Jurn2015_3

Прочани зі Львова на місці об’явлення Пресвятої Діви Марії у XIX ст., м. Болехів

Паломники зі Львова на Горі Синай. Ізраїль, 2015

Пресвята Діва Марія у райському саду Кармелю в Кохавині. Худ. Богдан Сойка, м. Янів

На 1-й ст. обкл. Худ. Рауль Берзоса. Образ Богородиці – Матері Пресвятої Євхаристії (фрагмент). На 4-й ст. обкл. Пам’ятник Св. Папі Римському Івану Павлу II у Янові (Івано-Франкове). Скульптор Юліан Савко, 2015. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.

3(92) 2015 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979 Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Ольга ЛОЗА

ЗМІСТ 1. Сторінка головного редактора Жінка і скромність ...................................................................... 2 2. Приготуйте свої серця Оксана Береза Відкрийте серця на прийняття Моєї Любові... ........... 4 3. Євангеліє на важкі дні о. Альфред Холєвінський Драма вибору .................................................. 6 4. Цивілізація смерті о. Дарій Око Гендерна революція ......................................................... 10 5. Свята Земля Йосиф Воробець Слідами Ісуса ........................................................... 13

6. Голос Марії о. Євгеній Сьпйолек Пропозиція диявола – модернізм ........................ 19 о. Євгеній Сьпйолек Втомлений дух ..................................................... 20

Обкладинка Богдан СОЙКА

7. Погляд у минуле Віктор Заславський Слід роду в історії Чину ...................................... 22

Художнє оформлення Юліан С САВКО АВКО

8. Історія ікони

Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ

Богородиці Доброї Дороги ................................................................ 25

Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2015 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 e-mail: gbook gbook@ukrpost.ua, ukrpost.ua, gbooklviv@gmail.com web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Куліша, 22/3а, м. Львів, 79058 тел.: (032) 255-45-24, (097) 67-67-725 Друк: ТзОВ “Часопис”, вул. Шевченка, 315, тел. (032) 239-57-60 Наклад: 1000 примірників.

Володимир Гіщинський Кохавинська чудотворна ікона Пресвятої

9. Слово Пастиря Архієпископ Ян Павло Ленга Роздуми про деякі актуальні проблеми

кризи Католицької Церкви ................................................................... 28 10. Нам пишуть Головному редакторові журналу «Діти Непорочної» ..................... 31 Правлячому Архієрею Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Єпископу Василю Івасюку ...................................................... 32 !!! До уваги читачів нашого часопису “Діти Непорочної” та шанувальників видавництва “Добра книжка”. Повідомляємо, що у 2015 році ціна на наш часопис буде поступово зростати. Проте вартість передплати до кінця року буде без змін. Індекс: 23979 23979.. Замовляйте наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua.

СТОРІНКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА

ЖІНКА

і

Ось що сказала Пречиста Діва Марія, об’явившись у Кіто (Еквадор) монахині-візіонерці Маріані, про теперішній час: “...До того ж в тих нещасних часах пануватиме непогамовне засилля нечистоти, яка спонукатиме решту людей до гріха, спричине вічний засуд незліченної кількості душ. Не можна буде відшукати невинність у дітей чи скромність у невіст. У ці моменти найбільшої потреби Церкви ті, котрі мають говорити, мовчатимуть”. Також багато про сьогодення у свій час говорила пророчиця Михальда. Ось її слова: “...жінки вдягатимуться в чоловічий одяг, дуже коротко стригтимуться, постійно мінятимуть одяг, віддаватимуть великі гроші на моду, яка, будучи смішною та пустою, робитиме їх егоїстичними та лицемірними. Земля наповниться великою огидою, глупотою і гріхами: безбожність, фальшиві релігії, ламання присяг, пихатість, недотримання посту, блюзнірства, фальш, брехня, обман, безсоромність, фальшиві суди, п’янство, надмірно розкішний і непристойний одяг тощо. Люди цілковито поринуть у земні справи, розквітне мистецтво, розвинуться науки і вміння, торгівля і промисел, а зневіра, брехня і безбожність так заполонять світ, що люди, замість чесності, полюблять гроші, шануватимуть і величатимуть їх, вважаючи своїм богом”. (Одним із проявів скромності жінки є, звичайно, її зовнішній вигляд, одяг. У наш супермодний час одягу приділяють надзвичайно багато уваги. Ціла індустрія працює, щоб розкомплексувати жінку, вивищити її над іншими, Отож слід поспівчувати тій бідній жінці, яка в гонитві за вітром має надію його наздогнати. Жінки можуть годинами гортати каталоги, дивитися телевізор, днями мандрувати по магазинах з модним одягом, безперервно обговорюючи з іншими нові фасони. До речі, телевізор спричиняє велику шкоду людям. Написано, що сатана говорить з образу. Немудра юнко чи зріла жінко (але ж на цю хворобу хворіють і пані поважного віку), скільки могла б ти зробити, розумно розподіляючи свій час, а ти жалієшся, що тобі не вистачає годин на християнське виховання дітей, молитву, читання релігійної літератури, діла милосердя, спільні мо-

№3(92), 2015 2

СКРОМНІСТЬ

Худ. Андрій Дроздов. Молитва

литви на вервиці (св. Вервиця – зброя проти сатани). Св. Василій Великий навчав :“Не зважай на тіло, бо воно минає. Дбай про душу, бо вона безсмертна”. Св. Кипріян наголошував: “Люди, для яких одяг є всім, нічого не знають про чесноти”. Нескромний одяг є великою небезпекою втратити душу. У сучасному ліберальному зматеріалізованому способі християнського виховання цій темі практично цілком не приділяють уваги. Достатньо глянути на одяг жінок у храмах – все стає зрозумілим, а йдеться про християнок, які вважають себе практикуючими. Проте погортаймо сторінки Біблії. “Жінка нехай не вдягається, як чоловік, а чоловік нехай не вдягається в жіноче вбрання, бо огидний перед Господом Богом твоїм кожен, хто таке робить” (Втор. 22. 5). Коли хтось когось любить, то намагається йому подобатись усіма ділами, словами, одягом. А як з Богом ? Чи хочемо Йому подобатись? Якщо Він

Дiти Непорочної

СТОРІНКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА каже, що огидний Йому той, хто таке робить, то чому жінки такі байдужі до такої оцінки? Чи, може, Бог змінився? Чи це не Його слова? Але це факт, що Бога давно вже немає в людських серцях; люди, особливо жінки, своїм непослухом зачинили перед Ним двері. Тоді не треба лицемірити і вдавати із себе віруючих. Однак є ще багато жінок, які приходять у храм в жіночому одязі. А поза храмом? Невже, покидаючи церкву, вони вже поза законом? Чи Господь і Його наука одна у церкві, а інша – на вулиці, дома, на роботі. Чи це не лицемірство? Хіба ці побожні обличчя і зовнішній вигляд під час Св. Літургії, а також різка переміна поза нею не нагадують нам про фарисеїв, яких Христос найбільше картав? Той чоловічий одяг, який так змінює внутрішній світ жінки, настільки увійшов у її свідомість, що, здається, вона радше покине Церкву, ніж змінить його на жіночий. Той світ з’їхав з глузду, поставивши все з ніг на голову. “А коли ти, жінко, молишся, то накривай свою голову”, – говорив св. ап. Павло. Жінки не хочуть накривати свої голови навіть у церкві, однак зимою накривають чоловічими шапками або кашкетами. Св. Кирило Єрусалимський писав: “Хай ваша одежа буде проста, не для краси, а для накриття, одежа не для того, щоб служити вашій пустоті”. Св. Кипріян назвав нескромний одяг диявольською сіткою. Тож, любі жінки і дівчата, чи не боїтеся через свою безсоромність бути сіткою диявола. Св. Йоан Зо-

лотоуст так сказав одній з таких жінок: “Ти, кукло, пощо прийшла сюди, ч и ц е є одяг грішниці, яка кається і йде до церкви, чи, може, ти прийшла сюди показатися людям?”. Св. Амвросій так висловився про таких людей: “Чим більше вони вистроєні і чим більше стараються подобатися людям, тим мерзеннішими є перед Богом”. Скарби цнотливості зберігаються і передаються, якщо є кому передавати. Проте що передадуть своїм донечкам сучасні матері? Розгнузданість у всьому: в одязі, жестах, рухах (до речі, чоловіче вбрання дуже сприяє такій поведінці), мові й манерах, які нічого спільного із скромністю не мають. Виховання скромності у дівчинки слід розпочинати з раннього дитинства. Однак хто ж навчить цих істин, якщо самі матері, бабусі, вчителі, вихователі втратили глузд у гонитві за модою? Перше Святе Причастя діти приймають в білих сукнях. Білий колір – символ чистоти. Проте фасони суконь – це (дуже часто) фасони для дорослих, до того ж нескромні. Такі плаття дітям не личать. Однак батьки дуже наполегливо (псуючи при цьому психіку дитини) штовхають їх у дорослий стан, у гріх. Тайна Подружжя. Погляньмо, в якому вбранні переступають храми наші українські невісти. У своїй нескромній оголеності вони переступають усі межі. Стоять перед Богом, перед священиком, обіцяють подружню вірність, любов, а їхня зовнішність голосить щось цілком протилежне цим чеснотам. Християнські невісти, хіба ж може зійти на вас Боже благословення? Тепер молоді люди живуть без Божого благословення, неначе ті бездомні пси. Поки можуть терпіти один одного, доти живуть разом, коли вже перенасичені тілесною любов’ю, тоді розходяться і пристають до інших... Таке розгнуздане тілесне життя спричиняє багато інших лих: позашлюбних дітей, розлучення, аборти, сирітство, алкоголізм, наркоманію, проституцію, дитячу злочинність, байдужість батьків до виховання своїх дітей. Це все зумовлює Божу кару. Живучи таким безбожним життям, люди дуже швидко самі себе винищать. Тож просімо Господа у щирій молитві, щоб дав ласку живої віри, рішучості і відваги, аби раз і назавжди відкинуте те, що не подобається Богу. Матеріал підготував Роман Брезіцький

Дiти Непорочної

№3(92), 2015 3

ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ

ВІДКРИЙТЕ СЕРЦЯ

НА ПРИЙНЯТТЯ МОЄЇ ЛЮБОВІ ЛЮБОВІ……

15.02.14 р. Ісус: Сонечко Моє! Чи є щось приємніше для Батька, як бачити щасливим Своє дитя? Чому сумніваєтеся, вважаєте, що пропоную вам щось зайве і незрозуміле, не цілком потрібне на часі – бо у ритмі очікування перебуваєте. Коли очікуєш щось особливе, то готуєшся до цього з натхненням, турбуючись про зовнішній вигляд і прораховуючи всі можливі непередбачені кроки, щоби бути особливо гарними і достойними. Та не забудьте основне! Приготуйте для найважливішої події, вашої зустрічі зі Мною, найцінніше, що у вас є, – вашу душу. Бо саме вона і є зачинщиком вашої зустрічі, саме вона втомлена неувагою до себе, знедолена, зневажена та потребує Світлого життя. Передовсім дайте їй особисто це світло – зустріньтеся зі Мною! Не беріть самовпевнено цю вашу особливу зустріч на себе. Вам одиноко без Мене та не вистарчить сил подолати лихого. Об’єднаймося! Довіртеся Мені, Мої любі діти. Люблю вас і очікую на вашу цілковиту довіру.

18.02.14 р. Ісус: Не усім слід фізично бути на передовій, але духовно – всім. Передова – це ваша неустанна молитва, це ваша Любов, що проявляється в усьому, у кожній дії на місцях, у покаяннях і прощеннях, у тому, що ви допомагаєте один одному.

22.02.14 р. Ісус: Дитя Моє! Промовляй молитви серцем і безперервно! Я з вами. Люблю вас усіх.

№3(92), 2015 4

Під час Літургії з’явилася мені Матуся Божа, яка обіймала мене. І цього разу я встигла поцілувати Її руку, яка здавалася білою і прозорою. І коли поцілувала, то побачила, що вона неначе пробита наскрізь, уся покрита ранами : “Я вас захищала, діти Мої!” Це Мати Божа, наша Мати, стримувала ворожі кулі Своїми руками.

23.02.14 р. Ісус: Дитя Моє! Не обмежуйтеся слізьми, смутком, квітами та словами подяки тим, хто віддав своє земне життя за ближнього свого. Вони в силу рівня своєї душі здійснили те, що кожен праведний християнин повинен здійснити. А тепер надаю їм світлу дорогу для повернення додому. Їхні душі у повноті Мого Світла прямують додому, де палає Святим вогнем істинна вічна Любов, яку вони так ревно шукали на землі серед людей, шукали і самі її дарували та заради Її торжества, не задумуючися чинили акти Доброти – акти Любові, те, що зараз єдине від вас вимагається, щоб утвердити вічну пам’ять про них: творити Любов, Милосердя, Порозуміння у всіх його проявах. Ось що потрібно, щоби дійсно створити їм пам’ять вічну. Любіть Бога, любіть усе, що вам дано, любіть один одного, прощайте, кайтеся. У Любові та в ім'я Любові творіть нове життя! Дітоньки Мої! Найважливішого бажаю – очищення для дитини Божої. Ви – діти Божі, котрих сотворив Отець Предвічний! Він від вас потребує завжди бути Його дітьми! Як розпізнається кожен з вас, що він завжди був і є дитиною Божою?

Дiти Непорочної

ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ За тим, що Любов, яку вам дарував, ви змогли зберегти і тепер палаєте нею, як ясний Світильник Його. А як це зберегти в тім страшнім світі, де тимчасово царює антихрист? Так просто, а водночас – дуже важко. Таємниця полягає у щоденній праці над собою, своєю душею, вихованням і розвитком свого сумління. “Я Тебе люблю, мій Батько, і відчуваю, що схибив, мене це болить, мені погано і я дуже провинився перед Тобою, прости і благослови мене на наступні кроки, та так, щоб я не схибив знову, допоможи мені та захисти від зради, від прийняття лихого” . Через каяття щоденне проходьте очищення своє.

24.02.14 р. Ісус: Ви, українці, діти з краю Володимира, котрий вас охрестив. Кожен ваш день повинен починатися з молитви та закінчуватися нею і подякою за поміч та супровід у дарованому дні. Тиждень має завершуватися щирою сповіддю – покаянням перед тим, хто вас сотворив. Немає іншого шляху, щоб очиститися без покаяння. Однак цього мало! Це очищення повинно тривати щоденно, щоби в кінцевому результаті досягти досконалої Любові – чистоти у всіх взаєминах, у собі передовсім, а згодом – і довкола себе. У покаянні полягає ваш шлях до чистоти. Лише тоді збережете Любов, яку Батько вам дарував, розвинете її і вона восторжествує ще тут, на землі. Від того, що ви дали іншу назву, очищеннялюстрація, сам факт не зміниться. Не мудруйте нічого, послухайте Мене , діти Мої! Здійснюйте кроки покаяння постійно, наполегливо і завжди!

27.02.14 р. Ісус: Сонцем прориваюсь до вас, щоби зігріти вас, Моїх дітей, Любов’ю. Люблю вас, діти Мої, і втішаюся Моїм людом, народом, которого породив, такими гарними предивними дітьми, котрі готові покласти своє життя за ближнього свого. Що керувало вами, коли серцем своїм прикривали нарід свій? Теж серце, що сповнене глибокої Любові, яке прагнуло розділити цю Любов з усіма. Серце, яке плакало Любов’ю, сміялося Нею і кожен крок свого життя сміливо провадило тих людей, а сьогодні Моїх вірних дітей, яких Я приймаю у Царство Своє, щоби надати їм заслужене Блаженство Вічне, яке їхня вірна Любов притягнула до себе, як Сонце притягує, приваблює своїм теплом квіточку, обціловуючи її, надаючи їй повноту Світла і Тепла!

22.01.14 р. Ісус: Не гадайте та не забігайте думками вперед, що буде у вашій ситуації в Україні. Бо разом із нею, Україною, ви є нероздільні, і разом з нею співпереживаєте кожну мить. Хто наскільки може, робіть свій особистий вклад у зміни, а не лише просто спостерігайте,

Дiти Непорочної

що там цікавого відбувається у Києві. Ви невід'ємні і вам слід зайняти чітку позицію та змінюватися – перемінювати себе, кайтеся, просіть прощення та моліться для втілення намірів. У співпраці зі Мною виберемо це рішення, яке насправді зумовить глобальні зміни у вашій душі і душі вашого ближнього. Постійно працюйте над собою, не пасуйте в жодному разі!

19.01.15 р. Отець Предвічний: Красу знайдете правдиву, коли серце ваше перебуватиме в чистоті. Бо в чистоту завітає Любов, а разом з нею і краса, що перемінює тьму на Світло Господньої Любові. Любові Моєї вам завжди вистачатиме! Тільки перед вами основне завдання – первинне! – відкрийте серце для прийняття Моєї Любові. Як? Так як очищаєте посуд, щоб зачати приготування в нім для споживання і зустрічі гостей своїх. Очищайте, а тоді наповнюйте плодами. Уражену зону – рану – слід ретельно обстежити, обмити, провести дизенфекцію, змастити ліками, і дати можливість їй залікуватися. Так само відбувається і з душею, котра кровить, як рана. Станьте лікарями для своєї душі й усіма засобами, силами допоможіть їй вилікуватися – очиститися через покаяння. покаяння. І відразу ж наповнитися Моєю Любов’ю та зберегти її навіки! Користайте з Моєї Любові, щоб захистити себе і ближнього свого від нечистоти. Будьте у щоденному, а отже у Вічному зв’язку зі Мною, на землі – через Мого Улюбленого Сина, Ісуса Ісуса,, котрого вам зіслав, приймаючи Його через Пресвяту Євхаристію, Євхаристію, а згодом – безпосередньо зі Мною.

04.01.15 р. Ісус: Життя для вас є міркою щоденною. Це щось, що здається декотрим безмежним полем, а іншим – занадто коротким. Не мисліть так. Адже Господь дарує вам тимчасове перебування, за час якого ви повинні утвердити статус дитини Божої. “Так, Господи, я прагну всім серцем і душею завжди бути тільки з Тобою і дякую Тобі за час, що мені даєш, щоби я міг якнайвиразніше і найкраще засвідчити Тобі любов мою та радість пізнання того, що я Твоя дитина, яку Ти породив і про яку Ти щомиті піклуєшся. Дякую Тобі, люблю Тебе цілим серцем і душею, втішаюся Тобою і хочу завжди перебувати в Твоїх обіймах. А для цього допоможи мені, Господи, відкрий мої духовні очі, щоб я не схибив ні в чому перед Тобою. Однак якщо лукавий зіпхнув мене з дороги світлої та істинної, то допоможи мені негайно віднайти Твоє Світло, щоби зі Світочем повернутися на ту дорогу, що веде до Тебе, мого рідного Батька та рідного дому, котрий ми називаємо Вічною Любов’ю”. Отримала та записала Оксана Береза

№3(92), 2015 5

ЄВАНГЕЛІЄ НА ВАЖКІ ДНІ

ДРАМА ВИБОРУ (Продовження теми: “Що нам робити в нашій сьогоднішній ситуації?”, № 1-2, 2015)

Я світло світу, хто йде за Мною, не ходитиме в темряві... (Йо 8,12). Ісус чи Варавва?

8 Ісус або Варавва Ісус Христос зі Своєю заповіддю любові до ворогів та принципом непротивлення злу став антиподом тієї справедливості, яку повсюдно застосовують у світі. Справедливість світу вимагає, щоб на насильство відповідали насильством, на кривду – відплатою. Ворога можна ненавидіти, його слід усувати, давати йому відповідний урок, захищатися від нього. Дух Ісуса є протилежністю цьому всьому. Це протиставлення двох типів справедливості драматично про-

№3(92), 2015 6

явилося в одній важливій секвенції під час суду над Ісусом. Пилат був переконаний у невинності Ісуса, але одночасно, не знаючи, як вийти з цієї невигідної для нього ситуації, вирішив скористатися звичаєм амністування котрогось в’язня з нагоди свята Пасхи. Те, який в’язень вийде на свободу, вирішував народ. Пилат запропонував євреям двох кандидатів: Ісуса та Варавву. Дуже багато біблістів сьогодні дотримуються думки, що цей значущий в’язень (див. Мт.

27,16),, належав до радикальної 27,16) гілки зелотів, а може, навіть був одним з їхніх ватажків. Зелоти ж

були найревнішими патріотами та єврейськими націоналістами тих часів, котрі вирізнялися затятою позицією стосовно римських окупантів, пануванню яких над Ізраїлем прагнули покласти край з допомогою насильства, спецоперацій, збройного повстання, вуличного безладу. Отож типова справедливість світу була втілена у Варавві! Отож того чоловіка, який під час якоїсь акції бойкоту вбив римлянина, громадська думка взагалі не осуджувала, навпаки, в очах багатьох він був героєм. Ісус є втіленням цілком іншої ментальності. Він не лише навчає,

Дiти Непорочної

ЄВАНГЕЛІЄ НА ВАЖКІ ДНІ що ворога слід любити, як брата, і що не треба чинити опір несправедливості, яку він спричиняє, а показує це все на Своєму Тілі. Коли євреї приходять, щоб арештувати Його, Петро хоче захищатися мечем. “Сховай свій меч, бо всі, котрі за меч беруться, від меча гинуть”, – відповідає йому Ісус (Мт. 26,52) 26,52).. Його поведінку під час Страстей найточніше визначають слова з книги Ісаї: Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями Своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст… ((пор. пор. Іс.

53,7). На Хресті, оточений ворогами, котрі насміхаються і глузують з Нього, Ісус не проклинає їх, не осуджує, а молиться: “Отче, прости їм, бо не знають, що чинять” (Лк. 23,34). Варавва та Ісус – два цілком протилежних види справедливості! Кого вибираєте? Натовп кричить: “Випусти нам Варавву!” (пор. пор. Лк. 23,18). Дивно? Цілком ні! Світ відчув ідентичність думок Варавви, ту саму життєву логіку, той самий дух. Вибираючи його, світ просто демонстрував, що близьке йому. А тепер подумаймо: якби ми стояли там перед трибуналом Пилата і якби від нас залежало життя Ісуса, кого би ми вибрали? Варавву чи Ісуса? Кожен з нас у цю мить думає собі: “Я без вагання вибрав би Ісуса!” Це не лише риторичне питання. Реально й ми щодня чинимо цей вибір і, на жаль, вибираємо також Варавву. Ти чиниш це, наприклад, коли застосовуєш психічне насильство до свого чоловіка, не розмовляючи з ним декілька днів. Це відбувається також тоді, коли батьки своїми сльозами змушують

Дiти Непорочної

своїх дітей вибирати такий напрям навчання, який вони б самі ніколи не вибрали. Відкидання Ісуса завжди відбувається тоді, коли ми є черствими, непоступливими, тоді, коли якимось витонченим, делікатним шантажем спонукаємо іншу людину підпорядкуватися нашій волі. Вибір проти Христа відбувається там, де в політичному та суспільному житті проповідують та реалізовують боротьбу класів, застосовують насильство, захищають свої права з допомогою насильства. Щоразу, коли мислимо такими категоріями або вибираємо такий спосіб дій, нам кланяється Варавва і дякує за своє звільнення.

25 червня 1982 року 9 У Христі ми всі вільні Христова заповідь любові до ворогів та Його рекомендація з Нагірної Проповіді не протистояти злу здаються, на перший погляд, шкідливими рішеннями. Якщо ми маємо любити того, хто нас кривдить, а зло, яке він нам завдає, ми повинні брати на себе, не захищаючись від нього, чи це ще більше не збільшить зухвалості нашого ворога? Невже це зло не спричине ще більше? Та й, окрім того, чи взагалі можна реалізувати цю етику? Чи вона відповідає людським силам та можливостям? Перші віки християнства демонструють нам дуже багато прикладів любові до ворогів і того, як не опиратися злу. Погляньмо зблизька на один з них. Територією, на якій народилася та розвивалася релігія Христа, було Римське Цісарство, яке накинуло своє панування цілому тодішньому цивілізованому світу. Перші християнські народи, отже, жили

в несправедливому політичному устрої; позбавлені свободи, вони були змушені терпіти диктатуру Риму. Соціальний устрій тодішнього світу був ще гіршим. Це був рабовласницький устрій. Нечисленні вільні люди були панами життя та смерті величезної кількості своїх рабів, котрих трактували не як людей, а як речі. Якби щось таке існувало сьогодні, ми би почували себе зобов’язаними трактувати невільникам їхні святі права, заохочувати їх опиратися і бунтувати проти явної кривди та несправедливості. Натомість первісна Церква говорила рабам, а особливо тим, котрі навернулися до християнства, цілком інші речі. Послухаймо фрагмент з Послання св. Петра. “Раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим” (1 Пт. 2,18). Це ж говорить св. Павло: “Раби, слухайтеся в усьому тілесних панів, і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця, боячися Бога! (Кол. Кол. 3,22; пор. Еф. 6,5 наст.). наст.). У церквах, які заснував ап. Павло, траплялися ситуації, що багатші члени спільноти збирали складки, щоб викупити тих рабів, котрі через прийняття хрещення стали їхніми братами у вірі. Рабам таке дуже подобалася, ймовірно приспішувало навернення в їхніх рядах. Коли Павло довідався про це, то запротестував. “Кожен з них нехай залишиться в такому стані, в якому був покликаний, – пише він коринтянам. — Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покликаний був. Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то використай краще це (перебування в стані рабства)” (пор. 1 Кор. 7,20 наст.).

№3(92), 2015 7

ЄВАНГЕЛІЄ НА ВАЖКІ ДНІ

Звільнення Варавви. Біблійний сюжет

Чим зумовлена така реакційна позиція Павла та й, узагалі, цілої первісної Церкви? Сьогодні часто лунає відповідь, що це спричинено низькою соціальною чутливістю в ті часи. У наші часи Павло, безперечно, говорив би щось цілком інше. Це не правда! Павло та інші апостоли проголошували б і сьогодні, нам на згіршення, те саме. Чому? Бо вічно актуальними є мотиви, задля яких вони проголошували саме таку, а не іншу соціальну етику. Обґрунтовуючи свою заборону викупляти християнських невільників, Павло зазначає, що покликаний у Господі раб – визволенець Господній; так само покликаний і визволенець, він є рабом Христа (пор. 1 Кор. 7,22).

7,22). Думка Павла тут така: щастя лю-

№3(92), 2015 8

дини не залежить від соціального устрою, його зовнішньої свободи чи неволі. Існує одна свобода, внутрішня, свобода від неволі егоїзму, свобода як добровільне підпорядкування закону любові. Цю свободу Христос дає як рабам, так і панам, руйнуючи таким способом той внутрішній бар’єр, що розділяв їх дотепер. У Христі все є відносним, бо в Ньому людина знаходить нове джерело життя. Для наверненого раба фізична свобода перестає бути питанням життя і смерті, а навернений власник рабів бачить у них братів, використовувати та виснажувати котрих йому навіть у голову не прийде. Таким способом, християнство зсередини нищить усі злі політичні та соціальні устрої, позбавляючи їх сатанинського

жала, яке вбиває в пригноблених і гнобителів людське достоїнство. Це повільне буріння з боку християнства насправді зумовило те, що в VI столітті у Візантійському Цісарстві було офіційно скасовано рабство. Для цього не були потрібні революції чи мобілізація людей для опору, зайвими були підбурювання одних проти інших та створення клімату взаємної ненависті та затятості; це зробила любов, любов, яка не опиралася злу, любов, яка любить ворогів.

2 липня 1982 року 10 Досвідчування живого Бога робить нас новими людьми Наш п’ятничний радіоцикл про християнську позицію у винятково важких політичних та

Дiти Непорочної

ЄВАНГЕЛІЄ НА ВАЖКІ ДНІ соціальних ситуаціях мав мету показати, якими далекими в тій сфері є наші побіжні погляди на цю тему, а також наші програми дій від справжнього духу Христової релігії. Ми побачили, що в її центрі є заповідь любові любові,, що охоплює також ворогів, заповідь любові,, яка розтягнута аж до любові своїх найбільших можливостей – аж до непротистояння злу, яке зустрічає нас зі сторони наших ворогів. Сьогодні на звершення наших розважань ми повинні усвідомити ще одну річ, без якої ця радикальна етика Христа була б чистою утопією, яку не можливо реалізувати на цій землі. Загалом християнство, як і, зрештою, всі релігії, полягає в деякій сумі менш чи більш абстрактних вірувань стосовно Господа Бога і нашого ставлення до Нього. Ці вірування, що звуться догмами, формують також відповідні моральні висновки, що унормовують наші дії в найрізноманітніших сферах життя. Уся справа полягає в тому, аби ці догми та моральні заповіді добре знати, розуміти, наскільки можливо, а потім намагатися втілювати їх у життя. У тих зусиллях все залежить від нашої доброї та сильної волі. Кажуть, що Господь Бог нам у цьому допомагає, але для багатьох християн ця поміч є порожнім словом. На практиці її мало досвідчують та відчувають. Практично ж ми борюкаємося самі та щодня мусимо визнавати і бачити, що вказівки Ісуса, особливо ті з Нагірної проповіді, не можна приймати дослівно. Вони надто важкі, нереальні та нежиттєві. Однак ескіз схеми, наведеної вище, не передає того, чим християнське життя повинно і могло би бути. Це радше його

Дiти Непорочної

жалюгідна карикатура. Християнське життя не є знанням про догми й про те, як слід чинити. Воно передусім є досвідчуванням сили Воскреслого Ісуса Христа, а шляхом до цього досвідчення є віра. Спробую пояснити це трохи детальніше. Нормальне і здорове християнське життя повинно мати свою вихідну точку у проповідуванні Доброї Новини Ісуса Христа. У центрі цього проповідування Євангелія не може бути нічого, окрім Хреста Ісуса, котрий спершу звершує суд над нами. Хрест бо виявляє нашу сліпоту та підступність. Наша поведінка та мислення так віддалилися від правди та Бога, що коли Він у Втіленні Свого Сина увійшов у наші ряди, ми вирішили, що доречно викинути Його з-поміж нас і приректи на жахливу смерть. Однак Хрест є також проявом любові Бога до нас. Бо в цю мить Ісус чинить те, чого Сам нас навчав: дозволяє, щоб наша дурість і несправедливість розчавили Його, Він не захищає Своє право на життя, не опирається злу, вмирає, люблячи нас, Своїх катів та ворогів. З Хреста Він молиться: “Отче, прости їм, бо не знають, що чинять” (пор. Лк. 23,34) 23,34).. Воскресіння Ісуса є підтвердженням зі сторони Бога Отця істинності саме цієї любові, воно оголошує цю любов єдиною правдою, яка може спасти людину. Ісус, котрий помер за нас на Хресті, водночас у Своєму Воскресінні став Господом, сповненим сили та влади, котрий може вирвати нас із замкнутого кола нашої божевільної логіки та ментальності, за якою ми живемо кожного дня, котрий може вирвати нас з нашого егоїзму і неспроможності любити по-справжньому. Проголошувати такі речі Ісус послав у світ апос-

толів. І тепер, хто повірить у це проголошення, той отримає у хрещенні зачаток нового життя від Воскреслого Христа. Це життя, що повинно поволі дозрівати у церковній спільноті завдяки постійній катехизації Церкви, через постійне прийняття Слова Святого Писання, через участь у Таїнствах Церкви, те життя полягає у повільній внутрішній переміні. Двигуном цих змін є досвідчування живого Бога. Бог дає нам пізнати Себе, як Той, хто реально існує, турбується про нас, любить нас навіть з нашими слабкостями та гріхами, як Той єдиний, Хто потрібний нам для щастя. Саме під впливом цього досвіду християнин починає повільно думати по-іншому, реагувати по-іншому, чинити по іншому. Він уже не мусить тепер за будь-яку ціну захищати своє життя від кривд, не мусить забезпечувати своє життя з усіх сторін: грошима, людським визнанням, людською любов’ю. Бо християнин знайшов нове джерело щастя, у сто разів чистіше, у сто разів сильніше – Бога. Той досвід віри є лише основою, яка дозволяє нам усвідомити радикальну етику Христа та її спонтанну реалізацію. Без того досвіду ми будемо постійно змушені деформувати і спотворювати Нагірну Проповідь, реінтерпретувати її, мінімалізувати, обрізати, аби допасувати до нашої ненаверненої ментальності й наших дрібних, суто людських можливостей. о. Альфред Холєвінський 9 липня 1982 року Закінчення циклу статей “Що нам робити в нашій сьогоднішній ситуації”. Переклад з польської: Андрій Чорний

№3(92), 2015 9

ЦИВІЛІЗАЦІЯ СМЕРТІ

ГЕНДЕРНА РЕВОЛЮЦІЯ

Польському населенню вже не перший рік полощуть мізки, це стосується різних сфер, але найбільше – сфери людської сексуальності. Центральні ЗМІ та ліві політики переконують нас, що в сексі дозволено все, що він поза всіма моральними нормами (можливо, за винятком двох: заборони на педофілію і насильство). Зате початок інтенсивного сексуального життя в 13 років, гомосексуалізм, інцест, усиновлення дітей геями, радикальний проміскуїтет – це, на їхню думку, абсолютно нормальні (бо, наприклад, тварини займаються тим самим) або навіть бажані речі (бо “геї краще виховують дітей”, як недавно писав на своїй обкладинці один тижневик). Цьому масовому наступу нісенітниць треба дати рішучу відсіч, а щоб вона була ефективною, треба дізнатися, як вони діють. Неоціненну допомогу в цьому може надати нова книга Габріели Кубі (Gabriele Kuby) “Глобальна сексуальна революція, знищення свободи заради свободи” (“Die globale sexuelle Revolution.

Zerstörung der Freiheit im Namen der Freiheit”). Автор, провідний німецький соціолог, католичка, яку високо цінував і підтримував Папа Бенедикт XVI, демонструє, що напір пропаганди, з яким ми зіткнулися, – це не справа випадку і не хвилинна мода, а частина глобального плану, елемент світової стратегії стратегії,, яка спрямована на докорінну переробку людини і суспільства з допомогою фундаментальної зміни розуміння людської сексуальності.

№3(92), 2015 10

Перемінити людину Сексуальна революція як нова культурна революція, своїм результатом повинна перевершити революцію Французьку і Жовтневу разом узяті, покликана кардинально змінити людину або, радше, знищити її. Ця революція робиться руками людей, які подібні на колишніх революціонерів, тобто – найбільш рішучих і агресивних атеїстів. У неї є своя ідеологія гендеру (з (з англ. – “стать”), тобто соціально-біологічна характеристика, через яку визначають поняття “чоловік” і “жінка”, що базуються на тезі, що стать людини та її сексуальні уподобання обумовлені культурними, а не біологічними чинниками, і тому їх можуть вільно формувати і вибирати. Ми не народжуємося жінками або чоловіками, а ними робить нас суспільство. Однак ми можемо бути сформовані інакше (або самі “сформувати” себе) і стати геями, лесбіянками, бісексуалами, транссексуалами, садомазохістами тощо. Адже, згідно з гендерною ідеологією, це рівноправні “статеві категорії”, такі ж нормативні, як чоловіча і жіноча. Для безлічі сучасних атеїстів наведені тези – це цілком не інтелектуальні аберації (відхилення від істини), а сама суть їх життєвого кредо. Вони будують на цьому своє життя і хочуть змусити ціле людство наслідувати їхній приклад. Їхні духовні отці, радянські більшовики, намагалися нав’язати світу ідеологію комунізму, а вони просувають гендерну ідеологію. З більшовиками в них багато спільного: не тільки атеїзм, ідеологічний фанатизм, свідома глухота

Дiти Непорочної

ЦИВІЛІЗАЦІЯ СМЕРТІ розробленим планом, який втілюють у життя у всіх нових державах.

В Единбурзі церкву переобладнали під тематичний паб, присвячений Франкенштейну

до аргументів, що підриває основи їхньої віри, але й інтелектуальна неохайність, антинауковість, порівняння людини з твариною, неймовірне презирство до людської гідності, використання різного насильства і бажання втиснути всіх оточуючих в межі своєї ідеології – незалежно від того, скільки буде при цьому потоптано фундаментальних людських прав або скількох жертв це коштуватиме. Наступ зверху Гендерних революціонерів можна назвати необільшовиками, відмінності полягають лише в методах дій. Оскільки збройна Жовтнева революція, що виходила знизу, не виправдала всіх сподівань, які на неї покладали, вони дотримуються порад італійського марксиста Антоніо Грамші (Antonio Gramsci) і намагаються провести революцію згори. Використовуючи тактику партизанської війни Мао, вони наступають на офіційні інститути, щоб зайняти ключові пости в ЗМІ, політиці, судових органах, державних і міжнародних структурах. Здійснивши цей маневр, вони можуть використовувати їх як інструменти проведення революції в індивідуальній і суспільній свідомості, перетворення цієї свідомості з нормальної в “гендерну”, щоб мати над ним контроль, а завдяки цьому отримати повну політичну, правову і фінансову владу. Тоді вони зможуть здійснити всі свої задуми, закувати суспільство в кайдани ідеології і безперешкодно переслідувати своїх противників. І тоді ті, хто ще недавно вимагав толерантності, самі стануть найбільш нестерпними людьми, які будуть готові кидати інших у в’язницю за найменший прояв критики або незгоди. Усе це відбувається за підтримки фінансових і політичних центрів, з використанням гігантських коштів і за ретельно

Дiти Непорочної

Атеїзація як допомога сексуалізації Гендерні активісти вже домоглися на цьому терені помітних успіхів. Вони підпорядкували собі ЗМІ й уряди багатьох країн, а насамперед такі організації, як ЄС та ООН. Тому Брюссель і Нью-Йорк намагаються нав’язати нам гендерну ідеологію, як колись Москва нав’язувала нам комуністичні ідеали. Вони використовують лише інші методи тиску: не військові, а медійні, фінансові та політичні. Цим міжнародні організації йдуть проти своєї суті: замість того, щоб служити товариствам, які обрали їх і наділили владою, вони служать інтересам радикальних сексуальних меншин, деградуючи до ролі рупора їхньої пропаганди або знаряддя насильства. Вони беззаконно витрачають гроші платників податків на популяризацію згубної лівацької ідеології, порушують фундаментальні права людини, як, наприклад, право на свободу совісті, на виховання своїх дітей, збереження і розвиток своєї культури. При цьому відбуваються явні злочини та зловживання владою: нав’язувати християнам за їхні податки гендерну ідеологію – це все одно що змушувати ізраїльтян за гроші Кнесету перейти в іслам. Загроза нависла над цілим суспільством, а насамперед – над дітьми та молоддю. Більшовики хотіли провести революцію, захопивши економіку, а сьогоднішні гендер-активісти намагаються втілити в життя свої цілі, “привласнюючи” собі юне покоління. При цьому вони перешкоджають передачі молоді (які заважають їхній діяльності

Зал однієї з церков голландського міста Арнема переобладнали як зал тренувань для скейтбордистів, в іншій церкві цього ж міста розташовується магазин модного одягу

№3(92), 2015 11

ЦИВІЛІЗАЦІЯ СМЕРТІ і тому настільки їм ненависних) релігійних, подружніх і сімейних цінностей. Гендер-активісти хочуть панувати над умами молодого покоління та ізолювати його від впливу сім’ї та Церкви. Базисом їхніх ініціатив є теза ідеолога пансексуалізму й учня Фрейда Вільгельма Райха (Wilhelm Reich), який радив не боротися з Церквою безпосередньо, а поширювати сексуальну освіту серед молоді, тоді все інше прийде саме. Це диявольськи ефективна порада: атеїзація з допомогою деморалізації, тобто, насамперед, сексуалізації. Сексуально збуджена молодь, яка перетворюється в секс-маніяків і шукає в основному (або виключно) задоволення на фізіологічному рівні, нездатна на духовне життя, релігійності, подружньої вірності та сімейного життя. На місце зруйнованих основ громадської структури і фундаменту культури прийдуть не нові методи соціальної інженерії, як

спробували впровадити в життя більшовики, але швидко від неї відмовилися, коли побачили, що вона руйнівна навіть для їхнього світу. І більше того, головні активісти сексуальної революції – це люди, які самі мають серйозні відхилення і здійснюють важкі злочини, зокрема на сексуальному ґрунті. Прикладом цього є Альфред Кінсі (Alfred Kinsey), котрий фальсифікував наукові дані та ґвалтував “у наукових цілях” дітей і навіть немовлят, піддаючи останніх сексуальному стимулюванню. Цей збоченець хвалився, наприклад, що йому вдалося викликати в одинадцятимісячного немовляти 14 оргазмів за 38 хвилин. Ідеологічні лідери гендер-руху, такі, як, наприклад, Джудіт Батлер (Judith Butler), путаються і суперечать один одному у висловлюваннях. З одного боку, вони заявляють, що “не існує чоловіків і жінок, стать – це фантазія”, а з іншого – борються за права

Керівництво Католицької Церкви в Нідерландах прогнозує, що з 1600 церков протягом десятиліття закритими будуть дві третини стверджують ідеологи гендеру, а хаос, розкладання і крах цілих цивілізацій. Як показали дослідження британського антрополога Джозефа Анвина (JD Unwin), порядок у сексуальній сфері надзвичайно важливий як для життя людини зокрема, так і цілого суспільства. Тому умовою для розвитку цивілізації є розумне управління сексуальною сферою і контроль над хтивістю. Тому ті цивілізації, в яких підтримувалися основні норми, розцвітали, а ті, де панувала сексуальна вседозволеність, зазнавали краху. Умова для існування високої культури – це високий рівень моралі. Тому найбільш творчою і значною мірою зразковою культурою для цілого світу є культура християнська, яка базується на вірному, моногамному шлюбі. Виродженці та безумці Велика заслуга соціолога Габріели Кубі полягає в тому, що вона розкрила деталі катастрофічної небезпеки, що зародилася в лоні нашої цивілізації. З’ясовується, що сучасна сексуальна революція і гендерна ідеологія закорінена, зокрема, на мальтузіанстві, євгеніці, марксизмі, більшовизмі й лівому фемінізмі. Прихильники гендерної ідеології невипадково поміщають на свої прапори гасла сексуальної розбещеності, яку після революції

№3(92), 2015 12

жінок (яких нібито не існує) або стверджують, що гомосексуальну орієнтацію змінити не можна, хоча в сексуальності все наче гнучко й умовно. Очевидні програмні невідповідності не заважають представникам гендерної ідеології займати домінуючу позицію в ООН та ЄС і з їхньою допомогою проводити в життя наступні етапи сексуальної революції, керуючись “тактикою салямі”. У їхньому розпорядженні є маса власних інститутів, послужливі ЗМІ та величезні кошти найбагатших спонсорів. Грошима їх обсипає, наприклад, керівництво США (особливо демократи) і мультимільярдери, як-от: Рокфеллер, Гейтс, Сорос, Баффет, Блумберг і Тернер. Вони підтримують такі ініціативи, вважаючи, що гендерна ідеологія, з її руйнуванням сім’ї й абортами, сприятиме зменшенню світового населення, “надлишок” якого супербагачі вважають основним “злом” і загрозою своєму статусу. Принцип простий: чим більше сексу, тим менше дітей. У Європі ще ніколи не було стільки сексу, а одночасно – так мало дітей. Чомусь у публічному будинку (на який стали схожими зараз деякі європейські країни) дітям місця немає. Друкується за виданням католицького часопису “Любіться”, №3, 2013 р. о. Дарій Око Переклад з польської Андрія Чорного

Дiти Непорочної

СВЯТА ЗЕМЛЯ

СЛІДАМИ ІСУСА 23 березня цього року, пізно ввечері, молитовна група зі Львова вирушила в паломницьку поїздку на Святу Землю. По дорозі до нашої групи долучилося ще п’ятеро православних священиків. Разом з нашими трьома стало вісім. Таким чином утворилася дружня молитовна сім’я, щоб спільно в єдиному дусі любові до Спасителя та поклонінні Йому пізнати живе Слово Боже – це Світло для світу, світу, яке вже понад дві тисячі років тому прийшло на світ, щоб поблагословити і спасти його від вічної загибелі. 24 березня ми вилетіли рейсовим літаком з Києва до Тель-Авіва. З Тель-Авіва автобусом приїхали до Тіверії, а звідти – до гостиниці, де нас поселили на березі Галилейського моря, того самого моря, яке так багато значило в житті й місії Ісуса та Його учнів. Галилейське море має декілька назв, а саме: Тіверіадське озеро, Генисаретське озеро або Кінерет. Дві тисячі років назад район Галилейського моря став місцем, де Ісус проголошував Свої проповіді, зцілював хворих, воскрешував, ходив по воді, а пізніше Його діло Спасіння тут продовжили учні та послідовники. Ці події відзначені на берегах Галилейського моря багатьма храмами та релігійними святинями. В епоху Христа західний берег моря був густо заселеним єврейськими містечками і селами. Саме тому Ісус вибрав західний берег, зокрема м. Капернаум, бо саме з цих поселень було більшість Його учнів, бо як прорік Ісайя: “О земле Завулона та земле Нафталі, приморський шляху, країно за Йорданом, поганська Галилеє! Народ, який сидів у темряві, побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерти, зійшло їм світло (Мт. 4.15- 16). Кана Галилейська Наша група розпочала свою прощу на Святій Землі з посіщення Кани Галилейської, тої самої, де Ісус на прохання Своєї Матері, вчинив перше

Дiти Непорочної

Церква Вінчання в Кані Галилейській

чудо на весіллі, перемінивши воду на прекрасне вино. Ось як про це описується в Євангелії від ап. Йоана (2.1-12): “На третій день було весілля в Кані Галилейській, і Мати Ісусова була там. Був також запрошений на весілля Ісус з учениками Його. Коли не вистачило вина, Мати Ісуса каже Йому: “Вина в них нема”. Ісус говорить Їй: що Мені і Тобі, Жоно? Ще не прийшов час Мій. Мати Його говорить слугам: що скаже Він вам, те зробіть. Було ж тут шість кам’яних водоносів, що стояли за звичаєм для очищення юдейського, кожен вміщав по дві чи по три міри. Ісус говорить їм: наповніть посудини водою. І наповнили їх до верху. І говорить їм: тепер зачерпніть і несіть до розпорядника. І понесли. Коли ж розпорядник покуштував воду, що стала вином (а він не знав, звідки це вино, знали ж тільки слуги, які

№3(92), 2015 13

СВЯТА ЗЕМЛЯ набирали воду), тоді розпорядник кличе жениха і говорить йому: кожна людина спочатку добре вино подає, а коли нап’ються, тоді гірше; а ти добре зберіг аж досі. Так поклав Ісус початок чудесам у Кані Галилейській і явив Свою славу; і увірували в Нього ученики Його”. У Євангелії весільний банкет є тільки тлом для набагато важливіших подій. Це перше чудо Ісуса, яке ще називають знаменням, є явлення Його Божественності для того, щоб пробудити віру в Нього у Його перших послідовників. Та й сама розповідь завершується словами: “… і увірували в Нього ученики Його”. Окрім цього чудо в Кані вказує на роль і участь Марії в ділі Спасіння: “…що скаже Він вам, те і зробіть”, а також на те, що там, під час весілля, Спаситель започатковує Нові Завіти, даючи нове вино, вино, тобто нове вчення. У сучасній Кані є три храми, а саме: католицька церква Вінчання, котра належить Отцям Францисканцям; грецька православна церква Першого Чуда; а також церква св. ап. Натанаїла – одного з дванадцяти апостолів Ісуса. Це саме його, сидячого під смоковницею, побачив Ісус, проходячи повз будинок (див. Йо. 1, 4551), на місці котрого зараз стоїть католицький храм. У церкві Вінчання було відправлено Молебень до Матері Божої та відновлено шлюб однієї пари з нашої групи. Храм Собору Дванадцяти Апостолів і монастир Грецький храм Собору Дванадцяти Апостолів і монастир побудовані у 1980 роках на частині території євангельського Капернаума. За переданням храм стоїть на місці будинку, де Ісус зцілив розслабленого: “І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої! При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує. Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? Бо що легше – сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і

№3(92), 2015 14

Храм собору Дванадцяти Апостолів на березі Галилейського моря

ходи? Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій” (Мт. 9. 27). Друзі хворого розібрали покрівлю й опустили розслабленого. Ісус сказав: “Прощаються тобі гріхи твої”. Розслаблений встав, відчувши себе зціленим і прощеним. Що ж відбулося тоді і що скривається за тим глибоким і таємничим словом прощення гріхів? Із Старого Завіту ми знаємо, яким був Адам до свого гріхопадіння і яким він став після упадку? За те, що Адам і Єва согрішили, Господь вигнав їх з раю, а земля стала проклята через цей упадок. І з тих пір ми несемо на собі печать первородного гріха, оту духовну перепону чи стіну, котра нас відокремила від Бога. Образно кажучи, Ісус забрав “перепону” між розслабленим і Богом і зцілив його від хвороби, яка крилася в гріху. Корінь цієї хвороби – це гріх. Для Ісуса було важливим забрати не тільки плід хвороби, а сам корінь її. А корінь – це прокляття і відокремлення від Бога. Цей корінь тягнеться ще від Адама, від

Дiти Непорочної

СВЯТА ЗЕМЛЯ того моменту, коли він попробував заборонений плід. Тоді Господь сказав йому, що він, Адам, помре. І Дух Божий покинув нутро людини, покинув дух людський. І тільки після того, як Ісус прийшов на землю, той, хто з’єднується з Богом, становить з Богом єдиний дух, бо народжений від Духа є дух, а народжений від плоті є плоть. Коли Адам согрішив, то Бог сказав, що земля буде проклята через нього. Хвороба – це результат присутності гріха в людині, а причина хвороби – це гріховна природа людини, передана у спадок від Адама, тому що всі согрішили в Адамі, бо ж написано: “І в гріху породила мене мати моя”, тобто гріх є у нашій плоті. Наші плоть і кров Царства Божого не успадкують. І коли прийшов Господь Ісус на землю, то Він дав нам нове народження від Духа. І в той момент, коли ми народжуємося від Духа, наша плоть не помирає, ми просто стаємо новими людьми. І ми немов би роздвоюємося. І якщо грішник хоче грішити й отримувати задоволення від цього, то нова людина не хоче грішити, проте в її плоті ще живе гріх. Апостол Павло говорить, що не хоче цього робити, проте робить, а що хоче – не робить, тому що в його плоті живе гріх. Але слава Богу, що він, той самий, розумом служить Богові, а плоттю – гріху. Як це розуміти? А це означає, що слава Богу, що прийшов Господь Ісус, і коли ли ми м народилися від Духа, то в нас появилася від Нього сила, яка протистоїть силі нашої плоті. Народжений від плоті – плоть, народжений від Духа є дух. І той, хто з’єднується з Ісусом, є тільки дух. І в нас появляється Дух Божий, і ми повертаємося до тієї першопочаткової стадії, коли Адам був ще чистим до гріхопадіння, і в ньому перебував Бог. Однак повернімося до історії з розслабленим. Ісус говорить йому: “Прощаються тобі гріхи твої”. Іншими словами: “Я прийшов забрати цю перепону між тобою і Мною. Я прийшов примирити світ з Собою. Через Мою Смерть і Моє Воскресіння ви примирилися з Богом. І саме тому Я прийшов і прощаю тобі твої гріхи. Це означає, що ти зараз є введений в Царство Бога через цю страшну стіну гріха, котру не можна було розламати, бо ви були відокремлені

Дiти Непорочної

від Бога”. Розслаблений отримав зцілення, але найголовніше – він отримав повне прощення гріхів, тобто звільнення від них, тобто він став чистим. Саме тому Ісус говорить: “Дерзай, чадо”, щоб цей розслаблений міг попросити все в Отця Небесного в Ім’я Спасителя”. Слово чадо означає дитя. Ісус не випадково так називає розслабленого, бо коли Він сказав “прощаються тобі гріхи твої”, то в той момент розслаблений отримав благословення від Отця Небесного. Між Ісусом і розслабленим була знята ця перепона в душі останнього. Господь підняв цього розслабленого тільки для того, щоб книжники знали, що зцілення – це знамення для невіруючих, це шлях здобуття віри, бо зцілений тоді знає, що Бог є, що Він невидимий, що Він поруч, Він присутній. У випадку з розслабленим Ісус хоче показати нам, що головним є не фізичне зцілення, а повне прощення гріхів і спасіння для життя вічного. Слова “дерзай, чадо” розкривають Божу мету: ми повинні стати дітьми Божими, щоб отримати прощення гріхів і спасіння в Ісусі Христі. Ми стояли на тому місці, прекрасно розмальованому грецькому храмі, де колись Ісус Христос відпустив гріхи розслабленому і показав усім дорогу до спасіння у вічності – через покаяння до повного прощення гріхів. Гора Тавор. Храм Преображення Гора Тавор – місце Преображення Господа нашого Ісуса Христа. Традиція почитання гори Тавор як місця Преображення Спасителя набула особливого розквіту у ІVст. під час перебування на Святій Землі цариці Гелени. Тоді тут були зведені два храми: велична базиліка на місці Преображення і дещо нижче – трипрестольний храм на місці, де спали апостоли Петро, Яків та Йоан. Сьогодні на вершині гори розташовані два діючі монастирі: католицький Отців Францисканців і грецький православний жіночий монастир. У грецькому монастирському храмі зберігається чудотворна ікона Божої Матері – “Акафісна”. На території цього ж монастиря знаходиться печерний храм Мелхіседека.

№3(92), 2015 15

СВЯТА ЗЕМЛЯ

Храм Преображення на Горі Тавор

Щороку на свято Господнього Преображення прибуває дуже багато паломників з цілого світу, які після урочистої Літургії стають свідками чудесної Таворської хмаринки, котра сходить на грецький монастир, на храм, на людей, а на самій вершині Святої Гори, де відбулося Преображення, появляється благодатне світло над храмом. Наша група піднімалася на вершину гори Тавор маленькими маршрутками по 10-12 чоловік. Однак через мовне непорозуміння перша половина групи приїхала до грецького монастиря, а друга – до католицького. З нами були православні священики, які й відслужили прекрасний Акафіст до Преображення Господнього. Через 15-20 хвилин до нас долучилася й перша група. Опісля всі зібралися в літній капличці Отців Францисканців, і там наші отці відправили Службу Божу, яка назавжди залишилася в серці кожного паломника. У Євангелії від ап. Матея читаємо: “По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його

№3(92), 2015 16

брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля і з Ним розмовляли. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея і один для Іллі. Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це – Мій улюблений Син, що Я Його вподобав. Його слухайте”. Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякалися вельми. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: “Устаньте, не страхайтеся!” Підвівши свої очі, вони не бачили нічого, крім Самого Ісуса” (17, 1-8). І як чудо Преображення було вчинене Ісусом для утвердження віри апостолів у місію Спасителя на землі, так і наша група молилася за дар світла і Преображення, дар просвічення Святого Духа для наших священиків, нашого народу, бо якщо народ не вимолить ревних пастирів, то преображення душ не відбудеться і жодних перемін на краще у нашій державі також годі очікувати… Тут, на цій Святій Горі, особливого значення набувають слова Ісуса Христа до с. Медарди про св. Йосифа, які дуже глибоко розкривають суть преображення людської душі: “Душі, які провадитимуть таке життя, як і св. Йосиф, лише заснуть на Серці Моєму, а смерть для них не буде якимсь жахливим віддзеркаленням, а перенесенням! Вони побачать Мене у великій світлості. Вони самі уздрять, що є світлістю, бо побачать Мене в Небі, а себе – в Мені, і відбудеться одне велике перемінення. Нехай священики стають таким Моїм переміненням і нехай у своїх проповідях, у сповідальницях і де тільки знаходитимуться, розповідають душам про Преображення Моє! Бо через ціле своє життя, від Мого Втілення аж до Вознесіння, у Мене не було жодної іншої мети, як тільки втілитися в людину, переісточити її, перемінити в Себе, переобожествити її, щоб ми були одно, як Ми є Одно в Тройці Нашій”. Йосиф Воробець Далі буде

Дiти Непорочної

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ

ПАЛОМНИКИ ЗІ ЛЬВОВА У КОХАВИНІ

Архієпископ Мечислав Мокшицький під час освячення пам’ятника Св. Папі Римському Івану Павлу II у Янові

Священики паломницької групи зі Львова на Галилейському морі. Ізраїль, 2015

18

17

Худ. Рауль Берзоса. Матір Божа

Худ. Рауль Берзоса. Христос

Худ. Рауль Берзоса. Матір Божа

Худ. Рауль Берзоса. Христос

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ

ПАЛОМНИКИ ЗІ ЛЬВОВА У КОХАВИНІ

Архієпископ Мечислав Мокшицький під час освячення пам’ятника Св. Папі Римському Івану Павлу II у Янові

Священики паломницької групи зі Львова на Галилейському морі. Ізраїль, 2015

18

17

ГОЛОС МАРІЇ

ПРОПОЗИЦІЯ ДИЯВОЛА – МОДЕРНІЗМ

“Дорогі діти! Сьогодні знову Всевишній дозволив Мені бути серед вас і провадити вас на шлях навернення. Багато сердець закриті для ласки і глухі до Мого заклику. Ви ж, любі діти, моліться і боріться зі спокусами та злими намірами, які диявол пропонує вам через модернізм. Будьте сильними у молитві. З хрестом у руках моліться, щоб зло не зробило вас своїм знаряддям та не перемогло у вас. Я перебуваю з вами та молюся за вас. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 березня 2015 року). Сьогодні Божа Матір говорить нам про модернізм. “ “Ви Ви ж, любі діти, моліться і боріться зі спокусами та злими намірами, які диявол пропонує вам через модернізм”. Це дуже гострі слова Цариці Миру, до

Дiти Непорочної

яких ми не можемо залишатися байдужими. Чи ми чули слово “модернізм”? Через те, що Божа Матір говорить нам про нього, то ми повинні розуміти, в чому полягає небезпека. На одній повчальній ілюстрації модернізм зображено як рух по сходах від християнства до атеїзму. На цьому малюнку на першій верхній сходинці надруковано назву “християнство”, на наступній сходинці вміщено надпис “Біблія не є непомильною”, опісля йде сходинка з твердженням, що людина не була сотворена за образом Божим. Далі сказано, що чудес не буває, що народження Ісуса не було непорочним, тобто заперечення Божества Ісуса. На котрійсь із наступних сходинок вже можна прочитати, що Хресна Жертва Ісуса не має сили відкуплення, а потім – що не було воскресіння з мертвих. Урешті,

можна побачити сходинку з надписом “агностицизм”, а в самому низу – “атеїзм” (Узято зі статті “Католицький модернізм” Вікіпедії). Модернізм просякнутий масонськими ідеями ідеями.. Його засудив Папа Пій Х в енцикліці “Pascendi Dominici Gregis” та у декреті “Lamentabili Sane”, в якому Папа називає модернізм сумішшю всіх існуючих єресей. Модернізм заперечує існування єдиної і незмінної істини та підважує значення Учительського уряду Церкви. Модернізм прагне, щоб люди втратили здатність розрізняти добро і зло, щоб стерти з їхньої свідомості поняття про гріх, Суд Божий, страх перед Богом і Його справедливістю. Достатньо пригадати, що Французька революція була справою рук масонів, а релігія, запропонована ними, полягала у поширенні

№3(92), 2015 19

ГОЛОС МАРІЇ розпусти. Пропагований масонами інтелектуальний лібералізм стверджує, що універсальної істини не існує, для кожного вона своя. Так звана “свобода думки” породжує “свободу моралі”, тобто аморальність. У каноні 2335 Канонічного права,, який у 1917 році запроваправа див Папа Бенедикт XV, сказано: “Католики, які вступають у масонську секту або подібні організації, які ведуть боротьбу з Церквою та законною цивільною владою, відлучаються від Церкви правом, яке належить виключно Апостольській столиці”. Кардинал Йосиф Ратцінгер на посаді префекта Конгрегації навчання віри у декларації про масонські організації, виданій 26 листопада 1984 року, однозначно висловив негативне ставлення Церкви до масонства: “Католики, які вступають у такі організації, перебувають у стані смертного гріха і не можуть приступати до Святого Причастя”. Варто пригадати ще раз раз,, що модернізм тісно пов’язаний із масонством, а його основною метою є боротьба з Церквою шляхом деморалізації та здобуття влади над цілим світом. Відтак нехай оце послання Божої Матері заохотить нас до ближчого пізнання небезпек, пов’язаних із масонством, та навчання Церкви про це. Сьогодні ж ми повинні усвідомити, що під сильним впливом модернізму, постмодернізму та масонства перебувають медіа. Якщо ж хтось годинами впродовж років перебуває під впливом сучасних засобів масової інформації, то він навіть не зауважить, як почне віддалятися від віри та піддаватися впливу деморалізації. Щоби ще глибше це зрозуміти, звернімося

№3(92), 2015 20

до послання Божої Матері від 25 травня 2010 року року:: ““Бог Бог дарував вам ласку, щоб ви жили і зберігали все добре, що є у вас і довкола вас, щоб ви заохочували інших ставати досконалими і наближатися до святості, проте сатана теж не спить; він через модернізм намагається вас звести і повести своєю дорогою”. дорогою”. Тому, Мої любі діти, з любові до Мого Непорочного Серця, любіть Бога понад усе і живіть згідно з Його заповідями”. Нехай ці слова Марії і слова з цього Її послання заохотять нас до дій: “Ви ж, любі діти, моліться і боріться зі спокусами та злими намірами, які диявол пропонує вам через модернізм”.. модернізм” Крім того, складаймо подяку Богові, який є нашим добрим Батьком, який дозволяє, щоб Марія перебувала з нами, вела нас на шлях навернення і допомагала у щоденній духовній боротьбі. “Багато сердець закрилися на дію ласки. Вони глухі до Моїх закликів”.. Так. Адже серце, яке закликів” закрите перед Божою ласкою, є мертвим. Щоби почути Божу Матір, потрібно, щоб у серці була любов. А якщо у серці самі гріхи!? Ти, яка потоптала голову змієві,, веди нас, щоб ми були змієві витривалими у молитві на вервиці, молитві в Оливному саду, таїнстві бичування і тернового вінчання, з хрестом у руках та, щоденно несучи цей хрест, помирали разом з Ісусом на Голгофі цього світу. Захищай нас, Матінко, щоб ми не стали ані свідомим, ані несвідомим знаряддям структур зла, щоб зло не могло нами скористатися,, щоб ми ні в чому скористатися йому не сприяли, не йшли з ним на компроміси.

Допоможи нам, Матінко, зберегти серця і сумління чистими, щоб ми не увібрали в себе цивілізацію смерті. Дякуємо Тобі за те, що ти з нами, і молишся за нас. Разом зі св. Максиміліаном ми звертаємося до Тебе його відомим стрілистим молитовним актом і закликаємо: “О Маріє, без гріха первородного зачата, молися за тих, хто до Тебе прибігає, і за тих, хто не прибігає, зокрема, за масонів і всіх, хто був Тобі поручений”. Амінь. ВТОМЛЕНИЙ ДУХ “Дорогі діти! Сьогодні Я перебуваю з вами, щоб вести вас до спасіння. Ваші душі не мають спокою через духовну втому від земних клопотів. Любі Мої діти, моліться до Святого Духа, щоб Він перемінив і наповнив вас силою віри та надії, що додасть вам сили у боротьбі зі злом. Я є з вами і заступаюся за вас перед Своїм Сином, Ісусом. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 квітня 2015 року). Дорогі мої! У цьому посланні Цариця Миру запевняє, що завжди перебуває з нами, щоб запровадити нас до спасіння. Вона бачить наш неспокій, слабкість і втому від земних справ. Вона хоче нам допомогти, а тому заохочує звертатися у молитві до Святого Духа. Стараймося під впливом цього послання бачити дію Святого Духа у Святих Тайнах, читанні Святого Письма у переживанні спільноти святої Церкви. Духу Святий, зійди на нас під час Таїнства поєднання, поєднання , коли священик дає розгрішення, кажучи: “Бог, Отець Милосердя, який, через смерть і воскресіння

Дiти Непорочної

ГОЛОС МАРІЇ Свого Сина, поєднав зі Собою світ і зіслав Духа Святого на відпущення гріхів гріхів,, нехай дарує тобі прощення і мир через службу Церкви…”. Духу Святий, наповни нас любов’ю до Ісуса, який після того, як воскрес із мертвих, подув на апостолів, кажучи: “Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються” (Ів. 20, 22-23). Духу Святий, Святий, допоможи нам із повним усвідомленням переживати мить на Божественній Літургії, коли священник перед переісточенням просить Отця: “Освяти ці дари силою Твого Духа,, щоб вони стали для нас Духа Тілом і Кров’ю нашого Господа Ісуса Христа…”, а також, коли після переісточення він молиться: ““Ми Ми покірно благаємо, щоб Дух Святий об’єднав усіх нас, нас, хто приймає Тіло і Кров Христа”. Духу Святий, постійно сповнюй нас прагненням Ісуса: “Щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що Ти Мене послав” (Ів. 17, 21). Духу Святий, прийди у нашу щоденну молитву, молитву, так, як сказано у св. Павла: “…Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися, як слід, ми не знаємо, але Сам Дух заступається за нас стогонами невимовними” (Рим. 8, 26). Духу Святий, прийди до нас – слабких, втомлених та спраглих, адже Ісус і сьогодні кличе на повний голос: “Коли спраглий хтось, нехай прийде до Мене і п’є! Хто вірує в Мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть! Так Він про Духа казав, що Його мали прийняти ті, які увірували в Нього” (Ів. 7, 37-39).

Дiти Непорочної

Духу Святий, прийди й оживи нашу віру. віру. “Браття... Ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під впливом Духа Святого” (1 Кор. 12,3). Прийди й оселися в нас, щоб ми жили силою Господа, щоб ми взяли на себе відповідальність за своє життя, Церкву, сім’ю і Батьківщину. Адже “кожному дається виявлення Духа на спільну користь. Одному бо дається через Духа слово мудрості; іншому, згідно з тим самим Духом, слово зна-

ння; іншому віра у тім самім Дусі; іншому дар зцілення у тім єдинім Дусі; іншому сила творити чуда; іншому дар пророкування; іншому розпізнавання духів, іншому різні мови, іншому ж тлумачення мов. А все це чинить один і той же Дух, що розподіляє кожному, як Він хоче” (1 Кор. 12, 7-11). Духу Святий, прийди до нас із даром пророцтва та розуміння, коли наші висхлі серця намагаються читати Святе Письмо. “… Проречи над цими кістками й скажи їм: Ви, сухі кістки, слухайте Слово Господнє! Так говорить Господь Бог до цих костей: Ось Я введу в вас Дух, і ви знов оживе-

те, і зрозумієте, що Я – Господь” (Єз. 37, 4-6). Прийди до тих, хто ще Тебе не знає, дай їм пережити те, що пережили учні, яких Павло зустрів в Ефесі. Коли св. Павло запитав їх: “Чи отримали ви Святого Духа, коли увірували? Ті йому відповіли: “Та ми й не чули, чи є Святий Дух”. А після того як Павло навчив їх, вони “… христились в Ім’я Господа Ісуса. Як Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами й пророкувати” ((див. див. Дії 19, 1-7). Прийди до нас, Духу Святий, із такою ж силою, як Ти зійшов у день П’ятидесятниці, коли “всі були вкупі, на тім самім місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти” (Ді. 2, 2-4). На завершення помолимося уривками зі святкової молитви до Святого Духа: “Прийди, Духу Святий, зішли з небес струмінь Свого Світла. Прийди, Отче убогих, Подателю численних дарів, зійди на нас, Світлості променю! Світлосте найсвятіша! Серця Своїх вірних укріпи Своєю силою! Без Твого подиху нічого з сотворіння не існує. Лише біль та біди! Омий те, що не є святим, висохлим долий заохоти, зціли сердечні рани! Схили гордих, зігрій зачерствілі серця, провадь заблуканих”. Маріє, Невісто Духа Святого, молися за нас! Амінь. о. Євгеній Сьпйолек

№3(92), 2015 21

ПОГЛЯД У МИНУЛЕ

СЛІД РОДУ В ІСТОРІЇ ЧИНУ

Монастир Кармелітів Босих (1634-1642). м. Бердичів

Невелике місто на південь від Житомира, захаращене і спотворене радянською владою, потім нацистами і знов радянською владою. Колись це була своєрідна столиця українських євреїв й одна з найпотужніших католицьких парафій на схід від Збруча. Євреї частково загинули, частково виїхали в Ізраїль, залишивши на пам’ять незабутній місцевий колорит. А ось католики пережили всі негаразди і змогли відродити колишню велич своїх парафій, котрі знов стали одними з найпотужніших у Центральній Україні. Однак розпочнемо з самого початку. Крутий пагорб над річкою з характерною назвою Гнилоп’ять був заселений, мабуть, ще з часів

№3(92), 2015 22

Ярослава Мудрого. До речі, саме від слова “бердо” – урвище – деякі дослідники виводять назву міста. Інша версія – від імені “Бердич”. Вважається, що після того, як у 1430 році великий князь литовський Вітовт віддав цю місцевість боярину Калинику, то його підданий Бердич заснував тут хутір, назвавши його за давнім звичаєм на свою честь. Під час страшного татарського набігу в 1483 році поселення було знищене, а мешканці Бердичева ховались за потужними мурами Житомирського замку. У XVI столітті Бердичів став власністю русинського шляхетського роду Тишкевичів. Тишкевичі, древній боярський рід, дали нам безліч військових,

меценатів, політиків – як польських, так і українських патріотів від Речі Посполитої до УНР. Однак у XVI столітті вони, загалом, займались військовими справами: захищали край від татарських та розбійницьких нападів, брали участь у війнах проти сусідів. Колись православні, згодом вони перейшли у католицизм і стали щедрими фундаторами багатьох костелів, церков та монастирів, одним з котрих став Бердичівський монастир Босих Кармелітів. Один з цього роду, лицар Януш Тишкевич-Логойський, потрапивши в турецький полон, дає Богові обітницю в разі щасливого повернення з полону, заснувати монастир. Загалом, ставити Богові

Дiти Непорочної

ПОГЛЯД У МИНУЛЕ умови не є доброю справою, але що взяти з вояка, та ще й полоненого! Тим більше, що така гра принесла добрі плоди! 19 липня 1630 року Тишкевич зробив запис у Люблінському Трибуналі, згідно з яким він свій замок та земельну ділянку у Бердичеві віддавав під костел та монастир Босих Кармелітів – чернечого Ордену, котрий був заснований у Палестині під час Хрестових походів. Для утримання монастиря та його ченців Тишкевич відписав село Скраглівку та прибуток від своїх маєтків, а це – 1800 злотих щорічно. Отже, Бердичівський монастир став одним з небагатьох прикладів, коли не монастир “обростав” фортечними мурами, а навпаки, замок був перероблений під чернечу обитель, а він був досить потужний. Фортеці, міста, храми і дороги рідко будують на новому місці – отож і бердичівська твердиня виникла завдяки старанням Тишкевичів на місці зруйнованого татарами дерев’яного замку. Власники Бердичева добре постаралися, щоб новий замок не повторив долю свого попередника. Хоча висока круча і без того давала належний захист, архітектори замку ескарпували схили пагорбу, тобто, стесали їх та обклали мурами. Зодягнені в камінь та цеглу, схили гори плавно переходять в оборонні мури. На кутах фортеці стоять башти, котрі фланкують стіни і роблять можливим простріл усієї території під замковими мурами. Таку конструкцію з гармат не розіб’єш, а висота стін робить штурм замку надзвичайно важким. Фортеця мала форму неправильного п’ятикутника, на кутах і біля брами вона була додатково укріплена кількома баштами, розробленими спеціально так, щоб прикривати стіни перехресним

Дiти Непорочної

вогнем і прострілювати весь простір під мурами. Крім ріки, твердиня була обнесена ровом. Можливо, замок мав і земляні укріплення. Загалом, це була одна з найпотужніших оборонних споруд краю. Далі на схід від Бердичева таких великих мурованих фортець уже не було.

2 березня 1634 року Київський Єпископ Андрій Шолдрський (до речі, близький друг православного Митрополита Петра Могили), освятив наріжний камінь під за-

Чудотворна ікона Бердичівської Матері Божої. Монастир Кармелітів Босих

кладання замково-монастирського храму в ім’я Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, св. Михаїла Архангела, св. Івана Хрестителя та св. Івана Євангеліста. В урочистості брав участь засновник монастиря – Януш Тишкевич із родиною. Храм, котрий почали будувати, був так званим нижнім костелом, над котрим пізніше планували звести верхній. Та й в умовах, коли богом війни стала артилерія, а татари з турками не шанували християнських святинь, зводити

в замку високий храм не було сенсу – навіщо встановлювати для ворога зайву ціль? Зведення великого монастиря у напівдикому краю, в містечку, де не було великої католицької парафії – це своєрідний місіонерський крок з боку Тишкевича, чи більше не було відповідного місця? Як би не було, через вісім років будівництво храму і келій було завершено, і 22 липня 1642 року відбулося урочисте освячення монастиря. Тоді ж Януш Тишкевич подарував монастиреві ікону Богородиці, котра, якщо вірити розповідям, перебувала в родині вже кілька поколінь. Важко сказати напевно, з якої доби і якої країни походить ця ікона. Якщо вірити копії, зробленій у ХХ столітті, то в цьому образі можна зауважити поєднання давньоруських та європейських традицій. Такі ікони, напівпольські, напівукраїнські, характерні для тих часів, коли поляки вивозили в Польщу українські ікони, українські іконописці розписували костели від Києва до Ґданська, а українські меценати дарували образи костелам і церквам Польщі та Литви. Бердичівські Кармеліти дуже пишались цією іконою, помолитись біля цього образу приходили численні прочани, і незабаром слава про її чуда лунала вже по цілій Україні та й за її межами. У 1643-1648 роках було зареєстровано 77 оздоровлень. Одним зі зцілених був Київський Єпископ Станіслав Заруба, котрий і оголосив ікону чудотворною у 1647 році. Проте невдовзі ікона й монахи змушені були покинути містечко, котре встигло стати рідним для них: розпочався новий період в історії України – Хмельниччина.

№3(92), 2015 23

ПОГЛЯД У МИНУЛЕ

Монастир Кармелітів Босих (1634-1642). Храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії

Цю страшну війну історики назвали визвольною війною. Частково це так було – адже саме завдяки Хмельницькому на європейських картах з’явився напис “Україна”, і вперше були сказані золоті слова: “На нашій землі – наша влада і наша віра”. віра”. Проте козаки не були цілою Україною, населення якої становили і міщани, і селяни, і духовенство, і шляхта, серед яких були вірні і Православної, і Католицької Церков. Однак повсталі козаки грабували і вбивали всіх, кого вважали за ворога – і шляхту, і заїжджих поляків, і католицьке духовенство, і заможних міщан. Ну а татарам, котрі вступили сюди як союзники Хмельницького, було все одно кого грабувати і забирати в рабство. За роки Хмельниччини ціла Україна – від Запоріжжя до Замостя – була спустошена, міста і храми обох конфесій – спалені. Недаремно про Богдана Хмельницького, непересічного полководця і політика, котрому ми багато в чому маємо

№3(92), 2015 24

подякувати за можливість жити у своїй державі, була складена в народі знаменита пісня: “Ой чому ж тебе, батьку Богдане, та й перша куля не вбила”. Жахливі події громадянської війни не оминули і Бердичів. П’ятидесятивосьмирічний Януш Тишкевич, котрий на той час займав посаду Київського воєводи, швидко зрозумів, що не зможе оборонити Київщину від повстанців – забагато симпатій народу було на боці козаків. Отже, він з військом розпочав з боями відступати для з’єднання з Яремою Вишневецьким – єдиним полководцем, який був у змозі зупинити Хмельницького. По дорозі він забрав зі собою бердичівських монахів, адже потужний Бердичівський замок був усе ж таки замалий, щоб встояти проти козаків і татар. Воєвода Київський встиг дати козакам кілька битв і довів монахів до безпечного сховища. Утім втрата власних володінь і нездатність зупинити навалу стали для воєводи занадто сильним

ударом: через рік він помер. Бердичівський замок, що залишився без господарів та належної охорони, легко захопили козаки під проводом Максима Кривоноса. Євреї і католики в місті були знищені, заможні міщани пограбовані. Близько півроку тут постійно перебувала козацька залога, а потім місто поперемінно займали то війська Речі Посполитої, то козаки, то росіяни, то турки з татарами. Лише наприкінці XVII століття, коли стихли війни, у бердичівський замок повернулися Кармеліти, а з ними – і чудотворна ікона Божої Матері. Вирішивши, що доба війн закінчилася, монахи взялися за відбудову монастиря. Нащадки Тишкевичів намагались відсудити собі замок і вигнали ченців, але у 1717 році монахи перемогли, і воля засновника монастиря була вшанована. Через двадцять років розпочалася перебудова костелу. Старий храм перетворили на підвал, так званий нижній костел. А те, що звели над ним, вражає своїми розмірами і сьогодні: монастирський костел видно майже з кожної хати міста, котре розрослося за наступні триста років. Велична пізньобарокова святиня має форму хреста, в середині – високий круглий купол з шпилястим ліхтарем на барабані. Обабіч костелу – дві височенні дзвіниці. Головний фасад храму з балконами, великими вікнами та рельєфами дивиться в бік міста, а на фронтоні в стіну вмуроване гарматне ядро – ознака того, що ця святиня змогла відродитись, незважаючи на всі війни. При монастирі діяла школа, друкарня і лікарня – на той час єдина в місті. Віктор Заславський (Далі буде)

Дiти Непорочної

ІСТОРІЯ ІКОНИ

КОХАВИНСЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ДОБРОЇ ДОРОГИ У парафіяльному щоденнику Кохавинської церкви на 1-2 сторінках читаємо: “Цей образ намальований на дубовій дошці, гарно обробленій, один лікоть ширини та один і три четвертих ліктя довжини (56x82см). На образі зображена Пречиста Діва Марія, яка тримає на лівій руці Дитятко Ісус, внизу напис латинською мовою “O MATER DEI ELEKTA ESTO NOBIS VIA RECTA” – “O МАТИ ЧЕРЕЗ БОГА ВИБРАНА, БУДЬ ДЛЯ НАС ПРОСТОЮ ДОРОГОЮ ДО ГОСПОДА”. Цей образ, як сказано в цьому щоденнику, від “давніх часів знаходився на старому дуплавому дубі, що ріс при дорозі в Кохавинському ліску… Невідомо хто його намалював і хто його встановив на тому місці”. Офіційний розголос про образ поширився у 1646 році разом із оповіддю про чудо, яке відбулося з дідичкою (спадкоємиця) м. Руди – Анною Воянковською. Згідно з переказами, записаними в щоденнику у 1646 році, коли вона проїжджала Кохавинським дубовим гаєм з м. Руди до Жидачева, її карета несподівано зупинилася. Коли ж вона виглянула з карети, щоб з’ясувати в кучера, в чому річ, то її здивуванню не було меж: четверо запряжених сильних коней стояли на колінах. На старому дуплавому дубі, що ріс при дорозі, було видно образ Матері Божої з Дитятком Ісусом на лівій руці

Дiти Непорочної

в обрамленні сяйва незвичайної ясності. По обидва боки ікони були дві палаючі свічки. Спроби тричі перенести цю ікону до м. Руди закінчувалися тим, що вона знову і знову виявлялася в попередньому місці. Тоді місцеві жителі на кошти Київського

Чудотворна ікона Кохавинської Матері Божої Доброї Дороги в теперішньому вигляді

воєводи Євстахія Виговського та його дружини Терези, з дому Завадської, у 1680 році збудували невелику дерев’яну капличку на цьому чудотворному місці. Власник м. Руди Костянтин Виговський у 1748 році розпочав будувати новий дерев’яний костел, щоби в ньому помістити образ Кохавинської Матері Божої. За розпорядженням Львівського Архиєпископа Гната Вижицького

на початку травня 1755 року в Кохавині перебувала спеціальна комісія, яка під присягою опитала всіх свідків чудотворних дійств і зцілень. На основі рішень цієї комісії Архиєпископ Вижицький проголосив Кохавинську ікону Матері Божої чудотворною. 27 червня 1755 року на українські Зелені Свята чудотворну ікону за участю духовенства і мирян різних конфесій з великим урочистостями в присутності Архиєпископа Гната Вижицького і Митрополита Лева Шептицького (1717-1779) було перенесено до каплиці. У 18 ст., точніше 26 травня 1749 року, до Кохавини приїжджають Отці Кармеліти і відкривають там свій монастир і парафію. У 1780 році монастир Отців Кармелітів закриває австрійська влада. На жаль, духовна місія Отців Кармелітів тривала невеликий період, але зерна кармелітської духовності в Кохавині були засіяні, тому дух Кармелю, що брати Пресвятої Діви Марії прагнуть іти до Бога через Марію та в Її дусі, не пройшов на тій святій землі намарно. Духовність кармелітська зародилася в Палестині і дала великий поштовх у Європі для розвитку глибокої релігійності. Ця духовність є тісно пов’язана з таємницею Гори Кармель, на котрій 3 тисячі літ тому жив пророк Ілля і фактично став засновником монашого пустельничого життя.

№3(92), 2015 25

ІСТОРІЯ ІКОНИ Із-за чисельності паломників, які не вміщалися у дерев’яній церкві, було вирішено будувати великий цегляний костел.

30 серпня 1894 року, завдяки титанічній ревній душпастирській праці о. Яна Тшопінського, відбулося посвячення нового костелу, а 1 вересня – урочисте перенесення до нього чудотворного образу Матері Божої. 1902 року у Кохавині парох о. Ян Тшопінський побудував нову капличку у готичному стилі, будинок для дітей сиріт св. Йосифа та гостинний двір “Під Ангелом-Хоронителем”. Численні паломництва сюди здійснювали українці, поляки і вірмени. У переддень свята на чування прибуло біля 30 тис. паломників з околиць від Ходорова аж до гір з-під угорської границі й узяло участь у перенесенні чудотворного образа.

15 серпня 1912 року відбулося торжество коронації ікони Матері Божої. Майстер зі Стрия Юзеф Якша виготовив золоті корони надзвичайної краси. Від 1931 року цим чудотворним місцем опікувалися Отці Єзуїти, які з наступом радянських військ покинули Кохавину і виїхали спочатку в Старе Село, потім Краків, а згодом у м. Глівіце (Польща), забравши зі собою чудотворну ікону, де вона знаходиться до сьогодні. Коли настали часи лихоліть і великої духовної руїни, безбожники знищили костел і каплицю та віддали їх під склади зерна, а згодом льонопункту; сюди заїжджали різною технікою. Цілюще джерело (криничку) засипали сміттям та мінами. Із храму й кап лиці позрізували хрести.

№3(92), 2015 26

Вчинив це житель села Лівчиці. У монастирських приміщеннях організували інтернат для розумово відсталих дітей. Минуло півстоліття замовчування і нищення святині. Люди призабули про це святе місце. У 1991 році, коли Україна стала незалежною, храм повернули Церкві, але надзвичайно спустошеним. Дах храму був побитий і знищений, заріс мохом, подекуди кущами, а навіть дрібними дерев-

Чудотворна ікона Кохавинської Матері Божої Доброї Дороги в шатах

цями. Стіни були без штукатурки, бо під час дощів усередину затікала вода; де залишалося “живе місце”, там усе було вибите і поламане. Аж страшно згадувати!

3 великим запалом місцеві вірні, наскільки це можливо, намагалися навести порядок у цій святині, щоб тут можна було відправляти Службу Божу. Цілий місяць, не покладаючи рук і не шкодуючи сил, тут працювали Отці Редемптористи зі Стрия Петро Мірчук та Микола Костюк.

13 жовтня 1991 року храм було відкрито. Костел став греко-

католицькою святинею. Відправа спочатку відбулася перед дверима храму, потім Отці відкрили двері й зайшли у святиню. Богослуження тривали цілу ніч. 14 жовтня, на свято Покрови Пресвятої Богородиці, тут уперше відправили Архієрейську Службу Божу і здійснили освячення храму. На цю подію прибули процесії і прочани зі Стрия, Більча, Гніздичева, Руди, Покрівець, Ганівець, Лівчиць. Співав стрийський хор. На це свято прийшли директори шкіл з вчителями та учнями. Дівчата та хлопці, одягнені в український стрій, несли хоругви і синьо-жовті прапори. 16 серпня 1992 року о. Сивик та польський священик урочистим походом принесли короновану ікону Кохавинської Матері Божої (робота невідомого художника, на той час уже покійного) із Жидачева. Ця ікона зберігалася в жидачівській церкві. Після Богослужіння похід пішов до каплички, де було відправлено молебень до Матері Божої. Сьогодні церква і капличка належить монахам Чину Найсвятішого Ізбавителя Української Греко-Католицької Церкви. Монастирські приміщення відремонтовані. Силами монахів почищено криничку від бруду та мін, до речі, жодна з них не вибухнула. Отож знову забилося серце цілющого джерела, яке віками рятувало людей від усяких недуг. Дах храму перекрито. Через відсутність коштів храм ще не відремонтовано, але своєю убогістю він ще більше притягує вірних до себе, бо його прикрашають брати-новики, які присвятили своє життя службі Богові. У храмі щоденно від-

Дiти Непорочної

ІСТОРІЯ ІКОНИ правляють Святу Літургію, під час якої вірні мають можливість приступити до сповіді і св. Причастя та очистити свої душі. Отець Володимир Вітовський заснував Братство Матері Божої Неустанної Помочі. Його мета – залучати вірних частіше сповідатися і приймати св. Причастя й одночасно випрошувати, через заступництво Пресвятої Діви Марії, ласку доброї смерті. На храмовий празник Покрови Пресвятої Богородиці у Кохавину прибувають паломники з Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей, щоб звеличити Кохавинську Матір Божу та випросити в Неї особливі ласки чи заступництво в різних потребах.

30 травня 2000 року з Польщі в Кохавину привезли копію чудотворної ікони. З якими урочистостями і процесією зустріли її! З навколишніх сіл та міст сюди прибули священики разом з вірними, щоб зустріти і поклонитися Матері Божій Кохавинській Доброї Дороги. Вірні співали пісні. Щороку у храм організованим походом приходять паломники із Жидачева та сіл району. 13 листопада 2000 року, на честь ювілею Різдва Христового та утворення Стрийської Єпархії, в Кохавину прибули походом паломники зі Стрия і навколишніх сіл.

18 лютого 2001 року було освячено ще одну копію чудотворного образу Кохавинської Матері Божої, яку намалювала п. Орися Николишин, жителька Гніздичева, на кошти однієї побожної сім’ї. Цей образ урочисто перенесено в капличку на

Дiти Непорочної

місці об’явлення. Окрім цього образу янівські художники Василь Яремин та Богдан Сойка написали образи Кохавинської Матері Божої Доброї Дороги (див. релігійний часопис “Діти Непорочної”, №3, 2012 рік та “Діви Марії у райському саду Кармелю в Кохавині”, 2000 р.). Тепер уже немає того крислатого дуба, на якому відбулося

просять з вірою. Це місце справді не просте, бо коли заходимо у капличку, то поринаємо у стан великої насолоди та молитовного спокою. А водиця у цій криничці цілюща, про що свідчать відгуки, які люди занотовують у зошит, котрий є в церкві. Записи справді цінні, бо в них уміщені факти про чудесні ласки, які отримали люди за посередництвом Матері Божої Кохавинської. Вшанування святині та відпуст відбуваються на празник Покрови Пресвятої Богородиці – 14 жовтня.

P.S. У 1996 році українська поетеса Неоніла Стефурак написала вірш, присвячений об’явленню чудотворної ікони Матері Божої Доброї Дороги у Кохавині в 1646 році:

Чудотворна ікона Кохавинської Матері Божої Доброї Дороги. Худ. Василь Яремин. м. Янів. 2012

з’явлення, бо час зробив свою справу. Сьогодні тут стоїть капличка, яка своєю наготою зворушує до глибини серця й ніби закликає нас: “Прийдіть до Мене всі, а Я заспокою вас, Я вилікую ваші душевні рани й зменшу ваш біль і страждання, тільки прийдіть до Мене, принесіть свої терпіння Мені”. І вірні йдуть на поклик Матері Божої, як ішли віками, отримуючи те, про що просили та

Як тиха музика, зі мною погляд твій, як музика снігів, легка і ніжна… Виходить з правіків Марія Сніжна і розгортає долю, як сувій. І з високості падають сніги, і стеляться до ніг, як білі ружі… То лицарі Її у всеоружжі весільні квіти сіють навкруги. І ми йдемо в заметах між снігів, небесне прогортаючи пелюстя… Щокою до плеча твого тулюся – і знов душа виходить з берегів, і знову безмір всесвіту в очах, і Божий храм у сяйві мерехкому, і четверо баских, весільних коней в снігу перед іконою клячать. Адреса: вул. Ярослава МудроАдреса: го, 4, смт Гніздичів-Кохавина, Жидачівський р-н, Львівська обл. 81740. Володимир Гіщинський

№3(92), 2015 27

СЛОВО ПАСТИРЯ

ÐÎÇÄÓÌÈ ÏÐÎ ÄÅßʲ ÀÊÒÓÀËÜͲ ÏÐÎÁËÅÌÈ ÊÐÈÇÈ ÊÀÒÎËÈÖÜÊί ÖÅÐÊÂÈ (Відкритий лист Архієпископа Яна Павла Ленги від 14 лютого 2015 року) Я особисто знав багатьох священиків, які були в’язнями сталінських тюрем та таборів, та які, тим не менше, зберегли свою вірність Церкві. Під час гонінь вони з любов’ю виконували свій священичий обов’язок – проповідували католицьке вчення й одночасно вели гідне життя, наслідуючи Христа, свого Небесного Вчителя. Я сам вивчився на священика у підпільній семінарії у Радянському Союзі, одночасно заробляючи на хліб своїми руками. Я був висвячений на священика таємно, під покровом ночі, благочестивим єпископом, який сам піддавався переслідуванням за свою віру. Вже першого року мого священства КДБ вигнав мене з ТадАрхієпископ Ян Павло Ленга жикистану. Пізніше, під час мого 30-річного перебування Я усвідомлюю, яку реакцію може викликати у Казахстані, я протягом 10 років служив яко мій відкритий лист. Однак голос совісті не дозсвященик, здійснюючи духовну опіку вірую- воляє мені мовчати, коли над Божою справою чих у 81 населеному пункті. Потім упродовж чинять наругу. Ісус Христос заснував Католиць20 років я здійснював єпископське служіння ку Церкву та словом і ділом показав, як повинспочатку як єпископ п’яти держав Середньої на здійснюватися Божа Воля. Апостоли, яким Азії, котрі займають площу біля 4 мільйонів Він довірив владу у Церкві, ревно виконували квадратних кілометрів. покладену на них задачу, страждаючи за прогоПід час мого єпископського служіння я пе- лошувану істину, тому що “більше підкорялися ребував у контакті зі Св. Папою Іваном Павлом Богу, ніж людям”. ІІ, численними єпископами, священиками та На жаль, у наш час стає все більш очевидним, вірними у багатьох країнах та за найрізно- що державний секретаріат Ватикану вибрав манітніших обставин. Я був членом Синодів курс політкоректності. Деякі нунції стали поєпископів у Ватикані, які займалися питаннями ширювачами ідей лібералізму та модернізму Азії та Євхаристії. на церковному рівні. Вони добре оволоділи Усе це та інший мій досвід дають мені під- принципом “sub secreto Pontificio”, з допомогою стави для того, щоб висловити свою думку про якого можна затикати рот єпископам та манісьогоднішню кризу Католицької Церкви. Мої пулювати ними. Єпископам дають зрозуміти, переконання продиктовані любов’ю до Церкви що сказане нунцієм нібито є волею Папи. З та бажанням її справжньої обнови у Христі. Я допомогою цих методів досягають поділу між вимушений обрати форму відкритого листа, бо єпископами, отож іноді єпископи однієї країбудь-яка інша форма вираження наштовхнулася ни не в змозі одноголосно, в дусі Христа та б на стіну абсолютної мовчанки та зневаги. Церкви, виступити на захист віри та моралі.

№3(92), 2015 28

Дiти Непорочної

СЛОВО ПАСТИРЯ Щоб не потрапити в немилість у нунціїв, деякі єпископи застосовують їх рекомендації, хоча іноді вони базуються винятково на словах цих нунціїв. Замість того, щоб ревно поширювати віру та мужньо проповідувати Христове вчення, єпископи, зібрані на засіданнях Конференції єпископів, часто займаються проблемами, які не відповідають природі обов’язків наступників апостолів. На всіх рівнях Церкви спостерігаємо помітне послаблення “sacrum”. “Дух світу” пасе пастирів. Грішники вчать Церкву тому, як вона повинна їм служити. У своєму замішанні пастирі замовчують актуальні проблеми та залишають овець, які насправді пасуться самі. Світ піддається спокушанню сатани та протистоїть вченню Христа. Незважаючи на це, пастирі зобов’язані “у часі та не в часі” навчати людей у повноті Божої істини. Під час правління останніх святих Пап можна було спостерігати у Церкві величезний безлад у тому, що стосується чистоти вчення та святості Літургії. На Літургії Ісус Христос не отримує видимого почитання, яке Йому належить. На багатьох єпископських конференціях кращих єпископів розглядають як “persona non grata”. Де тепер сучасні апологети, які ясно та доступно вказали б людям на небезпеки, пов’язані із втратою віри та спасіння? У наш час голос більшості єпископів більше схожий на мовчання баранів перед обличчям розлючених вовків, тоді як вірні залишені напризволяще, немов беззахисні вівці. Христа люди впізнавали як Того, хто говорить і діє, як Того, хто володіє владою, і цю владу Він передав Своїм апостолам. У сучасному світі єпископи повинні звільнитися від усіх земних пут і – сотворивши покаяння – навернутися до Христа, щоб, будучи укріпленими Святим Духом, вони могли сміливо проголошувати Його як єдиного Спасителя. Урешті всім доведеться дати Богові звіт в тому, що зробили та чого не змогли зробити. Мені здається, що цей слабкий голос багатьох єпископів є результатом того, що в процесі обирання єпископів кандидатів не належно

Дiти Непорочної

перевіряють стосовно їх непохитної стійкості й безстрашності у готовності захищати віру, їх вірності багатовіковій Традиції Церкви та їх особистого благочестя. Стає все більш очевидним, що під час призначення єпископів і навіть кардиналів часто віддають перевагу тим кандидатам, які репрезентують конкретну ідеологію, або яких порекомендували групи, що є ворожими Церкві. Також, як виглядає, важливим критерієм цих призначень є прихильність ЗМІ. Ті самі ЗМІ, які, як правило, висміюють святих кандидатів та створюють їх негативний образ й одночасно розхвалюють тих сучасних кандидатів, кому не вистачає Христового Духу. З іншого боку, умисно виключають кандидатів, які відзначаються апостольською ревністю, мужністю у проповідуванні Христового вчення та любов’ю до всього, що святе та священне. Якось один нунцій сказав мені: “Шкода, що Папа (Іван Павло ІІ) не бере особистої участі у призначенні єпископів. Папа намагався щось змінити у Римській курії, але він цього не зробив. Він старіє, і деякі речі знову повертаються на круги своя”. На початку понтифікату Папи Бенедикта XVI я написав йому лист, у якому просив його, щоб він призначав святих єпископів. Я повідомив Папі про одного німця-мирянина, який перед лицем занепаду Церкви у його країні після ІІ Ватиканського собору залишався вірним Христові та збирав молодь на адорацію та молитву. Цей чоловік був вже тоді близький до завершення свого життя, і коли він довідався про вибрання нового Папи, то сказав: “Якби Папа Бенедикт використав свій понтифікат тільки для того, щоб призначати хороших та вірних єпископів, тим самим він виконав би своє завдання”. На жаль, очевидно, що Папа Бенедикт XVI найчастіше зазнавав невдач у цьому питанні. Важко повірити, що він цілком добровільно відрікся від свого служіння як Наступника Св. Петра. Цей Папа був главою Церкви, але його оточення рідко втілювало в життя його настанови, часто замовчувало їх та блокувало його ініціативи, спрямовані на правдиву реформу Церкви, Літургії та способу уділення

№3(92), 2015 29

СЛОВО ПАСТИРЯ Святого Причастя. Через велику змову мовчання у Ватикані, численні єпископи не були в змозі підтримати Папу у виконанні його обов’язків глави та керівника цілої Церкви. Не буде зайвим нагадати співбратам у єпископстві про висловлювання, зроблене однією з італійських масонських лож 1820 року: “Наша праця – це задача на сто років. Давайте залишимо старих людей та підемо до молодих. Семінаристи стануть священиками, які представлятимуть наші ліберальні ідеї, а потім вони стануть єпископами, і також представлятимуть ліберальні ідеї. Не помиліться. Ми не можемо зробити масона з Папи. Однак ліберальні єпископи, які працюватимуть в оточенні Папи, будуть представляти йому думки та ідеї, які приносять нам користь, а Папа буде втілювати їх у життя”. Стає все більше очевидним, що наміри масонів, описані вище, сьогодні реалізуються в достатній мірі, не тільки завдяки явним ворогам Церкви, але й з допомогою лжесвідків, які займають високі ієрархічні посади у самій Церкві.

Блаженний Папа Павло VI недаремно сказав: “Сморід сатани проникнув крізь якусь щілину всередину Церкви”. Я думаю, що ця щілина зараз зробилася досить широкою. Диявол мобілізує всі сили, щоб зруйнувати Церкву Христову. Щоб цього не трапилося, потрібно повернутися до точної та ясної проповіді Євангелії на всіх рівнях церковного служіння, тому що Церква має всю владу та благодать, яку було дано їй Христом: “Дана Мені всяка влада на Небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт.

28, 18-20), 18-20), “і правда визволить вас (Ів. 8,32) та “Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого” (Мт. 5, 37). Церква не може пристосовуватися до духу цього світу, але повинна змінювати світ духом Христа. Очевидно, що у Ватикані робиться все більше та більше уступок медіа-шуму. Нерідко, заради вдоволення ЗМІ, в ім’я незрозумілого миру та спокою приносять у жертву кращих синів та слуг Церкви. Проте вороги Церкви ніколи не жертвують своїми вірними слугами, навіть коли очевидно, що їх діяння лихі. Якщо ми збережемо вірність Христу у словах та ділах, Він Сам знайде спосіб для того, щоб преобразити серця та душі людей, а завдяки цьому преобразиться і цілий світ. Під час кризи Церкви Бог часто використовував для її оновлення жертви, сльози та молитви тих дітей та слуг Церкви, яких в очах цілого світу та церковної бюрократії вважали за ніщо, або яких через їхню вірність Христові переслідували та маргіналізували. Я переконаний, що і в наш важкий час сповниться цей закон Христовий, і Церква буде оновлена. Однак це вимагає від нас нашого особистого справжнього внутрішнього оновлення та навернення.

1 січня 2015 року, Торжество Пресвятої Богородиці † Ян Павло Ленга Джерело: www.pch24.pl

Храм Святої Терези від Дитятка Ісус в Казахстані

№3(92), 2015 30

Переклад з російської Віктора Рудя

Дiти Непорочної

НАМ ПИШУТЬ

Головному редакторові журналу «Діти Непорочної» № 237 від 27 травня 2015 р.Б., м. Коломия Високоповажний пане редакторе, На окремих парохіях Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ ініціативними групами було встановлено так звані «Хвалебні хрести», інформацію про які вірні та духовенство отримали із журналу «Діти Непорочної» №6 за 2013 р., який видає релігійне позаконфесійне видавництво «Добра книжка». Листом №165 від 25 березня 2015 р.Б., ми просили Канонічний відділ Патріаршої курії дати канонічний висновок щодо встановлення «хвалебних хрестів», а також щодо можливості поширення журналу «Діти Непорочної» на канонічній території УГКЦ. Провівши відповідне дослідження, Канонічний відділ Патріаршої курії УГКЦ листом КВ2015/6 від 15 травня 2015 р. Б., ствердив, що рух «хвалебних хрестів» відповідає подіям, які відбулись у м. Dozulé (Франція) на території дієцезії Bayeux-Lisieux, де почали розповсюджуватись свідчення про тзв. «об’явлення» Матері Божої пані Мадлен Омонт (Madeleine Aumont), які вона «отримала» на протязі 1972 і 1978 років. Дієцезіальним Єпископом Jean Badré (Жаном Бадре) дієцезії Bayeux-Lisieux було утворено відповідну комісію для вивчення цього руху. Після детального вивчення події, комісія виразила цілком негативну думку щодо цих «об’явлень». 27 квітня 1974 р. дієцезіальний Єпископ Jean Badré заборонив рух почитання «хвалебних хрестів».

25 жовтня 1985 р.Б. кардинал Йосиф Ратцінґер від імені Конґреґації Доктрини Віри підтвердив прийняті рішення вищевказаного дієцезіального Єпископа. Наступник Єпископа Badré, дієцезіальний Єпископ Pierre Pican (П’єр Пікан), 15 березня 1991 р. проголосив, що послідовники об’явлень в Dozulé не є в євхаристійній єдності з Католицькою Церквою. Крім того, видав додаткові розпорядження щодо культу «хвалебних хрестів»:

Дiти Непорочної

заборона почитання під видом будь якої форми «хвалебних хрестів», заборона служіння Таїнства Євхаристії з послідовниками вказаного руху та заборонив проведення прощ до м. Dozulé. Події, які відбулись в дієцезії Bayeux-Lisieux детально є описані в листі-зверненні Швейцарської Єпископської Конференції від 14.05.2003 р. та дієцезіального Єпископа Тренто (Італія) до власних священнослужителів від 4 липня 2002 р. Католицька Ієрархія цих держав засудила поширення на власних територіях руху «хвалебних хрестів», пов’язаних із «об’явленнями в Dozulé», а також заборонила їх встановлення і участь духовенства у молитовних зібраннях послідовників «хвалебних хрестів». Крім того, видала розпорядження замінити вже встановлені хрести на інші хрести або релігійні знаки. Також засудила проповідування «катастрофічних подій» (соціальні проблеми, війни), поширюваних послідовниками Dozulé і які є притаманними сектам поза Католицькою Церквою. Також існує подібний рух Amis de la Croix Glorieuse de Dozulé, заснований Альбером Дельбо у Франції. Засновник займався йогою і мав багато «видінь» Ісуса Христа. Вчив про близький кінець світу. Рух засновано на початку 1980, де за основу взято «об’явлення» Мадлен Омонт. Комітетом з питань культів у Франції рух був внесений в список «Les adeptes des sectes» («Заборонених сект») (http://www.assembleenationale.fr/rap-enq/r2468.asp). На основі рекомендацій Канонічного відділу Патріаршої курії УГКЦ у КоломийськоЧернівецькій єпархії УГКЦ видано Декрет № 223 від 19 травня 2015 р.Б., м. Коломия щодо заборони встановлення «хвалебних хрестів», яким заборонено на всій канонічній території Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ встановлення «хвалебних хрестів», оскільки воно суперечить вченню Церкви (кан. 598 ККСЦ). Наказано парохам парафій, де були встановлені

№3(92), 2015 31

НАМ ПИШУТЬ «хвалебні хрести», з пастирською второпністю замінити встановлені «хвалебні хрести» на звичайні хрести з розп’яттям. Пригадано духовенству та всім вірним Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ про дію Постанови 17-го Синоду єпископів УГКЦ від 2009 р. Б., якою, для врегулювання обігу духовної літератури та захисту від псевдорелігійних видань було вирішено, що католицькою літературою вважається тільки та, яка має виразний дозвіл компетентної церковної влади. Копії листа КВ-2015/6 від 15 травня 2015 р. Б. Канонічного відділу Патріаршої курії УГКЦ та Декрету № 223 від 19 травня 2015 р.Б. додаємо. Зважаючи на ці обставини, просимо Вас надрукувати у найближчому номері Вашого журналу статтю, яка б несла правдиву інформацію про так звані «хвалебні хрести», а також з проханням уважніше добирати матеріали до

публікації, оскільки редакція могла не знати про походження «хвалебних хрестів». Також просимо надати для Єпархіального управління Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ кілька примірників номера журналу із спростуванням інформації про так звані «хвалебні хрести». У випадку Вашої відмови змушені будемо звернутися до компетентної церковної влади Римо-Католицької Церкви та Синоду Єпископів УГКЦ. З повагою Правлячий Архієрей КоломийськоЧернівецької єпархії УГКЦ Єпископ Василь Івасюк о. Олександр Селезінка Канцлер єпархії

Правлячому Архієрею Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Єпископу Василю Івасюку Редакція часопису “Діти Непорочної”, прочитавши Вашого листа, була здивована такою реакцією на нашу публікацію про Хвалебний Хрест з Дозулє. Перш за все ми просто подали інформацію про таке явище в католицькому світі як об’явлення Ісуса Христа в Дозулє Мадлен Омонт. По-друге для публікації використали матеріали з польської інтернетсторінки “Dziecko Krolowej Pokoju”, на якій подана історія об’явлень, а також те, що брати Ібанез з Лівану прекрасно зреалізували прохання Ісуса. На даний час на всіх континентах світу поставлені Хвалебні Хрести. Їхнє число перевищує вже чотири тисячі. І з цих матеріалів ми дізналися, що в Католицькій Церкві посеред кардиналів, єпископів та духовенства є як ревні прихильники, так і такі ж самі противники встановлення цих Хрестів, в

№3(92), 2015 32

т.ч. і дієцезіальний єпископ П’єр Пікан. Проте нам стало відомо, що єпископ П’єр Пікан на судовому процесі в справі педофілії серед неповнолітніх хлопчиків зумисно укривав від суда о. Рене Бісейя, одного зі священиків своєї єпархії. Таким чином, покрив себе ганьбою перед судом і французьким суспільством. Але навіть і це не стало для нас вагомим аргументом. Найголовнішим для нас стало звернення Місіонерів Хвалебного Хреста до Святішого Отця Івана Павла ІІ у 1998 та 2000 роках і відповідь Папи Римського на їхнє прохання, а саме: Святіший Отець уділяє з цілого серця Франсуа Ібанез і Робітникам від Хвалебного Хреста свого Апостольського благословення з нагоди Великого Ювілею. Підписав: Oscar Rizzato, Archiepiscopus Summi Pontificis, 15.11.2000.

Дiти Непорочної

НАМ ПИШУТЬ

Супутникова карта зі встановленими Хвалебними Хрестами http://www.conchiglia.us/POLSKA/PO_dozule/PO_dozule.htm

Більш детальна супутникова карта зі встановленими Хвалебними Хрестами у Європі

Дiти Непорочної

№3(92), 2015 33

НАМ ПИШУТЬ Це благословення Папи Івана Павла ІІ миттєво розійшлося по цілому світу і спричинилося до того, що багато Кардиналів і Єпископів підтримали це благословення. В результаті по всіх континентах світу християни поставили понад чотири тисячі таких Хвалебних Хрестів з однією метою: для надії вірних Церкви та для почитання нашого Господа Ісуса Христа. У 2006 році наступник Івана Павла ІІ Папа Бенедикт XVI також вчинив те саме. До речі, Хвалебний Хрест уже давно стоїть у Чорнобилі, правда не знаємо, чия це там канонічна територія? Окрім Чорнобиля цей Хвалебний Хрест поставили у Петербурзі (Росія) та Казахстані. І як видно служить там цей Хрест Любові духовному об’єднанню народів, а не якомусь сектантству. На жаль, такі приклади заборони не поодинокі в історії Католицької Церкви. Всі знають історію з Ля Салєт, Люрдом, Гарабандалем, Фатімою. Не виключенням є Меджуґор’є, де впродовж 34 років об’являється Пресвята Діва Марія. Мільйони паломників, тисячі навернень, фізичних і духовних зцілень, а місцевий єпископ аналогічно з

Дозулє не хоче визнати надприродного характеру подій в Боснії та Герцеговині. Однак Ви – Церковна Влада. Ви прийняли Своє рішення. І ми не збираємося протестувати, критикувати, ми можемо тільки щиро помолитися за Вас і особливо за тих людей, тих малих апостолів Святого Хреста Хреста,, які з живою вірою та любов’ю сприйняли це послання і поставили Хвалебний Хрест Любові з однією лише метою: знайти святе місце, куди б вони могли прийти зі своїми бідами, печалями, опущеннями і на самоті поклонитися живому Ісусові, Розіп’ятому на Хресті за цілий світ. Ця мирна ініціатива мирян, на нашу думку і глибоке переконання, нічого спільного з сектантством у нас, в Україні, немає. З повагою та молитвою за Вас редакція часопису “Діти Непорочної”, відповідальний секретар: Й. Воробець Львів, 12 червня 2015 року Божого.

------------ НАШІ ВИДАННЯ -----------www.gbook.lviv.ua Називали Мене сином теслі, який Мене виховав с. Медарда Книжечка с. Медарди (Софії Вискель) “Називали Мене сином теслі, який Мене виховав” – це ще одна духовна перлинка у віночок набожності до св. Йосифа, в якій про місію Обручника Діви Марії, названого Батька Ісуса, Годувальника Пресвятої Родини, святий тихий Назарет на землі розповідає Сам Господь Ісус Христос. Спаситель закликає всіх під час спокус земного життя, в хвилинах розпачу, хвороби, випробування у вірі, вибору життєвої долі якнайчастіше прибігати по допомогу та заступництво цього великого Святого у Небі, бо Ісус Христос ніколи і ні в чому Йому не відмовить...

Блаженні чисті серцем Молитовник присвячується нашій молоді, яка постає перед проблемою збереження своєї душі у чистоті. Великою допомогою на цій дорозі є особиста молитва та ласка Божа, які провадять до святості життя.

№3(92), 2015 34

Припадімо до Серця Ісуса о. Стефан Решетило, ЧСВВ Книжечка о. Стефана Решетила, ЧСВВ “Припадімо до Серця Ісуса” уже своєю назвою виявляє найголовнішу суть набоженства до Серця Спасителя на місяць червень нашої Католицької Церкви, а саме: хто зуміє серцем припасти до джерела цілющої води, яка постійно витікає з Серця Христа, той ніколи не буде спраглим і голодним, а, навпаки, Любов Серця Ісуса напоїть його живою водою та наситить хлібом життя вічного...

Божі діти 6 Опис життя дітей та молоді XX століття, котрі провадили святобливе життя завдяки могутності Пресвятої Євхаристії. Книжка “Божі діти 6”– це чергове продовження серії книжок про героїчне духовне життя, терпіння, перехід з берегу життя на берег вічності “маленьких апостолів Любові Ісуса”. Упорядник “Товариство Марії Горетті”

Дiти Непорочної

Прочани зі Львова на місці об’явлення Пресвятої Діви Марії у XIX ст., м. Болехів

Паломники зі Львова на Горі Синай. Ізраїль, 2015

Пресвята Діва Марія у райському саду Кармелю в Кохавині. Худ. Богдан Сойка, м. Янів

На 1-й ст. обкл. Худ. Рауль Берзоса. Образ Богородиці – Матері Пресвятої Євхаристії (фрагмент). На 4-й ст. обкл. Пам’ятник Св. Папі Римському Івану Павлу II у Янові (Івано-Франкове). Скульптор Юліан Савко, 2015. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.