Христос ся Раждає! Привітання від Бога Отця Дітоньки Мої! Засилаю Вам благословення Моє, котре в тім році стане особливим Покровом для Моїх дітей, які шукають істину та постійно прагнуть преображення своєї душі, щоби бути істинними дітьми Любові Любові!! Щедро нагороджую вас Життєдайною Любов’ю Любов’ю,, яку ви можете почерпнути від улюбленого Сина Мого, котрого послав вам, щоби кріпив і живив вас Нею та Царство котрої, обіцяне Мною, ви зможете особисто творити, завдяки повсякденній праці над станом душі своєї. Творіть атмосферу Любові на землі, а зло, ненависть, як і будь-яку нечисть, не допускайте ані до своєї душі передовсім, ані до свого краю! Той, хто горить Моєю Любов’ю, буде захищений Мною завжди і нагороджу його Життям Вічним в Радості, Блаженстві і Світлі Моїм. Вселаскавість Моя спадає на вас усіх. А в особливий спосіб на тих, хто провини чуючи за собою, складає наміри покаяння і поправи та здійснює їх. Миле дитя Богові, котре щоденно працю свою заносить Богові під Покров та звіт здає, не чекаючи останньої миті свого земного паломницького перебування. Діти Мої! Щомиті дарую вам Любов у цій дорозі паломництва вашого земного. Святістю нагороджую тих, хто славить свого Творця та щомиті лине думками, помислами та усім єством своїм до Мене Мене,, щоби впевненість у правоті своїх діянь та підтримку Батьківської Любові отримувати щомиті. Яку величну перемогу отримує той, хто дістає перемогу над власними спокусами! Не страшні йому жодні випробовування, коли він розкрив для себе таємницю – що уся найсильніша підтримка у Господі ! Ви повинні стати таким Світлом Світлом,, щоб світити, як сонце, зсередини і ззовні. Тоді там, де ви перебуваєте, настане атмосфера Раю. Ви зобов’язані бути Сонцем і освічувати путь свою і ближнім своїм, у радісних, а також у найнестерпніших ситуаціях. Дітоньки Мої! Рік несе вам те, що підготували ви у своїй душі. Ви все виразніше бачите, що якою є ваша душа, такими є ваші відносини, таким будується ваше сьогодні та майбутнє. Бажаю вам скористатися з вдячністю для блага своєї душі тією миттю, яку вам дарую дарую.. А благо її полягає в тому, щоб бути істинним дитям Божим Божим,, що прагне перебувати в чистоті, а отже в Світлі Моїм та ввести раз і назавжди в чистоту своєї душі Мою Любов і щоби геть усім заправляла Любов Любов.. Бажаю вам кожну мить свого життя приймати і виражати те найцінніше, що вам дарую – Любов Любов.. І так, як Батько, що сотворив вас, бажаю для вас найсвятішого, щоб ви стали Сяйвом Любові, Любові, щоб своє земне життя проходили як паломники, котрі постійно, щомиттєво у всіх потребах життя від найдрібніших і до найбільших шукали і знаходили шлях Світла – шлях до Сонця Сонця,, бо ви є Моїм Промінням Промінням,, що виходить від Мене і по якому повернетеся додому, завершивши своє земне паломництво. З цією дією піднесеться на дусі ваше життя, ваші взаємовідносини і відбудеться те, про що ви так ревно мрієте – відпаде всяка нечисть у кожній ланці життя, припиняться війни, а настане Мир передовсім у вашім серці, котрий запросить Любов на Вічне царювання у вашій душі. Амінь. Люблю вас, діти Мої, дуже люблю. Записала Оксана Береза
Джорджоне Барбареллі да Кастельфранко (1477 – 1510). Поклоніння пастухів
Морріс Вільям (1834 – 1896). Поклоніння волхвів. Гобелен На 1-й ст. обкл. Образ Матері Божої з Дитятком Ісус, фрагмент. На 4-й ст. обкл. “Ангел-Охоронець стереже сон дитини”, худ. Мельхіор Поль фон Дешванден (1811-1881). Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.
6(89) 2014 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979 Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Ольга ЛОЗА Обкладинка Богдан СОЙКА Художнє оформлення Юліан С САВКО АВКО
ЗМІСТ 1. Джерело віри о. Теофан Гето Життєдайне Слово ................................................ 2 2. Мій тихий Назарет с. Медарда “Називали Мене сином теслі, який Мене виховав” (прод.) ... 5 3. Наша молитва Св. Мехтильда Отче наш. Св. Мехтильда за душі з Чистилища ........ 8 4. Освячені в істині Роман Дерев’янко Заклик до Любові ....................................................... 10 5. Заповіді Божі Редакційна Пам’ятай Святий День святкувати ...................................... 14 6. Наслідування Святих Наталя Назар Два слова про великого українця і його слово на свято Стрітення ................................ 16 7.. Голос Марії о. Євгеній Сьпйолек Світло Святих ...................................................... 19
Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ
8. Дорогами прочан Йосиф Воробець Історія Джублика ................................................. 21
Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН
9. Духовна боротьба Редакційна Зустріч з вічністю ................................................................... 25
© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2014
10. Гріх і біль
Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 e-mail: gbook gbook@ukrpost.ua, ukrpost.ua, gbooklviv@gmail.com web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Куліша, 22/3а, м. Львів, 79058 тел.: (032) 255-45-24, (097) 67-67-725 Друк: ТзОВ “Часопис”, вул. Шевченка, 315, тел. (032) 239-57-60 Наклад: 1200 примірників.
Наталя Ананевич На шляху навернення (Закінчення) .................... 28
11. Поетична сторінка 11 Павло Тичина Я єсть народ, якого Правди сила... ............................. 33 О журавлі, журавлі! .......................................................................... 34 !!! До уваги читачів нашого часопису “Діти Непорочної” та шанувальників видавництва “Добра книжка”. Відтепер Ви маєте нагоду замовити наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua.
ДЖЕРЕЛО ВІРИ
ЖИТТЄДАЙНЕ СЛОВО
Худ. Любомир Кудринськй Ісус Христос – Небесний Вчитель
Слово, яке дає нам вічне життя, – це Боже Слово, тобто Біблія. Біблія – це одна з найбільш відомих книжок у світі. З цієї Святої Книги багато почерпнули поезія, історія, географія, соціологія й інші науки. Багато відомих людей, таких як Мікеланджело, Рембрандт, Шекспір, Греко, Данте, Т. Шевченко, П. Куліш, І. Франко, І. Нечуй-Левицький та ін. використали цю книгу для своєї творчості. Святе Письмо є універсальною книгою для всіх часів і багатьох людей. М. Ломоносов: “Творець нам дав дві книги: природу і Святе Писання. У першій Він
№6(89), 2014 2
проявив Свою Могутніссть і Мудрість, а в другій – Свою Волю»”. Біблія поділяється на дві великі частини: Старий Завіт і Новий Завіт. У Старому Завіті – 47 книг, а у Новому – 27 книг. Деколи людина ставить собі питання: хто ж був такий мудрий, що написав такі глибокі та гарні слова? Відповідь нам дає Святий апостол Петро у другому листі “Бо ніколи пророцтво не було проголошене з волі людини, лише ведені Святим Духом промовляли Святі люди від Бога” (1,21). В історії Спасіння відбувається так, що Господь спасає людей через інших людей, які відкриті на Його дію, Його благодать. У Старому Завіті цими людьми були пророки Ісая, Даниїл, Єремія та інші, в Новому Завіті – Євангелисти Матей, Марко, Лука, Іван, також апостоли Петро та Павло, Яків, Юда-тадей, через яких діяв Сам Святий Дух і рукою яких писав ці богонатхненні слова. Чарльз Діккенс: ““Новий Новий Завіт є найкращою книгою, яку будь-коли знав або буде знати світ»”. Деколи ми відкриваємо Святе Писання і зустрічаємо різні родоводи: це 14, і 14, й потім ще 14. Часто в людини приходить знеохота: як можна читати такі дивні речі, такі застарілі речі, як можна читати таку сумну книжку, а ще й без малюнків?! У таких випадках важливо себе перебороти, в якийсь спосіб заставити переконати та усвідомити, що Святе Писання важливе для нашого життя і спасіння. Скільки часу й енергії ми витрачаємо щодня, щоб здобути щось матеріальне, другорядне, зовсім непотрібне для спасіння, а от для молитви, читання Святого Письма, чогось духовного в нас не вистачає часу, енергії і сили. Людина, яка прикладає зусилля: більше читає, роздумує над Святим Писанням, отримує багато користі для себе, а також для своїх ближніх. Гете: “Євангелія відображає сяйво, яке виходить від особистості Христа»”. Яким способом ми повинні читати чи засвоювати Святе Писання? Часто буває так, що ми
Дiти Непорочної
ДЖЕРЕЛО ВІРИ тільки акцентуємо свою увагу на деяких думках, цитатах Святого Письма, а глибше не йдемо. Ми повинні знати, що наші душевні сили – це розум, серце і воля. воля. Святе Писання ми маємо сприймати не тільки розумом, щоб знати про що там йдеться й оперувати гарними цитатами перед іншими, але також прикладати зусилля, щоби з допомогою волі втілити це все, що ми знаємо, і щоб наше серце було вільне від гріха, щоби ми не тільки розуміли святі рядки, але могли серцем відчути, що в них є велика Сила Божа. Як ми повинні ставитися до Святого Письма? Уже сама назва вказує на те, що це є Свята річ, тому повинно бути й відповідне ставлення до неї. Деколи ми вважаємо, що Святе Письмо – це щось, але ми повинні розуміти, що це є Хтось, бо Слово Боже живе, тобто – це друга Особа Божа промовляє Своє Слово до нас. Ісус Христос двояко виявляє Себе, коли ми дивимося на престіл у церкві: як Євангелія, тобто Слово, а також як хліб і вино у Святій Євхаристії. Як ми приступаємо до Святої Євхаристії з вірою і любов'ю, так і маємо ставитися і до Слова Божого. Багато людей на сьогоднішній день читають Святе Писання і кожен шукає свого: хтось – якісь історичні факти, ще хтось – географічні дані, дехто – соціологію, філософію і ще щось інше. А що повинні ми, християни, шукати у Святому Писанні? Звичайно, ми повинні шукати благодаті навернення, тобто ті рядки, слова, які допоможуть нам щораз більше навертатися до Бога. Якщо ми глибше задумаємося над своїм життям, то збагнемо – майже щохвилини щось погане заходить у наші серця і ми повинні боротися з гріхом і навертатися до Бога, а якраз у цьому нам допоможе Святе Писання, ті глибокі повчальні рядки, через які до нашого серця промовляє Сам Дух Святий. Варто згадати українське прислів'я: “З ким поведешся, того й наберешся”. Якщо ми читаємо пусту, непотрібну літературу, а деколи гріховну, неморальну, різні нісенітниці, то сповнюємося певними думками, бажаннями, відчуттями і тоді самі стаємо такими. Коли ж ми стараємося більше читати Святе Письмо, особливо Новий Завіт, то таким способом самі
Дiти Непорочної
уподібнюємося до Господа Спасителя, тим більше в нас є любові, віри, ми більше можемо прощати, терпіти, бути правдивими християнами – учнями Спасителя. Святий Василій Великий: “Усе Святе Письмо є Богонатхненне і корисне, передане Святим Духом для того, щоб ми, люди, кожний і всі разом, наче в загальній лікарні для душ, могли вибирати ліки відповідно до своєї потреби»”. Слово Боже чи Святе Письмо тісно пов'язане з вірою, воно є основою для нашої віри. З іншої сторони, з допомогою віри Слово Боже має вплив на нас. Пригадаймо собі, що віра – це двері в духовний світ. Якщо в нас є віра, то вона є дієвою у нашому спасінні. Також неабияке значення для пізнання Святого Писання має наша молитва. Щоби збагнути глибину цих таємниць, потрібно якнайбільше молитися. Святий Ісаак Сирійський говорив: “Молитву вважай ключем, щоб пізнати правдивий зміст Божого Писання”. Коли ми молимося, звертаємося по допомогу до Бога, щоб Він просвітив наш розум, наше серце, тоді ми можемо пізнати глибину тих слів, зміст яких укритий у Святому Писанні. Сьогодні багато людей читає Святе Письмо, але мало розуміє, тому що має неправильний підхід до нього. Ми повинні не тільки читати Біблію, але пристосовувати до себе ці глибокі думки і жити цими думками щодня. Чим більше людина має бажання жити Святим Письмом, тим більше їй відкривається духовний зміст його слів. Преподобні Святі Варсонуфій та Йоан навчали: “Часто Святе Писання є немов водою, яка крапає маленькими краплями на твердий камінь. Через деякий час ця вода, хоч дуже м’яка, розбиває той твердий камінь”. Отож ці Святі порівнюють Святе Писання з водою, яка крапає на наше тверде серце і робить його м’яким, сприйнятливим до благодаті Святого Духа. Коли Ісус Христос, наш Спаситель, перебував між людьми, то навчав особливими короткими оповіданнями, так званими притчами. Це – життєві історії, в яких укриті глибокі духовні думки. Отож, коли ми читаємо притчі в Святій
№6(89), 2014 3
ДЖЕРЕЛО ВІРИ Євангелії, то повинні пристосовувати їх до себе. Наприклад, у притчі про Доброго Пастиря, де Ісус Христос називає Себе Добрим Пастирем, який покидає 99 овець і шукає одну загублену, ми повинні пізнати Його як нашого Бога, який є люблячим батьком, тим Добрим Пастирем, який опікується кожною людиною зокрема, всіх нас дуже любить і хоче нашого спасіння. Святий Єфрем Сирійський зауважив: “Хтось хвалиться розмовою з вельможами, князями і царями, а ти хвалися тим, що спілкуєшся зі Святим Духом, тому що через Святе Письмо промовляє Святий Дух»”. У притчі про блудного сина знову ж змальовано ситуацію, коли ми, впадаючи в різні гріхи, деколи не маємо бажання повертатися до Бога, а щораз більше відходимо від Нього. Якраз це – неправильний крок, бо слід пригадувати собі Бога не як караючого суддю, а як люблячого батька. Згадаймо, як у притчі прийняв батько блудного сина, коли той повернувся. Так само ми повинні знати, що Бог завжди нас приймає, якщо ми хочемо щиро покаятися. Ми ніколи не повинні тікати від Бога і боятися Його. Згадаймо ще один випадок, коли Ісус Христос плив зі Своїми учнями по Тиверіядському морі й піднялася велика буря. Апостоли налякалися і почали кричати: “Що нам робити, Спасителю, ми тонемо?” Ісус сказав каже їм: “Маловіри, чому засумнівалися? Я є між вами”. У нашому житті не все є легко і гарно, часом трапляються бурі, всілякі випробування, але ми повинні знати, що Господь є з нами, на кораблі нашого життя, Він завжди готовий нам допомогти, якщо ми тільки з вірою і молитвою звертаємося до Нього по допомогу. Герцен: “Під час різних обставин я повертався до читання Євангелії і щоразу її зміст приносив мир і спокій у душу»”. Бєлінський: “Є книга, в якій все сказано, все вирішено, після якої ні в чому немає сумніву, книга безсмертна, Свята книга вічної істини, вічного життя – Євангелія”. Дуже повчальною є також історія з Євангелії, коли Ісус приходить у дім Лазаря, де Його зустрічають дві сестри – Марія і Марта. Марта
№6(89), 2014 4
починає клопотатися: готувати, накривати на стіл, а Марія сідає біля стіп Ісуса й уважно слухає Вчителя. Так і в нашому житті нам здається, що в нас є стільки обов'язків, клопотів, що ми такі зайняті, що в нас немає можливості сісти почитати Святе Письмо, подумати й застосувати це до свого життя. Ісус каже тоді: “Марто, Марто, про багато клопочешся – одного ж потрібно”. Ці слова ми повинні часто застосовувати до себе: ми забагато клопочемося про речі, які є другорядними, але ліпше вибрати ту частку, яку обрала Марія, яка сіла біля стіп Ісуса і уважно слухала Його Слова. Дуже гарним прикладом для нас можуть бути перші християни. Вони не мали так укомплектованого Святого Письма, як маємо ми, а збирали його рядки, переписували. Це було дуже важко, дуже незручно, непрактично, але все ж вони читали та жили цими життєдайними Словами. А скільки було Святих, які напам’ять знали майже все Святе Писання, зокрема Новий Завіт і псалми. Святитель Іґнатій Брянчанінов: “До кінця життя не переставай вивчати Євангелію, не подумай, що ти добре знаєш її, хоч би й знав її напам’ять. Заповідь Господня широка дуже, хоч і міститься в малих словах»”. Отож стараймося наслідувати наших попередників, брати за приклад їхнє святе життя і ставлення до Святого Письма; щоб у кожній християнській родині Біблія була настільною книгою – книгою, яка показує дорогу до правдивого життя і щасливої вічності. Святий Іван Золотоустий: “Де є Святе Письмо – звідти проганяється всяка диявольська сила, а для живих там є велике повчання про чесноту, навіть сам погляд на Святе Письмо робить нас стриманішими від гріха. Хто тільки доторкається до Євангелії, той зразу упорядковує свій розум і при одному тільки погляді на неї відривається від усього земного. А коли уважно читає, то душа наче вступає в таємниче святилище, очищається і вдосконалюється, тому що з нею говорить Бог через Святе Письмо»”. о. Теофан Гето
Дiти Непорочної
МІЙ ТИХИЙ НАЗАРЕТ
“НАЗИВАЛИ МЕНЕ СИНОМ ТЕСЛІ, ЯКИЙ МЕНЕ ВИХОВАВ” (Продовження. Початок у №6, 2013 та №1-5, 2014)
Джон Еверетт Мілле (1829 – 1896). Христос у батьківському домі. 1850
6 липня 1949 року Ісус: “І був Я їм підданий…” Хочу вам пояснити, що це означає, що Я – Бог-Людина був підданий людині. Я був підданий для того, щоб дати вам взірець до наслідування, аби ви підчинялися одне одному. Підданство не є якимось вислужництвом. Піддання себе з любові комусь можна назвати великою любов’ю ближнього. Якщо когось любиться, то тому прислуговується, але не з рабських почуттів, а з любові й щирим серцем. Таке підданство повинно бути в родинах. Чоловік повинен підчинятися жінці з любов’ю, а жінка чоловікові, діти батькові
Дiти Непорочної
та матері – і взаємно. Родичі повинні бути немовби піддані, але зобов’язані відгадувати бажання дітей і з любов’ю до них відноситися. Якщо таке існуватиме в родинах, то буде Назарет Назарет.. Не буде там якогось невільництва, не буде суперечок і неспокою, а буде взаємне поєднання. Піддання – це також вміння підчиняти свою волю волі інших. Щоб панувала єдність і згода, то повинна одна чи друга сторона уступати. Це і означає бути підданим. Чоловік, люблячий дружину, хоча би бачив в ній недоліки, нехай думає завжди тільки про те, що є з нею пов’язаний Таїнством шлюбу і шлюбував цій особі ві-
рність та любов. Це також є немов би піддання. Так само повинна чинити дружина своєму чоловікові! Якщо зрозуміють ці слова добре, то любов і вірність супружня стане для них піснею через ціле життя, бо воля їхня буде з’єднана разом. Діти, дивлячись на взірець родичів, стануть їм у послусі підданими, люблячими. Це будуть діти, на яких благословення Боже зливатиметься з покоління на покоління. Щоб укласти собі таким чином життя, то нехай постійно свій зір заглиблюють в Мого Опікуна Святого Йосифа. Йосифа. Я як дитя був Йому підданий, як дорослий був Йому підданий…Прагніть
№6(89), 2014 5
МІЙ ТИХИЙ НАЗАРЕТ зрозуміти це, що Я як Бог, Всемогутність, Сила, Цар, Який володарює, Якому Небо і земля є піддані, Я був підданий людині! Мій Опікун Святий знав про це, що Я є Богом-Людиною. Він отримав цю найбільшу з ласк, що був Мені Опікуном, отримав цю ласку через чистоту серця, через постійне віддання себе Волі Бога, Волі Отця Предвічного, Волі цілої Нашої Тройці. Той, хто виконує Волю Мою, той є тим, хто Мене любить! Якщо хтось виконує Волю Мою, то Я сповнюю його волю. Сповнюю волю його в усіх прагненнях, тобто вислуховую його молитву, сповнюю те, про що просить, хоча би це були речі по-людськи неможливими до виконання… Але той, хто приходить до Мене і просить з підданням Волі Моїй, той нехай буде певним, що завжди Я його вислухаю! Будьте підданими Моїм наказам і в щасті, і в радості, втішайтеся і радійте, коли вас обсипаю ласками, яких прагнете, але не заламуйтеся тоді, коли вам здається, що Я є далеко! Душі, які дуже люблю, часто піддаю терпінням, аби ще більше їх ушляхетнити, освятити і з’єднати зі Собою. Часто допускаю навіть те, що допустив на найдорожчі Мої Істоти, коли Я загубився у храмі, і Вони впродовж трьох днів Мене шукали. В таких смутках, бажаннях нехай мені будуть підданими і нехай знають про те, що їх не опущу, що знайдуть Мене у храмі, а це означає, що віднайдуть Мене у Кивоті. Там нехай Мене шукають, але найбільше нехай прислуховуються до своєї власної душі, нехай вдивляються в неї, бо там Мене віднайдуть! Вони думають, що Я перебуваю
№6(89), 2014 6
далеко, але Я є в їхніх власних душах, у їхніх власних кивотах, у їхніх серцях. (С. С. Медарда Медарда:: чую окремий голос. Ісус немов би промовляв через цілу вічність (образно), аби душам дати знати про велич любові, яка любить душі людські, аби їм постійно говорити, що: “Я є Богом Любові і Милосердя”. І повторюю їм постійно одне і теж саме, щоб добре проникнули в цю таємницю любові і стали любов’ю, тобто стали Богом. Ісус прагне, щоб родини, які є посвячені через Інтронізацію Серця Його і Серця Матері Його Непорочної, аби так само родини були посвячені під особливу опіку Святого Йосифа, Серцю Святого Йосифа. Ісус прагне, щоб Святіший Отець опублікував це послання (наказ), щоб Єпископи і священики запровадили це в чин, лише тоді повстане правдивий Назарет на землі, а це означає єдність Серця Ісуса, Матері Божої Непорочної та Святого Йосифа. У такий спосіб повинен розповсюджуватися великий культ Святого Йосифа, бо Він є мало вшанований і незнаний. “Бачу, як Святий Йосиф дуже втішається”. Тоді родини будуть злучені разом і не буде стільки розлучень”. розлучень”. (Написано в першу середу місяця). 13 липня 1949 року Ісус: “Як вчинять усе те, про що Я прошу, то життя для них буде одним Назаретом в домах особливих, але й кожна душа може носити в собі такий Назарет. Буде це Назарет Любові. Любові. У серці людини Я буду мешкати та Непорочна Моя Матір і Її Улюбленець Святий Йосиф, Мій Опікун дівочий.
Душі, які прагнуть тиші, спокою, коли утворять такий Назарет в серці своєму, о яку велику тишу любові будуть носити в душах своїх. Кожна душа буде носити Небо своє, бо, де ми перебуваємо – як вже неодноразово Я повторював – там є Небо. Перейдуть життя незнаними, укритими, може не чинитимуть надзвичайних речей. Підуть слідом Мого Опікуна, Святого Йосифа, який не чинив чудес, ані надзвичайних речей, але була це святість без чудес і розголошення, бо після Моєї Матері Непорочної в Небі найпершу прославу забирає від цілого Двору Небесного і найміцніше є злученим з цілою Нашою Тройцею… Він був Мені Отцем названим і Опікуном, задля того став Отцем і Опікуном кожної родини, котра прибігає під Його Покров. Він був тут, на землі, Моїм годувальником. Він має цей привілей, щоб забезпечити тих, які Його з любов’ю і довір’ям просять. Він є спеціальним Покровителем родин, Опікуном молоді, найкращим Вихователем і Педагогом. Він є Патроном дівиць і неповнолітніх, які хочуть вступити в шлюбні зв’язки і освятити своє життя Таїнством Святим шлюбу. Нехай кожний приходить до Нього з любов’ю і вірою, а Я йому у жодній ласці не відмовлю за посередництвом Святого Йосифа. Також Він є Патроном всіх душ, яких роздирає непевність. Вони не знають, на якій дорозі перебувають, що мають чинити… нехай ідуть з великою любов’ю до Святого Йосифа, бо всі лінії життя Він тут перейшов, і кожне серце, яке живе на землі, зрозуміє Його. Мало є знаною святість Мого Опікуна. Священики мало розказують про життя Святого Йосифа.
Дiти Непорочної
МІЙ ТИХИЙ НАЗАРЕТ Як був тут, на землі, забутим, був робітником, був Теслею, так і тепер мало хто проголошує хвалу Його. Священики і душі, які крокують до вищої досконалості, душі законні, нехай з цілою любов’ю і довір’ям кидаються в обійми того найліпшого Отця, а Він їм вкаже, як мають нею дійти до найвищих вершин святості через тихість і покору серця, через ту тиху жертву, на яку жертвувалися незнані, забуті, незрозумілі, навіть часто від найближчого оточення. О, тоді нехай собі пригадають, що мають великого Отця в Небі, великого
Наставника, який керує ними! Про речі дочасні нехай не піклуються. Так само всі душі, які живуть у світі (поза монастирем), нехай пригадають собі ці слова, що Я “поставив Його Володарем Дому Мого і Князем усякого посідання…” Святий Йосиф, Мій Опікун, перейшов через життя у великій тихості. Тихість, покора серця, невинність, велика віра, постійне піддання Себе під накази цілої Нашої Тройці Святої – це була найбільша глибина душі Його, з котрої кожний може черпати, з тих великих Його чеснот, з цієї
глибини, як з великого океану, з котрого хоча би було якнайбільше вичерпано води, а однак ніколи не буде видно її нестачі. Він був занурений в Любові Нашій так, як крапля води у цьому морі. Посідав найбільші ласки і привілеї Духа Святого. Було це настільки розкішним надбанням цілої Нашої Тройці Святої, що ніколи Ми не розставалися з Ним. Євангелист розказує, що по віднайденню Мене “Дитя зростало в ласці у Бога і в людей…” Те саме можна сказати про Мого Опікуна, що постійно зростав у ласці в Бога та людей. У серці Його було Наше Небо, а в Серці Цілої Тройці Нашої Його Небо. Душа Його була постійно занурена в одне ущасливлене, небесне розважання. Він поклонявся Отцю Моєму і любив Його любов’ю великою. Задля того Отець Предвічний призначив Його на Опікуна Мого. Дух Святий був Його любов’ю і освячував Його Своєю великою Світлістю, і була одна велика нерозривність Нас Трьох в Ньому. Жив в постійному захопленні, немов би в протяжному небесному сні… Життя Його – це неначе пісня і сон однієї великої любові! Багато терпів тут, на землі, був перепрацьований, перемучений, переносив певні недуги і був забраний до Володінь Наших перед Моєю мученицькою Смертю. Серце Його, велике і любляче, пережило багато. Задля того Його було збережено від великого терпіння Смерті Моєї, бо ніжність і велич почуття Його люблячого Серця забагато відчували би це велике терпіння і Муку, яку Я поніс, щоб відкупити людство. с. Медарда
Повернення до Назарету
Дiти Непорочної
Переклад з пол. Йосифа Воробця
№6(89), 2014 7
НАША МОЛИТВА
ÎÒ×Å ÍÀØ Ñâ. Ìåõòèëüäà çà äóø³ ç ×èñòèëèùà
Молитва про спасіння душ з Чистилища, якої під час об’явлення Господь наш навчив св. Мехтильду. Св. Мехтильда щоразу, коли відмовляла цю молитву, бачила легіони душ з Чистилища, що йшли до Неба. Св. Мехтильда народилася близько 1241 року на території сучасної Німеччини, у містечку Хакборні. Її сестрою була св. Гертруда. Великий вплив на становлення її духовності вчинив отець-домініканець Генрик з Галле. Завдяки його харизмі св. Мехтильда і св. Гертруда відкрили в собі здібності пізнання об’явлень і містичних станів душі. І як наслідок світ побачив книжку св. Мехтильди “Книга особливої ласки”. Св. Мехтильда особливо ревно у своїй душі плекала набоженство до Найсвятішого Серця Ісуса. Одного дня вона була допущена до особливого щастя, а саме: Ісус поклав її голову, як колись на Тайній Вечері святого апостола Івана на Свої груди, тобто Своє Серце. Свята Мехтильда під час своїх візій містично входила до самого Серця Ісуса на Його запрошення і спочивала там. Господь дав їй Своє Серце, як знак укладеного з нею союзу. Містичні візії двох
№6(89), 2014 8
святих сестер сприяли тому, що Серце Ісуса стало сприйматися вірними, як джерело Любові Бога до людей. Свята Мехтильда чула биття Серця Ісуса. Померла свята Мехтильда 19 листопада 1299 року. Душі в Чистилищі є нашими приятелями назавжди! У Меджуґор’ї Діва Марія сказала: “Дорогі діти! Прошу вас, аби ви день за днем молилися за душі у Чистилищі. Кожна душа потребує молитви і ласки, щоб дійти до Бога і Його Любові. Задля того також і ви, дорогі діти, отримуєте заступників, які допоможуть вам у житті. Зрозумійте, що всі речі земні вам не потрібні. Ви повинні крокувати тільки до Неба…” (6.11.1986 р.). Отче наш, що єси на Небесах… Отче Небесний, прошу Тебе: прости душам з Чистилища, що не любили Тебе та не віддали Тобі належного почитання; Тобі, їхньому Господеві та Отцю, Який через чисту ласку вчинив їх Своїми названими дітьми. А вони, навпаки, внаслідок своїх гріхів викинули Тебе з сердець, в яких Ти так сильно хотів жити.
Щоб задоситьучинити за ці гріхи, жертвую Тобі любов і поклоніння, яке Твій втілений Син складав Тобі впродовж цілого Свого земного життя. І жертвую Тобі цілу покуту і винагородження, котре сповнив і через котре стер і відпокутував гріхи людей. Амінь. Нехай святиться Ім’я Твоє… Благаю Тебе, найліпший Отче,, прости душам з Чистилища, че що не завжди достойно почитали Твоє Святе Ім’я, але часто взивали Його надармо і через своє грішне життя вчинили себе негідними імені християн. Щоб винагородити за поповнені через них гріхи, жертвую Тобі усю хвалу, яку через Свої слова і дії віддав Твоєму Імені Твій Улюблений Син під час усього Свого земного життя. Амінь. Нехай прийде Царство Твоє… Прошу Тебе, найліпший Отче, прости душам з Чистилища, че що не завжди дуже ревно шукали, прагнули і впроваджували в життя Твоє Царство, котре є єдиним місцем, де панує правдивий відпочинок і вічний мир.
Дiти Непорочної
НАША МОЛИТВА Щоб надолужити за їх недостаток ревності в звершенні добра, жертвую Тобі найсвятіші побажання Твого Божественного Сина, Який палко прагнув, аби вони стали також наслідниками Його Царства. Амінь. Нехай буде Воля Твоя, як на Небі, так і на Землі… Прошу Тебе, найліпший Отче,, прости душам з Чистилища, че що не завжди підчиняли свою волю Твоїй, не шукали у всьому сповнення Твоєї Волі, а часто жили і поступали тільки згідно своєї власної волі. Щоб надолужити за їхнє непослушенство, жертвую Тобі досконале підчинення Твоїй Волі повного любові Серця Твого Божественного Сина. Підчинення найглибше, про яке засвідчив щодо Тебе, будучи Тобі послушним аж до смерті на Хресті. Амінь. Хліб наш насущний дай нам сьогодні… Прошу Тебе, найліпший Отче,, прости душам з Чистилища, че що не завжди приймали Таїнство Євхаристії з достатнім прагненням, а часто приймали Його без любові або недостойно, або навіть занедбували прийняття. Щоб винагородити за всі поповнені через них гріхи, жертвую Тобі незвичайну святість і глибоке розважання нашого Господа, а Твого Божественного Сина, Ісуса Христа, як також палку любов, з якою склав нам цей незрівнянний дар. Амінь.
ний Син, коли висів на Хресті. Амінь.
Свята Мехтильда навчає свою сестру св. Гертруду в новоціяті
гріхи, які поповнили, піддаючись сімом головним гріхам, а також не бажаючи любити ані прощати своїм ворогам. Щоб надолужити за всі ці гріхи, жертвую Тобі молитву, повну любові, яку скерував до Тебе за Своїх ворогів Твій Божествен-
І не введи нас у спокусу… Прошу Тебе, найліпший Отче,, прости душам з Чистилища, че що дуже часто не опиралися спокусам і пристрастям, але крокували за ворогом всякого добра, і віддавалися тілесним похотям. Щоб надолужити за всі ті різноманітні гріхи, якими ми провинилися, жертвую Тобі хвалебну перемогу, яку наш Господь Ісус Христос здобув над світом, як також Його найсвятіше життя, Його працю і труди, Його терпіння і жахливу смерть. Амінь. Але визволи нас від лукавого… І від усіх кар через заслуги Твого Улюбленого Сина, і провадь нас, як і душі з Чистилища, до вічної хвали Твого Царства, яке є Твоїм. Амінь. Св. Мехтильда
І відпусти нам провини наші, як і ми відпускаєм нашим винуватцям… Прошу Тебе, найліпший Отче,, прости душам з Чистилища всі че
Дiти Непорочної
№6(89), 2014 9
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ
Заклик до Любові
Послання Любові від Ісуса Христа отримала іспанська монахиня с. Йосифа Менендес зі Згромадження Сестер Найсвятішого Серця Ісуса в Пуатьєр (Франція). До речі, це Згромадження заснувала св. Маґдалина Софія Барат, воно поширилося по цілому світу, зокрема й у нас, у Львові. Це Згромадження проіснувало до другого приходу радянської влади. Окрім цього, ім’я с. Йосифи Менендес дуже добре відоме всім прочанам Страдецької гори. Саме її текст Хресної Дороги ліг в основу книжечки “Страдч: Хресна Проща” (в-во “Добра книжка”) і приносить свої благословенні, щедрі плоди навернення, зцілення фізичного та духовного, а особливо духовної помочі душам з Чистилища, а вони, відповідно, перебуваючи з нами в одному Містичному Тілі Христа, заступаються за нас перед Маєстатом Божим… Саме завдяки цій Хресній Дорозі, текст якої продиктував с. Йосифі Сам Ісус Христос під час Великого Посту, ми можемо стати співучасниками у Жертві Спасителя, святості Отця Небесного… Наведу одне свідчення: у Галичі помер один чоловік від важкої хвороби. Він ніколи не був у Страдчі, можливо, навіть і не чув про нього. Через деякий час після смерті він приснився своїй дружині. І знаєте, де саме приснився?
№6(89), 2014 10
На Страдецькій горі. Голосом, сповненим милостивого прохання, ця душа звернулася до своєї дружини: “Чому ж ти не приїдеш у Страдч? Я так на тебе тут чекаю”. Сповнюються слова священика (о. Стефана), душа якого ще в 50-их рр. ХХ ст.
Сестра Йосифа Менендес
відійшла у вічність, про те, що там, у Страдчі, на горі, люди поставили великий Хрест і розіп’яли на Ньому змія. Дорогий читачу, ти також повинен знати, що книжка “Заклик до Любові” с. Йосифи Менендес отримала благословення від Кардинала Еудженіо
Пачеллі, майбутнього Папи Пія ХІІ, у 1938 році. Ось що тоді у квітні 1938 року писав про цю книжку майбутній Папа Пій ХІІ (1939-1958 рр.) у своєму листі до Наставниці Сестер Найсвятішого Серця Ісуса у Франції: “Не сумніваюся, що Найсвятіше Серце Ісуса прийме з радістю книжку, яка виходить з друку і сповнена любові, натхненної через Його ласку найпокірнішої Його служебниці с. Йосифи Менендес…”. Це благословення Папи Пія ХІІ перейшло і на нашу книжку “Страдч: Хресна Проща”, бо текст Хресної Дороги взято з книги “Заклик до Любові”. Проте повернімося до с. Йосифи і того діла, яке довірив їй наш Спаситель. Сестра Йосифа Менендес (1890-1923 рр.) прожила тридцять три роки земного життя, з них лише чотири – у монастирі. Народилася вона в Іспанії, в глибоко віруючій сім’ї. На сьомому році життя майбутня апостолка Серця Ісуса приступила до Першого Св. Причастя. Це була Перша П’ятниця, дуже пам’ятна дата в її житті, про що пише: “У жовтні 1897 року відбулася моя Перша Сповідь. О коли б я мала ще ту саму скруху, що того дня”. Відтоді її сповідник, о. Рубіо, бачачи в ній схильність до духовного життя, скеровує її на цю дорогу розважання. Духовний отець пояснив їй, що вона повинна вільно
Дiти Непорочної
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ читати, розважати і розмовляти з Господом Ісусом, розказуючи Йому про свою любов і завжди завершувати практичною малою постановою поправи на наступний день. У 1901 році під час духовних реколекцій у монастирі Сестер Винагородження юна дівчинка, розважаючи про Ісуса, Який невдовзі прийме її у Своє Серце, почула в душі голос: “Так, доню Моя, прагну, щоб ти цілковито належала Мені”. Це був початок її посланництва і пожертвування…. Господь Ісус відкривав с. Йосифі її посланництво поступово. Неодноразово казав їй, що хоче послужитися нею “для здійснення Своїх намірів” та для спасіння багатьох душ, які Йому так дорого коштували! 24 лютого 1921 року під час Святої години Спаситель поновив Свій заклик: “Світ не знає Милосердя Мого Серця. Хочу послужитися тобою, щоби дати його пізнати. Хочу, щоб ти стала апостолкою Моєї Доброти та Милосердя. Навчу тебе, що це означає. Забудь про себе”. А коли с. Йосифа висловила свої побоювання, то Ісус їй відповів: “Люби і не лякайся нічого. Хочу, чого ти не хочеш, але також можу те, чого ти не потрафиш зробити. Тобі належить не вибір, тільки віддання себе”. 11 червня 1921 р. після свята Серця Ісуса наш Господь промовив до с. Йосифи: “Збережи в пам’яті слова Мої та віруй у них. Єдине прагнення Мого Серця – це ув’язнити тебе в Ньому, заволодіти тобою через любов і потім вчинити з твоєї малості та бездарності канал для милосер-
Дiти Непорочної
Сестра Йосифа за три місяці до смерті
дя, якого би могли досягати багато душ, щоб спастися, завдяки твоєму посередництву. Пізніше відкрию Тобі чудесну таємницю Мого Серця, яка допоможе великій кількості душ. Прагну, щоб ти записувала і зберігала все, що тобі скажу. Читатимуть те все будуть тоді, коли ти будеш уже в Небі… Всемогутність вживає зброю вбогих і покинутих”. Бог вибирає Йосифу – і ЯК ЖЕРТВУ за душі, особливо ті,
які Йому посвячені, і як Посланницю послань Любові та Милосердя, з якими звертається до світу. Отож її Послання є подвійне: с. Йосифа має стати жертвою і посланницею посланницею,, тобто повинна терпіти і покутувати за інших, щоб покрити їхні гріхи перед Справедливістю Божою. З того часу розпочалися духовні та фізичні терпіння с. Йосифи, які тривали до самої її смерті.
№6(89), 2014 11
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ
Фігура Богородиці, перед якою с. Йосифа відновила свої шлюби перед смертю
Серце Ісуса дуже ранили павші душі, які не прагнули до негайного покаяння та навернення, правдивої скрухи серця. Ісус: “Дам пізнати, що Моя Любов і Милосердя до павших душ не має меж. Прагну прощати, бо, прощаючи, відпочиваю. Я є завжди біля них і чекаю на них з любов’ю, щоб вони прийшли до Мене. Нехай не знеохочуються! Нехай приходять. Нехай кидаються на Мої Рамена! Нехай не лякаються, бо Я є їхнім Отцем”. На Голгофі Ісус Христос звершив діло Відкуплення людського роду, звершив Волю Отця Небесного. Ісус Христос під час візії с. Йосифі Менендес відкрив на Голгофі велику таємницю Своєї Любові:
№6(89), 2014 12
“Отче Мій, відпусти їм, бо не знають, що роблять”. Ні! Вони не пізнали Того, Хто є їхнім життям. Вилили на Нього всю затятість свого беззаконня! Однак благаю Тебе, о Мій Отче, вилий на них усю повноту Свого Милосердя! “Сьогодні зі Мною будеш у раю”…, бо віра в Милосердя твого Спасителя стерла всі твої злочини, саме тому вона запровадить тебе у життя вічне! “Жено, оце син Твій” (лише такими словами, а не просто “жінко”, повними найбільшої шани до Її материнської гідності, в часи Ісуса в Ізраїлі зверталися до матерів. – Прим. Ред.). Тому нехай сектанти не спекулюють на прямому тлумаченні слова: “Жінко, оце син Твій”, – мовляв,
що Матір Божа – це всьогонавсього проста земна жінка, а не Матір всього людства. “О Мати Моя! Оце Мої брати… Стережи їх… Люби їх… Відтепер ви вже не самотні, ви всі, за котрих Я віддав Своє життя! Маєте Матір, до якої можете прибігати у всіх своїх потребах”. А далі с. Йосифа занотовує у своєму щоденнику: “Я побачила біля Хреста Матір Пресвяту, яка стояла і дивилася на Ісуса. … Промовила Вона голосом болісним, але твердим: “Поглянь, Моя доню, до чого допровадила Його Любов до душ! Той, кого бачиш у такому нужденному і сумному стані, це є Мій Божественний Син. Любов провадить Його на смерть..! Це Любов спонукає Його злучити людей братніми узами, даючи всім Свою Матір”. Після того Ісус промовив далі: – Боже Мій, чому Ти Мене опустив? Відтоді кожна душа має право промовити до свого Бога: “Для чого Ти мене опустив?”, адже після звершення Діла Відкуплення людина стала сином Божим, братом Ісуса Христа, спадкоємницею життя вічного. – Прагну! Отче Мій! Прагну Твоєї хвали. І оце надійшла година..! З цього часу від втілення Моїх слів пізнає світ, що саме Ти Мене послав і що в Мені знайде своє поклоніння! Прагну душ і, щоб заспокоїти це прагнення, вилляв навіть останню краплю Крові..! Тому можу промовити: – Звершилося!
Дiти Непорочної
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ Тепер доповнюється велика таємниця Любові, в якій Бог видав на смерть Свого Сина, щоб тільки повернути життя людині.. Я прийшов у світ, щоб людині сповнити Твою Волю, й оце виконав її, Отче Мій! У руки Твої віддаю Душу Мою і Тобі довіряю Духа Мого. Душі, які сповнили Мою Волю, будуть у змозі також сказати: “Звершилося…! Господи мій Боже, прийми мою душу, я віддаюся в Твої руки”. З 10 по 14 червня 1923 року Господь Ісус розпочинає диктувати с. Йосифі Свій ЗАКЛИК ДО СВІТУ, через який червоною ниткою проходить питання: Чи люди знають про це? Ісус: “Я є Любов. Серце Моє не може вже довше стримувати полум’я, яке його спалює. Я так люблю душі, що життя Своє за них віддав. З Любові до них Я став в’язнем Кивоту. Вже двадцять століть Я мешкаю в ньому вдень і вночі, укритий під видами хліба в Гостії (Частичці), переносячи з Любові забуття, самотність, погордження, блюзнірства, зневаги, святокрадства… З Любові до душ залишив їм Таїнство Покаяння, щоб прощати їх. І це не лише раз чи два, але так часто, як тільки будуть потребувати для віднайдення ласки. Там чекаю на них… Прагну, щоби приходили туди обмитися зі своїх провин не водою, а Моєю Кров’ю. Різноманітними способами Я проявляв упродовж віків Свою Любов до людей: виявляв їм, як Мене поглинає прагнення спасати їх. Дав їм пізнати Своє Серце. Це набоженство (св. Маргарита
Дiти Непорочної
Марія Алякок) , як світло, розповсюдилося по світу. Сьогодні воно є джерелом, яким Я послуговуюся для зворушення сердець тієї більшості, що працює над поширенням Мого Царства. Тепер прагну чогось більшого. Якщо прошу душу про любов у відповідь на ту, яка Мене спалює, то не тільки їхньої взаємності Я потребую. ПРАГНУ, ЩОБ ВІРИЛИ В МОЄ МИЛОСЕРДЯ, щоб усе очікували від Моєї Доброти, щоб ніколи не сумнівалися в Моєму Прощенні. Я є Богом, лише Богом Любові. Я є Отцем, але Отцем, що любить з чуйністю, а не тільки зі строгістю. Серце Моє є нескінченно святе, однак і нескінченно лагідне. Знаючи людські слабкість і нужденність, Воно схиляється до бідних грішників з БЕЗМЕЖНИМ МИЛОСЕРДЯМ. Люблю душі, які, поповнивши перший гріх, з покорою приходять до Мене просити прощення. Люблю їх ще більше, коли оплакали свій другий гріх і якщо він повторюється, то не кажу мільярд, але мільйон мільярдів разів люблю їх більше і прощаю їм завжди – і змиваю в тій самій Крові останній, як і перший упадок. Мене не втомлюють душі, і Моє Серце очікує безперервно, щоб вони приходили укритися в Ньому, і то тим більше, чим більше є нужденними… 12 червня 1923 року Господь Ісус продовжив говорити про Милосердну Любов Свого Серця: “Прагну прощати, прагну царювати, прагну прощати одиницям і народам. Прагну царювати над душами, народами і цілим світом…”.
Під час Великого Посту Ісус Христос продиктував с. Йосифі Хресну Дорогу, текст якої увійшов до книжечки “Страдч: Хресна Проща”. Життя с. Йосифи Менендес наближалося до кінця, завершувалося її посланництво, її місія. 23 грудня 1923 року с. Йосифа відійшла до Бога. Уже перше видання книжки “Заклик до Любові” увінчалося великим успіхом, а також ласками, які супроводжували читання цих послань Милосердного Серця Спасителя. Усе це підтверджує обітницю Серця Ісуса с. Йосифі: “Слова Мої стануть світлом і життям для незліченних шеренг душ. Надам тим словам ласку особливу, щоб вони освячували і преображали душі” (13 листопада 1923 року). Усе на прославу Милосердного Серця Ісуса та спасіння душ у Чистилищі! Роман Дерев’янко
№6(89), 2014 13
ЗАПОВІДІ БОЖІ
ПАМ’ЯТАЙ СВЯТИЙ ДЕНЬ СВЯТКУВАТИ
Мойсей на Горі Синай
Кожній людині потрібний день, під час котрого вона би могла віднайти саму себе, сенс життя і Господа Бога. Неділя відповідає цим потребам людської природи у відпочинку і святкуванні. У Старому Завіті таким днем була субота як день святкування заключення союзу між Богом і Його народом. Проте неділя не рівняється суботі. Неділя є пам’яткою про Воскресіння Ісуса Христа! У Катехизмі Католицької Церкви
№6(89), 2014 14
(1167) сказано: “Неділя є по своїй суті днем літургійного зібрання, коли вірні збираються, “щоб, слухаючи Слово Боже й беручи участь у Євхаристії, згадувати Страсті, Воскресіння і Славу Господа Ісуса, дякуючи Богові, Який їх відродив для живої надії через Воскресіння Ісуса Христа з мертвих”. “Коли ми роздумуємо, о Христе, про чудесні діла, які були здійснені цього недільного дня Твого
святого Воскресіння, то говоримо: Благословен той День Господній, бо того дня стався початок творення(…), спасіння світу(…), відновлення роду людського(…). Того дня зраділи небо і земля, а всесвіт наповнився світлом. Благословен День Господній, бо тоді відчинилися двері Раю, щоб Адам і всі вигнанці увійшли туди без остраху” (Фанкит “Молитовне правило”, 6, Літня частина, с.193). Неділя – це є День Господній; день поклоніння і благодарення; день Церкви; день Жертви Євхаристійної; день, вільний від праці; день радості у спільноті; день добрих вчинків; день розважання для християн. У цей День Господній вірні Церкви зобов’язані не тільки брати участь у Службі Божій, але також повинні утримуватися від фізичної праці. Якщо людина порушує третю заповідь Божу Божу,, то вона чинить тяжкий гріх, бо цей день, власне, означає, що змучений шестиденною працею християнин повинен відродитися, набратися сил як фізичних, так і духовних і з новою силою приступити до служіння Богові та ближньому. У Меджуґор’ї Марія, говорячи візіонерам про Службу Божу, просила, щоб Літургія стала для них центром їхнього духовного життя. Матір Божа вчила, що участь у недільній Службі Божій є обов’язковою для кожного християнина, тому до неї слід готуватися завчасно. Задля цього ще перед виходом з дому потрібно помолитися. По дорозі до храму також слід молитися,
Дiти Непорочної
ЗАПОВІДІ БОЖІ уникати зайвих і пустих розмов. До храму ліпше йти пішки, а не їхати машиною. Перед входом у храм необхідно у душі простити всіх своїх кривдників, а потім попросити прощення в Отця Небесного за свої гріхи, погані вчинки: “Отче Небесний, я прощаю всім своїм кривдникам усе те зло, яке вони мені вчинили. Прости їм, Господи, і прошу в Тебе прощення за всі ті гріхи, які я вчинив…” Входячи у храм, потрібно пожертвувати Службу Божу в якомусь намірі. Під час Служби Божої необхідно бути дуже уважним і зосередженим. Після завершення Літургії, як каже Марія, слід покидати храм без поспіху. Треба ще хвилин десять-п’ятнадцять перебувати в подячній молитві Спасителю за отриманий дар Відкуплення. Коли ми виходимо з храму, то завершується Служба Божа Ісуса Христа,, а розпочинається наша Христа Служба Божа для ближнього. ближнього Якщо в неділю, дорога християнська душе, ти не в змозі піти на Службу Божу, бо хтось з твоїх ближніх є дуже хворий і за ним потрібно доглядати, то знай: якщо ти будеш з любов’ю турбуватися про нього, то цей догляд буде зарахований тобі у Небі як Служба Божа у храмі. Будь-яка інша праця, не пов’язана з ділами милосердя, заборонена у День Господній. Візіонерка Анна отримала дуже важливе свідчення про День Господній від душі з Чистилища. 8.03.1981 р., неділя, говорить о. Людвік: “Тішуся, що цей день ти постановила посвятити Богові. Тілу потрібен відпочинок, послаблення напруження, звільнення від діл,
Дiти Непорочної
обмеження вражень, а також раджу тобі прогулянки на свіжому повітрі. Однак душа є набагато цінніша від тіла, а так мало ми думаємо про її потреби… – А які є потреби душі? – запитує Анна. – Душа людська відпочиває “у Господі”, біля Нього. Служба Божа є спільною участю Церкви у Жертві Христа, яка триває поза часом, завжди живої, завжди відкуплюючої вас (визволяючої з неволі гріха) в очищувальній Крові Спасителя. Під час Служби Божої ви всі повинні прагнути про ці плоди Жертви Христа, просячи про них цілим серцем. Тоді це буде правдивою участю, якою не є пасивна присутність. Однак душа людини, яка живе “у світі”, буває настільки замучена, настільки спрагла Бога, настільки втомлена і слабка, що їй потрібно більше часу на те, щоб цілою душею прив’язатися до Нього, розслабитися, щоб випутатися з настирливих думок, хвилювання і хаосу, в якому вона перебуває.
Задля того в неділю належало би зосереджувати увагу на Господеві, чинячи те, що потрібно, а не слухаючи божків, які поглинають нашу увагу по радіо, телебаченню… Тут йде мова не тільки про розваги тіла й інтелекту, але й про здоров’я душі, її звільнення від різноманітних божків, яких породжують інтелект, уява та емоції. Тепер, коли ти пишеш у надзвичайній тиші, без радіо, можеш більше застановитися над тим, про що я тобі говорю, так як перед тим на молитві (без поспіху і визначеного часу тривання). Тоді Господь також може тебе зцілювати, зміцнювати й оживляти. – Що відбувається в мені, коли розмовляємо? – Ти починаєш відкриватися нашому світові, “провітрюєш” оселю своєї душі, мимовільно впускаєш свіже, чисте повітря. І мусиш визнати, що воно ніколи тобі не зашкодило. Правда?” Редакційна
Мойсей на Горі Синай
№6(89), 2014 15
НАСЛІДУВАННЯ СВЯТИХ
ДВА СЛОВА
ПРО ВЕЛИКОГО УКРАЇНЦЯ І ЙОГО СЛОВО НА СВЯТО СТРІТЕННЯ
Свт. Димитрій Ростовський (1651-1709) (в миру Данило Савич Туптало; пам’ятник в Макарові)
Святитель Димитрій Туптало – наш земляк з Київщини, син козацького полковника. Любив Україну, свій народ, рідну мову. Служив вірно Богу і залишив шедевр духовної літератури – багатотомну працю “Житія святих”, яку недавно перевидало видавництво Свічадо. Ще у XVIII столітті україноненависники спотворили його твір і друкували не старослов’янською мовою з українською редакцією, а в російській редакції, повирізувавши те, що їм було неугодне. Святи-
№6(89), 2014 16
тель Димитрій зазнав принижень від московського духовенства. Ще у XVII столітті Українську Православну Церкву поглинула Москва. Димитрія Туптала викликали в Москву, куди він поїхав з Іваном Мазепою. До того він був ігуменом монастиря в Батурині й ніколи не мав поваги до Московїї. Його відправдили в Сибір, але він попросив перевести його десь інде, бо нелюдські холоди підірвали його слабке здоров’я. Місцем призначенням став Ростов. Вірою і правдою служив Богу і дбав про святість тих, хто був йому ввірений на чужині, де все зводилося до обрядовщини. Святитель Димитрій дбав про сиріт і убогих, а вмер як безсрібник, без копійки, все майно роздав. “Будемо і ми, улюблені, уподібнюватися тому великому угоднику Божому Симеону, хоча б частково, наскільки може немічна наша сила уподібнюватися праведності його, – не будемо нікого ображати, злословити, обманювати, помишляти про лукавого. Будемо наслідувати його [угодника Симеона] благочестя, шанувати Бога не тільки вірою істинною, але й добрими ділами; злих же і неугодних Богу справ усіма силами будемо уникати. Будемо уподібнюватися йому і в твердій надії отримати майбутнє блаженство, покладаючи всю свою надію на Бога. Чистим життям поспішимо мати в собі Духа Святого: Святий Дух вселяється тільки в того, хто провадить життя чисте, ціломудренне, неосквернене. Дух Святий перебуває там, де є любов один до одного, лагідність і мирне перебування з усіма. Ти ж, святий праведний Богоприїмче Симеоне, сам учини з нами так, щоб ми були твоїми спадкоємцями і співжителями блаженства твого” (Святитель Димитрій Ростовський). Наталя Назар
Дiти Непорочної
НА ПРОЩІ В ДЖУБЛИКУ
СЛАВА ВО ВИШНІХ!
Різдво Христове
Народження Дитятка Ісус
18
Ангел-Хоронитель
17
Пресвята Родина. Худ. Рафаель Флорес, 1857
Прославлення новонародженого Спасителя на Небесах. Церква св. Анни у Відні, Австрія
Пресвята Родина. Худ. Рафаель Флорес, 1857
Прославлення новонародженого Спасителя на Небесах. Церква св. Анни у Відні, Австрія
НА ПРОЩІ В ДЖУБЛИКУ
СЛАВА ВО ВИШНІХ!
Різдво Христове
Народження Дитятка Ісус
18
Ангел-Хоронитель
17
ГОЛОС МАРІЇ
СВІТЛО СВЯТИХ
“Дорогі діти! У цей час ласки моліться і просіть про заступництво Всіх Святих, які вже перебувають у світлі. Нехай Вони стануть для вас прикладом і щоденним заохоченням на шляху вашого навернення. Любі діти, усвідомте собі, що життя ваше коротке і швидкоплинне. Тому прагніть вічності й готуйте до неї свої серця у молитві. Я перебуваю з вами і заступаюся за кожного з вас перед Своїм Сином, особливо за тих, які посвятили своє життя Мені й Моєму Синові. Дякую, що ви відповіли на Мій заклик” (Послання Послання від 25 жовтня 2014 року)
Дiти Непорочної
Матінко наша, Царице Миру,, Ти промовляєш до нас у Своїх ру посланнях, бо любиш нас і хочеш допомогти. Ми – Твої дорогі діти. Відповідаючи на Твій заклик: “У цей час ласки моліться і просіть про заступництво Всіх Святих, які вже перебувають у світлі”, ми взиваємо до Тебе, Матінко, і до всіх Святих: “Підтримуйте нас, допомагайте нам; моліться перед Богом за нас, щоб ми мали мудрість належно витрачати свій час, щоб цей час на землі став для нас часом ласки. Щоб ми вміли бачити ці ласки, приймати їх з радістю та вдячністю. Нехай дарований нам час буде сповнений молитви, стане наближенням до вічного щастя у Богові. Допома-
гайте нам долати земні бажання і цілі. Усі Святі! Ви знаєте те, чого ми не знаємо. Ви бачите те, чого ми не бачимо. Ви любите у повноті. Допомагайте нам під час переходу до світла, долання духовного паралічу, байдужості, лінивства, закостенілості, бунту та відкладання «на потім”. Приклад Святих навчає нас. Згадаймо тут найближчого нам Святішого Отця Івана Павла ІІ (22.10). Цей Святий молився до Духа Святого такими словами: “Святий Духу, прошу Тебе про Дар мудрості, мудрості, щоб глибше пізнавати Тебе і Твою Божественну досконалість, прошу про Дар розуму, розуму, щоб глибше розуміти таємниці святої віри,
№6(89), 2014 19
ГОЛОС МАРІЇ прошу про Дар уміння, уміння, щоб керуватися в житті принципами цієї віри, про Дар поради, поради, щоб у всіх питаннях шукати і завжди знаходити Твою пораду, про Дар мужності, мужності, щоб жодний страх ані земні причини не змогли мене від Тебе відірвати, про Дар побожності, побожності, щоб я завжди з синівською любов’ю служив Твоїй величі, про Дар страху Божого,, щоб я боявся гріха, Божого який Тебе, о Боже, ображає”. Так він молився, таким був і так жив. жив. Скільки ж у цій молитві підказок для нас, скільки натхнення, мотивації: як жити, де шукати поради і як… Івана Павла ІІ називають Великим, бо він був Мудрим, він Розумів, Умів, Шукав порад у Духа Святого, був Мужнім і Безстрашним. Іван Павло ІІ був Побожним: служив перед Престолом Духа Святого. Він не боявся світу, бо мав у серці Страх Божий. “До нас також промовляє наша Небесна Мати: “Будьте свідомими”.. Відтак розважаймо свідомими” над чеснотою покори і минущості життя, бо це поглиблює нашу свідомість. У Житіях Святих можна прочитати, що пам'ять про смерть допомагає мужньо простувати дорогою до вічності посеред сипучих пісків та боліт цього світу. Прагніть. Ісус на Хресті, з-поміж кількох найважливіших слів, промовляє: “Прагну!” (Я спраглий). Прагнення становлять найглибший зміст нашого життя. “Вогонь прийшов Я кинути на землю – і як Я прагну, щоб він вже розгорівся! (Лк 12, 49). А якими є наші прагнення?
№6(89), 2014 20
Які прагнення ми виховуємо у своїх дітях та внуках? Дати комусь життя – означає передати прагнення вічності. Виховувати дітей та внуків – означає ділитися своїм життям, а разом з ним – прагненням Бога і Неба. Молоде покоління сьогодні захоплюють дрібні прагнення дорослих: гроші, задоволення, тимчасові речі. Проте вони не заспокоюють закладеного в нас Божого “Прагну!” Оживлені словами нашої Небесної Матері Матері,, углядьмо в Таїнствах Святої Вервиці Вічність, Небо і Божу Любов. Любов. Ціла Вервиця розповідає нам про вічність і оживляє в нас прагнення до вічності вічності.. У Радісних Таїнствах ми дякуємо Отцю, який посилає в світ Свого Сина, щоб ми могли мати щасливу вічність. Полюбімо Ісуса, який приходить у світ, і просімо Духа Святого, щоб Він оживляв наші серця так, як оживляв серця всіх людей, які зустрічаються нам у цих Радісних Таїнствах: Марії, Йосифа, пастирів, Трьох мудреців, старця Симеона, книжників-учених, з якими Ісус розмовляв у святині храму. У Таїнствах Світла приймаймо Євангелію і навертаймося як Святі, які таким способом здобули Царство Небесне. У Страсних Таїнствах ми маємо вбачати ціну нашого вічного життя. У Славних Таїнствах прилиньмо до Воскреслого Господа та розділімо з Ним цю перемогу. Увійдімо в Небо своїм добрим життям, життям у Святому Духові, щоб насолоджуватись вічним щастям з
Богом, Марією, Усіма Святими й ангелами. У всіх частинах Вервиці звертаймося до Марії з дитячою відданістю: “Благословенна Ти, що турбуєшся про нашу вічність. Молися за нас, грішних, тепер і в годині нашої смерті, щоб стала вона благословенним переходом у Небо”. І просімо Її про здоров’я нашої душі, щоб ми прагнули вічності. Так ми зможемо переконатися, що “цей цей час” є часом ласки. Наші серця час очищатимуться під час молитви.. І сповняться слова: “Благови словенні чисті серцем, бо вони Бога бачитимуть” (Мт. 5, 8) цілу вічність. Дякуємо Тобі, Матінко Матінко,, що Ти приходиш із Неба, щоб супроводжувати нас у земній мандрівці у вічність. Дякуємо Тобі, що заступаєшся за кожного з нас перед Своїм Сином, Сином, а особливо за тих, які посвятили себе Тобі і Твоєму Синові. Ведені прикладом св. Івана Павла ІІ, який щоденно посвячував себе Тобі під гаслом: “Totus Tuus – цілий Твій”, натхненні ними, ми відновлюємо свою посвяту Тобі та Ісусові Ісусові,, взиваючи з глибини серця: ““Під Під Твою милість прибігаємо…” прибігаємо…” Ти завжди дякуєш нам за відповідь на Твій заклик. Ми ж дякуємо Тобі за ті 33 роки і 4 місяці невтомної турботи про наше виховання, Твої благословення і молитви за нас, бо ми є грішні й без любові ніколи не змогли б вступити у Небо. Амінь. о. Євгеній Сьпйолек
Дiти Непорочної
ДОРОГАМИ ПРОЧАН
ІСТОРІЯ ДЖУБЛИКА
Біля джерела Марії у Джублику, 2014
На початку листопада молитовна група зі Львова поїхала на прощу до Джублика у Закарпатті. Колись це урочище, яке розташоване між Вільхівкою та Нижнім Болотним (Іршавський р-н), було відоме тільки місцевим жителям. Однак 27 серпня 2002 року в урочищі Джублик, біля джерела цілющої води, відбулася подія, яка докорінно змінила життя цієї сільської місцевості. Тут двом місцевим дівчаткам (Оленці Куруц (1992 р.н.) та Мар’янці Кобаль (1993 р.н.) об’явилася Пресвята Діва Марія. Метою об’явлення Богородиці був заклик до навернення людей до Бога, молитви на Вервиці, побудови на цьому місці каплиці, храму, монастиря і, найголовніше до того, щоб це місце стало святим і тут було започатковано духовне об’єднання всіх
Дiти Непорочної
християн в Україні, відродження християнської Церкви в ній. Під час Служби Божої діти бачили, як Марія клякає на Євангелію, “Іже херувимів”, “Вірую”, Освячення Дарів, “Отче наш”, Причастя вірних та Благословення. Уже з самого початку об’явлень Цариці України разом з Нею діти бачили нашого Господа Ісуса Христа та св. Йосифа. Так у Джублику розпочалася велика місія Пресвятої Родини для нашого народу… Я не був у Джублику майже вісім років від дня об’явлення. З того часу відбулося дуже багато змін у нашій країні й у Церкві. Час невблаганно біжить уперед, вносить свої зміни у наше життя, але те, що ми побачили в Джублику, приємно вразило всіх. Перед нашими очима постала велична Марійська свя-
Джерело Марії у Джублику, 2002
тиня. І хоча будівництво храму тільки розпочинається, однак те, що вже зведено, вражає. І вражає не лише своєю архітектурою, але насамперед тим, що у цьому святому місці паломник має можливість звершити свою прощу в усій повноті, а саме: стати співучасником Жертви Спасителя на Службі Божій і Хресній Дорозі; вчинити акт поклоніння Найдорожчій Крові Спасителя на ХІ-ій стації, де кровоточить Хрест; вчинити акт посвяти себе, своїх близьких Непорочному Серцю Марії перед дерев’яною фігурою Богородиці у капличці, а також акт посвяти Христу-Царю, Його Найсвятішому Серцю, а в капличці Пресвятої Родини – акт посвяти Їй, а також відмовити прекрасну вервичку до Неї, наприклад:
№6(89), 2014 21
ДОРОГАМИ ПРОЧАН
На Хресній Дорозі у Джублику, 2014
На початку вервиці: Боже, зглянься наді мною і допоможи мені. Господи, поспіши мені на поміч. Слава: І нині: На великих зернятках: Поклонімся Ісусові Христові, Синові Божому, Який був послушний Марії та Йосифові Святому. На малих зернятках: Ісусе, Маріє, Йосифе, освячуйте нас, допомагайте нам, спасайте нас! На закінчення: Слава: І нині: Очевидно більшість християн добре усвідомлює, в якому кризовому стані перебуває зараз сучасна родина і як їй потрібна духовна підтримка з Неба, молитва близьких, рідних. Для земної родини Джублик є особливим місцем молитви та поклоніння Пресвятій Родині з Назарета, щоб Дух Святий, Який провадив Святе Сімейство, завжди огортав наші ро-
№6(89), 2014 22
дини Своїм Миром, Любов’ю, Злагодою і всіма Дарами: Молитва до Пресвятої Родини …Боже, Ти з любові до нас послав Єдинородного Сина, щоб кожний, хто в Нього вірує, не загинув, а міг мати життя вічне. І у Святій Родині Ти дав нам взірець життя. Вчини, щоб ми, злучені взаємною любов’ю, наслідували в наших родинах Її чесноти. Найсвятіша Родино, образе Тройці Пресвятої на землі, спомагай нас у наших потребах. Віримо, що з особливою Любов’ю споглянеш на кожну родину. Нехай кожна родина стане святинею Божою, в якій панують взаємні любов і мир. Найсвятіша Родино, Опікун Якої, св. Йосиф, є взірцем любові батьківської, Матір Пресвята – любові материнської, а Дитятко Ісус – послуху і любові синівської, віддаємо
себе під Твою опіку, благаючи, щоб родичі та діти, старші та молодші були злучені Твоєю Любов’ю. З вірою і потребою представляємо Тобі прагнення і потреби всіх родин. Просимо Тебе за сімейні пари, за зміцнення їхньої взаємної любові, за родичів, які з неспокоєм та надією очікують на новонароджене дитя. За підростаючих дітей, які наповнюють родини радістю; за юнаків і дівчат, в яких народжується любов, і за наречених, які з гідністю готуються до шлюбу. За людей старших, які з дня на день наближаються до Дому Отця. За ті родини, в яких є безробітні, яким бракує хліба щоденного; за дітей занедбаних і покинутих; за вдів і сиріт; за хворих і терплячих, щоб зазнали опіки зі сторони ближніх. Просимо за розбиті родини й ті, які прагнуть розлучення. Нехай в їхньому критичному положенні відновиться правдива любов, а згаснуть нехіть та егоїзм. Найсвятіша Родино з Назарета, охорони наші родини, яким загрожує багато небезпек, і провадь їх дорогою євангельських благословенств. Амінь”. Наша молитовна група вирішила не гаяти часу і відразу ж пішла на Хресну Дорогу. Цілу Хресну Дорогу Спасителя ми пожертвували Отцю Предвічному за терплячі душі в Чистилищі, мир в Україні, за навернення Росії до миру, правдиві священичі покликання. Майже ціла Хресна Дорога у Джублику, окрім ХІІ, ХІІІ та ХIV стацій, проходить у
Дiти Непорочної
ДОРОГАМИ ПРОЧАН лісі. Це допомагає кожному прочанину у розважаннях глибоко зосередитися над Мукою Ісуса Христа, пережити разом з Ним хоча би часточку Його Болю в лісовій тиші. Ми підійшли до І-ої стації, де Пилат вмив свої руки водою, але від Крові Спасителя уже ніколи не зможе їх відмити. Тут, на цій першій стації в Єрусалимі, воїни штовхнули Ісуса на землю, зв’язали Йому ноги, і наказали іти до Хреста… Ісуса кати схопили за волосся і поволокли до Хреста. Ми йшли цією Хресною Дорогою, наново переживаючи трагедію безкорисливої Любові та Жертви Спасителя, Який взяв на Себе наші гріхи, щоб ми звільнилися від них, щоб ми навчилися творити Його святу Волю, щоб ми стали праведними, освятилися Його Святим Духом. На IV-ій стації відбулася велика подія: Ісус зустрівся зі Своєю Святою Матір’ю, щоб Їхні Два Найсвятіші Серця з’єдналися у Хресті та затріумфувала Любов без слів. Починаючи з 27 травня 2012 року на ХІ-ій стації кровоточить Хрест, а перед тим, як згадує о. Атанасій Чийпеш, це ж саме чудо відбулося у 2003 році на Хресті з бетону, де зараз стоїть купальня в центрі урочища. Тоді це чудо тривало з 2003 по 2005 рік. Дуже добре на цій стації посвятити себе і своїх близьких Найдорожчій Крові Ісуса, а на ХІІ-й стації, де Спаситель вмирає на Голгофі та звершує Акт Відкуплення людського роду, просити, благати в Отця Небесного з сокрушенним духом, щоб
Дiти Непорочної
У капличці Заручин св. Йосифа з Дівою Марією, Джублик
цей Акт Відкуплення звершився і в нашому житті, і в житті наших рідних, близьких. З Хресної Дороги наша група на колінах почала сходження до Розіп’ятого Спасителя на горі вгору по бетонних сходах, відмовляючи на кожній сходинці по одному Отче наш… Богородице Діво… Слава Отцю… Як це важливо в своєму духовному житті зуміти щодня підніматися у дусі на вершину Голгофи, де на Хресті очікує на кожного з нас Розіп’ята Любов, і
подивитися на своє земне життя, свої упадки, свої пристрасті через Рани Спасителя, через Його Найдорожчу Кров, через Його Серце і попросити прощення за все, попросити в Ісуса, щоб Він забрав з нашого серця усе зло, яке не дає нам можливості цілковито з’єднатися у любові. Слава Богу, що у цій Марійській святині є місця, де душа паломника має змогу посправжньому, у дусі покаяння, сокрушення, величання, поклонитися Марії, Ісусові та св. Йоси-
№6(89), 2014 23
ДОРОГАМИ ПРОЧАН фові в капличках Благовіщення, Заручин Марії зі Св. Йосифом, Відвідин Марією св. Єлизавети у місті Юди, Народження Дитятка Ісус у Вифлеємі, Стрітення. Якщо ти, християнська душе, матимеш час, то обов’язково в капличці Благовіщення вшануй ту годину, хвилину, секунду, коли наш Спаситель втілився в лоно Непорочної Діви Марії у Назареті, відмовивши по 24 рази Отче наш… Богородице Діво… Слава Отцю… У капличці Заручин Діви Марії зі св. Йосифом поклонися Двом ангельським чистим душам і попроси в Них благословення для наших сімей; для тих, хто збирається одружуватися; для тих, хто перебуває у розлученні, щоб вони віднайшли дорогу до порозуміння; для тих, хто потрапив під поганий вплив і борсається в тенетах зла; для всіх, хто шукає Бога… У капличці Відвідин Пресвятою Дівою Марією Своєї тітки Св. Єлизавети адоруймо разом
зі Святою Єлизаветою Дитятко Ісус у першому Кивоті світу – Непорочному Лоні Марії, а потім з Марією величаймо Господа… У капличку Різдва Господа Ісуса потрібно прийти у простоті духа та щирості серця, як ті перші пастушки з Вифлеєма – прообраз майбутніх священиків, – щоб поклонитися та прославити Царя царів, як це колись вчинив св. Франциск у першій шопці світу. У капличці Стрітення згадуємо про ту подію, яка описана в Євангелії від ап. Луки (2, 22-40) 22-40).. Зокрема, він пише, що в Єрусалимі жив праведний чоловік Симеон, на якому перебував Дух Святий, який відкрив йому, що він не помре доти, поки не побачить Христа Господа. А далі відбулася велика подія: “Він узяв Його (Дитятко) на руки, благословив Бога й мовив: “Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм Словом у мирі, бо мої очі бачили Твоє спасіння,
Прочани зі Львова у паломницькому центрі Джублика
№6(89), 2014 24
що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу Твого люду – Ізраїля!” Симеон поблагословив Дитятко, Марію та Св. Йосифа і сказав до Його Матері Марії: “Ось Ось Цей поставлений для падіння і підняття багатьох в Ізраїлі, Він буде знаком протиріччя, та й Тобі Самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець”. Які страшні й водночас обнадійливі слова напророчив Симеон Марії?! У них частково схована велика таємниця злучення Бога з людиною, а людини – з Богом. Хто хоче швидко поєднатися з Богом, нехай прибігає до Серця Марії, бо тоді швидше досягне високої контемпляції (розважання) та святості. Задля цього Марія просить, щоб християни чинили дві речі: “нехай душі величають і поклоняються Богові, бо в цьому величанні та поклонінні буде виражена вся любов. Хто величає і поклоняється, той любить і водночас складає подяку за отримані ласки, виголошує похвальні гімни і благодарення, які дуже подобаються Нам. Хто благодарить Бога за отримані ласки – ті, які отримав, і ті, які ще отримає, а також за терпіння, то це дуже подобається Нам”. Отож Небо дуже тішиться, якщо душі складають подяку за отримані ласки, а ще більше Йому подобається, якщо душі, дякують за отримані терпіння! Усе це кожен паломник може звершити на святих місцях Джублика, наповнивши свою душу покаянням, благодаренням за дари і терпіння. Йосиф Воробець
Дiти Непорочної
ДУХОВНА БОРОТЬБА
ЗУСТРІЧ З ВІЧНІСТЮ
Один російський хлопець Андрій із Волгоградської області, який виріс у православній багатодітній сім’ї, жив звичайним життям. У 2001 році з ним відбулося щось небуденне: впродовж трьох діб він переносив напад бісівської сили, яка його мучила. На третій день Андрій відчув, що з ним повинно щось трапитися. І дійсно, зміни відбулися. Спочатку кімнату освітило рожеве світло, і темні сили щезли. Він почув голос Матері Божої, яка обіцяла йому допомогти. Він почав зцілюватися від своїх недугів і через півтори хвилини став абсолютно здоровим. Несподівано почулися голоси ангелів і бісів. Біси говорили про те, що Андрій не пройде випробування, а ангели заспокоювали його. Вони обіцяли йому показати рай і пекло. Ангели пояснили, що біси підштовхують до гріха через думки. Людина може погоджуватися з ними і таким способом чинити гріх.
Дiти Непорочної
Оскільки сам Андрій був грішним, ангелів він не бачив, а тільки чув. Під час спілкування з ними його огортало приємне відчуття. Ангели попередили його, що на нього чекають важкі випробування. Появилася смерть: звичайний скелет – такий, який показують у школі, з покривалом, метрового росту. Вона почала його молотити, відсікати кінцівки. Він помирав 20 хвилин. Смерть була задушливою. Ангел приніс чашу смерті, дуже гірку. Андрій зробив невеликий ковток, і душа вийшла з тіла через рот. Хлопець трохи налякався. Він зрозумів, що з іншими душами може спілкуватися з допомогою думок. Однак, якщо людина неуважна, то не зрозуміє, що з нею розмовляла чиясь душа. Андрій і ангели вийшли з хати через двері. Він опинився в тунелі, точніше їх було два – вверх і вниз, дорога в рай і пекло. Андрій став проходити через митарства. Йому треба було молитися і відповідати на питання. При появі бісів він налякався. Біси називали його гріхи, а ангели намагалися його захистити, називаючи добрі діла. Його гріхи показували, як на екрані. Він відчув, що на цьому світі просипається совість, а на землі вона може дрімати. Людина не зауважує своїх гріхів, а там відчуває все. Враховуються і гріхи дитинства, юності, з яких, можливо, людина забула покаятися. Митарства – це тоненька драбинка, по якій дуже важко іти. Більше всього людей попадається на митарстві “марнослів’я”, осуджуються люди, які часто вживають букву “я”. Як вияснилося, через цю букву можна впасти вниз з драбини митарств. В Андрія було дуже багато гріхів і не так багато добрих справ. Він усвідомив, що якби був помер назавжди, то його душа була би загублена. Біси не хотіли пропускати його дальше, вони обзивали його, провокували, сварили його родичів. Андрій відповів грубістю, після чого вони накинулися на душу і стали виривати її у ангелів. У цю мить ангели повинні були його випустити, їхні крила обпалилися. Ангели вели душу. Андрій уже сам не міг пересуватися, бо в нього не було вже сил. Йому допомогла віра в Бога. На останньому митарстві біси наполягали на тому, що він не повинен іти далі. Тут
№6(89), 2014 25
ДУХОВНА БОРОТЬБА він відчув допомогу. Колись він допомагав одній бабусі, вона молилася за нього, і ця молитва йому дуже пригодилася. Біси принесли спеціальну вагу. На одній стороні були гріхи, а на другій – добрі діла. Гріхи переважали, але Андрію допоміг преподобний Сергій. Після його втручання добрі діла перетягнули гріхи Андрія. Він бачив і Антихриста. Це була висока симпатична людина, з кігтями замість нігтів, у гарному костюмі Андрію заборонили з ним спілкуватися, позаяк він міг його заплутати. Антихрист хотів його заманути, обіцяв допомогу, але Андрій не став його слухати. Душа Андрія полетіла вниз, абсолютно одна. Він опинився у темному безлюдному місці. Він сидів там і молився, відчуваючи сумнів і страх. Народжувалася думка, що він там навічно. Раптово появилося світло. Появився преподобний Сергій, який заспокоїв його. Він обіцяв показати йому рай. Андрій дізнався, що в пеклі є місце, де душі не страждають, але в них нема радості. Він побачив свою бабусю. Вона дивилася на свого внука, проте в її очах була пустота. Вона попала в пекло тому, що не ходила до церкви. Він зрозумів, що не можна побиватися за людьми, які рано відійшли, бо Господь забирає їх ще до того, як вони согрішили б. Якщо про померлих говорять погано після їхньої смерті, то це приносить їм невимовне страждання. Краще взагалі не згадувати, ніж говорити, думати щось негативне. Це стосується і живих. Якщо людина робить щось погане, то не потрібно скривати свої негативні почуття, а необхідно сказати їй прямо в лице, не осуджуючи, бо інакше її гріх перейде до тебе. Ті, кого відмолюють, можуть очиститися і перейти до Бога. Тому всі душі надіються і очікують помочі. … Андрій у супроводі ангелів пішов по пеклу. Перше, що він побачив, була вогняна ріка. Вона була дуже глибокою. В ній горіли і мучилися мільйони душ, які кричали і взивали… але їм вже ніщо не допоможе. Полегшення приносять тільки молитви родичів на землі та поминання. Він розказав, що не можна поминати конфетами, м’ясним, алкоголем. Це не допомагає. Найкраще підходять хліб, фрукти, овочі. Вінки – це петлі на душах померлих. … П’яниць катують і мучать біси, напувають їх нечистотами, після чого їх нудить, але їх знову
№6(89), 2014 26
заставляють пити. Зрадники відчувають нелюдський страх, їхні душі тремтять. За кожну душу на землі йде боротьба між бісами і ангелами, тому після смерті враховується кожний поступок. Опісля Андрій попав у рай. … Його осліпило неземне світло, яке випромінювалося від Господа. Душа впала, заплакала, хотіла сховатися, бо їй мішали гріхи. Господь повелів йому підвестися… Бог пояснив йому, що хвороби посилаються людям для очищення. Він пояснив, що зараз мало хто покладає надію на Нього, а це приводить до погибелі. Скрізь будуть біди, щоби очистилися душі й цього не уникнути. Одержимість Ісус Васулі Райден: “Люди допустили відступництво і через нього відкрили дорогу, щоб сатана проникнув в них та допровадив їх усіх до насильницької смерті. Цей дух Бунту, який знищує душу, дух і серце є Неприятелем, якого ап. Павло називає супротивником, який зноситься понад усе, що зветься Богом чи святощами, так що сяде сам у храмі Божім і видаватиме себе за Бога ((Див. Див. ІІ Сол. 2, 4). Не секрет, що у багатьох людей, які пережили клінічну смерть, відкриваються якісь несподівані здібності. У сучасному світі все більше і більше людей є одержимими, проте стає дуже страшно, коли це стосується дітей. Хтось виявляє безпричинну злобу, хтось настирливо починає думати про самогубство. Росія займає перше місце у світі з дитячого самогубства, і поділяє друге – за кількістю дорослих. Такі люди потрапляють у пекло. Демонічні істоти не відступають від людини, допоки не доведуть її до самогубства або не уподібнять до себе. А це означає, що її зроблять такою ж гріховною ті, що бачать зміст життя у грісі. Люди дуже часто живуть пристрастями, не звертаються до Бога, і в них вселяються нечисті духи. Найстрашніше те, що діти являються продовженням своїх батьків. Вони несуть у собі їхні вади, як і чесноти. Вони, навіть, можуть народжуватися біснуватими. Багато людей вважає, що життя у гріху – це нормально. Проте це не так! Перебування у гріху – це біда нашого часу. Так у чому ж полягає відмінність між одержимістю та біснуватістю? Одержимість – це тимчасове захоплення, не постійне, бо на деякий час
Дiти Непорочної
ДУХОВНА БОРОТЬБА силу, можуть і собі причинити біль. Дуже багато хвороб виникає не просто так, а через втілення бісів. Біси наділяють людей екстрасенсорними здібностями. Це далеко не Божі Дари, це все – біснуваті та одержимі. У цих людей відмінною, розпізнавальною рисою біснуватості є, насамперед, огида до всього священного, зміна голосу голосу. Біси можуть прогнозувати майбутнє… Клінічна смерть, навіть дуже коротка, може стати поворотним моментом у житті людини і заставити її задуматися про свою душу, своє життя… Друкується за матеріалами статті Олексія Мороза “Одержимість і біснування як розповсюджені захворювання сучасності”. нечистий дух входить у людину, потім відходить і знову повертається. Це відбувається тому, що душа поринула в непрохідну темряву, стала мертвою. Іноді буває так, що людина є, а душі в ній нема. У нас дуже багато людей перебувають у стані одержимості. Кожна людина перенесла це сама на собі. Наприклад, коли ми починаємо ображати один одного. У цей момент ми “виходимо з себе”, не пануємо над собою. Якби хтось у цей момент сфотографував наше обличчя, то ми побачили би страшну картину: не обличчя, а личину. Це біс виглядував би з нас. Це він не дає зупинитися, підказує слова. Особливо це добре видно під впливом алкоголю. Біснуватість – це втілення біса в людину і постійне перебування в ній. Демон захоплює тіло, але не знищує душу, а відтісняє її. Практично ніхто не позбавлений демонів. Біс – спокусник, який ще з народження приставлений до людини, як і АнгелХоронитель. Без волі людини вони нічого зробити не можуть, однак їхній вплив ми відчуваємо завжди. Наприклад, іноді в голову влазять погані думки. Демони намагаються заполонити людину через помисли. Людина приймає демонічні думки за свої та живе ними. Фантазії та думки несуть у собі гріховність. Через це демонічні сили проникають у наш розум, свідомість і тіло, але біснуватою людина стає не відразу. Вона або народжується від біснуватих родичів, або в результаті гріха, або внаслідок заняття окультизмом. Церква засуджує теорію переселення душ. Вважається, що всі спомини про минулі життя – це дія темних сил, які вселилися в людину. Біснування має різноманітні зовнішні форми. Іноді вони трощать все, ламають, мають велику
Дiти Непорочної
Молитви за самогубців Самогубство близької людини – це трагедія для всіх його рідних і близьких. Те, що людина ось так несподівано відходить із життя, вже само по собі велике горе, але дуже часто буває особливо тяжко ще і тому, що Церква забороняє їх хоронити, відспівувати у храмі, поминати на Службах Божих. Згідно канонів Церкви самогубцями вважаються і вбиті під час дуелів, і ті, які наполягали на евтаназії, і ті злочинці, які загинули під час розбою. Не поминають і тих, кого підозрюють у самогубстві, наприклад, якщо хтось втопився при невідомих обставинах. Проте серед правил є і виключення. Молитви є дозволені, якщо померлий був душевнохворим і наклав на себе руки у нестямі, а також, якщо до своєї смерті він встиг розкаятися у своєму гріху. Родичі в жодному разі не повинні скривати перед священиком факту самогубства, бо якщо навіть і відбувається відспівування в церкві, то це швидше зашкодить душі покійного, ніж принесе йому користь. За погиблого родича можна молитися вдома. Для цього є спеціальні молитви за самогубців, а також потрібно робити добрі діла, допомагати людям. Проте всім необхідно знати, що молитва за самогубцем – справа духовно не дуже безпечна і може викликати напади демонів. Тому молитися можна тільки з благословення священика. Якщо людина духовно слабка, то їй не слід братися за це діло, бо інакше вона може впасти в гріхи наркоманії, алкоголізму, ігроманії… Той, хто хоче молитися за самогубців, приймає на себе важкий і високий подвиг… Редакційна За матеріалами духовної преси
№6(89), 2014 27
ГРІХ І БІЛЬ
НА ШЛЯХУ НАВЕРНЕННЯ (Закінчення. Початок у №4-6, 2013; №1-5, 2014)
Згадую собі, як постійно рахувала місяці, кажучи собі: один місяць уже пройшов, залишилось ще 11 місяців. Далі проминуло півроку, я знов собі рахую: частину праці зроблено, ще ж стільки залишилось, а опісля було набагато цікавіше, бо 9 місяців минуло, а лише 3 місяці залишилось. Ось так я рахувала місяці, щоб виконати свою обітницю. Пригадую, якось я була дуже хвора, температура висока піднялась, мабуть, грип. Цілий день провела в ліжку, бо як тільки трішки збивала температуру, зразу мене на сон клонило, лиш піднімалася температура, я вже спати не могла. Думала того дня, що робити: я ж хвора, Бог бачить мою неміч – якщо я сьогодні не помолюся 15 молитов з книжечки “Таємниця щастя”, то невже я цей обов’язок не виконаю добре, не результативно? А далі собі пригадала, як моя Ліля мені розповідала про Дев’ятницю, що не можна в жодному разі її припиняти, треба 9 днів підряд молитися, хіба би помер або знепритомнів; якщо пропустиш раз, тоді треба все спочатку починати.
№6(89), 2014 28
Мої думки знов повернулися до моєї обітниці, на той час я вже півроку практикувала п’ятнадцять молитов. Вирішила, що треба прочитати молитви так, як зможу: лежачи або напівсидячи з температурою. Бог простить, якщо буду лежати, бо бачить, що я хвора. Пригадала ще собі обітниці й з них всіх мені в думках кружляла найперша: “15 душ з моєї родини звільнить Господь з Чистилища”. Мабуть, ті душі чекають на мої молитви і потребують їх, думала я. Часто були у мене моменти, коли я хотіла припинити цю обітницю, чи то від лінощей, чи від утоми, чи від малої і хиткої віри. Однак дуже часто такі думки навідувались до мене, я проганяла їх обітницями. Перечитувала вкотре кожну обітницю і так відсікала свою людську неміч і ставала знов молитися. Чомусь тоді, коли молилася 15 молитов, найбільше переживала за душі в Чистилищі. Якось прочитала, що ми їм можемо допомогти. Потрібно молитися,
Дiти Непорочної
ГРІХ І БІЛЬ давати за них пожертву на Службу Божу, робити добрі вчинки і жертвувати їх за ту чи іншу душу. Також прочитала, що інколи з Божого дозволу душі померлих людей з’являються нам уві сні, так вони нагадують про те, щоб ми молилися за них і не забували робити добрі справи для спасіння їхніх душ. Деякий період мені дуже часто снилися мої померлі родичі – дідусь, бабця, цьоця, вуйко, мама моєї подруги, знайомі. Після кожного сну йшла до церкви св. Катерини, молилася і запалювала свічечку. Переказувала знайомим і рідним, щоб також молилися за ту душу, просила, щоб давали на Службу Божу. Якось розповідала мамі свій черговий сон і сказала таке: “Щось мені померлі так часто сняться, майже через день, навіть не знаю, до чого це”. На що мені мама дуже цікаво і з гумором відповіла: “Та це вони, мабуть, взнали, що біля тебе є церква св. Катерини, тому і сняться тобі, щоб ти ходила і молилася за них”. “Мабуть, це так”, – підтвердила я. Якось мені приснився вуйко Микола, я помолилася за його душу, подзвонила до його доньки, моєї двоюрідної сестри Руслани, щоб також молилася, на що вона мені відповіла, що часто жертвує Служби Божі за померлих і завжди записує батька. Я теж час від часу писала імена померлих і робила пожертви на св. Літургію, але вуйко Микола за деякий час знову приснився. Я вже старалась і якусь добру справу зробити, і пожертвувати за його душу, однак за декілька днів знову сниться. Думаю: молюся за його душу, свічечки запалюю, жертвую добрі справи, що більше можу зробити? Пройшов якийсь час, а вуйко Микола вкотре мені сниться. Бачу, що він у нас по оливковій діброві ходить і за руку тримає мого сина Перікліса, а потім до мене так суворо каже: “Ти коли будеш за мене молитися? Якщо не будеш молитися...”, – на цьому повертається спиною і йде геть, а малий підбігає до мене. Після цього сну я щось дуже злякалася: думаю, я ж молюся, якби я не молилася, й ім’я завжди пишу за раба Божого Миколу. Що б це могло значити? Що хоче мені сказати його душа? Наступного дня було свято і знаєте яке? Святого Миколая. Дзвоню я до Руслани і вітаю її, кажу їй: “Ну що, Миколаївно, зі святом тебе. Що там св. Миколай тобі приніс?” А вона мені каже: “Наталко, ти що забула, я ж не Миколаївна, а Володимирівна”. Ось тоді я все зрозуміла. Часті сни з в. Миколою, його обурення, що не молюся за нього. Справа в тому, що в. Микола насправді називався Володимир, таке
Дiти Непорочної
ім’я він отримав під час Таїнства Хрещення. Проте чомусь з дитинства його кликали Микола, Микольцьо, – це наче кличка його була. Сусіди, на роботі, навіть жінка і діти кликали Микола, а в документах було записано Володимир. Ще пригадую, що Руслану запитала: “Як помер тато, то на Парастасі як читали?” “Володимир, – так казав священик. – Навіть сусіди тоді перепитували, а хто то такий Володимир?” – відповіла вона. “Ну, Руслано, як я могла це забути? Геть цілком мені випало з голови”, – дивувалася я сама собі за свою неуважність і забудькуватість. Відтоді я почала молитися за раба Божого Володимира. Опісля знайшла дуже гарну молитву в книзі “Жива Євангелія” Анни Катерини Еммеріх. Господь Ісус оголосив Гертруді Великій, що одноразове відмовлення цієї молитви звільняє 1000 (тисячу) душ з Чистилища. “Отче Предвічний, жертвую Тобі Найдорогоціннішу Кров Божественного Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа, в злученні з усіма Службами Божими на цілому світі, сьогодні відправленими; за душі, терплячі в Чистилищі, за вмираючих, за грішників на світі, за грішників у Вселенській Церкві, за грішників у моїй родині, а також у моєму домі. Амінь”. Вивчила цю молитву напам’ять і стараюся її відмовляти зранку. А ось коли я рік часу молилася обі-
№6(89), 2014 29
ГРІХ І БІЛЬ як змінюється ваше життя, ваших рідних і близьких на краще, як ви самі стаєте кращими. Тоді, коли я молилася обітницю, старалась нікому про це не говорити, навіть Лілі не зізнавалася. Мені хотілося її повністю відмовити, мабуть, я боялася, що всім розкажу, а я людина немічна і, можливо, не зможу молитися цілий рік або, може, мені не вистачить терпіння, або що. З Божою поміччю, а на те була Його Воля, я виконала обітницю.
тницю 15 молитов, то поступово мені припинили снитися померлі. Взагалі хочу сказати, що ще навіть на початку моєї обітниці, тобто через кілька місяців, у моєму житті почалися відбуватися дуже дивні й гарні речі. Бували такі моменти, що мені було щось потрібно, я лиш подумала, а воно тут же з’являлося. Особливо це стосувалось матеріальних питань. Дуже велику матеріальну поміч отримувала і відбувалося це за якимось чудом, досі дивуюся, що таке можливе. Утім у Бога все можливе. Бували і такі моменти, що все якось кардинально змінювалося в житті і на той час здавалося, що це не є добре, принаймні якось воно було дуже несподівано і незаплановано. На той час була переконана, що це якісь великі випробування відбуваються в житті, а тепер, коли поступово все стає на свої місця і я озираюся назад, то розумію, що це було для мого блага, що сама б я до такого ніколи не додумалася і ніколи не досягла б цього. А ось Господь дав мені ті ласки, обдарував Своїми безцінними дарами і показав мені Свою велику і безмежну любов до мене. І це не все, тому що я відчуваю, що Він хоче дати мені набагато більше і наділити ще іншими ласками. Його любов я відчуваю поступово, вона маленькими кроками тихесенько підходить до мене і огортає мене. Коли ти починаєш сприймати, що Сам Господь тебе безмежно любить, то, мабуть, немає найбільшого щастя. Очевидно, відчути Божу любов, надіятися лиш на Бога і любити Бога – це і є Таємниця щастя. Бо немає більшого щастя на землі, крім того, коли ти шукаєш Господа, а з часом Він навчить тебе любити Його і своїх ближніх. Раджу всім практикувати п’ятнадцять молитов. Головне мати бажання і добрий намір, а більше нічого не потрібно. Обов’язково знайдіть книжечку “Таємниця щастя” і моліться. Моліться, і згодом ви побачите,
№6(89), 2014 30
Не закривайтеся перед Богом Тоді, коли я жила в Україні, раз у місяць зі Стебника група людей їздила в монастир св. Теодора Студита в с. Колодіївка Тернопільської області. У нас, у Західній Україні, мабуть усі чули про цей монастир. Багато людей приїжджають на Службу Божу помолитися, посповідатися, причаститися, придбати гарну літературу, а також касети або диски з проповідями ігумена монастиря ієромонаха о. Григорія Планчака. У монастир я їздила двічі, мабуть, більше з цікавості, ніж з потреби взяти участь у Св. Літургії, отримати благословення, помолитися чи послухати доступні повчальні проповіді о. Григорія.
Дiти Непорочної
ГРІХ І БІЛЬ Отець Григорій Планчак має Дари Святого Духа: не тільки оздоровлює людей молитвами і благословеннями, а має владу і над нечистими духами, які вселяються у людей і надзвичайно турбують їх. Отець Григорій проводить екзорцизм, і вся нечисть утікає від його надзвичайно сильної молитви. Усі монахи в монастирі св. Теодора Студита моляться під час екзорцизму, і тоді відбуваються моторошні речі в душі. Наслухавшись, що під час цих молитов люди, одержимі нечистим духом, не є підвладними собі, я з цікавості, вирішила поїхати в цей монастир. Бачила своїми очима, як людина починала кричати, корчитись, говорити в церкві непристойні слова, ржати, як кінь, гавкати, як пес, і ще багато іншого, про що мені не хочеться згадувати. Тоді мені було так шкода тих людей, що я ніяк не могла усвідомити, як вони можуть настільки втратити людяність. Отець Григорій розповідав, що це гріх спричиняє такий стан у людини: коли відчиняємо двері нашого серця для нього, то водночас відкриваємо і для нечистих духів, які стараються запанувати над людиною. Душа моя була настільки стривоженою, а серце так боліло за тих людей, що, здавалося, не переживе всього побаченого і почутого. Найголовніше, що я відчула тоді, це був страх – страх, що я також грішна і, не дай Боже, щоб зі мною таке сталося чи з моїми рідними. Я знаю, що багато з тих, хто буде читати цю главу, не захочуть повірити в те, про що я написала. Я також не вірила і, як вже згадувала, поїхала з цікавості до почутого. Дякую Богові, що їздила в цей монастир, бо те, що я побачила, змінило мій погляд на моє духовне життя. У монастирі я придбала багато касет з проповідями о. Григорія: “Духовне слово про молитву”, “Про заздрість”, “Прощення”, “Про виховання”, “Духовне слово”, “Ціль життя”. Я уважно слухала ці касети і дізнавалась багато нового про Бога, Його науки, духовне життя, молитву і почала розуміти та усвідомлювати те, що колись було таким недоступним і незрозумілим мені. Прослухавши касети декілька разів, давала їх слухати рідним і знайомим. Коли їхала в Грецію, то забрала їх зі собою, бо вони є дуже цінними для мене. Тут, на місці, я також дуже часто слухала касети, тому щоразу чула щось нове і варте уваги. У проповіді “Ціль життя” о. Григорій проказує дуже гарну молитву до Святого Духа для оздоровлення душі й тіла. Часто слухала її, а якось, вдумуючись у кожне слово, пропустила крізь серце. Через декілька хвилин сльози наплинули на очі: я усвідомила свої гріхи і
Дiти Непорочної
щирий жаль за те, що скоїла їх. Це було боляче, але водночас відчула велике полегшення на душі. Отець Григорій завершив молитву, поблагословив; коли касета зупинилася, я ще плакала. Це була моя найперша в житті щира сповідь за багато років життя. Слава нашому Господеві, дякую о. Григорію Планчаку і всім монахам за те, що посвятили своє життя службі Богу і людям та моляться за спасіння наших душ. В одній із багатьох проповідей о. Григорій промовляє такі слова: “Не закривайтеся на Бога. Щоб не сталося у вашому житті, ніколи не закривайтеся на Бога!” Я часто згадую їх. Колись давно я була образилась на Бога. Мені тоді здавалося, що інші люди несправедливо вчинили зі мною, а Бог мав заступитися за мене; здавалося, що Господь цілком не переймається моїми нещастями і покинув мене. Але це ж не так! Феофан Затворник у книзі “Про покаяння” доступно пояснює і відповідає на наші потаємні запитання. “Але чому, – запитуєш, – я терплю більше за іншого? Чому мене обтяжують біди, а іншому щастить майже в усьому? Мене роздирають скорботи, а інший потішається? Якщо це – спільна доля всіх, хай би її приймали всі без винятку. Але ж саме так є. Придивися і побачиш: тобі важко сьогодні, а іншому було важко вчора або буде важко завтра, а нині Господь дозволяє йому відпочити. Навіщо дивишся на години
№6(89), 2014 31
ГРІХ І БІЛЬ та дні? Дивись на усе життя, з початку до кінця, і побачиш, що всім буває важко, й дуже важко. Знайди такого, що все життя веселиться? Навіть царі часто ночі не сплять, бо серце тужить. Тобі зараз важко, а чи раніше не бачив ти радісних днів? Бог дасть, то й ще бачитимеш. Потерпи ж, проясніє і над тобою небо. У житті, як у природі – бувають дні то ясні, то понурі. Чи бувало колись таке, щоб не відходила чорна хмара? І був хто на світі, хто так би думав? Не думай і ти так про своє лихо й утішся упованням. Тобі важко. Але хіба це випадково, хіба без причини? Похили трохи твою голову і згадай, що Господь піклується про тебе, як батько, й очей з тебе не зводить. Коли спіткало тебе горе, то не інакше, як за Його згодою та волею. Не хто інший, як Він, послав його тобі. А Він дуже добре знає, що, кому, коли і як посилати; й коли посилає, то посилає на добро того, хто зазнає горя. Так досліди й побачиш благі щодо тебе наміри Божі в скорботі, що спіткала тебе. Чи якийсь гріх хоче Господь очистити, чи від гріховного діла відвести, чи прикрити меншим горем від більшого, чи дає тобі нагоду виявити Господеві вірність і терплячість, щоб на тобі потім показати славу Свого милосердя. Що-небудь із цього, звичайно, підходить тобі. Тож відшукай, що саме, й приклади до своєї рани, як пластир, – і вона перестане пекти. Зрештою, якщо виразно не побачиш, що саме хоче дарувати тобі Господь через горе, що спіткало тебе, то, не роздумуючи, увіруй в серці своєму, що все від Господа й що все, що від Нього, служить нам на добро; і тлумач неспокійній душі: так Господеві до вподоби. Терпи! Кого Він карає, той для Нього як син!”
№6(89), 2014 32
Друзі, не вважайте, що я вас хочу вчити, як ви маєте жити чи як маєте чинити. Ні. Я лише стараюся дати пораду, а можливо, комусь і розраду, що життя без нашого Бога нічого не вартує. Один вихід є у людини з будь-якої ситуації, яка склалася в її житті, – це повернутися обличчям до Господа нашого, попросити в Нього прощення і покаятися за все, чим так ми Його засмутили; постановити, що більше не будемо грішити. Своїми поганими вчинками і гріхами ми нашкодили насамперед собі. А хто не має бажання навернутися до Бога, то нехай знає, що він і надалі буде сам собі чинити зло, і не тільки собі, але й своїм ближнім. Чи не найліпше для кожної людини відшукати свій шлях навернення? Я впевнена, що лише одне “Господи, помилуй” відкриває й очищає доріжку до Бога. Не гайте часу! Не йдіть, а біжіть в обійми Ісуса Христа! Він чекає на нас щомиті. Він так нас безмежно любить. До останнього нашого подиху буде чекати на наше “Господи, помилуй мене”. Пам’ятайте, що ми не вічні, рано чи пізно, а це лише одному Богу відомо, відійдемо в інший світ. А там у нас вже не буде можливості для нашого навернення, Сповіді та Св. Причастя, Служби Божої, Святого Письма і молитов, добрих і милосердних учинків. Ніхто не знає, скільки йому ще відведено часу для того, щоб жити і прославляти Бога. Головне завдання кожної людини на цій землі – це пізнавати і любити Всевишнього. Я би так хотіла, щоб моя розповідь допомогла вам знайти ту стежку до Господа, на котрій Він чекає вас з відкритими обіймами. Наталя Ананевич
Дiти Непорочної
ПОЕТИЧНА СТОРІНКА
Я єсть народ, якого Правди сила...
Я УТВЕРЖДАЮСЬ (без цензури) Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! – а сила знову розцвіла.
На українських нивах, на московських, на білоруських – я прошу, молю! – вбивайте ворогів, злодюг злодійських, вбивайте без жалю!
Щоб жить – ні в кого права не питаюсь. Щоб жить – я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Нехай ще в ранах я – я не стидаюсь, гляджу їх, мов пшеницю ярову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів і як залізо, хліб та вугіль крала О, як твій дух осатанів!
Повстань! І з ран – нове життя заколоситься, що з нього світ весь буде подивлять, яка земля! яке зерно! росиця! – Ну як же не сіять? Як відсіч ворогу не дать!
Ти думала – тобою весь з’їдаюсь? – та, подавившись, падаєш в траву... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
І я сіяю, крильми розгортаюсь, своїх орлів скликаю, кличу, зву... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! – а сила знову розцвіла.
Ще буде: неба чистої блакиті, добробут в нас підніметься, як ртуть, заблискотять косарки в житі, заводи загудуть...
Сини мої, незламні українці, я буду вас за подвиг прославлять, ідіть батькам на допомогу й жінці, дітей з ярма спішіте визволять!
І я життям багатим розсвітаюсь, пущу над сонцем хмарку, як брову Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Дiти Непорочної
№6(89), 2014 33
ПОЕТИЧНА СТОРІНКА Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! – а сила знову розцвіла. Комунофашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь! Тобі ж кладу я дошку гробову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Яка біда мене, яка чума косила! – а сила знову розцвіла. Павло Тичина
О журавлі, журавлі!
На честь всіх наших вірних Братів, які сиділи за Слово Боже і зберегли живу віру в Ісуса Христа. Імені автора цієї пісні, на жаль, ми не знаємо, але достеменно відомо, що вона могла народитися тільки в серці в’язня радянських концтаборів, де не тільки душа страждала і терпіла від нелюдських катувань, але й глибоко вірила в Бога як у свою останню спасенну надію. Віра, надія і любов до Бога й породили таку прекрасну пісню…
№6(89), 2014 34
Нас в тайгу тут закинуто, Вкрита снігом земля, Наш брат тут умираючи, Чує крик журавля Приспів: (2 р.) О журавлі, журавлі! З собою візьміть мене. З сибірських страшних зим, Де воля, спокій є! Чую, як журавлі летять В рідний мій теплий край. Серце плаче від цих страждань, Боже, Ти сили дай! Приспів. Міцно вірю, що мій Господь В Небі мене там жде, Вся надія лиш на Його, В Небо мене введе! Приспів. Переглянути відео можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=O_LzW5qHgC4 Редакційна Худ. Роман Петрик, графіка
Дiти Непорочної
Христос ся Раждає! Привітання від Бога Отця Дітоньки Мої! Засилаю Вам благословення Моє, котре в тім році стане особливим Покровом для Моїх дітей, які шукають істину та постійно прагнуть преображення своєї душі, щоби бути істинними дітьми Любові Любові!! Щедро нагороджую вас Життєдайною Любов’ю Любов’ю,, яку ви можете почерпнути від улюбленого Сина Мого, котрого послав вам, щоби кріпив і живив вас Нею та Царство котрої, обіцяне Мною, ви зможете особисто творити, завдяки повсякденній праці над станом душі своєї. Творіть атмосферу Любові на землі, а зло, ненависть, як і будь-яку нечисть, не допускайте ані до своєї душі передовсім, ані до свого краю! Той, хто горить Моєю Любов’ю, буде захищений Мною завжди і нагороджу його Життям Вічним в Радості, Блаженстві і Світлі Моїм. Вселаскавість Моя спадає на вас усіх. А в особливий спосіб на тих, хто провини чуючи за собою, складає наміри покаяння і поправи та здійснює їх. Миле дитя Богові, котре щоденно працю свою заносить Богові під Покров та звіт здає, не чекаючи останньої миті свого земного паломницького перебування. Діти Мої! Щомиті дарую вам Любов у цій дорозі паломництва вашого земного. Святістю нагороджую тих, хто славить свого Творця та щомиті лине думками, помислами та усім єством своїм до Мене Мене,, щоби впевненість у правоті своїх діянь та підтримку Батьківської Любові отримувати щомиті. Яку величну перемогу отримує той, хто дістає перемогу над власними спокусами! Не страшні йому жодні випробовування, коли він розкрив для себе таємницю – що уся найсильніша підтримка у Господі ! Ви повинні стати таким Світлом Світлом,, щоб світити, як сонце, зсередини і ззовні. Тоді там, де ви перебуваєте, настане атмосфера Раю. Ви зобов’язані бути Сонцем і освічувати путь свою і ближнім своїм, у радісних, а також у найнестерпніших ситуаціях. Дітоньки Мої! Рік несе вам те, що підготували ви у своїй душі. Ви все виразніше бачите, що якою є ваша душа, такими є ваші відносини, таким будується ваше сьогодні та майбутнє. Бажаю вам скористатися з вдячністю для блага своєї душі тією миттю, яку вам дарую дарую.. А благо її полягає в тому, щоб бути істинним дитям Божим Божим,, що прагне перебувати в чистоті, а отже в Світлі Моїм та ввести раз і назавжди в чистоту своєї душі Мою Любов і щоби геть усім заправляла Любов Любов.. Бажаю вам кожну мить свого життя приймати і виражати те найцінніше, що вам дарую – Любов Любов.. І так, як Батько, що сотворив вас, бажаю для вас найсвятішого, щоб ви стали Сяйвом Любові, Любові, щоб своє земне життя проходили як паломники, котрі постійно, щомиттєво у всіх потребах життя від найдрібніших і до найбільших шукали і знаходили шлях Світла – шлях до Сонця Сонця,, бо ви є Моїм Промінням Промінням,, що виходить від Мене і по якому повернетеся додому, завершивши своє земне паломництво. З цією дією піднесеться на дусі ваше життя, ваші взаємовідносини і відбудеться те, про що ви так ревно мрієте – відпаде всяка нечисть у кожній ланці життя, припиняться війни, а настане Мир передовсім у вашім серці, котрий запросить Любов на Вічне царювання у вашій душі. Амінь. Люблю вас, діти Мої, дуже люблю. Записала Оксана Береза
Джорджоне Барбареллі да Кастельфранко (1477 – 1510). Поклоніння пастухів
Морріс Вільям (1834 – 1896). Поклоніння волхвів. Гобелен На 1-й ст. обкл. Образ Матері Божої з Дитятком Ісус, фрагмент. На 4-й ст. обкл. “Ангел-Охоронець стереже сон дитини”, худ. Мельхіор Поль фон Дешванден (1811-1881). Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.