Пам’ятник Св. Йосифу з Дитятком Ісус на цвинтарі у Брюховичах. Скульптор Юліан Савко, 2015
Дмитро Хом’яков. Апостоли-євангелісти Лука та Марко
На 1-й ст. обкл. Карло Чіньяні (1628 – 1719). Богородиця з Дитятком Ісус. На 4-й ст. обкл. Рафаель Санті (1483 – 1520). Пресвята Родина під дубом. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.
5(106) 2017 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році
ЗМІСТ
Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка”
1. Сторінка головного редактора Благословенні лагідні... ................................................................... 2
Періодичність: раз у два місяці
2. Пошук істини
Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979
3. Освячені в істині
Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Іванна ДОРОШ Перекладач Андрій ЧОРНИЙ Обкладинка Богдан СОЙКА Художнє оформлення Юліан С САВКО АВКО Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН
© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2017 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 e-mail: gbooklviv@gmail.com web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, 261-55-74, (097) 67-67-725 Друк: СПД Кудла Галина Ярославівна, Наклад: 750 примірників.
Анджей Ґжеґорчак Релігія очима науковця та філософа ................ 6 Св. Бригітта Шведська Лжепророк – предтеча Антихриста ............ 10
4. Духовна боротьба сучасної людини о. Роман Гето Як відігнати від себе злого духа? .............................. 14 5. Екуменічний тиждень Уляна Салій Об’єднавча сила Церкви .................................................. 16 6. Голос Марії
о. Євгеній Сьпйолек Відблиск любові ...................................................... 19 о. П’єтро Зорза Люди молитви ........................................................... 21
7. Служити Богові та Україні Віктор Заславський Віра Свєнціцька – подвижниця національного музею ........................................................................... 23 8. Сопричастя зі Святими Редакційна Сенс життя ................................................................... 26 9. Нам пишуть Редакційна Слово Господа для України ................................................ 28 Редакційна Стати з Ісусом у правді... .................................................... 28 10. Заступництво Святих Іван Мельник Святий Спиридон Тримифунтський: ласками прославлений образ Предивного чудотворця (закінчення) ................. 30 11. Поетична сторінка Наталя Назар Листи до Богородиці ................................................... 32 !!! УСІМ ПЕРЕДПЛАТНИКАМ НАШОГО ЧАСОПИСУ !!! З 2018 року ціна журналу “Діти Непорочної” буде складати 25 грн. Просимо із розумінням поставитися до такої вартості, оскільки часопис не є дотаційний і виходить у світ протягом 17-ти років виключно та завдяки Твоїй підтримці, любий читачу. Індекс 23979. Вимагайте та зберігайте чек передплати! Якщо Ви не отримали часопис, звертайтеся на гарячу лінію Укрпошти: 0-800-300-545. Повідомляємо, що з 2018 передплата на рік буде коштувати 175,56 грн. (6 номерів), 87,78 грн. (3 номера). Замовляйте наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua.
ПОШУК ІСТИНИ
РЕЛІГІЯ ОЧИМА 1 НАУКОВЦЯ ТА ФІЛОСОФА (Текст скорочений) Слово про автора Анджей Ґжеґорчик (1922– 2014) – видатний польський вчений, відомий у світі спеціаліст із математичної логіки, один із найвидатніших представників польської логічної школи та львівськоваршавської філософської школи. Під час війни був учасником Варшавського повстання (у батальйоні “Густав”), тоді ж був поранений. У 1946–1948 роках, закінчивши Краківський філософський факультет Ягелонського університету, працював асистентом В. Татаркевича2 і редактором “Філософського огляду”3. У 1950 р. захистив докторську дисертацію з математики “On topological spaces in Topologies without Points”. Працював у Варшавському університеті та в Інституті математики ПАН4. У 1957 році отримав нагороду імені Стефана Банаха. До наукових інтересів А. Ґжеґорчика належали теорія моделей, рекурентні функції, застосування логіки у методології наук, а також пошуки основ раціонального світогляду. В дослідженнях теорії рекурентних функцій отримав визнані в усьому світі результати. У світовій літературі функціонує термін “єрархії Ґжеґорчик”, що позначає залежності між функціями. Його підручники з логіки видавалися з 1957 до 2010 року і перекладалися англійською, французькою, російською та чеською мовами.
Анджей Ґжеґорчик (1922–2014) 1964 року він став одним із перших поляків, який долучився до спільноти “Тезе” у Франції. Був активним членом Клубу католицької інтелігенції у Варшаві, у 1977 р. був вибраний до складу його правління. 1974 року зайнявся філософськими дослідженнями та перейшов до Інституту філософії та соціології ПАН, де з 1982 р. керував Лабораторією етики. Викладав також у Голандії й Італії. Був членом Міжнародного інституту філософії в Німеччині та Польської академії знань. У 2010 р. отримав титул “doktor honoris causa” Університету Блеза Паскаля в Клермонт-Ферран (Франція). Підтримував наукові контакти з українськими й російськими вченими. Як філософ займався передусім філософською антропологією та етикою. У своїх роботах поєднував
глибоку християнську віру з раціоналістичною традицією львівськоваршавської філософської школи. Доводив, що сучасна технологічна епоха створює нові виклики перед людиною. Відповідь на них потребує як правильної етичної позиції (особливо здатності до свідомого самообмеження та посвяти себе іншим), так і позиції раціоналістичної. Сам подавав цьому найліпший приклад, будучи людиною неймовірно скромною, прямолінійною та відкритою до інших. Водночас характеризувався незвичайною самостійністю і послідовністю у мисленні. Йому чужим було будьяке пристосуванство: корпоративне чи політичне. Анджей Ґжеґорчик був гарячим прихильником екуменічної діяльності, особливо в ділянці католицько-православних стосунків. У 1970-х роках співпрацював із видатним православним богословом отцем Олександром Менем. Варшавська квартира професора А. Ґжеґорчика багато років була місцем зустрічей російських інтелектуалів і польської католицької інтелігенції. Одночасно він пропагував ідеї боротьби без насильства ((nonnonviolence). violence ). Організував приїзди до Польщі закордонних експертів у цій царині, зокрема Жана Ґосса з Відня, та ініціював його зустріч з Лехом Валенсою на початках руху “Солідарності”. А 1991 року, одразу після розпаду СРСР, Ґже-
Фрагменти книги: А. Ґжеґорчик, “У пошуках прихованого сенсу. Вибрані філософські думки та нариси” ((пер пер.). .). Владислав Татаркевич – видатний польський філософ, представник першого покоління Львівсько-варшавської школи (учень засновника школи К. Твардовського), автор відомого у нас класичного тритомника “Історія філософії”, виданого українською мовою у видавництві “Свічадо” для потреб студентів українського католицького університету у 1999–2000 р. (пер.). 3 “Філософський огляд” (Przegląd Filozoficzny) – провідний польський філософський журнал ((пер. пер.). ). 4 Польська академія наук ((пер пер.). .). 1 2
№5(106), 2017 6
Дiти Непорочної
ПОШУК ІСТИНИ ґорчик організував міжнародний симпозіум на тему ““non-violence non-violence”” у Москві з участю багатьох видатних представників цього руху в усьому світі. У 1997 році відвідував Україну, де у Львові зустрічався з викладачами та студентами Львівської Богословської Академії (тепер – Український католицький університет) і презентував серед іншого свій підручник з філософської пропедевтики “Життя як виклик. Вступ до раціоналістичної філософії”. Нагороджений Кавалерським хрестом Ордену Відродження Польщі (1997) та Офіцерським хрестом Ордену Відродження Польщі (2014, посмертно) – за заслуги перед польською наукою та видатні досягнення у науково-дослідницькій праці. праці. Професор Анджей Ґжеґорчик – автор 20-ти книжок та близько двохсот інших наукових публікацій, перекладених i виданих також і українською мовою. Редакція висловлює глибоку вдячність вдові професора Анджея Ґжеґорчика, пані Ренаті Ґжеґорчик за дозвіл опублікувати подані нижче тексти. Замість вступу Отче наш, наш, Отче творіння, Отче людей доброї волі. Отче всіх, хто хоче вибратися зі своїх гріхів. Отче праведників і миротворців. Отче переслідуваних за свідчення істини. Отче стражденних, відірваних від родин, замкнених у таборах, уміщених в копальнях, хворих у шпиталях, гинучих на війні, хоч би в якій державі і на будь-якому континенті вони були, білих і чорних, жовтих і червоношкірих. Котрий єси на Небесах, Небесах, ніби поза цим світом, хоч правиш ним і пронизуєш його у кожній його
частині. Подих Твій ми добачаємо навколо. У щоденному сході сонця, у хмар повільному потоці, в шумі збіжжя, у щебеті пташат, у серцях та простоті малих дітей, в людській зичливій усмішці, у наших вітаннях щоденних, у голосі сумління, що наші провини нам витикає, в стражданнях життя, в історії світу, у всьому, що веде нас до Тебе. Нехай святиться Ім’я Твоє Твоє:: Доброта, Краса, Істина, Справедливість, Гармонія, Мудрість, Довір’я, Віра, Любов, Жертва, Страждання. Наша убога мова лине до Тебе через порівняння з тим, що велике і гарне. Слава Тобі всіма мовами світу. Ім’я Твоє святять ті, що моляться в святинях всієї Землі. Слава Тобі, Господи, особливо через Сина Твого, Який зійшов до нас. Нехай прийде Царство Твоє. Твоє. Хай зникне злість, фальш, ненависть, визиск і переслідування. Хай поступляться вони місцем любові. Пануй у наших серцях, Господи. Любов хай перебуває у сім’ях і серед друзів. А в організаціях суспільних і політичних – Мудрість і Справедливість. Хай править Доброта в копальнях, фабриках і в конторах, на плантаціях і в далеких мандрівках. Мудрість хай оселиться у школах, церквах, притулках, лікарнях, в’язницях і таборах, на вулицях і в готелях, на вокзалах і в кав’ярнях, у літаках, поїздах і на кораблях. Нехай буде Воля Твоя – як на Небі, так і на землі. землі. В усьому, що залежить і не залежить від нас. В історії світу та в житті кожного з нас. Дозволь нам Волю Твою пізнати. Нехай ми сьогодні знаємо, що є істинною любов’ю, чого позбутися нам треба, до чого прагнути та від чого відмовитись, як служити ближ-
нім, як шукати світла та уникати темряви. Хліб наш насущний дай нам сьогодні.. Тим, хто в розлуці, дай до сьогодні сімей своїх повернутися. Друзям дозволь зустрітися. Самотнім зволь знайти любляче серце. Хворих ізціли. Породіллям даруй щасливі пологи. Дітям – опіку. Голодним і ослабленим – посильну справу. Напій спраглим. Змерзлих зігрій. Шукаючим вкажи добрий шлях. Усім нам дай благодать виправлення та наполегливості в цьому. І прости нам провини наші. наші. Прости нам провини проти любові. Нам, ситим, пробач, що не думаємо про тих, які голодують у нашій державі чи в інших країнах та континентах. Нам, що їздимо автомобілями, пробач, що не журимось долею тих, які тисняться у похмурих чергах. Нам, що маємо теплі доми, пробач, що не дбаємо про помешкання для всіх потребуючих. Нам, що витрачаємо гроші на зайві речі, пробач, що не питаємо наших братів про їхні насущні потреби. Нам, що відпочиваємо по вихідних днях, пробач, що не стараємося полегшити життя тим, які важко працюють день і ніч. Природна містерія життя4 “Якщо світ має сенс, тоді для кожного з нас існує визначений його можливостями шлях. Кожний добрий учинок – це маніфестація віри у сенс всесвіту5”. Людина, якщо тільки має умови, шукає щораз вищого духовного життя. Життя – це постійний рух. […] Переживання, не збагачені вищою сутністю, через деякий час уже не задовольняють нас. З’являється внутрішня пустка. У моменти такої пустки деякі люди раптово змінюють свій життєвий напрямок.
Фрагменти книги: Sczematy i człowiek. Szkice filozoficzne. Biblioteka „Więzi” t.8. – Kraków: ZNAK. – 1963. – 218 s. Metafizyka rzeczy żywych, с. 94-97 ((Р.Ґ Р.Ґ.) .) 5 Там само, с. 141. ((Р.Ґ Р.Ґ.) .) 4
Дiти Непорочної
№5(106), 2017 7
ПОШУК ІСТИНИ Хочуть боротися за ідеали, до яких були байдужими, або вступають до монастирів. Шукають новий, глибший сенс свого життя. Життя більшості людей – кажучи образно та з великою дозою оптимізму – це розвиток “догори”, до щораз глибшого розуміння, до щораз більш внутрішнього відчування Бога. У цьому розвитку бувають, звичайно, затримки. Однак кожен із нас переживає миті так званого – “провидіння”, в яких може піднятися, навіть стрибнути кудись далеко в напрямку невідомої, бо невидимої, але передчуваної та бажаної […] повноти. Про духовність людини притім свідчать не так конкретні вчинки чи її мораль, як сам напрямок її розвитку, її внутрішні відповіді на внутрішні можливості. Розвиток “догори” має вочевидь багато збочень. Особисті амбіції, штивність культурних взірців, психофізичні слабкості утруднюють його. Відмовляючись від вищого духовного життя, людина охоче піддається різним формам вивільнення своєї енергії, які можна назвати (порівнюючи з фізикою) стаціонарними. Стаціонарними станами називають, образно кажучи, такі стани, в яких, незважаючи на видиму діяльність, нічого важливого не діється. Стаціонарним вивільненням [життєвої] енергії я називатиму таку форму вивільнення енергії, яка відриває від важких справ, які вимагають від нас серйозної моральної чи інтелектуальної творчості, та дає деяке функціональне задоволення, не пов’язане з глибшою суттю життя. Стаціонарне вивільнення [життєвої] енергії може в різних людей виявлятись у дуже різних формах. […] До найтиповіших форм стаціонарного вивільнення [життєвої] енергії належать наркотики, азартні ігри, дешеві жарти тощо. […] Людина у своєму розвої щомиті переживає [своєрідний] голод,
№5(106), 2017 8
постійно шукає, не здатна врешті зупинитися. Ніякі форми її не задовольняють, їй завжди нудно, вона завжди припускає, що є щось більше. Інтелектуальним вираженням цієї ненаситності є неясне, що вислизає від конкретизації, інтелектуальне прийняття чогось „поза” нею самою. […] Здається, що справжнім людським ставленням до життя є постійна містерія переживання участі в чомусь, що нас у суті своїй перевершує. Їжа – це містерія спільного використання благ землі. Сексуальне життя – це містерія віддавання [себе], кохання, творення сім’ї. Розмова – містерія приязні, робота – містерія зусилля та посвячення. Зло, яке ні від кого не відступає, доброта та пробачення, які перемагають зло, бунт і жертва, смерть і народження, вічне піднесення та вічний занепад життя. Людська гідність, що є у злочинцеві та в святому. Свобода і рішучість кожного нашого вчинку. Багатство життя та мудрість інстинкту в рослин, тварин і людей. Подив для світу та зневага до світу. Його краса: то легка, то дуже важка, що гине у морі кривди і зла. Все це перевершує нас, все є невідоме у своїх далеких наслідках і в своїй найглибшій суті. Кожен елемент життя сягає кудись, де ламається наше бачення речей. *** [Треба] позбутися нездорової амбіції, що я завжди маю рацію, що я завжди все добре знаю, що я паную над дійсністю. Признатися, що не можеш обернути напрямку [сили] тяжіння та процесу старіння клітин. Я не є як Бог. Те, що приходить, заскакує мене зненацька, перевищує, є нове, несподіване, велике. Отже не так, що все навколо є мале, а я є великий, а навпаки – я є малий, а все є велике.
Щойно тоді я можу пережити захоплення твором мистецтва чи витвором природи. Річ дійсно гарна немов переростає нас. Якщо ми не в стані покоритися – захват не охопить нас. Велика краса переростає наше очікування, є поза нашими можливостями, ніби не міститься в цьому світі та виходить із нього, як ікона з рами. Вона має в собі щось таємниче, чого не можна вивчити до кінця. Все є нове, все несе нам щось, що ми смиренно очікуємо. Ніщо не повторюється. Ми нічого не розуміємо відразу. Все є цікаве. Поволі ми доростаємо до всього. І це – основа, яку я пропоную сьогодні тобі від початку. Припини вдавати з себе всезнайку. Почни дивуватися. Про все питай: “Чому?” І не відповідай на це питання одразу. Птахи повертаються з далеких вод. Ріка підмиває берег. Крокус пробиває сніг. Хлопець упадає за дівчиною. Бубніють бруньки дерев. У горах іще зима та сипле сніг. У долинах орач запрягає плуга. Тут весна, а десь осінь […] Якщо кохаєш – любов є. Раз почута пісня триває. Кожен наш рух чи жест десь є. Діти, рік тому ще такі малі й безпомічні, вже набрали сили та бігають. Хлопці мають серйозні проблеми і раптом стають зрілі. Дорослі починають повніти і поволі спадати з сил, хоч рік тому ще вважалися молодими. І я не перестаю дивуватися, хоча знаю, що життя має сенс лише тому, що є коротке. Подумай лише, що б ти зробив, коли б міг усе відкладати до нескінченності, знаючи, що доля проти тебе – безсила. Тільки крихкість життя каже нам іти, дбати про їжу, бадьоро вставати рано, приймати рішення. Коли б життя було незнищенне, ніяке зусилля не було б виправдане. Все було б відносне. Кожну справу можна було б відкладати. Зникнув би основний стимул життя, яким є загроза існуванню.
Дiти Непорочної
ПОШУК ІСТИНИ Тому, кожним своїм учинком ми приймаємо крихкість життя – приймаємо смертність… Якби людина жила вічно, то мораль не мала б сенсу, бо навіщо допомагати комусь, якщо він і так не помре […] Може для того, щоб не страждав? Але тоді не могло б бути й страждання. Страждання походить лише звідти, що в нас щось помирає, чи помирає в комусь іншому. Отже, щоб людина жила вічно, мало б не бути страждання. Отже, не було б моралі та моральних стимулів до вчинків. Мораль – це наслідок дефектності нашого життя. Тієї самої дефектності, наслідком якої є смерть. Чи існувала б наукова та мистецька творчість? Адже вони спричинені швидше не тільки обмеженням життя, але часовим і просторовим обмеженням нашої власної перцепції. Укріплення цінного відчуття в потоці переживань і бажання передати його іншим може бути сигналом до творчого зусилля, навіть, коли ми уявимо незнищенність своєї екзистенції. Адже з цим пов’язаний також певний тип “ощасливлюючої” моралі, яка у звичайному житті є певною розкішшю, та вже не є мораллю спасіння. Та чи ми б тоді взагалі мали переживання цінності? Хіба цінним не є лише те, за що платиться життям, або те, що життям здобувається? Чи витворилися б узагалі цінності, якби життя не було крихке? То чи залишилося б щось істотне з людського життя, якби воно було вічне? Чи могло б воно узагалі бути життям людським у найпростішому чи найглибшому сенсі цього слова? Чи може саме за людську велич нашого існування ми платимо його скороминущістю? Ось питання, які хочу тобі задати, бачачи, що ти бунтуєш проти цієї недовговічності наших справ.
Дiти Непорочної
То, може б ти хотів жити років двісті, замість сто? – Так, це вже було б щось. Але чи жив би ти тоді краще? Чи ти б просто не розклав тільки на довший час ті ж самі насолоди, ті самі гріхи, ті самі прагнення та зусилля, бо ти ж усе одно постав би перед тим самим, що все вже закінчується, і зітхав би з таким самим жалем за наступними двомастами років […] Кожному з нас важко змиритися зі смертю, а прийняти кінець можна, лише мислячи, що деінде є відміряна міра випробування. Часом лише, приглядаючись здаля до чийогось життя, можна побачити, що ця людина доповнила міру: більше в її житті питань не було і вона відповіла на всі задані їй питання. […] Так уже є, що часу на спокійне замислення немає. Не тільки зміст питання, а й умови відповіді є для нас незручні. Ледве питання постало, треба відразу дати відповідь. Хто зволікає – починає говорити не про те. А хто навчився чогось у цьому житті – тут же мусить зайнятися тим, чого він не вміє. […] Коли щось осягнеш – завдання закінчується і треба вчитися заново. [Ця] гонитва є повна несподіванок і невідомо, в якій точці знаходиться [кінцева] мета. Чи залишається нам щось більше, ніж прийняти умови випробування, які нам дані? Ми не розуміємо, чому [вони] саме такі. Але можемо це прийняти та прийняти цілий світ. Привітати його добрим поглядом і приязною думкою. Нас убиває зануреність у хаос справ. А вихід за межі буденності дає безсмертя. Забирає обмеження тіла. Відкриває перед нами всесвіт. Весь всесвіт стає наш. Якщо всесвіт Божий я маю в собі, то не можу померти і до нікого не відчуваю ненависті. […].
*** […] Наявна у нас картина історії чи образ теперішніх суспільств, середовищ, людських груп і організацій – поверхові. Історичні, відносно тривкі, сліди залишають після себе передусім сильні люди та сильні групи, а не добрі люди та групи добрих людей. У боротьбі жінок із чоловіками жінки часто є духовно глибшими, хоча на перший план виходять чоловіки. Переможені в історичному конфлікті могли мати (і найчастіше мабуть мали) значно більше духовних цінностей, ніж переможці, проте– після них не збереглося ніяких документів. Документи залишають сильні. Дотеперішня історія – це історія сили, а не історія духу. […] Добрий учинок не залишає таких чітких слідів, як поганий. Добрий учинок, як лагідний дощ – рівномірно просочується в ґрунт і слугує всім. Отож історія не переказує відомостей про лагідний дощ, а переказує новини про нищівний паводок, про страшний ураган – про силу, а не про добро. […] Добрий учинок рідко є голосний. Що досконаліше суспільство, то менше в ньому великих подій; усі бо допомагають одне одному, загальний рівень підвищується, розвиток відбувається без потрясінь. У досконалому суспільстві немає революцій, відкриття настають поступово й анонімно, бо всі блага передаються рівномірно. Ефектний історичний опис не виходить. Звідси важко вказати, що [доброго] зробили тисячі шкіл, лікарень і інших закладів, заснованих різними світськими та релігійними інституціями, що [доброго] зробили лікарі, вчителі, моралісти, проповідники. Їхні вчинки “всмоктуються” в людство, історії важко про них говорити. […] Анджей Ґжеґорчик Переклад з польської Олега Гірного
№5(106), 2017 9
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ
ЛЖЕПРОРОК – ПРЕДТЕЧА АНТИХРИСТА “І бачив я іншого звіра, що виходив із землі, і мав два роги, немов агнець, а говорив, як дракон. І владою від першого звіра всією діє перед ним, і зневолює землю і тих, що мешкають на ній, щоб поклонилися звірові першому, в якого загоєна рана смерти” (Од.13.11-12). ОДКРОВЕННЯ СВ. БРИГІТТИ ШВЕДСЬКОЇ (1303-1373) РОЗДІЛ 23: Цей чоловік, на думку оточення, людей, схожий на розкішно вдягненого, кремезного та вродливого мужа, який проявив відвагу на війнах свого пана, якому служить. Але коли з його голови зняти шолом, то ми жахнемося від його потворного вигляду та бездарності. Мозок його порожній; вуха знаходяться на чолі, а очі на потилиці, ніс відрізаний, щоки поморщені як у мерця; його підборіддя справа, щелепи та половина рота цілковито запалися та майже повідпадали, так що на правому боці видно одну лиш оголену гортань. Груди у нього кишать хробаками, які аж вилазять назовні. Його руки немов дві гадюки. А в серці замешкав найогидніший скорпіон. Спина наче спалене вугілля. Його нутрощі видають неприємний запах та гниють, як зіпсоване м’ясо. Ноги паралізовані та нездатні ходити. Я поясню тобі, що все це означає. Зовні він виглядає привабливим для людей, дотримується гарних звичок та відзначається мудрістю, виявляє хоробрість у служінні та прославлянні Мене. Але в жодному разі він не є тим, за кого себе видає. Коли зняти шолом з його голови, тобто, коли показати людям його справжнє обличчя, то він буде набагато гіршим за інших. Пустий розум, глупота та легковажні звички якнайяскравіше виявлять добрим людям його негідність. Коли б йому до вподоби була Моя Мудрість, він збагнув би, що сувора переміна життя на відміну від інших прикрасить його, і після того він зазнає вищого піднесення та звеличення, аніж інші. У нього вуха на чолі, адже замість покори, яка мала б оздоблювати його високу гідність, щоб бути світлом для інших, він домагається лиш власної похвали та власної слави, і тому стає пихатим та зухвалим, прагнучи називатися могутнім та добрим. Очі у нього на потилиці, бо його мислення скероване на дочасне, а не на вічне, він переймається, як подобатись людям та задовольнити потреби тіла. Ніс відтятий, бо йому бракує здатності розумного судження, щоб розрізняти між гріхом і чеснотою, тимчасовим та вічним, багатствами світу та вічними благами, між цими короткотривалими радощами та вічними, незгасаючими. Його щоки запались, тобто, усяка шанобливість, яку він мав Мені виявляти, та краса чеснот, щоб подобатись
№5(106), 2017 10
Поль Гюстав Доре (1832 – 1883). Падший ангел
Мені, усе це вимерло для Мого служіння. Адже він соромиться грішити зі страху перед людьми. Частина щелепи та рота відпали у нього, так що видніється лиш одна гортань. Наслідування Моїх вчинків та проповідування Моїх слів, а також глибока внутрішня молитва – все це відпало від нього, і залишилась тільки його знівечена гортань. Наслідувати зло і зависати у тенетах світських справ – це здорове та прекрасне явище в його очах. Його груди кишать хробаками, адже у грудях, де повинна жити думка про Мої Страждання та пам’ять про Мої вчинки і заповіді, панує лиш турбота про світські речі та земське, що наче хробаки гризуть та підточують розум, і тому він нездатний думати про духовне. В його серці, де Я бажаю оселитись і де має перебувати Моя Любов, сидить найгидкіший скорпіон, що жалить хвостом і лестить обличчям та підлабузнюється, бо з Моїх уст виходить приємна і зрозуміла мова, а його серце повне неправди та фальші. Однак його не займає те, що Церква, а він таки є робітником на її теренах, руйнується та занепадає, коли втілюється та реалізується лише його власна воля. Його руки наче змії, адже у своїй злобливості він простягає їх лише за обмеженим та немудрим і кличе до себе, і коли трапляється слушна нагода, все жалісно
Дiти Непорочної
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ знищує. Як гадюка він згортається у кільце, адже приховує свою злісність та неправедність, і його скриту таємну хитрість майже неможливо помітити. В Моїх очах він є найогиднішою гадюкою, бо як гадюка ненависніша за усіх інших тварин, так він відразливий для Мене як ніхто інший, адже вважає Мою Справедливість за ніщо, а Мене за чоловіка, який зовсім не має бажання карати. Його спина як вугілля; а повинна бути як слонова кість, бо його вчинки мають відзначатися більшою силою та чистотою, ніж вчинки інших, щоб завдяки своїй терпеливості та зразковості життя він міг допомагати слабким. Однак тепер він схожий на вугілля, бо нездатний і слова промовити на Мою честь та славу, якщо це не принесе йому власної користі. Та незважаючи на це він видається собі сильним супроти світу. Тому він впаде, коли гадає, що вистоїть, бо в Моїх очах і в очах Моїх святих він такий бридкий та позбавлений життя, як і вугілля. Його нутрощі видають неприємний запах, адже його помисли та пожадання смердючі, як м’ясо мерців, і цього гидкого запаху ніхто не витримує. Тож і ніщо святе не витримає його, а усі відвернуться від нього і вимагатимуть суду. Ноги його мертві. Обидві ноги – це якраз обидві прихильності до Мене – тобто, воля покутувати за свої гріхи та воля творити добро. Однак ці ноги цілковито омертвіли, адже внутрішня іскра любові зникла, і нічого не залишилось, хіба тільки – кістки затверділості. І таким він стоїть переді Мною. Проте, допоки душа ще поєднана з тілом, він може знайти у Мене помилування. ПОЯСНЕННЯ: Святий Лаврентій з’явився і сказав: “Коли я був у світі, я посідав три речі: стриманість щодо себе, милосердя до свого ближнього та любов до Бога. Тому з усією ревністю я проповідував Боже Слово, розумно розподіляв церковні блага і радо переносив бичування, вогонь та смерть. Але цей єпископ поводився так, начебто не помічав непогамованості священства, довільно ділив церковне добро між багатими і плекав любов тільки до себе та до своїх. Тому я сповіщаю йому, що найменша хмаринка піднеслась вгору до неба, та дим затьмарив її, і багато не можуть побачити її. Ця хмаринка – це молитва Матері Божої за Церкву. Чад захланності, безбожництва та неправедності затьмарює її настільки, що легка хмаринка милосердя Божої Матері не може проникнути у серце злиденних. Тому єпископ повинен негайно повернутися до богобоязливої любові, виправляючи себе та своїх підлеглих, підбадьорюючи їх власним прикладом та своїми словами та провадячи їх до кращого життя. Інакше він відчує на собі десницю судді і його церква буде очищена вогнем та мечем і зазнає сплюндрування та страждань, терпітиме муки і довший час не знайдеться нікого, хто б потішив її.
Дiти Непорочної
РОЗДІЛ 24: Отець промовив і Його уважно слухало усе небесне воїнство: “Бідкаюся перед вами, що віддав свою доньку чоловікові, який її дуже мучить, катує, затискає її ноги у дерев’яні колодки, що ледь не розтріскуються кісточки”. Син відповів Йому: “Отче, це та, яку Я відкупив Своєю Кров’ю, та з якою заручився, проте тепер нею зловживають та жорстоко з нею поводяться». Тоді заговорила Мати: “Ти Мій Бог і Господь, і Я носила у Своєму лоні благословенне Тіло Твого Сина, Того, Хто є Твоїм правдивим Сином і Моїм. Я ні в чому не відмовляла Тобі на землі. Тож змилуйся над Своєю Донькою заради Моїх молитов”. Згодом заговорили ангели і мовили: “Ти наш Господь; у Тобі маємо всяке добро і не потребуємо нічого крім Тебе. Коли Твоя Наречена народилась з Тебе, ми раділи усі, але тепер ми справедливо засмучені, бо передано Її у руки наймерзеннішого чоловіка, який покриває її глумом та ганьбою, завдаючи їй великої кривди. Тож змилуйся над Нею заради великого Твого милосердя, адже Її злиденність перевищує міру і немає нікого, хто б потішив та визволив Її, крім Тебе, Всемогутнього Бога”. Тоді Отець відповів Синові: “Сину Мій, Твоє бідкання є і Моїм, Твоє Слово – Моє Слово, а Твої діла – це Мої. Ти у Мені, а Я в Тобі перебуваю по-різному. Нехай діється Воля Твоя!” І до Матері Сина теж сказав: “Оскільки Ти ні в чому не відмовляла Мені на землі, то Я ні в чому не відмовлю Тобі на Небі, і нехай звершиться Твоя воля”. До ангелів Він промовив наступне: “Ви – Мої друзі, і полум’я вашої любові палає у Моєму Серці. Я виявлю милосердя Своїй Доньці заради ваших молитов”. РОЗДІЛ 41: Я – Творець усього. Народився на світанку від Отця і живу в нероздільній єдності з Ним: Я – в Отці і Отець – у Мені, і Дух Святий – у Нас Обох. Тому Отець і Син, і Святий Дух – це один Бог, а не три боги. Я Той, Хто обіцяв Авраамові його споконвічну спадщину і Хто через Мойсея вивів Свій народ з Єгипту. Я Той Самий, Хто промовляв через пророків. Отець послав Мене зійти у материнське лоно Діви, але не віддалився від Мене, а залишився невіддільним поруч, щоб людина, яка віддалилася від Бога, завдяки Моїй Любові могла до Бога повернутися. Але тепер, Моє воїнство, Я хочу у Твоїй присутності, хоч Ти все бачиш у Мені та знаєш, та все ж задля того, щоб навчити чогось присутню тут наречену (адже вона здатна сприймати духовні речі лиш у порівнянні з матеріальними), оскаржити цих п’ятьох чоловіків, які тут стоять, бо вони гнівлять та злостять Мене в найрізноманітніший спосіб. Як колись, звертаючись до Ізраїля, Я мав на думці весь ізраїльський народ, так тепер під цими п’ятьма Я маю на увазі усіх людей, що живуть на світі.
№5(106), 2017 11
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ Перший – це глава Церкви та його священнослужителі, другий – злі миряни, третій – це юдеї, четвертий – погани і п’ятий – Мої приятелі. Але з тебе, юдейський роде, Я виключаю усіх тих юдеїв, які тайно є християнами і в тайні служать Мені зі щирою любов’ю, правдивою вірою та гідними вчинками. І з твого роду, поганине, Я теж виключаю усіх, які радо ішли б шляхом Моїх заповідей, якби тільки знали, куди іти, і якби хтось вказав їм напрямок; своїми вчинками вони роблять багато, як можуть та як уміють; їх ніколи не можна засуджувати разом з усіма іншими. Тепер Я скаржуся на тебе, главо Церкви Церкви,, що сидиш на Моєму престолі, який Я передав Петрові та його наслідникам, щоб сидіти на ньому з троякою гідністю та у повноті влади. По-перше, щоб вони мали владу зв’язувати душі та звільняти від гріха, по-друге, щоб готовим до покаяння відчиняли Небо, по-третє, щоб закривали Небо перед проклятими і тими, які Мене зневажають. Але ти, що маєш відкупляти душі і приводити до Мене, насправді є руйначем душ. Я поставив Петра Пастирем і Доглядачем Моїх овець. Ти ж, навпаки, викликаєш у них зневіру і раниш їх. Ти гірший за Люцифера. Він, власне, позаздрив Мені і прагнув убити тільки Мене, щоб панувати замість Мене. Ти ж набагато гірший, бо убиваєш не тільки Мене, відганяючи від себе своїми злими вчинками, але своїм поганим прикладом убиваєш і душі. Я відкупив душі Своє Кров’ю і довірив їх тобі, як вірному приятелеві, але ти заново передаєш їх супротивникові, від якого Я відкупив їх. Ти більш неправедний, ніж Пилат. Він нікого не засудив до смерті, крім Мене, а ти засуджуєш не тільки Мене, безвладного, який нічого не вартує, ні, ти засуджуєш і невинні душі, а негідникам, які творять зло, даруєш свободу і прокладаєш дорогу. Ти огидніший за Юду; він продав тільки Мене, а ти продаєш не лише Мене, а й душі Моїх обранців заради власної ганебної наживи та свого нікчемного імені. Ти жалюгідніший за юдеїв. Вони розіп’яли тільки Моє Тіло, а ти мучиш і розпинаєш душі Моїх обранців, для яких твоя злість і твоя пиха прикріші за удар меча. І тому ти не кращий за Люцифера, ти гірший за неправедного Пилата, огидніший за Юду, жалюгідніший за юдеїв. Тому Я справедливо оскаржую тебе”. Стосовно іншого, мирянина, Господь сказав: “Я сотворив усе тобі на користь. Я був в єдності з тобою, а ти – зі Мною. Ти дарував Мені свою віру і присягнув служити Мені. Але тепер ти віддалився від Мене, як чоловік, який не знає більше свого Бога. Ти вважаєш Мої Слова брехливими і Мої вчинки нікчемними, а про Мою Волю та про Мої заповіді говориш, що вони надто важкі для виконання. Ти збезчестив віру, яку пообіцяв Мені. Ти зламав присягу і зрадив Моє Ім’я. Ти віддалився від
№5(106), 2017 12
промов Моїх святих і прийшов, щоб слухати розмови диявола; ти став його приятелем. Ти гадаєш, що ніхто, крім тебе, не заслуговує на похвалу та славу. Усе, що належить Мені, та усе, що ти мав зробити для Мене, видається тобі важким, однак те, чого ти сам жадаєш, є легким для тебе. Тому Я з повним правом оскаржую тебе, бо ти зламав віру, яку пообіцяв Мені у хрещенні та згодом, і через Мою Любов, яку Я довів тобі словом та ділом, ти тавруєш та ганьбиш Мене, називаєш брехуном; за Мої Муки ти вважаєш Мене дурнем і називаєш божевільним”. Щодо третіх, тобто юдеїв, Він сказав: “Я розпочав Своє Діло Любові з вами, Я вибрав вас Своїм народом, Я вивів вас із неволі, дав вам Мій Закон і повів у край, який пообіцяв ще вашим батькам, Я послав вам пророків для потішання. Тоді Я вибрав з-поміж вас Діву, від якої прийняв людську іпостась. Але тепер Я оскаржую вас, бо ви не хочете вірити у це і кажете: “Христос не прийшов, Його все ще треба очікувати”. Стосовно четвертого, тобто поганина, Господь сказав: “Я сотворив тебе і відкупив як християнина, заради тебе Я творив усяке добро, але ти наче божевільний, бо не усвідомлюєш, що чиниш – немов сліпець, бо не знаєш, куди прямуєш. Ти величаєш сотворене замість Творця, хибне замість правдивого і схиляєш коліна перед тим, що є нице в порівнянні з тобою. Тому Я оскаржую тебе”. Натомість до п’ятого Він сказав: “Підійди ближче, Мій друже!” І тут же мовив до Небесного Воїнства: “Любі друзі, Я маю одного приятеля, який репрезентує інших. Він наче чоловік замкнутий разом зі злими людьми, прикутий кайданами. Коли він говорить те, що є істинне, вони кидають каміння йому в уста. Коли він чинить те, що є добре, шпигають списом у груди. О приятелі Мої та усі святі, скільки ще маю терпіти таких людей, доки маю зносити цю зневагу?” Святий Йоан Хреститель відповів: “Ти – якнайчистіше дзеркало, бо в Тобі ми бачимо і пізнаємо все, як у дзеркалі, не потребуючи слів. Ти – незрівнянна солодкість, в якій ми насолоджуємось усяким добром. Ти – наче найгостріший меч, бо судиш по справедливості”. Тоді Господь відповів йому: “Воістину, Мій друже, ти говориш правду, адже Мої обранці бачать у Мені всяке добро і всяку справедливість, усе це бачать також і злі духи, коли не у світлі, то у власному нутрі. Один чоловік, якого запроторили до в’язниці і який до того вивчив букви, знає те, чого навчився, навіть коли сидить у темряві, хоча за таких умов не може нічого побачити. Так і з демонами: хоча вони не бачать Моєї Справедливості в ясному світлі, та знають і бачать її у власному нутрі. Я подібний до меча, що розділяє дві речі. Тож кожному уділяю те, що він заслужив”. Тоді Господь промовив до св. Петра: “Ти – засновник віри і Моєї Церкви. Скажи в присутності цього Воїн-
Дiти Непорочної
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ ства, що повинно з цими п’ятьма чоловіками по правді статися”. Петро відказав: “Честь і хвала Тобі, Господи, за Твою любов, яку Ти доказуєш світові. Будь благословенний усім Твоїм воїнством, бо все, що сталося і має статися, Ти покажеш нам і даси зрозуміти, бо в Тобі ми бачимо і знаємо усе. Істинною справедливістю стане те, коли перший, хто сидить на престолі і вершить діла Люцифера, ганебно позбудеться престолу, на який він посмів зійти і терпітиме муки Люцифера. Що стосується другого, то справедливо буде, оскільки він відрікся від Твоєї віри, щоб він звалився у пекло вниз головою та догори ногами, бо зневажив Тебе, Того, Хто мав стати його Владикою, і любив тільки самого себе. Коли звернемося до третього, то справедливим вироком для нього стане недозволеність споглядати Твоє Обличчя та понесення покарання за свою злість і пристрасть до наживи, бо невірні не заслуговують милуватися Твоїм Ликом. Стосовно четвертого, то його слід замкнути, як божевільного, і помістити у місцях, де панує суцільна темрява. А що стосується п ’ятого, то найвищим проявом справедливості буде надіслати йому допомогу”. Коли Господь почув це, Він відповів: “Присягаю перед Богом Отцем, Його голос пролунав на Йордані і був почутий Іваном Хрестителем, – Я присягаю перед Тілом, яке хрестив Іван, бачив та якого торкався на Йордані; Я присягаю перед Духом, що об’явився у вигляді голуба на Йордані, що над цими п’ятьма восторжествує справедливість”. Тоді Господь промовив до першого з п’яти чоловіків: “Суворе вістря Мого меча наздожене тебе і вп’ялиться тобі у тіло; воно буде встромлене у твою голову так глибоко та міцно, що ніхто ніколи не зможе вийняти його. Твій престол затоне мов важкий камінь, що не припиняє падіння, поки не досягне найглибшої прірви. Твої пальці – а це твої чиновники – повинні простягатись навздогін душам, а вони натомість простягаються за вигодами та почестями світу, вони вповні заслуговують на покарання, про яке говорить Давид: “Сини його будуть безбатченками, а жінка його вдовою, і інші заберуть собі те, що належить йому”. Хто ж ця жінка, коли не їхня душа, позбавлена небесної Слави, яка втратила Бога і стала вдовою? Його сини – це чесноти, які начебто вони посідають, та Мої наївні, простодушні люди, що їм підкоряються, будуть відмежовані від них, їхня честь та їхні багатства належатимуть тепер іншим, і замість слави вони пожинатимуть вічний сором та вічну ганьбу. Оздоби, які прикрашали їхні голови, поглине трясовиння пекла, звідки ніхто їх більш не зможе дістати. Як вони своїм становищем та своєю гординею вивищувались над іншими, так тепер глибше за інших вони
Дiти Непорочної
зануряться у глибини пекла, так глибоко, що неможливо буде звідти дістатись. Їхні члени, а саме, усі служителі, ті, які їх наслідують та їм допомагають, будуть відрубані та відділені від них, як розбивають мури, де камінь на камені не залишається, і болото не втримує каміння в купі, і милосердя вони не зазнають, бо Моя Любов ніколи не зігріє їх і не збудує вічної будівлі в Небі, а разом зі своїми проводирями вони навіки стануть відлучені від доброти і передані на муки. Однак другому Я скажу: “Тому що не хочеш берегти віру, яку пообіцяв Мені, і не плекаєш любові до Мене, Я випущу на тебе звіра, що вирине з диких хвиль бурхливого моря і поглине тебе. І як потоки стікають донизу, так цей звір тягнутиме тебе у глибини пекла, і як неможливо тобі буде виринути та плисти проти пінистих вируючих потоків води, так важко буде тобі вибратися колись з пекла”. До третього Я промовлю: “Оскільки ти, юдею, не хочеш зараз повірити у те, що Я вже прийшов, ти побачиш Мене, коли прийду на Другий суд, але не у славі, а у твоєму сумлінні, і ти дізнаєшся, що все те, що Я говорив, було істинною правдою. Тоді ти понесеш покарання, яке заслужив”. А четвертому Я скажу: “Коли тебе не тривожить такий стан, і ти не хочеш ні вірити ні знати, то нехай твоя темрява заясніє над тобою, і серце твоє просвітиться, і ти збагнеш, що суд Мій – справедливий, але ти не осягнеш ясності світла. Нарешті Я звернуся і до п’ятого: “3 тобою вчиню три наступні речі. Перше, Я сповню тебе Своїм внутрішнім жаром. Друге, учиню твої уста суворішими та твердішими за камінь, щоб каміння спадало та верталось до того, хто його кинув. Третє, Я споряджу тебе добротно Своєю зброєю, і жоден спис не торкнеться тебе, і все танутиме перед тобою, як віск на вогні. Тому кріпись і будь мужнім! Бо як витязь, який у боротьбі надіється на допомогу свого Пана, бореться, поки стане життєвих сил, так і ти тримайся міцно і борись, бо Господь, твій Бог, не забариться і подасть тобі допомогу, якій ніхто не зможе опертись. Тому, що таких, як ти, небагато, Я прославлю тебе і помножу. Спостерігайте, друзі Мої, за цим і здобувайте знання у Мені, і таким чином стоятимете перед Моїм Ликом. Мої Слова, які Я щойно промовляв, звершаться. Але інші люди ніколи не увійдуть до Мого Царства, поки Я є Царем, якщо не виправляться, адже Небо отримують в дар лиш ті, що упокорюються та покутують”. Тоді усе воїнство одноголосно відповіло: “Хвала Тобі, Господи Боже, якому немає ні початку ні кінця”. Св. Бригітта Шведська Небесні об’явлення. Книга 1
№5(106), 2017 13
ДУХОВНА БОРОТЬБА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ
ЯК ВІДІГНАТИ ВІД СЕБЕ ЗЛОГО ДУХА? На сьогоднішній день ми можемо знайти досить багато різної літератури про те, як потрібно правильно жити, як зберегти себе молодим і красивим, як досягнути успіху в цій чи іншій ділянці нашого життя і т.д. І все це нібито потрібне і в якийсь спосіб нам допомагає і чогось навчає... Але все ж таки найважливішим є те, що відбувається в нашій душі і нашому серці. Адже наш духовний світ має безпосередній вплив на нашу зовнішню діяльність, тобто наші думки, бажання і відчуття мають конкретний вплив на те, що ми говоримо і робимо. Часто християни, які зацікавлені в більш глибокому духовному житті запитують священика: “А як нам відігнати від себе злого духа?” До цієї проблеми чи запитання можна підійти з іншої сторони: як потрібно правильно жити, щоб себе відгородити від дії злого духа. Святоотцівська духовна спадщина нам залишила багато різних порад на цю тему. Тут десь варто пригадати собі глибокодуховний твір св. Івана Ліствичника –“Ліствиця”/VIст/. В Ліствиці, яка є своєрідною духовною класикою, св. Іван Ліствичник дуже гарно і конкретно роз’яснив боротьбу з вісьмома головними гріховними пристрастями. Які ж це пристрасті? Це, найперше, черевоугодництво, потім блуд або нечистота, далі – грошолюбство, печаль, гнів, смуток, марнославство і остання гординя. Ці гріховні пристрасті
№5(106), 2017 14
Василь Суриков (1848 – 1916). Спокуса Христа. 1872
є досить серйозними хворобами нашої душі, а навіть й тіла. Але відносно цих гріховних пристрастей існують також злі духи. Так Св. Отці у своїх творах говорять, що нас можуть турбувати чи спокушати дух черевоугодництва, дух блуда, дух гордині і т.д. Тобто
кожна гріховна пристрасть має притаманного собі злого духа. Окрім цього ще можуть бути духи ненависті, лінивства, п’янства, заздрості, наркоманії і навіть дух смерті. Часто християнин чи монах може відчувати на собі дію духа хули, який підсуває всілякі
Дiти Непорочної
ДУХОВНА БОРОТЬБА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ непристойні думки проти Бога, Матері Божої і взагалі всього святого. Якщо ми не практикуємо глибоке християнське життя, мало молимось, не аналізуємо, що відбувається в нашому серці і не провадимо духовної боротьби, то тоді дуже легко потрапляємо в тенета темних сил. Злі духи спокушають нас найбільше гріховними думками, але також можуть діяти на наші відчуття. Бувають випадки, коли демон, особливо вночі, може нас дусити або викликати різні гріховні сновидіння... . Деякі святі, за допустом Божим, навіть в фізичний спосіб часто були побиті демонами: св. Антоній Великий, отець Піо і інші... . В цьому всьому ми повинні собі добре усвідомити, що злий
дух – це як собака на міцному і грубому ланцюзі, він може нас спокушати настільки, наскільки йому Господь попустить. Один святий колись говорив цікаві слова: “В останні часи злих духів не буде в пеклі, бо вони будуть на землі і в людях”. В який спосіб людина може бути опанована тим чи іншим злим духом? Якщо ми добровільно і свідомо поповнюємо важкі гріхи і в цьому не розкаюємось, то тоді дуже легко можемо бути опановані демонами. Набути злого духа дуже легко, а позбутися його – це вже не проста справа. Тут не обійдеться без важкої духовної боротьби, покаяння і Сповіді, а навіть екзорцизму. Буває часом і так, що злий може ціле життя мучити людину і навіть екзорцисти не в змозі до-
Пітер Пауль Рубенс (1577 – 1640). Спокуса Христа
Дiти Непорочної
помогти.... Вселення нечистого може також статись через вплив магії, ворожіння і спіритизму... Ми мусимо також мати на увазі, що темні сили мають на нас вплив через телевізор, комп’ютер, сучасну рок-музику і всіляку неморальну літературу. А скільки на сьогоднішній день різних фільмів жахів, всілякої нечистоти і бруду, і все це має на нас серйозний вплив і бувають випадки вселення злого.... Демони можуть опанувати людину, тварину або будь-яку річ. Трапляється, що потрібно злого духа проганяти з помешкання або машини. Демони можуть діяти через сили природи: сильні нищівні буревії і природні катаклізми і т. д. Буває так в нашому житті, що причиною тої чи іншої хвороби є диявольська дія і в такому випадку лікарі і медицина є безсилі, і зцілення стається тільки після молитви священика-екзорциста. А скільки на сьогоднішній день є психічно хворих людей, яких можна вилікувати тільки за допомогою молитви, посту, Сповіді і св. Води. Людина, яка на щодень живе вірою в Бога, молиться, дотримується Заповідей Божих, часто сповідається і причащається щодня відганяє від себе безліч темних духів. Отож правдиве християнське життя, освячений хрестик на грудях, освячені ікони й образи, св. Вода й св. Олійка та й освячений ладан – це все має силу, щоб нас захоронити від напасті злих духів і всілякого зла. Тому практикуймо глибоке християнське життя і ніяка зла демонська сила нас не зведе на манівці і нічого поганого нам не зробить... Амінь. о. Роман Гето
№5(106), 2017 15
ЕКУМЕНІЧНИЙ ТИЖДЕНЬ
ОБ’ЄДНАВЧА СИЛА ЦЕРКВИ
Волонтерська спільнота “Серця Лева”
Гідність, служіння, солідарність – вселенські цінності, які має плекати в собі кожна людина. 4 – 7 жовтня у Львові відбувся Екуменічний соціальний тиждень на тему: “Гідність – Служіння – Солідарність: на шляху оновлення країни». Представники духовенства, релігійних організацій, влади, бізнесу, освіти, ЗМІ та громадського сектору проводили зустрічі для обміну досвідом та напрацювання шляхів вирішення соціальних проблем. Партнером цьогоріч Екуменічного соціального тижня у Львові став Назарій Брезіцький, керівник Благодійного фонду “Справа Скарбека”. Урочисте відкриття соціального тижня, як і годиться, розпочали з молитви в храмі Софії – Премудрості Божої. Божественна Літургія відбулася за участі представників різних конфесій. Серед запрошених були представники УГКЦ, РКЦ, УАПЦ, представники різних конфесій. Літургію очолив Високопреосвященніший
№5(106), 2017 16
Владика Ігор, Митрополит Львівський. У своїй проповіді Владика наголосив присутнім, що багатство не є головним для людини, найцінніше – чесне життя перед Богом. Опісля Літургії слово надали президенту Інституту екуменічних студій УКУ отцю Івану Дацьку, який подякував усім за молитву і сказав наступні слова: “Екуменізм Екуменізм є сповненням Христової Волі – щоб усі були одно (Йо. 17: 21). Це означає шукання в дусі правди – а головно любові – якнайбільше доріг, які ведуть до примирення і взаємного прощення, до вияснення помилок, які назбиралися впродовж історії. Екуменізм очікує і прямо викликає метаною – внутрішнє духовне навернення і покаяння. Він стає плодотворним там, де панують смиренність і покора”. В рамках соціального тижня відбулось чимало навчальних семінарів, дискусій та обговорень. Тиждень завершився виставкою – ярмарком соціальних
організацій, яка відбулася просто неба на площі Ринок. Також відбулось нагородження переможців п’ятого Всеукраїнського конкурсу “Репортери надії в Україні”, партнером якого виступив благодійний фонд “Справа Скарбека”. Цьогоріч роботи журналістів оцінювали у чотирьох тематичних напрямках: суспільство, економіка, культура та релігія. Для участі у конкурсному відборі було надіслано понад 400 робіт з усіх куточків України. Кожен матеріал було оцінено тричі і, як результат, загалом з усіх категорій обрано 36 найкращих, 12 переможців. Назарій Брезіцький, засновник благодійного фонду “Справа Скарбека” нагороджував переможців і у своєму виступі відзначив важливість сучасних українських медіа, і те, що саме журналісти є інструментом в суспільстві, який має значний вплив на побудову громадської думки, і побажав нашим журналістам бути носіями правди, об’єктивними та непідкупними. Окремо зупинився щодо міцності віри та довіри людей до інституту Церкви: “Я вважаю, що великою силою, яка сьогодні об’єднує українців, є Церква, тільки тоді люди житимуть в добрі, мирі та добробуті”, – сказав Назарій Брезіцький. Цього року екуменічний діалог розвивали по-особливому ретельно, адже є 3 дати, які заохочують нас до об’єднання: 500ліття Реформації, в 2025 році буде 1700-ліття Першого Нікейського Собору та 2000-ліття Воскресіння Христового. Уляна Салій
Дiти Непорочної
ГОЛОС МАРІЇ
ЕКУМЕНІЧНИЙ ТИЖДЕНЬ
Центр духовної підтримки людей з особливими потребами.
Краєвиди Меджуґор’я
18
Литвиненко Дмитро, журналіст телеканалу СТБ
о. Іван Дацько, президент Інституту екуменічних студій Українського Католицького Університету
17
Франческо Тревізані (1656 – 1746). Діва Марія із знаряддями Муки Христової
Смерть Святого Йосифа
Франческо Тревізані (1656 – 1746). Діва Марія із знаряддями Муки Христової
Смерть Святого Йосифа
ГОЛОС МАРІЇ
ЕКУМЕНІЧНИЙ ТИЖДЕНЬ
Центр духовної підтримки людей з особливими потребами.
Краєвиди Меджуґор’я
18
Литвиненко Дмитро, журналіст телеканалу СТБ
о. Іван Дацько, президент Інституту екуменічних студій Українського Католицького Університету
17
ГОЛОС МАРІЇ
ВІДБЛИСК ЛЮБОВІ
“Дорогі діти! Будьте молитвою та відблиском Божої Любові для всіх тих, хто далеко від Бога й Божих Заповідей. Дітоньки, будьте вірні та рішучі в наверненні й працюйте над собою, щоб святість життя була вашою правдою, і підбадьорюйтесь у доброму через молитву, аби ваше життя на землі було приємнішим. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (25 липня 2017 року). У свято Апостола Якова – 25 липня – в день, коли Цариця Миру дала чергове послання – ми на Літургії читали Євангеліє (Мт. 20, 20-28), 20-28), в якому Господь Ісуса сказав Своїм обуреним Апостолам: “Не так хай буде між вами”. В нас, християн, має бути по-іншому. В нас, в
Дiти Непорочної
наших сім’ях, не може бути зла і гріха, ми не можемо жити так, як інші, так, як всі... Мати Божа говорить нам: “Працюйте над собою на користь правдивої любові”. Цариця Миру говорить: “Дітоньки, будьте вірні та рішучі в наверненні”... наверненні”... Сестра Ельвіра (Ченаколо), особисто переживши “Меджуґор’є”, вдруге завезла туди підопічних наркоманів. У книжці: “Обійми. Історія спільноти Ченаколо” вона згадує так: “Ми вже не спали по домах, щоб не розділяти хлопців, але у привезених наметах. Ми опиралися труднощам і недостаткам, і були там сорок днів. Це були часи глибокого комунізму, тому часто приходила міліція, мене іноді забирали в казарми і тримали
там годинами…, потім мене випускали. Бувало, що я йшла багато кілометрів пішки, на сонці, щоб повернутися на поле, де ми розбили намети. А коли я з’явилася, хлопці вибігали, дивлячись на мене зі страхом. Але було достатньо одного погляду, однієї посмішки, щоб вони зрозуміли, що не треба боятися. Богородиця там була, звісно, що була!” Але сестрі Ельвірі та її підопічним була потрібна вірність і витривалість, рішучість і конкретність, і, очевидно, що перемоги над собою і праці над собою, зусилля та мужності. І була потрібна неустанна молитва. Це потрібно кожному з нас. – Будьте молитвою, – говорить Цариця Миру. Не можемо лише помолитися, коли відчуваємо потребу і переживаємо якісь
№5(106), 2017 19
ГОЛОС МАРІЇ проблеми. Молитва є життям, і ми не живемо час від часу, коли маємо бажання чи відчуваємо таку потребу. Тому для того, щоб ми жили вповні та допомогли жити іншим, Марія говорить: “Будьте молитвою”. Будьмо, отже, у невпинному єднанні з Богом; будьмо Його прославленням, подякою та вдячністю. Будьмо волаючим проханням, перепрошенням, покаянням і винагородженням. Будьмо здивуванням, розважанням і спогляданням. Будьмо прославленням і перебуванням з Ним, відпочинком при Ньому і слуханням Його. Будьмо чуванням. Будьмо для Нього відкритим серцем. Молімося перед і після роботи, перед і після їжі. Розпочинаймо і завершуймо день молитвою. Нехай нас надихають слова Марії: “Закликаю вас, щоб ваш день ви наповнили короткими і гарячими молитвами” (25.07.2005).
№5(106), 2017 20
Тоді сповняться в нас прагнення Цариці Миру, Миру, щоб ми були відблиском Божої Любові для всіх тих, хто далеко від Бога й Божих Заповідей. Заповідей. Сестра Ельвіра вже на початках Ченаколо в Меджуґор’ї помітила, що хлопці були спокійніші, радісніші, краще молилися, а їхні глибокі рани швидко гоїлися. Вона говорить так: “Я впевнена, що коли ти зустрінеш доброту Господню, якщо хтось полюбить тебе в Ім’я Господа і покаже справжнє Боже Лице, то справить на тебе незабутнє враження. І раніше чи пізніше ти повернешся до Нього, бо ніде інше не знайдеш такого миру і такої радості, які твоє серце зазнало у Його присутності”. Підбадьорюйтесь у доброму через молитву, аби ваше життя на землі було приємнішим. Сестра Ельвіра дає нам про це таке свідчення у чудовій книж-
ці: “Молоді люди (з Ченаколо) переживають молитву в дуже простий, але конкретний спосіб. Вони часто говорять: “Коли я молюся, тоді мені краще”. І це правда! Коли ти молишся, то непомітно змінюєшся. Якщо ти злий, то стаєш спокійніший. Це саме стосується також і мене: чим більше молюся, тим більше терплячіша, більш співчутлива і більше у мені Божого Милосердя. Той хто молиться, має добре життя. Молитвою, яка від самого початку відбиває ритм днів у спільноті,, є Вервиця: на свяспільноті тій Вервиці висять відроджені життя багатьох молодих людей, котрі пройшли через Ченаколо і мир знайдений багатьма сім’ями, що були у розпачі, і в школі тієї простої, але якої могутньої молитви знайшли лагідність душі і прощення. Відмовляймо одну частину Вервиці
Дiти Непорочної
ГОЛОС МАРІЇ
рано-вранці, одну по обіді і одну ввечері. Навіщо? Щоб вона визначала наш ранок, обід і захід життя: все наше існування”. Вийти з наркотиків – дослівно і в переносному значенні – з того всього, що вбиває нас духовно, психічно і фізично! Народитися наново! Ставати молитвою! Відкритися на Божу Любов, любити! Бути вірним, рішучим в щоденному наверненні, щодня працювати над собою! Змагатися за святість життя, щоб було нашою правдою! Молитися, щоб не зупинятися на шляху до добра! Сестра Ельвіра і хлопці з Ченаколо є доказом того, що це можливо, що так треба. Наше життя на землі буде приносити нам задоволення, Царице Миру, дякуємо Тобі за все! о. Евгеній Сьпйолек
Дiти Непорочної
ЛЮДИ МОЛИТВИ “Дорогі діти! Сьогодні вас закликаю бути людьми молитви. Моліться, доки молитва не стане для вас радістю та зустріччю зі Всевишнім. Він переобразить ваше серце – і ви станете людьми любові й миру. Не забувайте, дітоньки, що сатана сильний і хоче вас відвернути від молитви. Не забувайте, що молитва – це таємний ключ зустрічі з Богом. Тому Я з вами, щоб вас провадити. Не відступайте від молитви. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (25 серпня 2017 року). Одним із перших закликів Матері Божої вже від самого початку, тобто 36 років тому був заклик до молитви. Після того, як візіонери на Подбрдо відмовили сім разів Отче наш, Богородице Діво і Слава Отцю, Отцю, Марія попро-
сила, щоб до тієї молитви додати Вірую,, бо це найгарніша молитва, Вірую яка містить фундаментальні правди нашої віри. В такому форматі молитви сім разів парафіяни і о. Йозо Зовко відповіли на прохання Бородиці. Включили ту молитву до щоденної практики, відмовляючи її на завершення Служби Божої, дякуючи за Пресвяту Євхаристію. Пізніше Мати Божа попросила про молитву на вервиці, вервиці, щоб кожного дня відмовляли три її частини. Через Гелену Василій попросила про молитву до Духа Святого, щоб протягом дня часто призивати Його, а перед Службою Божою відмовляли гімн до Нього, щоб Він провадив нас до глибини молитви. Найважливішою і найсильнішою молитвою є Служба Божа.. В ній містяться всі хрисБожа
№5(106), 2017 21
ГОЛОС МАРІЇ тиянські істини і є зустріч із Христом. Вже Сама Богородиця сказала візіонерам, що коли б їм довелося вибирати між тим, щоб іти на Службу Божу чи бачити Її під час об’явлення на Подбрдо, то нехай вибирають Службу Божу у храмі, бо Вона там присутня. Щоб участь у Службі Божій була плідною, плідною, слід до неї належним чином приготуватися і брати участь в ній із активністю і свідомо, бо це є джерело невичерпних благодатей для людства, котрі уділяються світові через її учасників, як тільки вони мають серця відкриті на Божу благодать. Кожне благословення священика на завершення Служби Божої є відкриванням каналунашого серця, через який, наче ріка, випливають отримані під час Служби Божої ласки і уділяються всім людям на світі: віруючим і невіруючим. І це завдання людей молитви, щоб вони співпрацювали з благодаттю для блага всього людства, яке Бог хоче віднайти для Себе, і яке через гріх відійшло від Нього.
№5(106), 2017 22
На початку об’явлень Мати Божа через Гелену Василій запропонувала утворити молитовну групу, котру хотіла Сама провадити. Через місяць часу після прийняття прохання, до якого входили умови участі в тій групі, близько 50 осіб утворило спільноту. Марія давала вказівки і провадила групу не чотири роки, як планувала, а вісім, бо таке було бажання членів групи. На завершення тієї школи, останнє слово, яке Богородиця сказала, було: тепер ви знаєте, як потрібно молитися. молитися Марія прийшла до Меджуґор’я,, щоб відродити план Бога, ґор’я який Він мав для людини ще до того, як вона вчинила первородний гріх. Тоді, в раю, щодня Бог ходив по саду і розмовляв з Адамом і Євою. І тепер, в наші часи, Бог хоче повернутися до такого співжиття з людиною. Він хоче жити в людині, перебувати і розмовляти з нею, ходити по земному саду її серця, якщо лише людина створить для Нього такі умови.
Щоб це було можливо, достатньо: 1 – перебувати в тиші; 2 – кожного дня знайти чудове місце і перебувати в ньому якийсь час, споглядаючи доброту Бога до людей; 3 – навчитися у природі зауважувати красу Бога; 4 – бути вдячним навіть за найменшу деталь: квітку, спів пташки, сонце під час холоду, дощ чи вітер у спеку, яку Бог створив і дає нам для нашого задоволення. Користаючи з тих вказівок і практикуючи їх щодня, ми навіть не зауважимо, як станемо людьми молитви, котрі випрошують Милосердя Бога для заблудлих і грішників, що, як і ми, є дітьми Бога, і через затверділе перебування у гріху ризикують втратити спасіння. Ісусе, Маріє, люблю вас, рятуймо душі, бо життя не для того, щоб порозважатися, але спастися. Амінь. о. П’єтро Зорза
Дiти Непорочної
СЛУЖИТИ БОГОВІ ТА УКРАЇНІ
ВІРА СВЄНЦІЦЬКА –
ПОДВИЖНИЦЯ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ
Національний музей у Львові ім. А.Шептицького
Іларіон та Анісія Свєнціцькі разом з Митрополитом Андреєм Шептицьким народили та підняли на високий мистецький рівень Національний музей у Львові, перший в світі повноцінний спеціалізований музей українського мистецтва та один з найкращих музеїв України. І не менш відомою була їхня донька Віра, яка народилась у 1913 році, в рік заснування Національного музею. Віра Іларіонівна Свєнціцька з малих літ допомагала батькам, а коли їй виповнилось 19 – стала офіційним лаборантом в музеї. Вона чистить та досліджує дерев’яні ручні хрести – про які і пише магістерську роботу у Львівському університеті. Вона брала участь в багатьох експедиціях, і саме її ініціативою було
Дiти Непорочної
забрати до музею іконостас Івана Рутковича з Нової Скваряви. Вже тоді Віра була членом ОУН, її заарештовували, вона півроку провела в одиночній камері львівських “Бригідок”. Є звістки про її роман з ОУНівським підпільником Констянтином Березовським (псевдо – “Арпад”). Настає 1939 рік, а потім 1941. Приходять одні окупанти, потім інші. Арпад Березовський був заарештований і розстріляний – чи то в квітні, чи то в червні 1941 року. Інших чоловіків в житті Віри не було. Під час війни вона полюбила одну дівчину з сиротинця і планувала удочерити її, але після війни зголосилась її справжня мати, то ж, стати дружиною й матір’ю Вірі Бог
не судив. Тому, любов’ю усього її життя став Національний музей. Разом з батьками вона рятує музейні скарби від нацистів та комуністів. У 1948 році Віру заарештовують та засуджують на 25 років таборів. На щастя, громадськість Львова заступилась за Віру, тому ув’язнення їй замінили на 10 років заслання. Після повернення до Львова у 1956 році на неї чекали мама, сестра, помираючий батько і сплюндрований “визволителями” музей, в якому старі експонати були знищені або заховані, а експозиція розповідала про єдність росіян, українців і білорусів , їхню класову боротьбу та щасливе життя в СРСР. На щастя, новий директор, Вячеслав Семярчук, комуніст та ставленик радянської влади, любив і музей, і українське мистецтво, прагнув зберегти спадщину
Віра Свєнціцька. Світлина М. Мокрицького, 1936 р.
№5(106), 2017 23
СЛУЖИТИ БОГОВІ ТА УКРАЇНІ
Віра Свєнціцька
Шептицького, і тому донька Свєнціцького, знавець ікон і музейних скарбів, патріот та досвідчений фахівець, стала б йому у пригоді. Звісно, були певні труднощі – все ж таки, Віра Іларіонівна нещодавно вийшла з ув'язнення, до того ж, її освіту вважали недостатньою. Отже, Семярчук зміг взяти її лише на посаду молодшого наукового працівника. Але головний крок було зроблено – Віра повернулась до свого музею!
Решту її життя можна описали трьома словами – досліджувати, рятувати, відроджувати. Віра Іларіонівна повністю злилась з музеєм, віддавши йому усі свої сили, все серце. Вона подорожувала Західною Україною, досліджуючи закриті церкви і рятуючи те, що ще можна було врятувати. Було над чим працювати і в самому музеї, тим більше, що колектив та керівництво зазвичай давали їй зелене світло в усіх починаннях та по мірі сил боронили перед владою. З часом Вірі дозволили повернутись до аспірантури – цього разу вже в Києві, в професора Якова Затенацького. Тема дисертації – “Іван Руткович і становлення реалізму в українському малярстві XVII ст.”. Іван Руткович, галицький іконописець 17 століття, був, мабуть, одним з найвеличніших українських іконописців. Найцінніший твір майстра – іконостас з Нової Скваряви, який Віра разом з батьком
Національний музей у Львові. Корпус на вул. Драгоманова (палац Дуніковських)
№5(106), 2017 24
та Митрополитом Андреєм Шептицьким знайшла та перенесла до збірок музею. Праця вийшла ґрунтовною, і науковий керівник, а разом з ним – і опоненти на чолі з тим самим Віктором Лазаревим погодились, що Віра Свєнціцька написала повноцінну докторську. Але на горі вирішили надати їй лише кандидатське звання – з огляду на політичне минуле. Тепер вже ніхто і ніщо не могло перешкодити Вірі отримати посаду завідувача відділу давнього українського мистецтва. Це якраз те, що їй було потрібно – вільний доступ у темний, сирий, не провітрений Львівський Вірменський собор, де були заховані далеко від очей ревізорів тисячі ікон, портретів, скульптур та інших творів українського середньовічного мистецтва. Безцінні образи гнили, в них заводились жучкидеревогризи, то ж, їх треба було регулярно провітрювати, сушити на закритому церковному подвір’ї. Треба було перевіряти, які ікони в найгіршому стані і передавати їх на консервацію. Звісно, музейні працівники цим займались, але довго перебувати у вологому приміщенні, постійно переставляти та переносити з місця на місце важкі зволожені дошки ікон – на це ніхто не був здатний. А ось Віра Іларіонівна була. Підпільниця та подвижниця, патріот своєї країни і свого мистецтва, вона вчилась в солдатки Олени Степанівни, кричала “Слава Україні” перед польськими суддями, пережила ув’язнення у польській в’язниці, пережила заслання на Сибір, тож нелюдські умови праці здавались їй не такими вже й важкими, якщо
Дiти Непорочної
СЛУЖИТИ БОГОВІ ТА УКРАЇНІ
Андрій Новаківський та Віра Свєнціцька в Національному музеї
зважати на високу мету – зберегти і передати нащадкам тисячолітню віру і душу народу. Вона проводила під склепіннями занедбаного собору безкінечні години, висушуючи, протираючи ікони та скульптури – і досліджувала, досліджувала, досліджувала, оцінювала кожен мазок, кожен колір, виявляючи там цілі школи й напрями українського мистецтва, оцінюючи візантійські та європейські риси, вплив готики, ренесансу, бароко. Одного разу на зворотній стороні ікони 15 століття вона знайшла фрагмент ікони 12-го, і довела, що одна з ікон старша на ціле століття… таких історій було чимало. Влада обмежувала доступ до неї фахівців та відвідувачів, їй не давали викладати та працювати з аспірантами, але це не завадило Вірі виховати цілу плеяду талановитих науковців. Недарма вона постійно наголошувала, що музеї мають бути осередками наукового життя, і сама подавала приклад, пишучи статті, більшість яких були видані вже після її смерті, відвідувала наукові конференції,
Дiти Непорочної
досліджувала українські ікони в польських музеях, сама організовувала симпозіуми та читання, домагалась посилення співпраці львівських реставраторів з колегами з Москви та Ленінграду. Коли ж захиталась радянська влада, ідеологічні заборони зникли, і музей почав відроджуватись, то знавці української ікони на чолі з Вірою Свєнціцькою нарешті змогли повернути ікони у постійну експозицію та видати альбом з найбільш вражаючими пам’ятками нашої духовності – альбом “Спадщина віків”, який вийшов накладом у кілька десятків тисяч примірників і досить швидко розійшовся. Згодом львівська влада передала Національному музею приміщення колишнього музею Леніна, який взагалі-то будувався ще за Австрії як музей художніх промислів – красивий палац у неоренесансному стилі, ідеально пристосований для виставок. Тут розмістили найцінніші українські ікони – від 12 до 18 століття, рукописні Євангелія та стародруки. Окремі зали займають іконостаси
Рутковича і Кондзелевича з Жовкви та Манявського Скиту. Є там місце і для світського живопису 18 та 19 століть. Мистецтво 20 століття зараз цілком займає старі корпуси на вул. Драгоманова. Нині Національний музей імені Шептицького, великий дарунок Великого Митрополита своєму народові, плід праці кількох поколінь справжніх подвижників науки і мистецтва, є найбільшим в Україні художнім музеєм та має найбільшу у світі колекцію традиційних ікон. На жаль, Віра Іларіонівна Свєнціцька не змогла взяти участь у відродженні та примноженні слави та величі Національного музею – вона відійшла у вічність 21 травня 1991 р., у віці 78 років і похована на Личаківському цвинтарі у родинному склепі Свєнціцьких. Що ж, принаймні, вона змогла на власні очі побачити падіння Радянського Союзу та становлення української незалежності, а це вже непоганий дарунок від Бога, якому Віра Іларіонівна, як і її батьки, служила все життя. Віктор Заславський
Віра Свєнціцька, 1980-ті
№5(106), 2017 25
СОПРИЧАСТЯ ЗІ СВЯТИМИ
ÑÅÍÑ ÆÈÒÒß
Поминання душ на Личаківському цвинтарі у Львові
Існує догмат Церкви “Сопричастя зі Святими” чи допомога тих, які вже перебувають у Церкві терплячій, визнали Бога і вибрали Його як подателя любові та є з Ним, а також і для тих, які ще шарпаються і вагаються у виборі тут, на землі. Із свідчень Анні Домбській її матері: “В день урочистості Усіх Святих (1 листопада) ми, всі – душі з Чистилища і ті, що перебувають у Небі Небі,, – будемо з вами на Службі Божій, а потім – вдома. Так тішуся за наш завтрашній день. Про що попросиш завтра (1 листопада) для інших чи про необхідні тобі справи, насамперед духовні, те й отримаєш. Завтра Ісус, Господь наш, приєднає нас до
№5(106), 2017 26
Своєї всемогутності, любові та сили, щоб ми в Ньому давали і могли сповнювати діло милосердя і помочі”. Як це важливо для кожної людини віднайти сенс свого життя на землі землі.. Цей сенс кожна людина повинна знайти сама, треба дуже сильно полюбити, щоб всі свої сили посвятити йому, щоб на дорозі до нього забути про себе. Бачиш, нема іншої дороги, як вийти поза себе, але є дуже багато “об’єктів любові”, причин, для котрих людина віддається “на службу”. Знай, що і вони єднаються, випливають з одного Джерела і до Нього повертаються, але є настільки різноманітні, щоб дати шанс вибору, такий, ко-
трий даній людині найбільше відповідає. Важливим є те, що якщо раз щось добровільно вибираєш, то ти вже є на дорозі до того і сходження з цієї дороги є зрадою самого себе… Життя є відрізком дороги, котрий необхідно пройти, щоб доказати собі, що ти хотів нею іти; то тепер розумієш, що незалежно від довготи, яку нам визначено, якої ми не знаємо, ми мусимо іти, “перебувати в русі” і не стати, і не сидіти. Швидкість, з якою йдемо чи боротьба, яку провадимо з перешкодами на дорозі, удоводнює, з яким великим бажанням ми йдемо. Розумієш, чим більша любов нас “поганяє”, тим більшу маємо
Дiти Непорочної
СОПРИЧАСТЯ ЗІ СВЯТИМИ силу, тим дальше будемо знаходитися в моменті смерті. … Кожний, допоки живе, може піднестися, якщо не зійшов з дороги, не зрадив. … Добровільний вибір є завжди на ціле життя… тому нема праці “неважливої”, маловартісної. Всі види праці є потрібні, але для кожного з нас найважливішим є, аби праця наша була безінтересовною, чистою, позбавленою будь-якої вигоди, бажання визиску, обману, надуживання привілеїв; і ніколи не повинна бути вчинена “коштом інших людей”. Іншій візіонерці, с. Медарді, Ісус так сказав про догмат Сопричастя зі Святими: Святими: “Ті, що моляться за посередництвом душ у Чистилищі улюблюють Мене і віддають Мені честь, що Я є Господом і Царем, що можу бути почитаний через Своїх Святих і чинять добре тим, хто їх любить. Кожна душа – це Моя святиня, це Моє Небо. Скільки таких душ маю на землі, які вже тут є святі і через них Я чиню чуда, а вони віддають Мені хвалу і можу їх назвати хвалою хвали Моєї. Коли такі душі єднаються зі Мною, а через Мене зі Святими в Небі, то це складає Церкву тріумфуючу і Церкву воюючу.. Різниця є тільки повоюючу між тими Святими, що ці, що живуть на землі, перебувають посеред постійної боротьби, де неприятель-сатана прагне в них Царство Моє знищити і може такі душі – хоча вони є в стані Моєї ласки – відірвати від Мене
Дiти Непорочної
через свої сатанинські спокуси. Однак Мені такі святі душі, які провадять боротьбу, бо мають вільну волю, можуть Мене любити або незважаючи на бурі цього світа, продовжують мужню боротьбу на полю битви за здобуття вічного щастя. Не раз є такі душі, які немовби перебувають на розбурханому морі. Їм здається, що їхній човен потопає. Однак нехай будуть спокійні, звертаючись до Святих, які тріумфують і втішаються хвалою Моєю в Небі. Вони прийдуть їм з допомогою, бо знають боротьбу життя, знають постійний бій за щастя вічне. Вони допоможуть і силою Моєї міці запровадять їх щасливо до порту вічної радості та вічної хвали.
Є третя Церква, терпляча. Це є Святі душі в Чистилищі, Чистилищі, які вже пройшли бій, але ще не досягли всієї повноти досконалості та очищення. Мусять терпіти і самі собі не в змозі допомогти, але можуть допомогти душам, які на землі провадять боротьбу за вічність. Для цього необхідно прийти їм з поміччю, скоротити їхнє терпіння через боротьбу, молитви, а особливо через пожертвування Моєї Крові Отцю Предвічному, щоб Кров Моя залила їхнє терпіння і запровадила їх до хвали, до вічної радості, до вічного з’єднання зі Мною і з тими, які вже втішаються щастям, котре ніколи не закінчиться. І це є Сопричастя зі Святими! Редакційна
№5(106), 2017 27
НАМ ПИШУТЬ
СЛОВО ГОСПОДА ДЛЯ УКРАЇНИ
“Слава Ісусу Христу! Не знаю, чому на нашій землі з давніх-давен немає довготривалого миру, нормального економічного розвитку, благополучної держави. Все чомусь виникають якісь жахливі непоборні проблеми в усьому… Невже наш народ приречений навіки на таке ненормальне життя без Божого Світла, без Божого Миру, без Божої Любові? Всі навколишні народи зуміли якось побудувати свої держави, а у нас усе навпаки. Розчарування в усьому щораз більше охоплює душі людей. Багато, зневірившись, просто покидає рідну землю і виїжджає в далекі світи з незагоєними ранами на серці. Складається таке враження, що скоро тут залишаться одні лише депутати, президенти, уряди, бізнесмени, інші привілейовані верстви суспільства та зубожілі й самотні пенсіонери… Невже Господь нас забув і покинув?...” Марія М., м. Сколе Дорога п. Маріє, Господь нас не забув і не покинув. Це швидше ми забуваємо і опускаємо Бога, коли починаємо впадати у відчай і розчарування. Переживаємо непрості часи, особливо важкими вони будуть для простих людей. Тож нижче подаємо “Слово Господа для України”, яке Ісус виголосив під час молитви у духовній спільноті через візіонерку Анну Домбську у Варшаві 25 серпня 1989 року. Надіємося, що цей текст допоможе багатьом зрозуміти, що відбувається з нами? Анна: “Молимося з Тарасом, молодим українцем, гостем Григорія”. Господь говорить: “Мій сину, Я хотів тебе тут мати, бо ти є Мені потрібний. Тепер питаю тебе, чи захочеш Мені послужити?” Так, – кивком голови відповідає Тарас. Я знав, дорогий сину, що в тобі не помилюся, бо ти любиш свій народ і
№5(106), 2017 28
терпиш від його поневолення. Я хочу, щоб ця любов у тобі зростала і розвивалася. Прагну, щоб ти був Моїм послом. Перекажи Моє “Слово для України”. “Я хочу вас визволити, але, насамперед, з неволі гріха. Вам загрожує найбільше ненависть. Ненависть нищить людину і розповсюджується, заражаючи інших. Якщо не перестанете ненавидіти своїх ворогів, то невдовзі почнете ненавидітися поміж собою. Таким чином віддасте себе на служіння своєму ворогові, сатані, отцю ненависті, а Я, всупереч вашій волі, нічого не зможу вам допомогти. Тому заохочую вас: вчіться любити ближнього, допомагайте собі, бороніть одне одного перед втратою надії, перед розпачем, бо Я не хочу вашої загибелі. Хочу дати вам нове, краще життя – життя зі Мною, в мирі, безпеці та радості життя у свободі духа. Надходять тяжкі часи для цілого світу – для вас також, але не будуть вони тривали довго. Для того покладіть на Мене свою надію і запрагніть довіритися Моїй любові до вас та Моїй всесилі. Чим більше будете Мене слухати і наслідувати Мене у Моєму Милосерді, тим щиріше Я огорну вас Своєю опікою і милосердям. Все, що буде відбуватися, сприймайте не як “кару Божу”, лише як наслідки спільного гріха цілого люд-
ства, тобто відходу від Мене. Прошу вас, не піддайтеся зневірі, щоби не сталося, а тільки ваші терпіння віддавайте Мені через Серце Богородиці, вашої Матері, як винагородження за ваші спільні провини, просячи Мене про їхнє прощення. Самі собі навзаєм прощайте і просіть Мене про прощення вашим винуватцям, а тоді Я забуду вам все зло і приспішу ваше визволення. Чим більше добра побачу у ваших серцях, тим швидше прибуду з порятунком. Довіряйте Моїй Любові до вас. Пам’ятайте також, що всі народи люблю також сильно. Прагніть любити ваших сусідів разом зі Мною. Той, хто Мене любить, ділиться Мною з іншими. Я бачу ваш народ як Моїх дітей, що показують Мене світові – такого, яким Я є, бо Я є Отцем милосердним, лагідним, всепрощаючим (для тих, які жалують і просять прощення) і люблячим вас таких, якими ви є: слабких, грішних, падаючих і потребуючих Моєї опіки. Благословляю вас, діти на вашій новій дорозі – відвернення від зла і життя зі Мною у взаємній любові. Довіртеся Моїй Любові!” *** СТАТИ З ІСУСОМ У ПРАВДІ “Слава Ісус Христу! У моїй сім’ї виникли проблеми. Мій син почав поводити себе якось дивно,
Дiти Непорочної
НАМ ПИШУТЬ перестав ходити до церкви, весь час проводить за комп’ютером. Я ніяк не можу зрозуміти, що з ним відбувається. Мені радять звернутися до цілителів. Що б ви порадили?... Г.К., м. Львів У жодному разі не йдіть до цілителів, екстрасенсів, магів і т.д. Вони вашому сину не допоможуть, бо, як говорить священник-екзорцист о. Петро Г.: “Ми всі живемо в диявольській системі, де панує великий дух ілюзій. Все нібито ззовні добре, однак, залежність людей від комп’ютерів, мобільних телефонів, порнографії, алкоголізму, наркоманії зростає. Зараз у світі запанувала велика мода на оздоровлення. Хто звідки не приїде, до того біжуть, як по св. воду, бо там буде священик молитися і оздоровляти. Такого священика трактують, як якогось гуру чи шамана з Африки. Думають, що це оздоровлення буде стале, постійне, проте не знають, що якщо Бог і оздоровляє, то вимагає однієї речі: радикальної переміни життя самої людини. На жаль, дуже мало людей прагне змінити своє життя, розпочати працю над собою, бо в дійсності більшість хоче якогось “чуда”. Ганяються за такими священиками, організовують колективні поїздки, щоб наповнитися Духом Святим, бо ще того Духа не отримали за один раз, і нічого в нашому житті не змінилося… Ніяк не хочуть зрозуміти однієї речі, а саме: найперше треба навернутися, а не шукати цілителів, молитовних груп, які будуть розпізнавати, якого духа в собі носимо. Усе це зовсім не ділає, а приводить людину до одурманення, до трагедії. Допомогти може сповідь з цілого життя, піст в середу і п’ятницю, часте Причастя на Службі Божій, пізнання Слова Божого і втілення його у життя. Сповідь має бути каяттям до болю за молоді літа, глибоким актом сокрушенного жалю за розв’язність, зухвалість в молодості, за бунт натури… У цей час людина має прийняти тверде рішення покін-
Дiти Непорочної
чити з попереднім способом життя. Однак пам’ятайте, що саме тоді сатана почне вас атакувати, почне виявляти себе, почне нав’язувати думку, що ви не найгірші, бо ходите до церкви, до Сповіді, до Причастя, нікого не вбили, не знасилували, не обікрали і т.д. Сатана хитро почне втілювати в людину свого “демона ілюзій”, тобто підсовувати думку, якою ж я є святою людиною, яким же я є святим священиком? А насправді? Ким ми є, сучасні священики? Хіба ми не боїмося говорити правду на проповідях? О, ще як, бо, не дай Боже, образимо парафіян, можновладців, хоча добре знаємо, що Ісус Христос не побоявся сказати правду у вічі первосвященикам і фарисеям, що “митарі та блудниці випередять їх у Царстві Божим” (Мт. 21, 31). За це заплатив життям на Хресті. І ми також повинні вчитися ставати у правді з Ісусом, бо інакше будемо падати, і ніколи не будемо очищені, навернені й оздоровлені. Ніколи!!! Багато людей зазнає терпінь, труднощів і, шукаючи помочі, чинять це наосліп, без віри у всесильність Бога, бігаючи від “харизматика до псевдохаризматика”. Тимчасом потреба увірувати, як о. Доліндо з Неаполя, що Бог ділає в житті кожної людини тут і тепер, а це вимагає довгих років життя, допоки не звернемося до Господа і заволаємо: “Ісусе, Ти Сам тим займися!”,, тобто нашим очищенням, займися!” зціленням, бо самі зі себе нічого вдіяти не можемо. Наведу один яскравий приклад: жив в італійському місті Неаполі священик о. Доліндо Руотольо (1882-1970). Все його життя пройшло у терпіннях. У 1907 році на молодого священика о. Доліндо до Святого Офіціуму у Ватикані прийшло звинувачення в єресі з Неаполя. Рішення Церковної влади було дуже жорстоким: позбавити права ні в чому невинного молодого священика відправляти Службу Божу, сповідати, причащати, голосити проповіді і т.д. Цей вирок діяв до 17 липня 1937
року. І лише в 1937 році цей вирок був скасований. Отець Доліндо був оправданий і йому було дозволено повернутися до сповнення священичих обов’язків. За ці тридцять років о. Доліндо жодного разу не оскаржив несправедливого рішення Святого Офіціуму, жодного разу не пожалівся нікому, все переніс у глибокій покорі та вірності Церкві. Ці роки “вимушеного мовчання” заповнив вивченням Святого Письма. Фактично Слово Боже врятувало о. Доліндо від духовної смерті, вдосконалило його і загартувало його дух, навчило переносити тяжкі незгоди на священичій дорозі. За це Господь Бог обдаровує о. Доліндо великими дарами, серед яких: дар пророцтва, дар левітації, дар бачення в людських серцях, дар прощення своїм ворогам, дар вірності Церкві… Великий містик ХХ ст., володів предивним духовним зором заглянути в душі людей. Написав від Імені Ісуса і Марії понад 220 тисяч образків з пророчим словом, скерованим до конкретної особи, і це принесло великі плоди навернення затверділих серцем душ. Отець Доліндо завжди радив паломникам: “Коли бачиш, що справи тебе тривожать, скажи зі замкненими очима в душі: “Ісусе, Ти Сам тим займися!” Роби так щоразу! Чиніть так всі і побачите великі, неустанні й тихі чуда!” Цю молитву о. Доліндо продиктував Сам Христос в 40-их роках ХХ ст. Отець Піо завжди відсилав паломників з Неаполя до о. Доліндо, говорячи їм: “Для чого ви до мене прийшли? Маєте в себе святого священика. Ідіть до нього”. Ми лише тепер, на початку ХХІ ст., відкриваємо для себе прекрасну духовну спадщину цього великого містика Церкви. Мабуть, це невипадково, бо все у тому житті звершується за Провидінням Божим. Нехай приклад героїчної вірності Богові та Церкві о. Доліндо послужить нам усім у нашій дорозі до святості!” Редакційна
№5(106), 2017 29
ЗАСТУПНИЦТВО СВЯТИХ
СВЯТИЙ СПИРИДОН ТРИМИФУНТСЬКИЙ: Ласками прославлений образ Предивного чудотворця (Закінчення. Початок у №3, 2017 р.) Один священик, який був тоді висвячений на диякона, просив св. Спиридона, щоб його рукоположення в священики відбулося в якнайближчому часі. Для людей церковних не секрет, що дияконом можна прослужити роки, аж поки буде прийняте рішення про подальше священиче висвячення. Тому, уповаючи на поміч св. Спиридона, він почав щоденно читати в цьому наміренні Акафіст до св. Спиридона. І святий уділив відповідну ласку. Рішення про його рукоположення було прийняте власне в день св. Спиридона. В знак великої подяки святителю Спиридону цей священик бажав, щоб наперсний хрест, який отримав під час висвячення, був завішаний, як свідчення отриманої ласки на образі Предивного чудотворця. Це було перше свідчення про ласку, отриману за заступництвом св. Спиридона. Цей образ з тих пір стали брати на прощі до святих місць нашого краю. Прочани все більше бажали мати з собою в дорозі цей образ, щоб приложитися до нього та випросити в св. Спиридона потрібних ласк. Хтось просив про роботу і отримав гарну пропозицію, інший благав допомоги з помешканням або вирішенням тих чи інших життєвих проблем та клопотів. Зваживши на всі умови, о. Ярослав задумав побудувати каплицю, щоб таким чином образ міг бути доступним та належно пошанованим. Щира молитва до св. Спиридона і тут звершила своє чудо і покликала декілька добродіїв на чолі з п. Тарасом Тишківським до
№5(106), 2017 30
цієї святої місії. Невдовзі каплиця постала. 25 грудня 2014 року в день, коли за Юліанським календарем обходять пам’ять святителя Спиридона, Єпископа Тримифунтського, чудотворця, було освячено каплицю на Знесінні. Будь-яке істинне чудо, будучи видимим проявленням надприродної Божественної сили, має релігійну ціль і релігійно-моральне значення, як свою основну і необхідну ознаку. Якщо чудо направлене на благо людини і звершує благотворний в релігійно-моральному відношенні вплив, то воно неодмінно має своєю причиною вищу силу – Волю Божу. Якщо ж чудо служить до чогось зло-
го і не спричиняє благих наслідків, то воно – від злого. В однієї родини, яка вже давно перебралася до міста, в селі залишилася садиба, з якою таки прийшов час дати лад. Вирішили її продати. Однак, як в такий важкий час щось продати? А тим більше вигідно? Вдалися до святого Спиридона. Просили і за молитвами отримали. Тож і садибу в селі успішно продали і нагальні клопоти успішно вдалося розв’язати. Ще один випадок предивної допомоги св. Спиридона був пов’язаний з грошами і боргами одного таксиста. Кожен знає, що автомобіль для таксистів по-людськи значить все, бо
Дiти Непорочної
ЗАСТУПНИЦТВО СВЯТИХ це їх праця, з якої живуть. Однак на фірмі, де працював цей таксист, вирішили, що йому потрібно змінити машину. Мовляв, така стара, що до неї бояться сідати клієнти. Довелося терміново продавати і купляти іншу. Виручені кошти з продажі не принесли й половини потрібної суми. Довелось позичати. Наближався невпинно час віддачі боргу. Грошей, легко кажучи, йому не вистачало. Потрібно було чуда. І чудо сталося. Допоміг святий Спиридон, бо вислухав його молитви і таки просто засипав роботою, чим допоміг віддати борг вчасно. Свідченням цього є чотири великі лампади, що завішані в каплиці, як видима подяка за отриману ласку через заступництво св. Спиридона. Це щойно кілька таких випадків, що першими приходять на думку. Та, однак, найдивовижніший стався 12 грудня 2016 року. У цей день, коли на Корфу, як і в цілому світі, обходять празник св. Спиридона, до о. Ярослава зранку зателефонували зі Стрия і попросили про молитву за маленьку Катрусю, бо бабця поплутала свої таблетки з таблетками для внучки. Зараз дитину везуть в лікарню до Львова. Намагаючись заспокоїти жіночку, священик сказав, що в день св. Спиридона нічого злого статися не може. Та все ж відразу пішов до каплиці просити помочі в св. Спиридона. Після відправлення Акафісту до св. Спиридона, священик якось відчув спокій на душі й зрозумів, що молитва вже вислухана і все буде добре. Зі Стрия зателефонували, що з малою Катрусею все добре… Дійсно дивен Бог у Святих Своїх. Та, на жаль, в сьогоднішньому світі таки зустрічаються особи вкрай переповнені скепсисом, які готові доказувати, що це тільки колись в Святому Писанні за молитвами пророків і апостолів, розступалось море і зупинялося сонце, зцілювалися хворі та навіть воскрешали померлі. Та навіть якби хтось їм зважився б
Дiти Непорочної
заперечити, то відразу закинуть наступне, що все це — “справи давно минулих днів”. Навіть не дивлячись на те, що чудеса і до сих пір безперервно звершуються в Церкві Христовій, (наприклад, численні зцілення від святих ікон чи образів, чи нетлінних мощів Божих подвижників), й надалі все частіше чуються нарікання зі сторони тих маловірків на відсутність справжніх чудес. Дійсно в наш час немає аж такої обильності чудес, як в перші віки християнства. Однак скаржитися на відсутність чи малочисельність їх ми не тільки не маємо права, але не маємо на те й підстав. Бо чим, як не дивом можна вважати ласку щасливого шлюбу, або щонайменше влаштування на гідну роботу, з оплати якої живе ціла сім’я? Чи це непряме виконання євангельських слів: “Просіть, і дано вам буде”. Господь, що обіцяв перебувати зі Своєю Церквою до закінчення віку (Мф.28, 20), 20), саме тому й не перестає виявляти Свою всемогутню поміч через святі мощі, ікони та образи, постійно нагадуючи, де зберігається істинна віра, відбиваючи таким чином всі напади злих безбожників чи єретиків. До прикладу, чого навчають нас численні чудотворні мощі святих, котрими збагатив Господь Свою Церкву? Вони навчають всіх і кожного, що та Церква, в котрій ці угодники жили і спасалися, і є правдиво істинна Церква, що завжди зберігала і продовжує зберігати всю повноту ниспосланих їй від Бога благодатних дарів. Відтак бо, чудо нетління святих мощей свідчить найсильнішим доказом істинності, боговгідності і спасительної необхідності всіх обрядів і установлень ортодоксальної Церкви, котрих притримувалися святі. До того ж, чого нас навчають ті многочисленні чудеса і ласки, котрі випромінюють святі образи та ікони? Вони незаперечним образом підтверджують усю брехливість
протестантських поглядів, власне отих сектантів-єретиків, котрі повстають проти обрядовості та святої традиції в Христовій Церкві, що відкидають святі храми зі всім священним убранством та формами служіння і почитання Бога, як нібито незгідними з духом та часом сьогоднішнього сприйняття християнства. То, як ми можемо не почитати і не покланятися святим мощам Божих угодників, чи ласками прославленим їх образам чи іконам, через які сходить благодатна сила Божа?! Врешті відомо, що вся злоба відступників від Церкви Христової виливається головним чином на пастирів Церкви — єпископів, священиків та чесне монашество. Одні нівелюють інституцію священства як такого, керуючись прогресивно – модерністськими ідеями, інші — не бажають церковної ієрархії бо ті зайняті більше загальними проблемами пастви, аніж забезпеченням амбіцій та мнимого добра конкретної спільноти чи особи. Таким чином Всемогутній Господь через диво нетління та чудотворні образи чи ікони, з однієї сторони, постійно нагадує людям про Себе, як про єдиного, вічного живого Бога Владики і Творця всесвіту; а з іншої являє благодатне співстраждання, і вказує людині на кінцеву мету, допомагаючи пройти той нелегкій життєвий шлях. Тож бачимо, що святий Спиридон якраз і є таким близьким до нашого життя – святим на щодень. Святим, який завжди поряд, і до якого запросто можемо звернутися в турботах нашого таки повсякденного життя. Тому будь-яка особа, яка молиться не від випадку до випадку, а дійсно є практикуючим почитателем святого отця Спиридона, може розповісти не одну і не дві історії, які справедливо можна вважати дивом, що сталися через заступництво Предивного чудотворця. Іван Мельник
№5(106), 2017 31
ПОЕТИЧНА СТОРІНКА
ЛИСТИ ДО БОГОРОДИЦІ
Наталя Назар
“Якби то дав мені Бог говорити про неї, як годиться, І мислити думки, достойні дарувань... В руці його і ми, і слова наші, і вся наша обачність, і хист до діла”. (Муд. 7, 15-16) Благослови, Господи Ісусе Христе, Сину Отця, на Славу Твого Святого Імені, на Честь Твоєї Пренепорочної Матері, даруючи Читачеві Радість Віри, Надії і Любові Благодаттю Святого Духа! І. Пренепорочна Діво Маріє, Матір Одвічної Любові! Я писатиму Тобі листи, Маріє, Хоч давно Тобі відомий зміст, Та отому, що в журбі нидіє. Буде слово це, мов благовіст. Я писатиму Тобі листи, Маріє, І читатиму й напам’ять заучу. Щоб тоді, як буря шаленіє. Стали променем комусь серед плачу. Я писати буду доки зможу. Доки Дух Святий дає писати. Щоби хтось в житті крізь тьму ворожу Зрозумів: ТИ – МИЛОСЕРДЯ МАТИ! “Бачивши Ісус Матір і біля Неї учня, що стояв, – а його ж любив Він, – мовить до Матері: “Жінко, ось син Твій”. А тоді й до учня мовить: “Ось Матір твоя”. І від тієї хвилі учень узяв Її до себе” (Йо. 19,26-27). “Отож постановив я взяти її себе, щоб жити з нею, знаючи, що вона буде мені дорадницею в добрім і втіхою у клопотах і смутку” (Муд. 8, 9). ІІ. Пренепорочна Діво Маріє, Прозріння сліпих! Захисти мене від мене В час моєї сліпоти, Захисти мене від мене В час моєї глупоти. Захисти мене від мене, Щоби ворог не радів! Захисти мене від мене: Від думок, бажань і слів. МАРІЯ: Мов той теребінт, я розпростерла галузки, і віття моє – віття слави й ласки” (Сир. 24, 16).
№5(106), 2017 32
ІІІ. Пренепорочна Діво Маріє, Матір Божа Неустанної Помочі У глибині твоїх очей Я віднайду Святу Надію, У глибину моєї ночі Ти йдеш, Щоби мене знайти… У глибині Твоєго смутку Я трошки Бога зрозумію… У глибині мого безсилля Дай: гріх мій, Сину принести. МАРІЯ: “Прийдіте ж до мене, ви, що мене бажаєте, і живітеся досита плодами моїми” (Сир. 24,19). IV. Пренепорочна Діво Маріє, Прибіжище грішників! Подивись в мою порожню руку... Моє нутро надміру є злиденним Тому і сльози хлібом є щоденним. Несу себе, немов найтяжчу муку: Несу своє безсилля і невіру, Несу свою гординю понад міру І від нужди отої умліваю... Та все ж лукаву ніч перемагаю, В надії, що Пречистая Рука Не відштовхне від себе жебрака. МАРІЯ: “Я мати красної любови, остраху, знання й благонадії, я даю вічні блага всім моїм дітям і тим, що від Бога призначені” (Сир. 24. 18). V. Пренепорочна Діво Маріє, Царице Довір’я! Твоє мовчання красномовне – У нім немає німоти! Таке велично-невимовне. По вінця повне простоти. Нехай збагну, нехай почую
Дiти Непорочної
ПОЕТИЧНА СТОРІНКА Предивний глас Твоїх очей! Ти душу ізціли німую, Подай священний Свій Єлей. МАРІЯ: “Мов та пальма в Ен-Гаді, виросла я, мов у Єрихоні саджанці трояндні, мов маслина ота на рівнині пишна...” (Сир. 24. 14). VI. Пресвята Богородице, Свята Покрово! Мою душу твердочолу, Мою думку темнокволу. Співчуттям Твоїм пребагатим Огорни мене, огорни... Моє серце ізболіле, До любові неуміле. Милосердям Невичерпним Ізціли мене, ізціли... Мої очі безутішні. Ані життя мого прегрішні... Пресвятим Твоїм Покровом Захисти мене, захисти. Попри все моя довіра: Ти розчавиш змієзвіра! Це моєї віри слово В святодень Твій, о Покрово! “Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту” (Бт. 3. 15). VII. Пренепорочна Діво Маріє, Неочікувана Радосте! О Матінко, прийди на передодні. Коли вуста уже бліді й холодні Поволі завмиратимуть... Прийди, Коли прийдуть смертельні холоди. Прийди, о Милосердя мого Мати, Мою нужденну душу відшукати. Як на вино змінилася водиця. Моє нутро нехай преобразиться. О Матінко, прийди, прийди, прийди. Коли побачу Вічності сліди, Зігрій мою останню ніч земну І забери в Нев’янучу Весну. Рука моя засвідчує бажання: Відкрий, благаю, двері покаяння! 5.11.06 р. Б. МАРІЯ: ““Хто Хто мене слухає, той не осоромиться, хто мною кермується, той не согрішить” (Сир. 24, 22).
Дiти Непорочної
VIII. Пренепорочна Діво Маріє, Надіє безнадійних! Серце наче копанка безводна, Думка моя зболена й холодна. О прийди, моє Святе Натхнення, О подай Твоє Благословення, О, зроси росою Благодати, Щоби мала я що іншим дати. О, моє примирення з Ісусом, Будь зі мною, вбогим Емаусом... 8.08.06 р. Б. “Хто її посідає той славу успадкує; куди б не пішов він, з ним Господнє благословення” (Сир. 4. 13). IX. Діво Маріє, Непорочне Зачаття! О МУДРОСТЕ. Кинь крихти в долоні ГЛУПОТИ, Щоб вона наситившись не сконала від голоду На дні свого БЕЗУМСТВА, Це я... СВІТЛО сонця НЕВЕЧІРНЬОГО, Торкнись очей СЛІПОТИ, Нехай уздрить ПРАВДУ, Це я... ПОКОРО, Навчи ГОРДІСТЬ ставати на коліна Перед Утаєним ГОСПОДОМ, Це я... МИЛОСЕРДЯ, Зроси ЗАКАМ 'ЯНІЛІСТЬ, Щоб проросла ПОКАЯННЯМ, Це я... ЛАГІДНОСТЕ, Розтопи ЗЛОБУ, Щоб розлились потоки СПІВЧУТТЯ, Це я... ВЕЛИЧНОСТЕ, Не обтрушуй придорожного пороху, Що пристав до Твоїх сандалей, Це п о р о х … КРАСО, Заплач над спотвореною ІКОНОЮ БОГА, Це я... МАРЮ. РОЗРАДО, Пам’ятай, що СТРАХ Тримається за ПОГЛЯД ТВОЄЇ НІЖНОСТІ, Це я... МАТИ, Поглянь на СПРАГУ Свого СИНА І втамуй ЇЇ: Приготуй ЙОМУ напій із моїх ДНІВ. Нехай утішиться! Бо це БОГ-ТВІЙ СИН!!! Осінь, 2006 р. Б.
№5(106), 2017 33
ПОЕТИЧНА СТОРІНКА “Я полюбив її понад здоров’я і вроду, я волів її мати над світло, бо блиск від неї сну не знає. От і прийшли до мене з нею разом усі блага, і в руках їі багатство незліченне” (Муд. 7. 10-12). X. Пресвята Богородице, Царице Миру! Без Тебе світ застигне в німоті І світло Сонця не зворушить ока, і небо без хмаринки в висоті Для мене буде, мов пітьма глибока! Без Тебе не надіюсь на дива... В Твоїх руках бринить струна вразливо... Без Тебе і щасливу мить Різдва Зустріти в серці просто неможливо! 06.01.07 р.Б. “Оце ж Сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл” (Іс. 7, 14). XI. Пренепорочна Діво Маріє, Мати Милосердя! ТИ прийдеш до мене в час мого терпіння, ТИ прийдеш до мене в час мого сум’яття, ТИ прийдеш до мене в час мого моління, ТИ прийдеш до мене в мить мого розп’яття. ТИ прийдеш до мене в час моєї ночі, ТИ прийдеш покрити мою тінь... ТИ прийдеш, коли ніхто прийти не схоче... ТИ прийдеш у час моїх палінь. ТИ прийдеш у час ранкового туману, ТИ прийдеш у хвилю самоти, ТИ прийдеш перев’язати рану, ТИ ПРИЙДЕШ, БО ТИ НЕ МОЖЕШ НЕ ПРИЙТИ... 27.08.06 р. Б. “Є бо у ній дух розумний, святий, однородний, многовидний, витончений, діяльний, проникливий, неосквернений, ясний, недіткнений, добролюбний, бистрий, нестримний, доброчинний, чоловіколюбний, постійний, певний, безжурний, всемогутній, вседоглядний, що пронизує всі духи розумні, чисті, щонайніжніші” (Муд. 7. 22-23).
В тіні Святого Омофору Знайду я Джерело Надій. В тій бурі Ти ідеш по хвилі. Немов Христос до учнів йшов. Щоби мене в моїй невірі Підтримала Твоя Любов. 31.07.06 р. Б. МАРІЯ: “Я сплю, та моє серце не засинає” (П.п. 5. 2). XIII. Пренепорочна Діво Маріє, Утіхо втомлених сердець! Будь моїм Світлом і Усміхом будь; Мужністю й Миром, як бурі прийдуть. Будь Правдомовністю й Сповіддю будь, Щоб не втопила мене каламуть. Будь моїм Слухом і Кроками будь, Щоби повірили ті, що прийдуть... Будь моїм Словом і Поглядом будь Знаєш химерну і немічну суть. Будь моїм Віддихом, Битвою, Силою Зустріч готуючи з Господом милую. “Вона бо все знає й розуміє, вона мене водитиме в своїх чинах мудро і мене берегтиме у своїй славі” (Муд. 9, 11). XIV. Пренепорочна Діво Маріє, Царице Святої Вервиці Вже слів нема, Маріє, хай не буде... Їдкі думки і ніч, немов стіна... Візьму Твій Меч на цей ланцюг облуди, О Воєводо, Ізбранна Жона! У Люрді, Фатімі, де лиш явишся. Нагадуєш про значення Меча: “МОЄ ДИТЯ, ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МОЛИСЯ! ЗІПРИСЬ БЕЗСИЛЛЯМ В МІЦЬ МОГО ПЛЕЧА!” Дай розрізняти Мудрість й мудрування... Молись за нас, Всесильнеє Благання! 5.04.07 р. В. Із збірки “Листи до Богородиці”, 2008 рік
XII. Пресвята Одігітріє! В тій бурі страху й сум’яття Ти моя пристань одинока, Пильнуй, немов зіницю ока. Моє злиденнеє буття. В тій бурі де знайду опору? – Ти – мого серця супокій!
№5(106), 2017 34
Дiти Непорочної
Пам’ятник Св. Йосифу з Дитятком Ісус на цвинтарі у Брюховичах. Скульптор Юліан Савко, 2015
Дмитро Хом’яков. Апостоли-євангелісти Лука та Марко
На 1-й ст. обкл. Карло Чіньяні (1628 – 1719). Богородиця з Дитятком Ісус. На 4-й ст. обкл. Рафаель Санті (1483 – 1520). Пресвята Родина під дубом. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.