Jurn 2006 4 by Gbook Lviv

CMYK

100 95 90 70 60 50 40 20 10 5 100 95 90 70 60 50 40 20 10 5

100 95 90 70 60 50 40 20 10 5

CMY K

CMYK

100 95 90 70 60 50 40 20 10 5 100 95 90 70 60 50 40 20 10 5 100 95 90 70 60 50 40 20 10 5 100 95 90 70 60 50 40 20 10 5

CMY K

100 95 90 70 60 50 40 20 10 5 100 95 90 70 60 50 40 20 10 5 100 95 90 70 60 50 40 20 10 5 100 95 90 70 60 50 40 20 10 5 100 95 90 70 60 50 40 20 10 5 100 95 90 70 60 50 40 20 10 5 100 95 90 70 60 50 40 20 10 5 100 95 90 70 60 50 40 20 10 5

Ñåð³ÿ: “Ä³òè Óêðà¿íè”. Ó Ïîãîí³ á³ëÿ Ìàòåð³ Áîæî¿, ²âàíî-Ôðàíê³âñüêà îáë.

Îáðàç Íàéñâÿò³øîãî Ñåðöÿ ²ñóñà Öåðêâà ñâ. Ïàðàñêåâè Âåëèêîìó÷åíèö³, ì. Áîëåõ³â, ²âàíî-Ôðàíê³âñüêà îáë.

Íà 4-³é ñò. îáêë.: Çðóéíîâàíà ô³ãóðà Ìàòåð³ Áîæî¿ ó ì. Ëüâîâ³ (âóë. ²âàíà Ìàçåïè, ïîáëèçó êîëèøíüîãî ñòàä³îíó “Ñïàðòàê”) Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìàº ïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè.

Ñåð³ÿ: “Ä³òè Óêðà¿íè”. Êàòåõèòè÷íà øêîëà, ì. Òèñìåíèöÿ, ²âàíî-Ôðàíê³âñüêà îáë.

4 2006 ÐÅË²Ã²ÉÍÈÉ

ÆÓÐÍÀË

ÕÐÈÑÒÈßÍÑÜÊÎ¯

ÐÎÄÈÍÈ

Заснований у 2000 році

ЗМІСТ

Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979

1. Сторінка головного редактора Бунт Єви ......................................................................................... 2 2. Духовна новела

Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ

Віра Забєліна-Посікіра Якщо плаче навіть каміння ........................... 4

Редакційна колегія: єп. Софрон ДМИТЕРКО, ЧСВВ єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК єп. Роман ДАНИЛЯК о. Петро ГЕРИЛЮККУПЧИНСЬКИЙ, ГСД Неоніла СТЕФУРАК

3. Історія ікони

Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Ольга ЛОЗА Коректор Галина СКІРСЬКА Художній редактор Олена ШАХОВСЬКА Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2006 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 297-85-74, факс: (032) 297-85-74 e-mail: gbook@mail.lviv.ua gbook@lv.ukrtel.net web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Куліша, 22/3а, м. Львів, 79058 тел.: (0322) 72-69-72 Друк: СПД Брошко, інд. 2581115876

о. д-р Іван Музичка Ікона “Милосердя Двері” в Ярославі .................. 5

4. Дорогами віри Редакційна Житіє семи святих отроків ефеських ............................ 6 5. До ювілею Володимир Гіщинський Взаємини Івана Франка з Василіянами ....... 13

6. На дорозі до Бога о. Олександр Королюк Сила молитви .............................................. 16

7. Божий палець о. Володимир Серемчук Кара за гріх ............................................... 20

8. Наші інтерв’ю о. Самуїл Служити любов’ю! ........................................................ 22 9. Освячені в істині Марія Вальторта “Любити – значить...” ....................................... 25 10. Постаті Галичини Йосиф Воробець Благочестива Констанція .................................... 26 11. Нам пишуть Листи читачів ............................................................................... 29

СТОРІНКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА

ÁÓÍÒ ªÂÈ

Хочете вірте, хочете – ні, але мушу константувати очевидне: бунт Єви, її космічно-катастрофічне рандеву із Змієм, який розпочався ще в Едемському саду, не скінчився тим одним яблуком! Виявляється, це був лише початок “медового” періоду, учасниками якого стали усі ми, мешканці планети Земля. Це “яблуко”, закотившись до нас з незапам’ятних часів, дало такі плоди як Всесвітній потоп, Содома і Гомора, тисячі кровопролитних і жорстоких війн. До речі, мені донині важко зрозуміти, чому полководців часто-густо називають “великими”, “геніальними?” Вони ж більше подібні на демонів, які поклали мільйони життів на жертовник власного “Я” – і то знищили їх не своїми, а чужими руками! Хоча, правда, те “Я” прикривали словами “родіна”,

”велика страна”, “міровая революція” і т.д. Жодна, а може, й усі разом узяті атомні бомби світу, не вибухнули би так руйнівно і потужно, як те диявольське “яблуко” у ніжній Євиній руці. Але нині воно має ще більш фатальну силу, ніж нам здається: тепер воно у кожній нашій оселі і хтось невидимий та неймовірно сильний щодня нашіптує нам: увімкни телевізор, почитай ось цю бульварну, але дуже цікаву газету, візьми у руки новісінький “Плейбой”, або, на перший погляд зовсім “безобідний” приховано-феміністичний журнал “Єдинственная”. І таких “яблук” багато, як на вибір. Подаються або відразу наголо, або у блискучій обгортці. Яблуня росте, її густе гілля затінює уже цілу Землю, а “плоди” родяться рясно: щохвилинно сипляться на

здеградований мозок людини, щораз більше отруюючи його. Мені страшно: молоді покоління, не задумуючись, масово поїдають ці “плоди” і не відчувають їхньої отрути. Будь-який телеканал у будь-яку пору дня підтвердить мої слова: скрізь, де є вбивство, насильство, злочин, аморальність – є жінка. Вона, Єва, сама вже стала тим яблуком, яким подавилася Адамова совість, осліпло і змертвіло серце, пришпилене каблуком Єви до землі, як фіговий листок до... вибачте, я, напевно, хотів сказати до видовищ своєрідного “подіуму”, що розгортається сьогодні навіть в Храмі Господньому під час Служби Божої. Десятки юних і не дуже юних створінь у всякому-різному міні (міні-спіднички, міні-блузки, з оголеними пупками, часто без колготок демонструють свою красу. Я щодо жіночої краси не мав і не маю упереджень, бо її теж сотворив Господь, але Храм – то не місце для оголеного тіла, бо за цією фізичною красою ховається гріх! Тому приліплені погляди чоловіків, одурманених чаром краси вродливого але тлінного тіла, тому й забувають вони, Де знаходяться тої миті. Хотів би нагадати нашим красуням Ісусові слова про те, що “горе тим через кого приходить спокуса”. А заодно священикам, які мовчать на це дійство, а значить погоджуються на таку паскудну наругу над золотим молитовним духом храму – невже заради мідяків, які приносять ті, що у прозорих, як тіла медуз, літніх сукнях?... Пригадую, як Святий отець Піо проганяв з костелу тих жінок, які зважилися прийти без панчіх, хоч тоді ще про мініспідниці ніхто й не помишляв...

СТОРІНКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА Хай буде навіки благословенна та мить, коли Діва на ім’я Марія, сказала Творцеві “Так”. Вона порятувала усіх нас і показала Єві шлях, як вирватися з тенет диявола. Але через клуби диму нічних ресторанів і стрип-барів Єва не бачить. Вона, майже оголена, крутиться навколо сценічної труби, вигинаючись усім тілом – подібно до того, як учив її змій... Сьогодні, як і упродовж 2000 років, жінка мала би уподібнюватися, принаймні старатися уподібнитися Пречистій Діві Марії, бо за Нею –майбутнє: світ без влади диявола, без хвороб і смертей. Сучасна жінка, глянувши на себе збоку (на той же екран телевізора) мала би злякатися: що сталося зі мною, створінням рук Отця Небесного?! Господи Отче, спаси мене, бо через моє гріхопадіння мій спокусник перетворив мене і Адама у напівтварин. Моє тіло згрішило і втратило ласку світла, потемніло, як земля, в обіймах спокусника. Похіть прогнала з нього небо. Падший ангел осліпив мене своєю зовнішністю, а я не змогла встояти перед його красою... Втім, на закінчення цієї статті я подаю слова Господа нашого Ісуса Христа і Його Матері сказані всесвітньо відомій містичці Марії Вальторті, яка записала їх у першому томі своєї знаменитої поеми “Богочоловік”. Говорить Ісус: “Щоб продовжити людський рід, достатньо моєї любові, що живе у вас. Без чуттєвого пожадання, єдино через сердечні удари любові вона буде пробуджувати до життя нових Адамів роду людського. Все я даю вам. Лише цю таємницю створення людини залишаю собі”.

Сатана хотів украсти у людей цю непорочність розуму, тому він і улестив своїм зміїним язиком, затуманивши розум Єви, розбудивши в її думках і почуттях те, чого вона до сих пір не знала, бо зло ще не отруїло її. “Вона бачила”, а так, як вона бачила, то захотіла скуштувати. Тіло було розбуджене. О! Якби вона була покликала Бога! Якби вона поспішила, щоб сказати: “Отче, я хвора. Змія улестила мене і я заплуталась”. Отець очистив би її і зцілив би своїм подихом; так, як він влив у неї життя, так він би і знову очистив її, і вона б забула отруту змії; а також влив би в неї спротив змії, подібно тим, які перехворіли і, вилікувавшись, набувають імунітету. Але Єва не пішла до Отця. Єва повернулась до змії. Почуття сподобались їй. “Оскільки вона побачила, що плід дерева був добрий на смак і гарний на вигляд і здався приємним, вона взяла його і скуштувала”. І “Вона зрозуміла”. Зло проникло в її нутро і отруїло її. Єва дивилась новими очима і слухала новими вухами; вона жадала несамовитим жаданням. Вона сама зачала гріх. Вона продовжила його зі своїм супутником. Тому на жінці лежить більша провина. Говорить Марія: “ОтецьТворець і для Єви передбачав материнство, вільне від усього того, що його сьогодні принижує; солодке чисте материнство, без тягару хтивості. Я ж пізнала його. Скільки втратила Єва, відмовившись від цього скарбу! Це було більше, ніж відмова від безсмертя! І це не повинно здатись тобі перебільшенням. Мій Ісус і з ним я сама, його мати, пережили

смерть. Я – як втому засинаючої, він – гірку муку після присуду. І для нас наступила смерть. Але було дано мені, новій Єві, материнство без будь-якого осквернення, щоб бути жінкою, що без болю тіла стає матір’ю. Потреба такого чистого материнства могла б виникнути і в цілком відданій Богові Діві, бо воно є славою жінки... О! Зняти з серця Бога гіркоту від непослуху Єви! Гіркоту через її зрозумілість і її невіру! Мій Ісус пояснив мені, якою виною заплямили себе перші люди. Я знищила цю провину, піднімаючись сходинка за сходинкою вгору з прірви їхнього падіння... Так, завжди так, мій Господи, з хвилини, коли твій промінь зробив мене матір’ю, і до миті, коли ти забереш мене до себе. Так, завжди так!..” Підсумок напрошується повчальний: порятунок для сучасної жінки є. Він надійний і повен краси: щодня, щохвилини вичавлювати із себе Єву, тобто міняти спосіб сьогоднішньої поведінки в суспільстві. А це під силу душам покаяльним, молитовним, які кличуть на поміч Богородицю і приймають Її серцем. У плутанині житєйських доріг є одна правдива дорога: через Марію – до вічності, до Бога. До слова скажу: якщо будете перейматися тим, що станеться з Адамом, коли ви почнете мінятися в сторону святості, чи він, бува, не покине вас, чи не зап’є, не запротестує, то ж як представник цього наївного і зірвиголового роду Адамів, скажу вам щиро: Адам потягнеться за вами так, як колись у Раю. Він теж захоче видужати, вирватися... витверезитися.

ДУХОВНА НОВЕЛА

ßÊÙÎ ÏËÀ×Å ÍÀÂ²ÒÜ ÊÀÌ²ÍÍß... Якщо плаче навіть каміння, то якими стали наші серця? Зворушливо бачити, як кришталева сльоза поволі стікає з гіпсового обличчя маленької фігурки Божої Матері, яка стоїть у Божому храмі. У цих сльозах поєдналось земне і небесне, природне і надприродне. Царина Духа – храм Божий і поряд – диво, яке відкрило своє обличчя саме тут. Плаче те, що не дихає і не має життя, плаче те, що не рухається і не промовляє, а є лишень свідченням святості й чистоти, покори і непорочності. Яка ж це незбагненна глибінь, якщо маленьке гіпсове обличчя Богородиці огортається живою красою і славою, і довершує діла Божі всупереч людському невірству. Якою силою благодаті огорнутий наш світ, якщо оживає каміння! А серце людини залишається байдужим і холодним... Тому саме перед плачучими очима духа Марії постає безконечна велич Всемилостивого Бога, яка притягує до себе усе наше подароване буття. “Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід ізбави нас, єдина, чиста і благословенная...” Допоможи усім нам, Небесна Покровителько, відчути і віднайти внутрішнє самозречення, щоби прийняти благоговійне свідчення часу тоді, коли до нас промовляє Сам Господь. І перед цим свідченням Божої Сили як раніше, так і тепер стікають сльози Марії. І, склавши руки у смиренному поклоні, ми ще маємо час зрозуміти, як страждає Господнє Серце – Серце, якому покорилися вітри, стихії і навіть сили смерті. Тож чому ж найцінніше сотворіння – людина – залишається кам’яною, коли над землею вже здіймаються бурі та часи скорботи. Бо людина не хоче усвідомити, що довгий чи короткий шлях її життя пролягає не крізь темряву, а поміж обома руками Бога. І світлом, яке просвічує цю темряву, є Любов, яку ми іноді не можемо висловити, але в

Плачуча фігурка Матері Божої в Нижанковичах на Львівщині

якій ми, за нашим призначенням, покликані жити. Богородиця стала “Матір’ю Живих” і повсякчас є свідченням Божої Любові й Ласки. Її завдання – провадити нас до Христа і любити Бога – Її серцем. І нехай ці сльози Марії будуть для нас Небом і тією дійсністю, яка перевершує усі можливості нашої земної уяви. Наша Свята Матір плаче за нами. Так нехай сльози живої Божої ріки наповнять серця всіх людей, щоби вони прийняли неодмінне і необхідне рішення: “Тепер, тепер прагну розпочати, тепер можу почати, тепер почну разом з Марією...” Â³ðà Çàáºë³íà-Ïîñ³ê³ðà

ІСТОРІЯ ІКОНИ

²ÊÎÍÀ “ÌÈËÎÑÅÐÄß ÄÂÅÐ²” Â ßÐÎÑËÀÂ² На окраїнах наших земель, тепер у Польщі, в місті Ярославі, яке заклав у 1031 році як кріпость на межі свого великого князівства Ярослав Мудрий, є велика і давня пам’ятка нашої набожності до Божої Матері. Те місто з ХІ століття швидко розрослося в історії, і стало одним з центрів торгівлі тих окраїн. Воно, як і інші подібні центри, для свого духовного християнського життя мали Ікону Богородиці, яка згодом стала чудотворною. Ікона ця має свою довгу чотиристалітню історію. Первісна, з княжих часів, переживши війни, руїни і грабунки, пропала, осталась її копія що перебуває в Ярославі від першої половини XVI століття. Ця стара історична копія має назву, яку? Мабуть, дав їй народ – “Милосердя Двері”. Перебуває вона тепер у церкві Преображення Господнього в Ярославі. Польські експерти, що дбайливо відреставрували, відновили, оцінюють її походження з 20-тих років ХVІІ століття. Її копії знайдемо на перемишльській та львівській територіях. Ця ікона пережила багато лиха, нещасть і поневірянь. Якусь частину її історії знаємо, більше відомостей ще знайдуть наші науковці. Вона належить до типу “Одигітрій”, її в історії перемальовували, відновлювали, підправляли; тепер завдяки професійним польським майстрам та іконофілам, вона має свій первісний вид і, мов жива, по своїх пригодах опинилась на давнім місці в церкві Спаса старанням нашого Митрополита Жир Івана Мартиняка і його священиків. Її культ був великий століттями; записано численні чуда, які відбувалися через неї за молитвами до Богоматері. Віддавали їй честь і прославу численні наші архиєреї і навіть римські папи – серед них ІванПавло II – поляк. Ікона отримала своє найбільше відзначення – корону Володарки і як опікункипокрови українського народу. В останній війні та її лихоліттях ми втратили багато дорогих нам ікон. Ярославська осталась! Цього року, 19 серпня, в Ярославі відбудеться її велика прослава в десятиліття її коронації. Ярославська земля враз зі своїми окраїнами віддадуть

їй славу і подяку за опіку, і передадуть тією прославою вдячність з любов’ю нашому молодому поколінню, щоб з нею воно жило і творило своє нове життя на волі. За благословенням Митрополита Кирівана ці торжества розпочнуться 18 серпня Вечірнею з Литією в церкві Спаса і в день Преображення Господнього 19 серпня, в суботу, буде Архиєрейська св. Літургія, а пополудні – наукова конференція з п’ятьма доповідями . У неділю, 20 серпня, відбудуться теж св. Літургії і два концерти наших хорів з Дрогобича і Ярослава. Все це на славу нашої Ікони Богоматері “Милосердя Двері”, яка чувала і берегла нас від загибелі. Любителі Марії у Львові і Львівщині візьміть участь у тих торжествах! î. ä-ð ²âàí Ìóçè÷êà

ДОРОГАМИ ВІРИ

ÆÈÒ²ª ÑÅÌÈ ÑÂßÒÈÕ ÎÒÐÎÊ²Â ÅÔÅÑÜÊÈÕ Пам’ять 4 серпня; 22 жовтня за ст. стилем. У дні нечестивого царя Декія1 Христова церква була піддана гонінням, і багато Христових рабів – священнослужителів та інших вірних, боячись безжалісного мучителя, мусили переховуватися, хто де міг. Коли, палаючи ненавистю до християн, Декій прийшов з Карфагена2 в Ефес3 , то передусім наказав зібратися мешканцям околиць для принесення жертв ідолам. Засліплений своєю гордістю, цар поставив серед міста ідолів, влаштував перед ними жертовники; разом з царем, за його наказом, на них повинна була принести жертву спочатку місцева влада. Під час цього всенародного святкового жертвоприношення земля наповнилася кров’ю, й повітря наповнилося смородом і димом: так багато тварин заколювали і спалювали. Через два дні цар дав наказ зібрати всіх християн і змусити принести жертви ідолам. Християн почали шукати всюди: їх витягували з домівок і пещер, об’єднували в один натовп й з ганьбою приводили на площу, де збирався народ, який приносив жертви. Деякі з послідовників Христа, які не мали душевних сил, боячись мук, які їх очікували, відкидали віру, й на очах усіх 1

поклонялися ідолам. Інші християни, які були очевидцями, чи чули про такі вчинки своїх братів по вірі, вболівали своєю душею, оплакуючи їх відхід від Христа й падіння в ідолопоклонство; тверді ж у вірі й міцні духом безстрашно йшли на муки й, помираючи від різних тортур, мужньо віддавали свої душі за Свого Господа. Тих, яких мучили, було так багато, що їхня кров, яка витікала під час нанесення ран і дроблення костей, лилася на землю, як вода, тіла мучеників або кидали, як сміття, при дорозі, або вішали навколо міських стін, а голови на спеціальних списах ставили перед воротами в місто; ворони, яструби та інші м’ясоїдні птахи зліталися до стін і пожирали тіла тих, що померли за віру. Потаємні християни і ті, які переховувалися, відчували велику тугу через неможливість взяти й поховати тіла братів, яких поїдали птахи; зводячи до неба руки, вони з риданнями молилися Господеві, щоб він звільнив Свою церкву від таких мук. У цей час в Ефесі було сім отроків, вони були синами поважних міських начальників і служили у війську. Їх звали так: Максиміліан, Іамвліх, Мартиніан, Іоан, Діонісій, Ексакустодіан й Антонін. Вони не були зв’язані тілесними, а духовними вузами –

Декій – імператор 249-251 рр. Карфаген – місто на Північному березі Африки, яке дало свою назву західно-фінікійській державі, яку заснувало, воно довго було суперником Риму, поки 146 року до н.Хр. не стало провінцією Риму. Початок євангельської проповіді повязаний тут з іменем Епенета (Рим. 16, 5), але як першого єпископа згадано Оптата (202 р.: його спадкоємці були митрополитами Північно-Західної Африки; видатними єпископами карфагенської церкви, які мали великий вплив на християнську літературу, є Тертуліян, Кипріян й Авґустин. У Карфагені було багато соборів, які задовольняли церковні потреби. Тепер на місці Карфагена, цього “Лондона давнини”, – три бідних арабських села. 3 Ефес – головне місто Іконії в Малій Азії поблизу устя Каїстра, осередок усієї торгівлі у Середній Азії в давнину. Він славився язичницьким храмом Артеміди – Діани. Св. ап. Павло наприкінці своєї другої місіонерської подорожі пробув тут недовго (Дії. 18, 19-26), а під час третьої подорожі пробув тут більше двох років (Дії. 19), насаджуючи християнство. Ап. Павло писав з Риму послання ефеській церкві, яке передав Тихік. В Ефесі довго жив св. Ап. Іван, до і після вигнання на острів Патмос; легенда стверджує, що улюблений учень Господа закінчив тут своє життя. Св. Тимотей, поставлений ап. Павлом, був першим єпископом Ефеса. Згодом єпископи Ефеса отримали патріарші права. Тепер на місці знаменитого міста – бідне турецьке село Айя Селук (святий богослов). В історії церкви Ефес знаменитий як місто Третього вселенського собору (431 р.), не враховуючи кількох місцевих. 2

ДОРОГАМИ ВІРИ

вірою й любов’ю Христовою; вони разом молилися й постили, співрозпинаючись з Христом через умертвлення плоті та строге дотримання невинності. Бачачи постійні утиски й жорстокі страти християн, вони засмутилися: у своїй душі не могли утриматися від сліз і зітхань. Коли язичники разом з царем зібралися приносити жертву, святі отроки ухилилися від них; прийшовши у християнську церкву, вони впали на землю перед Господом і, посипавши свої голови, посилали Йому жалісні молитви. Ці їхні вчинки не укрилися від погляду деяких людей (у той час кожний спостерігав за своїм другом, якому богові він молиться, і зраджував брат брата, батько сина, син батька; ніхто не ховав свого ближнього, якщо зауважував, що він молиться Христові). Вони відразу пішли до царя й сказали: “Царю, живи вічно! Ти здалека закликаєш християн, переконуючи приносити жертви, а тимчасом ті, які перебувають біля тебе, легковажать твоєю царською владою і, не

слухаючи твоїх наказів, порушують їх, дотримуючись християнської віри”. Розгніваний цар запитав, хто саме не виконує його наказів. Донощики сказали: “Максиміліан, син міського правителя, і шість інших отроків, синів знатних ефеських громадян; усі вони вже мають значні військові звання”. Цар відразу велів схопити їх, закувати в ланцюги й привести до себе. Святих отроків швидко привели до царя з очима, які ще не висохли від сліз, і зі слідами на голові. Поглянувши на них, мучитель сказав: “Чому ви не з’явилися разом з нами на свято в честь богів, яким поклоняється цілий Всесвіт? Підіть тепер і так, як інші, принесіть богам жертву”. Святий Максиміліан відповів: “Ми ісповідуємо Єдиного Бога, і Царя небесного, який Своєю славою наповнив небо і землю, і Йому щогодини ми приносимо духовну жертву віри, щоби не осквернити душі наші, ми не принесемо жертв, які складаються зі спалення тварин, які супроводжують сморід і дим”. Після такої відповіді цар наказав відібрати в юнаків їхні військові пояси – свідчення того, що вони займають високе становище: “Ви не гідні, – сказав він, – служити у війську царя, бо не коритеся ні йому, ні богам”. Утім, зауваживши їхню красу і молодість, цар змилувався над ними і сказав: “Було б безжалісно відразу піддати тортурам таких молодих, тому, прекрасні юнаки, я даю вам час на роздуми, щоб ви, одумавшись, принесли жертву богам і, таким способом, зберегли собі життя”. Тоді він наказав зняти з них ланцюги і звільнити їх до назначеного часу, а сам вирушив в інше місто, постановивши знову повернутися в Ефес. Святі ж отроки, наслідуючи вчення Христа, використовували вільний час, який подарував їм цар, на добрі справи: узявши в помешканнях своїх батьків золото і срібло, вони роздавали його тайно і явно убогим. Одночасно вони радилися між собою, кажучи: “Підемо на деякий час з міста, поки в нього не повернеться цар, підемо в ту велику печеру, яка

ДОРОГАМИ ВІРИ знаходиться вгорі на південь від міста, і там, перебуваючи в мовчанні, ретельно помолимося Богові, щоб подарував нам міцність для сповідування Його святого імені, яке очікує нас, щоб ми могли, безстрашно явившись до мучителя, мужньо перенести страждання й отримати від нашого Господа Христа нев’янучий вінець слави, приготований вірним рабам”. Так змовившись між собою, вони вирушили до південної гори, відомої під назвою Охлон, захопивши зі собою стільки срібла, скільки було потрібно для покупки їжі на кілька днів. Прийшовши у печеру вгорі, вони досить довго пробули в ній, безперервно славлячи Бога й молячись про спасіння своїх душ. Ходіння в місто для покупок найнеобхіднішого було доручене святому Іамвліхові, як наймолодшому. Святий Іамвліх, достатньо розумний юнак, вирушаючи в місто, міняв свій одяг на лахміття, щоби його не впізнали; із захоплених зі собою грошей він виділяв частину для роздавання бідним, а на решту купував їжу. Під час одного такого відвідання міста святий Іамвліх, скриваючи своє ім’я, дізнався, коли саме, чи швидко повернеться цар. Через значний проміжок часу святий Іамвліх, під виглядом убогого, знову прийшов у місто, і сам побачив урочисту процесію царя, який повернувся з подорожі, й почув наказ, оголошений у місті, щоби всі градоначальники і воєноначальники наступного ранку приготувалися до принесення жертв богам – таким ревним язичником був цар. Окрім цього, Іамвліх почув, що цар наказав відшукати і їх, тимчасово відпущених, щоби вони разом з іншими громадянами, в його присутності, принесли жертви ідолам. Наляканий Іамвліх, захопивши трохи хліба, поспішив до братів у печеру; тут він розповів їм усе, що бачив і чув, повідомив також про те, що їх вже розшукують для принесення жертв. Ці повідомлення налякали їх: упавши на землю з плачем і зітханнями, вони молилися Богові, поручаючи себе Його покровительству і милосердю. Піднявшись з молитви, святий Іамвліх приготував трапезу, яка складалася з незначної кількості принесеного хліба; був уже вечер, і сонце заходило; сівши, святі отроки зміцнили себе їжею, очікуючи на майбутні муки. Закінчивши убогу трапезу, вони розмовляли, підбадьорюючи і заохочуючи один одного до мужнього перенесення страждань за Христа. Під час цієї спасенної розмови їх стало хилити до сну: від сердечної туги їхні очі

стали важкими. А милостивий і люблячий Господь, який завжди дбає про Свою Церкву і вірних рабів Своїх, наказав семи святим отрокам заснути дивним і незвичайним сном, бажаючи в майбутньому явити дивне чудо й переконати тих, які сумніваються, що мертві воскреснуть. Святі заснули смертним сном, душі ж їхні зберігалися в руці Божій, а тіла лежали нетлінними й незмінними, як у сплячих. Ранком цар наказав знайти сім благородних отроків, і після даремних пошуків сказав вельможам: “Я жалію юнаків тому, що вони були із знатних родів і були красивими, думаю, що вони, боячись нашого гніву, втекли кудись і переховуються, хоча, будучи милосердними, ми готові прощати тим, які, покаявшись, знову звертаються до богів”. Вельможі відповіли на це: “Не засмучуйся, царю, через цих юнаків, які не коряться тобі й богам: ми чули, що вони не тільки не покаялися, а стали ще злішими ворогами богів; роздавши убогим у місті багато золота і срібла, вони безслідно зникли. Якщо ти дозволиш, то можна закликати їхніх батьків і тортурами заставити відкрити місце, де перебувають сини”. Цар, не відкладаючи, наказав закликати батьків святих отроків і сказав їм: “Скажіть, не приховуючи, де ваші сини, які зганьбили моє ім’я? Замість них я накажу убити вас, адже ви дали їм золото і срібло і відіслали кудись, щоб вони не з’явилися перед нашим обличчям”. Батьки відповідали: “Звертаємося до твого милосердя, царю! Вислухай нас без гніву: ми не замишляємо злого проти твого царства, ніколи не порушуємо твоїх наказів і постійно приносимо жертви богам – за що ж ти лякаєш нас смертю? Якщо ж наші сини розбестилися, то не ми вчили їх цьому, ми не давали їм золота і срібла; вони самі таємно взяли його і, роздавши бідним, утекли і сховалися, за чутками, які дійшли до нас, у великій печері гори Охлон. Минуло вже багато днів, а вони все ще не повертаються: не знаємо, чи живі вони, чи ні”. Цар, вислухавши, відпустив батьків, а тоді наказав завалити камінням вхід у печеру, кажучи: “Через те, що вони не покаялися, не звернулися до богів і не з’явилися до мене, то нехай віднині не бачать більше людського обличчя і загинуть від голоду і спеки в печері, заваленій камінням”. Цар і мешканці Ефеса вважали, що отроки ще живі, не знаючи, що вони відійшли вже до Господа. Тоді, коли перекривали вхід у печеру, два царських

ДОРОГАМИ ВІРИ слуги Феодор і Руфін, таємні християни, описали на двох оловяних дощечках страждання семи святих отроків, повідомивши і їхні імена, потім вони вклали ці дощечки в мідний ящик і поставили його серед каменів, викладених у печерному вході: якщо, міркували вони, Господь навідає Своїх рабів до Свого славного приходу, і печера коли-небудь буде відкрита, і будуть знайдені тіла святих, тоді, за нашим описом, дізнаються про їхні імена й діла та зрозуміють, що ці тіла – тіла мучеників, які померли в загородженій печері за сповідування Христа. Так був завалений вхід у печеру, окрім цього, на нього повісили печатку. Незабаром після цього нечестивий Декій помер. Після нього було багато інших нечестивих царів, які також переслідували Божу Церкву, поки з Константина Великого4 не наступив час християнських царів. У дні благочестивого царя Феодосія Молодшого (Феодосій ІІ – імператор 408-450 рр.), коли минуло вже досить багато часу від смерті Константина Великого, з’явилися єретики, які заперечували воскресіння мертвих, хоча Господь Ісус Христос і передав Своїй Церкві чітке вчення про це, яке знищує будь-які сумніви. Однак багато засумнівалося, і не тільки миряни, але навіть деякі єпископи стали послідовниками єресі. Вельможі та єпископи, які впали в єресь, – серед них особливо виділявся єпископ Єгинський Феодор, – розпочали велике переслідування християн. Деякі єретики говорили, що за гробом люди не можуть очікувати винагороди, бо після смерті знищується не тільки тіло, але й душа, інші ж стверджували, що душі матимуть свою винагороду – тільки тіла зтліють, загинуть. “Як можуть, – говорили вони, – ці тіла повстати через цілі тисячоліття, коли вже немає й їхнього праху?” Так мудрували єретики, у своїй нечестивості забуваючи слова Христа в Євангелії: вони забули й те, що сказано в пророка Даниїла: “І багато з тих, що сплять у поросі земному, прокинуться; одні

на життя вічне, другі на вічний сором та ганьбу” (Дан. 12, 2), і в пророка Єзекиїла, який говорить від імені Бога: “Ось Я відчиню гроби ваші, і виведу вас, мій народе, з гробів ваших” (Єз. 37, 12). Не памятаючи цього вчення Святого Письма, єретики розпочинали великі смути в Божій Церкві. Вони завдавали цареві Феодосію сильного смутку: він ретельно в пості й сльозах молився Богові, щоби Він, Творець усього, знищив згубну єресь у Своїй Церкві. Милостивий Господь, не бажаючи, щоб хтонебудь загинув, помиляючись в істинах віри, почув молитву царя й жалісливі зітхання вірних, і відкрив таємницю майбутнього воскресіння мертвих і вічного життя. Завдяки дії Божественного провидіння відбулося таке. Один чоловік, на імя Адолій, власник гори Охлон, де в загородженій печері перебували сплячі отроки, маючи на горі вільне місце, забажали там зробити огорожу для овець. Під час її побудови раби брали камені, якими був завалений вхід у печеру; абсолютно не припускаючи, що в горі є печера, вони думали, що камені становлять природну частину гори. Відсікаючи і відносячи їх на місце роботи, вони утворили в усті печери отвір, в який вільно могла пролізти людина. У цей час Господь наш Ісус Христос, Володар життя і смерті, який воскресив колись Лазаря, що лежав мертвий вже чотири дні, воскресив і сім святих отроків, які спали вже багато років (біля двохсот років): на Його Божественне веління святі мученики воскресли, ніби пробудившись зі сну. Воставши, вони насамперед вознесли ранкове славослів’я Господу, після чого, за звичаєм, привітали один одного. Ім здавалося, що вони пробудилися від звичайного сну, тому що нічого не вказувало їм на пробудження від смерті: одяг на них був абсолютно неушкодженим, зовнішній вигляд взагалі не змінився – як колись, вони цвіли здоров’ям і красою: все мимовільно приводило святих отроків до думки, що вони заснули вчора, а тепер, ранком, прокинулися. Вступивши в

Константин Великий, римський імператор, син Констанція Хлора, правителя західної частини Римської імперії, та Олени, родився 274 року. Після смерті батька військо проголосило його імператором, і він завдяки цьому став володарем Галлії та Іспанії. Після довготривалої боротьби з начальниками інших областей римської держави, Ліцинієм і Максфентієм, Константин 324 року оголосив себе незалежним правителем й об’єднав під своєю владою цілу імперію. Константин великий відомий своєю діяльністю на користь Христової Церкви; саме за цю діяльність історики називають його Великим, а Церква – рівноапостольним. 21 травня – день його пам’яті.

ДОРОГАМИ ВІРИ розмову між собою, вони з сумом згадували про гоніння християн і про те, що їм слід відправлятися в місто за наказом царя, який наказав приносити жертви ідолам; вони були переконані, що Декій розшукує їх для тортур. Звернувшись до святого Іамвліха, вони попросили його знову розповісти, що він чув у місті. Святий Іамвліх відповідав: Що сказав вам учора, те скажу вам і сьогодні: цар наказав сьогодні всім громадянам бути готовими до жертвоприношення, наказав також шукати нас, щоби ми разом з усіма на його очах поклонилися ідолам, а якщо не зробимо цього, то він звелить мучити нас”. Тоді святий Максиміліан сказав, звертаючись до всіх: “Брати, вийдемо і безстрашно з’явимося перед Декієм: скільки сидітимемо тут, як малодушні? Вийдемо і без страху перед земним царем визнаємо небесного Царя, істинного Бога, Господа нашого Ісуса Христа, а за славу Його святого імені проллємо свою кров, покладемо душі наші, не боятимемося мучителя і смертельних мук: вони не можуть позбавити нас вічного життя, якого ми очікуємо, згідно з вірою Ісуса Христа. Ти ж, брате Іамвліху, потурбуйся, щоб приготувати для нас їжу в звичний час, візьми срібряник і йди в місто , там купи хліба більше, ніж учора , – ти вчора приніс мало, і ми тепер голодні; дізнайся, що наказав щодо нас Декій і повертайся пошвидше, щоби, зміцнившись їжею, ми могли по своїй волі вийти звідси й віддати самих себе на муки”. Святий Іамвліх узяв срібряник і вирушив у місто; було дуже рано, тільки почало світати. Виходячи з печери, святий Іамвліх із здивуванням зауважив камені. “Що це означає, – подумав він, – коли їх тут поклали?” Учора їх тут не було. Спустившись з гори, він ішов зі страхом, боячись ввійти в місто, де його могли впізнати і завести до царя. Наблизившись до воріт міста, святий Іамвліх з великим здивуванням зауважив на них чесний Хрест, прекрасної художньої роботи. І всюди, куди він не звертав свій погляд, всюди з тим же подивом зауважував інші споруди, помешкання і стіни. Святий Іамвліх пішов до інших воріт міста, і там із здивуванням побачив зображення чесного Хреста, поставлене на стіні; він обійшов усі ворота міста і всюди бачив святі Хрести. Від нерозуміння святий Іамвліх був близький до божевілля. Вернувшись знову до перших воріт, він думав: що це означає? Учора ніде не було зображень

чесного Хреста, крім тих, які таємно зберігалися у вірних, а тепер вони відкрито поставлені на воротах і стінах міста, бачу я їх насправді, чи мені так здається? Чи не у сні я? Підбадьорившись, він зайшов у місто. Пройшовши трохи, святий Іамвліх почув, що багато клянеться іменем Христа. Він жахнувся, роздумуючи: вчора ніхто не смів відкрито вимовити ім’я Хреста, тепер же я його чую з багатьох вуст; очевидно, це не Ефес, а якесь інше місто, адже і будинки інші, і на людях зовсім інший одяг. Продовжуючи свій шлях, він запитав одного чоловіка: “Як називається це місто?” – “Ефес”, – відповів той. Святий Іамвліх не повірив і продовжував думати: без сумніву, я потрапив у якесь інше місто, потрібно швидше купити хліб і поспішити вийти з міста, щоби остаточно не заблукати. Наблизившись до продавця хліба, він вийняв срібряник і віддав йому за хліб, а сам зупинився, очікуючи покупку і здачу. Срібряник був дуже великий і мав на собі надпис, і зображення давніх царів. Продавець узяв срібряник і показав іншому, той подав третьому, а цей – четвертому, підійшли й інші присутні; дивлячись на срібряник, усі дивувалися, що він такий давній, і, оглядаючи святого Іамвліха, говорили на вухо один одному: “Очевидно, цей отрок знайшов який-небудь, захований у дні глибокої давнини, скарб”. Святий Іамвліх, зауваживши їх шепіт, перелякався, думаючи, що його впізнали, і змовляються про те, щоби його схопити та привести до царя Декія. “Прошу вас, – сказав він, – візьміть собі срібряник; я не хочу з нього решти”. Проте оточуючі схопили святого Іамвліха й, притримуючи, говорили: “Відкрий нам, де ти й як знайшов скарб давніх царів, уділи нам частину, і ми не скажемо про тебе, а якщо ти не погодишся розділити його разом з нами, ми видамо тебе судді”. Чуючи це, святий Іамвліх дивувався й, не розуміючи, мовчав. Вони ж продовжували: “Уже не можна приховати цей скарб, де він, скажи ліпше добровільно, поки це не заставлять зробити тортури”. Святий Іамвліх не знав, що їм сказати, і мовчав, як німий. Тоді чоловіки зняли з нього пояс і, одягнувши йому на шию, тримали його серед торгової площі; серед народу рознеслися чутки, що схопили якогось отрока, який знайшов скарб. Святого Іамвліха оточив великий натовп; усі дивилися на його

ДОРОГАМИ ВІРИ обличчя, кажучи: він не місцевий, ми раніше ніколи не бачили його. А святий Іамвліх, хоча і хотів сказати, що він не знайшов ніякого скарбу, але від здивування не міг вимовити жодного слова; він дивився на натовп, бажаючи знайти кого-небудь зі знайомих або з домашніх – батька, матір, раба. Не знаходячи нікого і не впізнаючи, він здивувався ще більше: вчора його всі знали, як сина знатного чоловіка, а сьогодні не тільки його ніхто не знає, але й сам він не знаходить нікого зі знайомих. Чутки про взяття святого Іамвліха, які поширилися по місту, дійшли до начальника міста та єпископа Стефана (згідно з іншими, достовірнішими повідомленнями, описана подія була при попередникові Стефана св. Мемноні, якого згадують 18 грудня). Завдяки Божому провидінню, вони обидва в цей час перебували разом і розмовляли між собою; вони обидва наказали привести до себе юнака, якого захопили зі срібряником. Поки його вели, святий Іамвліх думав, що його ведуть до царя Декія, і ще уважніше вдивлявся в юрбу, сподіваючись побачити кого-небудь зі знайомих, але всі його сподівання були даремними. Коли його привели до начальника міста й єпископа, то вони взяли срібряник і, розглядаючи його, дивувалися, бо він належав до часів дуже давніх царів. Тоді начальник міста запитав святого Іамвліха: “Де ти знайшов скарб? Звичайно, ти взяв срібряник звідти”. “Мені невідомо про ніякий скарб, – відповідав святий Іамвліх. – Мені відомо лише те, що я взяв його у своїх батьків і він нічим не відрізняється від звичайних, які використовують у цьому місті, срібряників. Я дивуюся й не розумію, що таке зі мною відбувається”. “Звідки ти?” – запитав начальник міста. Святий відповів: “Вважаю, що з цього міста”. Начальник міста сказав на це: “Чий ти син? Чи є тут хто-небудь з тих, хто знає тебе? Тоді нехай він прийде й засвідчить справедливість твоїх слів, і ми відпустимо тебе”. Святий Іамвліх назвав імена батька, матері, діда, братів та інших родичів; ніхто не знав їх. “Ти говориш неправду, – заперечив начальник міста, – називаєш якісь дивні та незвичайні імена, яких ми ніколи й не чули”. Вражений, святий отрок мовчав, опустивши голову, деякі з присутніх говорили: “Він юродивий”.

– “Ні, він лише вдає такого, щоб уникнути біди”, – відповідали інші. Градоначальник з гнівом почав погрожувати святому Іамвліхові: “Як ми можемо вірити тобі, коли ти говориш, що цей срібряник ти взяв із грошей, які використовують твої батьки, адже на ньому зображено напис давнього царя Декія, після смерті якого минуло вже багато років, і срібряник зовсім не подібний на ті, які використовують сьогодні. Невже твої батьки такі старі, що пам’ятають царя Декія й мають його срібряники? Ти ще молодий, не маєш і тридцяти років, і прагнеш своєю підступністю обманути старців і Ефеських мудреців. Я кину тебе в темницю, піддам карі й не відпущу доти, поки ти не скажеш правди, не зізнаєшся, де скарб, який ти знайшов”. Під час цих слів начальника міста святий Іамвліх, з одного боку, перелякався його погроз, з іншого, здивувався, що Декій був у давні часи; упавши на коліна, він сказав: “Благаю вас, мої володарі, дайте мені відповідь на те, про що я вас запитаю, а я сам усе розповім вам без примусу: чи цар Декій перебуває в місті, він живий чи ні?” Єпископ відповів йому: “Сьогодні, сину мій, в цій країні немає царя на ім’я Декій, колись, у давні часи, дійсно, був такий цар; тепер править благочестивий Феодосій”. Тоді святий Іамвліх сказав: “Благаю вас піти зі мною, і я покажу вам у печері гори Охлон своїх друзів, які переконають вас у справедливості того,що я сказав. Ми, насправді, втікаючи від Декія, кілька днів назад пішли звідси та сховалися в тій печері; учора я бачив Декія, коли він входив в Ефес, тепер я не знаю, чи це Ефес чи якесь інше місто”. Єпископ міркуючи, сказав собі: “Бог бажає через цього юнака відкрити якусь таємницю”. – “Йдемо з ним, – звернувся він до градоначальника, – і подивимося: якесь чудо повинно здійснитися”. Піднявшись, єпископ і начальник міста пішли з юнаком, за ними вирушила вся міська влада і багато людей. Коли похід наблизився до гори, святий Іамвліх перший зайшов у печеру, а єпископ, йдучи за ним з рештою, знайшов біля входу в печеру, між двома камнями, мідний ящик з двома срібними печатками; відкривши перед усіма ящичок, єпископ і градоначальник знайшли в ньому дві оловяні дощечки, на яких було написано, що сім святих отроків – Максиміліан, син міського начальника, Іамвліх, Мартініан, Іоан, Діонісій,

ДОРОГАМИ ВІРИ Ексакустодіан й Антонін – утекли від царя Декія і сховалися в цій печері; а згідно з наказом Декія, вхід у цю печеру був завалений камінням, і святі отроки померли в ній мученицькою смертю за Христа. Прочитане вразило всіх, і всі голосно прославляли Бога. Зайшовши в печеру, вони знайшли святих отроків, які цвіли красою; їхні обличчя виражали радість і сяяли світлом благодаті Божої; єпископ, градоначальник і народ припали до ніг святих отроків, возносячи хвалу Богові, який зізволив їм побачити таке славне чудо. Святі отроки розповіли їм усе про себе, про Декія: яке було під час його правління переслідування християн. Відразу ж єпископ і градоначальник послали лист благовірному царю Феодосію, прохаючи його прислати чесних мужів, щоби вони побачили чудо, яке явив Господь під час його правління. “Адже, – писали вони, – у наші дні у воскресінні святих отроків Господь показав образ майбутнього всезагального воскресіння не тільки душі, але й тіла”. Цар Феодосій, отримавши повідомлення, дуже зрадів і відразу ж, у супроводі вельмож і великої кількості народу, поспішив з Константинополя в Ефес, де його зустріли урочисто, як належить його високому становищу. Єпископ, градоначальник та інші міські начальники, повели царя в печеру. Коли Феодосій, проникнувши всередину печери, побачив святих отроків, подібних на ангелів, то впав до їхніх ніг, вони ж, простягнувши руки, підняли його з землі. Вставши, цар з любов’ю обняв святих отроків і, цілуючи їх, не міг стриматися від сліз, потім, сівши на землю навпроти них, він із замилуванням дивився на них і славив Бога: “Мої дорогі, – говорив він, – у вашому обличчі я бачу самого Царя і Володаря мого Христа, який колись підняв з гробу Лазаря: сьогодні Він і вас підняв Своїм всесильним

словом, щоби наочно повідомити нам про майбутнє воскресіння мертвих, коли ті, які перебувають у гробах, почувши голос Сина Божого, оживуть і вийдуть з них нетлінними”. Святий Максиміліан сказав царю: “Віднині твоє царство за міцність віри твоєї буде непорушним, й Ісус Христос, Син Бога Живого, (Пор. 16, 16), збереже у Своє святе Ім’я від усякого зла; віруй, що задля тебе Господь воскресив нас до дня всезагального воскресіння”. Під час досить тривалої розмови отроки говорили царю й багато інших істин, спасенних для душі, а цар з єпископом, вельможами і народом слухали їх з духовною радістю (грецький історик церковних подій Никифор Калліст додає, що цар упродовж тижня щодня поділяв з ними трапезу та прислуговував їм). Після цих бесід святі отроки на очах усіх, які насолоджувалися їх спогляданням, знову схилили голову на землю й заснули за Божим велінням смертним сном. Сильно плакав цар над ними, і всі присутні не могли стримати сліз. Цар наказав зробити сім гробів із срібла та золота, щоби покласти в них тіла святих отроків. Тієї ж ночі вони явилися цареві у сні, наказуючи йому не рухати їх, але залишити спочивати на землі, як вони спочивали раніше. На місці успіння святих отроків зібрався сонм святителів, які, влаштувавши світле свято, достойно вшанували святих мучеників. Цар же роздав щедру милостиню бідним і вбогим цієї країни, відпустив на волю тих, хто перебував у темницях, після чого з радістю повернувся в Царгород, славлячи нашого Христа Бога. Нехай же і від нас грішних йому буде честь і слава з Отцем, і Святим Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.5

Ця чудова історія має досить сильні, незаперечні докази своєї достовірності: сучасник – той, який описав ці події – св. Іоан Колов (пом. близько 422 р. або в І-ій пол. Vст.) розповідає про цю подію в житії Паїсія Великого 19 червня; сирійський письменник, православний єпископ Саруґенський (в Месопотамії) Яків залишив опис цієї події; вона в перекладі була відома Григорію Турському (пом. 594р.). Сирійці – мароніти, які у VII ст. відділилися від Православної Церкви, у своїй службі вшановують святих отроків; їхні імена наводяться в ефіопському календарі і давніх римських мартірологах; їхня історія була відома Магометові й багатьом арабським письменникам. Печеру отроків досі показують поблизу Ефесу. Останнє повідомлення про їхні мощі датується ХІІ ст., коли їх бачив наш паломник по святих місцях ігумен Даниїл. Наступна доля чесних мощей не відома.

ДО ЮВІЛЕЮ

ÂÇÀªÌÈÍÈ ²ÂÀÍÀ ÔÐÀÍÊÀ Ç ÂÀÑÈË²ßÍÀÌÈ Дослідники творчості Івана Франка, здавалося, уже все, що могли, сказали про багатогранну діяльність генія українського народу. Я ж хочу тільки привернути увагу до теми “Франко і василіяни”, зокрема, щодо його діяльності як науковця, дослідника василіянської старовини, і того, який вплив мала його праця у василіянських книгозбірнях-архівах його літературної діяльності. Незаперечним є факт, що життєвий і творчий шлях І. Франка неодноразово перетинався із діяльністю галицьких василіян... Юний Франко навчався у василіянській школі при Дрогобицькому монастирі ЧСВВ, де він отримав, незважаючи на суворі умови навчання і виховання, досить таки ґрунтовні знання, що послужили йому міцною основою в подальших науках, сприяли формуванню твердості його духу, витримки у терпінні, що так пригодилось йому і не раз на його тернистому життєвому шляху. До речі, один із перших дослідників взаємин І. Франка та василіян о. Йосафат Скрутень, ЧСВВ наголошував на тому, “що василіяни додатним способом впливали на його (Франкову-авт.) релігійність і душевний вишкіл і се не дасться нині заперечити... ” Варто зауважити, що в час гімназійних студій, а також пізніші часи, не зауважено жодних фактів про тісні взаєми І. Франка з василянами.

Але вже в розквіті свого життя І. Франко відвідує ряд василіянських чернечих обителей – у Львові, в Підгірцях, у Крехові, Краснопущі, Кристинополі.., де

були великі монастирські книгозбірні-архіви. І. Франко відвідував ці та інші монастирі неодноразово, перебуваючи в них по декілька днів. Він тут працював

ДО ЮВІЛЕЮ над рукописами і стародруками, роблячи виписки з них, почерпуючи цінний матеріал для своїх подальних студій з василіянської старовини, взагалі, для своєї багатогранної літературної творчості. “Слід також зазначити, що всюди по монастирях, в яких гостював І. Франко, – підкреслював о. Й. Скрутень, – не завважано, щоби він пускався на які-небудь критики, навпаки, завжди поводився гідно, не любив диспутів, при столі хрестився і молився, для всіх був чемний і услужний. Василіянський Чин ставив високо, п’ятнуючи лиш спорадичні прояви в діяльності давніх василіян, а за реформованими признавав ідейність та життєву силу”. З жовтня 1888 р. по січень 1889 р. у Львові проходила організована Ставропігійським інститутом археологічно-бібліографічна виставка, в якій для загального огляду і ознайомлення були представлені десятки цінних рукописів і стародруків із книгозбірень-архівів Львівського, Підгорецького, Крехівського василіянських монастирів. Відвідав вищезгадану виставку й Іван Франко. Присутній на цій виставці професор П. Скобелецький порадив І. Франкові звернути увагу на рукописи й стародруки, представлені василіянськими книгозбірнями. Поміж ними знайшов рукопис І. Франко, яким дуже зацікавився. Це був рукопис “Синопсису” – монастирського літопису Підгорецької василіянської чернечої обителі, датований 1699 роком. А вже у 1890 р. І. Франко подав у журнал

“Киевская Старина” під псевдонімом “Мирон” статтю – “Літопись Подгорецкого монастиря”. Зауважу, що на передньому аркуші рукопису “Синопсису” є такий запис: “Описав і визискав сю літопись Д-р Іван Франко в “Киевской Старині” (Приложеніє 1890р.) В. Щурат”. До речі, Іван Франко вперше не тільки дав загальний опис “Синопсису” – Підгорецького монастиря, але й вперше подає в цьому журналі текст “Синопсису”, але не повністю, а з певними витягами, місцями, переплітаючи його власними помітками і зауваженнями. Завдяки І. Франку широкі верстви української наукової громадської вперше дізналися про існування “Синопсису” – Підгорецького монастиря – цієї визначної пам’ятки монастирського літописання в Україні, а й ознайомилися із його змістом. Необхідно також зазначити, що І. Франко звертався до матеріалів “Синопсису” Підгорецького монастиря і в своїй літературній творчості. Наприклад, цікаву і своєрідну подачу інтерпретації змісту притчі “Про царя дерев” із Святого письма, що її подає автор “Синопсису” ієрей Василій, І. Франко використав у своїй знаменитій поемі “Мойсей”. І. Франко належить також першість в дослідженні збірки рукописів-писань видатного українського полеміста Івана Вишенського, яка у свій час знаходилася у книгозбірні-архіві Підгорецької василіянської обителі. Публікація І. Франком творів Івана Вишенського поклала початок наукового вивченняспадщиницьоговеликого українського полеміста.

Працював неодноразово І. Франко і в книгозбірні Крехівського василіянського монастиря, звідкіля він почерпнув для своїх студій якнайбільше. Зокрема, в Крехові, як про це пише сам І. Франко, він “визичив три рукописі: інтересний список “Палеї” (XVII віку), список “Варлаама і Йоасафа” з 11 рисунками в тексті і рукопись мішаного тексту...” Результатом його праці в книгозбірці цієї василіянської обителі стало невелике дослідження “Южная пасхальная драма”, в якій І. Франко використав Крехіський список неканонічних текстів-апокрифів. До речі, в основу його наукового дослідження “Апокрифи і легенди з українських літописів” лягла Крехівська Палея. Ймовірно також, що І. Франко користувався текстом рукопису Крехівського списку “Варлаам і Йоасаф”, і при написанні своєї докторської дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії на тему: “Про Варлаама і Йоасафатапритчупроєдинорога”. Необхідно також зауважити, що Крехівський список “Варлаама і Йоасафа” І. Франко використав також і у своїй праці “Варлаам і Йоасаф, старохристиянський духовний роман і його літературна історія. Ознайомився І. Франко із Крехівськими “Прологами” і мав бажання дещо із них надрукувати. Неодноразово і по-декілька днів перебував І. Франко і в Дрогобицькому василіянському монастирі. Тут він працював над місцевими пом’янниками і робив із них численні виписки для подальшого їх використання у своїх

ДО ЮВІЛЕЮ

творах. Часто після тривалої праці над рукописами він вів розмови з братами і отцями обителі, в яких ділився спогадами про своє навчання у василіянській школі. Для одного із братів-ченця обителі, з яким він вів часто розмови, І. Франко написав декілька побожних віршів-молитв, які, на жаль, втрачено. Тривалий час І. Франко працював в книгозбірні-архіві василіянського монастиря св. Онуфрія у Львові. Не маючи змоги працювати в книгозбірні, він часто

позичав рукописи для праці вдома. Ченці монастиря йшли назустріч І. Франку, так як він належав, за їх словами, до чесних гостейчитачів, повертаючи вчасно всі позичені книги і рукописи. Більше того, він неодноразово власним коштом виготовляв оправи-палітурки для пошкоджених рукописів. Відвідав І. Франко і Кристинопільський монастир, але був у ньому всього один раз. Ознайомившись із Кристинопільським Апостолом, мав намір добре попрацювати над ним.

Як бачимо, добре релігійне виховання у василіянській школі, подальші тісні взаємини І. Франка з василіянами вже в зрілому віці дали свої відчутні результати: він не раз береться, і досить таки успішно, за висвітлення в своїй літературній творчості біблійних, апокрифічно-легендарних, загалом релігійних тем. У своїх спогадах отець Йосафат Скрутень, ЧСВВ так розповідає про останню зустріч І. Франка з василіянами. “Два рази відвідав його (Франка -авт.) отець Теодозій Галущинський, ЧСВВ. Покійний прийняв його раду, як сина свого колишнього товариша, і в розмові висловив жаль, що всі його опустили та що не дають винагороди за його книжки, що їх друкують. Православна сусідка запримітила, що до Франка ходив католицький священик, тому просила православного, щоби сей заосмотрив хорого, але Франко не прийняв православного священика. За другим разом вищеназваний василіянин згадав Франкові про сповідь, та він неначе зажартував собі з пропозиції і скоро звернув увагу на що інше. Час від часу тратив притомність, хоч загалом говорив річево. На відхіднім просив відвідуючого зайти ще до нього завтрашнього дня, бо сам любив з ним поговорити. Однак, отцю Т. Галущинському не складалося зараз на другий день відвідати хорого, відкладав відвідини на третій день. Та за той час І. Франко розстався із сим світом.” Такий перебіг мали зв’язки І. Франка з василіянами. Âîëîäèìèð Ã³ùèíñüêèé

НА ДОРОЗІ ДО БОГА

ÑÈËÀ ÌÎËÈÒÂÈ Того вересневого вечора перед всенічним богослужінням до нашої каплички зайшла стривожена жінка. Вона назвала себе Раїсою, і переповіла трагічну історію брата Віталія. Кілька днів тому молодий чоловік їхав на мотоциклі й ледь не збив велосипедиста, який несподівано виїхав з-за повороту. Вони не зіткнулися тільки тому, що Віталій різко повернув кермо. Проте в ту ж мить щосили вдарився у дерево – єдине, що росло на тому шляху. Із сильним забоєм голови та крововиливом у мозку чоловік лежав у реанімації у той момент, коли Раїса звернулася до нашої громади зі слізним благанням відслужити молебень за зцілення раба Божого Віталія. Мене, як і всіх парафіян, до глибини душі вразила ця трагічна історія. Того ж вечора ми щиро молилися, прохаючи у Господа: “Не заради нас, недостойних, а заради спасіння і зцілення недужого раба Твого просимо, милосердний Боже, вислухай наші молитви. І якщо душа його ще не готова відійти у інший світ, не відверни лиця свого від благань наших. Але нехай буде воля Твоя...” Отож, перебуваючи у постійній молитві, я стояв перед розп’яттям Спасителя і, ніколи не будучи знайомим з цим нещасним молодим чоловіком, і знаючи від сестри Раїси лише його ім’я, чомусь кілька разів обмовився, назвавши його Андрієм.

Я побачив Віталія наступного дня, коли разом з його батьками приїхав до лікарні. Його голова була повністю перебинтована, а обличчя спухло настільки, що навіть рідний батько не відразу впізнав свого сина. Того ж дня я відслужив молебень прямо біля ліжка хворого і помазав його єлеєм, наскільки це було можливо через майже суцільну пов’язку на голові. Батьки Віталія, які донедавна не надто

багато уваги приділяли церкві та молитві, щиро, зі слізьми на очах, молилися разом зі мною. Коли після звершення цього Таїнства я вийшов з палати, до мене підійшла медсестра і схвильовано сказала: “Це диво, отче, але вже вчора хворий почав дихати самостійно і прийшов до тями! Коли ж ми зняли з нього кисневу маску і запитали, як його звуть, він відповів – Андрієм...” Я перепитав у цієї доброї жінки, коли саме це

ÍÀØ² ÑÂßÒÈÍ²

Êîëîíà ñâ. Éîñèôà ç â³äíîâëåíîþ ô³ãóðêîþ ²ñóñèêà (ñ. Ï³äã³ðö³ Áðîä³âñüêèé ð-í Ëüâ³âñüêà îáë.)

Ô³ãóðêà Ìàòåð³ Áîæî¿ Ïîêðîâè (ñ. Ãàí³âö³ Æèäà÷³âñüêèé ð-í Ëüâ³âñüêà îáë.)

Ó ãîñòÿõ â îòöÿ Ñàìó¿ëà (ñ. Ï³äã³ðö³ Áðîä³âñüêèé ð-í Ëüâ³âñüêà îáë.)

ÑÂßÒÈÍ² ÁÎËÅÕÎÂÀ

Öåðêâà ñâ. Ïàðàñêåâè Âåëèêîìó÷åíèö³

Íà ì³ñö³ ç’ÿâè Ä³âè Ìàð³¿ 1856 ðîêó â óðî÷èù³ Áó÷èí

Íà ìîãèë³ î. ßðîñëàâà Ëåñ³âà, á³ëÿ öåðêâè ñâ. Ïàðàñêåâè Âåëèêîìó÷åíèö³ íà ²âàíî-Ôðàíê³âùèí³

×óäîòâîðíèé îáðàç ×åíñòîõîâñüêî¿ Ìàòåð³ Áîæî¿. Ôðàãìåíò

²êîíà Ïðåîáðàæåííÿ ²ñóñà Õðèñòà íà ãîð³ Òàâîð. Õóä. Þð³é Äðîçä, ì. Çäîëáóí³â, 2004

×óäîòâîðíèé îáðàç ×åíñòîõîâñüêî¿ Ìàòåð³ Áîæî¿. Ôðàãìåíò

²êîíà Ïðåîáðàæåííÿ ²ñóñà Õðèñòà íà ãîð³ Òàâîð. Õóä. Þð³é Äðîçä, ì. Çäîëáóí³â, 2004

ÍÀØ² ÑÂßÒÈÍ²

Êîëîíà ñâ. Éîñèôà ç â³äíîâëåíîþ ô³ãóðêîþ ²ñóñèêà (ñ. Ï³äã³ðö³ Áðîä³âñüêèé ð-í Ëüâ³âñüêà îáë.)

Ô³ãóðêà Ìàòåð³ Áîæî¿ Ïîêðîâè (ñ. Ãàí³âö³ Æèäà÷³âñüêèé ð-í Ëüâ³âñüêà îáë.)

Ó ãîñòÿõ â îòöÿ Ñàìó¿ëà (ñ. Ï³äã³ðö³ Áðîä³âñüêèé ð-í Ëüâ³âñüêà îáë.)

ÑÂßÒÈÍ² ÁÎËÅÕÎÂÀ

Öåðêâà ñâ. Ïàðàñêåâè Âåëèêîìó÷åíèö³

Íà ì³ñö³ ç’ÿâè Ä³âè Ìàð³¿ 1856 ðîêó â óðî÷èù³ Áó÷èí

Íà ìîãèë³ î. ßðîñëàâà Ëåñ³âà, á³ëÿ öåðêâè ñâ. Ïàðàñêåâè Âåëèêîìó÷åíèö³ íà ²âàíî-Ôðàíê³âùèí³

НА ДОРОЗІ ДО БОГА трапилося, і вона відповіла, що близько сьомої години вечора – тобто тоді, коли ми служили молебень у капличці. Напевно, саме в ті хвилини свята молитва стала місточком між парафіянами і незнайомим хворим чоловіком. Знаючи, як його звати, мені чомусь зривалося з вуст інше ім’я –Андрій. Чому стався такий збіг, я не беруся судити. Знаю одне: на це була воля Божа. А можливо, за зцілення цього чоловіка молився сам апостол Андрій Первозванний. Ще кілька разів я відвідував Віталія в лікарні, щодня молився за його видужання й у приватній молитві, й під час богослужінь у капличці. А зовсім незабаром я мав змогу відвідати його вже вдома. Ми довго розмовляли, і він якось сказав, що після аварії повністю переосмислив своє життя. Причиною для мого наступного візиту стало освячення житла сім’ї Віталія. Найбільшою ж утіхою для мене і моїх парафіян був день, коли він сам зміг прийти до нас у капличку, і прийняв святе Таїнство Сповіді та Причастя. Час сплинув дуже швидко. Ще ніби вчора під сумнівом були його шанси на життя, а сьогодні фізичний і психічний стан Віталія лікарі вважають цілком стабільним. Я ж, як лікар духовний, не можу не відзначити позитивні зміни у його духовному стані. Переживши критичний момент – перебування на межі життя і смерті, Віталій сприйняв це як урок від Всевишнього. З тих пір він не переглядає фільми жахів та бойовики, забув про гучні й час-

то нетверезі компанії. А щонеділі й у всі свята відвідує церкву. Воістину, Господь творить чуда. Зцілює недужих, навертає до віри байдужих. І навіть, якщо на те, щоб Віталій зазнав тілесних ушкоджень, була Свята воля, то неушкодженою, більше того, навіть зціленою залишилася його душа. А нам, щирим молільникам за його зцілення

та навернення, Всевишній дав радість бути свідками цього маленького і водночас великого дива, яке стало прямим підтвердженням того, що сказав Господь: “Все, про що молитесь і просите, – вірте, що одержите, і сповниться вам” (Мр. 11, 24). î. Îëåêñàíäð Êîðîëþê, ì. Ëóöüê

БОЖИЙ ПАЛЕЦЬ

ÊÀÐÀ ÇÀ ÃÐ²Õ – А я ще і ще повторюю..., я не буду робити Вам аборту. Питаєте чому і яка причина? Тому, що Ваша вагітність становить уже п’ять місяців, і я живої беззахисної і невинної дитини не вбиватиму. Це поперше, а по-друге, я боюся гріха. – То ви комуніст і вірите в гріх, у Бога?.. А чому ви не бажаєте зрозуміти, що у мене двоє дітей, одна кімната і невеличка кухонька, і заробітна плата 130 крб.? Це наше спільне рішення з чоловіком. А до Вас я звернулася, як до старшого лікаря... Невже мені йти до гінеколога, який тільки-но вийшов зі студентської парти? Лікар докурював другу цигарку “Казбека” біля відчиненого вікна, вірніше не докурював, а доїдав, бо після кожної глибокої затяжки відкушував кусочок трубки і випльовував за вікно. Знервованою ходою пройшов кабінетом вдруге, вп’яте і зупинився напроти крісла, на якому сиділа пацієнтка. На його обличчі грали мускули, час від часу він кусав свої губи. Пронизливий погляд лікаря зустрівся з очима не менш схвильованої пацієнтки. – Добре..., хоч за свою лікарську практику впродовж 22 років я не зробив жодного аборту, не вбив жодної беззахисної дитини, однак спільно з вами зроблю це. Юлія Степанівна з радості аж піднялась з крісла. На об-

о. Володимир Серемчук

личчі, спотвореному гримасою, засяяла усмішка надії. – Дякую, докторе. Я вірила і знала, що ви зрозумієте і послухаєте мене. – Так, я Вас послухаю, тільки не зараз. – Без проблем. Коли назначите: завтра чи післязавтра. – Не завтра і не післязавтра. Щоб мене не мучила совість і я

сам не горів у пеклі, то ми з вами домовимось. – І далі пекло... що ви за фанат? – Прошу не перебивати. Дозвольте закінчити свою думку. Шановна Юліє Степанівно, а зробімо так. Через неповних п’ять місяців ви народите дитятко, прийдете до мене в кабінет, і ми

БОЖИЙ ПАЛЕЦЬ разом з вами уб’ємо вашу дитину. Після цих слів пацієнтка зірвалася з крісла з такою швидкістю, немов би її вразив електричний струм. Ціле її тіло тремтіло, аж очі вийшли з орбіт, кулаки стиснулися з такою силою, що пальці аж посиніли, уста то відкривались, то закривались, у грудях усе перевернулося, а серце билося з такою швидкістю і силою, що аж здіймало шовкову блузочку на грудях. Вона підшукувала найдошкульніші слова, щоб принизити і допекти лікареві, на якого покладала всю надію. – Я... Я... думала, що ви.., а ви.., а ви... безжалісний, бездушний не-е-е.., – і, не доказавши слова, гримнула дверима й вийшла з кабінету. Грішний задум Юлія таки здійснила, хоч в іншій лікарні, але “на зло”, як вона думала, цьому лікарю-фанатику. Як утішилася грішниця-жінка, коли з’явився новий метод убивства плоду – вакуумний. Юлія Степанівна була готова зі своєї невеличкої платні виділити частину грошей на нагороду. Навіть хотіла від імені жінок написати в комісію по присудженню нагород, щоб винахідникові вручили, якщо не Нобелівську, то хоча б державну премію. Відтоді, поки не згасла молодість, вона не знала, скільки абортів зробила: чи 25, чи 50. Недарма в народі кажуть, що час – найбільший скарб. Немов за вітром відлетіли роки, молодість, солодкі любощі.

Швидко промайнули весни і літа її життя, осінь спричинила зморшки не тільки на обличчі, а й на руках. Зимові вітри навіяли сніги на скроні й голову. Оженився син, вийшла заміж дочка, живуть у достатку: машини, квартири, вишукані меблі, модний одяг, вибаглива

їжа і напитки. Люди збоку заздрять. На перший погляд – повне щастя. Однак це – тільки ззовні. А насправді?! Майже щодня якщо не сварки і прокльони, то докори та взаємозвинувачення. Син живе у шлюбі вже десятий рік, а дочка – сьомий, а Бог не благословляє діточками. Об’їздили світил медицини, усі стверджують, що вони – цілковито здорові. Відвідали і екстрасенсів, і травників, і цілителів, за порадою бабусь до сходу сонця на Івана Купала качались у росі, купалися у відварі зозулиного цвіту, у народі цю дивоквітку називають ще “лю-

би мене – не покинь”, – усе даремно. Бог не благословив діточками. І ось сусіди запросили на хрестини дочку з чоловіком, сина з невісткою та маму. Після “Многая літа”, за щастя, здоров’я і добру долю маленького Тарасика підняли келихи. Юлія налила повний келих не шампанського, а оковитої, і махом осушила його. Даремно старалась угамувати душевний біль. Душа ще більше кричала, здавалося, що ось-ось розірвуться груди і вискочить серце. Очі наповнилися слізьми. Вона вибігла з хати. Куди йти, як вгамувати біль? Зупинила машину, виїхала за місто. Не знала для чого пішла по квітучих травах, луках, не зауважуючи Богом даної краси: співу жайворонка і різного птаства, голубого неба, на якому, мов білі лебеді, пливли одинокі хмаринки. Усе йшла і йшла, поки не втомилась, і безсила впала на землю. Отут Юлія дала волю сльозам. Сповідалася сама перед собою і невидимим, але всюдисущим Богом за вбивства своїх дітей. Це через її гріхи Бог не благословляє дітей потомством. Як би їй хотілося повернути час назад. Вона віддала б усе, щоб діти були щасливі, а внуки називали її бабусею. Тільки тепер Юлія зрозуміла, що це – кара за гріх, та ще боялась кари на справедливому Суді після смерті. î. Âîëîäèìèð Ñåðåì÷óê ì. Áîëåõ³â. 8.03. 2006ð.

НАШІ ІНТЕРВ’Ю

ÑËÓÆÈÒÈ ËÞÁÎÂ’Þ

– Отче Самуїле, що Ви можете розказати нам про свою парафію? Чим живе зараз парафія? – Село Підгірці немає багато жителів, зате має багато церков. Я вдячний Богові за те, що Він мені дав таку парафію, яка носить ім’я бл. Миколая Чарнецького і 25 мучеників УГКЦ і налічує близько 150 парафіян. Наша парафія старається бути відкритою і живою до всіх людей, які сюди приїжджають, а також служити любов’ю, Божим Словом, поглиблюючитайнуживоїЄвангелії. Невипадково до нас приїжджають люди з усієї Галичини, шукаючи тут не лише відповіді на основне своє запитання у житті,

але й Божої підтримки, благословення, розради. Ми стараємося послужити цим людям Божим Словом. – Отче, ми знаємо, що Ви минулого року мали неприємності як з Церковною, так і з державною владою. Чи Ви вже нарешті маєте духовний спокій, аби займатися в мирі та любові духовними справами? – На жаль, ні. Я розпочав свою місійну працю відразу ж після візиту Святішого Отця Івана Павла ІІ в Україну 2001 року. Півтора року я з іншими Отцями провадив реколекції в Підгірцях, в монастирі ОО Василіян. Упродовж цього перебування в Україні

я зустрівся з різними випробуваннями. Ми старалися відкривати приїжджаючим тайну Євангелія. Не тільки послужити людям, але й Божим Словом пробудити цей Божий народ за Ісусом. Це наше основне завдання. Я не тримаю ні на кого образи, бо вся ця ситуація є штучно створена. Щодня у нашому храмі правиться Служба Божа, молебні, відмовляється свята Вервиця або, як внародіназивають,“святігодинки”. – Отче, біля Вашого храму на колоні св. Йосифа з Дитятком Ісус на руках відбувається відновлення фігур? Що це? Чудо? Коли це почалося? (див. на ст. 18).

НАШІ ІНТЕРВ’Ю – Я думаю, що це дійсно чудо, бо відновлення розпочалося з першого дня відкриття цього храму, з першої відправи Служби Божої. Цей храм колись носив назву св. Йосифа, і Служба Божа перестала правитися в ньому після Другої світової війни. Це все тривало понад шістдесят років. Думаю, що заступництво св. Йосифа сприяє цьому відновленню. – Отче, посеред частини віруючих ширяться чутки, що Ви спеціально приїхали в Україну, щоб зомбувати наш народ, що Ви є екстрасенс. Чи визнаєте Ви екзорцистів о. Василя Вороновського та о. Григорія Планчака? Коли проголошується Боже Слово, то завжди буде опозиція. І це є нормальне явище. Кожен, хто тут приїжджав, мав можливість почути наші науки. Я ніколи не заперечував діяльності таких шанованих мною Отців, як о. Василь Вороновський та о. Григорій Планчак. Навпаки, вважаю їхню місію у Церкві дуже корисною і благородною. Дай Боже, щоб у нашій Церкві було побільше таких священиків! Яніколинеробивнічоготакого, що привело б до розколу в Церкві, в народі. Ми відкриті й до критики на свою адресу, ми відкриті також і до діалогу, але ніколи не мовчатимемо на неправду. Ми хочемо, щоб восторжествував Ісус і Правда. Щодо зомбування народу, то я дійсно “зомбую” лише в ім’я Ісуса та Марії. Я ніколи не був і не буду екстрасенсом, гіпнотизером і т.п. Мені, як священику, усе це абсолютно непотрібне. – Дорогий Отче, Ви в Україні перебуваєте вже п’ять

років. За цей час Ви встигли вже ознайомитися з традиціями нашого народу. Чи Ви полюбили Україну, наш народ, незважаючи на всі ті труднощі, що тут переживаєте? – Так, я полюбив Україну і український народ. Я відчуваю на цій землі велику благодать Божу. Я відчуваю, що український народ є дуже милий Богові, і що Отець має великі плани щодо українського народу.Япереконаний,щоГосподь Бог готує цей народ до великої місії щодо Європи, а можливо, й цілого

світу. Я сам за національністю є словакігорджусятим.Український народісловацькийдужеподібніміж собою. Вони близькі духовно. Це народи, де ще збереглася жива віра, бо в інших державах духовна картиназовсімпо-іншомувиглядає. І тому, коли я тут приїхав, то дуже скоро усвідомив, що Господь Бог маєвеликіпланищодоукраїнського народу. Цей народ буде відкривати іншим живу Євангелію, голосячи живе Боже Слово. – Яка мета Вашої місії в Україні та реколекційних наук у монастирі ОО Василіян?

НАШІ ІНТЕРВ’Ю

Дерев’яна церква св. Архистратига Михаїла. Пам’ятка архітектури XVст., с. Підгірці, Бродівський р-н, Львівська обл. (Згоріла 18 травня 2006 р.)

– Метою нашої місії, наших наук є спроба допомогти людині побачити духовно і відкрити для себе правдивого, живого Ісуса Христа, виховати живе ставлення до Спасителя, а також, щоб ми з радістю приймали ту, яка народила нам Ісуса, Пресвяту Діву Марію, щоби ми приймали ту повноту, яка перебуває в Ісусі, повноту Святого Духа. І щоби той ключ, який нам до рук дає Святий Дух, ключ пізнання глибини Божого Слова, допомагавнампізнаватиціглибини та ходити у Божому світлі та

правді. Тому метою цих реколекцій є прослава Імені Ісуса Христа, Пресвятої Діви Марії. – Отче, щоби Ви порадили людям, які відчувають і дуже боляче переносять пустоту, самотність життя? Що їм робити, аби перебороти цей гнітючий духовний стан? – Для цього необхідно перебувати в істині, правді. Щоби наше життя було повне, гарне, щасливе, треба спізнати Ісуса Христа, треба довірити своє життя Спасителеві. Тому ми посвячуємо усіх людей,

які приїжджають до нас, Ісусові та Марії, Їхнім Двом Найсвятішим Серцям, відкриваємо людей на дариСвятогоДуха.Жодналюдина не буде блукати, якщо вона буде міцно триматися за руки Ісуса та Марії. Всі ми маємо народитися знову від Пресвятої Діви Марії і навчитисяжититак,якБогородиця жила. Дорога з неволі пристрастей, з “свободи плоті ” лежить через особисте зусилля власної волі супроти зла, через втілення в життя живого Слова Божого, через живе увірування в Ісуса Христа. Дорогий наш отче, до нас в редакцію звертається дуже багато людей, які саме на Ваших реколекціях отримали зцілення від фізичних недуг, а також духовно перемінилися. Вони дякують Вам та Вашим співбратам за те, що Ви навчили їх завжди перебувати в Господі і радіти в Ньому. Від імені усіх ми дякуємо Вам, отче, і бажаємо Вам Божого миру, терпеливості у випробуваннях та опіки Матері Божої на всіх дорогах Вашого священичого життя! Нехай ця молитва завжди буде з Вами: Господи, нехай буде воля Твоя в мені, грішному(ій), на всіх дорогах життя. Допоможи залишитися вірним Тобі до кінця. Пресвятая Богородице, спаси мене, грішного(у). Святий Апостоле Йоане Богослове, будь наставником моїм, будь заступником і молільником моїм перед Господом і Пречистою Його Матір’ю. Амінь. Áåñ³äó ïðîâåëè ²ðèíà Áóäçü òà Éîñèô Âîðîáåöü

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ

“ЛЮБИТИ – ЗНАЧИТЬ...” Марія говорить: “Мені не треба багато додавати, бо мої слова, сказані Йосифові, вже є готовим повчанням. І все ж я б хотіла звернути увагу жінок на наступне. У багатьох подружніх пар не складаються стосунки з вини жінок, яким бракує тієї любові, що є всім: привітністю, співчуттям і втіхою. На чоловікові не лежать тягарем страждання, що гнітять жінку. Але на ньому лежать всі духовні проблеми. Він повинен мати роботу, щоб утримувати сім’ю, на ньому лежить обов’язок приймати рішення, які стосуються життя і благополуччя його близьких. О, як багато справ покладено на чоловіка! І як часто він потребує розради! А егоїзм такий великий, що жінка часто складає на втомленого, заклопотаного і знесиленого чоловіка ще і тягар своїх непотрібних і часто невиправданих скарг. І все це тому, що вона егоїстична: вона не любить. Любити – не означає шукати особисто для себе задоволення в почуттях і вигодах. Любити – означає задовольняти почуття і потреби в дусі; значить, бути опорою його духові, необхідною йому для того, щоб могти розпростерти крила в небі надії і миру. Ще я хочу звернути увагу на довір’я до Бога. Я вже про це говорила, але ще і ще наголошуватиму, що довір’я зміцнює богословські чесноти. Хто має довір’я, той підтверджує цим свою віру. Довір’я є знаком надії. Довір’я є також виявом любові. Коли хтось любить, надіється і вірить, то має і довір’я. Інакше ні. Бог заслуговує на це довір’я. І коли ми даруємо це довір’я бідним людям, що можуть грішити, чому ж ми не повинні виказувати його Богові, який ніколи не помиляється? Довір’я – це також і смиренність. Гордий каже: “Я покладаюся на себе. Іншому я не можу довіряти, бо він неспроможний, облудний, самовпевнений...” Смиренний каже: “Я довіряю йому. Чому я не маю довіряти йому? Чому я повинен думати, що я кращий від нього? ” І з більшим переконанням каже він про Бога: “Чому я не маю довіряти тому, хто є добрим? Чому я повинен думати, що я сам достатній?” Бог дарує себе смиренним, але від гордих відвертається. Довір’я є також послухом. А Бог любить послушних. Послушність засвідчує, що ми маємо себе за його дітей і визнаємо Бога за Батька. А Отець може тоді тільки любити, коли він є справжнім батьком. Бог – наш справжній і досконалий Отець.

Третє, на що я раджу вам звернути свою увагу, також ґрунтується на довір’ї. Нічого не стається без Божого допуску. Ти понижений? Так дозволив Бог. Ти вивищений? Так дозволив Бог. Будь обачним, вивищений, щоб не зробити собі зі своєї влади нещастя! Це завжди буде “твоя шкода”, хоч спочатку і може здаватись, ніби це на шкоду іншим. Коли Бог щось допускає, то він допускає не все. І коли ти перейдеш межу, то він знищить тебе. А ти, понижений, зі свого боку намагайся зі своєї долі зробити магніт, що стягне на тебе Божий захист! І ніколи не проклинай! Покладатися на Бога: йому одному, Господеві всіх людей, належить право благословляти і прирікати свої створіння. Іди в мирі!” Ìàð³ÿ Âàëüòîðòà

ПОСТАТІ ГАЛИЧИНИ

ÁËÀÃÎ×ÅÑÒÈÂÀ ÊÎÍÑÒÀÍÖ²ß Благочестива Констанція (†1288), дружина князя Лева, донька угорського короля Бейли IV, походила з дуже древнього царського роду. З цього роду у першій половині IV ст. вийшла велика свята Церкви – Катерина Мучениця († 310), яка своїм життям, мученичою смертю довела непохитну вірність Спасителеві. Св. Катерина жила в Александрії, тодішній столиці Єгипту. Здобувши високу освіту, св. Катерина своєю освіченістю не поступалася найвизначнішим вченим того часу. Окрім цього, молода дівчина славилася надзвичайною вродою. Тодішній імператор Максенцій наказав провести велике свято на честь поганських богів. Св. Катерина відкрито і сміливо виступила проти цього і вступила в дискусію з найвизначнішими філософами у державі. У результаті цієї дискусії відбувся перехід поганських філософів у християнство. За це нові християни були відразу спалені у вогні. Імператор був вражений не лише розумом молодої дівчини, але і її вродою. І, як кожний поганин, для якого тілесна краса жінки була основним життєвим стимулом у пошуках фізичних насолод, запропонував юній Катерині стати його дружиною, бо інакше піддасть тортурам таке красиве тіло. Проте юна християнка відкинула всі пропозиції імператора, і відповіла йому: “Це тіло швидше чи пізніше перетвориться на порох, а муки, яких мені завдадуть, допоможуть здобути Небо...” Імператор, бачачи таку непохитність віри, запалав варварським гнівом і наказав упродовж двох годин шматувати її тіло. Опісля її кинули на дванадцять днів до в’язниці без їжі та води. Господь Бог посилав Катерині голубку, котра приносила їй їжу. Імператор, довідавшись від тюремщиків, що юна мучениця якимось чудом живе, наказав змайструвати жахливу машину на чотирьох колесах, яка була оббита великими цвяхами, які насаджувалися на жертву один за одним. Імператор востаннє спробував схилити Катерину до відступництва від Христової віри, утім знову отримав категоричну відмову. Тоді розлючений Максенцій віддає наказ знищити юну мученицю на цій пекельній машині. Але Спаситель змилосердився над нею, і Ангели, зійшовши з Неба, зруйнували цю машину. НеушкодженаКатерина знову постала перед імператором. І тоді кат підійшов до юної мучениці та мечем відрубав їй голову. Замість

Княгиня Констанція. Меморіальна дошка на костелі св. Йоана Хрестителя у Львові

крові з жил Катерини потекло молоко. Це велике Боже чудо заставило навернутися багатьох поган. Незадовго до своєї смерті Катерина ревно благала Ісуса, щоб її тіло не було піддане насильству після відтинання голови. Ісус вислухав її прохання і зіслав з Неба Ангелів, які взяли її тіло, перенесли на гору Синай і там його поховали. Це трапилося 25 листопада 310 року Божого. Нічого дивного, що саме в цьому роді в Угорщині через дев’ять сторіч народилися і духовно зросли такі особистості, як св. Кінґа, благочестиві Констанція та Йоланта. Молодша сестра св. Кінґа, дружина польського короля Болеслава IV Встидливого, вже з перших днів свого життя була обдарована особливою Божою ласкою, набожністю до Пресвятої Діви Марії. Коли вона вийшла заміж за Болеслава IV, то відразу ж після шлюбу вмовила свого чоловіка, щоб вони цілий рік жили у чистоті, як брат з сестрою, бо ще в

ПОСТАТІ ГАЛИЧИНИ ранньому віці склала обітницю дівицтва Спасителю. Король погодився, але коли термін завершувався, то св. Кінґа знову склала повторний шлюб чистоти зі своїм чоловіком. Те ж саме повторювалося знову через певний період і тривало вже до самої смерті цієї побожної пари. Через це короля Болеслава IV у народі прозвали Встидливим. Ставши королевою Польщі, св. Кінґа провадила тихе, укрите, аскетичне життя, бажаючи лиш одного: якнайбільше уподібнитися Ісусові Христові. Благочестива Констанція народилася в угорській королівській сім’ї десь у 1127-1233 роках. Вона була другою донькою угорського спадкоємця трону принца Бейли IV та його дружини Марії Ласкаріс, візантійської цісарівни. У королівському дворі Констанція, як і її сестри, отримала ґрунтовне шляхетне та релігійне виховання. І коли 1247 року вступила на Галицький княжий двір у Львові як дружина княжевича Лева, сина князя Данила Галицького, то була вже духовно зрілою особистістю, готовою не лише до щастя, але й до різноманітних важких випробувань, важливої місії поєднання Заходу і Сходу, католицизму та православ’я. Княжна з особливою ревністю старалася жити в дусі Божих заповідей, дусі покути, взаємної любові та молитви. Благочестива Констанція добре усвідомлювала, що кожний гріх тягне за собою дуже страшну кару, аж до смерті душі. Молода княжна провадила глибоке релігійне життя, і своєю лагідністю, терпеливістю згладжувала суворість замкової дійсності. Дуже часто в судах випрошувала ласки для звинувачених. Особливо княжна Констанція відзначалася ділами милосердя для вбогих, сиріт та хворих людей. Її серце було наповнене зичливістю та співчуттям до всіх. Саме тому піддані її дуже любили. Своєму чоловікові, королю Леву, вона народила четверо дітей (двох синів і двох доньок). 1264 року княжна Констанція овдовіла. З цього часу молода красива княжна відійшла від світського життя, щораз більше поринаючи в життя молитви та покути. 1270 року Констанція покидає Львів і переїжджає до Кракова, де тоді була столиця Польщі, на чолі з Болеславом IV Встидливим. Близько семи років княжна Констанція проживала на Вавелі в оточенні своєї сестри Кінґи та її чоловіка короля Болеслава IV. У Кракові Констанція підтримувала тісні духовні зв’язки з домініканцями з конвенту Св. Трійці. До речі, саме для своєї коханої дружини Констанції князь Лев

побудував костел св. Йоана Хрестителя у Львові, поблизу церкви св. Миколая. І невипадково саме Констанція спровадила Отців Домініканців до Львова, адже понад усе ставила у своєму житті їхню духовність та ревно плекала її в своєму серці. Після смерті Болеслава IV 1279 року разом зі своєю сестрою св. Кінґою покинула Вавель й оселилася на Сондещині. Коли 1280 року Кінґа в Старому Сончі відкрила монастир Сестер Закону св. Клари й оселилася в ньому, то Констанція радо приєдналася до неї. Наступних сім років галицька княжна побожно провела у цьому монастирі. Зимою 1287-1288 років монголи вчинили третій нападнаПольщу.ТатарськийзагінпідпроводомНогая дійшов до Сондецької землі. Сестри разом з монахинями заховалися у пенінському замку Кроецєнко. Ця втеча породила прекрасну легенду про св. Кінґу. Завдяки молитвам Констанції та Кінґи, монголи так і не здобули замку та змушені були зняти облогу. Благочестива Констанція після відступу монголів повертається до рідного Львова. Там і стає терціяркою у домініканців. Десь приблизно в березні місяці 1288 року почала формувати жіночу домініканську

Храм св. Йоана Хрестителя у Львові

ПОСТАТІ ГАЛИЧИНИ

Дзвіниця храму св. Йоана Хрестителя

спільноту ІІІ Чину. Вона прожила свої останні дні серед Сестер Терціярок, де в ореолі святості відійшла до вічності 1288 року. Її тіло поховали в домініканському костелі св. Йоана Хрестителя. Там їй віддавали шану, допоки її останки не перенесли до вервичної каплиці домініканської святині Божого Тіла у Львові. Біля її гробу творилися чуда зцілення, навернення. Львів’яни вважали Констанцію благословенною і покровителькою всіх убогих та опущених, хоча вона ніколи не була беатифікована. Найбільшого розквіту культ благочестивої зазнав у ХVІІ сторіччі, коли був намальований її образ і визначений день літургічного споминання – 9-те квітня. Тепер, після багатьох лихоліть, культ благочестивої Констанції згас, пам’ять про неї забута, окрім меморіальної дошки на костелі св. Івана Хрестителя та декількох публікацій у місцевій пресі. Дійсно, княжна Констанція жила в конкретній історичній добі, в епоху середньовіччя, епоху високих духовних пошуків у Західній Європі та епоху міжусобиць, монгольських навал на Київську Русь.

Лише одному князівству на Русі вдалося з неймовірними зусиллями кн. Данила Галицького, його брата Василька, а пізніше сина Лева хоч якось зберігати незалежність від Золотої Орди. І коли молода Констанція прибула до Львова, то відразу ж ознайомилася з усіма традиціями, звичками, зовнішньою обрядовістю багатьох боярських родин. Проте її юна, чиста і побожна душа не впала в розпач, зневіру, а ще з більшою ревністю, самопосвятою почала шукати дорогу Ісуса Христа і віднайшла її в смиренні, вбогості, ділах милосердя. Ця дорога відкривалася їй поступово. Констанція щораз уважніше вдивлялася у відкупні страждання Ісуса Христа і все чіткіше усвідомлювала, як вона винувата в них і як Він переніс їх за неї. Чим за це винагородити Спасителю? Адже не має сліз, щоб оплакати Його Муки, і не має мук, які б надолужили Його Страсті. Звідси у душі Констанції зароджується гаряче прагнення наблизитися до його життя, тобто преобразити своє життя в життя Ісуса, Його Муки, Його Дух. Тому не дивно, що княгиня Констанція після смерті князя Лева покидає світське життя і цілковито поринає у розважання Христових Мук і намагається брати в них участь. Останні роки життя Констанції були сповнені пізнанням містичного життя в Ісусі. Колись французький письменник Стендаль писав, що кожна людина на світі постійно женеться за щастям. Для одних це щастя полягає лише в земному багатстві, для інших – у посіданні Ісуса Христа. Благочестива Констанція обрала собі дорогу містичної любові з Ісусом Христом, дорогу вбогості, молитви, жертви, покути, самозречення, милосердя. Такою вона увійшла в пам’ять львів’ян, приховуючи від інших свою сокровенну таємницю – містичний зв’язок зі Спасителем. Ця містична душа, сповнена правдивою любов’ю до Спасителя, була незрозумілою для оточуючих, бо більшість з них жили лише тілом і своїми тілесними пристрастями, тому і зародилася думка, що Констанція не любила Львова через клімат, інший обряд. Насправді ж для душі, яка живе у такій тісній злуці з Ісусом, місце проживання мало що значить. Констанція любила Львів, тому й повернулася перед смертю до нього, щоб ще раз востаннє подивитися на нього, полюбуватися його краєвидами, подихати цією неповторною духовною атмосферою і залишитися назавжди у ньому... Éîñèô Âîðîáåöü

НАМ ПИШУТЬ

ËÈÑÒÈ ×ÈÒÀ×²Â *** Плоди “Божого Милосердя” Вона просто була не в змозі жити без Ісуса і коли приїхалазХерсонудоглядатихворихбатьківумаленьке шахтарськемістечкоАнтрацитнаЛуганщині,тощораз частіше стала придивлятися до тієї половини будинку, яка вже кілька років стояла порожньою. “Там має бути ріднаукраїнськагреко-католицькацерква!”–вирішила Валентина Новікова, сестра Вероніка, ІІІ ЧСВВ. Спочатку вона будувала церкву в молитвах, а потім, коли відчула нездоланне бажання втілити мрію в життя, почалася щоденна важка праця. Валентина вирішила, що й один у полі воїн, коли немає інших. Молитва і палка віра давали силу. Спочатку сестра Вероніка звернулася по допомогу допаніЄвгеніїЗінченкозНімеччини,щобтадопомогла зібратикошти,якіпотрібні,щобвикупитипомешкання під церкву. І хоч пані Євгенія довго хворіла і перенесла операцію на серце, все ж зуміла допомогти матеріально. Місце під церкву було викуплено. Валентина жодної миті не сумнівалась щодо її назви. Це має бути церква “Божого милосердя”. Тільки завдяки Божому провидінню і Божому милосердю тут, у духовній шахтарській пустелі, неподалік від кордону з Росією, могла постати

Віктор Панов знаходить розп’яття в землі біля порогу церкви Божого Милосердя (м. Антрацит, Луганська обл.)

українська греко-католицька церква. Приміщення було у жахливому стані: побиті вікна, обвалена штукатурка, спалена пожежею підлога. А сміття було навколо стільки, що доводилось вивозити камазом. Цілий рік сестра Вероніка вдосвіта розпочинала день молитвою, а потім, закотивши рукави, йшла виконувати чорну роботу. Люди просто насміхалися: “Вы слышали, что придумала католичка? Она хочет тут церковь построить. Ничего у нее из этого не выйдет”. Але знайшлася людина, яка запропонувала їй свою допомогу. Це був сусід – майстер на всі руки, колишній шахтар на пенсії Віктор Федорович Панов. Скільки праці взяв він на свої плечі! Відтоді ця, ще ненароджена церковця повністю змінила його життя. І коли я приїжджала сюди з Луганська і запитувала у нього, як справи, він посміхався і, витираючи піт з чола, казав: “Передай нашим, что мы пашем”. Здоров’я Вам і всього найкращого. Зустріч Владики Степана Менька з парафіянами церкві Божого Милосердя в Антрациті

Ñåñòðà Ô³ëîìåíà, ²²² Ñ×ÂÂ. ì. Ëóãàíñüê

НАМ ПИШУТЬ Згадай про мене, відчуй мою любов до тебе. Коли це трапиться, знаю тільки я. До мене прийдеш ти, любове моя. Допоможу тобі – й ти прозрієш. Не сумуй, дитино, бо ти і Я – одна родина, всі люди на землі. І пам’ятай, що є у небі світлий рай, куди ти прийдеш, але не зараз. Я все сказав, тобі силу та надію дав”.

Біля хреста на свято Божого Милосердя

*** Юля з міста Сімферополя (Юля пішки ходить з нашою групою в Страдч на Хресну дорогу; вона – весела, піднесена на дусі й вірить в оздоровлення) приїжджає у Львів на лікування. Від однієї віруючої людини вона дізналася про Страдецьку Дорогу. Після першої Хресної Дороги відчула, що Страдч – дуже сильне духовне місце, яке очищає людей від гріхів, робить їх душі світлішими, а очі – радісними і сяючими. “Перед шостою Хресною Дорогою прийшло таке послання: Незабаром прийдеш ти до мене і побачиш, що я вмію. Згадуй про мене в неділю, і знов відчуєш усі барви життя і любов. Я йду поруч з тобою, мила і рідна мені дитино, ти зрозумієш, що я не кину тебе. Промінь засвітить у небі, хочу запитати, хто в світі сильніший? Доню моя, зрозумій, Я – з тобою. Я йду з тобою в Страдчі, а ти повторюєш усі мої певні кроки. Відчуй всю ту біль і згадай про мене. Ти чекаєш, а воно не йде, ти мрієш, а воно не приходить. Чому так трапилося? Знаю тільки я.

*** Слава Ісусу Христу! Шановна редакціє журналу “Діти Непорочної”, Вас знову вітає Дитяча інформаційна Ліга “Сузір’я”! Продовжуємо стежити за Вашими публікаціями; вони – дуже цікаві! В світлі цього з цікавістю дізналися про хлопчика Ярослава Сухоребського. Було б прекрасно, якби в Україні було багато святих! І взагалі, коли б усі прагнули до святості. На жаль, перепони для цього надто великі. Щодо нас, то для гуртка “Анна де Ґвіньє” рік виявився просто чудовим. Знайдено багато друзів, розпочато роботу над другим фільмом про Анну. Стурбовано спостерігаємо, як на поличках книгарень і в кінопрокаті з’являється горезвісний “Код да Вінчі”! Потрібно захищати нашу молодь від його поганого впливу, а надто стати на захисті Христової Віри. Цей фільм створений не тільки для відмивання величезних грошей, але й для цілеспрямованої боротьби з духовністю. Усе ж, віримо, що правда все одно переможе! Слід наголосити теперішній молоді, щоб вона не впадала у спокусу: “Ось подивлюся фільм і вирішу, чи він вартує чогось, чи ні”. Ні! Його не можна дивитися взагалі!.. Наш гурток відвідав Зарваницю разом зі священиками о. Володимиром Канюкою та о. Миколаєм Гаврилюком, який є настоятелем церкви Фатімської Божої Матері місійного Згромадження св. ап. Андрея Первозванного. У Тисмениці – 3 храми, 1 монастир, і ми з усіма контактуємо. У нас побував і о. Роман Микієвич, парох церкви св. Архистратига Михаїла (з Кокорної). Протягом року завжди з нами Тисьменницький декан о. мітрат Василь Гринишин. З о. Володимиром Гринчишиним діти спілкуються в недільній школі церкви св. Миколая. Тут дітвора грається в ігри, дивиться кіно (про Помянну, Анну де Ґвіньє, Фатіму, Ґарабандаль

НАМ ПИШУТЬ та інші), ходить у Погоню. Це – справжній літній відпочинок! Ми з нетерпінням чекаємо Вас до себе в гості у Тисьменницьку ЗОШ. До речі, відкриваємо новий шкільний музей. Як приїдете – подивитися! Передаю вітання від директора школи п. Марії Лютої! Дякуємо Вам за Вашу працю! До зустрічі в новому навчальному році! У жовтні ми святкуватимемо 5 років Д.ІЛ. “Сузір’я”. Слава Ісусу Христу! З повагою Богдан Нагорняк, Керівник Д.ІЛ “Сузір’я”, Педагог-організатор Тисьменицької ЗОШ І-ІІІ ст. Липень 2006 року. *** Слава Ісусу Христу! Простіть, будь ласка, мені, нікчемному рабу, мою нав’язливість. Святі отці, проживши десятки років у затворі, в неустанній молитві й подвигах, під проводом Святого Духа, залишили для нас, своїх нащадків, чудові повчання. То що ж я, многогрішний, можу додати, чи чого навчити? Але святих читають переважно “святі”, а моя грішна писанина, можливо, зацікавить якогось грішника. Мені здається, що світ сьогодні страждає “новітнім” важким гріхом, на який мало хто зважає. Отож я пропоную вам прочитати мої міркування на цю тему. Роздуми про красу Останнім часом люди “звихнулись” на красі. Абсолютно у всьому! Але чи усе є золотом, що блищить? Чи усе те, що ми називаємо чарівним і гарним, походить від Бога? Сучасна жінка. Сатана, напевно, довго ламав собі голову, щоб “охарактеризувати” жінку, поки не придумав слово “сучасна”. Ну чому сьогодні жінка повинна бути сучасною? Чим сьогоднішня Єва відрізняється від нашої прародички? Тим, що повністю спотворює в собі “образ і подобу Божу?” Але ж це відбувається. Практично кожна жінка сьогодні повстає проти Творця! Страшний сатанинський вірус – “краса” – нищить мозок “сучасної Єви” ( і Адама). Сьогодні жінка ще з дитячого садочка міняє свою зовнішність. Парадокс, але дуже

багато християнок возносять сьогодні таку молитву: “Боже, подивись на мої безбарвні нігті: вони повинні бути яскраво-фіолетові або зелено-перламутрові! А моє волосся..? Чого Тобі забракло, Господи, щипців, чи фарби? Хіба можу я з таким волоссям вийти на люди? Волосся на голові повинно бути яким-небудь, тільки не природнім! А покров? Та який покров?! Я ж не столітня бабця! Що? Богородиця завжди в накидці? Та тож мода тоді була такою, а я буду йти в ногу з часом... Про свої уста, очі, брови, ніс...я і згадувати не хочу – все не так, як мало б бути. Але є, “на щастя”, море косметики і фахівців-перукарів. Вони зроблять мені те, до чого Ти, Боже, не додумався. Ця “краса”, щоправда, коштує дорого, та нічого не вдієш, потрібно чимось жертвувати. Але є проблема, яку я не в змозі подолати. Куди “скинути” зайву вагу??? Чого вже тільки не роблю: бігаю зранку, сиджу на дієтах, п’ю сечу, перепробувала всі засоби для схуднення – нічого не допомагає. Деякі священики, правда, радять помолитися перед трапезою і попросити, щоб Ти поблагословив страви. Ну добре, хреститися на поминках разом з усіма я згідна, але в їдальні, де я щодня обідаю?.. Сам подумай, що люди скажуть?!” Цю, ніким не виголошену, молитву сучасної жінки можна продовжувати. Тому душа квилить: “Людоньки, схаменімося, бо ми не приймаємо красу, яку дав нам Творець, ми наліплюємо на себе красу, яку дає нам сатана! Зрозуміймо, Бог не дав нам нічого зайвого і не обділив нас нічим, чого б нам бракувало. Не потрібно довго роздумувати: “Чи гарна я?” – краще думаймо: “Мене сотворив Бог, а Він не міг помилитися і створити щось паскудне!” Бо якщо ця думка не стане нашим переконанням, тоді чи варто дурити самих себе, що віримо в Бога? Припускаю, що ці “аргументи” не кожного задовільнять і деякі будуть затято твердити, що губна помада на устах – це не гріх. Тоді поміркуймо: що буде, як якийсь художник щось домальовуватиме, або перемальовуватиме на картині Рафаеля? Та його б закидали камінням навіть далекі від мистецтва люди. Що це означає? Отож Рафаеля ми цінуємо більше від Бога!.. Почув я і таку, надзвичайно повчальну, історію. Велика наша поетеса Леся Українка тяжко хворіла. Вона виглядала, м’яко кажучи, не найкраще: де вже взятися отим рум’янцям на щічках? Тому друзі, які часто приходили до неї, радили: “Ти така молода. Повинна бути

НАМ ПИШУТЬ красивою. Підмалюй своє личко!” На такі зауваження Леся відповідала: “Той, хто мене любить, любитиме мене такою, якою я є. І де написано, що я повинна бути гарною?”(...) Одяг має важливе значення. Можливо, я дуже помиляюся (бо де я був і що я бачив?), але мені здається, що наші бабусі і пра-пра-пра... – бабусі ходили в довжелезних спідницях. Століттями!!? Як назвати таке явище? Вони – затуркані? Закомплексовані? Чи мода до них не доходить? Ні, модою завжди захоплювалися пани, а не раби Божі. Наші прабабусі жили не “для себе”, як живуть “сучасні” жінки, а для Бога і для нас – своїх нащадків. Для них, заміжніх, було дико навіть подумати, щоб їх хтось “оцінив”. У них була чітка позиція: “З ким вінчатися, з тим і кінчатися, а тому все, що належить моєму чоловіку, повинно бути прихованим від інших”. Тому і “виглядало” з вбрання лише личко і зап’ястя рук (і зимою, і літом). (Простіть мені за фантазерство, бо уявив собі сотню “сучасних” жінок в Єрусалимському храмі 2000 років тому...). Первосвященики розірвали б усі свої ризи й оголосили б про “кінець світу”, а тогочасні блудниці в порівнянні з нашими праведницями виглядали б ангелятами. Мені можуть зауважити, що “Бог не зважає на обличчя й одяг, а на душу”. Можливо, але постає питання: що думає чоловік, розглядаючи на іконах лики святих угодниць Божих, і що, коли бачить фотомодель на рекламному щиті? Ісус сказав, що “спокуси мусять прийти, але горе людині, від якої походить спокуса!” А більшість жінок намагається наслідувати “модельок”, ніж святих дів. Це по-перше. А подруге, хто буде більше “п’ялитись” на оголені стегна: праведник чи розпусник (спокуса для обох однакова). Якщо праведник і погляне, то відразу розкається: “Прости нас, грішних, Боже!” А яка “молитва” забринить у душі розпусника? А якщо таких “молитов” заміжня жінка своїм виглядом “назбирає” за день сотню і більше (повну вервицю), то що вона “принесе” додому своєму чоловікові та дітям??? Величезне відро помиїв (у духовному розумінні). Поміркуємо всі разом: чим відрізняється оголена красуня на конкурсі краси від позолоченої ринвочки (плювальниці) на стоматологічному столику? Абсолютно нічим! Бо якщо б вдалося порахувати і “зважити”, скільки гидких

фантазій вилилось на прекрасну голівку “щасливої” переможниці конкурсу від нікчемних, звироднілих шанувальників краси!.. Краса людська... На цю тему списано тони паперу. Про неї роздумували філософи і поети, атеїсти і богослови, вельможні пани і найменші кріпаки (ось і мені закортіло). Але щоб зрозуміти, чим є краса, потрібно з’ясувати, що таке людина. Якщо припустити, що людина – це нащадок мавпи, то про красу можна сказати небагато. Якщо не визнавати, що людина сотворена Богом, тобто “тіло є без душі”, то краса людини, власне, зводиться до краси тіла. Утім ми називаємо себе християнами і стверджуємо, що людина – це “тіло і душа” або навпаки – “душа і тіло”. Що ж тут все-таки первинне? Власне, від відповіді на це питання і залежить (на мою думку) визначення “краси”. Що первинне: душа чи тіло? Все залежить від самої людини, залежить від того, що вона в собі накопичує. Більшості сучасних християн (на превеликий жаль) складається з 0,1-5 відсотків душі й 99,9-95 відсотків тіла. Святі отці: Антоній Великий, Єфрем Сирійський, Семен Стовпник... (решта імен – у церковному календарі) “складалися” з 99,9 відсотків душі й лише з 0,1 відсотка тіла. Але яке прекрасне було це тіло!!! Як це тіло випромінювало ЛЮБОВ! І тепер стоїмо у храмі під іконами святих і милуємося величною Красою, вимолюючи собі здоров’я (рідко – прощення гріхів і просвітлення ума). Але чи бачать вони нас, чи чують? “Духовне розуміємо духовно”. Певно, що бачуть, певно, що чують, але чим можуть помогти нашому бездушному тілу? Ми ж не бажаємо змінюватися. Ми хочемо ЖИТИ КРАСИВО. Вдягатися, їсти, спати, відпочивати, їздити і навіть зачинати дітей – “КРАСИВО”. І все, щоб догодити своєму тлінному тілу. Так-так, у більшості випадків діти родяться лише завдяки нашій похоті. Бо хто з нас “перед цим” вичитує зі Святого письма “ідіть і будьте плідними”, виконуючи наказ Божий, і просить: “Благослови нас, Боже, на зачаття дитини!” А дарма. Бо “що посієш – те й пожнеш”. Як, сіючи чисто “механічно” (без душі), чисто “тілесне” (без Духа), сподіваємось народити, зростити і виховати щось духовне? Так не буває! Отож і народжуємо живих ляльок і дбаємо лише про їхню “упаковку”: яскраву, барвисту, надзвичайну!

НАМ ПИШУТЬ Браття і Сестри, щиро повідаю Вам про своє гріховне життя, падіння і прозріння. Я блукав багато десятиліть в темряві, де не було проміння Світла, до шляху Добра і Любові, блукав у пошуках, серце і душа шукали спілкування з Чистим Світлом. І настав час, коли Творець торкнувся мого покаліченого серця. Я кваплюсь повідати Вам, як промені Світла увійшли в мої серце і душу. Важкі гріхи вчинила моя родина – і щире покаяння на моїх устах. Цей день був важким і водночас радісним, бо стояв перед очима Образ Спасителя – беззахисний, мов немовля – творіння Боже. Перед моїми очима проходить шлях Сина Божого у муках і стражданнях, які завдали Йому люди, одержимі диявольською пристрастю, і на шляху до Розп’яття Син Божий з безмежною любов’ю прощав нас, грішних, – і серця розкаювалися. Мій Милостивий Боже, прийми мою покалічену душу, я щиро каюся серцем: знав, що Ти – живий Господь, утім не знаходив часу спілкуватися з Тобою зі Святим і чистим духом, бо не мав Тебе у серці. Твої страждання не дають мені спокою: надзвичайно тремтить серце моє, і я повсякчас каюся. Святий Боже, прости мої гріхи, Своїм поглядом просвіти серце і душу, захисти від лукавого. Амінь!!! *** Я так втомився у буденному житті І бачу, що минаючи незгоди, У світі житиме у вічному бутті Надія, вщерть наповнена свободою. Я так втомився у буденному житті, Що в кожній клітці відчуваю важкі болі. І довіряю лиш Христовій меті: Любити ближнього – це поклик долі. Я так втомився у буденному житті, Проте не мріяв так ніколи, А мрія вся ховалась в майбутті, Для нього Вірою живу і дію. О Святий Боже, щедрий Боже, Як в світі жити, підкажи, Бо щастя іншого бути не може. Прошу Тебе родину мою збережи. Тобі розповісти всього не може Душа, яку мордують клятії гріхи. Тебе благаю я, Всевишній Боже, І в покаянні щирім пишу свої вірші.

*** Брати і Сестри, чи нам ще доведеться Вести розмови наші запальні? І поки серце Ваше б’ється, На згадку Вам пишу свої вірші. Колись згадається Вам ґанок, І зорі, й літня тиха ніч, Молитви наші на останок, В Христі – вся істина – завзята річ. Мені не жаль, що все Вам нагадає Ненависті до Диявола порив, І тільки той, хто не бажає і не знає, Без віри в серці, не любив. Згадайте всі Христові муки, Що завдали Ісусу вороги: Кому не тиснуться раптово руки – До покаяння, щирої жаги. І жаль мені, що цей порив в нас гасне, Як гасне помста й ворожнеча в нас. О Боже, не було б життя у нас нещасне, Якби вогонь ненависті погас. Життя минає, я з юних літ Почав грішити і поволі У вулицях шукав своєї долі, Бо в темряві не знав, куди себе подіти. А згодом надійшло мені прозріння: Я став беззахисний, мов та дитина, У серце грішне увійшло проміння, Моє життя назвалася провина. Сьогодні відчуваю щирий поклик Перебувати в Слові і Любові, Страждання за гріхи – болючий дотик, І Образ Господа в очах стоїть і мові. О Владарю Святий чуттів моїх, Ти шлях поклав у мої долоні, Любов і Віра увійшли до серця, І з “Вірую” воно вовік не розб’ється.

НАМ ПИШУТЬ *** Знаю, що багато ще промчить Вітрів над головою в мене, Надій багато з серця полетить Від вітру й листя все зелене. Мене огорне, мов туман, Розпачем отруєне дихання, Безвір’я в себе і талан, Можливо істинна призвання. В душі моїй наступить перелом, І глянуть очі у глибоку яму, Відчую я кохання у душі. І наче скину шапку блазня або пляму.

Колись думки охоплять щирі, І в душу мою спокій увійде, Перебувати буду в щирій Вірі, Вже сумнів в серце моє не ввійде.

Дивлюся на життя своє і каюсь, І мучаюсь у серці за гріхи, До світлого я сьогодення повертаюсь: “Спасителю наш, прости і захисти”. Нема ціннішого за істину твою, Коли спокуса допікала мою плоть, Нечиста полонила душу мою, І помираючи, згадав тебе Господь. Моє зізнання Боже щире, Я не цінив того, що дарував, Нам вічності і міцної віри, Я серцем каюсь, душею шкодував.

У згадках – мої перші кроки: В дитинстві містом я блукав. Були найцікавіші юні роки, Багато мудрості додав.

І настав день: відкривши очі, Дивлюся в небо – чистий світ: Там Той, що за усіх клопоче, Й я прагну жить, як пише Заповіт.

Обманював себе та рідних, Романтикою тішився завжди, У помилках своїх шукав я винних, До мудрості я міг і не прийти.

Веду розмову я з собою, Питання задаю собі: Чи Воля Божа є зі мною, Чи серце відкриваю я Тобі.

Сьогодні пожинаю те, що сіяв, І бруду більше, ніж добра, Все справедливо, бо так мріяв, Бо Істина у Господа – одна.

Твій погляд, Боже, – ясний світ, Промінням увійшов у душу, В моєму серці лунає тобі звіт, В гріхах усіх зізнатись мушу.

Мій голос дзвінко пролуна, Немов серед пустині, Не покидає думка: в світі все обман, Немає на землі святині.

*** Як важко тим, що народилися в темниці, Вони дивилися з-за грат в вікно, Тюрма де коло злої чарівниці, Не розіб’ється ніколи воно.

І горе тим очам, що бачать з роду. Сіре каміння, мур цвілий, І все здається їм, як небо у негоду, І сірий цілий світ, а вихід – вже малий. І лихо тим серцям, що у неволі: Носять гріхи вони важкі, Як вирвуться на волю, то поволі, Всі відчувають, хто вони такі. Ті люди, які мають чесну душу І серцем вірять щиро у Богів, Мусять молити силу ту небесну: “Боже, пошли нам істинних дарів!!!”

30.07.2006р. Âîëîäèìèð Ñïîäåíþê

Ñåð³ÿ: “Ä³òè Óêðà¿íè”. Ó Ïîãîí³ á³ëÿ Ìàòåð³ Áîæî¿, ²âàíî-Ôðàíê³âñüêà îáë.

Îáðàç Íàéñâÿò³øîãî Ñåðöÿ ²ñóñà Öåðêâà ñâ. Ïàðàñêåâè Âåëèêîìó÷åíèö³, ì. Áîëåõ³â, ²âàíî-Ôðàíê³âñüêà îáë.

Ñåð³ÿ: “Ä³òè Óêðà¿íè”. Êàòåõèòè÷íà øêîëà, ì. Òèñìåíèöÿ, ²âàíî-Ôðàíê³âñüêà îáë.

CMYK

100 95 90 70 60 50 40 20 10 5 100 95 90 70 60 50 40 20 10 5

100 95 90 70 60 50 40 20 10 5

CMY K

CMYK

100 95 90 70 60 50 40 20 10 5 100 95 90 70 60 50 40 20 10 5 100 95 90 70 60 50 40 20 10 5 100 95 90 70 60 50 40 20 10 5

CMY K