Jurn2015_2

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Худ. Василь Шебуєв (1777 – 1855). Тайна Вечеря

Отець Предвічний: Діти Мої! Великий День перед кожним з вас… І за вами вибір, чи усвідомлюєте, що ви є безпосередніми співучасниками створення цього Дня? Заради вас, заради Любові до вас, Моїх дітей, творю Великий День День,, котрий є кульмінацією для всього сущого. Моє дитя згрішило, але вчасно схаменулося та відчуло потребу Любові від свого Отця, Творця, попросило прощення та зробило початок до прозріння духовного духовного.. Прагнете щастя, і це природньо для вас,бо сотворив вас саме для того, щоб чулися постійно щасливими і зростали в Моїм Блаженстві. Навіть коли завинили і схибили, простив вас, бо дуже люблю Моє Творіння та і надалі бажаю вас бачити Щасливими Щасливими.. Тому і вказав вам істинний шлях повернення до Дому через Ісуса, Мого Улюбленого Сина. Це Той, котрий є істинний Господь для вас, Вчитель та Взірець Взірець,, котрому слід уподібнюватися. Ісус всі ваші гріхи, помилки, негаразди покірно взяв на Свої плечі і смиренно віддав Своє життя за вас , в ту мить, коли найбільше згоряв від Любові до вас , бо надто розумів геть усіх вас – усіх без винятку. Його Жертовна Любов і сотворила цей Великий День – День вашого відкуплення відкуплення.. Він випросив у Мене Ласку Милосердя для вас, щоб наочно для вашого прозріння вказати вам шлях повернення до Дому. Цим шляхом є Хресна Дорога Ісуса, що звершилася Воскресінням Воскресінням.. Хто іде за Моїм Сином, той вибрав шлях терпіння, навернення, прозріння та Торжества Любові у своїй душі, що звершиться Воскресінням душі для життя вічного у Моїм Блаженстві. Благословляю вас, діти Мої, на прийняття Моєї глибинної Любові! Та якщо трапиться мить, коли терня глибоко в’їлося у ваше тіло та настільки терпите, що біль здається нестерпним для вас, то зверніть свій взір до Сина Мого та черпніть Його Жертовну Любов Любов,, щоб прозріти для прийняття Моїх Ласк. І як Люблячий Батько, окрилю вас, підніму вас, якби низько ви не впали. Та обдарую вас Моїм Світлом Воскресіння! Воскресіння! Відкрийтеся на Любов Мою, приймайте Її, гартуйтеся у Водоспаді Моєї Любові та очищайтеся цією Святою Водою і приймайте Світло Воскресіння Воскресіння!! Приймайте свою Хресну Дорогу з радістю, бо вона несе вам очищення. Ідіть гідно, як подобає істинним Моїм дітям, опирайтеся на Мого Сина, Ісуса, щоб звершити свій шлях сповненими Світлом Любові – Світлом вашого Воскресіння для Життя Вічного у Моїм Блаженстві. Амінь. Люблю вас, діти Мої, дуже люблю. Текст отримала і записала Оксана Береза

Урочистий в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим

На 1-й ст. обкл. Худ. Карло Дольчі (1616-1686). Богородиця, фрагмент. На 4-й ст. обкл. Худ. Карло Дольчі (1616-1686). Агонія в Гефсиманському саду Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.

2(91) 2015 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979 Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Ольга ЛОЗА Обкладинка Богдан СОЙКА Художнє оформлення Юліан С САВКО АВКО Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2015 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 e-mail: gbook gbook@ukrpost.ua, ukrpost.ua, gbooklviv@gmail.com web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Куліша, 22/3а, м. Львів, 79058 тел.: (032) 255-45-24, (097) 67-67-725 Друк: ТзОВ “Часопис”, вул. Шевченка, 315, тел. (032) 239-57-60 Наклад: 1200 примірників.

ЗМІСТ 1. Приготуйте свої серця Оксана Береза Життєдайність Пресвятої Євхаристії ......................... 2

2. Мій тихий Назарет с. Медарда “Називали Мене сином теслі, який Мене виховав” (Закінч.) .. 4

3. Євангеліє на важкі дні о. Альфред Холєвінський Що нам робити в нашій

сьогоднішній ситуації? (Закінч.) ............................. ..................................................... ........................ 6 4. Путь істини Роман Каїн і Авель: гріх без покаяння (Продовж.) ...................... 10

5. Святий Йосиф з Ариматеї Редакційна Ім’я Твоє споминатимуть аж до кінця часів... ............. 15

6.. Голос Марії о. Євгеній Сьпйолек Як ніколи раніше ............................................ 19 о. Євгеній Сьпйолек Менше говоріть! ............................................ 21

7. Дорогами Спасителя с. Йосифа Менендес Таємниця Муки Господньої ......................... 23

8. Святині Галичини Д-р Павло Василів Благодать Господня серед нас! ......................... 28

9. Нам пишуть Серце за серце ........................................................................ 33 !!! До уваги читачів нашого часопису “Діти Непорочної” та шанувальників видавництва “Добра книжка”. Повідомляємо, що у 2015 році ціна на наш часопис буде поступово зростати. Проте вартість передплати до кінця року буде без змін. Індекс: 23979 23979.. Замовляйте наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua.

ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ

ЖИТТЄДАЙНІСТЬ

ПРЕСВЯТОЇ ЄВХАРИСТІЇ 25.10.10 р. Отець Предвічний: Діти Мої! Ми всечасно з вами та настільки близько, що скоро жодних перегородок між нами не будете відчувати, Мої вірні діти. Наша Любов розчищає дорогу до вас. В скорім часі ми воз’єднаємося. Коли? Хай вас це не турбує. А хай вас найбільше турбує ваша готовність душі прийняти той факт доконаний, що життя ваше істинне лише розпочнеться з часу зустрічі зі Мною та Моїм Сином. Подбайте про те, щоб ця зустріч була радісною, без краплинки смутку як для вас, так і для нас. Бо уболіваю за всіх вас без винятку. Хай відчуття близькості Сонця обдаровує вас силою Любові, що негайно заставить вас задуматися та перемінитися, преобразити своє серце, яке стане любе Моєму Синові. Вершіть щомиті преображення своєї душі. Це так важливо, немає для вас зараз важливішої дії на землі! Приспішіть, щоб ви не спізнили до Дому, щоб не застала вас закрита брама через брак Любові, терпеливості і наполегливості. Ми з вами завжди і подаємо руку допомоги, любі Мої діти. Не ошукуйте себе, розмінюючи Любов Небесну на тимчасові земні принади. Бо Я благословив вас на Любов Небесну,отже відшукуйте її в своїм серці і прагніть Нашої допомоги, бо важко буде вам, одиноко в земному світі, засіяному спокусами лихого, щось та без нашої допомоги здійснити. Спішіть прийняти Живого Мого Сина у вигляді Пресвятої Євхаристії і Він вас оживить та створить цілковитий захист від злого.

3.01.11 р. Ісус: Дитя Моє! Якого зросту душі повинна досягти Моя дитина, щоби зрозуміти, що щоразу народжуюся для вас не для того, щоб це стало

№2(91), 2015 2

традицією, а з метою відродження вас у тому дусі, яке було присутнє у вас, притаманне вашій ангельській душі, яку Бог-Отець благословив на прихід у світ цей. Ця чистота і первинність мусить відродитися навіть у тім нелегкім світі. Вона може зберегтися і відновитися тільки тоді, коли будете старанно приймати щоразу Любов Мою, що засилаю вам, а в особливий спосіб через Пресвяту Євхаристію Євхаристію. Діти Мої! Не чекайте пасивно на те, що вас наситять. Але готуйте ретельно свою душу до сприйняття цієї благодатної духовної їжі для вашої душі. Омийте, очистіть старанно свою хатку, причепуріть її, бо ваше серденько вже давно привідкрило свої дверцята та з нетерпінням чекає на ваші рішучі дії – покаяння та щиру сповідь. І лише тоді, одержавши від вас добровільну згоду і після наполегливих ваших дій, зможу ввійти у ваше серце, щоб оживити його Любов’ю, що є вашою основою життя. Та найважливіше – не забудьте подякувати тому, хто так щедро обдаровує вас Нею. Щоб здійснився обмін – до Мене линула ваша подячна Любов, а Я в свою чергу обдарую вас встократ Нею. Учіться бути вдячними, діти Мої. За все дякуйте, навіть за найдрібніше, що зроблено для вас. Діти Мої! Народжуйтеся зі Мною! Постановіть, що з народженням Моїм і ви народитеся по-новому, ваше серце і душа. Їм так потрібне оновлення стану. Робіть це, не гайте часу, спішіть Мене прийняти Живого, тоді допомагатиму вам, бо одиноко не справитеся з цим завданням. Для того і народився Я, щоб допомагати вам, навіть в найменшому. І хто довіриться Мені, той матиме постійну безвідмовну підтримку від Мене, а в майбутньому Ласку перебувати у краю Царства Мого, Любові і Блаженства.

Дiти Непорочної

ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ 26.02.11 р. Ісус: Дитино Моя! Приймаючи Мене у Пресвятій Євхаристії,, ви перебуваєте зі Мною і зв'язок між Євхаристії нами ніколи не скінчиться. Та ще більше того, ви перебуватимете під Моїм особистим захистом. Ніхто з друзів лихого не буде мати до вас доступу. Бо спокійно та виважено зі Мною будете проживати на землі, творячи гармонію відносин з ближнім своїм. А згодом, коли Отець прикличе вас, то під Моїм покровом будете рухатися своєрідним захисним тунелем до Мого Царства. Все залежить від вас, чи використаєте ви це право, дане вам Творцем – бути Його вірною дитиною. Станьте на цей шлях раз і назавжди, то перебуватимете в Моїм захисті, Любові, а згодом в повноті Блаженства і Любові в житті вічнім. Люблю вас, діти Мої, люблю дуже і уболіваю за вас, Моє дорогоцінне Творіння.

15.06.11 р. Ісус: Діти Мої! Радію та вітаю вас, коли приходите до Мене та злучаєтеся зі Мною через Пресвяту Євхаристію,, бо маю можливість ввійти у ваше Євхаристію серце, аби з'єднати Моє Серце з вашим, щоби надати новий поштовх, новий та доконечне потрібний, щоби надати нове дихання та спровадити вас на шлях, який вам необхідний тої миті. Втішаюся, коли дитя Моє спішить прийняти Мене і через інші Дари Божі, а в особливий спосіб, коли Бог Отец творить найбільше чудо, засилаючи нове життя у лоно матері, бо разом з ним приходжу і Я. У тім новім житті, у тім немовлятку є часточка Мене – Дух Любові – чистий та непорочний. Найбільшою втіхою для Мене, а для вас щастям, діти Мої, коли зумієте зберегти цю Любов, а згодом з плином часу дати їй можливість розцвісти, як неповторній квіточці, котру всім Моїм Серцем буду вітати та надавати супровід достойної, вірної дитини, щоби з лабіринтів земних вийшла на дорогу Моєї Любові, осяяної Моїм Світлом та забезпеченої Моєю Опікою. Діти Мої! Немає більшого щастя як прийняти Світло Любові Господньої, котре спішить до вас з рук самого Бога Отця, щоб увійти в лоно вибраної Богом матері і започаткуватися для здійснення місії та задуму Божого. Ввійшовши в лоно матері це Світло не припиняє свого зв'язку з Богом, бо є Його часткою, Променем від Всемогутнього Бога. Зі всієї потуги Божої Любові це маленьке Світло-Проміннячко скрашує та змінює передовсім зсередини майбутню матір і несе їй багато дарів та робить її серце відкритим на прийняття Моєї Любові.

Дiти Непорочної

Матері Мої любі! Ваша участь особлива у цім світі. Від вас, як ні від кого, найбільше залежить стан духовний дитини, того нового життя, що засилає вам Творець на виховання. Якщо ви готові з радістю прийняти Світло Боже у ваше лоно і у співпраці проводити його виховання та формування, то Я в особливий спосіб надаватиму вам силу Моєї Любові для здійснення цієї найповажнішої місії.

01.04.14 р. Ісус: Погляньте один одного! Ви створені з одного і того ж матеріалу – Любові Господньої. Ви всі Мої рідні і однакові. Різниця лише в тому, чи дбаєте про поповнення свого Духа Любові, бо створивши вас, Бог Отець поблагословив вас на вічну Любов. Та мали ви одну умову, яку, на жаль, не виконали, згрішивши, а зараз покутуєте за своїх прабатьків. Та повернення для вас гарантоване, якщо будете дбати постійно про Духа Любові свого. Вмивайтеся Моєю Любов’ю, любі Мої, вмивайтеся щомиті, не витрачайте часу на пусте, перебувайте в Ній і якщо схибили, очистіть ретельно свого духа, покайтеся серцем, відкривши на Мій дотик його і Я вам допоможу пройти очищення та сповнитися Моєю Любов’ю, ввійду у вас через Пресвяту Євхаристію. Серце, мов квітка розцвіте. А Я з вашої згоди, з вашої волі буду її завжди голубити – дарувати їй вміру, вдостатку Сонця та Світла. Та коли треба, то джерельною водою напою з Моїх рук. Люблю вас, Мої діти, і чекаю від вас рішучих кроків на розуміння того, що ви всі однакові в Отця Небесного і повинні обдарувати, як і Він, один одного Любов’ю. Будучи Любов’ю і даруючи Її один одному, створите суцільну Любов, куди не зможе протиснутися зло. Не піддавайтеся спокусам, щоб себе вивищити чи принизити когось. Зводьте свої дії до того, що ви - діти Божі і тут перебуваєте лише на певний, визначений Господом, термін. Це лише початок, нульовий рівень вашої дороги додому. Роботи над собою ще дуже багато. Поспішіть бути гідними дітьми Божими! Як дивно, що прагнете до матеріального збагачення, а не до духовного. Який сенс цього? Що здобудете, коли миттєво застане вас мить переходу? Що буде з вашими матеріальними статками? Я маю для вас дещо більше і неповторно вартісніше, аби лишень ваша душа душа!! підготувалася до прийняття Моїх Дарів! А вони необмежені – наскільки Любов ваша глибинна, настільки і ви удостоїтеся Дарів. Отримала і записала Оксана Береза

№2(91), 2015 3

МІЙ ТИХИЙ НАЗАРЕТ

“НАЗИВАЛИ МЕНЕ СИНОМ ТЕСЛІ, ЯКИЙ МЕНЕ ВИХОВАВ” (Закінчення. Початок у №6, 2013, №1-6, 2014 та №1, 2015)

27 липня 1949 року Ісус: “Молися і проси, щоб молилися, аби якнайбільше таких душ було співучих, які йдуть через життя і співають, і поклоняються Мені як Богу-Людині на землі. Прагну мати їх якнайбільше! Якнайбільше! Лише тоді Моє Царство розшириться, бо кожна душа – це Царство Моє. Там паную як Цар, бо Небо Моє в тій душі. Багато душ є, які прагнуть осягнути найвищу досконалість, проте самі собі утруднюють дорогу і стежинку свого життя, вистилаючи їх тільки кільцями. Прагну душ, які кидаються в Мої обійми без за-

№2(91), 2015 4

стереження! Для Мене достатньо того, що Мені віддаються, а про решту нехай не тривожаться. Коли віддадуть Мені свою волю, то Я є Господом і Володарем їхніх сердець! Будь-яка турбота, довірена Мені й Моїй Ласці, робить Мене цілковитим володарем їхньої волі. Я ділаю, Я зростаю в них. Вони зникають так, як види Мого Хліба, коли приймають Мене у Святому Причасті – і здається, що немає вже нічого, однак життя Моє, яке ви спожили у Святому Причасті, є життям, у якому душі зростають, розвиваються і безустанно перебувають зі Мною.

Нехай душі не переймаються тим, що вони вимушені співділати з ласкою Моєю. Чим більше не думають про те, що трудяться зі Мною, тим більше поле дають Мені для праці в них. Тоді їхня любов призупиняється. Вони стають безчинними і безвладними, а Я прагну душ безчинних, безвладних, відданих Мені! Прагну душ убогих, які немов би зникли і так глибоко вийшли з себе, що навіть не мають того відчуття, що можуть щось зробити. Нехай постійно усвідомлюють, що без Мене нічого не в змозі вчинити… Душі вбогі, зникніть, вийдіть зі

Дiти Непорочної

МІЙ ТИХИЙ НАЗАРЕТ самих себе! Нехай розум ваш зникне, нехай думка ваша зникне, нехай воля ваша зникне! Коли будете такими загубленими, тоді побачите Мене в собі якнайвиразніше, якнайдосконаліше. Тоді, коли нічого не зможете робити, тоді Я робитиму і буду Небом для вас. Дам вам усі розкоші, всі Свої чуттєві насолоди, дам вам дотик Любові, який, як стріла, проткне серце ваше і ви ходитимете цілком охоплені любов’ю. Ціла наша Тройця замешкає у вас. Перейдете через життя занурене, з’єднане. Власне ви не будете зауважувати, як це відбувається... Усе, що земне, усяка матерія опадатиме з вас! Я дам вам Своє Світло і Свій Погляд. Отож ви заглибитеся в Мій погляд і станете Мною, Богом, Світлом. Аби ви глибше зрозуміли, як це буде доконуватися, часто споглядайте за хмаринкою. Хмаринка, чи ліпше хмара, є деякою заслоною. Такою заслоною є ви! За тією хмарою є сонце, і та хмара затуляє ясність його променів. Однак коли хмара зникає, тоді сонце ясніє надзвичайним просвітленням. Цим просвітленям є Я, хмарою – ви. Ви є прояснення, що означає вбога душа. Щоб душа дійшла до цього ущасливлюючого єднання, мусить зникнути… Якщо хочете побачити, чим є Небо, то застановіться над тим, що вам сказав. Якщо душа прагне бачити Мене обличчям в Обличчя, і побачити Мене як Бога в цілому Моєму Маєстаті, то нехай тільки дозволить, аби Я міг доконати те, щоб вона, як матерія, зникла, а позостався Я. Кожна душа, яка піддається Моєму діланню, вже є не вона, а тільки Я! Я перебуваю в ній, Я живу в ній, Я мешкаю в ній, Я ходжу з нею. Я ділаю через неї… Що тільки вона доконує – це є Моя праця.

Дiти Непорочної

Не одна душа запитає, як це вчинити, що може бути їй незрозуміло, але Я їй відповім. На її запитання є одна відповідь, яка вже була сказана: нехай зникне в Мені! Більше Я від неї нічого не жадаю, бо ласка Моя все інше доконає… Св. Йосиф, Мій Опікун, жив таким життям тут, на землі, ось чому смерть Його не була смертю, а засинанням на Серці Моєму! Душі, які провадитимуть таке життя, як і св. Йосиф, лише заснуть на Серці Моєму, а смерть для них не буде якимсь жахливим віддзеркаленням, а перенесенням! Вони побачать Мене у великій світлості. Вони самі уздрять, що є світлістю, бо побачать Мене в Небі, а себе – в Мені, і відбудеться одне велике перемінення. Нехай священики стають таким Моїм переміненням і нехай у своїх проповідях, у сповідальницях і де тільки знаходитимуться розповідають душам про перемінення Моє! Бо через ціле Своє життя, від Мого Втілення аж до Вознесіння, не мав жодної іншої мети, як тільки втілитися в людину, переісточити її, перемінити в Себе, переобожествити її, щоб ми були одно, як Ми є Одно в Тройці Нашій. Про таке єднання зі Мною дуже просіть св. Йосифа, щоб такими, як Він, який постійно перебував зі Мною, були і ви, а коли надійде хвилина вашого засинання, щоб ви засинали так, як Він, бо ж св. Йосиф є Патроном найтіснішого єднання в останній вечір вашого життя! Під час Його засинання були Моя Матір Непорочна, ця сніжна біла Голубка, і Я. Під час Його засинання Ангельські хори співали пісні й під ці мелодії Ангели взяли Його душу в храм Мого Отця, де є багато помешкань. У Святиню, це означає занурення Його душі в Тройцю

Нашу; де є помешкань багато – це означає, що таких святинь є тисячі тисяч, а ними є ті душі, які жили вже тут разом зі Мною в цьому Небі Єднання, з тією лише відмінністю, що оглядають Нашу Тройцю Святу обличчям в Обличчя…

3 серпня 1949 року Нехай священики проголошують світу, щоб душі йшли до св. Йосифа і благали Його, аби Він навчив їх цього шляху, як мають жити тут, на землі, щоб жити вже у Небі, бо Патроном такого небесного життя, такого захоплення є Мій Опікун! Пройшов через життя незнаним, не чинив жодних чуд, мало хто про Нього знав, але в Його душі була святиня – ціла Тройця Наша. Він уже був тут, на землі, в Небі… Якщо душі так підуть Його слідами, то смерть їхня буде тільки засинанням, а пробудженням – огляданням Бога обличчям в Обличчя, зануренням в єдину велику любов, захопленням Любов’ю, і ця Любов триватиме вічно… І будуть душі виспівувати разом з Моїм Опікуном цей великий Магніфікат (гімн): “Величає душа Моя Господа, і дух Мій радіє в Бозі, Спасі Моїм”, – і до них застосують такі слова: “Благословенні ті, що вмирають у Господеві”, тобто в цілій Тройці Нашій, і Світло буде вічно їм світити! У сяйві його вони будуть занурені, а в Світлі розкошуватимуть і почитатимуть Всемогутність, Милосердя, Любов Нашу і Милосердя наше, вихвалятимуть їх по всі віки. Амінь. Амінь – це означає, що так станеться, як Я тут виголосив, бо все промине, але Правда Моя і Любов не проминуться!” с. Медарда (Софія Вискель) Переклад з польської Й. Воробця

№2(91), 2015 5

ЄВАНГЕЛІЄ НА ВАЖКІ ДНІ

ЩО НАМ РОБИТИ В НАШІЙ СЬОГОДНІШНІЙ СИТУАЦІЇ? (Закінчення. Початок у №1, 2015)

Ель Греко (1541 – 1614). Ісус зцілює сліпого

5 Справжня любов – це служіння іншим Ісус Христос, на перший погляд, сторонився будь-якої політики, та в реальності, однак, вів політику, до того ж дуже глибоку, бо її метою було знищити джерело, з якого виникають усі несправедливі та нищівні для людини політичні та соціальні устрої. Тим джерелом є серце людини, відірване від Бога, яке шукає своє щастя поза Ним. Ісус почав Свою справу лікування людини з проповідування їй Свого Євангелія. У його світлі ми мали побачити, які злі наші шляхи, як далеко ми щодня відбігаємо

№2(91), 2015 6

від правди і дорога до нашого індивідуального та суспільного щастя полягає в чомусь цілком іншому. Найбільш шокуючою заповіддю Євангелія Ісуса є любов до ворогів, про яку ми почали говорити в нашій передачі в п’ятницю два тижні тому. “Любіть ваших ворогів і моліться за тих, котрі вас переслідують… Бо якщо ви любите лише тих, котрі вас люблять… що в цьому надзвичайного? Чи і погани так само не чинять?” (пор. пор. Мт 5,44–48). Хвильку задумаймося над цими словами. Кожний вид любові – любов чоловіка і дружини, наречених, друзів, любов батьків до своїх дітей – є чимось звичайним,

доступним усім людям. Вони не вирізняють нас як християн від решти світу. Те, що повинно нас вирізняти, щось надзвичайне, чого немає у світі, – це любов до ворогів. Без цього немає християнства, без цієї заповіді християнство припиняє бути тим, чим хотів його бачити Хрис тос; воно втрачає свої контури і перетворюється у звичайну природню релігійність, на одній площині з ісламом, буддизмом чи будь-якою іншою релігією. Ісус дав це зрозуміти під час Останньої Вечері, коли востаннє разом зі своїми апостолами споживав єврейську пасхальну трапезу. До ритуалів цієї трапези належало вмивання рук. Миску та рушник повинен був подати хтось найнижчий рангом серед учасників учти. Зазвичай, це робила наймолодша дитина або якийсь слуга чи раб. Може, серед апостолів ніхто не квапився вчинити це смиренне служіння. Вже віддавна темою розмов та дискусій між ними було питання, кому з них належить перше місце, котрий з них важливіший. Ніхто з них, звісно, не вважав себе найнижчим за рангом, котрий зобов’язаний подати в ту мить миску і рушник. І ймовірно в такому контексті Ісус підводиться, бере миску, перев’язується рушником і починає по черзі мити апостолам

Дiти Непорочної

ЄВАНГЕЛІЄ НА ВАЖКІ ДНІ не руки, а ноги. Зупинімося на хвильку над цим жестом. Ісус виконує дії раба. Стосовно кого? Своїх апостолів! Але що це за люди? За пару годин всі вони виявляться не вартими Його любові. Під час арешту Ісуса всі повтікають, Петро під клятвою буде зрікатися, що цілком не знає Його, а Юда поцілунком видасть Його на смерть. Ісус знає про це все, та все ж стає на коліна перед ними і вмиває їм ноги. Цей жест є вираженням Його любові, тієї любові, яка не шукає свого, є смиренною, займає останнє місце, відмовляється від прав, які їй належать, дає себе зрадити, видати в руки катів, розіп’яти і далі любить. Жест вмивання ніг є вираженням лю бові до ворогів. Ісус вмиває ноги Юді. Петро, коли підійшла його черга, настільки обурився цим фактом, що Ісус, його Вчитель, Месія, стоїть на колінах біля його ніг, що, згіршений, закричав: “Господи, Ти хочеш мені помити ноги?.. Ні, ніколи не вмиєш мені ніг!” ((пор. пор. Йо. 13,6-7). Петро вважає таку любов, яку Ісус демонструє в цю мить, божевільною, перебільшеною. Він захищається від неї, не бажає її сприйняти, не бажає, щоб його любили такою любов’ю і не хоче любити такою любов’ю. На це Ісус йому відповідає: “Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зі Мною” (Йо. 13,8).

13,8). Дуже влучні слова! Можна їх перефразувати так: “Якщо відкидаєш цю любов, Петре, то ми не маємо нічого спільного! Ти не можеш вважати себе Моїм учнем, ти

Дiти Непорочної

не християнин! Якщо носиш це ім’я, тоді зловживаєш ним. Тут не можна захищатися, кажучи: Ісус як Бог міг так любити, але ми, звичайні люди, повинні керуватися іншими, більш реалістичними принципами. Так, загалом, можуть говорити невіруючі, але люди охрещені, учні Ісуса, в жодному разі! Бо нас стосується те, що Ісус сказав далі: “Чи знаєте ви, що Я зробив вам? Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є. А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. Бо то Я вам приклад дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив” (Йо.

13,12–15).

21 травня 1982 року 6 Не противтеся злу Шокуючий принцип політики Ісуса Христа, Його рецепт досконалішого світу, досконаліших політичного та соціального устроїв є любов до ворогів. Ця заповідь, яка є осердям релігії Христа, в Євангелії сформульована ще по-іншому, більш пікантно, більш спокусливо, і викликає наш спротив. У Нагірній Проповіді Ісус говорить: “Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба. А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу. А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому. А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть

дві. Хто просить у тебе, то дай, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайсь від нього” (Мт.

5,38-42). Не противтеся злу. Як це розуміти? Чи не говорили нам, що головним обов’язком християнина є зворотня поведінка: противитися злу?! Зрозуміло: злу, тобто гріху, спокусі до гріха завжди треба протистояти. Не можна також погоджуватися на жодну форму зла в нашому оточенні, публічному житті, громадському житті, політичному тощо. Проблемою є лише форма, в якій слід протистояти злу. У світі практикується, зазвичай, та форма противлення злу, яку Книга Буття вкладає в уста Ламеха, одного з древніх праотців людства. “І промовив Ламех до жінок своїх: Адо й Цілло, послухайте ви мого голосу, жони Ламехові, почуйте ви слова мого! Бо якби я мужа забив за уразу свою, а дитину за рану свою, і як буде усемеро пімщений Каїн, то Ламех у сімдесятеро й семеро!” (пор. пор. Бут. 4,23-24). Цей жорстокий принцип досить широко застосовується до сьогодні. Думаю, що кожен з нас легко згадає ситуації, в котрих охоче сам користав з них. Коли нас хтось кривдить, ображає, відбирає те, що наше, то ми, опираємося злу, як тільки можемо, вимагаємо повернення свого, проте не лише це: ми чекаємо на момент, коли нашому кривднику підвернеться нога, відплачуємо йому тією самою монетою і робимо щось для того, щоб запам’ятав, щоб навчився, щоб на майбутнє знав, що нами не можна потикати.

№2(91), 2015 7

ЄВАНГЕЛІЄ НА ВАЖКІ ДНІ

Полєнов Василь (1844 – 1927). Христос і грішниця

Святе Письмо Старого Завіту є вже великим кроком уперед, коли пом’якшує той принцип, кажучи: “Око за око, зуб за зуб, … рана за рану, синець за синець” (Вих. 21,24 наст.). За одне око достатньо одного ока, за один зуб достатньо вибити ворогові один зуб, а не десять, як цього бажає Ламех, що живе в кожному з нас. Ця пом’якшена форма відплати за кривду теж належить до способів протистояння злу, що широко практикуються у світі, але є далекими від християнства. У Старому Завіті вона була поступкою Бога, котрий знав, що на щось більше людина без Христа не здатна. Ісусовий спосіб боротьби зі злом є цілком іншим. Його характеризує саме це парадоксальне твердження: “Не противтеся злу!” ((пор. пор. Мт. 5,39). Це означає: коли тебе кривдять, коли топчуть твої права, не

№2(91), 2015 8

захищай своє щастя, відповідаючи насиллям на насилля, жорстокістю на жорстокість, злом на зло, але радше вмирай, дозволяй розпинати себе, як Ісус не захищав Свого святого права на життя, а дав себе розіп’яти. Аж до такої міри збільш свою любов до ворогів! Проте тут слід сказати одне “але”, котре ми тепер часто будемо змушені собі пригадувати. Етика Ісуса не долаштована до виміру нашої людської ментальності й виміру наших людських сил. В її основі лежить те, що в людині може відбутися конкретна дуже велика і радикальна переміна. Щоб мати змогу не опиратися злу, слід спершу ще раз народитися, народитися зі Святого Духа, потрібно ще раз бути сотвореним Богом, потрібно воскреснути з Ісусом для цілком нового життя, життя вічного. Усе це і справді діється

з нами під час Хрещення, але малій дитині, коли її охрестять, це Таїнство дає цю дійсність в ембріоні. Цей ембріон повинен розвиватися в нашому зрілому житті. І лише коли цей розвиток відбувається, з’являється то в нас – не нашими зусиллями, але могутністю Бога – відкритість любові до ворогів і спроможність практикувати її.

4 червня 1982 року 7 Підстав другу щоку Одним із тих шокуючих висловів, в яких Ісус Христос зосередив усю оригінальність Свого Євангелія та християнства є той фрагмент з Нагірної Проповіді, у котрому Він говорить: “Ви чули, що було сказано: Око за око і зуб за зуб. А Я вам кажу: Не противтеся злу!” (пор. (пор. Мт.

5,30–39). Ісус знав, що це завдання – наче палкою розвалити

Дiти Непорочної

ЄВАНГЕЛІЄ НА ВАЖКІ ДНІ мурашник, що воно викличе нерозуміння та спротив. Одні в своїй глупоті приймуть це як заохочення не опиратися злу, інші зроблять усе, щоб притупити його гостроту, ще інші – і таких більшість – ворухнуть плечима, зігнорують його і будуть далі спокійно жити, практикуючи не Ісусове християнство, а якесь інше, своє, викроєне за міркою своєї пересічності і свого так званого здорового глузду. Ісус знав, що так буде, тому додав до цього принципу Своє пояснення в чотирьох прикладах, котрі його представляють. “І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу” (Мт. 5,39). Це означає, що коли хтось топче твоє найбільше і найсвятіше добро, твою особисту честь, не реагуй так, як реагують усі – кровопролиттям, обвинуваченям, поданням до суду тощо – а відповідай любов’ю, яка дозволить твоєму ворогові зрозуміти, що ти так бажаєш йому блага, що готовий подати йому свою другу щоку, тобто поставити під загрозу свою репутацію. Під час допиту в Анни Ісуса вдарили в щоку. І Він відповів: “Якщо Я погано сказав, доведи, що було погане. А якщо добре, то чому Мене б’єш?” (Йо. 18,23). З цього речення просвічує любов Ісуса до свого ворога, котрий повинен знати, що чинить погано. Як легко після такого зауваження отримати по другій щоці! Другий приклад: “Tа хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому” (Мт. 5,40). Тобто, коли

Дiти Непорочної

хтось зловживає законом і через суд хоче видерти в тебе те, що твоє, не захищай своє, дай своєму ворогові те, чого вимагає і ще щось на додачу. Третій приклад: “А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві” (Мт. 5,41). Єврейський закон забороняв накладати на плечі робітників, які виконували фізичну роботу, надто важкі тягарі та змушувати переносити їх більше, ніж тисячу кроків. На цьому фоні слова Ісуса можна перефразувати так: якщо хтось вимагає від тебе чинити справи, на які немає жодного права, поступися, зроби це і навіть ще більше, ніж він від тебе вимагає. І останній приклад: “Хто просить у тебе, то дай, а хто хоче позичити в тебе, не відвертайсь від нього” (Мт. 5,42). В Євангеліє від Луки про це сказано конкретніше: “І кожному, хто в тебе просить, подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай... А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка!? ((пор. пор. Лк.

6,30-34). Або по-іншому: якщо хтось відбирає в тебе матеріальні блага, не захищайся, дозволь позбавити себе їх. Усі ті чотири випадки мають один спільний знаменник – відмова від наших слушних прав або – як зазвичай говорять – не відстоювати своє. Іншими словами, Ісус рекомендує Своїм послідовникам жертвувати собою заради любові до ворогів. У цей момент ми всі відчуваємо, що інтерпретований таким

чином принцип непротивлення злу викликає в нас нерозуміння, а може, навіть згіршення та обурення. Че не абсурд це, ба навіть підтримування зла і беззаконня? Як-не-як, у світі цього ніхто не дотримується. Усі практикують щось інше, непоступливість там, де ми маємо рацію, захист своїх слушних прав, а якщо потрібно, то з допомогою насильства. Добре, коли ми усвідомимо собі, що справедливість світу і справедливість Ісуса цілком протилежні. Проте також надзвичайно важливо, щоб ми усвідомили, куди веде праведність світу. Людей зі злою волею небагато. Всі мають добру волю, всі переконані, що праві і лише борються за визнання цієї правоти зі своїм оточенням. І який ефект цього? Той, що людство сьогодні перебуває на порозі атомної війни, яка може стати нашим спільним самогубством. Порятунком від цієї перспективи є Хрест, на якому вмирає Ісус, бо так нас полюбив, що не протистояв злу, не захищав Своє право на життя. З цієї любові ми всі користаємо, вона є для нас джерелом нового життя і нової надії. Така любов нічого не руйнує, бо лише вона у змозі створити нову цивілізацію, цивілізацію любові. Проте для цього така сама любов має бути в нас.

18 червня 1982 року о. Альфред Холєвінський Переклад з польської Андрія Чорного

№2(91), 2015 9

ПУТЬ ІСТИНИ

ÊÀЇÍ ² ÀÂÅËÜ:

ÃÐ²Õ ÁÅÇ ÏÎÊÀßÍÍß (Продовження. Початок у №1, 2015 р.)

Юліус Шнор фон Каролсфельд (1794 – 1872). Провіщення потопу та будівництво Ковчега

Серафими контролюють родословні лінії, які вийшли від Ноя через покоління, а також їхнє розповсюдження по землі. Херувими контролюють частини землі. Архангели контролюють країни. Престоли контролюють міста і села. Власть контролює злочинність, перевороти і соціальні групи. Сили контролюють окремо сім’ї.

№2(91), 2015 10

Правителі тьми цього світу контролюють бюро пропаганди і дезінформації, мерзоту на висотах. Контролюючі індивідумів є звичайні ангели. Демони виконують накази всіх вищестоящих. Ворог людського роду дуже розумний і все розрахував. Він має свій графік, знає правила і має за собою величезну організацію, як-от: одну третю всіх небесних духів. Коли ми спрощуємо його роль, то ослаблюємо свої надії тому, що віримо в

Дiти Непорочної

ПУТЬ ІСТИНИ ту чи іншу брехню, що ворог дурний, нерозумний, страшний. Проте наш ворог – найрозумніший, який будь-коли існував, але він також є і переможений у повному розумінні цього слова. Весь план Люцифера полягає в тому, і єдина сила його в тому, щоб затягнути, заманити людину під прокляття. Ми відповідальні за кожен свідомо чи несвідомо скоєний нами гріх, і цей гріх наводить на нас прокляття і осуджує нас на смерть. Якщо ми порушуємо хоча б одну із Заповідей Бога, то ми грішимо, а значить прокляті. Ісус підсумував увесь Закон в трьох заповідях.

1. Возлюби Бога.

2. Возлюби ближнього.

3. Возлюби себе.

1. Якщо ми не любимо Бога, то грішимо тому, що не поважаємо нашого Батька і Творця.

2. Якщо ми не любимо ближніх (а кожен ближній, хто б він не був, є Його другом), то ми грішимо (бо кожен ближній – це наш брат або сестра), це означає, що ми ставимо себе вище їх.

3. Коли ми не любимо самі себе, то грішимо, називаючи Бога обманщиком, так немовби були недостойні Його Любові. Бог любить кожну людину, хто б вона не була і коли б і де б не жила. Хто бачив це відчуття, яке Бог до нас має, той багато що зрозуміє і ніколи його вже забути не зможе. Порівнюючи свої відчуття з Його, побачить свою нікчемність і як далеко він відпав від Бога. Тоді серце наше наповнюється слізьми і жалем, як глибоко ми завдали Йому болю. Коли ми грішимо, то виходимо із-під Його захисту, тому що гріх, який вчинили, приводить до розриву відносин з Ним. Коли ми виходимо із-під Його захисту, то попадаємо в лапи Люциферу. Бог створив людину по Своєму образу: дух, душа, тіло – це модель природи Бога. Люциферу це поняття потрібно було зруйнувати, щоб людина мала неістинне, неправдиве, хибне поняття знань, хто вона є насправді. Людина все більше і більше потребувала сили і вищості. Через контроль і розпусту Люцифер розвинув в людині образ її нового батька – Люцифера. Жінка була ніхто. Він старався, щоб це сім’я невісти не проросло і щоб взагалі Невіста не появилась. Жінки синів Ноя перенесли з собою після потопу дух страху, гніву і ненависті до себе, усвідомлюючи свою низкість. У порівнянні з чоловіками вони не були виховані в праведності, так як Ной виховував своїх синів.

Дiти Непорочної

Хам – другий син Ноя, якому недоставало уваги, насміхався над голим батьком. Той, хто не почитає батька, буде безчестити Бога. Прийнявши духа гіркоти в своє серце, Хам був проклятий батьком. Дух гіркоти був переданий йому по спадку. Духи тихенько і довго вичікують підходящого моменту, щоб вмішатися в життя людини і нашкодити їй безпосередньо або кому-небудь близькому, або маніпулювати обставинами. Хам завжди виходив за рамки прийнятої поведінки, запізнювався на роботу, був неввічливим і вів себе пихато, він не міг бути добрим сином в очах свого батька і в кінці кінців перестав старатися. Хам спеціально ігнорував слова, які йому старався донести батько і дуже швидко лишився знань Бога. По цій родословній ці люди не виявляли особливої турботи про когось, крім себе. І цей дух передавався із покоління в покоління і тепер також. Діти Хама відмовилися бути слугами синам Сифа і Нафета – вони хотіли управляти і бути повністю готові до досягнення цієї мети. З того часу (а це особливо проявлялось у масонів) для досягнення цієї мети – почали використовувати біблейські істини під видом обману, стали використовувати слова з Біблії, назви і доктрини Бога, але перекручували істину так, щоб осудити віруючого. Нашу землю покривають дві сили: благословення і прокляття. Для кожної сімейної лінії є фонтан благословінь, який появився від Адама і Єви. Якщо людина в сім’ї не входить у своє призвання, то благословіння перебуває у сплячому стані, поки хтось не підніметься взяти його. Коли родословний рід закінчився і не продовжується, то благословіння доступне любому. Прокляття також парить над містами, країнами, сім’ями, чекаючи отримати доступ. Прокляття виникло разом з Адамом і Євою. Якщо прокляття або гріх входить у життя людини, то вони передаються дітям, внукам, їх сестрам і братам. Прокляття і пороки находяться над сім’єю до тих пір, поки не завершаться або не будуть відмінені їх наслідки силою в Ім’я Ісуса. І те й інше перебуває в очікуванні, поки чоловік і жінка вибере свій шлях. Людина має вибір розвалити силу прокляття та його наслідки і потребувати благословення, обітування, помазання і покрову. Весь світ міг би бути вільним, якщо б людина розвалила те, що Люцифер тримає над людиною та її поколінням, те, що вже переможено викупною Жертвою Христа і взяти обітниці, які Бог має для цієї людини.

№2(91), 2015 11

ПУТЬ ІСТИНИ

Юліус Шнор фон Каролсфельд (1794 – 1872). Потоп

Кожна країна має свої ритуальні жертвоприношення і вбивства. Від цього земля повинна бути очищена, щоб проявилось благословіння Бога і було зруйнувано вплив Люцифера над цією землею. Прийде час, коли Люцифер і його помічники будуть відправлені з цього світу в пекло. Ісус помер, щоб забрати діло прокляття Божого Саду і повернути Сад людині, але людина повинна прийняти активну участь. Людина обов’язково повинна вірити і приймати Істину, щоб співпрацювати з Господом. Світ буде звільненим від впливу Люцифера і його брехні. Коли Ізраїль, нащадок Сима увійшов в Землю Обітовану – їм було сказано знищити племена хананеїв, які проживали там. Їм не було дозволено приживатися з духом цього народу. Кожне з племен повинно було бути знищене, бо інакше ці духи зведуть дітей Ізраїля.

№2(91), 2015 12

В Обітованій Землі проживали сім основних груп з племен Хама. Це були: хеттеї, гергесеї, амореї, хананеї, ферезеї, евеї, ієвусеї. Ці племена представляють собою духів, це є прообразом семи церков в Одкровенні. Хеттеї – це прообраз Ефеської Церкви – це означає “дозволений”. Вони залишили свою першу Любов – Ісуса і Його Спасіння. Страх і віра знаходяться у прямому конфлікті один з другим. Страх був початком того, що Люцифер, Адам, Єва і падші ангели согрішили, бо страх завжди триматиме нас у гріху. Страх показує нам наш недостаток, те чого ми хочемо мати і боїмося втратити. Віра ж показує нам наше забезпечення. Господь приходить в кожну з семи Церков не як посторонній, а як друг, який знає всі потреби і бажання. Нагородою за перемогу над страхом в нашому житті стане можливість їсти від Дерева

Дiти Непорочної

ПУТЬ ІСТИНИ Життя, а це значить вернутися в Едем, бути забезпеченим усім через віру в Бога, ніколи не кидатися в крайність від страху нужди, потреби. Страх є для того, щоб ми забули, що Ісус помер за наші гріхи і спас нас від смерті. Страх порушує десяту заповідь – не пожадай. Із-за цього впав Люцифер, із-за цього впаде кожен. Страх тримає нас в стороні від Того, Хто жадає нас забезпечити у всьому. Гергесеї представляють собою духів, які ігнорують думку Бога, Його Закони. Вони являються прообразом діл плоті, яка вимагає всіх задоволень від земного життя. Цей народ народ(дух) (дух) вважає бажання свого тіла вище від Законів, встановлених Богом. Вони представляють собою дух ворожби. Ворожба дає слухаючим надію і мрії на те, що вони хочуть чути і мати. Цей народ (людина, дух) говорить їм, що все вони роблять правильно, заколисуючи їх, обманюючи їх, що все в порядку і є повна безпека. Вони говорять неправду, даючи підтримку в тому, щоб ви робили все по-своєму, обіцяючи добре життя і майбутнє, наповнене чудами і виконанням обіцяного. Господь нагадує Церкві в Смирні, що ходження з Ним, слухання Його буде втрата всього, навіть життя. Господь нагадує їм (нам) (нам),, що протистояти ділам плоті тяжко, але ця жертва необхідна. Плоть порушує дев’яту заповідь – не лжесвідчи. Не бажаючи лишатися комфорту, плоть заставляє нас сказати все, що необхідно, щоби нам іти своїм шляхом (не Божим). Це означає, що треба говорити комусь те, що він хоче почути. Це заставляє нас брехати. Це означає, щоб зберегти нашу репутацію і спокій, ми говоримо те, що подобається комусь, але платити буде цей хтось. Амореї – це народ (плоди, духи), які заробляють на життя шляхом морального компромісу, це слово означає “гордитись собою”. Це дух, який вважає себе рівним Богу (дух Антихриста), незважаючи на те, скільки за це заплатять інші. В свій час Люцифер переконав і потягнув за собою одну треть Ангелів, не зважаючи на те, що з ними станеться. Це є царство абортів, канібалізму, тиранів, богохульників, вбивць батьків і матерів, всякої фальшивої віри, яка бажає вознести себе вище інтересів інших. Прообраз Амореїв – це прообраз Пергамської Церкви, що означає “висота або возвишення”. возвишення”. В цій Церкві вчили їсти ідоложертовне і перебувати у сексуальній розпущеності, там вчили використовувати свою свободу, потакати своїм аморальним бажанням. Моральна слабкість порушує восьму

Дiти Непорочної

Заповідь Бога – не кради. кради. Моральна слабкість краде нашу любов і наше серце від Бога. Щоб підняти наш рівень, ідучи по головах, щоб досягнути бажаного положення на роботі, в церкві, в світі, ми возносились, а, вознісшись, крадемо у людей ті відчуття, які ми повинні віддати Богу (хочемо забрати їх собі) собі),, ми закриваємо Світло Бога, щоб самим світити яскравіше. Хананеї – це народ (люди, духи) який ранить інших, ці духи знищують. Це ті люди, які своїми діями, натяками, обмовою і аморальністю підривають репутацію всіх і всього, що святе. Під їх обманливою красотою і талантами було сховане те, що заводило людини у пастку, нав’язуючи їй зло, аж до її знищення. Господь говорить до цієї Церкви, що Він перевіряє ум і серце, і дасть нагороду людям, відповідно до їхніх істинних мотивів. Ті, хто прийняв науку цього духу, будуть засуджені, а хто вистояв – приймуть істинну владу над народами (духами). Вони будуть правити жезлом залізним, тобто принципами Господа, а не принципами насилля і контролю. Втрата принципів порушує сьому заповідь – не прелюбодій. Коли ми являємося причиною падіння інших через спокутування (по-російськи “обольщение”), то перебуваємо в великій небезпеці бути засуджені Богом. Вважати когось великим, талановитим і не бачити в ньому Бога, той, хто цього вчить, буде покараний. Ферезеї – це духи, які діють на розум. Ці люди (духи) легко підлаштовуються під тих, хто їх покорив, завоював. Вони представляють собою духа глибокого сну, духа, який тримає нас в хибному відчутті безпеки, штучної свободи і духовного компромісу, знищуючи нас із середини (хоча ми думаємо і вважаємо, що все знаходиться під нашим контролем). Евеї представляють собою духів, які впливають на сім’ю. Вони представляють собою духа розпусти, який зваблює красиво. Ці люди скоріше використовують обманливу дипломатію, лукавство. Вони не беруться до зброї, щоб добитися свого. Евеї – це прообраз Церкви в Філадельфії і означає “братська любов”. Братською любов’ю цих людей були п’яні оргії, сексуальна розпущеність і аморальні обов’язки. Вони були прихильниками грубої любові, одобрювалися сексуальні відносини з батьками, родичами, тваринами – з ким можливо. Господь говорить філадельфійцям, що випробування іде на увесь світ, і воно випробує, чи є їхня любов

№2(91), 2015 13

ПУТЬ ІСТИНИ

Юліус Шнор фон Каролсфельд (1794 – 1872). Вихід з Ковчега

до Бога істинного чи це те саме, що прелюдіяння і проституція. Неістинна любов порушує четверту заповідь – поважай батька і матір і продовжаться дні твої. твої. Ми замінюємо істинну любов і повагу фальшивою любов’ю, яка повністю безчестить тих, про кого ми повинні турбуватися. Іавусеї – духи, які впливають на дух людини, це люди з шорстким і войовничим характером, вони представляють собою духа гріха і є прообразом Лаодікійської Церкви. Люди цієї Церкви не бачать своєї сліпоти, наготи, недостатку, бідності, свого жалюгідного вигляду. Вони говорять, що зробили себе багатими своїми руками і не потребують від Бога нічого. Вони представляють самостійність, є воплоченням самостійності, самодостатності. Господь стоїть біля дверей і тихенько стукає, чекаючи запрошення ввійти, вечеряти з ними і розвивати

№2(91), 2015 14

ті дорогоцінні відносини, яких їм бракує. Ці люди поставили діла і зовнішню видимість вище Істини і відносин з Ним. Хто переможе цей гріх мертвих діл, той сяде з Ісусом на Його Трон. Господь не дасть людині Своє Ім’я без відносин. Шлюб – це відносини інтимні, а не по-розрахунку. Нам потрібно розібратися з насінням і недостатками, які нам, як дітям, перейшли від Адама. Ми повинні розібратися із страхом недостатку, спокусами плоті, гордістю і хвальбою, приниженням всіх і всього, злословством, компромісом, спокусою і неправдивою любов’ю, мертвими ділами. Якщо ми не розберемося з ними під час нашого життя, то не отримаємо нагороду переможця – і станемо колись такими ж, як Люцифер, і проголосимо, що Бога нема. Роман (Далі буде)

Дiти Непорочної

СВЯТИЙ ЙОСИФ З АРИМАТЕЇ

ІМ’Я ТВОЄ СПОМИНАТИМУТЬ АЖ ДО КІНЦЯ ЧАСІВ…

Гюстав Доре (1832 – 1883). Зняття з Хреста

Імені Йосифа з Ариматеї в історії християнства належить особливе місце. Він був таємним учнем Ісуса Христа і членом Синедріона. Ця багата і впливова людиною в Юдеї була готова пожертвувати своїм багатством заради чогось вищого та духовного. Йосиф купив і вирубав у високій скелі дуже дорогу гробницю. Те, що він віддав свій гріб Господу, свідчить про його велику любов до Спасителя та поклоніння Йому. В Євангелії про Йосифа з Ариматеї сказано, що він був щирим і шукав Царства Божого на землі.

Дiти Непорочної

Уперше св. Йосиф з Ариматеї зустрів Ісуса в дорозі, коли повертався додому з Капернаума з караваном верблюдів, слугами та зі своїм смертельно хворим сином. Ось як описує це у своїй книзі “Очима Ісуса” Алан Еймс: “Мир вам, – сказав Ісус, піднісши руку для привітання. Купці також привітали Ісуса з учнями. Між ними зав’язалася розмова. Юда Іскаріот відразу ж почав хвалитися, що вони йдуть у наступне поселення, щоб помолитися й оздоровити важко і невиліковно хворих.

– Невже ви можете оздоровлювати хворих? – запитав один із купців.

– Так, – відповів Юда, бажаючи вразити їх. – Учитель оздоровлює сліпих, глухих і калік. Кожного потрафить зцілити.

– Юдо, – сказав тихо Ісус, – не хвалімося в присутності інших. Провадьмо життя покірне. Пиха приносить тільки гріх, а покора породжує мир.

– Я хотів тільки, щоб вони знали, ким Ти є, Господи, щоб і вони також могли черпати з Твоєї любові, – відповів Юда…

– Якщо хтось хоче наближати людей до Мене, треба, щоб чинив це в покорі покорі.. Кожний, хто приходить до Мене та йде за Мною, мусить бути покірним покірним.. У протилежному разі не буде Моїм правдивим учнем і послідовником. Покора є Дорогою,, бо Воля Божа сповнюДорогою ється через смирення смирення.

– Ти добре сказав, – викрикнув найстарший з-посеред купців. Він наблизився до Мене та клякнув передо Мною.

– Мене звати Йосиф і тут зі мною є мій хворий син. Напився зіпсутого вина і тепер умирає.

– Приведіть його до Мене, – попросив Я… Коли привели до Мене юнака, то Я його обійняв і сказав: – Нехай наповнить тебе любов Божа і живи віднині для Господа. Лиш промовив Ісус ці слова, як хлопчина перестав трястися, випростався, ніби нічого не було. Йосиф впав на коліна перед Ісусом: – Учителю, чим можу я Тобі віддячитися?

№2(91), 2015 15

СВЯТИЙ ЙОСИФ З АРИМАТЕЇ – Прийде день, Йосифе, коли буде потрібна твоя поміч, а поки що залишися з родиною. …Одного дня на Хресті повисне Людина. Віддасть Вона Своє життя за багатьох. Під Хрестом буде стояти Його Матір з Серцем, яке роздиратиме біль, очікуючи, щоб узяти в обійми Тіло Свого Сина. Ти тоді поможеш: знімеш Його Тіло з Хреста і покладеш Його в обійми Його Матері, – відповів Ісус Йосифу. …Будеш, Будеш, Йосифе, потрібним, а ім’я твоє споминатимуть аж до кінця часів… часів…”. ”. Йосиф усе-таки переміг у собі страх, коли проголосував проти смертної кари Ісуса в Синедріоні. Господь потім дуже високо оцінив те, що Йосиф віддав Йому свою могилу. Небо і Пресвята Діва дуже переживали, що буде з Тілом Ісуса? Марія боялася фарисеїв. Їй був відомий їхній пекельний план. Якщо би Вона вчасно не звернулася до Йосифа, що треба йти до Пилата, бо фарисеї вже готують зняти Тіло Ісуса, сховати Його, а потім кинути в пустелі на розтерзання псам. Це був їхній злочинний сатанинський план. Пресвятій Діві Марії це було відкрито, і Вона розказала про це Йосифу з Ариматеї. Йосиф просто вжахнувся і побіг до Пилата, попросив його віддати Тіло Господа. Йшла велика боротьба, битва за Тіло Господа, більша, ніж за тіло Мойсея. Якщо би сатані це вдалося, то Місія Христа не могла би звершитися і Церква би не створилася. Христос повинен був воскреснути в тому самому Тілі, в якому мав бути мирно покладений у Гріб. Пилат майже безвідмовно виконав прохання Йосифа і віддав йому Тіло (і Кров) Господні. Святий Дух спонукав Йосифа Ариматейського піти до Пилата з проханням віддати йому Тіло Господнє. Зробити це, згідно з римським правом, міг лише Пилат.

№2(91), 2015 16

Йосиф, незважаючи на те, що був членом Синедріона, довгі роки служив як офіцер у римській армії та проявив себе як хоробрий воїн, не побоявся фарисеїв. Йосиф належав до близького кола друзів Пилата. Прокуратор довіряв йому так, як більше нікому, вважаючи його дуже мудрим і вірним співбесідником. Йосиф десятки разів доводив вірність Пилату, а його поради допомагали римському намісникові завжди виходити з найважчих ситуацій. Тільки завдяки тому, що Пилат дорожив дружбою з Йосифом, він дав дозвіл без усякого зволікання віддати Тіло Христа. Якщо би не Йосиф, то намісника знову охопив би переляк. Йосиф у недовгій розмові переконав Пилата, що Христос – це істинний Бог і Месія та доля Римської імперії залежить від того, чи буде знято з Хреста Тіло Розіп’ятого Месії і віддане благородному захороненню. Дух Святий відкрив Йосифу, що Господь воскресне на третій день, і він сповістив про це Пилату. Прокуратор був вражений цим повідомленням і підписав наказ про зняття Тіла Спасителя з Хреста. “Вмити руки” на цей раз йому так і не вдалося. Йосиф сповнив велику місію в плані Отця Небесного у Смерті й Воскресінні Його Сина. Сам Ісус Христос високо оцінив цю жертву, тобто, що Йосиф таку дорогу могилу, в котрій хотів упокоїтися, передав Йому. Знаючи про це, Господь вручив Йосифу Чашу Грааля, тобто Самого Себе. Йосиф немовби прийняв Тіло Господнє (Йосиф перший, хто прийняв Тіло Господнє). Він Його прийняв з Хреста, загорнув у Плащаницю і поклав у Гріб. У подяку за це Господь вручив йому Самого Себе. Наш Спаситель віддав Своє Тіло Йосифу. Отож Йосиф став тим, кому Спаситель віддав цілу Свою істоту, усю Плоть і Кров.

З Крові Господа після зняття з Хреста щедро виділялася сукровиця. Звідси у Літургії змішання теплоти святих (води) з Кров’ю. Майже літра Крові витекла з Тіла Спасителя. Від кількох крапель розсіклися каміння. Йосиф бачив, як сукровиця таємничо поєднувалася з бальзамічною оливою й утворювалося неземне миро, і тоді він сказав: “Істинна Кров. Кров Богочоловіка. Кров Самого Бога”. Цей таємничий склад і був зібраний у Чашу Грааля і піднесений Йосифу для зберігання на довгі роки. Йосиф перший почав служити Господеві в любові. Невимовну любов Господа він відчув біля Хреста на Голгоіі, коли знімав Його Тіло, коли намащував, коли збирав Його Кров. Серце Йосифа буквально розривалося від любові до Ісуса. Він віддав найдорожче, що було у нього. Не побоявся ні смерті, ні страждань. Він перший переміг страх любов’ю до Господа.. Не побоявся, будучи членом да Синедріона, виступити проти осудження Христа. Не побоявся прийти до Розп’яття з Чашею в руках, не побоявся прийти до Пилата, не побоявся фарисейського гніву. Фарисеї, довідавшись, що Йосиф зберігає Чашу Господню, почали особливо люте полювання на нього. Вони усідомлювали, що якщо вони заволодіють цією Чашею, ув’язнять Йосифа, який зберіг Кров Ісуса для людства, то вони зможуть замести сліди свого жахливого злочину, розправитися і таким чином не дати можливості учням Христа розносити Благу Вість. Йосиф зі сім’єю був вимушений покинути рідну землю і вирушити на Британські острови до Англії. Там, як свідчить передання, він заснував першу християнську спільноту, там прийняв мученичу смерть за свого Вчителя. Редакційна

Дiти Непорочної

БОРИСЛАВ. ЦЕРКВА СВ. АННИ

БОРИСЛАВ. ЦЕРКВА СВ. АННИ

Паломники зі Львова біля жертовного каменю в Монастирку

18

17

Худ. Василь Верещагін (1842 – 1904). Несення Хреста

Образ Найпрекраснішого Серця Нашої Матері

Худ. Василь Верещагін (1842 – 1904). Несення Хреста

Образ Найпрекраснішого Серця Нашої Матері

БОРИСЛАВ. ЦЕРКВА СВ. АННИ

БОРИСЛАВ. ЦЕРКВА СВ. АННИ

Паломники зі Львова біля жертовного каменю в Монастирку

18

17

ГОЛОС МАРІЇ

ЯК НІКОЛИ РАНІШЕ

“Дорогі діти! Я і сьогодні взиваю до вас: переживайте своє покликання з молитвою. Сьогодні, як ніколи раніше, сатана хоче впокорити людину і людську душу своїм задушливим вітром ненависті та неспокою. Багато сердець позбавлені радості, бо в них немає ні Бога, ні молитви. Ненависть та війна розпалюються з кожним днем. Я закликаю вас, любі діти, почати знову, із завзяттям, дорогу святості й любові, адже саме тому Я прийшла до вас. Станьмо ж разом любов’ю та прощенням для тих, хто можуть і хочуть любити виключно людською любов’ю, відкидаючи ту безмежну Божу Любов, до якої закликає Бог. Любі діти, нехай надія на краще майбутнє

Дiти Непорочної

завжди буде у ваших серцях. Дякую, що ви відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 січня 2015 року). Прочитавши це послання, хочеться перебувати у мовчанні та молитві. Зробімо ж так. Кожен з нас зокрема. Думки, викладені нижче, потрібно сприймати виключно як допомогу в молитві та заохочення до особистого проникнення углиб цього, надзвичайно промовистого, послання Цариці Миру. Я і сьогодні взиваю до вас: переживайте своє покликання з молитвою. Що таке покликання? Хто мене покликав? Господь Бог, світ, інші люди? Хто я такий? Що я роблю зі своїм життям? Як я переживаю терпіння, миропомазання, подружжя, родинне життя,

роботу? Переживайте своє покликання з молитвою, молитвою, тобто в єдності з Богом, Його Світлом, любов’ю, мудрістю і силою. У молитві: “Нехай буде Воля Твоя”. У молитві, яка налагоджує все те, що було не так; яка оживляє, коли слабне віра, надія та любов; коли ми забуваємо, “хто ми такі й куди повинні простувати” (25.11.2014). А слова Я і сьогодні взиваю до вас нагадують про те, що слід пам’ятати слова Матері, роздумувати над ними, зберігати їх у своєму серці; перечитувати знову попередні послання і жити ними. Сьогодні, як ніколи раніше, сатана хоче впокорити людину і людську душу своїм задушливим вітром ненависті та неспокою. Матінко, Ти використала надзвичайно

№2(91), 2015 19

ГОЛОС МАРІЇ сильні слова, щоб вирвати нас із сплячки, щоб ми побачили те, що відбувається, тепер уже перед нашими очима. Щоб ми побачили, що діється з нами, родинами, нашою Батьківщиною та світом. Це не чергова криза, це – диявольський вітер ненависті та знищення. Метою цього шаленства ненависті є погубити якнайбільше ненароджених дітей, старих та немічних людей, якнайбільше звести та обманути. Розбити чим більше шлюбів. Чим більше людей відвернути від Бога. Занапастити та згіршити дитячі душі. Наповнити світ замішанням та неспокоєм. Так сатана хоче впокорити людину та її душу. А душею керують розум та воля. Сатана ж хоче впокорити розум. І ми це бачимо. Ми спостерігаємо сьогодні – як ніколи раніше – великий занепад розуму і засилля глупоти. Цю заразну епідемію поширює вітер мас-медія, прагнення грошей та влади. Як ніколи раніше! Багато сердець позбавлені радості, бо в них немає ні Бога, ні молитви. Це підтверджує приклад хлопців з Ченаколо, що у Меджугор’ї. Відсутність Бога та молитви в їхньому житті спричинила пустку та смуток, які привели їх до наркотиків. Молитва ж і відкриття Бога у Спільноті змінили їхні серця, повернувши радість і бажання жити. Ненависть і війна розпалюються з кожним днем. Вони охоплюють щораз більше людей і щораз більші території у

№2(91), 2015 20

світі, а також все більше родин та людських сердець. Можна задавати собі питання: а що буде з нами? Що нам слід робити? Як захистити себе? Може, слід будувати схрони, робити запаси продуктів? У паніці та страху вдатися до втечі..? І ось якою несподіваною є відповідь із Неба, від нашої Матері, Цариці Миру. Я закликаю вас, любі діти, почати знову, із завзяттям, дорогу святості й любові, адже саме тому Я прийшла до вас. Що б не трапилося, ми маємо наново, із завзяттям, розпочинати дорогу святості та любові. Для цього Божа Матір прийшла до нас. А як же щодо того, який хоче нас задушити? Нашою зброєю є святість і любов. Єдин свят і найвища Любов – Ісус, розіп’ятий на Хресті, подолав смерть, гріх та сатану. Давид камінцем, кинутим із пращі, подолав закованого в обладунки Голіафа. Життя у святості та любові, на противагу ненависті сатани і його слуг у мас-медіа, в політиці, банківській сфері – це наше покликання. Дорога святості та любові є немов сонячне затишшя після бушування торнадо. Отож нашою стратегією для перемоги і зцілення людини та людської душі є наше прагнення святості й любові. Станьмо ж разом любов’ю та прощенням для тих, хто можуть і хочуть любити виключно людською любов’ю, відкидаючи ту безмежну Божу Любов, до якої закликає Бог. Симпатії, толерантності

і стриманої людської любові буде недостатньо. Цього замало перед обличчям ненависті та війни. Нам потрібно мати в собі Божу Любов: “Любіть один одного, як Я вас полюбив” (Ів. 13, 34). ““Ніхто Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає” (Ів. 15, 13). Даруй же нам, Господи, Божу Любов та прощення. Справжня любов вимагає терпіння. Не шкодуймо ж отої Божої Любові у своїх домівках, на роботі задля своєї Батьківщини. Любі діти, нехай надія на краще майбутнє завжди буде у ваших серцях. Наш Господь, Ісус, запевнив нас, що ворота пекла не здолають Святої Церкви. Він також дав обітницю: “Я з вами до кінця світу”. Він дав нам Тебе, Матінко: “Сину, ось Мати твоя”. твоя”. Тепер ми знаємо, хто ми і куди нам слід простувати. Нам дано Святе Письмо, Євхаристію, Сповідь, Молитву, Спільноту Святих. За нас до Неба волає Кров сучасних мучеників. Близько 7 мільйонів філіппінців на Службі Божій зі Святішим Отцем Франциском також підтримують нашу надію. А скільки ще захисників життя по цілому світі! Так і Твоє послання, Маріє, звернене до нас із глибини Твого Серця. Прийняте ж мільйонами людей по цілому світі, воно щедро оживляє нашу надію. Дякую, що відповіли на Мій заклик.. Молися за нас, грішних, заклик щоб ми відповіли на Твій заклик у прощенні, мирі та світінні іншим. Амінь.

Дiти Непорочної

ГОЛОС МАРІЇ МЕНШЕ ГОВОРІТЬ! “Дорогі діти! У цей час благодаті закликаю вас усіх: більше моліться і менше говоріть. У молитві шукайте Божу Волю і живіть згідно з нею за заповідями, до яких закликає вас Бог. Я разом з вами, і молюся з вами. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 лютого 2015 року). Насамперед спробуємо збагнути головне бажання Цариці Миру, об’явлене в тому посланні. Отож Божа Мати бажає, щоб ми шукали Волю Божу. Де і яким способом? У молитві. Далі Вона закликає нас, щоб ми жили Божою Волею, яку пізнали. Божа Воля міститься в заповідях, до яких закликає нас Бог. Ціле Святе Писання є взиванням Бога до нас; є закликом, заповіддю, дороговказом. У сучасному світі є безліч юридичних норм, що невпинно створюються і змінюються в аспекті дріб’язкових інтересів або з ідеологічних мотивів (Ґендер), ми ж повертаємося до чистих, незмінних десяти Божих Заповідей. У них ми знаходимо Божий задум і світло для наших поступків. Поступово розважимо їх і помолимося про те, щоб жити ними.

1. Не матимеш інших богів, крім Мене. Я зрікаюся всіляких божків і молюся, щоб ніщо не зайняло місця в моєму серці та розумі, яке належить лише Богові: ані гординя, ані марнота, ані гроші, ані жодна погана схильність, чи узалеж-

Дiти Непорочної

нення. Я не можу просякнути ЗМІ, не можу бити поклонів зіпсутому світові, втратити самостійність мислення.

2. Не взивай Імені Господа Бога твого намарно. Як християнин, я не бажаю говорити і чинити легковажно, без належної пошани і святого Божого остраху.

3. Пам’ятай день святий святкувати. Я з любов’ю приймаю Божу Волю про святий Божий день. Що значить святкувати святий день? Святкувати особистою святістю, прийняти

Ісуса у Святому Причасті, подбати про спільну сімейну молитву, радість зустрічі цілої сім’ї з Божим Словом.

4. Шануй батька твого і матір твою. Через них я отримав дар життя. Я буду шанувати і любити батьків через опіку, допомогу і молитву.

5. Не вбивай. А тим часом є алкоголь, сигарети, наркотики, енергетики, порнографія, азартні ігри, вбивство зачатих дітей (аборт, спіралі, таблетки), евтаназія, інвітро, грішні закони. А також співучасть у

№2(91), 2015 21

ГОЛОС МАРІЇ тих гріхах через вибори у владу тих, котрі виступають за вбивства і знищення сім’ї.

6. Не чужолож. Нечисті думки, мова, вчинки, збезчещення святості життя, відсутність дошлюбної чистоти, зради, розлучення, порнографія… Що станеться в найближчий час зі здоров’ям душі й тіла? Що буде з вічним спасінням?

7. Не кради. Тим часом ми не зважаємо на цю Божу Заповідь. На високих посадах під прикриттям різноманітних реструктуризацій, змін форм власності, лихварства… Як тільки є якась нагода, коли ніхто не бачить…

8. Не свідчи неправдиво проти ближнього свого. Євха-

ристійний Ісусе, коли Ти приходиш у Святому Причасті, щоразу торкаєшся мого язика, моїх уст, серця, сумління; входиш у глибину мого духа, з якої походять думки, наміри, рішення, слова… Ісусе, бережи моє серце!

9. Не пожадай жінки ближнього свого. Господи Ісусе, я хочу почути Твій голос: “Ви чули, що сказано: не чини перелюбу. А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадністю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм” (Мт.

5,27-28).

10. Ані жодної речі, яка йому належить. Перед першим Святим Причастям Я вчив про сім тяжких гріхів. Серед них: пожадливість і заздрість.

Мати і Цариця Миру в той час благодаті Ти закликаєш нас: більше моліться і менше говоріть. Час благодаті, бо Великий Піст, реколекції, сповідь і повернення до Волі Божої, яка виражена в десяти заповідях у цілому Святому Писанні. Мусимо менше говорити, щоб мати час на Хресну Дорогу, розважання Господніх Страстей, адорацію; щоб бути з Ісусом в Оливному саду і вчитися у Нього виконання Божої Волі: “Авва, Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А про те, не чого хочу Я, але чого Ти… (Мк. 14,36). Ми мусимо менше говорити, щоб глибоко пережити бичування Ісуса, яке Він прийняв заради нас, бо воно належало нам; щоб сокрушитися і шкодувати за гріхи гордині, розважаючи про коронацію терновим вінком; щоб під Хрестом від цілого серця взивати до Отця: “Задля Його Болісної Муки помилуй всіх нас і цілий світ”. Маріє, добре, що Ти з нами і молишся з нами. Це дрібниці, що молитву Розарію хтось зверхньо називає “теребіння”. Ми не припиняємо молитви і зі щораз більшою вірою та любов’ю, а в години духовної боротьби все з більшими зусиллями, а також з ентузіазмом і радістю волаємо: “Радуйся, Маріє, благодаті повна, благословенна Ти між жінками і благословенний Плід Лона Твого Ісус. Молися за нас, хоч ми – грішні”. Також у годину нашої смерті перебувай поруч з нами і проведи до Дому Отця. Амінь. о. Євгеній Сьпйолек

№2(91), 2015 22

Дiти Непорочної

ДОРОГАМИ СПАСИТЕЛЯ

ТАЄМНИЦЯ МУКИ ГОСПОДНЬОЇ Вечерник 18-28 лютого 1923 року Йосифо, Улюбленице і жертво Мого Серця, будемо говорити про Мою Муку. Нехай Вона стане постійною поживою для твоєї душі, а Мої душі нехай наситять у ній Свій голод і заспокоять спрагу. (Ісус до с. Йосифи. 22.11.1923)

Великі ділання любові, які становлять Муку Господню, поступово почнуть відслоняти свою завісу перед с. Йосифою під час Великого Посту 1923 року, від Вечерника аж до Голгофи. Не треба тут шукати опис фактів: їх визнаним і затвердженим джерелом є Євангелія. Тут, властиво, Ісус прагне викрити глибину Свого Серця, хоче виявити довіру, яка відкриває свої таємниці і прагне розуміння Його найінтимніших терпінь. Тому це одкровення звернене до душ, які хочуть проникнути у Пренайсвятіше Серце, вслухатися в Його биття, розділити Його

Дiти Непорочної

почуття і в нічому не відмовляти вимогам Хреста. Сестра Йосифа перша стане на цей шлях, йдучи слідами Учителя. Коли Господь Ісус буде об’являтися їй в малій келії, вона і надалі збиратиме Послання Болісної Любові, яка відслонятиметься світу. Минає декілька днів, а Господь не виконує Своєї обітниці. Він прагне, щоб Його знаряддя набуло гнучкості через очікування і довіру до Нього. Однак, на думку про своє бажання, с. Йосифа користається нічними годинами. Йосифа отримала дозвіл

перед сном віддаватися Його розпорядженням тричі на тиждень: у понеділок, середу і суботу. Після ночі з суботи на неділю 18 лютого вона пише: “Учора вечором принесла в жертву все, що тільки від мене може вимагати, а оскільки переживаю, що можу заснути, то про сила, щоб розбудив мене. Лягаючи, відразу засинаю... Не знаю, о котрій годині Його голос розбудив мене: “Йосифо!” “Я засоромилась, відповідаючи: “Мій Ісусе, прости! Котра ж це година?”

№2(91), 2015 23

ДОРОГАМИ СПАСИТЕЛЯ “Не має значення... це година Любові”. “Господь Ісус був надзвичайно гарним. Ніс Хрест. Я відновила свої шлюби, тут же встала, а Він відповів: “Це година, в якій Любов шукає розради і полегшення, залишаючи тобі Свій Хрест. Просім для душ прощення та милості. Візьми Мій Хрест і дозволь Мені відпочити”. “Дав мені Свій Хрест, а я відчула весь Його тягар разом з болем у боці, одночасно велике страждання пронизало мою душу... Хотіла Його потішити, але почувала себе такою нікчемною, негідною бути біля Нього і нести Його Хрест!..” “Це для Мене не є перешкодою, – відповів, – Хрест Мій буде опиратися на твою нужденність, а Я відпочину в твоїй малості. Хрест Мій зміцниться, а Я тебе підтримаю”. “Коли душа шукає в Мені силу, не покидаю її саму, підтримую її, а якщо слабкість візьме гору над нею, підношу її”. “Тепер благаймо про прощення для душ... і винагороджуймо за зневаги, заподіяні Божому Маєстатові”. Повторюй за Мною: “Боже Найсвятіший і Найсправедливіший!.. Отче Милосердя та нескінченної Доброти! Ти, хто створив людину з любові та з любові зробив її спадкоємницею вічного добра, якщо вона через слабкість образила Тебе і заслужила покарання, прийми заслуги Сина Свого, який Тобі віддається як винагороджувальна Жертва. Через Його Божі заслуги прости грішній людині й дозволь повернути їй право на небесну спадщину. Отче мій! Співчуття та Милосердя для душ!”

№2(91), 2015 24

“Йосифо, залишаю тобі Свій Хрест, щоб ти принесла Мені полегшення. Я є твоєю міццю. Потішай Мене”. “Потім відійшов, залишаючи мені Свій Хрест”, – пише с. Йосифа.

19 лютого, в понеділок вечором, у хвилину перед сном, вона відновлює свої пожертви. “Не знаю, – пише, – чи це Його голос, чи присутність розбудили мене біля одинадцятої! Ісус був уже з Хрестом і промовляв до мене: “Йосифо, чи любиш Мене?” “Не посміла Йому відповісти, відчувши себе дуже нужденною через те, що не вмію любити!.. Перепросила Його за те, що непокоюся такими дрібницями, про які не варто думати”. “Так, користай з цих усіх дрібних обставин, щоб рятувати для Мене душі”. А потім зі звичайною добротою додав: “Візьми Мій Хрест і разом зі Мною винагороджуй за гріхи, скоєні впродовж цієї години!.. Якщо б ти могла знати, яка кількість душ змагається в дорозі до гріха одна поперед одної!” “Дав мені Свій Хрест, а я низько схилилася перед Ним... Глибоко вшанувала Його, пізнаючи так, як ніколи, свою негідність перед Його величчю. А Він, складаючи руки, прорік: “Поклоняймося Маєстату Божому, який ображений та зневажений. Винагороджуймо за численні гріхи!” “О Найсвятіший Боже... Отче, нескінченно Милосердний! Поклоняюся Тобі. Хотіла б винагородити Тобі за всі зневаги, яких зазнаєш від грішників по цілій земній кулі, в будь-яку пору дня і ночі. Зокрема, хотіла б, о Мій

Отче, винагородити за зневаги та гріхи, поповнені під час цієї години. Жертвую Тобі всі акти поклоніння і винагородження душ, які Тебе люблять. Насамперед офірую Тобі неустанну Жертву Твого Божого Сина, який винищує Себе на вівтарях цілого світу... щохвилини, під час цієї години. Отче, безмежно Добрий і Милостивий! Прийми цю Найчистішу Кров як винагородження за зневаги людей, згладь їхні гріхи і прояви до них милосердя!” Пізніше ми перебували у мовчанні. Ісус дивився на Небо. Моя душа перебувала у смутку, а серце стискав біль... За хвилину Господь Ісус промовив: “Пожертвуй цілу свою істоту, щоб винагородити за стільки зневаг, щоб задоситьучинити Божій Справедливості!” “Визнала Йому свою негідність, бо я також є великою грішницею!” “Якщо твоя негідність і гріхи є великими, занур їх у струмінь Крові Мого Серця і дозволь їй очистити себе. Пізніше жертовно прийми всі терпіння, які посилає тобі Моя Воля, й офіруй їх Моєму Отцю Небесному. Нехай душа твоя розпломеніється прагненням потішати зневаженого Бога, жертвуючи Мої заслуги, щоб винагородити за стільки гріхів”. Ісус має намір відійти, тому Йосифа осмілюється нагадати Йому, що Він обіцяв розповісти їй про Свою Муку. “Добре, Я повернуся, – відповідає Господь, – а ти тимчасом потішай Моє Серце і винагороджуй”. Відтоді ці великі ночі винагородження надходили постійно, не заважаючи роботі, яку Йосифа розпочинала вранці. Вночі з середи на четвер 22 лютого, Ісус знову розбудив Йо-

Дiти Непорочної

ДОРОГАМИ СПАСИТЕЛЯ сифу, яка, будучи втомленою, дуже швидко заснула. “Це Я, – сказав, – приходжу відпочити в тобі ”. Йосифа в цю ж мить підіймається, відновлює свої шлюби й офірує себе, щоб зняти Хрест з Рамен Господа. “Добре, дам тобі Його, а разом з Ним – усі смутки Мого Серця”. “У цій хвилині, – пише вона далі, – дав мені Свій Хрест... а я старалася Його потішити... Пізніше продовжував говорити: “Скажи Мені, чи є таке серце, щоб любило більше, ніж Серце Моє, а зазнавало б менше взаємності? Чи є таке серце, яке прагне прощати більше, ніж Моє? Адже у відповідь на таку велику любов зазнає найбільших зневаг. Бідні душі, перепрошуймо і винагороджуймо за них. “Отче мій! Змилуйся над душами. Не карай їх так, як вони на це заслуговують, але за заступництвом Свого Сина прояви до них милосердя”. “Я хотіла б винагородити за їхні зневаги і віддати Тобі належну хвалу, о Боже, безмежно Святий! Поглянь на Свого Сина, винагороджувальну Жертву за такі численні гріхи”. “Тривай в єдності зі Мною, Йосифо, і з цілковитою відданістю прийми всі терпіння цієї години”. Ісус відходить, а година спливає під тягарем терпіння. “Раптом, – пише вона, – появився сатана і крикнув з люттю: “Тепер прийшла моя черга”. Ніч завершується серед ударів, погроз і блюзнірства, а с. Йосифа є настільки виснажена, що силою примушує себе прийняти Святе Причастя. Надійшла хвилина, в якій Ісус, довівши її до остаточних меж слабкості й любові, похилиться над нею, піднесе її,

Дiти Непорочної

Юліус Шнор фон Каролсфельд (1794 – 1872). Миття ніг

заволодіваючи нею, щоб вільно керувати, як знаряддям, яке цілковито належить Його рукам. Цього ж самого ранку 22 лютого, тоді, коли Йосифа, сховавшись у свою келію, хвилинку перепочивала, записуючи молитви, які минулої ночі повторювала за своїм Господом, раптом з’явився Він. “Йосифо, Улюбленице, Ти жертва Мого Серця, – почав урочисто, – будемо розважати Мою Муку. Нехай Вона стає постійною поживою для твоєї душі, а мої душі нехай заспокоюють у ній свій голод та спрагу”. “Не посміла перебивати, – пише, – однак попросила дозволу, щоб відновити свої шлюби”. “Звичайно, віднови їх. Коли зміцнюєш свої узи, які Мене з тобою зв’язують, приносиш Мені хвалу. А Я знову наповнюю твою душу такими ласками, що вона відновлюється в чистоті не тільки в день шлюбу, але щоразу осягає новий ступінь заслуг, які роблять її милішою для Моїх Очей.

Так є і з усіма душами, яких поєднають зі Мною ці святі та тісні узи. Скільки разів відновлюють свої шлюби, прибираються в нові заслуги і наближаються до Мого Серця, яке знаходить у них Своє уподобання. А тепер, Йосифо, почну від того, що відслоню тобі почуття, які переповнювали Моє Серце під час омивання ніг апостолам. Поглянь, що Я зібрав їх дванадцятеро, не виключаючи жодного. Був там й Іван – улюблений учень, і Юда, який незабаром мав Мене видати Моїм ворогам. Розповім тобі, для чого Я хотів їх усіх зібрати і чому почав від омивання ніг. Я зібрав їх усіх тому, що прийшов час об’явити Мою Церкву світові, і щоб усі вівці побачили, що мають тільки одного пастиря. Я прагнув також показати душам, що навіть тоді, коли їх обтяжують найважчі гріхи, ніколи не відмовляю їм у Своїй ласці, і не відділяю їх від тих, яких осо-

№2(91), 2015 25

ДОРОГАМИ СПАСИТЕЛЯ

Юліус Шнор фон Каролсфельд (1794 – 1872). Причастя

бливо люблю. Моє Серце стереже їх: як тих, так і тих. Залежно від їхнього стану, надаю їм допомогу, якої потребують. “Яким же був Мій біль, коли побачив в особі нещасного Юди багато душ, які часто будуть громадитись біля Моїх ніг й очищатися в Моїй Крові, добровільно обираючи вічну згубу. Хотів би, щоб вони зрозуміли, що навіть перебуваючи в стані гріха, вони не повинні віддалятися від Мене. Нехай не думають, що для них вже немає ліків і що вже ніколи не будуть такими улюбленими, як раніше... Ні, бідні душі, не такими є почуття Бога, який має пролити за вас Свою Кров. Прийдіть до Мене всі й не бійтеся, бо люблю вас!.. Очищу вас у Своїй Крові і станете білішими від снігу. Гріхи ваші потонуть у воді, якою Я вас Сам омию, і ніщо не зможе видерти з Мого Серця Любов, яку маю для вас. Йосифо, дозволь, щоб сьогодні тебе охопило гаряче прагнен-

№2(91), 2015 26

ня, щоб усі душі, зокрема грішні, омили себе у воді покути... щоб перейнялися почуттями довіри, а не боязні. Я є Богом Милосердя, Який завжди готовий прийняти їх у Своє Серце. Тут завершується перше висловлювання Ісуса. Йосифа швидко писала впродовж двадцяти хвилин. “Промовляв Він з таким запалом, – розповідає вона, – немовби хотів дати вихід Своїм почуттям і через ці звірення принести полегшення Своєму Серцю”. Йосифа на льоту хапає ці гарячі слова, які переривають хвилини мовчання. Потім Ісус зупиняється. Довго дивиться на Йосифу, яка відклала перо і клякнула біля Його Ніг. На прощання промовляє до неї декілька слів і зникає. Вона залишається ще мить біля малого столика, де лежить відкритий зошит, до глибини вражена думкою про те, що почула і записала. Не вичитує своїх нотаток, віддає їх своїм наставникам, які завжди присутні під час писання. Потім

повертається у майстерню, де на неї чекає робота. Згадка про болісні одкровення Спасителя переслідує її цілий день. А зрештою, Він Сам незабаром постукає до її серця, просячи про нове винагородження за душі, які перебувають у небезпеці. Вечером цього четверга, 22 лютого, в момент, коли с. Йосифа завершує Хресну Дорогу, з’являється Ісус і нагадує, що покладається на неї. Цим разом мова йтиме про три душі, не тільки дуже улюблені, “але ті, які особливо виділило Моє Серце”, – говорить до неї. “У них хочу знайти притулок і шукати потіху між вами”. Потім додає: “Те, що сатана сказав тобі сьогодні вранці, – правда. Багато душ віднайде тут своє життя. Запам’ятай це, Йосифо”. І пояснює це так: “Ви, о улюблені душі, через Моє Серце ви своєю убогістю та любов’ю притягуєте їх до правди”. Після цих слів подив охопив Йосифу: “Так, – мовить далі Ісус. – Тут виступають дві речі: убогість і любов. любов. Завдяки любові багато душ віднаходить тут своє життя, а завдяки убогості Бог спрямовує Свій погляд на цю громадку душ”. У п’ятницю вечером, 23 лютого, наприкінці Хресної Дороги, яку с. Йосифа відправляла з Сестрами, з’являється Ісус. “Став біля балюстради, – пише, – ніс Хрест і огортав нас усіх Своїм поглядом”. “Душі, дорогі Моєму Серцю, – сказав, – скільки потіхи приносите Мені! Скільки чудес відкрили б ви, якби могли це побачити!.. В які ж скарби для душ перетворюються ваші молитви!”

Дiти Непорочної

ДОРОГАМИ СПАСИТЕЛЯ “Говорячи це, наблизився до мене і подав мені Свій Хрест. Я звірила Йому свої побоювання, бо під час останньої ночі сатана безперервно оббріхував наш Дім і Згромадження”. “Не бійся, Йосифо, він може вам тільки погрожувати, а Я вас оберігаю, тому, що Я – Всемогутній, тому, що Я вас люблю, а він ненавидить. Якщо б ти знала, яке важливе діло завершується в цьому Домі та як плідно працюєте для душ і Мого Серця!... Однак тепер, – розповідає далі, – ці три душі, які вам довірив, гіркотою заливають Моє Серце... Доки вони будуть Мене ображати, доти буду шукати у вас відпочинку, тому що ви є предметом Мого уподобання... Довіряю тобі Свій Хрест, не залишай Мене Самого. А потім додає: “Любіть і потішайте Мене”. Сестра Йосифа і далі переживає болісну сторону цього хреста на своїх раменах, тому що сатана із злобою користується владою, уділеною на той час згори. Сестра Йосифа винагороджує за “упривілейовані” Господом душі, які дали себе осідлати сатані. Завдяки своїй боротьбі, яка триває дні й ночі, вислуговує для них світло, яке має повернути їх до правди. У неділю вранці, 25 лютого, в її келії з’являється Ісус. Цілу ніч сатана пробував її переконати, що вона має гріхи на сумлінні. Душа Йосифи повна тривоги та неспокою. “Чому непокоїшся, – з добротою звертається до неї Ісус. – Чи не знаєш, що душа твоя є тією малою голубкою, гніздечко якої знаходиться в Моєму Серці? Твої крила ще дуже слабкі, маєш багато недосконалостей, але не йдеться про гріхи, в яких сатана

Дiти Непорочної

тебе обвинувачує. Отож віднови свої шлюби і тричі поцілуй Мої Стопи, щоразу зміцнюючи узи, які зв’язують Мене з тобою”. “А тепер, Йосифо, не забувай, що ти є малокорисним і дуже нужденним знаряддям. Поцілуй землю та пиши.., бо мусимо розвивати наші таємниці любові”. “Розповім тобі, задля чого перед Останньою Вечерею хотів омити ноги Своїм апостолам. Було це, насамперед, для того, щоб душі зрозуміли, яку чистоту серця вимагаю від них, коли приймають Мене в Найсвятішому Таїнстві Євхаристії”. “Далі хотів нагадати тим, хто мав нещастя впасти, що завжди можуть віднайти втрачену невинність у Таїнстві Покути... Сам омив ноги Своїм апостолам, щоб ті, хто присвячує себе апостольській праці, за Моїм прикладом уміли понизитися до грішників, інших душ, які довірені їхній опіці, та щоб ставилися до них із сердечною добротою”. “Перев’язав Себе полотном, щоб вказати їм на те, що апостол повинен перев’язати себе умертвленням і жити в повному самозабутті, якщо хоче результативно здобувати душі...”. Хотів їх також навчити взаємної любові, яка завжди готова очистити вину ближніх. Це означає заслонити її, пояснити і ніколи не розголошувати. “Урешті, вода, яку Я лив на ноги Своїм апостолам, була образом виснажливої ревності Мого Серця для спасіння світу… Наближалася година Відкуплення роду людського. І тоді Моє Серце не могло опанувати Свою ревність, а Моя нескінченна Любов не могла покинути людей сиротами.

Тому, прагнучи довести їм Свою Любов, бажав зостатися з ними аж до кінця світу, постановив стати для них поживою, їхньою опорою, їхнім життям, їхнім усім”. “Ох, як Я прагнув, щоб усі душі пізнали почуття Мого Серця і перейнялися любов’ю, яка Мене спалювала, коли Я встановлював Пресвяту Євхаристію у Вечернику! У цю мить Я бачив усі душі, які з бігом століть мали віднайти в Моєму Тілі поживу і заспокоїти спрагу Моєю Кров’ю. Я оглядав Божі плоди, які, завдяки цьому, принесли...”. Ця Непорочна Кров стала для багатьох душ засівом чистоти та невинності... А в скількох душах вона розпалила пломінь ревності та любові... Скільки ж мучеників Любові стало в цій хвилині перед Моїм Серцем й очима!... Скільки ж душ, які вчинили багато тяжких гріхів і ослабли в результаті сильних пристрастей, потім віднайшли силу, споживаючи Хліб сильних! Хто ж проникне у почуття, які тоді огорнули Моє Серце? Почуття радості, любові та ніжності... Хто ж одночасно зрозуміє Його гіркоту?...” “Пізніше говоритиму ще, Йосифо, а тепер іди в мирі, потішай Мене і нічого не бійся. Кров Моя не вичерпалася і саме Вона очищає твою душу’. Ісус затримався. “Прощавай, поцілуй землю, швидко повернуся”. Це повернення наступило лише за декілька днів. Щоранку Йосифа вірно приходила на місце зустрічі й відходила, не побачивши Господа, а тим часом сатана не припиняв її переслідувати. с. Йосифа Менендес

№2(91), 2015 27

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ

ÁËÀÃÎÄÀÒÜ ÃÎÑÏÎÄÍß ÑÅÐÅÄ ÍÀÑ! У бориславському храмі Св. Анни зосереджено найбільше в Україні – понад півтисячі – останків Святих, біля яких паломники вимолюють зцілення від різних недуг (див. кольорову вкл., с. 17-18). Якби не повість Івана Франка “Борислав сміється”, котра включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де сьогодні мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це – особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними мінеральними і лікувальними джерелами. За виявленими запасами цілющих джерел, географічним положенням у передгір’ї Східних Бескидів та середньорічною температурою +7,6 (клімат, ідентичний знаменитому кавказькому курорту Кисловодськ) Борислав міг стати оазою для відпочивальників, як, приміром, сусідній Трускавець. Не склалося. Долю міста визначили величезні запаси нафти, промислова розробка яких розпочалася ще в шістдесяті роки ХІХ століття і триває дотепер. Щоправда, цілюща аура Борислава таки проявилася кілька років тому. І досить незвичним способом. Храм Св. Анни у м. Бориславі – одна з пам’яток архітектури місцевого значення, він споруджений у 1902 році, як римо-католицький костел на честь Св. Варвари, покровительки гірників. Автором проекту був архітектор Станіслав Маєрський. Храм збудований у формі латинського хреста і є характерним для неоготичного та неороманського стилів. У 1946 році храм передали українській громаді, яка здійснювала у ньому своє служіння до 1963 року. У 1963 році місцева влада закрила храм і перетворила його спочатку на склад міндобрив, потім – на меблевий магазин, відтак – на похоронне бюро та краєзнавчий музей. Лише у часи перебудови храм було відкрито й освячено. Це відбулося 9 липня 1989 року. Іконостас у храмі Св. Анни виготовила група митців під орудою Івана Мельника, доцента Львівської національної академії мистецтв. Розпис храму здійснили іконописці Богдан Балицький та Богдан Панчишин.

№2(91), 2015 28

Внутрішній вигляд святилища (престіл, кивот, проскомидійник)

Вітражі встановила Львівська вітражна фабрика – колектив Лариси Ковальчук. Запрестольний іконостас, проскомидійник виготовив бориславський різьбяр Михайло Фецяк. Мощовики мистецької роботи створив Василь Попіль з групою фахівціврізьбьярів із с. Калинова та різьбяр-бориславець Олександр Гагатко. У згаданих мощовиках тепер уміщено мощі 357 Святих, а окремий мощовик для українських Святих перебуває в процесі виготовлення, над ним працює Олександр Гагатко. Кожна з бориславських безцінних реліквій, звісно ж, має ватиканський документ, що підтверджує її автентичність. Справжність мощів перевіряє Конгрегація у справах Святих Римської курії, а відпо відальність за їх консервацію та переміщення лежить на співробітниках її Постуляційного центру. Та повернемося до Борислава. Чому саме це місто, а не традиційно визнані в Україні духовні центри, греко-католицькі зокрема, спромоглося на створення такої незвичайної скарбниці? “По-перше, тому, що ми виявили ініціативу й з Божою поміччю ревно взялися її реалізувати; по-друге, звідси вийшло чимало угодників, котрі зазнали важких страждань за спасіння людей, – пояснює о. Павло. – Першим парохом у нас ще на початку ХХ століття був Владислав Фінтиш, оголошений блаженним у 2005 році. Під час Другої світової війни він разом із поляком Анжеєм

Дiти Непорочної

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ Осіковичем зберіг життя, переховуючи в таємних церковних підземеллях, багатьом українцям, котрих переслідувала радянська влада, та євреям, яких винищували гітлерівці. Спасінням завдячує їм, приміром, Шева Вайс, котрий опісля став відомим ізраїльським політиком, тривалий час очолюючи кнесет. Сам о. Владислав за свою рятівну місію поплатився життям у концтаборі Майданек. Нашим храмом опікувалися також уже згадувані Блаженні Сестри-Служебниці Олімпія та Лаврентія. Обох черниць сталіністи вивезли в Сибір і закатували за те, що вони не зреклися греко-католицької віри”. З часу встановлення капсул з мощами Святих у храмі Св. Анни відбулися зцілення багатьох вірних, незалежно від їхньої конфесійної приналежності. Так з допомогою мощей Бл. Анни-Марії Таїджі зцілилися 16 онкологічно хворих. Завдяки мощам Св. Домініка Савіо 14 осіб зцілилося від безпліддя. Біля мощей Св. Шарбеля зцілилися хворі, які мали висипку на тілі, грудну жабу, ревматоїдний артрит та хвороби серця. Біля мощів Животворящого Хреста відбулося декілька зцілень пухлин на руках. Також зцілення відбулися з допомогою мощей Св. апостола Юди Тадея, Бл. мучениць Олімпії і Лаврентії та інших Святих. Факт мироточення мощей Св. Світлани (Фотинії) та Св. Варвари – очевидний. Кожен сам може у цьому пересвідчитися. Мощі Святих, які є провіниками Божої благодаті зі світу невидимого у наш світ (за вірою молільників) спричиняють зцілення, навернення та присвяту прочан до богопосвятного

Ліворуч – мощовик українських Святих: Йосафата Кунцевича, Василя Гопка, Павла Гойдича, Івана Слезюка та Симеона Лукача. Праворуч (зліва направо і зверху вниз) – мощі Івана Массіааса, Бенедикта Нурсійського, Іларія Піктавійського, Св. Валентина, Шарбеля, Антонія Падевського

Дiти Непорочної

життя. Мощі Святих, які присутні у храмі Святої Анни, є не тільки дороговказом до святості, але, насамперед, поштовхом до навернення. Про культ Святих Що означає бути Святим або як стати святим? Знаємо, що святими не народжуються, а стають. В Євангелії від Матея сказано: “Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!” (Мт.

5, 48). Отже, стати святим – це стати досконалим у вірі та ділах і в цій досконалості перебувати ціле своє життя. Святими стають через навернення, тобто людина в один момент вибирає Бога і вже ніщо не може змінити її вибору. Святі – це люди, які досягли досконалості. Вони здолали час, простір і стихії. Це люди, які споглядали Христа і вже не відвели від Нього своїх очей, бо не змогли відірвати їх від споглядання Спасителя, і зробити так, щоби вони повернулися назад до гріха. Вони стали Святими, аби показати нам шлях до досконалості, бо людину чекає або Небо, або пекло. Вибір залежить від самої людини. Св. Іван Золотоустий навчає: навчає: “Достатньо одного Святого, щоби переформувати суспільство”. І це правда. Святі переформували суспільство, щоби воно було вірним Богові. Церква завжди віддавала належну пошану Святим. У перші роки поширення християнства на гробах мучеників звершувалися Святі Літургії. Згідно з традицією Церкви Святих почитають під час свят, в їхню честь прославляють чудесні дії Христа, які проявилися через Його слуг, що дають вірним приклад, гідний наслідування. Завдяки своєму дуже тісному зв’язку з Христом вони змінюють святість Церкви і ніколи не припиняють заступатися за нас. Варто наголосити, що найвищий культ Церкви – це культ Бога Творця, виражений у Божественній Літургії. Церква почитає Святих, проте не так, як Бога, бо вони є творіннями Його рук. Вони Святі завдяки благодаті Бога. Вони є добрим прикладом християнського життя для наслідування на шляху до досконалості. Ось чому Христова Церква встановлює свята, в яких згадує про славетні подвиги Святих. Святі є тими, які заступаються за нас перед Богом і просять благодаті та заступництва в єдиного Посередника, Яким є Христос (пор. 1 Тим. 2, 5;

№2(91), 2015 29

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ пор. Євр. 1, 1). Свята Церква подає нам цю догму, щоб зміцнити нашу віру, адже Святі наділені силою випрошувати у Бога благодать для нашого духовного зміцнення. Саме тому Церква молиться до Святих як наших заступників перед Богом, щоби вони своєю молитвою і прикладом життя допомагали нам у нашій життєвій боротьбі ставати святими. Церква вшановує мощі Святих, бо в них перебувала і перебуває благодать Божа, їхні тіла є “Храмом Святого Духа” (пор. 1 Кор. 6,19, пор. 3,16. 17). У Новому Заповіті в Діяннях Апостолів читаємо: “І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими, так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них” (Ді. 19,11-12). В історії Церкви знаходимо численний перелік чудес, які звершував Господь з допомогою мощей та інших реліквій Святих для всіх, хто приходив до них з вірою. Це з цілковитою впевненістю засвідчили стародавні Отці й Учителі Церкви як свідки цих чудес перед своїми сучасниками. Св. Григорій Богослов у “Слові на похвалу Св. мученика Кипріяна” зазначає: “Ви самі повинні згадати решту: вигнання бісів, зцілення хворіб, передбачення майбутнього. Все це з допомогою віри можуть надавати навіть мощі Кипріяна, як знають ті, які отримали досвід через них, і нам передана пам'ять про чуда, і буде передаватися наступним поколінням”. Св. Єфрем Сирійський стверджує: “І після смерті діють вони (мученики), мовби живі, зцілюючи хворих, виганяючи бісів і силою Господа відбивають будь-які лукаві впливи їхньої деспотичної влади. Бо святим мощам завжди притаманна чудодійна благодать Святого Духа”.

Мощовик монаших Чинів Західної Церкви (Отців Кармелітів, Капуцинів, Сестер Домініканок)

№2(91), 2015 30

Св. Іван Золотоустий навчає: “Не тільки тіла, але і самі гробниці Святих сповнені благодаті, бо якщо в часи Єлисея звершилося таке, що і мертвий через дотик до його гробу звільнився від кайданів смерті й повернувся до життя, то сьогодні, коли благодать є більшою і дії Святого Духа приносять більші плоди, це природньо для тих, хто з вірою торкається гробниці Святих, отримувати від них велику користь. Ось чому Бог залишив нам мощі Святих, бажаючи, мовби рукою, привести до ревності, яка була притаманна їм і дарувати нам якусь пристань і належне лікування від зла, яке звідусіль нас оточує. Кості Святих ... підкоряють і піддають тортурам демонів, звільняють зв’язаних їхніми жорстокими кайданами... Мощі, кості й попіл завдають мук невидимим злим істотам”. “Дивися не на те, що перед тобою лежить наге і позбавлене душевної діяльності тіло мученика, а на те, що в ньому присутня інша, більша за силу душі, благодать Святого Духа, яка своїми чудодіяннями утверджує нас в істині воскресіння”. Саме тому всім християнам потрібно почитати мощі Святих. Мощі – це нетлінні останки тіла, тобто кістки Святого, через заступництво якого зцілюються від різних хворіб, ворожіння, алкогольної та наркотичної залежностей. Усе це відбувається через молитви та поцілунок з проханням про заступництво. Мощі є видимою присутністю конкретного Святого серед Божого люду, адже Бог прославляється у Своїх Святих, творячи чуда як для віруючих людей, так і для невіруючих. Мощі Святих є прикладом для наслідування у побожному житті кожного християнина, адже ми покликані до святості, а прикладом такого життя є мощі Блаженного чи Святого, який наслідував Христа своїм життям. Присутність Святого в храмі є ознаком єдності Церкви Воюючої, Воюючої, яка виконує свою місію спасіння у цьому світі, з Церквою Торжествуючою, Торжествуючою, адже Блаженний чи Святий стали повноправними громадянами Небесного Царства. Кожен християнин, який є учасником Церкви Воюючої, Воюючої, що протистоїть злу, гріху і дияволу, прямує до спасіння, тобто до Церкви Торжествуючої, Торжествуючої, а Святі як учасники Церкви Торжествуючої заступаються за нас перед Богом своїми молитвами, просьбами, благаннями, бо вони є нашими рідними і стоять перед Ликом Всемогутнього Бога.

Дiти Непорочної

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ Мощі Святих, які уприсутнюють святість між нами, свою любов до нас, свою молитву за нас перед Господом, також зміцнюють наші духовні сили. Через Пресвяту Євхаристію та молитву наших заступників, Блаженних і Святих, осягаємо досконалість християнського життя, тобто святість, і єднаємось з Богом тут, на землі, а потім – у вічному Царстві в Небі. Мощі Святих у Бориславському храмі “Перший факт зцілення у нас пов’язаний з апостольським мощівником. Його разом із колегами виготовляв пан Михайло, котрий мешкає в с. Калинів, неподалік Самбора, – розповідає о. Павло. Цей здібний майстер мав клопіт у сім’ї: під час родів його синові так пошкодили руку, що вона не тільки не розвивалася, а й стала нерухомою від атрофії м’язів. Згорьований батько якось у відчаї вимовив, що відмовляється від свої частки оплати за зцілення руки сина. Невдовзі після того, як цей мощівник установили в нашому храмі, пан Михайло приїхав і з великою радістю повідомив, що син несподівано почав рухати пальцями скаліченої руки і пішов на поправку”. У 2009 році громада бориславського храму Св. Анни (УГКЦ) відзначала двадцяту річницю відкриття церкви. З цієї нагоди у храм привезли мощі Чесного і Славного Пророка, Предтечі, Хрестителя Господнього Івана, а також мощі Священномученика Миколая Чарнецького та Блаженних Сестер Олімпії та Лаврентії. Після чотирьох зцілень, які відбулися під час святкувань з нагоди двадцятиріччя храму, невимовним бажанням і для настоятеля храму о. Романа Василіва, і для співробітника церкви о. Петра Підлубного, і для д-ра Павла Василіва, і для всіх парафіян та мешканців міста стала мрія про те, щоби мощі Святих Божих угодників постійно перебували у цьому храмі. З благословення Святійшого Отця Бенедикта XVI, Папи Римського та Блаженнішого Патріарха Любомира Кардинала Гузара, а також Єпископа Самбірсько-Дрогобицького Юліяна Вороновського Борислав отримав цей неоціненний духовний дар – великих Святих Християнської Церкви як світового, так і місцевого, тобто особливо для українців значення. Ці всі церковні достойники сприяли тому, щоби храм Св. Анни у Бориславі став одним із найбільших паломницьких центрів України, місцем, в якому зосереджено найбільшу в Україні кількість мощів Святих.

Дiти Непорочної

Мощовик семидесяти двох Апостолів та друзів Христа

Блаженніший Патріарх і Кардинал Любомир Гузар проголосив бориславський храм, церкву Св. Анни, паломницьким центром. Найбільшими паломницькими центрами в Україні є Зарваниця, Гошів, Унів, Грушів, Страдч, Крехів. Отож церква Св. Анни стала одним з таких центрів, який відкритий для численних паломників з України і цілого світу. З цього моменту можемо сміливо називати Борислав містом Святих, адже тут зосереджена найбільша кількість мощей Святих світового значення. У зв’язку з тим, що храм Св. Анни внесено в реєстр найбільших паломницьких центрів УГКЦ та в перелік найбільших святинь України, тут ми можемо помолитися перед частичкою Животворящого Хреста Господнього, тобто перед частичкою того Хреста, на якому був розп’ятий Ісус Христос. Також у храмі Св. Анни можемо поклонитися мощам дванадцяти Святих апостолів (Петра, Андрія, Томи, Юди Тадея, Якова Старшого, Якова Молодшого, Филипа, Варфоломея, Симона Зилота, Матея, Матія та Івана Богослова), мощам Св. ап. Павла та всіх апостолів зі Спільноти семидесяти двох, мощам друзів Христа: Симеона Киринейського, Лазаря Чотиридневного, Никодима, Йосифа з Ариматеї, сотника Лонгіна, Закхея-митаря, Ігнатія Богоносця та інших. Особливо наголошуємо, що у храмі Св. Анни постійно перебувають мощі Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Івана та його батьків (Захарії та Єлизавети), Св. Йоакима та Анни (батьків Пресвятої Богородиці), частини одягу Св. Йосифа Обручника.

№2(91), 2015 31

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ Особливу увагу паломники приділяють іменному мощівнику, де кожен може знайти капсулу з останками свого небесного тезки-покровителя і молитовно попросити в нього заступництва. В іменному мощовику вміщені мощі Св. Миколая Чудотворця, Св. Шарбеля, Св. Антонія Падевського, Св. Валентина, Св. Атаназія Олександрійського, Св. Василія Великого, Св. Григорія Богослова, Св. Григорія з Ніси, Св. Авґустина, Св. Томи Аквінського, Св. Максима Ісповідника, Св. Івана Дамаскина, Св. Катерини Олександрійської, Св. Варвари, цілителів Пантелеймона, Димитрія, Св. Юрія Побідоносця, Святих мучениць Віри, Надії, Любові й Софії та інших Святих. Серед монаших Чинів представлено Св. Франциска з Асижа і трьох Францисканців; Св. Івана Боско і трьох Салезіян; Св. Павла від Хреста і 15 Пасіоністів; Св. Терезу від Дитятка Ісуса, Св. Терезу Авільську і ще 22 Кармелітів; отця Піо і 23 Капуцини, 6 Святих лікарів Чину Отців Піарів; Св. Альфонса Ліґуорі та Кардинала Ньюмена Чину Отців Редемптористів та багато інших Святих, санктуарії яких встановлено біля бічних престолів. Перелік мощів Святих постійно зростає. Українські Святі в мощовиках представлені мощами Святого Священномученика Йосафата, Архієпископа Полоцького, апостола з’єдинення; Блаженних Священномучеників Василя Гопка і Павла Гойдича, Симеона Лукача й Івана Слезюка; Блаженних Мучениць Олімпії і Лаврентії (Чин Св. Йосифа Обручника), Йосафати Гордашевської і Тарсикії Мацьків (Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії). Часто віряни запитують, які Святі допомагають нам у тих чи інших потребах та є опікунами різних категорій людей. Наприклад, не дивно, що Св. ап. Петро є покровителем Святої Католицької Церкви та рибалок; Св. Валентин заступається не тільки за закоханих, які стоять перед вибором, але й за психічно хворих та хворих на епілепсію; Святі Бенедикт, Кипріян та Юстина захищають від чарів та ворожби; Св. Боніфатій зцілює від пияцтва, наркотичної та ігрової залежності; Св. Варвара, покровителька м. Борислава, заступається за гірників та працівників нафтогазовидобутку; Бл. Анна-Марія Таїджі є заступницею онкологічно хворих та опікункою родин; Бл. Єлизавета Канорі Мора – покровителька зраджених та розлучених і допомагає в доброму подружньому виборі. Святі, які зцілюють від безпліддя, – це Св. Домінік Савіо, Св. Григорій Двоєслов

№2(91), 2015 32

та Св. Антоній Падевський. Заступником перукарів вважають Св. Мартина Порреса, а покровителем хворих та сиріт – ліванську Святу Ребекку Рафку. Покровителями лікарів є: Св. євангелист Лука (він також є покровителем митців та письменників), Св. Пантелеймон, Святі Косьма та Дам’ян, Св. Йосиф Каласанкті та багато інших. Покровителем учителів є Св. апостол від сімдесяти Філолог. Окрім того, у храмі Св. Анни, що в Бориславі, виставлені святі реліквії, пов’язані з життям Спасителя: таблиця Пилата, частина цвяха Спасителя, часточка з терневого вінка, частина зі спису Лонгіна, клаптик хітона (одягу) Ісуса, земля Голгофи з фізичною Кров’ю Христа, часточка каменю з Гефсиманського саду, на який капав кривавий Піт Спасителя, частина Туринської Плащаниці. Усе це – оригінали! Невід’ємною частиною життя Божого Сина є Його Матір, через Яку Він воплотився і став людиною. У храмі Св. Анни є волосся Пресвятої Богородиці, частини Ризи, Покрову, тобто Хустини, і Поясу Пречистої Діви Марії, та частина посоху Св. Йосифа Обручника. Молячись до Святих, можемо випросити для себе, своїх родин і цілого українського народу заступництво, зцілення і благодаті. Саме з цією метою мощі незліченної кількості Святих виставлено у храмі Св. Анни, на благословенній Богом Львівщині, у місті нафтовиків – Бориславі. Отож не втрачаймо час і можливості за посередництвом Святих зачерпнути “живої води” з безцінного джерела Божої благодаті, бо благодать Господня – серед нас! Друкується за матеріалами д-ра Павла Василіва

Апостольський мощовик

Дiти Непорочної

НАМ ПИШУТЬ

СЕРЦЕ ЗА СЕРЦЕ

*** “Мені уже за п’ятдесят, але я все ще перебуваю в пошуках Бога. Ніяк не можу прийняти те, що відбувається зараз в Україні. Якщо Бог є милосердним і люблячим, то чому допускає такі війни, такі нещастя?..” Роман П.

– Насамперед, Ви повинні усвідомлювати, що війни породжує не Бог, а людські гріхи: гордість, пихатість, зверхність, ненависть, які обов’язково приводять до того, що хтось прагне стати над світом, іншим народом, людиною. Ці ідеї не нові. Вони породили у свій час Наполеона, Леніна, Гітлера, Сталіна, вони породили антилюдські системи, в яких проста людина ставала гвинтиком, рабом примх вождів, партій, безбожних ідей. Те, що Ви ще перебуваєте в пошуках Бога, в пошуках змісту свого життя, в тому нічого поганого не має, бо Господа ніколи не пізно шукати і каятися. Хто б міг колись подумати, а особливо після Другої світової війни,

Дiти Непорочної

що ідеї фашизму почнуть відроджуватися на початку ХХІ ст., але це, на превеликий жаль, починає збуватися в Росії…

– У першій половині ХХ ст. у Росії жив справжній подвижник Христової віри ігумен Нікон (1894-1963). Усім тим, хто в ці часи войовничого атеїзму шукав Бога, він залишив свої духовні поради, роздуми, проповіді, в яких прагнув допомогти швидше і глибше пізнати серцем джерело віри – Слово Боже. Наведемо деякі з цих порад. Можливо, вони і Вам допоможуть визначитися у своїх пошуках істини… Думки в неділю (31-шу) … Щасливим є сліпець, який не бачив, але увірував. Чому книжники, фарисеї – “інтелігенція” – не вірили в Ісуса Христа? Вони бачили чуда і слухали Слово Боже. Значить, є сліпота душевна. Така слі-

№2(91), 2015 33

НАМ ПИШУТЬ пота у наш час охопила майже всіх: і інтелігенцію, і простий народ. Не тільки не бачать ці сліпці, але і не хочуть побачити через гордість, неусвідомлення своєї сліпоти, відсутність віри в існування особливого бачення. Другий вид сліпоти – це ненависть і злоба злоба:: хто ненавидить брата свого, той у темряві ходить і не знає, куди іде, тому що в нього осліплені очі. Є ще третя сліпота – пристрастей і суєти суєти.. “Бачу людей, як дерева”. Усі ми відносно сліпі. Сліпота душі значно небезпечніша від сліпоти тілесної й може спричинити вічну загибель. Блаженний, хто пізнає свою сліпоту і цілим серцем буде благати Спасителя про зцілення, буде щиро жаліти за свої гріхи і каятися… В іншому місце цей праведник радить: “Вознесіться розумом, серцем, волею. Нехай усі помисли наші будуть зайняті тим великим ділом, яке звершив Господь Ісус Христос. Нехай і серце наше, і воля наша будуть спрямовані на Господа, який іде нам назустріч. …Погляньте на своє минуле життя і ви зауважите, як багато Господь робить для того, щоб полегшити нам спасіння. Ось людина, яка весь вільний час витрачає на пошуки задоволень у п’янстві та розпусті. Милосердний Господь насилає на неї таку

Невіруючий Тома

№2(91), 2015 34

хворобу, що вона ні про горілку, ні про розпусту вже не думає. Навпаки, починає задумуватися про минуле життя, його безглуздість, каятися у своїх прогрішеннях, сповідається в них і таким чином спасається. Так можна зауважити безперервне Провидіння Боже в житті кожної людини, кожної сім’ї. Коли відбувається що-небудь, особливо скорботна подія, тоді ми часто не розуміємо, чому це відбулося, часто нарікаємо: за що Господь пожежу послав чи хворобу, чому нестача в необхідному. А коли згодом подивимося на своє минуле життя, то побачимо, наскільки милостивим був Господь, як Він премудро сприяв нашому спасінню. У кожної людини є своя зоря, свої обставини провадять до Господа Ісуса Христа, Спасителя нашого, Який нас очищає, прощає, освячує й перетворює вертеп нашого серця у Храм Божий. Тому ми повинні вірити в Господа і, зі своєї сторони, сприяти своєму спасінню: дякувати Господу і за Його воплочення, і за Його страждання заради нас, і за Його постійне піклування про нас. Ми повинні виявити свою взаїмну любов до Нього через виконання Його святих заповідей… Свідчення Слава Ісусу Христу! Наприкінці 2014 року у моєму житті склалась така ситуація, яка ввела мене в цілковиту безнадію та відчай. У цей момент мені в руки потрапила дев’ятниця до Святої Марти. Відразу почала її відмовляти, а молитись її потрібно було лише по вівторках із запаленою свічкою. В обітницях дев’ятниці було вказано, що до її завершення за заступництвом св. Марти перед Господом проблема буде вирішена, якою б складною вона не була. Я вірила в силу цієї молитви, однак інколи підкрадались сумніви. Однак яким було моє здивування, коли на п’ятий тиждень моє прохання було виконане. Розпочинаючи цю дев’ятницю, я склала обіцянку, що буду поширювати цю молитву до св. Марти, щоб й інші могли скористатись з її благ. Отож вирішила написати у ваш часопис, щоб ви допомогли поширити цю молитву.

P. S. Після завершення дев’ятниці в мене виникла думка, що потрібно відмовляти цю молитву за припинення кровопролиття, мир та спокій в Україні. І з вірою в серці я молюсь і прошу всіх розпочати цю дев’ятницю в цьому намірі. Ми переможемо, бо з нами Бог! Уляна

Дiти Непорочної

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Худ. Василь Шебуєв (1777 – 1855). Тайна Вечеря

Отець Предвічний: Діти Мої! Великий День перед кожним з вас… І за вами вибір, чи усвідомлюєте, що ви є безпосередніми співучасниками створення цього Дня? Заради вас, заради Любові до вас, Моїх дітей, творю Великий День День,, котрий є кульмінацією для всього сущого. Моє дитя згрішило, але вчасно схаменулося та відчуло потребу Любові від свого Отця, Творця, попросило прощення та зробило початок до прозріння духовного духовного.. Прагнете щастя, і це природньо для вас,бо сотворив вас саме для того, щоб чулися постійно щасливими і зростали в Моїм Блаженстві. Навіть коли завинили і схибили, простив вас, бо дуже люблю Моє Творіння та і надалі бажаю вас бачити Щасливими Щасливими.. Тому і вказав вам істинний шлях повернення до Дому через Ісуса, Мого Улюбленого Сина. Це Той, котрий є істинний Господь для вас, Вчитель та Взірець Взірець,, котрому слід уподібнюватися. Ісус всі ваші гріхи, помилки, негаразди покірно взяв на Свої плечі і смиренно віддав Своє життя за вас , в ту мить, коли найбільше згоряв від Любові до вас , бо надто розумів геть усіх вас – усіх без винятку. Його Жертовна Любов і сотворила цей Великий День – День вашого відкуплення відкуплення.. Він випросив у Мене Ласку Милосердя для вас, щоб наочно для вашого прозріння вказати вам шлях повернення до Дому. Цим шляхом є Хресна Дорога Ісуса, що звершилася Воскресінням Воскресінням.. Хто іде за Моїм Сином, той вибрав шлях терпіння, навернення, прозріння та Торжества Любові у своїй душі, що звершиться Воскресінням душі для життя вічного у Моїм Блаженстві. Благословляю вас, діти Мої, на прийняття Моєї глибинної Любові! Та якщо трапиться мить, коли терня глибоко в’їлося у ваше тіло та настільки терпите, що біль здається нестерпним для вас, то зверніть свій взір до Сина Мого та черпніть Його Жертовну Любов Любов,, щоб прозріти для прийняття Моїх Ласк. І як Люблячий Батько, окрилю вас, підніму вас, якби низько ви не впали. Та обдарую вас Моїм Світлом Воскресіння! Воскресіння! Відкрийтеся на Любов Мою, приймайте Її, гартуйтеся у Водоспаді Моєї Любові та очищайтеся цією Святою Водою і приймайте Світло Воскресіння Воскресіння!! Приймайте свою Хресну Дорогу з радістю, бо вона несе вам очищення. Ідіть гідно, як подобає істинним Моїм дітям, опирайтеся на Мого Сина, Ісуса, щоб звершити свій шлях сповненими Світлом Любові – Світлом вашого Воскресіння для Життя Вічного у Моїм Блаженстві. Амінь. Люблю вас, діти Мої, дуже люблю. Текст отримала і записала Оксана Береза

Урочистий в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим

На 1-й ст. обкл. Худ. Карло Дольчі (1616-1686). Богородиця, фрагмент. На 4-й ст. обкл. Худ. Карло Дольчі (1616-1686). Агонія в Гефсиманському саду Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.