Jurn 2018 2

РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ

2/109/2018

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Книга Істини. Т. 1 Марія від Божого Милосердя Формат:145х200 мм, 552 с., тв. палітурка, ISBN 978-617-618-109-5, 2018 В перший том увійшли Послання з Книги Істини, отримані Марією від Божого Милосердя від 8 листопада 2010 року до 4 січня 2012 року, в яких Пресвята Трійця та Божа Матір готує людство до Другого Пришестя Ісуса Христа. Видання позаконфесійне. Для широкого кола читачів. Ця книга – то вогонь з Неба, який випалює з людського серця всякий непотріб: брехню, лукавство, лицемірство, байдужість, страх, боягузливість, літеплість і т.п., залишаючи в ньому чисте золото: правду і мужність. Ця книга – Попередження, Дороговказ і Порятунок для всіх людей світу, аби вони врештірешт стали навіки щасливими, очищеними у вогні каяття. Ця книга про те, як наші терпіння і страждання Господь перетворює у правдивий скарб: рятує наші душі і душі наших рідних та мільйонів вже здавалось би зовсім втрачених грішників. Ця книга про Любов, вічну і незнищенну, всемогутню і всемудру, вселаскаву і всеобіймаючу, всещедру і всеспівчуваючу кожнісінькій душі. Ця книга розчищає дорогу у Новий світ, Нову Еру – тисячолітній рай на Землі, де народами правитиме наш Господь Ісус Христос після Свого радісного Другого Пришестя. На 1-й ст. обкл. Олександр Іванов (1806—1858). Об’явлення Христа Марії Магдалині після Воскресіння, 1835 На 4-й ст. обкл. Василь Яремин. Воскресіння Ісуса Христа, 2018. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає. Просимо всі фото та текстові матеріали надсилати у цифровому варіанті на нашу електронну пошту.

РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ

2/109/2018

Заснований у 2000 році

ЗМІСТ

Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка”

1. Сторінка головного редактора Велике Попередження близько: покайтеся! Покайтеся! ................... 2

Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979 Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Перекладач Андрій ЧОРНИЙ Обкладинка Юліан С САВКО АВКО Художнє оформлення Юліан С САВКО АВКО Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2018 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 e-mail: gbooklviv@gmail.com web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, 261-55-74, (097) 67-67-725 Друк: СПД Торба Михайло Михайлович Наклад: 650 примірників.

2. Освячені в істині Віктор Заславський Троє з монастирської школи або тяжка доля монастирського пліткаря .................................................. 6 3. Святині Галичини Володимир Гіщинський Монастирецька чудотворна ікона Матері Божої .................................................................................. 9 4. Духовна боротьба сучасної людини о. Роман Гето Вміти прощати ......................................................... 15 5. Голос Марії о. Євгеній Сьпйолек Залиште земне ................................................. 19 о. Євгеній Сьпйолек Любіть Бога .................................................... 21

6. Нам пишуть Тарас Лехман Навернула Богородиця ............................................... 23 Леся Кузьмів Збудуймо любов ....................................................... 24 7. Фатіма: заповідь тріумфу о. Домінік Хмелєвський Останні часи: Марія – порятунок для світу ......................................................................... 26 8. Пошук істини Олег Погинайко Давня, але свята .......................................................... 29 Олег Погинайко Хто такий Бог? ............................................................ 30 9. Мудрість Небесна Анджей Ґжеґорчик Декалог, прочитаний по-світськи ................... 32 !!! УСІМ ПЕРЕДПЛАТНИКАМ НАШОГО ЧАСОПИСУ !!! У 2018 році ціна журналу “Діти Непорочної” – 25 грн. Не забудьте зробити передплату на наступне півріччя (4,5,6 номери). Індекс 23979. Вимагайте та зберігайте чек передплати! Якщо Ви не отримали часопис, звертайтеся на гарячу лінію Укрпошти: 0-800-300-545. Повідомляємо, що з 2018 передплата на рік буде коштувати 175,56 грн. (6 номерів), 87,78 грн. (3 номера). Замовляйте наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua.

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ

ÒÐÎЄ Ç ÌÎÍÀÑÒÈÐÑÜÊÎЇ ØÊÎËÈ ÀÁÎ ÒßÆÊÀ ÄÎËß

ÌÎÍÀÑÒÈÐÑÜÊÎÃÎ Ï˲ÒÊÀÐß

Святий Туотілон

Передмова Нині заспіваймо Юнакові, Котрого перед усіма віками породив Отець і Мати народила на землі! Що ж це за Юнак, котрого дивним словами іменуєте? Скажіть нам, щоб і ми в прославі до вас приєднались? Він є Той, про Кого віщий й вибраний тайновидець Божий, споглядаючи майбутнє, колись глаголив і так проповідав: “Отрок рожденний нам, і Син даний нам”. Цей старовинний гімн належить святому Туотілону – великому художнику, музиканту і поету. Він жив наприкінці ІХ – на початку Х століття і був також монахом в монастирі святого Галла. Складені Туотілоном гімни, надовго визначили шляхи розвитку церковної музики. Не

6

менш талановитим був друг Туотілона Ратперт, автор багатьох церковних гімнів та поезій: В небо нас приведуть ліки, що нам подаєш Ти, Від непосильних скорбот зцілення дасть нам усім. Ми є слабкі і немічні, не лишай нас беззахисних, Христе, Пастирю добрий, Своє стадо вовкам не лишай. Мабуть, цих двох перевершив третій друг – святий Ноткер на прізвисько Заїка. Як історик і поет він посів гідне місце в середньовічній культурі – з-під його пера вийшли і “життєпис Карла Великого”, “Житіє святого – Галла”, посібник з латинської патристики, підручник з музики, та найголовнішим його доробком секвенції (унікальний жанр церковного співу), на які Ноткера надихав вітер, що гудів в крилах млинів:

№2/109/2018

– Радій, о Матінко Божо, Над котрою замість повивальниць Ангели Божі Славу співали Господу в вишніх! Майже все життя цих трьох друзів минуло в стінах рідного монастиря, саме з монастирем пов’язані усі перипетії їхнього життя – вірна дружба, віддане служіння Богові, Церкві й людям та боротьба проти зла. В “Хроніці святого Галла” зберіглась розповідь про цих трьох друзів – одних з найкращих людей свого часу. Хроніка монастиря святого Галла Я починаю розповідь про Ноткера, Туотілона і Ратперта, в яких було одне серце і душа на трьох. Проте за вдачею між собою вони різнилися. Ноткер – кволий тілом, але не духом, заїка голосом,

Монастир св. Галла, Швейцарія

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ

Монастир св. Галла, IX ст.

але не в душі, в Божественних справах піднесений, у несприятливих обставинах лагідний, з спокусами відважно боровся. У молитвах, читанні, складанні віршів був вельми старанний, і був він воістину посудиною Духа Святого, повніше якої не було в той час. Туотілон був людиною з атлетичною будовою тіла. Був красномовний, вправний у різьбі і майстерний в живописі. Будучи музикантом, як і його товариші, Туотілон, перевершував усіх Своєю грою на струнних інструментах. І в серйозному, і в жарті настільки був витончений, що наш король якось дорікнув йому, мовляв, хто людину з подібними обдаруваннями зробив ченцем. Ратперт не міг похвалитися такими талантами, як в Ноткера та Туотілона. З юнацьких років шкільний наставник, завжди справедливий і доброзичливий учитель, проте суворий у вихованні, він ще рідше, ніж його брати, виходив з келії. Такі були ці три “сенатори” суспільства. Терпіли вони, як часто буває у домі вчених і цінних людей – переслідування і постійні образи від ледарів.

Туотілон і Ратперт, які могли постояти за себе, страждали від насмішок рідше, а ось Ноткер, який зовсім не звик захищатися, досить часто потерпав від образ з боку інших. З багатьох їхніх кривдників я хочу розповісти про одного. Звали його Сіндульф, служив він при трапезній, і за свою удавану послужливість, за те, що звинувачував братів у вигаданих злочинах, то абат (який через багато справ не міг за всім прослідкувати) призначив його старшим над працівниками. Часто Сіндульф позбавляв братів їжі, робив їм різні капості. Серед них одного разу опинилися й ті троє. Якось друзі про щось розмовляли, а Сіндульф, який завжди вмів розпалити факел ненависті серед братів, догідливо набрехав абату, що ці троє завжди погано відгукуються про нього і вчора говорили таке, що і Богу було б нестерпно. Абат повірив наговору, затаїв до них неприязнь і, зрештою, покарав їх. Згодом справу у присутності братів монастиря було розглянуто і підступного Сіндульфа викрили. Всі засвідчили, що троє друзів ні слова проти абата не говорили. Брати хотіли покарати брехуна,

але кожен боявся Сіндульфа, тому йому все зійшло з рук. Був у цих друзів звичай: у нічну перерву між молитвами збиратися в скрипторії і проводити порівняння різних книг та власних поезій. Одного разу Сіндульф, знаючи про годину їхніх зібрань, потай підкрався до вікна, біля якого сидів Туотілон, і став підслуховувати їхню розмову, бо раптом вдасться щось почути і чи не вдасться чогось підхопити, що б він міг, перекрутивши, переказати абатові. Його помітив Туотілон, людина рішуча і схильна покладатися на силу своїх м’язів. І сказав він товаришам по-латині, щоб той нічого не зрозумів: “Він тут і притулився вухом до вікна. Ти, Ноткер, повернися до церкви і молись за нас. Ти, мій Ратперту, візьми батіг, що висить у залі зборів, і підбіжи з того боку, а я миттєво розчиню вікно, схоплю його за волосся і буду міцно тримати. І тоді, душа моя Ратперте, сповнись мужності, будь твердим і відлупцюй його батогом щосили, нехай Бог покарає його”! Ратперт слухняно вийшов, схопив батіг, а потім ще й різку, швидко підбігши, щосили став обсипати ударами спину Сіндульфа, якого Туотілон тримав за волосся. Сіндульф, відбиваючись, зловив батіг і міцно затиснув. Сіндульф нарешті заволав на весь голос про допомогу. Кілька братів, почувши крик в такий час, збіглися сюди зі свічками і стали питати, що сталося. А Туотілон невтомно повторював, що зловив диявола, і просив посвітити йому, щоб він міг розгледіти, в якому образі він затримав його. І ось він, повертаючи голову туди і сюди, щоб розглянути, запитав, ніби не

№2/109/2018

7

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ

Святий Ноткер

знаючи, чи це не Сіндульф? Коли ж всі закричали, що це дійсно він самий і є, і стали просити Туотілона відпустити його, він випустив його і промовив: “Горе мені, нещасному, що я торкнувся єпископського навушника!” Коли брати збігалися сюди, Ратперт, відійшовши в сторону, крадькома зник, і тому потерпілий не міг дізнатися, ким був битий. Все ж деякі запитали, куди вийшли Ноткер і Ратперт. Туотілон відповів: “Обидва вони, лише тільки помітили диявола, пішли на Месу і залишили мене в темряві з тим, хто проходив тут у справі. Але ж ви все це повинні знати, бо це Ангел Божий власною рукою бив його!”

щий. Ченці з Рейхенау хвалилися, ніби зловили в Боденському озері рибу в дванадцять п’ядей, а Ноткер їм відповів, що у них в монастирі святого Галла навіть взимку ростуть гриби. Над ним посміялися, але це була правда –

Післямова Це не єдина кумедна історія, що трапилась з трьома друзями. В тій самій хроніці розповідається, як вони разом з ченцями сусіднього монастиря в Рейхенау сперечались, чий монастир кра-

8

№2/109/2018

гриби росли в погребі біля монастирської кухні, де завжди було сиро і тепло. І ось найближчої зими Ноткер послав у Рейхенау великий гриб з віршованою записочкою, де просив надіслати у відповідь, якщо можна, хоч кісточки тих дивовижних риб! Християни – теж люди, і крім смирення і благочестя до християнських чеснот відносяться і дружба, і вірність. А вміння по ставити на місце зухвалого неприятеля, жартом розрішити серйозний конфлікт і посміятись над будь-якою халепою – ці риси будуть корисні кожному з нас. А пліткарство, підлабузництво та наговір, хоча і люблять маскуватись під благочестивими масками, але є звичайнісінькими гріхами. І нехай нагадує нам про це приклад трьох друзів з монастиря святого Галла – святих, вчених, поетів, але передусім – веселих і вірних друзів. Віктор Заславський

Рельєф, вирізьблений Туотілоном, IX ст.

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ

МОНАСТИРЕЦЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА МАТЕРІ БОЖОЇ

Хрестовоздвиженська церква та чудотворний образ Матері Божої в Монастирку

В с. Монастирок Борщівського району, що на Тернопільщині, в мальовничій місцевості, знаходиться добре відома в краю і далеко за його межами чернеча обитель, яка оповита славою походження часу першопочатків християнства на українських землях. Різноманітні історичні джерела, наукова, науково-популярна література свідчать про те, що чернеча обитель в с. Монастирок століттями притягувала до себе велике число побожних прочан. У храмах Господніх, в Україні, з часу Володимирового хрещен-

ня, чудотворні ікони Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, святих вшановувалися і вшановуються християнами, як найбільші святині. Численність чудотворних ікон на українських землях, а їх нараховується біля трьохсот, і Божі ласки, що їх християни отримували і отримують у молитвах, з вірою звертаючись до Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, святих вказують на те, що “ласки Господні не скінчились, не вичерпалося Його милосердя” (Плач Єрм. 3, 22) 22),, що Всемогутній Господь Бог такий же щедрий і милосердний тепер, як і колись.

Серед численних чудотворних ікон України, які є коштовними діамантами в короні української духовності, красується чудотворна ікона Пресвятої Богородиці - святиня чернечої обителі Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господа нашого Ісуса Христа в с. Монастирок. Народний переказ, письмові джерела наводять чимало фактів, які переконливо засвідчують, що першопочатки почитання ікони Божої Матері в чернечій обителі с. Монастирок, як чудотворної, сягають першої половини XVI ст.

№2/109/2018

9

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ Найдавніші писемні відомості про Монастирецьку чудотворну ікону датуються 1530 роком. роком. З того часу уже пройшло майже півтисячі років. Однак почитання Богородиці розпочалося ще в Руси–України і особливого розквіту досягло в 1037 році, коли князь Ярослав Мудрий посвятив тоді весь народ Матері Божій, обравши Її за свою Царицю Руси–України. Це посвячення стало першим у світі серед християнських народів. У 1037 році князь Ярослав Мудрий збудував у Києві на “Золотих воротах” храм Благовіщення і в ньому звершив цю урочисту посвяту, а через рік король Угорщини св. Стефан посвятив Марії свій народ і державу, в 1142 р. цей Акт посвячення звершила Португалія, в 1638 році – Франція, в 1646 році цей Акт посвячення знову повторила Португалія, в 1656 році – Польща та інші європейські народи. Князь Ярослав Мудрий невипадково вибрав місце посвяти в храмі Благовіщення, бо саме з Благої вістки Архангела Гавриїла Діві Марії розпочалася історія Відкуплення та Спасіння світу, так само з цього храму на Золотих воротах почало розповсюджуватися почитання Богородиці серед нашого народу. Точної дати посвячення ми не знаємо, але якщо воно відбувалося у храмі Благовіщення, то можна припустити, що на саме свято Благовіщення Митрополит Київський Іларіон звершив його 7 квітня. Якось Габріелла Боссі запитала в Ісуса: “Коли, в якій годині, хвилині, секунді Він втілився в Лоно Діви Марії?” На це запитання наш Спаситель відповів, що це велика тайна, але якщо ми хочемо вшанувати цю годину, хвилину і мить Його втілення, то можна відмовити 24 р. Отче наш… 24 р. Богородице Діво…

24 р. Слава: І нині… і таким чином ми вшануємо ту годину, хвилину

10

і секунду втілення Ісуса в Лоно Пресвятої Діви Марії. Після цього дуже добре відмовити ще Акт посвячення себе, своєї родини під Покров Пресвятої Богородиці. У Грушеві в 1987 році Божа Матір сказала Йосипу Терелі: “Україна першою вклонилася Мені як Цариці, і Я прийняла її під Свій захисток. Працюйте, бо без праці нема і щастя, і Царства Божого ніхто не здобуде. У єдності здобудете Моє Серце і Любов, сміливо ідіть за провідниками своєї Церкви і ви здобудете власну державу і силу та любов серед народів світу. Я люблю Україну та український народ за його терпіння та вірність Христу-Царю і Я вбережу Україну

№2/109/2018

для слави та майбутнього Царства Божого на землі, що проіснує тисячу років”. Однак сама посвята Матері Божій, дорогий читачу, вимагає великого духовного труду нашого народу, вимагає тісного духовного єднання з Дівою Марією, особливого Її почитання у своєму серці…

XVI-XVII ст. української історії було часом, коли, як драматично розповідають вцілілі літописи: “... лютий ворог Хреста Святого і вогнем, і мечем християнські краї пустошив, храми Божі руйнував.” Не минув він і Галичини. Тут, в мальовничому куточку Галицького Поділля, в тривозі і у

Вид на печерний храм тепер та на початку XX cт.

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ вельми суворих умовах чернечого побуту, в ті далекі й тривожні часи, проживало постійно декілька монахів. Вони терпеливо, щиро, з вірою молилися до Всевишнього, біля ікони Пресвятої Богородиці, благаючи у неї небесного заступництва для сіл і міст краю в час численних лихоліть, які не раз переживало Галицьке Поділля, зокрема в час численних татаро-турецьких набігів на українські землі. Під час одного із нападів на край татарської орди мурзи Кантеміра з Буджака, у 1530 р., чернеча обитель в с. Монастирок була повністю знищена. Монастирська дерев’яна церква згоріла до тла. Але старовинну ікону Пресвятої Богородиці, яка була на той час в церкві, Господь Бог милостивий побажав зберегти… На попелищі жителі навколишніх сіл, що чудом урятувалися, знайшли тільки одну ікону, Намісну ікону Божої Матері, яка була в монастирській церкві, до якої вони ще днями тому молилися з любов’ю і надією як своїй Провідниці, Заступниці і Опікунці, звертаючись до Неї не тільки в печалях і скорботах, але і в радощах, дякуючи Їй за незчисленні ласки і благодаті. Вона була абсолютно неушкоджена вогнем, більше того, навіть не покрита кіптявою. Невимовно зраділи безцінній знахідці вцілілі монахи та селяни – жителі навколишніх сіл. Дивом врятовану ікону, помістили в печерному храмі. А через деякий час, в 1560 р., р., її з величавою процесією, за участю дуже великої кількості віруючих, духовенства із псалмами і богопохвальними співами перенесли в новозбудовану монастирську дерев’яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Але й цей храм згорів наприкінці XVII ст. Нову дерев’яну церкву в монастирі побудувала українська шляхетна родина Сі-

киржинських. Власне, їх коштом і було у 1768 р. побудовано нову Хрестовоздвиженську церкву на місці дерев’яної, що згоріла. Через деякий час і вона була зруйнована, але вже землетрусом. Сучасна монастирська Хрестовоздвиженська церква, яку ми можемо бачити сьогодні, збудована Яном Потоцькиму у 1772 р. Коли з часом монастир став одним із добре відомих відпустових місць краю, то відпусти тут стали масовими. У 1783 р. у цю обитель було перенесено ще й Чудотворну ікону Божої Матері з Лановецького (Тулин) монастиря ЧСВВ, який того ж року припинив своє існування. Тут ця ікона знаходилася тривалий час. Але, коли у 1793 р. обитель в Монастирку припинила своє існування, то Чудотворну ікону Божої Матері з Лановецького монастиря, на прохання ігумена, взяла на збереження відома в краю побожна шляхетна українська родина Гординських. В їх домі ікона також прославилася чудами. Вона стала дуже пошанованою серед жителів краю. Дана ж ікона, яка з давніх часів була у монастирській церкві, після його закриття продовжувала знаходитись уже в парафіяльній церкві. В роки радянської комуністичної влади активні, атеїстично налаштовані представники місцевої влади, в монастирській церкві влаштували колгоспний склад для зберігання зерна, а чернечі келії довели до запустіння. Відновила свою діяльність церква в с. Монастирк тільки у 1989 р. Першу Службу Божу в церкві провів о. Михайло Друзик. Надалі тут проводив Служби Божі о. Юрій Стеблина, який дуже багато приклав зусиль по відбудові і належному облаштуванню церкви всім необхідним. Однак справжньо-

го розквіту та духовного розвитку ця святиня на Поділлі зазнала, коли сюди було призначено парохом о. Феодосія, монаха-екзорциста. Цей ревний слуга Божий спочатку взявся за духовне відродження парафії, за лікування занедбаних душ, пройнятих злим духом… Саме з піднесенням, відродженням духовного життя розпочав свою місійну діяльність молодий священик, а згодом і з облаштування цього святого місця… Церква після тривалого ремонту щоденно гостинно відкриває двері для всіх бажаючих відвідати храм, взяти участь у Богослужінні. Розписи церкви, які виконав художник Іван Сухий на склепінні храму, вівтарній частині, пронизані духом віри та любові й дарують всім богомольцям відчути тут дивний подих Божої ласки. Сьогодні ця старовинна чудотворна ікона Пресвятої Богородиці знаходиться в капличці, яка споруджена на збережених залишках будівлі монастиря. Перед нею, на церковному подвір’ї, просто неба, якщо дозволяє погода, відбуваються багатолюдні Богослужіння. Саме під час Богослужіння та на прощах, на цьому прославленому святому місці, в цій святій обителі віками зсилала і сьогодні зсилає благодаті наша Небесна Матір, Заступниця, Покровителька, Опікунка, Дарителька Господніх ласк на всіх, хто прославляє Бога, пошановує Всечесне Ім’я Її. Народні перекази не одне століття передають свідчення паломників про тих, хто з вірою у молитві перед Її чудотворною іконою просив і просить у Пресвятої Богородиці помочі, то ще ніколи не чувано, щоб Марія не вислухала їх і не дарувала їм душевне і тілесне зцілення, хто звертається до Неї. Прикладів таких чимало. І навряд чи би достатньо було й де-

№2/109/2018

11

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ кілька десятків сторінок, щоб їх всіх описати. З Божої ласки, щира з вірою молитва батька й сина, матері й доньки, всієї християнської родини до нашої Небесної Покровительки, перед Її благодатним Образом, приносить злагоду і любов у сім’ї, благословляє їх здоровими дітьми, а також дає їм силу, мудрість, терпеливість в любові до Господа Бога їх виховати, щоб могли вони твердо дорогою Заповідей Божих завжди йти; навертає блудних синів та доньок, зцілює від різноманітних недуг тіла й душі. Достатньо побути небагато часу перед чи після вечірньої Служби Божої із четверга на п’ятницю, чи недільної Служби Божої серед паломників, то можна послухати безліч історій про дивовижні зцілення з уст самих свідків та очевидців. За словами людей, тут панує особлива духовна атмосфера, і коли піднести до чудотворної ікони Пресвятої Богородиці долоню, то відчутно, як від неї струменить тепло. Століттями вимірюється час, впродовж якого йшли і йдуть шляхами-дорогами громадно люди з околиць та подальших сторін краю до чудотворної ікони Пресвятої Богородиці в Монастирку. А численні пожертви – дари, воти, якими вона була і є прикрашена свідчать про численні Господні ласки, які перед цим Образом Пресвятої Богородиці одержують побожні прочани. І нічого дивного, що паломництва до цього духовного осередку Галицького Поділля щороку стають все більш багатолюдними. Різноманітну інформацію про чудотворну ікону Божої Матері, знаходимо в тім чи іншім об’ємі в багатьох творах на Богородичну тематику як у наших вітчизняних, так і зарубіжних виданнях.

12

Варто зауважити, що Монастирецька чудотворна ікона Божої Матері – Богородиці Одигітрії з 1530 р. пережила не одне лихоліття, що неминуче відбивалося на її стані. В першій половині ХVІІІ ст. ченці монастиря, вирішують обновити ікону. На їх замовлення іконописець, запрошений із Почаївського монастиря, вихідець із Галицького Поділля, написав достовірну копію давньої ікони. Враховуючи побажання ченців монастиря, беручи до уваги й ті зміни, яких зазнала українська іконографія на той час, іконописець створив ікону, наповнивши її глибоким духовним змістом. Іконописна майстерність автора ікони свідчить про те, що він був не тільки видатним іконописцем свого часу, мав неабиякі богословські знання, що відповідали його мистецькому таланту, але й добре був обізнаний із елементами, характерними для іконографії західноєвропейського сакрального мистецтва ХVІІІ ст. На той час все частіше в українському іконописі Ісуса Христа на іконах Пресвятої Богородиці зображають із сферою в руці. В західноєвропейському мистецтві цей елемент іконографії відомий ще з часів Середньовіччя та символізує могутність і верховну владу Христа як Царя Всесвіту. Ісус має цю Царську Владу, Він є Царем Землі і Всесвіту. Сфера, земна куля, увінчана хрестиком, в руці Ісуса це й водночас символ поширення та утвердження християнського вчення по всьому світові. Тому іконописець й зобразив в лівій руці Дитятка Ісус сферу, земну кулю, увінчану хрестиком – символ царської влади – Царя Землі і Всесвіту. Адже до того часу на українських іконах Пресвятої Богородиці, Дитятко Ісус зображається тільки із згорнутим сувоєм у лівій руці, або

№2/109/2018

книгою – це Євангеліє, дане нам від Господа; це символ християнського вчення; це символ пророцтв Старого Завіту, які збулися в Ісусі Христі; як елемент іконографії, сувій має ще й таке значення – “книга життя” (Фил. 4, 3), (Од. 20, 12 ), ), яка ведеться від заснування світу (Од. 17, 8). Монастирецька ікона Божої Матері має також цілий ряд відмінностей і в подачі іконописцем кольорів одежі Пресвятої Богородиці, які подані ним не випадково і мають своє символічне значення. Мафорій, не багряний, як належить за іконографічною традицією східного обряду, а темно-синій, який часто зустрічається у візантійському мистецтві, як зображення небозводу і символізує небесну мудрість. Даний символ інтерпретує одну із Соломонових приповідок - притч, в якій сказано “Мудрість свій дім збудувала... ” (Пр. Соломона 9, 1). Ця Премудрість, вчать Святі Отці Церкви, є не що інше, як іпостасна Свята Премудрість Божа, а дім, – храм збудований Нею, – це Пресвята Богородиця. Старозавітна Свята Божа Премудрість – це Боже Слово у Новому Завіті. Це символ безпосереднього об’явлення Премудрості як Слова і Сина Божого. Премудрість Божа – це Слово Боже, Воплочене завдяки Пресвятій Богородиці – Божій Матері в особі Ісуса Христа. В особі Пресвятої Богородиці Свята Божа Премудрість собі храм збудувала, втілившись чудесним способом. Необхідно звернути увагу на те, що й туніка Пресвятої Богородиці на іконі не блакитного кольору, як належить за іконографічною традицією (іконописець замінив ним пурпуровий) східного обряду, а червоного, вишневого відтінку. Такий колір туніки, як колір крові, свідчить про те, що від Неї, Пречистої Діви, запозичив Свою земну порфиру – плоть і кров – Син

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ

Капличка, в якій знаходиться чудотворна ікона

Божий, і Вона стала учасником Божої природи (пор. ІІ Пт.1, 4). Водночас червоний колір туніки є ознакою Її царської гідності, бо Вона з роду царя Давида. Разом з тим червоний колір туніки також засвідчує те, що Пречиста Діва Марія – Богородиця. У поєднанні червоного і синього кольорів на Її одязі, поданих іконописцем, нам відкривається незбагненна тайна –поєднання Пречистою Дівою Материнства і Дівицтва. Темно-синій колір мафорію є символ Її дівичої чистоти і водночас символізує людську природу Богородиці. Відворот мафорію має колір морської хвилі, який являє собою поєднання голубого і зеленого кольорів і є символ того, що Богородиця, будучи Пречистою Дівою (голубий колір), стала Матір’ю Життя (зелений колір), породивши Життя – Ісуса Христа.

Такою ікона дійшла до наших днів, зазнавши численних нефахових “реставрувань” народних іконописців, що завдало їй шкоди як творові мистецтва, допоки не набула сучасного вигляду. Останні в часі комплексні консерваційно-реставраційні заходи по збереженню ікони проводила у 1990 р. відома реставратор, іконописець із Загорівського монастиря монахиня Іуліанія Микула. Монастирецька чудотворна ікона Божої Матері – Богородиці Одигітрії сучасними мистецтвознавцями датується першою полови ною ХVІІІ ст. та зазначається, що вона належить до творів невідомого іконописця Подільської школи. ли. Прикметно, що не лише загальна образна характеристика – меланхолійно-ліричне зображення ликів Ісуса та Богородиці та прийоми їх моделювання, набір вживаних

для фарб пігментів, особливості обробки іконного щита й характер золочення орнаментики поля ікони, але й схема вирішення низки деталей у зображенні Ісуса Христа та Пресвятої Богородиці на даній іконі Божої Матері в цілому збігається з творами які належать подільському іконописцю і датуються початком ХVІІІ ст. Звернемо увагу на те, що іконографічними рисами Монастирецька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці виводиться із більш давніх періодів українського іконопису, тому що являє собою іконографічний варіант Богородиці Одигітрії, особливо поширений в українському іконописному малярстві ХVІ–ХVІІ ст., про що свідчить багато подібних уцілілих пам’яток того часу. В любому випадку Монастирецька чудотворна ікона Пресвятої

№2/109/2018

13

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ Богородиці є своєрідною пам’яткою українського іконопису ХVІ–ХVІІ ст., з тими характерними новшествами іконографії, що набули поширення у ХVІІІ ст. Молитва до Пресвятої Богородиці Пресвята Богородице, Божа Мати Господа нашого Ісуса Христа, Спасителя душ наших і всім нам, християнам, Мати єдина, а також цієї святої обителі Покровителько прийми молитву нашу, яку ми до Тебе возносим, до Образу Твого чудотворного в цій святій обителі припадаючи, змилосердься над всіма, що шанують Всечесне Ім’я Твоє, і всесильний Покров Твій та всім нам, християнам, заступництво Своє Материнське яви. Пресвята Богородице, Божа Мати Господа нашого Ісуса Христа, всім нам, християнам, Мати єдина і всіх християнських родин Покровителько, вчини ласкаво, щоб ті, хто готується до подружнього життя і просять Твоєї благодаті, поєднані Господнім Благословенням з Неба, щоб завжди поважали і щоросердечно любили одне одного, подружжя їх в любові та однодумності збережи, а те, що у ворожнечі та розділенні перебуває, втихомир і непорушним союзом любові поєднай; збережи всі родини від домашніх сварок і незгод та мир, любов, злагоду між всіма єдинокровними подай і просвіти їх серця, щоб вони могли твердо дорогою Заповідей Божих йти. Пресвята Богородице, Божа Мати Господа нашого Ісуса Христа, всім нам, християнам, Мати єдина і всіх християнських родин Покровителько, благослови батьків здоровими дітьми, і дай їм силу, мудрість, терпеливість в благочесті і любові виховати їх богобоязливими людьми, щоб вони могли твердо дорогою Заповідей Божих йти.

14

Пресвята Богородице, Божа Мати Господа нашого Ісуса Христа, всім нам, християнам, Мати єдина і Небесна Вихователько, заопікуйся тим, щоб юних батьки і вчителі людьми гідними і праведними виховали і розум юним для сприйняття всякого корисного вчення подай, страху Божого, стримання, працелюбності дай, заблудлих на шлях істинний настав і від спокус та гріховних принад спаси, просвіти їх серця, щоб вони могли твердо дорогою Заповідей Божих йти. Пресвята Богородице, Божа Мати Господа нашого Ісуса Христа, всім нам, християнам, Мати єдина, Ти сиротам будь Матір’ю, від всякого пороку і гріховної нечистоти їх відверни та всякої благої і благоугодної справи навчи, а також від злих людей захисти та просвіти їх серця, щоб вони могли твердо дорогою Заповідей Божих йти. Пресвята Богородице, Божа Мати Господа нашого Ісуса Христа, всім нам, християнам, Мати єдина і Небесна Заступнице, тих християн, що спокусилися і впали у гріх, від скверни гріха визволи, із безодні загибелі виведи, щоб не впали у відчай і не загинули нерозкаяними та просвіти їх серця, щоб вони могли твердо дорогою Заповідей Божих йти. Пресвята Богородице, Божа Мати Господа нашого Ісуса Христа, всім нам, християнам, Мати єдина і Милосердя Мати тим, що у розпачі й у складних життєвих обставинах перебувають і на Тебе, Мати Божої благодаті уповають, невидиму допомогу і напоумлення з Небес пошли, скріпи у вірі до Господа Бога та просвіти їх серця, щоб вони могли твердо дорогою Заповідей Божих йти. Пресвята Богородице, Божа Мати Господа нашого Ісуса Христа, всім нам, християнам, Мати єдина, християнських родин Небесна Опі-

№2/109/2018

кунко, вдовам і вдівцям будь Утішителькою і Помічницею; літнім та самотнім в старості – підтримкою, щоб їм легше було з терпеливістю і без нарікань переносити всілякі життєві незгоди та просвіти їх серця, щоб вони могли твердо дорогою Заповідей Божих йти. Пресвята Богородице, Божа Мати Господа нашого Ісуса Христа, всім нам, християнам, Мати, Небесна Заступнице, Покровителько, Опікунко роду християнського, нашою молитвою до Тебе не погорди і до Божого Сина принеси і благаємо Тебе за всіх нас, християн, Господа Бога моли. Пресвята Богородице, Мати Господа нашого Ісуса Христа, всім нам, християнам, Мати єдина, Ти всіх тих, хто Заповіді Божі виконуючи, в достойному християнина житті перебувають, віру тверду в Господа Бога мають, обдаруй здоров’ям і добробутом та від несподіваної смерті без покаяння визволи і християнську кончину життя даруй. ПРЕСВЯТА БОГОРОДИЦЕ, БОЖА МАТИ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА, ВСІМ НАМ, ХРИСТИЯНАМ, МАТИ ЄДИНА, У МОЛИТВІ ПЕРЕД ТВОЇМ БЛАГОДАТНИМ ОБРАЗОМ В ТВОЇ БЛАГОСЛОВЕННІ РУКИ, ПІД ТВОЮ СВЯТУ ОПІКУ ПЕРЕДАЮ СЕБЕ, ВСЮ РОДИНУ І РІДНИЙ КРАЙ ДОВІКУ. Пресвята Богородице, Заступнице, Покровителько, Опікунко роду християнського в молитві уклінно припадаючи перед Образом Твоїм, за поміч духовну і ласки благодаті за Твоїм Материнським посередництвом, через Твою чудотворну ікону отримані, складаємо подяку нині й повсякчас Отцю, і Сину, і Святому Духу. Амінь. Володимир Гіщинський, член Національної спілки журналістів України

ДУХОВНА БОРОТЬБА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

ВМІТИ ПРОЩАТИ Християнське життя, як ми вже напевно знаємо, це не тільки Паска, Різдво, Зелені Свята і т.д. Християнство – це не тільки певна зовнішня обрядовість, яка, в принципі, не потребує якогось спеціального зусилля над собою. Християнське життя – це, насамперед, все те, що відбувається в нашому серці на рівні думок, бажань і відчуттів. Тут, на цьому невидимому рівні, знаходиться наша віра серця, тут ми переживаємо присутність Живого Бога, тут ми повинні боротись з гріхом і лукавими духами злоби. Як говорив колись Свт. Теофан Затворник: “Правдиве життя є у серці, тут і потрібно жити”. Говорячи про правдиве християнське життя, хотілось би пригадати про один з важких “подвигів” духовного життя яким є прощення прощення. Теоретично всі ми знаємо, наскільки важливим і необхідним для нашого життя є прощення. Більшість людей самі могли б написати навіть якийсь трактат на цю тему... . Але часто теорія є досить далеко від практичного щоденного життя. Прощенню нас навчає ще з самого дитинства молитва Отче наш: “...і прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим....”. Якщо ми задумаємось над цими словами, то збагнемо, що тут є немовби умова – Господь нам прощає настільки, наскільки ми прощаємо провини нашим ближнім. А чи

Рéмбрандт ван Рейн (1606 – 1669). Повернення блудного сина

ми маємо що прощати? О, дуже багато чого маємо прощати... Хтось зробив щось не так, і ми, побачивши це, образились. Хтось з наших рідних або близьких сказав якесь різке слово або зробив нам зауваження, і ми вже образились. Хтось міг подивитись на нас зверхньо або зневажливо, і ми вже ображені. Чим вище людина поставила свій так званий “маєстат” “маєстат”,, тим скоріше вона ображається.

Отож, на кожному кроці на нас чигають образи... . Людина, яка нас образила, властиво вже не просто людина, але наш ворог і деколи досить запеклий ворог, стає центром нашого життя. Чи на дворі падає проливний дощ, чи на вулиці сильний мороз або якась інша негода, то в нас мимоволі появляються думки: от щоб він чи вона змокли на цьому дощі або замерзли на цьому морозі...

№2/109/2018

15

ДУХОВНА БОРОТЬБА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ Чому це так стається з нами? Тому, що в певному моменті ми не пробачили своєму ближньому і не були вирозумілі до його помилки. Якщо ми в чомусь помиляємось, то дуже легко знаходимо багато аргументів, щоб себе оправдати, а от своїх ближніх не так скоро. Але ж наші друзі, близькі і рідні також люди і часто в чомусь помиляються. Вони також є немічні і в чомусь недосконалі, і мають право на помилку... . А скільки є таких людей, які роблять зло тому, що через них діє злий дух. А скільки є таких, які є жертвою неправильного виховання

Джеймс Тіссо (1836 – 1902). Каяття Марії Магдалини

16

в родині. А скільки таких, які психічно неврівноважені або хворі, а ми часто на таких людей ображаємось і довго носимось з цими образами. Людина часом роками, а навіть ціле своє життя носить жалі на своїх рідних. І при цьому всьому так звані християни ходять спокійно і до Сповіді, і до Св. Причастя, але не хочуть простити своїм ближнім. Не йдеться про те, що вони не можуть це зробити, але просто не хочуть це робити і, це ношення образи їм приносить певну гріховну насолоду. Але за кожну гріховну насолоду ми повинні пройти очищення: якщо не тут через покаяння, то тоді там.... . Образа, яка деколи, як важкий камінь, залягає в нашому серці, це не просто слово, це негативна енергія, яка роз’їдає нашу душу і навіть тіло. Ця образа в нашому серці, як говорив один Владика, є подібна до міни, яка в будь-якому моменті може вибухнути. І воно так і стається. Якщо ми комусь не пробачили, то при певних обставинах ця образа у вигляді негативних думок і слів, а також агресивної поведінки себе проявляє.. . Апостол Павло у посланні до Ефесян (4.32) нам також пригадує про прощення: “Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам простив”. Доброта, лагідність, любов, милосердя і прощення – це є ті невід’ємні характеристики правдивого

№2/109/2018

християнина. Як колись говорив Св. Іван Богослов: “Дітоньки, любіть одні одних”. Якщо ми в своєму житті не прощаємо провин своїм ближнім, то про якусь християнську любов навіть важко говорити. Любов неможлива без прощення... . Звичайно, що бувають ситуації, коли образа досить глибоко залягає в нашому серці і дуже важко зробити над собою зусилля і простити. Особливо це стається тоді, коли нас ображають наші найближчі, від яких ми цього не сподівалися. То що тоді робити? Знову ж потрібно звертатись до Бога, який є джерелом духовної сили. Адже, без Божої допомоги, як говорить Св. Євангелія від Івана (15.5) (15.5),, нічого доброго не можемо зробити. Тоді молитвою і за себе, і за цю особу, яка нас образила, потрібно випрошувати у Господа благодать прощення. Якщо хтось працює над собою і прикладає зусилля в цьому напрямку, то в певному часі прийде “сила з висоти”, і ми зможемо простити і зрозуміти неправильну поведінку свого ближнього. Прощення приносить мир і спокій нашій душі. Прощення робить нас щасливими. Прощення лікує наші душі та навіть тіла. Прощення робить нас життєрадісними і веселими. Врешті-решт через прощення ми уподібнюємося до Самого Бога, який терплячи важкі Муки на Хресті, прощав і молився за Своїх ворогів. Тому й ми прощаймо якнайбільше і якнайчастіше, і Благодать Божа буде завжди у нашому серці. Амінь. о. Роман Гето

СЦЕНИ НОВОГО ЗАВІТУ

СЦЕНИ НОВОГО ЗАВІТУ

Ілля Глазунов (1930 – 2017). Голгофа

Мікеланджело Мерізі да Караваджо (1573 – 1610). Невіруючий Тома

Рембрандт (1606 – 1669). Вечеря в Емаусі

18

№2/109/2018

Жан Жувене (1644 – 1717). Воскресіння Лазаря

№2/109/2018

17

Микола Кошелєв (1840 – 1918). Сходження в Ад, 1900

Карл Блок (1834 – 1890). Зцілення сліпого, 1871

Микола Кошелєв (1840 – 1918). Сходження в Ад, 1900

Карл Блок (1834 – 1890). Зцілення сліпого, 1871

СЦЕНИ НОВОГО ЗАВІТУ

СЦЕНИ НОВОГО ЗАВІТУ

Ілля Глазунов (1930 – 2017). Голгофа

Мікеланджело Мерізі да Караваджо (1573 – 1610). Невіруючий Тома

Рембрандт (1606 – 1669). Вечеря в Емаусі

18

№2/109/2018

Жан Жувене (1644 – 1717). Воскресіння Лазаря

№2/109/2018

17

ГОЛОС МАРІЇ

ЗАЛИШТЕ ЗЕМНЕ

“Дорогі діти! Цей час нехай буде для вас часом молитви, щоб Дух Святий через молитву зійшов на вас і уділив вам навернення. Відкрийте ваші серця і читайте Святе Письмо, щоб через свідчення й ви були ближче до Бога. Шукайте, дітоньки, понад усе Бога та Божі речі, а залиште землі земне, бо сатана вас притягує до пороху й гріха. Ви покликані до святості та створені для Неба. Тому шукайте Небо й небесні речі. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 січня 2018 року). Цей час нехай буде... буде... Перед нами чергові години, дні, ночі, тижні, місяці… Той час – це великий дар, даром даний, без оплати, без труду з нашої сторони. Дар Самого Бога. Що ми

зробимо з тим даром? Як його використаємо? Цей час нехай буде для вас часом молитви... молитви... молитви – тобто перебування з Богом. Ми живемо, рухаємося, працюємо у світі, створеному для нас Богом. Через молитву ми пов’язані з Ним. Той зв’язок ми оживляємо думкою, почуттям, мовою, слуханням – послухом. Цей час нехай буде для вас часом молитви – насиченням, близькістю, неначе небесним часом на землі, щоб на нас зійшов Святий Дух. Щоб Дух Святий через молитву зійшов на вас і дав вам навернення.. Ісус на Останній навернення Вечері обіцяв Апостолам Святого Духа: “Якщо ж відійду, – пришлю його до вас (Йо. 16,7). Той відхід Ісуса звершиться через Хрест і він є необхідним: “Кажу

вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб Я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю Його до вас” (Йо. 16,7). Йоан Павло ІІ в енцикліці про Святого Духа акцентує той відхід Ісуса через Хрест як умову приходу Святого Духа в день П’ятидесятниці та перебування з Церквою і в Церкві. Пригадаймо теж наступні слова Ісуса: “І коли прийде Він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді” (Йо. 16,8). Апостоли отримали Духа Святого під час молитви у Вечернику. Тепер Божа Матір з Вечерника закликає нас до молитви, щоб Святий Дух через молитву зійшов на нас і уділив нам навернення, а, отже, переконав нас в гріху, в справедливості та суді.

№2/109/2018

19

ГОЛОС МАРІЇ Відкрийте ваші серця і читайте Святе Письмо. Письмо. Коли ми з відкритим серцем читаємо Святе Письмо, то приймаємо Добру Новину про Спасіння і наближаємося до Бога. Тоді в нас здійснюються слова Ісуса: “Коли хтось Мене любить, то й Слово Моє берегтиме і злюбить його Мій Отець, і прийдемо Ми до нього, і в ньому закладемо житло” (Йо. 14,23). Наше життя на землі – це час перебування з Богом в Церкві, в Його Царстві. Коли під впливом Духа Святого ми молимося і читаємо Святе Писання, то стаємо свідками Бога через наше життя, що формується Словом Божим. В Євангелії св. Йоана Ісус говорить апостолам: ““У У Мені перебувайте – а Я у вас! Хто перебуває в Мені, а Я в ньому”, – той плід приносить щедро. Без Мене ж

20

ви нічого чинити не можете (Йо. 15,4-5). Шукайте, дітоньки, понад усе Бога та Божі речі, а залиште землі земне земне.. Молимося про те в Господній Молитві: Отче наш, нехай святиться Ім’я Твоє Твоє.. Нехай прийде Царство Твоє Твоє;; нехай Твоя Воля звершується на землі, так як в Небі”. В тому контексті пригадаймо собі наступні слова Ісуса: “Збирайте собі скарби на Небі... Бо де твій скарб, там буде і твоє серце (Мт. 6,20-21); Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі (Мт. 13,44-46)”. Але ми маємо пильнувати, щоб Слово Боже не впало в наші терня, земні клопоти, оману багатства (пор. Мт. 13,22) і мимолітні земні справи. Бо сатана вас притягує до пороху й гріха гріха.. Нещодавно я

№2/109/2018

бачив котел центрального опалення. Його середина перестала правильно функціонувати і нагрівати розташовані над пальником труби з водою, бо було обліплене пилом із сажі. Сажа закрила шляхи для полум’я вогню і заткала комин, а середину приміщення котельні наповнило димом. Тоді я подумав про гріх. Здавалося би, що ті дрібненькі пилинки гріха не загрожують якоюсь особливою небезпекою. На жаль, гріхи прилипають до нас. Сатана хоче нашу душу обліпити порохом, пилюкою і сажею. Хоче обліпити наші думки, волю та почуття. Хоче в такий спосіб згасити в нас полум'я віри та любові. Гірше того, сатана тим мазивом гріха приклеює багатьох людей до себе, щоб були з ним одним ці-

ГОЛОС МАРІЇ лим. „Любі діти, не дозволяйте щоб у ваших серцях запанував демон і щоб ви були образом сатани, а не Мене” (30.01.86). Не даймо йому потягнути нас і приліпити до гріхів, бо нелегко пізніше відклеїтися. Маріє! Бережи нашу молитву,, щоб Святий Дух через молитву ву зійшов на нас і переконав нас у гріху, справедливості та засуді і обдарував даром навернення. Царице Миру, допоможи нам читати Святе Писання з відкритим серцем і шукати Бога понад усе. Допоможи, щоб земні справи і речі нас не поглинули, щоб ми не дали себе потягнути сатані до пороху та гріха. Мати, бережи наше головне покликання, покликання до святості. святості. Молись за нас в той час і в мить смерті, щоб ми пішли до Неба, бо – так як Ти пригадувала нам у тому посланні – ми створені для Неба. Неба. Допоможи нам понад усе і невпинно шукати Небо й небесні речі... речі... Під Твою милість прибігаємо… ЛЮБІТЬ БОГА “Дорогі діти! В цей благодатний час усіх вас закликаю відкритися й жити заповідями, які вам дав Бог, щоб вас вони вели через Таїнства на дорозі навернення. Світ і спокуси світу вас випробовують, а ви, дітоньки, дивіться на Божі створіння, які Він дав вам у красі й покорі, та любіть Бога, дітоньки, понад усе – і Він поведе вас дорогою спасіння. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 лютого 2018 року).

Людина може поступово забувати про Бога, Бога, не думати про Нього і не молитися. Може забути про Божі Заповіді, не рахуватися з ними, жити всупереч заповідям, заглушити сумління і применшувати гріхи. Може закритися на Бога і відійти у байдужість та ворожість. Отець Славко Барбарич розповідає про певну розмову з молодою жінкою, матір’ю трьох дітей, яка потрапила у депресію. У тій розмові вона постійно звертала увагу на те, що не знає, що з нею діється. Вона втратила бажання працювати, чоловік та діти стали їй байдужими, ніщо її не тішило, хоча і вона мала все. З розмови вийшло, що вона цілий день працює, а дітей доглядає теща. Чоловік має фірму, справи в нього йдуть добре, але він рідко буває вдома. Отець Славко запитав її, чи вона молиться з дітьми, на що вона відповіла, що на те в неї немає часу. На Літургію вона теж не ходила, трактуючи неділю, як єдиний день відпочинку. Отець Славко виразив своє здивування тим, що вона, говорячи, що має все, не знала, чому перебуває у такому стані. Маючи працю, родину, помешкання і харч – не можна сказати, що маєш все. “Пані, ви перебуваєте в депресії, бо не живете своїм материнством, ви ані дружина, ані віруюча людина, бо ви перетворили себе на машину. А депресія – це ніщо інше, як крик душі, яка бажає нормального життя і реалізації всіх духовних, психічних та фізичних потреб”. Це дуже сильні слова отця Слав ка. Також випадок тієї

жінки сигналізує про явище, як непомітно ми можемо закриватися на Бога, на Його Любов та Заповіді; як ми можемо закриватися на духовні справи і входити в бездумне, бездушне, випалене і мертве життя. Наша Матір з Неба, бачачи проблеми і страждання людей, закликає нас, щоб ми відкрилися і жили Заповідями, які дав нам Бог. Відкритися – прийняти те, що говорить Бог, полюбити Його Заповіді і жити ними. Бог бо дав нам Заповіді, щоб через них вести нас дорогою навернення. Період Великого Посту – це час Божої благодаті в нашому наверненні, це оживлення віри та любові до Бога, це час відновлення вірності Божим Заповідям. Марія пригадує також нам про Таїнства. Заповіді і Таїнства йдуть разом в нашому житті. Без Таїнств ми не можемо виконувати Заповіді. Кожне Таїнство – це зустріч з Богом, котрий спасає нас. Бог в Таїнствах дає міць, щоб жити Заповідями і невпинно навертатися. Ми потребуємо Таїнств, Таїнств, бо світ і його спокуси випробовують нас. Живучи у світі – ми дивимося, слухаємо, просякаємося різними впливами. Світ схиляє нас до своїх заповідей, приваблює і манить. Підсуває свої цінності: матеріалізм, гедонізм, хтивість, служіння пристрастям, видиму силу та щастя в алкоголі та наркотиках, гординя, нехтування, ефективність брехні і життєва спритність, згубні течії Нью Ейдж. Щоденне життя спокушає, щоб жити егоїстично, зручно, ліниво, щоб нам нічого

№2/109/2018

21

ГОЛОС МАРІЇ не хотілося, щоб не мати часу для Бога і своєї душі, щоб відкладати навернення на пізніше, бо в нас ще стільки часу... Людина непомітно може дати себе звести, заплутати своє серце і розум, розтринькувати життя і прямувати дорогою погибелі. Цариця Миру бажає рятувати Своїх дітей, щоб ми побачили

Божий світ, щоб ми відірвали очі від світу спокус та гріха, і побачили той світ, котрий Бог створив для нас, і дав нам у красі та покорі. Божа Мати говорить: “А ви, дітоньки, дивіться на Божі створіння, щоб ми бачили Божі задуми у створеному Ним світі, а, отже, красу, мудрість та мир, щоб Бога – котрий створив

той чудовий світ, дав нам життя і веде нас дорогою спасіння – ми любили понад усе. Маріє! Архангел Гавриїл сказав Тобі: “Радуйся, благодаті повна, Господь з Тобою”. У кожному “Богородице Діво” ми повторюємо ті найдорожчі Тобі слова, а також просимо, щоб Ти молилася за нас, грішних, як тепер, так і в час нашої смерті. Молися, щоб Господь був з нами, а ми були з Господом, щоб ми зв’язали з Ним наше життя, щоб ми Його слухали, жили Його Заповідями, щоб світ нас не поглинув, щоб ми не дали себе ошукати світові, щоб спокуси нас не подолали. Молися, щоб ми любили Бога понад усе, бо Він дав нам ту Заповідь: Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого (Лк. 10, 27). Царице Миру, ти схиляєш наші серця до тієї найбільшої любові Бога, говорячи до нас дуже ніжно: любіть Бога, дітоньки, понад усе усе.. Водночас Ти надаєш нам допомогу, бо малі діти потребують допомоги матері. Тим більше, коли дорослі “малі діти” перебувають у великих гріхах, поневоленнях та слабкостях, то усі ми потребуємо Бога, Його благодаті та спасіння – щодня і все життя. Заступайся за нас, щоб Твоє бажання виповнилося в кожному з нас: любіть Бога, дітоньки, понад усе – і Він поведе вас дорогою спасіння. спасіння. o. Євгеній Сьпйолек Sch.P.

22

№2/109/2018

НАМ ПИШУТЬ

НАВЕРНУЛА БОГОРОДИЦЯ (Нотатки з журналістського блокнота)

Десяток років тому написав і надрукував у пресі рецензію на збірку духовної лірики авторки вже старшого віку. (З етичних міркувань не називатиму її прізвища). Перед тим вона отримала схвальні рецензії-рекомендації на друк збірки від трьох священиків – представників УГКЦ, УАПЦ, УПЦ КП. Як кажуть, повний екуменізм! Вірші справді заслуговують уваги, цікаві, оригінальні, насичені образністю, глибокими філософськими роздумами. Тож духовні отці не помилилися, коли давали своє “добро”, “благословення” на видання рукопису. До речі, частину віршів авторка написала російською мовою, адже виховувалася в російськомовній сім’ї. І ця мова для неї – материнська. Гріх її забути! Зрештою, кожен має право молитися до Господа своєю рідною мовою. Тим паче, що її вірші – це своєрідні молитви. Коли рецензія вже була надрукована у пресі, авторка, наче “на сповіді”, щиро розповіла мені таку цікаву історію про себе... ... Я – росіянка, Але бачите, що розмовляю і пишу українською. Після закінчення педагогічного інституту все своє трудове життя присвятила школі, викладала російську мову і літературу, була переконаною атеїсткою. Хоча бабуся (дай їй, Боже, Царство Небесне) завжди напоумлювала мене: “Пам'ятай, що ти хрещена!..”. Ще наприкінці 80-х – початку 90-х років минулого століття, коли почали відроджуватися церкви, тим паче, коли Україна

стала незалежною, а люблю Україну всім серцем своїм, почала і я відвідувати храм. До того ж, вийшла на заслужений відпочинок – часу вільного вдосталь. Зізнаюся, що відвідувала церкву з цікавості, зрештою, тому, що й інші відвідують, але

Благословенний Плід лона Твого

робила це без глибокої віри, без належного осмислення. Та якось заманили мене до себе Свідки Єгови, все цупкіше і цупкіше обмотували своїми тенетами. Проте, у деяких питаннях не хотіла погоджуватися з ними, бо вже багато чого дізналася з вчення християнської Церкви, почула з уст священиків, ревних практикуючих християн. Наприклад, бентежило, чому Єгови не визнають святою Діву Марію,

не визнають її Богородицею, чому не визнають Ісуса Христа нашим Господом... Тому сама, без стороннього впливу і коментарів вирішила ретельно вивчати Святе Письмо. І ось натрапила на розповідь про перше чудо Ісуса Христа, яке Він здійснив на прохання своєї Матері у Кані Галилейській, перетворивши воду на вино. (Хоч спочатку завагався). Ще раз і ще раз прочитала цей уривок з Нового Завіту і зробила такий висновок: “А якщо попросити Богородицю, попросити через щиру молитву, щоб Вона попросила (даруйте за повторювання слова) Свого Сина, аби Той здійснив чудо (ні-ні, не для мене, а, скажімо, для сусідського хлопчика, який важко хворіє, щоб одужав), то невже Богородиця Мати не вислухає це прохання і не попросить Свого Сина, а Син не послухає Матері?..”. Хай звучить це наївно, але цими міркуваннями я поділилася зі Свідками Єгови. Ой, що тоді було! Налетіли на мене, мов те чорне вороння, каркають: – Це все образи, метафори. Це все побрехеньки!..

– Викинь це з голови, викинь зі свого серця!.. Так, тоді я викинула дещо з голови і зі свого серця, але не Богородицю, не Ісуса Христа, не Христову Церкву... Тарас Лехман, журналіст, м. Червоноград

P.S. Звісно, як журналіст, я не маю права і не хочу ображати релігійні почуття інших. Отож, подаю ці нотатки, як дискусійні...

№2/109/2018

23

НАМ ПИШУТЬ

ÇÁÓÄÓÉÌÎ ËÞÁÎÂ

Урочище Джублик. Місце об’явлення Марії біля джерела

У вихідні погожі дні побожна сім’я запросила мене на маленьку паломницьку поїздку в Урочище “Джублик” Закарпатської області. Я загорілась бажанням, але через декілька днів, глянувши в інтернет, роздумала... прогноз погоди був невтішний, очікувалося різке похолодання. Та людина планує, а Бог керує. Наступної ночі щось мені не спалося, і о пів на третю я пішла до свого Божого куточку помолитися. І раптом ікона із зображенням Ісуса засяяла. Фігурка Меджуґорської Богородиці покрилася ніби дорогоцінними дрібними камінчиками. Я була вражена, адже ніколи такого не було. Відразу думка: “Їдь, Я ж тебе запрошую!!!” О, як це було благословенно: в лісі, в Джублику, б’є джерело, з якого люди черпають водичку, яка оздоровлює їх, наповняє силою, адже тут в 2002 році двом дівчаткам явилася Мати Божа. Хто вірив в це, хто не вірив, а дітей повезли до Папи Римського Іоанна Павла II. Його Святість,

24

№2/109/2018

поговоривши з дітьми, ствердив, що це правда. Цілому класу учням з міста Івано-Франківська, Господь показав Свою Хресну Дорогу. Діти були шоковані, писали очевидці. Почувши проявління Богородиці, я, зі своїми дітьми, також поїхали в Джублик. Ми стояли біля джерела, відбувалася відправа. Раптом я відчула сильний запах лілій, настільки сильний, що почала відходити назад. У мене поганий зір, і я кажу дочці: “Так багато насадили лілій, що мені запаморочилась голова”. Вона сказала: “Мамо, та тут немає ніяких лілій”. Потім ми прочитали в книзі, що кого торкалась Богородиця – чули цей запах. Пройшли роки... в свої права вступила красуня – весна. І ось я тут. Багато змін відбулося на цьому Святому місці з того часу. Під керівництвом настоятеля монаха Атанасія будується величний храм. Зроблена прекрасна Хресна Дорога, яка проходить через ліс. А на останній зупинці

НАМ ПИШУТЬ бачимо Тіло Хреста, таке стражденне, поранене, знівечене... Самі сльози котяться, душа плаче, дивлячись на дорогого Господа. Думки, думки і глибоке розкаяння за свої гріхи і всього світу... Придбано багато нових ікон, дивлячись на які, сокрушаємось серцем і душею. Руки сестричок – монахинь заквітчали Господа і нашу Матусю прекрасними різноманітними квітами, які так милують око. О, як ми відчули Божу присутність у цьому святому місці. Ми плакали, молились за рідних, близьких, за Україну. І розуміли, що тільки любов змінить цей невгамовний мирський світ. А ще отець Атанасій нам розповів, що кровоточив Хрест. Одна приїжджа жінка взяла собі кусочок засохлої крові і через деякий час в її кульочку з’явилася свіжа кров. Вона повернулася до Джублика і віддала цей кульочок з кров’ю як реліквію до нового храму. Не забуду і наших військових, які приїхали з Франківська після поранень з реабілітації. Для них відслужили Літургію. Після Літургії, я свій хрестик (освячений на Господньому Гробі в Єрусалимі), прикладала до них, спілкувалась з ними, а вони плакали і були зворушені, молились і щиро вірили в перемогу. В душі нашій залишили глибокий слід сестрички – монахині і послушниці, які готуються прийняти монаший постриг. Молоді дівчата, красиві тілом і душею, вирішили служити Богу. Розповідали, що могли б вийти заміж, але їх покликав Господь. Разом з ними в монастирі ми молились, співали Божі пісні, спілкувались і відчували таку велику любов, повагу. Ми розповідали їм про свої болі, тривоги і радощі. Вони уважно слухали нас і давали цінні поради, допомагали глибше пізнати Бога. Одна жіночка відкрила свою душу, розповідала, що їй буває дуже сумно і важко. Сестри зуміли так нас і її заспокоїти, що ми з радістю залишились би з ними. Дорогі християни, хочеться сказати вам і собі, любов-над усе!!! Попрощавшись з монахинями, ми по дорозі до Львова заїхали в село Кідьош Берегівського р-ну. Там з 2004 року в сім’ї Тібора і Марії Сорко мироточить Розп’яття Ісуса Христа. Дев’яносто процентів жителів цього села – протестанти і Марія з чоловіком були також. В душі Тібора точилася боротьба, він шукав істинну віру. В житті були різні випробування, були пережи-

вання, невпевненість, але так хотілось вдягнути на груди хрестик. Дружина заперечувала – адже це ідолопоклонство. Та шляхи Господні неісповідимі. Зустріч з монахом змінила все життя. Тібор сам зробив дерев’яний хрест, з радістю приніс до хати, прибив розп’яття, яке принесла сусідка і повісив на стіну. О, чудо!!! Через тиждень Розп’яття замироточило!!! Глибоко віруюча Марія, розумна і привітна, з радістю приймає паломників з різних куточків України та інших країн. Цього року з рук сочилася кров, це – не описати! Дивишся на Розп’яття і бачиш такі страшні Муки Спасителя. По венах тече миро, яке так вражає душу. Стоячи на колінах, ми молились і славили Господа... Пані Марія розповідає прочанам про духовні та тілесні зцілення. Сім’я здивувалася, коли в домі стали робити ремонт. Хрест ніби вріс в стіну, його неможливо було зняти. Тому закажуть рамку, щоб не було видно незабілених місць. В цьому домі несуть Боже Слово, навертаються люди на шлях до спасіння. Загинув би цей світ, якби не було любові, отже вона є: ми її відчули всім серцем і душею. Будуймо любов, щоб її було багато – багато, щоб нею можна було оповити цілий світ!!! БОГУ МОЛІМСЯ Де б не були ми, Богу МОЛІМСЯ, Душею і серцем до Нього тулімся. Любий Господь, усе про нас знає, Він захистить нас, про нас Він подбає. Богу молімся і вдень, і вночі, Він біль наш почує і наші плачі. Він рани загоїть і душу зігріє, Господь – є любов, лиш Він так зуміє. Богу молімся, подяки складаймо, Ми ж Його діти, не забуваймо. Без Бога життя – це є марнота, Без Бога життя – пустота й темнота. Боже, світлом Своїм люд наш осяй, Владико Небесний, миру нам дай! Найщиріші молитви Тобі ми зсилаєм, Ми Тебе любим, Тебе величаєм! Леся Кузьмів

№2/109/2018

25

ФАТІМА: ЗАПОВІДЬ ТРІУМФУ

ÎÑÒÀÍͲ ×ÀÑÈ: ÌÀÐ²ß – ÏÎÐßÒÓÍÎÊ ÄËß Ñ²ÒÓ

Базиліка Матері Божої з Фатіми, Португалія

Знаємо, що об’явлення Матері Божої в Фатімі, – це заповідь апокаліптичних подій. Апокаліпсис означає об’явлення. Апокаліпсис для нас, християн, є Книгою Надії, є зміцненням в тому, що історія цієї планети і долі цього світу знаходяться цілковито в руках Бога і що війна за цю планету була виграна ще дві тисячі років тому Сином Божим Ісусом Христом на Хресті. І в силі Його Воскресіння та Зісланні Духа Святого ми, хто є образом і подобою Божою, є переображені в дітей Божих, синів і дочок Царя Всесвіту, маємо під проводом нашого Царя і нашої Цариці дійти до Тріумфу Непорочного Серця Марії і повної перемоги Ісуса Христа, Царя Всесвіту. Це є наш поклик. І це є великий привілей жити в наших часах, коли Книга Апокаліпсису сповнюється на наших очах. Ці пророцтва були запечатані дві тисячі років тому назад, а нині Бог їх розпечатує також на наших очах. Фатіма! Яке ж є призвання Фатіми? Для чого Бог висилає Свою Матір до Фатіми? Щоб переказала трьом малим дітям одне з найважливіших послань, яке Церква отримала в своїй історії. Об’явлення Матері Божої в Фатімі 1917 року напередодні революції в Росії стали апокаліптичними. Одним із найголовніших пунктів об’явлень Фатімських став заклик

26

№2/109/2018

Марії до посвяти Росії, цілого світу, самих себе Її Непорочному Серцю. 1917 рік – це рік зародження комунізму, це рік зародження тоталітарної системи, котра поневолить половину світа. Ця система надалі розвивається і, як хамелеон, міняється, і пристосовується до нових умов у світі. 1917 рік – це рік, коли мер Риму, масон, організовує велику маніфестацію всіх бунтівників і противників Католицької Церкви, котрі, маршируючи вулицями вічного міста, виходять на площу св. Петра і викрикують, що вони знищать Церкву. Свідком цього маршу став майбутній святий мученик Католицької Церкви Максиміліян Марія Кольбе. Цей молодий священик, бачачи все це, вирішує посвятити Матері Божій новий рух під назвою “Перемога Непорочної”. Цей марш в Римі під проводом мера Риму, масона, була приурочена двохсотліттю з дня зародження масонерії. Ця організація є утаємнена, здемонізована у цілому світі. Мета в неї одна – знищити християнство і особливо Католицьку Церкву. Століття об’явлень Марії у Фатімі свідчить про те, що християнство прагне, аби Тріумф Її Непорочного Серця нарешті відбувся у світі. Разом з тим світова масонерія прагне відсвяткувати і свій ювілей – трьохсотліття з дня засну-

ФАТІМА: ЗАПОВІДЬ ТРІУМФУ вання цієї організації, котра хоче встановити новий порядок на світі, нову єдину релігію, яка об’єднає всі релігії в одну-єдину велику релігію Антихриста з одним світовим урядом. Завданням масонерії є створення “раю на землі” землі”,, але без Бога та знищення всього християнства на цій планеті. Та цифра сім є значимою, бо у 1947 році було засновано Ізраїль з великим прагненням юдеїв побудувати третю Єрусалимську святиню на Храмовій горі, проте там стоїть мусульманська мечеть Омара, і палестинці противляться цьому прагненню ізраїльтян.

2017 рік є також великим роком і для протестантів, бо вони святкуватимуть п’ятсотліття з дня зародження протестантизму… Як бачимо, що все акумулюється в цьому одному році – 2017! Святе Письмо нагадує усім нам, що одним із попереджувальних знаків, які мали попередити про близький прихід Ісуса Христа на Землю, були знаки на небі. Таким знаком стала Вифлеємська зірка, яка привела трьох мудреців до місця народження Дитятка Ісус. В Одкровеннях ап. Йоана сказано, що великий знак появиться на небі в останніх часах: “Оце жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами Її, а на голові Її вінець із дванадцяти зірок. І мавши в утробі, кричить, мучившись від потуг пологових та болю родження” (Од. 12, 1-2). Однак, на жаль, наше християнське життя не дуже відрізняється від життя невіруючих, бо так само, як і вони ми грішимо; так само, як і для них найважливішим у житті є гроші; так само, як і вони прагнемо до життя легкого, приємного. І таким чином ми майже нічим не відрізняємося від них. Із-за цього Марія плаче. Плаче на образах, іконах, фігурках по цілому світу; плаче до такого ступеня, що Її сльози перемінюються на криваві. Розваж, як усе це мусить Її боліти, коли з очей Марії випливають криваві сльози. Як дуже сильно мусить боліти Її Серце, бо ти і я не відповідаємо на прагнення і смуток Бога, адже ми є запрошені на особливі стосунки з Господом. Навіть злі духи під час екзорцизму змушені говорити правду про Марію, про Її Непорочне Серце. “Її Серце є нашим болем, бо чим більше ми пробивали Серце Марії, тим більше Воно було живе; чим більше ми наносили по Ньому нищівний удар, тим сильніше Вона нищила нас; чим більше Вона терпіла, тим більше ми терпіли. Ми хотіли втішатися, а Вона вбивала нас Своїм плачем… Люди, ви допомогли нам вбити в Її Серце мільйони терня. Ви допомогли вбити нам ці всі тернини, але чим більше цих тернин, тим більшу Марія мала силу; чим більше

крові, тим більшу Вона має владу; чим більше болю, тим більше хвали. Ваші гріхи переобразилися у хвалу, бо саме стільки душ посвятилося, щоб їх відкупити. Кожна душа, яка посвятилася Марії, спричинюється до того, щоб хоча би одна тернина з Її Серця вийшла. А кожна тернина, яка виходить з Її Серця, породжує вогонь у нашому мозгу. Ми їх (душі посвячені) вбиваємо, ми їх вдаряємо, ми їх спалюємо, ми їх розшарпуємо, а вони падають на коліна до молитви. Ця тортура ніколи не закінчиться. Їх є дуже багато, бо стільки безрозсудних глупців піддаються Їй. І нічого їм не треба, як тільки померти для Неї та Її Сина…” Ми повинні зрозуміти, що провадиться дуже сильна війна за те, щоб відібрати від нас Марію з нашого духовного життя, відібрати нам Марію з нашого серця, відібрати нам Ту, Яка має повну владу у знищенні діл сатани у нашому житті. Ми повинні це усвідомити. Один священик – екзорцист писав, що сказав йому злий дух під час його вигнання: “Заберу тобі всі нечистоти, котрі тебе тривожать в різних думках, прагненнях, пристрастях, котрими тебе неустанно атакую, але прошу тебе тільки про одне: перестань про Неї говорити!” Побачте, як демонові дуже залежить, щоби не говорити про Марію. Саме тому Вона часом є незнана, а коли є незнана, то важко Її полюбити. Тоді Марія є віддалена від нас. Я також колись у своєму серці вважав Марію як щось далеке, віддалене від мого життя, щось таке маєстатичне, поважне, сидяче на хмарах зі скіпетром та Дитятком Ісус і споглядаюче спокійно на світ… Як дуже я тоді помилявся… Коли нарешті я став через своє серце особисто пізнавати Її, тоді відкрив для себе, як Марія є нечувано близько, як сильно також є звичайна в тому всьому, що оточує нас у нашому буденному житті. Інколи мені здається, що Марія хоче зняти корону зі Своєї голови, відкласти скіпетр і, навіть, одягнутися в те вбрання, котре носять сучасні жінки, і піти з іншими до праці, разом з іншими прибирати у хаті, разом з іншими приготовлювати обід, разом з іншими іти скрізь і до всіх, не відрізняючись і перебуваючи в укритті, бо це є Її характерною рисою. Марія не приходить як Цариця, повна хвали, щоб нас вразити Своєю величчю. Вона поражає демона, але не тебе, бо Марія любить укриття, любить покору. Вона ціла створена з покори, тому можу сказати, що коли зустрівся з однією візіонеркою, котра бачить Матір Божу щоденно, то запитав у неї, що є в Марії щось такого особливого, коли Вона приходить до тебе? І ця

№2/109/2018

27

ФАТІМА: ЗАПОВІДЬ ТРІУМФУ візіонерка мені відповіла: “Її покора”. “Ну, добре, але на чому полягає ця покора Марії?” – запитав я. І у відповідь почув: “Ця покора полягає на тому, що коли Марія приходить до мене, то у мене складається враження, що я є Царицею Всесвіту, а Вона є мною. Є настільки покірна і зачарована тим, що хочу з Нею розмовляти, хочу запросити Її у своє життя, хочу з Марією молитися до Бога…” Чи ви собі це уявляєте, що Її покора знищує демона. Ми, християни, наближаємося до переломних подій у світі, у житті Церкви. Марія є нашим Ковчегом Спасіння, до якого Вона запрошує кожного з нас, щоб ми врятувалися перед потопом, котрий загрожує цій планеті. І Марія попереджала про це в Фатімі, говорячи, що єдиним рятунком для світу буде Її Непорочне Серце, бо так постановив Бог. Я читав записки о. Сопоцько, в яких він описує, як с. Фаустина Ковальська стала свідком Суду Божого над Юзефом Пілсудським, людиною, яка не рахувалася з людським життям, на руках якої було багато невинної людської крові. Коли Бог виніс вирок, і Пілсудський був засуджений на вічне прокляття, тоді біля нього стала Матір Божа і почала розмовляти з Отцем та заступатися за ним. Вирок для Пілсудського був замінений на тяжке Чистилище, тому Марія має таку силу на зміну вічного вироку Отця, має силу зламати наслідки нашого гріха, хоча би все видавалося уже незмінним. Чому саме Марія? Думаю, що в історії з Пілсудським є дуже цікавий факт, котрий може дещо прояснити. Мама Пілсудського була дуже віруючою людиною і ціле життя молилася за його навернення до Бога. Вона, таємно від свого сина, зашила в його мундир медальйон з Богородицею. Можливо цей факт і зіграв ту роль, що Марія заступилася за Пілсудського. Сестра Люція з Фатіми посвятила своє життя молитві за Пап ХХ ст., які будуть очолювати Церкву в останні часи, часи, а також за те покоління, яке народиться з Духа Святого в Непорочному Серці Марії. Про це покоління проповідував св. Людовік Марія Гріньйон де Монтфорт. Це покоління буде називатися Апостолами Останніх Часів і характеризуватиметься кількома дуже важливими ознаками, а саме: першою з них буде незвичайна любов і набоженство до Матері Божої; другою буде послугування в повноті Дарами Святого Духа; третьою буде повне злегковаження цих апостолів сильними цього світу; четвертою буде та, що ці апостоли, народжені з Серця Марії, стануть свідками найславніших перемог Ісуса в останніх часах. Цей прихід у славі Христа-Царя підготує це нове покоління Невісти, Невісти, яке народиться

28

№2/109/2018

з Духа Святого… Сестра Люція колись сказала так, що ніхто не надає належної уваги посланням Матері Божої в Фатімі ані добрі, ані злі люди люди.. Добрі ідуть далі своєю дорогою, не прив’язуючи уваги до послання. Сестра Люція сказала нам щось дуже важливе, а саме: щоб ми не зосереджувалися на катаклізмах, не зосереджувалися на тому всьому, що загрожує цій планеті, в контексті візуальному та матеріальному. У появі з’яв на світі Марія говорить щось глибше: “Моя місія не полягає на заповіданні світу різних кар, котрі напевно надійдуть, якщо світ не покається, не навернеться і не буде молитися. Моя місія – це попередити усіх про найбільш загрожуючу небезпеку для кожного з вас, а саме: втрата назавжди вами своїх душ, якщо ви настирливо будете тривати в гріху гріху”. ”. А далі с. Люція уточнила, що ці апостоли будуть характеризуватися духовністю дитинства Божого і будуть укриті в Марії. Їх сатана просто не буде в змозі побачити, бо вони перебуватимуть цілковито в Марії і будуть охоронені Нею. Аліції Ленчевській (1934-2012рр.) Ісус сказав, що сучасне покоління є дуже слабким, воно не в стані цілковито наслідувати всі методи, школи, науки, аскезу святих попередніх епох. І тому для нашого покоління, так зраненого духовно, є приготовлена духовність дитинства Божого, укритого в Марії. Не тільки самого дитинства Божого, але дитинства, укритого в Марії… У багатьох може виникнути закономірне питання, чи я в змозі буду це вчинити, тобто стати цім апостолом, цим святим у цих останніх часах і спричинитися до Тріумфу Непорочного Серця Марії Марії,, перемоги над сатаною, його сили на землі? Ким я є? Власне, малі душі будуть найбільше пристосовані до того, щоб стати такими святими в останніх часах, бо є настільки слабкими і так сильно зраненими, що будуть в Марії, через Неї та з Нею зможуть творити неправдоподібні справи. Вони будуть невидимими, а Марія через них буде все робила. Це Вона буде дивитися через ваші очі, буде промовляти через ваші уста, буде послуговуватися вашими тілами, буде променіти через вас, і ви побачите, що отримаєте неправдоподібну силу Духа Святого для здобуття людських сердець, які Марії вам пошле… Одного разу запитали в Миряни Сольдо: “Чому вона плаче під час об’явлення Марії?” Миряна відповіла: “Коли б ви знали, як Марія вас любить та бачили Її очі, то ви заплакали би від щастя і затанцювали від радості”. о. Домінік Хмелєвський (Підготував Йосиф Воробець)

ПОШУК ІСТИНИ

ÄÀÂÍß, ÀËÅ ÑÂßÒÀ “… Cлово Твоє було радістю для мене й веселощами мого серця. Бо я ношу Твоє Ім’я, Господи, Боже сил!” (Єр.15, 16)

Збігала друга година ще теплого вечора осені, проте дідусь Оксенник не поспішав заходити у будинок й продовжував читати свою улюблену книгу, що лежала на столі. Володя – п’ятирічний онук, декілька разів підходив до старенького, щоб подивитися на оту незвичайну книгу, що не хотів, а може, не мав наміру відкладати аби перепочити.

– Не заважай, дідусеві, – говорили пошепки батько з ненькою, коли бачили, як син тихцем намагався підкрастися до дідуся. – Він читає Біблію.

– Біблію? – перепитував хлопчик. Але я хочу подивитися на неї.

– Встигнеш, – заспокоювала мама. Однак Володі кортіло, щоб Оксенник звернув на нього саме зараз, а не потім свою увагу. Й коли дідусь, нарешті вирішив закрити Біблію, хлопчик підійшов до нього.

– Може розповісиш, дідусю, про неї, – попрохав, перевівши погляд на книгу, яка своїм виглядом нагадувала чарівну книгу, що часто бачив у казках.

– Це – Біблія, – мовив Оксенник. – Божа Книга.

– Божа? – здивувався Володя.

– Так, Божа, – повторив дідусь. – Її я читаю все своє життя.

– І жодної іншої книги?...

– Її читаю найбільше.

– І чим вона цікава? – присівши на вільний стілець біля столу, хлопчина хотів узяти до своїх рук Біблію, та виявилося, що вона не легка, як думав. – Ого! – розгублено вигукнув. Це через те, що у ній міститься багато мудрості? Дідусь Оксенник зрозумів запитання онука, посміхнувся, провівши своєю долонею по його голові.

– І сторінок, і мудрості, і знання.

– Розкажи мені про неї, – попрохав Володя. Поки старенький збирався з думками, Володя розгорнув книгу й почав повільно гортати її листки. А вони – пожовклі, подібні на осіннє листя, шурхотіли під пальцями, наче боялися розсипатися. Книга була насправді незвичайна, дихала старовиною. Навіть літери, що знаходилися на її сторінках, здавалися дивними.

– Біблія – єдина книга, яка написана Богом, – почав дідусь. – Вона є Словом Бога до нас – людей. У ній Господь написав про те, як виник світ, з’явилися тварини, комахи, птахи, – все, у кому є життя, а також те, що має статися з ним і з нами в майбутньому.

Карл Христіан Фогель фон Фогельштейн (1788 – 1868). Не бороніть їм приходити до Мене

В ній нічого не упущено. Вона говорить без припущень, до яких вдаються вчені. Тому такі слова, як «може», «потрібно довести чи доказати», «вважаю», «це було б», «так і є» і т. п. – у ній відсутні. В Біблії є лише «так-так» або «ні-ні». Назва книги походить від грецького слова «бібліа», що означає «книги». Ось чому Біблія, хоч є однією книгою, зате містить у собі цілу бібліотеку окремих завершених творів різного обсягу, з яких складається Старий і Новий Завіти. Її ще називають Святим Письмом, Божим Одкровенням, Словом Божим.

– Тож її насправді написав Бог?

– Він писав її через вибраних Ним людей, упродовж багатьох століть. Їх називали «пророки», «євангелісти», «апостоли». Усі вони були різних професій, багаті та бідні, відомі і невідомі.

– Наприклад, – попрохав онук.

– Соломон був царем, Амос, Давид – пастухами, Петро та Іван – рибалками, Єремія походив зі священ-

№2/109/2018

29

ПОШУК ІСТИНИ ників, Мойсей – навчений єгипетської науки. Обставини, в яких писали, також були різні. Мойсей писав свої перших П’ять Книг, мандруючи пустелею, Єремія – у тюрмах, Давид – пасучи вівці, апостол Павло багато своїх листів написав у в’язниці. Апостол Іван – на засланні на каменистому острові Патмос.

– А Біблія існувала в такому вигляді, як сьогодні? Як велика книга? – уточнив малий.

– Раніше матеріалами для письма Книг Біблії були папірус1 та пергамент2. На них записували тексти, згортали в сувої та читали. Папірус і пергамент існували до часу, поки люди не навчилися виготовляти справжній папір.

– І їх також читав Ісус?

– Так, читав. В Євангелії від Луки розповідається про те, коли Ісус однієї суботи, прийшовши до єврейського храму, що називається «синагога», Йому подали книгу пророка Ісаї, тобто сувій, з якої він прочитав декілька рядків, у яких говорилося саме про Нього.

– А в Біблії можна прочитати байки, казки, міфи?

– Автором усієї Біблії – від першої до останньої Книг – залишається Бог, Дух Якого діяв через людей, не дозволяючи їм записувати своє, а тільки – Боже. За день її не прочитаєш, тож Біблію потрібно читати щодня, частинками, пізнаючи велич і Божу Мудрість. Біблія не обманює. Постійне її читання стримує людину чинити погані справи, приносить лише радість, дає мир, спокій, повертає до Бога. Помовчавши хвилинку, дозволивши Володі перегорнути ще декілька сторінок, Оксенник закінчив свою розповідь про Божу Книгу важливими словами.

– Біблія – потіха для кожної душі та людського розуму, її світло ніколи не загасне. Вона корисна і для нашого навчання, до докору, до поправи, до виховання в праведності. А все тому, що вона має здатність бачити глибину нашого серця, вказати на гріхи. Вона – сила Божа. ЗАПИТАННЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ: Що таке Біблія? Чому Біблія є найважливішою у світі за всі книги? Як необхідно читати Біблію кожній людині? ПРОЧИТАЙ: Пов. Зак. 11:18-21. ЗАПАМ’ЯТАЙ: Пс. 118:105. ЗАПИТАННЯ НА ЧЕСНІСТЬ: Скільки хвилин чи годин ти приділяєш читанню Біблії щодня? МОЛИТВА: Небесний Отче, наш Творець! Я прославляю Тебе і дякую Тобі за чудову Книгу, яку дав нам, і яка має дивовижну назву – Біблія. Я ще багато не розумію з того, що 1

2

Папірус – товстий папероподібний матеріал, що виготовлявся в стародавньому Єгипті з стебел рослини циперус папірус родини осокових осокових,, яка росла на берегах Нілу Нілу. Пергамент – матеріал для письма, який виготовляли зі шкіри тварин тварин.

30

№2/109/2018

написано у ній, але знаю: з Твоєю допомогою зможу все. Я потребую Твоєї підтримки, щоб пізнавати всі істини, які Ти залишив нам у ній. Біблія є Святою Книгою, бо Ти написав її. Допоможи мені ніколи не забувати про неї, читати її щодня. Амінь. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: Розроби разом зі своїми батьками план читання Біблії та старайся, дотримуючись його, читати її щодня. СКАРБНИЦЯ МУДРОСТІ: Скарби Біблії відкриваються тим, хто їх шукає.

ÕÒÎ ÒÀÊÈÉ ÁÎÃ?

“Тобі було показане це, щоб ти пізнав, що Господь Він Бог, і нема іншого, окрім Нього”. (Повт.4, 35) Помітивши на великій картині, що була надрукована в журналі, великого й старого дідуся з довгою білою бородою, який на своїй долоні тримав планету, Артемко поцікавився: – Хто це?

– Бог, – відповів він, відклавши у бік аркуші паперу, на яких щось писав.

– А хто Він?

– Він – Бог, – почав чоловік, але з перших слів зрозумів, що з не такого пояснення потрібно було починати свою розповідь. Задумавшись, розглядаючи картину невідомого художника, сам не знав, як правильно відповісти на просте запитання дитини, яке, насправді, виявилося не з легких. Батько бачив, як маленькі проникливі вічі його хлопчика, уважно стежили за ним, а розум чекав. Однак потрібні слова чомусь не з’являлися.

– А ти бачив Його – дідуся з картини? – поспішив із другим запитанням малий. Воно виявилося легшим, відповідь на яке прийшла одразу.

– Ні, – впевнено відповів. – Його ніхто не бачив, бо Він невидимий.

– Ніколи-ніколи? – цікавість Артемка запалювалася швидше, ніж очікував татко.

– Ні, бачили. Проте не всього, – мляво, та все-таки спромігся відповісти.

– І хто?

– Мойсей. Але цей чоловік жив на землі дужедуже давно. Він бачив лише кущ, який горів та не згоряв, обличчя було заховане за яскравим світилом, подібне до сонця.

– Чому?

– Господь Святий і Свою святість Він приховує за світлом. Син на хвилину задумався, повернувши погляд своїх очей до картини. Спостерігаючи за ним, батько-

ПОШУК ІСТИНИ ві дуже хотілося дізнатись, які думки вирували саме зараз у голові Артемка, але він мовчав.

– У тебе все? – поцікавився чоловік.

– Ні! – хлопчина повернув голову й подивився. – Ти кудись поспішаєш?

– Так! Хоча… не поспішаю, – розгубившись, наче знаходився в школі, яку давно закінчив, а перед ним стояв не його син, а вчитель, татко знітився.

– То поясни мені, будь ласка, як художник побачив Бога й написав Його портрет? Поясни!

– Пояснити? – перепитав. Нічого не відповівши, Артемко тільки погоджено закивав головою, після чого сів поруч. Іспит, який пропонував пройти, виявився каменем, до того ж іще важким. Це зрозумів батько, бо ніколи не думав, що доведеться його колись пройти. Й ось… ця хвилина прийшла. А може мить, за якою проглядалася вічність – прийшла. Що далі? Мовчати чи?...

– То не знаєш? – поцікавився син.

– Я розповім тобі. Слухай. Ми насправді не можемо побачити Бога, бо Він – дух, а дух невидимий, як повітря, вітер чи характер кожної людини та її чуття. В Нього немає звичайного тіла, але Він є, був і буде. Господь безмежний, а це говорить про те, що Небеса не можуть помістити Його всього. Він всюдисущий і має здатність одночасно знаходитися в декількох місцях.

– В декількох? – перепитав син.

– Нам немає потреби шукати Його десь, бо Він і зараз знаходиться з нами в одній кімнаті, чує і бачить нас.

– Хлопчина розгублено озирнувся, проте нікого так і не побачив. Зате повірив словам батька.

– Його велич досі не досліджена, а розум – незміряний.

– Як це? – від своєї цікавості, Артемко аж підскочив на дивані.

– Богові відомі всі наші таємниці, Він знає про все, про кожного. Йому відоме навіть наше майбутнє. Ніщо та ніхто не може сховатися від Нього. Бог ні від кого не залежить, не потребує допомоги. Він терпеливий, справедливий, сильний. А ще… – чоловік замовк, аби перевести подих, після чого продовжив. – Є Творцем.

– І що Він створив?

– Небо, світила, що є на ньому: місяць, сонце, зорі; планету, на якій живемо й усе, що також є на ній: ріки, гори, ліси, тварини, птахи, комахи. І нас – людей.

– То ми створені Ним? – Артемкові хотілося знати про Бога все-все.

– Ним, але це – зовсім інша тема. – Господь, як уже ти чув – святий, а Його святість – яскравіша за сонце. Бог милосердний, мудрий, добрий, наш Небесний Батько.

– Тобто? – хлопчина відчув, як цього разу, він не зрозумів останньої істини.

– Невже Він є батьком і для мене? Але ж ти мій батько. Не дивуйся, але це – правда. Він є Небесним Батьком і для мене, для твоєї неньки, для сусідів, твоїх і моїх з мамою друзів. Врешті… для всіх людей землі.

– Ого! – вигукнув хлопчина.

– А в Нього є ім’я?

– У Бога багато імен. Однак, якими б вони не були, Його Ім’я говорить про Його вічну сутність – сутність без початку і кінця. Він вірний нам навіть тоді, коли ми не вірні Йому. Свої обіцянки виконує, захищає нас, застерігає не робити нам богів і вклонятися їм, бо Він – єдиний та істинний. Господь, Який живе на Небі відкривається Своєму Творінню в трьох іпостасях: в Отці, Синові та Дусі Святому. Всі вони є єдиним Божеством, а не трьома окремими богами. Запам’ятай це синку назавжди.

– Пам’ятатиму! – запевнив Артемко.

– Бог любить тебе, бо Він – Любов, Яка ніколи не зникне. І ти повинен любити Його. Батько закінчив говорити й знову повернувся до своїх паперів, а хлопчина до журналу, зі сторінки якого на нього дивився Господь із білою борідкою та трішки суворим поглядом. Однак Він, як зрозумів Артемко, взагалі не був суворий. Бог був, є і залишиться добрим, бо любить нас, любить і його. ЗАПИТАННЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ: Хто такий Бог і де Він живе? Чому Бог, Який живе на Небі, тільки один? Ким є Господь для всіх людей на землі? ПРОЧИТАЙ: Пс. 6, 4-7 ЗАПАМЯТАЙ: Пс. 4, 35 ЗАПИТАННЯ НА ЧЕСНІСТЬ: Чи бувають у твоєму житті дні, коли ти мало часу віддаєш Богу? Чому? МОЛИТВА:: Небесний Отче, я дуже радий, що Ти у мене є, МОЛИТВА що Ти – мій творець, а я – твоя дитина. Ти живеш на Небесах, а я на землі. Я хочу знати Тебе й належати тільки Тобі, бо я – Твоє творіння. Допоможи мені в цьому. Амінь. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: Визначи для себе в своєму розпорядку дня кількість часу, який ти виділятимеш для Бога разом із батьками, або попроси їх допомогти у цій важливій справі. СКАРБНИЦЯ МУДРОСТІ: Хто любить Бога – той ніколи не буде нещасливим.

Олег Погинайко

№2/109/2018

31

МУДРІСТЬ НЕБЕСНА

Декалог, прочитаний по-світськи Щоб усвідомити, що релігійні вказівки містять ті ж самі інтуїції, які входять до загальнолюдських відчуттів, розважимо ось таку інтерпретацію Декалогу.

I. НЕХАЙ НЕ БУДЕ В ТЕБЕ ІНШИХ БОГІВ, КРІМ МЕНЕ. Ніяке інше прагнення не повинно бути в тобі сильніше від доброти та бажання жити в істині. Ніяке особисте бажання збагачення, значущості [власної особи], слави – не може розростатися до ролі божества. Ніяка пристрасть чи лінь не може бути рушієм твоїх учинків. Зле робиш, збагачуючись за будьяку ціну, та занедбуючи допомогу іншим і власний духовний розвиток. Зле робиш, занедбуючи будь-яку добру ініціативу, наприклад, допомогу скривдженим, для того, щоб не втратити свого значення, щоб себе не скомпрометувати чи не осмішитися. Ні доброту, ні духовну повноту не можна відкладати на час, коли будемо сильні та могутні. Не дай себе захопити погоні за успіхом. Культура життя – важливіша за досягнення. Ніяке також колективне божество не повинно затьмарити твоє прямування до щоденного свідчення добра та спростовування фальшів. Ні раса, ні нація, ні клас, ані жодна організація не може стати абсолютним благом, якому можна приносити в жертву людей, знищувати інші раси, обкрадати інші нації, визискувати інші класи. Також і «божество» технічного прогресу, розвитку науки, міф про щастя далеких поколінь, – не може виправдати, скажімо, проведення дослідів, що наражають здоров’я багатьох людей, ані жодної заподіяної кому-небудь кривди. Прагнучи до ефективності у своїй професії, не можеш також забувати ні про обов’язки щодо інших, ані про власну духовну повноту, культуру та витонченість, що проявляється у щоденному житті. Найбільше культури передається, впливаючи на своїх близьких. Не можна про них забувати, творячи речі, розраховуючи на результат у далекому майбутньому. Якщо ти християнин і віриш у єдиного Бога, не думай, що через це ти вже вільний від ідолопоклонства. Твоє життя може бути більш «поганським», ніж життя не одного язичника, який поклоняється фетишам. Те, як хто живе – важливіше від того, яким фігурам поклоняється. Якщо дбаєш про комфорт і женешся за розкішшю, та не стараєшся зменшити безмір оточуючої тебе бідності, то хоч би й вірив у все, що Церква подає [до вірування] та був навіть священиком і проповідником єдиного Бога, ти – ідолопоклонник.

II. НЕ ВЗИВАЙ НАМАРНЕ ІМЕНІ ГОСПОДА БОГА ТВОГО. Про великі речі говори з повагою. Не

32

№2/109/2018

Рембрандт (1606 – 1669). Мойсей і Скрижалі Закону, 1659

профануй того, що святе. Високих почуттів не винось на торговище. Не мечи бісер перед свинями. Уникай великих слів, мовлення про благо людства, про Бога та Батьківщину, адже не відомо, чи тобі не йдеться про твій власний інтерес. Хай уста говорять від надміру серця. Мовчи, якщо глибоко не переживаєш того, що хочеш сказати. Не виголошуй проповідей, яких не підтверджуєш життям. Уникай пафосу, не звеличуй своїх слів, але говори просто правду. Уникай також цинізму, говоріння без почуття цінності, з легковаженням осіб чи справ. Якщо треба комусь допомогти, то роби це для нього, з думкою про того, кому допомагаєш, а не лише для принципу, не тільки для Бога чи для блага майбутніх поколінь.

III. ПАМ’ЯТАЙ ДЕНЬ СВЯТИЙ СВЯТКУВАТИ. Раз на тиждень відпочинь від своїх професійних занять. Увесь день не бери до рук плуга, яким зазвичай ореш, молота, яким куєш, голки, якою шиєш щодня одяг для своїх клієнтів, ані пера, яким у звичайний день пишеш книжки для своїх читачів. Цей день проведи інакше, ніж звичайні дні тижня. Дозволь думкам відпочити, а очам поглянути на світ інакше, ніж зазвичай. Ширше, радісніше, не з точки зору своїх щоденних цілей і прагнень.

МУДРІСТЬ НЕБЕСНА Спробуй піднятися над ними і не турбуватися труднощами дня буденного, невдачами та нестатками. Дивись: дерева ростуть, птахи літають, трави буйно квітнуть. Май довіру, що вийдеш із того, що тебе гнітить. Якщо віриш у сенс світу, то подумай собі: хіба ти не далеко важливіший, ніж вони? Піди в кіно чи до театру, однак зроби це не тільки для розваги та вбивання часу, але також шукаючи глибшого погляду на світ. Замість у кіно, піди також часом у парк або виїдь за місто. Приглядайся до пропливаючих хмар, птахів і дерев. Май хвилю самотності, і все у твоїй душі краще укладеться. Постав іноді спокійне спілкування з природою вище шаленства спорту чи привабливості культури. Споглядання краси постав часом вище розваги. Шукай у мистецтві краси та істини, а не дурощів. Більше цінуй собі спокійну усмішку друга, ніж дошкульне хихотіння блазня. Без ніякого зиску – задля холодильника чи скутера – не відмовляйся від відпустки, відпочинку чи вільного часу на рефлексію. Не відмовляйся від повноти життя задля вдосконалення майстерності у своїй професії. Уможливлюй також іншим перепочинок, повноту та розвагу. Якщо ти християнин і щотижня ходиш до церкви, не думай, що тим самим ти вже належно виконуєш обов’язок відірватися від буденності. Пильнуйся, аби вчащання до церкви не стало формальністю, зовнішнім обов’язком, що не поглиблює твоє духовне життя.

IV. ШАНУЙ БАТЬКА ТВОГО І МАТІР ТВОЮ. Люби передусім найближчих. Тих, які тебе виховали і серед яких ти виріс. Батьків, кревних, друзів, опікунів, учителів, вихователів і творців культури, по яких успадковуєш чутливість до краси. Відповідай їм взаємною повагою та прив’язаністю. Не легковаж їхнього вкладу у життя твоє та інших. Опікуйся ними у важких хвилинах. Зберігай прив’язаність до натуральних кіл спільноти, у яких дружба поєднується зі спільними прагненнями. Всюди, де ти є, створюй відносини родинної близькості, безпосередності, відкритості, взаємної доброзичливої критики та дружньої співпраці. Старайся запобігати виникненню дистанцій, ієрархії, штивних і безособистісних стосунків, знечулених міжлюдських механізмів, бездушних авторитетів. Прагни до витворювання взаємоповаги, до демократичних відносин і добровільності обов’язків.

V. НЕ УБИЙ. Не знищуй нічийого життя. Тварин також не вбивай без явної потреби заспокоєння голоду чи захисту. Не нищ без причини рослин. Від людини, яка тобі шкодить, відійди, але не мстися. Якщо вона шкодить багатьом людям, її слід віддалити, щоб не шкодила, ізолювати зі спільноти, але не знищувати, не гнобити, не вбивати. Часом окуповується стерпіти і терпеливістю усвідомити їй зло, яке вона чинить. Кара може бути обґрунтована тільки як захист від злочинця,

який в ув’язненні вже не шкодитиме, обтяжений штрафом чи тавром покараної людини переконається у тому, що обкрадання інших не окуповується. Так треба, якщо інші аргументи його не переконують. Сам не шкодь нікому. Не наражай [на небезпеку] нічийого здоров’я чи життя задля свого зиску. Сам можеш присвятитися прогресу чи щастю прийдешніх поколінь, наскільки це справді потрібно. Однак, тобі не можна наражати інших, які не зважуються на добровільну самопосвяту. Поборюй всі суспільні механізми, в яких одні страждають, аби іншим було добре. Але зло поборюй добром, а не протилежним злом. Своєю позицією розвивай моральну свідомість у своєму оточенні. Вона буде поволі, знизу змінювати суспільство. Хотячи змінити інших, не застосовуй насильство. Насильство зазвичай витворює зло. А зло треба замінювати добром, а не іншим злом. Не знищуй також нічийого почуттєвого життя.

VI. НЕ ЧИНИ ПЕРЕЛЮБУ. Якщо ти чоловік і наближаєшся до дівчини, знай, що береш за неї відповідальність. Якщо розбудиш у ній сильні еротичні переживання та кинеш її, то зробиш їй кривду, бо вона тебе покохає та прив’яжеться до тебе. Зламавши почуттєве життя, яке сам прищепив, зробиш її нещасливою. Якщо ти – дівчина, не допускай до чуттєвої близькості з кимсь, у кому не бачиш належної послідовності й відповідальності за вчинки. Бо він може знищити твоє почуттєве життя та на завжди його спотворити. Кохання двох людей – це щось гарне. Слід старатися цю красу збагачувати, а не збіднювати. Кохання найбільше збагачується через свій природний розвиток і через охоплення всієї психіки. Кохання є чимось динамічним, що постійно розвивається, і справжня еротична культура полягає у належному переживанні кожного його етапу. Еволюція має бути повільна. Жодного етапу не можна перескочити. Кохання є тим красивіше, чим більше охоплює всю людину, коли поєднує в собі уподобання до тіла з уподобанням до психічних рис: замилуванням особистістю коханої, її характером, темпераментом, поглядами. Дбай про глибоку культуру свого почуттєвого життя. Ця культура – це взаємна делікатність закоханих осіб, не справляння один одному прикрощів, бажання допомогти в усіх труднощах, бажання спільно переживати усі радісні хвилини. Врешті витворюється почуття взаємної приналежності, взаємної відповідальності за цілість: тіло, психіку та духовність коханої особи. З’являється бажання жити разом, у якнайбільшій близькості. Закохані постановляють поєднатися. Це момент укладення ними подружжя. Різні суспільні звичаї слугують як допомога, щоб ця постанова ніколи не пішла в непам’ять. Найповніший етап кохання поєднує в собі тілесний зв’язок із глибоким почуттям духовної єдності. Вірно пережите кохання зобов’язує до уважності

№2/109/2018

33

МУДРІСТЬ НЕБЕСНА й опіки, до солідарності в усіх бідах, відповідальності за ціле життя коханої особи. Не можна нищити пророслу єдність, але треба її зміцнювати й підживлювати. Хтивий погляд на когось іншого вже є обманом. Не можна кинути кохану особу, треба її оберігати й опікуватися нею до кінця життя. Якщо ти християнин – пам’ятай, що у цій заповіді не йдеться лише про те, щоб не чужоложити у дослівному сенсі, але щоб до кінця життя зберегти глибоку культуру співжиття.

VII. НЕ КРАДИ. Не забирай у іншого потрібних йому для життя речей, [таких] як їжа, одяг, житло. Ні в кого не забирай часу, потрібного для роздумів, виховання дітей і розваг. Якщо треба когось надмірно обтяжити, то хай краще всі будуть рівномірно обтяжені, хіба що одні самі присвятять себе іншим. Якщо хтось має зайві речі, потрібні іншим, піди та проси його, щоб дав потребуючим. У випадку разючої несправедливості можна домагатися, щоб відібрати у когось те, що той має над міру та не уділяє іншим, яким це необхідне. Однак, треба дбати про те, щоб при цій нагоді нікого не скривдити, не позбавити необхідного мінімуму. Матеріальні та духовні блага розподіляй рівномірно, відповідно до потреб. Шануй також спільне добро: пристосування, які полегшують життя громади, залізниці, трамваї, вулиці, готелі, вокзали, суспільні органи, справне функціонування яких лежить в інтересах усіх, місця спільної праці, спільних розваг і відпочинку. Виробничі підприємства, заводи, офіси, інститути, навчальні заклади – це суспільні блага, які, розвиваючись, приносять користь усім. Дбай, щоб у них панувала справність, добросовісність, чесність, гарний настрій і соціальна справедливість. Не тільки винос із фабрики спільного майна є обкраданням суспільства. Впровадження нерозберихи, безпорядків, безвідповідальні розпорядження – це [все] крадіжка чужого часу й енергії, потрібної для повернення спокою та ладу. Створювання непотрібних занять і чисто формальних обов’язків є крадіжкою в людей їхнього вільного часу. Нею є також організація зайвих зібрань і надто довгі виступи [на них]. Спричиняйся до розвитку міжнародного життя, що має на меті матеріальне та духовне добро всіх людей. Розвивай такий стиль мислення, в якому всі люди думають про інтереси всіх рас, усіх класів і націй. Економічний визиск, невигідні торговельні умови – це обкрадання одних суспільств іншими.

VIII. НЕ СВІДЧИ НЕПРАВДИВО НА БЛИЖНЬОГО ТВОГО. Не шкодь нікому наклепом чи плітками. Не роби нікому кривди своїм словом. Говори тільки правду та розважай, коли якусь правду слід сказати. Часто промовчати [про] щось у розмові – вже є брехнею, бо картина виявляється однобокою і через це фальшивою. Старайся, щоб кожен мав уповні правдивий погляд на

34

№2/109/2018

справу, яку обговорюєте. Можна тимчасово допустити, щоби хтось не знав усієї правди, тоді, коли її знання підштовхнуло б його до злих, розпачливих, шкідливих для нього чи для інших, учинків. Однак, треба дбати про те, щоби кожен мав такі погляди та життєву позицію, аби ніяка правдива звістка не могла викликати в ньому погані реакції. Кожного критикуй, коли треба, і кожну критику приймай. Адже всі люди слабкі та мусять себе взаємно виховувати. Дбай про істину в суспільному та міжнародному житті. Тавруй усі зловживання. Викривай всіляке лицемірство та нечисті наміри суспільних груп, блоків, урядів і окремих діячів. Не довіряй людям, які в разі зміни кон’юнктури раптово змінюють своє обличчя, та не мають сміливості публічно засудити свою попередню поведінку. Якщо змінюєш погляди, то щиро представ усі свої аргументи; покажи свої давні переконання у повному світлі нових. Не лише словами, але теж учинками своїми давай свідчення істині.

IX, X. НЕ ПОЖАДАЙ ЖІНКИ БЛИЖНЬОГО ТВОГО, АНІ НІЯКОГО ДОБРА, ЩО Є ВЛАСНІСТЮ БЛИЖНЬОГО ТВОГО. Не пожадай того, що становить інтимний складник чужого життя, але зароби на власне щастя. Не влазь «із черевиками» в чужу душу. Не знищуй його святості. Не знищуй також його «домашнього вогнища» і всього того, що дає йому силу переносити труднощі життя. Не псуй також чужі релігійні вірування. У кожному бо віруванні криється багато живої істини. Якщо хочеш, аби хтось мав її більше, то делікатно збагачуй його знання. Хай те, що він має, змінюється на краще. Знищення однієї культури, аби на її місці прищепити іншу, не дає добрих результатів. Треба визнати цінні елементи в існуючій культурі та далі їх розвивати. *** Сформульовані вище десять заповідей, навіть при такій широкій інтерпретації, не дають, звичайно, рецепту на всі життєві обставини. Вони вказують лише певний моральний напрям і намічають поведінку в деяких конкретних ситуаціях. Недостатньо зважитися раз на визнання кількох норм, а потім уже тільки виводити з них дедуктивно конкретні вказівки щодо поведінки, згідні з принципами раціонального мислення. Жоден бо набір норм не дає рецепту на всі труднощі. Треба постійно розвивати в собі той споглядальний спосіб мислення, в якому ми оцінюємо вчинки свої та інших, і стаємо чутливішими до цінностей. Анджей Ґжеґорчик Переклад Олега Гірного за виданням: Grzegorczyk A. Dekalog – po świecku przeczytany // Więź, №8. – 1958, SS. 20-26.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

392. Великдень – це час, коли Моя смерть на Хресті розважається належним чином П’ятниця, 6 квітня 2012 р. Божого, 22:20 Моя ніжно улюблена дочко, як ти Мене втішаєш під час Мого Смутку. Як ти обдаровуєш Мене любов’ю і втіхою, яких так сильно прагну від душ. О, якби всі душі об’єдналися і з’єдналися своїми серцями з Моїм Серцем, тоді Свята Божа родина була б повністю зібрана. Тільки тоді, коли всі душі будуть врятовані, здійсниться Божественна Воля Мого Отця. Великдень – це час, коли Моя смерть на Хресті розважається належним чином і Моє Воскресіння з мертвих повністю визнано з огляду на свободу, яку воно приносить людству. Моє Воскресіння означає, що ви всі, які Мене любите і проголошуєте Моє Святе Слово, можете також воскреснути із мертвих. Всі ті, які померли в стані Благодаті і заслужили Ласку в Мого Отця, також воскреснуть у Славі з мертвих в День, коли Я прийду судити. Вони приєднаються до тих, які живуть не тільки в тілі, але й в дусі Господнім і будуть нагороджені Вічним Життям. Багато людей не розуміють Моєї Обітниці. Всі ті, чиї імена містяться в Книзі Життя, воскреснуть тілом, розумом і душею, тілом, вільні від тілесного зіпсуття, у повній єдності зі Мною. Всі ті вибрані будуть жити відповідно до Божественної Волі Мого Отця. Ви будете жити в любові, мирі і гармонії під час Мого Славного Царювання на Землі протягом тисячу років. Ви приєднаєтесь до Слави з Першим Воскресінням мертвих. Ви зустрінетесь з тими душами, включно з вашими родичами та друзями, які визнані достойними увійти до Мого Нового Раю на Землі. Це є життя, якого ви всі повинні шукати. Нехай не буде сумнівів. Ті бідні душі, які не можуть прийняти Правду про Моє Існування, ані Мою Обітницю судити живих і мертвих, вони будуть рвати на собі волосся, коли зіткнуться з жахливою долею, коли Правда буде виявлена. Ви, віруючі, також повинні бути на сторожі. Багато з вас, які не люблять Мене достатньо сильно, або приймають Мене як належне, роблять помилку, вважаючи, що Моє Милосердя не зважатиме на гріхи, за які відсутнє розкаяння. Моє Милосердя є рясним, Я хотів би щедро обдарувати Моїми Ласками кожного грішника. Але є й такі, що самовдоволено хибно припускають, що їхніх знань Мого Вчення є достатньо, щоб спастися. Вони байдужі до Моєї Любові. Їм бракує ніжного серця, у них мало смирення в душі і вони вірять, що за певні гріхи не варто каятись. Це мислення є небезпечним і служить тільки для віддалення цих душ від Мене ще більше. Немає жодного гріха, навіть настільки незначного, що міг би бути злегковаженим. Прощення гріхів може бути дано тільки тоді, коли ви каєтеся. Ви можете покаятися тільки тоді, коли ви вільні від гордості і смиренні серцем. Радійте, Мої діти, цьому Великодню. Так само, як Моя смерть на Хресті дала вам Дар Спасіння, Моє Воскресіння з мертвих також дарує вам Вічне Життя, яке було заплановане Моїм Предвічним Отцем так давно. Можете на багато що сподіватися. Бо Вічне Життя, що обіцяне вам, означає саме це: Вічне Життя в тілі, розумі і душі. Важливо, щоб ви прагнули до цього нового життя і щоб приготували свої душі. Сатана та його демони зроблять все можливе, щоб переконати вас, що Вічного Життя в Моєму Новому Раю не існує. Що Моє Друге Пришестя є брехнею. Священики, представники духовенства і благочестиві християни будуть їхньою першою мішенню. Моліться, моліться, моліться, щоб Мій Предвічний Отець захистив вас Моєю Найдорожчою Кров’ю, щоб ніхто з вас не відхилився від Правди. Ваш улюблений Ісус Христос, Відкупитель людства.

На 1-й ст. обкл. Олександр Іванов (1806—1858). Об’явлення Христа Марії Магдалині після Воскресіння, 1835 На 4-й ст. обкл. Василь Яремин. Воскресіння Ісуса Христа, 2018. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає. Просимо всі фото та текстові матеріали надсилати у цифровому варіанті на нашу електронну пошту.

РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ

2/109/2018