Христос Воскрес! Отець Небесний: Воскресіння Мого Улюбленого Сина є гарантом для кожної Моєї дитини, що вірно наслідує Ісуса, іде вперто, наполегливо, терпеливо і з гідністю Хресною Дорогою, котра звершиться і для неї Воскресінням для Життя Вічного! Щомиті дарую вам Любов у цій дорозі вашого земного паломництва. Святістю нагороджую тих, хто славить свого Творця та щомиті лине думками, помислами та усім єством своїм до Мене, щоби отримати впевненість, підтримку Моєї Любові. Яку перемогу отримує той, хто дістає перемогу над власними спокусами?! Не страшні йому жодні випробовування, коли він розкрив для себе таємницю – що істинна підтримка тільки у Господі! Тільки в єднанні зі Мною ваше істинне Щастя. Іншого не шукайте. Дітоньки Мої! Вчіться виявляти свою любов так сильно, як тільки може любити дитина матір свою найпалкішою любов’ю. Цей вияв і є запорукою усіх подальших змін, перемін до кращого, позитивного, до того, про що ви лише мрієте – бути Щасливими. Так, ваше Щастя у тім, щоб бути істинною Любов’ю, жити Нею, дарувати Її щедро іншим та перебувати в Ній, створивши кожен зокрема і всі загалом атмосферу Любові!!! Серце Моє благословляє Моїх діточок на життя в Любові, котра одна-єдина приведе вас до Моїх Стіп, а, отже, саме вона дасть можливість повторити шлях Мого Сина, який звершиться Воскресінням для Життя Вічного!!! Отримала та записала Оксана Береза
Богдан Сойка. Вулиця старого Янова (Івано-Франкове), 1958 р. Краєвиди Яворівщини
Юліан Савко. Хата Ганки в селі Лозина, 2000 р. Краєвиди Яворівщини На 1-й ст. обкл. Pieta (Оплакування Христа). Фрагмент. На 2-й ст. обкл. Дмитро Хом’яков. Воскресіння Христа. На 4-й ст. обкл. Образ Святого Духа, об’ялений Бартоломею Пузоню у 1997 році. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.
2(103) 2017 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці
ЗМІСТ 1. Сторінка головного редактора Подбайте про ваші душі ................................................................... 2
Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979
2. Божий Посланець Редакційна Об’явлення Святого Духа Бартоломею Пузоню ................ 6
Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ
3. Минуле і сучасне Віктор Заславський Коростишів. Уламки славного минулого ........... 8
Редакційна колегія: єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК
4. Зустріч з Любов’ю Каталіна Рівас Таємниця Святої Служби Божої ................................ 12
Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Ольга ЛОЗА Перекладачі Андрій ЧОРНИЙ Андрій ВЕЛИЧКО Обкладинка Богдан СОЙКА Художнє оформлення Юліан С САВКО АВКО Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН
© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2017 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 e-mail: gbooklviv@gmail.com web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, 261-55-74, (097) 67-67-725 Друк: ТзОВ “Часопис”, вул. Шевченка, 315, тел. (032) 239-57-60 Наклад: 650 примірників.
5. Пам’яті Пастиря Андрій Чорний Прощання з Єпископом ......................................... 16 6. Голос Марії о. Євгеній Сьпйолек Боріться ............................................................. 19 о. Євгеній Сьпйолек Чиста і витривала віра та надія ......................... 21
7. Духовна боротьба сучасної людини о. Роман Гето Воскресіння Христове .............................................. 23 8. Свята Родина Редакційна Церква визнала нове об’явлення Св. Йосифа.. ............... 25 9. Скарбниця віри Єп. Станіслав Падевський Христос – наша Пасха ........................... 28
10. Святі місця Прикарпаття Йосиф Воробець Гора Ясна, де прекрасна Діва сяє.... ...................... 30 !!! УВАГА !!! Ще маєте змогу передплатити №3-6 журналу за 2017 рік. Індекс 23979. Вимагайте та зберігайте чек передплати! Якщо Ви не отримали часопис, звертайтеся на гарячу лінію Укрпошти: 0-800-300-545. Повідомляємо, що з початку цього року роздрібна ціна часопису в нашому магазині складатиме 20 грн. Проте вартість передплати до кінця 2017 року буде без змін. Замовляйте наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua.
БОЖИЙ ПОСЛАНЕЦЬ
ÎÁ’ßÂËÅÍÍß ÑÂßÒÎÃÎ ÄÓÕÀ ÁÀÐÒÎËÎÌÅÞ ÏÓÇÎÍÞ
Образ Духа Святого на місці об’явлення в Бронуві, Польща
Ця подія трапилася у 1997 році, в невеличкому містечку Бронув, що неподалік Кракова (Польща). Чотирнадцятилітньому хлопчині Бартеку, з бідної багатодітної родини, об’явився Святий Дух. Одного разу, допомагаючи батькам по господарству, він пішов в хлів напоїти худобу. Несподівано Бартек зауважив, що через мале віконечко приміщення пробилося дуже сильне світло. У середині того світла хлопчина побачив дорогу і Особу в людській подобі, що впевнено наближалася до нього, а обабіч дороги ангелів із сурмами у руках, які віддавали хвалу, як він уже здогадався, Богові. Бартек став на коліна. Особа заговорила до нього: “Я Є Святий Дух. Мало хто до Мене молиться. Я Є Той, хто дає життя. Я Є Божою Особою. Я Є Богом”. Святий Дух просив хлопчика молитися до Нього, бо Він дуже любить нас і є нашим вірним і святим приятелем. Опісля
№2(103), 2017 6
Святий Дух навчив хлопчину, як потрібно молитися, і попросив розповісти про їхню зустріч рідним. Мати Бартека не відразу повірила словам сина, хоч була жінкою побожною, часто їздила з дітьми на прощі, багато молилася. Батько, двоє братів і сестра також посміялися з нього, сказавши, що це йому, напевно, привиділося. Бартека це дуже засмутило і він вирішив нікому більше про це не розповідати. І коли вже прийняв таке рішення, знову з’явився йому Святий Дух і промовив до нього: “Дитино Моя, треба йти і говорити про те, що Я тебе навчав, незважаючи на те, чи люди вірять чи не вірять тобі”. Святий Дух попросив Бартека організувати молитовну групу, щоб кожну другу суботу місяця люди сходилися на молитву для особливого почитання Святого Духа. Спочатку така молитовна група збиралася у нього вдома, а потім Святий Дух попросив Бартека збудувати невелику каплицю. Він розгубився, бо не вмів цього робити і не знав як. Святий Дух зауважив це і сказав: “У цьому тобі допоможуть твої брати, а Я всім тим покерую”. Так і сталося. Мати віддала під забудову свій шматок поля, на якому і збудували капличку. Святий Дух сказав Бартеку, що з часом тут буде святиня Святого Духа: церква, чоловічий монастир і джерело. Окрім каплички, на тому місці була встановлена Хресна Дорога і люди приїздили звідусіль на спільну молитву. Святий Дух попросив Бартека знайти художника, який намалював би Його образ таким, як хлопець це бачить. Сказав, що покерує рукою художника і допоможе йому в роботі. 27 травня 2007 року в день Зіслання Святого Духа в Бронуві було урочисто посвячено образ і капличку. Невдовзі перед тим Бартек мав видіння. Він бачив три Хрести, і той, що був посередині, виглядав значно більшим за інші. Господь запитав його: “Дитино, який би ти Хрест вибрав?”. Бартек вказав на той, що був посередині. “Дитино, ти будеш дуже терпіти, коли вибрав той Хрест. Чи ти готовий віддати своє життя за навернення людства?” “Так”, – була відповідь хлопця. Бартек дуже терпів від фізичної хвороби, через яку не міг самостійно згинати рук, бо вони в нього нормально не функціонували. Його одягали і годували. Всі ці терпіння покірно приймав і жертвував Богові.
Дiти Непорочної
БОЖИЙ ПОСЛАНЕЦЬ Весною 2006 року Бартек побував в Україні, в м. Львові. У центрі Львова, біля Хреста з Розп’яттям, що поряд із церквою св. Андрія відбулося посвячення України під особливу опіку Святого Духа. У 2009 році Бартек в молодому віці відійшов у вічність. У 2016 році для України той самий художник, який намалював образ Святого Духа, виготовив точну його копію. 7 січня 2017 року в день Різдва Господнього греко-католицькі та римо-католицькі священики урочисто посвятили образ Святого Духа. (Дивись на 4 ст. обкладинки). Цей образ освячує нашу оселю і родину, які перебуватимуть під Його захистом, тому так важливо мати його у своєму домі. Урочиста посвята образу Святого Духа у Львові
Проте найбільшого терпіння йому завдавав духовний біль через несприйняття та насмішки тих, хто звинувачував його в тому, що він все це вигадав. Деякі люди не вірили в послання Святого Духа, які Бартек отримував під час молитовних зустрічей. Не вірили, що Святий Дух може приходити до людства в образі людини, а казали, що тільки у вигляді голуба. Святе Письмо у Книзі Буття розповідає, як Авраамові об’явилася Пресвята Трійця в образі трьох людських осіб: “Господь з’явився йому в діброві Мамре, як він сидів при вході до намету під час денної спеки. Підвів він свої очі та глянув – три чоловіки стоять перед ним; як тільки він їх побачив, метнувся від входу намету їм назустріч і вклонився до землі, та й каже: “Мій Владико! Як я знайшов ласку в твоїх очах, не минай, прохаю, слуги твого” (Бут 18, 1-3). Бартек мав ваду мовлення, сильно заїкався, але тоді, коли отримував послання від Святого Духа, говорив чистою і виразною мовою. Він молився з групою по три і більше години, а з суботи на неділю всю ніч. Бартек їздив по цілому світу і через нього Святий Дух посвячував церкви, доми, помешкання, щоб вони перебували під Його особливим захистом. Яким чином відбувалася посвята тих приміщень? Бартек приходив у чиюсь оселю, де вже була зібрана молитовна група, і молився з усіма присутніми молитви на вервиці, Хресну Дорогу, а тоді діставав послання. Послання Бартек отримував не тільки від Святого Духа, а також від Бога Отця, від Господа нашого Ісуса Христа, від Матері Божої. У руках у нього завжди була невеличка пляшечка з освяченою водою, якою він скроплював оселю. Всі ті місця є під особливою охороною Святого Духа.
Дiти Непорочної
О Сотворитель Дух, прийди! (Veni, Creator Spiritus!) О, Сотворитель Дух, прийди І душі вірних посіти, Дай смертним Неба благодать, Щоби сотворене спасти. Ти – Утішителю землі, Ти – Бог й найкращий Божий дар, Миропомазання сердець, Живий потік, любові жар. Ти – благодать семи щедрот І сила Вічного Отця, Ти – Дар, обіцяний всім нам, Що преображує серця. Наш розум сяйвом просвіти, В серця любов святу впусти І кволу неміч наших тіл Своєю міццю захисти. Відкинь подалі ворогів І всіх нас миром обдаруй, І відвернемось ми від зла, Що спокушає рід людський. Веди до Вічного Отця І дай пізнати Сина шлях. І Ти, Любові Джерело, Перебувай в нас повсякчас. Отцю Небесному хвала, У славі з Ним – Воскреслий Син. І Той, Хто потішає нас, Святий, і вічний, і єдин. Амінь. Редакційна
№2(103), 2017 7
МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ
КОРОСТИШІВ УЛАМКИ СЛАВНОГО МИНУЛОГО
У храмі Різдва Пресвятої Діви Марії
Мало хто з тих, хто проїжджає трасою Київ – Житомир, зважає на Коростишів – невеличке містечко, що немовби приліпилося до дороги. Більшість подорожувальників оминає його об’їзною дорогою, і навіть з маршрутки, що їде через місто, видно лише кілька хрущовок, спотворену перебудовами цікаву неоготичну автостанцію кінця ХІХ століття та будиночки приватного сектора. Лише з моста на в’їзді в місто можна побачити мальовничі кручі та скелі, стрімкий Тетерів, залишки колись розкішного парку та барокові бані костела. Залишки парку, руїни палацу, підземні ходи під Замковою горою і красивий пізньобароковий костел – це майже все, що збереглось від старого Коростишева, міста з довгою та цікавою історією. Бояри з сохою і селяни з шаблями Уперше Коростишів згадано в грамоті великого князя литовсько-руського Олександра, яку він писав у Вільно 26 березня 1499 року. “Бив нам чолом пан Кмита Олександрович і просив у нас села в Житомирському повіті на ім’я
№2(103), 2017 8
Коростешово і данників наших: Гуріна і Василя, і їх товаришів, і повідав перед нами, що тії данники дають нам дані тільки пів третя відра меду і осьм відер полуддя. Уж ми теє село Коростешово, і тих данників і їхніх товаришів йому дали зо всіма їх землями, із данню, і зо всім тим, що здавна до того села належало”. Кажучи простіше, на прохання місцевого українського феодала, боярина Кмити, князь Олександр у 1499 році дарував йому село Коростишів та кілька дрібних бояр як васалів. Раніше вони платили данину князеві, потім – Кмиті. Такі собі типові середньовічні феодальні стосунки між дрібними лицарями та багатими лордами. Кмити володіли Коростишевом з 1499 по 1565 рік. Як і належить лицарству, вони служили своїм князям, захищали свої села від нападів, ходили в походи проти турків, татар, Москви. Наприклад, у 1524 році Христофор Кмита, староста овруцький і намісник чорнобильський, разом з державцем Київським Семеном Полозовичем після чергового татарського нападу зібрали невеликий озброєний загін козаків, дісталися
Дiти Непорочної
МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ служби час. Такими шляхтичами-„землянами” були населені села й містечка Вілля (тепер Вільня), Войташівка (тепер Квітневе), Здвижень (тепер Здвижка), Олешпіль (тепер Онишпіль). Саме тому навколо Коростишева збереглось стільки земляних фортець-застав. Деякі з них можна помітити навіть з житомирської траси. Найцікавіша з таких фортець – це Круглий Вал неподалік села Грубське. У цьому мінізамку несли варту коростишівські земляни, а після них – козаки. Щоправда, археологи знаходили в Круглому Валі артефакти доби Київської Русі й навіть скіфів. Отже, цю фортецю використовували мешканці наших земель за багато століть до нас, а хто саме з наших пращурів звів там перші укріплення – сказати важко.
Костел Різдва Пресвятої Діви Марії
Дніпром до самої Тавані. На цьому місці татари переправлялись через річку і поверталася додому, везучи з собою награбовані скарби та бранців, на котрих чекала неволя. Що саме Кмита і Полозович зробили з татарами, описує король Сигізмунд Старий: “Там вчинили вони нам немалу послугу. Всіх тих ворогів-татар, що були в державі нашій, вони цілий тиждень не пропускали. Кожного дня зчиняли з ними битву, багатьох побили, інших потопили. І ми за цю послугу їм дуже вдячні”. Подвиги Кмити з товаришами були викликані не стільки пошуком слави, скільки необхідністю, адже Коростишів завжди був містом при дорозі з Києва до Львова, і по цій дорозі ходили не лише купці, але й татари. Отже, заможні мешканці Коростишева та навколишніх сіл мусили чергувати “в повній сторожі” від Юрія до Покрови – тобто, від 6 травня до 14 жовтня. Саме в цей час – з кінця весни до середини осені – небезпека від візиту небажаних гостей була найбільшою. Вояків-селян, найдрібнішу шляхту називали землянами. Вони були вільні від кріпацьких обов’язків, але мусили нести воїнську службу на заставах і фортецях, ходити в походи разом з коростишівськими Кмитами. За службу отримували землю, котру й обробляли у вільний від
Дiти Непорочної
Троє Олізарів Однак повертаємось до нашого міста. Після героїчного Христофора Кмити ним володів його брат Семен, а після нього – син Філон (1530-1587), воєвода Смоленський, староста Чорнобильський, славний своєю відвагою та бойовою вдачею. 15 грудня 1565 року Філон Кмита за 400 литовських кіп продає Коростишів з прилеглими до нього селами своєму родичеві Івану Олізару-Вовчкевичу (1520-1577). Іван Олізар був таким самим українським бояриномшляхтичем і так само ціле життя провів у сідлі та під кольчугою, в обороні краю від татар, у походах проти Криму та Москви. Його шанували за заслуги перед Батьківщиною, обирали делегатом на Люблінський сейм 1569 року, на якому була створена нова держава – Річ Посполита, в межах якої були об’єднані всі українські землі. І саме Іван Олізар побудував у Коростишеві перший замок і церкву. У 1577 році Іван Олізар загинув у битві з татарами – гідна смерть для гідного лицаря. Усі володіння Івана успадкував його син Адам (1572-1624). У той час Адаму було лише три роки, і володіннями Олізарів займались опікуни – головним чином міські війти. Було не без проблем: то коростишівський війт пограбує єврея, то сусідний пан завітає з наїздом та попалить сіно коростишівських міщан, то опікуни спробують привласнити спадщину Олізарів. Отже, коли Адам Олізар досягнув повноліття й узяв у свої руки керування батьківським спадком, то змушений був довго боротися з опікунами та сусідами, котрі встигли за десять з гаком років захопити та привласнити багато з його володінь. Боротись доводилося і цивільними методами (в суді), і по-лицарськи – шляхом збройного наїзду та захоплення своїх володінь. Як би там не було, своїми землями Адам Олізар керував добре, і часто сусідські
№2(103), 2017 9
МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ селяни тікали на його землі. Своїм нащадкам він залишив 7 містечок і 33 села, а перлиною міні-держави Олізарів став Коростишів. У своїй столиці двадцятирічний Адам Олізар з дружиною Анною побудували новий замок, а також дерев’яний костел. Володар Коростишева перейшов з православ’я на католицизм – мабуть, під впливом привабливої європейської культури і грамотних священиків. Православних християн він не утискав, церков не рухав, але для себе й інших місцевих католиків у 1602 звів році католицький храм. Стоячи на крутому схилі над рікою та східній околиці Коростишева, костел, напевно, входив в оборонну систему міста. Проте Олізар не завжди мав час сидіти вдома. Лицар з лицарів, він брав участь у багатьох походах та війнах. У серпні 1610 році зустрічаємо його ім’я серед тих, хто разом з гетьманом Станіславом Жолкевським приймав присягу від московітів. Отож Адам Олізар у чині ротмістра брав участь у відомій битві під Клушино, де п’ятитисячний загін Жолкевського завдяки відвазі та дисципліні розбив п’ятидесятитисячне московське військо, після чого Жолкевський увійшов до Москви та повністю підкорив Росію. У 1624 році Адам Олізар помер, Коростишів отримав у спадок його син Людвік. Людвік Олізар, як і його батько, зробив непогану військову кар’єру – дослужився до королівського ротмістра. За свій кошт він утримував 150 кінних воїнів (швидше за все, панцерників), з котрими зжився настільки, що їх у народі називали “олізарчуками”. “Олізарчуки” не відзначались добрим правом і частенько любили поглузувати з подорожніх. Доходили справи і до грабунків. Не наслідував батьківські чесноти і сам Людвіг Олізар: він любив встрявати в різні авантюри та пригоди, зокрема вліз в великі борги, і через це змушений був закладати і передавати орендарям свої маєтки, серед яких був і Коростишів. Орендар – не господар, він не жаліє селян і дере з них три шкіри, отже, селяни тікали до сусідів – як колись тікали до Олізарів. Людвік у відповідь чинив напади на маєтки сусідів та повертав своїх селян додому. Зате за часи Людвіка Олізара в місті було зведено міст через Тетерів. Тепер купцям та мандрівникам не треба було шукати брід чи переправу. Міст економив подорожуючим і час, і сили – і звісно, не безкоштовно. Купець з возом за проїзд через міст мав сплатити 2 гроша, подорожуючий – 1 гріш, а місцевий перехожий – пів гроша. Гроші йшли у кишеню Олізара, але користало з цього ціле місто – адже більшість подорожніх з Києва і до Києва йшло тепер через Корости-
№2(103), 2017 10
Залишки колонади палацу Олізарів
шів. А подорожувли тоді пішки або кіньми, не надто поспішаючи і зупиняючись у містечках при дорозі, щоб поїсти, перепочити, щось купити чи продати. Це пожвавлювало торгівлю в Коростишеві та збільшувало приємний тягар у кишенях його мешканців. Новий палац і новий костел Веселий феодал-розбишака, купецькі каравани, земляни з сохою та мечем, дерев’яний костел над рікою, мирне співіснування католиків та православних – все це припинилося у 1648 році, коли розпочалася Хмельниччина. Немає страшнішої війни, ніж громадянська – і Коростишів разом з його храмами в повній мірі відчув на собі цю давню істину. Людвік Олізар, шляхтич і католик, підтримував старий лад. Більшість його селян, котрим господар осточортів (на відміну від його батька), долучилися до козаків. Приєдналися до запорожців і коростишівські земляни. Спочатку запорожці пограбували і зруйнували костел і замок, будинки заможних міщан, потім татари зруйнували те, що залишилось, забрали людей в ясир. Потім королівське військо, наздоганяючи відступаючих козаків, винищило села покозачених землян, а після цього прийшли турки... За п’ятдесят років постійних війн Коростишів і навколишні села спустіли і знов почали заселятись лише з початку XVIII століття. Саме тоді повернулися у спустілий маєток і Олізари. Відроджувати замок вони вже не мали ні можливості, ні потреби: після перемог над турками Яна Собеського, Петра Першого та Івана Мазепи татарські набіги припинились, а проти регулярної армії з гарматами невеличка мурована фортеця не простояла б і дня. Отже, власники Коростишева переселилися в місто і побудували новий палац на новому місті. Тоді ж, у 1702 році, був відновлений костел: знову з дерева і знову на старому місці. І лише у 1779 році на місці дерев’яної святині постала нова – мурована.
Дiти Непорочної
МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ Новий костел будували в стилі пізнього бароко, в традиціях Людовіка XVI. До просторої головної нави притулилися дві невеличкі дзвіниці. Фасад прикрашений вікнами і декоративною колонадою. Стіни укріплені контрфорсами не для оборони, а для укріплення стін. У костелі знаходилась чудотворна ікона Божої Матері, а з 1794 року – орган. Біля нього розташувалась плебанія, дещо схожа на російські дворянські маєтки – одноповерхова з портиком і колонами. У 1802 році Філіп Олізар (уже граф) добудував до костелу каплицю. Тут він розташував родинну усипальню і пам’ятник коханій дружині. Напис над входом до каплиці зберігся донині. Кожної середи, п’ятниці та суботи відправляли Службу Божу за душі померлих Олізарів. Слід зазначити, що власники Коростишева, нащадки давньоруських бояр, хоча і спольщились остаточно, проте не забували дбати про місцеве населення: в кінці XVIII століття вони відкрили в місті лікарню та школу і виділяли достатньо коштів на їхнє утримання. За рахунок графських пожертв аж до революції утримували і дві православні церкви в місті, і лютеранську кірху зі школою. Найбільш відомим з Олізарів був Густав Олізар – поет, масон, близький друг генерала Раєвського, в доньку котрого був закоханий і О.С. Пушкін. Великий російський поет присвятив Олізарові кілька поезій на тему дружби народів. Під час повстання декабристів Густав допомагав повстанцям, за що майже рік відсидів у Петропавлівській фортеці. Він був арештований і за співчуття польським повстанцям 1831 року. Повернувшись із заслання, Густав Олізар почав активно дбати про Коростишів: звів тут кілька нових будинків, прикрасив свій палац полотнами старовинних і сучасних художників, зібрав бібліотеку, написав спогади і ліричні поезії. Саме завдяки його
Ріка Тетерів
Дiти Непорочної
старанням у місті з’явився розкішний парк – один з найкращих для свого часу – і пансіонат “на водах”. Тоді ж був знайдений і поставлений на одній зі скель біля міста давньослов’янський ідол, відомий як кам’яна жаба. Помер Густав Олізар в Дрездені, куди поїхав на лікування. До речі, завдяки пожертвам Олізарів були зведені київські костели св. Олександра і св. Миколая. А в самому Коростишеві у 1913 році римо-католицька парафія нараховувала 3100 вірних. Зруйнування і відродження Олізари володіли Коростишевом до самої радянської окупації. Після приходу більшовиків останній з них утік до Польщі. Костел простояв аж до 1936 року, поки його не закрила радянська влада. Комуністи розібрали дзвіниці, дах, вивезли орган та ікони. У храмі було зерносховище, а в плебанії – відділ НКВС. За німців тут було відкрито православну церкву, а після повернення червоних визволителів – кінотеатр, котрий з часом занепав. У колишньому маєтку Олізарів влаштували архів. В інших палацових спорудах розмістили інші громадські будівлі. На жаль, через безграмотне користування палацом, будівля перетворилася у руїни. Зберігся лише портик з колонами. До храму провидіння було більш милостиве. Наприкінці 1980-х розпочалася боротьба за повернення храму – точніше, спотворених руїн. У 1989 році вдалося зареєструвати парафію, а у 1991 році розпочали реконструкцію костелу. На відновлення храму дав пожертву і Ян Олізар, останній з роду, котрий тепер живе в Польщі. Верхня частина будівлі була втрачена назавжди, але за старими фотографіями вдалося з точністю відтворити і фасад, і дзвіниці. Не вдалося відновити інтер’єр, адже фотографій не збереглось, а старі бабусі, котрі пам’ятали костел до руйнації, могли лише сказати, що було “красиво”. Тому всередині храм прикрасили ліпниною в дусі класицизму. 9 листопада 1997 року Єпископ-помічник Станіслав Широкорадюк урочисто переосвятив храм. Зараз костелом опікують Отці Салезіяни. Завдяки старанням молодого настоятеля був заснований новий молодіжний центр, названий на честь дона Боско, засновника Ордену. Костел веде активну роботу з молоддю, і парафія зростає. Та й ціле місто надзвичайно красиве і романтичне, користає з цього, адже відновлений костел став справжнім духовним і культурним серцем міщан. Віктор Заславський
№2(103), 2017 11
ЗУСТРІЧ З ЛЮБОВ’Ю
ТАЄМНИЦЯ СВЯТОЇ СЛУЖБИ БОЖОЇ
Це є відчення, яке хочу і мушу дати цілому світові для більшої прослави Божої і для спасіння тих, які прагнуть відкрити серця Господу, а також для того, щоб багато осіб, посвячених Богу, по-новому розпалило в собі вогонь любові до Христа. Деякі з них мають руки, котрі посідають владу, щоб виявити Його світу так, щоб став нашою поживою. Для інших, щоб подолали “практику рутини” в прийманні Його і наново оживили в собі здивування від щоденної зустрічі з Любов’ю. І для моїх світських братів і сестер у цілому світі, щоб жили великодушно тим найбільшим Чудом: прославленням Євхаристії.
№2(103), 2017 12
Напередодні свята Благовіщення члени нашої молитовної групи під час Служби Божої приступали до Святого Причастя. Деякі з нашої групи були не в змозі це вчинити, тому вирішили це зробити наступного дня перед Службою Божою. Коли я прийшла до храму, то трішки запізнилася, бо Архиєпископ і священики вже виходили із захристії. Діва Марія промовила Своїм солодким жіночим голосом, котрий ділав на душу: “Сьогодні є день навчання для тебе, тому хочу, аби ти звернула особливу увагу на те, що побачиш. Усім, що нині пізнаєш, ти повинна поділитися з цілим людством”.
Я була глибоко зворушена; не розуміючи для чого, але старалася бути дуже уважною. Перше, на що я звернула увагу, був хор прекрасних голосів, який співав немовби на відстані. На мить музика наближалася, а далі віддалялася, як повів вітру. Архиєпископ розпочав Службу Божу і коли дійшов до акту покаяння, Пресвята Діва промовила: “З глибини серця проси Господа про прощення своїх провин, котрими Його образили. Таким чином зможеш гідно брати участь у цьому привілеї, яким є Божественна Літургія”. Упродовж якоїсь миті я подумала: “Напевно я є в стані ласки Божої, бо вчора ввечері ходила до
Дiти Непорочної
ЗУСТРІЧ З ЛЮБОВ’Ю сповіді”. Матір Божа відповіла: “Чи думаєш, що від вчорашнього вечора ти не образила Бога? Дозволь Мені нагадати тобі про декілька речей. Коли ти виходила з дому на Службу Божу, дівчина, яка тобі допомагає, підійшла до тебе і попросила про щось, але через те, що запізнювалася, ти не відповіла їй дуже мило. Це була недостатність любові з твого боку, а ти говориш, що не образила Бога..? По дорозі сюди автобус в’їхав на доріжку, по котрій ти йшла, і чуть тебе не штовхнув. Однак ти поставилася до цього бідного водія невідповідно, замість молитися і готуватися до Служби Божої. Не вистачило тобі любові й ти втратила спокій і терпеливість. Стверджуєш, що ти не зранила Бога? Приходиш в останню мить, коли процесія священиків уже виходить, щоб відправляти Службу Божу.., а ти маєш намір взяти участь без попереднього приготування…”. Я відповіла: “Добре, моя Матінко, не говори вже більше нічого. Не мусиш мені нагадувати більше, бо помру зі встиду і смутку”. Діва Марія: “Для чого ви всі повинні приходити в останній момент? Мусите приходити завчасно, аби мали змогу помолитися і попросити Господа, щоби зіслав Свого Святого Духа, Який може уділити вам мир й очистити від духа світу, ваших клопотів, проблем і розпорошень; аби приготувати вас до пережиття цього такого святого моменту. Однак ви приходите тоді, коли відправа вже розпочинається, і берете участь, як у звичайній події, без жодного духовного приготування. Чому? Це ж є
Дiти Непорочної
найбільше з усіх Чудо. Ви приходите переживати момент, коли Найвищий Бог уділяє Свій найбільший Дар, а ви не в змозі його оцінити”. Цього було вже досить. Я почувала себе так погано, що було вже занадто, щоб просити Бога про прощення. Не тільки через провини цього дня, але також за всі ці випадки, коли так, як і багато інших людей, очікувала, коли священик завершить проповідь, щоб увійти до храму, а також за всі випадки, коли не знала чи не бажала зрозуміти, що це означає бути тут, і за ті провини, коли моя душа була повна тяжких гріхів, а я мала сміливість брати участь у Службі Божій. Літургія продовжувалася, і мало відмовлятися “Слава Отцю…”. Матір Божа промовила: “Прославляй і благословляй цілим своїм серцем Святу Тройцю, визнаючи, що ти є одним із Її сотворінь”. Яким же іншим було це “Слава…!” Несподівано я побачила себе у віддаленому місці, повному світла, перед Маєстатом Трону Бога. Я з такою великою любов’ю дякувала Богу, коли повторювала: “Для Твоєї великої хвали прославляємо Тебе, благословляємо Тебе, поклоняємося Тобі, віддаємо Тобі хвалу, дякуємо Тобі, Господи Боже, Царю Неба, Боже Отче Всемогутній”. І пригадала собі батьківський Лик Отця, повний доброти. “Господи Ісусе Христе, Єдинородний Сину Отця, Господи Боже, Агнче Божий, Котрий береш гріхи світу…”. А Ісус був передо мною, з Обличчям повним лагідності й Милосердя…”. Бо тільки Ти є Святий, тільки Ти є
Господом, тільки Ти є Найвищий, Ісусе Христе з Духом Святим…”. Бог прекрасної Любові. Той, хто в цій хвилині вчинив, що ціла моя істота тремтить… І я попросила: “Господи, звільни мене від усякого зла. Моє серце належить Тобі. Мій Боже, зішли мені Твій мир, щоби я могла осягнути якнайбільшу користь з Євхаристії та щоби моє життя могло принести якнайкращі плоди. Духу Святий, переміни мене, ділай у мені, провадь мене. О Боже, уділи мені дари, яких я потребую, щоб краще Тобі служити!” Надійшов час Літургії Слова і Діва Марія казала мені повторювати: “Господи Боже, прагну слухати Твоє Слово і принести щедрий плід. Нехай Твій Святий Дух очистить моє серце, аби Слово Боже зростало і розвивалося, очищаючи моє серце так, щоб воно було готовим до використання”. Матір Божа сказала: “Молися так: (і я повторювала). Господи, жертвую все, чим я є; все, що посідаю; все, що можу. Віддаю все в твої Руки. Виховуй цю малу істоту, якою я є. Через заслуги Твого Сина удоскональ мене. Всемогутній Боже, прошу Тебе за мою родину, моїх доброчинців, за кожного члена Апостоляту, за всіх, котрі боряться проти нас, за тих, які поручають себе моїм убогим молитвам. Навчи мене класти моє серце немовби на землю перед ними, щоби їм було більш м’якше ступати. Так, як молилися святі, так і я прагну, щоб ви всі чинили”. Саме так Ісус просить нас, щоб ми молилися, щоб ми клали наші серця немовби на землю, щоби
№2(103), 2017 13
ЗУСТРІЧ З ЛЮБОВ’Ю
Рафаель. “Диспута” (Суперечка про Святе Причастя). Фреска, 1509 р.
інші не відчували твердості, але щоби ми зробили лагіднішим біль їхніх кроків. Кілька років пізніше я читала книжку святого, якого дуже люблю, Хосе Марія Ескріва де Балаґер (1902-1975), і в ній знайшла молитву, подібну до тієї, якої мене навчила Пресвята Діва. Можливо молитви цього святого, якому я себе довірила, подобалися Матері Божій. Несподівано почали з лавок виходити істоти, котрих я до того не бачила. Виглядало це так, нібито з кожної людини, котра перебувала в храмі, хтось виходив. Святиня наповнилася особами молодими і прекрасними. Вони були одягнені в блискучо-білі шати і виходили від головного входу та йшли до
№2(103), 2017 14
головного престолу. Мати Божа сказала: “Глянь, це Ангели-Хоронителі кожної людини, яка є в святині. Саме у цей момент (на Літургії в східному обряді під час “Іже Херувимів…”, – прим. ред.) твій Ангел-Хоронитель заносить твої жертви і просьби до Престолу Бога”. Я була здивована, бо ці істоти мали дуже прекрасні обличчя, променіючі, що не можна було собі цього уявити. Вирази їхніх обличь були прекрасні, немов жіночі, проте зріст, будова тіла були чоловічими, їхні стопи не торкалися землі. Частина з них несла неначе золоті посудини, котрі випромінювали чисте золоте сяйво. Пресвята
Діва сказала: “Це – Ангели-Хоронителі тих людей, котрі жертвують Святу Літургію в багатьох намірах і усвідомлюють, що вона означає. Вони мають що жертвувати Господу. Жертвуй себе у цей момент… жертвуй свої смутки, болі, надії, радості, просьби. Пам’ятай, що Служба Божа має безмежну цінність. Задля цього будь щедрою в жертвуванні та прошенні”. За першими Ангелами йшли наступні, які нічого не мали в руках; йшли з порожніми руками. Марія сказала: “Це є Ангели людей, які є присутні тут, але ніколи і нічого не жертвують. Вони не зацікавлені у тому, щоби переживати кожний момент Служби
Дiти Непорочної
ЗУСТРІЧ З ЛЮБОВ’Ю Божої й не мають дарів, щоб занести їх до Престолу Бога”. У кінці процесії йшли інші Ангели, які були радше сумні, з руками, складеними до молитви, але з опущеними очима. Марія сказала: “Це є АнгелиХоронителі людей, які тут є, але не хочуть бути, тобто ті, котрих заставили прийти сюди з обов’язку, але без жодного прагнення взяти участь у Службі Божій. Ангели ідуть сумні, бо не мають нічого, щоб занести на Престол, окрім своїх молитов. Не засмучуйте свого АнгелаХоронителя. Просіть багато, просіть про навернення грішників, про мир у світі, за ваших сусідів, за тих, які просять вас про молитву. Просіть, просіть багато, але не тільки за вас самих, а також за всіх. Пам’ятайте, що жертва, яка найбільше подобається Господу, є та, коли жертвуєте себе самих як цілопальну жертвою, так щоби Ісус міг зійти і перемінити вас через Свої заслуги. Що ви маєте для пожертви Отцю самі з себе? Ницість і гріх. Але пожертвування себе самого, поєднане із заслугами Ісуса, подобається Отцю”. Вид цієї процесії був таким прекрасним, що важко було би порівнювати його з чим-небудь. Ці всі небесні істоти, які похилилися перед престолом, почали зникати з-перед моїх очей: одні віддавали честь перед престолом; інші підходили до нього і складали свої жертви з обличчям майже при землі. Наступив кінцевий момент Префації, коли вірні відмовляли “Свят, свят, свят”. Отож незабаром усе, що знаходилось позаду священика,
Дiти Непорочної
зникло. З лівої сторони від престолу (за Архиєпископом) появились тисячі Ангелів, у білих шатах. Усі вони складали руки до молитви і схиляли голови, віддаючи честь Богові. Чути було мелодію, ніби хори різними голосами співали в унісон з людьми “Свят, свят, свят…”. Мати Божа сказала: “Це всі Святі та благословенні в Небі. Поміж ними є душі твоїх рідних, які вже втішаються спогляданням Бога”. Потім я побачила, що справа від Архиєпископа на відстані приблизно одного кроку за священиком, неначе над землею, зі складеними руками стояла на колінах Пресвята Діва Марія. Вона дуже уважно, з великою пошаною дивилася на того, хто відправляв Службу Божу. Марія промовила до мене з цього місця без слів дуже просто, тихо і прямо до серця, не дивлячись на мене. Діва Марія сказала: “Тебе дивує те, що Я стою за Архиєпископом, чи неправда? Так власне повинно бути… З цілою любов’ю, яку Син Мені дає, Він не уділив Мені тієї гідності, котрою обдарував священиків, а саме: звершення щоденного Чуда Його руками, так як вони це роблять своїми священичими Руками. Тому відчуваю глибоку повагу до священиків і до Чуда, яке Бог звершує через них, що схиляє Мене до клякання за ними”. О мій Боже, яку велику гідність, яку велику ласку вливає Бог у душі священиків, що ми і, можливо, деякі з них також не усвідомлюють це. За престолом появилися тіні людей у сірих кольорах, з піднесеними рука-
ми. Матір Божа сказала: “Це є благословенні душі з Чистилища, які чекають на ваші молитви, щоб могли бути звільненими. Не припиняй молитися за них. Вони моляться за вас, але не можуть молитися за себе. Ти повинна за них молитися, щоб допомогти їм вийти з Чистилища, щоб мати змогу бути з Богом і втішатися Ним вічно. Тепер це бачиш: Я є тут впродовж цілої години. Люди ідуть на прощі, шукають місця, де Я об’являлася. Це добре щодо ласк, які там отримують. Проте в жодному об’явленні, в жодному іншому місці Я не є більш присутня, ніж під час Служби Божої. Завжди знайдеш Мене біля стіп престолу, де відправляється Євхаристія. Біля стіп Кивоту позостаю з Ангелами, бо Я завжди є з Ісусом”. Бачити прекрасне обличчя Матері в момент промовляння слів “Святий, Святий, Святий…”, а також інших з променіючими обличчями та складеними руками тих, які очікують на Чудо, котре неустанно повторюється, було перебуванням немовби у самому Небі. І тільки уяви, що є люди, які під час цього моменту можуть бути спустошені розмовою. Боляче мені, коли говорю, що багато мужчин, більше, ніж жінок, стоїть зі схрещеними руками, неначе віддаючи честь рівному собі. Марія сказала: “Скажи всім, що людина ніколи не є більше людиною, ніж тоді, коли опускається на коліна перед Богом”. Каталіна Рівас Переклад з польської Йосифа Воробця
Далі буде
№2(103), 2017 15
ПАМ’ЯТІ ПАСТИРЯ
ПРОЩАННЯ З ЄПИСКОПОМ 5 квітня Львівська Архідієцезія віддала останні почесті світлої пам’яті Єпископу Станіславу Падевському, котрий в 1998-2002 рр. у цьому храмі здійснював служіння як Єпископ-помічник Львівський. Напередодні до катедри привезено труну з тілом покійного, котрий 27 січня 2017 року помер у Польщі. Попрощатися з Пастирем прибули духовенство, монашество і миряни. Із Закарпаття приїхав Єпископ Мукачівський Антал Майнек. Урочисту заупокійну Месу очолив Архієпископ Мечислав Мок шицький, котрий у своїй промові пригадав найважливіші віхи життя і служіння Церкві єп. Станіслава Падевського як монаха, капуцина, священика, пастиря. Він народився 18 вересня 1932 року у селі Нова Гута біля Бучача. Внаслідок вимушеної репатріації поляків разом з родичами опинився у повоєнній Польщі. Після закінчення школи Господнє покликання привело його до Ордену Капуцинів. Спогади дитинства поманили його в 1988 році до душпастирської праці в Україні, яка ще перебувала в складі Радянського Союзу. Служив у Барі, Полонному, Києві, Шепетівці та в Старокостянтинові, де домігся повернення храму і монастиря. Далі служив у Вінниці та в навколишніх місцевостях. 13 квітня 1995 року Папа Йоан Павло ІІ призначив його Єпископом-помічником Кам’янець-Подільської дієцезії, і 10 червня того ж року в катедрі Кам’янця-Подільського був висвячений на Єпископа Архієпис-
№2(103), 2017 16
копом Антоніо Франко, тодішнім Апостольським нунцієм в Україні. Через три роки отримав призначення до Львівської Архідієцезії, де до 4 травня 2002 року допомагав Митрополиту Львівському Кардиналу Мар’яну Яворському. Папа Йоан Павло ІІ призначив Єпископа Станіслава Падевського першим Ординарієм ХарківськоЗапорізької дієцезії, де служив до 19 квітня 2009 року. Будучи Єпископом-емеритом, здійснював служіння в Капуцинській спільноті в Польщі та Україні. 1 липня 2012 року знову повернувся до Польщі і перебував у монастирі в Сендзішові Малопольському, де 29 січня 2017 в своїй келії відійшов по вічну нагороду до Господа. “Споглядаючи на завершене життя Єпископа Станіслава, прагну, аби ми подивилися на цю подію очима віри, яка дозволяє нам краще зрозуміти таємницю смерті” – мовив у проповіді Архієпископ Мечислав Мокшицький. Львівський Митрополит з
вдячністю підкреслив, що померлий Єпископ Станіслав Падевський став наріжним каменем Харківсько-Запорізької дієцезії, виконавши прохання св. Йоана Павла ІІ. “Складаємо подяку за мудрі й виважені рішення та пастирську відвагу, що знайшли вияв в солідарності з людьми та відвагу в захисті їх гідності та громадянських прав”, – сказав Архієпископ Мокшицький. Окремо подякував за служіння у Львівськой Архідієцезії, в Львівській катедрі. Адресував також подяку Ордену Капуцинів, зокрема спільноті в Сендзішові Малопольському, котра опікувалася Єпископом Станіславом на схилі його земного шляху. Останні почесті Єпископу Станіславу Падевському були віддані також у Кам’янець-Подільській та Харківсько-Запорізькій дієцезіях. Андрій Чорний Світлини: http://rkc.lviv.ua
Дiти Непорочної
НА ЯСНІЙ ГОРІ
18
ПАМ’ЯТІ ПАСТИРЯ
Чудотворний образ Гошівської Богородиці
Фігура Богородиці з Дитятком Ісус
Хресна Дорога: Голгофа
II-га стація Хресної Дороги
Заупокійна Свята Меса за померлого Єпископа Станіслава Падевського OSMCap у Львівській Митрополичій базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії
17
Джованні Батіста Сальві (1609 - 1685). Богородиця під час молитви. Фрагмент
Дмитро Хом’яков. Тайна Вечеря, 2009 р.
Джованні Батіста Сальві (1609 - 1685). Богородиця під час молитви. Фрагмент
Дмитро Хом’яков. Тайна Вечеря, 2009 р.
НА ЯСНІЙ ГОРІ
18
ПАМ’ЯТІ ПАСТИРЯ
Чудотворний образ Гошівської Богородиці
Фігура Богородиці з Дитятком Ісус
Хресна Дорога: Голгофа
II-га стація Хресної Дороги
Заупокійна Свята Меса за померлого Єпископа Станіслава Падевського OSMCap у Львівській Митрополичій базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії
17
ГОЛОС МАРІЇ “Дорогі діти! Сьогодні взиваю вас молитися за мир. Мир у людських серцях, мир у сім'ях та мир у світі. Сатана сильний і хоче вас усіх обернути проти Бога й повернути до всього того, що людське, та знищити в серцях усі почуття до Бога й Божих справ. Ви, дітоньки, моліться і боріться проти матеріалізму, модернізму та егоїзму, які офірує вам світ. Дітоньки, зважтеся вибрати святість, а Я зі Своїм Сином заступаюся за вас. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 січня 2017 року). Царице Миру! У світі, насиченому сильним діянням сатани, егоїзмом, матеріалізмом і модернізмом – Ти говориш нам про серце, сім'ю і молитву. Закликаєш нас молитися за мир у людських серцях, мир у сім’ях та мир у світі. Ти побуджуєш нас до роздумів і подаєш порятунок. Спершу мир у людських серцях.. Люди перед первородним цях гріхом мали у серці повноту миру. Коли вони з'їли отруту сатанинської спокуси, тоді втратили мир, чистоту і святість серця. З'явився неспокій... Адам втікає, ховається і звинувачує Єву. І так відтоді людина творить середовище гріха і неспокою: “Із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства” (Мт. 15,19). Тому Цариця Миру говорить: “Сьогодні Сьогодні взиваю вас молитися за мир у людських серцях”. Далі – молитва про мир у сім’ях.. Мир, чистота і святість сім’ях сердець кожного з членів родини – це найбільший скарб. Молімося теж за мир і Царство Небесне у серцях дітей. Бо вже
Дiти Непорочної
БОРІТЬСЯ!!!
в малих дітей і молоді можна зустріти неспокій, нехіть до Бога і молитви, бо вони просякають цивілізацією безбожжя або морального безладу. Пригадаймо собі, як до Ісуса приносили дітей... (пор. Мт. 19,13-15). Мир у світі. Сатана сильний. Хоче вас усіх обернути проти
Бога. Він побуджує сумніви у вірі і спокушає зраджувати Божі заповіді. Відтягає від того, що надприродне і Боже, і всю увагу людини хоче зосередити на тому, що є дочасним і людським. людським. Хоче, щоб серце людини полюбило лише те, що земне і людське, і не помічало Бога, Неба і вічності. Серце, тоб-
№2(103), 2017 19
ГОЛОС МАРІЇ
то та глибина у людині створена для любові. Сатана хоче знищити в серцях усі почуття до Бога й Божих речей. речей. Хоче, щоб те, що духовне, було нам невідоме, щоб ми того не досвідчували, не переживали, щоб ми переживали віру як якийсь закон, як тягар і нудоту... Щоб наша віра не палала любов’ю: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю” (Мт. 22,37). Царице Миру! Бажаючи врятувати нас застерігаєш нас перед матеріалізмом матеріалізмом.. Матеріалізм – це першість речей і грошей, походження людини від мавпи, а також впевненість, що зі смертю все закінчується. Це дуже примітивна матеріалістична концепція життя. Якщо переживати своє життя лише у тілесній і психічній площині, тоді зроджується неспокій і втрата сенсу життя. Тому молімося і борімося з матеріалізмом. “Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу? (Мт. 16,26).
№2(103), 2017 20
Модернізм. Марія вже звертала увагу на небезпеку модернізму: “…але й сатана не спить і через модернізм веде вас на свою дорогу” (25.05.2010 р.), р.), і: “Багато сердець закрилися для благодаті та стали глухими до Мого заклику. Ви, дітоньки, моліться й боріться проти спокус та всіх злих планів, які вам через модернізм пропонує диявол.”” (25.03.2015 р.). У розважанні до того послання я написав, що існує така повчальна ілюстрація, яка представляє модернізм, як сходження східцями з християнства до атеїзму. В тому образі на першій сходинці згори знаходиться напис: християнство християнство,, на наступній сходинці бачимо напис: Біблія не є непомильною непомильною.. На наступній сходинці читаємо, що людина не створена на образ Бога. Бога. Далі, що немає чудес чудес.. Сходячи нижче, читаємо: не було дівичого народження Ісуса. Ісуса. Сходячи ще нижче: немає Божественності Ісуса.. Далі: не було задоситьуІсуса чинення на Хресті Хресті.. Ще нижче: нее було воскресіння. воскресіння. На останній сходинці напис: агностицизм агностицизм.. А на самому низу: атеїзм атеїзм.
Папа Пій X охарактеризував модернізм як суму усіх єресей. Модернізм є тісно пов’язаний з масонством,, головна мета якомасонством го – боротьба з Церквою через поширення деморалізації та взяття влади над усім світом. 2017 рік – століття Фатімських об’явлень. Молімося і борімося з вервицею у руці про навернення Росії і всього світу. “О Маріє, без первородного гріха зачата, молись за нас, котрі прибігають до Тебе і за всіх, котрі до Тебе не прибігають, а особливо за масонів і відданих Тобі”, – Максиміліян Кольбе. Егоїзм – це зосередження на собі, легке і приємне життя. Плодом егоїзму є жорстокість. Він є безжалісним (Мт. (Мт. 18,23-35). Він обдирає з вищих почуттів. Звідси розпадання сімей... Світові корпорації в обгортці сучасності всмоктують маси сучасних рабів. Егоїстичні ідеології панують в медіах. А ми все ж будемо суджені з любові (Мт. 25,31-46). Плодом егоїзму є пустка і страх. Також в т.зв. елітах ми є свідками деградації і смерті від передозування... Зважтеся вибрати святість... Отож виходьмо зі світу матеріалізму, модернізму та егоїзму. „Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять” (Мт . 7,13-14). „Ось Я кладу перед вами життя і смерть. Благословення і прокляття. Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству, любивши Господа, Бога твого, слухавшись Його голосу та прихилившись до Нього” (Втор. 30,1-20) 30,1-20).. Прочитаймо теж притчу про скарб і перлину (Мт. 13,44-46) і “Це Моя
Дiти Непорочної
ГОЛОС МАРІЇ заповідь, щоб ви любили один одного...” (Йо. 15,12-13) 15,12-13).. А Я зі Своїм Сином Ісусом заступаюся за вас. Дякуємо Тобі, наша Мамо і Царице Миру! Амінь. ЧИСТА І ВИТРИВАЛА ВІРА ТА НАДІЯ “Дорогі діти! Сьогодні закликаю вас, щоб ви глибоко жили вашою вірою і просили Найвищого, аби зміцнив її так, щоб вітри й бурі не могли її зламати. Нехай корінням вашої віри будуть молитва і надія на життя вічне. І вже зараз, дорогі діти, працюйте над собою в цьому часі ласки, у якому Бог дає благодать, щоб через відречення і заклик до навернення ви стали людьми віри та надії чистої й витривалої. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (25 лютого 2017 року).
Нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються” (Мт. 9,2). Ми теж з глибокою вірою переживаємо Таїнство Примирення. Тоді з живою вірою і чистим серцем ідемо на Службу Божу, бо віримо в диво Євхаристії: “Якже Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це Моє Тіло”. Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі, бо це Кров Моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів” (Мт.
26, 26-28). Священик дає нам Тіло Господа, кажучи: “Тіло Христа”, а ми сповідуємо віру, кажучи: “Амінь”. Ісус у розмові із самарянкою говорить: “Їжа “Їжа Моя, – каже до них Ісус, – волю чинити того, хто послав Мене, і діло Його вивершити” (Йо. 4,34). Ми також з вірою відкриваємо Святе Писання, щоб насичуватися ним, пізнавати Волю Божу і жити нею. Також тоді, коли, на перший погляд, це видається важким, наприклад, чуючи такі слова: “Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас” (Мт. 5,44), тому
Чого ми сьогодні найбільше потребуємо? Що може нас спасти? Над чим передусім маємо працювати? Яких скарбів потребуємо? Яких ліків? Цариця Миру в останньому посланні говорить нам: “Сьогодні закликаю вас, щоб ви глибоко жили вашою вірою”. Маємо побачити, отже, віру в Євангелії і перенести на своє життя. У сучасному зневоленому слабкістю світові невпинно вірмо Ісусові: “Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого” (Мт. 17,20). Не біймося повірити Слову, Ним жити і Його практикувати. Щоб Цариця Миру могла рятувати світ, Вона потребує нас і нашої глибокої віри. Покайтеся і вірте в Євангелію (Мк. 1,15)! “І от принесено до
Дiти Непорочної
№2(103), 2017 21
ГОЛОС МАРІЇ
що Богові слід вірити в усьому. Візіонери говорять, що Марія дуже щаслива, коли ми молимося Вірую.. У світі невірства, серед Вірую галасу людських думок ми за Петром з Євангелії говоримо Ісусові: “Ти – Христос, Бога живого син” (Мт. 16,16). А коли ми хворі, не впадаймо у наші страхи, але будьмо як та жінка “що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю Його одежі. Казала бо сама до себе: “Як тільки доторкнуся до краю Його одежі, видужаю”. Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: “Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе”. І видужала жінка від тієї ж години години”” (Мт. 9, 20-22). Увіруймо також, як сліпі з Євангелія, котрі кричали голосно: “Помилуй нас, сину Давидів!” … а Він спитав їх: “Чи віруєте, що Я можу це зробити?” – “Так, Господи!” – кажуть йому ті. Тоді Він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!” І відкрились їхні очі…” (Мт. 9, 27-30). І ми не залишаймося в нашій темряві серця
№2(103), 2017 22
та розуму, бо Ісус насправді хоче нам допомогти: Він – світло світу. Віра – це також відвага. Цариця Миру закликає нас до неї теж. “Сьогодні вас закликаю, щоб ви глибоко жили вашою вірою”. Може, треба жити вірою так глибоко, як ті, котрі “негайно кинули сіті й пішли за Ним” (Мт. 4,20). Закликаю вас, щоб ви просили Всевишнього, аби укріпив її так, щоб вітри й бурі не могли її зламати. “Додай “Додай нам віри”, – просили Апостоли. “Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють” (Мт. 7, 7-8). Тоді ми будемо, як дім на скелі, й у нас здійсняться слова Ісуса: “Кожний, хто слухає ці Мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі. Полила злива, потоки розлились, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі” (Мт. 7, 24-25). Коли в глибинах нашого життя буде міцна віра, нас не знищить
жодна буря, бо Ісус нас врятує, як тоді, коли “зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен. Він же спав. Ті кинулись до Нього, збудили й кажуть: “Рятуй, Господи, ми гинемо!” А Він до них каже: “Чого ви лякливі, маловіри?” Тоді встав, погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша” (Мт. 8, 24-26). Подібно, як тоді, коли ми в якійсь ситуації не будемо впевнені, чи це від Бога, чи це нам лише здається – як тоді учням, коли вони побачили Ісуса, котрий ішов по озері й думали, що це привид – ми теж налякані можемо кричати, а Він прийде нам на допомогу: “Заспокойтесь, – це Я, не страхайтеся!” А ідучи з вірою по воді щоденного життя, коли ми знову налякаємося сильного вітру, страхів, непевності, духовної боротьби, тоді з живою вірою кричімо, як Петро: “Господи, рятуй мене!”, а Ісус вхопить нас за руку і врятує (пор. Мт. 14,26-33). Марія часто нагадує, що це час ласки. Нам потрібно співпрацювати з ласкою і любов’ю через відречення і навернення, і тоді ми станемо людьми ясної й витривалої віри та надії. Ще раз звернімося по віру до Євангелії. Симон сказав Ісусові: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на Твоє Слово закину сіті”. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися” (Лк. 5, 5-6). Нехай нас благословить Бог і примножить нашу віру. Амінь. o. Евгеній Сьпйолек Переклад з польської Андрія Чорного Світлини: http://medjugorjenotredame.com
Дiти Непорочної
ДУХОВНА БОРОТЬБА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ
ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВЕ
Карл Блох (1834 – 1890). Воскресіння
“Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував” (тропар Пасхи). Господь наш Ісус Христос і християнська традиція залишили нам величне і світле свято Пасхи. Уже з давніх-давен свято Воскре-
Дiти Непорочної
сіння, як вчить нас свята Церква, вважається найбільшим святом цілого церковно-літургійного року. Здавалось би, що немає жодної віруючої людини, яка б з радістю, особливо в Велику Суботу, не очікувала б день Святої Пасхи. А св. Григорій Богослов, згадуючи
про це свято, говорить такі слова: “Пасха в нас – це свято над святами і торжество торжеств, яке настільки перевершує всі інші торжества, не тільки людські, але і Христові, що в Його честь відбуваються, наскільки сонце перевершує зірки”. Християнська традиція вже давно користується кількома назвами цього радісного свята: Воскресіння Христове, Великдень і Свята Пасха. Глибокий духовний зміст, багатство і краса обрядів, смачний родинний великодній сніданок – це все має неабиякий вплив на кожну християнську душу. Тут десь варто собі пригадати, що радість і таке своєрідне піднесення повинні проникати до глибин нашої душі, а не бути тільки на зовнішньому, фізичному рівні... Часто в спілкуванні з людьми, особливо старшого покоління, можна почути такі слова: “От колись були свята: була якась радість, своєрідне піднесення, а тепер якось не відчувається цієї радості і внутрішнього піднесення...” У чому тут проблема? Господь не може мінятися у Своїй сутності й у Своєму ставленні до людини. Він як колись, так і сьогодні зсилає Свою Благодать на кожну віруючу людину, особливо під час великих свят, торжественних Богослужінь і спільних молитов. Отож проблема, як і завжди, є зі сторони людини. Очевидно ставлення людини до Бога, віри, молитви і, взагалі, до християнського життя трохи змі-
№2(103), 2017 23
ДУХОВНА БОРОТЬБА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ нилось і змінилось, швидше всього, не в кращу сторону... А якщо йдеться про цю пасхальну радість і глибоке духовне піднесення, то тут варто пригадати, що свято Пасхи дуже тісно пов’язане зі Страсним тижнем і, взагалі, з часом Великого Посту. Якщо людина приклала відповідні зусилля під час Великого Посту до облагородження своєї душі, якщо здійснила відповідну працю у “винограднику свого серця”, то така людина своїм очищеним серцем відчує Благодать святої Пасхи. Чому ми не можемо відчувати присутність Живого Бога, Благодать Святого Духа і, взагалі, всього святого і доброго? Тому, що наше духовне серце часто є забруднене гріховними пристрастями: гординею, гнівом, заздрістю, нечистотою, сріблолюбством тощо. Адже орган, яким ми б мали відчувати “Божу силу”, є наше духовне серце. Отож, якщо під час Великого Посту, який є приготуванням до Пасхи, ми очистили своє серце постом, молитвою, покаянням і сповіддю,, то воно обов’язково песповіддю
реживе глибину і повноту, радість і світло Христового Воскресіння. З усіх Богослужінь Святої Пасхи на особливу увагу заслуговує Пасхальна Утреня. Пасхальна Утреня є своєрідним гімном прослави Христа-Переможця. Авторство цієї Утрені приписують св. Івану Дамаскину (676-749 р.). У стихирях Пасхи ми співаємо такі повчальні слова: “Воскресіння день! Просвітімся торжеством, і одні одних обнімімо, та скажімо “Браття!” І тим, що ненавидять нас, простім все з Воскресінням...” Свято Воскресіння Христового особливим способом нагадує всім нам про любов, прощення і милосердя. милосердя. Власне це все, що є таким необхідним у наших християнських родинах. Пригадую, як колись давніше в родинах була гарна практика: практика: якщо хтось у родині йшов до великодньої сповіді, то він у всіх, зокрема в родини, просив пробачення. бачення. Ця релігійна практика приносила в родину якийсь своєрідний мир, спокій і злагоду. Виглядає, що на сьогоднішній день ця практика
Караваджо (1573 – 1610). Невіра Святого Томи, 1602 р.
№2(103), 2017 24
десь загубилась. Адже часто трапляється так, що надворі весна, Свято Пасхи, отож радість і любов мали б панувати в тій чи тій родині, але камінь образи лежить десь глибоко на серці і навіть близькі між собою люди не можуть одні одним щиро подивитись в очі... Це підказує нам, що не вистачає прощення, милосердя і розуміння навіть у тих, які щонеділі ходять до церкви. Виглядає на те, що тільки ходять до церкви, але їхнє серце закрите і не міняється на краще. Свято Пасхи також пригадує нам про важливий богословський аспект нашої віри. Ось як говорить нам про це ап. Павло: “А коли Христос не Воскрес – то марна проповідь наша, то марна й віра ваша... Але ж Христос таки справді Воскрес із мертвих, первісток померлих” (1Кор. 14-15, 20). У цих словах ап. Павла криється фундамент нашої християнської віри. віри. Воскресіння Христове – не тільки найосновніший аспект нашої віри і запорука нашого майбутнього воскресіння з мертвих, але й також історичний факт і свідчення багатьох очевидців цього часу... Це також має важливе значення, особливо для тих, хто сумнівається у християнській вірі. Кожний християнин повинен поглиблювати свої знання про наші свята, їхню обрядовість, традиції і духовний зміст. Адже це робить наповненим наше релігійне життя. А якщо йдеться про свято Пасхи, то ми повинні дбати не тільки про красу і пишність нашого великоднього кошика, але й про красу нашого внутрішнього кошика, яким є наша безсмертна душа. Амінь. о. Роман Гето
Дiти Непорочної
СВЯТА РОДИНА
ЦЕРКВА ВИЗНАЛА НОВЕ ОБ’ЯВЛЕННЯ СВ. ЙОСИФА Об’явлення св. Йосифа були визнані Церквою. Вони відбувалися в Бразилії (місцевість Ітапіранга) в 1994-1998 роках. Святий Йосиф об’явився там з Марією та Ісусом. У першу середу березня 1994 року 22-річний Едсон Глаубер отримав послання, в якому Марія, Цариця Миру та Святого Розарію (Вервиці), просила про навернення, молитву на вервиці, а також, щоби християни часто приступали до Таїнства Сповіді та Причастя. Марія також звернула увагу на почитання Пречистого Серця св. Йосифа. Протягом чотирьох років об’явлень Святої Родини також св. Йосиф передав Едсону дві обітниці: “Так само, як Я праведний і вірний в очах Бога, так і ті, хто присвячує себе почитанню Мого Серця, будуть чистими, праведними і святими в Його очах. Він наповнить вас милостями і чеснотами, підтримуючи на щоденному шляху до святості”. Св. Йосиф також пообіцяв, що “всі, хто буде робити добро найбільш нужденним – особливо хворим і вмираючим, яких Я потішаю та оберігаю – отримає в останній момент життя ласку доброї смерті. Я Сам буду просити за душі [благодійників] Мого Сина – Ісуса – разом з Моєю дружиною, Дівою Марією. Ми потішимо їх в останні години на землі, Ми будемо разом із ними, і вони спочинуть в мирі Наших Сердець”.
Дiти Непорочної
У посланні св. Йосифа також було дано обіцянку, що всі грішники, “навіть ті, хто скоїв найгірші гріхи, можуть вірити в Божу Любов і прощення, а також у Мене, в Мою підтримку”. На початку 2010 року після ряду досліджень – молитов і спостережень – місцевий Єпископ Карільо Грітті, офіційним розпорядженням визнав Ітапірангу, як місце об’явлень Святої Родини. Ітапіранга знаходиться близько 1500 км на південний захід від Ріо-де-Жанейро, на кордоні з Аргентиною. Неподалік – приблизно в 1000 км звідти – знаходиться санктуарій в Сан- Ніколас, де в 80-х роках двадцятого століття, мали місце об’явлення Марії. Окремим документом Єпископ також визнав об’явлення Марії, які відбувалися в Ітапіранзі в 2005-2010 рр. Марія закликала до посвячення Трьом Святим
Серцям: Ісуса, Марії і Йосифа. Наступним кроком була побудова санктуарію як місця майбутніх паломництв. Почитання святого Йосифа все більше присутнє в Церкві. У 1962 році, після літургійної реформи Папи Павла VI, ім’я св. Йосифа було вперше впроваджено до першої Євхаристійної молитви. 19 червня 2013 р. Конґрегація Богослужіння і Дисципліни Таїнств ввела ім’я св. Йосифа до всіх Євхаристійних молитов. Можливість втручання і визнання об’явлень залишається обов’язком місцевого Ординарія. Це було підтверджено, зокрема, документом Конґрегації віровчення за назвою “Правила поведінки при розпізнанні об’явлень”, виданим 25 лютого 1978 року. В ньому йдеться, зокрема, про те, що “обов’язок пильнувати та втручатися, в першу чергу, лежить на міс-
№2(103), 2017 25
СВЯТА РОДИНА цевому Ординарієві”, а реґіональна або національна Єпископська конференція може втручатися в справу об’явлень, “якщо місцевий Ординарій після виконання своїх обов’язків попросить її розпізнати факт з більшою певністю”, також, “якщо факт вже має характер національний або реґіональний, але завжди за попередньою згодою місцевого Ординарія”. (Друкується за виданням “Deon Credo”). Послання Матері Божої Адаму Людині 12 грудня 1995 року Матір Божа під час об’явлення Адаму Людині сказала: “Отець Предвічний бажає, щоб Набоженство до Пречистого Серця св. Йосифа розповсюдилося по цілому світу, бо Він є Патроном Церкви. Це Набоженство приготоване на останні часи, і нині власне приходжу, щоб об’явити світові цю велику Ласку і Добродійство Отця Небесного. Це є Набоженство Перших П’ять Серед Місяця на честь Пречистого Серця Мого святого Улюбленця. І кожний, хто в цьому дні приступить до Сповіді, до Причастя, отримає безліч Ласк, а також великі Ласки Пречистого Серця св. Йосифа… Кожний, хто відправить це Набоженство з вірою, любов’ю і цілковитим довір’ям, ніколи не зазнає вогню пекельного і Мій Пречистий Улюбленець буде особливо чувати над тими дітьми, щоб не впали в спокусу і позостали завжди чисті та вірні Моєму Божому Синові”. 7 жовтня 2008 року Матір Божа: “… Кохані діти, нині прагну переказати вам просьбу, котра випливає з Мого Непорочного, повного Любові Серця,
№2(103), 2017 26
щоб ви прийняли і розповсюджували набоженство до Пречистого Серця Мого Святого Улюбленця Йосифа. Прошу вас про це, бо Бог прагне відкрити перед вами роль, яку Мій Святий Улюбленець отримав на той час боротьби для підтримки Святої Матері Церкви та всіх Її вірних дітей. Отець Небесний прагне наново виявити цілій Церкві та світу цю велику постать, яка стала Головою нашої Родини – вірного і послушного в реалізації Божого Плану. Його тихе і покірне Серце є з’єднане з Найсвятішим Серцем Мого Сина і з Моїм Непорочним Серцем. Наші Серця є з’єднані в терпінні та радості, які наповнювала радість служіння Богові. Бог щедро обдарував Йосифа Своїми ласками, однак зажадав від Нього також жертви: посвячення і терпіння. Це також становило елемент єдності Наших Сердець. Бог довірив Йому Нашу долю і уділив потрібних ласк, аби виповнив це завдання. Вже тоді розпочалася Його Місія як Патрона і Опікуна Церкви, бо був пройнятий турботою про виховання Божого Сина, Який прийшов на землю як Слово Втілене. Нині, коли Церква бореться з так багатьма труднощами, є обпльованою і бичованою також через “своїх”, то Їй потрібна допомога і поміч. Серце Йосифа, з’єднане з Нашими Серцями, є тією потужною зброєю у боротьбі проти сатани та потужною обороною проти його атак. Так як колись боронив Нас перед Іродом, так тепер тим більше боронить разом з Моїм Непорочним Серцем почитання і гідність Мого Божественного Сина у Церкві. Говорю вам це також і в значенні заповідженого Тріумфу Мого
Непорочного Серця, бо в Моєму Тріумфі виявиться об’явлення хвали Мого Божого Сина, а тим самим посланництво Йосифа, Який, як єдиний чоловік, має до Ісуса батьківські права. Мій Божий Син віддав Мені вас, аби Я була вашою Матір’ю, бо ви є Моїм потомством, яке “має берегти Заповіді Божі та нести свідчення Ісуса”, і таким чином духовне батьківство Мого Улюбленця розпростреться на всі вірні діти. Отець Небесний не відмовить вам ні в чому, про що проситимете Йосифа, бо Він разом зі Мною заносить благальні молитви до Сина. Заносячи просьби та молитви до Його Пречистого Серця, випробуєте, насамперед, для всіх віру Йосифа, Його потужного заступництва і оборони. В найважливішій хвилині для всього людства, в повноті часу, прийняв рішення прийняти Мене до Себе як дружину в спосіб вільний, керуючись розважливістю, справедливістю і серцем. Саме тому тепер Бог прагне виявити велич Його Серця, яке враз з Моїм Непорочним Серцем впроваджує вірних свідків через Найсвятіше Серце Сина до Дому Тройці Святої. Йосиф не опустить нікого з вас і випросить вам з багатства Свого Пречистого Серця ласки, про котрі проситимете Його, бо Він добре знає труди звичайного земного життя і труднощі, котрі загрожують його освяченню. Занотуй, дорога дитино, слова молитви, яку вам в Імені Мого Улюбленця вам приношу і запевняю вас, що кожний, хто з вірою і довір’ям буде її відмовляти перед образом чи фігуркою св. Йосифа, зазнає Його помочі.
Дiти Непорочної
СВЯТА РОДИНА Молитва 1. Отче Небесний, Ти вчинив, що в лоні Пресвятої Діви Слово сталося Тілом і замешкало між нами, дякуємо Твоєму Провидінню, що Ти вибрав св. Йосифа за чоловіка Марії, на Яку зійшов Дух Святий. Разом з Ангелами, які принесли радісну вістку пастушкам про народження Божого Сина у Вифлеємі, віддаємо Тобі честь, хвалу і поклоніння. Св. Йосифе, Ти разом З Марією був найближче до Серця Ісуса і став на сторожі Дівицтва Непорочної. А також був послушним і відданим Божому Провидінню. З вірою і довір’ям звертаємося до Тебе про випрошення нам ласки… (назвати її). Пречисте Серце Йосифа, вставляйся неустанно за нас у наших потребах душі та тіла і хорони нас перед чигаючими небезпеками. Віддали від нас всіляке зло і в Своєму Серці вияви нам таємницю Тріумфу Непорочного Серця, щоб ми стали гідними обітниць Христових. Отче наш… Богородице Діво… Слава Отцю… Найсвятіше Серце Ісуса, змилуйся над нами! Непорочне Серце Марії, молися за нас! Пречисте Серце Йосифа, стережи і зміцнюй нас! 2. Отче Небесний, Ти довірив долю Ісуса – Твого Єдинородного Сина і Марії під опіку Святого Йосифа, який чином виявив Свою готовність служіння Тобі. Дякуємо Твоєму Божому Милосердю, що Ти уділив Йому потрібних ласк і наповнив Його Серце такою
Дiти Непорочної
вірою, щоби міг сповнити Своє посланництво. Разом з усіма Святими в Небі віддаємо Тобі честь, хвалу і поклоніння. Св. Йосифе, Ти разом з Марією був найближче до Серця Ісуса і став на сторожі Дівицтва Непорочної. А також був послушним і відданим Божому Провидінню. З вірою і довір’ям звертаємося до Тебе про випрошення нам ласки… (назвати її). Пречисте Серце Йосифа, вставляйся неустанно за нас у наших потребах душі та тіла і хорони нас перед чигаючими небезпеками. Віддали від нас всіляке зло і в Своєму Серці вияви нам таємницю Тріумфу Непорочного Серця, щоб ми стали гідними обітниць Христових. Отче наш… Богородице Діво… Слава Отцю… Найсвятіше Серце Ісуса, змилуйся над нами! Непорочне Серце Марії, молися за нас! Пречисте Серце Йосифа, стережи і зміцнюй нас! 3. Отче Небесний, Ти що вибрав св. Йосифа на земного батька Твого Сина і чоловіка Марії, повної ласки, дякуємо Твоїй Любові, що можемо також називатися Його духовними дітьми, бо Його віддання і вірність є для нас прикладом, як служити Ісусові та Марії, аби в нас могло об’явитися наслідство Боже. Разом з цілою Церквою віддаємо Тобі честь, хвалу і поклоніння, св. Йосифе, який разом з Марією був найближчим до Серця Ісуса і став на сторожі Дівицтва Непорочної, а також Ти був послушний і відданий
Божому Провидінню. З вірою і довір’ям звертаємося до Тебе, про випрошення нам ласки… (назвати її). Пречисте Серце Йосифа, вставляйся неустанно за нас у наших потребах душі та тіла і хорони нас перед чигаючими небезпеками. Віддали від нас всіляке зло і в Своєму Серці вияви нам таємницю Тріумфу Непорочного Серця, щоб ми стали гідними обітниць Христових. Отче наш… Богородице Діво… Слава Отцю… Найсвятіше Серце Ісуса, змилуйся над нами! Непорочне Серце Марії, молися за нас! Пречисте Серце Йосифа, стережи і зміцнюй нас! Свят, свят, свят, Господь Саваот , повне Небо і Земля слави Твоєї. Осанна во Вишніх. Благословен, хто йде в Ім’я Господнє. Пречисте Серце св. Йосифа, Ліліє покори і справедливості, разом з Непорочним Серцем Марії благаємо Тебе, вставляйся за нас і випроси нам у Твого прибраного Сина ті ласки, про котрі Тебе просимо і з’єднай нас у Своєму Серці з Серцем Марії, щоб ми віднайшли правдивий мир і відпочинок у Найсвятішому Серці Ісуса, нашого Бога, Спасителя і Царя. Амінь. Люблю вас сильно, Мої дорогі діти, і тішуся, що приймаєте Мої слова до ваших сердець. Благословляю вас в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Редакційна Переклав з польської Йосиф Воробець
№2(103), 2017 27
СКАРБНИЦЯ ВІРИ
Христос – наша Пасха
Слово “Пасха” походить з єврейського “песах”, що значить “перехід”. Бог колись перейшов посеред свого люду, щоб цей народ міг пройти від рабської долі в Єгипті на волю в Землі Обітованій після нелегкої мандрівки через Синайську пустелю. Складність у розумінні нашими вірними багатогранного значення терміна “Пасха” створюється поверховістю знань старозавітних персонажів, історій, притч. А розуміння суті християнського значення терміна “пасха” саме й полягає у необхідності глибокого знання текстів Старого Завіту. І, зрештою, підтвердження цього ми маємо у широко відомому випадку з Євангелія. Учні йдуть до Емауса. Поряд з ними йде невпізнаний Христос. І ця дорога до невеличкого містечка стала для них дорогою до текстів Біблії, до самого першого пункту історії спасіння. Христос показує їм факти, знаки, виголошує обітниці, логічною розв’язкою яких була Його смерть і
№2(103), 2017 28
воскресіння, ніби кордон між старим світом, старим союзом і народженням нової Пасхи, де місце вбитого жертовного ягняти і споживання його під час вечері зайняв Він у знаку ламання хліба. Христос зник з їхнього поля зору, але залишився з ними в інших вимірах реальності. Зійшов з поверхні життя у його глибину. Звернемось тепер до біблійних сторінок книги Вихід. Визволення, агнець, перехід через Червоне море, подорож пустелею, заповіт на горі Синай – це все, що треба пам’ятати. Ці факти отримали назву Пасхи, і щорічно юдеї відзначали вихід з Єгипту і визволення з рабства урочистим святковим днем. Так, як у наші дні усі країни світу святкують дні незалежності або дні утворення держави, так і люд вибраний щорічно відзначав “свято визволення”. В пам’ять про цю подію в жертву приносилося ягня. Усі ці моменти біля витоків люду вибраного були провіщенням великих подій нашого спасіння, переходу Христа через смерть і воскресіння у стан величання, що відбулося, власне, під час юдейського святкування Пасхи. Ці факти внутрішньо тісно пов’язані з Тайною Вечерею, смертю у конкретно визначений період історії, але ця подія постійно й наново переживається. Скористаємося роздумами одного з православних богословів: “У дійсності природа історії полягає у постійному ході часу. Але наочним це стає, тільки у постійних перемінах, коли завжди щось втрачається, а щось інше народжується. У цьому значенні час – це постійна смерть, аналогічно, як у баченні Геракліта “все тече, все змінюється”, тому що завжди щось вмирає і двічі не можна увійти в одну і ту ж річку. Отже, якщо віруємо, що своїм воскресінням Христос подолав смерть, то це також означає, що Христос також подолав і час з його невпинним і деструктивним плином. Таким чином, Христос раз вмер у минулому, в часі як категорії історичній, а, воскреснувши, – живе нині у вічному, поза виміром часу.
Дiти Непорочної
СКАРБНИЦЯ ВІРИ Власне тому ми і можемо завжди мати контакт з Воскреслим Христом через Таїнства, які є позачасовими засобами Його діяння” (о. Ю. Клінгер). І ось у цій сфері позачасової реальності й повинно відбутися наше внутрішнє перетворення. Так, як Христос пройшов через смерть і воскресіння у стан возвеличення, так і в кожній людині повинен відбутись “перехід” від стану життя, яке принижує, до нового життя, яке вивищує. Це – перехід до нового способу буття аж до “з’єднання воєдино” з Христом, як говорить св. Павло у Посланні до римлян. Юдейська Пасха довершилася у Христі як Пасха виходу в спасіння з рабства, ставши дорогою у Землю Обітовану – Небесну Вітчизну. Христос веде нас так, як Мойсей вів люд вибраний. Уклав новий Союз з Богом, а цей Завіт був підписаний Його кров’ю, пролитою на хресті. Все те, що відбулося у стародавній історії майже дві тисячі років тому, набуває духовного значення. Пасхальні містерії ведуть нас в одухотворене життя, яке ні на що не схоже у порівнянні з нашим земним баченням і розумінням речей. Тому не складно зробити наступний висновок: Великодні Свята відзначаємо не тільки як згадку
історичного Воскресіння, але як факт, що завжди актуальний і реально існуючий. Воскреслий Христос нині живе не тільки в думках і серцях вірних, які величають Його як Істоту найдорожчу з усього, що придбало людство за свою історію, але “тут і тепер” кожен може зустрітись з Господом, власне, поза межами часу. Він надалі залишається з нами. Він надалі залишається Людиною. Його тіло не розтануло у просторах Всесвіту. Ми єднаємося з Ним у святих таїнствах, у знаках, які залишив нам, особливо в Євхаристії, де ми причащаємося тілом і кров’ю Агнця Пасхального – Ісуса Христа. Християнин, живучи і діючи в часі, у своєму внутрішньому житті постійно виходить поза час – у Пасхальній містерії, де як людина, визволена з гріха, відроджена, єднається з Христом в Євхаристії. Не можна в повноті пережити Пасхи без Святого Причастя. В основі старого церковного права про обов’язок Святого Причастя у Великодній період є правда про Пасхальну містерію. Беручи участь через Євхаристію у цій містерії, ми можемо сказати, що Христос є нашою Пасхою. Євхаристія є містерією, у якій перемінюється упала людськість. Єпископ Станіслав Падевський
Жан Жувене (1644 – 1717). Воскресіння Лазаря
Дiти Непорочної
№2(103), 2017 29
СВЯТІ МІСЦЯ ПРИКАРПАТТЯ
ГОРА ЯСНА, ДЕ ПРЕКРАСНА ДІВА СЯЄ...
Вхідна брама до монастиря Отців Василіян на Ясній Горі в Гошеві
Першого березня цього року наша маленька група вирушила на прошу до Гошева, до Матері Божої на Ясній Горі, де чудотворна ікона перебуває там уже з першої половини XVIII століття, за винятком лише періоду існування радянської влади на західноукраїнських землях… В часи воюючого атеїзму Гошівську святиню, як і, зрештою, всі інші в Західній Україні, а саме: в Зарваниці, Уневі, Крехові, Кохавині, Улашківцях, Монастирку, Манявському скиту, По-
№2(103), 2017 30
гоні, Крилосі, Лаврові, Пацлаві спіткала трагічна доля. Більшість з цих святинь було понівечено, обезчещено, сплюндровано, (переобладнано під склади, клуби, льонопункти, або ж повністю знищено, як у Пацлаві (тепер це територія Польщі). До речі, в часи радянської влади, в трьох великих Марійських святинях, в 1961 році, була вчинена спланована диверсія, а саме: в Зарваниці, на джерелі, було підірвано каплицю, в Кохавині повалено хрест з храму; в
Гошеві зрізано всі хрести. Проте іторія Гошівської чудотворної ікони розпочалася не у далекому 1734 році, коли на Україну напали турецькі загарбники. Ховаючись від ворогів, родина хорунжого Андрія Шугая з Бережанщини знайшла притулок у сім’ї Гошовських. Коли ж все утихомирилося, Шугаї повернулися додому, але відкрили для себе неприємну новину: їхня сімейна реліквія залишилася в Гошовських. Вони зразу ж вислали гінця, щоб він забрав у нього їхню ікону, але
Дiти Непорочної
СВЯТІ МІСЦЯ ПРИКАРПАТТЯ Гошовський відіслав його з нічим. Не допоміг і приїзд однієї з доньок Шугай. Нарешті, коли приїхав сам Андрій Шугая, уся ця справа завершилася мирною угодою. Хоч як тяжко було Шугаю зрікатися родинної реліквії, він все ж таки погодився, щоб ікона залишилася у Гошовських. Саме на тій зустрічі Микола Гошовський довідався про незвичайну історію цієї ікони. Андрій Шугай їздив до королевича в Олаву й там купив дві ікони. Одну подарував Журавлевичу, родичу з Настасова біля Тернополя, а другу залишив собі. Перша ікона теж прославилася чудесами, і Журавлевич подарував її костелові в Настасові. Родина Шугая щосуботи світила перед іконою лампадку. Одного разу через необережність доньок Шугая родинний дім поглинуло полум’я вогню. Увесь дім згорів дотла, крім стіни, на котрій висіла неушкоджена ікона. Навесні 1736 року Франциска Сеправська приїхала до них в гості. Коли ж вони сіли до обіднього столу, стіна, де висіла ікона, засяяла. Неземним сяйвом була огорнута й ікона. Від побаченого дива усі налякалися і поспішили повідомити про чудо римо-католицьких священиків. Коли ж ті, нарешті, прибули до палацу Гошовських, сяйво зникло, натомість на іконі з очей Матері Божої капали сльози, а все лице вкрилося потом. Священики зняли ікону, оглянули її та всю кімнату, чи часом вологість не була причиною сліз Марії? Проте довкола було сухо. Все це дуже налякало Миколу Гошовського, і він вирішив віддати її до костелу в Дунаєві.
Дiти Непорочної
Вид на Ясну Гору і монастир. Середина ХVIII ст. 70-х – початок 80-х рр.
Польські священики прийняли ікону, але помістили її в захристії, бо в костелі (так вони мотивували Гошовському) було вже два чудотворних образи (Ісуса Христа і Страждальної Матері Божої). Це дуже не сподобалося Гошовському, і він вирішив забрати ікону з костелу та передати Отцям Василіянам до Гошева. Однак не все так було просто в цій справі. Після довгих переговорів з польськими священиками і Церковною владою накінець вдалося це здійснити. 11 липня 1737 року Митрополит Атанасій Шептицький після опитування свідків визнав і проголосив ікону Матері Божої “благодатною” – чудотворною і дозволив перенести її з процесією до монастирської церкви. Напередодні Преображення Господнього того ж року на подвір’ї Гошовських зійшлися церковні процесії з навколишніх сіл, і розпочалася урочистість: ікону, сховану в скрині, винесли з будинку і поклали на прибраному столі. За-
читали Грамоту Митрополита Атанасія Шептицького, якою він проголосив ікону чудотворною. Опісля перевірили усі печатки і мали вже йти на Ясну Гору, коли ж до ікони скрізь натовп людей протиснулася дідичка Катерина Саєцька з своєю дочкою і звернулася до неї: “Стань на коліна перед іконою Матері Божої та подякуй Їй. Ти втратила зір була і знаєш, що не було вже надії на порятунок, а Пресвята Діва повернула тобі його”. І впали обидві хрестом перед чудотворною іконою. Спочатку чудотворну ікону помістили за головним престолом у дерев’яній церкві Отців Василіян на Ясній Горі, а пізніше – в мурованій. Більш як двохсотрічне перебування чудотворної ікони на Ясній Горі Матір Божа прославила чудесами і ласками. В монастирському літописі засвідчені діяння Її благодаті впродовж тривалого часу, окрім радянської епохи, коли монастир був ліквідований, а храм перетворено на склад міне-
№2(103), 2017 31
СВЯТІ МІСЦЯ ПРИКАРПАТТЯ
Фігура Матері Божої з Дитятком Ісус на Ясній Горі, фрагмент
ральних добрив. Але хіба на світі є така сила, щоб могла знищити чудотворне місце Пресвятої Діви Марії? Звичайно, що ні! І тоді Матір Божа уділяла Свої ласки тим, хто звертався до Неї за допомогою. Після легалізації УГКЦ на Ясну Гору повертаються Отці Василіяни. З їхнім поверненням розпочинається новий етап відродження цієї славної святині Діви Марії. У липні 2001 року на Ясній Горі відбулася ще одна знаменна подія: гошівчани передали Отцям Василіянам збережену чудотворну ікону Матері Божої. Це, звичайно, не могло не вплинути благотворно на відродження повнокровного духовного життя, на особливий дух почитання Марії на Ясній Горі. Тут, на Ясній Горі, все: і монастир, і храм, і чудотворний образ, і Хресна Дорога, і навколишня краса природи манила до себе людей. “Манив до себе і Чудотворний Образ Матері Божої в Гошеві, – як згадує про це святе місце на Прикарпатті Лука Павлишин у своїй книзі “На грані
№2(103), 2017 32
двох світів”, світів”, – що люди, які зазнали його благотворного впливу, а то й зцілення, оповідали, розносили по всій Україні та колишній імперії (Австро-Угорській) вісті про чудеса, що їх творить цей Образ… Притягував Образ і мою маму, яка вірила в його божественну силу, котра тільки одна могла вберегти її чоловіка і сина
у цьому тривожному, скривавленому світі. Вірила і щотижня ходила на Гору, ревно молилась, ставила на коліна перед Іконою і нас, своїх дітей. Я уважно приглядався до потемнілих облич маленького Ісуса і Матері Божої, і мені весь час здавалося, що вони теж дивляться на мене та ще й суворо наказують: “Не гріши!” Колись, мабуть, задивлявся на них і великий Каменяр, який, за переказами старших людей, побував на Ясній Горі не один раз. Мені навіть показували пень велетенського бука, на якому Іван Франко любив посидіти і побалакати з людьми”. Окрім того великого пенька наш Каменяр працював ще у монастирській бібліотеці над рукописами і залишив свої спогади про Гошівський монастир у повісті “Петрії і Довбущуки” (1876р.). Здійснювали прощу сюди на Ясну Гору і інші відомі діячі нашої культури та Церкви, а саме: Уляна Кравченко, Наталя Кобринська Ольга Кобилянська,
Вид на Голгофу та Гріб Господній на Ясній Горі
Дiти Непорочної
СВЯТІ МІСЦЯ ПРИКАРПАТТЯ Ольга Дучимінська та багато інших... Уляна Кравченко написала “Молитву прочан до Гошівської Богоматері”. Вітай, вітай нам, Гошівська Маріє! Вітай, Княгине Бескидів – Підгір’я! Ти в нашім горю – наша вся надіє. О, Найясніша зі всіх сузір’я. З сердець пливе молитва ця палка: – Благослови нас, Мати Пресвята! Скріпи нас предків вірою святою, Натхни нас силою до боротьби, – Дай перемогу над темнотою, До світла – правди нас прямуй – веди! В серцях прочан молитва все одна: – Веди до світла, Мати Пресвята! Вітай, вітай нам, Зірничко Підгір’я,
Фігура Ісуса Христа на Ясній Горі
Дiти Непорочної
Вид на Марійську ротонду та церкву Преображення Христового на Ясній Горі
Свій блиск поширюй по всій Україні… О, розбуди нас до життя нового, Хай щезне холод, мертвота і тіні… З сердець пливе палка молитва-спів: Будь Матір’ю нам серед тяжких днів… Серед інших відомих діячів нашої Церкви, які посіщали Ясну Гору, були о. Ярослав Лесів (1943-1991), відомий дисидент, в’язень радянських концтаборів, прекрасний поет, парох церкви св. Параскеви у м. Болехові. Він першим організував хресний хід на Ясну Гору до Гошева. Продовжив велику духовно-просвітницьку справу о. Ярослава Лесіва його наступник на парафії у Болехові о. Володимир Серемчук (1935-2008), автор прекрасної книжки “Божий палець”. За його сприянням у Болехові було побудовано каплицю Різдва Івана Хрестителя та каплицю Різдва Пресвятої Богородиці, де
на свято Зіслання Святого Духа у 1856 році об’являлася Матір Божа в лісі, в урочищі “Бучники”, двом пастушкам-сиротам. Отець Володимир Серемчук, як і о. Ярослав Лесів, по-особливому любили Ясну Гору, цю велику духовну святиню нашого народу, глибоко розуміючи її подальше духовне значення для формування християнської свідомості у вірних нашої Церкви. Так уже склалося, що в житті кожного народу є монаші Чини, які своєю ревністю та посвятою внесли особливий вклад у розвиток його духовності. Саме Отці Василіяни залучили вірних Церкви до почитання Найсвятіших Сердець Ісуса та Марії, відкрили красу цього набоженства та навчили жити простих християн глибоким духовним життям. Все це продовжує розвиватися і тут, на Ясній Горі, де Прекрасна Діва сяє Своєю любов’ю, чистотою, вірністю, терпеливістю, смиренністю, милосердям, святістю та щедрістю Божих ласк для всіх нас, грішників на цій землі.
№2(103), 2017 33
СВЯТІ МІСЦЯ ПРИКАРПАТТЯ У 2009 році Папа Римський Бенедикт ХVI благословив і освятив золоті корони для Гошівської Чудотворної Ікони Матері Божої. Апостольська Столиця надала Гошівському монастиреві Отців Василіян декрет про оголошення його храму Базилікою і прилучення до великих Марійних відпустових місць Католицької Церкви в усьому світі. Радує око і серце кожного паломника, який приходить на Ясну Гору, коли бачить, як з руїн відродилася ця святиня, це святе місце України. Отці Василіяни подбали про те, щоб тут, на Ясній Горі, прочани могли відчути присутність Марії у всьому: у храмі, на Хресній Дорозі, в навколишній природі і разом з Нею прославляти Її Сина,
поклонятися і посвячуватися Йому, нашому Спасителю… Одного разу, ще під час першого арешту Ярославу Лесіву у Володимирській тюрмі приснився сон: у горах, біля сільської церкви йому з Неба впала ікона. З одного боку була зображена Богородиця з Ісусом на руках, а з іншого – було написано: “Не великими будьте, а святими”. Для всіх тих, хто в земному житті зазнає гірких розчарувань, прикрих зрад, різноманітних фізичних захворювань, немає кращої дороги до святості, ніж дорога Марії, пізнання таємниць Її життя, які обов’язково приведуть людину до пізнання Любові Ісуса, яка вийшла назустріч Своїм тортурам у Гефсиманському Саду. На Хресній Дорозі ми єд-
налися з тією Любов’ю Ісуса та Сльозами Страждальної Матері Божої, які Вона пролила під час Скорботної Дороги в Єрусалимі, особливо на 12- ій стації, на ГОЛГОФІ. Сама ж Хресна Дорога в Гошеві вражає як своєю мистецькою красою, бо дуже органічно вписується у навколишнє середовище, так і своєю духовною наповненістю, бо прочанин у тиші та глибокій внутрішній молитовній зосередженості має можливість взяти співучасть у МУЦІ СПАСИТЕЛЯ. І не просто співпереживати, але й після завершення самої Хресної Дороги наслідувати св. Апостола Йоана і попросити прощення в Матері Божої за свої зради нашого Господа Ісуса Христа. Йосиф Воробець
--------------- НАША РЕКЛАМА --------------Філотея. Шлях до набожного життя Св. Франциск Салезький Книжка св. Франциска Салезького “Філотея. Шлях до набожного життя” – це неповторний путівник духовного життя, який з плином століть стає все актуальнішим. У своїй книзі св. Франциск Салезький вчить, як потрібно молитися, щоб не остигнути у взаємовідносинах з Богом; як сповідатися; як часто приступати до Св. Причастя; як постити і умертвлятися; як уникати спокус і як з ними боротися… Незважаючи на чотириста років після написання цієї книжки, вона і надалі служить кожному, хто прагне іти до досконалості та святості… Вражена блискавкою. Свідоцтво віри Ґлорія Поло Вражаюче, особисто пережите свідчення відомої у світі колумбійки Ґлорії Поло нікого не залишить байдужим... Вона трепетно і наполегливо поведе вас за собою у дивовижний світ Неба, де панує Любов, Мудрість, Гармонія, де такі рятівні і солодкі обійми Спасителя Ісуса Христа
Діва Марія в Царстві Божої Волі Луїза Піккаррета Книжечка австралійського містика Алана Книжка Луїзи Піккаррети “Діва Марія у Царстві Божої Волі” складається із глибоких повчань Матері Божої про задум Божої Волі щодо Самої Богородиці, Її народження, Її місії у ділі Відкуплення всього людства. Ця книга призначена, в першу чергу, для розважання на кожен день місяця травня на маївках у церкві. Читач матиме змогу кпаще пізнати любляче Материнське Серце Марії та крок за кроком вчитися жити Життям Неба... Також подано молитву до Цариці Небесної та Маленький букетик..., які необхідно відмовляти перед початком розважань на кожен день. Велика Обітниця о. Артур Мілані Через “Велику Обітницю” св. Марґариті Марії Алякок (1647-1690), в Паре-ле-Моньяль (Франція) Боже Серце проливає на спраглі людські душі “ріки води живої”. Любов Господа нашого Ісуса Христа б’є невичерпним джерелом світлої ласки та закликає усіх християн до особливого почитання Свого Серця упродовж 9-ти Перших П’ятниць щомісяця. Це набоженство, за свідченням святої Гертруди (1256-1302), Ісус Христос приберіг на останні часи, коли людство буде остиглим і байдужим до Його Любові...
МОЖНА ЗАМОВИТИ ВІДВІДАВШИ WWW.GBOOK.LVIV.UA №2(103), 2017 34
Дiти Непорочної
Христос Воскрес! Отець Небесний: Воскресіння Мого Улюбленого Сина є гарантом для кожної Моєї дитини, що вірно наслідує Ісуса, іде вперто, наполегливо, терпеливо і з гідністю Хресною Дорогою, котра звершиться і для неї Воскресінням для Життя Вічного! Щомиті дарую вам Любов у цій дорозі вашого земного паломництва. Святістю нагороджую тих, хто славить свого Творця та щомиті лине думками, помислами та усім єством своїм до Мене, щоби отримати впевненість, підтримку Моєї Любові. Яку перемогу отримує той, хто дістає перемогу над власними спокусами?! Не страшні йому жодні випробовування, коли він розкрив для себе таємницю – що істинна підтримка тільки у Господі! Тільки в єднанні зі Мною ваше істинне Щастя. Іншого не шукайте. Дітоньки Мої! Вчіться виявляти свою любов так сильно, як тільки може любити дитина матір свою найпалкішою любов’ю. Цей вияв і є запорукою усіх подальших змін, перемін до кращого, позитивного, до того, про що ви лише мрієте – бути Щасливими. Так, ваше Щастя у тім, щоб бути істинною Любов’ю, жити Нею, дарувати Її щедро іншим та перебувати в Ній, створивши кожен зокрема і всі загалом атмосферу Любові!!! Серце Моє благословляє Моїх діточок на життя в Любові, котра одна-єдина приведе вас до Моїх Стіп, а, отже, саме вона дасть можливість повторити шлях Мого Сина, який звершиться Воскресінням для Життя Вічного!!! Отримала та записала Оксана Береза
Богдан Сойка. Вулиця старого Янова (Івано-Франкове), 1958 р. Краєвиди Яворівщини
Юліан Савко. Хата Ганки в селі Лозина, 2000 р. Краєвиди Яворівщини На 1-й ст. обкл. Pieta (Оплакування Христа). Фрагмент. На 2-й ст. обкл. Дмитро Хом’яков. Воскресіння Христа. На 4-й ст. обкл. Образ Святого Духа, об’ялений Бартоломею Пузоню у 1997 році. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.