Jurn 2018 4

РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ

4/111/2018

Книга Істини. Т. 2 Марія від Божого Милосердя Формат:145х200 мм, 520 с., тв. палітурка, ISBN 978-617-618-112-5, 2018 В другий том увійшли Послання з Книги Істини, отримані Марією від Божого Милосердя від 7 січня 2012 року до 4 вересня 2012 року, в яких Пресвята Трійця та Божа Матір готує людство до Другого Пришестя Ісуса Христа. Видання позаконфесійне. Для широкого кола читачів. Ця книга – то вогонь з Неба, який випалює з людського серця всякий непотріб: брехню, лукавство, лицемірство, байдужість, страх, боягузливість, літеплість і т.п., залишаючи в ньому чисте золото: правду і мужність. Ця книга – Попередження, Дороговказ і Порятунок для всіх людей світу, аби вони врештірешт стали навіки щасливими, очищеними у вогні каяття. Ця книга про те, як наші терпіння і страждання Господь перетворює у правдивий скарб: рятує наші душі і душі наших рідних та мільйонів вже здавалось би зовсім втрачених грішників. Ця книга про Любов, вічну і незнищенну, всемогутню і всемудру, вселаскаву і всеобіймаючу, всещедру і всеспівчуваючу кожнісінькій душі. Ця книга розчищає дорогу у Новий світ, Нову Еру – тисячолітній рай на Землі, де народами правитиме наш Господь Ісус Христос після Свого радісного Другого Пришестя.

Свято у Самборі: паломники на новозведеній Хресній Дорозі

На 1-й ст. обкл. Богдан Сойка (1938 – 2018). Ісус Христос встановлює Тайну Пресвятої Євхаристії Євхаристії. На 4-й ст. обкл. Скульптор Степан Бойцун. XIII стація. Оплакування (Хресна Дорога у Самборі), 2018 2018. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає. Просимо всі фото та текстові матеріали надсилати у цифровому варіанті на нашу електронну пошту.

РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ

4/111/2018

Заснований у 2000 році

ЗМІСТ

Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка”

1. Сторінка головного редактора Тернова корона Церкви ......................................................................... 2

Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979 Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Перекладач Андрій ЧОРНИЙ Обкладинка Юліан С САВКО АВКО Художнє оформлення Юліан С САВКО АВКО Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2018 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 e-mail: gbooklviv@gmail.com web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, 261-55-74, (097) 67-67-725 Друк: СПД Торба Михайло Михайлович Наклад: 650 примірників.

2. Пізнати істину Віктор Заславський Замойський Синод 1720 року. Як греко-католики запозичили західні традиції ................................................................. 6 3. Святині Галичини Володимир Гіщинський Вовківська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці... ....................................................................... 10 4. Сила молитви о. Доліндо Руотольо Дев’ятниця “О Ісусе, віддаю себе Тобі,

Ти Сам тим займися” ........................................................................... 15 5. Голос Марії о. Євгеній Сьпйолек Найбільший Дар Отця ..................................... 19 о. Євгеній Сьпйолек Ось день ............................................................ 20

6. Весна Церкви о. Петро Ґляс Про правдиві знаки ділання Духа Святого в душі ... 23 7. Літературна сторінка Юрій Іванов Чужий. Слобожанська притча ................................ 28 Юрій Іванов Три матері ................................................................. 30 8. Свято у Самборі Йосиф Воробець Витай, Хресте, радосте моя... ................................ 31

!!! УСІМ ПЕРЕДПЛАТНИКАМ НАШОГО ЧАСОПИСУ !!! У 2018 році ціна журналу “Діти Непорочної” – 25 грн. Індекс 23979. Вимагайте та зберігайте чек передплати! Якщо Ви не отримали часопис, звертайтеся на гарячу лінію Укрпошти: 0-800-300-545. Повідомляємо, що з 2018 передплата на рік буде коштувати 175,56 грн. (6 номерів), 87,78 грн. (3 номера). Замовляйте наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua.

ПІЗНАТИ ІСТИНУ

ЗАМОЙСЬКИЙ CИНОД 1720 РОКУ. ЯК ГРЕКО КАТОЛИКИ ЗАПОЗИЧИЛИ ЗАХІДНІ ТРАДИЦІЇ

Митрополит Лев II Кишка (1663 – 1728)

Перша половина 18 століття була для Уніатської Церкви в Україні бажаним, навіть омріяним заспокоєнням. Нарешті вгамувались бурі, які не стихали з 1648 року. Пролетіли козацькі війни, війни з росіянами, шведами, турками, знову шведами. За ці майже шістдесят років постійних війн, коли карта Східної Європи перемальовувалась ледь не щороку, українці так чи інакше зробили вибір, ким бути і з ким бути – і в політичній, і в релігійній сфері. І як то часто буває, за політичними змінами, за війнами, окупаціями і визволеннями завжди йдуть слідом зміни культурні. Спочатку народи воюють, потім зупиняються і намагаються осмислити, ким вони стали за роки війни. І ось для Унійної Церкви прийшов час осмислити те, чим вона стала. За 60 з гаком років від початку Хмельниччини до розгрому шведів вона пережила знущання і переслідування з боку козаків і росіян, кілька разів стояла на порозі повного знищення, але вистояла, приєднала до себе кілька великих єпархій і потужних культурних центрів, збільшилась в кілька разів, виростила кілька поколінь кваліфікованих, освічених кліриків. А головне, Уніатська Церква

6

№4/111/2018

жила і розвивалась в державі, яка утворилась, і народ, якому вона служила, за цей час також змінився. Перш за все, Україна розділилась між Річчю Посполитою і Москвою, на землях на захід від Дніпра православні перейшли в унію, а на землях на схід від Дніпра і в Києві уніатів і раніше не було, а тепер тим більше не могло бути. Значить, діалог і спроба примирення з Православною Церквою стали для уніатів неможливими. В цьому була і своя перевага – якщо раніше перед тим, як запозичити в римо-католиків якусь цікаву практику, єпископи і монахи думали, а чи не завадить це можливому возз’єднанню з православними братами, то тепер з цього приводу вже можна було не турбуватись. Уніати опинились один на один з самими собою, і єдиними сусідами, здатними здійснювати на них культурний вплив, були поляки і литовці, які були римо-католиками. Щоб зрозуміти, що таке західний культурний вплив, нам, українцям ХХІ століття, слід подивитись навколо. Сполучені Штати Америки не змушували нас носити джинси і жувати жуйки. Вони не вводили в Чорне море авіаносці з метою змусити нас дивитись «Термінатора» чи їсти біг-маки. Американські місіонери у 90-х роках прибували сюди не під збройною охороною. І тим не менше, Церкви Євангелистів нас є, у макдональдсах завжди черги, американське кіно дивляться усі, а джинси давно ховають під собою ноги практично усіх громадян колишнього СРСР. Просто джинси – зручний одяг, макдональдс – один з найбільш пристойних фастфудів, і незалежно від переконань – справжній чоловік пустить сльозу, переглядаючи «Хоробре серце». Можна не любити Радянський Союз, але неможливо бути байдужим до фільмів Рязанова, Захарова чи Гайдая, пісень Утьосова чи Висоцького. Ніякої політики – просто культурний вплив. Так само було і на початку 18 століття. Унійні священики, монахи, єпископи з одного боку любили свій обряд, свою мову, свої традиції. Але вчились вони в Римі, вчились за єзуїтськими підручниками, церковно-слов’янську мову розбавляли латиною. Більш того, жили вони в країні, де латинська, католицька культура була панівною. Найкращі школи бути римо-католицькими, найкращі храми були римо-католицькими, найкращу музику і найкращі книги писали римо-католики. Звісно, в ті часи на

ПІЗНАТИ ІСТИНУ перше місце в галузі культурного розвитку виходили протестантські країни – Англія, Голандія, Прусія, але до них було далеко, та й в культурі їхній для Церкви залишалось занадто мало місця, щоб брати з них приклад. Більш того, в сучасному світі можна пообідати гамбургером, а повечеряти борщем, сьогодні подивитись «Врятувати рядового Райана», а завтра «В бій йдуть одні старики», надягнути джинси з вишиванкою і поставити патріотичний дзвінок на китайський телефон, увімкнути в машині пісні УПА і поїхати в Польщу на заробітки. Так само у 18 столітті уніатське духовенство, з одного боку, прагнуло зберегти православні традиції, а з іншого – підсвідомо наслідувало латинську моду. Варто подивитись на портрети митрополитів і єпископів того часу, щоб зрозуміти це: сутани на ґудзиках, маленькі шапочки на голові, герб на стіні, охайні борідки, які з часом меншають і взагалі зникають, маленькі молитовнички в доглянутих пальцях, хрестики замість панагій. Одразу видно, який в них ідеал краси і охайності. І якщо навіть українські православні митрополити в Росії писали щоденники польською, то що вже казати про уніатських митрополитів у Вільні чи Львові! В цьому не було нічого нового. Так роблять усі сильні світу цього, які прагнуть підняти культурний рівень свій і свого оточення. Монахи Раннього середньовіччя називали себе сенаторами і писали латинські елегії. Карл Великий іменував себе імператором. Київські князі рядились у візантійські плащі і будували церкви у візантійському стилі. Петро Перший голив бороди боярам, змушував усіх носити голандські куртки і французькі камзоли. Пізніше так само японці заборонятимуть самураям ходити по вулиці з мечами. Таке свідоме чи підсвідоме наслідування сусідньої вищої культури – ознака сильного бажання і самому стати кращим, і інших зробити. Отже, галицькі, волинські, білоруські єпископи Української Церкви наслідували латинські традиції просто тому, що хотіли стати врівень з ними, дивитись їм в очі не знизу вгору, а як рівний рівному. Не слід забувати і про те, що якщо раніше Українська Православна Церква була для уніатів стратегічним партнером, з яким треба було дружити і намагатись об’єднатись, то тепер, по-перше, Українська Православна Церква зникла, перетворившись на Російську, а по-друге, Російська Церква в той час швидко перетворювалась з самостійного організму на безправний гвинтик державної машини. Слід згадати, що у 1718 році в Росії почалась робота

над духовним регламентом, а у 1721 році він був остаточно впроваджений, і головою Церкви в Росії став цар. Православну Церкву уніати тепер могли повісити на стіні в рамці з підписом: “Ось такими ми бути не хочемо”. Тож не нема нічого дивного в тому, що священики, монахи і єпископи Унійної Церкви в Західній Україні і Білорусії свідомо чи підсвідомо переймали римо-католицьку естетику. Дзвіночок на початку відправи і перед причастям, коротка читана відправа в будні, часте причастя, лавки, публічні молебні, процесії з Найсвятішими Тайнами, статуї в церквах. Поширювалась мода ставити в церкві бічні вівтарі. При цьому слід зазначити, що на півночі, на литовських і білоруських землях, які поєднались з Римом ще у 1596 році, такі практики давно вже існували, а ось на півдні, у Львівській, Перемишльській і Луцькій Єпархіях, які прийняли унію не так давно, подібні латинські запозичення здавались чимось новим і незвичним. І ось, в Унійній Церкві намітились два явища, дві тенденції, на які слід було звернути увагу, осмислити їх і вирішити, що робити далі. Треба було

Храм св. Миколая, де в 1720 р. відбувся Замойський Синод

№4/111/2018

7

ПІЗНАТИ ІСТИНУ вирішити: чи можна піддаватись латинській моді і якщо можна, то до якої межі? Треба було усунути розбіжності між єпархіями або принаймні звести їх до мінімуму. Одним словом, в Церкві накопичилося кілька питань, які треба було вирішити. Споконвіку для таких речей збирали собори – Вселенські чи Помісні. Єпископи, представники монастирів і білого духовенства, делегати від мирян на загальному зібранні обговорювали питання, які слід було вирішити. І ось, з 26 серпня по 17 вересня 1720 року, був проведений Помісний собор Унійної Церкви, який увійшов в історію як Замойський Синод. Відбувся він в Замості – красивому місті на півдорозі між Львовом і Любліном. Зараз це територія Польщі, але в свій час це була Київська Русь, потім Галицько-Волинське князівство, а на початку 18 століття це було Воєводство Руське, етнічні українські землі. Місто це збудував канцлер Ян Замойський наприкінці 16 століття, і до наших днів тут зберігся чудовий ренесансний архітектурний ансамбль: фортеця, ратуша, ринкова площа, арсенал, кілька костелів і церков, синагога. А в той час головною перлиною міста була Замойська академія, заснована тим самим Яном Замойським. Це була одна з небагатьох приватних академій, і рівень навчання тут був досить високим. А ще тут навчалось багато українців. Отже, це був значний культурний і науковий центр, рівно віддалений і від Вільна, і від Почаїва. Митрополитом Унійної Церкви в той час був Лев ІІ Кишка, непоганий служитель і лідер. Він боровся за створення пристойних семінарій в кожній єпархії, відкрив багато народних шкіл. А ще він був прихильник збереження східного обряду і противник латинських запозичень. Можливо, причина таких поглядів полягала в тому, що забагато Митрополит чув закликів до уніатів переходити в латинський обряд і ставати поляками. В той час навіть памфлет такий по Польщі ходив – «Проект ліквідації Русі». Отже, в Замості 26 серпня 1720 року зібрались 7 єпископів, Протоархимандрит Василіянського Чину, сім Архимандритів, 129 делегатів від білого і чорного духовенства нижньої ланки, вікарій Супрасльської Архимандрії, два делегати від Львівського Ставропігійського Братства і миряни – представники міщан і шляхти. В якості почесного “спікера” цієї маленької “верховної ради”, “спікера”, який не міг впливати на хід Собору і просто надавав ваги і легітимності Собору, прибув папський нунцій Джиролано Гримальді. Почався Собор з того, що делегати висловили необхідність тісніше згуртуватись навколо Ватикан-

8

№4/111/2018

ського пагорба перед лицем загрози з деспотичного Сходу. Що ж, Росія сильнішала з кожним днем і все більше лізла у справи Західної України. Російські посли, гідні попередники “Лаврова і Чуркіна”, протестували кожного разу, як хтось переходив в унію. Петро Перший, при усіх чеснотах цього талановитого монарха, ставився до Православної Церкви, як зараз Путін до росіян – зневажав в себе вдома і демонстративно захищав за кордоном. Отже, галичани, волиняни, подоляни і білоруси, які, мабуть, не зовсім хотіли, щоб про них піклувався не зовсім чемний цар не зовсім чемної держави. Тож якщо за часів Митрополита Петра Могили уніати намагались бути ближчими до православних, щоб дружити і возз’єднатись, то тепер, коли возз’єднання могло бути лише таким, як в кота з мишею, учасники Замойського Синоду прагнули якомога скоріше і зрозуміліше відмежуватись від тодішнього “русского міра”. Отже, не дивує що серед рішень, які приймалися на цьому Синоді, першим було рішення додати в Символ Віри згадку, що Дух Святий таки походить від Отця і Сина. Тобто, вставити те саме пресловуте латинське “філіокве”, тобто “і від Сина”, яке відрізняє католицьке сповідання віри від православного. Півтораста років тому творець Унії Іпатій Потій в Римі домігся права не додавати це “філіокве” в Символ віри Унійної Церкви, і ось, тепер його послідовники вставляють цей додаток з власної ініціативи! Крім того, було вирішено обов’язково на Літургіях згадувати Папу Римського, чого раніше не було. Тобто, якщо раніше греко-католики наголошували, що вони “більш православні, ніж католики”, то тепер вони вирішили стати “більш католиками, ніж православними”. І якщо раніше уніат міг причащатись в православного священика, то тепер ця практика була заборонена. Інші положення Собору стосувались головним чином літургійної практики. Було вирішено створити єдиний Служебник для єпархії України і Білорусії. Частину латинських запозичень заборонили, але більшість офіційно дозволили. Наприклад, читані Літургії – “там де цього потребувала парафія”. Замість антимінсної губки, якою витирали сліди від євхаристійного вина, впровадили рушничок, скасували обряд вливання теплої води перед Святим Причастям. Дозволили офіційно дзвонити у дзвіночок під час відправи, як в римо-католиків. Під час хрещення дитину тепер не занурювали у воду, а кропили. І новоохрещеній дитині не дозволяли приймати Причастя. Відтепер дитина могла причащатись лише у свідомому віці.

ПІЗНАТИ ІСТИНУ Загалом, більшість нововведень Замойського Синоду були досить раціональні, корисні і спрямовані посилити духовну дисципліну, покликані краще пояснити вірним і правила віри, і традиції Церкви. Наприклад, на Синоді була ухвалена практика щоденної Літургії. Вірних заохочували до частого причастя і сповіді, для цього спеціально відмінили триденний піст перед сповіддю. А сповідники мали перед тим, як стати на стезю служіння скласти окремий іспит з морального богослов’я. Ще Митрополит домігся рішення створювати школи для духовенства при кожному монастирі. Викладачами в цих школах були ченці-василіяни. Підсумовуючи висновки цього Собору, можна сказати, що він офіційно легітимізував латинський вплив на Унійну Церкву, яка немов хатка на курячих ніжках повернулася на захід передом і на схід задом. Щоправда, усі ці нововведення стосувалися виключно літургійної практики і естетики, за винятком хіба що додаванням “філіокве”, але все одно – для вчорашніх православних, які багато століть проголошували анафеми за найменші дрібнички, це був нечуваний відхід від звичний традицій. Більш за все здивувався Папа Римський, який довго вагався чи благословляти рішення цього Синоду, чи ні. І в Римі, і у Вільні, і у Львові намагались обмежити вплив латинських традицій, видавали традиційні служебники, скликали літургійні комісії, але усі ці спроби були марними. Мабуть, часткове златинщення Греко-Католицької Церкви були викликане потребами часу і загальним духом тієї доби. Мабуть, саме тому Замойський Синод став важливою віхою в історії Української Греко-Католицької Церкви, багато в чому зумовивши її подальший розвиток. Хоча, якщо бути точнішим, унійні єпископи, як добрі моряки, відчули, в який бік дує вітер і розвернули вітрила так, щоб їхній корабель плив куди треба. Завдяки рішенням цього Собору з кожним роком все сильнішим ставав вплив Чину Святого Василія Великого. Монахи, які були головними прихильниками латинської моди, мали найкращу освіту, були найкращими вчителями, проповідниками, письменниками. Вони могли на рівних говорити з латинськими єпископами, з магнатами і князями, адже їхня освіта і вміння себе поводити викликали повагу. Не в останню чергу завдяки василіянам і їхній політиці європеїзації східного обряду середина 18 століття стала добою будівельного буму серед грекокатоликів. Уніати остаточно усвідомили себе повноцінними громадянами католицького суспільства і вирішили втілити це у зовнішньому і внутрішньому

вигляді своїх храмів. Львівський Єпископ, пізніше Митрополит Атанасій Шептицький, починає будівництво собору святого Юра, який став найвищим і найкрасивішим храмом Львова. Магнат Миколай Потоцький, відомий спочатку своїми бенкетами і свавіллям, а пізніше – благочестям і доброчинством створює величний ансамбль Почаївського монастиря. Розбудовуються уніатські монастирі і церкви по цілій Україні і Білорусії, і більшість з них не поступається красою латинським храмам. Всередині церков почали ставити скульптури і лавки. Українські і білоруські іконописці, такі як Василь Петранович, Юрій Радивілівський чи Лука Долинський все менше уваги звертали на візантійські іконописні канони і все більше – на прийоми бароко. Іконостаси поступово перетворились на відкриті вівтарі, на зразок римо-католицьких. На щастя, старі іконостаси не руйнували – їх переносили до храмів на передмісті чи сільських церков, де вони зберігаються і зараз – за винятком тих, що забрали до музеїв. Греко-Католицька Церква в Україні і Білорусії остаточно сформувала своє обличчя, свої традиції і вподобання. Віктор Заславський

Святіший Отець Папа Римський Климентій XI (1649 – 1721)

№4/111/2018

9

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ

ВОВКІВСЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ (Богородиця Одигітрія, перша половина ХVІІІ ст.)

Серед численних чудотворних ікон України, які сяють коштовними діамантами в короні української духовності, є прославлена протягом століть Вовківська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці – святиня церкви Різдва Пресвятої Богородиці в с. Вовківці, нині Борщівський район Тернопільська область. У храмах Господніх в Україні, з часу Володимирового хрещення, чудотворні ікони Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, святих вшановувалися і вшановуються християнами, як найбільші святині. Численність чудотворних ікон на українських землях, а їх нараховується біля трьохсот, і Божі ласки, що їх християни отримували і отримують у молитвах, з вірою звертаючись до Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, святих вказують на те, що “ласки Господні не скінчились, не вичерпалося Його милосердя” (Плач Єрм. 3, 22) 22),, що Всемогутній Господь Бог такий же щедрий тепер, як і колись. Вовківська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці належить до класичного найпоширенішого іконографічного типу зображення образу Божої Матері – Богородиці Одигітрії (див. кольорову вкладку). Як і належить іконографічній композиції таких ікон, центральним, домінуючим на Вовківській чудотворній іконі Божої Матері є зображення Пресвятої Богородиці, яка тримає на лівій руці

10

Вовківська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці

Дитятко Ісуса і, дивлячись в сторону Божого Сина, правою рукою вказує на Нього – Дорогу, Істину і Життя (Йо. 14, 6) 6),, і спасіння можливе тільки через воплоченого Бога – Ісуса Христа. Голова

№4/111/2018

Пресвятої Богородиці напівповернена вправо і злегка нахилена до Ісуса. Сам же Ісус Христос на цій іконі фронтально звернений до глядача. Правиця Христа у благословляючому жес ті. Але

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ водночас їй присущі певні особливості. Вовківська ікона Пресвятої Богородиці вирізьблена на дереві. Лише Лики і руки образу Пресвятої Богородиці та Образу Дитятка Ісуса намальовані фарбою. Навколо німбів Пресвятої Богородиці та Образу Дитятка Ісуса зображено вирізьблені дванадцять зірочок. Коли ми в молитві, роздумуючи, спогдядатимемо на іконі Образ Ісуса Христа, то зауважимо, що в лівій руці Дитятка Ісуса іконописець зобразив сферу, земну кулю, увінчану хрестиком. Варто зауважити, що іконописна майстерність авторів ікони свідчить про те, що вони були не тільки видатні іконописці свого часу, мали неабиякі богословські знання, що відповідали їх мистецькому таланту, але й добре були обізнані із елементами, характерними для іконографії західноєвропейського сакрального мистецтва ХVІІІ ст. На той час все частіше в українському іконописі образ Ісуса Христа, на іконах Пресвятої Богородиці, зображають із сферою в руці. В західноєвропейському мистецтві цей елемент іконографії відомий ще з часів Середньовіччя та символізує могутність і верховну владу Христа як Царя Всесвіту. Ісус має цю царську владу, Він є Царем Землі і Всесвіту. Сфера, земна куля, увінчана хрестиком, в руці Ісуса це й водночас символ поширення та утвердження християнського вчення по всьому світові. Тому іконописець й зобразив в лівій руці Дитятка Ісуса сферу, земну кулю, увінчану хрестиком – символ царської влади – Царя Землі і Всесвіту. В переважній більшості українських ікон Пресвятої Богородиці, Дитятко Ісус зображається

тільки із згорнутим сувоєм у лівій руці – це Євангеліє, дане нам від Господа; це символ християнського вчення; це символ пророцтв Старого Завіту, які збулися в Ісусі Христі; як елемент іконографії, сувій має ще й таке значення – “Книга Життя” (Фил. 4, 3), (Од. 20, 12 ), ), яка ведеться від заснування світу (Од. 17, 8). Над головою образу Пресвятої Діви та Дитятка Ісуса поміщені корони. Навколо німбів Пресвятої Богородиці та Образу Дитятка Ісуса знаходяться вирізьблені дванадцять зірочок, що є свого роду ілюстрацією слів Св. Йоана Богослова, поданих ним в “Одкровенню”: “І знамення велике видно було на Небі – жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами Її, а на голові Її вінець із дванадцяти зірок…” (Од. 12, 1). Отці Церкви вбачають в цих зірках дванадцять привілеїв, якими Господь Бог наділив Пречисту Діву Марію: чотирьома з них Бог наділив Пречисту Діву перед воплоченням Сина Божого, чотирьома – під час воплочення Сина Божого, чотирьома – після воплочення Сина Божого. Як свідчить народний переказ, Вовківська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці спочатку знаходилася у монастирській церкві св. Архангела Михаїла з василіянської чернечої обителі. Згадка про монастир подається в невеличкій інформації стосовно закриття в 1743 р. Звиняцького монастирка (с. Звиняч, Чортківського району). Взагалі на території сучасного Борщівського району в різний час були такі василіянські монастирі: маловідомі і більш відомі в с. Королівка, с. Монастирок, с. Ланівці (Тулин), с. Михайлівці, с. Кудринці.

Василіянський монастир св. Архангела Михаїла короткий час, наприкінці ХVІІ-в першій половині ХVІІІ ст., знаходився в с. Вовківці на пагорбі Макарет. Коли цю чернечу обитель ліквідували, приєднавши її до Лановецького (Тулинського) монастиря, то дерев’яна монастирська церква св. Архангела Михаїла стала парафіяльною. На початку 20-х р.р ХVІІІ ст. вона згоріла. Ікона під час пожежі не постраждала. Нову дерев’яну церкву під титулом св. Архангела Михаїла збудували в 1727 р. Сучасну муровану церкву Різдва Пресвятої Богородиці у Вовківцях збудовано у 1832 р. У 1892 р., під час пожежі, церква сильно була пошкоджена в середині, але в тому ж році її відновили. Ікона під час пожежі не постраждала. Патронами церкви в різні часи були Т. Марія Чарковська, Тадей Чарковський-Голієвський, великі землевласники в краю. В церкві метричні книги велися із 1866 р. Народна традиція з покоління в покоління передає і в “Акафісті Пресвятій Богородиці у чудотворній Вовківській іконі прославленій” говориться, що ще з давніх часів люди із вірою і щирими молитвами прибігали під святий Покров Вовкіської ікони Пресвятої Богородиці в недугах і смутках, в тілесних і духовних потребах та отримували зцілення. Вовківці здавна були славним відпустовим місцем краю, сюди приходили, щоб поклонитися образу Пресвятої Богородиці навіть богомольці-прочани із Поділля, Буковини і Бесарабії. Як свідчить народна традиція, до села на відпусти та на храмове свято – Різдва Пресвятої Богородиці сотні років з’їжджалося і приходило дуже

№4/111/2018

11

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ багато народу, щоб взяти участь у тих Службах Божих, які тут відправлялися і поклонитися Образу Пресвятої Богородиці. Велелюдні відпусти тут відбуваються і сьогодні. В парохіяльній церкві з початку ХІХ ст. до середини ХХ с. знаходилися ще мощі свм. Йосафата, та, на жаль, вони вже втрачені. Різноманітну, але, на жаль, дуже скупу інформацію про чудотворну ікону Божої Матері, що знаходиться в с. Вовківці, знаходимо в тім чи іншім об’ємі в багатьох творах на Богородичну тематику як у вітчизняних, так і зарубіжних виданнях. Достеменно відомо, що наприкінці лютого 1900 р. відвідав парохію с. Вовківці Єпископ Андрей Шептицький. Будучи ще Станіславівським Єпископом, Владика Андрей Шептицький з 26 лютого по 1 березня 1900 р. перебував у василіянському монастирі св. ап. Петра і Павла в с. Михайлівці. Тут він проводив духовні реколекції для 27 священиків Кудринецького, Скалецького, Заліщицького деканатів. Під час перебування в с. Михайлівці Преосвященний Владика Андрей відвідав декілька парохій краю, зокрема с. Вовківці. Тому по результатах духовної комісії, яка переслухала під присягою свідків численних чуд, Андрей Шептицький будучи ще Станіславівським Єпископом, надав церкві Різдва Пресвятої Богородиці у Вовківцях відпуст. Вовківська чудотворна ікона Божої Матері століттями ніколи не залишає у біді тих, хто з вірою приходить до Неї і у тривалих, щирих молитвах і з чистим серцем, з надією й любов’ю просять Її про потрібні для тіла та душі

12

благодаті. Прикладів чимало. І навряд чи би достатньо було й декілька десятків сторінок, щоб їх всіх описати. Коли в молитві, з вірою, до Небесної Неньки, Заступниці, Покровительки, перед Її благодатним Образом, звертаються батько й син, мати й донька, вся християнська родина, то Вона з Божої ласки, приносить злагоду і любов у сім’ю; коли звертається подружжя, благословляє їх здоровими дітьми, а також дає їм силу, мудрість, терпеливість в любові до Господа Бога їх виховати; коли звертаються батьки, їх блудні сини і доньки, то на праведний шлях навертаються; коли про одужання звертаються хворі, сприяє зціленню віруючих від різноманітних недуг тіла й душі; коли звертаються християни похилого віку, то Марія допомагає їм легше, з терпеливістю і без нарікань переносити всілякі життєві незгоди; коли звертаються віруючі, які впали духом, то одержують духовну наснагу щасливо вік прожити в сучасному, світі сповненому протиріч і тривог. В час радянського комуністичного режиму, коли церква була закрита, люди тайком приходили до Чудотворного Образу Вовківської Пресвятої Богородиці і з надією в молитвах благали Божу Матір визволити їх від всяких бід, скорбот, напастей, духовних і тілесних недуг. В теперішній час бувший Єпарх Бучацький Владика Іриней Білик надав відпусту у Вовківцях єпархіального значення. Неподалік церкви, на місці об’явлення Пресвятої Богородиці є «Кам’яна» криниця, яка існувала з початку ХХ ст. і була знищена в другій половині 50 р.р. ХХ ст. Її,

№4/111/2018

зусиллям всієї громади, було відновлено лише у 2009-2010 р.р. За селом, в місцевості на Ланах, в яру, є криниця з чудодійною водою, що помагає від хвороби очей. Вовківська чудотворна ікона Божої Матері – Богородиці Одигітрії сучасними мистецтвознавцями датується першою половиною ХVІІІ ст. та зазначається, що вона належить до творів невідомих іконописців подільської школи. Прикметно, що не лише загальна образна характеристика – меланхолійно-ліричне зображення Ликів Ісуса та Богородиці та прийоми їх моделювання, набір вживаних для фарб пігментів, особливості обробки іконного щита й характер золочення малярського поля ікони, але й схема вирішення низки деталей у зображенні образу Ісуса Христа та образу Пресвятої Богородиці на даній іконі Божої Матері в цілому збігається з творами, які належать подільським іконописцям і датуються початком ХVІІІ ст. Варто зауважити, що Вовківська чудотворна ікона Божої Матері з часу свого створення пережила не одне лихоліття, що неминуче відбивалося на її стані. Такою, якою вона на сьогодні є, ікона дійшла до наших днів, зазнавши численних нефахових «реставрувань» народних іконописців, що завдало їй шкоди як творові мистецтва, допоки не набула сучасного вигляду. Останні в часі комплексні консерваційно-реставраційні заходи по збереженню ікони проводили на початку 90- років ХХ ст.. р. відомі реставратори Павло Петрущак і Настя Чабан.

1037 року, у Києві, у храмі Благовіщення на Золотих воротах,

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ князь Ярослав Мудрий вперше у світі серед усіх християнських народів посвятив народ тодішньої Київської Руси-України під Покров Матері Божої, обравши Марію за свою Царицю. Дух цієї благої вістки з храму Благовіщення розійшовся по всьому світу і приніс свої щедрі духовні плоди посеред європейських народів…

16 травня 1987 року Матір Божа під час об’явлення у Грушеві сказала: “Україна першою вклонилася Мені як Цариці, і Я прийняла її під Свій Захисток… і далі продовжила… Я люблю Україну та український нарід за його терпіння та вірність Христу Царю і Я вбережу Україну для слави та майбутнього Царства Божого на землі…” Тому для нас дуже важливо розвивати серед нашого народу культ Матері Божої як Цариці України, наповнювати його глибоким духо-

вним змістом, бо на нас і цілий світ гряде глобалізація, тобто створення єдиної держави з єдиним урядом, з єдиною системою управління, з єдиною культурою та єдиною Церквою (це найстрашніше) найстрашніше),, з єдиною релігійною свідомістю. Глобалізація передбачає єдність у вихованні та освіті. Ми, християни, повинні навчитися реагувати по-християнськи на це зло, котре суне на весь світ, заражаючи негативним ставленням через ЗМІ до християн, до Ісуса Христа, до Матері Божої… Глобалісти нав’язують свою ідеологію без Бога, хочуть заставити повірити в матеріальні цінності особливо молодих людей. В цьому вони вбачають головний зміст життя. І в цьому розіграється справжня трагедія приспаного людства. Тому так важливо у цей час не дати себе звести, а свідомо піти за Ісусом до кінця. І в цьому нам

може допомогти Матір Божа, бо Їй, як нікому іншому, довелося пройти через важку тернисту дорогу до Неба. Марія добре знає затверділі серця сучасного людства, їхню замкненість на Любов Божу і тому багато душ гине. Глибоке набоженство до Марії може стати тим єдиним порятунком у цій духовній темряві, котра щораз більше огортає світ і кожну душу. Тримаймося Матері Божої, як колись трималися наші предки, і знаймо, що там, де є Марія, там є Святий Дух! Усі святі Марійські місця на землі, в т.ч. і в Україні, коли над світом запанує Антихрист на три з половиною роки, коли християни будуть жорстоко переслідуваними, стануть тими місцями духовного захисту для вірних від ворогів Христа. Бережімо ці великі духовні скарби нашого народу, плекаймо

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Вовківцях

№4/111/2018

13

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ з особливою ревністю і завзяттям у своїх серцях довіру та любов до Марії, бо Вона як наша любляча Мати має одне тільки бажання: усіх нас якнайшвидше привести до Ісуса Христа! Молитва до Пресвятої Богородиці, прославленої у Вовківській чудотворній іконі Пресвята, Пречиста, Преблагословенна, Пренепорочна Діво Маріє, поглянь на мене очима Материнського милосердя й ласки і прийми молитву мою, яку я до Тебе возношу перед Твоєю іконою. Прийми її ласкаво, як приймала віками від тих, що воздавали шану Тобі в цьому Образі. Пресвята Діво Маріє, всім нам, християнам, Мати єдина, молитвою моєю, яку я до Тебе з вірою возношу перед Твоїм благодатним Образом не погорди, благаю Тебе, її Ти прийми, до Сина Господа Бога, Спасителя душ наших, донеси.

Пречиста Діво Маріє, всім нам, християнам, Небесна Покровителько, в молитві перед Твоїм благодатним Образом благаю Тебе, мене завжди під Своїм святим Покровом бережи. Преблагословенна Діво Маріє, всім нам, християнам, до Бога Провідниця в молитві перед Твоїм благодатним Образом благаю Тебе, мене завжди дорогою Божих Заповідей веди. Матінко Божа, всім нам, християнам, Мати єдина, у молитві перед Твоїм благодатним Образом в Твої благословенні руки, під Твою святу опіку передаю себе, всю родину і рідний край довіку. Пренепорочна Діво Маріє, всім нам, християнам, Небесна Заступнице, в молитві перед Твоїм благодатним Образом благаю Тебе, моє серце й душу завжди від злих помислів бережи. Пресвята, Пречиста, Преблагословенна, Пренепорочна Діво Маріє уповаю на Тебе, Божа Мати, Небесна Царице, і щиро вірючи в

Твоє милосердя й ласку, спасенний Твоїм заступництвом, воздаю славу, хвалу, подяку й поклін за все у Тройці єдиному Богові й Сотворителеві всього сущого як на Небі, так і на землі, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Відпусти: на 10 п’ятницю (після Пасхи), Серця Ісусового, але у Вовківцях (за Ісидором Дольницьким) святкується Співстраждання Богородиці, що переноситься з суботи на п’ятницю). Крім того, відпуст ще відбувається на свято Священномученика Йосафата (25 листопада, але переноситься на попередню неділю). Адреса: с. Вовківці Борщівський р-н Тернопільська обл. Парафіяльна церква Різдва Пресвятої Богородиці Володимир Гіщинський, член Національної спілки журналістів України

Джерела і використана література: 1. Центральний державний історичний архів в м. Львові.- Ф. 159. Оп. 9. Спр. 658.- Арк. 5-5 зв., 7- 7-зв., 8-9.

2. Центральний державний історичний архів в м. Львові.- Ф. 201. Оп.46. Спр. 1122.- Арк.2-4.

3. Національний музей у Львові, відділ рукописів та стародруків. Ркл.11.-Арк. 282 зв. Національний музей у Львові, відділ рукописів та стародруків. -Ркл.11.-Арк. 345.

4. Національний музей у Львові, відділ рукописів та стародруків. Ркл.13.-Арк. 93-95 зв.

5. Кам’янець-Подільський державний історичний музей-заповідник, рукописні фонди. Стп. -198.-Арк. 305-308.

6. Шематизмъ всего клира греко-католицкой єпархіи Станиславовской на рокъ Божій 1896.- Станислав, 1896.-С.108.

7. Шематизмъ Провінції св. Спасителя Чина св. Василія Великого в Галіції.-Львів, 1876.-С.137-138,145-147.

8. Ваврик о. М. Василіянські монастирі на Галицькому Поділлі// Теребовлянська земля. Історико- мемуарний збірник. – Нью Йорк,1968.-Т. ІІ. -С. 248.

9. Акафіст Пресвятій Богородиці у чудотворній Вовковецькій іконі прославленій.- Івано-Франківськ, 2010.

10. Справи церковні // Діло.-1900.- 4 березня.

11. Справи церковні // Діло.-1900.- 13 березня.

12. Сіменович М. Мої спомини // Америка, Філадельфія, 1934.-Ч.15 13. Скочиляс І.М. Українська церква на Борщівщині та інші сторінки відродження краю. Київ, 1992.- С. 40.

14. Кушей С. Вовківці // Історично-меморіальний збірник Чортківської округи: повіти Чортків, Копиченці, Борщів, Заліщики.Нью –Йорк-Париж-Сідней-Торонто, 1974.-С. 596-597.

15. Ворончак І. Церковне будівництво на Борщівщині (XVIII ст.,-30 –ті р.р. ХХ ст.) // Галицький вісник.- 2004.- 3 грудня.

16. Мельничук Б., Уніят В. Вовківці // Тернопільський енциклопедичний словник. словник. – Тернопіль, 2004—2010. Т. І, 2008 2008.-С.291. .-С.291.

17. Гіщинський В. Духовні обереги. Чудотворні ікони Тернопілля. Християнська Злагода (історичні нариси) // Літературний Тернопіль, 2016, №3.- С. 104.

18. Гіщинський В. Чудотворна ікона та її сутність // Діти Непорочної. Журнал християнської родини. Львів, 2016, № 1.- С.9-12.

19. Гіщинський В Богородичний культ в Україні та Василіяни // Місіонар, 2017, № 5.-С.9.

20. Гіщинський В Духовні реколекції Андрея Шептицького у василіанському монастирі в с. Михайлівці, що на Борщівщині // Місіонар, 2016, № 10.-С.32-34

14

№4/111/2018

СИЛА МОЛИТВИ

ДЕВ’ЯТНИЦЯ “О ІСУСЕ, ВІДДАЮ СЕБЕ ТОБІ, ТИ САМ ТИМ ЗАЙМИСЯ” Отець Доліндо Руотольо (1882-1970) – неаполітанський священик, який помер в опінії святості. Залишив багато творів, серед них написав натхненну Самим Ісусом науку про відданість себе Богу. Ісус говорить до душі: Чому так сильно побиваєтеся і хвилюєтеся? Зоставте Мені піклування про свої справи, і все заспокоїться. Воістину кажу вам, що кожен акт правдивого, сліпого, цілковитого віддання себе Мені розв’язує найбільш важкі ситуації. Цілковито покластися на Мене не означає терзати себе, хвилюватися, впадати у відчай, а пізніше звертатися до Мене з молитвою, сповненої неспокою, щоб Я поспішав за вами. Покладатися на Мене означає заміну тривоги на молитву. Покладатися на Мене означає у спокої замкнути очі душі, віддалити тривожні думки, і віддатися Мені, бо тільки завдяки Мені почуватиметеся, як дитина, приспана в обіймах сво своєї матері, коли дозволите, аби Я міг перенести с вас на другий берег. Віддайте Мені те, що потрясає вами, що вас болить безмежно – свої сумніви, думки, турботи і свою готовність робити відповідні кроки за будь-яку ціну, щоб уникнути цього, що вас мучить. Чого ж Я не зроблю, коли душа як в духовних, так і матеріальних потребах звертається до Мене, споглядає на Мене, кажучи: “Ти Сам тим займися”, займися”, і в той же час замикає очі і заспокоюється! Отримуєте небагато ласк, коли зневірюєтеся і мучитеся, щоб їх отримати. Отримуєте їх дуже багато, коли ваша молитва є повним відданням себе Мені. У терпінні просите Мене, щоби я віддалив його від вас, але так, як ви цього бажаєте... Звертаєтеся до Мене, але хочете, щоби Я пристосувався до ваших потреб і задумів. Не будьте схожими на хворих, які просять лікаря про допомогу, але самі пропонують лікування.

Отець Доліндо Руотольо (1882-1970)

Не поступайте так, але моліться, як Я навчив вас у молитві “Отче наш”: наш”: “Нехай святиться Ім’я Твоє” – тобто будь прославлений в тій моїй потребі; “Нехай прийде Царство Твоє” – тобто нехай все, що відбувається, сприяє прославі Твого Царства в нас і у світі; “Нехай буде Воля Твоя” – тобто Ти вирішуй, і Я увійду з всією Моєю всемогутністю і розв’яжу найважчі ситуації. Чи бачиш, що нещастя наступають одне за одним, що ситуація продовжує постійно погіршуватися, а не поправлятися? Не хвилюйся – замкни очі і скажи Мені з довірою: “Нехай буде Воля Твоя, ТИ САМ ТИМ ЗАЙМИСЯ” ЗАЙМИСЯ”.. Кажу тобі, що займуся тим, як лікар, а навіть вчиню

№4/111/2018

15

СИЛА МОЛИТВИ чудо, якщо буде це необхідно. Зауважуєш, що стан хворого погіршується? Не лякайся; замкни очі і скажи: “ТИ САМ ТИМ ЗАЙМИСЯ”. Запевняю тебе, що Сам заопікуюся тобою. Сумування, неспокій, думання про наслідки подій, сильно суперечать проти віддання себе Мені. Це нагадує плутанину, спричинену дітьми, які наполягають на тому, щоб їхня мама задовольняла їхні потреби, водночас починають перешкоджати, гальмуючи своїми задумами і забаганками її працю. Замкніть очі і дозвольте себе понести хвилі Моєї Благодаті; замкніть очі і дозвольте Мені ділати; замкніть і не думайте про поточні справи, також відверніть свої думки від майбутнього, як від спокуси. Віддайтеся Мені, повірте в Мою доброту, Я присягаюся вам Своєю Любов’ю, що коли з такою довірою промовите: “Ти Сам тим займися”, займися”, Я цілковито візьму це на Себе, потішу вас, попроваджу. І коли Я буду змушений попровадити вас іншою дорогою, відмінною від тої, яку ви вибрали для себе, тоді повчаю вас, ношу в Моїх Раменах тому, бо немає більш ефективнішого лікування, ніж втручання Моєї Любові. Однак займуся тим тільки тоді, коли замкнете очі. Ви є невтомні, хочете, все самі оцінити, про все самим мислити і таким чином покластися на людські сили або ще гірше, на людей, вірячи в

Отець Доліндо під час Літургії

16

№4/111/2018

їхні наміри. І саме це перешкоджає Моїм словам і Моїм намірам. О, як дуже прагну цього цілковитого вашого віддання себе Мені, щоб Я міг вас обдарувати, і який смуток огортає Mене, бачачи вас неспокійними! Сатана, власне, направляє до цього, щоб ви були неспокійними, щоб відділити вас від Мене і Мого ділання і кинути вас на сваволю людських починань. Тому довіряйте тільки Мені, відпочиньте у Мені, цілковито віддайтеся Мені у всьому. Я чиню чудеса пропорційно до вашого повного віддання себе Мені, а не вашої довіри до себе самих. Я виливаю на вас скарби ласк, коли перебуваєте в цілковитій вбогості. повністю вбогі. Коли у вас є власні засоби, навіть малі, або намагаєтеся їх посісти, то позостаєте в природному вимірі, отже, крокуєте за земним, природним ходом подій, в який часто втручається сатана. Жодна людина, яка постійно роздумовує і розважає тільки згідно людської логіки, не чинила чудес, навіть з-посеред Святих. На Божий спосіб ділає той, хто віддасться Богові. Коли бачиш, що справи стають все складніші, скажи з замкненими очима душі: “ІСУСЕ, ТИ САМ ТИМ ЗАЙМИСЯ!” І зверни свою увагу в іншу сторону, бо допитливість твого розуму ускладнює тобі побачити зло. Віддавайся Мені часто, не зосереджуючи уваги на самому собі. Поступай так у всіх своїх потребах. Чиніть так всі і побачите великі, неустанні та тихі чудеса. Це присягаю вам Моєю Любов’ю. І запевняю вас, що Я Сам тим займуся. Моліться завжди з цією готовністю до віддання себе Мені, і завжди будете відчувати великий мир духа і осягнете значні плоди, навіть тоді, коли Я уділю вам ласки жертви, задоситьучинення і любові, яка накладає на вас терпіння. Тобі це видається неможливим? Замкни очі і скажи цілою своєю душею: “Ісусе, Ти Сам тим займися”. Не бійся, Я Сам займуся тобою, а Ти будеш благословляти Моє Ім’я, не дбаючи про самого себе. Інші твої молитви не варті стільки, скільки цей один акт цілковитого довір’я та віддання себе Мені – запам’ятай це собі добре. Немає більш дієвішої “дев’ятниці”, ніж ця: ““О О ІСУСЕ, ВІДДАЮ СЕБЕ ТОБІ, ТИ САМ ТИМ ЗАЙМИСЯ!” Отче наш... Богородице Діво... Слава: І нині... о. Доліндо Руотольо

СВЯТО У САМБОРІ

18

№4/111/2018

СВЯТО У САМБОРІ

№4/111/2018

17

Чудотворна ікона Вовківської Матері Божої, XVIII ст.

Богдан Сойка (1938 – 2018). Образ Божого Милосердя

Чудотворна ікона Вовківської Матері Божої, XVIII ст.

Богдан Сойка (1938 – 2018). Образ Божого Милосердя

СВЯТО У САМБОРІ

18

№4/111/2018

СВЯТО У САМБОРІ

№4/111/2018

17

ГОЛОС МАРІЇ

НАЙБІЛЬШИЙ ДАР ОТЦЯ

“Дорогі діти! У цей неспокійний час закликаю вас мати більше довіри до Бога, Який є Отцем вашим на Небесах і Який Мене послав, щоб вас до Нього провадила. Відкрийте свої серця на Дари, які Він бажає вам дати. І в тиші серця поклоняйтеся Моєму Синові Ісусу, Який дав Своє життя, щоб ви жили у вічності, до котрої хоче вас запровадити. Нехай вашою надією буде радість зустрічі зі Всевишнім у щоденному житті. Задля цього закликаю вас: не занедбуйте молитви, бо молитва чинить чудеса. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 травня 2018 року). Отче наш, Ти що єси на Небесах,, будь прославлений, нехай бесах

святиться Ім’я Твоє. Дякуємо, що посилаєш нам Матір Твого Сина, щоб провадила нас до Тебе, щоб сьогодні сказала нам слова: у цей неспокійний час закликаю вас... Неспокійний час є в нас, наших сім’ях, наших народах і у всьому світі. В іншому посланні Богородиця сказала, що це час великих благодатей, але й час великих спокус для всіх, котрі хочуть йти дорогою миру (25.12.2002). Що нам чинити, щоб не зануритись у неспокої? Марія закликає нас, щоб ми мали більше довіри до Бога, Який є Отцем нашим на Небесах. Коли нас зустрічають труднощі, невдачі чи хвороби, ми починаємо непокоїтися. А слово “непокоїтися” означає, що ми стаємо все більше неспокійні. Згасає радість жит-

тя. Нас може огорнути розпач і відчуття спустошення. Що нам чинити? Мати Небесна закликає нас, щоб ми мали більше довіри. Більше! А отже: Отче! Отче, нехай прийде Царство Твоє. Отче, нехай буде Воля Твоя. Я вірую. Прославляю Тебе. Довіряю Тобі. Люблю Тебе, Котрий зіслав нам Свого Сина, щоб Він дав нам Себе. Що ще чинити? Може поглянути на образ Милосердного Ісуса, вдивитися в промені, що б’ють з Його Серця, прочитати слова: “Ісусе, я уповаю на Тебе” і кричати: Ісусе, довіряю Тобі; Ісусе, провадь мене до Отця і занур в Його Милосердному Серці. Я довіряю моєму Отцю. Він має для мене лише любов, прощення і добро. Шукайте спершу Царства Божого… Довіряю!

№4/111/2018

19

ГОЛОС МАРІЇ Щоб ви жили у вічності...

24 червня 1981, коли відбулася перша з’ява Цариці Миру в Меджуґор’є, Марія тоді нічого не говорила. 25 червня діти впали на коліна і молилися, промовляючи: Отче наш, Богородице Діво і Слава Отцю… Цариця Миру привітала їх словами: Слава Ісусу Христу! – і розпочала з ними розмову. Тоді Іванка запитала про свою маму, яка померла 2 місяці перед тим. У відповідь вона почула: Вона щаслива. Вона разом зі Мною в Небі. Ту радісну звістку Іванка принесла своїй бабусі, а люди передавали її далі. Щастя і Небо! Вічне життя! В тих перших словах Марія явила головну мету Свого приходу: щоб ми були щасливими і осягнули Небо. Знаменними є, отже, слова Марії, сказані після смерті о. Славка Барбарича (він помер на горі Кріжевач, завершивши Хресну Дорогу в п’ятницю 24.11.2000 р.). Наступного дня 25 листопада Цариця Миру сказала в посланні: “Я радію разом з вами і бажаю вам сказати, що ваш брат Славко народився в Небі і заступається за Вас”. В тиші серця поклоняйтеся Моєму Синові Ісусу, Який дав Своє життя, щоб ви жили у вічності, до котрої хоче вас запровадити. Ісус є найбільшим даром Отця для нас. Адоруймо Ісуса, бо Він віддав життя, щоб ми жили у вічності. Адоруймо (поклоняймося Йому) Його і дякуймо за Його спасенне Діло для нас, за те, що Він чинить як Верховний Архиєрей, за те, що чинить для нас як Добрий Пастир... В тиші серця адоруймо Ісуса

20

Агнця, Його Пресвяту Жертву, Живу Гостію, Воскреслого Господа. Адоруймо Ісуса – Слово Життя, бо Він годує нас Своїм Словом, провадить, наказує злим духам, втихомирює бурю в нашому житті, віддаляє недуги. Адоруймо Його палаючу Любов до нас. Просімо Святого Духа, щоб Він нам допоміг відкрити серця на Дари, які Ісус бажає нам дати. Радісна зустріч із Всевишнім у щоденному житті. Як це може статись? Через молитву. Цариця Миру каже: задля цього вас закликаю: не занедбуйте молитви, бо молитва чинить чудеса. Будь прославлений, Отче, в кожній зустрічі з Тобою, у всіх наших молитвах. Будь прославлений в усіх чудесах навернень, переміни нас та удоскональ. Будь прославлений в дарі миру у кожному серці і в кожній родині, у врятованих подружжях і в кожному прощенні. Будь прославлений у серцях, що відкриваються, у перемозі любові, у втишених неспокоях. Будь прославлений в переживанні Твоєї присутності, любові, доброті та в дарі тривалої радості. Будь прославлений в наших наверненнях, в примиренні та сповіді. Будь прославлений в кожній Службі Божій і в подяці після прийняття Тебе в Святому Причасті. Благословення Отця, і Сина, і Духа Святого за заступництвом Цариці Миру нехай обдарує нас силою та миром в тому неспокійному світі. Нехай примножує нашу довіру до Отця в Небі і відкриває наші серця на всі Божі Дари! Нехай Святий Дух творить

№4/111/2018

в нашому серці адорацію Ісуса і оживляє в нас любов до Нього, бо Він віддав Своє життя, щоб ми жили на віки в Небі. Нехай благословить Бог наше щоденне життя, щоб воно було насичене радісними зустрічами зі Всевишнім! Нехай Милосердний Бог благословить нашу витривалість в молитві, щоб ми через неї досвідчували Божих чудес! Нехай нас благословить Бог! ОСЬ ДЕНЬ “Дорогі діти! Ось день, який Мені дав Господь, щоб Йому подякувала за кожного з вас, за всіх, що навернулися й прийняли Мої послання, і пішли дорогою навернення та святості. Радійте, кохані діти, бо Бог милосердний й усіх вас любить Своєю безмірною Любов’ю та запроваджує вас на дорогу спасіння через Мої приходи сюди. Я вас усіх люблю й даю вам Мого Сина, щоб Він вам дав мир. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 червня 2018 року). Царице Миру, Ти приходиш з Неба до нас – сучасного покоління. Впродовж цього часу (37 років) Ти зворушила людей по всьому світі. Настало велике пожвавлення віри, і сьогодні Ти дякуєш Господеві за кожного з нас, за всіх, котрі навернулися, за всіх, котрі прийняли Твої послання, а отже, почали молитися, постити, сповідатися щомісяця, переживати Святу Службу Божу. Ти дякуєш Богові за всіх, котрі в своїх домах на видимому місці поставили Святе Письмо, щоб його щодня

ГОЛОС МАРІЇ

читати, розважати і жити ним. Ти дякуєш Господеві за всіх батьків,, котрі разом з дітьми батьків моляться і розпалили молитву у своїх домах. Ти дякуєш за всіх, котрі приймають Твої слова з Неба і ними живуть. За всіх, котрі створили різні діла на світі, щоб поширювати Твої послання. Дякуєш за всі паломництва, і в такий спосіб за всі рішення, що стосуються переміни життя, миру в серці, в сім’ях. Дякуєш Богові за всіх, котрі пішли дорогою навернення і святості. Пішли дорогою... Твій Син говорить: Я дорога, правда і життя. Ідімо з Ісусом дорогою навернення і святості. Радісною дорогою після пережитих чудес, зцілень і звільнень, але й

Хресною Дорогою – так, як тією Дорогою на Кріжевач – хресною дорогою в домах, в подружжі, в лікарні, в роботі, в щоденності. Та щоденність, пережита з Ісусом і з Тобою, Мамо, стає надзвичайною – сяє блиском, радістю і миром. Разом з Тобою, Маріє, хочемо дякувати Богові за все. Будь прославлений, Отче, що дозволив Марії як Матері Твого Сина зійти на землю, щоб Материнською Любов’ю пробудити сучасний світ. Будь прославлений, Отче, що впродовж тих 37 років дозволив Їй збирати людей, щоб звершувалися навернення, зцілення духа, душі і тіла. Будь прославлений, Отче, що дозволив Матері так довго

бути присутньою, щоб якомога більше людей, яких торкнулася Її Материнська Любов, відкинули гріх, посповідалися і перемінили свої горді людські серця на серця миру. Будь прославлений, Отче, що дозволив Їй виховати ту парафію, а через неї пізніше Ти дав благодать на інші місця в світі, щоб виникли адорації, щоб розпалилася молитва на вервиці. Дякуємо Тобі, Отче, Сину, і Духу Святий, Марії, що так багато говорить про Святого Духа. Дякуємо за Святого Духа, Котрий огортає юрби паломників і нас тут. Дякуємо, бо Ти дякуєш Богові за той день, котрий дав Тобі Господь, щоб Ти дякувала Йому

№4/111/2018

21

ГОЛОС МАРІЇ за кожного з нас. Нам важко собі уявити, яка велика подяка виходить з Твого Серця. Візіонери говорять, що вся Ти – світло, краса і любов, любов, які неможливо описати. Якою чудовою має бути та подяка з Твого Непорочного Серця, яка возноситься до Бога. Мати Божа приходить в Меджуґор’є, щоб запровадити нас в напрямку до Бога, щоб ми занурилися в спасінні, щоб ми були перемінені. Це дуже сміливі Божі плани – перемінити людину неслухняну на людину слухняну, людину-атеїста, котра втікає від Бога, перемінити на таку, котра любить Бога, тужить за Богом, не може без Бога жити. Це дуже сміливі плани. Погляньмо сьогодні, що ці сміливі Божі плани сповнюються і що вони можуть сповнюватися в кожному з нас, в наших сім’ях, в нашій Батьківщині і у всьому світі. Хто з людей для того,

22

щоб перемінити світ, пробудити людство, подався би в 1981 році до Меджуґор’є, про яке майже ніхто не знав. Хто би подався туди, щоб знайти шестеро дітей, котрі в очах світу не мали великого значення, не мали освіти, ні грошей, ні престижу. Вже через декілька днів можна було себе питати, яка сильна міць приховується в з’явах і виривається з людських схем. Хто міг би скликати ті юрби людей, всупереч відділам поліції, переслідуванням і в’язниці? В якусь мить було навіть закрито місцеву церкву. Здавалося б, що небезпеки, які загрожують людям і застосоване в зародку насилля мало б згасити це надприродне явище. Тимчасом Цариця Миру реалізувала Свої плани. Першого дня, а було це в середу 24.06.1981 р. в урочистість Різдва Йоана Хрестителя, Марія з’явилася з Дитят-

№4/111/2018

ком Ісус. Так що кожного року на Різдво приходить з Дитятком Ісус, бо Ісус приходить на світ через Тайну Воплочення і Різдва, щоб бути нашим Спасителем, щоб на Хресті подолати смерть, гріх і сатану, щоб перемінити наше життя і запровадити нас до Неба. Мати Божа впродовж тих 37 років хоче нас занурити в ті сміливі Божі плани. Ті сміливі Божі плани хочуть перемінити нашу щоденність в Небо. Цариця Миру провадить нас до переживання Служби Божої, бо в Літургії є перемінення хліба і вина в Тіло і Кров Ісуса. Ми пізнаємо Боже Милосердя, спасіння і мир. Тому Марія приходить на землю, являється і дає послання, щоб ми не лише знали, але й прийняли Божі Дари і йшли дорогою спасіння і миру. o. Євгеній Сьпйолек Переклад Андрія Чорного

ВЕСНА ЦЕРКВИ

ПРО ПРАВДИВІ ЗНАКИ ДІЛАННЯ ДУХА СВЯТОГО В ДУШІ Хотів би розпочати нашу зустріч з молитви св. Августина, яка є в книжці св. Людовіка Марії Гріньйона де Монтфорта “Трактат про досконале набоженство до Пресвятої Діви Марії (с.

30-31). Тому єднаймося нині не тільки з тими, хто перебуває з Господом близько у злуці, але і з тими, на чиїй традиції, вірі, мудрості Духа Святого ми зростаємо як Церква Католицька. Життя у наш час не є простим і легким. Рівно тиждень назад я був в монастирі, на вулиці Дю Бак у Парижі. Молився біля нетлінного праху св. Катерини Лябуре, якій у 1830 році об’являлася Діва Марія як Непорочно Зачата. Свята Катерино, вставляйся за нас! Ти бачила Матір Божу, а я ні. Однак, що пережила св. Катерина, коли однієї ночі її співсестри били так, що кров текла з обличчя. Це треба пережити, бо в одному моменті вибираєш Ісуса. А коли вибираєш Його, то вибираєш і Матір Божу. Діва Марія вибрала її, але не обіцяла їй золотих гір, любові в Чині чи толерантності. Всупереч всьому панувала до с. Катерини Лябуре заздрість і неповага. Вона все це взяла на себе і говорила: “Маріє, я Тебе так люблю, що йду за Тобою!” Нині маємо цей чудесний медальйон, котрий завжди ношу зі собою. Мабуть, більшість з вас добре знає обітницю Матері Божої. І там в суботу я був на адораційній Годині Поклоніння Найсвятішим Тайнам. Впродовж уже декількох років зауважую, як багато молодих людей навертається до Бога. Колись один єпископ сказав: “Якби Ісус голосив Свої проповіді так, як ми, священики, то, напевно б, Його не розіп’яли”. Знайте, що це є дуже мудрі слова. Відчуваю, що багато з вас є спраглими, тому цей голод є тут. Часами він є з нашої вини, бо не вміємо розпалити ті місця, на які нас поставив Бог. Цей голод є великим, тому ми приїжджаємо сюди, щоб наповнитися Його Любов’ю. Знаємо дуже добре, що нині існує велика маніпуляція. Те, що зараз відбувається у світі, є дуже складним процесом: той є за тим, а той за іншим; той бореться з тим, а той з іншим. Ця Церква є добра, а ця погана. Боже,

о. Петро Ґляс

що відбувається? Виявляється, що Словом Божим можна дуже добре маніпулювати і вдавати, що Господь Бог до Мене промовляє: “Я тобі тепер дам все”. Слухайте, це вже в Америці було, цей рух був уже на Заході. У нас тепер це лише входить, бо Словом Божим можна, на жаль, добре маніпулювати і з добрими людьми, і на добрих місцях. Від одного священика я чув таку історію, як він після Різдва відвідував своїх парафіян. І коли він прийшов до одного із них, то не застав його вдома, тоді взяв карточку і написав: “Стукаю у двері. Стою, аж поки відкриєте”. Через тиждень отримав відповідь на карточці також з Біблії: “Я був нагим і сховався”. Як бачите, що Словом Божим також можна успішно маніпулювати. Однак треба вважати, бо не завжди, де цитують Слово Боже, є правдивий дух. Ви повинні знати, що сатана досконало знає Святе Письмо. У наш час Дух Святий відкривається і відкриває наші серця. Я був наїв-

№4/111/2018

23

ВЕСНА ЦЕРКВИ ним і дурненьким, бо ніяк не міг зрозуміти, чому я молюся і нічого не стається, як це відбувається, коли на естраду вийде такий “знаток”, скаже декілька слів і багато людей відразу падає. Як вони це роблять? Чи там є Святий Дух? Чи вони просто це роблять, бо так хочуть робити там, на Заході. Тому часто чуємо: їду туди, бо там є харизматик, бо там є Дух Святий, але ми, однак, мусимо бути розторопними. Так, Святий Дух ділає де хоче і коли хоче. Сьогодні є велика опозиція до Духа Святого. Не всі хочуть відкриватися. Одні, в т.ч. і деякі духовні особи, не визнають ділання Духа Святого, інші відриваються від цілого минулого Церкви. І як в такій ситуації зрозуміти, де є правда, де є Дух Святий, а де ділає злий дух? Часами спостерігаємо неприховану ненависть, заздрість поміж групами, лідерами. І тоді говоримо: Боже, та це, нарешті, треба перервати, треба про це щось сказати. Задля цього є час великої ласки в цій хвилині. Не знаю, чи ви відчуваєте це, але є таке відчуття, немовби стоїмо перед великою бурею. З однієї сторони – потужний кризис в Церкві, а з іншої – відродження груп, людей, які шукають, навертаються, прагнуть бути відкритими на Духа Святого. Для мене у цій непростій духовній проблемі є один ключ: де є Марія, там перебуває Дух Святий!! Сьогодні треба зробити вибір! Кожний з Святий нас, незалежно від того, чи я є священиком п’ять або десять років, мусить здійснити вибір, тому що тепер Ісус вимагає зробити вибір. Св. Катерина Сієнська сказала: “Будь тим, ким хоче Бог, щоб ти був, і розпалиш вогнем цілий світ”. Які прекрасні слова! “Будь тим, ким хоче Бог, щоб ти був”. Це дуже важливо, щоб не ким “я” хочу, а ким хоче Бог. Тут є правдиве розізнання: ким хоче Бог, щоб я був. Щоб я в тій хвилині літав по естраді, бо я так хочу чи Бог так хоче. Це дуже важливо, бо це не є мій вибір. Саме тому є дуже багато непорозуміння, бо є люди, які пішли злою дорогою, тому що роблять те, що вони хочуть, що їм здається добрим, нібито від Господа, а не що насправді походить від Бога. Не всі мають бути красномовними, другі будуть прекрасними в конфесіоналі, треті в організації… Кожний має свою харизму, свій дар, але тільки те, що Бог хоче. І лише тоді розпочинаєш приносити плід, “розпалювати вогнем цілий світ”

24

№4/111/2018

(прекрасні слова св. Катерини зі Сієни). Венедикт ХVІ так сказав: “Мусимо бути вірними, щоб зберегти свою віру, навіть, коли б мали погодитися з повною поразкою сучасності”. Послухайте, коли ви виберете Духа Святого, виберете назавжди, виберете можливість стати правдивими людьми Духа Святого, зв’язаними з Церквою, а не поза Нею, іти не своєю дорогою, а злученими з Церквою та Її традицією, саме тоді наступає відкинення, висміювання. Саме тоді будуть маніпулювати тобою. Все робитимуть для того, щоб твоє ім’я було опоганьблене. Все робитимуть, щоб тебе знищити. Тільки тоді починає ділати інший дух. І ця брехня є вписана в певному моменті в нашу духовність. Неможливо ходити тільки на самих успіхах, бо вписана є драма, трагедія, поразка, щоби мене очистити, щоби мені показати, щоби мене упокорити. Шукаєш себе, шукаєш сповнення чи шукаєш Бога? Це різні речі. І про це треба говорити, бо нині є дуже багато людей пригнічених. Люди, котрі виступають проти всього того, часто говорять: для чого це все? Святий Дух є, був і буде? Пам’ятайте, як Ісус говорив до Своїх апостолів: “Тепер не можете все зрозуміти, але пришлю вам Духа Святого. Він вас всьому навчить”. Це буде процес, це не те, що вливається за один вечір, а саме: входить брудною, а виходить відродженою, відновленою людиною. Ну що ж, чудеса відбуваються. Подивімося на св. Павла: впав з коня по дорозі до Дамаску, пережив упокорення, сліпоту. І що сказав Ісус Павлу: “Я покажу йому, скільки він має постраждати за Ім’я Моє”. Не сказав йому, що тепер будеш йти, а Я тобі відкрию всі дороги, бо тепер Дух Святий віє. Навпаки, від ув’язнення до ув’язнення, від каменування до каменування, від бичування до бичування, до вигнання. Знаємо зі Святого Письма, що робили з ним. Це, власне, була програна в тому моменті битва. Міг сказати: ну вже досить, навіщо мені це все. Дві тисячі років назад св. Павло усе це пережив. Знаємо про це все, читаємо його листи, а Дух Святий ділає несамовито, однак необхідно пройти певний болісний етап. Хочу вас ознайомити з книжкою Людмили Краковецької “Діалоги”. Жила вона на переломі ХХ ст. і записувала все, що їй говорив Ісус. Дуже важливим є один запис 1952 року. Ви знаєте, що є люди, які говорять про

ВЕСНА ЦЕРКВИ дособорову Церкву і післясоборову Церкву (мова тут йде про ІІ Ватиканський Собор). Та Церква є зла, ні, тільки ця і навпаки. І так триває донині. Це є велика дискусія… І те, що сказав тоді Ісус візіонерці, є дуже важливим ще перед тими всіма речами, котрі донині відбуваються в Церкві. Деякі засуджують це все назагал, не розуміючи, що така загальна критика походить від диявола. Ці діалоги з Ісусом Людмили Краковецької можна прирівняти до творів св. Катерини Сієнської, св. Бригіди Шведської, Габріелли Боссі, св. Фаустини Ковальської. Ця містична душа пише про те, що їй говорить Ісус, а саме: про Весну Церкви в 1952 році, ще задовго до ІІ Ватиканського Собору. Ісус: “Оце, доню, гряде Весна народів і вже розпочалася після ночі зими, коли сатана змінив людські серця ненавистю, пробуджується, як квітка, ціла природа, Любов. Побачиш, яким полум’ям невдовзі огорну людські серця, що стануть, як живі факели любові. Дух Святий, дух любові розпочинає Своє святе царювання в людських серцях, злучених зі Своєю Голубкою, предивною Матір’ю – Дівою. Через Неї прямо кидає у прекрасний весняний посів під велике Боже жниво. Він вже ділає як Цар в Його нескінченній любові, обнімаючи володарювання Царством Людських сердець. Прекрасно іде, як входячий вітер, Дух Святий до Церкви”. Це Ісус сказав у 1952 році, коли про це ще ніхто не говорив. І далі: “Так є те, що деякі душі зараз переживають як нове об’явлення, бо є нове через свою актуальність і нове відрізнення, але сама правда була через Мене вже проголошена і в більшості випадків була вже записана євангелістами, бо не все там було записано”. Чи розумієте те, що це є нове світло Духа Святого на Євангелію. Це говорить Сам Ісус до Людмили Краковецької: “Я залишив вам можливість читання цього, що записали Мої учні, щоб ви не могли відійти від суті Моєї Правди, бо для кожного віку, для кожних часів Дух Святий відслонює те, що на цей момент маєте пізнати і в життя впровадити”. Це геніальні слова! Дух Святий все те вам дає на цьому віці, в цьому часі, що маєте впровадити. Кидає нове світло на Євангелію. Говорить про правдивий дух... “Бог один є незмінний, однак

Ізраїль почитав у Ньому справедливість Отця, учні Мої – Любов Мою, а ви будете почитати Духа Святого, Який вас розпалить – частину до милосердя і до правди, котра вас визволить з неволі, фальші та брехні, князя цього світу і дасть вам свободу синів Божих”. Який прекрасний текст! Живемо нині в Рік Духа Святого. Святого. Це невипадково, що є Рік Духа Святого! Або ми на Нього відкриємося і підемо за правдою, або станеться те, що насправді є дуже небезпечним і втратимо все. Перше, що ми повинні робити – це не боятися, бо якщо боїмося, то Дух Святий не ділатиме в кожному з нас. Дух вчинить кожного вільним… Св. Максиміліян Кольбе говорив так: “Відвага не полягає на відчутті страху, а на визнанні, що щось є важливішим, ніж страх”. …Відвага є важливіша від страху, котрий нам сатана підсовує. Мусимо мати відвагу! Хочу сказати декілька речей про дорогу духовну.. Дуже багато зустрічав я у своєму житті ховну людей, які наверталися за одним порухом руки. Чи це було правдивим наверненням? Не мені це оцінювати. Звичайно, що чуда у житті відбуваються, але колись мені сказав мій духівник одну річ: “Пам’ятай, що таке навернення є рідкісним. Господь Бог і сьогодні навертає, Господь Бог дає нам несамовиті знаки. Але це (навернення) навернення) є завжди процес”. Ми якось забули про дві тисячі років історії Церкви, про великих учителів-містиків доріг духовних. Варто про це знати, бо само навернення є моментом звернення до Бога і початком подорожі духовної. Я зустрічав молодих людей, які навернулися, переживши п’ятнадцять років духовної нужди, однак запитують, а що далі? І тут дійсно постає питання: що далі має така особа зробити? Багато людей вважає, що саме навернення – це вже кінець, тобто: “Люблю Тебе, Господи Ісусе, поклоняюся Тобі, наповнюй мене!” І на тому все вже завершується. Саме навернення для таких людей не є вже більше вершиною життя духовного. А насправді саме навернення – це тільки початок. Ніколи навернення само в собі не є метою, пов’язаною з нічим, навіть з отриманням Дарів Святого Духа. Після навернення розпочинається найважчий етап, тобто час очищення. Але багато людей

№4/111/2018

25

ВЕСНА ЦЕРКВИ

зупиняються і не хочуть іти вперед, не хочуть робити над собою зусиль, не хочуть мінятися в собі. Вони стверджують, що Бог нас просвітив і цього вже достатньо. Вони не розуміють, що це є етап, даний їм з любов’ю. Цей етап вчителі духовного життя називають етапом просвічення та злучення. Під час тих етапів, як про це говорять містики, наступають ночі духа, тобто моменти, коли втрачаємо відчуття Матері Божої, Ісуса, почуття радості, нічого не відбувається. І що тоді люди роблять? Розчаровуються і кидають все. Ці ночі духа є дуже важливими в духовному житті. Їх потрібно пройти, бо без очищення очищення,, просвічення,, злучення душа не зійде на вершину просвічення своєї духовності. Однак людина повинна твердо знати, що Дух Святий сходить лише тоді, коли Він Сам хоче і де хоче. І тільки після отримання дару від Святого Духа розпочнуться справжні важкі випробування в очищенні душі, витриванні у доброму, витриванні у терпіннях та безкорисливих жертвах любові. Потрібна генеральна сповідь з цілого життя. Пам’ятаю, як це все сталося зі мною в маленькому храмі. Пам’ятаю, як після цього розпочалося моє очищення, мої упадки, мої ночі духа. В якомусь моменті я заволав до Ісуса: “Господи Ісусе, не потребую цього всього, бо я є священиком”. А Спаситель мені відповів: “Ну і що

26

№4/111/2018

з того! Мусиш пройти очищення, щоб за Мною йти”. Ми повинні знати, що отримання Дару Духа Святого – це ще не вершина досконалості. Ми повинні йти до очищення. Зосередження тільки на оздоровленню тіла не являється вершиною Духа Святого, вершиною побожності. Незалежно від того чи отримаю екстази, чи ні. Мусить бути певний етап мого очищення. І це є дуже тяжка праця. Полягає вона на пережитті містичному. Це надзвичайно прекрасний дар, пережиття правдивого містичного стану, котре має на меті навернення і входження на дорогу удосконалення. Бог дає тобі якесь сяйво, але це дає тобі, щоб показати, що є з тобою: ти вже на дорозі, зміни своє життя, але почни працю духовну. Я буду тебе провадити, отримаєш прекрасні моменти, коли будеш поклонятися чи не поклонятися, все одно будеш змушений зі Мною співпрацювати, мусиш зі Мною зростати. Сам феномен містичний чи якесь пережиття не являється самоціллю, бо якщо щось походить не від Бога, то якою дорогою йдеш, за яким духом крокуєш? Пам’ятайте, що не можна нам зламатися. І ще одне: чуда, Дари від Духа Святого або як їх ще називають харизмати є виключно засобами, якими може послуговуватися Бог, але не мусить, бо підтвердженням є, що тебе волає. Це прекрасне підтвердження, але не обов’язкове, бо хтось

ВЕСНА ЦЕРКВИ інший немає, не належить, не хоче, це не його дорога, тому не можна його засуджувати, не треба насильно щось робити тому, бо це є запрошення. Знайте, що харизмати (дари) можуть бути дані тільки на хвилину, на якусь мить, вони можуть ділати на конкретну особу, в конкретному місці. Не думайте, що є якийсь такий священик, що на протязі довшого часу може ділати й роздавати дари, як товари в магазині. Пам’ятаймо, що дари можуть приходити і можуть зникати. Будьмо дуже обережними і не ганяймося за харизматиками, бо дуже часто за тим всім стоїть скритий сатана, котрий все знає і все може, а особливо звести. Найголовнішим у цій справі навчитися, як про це говорить Святе Письмо, а саме: розізнавати духи духи.. З усіх Дарів Святого Духа Дар Розізнання є найважливішим,, навіть не Дар Оздоровлення, важливішим Оздоровлення, тому ретельно пізнаваймо, аналізуймо, розізнаваймо перш, ніж відкриємо своє серце на якогось духа. Хто є хто, хто є вовком, а хто ягнятком? Направду про цей Дар Розізнання Духів треба молитися. Ісус так сказав Аліції Ленчевській: “Моя дитино, не можна служити двом панам. Серце не є поділене. Якщо Я наповнюю його ціле, тоді Я в ньому вміщаюся, але можуть й інші поміститися. Тоді Я усуваюся і чекаю, допоки Моя дитина засумує за Мною і заволає”. Як бачимо, що Ісус може усунутися. Якщо я ділю своє серце з чимось іншим, і пиха в це входить, тоді Ісус усувається. Хто входить на це місце? Хтось інший. Тепер розумієте, про що говорив Спаситель Аліції. Ісус далі продовжує: “Тоді Я усуваюся і чекаю, аж Моє дитя засумує за Мною і заволає, закличе, бо буде прагнути Моєї Любові, котрої не дасть любов цього світа. Біда тим, хто зло називає добром, а добро – злом, хто заміняє темряву світлом, а світло – темрявою”. Тому дуже важливо, щоби кожен з нас запитав себе: “Хто є в моєму серці? Чи це серце є наповнене Духом Бога, чи є там Ісус, чи є там Марія, чи є віра, віра моєї Церкви, чи є Євхаристія? Чи навпаки, є якийсь дух, якесь зведення. Це є дуже важливо, щоби насправді перебувати в Дусі Святому, щоби не було там навіть якогось одного духа. Св. Тереза Авільська говорила, що наше життя подібне до перебування у невигідному для нас домі. І так за-

вжди буде, бо ніколи тут не знайдемо вигоди. Ми завжди гонимося за тим, що може поневолювати Господа Бога. Наприклад, я є хворий, то мушу бути оздоровленим. Господь Ісус мусить це зробити! Гонимося за тим, чого самі не розуміємо, бо наступним харизматом Духа Святого є правдивий зв’язок з Хрестом Ісуса та Його терпінням. Це дуже важливо, щоб це зрозуміти, щоби не увійти на територію, котра не належить до Бога, бо це, справді, може бути небезпечно. Св. апостол Павло говорить, що Дух Святий на початку може дати тобі те молоко, бо ти перебуваєш на такому рівні. Але з цього молока, з цієї радості, котра є найпрекраснішою річчю, Бог хоче, щоб ти йшов вперед у житті духовному, не залишився на одному рівні. І Бог дає тобі те, аби ти почав споживати солідну поживу. І тоді виникає питання: чи я на це є готовий? Багато людей готові, а інші ще ні! Коли наступає цей початковий час навернення, то він є найбільш трудним, бо життя ласки є якимось новим світом, в якому пізнається самого себе. Це є якийсь новий ентузіазм, початок праці над собою. І тоді дуже важливим є рахунок сумління і прекрасна сповідь! Очищення себе, тобто ставання в правді перед Богом. Починається процес боротьби з гріхами, бачиш, що твоє життя стає вже іншим, бо перестаєш бути узалежненим від порнографії, алкоголізму, перестаєш проклинати… і тоді входиш в інший світ, наближаєшся до правдивого Бога. Він тебе провадить, Матір тебе провадить, розвиваєш правдиві харизмати у твоєму житті. Наступний харизмат – це уподібнення до Христа. Ісус стає для тебе всім, де б ти не перебував. Це свідчить про те, що отримуєш найпрекрасніший дар – це Дар вільності. Я нарешті став вільною людиною. Жодний страх, жодний злий дух немає ніякого відбиття у моєму серці, бо я є вільний. Знаю, кому я довірився. Цей момент, на думку вчителів духовності, виявляє, що Дари Духа Святого, які безпосередньо відчуваються, підтримують душу і панують над нею, починають проявлятися в правдивому удосконаленні в чеснотах. Наступає момент у житті в Дусі Святому, де життя харизматичне осягає свою повноту! о. Петро Ґляс Переклад Йосифа Воробця

№4/111/2018

27

ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА

ЧУЖИЙ

Йшов прочанин, чоловік – Ані слова не вимовила Божий, поклонитися свянаймичка, а тільки роздула тим місцям. тонко окреслені ніздрі криІ завітав на хутір. А госхітного носика і попливла Слобожанська притча подар, козак заможний, людо хати, а хазяїн із гостем дина богобоязка, сердешна заспішили за нею.

– Не там, красунечко, темні із радістю запросив його до столу – плями шукаєш. Не на рушнику У багатьох землях за довгі роки час якраз до обіду наближався. їх треба страхатися, а у душі не- мандрів прочанин перебував, але Гукнув господар наймичку, і праведній. Гостя, хоч і непоказно такої пишноти, як у хаті хазяїна відразу, мов із повітря, виникла вдягненого, не осуджуй необачно, хутора ще не зустрічав. І образи у молода, ладна дівчина із вишитим а перш за все, придивись до нього золотих і срібних окладах святими рушником через плече та й повела гарненько, та порозпитуй, не за- ликами випромінювали, і меблі гостя з дороги вмитися. буваючи при цьому до очей його вздовж стін у ситцевих шпалерах, Довго і старанно мився усі на замовлення виготовпрочанин, не жалкуючи лені, так і сяяли, а що вже ані не мила, ані води, але про стіл казати – вкритий дорожній пил за довгі дні вишитим обрусом, увесь він подорожі так у тіло в’ївся, аж ломивсь від страв, а прищо і під час утирання все бори на ньому не дерев’яні, одно на білосніжну холвласноруч зроблені, а закорстину рушника перетекли донні геть усі срібні були. темні брудні плями. Хазяйка, повновида та Не сподобалось це найрум’яна, зустріла гостя мичці, насупила тонесенькі привітно поясним поклострілочки чорних бровенят ном, а хазяїн посадовив та й подумала: його на почесному місці, по – А чи варто було госправу руку від себе. подареві моєму такого Прочанинові від усього рваного та брудного до цього навіть якось і ніяково столу запрошувати? Дав би зробилось, але ані слова не водички з криниці, кинув злетіло з його вуст. Гречби до торби паляницю і ний, він страшився, хоча б досить. А то тепер і мені мимохіть досадити людям, зайвий клопіт з пранням що прихистили його. нового рушника, і госпоПеред трапезою усі подарці під час обіду турбомолилися, перехрестилися та – стежити, як би він зі троєкратно та посідали на Народна картина “Селянин і селянка”. ХІХ ст. столу чого не поцупив. А широкі лави, вкриті заморце цілком вірогідно, місця наші заглянути, ось вони тобі увесь ськими килимами. Хазяйка наглухі, дикунські. Жандармів сюди підспідок про нього всупереч його лила гостеві повну миску густого не докличешся. Можливо він зо- волі і викажуть. Та не соромся наваристого паруючого гарячого всім і не прочанин, а біглий зло- ти так і червоним рум’янцем не борщу із великими шматками чинець з острогу. вкривайся, я людина Божа, том м’яса і присунула до нього таріль Чутливий до чужих думок про- зла ні на кого і не тримаю. А всі із розкраєної на товсті скиби білої чанин був. Ані слова наймичка не слова мої тільки у поучення. По- ще гарячої і духмяної паляниці. поронила з вуст, а думки її розпече- дорослієш, розуму наберешся і Узяв прочанин гарячу скибу до ним залізом пропалили його майже визнаєш, що я правий був. А у лівиці, срібну ложку до правиці і що наскрізь. Зітхнув він глибоко і Святих місцях, до яких прямую, хотів вже зачерпнути нею борщу, до її думок свої приклав. І вони до я за тебе обов’язково помолюся, як раптом до світлиці увірвавсь самої душі її дійшли, а хазяїн на- і життя твоє неодмінно змінеться зухвалий десятирічний хлопчисьвіть і не здогадався про це. ко і вигукнув пронизливо: на краще.

28

№4/111/2018

ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА – Тату! Мамо! А звідки в нас цей брудний і подертий узявсь і чому він на моєму місці опинився? Густі чорні брова хуторянина зійшлися, пудові кулаки стиснулись, і не уникнути б лиха невихованому хлопчиську, але за нього вступилася мати: – Не гнівайсь на нього, любий! Він із хлопчаками півдня по лугу прогасав, втомивсь, упаривсь, себе вже не пам’ятає, а вже зголоднів біднесенький, мов вовченя, адже із самого ранку, як вибіг із хати, так і макової росинки в роті його не було. А щодо місця, на якому наш дорогий гість сидить, десь наш синочок і правий. Воно ж завжди йому належало. Він до нього звик, на іншому місці йому незручно буде, і тому, гадаю, гість наш не образиться, якщо трішечки посунеться. Прочанин від схвилювання аж головою замотав і посунувся, вивільняючи місце розбещеному хазяйському синові, а той тут же узявся із такою швидкістю борщ сьорбати, що гарячі бризки полетіли просто у ліву щоку прочанинові. Нічим не видав прочанин свого невдоволення, а тільки поклав на стіл ще не відкушену скибу паляниці і затулив щоку лівою долонею. Через якийсь проміжок часу вдруге націлився прочанин ложкою до миски із борщем, але і на цей раз передчасно, тому що як раз у цю саму мить під’їхала під ганок ресорна коляска, до якої була впряжена трійка гарячих вороних коней, а із неї вийшла молода пара – дочка хазяїна із чоловіком і немовлятком на руках. Побачивши їх у дверях, зухвалий хлопчисько миттєво забув про борщ і заголосив радісно: – Сестричко, рідненька моя, приїхала! Йди сюди, сідай поруч зі мною, а цей брудний, – і він вка-

зав зігнутим пальчиком убік прочанина, – хай посунеться – ще! Прочанин, ніяковіючи все більше, перед тим, як посунутися, почав переставляти миску і невлучним рухом перекинув сільницю.

– А ось сіль перекидати якраз і не слід – погана прикмета, втупившись немигаючими очиськами в прочанина, вирік хлопчисько, – нам нещастя у хаті ні до чого. Батько погрозив синочкові пальцем, і той замовк, та зухвалого погляду від прочанина так і не відвів. Заплющив очі прочанин, вгамував мимовільний дріж і потягнувся знову ложкою до миски із вже встигнувшим охолонути борщем, та де там, бо рипнули двері і на порозі з’явилася маленька, сухенька дуже охайна бабуся із кошиком у руці. Хлопчисько вистрибнув з-за столу і підбіг до неї: – Бабусеньку! Рідненька моя! Як я скучив за тобою! А ти, молодчаго, – повний кошик гостинців мені принесла. Постав поки його у куточок та сідай зі мною рядочком, а цей брудний хай ще посунеться. Прочанин би і радий був посунутися, та нікуди – стіл закінчився. Тоді підвівся він з лави, узяв миску із вже холодним борщем до лівиці та й потягнувся правицею із ложкою до миски, але і цього разу не поталанило йому – допитлива кішка, відчинивши лапою двері, просковзнула до світлиці і, наблизившись до прочанина, почала тертися вигнутою спиною об його ноги. Від несподіванки той здригнувся, зронив миску і та розтрощилася на чисельні дрібні черепки, а борщ розлився по гладенькій фарбованій долівці червоною калюжкою із шматками м’яса посередині. Кішка спритно прицілившись, підчепила найбільший шматок і, задовільно муркочучи, потягла його до дальнього темного кутка.

А що ж прочанин? Нічого не сказав він зайнятим жвавою бесідою господарям із гостями, підхопив з долівки порожню свою торбу і висковзнув за двері. Його зникнення помітив лише господар і завовтузивсь на лаві – так ніяково стало йому.

– Як же так? Запросили, посадили із собою до столу, а він, так ні до чого і не торкнувшися, полишив хату. Не по-християнськи це все якось! Грішно! Та на допомогу йому тут же поспішила дружина: – Любий, та Господь із тобою! Вряди-годи з’їхались усі свої. Хіба тут до гостя, тим більше, що вигляд в нього зовсім неповажний, і невідомо якого він звання. Не гадаю, що з його боку образи якісь можливі… А щоб душа твоя заспокоїлась і не боліла, так візьми паляницю, наздожени його, та й кинь її йому до торби, і слово ласкаве додай, ось і по-християнськи все буде… Господар, що завжди прислухався до порад дружини, вискочив із паляницею з хати. Прочанина він наздогнав вже біля тину і вигукнув: – Гей! Зупинися, любий чоловіче! Прочанин озирнувся і зупинився. Господар підбіг до нього, важко дихаючи, і одним спритним рухом закинув до його торби величезну білу духмяну паляницю. Від запаху її у голодного прочанина навіть слинка покотилася, але він втримався і не потягнувся до хліба. А господар продовжував говорити безугавно: Ти на нас не ремствуй! Адже сам бачиш – усі свої з’їхалися, а ти єдиний серед нас чужий опинився. Хіба до тебе нам у таку мить? Нічого не відповів на це прочанин, а тільки уклонився низенько, приклав руку до серця та й пішов з хутора у дикий степ.

№4/111/2018

29

ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА Дорогою бездомник-собака за ним ув’язавсь. Треться облізлим пустим черевом об ноги, забігаючи уперед, в очі заглядає. Не витримав голодного погляду собаки прочанин, розв’язав торбу, дістав паляницю і розломив навпіл. Більшу половину собаці кинув, а меньшу знову до торби поклав. Голодний собака, порикуючи від задоволення, тут усе і вм’яв, після чого заповз до найгустіших бур’янів та й заснув у раюванні. А прочанин до хлібу навіть не торкнувся, знав, що попереду ще багато днів людського житла не трапиться, а тому половину паляниці, що залишилася йому, розтягнути на довго буде потрібно. Він йшов і на все поглядав із любов’ю. Кожну істоту Божу, кожну билинку він своїми вважав, і нічого і нікого для нього чужим не було. Всіх він жалів, і за всіх ревно молився. І грізний, безжалісний до багатьох земний світ був до прочанина доброзичливий, завжди оберігав, завжди виводив на єдину вірну путь. Ось би і нам так… Та де там! Гордота і неповага до ближніх виявляються сильнішими за нас. І ми не помічаємо голодних очей, позіхань ображених, стогонів страждаючих. Бездумно і самотньо мчимося ми крізь життя, прагнучи урвати якомога більше для себе. І як же важко буває зупинитися, поділитися із кимсь останнім шматком, а когось підбадьорити теплим ласкавим словом. Але давайте все ж здійснювати добрі вчинки, і я певен: світ стане добрішим до вас.

2005-2012 Три Матері Товчеться баба цілий день у хаті Серед мисок цеберок, чавунів, А перед сном благає Божу Матір, Щоб захистила всіх її синів:

30

Бо молоді... не все ще розуміють, А так багато у житті халеп. Здійсни, Пречиста, материнську мрію, Не допусти, щоб скоїлося зле.

Живе старенька, порається в хаті Серед мисок цеберок, чавунів, І перед сном благає Божу Матір, Щоб захистила всіх її синів.

Поклони б’є негнучою спиною, А на коліна ставши, аж тремтить, Та мертві не піднімуться із гною, Молитва їх уже не захистить.

А Матір Божа – серце ж не із криці, У час, коли та стомлена дріма, Виходить із окладу до світлиці Та й молиться за неї крадькома.

Загинули усі, а як так сталось, Про це є мова довга і сумна. В сліпі віконця заглядає старість, А з рідних поруч жодного нема.

Цілить її натруджені долоні, Нагойдує примари світлих снів. Дві Матері скорботні, дві мадонни, Недолею позбавлені синів.

Коли б ще ближче їх були могили, А то ж далеко, як і досягтись, І діточок малих не залишилось, По кому б їй, старій, було пектись.

І я молюсь, хоч зовсім і не вмію, Зате від серця всі мої слова: Здійсни, Пречиста, материнську мрію, Нехай, хоч в снах, все рідне ожива.

Така вже нас оточує сучасність – Сплітіння воєн, грізних катостроф. Одні хрести ще не встигають впасти, Як інші тягнуть до нових Голгоф.

Чого ж мені в майбутньому чекати, Як забувать, щоб серце не пекло? Болюча пам’ять, нескінчені втрати, Чи буде щось, чи може все пішло?

Сама, мов билка, притулилась в хаті, Пекуча пам’ять серце обпіка, Та їй вночі явилась Божа Матір З маленьким Ісусом на руках.

Життя, мов злива, в землю пролилося, Вечірні зорі пригасила тьма, У сивині, мов в інії, волосся, І матері моєї вже нема.

– Поглянь – живий, і всі твої живії, До тебе йдуть усі твої сини, А з ними радість, втіха і надія... Всміхнулась баба: Правда, це вони.

Не заховатись в неї від буденних, Мізерних справ, її вже не піднять. Лише в душі і спогадах щоденних Я можу образ матері плекать.

Прокинулась, а муки вже немає, Пекуча пам’ять із душі пішла. Пречисту Матір Божу прославляє І, мов на свята, хату прикраша.

Проміння сонця на підлозі хати, І баба знов розказує мені, Яка до неї добра Божа Матір, А Матір Божа дивиться з стіни.

Підлогу миє, двір мете старанно, Йде до людей і всім розповіда: – Повернуться от-от сини жадані Від мук колишніх жодного сліда.

Нехай вже так, як є кого благати, Три матері віднині в мене є, Одна в душі, на Небі друга матір, А третя молока мені дає.

А люди їй кивають головами... Так рік мина, і другий рік мина. Йдуть від синів листи і телеграми, Їх з радістю отримує вона.

П’ю молоко, вона сідає поруч, Цвітіння вишні прямо у вікні.

– Спасибі Вам!

– І Вам, за вашу поміч... З-під зморшок очі, теплі і сумні.

1985-1996

Неправда й правда – суперечка давня, Я б не встрявав до неї навмання. Як правда зла, я не за тую правду, А за неправду, як свята вона.

№4/111/2018

Юрій Іванов, м. Харків

СВЯТО У САМБОРІ

Витай, Хресте, радосте Моя...

II стація. Ісус бере на Себе Хрест. Скульптор Василь Гурмак

У першу суботу серпня 2018 року, а точніше четвертого числа, у Самборі, красивому старовинному місті, постала нова Хресна Дорога у фігурах біля новозбудованого храму Покрови Матері Божої. Ну що ж, самбірчани отримали величну архітектурну споруду, з точки зору мистецтва, і небуденне місце для зустрічі з живим Богом для народження своєї душі для Неба… А все розпочиналося У Дорі, що на Івано-Франківщині, в отця Порфирія (в миру Петра Чучмана), який прямо вказав паломникам зі Львова (Михайлу, Станіславу, а згодом і Зоряні) на святе місце нашого народу, місце мучеників у ХІІІ ст. та ХХ ст. – це СТРАДЧ! Отець Порфирій не тільки привідкрив їм таємницю Страдецької Хресної Дороги та як потрібно звершувати

прощу до цього святого місця, він ще передав через Зоряну, що коли вони втрьох молилися біля фігури Матері Божої у Рясній-Руській, ідучи на прощу до Страдча, тоді на них зійшло благословення від Отця Небесного на цю Хресну Дорогу, на прощу. І отець Порфирій, перший із священиків нашої Церкви, поблагословив їх на цю Дорогу, вказавши при тому, щоб прощу і Хресну Дорогу Ісуса у Страдчі обов’язково жертвували Отцю Небесному за посередництвом душ у Чистилищі. Тоді він ще й наголосив, що через заступництво душ у Чистилищі зможете багато чого вимолити для себе і нашого народу… Усе це відбувалося наприкінці 90-их років ХХ ст. Хто тоді міг припустити, повірити, що Боже Провидіння передбачило для Страдча?

Ніхто! Але це сталося завдяки простим паломникам-мирянам, які під впливом Святого Духа, незважаючи на спеку влітку, дощ восени, сніг і мороз взимку наполегливо торували стежки-доріжки до Серця Ісуса та Марії у Страдчі. З них насміхалися, глузували, не вірили, а вони йшли, заражаючи тим прекрасним духом прощ зболені, зранені гріхом людські серця. І сталося маленьке чудо за допомогою Духа Святого і Його Улюблениці Пресвятої Діви Марії, як це було в Люрді, Фатімі, а тепер у Меджуґор’є відбувається. Французький містик Марта Робен (19021981) стверджувала, що Церква повністю оновиться завдяки апостольству мирян. Вона багато про це говорила: “Миряни відіграють дуже важливу роль у Церкві…” Марта Робен була переконана, що

№4/111/2018

31

СВЯТО У САМБОРІ “це буде щось нове в Церкві; цього ще ніколи не робили. Це буде посвячене мирянство, не монаше Згромадження! Осередками любові та милосердя керуватимуть священики, отці й вони зрозуміють посвячених мирян”. І далі: “Бог втрутиться через Діву Марію та через Святого Духа: це буде нова П’ятдесятниця, друге “зіслання” Святого Духа. Це буде нова ера, тоді здійсниться пророцтво Ісаї про єднання сердець та єдність народів…” Дія Святого Духа в Страдчі почала проявлятися з особливою силою. На самій Хресній Дорозі прочани почали відчувати в собі духовну радість, піднесення, бажання переміни та очищення. Ісус через Свої вибрані душі (Аліція Ленчевська) звертається до всіх: “Кожний живе на світі стільки часу, скільки необхідно для освячення його душі. Немає порівняння поміж людьми. Кожний має властивий для себе час, властиві для себе засоби освячення. Тому необхідно розпізнавати свою дорогу до Бога і з довірою віддаватися Моєму провадженню.

Покликом кожного є допомога ближнім в їхній дорозі спасіння: свідчення добра і любові Моєї. Не думай, що можна здобути святість, думаючи про себе”. І далі в розмові з Аліцією додає: “Кожна отримана ласка і дар Духа Святого повинні тебе спонукати до вдячності та ще більшої скрухи, бо ніколи ти не є гідною, щоб їх отримати і бути Моїм знаряддям щодо інших людей, твоїх братів. Не будь гордою з того, що чиниш з ласки і Волі Моєї, але в покорі відчувай убозтво твоє і Милосердя Моє, бо воно є причиною твого існування і ким ти є. Оце покора досконала: в усьому бачити дар Мій і Милосердя Моє, котре захотіло послужитися тобою для хвали Моєї і для свідчення Мого ділання у світі. Щодо людей, то визнавай, що це не ти, лише ласка Моя чинить все. Нічого, що добре, ніколи не приписуй собі, лише все завжди ласці Моїй”. Один побожний чоловік на моє запитання: “Для чого Бог дав людям Страдч? – відповів: “Для

III стація. Перший упадок Ісуса. Скульптор Степан Бойцун

32

№4/111/2018

піднесення одних і для упадку інших”. Я спочатку не все зрозумів, але з часом побачив, як незамітно до окремих людей з дарами закрадувалася пиха і як вони, на жаль, падали, втрачаючи ласку і опускаючи прощі. Ісус Аліції: “В болях народжується святість людини і в болях народжується душа для Неба. Для цього боротьба відбувається у серці – остання засаднича боротьба за твоє життя в Богові. Дитино Моя, народити свою душу для Неба мусиш сама. Ніхто за тебе цього не вчинить. Це величезний привілей, який надає тобі право на синівство і насліддя Боже. Жодні інші створіння поза людиною цього не отримали ані в Небі, ані на землі. Кожна душа має свою таємницю спілкування зі Мною, недоступну іншим як на землі, так і на Небі”. І тепер усі ці маленькі чуда навернення, зцілення, пізнання Божої Правди та Милосердя відбуваються надалі у Страдчі, тому Страдецька Хресна Дорога дала великий поштовх до зведення нових Хресних Доріг в Україні. Яскравим прикладом такого пізнання та прослави Муки Ісуса Христа, Терпінь Матері Божої на Хресній Дорозі став Самбір. Над нею працювали такі скульптори: Степан Бойцун, Василь Гурмак, Ярослав Троцько. Сама Хресна Дорога у Самборі зведена на рівнинній місцевості біля храму. В цьому, звичайно, є також своя краса. Ціла Хресна Дорога складається із чотирнадцяти стацій, згідно з Традицією Католицької Церкви. В окремих великих відпустових місцях на Хресній Дорозі зводять ще ХV-ту стацію. Ісус пояснив Аліції, для чого потрібна ХV стація: стація : “ХV стація Воскресіння – це перша стація Нової Дороги, котра вже не є Дорогою Хресною, але До-

СВЯТО У САМБОРІ рогою Вільності у Воскресінні з Христом”. Окрім ХV ст. ще ставлять на початку Хресної Дороги окрему загальну стацію “Страсті Ісуса Христа в Гефсиманському саду”, саду”, як це зроблено в Меджуґор’є, там паломники роблять загальний намір, єднаючись духовно з Любов’ю Спасителя, яка добровільно вийшла назустріч Своїм тортурам в Гефсиманському саду, і зі Сльозами Матері Божої, пролитими у Гефсиманії та на Голгофі… Ісус повчав Аліцію, що “кожна отримана ласка і дар Духа Святого повинні спонукати її до подяки і ще більшої скрухи, бо ніколи не будеш гідною, щоб їх отримати і щоб бути знаряддям Моїм щодо інших людей, твоїх братів. Не будь гордою з того, що чиниш з ласки і Волі Моєї, але в униженні відчувай ницість свою і Милосердя Моє, бо воно є причиною твого існування і всього, чим ти є. Це і є покора досконала: у всьому бачити дар Мій і Милосердя Моє, котре захотіло послужитися тобою для хвали Моєї і для свідчення Мого ділання у світі. Щодо людей, то визнавай, що це не ти, лише ласка Моя чинить все. Нічого, що добре, ніколи не приписуй собі, лише все завжди ласці Моїй”. Ідучи стаціями Хресної Дороги в Самборі, в серці постійно постає образ Марії, єдиної на той час з-посеред людей, котрій була відома Воля Отця Небесного і те, що звершує Її Син.

IV стація спонукає з особливою силою подумати про вірність Марії Богові, Любові Божій! Які ми є далекі, на жаль, у своєму житті, у своєму серці від постави Марії, від збереження вірності Нею Богові у всьому: у терпіннях Свого Сина, в Його Апостольській Любові та співучасті у Його Муці. Тому “завжди благаймо Марію, щоб

Фігура Марії на IV стації. Скульптор Ярослав Процько

вспомагала нам у нашій дорозі свідчення про Любов всупереч тому, що чинить світ… Разом з Марією ставаймо під Хрестом Ісуса, щоб Її вірність Богу стала нашою вірністю – Її царювання нашим царюванням”. Сестра Люсія із Фатіми так писала про Матір Божу: “Марія є Матір’ю нового покоління, котре народиться з тієї Невісти, про яку заповідав Бог і яка затріумфує у боротьбі з поколінням сатанинським, розчавлюючи йому голову”. Це нове покоління Апостолів Любові Марії буде особливо ревне

у молитві та терпінні. Бог затріумфує через руки Своєї Матері, так як прийшов до людей через Лоно Непорочної Марії за умови, що ми будемо цього прагнути. В Її Раменах кожен зможе віднайти Мир Ісуса та Його Любов. На ХІІ та ХІІІ стаціях, на Голгофі, знову зустрічаємося з Марією, Матір’ю Страждальною і нашою Матір’ю. “Вона “Вона,, – як сказав про це Ісус Аліції, – народить тебе до нового життя. Віддайся Їй, коли надійде день твого народження. Вона у Своїх долонях забере тебе, щоб скласти твою душу перед

№4/111/2018

33

СВЯТО У САМБОРІ троном Отця. До життя на землі народила тебе мати земна, до життя в Небі народжує тебе Моя Матір. Не лякайся ніколи хвилини твого переходу. Любов Матері тебе огорне і перепровадить до хвали Неба”. Багато християн на світі шукає справедливості в житті, а Ісус говорить, що “справедливість Моя завжди є та сама, але інша для кожної людини, бо інша є душа в кожної та обставини, в яких живе. Насамперед, є інша дорога в кожної людини, що провадить її до святості, бо є в міру того, яким є поклик і який є замисел Божий з огляду на її місце у Царстві Божому. Що може вчинити людина? Може відкритися на Мій голос і

Мій заклик, котрі передаються різними способами, але завжди відповідно до можливостей кожної людини. Цілою своєю істотою фізичною і духовною поглинай Моє світло, котре тобі дається щохвилини і щомиті. … Багато непорозумінь і зла виникло з того, що деякі, доцінюючи досконалість дороги, якою Я їх провадив, визнали, що це єдина дорога, найдосконаліша для кожного і завжди. Але так не є. Моє багатство проявляється також і в різнорідності. Всі дороги, котрі згідні з Євангелією, провадять до Мене. Всі ті, котрі породжують благословенні плоди переміни душі твоєї та інших, є Божі та святі…

V стація. Киринеєць допомагає Ісусу нести Хрест. Скульптор Василь Гурмак

34

№4/111/2018

Будь-яке вивищення одних над іншими і будь-яке нав’язування власних чи чиїхось пересвідчень є проявом засліплення пихою, котра не дозволяє побачити Мене, простого і покірного, Який стоїть похилений над кожною істотою людською, аби її пригорнути в єдиний спосіб, неповторний, котрий дає їй повноту радості в Мені. Якщо на своїй дорозі життя зустрінеш хрест, то треба його взяти і понести з любов’ю і миром, жертвуючи Мені свою працю і своє терпіння. Хрест, пожертвуваний Мені таким чином, є Моїм благословенням і в ньому є скрите велике добро для тебе і твоїх співбратів. Якщо його відкинеш, хрест тебе все одно не омине, бо є вписаний в твоє життя на землі. Пригнітить тебе тоді ще тяжчий хрест, бо не намащений через Мене. Найтяжчим є хрест погорджений і відкинений. І цього також не уникнеш, хоча би використала всі свої людські можливості. Живеш бо на землі, на котрій люди поставили Хрест і повісили на ньому Бога. Хрест стане твоєю участю, але розваж, що це може бути хрест благословенний або погорджений. І не будь такою гордою, пихатою, щоб самостійно вишукувати собі хрести, судячи, що допровадить тебе це до святості або що допоможеш іншим. До святості провадить тільки покірне і радісне прийняття Моєї Волі, бо в ній сховане найвище добро для тебе та інших”. Ісус просить, щоб ми, вдивляючись уважно в Його Хрест на Хресній Дорозі, завжди промовляли з переконанням: “Витай, Хресте, радосте моя”, моя”, щоб ніколи не запрагнули відлучитися від Розіп’ятого Ісуса з любові до себе та інших. Йосиф Воробець

Свято у Самборі: паломники на новозведеній Хресній Дорозі

На 1-й ст. обкл. Богдан Сойка (1938 – 2018). Ісус Христос встановлює Тайну Пресвятої Євхаристії Євхаристії. На 4-й ст. обкл. Скульптор Степан Бойцун. XIII стація. Оплакування (Хресна Дорога у Самборі), 2018 2018. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає. Просимо всі фото та текстові матеріали надсилати у цифровому варіанті на нашу електронну пошту.

РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ

4/111/2018