jurn2017_3

Йосип Тереля (1943 – 2009). Грушівська Богоматір

Гебхард Фугель (1863 – 1939). Вознесіння. Фрагмент. 1893

На 1-й ст. обкл. Ікона Матері Божої з Дитятком Ісус. Фрагмент. На 4-й ст. обкл. Образ Найсвятішого Серця Ісуса. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.

3(104) 2017 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979 Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Ольга ЛОЗА Іванка ДОРОШ Перекладачі Андрій ЧОРНИЙ Андрій ВЕЛИЧКО Обкладинка Богдан СОЙКА Художнє оформлення Юліан С САВКО АВКО Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2017 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 e-mail: gbooklviv@gmail.com web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, 261-55-74, (097) 67-67-725 Друк: ТзОВ “Часопис”, вул. Шевченка, 315, тел. (032) 239-57-60 Наклад: 650 примірників.

ЗМІСТ 1. Сторінка головного редактора Третя Фатімська таємниця ................................................................... 2 2. Духовна боротьба сучасної людини о. Роман Гето Екзорцисти, цілителі, екстрасенси ................................. 6 3. Святині Галичини Володимир Гіщинський Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії Підгорецької Василіянської чернечої обителі, що здавна звалася Пліснеською ........................................................... 8 4. Зустріч з Любов’ю Каталіна Рівас Таємниця Святої Служби Божої (закінчення) ........... 12 5. Голос Марії о. Євгеній Сьпйолек “Так чи Ні” ............................................................. 19 о. Євгеній Сьпйолек Підбадьорюйте серця, які далеко від Бога ...... 21

6. Ювілей надії Редакційна Чудо в Грушеві ................................................................ 23 7. Минуле і сучасне Роман Дерев’янко Царська хода Святого Хреста Ісуса по нашій землі ...................................................................................... 28 8. Заступництво Святих Іван Мельник Святий Спиридон Тримифунтський: ласками прославлений образ Предивного чудотворця .......................... 30 !!! УСІМ ПЕРЕДПЛАТНИКАМ НАШОГО ЧАСОПИСУ !!! З 2018 року ціна журналу “Діти Непорочної” буде складати 25 грн. Просимо із розумінням поставитися до такої вартості, оскільки часопис не є дотаційний і виходить у світ протягом 17-ти років виключно та завдяки Твоїй підтримці, любий читачу. Ще маєте змогу передплатити №4-6 журналу за 2017 рік. Індекс 23979. Вимагайте та зберігайте чек передплати! Якщо Ви не отримали часопис, звертайтеся на гарячу лінію Укрпошти: 0-800-300-545. Повідомляємо, що з початку цього року роздрібна ціна часопису в нашому магазині складатиме 20-24 грн. Проте вартість передплати до кінця 2017 року буде без змін. Замовляйте наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua.

ДУХОВНА БОРОТЬБА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

ÅÊÇÎÐÖÈÑÒÈ, Ö²ËÈÒÅ˲, ÅÊÑÒÐÀÑÅÍÑÈ... Екзорцисти, цілителі, екстрасенси і, загалом, люди, які мають особливі обдарування чи силу – це тема, сповнена багатьма таємницями, а з іншої сторони, це тема, яка досить актуальна на сьогоднішній день. Хочемо ми цього чи ні, люди часто зі своїми проблемами звертаються не тільки до священиків, але й до мирян, які мають якусь особливу силу чи дар. Насамперед, хочу звернути увагу на екзорцизм, який є традиційною молитвою Церкви над людиною, опанованою злим духом. Як говорять деякі вчителі духовного життя, найкращим і найголовнішим екзорцистом був Сам Господь наш Ісус Христос. Уважно читаючи Святу Євангелію, ми можемо зауважити, як часто Ісус Христос розмовляв зі злими духами, щось їм наказував і, врешті-решт, виганяв їх з хворої людини. Тут десь варто зауважити, що Господь не робив це “колективним способом”, тобто не виганяв одночасно з багатьох людей, а з поодиноких осіб. Це свідчить про те, що вигнання нечистого – це є індивідуальна праця з людиною, а не “масове шоу”, яке ми можемо побачити в деяких монастирях і церквах. Гординя і марна людська слава завжди спонукають робити те, що є понад нашу міру сил. Те, що ми бачимо різні крики, верески, дивну поведінка опанованих людей, – ще не означає, що злі духи виходять. Не просто досягти того, щоб злий дух покинув людину. Насамперед, є причина того, чому він там сидить, і, якщо це через тяжкі гріхи, які людина ще не усвідомила і не розкаялася в них, то він ще не швидко покине її. Взагалі, щоб нечистий дух вийшов з душі або тіла потрібно три

№3(104), 2017 6

Франсіско-Хосе де Гойя (1746 – 1828). Святий Франциск Борджіа виганяє демонів з умираючого. Фрагмент

чинники: насамперед, Божа Воля, потім покаяння та віра і молитва хворої людини, а вже потім сила молитви священика. Якщо людина ще не готова відкинути гріховний спосіб життя, тоді екзорцист бере цю боротьбу зі злим духом на себе і, якщо таких людей багато, тоді в нього незабаром почнуться проблеми. А проблеми є малі й великі… Тому найголовніше завдання священика полягає в тому, щоб заохотити людину до покаяння, сповіді, а також особистої молитви і праці над собою. Коли між екзорцистом і людиною буде така співпраця, тоді набагато легше можна позбутися злого, якщо на це буде Божа Воля. Молитва екзорцизму – це не тільки конкретна зовнішня дія і зовнішній обряд, але досить серйозна духовна боротьба. Буває так, що під час екзорцизму людина, або точніше злий дух через людину, кричить, вириває хрест із руки священика,

або трощить ікони й цим лякає екзорциста. Якщо священик піддався страху, то його вже на духовному рівні поборов нечистий дух. Якщо священик читає молитву над молодою, привабливою особою, то можуть з’являтися всілякі нечисті думки, і якщо він не відкине їх, то буде також уже подоланий злим духом. Якщо в екзорциста трохи більше завищене “я” і злий дух проситься, скиглить, то може проявлятись його гординя і марнославство. Отже, якщо на внутрішньому плані священик не стежить за собою і не провадить цієї духовної боротьби, то його легко буде перемагати нечистий дух. Звичайно, що зовні можна читати молитви, махати хрестом, кропити людину з голови до ніг свяченою водою водою,, але якщо буде допущена гріховна думка, то й буде втрачена духовна сила на прогнання демона. Злі духи це добре знають і добре відчувають… Це важливий

Дiти Непорочної

ДУХОВНА БОРОТЬБА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ нюанс, про який потрібно завжди пам’ятати. Це все нам вказує на те, що екзорцист повинен бути досить глибокою духовною особою. Не тільки потрібно мати благословення Єпископа, конкретні студії на тему екзорцизму, але найперше потрібно мати силу від Бога на це і провадити глибоке духовне життя. Бувало так, що в деяких монастирях нововисвяченого ієромонаха відразу посилав ігумен робити вичитки. Через те, що ієромонах не був до цього підготовлений, після таких вичиток він покидав монастир. Це так само, як молодому коневі дати вантаж понад силу, то він надірветься. А в духовному житті це ще більш трагічніше… Людина може втратити покликання до монашого життя, навіть захворіти психічно, і, на жаль, такі випадки траплялись. Якщо за екзорцизм береться мирський священик, який не підготовлений до цього, то в результаті може отримати важку хворобу, потрапити в нещасний випадок і мати серйозні сімейні проблеми. Хоча є і одружені священики, які є досить сильними екзорцистами. Іншою, досить важливою, ділянкою нашого щоденного життя є цілителі, екстрасенси й люди, які мають якісь “особливі” дари і своєрідно допомагають людям. Часто люди запитують у священика: “Чи можна звертатись по допомогу до різних цілителів і “бабок”!? Загалом, Церква традиційно з упередженням ставиться до таких людей. Пригадую розмову з одним чоловіком на тему цілительства, тоді він жартома сказав: “Якщо людина йде на молитву-зцілення до священика, то це ще є півбіди…” Десь щось у цьому є. Проте, якщо ми заглянемо в історію християнства, а також у Житія святих, святих, то можемо зауважити, що дари зцілення, пророцтва, вигнання злих духів мали не тільки монахи і священики, а також прості миряни. Тобто Бог

Дiти Непорочної

не обмежується в Своїх даруваннях тільки визначеною категорією людей, а, насамперед, Він дивиться на серце людини. Пригадую розмову з одним цілителем-екстрасенсом, який також має дар і допомагає багатьом людям. У розмові з’ясувалося, що на курсах, де він проходив навчання, було 30 чоловік. Однак тільки двоє з них пішли Божим, християнським шляхом, а решта кинулись у вир магії. Це нам десь може підказати, скільки цілителів співпрацює з Богом, а скільки – з іншими силами… Коли запитуєш ту чи іншу людину: “Чому ви пішли до якоїсь бабки чи екстрасенса?”, то відповідь завжди майже однакова: “Ну та в неї образи на стінах, свічка Стрітенська горить, Свята Йорданська вода та й ще “Отче наш” знає напам’ять…?” Але ж ніколи так не буває, що ви приходите до якогось цілителя і в нього на стіні висять чортові роги. Всі вони прикриваються релігійною атрибутикою. Найважливіше питання: з допомогою якого духа ця людина діє: чи Духа Божого, чи злого духа. Сам дар і те, що вони вам частково скажуть деякі речі про Вас, ще ні про що не говорять. Загляньмо у Святе Письмо, в Діяннях Апостолів (16,16-20) описано один епізод, коли за Ап. Павлом і Силою йшла служниця, яка мала духа віщуна. Вона постійно говорила про Апостолів, що вони “слуги Всевишнього”. Павлові це якось надоїло і він вигнав цього духа. Отже, бачимо, що дар віщування був, але не від Бога, тому апостол його вигнав з неї. Деколи люди запитують у священика: “А як знати, чи цей цілитель від Бога, чи ні?” Тут нам також може допомогти Святе Письмо. Так у Євангелії від Матея є такі повчальні слова: “Всяке дерево, що не родить доброго плоду, рубають і в вогонь кидають. За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх” (Мт. Мт.

7, 19-20). Які ж це плоди, за якими ми можемо розпізнати людину?

Це є плоди християнського життя: любов, лагідність, смирення і безкорисливе служіння Богові й людям. Якщо цілитель бере з вас шалені й конкретні гроші, якщо він не практикує християнське життя та ще й веде аморальний його спосіб, то великий знак питання, від яких сил походить його дар лікування. Зрештою, кожен цілитель знаходиться на території якоїсь парафії і в священика можна дізнатися про нього. Навіть ті, які дійсно отримали якийсь дар від Бога: чи це лікування, чи вигнання злих духів, чи якийсь інший, повинні бути уважні до себе, щоби через гординю не відпасти від Господа. Потрібно частіше себе ставити на місце, прочитуючи цей Євангельський уривок: “Багато Мені того дня скажуть: “Господи, Господи! Хіба ми не твоїм Ім’ям пророкували? Хіба не Твоїм Ім’ям силу чудес творили? Хіба ми не Твоїм Ім’ям бісів виганяли? І тоді Я їм заявляю: “Я вас не знав ніколи! Відійдіте від Мене, ви, що чините беззаконня! (Мт. 7, 22-23). Врешті-решт, кожна віруюча людина щодня є сама для себе і екзорцистом, і цілителем. Якщо ми живемо Заповідями Божими, багато молимося, проводимо духовну боротьбу з грішними думками, то ми щодня відганяємо від себе безліч злих духів. І не тільки. Святі Тайни,, особливо Сповідь Тайни Сповідь,, Свята Євхаристія,, а також віра і молитва Євхаристія мають силу, щоб вилікувати будьяку нашу хворобу, тобто Господь через ці речі нас може вилікувати і звільнити від будь-яких проблем чи фізичних, чи психічних. Отож практикуймо глибоке християнське життя і тоді будемо менше хворіти і менше лікуватись. Кожна хвороба, кожне терпіння нам для чогось дається. Просто так з нами нічого не буває: на все є свої причини і на все є Божа Воля або Божий допуст. Амінь. о. Роман Гето

№3(104), 2017 7

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ

ЦЕРКВА БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕЧИСТОЇ ДІВИ МАРІЇ Підгорецької Василіянської чернечої обителі, що здавна звалася Пліснеською

Неподалік с. Підгірці Бродівського району, що на Львівщині, в мальовничій місцевості Пліснесько знаходиться добре відома в краю і далеко за його межами чернеча обитель, яка оповита славою про княже походження. [1. – C.6] Різноманітні історичні джерела, наукова та науково-популярна література свідчать про те, що Підгорецька чернеча обитель, яка здавна звалася Пліснеською, століттями притягувала до себе численних побожних прочан [5. – С.19-123; 11. – C. 129-141; 13. – С.3-103]. Окрасою її історикоархітектурного комплексу є величава монастирська церква Благовіщення Пречистої Діви Марії в стилі бароко, яка споруджена майже триста років тому. Із «Синопсиса» [11. – C. 129-141] – давнього літопису цієї чернечої обителі з 1699 року відомо: в травні 1726 року новозбудований монастир при криниці погорів. Пожежа була великою. Згоріла монастирська церква Благовіщеня Пресвятої Богородиці. І дзвіниця горіла, так, що аж дзвони поплавилися. Також багато монастирського добра на велику суму і багато правничих документів згоріло [1. – С.58; 2. – С. 48]. Тому ченці Підгорецької чернечої обителі на Пліснеську в особі отця-ігумена Парфенія Ломиковського, архидиякона Львівської катедри просили в Єпископа Львівського архиєрейського благословення на спорудження нової церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці. Грамотою, виданою в Уневі 10 червня 1726 року, Атанасій Шептицький, Єпископ Львівський, Галицький, Камянець-Подільський, Архимандрит Унівський «у вишезгаданому Підгорецькому монастирі на Пліснеську церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці властю пастирською заложити благословляє» [1. – С. 59]. Після отримання Грамоти монахи цього ж року, на місці побудови майбутньої церкви на свято Преображення Господнього відповідно до звичаю встановили й освятили хрест.

№3(104), 2017 8

Вид на монастир Благовіщення Пречистої Діви Марії в Підгірцях

Багато часу й праці було витрачено на підготовчі роботи, місце, не зовсім було готове для побудови нового великого мурованого храму. Насамперед було зроблено значний об’єм земляних робіт. Тоді ж заклали цегельню (тепер, приблизно на тому ж самому місці функціонує сучасна цегельня) й розпочали робити цеглу. Почали також камінь на фундамент заготовляти. Варто відразу ж наголосити, що спорудження церкви, відбувалося завдяки старанням отців і братів обителі, праці жителів краю, численним пожертвуванням християн різного соціального стану.

20 липня 1729 року у Львові помер Ігумен і ктитор обителі отець Партеній Ломиковський, архидиякон Львівської катедри; перед смертю він записав на монастир і на побудову монастирської церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці 40 000 золотих як капітал під відсотки і 5000 на подальшу розбудову обителі [1. – С. 59]. За відсутністю джерел важко сказати, хто був автором проекту, за яким велося будівництво монастирської церкви, та повністю відтворити всі

Дiти Непорочної

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ

Вид на монастир Благовіщення Пречистої Діви Марії в Підгірцях

етапи діяльністі ченців монастиря в її побудові та оздобленні з кінця 20-х років – до середини 50- х років ХVІІІ ст. Будівництво церкви, яке розпочалося літом 1726 року, тривало довго і було в основному завершене на початку 50-х років. ХVІІІ ст., але оздоблення та художньо-декоративні роботи практично тривали ще у 70-х р. ХVІІІ ст. [6. – С.108; 8. – С.

128]. Тривалий час її спорудження велося під керівництвом будівничого, міщанина із Перемишлян Степана Міщана Міщана. Церква побудована із цегли, тинькована. Культова споруда в плані прямокутна з трансептом, базилікового типу з гранчастою апсидою. Значну за об’ємом систему склепінь храму підтримують чотири могутні пілони, які поділяють його внутрішній простір на три нави: висока головна центральна нава і дві бокові – удвічі менші. Висока центральна нава з трансептом утворюють яскраво виражений об’ємнопросторовий хрест із дещо вкороченими бічними раменами. Центральну частину середхрестя увінчує баня візантійського типу (купол), що опирається на восьмигранний барабан і завершується світловим ліхтарем [10. – С. 90-91]. В інтер’єрі центральний об’єм зводу головної нави перекритий сферичним, бічні нави– хрещатими, бічні рамена трансепту – півциркульними, апсида – зімкнутим склепіннями. Головна назва має карниз, типовий для барокової архітектури. Біля західної внутрішньої стіни, при вході, розташовані дві колони коринфського ордеру з капітелями. Вони підтримують хори. хори. З обох сторін апсиди симетрично розташовані ризниці. Фасади є

Дiти Непорочної

доволі скромними. Головний західний фасад церкви завершується характерним для бароко трикутним фронтоном з волютами над бічними навами. Він оздоблений тосканськими пілястрами: плоскими, схожими на колони, спареними вертикальними виступами на поверхні стіни, які мають базу і капітель з горизонтальними розкрепованими карнизами. Три білокам’яні прямокутні форми портали з профільним обрамуванням ззовні відповідають розташуванню внутрішніх нав. Над центральним порталом уміщений металевий балкон з виходом на хори [6. – С.108; 8. – С. 128-132]. На південному фасаді церкви знаходить ся сонячний годиник, який показує середньоєвропейський час. Встановив його добре відомий у той час майстер-годинникар Павло Добростанський, який у середині XVІІІ ст. проживав у с. Підгірці при дворі Вацлава Жевуського, польського коронного гетьмана, тогочасного власника Підгорецького замку. Окрасою церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії є бароковий іконостас – видатна пам’ятка українського культового мистецтва другої половини XVІІ ст. Він був створений за проектом відомого львівського архітектора о. Павла Гіжицького який датується 22 травня 1754 року. [7. – С.375] Складну архітектурно-скульптурну споруду іконостасу виконав талановитий різьбляр-сницар Степан із м. Кременця [7. – С.376]. До реалізації проекту він приступив наприкінці 1754 року. Переважну більшість виробів до іконостасу було зроблено протягом 1755-1756 років. І уже в січні-лютому 1757 року в монастир з м. Кременця по частинах на санях привезли майже всі складові іконостасновівтарної композиції. Спочатку, 30 січня цього ж року, на чотирьох санях доставили частину вівтарної конструкції. Наступну частину цієї ж конструкції привезли 4 лютого 1757 року, а сам вівтар – 9 лютого цього ж року. На початку жовтня 1757 року трьома возами в монастир привезли самі скульптури. Роботами з монтажу іконостасновівтарної конструкції керував сам Степан. Необхідну допомогу йому надавали ченці монастиря: Ілля Марушко, Денис Головчинський, Іоанн Пільний, Варсонуфій Модерацький. Вони брали участь у монтажі й оздоблювальних роботах. Основні монтажні роботи зі складання іконостасу завершилися

№3(104), 2017 9

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ в середині жовтня 1757 року [7. – С. 376-377]. Малярські роботи на іконостасі виконували не тільки монахи-малярі іконописної майстерні Почаївського Василіянського монастиря, але й отці та брати Підгорецької обителі. У монтажно-оздоблювальних роботах під час встановлення іконостасу особливо відзначилися місцеві умільці: Якоб з с. Гути, Богдан з с. Пліснеська, Францишек з Підгорець. У січні 1758 року візник із Кременця привіз циборіум вівтаря, а ще через півроку – вівтарні рами і два розп’яття. На середину літа 1759 року в монастир було привезено ще декілька окремих деталей до іконостасно-вівтарної композиції. Саме на цей час практично всі роботи зі спорудження іконостасу й вівтаря були завершені. Винагорода за працю митцю-різьбляру Степану з м. Кременця за іконостас становила 3722 злотих 52 гроші, з них він 36 злотих «пожертвував і дав» на церкву, і ці кошти пішли на художньо-декоративні прикраси оздоблення іконостасу [7. – С.376]. Іконостас церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії було освячено на Преображення Господнє. На тлі сформованих віками традицій вівтаріконостас монастирської церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії в Підгорецькій Василіянській чернечої обителі вирізнявся від інших тогочасних іконостасів насамперед просторовим вирішенням, достатньо ускладненою архітектурною конструкцією і багатством скульптурного оздоблення. Будучи своєрідною композицією, цей бароковий іконостас віддзеркалює одну з тенденцій тодішнього сакрального мистецтва в оздобленні вівтарної частини церков Західної України. Іконостас-вівтар монастирської церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії в Підгорецькій Василіянській чернечій обителі надзвичайно цікавий з мистецької точки зору: цей бароковий іконостас є синтезом об’ємної скульптури і живопису. Композиційно він поділяється на два яруси. Його величаву архітектурно-скульптурну композицію вінчає скульптурне зображення символа Святого Духа – голуба, яке сягає до склепіння. Центральна частина великого вівтаря побудована на трьох сторонах восьмикутника, в бокових стінках якого розташовані дияконські двері. В середній частині першого ярусу розташовані півколом скульптури, вирізані з дерева. Це постаті євангелистів у повний ріст з розкритими книгами,

№3(104), 2017 10

на сторінках яких відповідні написи. П’єдестал, на якому стоїть скульптурна постать євангелиста, прикрашає відповідна тетрафора – символічна істота, яка його уособлюює, а саме: Матвея – ангел, Марка – крилатий лев, Луку – крилатий бик, Йоана – орел. Скульптурні зображення євангелистів у повний ріст уміщені в нішах, які творять колони. Все це складає анфіладу. Інтер’єр іконостасувівтаря доповнюють голівки ангеликів, їхні фігурки, різноманітні за формою і розмірами золочені картуші, декоративна різьба, капітелі пілястр. Для гами кольорів, які домінують у барвах іконостасувівтаря, характерне гармонійне поєднання темносинього і золотистого кольорів. У центральній частині цілої іконостасновівтарної композиції над головним престолом знаходиться ікона Божої Матері – Богородиці Одиґітрії – з похвалою, що вона відома як чудотворна з 1692 року. Ця ікона уміщена в монументальне обрамлення. Над Образом Пресвятої Богородиці, на карнизі анфілади, скульптури ангелів підтримують майстерно виконаний витіюватий золочений картуш з написом латинською мовою: “ALTARE ALTARE PRIUILEGI ATUM QUOTIDIANUM PERPETUUM A BENEDICTO ХIV PONTIFICO O.M. RELIGIONI BASILIANE BENIGNE CONCESSUM” («Вівтар має привілей, повсякчас і навіки вічні люб’язно наданий Папою Римським Бенедиктом XIV для релігійного Згромадження Василіян») Це означає, що згідно з Декретом Святішого Отця Папи Римського Бенедикта ХІV від 7 квітня 1754 року головному престолу монастирського храму Благовіщення Пречистої Діви Марії надано привілей повного повсякчасного відпусту. Тобто, кожна Божественна Літургія, відправлена на цьому привілейованому престолі, надає вірним повний відпуст – відпущення гріхів і вічних дочасних кар – за умови доброї Сповіді, Св. Причастя і молитви в наміренні Святішого Отця Отця.. Це вказує на її значимість як особливо шановану святиню, де все літургійно-обрядове дійство проходить під Покровом Пресвятої Богородиці в храмі Благовіщення Пречистої Діви Марії Підгорецької Василіянської обителі. Сама ніша, в якій знаходиться ікона, має складну конструкцію, яка дозволяє при потребі, то закривати, то відкривати чудотворну ікону Пресвятої Богородиці іконою Благовіщення Пре-

Дiти Непорочної

СВЯТИНІ ГАЛИЧИНИ чистої Діви Марії Марії,, що відповідно опускається або піднімається. піднімається У цій же частині ярусу, навпроти євангелистів, знаходяться скульптурні зображення фігур чотирьох ангелів з атрибутами. Над нішами, поверх картушів, уміщено скульптурні зображення голівок ангелів. Розташована півколом анфілада завершується типовим для барокової архітектури карнизом, який є основою скульптурної композиції другого, тобто верхнього ярусу іконостасно-вівтарної конструкції – золочена декоративна різьба, капітелі пілястр. Отож архітектурні елементи, орнаменти, картуші виконані на високому мистецькому рівні. У манері зображення облич апостолів та у виконанні фігур спостерігаємо певну повторюваність, часто вони такі подібні між собою, що тільки відповідні атрибути дають можливість ідентифікувати фігуру того чи іншого апостола. У центрі верхнього ярусу вміщена ікона в монументальній рамі. По обидва боки ікони є дві колони, оздобленні золоченими капітелями, що служать водночас її боковим обрамленням і завершуються карнизами, на яких «возсідають» фігурки ангеликів, і величний Образ Христа Вседержителя, який лівою рукою тримає книгу, підтримують два ангелики. У цій книзі є напис із Євангелії від св. Марка: ««Коли Коли хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме на себе хрест свій і йде слідом за Мною» (Мр. 8, 34). Наверху рами ікони майстерно виконаний витіюватий золочений картуш з написом: «Сєй Іисуъ вознєсыйсє на небо такождє приїдєтъ» («Це Це Ісус, який від вас вознісся на Небо, так само прийде» прийде»)) (Ді. 1,11). Над картушем, зверху, голівка ангела. По обидва боки від ікони розміщені дві ажурні арочні ніші, утворені колонами в половину висоти центральних колон, які завершуються фігурками ангеликів. У кожній ніші знаходиться дерев’яна фігура апостола з атрибутом: зліва – апостол Петро з двома перехрещеними ключами в правиці, які символізують його як стража небесних воріт; справа – апостол Павло з книгою, на сторінках якої напис: «Ось ми оставили все і вслід за тобою йдемо» (Мт. 19, 27). Книга в руках апостола Павла символізує його внесок у пропаганду вчення Христа. Попри виокремлення св. Петра, тема єдності двох верховних апостолів усе ж достат-

Дiти Непорочної

ньо помітна в сакральному мистецтві (живописі, скульптурі, різьбярстві). Сакральні скульптурні та іконографічні зображення святих апостолів не об’єднані, проте зазвичай парні, тому відповідно до всіх іконографічних канонів різних конфесій у всі часи ап. Петро і ап. Павло обов’язково традиційно зображаються в парі: один біля одного чи один навпроти одного. Навколо, по обидва боки, на різних рівнях плато карнизу, уміщено ще вісім дерев’яних фігур апостолів з атрибутами-символами, пов’язаними з легендами-переказами про їх життя, місіонерську діяльність, знаряддя їх мученицької смерті: 1.. Апостол Андрій із Х хрестом хрестом,, бо він прийняв мученицьку смерть на скісному хресті за активну місіонерську діяльність у Малій Азії, Македонії, Греції, де і був розіп’ятий у м. Патрас; 2.. Апостол Симон Зилот із пилою, пилою, бо він прийняв мученицьку смерть: його розпиляли за те, що проповідував Слово Боже в Персії, Сирії та Єгипті, де і був страчений; 3. Апостол Фома зі списом списом,, бо його прокололи списом за наказом царя Гондефера в Індії, де проповідував Слово Боже; 4. Апостол Яков Заведей (Старший) (Старший), вирізьблений як святий паломник-місіонер із посохом.. Він був убитий за наказом Ірода Агрипи за те, хом що проповідував в Іспанії Слово Боже; 5. Апостол Юда Тадей із алебардою, алебардою, бо прийняв мученицьку смерть, будучи обезглавлений алебардою в Малій Азії, де проповідував Слово Боже; 6. Апостол Вартоломей із шматком шкіри в руці, Він проводив активну місіонерську діяльність у великій Вірменії у м. Еровандашет, перетерпів жорстокі муки, йому ножем зрізали з голови шкіру, лише потім стратили на хресті. 7. апостол Филип із посохом, з прикріпленим до нього хрестом, будучи місіонером У Сирії та Греції з допомогою хреста, прикріпленого до посоха, вигнав змія, за що жреці культу змія храму Ареса жорстоко стратили його; 8. Апостол Яків Алфеїв (Молодший) із жердиною валяльника, що є символом мученицької смерті першого Єпископа Єрусалимського від рук книжників і фарисеїв [9. – С. 57-58; 191-193; 216-218; 263-264; 280-281; 393-394; 516-517; 521-522; 543-544; 548-549; 600602; 625-627]. Володимир Гіщинський, член Національної спілки журналістів України

№3(104), 2017 11

ЗУСТРІЧ З ЛЮБОВ’Ю

ТАЄМНИЦЯ СВЯТОЇ СЛУЖБИ БОЖОЇ (Закінчення. Початок у №2, 2017)

Каталіна: Священик вимовив слова Освячення. Був він людиною нормального росту, однак несподівано почав зростати, наповнюючись світлом, надзвичайним світлом кольору щось між білим і золотим, котре його огорнуло і стало дуже сильним навколо голови. Через це я не могла зауважити обрисів. Коли підніс Гостію (Частичку в схід. обряді), обряді), побачила його руку. Зверху на долоні мав якісь знаки, з котрих випливало багато світла. Це був Ісус! Це Він огортав Собою священика, огортав з любов’ю його руки. У цей момент Гостія почала рости і стала великою. Появився чудесний Лик Ісуса, Який споглядав на Свій люд. Інстинктивно я захотіла схилити голову, але Матір Божа сказала: “Не дивися вниз. Дивися вгору і розважай про Нього. Обміняйся з Ним поглядом і повтори молитву з Фатіми: “Боже, вірую в Тебе, поклоняюся Тобі, довіряю Тобі й люблю Тебе. Прошу, прости тим, які не вірять, не поклоняються, не довіряють і не люблять Тебе. … Прощення і Милосердя… А тепер скажи Йому, як сильно Його любиш і віддай честь Цареві Царів”. Каталіна: Я вимовила ці слова і здавалося, що була начебто єдина, на яку Він дивився з вели-

№3(104), 2017 12

чезної Гостії. Однак пізнала, що в такий спосіб з повнотою любові споглядає на кожну особу. Схилила голову, доторкаючись чолом землі, як це чинили всі ангели і благословенні з Неба.

Впродовж якоїсь миті дивувалася, як Ісус прибрав тіло священика і одночасно перебував всередині Гостії. Коли ж священик поклав Гостію, то повернувся до нормальних розмірів. Сльози

Дiти Непорочної

ЗУСТРІЧ З ЛЮБОВ’Ю текли з моїх очей: я не в змозі була вийти з цього здивування. Через хвилину Архиєпископ вимовив слова Освячення над вином, і коли слова вимовлялися, то появилося світло з Неба в теплоті. Стіни і склепіння храму щезли. Скрізь панувала темрява поза променіючим світлом з престолу. Несподівано я зауважила завислого у повітрі Розіп’ятого Ісуса. Бачила Його від голови до нижньої частини грудей. Поперечка Хреста підтримувалася чиїмись сильними руками. Зі середини цього ясного сяйва вийшло маленьке світло, подібне до променіючого малого голуба, який швидко промайнув над храмом. Зупинився на дівому рамені Архиєпископа, який надалі об’являвся як Ісус. Я могла розпізнавати Його довге волосся, променіючі Рани і велике Тіло, проте була не в змозі побачити Його Обличчя. Вгорі був розіп’ятий Ісус, з Головою, опертою на правому Рамені. Я дивилась на Нього, на Його покалічені плечі та руки, в правому Боці мав Рану і з неї випливала на ліву сторону Кров, а на праву, думаю, що Вода, тому що дуже блистіла. Це були немов струмені світла, котрі були скеровані на вірних. Шокувала мене кількість Крові, котра випливала. Я подумала, що вона зараз усе позаливає і залишить плями на обрусі… але жодна крапля на престіл не впала. Марія: Це чудо над чудесами! Повторюю тобі: для Господа не існує ані часу, ані відстані, і в моменті Перемінення усі при-

Дiти Непорочної

сутні забираються до підніжжя Голгофти і знаходяться там під час розп’яття Ісуса Христа. Каталіна. Чи можна собі це уявити?! Наші очі цього не бачать, але усі ми присутні у той момент, коли Ісуса прибивають до Хреста! Коли Він просить у Отця прощення не тільки для тих, котрі Його прибивають, але і нам, кожного нашого гріха: “Отче, прости їм, бо не знають, що чинять”. Каталіна: Коли ми мали відмовляти вже “Отче наш”, наш”, Ісус вперше заговорив до мене: Ісус: Зачекай! Хочу щоб ти молилась зі всієї глибини, наскільки тільки можеш. Пригадай собі особу (або осіб), котра тебе найбільше зранила у твоєму житті або скривдила, щоб ти пригорнула її до серця і сказала: “В Ім’я Ісуса Христа прощаю вам і бажаю вам миру. В Ім’я Ісуса прошу, щоб простили мені і бажали миру”. Якщо особа заслуговує на цей мир, то отримає його разом з великим добром. А якщо не буде в стані відкритися на нього, то цей мир повернеться до твого серця. Але я не хочу, щоб ти отримувала або переказувала знак миру особам, якщо не можеш простити і пізнати його насамперед у своєму серці. Вважайте на те, що робите. Відмовляєте “Отче наш…прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим…”. Якщо ви можете простити, але не можете забути, як говорять деякі, то ви ставите умови Божому прощенню і говорите: “Прости мені так, як я можу простити, але не більше”.

Каталіна: Не знаю, як я можу виразити свій біль, бо усвідомлюю собі, в якій мірі можемо зранити, як можемо скривдити самих себе з приводу обтяження тих образ, злих почуттів і тих злих речей, які носимо у своїх серцях. Я прощала і прощала з цілого серця і просила пробачення для всіх, котрі мене колись зранили, аби відчути Мир Господній. Священик сказав: “Обдаруй нас миром і єдністю…”, а потім: “Мир Господній нехай завжди буде з вами”. Раптом я побачила, що між деякими людьми, але не всіма, котрі переказували один одному знак миру, появилося інтенсивне світло. Я знала, що це Ісус. Я кинулась подати знак мир і потиснути руку особі, котра була біля мене і відчула правдивий дотик Господній! Це Він потиснув мені руку, щоб дати мир! Саме в тому моменті я була здатна прощати і відкинути з мого серця усі образи до інших людей, які до того часу носила у своєму серці. Ісус прагне ділити з нами ці хвилини радості, щоб бажати нам Свого Миру. Наступив момент Святого Причастя. Я знов скерувала свою увагу на священика і Архиєпископа. Коли він приймав Святе Причастя, Діва Марія сказала: Марія: Це є момент молитви за Архиєпископа і священиків, які відправляють разом Службу Божу. Повторюй разом зі мною: “Господи, благослови їх, люби їх, бережи їх, підтримуй їх Своєю Любов’ю”. Пам’ятайте про всіх священиків на світі, моліться за всі душі богопосвячені.

№3(104), 2017 13

ЗУСТРІЧ З ЛЮБОВ’Ю Каталіна. Улюблені брати, це є момент, коли ми всі повинні молитися за священиків, бо вони є Церквою, котру також і ми творимо, світські особи. Часто ми, світські особи, вимагаємо багато від священиків, але ми не вміємо молитись за них, не можемо зрозуміти, що вони являються всього на всього людьми! Як важко зрозуміти і осягнути самотність, котра так часто може торкнутися священиків. Ми повинні усвідомити собі, що священики, такі самі люди, як і ми; що вони потребують зрозуміння, турботи, потребують поваги з нашої сторони, бо віддають своє життя за кожного з нас, як Ісус, присвячуючи себе Йому. Господь хоче, щоб люди з вівчарні, котру Господь віддав священикам, молилися за них і допомагали їм. Колись, коли ми будемо по другій стороні, то зрозуміємо чудо, котре Господь вчинив для нас, даючи нам священиків. Вони допомагають нам спасти наші душі. Люди почали виходити з лавок, щоб прийняти Святе Причастя. Наступив великий момент зустрічі. Господь сказав мені: Ісус: Почекай хвилинку, хочу, щоб ти щось побачила. Каталіна: І скерував мій погляд на людину, котра посповідалась перед Службою Божою. Коли вона приймала Причастя, то сяйво світла, подібного до чистого золота, пройшло через цю особу, спочатку по її спині, потім огорнуло плечі, а наприкінці і навколо голови. Ісус: О! Як я радію за душу, котра приходить з чистим серцем, щоб мене прийняти!

№3(104), 2017 14

Каталіна: Голос Ісуса був голосом щасливої особи. Я була вражена, дивлячись на ту подругу, котра повернулась на своє місце, оточена світлом, що її притулив Сам Господь. Я подумала про чудо. Скільки ми втрачаємо, якщо приступаємо до Причастя з різними, меншими чи більшими, перешкодами. А все-таки, Причастя має бути для нас великим святом. Іноді говоримо, що проблема в тому, що немає священика, щоб ми могли завжди сповідатись. Ісус: Але проблема не полягає в тому, щоб ви безперестанку сповідались, а у тому, що так легко повертаєтесь до повторення злих вчинків. Каталіна: А з іншої сторони, скільки ми – жінки та чоловіки – прикладаємо зусиль у пошуках парикмахера та відповідного одягу перед якимось святом?! Отже так само маємо шукати священика, коли нам потрібно посповідатись, щоб він допоміг нам очиститись з того

бруду; відкинути і відмовитися від того, щоб приймати Ісуса з серцем, повним сміття. Коли я пішла приймати Святе Причастя – Ісус сказав мені: Ісус: Остання Вечеря була моментом найбільшої близькості зі Мною. У той момент Я встановив акт, котрий є безглуздям в людських очах. Я вчинив Себе В’язнем Любові!! Я встановив Пресвяту Євхаристію! Хотів залишитися з вами до кінця світу, тому що Моя Любов не змогла б знести того, щоб ви залишились сиротами. Ви, котрих люблю більше, ніж Своє життя! Каталіна: Я прийняла Святе Причастя. Його смак був перемінений, нібито став мішаниною крові і кадила, котре огорнуло мене повністю. Я відчувала таку любов, що сльози текли мені з очей і я не могла їх стримати. Я повернулась на своє місце. Господь сказав: Ісус: Послухай… Каталіна: І я у своєму серці почула молитву жінки, котра

Дiти Непорочної

ЗУСТРІЧ З ЛЮБОВ’Ю

сиділа переді мною. Те, що вона промовляла, не відкриваючи уст, звучало приблизно так: “Господи, пам’ятай, що це кінець місяця і я не маю грошей, щоб заплатити за квартиру і за школу. Маєш зробити щось, щоб допомогти мені. Вчини так, щоб мій чоловік не пив так багато, не можу вже більше зносити цього пияцтва. Мій молодший син змушений буде другий рік сидіти в тому самому ж класі, якщо ти Йому не допоможеш. Не забувай про сусідку, котра має переїхати – нехай зробить це швидше, бо не можу цього зносити… і т.д.” Каталіна: Ісус сказав: Ти чула її молитву?! Жодного разу не сказала, що любить Мене; жодного разу не подякувала Мені за дар, котрий Я їй дав, понижуючи Своє Божество до її людської бідноти, щоб привести її до Себе. Жодного разу не сказала: “Дякую Тобі, Господи!” Це була молитва прохань. І так роблять майже усі, котрі Мене приймають. Я помер з Любові

Дiти Непорочної

і воскрес з Любові. З любов’ю чекаю на кожного з вас і з Любові залишаюся з вами. Але ви не усвідомлюєте того, що Я потребую вашої любові. Пам’ятайте, що у той піднесений для душі момент, Я являюсь жебраком Любові! Каталіна: Чи усвідомлюємо собі те, що Він – Любов, просить любові у нас, а ми Йому її не даємо. І більше того, уникаємо того моменту зустрічі з найбільшою Любов’ю, котра приносить Себе в Жертву?! Коли Архиєпископ мав уділяти благословення, Мати Божа сказала: Будь уважною! Ви робите якийсь дивний жест, замість знаку хреста. Пам’ятай, що це благословення може бути останнє, яке отримуєш з рук священика. Коли виходиш з храму, то не знаєш чи помреш. Зроби знак хреста в великою пошаною, приймай благословення так, ніби то воно останнє у твоєму житті. Каталіна: Скільки ж ми втрачаємо часу, не розуміючи

того. Чому не прикласти зусиль аби розпочати день на півгодини раніше, щоб скористатися зі Святої Служби Божої і отримати усі благословення, котрих Господь хоче нам уділити?! Знаємо, що деякі з огляду на свої обов’язки не можуть бути на Святій Літургії щоденно. Але могли б принаймні два або три рази на тиждень. Багато хто пропускає недільну Літургію з несерйозних причин; мають малу дитину або декількох дітей. Чи так само чинять, коли мають якісь інші важливі обов’язки? Чи не можна взяти усіх дітей з собою?! Маємо час на навчання, працю, але не маємо часу, щоб принаймні в неділю взяти участь у Святій Літургії. Ісус попросив мене, щоб я залишилась з Ним ще на кілька хвилин після закінчення Святої Літургії. Ісус: Не виходь в поспіху з храму, коли Літургія вже закінчилася. Залишись на хвилинку, побудь у Моїй присутності. Тішся Моєю присутністю і дозволь Мені тішитись твоєю. Каталіна: Я запитала: Господи, як довго Ти залишаєшся з нами? Ісус: Так довго, як тільки захочеш Мене мати при собі. Якщо будеш промовляти до Мене протягом цілого дня – Я буду тебе слухати. Я завжди є з вами. Це ви Мене покидаєте. Виходите після Служби Божої і закінчується день святкування. На вашу думку, ви вже відсвяткували День Господній і він вже закінчився. Думаєте, що Я не хочу бути з вами у вашій

№3(104), 2017 15

ЗУСТРІЧ З ЛЮБОВ’Ю родині?! У ваших домівках усе має своє місце: в одному приміщенні ви готуєте їсти, в іншому спите. А як виглядає місце, котре ви приготували для Мене?! Не йдеться про образ, котрий постійно є покритий пилом. Йдеться про місце, де б ви щоденно молились усією родиною принаймні п’ять хвилин, щоб попросити про те, що вам потрібне. Усе має своє місце. ОКРІМ МЕНЕ!!! Люди

планують свій день, тиждень, вихідні та відпустки. Знають коли будуть відпочивати, коли підуть в кіно, коли відвідають бабусю або підуть в гості. А скільки є родин, котрі хоч раз в місяць скажуть, що сьогодні ми підемо і відвідаємо Ісуса в Кивоті?! Скільки є родин, котрі приходять до Мене, аби сісти переді Мною і порозмовляти зі Мною, розповісти про свої проблеми та труднощі, попросити

про потрібні благодаті?! Скільки родин чинять Мене співучасником їхнього життя?! Скільки раз Я читаю найглибші потреби і секрети сердець людей. Але Я тішуся, коли ти говориш Мені про своє життя, коли дозволяєш Мені брати участь у ньому, як члену сім’ї, як приятелю. Як багато благодатей людина втрачає, не залишаючи Мені місця у своєму серці. Я хотів відкупити людство, незважаючи на те, що відкривання брам Неба було так боляче. Пам’ятай, жодна мати не годувала свою дитину своїм тілом. А я осягнув цей пік любові, щоб дати вам співучасть у Моїх заслугах. Свята Літургія – це Я Сам, котрий продовжує серед вас Своє життя, Свою Хресну Жертву. Без заслуг Мого життя і Моєї Крові, з чим станете перед Отцем? З нічим! З марнотністю, пусткою та гріхом. Ви повинні перевищувати в чеснотах ангелів і архангелів, тому що вони не мають радості приймати Мене як поживу, а ви маєте! Вони п’ють краплі з джерела, а ви, які приймаєте Мене в Святому Причасті – маєте цілий океан! Каталіна: Дари, які приймаємо в Євхаристії, повинні принести плоди навернення, котре має виражатись в поставі і вчинках милосердя щодо братів і сестер. Господь покликав нас усіх, світських, щоб ми йшли і проголошували Добру Новину. Не можемо дозволити, щоб наші ближні вмирали з голоду, коли ми маємо таку поживу. Каталіна Рівас Матеріал підготував Йосиф Воробець

№3(104), 2017 16

Дiти Непорочної

ХУДОЖНІ РОБОТИ ЙОСИПА ТЕРЕЛІ

18

ХУДОЖНІ РОБОТИ ЙОСИПА ТЕРЕЛІ

17

Іван Крамськой (1837 - 1887). Образ Спасителя

Бартоломе Естебан Мурільйо (1618 – 1682). Пресвята Богородиця з Дитятком Ісус та вервицею, 1650 р.

Іван Крамськой (1837 - 1887). Образ Спасителя

Бартоломе Естебан Мурільйо (1618 – 1682). Пресвята Богородиця з Дитятком Ісус та вервицею, 1650 р.

ХУДОЖНІ РОБОТИ ЙОСИПА ТЕРЕЛІ

18

ХУДОЖНІ РОБОТИ ЙОСИПА ТЕРЕЛІ

17

ГОЛОС МАРІЇ

“ТАК чи НІ”

“Дорогі діти! У цей благодатний час усіх вас закликаю відкрити свої серця Божому Милосердю, щоб через молитву, покаяння і рішення вибрати святість і почати нове життя. Цей весняний час заохочує вас у ваших думках і серцях на нове життя, на обнову. Тому, дітоньки, Я з вами, щоб вам допомогти рішуче сказати “ТАК“ Богові й Божим Заповідям. Ви не самі, Я з вами з милості, яку Всевишній дає для вас і вашого покоління. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 березня 2017 року.) Через непослух Богові гріх увійшов в життя людей, а через гріх смерть. Ісус Христос, Син Божий, через досконалий послух

Дiти Непорочної

Отцю, виявлений аж до смерті на Хресті, приніс нам спасіння, Боже Милосердя. Через віру і послух Богові ми відкриваємо серце Божому Милосердю. Милосердю . Марія закликає нас, щоб ми молилися, чинили покуту, рішуче прямували до святості і в такий спосіб почали нове життя. Без молитви, покути і святості серце закрите, а життя із закритим серцем, як зимовий час. Коли ми молимося, покутуємо і прямуємо до святості, тоді в нас завершується зима і настає весна. Я з вами, щоб вам допомогти. Ми потребуємо допомоги, бо земля наших сердець часто замерзла. І нічого не відбувається. Навколо похмуро. Все як колись. Якось буде. Ми не думаємо про відновлення. Але

тимчасом потрібно вирушити. Потрібна внутрішня переміна. Замерзла земля не приймає зерна, але ж Бог сіє. Мати Божа хоче нам допомогти, але ми повинні самі бажати того. Двічі у цьому посланні Богородиця вимовляє слово рішучість. Спершу: щоб через молитву, покаяння і рішення вибрати святість і почати нове життя. І вдруге: Я з вами, щоб вам допомогти рішуче сказати “ТАК” Богові й Божим Заповідям Заповідям. На нас тяжіють наслідки першого непослуху в раю (первородного гріха – (прочитай (прочитай Буття 2, 16-17; 3, 1-4 1-4). ). Людина була вигнана з раю. В духовному житті настала зима: гріх, смерть, хвороби, страждання, страх, ненависть... Бог вибрав Марію, щоб Вона досконало сказала Бо-

№3(104), 2017 19

ГОЛОС МАРІЇ гові: “ТАК” “ТАК”.. “Ось Я, раба Господня, нехай зі Мною станеться за твоїм словом” (Лк 1,38). Тоді у Таїні Воплочення Святий Дух взяв тіло з Діви Марії і вчинив тіло для Ісуса – Другій Особі Пресвятої Тройці. Ісус прийшов на землю, щоб стати досконалим послухом Отцю. На Хресті сповнив це: “Отче в Твої руки віддаю Духа Мого. Звершилося”. Через Пресвяту Жертву на Хресті сказав “ТАК” “ТАК”,, щоб знищити те “НІ”, сказане нашими прабатьками у раю. Біля Хреста стояла Мати Ісуса, і Своє “ТАК”, сказане Ісуса під час Благовіщення, з’єднала з “ТАК” Ісуса на Хресті. І сьогодні Марія приходить до світу, котрий постійно говорить “НІ” Богові та Його заповідям, щоб нам допомогти перейти до “ТАК”.. З непослуху до послуху, “ТАК” з цивілізації смерті і гріха до

№3(104), 2017 20

життя в Богові, щоб ми відновили життя і настала весна. Коли ми будемо готуватися до найближчої сповіді, то біля кожної заповіді побачимо наше “Так” або “Ні”, сказане Богові. Гріх – це дати себе звести сатані: ти не мусиш слухати Бога, слухай мене, а я дам тобі щастя, вигоду, легке життя. Спробуй. Усе треба спробувати, щоб жити в повноті. Не думай. Ти вільний. А далі настає зима. Життя є сковане льодом, холодно, похмуро. Тому жалій і повертайся. Радуйся, Маріє, благодаті повна! Дякуємо Тобі за слова: Ви не самі, Я з вами з милості, яку Всевишній дає для вас і вашого покоління. Наше покоління має покоління багато проблем, але згадаймо лише одну – кризу сім’ї. Подружжя каже Богові “ТАК”, коли є вірним подружній присязі присязі.

Розлучення – це покидання дружини чи чоловіка з дітьми. До кризи і розлучення доходить через гріхи, тобто через “НІ”, сказане Богові. Причиною зими у сімейному житті може бути наслідування поганих відносин, поведінки, слів, залежностей і маніпуляції, які були у родинному домі. І це все могло здаватися розсудливістю, кмітливістю, бо воно на короткий час вирішувало якісь проблеми, але вбивало життя, любов, правду і створювало вічну зиму. У багатьох ситуаціях, ситуаціях, щоб зцілити свою сім’ю і пережити весну, потрібно відкинути погані взірці, які множаться у сім’ях, а також НІ, сказане Богові; потрібно покинути батька і матір, їхні згубні поради, рекомендації, мініпуляції... Господь сказав: покине чоловік батька і матір і приліпиться до своєї дружини і будуть обоє одним тілом... (Мт. 19,5). Треба вміти прочитувати Божий задум стосовно подружжя і сім’ї і в згоді говорити Богові “TAK” через щоденний послух подружній присязі, Божим Заповідям та Євангелії. Щоб врятувати наше покоління і сім’ю, Мати Божа багато разів закликає батьків до молитви разом з дітьми, а також читати і розважати Святе Писання у сім’ях. Тоді відійде люта зима, спокуси, розлучення, і настане весна. Ви не самі. Марія, повна благодаті, є з нами. Всевишній дає Їй благодать для усіх нас і нашого покоління. Царице Миру, приходи нам з допомогою! Під Твою милість прибігаємо...

Дiти Непорочної

ГОЛОС МАРІЇ

ПІДБАДЬОРЮЙТЕ СЕРЦЯ, ЯКІ ДАЛЕКО ВІД БОГА “Дорогі діти! Любіть, моліться і свідчіть про Мою присутність усім тим, хто далеко. Своїм свідченням і прикладом можете наблизити серця, які далеко від Бога і Його благодаті. Я з вами і заступаюся за кожного з вас, щоб ви із любов’ю та відвагою свідчили й підбадьорювали всіх тих, які далеко від Мого Непорочного Серця. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (Послання від 25 квітня 2017 року). Мати і Царице Миру! У цьому посланні Ти думаєш передусім про тих, котрі перебувають далеко далеко.. Ти хочеш, щоб ми разом з Тобою помітили серця, котрі далеко... Ти просиш нас: любіть, моліться, наближайте, свідчіть з любов’ю та відвагою, заохочуйте, щоб наблизились... Свідчіть про Мою присутність усім тим, хто далеко. Твоє Материнське Серце любить всіх дітей і Ти

Дiти Непорочної

хочеш, щоб ми теж їх любили. Ти молишся за них і хочеш, щоб і ми молилися, бо так багато людей не знає, що Бог є і чекає на нас; що Ти, Мамо, є і допомагаєш. Вони повернуться здалеку через присутність любові Божої у нас і через присутність молитви у нас самих. Тому разом кричімо: Господи Ісусе, зцілюй мене з егоїзму та байдужості. Я вже не хочу мати у собі таких думок: що мені до того, в мене немає часу, може пізніше. Господи Ісусе, зцілюй мене так, щоб я молився. Свідчіть про Мою присутність усім. Як ми можемо розпізнати присутність Цариці Миру в нашому житті? Через прийняття Її послань, через любов та послух Її закликам тоді, коли ми будемо носити у собі Її прагнення і думки. Коли Її молитва у нашій молитві, а наша молитва в Її молитві. Все це свідчить про Її присутність в нас і про те, що ми сповнюємо Її прагнення бути свідками. Коли ми перебуваємо все ближче з

Матір’ю, тоді все більше допомагаємо тим, котрі далеко. Своїм свідченням і прикладом можете наблизити серця, які далеко від Бога і Його благодаті. Свята Фаустина записала: “О мій Боже, як мені жаль людей, котрі не вірять у життя вічне, я молюся за них, щоб і їх огорнув промінь Милосердя і Бог їх притулив до Батьківського лона” (Щод. 770). Свідчення та приклад нашого життя – це водночас і свідчення нового навернення. Ти вже не лаєшся. Не обмовляєш. Вже не оглядаєш того... Не сперечаєшся. Лагіднішаєш. Допомагаєш. Маєш час для дружини чи чоловіка і для дітей. Сьогодні світ намовляє: купляй, використовуй і викидай, знову купляй, використовуй і викидай. Коли ми не маємо – то хочемо мати. А коли вже маємо – хочемо мати більше. Коли маємо вже те й інше – хочемо мати постійно щось нове. Здається тобі, що ти любиш своїх дітей, бо постійно їм щось купуєш…

№3(104), 2017 21

ГОЛОС МАРІЇ Але ти відходиш від такого мислення. Помічаєш, що для них потрібно мати час, що треба разом сісти, треба дивитися один одному в очі, треба розмовляти один з одним, треба бути терплячим, лагідним і треба разом з дітьми молитися – як до того закликала Мати Божа. Ти помітив, що найважливішою є присутність. Діти потребують присутності. Для дітей найкращим скарбом є батьки, котрі люблять один одного, мир, щирість, взаємна допомога... З’явилося те, коли ви разом почали молитися. Коли ви були далеко від Бога, коли не було молитви – було погано. Коли відбулося наближення до Бога і молитви, ви наближалися один до одного. З’явилася нова якість життя. Діти це бачать, їм добре і вони хочуть молитися разом з батьками. Вони бачать, що Бог добрий. Найближчі у сім'ї, котрі були далеко, тепер є близько. Вони наблизилися через твою переміну, через твоє повернення, любов і молитву. Я з вами і заступаюся за кожного з вас, щоб із любов’ю та відвагою свідчили... Я з вами і заступаюся! Хто міг би скли-

№3(104), 2017 22

кати цих людей з усього світу. Візіонери і люди з Меджуґор’є в ті перші дні, тижні і місяці зі здивуванням дивилися на сотні, а потім і тисячі людей, котрі прибували. Як діється те, що вони прибувають так численно, хто їх притягує? Таке здивування пережив також о. Рене Лорентен, Лорентен, котрий написав 80 книг про об’явлення Марії. Коли він написав книгу про Меджуґор’є, весь тираж був проданий за один тиждень, а багато людей свідчило про своє навернення. Тоді він досвідчив, що це не наслідок його писання, а за тим стоїть Марія. Також і тепер Цариця Миру є з нами і заступається, щоб ми свідчили і підбадьорювали всіх. Зауважмо слово всіх всіх!! Це Марія діє, але потребує нашого свідчення, нашої любові та відваги. Тому Вона молиться за нас, щоб від нас відійшли недовірства і страхи. Щоб ви підбадьорювали всіх тих, які далеко від Мого Непорочного Серця. Викликати здивування, викликати запитання! Звідки в Тебе той мир? Звідки та любов? Звідки маєш ту силу? Звідки в тебе та радість? Ми підбадьорюємо інших, коли з

миром у серці зносимо різні труднощі, так як візіонери та їх сім’ї на початках об’явлень, як о. Йозо Зовко та інші. Багато людей в Меджугор’є з любов’ю та відвагою зносило переслідування, в’язницю, міліцію, допити. Вони приймали всіх, котрі прибували, мали для них час, їжу та нічліг. Через їхнє свідчення широко розливається ріка віри, любові та миру. Великим свідком став о. Славко ко,, котрий майже щодня був на Горі Об’явлень або Горі Кріжевач і невтомно згоряв у служінні паломникам. Марія бажає, щоб ми свідченням нашого життя підбадьорювали всіх,, щоб ми показували, до кого всіх вони мають іти, хто їм допоможе, як вони мають молитися. Щоб ми молилися за навернення Росії, нашого народу та світу. Чи навернеться Росія? Чи Західна Європа навернеться? Цього місяця припадає сота річниця Фатімських об’явлень. Непорочне Серце Марії затріумфує! Марія в Меджуґор’ї продовжує те, що розпочала у Фатімі. Амінь. о. Евгеній Сьпйолек Sch.P.

Дiти Непорочної

ЮВІЛЕЙ НАДІЇ

ЧУДО В ГРУШЕВІ

У Грушеві Глава УГКЦ Святослав Шевчук посвятив Україну під опіку Божої Матері

13-14 травня цього року відбулася велелюдна проща до Грушева (Дрогобицький р-н Львівська обл.) з нагоди 30-ліття об’явлення Пресвятої Богородиці. Очолив прощу Глава нашої Церкви Верховний Архиєпископ Святослав Шевчук. Посітив Грушів також і Папський нунцій в Україні Клаудіо Ґуджеротті, який у своїй промові сказав, що “сто років тому в Фатімі Пресвята Богородиця попередила про жахливу діяльність диявола, яка мала розпочатись у світі. Марія просила численних молитов – і численні молитви були вимолені”. Тридцять років тому Марія у Грушеві принесла греко – католикам велику надію на те, що не полишить Свій люд. Грушівське чудо принесло вихід УГКЦ з підпілля, розвал СРСР і проголошення незалежності України… Щодо самого Грушева, то Діва Марія на цій Богом благо-

Дiти Непорочної

словенній землі з’являлася не один раз. На початку ХІХ ст. на тому місці, де нині стоїть церква Пресвятої Тройці, росла стара верба. Одного разу поміж гіллям люди побачили Матінку Божу з Дитятком Ісус на руках, як ікону. Люди стали молитися до Богородиці – і з дупла старої верби потекла свята водиця. Хто починав вживати цю водицю, отримував зцілення. На тому

місці селяни збили з дошок криничку – і до Грушева розпочалося справжнє паломництво. У 1806 році до Грушева приїхав художник Стефан Чаповський і написав ікону Матері Божої. Ця унікальна ікона донині зберігається в цій церкві. Слава про Грушів розійшлася по всій Галичині, однак, в самому селі власники шинків намовили двох сільських хлопців закидати цю цілющу криничку. Через рік кара Божа настигла цих богохульників і їх не стало. Через декілька років у село прийшла нова біда – холера, яка забирала людей майже з кожної хати. Від холери помирає парох о. Петро Савицький. І тоді побожним парафіянам сниться сон: “Розчистіть криничку – і перестануть гинути люди, навіть ті, що лежать на смертному одрі”. Люди кинулися до святині, звільнили її від непотребу, а над криничкою збудували капличку і внесли туди ікону

Папський нунцій Клаудіо Ґуджеротті з привітальним словом до прочан

№3(104), 2017 23

ЮВІЛЕЙ НАДІЇ Стефана Чаповського. І знову люди побачили Матір Божу. Марія тричі обійшла навколо каплички, а потім тримала над криничкою три яскраві свічки, тому й освятили каплицю на честь Пресвятої Тройці. Холера невдовзі відійшла. Через деякий час на цьому місці побудували церкву і почалися відправи. У 1901 році цей храм отримав Грамоту від Папи Римського Лева ХІІІ, ХІІІ, в якій говорилося, що Грушів офіційно визнано місцем, де об’являлася Матір Божа, а також було дозволено проводити три відпусти в рік, а саме: в день Пресвятої Тройці, на Успіння Богородиці та Воздвиження Чесного Хреста. І знову Марія прийшла до Грушева напередодні Другої світової війни. Ходила у чорному одязі біля церкви, але тоді ніхто не догадався, аж поки не грянув грім війни. Нарешті наступив 1987 рік.

26 квітня, в річницю Чорнобильської катастрофи, в Грушеві сталося чудо: Марія знову прийшла до цього маленького храму і принесла велику надію на легалізацію УГКЦ з великим проханням молитися за навернення Росії, її народу, бо інакше може вибухнути Третя світова війна… Кажуть, що серед прочан бачили і матір самого Михаїла Горбачова. Люди просили її поговорити з сином, щоб влада не чинила зла та перепон і відкрила цю церкву… У Грушеві вже зафіксовано понад двісті сімдесят оздоровлень. Пам’ятають також у Грушеві й про австрійця Фелікса Вахтера, який разом з дружиною з дому

№3(104), 2017 24

тиждень пішки йшов до Грушева. Щирою молитвою випросив у Богородиці зцілення для своєї немічної дитини. Згодом, чим тільки міг, допомагав місцевій церковній громаді. У 2011 році під час великого паломництва заплакала фігура Матері Божої при в’їзді у село… Коли ж люди стали сходитися і попадали на коліна перед фігурою, то на хмаринці з’явилася Марія. Вона плакала і сльози Свої збирала в кулак… Тоді поблагословила людей і зникла. Пізніше, на віконечку, коло вхідних дверей, проявився відбиток – Божа Матір вся у чорному. І Хрест… Ювілей 13 травня цього року у Грушеві співпав з другим великим ювілеєм у Фатімі. Увесь католицький світ 13 травня цього року урочисто відзначив століття від першої об’яви Матері Божої у Фатімі трьом пастушкам: Люсії Сантос, Франсишку Сантос та Жасінті Марту. На протязі півроку Богородиця кожного 13 числа щомісяця об’являлася у Фатімі, передаючи через них послання для світу. Там, у Фатімі, Марія дала для них три таємниці, які й донині стоять у центрі світових подій, які були й які ще будуть. Якщо уважніше придивитися до об’явлень Марії у Фатімі та Грушеві, то стає зрозуміло, що Грушів є духовним продовженням Фатіми. Як у Фатімі, так і в Грушеві Діва Марія попереджала весь світ про небезпеку, яка йде зі сторони Росії, про блуди, які розповсюдить вона по всьому світу, а також про те, щоб усі християни молилися на вервиці

за навернення Росії та її народу до правдивої віри. У Грушеві Богородиця уточнила, що саме на Україні та українському народі лежить велика місія у наверненні Росії, бо інакше може відбутися світова катастрофа. Звичайно, що у даній статті неможливо описати все про Грушів. Нехай читач сприйме її, як скромну данину пам’яті великій події в житті нашого народу та Церкви. Усе на прославу Бога та Матері Божої! Хочу навести тут дві прекрасні статті про Грушів, написані в різний час. Це стаття Мар’яна Мащикевича “Події навколо Грушівської Богородичної святині у 80-х роках ХХ ст.” та Йосипа Терелі “Про події в Грушові”. Події навколо Грушівської Богородичної святині у 80-х роках ХХ століття 26 квітня 1987 року відбулася подія, яка не лише зворушила серця вірних села Грушова, його околиць, зрештою – Галичини, а й сколихнула весь християнський світ. Напередодні доленосних для народу подій – виходу УГКЦ з підпілля, розпаду Радянського Союзу, утворення незалежної Української держави, – 12-річна дівчинка Марія Кізин побачила на балконі храму постать Божої Матері. Марійка виховувалася в побожній християнській сім’ї. Її мама Мирослава Кізин переховувала в хаті ключі від храму. Хоча у школі викладали атеїзм, однак батьки вдома вчили Марію вірити в Бога, молитися

Дiти Непорочної

ЮВІЛЕЙ НАДІЇ

Вид на іконостас у храмі Пресвятої Тройці в Грушеві

зранку і ввечері, брали зі собою на Богослужіння до діючого храму. У зв’язку з цим, реагуючи на з’явлення Богородиці в Грушові, атеїстичний журнал “Людина і світ” таким чином відгукнувся про їхню сім’ю: “Сім’я Кізинів – люди без чітких світоглядних позицій, родина не передплачує жодної газети чи журналу”. А у Львівській газеті “Ленінська молодь” було написано: “Тато любить випити, мама зайнята господарськими турботами, додому не приходить жодна газета”. Часописи застосували ідеологічний штамп про релігійність як вияв низької освіченості і культури. Того дня (26 квітня) дівчина вийшла з хати, що стоїть на горбочку з південного від храму боку на відстані ста метрів. Кинувши погляд у бік храму, вона несподівано побачила постать жінки на балконі над входом до

Дiти Непорочної

храму. Постать було видно по пояс. Марія скрикнула: “Мамо, ходіть швидше, дивіться на балкон храму, хтось там ходить!” Почали придивлятися й інші члени сім’ї, потім сусіди, далі до хати Кізинів почало сходитися чимраз більше люду. Але не всі бачили однаково. У цю ж неділю пополудні після сильного буревію і дощу – за свідченнями людей з Літині – над Грушовом стояв з півгодини високий, на декілька сот метрів, вогняний стовп. Звістка про появу Богородиці в Грушові швидко поширилася околицями. До Грушова потягнулись спочатку невеликі групи побожних, а то й просто цікавих людей. Чимало з них після відвідин Грушова, переконливо розповідали, що особисто бачили жіночий силует – хто у вікні куполу храму, хто на балконі над вхідними дверми. Оптичними

приладами не видно було нічого, лише неозброєним оком. Хто намагався підійти ближче до балкону або дивитися з іншого боку, той нічого не бачив. Деякі люди бачили 30 квітня різні зображення на блясі купола. Зі східного боку на двох листах бляхи виднілась на повний зріст у вигляді темної плями постать Матері Божої з Дитятком на руках, із західного боку – погруддя Ісуса Христа у терновому вінку. З’являлися постаті Матері Божої й Ісуса Христа і на вікнах храму. Їх спостерігали люди по-різному: хтось бачив, немов у тумані, інші – в кольорах, а дехто – і живу постать Матері Божої. Одна молода жінка-паломниця 30 квітня підійшла до дверей храму з західного боку і, заглядаючи через щілину в дверях, внутрішньо постановила: “Якщо я побачу Матінку Божу, то залишу тут найдорожче, що маю при собі”. Через хвильку

№3(104), 2017 25

ЮВІЛЕЙ НАДІЇ вона вигукнула: “Бачу, бачу!” і відійшла зі сльозами від дверей. Вклякнувши біля фігури Матері Божої, зняла з пальця перстень, з вух золоті кульчики і з молитвою залишила ці речі біля фігури. Деякі паломники серед ночі бачили яскраве сяйво всередині храму та над куполом. Кількість відвідувачів з кожним днем зростала. З часом вже

можна було говорити про тисячі людей, які щодня звідусюди прибували до Грушова, пішки і на транспорті, з близьких сіл і здалека, з цілої України, а також з-поза її меж – Молдови, Білорусі, Росії, Кавказу, Середньої Азії і навіть з далекого Сибіру. У суботу, 2 травня, паломники заповнили все подвір’я храму, посідок і город Кізинів, дорогу

Криниця цілющої води у храмі Пресвятої Тройці

№3(104), 2017 26

і частину пасовища. Прагнучи набрати грушівської води і не маючи змоги зачерпнути її з храмової криниці, вони набирали воду з криниці, що знаходилася в садибі Кізинів. У середу, 6 травня, Матір Божу, вдягнену в білий одяг, в місячному сяйві побачило багато присутніх на балконі храму. Реакція очевидців була різною: одні зі страхом і криком; інші в паніці втікали, ще інші з плачем підносили свої руки й просили допомоги: “Матінко Божа, порятуй нас від ворогів наших, допоможи нам, знедоленим, додай нам сил у терпіннях”. У четвер, 7 травня, представники влади оббили балкон фанерою та завісили простирадлами. Тоді на простирадлах відбилися контури образу Богоматері. Щодоби прибувало близько 20-25 тисяч людей. Від цього дня на всіх дорогах, що вели до Грушова, облаштували цілодобові пости ДАІ, які не пропускали транспорт. Також над Грушовом та сусідніми селами закружляв вертоліт ДАІ. У суботу, 9 травня, близько третьої години пополудні, обминаючи пост ДАІ біля села Волощі, прокладеними містками через зрошувальні канали, хутір Зади та село Тинів прорвалися до Грушова понад 1000 легкових автомобілів. Зупинити потік автомашин вдалося лише завдяки вертолітному контролю. У неділю, 10 травня, одна жінка приїхала здалека з німою чотирирічною дівчинкою і дуже хотіла набрати води з храмової криниці. Їй допомогли місцеві хлопчики, які знали хід до

Дiти Непорочної

ЮВІЛЕЙ НАДІЇ криниці під підлогою. Вони зачерпнули води і передали цій жінці. Та напоїла доньку, обмила її водою, а сама приклякнула і довго молилася перед фігурою Божої Матері. Аж раптом донька крикнула і рукою показала вгору на фігуру Матері Божої: “Мамо, дивись…” Жінка втратила свідомість і впала на землю, а коли отямилась, то почула плач своєї дитини, яка намагалась підняти маму. Дитина почала розмовляти, а її мати ще довго молилася і плакала, але вже з радості. У середу, 20 травня, опівночі при світлі прожекторів на балконі храму з’явилося дуже інтенсивне сяйво, а в ньому – жіноча, в білому одязі, постать, яка нахилилася з балкону, мов би злетіла над людьми, та за декілька секунд зникла. Таке видіння тричі повторювалося впродовж кількох годин. Це бачили всі присутні. Реакція людей, які бачили з’яву, була різною – від страху і втечі до ревної молитви: “Матінко Божа, рятуй нас, помилуй нас, спаси нас…”. Люди співали молебні і акафісти до Богородиці, складали пожертви біля фігури Божої Матері: гроші, вишивані рушники, дорогі хустки. Згодом постать жінки з’являлася: на балконі, куполі храму біля Хреста, в кожному вікні, переходила з храму до дзвіниці. Бачили Її у різних поставах: молитовній, з Дитятком на руках, благословляючу людей і в поклоні людям. Пожертви паломників, залишені біля фігури Матері Божої, грушівська влада з представниками району в четвер, 21 травня, позбирала і завезла на критий тік, щоб переглянути і посорту-

Дiти Непорочної

вати. Багато речей завезли в будинки для людей похилого віку та інвалідів, в інтернати. Гроші, 60 тисяч карбованців, здали у Фонд миру і для потерпілих від Чорнобильської катастрофи, згідно з інформацією дрогобицької газети “Радянське слово”. У п’ятницю, 29 травня, на зміну прибув патрулювати старший лейтенант стрийської міліції. Своє авто поставив на узбіччі й коли зачиняв двері, на машину впало сухе дерево, яке обламалося на метровій висоті від землі. Машина була потрощена. Присутні здивувались тому чудові, бо дерево, товщиною 30 сантиметрів, не мало жодної ознаки природного зламу: стовбур був гладенький, мов шліфований. Вночі, перед святом Вознесіння, 28 травня прибуло величезне, досі найбільше число паломників. Багато прибулих бачили у світлі прожекторів мерехтіння зірочок над куполом каплиці, тому не розходилися, а в піснях величали Матір Божу. Також відправляли вечірню, утреню, акафісти, молебні. На світанку деякі бачили під балконом з лівого боку на стіні, мовби у тумані, появу жіночої постаті приблизно двометрового зросту з Дитятком на руках. Коли вимкнули прожектори, то почулися голоси: “Дивися, дивися, як добре видно Божу Матір!” Це тривало 20 хвилин. Від 3 червня число паломників стало меншати. Коротко про події в Грушові проінформувало у червні 1987 року Центральне телебачення тодішнього Радянського Союзу. Про Грушів і Грушівське

чудо широко заговорили за кордоном. У “Литературной газете” за 19 серпня 1987 р. з’явилася стаття “Чудо в Грушові” за підписом К. Сергєєва, яка викликала ще більший наплив паломників з цілого СРСР та зарубіжжя. У четвер, 28 серпня 1987 року, на свято Успіння Пресвятої Богородиці, близько 18-ї години на балконі між двома дошками у щілині загорівся вогонь, яскравочервоне полум’я якого майже півгодини здіймалося вгору на 40 сантиметрів. Потім вогонь почав пригасати і тільки жеврів між непошкодженими дошками. Вночі, 1 липня 1988 року, відчинилися двері до храму і люди почали черпати воду. Зранку приїхало районне начальство разом із представниками сільської ради вирішувати, як знову замкнути двері храму, що самі відчинилися. Приїхав парох Грушова і попросив людей вийти з храму. Люди вийшли. Але урядовці храм не змогли замкнути. Як виявилося, замок храму замикався лише зсередини. Врешті двері ніби зачинили, так і не замкнувши на ключ. Наказали людям до дверей не підходити: мовляв, скоро храм відчинять. У неділю, 10 липня, до храму прийшли процесії вірних на чолі з греко-католицькими священиками. Проте їх спинили віддалік від храму, бо громада села Грушова ще належала до РПЦ. Тому греко-католики відслужили Божественну Літургію на подвір’ї так званої Кузилової церковці в с. Дорожові. Редакційна (Далі буде)

№3(104), 2017 27

МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ

ЦАРСЬКА ХОДА СВЯТОГО ХРЕСТА ІСУСА ПО НАШІЙ ЗЕМЛІ 2 квітня 2017 року, на V-ту Неділю Великого Посту, парафіяни храму Різдва Пресвятої Богородиці Української Автокефальної Церкви села Куцівки Смілянського району Черкаської області стали учасниками історичного християнського дійства, а саме: в їхньому селі отець-парох Василь Шарко у співслужінні з іншими православними священиками освятив новозбудовану Хресну Дорогу. Так, так, дорогий читачу, саме Хресну Дорогу вирішили люди поставити в серці України, на Черкащині, хоча сам Чин Хресної Дороги – це не тільки породження Римо-Католицької Церкви і це не відхід від “чистого православ’я”, і це не “латинізація”. На превеликий жаль, дана традиція викликає критику не лише частини православних священиків, але й греко-католицьких, які у своєму прагненні “очистити обряд” безоглядно спішать позбутися прекрасної духовної практики… Однак, давайте повернімося на короткий час до історії Хресної Дороги та його стародавнього Чину у Київському Православ’ї хоча би до 1647 року, до дня смерті Великого Митрополита України Петра Могили (31 грудня 1596 (10 січня 1597) – 1 (11) січня 1647), “батька руської теології”, українського політичного, церковного, освітнього діяча Речі Посполитої, Архимандрита КиєвоПечерського монастиря з 1627 року, Митрополита Київського, Галицького і всія Русі з 1632 року, Екзарха Константинопольського Патріархата, канонізованого в 1996 році. Почитання Хресної Дороги зародилося спочатку в Єрусалимі, у Східній Церкві. Першу Хресну

№3(104), 2017 28

Під час освячення Хресної Дороги на Черкащині

Дорогу Свого Сина на другий день після Його Воскресіння провела Сама Матір Божа, таким чином дала великий почин до справжнього поклоніння Страстям та Муці Ісуса Христа. Молитовні процесії вулицями Святого міста проводилися віддавна. Напевно, що найстаріший опис для нас залишила прочанка Егерія у своїх записках “Паломництво до Святих місць”,, написаних десь біля 381-384 місць” роках. Згідно з описом Хресний хід єрусалимських християн починався затемна з молитов у Гефсиманському саду. Опісля йшли з піснями пішки в місто, через місто… до Хреста на Голгофі. Така Хресна Дорога відбувалася тільки раз у році – у Велику П’ятницю і очолював її сам Єрусалимський Патріарх. Безумовно, що сам Чин “Хресної Дороги” сформувався в Єрусалимському Патріархаті під впливом Євангельських текстів – Мт. 27, 31-34; Мк. 15, 20-22; Лк. 23. 26, 3233; Ів. 19, 16-17.

Православні дослідники переконані, що саме через древню традицію подібний Чин потрапив у древній Єрусалимський типікон. Згодом на підставі цього Уставу Патріарх Філофей намагався провести богослужбову реформу. Цей Устав переклали і в Україні: це зробив Митрополит Кіпріян (1378-1406). Усе це привело до того, що вже в рукописах Київської Православної Митрополії згадується про поклоніння “Страстям Христовим”, які входили в Богослужіння Великої П’ятниці окремим чином. В результаті всіх духовних пошуків у XIV-ХVI ст. поява Хресної Дороги, а потім Пасій в Православному богослужінні було явищем невипадковим. Зрозуміло, що це було не просто повторенням західної традиції, але самобутнім осмиленням, більш аскетичним, яке відповідало духові східної духовності.

– Що ж це таке “Пасія” Митрополита Петра Могили? – може запитати будь-який християнин. –

Дiти Непорочної

МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ

Фігура Матері Божої Покрови з ангелами на Хресній Дорозі

І звідки вона взялася у нас, в Україні? Слово “пасія” – з грецької – означає страждання,, це богослужіння страждання богослужіння,, яке уклав в середині ХVIІ ст. великий святитель Української Православної Церкви – Митрополит Петро Могила. Найбільшого розповсюдження пасія знайшла в Західній Україні, однак в деяких колах Російської Православної Церкви засуджують Митрополита Петра Могилу у “заграванні з католиками”, називають його “таємним уніатом”, а його службу “Пасію” – “породженням католицизму”. Але ми, прості християни, є далекими від цих вчених дискусій богословів, і раді тому, що в нас, в Україні, відроджується Царська Хода Святого Хреста Ісуса по нашій землі. І незалежно від форми провадження чи назви Хресної Дороги, Любов Ісуса, як і в давнину століть, стукає до кожного серця віруючої людини і кличе за собою на Голгофу: до боротьби зі своїми пристрастями, до покаяння і навернення, до очищення душі, до глибшого духовного злучення зі Спасителем, до життя у СЛОВІ. Бл. Анна Катерина Еммеріх (1774-1824) у своїй книзі “Життя і Болісна Мука Господа нашого Ісуса Христа…” описує про життя Матері

Дiти Непорочної

Божої в Ефесі, зокрема і про те, як Пресвята Діва Марія за допомогою ап. Івана побудувала Хресну Дорогу неподалік від Свого будиночка. Спочатку Сама відправляла Хресну Дорогу, яка складалася з дванадцяти стацій і Гробу Господнього. Розпочиналася Хресна Дорога з подій у Гефсиманському Саду, тобто Оливному Городі. Кожну стацію позначили невеликими каміннями і на них записували кількість кроків та яку Муку переніс на цій стації Спаситель. Діва Марія проходила Хресну Дорогу зранку і ввечері, одяг надівала тільки той, в якому була під час Розп’яття Ісуса на Голгофі. На кожній стації Марія завжди зупинялася, розважаючи в глибокій тиші над Мукою Свого Сина і молилася, чинячи у Своєму Серці акт поклоніння та благодарення Спасителеві… Її Страждальне Серце на Хресній Дорозі завжди благало в Отця Небесного для нас ласки зіслання краплинки Крові Жертви Агнця Божого на наші душі, щоб Господь наш Ісус Христос взяв кожне наше серце, просвітив його, очистив та навернув до життя у ласці Божій та вірі! І нам, християнам ХХІ віку, треба навчитися серцем з’єднуватися з Любов’ю, яка добровільно ви-

йшла назустріч Своїм тортурам у Гефсиманському Саду, а також зі Сльозами Матері Божої Страждальної, які Вона пролила під час Хресної Дороги Її Сина, особливо на ХІІ стації… Її благословенні Сльози були породжені не тільки жахливими тортурами Ісуса, але й нашою байдужістю, пихатістю, нашою зрадою Її Сина. До речі, після покладення Тіла Спасителя до Гробу, апостол Іван перепросив Матір Божу за свою зраду Ісуса… Марія деякий час ще проживала в Єрусалимі, а згодом разом з ап. Іваном опустили місто і попливли на острів Кіпр, до Лазаря, якого так любив Ісус і воскресив із мертвих.У морі їх застала буря, і корабель їхній прибило до острова Афон. Там Діва Марія прожила неповний рік, щодня проходила Хресну Дорогу, яку Їй облаштував ап. Іван, переживаючи в Своєму Серці знову і знову Страсті та Муку Ісуса Христа. Таким чином Пресвята Матір подарувала усім християнам прекрасну духовну практику для нашого спасіння в незалежності від форми почитання Страстей та Мук Господніх: чи це буде на Хресній Дорозі, чи під час відправи “Пасій…” Коли Діва Марія відійшла із берегу життя на берег вічності, то всі апостоли, зібравшись біля Неї, відмовили ХРЕСНУ ДОРОГУ, яка “триває у вічності, бо є понад часом, і вступають на неї й вступатимуть завжди аж до кінця тривання життя, люди дозрілі, щоб через доповнення Його Муки в часі перейти поза час і ділити щастя приязні з Ісусом на цілу вічність”(Анна вічність”(Анна “Свідки Божого Милосердя”, кн. II II). ). І всі ті, хто практикує це набоженство, стають Спасителю найближчими, бо Христос вибрав для них братерство у МУЦІ – братерство найтрудніше, довірене тільки тим, хто спроможний його двигати, бо слабкі могли би заламатися. Роман Дерев’янко

№3(104), 2017 29

ЗАСТУПНИЦТВО СВЯТИХ

СВЯТИЙ СПИРИДОН ТРИМИФУНТСЬКИЙ: Ласками прославлений образ Предивного чудотворця Жорстока реальність людського життя є наповнена неустанними турботами і тривогами. Часто думки, що мечуться по замкнутому колі через невирішені житлові чи фінансові проблеми, позбавляють нас сну та душевного спокою. Розум же просто капітулює, не знаходячи вирішення всім злободенним питанням, котрі ставить життя перед нами. Як дати собі раду? Що робити? Власне тоді залишається тільки одне – молити святого Спиридона про Його поміч та заступництво. Та хто ж він, цей Предивний чудотворець, який може нам допомогти? Народився святий Спиридон в кінці III століття на Кіпрі в звичайній родині місцевих пастухів. Родина його була не вельми заможна. Посідала власний дім, а з тим досить землі та череди кіз і овець. От і весь нехитрий маєток. Він був активним громадським діячем, звісно як священнослужитель, а одночасно простим пастухом. Про те й свідчить тогочасна традиційна шапка кіпрських пастухів, яку він сплів із листя фінікової пальми сам, та з нею ніколи й не розлучався. Ба, навіть на обрадах Першого Вселенського Собору в Нікеї він був власне в ній, чим вирізнявся на фоні імператорської пишноти. До святого Спиридона могли звернутися і багач, і вбогий не тільки за порадою, але і за матеріальною підтримкою. Його церковний прихід був надто малим та бідним, однак завдяки невеликому прибутку зі свого власного госпо-

№3(104), 2017 30

Прославлена ласками ікона Святого Спиридона Тримифунтського у каплиці Матері Божої Ченстоховської і Святого Спиридона. м. Львів – Нове Знесіння

дарства, Спиридон з готовністю позичав чималі суми, не вимагаючи ані письмових зобов’язань,

ані відсотків. Він лише говорив: “Віддаси, коли зможеш”. Служачи Богу добрими ділами, приймаючи

Дiти Непорочної

ЗАСТУПНИЦТВО СВЯТИХ подорожуючих і допомагаючи убогим, так благовгодив Господу, що вдостоївся від Нього незміримих ласк: Св. Спиридон лікував невиліковні хвороби і виганяв бісів. Та й навіть, бувши поставленим Єпископом міста Тримифунта, не змінив простоти свого життя, за що Господь винагородив його ще більше, а саме: даром чудотворіння. Святий Спиридон з великою любов’ю піклувався про свою паству. За його молитвами засуха змінялася рясним животворящим дощем, а безперервні дощі – благоденням, зцілювалися хворі, виганялися демони. Одного разу до нього прийшла жінка з мертвою дитиною на руках, просячи заступництва святого. Помолившись, він повернув немовля до життя. Мати, приголомшена радістю, впала бездиханною. Відтак за молитвою угодника Божого Матір була повернута до життя, але вже на радість її дитині. Якось, поспішаючи врятувати свого друга, обмовленого і засудженого до смерті, святитель був зупинений в дорозі несподівано розлитим від повені потоком. Святий наказав потоку: “Стань! Так велить тобі Владика всього світу, щоб я міг перейти і врятувати мужа, ради якого поспішаю”. Воля святителя була виконана, і він благополучно перейшов на інший берег. Суддя, попереджений про те, що сталося таке предивне чудо, відразу відпустив невинно оскарженого і з пошаною поспішив на зустрів святому Спиридону. Відомий з життя святителя і такий випадок. Якось він, зайшовши до порожньої і занедбаної через людську байдужість церкви, повелів запалити лампади і свічки, і почав Богослужіння. Виголо-

Дiти Непорочної

сивши “Мир всім” всім”,, він і диякон почули у відповідь десь зверху долинаючі “безліч голосів, які виголошували: “І духові твоєму”. Хор цей був великий і солодший від всякого співу людського. На кожній Єктенії невидимий хор співав “Господи, помилуй”. Байдужі зазвичай до Богослужінь люди, заслухалися долинаючим з церкви співом і поспішили до неї. У міру того, як вони наближалися до церкви, чудовий спів все більше і більше наповнив їх слух і тішив серця. Коли же вони увійшли до церкви, то не побачили нікого, окрім Єпископа з кількома церковними служителями, і вже не чули більше небесного співу, від чого прийшли у велике здивування. Іншим разом, коли святий також стояв у церкві на вечірньому співі, в лампаді забракло єлею, і вогонь почав гаснути. Святий журився через це, боячись, що, коли згасне лампада, припиниться і церковний спів, і не буде, отже, виконане звичайне церковне правило. Але Бог, Який здійснює бажання тих, хто боїться Його, звелів лампаді переповнитися єлеєм через край, як колись посудині вдови у дні пророка Єлисея (4 Цар. 4: 2-6). Служителі церковні принесли посудини, поставили їх під лампаду і наповнили чудотворним єлеєм. Цей матеріальний єлей вочевидь слугував вказівкою на дуже велику благодать Божу, якою був сповнений святий Спиридон і якою він напував своє словесне стадо. Після смерті Константина Великого імперія його розділилася на дві частини. Східна половина дісталася старшому сину його Констанцію. Перебуваючи в Антіохії, Констанцій захворів на тяжку недугу, яку лікарі не могли зцілити. Тоді цар полишив

лікарів і звернувся до Всемогутнього Цілителя душ і тілес Бога зі смиренною молитвою про своє зцілення. І ось у сонному видінні імператор побачив Ангела, який показав йому єпископів і серед них особливо – двох, які, вочевидь, були проводирями і начальниками інших. Ангел розповів царю, що тільки ці двоє можуть зцілити його від недуги. Прокинувшись і розмірковуючи про побачене, він не міг здогадатися, хто були два єпископи: імена їхні залишилися йому невідомими, а один з них тоді, крім того, не був ще і єпископом. Царський наказ, краще сказати, прохання, дійшло і до острова Кіпр і міста Тримифунта, де Єпископом був святий Спиридон, якому все вже було відкрито Богом щодо царя. Відразу ж святий Спиридон вирушив до імператора, взявши із собою диякона Артемідора та свого учня свого Трифіллія (згодом єпископ Левкусійський або Ледрський, був причислений до сонму святих, пам’ять його святкується 13 червня), разом з яким він явився царю у видінні і на той час, не був ще єпископом. Прибувши до Антіохії, вони пішли до палацу царя. Спиридон був бідно одягнений і мав у руках звичайну палицю, на голові – пастушу шапку, а на грудях у нього була глиняна ампулка з єлеєм, як це було заведено у жителів Єрусалиму, які зазвичай носили у цій посудині єлей від святого Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Коли святий у такому вигляді входив до палацу, один із царедворців, у багатому вбранні, вважаючи його злидарем, посміявся з нього і, не дозволяючи йому ввійти, вдарив його по щоці, але преподобний, через свою незлостивість, і пам’ятаючи слова

№3(104), 2017 31

ЗАСТУПНИЦТВО СВЯТИХ Господа (Мф. 5: 39), підставив йому іншу щоку, служитель зрозумів, що перед ним стоїть Єпископ і, усвідомивши свій гріх, смиренно попросив у нього прощення, яке й отримав. Тільки-но святий ввійшов до царя, останній одразу ж упізнав його, тому що саме в такому вигляді він явився царю у видінні. Констанцій встав, підійшов до святого і вклонився йому, і зі сльозами просив його благословенних молитов і благав про зцілення своєї хвороби. Тільки-но святий доторкнувся до голови царя, той одразу ж одужав і надзвичайно радів своєму зціленню, отриманому за молитвами святого. Цар прийняв його з великими почестями і на радощах перебував з ним увесь день, виявляючи велику повагу до свого доброго лікаря. Окрім того, за повчаннями святого, імператор Констанцій звільнив від податей священиків, дияконів і всіх кліриків і служителів церковних, розсудивши, що непристойно служителям Царя Безсмертного платити данину царю смертному. За молитвами святителя не тільки до життя поверталися мертві та приборкувалася стихія, але й крушилися ідоли силою благодаті Божої, що спочивала на ньому. Зокрема, коли в Олександрії Патріархом був скликаний Помісний Собор, щодо остаточного подолання ідолопоклонства, то за молитвами Отців Собору впали всі ідоли, окрім одного, самого шанованого в язичників. Патріарху у видінні було відкрито, що ідол цей залишився для того, щоб бути осоромленим Спиридоном, Єпископом Тримифунта. На запрошення Собору святитель теж поспішив до Олександрії, і в момент, коли святий Спиридон ступив з корабля на берег, ідол

№3(104), 2017 32

впав на землю і розсипався, що і стало знаком після якого Патріарх сповістив усім Отцям Собору очікуване прибуття Спиридона. Та все ж таки найславніше чудо, яким Господь прославив святителя Спиридона, описує святий Євсевій: на святому Вселенському Першому Соборі була велика суперечка про Бога Святих Отців з аріянами. Святий Спиридон єдність Пресвятої Тройці показав так: взяв плінфу в руку, і зразу вийшов вогонь з плінфи вгору, вода ж потекла додолу, а глина залишилася в руці. І сказав святий: “Це три стихії, а одна плінфа. Так і у Пресвятій Тройці: Три Особи, а один Бог”. Сотворивши ще множество чудес, святий Спиридон помер у віці 78 років 12 грудня (25 грудня) 348 року. Поховали його в храмі Святих Апостолів в місті Тримифунті. В середині VII століття нетлінні мощі святителя були перенесені до Константинополя, де спочивали в престолі храму Пресвятої Богородиці. Власне, в якому, за переданням, міг в цей час знаходитися Пречесний образ Матері Божої, що сьогодні усьому світу відомий як Ченстоховський. Відтак 29 травня 1453 р. священик Георгій Калохаретіс вирушив на Балкани, рятуючи мощі святителя від ісмаїлітів, а звідти на острів Корфу. Ще у 1592 р. десницю святителя Спиридона з Константинополя було передано до Риму в дарунок Папі Клименту VIII, який у 1606 р. передав святиню Кардиналу Чезаре Бароніо. Кардинал, у свою чергу, передав десницю церкві Божої Матері (S. Maria in Vallicella) в Римі. Від 1460 року святі мощі незмінно знаходяться на острові Корфу, де виставлені для вселюдного почитання. Також в листопа-

ді 1984 р., напередодні торжества святого Спиридона, з Риму була передана свята десниця, цього Предивного чудотворця. Святої пам’яті Папа Іван Павло ІІ благословив в такий спосіб пам’ять історичної зустрічі Патріарха Афінагора І та Папи Павла VІ, внаслідок яких були відкликані анафеми 1054 року. Нетлінні мощі святителя Спиридона – це абсолютна і вічна загадка для вчених. Бо тіло чудотворця практично не відрізняється від тіла живої людини – його температура 36,6 градусів, воно тепле й еластичне. І це, незважаючи на атмосферні зміни, різні катаклізми в природі і навіть вогонь пожежі, від якого свого часу були врятовані. Відкривають раку з мощами щоденно після Літургії, а також незмінно ввечері о 17:00. Та коли в деякі дні доглядачу жодними зусиллями не вдається відкрити замки раки – усі знають і вірять, що Спиридон в цей час мандрує по світі, допомагаючи людям. Це можуть засвідчити місцеві мешканці безліччю історій про чудесні нічні відвідини Тримифунтським чудотворцем важкохворих, які невдовзі були зцілені від важких, а той і невиліковних недуг. Тож бачимо, що святі мощі чи ікони, як провідники благодаті, – це справжнє чудо Боже. Молячись перед святими мощами і чудотворними іконами, ми отримуємо від Бога те, що просимо. Та все ж прикладаючись до святих ікон чи нетлінних мощів, ми не маємо навіть допускати думки, що то ми своїми діями автоматично набуваємо порятунок. Бо власне ми повинні розуміти, що то якраз саме Бог рятує нас Своєю благодаттю. Однак, ми тому з особливим благоговінням повинні почитати святі мощі, при-

Дiти Непорочної

ЗАСТУПНИЦТВО СВЯТИХ кладатися до них, цілувати святі ікони, молитися перед ними, але все ж пам’ятати, що Бог не врятує нас автоматично, але лише у відповідь на нашу непохитну віру і наш життєвий подвиг. Та, на жаль, тепер часто навіть ті, що називають себе християнами взагалі й не розуміють, чому Церква Христова поклоняється чесним мощам і святим іконам. Нам кажуть: “Що ж може виходити від дошки, на яку нанесено зображення, або від останків померлої людини? Благодать – від Бога, як же вона може виходити від фізичних предметів?” Деякі навіть звинувачують нас в ідолопоклонстві за те, що ми поклоняємося святим образам і останкам угодників Божих. Відповідь на ці звинувачення дуже проста: Бог – Джерело життя і Причина всього творіння. Для того, щоб діяли фізичні закони, переміщалися в просторі планети, функціонували живі організми, за твердженнями науковців необхідна енергія, і цю Божественну енергію, мовою церковною, ми називаємо благодаттю Святого Духа. Благодать, що всюди є і все наповняє, пронизуючи собою все творіння: живе і неживе, і людську свідомість, і здавалося б навіть мертве каміння. У цьому сенсі весь світ обдарований Богом, бо на кожному предметі перебуває Божественна енергія, тому що без цього дару вони би просто не існували. Коли ми, дивлячись на святу ікону, з вірою молимося, вкладаючи всю силу віри до нашої смиренної молитви, а тим більше, коли молитву заносить не одна людина, але тисячі і тисячі людей протягом довгих років, — Бог являє велике знамення Своєї милості до нас. Чи бува навіть навпаки, коли ми

Дiти Непорочної

від Бога далеко, Господь не раз являє нам, грішним, знак Своєї присутності через святу ікону чи нетлінні мощі, що є також знаком особливої благодаті, спочиваючої на праведнику, чиї святі реліквії ми почитаємо. “Кістки ваші розквітнуть (Іс. 66. 14) 14)”, ”, – говориться в Святому Письмі про праведників. Так на острові Корфу в кафедральному соборі Керкіри, що відомий і шанований як православними, так і католиками, в одному із приділів, в раці зі щирого срібла, спеціально виготовленій в 1867 році у Відні, процвітають розмаїтістю ласк мощі святого Спиридона. Потопаючий в зелені та квітах грецький острів Корфу щорічно відвідують десятки тисяч мандрівників з усього світу. Здавалося б, що вони перш за все спішать до чистого моря, піщаних пляжів і дивовижної природи острова. Однак ні. Вони перш за все спішать до головної святині Корфу, собору святого Спиридона Тримифунтського. Бо саме тут спочивають святі мощі Божого угодника, за молитвами та заступництвом якого постійно відбуваються численні чудеса. Двері храму завжди відчинені і будь-який бажаючий може прийти до Святого зі своїми молитвами. Тому вже перед входом до собору прочан зустрічає ікона святого Спиридона – святителя, чудотворця і небесного покровителя Корфу. Традиція, що віддавна заведена місцевим духовенством, дозволяє усім прочанам, які прибувають на острів до святого Спиридона, щоденно, але тільки після Богослужінь, брати участь у відкритті раки з нетлінними мощами. Бувають також і винятки. Правда також і те, що мощі для поклоніння,

відкривають не всім. Наприклад, англіканам чи протестантам, раку з мощами святого не відкривають зовсім. Кому же, з ласки Божої, пощастило приложитися до мощей святого Спиридона, може сподобитися ще однієї зовсім особливої ласки. Власне отримати часточку оксамитового взуття, що зношується від неустанних подорожей і яке зазвичай відтак розрізають і передають до монастирів та храмів по цілому світі. Така ж безцінна реліквія є вложеною до мощовика, вмонтованого в прославленому ласками образі св. Спиридона Тримифунтського, який ще відомий як образ Мандруючий. Тому навіть за сотні тисяч кілометрів від о. Корфу набожні почитателі св. Спиридона в такий спосіб отримують можливість наблизитися до Предивного чудотворця, щоб занести свої молитви і отримати відповідні ласки. Першою чудесною ласкою, якщо так можна сказати, була власне й сама поява образу святого Спиридона. Прославлений ласками образ Предивного чудотворця, з’явився з-під різця скромного майстра-аматора п. Михайла Ткача, ветлікаря за освітою. Та кого сьогодні чимось подібним здивуєш. Мовляв, тепер і кандидати наук на базарі торгують. Можливо це і було б так просто, якби цьому не передувала ціла історія, що її пригадує п. Марія Салдан: “Всім нам відомо, якими непогамовними є діти, а хлопчаки тим більше. Таким малим бешкетником в доброму розумінні цього слова ріс і молодший син п. Михайла – Йосиф. Маленький Йосиф, як ми всі його люблячи називали. Зрештою так називаємо і тепер, хоча він вже далеко немаленький. Отож ще тоді, багато

№3(104), 2017 33

ЗАСТУПНИЦТВО СВЯТИХ років тому, маленький Йосиф перебігав дорогу, щоб наздогнати свого старшого брата. І сталося лихо. Маленького Йосифа вдарила маршрутка. Удар, як виявилося, не був надто сильний, одначе відбившись від автобуса Йосиф впав та вдарився головою до бордюру і втратив свідомість. Маленького Йосифа забрали до лікарні. Неприємна звістка облетіла миттєво всіх близьких і знайомих навіть за кордоном. Родина негайно дала знати отцю Ярославу Масюку до Львова і просила про молитву. Тоді всі молилися просто “одним

серцем і душею” за порятунок нашого маленького Йосифа. На жаль, медики в лікарні не були такими ж чуйними. Та втрутилось Боже Провидіння, яке за молитвами о. Ярослава, о. Олександра Копистинського та о. Івана Гарата сотворило чудо. Просто серед ночі маленького Йосифа, який так і не прийшов до свідомості, забрали до дитячої лікарні у Львові, де зранку, після відповідних обстежень, невідкладно прооперували. Операція пройшла успішно. Вдячні, перш за все Богу, батьки захотіли віддячитися. І батько

маленького Йосипа вирізьбив на дереві образ Св. Спиридона. Тоді мало хто ще знав чи навіть міг уявити, як Св. Спиридон виглядає, не кажучи вже про те, щоб дістати його образ, навіть надрукований на звичайному папері. Через деякий час, образ п. Михайло вирізьбив і подарував його о. Ярославу. Отак з допусту і ласки Божої й почалася історія Ласками прославленого образу Предивного чудотворця. Іван Мельник Збережено авторський стиль. Далі буде

--------------- НАША РЕКЛАМА --------------Споглядати Христа Йосиф Рацінґер Бенедикт XVI Книжка дасть можливість кожному читачеві поринути у світ глибоких духовних роздумів про сенс жит тя людини на землі; про вміння жити, мистецтво бути людиною... На відміну від Камю, Сартра, Гайдеґґера, Ясперса, які у своїх творах намагалися осмислити причини трагічної невлаштованості людського життя, його абсурдності, відчаю, самотності, страждання, смерті, Автор книги закликає читача до активної віри, во виходу зі стану літеплості серця, до втілення Слова Божого у житті... Слуга вашої радості Йосиф Рацінґер Бенедикт XVI Книга присвячена в широкому розумінні цього слова усім священнослужителям, які покликані звершувати на землі найпрекраснішу місію, а саме: звіщати Радісну Новину, тобто сіяти Слово Боже, яке, впавши на добрий грунт, і породжує Божу Радість в серцях віруючих... Небесні об’явлення. Книга 3 Св. Бригітта Шведська Книжка третя св. Бригітти Шведської (13031373) “Небесні об’явлення” продовжує науку Сина Божого до Своєї Улюблениці про покликання Єпископа, його місію в Церкві, про християнське лицарство, яке повинно захищати Божу Правду та поширювати християнську віру....

Скорботна Дорога с. Йосифа Менендес “Скорботна Дорога” с. Йосифи Менендес зі Згромадження Найсвятішого Серця Ісуса у Франції – це послання Любові та Милосердя нашого Спасителя для грішників, – це звернення до душ, які хочуть вникнути в Серце Відкупителя, вслухатися в Його биття, розділити Його почуття і в нічому не відмовляти вимогам Святого Хреста на Хресній Дорозі… Щоденник Любові Д-р Луїджі Гаспарі Цю книгу написав д-р Луїджі Ґаспарі з волі о. Піо. Сам о. Піо висловив надію, щоб “Щоденник Любові” увійшов у кожну сім’ю по всьому світу та допоміг людям полюбити істину в пізнанні Святого Письма; щоб Божа Любов утвердилася в серцях і об’єднала людей в Його мирі та злагоді, бо лише Його Любов дає можливість людині зростати і прощати. Церква будується любов’ю Марія Вальторта Господь наш Ісус Христос через три тижні після свого славного Воскресіння промовляв на горі Тавор перед Своїми апостолами, учнями та простими людьми, які у Нього повірили… Текст промови Ісуса друкується за твором Марії Вальторти “Богочоловік. Поема про Життя і Страсті Господа нашого Ісуса Христа”, том 12, гл. 696, 697

МОЖНА ЗАМОВИТИ, ВІДВІДАВШИ WWW.GBOOK.LVIV.UA №3(104), 2017 34

Дiти Непорочної

Йосип Тереля (1943 – 2009). Грушівська Богоматір

Гебхард Фугель (1863 – 1939). Вознесіння. Фрагмент. 1893

На 1-й ст. обкл. Ікона Матері Божої з Дитятком Ісус. Фрагмент. На 4-й ст. обкл. Образ Найсвятішого Серця Ісуса. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.