jurn2017_1

Неоготичний костел Св. Анни. 1870-1876 р., с. Озеряни, Борщівський р-н Тернопільська обл. Збудовано за проектом львівського архітектора Адольфа Куна (1826-1914). Світлина Олега Бішка, 2016

Пам’яті Єпископа Станіслава Падевського

На 1-й ст. обкл. Худ. Дмитро Хом’яков. Ікона Іверської Матері Божої. Фрагмент. На 4-й ст. обкл. Зарваницький Марійський духовний центр. Дзвіниця. Світлина Олега Бішка, 2016 Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.

1(102) 2017 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979 Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Ольга ЛОЗА Перекладачі Андрій ЧОРНИЙ Андрій ВЕЛИЧКО Обкладинка Богдан СОЙКА Художнє оформлення Юліан С САВКО АВКО Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2017 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 e-mail: gbooklviv@gmail.com web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, 261-55-74, (097) 67-67-725 Друк: ТзОВ “Часопис”, вул. Шевченка, 315, тел. (032) 239-57-60 Наклад: 650 примірників.

ЗМІСТ 1. Сторінка головного редактора Тільки Любов переможе ненависть і гріх ............................................... 2 2. Час проби Віктор Заславський Старий доктор .............................................................. 6

3. Духовна боротьба сучасної людини о. Роман Гето Бути щасливим .................................................................. 10 4. Пам’яті Пастиря Редакційна Вічний відпочинок дай Йому, Господи! ............................... 12 5. Голос Марії о. Євгеній Сьпйолек Провадити до святості ....................................... 19 о. Євгеній Сьпйолек Аби Небо порозв’язувало .................................. 20

6. Святині Галичини Володимир Гіщинський Богородичний культ і Василіяни ................... 23 7. Скарбниця віри Редакційна Об’ява Кардинала Йосипа Сліпого американській побожній католичці Керол Бравн в лютому 1992 року.. ................... 28 8. Об’явлення в Тре Фонтане о. Мечислав Пйотровський, ТІ Відкрийте свої серця і моліться ........ 30 9. Нам пишуть Редакційна Гріх і прощення ............................................................. 33

!!! УВАГА !!! Не забудьте передплатити наш журнал на 2017 рік. Індекс 23979. Повідомляємо, що з початку цього року роздрібна ціна часопису в нашому магазині складатиме 20 грн. Проте вартість передплати до кінця 2017 року буде без змін. Замовляйте наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua.

ЧАС ПРОБИ

ÑÒÀÐÈÉ ÄÎÊÒÎÐ

Друга світова війна була жахливим часом для всіх – і для тих, хто сидів в окопах і гинув у боях, і для тих, хто страждав від знущань окупантів, і для тих, хто гинув у полоні від голоду, і для тих, кого вважали зрадником співвітчизники. Окремою, мабуть, найстрашнішою сторінкою увійшла в цю криваву книгу доля євреїв під нацистською окупацією: масові страти, концтабори, газові камери і печі. Однак тим яскравіше сяяли на їхньому тлі подвиги таких як Оскар Шиндлер, Андрей Шептицький, Омелян Ковч – тих, хто ризикував усім, щоб урятувати людські життя чи навіть добровільно розділяв їхню долю. Одним з таких був лікар та учитель Генріх Гольдшмідт, відомий також як письменник під псевдонімом Януш Корчак. Народився він у другій половині XIX ст. у Варшаві. Його батько був єврей, а мати – полька, отже, Гольдшмідт вважав себе частиною і польської, і єврейської націй. Він змалку працював, отримав медичну освіту, трохи подорожував по світі, був лікарем під час війни, жив деякий час у Києві. На вулиці Володимирькій, 47, зберігся будинок, в якому він мешкав. Генріх Гольдшмідт багато викладав, лікував, а у 1912 році очолив нещодавно створений Дім сиріт – варшавський сиротинець для єврейських дітей, котрий очолював 30 років. Він брав участь і у створенні та роботі польського сиротинця. Як педагог і письменник, Гольдшмідт здобув світову славу – головним чином завдяки незвичному підходу до дітей.

№1(102), 2017 6

Генріх Гольдшміт (Януш Корчак), (1878-1942)

У принципі, нічого зовсім незвичного тут не було. Старий лікар, як називали учні, просто вважав, що до дитини треба ставитись з повагою, бачити в ній справжню людину, котрій можна довіряти, котра має свої права – і мусить мати свої обов’язки. Свої погляди Гольдшмідт висловив у книзі “Як любити дітей”, дітей”, котру видав під псевдонімом Януш Корчак. Ось кілька висловів з цієї книги:

“У страсі, лиш би смерть не відібрала у нас дитини, ми відбираємо дитину у життя…”. “Бажаючи вберегти дитину від бактерій дифтерії, не переносьте її в атмосферу, наповнену затхлістю нудьги й безвольності…”. “Деспотичний крик дитини, яка чогось вимагає, на щось скаржиться, домагається допомоги… Цей перший крик при світлі нічника – оголошення боротьби двох життів: одна – зріла, втомлена

Дiти Непорочної

ЧАС ПРОБИ

Дитячий сиротинець у Варшаві під час війни

від проступків, поразок, жертв, захищається; друга – нова, молода, завойовує свої права. Сьогодні ти ще не винуватиш його: він не розуміє, він страждає. Проте знай: на циферблаті часу є година, коли ти скажеш: і мені боляче, і я страждаю”. Запальна дитина, не пам’ятаючи себе, вдарила; доросла людина, не пам’ятаючи себе, вбила. У простодушної дитини виманили іграшку; доросла людина програла в карти цілий свій статок. Дітей нема – є люди, але з іншим масштабом розумінь, іншим запасом досвіду, іншими потягами, іншою грою почуттів. Свої погляди Гольдшмідт втілював у життя у своїх сиротинцях – польському і єврейському. Тут діти мали своє самоврядування, видавали свою газету, самі встановлювали чергування і створювали позичкову касу. Гольдшмідт запровадив ще один незвичний захід. Він створив у сиротинцях молитовні кімнати, де кожен міг усамітнитись і помолитись. Діти

Дiти Непорочної

мали скласти список, хто хоче там молитись, а також розклад, щоб кожен міг по черзі там побути, тобто він запропонував дітям за бажанням записатись на молитву в цій кімнаті й побути на самоті і з Богом, і з самим собою. Пізніше він, знов-таки, під псевдонімом Януш Корчак написав невеличку книжку “На самоті з Богом”. Богом”. Там він розповідає, як діти з єврейського сиротинця пояс-

нювали йому своє бажання молитись. Ось уривок з цієї книжки: Коли зібралися всі хлопчики, які записались на щоденну молитву, я запитав у них, навіщо вони моляться, для чого приходять на молитву. Було це досить давно, деталей я вже не пам’ятаю, зошит, в якому записував відповіді, загубився. Але відповіді були приблизно такі: Перший сказав: – А чом би я не мусив молитися. Я ж таки єврей. Другий відповів: – До сніданку нічого робити в спальні, а в молитовні тепло і світло.

– Мене мама просила молитися, – так пояснив п’ятий. А шостий сказав таке: – Коли я в суботу приходжу до рідні, дідусь завжди запитує, чи в сиротинці дітки набожні й чи вони моляться. Якщо я відповім “ні”, дідусеві буде прикро, а я не хочу його засмучувати. І до того ж, мені брехати не хочеться. Сьомий таке відказав: – Як помер взимку мій батько, мені не хотілося рано вставати,

Дитячий сиротинець сьогодні

№1(102), 2017 7

ЧАС ПРОБИ щоб іти до молитви. Але одного разу вночі батько приснився мені й почав уві сні мене соромити: “Як я був живий і працював на тебе, я не вибирав погоди. У дощ і в мороз, часто і вночі, навіть уже захворівши, я все ж вставав з ліжка, коли знав, що можу заробити. А ти зараз не хочеш промовити за мене кадіш”. – Я прокинувся й присягнувся, що молитимуся. Дев’ятий сказав так: – Щодня уранці я одягаюся, вмиваюся, їм свій сніданок, навчаюся у школі й бавлюся з друзями. Чом би я не мав також і помолитися? Є люди, які кажуть, ніби Бога немає; але звідки вони знають, що вони знають правду? Хтось же мусив усе це створити? То це й був Бог. Десятий відповів коротко: – Поляки моляться і ходять до своїх костьолів, тож і євреї не мусять бути гіршими. Одинадцятий сказав: – Коли єврей не молиться, то цей його гріх лягає на всіх євреїв. Через те ми хворіємо на заразні хвороби, через те ми й бідні, і маємо всілякі інші клопоти, бо багато євреїв не молиться. А я не хочу, щоб через мене інші потерпали. Дванадцятий навів приклад з хедеру: – Ребе (титул учителя (меламеда) в юдейській початковій школі хедеру) навчав нас у хедері, що євреї багато страждали за свої молитви. Вбивали їх, палили їхні святині, тож сором бути настільки лінивим, щоб не піти до молитовної кімнати, яка так близько, і ніщо мені не загрожує і не заважає. Тринадцятий так пояснив: – Коли я чимось занепокоєний або посварюся з товаришем,

№1(102), 2017 8

тоді молюся, бо мені буває приємно розповісти Богові, як було насправді і що товариш не мав рації. Коли я так думаю під час молитви, тоді мене менше ранить несправедливість. Чотирнадцятий розповів: – Я зауважив, що коли ходжу до молитви, то мені легше старатися, легше виправлятися. Тоді у мене зовсім мало справ і на мене ніхто не сердиться. І я тоді не роблю нічого поганого ні вдома, ні у школі. Молитва дуже допомагає. П’ятнадцятий сказав: – Коли я хворію або щось мене болить, або вдома щось недобре трапиться, наприклад, мама чи брат захворіють, або немає грошей, а господар надокучає, або інші мешканці – тоді мені стає прикро. Проте як я помолюся й попрошу, то потім вже не хвилююся, і мені стає добре. Шістнадцятий сказав: – Я й сам не знаю, навіщо приходжу до молитви. Молюся тому, що молюся. Взагалі, я й не замислювався, навіщо це роблю. Якщо я пригадаю навіщо, то напишу вам про це і вкину лист у скриньку. Сімнадцятий сказав: – Коли я молюся, то пригадую наш дім, як там було колись. Завжди по суботах я з батьком ходив до божниці. Тут, у сиротинці, теж буває вечеря, але тут все інакше. Ні, мені тут не погано, але як я був удома, то я більше любив і мене більше любили. Ніхто не прозивав мене мазунчиком чи лизуном. Тут, у сиротинці, теж часом дають цукерки, але вдома їх мені приносив татко і дразнив мене, що не дасть їх мені, що віддасть мамі або з’їсть сам. І це було смішно,

бо я знав, що він жартує. І ще вдома був чулент щосуботи. Вдома взагалі все було інакше. Коли він це сказав, тут спохватився попередній і додав: – О, я вже знаю. У мене так само, як і в нього. Молитва– це так, неначе я повертаюсь до своєї родини. Як молюсь, то пригадую собі й одне, і друге, й третє – все, як було вдома. Тоді також до молитви ходило й багато дівчаток. Одна з них навіть звалась рабинша. Її всі любили, тож не докучали, а вона й не сердилася. Вона була старша за віком і вже працювала – у майстерні, де робили чи рукавички, чи парасольки, чи ще щось. Через це не могла прийти наступного дня, тож мусила прийти разом з хлопцями. У нас через коридор мешкає польська сім’я. Вони добрі до євреїв, завжди позичають мамі те, що їй потрібно. Й вона сказала, що недобрим звичаєм у євреїв є те, що дівчатка можуть не молитися, бо їм молитва навіть потрібніша через те, що вони більше сидять удома, більше перебувають з дітьми. Господь Бог же не зробив хлопчачу молитву важливішою. Це вигадали рабини, бо вони самі є хлопцями. У поляків усі моляться разом, а в євреїв здається, ніби ми гірші для Господа Бога. Коли ти не маєш батька, приємно думати, що Бог є батьком для всіх, і для тебе також. Я ще хотів запитати і в інших, навіщо вони моляться; але почалася школа, політика – і все змінилося. Почалася політика… 1 вересня 1939 року почалася Друга світова війна. Гітлер і Сталін, на той час союзники, напали на Польщу і невдовзі завоювали її.

Дiти Непорочної

ЧАС ПРОБИ Генріх Гольдшмідт, єврей, разом зі своїм сиротинцем опинився в німецькій окупації, на території Варшавського ґетто. Як письменник і педагог, він був відомий на цілий світ, то ж навіть німці пропонували йому залишити гетто, передавали йому фальшиві документи, але Гольдшмідт щоразу відмовлявся. Навіть коли 6 серпня почалася ліквідація Варшавського гетто і єврейських дітей з учителями повели на вокзал, щоб везти звідти в табори смерті, Гольдшмідту дозволили не сідати на поїзд до концтабору й уникнути страти. Однак він не хотів, не міг покинути дітей, котрих так любив і котрим присвятив ціле життя, сів разом з ними на поїзд і загинув разом з ними в концтаборі в Треблінці. Це – вчинок справжнього героя і святого. Хоча Гольдшмідт формально не був християнином, та й юдеєм себе не вважав, але і його погляди, і життя були проникнуті правдивою любов’ю і вірою в Бога. І в СРСР, і в сучасній Україні книги Гольдшмідта або Януша Корчака, як він підписувався, перевидавали багато разів. Найбільш відомими з них є повісті “Пригоди короля Мацюша Першого” і “Коли я знову стану маленьким”. А ще десь десять років тому в Києві вийшла його збірка “На самоті з Богом”, присвячена молитовній кімнаті в його сиротинці. Звісно, вона є і в інтернеті. Крім педагогічного аспекту, книжка цікава тим, що там є кілька молитов, кожна з яких – немовби психологічний портрет того, хто молиться. Одна з цих молитов – молитва вихователя, своєрідний автопортрет Януша Корчака, цього не канонізованого святого ХХ століття:

Дiти Непорочної

Я не возношу довгих молитов до Тебе, о Боже. Не посилаю Тобі зітхань безкінечних... Думки мої не мають крил, які б мою пісню несли в небеса. Вислови мої не вельми барвисті й не променяться вони похвалами чи похвальбами. Я втомлений і невиспаний. Погляд мій затуманений, спина моя згорблена під вагою великого обов’язку. Та все ж і я маю до Тебе прохання сердешне, о Боже. Хоча і покірний я у вірі своїй у Тебе, Господи, але в проханні моєму стаю проти Тебе,

як стовп вогняний. Хоча зазвичай тихо шепочу я, та прохання це вимовляю голосом, повним несхитної волі. Поглядом своїм гордим ширяю я понад хмари. Не благаю, а вимагаю, бо це вже не для себе. Дай дітям доброї долі, підтримай їх у зусиллях їхніх щирих, працю їхню благослови. Не провадь їх шляхами найлегшими, але найпрекраснішими проведи. А як завдаток до мого прохання прийми тепер скарб мій єдиний: смуток і працю. Віктор Заславський

Пам’ятник Янушу Корчаку в центрі Варшави, скульптор Збігнєв Вілм

№1(102), 2017 9

ДУХОВНА БОРОТЬБА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

БУТИ ЩАСЛИВИМ

Кожна людина, яка живе в цьому світі, хоче бути щасливою. І це дуже важлива річ – віднайти щастя в житті. Тільки тут є один важливий нюанс: люди по-різному розуміють стан щастя. У чому все ж таки полягає щастя і як його осягнути? На цю проблему чи запитання нам може дати відповідь Св. Нектарій Егінський: “Як помиляються ті люди, які шукають щастя не в собі самих, а в чужих країнах і подорожах, у багатстві і славі, в насолодах і задоволеннях, у марних речах, які врешті-решт приносять гіркоту! Будувати вежу щастя поза своїм серцем – це все одно, що будувати дім у місці постійних землетрусів. Щастя є в нас самих, і блаженний той, хто зрозумів це…”. Щоб ми якось ширше і глибше могли зрозуміти ці слова святого, спробуймо розглянути деякі щоденні приклади. Отож

№1(102), 2017 10

одна молода сім’я, маючи деякі фінансові збереження, зробила собі в квартирі євроремонт, закупила євромеблі та й великий сучасний телевізор… Незабаром вони якось задумались над своїм життям і зрозуміли, що цим євро щастя вони не осягнули. Ще інший чоловік подумав собі: “От як я придбаю собі нову машину, то тоді я буду почувати

себе досить щасливим”. Через деякий час йому вдалось купити нову і гарну машину. Проте з цього часу його спокійне життя закінчилось: чи він спить, чи щось робить, чи кудись йде, то завжди переживає за свою машину. Врешті-решт вийшло, що не він придбав машину, а машина придбала його. Таким способом він також не осягнув того, що бажав. Один відомий чоловік хотів дуже розбагатіти, бо вважав, що так стане щасливим. Знаючи, що недалеко в пустині живе святий старець-монах, він вирушив до нього зі своєю насущною проблемою. Він попросив, щоб той помолився в його наміренні. Через деякий час знову ж приходить цей багач і запитує монаха: “Ти молився за мене?” – “Так” – відповів той. “То що, я тепер буду більше мати?” – Ні – говорить монах, – ти просто будеш менше бажати…” Цим святець

Дiти Непорочної

ДУХОВНА БОРОТЬБА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

дав чоловікові зрозуміти, що щастя не полягає в тому, щоб більше мати… За останні роки багато різних психологів і науковців пробували зробити статистику, щоб збагнути, де і в яких країнах живуть найщасливіші люди. Результати були досить цікаві. Виявляється, найменш щасливі люди живуть у найбільш багатих країнах. А десь там, біля Австралії, на островах живуть найбільш щасливі люди. Америка, Японія та інші багаті країни займають майже останні місця в цій статистиці. Це нам також може щось сказати… Ще один важливий момент: виявляється, найбільше самогубств в Японії серед найбагатшої верстви населення. Святе Письмо нам також не одноразово підказує, де потрібно шукати щастя і в чому воно полягає: “Щасливі ті, що їх до-

Дiти Непорочної

рога бездоганна, що ходять за Господнім Законом. Щасливі ті, що його свідоцтва пильнують, шукають Його всім серцем” (Пс.119 (1-2). Якщо ми є віруючі люди та й ще практикуючі християни, то можемо дуже легко проаналізувати цей внутрішній стан щастя. Буває так, що коли ми довше і глибше перебуваємо на молитві, то після цього відчуваємо внутрішній мир, спокій і радість… Часто, коли лукавий пропонує якусь гріховну спокусу і ми, з Божою поміччю, поборюємо і відкидаємо цей гріх,– тоді приходить радість, спокій сумління і своєрідне щастя… Про це гарно сказав св. Антоній Великий: “Щасливий той, хто міг переступити, а не переступив, зло вчинити, а не вчинив… У житті майже кожен християнин інколи впадає в якийсь гріх, і його до-

вгий час “щось не пускає” піти до сповіді. Проте коли він переборює своє гордовите – “я”– і робить добру сповідь, то яку радість відчуває у своїй душі. Це і є своєрідний стан щастя. Коли ми живемо правильним християнським життям, робимо добро й уникаємо зла, працюємо над своїм духовним життям, тоді у сумлінні панує спокій, а в душі – радість, мир і щастя щастя.. Нам не потрібно витрачати великі гроші і час на відкриття візи і на подорож, щоб добратися до цього острова щастя. Адже цей острів, як ви вже, напевно, зрозуміли, знаходиться в нашому серці. Тільки потрібно трохи зусиль над собою, духовної праці, молитви, тоді цей стан щастя буде завжди перебувати в нашому серці. Амінь. о. Роман Гето

№1(102), 2017 11

ПАМ’ЯТІ ПАСТИРЯ

ВІЧНИЙ ВІДПОЧИНОК ДАЙ ЙОМУ, ГОСПОДИ!

Єпископ Станіслав Падевський (1932-2017)

29 січня 2017 року у Сендзішовському монастирі у Польщі, відійшов до вічності Єпископ Станіслав Падевський, багаторічний член редколегії нашого часопису “Діти Непорочної”, Непорочної”, талановитий публіцист, автор прекрасних книг на релігійну тематику. Коли виходив наш перший номер часопису “Діти Непорочної” у березні 2000 року, Єпископ Станіслав Падевський написав прекрасну Передмову Передмову,, яку хочемо ще раз у цій статті навести для читачів. Надіємося, що ця Передмова стане тим букетом духовних квітів, котрий вся редакція кладе на могилу Єпископа,

№1(102), 2017 12

справжнього почитателя Марії, вірного Її Сина впродовж цілого свого життя: “Сьогодні, як ніколи, душі християн наражені на небезпеку моральної гнилизни, зневіри, духовної смерті, особливо через засоби масової інформації. Наш часопис хоче сказати “ні” брудній хвилі зла та аморальності. Чому він з’явився саме під такою назвою? Існує якесь споріднення між Марією, Матір’ю Христа, і людьми, що є Її дітьми. “Сповнена благодаті Божої” була звільнена від бунту проти Бога, тобто від первородного гріха, який перервав зв’язок людини

з Богом. А в дітях залишилось щось з невинності втраченого раю. Мабуть, тому Марія так часто з’являлася дітям, бо Ісус одного разу поставив дитину посеред учнів і сказав: “Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство” (Мт. 18,3). Роль Марії в нашому житті велика. Дивимось на Неї, як на прекрасну оздобу людського роду, взірець святості, ідеал людяності. Часопис має Марійський напрямок, тому прагнемо, щоб Мати Божа була Вихователькою дитячих душ, незалежно

Дiти Непорочної

ПАМ’ЯТІ ПАСТИРЯ

від доби життя, адже так необхідно кожному віднайти загублену дорогу до Правди, Добра та Краси, щоб чітко відрізняти правду від неправди. У переддень Великодніх свят бажаємо читачам часопису витривалості у пості та молитві, просвічення серця у вірі. Нехай у боротьбі з темними силами Непорочна Марія буде нам усім опорою, захистом і перемогою! перемогою!” Таким делікатним, готовим прийти на допомогу в біді у стосунках з людьми, назавжди залишиться у нашій пам’яті Єпископ Станіслав Падевський. Йшов 2003 рік: рік: у Страдчі невеличкій групі паломників зі Львова вдалося поставити фігуру нашого Спасителя на І-ій стації. Однак не все так було легко і гладко. Для декого з церковників це стало мало не крамолою, бо це не нашого обряду. Таке, м’яко кажучи, “дивне обрядове розуміння” Хресної Дороги Ісуса викликало тривогу в серцях простих віруючих, які глибоко усвідомлювали значення цієї прощі та Хресної Дороги на

Дiти Непорочної

цьому великому святому місці нашого народу, тим більше, що ми вже знали пророчі слова великого ісповідника католицької віри в часах підпілля старця Порфирія з Дори про Страдч, Страдч, його роль у майбутньому України. Саме завдяки Йому та Його благословенню і зародилася у терпінні та щирій молитві простих паломників ця чудова духовна практика, а саме: вимолювати все за посередництвом душ у Чистилищі в ОТЦЯ НЕБЕСНОГО через

ХРЕСНУ ДОРОГУ ІСУСА. ІСУСА . І тоді нам на допомогу Бог послав Папського Нунція, Кардинала Антоніо Франко, та п’ять Єпископів Римо-Католицької Церкви, в т.ч. і Станіслава Падевського, які все відразу зрозуміли і підтримали цю народну ініціативу. Тепер, слава Богу, Страдч став великим відпустовим місцем, всенародною прощею, і звершує свою місію у ділі спасіння, зцілення та навернення людей до Бога, до глибокого духовного життя. Незадовго до освячення фігури Спасителя на І-ій стації ми разом з Єпископом Станіславом відвідали Страдч. Фігура Ісуса стояла на земній кулі ще без Хреста, без огорожі, без викладеної бруківки, але хіба це могло перешкодити місії справжнього Пастиря, яким був Станіслав Падевський. Він підійшов до фігури Спасителя (скульптор Юліан Савко) і завмер, захоплено вдивляючись в Обличчя Ісуса. І тоді з його уст та серця вихопилося: “Господи, яке у Тебе прекрасне Обличчя!” А далі, поклавши свою праву руку на фі-

Похоронна процесія в Сендзішові, Польща

№1(102), 2017 13

ПАМ’ЯТІ ПАСТИРЯ

гуру, промовив: “Я, Ієрей РимоКатолицької Церкви, владою, даною мені Верховним Апостолом Петром, благословляю цю подобу Ісуса на служіння Богові та людям. Амінь!” І це благословення вірної дитини Марії, Марії, яким був Єпископ Станіслав Падевський, і благословення нашого праведника о. Порфирія з Дори стали навічно записані у Небі та тут, на нашій українській землі – у Страдчі! Після благословення ми з Єпископом Станіславом пройшли всю Хресну Дорогу, зайшли в печеру і там помолилися в печерній церкві та на місці страти монахів у 13 ст., посітили Ісуса у Найсвятіших Тайнах у храмі, поклонилися Йому та Матері Божій Нерушимої Стіни… Єпископ Падевський був просто вражений красою Страдча та його духовних святинь. Він сказав: “Тут може бути Лавра”. Звичайно, що це було тільки делікатне побажання. побажання. Бути чи не бути Лаврі у Страдчі – це прерогатива нашої Церковної Влади. Їй видніше!

№1(102), 2017 14

А тепер наведемо стислі факти з життя Єпископа. Станіслав Падевський народився 18 вересня 1932 року у Новій Гуті Бучацького повіту у Тернопільському воєводстві. Після війни 1 грудня 1945 року був разом з родиною переселений з рідної землі, яка була включена у склад Радянського Союзу, до Нового Містечка, що в Польщі, недалеко Нової Солі. Освіту свою почав ще в рідній місцевості, але з огляду на так звану “репатріацію” і примус оселитися на так званих “повернених” (Польщі від Німеччини) землях, середню школу закінчив в Новому Містечку. Далі навчався в педагогічному і загальноосвітньому ліцеї у Новій Солі.

27 серпня 1949 року розпочав новіціят в монастирі Отців Капуцинів в Сендішові Малопольському під керівництвом магістра отця Аполінарія Борковського. В Ордені він отримав чернече ім’я – Венантій. 28 серпня 1950 року склав перші чернечі обіти. Два роки пізніше

Станіслав Падевський розпочав філософскько-богословські студії у Кракові. 19 вересня 1953 року він склав вічні обіти, а 24 лютого 1957 року прийняв з рук Єпископа Станіслава Роспонда рукоположення у пресвітери. Після рукоположення отець Станіслав був скерований до праці в капуцинській парафії в Битомі, де виконував обов’язки вікарія і катехита. Через два роки повернувся до Кракова, щоб катехизувати у школах і вчити співу молодих братів з Капуцинської семінарії. У 1961-1964 роках навчався в Люблінському Католицькому Університеті на факультеті Гуманістичних Наук в Інституті польської філології. Опісля продовжив навчання в Краківському Ягеллонському Університеті у Кракові. Маґістерський іспит склав 22 червня 1966 року, захищаючи працю під назвою: “Слов’янські справи у польському і латинському письменництві за часів Зигмунта Старого”. У липня 1964 року він був скерований до Вроцлава, а через рік – до монастиря і парафії в Кросно, де виконував служіння катехита середніх шкіл. У 1970-1973 році був настоятелем монастиря у Кракові і служив сповідником Сестрам Бернардинкам і Сестрам Служебницям. У 1973 році він переїхав до Розвадова (Стальова Воля), де до 1976 року був катехитом, а від 1976 року до 1985 виконував завдання Настоятеля монастиря і адміністратора парафіїі. У 1976 році Капітула Провінції довірила йому функцію Провінціального Вікарія, яку він ви-

Дiти Непорочної

ПАМ’ЯТІ ПАСТИРЯ конував протягом двох строків (1976-1985). У 1985-1988 році отець Станіслав працював у Пілі, а потім був направлений до Сендзішова Малопольського. З Сендзішова отець Станіслав Падевський на запрошення священиків, які працювали в Україні, виїхав у 1988 році на терени Радянського Союзу для служіння католикам і допомоги священикам. Впродовж першого року перебування в Україні він служив у Барі, Полонному, Києві, Старокостянтинові, Шепетівці. У 1989 році отець Станіслав оселився у Старокостянтинові, щоб займатися справою повернення Старокостянтинівського храму і монастиря. У 1990 році він був призначений настоятелем парафії у Старокостянтинові. З червня 1991 року Станіслав Падевський проживає в Україні та розпочинає свою активну діяльність по налагодженню духовного життя в Ордені Отців Капуцинів. Після того, як у 1992 році було передано Отцям Капуцинам Вінницький храм, отець Станіслав 6 жовтня 1992 року був офіційно призначений Єпископом Яном Ольшанським першим капуцинським настоятелем у Вінниці. Після трирічного перебування у Вінниці 13 квітня 1995 року отець Станіслав був призначений Папою Йоаном Павлом II титулярним Єпископом дієцезії Тігія і Єпископом-помічником Кам’янець-Подільської дієцезії. 10 червня 1995 року з рук Архиєпископа Антоніо Франко, Папського Нунція в Україні, о. Станіслав Падевський був рукоположений на Єпископа у

Дiти Непорочної

Кам’янець-Подільському кафедральному соборі.

10 жовтня 1998 року Єпископ Станіслав був призначений Єпископом-помічником Кардинала Мар’яна Яворського Львівської Архідієцезії, а вже 4 травня 2002 року став першим Ординарієм новоутвореної Харківсько-Запорізької дієцезії.

10 липня 2002 року відбулося урочисте введення на Єпископський престол в кафедральному соборі у Харкові. Завдання Ординарія Єпископ Станіслав Падевський виконував до 19 квітня 2009 року, до моменту виходу на емеритуру. Після завершення служіння Ординарія дієцезії Єпископ Станіслав виразив бажання повернутися до Польщі, до Чину Капуцинів Краківської Провінції. На його особисте прохання Уряд Провінції скерував його до братерської спільноти у Кєльцах. Однак через декілька місяців повернувся в Україну, щоб далі служити католикам. З огляду на прогресуючу хворобу був вимушений повернутися до

Польщі і замешкати у монастирі в Сендзішові Малопольському.

29 січня 2017 року у своїй монастирській келії в Сендзішовському монастирі відійшов до Господа, щоб разом з усіма святими очікувати дня воскресіння померлих.

1 лютого 2017 року у Сендзішові Малопольському відбувся похорон отця Капуцина і Єпископа Станіслав Падевського. Він був похований у монастирській гробниці на цвинтарі Сендзішова. Похоронні урочистості Єпископа Станіслава Падевського OFMCap, Ординарія-емерита Харківсько-Запорізької дієцезії відбулися у середу 1 лютого у церкві Отців Капуцинів у Сендзішові Малопольському. На похорон прибув Митрополит Львівський Архієпископ Мечислав Мокшицький, котрий очолив Службу Божу, а також Єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Мар’ян Бучек, Єпископпомічник Харківсько-Запорізької дієцезії Ян Собіло, Ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії

№1(102), 2017 15

ПАМ’ЯТІ ПАСТИРЯ

I-ша стація Страдецької Хресної Дороги, яку благословив Єп. Станіслав Падевський у липні 2003 року. Скульптор Юліан Савко

Леон Дубравський і Єпископ Ян Нємєц, священики зі Львова та України, семінаристи Львівської семінарії з настоятелями. Були присутні також Архієпископ Митрополит Перемишля Адам Шаль та місцевий Ординарій, Єпископ Ян Вонтроба. Урочистості розпочалися у монастирі Отців Капуцинів молитвою Утрені в намірах померлого, потім всі помолилися Коронку до Божого Милсоердя та Розарій. В сам обід розпочалася Служба Божа, після якої настало тимчасове поховання тіла Єпископа Падевського у капуцинському

№1(102), 2017 16

гробівці на цвинтарі в Сендзішові Малопольському. Після полагодження всіх потрібних формальностей тіло Єпископа Станіслава буде перевезене до кафедрального собору у Харкові, де спочине в серці дієцезії. Архієпископ Мечислав Мокшицький у своєму зверненні від імені Єпископів Римо-Католицької Конференції Єпископів України, до якої теж належав Єпископ Станіслав, дякував Богові за дар Його життя та пастирського служіння у Церкві в Україні: “Церква збудована на фундаменті Апостолів, а єпископ є

їхнім наступником у пастирському служінні. Ти, Єпископе Станіславе, сповнив це служіння у Кам`янці-Подільському, у Львові і, як перший Єпископ новоствореної Харківсько-Запорізької дієцезії, де впродовж десятиліть не було там жодного храму, а якщо туди і прибував священик, то приховано і дуже рідко” – сказав Архієпископ Мечислав. На завершення Архієпископ Мечислав Мокшицький подякував Отцю Провінціалу, Гвардіанові у Сендзішові та спільноті Братів Капуцинів за довголітню опіку та турботу, якою вони оточували Єпископа Станіслава: “Він бажав довершити своє життя у чернечій спільноті. Він ніколи не перестав бути монахом і завжди підкреслював свою приналежність до Капуцинської родини. Дякуємо вам за те прекрасне свідчення любові та поваги до співбрата, благаючи водночас, щоб Бог вас благословив і беріг, щоб звернув Своє Обличчя до вас і обдарував вас миром.” Редакційна Світлини Мацєя Ідзіка

Дiти Непорочної

СВЯТИНІ ЗАРВАНИЦІ

ІСТОРІЯ В ОБЛИЧЧЯХ ТА ПАМ’ЯТКАХ

Собор Зарваницької Матері Божої. Світлина Олега Бішка, 2016

Родина Орисі Петрицької, с. Монастирчани Богородчанський р-н Івано-Франківська обл.

Дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці. Світлина Олега Бішка, 2016

18

Зарваницька чудотворна ікона Матері Божої у церкві Пресвятої Трійці. Світлина Олега Бішка, 2016

Бакотський Свято-Михайлівський печерний монастир. Національний природний парк “Подільські Товтри”. Кам’янець-Подільський р-н Хмельницька обл. Світлина Олега Бішка, 2016

17

Родинний образ Матері Божої з Дитятком Ісус сім’ї Тишківських-Войтовичів (Реставрував Юліан Савко, 2016)

Образ Фатімської Богородиці (Духовний центр Св. Людовіка Марії Ґріньйона де Монтфорта у Франції)

Родинний образ Матері Божої з Дитятком Ісус сім’ї Тишківських-Войтовичів (Реставрував Юліан Савко, 2016)

Образ Фатімської Богородиці (Духовний центр Св. Людовіка Марії Ґріньйона де Монтфорта у Франції)

СВЯТИНІ ЗАРВАНИЦІ

ІСТОРІЯ В ОБЛИЧЧЯХ ТА ПАМ’ЯТКАХ

Собор Зарваницької Матері Божої. Світлина Олега Бішка, 2016

Родина Орисі Петрицької, с. Монастирчани Богородчанський р-н Івано-Франківська обл.

Дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці. Світлина Олега Бішка, 2016

18

Зарваницька чудотворна ікона Матері Божої у церкві Пресвятої Трійці. Світлина Олега Бішка, 2016

Бакотський Свято-Михайлівський печерний монастир. Національний природний парк “Подільські Товтри”. Кам’янець-Подільський р-н Хмельницька обл. Світлина Олега Бішка, 2016

17

ГОЛОС МАРІЇ

ПРОВАДИТИ ДО СВЯТОСТІ

Вид на паломницький центр з Гори Кріжевач

“Дорогі діти! Також сьогодні взиваю вас, аби ви повернулися до молитви. У цьому часі ласки Бог дозволив Мені, щоб Я провадила вас до святості і життя в простоті, щоб ви в малих речах відкрили Бога Сотворителя, захопилися Ним і щоб ваше життя стало благодаренням Найвищому за все, що Він дає вам. Кохані діти, нехай ваше життя в любові буде даром для інших, бо тоді Бог благословитиме вас. Ви давайте безкорисливе свідчення з любові до Бога. Я є з вами і заступаюся перед Моїм Сином за вас усіх. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 листопада 2016 року). Марія провадить нас до святості та життя в простоті, щоб

Дiти Непорочної

ми в малих речах відкрили Бога Сотворителя.. Ми пережили Рік Сотворителя Милосердя, а також Акт прийняття Ісуса Христа як Царя і Господа. Тож спробуймо побачити послання Цариці Миру в житті святих, Фаустини Ковальської та Розалії Целакувни, які мали глибокий зв’язок з Марією і перебували під Її глибокою опікою. Як це було в Розалії? “Я часто застановлялася над тим, що маю чинити, аби стати святою. Щоб розв’язати цю проблему, знаходила тільки один спосіб – любов любов.. Так, любов! Любити Господа Ісуса до шаленства, до цілковитого забуття себе; згоріти на жертовнику як жертва любові (…) Коли поставали важкі для зрозуміння питання, тоді посіщала Ісуса у Найсвятіших Тайнах. Господь

Ісус вияснював усе моїй душі. Біля стіп престолу навчав мене Господь Ісус таємниць Своєї Любові. З Найсвятішої Євхаристії я чула ці тихі взивання, які Ісус промовляв до моєї душі. Тут заливав моє серце потоками щастя безмежного, яке не можна ні описати, ні розказати” (“Вервиця з Розалією Целакувною”). Целакувною”) Учімося святості та простоти життя у Вервиці, читаючи Євангелію, прямуючи до святості та розважаючи послання. Також на прощі в Меджуґор’ї маємо можливість пізнати простоту життя. Бачимо, що стільки речей вдома є непотрібними, що вплутуємося в багато справ неістотних, котрі нас під’юджують і поглинають. У Меджуґор’ї пізнаємо те, що насправді можна

№1(102), 2017 19

ГОЛОС МАРІЇ молитися. Коли наші голови і серця є заплутаними, тоді й життя стає заплутаним. Давніше – вірність у шлюбі була очевидною аж до смерті. Тепер ідуть до шлюбу вже з поділом маєтку і думкою, що якщо щось…, то розійдемося. Знайома пані поділилася колись зі мною деякими сумнівами. На батьківських зборах вислухала лекцію про виховання. Довідалася, що її виховання дітей до тих пір було погане і несучасне. Оскільки я знав її та її дітей, то міг без тіні сумніву заспокоїти цю жінку. О, коли б усі матері так виховували своїх дітей, як ця шляхетна і мудра жінка, то світ був би добрий, простий і щасливий. Тим часом, чим більше атеїзму, відносних цінностей і фундаменталізму нецерковного, тим більше ускладнень, усамітнення і гріха. Як поєднуються святість і життя в простоті, так гріх і ускладнене життя є нерозривно злучені між собою. Цариця Миру в останньому посланні каже нам, щоб ми відкрили Бога Сотворителя в малих речах, захопилися Ним. Як це було у Фаустини? “Хоча наші вчинки самі собою є дріб’язковими і звичайними, однак через любов стають великими і потужними перед Богом внаслідок любові” (Що. 889). Не витрачаю часу на жодні мрії, проживаю кожну хвилину окремо, бо вона є в моїй силі; минуле мені не належить; майбутнє використати цілою душею” (Що.

351). Прагну жити теперішньою хвилиною, жити так, немовби

№1(102), 2017 20

цей день був останнім у моєму житті: старанно використовувати кожну хвилину на більшу хвалу Божу, проживати для себе кожний випадок так, аби душа отримувала пожиток. На все дивитися з тієї точки зору, що без Волі Божої ніщо не відбувається” (Що. 1183). Нехай ваше життя стане благодаренням Найвищому за все, що Він вам дає. Як звершували благодарення св. Фаустина і Розалія? “Будь благословенним, о Боже, за все, що мені зсилаєш. Без Волі Твоєї ніщо не відбувається під сонцем” (Що. 1208). Розалія Целакувна згадує: “О, яким добрим є Господь Ісус, що мені, найнедостойнішій, уділив цю велику ласку, що можу трудитися в такому середовищі. Ніколи нічим собі не заслужила на це. Яка це прекрасна праця, без визнання і подяки, повна погордження і пониження (це був відділ венеричних хвороб)”. Давайте безкорисливе свідчення з любові до Бога Бога.. Дуже промовисте свідчення любові дає Розалія: “Майже всі, які знаходяться у нашому відділі, є тяжко хворими і при мені вмирають, і то переважно вночі, під час мого чергування – така Воля Божа. Хочу бути з любові до Господа Ісуса доглядальницею не тільки тіла, але, насамперед, і душі. Прошу Господа Ісуса, щоби жодна душа не пішла у вічність, не поєднавшись з Богом і на це дуже зважаю, щоб на своєму сумлінні не мала нічиєї душі” (“Вервиця з Р. Целакувною”, 58). І ми також докладімо старань, аби ніхто з нашої родини і

знайомих не відійшов у вічність без поєднання з Богом. Аби ви повернулися до молитви. Фаустина Ковальська пише: “Незважаючи на стан, душа повинна молитися” (Що.

146). Господь сказав мені: “Втрата кожної душі занурює Мене в смертельний смуток. Завше Мене потішаєш, коли молишся за грішників. Наймилішою для Мене є молитва за навернення душ грішних; знай, доню Моя, що ця молитва завше є вислухана” (Що.

1397). Отож молімося з радістю: “Свята Маріє, Мати Божа, молися за нас, грішних, тепер і в годині смерті нашої. Амінь”. АБИ НЕБО ПОРОЗВ’ЯЗУВАЛО “Дорогі діти! З великою радістю несу вам сьогодні Свого Сина Ісуса, щоб Він обдарував вас Своїм Миром. Відкрийте ваші серця, кохані діти, і будьте радісними, що можете Його прийняти. Небо є з вами і бореться за мир у ваших серцях, родинах і світі, а ви, кохані діти, допоможіть вашими молитвами, щоб так сталося. Благословляю вас з Моїм Сином Ісусом і взиваю вас, аби ви не втрачали надії та щоб ваш погляд і серце завжди були спрямовані на Небо і вічність. Таким чином будете відкриті на Бога і Його плани. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 грудня 2016 року). “Дорогі діти! Сьогодні, у цей день ласки, особливо взиваю вас до молитви за мир. Діти, Я прийшла сюди як Цариця

Дiти Непорочної

ГОЛОС МАРІЇ

Миру і дуже часто взиваю вас до молитви за мир. Однак, діти Мої, ваші серця є позбавлені миру. Гріх унеможливлює вам цілковите відкриття на ласки і мир, який Бог прагне вам дати. Для того, щоб ви жили у мирі, Мої діти, ви повинні мати, насамперед, мир у ваших серцях і бути цілковито відданими Богові та Його Волі. Не шукайте миру і щастя в речах дочасних, бо вони всі є швидкоплинними. Прямуйте до правдивого милосердя і миру, який походить тільки від Бога, тільки так ваші серця будуть наповнені правдивою радістю і тільки таким способом будете у змозі стати свідками в цьому неспокійному світі. Я є вашою Матір’ю і заступаюся за кожного з вас перед Моїм Сином. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (Щорічне послання для Якова Чоло від 25.12.2016).

Дiти Непорочної

Після прочитання останнього послання під час першого розважання мені прийшла думка: вивчити його напам’ять. Коли я старався його запам’ятати, то зрозумів, що Цариця Миру промовляє до нас дуже особисто. Це є звертання, на котрі хочу звернути увагу: “Несу вам Мого Сина Ісуса, Ісуса , щоб обдарував вас”.. Марія не тільки нас повчає, вас” що прагне дати – дати Ісуса. Уже з першого дня початку об’явлень 24 червня 1981 року з’явилася як молода, прекрасна Мама з Дитятком на руках. А в цьому останньому посланні, переданому на Боже Різдво, говорить, що несе нам Свого Сина Ісуса Ісуса,, щоб обдарував нас Своїм Миром.. Не якоюсь ідеєю миру, але ром Своїм Миром, про який Він Сам в Євангелії від св. Івана сказав: “Мир залишаю вам, Мій Мир даю вам: не так, як світ дає. Даю вам його” (Ів. 14, 27) 27).. Він

насправді є Емануїлом – Богом, Який є поруч, Богом, Який є з нами. Богом чутливим й обдаровуючим. Далі наша Матір і Цариця Миру прагне, аби ми також відповіли дуже особисто і радісно. Відкрийте ваші серця серця,, кохані діти, і будьте радісними, що можете Його прийняти. Радіймо, приймаючи Його у Св. Причасті, у Слові Божому, приймаючи прощення у Таїнстві Покаяння та адоруючи Його… Радіймо, пізнаючи Його близькість, опіку і провадження. Заохочую, щоб це послання ви вивчили напам’ять і пізнавали, як Небо є з нами і бореться за мир у наших серцях, родинах і світі. Я бачу і чую багато людських свідчень, навернень, випростовування доріг, поєднань, звільнень від налогів. Набирає сили молитва в родинах, взаємна любов, доброта і мир;

№1(102), 2017 21

ГОЛОС МАРІЇ щораз більше миру, мудрості та відмежування від зла. Небо бореться за мир на світі. Двадцять п’ять років тому на Боже Народження припинив існувати Радянський Союз. Чи людськими силами можна було розв’язати такий великий Союз? Знаємо, що перед тим було багато молитви, посвячення світу та Росії Непорочному Серцю Марії. Молитва і піст, а також багато духовних пожертвувань доповнили це діло. Знаємо також про спроби, які було зроблено, щоб як до Рейгана, так і до Горбачова дійшло Послання Цариці Миру про мир. Так і тепер Марія нас не опустить. Небо є з нами і бореться за мир. Нам тільки потрібно включитися, як цього прагне Цариця Миру: “А ви, кохані діти, поможіть вашими молитвами, аби так

№1(102), 2017 22

сталося”. Моліться, щоб Небо порозв’язувало (як і тоді Радянський Союз) нищівні зв’язки й організації, а серця і родини наповнило Божим Миром. Також у щорічному посланні для Якова на Боже Народження Матір Божа прийшла з Дитятком Ісус на руках і сказала: “Сьогодні, у цей день ласки, особливо взиваю вас до молитви за мир”. Бог прагне дати нам мир, але гріх унеможливлює цілковите відкриття на ласки і мир… Цими словами Матір Божа також торкнулася проблеми духовної боротьби, яка відбувається в серцях, родинах, світі, бо Вифлеєм – це ми самі й наша родина. Отож скеровуймо наш погляд і серце до Неба і вічності. Ісус Христос, Який прийшов до нас через Таємницю Втілення і Народження, каже нам: “Не

збирайте собі скарбів на землі… Збирайте собі скарби на Небі, де ні міль ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце” (Мт. 6, 19-21). Цариця Миру говорить нам у посланні до Якова: “Не шукайте миру і щастя в речах дочасних, бо вони всі є проминаючими”. І заохочує нас, щоб ми прагнули до правдивого милосердя і миру, котрий походить тільки від Бога. Матінко і Царице Миру, провадь нас, виховуй і допомагай, аби ми посвятили життя Божим планам, були свідками миру в цьому неспокійному світі, а також щоденно бачили, як Небо є з нами і бореться за мир у наших серцях, родинах і світі. о. Євгеній Сьпйолек (Переклад Андрія Величка)

Дiти Непорочної

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ

БОГОРОДИЧНИЙ КУЛЬТ І ВАСИЛІЯНИ Ось уже 400 років провідним серед українського чернецтва є славний Василіянський Чин – Чин св. Василія Великого. Василіяни займають важливе місце в історії Української Греко-Католицької Церкви не тільки як її духовно-релігійне осердя. І тому закономірно, що дослідники Василіянського Чину, василіянської минувшини пильно зверталися і звертають увагу на його постання й організацію, падіння, реформи й розквіт, а також релігійну, наукову, культурно-освітню працю, зокрема, на поширення та утвердження культу Пресвятої Богородиці в Україні серед вірних УГКЦ. Культ Пресвятої Богородиці в Україні має тисячолітню історію і є таким давнім, як християнство на українських землях. Почитання Пресвятої Богородиці в Україні має глибоке філософське усвідомлення і художнє вираження в чудотворних іконах. Немає жодної доби у вітчизняній історії, в якій не були би золотими літерами записані вияви найглибшої і сердечної пошани нашим народом до Пресвятої Богородиці, як і численні свідчення Її постійної Материнської опіки про український народ, українську землю, Українську Церкву, а християнський люд України завжди віддячував Їй за це всенародною любов’ю і почитанням. Ще в далекому минулому, в часи Київської Русі, князь Ярослав Мудрий у 1038 році віддав під Покров Пречистої Діви Марії увесь народ та державу, вибравши Її своєю Царицею. Таким чином ми стали першою нацією в Європі, яка посвятила себе Цариці Небесній. У Грушеві (1987 рік) це підтвердила Сама Богородиця, сказавши: “Україно, ось чого Я прийшла до ТЕБЕ, бо ТИ перша стала МОЯ, Ти одна не втратила надії і любові, хоч і мучено Тебе нелюдським способом… Молюся за вас”. В іншому посланні Матір Божа ще раз підтвердила у Грушеві: “Україна першою вклонилася Мені як Цариці, і Я прийняла Її під Свій захисток”. Це посвячення себе Пресвятій Матері дуже сильно єднається з відданням себе Богові. Є декілька видів Марійських посвячень: приватні, державні, колективні. колективні. До посвячень колективних відносяться посвячення міст, як – от: Константинополь (7 вік); посвячення цілих народів, всієї держави, а саме: Київська Русь через князя Ярослава Мудрого (1038); Угорщина через

Дiти Непорочної

Посеред квітів Ясної Гори у Гошеві

короля св. Стефана (997-1038); Франція через короля св.Людовіка 13 (1647); Польща через короля Яна Казимира у Львові (1656). Окрім цього руху в Європі зароджується ще другий, а саме: посвячення роду людського Непорочному Серцю Марії. Цей рух постав під впливом об’явлень Матері Божої св. Катерині Лябуре на вулиці дю Бак у Парижі (1830); Меланії та Максиміліяну в Ля Салєтт (1846); Бернадетті Субіру в Люрді (1858); в Понтмен (1871); Люсії, Жасінту та Гіацинті в Фатімі (1917). Осередком культу Пресвятої Богородиці з давніх часів у З’єдиненій Церкві був Чин св. Василія Великого. Василіянські чернечі обителі з перших днів свого становлення були осердям релігійно-церковного, духовного життя З’єдиненої Церкви. Василіянські монахи, ревні почитателі Божої Матері, і словом, і

№1(102), 2017 23

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ монастирів – Жировицького Свято-Успенського монастиря, в якому й знаходилася ця ікона. Саме під опікою Божого Провидіння, зокрема Жировицької чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, перший Великий Василіянин, предтеча чернечої віднови в З’єдиненій Церкві, свщмч. Йосафат Кунцевич довершив велику богоугодну справу свого подвижницького життя – заклав основи чернечого Чину, який сьогодні зветься “Василіянський Чин свщмч. Йосафата”. Під опікою Жировицької чудотворної ікони виховувалися наступні покоління Василіянських сіячів Божого Слова. Поєднання імені подвижника З’єдиненої Церкви свщ. мч. Йосафата Кунцевича з культом Жировицької чудотворної ікони стало запорукою всіх її успіхів, що в тій чи іншій мірі закономірно приписували особливому покровительству Пресвятої Богородиці. Саме він з вірою, щирими молитвами перед цією іконою передав у благословенні руки Матері Божої, під Її святу опіку не тільки весь оновлений Чин Св. Василія Великого, який мав стати осердям З’єдиненої Церкви, а й цілу З’єдинену Церкву зі Святим Апостольським Престолом. Відтоді Василіяни під його духовним проводом, за його особистим прикладом посвячуються

Прочани біля дзвіниці на Ясній Горі

книгою день у день, рік у рік розвивали й невпинно поширювали культ Пресвятої Богородиці серед вірних З’єдиненої Церкви. У багатьох Василіянських чернечих обителях віками зберігаються безцінні духовні скарби, зокрема, чудотворні ікони Богородиці, що становлять спільне загальнохристиянське надбання. Маючи такі Господні дари, Василіяни цінували та цінують, берегли та бережуть, постійно та неустанно почитають їх, як важливу духовну спадщину, ревно дбають, щоб через них духовно збагачувалися християни різних конфесій і стараються використати їхню могутню силу у розбудові духовного світу Христової Церкви. Першою чудотворною іконою З’єдиненої Церкви і Чину св. Василія Великого є Жировицька ікона Пресвятої Богородиці. Вона відіграла важливу роль в історії Василіянського Чину як його Опікунка в час становлення і розвитку. Зв’язок Жировицької чудотворної ікони з першопочатками Василіянського Чину З’єдиненої Церкви проявляється насамперед у тому, що один із її найперших і найбільших почитателів свщмч. Йосафат Кунцевич був ігуменом одного з перших Василіянських

№1(102), 2017 24

Капличка Найсвятішого Ісусового Серця на Ясній Горі

Дiти Непорочної

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ Далешеві, Крехові, Краснопущі, Кристинополі (Червонограді), Кременці, Ланівцях (Тулині), Малому Березному, Монастирку, Піддубцях, Пушні, Підгірцях, Погоні, Почаєві, Теребовлі, Тригір’ї, Улашківцях, Чернихові, Страдчі та інших інших.. Варто зауважити, що Василіяни ніде жодним способом не вивищували і не вивищують згаданих чудотворних ікон з-поміж інших ікон краю. Саме в цих та інших Василіянських монастирях багато християн різних християнських конфесій, які були тілом і душею недужими та з вірою приходили до цих Образів Пресвятої Богородиці, відповідно до свого прохання зазнавали Божої благодаті та зцілилися від різноманітних недуг і пристрастей. Саме в цих святих місцях зсилала і зсилає Небесна Матір, Заступниця, Помічниця, Покровителька, Опікунка, Посередниця, Нерушима Стіна Свої ласки представникам різних конфесій, які з вірою приходять до Неї, й у щирих молитвах просять у Неї Материнської помочі та опіки. Своє особливе ставлення до Пресвятої Богородиці Василіяни висловлювали і висловлюють усіма формами і засобами, виявляючи це в релігійній літературі, іконописному, музично-пісенному мистецтві.

Перше чудо ікони Матері Божої Гошівської

душею й тілом в утвердженні та поширенні культу Пресвятої Богородиці. Численні Василіянські монастирі, де були чудотворні Богородичні ікони, стали великими відпустовими центрами й місцями духовного оновлення народу. Першим славним відпустовим місцем З’єдиненої Церкви став Жировицький Василіянський СвятоУспенський монастир, що в Білорусії. Жировицька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці є першою чудотворною іконою З’єдиненої Церкви, яка була увінчана коронами, подарованими Апостольським Престолом 19 вересня 1730 року. Почитання чудотворних ікон у З’єдиненій Церкві, започатковане Василіянами в Жировиці, невпинно ширилося з року в рік, охоплюючи щораз більшу кількість монастирів. Століттями осередками релігійно-церковного й духовного життя З’єдиненої Церкви, в яких розвивався культ Пресвятої Богородиці, були Василіянські чернечі обителі, в яких знаходилися чудотворні ікони Божої Матері: у Жировиці, Білостоку, Бороняві, Борунах, Буцневі, Верхраті, Вовківцях, Волсвині, Загайцях, Свержані, Гошеві,

Дiти Непорочної

Хресна Дорога на Ясній Горі у Гошеві

№1(102), 2017 25

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ

За душі в Чистилищі

Завдяки Отцям Василіянам протягом усього часу діяльності Василіянського Чину виходили друком сотні різноманітних книг, чимало періодичних видань на Богородичну тематику. Як відомо, найвизначніші зразки пісенних творів, присвячених Матері Божій, представлено в “Богогласнику” – унікальному українському збірнику релігійної поетично-музичної творчості XVII – XVIII ст., який упорядкували і видали у 1790 році Отці Василіяни в м. Почаєві (передруки 1805 р., 1825 р.; із змінами – у Львові в 1850-1886 роках).. Саме в ньому вміщено десятки пісень про роках) чудотворні ікони Пресвятої Богородиці, авторами текстів яких були Василіянські поети-піснярі: Юліан Добриловський, Дмитро Левковський... З-під пера Василіян в 30-і роки ХХ ст. вийшли такі книги: “Марія або життя Пресвятої Богородиці” о. Теофіла Коструби, “Про Пресвяту Богородицю” отця Андрія Труха, “Пресвята Богородиця, спаси нас” о. Іринея Назарка; “Про чудотворні ікони Матері Божої в Україні” Дам’яна Богуна, в збірці “Поклін Марії”.. Марії” Важливу роль у поширенні культу Пресвятої Богородиці в тридцяті роки ХХ ст. відіграло “Марійське

№1(102), 2017 26

Товариство Молоді”, яке заснував і очолював о. Йосафат Маркевич. Культ Пресвятої Богородиці Василіяни пропагували і в періодиці, зокрема у журналах – “Лицарі Пресвятої Богородиці”,, “Місіонар” Богородиці” “Місіонар”,, “Календар “Місіонаря”, “Місіонаря”, “Поступ”,, “Наш Приятель”, ступ” Приятель”, публікуючи наукові, науковопопулярні статті, поезії, оповідання, пісні тощо. Є чимало свідчень, що і в роки панування в Україні радянського комуністичного атеїстичного режиму, в край суворих умовах, Василіяни ревно плекали Богородичний культ серед вірних УГКЦ. Із виходом Чину св. Василія Великого з вимушеного сорокарічного підпілля Василіяни активно включилися у різносторонню працю з відновлення почитання Пресвятої Богородиці, словом і книгою день за днем, з року в рік розвиваючи й невпинно поширюючи Богородичний культ серед вірних нашої Церкви. Зокрема, на сторінках ж-лу “Місіонар” почали періодично публікувати змістовні статті про чудотворні ікони Пресвятої Богородиці, які знаходяться у чернечих обителях Василіянського Чину як добре відомих, так і маловідомих широкому колу читачів. Про це свідчить й вихід у світ в 2003 році після п’ятидесятилітньої вимушеної перерви “Календаря “Місіонаря” під загальною редакцією о. Йосифа Воротняка, ЧСВВ, в якому було подано змістовні історичні нариси про чудотворні ікони в існуючих Василіянських монастирях як в Україні, так і за рубежем. У 1998 році ігумен Гошівського монастиря на Ясній Горі о. Іван Шмадило, ЧСВВ звернувся до видавництва “Добра книжка” з проханням укласти новий молитовник на честь прослави чудотворної ікони Матері Божої Гошівської, щоб “мати у собі Її дух і душу” (св. Людовік Марія Ґріньйон де Монтфорт). Молитовник був проілюстрований змістовними графічними малюнками Олени Шаховської. За минулі десятиріччя свою діяльність відновили та набули дальшого розквіту Марійські духовні центри у всіх Василіянських монастирях, де є чудотворні ікони Пресвятої Богородиці – у Крехові, Гошеві, Підгірцях, Кристинополі (Червонограді), Бороняві, Малому Березному, Погоні, Улашківцях, Краснопущі. До них організовують велелюдні прощі, які вже стали традиційними.. Для паломників видають релігійні та традиційними науково-популярні книжки, буклети, в яких описують історії чудотворних ікон Пресвятої Богородиці. Монастирські церкви Марійських відпустових центрів при Василіянських монастирях у Гошеві, Крехові піднесено до статусу базилік, духовно споріднених із Папською базилікою Святої Марії Великої (Santa Maria Maggiore) у Римі.

Дiти Непорочної

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ Відпусти, прощі, які за участі великої кількості вірних проводять по всіх Василіянських монастирях, де є Богородичні чудотворні ікони, а також акафісти, поезія, богословські та науково-популярні твори на Богородичну тематику, авторами яких є Отці Василіяни, – це промовисті прояви почитання Пресвятої Богородиці Чином св. Василія Великого. Після легалізації Церкви у 1988 році Отці Василіяни значно поглибили почитання Пресвятої Діви Марії, запровадивши культ Її Непорочного Серця в перших п’ять субот щомісяця. Кожного 13 числа (це дата об’явлення Марії у Фатімі з 13 травня по 13 жовтня 1917 року) щомісяця Отці Василіяни, на Високому замку, у Львові, відправляють Богослуження у капличці, а потім спускаються до джерела цілющої води, де у ґроті стоїть фігурка Матері Божої (скульптор Юліан Савко), Савко), освячують воду та відправляють молебень до Марії. Саме покаяння, Сповідь, Причастя, піст, молитва і посвячення себе, своїх родин, (цілого) світу Непорочному Серцю Марії в п’ять перших субот щомісяця породили справжнє поклоніння Ісусові в Найсвятіших Тайнах. Тому суть усіх послань у Фатімі зводиться до того, що Господь заради спасіння душ бажає розповсюдити по світі набоженство до Непорочного Серця Матері Божої.

Марія: “Моліться багато і принесіть жертви за грішників. Подумайте про те, що багато душ іде до пекла тому, що нема кому за них молитися і приносити жертви. Чи бажаєте жертвувати себе Богові, чи готові до перенесення всіляких терпінь, які Він побажає на вас зіслати в дусі винагородження за гріхи, котрими Його ображаєте, аби випросити навернення для грішників? Кожного дня відмовляйте Вервицю. Найсвятіше Серце Ісуса і Моє Серце приймає ту вашу молитву.” Під час третього одкровення Матір Божа просила про посвячення світу Її Непорочному Серцю, а також встановлення перших субот кожного місяця, у які б віруючі приймали св. Причастя, щоб винагородити Її Непорочному Серцю за власні гріхи і гріхи світу. “Якщо ці Мої побажання здійсняться, тоді настане Божий мир на світі”. Під час останнього об’явлення Марія постала як Матір Божа з Гори Кармель з Вервицею у руці та св. Йосифом з Дитятком Ісус. Правда, Вона мала її і на попередніх об’явленнях. Ті, що з метою винагородження Непорочному Серцю Марії за гріхи власні та гріхи світу, упродовж п'яти перших субот місяця гідно (тобто в стані освячуючої ласки) приступлять до св. Сповіді, приймуть св. Причастя, відмовлять довільно частину св. Вервиці (5 таємниць) і хоча б 15 хвилин розважатимуть одну або кілька таємниць св. Вервиці, – осягнуть виняткових ласк. Матір Божа сказала: “Тим, які це набоженство приймають, обіцяю порятунок. Прибуду до них в годині смерті з усією ласкою, такою необхідною для їх вічного щастя. Ці душі будуть обдаровані особливою ласкою Божою; – немов квіти перед троном Божим їх поставлю”. Дуже цікавим є ще один факт з історії Крехівського монастиря про цілюще джерело води в лісі, де в минулому столітті об’явилася Марія і на тому місці забило джерело. Коли на наші землі у сорокових роках прийшла атеїстична влада і закрила монастир, зробивши з нього інтернат для дітей, то вода щезла в джерелі. Як тільки наприкінці 80-их років у Крехів повернулися Отці Василіяни, то джерело знову ожило, і цілюща вода знову стала служити всім спраглим живої води і віри та навернення до Бога, а це означає, що Матір Божа і надалі опікується Чином Отців Василіян. Володимир Гіщинський, член Національної спілки журналістів України

Біля джерела Марії на Високому замку у Львові. Скульптор Юліан Савко

Дiти Непорочної

Графіка Олени Шаховської, 1998 р.

№1(102), 2017 27

СКАРБНИЦЯ ВІРИ

ОБ’ЯВА КАРДИНАЛА ЙОСИПА СЛІПОГО АМЕРИКАНСЬКІЙ ПОБОЖНІЙ КАТОЛИЧЦІ КЕРОЛ БРАВН В ЛЮТОМУ 1992 РОКУ О третій годині 30 хвилин вранці, я відмовляла вервицю в наміренні навернення Росії. До мене прийшов у чорно-білих ризах старець із відзнаками Кардинала, а також незнаними мені досі знаками на золотих ланцюгах і назвав своє ім’я: – Я – ПАТРІЯРХ ЙОСИП СЛІПИЙ. Далі наказав: – Пиши. Я з приємною тривогою почала писати, вся переповнена його словами. Що означало слово ПАТРІЯРХ я не знала, але відчувала, що це щось важливе. Далі йшло ім’я ЙОСИП. Це ім’я мені є знане, бо в нашій країні мало є католиків, які б не знали цього імені. Саме в такому порядку було сказане друге ім’я СЛІПИЙ. В моїй кімнаті горіла лампадка за східним обрядом. Коли ввійшов до мене старець, лампадка погасла сама собою. В кімнаті приємно і заспокійливо світилося дивне світло, яке прийшло разом із старцем... “Ти є тут через Божу ласку, бо ти тут була призначена бути у цей час. Це все через твою молитву, через Божі ласки, які Господь зсилає на тебе. Це знання, яке ти отримуєш, є гідним твого серця, а твої очі є відкриті, щоб побачити Божий план... Доню, все, що стається в останніх часах – це все є в Божих планах. Іди вперед і не бійся, пам’ятай, що з вами Бог. Тебе й твого чоловіка чекає велика дорога. Мене тримали в тюрмі за правдиву віру і це не даремно... Я в своїх молитвах постійно благав Бога про ревних діячів для українських земель... В багатьох місцях світу побожним людям являється Ісус Христос і Його Непорочна Мати – Діва Марія, все це мудро влаштувало Боже Провидіння, щоби в такий спосіб остерігти людей від гріха та щоб приготовити людей до очищення світу від зла. ...Ми по той бік людського життя також працюємо і кажу вам, що через ваші молитви і ревну працю сповняться Божі пророцтва, які були записані людьми, що отримали Божі ласки на це. Тільки в ці часи через Божу ласку люди збагнуть, що має статися. ...Попереду ще довгі роки боротьби за право свідчити про Христа Царя, за право ісповідувати Христа Царя перед людьми і не відрікатися Його, терпеливо нести хрест свій і страждати за Нього. Будьте свідками Христа на всіх землях, а особливо в наших часах на моїй любій Україні. Вона бо потребує живого Ісусового Слова...

№1(102), 2017 28

Патріарх Йосип Сліпий (1892-1984)

Бережіть у своїх серцях Чисте і Благословенне Ім'я Святої Церкви. Будьте готовими до великих випробовувань і очищення вогнем... Наступають часи, коли вода по всій землі буде пропадати, на поверхню вийде все золото світу, скоро не зможемо дати дитині молока, бо молоко буде неякісне... ...Прошу передати, що невдовзі, після великого випробовування Україна буде могутньою державою, бо вже гряде той, що має сповнити Божі плани, щодо нашої Церкви. Небо вибрало мужа, що через нього все має статися. Як Йосиф Обручник оберігав Марію з Її Дитятком, так і новітній Йосиф охоронить нашу Церкву, і з славою великою перейде землю від краю до краю, щоб завершити свою, ніким не збагненну місію в древньому Києві, Матері міст всього світу... Недаремно ви є пов'язані із різними знаними особами через спеціяльних людей. Але пам'ятайте, що Божий план іде попереду, а вибрані душі завжди будуть знати, що робити завтра... Зрозумійте, що ви є всі під Омофором нашої Богородиці, що провадить вами через Дари

Дiти Непорочної

СКАРБНИЦЯ ВІРИ

Митрополит Андрей Шептицький (1865-1944)

Святого Духа та скріплює вас на вірі... Пам’ятайте, що Божа ласка переходить із покоління в покоління, а тому не бійтеся Божого плану. Скоро будеш із чоловіком на цвинтарі і там при Хресті мого Пана Господа зустрінеш “натхненного Божим Духом” мужа, що через нього має статися виповнення Божого плану... Під час молитви на вервиці Боже світло огорне Вибраного. Підійди до нього і скажи йому, що “вже скоро ранок, коли має вертатися до свого народу”, а хто має вуха, нехай чує... ...Я благословляю тебе і твого чоловіка на працю і всіх тих, що ти з ними працюєш. Во Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!” Я продовжувала ревно молитися. Старець несподівано зник, лише дивне світло продовжувало огортати все моє єство. Я не мала страху, була на диво піднесена і повна молитви та Духа Святого. Я вже кінчала молитву про нез’єдинені Церкви, як почула голос: – Дитино Моя, Господь дарує тобі ясність думки та силу Духа, який через твої молитви діє на навернення тих, що відкидують Ім’я нашого Господа... Чи ти бачиш, як багато священиків вже давно відпали від Церкви? Як багато монахів та монахинь огиджують Церкву в очах вірних, і за це їм по заслузі заплата... Ви працюйте з чоловіком та з ревними і побожними священиками, і провадьте людей Божими шляхами через ваші діла та молитви...

Дiти Непорочної

Я вас благословляю до дальшої трудної праці, щоб з’єднати душу і тіло. Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь! І тоді я побачила білого, як сніг, з довгою бородою старця, який лагідно мені посміхався, однак я його ніколи в житті не бачила, але було таке чуття, що він мені дуже й дуже знаний. Старець сказав: – Я – раб Господній і слуга Церкви Андрей.

24 березня я молилася і почувала себе дуже добре. Було вже по півночі. У каплиці появилося світло, а в ньому той самий старець, що мав ім’я Андрей. Почула голос: – Дитино моя, я прийшов, бо вже близько часи і ти вже бачила того, що є обраний Божим Провидінням для сповнення Божих Планів... Через певні роки Україна здобуде волю. Це буде одне могутнє незалежне стадо, наповнене Христовим Духом. Церква Христова в Україні-Руси стане сильною і провідною в світі!!! Знай, що це є в Божих планах. Іди й говори. Не бійся, бо Небо з тобою. Скажи ВИБРАНОМУ, що ми є його сторожа... Іди вперед з могутньою молитвою на устах! Я молилася і дальше при плащаниці, ніби чогось чекала... І я побачила першого старця, що мав дивне ім’я Патріярх Йосип Сліпий, він був в тих самих чорнобілих ризах і наказав: – Пиши. ...Я спокійно почала писати: “Та Русь, за яку молишся, буде вільною, я тобі вже це сказав. Україна очиститься від свого ярма і буде могутньою державою. Вслухайся в Слово Боже... Я буду провадити тебе і тих, що ти підеш з ними Божими шляхами, бо ти також маєш своє призначення у цій праці, що стосується Церкви і мого народу... В коротких часах відбудуться події, які ніхто не зможе пояснити, ні тих знаків, що їх отримають всі Божі діти, які будуть тобі знані як діти світла... Вони будуть освічені новим сяйвом та благословенням і пізнають душевну тишу, яку від них ніхто не відбере. Будь спокійна і знай, що Бог керує всім і все діється в Його планах... Незадовго станеться велике духове з’єднання, про яке було говорено в давні часи пророками... Пам’ятай, що Божа ласка є живе невичерпне Боже джерело... Кажи людям, щоб молилися не тільки за живих, але й за померлих... Я тобі допоможу знайти знання для скріплення і зміцнення кожної людини... Моліться біля Хреста за ВИБРАНОГО, щоб скріпити його силу...” Редакційна Друкується за матеріалами журналу “Назарет”, 1992 р., Торонто

№1(102), 2017 29

ОБ’ЯВЛЕННЯ В ТРЕ ФОНТАНЕ

²ÄÊÐÈÉÒÅ ÑÂί ÑÅÐÖß ² ÌÎ˲ÒÜÑß!

Марія зверталася, щоб люди тривали в стані освячувальної ласки

Сповнення пророчих обітниць залежить від поведінки людей. Якщо вони навернуться і поєднаються з Богом, тоді ці обітниці стають неактуальними. Якщо ж люди знехтують закликом до навернення, тоді їм доведеться пожинати плоди своїх грішних вчинків. Найбільшим покаранням за гріхи є самі наслідки гріхів. Якщо у людській спільноті зібралося багато зла, тоді його наслідки можуть бути страшними. З цієї причини Божа Матір Свої об’явлення попереджує твердженням: якщо люди не навернуться, тоді стануться війни, криваві переслідування і землетруси. Під час об’явлення у Тре Фонтане Марія заявила, що найбільшою загрозою для миру є занепад моралі, атеїзм та іслам. іслам. Вона передбачила криваві події: “Прийде раптова кара зі Сходу. Загарбники будуть говорити, що діють від імені Бога, щоб підпо-

№1(102), 2017 30

рядкувати собі тих, кого вони називають “невірними”. Це будуть дні терпіння і скорботи. Це буде напад Божих ворогів, яких підтримуватимуть фальшиві пророки”. Особливих переслідувань зазнає Католицька Церква, проте сила пекла Її не знищить. знищить Згадка про сильний народ зі Сходу говорить про загрозу з боку ісламу. 17 лютого 1999 року Бруно Корнакйоля писав: “Чому люди, які при владі, не бачать загрози навали на Європу зі сторони ісламу? Хіба вони забули про Лепанто? Про облогу Відня у 1683 році? Хіба можна вважати це безпечною експансією, коли в мусульманських країнах заборонено зводити церкви і проповідувати Євангеліє, якщо вбивають християн і тих, хто повірив в Христа?” Бруно Корнакйоля мав містичні видіння, сповнені символічних та апокаліптичних образів. В одному із

них він бачив мусульман, які оточували християнські храми, наповнені людьми, закривали двері, обливали бензином і спалювали. В іншому містичному видінні Бруно бачив страшні переслідування християн за їхнє визнання Євхаристії, Непорочного Зачаття і непомильності Папи. Тих, хто не хотів зректися своєї віри, ув’язнювали, піддавали тортурам та вбивали. Багато таких убитих лежало на площі св. Петра та довколишніх вулицях. Текли потоки крові. Юрми варварів носилися Базилікою св. Петра, вбиваючи кожного на своєму шляху. В якусь мить Бруно побачив як ті, хто ще залишився в живих на площі св. Петра, стали на коліна і почали молитися на вервиці. Тоді їм об’явилася Марія і промовила: “Зберігайте віру і вони вас не здолають”. Коли переслідувачі готувалися атакувати зібраних вірних, загорожа з ангелів постала довкола

Дiти Непорочної

ОБ’ЯВЛЕННЯ В ТРЕ ФОНТАНЕ них, а вбивці поклали зброю на землю. Багато із них з переляку втекло, а інші вклякали поряд із вірними, кажучи: “Ваша віра є істинною, ми увірували в Христа”. Кардинали та Єпископи піднялися та стали хрестити цих поган, які вигукували: “Хай живе Марія, Діва Об’явлення, яка показала нам Ісуса, Спасителя світу!” Під час об’явлення 14 серпня 1999 року Матір Божа у Тре Фонтане передбачила великий землетрус, який затрясе всією земною кулею. Вона закликала людей перебувати у стані освячуючої Божої ласки, і тоді вони можуть нічого не боятися. боятися. Марія пояснювала, що той землетрус та інші страхітливі події будуть сигналом для навернення людей. Під час одного зі Своїх об’явлень Мати Божа сказала Бруно, що якщо навернення не станеться, то вибухне світова війна. Війна стане наслідком гріхів, акумульованих у людській спільноті. Передовсім буде атакований сам Рим. Одначе, ці трагічні події можуть не настати, якщо люди навернуться, будуть

Фігурка Матері Божої та образ Божого Милосердя почали плакати кривавими сльозами

Фігурка Божої Матері, привезена з Меджуґор’я, та образ Божого Милосердя почали плакати кривавими слізьми. слізьми. Лабораторні дослідження підтвердили, що це людська кров. На стіні у спальні

МАРІЯ ГОВО ГОВОРИЛА, РИЛА, ЩО ЄДИНОЮ ЗБРОЄЮ, ЯКОЮ МОЖНА ПЕРЕМОГТИ ЗЛО, Є ВІРА В ІСУСА каятися і молитися. Марія сказала, що єдиною зброєю, якою можна здолати злі сили, є віра в Христа, перебування у стані освячуючої ласки, витривалість у добрі, любові, вірності Євангелії, чистоті, чесності і терпеливості. Нові об’явлення у Тревіджано Романо Подружжя Джанні і Жізель Карда з Італії, які проживають у містечку Тревіджано Романо, 7 березня 2016 року вирушили у паломницьку подорож до святині Божої Матері у Тре Фонтане. Після повернення, у їхньому помешканні з’явилися містичні знаки.

Дiти Непорочної

з’явився напис гебрейською мовою: “Я є Тройця” Тройця”,, а арамейською: “Це Кров Моя, пролита за багатьох”. Жізель розповіла, що 16 квітня 2016 року під час молитви на вервиці їй вперше з’явилася Божа Мати і

події у Тревіджано Романо. Люди почали збиратися на спільну вервицю. Згодом, коли їм вже бракувало місця у помешканні Джанні та Жізель, місцевий Єпископ надав їм для цього капличку. Жізель стверджує, що їй від квітня регулярно з’являється Божа Мати, яка під час молитви на вервиці передає Свої послання. Слова Божої Матері, записані Жізель, є дуже схожими на об’явлення у Тре Фонтане. Видається, ніби вони є їхнім продовженням. продовженням. Марія говорить, що Її Серце спливає

І ЯКЩО ЛЮДИ НЕ ВІДВЕРНУТЬСЯ ВІД СВОЇХ ГРІХІВ ТА НЕ ПОЄДНАЮТЬСЯ ІЗ БОГОМ, “НА РИМ СПАДЕ БАГАТО РІЗНИХ ПОШЕСТЕЙ ТА ВЕЛИКИХ НЕЩАСТЬ, ЯКІ ПРИНЕСУТЬ ЗІ СОБОЮ СМЕРТЬ, РУЙНУВАННЯ І РОЗПАЧ” повідомила, що вона пришле багато людей, які потребують навернення. Марія просила, щоб подружжя приймало людей, які приходитимуть до їхнього дому, навчаючи їх молитися і любити Ісуса. Щораз більше людей дізнавалося про надзвичайні

кров’ю з тої причини, що багато людей у Церкві перестають молитися, втрачають віру, потопають у кромішній темряві гріхів. Вона нагадує, що тільки через навернення, відкинення гріха та витривалу молитву, а також Таїнства Сповіді

№1(102), 2017 31

ОБ’ЯВЛЕННЯ В ТРЕ ФОНТАНЕ і Євхаристії, можна здобути Небо. У Своїх об’явленнях Марія дуже просить молитися на вервиці. Вона каже, що кожен, який навчатиме цієї молитви інших, “отримає корону із перлин милосердя і слави, як нагороду за поміч у спасінні інших людей”. Адже молитва на вервиці є могутньою і надзвичайно ефективною зброєю у боротьбі з силами зла. Божа Мати сказала Жізель, що через безмір людських гріхів надходять три дні темряви. Їх можуть не боятися лише ті, хто молиться і знаходиться у стані освячуючої ласки. Марія багато разів наголошувала, що часу дуже мало, а тому Її закликами до навернення не можна легковажити. Вона попереджала, що коли люди не опам’ятаються, відбудеться велика катастрофа у Франції та землетрус в Італії. Крім того Мати Божа стверджувала, що в Римі діють масонські секти, які займаються окультизмом. І якщо люди не відвернуться від своїх гріхів та не поєднаються із Богом, “на Рим спаде багато різних

пошестей та великих нещасть, які принесуть зі собою смерть, руйнування і розпач”. В об’явленні від 23 вересня Жізель почула: “Ви є частиною Церкви. Скоро ви побачите Мого Сина, який сходить із Неба, і почуєте потужний грім, який струсоне землею. Великий знак Хреста буде видно на цілий світ. Не лякайтеся, Я буду з вами і триматиму вас за руку. Притуліться до Серця Ісуса та до Його Хреста”. Тревіджано Романо лежить на березі прекрасного озера Брачіано.

3 листопада 2016 року над цим озером відбулася надзвичайна молитва на вервиці. Зібралося дуже багато людей. Під час молитви Божа Матір об’явилася Жізель і сказала: “Станеться великий землетрус і престіл [твоєї] батьківщини стане першим, який буде знищено. Об’єднайтеся у молитві за Церкву, яку атакує демон. Не бійтеся, бо Я з вами з усією Своєю Материнською Любов’ю.. Прошу вас відкрити Любов’ю серця і молитися. Бо ж тільки тоді

отримаєте ті ласки, які вам потрібні. Любі діти, живіться Тілом Мого Сина. Вдавайтеся до Тайни Сповіді. Навертайтеся, бо часу залишилося мало”. При закінченні вервиці люди побачили неймовірне явище – чудо сонця, – подібне до того, що спостерігали у Тре Фонтане і у Фатімі. Залишмо питання достовірності надприродних явищ у Тревіджано Романо відповідним церковним органам, одначе заклик до навернення є євангельським закликом Христа і Його Матері, Марії, який є актуальним завжди і для кожного. Тож ми повинні його прийняти і підпорядкувати йому всі царини свого життя. Найважливіше, це зробити постанову завжди перебувати у стані освячуючої ласки, бо ж найбільшим нещастям для кожної людини є знаходитися у стані тяжкого гріха. гріха. Відтак, потрібно рішуче порвати з усіма гріхами й уникати нагод до гріха. Якщо ж гріх стався, слід негайно йти до сповіді. Не можна ніколи знеохочуватися, а свої щоденні плани потрібно складати таким чином, щоб найважливішою справою була щоденна молитва. Потрібно витривало молитися вервицю вервицю,, молитву до Божого Милосердя та читати Святе Письмо. По можливості, слід щодня приймати Євхаристію і знаходити час на перебування у присутності Ісуса у Святих Тайнах. Тільки таким способом ми дозволимо Ісусові вилікувати всі рани нашого серця, звільнити нас від усіх залежностей, і навчитися безкорисливої любові. А маючи Бога у своєму серці, ми не боятимемося нічого і з радістю ділитимемося скарбом своєї віри з іншими. о. Мечислав Пйотровський, ТІ

Ґізела стверджує, що регулярно об’являється їй Матір Божа і передає послання

№1(102), 2017 32

За матеріалами журналу “Любіть один одного”, №5, 2016 Переклад Андрія Величка

Дiти Непорочної

НАМ ПИШУТЬ

ГРІХ І ПРОЩЕННЯ “Слава Ісусу Христу! Недавно я купила у вашому магазині книжечку австралійця Алана Еймса “Євхаристійна Вервиця”. Вона мені дуже сподобалася, і я тепер дуже часто відмовляю цю вервичку. В інтернеті я прочитала, що читачі мають змогу ознайомитися з іншими книжками Алана Еймса, зокрема: “Манна з Неба”, “Лагідний Дух”, “Очима Ісуса”. У книзі “Очима Ісуса” Сам Спаситель розповідає про Свої подорожі по Святій Землі з апостолами. З цих історій перед нашими очима постає щоденне життя Ісуса та Його учнів, їхня дорога духовного зростання та дозрівання до проповідування Євангелії. Чи не могли би ви у своєму часописі помістити невеличкі уривки з цих подорожей Спасителя, щоб можна було глибше пізнати Ісуса особисто та більш досконало наслідувати Його…” (Тереза К., м. Стрий). Ісус: “Наступного ранку, після того, як Петро з рибаком поплив на озеро, Я прогулювався по берегу і молився. Дивився на воду, де бачив Отця, Обличчя Якого віддзеркалювалося у хвилях озера. З кожною хвилею, котра вдарялася в берег,

Дiти Непорочної

пронизувало Мене дивне враження, що це Любов Отця спливає на Мене хвилями. Вдалині Я побачив Петра і рибака, які витягали з води сітки, повні риб. Я усміхнувся при думці про те, як багато душ зловить колись Петро в сітку Моєї Любові. В якусь мить до Мене підійшов Матей.

– Господи, чи можу я з Тобою прогулятися? – запитав він.

– Так, звичайно, приятелю, – відповів Я з радістю.

– Господи, я сьогодні погано спав. Маю одну проблему, – сказав Матей.

– Що трапилося, друже? – запитав Я, виявляючи стурбованість, хоча знав, що Мені скаже.

– Господи, я бачив, як Юда (Іскаріотський) ховає гроші, а далі частину з них закопує в землю, недалеко звідси. Для чого він… це робить? – запитав Матей.

– Друже, не переймайся тим, інакше важко буде тобі зосередитися на молитві та Любові Божій, можеш також втратити довіру до інших. Таким чином, гріх однієї людини нищить іншу. Завжди керуйся любов’ю, пам’ятаючи, що кожний

грішник – це особа, яка впала в тенета зла. Молися за грішників, допомагай їм, але не осуджуй їх. Завдяки цьому їхній гріх не досягне тебе і ти будеш надалі жити в згоді з Богом, – сказав Я.

– Так, Господи. Я зрозумів, що думки про Юду розпорошили мене, відчув злість і намагався його осудити. Важко, однак, стримати ці почуття, коли бачимо людину, яка поступає погано.

– Те, що хтось поступає неправильно, не означає, що ти повинен робити те саме, бо так даєш себе зловити в пастку зла. Люби, прощай, будь милостивий і старайся допомогти грішникам подолати їхні слабкості. Дай їм стільки шансів, скільки потребують, – порадив Я.

– Тоді також не можна від них відвертатися й лише осуджувати гріхи, які допускають. Пам’ятай, що всі люди – це діти Божі, як і ти, тому завжди ти повинен бути готовим їм допомогти, пояснював Я Матею.

– Утім деякі люди не слухають, що до них говорять,– сказав Матей.

– Тоді це їх вибір. Так само ти можеш вибрати, чи їм допоможеш, чи ні. Чи, однак, коли вони зроблять

№1(102), 2017 33

НАМ ПИШУТЬ поганий вибір, ти повинен робити те саме? Якщо будеш поступати добре, то, можливо, якогось дня, дивлячись на твій приклад, грішник навернеться. Це від тебе залежить, чи зможеш служити йому зразком, виявляючи йому любов, прощення і цілковите довір’я в Богові.

– Це важко, Господи, – відповів Матей.

– Дорога, котру пропоную, не є простою, але провадить до Неба,, – відповів Я. Неба Деякий час ми йшли мовчки, після чого Матей запитав: – А якщо погана людина не зміниться?

– Тоді сама вибере смерть. Карою за гріх є вічне терпіння, а нагородою за любов – життя вічне, – відповів Я, бачачи тих усіх, які жили в гріху і не жалували за нього, не прийняли любові та прощення, а вибрали терпіння, котре самі собі приготували. Потім побачив тих, які, щоправда, грішили, але пожалували за свої вчинки і прагнули прощення – ці заслужили на вічне життя у Небі.

– Завжди люби, завжди прощай і завжди пропонуй поміч іншим, – сказав Я Матею. –Так спасеш заблудлі душі від вічного болю… Про Божу Любов та обрядову рутину …Юда Тадей запитав: – Господи, чому проста страва часом здається більш поживнішою, ніж найсмачніші делікатеси?

– Коли ти голодний, то тоді все дуже добре смакує, – відповів йому з усмішкою Юда Іскаріотський.

– Те, чи їжа тобі смакує, чи ні, залежить від того, чи ти оцінюєш те, що отримав. Часто люди, які споживають найбільш вишукані страви, не насолоджуються ними, бо не відчувають подяки за те, що посідають. Сьогодні ми вдячні за цю поживу, незважаючи на те, що була простою, однак смакувала нам.

№1(102), 2017 34

Так само є з Божою Любов’ю. Часом люди, які вважають, що люблять Бога, не втішаються Його дарами, бо вже призвичаїлися до них. Вважають, що Бог завжди є біля них і тому не зобов’язані посвячувати Йому багато уваги. Свята та релігійні урочистості є для них тільки рутиною, бо не пов’язані з духовними переживаннями. Є також люди, які люблять Бога цілою душею. Деколи не ходять на урочистості та не видаються надто побожними, проте моляться, коли тільки можуть, втішаються цими зустрічами з Богом, бо дорожать ними. Почитають шабат, вважаючи, що він є способом висловити подяку Богові за Його Любов. Люблять Бога і втішаються часом, проведеним з Ним, незважаючи на те, що не моляться так часто. Через те, що вони високо цінують Божу Любов, то кожна молитва стає для них радістю.

– Господи, чи це означає, що люди, які пересиджують у синагогах, можуть забути про те, з якою ціллю туди прийшли? – запитав Андрій.

– Так, приятелю. Так може трапитися. Якщо перебування в синагозі є частиною їхніх обов’язків, то воно стає для них рутиною, через яку віддаляються від Бога та Його Любові, – відповів Я.

– Чи це означає, що люди не повинні ходити до синагоги надто часто? – запитав Тома з сумнівом у голосі.

– Ні, не про це йде мова. Намагаюся вам пояснити, що не можна дозволити того, щоб прихід до святині став рутиною, бо саме тоді ви віддалитеся від Бога. Ходіть туди часто, але робіть це з любові, а не з почуття обов’язку. Сон Варфоломея Коли ми піднімалися на пагорб, до Мене відізвався Варфоломей: – Мені снилося, що навколо Тебе літають Ангели, які в раменах

тримають немовлят. Ангели плакали разом з дітьми, споглядаючи з Неба на родини на землі. Сльози капали на більшість людей, які в цей час стояли внизу й почали плакати, усвідомивши, скільки багато зла вчинили у житті. Посеред цих членів родин літали падші ангели, які намагалися зловити сльози на льоту. Деякі люди втікали перед сльозами, ховаючись під крилами цих падших ангелів. Потім, Господи, я побачив Тебе у вигляді Дитятка. Ти був з Матір’ю, Яка тримала Тебе на раменах і притуляла до Себе. Навколо Тебе виднілося золоте світло, яке, коли сплило на землю, переполошило падших ангелів. Втікаючи, забрали зі собою деяких людей, злочинців, які мали кров на руках і пропали в темряві разом зі злими ангелами. Далі я зауважив, що грішники поклоняються Тобі, просячи про прощення, а Ти до них промовив: “Прощаю, бо люблю вас”. вас”. Потім Твоя Матір, Марія, подала Тобі кожну з родин, промовлячи: “У кожній дитині є Мій Син, Ісус” Ісус”.. Оце, Господи, і весь мій сон. Що він означає?

– Це був сон про життя. Багато людей не усвідомлює, яким цінним є життя, і засліплені злом, не шанують його. Цей сон символізує те, що одного дня зрозуміють цінність життя і пожалують за свої гріхи. Деякі, однак, не приймуть цієї правди, відкинуть її та грішитимуть ще більше. У сні ти бачив, що з ними станеться. Снилося тобі також, що кожна людина носить Мене в серці від дня свого народження, тому до всіх потрібно ставитися з любов’ю. Що зробите іншій людині, те вчините і Мені. Твій сон означає також, що прощу кожному, хто виявить скруху і попросить прощення. Моя Матір просить кожного, щоб прийняв Мене у свою родину… (Алан Еймс). Підготував Йосиф Воробець

Дiти Непорочної

Неоготичний костел Св. Анни. 1870-1876 р., с. Озеряни, Борщівський р-н Тернопільська обл. Збудовано за проектом львівського архітектора Адольфа Куна (1826-1914). Світлина Олега Бішка, 2016

Пам’яті Єпископа Станіслава Падевського

На 1-й ст. обкл. Худ. Дмитро Хом’яков. Ікона Іверської Матері Божої. Фрагмент. На 4-й ст. обкл. Зарваницький Марійський духовний центр. Дзвіниця. Світлина Олега Бішка, 2016 Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.