Êàðëî Äîëü÷³ (1616-1686). Ñâÿòà Êàòåðèíà ѳºíñüêà
Îáðàç Ìàòåð³ Áîæî¿ ç Äèòÿòêîì ²ñóñ
Íà 1-é ñò. îáêë. Îáðàç Ìàòåð³ Áîæî¿ ç Äèòÿòêîì ²ñóñ. Íà 4-é ñò. îáêë. Õîñå Ëåîíàðäî (1601-1652). Ñâÿòèé Éîàí Õðåñòèòåëü. Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìຠïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº.
3(86) 2014 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці
ЗМІСТ 1. Приготуйте свої серця Оксана Береза Через Святе Причастя приходить Живий Бог ............... 2
Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979
2. Мій тихий Назарет с. Медарда “Називали Мене сином теслі, який Мене виховав” (прод.) ... 5
Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ
3. Путь правди Роман Шлях падіння Люцифера і людей (прод.) .................................... 7
Редакційна колегія: єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК о. Ярослав МАСЮК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ
4. Минуле та сучасне Христина Брезіцька Каплиця Святої Вервиці у с. Гряда .................... 11 5. Аміші в Галичині Дарія Гірна Українці, які зупинили час ............................................. 12
Літературний редактор Ольга ЛОЗА
6. Пізнання правди о. Теофан Ґето Духовна боротьба ........................................................... 14
Обкладинка Богдан СОЙКА
7.. Голос Марії
Художнє оформлення Юліан С САВКО АВКО
о. Євгеній Сьпйолек У Божому дусі .................................................... 21
Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН
© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2014 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 e-mail: gbook@ukrpost.ua, gbooklviv@gmail.com web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Куліша, 22/3а, м. Львів, 79058 тел.: (032) 255-45-24, (097) 67-67-725 Друк: ТзОВ “Часопис”, вул. Шевченка, 315, тел. (032) 239-57-60 Наклад: 1200 примірників.
о. Євгеній Сьпйолек “Я також щодня мандрую туди в молитві” ...... 19
8. Світло Фатіми Редакційна “Нове покоління” ............................................................. 23 9. Повернення із небуття Роман Коваль Шевченкіана Михайла Гаврилка ............................... 26 10. Відлуння Грушева 10 Йосиф Воробець Доброго ранку, Україно! ........................................ 27 11. Гріх і біль Наталя Ананевич На шляху навернення (продовження) .................. 31 !!! До уваги читачів нашого часопису “Діти Непорочної” Непорочної” та шанувальників видавництва “Добра книжка”. Відтепер Ви маєте нагоду замовити наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua.
ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ
ЧЕРЕЗ СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ ПРИХОДИТЬ ЖИВИЙ БОГ та життєва ситуація, котра притиснула вас так, неначе хрест, що, здавалося, розчавить вас? Чи ваше серце, ваша душа шукали Бога, вашого Творця, і під час скрути перше, що ви зробили, то дякували Богові за життя, подароване вам, та за те, що маєте життєві ситуації, котрі дають вам можливість зрозуміти свої помилки, а душі мають ще час для очищення, щоб оздоровитися та, прийнявши Мою Любов, піднятися на сходинку вище у своєму зростанні й, відповідно, надати можливість людині піднятися та разом зі своїм хрестом іти до наступної стації свого життя.
17.01.14 р.
Ісус: Любі Мої! Яку велику радість приймаєте у цей благодатний для вас період, коли ваші серця і душі перебувають під Моїм прямим Світлом Любові, яке щедро надаю Моїм улюбленим дітям, щоби спопелити їхні духовні недуги, омити гріховні рани та для їх загоєння накласти бальзам Моєї Любові, бо лише він очистить, напоїть ваші душі й надасть їм блиску Моєї Любові, Мого Світла, а, отже, ви розпочнете процес уподібнення Мені. Сміливо і з радістю прийміть час, що даний вам для цілковитого занурення у свою душу. І разом зі Мною пройдіть стацію за стацією вашого прийдешнього життя. Перегляньте, що упущено, чого ви не зауважили у вашому земному житті. Чи достойно пройдена
№3(86), 2014 2
Ісус: Діти Мої! Невже не відчуваєте Моїх обіймів. Якщо стирається таке відчуття, то негайно задумайтеся чому та спішіть прийняти Моє Серце, що живе у Пресвятій Євхаристії Євхаристії.. Я Живий прийду до вас і віджену всякі сумніви, підсилю вашу Любов. Моя Любов породжує повагу один до одного, Милосердя, Доброту і Терпеливість. Це ті надійні почуття, що поведуть вас разом по житті. У подружньому житті дуже важливо вміти бути терпеливими і вміти прощати. Згадайте, що Я, попри всякі болі, які лише міг застосувати проти Мене цей грішний світ, які людство створило через гріхопадіння, завдяки Моїй сердечній Любові до вас, Мої діти, терпеливо зносив. Терпеливо, бо переді Мною, Моїми очима стояв весь Люд Мого Отця, ціле Його Творіння, яке Я хотів обійняти цілим Своїм Серцем, захистити і нагородити вічною Любов’ю, найбільшим Даром від Отця: через вірну Любов запізнати вічне життя у цій Любові. Ісус: Дорогі Мої! Ваша Україна породила багато гарних Моїх дітей, які серцем абсолютно і цілком віддані Мені. Попри хитрощі лихого пробивалися вони, вірні Мої діти, до ваших сердець, виконуючи місію, яку Я їм доручив:
Дiти Непорочної
ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ допомогти осягти істину в цьому світі. Це і ті діти, які прагнули і надалі прагнуть пробудити дух національної краси свого народу, Любов’ю об’єднати його і в усьому уникати розколу своїми діями, намірами чи ідеєю. І там, де так красно пробуджується в серцях людей Моя Любов, Любов до ближнього свого, Любов до свого Творця, який створив гарний нарід з його коренями і традиціями і до якого з подячною молитвою діти Мої линуть, там відразу засилає свої сіті лихий, який, відчуваючи перемогу над собою, з такою силою протистоїть, що засилає всіх своїх помічників-спокусників, щоб зруйнувати цю добру справу і вселити в людські душі якомога більше сумнівів, тривоги, розбрату, амбіцій. А це спричиняє руйнацію цілісності їхньої душі та спрямованості до Любові, існування у співжитті в дусі Любові та спрямовує на відчуження один від одного. Лихий приборкує ваші душі різноманітними матеріальними спокусами та ще такими, які мають тимчасовий характер, як і той світ, в якому ви перебуваєте, що відволікає душі від істинного шляху їхнього розвитку, як тут, так і після переходу. Нехай вас не засліплюють політичні інтриги, бо люблю вас чистим Серцем, таким Серцем, що прагне Добра, Милосердя, Любові та постійного перебування в прагненні пізнання Любові. Така людина не приймає зло та постійно заносить молитви за тих, хто запутався у сітях лихого та кого спокусив ядовитий трунок, який лихий насилає на люд земний, виявляючи своє жало в амбіціях, заздрощах, злі, намагаючись там, де найбільше світлих душ, із заздрощів засіяти якнайбільше зла, збити з істинної дороги, щоб поглинути якнайбільше душ, зробити їх своїми рабами. Діти Мої, і в цей час Я неодмінно з вами, засилаю вам Свою силу Любові, щоб і в цьому змаганні за ваші душі ви зуміли зберегти їх в Любові, не розшарпуючи їх. Рішуче та незмінно відстоюйте свої позиції, що ґрунтуються на Любові до Бога і ближнього. Кріпіться в Мені, Моєю Любов’ю, яку так щедро подаю вам у Пресвятій Євхаристії. Євхаристії. Я з вами, бо люблю вас понад усе, і там, де є істинний відблиск Моєї Любові, Моя дія особлива. Бо навіть через ті труднощі, які ви зараз терпите,
Дiти Непорочної
ви сформуєте свою душу так, виплекавши Мою Любов у серці, незважаючи на спокуси лихого, що підніметеся до висот торжества повноти Моєї Любові. Люблю вас і завжди перебуваю з вами, у кожному кроці вашого життя є надійною опорою, Помічником і Порадником. Я завжди підтримаю вашу волю, що ґрунтується на Моїй Любові. Це не означає, що за земними мірками, ви відразу отримаєте очевидну радість і перемогу у своїх діях на землі. Торжество вашої душі, що сформувалася тут, згідно з вашими поміркованими діями, вгодними Богові, всю повноту цього торжества ви отримаєте у Моєму Царстві. А прихід Мій уже близький, любі Мої діти! Люблю вас, діти Мої, дуже. Ісус: Дитино Моя! Взиваю до тебе! Почуй Мої слова та настанови! Мій прихід вже скорий. А так мучить Мене болюче питання, чи всі Мої діти підготувалися до нього, до приходу свого Вчителя. Думають, що це буде, як на уроці. На жаль, ні. Уроки ми вже всі пройшли. Але чи Мої діти прийняли щось до уваги? Чи схоплена основна суть? Бо роль Вчителя буде завершена після Мого приходу. Не зможу більше вам ні підказати, ні розказати, ні роз’яснити, навіть виходячи з Моєї глибинної Любові до вас. Бо допомогти сформувати вашу душу Я міг ще попередньо, коли звичайно і з вашої сторони були старання і намагання. Але в цю мить Мого приходу до вас станеться зупинка Часу і всі ваші надбання душі будуть прийняті до уваги. Нічого змінити ані ви, ані Я з великої Любові до вас, не зможемо. А так хотілося, щоб ви, діти Мої, все врахували відразу ж, коли Я приходив ще до вас Вчителем. Не пропустіть часу науки, навчання та виховання власної душі, бо можливості повтору не буде. Так хочу вас всіх бачити в Новому Часі – Часі Цивілізації Любові. Зважте, – Любові, кажу вам! Отже, очищайте себе до такого внутрішнього стану Любові, щоб кожна клітинка вашого організму говорила: “Я вдячна своєму Творцеві, що дав мені життя для того, щоб я стала відблиском Його Любові і возз’єдналася з Ним”. Бо Цивілізація Любові – це лише початок вашого істинного життя, але безпосередньо зі своїм Творцем та зі Мною. Жодного бруду, жодних домішок – чиста Божа
№3(86), 2014 3
ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ
Тайна Вечеря
Любов та Благодать! Чи ступить нога того, хто не дотримувався Моїх настанов, Божих заповідей та забруднився аж до невпізнання? На жаль, лише тут буде йому дуже добре видно, який бруд обліпив його душу. Та брудна бідна душа сама не посміє ступити в Новий Час. Час. Заплаче гірко та змушена буде розвернутися і іти геть, бо не підготовлена до сприйняття того Блаженства, яке Я уготовив вам. Мені боляче за вас, тому прошу вас востаннє, схаменіться і навертайтесь поки ще ваш час! Ісус: Дитя Моє! Це правда! Ми дуже близько від вас. І залишився лише останній акорд. Ти повинна писати. Чи встигнеш подати? Все хай іде своєю чергою. Роби все, кожен крок на славу Божу! Вже часу немає. Я з вами. Ти мусиш відкрито передавати інформацію. Почни з найрідніших. Говори з ними, повчай і дай їм можливість усвідомити особливість моменту навернення. Хай каються, просять прощення, всім і все прощають та собі
№3(86), 2014 4
простять та хай щомиті стараються бути в стані готовності – в чистоті та Любові. Налагодьте свій внутрішній стан і перебувайте безперервно в чистоті духовній, щоб достойно прийняти мить переходу, яка незабаром має статися. Не треба трубити по радіо, телебаченню, бо станеться непотрібна паніка та й не сприймуть, а дехто почне навіть всупереч діяти, та й тобі не в користь. Наскільки можеш на своєму місці, то спіши роз’яснити тим, хто хоче це сприйняти і готовий. Бо хто не готовий, то почутим лише сам собі завадить, бо почне діяти всупереч твоїм словам, а, отже, запаскудить свою душу ще гірше. А цього ніхто з нас не хоче. Спокійно, виважено передавай інформацію. Видавайте другу частину книги. Можливо ще встигнуть ті душі, що сплять, пробудитись. Готуй своїх рідних. Дотримуйтесь стану постійної молитви та дотримання душі в чистоті. Записала Оксана Береза
Дiти Непорочної
МІЙ ТИХИЙ НАЗАРЕТ
“НАЗИВАЛИ МЕНЕ СИНОМ ТЕСЛІ, ЯКИЙ МЕНЕ ВИХОВАВ” (Продовження. Початок у №6, 2013 та №1-2, 2014)
31 серпня 1948 року Ісус: Мій Опікун – це святий Улюбленець Моєї Матері, Їхня Любов була такою святою і прекрасною, якою є Наша любов поміж цілою Тройцею Нашою. Св. Йосиф був упривілейований Син цілої Тройці Нашої, упривілейоване дитя Неба. Був чистий, як цвіт лілії, був міцний міццю Нашою, непохитний у терпіннях, як сталь; був підданий Нашій Волі. І ніколи в Його Серці не було питання “для чого?”, тобто чому Наші вироки були такими, а не іншими з його погляду. Його покора була так глибокою, що він ніколи не мав жодних прагнень до будь-якої величі. Прагнення малості, прагнення вбогості, прагнення, аби бути останнім з людей, то була його найпалкіша молитва: бути нічим… Як Матір Моя Непорочна повторювала часто: “Ось Я, Рабиня Господня…”,– так Він повторював: “Ось Я, слуга Твій, Господи… вчини, аби я сповнив те, що Ти прагнеш вчинити зі Мною!” Як Матір Моя Непорочна була вибрана від віків, так св. Йосиф був вибраний від віків на Мого Опікуна. Я був об’єктом Його радості й терпінь. Коли Ангел повторив Йому Мої слова: “Не бійсь узяти Марію за жінку свою”, то була для Нього безмірно велика радість. Я був Його радістю… Коли Я
Дiти Непорочної
Пресвята Родина в Джублику на Закарпатті
народився у Вифлеємській стаєнці та хори ангельські співали “Слава во вишніх” над Моєю колискою, котра була жолобом у холодній стаєнці, то Він перший
після Моєї Матері віддав Мені честь як Богові – Дитяткові. Визнав Мене Богом, хоча бачив тільки постать малої дитини… Ця Його велика Віра була без-
№3(86), 2014 5
МІЙ ТИХИЙ НАЗАРЕТ межною радістю для Неба і цілої Нашої Тройці, а Його душа тонула в такій радості, що коли б не Наша міць, то втонула би і відлетіла, щоб спочити на лоні Нас Трьох. Він часто повторював пісню Своєї Улюблениці: “І дух Мій радіє в Бозі, спасі Моїм…”. Він знав, що Я є Богом, що Я є Спасителем, що Я є Месією, Відкупителем, він тішився радістю Ізраїлю, котрий очікував Господа… (як цей Господь Ісус любив св. Йосифа…) … впродовж цілого життя співав Мені пісню любові та пісню радості… Дух Його радів у дусі Моїм, бо був Він Моїм названим Отцем й Опікуном. Св. Йосиф був дуже маломовним, але Його серце було окутане любов’ю. Його душа говорила багато і Нам віддавала честь любові, про яку ніхто не знав і про яку сьогодні світ мало знає, такою великою і потужною була ця мова серця. Його серце говорило так багато, що треба було би писати книги і розповісти світові про те, як любить, як сильно любить Бога покора й укрита любов у серці упривілейованої душі. Він через Своє мовчання, Свої любов, покору і терпіння був тихим почитателем цілої Нашої Тройці, винагородженням за всі зневаги, які людина, як створіння, завдає Богу – Сотворителю та Богу – Любові. (Про Опікуна Мого мусите виписати всі Його радості й усі терпіння, бо прагну розказати і проголосити хвалу Йому, бо Він є занедбаним і мало хто про Нього говорить, а дух любові – Дух
№3(86), 2014 6
Святий – буде піднесений над словами вашими і виголосить вам таємницю, котру ще перо пишучого має проголосити. І спішіться, щоб “Символ віри” виголосити, бо треба дати священикам для перечитування. А потім вам розказуватиму вам про життя загробне, про життя тих, що є у Нас…) І знову радість для серця Мого Опікуна, радість, бо визнав Мене Богом, хоча бачив немовлятко, визнав Мене Месією, визнав Мене Царем, хоча Моїм троном був убогий жолоб. Радість була велика, коли три Царі віддали поклін Мені, як новонародженому Цареві… Його Серце затремтіло такою радістю, що земні царі визнали, що на світ прийшов Цар Неба і землі. Радість Його була великою, коли пригортав Мене до Свого серця і зігрівав… Бо земне і дочасне тепло не пригортало Мене, не огрівало: Він огрівав Мене Своєю любов’ю і Його дух радів у Моєму дусі, а Мій дух радів у Його дусі. Серце Його було переповнене любов’ю так, що Я відпочивав на Його лоні, а одночасно спочивав у Його душі: “Тут є дім Мій, тут відпочинок Мій…”. Під час думки про те, що колись терпітиму, що стану Відкупителем через Хрест і терпіння, це сповнювало Мене солодкістю і Я втішався, що Мені належить серце Мого Опікуна, який вже винагороджував Мені майбутні терпіння та їхню гостроту і солодив Мені. Багато склав у серці Свого Опікуна ласк… Душу Його зба-
гатив чеснотами, але не тільки для Нього, а також і для тих, які почитатимуть Його ім’я і приходитимуть по ласки як до Мого Опікуна. Я влив у Його серце багато тихості, простоти, покори, велику любов і підданість Моїй Волі в усьому. Кожний, хто з довір’ям приходив благати про поміч, нехай буде певний, що в нічому йому не відмовлю задля любові Мого улюбленого названого Отця. Великої радості зазнав Мій святий Опікун, коли віднайшов Мене після довготривалого пошуку в храмі посеред учених Ізраїлю, це були неначе радість і гордість Його: це була радість, що віднайшов Своє улюблене Дитя, а по-друге, що Ізраїль визнав мудрість Його і вихваляв Бога, що багато принесених ласк і мудрості було в словах малого Хлоп’ятка. Та радість, котрою Він тішився, є також радістю, даною тим, хто знаходить Мене у храмі посеред священиків і визнає Мене Богом, Який голосить Слово через уста священиків, визнає Мене Богом під видом хліба, як людину, яка говорить у Кивоті, визнає, що Я перебуваю на царському троні. Очевидно Я є незначним видом хліба і в словах священикалюдини… (Священикам уділю багато світла, аби розвивалася їхня мудрість і оповідали Мої слова та розповсюджували Моє Царство). с. Медарда Переклад з польської Йосифа Воробця
(Далі буде)
Дiти Непорочної
ПУТЬ ПРАВДИ
ШËßÕ ÏÀIJÍÍß ËÞÖÈÔÅÐÀ ² ËÞÄÅÉ (Продовження. Початок у №2, 2014)
Джордано Лука (1634-1705). Архангел Михаїл і падіння янголів у пекло
Люцифер вважав, що він нічого не має, в той же час займав найвищу ангельську позицію
Дiти Непорочної
в Божому Царстві, якої ніхто і ніколи більше не удостоювався. Ангели думали, що вони також
не займають жодного становища, в той же час мали вільний вхід до Бога в Тронний зал і переміщались по всій Вселенній по своєму бажанню. Єва вважала, що вона недостатньо розумна, щоб бути діловою для свого чоловіка, який любив її і Бога. Адам думав, що Бог не захоче або не зможе найти вихід для того, щоб Єва залишалася його жінкою, хоча Він і дав її Адаму. Всі вони були неправі – для Господа немає нічого неможливого. Адам і Єва намагалися усвідомити, що вони зробили і що з ними буде. В їхньому житті появились нові відчуття – це стид і страх, вони не розуміли, що з ними робиться, і як з цим справлятися. Перше, що прийшло Адаму в голову при зустрічі з Господом, це звинуватити саме Бога в тому, що Він дав йому жінку. Єва, звинувачуючи змія, тим самим звинуватила Бога в тому, що Він сотворив змія і помістив його на дерево. Обоє вважали, що саме Бог винен у тому, що вони согрішили. Вони поклали всю відповідальність на Нього, щоб найти можливість змінити наслідки їх помилок. Люцифер ніколи не відпочивав, завжди працюючи над своїм злим замислом, надіючись своїми власними силами отримати перемогу.
№3(86), 2014 7
ПУТЬ ПРАВДИ Люба людина, незалежно від того, хто вона є, якщо вона поважає Господа і Його Слово, то отримає від Нього Слово і не постраждає. Але ті, хто не потребує Господа, не нуждається в Ньому і в Його Слові, а слухають слова іншого, то пишуть і гублять все, що вони мали. Через падіння людини, Люцифер знову отримав доступ до світу, якого він так страсно жадав. Адам і Єва дуже легко передали в його руки Божий Сад, свій спадок, продавшись за кусок яблука і його брехливі обіцянки. Так Люцифер зайняв місце Ісуса в серцях людей. Цей привид, загнаний в пекло, тінь минулої слави, будучи творінням, а не творцем, не створений бути ні Нареченим, ні женихом Божої Нареченої – він замінив їм батька, чоловіка і Бога. Він забрав те, що створив Господь. Вередливим, підлесливим, підступним і обіцяючим своїм словом він змінив будову для Адама і Єви, перетворивши їх з дітей Всемогутнього Бога в духовних мертвеців – дітей диявола-Люцифера. Єва згрішила, повіривши тільки в одну брехню, слідом за нею согрішив Адам, повіривши в іншу. Замість того, щоб покрити і захистити Єву, він, не побачивши жодного виходу, прийняв неправильне рішення для самого себе. Не уявляючи життя без Єви, він повірив в те, те, що Бог тепер не буде піклуватися про нього, як праведного. Вперше побачивши сльози на очах Єви, єдиного друга і компаньйона, думка, що
№3(86), 2014 8
він загубить її, прошила його серце. Таких відчуттів він ще не відчував, тому вирішив залишитися з Євою, своєю жінкою, засудженою на смерть. Повністю усвідомлюючи наслідки свого вибору, він вирішив вмерти разом з нею. Задум Люцифера здійснився, і він став князем в повітрі Першого Неба. Реальна сила Люцифера сьогодні діє через синів спротиву. Він працює через тих, хто свідомо дав йому дозвіл себе використовувати, ставши його співучасником від недостатку знань або не вірячи в те, що сатана існує. За те, що змій дозволив Люциферу використати своє тіло, Бог прокляв змія. Змій був ідеальне, розумне, високе творіння в Саді. Єдиним, як він вважав його недоліком, було відсутність ніг. Це єдине незадоволення привело його до укладання умови з Люцифером. Саме його розумові здібності привели до союзу з дияволом і саме його інтелект був засуджений Господом. У змія був вибір – впустити диявола в тіло або не впустити. Він повірив брехливим обіцянкам Люцифера і впустив. Господь прокляв його інтелект, щоб він був нижче всіх тварин, над якими він так хотів піднятися. Через нього тварини були віддані на жертвоприношення. Всі тварини через нього були прокляті. Прокляття їх заключалося в тому, що вони загубили право на своє власне життя. Через те, що змій дозволив Люциферу говорити через свої уста, Господь закрив уста
всім тваринам. Був час, коли людина турбувалася про тварин з любов’ю і ніжністю. Через деякий час і прогрес людина все більше і більше набувала подобу свого батька-Люцифера, відносячись до Божого творіння зі зневагою, знищуючи та отримуючи від того задоволення. Господь турбується про Своє творіння незалежно чи це людина, чи горобець. Людина замість турботи займається знищенням і розрушенням, не віддаючи собі звіту, а турбується тільки про задоволення своїх потреб і розваг. Все і всі творіння, які створив Бог, мали єдине призначення – приносити Йому радість і насолоду. Людина була створена для того, щоб стати Нареченою Христа, помічником Йому, товаришем і партнером в роботі. Тільки людині була дана здатність творити. Ця творча сила, яка була дана людині, призначалася для того, щоб доставляти Богу задоволення, щоб Він міг радіти, дивлячись, як ми її використовуємо. ко ристовуємо. Тепер ми використовуємо цю силу або даючи Богу радість, або приводячи Його в гнів. Людина має нахил руйнувати і знищувати Боже творіння, задовільняючи свої потреби і страсті, нед недбало бало відносячись до всього навколо себе. Люцифер довів людину до стану ворога Бога, проте людина створена для того, щоб Господь міг насолоджуватися Своїм творінням разом з нами і через нас. Замість того, щоб бути партнером Бога, ми стали Його ворогами.
Дiти Непорочної
ПУТЬ ПРАВДИ Нам потрібно зрозуміти, що в нас є надія перемоги над Люцифером і що робить він тільки те і тільки до тої степені, до якої дозволить Отець, забравши Свій захист. Ми повинні знати, що вийшовши через непослух з-під захисту Бога, ми попадаємо в руки Люциферу, який буде знищувати нас упродовж всього життя. Колись людина зрозуміє, що загубила, а також зрозуміє істинну сутність Люцифера. Він – брехун від початку. Тепер також Люцифер не має власного права і влади щось робити, він питає у Бога дозволу на все, що він робить, а також зобов’язаний звітувати Богу, не маючи права нічого зробити без Його дозволу. Нам треба знати, що Бог знає все, що станеться до того, як воно станеться. Зрозуміти хоча б трішечки Бога ми зможемо тільки тоді, коли відірвемо погляд від власної персони, власного я. Люцифер ніколи не зможе зупинити Божого плану. Людина зрадила не тільки себе, але і все потомство, воно стало його власністю, і він, що хотів, те і робив з ними. Він міг вбити, калічити, міняти орієнтацію, як він захоче. Він може управляти людьми, по-всякому на них діючи, людина і земля стала повністю в його розпорядженні. Господь дав знати Люциферу, що тепер він не має права робити все, що захоче. Він має право на землю і на людину, але він повинен питати дозволу. Господь може частково забрати захист як з людства, так і з планети, але Він обов’язково
Дiти Непорочної
поверне його, якщо воно попросить Його, щоб Він заступився за його життя. Він не дозволить Люциферу вільно володарювати над людиною, але за людиною завжди залишається право вибору, кому вона буде служити, Богу чи Люциферу. Люцифер має дві сили – хитрість і обман – перша, шантаж – друга. Дозвіл – це третя сила над нами. Але він може робити тільки те, на що він отримує дозвіл, по-перше, від нас самих, а по-друге, – від Отця. Жінка не сказала всієї правди, бо Господь не говорив, говорив , що дотик до плоду приведе до смерті. Змій не сказав всієї правди, бо Бог не ховав плодів з дерева пізнання добра і зла через страх. Змій же обманув їх, сказавши, що якщо вони вкусять, то стануть як боги. Люцифер через змія перекрутив весь зміст слів Бога. Його ціллю було переконати Єву, що Бог щось приховує від них, ввести в розум Єви думку, що смерті не буде, а, навпаки, буде пізнання, що таке добро і що таке зло; буде нове розуміння і знання, а саме: щоб мати ту радість, яку має Бог від людини, від свого Творця, так і Єва може мати, як і Бог, радість від свого творива, від того, що вона створить. А створити вона могла тільки народивши дитину. Я розумію Люцифера і його дії в досягненні своєї мети, але не можу зрозуміти, чому Єва перекрутила Слово Бога, чому добавила до Його Слова своє слово, своє бачення, свою думку, адже вона особисто чула
Слова Бога відносно дерева пізнання добра і зла і чула, що не можна їсти, але чому сказала, що не можна дотикатись і цим страхом скористався легально Люцифер. Якщо перша жінка мала свою уяву і перекрутила Слово Бога, змішуючи правду з пустомовством і брехнею, то що ж тоді говорити про нас, які не тільки перекручуємо Слово але й часто Слово відкидаємо (навіть цього не зауважуючи). Як говорить Бог через пророка: “Гине і загине народ Мій через незнання”. Як треба нам знати Слово, як треба нам знати правду, як треба вірити кожному Слову, що виходить з уст Божих, як треба бути уважними в тлумаченні Слова, щоб часом щось не додати свого або не відняти Божого, як треба твердо стояти в Слові, надіючись на Нього, як треба постійно звіряти наші думки зі Словом Бога, а якщо не знаєм Слова, то з чим будемо звірятися в думках і діях. Люцифер був абсолютно впевнений у своїй правоті, тому заявив, що хаос є реальна істина, баланс і порядок у світі, що він є досконалим божеством, ідеальним прикладом для всіх, і що не було створено ним, то є злом і підлягає знищенню. Він знищив Божі стандарти і на їх місці поставив свої, власні. Тому і розум наш сприймає все навпаки (Іс. 5, 20) 20). Як тільки Єва согрішила, то в неї ввійшов дух, ціль якого вводити Божих людей в оману, відводити від пізнання правди; коли ж согрішив Адам, то в нього ввійшов дух, який до-
№3(86), 2014 9
ПУТЬ ПРАВДИ зволяє духу, який ввійшов в Єву, робити це до того часу (тобто вводити людей в оману), поки йому це вигідно, поки це в його інтересах. Ці духи присутні як в церквах, так і поза ними. Дух Єви асоціюється з матріархальним контролем. Ми бачимо, що в Едемському Саді Єва, незважаючи на свій шлюб з Адамом та вірність Господу, вступила в акт перелюбства з Люцифером. І він став її чоловіком і Богом, а через це в неї ввійшов дух Люцифера, і тепер вона зобов’язана привести всіх, щоб поклонилися йому. Єва вкусила плід і зі сльозами на очах прибігла до Адама показати, що вона наробила. Усвідомлення зробленого лягло на неї тяжким тягарем і вона побігла до Адама за поміччю, за порадою. Вона надіялася, що він знайде вихід. Адам міг захистити її, вставши разом з нею і предоставити її гріх для прощення Богу. Він вибрав інше. Він увійшов в її гріх, розділивши цей гріх з нею. Адаму потрібно було звернутися до Бога, попросити в Нього допомоги. Єва могла б покаятися, але вона послідувала за Адамом, ховаючись в кущах, точно так, як колись послідувала за Люцифером. Адам повинен був запитати у Бога, що робити, щоб спасти свою жінку, але Люцифер в думках запропонував кращий вихід – розділити з нею гріх, щоб зберегти Єву як свою жінку. З цього часу Єва не могла не провести жодного дня, щоб
№3(86), 2014 10
не хвилюватися. Хвилювання і печаль стали її невід’ємною частиною існування. Відчуваючи себе беззахисною, переживала за все: чоловіка, дітей, внуків, власне життя, їжу, одяг, за все… Дух страху ввійшов в неї – страх втрат, смерті, стиду і незахищеності, страх скорочує м’язи, що і приводить до народження дітей з болями. Божим замислом було те, щоб жінка могла би мати дітей цілу вічність, але спершу досягнувши відповідної зрілості. Єва переступила цю межу, в результаті діти приносили їй біль під час всього її життя. Вона бачила, як вони, зранені під час спокус, ставали власністю Люцифера замість того, щоб мати щастя в Божих руках. Недостаток любові Адама до неї підштовхнуло її до гріха і тепер ця пристрасть повинна переслідувати її все життя. Всі її бажання зводилися до того, щоб мати чоловіка, а маючи чоловіка, постійно шукати підтвердження того, що він її любить. Це бажання використовує Люцифер, як зброю направлену проти неї самої, вже тисячі років. Бажання задовільнити свого чоловіка дозволила йому управляти і контролювати нею. Вона стала рабинею свого бажання,, а мужчина може з цього жання користати. Там, куди ми хочемо йти і куди направлені всі наші думки і бажання, там ні про що не потрібно буде хвилюватися. Єва хотіла отримати знання, щоб самою бути похожою до Бога. Падші ангели бажали сили і влади, яку мав Сам Бог.
Люцифер поставив себе вище від свого Творця, проголосивши себе богом. Адам вибрав Єву замість Бога, тим самим зробив її своїм богом. Кожен з них захотів бути богом, переступивши другу заповідь (Вих. 20.3). Спочатку Адам був осліплений своєю роботою, мало приділяючи увагу жінці, що привело її до гріха. Потім Адам був осліплений своєю жінкою. Перше – (робота) розділимо його з жінкою, друге – (жінка) розділимо його з Богом. Він не зміг розпізнати і побачити наближення ворога. Якщо Адам і Єва ще могли покаятися і знову віднайти милість і благодать Господа, то з чорного серця Люцифера, засліпленого життям в повній темряві, повністю щезли любов, милосердя і співчуття. Відмовившись від запропонованого йому шансу покаятися, Люцифер з цим вже нічого не міг зробити. Для нього і тих, хто за ним пішов, дороги назад не було, вони змушені були стати сліпими і жити в тьмі. Точно так само і зараз сатана поступає з усіма своїми послідовниками, скриваючи від них правду, не бажаючи, щоб хто-небудь з них став вільним. Він запевняє всіх, що назад дороги немає. Це брехня. Вихід все ще є і він відкритий ще деякий час. Засліплений своєю любов’ю до Єви, Адам не зміг найти вихід із ситуації, він вирішив іти за Євою. Роман
(Далі буде)
Дiти Непорочної
МИНУЛЕ ТА СУЧАСНЕ
КАПЛИЦЯ СВЯТОЇ ВЕРВИЦІ У С. ГРЯДА
Каплиця Святої Вервиці у с. Гряда
Село Гряда лежить неподалік Львова, при дорозі в напрямку до мальовничого містечка Жовква. Вздовж поселення тягнеться гряда приємно-хвилястих пагорбів Розточчя від чого власне й походить назва самого селища: “Гряда”. Відомості про це чимале поселення зустрічаємо ще в 1500 року. Довгий час ці землі були королівщиною (себто належали не шляхтичу, а державі). Проте починаючи із XVII століття Грядою разом із околицями володіли різні могутні роди, а вже у ХIX столітті Гряда належала роду Станіслава Скарбека. Як відомо цей славний рід залишив по собі багато архітектурних пам’яток, це зокрема і театер ім. Марії Заньковецької. З головних архітектурних та історичних памяток які залишились на теренах Львівщини є власне Маєток графа Скарбика у Гряді. На сьогодні там знаходиться невеликий двоповерховий палац, конюшні та один із
Дiти Непорочної
найцінніших скарбів – це палацова каплиця, щоправда вона зараз у напів зруйнованому стані. У 2013 році за архівними даними каплиці виповнилось 100 років. Вона була збудована одним із тих шляхтичів,
які жили у маєтку і мала назву: Розарію (różaniec) – Вервиці Святої, перед входом у каплицю стояла фігура Матері Божої, відправлялись Служби Божі в латинському обряді. Збереглись повоєнні фотографії, які свідчать про отримання дітьми Першого Св. Причастя. В селі ходить легенда, що ця каплиця охороняє село від вітрів, буревіїв, та інших негараздів. Незважаючи на роки та руйнування, зокрема із сторони окупантів, оскільки із приходом Радянської влади з каплиці жахливо познущались та зробили бензо заправку. Проте сьогодні кожен подорожній, призупинившись на хвилинку, зможе відчути як від каплиці йде дух Господній і привертає увагу кожної людини й змушує зупинитися: капличка просить помочі… Христина Брезіцька
Діти після прийняття Першого Святого Причастя біля каплиці Святої Вервиці. 40-ві роки XX ст.
№3(86), 2014 11
АМІШІ В ГАЛИЧИНІ
УКРАЇНЦІ, ЯКІ ЗУПИНИЛИ ЧАС
Багато людей часто вважають їх переодягненими акторами, які нещодавно завершили свій виступ у театрі. Насправді це – представники менонітської течії анабаптистського походження – аміші. Вони є представниками рідкісної деномінації протестанського руху: не визнають благ цивілізації і держави. Заснував її швейцарський священик Яком Аммам. Тривалий час аміші зазнавали масштабних гонінь у рідній Німеччині за хрещення в дорослому віці та протистояння союзу церкви і держави. Через загрозу їхньому життю, вони масово переселились в Америку. До недавнього часу про існування амішів було відомо лише на теренах США та Канади. Як виявилось, вони проживають і в Україні, у деяких селах Тернопільської та Івано-Франківської областей. Головна ідея мешканців цих сіл – перебувати чим далі від держави і цивілізації. Вони фактично перебувають у сімнадцятому столітті, чим доводять, що час можливо
№3(86), 2014 12
зупинити. Жодного “гріховного зв’язку” з державою: у них заборонено користуватись технікою, робити аборти, літати літаками та носити сучасний одяг. Аміші приймають хрещення дорослими. За три роки до цієї події їх відправляють пізнавати світ. Ті, хто вирішив прийняти умови життя, які пропонує сучасний світ, залишаються в містах, але назавжди втрачають рідних батьків, які публічно від них відмовляються. Лише ті, хто повертаються, стають шанованими амішами. До речі, у США є навіть телешоу, присвячене дорослішанню і хрещенню амішів. Члени течії не люблять зйомок, вони цураються журналістів, туристів та інших представників цивілізації. Силу застосовувати до них не можна тому, що вони уникають контактів з “чужими” і просто ховаються. Журналіст “Телекритики”, побувавши в українському селі амішів, коментує їхню реакцію так: “Вони закривають руками камеру, потім просять іти геть”. Учасники ана-
бабтистської течії не служать в армії, не цікавляться політикою, освітлюють будинки гасовими лампами, не будують церков. Вони не мають телебачення, не читають книжок, не здобувають вищої освіти. Жінки переважно є швеями, а чоловіки – майстрами. Навіть якщо чоловік їде на заробітки, аміші не відпускають його далеко – в область, максимум – до Києва. У них сувора дисципліна: підйом, обід, комендантська година. Як тільки на годиннику перша година дня, аміші збираються за одним столом, потім читають молитву й обідають. До речі, сектанти не відвідують цвинтарів і тому їхні могили швидко заростають бур’янами. Доглядають лише могилу Івана Деркача, бо він ознайомив їх з вірою амішів. Щодня після обіду вони перетворюються на паломників і прямують до його могили в сусіднє село Делева. Це своєрідний аналог прощі. Під час неї сотні дорослих людей плачуть на колінах, потім, дорогою додому, переказують один одному накази пророка Івана. Його син Петро, сім’янин, батько 15-ти дітей стверджує: “Бог був йому дуже близьким приятелем. Це справді був пророк”. Українські жінкиаміші, до речі, повинні народити не менше 15 дітей. Зазвичай, до тридцяти років дівчата народжують до семи разів. Живуть сім’ї у блакитних будинках, по кілька поколінь у дворі. Старші стежать за молодшими. До школи ходять лише до восьмого класу. В Україні амішів називають ще хустинниками. Жителі західноукраїнських сіл та й українці загалом не розуміють їхньої віри. Деякі вчені, побувавши в селах
Дiти Непорочної
АМІШІ В ГАЛИЧИНІ
Раштівці Гусятинського району та Стинка Бучацького району Тернопільщини, де живуть громади амішів, сприйняли цю своєрідну релігійну групу як язичників. До речі, хустинники вірять у живого Бога, але Божу Матір не визнають. Цитують слова пророка: “Діти, подумайте, якби Христос дозволив собі розкіш, Він би став Сином Божим?”. “Тому ми їздимо на конях, все інше – гордість”. “Ви вважаєте, що машини на добро, так вони полегшують життя, а не розум”, – кажуть аміші. Коли у 2009 році Іван Деркач помер, місцеві хустинники чекали на його воскресіння, чергуючи біля могили вдень і вночі. Тепер щодня ходять на могилу, моляться і плачуть. Звичайні люди ігнорують амішів, хоча деякі відкриті для спілкування. Через те, що аміші не дивляться телевізорів, не мають комп’ютерів, не знають, що таке інтернет тощо, “заручники цивілізації” просто не знають, про що з ними розмовляти. У таких сім’ях панує культ дітей. Батьки ніколи не лають і тим більше не б’ють своїх нащадків. Діти люблять малювати коней, яскраво розмальовувати книжки-розмальовки, із задово-
Дiти Непорочної
ленням читають казки, але шкільні свята й останній дзвоник ніколи не відвідують. Коли їх запитати “Як тебе звати? Де вчишся?”, вони не називають імен, лише кажуть скільки мають братів чи сестер і що робить мама. Батьки-аміші категорично відмовляються отримувати будь-яку матеріальну допомогу від держави, бо вважають це гріхом. “Ми народжуємо дітей заради Бога, а не заради держави”,– кажуть хустинники. Харчуються родини добре, в раціоні постійно є м’ясні страви, риба, цитрусові. На зиму матері консервують багато продуктів. У них немає постів чи обмежень у
харчуванні та грошей на їжу вони не шкодують. За словами фельдшерки одного з сіл, де мешкають аміші, вони ніколи не звертались по медичну допомогу, доки не почали часто вмирати діти. Вони навідріз відмовляються від переливання крові та протизаплідних засобів, тому й народжують “як дасть Бог”. Головна цінніcть для амішів – це сім’я та діти. Вони не прагнуть зробити успішну кар’єру, а зосереджуються на щоденних клопотах, які у їхній системі координат набувають первісного значення: навести у хаті лад, аби було чисто. З історії відомо, що протягом багатьох поколінь аміші одружуються лише з одновірцями, через що утворилась генетично закрита людська популяція, яка є нетиповою для сучасного світу. Сьогодні кількість амішів сягає 200 000 людей. Вони є послідовниками приблизно 200 засновників, які емігрували з Європи в інші країни. Дарія Гірна, студентка 4 курсу факультету журналістики Львівського Національного університету ім. Франка
№3(86), 2014 13
ПІЗНАННЯ ПРАВДИ
ДУХОВНА БОРОТЬБА “Тому, Тому, що боротьба наша не проти крови і плоті, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах” (Еф. 6,12) Що таке духовна боротьба і як її провадити? Читаючи Святе Євангеліє, ми можемо знайти цитати, де сказано, що Царство Небесне здобувається силою, тобто тільки той, хто докладає зусилля, зможе його здобути. Без зусилля, без праці над собою, без духовної боротьби людина не може нічого осягнути – Сам Господь учить нас цього (Мт. 4, 1-11) 1-11).. Спаситель провадив боротьбу з сатаною, отож ми тим більше повинні боротись і завжди пам’ятати про цю внутрішню боротьбу. Уже сама назва – духовна боротьба – вказує на те, що це не є щось зовнішнє, а відбувається в душі на рівні думок, почуттів, бажань, бо тут, всередині, є корінь усілякого гріха. “3 серця людини виходить те, що її осквернює”, – сказав Ісус (Мр. 7, 20-23) 20-23).. У невидимій боротьбі йдеться найбільше про наші думки. Як млин постійно крутиться і щось меле, так і наш розум постійно працює, щось “перемелюючи”. Це можуть бути думки добрі та святі або погані та грішні. Святі Отці стверджують що існує три види думок, котрі нас навідують: це думки, що походять від Бога; думки, що походять від злих
№3(86), 2014 14
духів; думки, що є плодом нашої розумової праці. Щоби правильно визначити, звідки походить конкретна думка, потрібно мати хоч невеличкий досвід духовного життя, а ще ліпше знайти для себе духовного провідника, котрий може допомогти правильно розрізняти думки. Один з найвідоміших подвижників благочестя – св. Ісихій Єрусалимський – говорить, що кожному християнинові потрібно завжди пам’ятати про чотири речі: покору, увагу, спротив грішним думкам і молитву. молитву Покору – тому що наші вороги, горді демони, бояться покірної людини. Оповідають історію про одного старця, котрий
виганяв біса. Біс сперечався зі старцем, що перевершує того і в пості, і в чуваннях, однак він не мав покори, тому змушений був вийти з одержимої людини. Покора уподібнює нас Самому Спасителеві, який говорив: “Навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем” (Мт. 11, 29) 29). Ми також повинні постійно зважати на свої думки, бажання і почуття, інакше кажучи, на своє серце, в якому деколи можемо зауважити справжню “печеру розбійників” з найбридкіших і найгидкіших пристрастей і пожадань. Якщо ми не контролюємо того, що робиться в нашій душі, це зло легко входить у наш духовний світ, заволоді-
Дiти Непорочної
ПІЗНАННЯ ПРАВДИ ває розумом і проростає злими вчинками. Якщо ми змогли зауважити погану думку, то її легко відкинути відразу. Більше проблем, якщо вона через нашу неуважність уже пустила коріння. Можемо порівняти це з каменем, котрий почав котитись з гори: легше зупинити його спочатку, ніж коли він набере вже розгону і спричинить цілий обвал. Спротив – щоб зауважити злу думку, змогти відразу з гнівом і огидою її відкинути. Молитву – щоб не надіятись на свої сили в цій боротьбі, а завжди з вірою і покорою кликати на поміч Ісуса, Матір Божу, свого Ангела-Хоронителя чи Святого заступника. Без такої допомоги ми не зможемо до кінця збагнути цю боротьбу, не те, що її успішно провадити. “Без Мене ж ви нічого чинити не зможете”, – сказав Ісус (Йо. 15, 5). 5). Наскільки наша молитва уважна, глибока і зумовлена усвідомленням нашої гріховності, настільки більшу силу і витривалість у духовній боротьбі вона нам дає. Через молитву ми найбільше можемо пізнати те, що діється в нашій душі. Духовна боротьба дуже нелегка і сповнена небезпек, потребує від людини великих зусиль і витривалості. Звичайно, все добре потребує зусиль. Погляньмо, скільки енергії, часу і таланту витрачають люди, щоб здобути щось матеріальне, тлінне і тимчасове, а в духовній боротьбі здобувається дещо незрівнянно цінніше і вічне – спасіння душі. У наш час, як ніколи, недостатньо духовних провідників. Як можна провадити духовне
Дiти Непорочної
життя, не маючи досвідченого порадника? Щоби відповісти на це та інші питання, що стосуються духовного проводу, слід звернутися до витоків християнської традиції. Вже на початках можемо побачити перші вияви духовного проводу. Сам Господь був і є найбільшим духовним провідником. Він постійно перебував зі Своїми учнями, навчав їх, відповідав на запитання, допомагав розв’язувати різноманітні проблеми, картав їх, коли вони того заслуговували, а найголовніше молився за них, деколи цілими ночами. Пізніше Апостоли мали своїх учнів, ті – своїх, і так до сьогодні християнство живе одним і тим самим духом першого Учителя. Такий процес відбувся і в монашестві: святі старці-подвижники передавали свій досвід іншим, щоби ті, зберігши і збагативши його, донесли майбутнім поколінням. Завдяки цьому існує монаша святоотцівська традиція. Були поодинокі особи, яких безпосередньо провадив Святий Дух, однак це є радше винятком. Шлях таких людей особливо важкий та небезпечний і не всім під силу, тим більше в наш час. Більш-менш кожен, хто має особистий досвід і перебуває на певному рівні духовного життя, може з допомогою Божою провадити іншу людину, звичайно, якщо вона цього бажає і відчуває таку потребу. На жаль, сьогодні справді недостатньо духовних провідників. Можна закінчити вищі студії, досконало знати психологію і богослов’я внутрішнього життя, вважати себе великим духівником, а насправді ним не бути.
Сьогодні багато таких “провідників”. Митрополит Антоній Сурожський гарно розкриває проблему сучасних провідників: “Старцями можуть бути лише за благодаттю Божою – це харизматичне явище, це дар, і навчитись бути старцем неможливо, як неможливо навчитись геніальності. Святі Отці у своїх творах радять бути дуже уважними у виборі духовного провідника, тому що можна собі нашкодити. Майже наш сучасник, свт. Ігнатій Брянчанінов говорить: “Марнослав’я і самовпевненість люблять повчати і давати настанови, вони не турбуються про вартість своєї поради, не думають, що можна завдати невиліковної рани нерозумною порадою, яку прийме недосвідчений початківець... Ліпше показати, що нічого не знаєш, ніж запропонувати знання, шкідливе для душі. Остерігаймося великої біди – перетворити легковірного початківця з раба Божого в раба людського!” Усе ж таки, що робити людині, котра бажає впевнено і правильно прямувати до своєї мети – до Бога! Насамперед їй потрібно звертатись до Спасителя, Котрий сказав: “Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам” (Мт. 7, 7) 7).. Певно, що Він не покине того, хто щиро Його шукає, покаже, якими засобами користуватися в своєму духовному житті, не дозволить заблукати і піти на погибель, вкаже на відповідного духовного провідника, але потрібно багато і наполегливо молитись в цьому намірі; навіть якщо не знайдемо людини, в руки котрої змогли б
№3(86), 2014 15
ПІЗНАННЯ ПРАВДИ
довірити свою душу, не варто впадати у відчай. Маємо величезну духовну скарбницю – твори Святих Отців, однак потрібно читати не все підряд, а вибирати відповідно до свого духовного рівня і конкретних потреб, починаючи від простіших творів аж до високодуховних – містичних. Особливо рекомендовано читати твори святих подвижників – наших сучасників, серед котрих такі велетні духа, як св. Теофан Затворник, Старець Силуан Афонський, ігумен Нікон та інші. Однак обов’язково потрібно час від часу повіряти свої думки, відчуття і переживання, просити поради в розв’язанні своїх проблем у когось духовного. Найголовніше – якомога щиріше і покірніше жити стосовно до Бога і ближніх, без осудження, нарікання і самооправдання,
№3(86), 2014 16
терпеливо зносити всі скорботи і терпіння, з вдячністю приймаючи їх з Божої руки. Таким способом здобувається сила духа, і, можливо, колись, з ласки Божої, ви самі отримаєте дар провадити, станете для когось другом, порадником і наставником у його духовному житті. “Падаючи і встаючи, при цьому тільки собі докоряючи, а не комусь іншому, – матимеш спокій, падіннями премудро здобуваючи собі перемогу” (Григорій Синаїт, ХІV ст.). “Тим, хто бореться з гріхом, Господь дає не тільки прощення, але й благодать Святого Духа, Який радує душу, та дає їй глибокий і солодкий мир” (прп. Силуан Афонський, 20 ст.) “Як не можливо жити, не дихаючи, ...так без смирення і безнастанного моління до Христа
неможливо навчитися невидимої боротьби з думками, вміло переслідувати їх та долати” (прп. Ісихій Єрусалимський, V ст.). “Якщо ти бажаєш перемогти ворогів своїх якнайшвидше і найлегше, тобі потрібно, брате, вести боротьбу зі всіма пристрастями своїми безнастанно і мужньо” (Никодим Святогорець, ХVІІІ ст.). “Умовляю тебе, возлюби труднощі і важкість, які неминуче супроводжують внутрішньо боротьбу нашу, якщо не бажаєш завжди бути поконаним. Чим сильніше возлюбиш ти ці труднощі і безжалісне самоутвердження в подвигах, тим швидшу і повнішу ти отримаєш перемогу над собою та над тим, що в тобі протидіє всякому добру” (Никодим Святогорець, ХVІІІ ст.). о. Теофан Ґето
Дiти Непорочної
ÀÏÎÑÒÎËÈ ÖÅÐÊÂÈ
Õîñå Ëåîíàðäî (1601-1652). Ñâÿòèé Éîàí
IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
Õîñå Ëåîíàðäî (1601-1652). Ñâÿòèé Ìàòåé Àíäð³é òà Îëÿ ç ä³òüìè Òåðåçîþ, ªëèçàâåòîþ, Þñòèíîþ òà ßíîì
Õîñå Ëåîíàðäî (1601-1652). Ñâÿòèé Ëóêà
18
Õîñå Ëåîíàðäî (1601-1652). Ñâÿòèé Ìàðêî
î. Âîëîäèìèð Õàðèíà ç þíèìè ïàðàô³ÿíàìè, Ëüâ³â-Çíåñ³ííÿ, 40-³ ðîêè XX ñò.
17
Êàðëî Äîëü÷³ (1616-1686). Òà¿íñòâî ªâõàðèñò³¿
Áîãäàí Ñîéêà. ×óäîòâîðíèé îáðàç Ïàöëàâñüêî¿ Ìàòåð³ Áîæî¿. ßí³â. ×åðâåíü 2014
Êàðëî Äîëü÷³ (1616-1686). Òà¿íñòâî ªâõàðèñò³¿
Áîãäàí Ñîéêà. ×óäîòâîðíèé îáðàç Ïàöëàâñüêî¿ Ìàòåð³ Áîæî¿. ßí³â. ×åðâåíü 2014
ÀÏÎÑÒÎËÈ ÖÅÐÊÂÈ
Õîñå Ëåîíàðäî (1601-1652). Ñâÿòèé Éîàí
IJÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
Õîñå Ëåîíàðäî (1601-1652). Ñâÿòèé Ìàòåé Àíäð³é òà Îëÿ ç ä³òüìè Òåðåçîþ, ªëèçàâåòîþ, Þñòèíîþ òà ßíîì
Õîñå Ëåîíàðäî (1601-1652). Ñâÿòèé Ëóêà
18
Õîñå Ëåîíàðäî (1601-1652). Ñâÿòèé Ìàðêî
î. Âîëîäèìèð Õàðèíà ç þíèìè ïàðàô³ÿíàìè, Ëüâ³â-Çíåñ³ííÿ, 40-³ ðîêè XX ñò.
17
ГОЛОС МАРІЇ
“Я ТАКОЖ ЩОДНЯ МАНДРУЮ ТУДИ В МОЛИТВІ”
(Св. Йоан Павло ІІ)
“Дорогі діти! Відкрийте ваші серця на благодать, яку через Мене вам дає Бог, як квітка, що розкривається в теплому промінні сонця. Будьте молитвою та любов’ю для всіх людей, котрі далеко від Бога та Його любові. Я з вами і за всіх заступаюся перед Моїм Сином Ісусом Христом, люблю вас безмежною любов’ю. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 квітня 2014 року). Чи Святий Йоан Павло ІІ знав Меджуґор’є? Чи цікавився об’явленнями Цариці Миру? Яким було його ставлення до того, що відбувається в Меджуґор’ї?
Дiти Непорочної
Святіший Отець Йоан Павло ІІ багаторазово говорив про об’явлення Матері Божої в Меджуґор’ї. Це засвідчило багато Єпископів та священиків. Отож Святіший Отець був переконаний у правдивості тих об’явлень. Також відомі автентичні приватні листи Святішого Отця до подружжя Софії та Марка Сквар ніцьких, в яких ми знаходимо особисті висловлювання та роздуми Йоана Павла ІІ про Меджуґор’є. Так наприкінці листа від 31 березня 1991 року Святіший Отець пише: “Нехай все складається добре на шляху Меджуґор’є – Рим” Рим”.. У листі від 28 травня 1992 року знаходимо
такі слова Йоана Павла ІІ: “Нехай Мати Божа постійно чуває над Марком і Софією та їхньою сім’єю. А тепер щодня звертаймося у молитві до Меджуґор’я”. Важливі твердження знаходимо у листі від 8 грудня 1992 року “Дороге Паньство! (...) Я теж щодня мандрую туди в молитві: єднаюся в молитві з усіма, котрі там моляться або звідти черпають заклик до молитви. Сьогодні ми глибше зрозуміли той заклик. Радію, що в наші часи достатньо людей молитви та апостолів (...)”. У наступному листі від 25 лютого 1994 року Папа акцентує на наполяганні Матері: ““ДоДо-
№3(86), 2014 19
ГОЛОС МАРІЇ роге Паньство! Дякую за оба листи. Пані Софія пише про Балкани. Тепер, мабуть, швидше розуміють Меджуґор’є. Те якесь “наполягання” Матері тепер розуміють глибше, маючи перед очима величину загрози. Одночасно відповідь особливої молитви – до того ж людей цілого світу – сповнює надією, що і тут добро переможе (...). Ці слова підтверджують, як Йоан Павло ІІ заглиблюється в саму суть послань – роль Марії в історії світу. о. Словомір Одер, Одер, постулятор беатифікаційного процесу Йоана Павла ІІ у книжці “Тому Святий”,, розповідаючи про зв’язок тий” Папи з Марією, пише: “Його довірлива любов до Марії ще більше зросла й ожила після оголошення Третьої Фатімської таємниці, що провіщає травневий замах 1981 року. З тією драматичною подією він також пов’язав, як це підтверджують джерела, що не стосуються процесу, об’явлення Цариці Миру в Меджуґор’ї, в колишній Югославії, котрі почалися наприкінці червня того ж року. Зв’язок між цими подіями для тих, котрі вірять, підтвердила Сама Марія у посланні до вірних від 25 серпня 1994 року, у дні приготувань до душпастирської подорожі Папи в Хорватію яка була запланована на 10 та 11 вересня. “Дорогі діти, сьогодні єднаюся з вами особливим способом, просячи про дар присутності Мого улюбленого сина у вашій батьківщині. Моліться, дорогі діти, про здоров’я Мого найдорожчого сина, котрий страждає і котрого Я вибрала на ті часи” (С. 194). Отець Одер наводить також слова Йоана Павла II: “Меджуґор’є є духовним центром світу!”, які той сказав Архієпис-
№3(86), 2014 20
копу Кріґеру з Бразилії, котрий учетверте відбував паломництво у Меджуґор’ї. Також у згаданій книзі є інформація, що “у 1987 р. під час короткої розмови Йоан Павло ІІ сказав Мир’яні Драґічевич (одній з візіонерів): “Якби Якби я не був Папою, то вже був би у Меджуґор’ї, щоб сповідати”. Це підтвердив Кардинал Ф. Томасек, Архієпископ-емерит Праги, котрий чув, як Папа говорив, “що якби не був Папою, то бажав би поїхати в Меджуґор’є, щоб запропонувати допомогу в опіці для паломників” (С. 195). Дуже важливим є свідчення Єпископа Павла Гніліци, в якому він відзвітував про свою місію до Росії, де укрито відправив Службу Божу біля Кремля разом з актом посвяти світу та Росії Непорочному Серцю Марії. Йоан Павло ІІ висловив побажання, щоб Єпископ Гніліца “incognito” поїхав у Меджуґор’є. Святіший Отець сказав тоді таке: “Mеджуґор’є Mеджуґор’є є продовженням Фатіми, реалізацією Фатіми” (С. 196). Президент Хорватії др. Франьо Тудйман, перебуваючи у Меджуґор’ї (15.03.1997), зокрема сказав таке: “Ще раз повторюю, що Папа Йоан Павло II під час нашої останньої розмови висловив побажання відвідати Меджуґор’є під час візиту в Боснію та Герцеговину”. Хочу також додати від себе що вперше я був у Меджуґор’ї зі Софією Скварніцькою та групою з кількох осіб. Тоді Меджуґор’є було ще у своєму первинному вигляді з одним магазинчиком, водяним краном перед церквою, але вже з кріслами для сповідників на лузі біля церкви. Після того паломництва ми заснували
часопис “Знак Миру” і видали книжку “Тисяча зустрічей з Матір’ю Божою”. Пані Софія сказала мені, що через чоловіка Марка передавала “Знак Миру” Святішому Отцю. Ті чи інші висловлювання Йоана Павла ІІ про Меджуґор’є вже публікувалися в “Ехо Марії” (208/2005), але нехай наново відживуть у зв’язку з канонізацією Йоана Павла ІІ і допоможуть нам у глибшому переживанні послань. Ми передаємо також ці свідчення Йоана Павла ІІ іншим, особливо тим, котрі повторюють неправдиві думки людей, вороже настроєних на об’явлення Цариці Миру. Святий Йоане Павле ІІ, котрий тут, на землі, довірив своє життя Марії, був Її відданим слугою, посвятив Їй світ та Росію, прислухався до Її прагнень, молися, щоб ми наслідували Тебе у відданості та любові до нашої Матері та Цариці Миру. Амінь. o. Євгеній Сьпйолек
Я – ВАША МАТИ “Любі діти! Я – ваша Мати, перебуваю з вами для вашого блага, ваших потреб і вашого особистого пізнання. Небесний Отець дав вам вільну волю, щоб ви особисто вирішували й пізнавали. Прагну допомогти вам. Хочу бути для вас Матір’ю, вчителькою істини, щоб ви у простоті відкритого серця пізнали безмежну чистоту і світло, що розсіюють темряву, світло, яке несе надію. Я, Мої діти, розумію ваші болі та страждання; хто б вас ліпше зрозумів, як не мати? А ви, діти Мої? Мало тих, які розуміють і наслідують Мене. Велика кількість тих, що загублені, які ще не пізнали істини в Моєму Синові. Тому, Мої апостоли, моліться і працюйте. Не-
Дiти Непорочної
ГОЛОС МАРІЇ
сіть світло і не втрачайте надії. Я – з вами. В особливий спосіб перебуваю з вашими пастирями. Материнським Серцем люблю їх і захищаю, бо вони ведуть вас у рай, який обіцяв вам Мій Син. Дякую вам” (Послання Послання Мир’яні від 2 травня 2014 року). У БОЖОМУ ДУСІ “Дорогі діти! Моліться і будьте свідомі, що без Бога ви є пилом. Тому зверніть ваші думки до Бога та молитви. Довіртеся Його любові. У Божому Дусі, дорогі діти, ви всі покликані бути свідками. Ви дорогоцінні і Я закликаю вас, дорогі діти, до святості, до життя вічного. Тому усвідомте собі, що це життя – проминальне. Люблю вас і закликаю вас до нового, наверненого життя. Дякую, що відповіли на Мій заклик” ((25 25 травня 2014 року.).
Дiти Непорочної
Зліпив Бог людину з земного пороху і вдихнув в неї життя. На образ Божий сотворив людину. Сотворив чоловіка та жінку (Бт. 1). Але коли людина відходить від Бога, джерела Життя, коли перестає розмовляти з Богом, то тим самим відходить в пустелю і стає все більше земним пилом і в ній вмирає бажання безсмертя, вічного щастя в Небі, любові та Божого миру. Немає вона також у собі жодної сили, щоб вповні жити і потребує подуву Святого Духа – Господа Животворящого. Молімося і визнаваймо нашу віру: Вірую в Духа Святого, Господа животворного, що від Отця і Сина походить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків. Послухаймося поради нашої Матері з Неба і звернімо наші думки та серце до Бога
і молитви. молитви. Як Никодим, ідімо до Ісуса, щоб почути: “Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства”. Може ми також здивуємося і будемо питати: “Як може чоловік народитися, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись? І тоді уважно слухаймо, що говорить Ісус: “Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. Що народжується від тіла – тіло, а що народжується від Духа – дух. Не дивуйся, що Я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти. Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа” (Йо. 3,3-8). 3,3-8). Духу Святий, повій через наші серця та
№3(86), 2014 21
ГОЛОС МАРІЇ розуми, розпали їх, щоб ми покинули життя в поросі і жили Твоєю міццю. Пресвітле світло, нутро сердець віруючих, піддай Твоїй міці наші душі. А коли ми зіткнемося з “тайною беззаконня” або буде нагадувати про себе спомин грішного життя, нехай нам тоді допоможе тривати при Богу та довіряти Його любові таке Слово Боже: “... тайна беззаконня орудує вже тепер. Лише тепер є той, хто його стримує, аж поки не буде усунений. І тоді й з’явиться беззаконний, якого Господь Ісус умертвить духом уст Своїх і знищить сяйвом приходу Свого. Поява бо того буде під діянням сатани з усякого роду силою, із знаками і з неправдивими чудами та всяким брехливим обманом для тих, які гинуть, бо вони не прийняли любови правди, щоб їм спастися. І тому Бог посилає їм силу, яка зводить їх вірити неправді, – щоб засуджені були всі ті, які не увірували в правду, а милуються з неправедности” (2 Сол. 2,7-12) 2,7-12).. Довірмося Його любові і будьмо слухняними Йому, так як Він “Він понизив Себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної” (Фл. 2,8). Витриваймо і довіряймо Його любові. Звернімо також наші думки і серця до обітниці Отця, яку Ісус пригадав учням перед Вознесінням: “Ви чули про неї від Мене, – говорив Ісус, – Йоан хрестив Мене водою, але ви невдовзі буде охрещені Святим Духом... коли Дух Святий зійде на вас, ви отримаєте Його міць і будете моїми свідками в Єрусалимі і в усій Юдеї, і в Самарії, і аж до кінців світу” (пор. Ді 1, 8). Духу Святий, дай Твоїм віруючим, що покладаються на Тебе, сім Твоїх дарів, щоб ми були свідками. свідками
№3(86), 2014 22
Ви дорогоцінні і Я закликаю вас, дорогі діти, до святості, до вічного життя. O. Лівіо Фанзаґа пише, що Марія чинить все, щоб Її діти були спасенні і щоб вирвати їх із тенетів сатани. Найважливішою метою життя є спасіння власної душі. Осягнення цієї мети поширюється на все наше життя. Кожен день вирішальний для нашого вічного щастя. Тому кожного дня ми повинні молитися, кожну мить переживати перед Богом і будувати свою вічність. В тому великому завданні, яким є прагнення кожного дня до спасіння, найчастішою диявольською спокусою є занедбування і припинення цих зусиль. Не можна, не дозволено розмовляти з дияволом, бо він завжди бреше! Треба переривати будь-який діалог із сатаною та його представниками, бо вони завжди можуть ошукати людину. людину У сьогоднішньому посланні Мати Божа двічі говорить будьте свідомими.. Вперше, коли говосвідомими рить, що без Бога ми є пилом, пилом, а також іншого разу, коли говорить, що це життя проминальне проминальне.. Oтець Лівіо пише: прагнення людського серця до щастя не в змозі вдоволити земні здобутки... в житті можна програти в усі ігри, можуть підвести всі перспективи, можна втратити будь-яку мету, достатньо єдине: спасіння власної душі. Тому ми кричимо: “Прийди, Святий Духу, з даром мудрості та розуму, оживляй нашу свідомість свідомість.. Зішли з Неба взятий Твого світла промінь! Царице Миру, Мати Божа з Горниці, Горниці , що перебуваєш в молитві у Святому Дусі, нехай в усьому світі зникає зло і звершиться переміна. Молись за нас, щоб ми любили Тебе, як Ти нас любиш і тривали у новому наверненому житті. житті
Нехай також огорне весь світ молитва Св. Йоана Павла ІІ “Нехай зійде Дух Твій! Нехай зійде Дух Твій! І відновить обличчя землі. Тієї землі!” (Варшава 2.06.1979). Царице Миру, Мати Христова, Мати Доброї Поради, Прибіжище грішників, Ковчегу Святого Духа, Брамо Небесна – молися за нас! Амінь. o. Євгеній Сьпйолек
“Дорогі діти, закликаю вас всіх і приймаю як Своїх дітей. Моліться, щоб і ви прийняли Мене і любили, як свою Матір. Я злучила всіх вас у Моєму Серці, зійшла до вас і благословляю вас. Знаю, що ви бажаєте від Мене потіхи та надії, бо Я люблю вас і заступаюся за вами. Вимагаю від вас, щоб ви разом зі Мною з’єдналися в Моєму Синові і були Моїми апостолами. Щоб здійснити це, Я знову закликаю вас любити. Немає любові без молитви – немає молитви без прощення, бо любов є молитвою, прощення є любов’ю! Мої діти, Бог сотворив вас для того, щоб ви любили, а люблячи,– прощали. Всяка молитва, що походить з любові, єднає вас з Моїм Сином і Духом Святим, а Дух Святий наповнює вас світлом і чинить Моїми апостолами, апостолами, котрі все лише, що чинять, роблять в Ім’я Господнє. Вони повинні молитися вчинками, а не лише словами, бо люблять Мого Сина і розуміють шлях істини, що веде до Життя Вічного. Моліться за своїх пастирів, щоб вони завжди з чистим серцем могли вас вести шляхом правди та любові, шляхом Мого Сина. Дякую вам” (Послання Мир’яні від 2 червня 2014 року).
Дiти Непорочної
СВІТЛО ФАТІМИ
“НОВЕ ПОКОЛІННЯ” (Закінчення. Початок у №2, 2014р.)
Об’явлення Богородиці у Фатімі
Під час об’явлень Матері Божої в Ґарабандалі (Іспанія) 1961-1965 років візіонери сказали, що події, котрі надходять, будуть апокаліптичними: 1) попередження про Боже Милосердя цілому світу. 2) “Велике чудо” у Ґарабандалі; 3) покарання Карою Божою сповниться тоді, коли комунізм прийде повторно”. Вони (візіонерки Лолі, Жасінта, Марія і Кончіта) сказали: “Під час Великого Утиску відбудеться “наглий і несподіваний гніт комунізму під керівництвом Росії… Росія управлятиме світом. … Церква буде на грані знищення і зазнає страхіття комунізму… буде дуже важко практикувати релігію… священики змушені будуть укриватися… також Папа не матиме змоги перебувати у Римі. Його також переслідуватимуть…
Дiти Непорочної
коли комунізм прийде знову, то все сповниться (про це було сказано в 1965 році – спочатку комунізм впав у 1989 р., а тепер знову зростає…) зростає…). Ці важкі події відбуватимуться перед Попередженням, бо само Попередження відбудеться тоді, коли стане найгірше. Сестра Гелена Айєлло (1895-1961) була проголошена блаженною 14 вересня 2011 року Папою Бенедиктом XVI. Блаженна Гелена отримала різноманітні Божі дари. Вона була жертовною душею, пророчицею, візіонеркою, містиком, стигматичкою. Ось що вона пророкувала: “Гнів Божий близько. Світ стрясуть великі біди, криваві революції, землетруси. Голод, епідемії та страшні урагани спричиняють повені рік і морів. Цілий світ буде спотворений новою страхітливою війною. Найбільш смертоносна зброя знищить цілі держави і народи. Диктатори, чудовиська пекла, будуть знищувати на Землі майно людей і країни… “Коли на небі з’явиться великий знак (хрестзірка), то знайте, люди, що покарання світу неминуче. Вогонь прийде й очистить землю від нечестивців.., на людство спаде вогонь, кров, хвороби, голод, землетруси, кораблекатастрофи та війни. Деякі народи будуть очищені, тоді як інші цілковито щезнуть. Італія буде покарана та очищена великою революцією”. “Буде ще гірше покарання, котре будь-коли бачили в людській історії. Коли незвичайне знамення з’явиться на небі, тоді люди дізнаються, що надходить кара на світ. Я хочу, щоб ви знали: біди поруч. Пожежа опуститься на землю і більша частина людства буде знищена… Тих, хто залишиться під Моїм захистом, очікує милість Божа, а ті, хто не хоче покаятися в гріхах, загине в морі вогню!... Росія буде майже повністю спалена. Інші країни щезнуть. Збережеться тільки частина Італії…”. “… якщо люди не навернуться до Бога, буде велика війна терору і смерті, й урешті,
№3(86), 2014 23
СВІТЛО ФАТІМИ
Санктуарій Діви Марії у Фатімі
очищувальний вогонь падатиме з неба, як сніжинки, на всі народи – і більша половина людства буде знищена”. Проте година правосуддя Бога близько – буде жах!.. Якщо люди не зауважать ознак Божественного Милосердя і не навернуться до Бога, до істинно християнського життя, друга страхітлива війна прийде зі Сходу на Захід. Росія з її секретною зброєю пройде по всіх країнах Європи, зокрема в Італії, піднесе свій прапор над куполом св. Петра! Я проявлю Свою любов до Італії, яка буде збережена від вогню, але небо вкриється темрявою. Земля буде трястися від жахливих землетрусів, які відкриють глибокі безодні, будуть знищені міста та провінції. І всі кричатимуть, що це – кінець світу! Рим також буде покараний справедливо за його великі та тяжкі гріхи, тому що гріховність досягла межі”. Антагонізм поміж Україною (колись частиною СРСР) і Росією існує віддавна. Про це говорив і наш український візіонер Йосиф Тереля під час об’явлень Діви Марії у Грушеві 1987 року. Тоді Матір Божа попереджала про серйозний збройний конфлікт в Україні: Йосиф Тереля побачив у руках Богородиці карту краю, котра пломеніла вогнем: “Горять села. Вода палає. Повітря палає. Усе в полум’ї. Якщо люди навернуться до Христа, не буде війни. Буде велика пожежа”. Тереля, як і Марія Есперанса, передчував великий голод і землетруси, а також, що загрозливі події почнуть відбуватися напередодні 2015 року”.
№3(86), 2014 24
У Грушеві Пречиста Діва Марія передала декілька послань, в яких зверталася до України, до першого народу у світі, який посвятився Їй у 1037 році: “Учіть дітей молитися, учіть дітей жити в правді. Чорнобиль є знаком для цілого світу. Безустанно моліться на вервиці. Вервиця – це зброя проти сатани. Він боїться Вервиці. Щодня відмовляйте Вервицю. Я прийшла до вас, щоб подякувати українському народові, бо за останні 70 років ви найбільше терпіли за Христову Церкву. Я прийшла, щоб вас потішити і сказати, що ваші терпіння швидко завершаться. Україна стане незалежною державою, чиніть покаяння і любіться. Приходить доба, яка була передбачена як кінець часів. Погляньте на безпорядок, який панує у світі, на гріхи, байдужість, кровопролиття. Приходжу до вас зі сльозами на очах і прошу вас: моліться і працюйте для добра і Божої слави. Україна була першою, яка визнала Мене Царицею, а Я прийняла Її під Свій Покров. Працюйте для Бога, бо без цього нема щастя і ніхто не осягне Боже Царство. Українці мусять стати апостолами для російського народу, бо якщо Росія не навернеться, то буде Третя світова війна”. У Фатімі 1917 року Матір Божа через дітей, Люсію, Жасинту та Франсишку, передала три таємниці, які стосувалися майбутнього світу. Особливо великою таємничістю була огорнена ІІІ Фатімська таємниця, навколо якої і досі тривають дебати. Перша Фатімська таємниця стосувалася Росії, її майбутнього як оплоту атеїзму і лжевчень ХХ ст., “які спричинять пагубний вплив на долі світу”. Друга Фатімська таємниця стосувалася швидкого завершення Першої світової війни та майбутньої Другої. Третя Фатімська таємниця: “Не бійся, моя маленька (це звертання до Люсії). Я – Матір Божа, Я говорю і прошу тебе донести цілому світові це Моє Послання, незважаючи на те, що на твоїй дорозі повстануть великі перешкоди. Уважно вислухай і добре запам’ятай те, що Я зараз тобі скажу: “Люди повинні виправитися. У смиренних моліннях вони повинні просити
Дiти Непорочної
СВІТЛО ФАТІМИ
Матір Божа з гори Кармель в Гарабандалі
прощення за ті гріхи, які поповнили і можуть поповнити. Ти хочеш, щоби Я подала знак для того, аби кожний сприйняв Мої слова, котрі Я передаю через твої уста. Ти бачила чудо двох Сонць, і віруючі та невіруючі, селяни і міщани, вчені та журналісти, світські та священики – всі його бачили. А тепер оголоси від Мого Імені: “Велика кара впаде на цілий рід людський, але не сьогодні, не завтра, а в другій половині ХХ століття. Я вже провістила це дітям, Меланії та Максиміліану, в Ля Салєт, а сьогодні повторюю це тобі, бо рід людський грішив і нехтував Моїм Даром. Ніде у світі нема порядку, Сатана царює на найвищому рівні, визначаючи хід подій. Йому вдасться проникнути навіть у верхівку Церкви; йому вдасться спокусити душі великих учених, які створять таку зброю, з допомогою якої можна буде за декілька хвилин знищити більшу
Дiти Непорочної
частину людства. У його владі перебуватимуть ті, хто матиме владу над народами, і він підштовхуватиме їх на створення щораз більшої кількості такої зброї. І якщо людство не зможе протистояти цьому, Я буду змушена відпустити караючу Руку Мого Сина. І тоді ти побачиш, що Бог покарає людей ще строгіше, ніж під час Всесвітнього Потопу. Наступить час усіх часів і кінець усіх кінців, якщо людство не переміниться. І якщо все залишиться так, як зараз, то буде або ще гірше, або ситуація стане такою серйозною, що великі та сильні загинуть разом з малими і слабкими. Для Церкви також наступить час найбільших випробувань. Кардинали повстануть проти кардиналів, а Єпископи – проти Єпископів. Сатана буде крокувати в їхніх рядах, а в Римі відбудуться великі переміни. Те, що прогнило, повалиться, а те, що впаде, не піднесеться знову. Церква буде затьмарена, а світ здригнеться від жаху. Наступить такий час, коли жоден цар, імператор, Кардинал чи Єпископ не очікуватимуть приходу Того, Хто все одно прийде, але прийде для того, щоб покарати за Законом Отця. Велика війна вибухне у другій половині ХХ віку. Вогонь і дим спадуть з неба, океанські води перетворяться у пару і підніметься піна, яка зноситиме, затоплюватиме все на своєму шляху. Мільйони і мільйони людей будуть гинути щогодини, а ті, що залишаться в живих, будуть заздрити померлим. Куди не кинеш оком, всюди буде горе, страждання і розруха, котрі охоплять усі країни. Бачиш? Цей час усе ближче, а безодня все ширша, і нема надії. Добрі загинуть разом зі злими, великі – з малими, глави Церкви – зі своєю паствою, а правителі – зі своїми народами. Смерть буде скрізь через помилки, яких допустять безумці та прихильники Сатани, який тоді й лише тоді царюватиме над світом. Накінець, ті, що виживуть, знову призовуть Бога і Славу Його та стануть служити Йому, як і колись, коли світ ще був не такий зіпсутий. Іди, доню Моя, і розкажи про це. А Я завжди буду поруч, щоб допомогти тобі в цьому”. Редакційна
№3(86), 2014 25
ПОВЕРНЕННЯ ІЗ НЕБУТТЯ
ØÅÂ×ÅÍʲÀÍÀ ÌÈÕÀÉËÀ ÃÀÂÐÈËÊÀ
Микола Голубець і Михайло Гаврилко
Працюючи над книжкою “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”,, я не відразу збагнув, що блею” мій герой – автор першої шевченкіани в історії української культури. Упродовж 20 літ Михайло Гаврилко увічнював Кобзаря в погруддях, пам’ятниках, барельєфах, горельєфах, портретах, плакатах, медальйонах, листівках та у слові. Творив скульптури “Спасителя Тараса” для Києва, Седнева, Чернігова, Полтави і Полтавщини, Кіцмані, Косова і Коломиї, творив різні його образи в Болехові, Луцьку, Полтаві, Львові, Кракові, очевидно, в Петербурзі, Парижі та Відні. Найбільше зусиль доклав, щоб інтронізувати “грізного Пророка” в Києві. “Се наче квінтесенція Шевченкової поезії, ще закоханої в минувшину
№3(86), 2014 26
і не зневіреної в її величі”,– так оцінив історик мистецтва Микола Голубець перший проект Гаврилка пам’ятника Кобзареві для Києва [5, с. 3]. Поруч із князем Святославом Тарас Шевченко був для полтавського козака головною фігурою української історії та української духовності. Митець вважав, що “кожне слово Шевченка-пророка паде, як стріла Божого грому, ведучи в шалений бій найпалкіші серця найкращих синів Україні за неї” [6, С. 359]. Шевченкове вогненне слово привело Гаврилка в революційне підпілля. Під його впливом він пішов у бій проти Російської імперії, громадянином якої був, пішов, бо вона поневолила його Батьківщину. Відтак творив шевченкіану в несприятливих умовах революційного підпілля, тюрем, еміграції, війни 1914-1918 років та російської окупації 1919-1920 років. Росіяни знищили значну частину робіт Гаврилка, а самого живцем спалили в топці локомотива на станції Полтава восени 1920 року. На його ім’я було накладене табу, тож не дивно, що про нього не знали історики, мистецтвознавці, скульптори, художники, професори, академіки, генерали, журналісти, державні діячі, земляки, лауреати Шевченківської премії... Попри визначний мистецький доробок і заслуги в боротьбі за волю України, в “Енциклопедії
М. Гаврилко “Тарас Шевченко”, 1907 р.
українознавства” Михайлові Гаврилку приділено менше 50ти слів. Понад століття ім’я видатного митця-воїна було “широко невідомим” навіть у колах української інтелігенції. Боротьбу за повернення цього славного імені я почав у лютому 2009 року на презентації 11-го видання “Холодного Яру” Юрія Горліса-Горського в Літературному музеї в Києві. Говорив не про Холодний Яр, а про Гаврилка, яким захопився. Того вечора близько сотні українців уперше довідалася про нього. Уперше. Бо перед тим, як розповісти про нього, я запитав у присутніх: – Хто такий Михайло Гаврилко? Усі промовчали. А в залі зібралися небуденні люди... Роман Коваль
Дiти Непорочної
ВІДЛУННЯ ГРУШЕВА
ДОБРОГО РАНКУ, УКРАЇНО! – Україна?! – Так, Україна! – відповіли ми. – Доброго ранку, Україно! – привітався італієць, даруючи всім нам щиру посмішку. Почути це, звичайно, було дуже приємно. Коли наша група була вже на місці, до нас підійшов один священик і почав говорити італійською. На щастя, у нашій групі була жіночка, яка добре володіла італійською. Цей священик з Італії просив дозволу у нашого о. Богдана взяти участь у нашій Літургії східного обряду. Після Богослужіння він сказав, що впродовж всієї Служби Божої молився за мир в Україні. І так ціла наша проща була тісно пов’язана з Україною. Куди б ми не йшли, всюди нас зустрічали з любов’ю і справжнім розумінням, співчуттям та побажанням миру. Заходимо в магазин, щоб придбати фігуру Серця Ісуса для знайомого священика у Львові. Питаємо у власника, скільки така фігурка коштуватиме. Він відповідає, що 40 євро, але відразу ж запитує: – Ви з України? – Так, – відповідаємо. – Для України буде інша ціна: 30 євро. Ми молимося за Україну!Тримайтеся!
Йосип Тереля (1943-2009). Образ Грушівської Матері Божої
Наша проща до Меджуґор’я розпочалася 28 квітня у Львові. Духовним наставником нашої групи був о. Богдан Вовк, який уже не вперше відвідував це велике Марійське місце об’явлень Цариці Миру. 29 квітня наша група щасливо приїхала в Меджуґор’є, поселилася в готелі п. Ангели, розміщеному в дуже зручному місці для прочан, бо звідси лежить пряма і коротка дорога як на Подбрдо, так і на Кріжевач. Після обіду ми пішли на Гору Об’явлень (Подбрдо) до Матері Божої, щоб подякувати Їй за приїзд і скласти свій намір. Вночі ми знову вирушили на Подбрдо, щоб пройти всі 15 стацій Вервиці. З досвіду меджуґорських прощ уже можна стверджувати, що особливо сильною молитва на Подбрдо є після 12-ої години ночі, коли на цій святій горі малолюдно і тиша огортає все: і місто, і прочан.Тоді, з 12-ої ночі до 4-ої години ранку, Небо є відкритим і всі молитви підхоплюють ангели і заносять до Всевишнього, тоді покаянна молитва зі сльозами у серці отримує особливу силу. О 8-ій годині ранку ми мали Службу Божу в капличці, біля церкви св. Якова Старшого (Покровителя всіх паломників) паломників).. З готелю ми вийшли завчасно. Повз нас йшла невеличка група італійських прочан з Подбрдо. Один молодий італієць запитав:
Дiти Непорочної
Ченаколо Наша група посітила молодіжну спільноту в Ченаколо, а потім замок Ненсі та Патрика. У Ченаколо перед нами давали свої зворушливі свідчення Мартін та Гавриїл, обоє колишні наркомани, які впродовж двох-трьох років ревною молитвою та фізичною працею вийшли з цього стану і ступили на шлях здорового духовного життя. Дивлячись на цих молодих хлопців зі Словаччини, слухаючи їхні щирі зізнання, мимохідь починаєш усвідомлювати, яке тут, у Меджуґор’ї, благословенне місце, якого великого дару удостоїв нас Всевишній, що вже більше тридцяти років посилає до нас Свою улюблену Доню, Пресвяту Діву Марію, нашу Небесну Маму. Скільки вже тут звершилося духовних навернень, зцілень, скільки прочан поїхало звідси укріплених у вірі, надії, любові?! Усіх ніхто і ніколи не полічить, про них знає лише Небо. Розповідь Мартіна розпочалася з того, як він, будучи підлітком, через те, що батько пив, бив маму, гуляв і, врешті, зовсім покинув їх, впустив злобу у своє серце на всіх і все: світ, батька і маму, хоча вона була дуже доброю до нього. Отож злоба, впущена Мартіном у серце, стала проростати в його душі, витісняючи з неї все добре, все Боже. Злоба і ненависть за втрачене дитинство, а згодом і юність привели Мартіна до алкоголю, куріння, поганої компанії, наркотиків, дискотек, легкого життя. Коли стало не хватати грошей, почалися крадіжки з власного дому, а згодом і на
№3(86), 2014 27
ВІДЛУННЯ ГРУШЕВА вулиці. На всі благання рідної матері Мартін відповідав байдужістю та ненавистю, хоча десь у глибині душі чув щораз слабший поклик ласки до навернення, до Бога та мами, до покаяння. Однак визнати свій упадок Мартін не хотів, бо гордість і злоба не дозволяли. І невідомо, скільки би ще це тривало, якби не один випадок, який його не перемінив, але заставив поїхати в Меджуґор’є, в спільноту с. Ельвіри, цього доброго Ангела-Хоронителя всіх скривджених й опущених, усіх залежних та самотніх душ… Не просто давалося Мартіну зцілення як духовне, так і фізичне, але життя в спільноті зі щоденною молитвою (три повних вервички на день, участь у Службі Божій, читанні Святого Письма) та важкою фізичною працею почали засівати перші паростки у переміні свідомості, пробудженні совісті та покаянні. Простий спосіб життя у спільноті без інтернету, телебачення, радіо, преси, дискотек пришвидшив цей процес. І одного дня в якусь мить відбулося це маленьке чудо навернення, коли наш Господь Ісус Христос забрав з душі Мартіна все це зло: і злобу, і потяг до легкого і наркотичного життя, і бажання жити без Бога і відповідальності за себе і своїх ближніх. Душа Мартіна зодягнулася в нову людину, яка стала доброю, смиренною, терпеливою, милосердною і люблячою, але це вже нова історія зростання в силі та благодаті Ісуса Христа. Замок Ненсі та Патрика Ненсі зустріла наші дві групи зі Львова та ІваноФранківська рідним нашим привітанням: “Слава Україні!” Опісля коротко розповіла про свій шлях до Бога. Виросла вона у Канаді. Вийшла заміж за мільярдера Патрика, який до того часу був уже двічі одруженим чоловіком. У його житті було все: і розпуста, і алкоголізм, і наркотики, і, навіть, гомосексуалізм. Шлюб з Патриком Ненсі брала у гелікоптері. Їхнім богом був долар і нічого іншого. Коли брат Ненсі прислав їй поштою першу книжечку про об’явлення Марії у Меджуґор’ї, то вона навіть не захотіла її читати. Ненсі віддала цю книжечку Патрику з проханням, щоб він викинув її у смітник. Однак Патрик узяв її у свої руки, відкрив і прочитав перший рядок з послань Богородиці та заплакав. Прочитавши цілу книжечку,Патрик несподівано заявив, що хоче переїхати до Меджуґор’я. Це був початок їхнього навернення і місії на цьому святому місці об’явлень. Ненсі зауважила, що Хорватія перебувала 400 років у турецькій неволі та майже п’ятдесят у комуністичній, однак вистояла завдяки вірі, молитві та збереженні своїх національних та релігійних традицій. “Ви, українці, – наголосила Ненсі, –повинні усвідомити, що на вас лежить велика місія: ви повинні допомогти своєму брату– росіянину духовно прозріти і навернутися до правди та віри. Задля цього ви повинні ще ревніше молитися і постити в середу та п’ятницю. Ми, в Меджуґор’ї, молимося за вас і постимо за Україну”. І тут я згадав про Йосипа Терелю, який ще у далекому 1987 році, у Грушеві, знав уже від Матері Божої про місію України щодо
№3(86), 2014 28
Росії,а саме: “Потім я відчув легкий дотик до лиця, це певно був дотик, живий і правдивий і почув голос: „Відмоліть Вервицю, моліться натхненно „Богородице Діво» із живою вірою. Під час молитви на Вервиці сатана тратить силу, бо він її ненавидить і боїться. Діти Мої! Матері і батьки, настійно прошу вас навчити дітей ваших Вервиці. Вервиця для побожної людини – найбільша зброя проти сатани. Носіть постійно Вервицю при собі. Хто хоче отримати ласки Божі, той повинен постійно молитися і прийняти добровільно покуту. Будьте милосердними. Пам’ятайте, що Вервиця вбереже людство від гріха та загибелі. Носіть Вервицю на шиї, і в разі потреби користуйтеся нею. Моліться за сплюндровану Росію, своїми молитвами ви спасаєте світ. Скільки вже було пересторог до людей, щоб каялися, але світ живе сваволею і розпустою. Гноблення і війни стали повсякдневними турботами людства. Росія і надалі не визнає Мого СИНА, відкидає правдиву любов і продовжує жити демонським життям. Чи ж Я не просила попередні рази, щоб молитися за загублений російський нарід, якщо Росія не прийме Христа Царя, згуба буде всьому світові. Я бачу, як горить велике поле, а на ньому цілі народи, нема часу навіть могили копати... Нема води... Навіть небо і повітря горять. Прошу вас, благайте Предвічного Отця, щоб простив і прийняв вас під Свою руку, щоб не було запізно... БОЖИЙ план Відкуплення людства був даний народам в минулому через пророків. Але чому не йдете шляхом, що вам заповідав Святий Отець, Предвічний Бог?.. Дивіться, що маєте в храмах по всьому світові... Куди прямують деякі священнослужителі... Побожний народе, як Мені радісно з тобою, бо бачу в тобі віру і силу. Бачу, що заховали вірність Церкві навіть тоді, коли вже здавалося, що кінець вірі вірі.. А тому прошу вас і до вас звертаюся – простіть ворогові своєму і будьте для нього світильником у його власному мороці. Через вас і через вашу мученичу Церкву буде навернена Росія... Але спішіть і багато моліться, а найбільше моліться через Вервицю. Доню Моя, УКРАЇНО! Прошу і молюся за ТЕБЕ, за ТВОЇХ дітей, за ТВОЄ Майбутнє. Настали часи, коли боголюбивий нарід України має здобути свою державність, щоб стати захисником тих, що ще лишаються вірними Ісусові Христові. Але Антихрист ще має силу і противиться Волі Предвічного Предвічного,, Росія і надалі сіє розбрат і війни... І надалі Росія відкидає любов і Святого Отця, Господа Бога нашого. Моє Серце звернулося до України, бо не є заслугою бути вірним там, де ніхто тебе не переслідує, героїзм і вірне серце потрібне саме там, де за віру нищать і переслідують... А тому Я прийшла до вас. Ви Мені любі і дорогі... Любі Мої діти, а чи всі з вас вживають молитви до Мого Сина: О, Мій Боже! Я сердечно жалію, що образив (образила) Тебе, і я сповідаюся у всіх моїх гріхах... Діти, бережіть всі молитви, що Я вам дала для поправи і збереження своєї душі. Не нехтуйте молитвами, вчіть дітей, бо се збереже їх душі від
Дiти Непорочної
ВІДЛУННЯ ГРУШЕВА Антихриста, це наше небесне озброєння. Діти Мої, ви всі тут присутні любі і милі Мені, Я не виділяю вас за вірою та кольором шкіри, але тут, сьогодні, ви отримали знання про Єдино Правдиву Церкву і тим самим отримали шлях до Небес, і маєте йти цим шляхом, що не є легким і доступним кожному, але хто відступить, той буде відкинутий, бо вже не скаже: що я не знав... Моліться постійно за померлих. Не забувайте їх, особливо тих, хто вів неправдиве життя. Моїми молитвами і тисячі вірних Церкви, невинні жертви ВЕЛИКОГО ГОЛОКОСТУ в Україні та жертви атомової біди, що мала місце в Чорнобилі, вже є на Небі... Горе тому, хто з пам’яті викинув убієнних, а в щоденних клопотах не споминає їх... Бо любов довготерпелива. Через заздрість сатани смерть увійшла в світ, і всі, хто йому тепер служить, отримають її... Антихрист розсіває заздрість і свари. Багато тепер говориться неправди проти правди. Засуджуються невинні. Печать диявола на чолах багатьох... Скільки вже тих, що розп’яті на п’ятикутній зорі – знакові сатани... Учинки їх проти Бога явні і погані... У розпусті та нечистотах задовольняє своє єство поганий світ, в постійних ідолослужіннях падають в руки сатани засліплені, а скільки прийшло в світ лжехристів і лжепророків... Будьте пильні і обережні. І щасливі ті, що дорога їх бездоганна, що ходять за Господнім Законом. Але мало їх... Будьте обачні і розумно користуйтесь символами, щоб не потрапити в сіті Антихриста. Повикидайте із храмів насильно внесені туди знаки сатани... Церкви плачуть і погибають... Ведіть чисте і непорочне життя... не пиячте... не куріть... не ходіть на погані забави. Тільки через покаяніє та покуту прийде очікуване нами Царство Боже на землі. Бо інакше Третя світова війна випалить все, що є живого на більшій частині землі. Молитвами і постами, дією всіх народів, що прийняли Христа, можна добитися знищення всієї зброї, що її наготовив поганський світ. Предвічний Бог голосить вам і просить вас : відступіть від сатани, поки не запізно... Україно, ось чого Я прийшла до ТЕБЕ, бо ТИ перша стала Моя ( мова тут йде про посвяту України князем Ярославом Мудрим у 1037 році Матері БОЖІЙ як Цариці України) України),, Ти одна не втратила надії і любові, хоч і мучено Тебе нелюдським засобом... Молюся за вас… Кайтеся і любіть один одного, – це почули всі, хто був присутнім, – надходять часи, що мають бути при кінці, як це було заповідано. Дивіться, яке навколо запустіння, гріх, лінощі, народовбивство. Я прийшла до вас із сльозами на очах та благаю: моліться і працюйте на добро і для БОЖОЇ Слави. Україна першою вклонилася Мені як Цариці, і Я прийняла Її під Свій захисток. Працюйте, бо без праці нема і щастя, і Царства Божого ніхто не здобуде. У єдності здобудете Моє Серце і Любов, сміливо йдіть за провідниками своєї Церкви і ви здобудете власну державу і силу та любов серед народів світу. Я люблю Україну та український нарід за його терпіння та вірність Христу Царю і Я вбережу Україну для слави
Дiти Непорочної
та майбутнього Царства Божого на землі, що проіснує тисячу років. Амінь”. Боже, скільки ще Україні необхідно принести жертв, молитв, пролити сліз, щоб наші сусіди духовно прозріли і навернулися до живої віри в Бога, до миру та чесної праці на своїй землі! Очевидно, що процес навернення Росії до Бога не такий легкий і простий, як і нелегкий шлях становлення державності в Україні. Як це не дивно, однак тільки тепер в усій повноті Божого ПРОВИДІННЯ відкриваються і стають зрозумілими послання Матері Божої в Грушеві, але це лише через двадцять сім років під час трагічних подій на нашій рідній землі... І хоча Ненсі заявляла, що вона не містик, проте під час цієї зустрічі сказала декілька важливих містичних речей. Наприклад, коли говорила про дар священства, про силу священичого благословення, то несподівано заявила, що по-доброму заздрить нам, українцям, бо ми під час кожної Служби Божої маємо можливість поцілувати живе Слово Бога. Ця зустріч була дуже зворушливою, бо Ненсі все говорила від щирого і люблячого серця, яке тут, у Меджуґор’ї, само зазнало духовного переродження та переосмислення земних та вічних цінностей. 2 травня наші групи вирушили на гору Подбрдо, щоб стати свідками об’явлень Матері Божої візіонерці Мир’яні. З шостої ранку ціла гора Подбрдо та її підніжжя біля Синього Хреста були переповнені прочанами з різних країн світу. Десь близько половини дев’ятої ранку прийшла Мир’яна і з усіма молилася доти, поки їй не об’явилася Марія. Об’явлення, як завжди, відбулося в абсолютній тиші, за виключенням тільки вигуків опанованих злим духом. Хто скільки б разів не був присутнім під час об’явлень Марії, завжди відчуває Її прихід та відхід до Неба. Проща – це завжди місце нових знайомств, це завжди щире спілкування з людьми, пізнання їхніх проблем та глибше усвідомлення своїх. Що завжди вражає у таких зізнаннях, так це те, що сьогодні люди у світі дуже боляче переживають сімейну кризу, стосунки між старшим та молодшим поколінням тощо. Одна прочанка зізналася, що в неї зараз дуже важкий період у взаєминах з чоловіком, який її цілком не розуміє… Сказати щось у такому стані жінці, коли вона звинувачує в усьому тільки свого чоловіка і не хоче відкрити своє серце назустріч прощенню та любові, дуже важко. Тому ми порадили їй прочитати хоча б уривок з книжки Марії Вальторти “Богочоловік. Життя і Страсті Господа нашого Ісуса Христа”: “Марія говорить: “Мені не треба багато додавати, бо Мої слова, сказані Йосифові, вже є готовим повчанням. І все ж Я б хотіла звернути увагу жінок ось на що. У багатьох подружніх пар не складаються стосунки з вини жінок, яким бракує тієї любові, що є всім: привітністю, співчуттям і втіхою. На чоловікові не лежать тягарем страждання, що гнітять жінку. Але на ньому лежать усі духовні проблеми. Він повинен мати роботу, щоб утримувати сім’ю, на ньому лежить обов’язок прийма-
№3(86), 2014 29
ВІДЛУННЯ ГРУШЕВА ти рішення, які стосуються життя і благополуччя його близьких. О, як багато справ покладено на чоловіка! І як часто він потребує розради! А егоїзм такий великий, що жінка часто складає на втомленого, заклопотаного і знесиленого чоловіка ще і тягар своїх непотрібних і часто невиправданих скарг. І все це тому, що вона егоїстична: вона не любить. Любити – не означає шукати особисто для себе задоволення в почуттях і вигодах. Любити – означає задовольняти почуття і потреби в дусі; значить бути опорою його духові, необхідною йому, і для того, щоб могти розпростерти крила в небі надії і миру” (т. І, 157). Можливо, ці думки Діви Марії дещо змінять її почуття та ставлення до чоловіка, допоможуть віднайти дорогу до його серця, до миру в сім‘ї. Меджуґор’є, скільки б його не посіщати, завжди відкриватиме свої нові таємниці. І це наше чергове паломництво не стало виключенням. Через сильний дощ удень ми не змогли пройти Хресну Дорогу на Кріжевачу, тому вирішили пройти її вночі біля мироточивої фігури Воскреслого Ісуса.Також наші священики відправили панахиду на могилі о. Славка Барбарича, який віддав усі свої сили та любов свого серця прославі Цариці Миру та розповсюдженню її послань по цілому світу. І ми ще раз переконалися, що найкраща, найглибша покаянна молитва може звершитися тільки у повній тиші, коли ціле місто відпочиває, а серце прочанина перебуває у глибокому єднанні з Небом… Кожна стація Вервиці на Подбрдо завжди дарує нам якусь особливу причетність до того, що відбувалося у земному житті Марії та Ісуса. Так, наприклад, на І-ій стації, коли розважаємо про Благовіщення, дуже добре відмовляти молитву “Ангел Господній”. Сама Марія так сказала про це: “Хочу тут сказати світові, що Мені дуже подобається “Ангел Господній” і Я сильно прагну, щоб Мене поздоровляли тричі на день, пригадуючи Мені велич ласк, які Я отримала від Бога через упокорення і наполегливу молитву. Через цю молитву не тільки стягнула ласки на Себе (Архангел Гавриїл висловив це словами “ласки повна”), але стягнула Самого Бога, який упокорюючись втілився в Мене за посередництвом Духа Святого. Хочу, щоб душам було наголошено, що упокорення і молитва чинять Бога піддатливим на наші прагнення. Бог, бачачи наші упокорення, Сам упокорюється до наших прагнень… Душа, яка молиться й упокоряється, може бути так само “ласки повна”, як і Я, бо ж є наповнена Богом. Бог, бачачи велике упокорення душі, наповнює її Собою і дає їй усі ласки, які потрібні їй, та всі ласки, які потрібні іншим через її ділання, та цілому світу…” На VІ-ій стації, коли наш Спаситель терпів Страсті, коли отримав поцілунок зради, завжди думкою переносимося до Святої Землі, Гефсиманського саду, місця, де це все відбулося. А поруч з Гефсиманією пролягає Йосафато-
№3(86), 2014 30
ва долина, куди колись під час Страшного суду прибудуть усі наші душі. З’явиться туди і душа Юди Іскаріотського. Існує стара сирійська легенда, як саме буде звершуватися цей Страшний суд тут, у цій долині печалі. Саме тут цей страждаючий світ почує голос правди: і ті, що мучили, і ті, що страждали. За цією легендою Страшний суд відбудеться вночі, а коли втретє просурмить страшна труба, тоді сонце вже не піднесеться над Оливною горою. Вона вся спалахне золотистим сяйвом, а на її вершині з’явиться Христос у Своїй славі. І всі впадуть обличчям до землі. Тільки один привид Юди не впаде на землю. Він стоятиме біля одинокого чорного дерева і з жахом побачить у Судді Того, Кого зрадив. І жах його буде все більше зростати, тому що страшний Суддя зійде з Оливної гори, зупиниться посеред оливкових дерев, там, де був Він зраджений. І гляне Він на Свого зрадника очами добрими і лагідними, як і тоді… І захоче Юда впасти ниць від цього погляду, і відчує, як ноги не підкоряються йому: і захоче він молитися, проте відчує, що його серце не б’ється, а кров застигла в жилах. І буде він з жахом дивитися, як Христос наближається до нього, і зупиниться перед ним, як і тоді. І доторкнеться Ісус Своїми устами його холодних вуст, і віддасть йому поцілунок, як і колись, тієї ночі в Гефсиманському саду. І впаде ниць найбільший із злочинців перед Богом Всепрощення, і буде він плакати і молитися Розіп’ятому Богу, цілуючи Його шати… Так прийде у цей світ Бог Любові та Всепрощення і насамперед простить найбільшого грішника землі. І всіх простить Христос, усіх, крім тих, хто ображав слабких та беззахисних, як діти. Так говорить про це давня легенда. У неділю, після ранішньої Служби Божої, до нас підійшов римо- католицький священик з Одеси і зі сльозами на очах розказував про жахливу бойню в ній 2 травня. Було видно, як тяжко переживав він ці трагічні події. Він дуже просив нас, українців, про молитву за навернення Росії, бо в іншому разі може вибухнути Третя світова війна. Ми попросили в нього благословення на дорогу, стали на коліна і тепло його рук пронизило наші серця. Наша група востаннє пішла на Кріжевач, щоб там босоніж пройти Хресну Дорогу за нашу рідну Україну… Коли на другий день, перетинаючи угорський кордон, ми в’їжджали на рідну землю, то сонце зустрічало нас своїм теплом, а з серця так і вихопилося: “Доброго ранку Тобі, рідна Україно!” Йосиф Воробець P.S. 25 червня у Меджуґор’ї відбувся марш Миру за Україну
__________________________ Паломницькі поїздки. Фірма “Гал-Круїз” (м. Львів, вул. Братів Рогатинців, 12/10; п. Мар’яна – (067) 811-71-68)
Дiти Непорочної
ГРІХ І БІЛЬ
НА ШЛЯХУ НАВЕРНЕННЯ (Продовження. Початок у №4-6, 2013; №1-2, 2014)
Св. вел. муч. Катерина
Віра в Бога – це велика сила Коли я почала в Греції ходити до церкви Івана Хрестителя, то зустріла дуже багато перешкод. Усі відразу почали мене вчити і наставляти, що до церкви ходять лише ті, що мають слабку віру, а люди, які вірять у Бога, вірять собі в душі й не мають потреби йти і слухати Св. Літургію. Я пояснювала, що йду
Дiти Непорочної
до церкви, наче в гості до Господа нашого, добре, коли людина молиться вдома, але чи не є ліпше приходити в Божий дім, відвідувати нашого Бога. Чи не є добре перебувати на гостині Божій і причащатися Його Святими Дарами? На Службі Божій стільки ласк спливає на людину, то чому ж не йти до церкви? Навіть якщо одна людина з сім’ї пішла до церкви, то принесе додому Божу благодать, яка пошириться на всіх членів сім’ї, невже це мало? Часто чую: “Ой, у мене один той день вихідний, то хочеться відпочити, побути з сім’єю, поспати довше”. Я сама часто шукала собі такі виправдання, але, повірте мені, що так, як ви відпочинете душею в церкві, ви ніде не відпочинете, не відчуєте такого душевного спокою. Коли ви підете цілою сім’єю на Св. Літургію, тоді ви також будете з сім’єю, будете разом, більш того, який гарний і безцінний приклад подасте дітям! Як же наші діти будуть ходити до церкви і вірити, якщо ми того не робимо? Я, наприклад, не навчила доньку Алевтину ходити до Божого храму, то тепер витягнути її в неділю з дому на Св. Літургію майже неможливо; вона може піти, але рідко і без великого бажання. Чи вона винна в цьому? Ні. Винна я, що з дитинства не навчила її любити Божу Церкву. А ось малий ходить зі мною на Службу Божу, і з великим задоволенням. Не знаю, на скільки ще років вистачить його бажання, але я стараюся, як можу, щоб він полюбив відвідування церкви так, як полюбила я. У нашу церкву, на жаль, ходить дуже мало людей, молодь приходить дуже рідко, а бабусів і дідусів можна на пальцях перерахувати. Я часто подумки вважала, що у нас, в Україні, люди більш віруючі, бо церкви відкриті щодня. Можна піти на ранкову Службу Божу, а можна і на вечірню. І завжди прийдуть люди, щоб вислухати Св. Літургію. А тут, у Греції, Службу Божу відправляють лише по неділях і у великі свята, а люди цілком не ходять до церкви. Спочатку я так собі думала, а далі могла це при розмові і сказати, що ось ми, українці, дуже віруючий народ, у нас часто ходять до церкви, у нас сповідаються і причащаються, у нас діти ходять на катехизм, у нас у церквах багато молоді і дітей. Ось так егоїстично я розповідала про нашу Українську Церкву і парафію в порівнянні з Грецькою. Хтось заступався і розпочинав дискусію, а хтось мовчав. Бог просвітив мій розум від пихи одним випадком, після чого я більше не хвалюся, що ми, українці,
№3(86), 2014 31
ГРІХ І БІЛЬ більш віруючий народ у порівнянні з греками, бо переконалася у наявності сильної віри в людей. Минулого року перед Великоднем, у Страсну Середу, до нас у церкву прийшли гості. Про їх прихід мене попередив чоловіковий племінник. Через те, що перед святами завжди є багато роботи, то я щось робила на вулиці. Племінник покликав мене і сказав, щоб я приготувала ключі, бо до церкви йдуть дві жіночки. “Гаразд”, – відповіла я і продовжила роботу. Час минав, а тих жіночок усе не було. Ми живемо за містом, до нашого будинку і церкви веде окрема вуличка довжиною приблизно 400 метрів, від центральної дороги. “Заблудилися, чи що?” – подумала я іронічно. За якийсь час вони прийшли і погукали мене, щоб я відчинила церкву. Молода жіночка була високого росту і дуже гарна, приблизно років 25, а старша – років під 60. Я відчинила церкву і пішла у своїх справах. Через 20 хвилин старша жінка мене покликала, я прийшла з наміром зачинити церкву, але вона почала мене випитувати, де є мій свекор, коли повернеться з міста, а де свекруха і чи здорова вона, чи при здоровому ґлузді і хто я така? Я чемно відповідала на запитання, але чим більше було запитань, тим більше мене обурювала цікавість цієї жінки. Потім вона мені сказала, що хоче побачити свекруху і щоб я повела її до будинку. Я знов погодилася їй допомогти, але подумки почала нарікати на цю допитливу непрохану гостю і її незрозумілу поведінку. Привела я їх до кімнати свекрухи, а сама пішла знов у своїх справах. Ще й подумала: “Одні люди в такі дні до свят готуються, а інші собі розгулюють”. За декілька хвилин я все-таки повернулася в кімнату свекрухи, бо мені стало цікаво, що то за жіночки, чи бува не якісь далекі родичі. Почула я ось яку розмову. Свекруха зверталась до старшої жінки на ім’я “Васілікі”. А пані Васілікі пояснювала, чого вона прийшла і в якому намірі. Прийшла вона разом з донькою, щоб подякувати св. Катерині за ласку, яку вони просили в неї. А просили про те, щоб донька отримала державну роботу, бо всі знають, які важкі часи тепер у країні та яке велике скорочення. Донька отримала диплом вчителя, а роботи знайти не могла. Звернулися з проханням до св. Катерини і пообіцяли, що якщо її приймуть на роботу, то першу зарплату принесуть у пожертву на церкву. Васілікі відкрила сумку і дістала немалі гроші, які передала свекрусі. “Ось і на тобі”, – подумала я. Ось чому пані Васілікі так про все у мене випитувала: хотіла передати гроші, але мені не довіряла, бо бачила перший раз і навіть не знала, хто я така. Ми вийшли на вулицю і продовжили нашу розмову. Васілікі розповіла мені, як ще маленькою дівчинкою приходила до церкви, як ви-
№3(86), 2014 32
росла біля бабці Елені і як та навчила її молитися, а найголовніше – передала їй ту велику віру, яку мала до св. Катерини. Васілікі познайомила мене з донькою Катериною та й розповіла, що донька також є чудом від св. Катерини. – А як це? – запитала я. – А так, бо я не могла мати дітей: об’їздила всіх лікарів і всі як один сказали мені це, тому що у мене немає періоду овуляції, а значить, вагітність є неможлива. У важкі хвилини я завжди зверталася до св. Катерини за поміччю. Я навіть і чоловіка для себе просила у св. Катерини. Я так і казала в молитві: “Св. Катерино, знайди мені такого чоловіка, щоб був добрий до мене, був хорошою людиною”. У мене найкращий чоловік на світі. А коли взнала про діагноз лікарів, то не втратила надії і з вірою знову звернулася до св. Катерини, щоб вона випросила для мене ласку материнства у нашого Господа. Ось бачиш, яка в мене красуня донька і дуже добра дитина, я її Катериною назвала. Як би я розповідала про всі ласки, які мені дав Бог через посередництво св. Катерини, то мені би і цілого дня не вистачило, щоб це переказати. Я живу в Афінах і в Захаро рідко приїжджаю, але пообіцяла св. Катерині зробити це за те, що вона така добра до мене, і за те, що допомагає моїй доньці. Ось яка моя пожертва: прийшла з Захаро до вас на колінах. “Як на колінах?” – запитую. Вона піднімає штани до колін, і я бачу, як по нозі тече кров і коліна, побиті до крові. “Так ви з самого Захаро до нас прийшли на колінах?” “Так, – відповідає, – але ось на вашім повороті я вже не мала сил іти, так мені важко було, думала, що не встану і йти далі не зможу. Тоді донька мені сказала: “Мамо, вставай, далі я піду, бо ти геть втомилася. Ось з повороту вже йшла Катерина. Я спочатку засмутилася, що не дотримала своєї обіцянки і не змогла дійти до кінця, а далі подумала, що може так і ліпше, хай донька також зробить якусь пожертву. Я би так хотіла, щоб вона вірила в Божу силу так, як я вірю”. Ми попрощалися. Вони поволі пішли, а я дивилась їм услід і не могла повірити, що пані Васілікі пройшла через ціле місто аж до нас на колінах, бо це шлях не маленький, десь 3 кілометри. Але мене більше здивувало те, що стільки треба мати покори і віри в Бога, щоб ось так іти на колінах тоді, коли всі на тебе дивляться, їздять машини, люди ходять по своїх справах, а ти з похиленою головою йдеш і молишся. Це треба мати велику віру. А ще в той момент я пригадала, що свекор зробив ремонт у церкві та хотів поміняти палац на новий, але йому не вистачило грошей і він дуже засумував. Ось св. Катерина і про це навіть подбала”, – подумала я. За гроші, які пожертвувала пані Васілікі та її донька
Дiти Непорочної
ГРІХ І БІЛЬ Катерина ми купили нові килими і ними застелили нашу гарну церкву. Той випадок так вплинув на мене, що я вже більше ніколи навіть і не заїкалася, що у греків слабка віра. Що мені подобається в Греції, так це те, що діти кожен навчальний день перед заняттями моляться “Отче наш” наш”.. Пам’ятаєте, як ми в радянські часи збиралися зранку і 10 хв. робили зарядку, так само і тут: щоранку дітки збираються перед школою, але не для зарядки, а моляться разом з учителями і директором. Директор школи починає молитву, і всі дружно її промовляють. Мій син цього року пішов у підготовчу групу. Дітки ще там маленькі, щось трішки малюють, трішки читають, співають і танцюють, однак також щоранку моляться маленьку молитву до Ісуса Христа і “Святий Боже”. Боже”. Навіть перед споживанням їжі вони моляться, щоб Бог благословив їм їду, а опісля моляться і дякують за ці страви. Це дуже гарний приклад для духовного виховання дітей. А ще у Греції є Свята гора Афон, на цій горі тисячі монахів моляться за нас з вами, за всіх людей, за цілий світ. Від цих молитов благодать розходиться по цілій Греції і доходить у кожний куточок нашої землі. Монахи і їхні молитви оберігають весь наш світ. Це така велика сила, могутність якої, мабуть, можуть пояснити лиш ті, хто молиться за нас усіх, хто жертвує своє життя в молитві за людський рід. Недавно мені Ліля передала книги про старця Паїсія, котрий також деякий час жив на Святій Горі й посвятив своє життя служінню Богу і людям, помер зовсім недавно, в 1994 році. Ось з цих книжок я дізналася про життя монахів, їхнє подвижництво, самітницький спосіб життя, аскетизм. Старець Паїсій дає дуже корисні поради про духовне життя, виховання дітей, життя в шлюбі, молитви і Святе Письмо, духовну боротьбу, знамення часів. Узагалі його книжки дуже повчальні. Старець Паїсій був греком, отож я багато дізналася і про грецький християнський народ. Основне те, що старець Паїсій так просто і доступно пояснює постулати духовного життя, що все здається зрозумілим. У цих книжках, а їх 6 томів, є відповіді на всі запитання, які можуть цікавити людину про Церкву, молитву, подвиги, пристрасті і чесноти, про смиренність і любов до ближнього. Я собі виписала декілька висловів старця Паїсія, які мені припали до душі. Ось деякі з них. “Живучи далеко від Солодкого Ісуса, ми п’ємо гірку чашу”. “Святі тримають нас на руках”. “Для того, щоб піти в Солодкий Рай, треба скуштувати в цьому житті багато гіркого і отримати на руки закордонний паспорт пройдених випробувань”.
Дiти Непорочної
“У нас багато претензій до священиків, але ж їх не на парашутах Бог з Неба скинув. Вони люди з людськими недоліками”. “Усі шукають спокою, але спокій приходить до нас зсередини”. “Не вірте легко тому, що чуєте, тому що дехто говорить тільки те, що розуміє сам”. “Байдужість до Бога призводить до байдужості всього іншого”. “Часто Благий Бог допускає добрим людям перейти через руки злих, щоб вони зібрали небесну винагороду”. “Якщо людина довіряється Богові, то Бог не покидає її”. “І в Ім’я Боже ти не терпиш свого брата? А як тебе з усім тим, що ти чиниш, терпить Бог?” “Якщо людина терпить, то все стає на свої місця. Бог все влаштовує”. “Якщо ми бачимо людину, яка страждає від сильної душевної тривоги, прикрості і смутку, незважаючи на те, що в неї є все, чого не забажає душа, – то треба знати, що в неї нема Бога”. “Сьогодні ми живемо в часи Апокаліпсису, і не обов’язково бути пророком, щоб це зрозуміти. Все йде одне за одним. Ми не знаємо, що нас чекає, це видно з того становища, яке панує у світі. Тому зараз, як ніколи, нам потрібно сильніше обпертися на молитву й поборотися зі злом молитвою. Це єдиний вихід”. Також у книжках є опис життя і свідчення людей про чуда, які відбулися за посередництвом старця Паїсія, коли він жив і після його смерті. А ще Ліля передала мені диск з записом листів, які монах о. Серафим Йосиф Ісіхаст написав духовним дітям – так це взагалі безцінні листи. Послухавши їх, я була довгий час під таким сильним враженням, що мені здавалося, що кращих слів і кращої науки про Господа нашого я ще ніколи і ніде не чула. Лише святі люди можуть давати такі поради і так навчати. О.Серафим також помер недавно, жив на Святій Горі і був греком. Люди, які посвячують своє життя Богу, мають дуже-дуже сильну віру! Пізнавши науку і настанови цих двох монахів – старця Паїсія і о. Серафима Йосифа Ісіхаста, я зрозуміла, що грецький народ і всі ми маємо дуже великих заступників на Небі. Хоча ці отці ще не зараховані до переліку святих, але я вірю, що вони святі. Безумовно, що кожний народ має святих заступників на Небі, але я живу в Греції і розповідаю про те, що пізнала в цій країні, і про те, що пізнала, дякуючи Божій Волі. Ананевич Наталя (Далі буде)
№3(86), 2014 33
НАШІ ВИДАННЯ Послання Матері Божої в Меджуґор’ї 1981-2014 У книзі “Послання Матері Божої в Меджуґор’ї 1981-2014” вміщено всі основні послання Марії до всіх людей світу за всі роки, які Вона дає 25 числа щомісяця, а також духовні розважання на ці об’яви. Читач матиме змогу поринути в особливу духовну атмосферу Марійських з’яв …
Дев’ятниці до св. Ґерарда Маєлі Книжечка складається з двох дев’ятниць, а саме: перша – це “Дев’ятниця матері, яка очікує дитину”; друга – це “Дев’ятниця за родини”. Дуже благотворним для християнської душі було, якби після відмовлення дев’ятниці кожний віруючий міг би відбути прощу до Кохавини (Жидачівський р-н, Львівська обл.), до монастиря св. Ґерарда. Там приступити на Службі Божій до Сповіді та Св. Причастя, відмовити навколо храму Хресну Дорогу, помолитися в капличці Матері Божої Кохавинської (Матері Божої Доброї Дороги) та отримати повний відпуст…
Набоженство до Страстей Христових о. Ярослав Масюк “Набоженство до Страстей Христових” – це ще одна можливість для віруючих людей прилучитися до глибокого почитання Муки Господньої від Гефсиманського саду до Розп’яття на Голгофі; це співучасть кожної душі у спільній молитві з душами з Чистилища та Неба за цілу Україну, за піднесення з гріхів, за пробудження і відродження народу, за взаємну любов, за доброту і милосердя, за спроможність прощення образ і кривд, за ласку служіння Богові…
Набоженство до Cв. Валентина о. Ярослав Масюк Книжечка “Набоженство до св. Валентина” – це перша ластівка у прославі цього незвиклого святого, мученика за Христову віру, вірного та надійного заступника усіх закоханих на Землі. Церква згадує Патрона усіх закоханих 14 лютого.
Євангеліє Марії. Жінка, яка перемогла зло о. д-р Ґабріель Аморт Йоан Павло II в Апостольському посланні Tertio millennio adveniente написав: “Нехай покірна Діва з Назарета, Котра дві тисячі років тому дала світові Втілене Слово, веде людство нового тисячоліття до Того, Хто є “істинним світлом, яке освітлює кожну людину” (пор. Йо. 1, 9). Відповідаючи на це бажання Папи, автор пропонує тридцять одне розважання, в яких представляє всі євангельські події, пов’язані з Дівою Марією, а також пояснює і роздумує про значення марійських догматів, культу й почитання Богородиці.
Семиденниця до Серця Ісуса Св. Йосиф Пельчар “Семиденниця до Серця Ісуса” св. Йосифа Пельчара (1842-1924 рр.) – це одна із духовних перлинок святого для тих, хто практикує почитання Найсвятішого Серця Ісуса у своєму житті, хто прагне зробити цей культ щоденним розважанням та пізнанням безкорисливої, жертовної Любові Серця Господа нашого Ісуса Христа.
Дев’ятниця до Святого Юрія Переможця о. Ярослав Масюк Дев’ятниця присвячена почитанню Святого Великомученика Юрія Переможця у нашому народі. Цей Святий прославився своєю незламною вірою та мученицькою смертю (303 р.)за Господа нашого Ісуса Христа під час великих гонінь на християн за правління римського імператора Діоклетіана (245-313 рр.).
Набоженство до св. Пантелеймона Цілителя о. Ярослав Масюк Це збір декількох форм молитв, написаних в дусі західної та східної духовності для прославлення безстрашного Мученика за Христову віру, безкорисливого Цілителя обманутих поганськими лікарями людей Св. Пантелеймона († 305 р.). Наша Церква відзначає свято 9 серпня.
--------------- ПРИВІТАННЯ ---------------
Редакція Марійського часопису “Діти Непорочної” щиро вітає Петра Франка, Голову Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, дослідника, письменника, редактора, громадського і політичного діяча з 80-ти літтям і бажає плідної праці та здоров’я на благо служіння Богові та Україні! №3(86), 2014 34
Дiти Непорочної
Êàðëî Äîëü÷³ (1616-1686). Ñâÿòà Êàòåðèíà ѳºíñüêà
Îáðàç Ìàòåð³ Áîæî¿ ç Äèòÿòêîì ²ñóñ
Íà 1-é ñò. îáêë. Îáðàç Ìàòåð³ Áîæî¿ ç Äèòÿòêîì ²ñóñ. Íà 4-é ñò. îáêë. Õîñå Ëåîíàðäî (1601-1652). Ñâÿòèé Éîàí Õðåñòèòåëü. Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìຠïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº.