор. Лк. 23, 34). Ось як Бог полюбив
нас у Христі! Якщо, отже, така любов є мірою нашої любові, тоді це означає, що й ми повинні любити інших людей аж до смерті, також тоді, коли вони є або стають нашими ворогами. Ми всі чули про те, що Ісус наказує тим, хто визнає Його любити ворогів, але ми вважали це однією з багатьох заповідей або вбачали в цьому немов би якийсь вид етичного, доброго та доступного люксу для естетів, для деяких обраних душ, які прагнуть більш високої досконалості. Це, зокрема, є відмінною ознакою християнства, елементом, що вирізняє його від всіх інших релігій і етичних систем. Іншими словами: не можна вважати себе християнином без практикування заповіді любові, яка охоплює й ворогів. “Ви “Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А Я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас... таким чином станете синами Отця вашого, що на Небі, який велить Своєму сонцю сходити на злих і на добрих, і посилає дощ на праведних і неправедних. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять? І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять?” (пор. Mт 5, 43-47). З цих слів Ісуса, взятих з Нагірної проповіді, можна зробити висновок, що від усіх людей, віруючих і невіруючих, можна очікувати багато піднесених моральних досягнень, зокрема у сфері лю-
№2(97), 2016 7
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ бові, але до любові ворогів може піднятися лише християнин; однак якщо він цього не робить, то втрачає свою особливість і розмиває істотну відмінність, яка відмежовує його від інших чесних людей, яких також є багато і поза християнством. Щоб розуміти практичні виміри та наслідки заповіді любові до наших ворогів, ми повинні також зважати на слова Ісуса, які в Нагірній проповіді стоять у безпосередньому контексті з процитованими вище. Вони звучать так: “Ви Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб. А Я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу. Хто хоче позиватися з тобою і взяти з тебе одежу, лиши йому і плащ. І хто тебе силуватиме йти милю, іди з ним дві” (пор. Mт. 5, 38-41). 38-41) Хто б’є нас в обличчя, завдає нам кривду й автоматично стає нашим ворогом; хто в несраведливому судовому процесі хоче урвати те, що належить нам, є нашим кривдником, отже, ворогом; хто вимагає від нас безпідставно, непропорційно великого зусилля, той використовує нас і знову поступає стосовно до нас як ворог. Як бачимо, Ісус описує тут добре відомі нам випадки з повсякденного життя. Отож що означає, на Його думку, любити ворога в таких конкретних життєвих ситуаціях? “Не противтеся злу!” Говорячи іншими словами: дозвольте, щоби чинили несправедливість щодо вас; не захищайте навіть свої законні права щодо свого
№2(97), 2016 8
відпочинку, своєї власності, своєї честі. Ісус наказує Своїм визнавцям річ, яка занепокоює: в морі людських непорозумінь, інтриг, сварок, взаємних претензій – а всім здається, що вони роблять це з добрими намірами, щоб захищати свої святі права – ми, як християни, маємо бути в світі тими, на яких диявольська діалектика кривди та відплати руйнується й втрачає сенс. Досвідчена кривда не спонукає нас віддячити прекрасним за красиве або досягти свого; нашою відповіддю є любити тих, хто нас кривдить. Отож ми робимо те, що зробив Ісус: коли ми несправедливо розтоптали Його найбільше право, право на життя, і прибивали Його до Хреста, Він дозволив прибити Себе до нього, а приймаючи з наших рук смерть, Він любив і прощав. 19 липня 1984 року 3. Хрест є хребтом християнина У попередній програмі ми говорили про те, що найважливішою ознакою, вирізняючою християнина, є любов до ворогів. Сьогодні ми розміркуємо над ще іншою рисою, яка накладається на біблійний образ учня Христа. Відправною точкою будуть для нас наступні три тексти. Перший є вийнятим з Євангелія св. Луки: Коли хто хоче йти за Мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за Мною. Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля Мене, той її врятує (пор. Лк.
9,23-24). Наступний наш текст походить із Другого Послання св. Павла до Коринтян: Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не знищені. Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним (пор. 2 Koр. 4,8-10). A в Посланні до Галатів св. Павло кличе: Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки Хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, а я – світові (пор пор.. Гал. 6,14). З вищезгаданих цитат, які легко можна було помножити, слідує, що не можна бути християнином, без прийняття хреста. Контраст із світом тут особливо є виразним. Бо, зазвичай, всі люди нічого більш не боїться, ані перед чим так далеко не втікають, як перед хрестом, тобто перед стражданням в найрізноманітніших його формах. Майже всі наші обмірковування над тим, як урядити собі життя, наші проекти на майбутнє, наші мрії мають в цьому свій спільний знаменник, що завжди в них йдеться про те, щоб не мати проблем, щоб переживати саме тільки успіхи, щоб жити зручно, мати багато грошей, щоб усе нам добре велося. Коротше кажучи, щоб виключити з нашого життя хрест. І, навпаки, наше внутрішнє незадоволення, борсання, бунти та розпачі виринають із присутності хреста в нашому житті і з факту, що цього цілковито не схвалюємо.
Дiти Непорочної
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ Християнин, який не є ним тільки з імені, дивиться на Хрест цілком інакше. Перш за все, він знає, що його щоденний хрест полягає не тільки в завдаванні собі найрізноманітніших умертвінь чи на якомусь садистському позбавленні будь-яких можливостей задоволень; відповідним хрестом є для нього його власна історія, тобто саме життя, з усіма цими неприємностями, які неминуче його супроводжують. Хрестом може бути для когось низький зріст, факт, що досить не гарний, що походить з розбитої сім’ї, що не зміг завершити навчання, що має дружину з важким і зачиненим характером, що йому не вдалося виховання дітей. А по-друге, християнин дивиться на ці свої життєві, вимушені хрести через призму Христового Хреста. Для Нього Хрест не був знищенням, а величанням, осліплюючим одкровенням Божої Любові до нас, перемогою над злом і гріхом; Хрест Ісуса був шляхом до воскресіння і життя в новому, більш повному вимірі. Справжні визнавці Христа не вважають своїх страждань за злостиву іронію долі; вони знають, що якщо Бог дозволив в їх житті хрести, то Він прагне їм таким чином сказати щось дуже важливе, дати щось дуже чудове, вирвати їх з якихось великих і гірших лих. Як же ж насправді Бог, який любить нас, може забажати нашого негаразду або того, щоб наше життя спливало в гіркоті та смутку? Ціле непорозуміння полягає в тому, що ми дивимося на світ
Дiти Непорочної
і наше життя через інші окуляри, ніж Бог. Нам здається, – і в цьому ми блукаємо – що щастя полягає в успіху, в зручностях, у багатстві; натомість Бог знає, що справжнім сенсом, повнотою та щастям нашого життя є тільки Він Самий. Через Хрест Бог прагне звести нанівець нищення нашого життя нашими власними руками й хоче нам уможливити відкриття того, що істотне, а що дійсно нас насичує, а цим є Він Самий – наш Творець. Тому християнин не згіршуватиметься хрестом свого життя, ані не буде його вважати дурістю, яку слід з презирством відкинути; він в ньому бачитиме – як каже св. Павло – Божу Мудрість і Божу Силу (див.1 Кор. 1, 24). Хрест для нього є місцем зустрічі з Богом, вузьким переходом, що веде до воскресіння, щоб вже жити на цій землі новим життям, в любові й щасті; коротше кажучи, хрест для християнина є прославленим. Він кличе разом із св. Павлом: Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки Хрестом Господа нашого Ісуса Христа (пор (пор.. Гал. 6,14). Вхід в християнську логіку Хреста впроваджує справжнього учня Ісуса в спосіб життя, який є цілком відмінний від загального. Вчить дивитися на свої страждання очами Христа. Чинить, що ми стаємо спроможними до цієї любові ближнього, про яку ми говорили попереднього разу; ми любимо іншу людину ще й тоді, коли вона стає нам ворогом, що нищить наше щастя. Хто не приймає хреста, той ніколи не потерпить біля себе когось
такого, якого ніколи не зможе полюбити. Любов до Хреста і величання Ним спричиняє, що для нас міняється масштаб практичних цінностей. Приниження стають враз бажаними (на місці праці хтось злобно до мене ставиться); останні місця (мене оминуло належне мені підвищення), бідність (я не можу собі дозволити багато речей, які інші можуть мати), незручності (я мушу жити в малій квартирі з численною родиною). Це вже нас не заломлює і ми не робимо заради цього дурниць. Це не означає, що ми повинні прагнути багатства за будь-яку ціну, або що ми не повинні докладати зусиль, щоб зробити своє життя більш стерпним. Християнський підхід до Хреста означає, що від цих речей вже не залежить наше щастя, що їх відсутність не заломлює нас, що ми не заздримо їх іншим і не робимо дурниць заради них, що ми можемо з врівноваженістю задовольнитися тим, що є; що ми задоволені з цього життя, яке ми маємо, тому що ми знаємо, що Бог є над подіями і керує нашою історією, й любить нас, і все, що зустрічаємо у житті з Його руки, є найліпшим. Неможливо бути християнином без такої постави щодо Хреста, про який тут сьогодні ми говорили. Коли хто хоче йти за Мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за Мною (пор. Лк. 9,23). 26 липня 1984 р. о. Альфред Холєвінський Підготував Андрій Чорний
№2(97), 2016 9
ПРОБЛЕМА СЬОГОДЕННЯ
– ІСЛАМІЗАЦІЯ КАРА ЗА ВІРОВІДСТУПНИЦТВО (Інтерв’ю з о. Гі Педжесом)
Піддаючись страхові, вже підлягаємо ісламізації, бо іслам означає “підкорення”. Французи, навіть коли бачать цю проблему, не мають можливості вирішити її, тому що їх зупиняє республіка, яка – заради передбаченої свободи релігії – забороняє їм діяти. Не визнає при цьому факту, що іслам не є релігією, а тоталітарною політичною системою, – стверджує священик Гі Педжес, автор книги “Запитати іслам; 1501 запитання, яке потрібно поставити мусульманам”. Напади, які відбулися останнім часом у Парижі, шокували цілу Європу. Напевно, вже ніхто у Франції немає жодних сумнівів у тому, що іслам є серйозною проблемою? Я не був би таким упевненим у цьому. Насамперед про іслам сьогодні не говорять правди – це велика біда. З цієї причини мусульмани не можуть навернутися, а немусульмани, які нічого не знають про іслам, вважають, що він в основі є релігією добра, а злі тільки фанатики. Крім того, пануюча сьогодні ментальність прогресу завжди вважає досконалішим те, що є більш новим, отож іслам – пізніший в історії за християнство – багато людей розглядає як щось більш досконале за християнство. Країни Західної Європи, відмовившись від християнства, почали сприяти ісламізації, а сама Церква, здається, не заперечує твердження, що іслам є релігією добра. Дорога до ісламізації Європи є відкритою, а у цілому світі живе мільярд чотири-
№2(97), 2016 10
ста тисяч мусульман, які переконані, що їхня місія полягає в тому, щоб нав’язати шаріат світу. Утім найгірше в тому, що європейське законодавство починає пристосовуватися до шаріату. Наприклад, в Італії судили мусульманина, який побив і ув’язнив свою дочку тому, що вона зустрічалася з немусульманином. Італійський суддя виправдав обвинуваченого на тій підставі, що він зробив це заради своєї дочки і діяв відповідно до своїх цінностей. Отож ісламський закон важливіший за італійський закон. Є багато прикладів, що мусульмани, які мешкають в Європі, живуть у повній незгоді з діючими тут законами, особливо кричущим є багатоженство. Чи це є частим явищем у Франції? Відповідно до діючих правил щодо сім’ї, один чоловік – навіть якщо він офіційно не задекларо-
ваний багатоженець – може мати кілька жінок, з якими має дітей. І ці жінки або живуть з ним, або декларують себе як матеріодиначки, які виховують дітей і таким способом отримують право на соціальні дотації, виділення житла чи будь-якої іншої допомоги. Чоловік з такою сімейною ситуацією може дуже добре жити завдяки соціальній допомозі його жінок. У деяких випадках така щомісячна допомога дозволяє накопичити досить значну суму. Тому багатоженство є також способом отримання грошей. Чому французька влада не перешкоджає такій практиці й, загалом, поширенню ісламу? Тому що їх засліплює принцип секуляризму, який постулює рівність усіх релігій. Французький політичний клас не розуміє, що таке іслам, і не може зрозуміти цього без навернення до Христа. Отож іслам існує тільки для того,
Дiти Непорочної
ПРОБЛЕМА СЬОГОДЕННЯ щоб знищити християнство. Коли не вірити в Христа, не можна пізнати правду про іслам. Звідси випливає, що саме секуляризація відкрила Францію для прийняття ісламу... У Франції секуляризм є догмою, якою Франція пишається перед цілим світом. Саме ця світськість зводить усе релігійне життя до приватної сфери, що дозволяє дати мусульманам місце у французькому суспільстві. Але – увага! – це місце хоче визначити республіка, що прагне керувати ісламом так, щоб він став «французьким ісламом». Французький уряд замість того, щоби боротися проти ісламу, шукає швидше середини, щоб приручити його. Політики вірять, що іслам здатний прийняти відділення прерогативи релігії від держави. У той же час ця релігія не допускає такого відділення, бо іслам є тоталітарним режимом. Звичайно, мусульмани не зізнаються в цьому, тому що вони ще не є в більшості й тимчасово толерують політику уряду, що дозволяє їм ісламська стратегія брехні й прикидання. Однак з того дня, коли отримають кількісну перевагу, вони хотітимуть жити відповідно до шаріату, який не відділяє ні сфери релігії від держави, ні публічної від приватної. Тоді іслам позбудеться свого “французького” обличчя і виявиться таким, яким є, тобто системою повністю варварських і тоталітарних правил. Проект створення урядом місцевого різновиду ісламу, отже, є хибним кроком. Проте уряд – це не всі. Що з французьким суспільством? Сучасні французи повністю знечулені страхом через прогрес ісламу. Вони вважають, що, уступаючи все більше простору мусульманам, інвестують капітал у майбутнє за принципом: коли
Дiти Непорочної
ви будете при владі, то будете до нас такі милі, як ми були милі до вас. Інша реакція відсутня: серця всіх людей, які відповідають за політичне та громадське життя у Франції, піддалися страхові. А піддаючись страхові, вже підлягаємо ісламізації, тому що іслам просто означає “капітуляцію”. Піддаючись страхові, вже підлягаємо ісламізації, бо іслам означає “підкорення”. Французи, навіть коли бачать цю проблему, не мають можливості вирішити її, тому що їх зупиняє республіка, яка – заради передбаченої свободи релігії – забороняє їм діяти. При цьому не визнає факт, що іслам не є релігією, а тоталітарною політичною системою – і нічим іншим. Це найгірша система, яка тільки може бути, бо втручається навіть у приватне життя людей. Чи в контексті прагнення ісламу до нав’язування світові закону шаріату взагалі є можливе мирне співіснування християн і мусульман в одній країні? Ні, тому що іслам базується на тому, що має поділити людство на мусульман і немусульман, і побудувати стіну ненависті між ними. Коран містить сотні віршів, що закликають до ненависті та вбивства немусульман. У його поданні все, що не є мусульманським, є поганим і мусить бути знищене, а невірні або навернуться, або їх очікує смерть, або будуть жити під ісламським пануванням, приймаючи свій недорозвинений, нижчий соціальний і політичний статус. Європейці як немусульмани повинні побоюватися ісламу, тому що іслам хоче зробити їх підданими. Зрештою, як я вже сказав, слово “іслам” означає “підкорення”. Підкорення чому? Антихристові. Хто ж інший може прийти після Христа, якщо не антихрист? Іслам приходить, щоб зруйнувати спра-
ву Христа. У цій релігії Ісус не є Богом, не вмер і не воскрес, гріхи не є змитими, а людина вірить, що може спастися, тільки виконуючи постанови закону. Це система, де замість любові практикується сліпий послух наказам бога, якого не знають і якого ніколи не побачать. Ставлення Аллаха до людини має характер насильства і буде відтворюватися щоразу у взаєминах мусульман з немусульманами, чоловіків з жінками, панів з рабами. У Корані Аллах забороняє скасування рабства. Жінка в ісламі не має тієї ж гідності, що й чоловік, не має права успадкування, як її брат, в суді її слово варте половини слова чоловіка, вона також не може вирішувати з ним укладати свій шлюб тощо... Тому немусульмани повинні зрозуміти, що якщо вони відкинули Христа, то матимуть антихриста. Розвиток ісламу на Заході – це важка кара за відступництво. Тому потрібно, щоб жителі Заходу запитали себе: чи хочу я бути мусульманином? Статистично все рухається в цьому напрямі. Мусульмани переконані в тому, що вони праві, і тому готові підірвати себе, вбивати і нав’язувати іслам цілому світові. Отож жителі Заходу або стануть мусульманами, щоб мати спокій, або будуть чинити опір. Проте вони повинні знати, чому не можуть підкоритися. А для цього треба повернутися до витоків своєї ідентичності. Потрібно заново виявити причину того, чому вони хочуть жити, як вільні люди. Прогрес ісламу ставить європейців перед неминучим вибором: або навернутися до Христа, Який звільнив їх від рабства демона, або потрапити у систему в сім разів гіршу, ніж та, яку їхні предки зазнали до християнства.
№2(97), 2016 11
ПРОБЛЕМА СЬОГОДЕННЯ Отже, іслам не є – як стверджується – релігією миру? Коли наш Господь Ісус Христос покидав землю, Він передав владу св. Петрові, тобто першому Папі. Отож ми, католики, знаємо, до кого маємо звернутися з проблемами віри і моральності: “Усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на Небі, і все, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на Небі”. Мухаммед нікому не довірив свій авторитет. Іслам не може принести світові мир, бо йому не притаманний принцип єдності. Завжди знайдуться такі мусульмани, які будуть стверджувати, що їхнє тлумачення Корану є більш автентичним, аніж їхніх сусідів. З цієї причини всі перші халіфи були вбиті. Єдина можлива політична система в мусульманських країнах – це тиранія. Немає іншої, тому що в ісламі відсутній принцип єдності. Іслам – це страх, підкорення. Підкорення чому? Це невідомо, тому що Аллаха не можна побачити і насправді ніхто не знає, ким або чим він є. В ісламі існує установа муфтіїв, людей з глибоким знанням релігії, які також є суддями. Якщо вони вирішать, що якась людина не живе згідно з принципами ісламу, то можуть зажадати, щоб її покарали смертю. Це називається фетва – виражена письмово інтерпретація ісламського права, практикування якої рекомендують мусульманам. Фетва може нести як арбітральне рішення, так і смішне або безглузде. Наприклад, під час приходу до влади братівмусульман в Єгипті, в університеті Аль-Азхар у Каїрі видали фетву, яка дозволяла статеві стосунки мусульманина з його покійною дружиною до 6 годин після її смерті. Існує також фетва, в якій мусульманській жінці, яка працює з чоловіком, що не належить до її
№2(97), 2016 12
родини, радять дати йому випити молоко зі своїх грудей. Так між ними може розвинутися щось на зразок взаємин між матір’ю і сином, що виключить можливість будь-яких сексуальних взаємин. Утім іслам часто представляють як велику релігію і велику цивілізацію. Так багато говориться про цивілізаційну вищість мусульманських країн над Європою у середні віки... Історія свідчить, що завдяки ісламу людство ніколи не досягало будь-якого ступеня досконалості. Отож іноді чуємо: просто погляньте на Андалусію, на перські мініатюри ХIV століття... Але це ж не іслам усе це створив, а ісламізовані підкорені народи, які зуміли зберегти завдяки своїм рідним культурам насіння своїх здібностей, які стали плідними не через іслам, а незважаючи на нього. В Андалусії мусульмани знайшли те, що створила римська і християнська цивілізації. Арабські будівельники мечетей і медики були християнами – це не були мусульмани! Сьогодні у Франції навіть президент наважиться сказати, що це іслам приніс у Європу скарб грецької філософії і старовини. Це брехня, це безсоромна брехня! Насправді саме ісламізовані араби-християни, а не арабимусульмани, переклали арабською мовою документи науки і грецької філософії. І це вони, щоб уникнути переслідування, принесли з собою документи в Європу. Зрештою, багато з цих текстів були відомі на Заході до приходу сюди арабських перекладів з грецької. Це доводить Сільван Гугенайм у книзі “Aristote au Mont Saint Saint-Michel. Michel. Les racines grecques de l’Europe chrétienne” (“Аристотель у Монт-СентМішель. Грецькі корені християнської Європи”).
У мусульманських країнах ніколи не було економічної, технічної та наукової еволюцій. Про це свідчить ставлення мусульман до Бога і світу – ставлення цілком фальшиве. В ісламі не можна розвиватися. Ідеалом є повернення в Золотий Вік, яким було VII ст., час Мухаммеда. Усе, що є прогресом чи еволюцією, є гріхом, бо відрізає від ідеального початку. Іслам руйнує все: треба очистити все, щоб дістатися до нульового пункту – бо тільки тоді буде певність, що довкола не буде зла ... бо не буде взагалі нічого. Чи Ви не боїтеся проголошувати такі крайні антиісламські погляди в країні, де домінує страх? Я добре відомий у деяких радикальних мусульманських колах, отримую погрози, мене лякають тортурами і смертю. Очевидно, що я не ходжу в деяких районах. Що стосується решти, я вважаю, що не треба боятися. Треба бути мудрим, але не можна жити в страху. Ісус сказав: “Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі” (Мт. 10, 28). Іслам завжди нав’язують з допомогою страху, викликаного відразливими методами, які він використовує: масові вбивства, тортури... Деякі люди готові відректися від своєї віри і стати мусульманами тільки для того, щоб уникнути цих жахливих речей. Не слід це приймати. Потрібно усвідомити, що більшою цінністю є померти, аніж стати мусульманином. Єдиною перешкодою, що може зупинити експансію ісламу, є віра людей, які готові віддати своє життя, щоб свідчити істину – як це робив Христос. Розмовляв П’єр Доерре За матеріалами: pch24.pl
Дiти Непорочної
ПЕЧАТЬ ДУХА
Слабкість і сила людини
Апостол Яків так звернувся до людей, надто самовпевнених у своїх людських планах: “А ну тепер ви, що говорите: Сьогодні чи завтра ми підемо у те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти, ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Ви – пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає!… Чому б вам радше не сказати: Коли на те Господня Воля, будемо жити, і це чи те робити. А тепер ви хвалитеся в своїх гордощах, лиха всяка подібна хвальба!” (Як. 4:13-16). Здавалося б, це цілком беззаперечна істина, яку можна перевірити на досвіді кожної людини і кожного дня, – життя на землі, тобто “пара, що на хвильку з’являється”. Чи можна, отже, надто обачливо будувати життя на цій “парі”? Пара довго не тримається, як і земне життя. Проте людські розрахунки, зазвичай, здійснюються саме так. З непохитним переконанням у своїй могутності та незворушності людина будує своє життя, бореться, планує, не зауважуючи свого хиткого становища у світі, залежності від непередбачуваних обставин, а за ними – завжди й у всьому – від Бога. Бог – Господар видимого і невидимого буття, теперішнього і майбутнього (яке вже є для нас невидимим світом). Ми, люди, так часто “марно славимо себе” у своїх планах та намірах! І, замість того, щоб говорити, як радить апостол: “Як схоче Господь
Дiти Непорочної
Караваджо (1571-1610). Розважання Святого Франциска. 1609
та будемо живі, то зробимо це або те”, ми відразу безапеляційно і самовпевнено стверджуємо, що ми обов’язково зробимо це, збудуємо і виконаємо те, того обов’язково переможемо і поконаємо… “Лиха всяка така хвальба”, бо цим ми усуваємо Бога зі
світу, а через те, що Господь Бог є істинним Господарем усього, то ми самі себе позбавляємо його помочі та благословення. Справді, люди надто часто виражають цю безпідставну думку, що їхнє життя, успіх і везіння залежать лише від них самих;
№2(97), 2016 13
ПЕЧАТЬ ДУХА і багато-хто у світі навіть хвалиться цим. Однак такі погляди постійно руйнуються на очах цілого світу: на людей наступають “несподівані” хвороби; стихійні лиха, землетруси, фізичні та психічні війни, від яких усі страждають; швидко занепадають, здавалося б, налагоджені сімейства і цілі суспільства, горді правлячі партії та могутні держави; до людей приходять “передчасні” (як висловлюються вони) смерті, не зважаючи на їхній вік, і людський потік ллється через край цього світу – у вічність. Покоління за поколіннями зникають, й історія минулих віків залишається, як сон, іноді, як жахіття людства; старі й молоді люди відходять у невідому даль, відходять несподівано для оточуючих, у розквіті своїх планів і розпочатих справ... Логіка людських розрахунків руйнується постійно. І немає обчислень, з допомогою яких можна було б передбачити майбутній час і день кожної людини. Життя всіх зберігається лише у Промислі Творця, і межі кожного визначає лише Він. Однак людина постійно легковажно занурюється в оману, яку зауважили і влучно виразили майже двадцять століть тому: “Сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто, і там рік проживемо” тощо. Незмінність життєвої логіки! Постійність фізичних феноменів зміни дня і ночі, припливу і відпливу, повсякчасна гаряч вогню та холодність льоду ваблять поверхневу думку людини до висновку, що її “завтра” і “післязавтра” з переконливістю та логічністю фізичних законів
№2(97), 2016 14
витікають із її “сьогодні”... Цю безпідставну і неправдиву віру в постійність і міцність земних цінностей і феноменів слід замінити істинною вірою в те, що люди, завжди й у всьому залежать передусім від рішень святої і великої Господньої Волі. “Як схоче Господь та будемо живі, то зробимо те або те”, – ось непомильна формула, що стосується не лише нашого особистого майбутнього, але й цілого людства. Якщо ми витіснимо, хоча б трохи, зі своєї свідомості це неприродне ставлення до життя, що зумовлене тільки нашою зарозумілістю та самовпевненістю, ми відразу побачимо всю неможливість і нерозумність побудови свого майбутнього лише на тому піску, або точніше сказати парі, якою є наша людська воля і наше фізичне життя, “бо це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає!…” Та ось що дивовижно: при всій своїй слабкості та смертності, людина є, водночас, і дивовижною
силою. Людина підкорює гори й океани, хазяйнує в надрах землі, утверджує свою владу над повітрям, будує швидко і настільки ж швидко багато руйнує. Будучи фізично слабшою, недовговічною і недосконалою у різних аспектах від багатьох тварин і навіть рослин, вона панує над ними... Звідки в людини така влада над світом, незважаючи на її нікчемність? Звідки в неї така сила над стихіями серед усієї заплутаності її життя? Відповідь одна: від духа, від невидимої її очам духовної сутності, дорогоцінної печаті Вищого Розуму в ній. Цю сутність і печать неземної сили намагаються заперечувати або виводити її існування з матерії, однак енергію і силу того заперечення у матеріалістів зумовлює не їхня матерія, а їхній дух – хай навіть сліпий і хворий, але дух, що носить у собі печать вищого світу. Архієпископ Йоан Сан-Франциський (Шаховський) З книги “Апокаліпсис дрібного гріха”
Караваджо (1571-1610). Святий Франциск з Асижу в екстазі. 1595
Дiти Непорочної
ТАЇНСТВО ОЧИЩЕННЯ
СПОВІДЬ –
НАЙКРАЩИЙ ЕКЗОРЦИЗМ
… І ще раз їм Ісус каже: “Мир Вам!” “Як Мене послав Отець, так Я посилаю Вас”. Це промовивши, дихнув на них і каже їм: “Прийміть Духа Святого” Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються” (Ів. 20, 21-23). Роздумуючи над Св. Євангелією, а особливо над цими словами, ми можемо збагнути, що Св. Тайну Сповіді встановив Сам Господь Спаситель. Навіть не Церква, єпископи і священики, а Сам Господь. Він, знаючи неміч людської природи, залишає нам незбагненний лік для нашої душі й тіла – Святу Тайну Сповіді. Взагалі Св. Тайни, які є в нашій Церкві, це є ті “невидимі Божі руки”, руки”, якими Бог благословляє і лікує нас. Деколи ми можемо почути: “Та сповідь є своєрідна психотерапія і ніщо більше”. Звичайно, ми можемо вбачати у сповіді ді деякі д елементи психотерапії, але сповідь – цее найкраще. на Це – Св. Тайна, під час якої через руки священика Господь звільняє нас від гріхів, але також дає цю духовну силу, щоб ми могли боротися з гріхом і вдосконалювати своє християнське життя. Св. Ап. Яків говорить: “Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші й моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу” (Як. 5.16). Визнання своїх провин існувало вже з давніх-давен. Погани, які не знали Бога, не вміли правильно йому поклонятися, проте іншим способом визнавали свої провини. Пригадується також одна правдива історія про католицького священика-місіонера, який далеко на півночі Канади проводив євангелізацію в індіанських поселеннях. І от йому довелося на деякий час відлучитися від своєї важкої місії з поважних причин.
Дiти Непорочної
Через деякий час, а була це жорстока зима, він повернувся в це поселення і побачив жахливу картину: кілька замерзлих чоловік лежали на землі. Коли він наблизився ближче, то був здивований, що кожний індіанин тримав невеликий згорток з березової кори в руках. Перша думка, яка йому прийшла: “Знову їхні індіанські забобони?” Але ні, роки важкої праці принесли свої плоди: на цих березових листочках замерзлі індіанці написали свою останню сповідь. Ми добре знаємо, що в Церкві є так звана молитва-екзорцизм, цю молитву єпископ або священик читає над людиною, яка опанована злим духом. Утім досвід християнського життя підказує нам, що Св. Тайна Сповіді є найкращим екзорцизмом. Пригадую правдиву життєву історію про одну молоду особу, яка мала серйозні проблеми зі злим духом. Злий дух майже щоночі стягував її з ліжка за волосся і це було жахливо. І от, коли на її прохання священик відновив екзо-
№2(97), 2016 15
ТАЇНСТВО ОЧИЩЕННЯ рцизм, злий дух покинув її. Проте буквально на кілька днів. Чому? Тому, що вона ще не хотіла міняти способу свого життя і відкинути гріх. Однак через деякий час ця жінка, поспілкувавшись із духовними людьми, розкаялась і пішла до Сповіді, отож злий дух цілком покинув її. Злий дух нас турбує тоді, коли ми обтяжені гріхом і не хочемо каятись. Св. Ап. та Євангелист Йоан говорить: “Якщо ми визнаємо гріхи наші, то Він – вірний і правдивий, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди” (1 Йо. 1,9). Свята Тайна Сповіді має очищаючу й лікувальну дію. Ми повинні знати, що кожна людина – це дух, душа і тіло (див. 1 Сол. 5,23). І ці наші нібито окремі частини нашої особистості дуже тісно взаємозв’язані. Якщо ми дуже втомлені фізично чи хворі, то ми не маємо сили молитися або молимось дуже мало і неуважно. А також якщо в нас якась депресія, нервовість, страх, то й фізична праця нам не під силу. Якщо йдеться про наші фізичні хвороби, а навіть терпіння, то причиною є гріх і неправильний спосіб життя. І от коли ми добре сповідаємося, усвідомлюючи свою провину і маємо щирий жаль за гріхи, то лікуємо свою душу, а також і тіло. Одного священика запитали: “А якою повинна бути правильна сповідь?” Відповідь була універсальна, але конкретна: “Потрібно сповідатися так, ніби це була ваша остання сповідь”. І це вірно, адже ж якась із наших сповідей усе ж таки буде останньою. Тому до кожної нашої сповіді ми повинні ставитися сумлінно і все з відповідальністю пригадувати. Загалом більшість людей не дуже люблять ходити до сповіді. Які все ж таки можуть бути причини уникання Св. Тайни Сповіді? З однієї сторони – це є дія темних сил, які всілякими способами заохочують нас до гріха, а після гріхопадіння різними способами відтягують нас від сповіді. А з іншої сторони, це є наша гординя, яка завжди шукає
№2(97), 2016 16
причини, щоб не піти до сповіді. Адже сповідь – це акт покори. І якщо наше “я” таке “кругленьке і величеньке”, то його не швидко запровадиш до сповіді. У добрій сповіді наша гординя “горить на очах”, і в цьому є духовна користь. Часто людина, яка уникає сповіді, говорить: “Як я піду до того чи іншого священика, якщо я більше за нього молюся, пощу?” І таке буває: миряни можуть вести більш глибоке духовне життя, ніж якийсь священик. Але чомусь всетаки влада розрішати і прощати гріхи дана йому, а не тобі… Сучасний світ, в якому домінує гординя, забув що таке сповідь. Особливо трагічна ситуація зі Сповіддю в Канаді, Америці, а також Європі. Люди часто роками не сповідаються, але ходять до Св. Причастя. І це є своєрідне Боговідступництво і деградація. Таке ставлення до Св. Тайни є великою зневагою Бога. Тому те, що відбувається кругом у світі: землетруси, повені, буревії і всякі катаклізми, в яких гинуть сотні і тисячі людей, – ніщо інше, як “Божий палець” на людські беззаконня. Отож ми з благоговінням повинні ставитись до Св. Тайн, якими Господь лікує наші душі й тіла і благословляє наше життя. о. Роман Гето
Дiти Непорочної
СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ
РЕЛІКВІЇ ХРИСТИЯНСТВА
1
2
3 Вид на VIII-у стацію Хресної Дороги у Страдчі. Скульптор Юліан Савко, 2006
18
6
4
5
1. Терновий вінець Ісуса 2. “Копіє долі”. Спис Лонгіна. 3. Хітон Ісуса. 4. Хустка Св. Вероніки. 5. “Цвях долі”. 6. Туринська Плащаниця
17
Карло Дольчі (1616 - 1686). 1686). Агонія Ісуса в Гефсиманському саду
Карло Дольчі (1616 - 1686) 1686).. Діва Марія у славі. Фрагмент
Карло Дольчі (1616 - 1686). 1686). Агонія Ісуса в Гефсиманському саду
Карло Дольчі (1616 - 1686) 1686).. Діва Марія у славі. Фрагмент
СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ
РЕЛІКВІЇ ХРИСТИЯНСТВА
1
2
3 Вид на VIII-у стацію Хресної Дороги у Страдчі. Скульптор Юліан Савко, 2006
18
6
4
5
1. Терновий вінець Ісуса 2. “Копіє долі”. Спис Лонгіна. 3. Хітон Ісуса. 4. Хустка Св. Вероніки. 5. “Цвях долі”. 6. Туринська Плащаниця
17
ГОЛОС МАРІЇ
ЗВ’ЯЗОК З БОГОМ
“Дорогі діти! Також і сьогодні взиваю вас усіх до молитви. Без молитви не можете жити, бо молитва є ланцюгом, котрий єднає вас з Богом. Для того, кохані діти, в покорі серця поверніться до Бога та Його заповідей, щоб ви цілим серцем могли відповісти: як у Небі, так нехай буде і на землі. Вам дана свобода, кохані діти, щоб вільно стати на сторону Бога або проти Нього. Бачите, як сатана хоче спонукати вас до гріха і неволі. Задля цього, кохані діти, поверніться до Мого Серця, щоб Я могла вас провадити до Мого Сина, Який є Дорогою, Правдою і Життям. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 січня 2016 року). Царице Миру! Молимося, але, незважаючи на це, Ти взиваєш нас усіх до молитви. Усіх!
Дiти Непорочної
Членів родини, сусідів, знайомих. Мусимо про це їм сказати, а також запитати у них, чи можемо разом помолитися. Матінко наша, Ти знову взиваєш нас усіх до молитви, бо ще не молимося у повноті серцем і наш день ще не є наповненим стрілистими актами, подякою, розважанням, триванням у Богові. Матінко наша! Нас атакують переляки, клопоти, терпіння і займають наші голови і серця. Відбирають у нас сили і радість життя. Матінко Доброї Поради, Поради, Ти це бачиш і тому промовляєш: без молитви не можете жити жити.. Вже від самого початку об’явлень Ти сказала, щоби ми поставили молитву на перше місце. Маріє, чим же Ти хочеш нас обдарувати, говорячи, що молитва є ланцюгом, котрий єднає нас з Богом. Кожна, навіть найпростіша молитва, це – сяйво в цьому
міцному ланцюгу. Молитва є дуже міцним зв’язком з Богом. І така молитва на вервиці отримує своєрідну міць залізного ланцюга. Важко його розривати. Хто молиться – не зрадить Бога. Коли виникнуть труднощі – не поглинуть його, він не зазнає смутку, знеохочення чи розпачу. Також підступні атаки сатани не в змозі будуть розірвати “ланцюг-молитву” і від’єднати від Любові Божої. Молитва обереже наше життя. Тому, коли в нас гасне прагнення життя і радість життя – молімося!! Коли появиться смуток молімося і знеохочення – молімося молімося.. Коли постають проблеми – молімся молімся!! Може, останнім часом ми діяли не найкраще. Може, не було достатньо молитов і зв’язку з Богом. Може, хтось віддалився занадто далеко. Тоді людина стає пихатою, зухвалою і черствою, не зважає ні на Бога, ні
№2(97), 2016 19
ГОЛОС МАРІЇ на людей. Віддаляється так, як марнотратний син. Припиняє думати і любити. Ось чому Ти, Матінко, говориш: “Кохані діти, щоб якнайбільше людей почули ці слова, повні любові Матері з Неба”. Твоя Любов хоче зігріти людські серця, а також скрушити пиху і непослушенство. Прибіжище грішників! Говориш коханим дітям: у покорі серця поверніться до Бога і Його заповідей. Син марнотратний у покорі серця застановився, пригадав собі Отця і вирішив: покину все і повернуся до свого Отця і скажу Йому: я згрішив. Повертаймося через молитву, аж поки не оживе
№2(97), 2016 20
в нас життя. Повертаймося до Бога і Його заповідей через пробудження віри і любові, як про це говорить перша заповідь: будеш любити Господа Бога свого цілим серцем своїм, усіма силами своїми, а ближнього свого, як себе самого. Молимося, щоб у нашому сумлінні жили Заповіді Божі та Церковні і щоб наше життя неустанно оживлялося Євангелією. Молитва нас перемінює. Під час молитви повертаємося до Бога, пізнаємо Його прагнення. Єднаємося з Його Волею. Маріє, тоді розуміємо добре Твої слова “аби ви цілим серцем могли сказати: як на Небі, так нехай
буде і на Землі”. Землі”. Молимося, аби ми жили там, де були мертвими через свої гріхи. Молимося, щоби в місті гніву і злоби була любов жертовна, зичлива, прощаюча і прекрасномисляча; аби в місці сумніву, згіршення, розжалення була віра і надія; аби в місці неспокою був Божий Мир. Молимося, аби там, де в нашому житті був вплив і внуки сатани, прийшло Царство Боже і панування Ісуса. Матінко Христова! Зробивши вибір, Ти сказала Богові: ““Так Так”. ”. Твоє ціле Непорочне Серце віддалося Богові. Тепер нам нагадуєш: “Вам дана свобода, кохані діти, щоб вільно стати на сторону Бога або проти Нього”. Нього”. Маємо свобідну волю. Сатана зі своїми спокусами нічого не може нам зробити. Ніхто не може змусити нас розірвати зв’язок з Богом. Ніхто і ніщо не може нас змусити чинити гріх. Ми не мусимо жити у брехні й політичному компромісі звичаїв чи суспільства. Маємо свобідну волю. І у нашій Вітчизні настав час прийняття важливих рішень за Богом; час відкритися Божій Волі. Царице Вервиці Святої, Святої, Ти пробуджуєш у нас чуйність, коли промовляєш: “Бачите, як сатана хоче спонукати вас до гріха і неволі”. Молитва загострює зір. Бачимо, що чинить сатана з людьми, що чинить з частиною молоді, родиною, що вчинив з багатьма країнами Європи. Для цього свідомо і зважено занурюймося в молитву на вервиці – для глибокого зв’язку з Богом через Марію. Для цього, кохані діти, поверніться до Мого Серця, аби Я могла провадити вас до Свого Сина Ісуса, Який є Дорогою, Правдою і Життям. Сьогодні багато проблем, втрат і сліз, бо наші серця десь побігли, задиви-
Дiти Непорочної
ГОЛОС МАРІЇ
лися, збайдужіли і, не дай Боже, поклонилися світові; дали себе звести і затруїлися гріхом. Багато йде фальшивими дорогами і стежками. Ось чому закликаєш нас із Материнською Любов’ю: “Кохані діти, поверніться до Мого Серця”. Повертаймося! Серце Матері є лікарством від байдужості, бунту і ран. Говорімо про цю любов молодим. А Марія допровадить нас до Ісуса, бо Він є Дорогою, Правдою і Життям. Сердечна Матінко, Опікунко людей, вчини, щоб ми не заблукали і не упали. Дякуємо за Твоє Серце. Амінь. РОЗВАЖАННЯ НА ВЕРВИЦІ “Дорогі діти, в цей благодатний час закликаю вас усіх до навернення. Дітоньки, ви любите мало, молитеся ще менше. Ви розгублені й не знаєте, яка ваша мета. Візьміть хрест, дивіться на Ісуса і наслідуйте Його. Він віддається вам аж до смерті на
Дiти Непорочної
Хресті, бо любить вас. Дітоньки, закликаю вас, поверніться до молитви серцем, щоб ви у молитві віднайшли надію і сенс свого буття. Я є з вами і молюся за вас. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 лютого 2016 року). Цариця Миру безліч разів нам говорить, щоб ми переживали Її послання, слухали Її поради і жили згідно з посланнями. Просить, щоб ми Її слухали і з повагою прийняли послання. Можемо поглиблювати і переживати їх також під час молитви на вервиці. У ці найближчі часи Великого Посту Марія пропонує, щоб зміст цього останнього послання товаришив нам у розважаннях на вервиці. Радісні Таїнства 1. Благовіщення Благовіщення.. Маріє, Ти під час Благовіщення стала Матір’ю Ісуса. Прагнеш, щоб і ми сказали
“Так” і тому взиваєш нас усіх до навернення. 2. Відвідини. Відвідини. Подорожуєш понад 150 кілометрів до Єлизавети. Цей час наповнений любов’ю і молитвою. Тепер говориш нам: “Кохані Кохані діти, мало любите, а ще менше молитеся”. 3. Народження. Народження. Ісус приходить на світ у Вифлеємі, аби стати Дорогою, Правдою і Життям. Приходить, щоб віднайти всіх загублених і тих, хто не знає мети свого життя. життя 4. Пожертвування. Пожертвування . Це пожертвування Ісуса у святині Богу Отцю заповідає Його Найсвятішу Жертву на Хресті. Маріє, у Великий Піст говориш нам: ““Візьміть Візьміть хрест, споглядайте Ісуса і наслідуйте Його”. 5. Віднайдення у Храмі. Маріє, після віднайдення Ісуса у святині ти почула з Його уст: “Чому ви Мене шукали? Чи не знаєте, що Я маю бути при ділах Мого Отця?”
№2(97), 2016 21
ГОЛОС МАРІЇ Господи Ісусе, що Ти мав на думці? Матінко, ти підказуєш нам: “Він (Ісус) віддається вам аж до смерті на Хресті, бо любить вас”. Таїнства Світла 1. Хрещення в Йордані. Мій хрест. Мій союз з Богом. Господь вірний союзу, який зі мною уклав під час Таїнства Хрещення, але я, на жаль, не завжди зберігаю вірність. У цій таємниці я заглиблююся у заклик Матері: ““У У цьому часі ласки взиваю вас усіх до навернення”. 2. Весілля у Кані Галилейській. Царице Миру, Твоє Серце зауважує неспокій під час весілля у Кані Галилейській. Твоя любов є конкретна і Ти молишся до Ісуса: “Не Не мають вина”. вина”. Ти старанно все зауважуєш, тому поручаєш слугам: “Робіть все, що тільки вам скаже”. скаже”. Дивлячись на наше життя і на недостатність у ньому любові та молитви, ти нагадуєш нам: ““Мало Мало любите, а ще менше молитеся”. 3. Нагірна проповідь. Навертайтеся і вірте в Євангеліє! Ви загубилися і не знаєте, якою є ваша ціль? 4. Преображення. Ісус відкриває Свою Божественність. Зміцнює трьох учнів перед Мукою Своєю. Чи я знаю Тебе, Ісусе? Візьміть хрест, споглядайте Ісуса і наслідуйте Його. 5. Встановлення Євхаристії. Бог живий в Освяченій Частичці. Найсвятіша Жертва. Любов Сина Божого до нас аж до смерті на Хресті. Він (Ісус) віддається нам аж до смерті на Хресті, бо любить нас. Страсні Таїнства 1. Гефсиманський сад. “Отче, якщо це можливо, то нехай мине Чаша Моя, але нехай буде Воля
№2(97), 2016 22
Твоя, а не Моя”. Ти, Господи, стікаєш кривавим потом, бо ми є впертими. “Турбуєтеся про багато справ, однак найменше переживаєте за душу і життя духовне. Збудіть ваші душі від сплячки, яка вас мучить, та з усієї сили скажіть Богові своє “ТАК!” Виберіть навернення та святість”” (25 березня 2001 року). святість І в останньому посланні взиваю вас до навернення. навернення 2. Бичування. Бичують Тебе – Божественну Любов. Однак Ти не припиняєш любити і молитися за нас – тих, хто тебе бичує. Любиш і молишся тією великою Раною, якою стаєш під час жахливого бичування. А ми? Ви загубилися і не знаєте, яка ваша мета? 3. Коронація Терням. Обпльовування. Биття по Обличчю. Насмішки. Злосливість. Глупота. Для чого ми, люди, це робимо? Ви загубилися і не знаєте, яка ваша мета? 4. Несення Хреста. Візьміть хрест, споглядайте на Ісуса і наслідуйте Його. Дивімося, як Марія, Симон і Вероніка. Переживаймо, як і вони. Чуймо: “Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, нехай візьме хрест свій і нехай наслідує Мене” Мене”. 5. Смерть Господа Ісуса. Він вам віддається аж по смерть на Хресті, бо вас любить. Ніхто немає більшої любові від тої, коли хтось життя своє віддає за приятелів своїх. Славні Таїнства 1. Воскресіння. Ти переміг гріх, смерть і сатану. Ти воскрес і обдаровуєш перемогою, радістю і миром. Твоя Матір нам говорить: “Поставте Бога на першому місці, щоб Ісус Воскреслий став вашим приятелем” (25 березня 1999
року). А в останньому посланні: “Кохані Кохані діти! Взиваю вас, аби ви повернулися до молитви серцем, аби в молитві віднайшли надію і сенс свого існування”. 2. Вознесіння. У Домі Отця Мого є багато осель. Я є Дорогою, Правдою і Життям. Ніхто не приходить до Отця інакше, як тільки через Мене. “Кохані діти! Взиваю вас, аби ви повернулися до молитви серцем, аби в молитві віднайшли надію і сенс свого існування”. 3. Зіслання Святого Духа. Матінко Божа з Вечерника, у Святому Дусі розмолена, ще раз хочу почути Твої слова: “Ви загубилися і не знаєте, яка ваша мета”. Усвідомлюючи свою розгубленість і слабкість, я волаю: “Духу Святий, наповнюй мене дарами, мудрістю, розумом, знаннями, порадами, мужністю, побожністю та боязню Божою”. 4. Внебовзяття. Маріє, прагнеш для нас Неба. Для цього підказуєш нам п’ять видів зброї у боротьбі за Небо: молитва, піст, Святе Письмо, сповідь, Пресвята Євхаристія.. А в останньому Євхаристія посланні наголошуєш: “Кохані “Кохані діти! Взиваю вас, аби ви повернулися до молитви серцем, аби в молитві віднайшли надію і сенс свого існування”. 5. Коронація. Дуже часто говориш: “Я є з вами, Я є вашою Матір’ю, Я є поруч з вами”. А також: ““Молюся Молюся за вас, заступаюся перед Богом за кожного з вас” вас”. Нехай послання, відтворене під час Вервиці, пригадається нам впродовж дня у різних ситуаціях вдома, на роботі, на вулиці, бо Цариця Миру перебуває з нами і неустанно чуває над кожним серцем, яке Їй віддається. о. Євгеній Сьпйолек (Переклад Андрія Величка)
Дiти Непорочної
СВІДЧЕННЯ
Я БУВ ЛЮДИНОЮ, ЯКА НЕ ВІРИЛА В БОГА…
Алан Еймс – відомий австралійський містик, автор книг, продиктованих йому Самим Ісусом, як-от: “Очима Ісуса” в трьох частинах, “Очима Любові Ісуса”, “Євхаристійна Вервиця” та “Лагідний Дух”. У цих книгах Ісус розповідає про три останні роки Свого життя, проведених з апостолами. Учні Ісуса предстають перед нами, як звичайні, живі люди, кожний зі своїми недоліками та достоїнствами. Це допоможе читачу прийти до більш глибокого розуміння відомих євангельських персонажів. Книги Алана Еймса визнані Церковною владою Австралії. У мене була єдина думка, що якщо би Бог існував, то такого, як я, послав би у пекло. Однак Бог продерся скрізь темряву моєї душі, мого серця, щоб доторкнутися до нього світлом Своєї Любові та наповнити його нею. А коли підніс моє людське серце до Свого Божественного, то оточив й огорнув його Своєю Любов’ю. Ніколи до того я не переживав і не пізнавав чогось такого. В одну мить я був наповнений піднесенням, екстазом. Не припиняв сміх, не припиняв плач. Це було так чудесно, це перевершувало все, що може дати нам цей світ. Така чуйна любов, така солодка любов, така делі-
Дiти Непорочної
катна любов і така щедра любов. І в цю хвилину, в цей момент Ісус сказав мені, що Він мене любить, а я закохався в Нього. І в одну мить відпустив мені всі мої борги, а їх заступило єдине прагнення шукати Бога, отож, власне, відтоді цього шукаю, цим прагну жити. Речі цього світу стали малозначущими, бо Його Любов перевершує речі цього світу. І коли Він показав мені Свою Любов, я запитав себе: “Чому я, для чого це трапилося зі мною?” Адже я був такою поганою людиною. Для чого, власне, мені це дав? Чому не дав це якійсь святій особі?
Наприклад, якомусь священику, якійсь монахині або комусь з добрих людей. Для чого це робиш комусь такому злому, як я, бо я вірив тільки у себе, шукав лише приємностей у житті. А Господь відповів: “Якщо Я можу когось перемінити, якщо можу перемінити того, хто жив у такому глибокому гріху, то цей факт свідчить, якою глибокою є Моя Любов до кожної людини, а не тільки для певних вибраних осіб, бо Бог любить усіх”. І любить усіх нас так само, незалежно від того, ким ми є і що посідаємо, незалежно від того, що ми вчинили. Бог просто нас
№2(97), 2016 23
СВІДЧЕННЯ любить. Він любить найсвятіших людей і, навіть, найбільших грішників, точно так само. Єдина відмінність полягає в тому, наскільки ми любимо Його. З цієї миті проводжу кожний день на переживанні Любові Бога, живу для Любові Бога. Тепер уже минув двадцять перший рік, і це чудово, бо кожного дня Ісус пестить мою душу Своєю Любов’ю і відкриває мені Своє Серце в Любові. І, власне, це є те, що хоче вчинити для кожної людини. Однак дуже сумно, бо багато людей не відкриває свого серця для Ісуса і бачить Бога, як когось відстороненого, когось далекого, того, хто осуджує і карає. Але Бог таким не є! Він є чуйний, Він є добрий, Він є прощаючий, Він є милосердний. І Бог взагалі не є далеко. Він щохвилини нашого життя є біля нас: “Я є тут для тебе, люблю тебе. Люби і ти Мене”. Кожної хвилини Ісус відкриває Своє Серце і виливає Свою Божественну Любов, маючи надію, що таким способом відкриє і наші серця і що ми приймемо у свої душі Його Любов. Ісус у Своїх почуттях зберігає любов для кожної людини. Для Нього кожний з нас є клейнодом, скарбом, тому ми для Нього є такими цінними. У дійсності Він є закоханий у нас і прагне бути частиною нашого життя. Прагне мати дуже глибокий, інтимний і особистий зв’язок з нами, з кожною людиною. Він (Ісус) хоче нам дати все, що добре; все, що потребуємо у житті, щоб ми були щасливими і по-справжньому святими, тобто
№2(97), 2016 24
такими, як були створені. І Бог не хоче, щоб будь-хто пішов у пекло. Деякі люди лякаються Бога і, зазвичай, лякаються зла, гріха, який здійснили. Бояться Його Суду, але Бог не сотворив людей для того, аби вони пішли до пекла. Бог сотворив людей для того, щоби вони пішли до Неба. Бог не хоче, щоб хто-небудь загинув. А якщо хто-небудь потрапить у пекло, то виявиться, що сам себе потопив. Бог дає нам вибір, щоб ми могли вибрати або Небо, або пекло. І коли відкидаємо Бога, коли живемо для самих себе, коли перед Богом вивищуємося, коли відвертаємося від тих, хто перебуває у потребі, коли не переживаємо віри у такий спосіб, як повинні, та провадимо життя, сконцентроване на собі, то ми, таким чином, топимо самі себе. Проте Ісус волає до нас щохвилини: “Я не хочу, щоб ти загубився, злови Мої Руки, іди разом зі Мною; дозволь, аби Я тебе попровадив делікатно по дорозі, яка веде у Небо!” Утім багато людей боїться, лякається піймати Ісуса, бо це означає потребу порвати з цим світом. Лякаються, бо це вимагатиме змін. Можливо, людина буде змушена попрощатися з такими речами, які любить, тобто припинити робити такі речі, які любить, до чого призвичаїлася. Таким способом стаємо невільниками самих себе, в’язнями цього світу, коли перекладаємо дорогу цього світу на дорогу, яка веде до Неба, коли приймаємо зло, яке панує у світі та не хочемо стати іншими, а прагнемо бути такими, як усі
навколо. Проте Ісус покликав нас до того, щоб ми були іншими. Через наш хрест Він обрав нас для Самого Себе, щоб ми стали іншими (переміненими) людьми, але не для того, щоб стати такими, як інші. Це для того, щоб ми жили нашою вірою, щоб любили Бога понад усе, понад усіх інших людей, щоб любили Бога навіть більше за самих себе. І щоб ми любили інших, любили ще до того, як почнемо любити самих себе. Ісус покликав нас до особливої дороги любові, щоб ми стали світлом у темряві, щоб могли випроваджувати цей світ з Його болю і терпіння у Хвалебну Любов Христа. Христа. Проте, щоб це вчинити, мусимо жити вірою. Деякі люди постійно нарікають на ці проблеми світу; на зло, яке доконується, на аморальність, але всі ці речі звершуються для того, щоб робити виклик нашій вірі. Вони створюють для нас нагоду, щоби ми піднеслися і виявили Ісуса у своєму житті, щоб інші доторкнулися Його, були покликані Ним. Ми ніколи не повинні приходити до Бога своїми силами, самі. Ми повинні провадити до Бога інших людей, бо Ісус покликав нас до любові, яка перевершує людську любов. Коли Ісус сказав апостолам любити один одного так, як Він їх полюбив, то Він взивав нас цими словами до любові Божественним способом. І це означає любити кожного так, як Бог нас любить, щоб ми були у змозі простити все кожному, бо, власне, таким є Бог. Простити тим, хто нас ранив, хто застосував насильство
Дiти Непорочної
СВІДЧЕННЯ проти нас, навіть тим, хто нас убиває,, бо ми є покликані до убиває того, щоб любити і прощати їм. Але це є дуже важко для католиків, бо світ говорить нам, що ми не повинні любити. Світ каже нам ненавидіти, прагнути помсти, щоб відвертатися спиною до інших. Однак це не є Дорога Христа. Божественною Дорогою Любові є Прощення, незалежно від того, наскільки сильно ми є зраненими. Божественною Дорогою Любові є чинити те, що робив Ісус, тобто жертвувати себе за інших. Не думай насамперед про себе, але почни ставити інших перед собою. Усі ми повинні бути слугами любові, а саме: любити так, як любив Ісус. Він закликає нас до особливої дороги, католицької дороги святості святості.. А через нас хоче закликати всіх інших у світі. Однак ми повинні бути готовими до того, щоб виходити до інших. Коли я боровся, намагаючись жити таким способом, до мене прибула наша Матір – Найсвятіша Діва Марія – і сказала: “Дозволь Мені тобі допомогти, дозволь Мені віднайти для тебе силу, яку потребуєш”. І далі: “Мусиш піти на Службу Божу, бо ту силу, яку потребуєш, знайдеш у Службі Божій, бо там знайдеш Ісуса і віднайдеш Його Силу”. Проте коли ми приходимо на Службу Божу, то мусимо проходити, власне, цією Дорогою Любові, Любові, бо це і є Таїнство Любові. Як Ісус у кожній Службі Божій чекає на кожного з нас, доки ми не прийдемо до Нього, бо Він там нас очікує, є спраглий, голодний, так і ми повинні голодними і спраглими
Дiти Непорочної
очікувати також Службу Божу. Ми повинні бути пронизані таким горінням, щоби у кожній Службі Божій віддавати самих себе Ісусові. Точно так, як Ісус віддає Себе нам. Він дає нам все, ким Він є. Він дає нам Своє Тіло, Свою Кров, Свою Божественність, Свою Людськість. Коли б було щось більше від того, то дав би це, але Ісус дає все, ким Він є. Для нас Христос жертвується
цілковито. І коли ми приходимо на Службу Божу, то так само повинні цілковито віддавати себе Ісусові. У кожній Службі Божій ми повинні говорити: “Господи, віддаю Тобі моє тіло, мою душу, мій розум, моє життя, мою цілу істоту. Можеш мене посісти цілковито, абсолютно, вчини з мене все, що хочеш”. І коли будемо це чинити, і коли будемо Йому кланятися покірно, то лише тоді
№2(97), 2016 25
СВІДЧЕННЯ відсторонимо наше “я” у світ. Таким чином не буде жодного муру, жодного бар’єру, котрий відділятиме нас від Ісуса. Будемо перед Ним цілковито виставлені, відкриті, повністю відкриті. І коли Він буде виходити до нас і звертатися до нас у Своїй Любові на Службі Божій, то і ми будемо звертатися і виходити до Нього. І так зможемо зустрітися в любові, будемо єднатися в Любові, ставати цілістю в Любові. І коли це буде доконуватися, Ісус зможе піднести нашу смертність до Своєї безсмертності, піднести вгору наш людський момент аж до Свого Божественного життя, притягнути нашу людську природу до Своєї Божественної, чинячи так, що станемо цілістю у Ньому. І тоді звершаться такі прекрасні речі. Ми про них чуємо в кожній Службі Божій, однак для більшості людей ці слова входять в одне вухо, а виходять через друге. Ісус жертвує нам такий великий Дар, що ціле життя можемо провести, розважаючи про це. Але це ми не в змозі зрозуміти до кінця. Жодний пророк зі Старого Завіту не отримав такого Дару, жодний Ангел не отримав такого Дару. Бог дозволяє, щоб ми, звичайні люди, брали участь у Його Божественності. Жодний з Ангелів цього не пізнав. Він нас підносить до самого Неба, до Отця, щоб ми стали освячені, хвалебні в Ньому. Але це ми повинні, насамперед, запрагнути, мусимо направду шукати Ісуса в любові, нічого для себе не залишаючи, мусимо віддавати себе цілковито під час Служби
№2(97), 2016 26
Божої і дозволити, щоб Він нас огорнув Своєю Любов’ю, Самим Собою. І таким способом притягнув нас до Своєї Божественної Істоти. І те, що Він тоді вчинить, це помістить нас на престолі разом з Ним, аби ми могли стати Жертвою з Любові. Власне цим ми повинні бути під час кожної Служби Божої – через Христа, з Христом і у Христі. Ми повинні стати Жертвою з Любові так, що коли священик за справою Ласки, за справою Духа Святого вимовить ці святі слова над Хлібом і Вином і Вони будуть перемінені в Тіло і Кров, Душу і Божество Господа нашого і Спасителя, тоді вони стають святими, тоді і ми в Ісусі стаємо святими. Ми тоді стаємо переміненими, щоб уподібнюватися Ісусові. Це, власне, і повинно звершуватися в кожній Службі Божій. Ми повинні ставати щораз святішими, щораз більш подібними до Ісуса. І коли ми будемо перемінені в Ньому, то тоді Він помістить нас всередину Чаші та покриє Своєю Дорогоцінною Кров’ю. І коли ця Кров буде нас покривати, буде нас обмивати, то можу вам сказати, що це таке прекрасне, таке делікатне, таке любляче пережиття, під час якого відчуваємо себе дуже безпечно. І те, що ми можемо зробити, то помістити все: всі наші проблеми, всі наші хрести, всю нашу боротьбу – у цю Чашу, всередину цієї Чаші. Проте ми можемо не тільки свої проблеми, але також і тих людей, яких знаємо, помістити в цю Чашу разом з собою. І коли руки священика підне-
суть цю Чашу до Неба, то ми, і наші проблеми, ці люди і їхні проблеми будуть піднесені до Отця як Жертва Любові. І таким чином ми притягуємо, перепроваджуємо цих людей разом з нами до Отця. У цей спосіб не тільки ми є благословенні, але і ті люди є благословенні через вічну Любов Бога. І всі наші переляки, страхи тоді відходять. Завжди повторюю, що багато католиків промовляє молитву “Ісусе, я покладаюся на Тебе”, Тебе”, а потім переживають зі страхом про все. Проте коли ми віддаємо себе Ісусові й Дорогоцінна Кров обмиває нас, то наші переляки, наші неспокої мусять опустити нас, бо відтепер ми знаємо, що перебуваємо у безпеці в Ісусі. Він нас охороняє. Його Дорогоцінна Кров є укриттям Любові, яка нас охороняє. І як юдеї в Єгипті під час Пасхи, намазували свої двері кров’ю ягняти, щоб Ангел Смерті не міг доторкнутися до цих місць, проходячи повз них, так і ми, якщо дозволимо Ісусові, щоб Він помістив нас у Чашу, тоді ми є позначені, намащені цієї Дорогоцінною Кров’ю Агнця, Жертовною Кров’ю Ісуса. І тоді зло не може нам уже нічого зробити, бо з цього моменту Христос уже охороняє нас і піклується про нас. Кожна Служба Божа повинна бути нашою особистою пасхою, таким переходом, коли Ісус цілковито віддається нам, а ми цілковито віддаємося Йому. Алан Еймс
Переклад з польської Йосифа Воробця
Дiти Непорочної
ПОСЛАННЯ ЛЮБОВІ
ЧУДО В ҐАРАБАНДАЛІ Сан Себастьян де Ґарабандал, Іспанія
18 червня 1961 року четверо дівчаток – Кончіта Ґонзалез (12р.), Марі Круз Ґонзалез (11р.), Якинта Ґонзалез (12р.), Марі Льолі Мазон (12р.) зайшли в садок до вчителя і рвали там яблука. І коли вони їх їли, то раптово почули звук, подібний до грому. Відразу почали себе погано почувати. Можливо, через те, що вкрали чужі яблука. Несподівано голова Кончіти різко відкинулася назад, а очі широко відкрилися. Інші дівчата налякалися і почали кричати зі страху, але з ними сталося те саме. У яскравому світлі вони побачили Ангела. Він виглядав як дев’ятирічний хлопчик. Через якусь мить він зник, а дівчатка повернулися до звичайного стану. 1 липня 1961 року невідомий Ангел вдруге об’явився дітям і промовив до них: “Знаєте, чому я прийшов? Щоб сповістити, що завтра з’явиться вам Пречиста Діва Марія як Мати Божа з Гори Кармель”. 2 липня, десь біля шостої години вечора, дівчатка попрямували до місця появи. Несподівано вони одночасно впали на коліна, на каміння. У променистому сяйві побачили прекрасну Паню, що стояла
Дiти Непорочної
між двома Ангелами. Одного з них дівчатка впізнали. Пізніше довідалися, що це був Архангел Михаїл. З правого боку від дітей, на Небі, появилося велике око, котре вони назвали Оком Божим. Діти вели себе з Дівою Марією відкрито і просто. Кончіта пізніше пригадувала, що вони говорили з Нею, як з рідною мамою, яка довго була відсутня і щойно повернулася додому. Під час другої об’яви Богородиця з’явилася з Дитятком Ісус на руках. Дівчатка були переповнені радістю від зустрічі з Ісусиком. До Ґарабандалю приїхав молодий і талановитий богослов-єзуїт о. Луїс Андреу, який спочатку скептично ставився до цих об’явлень. Однак згодом зрозумів, що з дітьми відбувається щось надприродне, яке не підлягає науковому поясненню. 8 вересня 1961 року о. Андреу ще раз приїхав у Ґарабандаль. Під час об’явлення у сосновому гайку його обличчя несподівано напружилося, піт покрив чоло і він скрикнув: “Чудо! Чудо!” Наступного ранку, повертаючись додому, о. Андреу сказав своїм приятелям: “Що за да-
рунок дала мені Пречиста Діва! Які ми щасливі, що маємо таку Матір у Небі! Це – найщасливіший день у моєму житті!” У цю ж мить він легко кашлянув, опустив голову на груди і помер. У пізнішій появі Марія сказала дітям, що о. Андреу бачив не лише Її Саму, але й отримав видіння Великого майбутнього Чуда. 18 жовтня 1961 року діти отримали доручення від Діви Марії: “Ми мусимо чинити багато жертв, багато покути, часто посіщати Найсвятіші Тайни. Мусимо провадити добре життя. Якщо ні – то дуже велика кара впаде на нас” Деякі люди відійшли розчарованими, надіючись на щось більше. Посіщення Матері Божої відбувалися протягом весни та літа 1962 року. Коли в селі не було священика, який міг би запричащати дівчаток, св. Архангел Михаїл приносив їм Святе Причастя. Він навчав їх причащатися з побожністю. Спочатку діти готувалися до Причастя, а опісля чинили акт благодарення (подяки). Проте священики ставилися скептично до цих невидимих Небесних Причасть. Як могли дівчатка отримувати Святе Причастя
№2(97), 2016 27
ПОСЛАННЯ ЛЮБОВІ від Архангела Михаїла, коли тільки священик мав владу його освячувати? Діти запитали про це в Ангела, і Він відповів їм, що отримує Гостії (Частички) з Кивотів на землі. У цьому невеличкому іспанському селі відбувалися особливо важливі події, але на той час ніхто цього не усвідомлював. Незважаючи на це, Марія готувала людей до чогось дуже важливого. Пресвята Діва Марія нагадувала всім, що ми всі можемо бути щодня з Богом та з Нею, незалежно від того, де ми перебуваємо чи що робимо. Дві ночі, 19-го і 20-го червня 1962 року, які відразу ж отримали назву Ночі Криків Криків,, стали для жителів села серйозним уроком. На ціле село було чути, як дівчатка, будучи в екстазі, кричали зі страху. Незважаючи на те, що діти були в присутності Божої Матері, вони перелякалися тієї кари, яку Господь зішле на світ. Це буде тоді, коли світ не зміниться після Перестороги.. Наступного дня всі Перестороги жителі села приступили до Святого Причастя. Якось дівчатка попросили Марію та Архангела Михаїла про якесь чудо, бо багато людей не вірило в Об’явлення з Неба. І Архангел Михаїл відповів, що у призначений день невидиме Причастя Причастя,, яке Він дотепер носив, стане видимим для всіх на язиці. 19 липня 1962 року о пів на другу по опівночі Кончіта в екстазі вийшла зі своєї хати, повернула за ріг сусіднього будинку і впала на коліна. Стиснена натовпом людей, вона повільно відкрила рот і висунула язик. Ті люди, що стояли поруч, стверджували, що на язиці не було нічого. Несподівано на язиці появилася яскраво-біла гостія. Барселонський бізнесмен мав при собі кінокамеру і зумів зняти момент з’яви Гостії. Так чудо, проголошене наперед, звершилося. У жовтні місяці 1962 року Папа Римський Іван ХХІІІ скликав ІІ Ватиканський собор. На цьому Соборі було піднято питання: чи є якийсь
№2(97), 2016 28
зв’язок поміж цією церковною подією й об’явленнями Богородиці в Ґарабандалі? На це питання дала відповідь Марія через Кончіту під час її екстази: “Собор буде найбільшим від усіх, він буде успішним. Це добре. Тебе будуть більше знати. Ти будеш більше задоволена”. Для трьох дівчаток до січня 1963 року візії завершилися. Одній тільки Кончіті Марія продовжувала об’являтися, але вже не так часто. Однак Кончіта і Марі Льолі мали так звані локуції, тобто вони чули голос у душі, але вже не бачили Марії. На початку червня 1963 року Кончіта оголосила сенсаційну новину від Богородиці про те, що після Папи Івана ХХІІІ буде ще тільки три Папи, і тоді настане кінець наших часів,, але не кінець світу. На свято часів св. Йосифа, 19 березня 1963 року, Кончіта мала локуцію біля трьох сосен, під час якої Діва Марія сказала, що в день Великого Чуда Джозефові Ломанджіно буде повернуто зір. 13 червня 1964 року Кончіта мала ще одну локуцію, в якій було повідомлено, що наступного дня після Великого Чуда тіло о. Луїса Андреу знайдуть нетлінним у його гробі. Січневий день 1965 року розпочався для Кончіти двогодинною екстазою біля сосен. У ній Марія виявила характер Перестороги Перестороги,, яку Бог має зіслати на людей, щоб очистити світ напередодні Великого Чуда, яке вже надходить. Вона також сказала Кончіті про те, що світ не відгукнувся на її Перше Попередження, і тому Вона дасть друге і останнє. 13 червня 1965 року за посередництвом Архангела Михаїла Матір Божа описала ознаки майбутнього Чуда: насамперед прийде Пересторога,, її буде видно на Небі, а тоді її рога відчує внутрішньо кожна людина на землі. Ніхто цього не уникне. У той момент, незабаром, коли в світі пануватиме великій неспокій, раптово й одночасно весь рух припиниться.
У цей момент кожен побачить зло, яке вчинив, і добро, якого не вчинив. Це буде дуже боляче; люди воліли б вмерти, аніж це пережити. Проте це не завдасть фізичної шкоди. Коли б хто помер, то тільки від пережитого шоку. Пересторога служитиме як очищення, щоби “очистити совість світу” й приготувати його до Великого Чуда Чуда”. ”. Велике Чудо відбудеться біля дев’яти сосен. Це буде в четвер вечором о пів на дев’яту, між 8 і 16-им березня, квітня або травня. травня. Кончіта знає дату й оприлюднить її за вісім днів до неї. Це буде на свято одного мученика за Євхаристію і збіжиться з подією у Церкві. Усі – чи в селі, чи у довколишніх горах – побачать його. Хворі, які там будуть, видужають, грішники навернуться, а невіруючі увірують. Це буде Велике Чудо, яке Ісус коли-небудь зробив для світу. У результаті Чуда Росія навернеться. Після Чуда, біля сосен, залишиться постійний і видимий надприродний знак до кінця часу. Якщо світ після Чуда все-таки не зміниться, то Бог зішле кару. Вона буде набагато гірша, ніж що-небудь, що могла би людина стягнути сама на себе. Вона буде відповідною до того, що людина заслужила своїми злочинами. 18 червня 1965 року Кончіта отримала друге й останнє Доручення: “Через те що Моє Доручення від 18-го жовтня не виконано й не повідомлено світові, Я повідомляю вам, що це є останнє. Чаша заповнена, а тепер вона переливається. Багато кардиналів, багато єпископів перебувають на шляху до загибелі й ведуть за собою багато душ. Щораз менше цінують Пресвяту Євхаристію. Ви повинні відвертати від себе гнів Божий своїми зусиллями, якщо будете від щирого серця просити у Нього прощення. Він вам простить. Я, ваша Мати, через посередництво св. Архангела Михаїла, прошу вас виправити своє життя. Ви тепер
Дiти Непорочної
ПОСЛАННЯ ЛЮБОВІ отримуєте останні Перестороги Перестороги.. Я вас дуже люблю і не хочу вашого засуду. Моліться до Нас із щирістю, а Ми вислухаємо ваші прохання. Ви повинні чинити більше жертв. Думайте про Страсті Христа”. День 13-го листопада 1965 року став для Кончіти днем радості та смутку. Пречиста зі Своїм Дитятком востаннє об’явилася дівчині. Це об’явлення було присвячене цілуванню релігійних предметів, і Кончіта мала їх багато. Марія, поцілувавши предмети, сказала: “Через поцілунок, яким Я наділила ці предмети, Мій Син творитиме дива. Роздавай їх людям”. Ґарабандаль. Комунізм Наведемо декілька витягів із книжки Альбрехта Вебера “Ґарабандаль – Перст Божий”. У 1965 році Кончіта так пояснила автору, коли все розпочнеться: – Коли комунізм повернеться, тоді все це відбудеться. Автор (А.В.) запитав: “Що ти маєш на увазі, коли кажеш “повернеться”? – Так, коли він знову повернеться, – відповіла вона. – Чи це означає, що комунізм відійде до цього? – Я не знаю, – відповіла Кончіта. – Фернард Кортевілле опублікував записку від Марі Льолі (1970 р.): “Незважаючи на те, що ми продовжували бачити Діву Марію під час Ночі Криків Криків,, ми одночасно бачили величезну кількість людей, які дуже страждали і з жахом кричали. Преблагословенна Діва пояснила нам, що це – Велика Скорбота, Скорбота, але це ще навіть не Покарання Покарання.. Велика Скорбота прийде тому, що наступить час, коли Церква опиниться на грані зникнення зникнення.. Вона буде проходити через страхітливе випробування. Ми запитали Діву Марію, як це велике випробування називалося? І Вона відповіла, що це був “Комунізм”.
Дiти Непорочної
Папа Римський поїде до Москви Через відсутність людської сили, яка у змозі припинити гоніння гоніння,, Бог буде вимушений втрутитися. Якінта сказала французам Рамону Пересу і Жаклін Серре в 1979 році: “Ці важкі події відбудуться до Попередження,, тому що само Попередження ня відбудеться тоді, коли буде найгірше”. Ці слова підтверджуються в статті о. Бреннана: “Але потім, немовби виконуючи те, що сказав Ісус: “І коли б ті дні не були вкорочені, ніхто б не врятувався; але заради вибраних будуть вкорочені дні тії” (Мт. 24, 22). Тоді відбудеться пряме Боже втручання, одночасно надзвичайне і жахливе, котре цілковито зламає хід світових подій”. Місіс Христина Бокабейллі запитала у Марі Льолі: “Якщо тобі не дозволено назвати мені точну дату, коли відбудеться Попередження,, можливо ти змоПопередження жеш пояснити мені приблизно, коли це відбудеться?” “Так, це відбудеться тоді, коли світ буде найбільше потребувати цього”. “Коли ж це?” “Коли Росія несподівано і раптово захопить і заволодіє більшою
частиною вільного світу. Бог не бажає, щоби це відбулося швидко. У будь-якому випадку, Попередження буде дане тоді, коли ви побачите, що Службу Божу більше не можна буде відправляти вільно. Це, власне, й означає, що світ більше всього потребуватиме втручання Бога”. Бога”. 14 листопада 1965 року Кончіта сказала: “Папа Римський поїде в Москву. Як тільки він повернеться у Ватикан, воєнні дії спалахнуть у різних частинах Європи”. Здається, що відбудеться всесвітній комуністичний переворот на чолі з Росією. У розпалі цієї агресії будуть жахливі гоніння на Церкву Церкву.. Священикам доведеться піти у підпілля, храми будуть зачинені й віруючим стане дуже важко ісповідувати свою релігію. Здаватиметься, що Церква щезла. Тривалість цих гонінь невідома, проте виникне потреба у втручанні Бога – Попередженні,, щоб припинити їх. женні Результатом всього цього буде навернення до Бога, яке відповідатиме масштабам відступництва від Бога, яке йому буде передувати. Отож реалізується те, що заповідала Марія у Фатімі: “Ера миру буде дарована людству”. Це буде такий мир, якого ще ніколи не бачив світ. Роман Дерев’янко
№2(97), 2016 29
ДОРОГАМИ ПАЛОМНИКІВ
ÕÐÅÑÍÀ ÄÎÐÎÃÀ ÍÀ ÃÎв ÊвÆÅÂÀ×
Отець Славко Барбарич просить, щоб під час Хресної Дороги на Горі Кріжевач у Меджуґор’є молилися так, немовби перебували на Хресній Дорозі в Єрусалимі. І далі: під час Хресної Дороги не поспішайте, а постарайтеся відкрити свої серця, щоб з’єднатися з Ісусом. Коли підніметеся на вершину Гори, то клякніть перед Хрестом і – довго тривайте на молитві, незалежно від погоди. Будьте витривалими у молитві перед Хрестом, оплакуйте свої гріхи, відкрийте свої серця перед Хрестом, лише тоді зрозумієте Його значення. Не шукайте візіонерів, не бігайте по магазинах, старайтеся жити скромно. Марія вчить нас нового способу життя у простоті. Якщо ти не в змозі зустрітися з Ісусом у Вифлеємі, на Горі Тавор, в Єрусалимі та на Голгофі, Голгофі, то ти не в стані зрозуміти того, що є важливим у тих місцях молитви, у Меджуґор’ї, ані відкрити свого покликання і відповісти на нього.
Стація: Моління Ісуса про Чашу Спасіння в Гефсиманії Слава Страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Душа:: О Ісусе, нехай Твої Сльози, пролиті в ГефсиДуша манському саду, впадуть на моє серце.
№2(97), 2016 30
Ісус:“Прийди, Ісус: “Прийди, улюбленице Моя (Габріела Боссі). Дивися, як Я терплю в Оливному городі… Це все так немовби нині вечором. Для Бога цей вечір триває завжди, бо Він бачить одночасно всі часи. Не опускай Мене!... Я є, як дитятко, переповнене переляком, яке благає, щоб не залишати його самого… Позостань тут! Нехай знаю, що ти є присутня. Присутність приносить потіху… Тримай Мене за руку… Я є тільки бідною Людиною, дуже нещасливою, будучи одночасно Богом. Ніхто не зрозуміє безміру Моєї Муки! Я хотів би мати всіх Своїх біля Себе… Бачу розпутане пекло, а Я є Сам, щоб боронитися: тому молися зі Мною!... Чи міцніше віриш у Мою Любов тепер, коли бачиш, як Я сильно терплю?” У ту ніч спали всі: не спала тільки Злоба та Любов… Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: Претерпівий за нас Страсти, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас! Намір: Отче Предвічний, жертвую Тобі через Непорочне Серце Марії, Найсвятіше Обличчя Твого Сина, Його Найсвятіше Тіло, Найдорожчу Кров, Святі Рани і Найсвятіше Серце, а також Його всеохоплююче Милосердя і Його смертельний страх, опущення в Гефсиманському саду, Його Розп’яття і піднесення на Хресті, Його смерть, Його переможне Воскресіння і славне
Дiти Непорочної
ДОРОГАМИ ПАЛОМНИКІВ Вознесіння. Офірую Тобі Твого улюбленого Сина, як винагородження за мої гріхи і за гріхи всього світу, за душі в Чистилищі і за всіх помираючих. Дай нам Його заслуги, навернення грішників і дай мир усьому світові. І стація: Ісуса засуджують на смерть Слава Страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Ісус:“Проси Ісус: “Проси Мене про любов Святого Хреста, щоб до Мене уподібнитися”. Пилат засуджує Тебе, Ісусе, на смерть. Ти став жертвою неправди, насильства, прагнення влади, збереження свого становища любою ціною. Навчи нас вставлятися за інших і прости нам, що ми боялися заступатися за тих, які терплять. Прости, що часто осуджували інших. Допоможи нам, щоби ми навчилися створювати умови для миру. Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: Претерпівий за нас Страсти, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас! Відмовляємо до XI ст.: О, Маріє, Тебе прошу: хай Ісуса Рани ношу в своїм серці та душі! ІІ стація: Ісуса обтяжують Хрестом Слава Страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Ісус: Прийми свій хрест щоденний, як Я прийняв світ з великою Любов’ю”. Хрест уже приготовлений і лягає на Твої, Ісусе, плечі. Приймаєш Його з любов’ю і у такий спосіб взиваєш нас усіх, щоб і ми прийняли його і несли, бо ж тільки таким чином можемо стати Твоїми учнями. Дякуємо Тобі, Господи. Уділи нам, Ісусе, ласку, щоб і ми прийняли хрести свого життя. Прости нам, що ми вміли тільки класти хрести на рамена інших і загрожували їхньому миру. Змилуйся над родинами, де діти для родичів, а родичі для дітей стають хрестом терпіння. Обдаруй нас миром, Господи. Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: Претерпівий за нас Страсти ... О, Маріє, Тебе прошу... ІІІ стація: Ісус падає перший раз під Хрестом Слава Страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Ісус:“Мій Ісус: “Мій перший упадок отримує силу для навернення грішників, затверділих у злому”. Хрест є дуже тяжким, а Ти, Ісусе, побитий, покалічений падаєш під тягарем Хреста і піднімаєшся, бо прийняв Волю Отця. Дякуємо Тобі. Дай нам сили, щоб і ми покинули все те, що спричинює наше тривання в
Дiти Непорочної
гріху та віддаляє від нас мир. Дай нам вразливе серце, щоби ми зауважували тих, хто падає. Навчи нас їм допомагати. Просимо Тебе за тих, які впали через нас. Нехай нам простять, щоб і ми могли піти за Тобою. Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: Претерпівий за нас Страсти ... О, Маріє, Тебе прошу... IV стація: Ісус зустрічається зі Своєю Святою Матір’ю Слава Страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Ісус:“Дивися Ісус: Дивися на Мою Матір, яка наближається до Мене з великим прагненням допомогти Мені. Бачиш Любов у цій зустрічі з Моєю Матір’ю; проси Мене, щоби в кожному своєму поступку, ти зустрічала Мене з тією самою любов’ю”. Марія вірно іде з Тобою. Ви зустрілися і лише на коротку мить глянули Одне Одному в очі. Матір Божа не могла ані зняти Тобі Хреста, ані відмінити вироку, проте зустріч ця була для Тебе потіхою і новим стимулом, щоби Ти міг звершити Волю Отця Свого. Дякуємо Тобі, Маріє, за те, що Ти є вірна і потрафиш кожного з нас зустріти в терпінні. Навчи нас, щоб і ми вміли зустрічати інших, коли вони терплять. Поблагослови, Ісусе, всі родини, в яких родичі не зустрічаються з дітьми, в яких діти уникають своїх родичів, в яких здорові не допомагають хворим, а молоді – старшим. Подаруй усім, Господи, мир та злагоду!. Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: Претерпівий за нас Страсти ... О, Маріє, Тебе прошу... V стація: Симон з Киренеї допомагає нести Хрест Ісусові Слава Страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Ісус: “У всьому і в кожній зі своїх дій єднайся з Моїм Хрестом на Моєму зболілому Рамені”. Душа: “Господи! Хочу Тобі допомогти разом з Киринейчиком, але хочу, щоб Ти це відчув, коли йшов Своєю Болісною Дорогою”. Симон неохоче взявся нести Твій Хрест, Господи. Однак і це було добре з його сторони. Мабуть, саме на цій Твоїй, Ісусе, Хресній Дорозі, Ти народив його вдруге, тільки Тобі відомий спосіб. Дякуємо Тобі, Ісусе, що Ти прийняв допомогу. Навчи нас допомагати з любов’ю і очисти нас від егоїзму, пихи, скупості і матеріалізму. Поблагослови тих, які нам допомагають. Просимо Тебе за тих, яких ми вразили, коли бачили їхні проблеми, проте забракло нам любові, щоб їм допомогти. Влий,
№2(97), 2016 31
ДОРОГАМИ ПАЛОМНИКІВ Ісусе, в кожне серце доброту, любов і милосердя для хворих, слабких і бідних. Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: Претерпівий за нас Страсти ... О, Маріє, Тебе прошу... VІ стація: Вероніка обтирає Пресвяте Обличчя Ісуса хусткою Слава Страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Ісус: “Коли Мене пошішаєш, відображаю Моє Обличчя на твоїй душі”. Обличчя Твоє, Ісусе, зранене, обпльоване, закривавлене. Вероніка мужньо виходить з натовпу і витирає Твоє Обличчя. Знову заясніло Твоє Обличчя Любов’ю. Ти був дуже вдячний Вероніці і залишив нам усім на пам’ять відбиток Свого Лиця. Вероніка була дуже щаслива, що зуміла Тобі допомогти. Очисти, Господи, наші серця, душі, думки і прагнення від усього злого і нечистого. Нехай наші обличчя заясніють Твоєю Любов’ю і нехай кожне людське лице буде відблиском Твоєї Любові. Помнож, Господи, добрі серця і добрі руки, щоби кожна сльозинка була витерта. Поблагослови усіх лікарів і тих, які служать хворим. Поблагослови усіх нас, як Ти тоді поблагословив і св. Вероніку за благородний вчинок. Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: Претерпівий за нас Страсти ... О, Маріє, Тебе прошу... VІІ стація: Ісус падає вдруге під тягарем Хреста Слава Страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Ісус: “Мій другий упадок заохотить душі слабкі, опановані смутком і неспокоєм, до піднесення з новим запалом дорогою чеснот”. Цей другий упадок був ще тяжчим. Однак Ти, Ісусе, встаєш і йдеш дальше. Ти є Агнцем Божим, Який відкупив гріхи світу. Дякуємо Тобі. Просимо Тебе за всіх жінок, які вбили в собі життя. Оздорови їм серця і душі, прости їм їхній гріх і дай можливість, щоб служили життю. Поблагослови всіх вагітних жінок, нехай бережуть життя, щоб ані одна більше не впала, приймаючи дар нового життя. Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: Претерпівий за нас Страсти ... О, Маріє, Тебе прошу... VІІІ стація: Ісус потішає єрусалимських жінок Слава Страстям Твоїм. Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
№2(97), 2016 32
Ісус: “Освячуй себе, щоб освячувати інших. Освячувати інших, то давати Мене іншим, бо Святий – це Я, а Я, Святий, освячую”. Душа: “Поклонімся Його делікатності, з якою Ісус потішав побожних невіст, коли ж Сам так багато терпів”. У Своєму терпінні, Ісусе, Ти не став сліпим, а бачиш також й інших. Затримуєшся на Хресній Дорозі і взиваєш жінок, матерів до навернення, щоб спасли себе, свої родини і свій народ. Дякуємо Тобі, бо через Царицю Миру взиваєш і нас в цьому часі до навернення. Уділи нам усім ласку, щоб і ми почули цей заклик і навернулися. Поблагослови Папу, єпископів, священиків, катехитів і місіонерів, щоби жили тим, що голосять для інших, уділи дару навернення всім народам. Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: Претерпівий за нас Страсти ... О, Маріє, Тебе прошу... ІХ стація: Ісус втретє падає під тягарем Хреста Слава Страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Ісус: “Мій третій упадок допоможе душам збудити в собі щирий жаль у годині смерті”. Ісусе, Ти знову спіткнувся і впав. Знову відновлюються Твої Рани і спричиняють жахливий біль. Це останній і найтяжчий упадок. Ти знову встаєш. Дякуємо Тобі. Просимо Тебе тепер за всіх, які через свої клопоти не вірять, що можна іти дальше. Змилуйся над усіма, які загубили сенс життя і є спокушеними, щоб відібрати собі його. Змилуйся також над тими, які впали під тягарем наркотиків, алкоголізму, неморального способу життя. Уділи їм прагнення внутрішньої свободи, щоб повстали з гріха і прийняли життя достойне людини. Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: Претерпівий за нас Страсти, ... О, Маріє, Тебе прошу... Х стація: Ісуса обнажають з шат Слава Страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Ісус: “Звертай сильно увагу на свої слова. Зберігай у собі вбогість”. Приготовлюють Тебе, Ісусе, до розп’яття на Хресті. Жахливий це момент, але Ти, Господи, терпиш через те, що здерли з Тебе Твої шати. Понизили Тебе, а Ти все переносиш з гідністю. Дякуємо Тобі, Господи. Прости нам усі гріхи проти людської гідності. Прости світові гріх проти ненародженого життя, затримай вбивство ненароджених відновленою Любов’ю заради самого життя. Прости гріхи проти правди, справедливості і любові. Зодягни нас в
Дiти Непорочної
ДОРОГАМИ ПАЛОМНИКІВ нові шати Свого Божественного Життя, щоб ми могли “відкинути колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває в спокусливих похотях, а обновитися духом розуму вашого і одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведності і святості істини” (Еф. 4.22-24). Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: Претерпівий за нас Страсти ... О, Маріє, Тебе прошу... ХІ стація: Ісуса розпинають на Хресті Слава Страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Ісус: “Будь розіп’ятим разом зі Мною всупереч своїй натурі”. Розп’яття на Хресті є найважчим моментом у терпінні. Ти, Ісусе, є прибитий до Хреста насильством і ненавистю. Мовчиш і терпиш. Дякуємо Тобі, Господи. Визволи світ від духа насильства і знищення. Нехай прийде час милості та доброти, любові та милосердя. Вирікаємося у своєму житті усякої несправедливості та насильства. Переміни наші серця. Визволи від насильства наші родини. Нехай запанує доброта, злагода, порозуміння, самопожертва та Божий Мир у них. Саме на ХІ стації Ісус Христос уділив поцілунок Миру землі, і таким чином примирив Небо із землею, а також цим поцілунком хотів поцілувати усі душі та пригорнути їх до Своєї Любові, щоб запечатати їхнє спасіння. Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: Претерпівий за нас Страсти ... О, Маріє, Тебе прошу... ХІІ стація: Ісус вмирає на Хресті Слава Страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Ісус: “Зніми Мене з Хреста. Забери Мене до себе. Огорни Мене своєю любов’ю”. Ісусе, Ти вмираєш на Хресті, оточений ненавистю. Саме тому Твоя Любов ще міцніше ясніє. Тебе оточує злоба, а Ти звістуєш мир. Ти віддав нас Марії як Матері нашій у словах: “Це Матір Твоя, це син Твій”. Дякуємо Тобі. Змилуйся над нами, Агнче Божий. Нехай Твій Хрест звістує нам завжди про Твою Любов. Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: Претерпівий за нас Страсти, ... О Рано Серця Ісуса, з’єднана з Раною Серця Марії, люблю Тебе, зціли мою душу. ХІІІ стація: Ісуса знімають з Хреста і віддають в обійми Матері Божої Слава Страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Дiти Непорочної
Ісус: “Поглянь: Моя Матір мала мало часу, щоб Мене поховати. Однак, з якою любов’ю та старанністю замкнула кожну Рану. Ти також відпочинь на руках твоєї Святої Матері та дозволь Їй оглянути твої рани”. Маріє, дякуємо Тобі, що Ти позостала вірною Ісусові навіть у терпінні. Твоє Серце не зламалося ані ненавистю, ані безнадією. Сльози болісті не випливають з гіркоти і злості, а тільки з любові. Ми тепер посвячуємо себе Тобі. Приймаємо Тебе, як Матір, а Ти прийми нас, як Своїх дітей. Дякуємо Тобі, що в Своєму посланні сказала, що хочеш, щоб ми були у Твоїх Раменах. Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: Претерпівий за нас Страсти ... О Рано Серця Ісуса ... ХІV стація: Ісуса вкладають до Гробу Слава Страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Ісус:“Укрийся Ісус: “Укрийся в Моєму Серці”. Ти, Ісусе, уподібнився до нас у всьому, окрім гріха. Переміг смерть і гріх, щоб показати дорогу до життя вічного. Дякуємо Тобі, Ісусе. Дай нам сили, щоб і ми так жили, щоб після смерті увійшли у Твою хвалу. Змилуйся над нашими померлими. Будь потіхою для тих, які сьогодні поховали своїх дорогих ближніх. Заклич до Раю всі душі з Чистилища. Приверни віру у життя вічне всім, хто її втратив. Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: Претерпівий за нас Страсти ... О Рано Серця Ісуса ... ХV стація: Воскресіння Ісуса Христа з Гробу Слава Страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Ісус: “Моє Царство надійшло”. Ісусе, Ти воскрес із мертвих, даруючи усім нам життя нове, життя вічне. Марною була би наша надія на спасіння, коли б Ти не воскрес і не переміг смерть. Просимо Тебе, Господи, за продовження часу Божого Милосердя для нас і для всього людства. Уділи нам, Ісусе, ласки прощення гріхів, уділи дару віри. Дякуємо Тобі, Ісусе, за Твою Святу Жертву, за Твою безкорисливу Любов до нас. Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: Претерпівий за нас Страсти ... О Рано Серця Ісуса ... Молимося в намірі Святішого Отця, щоб отримати повний відпуст: Отче наш… Богородице Діво… Слава: І нині: о. Славко Барбарич
№2(97), 2016 33
ПОЕТИЧНА СТОРІНКА
Дух наш пречистий, дух наш народний...
Україні Олесь Гончар Плюндруються твої сади, Твоє чужинець поле крає. Вже лицарів твоїх сліди У полі вітер замітає. Та все ж люблю тебе, ясна, Як гнаний син нещасну матір. Тобі по краплі, всю, до дна Готовий кров свою віддати. І не страшить мене Сибір, І не страшать кайданів дзвони. Велика Україно, вір: За тебе встануть ще мільйони. І лицемір’я упаде, І славословіє погине. Розправить крила молоде Безсмертне плем’я України! 1941, Харків На Голгофу Богдан Лепкий Голгофа, Хрест, Страшні, криваві сни… Товпа реве: “Розпни! Розпни! Розпни!” І розп’яли… На Голові вінок, По краплі Кров Спливає у струмок. Товпа реве: “Коли ти Бог єси, То злізь з Хреста І Сам Себе спаси! Якщо не Бог, А лиш юдейський цар, То військами На ворогів удар! А Ти мовчиш, Здригаєшся, мов трус,Га! Ти не Бог, Лиш Назарей, Ісус!” . . . . . . . . . . . . . . . .. Голгофа, Хрест, Страшні, криваві сни… Прости їм, Боже, Бо сліпі вони…
№2(97), 2016 34
Богдан Лепкий (1872-1941)
Дух наш пречистий, дух наш народний… Олександр Олесь Дух наш пречистий, дух наш народний, Над нами сходить в сю мить сьогодні. На крилах в’ється, В сльозах сміється. І сльози щастя, обмивши рани, Пливуть потоком, несуть кайдани. Сьогодні дух наш зійшов над нами, Ввійшов, влетів нам в серця пташками. У душах б’ється, У слові ллється. О день преславний, блаженні миті, Сьогодні з духом святим ми злиті! О, поведи ж нас, лицарський духу, По вільній стежці життя і руху. На тихі води, На ясні зорі. І в цю велику, [страшну] годину З’єднай в єдину всю Україну! (19 грудня 1918 р.)
Олександр Олесь (1878-1944)
О принесіть як не надію… Олександр Олесь О принесіть як не надію, То крихту рідної землі: Я притулю до уст її І так застигну, так зомлію… Хоч кухоль з рідною водою!.. Я тільки очі напою, До уст спрагнілих притулю, Торкнусь душею вогняною. 12.IX.1921
Олесь Гончар (1918-1995)
Олекса Стефанович (1899-1970)
Молитва Стефанович Олекса О Ти, що тамо, де Почаїв, Під небом вставши голубим, Далеко в простори засяяв Золотоглавієм своїм, О Найсвятішая, Єдина, До стіп схиляюся чиїх, Умилостив Свойого Сина, Щоб від одра її воздвиг! Прага, 1926
Дiти Непорочної
Отець Предвічний: Дітоньки Мої! Світло Моє спускається на вас і щедро обдаровує Теплом і Благословенням на Любов. Це – сходження спрямоване до кожної Моєї дитини, яка народжена для життя Вічного. Полюбивши вас, дарував вам життя і залишив печать Моєї Любові у вашім серці. А разом з тим залишив надію на те, що мудро скористаєтеся підказками Моєї Любові. І послав до вас Мого Сина, який і став Виразником Моєї Любові, а також Вірним Вчителем і Помічником вашим. Кожному з вас слід пройти шлях, який пропонує Мій Син, бо коли прикликав вас народитися на землі, то і закликаю вас народитися для Життя Вічного! Любов’ю ознаменуйте своє земне життя, на яке Я благословив вас, коли з рук Своїх випускав у світ. Серце Моє тремтить від радості вашого народження, але прагне вашого постійного єднання в Любові, щоби Нею ви звершили земне перебування і проклали своєю неустанною працею світлу дорогу Любові до рідного Дому. Ісус, Мій Син улюблений, є вашою надією та найбільшим виявом Моєї Любові, бо зіслав Його до вас, як Вчителя, Правдивого Вісника, котрий сповістив про істину вашого життя, про шляхи подолання вашої гріховності та вказав дорогу на прийняття тієї радісної бурхливої джерельної води, що гірським потоком пробивається до вас, щоби омити, очистити і освятити на Любов і Святість Моє дитя. Діти Мої! Як Батько, який з нетерпінням чекає на перші кроки своєї улюбленої дитини, так і Я, терпеливо чекаю на ваше прозріння, щоби дали згоду Моєму Синові бути вам за найближчого Приятеля. Він пройшов земний шлях разом з вами, застерігаючи вас від прогріхів і помилок, та вказав вірний шлях через глибинне покаяння до святості. І викупив вас Своєю смертю, і відкрив вам шлях до Воскресіння! Дітоньки Мої! Дарую вам час Мого Милосердя, кожну мить якого бажаю вам ревно працювати над станом душі своєї і дістати результат – люблячої та улюбленої дитини, котра, приходячи до Мене через Сина Мого, могла сповістити: “Я є Любов, Господи, і дякую Тобі за те, що Ти мене таким сотворив та допоміг воскресити мою душу для Життя Вічного”. Мій Син, Ісус – це нове ваше народження, це та Любов, яка необхідна вам для Преображення і Воскресіння вашої душі, Воскресіння вашої Доброти та Милосердя до ближнього свого, Воскресіння вашої Любові. Мій Син – це Воскресіння ваше для Життя Вічного! Хто уподібнеться Йому, той осягне Моє Милосердя і Ласку повернення до рідного Дому! Перед вами неустанна праця і підготовка до Дії повернення і вона має відбутися саме в цьому місці, куди з рук Своїх засилаю вас – на землі! Користайте, діти Мої, з того маленького відрізка часу, що дарую вам, не упускайте жодної миті, а, навпаки, наполегливо працюйте над собою, ретельно перевіряйте і те, що задавнене, та прощайте і просіть прощення, щоби і сліду не залишилося від незгод і негативу. Вчіться горіти Любов’ю та так, як Ісус повчає вас, – запалюйте Нею усіх, хто довкола вас. Це завдання справжнього християнина. Жити істинною Любов’ю і всіх ближніх запроваджувати у її обійми, щоби зростати істинними Моїми улюбленими дітьми. Діти Мої! Благословляю вас на Воскресіння вашої душі ще у земному світі, котре полягає в тому, щоби врешті прозріти духом, щоденно дбати про чистоту свого серця, виявляти Доброту і Милосердя до ближнього свого і врешті, щоб воскресла у вас думка: ““Господи, Господи, дякую Тобі, що Ти мене сотворив! Я є Твоє дитя і тим дорожу! Господи, я люблю Тебе всім серцем , всією душею і всіма помислами своїми!” Текст отримала і записала Оксана Береза
Амігоні Якопо (1675 - 1752) 1752).. Спас Нерукотворний
Видавництво “Добра книжка” дякує благодійним фондам “Благодійний фонд Миколи Іщука” та “Благодійний фонд “Справа Скарбека” за сприяння у виданні релігійного часопису “Діти Непорочної”
На 1-й ст. обкл. Карло Дольчі (1616 - 1686) 1686).. Благовіщення Пресвятої Діви Марії. Фрагмент. На 4-й ст. обкл. Микола Кошелєв (1840 - 1918). 1918). Ісус у терновому вінку. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.